Украинская техническая газета №158

Підприємство

Виробництво

IT

Приборканий титан

Проект у режимі реального часу

Бюрократична епопея освоєння ільменітового родовища на Кіровоградщині завершена

Донецькі інженери взяли на озброєння систему наскрізного проектування для технічної підготовки виробництва

Стор. 5

Стор. 9

Пріоритети

Алгоритм кремнієвих долин

Вагонні суперечки

У Бахчисарая та Броварів з’явився шанс змінити бренд із гаремів та пива на високі технології

Україна має можливість самостійно будувати високошвидкісні потяги, переконані вітчизняні локомотивобудівники. Однак влада звернула яд свій погляд на Схід

Стор. 12

Стор. 10

Щотижневик Виходить щовівторка

www.eutg.net

№ 3 (158) 1 лютого 2011 року

Приватним курсом Майбутнє вітчизняного суднобудування залежить уже не від створення російськоукраїнського спільного підприємства, а від конфліктуючих інтересів приватного бізнесу

Стор. 4

Олена ГЕРАСИМОВА

Шагренева шкіра збуту Олена ГЕРАСИМОВА Вітчизняних металургів гальмує неухильне звуження географії збуту продукції. Хоча в найближчі кілька років на певний життєвий простір вона все-таки може сподіватися.

Зробити — не означає продати Обсяги виробництва в українській металургії дедалі зростають, хоча в порівнянні з до-

кризовим рівнем залишаються досить невеликими. За оцінками фахівців ДП «Укрпромзовнішекспертиза», які представляють песимістичну точку зору, випуск сирої сталі в порівнянні з минулим роком збільшиться лише на 3—3,5% — до 34 млн тонн. На думку ж аналітика ІК BG Capital Євгена Дубогриза, який розділяє оптимістичний погляд на це питання, показник зросте не менш ніж на 14,5% — до 37,4 млн тонн.

Стор. 7

ДВЗ: засуджується до економічності Олександр НІКОЛАЄНКО Технологи більше не дивляться зверхньо на одиничні відсотки економічності — така основна тенденція в сучасному автомобілебудуванні. У хід ідуть будь-які винаходи теоретиків і практиків, від більш досконалих систем живлення й до «непридатних» джерел економії на зразок рекупераційних гальмових систем. Розглянувши досягнення вчених і винахідників із цього питання, нескладно уявити практичні обрії галузі на найближчі роки.

Зниження апетиту Аналітики американського департаменту енергетики DOE уважають, що ДВЗ як основний рушій для автомобіля збереже свою першість ще кілька десятиліть. Приріст ефек-

тивності бензинових і дизельних двигунів до 2020 року становитиме 30%, а до 2030-го — 50%. Найцікавіша в цьому напрямку технологія HCCI, більш відома як дізотто. Сенс її в тому,

щоб навчити бензиновий двигун підпалювати робочу суміш від стискання, а не від електричної іскри, об’єднавши таким чином переваги циклів Отто й Дизеля. У гомогенній повітряно-бен зи новій суміші, стисненій до точки самозапалювання, виникає безліч вогнищ самозаймання, що приводить до набагато ефективнішого горіння. Процес згоряння в HCCI характеризується відсутністю відкритого полум’я й більш низькою, ніж у дизельних двигунів, температурою. У результаті частка згорілого палива зростає до 95—97% замість 75% у циклах Отто й Дизеля.

Стор. 13

2

№ 3 (158)

1 лютого 2011 року

Тут і тепер Наука

Цитати тижня

Стратегічний трильйон Кабмін сформував базу даних найважливіших інвестпропозицій загальною вартістю 1,1 трлн грн.

Андрій Клюєв Перший віце-прем’єр-міністр — міністр економічного розвитку і торгівлі України

Серед них 125 стратегічних галузевих і регіональних проектів, а також 714 — із пріоритетних напрямів соціально-економічного розвитку. Для їхньої реалізації залучатимуться кошти світових, європейських, російських фінансових організацій та приватних інвесторів. У планах — налагодження серійного виробництва літаків Ан-140 і Ан-148100, турбореактивного двоконтурного двигуна АІ-28 для перспективних моди-

Одним із пріоритетів економічної політики держави у 2011 році має стати комплексне реформування природних та інфраструктурних монополій, підвищення ефективності роботи НАК «Нафтогаз України», реформування вугільної промисловості.

Сергій Тігіпко Віце-прем’єр-міністр — міністр соціальної політики України Україна весь час одержує пропозиції від МВФ для їхньої реалізації, але я б не перекладав на нього відповідальність. Це українська проблема, і ми маємо її самі вирішувати.

Ірина СОБОЛЬ

Країна змінюється просто на очах, і цього не треба приховувати, про це мають знати всі.

Томас Міров Президент Європейського банку реконструкції та розвитку Ми розглядаємо Україну як дуже важливого стратегічного партнера й готові продовжувати інвестиційну політику на високому рівні. Ми дуже раді, що вдалося досягти загальної політичної та економічної стабільності в Україні.

Одним абзацем ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод» (Полтавська область) у лютому поточного року почне серійний випуск автомобілів SsangYong Korando.

За словами директора підприємства Миколи Черниша, у лютому з конвеєра заводу зійдуть 60 автомобілів, а загалом у 2011 році їх буде складено 500. «Турбоатом» виготовив обладнання для Старобешівської ТЕС (Донецька область)

Завод відвантажив вісім діафрагм циліндра низького тиску, обойму та ущільнення ЦНД, контрольно-вимірювальні прилади, інструмент і пристрої, запчастини на гарантійний і післягарантійний період на суму понад 17 млн грн. Державне підприємство «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» оголосило тендер на залучення поновлюваної кредитної лінії на 50 млн гривень.

Мета — поповнення обігових коштів. Україна в 2011 році планує купити в Сінгапурі самопіднімальну плавучу бурову установку для роботи на шельфі Чорного моря.

Переговори з цього питання ведуться ще з декількома закордонними компаніями. «Ми надолужуємо згаяне», — сказав голова уряду України Микола Азаров.

Засновник і видавець — колектив редакції «УТГ»

www.eutg.net Е. пошта: info@tehnichka.com ПРИ ВИКОРИСТАННІ МАТЕРІАЛІВ ПОСИЛАННЯ НА «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ.

ним продукції, значно знизити собівартість прокату для внутрішнього ринку. Це, у свою чергу, сприятиме розвитку суміжних галузей, наприклад — будівельної. Для виконання наміченого передбачена, зокрема, заміна енергоємного виробництва сталі та прокату на енергоефективні технології для «Запоріжсталі» й Донецького металургійного заводу. Кабмін підтримає й розвиток високих технологій, а саме: упровадження проекту з виробництва супутникової навігаційної апаратури систем «ГЛОНАСС» і GPS у Харківському інституті радіотехнічних вимірів.

Економія на відпрацьованій воді

Равіль Сафіуллін Міністр у справах родини, молоді та спорту України

Адреса редакції:

фікацій повітряних лайнерів, технічне переоснащення тракторного виробництва в об’єднанні «Південний машинобудівний завод ім. Макарова». Стратегічно важливий напрям — розробка морських нафтогазових родовищ, що, за словами прем’єрміністра Миколи Азарова, дасть можливість вийти на видобуток 10,3 млрд м3 природного газу й забезпечить надходження в бюджет додатково близько 1 млрд грн на рік. Держава готова сприяти модернізації металургійного комплексу, мета якої — збільшити конкурентоспроможність виробленої

Перший пішов! У порту Південний оброблене перше судно нового поромного сервісу Black Sea Express

Відкриття нової лінії дозволить залучити в Україну додатковий транзитний вантажопотік, що надходить автомобільним транспортом із Туреччини в Європу. Раніше вантажі рухалися через Румунію та Болгарію, обминаючи територію нашої країни. Зараз на лінії працює одне судно типу «ро-ро» ємністю 66 магістральних тягачів TIR із заходженням у Південний раз на тиждень. Усі державні контрольні органи оперативно відробили в новій для порту технологічній схемі: уже наступного дня після заходу судна автомобілі вирушили своїм подальшим маршрутом. У стадії підготовки — угода між Кабінетом Міністрів України та урядом Турецької Республіки про організацію міжнародного прямого вантажного залізнично-поромного сполучення, що також приведе до збільшення обсягу транзитних вантажів через українські порти.

На шахті «Благодатна» ВАТ «Павлоградвугілля» ввели в експлуатацію першу в Україні та найпотужнішу на всьому пострадянському просторі промислову теплонасосну установку для утилізації тепла шахтної води. Загальне технічне рішення з визначенням основних параметрів обладнання розроблене фахівцями Національного гірничого університету (м. Дніпропетровськ) на чолі із завідувачем кафедри гірничої механіки Володимиром Самусею.

води, яка після попереднього очищення й знезараження скидається в спеціальні водоймища, відтепер буде використовуватися для гарячого водопостачання вугільного підприємства. Згодом уста-

Проект реалізований у рекордно короткий термін – 8 місяців. Велика кількість низькопотенційного тепла шахтної

новка повністю замінить котельню, що працює на вугіллі. Це дозволить шахтарям відчутно знизити експлуатаційні витрати на підготов-

ку гарячої води та позбутися шкідливих викидів. Теплопродуктивність нового обладнання дозволяє за 7-годинний робочий цикл нагріти 120 м3 води до температури 450 ºС. Для вироблення 800 кВт теплонасосна установка споживає 220 кВт електроенергії. Решта – 580 кВт «відбирається» у води, яка відкачується з шахти. Таким чином, тепла виробляється в 3,6 раза більше, ніж споживається електричної енергії. Вибираючи авторів проекту, керівники підприємства ухвалили рішення на користь вітчизняних виробників такого обладнання, що дозволило істотно знизити капітальні витрати. Обсяг інвестицій у цей проект склав близько 3,9 млн грн. За оцінкою його авторів, витрати окупляться протягом 3—4 років.

Керуючи — керуй ВАТ «Запоріжтрансформатор» у другому кварталі планує відвантажити на адресу ВАТ «ФСК ЄЕС» (Росія) 10 керованих шунтувальних реакторів для енергооб’єктів Сибірського регіону Російської Федерації.

«Дем’янська». Обладнання призначене для стабілізації напруги та управління пе-

ретіканнями реактивної потужності в магістральних і розподільних мережах.

Згідно з укладеними контрактами підприємство поставить замовникові дев’ять однофазних УШР потужністю 60 МВАр на напругу 500 кВ, які буде встановлено на підстанціях «Лугова», «Ішим» і для ПС

Головний редактор Світлана Ісаченко

04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28а

тел. 044 221-06-51, e-mail: isachenkosv@tehnichka.com

91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98в.

РЕДАКЦІЯ:

Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 12993-1877Р від 20.08.2007 р., видано Міністерством юстиції України.

Людмила Мельникова —

Ігор Павлюк — редактор відділу промисловості

відповідальний секретар тел. 0642 34-72-47

тел. 044 278-42-37 e-mail: pavluk@tehnichka.com;

Людмила Гречаник — редактор відділу технічної думки

Іван Спасокукоцький — редактор відділу IT

тел. 0642 34-72-47 e-mail: tehnomysl@tehnichka.com

тел. 044 278-42-37 e-mail: ivanspas@tehnichka.com

ВІДДІЛ РЕКЛАМИ: Ганна Шумакова — тел./факс:

Газета видається українською та російською мовами

(044) 278 42 37, тел.: (097) 534 23 04, Позиція авторів публікацій не завжди

e-mail: reklama@tehnichka.com

ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИ: Дмитро Баранов — тел./факс:

збігається з позицією редакції. Редакція залишає за собою право виправляти матеріали та рецензувати рукописи. За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець.Матеріали, позначені (R),

(044) 440 82 09, тел.: (044) 221 06 50 публікуються на правах реклами.

Передплатні індекси: українською мовою — 99309 російською мовою — 99340 Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «Прес-Експрес». Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 50-08-54

Любов Соловйова — тел./факс: (0642) 59 93 91 тел.: (0642) 59 93 92,

e-mail: podpiska@tehnichka.com

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій.

НАКЛАД МІСЯЦЯ 35267 прим. Замовлення № 177

3

№ 3 (158)

1 лютого 2011 року

Тут і тепер Наука

СПІВРОБІТНИЦТВО Україна зацікавлена в проведенні регіонального саміту Всесвітнього економічного форуму 2012 року в Києві, а також у активному діалозі — на всіх форумних площадках Європи та інших регіонів світу.

«Він надасть імпульсу розвитку Східноєвропейського регіону, різноманітності форм співробітництва в рамках глобальної економіки», — заявив Президент України Віктор Янукович у Давосі.

Президент України та прем’єр-міністр Турецької Республіки Реджеп Тайіп Ердоган підписали Спільну декларацію про створення Стратегічної ради високого рівня між Україною та Турецькою Республікою. Вона розроблятиме пропозиції зі стратегії та основних напрямів відносин України й Туреччини, координуватиме важливі проекти із співробітництва в політичній, торгово-економічній та культурно-гуманітарній сферах. Для обговорення ключових питань двостороннього співробітництва в рамках Ради створять Загальну групу стратегічного планування під головуванням міністрів закордонних справ сторін, яка проводитиме засідання не менше разу на рік. Британський бізнес зацікавлений у співробітництві з Україною у сфері сільського господарства та продовольства. Як повідомив герцог Йоркський принц Ендрю під час зустрічі з Віктором Януковичем у Давосі, «британські компанії дуже зацікавлені в розвитку бізнесу з Україною, особливо у сфері сільського господарства та харчової промисловості». Принц відзначив, що готовий сприяти двосторонньому співробітництву, яке «буде корисним і для України».

2012 рік, пріоритетні напрямки розвитку та основні завдання в кожній сфері.

ПЕК Україна й Туреччина мають намір проводити спільну енергетичну політику в третіх країнах. «Ми приділили особливу увагу такій галузі економіки, як енергетика. Домовилися про те, що проводитимемо спільну політику й використовуватимемо досвід висококваліфікованих фахівців як на території України, так і Туреччини», — сказав Президент України В.Янукович. Європейський комісар із питань енергетики Гюнтер Оттінгер прямо пов’язує фінансування модернізації української газотранспортної системи з наявністю газу для прокачування в Європу.

У цьому зв’язку Г.Оттінгер згадав про два проекти — Північний потік та Південний — трубопроводи, які планують прокласти в обхід України. «Тоді Росія зможе поставляти газ без допомоги України або Білорусі. Зараз Росія експортує на європейський ринок 120 мільярдів кубометрів газу. Я сподіваюся, що двосторонні відносини між Києвом і Москвою розвиватимуться з користю для тристороннього партнерства між Росією, Україною та ЄС, бо дешевше використовувати наявні трубопроводи й модернізувати їх, ніж будувати нову інфраструктуру», — заявив єврокомісар.

НАЕК «Енергоатом» оголосила відкриті торги із залучення кредитів на 260 млн грн. Предмет закупівлі розбито на три лоти: 50 млн грн — у формі овердрафта, 100 і 110 млн грн — у вигляді поновлюваних кредитних ліній. Кошти планується залучити терміном на 1 рік.

ЕКОНОМІКА

Україна веде переговори зі США про можливість використання їхніх технологій із розробки сланцевого газу.

Міністерство економічного розвитку і торгівлі має до 4 лютого 2011 року розробити на основі пропозицій міністерств та інших центральних органів виконавчої влади проект концепції Державної програми економічного й соціального розвитку України на 2012 рік. У проекті мають бути визначені цільові параметри розвитку на

Як передає кореспондент УНІАН, про це прем’єр-міністр України М. Азаров повідомив на зустрічі з німецькими бізнесменами. «Технології складні, непрості, дорогі. Проте ми змушені проводити велику роботу, у тому числі й із диверсифікації поставок газу в нашу країну», — сказав Азаров. Він відзначив, що країні необхідно розробляти нетрадиційні ро-

довища газу, насамперед сланцевого й газу з вугільних пластів.

Національна комісія регулювання електроенергетики підвищила роздрібні тарифи на електроенергію для споживачів енергопостачальних компаній на лютий 2011 року на 5% у порівнянні з установленими для січня цього року. Зокрема, для споживачів першого класу напруги з 1 лютого тарифи зростуть на 4,99% — до 60,34 коп. за кВт/год. (без ПДВ), для споживачів другого класу — на 4,99%, до 75,63 коп. за кВт/год. (без ПДВ). У результаті за два місяці 2011 року роздрібний тариф для промислових і прирівнених до них споживачів, а також для бюджетних організацій зріс на 9,1% на першому класі й на 10,2% — на другому.

ФІНАНСИ Україна має намір стати учасником Євразійського банку розвитку. За словами першого заступника міністра економічного розвитку і торгівлі Вадима Копилова, щоб стати учасником банку, Україні необхідно сплатити внесок у розмірі $15 млн. Cтавши асоційованим членом банку, країна зможе користуватися послугами, які надає ЄАБР. Сукупний державний (прямий) і гарантований борг України в 2010 році зріс на 36,4% — до $54,289 млрд. У грудні 2010-го прямий зовнішній борг збільшився на 5,8%, прямий внутрішній борг на 31 грудня

становив 141 662,1 млн грн і за грудень зріс на 1,2%. Загальний розмір прямого державного боргу в грудні зріс на 3,9%.

Кабінет Міністрів України випустить облігації внутрішньої державної позики на 5 млрд грн для кредитування Аграрного фонду. Мінфін виступить емітентом ОВДП і забезпечить їхнє розміщення на первинному ринку. Залучені в процесі розміщення кошти виділять Міністерству аграрної політики та продовольства як головному розпорядникові бюджетних коштів для Аграрного фонду на умовах повернення до кінця 2011 року з відповідним збільшенням показників фінансування й кредитування державного бюджету.

Українська банківська система в 2010 році скоротила збиток майже в 3 рази в порівнянні з 2009-м — до 13,027 млрд грн. Про це повідомляється на сайті Національного банку України. «Доходи банків у порівнянні з 2009 роком скоротилися на 4,3% і становили 136,8 млрд грн. Витрати банків скоротилися на 17,4% і становили 149,9 млрд грн», — говориться в повідомленні. За даними НБУ, дохідна частина на 82,8% забезпечується за рахунок процентних доходів, на 11,2% — за рахунок комісійних. Найбільші видаткові статті банків: процентні витрати — 41%, відрахування в резерви — 30,8%, загальні адміністративні витрати — 19,4%.

ТРАНСПОРТ Прем’єр-міністр України Микола Азаров заявляє про необхідність розширення транзитних можливостей України та інтеграції нашої транспортної мережі в європейську транспортну систему. За його словами, у контексті транзитного потенціалу, як правило, наша держава сприймається тільки як транзитер енергоресурсів. «Усунення численних бар’єрів і спрощення процедур під час переміщення вантажів через кордон, зважена тарифна політика розкриють наші конкурентні переваги у сфері транзиту вантажів», — відзначив М. Азаров. Європейська комісія надасть Державній службі морського та річкового транспорту всебічну допомогу у подальшому приведенні роботи галузі водного транспорту до європейських стандартів. Європейські фахівці надаватимуть консультації під час підготовки законопроектів «Морські порти» й «Судноплавство внутрішніми водними шляхами», а також концепції державної програми «Безпека морської діяльності» і комплексної програми розвитку Придунайського регіону. До кінця березня будуть визначені пріоритетні напрямки зі співробітництва України з Європейським союзом у сфері морського й річкового транспорту, у тому числі питання бюджетної підтримки та розробки. «Укрморрічфлот» і «Укрзалізниця» почнуть спільну роботу над тарифним регулюванням залізничних перевезень у напрямку портів.

Крім того, буде посилене співробітництво фахівців «Укрзалізниці» й «Укрморрічфлоту» в системі планування завезення й вивезення вантажів у морських торговельних портах. Такий крок сприятиме зростанню транзитної конкурентоспроможності морських портів, а оперативне реагування на виклики ринку вартості залізничних перевезень і тарифів на перевалку в портах дозволить збільшити обсяги обробки вантажів.

БУДІВНИЦТВО Група компаній «НІКО», великий суб’єкт автомобільного бізнесу України, має намір інвестувати $25 млн у будівництво «Міста автомобілів» на автотрасі Київ—Бориспіль, у складі якого функціонуватиме п’ять дилерських центрів. Будівництво автомістечка на ділянці площею 6 га вже почалося. Відкриття об’єкта планується в середині 2012 року. Термін окупності проекту — до 8 років.

АПК

Із метою розвитку агропромислового сектора України будуть розроблені національні проекти «Зерно України» і «Сучасне тваринництво». Вони спрямовані на модернізацію агропромислового сектора й збільшення експортного потенціалу та підвищення конкурентоспроможності галузі. Аграрний фонд України планує законтрактувати 800—850 тис. тонн пшениці й близько 100 тис. тонн озимого жита. Також за форвардом закуповуватимуть гречку, вершкове масло й сухе молоко. Крім того, Аграрний фонд має намір законтрактувати за форвардом близько 150—200 тис. тонн цукру із цукрових буряків. «Я вважаю, що контрактування цукру за форвардом дасть можливість збільшити площі під посів цукрових буряків або хоча б зберегти їх на рівні минулого року», — відзначив генеральний директор Аграрного фонду Олександр Маренець. Підготувала Людмила МЕЛЬНИКОВА за матеріалами УНІАН, РІА Новини-Україна, ЛІГА-Новини, Інтерфакс-Україна, Укррудпром, АПК-інформ

4

№ 3 (158)

1 лютого 2011 року

Фарватер

Приватним курсом Майбутнє вітчизняного суднобудування залежить уже не від створення російсько-українського спільного підприємства, а від конфліктуючих інтересів приватного бізнесу Олена ГЕРАСИМОВА Після відмови росіян від своїх планів об’єднати в спільний суднобудівний холдинг декілька українських підприємств представники як центральної, так і місцевої влади взяли курс на їхню приватизацію. Боротьба ключових гравців галузі за найпривабливіші активи триває. Тепер саме її перипетії визначатимуть перспективу корабельної справи країни.

Докладно

Орієнтація на приватизацію Управління економіки та інвестицій Миколаївського міського виконавчого комітету запропонувало внести зміни до Закону «Про перелік об’єктів права державної власності, які не підлягають приватизації», що передбачають виключення з нього ВАТ «Суднобудівний завод імені 61 комунара» з метою його наступного продажу. А якийсь час по тому Президент Віктор Янукович видав указ, яким скасував заборону на продаж декількох стратегічних підприємств, у тому числі ВАТ «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» (ФСК). Це сталося невдовзі після офіційного повідомлення прем’єр-міністра країни Миколи Азарова про те, що плани створення російсько-українського суднобудівного СП реалізовано не буде. Це була ініціатива російської сторони, озвучена президентом ВАТ «Об’єднана суднобудівна корпорація» (ОСК) Романом Троценком у травні минулого року. Він нагадав, що суднобудування, яке обмежується фінальним складанням, — справа безперспективна, і країни, які досягли успіху в цій галузі, від самого початку розбудовували весь технологічний ланцюжок — від виробництва комплектувальних, обладнання та складних систем до складання, ремонту та утилізації суден. При цьому Троценко не акцентував уваги на тому, що очолювана ним держкомпанія, яка об’єднує три регіональних дочірніх холдинги, спеціалізується саме на проектуванні, складанні та сервісному обслуговуванні, у той час як комп-

лектувальні та обладнання їй поставляють переважно українські виробники. Він майже відразу перейшов до того, що керівництво ОСК вирішило об’єднати в СП, по-перше, вітчизняні компанії, які вже забезпечують її необхідною й часом ексклюзивною технікою, а по-друге, деякі «потенційно цікаві українські підприємства», які ведуть науково-технічні розробки у сфері суднобудування. Уже в середині червня прес-служба ОСК повідомила «правила гри»: українська сторона повинна внести до статутного фонду майбутнього СП акції декількох суднобудівних та інших компаній, а російська — кошти, необхідні для їхньої модернізації. На початку серпня, після візиту делегації фахівців ОСК в Україну, росіяни оприлюднили оновлений перелік активів, які їх цікавлять. Ішлося про чотири державні підприємства — наукововиробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»«Машпроект», заводи «Паллада» та ім. 61 комунара, ФСК «Море», а також про три приватні компанії — ВАТ «Херсонський суднобудівний завод» (ХСЗ),

природною смертю, а місце інвестора виявилося вакантним.

ВАТ «Чорноморський суднобудівний завод» (ЧСЗ) і підприємство «Екватор». Наприкінці жовтня росіяни визнали, що навряд чи спроможні забезпечити раніше обіцяне повне завантаження українських суднобудівних потужностей, оскільки портфель замовлень їхніх власних заводів на 70% порожній. Київ же констатував, що за той час, поки сторони вели переговори, від українських кораблебудівників не було ніяких ініціатив із приводу входження до складу майбутнього СП. Ідея померла

номіки та інвестицій Миколаївського міськвиконкому В’ячеслав Ярошенко. «Очевидно, крім великого профільного інвестора підприємство ніхто не купить. Зараз у ньому найбільш зацікавлена компанія «Смарт-груп», — відзначив він. «Смарт-груп», основний акціонер якої — бізнесмен Вадим Новинський, у 2004 році розпочала створення суднобудівного холдингу. Тоді ж компанія придбала ХСЗ, який спеціалізується на будівництві та ремонті суден і плавучих засобів

Якщо розібратися

Інтеграція Новинського Сьогодні ні «Зоря»«Машпроект», ні «Паллада», ні завод ім. 61 комунара не мають проблем із замовленнями й, відповідно, із завантаженням потужностей. «Зоря»-«Машпроект» зі своєю розробкою й виробництвом газотурбінного обладнання взагалі монополіст на ринку СНД. Більш того, майже вся продукція поставляється на експорт — її найбільші споживачі не тільки російські підприємства, а й в’єтнамські, іранські, індійські, китайські та інші компанії. Усе нормально й у «Паллади» — підприємства з будівництва плавучих доків. Утім, про приватизацію цих двох виробничих об’єктів поки не йдеться. А от майбутній продаж заводу імені 61 комунара, який випускає бойові кораблі й судна з вагою корпуса до 28 тис. тонн, цілком імовірний, як відзначив начальник управління еко-

усіх типів, класів і призначень. Його потужності дозволяють випускати не менше 15 суден на рік. У 2007 році до складу «Смартгруп» увійшов і ЧСЗ — найбільше українське суднобудівне підприємство, яке за часів СРСР було одним із найбільш технологічно оснащених. Основний вид його діяльності — будівництво авіанесучих катерів. Останнім часом, на відміну від трьох вищезгаданих держпідприємств, справи на Херсонському й Чорноморському суднобудівних заводах були аж ніяк не такі добрі, що стало приводом для чуток про можливий перепродаж цих активів. Керівництво «Смарт-груп» регулярно їх спростовувало. Тим часом обидва за-

води періодично одержували нові замовлення. Так, наприклад, у вересні минулого року на ЧСЗ відбулося закладання другого універсального судна в рамках виконання контракту, укладеного з голландською компанією Damen Shipyards Bergum. Невдовзі після цього представники ЧСЗ і аргентинської компанії Astillero Rio Santiago (ARS) підписали протокол про наміри розширити співробітництво в ремонті й будівництві суден. Перший заступник генерального директора з розвитку та управління активами ЗАТ «Смарт-холдинг» Олексій Тимофєєв тоді відзначив: «ЧСЗ має унікальні компетенції, які дозволять йому багато років займати певну нішу в регіональному й світовому суднобудуванні. Зрозуміло, на якийсь час багато ринкових позицій, які традиційно займає завод, було втрачено, і їхнє відновлення — тривалий процес. Але ми маємо намір системно й усебічно розвивати його діяльність». Це свідчить на користь того, що «Смарт-груп» прагне не тільки підвищувати ефективність уже приналежних їй кораблебудівних підприємств, а й надалі нарощувати потенціал створюваного нею холдингу. Отже, дійсно є ймовір-

ним інвестором для заводу ім. 61 комунара у разі його приватизації.

Дезінтеграція Григоришина Другий запланований до продажу актив — ФСК «Море» — опинився у складній ситуації. Компанія виробляє військові десантні кораблі та багатоцільові катери з динамічними принципами підтримки, прогулянкові яхти й катери з корпусами з алюмінієвомагнієвих сплавів. У січні 2008 року за позовом ТОВ «Драккар» за борг у 0,2 млн грн проти ФСК було порушено справу про банкрутство. Суд ухвалив рішення щодо проведення процедури санації. Її терміни

неодноразово подовжувалися. За останнім судовим вердиктом санація має завершитися до січня майбутнього року. Що цікаво, його було ухвалено буквально через кілька днів після президентського указу про скасування заборони на приватизацію підприємства. Офіційного позивача — компанію «Драккар» — пов’язують із одеським бізнесменом Іваном Фурсіним, який контролює ТОВ «Іллічівський судноремонтний завод». Його було утворено в 2003 році з метою оренди цілісного майнового комплексу однойменного державного підприємства, яке спеціалізується на сервісному обслуговуванні морських і річкових суден. Уже через три роки оборот компанії становив майже 80 млн грн, що перетворило її на одного з найбільших операторів українського ринку таких послуг. А в 2007 році Іван Фурсін і російський бізнесмен Костянтин Григоришин, який поряд із Вадимом Новинським входить до числа основних гравців регіонального корабельного ринку, одержали контроль над найбільшою українською судноплавною компанією «Укррічфлот». Тобто, можна сказати, у банкрутстві ФСК «Море» були зацікавлені як Ілічівський

судноремонтний, так і «Укррічфлот». Але пропозиції щодо плану санації було подано саме від імені останнього. Передбачалося створення ЗАТ, контрольний пакет якого мав залишитися у власності держави, а трохи менше 49% статутного фонду перейти до рук приватного інвестора. Але в січні 2009 року Фонд держмайна й Мінекономіки України цю пропозицію відхилили. Слід відзначити, що донедавна Григоришин через підконтрольну йому компанію Malter Enterprises Ltd. був головним акціонером і одного з найбільших українських кораблебудівних підприємств — ВАТ «Севастопольський морський завод» (СМЗ), що спеціалізується на будівництві та ремонті військових і комерційних суден. Це акціонерне товариство являє собою компанію холдингового типу, яка включає одинадцять ТОВ, два ВАТ і чотири дочірні підприємства, серед яких — п’ять профільних виробництв. Другим, менш великим, акціонером СМЗ була компанія Vernon Holdings Ltd, яка належить Петрові Порошенку. У гостру фазу кризи стан справ на підприємстві був дуже поганий. Не обійшлося й без публічних акцій протесту. Але істотних поліпшень не сталося — схоже, основний власник втратив інтерес до СМЗ. У результаті на початку грудня минулого року відбулася остання велика угода на українському ринку суднобудівних активів — ВАТ «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Прайм Ессетс Кепітал», єдиним власником якого є Порошенко, придбало майже 60% статутного фонду СМЗ. Таким чином, Костянтина Григоришина трохи потіснили, на відміну від його колеги й співвітчизника Вадима Новинського, який дедалі зміцнює свої позиції в галузі й от-от укладе чергову угоду. Хоча знов подовжена санація ФСК свідчить про те, що можливість придбати цей актив у Григоришина ще є. Однак в особі Петра Порошенка, який змагався свого часу із Вадимом Новинським за право володіння Херсонським суднобудівним заводом, він може мати досить сильного конкурента. Саме від результату боротьби за ФСК «Море» залежить, чи домінуватимуть і далі в українському суднобудуванні, яке недавно уникло інтеграції в російське СП, вихідці із РФ.

5

№ 3 (158)

1 лютого 2011 року

Підприємство Транспорт

Приборканий титан Бюрократична епопея освоєння ільменітового родовища на Кіровоградщині завершена Анатолій АВДЄЄВ Про виробництво титанового концентрату на Кіровоградщині говорилося давно, довго і через це нудно... Нарешті «віз» зрушив з місця — дніпропетровське ТОВ «ПКФ «Велта» розпочало будівництво гірничозбагачувального комбінату.

Новий гірничо-видобувний комплекс розташований на базі Бірзулівського родовища ільменітів біля села Коробчиного, що неподалік від райцентру Новомиргород. Планується зведення житла, створення системи доріг та розвиток соціальної сфери регіону, що передбачено підписаною угодою між виробничником та облдержадміністрацією. Перші 2,6 млн грн за землевідведення та землекористування вже надійшли до обласного, районного та сільського бюджетів. Комбінат планують ввести в дію вже цього року. Нове гірничо-збагачувальне підприємство забезпечить близько півтисячі нових

робочих місць, не враховуючи вакансій, пов’язаних із розширенням інфраструктури району.

Добре забуте старе Історія створення нового підприємства розпоча-

лася не з нуля — геологорозвідувальні роботи тривали з 2001 по 2006 рік. Задля справедливості слід зазначити, що родовище ільменіту відкрили ще в 1969 році, однак Москва не дала дозволу на його освоєння, і справу

Довідка «УТГ» Ільменіт — основна титанова руда. Великі родовища знаходяться в Австралії, Норвегії, Швеції, Фінляндії, в рудах Бушвельдського комплексу в ПАР і рудного району Седбері в Канаді. Розсипні родовища ільменіту і рутилу були відкриті на початку 50-х pоків. Невдовзі почалася експлуатація Іршанського та Малишевського родовищ.

з титаном відклали набезрік. Розвіданих запасів має вистачити щонайменше на 35 років роботи ГЗК. Утім, дані геологічної розвідки свідчать, що обсяги сировини можуть бути більше на 40%. Гірничо-збагачувальний комбінат щороку продукуватиме 185 тис. тонн кон-

центрату. Своїх споживачів «Велта» бачить переважно за кордоном.

10 років підготовки Будівництво нових підприємств на Кіровоградщині останнім часом — доволі рідкісне явище. Кіровоградська ОДА довго з осторогою придивлялася до пропозиції «Велти» з Дніпропетровська. Детальне вивчення обставин недавньої історії неприємно вражає, бо створене

за цільовим призначенням, а саме з метою розробки Бірзулівського родовища ільменітів ТОВ лише через довгих десять років копіткої роботи змогло перейти до початку будівництва і аж рік із цього строку витратила на здолання бюрократичних перепон. Справа отримала позитивне рішення лише торік улітку. Нині «Велта» має всі дозволи та ліцензії, необхідні для виробничої діяльності. На геологічну розвідку, проектування та підготовку всієї необхідної документації на сьогодні витрачено близько $3 млн, витрати ж на будівництво, згідно з бізнес-планом, становлять $63 млн, з яких $52 млн – капітальні, решта – фінансові інвестиції. Приблизний період окупності нового підприємства не повинен бути довшим за 5 років за умови, що ціни на продукцію залишаться на теперішньому рівні. Проте ільменітовий концентрат дорожчає, тому проект може дати прибуток ще раніше. Інвестори та представники влади, широко не розголошуючи планів, лише зі стартом будівництва повідомили подробиці проекту. Оприлюднені фінансові, технічні та соціальні параметри, вивчається місцевий кадровий потенціал, оголошено про можливість оволодіння новими професіями для місцевої молоді, навіть зі здобуттям вищої освіти у Дніпропетровському гірничому університеті, у чому «Велта» активно сприятиме своїм працівникам.

Тричі перепроданий Дрогобицький долотний завод знову змінив власника й зараз відновлює виробництво Роман ДИГАС Єдине в Україні й унікальне для країн СНД, але збанкрутіле підприємство з випуску бурового інструменту для нафтової, газової та гірничо-рудної промисловості – ВАТ «Дрогобицький долотний завод» (ДДЗ), що у Львівській області, змінило форму власності. Контрольним пакетом акцій заволоділо українське ТОВ «Універсальна бурова техніка». Однак статутний капітал заводу в розмірі 70 млн грн належить тепер компанії Silwer Keep Venchers LTD, зареєстрованій на Кіпрі.

Ще за радянських часів Дрогобицький долотний був спроектований і збудований саме як вузькопрофільне підприємство з випуску бурового інструменту. Цей специфічний для машинобудування завод завжди виготовляв долота для бурін-

ня глибоких та надглибоких свердловин. Понад 350 їх типорозмірів, виробництво яких освоїли на підприємстві, застосовувалися в геологорозвідуванні, бурінні морського дна, для видобутку золота та алмазів. Відносно дешевші в порівнянні з аналогами світових брендів – від $1000 до $3000, дрогобицькі долота також мали попит в країнах Близького Сходу, Африки й навіть Південної Америки. Подальша доля заводу у статусі акціонерного товариства виявилася досить непростою. У 2007 році 95,24% акцій ВАТ «ДДЗ» володіли чеські компанії з російським і, судячи з назв, спорідненим капіталом: «Ирис-экспортимпорт» – 60,61% та «МВГимпорт-экспорт» – 34,63%. У вересні того ж року 70% майна заводу перекуповує

також російський холдинг «ВМБ-групп». На той час ця компанія вже володіла трьома долотними заводами, тож прикуп «ДДЗ» забезпечив їй 80% ринку бурового інструменту Росії. Завдяки фінансовим уливанням у 2008 році річні обсяги виробництва на ДДЗ досягли найвищого за всю історію підприємства показника – 120 млн грн. Однак уже в 2009-му виробництво тут скорочується до 70 млн грн, а в 2010-му взагалі опускається до 17% рівня 2008-го. За словами директора з економічної безпеки заводу Володимира Серветника, у заставі в «Ощадбанку України» опинилося нерухоме майно, обладнання, частина готової продукції. Загальна сума кредитів сягнула 55 млн грн.

Разом із штрафними санкціями і несплаченими відсотками борги перевищували 62 млн грн. Згідно з рішенням Господарського суду Львівської області і вимогами закону «Про іпотеку», банк використовує можливість продати заставу не на відкритих торгах, а будьякій третій особі. За 75 млн грн разом із ПДВ майном ДДЗ спочатку заволодіває спеціально створена для цієї оборудки київська фірмаодноденка «Парус Південь», після чого його викуповує ТОВ «Універсальна бурова техніка» («УБТ»).

— Кінцеві власники-бенефіціари, а це як російські, так і українські бізнесмени, давно працюють на до-

Із перших уст Андрій Бродський Генеральний директор ТОВ ПКФ «Велта»:

«Можливо, ми розмістимо акції в Гонконгу або Лондоні» — Андрію Вікторовичу, наскільки перспективне Бірзулівське родовище?

— Ми вважаємо наше родовище одним із найперспективніших у титановій галузі. Доказ тому — якість сировини, яка за оцінками світових лідерів хімічної промисловості є майже ідеальною для виробництва двоокису титану. Виробничі обсяги родовища — 185 тис. тон ільменітового концентрату на рік. Зараз ведеться дорозвідка родовища, і період його експлуатації подовжиться щонайменше на 35 років. Також місце видобутку вигідно розташоване й забезпечене трудовими ресурсами.

— Чому так довго ви не могли розпочати заплановане будівництво?

— Виникали труднощі з оформленням всієї необхідної документації. Весь 2009 рік компанія листування з Кіровоградською обласною державною адміністрацією про виділення землі. Нам давали незаконні, необґрунтовані відмови або ж просто відписувалися. Тільки на початку літа минулого року ми змогли встановити нормальні робочі відносини, але вже з новим керівництвом області. Пізніше лотному ринку і добре знають специфіку цієї продукції та його кон’юнктуру, – говорить генеральний директор ТОВ «УБТ» Геннадій Веселовський. – Лише за перший місяць роботи у новому статусі підприємство випустило 1340 доліт, у той час як протягом всього 2010 року — лише 1680. У подальшому хочемо наростити виробництво до 4 тисяч доліт на місяць. Поки що компанія володіє 70% майна долотного заводу в Дрогобичі, але має намір консолідувати у своїх руках повний пакет його акцій. Ми працюватимемо як самостійне підприємство й ставимо собі за мету освоїти повну гаму доліт, які застосовують буровики в усьому світі. У грошовому вимірі нова продукція має забезпечувати 85—90% прибутків. Уже в 2012 році прогнозуємо оборот у понад 400 млн грн, а на 2013—2014 роки – повернення інвестицій. Продукція продаватиметься під українським брендом «Універсальна бурова техніка». Уже нині ми маємо домовленості про

було підписано договір про соціальне партнерство. Зараз у компанії немає ніяких проблем ні з одержанням різних дозвільних документів, ні з початком будівельних робіт. Ми працюємо в рамках чинного законодавства.

— Які ваші найближчі виробничі плани?

— Ми маємо намір побудувати сучасне підприємство з виробництва титанових шлаків. Ефективне, економічне й високотехнологічне. Такий проект коштуватиме не менше $200 млн. 15—20% із цієї суми думаємо одержати шляхом розміщення акцій на іноземних фінансових площадках у 2012 році. Зараз ми розглядаємо Лондон, але останні події на азіатському ринку, що бурхливо розвивається, де, власне, ми й плануємо продавати свою продукцію, підказують, що більш розумним буде розміщення в Гонконгу. Це питання поки не вирішене остаточно. Решту коштів буде отримано від закордонних банків та експортних агентств. Термін початку будівництва — орієнтовно друга половина 2012 року. Ринки збуту, які нас цікавлять — це Китай та країни ЄС.

реалізацію дрогобицьких доліт у Сирії та Арабських Еміратах. Для відновлення підприємства новий власник наразі витратив $5 млн, і на свої робочі місця повернулися 480 робітників, скорочених попереднім керівництвом. Близько $20 млн інвестор задекларував і на придбання сучасного обладнання, пообіцявши до початку літа дати роботу ще 1060 колишнім працівникам ДДЗ. Одночасно триває процедура створення заводської профспілки. Із завершенням формування її керівного органу передбачається укладення колективного трудового договору. Проте уже зараз місцевий профактивіст Віктор Кечков наполягає на тому, щоб зарплата тут дорівнювала середньогалузевій, помноженій на коефіцієнт 1,25. Тож, мабуть, уже до кінця поточного року провінційний Дрогобич із його 80-тисячним населенням матиме можливість принаймні відчути, що таке офшорний капітал.

6

№ 3 (158)

1 лютого 2011 року

Регіон

Володимир Ішков: «Якщо металургія — то високий переділ.

Якщо машинобудування — то високотехнологічна техніка» Лариса ЛАЗОРЕНКО

Володимир Ішков Основа економіки Донецької області — класичні виробництва, чиє технологічне лідерство припало на минуле століття. Регіональна влада розуміє, що без модернізації та застосування нових розробок підприємства не матимуть майбутнього, особливо на світовому ринку. Та й стосовно екології вже давно час кардинально змінити ситуацію. Що може запропонувати влада, щоб стимулювати промисловців вкладати гроші в купівлю ноу-хау для своїх підприємств і за рахунок чого Донецький регіон може зробити технологічний ривок, розповідає начальник головного управління промисловості та розвитку інфраструктури Донецької облдержадміністрації Володимир Ішков.

— Володимире Миколайовичу, візитівка Донбасу — вугільна промисловість. Які проблеми в ній треба вирішувати найперше?

— Донбас — унікальний регіон, і те, що тут зосереджено 40% видобутку вугілля та 40% виробництва металу, — наша гордість. Але в цих базових галузях необхідне реформування. У 2010 році видобуто 32 млн тонн вугілля, тобто на 112% більше, ніж торік. Уведено 56 очисних вибоїв — на 15 більше. І головне — вже розроблено карту з пріоритетних підприємств вугільної промисловості для подальшої приватизації. Відповідно до цього попереднього документа всі шахти поділено на групи. Перша — привабливі для інвесторів активи. Уже сьогодні викликають інтерес шахта ім. Засядька й шахтоуправління «Донбас». Інвестори готові вкладати гроші в розвиток цих підприємств. Друга група — шахти, які можуть зацікавити інвесторів. Найбільші труднощі виникають із третьою групою, шахти якої підлягають закриттю. На сьогодні в нас зупинено близько восьми шахт. А понад 50 — у стадії закриття. Щоб приватизувати вугільні підприємства, треба визначитися, що робити із соціальною сферою, яка перебуває на їхньому балансі. Зараз готується план передачі соцсфери на баланс органів місцевого самоврядування до 2012 року. Питань багато. Якщо, наприклад, передавати котельні, то разом із ними й теплотраси, а це вугільники робити не поспішають. І найголовніше — місцеві ради за сьогоднішніх бюджетів просто не в змозі ухвалити та модернізувати все їхнє

Народився 28 березня 1950 року в м. Єнакієвому. Трудову діяльність починав електрослюсарем на Єнакіївському металургійному заводі. У 1981 році закінчив Донецький політехнічний інститут із дипломом інженерамеханіка, у 1995-му — Донецький державний університет за фахом «економіст». Кандидат економічних наук. Працював завідувачем відділу, заступником голови Єнакіївського міськвиконкому. Очолював головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Із 2003 по 2005 рік — заступник голови Донецької облдержадміністрації. Із 2005-го — голова правління Донецької обласної організації роботодавців України, господарство. Тому потрібні спільні зусилля. Усе вирішуватиметься окремо з кожної конкретної шахті. Мета — розвантажити підприємства, бо утримання соцсфери — це збільшення вартості продукції. Розвиток галузі безпосередньо залежить від залучення інвестора. І в цьому напрямку уже є зрушення. Так, за першою рамковою угодою між Мінвуглепромом і Державним банком розвитку КНР передбачається поетапне фінансування інвестпроектів із модернізації українських вугільних підприємств у розмірі 1,03 млрд грн. До програми залучені шахти «ШахтарськаГлибока», «Новопавлівська» та ім. Мельникова. У разі успішної реалізації цього пілотного проекту китайська сторона виявила готовність виділяти до мільярда доларів щорічно на фінансування інвестпроектів у вугільній галузі. В області 2010 року затверджена програма створення нових робочих місць, що розроблена на виконання постанови Кабміну про забезпечення зайнятості населення вуглевидобувних регіонів. У її рамках цього року буде реалізований проект шахтної дегазації в шахтоуправлінні «Покровське» вартістю 189 млн грн. Частка держави в ньому становитиме 15 млн грн, решта — приватний капітал. У підсумку ми одержимо 57 робочих місць, але головне — буде гарантовано безпечну працю гірників і видобуток альтернативного палива. Наприкінці року також було підписано меморандум про співробітництво між Донецькою облдержадміністрацією та групою компанії ТНКВР у розвідці та видобутку газу щільних шарів пісковиків. Проект має стартувати наступного року. На першому етапі обсяг інвестицій у проведення геологорозвідувальних робіт становитиме близько 240 млн грн. А у разі одер-

голова ради з питань вільних економічних зон та територій пріоритетного розвитку в Донецькій області. Зараз обіймає посаду начальника головного управління промисловості та розвитку інфраструктури Донецької облдержадміністрації.

жання позитивного результату планується в подальше буріння й розробку родовища вкласти до 12 млрд грн.

— Ключові галузі області, крім вугільної, — теплоенергетика, металургія та машинобудування. Як вирішується проблема відновлення потужностей на цих підприємствах?

— Теплоенергетика — вагома частина економіки регіону. Обладнання багатьох ТЕС на сьогодні застаріло, приміром, на Вуглегірській станції. Цього року планується завершити реконструкцію Старобешівської ТЕС, де ще в 2000-му було розпочато проект у рамках співробітництва з ЄБРР. Але, напевно, не слід на цьому зупинятися, бо на підході — вітроенергетика. Сьогодні ДПЕК опрацьовує питання будівництва вітроенергетичного полігона в Запорізькій і Донецькій областях. У нас це Первомайський і Володарський райони, там будуть установлені потужні агрегати на двокілометровій відстані від узбережжя. Вартість проекту становить більше мільярда євро. Головні проблеми металургії — технічна й технологічна відсталість у порівнянні зі світовим рівнем, неефективне використання енергоресурсів та залежність від кон’юнктури ринку металопродукції внаслідок експортної орієнтації. Обсяг внутрішнього ринку ледь перевищує п’яту частину виробленої продукції. У той же час оптимальне співвідношення експорту та споживання в Україні — 50 на 50. І тут є над чим працювати. З огляду на те, що більше половини всього металофонду країни вимагає термінової заміни, ємність внутрішнього ринку здатна забезпечити максимальне завантаження наявних потужностей, як мінімум, років на десять. Наші метвиробництва потребують модернізації. Наприклад, сьогодні на Єнакіївському метзаводі зупинено на

ремонт третю домну, на черзі — проектування аглофабрики. Важлива роль у переоснащенні металургії має приділятися машинобудуванню. Йому, звичайно, також необхідна модернізація, як це зробили Новокраматорський машинобудівний завод та «Енергомашспецсталь». За останні 5 років у розвиток виробництва НКМЗ було інвестовано понад $250 млн. У результаті номенклатура підприємства оновилася на 80%, стала більш наукомісткою й конкурентоспроможною. З 2005 року триває реконструкція та модернізація виробничих потужностей і технологічних процесів на «Енергомашспецсталі». Загальний розмір інвестицій становить 2 млрд грн, з яких уже освоєно 1,3 млрд грн. Аналогічний процес відбувається на Горлівському машзаводі, а на Ясиноватському машинобудівному заводі іноземний інвестор вивчає можливість вкладення коштів.

— Які галузі в регіоні викликають найбільший інтерес іноземних інвесторів?

— Насамперед — будівельна індустрія. В області зосереджені унікальні родовища корисних копалин, у тому числі для виробництва будматеріалів. Багата сировинна база й наявність внутрішнього ринку споживання продукції залучають провідні світові фірми в наш регіон. Так, успішно працюють у нас спільні підприємства ПАТ «ХайдельбергЦемент Україна», ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас», ЗАТ «Лафарж Гіпс», «Зевс Кераміка» за участю німецьких, французьких та італійських компаній. Однією з наших умов для інвесторів було налагодити виробництво, а не вивозити сировину, як раніше. Серед удалих прикладів слід назвати «Зевс Кераміку». Ще під час дії закону про території пріоритетного розвитку італій-

ський інвестор завіз в область обладнання. Одна лінія коштує близько 29 млн євро, зараз їх уже дві. І сьогодні під маркою «Італія» ми експортуємо всю керамогранітну плитку в Північну та Південну Америку, Іспанію й у ту ж Італію. Замовлення на 2011 рік уже перевищують можливості виробництва. Інвестори вивчають ситуацію, і, ймовірно, через рік вони будуть готові поставити ще дві лінії.

— Що треба зробити, щоб іноземному інвесторові було легше працювати в Україні?

— Держава має гарантувати йому правила гри на весь період, на який він до нас прийшов працювати. Є проект на 5 років — от на 5 років гарантія. Якщо ж змінюються закони, це не повинно ущемляти інтереси інвестора. Моє глибоке переконання як економіста — треба забути про сировинний статус України й виходити на виробництво кінцевої продукції. Якщо це металургія — то високий переділ. Якщо це машинобудування — то високотехнологічна техніка. При цьому важливо, щоб держава гарантувала пільги, якщо інвестор пропонує потрібну для регіону, країни програму й для цього необхідно ввозити обладнання. Як це було, коли діяв закон про вільні економічні зони та території пріоритетного розвитку. За час його дії — із 1999 по 2004 рік — в області оновили 4,5% основних фондів, які дали 15% виробництва й більше 20% надходжень у бюджет. Та це ж лише 4%! А якби ми оновили відсотків 15, уявляєте, що було б? І не треба стільки машинобудівних заводів (їх у регіоні більше ста), краще залишити з десяток, а інші перепрофілювати.

— Які найвагоміші чинники для відновлення виробничих потужностей?

— Розробки наших галузевих ВНЗ. От у нас у Донецьку є НТЦ «Реактивелектрон» НАН України, учені якого розробили п’єзопорошки, технологію виробництва яких уже закупили Швейцарія та Німеччина. Щоб організувати випуск цих п’єзопорошків у нас, треба вкласти лише близько 300 тис. євро. Крім того, щоб відкрити цех із виробництва, треба забезпечити збут, і тут важливо, щоб наші машинобудівники почали застосовувати цей порошок, наприклад для виготовлення різальних інструментів. Такий інструмент зношуватиметься в десятки разів менше. А в нас поки держава не виділить гроші, від підприємств не дочекаєшся зацікавленості.

— Чому так відбувається? Як допомогти тим, хто продукує ноу-хау, а попиту нема?

— Тому що коли той же машинобудівник робить свердла, йому вигідніше виготовити десять, які прослужать рік, ніж одне, яке не ламатиметься десять років. Для забезпечення попиту на високотехнологічну продукцію є різні шляхи. Якщо з’являється нова перспективна розробка, нехай Академія наук її представить у відповідних відомствах. І має бути розпорядження держави застосовувати тільки такі технології. Це стане сигналом для машинобудівників, у цьому випадку буде зв’язок науки й виробництва. Правда, залишається ще невизначеність у тому, як передати цю розробку виробничникам, як оплатити працю її створювачів.

— І як це можна вирішити?

— Двома способами: або за допомогою системи патентів, за які автори гарантовано одержуватимуть відрахування, або шляхом виділення коштів державою підприємству та інституту. Але за умови, що ці гроші підуть на подальші розробки. Машинобудування — найбільш технологічна галузь, яка першою підхоплює всі ноу-хау, і перспектива саме за нею. Важливо тільки вирішити всі питання, пов’язані із захистом інтелектуальної власності. Ми торік запрошували в Донецьку область фахівців з Євросоюзу, щоб вони допомогли правильно налагодити зв’язок між державними прикладними ВНЗ, ВНЗ Академії наук і приватними виробниками, які хочуть придбати винахід. Як передати підприємству винахід і як установити права й відрахування — ці питання в нас у країні досі не вирішено. Ми рухаємося в ЄС, отже вже сьогодні треба жити за його законами. І пропонувати свої ноу-хау, і вміти захищати їх. Деякі технології наших учених, ніде правди діти, просто вивозяться за кордон. Наприклад, у Донецькому політехнічному університеті розроблена платформа для буріння шельфу, і першими з неї підписали контракт китайці. От вони й поспішають до нас, ідуть у вугільну сферу. Дай Боже, якщо це шлях до розвитку.

— Сьогодні влада регіону багато говорить про відродження наукової програми-2020, яка замислювалася ще в 2000 році. Більшість її проектів так і не було реалізовано.

— Я брав участь у формуванні цієї програми, а її основоположниками були Віктор Янукович, у той час губерна-

№ 3 (158)

1 лютого 2011 року

7

ГМК Транспорт тор Донецької області, і академік Борис Патон. У ній 440 проектів. Із них половина — ноу-хау. Частина вже реалізується, повільно, на жаль, але робота йде. Інші поки не знайшли застосування й припадають пилом на полицях. У нас була чудова розробка нашого вченого Віктора Варюхіна, який очолює Донецький фізико-технічний інститут НАН України, — тепловізор для ранньої діагностики раку молочної залози. Колишній міський голова Москви Юрій Лужков відразу дав указівку придбати цю медичну техніку. Ми вивели її на промислове виробництво. Ще одна новітня розробка наших ВНЗ виготовляється сьогодні на заводі «Хімреактив». Це новий п’єзоматеріал — основа всієї медичної техніки. Із його допомогою якість сприйняття на екрані поліпшується в кілька разів. Цей п’єзоматеріал може застосовуватися в будь-якій діагностичній апаратурі. І не тільки в медицині. На цей унікальний матеріал уже звернули увагу корейські та китайські компанії, що виробляють екрани. Але хотілося б, щоб його в першу чергу застосували наші промисловці. А для цього необхідно створювати в нас своє виробництво. Базис для розробки та впровадження нових технологій є. Вони розробляються в інститутах, які раніше працювали на оборонні потреби. І зараз їх слід відроджувати. Тут потрібна політична воля, і я сподіваюся, що Президент України дасть відповідні завдання Державному агентству з питань науки, інновацій та інформації. Євросоюз сьогодні виявляє глибокий інтерес до українських наукових установ, до нас приїздять фахівці й уважно вивчають наші проекти. Ну й дай Боже! Головне — щоб вони в підсумку реалізовувалися. А завдання держави — захистити права наших дослідників, щоб вони мали додаткові кошти після втілення цих проектів і вкладали їх у майбутнє нашої науки.

— У якій формі ви бачите реалізацію такої державної підтримки?

— Має бути комплекс заходів: закон про пріоритетний розвиток (його дію можна відновити), закон про технопарки (сьогодні він є, але його треба поглибити й розширити), закон про пільговий розвиток інноваційних проектів.

— То все-таки перспективи донецької економіки за базовими галузями чи за новими?

— Пріоритет — за базовими галузями, але вони мають бути конкурентоспроможними на міжнародному ринку, а для цього слід застосовувати нові технології та матеріали.

Шагренева шкіра збуту Для орієнтованого на експорт ГМК країни питання освоєння внутрішнього ринку перетворюється мало не на питання виживання Олена ГЕРАСИМОВА Початок на стор. 1

Як припускають у ПХО «Металургпром», виробництво чавуну й сталі збільшиться на 6%, а прокату — на 7%. «Прогноз же самих метвиробників більш оптимістичний. Вони планують наростити виробництво чавуну на 12%, сталі — на 13%, а прокату — на 16%», — уточнює заступник генерального директора «Металургпрому» Олександр Зражевський. Утім, за яким би сценарієм не розвивалися події, мабуть, до докризових показників ще далеко. «Під дією факторів глобальної кризи Україну за рівнем виробництва сирої сталі було відкинуто на десять років назад. Якщо максимальні обсяги виплавки в 2007-му становили майже 43 млн тонн, то в кризові 2008—2009 роки вони скоротилися приблизно на 30%», — констатує директор ДП «Укрпромзовнішекспертиза» Володимир Власюк. І в 2010-му металургам удалося лише незначно надолужити згаяне: цей показник

ніж у їхніх закордонних конкурентів. «Сьогодні в України, у принципі, не залишилося перспективних ринків збуту, де вона могла б розраховувати на інтенсивний розвиток продажів», — уточнює начальник аналітичного відділу ДП «Укрпромзовнішекспертиза» Олександр Крайников.

Якщо розібратися

Що впало, те пропало За даними «Укрпромзовнішекспертизи», за останні три роки обсяги експорту української металопродукції знизилися на більш ніж 4,5 млн тонн — із 28,2 у 2007 році до 23,5 млн тонн у 2010-му. «І цей недогляд, на жаль, незворотний. Ніякі ситуативні кон’юнктурні сплески на загальну тенденцію скорочення обсягів експорту не вплинуть», — відзначає Олександр Крайников. До кінця минулого року вітчизняні метвиробники змогли більш-менш відновити колишні обсяги поставок про-

Азії. Це спричинить радикальне звуження традиційних експортних ринків вітчизняної металургії найближчим часом. Галузі доведеться мати справу й із жорсткими заходами із захисту внутрішніх ринків Євросоюзу, країн Північної Америки та інших великих імпортерів металу. Як зауважив на грудневій балансовій нараді представників ГМК тодішній заступник міністра промислової політики Сергій Бєлєнький, «протистояння, яке окреслюється, буде дуже серйозним». Влада цих держав особливо пильно стежитиме за проявами державного протекціонізму у відповідних галузях країнконкурентів. «А тому в 2011 році про поновлення якихось пільг для підприємств ГМК не може бути й мови», — відзначив Бєлєнький. Проте в найближчі рікдвох українська металургія все-таки може розраховувати на певний життєвий простір. Більш того, як уважає, наприклад, Євген Дубогриз, цього року обсяги експорту вітчизняного металу навіть наблизяться до докризових. «Це можливо завдяки тому, що собівартість української сталі з огляду на транспортні витрати поки порівняно невисока. Так, якщо в наших конкурентів з Росії цей показник на сьогодні становить $470—500 за тонну напівфабрикату, то в Україні він не перевищує $450—480», — пояснює експерт.

Криза поки не закінчилася досяг 32,5 млн тонн, тільки на 9,2% перевищивши рівень 2009 року — зростання виробництва чавуну становило 7%, сталі та прокату — 10%. Однією з головних причин такої ситуації є те, що, завдяки високому попиту та стрімкому зростанню цін на сировину в усьому світі, холдинг «Метінвест» регулярно підвищував ціни на залізну руду для вітчизняних споживачів. «Якби не це, Україна змогла б збільшити обсяги випуску сталі на 18—20%», — упевнений Євген Дубогриз. А фахівці «Укрпромзовнішекспертизи» вважають, що проблема не так у непосильних витратах на сировину, як у обмежених можливостях збуту, оскільки торік у наших металовиробників було відчутно менше замовлень,

дукції тільки в країни Євросоюзу та Азії. Спад натуральних продажів на ринках Туреччини, країн Близького Сходу та Північної Африки подолати так і не вдалося. «У наступні ж роки можливість збуту українського металу на цих ринках може взагалі бути дуже сумнівною», — підсумовує Крайников. Річ у тім, що, попри кризу, у цих регіонах інтенсивно реалізовувалися програми розвитку власної металургії. За останні п’ять років Туреччина запустила декілька нових виробництв загальною потужністю 12 млн тонн продукції на рік, країни Близького Сходу та Африки — 12,8 млн тонн. У найближчі ж роки в експлуатацію буде введено ще декілька підприємств у Південно-Східній

Ще однією перешкодою для істотного зростання обсягів виробництва в українській металургії стане, звичайно ж, характерний для кризи невисокий рівень світового металоспоживання взагалі. Згідно із прогнозами, цього року воно зросте не більш як на 5—5,5%. Часи «справжнього попиту» ще не настали. «Сплеск попиту на сталь відбудеться тоді, коли фінансові установи вдадуться до подальшого зниження кредитних ставок», — уважає Євген Дубогриз. Але ціни все-таки зростуть. Це буде спровоковано дефіцитом основних видів металургійної сировини, який поки триває, і її неухильним подорожчанням. Як відзначають аналітики ІК «Трійка діалог», «загальне подорожчання гарячекатаного про-

кату та слябів може становити не менше $40 за тонну». За прогнозами аналітиків Альфа-банку, «протягом нинішнього року, за рахунок зростання цін на залізну руду приблизно на 30%, вартість сталі підвищиться орієнтовно на 13%». Під кінець року обсяги виробництва руди наздоженуть попит, що спричинить стабілізацію цін на сировину та металопродукцію. Усе це говорить про те, що вийти на прибуткову роботу цього року українській металургії, швидше за все, не вдасться. 2009-й, який став для галузі роком «дна», вона закінчила із сукупним збитком у розмірі 9,578 млрд грн. У 2010-му удалося в кілька разів знизити цей показник: згідно з останніми даними Державного комітету статистики України, сукупний збиток галузі скоротився до 2,969 млрд грн. Як відзначив на грудневій балансовій нараді представників ГМК заступник генерального директора ПХО «Металургпром» Олександр Зражевський, загальний обсяг дефіциту обігових коштів метпідприємств України становить 5 млрд грн. З урахуванням сьогоднішньої ситуації на зовнішніх ринках найближчим часом ті меткомпанії, які змушені закуповувати сировину на стороні, істотно поповнити її навряд чи зможуть. «А це свідчить про те, що криза ще не закінчилася», — сказав Зражевський.

Упритул

Виробляти чи торгувати ломом? У цих обставинах єдиною надійною перспективою для українських металургів є внутрішній ринок. Реальністю вона може стати тільки за умови, що буде вжито комплексних заходів із розвитку всіх металоспоживних сегментів економіки країни. Унаслідок економічних потрясінь 2008—2009 років споживання прокату в країні зменшилося приблизно на 40% і за підсумками 2009-го становило 6,2 млн тонн. Минулого ж року воно збільшилося тільки до 7,2 млн тонн. Цей показник непорівнянний із загальним потенціалом внутрішнього рин-

ку України. «Сукупний обсяг зношеного металофонду країни становить 327 млн тонн. Більшість видів закладеної в ньому старої металопродукції випускають вітчизняні підприємства. Отже, реалізація однієї тільки загальнодержавної програми заміни металофонду позбавить українських металургів від експортної залежності й пов’язаних із нею ризиків, як мінімум, на найближче десятиліття», — пояснює Володимир Власюк. Євген Дубогриз у цілому поділяє цю точку зору: «Рано чи пізно власники застарілого металофонду будуть просто змушені його поновлювати, якщо, звичайно, вони хочуть і надалі займатися виробництвом продукції, а не торгівлею металобрухтом». Правда, він сумнівається в тому, що це відбуватиметься в рамках повномасштабної державної програми. Аналітик ІК «Дрегон Капітал» Олександр Макаров відзначає, що зростання металоспоживання в окремих сегментах економіки також має перешкоди, які важко подолати: «Звичайно, у міру виходу країни із кризи воно збільшуватиметься, однак у найближчі роки стрибок цього показника в 2—3 рази навряд чи можливий. Щоб таке сталося, має на порядок зрости обсяг робіт у будівництві, але платоспроможного споживача в цьому секторі поки нема. Навряд чи реальне й різке збільшення споживання металу у вітчизняній промисловості». Тож нинішнього року ємність внутрішнього ринку металу збільшиться лише незначно й навіть не наблизиться до докризових обсягів. Євген Дубогриз уважає, що вона досягне 7,7 млн тонн. І то тільки за рахунок підготовки до Євро-2012. Під реалізацію відповідних проектів буде поставлено лише 1,2 млн тонн додатково виробленої металопродукції. Що означає, що зараз як ніколи, попри майбутнє катастрофічне звуження географії збуту, основним пріоритетом для українських металургів усе-таки залишається зовнішній ринок. І це незважаючи на те, що потреба в розширенні продажів у країні щодня стає нагальнішою.

8

№ 3 (158)

1 лютого 2011 року

Безмежне небо

Безпрограшний «Зеніт» Українські й російські ракетобудівники першими у світі відкрили стартовий сезон 2011 року Ірина КОНДРАТЬЄВА На Байконурі відбувся пуск ракети-носія (РН) «Зеніт3SLБФ» із метеорологічним супутником «Електро-Л». Після повернення з космодрому генеральний конструктор — генеральний директор ДП «Конструкторське бюро «Південне» ім. М. Янгеля» (КБП) Олександр Дегтярьов і генеральний директор ДП ВО «Південний машинобудівний завод ім. О. Макарова» (Південмаш) Віктор Щоголь на пресконференції, що відбулася в Дніпропетровську, підбили підсумки успішного старту.

Участь українських ракетобудівників у пуску стала можливою завдяки перемозі в тендері на поставку п’яти РН «Зеніт» для запусків космічних апаратів у рамках федеральної російської космічної програми. Триступенева РН «Зеніт3SLБФ» — модернізована версія РН «Зеніт-3SL», використовувана для запусків у міжнародному проекті «Морський старт». Спроектована КБ «Південне». Перший і другий ступені ракети створені в Україні, у КБП і на Південмаші. Третій ступінь — розгінний блок «Фрегат-СБ» із додатковими паливними баками, що скидаються, головний обтічник, перехідний відсік, космічний апарат розроблені й виготовлені НВО ім. С. Лавочкіна (РФ). До речі, «Фрегат-СБ» уперше полетів у космос у складі ракети космічного призначення «Зеніт». Наскільки вдалим був пуск нової версії РН «Зеніт», можна судити хоча б із таких проміжних результатів.

— Візьмемо показники точності виведення головної частини РН — із розгінним блоком і космічним апаратом, — навів приклад Олександр Дегтярьов. — Вектор стану ракети в цьому випадку характеризується трьома компонентами. Перший із них — розкид із нахилення орбіти, і він був нульовим. Відхилення

за апогеєм становило 650 м за допуску 4 км, а відхилення за перигеєм — лише 60 м за допуску 400 м. Це дуже високі характеристики точності виведення, завдяки чому забезпечена успішна постановка космічного апарата в кінцеву точку стояння на орбіті. Російський метеорологічний супутник «Електро-Л» масою 1800 кг був виведе-

Керівники двох найбільших ракетно-космічних підприємств країни оцінюють майбутній рік як сприятливий щодо забезпечення завантаження виробничих потужностей. Крім того, він супроводжуватиметься новими стартами за участю наших ракет і космічних апаратів. Зокрема, у першому кварталі планується запуск вітчизняного супутни-

ка «Січ-2» (на РН «Дніпро») для дистанційного зондування Землі. Намічено другий пуск РН «Зеніт-3SLБФ» у рамках федеральної російської космічної програми з виведенням у космос астрофізичної обсерваторії «Спектр-Р» розробки НВО ім. Лавочкіна та комер-

ційний пуск «Зеніта» з американським телекомунікаційним супутником Intelsat-18. Четвертий квартал буде відзначений ще одним стартом у рамках російської федеральної програми — з автоматичною міжпланетною станцією розробки НВО ім. Лавочкіна «Фобос-Ґрунт». Вона призначена для дослідження Фобоса (супутника Марса) і доставки зразків його ґрунту на Землю. Загалом на 2011 рік заплановано близько 10 пусків РН «Зеніт» і «Дніпро».

вдання. Значне скорочення їхнього обсягу загрожувало самому існуванню комплексу. Виправити ситуацію й вдихнути в складну космічну структуру нове життя дозволила реалізація комерційних проектів. Із 2008 року оновлений стартовий комплекс на Байконурі дозволяє запускати як триступеневі, так і двоступеневі ракети. Він дістав назву «Наземний старт» за аналогією з міжнародною космічною програмою «Морський старт».

Гудбай, шатли! Національне агентство США з аеронавтики та дослідження космічного простору NASA 20 січня затвердило дату заключного запуску шатла «Атлантіс» — 28 червня 2011 року.

Офіційно «Атлантіс» не входить до програми Space Shuttle, бо конгрес США усе ще не виділив необхідні

Ракета «Зеніт» уперше стартувала з космодрому Байконур 13 квітня 1985 року. З моменту появи була визнана кращою у світі у своєму класі. Має високі енергетичні характеристики, унікальну точність виведення космічних апаратів на задані орбіти, цілком автоматизований «безлюдний» старт, використовує екологічно чисті компоненти палива та має інші переваги. За 26 років проведено 37 пусків РН «Зеніт-2», 30 пусків за програмою «Морський старт» і 6 за програмою «Наземний старт». Усі плановані старти «Зеніта» здійснюватимуться з Байконуру, де створені оптимальні умови для реалізації різних проектів. Для цього українським і російським ракетобудівникам довелося чимало попрацювати. Розповідаючи про виконану роботу, генеральний конструктор — генеральний директор КБП Олександр Дегтярьов нагадав, що стартовий комплекс на Байконурі раніше працював тільки на державні за-

Віктор Щоголь і Олександр Дегтярьов (праворуч)

ний на геостаціонарну орбіту в точку стояння 76 градусів східної довготи над Індійським океаном. Він стане частиною глобальної супутникової системи спостереження Землі й дозволить одержувати оперативну інформацію про стан погоди на території Росії, геліогеографічні умови в навколоземному просторі, про стан іоносфери та магнітного поля Землі, а також вирішувати завдання з контролю екологічних і надзвичайних ситуацій. Інформація, яка надходитиме з нього, стане доступною і для українських споживачів, причому безкоштовно.

— Завдяки таким проектам стосунки між Національним космічним агентством України та Федеральним російським космічним агентством стають тіснішими й пліднішими, — відзначив Віктор Щоголь. — Ми можемо разом проводити космічні експерименти, брати участь у наукових роботах. Сподіваємося, що, вступивши в кооперацію із НВО ім. Лавочкіна, зможемо виготовити ще чимало ракет для реалізації російської космічної програми. І це, до речі, стане вагомою підтримкою всієї української космічної галузі.

Довідка «УТГ»

для здійснення старту кілька сотень мільйонів доларів, хоча домовленості про це й було досягнуто раніше. Проте NASA уже почало підготовку до польоту, інакше його фахівці можуть не встигнути підготувати шатл до запуску. Затверджені також дати й час стартів шатлів «Дискавері» та «Ендевор», остан-

ніх в рамках космічної програми NASA Space Shuttle. За даними агентства, запуск «Дискавері», який відкладався кілька разів через технічні проблеми, намічений на 24 лютого. Старт «Ендевора» запланований із космодрому на мисі Канаверал (Флорида) на 19 квітня. Основне завдання польоту «Дискавері» — доставка на МКС великої кількості

Висоту стосунків перевірять космосом

Тетяна МИХАЙЛОВА У 2011 році наша ракетаносій «Дніпро» має вивести на сонячно-синхронну орбіту перший турецький супутник «Расат».

Про це повідомив Президент Віктор Янукович на прес-конференції за підсумками зустрічі із прем’єрміністром Туреччини Тайіпом Ердоганом, де обговорювалися питання взаємовигідного співробітництва в різних сферах, у тому числі космічній. За словами Президента, цим запуском спільні проекти України й Туреччини з освоєння космосу не закінчаться. Перший національний супутник Туреччини призначений для дистанційного зондування Землі. Усі роботи з конструювання, виготовлення та випробування космічного апарата «Расат» виконує турецька сторона. Пускові послуги здійснює ЗАТ «Міжнародна космічна компанія «Космотрас» (створене в 1997 р., його акціонери — провідні наукові організації та виробничі підприємства Росії, України, Казахстану). Відповідний контракт було підписано між МКК «Космо-

трас» і науково-дослідним інститутом космічних технологій Tubitak Uzay. Мета проекту — провести випробування супутникових систем, розроблених Tubitak Uzay, які можуть бути використані в майбутніх національних супутникових проектах Туреччини. Зображення, отримані з «Расат», передбачається застосовувати для урбаністичного та районного планування, моніторингу лісових, сільськогосподарських угідь і для інших таких потреб. Спочатку його виведення на орбіту планувалося в складі кластерного пуску з пускової бази «Ясний» в Оренбурзькій області (РФ) у 2010 році. Але з певних об’єктивних причин перенесене на цей рік. За інформацією МКК «Космотрас», крім супутника «Расат» у кластерному пуску беруть участь також КА «Січ-2» (Україна), італійський університетський супутник «ЕдуСат», «НігеріяСат-2» і «НігеріяСат-Х» британської компанії SSTL. Для проведення запуску буде використана стандартна конфігурація РН «Дніпро» з космічною головною частиною для кластерних місій.

Довідка «УТГ» НДІ Tubitak Uzay заснований у 1985 р., займається дослідженнями та розробками в галузі космічних технологій, електроніки, інформаційних технологій та суміжних галузей. Пріоритетний напрям — розвиток можливостей у сфері конструювання, виготовлення, випробувань мікросупутників і встановлення міжнародного співробітництва в освоєнні космосу. РН «Дніпро» — міжконтинентальна балістична ракета РС-20 (за позначенням НАТО — SS-18 Satan), конверсована в носій космічних апаратів. Спроектована й розроблена ДП КБ «Південне», виготовлена на ДП ВО «Південмаш» (м. Дніпропетровськ) у кооперації з українськими та російськими підприємствами.

вантажів. Крім того, астронавти Ел Дрю й Тім Копра двічі вийдуть у відкритий космос для профілактичних робіт на обладнанні, установленому на зовнішній поверхні станції. Вони також установлять там спеціальну платформу із запасними частинами для системи енергопостачання МКС. «Ендевор» доставить туди магнітний спектрометр, а «Атлантіс» по дорозі назад

забере звідти несправний насос. Ротація екіпажів на Міжнародній космічній станції зараз здійснюється за допомогою російських кораблів «Союз». До появи нових пілотованих кораблів «Союзи» залишаться єдиним засобом транспортування на орбіту й повернення космонавтів та астронавтів у програмі МКС після закриття програми Space Shuttle.

№ 3 (158)

1 лютого 2011 року

9

Виробництво Наука

Проект у режимі реального часу

Легкий і міцний

Донецькі інженери взяли на озброєння систему наскрізного проектування для технічної підготовки виробництва Андрій ДЕНИСОВ, керівник департаменту інформаційних технологій ТОВ «ІТЦ «Гірничі машини» Сучасне машинобудівне виробництво — складний комплекс, який має безліч систем. Одна з них — це технічна документація. Її розробленням займаються інженерноконструкторські служби. Далі естафету підхоплюють технологічні служби й потім уже — виробнича частина. Сучасні технології проектування й технологічної підготовки виробництва надають конструктору й технологу дуже потужний інструментарій — це і паралельний інжиніринг, і параметричне моделювання, і візуалізація процесів, і управління проектами та структурою виробу, і так зване наскрізне проектування.

явного обладнання деякі параметри точності, вихідні характеристики матеріалу або види формотворної поверхні. Необхідно знову переглянути конструкцію вузла. Таких ітерацій може бути декілька, але й це ще не все. Існує також і взаємоув’язка вузлів між собою, а ще — гідрообладнання, електропривід і автоматика. Таким чином, велика кількість фахівців чітко взаємодіють між собою на всіх етапах розробки документації. Але людський чинник, який відіграє за цієї технології величезну роль, був, є й буде з усіма можливими наслідками. Тепер подивимося, які переваги дає технологія на-

Solid Works Enterprise PDM

На останній технології варто зупинитися докладніше. Відразу відзначу, що вона, можна сказати, нерозривно пов’язана з технологією паралельного інжинірингу. Отже, традиційна технологія проектування передбачає, по-перше, послідовне виконання всіх операцій, а по-друге – певний механізм (іноді досить громіздкий і неефективний) узгодження й внесення змін у деталь, вузол або виріб у цілому. Наприклад, провідний конструктор одержує завдання на розробку вузла. Далі він дає конструкторам доручення на розробку окремих деталей. І тут є ризик наступити на перші граблі: вузол розроблено концептуально, і всі ув’язки й утруски можна робити тільки за готовності хоча б основних деталей. Про долучення до роботи технологічних служб не йдеться взагалі. Тільки після того, як група конструкторів повністю узгодить вузол у єдине ціле, визначиться з масою та матеріалами, настає черга інженера-технолога. Він проробляє конструкцію й виявляє, що не зможе забезпечити за допомогою на-

скрізного проектування, упроваджувана в інженернотехнічному центрі «Гірничі машини». Отже, усі конструкторськотехнологічні служби працюють в одному інформаційному просторі під управлінням PDM (PLM)-системи й з єдиним цифровим макетом виробу. Уже на стадії формування описової частини проекту ця інформація стає доступною всім учасникам проекту відповідно до прав доступу до даних системи. Усі учасники проекту бачать зміни в режимі реального часу й можуть пропонувати свої рішення на будь-якій стадії. Усі стадії конструкторськотехнологічного проектування виконуються в середовищі програмного забезпечення, що має єдиний формат даних, а в 99% випадків — і єдиний інтерфейс (програмне середовище). Так, наприклад, працюючи в SolidWorks, конструктор або технолог має лише вказати, які модулі йому необхідні, і виконувати роботу, не виходячи з основної програми. Це стосується і конструкто-

ра, і розраховувача, і технолога, і металурга. Оце і є наскрізна технологія — єдине середовище проектування і єдиний цифровий макет виробу, а на виході — документація в електронному або паперовому вигляді, узгоджена й цілком пророблена всіма учасниками процесу. Тепер докладніше зупинімося на системі, упроваджуваній у інженерно-технічному центрі «Гірничі машини». Системою проектування обрана Solid Works — на сьогодні, мабуть, така, що найбільш динамічно розвивається. Концепція «партнерських додатків» дає можливість її розробнику — компанії Dassault System запропонувати споживачеві близько 700 модулів, що дозволяють вирішувати найширший спектр завдань із технічної підготовки виробництва: проектувати, моделювати, розраховувати операції з механічної, і не тільки, обробки деталей на верстаті з ЧПУ, моделювати процес лиття металу й остигання заготівки, кінематику механізму й машини в цілому, створювати інтерактивну монтажно-експлуатаційну документацію. І все це в єдиному програмному середовищі з єдиним інтерфейсом користувача.

Solid Works належить до систем середнього рівня й має старшу «сестру» —CATIA, з якою в неї двоспрямована сумісність, і за потреби є можливість використовувати найпотужніший інструментарій виключно на тих робочих місцях, де це потрібно, не випадаючи при цьому із загального ланцюжка проектування. Як PDM-система обрана Solid Works Enterprise PDM, яка дозволяє скласти повний перелік завдань із управління даними про виріб. Що ж до ІТЦ «Гірничі машини», то для України цей проект унікальний у всьому, починаючи від самої ідеї й закінчуючи планованим рівнем її реалізації. Але головною особливістю проекту буде територіальний поділ площадок. Конструктори сконцентровані в одному місці, а технологи — у різних. Це одночасно і головна особливість, і найскладніший етап для команди впровадження проекту. Але, з іншого боку, у команді ІТЦ «Гірничі машини» зібрані добрі фахівці, які вже обрали варіанти рішення.

Харківський експериментальний завод підйомнотранспортного машинобудування здав у експлуатацію кран козловий КК28/5-25

На підприємстві «СЗФ», м. Стаханов, закінчено монтаж і здано в експлуатацію перевантажувач для навантаження морських двадцятифутових контейнерів — кран козловий однобалковий КК 28/5 вантажопідйомністю 28 тонн на головному підйомі по всій довжині прогону, прогоном 25 метрів із робочим вильотом консолей по 6,3 метра, спроектований і виготовлений на Харківському експериментальному заводі підйомнотранспортного машинобудування. Кран було змонтовано і здано в експлуатацію в рекордно малий термін — 28 днів! Такий термін став можливим завдяки роками відпрацьованим методикам побудови складальних вузлів і послідовності складання металоконструкцій та механізмів крана. Ну й, звичайно, не можна забувати про людей. Досвід монтажників, який нічим не замінити, плюс детально опрацьований проект ведення робіт — усе це разом і дало результат — 28 днів!

Унікальна методика міцнісних розрахунків дозволила одержати легку, але водночас міцну металоконструкцію. Кран із режимом роботи А6 важить лише 92 тонни! Електроустаткування крана складається з декількох систем, що взаємодіють між собою і цілком задовольняють жорсткі вимоги до керованості та безпеки крана. На крані встановлена система частотного управління всіма електроприводами, що наразі за технікоекономічними показниками є найоптимальнішою для технологічного процесу, у якому буде задіяний кран. Металоконструкція крана розрахована на максимально можливе зусилля перекосу під час роботи механізмів пересування крана, але,

незважаючи на це, на ньому встановлена автоматична система обмеження перекосу металоконструкції крана. За безпечну експлуатацію крана відповідає прилад захисту «Дозор-1» виробництва ТОВ «ХЕЗ ПТМ». Він виконує функції обмежувача вантажопідйомності з реєстрацією робочих параметрів усіх механізмів та анемометра. Управління краном здійснюється з кабіни оператора за допомогою ергономічних джойстиків, сконфігурованих на п’ять швидкостей для кожного механізму. У кабіні встановлена інтерактивна панель приладу «Дозор-1» для інформування оператора крана про режими роботи та стан усіх систем і механізмів крана.

10

№ 3 (158)

1 лютого 2011 року

Прітритети

Вагонні суперечки Україна має можливість самостійно будувати високошвидкісні потяги, переконані вітчизняні локомотивобудівники. Однак влада звернула свій погляд на Схід Володимир СПЕКТОР Із наближенням футбольного червня 2012 року все частіше постає запитання: чим перевозити численних уболівальників під час фінальної частини чемпіонату Європи? Розтиражована ЗМІ домовленість із південнокорейською Hyundai Corporation про поставку Україні 6 швидкісних потягів, здавалося б, вирішила цю проблему. Однак постають інші. Своїм баченням ситуації поділився лауреат Державної премії в галузі науки і техніки заступник технічного директора ХК «Луганськтепловоз» Наум Найш (на знімку).

— Науме Мойсейовичу, поки не почався Євро2012, проблему швидкісних залізничних перевезень в Україні ніхто начебто й не порушував.

— Як же, ще 31 грудня 2004 року розпорядженням Кабінету Міністрів затверджена Концепція державної цільової програми впровадження на залізницях швидкісного руху пасажирських поїздів на 2005—2015 роки. Планувалося організувати рух поїздів наявною мережею залізниць зі швидкостями до 160 км/год., із перспективою підвищення до 200 км/год., із реконструкцією колійної інфраструктури й поділом пасажирського та вантажного потоків. Наказ міністра промислової політики вніс доповнення зі створення й введення в серійне виробництво швидкісних поїздів для міжрегіонального сполучення. В основу покладено європейський досвід. Доцільним для України був визнаний перехід на використання переважно денних прискорених поїздів із тривалістю руху не більше 5—6 годин, з організацією узгоджених пересадок на вузлових станціях.

— Що стало причиною створення цілої державної програми?

— По-перше, обсяг рухомого складу, який вичерпав установлений строк служби й експлуатується тільки завдяки подовженню припустимих термінів експлуатації на 15 років, становить 70% від наявного. Тобто через 3—5 років значну його частину просто доведеться списати, бо він не зможе забезпечити вимоги з безпеки руху. Спроби реанімувати локомотиви

й вагони шляхом проведення капітально-відбудовних ремонтів якісно не змінять ситуацію, оскільки в силу вступають фактори втомної міцності металів і морального старіння самих конструкторських рішень, які залишилися на рівні 60—70-х років. Але, мабуть, основна причина появи концепції швидкісного руху — економічна. Річ у тім, що провізна спроможність пасажирських вагонів, що залишилися від СРСР, у 2,5—3,5 раза нижче, ніж європейських, через використання для пасажирських перевезень переважно «нічних» поїздів. Як наслідок, «Укрзалізниця» багато років зазнає збитків на всіх пасажирських перевезеннях, крім міжнародних. І впровадження швидкісного руху має не тільки сприяти відновленню парку українських залізниць, а й повернути пасажирським перевезенням рентабельність.

— Яким чином можна вирішити проблему швидкісних перевезень?

— Перш ніж відповістити на запитання, як возити, необхідно знати, чим возити. Тут треба орієнтуватися на ухвалену Міністерством транспорту та зв’язку в жовтні 2008 року «Комплексну програму відновлення залізничного рухомого складу України на 2008—2020 роки», яка визначила, що для організації швидкісного руху до 2020 року необхідно поповнити парк залізниць «Укрзалізниці» міжрегіональними електропоїздами швидкістю 160 км/год. на 40 одиниць; двосистемними електропоїздами з кузовом, що нахиляється, швидкістю 200— 220 км/год. — на 17, пасажирськими електровозами постійного й змінного струму (у цілому 282 одиниці); пасажирськими електровозами подвійного живлення — на 110. Пасажирських вагонів, у тому числі й швидкісних, підвищеної комфорт-

ності для денних поїздів буде потрібно не менше 4500. Технічне переозброєння планувалося проводити силами вітчизняних підприємств — ХК «Луганськтепловоз», Крюковський вагонобудівний завод, НВК «Електровозобудування» відповідно до розробленого плану закупівель. А це, у свою чергу, привело б до завантаження підприємств, які забезпечують комплектацію рухомого складу вузлами та агрегатами, закупівлі матеріалів у вітчизняних заводів хімічного й металургійного комплексу, поновлення фінансування науково-дослідних робіт. Усе це сприяло б зниженню імпортозалежності й пожвавленню внутрішнього ринку. Плануючи створення міжрегіональних електропоїздів на швидкість 160 км/год., ХК

витратами. Фахівці заводу запропонували створити міжрегіональний електропоїзд із максимальною експлуатаційною швидкістю 140 км/год. З огляду на те, що за останні роки вітчизняні підприємства освоїли нові сучасні матеріали й системи, немає сумніву, що комфортність українських поїздів не поступатиметься аналогічним виробам провідних зарубіжних компаній. Розрахунки показали, що за наявності рухомого складу з максимальною експлуатаційною швидкістю 140 км/ год. за довжини перегону понад 18 км технічна швидкість потяга буде не менше 120 км/ год. Це дозволить, наприклад, під час руху маршрутами Київ—Львів і Київ— Харків укластися в часові рамки 4,5— 5,5 години. Тим більше що на сьогоднішньому етапі реконструкції колій, в умовах діючих обмежень, не вдасться повною мірою використовувати швидкісні характеристики поїздів, розрахованих на максимальну швидкість 160 км/год.

— Скільки часу потрібно нашим локомотивобудівникам для організації виробництва нових поїздів?

Приміський електропоїзд ЕПЛ2Т

«Луганськтепловоз» провела в червні 2006 року переговори з компанією Siemens. Було вирішено основні технічні питання, узгоджено попередні обсяги поставок і ціни на комплекти обладнання. Більш того, у серпні 2007-го підписано протоколи про наміри між «Луганськтепловозом» і «Укрзалізницею» на створення, виготовлення та закупівлю 58 електропоїздів з асинхронним приводом конструкційною швидкістю 160 км/год. і 85 модернізованих електропоїздів постійного й змінного струмів ЕПЛ2ТМ, ЕПЛ9ТМ для міжрегіонального сполучення. Але через відсутність фінансування з боку «Укрзалізниці» всі роботи в цьому напрямку було припинено. Проте «Луганськтепловоз» продовжив пошук технічних рішень, які дозволяють упровадити швидкісні пасажирські перевезення з мінімальними

— Перші зразки рухомого складу на швидкість 140 км/год можуть бути випущені протягом року після укладання договору на поставку. За восьмивагонного виконання вони коштуватимуть не більше 95 млн грн (менше 9 млн євро) і забезпечать місткість близько 580 чоловік. Порівняйте із пропозицією фірми Hyundai: ціна 30 млн євро (мінімум) за місткості поїзда 587 чоловік. Що ж до електропоїздів на швидкість 160—200 км/год., то їхнє виготовлення в Україні можливе за умови залучення досвіду однієї із провідних зарубіжних компаній, які працюють у галузі локомотиво- і вагонобудування. Приклади освоєння виробництва швидкісних поїздів у країнах Східної Європи й тій же Кореї довели правильність такого підходу. При цьому питання виробництва швидкісних поїздів вирішується в рамках створення спільного підприємства

з поступовою локалізацією виробництва в Україні, що є найкращим і перевіреним у світовій практиці шляхом скорочення термінів упровадження нової техніки. Таке СП цілком реально організувати, наприклад, на базі ХК «Луганськтепловоз». Досвід освоєння рухомого складу з нуля на заводі є, як і знання особливостей експлуатації залізничної техніки в Україні. Можна згадати й випуск найпотужнішого на той час пасажирського тепловоза Європи з конструкційною швидкістю 160 км/год., і виготовлення принципово нового маневрового тепловоза, і виробництво дизель-поїзда з асинхронним приводом. Нарешті, створення нової галузі транспортного машинобудування з випуску приміського мотор-вагонного складу, відзначене Державною премією України в галузі науки і техніки за 2004 рік. Що сьогодні відрізняє українські локомотивобудівні підприємства від аналогічних за кордоном, то це технологічна відсталість виробництва, яке залишилося на рівні 70—80-х років. І не вкладаючи фінансові кошти в подолання відставання, неможливо забезпечити комплектацію залізниць України сучасним рухомим складом.

— І все-таки питання про швидкісні пасажирські перевезення постало так гостро саме напередодні Євро-2012. Що можна зробити вже сьогодні?

— По-перше, організація перевезення футбольних уболівальників не повинна розглядатися окремо від виконання програми впровадження швидкісного руху в Україні. Безпосередньо питання перевезень уболівальників під час чемпіонату може бути вирішене шляхом використання міжрегіональних електропоїздів виробництва ХК «Луганськтепловоз» на швидкість 140 км/год. і пасажирські вагони виробництва ВАТ «Крюковський вагонобудівний завод» із локомотивною тягою. Стан залізничного полотна й розвитку техніки дозволяють говорити про можливість реалізації в найкоротший термін руху мотор-вагонного рухомого складу коліями «Укрзалізниці» зі швидкістю 140 км/год. На моє переконання, укладання договорів із зарубіжними компаніями на поставку рухомого складу має передбачати поетапну локалізацію виробництва в нашій країні. Придбання готового рухомого складу за кордоном не відповідає економічним інтересам держави, ускладнить подальші роботи з відновлення основних фондів залізничного транспорту й подолання технічного й технологічного відставання України.

На високій швидкості Володимир СПЕКТОР Підсумки 2010 року підбили в Луганському відділенні Транспортної академії України (ЛВ ТАУ). Учені та фахівці східного регіону України, які входять до нього, ведуть академічні дослідження та науково-практичні розробки в галузі проектування, створення та експлуатації тягового та рухомого складу, а також організації перевезень.

Головна їх мета — відновлення парку локомотивів і вагонів українських залізниць, виробництво високошвидкісних, економічних, надійних електровозів, тепловозів і приміських поїздів із використанням сучасних енергозбережних технологій. Серед засновників ЛВ ТАУ — холдингова компанія «Луганськтепловоз», Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, науково-виробничий центр «Трансмаш», інші великі підприємства транспортної галузі. Як відзначив на річному засіданні ЛВ ТАУ його керівник професор, доктор технічних наук Юрій Куликов, серед найбільш значущих робіт, у виконання яких зробили внесок луганські вчені, — розробка проекту міжрегіонального електропоїзда ЕПЛ 20Т, створення тепловоза 2ТЕ116УМ для Улан-Баторської залізниці, магістрального електровоза постійного струму 2ЕЛ4, перші секції якого успішно експлуатуються на Одеській залізниці. Важлива ланка в розробці новітньої техніки — електронна «начинка», комплектувальні вузлів та агрегатів. Так, академіки ТАУ кандидат технічних наук, генеральний директор науково-виробничого центру «Трансмаш» Сергій Мокроусов і головний конструктор підприємства Валерій Щербаков повідомили про створення систем автоматичного регулювання теплоносіїв для нових локомотивів, інших електронних пристроїв для залізничної техніки. Усі роботи проводяться на виробничій базі холдингової компанії «Луганськтепловоз» за участю вчених профільних університетських кафедр.

№ 3 (158)

1 лютого 2011 року

11

Технології Транспорт

Надтонка міцність Композиційні матеріали й нові способи їхнього одержання, розроблені вітчизняними вченими, відкривають великі можливості для високотехнологічного виробництва Анатолій ЛЕМИШ Група київських дослідників одержала Премію Президента України для молодих учених у 2010 році — «За інноваційні технології цілеспрямованого управління структурою та властивостями евтектичних сплавів». Серед розробників — Юрій Богомол (на знімку), доцент кафедри високотемпературних матеріалів і порошкової металургії інженерно-фізичного факультету Національного технічного університету «Київський політехнічний інститут».

— Юрію Івановичу, насамперед, нагадайте читачам «УТГ», що таке евтектичні сплави.

— Відомо, що різні матеріали взаємодіють різним способом. Вони можуть розчинятися один в одному або не розчинятися взагалі. Можуть утворювати хімічні сполуки. У металознавстві це описується діаграмами станів — залежно від температури, кількості компонентів. Отож, помічено, що в разі змішування їх у певному співвідношенні температура плавлення суміші різко знижується. Приміром, для одного чистого компонента вона становить 3100 – 3200° С, іншого – 2800° С, а цей показник для їхньої суміші становить 2400° С. Якщо дати загальне визначення, то евтектика (від грецьк. eutektos — легко плавиться) — це тонка суміш кристалів, які одночасно закристалізувалися з розплаву за температури, нижче температури плавлення окремих компонентів. Це явище дозволяє використовувати деякі тугоплавкі матеріали для створення композитів із новими властивостями. Звичні для техніки матеріали вже вичерпують свій потенціал, вони не можуть задовольняти сучасні вимоги, які дедалі зростають. Але ж треба збільшувати швидкості, температурний режим, міцність. Тому все частіше застосовуються композити — полімерні, металеві, керамічні. Ми у своїх дослідженнях займаємося керамічними композиційними матеріалами — боридами, карбідами, нітридами. Усі вони досить перспективні для вико-

служби. Звичайно, ще багато проблем треба вирішити, провести безліч випробувань, але напрямок досліджень зрозумілий.

— Яке практичне застосування ваших розробок?

ристання за високих температур. Перехід до композитів неминучий, бо «чиста» кераміка за всіх своїх плюсів має великий недолік — вона крихка, що не дозволяє широко використовувати її напряму. Тому завдання створювачів композиційних матеріалів — зробити кераміку міцною. Один із методів такого зміцнення — безтигельна зонна плавка — досліджується в нашій лабораторії. Порошковий LaB6 (гексаборид лантану) ми змішували з діборидом одного з перехідних металів. Виявилося, що за особливих умов нагрівання двох компонентів евтектичний сплав не просто кристалізується. У ньому утворюються кристалічні структури з діборидів, що нагадують тонкі волокна. Вони неначе армують матеріал, немов металевий каркас у залізобетоні. Це робить композит набагато міцнішим, ніж кожен із вихідних компонентів. Теорія підказує, що зменшення розмірів волокон веде до збільшення міцності матеріалу в цілому. За рахунок такої технології ми одержуємо значний приріст властивостей.

— Яких саме?

— Насамперед, це механічна міцність. Приміром, якщо гексаборид лантану, використовуваний в електроніці, має міцність близько 100 мегапаскалів, то армований такими мікроволокнами — 1000 — 1500 мегапаскалів. Це рівень доброї сталі. Ще один плюс таких керамічних сплавів — вони зберігають міцність до дуже високих температур – 1600°С, у той час як сталь плавиться вже за 1539°С . Позитивна якість кераміки ще в тому, що в неї відсутня повзучість. Сталь же за досить високих температур починає втрачати форму, відбувається пластична деформація, коротшає термін її

— Отримані композити ми використовуємо й у емісійній електроніці — для катодних вузлів, і як конструкційний матеріал для електронно-променевих приладів. Катодний вузол може складатися з декількох частин, і деякі з них ми робимо не з металів, а з кераміки. Традиційні матеріали тут — вольфрам і молібден. Але температура, за якої починається емісія електронів, у них набагато вище. По-друге, у них істотно менше термін служби. І, по-третє, повзучість: емітувальні елементи втрачають форму, промінь втрачає фокусування, його «водить» через деформацію металу, а в точних приладах це неприпустимо — потрібні гострі тонкі пучки електронів. Заміна на кераміку відразу дає позитивний ефект. Знижується затрачувана потужність, поліпшуються емісійні характеристики (якість пучка електронів), збільшується термін служби.

— Наскільки промисловість України потребує таких матеріалів?

— У нашій країні чимало великих заводів, де застосовується електроннопроменеве зварювання металу. У Києві, приміром, це завод ім. Антонова, декілька виробництв Інституту електрозварювання ім. Патона. Майже скрізь, де зварюють великі деталі, є такі установки. Електронний промінь — дуже ефективний інструмент. Ним можна плавити, спікати, зварювати метал, пропалювати в ньому отвори. Від доброго катода залежить і якість зварювання, і його швидкість. Тут можуть знайти застосування нові матеріали. Управління структурою та властивостями евтектичних сплавів дозволяє ефективно їх використовувати для виготовлення зносостійких деталей, інструментів, а також електронно-променевих і газорозрядних пристроїв електронної техніки. Інша, не менш важлива сфера використання евтектичних сплавів — матеріа-

ли для виготовлення конструкцій із певними властивостями. Одна з багатообіцяльних ідей — робити із цих сплавів лопаті газових турбін.

— Напевно, такий матеріал дуже дорогий, адже його доводиться одержувати особливим чином — шляхом спікання порошку за складною технологією...

—Ця технологія, звичайно, вимагає спеціального обладнання, але в процесі промислового виробництва вона спроститься й стане дешевшою. До того ж зараз ми ведемо досліди із зонного спікання порошку нижче температури плавлення. За технологією порошкової металургії виконати це буде простіше.

— Назвіть, будь ласка, ваших колег із цієї роботи.

— Насамперед, це наш науковий керівник — декан інженерно-фізичного факультету Петро Іванович Лобода. Він розробник технології вирощування монокристалів і композитів тугоплавких сполук методом безтигельної зонної плавки з неспечених порошкових пресовок. Поясню: в усьому світі для виробництва монокристалів використовують спечені або плавлені заготівки. Для тугоплавких матеріалів це досить складна процедура, і Петро Іванович показав, як обійти цю стадію для одержання якісного композита. А з молодих учених назву Максима Сисоєва — він займається переважно покриттями з боридних матеріалів, поверхневим зміцненням деталей, знов-таки за допомогою електронного променя. Разом із нами Премію Президента одержали двоє вчених із Національної металургійної академії України — кандидати технічних наук Ольга Носко й Тетяна Аюпова. Але в них дещо інші теми робіт.

— Яке місце займають ваші розробки серед аналогічних у світовій практиці?

— Ідея про те, що лопаті газових турбін можна робити з композиційних матеріалів, досить популярна у світі. Газотурбінні двигуни працюють за дуже високих температур, і можливості різних сталей тут уже вичерпані. Правда, для заміни сталі поки частіше застосовується оксидна кераміка. Вона витримує більші температури, але в неї гірші міцнісні властивості, ніж у гексабориду лантану, армованого волокнами за нашою методикою. Щодо цього наші розробки досить перспективні.

Кораблі з піни Анна ГРЕЧАНИК Громадський діяч і вчений Бенжамін Франклін говорив, що час — це матеріал, з якого складається наше життя. Він мав рацію, але все-таки життя складається з матеріалів, до яких, на відміну від митей, цілком можна доторкнутись. І для кожного з них настає свій час.

і їхні японські колеги показали, як електрони на тонких трубках графіту демонструють унікальну взаємодію між їхнім рухом і прикладеним магнітним полем. «Наші дослідження показали: якщо шар графіту закручений у трубку діаметром лише кілька нанометрів, спін Наприклад, час багатообі- окремих електронів раптоцяльного матеріалу графену, во піддається впливу руху на думку вчених із корпорації електронів. Коли електрони IBM, поки не настав. Він має в нанотрубці формують провисоку електропровідність сті кола навколо неї, усі спіта інші унікальні властивос- ни в підсумку повертаються в ті, завдяки яким міг би ста- тому ж напрямку, що й сама ти спадкоємцем класичних трубка», — пояснюють авнапівпровідникових матері- тори відкриття Томас Санд алів. Принаймні в лаборато- Джесперсен і Каспер Гроувріях IBM уже створені зраз- Расмуссен. Силою цього ки графенових транзисторів, ефекту можна управляти за здатних працювати на час- власним бажанням й навіть тотах до 100 ГГц. Але остан- зовсім його відключити, вині досліди й дослідження гра- бравши коректну кількість фену показали, що поки він електронів. Це дозволяє бане може стати повноцінною гато що змінити в наноелекзаміною кремнію, на осно- троніці, яка ґрунтується на ві якого виготовляються всі спіні, створивши нові компокристали сучасних мікропро- ненти. Утім, на самих лише високих технологіях далеко не запливеш, тому дослідники з лабораторії інституту Фраунгофера в Німеччині запропонували свій варіант вирішення проблеми зменшенПроект надлегкого судна Bioship 1 ня ваги вантажних суцесорів. Нові транзистори ден і транспортних засобів на мають відмінності від крем- 30—50% за допомогою легнієвих і ніколи не входять у кого, але міцного матеріалу режим насичення, що робить на основі алюмінієвої піни. неприйнятним їхнє викорисУчені рівномірно розподітання в мікропроцесорах, лили між двома тонкими меуважає представник корпора- талевими пластинами пороції Ю-Мінг-Лін. У той же час шок, який складається із суце не заважає графену бути міші гідратів алюмінію й тидоповненням до кремнієвих тану, піддали його нагріваннапівпровідникових схем. ню до 650оС, і він перетвоАле це не означає, що вуг- рився на метал, який піднімалець не може стати матері- ється, як тісто на дріжджах. алом майбутнього — хіміч- Піна заповнила весь обсяг ний елемент під номером між металевими листами й 6 весь час підносить уче- об’єдналася з ними дифузійним нові сюрпризи. Адже ним способом, перетвориввін не просто є універсаль- ши цей «бутерброд» на єдиним елементом і основним не ціле. На вантажопідйомбудівельним блоком у жи- ності судна це ніяк не пових організмах — компо- значається, а кількість палиненти комп’ютерів майбут- ва, яка витрачається, значно нього, усупереч думці вче- знижується. Є в дослідників них з IBM, усе-таки можуть і проект надлегкого вантажбути виготовлені із плоских ного судна, яке приводитьшарів графіту товщиною в ся в дію скрапленим приодин атом, і не обов’язково родним газом, — Bioship 1. це буде графен. Річ у тім, що Можливо, до першого такокрім напруги всі електрони го судна незабаром цілком мають прикладене магніт- можна буде доторкнутися, не поле — спін. Учені цен- якщо Європейський Союз тру нанодосліджень інститу- дасть дозвіл на його будівту Нільса Бора (Копенгаген) ництво.

Графітовий спін — контроль над електронами

12

№ 3 (158)

1 лютого 2011 року

IT

Алгоритм кремнієвих долин У Бахчисарая та Броварів з’явився шанс змінити бренд із гаремів та пива на високі технології Олександр ЛЕОНОВ Цього року ми святкуватимемо двадцятиліття незалежності України. Увесь цей час не вщухає дискусія про оптимальну для країни економічну модель. Вітчизняна еліта, яка з відвертою заздрістю дивилася то на азіатських «тигрів» і «драконів», то на країни Східної Європи, так і не зуміла запропонувати своєї стратегії розвитку.

Позитивна зовнішньоекономічна кон’юнктура дозволяла певний час ігнорувати вже перезрілу необхідність системних реформ. Криза досить жорстко показала нежиттєздатність більшої частини економік країн СНД. Це значно прискорило темпи пошуку нового модернізаційного проекту, у тому числі й в Україні.

У пошуках дива Сьогодні як ніколи нагальним є питання ефективного використання наявних ресурсів для подолання кризи і якнайуспішнішого входження в глобальну економічну систему. Із цього погляду не можна забувати про серйозні позиції нашої держави в галузі інформаційних технологій. Україна — п’ята у світі країна з експорту програмного забезпечення (у всякому разі, за версією Сергія Тігіпка) і десята в Європі за числом користувачів Інтернету. Не дивно, що вітчизняні політики поступово починають звертати увагу на цей найважливіший сегмент економіки. Під час останніх виборів у місцеві органи влади обережно пролунала тема створення в Україні аналога Кремнієвої долини. Такий же проект зараз усерйоз розглядається в Росії, де колиску високих технологій намагаються створювати в підмосковному Сколковому. Гонитва за володіння такою собі точкою зосередження інтелектуально-технологічного потенціалу України й країн СНД уже почалася. Віце-прем’єр-міністр Сергій Тігіпко вважає, що інноваційний прорив має початися із Криму: — Оптимальний ареал розміщення української Кремнієвої долини — простір між Сімферополем і Севастополем із формальним центром у Бахчисараї. На цій території можуть розміститися офісні будівлі для інженерів та програмістів, представництва провідних IT-компаній зі Східної Європи та з пострадянського простору, експериментальне виробництво.

Недавно плани українського уряду створити свою Силіконову долину підтвердив і прем’єр-міністр. Микола Азаров не виключив, що розміститися вона може під Києвом. Крім цього, прем’єр заявив про намір створити поруч зі столицею технопарк за зразком єгипетського Smart village, який торік відвідувала українська урядова делегація. Багато членів уряду сподіваються, що IT-індустрія стане одним із локомотивів економіки. На думку Сергія Тігіпка, Україна має можливість збільшити експорт програмного забезпечення з $1 млрд на рік до 5—10. За обсягу глобального ринку експорту програмного забезпечення в $120 млрд таке завдання не виглядає нездійсненним. Однак для цього недостатньо самих лише заяв. Потрібне активне сприяння держави розвитку перспективної галузі.

ції перевести програмістівфрілансерів на податок на прибутки в розмірі 15%, а підприємства, за аналогією з індійською системою, на 6-відсотковий соціальний внесок із кожного співробітника. У свою чергу Михайло Бродський запропонував взяти за орієнтир 8-відсотковий соціальний внесок для підприємств, залишивши відкритим питання з фрілансерів. Чиновник підрахував, що за такого внеску щорічні надходження від IT у бюджет становитимуть близько 400 млн грн. Утім, ці наміри залишилися на папері. У новому Податковому кодексі не передбачено ніяких серйозних преференцій для IT-галузі. Але ж «офшорне» програмування в країні розвивається небаченими темпами. Не можна забувати, що збільшення податкового навантаження на галузь загрожує розпадом або тінізацією 60% українського IT-ринку.

величезну кількість інформаційних продуктів, а через десять років розвиток глобальної економіки перетворить цю потребу на залежність. У результаті — нова діра в платіжному балансі країни та вітчизняних компаній. Утім, поки в нас є час стати одними із законодавців моди на глобальному ринку IT. Для цього треба трохи допомогти вітчизняним фахівцям. Позитивних прикладів у світі чимало, варто звернути увагу на Індію, яка тільки завдяки своїм програмістам заробляє десятки мільярдів доларів на рік.

Індійський прорив Приголомшливий успіх цієї країни став можливим завдяки вдалим реформам її уряду. У 2000 році був ухвалений спеціальний закон про інформаційні технології та створене міністерство зв’язку та інформаційних технологій, перед яким і було постав-

дається податками. Дозволено вивезення всіх інвестицій і 100% прибутку, якщо капіталовкладення були зроблені в конвертованій валюті. Ще з 1997 року від усіх податків звільнений імпорт програмного забезпечення та ввезення деталей комп’ютерів на підприємства-експортери. Індія підписала угоду про інформаційні технології зі Світовою організацією торгівлі, і з 1 березня 2005 року були додатково скасовані всі мита на 217 видів товарів, у тому числі на комп’ютерні комплектувальні. Спеціальні пільги надаються фірмам, які займаються науководослідною та дослідноконструкторською діяльністю. Дозволена стовідсоткова участь іноземного капіталу на підприємствах, що працюють на експорт. Величезну роль у наукових і технологічних успіхах індійських учених відіграють їхні зв’язки із зарубіжними партнерами. Ученим цілеспрямовано допомагає уряд: докладає зусиль для розширення контактів індійської науки з міжнародною спільнотою, збільшує фінансування спільних проектів, знаходить іноземних партнерів, готових інвестувати в індійську науку і техніку, опла-

профільних, так і спеціальних (їх понад 150), у тому числі для розвитку інформаційних технологій. У них підприємства звільнені від податків на п’ять років, ще стільки ж часу вони платять лише половину податків. Створено парки програмних технологій, які на 100% є експортно-орієнтованими (на них припадає 80% усього експорту ПЗ). Усе це дозволило Індії успішно виконати поставлене завдання: у 2008—2009 фінансовому році тільки експорт програмного забезпечення становив $47 млрд (друге місце у світі після США). Звичайно, не можна забувати, що індійські реформи мали комплексний системний характер. Причому інддійцям удалося використовувати у своїх інтересах саме ті тенденції світової економіки, які в нас зазвичай лають. Три кити індійського успіху — лібералізація, приватизація та глобалізація. Лібералізація стала тим інструментом, який допоміг відкрити дорогу інвестиціям, розвинути конкуренцію, надати споживачеві великий вибір товарів та послуг. Приватизація підприємств державного сектора дозволила виявити їхню

«Найсильніший» смарт Ігор МАШТАЛЯР Наприкінці минулого року нарешті був офіційно представлений перший у світі двоядерний смартфон LG Optimus 2X. У Європі цей апарат, швидше за все, продаватиметься під назвою LG-P990.

LG Optimus 2X став першим смартфоном, що працює на базі двоядерного процесора NVIDIA Tegra 2 із тактовою частотою 1 ГГц. Цей процесор робить його найшвидшим смартфоном на сьогоднішній день. Зокрема, стало доступно більше мультимедійних можливостей — 3D-ігри, flash у браузері та інше. Чип, на якому працює Optimus 2X, забезпечує запис і відтворення на зовнішньому дисплеї відеороликів високої чіткості (1080p). Показово, що зараз смартфони провідних виробни-

Податкові страждання Друга половина минулого року для вітчизняних бізнесменів проходила під знаком Податкового кодексу (див. «УТГ» №32 від 17 серпня 2010 р., «Жуки» у законі»). Ще в липні відбулася зустріч голови Держкомпідприємництва Михайла Бродського із представниками українського ІT-бізнесу. Були пропози-

Більш того, як уважає заступник голови правління Інтернет-асоціації України Олександр Ольшанський, робити ставку виключно на розвиток «офшорного» програмування не можна, оскільки за аналогією з більш традиційними галузями це означає торгівлю сировиною. Якщо держава передбачає розвивати інформаційну економіку, необхідно будувати IT-компанії та корпорації безпосередньо в країні. Уже зараз ми споживаємо

лено завдання «перетворити Індію на IT-наддержаву до 2008 року». До кінця 2003-го інтернетпровайдери нічого не платили за ліцензії, а з 2004 року була уведена символічна плата — 1 цент на рік. Держава вжила спеціальних заходів для залучення капіталовкладень. Від податків звільнені 90% доходів, одержуваних від експорту програмного забезпечення. Весь дохід компаній, цілком орієнтованих на експорт, не обкла-

ків переважно підтримують «молодший» формат HDвідео — 720p. Більш того, приєднавши смартфон до телевізора за допомогою HDMI, можна грати в ігри для ОС Android, використовуючи апарат як контролер. Вісім гігабайтів убудованої пам’яті дозволять розмістити велику кількість необхідних для користувача даних, утім, як і знімки високої роздільної здатності та записане з 8-мегапіксельної камери відео формату Full HD. Смартфон має роз’єм для карт пам’яті microSD, порт HDMI, модуль безпровідного зв’язку DLNA. У Optimus 2X дві відеокамери – на задній і лицьовій панелях. Перша має 8-мегапіксельну матрицю і здатна записувати HD-відео, у той час як друга має роздільну здатність 1,3 мегапікселя й чує перебування в Індії зарубіжних дослідників, забезпечує довгострокові закордонні відрядження вчених. Найактивніше зміцнюється співробітництво зі США, що пов’язано не тільки з передовими позиціями цієї країни в науці та високих технологіях, а й з особливою роллю, яку відіграють зв’язки з індійською діаспорою за кордоном. Індія приділяє багато уваги створенню особливих економічних зон, як багато-

може використовуватися для відеодзвінків. Компанія LG вирішила не зволікати з виведенням Optimus 2X на ринок і заявила, що перший у світі смартфон на базі апаратної платформи Tegra 2 із двоядерним процесором має надійти в європейські, зокрема українські, торговельні мережі найближчими днями. Усі покупці апарата отримають бонус – 15 ексклюзивних рингтонів, автором яких є не хто інший, як один із найвідоміших композиторів сучасності Енніо Морріконе. Також на комунікатор будуть записані 10 композицій, в основі яких — мелодії цього італійського майстра з найвідоміших фільмів. На прилавках українських магазинів LG Optimus 2X можна побачити в першій половині березня за орієнтовною ціною 7000 грн. реальну вартість і зробити їхні активи ліквідними на ринку. Глобалізація дала можливість індійським компаніям вести бізнес за кордоном, розширювати свій доступ та вплив. Можливо, і нам слід поставити собі таку ж мету — через десять років поповнити лави інформаційних супердержав. Здається, наша країна для цього має не менше можливостей, ніж Індія. Питання тільки в політичній волі та професіоналізмі влади.

13

№ 3 (158)

1 лютого 2011 року

Автомагістраль Транспорт

ДВЗ: засуджується до економічності До традиційного запитання, на чому ми їздитимемо найближчим часом, додалося ще одне, не менш важливе — наскільки ощадливо Олександр НІКОЛАЄНКО Початок на стор. 1

Дізотто найефективніше працює на сумішах, збіднених на 30 і більше відсотків. Ще у 2007 році фірма Mercedes представила експериментальний автомобіль S-Класу F 700, у якому як силова установка використаний чотирициліндровий дізотто потужністю 238 к.с. Реальна витрата палива в змішаному циклі в цього двигуна — 5,3 л. Правда, за запевненням журналістів, які випробували новинку, мотор концепту зовсім не на всіх обертах працював стабільно. Власне, у цьому й полягають основні недоліки HCCI — нестабільна робота на низьких і високих обертах, а також складність створення цілком гомогенної суміші, рівномірно розподіленої по всьому обсягу камери згоряння. Розробкою цієї технології з 90-х років займаються також Volkswagen, Nissan і General Motors, а недавно до них приєдналися британські інженери з Lotus. І, схоже, день серійного HCCI уже близький: фахівці General Motors повідомляють, що зуміли забезпечити стабільність роботи на малих обертах, а британські інженери з Lotus заявляють, що побудували працюючий прототип супердвигуна, який «знизу доверху» підтримує процес HCCI. Нарешті, шведські дослідники з університету Лунд обрали шлях удосконалення підпалювання бензину від стискання. Технологія, розроблена шведами, називається Partially Premixed Combustion. У PPC використовується подвійне впорскування — попередня порція палива створює первинну дрібнодисперсну хмару, а друга призводить до утворення пошарового заряду. Зміна пропорції цих зарядів дозволила домогтися тонкого настроювання, надійної керованості процесу й усталеної роботи у всьому діапазоні обертів і навантажень. Паливна ж економічність цієї технології просто фантастична: компактний одноциліндровий мотор продемонстрував ККД у 56%, а більший аналог — 57%. На думку віцепрезидента компанії Bosch Хеннінга Шнайдера, автомобілі з витратою палива в межах 3 л на 100 км, оснащені ДВЗ із технологією HCCI,

стануть серійними вже в 2015 році. Наступна не менш цікава технологія підвищення ККД двигуна внутрішнього згоряння — система надкритичного впорскування бензину TSCi, розроблена компанією Вінода Хосли Transonic Combustion. Надкритичного стану паливо набуває під тиском близько 20,5 МПа за температури 370° С, утворюючи щось середнє між рідиною та газом. Після чого воно згоряє на-

пару циліндрів, де спалюються й випускаються відпрацьовані гази. Нове полягає в тому, що у двигуні Скудері за кожного з обертів колінчастого вала відбувається робочий хід поршня, на відміну від звичайного чотиритактника, де робочий хід настає лише за кожного другого оберту. До того ж технологія дозволяє без шкоди для двигуна підвищити ступінь стискання й збільшити робочий хід поршня. Це, у свою чергу, приводить до більш повного

видав 300 к.с. і 400 Н.м за 4000 об./хв. Британська ж Lotus Engineering пішла іншим шляхом, розмістивши у верхній частині циліндра рухливу шайбу, яка переміщається назустріч поршню й від нього для зміни компресії. Це дозволяє змінювати ступінь стискання від 10:1 до 40:1. У підсумку отримана конструкція Omnivore («Всеїдний») не тільки потужніша, економічніша та екологічніша від нині існуючих аналогів, а й така, що може працювати на будьякому рідкому паливі. Що ж до термінів упровадження цих технологій у серійне виробництво, то ближче за всіх із них перебуває Lotus. За заявою Джеймі Тернер, головного інженера Lotus Engineering, комерціалізація проекту триватиме не більше року-півтора.

Мерседес-Benz F700

багато ефективніше, забезпечуючи приріст ККД від 5 до 21%. І, нарешті, головний нюанс технології: вона може бути застосована на стандартних моторах без переробки конструкції самого двигуна. Треба тільки замість штатної форсунки вкрутити інжектор TSCi — і двигун готовий до економічних подвигів! А от компанія Robert Bosch у 2008 році «про запас» уклала контракт на розробку компонентів для серійного випуску двигунів, які використовують нову технологію Split-Cycle Combustion (SCC), на той випадок, якщо одного разу винахід піде в серійне виробництво. У чому ж секрет цієї новинки, якщо навіть прагматичні німці намагаються заздалегідь відвоювати собі місце під покровом успіху цього мотора? Винайдений у 2001 році інженером Кармело Скудері SCC — двигун внутрішнього згоряння, у якому цикли впуску-стискання відокремлені від циклів робочого ходу й випуску. Просто цим займаються різні циліндри: два з них засмоктують повітря з паливом і стискають їх, після чого суміш через канали та клапанний механізм передається в ще одну

згоряння й зменшення шкідливих викидів. Розрахунки показують, що ККД такого двигуна може зрости до 50%. Винахід Скудері активно впроваджують General Motors, Honda, Daimler та інші компанії вищої ліги. Із погляду моторобудівників, у цього двигуна є ще одна незаперечна перевага: він є єдиною альтернативою системі HCCI, при цьому не вимагаючи глобальних змін у складальних технологіях. Наступний спосіб збільшення ККД — технологія змінюваного ступеня стискання VCR (Variable Compression Rate). Корпорація Saab, французька компанія MCE і американська Envera йдуть єдиним шляхом щодо конструкції: зміна компресії здійснюється за рахунок зрушення колінчастого вала за допомогою ексцентриків. Ці компанії працюють приблизно з однаковим діапазоном зміни ступеня стискання — від 7:1 до 20:1 — і показали однакове підвищення ККД — близько 30%. «Побічним ефектом» застосування технології VCR став значний приріст літрової потужності. Наприклад, чотирициліндровий бензиновий VCR обсягом 1,85 л американської Envera

Універсальна трансмісія Недосконалість конструкції трансмісії — причина втрат до 30% потужності в автомобілі. Чи варто дивуватися, що винахідники та конструктори завзято штурмують цю вершину, бачачи в ній друге за величиною потенційне джерело економії. Теоретично найсучасніша, найтехнологічніша, найекономічніша й просто зручна конструкція коробки змінних передач — це варіатор. Однак порівняно малий крутний момент, переданий цим пристроєм, наявність гідротрансформатора й недовговічність привідного ременя мінімізують технологічні переваги варіатора. Схоже, такому стану справ покладено край. Universal Transmission, варіатор із новим принципом роботи, здатний змінити всі уявлення про конструкцію КПП. Розробила його інжинірингова компанія Vernier Moon Torque Technologies. У цій конструкції використовується не пара зачеплення «ремінь-шків» і навіть не «ланцюг-шків», а «ланцюгшестірня». Усі спроби сконструювати такий варіатор

досі натрапляли на технічну неможливість плавно змінювати кількість зубів у шестірні або її діаметр і крок самого ланцюга для плавної зміни передатного числа. Інженери Vernier Moon Torque Technologies заявляють, що їм це вдалося. Згодний, що таке твердження схоже на блеф. Однак існує патент, принципова модель у металі й цифрова CAD-модель. Винаходом зацікавилися відразу декілька автовиробників, ведеться інтенсивна підготовка до комерціалізації Universal Transmission. І це не дивно: пристрій позиціонується як варіатор постійного жорсткого зачеплення. Тобто такій коробці для передачі зусилля із двигуна на диференціал не потрібне ні зчеплення, ні гідротрансформатор. Крім того, пристрій не потребує дорогого електронного контролера й може легко масштабуватися для роботи як на мотоциклі, так і у великовантажному тягачі. Озвучено й максимальну потужність, з якої на поточному рівні розробки здатний упоратися варіатор, — 525 к.с. А ще він легше, компактніше, простіше у виготовленні. Нарешті, за запевненнями президента Vernier Moon Torque Річарда Вілсона, такий пристрій здатний підвищити загальний ККД автомобіля на 30% і на стільки ж поліпшити динаміку. Залишається тільки з нетерпінням чекати на появу «універсальної трансмісії» у серійному автомобілі. Поки технологи винаходять зовсім нові концепції КПП, болгарин Румен Антонов, який очолює компанію Antonov Plc, працює над вдосконаленням старої доброї АКПП на основі планетарної передачі. Його успіхи спантеличують: у підсумку з’явився шестиступінчастий «автомат» ТХ6, у якому відсутній гідротрансформатор, зате присутні два вторинних вали й планетарна передача. Завдяки особливостям конструкції ця коробка перемикається з парних на непарні передачі й назад фактично миттєво, без розриву потоку потужності. Відсутність же гідротрансформатора має значно поліпшити економічність агрегату. Однак нова АКПП має й незаперечний недолік: переданий ним максимальний крутний момент обмежений 270 Н.м. Отже, сфера його застосування — автомобілі малого й середнього класу. ТХ6 уже пройшов усі тестові випробування й цілком готовий до впровадження. Неексклюзивну ліцензію на виробництво агрегату придбала китайська компанія Geely за

900 тис. євро. Підписано також угоду з великим постачальником автомобільних комплектувальних — Magna Powertrain.

Великі дрібниці Крім результатів революцій у моторобудуванні й глобальних поліпшень трансмісії, непоганий ефект щодо економічності можна одержати, підсумувавши користь від деяких не таких значних винаходів. Так, корпорація ArvinMeritor продемонструвала першу у світі інтелектуальну систему привода Meritor LogixDrive. Комплекс датчиків, інтегрованих у ній, відслідковує температуру, швидкість обертання окремих елементів, навантаження. У підсумку системі вдається подавати оптимальну кількість мастила в кожен навантажений вузол. Це допомагає уникнути як спінювання мастила через його надлишкову подачу, так і недоліку в особливо навантажених вузлах. Підсумок — мінус 30% втрат на тертя в порівнянні зі звичайними трансмісіями. Учені з американської компанії NanoMech створили мастило NanoGlide, здатне вдвічі знизити втрати у вузлах тертя великої навантаженості. Виробництво ґрунтується на нанотехнологіях: у мастильному компаунді використовуються наночастинки сульфіду молібдену овальної форми розміром від 30 до 70 нанометрів. Якщо врахувати, що більше половини всієї енергії, що виробляється людством, втрачається на тертя, то зниження цього показника вдвічі — колосальне досягнення! Студенти Массачусетського технологічного інституту розробили амортизатори GenShock, які не тільки створюють комфорт, а й виробляють електрику під час коливань кузова. Завдяки застосуванню нової технології важкий пікап, оснащений шістьма такими амортизаторами, може взагалі не використовувати класичний генератор. При цьому економія палива досягає 10%! Ще одне «непридатне» джерело електроенергії в автомобілі — вихлопні гази. Команда вчених із Мічиганського університету (США) і Університету Гонконгу знайшла спосіб доопрацювати перспективний термоелектрик арсенід кобальту (скутерудит) і підвищити ККД процесу перетворення тепла випускної системи автомобіля на електрику з 5% до 20%. Такими показниками виробітку електроенергії, погодьтесь, уже варто зацікавитися.

14

№ 3 (158)

1 лютого 2011 року

Техноарт

Парові фантазії Анна ГРЕЧАНИК Місто тоне в хмарах смогу, небо розсічене фабричними трубами із червоної цегли, вулицями котять локомобілі, над ними літають дирижаблі. Замість звичних нам кремнію й нафти, з яких складається сучасний технічний світ, — латунь і пара. Бруківками, освітленими газовими ліхтарями, йдуть джентльмени у фраках і круглих окулярах-гоглах. Кишеньковий хронометр із шестірнями показує XXI століття... Така альтернативна реальність стимпанку, у якій час зупинився на промисловій революції епохи зародження капіталізму.

ПАРодія Від самого початку стімпанк був напрямом наукової фантастики, що моделює варіант розвитку людства, за якого механіка й парові машини досягли досконалості. Сам термін у 1980-х роках придумав письменник Кевін Джеттер, причому як пародію на інший популярний жанр — кіберпанк. Несподівано в автора з’явилося чимало продовжувачів і наслідувачів, які прийняли правила гри й почали переносити ідеї ХХІ століття в антураж ХІХ і, навпаки, шукати сучасним технологіям «парові аналоги». Згодом пародія виросла в цілий напрям у масовій культурі: пара проникла в літературу, графіку, скульптуру, у дизайн усього на світі й навіть у кіно. У 90-х з’явилися й письменники в цьому жанрі — Чайн Мьєвіль, Вільям Гібсон, Пол Ді Філіппо... Та й знамениті фантасти Пе-

румов, Лук’яненко й Гаррісон експериментували з парою. У 2000-х роках напрям набув усіх ознак субкультури: комп’ютерні ігри, музика, аксесуари, символіка й фестивалі в стилі стімпанк. У 2010 році перші такі фестивалі проведено в Україні.

Прикмети часу Чим же відрізняється стімпанк від класичної фантастики? А тим, наприклад, що Жуль Верн або Герберт Уеллс, хоча й можуть уважатися натхненниками цього напрямку, але сприймали парові девайси як фантастичні елементи й уважали, що за всім цим майбутнє, а для сучасників це тільки гра в ретро. До того ж немає вернівського оптимізму — суцільна антиутопія. Отже, як би виглядав наш світ, якби він пішов іншим шляхом? Уявіть собі, що завдяки енергії пари рухаються автомобілі, парови-

Кута удача Сергій ДУМКЕВИЧ Тепер кожен може переконатися в тому, що людина — сама коваль свого щастя. На вулицях Криму з’явився карбований верстат, на якому будь-який перехожий може самотужки виготовити собі монетку на удачу.

Прибуткова справа?

тримує навантаження до декількох сотень тонн і розрахований на 100 тисяч циклів. Майбутній щасливчик сам кладе «голу» латунну заготівку між двох болванок, бере в руки важку кувалду та б’є щосили по верхній частині преса. У результаті на одному боці монети з’являється зображення амура з луком і серцем, а на іншому — войовничий символ Криму — крилатий грифон. Валерій говорить, що в гонитві за щастям важенною кувалдою охоче орудує й слабка стать.

— Головний секрет полягає в тому, щоб ударити якнайсильніше, тоді й карбування виходить якісніше, і удача, — жартує майстер. Власник атракціону попросив не називати його

Власник верстата щастя Валерій зізнався, що монетний бізнес він запозичив у пітерських і московських колег. Правда, на відміну від умільців північних столиць сімферопольський майстер використовує як сировину не мідь, а латунь, яка не чорніє з часом. До речі, із цього ж металу роблять жовті українські дрібні гроші. Тож монетка удачі має цілком грошову вагу. Карбований прес складається із двох важких болванок, на їхніх внутрішніх боках — матриці-форми з готовими малюнками, зробленими ювеліром за спеціальним замовленням. Штамп філігранної роботи ви- Заготовки

ми турбінами оснащені дирижаблі, і, звичайно ж, величезний водяний котел посідає чільне місце на паровозах і пароплавах. За допомогою пари розводяться мости, працюють механізми на фабриках. Пересуваються люди на паротурбовозах, паробусах, примітивних аеропланах, морями сновигають цивільні й бойові кораблі на паровому ходу, причому досить великі — океанські лайнери й дредноути. Є й інші, часом загадкові механізми, зроблені із клепаного металу (ніякого зварювання!), мідних труб і дерева. І при цьому все працює як годинник. Машини оснащені важелями й приладами з аналоговими циферблатами та стрілками, а зовні витримані в стилістиці вікторіанської Англії. Ще один полігон для фантазії — Дикий Захід. Так, у фільмі «Дикий, дикий Вест» фігурує паровий танк, гідравлічне інвалідне крісло, паровий тарантул, парові кулемети... Навіть роботи, точніше, заводні механічні автомати, працюють на парі. Є в цьому світі місце й інформаційним та обчислювальним технологіям, але їхній рівень розвитку не дуже випередив електрику: лише зрідка трапляються неелектронні арифмометри, схожі на касові апарати, трохи частіше — обчислювальна машина Беббіджа, ще рідше прізвище в пресі. Чи то скромничає кустарний служитель Фортуни, чи то побоюється проблем із податківцями. Однак задля справедливості треба сказати, що викарбувати собі мо-

— пневмопошта й пневмотранспорт. Застрягла в часі промислової революції і зброя, і це при тому, що війни в цьому світі ведуться перманентно. Із цікавих видів зброї можна відзначити хіба що життєздатні парові гармати та клинки, розміщені усередині трості. А от теоретична наука тут розвивається з майже космічною швидкістю, але всі виробничі завдання теж вирішуються за допомогою технологій епохи пари.

Незважаючи на всю фантастичність, стімпанк вимагає від авторів особливої технічної вірогідності — усі машини мають бути описані максимально правдоподібно, адже в іншому разі втрачається шарм ретрофутуризму. От чому багато письменників, художників і дисправою. Бажаючим відкрити своє маленьке підприємство з карбування доброго настрою обіцяють шалені доходи, але, судячи з розмови із кримським підприємцем, бізнес цей хоч і не збитковий, однак чекати від нього золотих гір усе-таки не варто.

(дзен-буддійська легенда)

нетку не так вже й дорого — 15 грн. Зате разом із нею перехожі забирають із собою й найціннішу в житті «валюту» — віру в усе добре. Якщо для України монетний атракціон ще досить свіжа ідея, то в Росії цей вид бізнесу доволі поширений. Є навіть фірми, які організовують виїзні вистави на весіллях, ювілеях, корпоративних та інших святах, а в російському Інтернеті повно пропозицій про продаж готового обладнання для заняття цією надприбутковою

А насправді... Насправді вік пари добіг кінця, так і не встигнувши початися, — з’явилися інші можливості й потреби, тому паровози із ККД не більше 5% просто віджили своє. Але ж ще в 30-ті роки дійсно існували паровий мотоцикл, парові танк, трактор і літак, газогенераторні вантажівки. Деякі розробки мали такий потенці-

Світ у стилі стімпанк

Підроблена доля

Матриця

зайнерів стімпанку мають інженерну освіту.

Так уже сталося, що із появою монет людина пов’язувала їх з удачею, сподіваннями, перемогою й уважала надійним способом довідатися про свою долю. Розповідають, що великий японський воїн Нобунага вирішив одного разу атакувати ворога, який мав десятиразову чисельну перевагу над його військом. Він знав, що переможе, але воїни не були впевнені. У дорозі він зупинився біля синтоїстського храму й сказав: — Коли я вийду, кину монету. Випаде герб — ми переможемо, випаде цифра — програємо бій. Нобунага ввійшов у храм і почав безмовно молитися. Потім кинув монету. Випав

ал, що стімпанк міг би стати реальністю. Наприклад, у ХІХ столітті була створена цілком ефективна парова гармата. Узагалі, про неї замислювалися і Архімед, і Леонардо, але в життя їхні ідеї втілив російський військовий інженер Карелін. Мідна зброя була скон-

струйована в 1826 році, залишилися документи, які підтверджують успішність випробувань. У 1829-му швидкострільність за рахунок підвищення тиску пари в котлі досягала 50 пострілів на хвилину. Круглі чавунні ядра мали нищівну силу. А потім почалися причіпки з боку військових експертів, перевірки затяглися, і впровадження так і не відбулося. Великий потенціал був і в ще одного винаходу з Російської імперії. У 1880-х роках інженером М. Тверським був створений і успішно працював унікальний паровий роторний двигун. Машина помітно відрізнялася від тодішніх парових двигунів довговічністю, ефективністю та високим крутним моментом, а після заміни парової труби перетворювалася на насос. Двигун Тверського пройшов випробування й одержав багато позитивних відгуків від членів Імператорського Російського технічного товариства. Як видно, на агрегат робили велику ставку: він стояв навіть на прогулянковій яхті російського імператора й мав популярність в Англії та США. Чому винахід було забуто після смерті автора, невідомо. Певне, просто не судилося парі стати головною рушійною силою прогресу. Але ж помріяти можна...

Дзвінкі рекорди Найважча монета у світі важить 100 кг, її номінал — $1 млн. «Маля», для якого знадобиться скоріше кубинський мішок, а не гаманець, викарбуване банком Канади. Цікаво, якими були гаманці за часів Катерини II, якщо мідний рубль квадратної форми важив 1,6 кг?! Царська «копієчка» мала розміри 18х18 мм за товщини 5 мм. А найкрасивіша монета наших днів походить із Мексики, вона виготовлена зі срібла й зображує мексиканський герб та ацтецький календар. герб. Солдати так несамовито ринулися в бій, що легко здолали ворога.

— Нічого не змінити, коли діє рука долі, — сказав йому ад’ютант після бою.

— Правильно, не змінити, — підтвердив Нобунага, показуючи йому підроблену монету з гербами на обох боках. Однак незважаючи на фокуси спритних японських полководців, ми цілком правильно асоціюємо монету із пророцтвами або відомим із дитинства вибором «орелрешка». Адже саме слово «монета» має латинське походження й означає «застережлива» або «радниця». Це і одне з імен давньоримської богині Юнони, і назва першого римського монетного двору на Капітолійському пагорбі в Давньому Римі. Однак батьківщиною перших металевих грошей істо-

рики все-таки вважають Лідію, давню державу в Малій Азії (685 р. до н.е.). Монети робили із суміші срібла й золота — електруму. Незалежно від лідійців спосіб їхнього виробництва винайшли в Індії та Китаї в середині II ст. до н.е. Монети виготовляли із бронзи методом лиття, однак вони мали виключно релігійне значення й не виконували функцію грошей. Сьогодні монети круглі, але в давнину вони могли бути чотирикутними, багатокутними або зовсім неправильної форми. Як відомо, лицьовий їхній бік — «аверс», оборотний — «реверс». Правда, у XII—XV століттях існували й однобічні монети з тонкого срібла — брактеати. Але мало хто знає, що бічна частина, на яку уваги ніхто не звертає, теж має назву — гурт.

15

№ 3 (158)

1 лютого 2011 року

Закон збереження думки Транспорт

Жрець Уранії Видатний польський астроном-самоук по-новому показав людству Місяць і зірки. На карті Святослав РИБНІКОВ Гончі пси, лисиця з гусаком, маленький лев, рись і ящірка — такий незвичайний «зоопарк» 320 років тому зібрав один дивак із Гданьська. Правда, поруч одна з одною тварини існували тільки на папері; у реальності ж їх розділяють відстані, незбагненні для людського розуму.

28 січня виповнилося 400 років від дня народження Яна Гевелія, автора легендарного атласу «Уранографія: опис усього зоряного неба» і першого місячного картографа.

«Уранографія» побачила світ через три роки після смерті автора: у 1690-му атлас доопрацювала й видала дружина вченого Ельжбета. У 1663-му її, шістнадцятирічну дівчину, яка вийшла заміж за 52-літнього вдівця, цькували «за аморальність і розважливість» геть усі. Але це не був шлюб за розрахунком: їх об’єднала пристрасть до астрономії, тож шлюб цей можна в буквальному значенні назвати укладеним на небі. Ельжбета незабаром стала дослідницею, мабуть, першою жінкою-астрономом. Сьогодні її ім’ям названо малу планету 12625 і кратер на Венері. За обсягом зоряний атлас Гевелія був досить скромним: 56 карт із сузір’ями, 1564 зірки, нанесені відповідно до укладеного раніше авторського каталогу. Цікаво, що сузір’я були зображені дуже майстерно: на гравюрах, деякі з яких належать самому авторові, барвисто зображені персонажі античних міфів і легенд. На той час така практика вже віджила своє — нею користувалися хіба що астрологи, а серйозні астрономи просто поєднували зірки лініями без жодних зайвих «красивостей». Однак Гевелій міг дозволити собі таке, він узагалі намагався всіляко

Ян Гевелій

популяризувати астрономію, наприклад, ознайомив європейців зі знаменитим зоряним каталогом султана Улугбека, виданим у 1437 році в Самарканді. У своєму атласі Ян Гевелій увів 10 нових сузір’їв, 7 з яких дійшли до наших днів. Йому ж належить ноу-хау — розширення «охоплення» за рахунок блідого штрихування суміжних з описуваним сузір’їв. Однак набагато важливіша за кількісні показники «Уранографії» була її якість: зірки нанесені з точністю до кутової хвилини! Для паперових карт це гранична точність — таку ж мають сучасні атласи. Це тим більш дивно, що координати більшості зірок із каталогу, який покладено в основу атласу, Гевелій обчислював... без телескопа. Як і багато астрономів того часу, учений не довіряв оптиці: усі ці новомодні телескопи, думав він, тільки спотворюють природу речей. Дослідника можна зрозуміти: на той час у вжитку були недосконалі телескопи-рефрактори, найбільшим недоліком яких була так звана хроматична аберація — розкладання білого світла на окремі кольори й розбіжність відповідних різнобарвних картинок. Переконати метра змінити упереджене ставлення до оптичних інновацій, які за всіх своїх недоліків безперечно були корисними, доручили молодому англій-

Фобос у форматі 3D 9 січня європейський апарат Mars Express пролетів на відстані 100 км від супутника Марса. В об’єктив потрапив зворотний бік марсіанського місяця, роздивитися який дуже важко.

Зі знімків, отриманих з апаратури зонда, учені склали тривимірне зображення.

Просторове розрізнення фотографій не найвище — 16 метрів. Однак на них відбито плановані райони посадки російського зонда «Фобос-Ґрунт», запуск якого намічений на 2011 рік. Фахівці не виключають, що остаточне місце посадки буде обрано вже після того, як апарат полетить у космос.

ському астрономові Едмунду Галлею — тому самому, на честь якого назвали знамениту комету. Можливо, саме завдяки його приїзду в Гданьськ Гевелій переглянув свої принципи: припинивши критикувати телескопи, він почав їх удосконалювати. В основу своєї моделі Гевелій поклав рефрактор Кеплера, а проблему хроматичної аберації спробував вирішити нарощуванням фокусної відстані — вона в його телескопі становила 45 метрів. Це була не класична дерев’яна труба з лінзами, а «повітряна» модель: об’єктив і окуляр не були жорстко пов’язані, вони кріпилися на стовпі за допомогою канатів і системи блоків, а для управління вченому довелося найняти команду відставних матросів. І все-таки улюбленим інструментом Яна Гевелія завжди був простий секстант. Це на згадку про нього, який згорів у 1679 році під час пожежі в обсерваторії, учений назвав сузір’я. Місце йому астроном визначив між сузір’ями Лева й Гідри, яких астрологи зараховували до стихії вогню. «Вулкан переміг Уранію», — зі смутком констатував Гевелій, маючи на увазі бога вогню, який здолав музу астрономії. ...Не менше від своєї роботи Ян Гевелій любив батьківщину. «Громадянин світу Польського» — говорив він про себе. Не дивно, що земні успіхи Польщі астроном переносив на небо. Так, наприклад, на зоряних картах з’явилося сузір’я Щит: його повна авторська назва — Щит Собеського — данина поваги великому полководцеві королю Яну III Собеському, який переміг у битві з турками під Віднем у 1683 році. «Уранографія: опис усього зоряного неба» стала

вершиною наукової творчості Гевелія. А початок поклав інший, не менш відомий сьогодні трактат — «Селенографія, або Опис Місяця», який побачив світ у 1647 році. 133 гравюри зображували загальний вигляд супутника в різних фазах і 60 окремих ділянок. Крім того, учений виміряв відстань від Землі до Місяця й період його обертання навколо Землі. А ще копітке зіставлення різних видів дозволило Гевелію вперше описати явище лібрації — спостережувані із Землі повільні коливання Місяця. Період обертання Місяця навколо Землі збігається з періодом його обертання навколо власної осі, тому нашому погляду доступний тільки один, повсякчас звернений до нас бік супутника. Однак рух Місяця навколо своєї осі рівномірний, а навколо Землі — ні, через еліптичність місячної орбіти. У результаті Місяць іноді «спізнюється», а іноді, навпаки, «поспішає», дозволяючи спостерігачеві із Землі трохи зазирнути на його протилежний бік. Усього ми в такий спосіб можемо побачити 59% поверхні Місяця. А потім було ще багато найрізноманітніших астрономічних відкриттів: обчислення періоду власного обертання Сонця, вивчення подвійних зірок, виявлення нових комет, зокрема з параболічною орбітою... Ці роботи на кілька сторіч стали настільними книгами європейських астрономів. Читаючи ці фундаментальні трактати, молоді послідовники навіть не могли уявити собі, що писав їх нефахівець. Освіта в «батька астрономії» була юридична, саме те, що треба градоначальнику, посаду якого Ян Гевелій у рідному Гданьську обіймав довгі роки. А основним джерелом доходів для вченого стало... броварство: син потомствених броварників, він із задоволенням наслідував справу предків — створив рецепт знаменитого й популярного донині в Польщі пива «Ян Гевелій, броварник і астроном» і навіть очолив місцеву гільдію броварників.

Фобос — найбільший із двох супутників Червоної планети. Його середній радіус — близько 11 кілометрів. Учені досі не можуть однозначно відповісти, як саме він утворився. За однією з версій, сформувався з матеріалу головного пояса астероїдів, а за іншою — Фобос являє собою частину Марса, вибиту після зіткнення з іншим небесним тілом.

Донбас в Антарктиді Українське вугілля сПІКірувало на крижаний континент Учасники першої донецької Антарктичної експедиції піднялися на найвищу точку крижаного континенту – пік Вінсон, а також підкорили безіменну вершину, яку запропонували назвати піком Донбасу.

Керівник експедиції – 10-разовий чемпіон України з альпінізму, майстер спорту Сергій Ковальов. Разом із ним в експедицію вирушили шахтар Віталій Кутнєв і металург Сергій Токарєв, а також підприємець Олена Виблова — перша українська жінкаальпініст в Антарктиді . В Антарктиду команда прилетіла з Чилі транспортним літаком ІЛ-76. Експедиція, яка проходила в рамках проекту «Вугілля Донбасу на вершинах світу», стартувала 11 грудня і тривала 6 тижнів. Її спонсори – вугільні та металургійні підприємства області, а також Донецька облдержадміністрація. В Антарктиді на донеччан чекало різке погіршення погоди. На півдорозі до найвищої точки полярного материка спортсменам довелося повернутися до базового табору, кілька днів

перечікувати завірюху та захищатися від шквального вітру, спорудивши стіну з крижаних цеглин. 27 грудня, орієнтовно о 19.00 за київським часом, альпіністам підкорився пік Вінсон, розташований на висоті 4897 м над рівнем моря.

5 січня о 17.30 за київським часом донецька четвірка підкорила ще одну, безіменну вершину, розташовану у відрогах масиву Вінсон. Висота цього піку, на який до українських альпіністів ніхто не піднімався, – 3126 метрів. Сходження льодово-скельним маршрутом тривало п’ять із половиною годин. Учасники експедиції підняли на вершині національний прапор Укра-

їни, а також установили хрест із артемівської солі, зроблений спеціально для проекту. Там же залишили капсули з донецьким вугіллям і традиційну записку першопрохідників із пропозицією назвати підкорену ними точку піком Донбасу.

– Хочемо, щоб на Антарктиді, яку ділять усі країни світу, з’явився куточок України, – прокоментував таке рішення Сергій Ковальов під час ушанування спортс-

менів, які нещодавно повернулися в Донецьк. Самому ж керівнику експедиції це сходження відкрило двері до клубу «7 вершин» — неформальної спільноти альпініств, які підкорили найвищі точки всіх континентів планети. До речі, шматочки донецького вугілля вже є на Евересті, Кіліманджаро, Ельбрусі. Цього ж разу, залишаючи крижаний берег, донеччани передали в подарунок єдиному в Антарктиді православному храму Животворящої Трійці на станції Беллінсгаузен дзвін, відлитий на Донецькому металургійному заводі.

Підготувала Анна ГРЕЧАНИК

16

№ 3 (158)

1 лютого 2011 року

«Убивця» Bugatti Veyron Нарешті стали відомі деталі про один із найбільш очікуваних суперкарів, який експерти вважають потенційним «убивцею» Bugatti Veyron, — новий Agera R виробництва компанії Koenigsegg Automotive AB. Шведи збираються представити свою нову модель на березневому автосалоні в Женеві. Назва новинки зі шведської перекладається як «дія» (або «діяти»), що, за задумом розробників, як-

найкраще відбиває ідеологію бренду. Нагадаємо, що попередня модифікація цього авто, Agera 2011, представлена навесні минулого року. У її основу, у свою чергу, покладено іншу розробку тієї ж фірми — Koenigsegg CCX. Тепер шведи вирішили вивести свій автомобіль на цілком новий рівень. Перша Agera R була сконструйована за спеціальним замовленням королівської родини Омана. Деталі уго-

ди поки засекречені, але вже відомо, що новинка видає 1100 кінських сил, на 190 більше потужності мотора торішньої моделі. Новий суперкар одержав також серію аеродинамічних поліпшень, які, безперечно, позитивно позначаться на його динамічних характеристиках. Говорити про конкретні цифри поки складно, тим більше що Koenigsegg Agera витрачає на розгін від 0 до 100 км/год. 3,1 секунди й досягає 200 км/год. за 8,9 секунди. Максимальна швидкість уже існуючого суперкара становить 390 км/ год. Ми не помилимося, стверджуючи, що позначка 400 км/год. стане мінімальним орієнтиром для фахівців Koenigsegg. За інформацією прес-служби Koenigsegg Automotive AB, Agera R випускатимуть хоча й обмеженою, але всетаки серією, тож «королівський автомобіль» зможуть придбати всі бажаючі (яких, з огляду на передбачувану вартість новинки $1 млн, навряд чи буде багато).

«Дорослий» планшет від MSI Свій перший планшет на базі операційної системи Windows 7 тайваньська компанія MSI представила ще в травні минулого року. Цей апарат за назвою WindPad 100 так і не з’явився на ринку. Більш того, компанія поміняла пріоритети: спочатку вирішили розробити планшетний комп’ютер на базі ОС Android і лише потім братися за пристрої з Windows на борту. Але недавно з’ясувалося, що в продаж першим усе-таки надійде модернізована версія торішньої розробки — WindPad 100W. Новинка обладнана 10,1дюймовим сенсорним рідкокристалічним дисплеєм розрізненням 1024х600 пікселів і працює на базі мобільного процесора Intel Atom Z530 частотою 1,6 ГГц. У планшеті встановлені 2 Гб оперативної пам’яті DDR2, твердотільний (SSD) накопичувач ємністю 32 Гб. Управляється апарат «до-

КРОСВОРД

рослою» операційною системою Windows 7 Home Premium, що робить його схожим за можливостями з компактними ноутбуками. Є також порти USB і miniHDMI, зчитувач карт пам’яті та модуль Wi-Fi 802.11b/g/n. Крім того, є дві камери, аксе л е р о м е т р ,

датчик освітленості й сенсорна панель із підтримкою технології MultiTouch. Розміри планшета — 274х173х18,5 мм, вага (з акумулятором) — 0,8 кг. На думку компанії, в автономному режимі пристрій може працювати більше 6 годин.

Слід звернути увагу й на програмне забезпечення, яке поставляється в комплекті із планшетом. Це, насамперед, оригінальний інтерфейс користувача Wind Touch, оптимізований для управління пальцями й використання в планшетах. Установлено також декілька корисних додатків: засіб перегляду зображень MSI Easy Viewer, медіаплеєр, Skype, веб-браузер та інші. Для безпеки користувальницьких даних застосовується система розпізнавання облич Easy Face. Також авторизацію за допомогою Easy Face можна використовувати для входу в MSN і доступу до веб-сайтів. Додамо, що до комплекту входить і офісний пакет Microsoft Office Starter 2010, який включає MS Word 2010 і MS Excel 2010. Очікується, що в продаж MSI WindPad 100W надійде найближчим часом за орієнтовною ціною 600 євро.

У стилі «мілітарі» Незважаючи на те, що в сегменті дорогого годинника традиційно домінують швейцарські й, ширше, європейські компанії, годинникарям західної півкулі теж є чим похвалитися. Однією з найпопулярніших колекцій цього сезону обіцяє стати серія годинників Field Automatic американської компанії Luminox. Годинники цієї фірми спочатку створювалися спеціально для «морських котиків» (спецпідрозділи ВМС США), і тільки потім стали доступні широкому загалу. До колекції ввійшли дві моделі: Field Day Date — класичний «тристрілочник» з автопідзаводом (ETA 2878 Automatic), і Field Chronograph, оснащений калібром ETA Valjoux 7750 з автопідзаводом і функціями хронографа й календаря. Виконані в традиційному для годинників цієї марки стилі

«мілітарі», новинки оснащені системою довгострокового підсвічування циферблата на основі тритієвого газу. Перевага підсвічування на основі цього газу в тому, що ало воно не тьмяніє за тривалого використання в темряві. Дуже поширено ний (переважно евичерез дешевиналог, ну) аналог, й наякий зивається «фосформ» підним» свічуваначає ням, втрачає дсо90% відсостків яскравос0 ті протягом 60 хвилин у темряві. Тритієве ж омі підсвічування рівномірно світитиметься 12 років (період піврозпаду тритію), у подальшому втрата в яскравості становитиме не більше

Ми зібрали всі відповіді на цей кросворд і розташували їх за абеткою. Знайдіть кожній із них своє місце.

4 літери: Акин Амон Ваги Газа Гіпс Дзот Еллі Ікло Ікра Канн Нара «Натс» Раки

Соус Спин ТАРС 5 літер: Алтай Ангел Атлас Велич Гашек Грант Еліта Канал Лижня Обвал

Орден Ореол Отава Пивна Пошта Ханой 6 літер: Акінак Анадир Визиск Гланда Дорога Легато Могила

Ніамей Проліт Псалом Сейнер Смуток Спомин Турист Усадка 7 літер: Агроном Айвенго Антоніо

Балтика Валідол Еверест Евтерпа Заструг Інтрига Капіляр Контакт Лимонад Майорка Номінал Оплески

Опонент Позиція Сатирик «Снікерс» Суматра Сурогат Уйгурка 11 літер: Амортизатор Каналізація Протиотрута Ультрамарин

Склала Оксана БАЛАЗАНОВА

40 відсотків. У цілому воно працює до 25 років. Обидві моделі Field Automatic укладені в протиударні корпуси однакової форми, що відрізняються тільки розмірами. Діаметр «тристрілочників» — звичні 43 мм, а хронографи випускають у більш масивних 48-міліметрових корпусах. Передбачені також два варіанти б оформлення циферблата: офо чорний чорни або срібний фон із темною центральною частиною та великими арабцифрами. Через ськими ци задню кришку прозору зад міцного сапфікорпуса з міцн рового скла можна спостероботою механізму. рігати за ро Кріпиться годинник за допоКріпить могою простого шкіряного мого ремінця чорного, білого або р коричневого кольору. Вартість обох моделей невелика для пристроїв такого класу — близько $1 тисячі.

Підготував Олександр БІЛИЛОВЕЦЬ

Відповіді на кросворд, надрукований у № 2 (157) ГОРИЗОНТАЛЬ: 1. Габарит. 7. Котушка. 11. Еліксир. 12. Абрикос. 13. Азнавур. 14. Тарарам. 18. Індіра. 19. Пагорб. 20. Відплив. 21. Анна. 26. Ферт. 28. Втікачка. 29. Еллі. 30. Штат. 32. Рада. 33. Оборот.

34. Крапка. 35. Хліб. 37. Неон. 38. Уолт. 39. Шарварок. 40. Сакс. 43. Абак. 47. Переїзд. 49. Менует. 50. Кубрик. 51. Бальзак. 55. Трактир. 56. Візитер. 57. Алжирка. 58. Агрегат. 59. Секунда. ВЕРТИКАЛЬ: 1. Графіка. 2. Бородін. 3. Рекорд. 4. Тест. 5. Літр. 6. Псар. 7. Крам. 8. Тантал. 9. Шевроле.

10. Атрибут. 15. Алiбасов. 16. Аспект. 17. Акин. 22. Наталка. 23. Автобус. 24. Бінокль. 25. Альпарі. 26. Фіранка. 27. Радіола. 31. Кривизна. 36. Шанець. 40. Суматра. 41. Кентавр. 42. Щепа. 44. Бурштин. 45. Кокарда. 46. Чертог. 48. Ґудзик. 51. Брат. 52. Ложа.

53. Зеро. 54. Квас.