Украинская техническая газета №163

Резонанс

Сьогодення

Аспект

IT

Борг неплатежем фатальний

Підземний старт

Посмішка Феміди

Виконавчі служби одержали необмежені права щодо переслідування неплатників із кредитів

Після 15-літньої перерви в Дніпропетровську відновили будівництво метро

Безпрецедентний для вітчизняної гірничо-видобувної галузі вирок оголосив Європейський суд із прав людини

Стор. 5

Стор. 9

Стор. 11

Велике переселення вірусів Шкідливе ПЗ активно ирюється поширюється ових на нових раційних операційних темах системах Стор.. 13

Щотижневик Виходить щовівторка

www.eutg.net

№ 8 (163) 8 березня 2011 року

У науки жіноче обличчя Воно гарне й дуже розумне, як у наших сьогоднішніх героїнь. І саме в їх особі «УТГ» вітає всю чарівну половину людства із Міжнародним жіночим днем!

Добратися до газу Лариса ЛАЗОРЕНКО Ажіотаж навколо сланцевого газу в Україні, який виник останнім часом, має почасти спекулятивний характер. Міркування про промислові обсяги видобутку блакитного палива із щільних шарів пісковику за відсутності достатніх геологорозвідувальних даних виглядають не дуже переконливо. І, ма-

буть, єдине підприємство, яке на сьогодні вже зробило практичні кроки в цьому напрямку, — АП «Шахта ім. О.Ф.Засядька».

Наприкінці січня тут закінчили буріння першої глибокої дегазаційної свердловини, одночасно розгортаючи роботи з монтажу обладнання для запуску другої.

Стор. 7

Стор. 8

Володимир ОТРОЩЕНКО

Залишиться тільки один Євген ВАКУЛЕНКО Можливість перегляду відео в Інтернеті прогнозували ще на світанку Глобальної інформаційної мережі. Реалізація цієї можливості привела до справжнього технологічного й економічного прориву в телекомунікаційних мережах.

Починаючи з 2005 року (коли з’явився YouTube — портал, де

користувачі не тільки переглядають відеоролики просто на веб-сторінці, а й завантажують власне відео), частка відеотрафіку в загальному інформаційному потоці почала збільшуватися лавиноподібно (докладна статистика — в УТГ №45 від 16 листопада 2010 р., «Із туману в хмару»). Основна проблема, яка постала перед програмістами та інженерами під час організації пока-

зу відео на веб-сторінці, — вибір технології, яка дозволяє робити це незалежно від апаратної платформи, установленої операційної системи й браузера користувача. Іншими словами, завдання полягало в тому, щоб відео міг дивитися хто завгодно, із комп’ютера будь-якого формату й будь-якої марки.

Стор. 12

2

№ 8 (163)

8 березня 2011 року

Тут і тепер Наука

Із варягів у османи

Цитати тижня

Олександр БІЛИЛОВЕЦЬ Українське АТ «ПЛАСКЕ» і турецька вантажна компанія UPM Transportation підписали угоду про партнерство й готові розвивати напрямок Самсун — Іллічівськ, поромна переправа на якому подовжить, зокрема, маршрут поїзда «Вікінг». Про це за підсумками недавнього візиту в Туреччину повідомив президент «ПЛАСКЕ» Олег Платонов.

Михайло Костюк Генеральний директор «Укрзалізниці» Завдання року — модернізувати інфраструктуру для запуску швидкісних поїздів. Я впевнений, що роки через два закупівля рухомого складу за кордоном спонукає українського виробника звернутися до нових технологій. Автотранспорт уже це пройшов. Ми спочатку завезли старі іномарки, після чого почав підтягуватися нацвиробник.

UPM Transportation формуватиме тарифи на перевезення напрямками Самсун — Кавказ і Кавказ — Поті, а «ПЛАСКЕ» просуватиме на них продаж перевезень. Турецька компанія також здійснюватиме залізничні перевезення Україною та в інші країни через «ПЛАСКЕ» —

Олександр Мацак Заступник голови правління страхової компанії «Інго Україна» Країна стоїть на порозі техногенних катастроф. У країні на 80% зношені конструкції та обладнання виробничих підприємств. Тому масштабні страхові події там відбуватимуться все частіше.

свого офіційного вантажного агента.

— Таке обопільне рішення виникло після спільних зустрічей і нарад із представниками турецьких залізниць, — говорить Олег Платонов.

— Керівництво UPM Transportation заявило, що готове підтримати ініціативу з відкриття сполучення Самсун (Туреччина) — Іллічівськ (Україна) і стати повноправним партнером нашої компанії, яка, до речі, і була ініціатором відкриття нової поромної лінії. Сьогодні перед нами поставлене завдання прискорити переговори між UPM Transportation і «Укрзалізницею» для підписання додатків до двосторонньої угоди між Україною та Туреч-

Довідка «УТГ» UPM Transportation створена в 1997 році. Займається залізничним експедируванням вантажів в/із Туреччини, в/із Європи, СНД, Середньої Азії, Близького Сходу. Налагодила власну лінію залізничного поромного сполучення між портами Кавказ (Росія) і Поті (Грузія) і з порту Самсун (Туреччина) у порт Кавказ (Росія). Термінал компанії UPM Transportation у Самсуні готовий до прийому суден з осадкою до 4,5 м. Територія дозволяє одночасно накопичувати 300 вагонів. Уже здійснені два рейси в порт Кавказ.

Жозе-Мануель Пінту Тейшейра Голова представництва ЄС в Україні

Україна — один із ключових енергетичних партнерів ЄС, а з 1 січня 2011 року є повноправним членом Енергетичної співдружності. Це важливий крок до інтеграції України в європейський енергоринок.

Вітчизняний виробник авіадвигунів — запорізьке підприємство «Мотор Січ» веде переговори з Вінницькою облдержадміністрацією про організацію складання транспортних вертольотів Мі-8Т на потужностях Вінницького авіаційного заводу.

Виробництво Мі-8Т дозволить «Мотор Січі» поліпшити свої позиції на ринку авіаційних двигунів. Крім того, відповідно до українського законодавства, ставши авіавиробником, «Мотор Січ» зможе звільнитися від корпоративного податку. Міжнародна некомерційна організація ICANN, яка займається регулюванням питань, пов’язаних із доменними іменами, IP-адресами та іншими аспектами функціонування Інтернету, завершила другий етап на шляху України до запуску свого кириличного домена.

Але саме доменне ім’я поки не делеговане, фактично лише заброньоване сполучення букв — укр. Залишився тільки один етап — здійснення запуску домена.

Ініціативи підприємств Group DF із підвищення енергоефективності високо оцінені на національному конкурсі Українського союзу промисловців і підприємців.

Лауреатами в номінації «Гордість нації» стали Кримський содовий завод і «Кримський ТИТАН» за значні успіхи у впровадженні енергозбережних технологій.

— Пріоритетом інвестиційної політики Group DF є зниження енерговитрат підприємств і значне зменшення впливу виробництва на навколишнє природне середовище.

Сушильний барабан на заводі «Кримський ТИТАН»

— Для реалізації цих завдань проводиться комплексне відновлення виробничих потужностей. Із 2005 року в модернізацію та ремонт обладнання Кримського содового заводу й «Кримського ТИТАНУ» інвестовано понад 1,6 мільярда гривень, — сказав керуючий

Комерційний Індустріальний банк упровадив систему безпеки, як у Interpol.

КІБ справедливо вважається лідером серед українських банків з інвестицій у високі технології. Упровадження біометричної системи безпеки — ще одне тому підтвердження. Ідентифікація за біометричними даними значно підвищує рівень безпеки — до системи безконтактних карт-пропусків додано контроль за відбитками пальців. Технологія розроблена консорціумом «ЕДАПС» і вже оцінена міжнародною поліцією Interpol — «ЕДАПС» виробляє для її співробітників біометричні паспорти та ідентифікаційні карти.

Засновник і видавець — колектив редакції «УТГ»

www.eutg.net Е. пошта: info@tehnichka.com ПРИ ВИКОРИСТАННІ МАТЕРІАЛІВ ПОСИЛАННЯ НА «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ.

Паротурбінний генератор на Кримському содовому заводі. Він генерирує 30% необхідної заводу енергії

Головний редактор Світлана Ісаченко

04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28а

тел. 044 221-06-51, e-mail: isachenkosv@tehnichka.com

91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98в.

РЕДАКЦІЯ:

Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 12993-1877Р від 20.08.2007 р., видано Міністерством юстиції України.

чиною. З огляду на зростання перевезень іранських вантажів ми підготували проекти з розвитку сполучення Самсун — Іллічівськ у напрямку Польщі, Німеччини, Балтійського регіону, Росії. Вантажопасажирська поромна лінія в Туреччину існувала з 1997 по 2001 рік. Її довелося закрити через затяжну процедуру дотримання формальностей під час перетинання кордону. Торік порт Самсун було передано на 36 років в оренду компанії Ceygroup, і зараз його 760-метрова причальна лі-

На повну пару від «Газпрому»

Одним абзацем

Адреса редакції:

Маршрут «Вікінга»

Людмила Гречаник — редактор відділу технічної думки тел. 0642 34-72-47 e-mail: tehnomysl@tehnichka.com

Ігор Павлюк — редактор відділу промисловості тел. 044 278-42-37 e-mail: pavluk@tehnichka.com;

Іван Спасокукоцький — редактор відділу IT тел. 044 278-42-37 e-mail: ivanspas@tehnichka.com

директор групи компаній Group DF Роберт ШетлерДжонс. На підприємствах упровадили практику проведення енергоаудиту, за результатами якого вживаються заходи щодо скорочення витрат енергії для виробництва продукції. Так, у 2004 році на «Кримському ТИТАНІ» запустили екологічно безпечну установку, яка перетворює енергію гарячої водяної пари на електроенергію, на 20% забезпечуючи потреби заводу. Роком пізніше ввели в експлуатацію новий газокомпресорний цех, що дозволив скоротити щорічне споживання електроенергії на 17

ВІДДІЛ РЕКЛАМИ: Ганна Шумакова — тел./факс:

ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИ: Дмитро Баранов — тел./факс:

млн кВт.год., а цього досить для забезпечення життєдіяльності міста чисельністю близько 20 тис. чоловік. У 2008 році цехи «Кримського ТИТАНУ» модернізували, що дало можливість скоротити споживання природного газу більш ніж удвічі. А на Кримському содовому заводі був установлений парогенератор, що дозволяє забезпечити потреби підприємства в електроенергії на 30%. У рамках інвестиційних програм на підприємствах постійно вдосконалюються системи фільтрації та очищення сторонніх продуктів роботи виробництва. За останні шість років ступінь очищення газів на обох підприємствах доведено до 98—99%, а питомий викид у атмосферу зменшений більш ніж на 30%.

— Зниження енергоспоживання виробництв дає додаткові конкурентні переваги для української промисловості, а мінімізація впливу на екологію — основу для стабільного розвитку регіонів, у яких працюють підприємства, — відзначив Роберт Шетлер-Джонс.

Газета видається українською та російською мовами

(044) 278 42 37, тел.: (097) 534 23 04, Позиція авторів публікацій не завжди

e-mail: reklama@tehnichka.com

нія й прилеглі території активно модернізуються для прийому суден типу ро-ро.

— Основні вантажі — залізна руда, зерно, ліс, вантажні автомобілі самоходом з Європи й Азії, і в нас є всі можливості для їхньої обробки, — відзначає начальник порту Самсун Бедір Йілдірім. — Відкриття переправи Самсун — Іллічівськ дозволить нам приєднатися до проекту «Вікінг» і подовжити маршрут у Скандинавські країни. Сьогодні ми готові підтримати українську організацію «ПЛАСКЕ» у питаннях залучення вантажопотоків.

збігається з позицією редакції. Редакція залишає за собою право виправляти матеріали та рецензувати рукописи. За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець.Матеріали, позначені (R),

(044) 440 82 09, тел.: (044) 221 06 50 публікуються на правах реклами.

Передплатні індекси: українською мовою — 99309 російською мовою — 99340 Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «Прес-Експрес». Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 50-08-54

Любов Соловйова — тел./факс: (0642) 59 93 91 тел.: (0642) 59 93 92,

e-mail: podpiska@tehnichka.com

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій.

НАКЛАД МІСЯЦЯ 38715 прим. Замовлення № 434

3

№ 8 (163)

8 березня 2011 року

Тут і тепер Наука СПІВРОБІТНИЦТВО

Україна й Росія проектують міст через Керченську протоку. «Міст дасть новий подих всьому Кримському півострову, а для Керчі це добра нагода одержання нових робочих місць, розвитку міста. Я дуже хочу, щоб такий міст з’явився, це значно розширить можливості нашої економіки», — сказав Президент Віктор Янукович. За його словами, є робоча група, напрацьований матеріал, ведеться проектування, причому варіантів будівництва об’єкта багато, і всі різні — від автомобільного до тунелю під морем, але вони ще не дороблені до кінця, не підготовлене ТЕО. Район будівництва майбутнього моста характеризується складними природно-кліматичними умовами й сейсмонебезпекою.

ЕКОНОМІКА Дарницький вагоноремонтний закупиться у лондонських фірм на мільярд. Держпідприємство «Дарницький вагоноремонтний завод» за результатами тендера 14 січня уклало декілька угод на поставку запчастин для вантажних вагонів загальною вартістю 1,07 млрд грн. Левову частку коштів одержали київські ТОВ «Українська транспортномашинобудівна група» і ТОВ «Укртрансінвест», на частку яких припало відповідно 625,92 і 194,34 млн гривень. Відомо, що засновник «Укртрансінвесту» — лондонська фірма «Нордіка юнайтід ллп». УТМГ заснована лондонськими компаніями «Танбридж девелопментс лімітед» і «АБСтранс лімітед». Дефіцит Державного бюджету України в січні становив 942,4 млн грн. За повідомленням Міністерства фінансів, це на 41,9% менше, ніж за аналогічний період 2010 року. Загальна сума доходів держбюджету в січні становила 18,352 млрд грн, а видатків і кредитування (за вираху-

ванням погашень) — 19,294 млрд грн. У січні дефіцит держбюджету було профінансовано переважно за рахунок запозичень: із зовнішніх джерел надійшло 828,9 млн грн.

За січень-лютий наша країна втратила 3,5 тис. юридичних осіб, які працюють за

спрощеною системою оподаткування, і загалом за місяць — понад 206 тис. фізичних осіб«спрощенців». Вони або ліквідовані, або пішли в тінь, або зареєстровані тепер як підприємства, які працюють на загальних засадах, говорять експерти.

ФІНАНСИ Податковий кодекс усе-таки перепишуть. У Міністерстві фінансів України та профільному комітеті ВР готують зміни до Податкового кодексу. Перший віце-прем’єр-міністр Андрій Клюєв під час погоджувальної ради відзначив, що при цьому будуть враховані в тому числі пропозиції Комітету ВР із регуляторної політики й підприємництва. Повагу до банку найпростіше обрахувати в заощадженнях, які в ньому зберігаються. Статистика сайта НБУ свідчить, що третина всіх заощаджень громадян країни (91,4 млрд грн) зберігається в трьох банках: ПриватБанку, Ощадбанку й РайффайзенБанку Аваль. Відповідно до фінансової звітності, на початку року на рахунках ПриватБанку було 54,8 млрд грн коштів населення, або 19,9% усього депозитного портфеля банківської системи України, внески громадян в Ощадбанку становлять 19,5 млрд грн (7,1%), у РайффайзенБанку Аваль — 17,1 млрд грн (6,2%).

ПриватБанк першим активував для своїх клієнтів нову послугу — моментальні грошові перекази Visa. Світова прем’єра цієї революційної, на думку банку й компанії Visa, послуги відбулася одночасно в Києві й Москві: перший у світі моментальний переказ здійснено між українською й російською картами, випущеними ПриватБанком і його дочірнім МоскомПриватБанком. Послуга моментальних грошових переказів Visa позбавляє необхідності заповнювати складні форми, уводити банківські реквізити або адресу філії банку — досить набрати номер карти одержувача, і гроші буде доставлено. Власники карт Visa тепер можуть миттєво переказувати кошти, використовуючи різні канали, — від інтернет-банкінгу й банкоматів до мобільних телефонів. Для здійснення грошового переказу відправник може використовувати кошти, доступні на його картковому рахунку Visa, банківському рахунку або готівку.

ПРОМИСЛОВІСТЬ ВАТ «Азовмаш» (м. Маріуполь) уклало контракт на виготовлення засипного апарата діаметром 4,2 м для ВАТ

«Донецьксталь-металургійний завод». Замовникові також будуть поставлені два клапани гарячого дуття. Вартість контракту не розголошується. Зате відомо, що він зовсім не єдиний за останній місяць. Також виготовлені й відвантажені шість клапанів гарячого дуття й ЗІПи конвертера ємністю 160 тонн для Дніпровського меткомбінату ім. Дзержинського, а «Дніпроспецсталі» відправлені два ковші КС-90. Наразі у рамках технічного переозброєння Єнакіївського металургійного заводу замінюється конвертер ємністю 160 тонн, виготовлений «Азовмашем». До відвантаження на адресу ЄМЗ готується опорне кільце конвертера, а наприкінці лютого підписано контракт на виготовлення ЗІПів конвертерного обладнання й засипного апарата діаметром 5 м. В Одеській області побудують маслоекстракційний завод. Компанія Glencore має намір інвестувати 523 млн грн у будівництво маслоекстракційного заводу на базі ВАТ «Любашівський елеватор». Потужності заводу дозволять переробляти 2,5 тис. тонн насіння соняшнику, 2 тис. тонн ріпаку й 1,6 тис. тонн сої. Основні інвестиції заплановані на 2011 і 2012 роки.

ПЕК Україна знизить імпорт газу із РФ на 5% — до 6 млрд м3. Голова правління НАК «Нафтогаз Україна» Євген Бакулін повідомив, що в березні Україна має намір трохи знизити імпорт російського газу в порівнянні з лютим — до 6 млрд м3. До речі, у лютому ВАТ «Газпром» на прохання НАК «Нафтогаз України» поставив приблизно на 1 млрд м3 газу більше, ніж передбачено контрактом.

ЦИФРА Середньозважена ціна реалізації української нафти на аукціонних торгах №150 на Українській міжбанківській валютній біржі збільшилася на (на 340 грн за тонну) у порівнянні з попереднім аукціоном — до 6130 грн/т. На останніх торгах реалізовані тис. тонн нафти на суму млрд грн.

5,9%

186,630 1,144

Vanco Prykerchenska Ltd. сподівається в першому півріччі почати геологорозвідувальні роботи на українській частині шельфу Чорного моря. Цю надію висловив на другій щорічній конференції Інституту Адама Сміта «Український енергетичний форум» президент компанії Джим Баун. Він також сподівається, що світову угоду із урядом України буде підписано найближчим часом. У 2006 році Vanco International виграла конкурс на право укладання

угоди про розділ продукції, видобуток якої вестиметься на шельфі Чорного моря в межах прикерченської нафтогазоносної ділянки. У 2007 році вона перепоступилася правами й обов’язками компанії Vanco Prykerchenska.

Сланцевий газ в Україні — не міф, а реальність. На думку міністра енергетики Юрія Бойка, який недавно відвідав Америку, запаси сланцевого газу в Україні перевищують обсяги родовищ у США й дуже перспективні для подальшої розробки.

Раніше міністр енергетики заявив, що видобуток сланцевого газу — один зі способів зменшити залежність України від російського газу. У свою чергу Президент Віктор Янукович закликав великі західні компанії розпочати видобуток сланцевого газу в Україні. Бойко також додав, що точну розвідку українських родовищ буде завершено до середини наступного року.

БУДІВНИЦТВО За рік кількість уведеного в експлуатацію житла в Україні зросла майже на 46%. У 2010 році в Україні ввели в експлуатацію 9 млн 339 тис. м2 житла, що на 45,9% більше, ніж у 2009-му. Такі офіційні дані Держкомстату. За раніше озвученими даними, за 10 років введення житла в експлуатацію в країні скоротилося на 46,47%. При цьому торік квартир побудували на 72,40% менше, ніж у 1990-му. До листопада в аеропорті Бориспіль здадуть новий термінал D площею 110 тис. м2. Тут обслуговуватимуть міжнародні авіарейси й транзитні лайнери, які приземлилися для дозаправлення. На відміну від звичних двоповерхових, новий бориспільський термінал матиме чотири поверхи. На одному з них відкриють найбільший дьюті-фрі в Європі — магазини безмитної торгівлі розмістять на площі 10 тис. м2.

ТРАНСПОРТ ДП «Антонов» (м. Київ) завершило комплекс робіт із сертифікації регіонального реактивного пасажирського літака нового покоління Ан-158. Про це повідомив голова правління ДАК «Антонов» Дмитро Ківа. Новий літак сертифікований для перевезення 99 пасажирів на відстань 2,5 тис. км або 86 пасажирів — на 3,1 тис. км.

Серед основних відмінностей Ан-158 від його попередника Ан-148 — більша кількість пасажирських місць, подовжена на 2,5 м пасажирська кабіна, удосконалена конструкція крила, зменшені на 9% витрати пального й на 12% — прямі експлуатаційні витрати.

Завод «Богдан» почне виробляти недорогі кросовери. Автомобіль «Богдан Cross», який складатимуть на заводі в Черкасах, ґрунтується на Lada-111, але має істотні зміни. Так, кліренс «Богдан Cross» збільшений до 195 мм, підвіска посилена, а пружини й амортизатори стали більш придатними для їзди бездоріжжям. Як сучасні опції пропонуються мультимедійна система, система навігації, електросклопідйомники й підігрів дзеркал. Така модифікація коштуватиме $10 тис.

АПК Протягом найближчих трьохсеми років Україна може перейти на самозабезпечення продуктами харчування, уважає прем’єр-міністр країни Микола Азаров. На його думку, насамперед необхідно наростити виробництво власних зерна, м’яса й молока, і колосальних коштів для виконання цього завдання не треба. Прем’єр відзначає, що розвиток агропромислового комплексу є пріоритетом для уряду. Але поки що, за даними Держкомстату України, у 2010 році імпорт товарів у країну збільшився на 33,7% у порівнянні з попереднім роком і становить $60,74 млрд.

Житомирська область відновлюватиме цукрову галузь. Кон’юнктура світового ринку цукру дозволяє відродити цю галузь у країні, зокрема на Житомирщині. За словами голови облдержадміністрації Сергія Рижука, робота вже почалася.

Із шести цукрових заводів в області залишилися п’ять. Знищення трьох підприємств удалося не допустити. Далі планується істотно збільшити фінансування галузі, уже в березні на цю шляхетну справу будуть виділені кошти. Підготувала Анна ГРЕЧАНИК за матеріалами УНІАН, РІА Новини-Україна, ЛІГА-Новини, ІнтерфаксУкраїна, Укррудпром, АПК-інформ

4

№ 8 (163)

8 березня 2011 року

Перспектива

Анатолій Гіршфельд:

«Ми робимо світ досконалішим»

Світлана ІСАЧЕНКО Кілька років послідовного впровадження інновацій — і індустріальна група УПЕК змогла успішно конкурувати на ринках СНД із провідними світовими виробниками, які назвали нову лінійку продуктів харківської компанії українським феноменом. Успіх став можливий саме завдяки тому, що пріоритетним напрямком розвитку та однією з головних конкурентних відзнак групи є інноваційний курс — розробка проектів зі ставкою на інженерні знання й створення на їхній базі high-tech продуктів із високою часткою нематеріальної складової. Президент УПЕК Анатолій Гіршфельд говорить, що реалізована компанією інноваційна модель розвитку цілком може стати моделлю інноваційної політики країни.

— Анатолію Мойсейовичу, то що це за модель?

— Вона містить у собі три частини: власні фундаментальні й прикладні дослідження та розробки у сфері машинобудування в створеному нами майже з нуля науково-дослідному об’єднаному інженерному центрі й семи реформованих інженерних центрах і КБ; замовлення українській вузівській і академічній науці; трансфер високих технологій, переважно німецьких і японських. Усе це об’єднане знову ж створеними нами інноваційним і проектним менеджментом (якого, на жаль, не навчають у жодному українському ВНЗ), сучасними інформаційними технологіями наскрізної безпаперової розробки й супроводу всієї інженерної діяльності, а також умінням максимально капіталізувати українську частину об’єктів інтелектуальної власності. Так, перші п’ять років стратегія реалізовувалася нами скоріше інтуїтивно, і тільки в останні три роки була сформована як основна лінія розвитку компанії. Ключові її платформи — розвиток інженерної думки, базових технологій і кадрового потенціалу. Відзначу, що ми створювали індустріальну групу не через модну течію або якусь політичну кампанію. Це було без перебільшення питання життя або смерті, питання виживання. Безперспективність цінової конкуренції, війни за центи в продукції старих поколінь техніки змусили нас перейти у високотехнологічні, а тому високорентабельні сектори елітного машинобудування. Але там нас зустріла надзвичайно жорстка конкурен-

ція — уже не з китайськими та білоруськими виробниками, а зі світовими лідерами. Причому зчинилася вона не на якихось віддалених, а на «рідних» нам ринках — російському й, зрозуміло, українському. Без інноваційної стратегії ми навряд її витримали б.

— Але ваша ініціатива саме припала на кризу...

— Навіть у ці три важких кризових роки ми дотримувались наміченої лінії й зробили дійсно революцій-

Анатолій Гіршфельд Народився 7 серпня 1957 року в Дніпропетровську. У 1980 році з відзнакою закінчив Харківський інститут радіоелектроніки. Із 1995 року — генеральний директор АТ «УПЕК». Із 2001 року — президент АТ «УПЕК» . Обирався народним депутатом Верховної Ради понентів, сільгосптехніки та БТР і на новій площадці Української ливарної компанії. Провели майже тотальну ревізію базових технологій і почали масштабне переоснащення виробництва під нову продуктову лінійку. Реорганізували структуру управління компанії. До речі, цього року ми відмовились від кризового помісячного управління й вивели компанію на п’ятирічне планування.

Науково-дослідний об’єднаний інженерний центр R&D

ні кроки. Реалізували проект КСА-2008 — найбільший за своїми масштабами у Східній Європі, який не має аналогів у СНД. Упровадили єдину систему створення продукту від конструкторської розробки, розрахунку, технології до керування бізнес-процесами. Проектом охоплені 530 робочих місць на п’яти виробничих площадках і семи КБ індустріальної групи. Це дозволило нам більш ніж у 2,5 раза збільшити продуктивність інженерної та управлінської праці. Сьогодні на підприємствах компанії стабільно працюють 8 тисяч чоловік. Мені це особливо приємно відзначити. Цього року буде створено ще близько 300 робочих місць: на ділянках Лозовського ковальськомеханічного заводу з виробництва залізничних ком-

Як я вже говорив, створений науково-дослідний об’єднаний інженерний центр R&D, система профільних інженерних центрів і галузевих КБ, які проводять необхідні фундаментальні науково-технічні дослідження й працюють над прикладними розробками з метою постійного вдосконалювання конструкцій і базових технологій на основі сучасних інженерних рішень. Що важливо, почав діяти навчально-науково-виробничий комплекс «Техноград» із Національним технічним університетом «ХПІ». У п’ятирічній перспективі це дозволить нам залучити молодих фахівців у науковотехнічні підрозділи компанії. Розвиваючи систему менеджменту, ми впроваджуємо проектне управління, принцип ротації менеджерів

Довідка «УТГ» ІГ УПЕК (м. Харків) — один із найбільших у СНД постачальників комплектувальних, вузлів і обладнання для автомобільної, сільськогосподарської, машинобудівної, залізничної та металургійної галузей. Основні напрямки діяльності: виробництво компонентів — ВАТ «Харківський підшипниковий завод» (ХАРП), ЗАТ «Лозовський ковальсько-механічний завод» (ЛКМЗ), ТОВ «Українська ливарна компанія» (УЛК); електротехніка — ВАТ «Харківський електротехнічний завод «Укрелектромаш» (ХЕЛЗ); верстатобудування — ВАТ «Харківський верстатобудівний завод імені С.В.Косіора» (Харверст).

України IV скликання, був головою парламентського підкомітету з економічної політики. на підприємствах групи, а також крім традиційної системи преміювання відновлюємо багаторівневу систему мотивації. До речі, річний фонд оплати праці на підприємствах ІГ УПЕК (а ми одні з найбільших роботодавців і платників податків Харківського регіону) торік становив 236 мільйонів гривень, що на 34 мільйони більше, ніж у 2009-му. Тож за останні 2—3 роки ми здійснили інженерний і технологічний прорив. Чітко продумана структура інженерно-технічного блоку, реалізований унікальний за своїми масштабами проект комплексної системи автоматизації, яким охоплено понад 400 робочих місць.

— Що далі? Яка ваша стратегічна мета?

— Стати одним із найбільших у СНД і Східній Європі постачальників деталей і вузлів для автомобільного й залізничного транспорту. Плануємо збільшити до 2015 року обсяг виробництва більш ніж у чотири рази — до рівня в 1 млрд доларів, причому із часткою нематеріальних активів понад 50%. Це дозволить нам упритул підійти до першої десятки світових лідерів із основних напрямів нашої діяльності.

— Фактично пряма аналогія із завданнями, поставленими перед країною Президентом: у 2020 році ввійти до двадцятки розвинених держав, що означає в 6—7 разів збільшити ВВП на душу населення. Звучить, звичайно, фантастично красиво. Утім, якщо у вас виходить — вийде, напевно, і в країни.

— Для початку треба нарешті усвідомити, що інноваційна модель розвитку — головна умова конкурентоспроможної економіки. Вона є фактично безальтернативною — як на рівні компанії, галузі, так і на рівні держави. Візьмемо, приміром, Білорусь, де сьогодні валовий продукт на душу населення майже вдвічі більше, ніж в Україні, що перевершує російські показники. Бо ця країна реально впроваджує інноваційну модель. І

білоруське машинобудування, зокрема, наочно демонструє важливість розуміння державою інноваційного розвитку високотехнологічної галузі. Колосальний прорив зробив Китай, який сьогодні став лідером зі зростання обсягів промислового виробництва й продемонстрував світові, що проблеми навіть такої величезної країни можна вирішувати за рахунок підтримки високотехнологічного машинобудування. У нас же, на мій погляд, навіть нинішній уряд до кінця не усвідомлює, як виконати завдання, поставлені Президентом на найближче десятиліття. Принаймні багато чиновників уважають, що вони навряд чи стільки років працюватимуть. Потенціал інноваційної економіки нашої країни наразі оцінюється менш ніж у 1 відсоток (у розвинених країнах — понад 50%), у той час як на межі 90-х років Україна мала одні з кращих стартових умов не тільки серед республік Союзу, а й країн Східної Європи. Про

ні існує її «лінійна модель», яка ґрунтується на застарілих підходах до науковотехнічного розвитку. Вони передбачали масштабні державні програми залучення бюджетних коштів. Але в більшості випадків ці гроші або так і не було виділено, або їх використовували неефективно. Іншою групою факторів я вважаю зменшення в кілька разів попиту на інновації з боку реального сектора економіки. Кому формувати цей попит, якщо в процесі економічних перетворень найбільше потерпіли високотехнологічні галузі? Тому й потерпіли, що не зуміли вистояти в конкурентній боротьбі зі світовими компаніями, зокрема китайськими, які взяли інноваційну модель на озброєння більше 20 років тому. Наступною причиною вважаю те, що величезна кількість носіїв інноваційного потенціалу, насамперед кваліфікованих інженерів, на освіту яких держава витратила сотні мільйонів доларів, не знайшли собі застосування у вітчизняній економіці й змушені виживати, займаючись перепродажем дешевого імпорту, причому нерідко — у тіньовому секторі. Так, деякі з них працюють за фахом, але, як правило, на західні компанії й уже, напевно, можна сказати, що й на східні теж. Цим фахівцям абсолютно байдужі новації податкового кодексу — вони просто не вірять у можливі зміни. Додайте до всього цього фінансування основних науково-технічних закла-

це свідчить кількість студентів і вчених на тисячу жителів, структура економіки, підґрунтям якої в той час була переважно високотехнологічна промисловість.

— Чому в нас досі немає такої інноваційної моделі? Зрозуміти причини проблеми — наполовину її вирішити.

— По-перше, за 20 років історії України ні для одного уряду інноваційна політика не стала пріоритетом економічного й соціального розвитку. Вона, скоріше, мала декларативний і безсистемний характер. У краї-

дів за залишковим принципом. Не дивно, що їх науковий «багаж» на 90 відсотків складається з розробок 70—80-х років, застарілої експериментально-лабораторної бази й характеризується відсутністю сучасних інструментів для наукових нововведень.

— Якщо вже ви назвали причини, назвіть і шляхи їхнього вирішення.

— Треба розуміти, що можливості держбюджету надзвичайно обмежені й будуть такими в найближчі роки через проблеми в соціальній сфері. Держава, на мій

Із жовтня 2008 року — голова ради об’єднання організацій роботодавців Харківської області та голова правління Харківської обласної організації роботодавців «Граніт». Нагороджений орденом «За заслуги» II і III ступеня, Почесною грамотою та Нагрудним знаком Верховної Ради України «За заслуги перед народом України».

5

№ 8 (163)

8 березня 2011 року

Резонанс Транспорт погляд, має зосередитися на створенні ефективного законодавства й заходів із розвитку високотехнологічного виробництва, щоб стимулювати не тільки внутрішні інновації, а й передусім експортно-орієнтовані високотехнологічні галузі. Саме вони — локомотиви інноваційних перетворень. Тобто треба зробити так, щоб високотехнологічна промисловість була замовником інновацій і, що особливо важливо, не за рахунок бюджетних коштів. За кожним робочим місцем на такому підприємстві має бути 10—12 робочих місць у суміжних галузях економіки. Далі. Мають почати працювати реальні механізми приватно-державного партнерства, де держава стане партнером бізнесу й братиме участь у розподілі як прибутку, так і ризиків. Для цього, на мій погляд, треба створити раду з інновацій, у складі якої були б представники реального бізнесу, учені й професіонали з урядового апарату. Його функція має бути не тільки законотворчою, а й експертною — у виділенні коштів на реальні проекти приватно-державного партнерства. Сьогодні це узвичаєна світова практика. У той же час державі необхідно визначити свою першорядну роль у фінансуванні інновацій у соціальній сфері, охороні навколишнього середовища, здоров’я населення, «критичних» технологій і фундаментальної науки. А також, як я вже говорив, створити сприятливі умови для ведення бізнесу, про що сьогодні багато говориться, але, на жаль, поки вочевидь недостатньо робиться. Один із кроків, що підтверджують реальні наміри держави розвивати приватнодержавне партнерство, — надання гарантій внутрішньому й зовнішньому інвесторові у вигляді страхування ризиків (бажано в провідних західних страхових компаніях) на випадок невиконання своїх зобов’язань. Вирішення таких масштабних завдань вимагає не так величезних капітальних вкладень, як, насамперед, глибокого усвідомлення необхідності цих перетворень і політичної волі еліти країни втілити ці перетворення в життя. Ми ж, зі свого боку, пишаємося тим, що наша робота та інновації роблять світ досконалішим. ІГ УПЕК розвиває кращі традиції наукової, інженерної та промислової школи Харкова й країни, робить реальний внесок у те, щоб і Харків, і Україна в цілому асоціювалися насамперед із високотехнологічним машинобудуванням, із наукою, відродженням та розвитком.

Борг неплатежем фатальний Виконавчі служби одержали безпрецедентні права щодо переслідування неплатників із кредитів Ігор ПАВЛЮК, Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ 8 березня для значної частини населення країни може стати початком, інакше не скажеш, кредитного апокаліпсиса. Саме в жіноче свято набирає чинності Закон «Про внесення змін у Закон України «Про виконавче ведення», ухвалений у листопаді минулого року. «Подаруночок» вийде універсальним — і для слабкої статі, і для сильної, розв’язуючи руки кредиторам і виконавчим службам.

Докладно

5 кроків назустріч банкам Навряд чи варто докладно розповідати про ситуацію з неповерненням банківських кредитів у країні: за найскромнішими оцінками, таких не менше третини від їхньої загальної кількості. Нахапавшись боргів під шалені відсотки на хвилі ейфорії удаваного зростання доходів три роки тому, населення стало спочатку перед проблемою зростання курсу долара, а потім і посткризового зменшення цих самих доходів. Коротше кажучи, банкам стало важко одержувати свої гроші. Фінансові установи цього не люблять, а тому восени було пролобійовано такі поправки до закону.

1. Боржник, на якого кредитор позвав до суду, не має права залишити межі України, тобто стає невиїзним.

2. З аукціону продаватиметься тільки рухоме майно боржника. Із нерухомістю набагато сумніше — реалізація виключно через комісію. У які зловживання це може вилитися, годі й говорити...

3. Рішення суду щодо боржника оскаржувати не можна: вирішили, що у вас треба відібрати квартиру, — та й по всьому.

4. Виконавчі служби мають право одержати будь-яку інформацію про позичальника у відповідних установах — БТІ, земельному кадастрі, МРЕВ тощо. Після цього — накласти арешт на майно й позвати до суду. Того самого, де рішення оскаржувати не можна.

5. Опиратися діям виконавців не рекомендується — це прирівнюється до опору міліції. Навіть словесна загроза може призвести до арешту боржника.

Якщо розібратися

Залишити хоч сорочку Що робити уряду, коли велика кількість громадян раптово стає нездатною платити по кредитах? Із чимчим, а з відповіддю на це запитання в будь-якого фахівця, трохи знайомого із ситуацією, проблем не буде: «безнадійні» позичальники стали центральною темою обговорення провідними економістами всього світу з часу початку світової фінансово-економічної кризи. Замість винайдення чергового велосипеда можна скористатися прикладом США — країни, у якій за останні три роки напрацьований колосальний досвід у цій галузі. Щоб краще розуміти дії уряду США, треба враховувати, що Штати — це не «якась там» Швеція, соціалізмом там і не пахне. Через національний менталітет середньому американському виборцеві навіть на думку не спаде, що його податки можна витрачати на виплату чужих боргів, а політик, який іде на вибори із програмою державної допомоги невдачливим позичальникам, має досить примарні шанси на перемогу. З огляду на це ще більш безпрецедентними виглядають заходи, вжиті адміністрацією Обами. Підрахувавши потенційний збиток національній економіці, пов’язаний із масовою конфіскацією закладеного під кредит майна (близько $450 млрд, за даними журналу The Economist), міністерство фінансів США, федеральна резервна система та інші державні структури вклали величезні кошти в програми з рефінансування боргів, гарантування «поганих» кредитів та індивідуальної допомоги боржникам. У рамках програми державно-приватного партнерства Hope Now Alliance більше мільйона американців одержали можливість домовитися про значне пом’якшення умов кредиту, що дозволило не вдаватися до конфіскації майна. Приватний бізнес (банки та іпотечні агентства) також доклав зусиль, щоб мінімізувати кількість випад-

ків відчужень нерухомості. Найбільші іпотечні компанії Fannie Mae і Freddie Mac у 2008 році навіть оголосили мораторій на вилучення майна за борги, щоб дати кредиторам час виправити своє фінансове становище й знайти можливість рефінансування кредиту. Найбільша в США банківська холдингова компанія — Bank of America — вирішила знизити процентну ставку з кредиту таким чином, щоб боржники не витрачали більше 34% місячного дохо-

ду на всі виплати з житла (у тому числі податки й страховку). А на початку 2009-го Барак Обама ініціював ще одну програму вартістю $273 млрд, спрямовану на зниження платежів із кредитів до 31% від доходів боржника. У рамках цього плану також передбачене «вибачення» частини боргу. Важливо усвідомлювати те, що всіх цих заходів було вжито не тільки й не стільки внаслідок абстрактних гуманітарних міркувань. Американські банкіри «люблять» втрачати гроші не більше, ніж наші. Але разом із тим вони розуміють, що масштабна конфіскація майна призведе до подальшого погіршення економіки, знищення внутрішнього ринку й падіння платоспроможного попиту. Що, у свою

Малюнок Ігоря КИЙКА

чергу, у довгостроковій перспективі зашкодить банкам не менше, ніж простому американцеві.

Упритул

Загнані в кут Ет, минув час дотепних любителів чужого добра (як у фільмі «Іван Васильович змінює професію») із незабутнім «Громадяни, зберігайте гроші в ощадній касі!». Хочеться перефразувати так: шановні, не позичайте у фінзакладів ніколи й за жодних умов! Оскільки тепер це загрожує реальною можливістю втратити не тільки все нажите майно, а й волю. Із вами залишиться хіба що честь і гідність, хоча кому вони потрібні за часів недорозвиненого феодалізму... Найсумніше, що зовсім без кредитів не можна — у кожної людини хоча б раз у житті виникає нагальна необхідність у великій сумі. Добре, якщо є друзі й родичі, готові допомогти. Та й тим, хто вже позичив у банку, що робити? Дуже погано, що влада на догоду миттєвим вигодам і під приводом дотримання законності випускає із пляшки вкрай агресивного джина, якому нема чого втрачати...

6

№ 8 (163)

8 березня 2011 року

Підприємство

Сталеплавильники починають, а виграє в результаті весь комбінат Ірина КОНДРАТЬЄВА Дніпровському меткомбінату ім. Дзержинського (ДМКД, Дніпродзержинськ) 2 березня виповнилося 122 роки. Цю солідну дату металурги всесвітньо відомого підприємства зустріли з вагомими досягненнями, насамперед у сталеплавильному секторі. Відповідно до «Програми технічного переозброєння та реконструкції комбінату» наприкінці січня увели до ладу семирівчакову сортову машину безперервного лиття заготівок №3 (МБЛЗ) проектною потужністю 1,4 млн тонн заготівки на рік і серійністю розливу 15 плавок. Про пройдений шлях і нові плани з реконструкції та модернізації найважливішого металургійного переділу на презентації спеціальної виставки, що відкрилася в музеї комбінату напередодні святкової дати, розповів активний учасник процесів техпереозброєння минулого й сьогодення Лев Учитель. Донедавна — головний сталеплавильник, а нині помічник генерального директора ВАТ «ДМКД» із реконструкції сталеплавильного виробництва.

— Леве Михайловичу, ви прийшли на Дніпровський меткомбінат наприкінці 80-х, коли в конвертерному цеху почалося будівництво відділення безперервного лиття блюмових заготівок — першого в Україні.

— Так, на той час жодне українське підприємство не мало у своєму арсеналі сортових машин. Та й у Союзі їх було небагато — адже перехід на нові прогресивні технології вимагав значних капіталовкладень. А оскільки основним джерелом фінансування була держава, відбір учасників таких масштабних програм проводився дуже скрупульозно, з урахуванням різних чинників. Дніпровському меткомбінату в цьому, безперечно, пощастило. У 1994 році було здано в експлуатацію дві криволінійні шестирівчакові блюмові машини безперервного лиття заготівок. За проектом кожна машина має виробляти 750 тисяч тонн сталі на рік, але група фахівців комбінату фактично відразу почала вдосконалювати перші МБЛЗ і домоглася значного підвищення якісних і кількісних показників. Наприклад, завдяки модернізації проміжних ков-

шів удалося підвищити серійність із проектних чотирьох до шістнадцяти плавок, скоротити простої під час перепідготовки обладнання, знизити витрату вогнетривів і т.д. Продуктивність кожної машини було доведено до мільйона тонн сортової заготівки на рік. Одна

— Скільки сьогодні на комбінаті МБЛЗ?

— Разом їх три: стара шестирівчакова й дві нових семирівчакових. Маю відзначити, що наш конвертерний цех — єдиний у СНД, який має 20 рівчаків. По суті кожен — окрема машина. За рахунок цього в нас у цеху найрізноманітніший сортовий асортимент. На сьогодні освоєно близько сотні марок сталі, і цей перелік весь час зростає. Є ще одна виняткова особливість нашого виробництва: за необхідності ми можемо одночасно лити заготівку різного перерізу на одній МБЛЗ. Метод розробили й апробували тільки в конвертерному цеху ДМКД. Останню МБЛЗ, під номером 3, ми здали в експлуатацію наприкінці січня. Фахівці компанії — постачальника обладнання «Сіменс-ФАІ» оцінили пуск машини як

Лев Учитель Закінчив Сибірський металургійний інститут за фахом «Металургія чорних металів». Працював на Західно-Сибірському металургійному комбінаті (Новокузнецьк, РФ) майстром, начальником зміни, головним інженером сталеплавильного виробництва. У 1988 році направлений у Дніпродзержинськ, на Дніпровський меткомбінат. Із 1990 по 2003 рік — заступник генерального 1,4 мільйона тонн заготівки на рік, серійність розливу — 15 плавок. Але, думаю, що це не остаточні показники. Ми вже довели серійність розливу до 25—30 плавок і існує велика ймовірність, що підвищимо всі інші показники. Причому на кожній семирівчаковій машині. Це дозволить відділенню безперервного розливу сталі комбінату видавати від 3,5 до 4 мільйонів тонн сортового металу на рік. А після завершення чергового етапу реконструкції конвер-

*Будівельні роботи розпочато 1977 року. Потужність цеху встановлювалася в обсязі 2,8 млн тонн сталі за умови первісного пуску двох 250-тонних конвер-

ти до 97% (залежно від сортаменту).

— Українських металургів нерідко критикують за те, що вони йдуть шляхом найменшого опору — відвантажують товарну заготівку замість того, щоб продавати сортовий прокат. Наскільки справедливі такі зауваження?

— Правила гри диктує ринок. Сьогодні товарна заготівка має найвищий попит. Левову частку її ми відправляємо на експорт, а частину відвантажуємо партне-

— Упровадження принципово нових методів розливу сталі дозволяє повністю відмовитись від злитків, а отже, і від купівлі або виготовлення у власному ливарному цеху виливниць. По-друге, можна буде з технологічного процесу виключити прокатку злитків на блюмінгу. Із цієї причини рейкобалковий цех законсервований, люди працевлаштовані в інших цехах комбінату. Блюмінг поки не закрили повністю, оскільки частина металу (для осьової заготів-

Довідка «УТГ» ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Дзержинського» — один із шести провідних металургійних комбінатів України з обсягів виробництва та реалізації металопродукції. Спеціалізується на виробництві великосортного й середньосортного фасонного й сортового прокату загального й спеціального призначення, а також заготівки для виготовлення труб нафтогазового сортаменту. Це єдине в Україні підприємство з виробництва шпунтових паль типу Ларсен, застосовуваних у будівництві та гідротехнічних спорудах, контактних рейок для метрополітену, смуги для електролізерів на алюмінієвих заводах. Єдиний у світі виробник катаної осьової профільної заготівки для залізничного транспорту, що реалізується переважно на північноамериканському ринку.

Конвертерний цех і відділення МБЛЗ

з них і сьогодні ще працює, вже 17-й рік. А другу довелося демонтувати й побудувати на її місці нову тільки з однієї причини: змінився ринок металоспоживання, з’явився попит на новий сортамент, на заготівку з іншим перерізом.

успішний. Розлив сталі відбувся на всіх сімох рівчаках одночасно. Одержали 500 тонн безперервнолитої заготівки (квадрат 150х150 мм), яку відправили на стан «350» для виробництва товарного прокату. Проектна потужність нової машини —

терного цеху, за умови експлуатації двох конвертерів і двох установок «піч-ківш», можна вийти на річний показник у 4,2 мільйона тонн. При цьому частка безперервнолитої заготівки в загальному обсязі виробленої сталі зможе станови-

Цифри і факти *У проектуванні кисневоконвертерного комплексу ВАТ «Дніпровський меткомбінат ім. Дзержинського» брали участь 5 проектних інститутів із Москви, Києва, Мінська, Донецька. Генеральним проектувальником затвердили Укргіпромез (Дніпропетровськ).

директора комбінату зі сталеплавильного виробництва, з 2003-го — головний сталеплавильник. Наразі

курирує питання реконструкції сталеплавильного виробництва. Кандидат технічних наук, кавалер ордена «Знак Пошани». Володар бронзової та срібної медалей ВДНГ. У 1990 році в складі авторського колективу визнаний гідним Державної премії України — за розробку та впровадження комплексу ефективних технічних рішень і ресурсозбережних технологій під час виробництва конвертерної сталі.

терів і розливу сталі у виливниці. Згодом передбачалося розширення виробництва за рахунок установлення третього конвертера й МБЛЗ. *У будівництві конвертерного цеху було задіяно 6 великих трестів, 12 субпідрядних організацій із усього СРСР. Кошторисну вартість нового цеху, затверджену в розмірі 237 млн 473 тис. руб., удалося заощадити до 235 млн 862 тис. руб. Із них у 133 млн 676 тис. руб. пішло на будівельно-монтажні

роботи, решта — на закупівлю обладнання. *Першу плавку з 250-тонного кисневого конвертера видано 25 грудня 1982 року. Після введення в експлуатацію ККЦ на комбінаті виведено з експлуатації чотири цехи: дореволюційні мартенівський №2, бесемерівський, вогнетривкий і довоєнний мартенівський №3. У 1986 році в конвертерному цеху почали будівництво відділення безперервного лиття заготівок.

У 2007 році проектну потужність конвертерного цеху було перекрито, у цеху виплавлено 3,781 млн тонн сталі. Наприкінці серпня 2008-го отримано першу заготівку на новій семирівчаковій високопродуктивній МБЛЗ №1. Машина розрахована на випуск квадратних заготівок перерізом від 130 до 200 мм. У 2009 році введена в експлуатацію установка «пічківш» №1, у січні 2011-го — сортова МБЛЗ №3.

рові з корпорації ІСД — Алчевському меткомбінату. У рамках внутрішньої кооперації нам вигідно робити квадрат-200, а металургам Алчевська — перекатувати його на готову продукцію. Однак тенденції на ринку металоспоживання вже змінюються, тож не виключено, що в найближчому майбутньому почнемо виробляти високоякісний сортовий прокат, арматуру й катанку. Але для цього на комбінаті треба завершити реконструкцію прокатного переділу, зокрема стану «350», на який у майбутньому припадатиме основне навантаження у процесі роботи з безперервнолитою заготівкою. В остаточному підсумку комбінат зможе виробляти все — від сировини до готового товарного прокату.

— Це в перспективі. А що може дати реконструкція конвертерного цеху сьогодні-завтра?

ки) як і раніше відливається у виливниці. Але як тільки комбінат одержить ліцензію на лиття осьового металу на МБЛЗ, необхідність у блюмінгу зникне сама собою. За рахунок виведення з експлуатації колодязів для нагрівання злитків істотно зменшиться кількість шкідливих викидів в атмосферу. Звичайно, реконструкція конвертерного цеху поліпшить економічні показники. Наприклад, із виробництвом прокатної продукції зі злитків питома витрата металу на прокат скоротиться на 10—12%, економія умовного палива на тонну прокату становитиме до 30 кг.

— З якою продукцією комбінат може вийти на внутрішній ринок?

— Ми готові працювати за заявками українських споживачів. З огляду на розвиток будівельного сектора, можна припустити, що попит буде в першу чергу на будівельні профілі.

7

№ 8 (163)

8 березня 2011 року

Основний ресурс Транспорт — Реконструкція 80-х років і початку ХХ століття чимось відрізняється?

— Авжеж! Тут ідеться навіть не так про наше підприємство, як про всі сфери промисловості. Насамперед треба відзначити дуже істотну відмінність у технологіях. На жаль, у 80-х ми почали впроваджувати технології, які помітно відставали від застосовуваних у розвинених країнах світу. І це було мінусом. З іншого боку, металургія Союзу й України в той період розвивалася, модернізувалася й «тягла» за собою вперед різні галузі промисловості — машинобудування, електроніку тощо. Бо ми використовували вітчизняні технології й внутрішні резерви. Тож можна сказати, що завдяки металургії наша промисловість тоді була забезпечена відповідними замовленнями. Сьогодні ми впроваджуємо новітні технології, але, на жаль, це не сприяє розвитку іншої української промисловості. Адже і технології, і обладнання під них — імпортні. Цьому є просте пояснення: уся наша промисловість за останні 20 років відстала від світових виробників. Тож фактично ми, металурги, стимулюємо ринок праці за межами власної держави й сприяємо зміцненню чужих економік. Це мінус, і в цьому я бачу істотну різницю між періодами техпереозброєння останніх 2—3 років і 80-х років минулого сторіччя. Необхідно, щоб українські машинобудівники підвищили технічний рівень своєї продукції до рівня наших зарубіжних постачальників обладнання й технологій.

— Коли планується завершити реконструкцію конвертерного цеху?

— Ніколи! Процес техпереозброєння не повинен зупинятися, інакше не тільки в конвертерного цеху, а й у всього комбінату немає майбутнього. Зараз будується установка «піч-ківш» №2, яку ми хочемо пустити наприкінці поточного року. Ведуться також проектні пророблення вакууматора, необхідного для виробництва металу більш високої якості. Продовжимо роботу з автоматизації всієї технології, щоб повністю виключити важку ручну працю й забезпечити контроль над всіма процесами. Плануємо переобладнати другу сортову машину з виливання круглої заготівки для транспортного сортаменту, для виготовлення коліс і осей. Тож плани в нас великі, але цілком реальні.

Добратися до газу Фахівці донецької шахти ім. Засядька першими в країні дослідили можливість видобутку метану й сланцевого газу на науково-промисловій основі Лариса ЛАЗОРЕНКО Початок на стор. 1

Півтора місяця тому українське підприємство підписало угоду з однією з найбільших у світі нафтосервісних компаній Halliburton про розробку родовищ сланцевого газу. Про масштаби планованих досліджень можна судити вже з того, що АП організувало нову структурну одиницю — спеціалізований виробничий підрозділ, який має назву Служба геологорозвідувальних робіт і поверхневого буріння. Як повідомив заступник генерального директора з нових технологій і комплексного розвитку підприємства Борис Бокій, витрати на її оснащення й проведення бурових робіт у 2010 році становили 126 млн грн. Крім того, шахта вдосконалює свою метрологічну базу й поетапно створює лабораторію, тобто формує власну геологорозвідувальну базу.

на більш глибоких горизонтах. Таке вивчення гірничогеологічних умов відпрацьовування запасів на полі шахти необхідне для розвитку підприємства. Крім газу, який міститься у вуглепородному масиві, як показали дослідження, він також надходить із розташованих нижче горизонтів. Причому обсяг його виділення й склад не однакові в різні пори року. Шахта працює на великих глибинах, де газоносність гірничого масиву обумовлена насамперед складністю геологічної будови.

уже готовий. Його розробили разом із запрошеними американськими колегами, які мають досвід ведення бурових робіт у різних країнах світу. З їхньою участю створюється підрозділ похило-спрямованого буріння свердловин, у яких будуть випробувані різні технології гідророзриву. Очікується, що бурова ЗГ2 дасть можливість визначити обсяги газу в пластових горизонтах, де газ може бути у зв’язаному та вільному станах. За словами технічного директора служби геологорозвідувальних робіт і по-

Сьогодні фахівці підприємства проводять усебічний аналіз отриманої інформації, проте про перші результати судити можна вже зараз. За даними служби геологорозвідувальних робіт і поверхневої дегазації, завдяки бурінню першої глибокої свердловини виконаний дуже великий обсяг досліджень із фізико-механічних властивостей порід, вивчення стану гірничого масиву, його газоносності, а також визначення складу порід. Для цих потреб узяли 400 м керна. Фахівці шахти одержали інформацію про ступінь метаморфізму (перетворення порід у процесі розвитку), зібрали багато цікавих матеріалів із тиску газу, наприклад, у пісковиках.

верхневої дегазації Миколи Барбучану (він має досвід буріння глибоких свердловин у океані — близько 7000 м, у гірських породах Румунії — близько 6000 м), досвід, напрацьований під час проходження ЗГ1, буде використаний і на ЗГ2.

— Загалом передбачено чотирма глибокими поверхневими дегазаційними свердловинами «переглянути» шахтне поле, тож запуск другої бурової дасть можливість оптимізувати бурову програму, — повідомив Барбучану. — На проходження другої свердловини передбачається 110 днів. Після узгодження проекту у профільних відомствах відразу почнеться буріння. За словами техдиректора служби, основна різниця між свердловинами в тому, що друга матиме іншу конструкцію, також використовуватимуть нові технології й кращі долота фірми National Oilwell Varco.

— Під час ведення гірничих робіт виділяється багато метану, що є небезпечним для робітників. Ми маємо на меті цю небезпеку мінімізувати за рахунок попередньої дегазації вугільних пластів. Крім того, дослідження шахтного поля сучасними технологіями буріння на великих глибинах — це ще й шанс знайти добрі колек-

Докладно

Перші результати Одним із головних заходів щодо геологорозвідки запасів газу стало буріння найглибшої в Донбасі свердловини — глибиною 3464 м. Для визначення місця робіт фахівці шахти послуговувалися прогнозами, виконаними Інститутом геотехнічної механіки Національної академії наук, Інститутом прикладних проблем геології, геофізики та геохімії НАН України й даними геодинамічних досліджень. Під час буріння застосували нові технології з використанням спеціального інструменту від відомих світових виробників. Сама свердловина «Засядько-глибока №1» пробурена установкою фірми National Oilwell Varco (Dreco) вантажопідйомністю 160 тонн, закупленою шахтою в Канаді. Усі бурові роботи проводилися фахівцями шахти, а для геологічного супроводу технологічного процесу були залучені кращі геологи й геофізики АТ «Укрпромгеофізика», а також персонал компаній Halliburton і Schlumberger. Мета цього проекту — науково-розвідувальні завдання. Глибока свердловина — спосіб визначити газоносні горизонти на глибині до 3500 метрів і шляхи можливої міграції газу

Якщо розібратися

Друге «забурювання» Але це тільки початок досліджень. Уже ведеться спорудження другої такої свердловини. Для цього шахта закупила ще одну мобільну установку K-160 у тієї ж канадської фірми National Oilwell Varco (Dreco) і з початку січня розпочала її монтаж. Проект свердловини «Засядько-Глибока №2»

тори в Донбасі. Тоді можна буде визначати, наскільки це економічно вигідно — вести промисловий видобуток метану. Так працюють і в США, Австрії, Канаді, — підсумував Микола Барбучану. До речі, для робіт на ЗГ2 залучатимуться не тільки досвідчені буровики. Компанія не проти активніше задіяти на такому унікальному об’єкті й молодь.

— Я побував у Донецькому національному політехнічному університеті, мав можливість познайомитися ближче з молодими інженерними кадрами. Студенти виявили велику зацікавленість і прагнення почати свою кар’єру на шахтній буровій. Інженерна підготовка в них добра, а от англійською володіють лише деякі з тієї групи, з якою я спілкувався. Ми плануємо запропонувати студентамстаршокурсникам пройти тренінг — офісний і на буровій. Кращі отримають у нас цікаву й перспективну роботу, —розповів техдиректор. Якщо кадрова тема за допомогою фахівців, яких навчають у ДНТУ, може бути більш-менш закритою, то питання обладнання й технологій вирішується переважно тільки за рахунок імпорту.

— Звичайно, в Україні недостатньо обладнання, необхідного для таких робіт. Шахта купує його власним коштом, — говорить Борис Бокій. Як приклад спільного ноухау пан Бокій навів роботи на свердловині «Засядькоглибока №1», де було успішно проведене цементування обсадної колони без виходу на поверхню (так званого «хвостовика»). Роботу всього цього технічного комплексу забезпечували фахівці шахти й представники міжнародної компанії Schlumberger. Агрегати для цементажу надали зарубіжні партнери. Універсальна насосна установка забезпечила не тільки високу якість, а й швидкість проведення робіт на великих глибинах (два насоси, максимальний тиск до 10 тис. psi, шасі компанії Peterbilt). Автоматика контролювала всі стадії цементажу: замішування цементу, додавання різних хімічних реагентів тощо. «На моніторі пульта управ-

ління універсальною насосною установкою відбивається весь процес у всьому форматі важливих оперативних параметрів — обсягу накачування, його швидкості, тиску тощо», — додав головний інженер із цементування свердловин компанії Schlumberger Сергій Серединський. Що ж до виробничих показників із проекту, то, крім того, що планується пробурити чотири глибокі свердловини для проведення дослідних робіт, підприємство ніяких відомостей не надає.

— Про можливі обсяги видобутку говорити ще передчасно, поки завершено буріння на першій свердловині, і дані, отримані під час її проходження, ще треба всебічно проаналізувати, а на це піде певний час, — пояснив Борис Бокій. Фахівець також уважає, що сьогодні ще рано говорити про розвиток інфраструктури для промислового використання цього виду сировини. «Треба спочатку довідатися, де саме в Україні є родовища сланцевого газу (тобто провести розвідку, визначити запаси), а потім вирішувати, як розпочати промисловий видобуток. Розвивати можна тільки те, що є», — констатує Бокій.

Тим часом

Пошукати в сусіда Депутати Луганської облради погодили клопотання АП «Шахта ім. О.Ф.Засядька» про надання надр у користування з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки з подальшим видобутком вуглеводнів на території області. За словами заступника генерального директора підприємства Бориса Бокія, шахта планує вкласти в розробку родовищ вуглеводнів (газ і нафта) на Луганщині близько 1 млрд грн.

8

№ 8 (163)

8 березня 2011 року

Наука

У науки жіноче обличчя Воно гарне й дуже розумне, як у наших сьогоднішніх героїнь. І саме в їх особі «УТГ» вітає всю чарівну половину вітчизняних учених із Міжнародним жіночим днем! Володимир ОТРОЩЕНКО Що спільного між жіночою красою й жароміцним сплавом, нанофільтром для очищення води або потужним шахтним кріпленням? Як не дивно, зв’язок прямий — інноваційно-науковий. Усі ці розробки створені гарними й розумними жінками, які уособлюють три покоління нашої науки із трьох престижних ВНЗ.

Швидка наукова допомога

Тетяна Лук’яненко Народилася в рік московської Олімпіади. Кандидат хімічних наук у галузі електрохімії, доцент кафедри фізхімії Українського державного хіміко-технологічного університету МОН України (УДХТУ). Опублікувала понад півсотні наукових статей, у тому числі в міжнародних журналах з високою цитованістю. У 2009 році Дніпропетровська ОДА надала їй як одному з найкращих молодих учених області грант у розмірі 15 тис. грн за роботу «Нанокаталізатори на основі двоокисів свинцю й марганцю».

— За словами Булата Окуджави, «каждый пишет, как он дышит...». Це вочевидь про екологію, наш спільний біль і лихо. Тетяно Вікторівно, ви дійсно — у наукових лідерах із розробки нової наукової зброї проти отрут і токсинів?

— Насамперед відзначу, що наші НДДКР ведуться в рамках цільових і комплексних науково-технічних програм НАНУ й МОН України. Тому й проблеми ми вирішуємо комплексні: створюємо новітні нанокомпозиційні керамічні електрокаталізатори для різних електрохімічних процесів, насичення води киснем, оригінального синтезу органічних і неорганічних речовин. Зрозуміло,

розробляємо нові технології з очищення води, повітря й ґрунту, руйнування отрут різних видів, якими наше навколишнє середовище насичене поза усякими межами. Проти пестицидів, гербіцидів, відходів медицини й хімпрому старі способи деструкції просто не діють. Сьогодні тисячі тонн добрив і отрутохімікатів лежать просто неба або в старих напівзруйнованих коморах. Недавно ми одержали зі США в подарунок примітивну ангарну споруду для зберігання РАВ Придніпровського хімзаводу, хоча місцеві вчені-металурги й хіміки давно створили ефективні зразки й методи поховання цих найнебезпечніших відходів — контейнери СКАРМ із феросплавних шлаків. Але відвали на заводах усе більші, вони небезпечні для землі, атмосфери й води. Тому використання наших нових технологій очищення каналізації й повітря абсолютно необхідне під час будівництва систем очищення води й утилізації промислових отрутних відходів.

— Ви пропонуєте чистити повітря й воду інноваційно?

— По-іншому й бути не має! Нашою кафедрою фізхімії запропоновані зовсім нові методи знезаражування повітря за допомогою новітніх дезінфікуючих розчинів і нанокаталізаторів. Зіставлення з параметрами нинішніх методів очищення однозначно вказує на новизну й високу ефективність пропонованих нами способів. Наразі на ринку України й закордонних країн такі агрегати взагалі не представлені. Відзначу, що нинішні «девайси» очищають і знезаражують повітря тільки від однотипних забруднювачів. А наш спосіб — комплексний і простий у застосуванні. Нові пристрої за технологіями від УДТХУ можуть бути реалізовані у вигляді комплексу окремих універсальних модулів, які досить легко налаштовуються під потреби конкретного замовника. Для випуску такого обладнання не потрібно дефіцитних і дорогих матеріалів; а очищені повітря й вода відповідають усім державним санітарногігієнічним нормам. Що ж до новизни наших наноНДДКР, то очікувані результати нові для нашої країни й навіть Європи. Вони відповідають світовому рівню розвитку сучасної електрохімії,

мають велику теоретичну цінність, і їх треба покласти в основу розробки новітніх екологічно безпечних технологій і матеріалів.

Красуня й кріплення

Ірина Ковалевська Дочка гірничого інженера, професор кафедри підземної розробки родовищ Національного гірничого університету (НГУ), доктор технічних наук. Закінчила з відзнакою мехмат, аспірантуру Інституту геотехмеханіки НАНУ й докторантуру НГУ. Наукове надбання: 183 роботи, у тому числі 13 монографій, 4 патенти, 20 статей у закордонних наукових виданнях. Співголова Міжнародної школи підземної розробки. На студентському форумі можна прочитати відгуки студентів-гірників про одного з «найчарівніших і найпривабливіших» професорів Національного гірничого університету: «Досить доступно викладає матеріал, не все підряд, дає розумний конспект, з якого потім можна й списати, от тільки треба

розуміти, що списувати, адже це головний її критерій під час оцінювання, плюс відвідування... Чудовий викладач, із гумором, зі знаннями! Чудова жінка! ...Побільше б таких в університеті!» Хоча висловлення й анонімні, з ними щиро згодний кожен, хто знає Ірину Ковалевську. Ось що говорять про неї колеги. Завідувач кафедри, професор, лауреат Держпремії Володимир Бондаренко: — Це одна із кращих викладачів і вчених нашого університету. У ній органічно поєднані талант дослідника, грамотність учителя, звичайно ж, краса, доброта, жіночність, почуття гумору. Зрозуміло, багато в чому це — від чудових батьків. А от серйозні знання й успіхи в досить складній науці розроблення підземних покладів — її особиста заслуга. Відзначу, що Ірина Анатоліївна створила новий метод прогнозу проявів гірничого тиску, який ураховує зміну параметрів взаємодії системи «масив—зміцнені породи—кріплення». Вона також розробила узагальнений метод розрахунку напруженодеформованого стану підсистеми «зміцнені породи —кріплення» із просторовою неоднорідністю її геометричних, механічних та силових параметрів. Сьогодні Ковалевська читає курси з механіки гірських порід, моделювання гірничих процесів, викладає курс «Основи технології гірничого виробництва» англійською мовою. От останнє — особлива рідкість і наша гордість!

Заступник проректора НГУ з науки, доцент Роман Дичковський підтверджує: — Глибокими пізнаннями в математиці та механіці Ірина Ковалевська схожа на свою знамениту однофамільницю. Адже розрахувати нові кріплення в особливо складних гірничо-геологічних умовах — завдання дуже непросте, потребує серйозних знань. А наша колега створила нові методики вибору раціональних параметрів таких кріплень для шахт України. Вирішуючи ці завдання, вона використовувала комплексний метод їхнього дослідження на фундаментальному базисі механіки твердого тіла, гірських порід і математичної статистики. Тому її науковопрактичні роботи мають успішний досвід упровадження на шахтах ДХК «Добропіллявугілля», «Селідоввугілля», «Павлоградвугілля» і «Сніжнеантрацит». Особливо наголошу на важливості великого особистого внеску нашого гарного професора в розвиток міжнародних наукових зв’язків НГУ. У добрій організації нашої школи підземної розробки й міжнародних форумів гірників її внесок дуже вагомий. Вона є прикрасою президій — завдяки своїй чарівності й глибокому професіоналізму.

Елегантність та інтелект

Валентина Куцова Професор, доктор технічних наук, завкафедри матеріалознавства Національної металургійної академії України (НМетАУ), завідувачка лабораторії ливарно-конструкційних матеріалів, наступниця традицій наукової школи академіків Стародубова, Буніна, Тарана, одна з кращих металознавців і організаторів вищої освіти в Придніпров’ї.

— Валентино Зіновіївно, як ви обрали таку нежіночу професію? Ніколи не шкодували про це?

— Чи могла я припустити в далекі 50-ті, що стану адептом найцікавішої й найважливішої науки — метало-

знавства, яка стане улюбленою справою всього життя? Тепер уже з огляду на свій досвід думаю, що доля вела мене у виборі професії та й у всій подальшій професійній роботі. Одержавши в школі золоту медаль, я мерщій пішла вступати до нашого ДГУ на фізфак. Адже це було тоді так модно! На жаль, не вийшло, але упокорилася і вступила в ДМетІ на спеціальність «Металознавство й термічна обробка»... Тепер розумію, як мені пощастило: адже я вчилася в одному з кращих ВНЗ країни й слухала лекції визнаних лідерів науки, відомих як у СРСР, так і у світі. Уже більше трьох десятків років я працюю в самому серці «бунінської школи» — на кафедрі матеріалознавства.

— Чи є сьогодні проблеми з підготовкою нових кадрів для металургії?

— Так, новий набір студентів — дуже болюче питання для НМетАУ. На жаль, через «демографічну яму» 1991— 1993 років приплив абітурієнтів різко впав. І зараз мені страшнувато: хто ж завтра варитиме сталь, вальцюватиме труби й рейки, створюватиме нові сплави? Тому робимо ставку на випускників технікумів і коледжів ГМК-напрямку й молодь із повною середньою освітою. На жаль, багатьом із них бракує базових знань у природничих науках. Адже яке підступне запитання: навіщо випускникові з Юр’ївки або Мішурина Рогу знати структуру інтерметалідів? Але ми все-таки країна індустріальна, нам потрібні інженери й учені, а не юрби погано навчених бухгалтерів, юристів і фінансистів. «Циклон-4» або «Дніпро» у космос без них полетять, а от без освіченого металознавця, металурга й конструктора — ніколи! Учениця В. Куцової Тетяна Аюпова, доцент кафедри, лауреат президентської премії для молодих учених, зізнається, що завжди дуже хотіла бути схожою на неї: — Мене підкорили її енергія та оптимізм. Вона просто заражає веселою вдачею, інтелектом та елегантністю. Навіть зараз, коли постають якісь проблеми, я намагаюся дивитися на них її очима. І знаєте, усе вирішується набагато швидше. Валентина Зіновіївна закріпила в мені щиру любов до металургії. За її порадою я стала аспіранткою, узялася за розробку сплаву з абсолютно новими властивостями — деформованого силуміну. Це ноу-хау в металургії. Але я не змогла б розробити його без колективу нашої кафедри, якою керує Валентина Зіновіївна. За допомогу й підтримку я всім їм безмірно вдячна.

9

№ 8 (163)

8 березня 2011 року

Сьогодення

Підземний старт Після 15-літньої перерви в Дніпропетровську відновили будівництво метро Ірина КОНДРАТЬЄВА Першу пускову ділянку дніпропетровської підземки було введено в експлуатацію в 1995 році. Потім на головному проспекті міста виросли багатотонні конструкції й з’явилося кілька шахт, однак до горизонтальних або похилих проходок справа так і не дійшла. Обмеження фінансування проекту призвело до скорочення колективу метробудівців і поступового згортання всіх робіт. Але цього року довгобуд увійшов до числа найпріоритетніших державних об’єктів і одержав достатнє грошове підкріплення для відновлення робіт.

Довжина маршруту від станції «Комунарівська» у промисловому районі до «Вокзальної», що ближче до центру, лише 7,82 км. Завдяки цьому Дніпропетровське метро стало найкоротшим у світі. Однак через пару років місто навряд чи зможе претендувати на пальму першості серед інших власників міні-підземок. Наприкінці лютого в шахті на площі Леніна, де планується побудувати станцію «Центральна», у вибої правого перегінного тунелю стовбура №14 просвердлили 76 шпурів, заклали вибухівку — і прогримів вибух. Він став початком нового етапу будівництва. Через тиждень голова Дніпропетровської облдержадміністрації Олександр Вілкул урочисто запустив пластинчастий живильник гірничого комплексу. До речі, весь піднятий із шахти граніт піде на зміцнення укосів балок у зсувонебезпечних районах міста.

Станцію «Центральна» за умови стабільного фінансування планується ввести в експлуатацію до кінця 2014 року. Від неї до «Вокзальної» ненабагато більше

— Необхідно розкрити максимальну кількість тунелів і станцій, — говорить він. — На окремих ділянках також максимально сконцентрувати гірничопрохідницьке обладнання й вести роботи 14—15 вибоями одночасно. На добу, з урахуванням збирання породи й установлення кільця, ми зможемо проходити в найкращому разі по одному метру. Усе залежить від інженерно-геологічних умов будівництва.

Директор «Дніпроцивільпроекту» Андрій Біжко (ліворуч) знайомить Олександра Вілкула з новим проектом будівництва метрополітену

двох кілометрів. Прокласти треба два тунелі — понад 4 км виробок, пройти які буде не так вже й легко. Щоб витримати темпи будівництва, треба починати роботу одночасно на всіх ділянках, відзначає головний маркшейдер ВАТ «Дніпрометробуд» Володимир Осипенко.

Вивантаження скельної породи після проходки тунелю почалося

Практика минулих років показала, що за місяць у разі застосування буровибухового способу можна будувати в середньому 22—25 м перегінного тунелю й 8—10 м станційного великого перерізу. Усі тунелі закладені в скельних ґрунтах, над ними розташовані скельні цілики товщиною не менше 15—20 м, що гарантує цілковиту безпеку гірничопрохідницьких робіт в умовах забудови центральної частини міста. Сьогодні будівництво метро ведеться традиційним буропідривним способом. Це помітно впливає на щільність скельних порід, порушує їхню монолітність, призводить до утворення численних тріщин і додає труднощів на наступних етапах будівництва. Тому вже вирішується питання про придбання сучасного гірничопрохідницького механізованого щитового комплексу,

Довідка «УТГ» Будівельно-монтажні роботи ведуться відповідно до проектно-кошторисної документації, затвердженої Кабміном. Загальна кошторисна вартість будівництва другої ділянки Дніпропетровського метро становить майже 2,7 млрд грн. Вартість гірничопрохідницького обладнання — 179,96 млн грн. Зараз на підприємстві працюють 202 чоловіка. Для забезпечення повноцінного будівництва необхідно найняти ще близько 2 тис. людей. Замовником будівництва є державне підприємство «Дніпропетровська дирекція будівництва метрополітену», що раніше входило до структури Міністерства транспорту і зв’язку, а нині — у Міністерство інфраструктури України. Відповідно до доручення голови держави Кабінет Міністрів зобов’язаний визначити джерела й забезпечити повне фінансування будівництва другої пускової ділянки Дніпропетровського метрополітену відповідно до плану-графіку на 2011—2014 рр.

Метробудівські шахти «улаштувалися» на центральному проспекті Дніпропетровська

обладнаного робочим органом із твердосплавними шарошками діаметром 5,8 м. Коли його придбають, метробудівці почнуть прокладати щитовим способом перегінні тунелі, а буропідривний застосовуватимуть для розкриття гірничих виробок підземної частини станційних комплексів. У цілому швидкість прохідки за рахунок застосування щитового способу збільшиться. За словами Олександра Вілкула, відповідно до доручення Президента Віктора Януковича наприкінці 2014

— початку 2015 року в експлуатацію має бути здано три нові станції метро: «Театральну», «Центральну» та «Історичний музей».

— У січні з держбюджету надійшло 20 мільйонів гривень, — відзначив О.Вілкул.

— Завдяки цьому цілком погасили заборгованість із заробітної плати колективу «Дніпрометробуду», виплатили зарплату за січень, покрили витрати на фактичне утримання метрополітену. Із цієї суми 5,2 мільйона піде на подальше проведення будівельних робіт. Готується

нове розпорядження Кабміну, і протягом тижня-двох ми очікуємо надходження ще 30 мільйонів. Усі кошти надходять із позначкою «на будівництво метро». У сьогоднішніх умовах треба фактично заново створювати підприємство «Дніпрометробуд», здатне виконувати поставлені перед ним завдання. А також внести зміни в проект будівництва з урахуванням упровадження нових, більш досконалих технологій. Фото автора

10

№ 8 (163)

8 березня 2011 року

Транспорт

Іншим шляхом В Україні планують розділити маршрути проходження пасажирських і вантажних поїздів Назар КОНДРАТЮК Останні кілька місяців фахівці з організації руху поїздів «Укрзалізниці» працюють із подвоєною енергією. Перед ними непросте завдання: розділити пасажирський і вантажний потоки, тобто змінити форму залізничного руху, що існує із часу будівництва в країні перших сталевих магістралей.

Ще 150 років тому було визначено, що пасажирські й вантажні вагони мають ходити тими самими шляхами. Відтоді рішення не переглядали. Хоча сучасна економіка давно вже потребує цього, оскільки така схема не дає можливості розвивати швидкість більше 120 км/год. Про це всерйоз почали замислюватися в 2000 році. Ініціатором проектних досліджень був тодішній директор «Укрзалізниці» Георгій Кірпа. Але нагальна потреба реалізувати ці ідеї постала

тільки зараз — у зв’язку з підготовкою до Євро-2012. Усе-таки вболівальників із західних країн треба возити у звичних для них темпах. Хоча офіційно «Укрзалізниця» оголосила, що мета поділу — підвищення якості транспортних послуг, які надаються залізницями. Під час вирішення цього завдання в залізничному відомстві відштовхуються від уже затверджених точок, через які проходитиме так званий перший національний пасажирський транспортний коридор. На першому етапі це Львів — Жмеринка — Київ — Полтава — Красноград — Лозова — Донецьк. На другому — відгалуження від основного напрямку: Харків — Красноград — Дніпропетровськ, а також Жмеринка — Одеса. А днями керівництвом «Укрзалізниці» ухвалено рішення включити в цю програму напрямок Харків — Донецьк.

Головні їхні ходи будуть призначені для денного курсування виключно прискорених і швидкісних пасажирських поїздів. Саме цими рейками підуть корейські електрички Hyundai, на які всі ми з нетерпінням чекаємо. Цими ж коліями передбачається рух від 3 до 6 пар неважких «товарняків» — контрейлерних і контейнерних поїздів, а також збірних поїздів для виконання місцевої роботи. Але з пасажирськими вони не перетинатимуться — для них виділяється тільки нічний час. Звичайно, колії модернізують. Ідеться, зокрема, про сучасні мікропроцесорні системи диспетчерського контролю, такі як «Нева» і «Сетунь» (схожі системи вже подекуди працюють). На їх ширшому впровадженні наполягає головне управління перевезень «Укрзалізниці». Це дозволить мінімізувати вплив

людського чинника на ухвалення оперативних рішень під час регулювання переміщення поїздів. Така концепція швидкісного пасажирського руху. «Укрзалізниця» також визначилася з напрямком пасажирських перевезень. Із півночі на південь: Козача Лопань — Харків і далі на Крим через Південну й Придніпровську залізниці. Цим шляхом ходитимуть переважно пасажирські поїзди, у тому числі із країн СНД, із незначним курсуванням вантажних. «Укрзалізниця» зараз розробляє масштабну програму розвитку шляхової інфраструктури для пропуску вантажних поїздів альтернативними маршрутами. Вони ще до кінця не визначені. За попередньою інформацією го-

ловкому перевезень, найімовірніше, робота з такими поїздами буде зосереджена на станціях Нижньодніпровськвузол, Фастів, Знам’янка й Миронівка. Ці напрямки завжди були вантажними, такими й залишаться. Але їхню пропускну здатність збільшать. Передбачається будівництво двоколійних вставок і електрифікація окремих ділянок колії. ПівденноЗахідна залізниця вже почала електрифікацію ділянки Фастів — Житомир. Очевидно, що саме цим шляхом піде основний вантажопотік зі сходу на захід. Як говорять в «Укрзалізниці», зміна маршрутів вантажних поїздів не у всіх випадках приведе до збільшення відстані, яку їм доведеться долати. У залізничній адміністрації навіть сподіваються,

Сталевий аргумент Перехід на високошвидкісний рух вимагає не тільки модернізації рухомого складу, а й упровадження нових технологій виготовлення рейкового прокату Володимир ОТРОЩЕНКО Роботи в цьому напрямку ведуться в Національній металургійній академії України. Якими мають бути «швидкі» рейки — в інтерв’ю провідного професора кафедри металознавства НМетАУ Світлани Губенко.

— Світлано Іванівно, у відомому анекдоті по рейках стукає пі-ер-квадрат. А якщо серйозно, у чому справа?

— Відповідь — на поверхні, а якщо точніше — саме на стику колеса й рейки. Металоструктура наших рейок не відповідає тій, що в коліс. Має бути в цьому стику однакова бейнітна пара — у складних умовах залізничного руху це ідеальна пара тертя. Такі вже повсюдно використовуються у Франції та ФРН, Китаї та Японії на лініях високошвидкісних поїздів і на вантажних колісних парах.

— Дві свіжі новини: у Китаї суперпоїзд «Гармонія» установив новий світовий рекорд швидкості — 487 км/год. А друга — місцева, майже традиційно погана: «Укрзалізниця» скасувала швидкісний поїзд Дніпропетровськ — Харків через неприбутковість. Ваші коментарі?

— На жаль, наші «залізки» під високі швидкості, як у Європі або Китаї, обладнані погано. Причому в комплексі: і вагони, і колеса, і колії, які прокладалися ще за радянських часів, коли про високі швидкості не чули, а тому середній радіус поворотів у нас 500—700 м. А для швидкостей у 200 км/год. і більше потрібний радіус 1,5—1,7 км, інакше поїзд зійде з рейок. Щоб вирішити проблему, треба випрямляти криволінійні ділянки, а це дуже дорого. Як варіант, можна використовувати по-

Довідка «УТГ» У 2012—2017 рр. США витратить на модернізацію своїх залізничних колій, відновлення вагонно-локомотивного парку й прокладання нових ВШМ $53 млрд. За планом президента Обами реконструюють 4 тис. миль і так цілком безпечних американських залізниць. І все-таки ці передбачувані витрати непорівнянні з аналогічними інвестиціями в КНР: від $450 до $650 млрд у 2011—2015 рр.

їзди із примусовим нахилом кузова Pendolino французької фірми «Альстом»: вони можуть входити в «старі» повороти на великій швидкості. Але ціна одного такого поїзда — більше $170 млн — непід’ємна для «Укрзалізниці». Запуск в Україні високошвидкісного руху — капіталомісткий захід, який вимагає величезних одночасних інвестицій — 7—8 млн євро на 1 км. Також необхідно якнайшвидше налагодити випуск нових, більш міцних рейок і кріплення.

— В умовах переходу на високі швидкості руху проблема якості рейкового прокату дуже нагальна. Причина аварійності — технологічна недосконалість?

— Відповім запитанням на запитання. Знаєте, чому швидко пішов на дно суперсучасний для початку ХХ століття «Титаник»? Заклепки, що скріплювали листи обшивки, мали внутрішні дефекти — вкраплення і спотворення мікроструктури. Чому часто лопаються рейки в найбільш залізнично-аварійній Індії? Бо виробляються за ста-

рими технологіями термообробки, і структура сталі в голівці термозміцнених рейок є дрібнодисперсним пластинчастим перлітом. Але можливості підвищення якості колії на основі перлітної мікроструктури майже вичерпано. Тому дуже важлива роль інноваційних металознавчих НДДКР зі створення нових, більш досконалих і прогресивних сталей, здатних забезпечити тривалу міцність рейок у складних умовах експлуатації. Для високошвидкісних магістралей (ВШМ) необхідні особливі, «довгі» безстикові рейки з еластичними з’єднаннями, а також особливе калібрування профілю й особлива якість сталі. Наш аналіз руйнування рейок під час експлуатації показав високий рівень із дефектів контактно-втомного походження, зминання, зношування, різних термомеханічних ушкоджень. Тому і фахівці нашої кафедри, і колеги в Росії зрозуміли: треба переходити на бейнітні рейкові сталі, у яких істотно вище міцність, твердість, пластичність і ударна в’язкість. До речі, кращі мисливські й бойові ножі мають саме бейнітну мікроструктуру.

— Тобто необхідна модернізація виробництва цього найважливішого типу металопрокату для рейок і залізничних, і кранових?

— Підкранові рейки мають у багато разів менші навантаження, тому для них припустима й відома перлітна структура. Що ж до залізничного прокату, то сьогодні проблема створення сталей бейнітного класу для нових рейок вивчена ще мало, це галузь НДДКР, що розвивається як в Україні, так і за кордоном — у Німеччині, Росії, КНР. Перехід від традиційних технологій випуску цього прокату з високовуглецевих сталей перлітного класу до застосування низьколегованих сталей бейнітного досить привабливий і перспективний як для виробників, так і для споживачів рейкового металу. Такий прокат має підвищений комплекс мехвластивостей, рейки більш технологічні, а за ощадливого легування мають меншу собівартість виробництва. Також нові хімсклади рейкових сталей виключать екологічно шкідливий і пожежонебезпечний техпроцес об’ємного загартування в мастилі.

що це сприятиме скороченню часу в дорозі окремих поїздів за рахунок збільшення пропускної здатності інфраструктури. Реалізація намічених планів почнеться вже цього року. Навесні відкриється сезон літніх шляхових робіт. На окремих ділянках треба цілком реконструювати колію. Застосовуватимуться нові технології. Уже успішно випробувана методика, яка передбачає посилення земляного полотна способом вкладення в нього спеціального гідроізолювального матеріалу — геотекстилю. З її застосуванням торік модернізували ділянку від Вінниці до Сосонки. Така колія може забезпечити швидкість до 160 км/год. Але такі види ремонту вимагають тривалих «вікон». Тому зараз фахівці зі складання графіка міркують над тим, як пропустити поїзди на час закриття ділянок. А в підсумку ми повинні одержати перший національний пасажирський транспортний коридор, яким перші швидкісні поїзди пройдуть у 2012 році.

— Отже, якщо ми не оновимо техпроцес випуску нових рейок, то високошвидкісних магістралей ще довго не побачимо?

— Будь-яка модернізація вимагає інвестицій. Особливо в такі капіталомісткі галузі, як транспорт і металургія. Запустить ІНТЕРПАЙП на Нижньодніпровському трубопрокатному заводі новий електросталеплавильний комплекс — значно покращиться якість колісної сталі й, відповідно, коліс. Те ж має бути й із рейками: у нас є прокатні й термічні потужності для їхнього випуску. З урахуванням фінансового потенціалу «Укрзалізниці» зараз важливіше реконструювати наявні магістралі з новими рейками й підвищити швидкості до 160 км/год.

До речі

Хто швидше? Десь у 1988-му у промислово-транспортний відділ ДК КПУ в Дніпропетровську надійшов лист від одного інженера, який щиро вболівав за залізниці в СРСР. У першій ейфорії від «прискорення-перебудови» цей фахівець запитав без підступу: «Союз прискорюється й перебудовується, та чому японські поїзди їздять набагато швидше від радянських?» І приклав стереолистівку з надшвидкісним «Сенкайсеном» на фоні Фудзі. Заввідділом лист покрутив у руках, відправив його в архів, але яскраво-красиву листівку забрав собі... А колесопрокатний цех на НТЗ усе-таки реконструювали.

11

№ 8 (163)

8 березня 2011 року

Аспект Транспорт

Кар’єр під сумнівом

Посмішка Феміди

Влада Криму вибирає між вапняком і туризмом

Безпрецедентний для вітчизняної гірничо-видобувної галузі вирок оголосив Європейський суд із прав людини

Сергій ДУМКЕВИЧ На півострові точаться суперечки навколо плану створення кар’єра на Північно-Баксанському родовищі. У майбутньому, ставши одним із провідних джерел фінансування місцевого бюджету, він, за словами екологів, може поховати туристичну галузь краю.

Списи навколо кар’єру ламаються ще з 2008 року, коли підприємство «Білогірські вапняки» розпочало оформлення дозвільної документації на розробку ПівнічноБаксанського родовища вапняків поблизу села Ароматного Білогірського району. У січні 2010-го за 8 млн грн нарешті була отримана ліцензія. «Територія майбутнього кар’єру є приватною власністю», — повідомив директор підприємства Дмитро Олійник. Поклади було відкрито ще наприкінці 1980-х років фахівцями Міністерства хімічної промисловості СРСР на замовлення Кримського содового заводу. Вони характеризуються високою якістю сировини, що відповідає вимогам содового виробництва. Однак через кризу 1990-х років розробку родовища так і не почали. Зараз реалізувати цей проект намагається ВАТ «Кримський содовий завод», оскільки запаси в його основного постачальника сировини — Балаклавського рудоуправління імені Горького — фактично вичерпані. Крім того, рудоуправління, що входить до «Смарт-холдингу», за останні чотири роки підвищило ціну на сировину майже в 3 рази. При цьому ціна готової продукції збільшилася лише в 2 рази, у результаті минулий рік содовий завод закінчив зі збитком у 31 млн грн. Планують, що новий кар’єр займатиме площу близько 30 га, а його продуктивність із видобутку вапняку може становити 1500 тис. тонн на рік. На початку лютого голова Верховної Ради Криму Володимир Константинов заявив, що створення вапняко-

Роман ДИГАС Гаазька Феміда таки зобов’язала Україну виплатити 65 тис. євро десятьом хуторянам, які живуть поблизу вугільної шахти на Львівщині, — через сім із половиною років із часу прийняття заяви. Позивачі – дві сім’ї присілка Вільшина поблизу с. Сілець Сокальського району Львівської області.

ВАТ «Кримський содовий завод»

вого кар’єру в Білогірському районі необхідне для успішного розвитку економічного потенціалу Криму.

— Це підприємство для автономії дуже важливе. Воно платник бюджету, воно нас утримує. Ми всі тут мудруємо, а гроші платить воно. Тому ми повинні розуміти, що це треба підтримати, звичайно, у рамках чинного законодавства. Будь-який кар’єр не буває безпечним для природи. Питання тільки в оцінці того, наскільки він впливає на навколишнє середовище й наскільки це прийнятно для регіону. Питання дуже непрості. Але підприємство має працювати, існувати, — уважає голова кримського парламенту. На противагу цій думці президент Кримської академії наук Віктор Тарасенко переконаний, що кар’єр завдасть непоправних втрат екології й дорожньо-транспортному комплексу району. В академії дійшли висновку, що небезпеці піддаються підземні води й природний ландшафт, а під час транспортування продукції буде зруйновано дороги загального користування. Тарасенко також упевнений, що кар’єр негативно позначиться на туризмі.

— Екологічні ризики занадто великі. Організація кар’єрів суперечить чітко сформованій концепції довгострокового розвитку Криму як курорту. До того ж перевозити тисячі тонн вапняку на добу — це не так про-

Довідка «УТГ» ВАТ «Кримський содовий завод» розташоване в Красноперекопську. Найбільший із двох содових заводів в Україні. Спеціалізується на виробництві кальцинованої соди марок «А» і «Б», харчової солі сорту «Екстра», солі для промислової переробки й засобу для чищення «Сяйво». Випускає понад 80% всієї кальцинованої соди України й 2,5% — світу. Статутний фонд становить 219,6 млн грн. 89,99% акцій належать OstChem Germany GmbH (Німеччина) — дочірній компанії OstChem Holding AG.

сто як для Білогірського району, так і для Криму в цілому, — уважає еколог.

Питання руба

Де брати сировину? Віктор Тарасенко рекомендує звернути увагу на поклади вапняку в інших регіонах.

— Є родовища в Донбасі, може, треба активніше працювати із уже діючими кар’єрами. Так, це складніша й морочливіша справа, і якість сировини гірша. Так, треба проводити наукові дослідження, виділяти гроші, але, з іншого боку, ми тоді збережемо Крим. У відповідь на аргументи екологів представники заводу продемонстрували міні-модель гірничого комбайна Vermeer. Він дозволить вести видобуток вапняку безвибуховим способом. Його вартість перевищує $1 млн, а загальний обсяг коштів, необхідних для освоєння родовища, — понад $7 млн. За словами фахівців підприємства, водоносні горизонти в зоні видобутку також не створюватимуть проблем — між підземними ріками й дном кар’єру залишиться метровий шар породи. За заявленого обсягу щорічного видобутку 1,5 млн тонн вивозитимуть на день понад 4 тис. тонн вапняку. За потреби Кримський содовий завод готовий підлатати розбиті 40-тонними самоскидами дороги. Завод також має намір вкласти мільйон гривень у соціальну сферу села Ароматного: відремонтувати водопровід, будинок сільської ради, а також купити шкільний автобус для дітей із віддалених сіл. На заводі говорять, що не варто хвилюватися щодо навантаження на місцеві електричні мережі: у кар’єрі працюватимуть дизельні генератори.

Ще півстоліття тому, у 1960 році, поблизу їхніх хат було відкрито вугільну шахту, а за сотню метрів з’явився відвал породи. У 1979 році по сусідству запрацювала гірничозбагачувальна фабрика, і за 400 м від житла виріс ще один терикон. Із часом земля на хуторі почала просідати, територію систематично підтоплює. Результати аналізів води, ґрунту й повітря, доданих до позовної заяви, засвідчили вміст у них ртуті, марганцю, кадмію, заліза та інших речовин в концентраціях, що подекуди в десятки разів перевищували припустимі норми. Тим часом паводки 2000-го, 2002-го та 2005 років перетворювали

будинки Вільшини на залюднені острівки. Офіційне звернення із проханням оголосити територію с. Сілець зоною надзвичайної екологічної ситуації влада відхилила. Тоді адвокати мешканців Вільшини звернулись до суду з вимогою відселити їх із промислової санітарно-захисної зони. Відповідачами зі справи були збагачувальна фабрика «Червоноградська» ЗАТ «Львівсистеменерго» та шахта «Візейська» ДП «Львіввугілля». У процесі судового розгляду шахта визнала свій обов’язок відселити позивачів, проте цього так і не зробила. Безрезультатно пройшовши усіма судовими та владними інстанціями, у вересні 2003 року адвокати у розпачі звернулися до Європейського суду з прав людини вже з позовом до держави. На їх подив, заяву в Гаазі прийняли. Рішення, оголошене 10 лютого 2011 року, було таким: «зобов’язати державу виплатити мешканцям двох будинків хутора Вільшина 65 тис. євро як компенсацію

завданої моральної шкоди від промислового забруднення». На «Візейську» до українських судів безрезультатно скаржилися зокрема й мешканці іншого хутора – Солтиси. Вони також вимагали компенсації шкоди та відселення із зони впливу шахтного вентилятора через перевищення гранично допустимого рівня шуму від нього. Приклад сусідів надихнув, і тепер вони теж хочуть випробувати долю в Гаазькому суді. Адвокат вільшинців Ярина Остапик прокоментувала ситуацію так: – Наші суди, зокрема місцевий Червоноградський, не розглядали справи по півтора року. Навіть не призначали їх до слухання. Тому ми вирішили звернутися до Європейського суду, хоча зараз туди надіслано понад 20 тисяч заяв від українців. Відбирають лише ті, де права громадян порушила держава, а не сусід або роботодавець. Що ж до сподівань мешканців хутора Солтиси, то, як відомо, снаряд в одну воронку двічі не потрапляє.

12

№ 8 (163)

8 березня 2011 року

IT Колонка редактора

Залишиться тільки один

ше, привели до того, що найменування конкретних кодеків були зі стандартів виключені), то завдання вибору припало на основних гравців інтернет-ринку. Від самого початку компанії Google, Apple і Microsoft домовилися, що в ново-

було відкрито для інтернетспівтовариства торік. Конфлікт навколо кодеків почався з новою силою, і вже в січні цього року компанія Google оголосила, що в майбутніх випусках Google Chrome взагалі відмовиться від підтримки H.264, залишивши тільки WebM. Причиною такого рішення, за словами представників Google, стало бажання просувати як основний стандарт відкриті технології, у той час як патентним пулом на кодек H.264 володіє консорціум

му стандарті застосовуватиметься вже досить популярний кодек H.264. Він хоч і повільно, але почав відвойовувати ринок відеозастосунків у класичних MPEG-4 кодеків. Однак через якийсь час компанія Google заявила, що крім підтримки H.264 включить у свій браузер Google Chrome також і підтримку кодека WebM, права на який вона купила в компанії On2 і ліцензію на який

MPEG LA (до нього входять такі компанії, як Apple, Microsoft і Philips). Цей конфлікт може стати початком «війни кодеків», коли частина наявних на ринку браузерів підтримуватиме тільки один кодек, а частина — тільки другий. І хоча компанія Adobe заявила, що майбутні версії Flash Player підтримають обидва кодеки, це рішення все-таки не найкраще. Наві-

В епічній сутичці за майбутнє інтернет-відео зійшлися Google, Apple і Microsoft Євген ВАКУЛЕНКО Початок на стор. 1

Працює? Не займай! Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ Складається враження, що наш уряд недавно дізнався про існування такої галузі, як інформаційні технології. А дізнавшись, негайно вирішив почати її регулювати. Звичайно ж, із найкращими намірами. Мовляв, от у США — Кремнієва долина, у Єгипті — Smart village, навіть у Росії намагаються спорудити щось схоже в Сколковому, отже, і нам треба не відставати від сусідів. Днями Микола Азаров доручив Держкомнауки розробити закон про IT-ринок, бо «ця галузь розвивається дуже активно». Голова комітету Володимир Семиноженко вважає, що такий закон дозволить підвищити обсяг ринку до $6 млрд. Проблема, однак, у тому, що не всі ініціативи уряду однаково корисні. Згадаємо, що Кремнієва долина від початку й до кінця будувалася приватним капіталом, без якогось урядового втручання. Іншого й бути не могло: успішну інноваційну компанію, а тим більше сотні компаній, неможливо створити рішенням партії та уряду. Сама модель Кремнієвої долини суперечить моделі дій будь-якої держави. Спрощуючи — держава вміє створювати успішні закриті цільові проекти, хоч НДІ-1011, хоч проект «Манхеттен», та тільки не працюючі системи, що самопідтримуються. Головний секрет успіху США — у чудовій університетській освіті, низьких податках і неймовірній простоті відкриття нового бізнесу. І запозичити треба було б саме це, а не зовнішню форму технопарку. Інакше виходитимуть фільтри Петрика, саморушні машини, що суперечать другому закону Ньютона, або, у найкращому разі, система ГЛОНАСС, якій досі не можуть дати ради. Рональд Рейган, критикуючи уряд, говорив, що «точка зору уряду на економіку може бути висловлена кількома простими фразами: коли щось працює, обкладай це податком, коли воно й далі працює — регулюй, а коли зупинилося — субсидіюй». Сподіваюся, Україна не припуститься цієї помилки.

У підсумку базовою платформою вибрали Adobe Flash Player — невеликий програмний відеоплеєр, створений компанією Macromedia 15 років тому. Безперечно, у 2005-му цей вибір був цілком виправданий: Flash-програвач являв собою маленьке доповнення, яке треба було встановити в браузер. Після цього, незалежно від характеристик комп’ютера, користувач мав можливість дивитися ролики, не замислюючись ні про особливості кодування відео- й аудіопотоків, ні про інші специфічні речі. До слова, Flash-плеєр дозволяє програвати не тільки відео — усі ми неодноразово мали справу в Інтернеті з банерами, інформаторами, мультфільмами, іграми та цілими сайтами, що ґрунтуються на цій технології. Однак прогрес не стоїть на місці. У 2007 році в новій робочій групі консорціуму W3C (організації, яка створює та впроваджує технологічні стандарти для Всесвітньої павутини) почалася розробка чергової версії основної мови розмітки веб-сторінок — HTML5. Перші розділи стандар-

ту опублікували вже через рік, і сьогодні робота над цим документом триває. Крім безлічі інновацій, мета яких — прискорення обробки вмісту веб-сторінок пошуковими системами й поліпшення відображення сторінок на екранах мобільних пристроїв, HTML5 уводить також набір нових об’єктів та інтерфейсів, які мають розширити мультимедійні можливості браузера. Зокрема, у стандарт будуть додані теги <audio> і <video>, які дозволять програвати аудіо й відео засобами самого браузера, не вдаючись до стороннього програмного забезпечення. Утім, незважаючи на райдужні перспективи стандарту HTML5, передумови для конфліктної ситуації виникли майже відразу після того, як було оголошено про введення можливості програвати відео без застосування пропрієтарного (патентованого, яке є власністю конкретної компанії) Flash-плеєра. Основний конфлікт зчинився через кодек, який має використовуватися для кодування мультимедіа. Оскільки тривалі дебати в робочій групі W3C ні до чого не привели (точні-

Весь Львів – у твоєму мобільному Так називається новий регіональний проект, започаткований у рамках підготовки до Євро-2012. Роман ДИГАС На популярних об’єктах міста — пам’ятках архітектури, а також у розважальних закладах, ресторанах, — почали вивішувати зашифровані з допомогою QR-коду мітки, інформацію з яких українською, російською та англійською мовами зчитує мобільний телефон із убудованою фотокамерою.

QR – абревіатура англійського словосполучення «quick response», що перекладається як «швидкий відгук». Візуально двовимірний QR-код, або як його ще іменують 2D barcode, – квадрат, усередині якого багато менших та хаотично, на перший погляд, розкиданих квадратиків. Насправді ж залежно від їх кількості й розташування на площині QR-код дозволяє закодувати зна-

ла японська компанія Denso Wave для заміни одномірних штрих-кодів у логістиці на виробництві. За допомогою QR-кодів, наприклад, на заводах Toyota почали маркувати деталі автомобілів. Після появи й поширення в побуті смартфонів з’явився спосіб застосування двовимірних штрихів як компактного носія даних про товар. Хоча таке кодування корисної інформації найбільш поширене в Азії, особливо в Японії, ним починають усе частіше користуватися в Північній Америці та Європі. У рамках підготовки до футбольного чемпіонату QR-коди почали застосовувати і в містах Польщі, що прийматимуть Євро-2012. Завдяки близькості кордону QR-код із посиланням на сайт «УТГ» власники цей тренд перекочусмартфонів із відповідним ПЗ можуть сфотографувати й перевірити вав і до Львова. чно більше інформації, ніж його попередник – уже звичний для нас штриховий код товару. Ще одна перевага двовимірного баркоду – у доступності розпізнавання закладеної інформації сканувальним пристроєм або за допомогою фотокамери мобільного телефона. Технологія QR-кодів відома з 1994 року. Її розроби-

Ця ініціатива належить бізнесменам і підприємцям, яких комерційний інтерес у проведенні Євро2012 об’єднав у громадську організацію «Туристичний рух Львова». Хоч вони й називають себе основними донорами проекту, його реалізація насправді їм нічого не коштуватиме. Згенерувати QR-код можна за лічені хвилини за допомогою будь-якої з наявних у Internet програм. Залишається роздрукувати зображення й вивісити його. Та й будь-який власник «мобілки» з камерою в тому ж Internet може знайти й безкоштовно списати програму, що розпізнає QRкоди, для його моделі телефона, запустити цю програму, піднести телефон до мітки й отримати на екрані всю «зашиту» в коді інформацію. Міська рада підтримала проект і надає дозволи на

що було й заходжуватися із внесенням відео в стандарт HTML, якщо більшість користувачів і надалі працюватиме з окремим, пропрієтарним Flash-плеєром? Безперечно, бажання Google ліквідувати залежність Інтернету від комерційних патентів гідне похвали. Заміна комерційних технологій на відкриті й вільні й відсутність необхідності платити роялті власникам патенту має стимулювати розвиток інтернет-компаній. З іншого боку, зрозуміло, що компанія Google навряд чи ухвалила своє рішення виключно з огляду на користь для інтернет-спільноти. Ринок відеоконтенту в Інтернеті стрімко розвивається, особливо на мобільних платформах, і це дуже великий і смачний шматок пирога. Крім того, Google володіє сервісом YouTube і безпосередньо зацікавлена в тому, щоб для трансляції відео на цьому ресурсі не використовувалися технології, які належать її основним конкурентам, — Apple і Microsoft. Чим усе це закінчиться, передбачити важко. З одного боку, Google, мабуть, залучить усю свою технологічну й фінансову міць для просування власного кодека, наголошуючи на його безкоштовності й відкритості для співтовариства. З іншого — у власників патентів на H.264 залишається шанс знайти в коді WebM запозичення з H.264 (подейкують, що вони є) і довести ці факти в суді. розміщення міток на туристичних об’єктах безкоштовно, тож рестораторам і готельєрам треба лише викласти гроші на інформаційне наповнення міток основними відомостями про об’єкт. Ресторатору це коштуватиме одного обіду. За потреби детальнішої інформації мітка може скерувати на відповідний сайт. Так уже сталося, що ми відстаємо від інших країн мало не в усіх напрямках, але модні й прагматичні тенденції до нас усе-таки доходять. QR-коди – не виняток. У Львові їх можна зчитувати з допомогою програми I-nigma.сom. І хоч мітки тут поки що примітивні – кожна вміщує лише 180 знаків текстової інформації за можливих понад 4 тис. цифр і літер кирилицею, та вони вже є. А от чи будуть баркоди стрімко набирати популярності й чи стане невеличкий чорнобілий квадратик із незрозумілим піксельним малюнком обов’язковим супровідним ярликом якісного товару або сертифікованої послуги в Україні, покаже, мабуть, вже Євро-2012.

№ 8 (163)

8 березня 2011 року

13

IT

Велике переселення вірусів Шкідливе ПЗ активно поширюється на нових операційних системах Владислав МИРОНОВИЧ Переважна більшість вірусів створюється під операційні системи від Microsoft. Однак минулого року намітилася несподівана тенденція — віруси почали активно «освоювати» нові платформи. Виникла загроза користувачам не тільки стаціонарних, а й мобільних пристроїв.

Освоюючи нові простори Боротьба зі шкідливим ПЗ нагадує боротьбу з Лернейською гідрою — як тільки ліквідується одна загроза, на її місці з’являються дві-три нові. Останні десять років головною метою зловмисників були стаціонарні ПК із ОС Windows на борту. Але безпека операційних систем цієї родини щороку підвищувалася, а довкола з’являлися нові мішені. Переключення уваги розробників шкідливих програм на альтернативні ОС було лише питанням часу. Переломним моментом став минулий рік. Про це говориться й у щорічному звіті Cisco з інформаційної безпеки, і у звіті McAfee за четвертий квартал 2010 року. За даними цих компаній, кількість шкідливих програм для мобільних пристроїв за 2010 рік зросла на 40—50%. Із мобільних систем найбільше піддається атакам Symbian OS (близько 40% від загальної кількості заражень). Ще 40% припадає на частку Symbian S60 3rd Edition та інші операційки з підтримкою Java 2 ME. А от Android поки порівняно безпечний (6—8% заражень). Утім, наступного року очікується стрімке зростання шкідливого ПЗ, написаного під цю систему.

Почали з’являтися віруси й під ОС родини Linux і Mac OS, які традиційно вважалися неуразливими. За даними Panda Software, сьогодні існує близько 5 тис. різновидів шкідливих програм, які працюють на Macплатформі. Причина збільшення загроз для макінтошів може полягати в кросплатформених застосунках — програмах, які підходять як для Mac, так і для Windows, і мають однакові уразливості. Під Mac OS уже з’явилися й свої антивіруси як для домашнього використання, так і корпоративні (про вихід на ринок такого продукту на початку лютого оголосила Panda Software). Що ж до Linux, то навести докладну статистику уразливостей важко через велику кількість різновидів ОС цієї родини. Проте для найпопулярніших із них — Ubuntu, Debian і Mandriva — можна назвати кілька десятків шкідливих програм.

Із прицілом на гаманець Якщо зараження ПК часто завдає користувачеві незручностей і значно рідше — фінансових збитків, то у випадку з мобільними телефонами все якраз навпаки. Завантаживши шкідливу програму на смартфон або комунікатор, користувач ризикує насамперед грошима на своєму рахунку. Мобільні віруси дуже люблять займатися непомітним для власника пристрою масовим розсиланням повідомлень або робити несанкціоновані дзвінки. Звичайно, украдені в такий спосіб гроші ніхто не відшкодовуватиме — мобільні оператори не відпо-

Учені з Інституту з безпечних інформаційних технологій ім. Фраунхофера в Дармштадті (Німеччина) днями виявили уразливість у системі управління паролями iPhone «keychain», що дозволяє викрасти з неї дані за 6 хвилин.

відають за безпеку абонентських пристроїв. Та й довести, що півгодинний дзвінок в Аргентину зробила не людина, а вірус, майже неможливо. Єдине, що може зробити оператор, — пильно стежити за наданими короткими номерами й блокувати ті, які використовуються для незаконного одержання грошей. Хоча й це дуже складно, адже таких номерів безліч. Убезпечувати свій мобільний має сам користувач, а в компаніях, де надання мобільного номера є частиною корпоративної політики, — відповідні служби. У базах даних антивірусних продуктів для стаціонарних комп’ютерів інформації про мобільні віруси найчастіше нема, тому вилікувати телефон, просто підключивши його до ПК, не вдасться. Для цих потреб є спеціальні додатки, які встановлюються безпосередньо на телефон і мають власні сигнатурні бази. Таке ПЗ надає ряд компаній. «Лабораторія Касперського» має у своєму арсеналі програму Kaspersky Mobile Security. У ній кілька модулів: стандартний антивірус, компонент «Антизлодій», який дозволяє визначити місцезнаходження телефона й заблокувати його у випадку крадіжки (просто надіславши SMS), програми шифрування даних і «батьківського» контролю, а також брандмауер, який захищає пристрій від сітьових атак. Інший відомий виробник антивірусного ПЗ — Symantec — пропонує для захисту мобільного пристрою програму Norton Smartphone Security. Можливості її скромніші: тут присутній антивірус, брандмауер і SMS-антиспам — досить затребуваний модуль, який відправляє настирливі SMS-розсилання в спеціальну папку й блокує оповіщення про прихід такого повідомлення. Треба звернути увагу й на продукт компанії ESET — NOD32 Mobile. Крім стандартних для мобільної безпеки функцій (антивірус, анти-злодій, брандмауер) програма має цікаву особливість — функцію «Аудит безпеки». Вона дозволяє відслідковувати інформацію про загальний рівень захищеності смартфона й дає поради з безпеки. Звичайно, є версії всіх цих продуктів для різних мобільних ОС.

Для убезпечення телефонів у корпоративному секторі також є спеціальні застосунки, які можуть бути централізовано розгорнуті на великій кількості телефонів і адмініструватися з єдиного сервера. Як приклад таких рішень можна навести Kaspersky Endpoint Security for Smartphone або NetQin Mobile Anti-virus. Епоха неуразливих для шкідливого ПЗ операційних систем минула. Тепер будьякий пристрій ризикує бути зараженим і може не тільки зіпсувати настрій користувачеві, а й істотно полегшити його гаманець. На жаль, багато людей і компаній ще не усвідомлюють цього й можуть легко стати жертвою цифрової зарази. Тому сьогодні як ніколи важливо стежити за безпекою своїх пристроїв.

Компетентно

Сергій Новиков Керівник російського дослідного центру «Лабораторії Касперського» — Windows як і раніше залишається головною мішенню кіберзлочинців через свою велику поширеність. Як і колись, ця ОС є найпопулярнішою і серед домашніх користувачів, і в бізнес-сегменті. При цьому перехід значної кількості користувачів на 64-бітну версію Windows 7 підштовхнув вірусостворювачів на винайдення нових зразків шкідливого ПЗ, написаних спеціально під 64-розрядну ОС, чого раніше просто не було. Разом із тим, як і колись, кількість шкідливого коду під альтернативні платформи — Linux, Mac та інші — значно нижче, ніж у випадку з Windows. Однак говорити про те, що, наприклад, операційна система MacOS цілком безпечна, уже не можна: якщо кілька років тому не було жодної шкід-

ливої програми, написаної для Mac, то сьогодні їхня кількість сягає кількох тисяч. Зі зростанням частки ОС Macintosh на ринку експерти прогнозують збільшення уваги до цієї платформи з боку зловмисників і як наслідок — зростання кількості шкідливого ПЗ, створеного для Mac. Узагалі ж зростання кількості нових ОС позначається на процесі появи нових загроз, написаних спеціально під ці платформи. Еволюція шкідливих програм для мобільних пристроїв багато в чому нагадує шлях розвитку вірусів для настільних ПК, однак треба відзначити, що відбувається вона значно швидше. Так, із 2004 по 2006 рік у «Лабораторії Касперського» мали справу з першими вірусами та епідеміями, 2007-й став роком активної появи нових шкідливих програм. А з 2008 року мобільні шкідливі програми все частіше використовуються для отримання комерційної вигоди, а їхній функціонал весь час ускладнюється. У 2009 році було виявлено перші шкідливі програми для iPhone і шпигунську програму для Android. Наразі смартфони під управлінням ОС Android показують найвищі темпи зростання продажів, що дає підстави прогнозувати збільшення кількості шкідливих програм, орієнтованих на цю мобільну ОС. У зв’язку з цим дуже своєчасним рішенням став вихід нової версії Kaspersky Mobile Security 9 із підтримкою не тільки Symbian і Windows Mobile, а й Android і BlackBerry. Що ж до статистики виявлення шкідливих програм для мобільних пристроїв, то зараз щодня ми детектуємо одну-дві шкідливі програми, або 40—60 зразків шкідливих програм на місяць. За станом на четвертий квартал 2010 року ми виявили 101 модифікацію шкідливих програм для мобільних платформ. За останні три роки найбільше поширення дістали троянські програми, які відправляють CМСповідомлення на короткі платні номери, спустошуючи рахунки власників мобільних телефонів і збагачуючи зловмисників. Нова напасть власників ПК і мобільних телефонів — так звані троянці-вимагачі, або СМС-блокери, які припиняють роботу комп’ютера в нормальному режимі й пропонують його розблокування через СМС-сервіс на платній основі. Таким чином, заразивши свій комп’ютер злокапосним вимагачем, довірливий корис-

тувач може надіслати декілька СМС, сподіваючись одержати код розблокування, що коштуватиме йому приблизно $20, а 2—3 мобільних СМС-троянця, які відправляють СМС без його відома на преміум-номери, зменшать його мобільний рахунок на $30—45. До речі, зовсім недавно був виявлений новий СМС-блокер. У вікні, яке з’являється на робочому столі після запуску шкідливої програми, користувача просять указати номер телефона, на який, що здається дивним на перший погляд, зовсім безкоштовно надходить СМС із кодом розблокування. Здавалося б, от воно, щастя! Однак після розблокування на телефон «щасливчика» із завидною регулярністю й частотою починають надходити СМС-повідомлення сумнівного змісту, а його баланс наближається до нуля. Виявляється, що, указавши свій номер мобільного телефона й підтвердивши його справжність, користувач автоматично приймає умови якоїсь ліцензійної угоди, яка крім усього іншого включає послугу «Передплата», що надається, звичайно, на платній основі. У середовищі зловмисників набирає обертів ще один спосіб СМС-шахрайства. Користувач заходить на сайт, де йому пропонують скачати той або інший контент (найчастіше це фільми) за невеликі гроші. Людина погоджується із запропонованими умовами, і завантаження нібито починається — сайт спритно імітує цей процес. Однак у разі спроби скористатися завантаженим контентом користувачеві запропонують «активувати» скачаний фільм або музичний файл, надіславши СМС на короткий номер. Вартість одного повідомлення, як правило, становить більше 50 гривень. Чи треба говорити, що ніякий фільм користувач у результаті так і не подивиться. Не можна не згадати й про іншу небезпеку, яка чатує на користувачів стільникового зв’язку. Так, для платформи Symbian була виявлена «мобільна» версія трояна ZeuS, за допомогою якого зловмисники навчилися «перехоплювати» SMS-повідомлення, які містять коди підтвердження авторизації в системі онлайн-банкінгу. Крім того, наразі з’явилися вдосконалені способи дешифрування GSM-трафіку. Сьогодні за бажання будь-хто може встановити фальшиву вишку стільникового зв’язку, витративши на це лише $1,5 тис.

14

№ 8 (163)

8 березня 2011 року

Політехнічний музей

Двокрила доля Шляхи засновників вітчизняного авіабудування пролягли через Київську політехніку Михайло ЗГУРОВСЬКИЙ, ректор НТУУ «КПІ», академік Початок у №7 (162)

До авіабудування і його перспектив Федір Терещенко ставився серйозно і вже в 1909 році організував власні авіаційні майстерні в своєму маєтку в селі Червоному Бердичівського повіту Волинської губернії (тепер це селище міського типу Анрушевського району Житомирської області). Неподалік був і аеродром. Після успіху в Москві Терещенко з ентузіазмом взявся за розширення справи. За короткий час майстерні фактично перетворилися на невелике спеціалізоване підприємство, яке займалося не тільки дослідним літакобудуванням, а й виготовленням аеропланів на замовлення. Цікаво, що разом з іншими льотчиками-випробувачами у Терещенка служила одна з перших російських жінокпілотів – колишня актриса Любов Олександрівна Галанчікова. Володимир Григор’єв працював у Терещенка із самого початку діяльності його підприємства до осені 1915 року. Формально він послідовно обіймав посади кресляра, завідувача майстерень, технікаконструктора, начальника технічного бюро, помічника директора з технічної частини. Фактично ж йому доводилося виконувати найрізноманітніші роботи: під час розробки й складання першого аероплана Терещенка він був його провідним конструктором, саме Григор’єв зробив найбільший внесок у налагодження виробництва літаків у Червоному. Серед нечисленних дослідників авіації, які зверталися до історії авіапідприємства в Червоному, з радянських часів склалася традиція вважати, що Федір Терещенко не брав участі у проектуванні літаків, які будувалися на його підприємстві й мали в назві його прізвище, і що справжнім автором цих конструкцій був Володимир Григор’єв. Пізніше цю думку дещо підкоригували: стверджувалося, що Терещенко був лише співавтором реалізованих на його підприємстві конструкцій. Усе це навряд чи справедливо. По-перше, тому, що розроблялися літаки в Червоному за участю не тільки Григор’єва. Так, серед найбільш удалих конструкцій, побудованих на підприємстві, були літаки Дмитра Григоровича, а також розчалювальні моно-

плани, що проектувалися за участю Сергія Зембінського й французького інженераавіатора Альфреда Пішофа, який працював шеф-пілотом підприємства Терещенка. І, по-друге, виявлена в архіві київським дослідником В. Татарчуком анкета В. Григор’єва про його конструкції та винаходи не дає жодних підстав для таких тверджень. Намагаючись все ж таки закінчити інститут, Григор’єв неодноразово звертався до адміністрації КПІ з проханням дозволити йому погасити прострочені борги за навчання. Однак в інституті його вже не поновили. У 1911 році він вирішив виїхати на на-

У 1913 році Червонівські майстерні отримали перше військове замовлення – на виготовлення літака «Терещенко №5-біс». У розробленому Альфредом Пішофом розчалювальному аероплані реалізована можливість швидкого – за 3 хвилини – збирання-розбирання літака для доставки наземним транспортом; у системі тросового управління використовувалися ролики; літак мав систему самозапуску. Машину передали Офіцерській повітроплавній школі в Гатчині. Незабаром з’явилися й інші замовлення військового відомства. Це були призначені для розвідувальних польотів

Перші вітчизняні літаки: а) моноплан Терещенка і Зембінського; б) моноплан Терещенка і Пішофа; в) літак «Терещенко №5-біс»

вчання за кордон (матеріальні можливості вчитися завдяки співпраці з Терещенком у нього вже були). Йому вдалося закінчити авіаційну школу L’ekole piricuse d’aeronautique у Парижі та пройти стажування в аеродинамічній лабораторії Ейфеля. Інститут не закінчив і Федір Терещенко. Бажаючи повністю присвятити себе підприємницькій та конструкторській діяльності й посилаючись на сімейні обставини, він у 1912 році подав прохання про відрахування. У виданому йому свідоцтві про прослухані предмети стояли лише відмінні оцінки, за винятком двох четвірок – з архітектурного креслення й будівельного мистецтва.

«Фарман-ХХІІ», «МоранСолньє», а під час війни – «Вуазен». До деяких апаратів Терещенко разом із інженерами вносили певні конструктивні зміни. Недарма ж після вдосконалення однієї з машин замовник – Повітроплавна частина Головного військово-технічного управління Генштабу – присвоїла аероплану нову власну назву «Моран-СолньєПарасоль системи Терещенка». У 1914 році напередодні Першої світової війни в Червоному вже випускали 2 літаки на місяць, а реальна річна продуктивність оцінювалася в 50 аеропланів. Майстерні були перейменовані в аеропланний завод, яким на той час фактично й були.

Київський політехнічний інститут. 1900-ті роки

З вогню та в полум’я Війна й загроза окупації Червоного змусили керівництво підприємства розпочати перебазування заводу до Києва, аби розширити виробництво до 150 машин на рік. Однак фронт усе ближче підходив до міста, і у зв’язку з невизначеністю становища заводу Терещенко ухвалив перевести підприємство до Москви. Сам він на той час разом із В. Григор’євим перебував у Франції у складі спеціальної комісії з приймання авіаційного та автомобільного майна для військово-повітряного флоту. Завод тимчасово розташувався на Ходинському полі, де були розгорнуті також і потужності потягумайстерні для ремонту авіаційного майна діючої армії, створеного Ф. Терещенком на самому початку війни. Саме цей потяг-майстерня давав найвищу продуктивність: в окремі місяці його особовий склад ремонтував до 55—60 аеропланів. У польових умовах ремонт проводився у спеціально сконструйованому для таких потреб наметі-ангарі, на який Ф. Терещенко отримав патент Міністерства торгівлі та промисловості. Однак налагодити при цьому ще й повноцінну роботу заводу його власникові не вдалося – надто багато проблем виникло з виробничими площами, організацією робіт на новому місці, отриманням імпортних комплектувальних, добором і розміщенням персоналу. Тому після не дуже тривалих переговорів підприємство було продано московському «Дуксу» – тоді одному з найбільших авіабудівних заводів Росії. На початку 1916 року Володимира Григор’єва з-за кордону відкликали – для завершення робіт із будівництва спроектованого ним напередодні війни літака й призначили конструктором пересувної майстерні № 2. Це був досить вивершений за формами двомісний біплан (раніше на заводі в Червоному проектувалися лише моноплани). Характерна його особливість – можливість

змінювати під час польоту кут атаки крила – схема, з якою і до Григор’єва експериментували інші київські конструктори – знаменитий льотчик П. Нестеров і студенти-політехніки брати Касяненки. Розроблена Григор’євим коробка крил за необхідності могла змінювати кут установки щодо фюзеляжу, повертаючись навколо шарнірних вузлів передніх лонжеронів. Таке крило значно скорочувало довжину розбігу й посадки літака, дозволяло збільшувати швидкість польоту. Цікаво, що й кут стрілоподібності крил був для того часу достатньо великим – до 10°. Літак, оснащений стосильним двигуном «Моносупап», розвивав досить пристойну на той час швидкість 155 км/год. і міг нести корисне навантаження масою 360 кг. Для порівняння: двомісний розвідник «Моран-парасоль», що перебував тоді на озброєнні в російській армії, мав швидкість 118 км/год. і міг нести навантаження в 275 кг. Будувати літак вирішили у відкритих восени 1915 року авіаційних майстернях Київського політехнічного інституту, і до серпня 1916 року він був готовий. За документами того часу він називався «Терещенко-VII», хоча в літературі частіше зустрічається назва «Літак Ф. Терещенка та В. Григор’єва», а іноді – просто «літак В. Григор’єва». Нову машину відправили на завод «Дукс», де у грудні того ж року її випробував у повітрі пілот підприємства А. ГаберВлинський. Результати були цілком задовільними, і літак повернули до Києва для внесення незначних змін з урахуванням отриманих після польотів зауважень. Нові випробування були проведені в Києві на аеродромі «Пост-Волинський» (тепер на цьому місці розташований аеропорт «Жуляни») 16 вересня 1917 року. Вони були також вдалими, проте під час посадки шасі потрапило в пісок польової дороги, що перетинала поле під кутом 45°, і внаслідок цього апарат скапотував через ліве крило, зазнавши незначних поломок. Ні пілот, ні його

пасажир травмовані не були, і приймальна комісія високо оцінила живучість і хороші льотні характеристики конструкції. На цьому робота над літаком через відомі історичні обставини зупинилася ... На початку 1917 року повернувся в Росію і Федір Терещенко. Він особисто очолив потяг-майстерню, який добре працював у фронтових умовах. Утім, перебування його в країні, яку незабаром охопило полум’я революції та громадянської війни, було не дуже тривалим. Тим більше, що після приходу радянської влади його маєток і завод були націоналізовані.

Після воєн і революцій Розвал вітчизняної авіаційної промисловості розпочався ще в лютому 1917 року, жовтень лише прискорив цей процес. Менш ніж за рік із 12 000 фахівців, зайнятих на різних авіа-, двигунобудівних і агрегатних заводах, на робочих місцях залишилися тільки фанатично віддані авіації. Значна більшість у пошуках заробітку пішла з професії, багато хто потрапив на фронт, хтось емігрував. Виїхав за кордон і Федір Терещенко. Про його емігрантське життя відомо небагато. У деяких публікаціях навіть повідомлялося, що він загинув під час громадянської війни. Насправді ж він жив у Парижі до останніх своїх днів і помер 30 січня 1950 року. Володимир Григор’єв залишився, причому в авіації. Правда, тепер його робота мала характер не так конструкторський, як адміністративно-організаційний. Із липня 1917 до 1 лютого 1919 року він працював у авіаційному відділі механічних майстерень КПІ помічником завідувача, а потім і завідувачем. У лютому, після другого приходу до Києва Радянської влади, майстерні передали у ведення управління Червоного повітряного флоту, а Володимира Григор’єва призначили помічником з авіації начальника Окружного управлін-

15

№ 8 (163)

8 березня 2011 року

Закон збереження думки Транспорт ня Військово-повітряного флоту України. Потім він кілька місяців працював начальником технічно-господарського та науковотехнічного відділів Головного управління ВПФ України. У липні того ж року він знову повернувся до майстерень КПІ (точніше, тоді вже військових авіаційних майстерень при КПІ), тепер уже як їх начальник. Через місяць обстановка на фронті змінилась, і під натиском армії Денікіна більшовики були змушені залишити Київ. Евакуація майстерень розпочалася за три дні до здачі міста, тому все найцінніше – 5 автомобілів, інструмент, значну частину матеріалів, дерево, дві друкарські машинки й навіть самовар – устигли вивезти. Майно було перебазовано до Москви, а Григор’єва призначили старшим інженером технічно-розрахункового

їні, інструментальною базою, із власними інженерноконструкторськими й робітничими кадрами. Перший літак вийшов із воріт Державного авіаційного заводу № 12 (тепер це знамените ДП «Київський авіаційний завод «Авіант») лише через п’ять років. А Володимир Григор’єв тим часом був відряджений до міста Олександрівка (із 1921 року – Запоріжжя) на завод авіадвигунів «Дека» для обстеження стану справ та організації ремонту авіатехніки. Молоде, створене напередодні революції відділення петроградського «Акціонерного товариства електромеханічних споруд» першу дослідну серію авіадвигунів типу «Мерседес», зібраних виключно з вітчизняних матеріалів і комплектувальних, випустило в листопаді 1916 року. Підприємство дістало назву

К1 — перший пасажирський літак Державного авіаційного заводу № 12 (дослідний зразок). 1925 рік

відділу Головного управління Військово-повітряного флоту республіки, а незабаром – начальником 16-го авіапотяга. У березні 1920 року, після третього встановлення Радянської влади на території Україні, він знову був відряджений до Києва для обстеження стану авіаційної справи. У цей період В. Григор’єв переклав і передав до Управління Військово-повітряного флоту України для публікації роботу свого французького вчителя Ейфеля «Опір повітря в авіації», підготував довідник для авіаконструкторів, монтерів і авіатехніків, написав кілька науковопопулярних статей з авіації. Крім того, Володимир Григор’єв організував при Київському політехнічному інституті курси під назвою «Школа авіатехніків». У серпні-вересні за завданням Головного правління авіапромислових заводів (Головкомавіа) – першого радянського спеціального державного органу з управління підприємствами авіаційної промисловості – підготував проект об’єднання всіх пов’язаних із виробництвом та ремонтом авіа- та автотехніки київських майстерень і авіапарків в одну структуру. Передбачалося створення потужного підприємства з власним аеродромом, із хорошою, наскільки це було можливо в понівеченій війнами кра-

«Державний авіаційний завод № 9» (тепер це відоме всьому світу Запорізьке ВАТ «Мотор-Січ»). 2 січня 1921 року Григор’єва призначили його головним інженером і одночасно завідувачем його літакобудівного відділу. Частину устаткування для нього наказом Головкомавіа було вилучено з майстерень КПІ. Із новими надіями переїхали на нове місце й деякі київські авіафахівці. Однак надії ці в той час не виправдалися. У всякому разі, для Григор’єва. Постійна напружена робота в холодних приміщеннях, виснажливі відрядження, погане харчування, низька заробітна плата, що змушувала шукати побічний заробіток, підірвали його здоров’я. Володимир Григор’єв захворів на туберкульоз легенів. Відставку за станом здоров’я він отримав лише наприкінці жовтня 1921 року. Ніякої допомоги на лікування держава йому не надала. Про нього забули. І його смерті 4 травня 1922 року нові господарі країни, які так активно використовували його знання і досвід, навіть не помітили. Лише його рідні десятиліттями віддано берегли пам’ять про нього й документи, пов’язані з його життям і роботою. Через тридцять п’ять років після смерті В. Григор’єва рішенням Київського міськвиконкому його вдові була встановлена пенсія...

Лайнус Полінг, людина й вітамін «Жити чудово!» — говорив учений-хімік. І відчайдушно боровся з ядерною загрозою й розвивав нетрадиційну медицину Святослав РИБНІКОВ У списку 20 найвидатніших учених усіх часів і народів, складеному журналом New Scientist на підставі опитування декількох сотень найвідоміших сучасних дослідників-фахівців у різних галузях науки, поряд із Галілеєм, Дарвіном і Ньютоном стоять імена двох представників XX століття. Один із них свого часу сказав про іншого: «Він справжній геній!» Це Альберт Ейнштейн про Лайнуса Полінга. 28 лютого виповнилося 110 років від дня народження американського хіміка й борця за мир.

Із чотирьох учених — двічі лауреатів Нобелівської премії лише двоє «відзначились» у різних номінаціях: Марія Кюрі — як фізик і хімік і Лайнус Полінг — як хімік і миротворець. А ще він став єдиним у історії нобелівським лауреатом без атестата про середню освіту: його Полінгу не видали через відмову відвідувати уроки суспільствознавства: хлопець заявив, що всього цього його навчить життя. Дивно, але світова слава Полінга-ученого й суспільного діяча не змогла вберегти його від цькування, якому він піддавався в різні періоди свого життя. На батьківщині, у США, учений потрапив у немилість у післявоєнні роки за свою безкомпромісну боротьбу проти випробувань ядерної зброї. У 1946-му він приєднався до ейнштейнівского руху «занепокоєних», які мали за мету повідомити світ про ядерну загрозу. У 1957 році подружжя Полінгів поширило серед представників світової наукової громадськості заклик припинити роботи зі створення й випробування ядерної зброї. Через рік генеральний секретар ООН отримав петицію, підписану...

11 тисячами найвідоміших учених! Однак і цього було недостатньо, щоб зупинити поширення глобальної загрози. Крапку в цій історії вдалося поставити лише в 1963-му, коли представники

англійської, американської та радянської делегацій офіційно підписали договір про припинення випробувань. Автором знакового документа був Лайнус Полінг. Однак перш ніж миротворчу діяльність Полінга належним чином оцінив Нобелівський комітет, вченим зацікавилися американські служби. У 1952-му держдепартамент США відмовив йому у видачі закордонного паспорта на підставі «недостатньої антикомуністичності поглядів» (за іронією долі, «недостатньо антикомуністичний» Полінг у той час був під забороною у СРСР — його хімічні праці радянські партійні ідеологи чомусь уважали антимарксистськими). А в 1960-му вченого викликали у сенат у справі про скандальний збір підписів, який Полінг із товаришами організував трьома роками раніше. Тоді вчений демонстративно відмовився називати імена «спільників» — цей демарш підпадав під статтю «неповага до сенату» і карався двома роками позбавлення волі. На щастя, у парламентарів усе-таки вистачило розуму (або не вистачило сміливості) не вдаватися до відкритої конфронтації. Можливо, побоялися міжнародної реакції, адже на той час Полінг уже здобув свою першу Нобелівську премію й справедливо вважався одним зі світил хімії. А може, згадали, чим займався цей підозрюваний в антидержавній діяльності в роки Другої сві-

тової війни: тоді вчений без вагань облишив фундаментальні дослідження й подарував своїй країні кілька нових видів ракетного палива й вибухівки, вимірник рівня кисню для підводних човнів, штучну плазму крові... І все-таки цькування післявоєнних років не минулися без сліду. Полінг змушений був залишити кафедру в рідному Калтеху (Каліфорнійському технологічному інституті), якому віддав сорок років життя. Три наступні роки він присвятив суспільній діяльності — працював у Центрі вивчення демократичних інститутів. Однак хімія все-таки переважила, і вчений повернувся у велику науку: викладав в університеті Сан-Дієго, у Стенфорді, а потім заснував свій власний дослідний центр — Інститут науки й медицини Лайнуса Полінга. Його наукові інтереси були більш ніж різнобічними. Найпопулярнішими стали ранні роботи з теорії хімічних зв’язків, різного часу він захоплювався кисневим обміном гемоглобіну, природою імунітету, просторовим зсіданням білків, біохімічними причинами психічних захворювань і відставання в розумовому розвитку, механізмами анестезії... Він заклав підвалини цілком нового напрямку в науці — ортомолекулярної медицини. Суть нового підходу Полінг пояснював просто: «Необхідною умовою

міцного здоров’я є наявність потрібних молекул у потрібній кількості в потрібному місці людського тіла в потрібний час». Першою «потрібною» речовиною, у чудодійні властивості якої Полінг щиро вірив, стала аскорбінова кислота. У більшості ссавців вона синтезується в організмі в кількості, пропорційній масі тіла. Розрахунки Полінга мали дивовижний результат: добова потреба людини у вітаміні С має становити 10—12 грамів, що у 200 разів перевищує прийняту офіційною наукою цифру. В експериментах Полінга наддози аскорбінки не тільки рятували від застуди, а й значно подовжували життя онкохворим. Книги «Вітамін С і звичайна застуда» і «Рак і вітамін С» умить сталі бестселерами, а за їхнім автором міцно закріпилося прізвисько Людина-вітамін C. Нападки офіційної медицини Полінг зустрічав стримано й коректно: роз’яснював, наводив статистику... Зірвався тільки раз — позвав до суду на видання, які особливо відзначилися в цькуванні. Суд у вдоволенні позову відмовив, однак його вердикт увійшов у історію: «Газета не в змозі зашкодити репутації такої знаменитої людини». Сьогодні відомо, що цілющі властивості наддоз вітаміну С залежать від захворювання й часто супроводжуються небезпечними побічними ефектами. Але справа, напевно, не в кількісних показниках, а у ставленні до життя. «Через багато років хіміки пам’ятатимуть мене як хіміка, біологи — як біолога, лікарі — як лікаря, а опоненти — як опонента», — жартував він. Усім своїм життям Лайнус Полінг учив, як можна «жити довше й почуватися краще». Себе самого вчений, якому в сорокалітньому віці поставили смертельний діагноз, пережив на 54 роки.

Малюнки Ігоря КИЙКА

16

№ 8 (163)

8 березня 2011 року

Їздити на спорткарі й заощаджувати На мотор-шоу в Женеві тюнінгове ательє AC Schnitzer покаже концепткар на базі BMW Z4. Із гар-

ного спорткара навіщось зробили ощадливий і екологічно чистий автомобіль із середньою витратою па-

Годинник для польоту Швейцарська торговельна марка Breitling з ранніх етапів своєї історії тісно пов’язана з авіацією. Досить згадати, що саме цей швейцарський завод довго поставляв хронометри для британських Королівських повітряних сил, а проведений компанією омпанією Кубок світу Breitling ng вищого пілотажу жу визнаний у 1993 3 році світовим чемпіонатом за версією Федерації Aeronatique International. Днями компанія представила Chronospace Automatic matic — новий годинник для пілотів зі спеціальним зубчастим безелем, зробленим таким чином, щоб його було зручно обертати навіть у рукавичках. Крім того, у моделі встановлена логарифмічна лінійка для розрахунків, пов’язаних із бортовою

навігацією, що приводиться в дію складною системою шестірень. Утім, власник Chronospace Automatic може легко змінити фах із авіатора на мореплавця: новий хронометр водонепроникний на глибині до 200 м.

лива 3,8 л на 100 км. «Серце» родстера — дволітровий чотирициліндровий дизельний двигун. Незважаючи на порівняно скромний об’єм, потужність мотора збільшено до 190 к.с., а максимальний крутний момент — до 420 Н·м. Завдяки цьому оновлений BMW Z4 може розганятися до 100 км/год. лише за 6,9 с, а його максимальна швидкість досягає 235 км/год. Як повідомляють автори проекту, технічна начинка автомобіля значно дороблена, а його загальна маса (очевидно, теж із метою економії) зменшена на 230 кг. Очікується, що вартість дизельного BMW Z4, підготовленого AC Schnitzer, у Німеччині становитиме 149 тис. євро. динами, а біля трьох-, шести- і дев’ятигодинної позначки розміщені лічильники хронографів — 30-хвилинного, 12-годинного й 60-секундного відповідно. Годинник виробляється із чотирма колірними варіантами циферблатів — вулканічний чорний, морський синій, вольфрамовий сірий і хмарносріблястий. Покупець також

КРОСВОРД

Позначки на циферблаті стилізовані — використовуються квадратні мітки годин і велика світна цифра 12. На поверхню годинної і хвилинної стрілок також нанесено люмінесцентне покриття. Апертура дати розміщена між четвертою й п’ятою го-

може вибрати спосіб їхнього кріплення на руці — каучуковий ремінець або сталевий плетений браслет. В Chronospace Automatic установлений сертифікований COSC калібр Breitling 23. Діаметр корпуса годинника із загвинченою задньою кришкою — 46 мм.

Великі американські рушниці

Американська збройова компанія Marlin Firearms, яку було засновано 1891 року і яка прославилася класичними рушницями, розрахованими на набої із центральним боєм, недавно представила серію нових розробок. Чергова лінійка тактичних рушниць дістала назву Marlin XT. Головна відмітна риса цих моделей — оновлений спусковий механізм «XT ProFire». Силу опору курка можна регулювати в межах від 3 до 6 фунтів, що дозволяє підлаштувати хід спускового механізму «під себе». Крім того, використовується запобіж-

ник нової системи, що надійно запобігає натисканню курка аж до повного зняття захисту. За словами представників компанії, новий спусковий механізм забезпечує надійне, впевнене й чітке натискання, індивідуально адаптоване для зручності стрільця. Важливою частиною приклада стало інноваційне пістолетне руків’я XT pistol grip, призначене для того, щоб міцно тримати рушницю. Сам приклад може бути виконаний із синтетичних матеріалів, ламінату або декількох різних порід дерева. У нових гвинтівках застосовують патентовану технологію різі стовбура Micro-

Groove і спеціальне покриття Mar-Shield для захисту деталей від ушкоджень. Лінійка Marlin XT виробляється в калібрах .17 HMR, .22 LR і .22 WMR. Новинкою серед представлених у серії моделей стали рушниці, розроблені спеціально для молодих стрільців або людей нижче середнього зросту. Пропорції цих моделей перероблені таким чином, щоб гарантувати найкращий результат стрільби й забезпечувати правильну стойку, а також щоб рушницю було зручно тримати. Виробник уважає, що лінійка Marlin XT стане гідною наступницею традицій «великих американських рушниць» — саме так називають продукцію Marlin Firearms у США.

Підготував Олександр БІЛИЛОВЕЦЬ

ГОРИЗОНТАЛЬ: 1.Вбрання небіжчика.

6. Викрадач Цокотухи. 9. Джулія Ламберт у фільмі «Театр». 10. Заробіток журналіста. 11. Нічого не болить і кожен день дізнаєшся щось новеньке. 13. Пристановище непотрібних речей. 14. Рельєф не для альпіністів. 15. Голос годинника. 16. Напилок із дрібною насічкою. 20. Знаряддя збирача цукрової тростини. 24. Рятівниця Танечки й Ванечки від Бармалея.

27. Апарат для насичення рідин вуглекислим газом.

28. Самотній співак. 29. Орган районної влади у Москві. 30. Страва з дрібно посіченого м’яса або овочів.

31. Заряд на качок. 32. Коломенська міра довжини.

34. Дорожче від друга Платона. 35. Повідомлення у штаб. 36. Сорт витриманої міцної горілки. 39. Людське стадо. 43. Перевірка знань із мови. 47. Фільм із П’єром Рішаром. 48. Помилка оратора. 49. Атомний котел.

50. Один із господарів клубу «Білий папуга». 51. Футбольний клуб Мюнхена. 52. Здійснення таємних планів.

53. Високогірне озеро у Вірменії. 54. Качка-дайвер. ВЕРТИКАЛЬ: 1. Бутерброд, не здатний впасти маслом униз. 2. Вирок суду. 3. Страждання монтера Мечникова («12 стільців»). 4. Офіціант на морських пасажирських суднах. 5. Грузинський горіховий соус. 6. Полярний родич лисиці. 7. Тонка непрядена нитка. 8. Баштовий годинник із боєм. 10. Розширений штат дружин. 12. Твір у міліцію. 17. Доганялки на колесах. 18. Жанр, в якому історія любить повторюватися.

19. Протестант родом із Німеччини. 21. Користувач телефону. 22. Напій безсмертя.

23. Поміст для співака. 24. Хам, цинік. 25. Дуже рідкісна й цінна річ. 26. Кращий Шерлок Холмс у історії кіно. 33. Злісний багаторічний бур’ян із міцним корінням. 36. Альбом групи «Pink Floyd». 37. Російський нобелівський лауреат 2003 року з США. 38. Столиця на бику. 40. Вірменське місто на Кубані. 41. Бічний брус воріт. 42. Спеціалістка із замочування та відмивання. 43. Учений, який замінив Єву мавпою. 44. Чверть у ролі міри обсягу. 45. Ломота в кістках та суглобах.

46. Український народний струнний щипковий музичний інструмент.

Склала Оксана БАЛАЗАНОВА