Гучна угода
Код у мішку Власниками «Укртелекому» стали п'ятеро громадян Австрії. Начебто ... Стор. 4
Виробництво
Технології
IT
Полімерний альянс
«Гра» у залізницю
Помахай комп’ютеру рукою
В умовах домінування олігархічних структур середньому бізнесу необхідно об’єднуватися
Новий клас комп'ютерних моделей допоможе у вирішенні найскладніших транспортних проблем
Природні інтерфейси змінюють способи взаємодії з технікою
Стор. 7
Стор. 11
Стор. 12 2
Щотижневик Виходить щовівторка
www.eutg.net
№ 11 (166) 29 березня 2011 року
Оптимістична трагедія Бунт на флагмані радянського приладобудування, який от уже багато років існує із доданням слова «колишній», назрівав давно Працівники ДП «Харківський приладобудівний завод імені Т.Г. Шевченка» організували страйк. Акція протесту супроводжувалася багатогодинною пробкою: кілька сотень людей живою стіною перекрили рух громадського транспорту. Приладобудівники вимагали виплати заробітної плати, борги з якої нагромадилися з 2008 року.
Переживши кризові 90-ті й надії на відродження на початку «нульових» років, нині завод нагадує старий добрий комп’ютер у «сплячому режимі»: життя в ньому ще жевріє, але на згаслому «моніторі» неможливо роздивитися, що відбувається. Хтось твердить, що заводу — кінець. Підприємство не змогло знайти свою ринкову нішу в економіці України. Інші — що завод живий, здатний розвиватися й випускати продукцію, затребувану на вітчизняному й закордонному ринках. Ще кілька років тому завод перемагав на міжрегіональних конкурсах якості й був найважливішою ланкою промислової кооперації з багатьма провідними підприємствами України. Олена ЗЕЛЕНІНА
Стор. 9
Дефіцит кадрів на тлі безробіття Василь ЩЕРБОНОС Збалансувати попит і пропозицію робочих рук на ринку праці поставили собі за мету навчально-методичний центр профтехосвіти в Чернігівській області, обласний центр зайнятості та роботодавці. Результатом їхньої співпраці стало створення довготривалої програми «Робітник Чернігівщини», яка коригується відповідно до нагальних проблем суспільства.
Поезія надій і проза розчарування Гідні подиву цифри й факти наводились на недавньому ярмарку професій, який відбувся у Чернігові. Ще кілька років тому близько 98% випускників міських шкіл, попри наполегливе запрошення профтехучилищ опанувати тією або іншою прива-
бливою і, головне, затребуваною робітничою професією, ішли в університети. Мрії юнаків і дівчат післяперебудовного періоду здійснювались значно легше, ніж у їхніх батьків, коли діяла непорушна кадрова доктрина: вільний вибір професії з урахуванням суспільної потреби. Зростаюча в умовах ринкової економіки кількість ВНЗ сприяла тому, щоб абітурієнти стали
володарями заповітних дипломів, а суспільною потребою мало хто переймався. І даремно. Багатьом новоспеченим бакалаврам і магістрам так і не вдалося застосувати на практиці свої знання. На думку директора Чернігівського міського центру зайнятості Олександра Зевченка, логічнішою та доцільнішою видається інша послідовність входження молодих людей у самостійне життя: спочатку робітнича професія, а потім вища осві-
та. Хоча, як зауважили інші організатори ярмарку, навіть у разі дотримання рекомендованої схеми картина кадрової чехарди навряд чи істотно зміниться, оскільки багато випускників професійно-технічних навчальних закладів (ПТНЗ) не вважають за необхідне служити справі, якої їх учили, і не пропускають нагоди влаштуватись на більш привабливі місця.
Стор. 10
2
№ 11 (166)
29 березня 2011 року
Тут і тепер
Цитати тижня
Важко в навчанні… Людмила СТУПЧУК
Петро Саблук Директор Інституту аграрної економіки Української академії аграрних наук
Тренінги діяльності оперативного персоналу в умовах НП — імовірного сейсмічного впливу, пожежі або аварійного відключення енергоживлення — запроваджені на Рівненській АЕС.
За розпорядженням генерального директора Михайла Колісниченка у вченнях на повномасштабних тренажерах візьмуть участь усі працівники оперативних
Бельгія займає одну сорокову площі України, а годує себе чотири рази. Якби ми так само працювали й досягли бельгійського рівня виробництва, то прогодували б усю Європу.
змін. Попередньо, згідно з програмою модернізації ядерного об’єкта, вони освоїли цифровий програмнотехнічний комплекс, яким замінено застаріле анти-
Посвячення за £ 4 мільйони
Богдан Соколовський Екс-уповноважений Президента України з міжнародних питань енергетичної безпеки
Університет Кембриджу включив Дмитра Фірташа у свою Гільдію благодійників і високо оцінив внесок бізнесмена в популяризацію України у Великій Британії.
Події в Японії мають стати для нас сигналом для переходу на нові типи реакторів, які дадуть більшу безпеку, ніж реактори другого покоління, наявні сьогодні в Україні. Але такий перехід неможливий в умовах окремої країни. Тут потрібна спільна міжнародна діяльність.
Одним абзацем Харківський завод ім. Малишева налагодив конвеєрний випуск нових двигунів для Іраку.
Уже складено 26 двигунів, які раніше не вироблялися на підприємстві. До середини квітня їх буде переправлено замовникам. Зараз Харківський танкоремонтний завод має також досить велике замовлення на виробництво нових модифікацій танків Т-64 і Т-72. Споживчий песимізм населення наростає.
«Споживчі настрої та очікування динаміки безробіття українців у лютому погіршилися», — повідомив заступник директора маркетингової й соціальної дослідної компанії GfK Ukraine Гліб Вішлинський. Індекс споживчих настроїв у лютому впав на 6,9 пункту й становив 68,1. Таким чином, споживчі настрої українців повернулися на рівень кінця 2009 року.
Церемонію посвячення в Гільдію провів Його Королівська Величність герцог Единбурзький, чоловік королеви Єлизавети II. Дмитро Фірташ став першим українцем, відзначеним членством у Гільдії. Його внесок у популяризацію нашої країни у Великій Британії полягає в створенні та всебічній підтримці заснованої в 2008 році в Кембриджі Української програми. Її робота взагалі стала можливою завдяки внесеним паном Фірташем пожертвуванням у розмірі 4,3 млн фунтів стерлінгів. — Благодійний внесок Дмитра Фірташа забезпечив дію Української програми для багатьох майбутніх по-
колінь, — відзначив керівник Школи мистецтв і гуманітарних наук Університету Кембриджу професор Саймон Франклін. — Пан Фірташ відкрив нам нові можливості для академічного вивчення та дослідження України. Ще однією благодійною ініціативою нашого мецената стало заснування торік в Університеті Кембриджу Української стипендіальної програми. Її мета — надати студентам з України можливість продовжити навчання й одержати магістерський ступінь в одному з найпрестижніших освітніх і наукових центрів світу, сприяючи таким чином розвитку наукового потенціалу нашої країни. У рамках стипендіальної програми українським студентам оплачується навчання в університеті, а також усі витрати, пов’язані з перебуванням у Великій Британії.
У режимі змін Олександр БІЛИЛОВЕЦЬ Перший гідроагрегат Дністровської ГАЕС (Чернівецька область), однієї з найбільших (за планом) у світі, підключений до енергомережі в генераторному режимі за участю міністра енергетики та вугільної промисловості Юрія Бойка, який відвідав з офіційним візитом цей об’єкт для ознайомлення з веденням будівництва та експлуатації його першого пускового комплексу.
Цього року на спорудження станції виділено 1 млрд 900 тис. грн, які підуть на виготовлення другого гідроагрегата, а також на добудування водоймища.
— Особливу увагу держава зараз приділяє розвитку вітчизняної гідроенергетики та створенню нових генерувальних потужностей, зокрема таких стратегічно важливих об’єктів, як
Дністровська ГАЕС, — відзначив Юрій Бойко. Міністра, зокрема, супроводжували новопризначений голова правління ВАТ «Укргідроенерго» (замовник будівництва) Ігор Сирота
й Семен Поташник, який багато років очолював це найпотужніше енергетичне підприємство країни, а нині обіймає почесну посаду президента асоціації структурних підрозділів ВАТ.
Дмитро Фірташ отримує з рук Його Королівської Величності герцога Единбурзького сувій із подякою, яким підтверджується включення бізнесмена до Гільдії благодійників Університету Кембриджа
Довідка «УТГ» Членами Гільдії стають благодійники, які зробили значний внесок у науковий і соціально-культурний розвиток Університету Кембриджу. За всю історію існування Гільдії до неї ввійшло близько 140 меценатів із різних країн. Серед них — Маргарет Тетчер і Білл Гейтс. У 2010 році Кембриджський університет визнаний кращим університетом світу (відповідно до дослідження QS World University Rankings). Змінився й виконавець будівельно-монтажних робіт. Із 24 лютого генпідрядником із завершення будівництва другого й третього гідроагрегатів за рішенням комітету з конкурсних торгів «Укргідроенерго» призначений консорціум «НВО «Укргідроенергобуд», до якого увійшли авторитетні підприємства вітчизняної гідроенергетики. Очолює його директор ЗАТ «АК «Енпаселектро» Юрій Бондаренко. — Це необхідний крок для успішної здачі в експлуа-
Довідка «УТГ» Основна функція Дністровської ГАЕС, будівництво якої триває з 1983 року, — регулювання частоти й графіка навантажень енергосистеми країни. Станція спроектована для роботи в циклічному режимі — споживати надлишкову дешеву «нічну» енергію атомних і теплових станцій і видавати пікову потужність удень. Протягом 2010 року тут проводилися всебічні випробування першого гідроагрегата номінальною потужністю 325 МВт у різних режимах навантаження за програмою досліднопромислової експлуатації. А на початку грудня почалася його щоденна робота в диспетчерському графіку енергосистеми (по 2 години на генераторному/насосному режимах). Тоді ж Державна архітектурна будівельна інспекція видала сертифікат відповідності на введення машини в промислову експлуатацію.
Адреса редакції: Засновник і видавець — колектив редакції «УТГ»
www.eutg.net Е. пошта: info@tehnichka.com ПРИ ВИКОРИСТАННІ МАТЕРІАЛІВ ПОСИЛАННЯ НА «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ.
Головний редактор Світлана Ісаченко
04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28а
тел. 044 221-06-51, e-mail: isachenkosv@tehnichka.com
91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98в.
РЕДАКЦІЯ:
Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 12993-1877Р від 20.08.2007 р., видано Міністерством юстиції України.
– Фахівці РАЕС проводять протиаварійні тренування постійно, відпрацьовуючи дії, необхідні у випадку зупинення й пуску енергоблоків із «нуля», в умовах радіоактивного забруднення промислового майданчика, під час стихійних аномалій тощо, – відзначив головний диспетчер станції Володимир Леонов.
сейсмічне обладнання на АЕС. Рівненські атомники також вчаться управляти такими ситуаціями, як, наприклад, знеструмлення станції, коли вмикаються дизельні генератори, які подають живлення для систем безпеки, у тому числі й тих, що відводять тепло від реактора, та спрацьовує система додаткового підкачування води.
Людмила Гречаник — редактор відділу технічної думки тел. 0642 34-72-47 e-mail: tehnomysl@tehnichka.com
Ігор Павлюк — редактор відділу промисловості тел. 044 278-42-37 e-mail: pavluk@tehnichka.com;
Іван Спасокукоцький — редактор відділу IT тел. 044 278-42-37 e-mail: ivanspas@tehnichka.com
ВІДДІЛ РЕКЛАМИ: Ганна Шумакова — тел./факс:
Газета видається українською та російською мовами
(044) 278 42 37, тел.: (097) 534 23 04, Позиція авторів публікацій не завжди
e-mail: reklama@tehnichka.com
ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИ: Дмитро Баранов — тел./факс:
тацію першої черги станції, — прокоментував ситуацію директор філії «Дирекція з будівництва ДГАЕС» Володимир Куліш. — Спроектовані, змонтовані й налагоджені під керівництвом Юрія Миколайовича, наприклад, мікропроцесорні системи захисту, діагностики й управління не тільки зробили ефективнішим управління й контроль, а й сприяли надійності, безпечності роботи гідроелектростанцій. Світові фірми підтвердили право «АК «Енпаселектро» впроваджувати їхні розробки й технології. Цього року, крім експлуатації першого агрегату, основна увага буде зосереджена на монтажу спіральної камери й статора турбіни другого агрегату, прохідницьких, бетонних та металооблицювальних роботах в підземному комплексі, а також на спорудженні верхньої водойми.
збігається з позицією редакції. Редакція залишає за собою право виправляти матеріали та рецензувати рукописи. За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець.Матеріали, позначені (R),
(044) 440 82 09, тел.: (044) 221 06 50 публікуються на правах реклами.
Передплатні індекси: українською мовою — 99309 російською мовою — 99340 Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «Прес-Експрес». Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 50-08-54
Любов Соловйова — тел./факс: (0642) 59 93 91 тел.: (0642) 59 93 92,
e-mail: podpiska@tehnichka.com
За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій.
НАКЛАД МІСЯЦЯ 39253 прим. Замовлення № 577
3
№ 11 (166)
29 березня 2011 року
Тут і тепер Наука СПІВРОБІТНИЦТВО «Електроважмаш» модернізує обладнання для компанії Stomana Industry. Один зі світових лідерів із виробництва турбо-, гідрогенераторів і тягового електроустаткування ДП «Завод «Електроважмаш» підписав контракт на модернізацію великої електричної машини з болгарською компанією Stomana Industry. До кінця року підприємство замінить якір двигуна потужністю 3950 кВт у електричній машині постійного струму для прокатного стану. За словами заступника директора заводу з питань маркетингу Сергія Шевченка, ця машина виробництва «Електроважмашу» установлена на болгарському підприємстві ще в 1959 році. За радянських часів підприємство поставляло в Болгарію різне електроустаткування й має можливість одержати там нові контракти на його модернізацію.
ЦИФРА Більшість наших співвітчизників бояться наслідків катастрофи в Японії. За результатами недавнього соціологічного опитування Інституту Горшеніна, більше половини жителів України (54,9%) уважають: те, що сталося на атомній станції в Японії, може негативно позначитися на їхньому здоров’ї або здоров’ї їх близьких. Так, 32,3% респондентів дуже побоюються цього, зовсім не відчувають страху 23,2%.
ЕКОНОМІКА Кабінет Міністрів ухвалив законопроект, який спрощує відкриття бізнесу. Для заснування власної справи суб’єктам господарювання забезпечать однакові стартові умови. Зокрема, засновники юридичних осіб зможуть самі визначати розмір свого стартового капіталу. Найближчим часом цей документ передадуть на розгляд Верховної Ради. Кабмін також схвалив і скорочення термінів виходу з бізнесу, зокрема, припинення діяльності юридичних осіб триватиме від 2 до 6 місяців, а фізичних осіб-підприємців — від 2 до 3.
ФІНАНСИ Завдяки своїй бюджетній політиці уряду вдалося сповільнити темпи інфляції до рекордних 0,9% у лютому, повідомив керівник групи радників голови НБУ Валерій Литвицький. «Фіскальна політика була адекватною викликам. Так, на казначейському рахунку кошти збільшилися на 28%. Торік вони зменшилися на 27%. Це означає, що надмірного монетарного тиску з боку уряду не було. Національний банк проводив адекватну монетарну політику: ми давали саме стільки грошей, скільки треба. Зросли вкладення населення в банки», — пояснив Литвицький. Дав свої позитивні результати й стабільний курс гривні. «Ми одержа-
трубопроводами — на 5—7 млн тонн тільки цього року. Європа, швидше за все, вимагатиме додаткових поставок і далі, уважає експерт.
ПРОМИСЛОВІСТЬ
ли переваги з експорту: у нас із жовтня реальний обмінний курс, за яким вимірюють його вплив на експорт, зменшився на 1,4%, у лютому — ще на 1,4%», — повідомив представник НБУ.
Інвестиційна група «Альтера Фінанс» купила два заводи вогнетривів. Придбано 99,18% акцій ВАТ «Красногорівський вогнетривкий завод» і 94,9% акцій ВАТ «Червоноармійський динасовий завод» (обидва — Донецька область). Покупку зроблено в інтересах групи приватних інвесторів. Інформація про суму угоди й покупця пакета акцій не розголошується.
ПЕК Міноритарний пакет акцій НАК «Нафтогаз України» буде розміщено на західних фондових біржах. «Ми зараз вирішуємо з нашими консультантами, на якій біржі більш вигідно провести розміщення, — пояснив міністр енергетики та вугільної промисловості України Юрій Бойко. — У результаті плануємо залучити приблизно 5—6 млрд доларів, які підуть на розвиток компанії, збільшення видобутку газу в нашій країні, модернізацію вітчизняної газотранспортної системи». Міністр зазначив, що такі розміщення акцій — загальноприйнята у світі цивілізована практика. «Це продаж на фондовому ринку, коли ніякого одного покупця не буде, а будуть інвестори, які хочуть придбати ці акції й готові платити», — сказав Юрій Бойко. У Харківській області почнеться виробництво біопалива. Шебелинський газопереробний завод пропонує альтернативу бензину, що дорожчає. Біопаливо з Харківської області екологічно чистіше, оскільки продуктом його згоряння є вуглекислий газ, а не важкі метали. На сьогодні виробничі потужності шебелинського заводу дозволяють виготовляти 4 тис. тонн біопалива на місяць. Війна в Лівії дозволить нашій країні збільшити транзит нафти в Європу. Таку думку висловив експерт Інституту енергетичних досліджень Юрій Корольчук. За його словами, Лівії для відновлення видобутку нафти та її поставок у Європу буде потрібно до двох років. Хоча Лівія має тільки 2% (80 млн тонн) від усього світового видобутку нафти, фактично вся вона надходить у Європу, і наразі в ЄС немає альтернативи. У 2011 році Росія знову нарощуватиме видобуток нафти, і в цьому випадку Україна може істотно збільшити транзит нафти своїми
У ЗАТ «Луганський патронний завод» запущений повний цикл виробництва патронів. «Підприємство має ліцензію, а також необхідні реєстраційні документи, що дозволяють виходити на міжнародні ринки», — заявив начальник управління промисловості та розвитку інфраструктури Луганської облдержадміністрації Олександр Ісаченко. Підприємство змогло ліквідувати заборгованість із заробітної плати, зменшити кредиторську заборгованість і збільшити обсяги виробництва до 200 млн грн на рік тільки завдяки грамотному керівництву. Україна показує кращу динаміку відновлення обсягів виробництва сталі в Європі. За даними World Steel Association, у лютому ми наростили виробництво сталі на 10% у порівнянні з аналогічним показником 2010-го — 2,6 млн тонн. За той же період Росія збільшила обсяги на 4,4%, Німеччина — на 7,9%, Франція — на 5,6%, Італія — на 4,9%, Іспанія — на 6,9%.
вих автомобілі. Це в три рази більше, ніж за такий самий період минулого року. Перше місце з кількості складених автомобілів посідає Запорізький автомобілебудівний завод — 61% усіх транспортних засобів, друге — корпорація «Богдан» (22%), на третьому місці завод «Єврокар» (8%).
ТРАНСПОРТ ЛАЗ передав ще 27 автобусів у рамках контракту зі столицею Македонії Скоп’є. До кінця року підприємство зобов’язане виготовити для Македонії 84 міських автобуси. Сума контракту — близько 10 млн євро. За словами посла Македонії в Україні Ацо Сасеноскі, львівські автобуси відповідають європейським стандартам, їхні поставки здійснюються вчасно. Також посол припустив, що завдяки співробітництву з Македонією ЛАЗ зможе вийти зі своєю продукцією на ринки інших балканських країн.
АПК Країна переживає бум сільгосптехніки. Із початку року обсяги зовнішньої торгівлі сільськогосподарською технікою в Україні збільшилися в 2,3 раза в порівнянні з тим же періодом 2010 року. За даними асоціації «Український клуб аграрного бізнесу», експорт сільгоспобладнання зріс на 14%, імпорт же збільшився на 181%. На думку експерта Тараса Висоцького, це спричинене різким підвищенням цін на продукти харчування, що значно поліпшило фінансову ситуацію сільськогосподарських виробників.
зав під час відвідування Бібліотеки української літератури в Москві голова Київської міськдержадміністрації Олександр Попов. Цікавий київському урядовцеві й досвід російської столиці в комунальній сфері: «Водоканал у Києві й водоканал у Москві — це підприємства, які перебувають у різних десятиліттях, а може, і століттях, у своєму технічному розвитку, тому нам є чого прагнути».
РЕГІОН
Донецькі терикони хочуть зробити фан-зонами до Євро-2012. На думку Генерального консула Федеративної Республіки Німеччина Клауса Ціллікенса, до Євро-2012 Донецьк може перетворити деякі шахти на музеї, а з териконів зробити місця відпочинку. Як приклад наводиться досвід Німеччини, коли в 1999 році до міжнародної будівельної виставки на териконах були встановлені скульптури, а породні відвали перетворені на парки. «У парку ім. Щербакова в нас є історичний терикон, розташований біля фан-зони Євро-2012. Із нього багато десятиліть уболівальники спостерігали за матчами на стадіоні «Шахтар». Та й сам проект цікавий, — зауважив заступник міського голови Донецька Валентин Лактионов.
БУДІВНИЦТВО Лише за два місяці 2011 року в Україні виплавлено 5,6 млн сталі, що на 7,5% більше січня-лютого 2010-го. Це обумовлено поновленням попиту на металопродукцію, у тому числі й українську, і поліпшенням виробничих показників на підприємствах корпорації «ІСД», уважає старший аналітик інвестиційної компанії Dragon Capital Сергій Гайда.
Виробництво цементу повільно відновлюється. Про це повідомляють у Державному комітеті статистики України. У січні-лютому 2011 року цементні підприємства збільшили випуск цементу на 85% у порівнянні з аналогічним періодом 2010-го — до 654 тис. тонн. Країна нарощує обсяги випуску ЗРС. За січень-лютий виробництво основних видів залізорудної сировини зросло на 2—6%. За даними об’єднання «Металургпром», із початку року вітчизняні гірничорудні підприємства експортували близько 5,3 млн тонн ЗРС.
АВТОМОБІЛЕБУДУВАННЯ Виробництво автомобілів у країні збільшилося. У лютому складено 9196 транспортних засобів, із них 8743 легко-
Міноборони починає реалізацію масштабної житлової програми «Військове містечко-300». Це урядовий пілотний проект, який передбачає залучення позабюджетних коштів для забезпечення житлом військовослужбовців шляхом спільної забудови земельних ділянок звільнених військових містечок. Реалізація програми розрахована на 5 років, за цей час треба забезпечити житлом близько 50 тис. військовослужбовців у 300 побудованих мі-
крорайонах у різних регіонах країни та створити фонд резервного житла для Міністерства оборони.
Київська влада вивчить досвід Москви у сфері будівництва та комунального господарства. Дві столиці підписали план співробітництва у сфері будівництва, архітектури та комунального господарства. «Наприклад, Москва почала реконструювати старі райони, і їхній підхід до цього нам цікавий», — ска-
Аналог легендарної Силіконової долини може з’явитися на Черкащині Керівники області обговорили можливості та передумови створення технопарку в Черкасах із представниками Черкаського державного технологічного університету. Пропозицію створити свій потужний технопарк голова Черкаської облдержадміністрації Сергій Тулуб озвучив ще восени минулого року. Тепер настала черга вчених: вони розповіли представникам влади про свої розробки та ідеї щодо втілення цих проектів у життя. Черкаський технопарк має стати науково-виробничим територіальним комплексом, до якого увійдуть дослідні інститути, лабораторії, експериментальні заводи передової технології, створювані на заздалегідь підготовлених територіях навколо великих університетів із розвинутою інфраструктурою. У Черкасах вивчать усі пропозиції, виділять пріоритетні галузі й напрямки для технопарку. Підготувала Анна ГРЕЧАНИК за матеріалами УНІАН, РІА Новини-Україна, ЛІГА-Новини, ІнтерфаксУкраїна, Укррудпром, АПК-інформ
4
№ 11 (166)
29 березня 2011 року
Гучна угода
Код у мішку Власниками «Укртелекому» стали п'ятеро громадян Австрії. Начебто ... Олена ГЕРАСИМОВА Грандіозна епопея із приватизацією вітчизняного телекомунікаційного монополіста закінчилася майже так само масштабним конфузом. Лише піcля укладання договору купівліпродажу стало відомо, що придбала його не зовсім та компанія, якій його продавали. І це ще не кінець: експерти впевнені, що об’єкт, який мав стати еталоном прозорої приватизації, і далі переходитиме з рук у руки.
Докладно
Непряме викриття Голова Фонду державного майна України Олександр Рябченко повідомив, що власники австрійської компанії EPIC — п’ять громадян Австрії. У руках керівних партнерів EPIC Петера Гольдшайдера, Густава Вурмбека й Франца Ланшутцера перебувають 24, 24 і 5% акцій відповідно, а в руках Бріджит Гольдшайдер і Марини Вурмбек — по 23,5%.
Поіменне перерахування ніби кінцевих і на вигляд респектабельних власників могло б цілком заспокоїти громадськість, якою віднедавна опанували підозри із приводу чистоти угоди. Якби не одне «але». Керівник приватизаційного відомства якось забув уточнити, у чому ж полягає горезвісний контроль самої EPIC над власником покупця «Телекому», який несподівано став відомим, — офшорною компанією Epic Telecom Invest Ltd? 11 березня Фонд уклав договір купівлі-продажу держчастки у ВАТ «Укртелеком» з ESU, яка у такий спосіб поза конкуренцією придбала його трохи менше як за 10,6 млрд грн. Ціну встановили за результатами оцінки, проведеної ЗАТ «Консалтингова фірма «Острів». Багатьом вона здалася дуже заниженою, оскільки перевищила стартову лише на 75 млн грн. Олександр Рябченко поквапився пом’якшити розчарування: «Насправді вартість угоди становила близько 16 млрд
Довідка «УТГ» Компанія EPIC (Австрія) контролює кіпрську структуру Epic Telecom Invest Ltd, якій належить українське ТОВ «EPIC Services Ukraine» (ESU) — формальний власник 92,79% статутного фонду ВАТ «Укртелеком.
Мегазлиття по-американськи Алішер РУСТАМОВ Найбільшою угодою року в галузі мобільного зв’язку, швидше за все, стане анонсоване 20 березня злиття двох провідних американських операторів стільникової телефонії — AT&T і T-Mobile. Компанія AT&T придбає свого конкурента в Deutsche Telekom за $39 млрд, додавши 33 млн нових абонентів до наявної бази в 95,5 млн користувачів. Це злиття дозволить AT&T обігнати Verizon Wireless із кількості передплатників і вийти на перше місце в США з цього показника. «Ця транзакція свідчить про нашу прихильність посиленню та розширенню критичної інфраструктури, необхідної для забезпечення майбутнього країни. Вона дозволить поліпшити якість мережі й надати можливості мережі LTE більш ніж 294 мільйонам людей», — заявив генеральний директор AT&T Рендал Стефенсон. За умовами договору AT&T виплатить $25 млрд гроши-
грн, оскільки власник зобов’язався погасити борги «Телекому» у розмірі трохи більше 5,4 млрд грн». До першої декади травня ESU має перевести на рахунок ФДМУ гроші за держпакет, отоді, на загальне переконання, і настане момент істини. «Після того, як будуть перераховані кошти, ФДМУ й ESU мають підписати акт прийому-передачі об’єкта, потім будуть внесені зміни до реєстру акціонерів компанії, а покупець оголосить про свої подальші плани», — уточнив голова ФДМУ й висловив переконання, що сумарні інвестиції в «Укртелеком», до яких має вдатися новий власник, досягнуть, як мінімум, $1 млрд. «У іншому разі перспектива компанії буде досить жалюгідною», — підсумував пан Рябченко. Уповноважений представник ESU Вольфганг Херітш від коментарів ухилився. Скандал зчинився через чотири дні після підписання договору купівлі-продажу. ЗМІ поширили відомості про те, що напередодні подачі заявки на участь у конкурсі ESU було продано. Раніше вона дійсно являла собою дочірню компанію приналежного EPIC фонду Epic Advisors Ltd, а нині її власник — уже якась кіпр-
Якщо розібратися
«Пішов по руках»? Директори та власники EPIC на правах кінцевих власників вітчизняного телекомунікаційного монополіста періодично розповідають про свої плани. Ще під час конкурсу вони говорили, що мають намір провести реструктуризацію «Укртелекому», а пізніше
публічно розмістити його акції на іноземних біржах (IPO) або ж просто продати актив стратегічному інвесторові. Експерти вважають, що це може статися в 2014—2016 роках. «Більш імовірно, що після завершення реструктуризації компанія вийде на IPO, що було б раціонально зробити не раніш як через 3 роки», — уважає директор інвестиційно-банківського департаменту ІГ «Сократ» Володимир Клименко. А аналітик ІК Concorde Capital Єгор Самусенко, навпаки, схильний думати, що «головна ставка нинішніх власників — перепродаж телекомунікаційного оператора новому інвесторові». На думку аналітика ІГ «ТАСК» В’ячеслава Іванішина, і те, і інше рівною мірою можливе. «У випадку ж продажу власником компанії цілком може стати хто-небудь із раніше визначених претендентів, який із якихось причин не зміг або не захотів взяти участь у конкурсі», — відзначив він. Усі, кого непокоїть вихід на сцену кіпрської Epic Telecom Invest Ltd, наполягають на тому, що реальним власником (його ім’я стане відомим не пізніше ніж через два місяці — за фактом внесення змін до реєстру акціонерів) буде зовсім не EPIC, а хтось із тих, хто не брав участі у конкурсі. І цей хтось входить до числа чиновників адміністрації Президента України. Утім, і він тим більше не стане кінце-
вим власником вітчизняного телекомунікаційного гіганта, оскільки теж придбає його з метою наступного перепродажу. «Швидше за все, реальним власником компанії стане людина, наближена до Президента. І оскільки ми не можемо знати його фінансових можливостей, то в ролі покупця «Укртелекому» ми маємо кота в мішку», — упевнений перший заступник голови Спеціальної контрольної комісії Верховної Ради з питань приватизації Олександр Бондар. А тому він уважає, що говорити про якісь перспективи телекомунікаційного оператора зараз передчасно: «Вони окресляться в найближчі місяці, коли буде відомо, хто ж його купив». Однак у інтерв’ю газеті Financial Times генеральний директор EPIC Петер Гольдшайдер цю версію рішуче спростував. «Ми не діємо в чиїхось інтересах і не плануємо незабаром перепродавати цей актив. Лише через чотири-п’ять років, коли компанію буде виведено на новий рівень, можна планувати або вихід на IPO, або продаж стратегічному інвесторові», — заявив він. І зовсім не обов’язково багато думати над тим, чи варто цьому вірити, адже завершення угоди, яка відбудеться незабаром, саме розставить всі крапки над «і». Якщо не три крапки, які означатимуть, що «Телеком» пішов по руках.
номічного співробітництва Ма Чижу висловив сподівання, що вже найближчим часом будуть визначені спільні підходи до реалізації проекту. Обговорювали також можливість інвестицій у Носачівське родовище титанових руд, реконструкцію дамби через Дніпро та будівництво автобана Київ – Черкаси – Дніпропетровськ. Окремо обговорювалася можливість оновлення та будівництва автомагістралей, що у перспективі стануть потужною транспортною розв’язкою не лише загальнодержавного значення, а й незамінними у сполученні між Європою та країнами Сходу.
– Зібравши необхідну документацію, найближчим часом китайська корпорація вивчатиме запропоновані нами інвестиційні проекти більш детально, – коментує результати візиту начальник управління зовнішніх відносин Черкаської облдержадміністрації Маіна Кулик. – Для визначення їх економічної доцільності керівництво GENERTEC планує приїзд до нас фахівців, які спеціалізуються на конкретних галузевих напрямках та проектах. Зокрема, КП «Аеропорт Черкаси» відвідають інженери, які дадуть фахову оцінку його технічного стану, обрахують вартість відновлювальних робіт.
«Крила» з Пекіну Інна ХІМІЧУК Представники Китайської національної корпорації із зарубіжного економічного співробітництва GENERTEC обговорили із керівництвом Черкаської області низку інвестиційних проектів. Серед найважливіших голова облдержадміністрації Сергій Тулуб виділив обласне комунальне підприємство «Аеропорт «Черкаси».
ма, а решту — своїми акціями, передавши Deutsche Telekom 8-відсоткову частку компанії й місце в раді директорів. Угода вже затверджена керівництвом обох компаній, однак поки не дістала схвалення регулятора. Останнє може бути непростим завданням — Федеральне агентство зі зв’язку (США) у травні минулого року попереджало у своїй доповіді про те, що галузь стільникового зв’язку стає усе більш консолідованою. За прогнозами експертів, на вирішення всіх пов’язаних з угодою юридичних і регуляторних проблем піде не менше року.
ська структура, та сама Epic Telecom Invest Ltd. Саме її власники досі не відомі. Спроби офіційних осіб дати переконливе спростування призвели до протилежного результату. В ESU заявили, що ніякої зміни її власників не сталося, а через кілька днів Олександр Рябченко згадав, що вона дійсно перебуває в руках кіпрської Epic Telecom Invest Ltd. Експерти ж припустили, що цей офшор міг бути заснований компанією EPIC, а отже, по суті, суперечностей у даних немає. «Ідучи на конкурс, австрійці могли спеціально під угоду створити в офшорній зоні компанію, оскільки це оптимізує оподатковування таких транзакцій», — відзначив старший радник інвестиційно-банківського департаменту ІК Dragon Capital Іван Макушенко. Але якщо все і насправді так, чому власник кіпрської компанії такий засекречений?
Відновлення й модернізація цього об’єкта є стратегічним і першочерговим завданням регіону. Керівництво області пропонує створити на його базі потужний пересадочний вантажно-
пасажирський термінал, який стане центром логістики й зрушить розвиток транспортної інфраструктури. У рамках візиту делегація з Китаю відвідала сам аеропорт. Фахівці GENERTEC оглянули приміщення аеровокзалу, ознайомилися зі станом злітно-посадкової смуги, прилеглих комунікаційних споруд, окреслили напрямки залучення інвестицій у розвиток комунального підприємства. Генеральний директор Китайської національної корпорації із зарубіжного еко-
Довідка «УТГ» За радянських часів Черкаський аеропорт уважався одним із найбільших в Україні, мав статус міжнародного й приймав літаки масою до 185,5 тонни, обслуговуючи до 80 рейсів на добу. У 2002-му був закритий і відновив роботу лише через п’ять років. «Черкаси» ідеально підходить (і вважається запасним аеропортом) на випадок поганих погодних умов і непередбачених ситуацій у розташованому не так далеко «Борисполі». Передбачається, що аеропорт стане запасним під час проведення чемпіонату Європи з футболу в 2012 році.
5
№ 11 (166)
29 березня 2011 року
Фінанси
Прорив за базельським напрямком Жорсткість міжнародного контролю банківської діяльності може відчутно позначитись на промисловості країни Ксенія ІЛЬЧЕНКО, Олександр БІЛИЛОВЕЦЬ Минулий рік став вирішальним для концепції «Базель-3». Представлений у листопаді 2010 року документ, що має удосконалити попередні поправки до угоди про міжнародне зближення методів оцінки банківської діяльності, загрожує серйозними наслідками для вітчизняної економіки та банківського сектора.
Страховка на майбутнє Базельський Комітет із банківського нагляду, створений президентами найбільших банків країн G10 при Банку міжнародних розрахунків, функціонує з 1974 року. Розроблені ним Базельські стандарти — рекомендації з банківського регулювання та інтеграції банківських систем різних країн — хоча й не мають обов’язкового характеру, але найчастіше застосовуються центральними банками. Угода «Базель-1», ухвалена 1988 року, визначала рівень достатності капіталу для проведення кредитних операцій, уводила систему ранжирування позичальників за рівнем ризиків і вагові коефіцієнти для різних категорій активів. Стандарт був упроваджений більш ніж у 100 країнах світу, у тому числі й в Україні. «Базель-2» (2004 рік) відрізняється підвищеною увагою до операційних і кредитних ризиків, збільшує роль органів нагляду. Із 2012 року набуває чинності «Базель-3», обговорення якого спричинило чимало суперечок серед фінансових експертів. Уведення нових стандартів стало закономірною реакцією на фінансову кризу. Вони насамперед передбачають жорсткість вимог до капіталу першого рівня, що служить для покриття можливих збитків. Акціонерний капітал передбачаєть-
Малюнок Ігоря КИЙКА
ся збільшити в 1,5 раза, ліквідний резерв власного капіталу — у 2,25 раза, а відношення основного капіталу до додаткового змінити на 3:1 (замість 1:1). Також новий «Базель» передбачає оцінку позикових коштів за допомогою коефіцієнта левериджа (показник відношення заборгованості до активів), що не використовувались Комітетом раніше. Підвищена увага приділяється ліквідним активам, оскільки фінансовий колапс показав: платоспроможний, але неліквідний (що має для погашення зобов’язань активи, але не кошти) банк майже не здатний вижити. Безперечно новинкою стало введення буферного резерву. Його нагромадженням банки будуть здивовані в період економічного зростання, а під час спаду зможуть використовувати «жировий запас» для покриття витрат без шкоди основному капіталу. Таким чином створюються умови для згладжування впливу економічних циклів і несприятливе середовище для «кредитних пузирів», оскільки на створення «буфера» йтиме 2,5% активів. Через збільшення рівня капіталу втричі нові стандарти вводитимуться поступово починаючи з 2013 року. На формування статутного капіталу й зміну структури активів виділяється два роки, на введення буфера капіталу — період із 2016 по 2019 рік. І хоча «Базель» має тільки рекомендаційний характер і зміни мають затверджуватися на національному рівні, банки країн G20 усерйоз замислилися над тривіальним запитанням: де взяти гроші? За оцінкою Goldman Sachs, у підготовчий період (2011—2012 рр.) найбільші фінзаклади мають наростити капітал на 112 млрд євро. Для цілковитої ж відповідності стандартам тільки топ-10 німецьких банків
знадобиться 105 млрд євро. Іноземні експерти вважають, що після введення стандартів треба чекати на хвилю банківських злиттів, підвищення цін на кредити й додаткові послуги. У рамках підвищення надійності фінансової системи не виключена й ретельніша перевірка корпоративних позичальників. Частина експертів висловлює думку, що «Базель-3» скоротить кредитування і, як результат, сповільнить економічне зростання, однак тривалий адаптаційний період має нівелювати цей негативний уплив.
Удар за дотичною Попри заявлені процеси глобалізації та інтеграції, Україна досі живе за принципами «Базеля-1», доповненого підвищеними вимогами НБУ до капіталу. Тому третя редакція зводу стандартів багатьом фахівцям здається далекою перспективою, що не стосується українських реалій. Але, за даними НБУ, на початок 2010 року частка іноземного капіталу в
вати ставки з кредитів, не бажаючи втрачати звичної маржі, а з огляду на традиційно високу вартість кредитних коштів в Україні використовувати вітчизняних позичальників для «підживлення» капіталу. Останнє, на жаль, не полегшить життя українським підприємствам, які знекровлені кризою й розраховують на доступні позикові кошти для розвитку виробництва. Як уважає виконавчий директор сектора фінансових послуг у Східній Європі консалтингової компанії Accenture Євгеніо Бономі, «Базель-3» матиме для економік, що розвиваються, зокрема України, скоріше негативний ефект. Бо замість розвитку кредитування кошти банків підуть на виконання вимог нових стандартів. Вплив «Базеля-3» оцінив для «УТГ» один з експертів банку «Форум» (94% акцій належить німецькому Commerzbank Holding AG): «Безперечно, упровадження «Базеля-3» — далека перспектива для України, бо відповідність навіть дру-
Кількість банків в Україні за даними НБУ на 1 січня 2011 року 17 (9,7%) 22 (12,6%)
Найбільші (активи більше 14 млрд грн) Великі (активи більше 4,5 млрд грн)
115 (65,7%) 21 (12%)
Середні (активи більше 14 млрд грн)
Малі (активи менше 2 млрд грн)
банківській системі України становила 40,5%, тому навряд чи імплементація «Базеля-3» буде для нас безболісною. Європейські «мами», зайняті пошуком активів для виконання нових вимог, навряд чи зможуть «балувати» українських «дочок» частими уливаннями. Більш слабкі банки можуть узагалі піти із прибуткового, але ризикованого українського ринку, одержавши таким чином незайві кошти від продажу активів. А високі витрати, до яких входять і неофіційні відрахування, світовій фінансовій спільноті, яка затягла паски, зовсім не до чого, бо зводять фактично нанівець шанси побачити на ринку банківських послуг нових гравців зі США й Західної Європи. Дотримуючись світових трендів, українські банки можуть поступово підвищу-
гій редакції стандартів у багатьох банках (у тому числі з іноземним капіталом) досі формальна. Тому нові вимоги можуть стати проблемою роки через три, після завершення локальної адаптації вимог. Тоді регулятори країн Європи почнуть вимагати відповідності дочірніх банків новим правилам, що, звичайно ж, позначиться на українському ринку. Основна проблема «Базеля-3» для українських банків полягає в нових вимогах до управління ризиком ліквідності, якими в нас звичайно зневажають. Цілком імовірно очікувати жорсткості вимог до портфеля активів, а отже, і до позичальників банків. Що ж до підвищення ставок, то його може зупинити приплив дешевого російського кредитного ресурсу».
Тим часом Не Європі нас учити: народні обранці невпинно реформують геть усе, а тепер — ще й вимоги до банок. 12 березня Президент України Віктор Янукович підписав ухвалений Верховною Радою в другому читанні Закон «Про внесення змін до деяких законів України», більш відомий серед фінансистів як законопроект №0884. Законом передбачалося збільшити статутний капіталу знову створюваних банків до 500 млн грн (замість 10 млн євро) і заборонити протягом двох років після одержання банківської ліцензії залучати кошти населення. Існуючим банкам для виконання «капітальних» вимог приділя-
лося два роки, що означало збільшення малими й середніми банками (близько 75% усіх банківських установ України) капіталу, за різними підрахунками, у середньому на 4 млрд грн. Також регулювалися питання розкриття інформації про структуру власності банків, збільшувалися вимоги до засновників і власників, ініціювався перехід на міжнародні стандарти бухобліку й звітності, посилювалося співробітництво НБУ із зовнішніми аудиторами. Завдяки сприянню декеількох профільних організацій, зокрема Асоціації українських банків, окремі вимоги вдалося пом’якшити й затвердити підсумковий компромісний варіант.
Компетентно Ірина Самойлова Директор департаменту з питань нагляду та регулювання банківської діяльності АУБ — У компромісній редакції законопроекту №0884 (закон №3024VI) удалося скоротити вимогу до мінімального розміру статутного капіталу для створення банку з 500 до 120 млн грн. При цьому діючим банкам для нарощування капіталів установлений 5-літній перехідний період. Це, на нашу думку, зважене рішення з огляду на можливості виконання підвищених вимог до капіталу в умовах посткризової економіки, що дозволить продовжити свою діяльність 2/3 діючих середніх банків, переважно з українським капіталом. Якби компроміс не знайшли, можна було б очікувати ліквідації більше половини діючих банків, що мало б надзвичайно негативні наслідки для всієї банківської системи, оскільки завдало б чергового удару по довірі до фінзакладів. Скорочення учасників ринку привело б до перерозподілу фінансових потоків та концентрації їх у великих банках, переважно з іноземним капіталом. А практика їхньої діяльності в Україні показала, що більшість із них, дотримуючись стратегій материнських компаній, у докризовий період зосередилися на короткострокових високоприбуткових операціях, зокрема роздрібному кредитуванні фізосіб. Значну частину таких кредитів було видано в іноземній валюті, що в
розпал кризи й девальвації національної валюти сформувало додатковий борг у позичальників у гривневому еквіваленті. Кредитування ж промислових галузей української економіки взагалі не входило до пріоритетів їхньої діяльності. Разом із тим збереження сегмента середніх і малих банків — це демонополізація банківського ринку: залучення депозитів, розширення доступу до банківських послуг суб’єктів малого й середнього бізнесу, фізичних осіб. Саме ці банки можуть стати фінансовою базою для реалізації місцевих, регіональних економічних проектів. Що ж до інших зауважень АУБ до законопроекту №0884, то, на жаль, переважно їх ураховано не було. Закон дійсно істотно розширив права НБУ з регулювання банківської діяльності, одержання інформації про реальних власників, проведення перевірок. Тепер багато що залежатиме від того, як регулятор застосовуватиме нові повноваження, іншими словами — як випише відповідні нормативні акти. АУБ уже звернулася до Нацбанку із пропозиціями про організацію спільної роботи. Наприклад, ми запропонували проводити обов’язкове обговорення з банками проектів регуляторних актів НБУ.
6
№ 11 (166)
29 березня 2011 року
Безмежне небо
Падіння шансів Аварія українсько-російського Ан-148 серйозно ускладнить перспективи просування машини на ринку регіональних лайнерів Дмитро ТИМЧУК Нові проекти українського літакобудування за високих технічних характеристик, відповідності світовим стандартам, затребуваності й низької вартості не без проблем торують собі шлях в життя. Це стосується і унікального військовотранспортного літака Ан-70 (який, до речі, уже одинадцятий рік формально на озброєнні Збройних Сил України), і новітньої розробки в галузі цивільної авіації — регіонального пасажирського лайнера Ан-148, який на початку березня розбився під час випробувань.
Докладно
«Стрілка» на пілота Не найбільшого резонансу в українських ЗМІ дістала авіакатастрофа 5 березня, коли Ан-148 під час тестового польоту (уже 32-го) зник із радарів у російській Білгородській області після початку виконання стандартного завдання — зниження з 10 до 5 тис. метрів. Ця трагедія здатна серйозно вплинути на долю перспективного українського проекту. Імовірною причиною аварії назвали вихід із ладу покажчика швидкості: екіпаж одержував дуже занижені дані, навантаження на системи літака стали критичними, і він почав просто розвалюватися в повітрі. Представники Воронезького акціонерного літакобудівного товариства (ВАЛТ) відразу після події називали можливою причиною катастрофи збіг за часом декількох чинників і майже виключали варіант технічної несправності. В озвучених коментарях робився серйозний натяк на те, що фатальне перевантаження могли викликати помилки пілота з Мьянми, який нібито був у цей час за штурвалом (цей лайнер, зроблений воронезьким ВАЛТ на замовлення уряду Мьянми,
мав на борту двох пілотів із цієї країни, які знайомилися з машиною). Паралельно з «переведенням стрілок» на азіатського льотчика ще до закінчення розслідування росіяни не забули й про нас. У ЗМІ з’явилися коментарі анонімних представників ВАЛТ, мовляв, технічні проблеми з Ан-148 виникали й раніше, але російської частини будівництва літака це ніяк не стосувалося, і начебто причина аварії — неякісні комплектувальні з України. Нагадаємо, що ВАЛТ випускає Ан-148 разом із українським ДП «Антонов» із 2008-го (з минулого року більша частина їхнього виробництва перейшла в Росію), цього року було заплановано побудувати 9 літаків, а з 2013-го випускати по 24 машини на рік.
Superjet 100 — $28,9 і вище. Крім того, і російський, і український проекти боротимуться на світовому ринку з машинами аналогічного класу виробництва бразильської компанії «Ембраер». Бразильці — серйозні конкуренти, якщо врахувати, що у світовому літакобудуванні «Ембраер» випереджають тільки гіганти «Боїнг» і «Аеробус», а головний її суперник — канадська аерокосмічна компанія «Бомбардьє» — останнім часом трохи відстала. Що ж до тенденцій ринку регіональних повітряних суден, тут необхідно зробити кілька зауважень. Малі літаки місткістю салону менше 100 пасажирів існували давно, але поява їх як класу датується початком 1990-х років. Це було спричинено тим, що до кін-
авіакомпаній, які прагнули змістити частину пасажирів із магістральних перевезень на регіональні польоти для зниження витрат на їхнє забезпечення. До того ж застарілі гвинтові й турбогвинтові регіональні літаки вже не відповідал вимогам через низьку швидкість і велику витрату палива, що спричинило необхідність у «реактивній» заміні. До середини 2000-х ринок цих літаків сформувався й обіцяв подальше зростання. Наприклад, до 2003 року в США дохід авіакомпаній від регіональних перевезень становив 10% від усіх доходів. Лише за 4 роки, із 2001 до 2005-го, парк цих машин зріс більш ніж на третину, вироблялося близько 250 лайнерів цього класу на рік. Однак у 2005-му підвищення цін на пальне різко зни-
Флібустьєри під конвоєм Якщо розібратися
У небі тісно Суть, однак, не в тому, хто сидів за штурвалом (у катастрофі загинули всі шість чоловік, які були на борту: два льотчики-випробувачі ВАЛТ, інженери, а також два пілоти ВПС Мьянми). І навіть не в тому, що в Мьянмі, яка раніше мала намір закупити цю машину, тепер напевно переглянуть своє рішення. А в тому, що подія сталася у відповідальний момент «поділу» ринку літаків із такими характеристиками, тобто призначених для регіональних або ближньомагістральних авіаліній довжиною до 5 тис. км і місткістю 30—100 пасажирів. У тій же Росії Ан-148 називають прямим конкурентом російського Sukhoi Superjet 100, якого активно піарять його виробники на всіх світових авіасалонах. Дітище українського «Антонова» — потужний конкурент машині російського «Сухого»: вартість за каталогом Ан-148 у різних модифікаціях $22—25 млн, а Sukhoi
Україна має намір направити літак-амфібію «Бе-12» зі складу Сацької морської авіаційної бригади Військовоморських сил для участі з 2012 року у військовоморській операції Євросоюзу з боротьби з морськими піратами «Аталанта». На зустрічі військових експертів ЄС і ВМС ЗС у Севастополі обговорювалося питання підготовки літака та його екіпажу до
участі в цій операції. Зокрема, говорилося про обладнання літака сучасними засобами зв’язку та навігації, а також про всебічне логістичне забезпечення українських морських льотчиків. Іноземні військові експерти також змогли ознайомитися з технічними та бойовими можливостями літаків «Бе-12», які перебувають на озброєнні Сацької морської авіаційної бригади.
Довідка «УТГ» Основне завдання операції «Аталанта» — конвоювання цивільних плавзасобів, які доставляють у Сомалі гуманітарну допомогу в рамках Всесвітньої продовольчої програми ООН, і суден, використовуваних миротворчою місією ООН у Сомалі. Із листопада 2010 року в складі штабу працює представник України — офіцер командування ВМС ЗС. ця 80-х на Заході почали відмовлятися від жорсткого відомчого регулювання у сфері авіаперевезень. Виник широкий попит на лайнери для регіональних перевезень порівняно невеликої кількості пасажирів. Потребу в реактивних машинах цього класу спричиняли також зміни в політиці
зило затребуваність таких машин. Цікаво, що майже незмінними залишалися обсяги замовлень від військових на таку авіаційну техніку. Це зрозуміло: у той час як регіональні перевізники мали серйозні проблеми й значна частина з них збанкрутіла спочатку через зростан-
ня цін на пальне 2005 року, а потім унаслідок світової кризи в 2008-му, військовоповітряні сили різних країн, які були замовниками, таких труднощів переважно не мали. Правда, з 2008 року й дотепер, знов-таки під впливом кризи, військові бюджети багатьох країн світу було скорочено. Але, за статистикою, інтерес ВПС до літаків цього класу зменшився несуттєво. Зацікавленість ВПС Мьянми в Ан-148 — яскраве тому підтвердження. Сьогодні склалася ситуація, коли у жорсткій конкурентній боротьбі має остаточно оформитися ринок регіональних літаків. Разом із бразильськими та канадськими, а також українськими та російськими виробниками за нього боротимуться й компанії Китаю та Японії. Наприкінці року зі своїми машинами ARJ21 на ринок вийде розташована в Китаї COMAC, а наприкінці 2013-го — компанія Mitsubishi Heavy Industries із літаком MRJ. Ставки високі: згідно із прогнозами, до нинішнього парку в 2,5 тис. літаків цього класу в найближчі 20 років авіакомпаніям світу буде потрібно ще від 4,5 до 6 тис. регіональних лайнерів. Реальна затребуваність може й перевищити прогнози: в умовах вражаючого економічного зростання в країнах з економікою, що розвивається, попит на ближньомагістральні літаки серйозно відчутний уже сьогодні. У той же час західні перевізники роблять ставку на регіональні лайнери в прагненні знизити обсяги магістральних перевезень і зменшити таким чином операційні витрати. Також у найближчій перспективі парк літаків цього класу потребуватиме відновлення. Аналітики прогнозують перші потужні бої за місце на ринку вже найближчим часом. За пару днів до катастрофи Ан-148 рейтингове агентство Fitch Ratings
поширило прогноз, відповідно до якого проведення першої комерційної поставки ще одного конкурента української машини — російського літака Super Jet 100 — означає утворення висококонкурентного середовища на ринку регіональних літаків. У результаті цієї боротьби з ринку зникне, як мінімум, один виробник, який з’явився на ньому раніше (хто саме — не повідомляється, але, за паралельними експертними оцінками, це може бути канадська «Бомбардьє»).
Упритул
Підніжка на старті Катастрофа Ан-148 відбулася в дуже напружений момент, особливо якщо врахувати й те, що до цієї машини «пристебнутий» і регіональний реактивний літак Ан158 (модифікація Ан-148 із більшою місткістю салону), розрахований на транспортування 99 пасажирів на ближньомагістральних авіалініях довжиною до 5 тис. км. 20 липня минулого року на авіасалоні «Фарнборо» відбулося підписання контракту українського ДП «Антонов» із російською лізинговою компанією «Ільюшин Фінанс Ко» на поставку двадцяти Ан-158: 10 твердих замовлень і 10 — опціон. Коментуючи контракт, генеральний директор «ІФК» Олександр Рубцов відзначив: «Ан-158 має добре майбутнє. Сьогодні в нас уже є замовлення на 10 таких літаків, а до кінця 2010 року ми плануємо збільшити їх кількість до 60. Що до його попередника — Ан-148, то за своєю конструкцією він ідеально підходить для експлуатації в Росії та за її межами». Загальна кількість замовлень на цей літак сьогодні — 130 машин. Українські та російські виробники говорять, що аварія в Білгородській області не вплине на подальше дороблення та випуск цієї машини, але може серйозно позначитися, скажемо так, на стартових можливостях проекту Ан-148 (а разом із ним — і Ан-158, і Ан-168 — варіант літака Ан-148 з VIPсалоном) уже на самому початку конкурентної боротьби. А вона, як бачимо, обіцяє бути досить жорсткою.
7
№ 11 (166)
29 березня 2011 року
Виробництво
Полімерний альянс
Андрій АНТОНОВ
В умовах домінування олігархічних структур середньому бізнесу необхідно об’єднуватися Олег ВАСИЛЕНКО У нас сотні, якщо не тисячі, галузевих об’єднань виробників. Але зовсім не всі з них виконують закладені під час створення функції. Найперше — це захист інтересів підприємств галузі, а також сприяння розвитку конкретної сфери виробництва в цілому. У цьому плані асоціацію «Рада представників полімерної галузі України» можна взяти за зразок. Створена лише два роки тому, вона встигла провести, без перебільшення, величезну роботу як із координації зусиль її членів, так і із захисту їхніх прав на, м’яко кажучи, не завжди зрозумілому вітчизняному правовому полі. Президент Ради представників полімерної галузі України Андрій Антонов розповів про ключові питання цієї сфери промисловості.
— Андрію Леонідовичу, що являє собою полімерна галузь країни? — У промисловому аспекті можна говорити про два типи підприємств — виробників сировини й переробників, які вже безпосередньо випускають готову продукцію. Скажу відразу: потужностей, які можуть задовольнити внутрішній попит в Україні, немає. Завод «Карпатнафтохім», який запускають на заході країни, охоплюватиме зовсім не всі асортименти полімерної сировини, сєверодонецький «Азот» тільки намагається відновити виробництво поліетилену високого тиску. — З яких причин ми маємо таку ситуацію? — Так склалося історично — за часів СРСР найбільші підприємства, які випускають таку продукцію, залишилися на території інших союзних республік. Наприклад, заводи найбільшого нафтохімічного холдингу «Сибур», білоруський «Полімір» та інші. Відповідно наші підприємства залежать від поставок їхньої сировини.
— Логічне запитання: може, варто створити таке виробництво в Україні? — Наразі це фактично нереально, оскільки необхідні не тільки сучасні технології, досвід, а й дуже великі гроші — на рівні сотень мільйонів доларів і більше. Та й економічної доцільності в цьому зараз не бачу. Уся річ у переробниках сировини: їх набагато більше, ніж виробників, однак і в них є проблеми. Допустимо, у нас хтось вкладе гроші в будівництво промислового гіганта з випуску полімерів. Хто купуватиме його продукцію? Переробні підприємства задихаються під податковим пресом, додайте до цього кризу, від якої вони ще не зовсім оговтались. Потенційним українським виробникам сировини залишається експорт, а за міжнародні ринки треба ще поборотися. Така ситуація склалася в Росії, де більшість підприємств працюють на інші країни, переважно на Китай, найчастіше продаючи туди сировину набагато
Народився 16 липня 1969 року. Закінчив Харківський авіаційний інститут ім. М.Жуковського за спеціальністю «конструктор радіотехнічних систем літальних апаратів», Харківський регіональний інститут Національної академії державного управління при Президенті України. У 1996 році заснував компанію «Полімер сервіс». Із 2003 року — президент харківського обласного громадського об’єднання «Сокіл-2000».
дешевше, ніж вітчизняним переробникам. Тож поки в нас не зміниться економічна політика держави — нічого не вийде. Фактично в кожній галузі є два-три «монстри», які диктують правила гри на ринку. По суті, у нас усталилася так звана азіатська модель бізнесу — наявність декількох олігархічних структур, які обслуговують інших. Підприємства ж, які представляють полімерну галузь України, — це середній і дрібний бізнес, що зможе ефективно захищати свої інтереси, лише об’єднавшись. Наша мета — створення саме такої галузевої спільноти. — Яким чином асоціація захищає інтереси своїх членів?
тому або іншому аспекті діяльності. Також ми ввійшли до суспільної ради при Митному комітеті. При асоціації створена консалтингова служба — без грамотного консалтингу фактично неможливо потрапити на ринки інших країн. Узагалі, переваги такої координації зусиль можна перераховувати довго.
— Є декілька способів. По-перше, співробітництво й вирішення проблемних питань із державними органами. Наприклад, ми представлені в Антимонопольному комітеті України, що дозволяє оперативно вирішувати непорозуміння в
— Які ваші цілі? — Захистити себе, тобто виробників полімерів, від диктату олігархічних утворень. Щоб галузь являла собою об’єднання середнього бізнесу. Крім того, надзвичайно важливе підвищення якості продукції
Із 2009 року — президент асоціації «Рада представників полімерної галузі України». та прийняття певних стандартів, у тому числі й щодо етичної складової ділових відносин. Наприклад, серйозну проблему становлять так звані «гаражники» — кустарні дрібні підприємства, які демпінгують на ринку, пропонуючи продукцію низької якості. Основні клієнти більшості підприємств галузі — великі торговельні мережі, зацікавлені у високій якості упаковки. Конкурувати з «гаражниками» треба шляхом створення системи гарантування певних характеристик продукції членів асоціації. Так, у нас може бути вище ціна, але і якість непорівнянна. — Можна із цього місця докладніше... — У цьому питанні ми послуговувалися європейським прикладом. Там асоціації самі регулюють ринок, дбають, щоб усі виробники конкретної галузі дотримувались загальних стандартів, не допускали випуску неякісного товару й несумлінної конкуренції. Із цією метою ми розробили й зареєстрували
знак якості асоціації «Безпечна упаковка». Вимоги, пропоновані до власників знака якості, містять у собі два різнопланових блоки. Перший — це перелік умов із технічної та екологічної безпеки до кінцевої продукції. Другий — перелік вимог безпосередньо до виробників, які мусять забезпечити відповідність організації нормам сумлінної конкуренції. Якщо все це є, підприємство має право ставити на своїй продукції цей знак. — Однак тут необхідний постійний контроль. — Безперечно, і він проводиться трьома різними способами. Перший — регулярне тестування продукції, придбаної в роздрібній торгівлі. Другий — розгляд скарг споживачів. І, нарешті, періодичне відвідування виробництва, де випускаються вироби зі знаком якості. — У будь-якій галузі виробництва не можна варитися у власному соку, необхідно орієнтуватися на досвід колег… — По-перше, у нас налагоджені зв’язки з колегами з інших країн. Це, приміром, Китай, Індія, Тайвань, Італія, Туреччина... Член асоціації, який бажає розвивати там бізнес, зустріне привітний прийом і матиме необхідну допомогу. Крім того, ми регулярно проводимо так звані полімерні тури за кордон із метою ознайомлення з досвідом колег, а також налагодження ділових зв’язків. У першу чергу це поїздки на найбільшу виставку пластмас, полімерів і каучуку К-2010 у німецькому Дюссельдорфі й на міжнародну виставку полімерів і пластмас у китайському місті Гуанчжоу, найпристіжнішу в Азії.
«Азот» розширює виробництво Олег ВАСИЛЕНКО На одному з найбільших хімічних підприємств України — черкаському «Азоті» запущена лінія з фасування карбаміду в біг-беги по 700 кг.
Упакований у біг-беги карбамід дає споживачам продукції багато переваг у порівнянні з його насипом. Товар тепер можна зберігати на відкритих площадках, його простіше транспортувати. Завдяки застосуванню автоматизації зменшуються працезатрати під час розвантаження-навантаження. Крім того, багато видів сучасної сільськогосподарської техніки оптимізовані під використання саме біг-бегів. Закордонна практика свідчить, що дві третини всіх упакованих мінеральних до-
брив у світі продаються в такій упаковці. Лінія фасування карбаміду в біг-беги також дозволить ВАТ «Азот» розширити географію поставок за рахунок країн Євросоюзу, Туреччини, Африки та Південної Америки. Замовлення на перші партії упакованого карбаміду вже надійшли з Польщі, Німеччини та Колумбії. Однак керівництво підприємства акцентує увагу на першочерговому забезпеченні цим видом сировини українських споживачів.
8
№ 11 (166)
29 березня 2011 року
Член Академии горных наук Украины
ООО «Стил Ворк» We are experts in welding
Биметаллические износостойкие листы для тяжелой промышленности Оборудование, работающее в горнодобывающей промышленности, подвергается интенсивному абразивному износу в сочетании с высокими температурами, динамическими нагрузками и воздействием химически активных сред, а значит, существует задача, связанная с обеспечением сопротивления такому воздействию и увеличению межремонтного периода эксплуатации оборудования – быстроизнашиваемые запасные части должны быть изготовлены с применением износостойких материалов. Решением подобных задач занимается ООО «Стил Ворк» (Украина), на производственной базе которого создан продукт БИМЕТАЛЛ, имеющий высокие показатели износостойкости. Биметалл – прокат марки Ст.3, наплавленный износостойким слоем высоколегированной стали, включающей карбиды высокой твердости. Использование БИМЕТАЛЛА ООО «Стил Ворк» экономически выгодно заказчику, так как позволяет сократить затраты на обслуживание, ремонты и приобретение быстроизнашиваемых расходных запасных частей, при этом возможно снижение веса конструкции до 30% . Оборудование, на котором целесообразно использование биметалла: ковши экскаваторов, кузовы большегрузных автомобилей, футеровка бункеров и желобов, загрузочные механизмы, шнековые конвейеры, сита, грохоты, конусы доменных печей, вентиляторы, насосы, дробилки, шахтные скипы, тележки, мельницы, опрокиды, шламопроводы, циклоны, сепараторы, решетчатые фильтры, миксеры и т.д. Особенная структура наплавленного слоя позволяет изготавливать из биметаллических листов различные конструкции с использованием вальцовки и гибки. Основа биметаллического листа из низкоуглеродистой стали позволяет прочно соединять изделия из биметалла как сваркой, так и другими возможными способами. Преимущества сотрудничества с ООО «Стил Ворк» и применения БИМЕТАЛЛА уже оценили такие лидеры в металлургической и цементной промышленности Украины: ОАО «Северный ГОК», ОАО «Центральный ГОК», ОАО «Ингулецкий ГОК», ОАО «АрселорМиттал Кривой Рог», ОАО «Полтавский ГОК», ОАО «Хайдельберг Цемент Украина». Для нас не существует проблем. Мы работаем для того, чтобы Ваш бизнес стал еще более успешным! ООО «Стил Ворк» 53032, Днепропетровская обл., г. Кривой Рог, Кировоградское шоссе,8 тел.: +38(056)470-17-00; факс:+38(056)470-17-01; моб.тел.:+38(096)256-60-88; E-mail: steelwork@i.ua www.utg.steel-work.net
№ 11 (166)
29 березня 2011 року
9
Резонанс
Оптимістична трагедія Бунт на флагмані радянського приладобудування, який от уже багато років існує із доданням слова «колишній», назрівав давно Олена ЗЕЛЕНІНА Початок на стор. 1
Зокрема, з такими гігантами індустрії, як «Турбоатом», — за комплектацією необхідною апаратурою для автоматизації процесів на АЕС. Підприємство здатне випускати технічні засоби для автоматизованих систем керування технологічними процесами широкого профілю. Особливе місце в номенклатурі продукції займала різна апаратура народногосподарського й побутового призначення на основі енергозбережних технологій. Це люмінесцентні світильники для промислових, офісних і побутових приміщень, пристрої для регулювання дорожнього руху із застосуванням над’яскравих світлодіодів, які не потребують обслуговування протягом 10—12 років, що підвищує в п’ять-шість разів (!) економію електроенергії, медична техніка. Причому 90% цієї продукції розробляло-
ся у власному «особливому конструкторському бюро». Основним заробітком заводу було цифрове телекомунікаційне обладнання. Робили його переважно для України та Росії, частина замовлень надходила з Індії, Китаю, Болгарії. Сьогодні тут усе ще випускають телефонні станції, системи керування для спецтехніки та енергооб’єктів, хоча сам завод і перебуває в стані банкрутства та санації. Працівники підприємства вже страйкували минулого літа. Тоді тут змінили керівництво — директором призначили 33-літнього Андрія Тимчука, родом із Харкова, який до того обіймав посаду начальника управління промисловості Дніпропетровської облдержадміністрації. Сподівалися, що молодий чиновник із двома вищими освітами успішно впорається з обов’язками кризового менеджера. Його кандидатура була негайно виставлена на вибори до міської ради.
Із Москви, щоб підтримати «спадкоємця», навіть надіслав петицію Олег Бакланов — генеральний директор заводу в 70-ті роки, а потім міністр загального машинобудування, секретар ЦК КПРС із оборонних питань і член ГКЧП. Піар-акція справила належне враження на літній електорат заводського мікрорайону, і молодий директор став депутатом. Однак для відновлення стабільної роботи колишнього флагмана одного піару було замало.
«Припиніть нас грабувати!» Тоді ж змінився на заводі й керуючий санацією. Замість Дмитра Задружного (щодо нього правоохоронці порушили кримінальну справу за статтею «Зловживання службовим становищем») керувати оздоровленням підприємства почав Олександр Байдацький. Він мав продати непродуктивне майно, а одержані кошти виділити на погашення заборго-
ваності із зарплати за попередні роки. Однак, за словами Байдацького, підписуючи таке зобов’язання перед прем’єр-міністром, він не уявляв, з якими труднощами доведеться мати справу. Стоячи в кільці робітників, він нервово палить і виправдовується: — Лихо на заводі трапилося не сьогодні, а набагато раніше. Ще в 2000 році керівник підприємства зобов’язаний був паспортизувати майно й узаконити власність на нього. Але на заводі імені Шевченка цього не зробили... Крім того, попереднє керівництво, як раніше заявляла місцева влада, «поцупило архів». А це основна цінність підприємства. Виявилося також, що орендарі, які тимчасово використовували заводські площі, роками (!) не платили за оренду. Олександрові Байдацькому, який заступив на посаду лише 27 листопада минулого року, довелося починати з наведення елементарного юридичного ладу. Зокрема, через суди скасовувати договори з несумлінними орендарями. До того ж на підготовку необхідної документації, як підрахували, необхідно 300 тис. грн. Їх взяти нема звідки. Робітники-страйкарі вимагали втручання прокуратури для розслідування таких фактів. Вони також підозрюють, що комплектувальні для виконання нинішніх замовлень завод купує за небезкорисливо завищеними цінами, і вимагають, щоб проку-
ратура з’ясувала й ці обставини: «Припиніть нас грабувати!» — говориться в резолюції мітингу страйкарів. Від вимог виплати заробітної плати страйкарі переходять до пропозицій із вдосконалення економічної політики: «Просимо вжити екстрених заходів для виведення заводу з-під контролю кредиторів і з режиму санації. Для цього терміново провести переговори з державними банками за посередництвом Кабінету Міністрів щодо виділення заставного кредиту на погашення кредиторської заборгованості й заборгованості із заробітної плати. При цьому основні фонди залишити в державній власності». Серед основних вимог — і скасування практики подвійного оподатковування держпідприємств, коли половина прибутку йде в держбюджет.
Пацієнт скоріше живий... А завод дійсно живий. Обласна влада підключила його потужності до виконання замовлень для танкобудування та енергомашинобудування. У жахливих умовах банкрутства тут примудряються навіть освоювати інноваційні технології. Зокрема, виробництво оцинкованих опор ліній електропередачі за методом холодного цинкування. Знайшовся інвестор, готовий організувати на підприємстві випуск електронних підручників (див. «УТГ» № 9 від 15 березня ц.р.). Але інвес-
торові навряд чи сподобається страйкова лихоманка. Тому обласна влада на заворушення трудящих відреагувала негайно. Губернатор Михайло Добкін заявив про необхідність призначення нового директора заводу. Слід відзначити, що на підприємстві вже змінилося п’ять директорів. Не всі з них почувалися «тимчасовими правителями». Двоє раптово померли від хвороб, які медики звичайно пов’язують із хронічними стресами. Сьогодні особисто губернатор піклується про долю заводу в режимі «ручного управління». На погашення заборгованості взято кредит у банку, повністю з боргами обіцяють розплатитися до літа. — Для цього необхідно ухвалити серію непростих рішень і вдатися до серйозних кроків, насамперед організаційних, які дозволять залучити необхідні фінансові ресурси на підприємство. Одночасно із цією роботою ми в діалозі із трудовим колективом визначимо оптимальну чисельність співробітників, які мають залишитися на підприємстві, щоб забезпечити виконання замовлень і беззбитковість заводу, — зауважив Михайло Добкін. Крім того, він відзначив, що за допомогою стабільно працюючих підприємств, таких як ВАТ «Турбоатом» і ВАТ «Хартрон», а також за сприяння держкомпаній і корпорацій буде сформований портфель замовлень, які на заводі зможуть виконати. Та не все залежить від місцевої влади. ДП «Харківський приладобудівний завод імені Т. Шевченка» міг би стати привабливим для нових інвестицій. Для цього, вважає перший заступник начальника головного управління промисловості Харківської облдержадміністрації Ігор Колот, треба ухвалити стратегічне рішення — вивести завод зі списку підприємств, які не підлягають приватизації. Зробити це можуть тільки депутати Верховної Ради.
Довідка «УТГ» ДП «Харківський приладобудівний завод імені Т.Г. Шевченка» в 2000 році відзначив столітній ювілей. Саме тут у 1941 році випускали знамениті ракетні установки «катюша». У 1957 році налагодили виробництво компонентів системи керування для легендарної «сімки» — ракети Р-7, перших штучних супутників Землі розробки КБ С.П.Корольова. У 1970-ті роки завод виходить на новий технічний рівень — розпочинає виготовлення цифрової апаратури бортових і наземних систем керування ракетними комплексами. Бортові цифрові обчислювальні машини «Салют» для орбітальної станції «Мир», інформаційний обчислювальний комплекс для супутника «Альтаїр», апаратура комплексу передстартової підготовки й пуску ракети-носія «Енергія», балістичних ракет «Сатана», стратегічного комплексу «Тополя-М», який досі перебуває на озброєнні Росії, виготовлялися на харківському підприємстві. Завод займався створенням автоматизованих систем керування атомних і теплових електростанцій, одночасно створював складну медичну техніку для штучного кровообігу, апарати для трансплантації кісткового мозку. У 1974 році створений перший вітчизняний ультразвуковий апарат із секторним сканером для діагностики кардіологічних захворювань. Тоді ж почала розвиватися мікроелектроніка. А ще через десять років завод зайнявся створенням мікроелектронних комплексів. На піку розквіту, із 60-х років і фактично до розпаду Радянського Союзу, тут працювали 21,5 тис. чоловік, зараз — 1700.
10
№ 11 (166)
29 березня 2011 року
Пріоритети
Дефіцит кадрів на тлі безробіття
Ігор Ілько
Як згладити грані цього парадоксу?
Менеджер українсько-канадського проекту, представник Саскачеванського інституту прикладних наук і технологій (Канада):
Василь ЩЕРБОНОС Початок на стор. 1
Це спонукало голову правління акціонерного товариства «ТК Стиль» Марка Пахманова, який представляв легку промисловість, зробити ще один слушний екскурс у недавню історію, коли випускник ПТНЗ мусив відпрацювати молодим робітником три роки на підприємстві за розподілом. Бо ж виникає парадоксальна ситуація: нібито й достатньо готують фахівців для легкої промисловості, а галузь постійно відчуває кадровий голод. Представники інших галузей також ремствували, що сьогодні важко знайти кваліфікованих зварників, верстатників. Та й де їм, на їхню думку, взятися, якщо «пильні» професії закарбувалися у підсвідомості випускників шкіл як непрестижні, поступившись місцем гламурним, тобто офісним.
Якщо розібратися
Вибір має бути відповідальним Та причина не лише в стереотипах престижності. За словами начальника управління освіти міськвиконкому Володимира Купріяненка, торік тих, хто хотів здобути вищу освіту, було близько 70 %, решта вступників, причому приблизно п’ятдесят на п’ятдесят, віддали перевагу технікумам та ПТНЗ. Отже, основний гальмівний фактор починає втрачати силу. Залишається зламати ще один хибний стереотип, з яким пов’язана плинність кадрів. Йдеться про те, що випускники ПТНЗ, пропрацювавши дватри місяці на одному підприємстві, часто переходять на інші. Звичайно вони аргументують це доволі вагомими причинами: низька зарплата, відсутність гуртожитку. Власне, роботодавці цього не заперечують. Але посилаються на обмежені фінансові можливості підприємства. У той же час запити робітників-дебютантів здебільшого завеликі.
Ракурс Канадський проект активно втручається в життя закладів профтехосвіти України, надаючи не тільки інформацію, а й матеріальну допомогу. Ті ПТНЗ, що були включені до пілотного проекту, зміцнили завдяки цьому матеріально-технічну ба-
— Їм хочеться всього й одразу, — сказав голова правління ЗАТ «Чернігівський автомобільний завод» Валерій Купцов. – Проте так не буває, для цього потрібно підвищувати свій професійний рівень. Звичайно, щодо запитів і можливостей кожна сторона має рацію. Але одностайною і незаперечною була думка роботодавців про те, що випускники ПТНЗ мусять певний час відпрацювати за здобутим фахом на підприємстві. Вирішувати — і якнайшвидше — це питання треба на законодавчому рівні. Легковажити з вибором професії далі не можна.
Тим часом
Навчання і практика – близнюки-сестри Майже одночасно з ярмарком професій на базі чернігівського вищого професійного училища побутового обслуговування, що входить в Україні до десятки кращих навчальних закладів цього типу, під егідою Міністерства освіти і науки, молоді та спорту відбулася всеукраїнська нарада, присвячена реалізації українсько-канадського проекту «Децентралізація управління професійним навчанням в Україні», яка зібрала понад 70 учасників з усіх регіонів України. Акцент робився на необхідності посилення зв’язку навчання з практикою. Навряд чи варто нагадувати, що в недалекому минулому така єдність була не те що узвичаєною нормою, а й обов’язковою умовою виховання кваліфікованого робітника. Адже працевлаштування випускника ПТНЗ великою мірою залежить від його досвіду роботи за фахом. Така ремарка незмінно присутня в рекламних оголошеннях роботодавців про вакансії. Але де тому досвіду взятися, коли навчальні заклади, маючи сформовану структуру, матеріальну базу, кадри, не зацікавлені в частих змінах спецізу, а навчально-методичні центри всіх областей отримали суттєві фінансові кошти на придбання комп’ютерно-офісної техніки. Результати дії українсько-канадського проекту помітні і в навчальнометодичному центрі профтехосвіти в Чернігівській області. Уже другий рік
Із перших уст
Віктор Гріненко
альностей, а мінливості на ринку праці, навпаки, такі калейдоскопічні, що після трьох років навчання фахівці на час їх випуску автоматично стають «морально застарілими». Такий несподіваний ракурс під час розмови з директором навчально-методичного центру профтехосвіти у Чернігівській області Віктором Гріненком змусив згадати міфи про сізіфову працю та бочку Данаїд. Причому в обох випадках виконання важкої і марної роботи лягає на плечі системи профтехосвіти.
Докладно
Курс – на децентралізацію — Дійсно, ту версію управління в системі профтехосвіти, що склалася з часу становлення в Україні ринкових відносин, гнучкою не назвеш,— говорить В.Гріненко.— Плановість у наборі учнів на ті чи інші
реалій і вимог часу. Вивчаючи досвід зарубіжних країн, українські профтехосвітяни дійшли висновку, що найбільш ефективною є канадська модель. Результатом подальших контактів було створення українськоканадського проекту «Децентралізація управління професійним навчанням в Україні». — Вікторе Володимировичу, у чому полягає його концепція? — У Канаді немає центрального органу управління освітою, є тільки відповідні управлінські органи в окремих регіонах. І побувавши в гостях у канадських колег, ми переконалися в перевагах таких підходів. Адже, скажімо, в Києві не можуть детально знати ситуацію в кожному регіоні. Незважаючи на те, що регіональні органи влади нібито координують ці дії, все одно власником залишається міністерство, воно фінансує, доводить плани, та, на жаль, не має оперативного управління. — Але будь-яка «чужа», нехай і приваблива, новація може обернутися несподіваними ракурсами, хоча б з огляду на ментальність… — Певна річ. Тому апробація управління профтехосвітою в новому форматі відбувається поступово, як пілотний проект. На мою думку,
Практика в майстерні монтажників сантехсистем
спеціальності унеможливлена нестабільністю роботи підприємств. Однак навіть за цих умов вітчизняна система профтехосвіти – за інерцією – залишалася зацентралізованою, що притаманно плановій економіці. Ці фактори спонукали до пошуків змін відповідно до тут працюють за новими інформаційними технологіями, зокрема, в режимі реального часу проводяться інтернет-конференції. І не тільки у своєму регіоні. Цю систему запозичила у чернігівців Дніпропетровська та Закарпатська області, і профтехосвітяни трьох регіонів об’єднали свої мережі.
якби в країні була стабільна політична та економічна ситуація, то суцільну децентралізацію слід було б здійснити негайно. Головний аргумент на захист цієї думки простий: коли на початку 90-х років майно було в управлінні держави, кількість професійно-технічних навчальних закладів в країні сягала майже 1400, а зараз трохи більше 800. Тобто в процесі активного «дерибану», що розпочався згодом, втрачено майже половину системи. Тому навчені гірким досвідом представники профтехосвіти небезпідставно побоюються проблем. Адже «дерибан» ще не закінчився, а апетит у певних структур не зник. І якщо повністю передати управ-
— У Канаді існує асоціація коледжів, що об’єднує півтораста таких навчальних закладів. Особливість її в тому, що досвід кожного самостійно діючого коледжу щодо застосування нових інформаційних технологій, бізнес-планування, зв’язків
із науковими закладами та роботодавцями оперативно стає надбанням усіх членів об’єднання. Саскачеванський інститут за підтримки Канадського агентства з міжнародного розвитку здійснює цей проект уже в десяти країнах світу.
В’ячеслав Супрун Директор департаменту професійно-технічної освіти МОН України: — За час здійснення укра- проводити такі заходи не їнсько-канадського проекту лише в Києві, а й у регіопроведено десятки семіна- нах. У Чернігові, визначаюрів, «круглих столів» та ін- чи місце для цього, ми зупиших заходів для керівників нилися на вищому училищі обласних управлінь освіти побутового обслуговування та навчально-методичних невипадково. Тут є свої ноцентрів. Ми намагаємось вації, варті запозичення.
Анатолій Заліський Начальник управління освіти і науки Чернігівської ОДА: — Засноване близько 40 то відповідне соціальне зароків тому училище побу- мовлення, як кажуть, саме товиків не стоїть на міс- в руки просилося. І закоці і, зберігаючи початко- номірним наслідком цьовий профіль, постійно роз- го стало отримання училиширює можливості вступ- щем ліцензії на підготовку ників у здобутті профе- фахівців туристичної галусій, що диктуються часом. зі, що, погодьтеся, дуже акА оскільки потяг до туриз- туально у зв’язку з Єврому в Україні дедалі зростає, 2012. лінські функції на місця, законодавчо не захистивши цієї трансформації, втрати можуть зрости через перехід окремих навчальних закладів в іншу форму. — Учасники наради ідею децентралізації сприйняли переважно позитивно, але висловили побажання: окрім передачі функції розпорядження бюджетними коштами обласним управлінням освіти, збільшити фінансову самостійність самих закладів профтехосвіти. — Пропозиція цілком слушна. Дійсно, навчальні заклади потребують більшої господарської самостійності. Зараз для того, щоб здійснити якусь незначну фінансову операцію, з райцентру, де розташоване ПТНЗ, треба їхати в обласний центр для отримання дозволу – з підписом і печаткою. Ще один парадокс: керівник навчального закладу не зацікавлений у розвитку виробничої активності. Бо більше заробить – менше отримає з бюджету. А треба, навпаки, стимулювати. — Ситуація дійсно виглядає нелогічною. Робите щось для її виправлення? — Ми звернулися зі своїми питаннями й пропозиціями до нашого профільного міністерства, та без Мінфіна цю проблему не розв’язати,
а там не завжди мають час для оперативного вирішення питань профтехосвіти… — Насамкінець повернемось ще до одного ключового моменту, якого вже торкалися. Програма «Робітник Чернігівщини» має діяти незалежно від формату управління – традиційного чи запозиченого. Тож які перспективи очікують молодих робітників щодо гарантії працевлаштування, а також обов’язкового відпрацювання певного терміну після навчання? — Вирішення другої частини взаємопов’язаної проблеми, звичайно, лежить у правовій площині, але поки щодо цього скаже своє слово закон, ми передбачили дещо в своїх планах для приборкання цього негативного явища. В усякому разі за легковажність доведеться розраховуватись гривнею. Мається на увазі укладання тристоронніх угод за участю батьків учня ПТНЗ, підприємства і навчального закладу. Підприємство вказує, де і ким працюватиме випускник, призначає йому додаткову стипендію, забезпечує проходження практики. І якщо випускник за таких умов не відпрацює три роки, він мусить повернути кошти, витрачені на його навчання. А це досить-таки дієвий механізм – за три роки кругленька сума набігає.
11
№ 11 (166)
29 березня 2011 року
Наука—виробництву
«Гра» у залізницю Новий клас комп'ютерних моделей допоможе у вирішенні найскладніших транспортних проблем Ігор ГУСАРОВ Залізничний транспорт — одна з найпотужніших галузей економіки. Часом «колійне відомство» навіть іменують державою в державі. Однак, не заглиблюючись у суть питання, важко уявити, наскільки складними й відповідальними є технічні завдання, що стоять перед залізничниками. Виручає наука.
Коли не можна побудувати прототип Про те, у чому конкретно можуть допомогти вчені, бесіда з доцентом Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту ім. академіка Лазаряна кандидатом технічних наук Дмитром Козаченком. Саме його праця «Розробка методів технікоексплуатаційної оцінки роботи об’єктів залізничного транспорту» відзначена Премією Президента України для молодих учених. — Основна розв’язувана нами проблема полягає в необхідності знайти підхід до опису функціонування об’єктів, для яких неможливо створити й випробувати дослідні зразки, — говорить учений. — Допустимо, для рухомого складу або в автотранспорті на основі розрахунків створюються прототипи. Їх можна випробувати, удосконалити й лише потім запустити в серію. Однак уявіть собі діючий прототип залізничного вузла! Або як бути в такому зовсім не рідкісному випадку, коли станція будувалася ще за часів царату, а зараз постало завдання її модернізації?
Традиційно в цій ситуації вдаються до експертних оцінок. Збирають групу фахівців, які вирішують, будувати додаткову колію, автоматизувати сортувальну гірку чи змінити напрямок вагонопотоків. Але через суб’єктивізм оцінки такі рішення можуть бути далекими від оптимальних. Завжди бажано спочатку «обкатати» проект, провести попередні випробування. Для цього й служать комп’ютерні моделі — нематеріальні замінники реальних об’єктів. Головні параметри, оцінка яких необхідна залізничникам, — це безпека перевезень та експлуатаційні витрати за безперечного пріоритету першого. Багато нормативних документів із безпеки діють ще з часів Союзу. Однак, приміром, у Литві недавно впровадили систему сортування вагонів німецької компанії «Сіменс», і литовці попросили нас оцінити, чим загрожує їм нестиковка радянських і «євроДСТів». Ми провели необхідні розрахунки.
переважно для наукових досліджень. Кожна створювалася під конкретне завдання й не могла бути застосована до широкого кола ситуацій. Тобто модель однієї станції неприйнятна для іншої. — Нам треба було створити універсальну модель станції, розробити детальну схему всіх взаємодіючих чинників, — розповідає Дмитро Миколайович. — Це завдання для так званого імітаційного моделювання. З одного боку, було потрібно відокремити програмний код від вихідних даних, з іншого — формалізувати подання технічних параметрів станції. Ми розробили універсальний програмний код, створили необхідну формальну «мову» і кілька графічних інтерфейсів
Робоче місце диспетчера
станції, сигнальні лампочки, кнопки й рукоятки управління, а також інші елементи, — пояснює Д. Козаченко. — Під час тренування детально моделюється технологічний процес обслуговування поїздів різних категорій з урахуванням усіх передбачених операцій. Програма також дозволяє працювати в режимі тестування, тобто фіксувати всі помилки й оцінювати рівень професійної підготовки. Такі системи вже впроваджені на багатьох станціях України, використовуються для навчання студентів у
Моделі колишні й нові За словами Дмитра Козаченка, моделювати транспортні процеси за допомогою ЕОМ почали ще з тих часів, коли обчислювальна техніка перейшла на напівпровідникову базу. Однак, незважаючи на сьогоднішній найвищий рівень її розвитку, досі в ужитку були переважно моделі аналітичні — для попередніх розрахунків і графічні — для більш точних. Крім того, колишні моделі дуже складні, призначалися вони
Від формули — до суті Аналітична модель — формула, яка зображує математичні залежності в економіці й показує, що результати (виходи) перебувають у функціональній залежності від витрат (входів). У загальному вигляді її можна записати так: U = f(x), де x — сукупність виходів; f — залежність, записана у вигляді математичної функції. Графічна модель — це імовірнісна модель, у якій у вигляді графа представлені залежності між випадковими величинами. Вершини графа відповідають випадковим змінним, а ребра — безпосереднім імовірнісним взаємозв’язкам між випадковими величинами. Графічні моделі широко використовуються в теорії ймовірностей, статистиці, а також у машинному навчанні. Імітаційне моделювання — метод, який дозволяє будувати моделі, що описують процеси так, як вони відбувалися б у дійсності. Таку модель можна «програти» в часі як для одного випробування, так і для заданої їхньої безлічі. При цьому результати визначатимуться випадковим характером процесів. За цими даними можна одержати досить стабільну статистику. Робота з моделлю (імітацією) — це збагнення суті явища без проведення експериментів на реальному об’єкті.
Робота на тренажері
для введення даних. Фактично це графічні редактори, з якими може працювати технічний фахівець широкого профілю. Підсумок роботи «оцінної» програми — зрозуміла й доступна фахівцеві картинка-графік.
Попрактикуймось? Таким чином, моделі, розроблені науковим колективом, можна впроваджувати безпосередньо на виробничому рівні з метою вирішення широкого кола завдань: оцінки безпеки руху поїздів та ефективності роботи залізничних об’єктів, оптимізації процесів сортування й розформування складу тощо. Окрема сфера застосування — створення на їхній основі навчальних тренажерів для оперативнодиспетчерського персоналу. — На екрані ПЕВМ відображається робоче місце чергового станції: світлова мнемонічна схема парку або
нашому університеті й у декількох залізничних технікумах — Одеському, Миколаївському, Сімферопольському. На станції Дніпропетровськ—Головний упроваджене й успішно діє автоматизоване робоче місце диктора вокзалу (АРМД), що допомагає чітко, вчасно й у потрібному обсязі виводити інформаційні повідомлення постійного характеру й про рух пасажирських поїздів з урахуванням змін у розкладі. Воно «вміє» навіть повідомляти людським голосом.
По шосе, як по рейках — І все-таки, — наполягає мій співрозмовник, — головне наше завдання — наукові розробки. Тому значною мірою імітаційні моделі створюються не для прикладних напівкомерційних продуктів, а для внутрішнього користування. Дуже перспективний напрямок сьогодні — так зва-
ні бімодальні перевезення, тобто впровадження транспортних засобів, здатних пересуватися як залізничною колією, так і звичайною дорогою. У Японії це схожий на трамвай засіб із подвійним шасі, який, докотившись, куди дозволяють рейки, розчіплюється та їде далі путівцем. Для обслуговування вантажних складів американці навчилися переставляти вагон на спеціальний візок із пневморесорами. В Україні така технологія допомогла б удешевити контейнерні перевезення. За нашими даними, не більше 8% контейнерів, які розвантажуються в Одесі, перевозяться далі залізницею. При цьому автоперевезення одного контейнера маршрутом Одеса — Київ коштує 1920 доларів. А набагато більш витратний вагон СВ навіть за умови 100-відсоткового заповнення дає залізничникам лише 1100 доларів. Застосування бімодальних технологій, за попередніми даними, знизить обсяг експлуатаційних витрат удвічі. А забезпечення доставки вантажу «від дверей до дверей» становитиме у вартісному обчисленні 44% від автоперевезення. Тому один із пунктів нашої роботи — техніко-економічний аналіз можливості впровадження бімодальної технології RailRunner на транспортному ринку України.
У масштабах держави З інших розробок можна назвати участь колективу авторів у вирішенні проблеми транспортного «стикування» споруджуваного заводу «Дніпросталь» із ВАТ «Дніпропетровський Втормет». Ще більш масштабний проект — розробка технологічного процесу Одеської залізниці. Нарешті, за замовленням дирекції Ради із залізничного транспорту дніпропетровські вчені провели моделювання роботи української залізничної мережі в цілому. — Проблема тут у тому, що територією нашої держави проходить потужний транзитний транспортний потік із країн СНД у Європу, — говорить Дмитро Козаченко. — При цьому нормативна база
з перевезень в одних дуже відрізняється від інших. Так, якщо європейські країни виходять із добових норм прийому вагонів, то колишні радянські сусіди, як правило, узгоджують лише місячні норми. Сім днів через кордон може не подаватися жодного вагона, а потім в один день — тижнева норма. Звичайно, тому відбуваються прикордонні затримки поїздів, через які виникають фінансові проблеми. У мінімізації витрат також можуть допомогти розроблені нами методики. Залишається додати, що з теми досліджень у цьому напрямку отримано 3 свідоцтва на авторські права з розробки програмних комплексів, опубліковано 90 наукових праць, серед яких 2 монографії, 24 статті в профільних наукових журналах і збірниках, тези до 64 доповідей на наукових конференціях і симпозіумах. Економічний ефект від упровадження отриманих результатів у цінах на 1 січня 2010 року — близько 25 мільйонів гривень.
До речі
Наука, яка годує Адміністрація Дніпропетровського транспортного університету вживає серйозних заходів для впровадження досягнень своїх співробітників на ринок інтелектуальної продукції. Так, ВНЗ бере на себе всі витрати з реєстрації патенту або авторського свідоцтва. Прибуток від його реалізації ділиться надвоє між університетом і колективом авторів. Щорічно оформляється близько 50 патентів і ще 250 мають постійну фінансову підтримку. — Ще недавно вся «реалізація» наших інтелектуальних досягнень обмежувалася їхньою безкоштовною передачею, — зауважує Дмитро Козаченко. — Правда, з кількості отриманих ліцензій визначається рейтинг ВНЗ, що теж дуже важливо. Ситуацію вдалося врегулювати, тож тепер як патенти, так і програмні продукти на платній основі передаються в обмежене користування замовникові.
12
№ 11 (166)
29 березня 2011 року
IT Шпальта редактора
Помахай комп’ютеру рукою Природні інтерфейси змінюють способи взаємодії з технікою Андрій РЕВЕНКО
Секта Землі Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ Усім, хто має справу з технологіями, періодично доводиться чути думку про те, що «раніше люди були здоровішими», або зі словами Ільфа й Петрова «тепер радіо є, а щастя нема». Цілий клас екологічних активістів, що росте наче на дріжджах, закликає повернутися до природи й боротися із засиллям технологій. Цей рух має всі ознаки політичної ідеології — тут вам і непримиренна боротьба з ворогами, і інтернаціональний рух, і, найголовніше, масові акції, яким позаздрив би навіть СРСР. Один такий захід відбувся днями: я маю на увазі, звичайно, так звану Годину Землі. Для тих, кому пощастило не натрапити на їх нав’язливо-надлишкову рекламну кампанію, поясню суть акції: усім жителям Землі пропонується вимкнути електрику й провести годину в темряві заради боротьби зі змінами клімату. А якщо підійти до проблеми не емоційно, а раціонально? Так, зміна клімату — науковий факт, але не доведено, що його причина — діяльність людини. Більш того, досі всі кліматичні зміни в історії, часто набагато більш різкі, були викликані саме природними причинами. Нарешті, навіть якщо припустити, що емісія двоокису вуглецю дійсно створює значний парниковий ефект, вимкнення світла її ніяк не знижує. Як пише журнал Christian Science Monitor, спалювання свічок (зроблених із парафіну, що у свою чергу виготовлений із нафти), швидше за все, призведе до зростання викидів. Більше за всіх не пощастило енергетичним компаніям, які, намагаючись компенсувати різкі стрибки в споживанні, витрачають більше палива й втрачають дороге обладнання, і містам, у яких Годину Землі підтримала влада, відключивши вуличне освітлення (наслідки для дорожнього руху можна уявити). Коротше кажучи, хотіли як краще, а вийшло, як завжди. З огляду на це хочеться нагадати деяким екологам, що в «благословенні дотехнологічні часи» середня тривалість життя людини становила близько 20 років.
За останній рік у світі IT сталося кілька знакових подій, які, на перший погляд, не пов’язані між собою, але чітко визначили новий шлях у розвитку як персональних комп’ютерів, так і способів взаємодії з ними. Йдеться про появу лінійки планшетів iPad, випущену Apple, з одного боку, і створення її головним конкурентом Microsoft контролера Kinect для гральних приставок Xbox 360 — з іншого.
Високі продажі комп’ютерної техніки донедавна пояснювалися технічними характеристиками — потужністю процесора, кількістю оперативної та постійної пам’яті, розрізненням екрана або ще чимсь із тієї ж серії. Тобто для опису продукту використовували цифри, цифри й ще раз цифри, які характеризують його технічну начинку. З огляду на ці цифри планшет iPad майже ні в чому не перевершує своїх конкурентів (приміром, Samsung Galaxy Tab). То чому ж мільйони користувачів купували й досі купують iPad? Відповіддю можуть бути слова самого Стіва Джобса, засновника Apple і автора цього проекту. На початку місяця на презентації iPad 2 він заявив про початок посткомп’ютерної ери, коли потужність комп’ютера вже не відіграє ключової ролі, а визначальними стають концепції гуманітарного характеру — дизайн, способи спілкування із системою, своєрідний «психологічний портрет» продукту. На думку Джобса, сучасний мобільний комп’ютер — продукт поєднання гуманітарного й технічного підходу з акцентом на перший. Треба визнати, що ITспільнота досить стримано відреагувала на таку заяву. Приміром, засновник Microsoft Білл Гейтс заявив на шоу Ларі Кінга: «Ми намагаємося створити продукт, який ви хотіли б взяти на ділову зустріч, щоб робити записи й редагувати... iPad не є таким...». Але популярність «яблучного» планшета можна розглядати як підтвердження правоти його створювача. Користувачі платять гроші не за процесор, сенсорний екран або відеокамеру. Вони купують «домашнього улюбленця» з дуже характерним інтерфейсом, який відображає прагнення розробників справити приємність користувачу від роботи з ним.
Для кращого розуміння важливості способу спілкування користувача з комп’ютером повернімося на декілька десятиліть назад. Перші «персоналки» оснащувалися тільки клавіатурою — це був єдиний спосіб управляти машиною. Що дуже обмежувало коло користувачів, адже для роботи було необхідно прочитати велику документацію й пам’ятати десятки команд та ключів для управління системою. Створення комп’ютерної миші (винахідник Douglas Engelbart, 1964 р.) і її масовий випуск у комплекті із ПК (фірма Xerox 8010 Star Information System, 1981 р.) значно полегшили цей процес. Використання миші в поєднанні із графічними інтерфейсами для операційних систем
touch), з’явилися на початку 1980-х років, першою була розробка Університету Торонто (Input Research Group). Минуло більше чверті століття, перш ніж multitouch-технологія стала поширеною — випуск перших iPhone (фірма Apple, 2007 р.) супроводжувався рекламними заявами про пріоритет Apple у галузі розвитку технології multi-touch. Така заява не дуже відповідала дійсності, бо ще в 2006 році співробітник Університету Нью-Йорка продемонстрував, яким чином можна обробляти множинні дотики до екрана. Це було заворожливе видовище — від імітації скульптурного ліплення із в’язкого матеріалу, який реагував на дотик пальців так само, як поводила б себе глина в руках
безпрецедентно розширило коло користувачів ПК. Робота з керування операційною системою, файловою структурою та застосунками могла тепер виконуватися за рахунок інтуїтивнозрозумілих прийомів — виставлянням галочок в опціях і перетаскуванням на робочому столі папок і файлів, словом так, як це робилося з документами в реальному світі. Відтоді для ПК клавіатура й миша майже на три десятиліття стали фактично безальтернативним інтерфейсом взаємодії користувача й машини. Одним із головних винаходів, які відкрили нові можливості для наближення способу взаємодії між ПК і користувачем до звичайного, «людського» (так званого природного користувальницького інтерфейсу, англ. NUI — natural user interface), було створення дисплеїв, здатних реагувати на дотики. Вони з’явилися в 70-х роках. Піонерною роботою можна вважати випуск фірмою Control Data Corporation сенсорного екрана в 1972-му. Навколо екрана розташовувалися інфрачервоні датчики, які реєстрували наближення до нього. Екрани, які дозволяли реєструвати дотики не тільки в одній точці (multi-
скульптора, до створення художнього векторного малюнка. Крім таких вражаючих образів, був продемонстро ваний цілком новий підхід до організації інтерфейсу користувача. Робочу область тепер було легко масштабувати. Приміром, користувач міг «зрушувати» робочий стіл у всіх вимірах — як на площині, так і в просторі (збільшенням або зменшенням масштабу видимої області). Точка на екрані після наближення ставала сторінкою документа, на якій можна прочитати текст. Зрушення в площині здійснювалося цілком природним рухом — дотиком пальців до екрана й «протаскуванням» його вліво/ вправо або вгору/вниз, як і масштабування. Після того, як пальці рук торкалися екрана й ковзали назустріч один одному («стискаючи» простір), робоча область «віддалялася», відкриваючи більший простір, рух у протилежному напрямку наближав область видимості, збільшуючи об’єкти на ній. Як відомо, сучасні планшети підтримують акселерометри (у тому числі й просторові), гіроскопи, баро-
метри, датчики освітлення й навіть геомагнітні датчики. Ці пристрої, таким чином, реєструють струшування, прискорення, орієнтацію в просторі — словом, реагують на фізичні подразники, наче живі істоти! Навіч перенесення акценту із цифрової оцінки продукту на його «людяність», коли швидкодія відступає на другий план на користь дизайну та інтерфейсу взаємодії з користувачем. Розглянемо й інший підхід до реалізації природного користувальницького інтерфейсу. У 2009 році в цій галузі сказала своє слово й Microsoft. Компанія з реклами та просування технологій Razorfish тоді використовувала додаток DaVinci для демонстрації можливостей Microsoft Surface (сенсорного екрана з підтримкою довільної кількості доторкань). Доторканнями пальців за кілька секунд створювалася примітивна іграшка, демонструвалася взаємодія між віртуальними предметами (намальованими руками демонстраторів) і фізичними об’єктами (розташованими на екрані фішками).
Наступний крок напрошувався сам собою — створення безконтактного інтерфейсу взаємодії з комп’ютером. Він був реалізований Microsoft у технології Kinect. Попередній експеримент повторений майже точно, за винятком одного: демонстратор не доторкався до екрана, його рухи фіксував Kinect — і як у фантастичному фільмі, у відповідь на жести людини з’являлися фігури, які поводилися то як предмети в гравітаційному полі Землі, то як заряджені частинки в невагомості, зіштовхуючись, притягуючись або пересуваючись за рухом рук їхнього створювача. Поява технології Kinect стала початком лавиноподібного процесу розробки сторонніми організаціями (і окремими ентузіастами) нових шляхів «навчання» машини вміння реагувати на рухи людини, її жести, розпізнавати образи тощо. Уже є пілотна версія програмного забезпечення для управ-
ління стандартним інтерфейсом програм за допомогою жестів рук. Такий підхід до взаємодії із системою називають жестовим інтерфейсом (розробка Массачусетського технологічного інституту). Принцип роботи контролера Kinect досить простий: «база» випромінює інфрачервоні промені, які, відбиваючись від об’єкта, реєструються приймачем, і потім за відбитим сигналом будується тривимірна модель сцени. Озброївшись камерою для нічної зйомки, можна побачити тисячі точок, проектованих джерелом, серед яких яскравішим світінням вирізняються контрольні точки. Головний конкурент Kinect — пристрій Sony Move — технічно менш досконалий і вимушено використовує спеціальний контролер, який необхідно тримати в руці, щоб система могла розпізнати рух гравця. Настає нова епоха в розробленні додатків. Якщо раніше всі події, пов’язані, наприклад, із мишкою, були чітко фіксовані (клік, подвійний клік, переміщення), то тепер перед розробниками постає фактично необмежена область подій — від дотику в одній точці до руху довільної кількості об’єктів. Можна в чотири руки «ліпити» на площині скульптуру, малювати сюрреалістичні пейзажі або клацанням пальців видаляти каталоги. Більш того, сполучення технології multi-touch із технологією безконтактної взаємодії, представлене Kinect, відкриває можливість програмувати реакцію ПК на жести й міміку користувача. Днями Microsoft планує випустити сервіс Avatar Kinect — систему, здатну не тільки відображати рухи користувача в його віртуального двійника, а й розпізнавати обличчя, більш того — емоції! Підсумовуючи факти, можна констатувати стрімке наближення способу спілкування користувача й машини до людських стандартів, що дозволить інтуїтивно виконувати операції, для яких раніше була потрібна професійна комп’ютерна підготовка й глибоке знання спеціалізованих продуктів. Важко взяти на себе сміливість припустити, до чого призведе подальший розвиток технології. Цілком можливо, що у найближчому майбутньому планшети зможуть скаржитися власникові на мігрень перед грозою, муркотіти у відповідь на погладжування, а ввечері вимагати колискову. У будь-якому разі неспростовний факт початку принципово іншої епохи — епохи панівного становища людини в побудові інтерфейсу взаємодії з комп’ютером.
13
№ 11 (166)
29 березня 2011 року
Енергоефективність
Бактерії замість нафтової вишки Для вироблення біопалива новим мікроорганізмам потрібні лише сонячне світло й вода Анатолій ЛЕМИШ Дослідники з Університету Каліфорнії вивели генетично модифіковані бактерії, що виробляють рідке паливо — ізобутанол — зі спожитого вуглекислого газу. Інша група вчених повідомила про створення аналогічних бактерій, які виробляють етанол. То що — прощавай, бензине?
Як повідомив журнал Nature Biotechnology, ученим під керівництвом Генрі Семюелі вдалося вивести модифікований вид ціанобактерій, здатних споживати СО2. Дослід уже вийшов на промисловий рівень і являє собою реальний інструмент для одержання альтернативи бензину. Автори методики говорять, що створені ними генно-модифіковані мікроорганізми вирішують принаймні дві серйозні проблеми: поглинають вуглекислий газ, обсяги виробництва якого зростають у всьому світі, і створюють паливо, яке не залишає після себе шкідливих викидів. Ізобутанол за своїм ККД майже не відрізняється від бензину. Ця передова технологія, за словами її створювачів, дозволить робити поновлюване паливо в будь-якій точці Землі майже в необмеже-
ній кількості за ціною, еквівалентною $30 за барель сирої нафти. Уже є безліч технологій одержання палива шляхом фотосинтезу. Одні використовують рослини, інші — морські водорості. Але в усіх для одержання кінцевого продукту потрібні проміжні виробничі стадії. Щодо цього новий метод ефективніший і менш дорогий. Немає необхідності в переробці, що
де нанівець усі переваги методики. Набагато простіше й дешевше зібрати зроблений бактеріями газ ізобутилальдегід, а вже потім перетворити його на ізобутанол, використовуючи нескладну хімічну реакцію, широко застосовувану в нафтохімічній промисловості для переробки побічних продуктів перегонки нафти. Установки, які працюють на такій біологічній техно-
— Ученим відомий молюск елізія зеленовуха, який перетворює сонячну енергію та вуглекислий газ на вуглеводні. Можливо, вживаються спроби пересадити його гени бактеріям. Є деякі розробки й в Україні, однак на якому вони зараз рівні, сказати важко. Що ж до виробництва біопалива бактеріями, то це відомо всім, — коментує відкриття американських колег Сергій Васильович. — Навіть людський організм виробляє трохи етанолу. У світі дуже поширена інша технологія, за якою спочатку вирощують дерева або іншу рослинну масу, а потім за допомогою бактерій переробляють її на етанол або метанол для
рушійного палива. В Україні ухвалено спеціальну програму виробництва альтернативного палива з ріпаку. А в Бразилії біоетанол у промислових масштабах виробляється із цукрової тростини. — Але американці говорять, що без рослин, на самому лише вуглекислому газі, воді та сонячному світлі бактерії виробляють різні типи синтетичного палива. Заявлена вартість — близько 30 доларів за барель. — Це зовсім небагато. Схоже, що в традиційної нафти дійсно з’явився серйозний конкурент. — Але є ще одне запитання: що буде, якщо ця бактерія вирветься на волю з лабораторії? Чи не перетворюватиме вона весь вуглекислий газ повітря на суцільний гас або етанол? Чи не потонемо ми в океані мазуту? — Мені поки невідомі деталі створення й утримання цих модифікованих бактерій. За деяких умов такий варіант, на жаль, не виключений.
ванні на гектар ріллі. Рентабельність такого виробництва може конкурувати з вирощуванням пшениці. Плюс до всього це один з ефективних шляхів ліквідації безробіття на селі. — Важко уявити, звичайно, сучасного городянина за кермом такого автомобіля, але для сільського господарства це, напевне, дуже актуально. — У селі такі двигуни — нагальна потреба. Адже знайти гроші на солярку в посівну й під час збору врожаю — вічний головний біль аграріїв. Зате соломи завжди більш ніж досить, а в багатьох регіонах — ще й дров. Лише сто кілограмів такого палива дозволять проїжджати 50—70 кілометрів — цього цілком вистачить на цілий день. На 150 кілограмах можна доїхати від Житомира до Києва. По суті, у селі в такий спосіб вирішується проблема пального. Досить вигідно використовувати газогенераторні двигуни на підприємствах, які займаються заготівлею та обробкою лісу. — Житомирщина, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи,
— і сьогодні не дуже чиста територія. Чи сприяє газогенераторний двигун «оздоровленню» ситуації? — Так, така установка значно екологічніша — генераторний газ ретельно очищається у двоступеневих фільтрах, і вихлопи від такого двигуна значно чистіші, ніж від бензинового. Біопаливо не дає окису сірки — сильного канцерогену, який міститься в усіх видах нафтового палива. Та й обсяг золи невеликий, вона збирається в зольник і утилізується. Крім усього іншого, технологія дозволяє використовувати навіть рослини з невисоким рівнем радіоактивного забруднення. Тільки в Житомирській області, до речі, із цієї причини близько 300 тисяч гектарів сільськогосподарських угідь виведені із сівозміни. На них можна заготовляти біопаливо. Треба відзначити, що попит на нього, за прогнозами, зростатиме — зокрема в Європі. — Розробками вашої групи цікавляться й за кордоном, де також проводять такі дослідження. У якому напрямку ви вдосконалюєте свій двигун?
Якщо розібратися
Не потонути б в океані біопалива Сергій Комісаренко Директор Інституту біохімії ім. Палладіна, академік НАНУ
спричиняє руйнування активної біомаси, яка є основним економічним бар’єром на шляху впровадження цих технологій у життя. Хоча вирощені бактерії можуть безпосередньо виробляти рідкий ізобутанол, це технологічно невигідно: відразу постане проблема його відокремлення та очищення від біомаси, що зве-
логії утилізації вуглекислого газу, стануть ідеальними «сусідами» теплоелектростанцій, які спалюють різні види викопного палива. За твердженням учених, вуглекислий газ, який викидається ТЕС у великій кількості, можна переробляти на рідке паливо без яких-небудь істотних додаткових енергетичних витрат. Утім, су-
Конкуренція солярці Ефективне — завжди актуальне, переконані житомирські вчені, які домоглися успіху в дослідженнях із застосування газогенераторних установок на біогазі В’ячеслав ШНАЙДЕР На кафедрі вищої математики й загальнотехнічних дисциплін Житомирського національного агроекологічного університету створена науково-експериментальна група, що займається вдосконаленням сучасного газогенераторного двигуна, який працює на газі, отриманому із твердого палива. Очолює її заслужений діяч науки і техніки України, доктор технічних наук професор Леонід Васильович Лось. До речі, недавно відомий учений відзначив 75-літній ювілей.
— Леоніде Васильовичу, дозвольте привітати вас із ювілеєм! Але розмову почнемо з мінусів. З якими проблемами пов’язаний перехід на газогенераторні двигуни? Чи великі втрати у швидкості, потужності? — Автомобіль із газогенераторним двигуном може розвивати приблизно таку ж швидкість, як і той, що працює на бензині. Втрати в потужності є — відсотків до 30. Слід відзначити, що й у разі переходу на балонний газ потужність двигуна також знижується. Однак для
дячи з публікації в Nature Biotechnology, установки з бактеріями, які виконують роль «реактора», працюють поки досить повільно й не можуть виробляти біопаливо в обсягах багатьох тисяч тонн.
газогенераторної установки є методи усунення таких втрат. Підготовка машини до роботи триває, звичайно, більше часу — хвилин 15—30 потрібно на те, щоб розпалити паливо. Крім того, оснащення автомобіля газогенераторним двигуном коштує близько тридцяти тисяч гривень. Утім, витрати окупляться менш ніж за рік. — Який економічний ефект при цьому одержимо? — Використовувати для роботи двигуна альтернативне паливо втричі й у
більше разів дешевше солярки! Запаси його також дуже великі. В Україні, наприклад, більше 20 мільйонів тонн соломи нерідко просто спалюють на полях, завдаючи до того ж шкоди природі. Ця солома може дати нам близько 10 мільйонів тонн умовного палива на рік — приблизно стільки потрібно українським аграріям палива, виробленого з нафти. Але ж є й безліч інших варіантів. Зокрема, можна культивувати швидкорослі, так звані «енергетичні» рослини. Наприклад, вирощувати очерет міскантус гігантус, який витримує наші морози. Він дозволяє щорічно протягом 20 років збирати безпосадковий урожай біомаси, енергетично еквівалентної приблизно 15—20 тоннам мазуту в перераху-
Тим часом
Там багато не тільки диких мавп... Уже в 2005 році етанол становив близько 20% у паливному балансі Бразилії, де його продають близько 29 тисяч заправних станцій. Собівартість палива — близько $0,19 за літр, що робить його використання економічно вигідним. Біоетанол нейтральний як джерело парникових газів, має нульовий баланс діоксиду вуглецю, оскільки під час його виробництва шляхом бродіння й наступного згоряння виділяється стільки ж CO2, скільки було взято до цього з атмосфери використаними для його виробництва рослинами. У 2006 році застосування етанолу в США дозволило скоротити викиди парникових газів на 8 млн тонн (у СО 2 еквіваленті), що приблизно дорівнює річним вихлопам 1,21 млн автомобілів. — Найперспективніші газогенератори — зі зворотним процесом газифікації, вони найкраще працюють на деревині та інших видах біопалива. Наразі ми прагнемо зробити подачу палива автоматичною, щоб полегшити роботу водія.
До речі
Бензин? Забудьте! Двигуни, у яких використовуються не бензин і солярка, а дрова, вугілля, зелена маса, застосовуються давно. Ще в 1914 році у Франції відбувся 100-кілометровий пробіг вантажної машини з газогенераторним двигуном. У 30—50-ті роки Європою колесили сотні тисяч таких авто. А під час Великої Вітчизняної, коли було зруйновано багато бензосховищ і нафтопереробних заводів, виручали саме газогенераторні автомобілі й трактори. Але в середині 50-х бензин подешевшав, і такі двигуни стали анахронізмом. Однак за нинішньої дорожнечі традиційних енергоносіїв нові (і старі!) енергозбережні технології знову актуальні.
14
№ 11 (166)
29 березня 2011 року
Спадщина
Для людей генія Проект створення КПІ – від ідеї до її реального втілення – супроводжували видатні особистості епохи: політики, промисловці, науковці Володимир ЯНКОВИЙ
«Політехнічний інститут є вищим технічним закладом, призначеним для підготовки інженерів, тобто, як показує сама назва, людей генія, здатних придумувати і влаштовувати нове». «Vivat, crescat, floreat!» – «Хай живе, росте, квітне!» – славнозвісна промова першого директора Київського політехнічного інституту імператора Олександра ІІ професора Віктора Львовича Кирпичова під час урочистостей із приводу відкриття КПІ 31 серпня 1898 року увійшла в історію.
На той час потребу у висококваліфікованих фахівцях технічного профілю як могли задовольняли Харківський практичний технологічний інститут, університети Києва, Харкова та Одеси, де були кафедри технології, які випускали інженерів. «Усі директори вищих навчальних закладів закидані проханнями надіслати інженерів. Але ми не в змозі задовольнити ці прохання», – говорив про проблему підготовки фахівців-інженерів професор В.Л. Кирпичов на торгово-промисловому з’їзді 1896 року. Думку про створення саме в Києві вищого технічного навчального закладу почали наполегливо виголошувати передові діячі того часу – представники наукової, промислової, політичної еліти. Ось що писала, наприклад, газета «Киевлянин» від 2 жовтня 1896 року: «1 жовтня 1896 року об 11-й годині ранку кур’єрським потягом Південно-Західних залізниць до Києва прибув міністр фінансів Російської Імперії статс-секретар Сергій Юлійович Вітте. У своїй відповіді на привітання депутації від Київського міського управління Сергій Юлійович звернув увагу на те, що зростання промисловості та потреби сільського господарства краю, який бурхливо розвивається, висувають на перший план питання організації на півдні Росії Вищої технічної школи, і міська влада повинна прагнути, щоб вона була відкрита в Києві...» Ідею, висунуту С.Ю. Вітте, гаряче підтримали в Києві. Уже 9 листопада 1896 року на засіданні фінансової комісії в міській управі відомий
підприємець, член Біржового комітету Лазар Бродський заявив, що задля інтересів цукрової промисловості важливіше прагнути до відкриття в Києві вищого технічного закладу. А 25 листопада під головуванням міського голови професора філософії Київської духовної академії, прогресивного демократичного діяча Степана Михайловича Сольського відбулася перша приватна нарада, метою якої було узгодження поглядів міської влади й Біржового комітету на характер майбутнього навчального закладу. Пункт 3 протоколу рішення наради зафіксував найголовніший висновок: «Створення нового вищого технічного навчального закладу має бути визнано всіма як нагальна потреба». Насамперед у відкритті такого вишу були зацікавлені підприємці—власники заводів і залізниця. Ще у 1880 році Київське біржове товариство та представники власників цукрових заводів на честь 25-річчя царствування Імператора Олександра ІІ відкрили передплату на організацію в Києві середнього технічного закладу. Ця перша фінансова акція дала 20 800 карбованців. Пізніше, у 1882 році, біржове товариство на ті самі цілі пожертвувало 20 500 крб. У 1888 році цей фонд поповнився ще 300 крб, переданими видатним художником Айвазовським. До 1896 року фонд становив 72 000 крб. Саме на нього звернув свою увагу Вітте. Після ухвалення «політичного» рішення про необхідність створення в Києві вищого технічного навчального закладу фонд почав активно поповнюватися. Уже 2 грудня 1896 року Київська дума більшістю голосів вирішила надати грошову підтримку справі організації політехнічного інституту, асигнувавши 300 000 крб. Приватні внески підприємців Л.І Бродського та М.А. Терещенка становили 150 000 та 100 000 крб відповідно. У подальшій долі Київського політехнічного визначну роль відіграли Микола Андрійович Бунге, Георгій Георгійович Де-Метц, Лазар Ізраїлевич Бродський, Микола Артемович Терещенко.
Усі вони заслуговують на те, щоб їх пам’ятали нащадки.
Повернені імена
Микола Терещенко Микола Артемович народився в Глухові 26 жовтня 1819 року. Здобуввши початкову освіту в місцевому училищі, він зайнявся торговими справами. Оцінивши на-
лежним чином багатства Південно-Західного краю, на початку 70-х років він переселяється до Києва й відразу ж займає перше місце в комерційному світі. Його громадська діяльність – це широка і розумна філантропія. Значна кількість будівель у Києві була зведена завдяки його пожертвуванням. Пристрасть до мистецтва його і членів його родини подарувала місту безцінну колекцію творів, які розміщені в наш час у Київському музеї російського мистецтва – колишній садибі Терещенків. Київ може завдячувати йому своїми численними освітніми закладами, серед яких і політехнічний інститут. Ім’ям родини Терещенків у Києві названо вулицю, де розташовувалася більшість їхніх будинків.
Лазар Бродський Свій перший цукрорафінадний завод Ізраїль Бродський заснував у 1846 році в
с. Лебедин. Розпочату справу продовжили його сини Лазар і Лев. На початку ХХ ст. під їх орудою вже було 6 акціо-
нерних товариств, що включали 10 цукробурякових та 3 рафінадних заводи. Брати успадкували від батька не тільки підприємницьку жилку, а й розуміння нагальних потреб суспільства. Так, наприклад, Лазар Бродський виступив одним із засновників і став головою Товариства боротьби із заразними хворобами, збудував у селищі Пуща-Водиця санаторій для хворих на туберкульоз. У 1896 році на його кошти в Києві створено найсучасніший на той час бактеріологічний інститут. Та все ж таки всі покоління київських політехніків завдячують саме Лазарю Бродському, за активної участі якого були вирішені питання про створення КПІ, його будівництва та забезпечення роботи в перші навчальні роки.
Микола Бунге Народився 3 (15) грудня 1842 року у Варшаві, але з 14 років жив і виховувався в Києві в сім’ї свого дядька М.Х. Бунге. Навчався на природничому відділенні фізико-математичного факультету університету св. Володимира, який закінчив у 1865 році і був залишений при університеті професорським стипендіатом. Микола Бунге пристрасно захоплювався хімією, ще в студентські роки виконав свою першу наукову працю, а за період перебування стипендіатом витримав магістерські іспити й захистив у 1868 році дисертацію з теми «Про нітрозосполуки». Уже магістром отримав закордонне відрядження на два роки, половину з якого провів у Німеччині. Повернувшись,
приступив до читання лекцій і завідування кафедрою і лабораторією технічної хімії в університеті св. Володимира. М.А. Бунге мав великий авторитет як серед професорів і викладачів, так і серед студентів. Разом із П.П. Алексєєвим заснував Російське фізико-хімічне товариство, був почесним членом Товариства природознавців, активним членом Київського відділення Російського технічного товариства, яке очолював 33 роки. Микола Андрійович Бунге неодноразово наголошував, що для розвитку промисловості в Росії необхідно готувати «обізнаних діячів», у зв’язку з чим дбав про технічну освіту. З його ініціа-
Сергій Вітте Відомий державний діяч, міністр фінансів із 1892 року, голова Кабінету міністрів із 1903-го С.Ю.Вітте всіляко підтримував розвиток вищої школи в країні – багато інститутів було зорганізовано з його ініціативи та за його підтримки. Як міністр фінансів, Вітте проводив політику залучення іноземного капіталу до вітчизняної економіки, впливаючи на розвиток банків, бірж, шляхів сполучення тощо. Проведена ним грошова реформа надала можливість упертиви було створено в селищі Сміла Київської губернії технічні класи (сьогодні – технікум харчової промисловості), школу дорожньої і будівельної справи, ремісниче училище в Києві. Бунге пропонували бути й директором Політехнічного інституту, але він відмовився, не бажаючи розлучатися зі своїм університетом.
Георгій Де-Метц Народився 21(8) травня 1861 року в Одесі в сім’ї інженера з бельгійських підданих. Навчався на фізикоматематичному факульте-
ті Новоросійського університету, де заглибився у вивчення фізики. У 1885 році після написання праці «Аномальна дисперсія світла у її фактах і теоріях» здобув свій перший науковий ступінь. Восени того ж року його відрядили за кордон для подальшого вдосконалення знань із фізики: Георгій Георгійович вступив до Фізичного інституту при Страсбурзькому університеті, де перебував до 1887 року. Утім, окремі документи свідчать, що вже з 22 вересня 1886-го він працює лаборантом при кафедрі фізики у Новоросійському університеті. Із 1888 року він починає сам викладати. Після захисту докторської дисертації у травні 1891 року Георгія Георгійовича запрошено до Київського університету св. Володимира, а у 1896 році призначено на посаду ординарного професора кафедри фізики. З осені 1896 року Де-Метц працює в комітеті зі створення Київського політехнічного інституту. Професор увійшов до складу будівельної комісії зі спорудження корпусів КПІ. 15 серпня
ше ввести в країні золотий обіг. Вінцем освітньої політики Вітте було створення політехнічних інститутів у Києві, Варшаві, Петербурзі. Із 1898 року Сергій Юлійович Вітте – почесний член Київського політехнічного інституту. 1898 року Георгія Георгійовича призначено в КПІ на посаду ординарного професора кафедри фізики, тоді як місце в Університеті св. Володимира було за ним залишено. У 1900 році він присягнув на вірність Росії. У його особі Імперія дістала не просто підданця, а сформовану людину науки з відповідними здобутками. Георгій Георгійович не обмежувався лише викладацькою або науковою діяльністю. Він працював як популяризатор у Київському відділенні Технічного товариства. Улітку буремного 1919 року Де-Метца обрано ректором КПІ. Усе своє наукове життя Г.Г. Де-Метц займався дослідженнями в галузі теплових явищ і радіоактивності. Написав не одну роботу, найбільш відомі з яких – «Про дослідження радіоактивних багатств України» (1925), «Радіоактивність та будова матерії» (1931). У Київському університеті він завідував фізичним кабінетом та опікувався відповідною лабораторією КПІ. Для обох підзвітних йому «чотиристінних» ділянок неодноразово замовляв обладнання, фізичний посуд та метали з Німеччини. Його зусиллями при Київському університеті створено музей фізичних приладів, а в КПІ – музей фізичної лабораторії. Серед експонатів – маятник Фуко з оптичним відліком роботи, колекція калориферів роботи Женевського товариства. На жаль, остання до наших часів не збереглася. Доповіді Георгія Георгійовича на численних міжнародних наукових зібраннях вочевидь сприймалися публікою легко, адже професор володів не лише російською, а й французькою та німецькою мовами, читав англійською та українською. Щодо останньої професор Де-Метц уважав за свій безпосередній обов’язок сприяти розвиткові наукової літератури українською мовою, і у 1929 році надрукував курс «Загальна методика викладу фізики».
№ 11 (166)
29 березня 2011 року
15
Техноарт
Казка — справа техніки Сергій ДУМКЕВИЧ «Ми рождены, щоб сказку сделать…» — книгу з промовистою назвою презентував у Сімферополі її автор, інженер-конструктор Валерій Павлотос. Це завдяки йому в радянському кіно літають килими-літаки, ходить хатина на курячих ніжках і кружляють у невагомості космонавти. Про дивовижну механіку чарівництва майстер спецефектів розповів читачам «УТГ».
Спілберг засльозився... У 1971 році Валерія Павлотоса викликали в Москву на Центральну кіностудію дитячих і юнацьких фільмів ім. М.Горького. Тривала підготовка до зйомок фантастичного фільму-дилогії «Москва — Кассіопея» і «Отроки у Всесвіті». Увагу знімальної групи привернув американський фільм «2001: космічна одіссея» режисера Стенлі Кубрика, знятий у 1968 році. Світову популярність здобули оскароносні кадри проходу стюардеси стінами й стелею відсіку зорельоту. До речі, у підготовці цієї кіноімітації брали участь більше 100 фахівців НАСА. Перед Павлотосом поставили завдання створити щось подібне. «Навіщо? Ми
Валерій Павлотос Закінчив Московський автомеханічний технікум (1960). Інженер-конструктор, мешкає в Ялті. Брав участь у створенні вітрильних кораблів як розробник конструкцій за ескізами художників-постановників. Як художник-декоратор брав участь у створенні фільмів «Пригоди капітана Врунгеля» (1978), «Одіссея капітана Блада» (1990), «Імперія піратів» (1992) та ін. Член Національного Союзу кінематографістів УкраДалі вмикалася лебідка, і коридор починав обертатися, у нього вбігав другий актор. У середині коридору він пробігав повз «приклеєного» космонавта «голова до голови». Оскільки кінокамера оберталася разом із коридором, із «точки зору» камери в’язень суперклею весь час залишався внизу, а другий космонавт біг за спіраллю. Але й це не все. Певне, щоб остаточно добити голлівудських техніків, з’являється третій космонавт: у коридор він буквально влітав. Він був пристебнутий до 12-метрової сталевої труби захованими під одяг ременями. Труба переміщала космонавта
Кадр із кінофільму «Отроки у Всесвіті»
зробимо краще!» — заявив кримський інженер і не помилився. Так з’явилася знаменита сцена в коридорі зорельоту. Декорацію довжиною 18 метрів спорудили на Ялтинській кіностудії й установили на 12 роликових опорах, що дозволяло обертати коридор на 360 градусів у горизонтальній площині. Знімальна камера була жорстко закріплена й оберталася разом із коридором, а космонавти бігли на неї. Перший космонавт вбігав у коридор, наступав ногою на тюбик із суперклеєм і миттєво приклеювався до підлоги. Про всяк випадок черевики прикрутили до підлоги ще й гвинтами. Космонавт марно намагався відірвати ногу, потім сідав на коліно й починав розшнуровувати черевик. У такій позі актора фіксували захованими під одяг ременями, які кріпилися до металевої опори, повністю закритої від телеглядача тілом космонавта.
до середини коридору. При цьому він мав можливість обертатися в повітрі в різні боки, його рухами керували дистанційно. — Нам удалося домогтися «невагомості» не для одного персонажа в кадрі, як у знаменитому американському фільмі, а відразу для трьох, — говорить Валерій Павлович. — Причому кожен із них переміщався в безопірному просторі за власною траєкторією. Ця обставина зовсім збила з пантелику членів журі Міжнародного конкурсу технічних фільмів УНІАТЕК (Всесвітньої організації з кінотехніки), які сперечалися один з одним до хрипоти, намагаючись визначити, як це було знято. Але жоден із них не зумів правильно відповісти на це запитання. У результаті ми здобули Золоту медаль «За технічну досконалість». Відомий американський режисер Стівен Спілберг був уражений кадрами космічної
їни. Він же — скелелаз, гірськолижник, спелеолог, аквалангіст і гірничий рятівник. Людина-легенда в історії радянського альпінізму, відомий як першопрохідник скельного маршруту на Шаан-Кає. невагомості в радянському фільмі: «Як це росіянам на початку 70-х років, коли ще ніякої комп’ютерної графіки не було, удалося так майстерно зняти невагомість? Для мене це загадка».
Килимова авіація Як ви пам’ятаєте, основним засобом пересування персонажів кіноказки «Після дощичка, у четвер» був килимлітак. Улітку 1985 року в Кримських горах, де знімався фільм, «казкова авіація» працювала особливо напружено. Режисер Михайло Юзовський замовляв сцени польотів у всіляких місцях: в Інкерманському кар’єрі, на Ангарському перевалі й на плато Ай-Петрі. Причому не тільки прості горизонтальні польоти довжиною 100—150 метрів. Так, в одному з кадрів фільму глядач побачив падіння героїв казки у води Кутузовського озера з висоти трьох метрів. — Для ефектного падіння довелося килим-літак підвісити на скидний пристрій: тонкі тросики-струни, якими рама «килима» з’єднувалася з кареткою, що рухалася несучим тросом, унизу обв’язувалися капроновим шнуром, і перед падінням каскадери перерізали його ножем. Несучий трос із кареткою, яка пересувалась ним, залишався під час зйомки вище верхньої межі кадру, а тонкі, діаметром 1 міліметр, струни підвіски (лише 6 штук) були непомітні на тлі зеленого лісу. Сам килим-літак являв собою трубчасту рамку, у центрі якої розташовувалася фанерна площадка.
кадрі з неймовірною легкістю. Величезних ляльок, за якими спостерігала Аліса Селезньова та її юний друг «хомо сапієнс», виготовили в Москві, а «оживити» їх доручили ялтинським фахівцям. Зробили це за допомогою підйомного крана й надзвичайно тонких ніхромових дротів. На далекому кінці подовженої на 15 метрів стріли стандартного автокрана КІС-8 підвішувалося обертове крісло, у якому сидів ляльковик із дротами в руках і рухав маріонеток під собою. А зйомки за участю муляжу пташеняти гігантського птаха взагалі можна назвати унікальними. Повний його зріст — 3 метри! Рухлива конструкція й керуючі дроти дозволяли йому згинати довгу шию, вертіти головою, розкривати дзьоб і моргати очима — усі ці рухи також управлялися із крісла, підвішеного краном. У тулуб величезної ляльки «упакували» каскадера, підвісивши його на альпіністській страховці до стріли-подовжувача чотирма невидимими міліметровими тросиками. Причому спиною вперед — з тієї простої причини, що в птахів «коліна» згинаються назад, і каскадер мав управляти кроками гігантського пташеняти «по-курячому».
КрАЗ-Карабарасс У 1988 році для нової казки Михайла Юзовського «Раз, два — горе не біда» був виготовлений гігантський (висотою 18 метрів) лицар війни Карабарасс, який змітає все на своєму шляху. Художнє проектування та ескізні розробки виконав молодий дизайнер Андрій Чеченев, недавній випускник Харківського художньопромислового інституту, а його сміливий задум реалізував Валерій Павлотос. В основі п’ятиповерхової металевої конструкції була потужна трикутна рама, виготовлена зі сталевих балок, що спиралася двома кутами на 8-колісні візки (автопричепи-розпуски для перевезення довгомірних вантажів), а третім — на сідельний тягач «КРАЗ». Вертикальна несуча металоконструкція — це не що інше, як верхня секція стандартної
опори високовольтної лінії. Автотягач «КРАЗ» накрили сталевим каркасом, обшитим сіткою, і обробили пінополіуретаном. Під час зйомок гігантська конструкція їздила гірським плато зі швидкістю до 40 км на годину й демонструвала добру маневреність і стійкість.
Риба-манта Для фантастичного фільму «Акванавти» ялтинські техніки виготовили гігантську рибу — королівську манту. За сценарієм, вона йде на контакт з екіпажем підводної станції, намагається спілкуватися з людьми й передати їм якусь інформацію. — Учені, до яких ми звернулися, повідомили, що «про-
Аквалангіст регулює плавучість бутафорської механічної машиниманти перед зйомкою
никний підводний апарат із рушієм «крило, що махає» (так це називалося мовою науки) — проблема номер один у світовому кораблебудуванні, — говорить Валерій Павлотос. — Довелося розв’язувати її самостійно. Треба було створити механізм, який у точності імітував би рухи риби. Для початку визначили оптимальний, із погляду дотримання пропорцій об’єктів підводних зйомок, розмір манти: розмах крил — 5,5 метра, довжина від «ріжків» до хвоста — 3,5 метра. У довгий хвіст риби сховали кабель для подачі електроенергії до двигуна в її тілі. Досить складним завданням було забезпечення надійної герметизації електродвигуна (дейдвуди) і струмопровідних елементів (гермовводи) в умовах підвищеного «забортного» тиску — робоча глибина зйомок становила 8—10 метрів. Коли вмикався електропривід, манта граціозно змахувала крилами й пливла вперед. Позначався ефект «крила,
Кран-ляльковик У відомому дитячому фільмі Павла Арсенова «Лілова куля» величезні казкові «звірі» — дракончики й метелики, дивовижні кулясті «хапуги» й гігантські хижі птахи — переміщаються в
що махає», та сама світова проблема в суднобудуванні. Усі подальші маневри риби були пов’язані зі зміною центрування. Якщо додавали вантаж у ніс, манта пливла вниз, забирали частину баласту — риба починала спливати. Якось саме собою вийшло (ми цього не планували), що «пущена в кадр» манта не пливла навпростець, а робила віраж і за пологою траєкторією приходила в потрібну точку. Ми назвали це власним стилем плавання манти. Якщо порівнювати нашу механічну бутафорську рибу з акулою-людожером із фільму Спілберга «Щелепи» (вони приблизно однакові за розмірами), то переваги манти навіч: чудово зробле-
Чудовисько Карабарасс 18 м заввишки, з автомобілем «КрАЗ» усередині
на американська конструкція була все-таки обмежена в рухах довжиною стріли гідравлічного крана, на кінці якого вона була встановлена. Манта в «Акванавтах» абсолютно вільна у водному середовищі. У 1982 році для кіноказки «Там, на незнаємих доріжках» режисера Михайла Юзовського була виготовлена хатинка на курячих ніжках. В основі конструкції — металевий каркас, обшитий зовні колодами. Знизу до хатинки кріпилися дві шарнірні конструкції, задекоровані під «курячі ніжки». Рухами хатинки управляли механіки зсередини. Але в Чернігові, на околицях якого велися зйомки фільму, хатинку, установлену на лісовій галявині, за день до зйомок спалили сільські хлопчаки. Тому зйомки терміново перенесли в Ялту, а другу хатинку на курячих ніжках підвісили до стріли автомобільного крана. У 1997 році історія дістала несподіваного продовження, коли на ялтинській Галявині казок вирішили будувати казкові динамічні атракціони. Екскурсанти, які нічого не підозрювали, починали голосно подавати команди хатинці, і оператор вмикав механізми. Із сильним скреготом хата розверталася і йшла на глядачів (довжина шляху — 8 метрів), переставляючи «курячі» ніжки й погойдуючись. Деякі матусі хапали за руки своїх дітей — про всяк випадок.
16
№ 11 (166)
29 березня 2011 року
AMG зарядило черговий «Мерс» Тюнінгове ательє AMG представило днями «заряджену» модифікацію нового купе Mercedes-Benz C-Class, названу C63 AMG Coupe. Німецьке авто із заднім приводом обладнане атмосферним мотором V8 обсягом 6,2 л і потужністю (у стандартній версії) 457 к.с. З інстальованим спортивним комплектом AMG Development Package потужність мотора збільшується до 487 к.с.
чотири режими роботи: ручний (М), спортивний (S), спортивний-плюс (S+) і базовий (С). Особливість режимів S+ і М у прискореній роботі трансмісії: передачі можна змінювати лише за 0,1 с. Передбачений також особливий режим швидкого старту з місця. Для зручності вибору між перерахованими варіантами встановлений спеціальний обертовий селектор поруч із руків’ям КПП.
У стандартній комплектації новий «Мерседес» буде обладнаний 18-дюймовими колісними дисками з передніми покришками розміром 235/40 і задніми — 255/35. Крім того, авто одержить нове обваження кузова з розширеними колісними арками, більш «агресивними» бамперами й вуглецевим спойлером біля крайки багажника. Вуглецеві вставки використовуються також як
Базове купе C63 AMG Coupe розганяється з 0 до 100 км/год. за 4,5 с, а модель із потужнішим мотором — за 4,4 с. Максимальна швидкість із установленим комплектом AMG Development Package досягає 280 км/год. Коробка перемикання передач у Mercedes-Benz C-Class від AMG являє собою семиступеневий автомат AMG Speedshift, розрахований на
Від звичайного MercedesBenz C-Class «заряджене» купе відрізняється вдосконаленою підвіскою з інакше відкаліброваними пружинами, ширшою колією, амортизаторами та стабілізаторами поперечної стійкості. Для системи стабілізації передбачені три різних режими роботи, а також можливість повної дезактивації.
елемент обробки салону. Ще одне дизайнерське рішення — триспицеве кермове колесо. Сидіння — спортивні крісла від AMG. На європейському ринку авто можна буде придбати вже в середині літа. Планується, що в автосалонах Німеччини ціни на Mercedes-Benz C63 AMG Coupe візьмуть старт із 72 тис. євро.
КРОСВОРД
Sony проти «яблук» Компанія Sony планує випустити цього року два нових і досить незвичайних ноутбуки. Перша розробка за назвою Hybrid PC, зважаючи на все, може стати конкурентом для портативних моделей останньої лінійки Apple Mac Book Air. Hybrid PC буде ультрапортативним і разом із тим універсальним і високопродуктивним рішенням. Вага апарата лише 1,1 кг. Серце лептопа — потужний процесор Intel Core i7, за обробку графіки відповідає відеокарта Radeon HD 6700M. Для зберігання даних у ноутбуці замість традиційного вінчестера застосований сучасний твердотільний накопичувач, є також вихід HDMI 1.4, безпроводовий інтерфейс Wi-Fi і всі стандартні роз’єми. За допомогою спеціальної док-станції цей ноутбук можна використовувати і як настільний ПК. Hybrid PC також підтримує технологію Intel Light Peak (Thunderbolt), ексклюзивні права на яку зараз належать компанії Apple. Яким чином
буде вирішено пов’язану із цим юридичну проблему, поки не уточнюється. Час автономної роботи нового лептопа, за словами розробників, становитиме від 8 до 16,5 години. Можна припустити, що ця цифра залежатиме від вибору одного з опціональних акумуляторів. Інша портативна новинка від Sony являє собою нетбук із діагоналлю екрана 11,6 дюйма під управлінням нової хмарної операційної системи Chrome OS. Замість традиційної в таких моделях японської копанії платформи Intel Atom планується використовувати нову
розробку NVIDIA Tegra 2 (див. «УТГ» №10 «Мікрочипи нової ери»). З її допомогою інженери Sony хочуть домогтися більш високої автономності пристрою (аж до 8 годин без підзаряджання) і підвищити продуктивність. У нетбуці встановлений 1 Гб оперативної пам’яті (невідомо, чи можна підключати додаткові модулі) і 16 Гб флеш-пам’яті для зберігання користувальницьких даних. Вага пристрою — менше 1 кг. Залежно від комплектації передбачені також бездротові інтерфейси Wi-Fi, Bluetooth, GPS, 3G і 4G.
Підготував Олександр БІЛИЛОВЕЦЬ
ГОРИЗОНТАЛЬ: 1. Престижний американський легковий автомобіль 1-ї половини ХХ століття. 5. Водопровід над поверхнею землі. 13. Процес обробки їжі в організмі. 14. Великий бак для води. 15. Сьома частина всієї музики. 16. Телецентр у Москві. 17. Птах, який розраховує на житло від людей. 20. Найрозумніша дівчинка в школі Хогвардс. 23. Спосіб подорожі без грошей. 24. Зустріне друзів Пушкіна радісно біля входу. 25. ... де Бальзак. 26. «Маятник» коромисла. 27. Цар,
у якого «хлопчики криваві в очах». 28. Велика дорога. 30. Французький артист, голосу якого майже ніхто не знає. 33. Пристрій для підйому автомобіля. 36. Основне поняття теорії ймовірностей та математичної статистики. 37. Найбільш високогірне озеро світу. 40. Саперна недоторка. 41. Показник швидкості. 42. Винахідник двигуна внутрішнього згоряння. 45. Матеріал, з якого був «зроблений» хлопчик Григоровича. 46. Пристрій, який допомагає нам не платити зайво-
го за газ і за воду. 47. Один із чортенят із чорним чорнилом. 48. Автомобіль, названий на честь індіанського вождя. ВЕРТИКАЛЬ: 2. Напівпрозорий камінь темночервоного кольору з золотистими або срібними іскрами. 3. Брус уздовж днища судна. 4. Епоха Відродження. 6. Італійський майстер флірту. 7. Річка на півночі Італії 8. Загарбник влади. 9. Друге коліно щогли нагорі. 10. Машина для буксирування причепів. 11. Десерт із дерева. 12. Друге за величиною місто в Перу. 18. Прилад, за допомогою якого біологи підглядають за особистим життям мікробів. 19. Лев, який вирушив на канікули. 21. Подія в матчі, яка особливо радує суперників. 22. Прикраса пальця нареченого і нареченої. 23. Опонент прокурора. 29. Пристрій у музичних інструментах для посилення звуку. 31. Мешканка Лаконіки. 32. Верхня нерухома частина віконної рами. 33. Одиниця виміру окулярів. 34. Міні-торт. 35. Країна між Алжиром і морем. 38. ... По. 39. Покриття зубів і автомобіля. 43. Зброя первісної людини. 44. Клавіша на клавіатурі ПК.
Склала Оксана БАЛАЗАНОВА