Украинская техническая газета №167

Великі плани

Транспорт

Купити по-російськи

Резонанс

Шлях істинний

КГЗКОР може перейти під контроль найбільшого виробника руди в СНД — російського холдингу «Металоінвест»

Вирішити проблему дефіциту рухомого складу нове керівництво «Укрзалізниці» сподівається за допомогою ринкових механізмів

Стор. 4

Стор. 7

Підземний шторм Чи можна захиститися від землетрусів? І чи є реальна небезпека? Стор. 10

IT

Далека родичка е-мейлу Пневматична на пошта ться застосовується дотепер Стор. 12

Щотижневик Виходить щовівторка

www.eutg.net

№ 12 (167) 5 квітня 2011 року

Із Женеви – у Кременчук На КрАСЗ почали складати кросовер Korando, який цього року представляли на автовиставці у Швейцарії Найбільшою перевагою цього позашляховика (одна з найновіших розробок корпорації SsangYong) виробники називають його економічність. Дизайн південнокорейської новинки розробляв один із найвідоміших автомобільних дизайнерів світу італієць Джорджетто Джурджаро. Особливістю SsangYong Korando є те, що він поєднує в собі характеристики джипа і спортивного автомобіля.

— Економне використання пального (від 6,5—7 літрів на сто кілометрів за містом і до 8—8,5 – у межах міста), дволітровий турбодизельний двигун потужністю 175 к.с., комфортність салону та прийнятна для українського споживача ціна – позиції, які дозволять «корейцеві» конкурувати з такими відомими брендами, як Hyundai ix35, KIA Sportage, Ford Kuga та інші, — переконаний керівник дистриб’юторської компанії південнокорейської корпорації SsangYong в Україні Олег Коробаєв. Ірина ГАЛЧЕВСЬКА

Стор. 6

Продається «клондайк». Дорого Олена ГЕРАСИМОВА Керівництво «Євраз Груп С. А.» і менеджмент ВАТ «Распадская», які через компанію Corber Enterprises Ltd на паритетних засадах володіють 79,99% статутного фонду ВАТ «Распадская», офіційно підтвердили намір знайти покупця на цей актив. Влас-

ники не стали призначати стартову ціну об’єкта й планують установити вартість його продажу, виходячи із пропозицій претендентів. Орієнтир для них — нинішня капіталізація «Распадской», що становить $5,6—5,9 млрд.

Стор. 9

«Чорний ящик» для інновацій Ігор ГУСАРОВ У Націо нальному гірничому університеті (м. Дніпропетровськ) проходила школа молодих учених «Економіко-правові основи розробки інноваційних проектів і трансферу технологій». Її слухачі мали здобувати практичний досвід упровадження на ринок результатів наукових досліджень, утілених у комерційні проекти. Аж раптом вияви-

лося, що організатори заходу, так само як і його учасники, зовсім не поспішають поділитися інформацією про свої розробки, що «обкатуються» у рамках тренінгів.

Троє в одному човні — Ідея полягала в тому, щоб об’єднати навколо кожного з технічних нововведень трьох фахівців, — розповідає началь-

ник відділу міжнародних наукових проектів НГУ Марина Пашкевич. — Це в першу чергу сам автор розробки, а також економіст і юрист. Попередньо всі вони прослухали короткий лекційний курс про те, що таке інновації, інтелектуальна власність, яка законодавча база в цій сфері.

Стор. 13

2

№ 12 (167)

5 квітня 2011 року

Тут і тепер

Цитати тижня

Силова мобільність Кіровоградська «Гідросила» була єдиним українським учасником виставки IFPE2011 у Лас-Вегасі.

Сергій Марков Депутат Держдуми РФ, директор Інституту політичних досліджень

На Міжнародній виставці силових передач (IFPE) цього року свої експозиції представили понад 500 компаній — світових лідерів у виробництві гідравліки, силових трансмісій та мобільних машин. ЗАТ «Гідросила ГРУП» експонувало гідронасоси НШ і аксіально-поршневі машини й було єдиним представником не тільки України, а й СНД.

Євросоюз зайнятий власними справами — серйозних ресурсів на вашу підтримку не буде. А ми (Росія), чесно кажучи, посилювати свій вплив на Україну не готові. Тому, зрозумійте, вам доведеться займатися своєю країною самотужки!

Володимир Лановий Голова Центру ринкових реформ, доктор економічних наук

У Дніпропетровську стартує українськоамериканський проект з енергозбереження Ігор ГУСАРОВ

Одним абзацем Шахту ім. Засядька готують до приватизації.

Трудовий колектив схвалив план приватизації підприємства, яким передбачена реорганізація шахти в публічне акціонерне товариство. «Ні про який продаж, як відразу ж повідомили багато засобів масової інформації, не йшлося й не йдеться», — заявив голова ради організації орендарів шахти ім. Засядька Єфим Звягільський. Президент запропонував залучити українських експертів до вирішення проблеми ядерної безпеки Японії.

«Наша країна, яка свого часу пережила страшну техногенну ядерну катастрофу сучасності й має значний досвід подолання її наслідків, запропонувала уряду Японії долучити до виходу із кризової ситуації у сфері ядерної безпеки наших досвідчених експертів», — відзначив Віктор Янукович.

Фонд «Східна Європа», Дніпропетровська облрада, обласна державна адміністрація та компанія ДПЕК підписали протоколи про намір реалізувати за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку трирічний проект «Чиста енергія: партнерство для майбутнього Дніпропетровщини». Його загальний бюджет— близько 4 млн грн — передбачає приблизно паритетне фінансування української та американської сторін. Мета — стимулювати енергозбереження та скорочення

Нова віха «Харверсту»

Верстат моделі ХШ1-197 CNC — обладнання нового покоління, він призначений для зовнішнього шліфування в автоматичному режимі з управлінням від системи ЧПУ. Максимальні розміри оброблюваної деталі типу «вал»: діаметр — 1000 мм; довжина — 6000 мм; маса — 6000 кг. На думку фахівців «Невинномиськ рембудсервіс», що виготовляє обладнання та деталі для підприємств нафтохімічної промисловості, верстат дозволить виконувати цілий

комплекс завдань на високому технічному рівні.

— Ця подія для нас щось набагато більше, ніж просто здача чергового верстата черговому замовникові, — говорить директор ІГ УПЕК із досліджень і розробок, доктор технічних наук професор Едуард Сімсон.

— Це перший верстат «Харверсту», модернізований Інженерним центром проектування шліфувальних верстатів (ОКБ ШВ), що входить до ІГ УПЕК, відповідно до нової ідеології автоматизованого управління процесами шліфування. Верстат, який сьогодні без жодного зауваження здано російським замовникам, — перше, але переконливе свідчення того, що створена нами концепція реалізації в найкоротший термін розробок світо-

Адреса редакції: Засновник і видавець — колектив редакції «УТГ»

www.eutg.net Е. пошта: info@tehnichka.com ПРИ ВИКОРИСТАННІ МАТЕРІАЛІВ ПОСИЛАННЯ НА «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ.

Підготувала Анна ГРЕЧАНИК

Енергетичний альянс

Сьогодні відбувається переорієнтація будівельної галузі на користь інфраструктури під Євро2012. Але це має робитися не за рахунок зупинення житлового й промислового будівництва. Лише 18% галузі працює на інші об’єкти.

Харківський верстатобудівний завод здав представникам ТОВ «Невинномиськ рембудсервіс» (Росія) спеціалізований важкий круглошліфувальний верстат, який не поступається кращим світовим аналогам.

Сьогодні кіровоградська компанія, яка об’єднує п’ять вітчизняних виробників, виходить на позиції лідера з розробки та виробництва гідромашин для тракторів, комбайнів, сільськогосподарських, будівельнодорожніх та інших машин. Підтвердження тому — розширення ринку: торік їхня продукція поставлялася на Тайвань, у Колумбію, Ірак, ПАР, Ісландію, Словаччину та Саудівську Аравію.

вого рівня підтвердила свою успішність. Однак у цієї непересічної події є передісторія. У середині минулого десятиліття світовий лідер шліфувального верстатобудування німецька компанія Herkules представила російському ринку, насамперед підприємствам металургії, нове покоління вальцешліфувальних верстатів, які забезпечують у автоматичному режимі точ-

викиду парникових газів у регіоні.

Попередньо вивчать енергетичний потенціал області, можливості використання

ність формоутворення прокатних валків 5—7 мкм продуктивністю не менше 7 виробів за зміну. Незважаючи на велику вартість (більше 2 млн євро), вони окуповувалися завдяки високій продуктивності й високому технічному рівню верстата. На той час верстати «Харверсту», установлені приблизно на 80% металургійних комбінатів Росії, мали точність формоутворення близько 20 мкм і продуктивність 2— 3 валки за зміну.

Головний редактор Світлана Ісаченко

04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28а

тел. 044 221-06-51, e-mail: isachenkosv@tehnichka.com

91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98в.

РЕДАКЦІЯ:

Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 12993-1877Р від 20.08.2007 р., видано Міністерством юстиції України.

Людмила Гречаник — редактор відділу технічної думки тел. 0642 34-72-47 e-mail: tehnomysl@tehnichka.com

Ігор Павлюк — редактор відділу промисловості тел. 044 278-42-37 e-mail: pavluk@tehnichka.com;

Іван Спасокукоцький — редактор відділу IT тел. 044 278-42-37 e-mail: ivanspas@tehnichka.com

альтернативних видів енергії. У результаті з’явиться довгострокова стратегія енергозбереження та переходу на альтернативне енергопостачання. Передбачаються тренінги за участю експертів із проблем упровадження екологічних енерготехнологій.

— Зараз наша головна мета — відпрацьовування наявних технологій на модельних об’єктах, — повідомив виконавчий директор фонду

«Східна Європа» Віктор Лях.

— Це проекти утеплення будинків, заміни вікон, установлення нових систем опалення. Коли оцінимо отриманий економічний ефект, зможемо впроваджувати ці технології більш широко. На Дніпропетровщині, до речі, уже ухвалена програма підвищення енергоефективності та зниження споживання енергоресурсів на 2010— 2015 рр.

— Про те, наскільки важливі для нас проблеми енергозбереження, можна судити з таких цифр, — заявив голова облдержадміністрації Олександр Вілкул. — Сьогодні область щорічно споживає 8,5 млрд м3 газу й 27 млрд кВт.год електроенергії. При цьому, приміром, Болгарія витрачає на рік 5 млрд м3 газу, а вся Білорусь — 30 млрд кВт.год електрики.

Завод, без перебільшення, став перед проблемою подальшого існування. Вибір сценаріїв був невеликий: або протягом приблизно трьох років ОКБ ШВ освоїть нову ідеологію проектування верстатів високої точності та продуктивності, або назавжди піде з ринку виробників обладнання hightech. Харківським фахівцям було відомо, що всі останні досягнення їхнього головного конкурента Herkules пов’язані саме з новими підходами до «математики верстата», його «мозку» — нового покоління ЧПУ, у якому програмно закладені автоматизовані алгоритми, які забезпечують рекордне поєднання параметрів точності та продуктивності.

— Щоб розв’язати фундаментальну проблему розробки вальцешліфувальних верстатів нового покоління,

ми системно використовували всі доступні нам інструменти: провели реформування самого ОКБ ШВ, створивши новий Інженерний центр цього профілю, повернули декількох ключових фахівців, які пішли в 90-ті роки з державного КБ ШВ, розробили систему проектного управління новими розробками та систему мотивації інженерної праці; здійснили «трансфер супровідних технологій», розробка яких в обмежений термін була нереальною, оснастили Інженерний центр сучасними інтегрованими засобами автоматизованого проектування (на базі програмної платформи компанії РТС, США) і... досягли успіху! — сказав Е.Сімсон.

ВІДДІЛ РЕКЛАМИ: Ганна Шумакова — тел./факс:

Газета видається українською та російською мовами

(044) 278 42 37, тел.: (097) 534 23 04, Позиція авторів публікацій не завжди

e-mail: reklama@tehnichka.com

ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИ: Дмитро Баранов — тел./факс:

збігається з позицією редакції. Редакція залишає за собою право виправляти матеріали та рецензувати рукописи. За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець.Матеріали, позначені (R),

(044) 440 82 09, тел.: (044) 221 06 50 публікуються на правах реклами.

Підготувала Анна ГРЕЧАНИК (за матеріалами прес-служби ІГ УПЕК)

Передплатні індекси: українською мовою — 99309 російською мовою — 99340 Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «Прес-Експрес». Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 50-08-54

Любов Соловйова — тел./факс: (0642) 59 93 91 тел.: (0642) 59 93 92,

e-mail: podpiska@tehnichka.com

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій.

НАКЛАД МІСЯЦЯ 39253 прим. Замовлення № 631

3

№ 12 (167)

5 квітня 2011 року

Тут і тепер Наука СПІВРОБІТНИЦТВО Міністри оборони України та РФ домовляються про використання українських заводів у інтересах Чорноморського флоту Росії. Під час засідання підкомітету з питань безпеки російсько-української міждержавної

комісії

міністри

Михайло Єжель і Анатолій Сердюков обговорили 12 питань військового та військово-технічного співробітництва. «Вони

стосуються

використан-

ня 31-го полігона й полігона НИТКА (Наземный испытательный тренажер корабельной авиации), вій-

вій і митній службах, є «міною, закладеною під зміни, які мають бути проведені в країні», і саме ті органи, на які спрямовані ключові реформи, найбільше опираються змінам.

ЕКОНОМІКА Доходи Пенсійного фонду зросли на 3 млрд грн, а проблему повернення ПДВ ще не вирішено. «Зростають доходи Пенсійного фонду. Ми маємо десь плюс три мільярди за ці три місяці, — заявив прем’єр-міністр Микола Азаров.

— У 2010-му ми повернули понад 42 мільярди гривень ПДВ. Це приблизно в 1,5 раза більше, ніж попереднього року. Уже за перші три місяці (2011 року) повернули 11 мільярдів гривень. І проте ми поки що, на превеликий жаль, цю проблему не вирішили».

700 державних об’єктів готують до приватизації, у тому числі й підприємства теплокомуненерго. ськового та військово-технічного співробітництва, використання українських потужностей для утилізації застарілих боєприпасів Чорноморського флоту, суднобудівних і судноремонтних заводів України в інтересах ЧФ. Ми встановили строки підготовки документів, дали доручення

експертам»,

—

заявив

А.Сердюков.

ЦИФРА «Нам любые дороги дороги...» Лідер Партії вільних демократів Михайло Бродський опублікував у своєму блозі цікавий графік від «Укравтодору», на якому порівнюється вартість будівництва доріг у нас і за кордоном. Отож, у нашій країні 1 км автодороги першої категорії коштує державі 39 млн грн. Цікаво, що в 2009 році «Укравтодор» зміг побудувати тільки 7,8 км автодоріг, затративши при цьому 913,5 млн грн. Шляхом нескладних арифметичних розрахунків можна з’ясувати, що в кожний кілометр держава «закатала» 117,5 млн грн. Для порівняння: у Казахстані вартість будівництва такого ж відрізка шляху коштує 43 млн грн, у Словенії — 59, у Великій Британії — 84, у Польщі — 87, у Росії — 120, у Чехії — 210, у Швейцарії — 261 млн грн за 1 км.

Приватизація передбачена разом із земельними ділянками. «Усі непродані підприємства буде передано в Державне агентство з управління державними корпоративними правами. Це має підвищити ефективність управління держмайном. Усе це призведе до зменшення ролі держави в економіці. І це добре», — упевнена заступник голови адміністрації Президента Ірина Акімова.

Так уважає голова підкомітету Верховної Ради з питань міжнародної економічної політики Олексій Плотников. Також він відзначив, що ЗВТ дозволить посилити економічну інтеграцію України в ЄС, а це створить можливості для модернізації національної економіки з використанням європейських ресурсів і технологій, підвищить рівень економічної культури в країні.

ФІНАНСИ Єдиний депозитарій буде створено до кінця першого півріччя. Уряд також планує підготувати декілька законопроектів для розвитку фондового ринку. Із законодавчих ініціатив одна з найважливіших — розширення та зміцнення функцій

«Сьогодні органи контролю зобов’язані наводити лад. Якщо ні, то ті органи, які не змогли реформуватися, мають бути просто ліквідо-

ною службою, як у багатьох країнах світу», — уважає віце-прем’єр. За його словами, ситуація в наглядових органах, зокрема в податко-

Микола Азаров сподівається скоротити частку імпортних нафтопродуктів на українському ринку вдвічі. «Ми хотіли б у найближчі роки домогтися того, щоб 70% ринку покривали свої підприємства й 30% — іноземні», — сказав прем’єр-міністр під час підписання меморандуму про співробітництво між нафтотрейдерами та урядом. І додав, що цілком закрити український ринок для імпортерів нафти та палива неможливо через міжнародні зобов’язання України. «Але вони нам із вами не конкуренти, оскільки ціни на нафтопродукти там удвічі вище за рахунок високої частки податків», — пояснив голова Кабміну.

Кабмін і провідні виробники нафтопродуктів підписали меморандум про партнерство, що передбачає збільшення переробки нафти на вітчизняних підприємствах. Від виробників меморандум підписали лідери компаній НАК «Нафтогаз України», ВАТ «Лукойл», ВАТ «ТНК ВР», ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» і ВАТ «Укртатнафта».

Юрій Бойко обговорив із представниками німецьких бізнескомпаній питання модернізації української ГТС.

Фонду гарантування внесків. Велике значення матимуть конкретні заходи щодо розчищення «токсичних» активів. Зараз разом із міжнародними організаціями розглядалася така делікатна тема, як проблемні банки,

тів. Учасниками програми можуть стати як індивідуальні домогосподарства, так і об’єднання співвласників багатоквартирних будинків та кооперативів.

ПРОМИСЛОВІСТЬ ВАТ «Турбоатом» повністю завантажений роботою до 2012 року.

Провідне машинобудівне підприємство країни вже сформувало надійний пакет замовлень, підтверджений договорами, на загальну суму 2,5 млрд грн, що свідчить про повну його завантаженість до наступного року. Торік підприємство підписало 74 договори на поставку турбінного обладнання та запасних частин у Росію, Казахстан, Таджикистан та інші країни. «Турбоатом» експортував продукції на суму понад 731 млн грн — 77,6% від загального обсягу випущеної продукції.

За даними Державної служби статистики України, на початок року обсяг реалізованої в країні продукції становив 160 млрд 117,3 млн грн проти 119 млрд 754,3 млн грн у січнілютому 2010-го. Із цієї суми 121,5 млрд грн припадає на видобувну та переробну промисловість, 10,2 млрд грн — на хімічну та нафтохімічну, 36,6 млрд грн — на металургію, 16,1 млрд грн — на машинобудування.

Міністр енергетики та вугільної промисловості України зустрівся в Києві із представниками провідних німецьких бізнес-компаній і фінансових інститутів. Німецькій стороні були представлені стратегії модернізації та реконструкції української газотранспортної системи, після чого відбулося обговорення основних показників реконструкції пріоритетних об’єктів ГТС України та питань залучення інвестицій у її модернізацію.

Упровадження населенням енергоефективних технологій стимулюватиметься.

Об’єднати податкову та митницю запропонував віце-прем’єр Сергій Тігіпко.

сто ліквідувати й злити її з мит-

ПЕК

Зона вільної торгівлі дасть Україні 16 млрд євро інвестицій і наблизить країну до членства в Європейському Союзі.

РЕФОРМА

вані. Ту ж податкову можна про-

і один із таких — «Родовід». Ухвалено рішення перетворити його на банк «поганих» активів.

Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження наступного року має намір виділяти 200 млн грн на впровадження енергоефективних технологій у індивідуальних домогосподарствах. Гроші буде виділено з держбюджету в рамках цільової програми енергоефективності до 2015 року. Кошти виділять на надання пільгових кредитів або на часткову компенсацію ставок із кредитів, залучених населенням для реалізації таких проек-

Таїланд купить 200 харківських танків «Оплот». Командування армії Таїланду ухвалило рішення щодо закупівлі в України 200 основних бойових танків. Угоду оцінюють приблизно в $230 млн. «Оплоти» замінять танки виробництва США, які були на озброєнні з 1962 року. У командування армії Таїланду був вибір між танками K1 із Південної Кореї та українською технікою.

державного підприємства. На другому етапі — упровадження необхідних стандартних страхових продуктів і формування баз даних зі страхування сільськогосподарської продукції.

БУДІВНИЦТВО Будівельна галузь ще не вийшла із кризи. Так, у Харківській області близько мільйона об’єктів входять до списку незавершеного будівництва, це майже 800 тис. м2. Усіх їх почато до кризи, потім їхню подальшу реалізацію призупинили. «Ринок житла починає потроху оживати, хоча потрібний іще час, а найголовніше — визначити джерела фінансування. Будівельна галузь виходить із кризи не тими темпами, якими хотілося б. Причина в тому, що поки ще банківська система не повернулася обличчям до будівельників і не зацікавилася галуззю, особливо будівництвом житла», — підсумував начальник інспекції ДАСК у Харківській області Олександр Мальцев.

Державна іпотечна установа профінансує здачу в експлуатацію 1 млн м2 житла й виділить у 2011 році півтора млрд грн на програму доступного житла. «Ми маємо намір цього року профінансувати й здати в експлуатацію близько 1 млн м2 житла. Це близько 260 будинків», — повідомив голова правління ДІУ Віктор Миргородський. Він відзначив, що наразі за програмою вже прокредитовані об’єкти на 200 млн грн у Харківській, Одеській, ІваноФранківській, Львівській, Донецькій та інших областях.

РЕГІОН Французи хочуть видобувати біогаз на полігонах Луганщини. Із метою вивчення можливості використання технологій із видобутку біогазу на полігонах твердих побутових відходів Луганську область відвідали керівники французьких

АПК Міністр аграрної політики та продовольства України Микола Присяжнюк ініціює створення державної аграрної страхової компанії. Робота ведеться в рамках реалізації концепції розвитку системи страхування сільськогосподарської продукції в Україні. На першому етапі передбачене створення законодавчих умов та розробка відповідних нормативно-правових актів для функціонування системи страхування сільськогосподарської продукції та створення ДАСК як самостійного

компаній BIONERSIS і BETEN. Під час поїздки іноземні гості побували на полігонах ТПВ у Луганську, Стаханові, Лисичанську, Сєверодонецьку. Підготувала Анна ГРЕЧАНИК за матеріалами УНІАН, РІА Новини-Україна, ЛІГА-Новини, ІнтерфаксУкраїна, Укррудпром, АПК-інформ

4

№ 12 (167)

5 квітня 2011 року

Великі плани

Купити по-російськи КГЗКОР може перейти під контроль найбільшого виробника руди в СНД — російського холдингу «Металоінвест» Олена ГЕРАСИМОВА Влада, яка наполегливо заявляє про готовність приватизувати КГЗКОР до кінця року, поки так і не зрушила справу з мертвої точки. Тим часом у структурі власності одного з головних претендентів на цей об’єкт — ТОВ «Українська руднометалургійна компанія» (УРМК), створеного на паритетних засадах ЗАТ «Смартхолдинг» і ЗАТ «Металоінвест», відбулися радикальні зміни. Не виключено, що, викупивши 25% акцій УРМК у «Смарт-холдингу», «Металоінвест» готується стати головним власником КГЗКОРу.

декілька підприємств аграрного сектора, будівельної галузі та видобувної промисловості, також є власником 25% акцій української вертикально-інтегрованої групи гірничо-металургійних компаній «Метінвест». Тобто за спиною в неї холдинг, який має у своєму розпорядженні виробничі потужності, що дозволяють йому не тільки цілком задовольняти власні потреби в залізорудній сировині (ЗРС), рідкій сталі та напівфабрикатах, а й забезпечувати ними українські, європейські та азіатські компанії.

Незадовго до того, як керівництво «Смарт-холдингу» знову висловило свою зацікавленість у КГЗКОРі, Антимонопольний комітет України надав ЗАТ «Металоінвест» дозвіл на купівлю 25-відсоткового пакета

Однак, як уточнив Пертін, проект із добудування та експлуатації КГЗКОРу «Смартхолдинг», як і раніше, планує реалізовувати разом із російським «Металоінвестом». Тобто з холдингом, до складу якого входять Лебединський і Михайлівський гірничозбагачувальні комбінати, Оскольський електрометалургійний комбінат, меткомбінат «Уральська Сталь» і підприємство із вторинної переробки металу «УралМетКом», які утворюють увесь ланцюжок гірничо-металургійного виробництва. Із обсягів виробництва ЗРС «Металоінвест» посідає перше місце в СНД і четверте у світі, входить до п’ятірки найбільших російських сталеливарних компаній і є єдиним виробником металізованої сировини в Європі. Можна припустити, що результат майбутньої битви за КГЗКОР, на який претендують обидва партнери

акцій ООО «Українська рудно-металургійна компанія» (УРМК). При цьому в АМКУ уточнили, що в результаті цієї угоди «Металоінвест» матиме 75% статутного фонду УРМК. Для участі в приватизації КГЗКОРу наприкінці 2006 року «Смарт-холдинг» і «Металоінвест» створили ЗАТ «УРМК», у якому спочатку кожному з партнерів належало начебто по 50% акцій. Хоча компетентні джерела стверджували, що «Смарт-холдинг» володів 100% статутного фонду УРМК. У самій же компанії із цього приводу ніяких роз’яснень не дають. А представники «Металоінвесту» запевняють, що нинішнє придбання 25-відсоткового пакета — «технічний момент, який не вплине на структуру власності УРМК». Проте на тлі офіційних даних АМКУ все це виглядає

«Смарт-холдингу» — і український «Метінвест», і російський «Металоінвест», вирішено на користь останнього.

Якщо розібратися

Елегантне «де-юре»

Детально

Могутня кучка Керівництво «Смарт-холдингу» заявило про те, що його наміри взяти участь у реалізації проекту з добудування та експлуатації Криворізького гірничозбагачувального комбінату окислених руд залишаються незмінними. На одній з останніх прес-конференцій генеральний директор групи компаній ТОВ «Смартхолдинг» Олексій Пертін відзначив настійливе бажання потенційних інвесторів чітко розуміти умови приватизації об’єкта. «Досі влада так і не ухвалила жодного рішення в рамках того кола проблем, які перешкоджають здійсненню проекту запуску КГЗКРу, так і не сформулювала концепцію та умови його приватизації, — констатував він. — Звичайно, це дуже складний об’єкт і не так легко знайти формулу, яка відповідала б інтересам усіх пов’язаних із ним сторін. Однак ми дуже чекаємо, коли в цій справі досягнуть цілковитої визначеності — тоді ми зможемо оприлюднити свої пропозиції щодо цього». Компанія «Смарт-холдинг», якій належать два українських суднобудівних заводи,

прагненням приховати цілком очевидну суть справи. Слід зважити на те, що під час попередньої спроби приватизації КГЗКОРу, яка почалася в 2006 році й завершилася створенням восени 2007-го державноприватного спільного підприємства на базі КГЗКОРу, офіційним партнером України в цьому СП стала саме УРМК. Держава внесла в нього приналежну їй частку, у КГЗКОРі — 56,4% від сумарної вартості активів комбінату, а УРМК зобов’язалася внести $400 млн інвестицій. Розподіл часток був 50 на 50. УРМК цілком серйозно готувалася розпочати реалізацію проекту. Передбачалося, що на першому етапі сировина на КГЗКОР надходитиме з Михайлівського та Лебединського ГЗК. А в найближчій перспективі інвестор мав намір здійснити власну технологічну концепцію розвитку комбінату. Улітку 2007 року керівництво УРМК ініціювало зустріч представників ДП «Дирекція КГЗКОР», інституту Кривбаспроект та італійської компанії Danieli/ Danieli-Corus, де обговорювалися наробітки з виробництва залізорудних котунів із магнетитової сировини. Тоді віце-президент Danieli Жанкарло Лавроні заявив, що його компанія готова провести необхідні дослідження із запуску трьох установок грудкування в умовах роботи на магнетитогематитовій суміші, а також під час використання гематитових руд. Тодішній генеральний директор УРМК Дмитро Тарасов відзначив, що це надзвичайно важливий сегмент роботи, оскільки другий етап уведення в експлуатацію комбінату передбачає весь технологічний цикл, у тому числі збагачення окисленої руди, заради чого й створювався, власне, КГЗКОР. Тобто водночас із розв’язанням формальних питань, які стосувалися створення СП, представники «Смартхолдингу» та «Металоінвесту» розробляли довгострокову стратегію експлуатації комбінату й провели всю необхідну роботу для її подальшої безперешкодної реалі-

зації. Але оскільки від самого початку під час приватизації КГЗКОР влада не спромоглася розв’язати декілька пов’язаних із нею проблем, СП так і не почало працювати, а до кінця 2009 року уряд ухвалив постанову про його ліквідацію та повернення інвесторові вкладених коштів. Показово, що за півроку до цього — у червні 2009-го — Господарський суд Кіровоградської області вирішив задовольнити клопотання комітету кредиторів КГЗКОР про визнання підприємства банкрутом. Справу було порушено з ініціативи голови комітету — якогось ЗАТ «Криворіжагробуд», яке, відповідно до чуток, пов’язане із власником «Смарт-холдингу» бізнесменом Вадимом Новинським. У вересні того ж року в рамках процедури санації було продано два ключових активи комбінату — корпуси середнього й дрібного дроблення ЗРС. А покупцем стало якесь ТОВ «АФК-КР», що, знову ж за чутками, пов’язане з тим же бізнесменом. І саме в грудні 2009 року Апеляційний господарський суд Дніпропетровська ухвалив рішення щодо припинення санації КГЗКОР. Усе це наводить на думку про те, що «Смарт-холдинг» зробив достатньо для того, щоб закріпитися на цьому об’єкті й безболісно поступитися половиною своїх акцій в УРМК сильнішому партнерові — «Металоінвесту». А той, у свою чергу, має у своєму розпорядженні достатній ресурс впливу, щоб реалізувати свої інтереси.

Упритул

Ритуали для приїжджих Цим крокам «Смарт-холдингу» і «Металоінвесту» передувало декілька переконливих жестів із боку української влади, які свідчать про те, що остаточна приватизація КГЗКОР відбудеться незабаром. Наприкінці жовтня минулого року перший віце-прем’єр-міністр Андрій Клюєв зобов’язав Мінпромполітики підготувати проект закону про особливості приватизації КГЗКОР і роз-

робити програму залучення інвестора на комбінат. Тоді ж уряд хотів відновити переговори із країнами — експартнерами України з його будівництва, а також із потенційними претендентами на нього. Але румунське посольство (частка цієї країни в активах КГЗКОРу — 28%, унаслідок чого вона є головним кредитором України в проекті його будівництва та експлуатації) відразу заявило про те, що їхня країна наполягає на погашенні боргу, посилаючись на конвенцію 1986 року й на двосторонню угоду 1994 року. Ці документи передбачають, що права Румунії як суб’єкта міжнародного права не може бути піддано сумніву якимись договорами, укладеними з юридичними особами як суб’єктами приватного права. Представники румунської сторони дали зрозуміти: якщо Україна, не домовившись із нею про способи погашення боргу, приватизує КГЗКОР, Румунія зможе його стягнути за рішенням будь-якого міжнародного суду. З огляду на цю заяву українська влада вжила ще деяких заходів стосовно комбінату. Президент України Віктор Янукович доручив декільком міністерствам підготувати пропозиції із приводу способів його приватизації. Розробки треба було подати до 20 січня цього року, але поки доручення не виконано. Уже наприкінці грудня голова держави видав Указ «Про рішення Ради національної безпеки від 22 жовтня 2010 року «Про ситуацію у сфері приватизації держмайна», яким скасовано заборону на продаж декількох стратегічних підприємств, у тому числі й КГЗКОР. А через місяць представник Міністерства економічного розвитку та торгівлі Сергій Бєленький підтвердив, що цей об’єкт буде приватизований до кінця 2011 року. Зрозуміло, час для того, щоб усунути головний камінь спотикання — проблему боргу перед Румунією, ще є. А все інше, якщо майбутній власник об’єкта вже обраний владою, — не більш ніж елементи звичного ритуалу.

Коломойський хоче прозорої приватизації Бізнесмен готовий поборотися за два обленерго, але тільки в чесному змаганні Алішер РУСТАМОВ Інтерес співвласника групи «Приват» Ігоря Коломойського до запланованого продажу приватним інвесторам обласних енергетичних компаній залежатиме від того, наскільки прозорим і відкритим буде конкурс. Про це він заявив днями після засідання Каб-

міну. З енергорозподільних компаній Коломойський, за його словами, придивляється до «Запоріжжяобленерго» і «Дніпробленерго». Не виключено, що пов’язані з групою «Приват» компанії можуть виношувати плани придбання «Укрнафтопродукту» заради мережі нафтобаз, розташованих фактично по всій

країні. Утім, якщо торги не проводитимуться відкрито, мільярдер знайде своєму капіталу краще застосування, адже «є інші країни, у яких більш прозорі умови». Таке насторожене ставлення до діяльності ФДУ пов’язане з невдоволенням бізнесмена результатами продажу держав-

ної частки (61,58%) у статутному капіталі авіакомпанії «Міжнародні авіалінії України». Зі слів Коломойського можна зрозуміти, що провину за «неправильну» приватизацію він покладає на голову Фонду держмайна Олександра Рябченка. Нагадаємо, що державний пакет акцій МАУ було продано за

287,2 млн грн. Перед цим авіакомпанія «Дніпроавіа», підконтрольна афілійованому з Коломойським ТОВ «Галтера», пропонувала заплатити за нього 516,8 млн грн, а Windrose, яку також пов’язують із групою «Приват», — 492,9 млн грн. Як приклад прозорого процесу Ігор Коломойський навів приватизацію ВАТ

«Укртелеком», на якій «нікого не зняли з конкурсу, скандалу не було, ніхто не кричав». Крім того, на думку бізнесмена, необхідно виключити участь у таких конкурсах державних компаній, оскільки коли одна держкомпанія купує іншу держкомпанію, сенс приватизації вихолощується.

№ 12 (167)

5 квітня 2011 року

5

Підприємство

Олександр Чудновець: «Ми на передовій!» Секрет успішної роботи Макіївського металургійного заводу — постійне підвищення ефективності виробництва Лариса ЛАЗОРЕНКО Із початку року на Макіївському метзаводі, який входить до групи Метінвест, зріс випуск готового прокату більш ніж на третину в порівнянні із січнем-лютим минулого року, а загальна продуктивність підвищилася на 20%. Як сказав виконуючий обов’язки гендиректора підприємства Олександр Чудновець, ривок удалося зробити завдяки програмі безперервних поліпшень та активній підтримці Метінвесту. Крім амбіційних планів, на порядку денному в макіївських металургів — реалізація інвестиційних програм та інтеграція з Єнакіївським метзаводом (ЄМЗ).

— Олександре Миколайовичу, що дозволило підприємству наростити обсяги виробництва?

— Із 1 січня на ММЗ уведена так звана система КПЕ — ключові показники ефективності. Перший із них — це зниження поточних простоїв за рахунок поліпшення організації праці. Другий показник — зменшення витратних коефіцієнтів на прокат, третій — економія енерговитрат на тонну продукції. Ось основні методи, які не вимагають інвестицій, але безпосередньо впливають на зростання виробництва. За досягнення високих КПЕ для працівників передбачена система мотивації.

— Ваші фахівці проходять навчання?

— Звичайно. На підприємстві розроблена програма підготовки технологічного персоналу. Видано брошуру «Посібник з експлуатації стану 390». Навчальна програма враховує всі технічні нюанси роботи обладнання з поясненнями, дає чіткі рекомендації, що треба робити в тій або іншій виробничій ситуації. Результат не забарився. Приміром, якщо в грудні на

же параметрів стану маємо приріст виробництва: заготівка має певну вагу, і одна річ — прокатати її в одну нитку, інша — розділити на чотири, завдяки чому зменшується машинний час прокату. За прокату арматури №10 у чотири рівчаки він скоротився на 15%.

Олександр Чудновець Народився 1954 року. У 1971 році вступив до Комунарського гірничометалургійного інституту. Із 1977 року працював на Алчевському металургійному комбінаті, де пройшов усі виробничі етапи професійного зростання: правильник, майстер, старший майстер, заступник начальника цеху, начальник цеху, головний прокатник. У 2008 році призначений технічним директором — головним інженером МаММЗ було 142 випадки недокату (буріння), то в січні — 72. Усі показники ефективності за два місяці також помітно зросли. Операційні поліпшення — це постійна робота, оскільки необхідно ефективніше використовувати наявні організаційні та технологічні ресурси. Крім цього, Макіївський метзавод включено до переліку підприємств групи Метінвест, на яких у рамках загальногрупової програми постійних поліпшень упроваджується відома у світі система ЛІН (Lean) — «Ощадливе виробництво». Вона спрямована, насамперед, на правильну організацію як самого виробництва, так і більш відповідального підходу працівників до технологічних процесів. У цілому завдяки самій лише зміні підходів до організації праці вже досягнуто підвищення ефективності роботи більш ніж на 20%.

— Чи актуальні для прокатного виробництва, обладнання якого запущено лише кілька років тому, питання модернізації?

— Я б назвав це скоріше постійними операційними поліпшеннями. На стані 390 за рік ми освоїли 18 профілів, у той час як у тради-

кіївського МЗ, а з вересня 2010-го — в.о. генерального директора. Нагороджений орденом Трудової слави III ступеня. Автор великої кількості рацпропозицій і запатентованих винаходів. ційній практиці звичайно 2—3 профілі. Крім того, що ми запустили їх у виробництво, деякі зміни внесли й у технологію. Наприклад, за проектом на цьому стані мають катати у два рівчаки арматуру №12 і №10. А ми освоїли цю ж схему прокату — слітінг — для арматури №14, 16 і 18. Це дозволило забезпечити більш щадний режим роботи стану, а також збільшити продуктивність на 15—20%. Наступне нововведення — електромагнітна система контролю геометричних розмірів профілю в потоці (виробництва Danieli, Італія). Уся інформація відображається на моніторі оператора. Тобто вальцювальникові тепер немає необхідності по декілька разів на зміну зупиняти стан для відбору проб, втрачаючи щоразу 5—7 хвилин робочого часу. Відзначу ще одну новацію, на яку ми вже одержали патент. Річ у тім, що проектний прокат арматури №10 у два рівчаки, на думку наших фахівців, був не найкращим варіантом. Вирішили спробувати робити це в чотири рівчаки, що успішно й освоїли. На черзі — переведення на цю технологію прокату арматури №12. Сенс цього в тому, що за тих

— А на якості це не позначається?

— За весь час роботи середньосортового стану 390 ми не мали жодної рекламації. Таким чином, наші зусилля сьогодні зосереджено на операційних поліпшеннях, які, як правило, не вимагають великих фінансових витрат — потрібні насамперед інтелектуальні сили. Систему операційних поліпшень ми переносимо й на стан 150. Для збільшення його продуктивності знаходимо й там внутрішні резерви. Орієнтація на потреби клієнта — один із головних напрямків діяльності як нашого заводу, так і групи Метінвест у цілому. ММЗ — підприємство високого переділу, ми випускаємо кінцеву продукцію й розуміємо, що ми на передовій. Для нас акцент на інтересах замовника — щоденна реальність. Наприклад, прокат арматури у мінусовому допуску вимагає від нас більше зусиль, але це вигідно клієнтові, результат — із листопада ми катаємо «у мінус».

— Чи передбачені на цей рік інвестиційні програми?

— Першочергові інвестиції буде спрямовано на проекти з охорони праці та промислової безпеки. На початку цього року на ММЗ, як і на всіх підприємствах групи Метінвест, оголошений конкурс на здобуття премії генерального директора компанії за кращий проект у галузі охорони праці. Тоб-

то цим напрямкам приділяється підвищена увага. У рамках програми постійних поліпшень на підприємствах групи Метінвест заплановані й масштабні проекти модернізації обладнання. На Макіївському метзаводі цього року передбачено $10,2 млн інвестиційних вкладень у такі проекти. Їх два: переведення четвертої та п’ятої зон нагрівальної печі стану 150 на коксовий газ і більш масштабний — повне переведення печі стану 390 на коксовий газ. Тут також важливі екологічні аспекти проектів: коксовий газ утилізуватимемо, а сьогодні його поки спалюємо смолоскиповим способом. До програми інвестицій ММЗ на цей рік входить і додаткове придбання цілого комплексу діагностичної апаратури для контролю кінцевої продукції. За допомогою цієї техніки наші фахівці можуть із великою точністю визначити строки експлуатації будь-якої деталі й вчасно вирішити питання про її заміну. Так ми прагнемо розв’язати проблему непередбачених простоїв.

— Якими будуть взаємовідносини Макіївського та Єнакіївського метзаводів щодо інтеграції? Минулого тижня акціонери ЄМЗ оголосили про намір узяти під оренду виробничі потужності ММЗ.

— Так, дійсно, про інтеграцію говоримо вже давно, адже обидва заводи працюють у єдиному виробничому ланцюжку. Ми одержуємо напівфабрикати (заготівку) від Єнакіївського МЗ, а це понад 90% від необхідного (у середньому близько 125 тис. тонн щомісяця. — Ред.). Усі наші графіки — виробничі, ремонтний, забезпечення — мають бути взаємопов’язані.

— А ЗАТ «ММЗ» як юридична особа існуватиме?

— Так, статус ЗАТ «Макіївський металургійний завод» як юридичної особи залишається незмінним. Фактично інтеграція двох заводів відбувається в управлінському сегменті, де буде створена єдина команда менеджменту. Ефективність цього об’єднання очевидна з огляду на скорочення операційних витрат. Тепер, приміром, у нас залишиться один керівник виробничого відділу, який урахує всі нюанси роботи двох заводів, у нас буде єдина служба механіка тощо. За сучасних комп’ютерних технологій виконання всіх управлінських функцій на розташованих у різних містах підприємствах не буде проблематичним.

— Які плани в соціальній сфері, скільки у вас працівників і яка на підприємстві середня зарплата?

— На заводі працюють понад 2 тисяч чоловік. Середня зарплата 4260 гривень. На сьогодні — одна з найвищих у галузі. Це результат постійної роботи металургів із поліпшення виробничих і технологічних процесів, наслідок — стабільне зростання ефективності праці. Що ж до соціальної сфери, то ми дотримуємось усіх положень колективного договору й усі питання узгоджуються із профспілкою. Добре функціонують і санаторій-профілакторій, і база відпочинку у Святогірську. Що до корпоративної соціальної відповідальності, ММЗ, як і інші підприємства групи, переходить на нові прогресивні партнерські програми соціального інвестування, які передбачають не тільки довгострокове планування, а й більш активне залучення місцевих громад.

6

№ 12 (167)

5 квітня 2011 року

Автопром

Із Женеви – у Кременчук На КрАСЗ почали складати кросовер Korando, який цього року представляли на автовиставці у Швейцарії Ірина ГАЛЧЕВСЬКА Початок на стор. 1

За його словами, частину автомобілів, які сходять із конвеєра Кременчуцького автоскладального заводу, уже продано. На Korando навіть виникла черга, бо покупців приваблює ціна цього позашляховика (базова версія – 190 тис. гривень).

— Якщо врахувати, що 60% запчастин виготовлені в Німеччині, Італії та інших європейських країнах, ціна автівки – досить демократична, — зауважив О. Коробаєв.

Шанс на оживлення На Кременчуцькому автоскладальному заводі із корейськими джипами пов’язують надію на відродження

підприємства хоча б до рівня докризових часів. Цього року на КрАСЗ заплановано скласти трохи більше тисячі нових Korando. Також із січня тут відновили випуск уже знайомих мешканцям міста інших моделей SsangYong – позашляховиків Rexton та Cyron. Разом із китайськими легковиками Geely та міні-вантажівками Faw цьогорічний план – 8 тисяч машини.

— Звісно, це досить скромні цифри. Адже в докризові часи, скажімо, у 2008 році, завод виготовляв по 28 тисяч автівок різних моделей. Однак сьогодні слід зважати на купівельну спроможність українського споживача. Ми не можемо собі дозволити,

На прес-конференції (зліва направо): Олег Коробаєв, директор ТОВ «КМ-Україна», офіційний дистриб’ютор SsangYong в Україні; Микола Черниш, генеральний директор Кременчуцького автоскладального заводу, та Володимир Харкун, технічний директор КрАСЗ

щоб зроблені на підприємстві автомобілі довго чекали на свого покупця, – говорить Микола Черниш, генеральний директор Кременчуцького автоскладального заводу. Чимало коштує підприємству сертифікація нових мо-

делей автомобілів, підготовчі роботи, випробування тощо. Попри все це та обмежені квоти, які запровадила корейська корпорація на випуск машин, на Кременчуцькому автоскладальному покладають великі надії саме на кросовер SsangYong Korando. Бо він поєднує в собі всі можливості джипа: здатний без проблем дертися вгору, перестрибувати бордюри, долати броди до 300 мм завглибшки, швидко розганяється на старті. І водночас відповідає всім сучасним вимогам до комфортності – оснащений фронтальними подушками безпеки, активними підголівниками, підвіскою, що дозволяє гасити вібрації, чотири-

Довідка «УТГ» ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод» (КрАСЗ) входить до корпорації «АІС». Засноване як спільне українсько-російське підприємство «КременчукАвтоГАЗ» у 1995 році відкритим акціонерним товариством «Горьковский автомобильный завод» та Кременчуцьким дослідно-експериментальним механічним заводом. На підприємстві в різні часи складали російські автомобілі «ВАЗ» та «ГАЗ», китайські Geely, Great Wall, Faw та корейські Ssang Yong.

канальною антиблокувальною гальмівною системою, системою стабілізації курсової стійкості EPS із функцією захисту під перекидання (вона ж захищає колеса від ковзання). Передбачено також підігрів передніх сидінь і управління акустичною системою на кермі. За словами Миколи Черниша, на докризові показники Кременчуцький автоскладальний завод зможе вийти, можливо, до 2014—2015 року. «Але я не хочу робити прогнози, це справа невдячна. Найважливішим є те, що ми зберегли завод, цінних фахівців, хоч і довелось піти на скорочення», – говорить генеральний директор підприємства. Середня зарплата на КрАСЗ за лютий становила 2250 гривень. На сьогодні під укладені контракти завод завантажений роботою на кожен місяць. Представляючи кросовер SsangYong Korando журна-

лістам, на випробному полігоні підприємства влаштували тест-драйв для всіх бажаючих. За кермо нової автівки, як і належить, сів і генеральний директор. Після того як вдалося не лише проїхатись територією заводу, а й на короткий час вирватись на трасу, Микола Черниш поділився враженнями: – Автомобіль легкий і до 100 км розганяється буквально за 7 секунд. Річ у тім, що на відміну від інших джипів із дизельним двигуном, SsangYong Korando виготовлений на основі не рамної, а кузовної конструкції. Це дозволило полегшити його приблизно на 200 кілограмів. Авто слухняне в керуванні й, що важливо для водія, навіть на високих обертах майже не чути шуму мотора. Максимальна швидкість кросовера – 179 км/год. Керівник КрАСЗ також відзначив новітню розробку екологічного дволітрового турбодизельного двигуна D20DTF потужністю 175 к.с., який є досконалішим, ніж його попередники. Автомобіль розрахований на пальне за стандартом Євро-5, але для українського ринку адаптований до Євро-4. Усі, хто випробував автівку, також задоволені. «Хороша шумоізоляція, — говорить кременчуцький журналіст Олег Булашев. – На трасі авто поводиться досить упевнено й слухняно. Салон – без шику, але все гармонійно та інформативно; передні сидіння підігріваються, на панелі приладів – датчики кондиціонера та круїз-контролю. Крісло водія легко регулюється».

«Богдан» у Остраві Днями на вулицях чеського міста Острава з’явився український тролейбус. Його легко впізнати, адже крім традиційного зеленого кольору він виділяється світлодіодним табло від фірми Bustek.

«Богдан» Т70115, представник нового покоління низькопідлогових машин, — результат співробітництва корпорації «Богдан» і чеської компанії Cegelec. Він оснащений асинхронним двигуном і транзисторною системою керування фірми Cegeleс. Презентація першого такого тролейбуса в рамках

українсько-чеського проекту відбулася ще в серпні 2010 року. Новою машиною зацікавились також присутні на ній представники транспортних підприємств Польщі, Болгарії, Угорщини та країн Балтії.

Підкорення ГЗК 20 повнопривідних самоскидів «КРАЗ-65032» і три одиниці спецтехніки на базі повнопривідного шасі «КРАЗ-6322» (6х6) виготовила ХК«АвтоКрАЗ» за контрактом із HANWA Co., Ltd., до сфери діяльності якої входить поставка машин і промислового обладнання на нікелевий рудник на Філіппінах.

Після перевірки комплектності виготовленої техніки, відповідності контрактним специфікаціям, а також дорожніх випробувань представник замовника відзначив високу якість та оперативність виготовлення автомобілів «КРАЗ». Тепер можна починати відвантаження техніки та запчастин на Філіппіни. Автомобілі буде задіяно на розробці родовища нікелевих руд. Співробітничає АвтоКрАЗ і з вітчизняними гірничо-

збагачувальними комбінатами. Тільки за перші два місяці 2011 року укладено договори на виготовлення 23 автомобілів для кар’єрів ГЗК, тоді як за весь 2010-й підприємства гірничодобувної галузі придбали лише 19 автомобілів «КРАЗ». Компанія відзначає: старий автомобільний парк ГЗК потребує відновлення, і сьогодні вони віддають перевагу національному виробникові важкої вантажної техніки. Для холдингової компанії це партнерство теж дуже важливе, бо кар’єри — добра випробна база для нових автомобілів. Цього року на ГЗК України буде поставлено автоцистерни для перевезення технологічної води, вахтовий автомобіль «ФПВ-14224», спеціалізовані бортові автомобілі та самоскиди із краном-маніпулятором. Підготувала Анна ГРЕЧАНИК

№ 12 (167)

5 квітня 2011 року

7

Транспорт

Шлях істинний Вирішити проблему дефіциту рухомого складу нове керівництво «Укрзалізниці» сподівається за допомогою ринкових механізмів Назар КОНДРАТЮК

Після дещо несподіваної зміни генерального директора «Укрзалізниці» є всі підстави твердити, що підходи до регулювання діяльності залізничного транспорту зміняться. У галузь повернувся Володимир Козак, який уже очолював її з 2006 по 2008 рік. Той час ознаменувався активними зусиллями керівництва відомства, спрямованими на реформування залізниць. Імовірно, тепер він візьме курс на завершення колись початого. Ідеться, насамперед, про перетворення «Укрзалізниці» на повноцінний суб'єкт господарювання.

Переведення стрілок Зараз важко сказати, яких заходів буде вжито найперше. Поки триває «чистка» кадрів Михайла Костюка. Уже зараз багатьом проектам, розпочатим за екс-гендиректора, загрожує згортання. Не озвучена ще позиція теперішнього керівництва щодо відкриття швидкісних пасажирських ліній до Євро-2012 і закупівлі міжрегіональних електропоїздів Hyundai. Такі лінії, безперечно, з'являться. Механізм уже запущено, і навряд чи комусь удасться його зупинити. Але розвиватиметься швидкісний рух, найімовірніше, не так, як планував Михайло Костюк. Настільки ж непевною є доля широко анонсованої й поданої на затвердження в Кабмін програми «Український вагон». Звичайно, актуальним залишається відновлення парку вантажних вагонів. Але тепер, певне, це завдання вирішуватиметься іншими способами. Один із них — залучення до державних перевезень приватного рухомого складу. На недавній зустрічі керівництва «Укрзалізниці» із приватними операторами залізничного транспорту тепер уже екс-заступник гендиректора відомства Віктор Чорний намагався вмовити їх возити низьковартіс-

ні вантажі у власних вагонах. Як аргумент він наводив цифри, згідно з якими у найближчі кілька років сукупна кількість вантажних вагонів, які курсують залізницями СНД, досягне рівня 1991 року. При цьому обсяг перевезень до відповідних показників останнього року існування СРСР істотно не дотягує. Це означає, що незабаром не буде дефіциту навантажувальних ресурсів, і ринкова ціна на транспортні послуги поповзе вниз. Віктор Чорний уважає, що це і є той економічний стимул, який у перспективі спонукатиме приватників до перевезення щебеню, піску та інших дешевих будівельних матеріалів.

Якщо розібратися

Краще дешево, ніж даром Але поки ситуація на ринку не сприяє зниженню ціни. Вагонів дійсно бракує. Але це скоріше дефіцит дешевих транспортних послуг від «Укрзалізниці». Власні ж вагони ходять порожняком, іноді навіть у зустрічних напрямках. За даними «Укрзалізниці», на кордоні України з Росією зараз щодня фіксуються такі потоки порожнього рухомого складу. Усе це спричиняє нестачу й підвищення ціни. А ринкова ціна на пів-

вагони також усе ще не падає. Перевищення попиту на них над пропозицією на ринку СНД упевнено триває. Експерти прогнозують, що рівноваги не буде й цього року. Але Віктор Чорний усе-таки з оптимізмом дивиться в майбутнє й вірить, що вартість «фрахту» піввагона колись уже не буде спекулятивною й наблизиться до справедливого рівня. Що ж до прагнення державного залізничного монополіста використовувати власні вагони, то приватні оператори завжди насторожено ставилися до таких задумів. Торік вони скептично сприйняли пропозицію «Укрзалізниці» створити єдину систему управління парком вантажних вагонів. Заповнювати свої вагони щебінкою приватники не відмовляються, але за умови, що для них це буде економічно виправдано. Економічний інтерес — це і є та невидима рука ринку, яка може надати вагони для тих або інших вантажів. Самого лише адміністрування, як показала практика, замало. Із приходом нового генерального директора «Укрзалізниці» цим принципом, певне, залізниця й послуговуватиметься у відносинах з іншими учасниками ринку перевезень. А вони вже висловили незгоду з недавньою ініціативою відомства ввести контроль над використанням інвентарних вагонів, які вони заорендували. На початку року адміністрація рекомендувала залізницям укладати додаткові угоди із приватними операторами, які зобов’язували б їх погоджувати полігон курсування такого рухомого складу. Як пояснили в головно-

му комерційному управлінні «Укрзалізниці», це було зроблено для того, щоб поставити заслін на шляху орендованих піввагонів з інвентарного парку за кордон. Мовляв, приватники їх наймають, а потім переганяють у Росію або Казахстан, де на них заробляють. У результаті виникає нестача ресурсу для внутрішніх перевезень. Схема ця дійсно вигідна — тариф там, як відомо, вище. Однак створення бюрократичних рогаток для її застосування — метод неринковий, упевнені оператори. Тільки конкурентоспроможний тариф може утримати рухомий склад у країні. Це розуміють і керівники залізничного відомства. Тому все частіше вони заявляють про необхідність насамперед зацікавлювати учасників ринку. А зробити це дуже нелегко. Так, за наявних тарифів на доставці однієї тонни металу можна заробити втричі більше, ніж на перевезенні щебеню. Але «Укрзалізниця» — публічний перевізник і тому має обслуговувати будь-який запропонований вантаж. Приватник же позбавлений таких зобов'язань і може вибирати, що йому вигідно.

У підсумку виникає диспропорція: «Укрзалізниця», перевозячи 60% усіх вантажів у країні, займає тільки 40% ринку в грошовому обчисленні (звичайно, не враховується плата за інфраструктуру й тягу — у цих сегментах відомство було й залишається монополістом). В «Укрзалізниці» вихід бачать у поліпшенні диспетчеризації вантажообігу. Приватникам пропонуються закільцьовані маршрути руху, які мають мінімізувати порожній пробіг і одночасно зробити рентабельним перевезення дешевих вантажів. Один із таких маршрутів — перевезення руди з Росії (станція Курбакінська) до західного кордону України (Ужгород). Зараз вагони повертаються порожняком (майже півтори тисячі кілометрів). Якщо переспрямувати цей потік, наприклад, на Коростень, щоб забрати звідти щебінь призначенням на Брянськ, то, за оцінками фахівців «Укрзалізниці», порожній пробіг скоротиться втричі. А возити повітря значно збитковіше, ніж низькорентабельний вантаж. Але основна перешкода на шляху реалізації таких

схем — відсутність у приватних операторів інформації про наявність вантажу. Вони просто не знають, що десь є продукція, яку необхідно перевезти, тому й проїжджають мимо. Розв’язати проблему пропонується за рахунок створення бази даних на основі інформаційного ресурсу залізниць. «Укрзалізниця» обіцяє цю роботу взяти на себе. Пропонуються і радикальні заходи: узагалі скасувати залежність ціни транспортної послуги від вартості перевезеного вантажу й установити єдиний тариф за користування вагонами певного виду, як це робиться в країнах Заходу. Але поки такі ініціативи навіть не обговорюються. Сьогодні головне — що приватний оператор залізничних перевезень усіма визнаний повноцінним суб'єктом транспортної системи. А той факт, що «Укрзалізницю» очолив Володимир Козак, який керував колись ТОВ «Лемтранс» — найбільшим у країні приватним оператором рухомого складу, дозволяє представникам цього бізнесу покладатися на лояльність із боку залізничної адміністрації.

8

№ 12 (167)

5 квітня 2011 року

Член Академии горных наук Украины

ООО «Стил Ворк» We are experts in welding

Биметаллические износостойкие листы для тяжелой промышленности Оборудование, работающее в горнодобывающей промышленности, подвергается интенсивному абразивному износу в сочетании с высокими температурами, динамическими нагрузками и воздействием химически активных сред, а значит, существует задача, связанная с обеспечением сопротивления такому воздействию и увеличению межремонтного периода эксплуатации оборудования – быстроизнашиваемые запасные части должны быть изготовлены с применением износостойких материалов. Решением подобных задач занимается ООО «Стил Ворк» (Украина), на производственной базе которого создан продукт БИМЕТАЛЛ, имеющий высокие показатели износостойкости. Биметалл – прокат марки Ст.3, наплавленный износостойким слоем высоколегированной стали, включающей карбиды высокой твердости. Использование БИМЕТАЛЛА ООО «Стил Ворк» экономически выгодно заказчику, так как позволяет сократить затраты на обслуживание, ремонты и приобретение быстроизнашиваемых расходных запасных частей, при этом возможно снижение веса конструкции до 30% . Оборудование, на котором целесообразно использование биметалла: ковши экскаваторов, кузовы большегрузных автомобилей, футеровка бункеров и желобов, загрузочные механизмы, шнековые конвейеры, сита, грохоты, конусы доменных печей, вентиляторы, насосы, дробилки, шахтные скипы, тележки, мельницы, опрокиды, шламопроводы, циклоны, сепараторы, решетчатые фильтры, миксеры и т.д. Особенная структура наплавленного слоя позволяет изготавливать из биметаллических листов различные конструкции с использованием вальцовки и гибки. Основа биметаллического листа из низкоуглеродистой стали позволяет прочно соединять изделия из биметалла как сваркой, так и другими возможными способами. Преимущества сотрудничества с ООО «Стил Ворк» и применения БИМЕТАЛЛА уже оценили такие лидеры в металлургической и цементной промышленности Украины: ОАО «Северный ГОК», ОАО «Центральный ГОК», ОАО «Ингулецкий ГОК», ОАО «АрселорМиттал Кривой Рог», ОАО «Полтавский ГОК», ОАО «Хайдельберг Цемент Украина». Для нас не существует проблем. Мы работаем для того, чтобы Ваш бизнес стал еще более успешным! ООО «Стил Ворк» 53032, Днепропетровская обл., г. Кривой Рог, Кировоградское шоссе,8 тел.: +38(056)470-17-00; факс:+38(056)470-17-01; моб.тел.:+38(096)256-60-88; E-mail: steelwork@i.ua www.utg.steel-work.net

№ 12 (167)

5 квітня 2011 року

9

Основний ресурс

Продається «клондайк». Дорого Зміна власника російської шахти «Распадская» обіцяє зміни для української металургії, що задихається від нестачі коксівного вугілля. Олена ГЕРАСИМОВА Початок на стор. 1

Потрібна непотрібна У 2009 році сировинні підприємства «Євразу» забезпечили потреби меткомбінатів групи в ЗРС на 96%, а в коксівному вугіллі — на 74%. Тобто «Распадская» у загальному портфелі компанії аж ніяк не зайва. Особливо якщо врахувати, що вона займає домінуючу позицію на ринку коксівного вугілля Росії та СНД. Підтверджені ресурси вугілля, якими вона володіє, становлять 1,461 млрд тонн. На частку власне шахти «Распадская» припадає 57,8% розвіданих запасів, або 451 млн тонн. На піку виробництва в 2007 році тут видобули 13,6 млн тонн вугілля, а в 2010-му майже вдвічі менше — 7,2 млн тонн. Це пов’язане з великою аварією в травні минулого року, коли два потужних вибухи в лаві пласта №6 майже повністю зруйнували внутрішню інфраструктуру й будівлі над виробками. До середини грудня шахту було в основному відновлено. Уведено в експлуатацію лаву пласта № 9, що найменше потерпіла під час аварії. На інших же п’яти пластах видобуток планують відновити вже цього року.

Якщо розібратися

Вугільні апетити З огляду на ці обставини продаж «Распадской» виглядає одночасно і зрозумілим, і несподіваним. «На сьогодні «Євраз» є однією з найбільш обтяжених боргами російських гірничо-металургійних компаній, а тому його керівництво могло вдатися до цього заради одержання зна-

чних коштів і, відповідно, зменшення заборгованості», — уважає аналітик ІК Dragon Capital Сергій Гайда. Аналітик ІК BG Capital Євген Дубогриз дотримується іншої точки зору: «Навряд чи власники такого значущого активу вирішили б розпрощатися з ним добровільно. Швидше за все, це зроблено на вимогу «згори». Прецедент уже був, коли російська влада підштовхнула власників, яких уважали неефективними, до продажу однієї з шахт».

більше — для українців», — пояснює Ленда. Він відзначає: із компаній із цілком українським капіталом необхідні кошти для купівлі «Распадской» має тільки холдинг «Метінвест»: «Він забезпечений коксівним вугіллям менш ніж на 100%, поряд із цим в Україні недостатньо розвинена портова інфраструктура, яка стримує транспортування цього виду сировини з американських шахт групи на її українські коксохіми. Корпорація «Індустріальний союз Донбасу»

Світовий експорт коксівного вугілля (за виробниками) на початок 2011 року Інші 6%

Австралія, штат Квінсленд 52%

Російська Федерація 8% США 14% Канада 10% Австралія, штат Новий Південний Вельс 10%

Діапазон потенційних претендентів, на думку експертів, максимально широкий. Старший аналітик із металургії ІГ «АРТ КАПІТАЛ» Дмитро Ленда припускає, що в цьому активі зацікавлені чотири групи компаній: провідні міжнародні гравці сировинного ринку (такі як Rio Tinto і BHP Billiton), світові лідери сталеливарної справи (такі як ArcelorMittal), великі російські гірничо-металургійні компанії та їхні українські колеги. «Міжнародним гірничодобувним гігантам цей актив відкриє доступ до перспективного ринку Росії. А інші зможуть шляхом його придбання підвищити власну забезпеченість коксівним вугіллям, що вкрай важливо для росіян в умовах дефіциту якісної сировини на регіональному ринку й тим

Довідка «УТГ» «Євраз» (Росія) — вертикально-інтегрована гірничометалургійна компанія, належить до 15 найбільших виробників сталі у світі. До її складу входять 14 метпідприємств у Росії, США, Канаді, Південній Африці, Італії, Чехії та Україні; чотири гірничо-збагачувальних комбінати в Росії та Україні; три коксохімічних заводи (КХЗ) в Україні й, нарешті, два вуглевидобувних активи в Росії — ВАТ «Распадская» і ВАТ «Южкузбассуголь». Компанія «Распадская» — найбільший у СНД видобувач коксівного вугілля. Включає чотири видобувні підприємства — діючі шахти «Распадская», МУК-96 і розріз «Распадский», а також споруджувану шахту «Распадская-Коксовая», збагачувальну фабрику, Саткінський чавуноливарний завод і декілька допоміжних потужностей, розташованих у Кемеровській області.

(ІСД), яка найбільше потребує власної сировинної бази, як і раніше, зазнає фінансових труднощів, а отже навіть не вживатиме спроб придбати об’єкт». Також Дмитро Ленда не виключає можливості переходу «Распадской» до російських груп, які торік увійшли до складу акціонерів «Запоріжсталі». Керівний партнер аудиторської компанії Kreston GCG Андрій Катчик сумнівається в тому, що майбутнім власником «Распадской» стане одна зі світових сировинних корпорацій: «Попри високі ціни на коксівне вугілля, а також підвищені з початку нинішнього року котирування акцій «Распадской», цінові орієнтири, задані нинішніми власниками, більшості претендентів здаються завищеними». На його думку, найімовірніший покупець активу — російська компанія «Мечел».

Упритул

Здолати дефіцит Зміна власника євразійського лідера з виробництва одного з основних видів металургійної сировини не може не вплинути на структуру його поставок в Україну. За нинішнього стану справ із забезпеченістю коксівним вугіллям вітчизняних споживачів це надає питанню особливої гостро-

ти. Адже, відповідно до планів на поточний рік, українські сталевари мають намір збільшити обсяги випуску на 6—16%. Навіть за зростання 6% їм знадобиться не менше 24 млн тонн вугільного концентрату, з яких 11,2 млн тонн доведеться імпортувати. Ситуація ускладнюється тим, що, згідно із прогнозами, цього року може різко скоротитися видобуток коксівного вугілля у самій Україні, а його ввезення може виявитися менше запланованого, становлячи приблизно 8,5 млн тонн. За словами генерального директора асоціації «Укркокс» Анатолія Старовойта, «значне зменшення вітчизняного вуглевидобутку вже далося взнаки й викликало необхідність у збільшенні обсягів імпорту. Поки нашим коксохімам удається задовольняти все більший попит металургів, але ситуація з вугіллям на межі». На березневій балансовій нараді металургів він відзначив: «Через різкий спад вуглевидобутку в Україні вітчизня-

ні КХЗ змушені були збільшити частку імпортного вугілля у складі шихти для коксування до 45%. Однак на шахтах Кузбасу виникла аналогічна ситуація. У Росії, звідки в Україну раніше надходила більша частина цього виду сировини, тепер теж виник дефіцит якісного коксівного вугілля». Тому зараз російські металурги лобіюють вжиття заходів із обмеження його поставок в Україну. Тож обсяги імпорту вугілля із Росії найближчим часом можуть скоротитися. Отже, експортна політика нинішніх і майбутніх власників «Распадской» відіграватиме не останню роль у ситуації з дефіцитом в Україні. Гайда впевнений, що й після продажу цього активу «Євраз» зможе забезпечити власні коксохімічні підприємства, у тому числі українські, приблизно на 75%. Цю думку почасти поділяє й Дубогриз, який

нагадує, що в компанії залишається в резерві «Южкузбассуголь». Але він уважає, що, розставшись із «Распадской», «Євраз», імовірно, знайде покупця і для своїх українських коксохімів. Із погляду інших аналітиків, зміна власників «Распадской» буде скоріше позитивним чинником для вітчизняного ринку коксівного вугілля. «Звичайно, якщо ними стануть росіяни або китайці, то можна чекати, що структура поставок зміниться в інтересах забезпечення металургійного бізнесу групи, яка її купила, і зниження поставок на українські КХЗ. Прихід же якогось сировинного гіганта відіграє нейтральну роль, оскільки його система збуту визначатиметься переважно ринковою кон’юнктурою. А якщо актив придбає ArcelorMittal, то обсяги реалізації в Україні можуть зрости», — відзначає Дмитро Ленда.

10

№ 12 (167)

5 квітня 2011 року

Резонанс

Підземний шторм Чи можна захиститися від землетрусів? І чи є реальна небезпека?

нак під час проектування висотних споруд — понад 73,5 метра — необхідні розрахунки із захисту під час сейсмічних впливів інтенсивністю 6 балів.

Анатолій ЛЕМИШ Про катастрофічний землетрус у Японії говорять усі. А тут ще українські вченігеофізики «обнадіяли», заявивши на прес-конференції, що нам теж слід чекати на серйозні поштовхи. Який захист від можливих підземних бур передбачає сучасна будівельна наука? Із цим запитанням ми звернулися до Олександра Хавкіна, завідувача відділу автоматизації досліджень та сейсмостійкості будинків і споруд ДП «НДІ будівельних конструкцій».

масштабу. Це греблі, електростанції, АЕС.

— У чому відмінність нових карт сейсмічного районування від тих, якими користувалися будівельники раніше?

— Якщо раніше, скажімо, Одеса не вважалася сейсмонебезпечним районом, то відтепер там мають проектувати об’єкти, розраховані на землетруси 7 балів. Так само й Чернівецька область: раніше вважалося, що вона перебуває в 6-бальній сейсмічній зоні, однак нові дослідження показали, що там можуть статися коливання землі силою 7 і навіть 8 балів залежно від ґрунтів. Зауважу, що районування й список населених пунктів визначаються для ґрунтів 2-ї категорії — скельних, щільних пісків. Це досить тверді й прогнозовані основи. А 3-тя категорія — розсипчасті піски, водонасичені ґрунти, болотистий ґрунт. З огляду на те, що в Одесі ґрунто-

«Шайбу, шайбу!» Протисейсмічну

— Які відомі методи підвищення сейсмостійкості будинків?

— На нашу думку, один із найефективніших — застосування віброізоляції. Сейсмоізолятори — величезні «шайби» із щільної гуми, армовані сталлю, — установлюються в монолітному підмурку будинку й дозволянові карти сейсмічного рають знижувати сейсмічність йонування України — А, В і мінімум на 1 бал. Поверх С, які дозволяють визначити шару шайб укладається друга монолітна плита, на якій прогнозовану сейсмічність споруджується будинок. У того або іншого регіону, місСім пишемо, Японії багатоповерхові спота, будинку. Крім того, у вісім про себе руди фактично не зруйноДБН наведений список насе— Олександре Клименті- лених пунктів, для яких сейвані, бо там було викорисйовичу, у Японії фактичтано сейсмоізоляцію та інші смічність може відрізнятися но всі великі будинки виметоди активного захисту. від загальної в регіоні. тримали землетрус. А от у Японці широко застосовуКарта А застосовується під Спітаці 1988 року не такі ють моніторинг конструквже й великі падали, наче час проектування та будівцій та будинків. Тому якісні карткові. Уся річ у будів- ництва споруд масового ций кількісні характеристики ництві. Що робиться в на- вільного та промислового того, як японські об’єкти пошій країні для сейсмоза- призначення. Під цю категоводилися під час підземної рію підпадають усі житлові хисту будинків і споруд? бурі, буде ретельно вивчено — Землетрус у Вірменії мав будинки, громадські будинй осмислено архітекторами магнітуду 7,2, його всього світу, у тому Зони інтенсивності струсів сила в Спітаці стачислі й нашими.

5 (сила балів за шкалою Ріхтера) новила 10 балів. В — Як ваша оргаУкраїні, відповіднізація здійснює 6 но до геофізичних супровід проекдосліджень, ми не тування та спору5 очікуємо підземних дження висотних штормів із такою об’єктів?

8 бальністю. Проте ще — Із 2007 року в 2006 році Мінінауково-технічний 7 стерство регіональсупровід будівельного розвитку та буних об’єктів має видівництва України конуватися на всіх 8 ухвалило нові будіетапах — проеквельні норми (ДБН тування, будівни9 — державні будіцтва та експлуата8 вельні норми) для ції. Якщо споруда не сейсмонебезпечних відповідає вимогам 9 районів країни. Цей норм із поверховосдокумент увібрав у Карту сейсмічної небезпеки складено за даними Інституту геофізики НАН України та Кримської ті або іншим критеекспертної ради з оцінки сейсмічної небезпеки та прогнозу землетрусів себе останні досягріям, ми маємо пранення вітчизняної та закор- ки. Карта В використовуєть- ві умови зазвичай погані, під во зупинити будівництво. донної науки й ґрунтується ся для об’єктів, ушкодження багатьма будинками є ка- Зокрема, є таблиця, у якій на останніх даних доклад- або руйнування яких при- такомби, пустоти, вироб- зазначено, яка має бути поних геодезичних досліджень зведе до надзвичайної си- ки, то, як правило, об’єкти верховість будинків у регіоусієї території держави. туації регіонального рівня. мають проектувати з розра- ні з тією або іншою сейсміУ значній своїй частині ни- А карта С — для об’єктів, хунком не на 7 балів, а на 8. кою. Для зони з максимальнішні норми посилили ви- ушкодження та руйнування Можлива сейсмічність під- ною сейсмічною активністю моги із сейсмозахисту під яких під час землетрусу мо- вищена до 6 балів у Тер- 7 балів припустима висота час спорудження будинків. жуть спричинити надзви- нопільській, Львівській та будинків 12 поверхів, для 8 Зокрема, до ДБН увійшли чайну ситуацію державного Івано-Франківській облас- балів — не вище 9, для 9 — тях. Однак ДБН передбача- максимум 7 поверхів. Для 5 ють можливість уточнен- балів висота об’єктів не обДовідка «УТГ» ня сейсмічності конкретно- межується. До речі, споУ світі дві системи оцінки сили землетрусів. Десятибальго майданчика за результа- руджувати висотні будинна шкала Ріхтера вимірює загальну, глобальну силу земтами сейсморозвідки, про- ки в нас почали раніше, ніж летрусу за зсувом ґрунту в епіцентрі в умовних одиницях веденої фахівцями Інститу- з’явилися якісь норми в цій — магнітудах. У Японії загальна сила землетрусу оцінена галузі. Тому всі хмарочоси ту геофізики. в 9 магнітуд. Інша система, що визначає силу коливання Є в нашій країні й така фіксувалися в Міністерстві землі в конкретній точці, — 12-бальна шкала Медведєвасейсмонебезпечна зона, як будівництва, ми їх супроШпонхойєра-Карника (MSK-64), використовується й в Крим. Півострів піддано воджували і під час проекУкраїні. Тут бали істотно залежать від відстані до епіценособливо ретельному ви- тування, і під час зведення: тру, від його глибини, від типу гірських порід. вченню. З’ясувалося, що там проводили дублюючі розТаким чином, землетрус із магнітудою 6,7 може відчуває райони, де можна чекати рахунки міцності конструктися в певних пунктах силою 5 балів, в інших — 4 бали за на підземний шторм у 8 і 9 цій, спостерігали за будівни12-бальною шкалою. цтвом. балів. Причому глибокий сильний землетрус може майже не — Але ж ви не завжди мо— А який рівень сейсмічвідчуватися на поверхні землі (мати інтенсивність 1—2 жете простежити, скільки ності в столиці? бали), а слабкий, який має ту ж магнітуду, спричинить — Київ залишився в шайб-сейсмоізоляторів більші руйнування, як, наприклад, у Ташкенті 1966 року.

5-бальній сейсмозоні. Од- покладено в підмурок

Компетентно Віктор Балога Міністр МНС — Українські АЕС спроектовані й побудовані так, що можуть витримати землетрус у 6 балів — максимальний, що може статися на території нашої держави. Про це сказано у висновках експертів МАГАТЕ, фахівців ЄС та українського «Енергоатому» за підсумками кількаразових усебічних перевірок. Є такий термін — «максимальний розрахунковий землетрус», який може статися раз на 10 тисяч років. У ньому закладено

сейсмічні характеристики конкретної території. В Україні АЕС спроектовані й побудовані виходячи з того, що максимальний розрахунковий землетрус — 6 балів. А головні споруди станцій — реакторне й турбінне відділення, спецкорпус, резервна дизельна електростанція — здатні витримати 7 балів коливання ґрунту. Проте найближчим часом буде проведене додаткове обстеження споруд АЕС на стійкість до землетрусів більше 6 балів.

Олександр Кендзера Заступник директора Інституту геофізики НАНУ — Ситуація в Україні не така, як у Японії, однак сейсмічна небезпека є. Ризики пов’язані із сейсмічним поясом, що проходить південними й західними околицями нашої території, з одного боку, з іншого — можливі й місцеві землетруси, пов’язані з тим, що напруга все-таки передається від країв до середини, накопичується на неоднорідностях земної кори. У нас є три-чотири регіони, де можливе виникнення землетрусів: насамперед, Карпатський регіон, гори Вранча (румунські Карпати), місцеві — у районі Чернівців, Ужгорода, в Одеській області та Криму. Захист від них відбито в державних будівельних нормах. У них є додаток — карти загального сейсміч-

ного районування. Згідно з цими картами, наші АЕС розташовані в досить добрих місцях. Вивчено сейсмічну небезпеку для ядерних реакторів, задіяних на Рівненській, Хмельницькій, Чорнобильській і Південно-Українській атомних станціях. А от що до Запорізької АЕС, на жаль, там ніколи не велися спостереження, на підставі яких можна надійно оцінити сейсмічні умови. Ще до японського землетрусу — тут треба віддати належне Мінпаливенерго — в Україні розробили проект, який ґрунтується на вимогах МАГАТЕ, щоб навколо кожної АЕС були системи сейсмічних станцій. А от Запорізька АЕС може собі дозволити не виконувати вимог МАГАТЕ...

Юрій Німчинов Заступник директора державного НДІ будівельних конструкцій — Прояви землетрусу в об’єктах будівництва пов’язані з багатьма чинниками. Це тип конструктивного рішення будинку, наявність і властивості ґрунтових основ, питання, пов’язані з обводнюванням, термін експлуатації будинків — старі будівлі зруйнуються й від малого струсу. Найбільше визначають силу руйнувань ґрунтові основи. На слабких ґрунтах землетруси проявляються, як мінімум, на один бал більше. От Київ має сейсмічну небезпеку 5 балів. Часто ставлять запитання: якщо, наприклад, станеться землетрус у горах Вранча, чи зруйнуються в Києві нові

висотки? Я говорю чітко: ні, але паніка буде. Бо з дев’ятого поверху й вище землетрус може відчуватися як дуже активний, у цих місцях амплітуда коливань буде підвищена. Ще одна проблема в тому, що висотки мають період власних коливань близько однієї секунди, а землетруси, що йдуть до нас від гір Вранча, найнебезпечніші для Києва. Вони зі збільшенням відстані від джерела збурювання збільшують період власних коливань і саме потраплятимуть у резонанс із нашими висотками. Резонанс — це погано, усі знають. Однак він не спричинить руйнувань конструкцій.

№ 12 (167)

5 квітня 2011 року

11

Резонанс чергової висотки? Або яка якість бетону?

— Не треба плутати супровід і авторський нагляд. За спорудженням будинку повинен спостерігати автор проекту. А науковотехнічний супровід дещо ширше: ми проводимо дублюючі розрахунки конструкцій. І для висотних будинків навіть у 5-бальній зоні вони виконуються з урахуванням землетрусу в 6 балів — ми закладаємо істотний запас міцності. А насамперед разом з Інститутом геофізики ми проводимо геодезичні дослідження, щоб знати, наскільки стійкий ґрунт на будівельному майданчику, чи нема пливунів, карстових пустот та інших протипоказань для висотного будівництва.

— Порушень під час будівництва стометрових велетнів не було?

— Ні. Якщо проектувальники грамотні, вони завжди прислуховуються до думки фахівців із сейсмічного захисту, щоб убезпечити насамперед себе.

АЕС із запасом міцності — Перейдемо до об’єктів підвищеної сейсмонебезпеки — атомних електростанцій...

— Усі АЕС України проектували в Москві. Розрахунки виконувалися на 7-бальну сейсміку. З огляду на те, що наші АЕС розташовані в зонах із максимальною сейсмічністю 5 балів, такого запасу міцності досить, щоб із ними нічого не сталося. Тут не може бути цунамі, як у Японії, але ж саме воно, зруйнувавши системи охолодження, які стояли окремо, призвело до аварії на «Фукусімі-1». Інша річ, що місця, де «посадили» деякі наші станції, обрано не дуже вдало: Чорнобильська розташована на місцевому геологічному розламі, Рівненська — на карстах. Але оскільки альтернативи атомній енергетиці нема, ми змушені експлуатувати й будувати АЕС. При цьому, звичайно, ураховувати всі гіпотетичні наслідки можливих землетрусів.

— Яких заходів буде вжито у зв’язку з підвищенням небезпеки землетрусів?

— Ми давно ставимо перед Мінрегіонбудом питання про проведення динамічної паспортизації будинків і споруд у сейсмонебезпечних регіонах. І недавно міністерство виділило кошти на обстеження деяких об’єктів у Криму, Одесі, Чернівцях. Це початок великої роботи із суцільної паспортизації житлових і промислових будинків. Ми маємо бути у всеозброєнні на випадок підземних бур.

І повені – по коліна Моделювання споруд, яке здійснюють рівненські вчені, допомагає уникнути помилок проектувальникам і будівельникам Людмила СТУПЧУК Державна цільова програма протиповеневого захисту в басейні річок Дністер, Прут та Серет розрахована до 2025 року і діє на території семи областей – Львівської, Івано-Франківської, Чернівецької, Тернопільської, Хмельницької, Вінницької та Одеської, які особливо потерпають від паводків. Ключову роль у проекті відіграє Львівщина: саме вона має найбільшу площу водозабору і велику кількість малих річок-приток.

У лабораторії НУВГП

У Національному університеті водного господарства та природокористування (НУВГП, Рівне) протягом кількох днів перебувала робоча група науковців і проектантів із Державного агентства з водних ресурсів України, ТОВ «Габіони Маккаферрі СНД» (Москва) та ТОВ «ТКС-Гідроресурс» (Львів). Мета їх візиту – ви-

рішити питання щодо моделювання стабілізувальних перепадів на річці Дністер у межах міста Старий Самбір Львівської області. В унікальній лабораторії кафедри гідротехнічних споруд НУВГП фахівці оглянули побудовану рівенськими науковцями гідравлічну модель ділянки Дністра з перепадами та ознайомилися

з гідравлічними дослідженнями споруд із визначенням їх оптимальних параметрів.

– Наше завдання – перевірити проблемність споруд для стабілізації річища з огляду на гідравліку, – розповів завідувач кафедри гідротехнічних споруд, доктор технічних наук, професор Микола Хлапук. – Ми змоделювали найбільш проб-

На хімічній бочці? У Криму почався черговий етап піар-війни за туриста, у якій півострів щорічно програє російським медійникам Сергій ДУМКЕВИЧ Гучна страшилка цього сезону традиційно пояснює, чому не варто їхати на український курорт. Тема номер один — бочки з бойовими отруйними речовинами, поховані біля лазурного узбережжя. То, може, правильно люди бояться?

Кінці у воду Директор екологічного підприємства «Ситалл» Геннадій Рубцов твердить, що навколо Криму в 11 районах, у тому числі в Керченській протоці, поховано до 1200 контейнерів з іпритом і люїзитом. Причому відомі «могили» тільки 500 бочок. Як же бочки з хімічною зброєю опинилися на дні Чорного моря? Коли в 1941 році Червона Армія залишила Крим, на складах Севастополя зберігалося чимало отруйних речовин, і хоча хімічна зброя була заборонена до застосування ще в 1925 році, залиша-

ти німцям її не стали, а сховали кінці у воду. Хоч і був план, але воєнний час вніс свої корективи: контейнери з хімією ховали аби де. Так і лежать вони досі на дні. І головне — позбутися їх не можна, оскільки в 1993 році Міжнародна конвенція заборонила піднімати з води хімічну зброю. Про страшну військову таємницю ще три роки тому дізнався депутат Верховної Ради України Володимир Ар’єв, абсолютно випадково натрапивши на секретні документи: «Це був акт виконаних робіт із пошуку хімічних отруйних речовин, зокрема хімічної зброї, складений між ядерним інститутом у Севастополі та компанією «Піраміс», яка безпосередньо виконувала пошукові роботи. Грифа «секретно» на тому документі не було. Але він був на відомих місцях, де затоплені ці хімічні отруйні речовини».

Довідка «УТГ» Іприт — бойова токсична отруйна речовина, у разі потрапляння її на шкіру з’являються пухирі. А якщо уражаються дихальні шляхи, можливе запалення легенів із летальним результатом. Протиотрути немає. Не менш небезпечний люїзит — стійка отруйна речовина. У разі отруєння діє миттєво, відчувається біль, з’являється екзема, іноді виразки, які довго гояться.

Чому саме в 2011 році проблема стала актуальною? Річ у тім, що в металевих контейнерів з іпритом та люїзитом добіг кінця термін придатності. І тепер ризик потрапляння хімії у воду тільки зростатиме. За словами завідувача аналітичної лабораторії кримської асоціації «Екологія і світ» Едуарда Березовського, люїзит досить швидко розкладається у воді й відбувається його гідроліз із виділенням миш’яку. Тобто ця небезпечна отрута залишиться у воді. Іприт теж розкладається у воді, але протягом десятків років. Якщо під час шторму іприт, який витік з іржавої бочки, викине на берег, радіус ураження становитиме 30 кілометрів. І це ще не все. Виявляється, за словами Геннадія Рубцова, уже в мирний час, у 1956 році, Микита Хрущов наказав затопити в Азовському морі 360 контейнерів із зоманом і зарином — хімічною зброєю другого покоління. «Проблема в тому, — уважає Рубцов, — що там дуже невеликі глибини. Контейнери вже замулені, проте фонові значення в багато разів перевищують норми».

лемну ділянку, щоб побачити, як поводок проходить під мостовою спорудою. Наші побоювання підтвердилися: проблеми є, і без моделювання ми б їх не виявили. Відтепер працюємо над тим, як можна їх вирішити, щоб найефективніше виконати та впровадити проект. Адже аналогів таким протипаводковим об’єктам, які зводяться за цією програмою на Львівщині, в Україні немає. Що ж до самої програми, то вона є першою, що розроблена за басейновим принципом, як це заведено у Європі. Раніше всі українські заходи ухвалювалися за адміністративнотериторіальним принципом. Головні проекти програми — побудова трьох акумулювальних резервуарів і системи перепадів, яка стабілізуватиме річище і частково затримуватиме воду. Якраз над останнім проектом спільно працюють інститут «Львівгіпроводгосп» і рівненські науковці. НУВГП обрано саме тому, що кафедра гідротехнічних споруд має найпотужнішу в Україні та СНД лаборатор-

ну базу відповідного профілю – гідравлічну лабораторію площею 545 м2 з насосною станцією, яка забезпечує подачу води на дослідні установки. У русловій лабораторії площею 370 м2 розташовані руслові майданчики й лотоки, на яких досліджують вторинні течії та водовипуски. Саме в цих лабораторіях науковці й інженерно-технічні працівники кафедри провели модельні гідравлічні дослідження водозабірних споруд для протипаводкових резервуарів на річках Дністер і Тиса, спеціальних споруд для скидання води з протипаводкових водосховищ, фільтраційні дослідження деформаційних процесів у ґрунтах, причетних до зсуву масивів та руйнування ґрунтових споруд. До речі, моделі гідровузлів, що тут досліджували, служать наочними посібниками для студентів. Співробітництво триває: тепер науковці НУВГП працюватимуть над фізичним і математичним моделюванням споруд протипаводкового захисту на гірських річках Українських Карпат.

Влада, місцева й центральна, про проблему знає. Програма пошуку затопленої хімічної зброї ухвалена Кабінетом Міністрів України ще в 1996 році. У Кримському головкомі МНС упевнені: небезпеки немає. «Хочеться поставити всі крапки над «i» у цій проблемі, — обурюється начальник ДУ МНС України в АР Крим Олександр Недобитков і веде далі: — Проблеми насправді немає. Я вже неодноразово заявляв, що море чисте й безпечне». Але в Рахункової палати України інша думка. У повідомленні її прес-служби говориться, що більше 10 років тому уряд затвердив державну цільову програму, виділивши з бюджету 55 млн грн на вирішення проблеми затопленої отрути: «Однак у результаті аудиту встановлено, що влада Криму й Севастополя фактично відсторонена від реалізації заходів програми, фінансування яких було недостатнім і безсистемним, а МНС не забезпечувало внутрішнього контролю за використанням бюджетних коштів. У результаті 76% витрат із програми використані з порушенням чинного законодавства та неефективні». Голова Рахункової палати Валентин Симоненко вважає, що Міністерство з надзвичайних ситуацій демонструє байдужість до проблеми й зневажливе ставлення до людей. «За такий довгий час і за ті мільйони

гривень, які виділені з бюджету, уже мали б давно очистити чорноморське дно від небезпечної «спадщини» війни!» — уважає він.

У пошуках отрути Виявляється, ще в 2004 році на замовлення підприємства «Піраміс» фахівці Севастопольського національного університету ядерної енергії та промисловості провели пошук затопленої хімічної зброї. За допомогою комплексу «Пошук» учені обстежили 600 км прибережних районів Чорного моря, ширина смуги обстеження становила 2,5—3 км, а загальна площа —1,500 км2. У результаті виявлено 9 районів із затопленими контейнерами, у тому числі два — з хімічними боєприпасами загальною площею близько 20 км2. Загалом виявлено 428 контейнерів. Із них 49, наприклад, знайшли в районі Чорноморського, а поблизу Ластівкового гнізда — 60. Під час визначення координат районів із затопленими контейнерами використовувалися космічні знімки. Їхнє розшифрування та координація із приладом «Пошук» дозволили домогтися точності 10—15 метрів, що дозволить водолазам скористатися складеною картою й візуально виявити контейнери. Про виконання робіт був складений спеціальний акт, копію якого має редакція «УТГ».

12

№ 12 (167)

5 квітня 2011 року

IT

Далека родичка е-мейлу Пневматична пошта, на перший погляд, неактуальна за нинішнього рівня розвитку телекомунікаційних технологій, застосовується дотепер Олександр БІЛИЛОВЕЦЬ До кінця ХХ століття телефонний і факсимільний зв’язок, Інтернет і кур’єрські служби остаточно витіснили зовнішню пневматичну пошту, яка використовувалася для зв’язку підприємств і установ у межах одного міста. Але вона є усталеною внутрішньою системою комунікації для порівняно невеликих територій у організаціях, які працюють із негабаритними матеріальними об’єктами. Тому поки топ-менеджери одних компаній міркують над упровадженням або оптимізацією електронного документообігу (див. «УТГ» №41, 19 жовтня 2010 р., «Узяти в електронний документообіг» і «Креслення на моніторі»), інші всерйоз зайняті його «механізацією».

Докладно

Принцип пилососа Пневматична пошта складається із трубопроводів, транспортних контейнерів (патрони або капсули), приймально-відправних прис троїв і компресорів. Патрон являє собою тубус, діаметр якого на 20—25% менше внутрішнього діаметра трубопроводу (іноді використовують контейнери й трубопроводи прямокутного перерізу). Для збереження герметичності та зменшення тертя на його зовнішній поверхні кріплять два (рідше одне) ущільнювальні кільця. Середня швидкість руху патрона з вантажем масою 1—2 кг — 6—10 м/с, у спеціальних установках може досягати 20—50 м/с. Робота пневмопошти ґрунтується на принципі пилососа. Патрон-контейнер кладуть у приймально-відправний пристрій (розрив або поздовжній виріз у трубопроводі, який закривається рухливою гільзою; іноді — «глухий кут» трубопроводу), і під дією стисненого повітря він переміщається трубопроводом до наступної станції. Повітря в систему подають компресори та вентилятори, які створюють у трубопроводах розрідження або надлишковий тиск повітря, регульований заслінками та клапанами. Повітря має бути чистим, тому перед потраплянням у мережу воно фільтрується. Очевидно, що чим більше довжина трубопроводу, тим потужнішим має бути компресор. Трубопроводи пневматичної пошти виготовляють із

тонкостінних суцільнотягнених труб внутрішнім діаметром 50—120 мм (найчастіше — 90 і 110 мм). Матеріалами спочатку були латунь, дюралюміній або сталь, які згодом було замінено на ПХВ і пластмасу. У місцях повороту трубопроводу радіус вигину роблять максимально великим, щоб патрон не застряг.

нього розташування збігається з кутом розташування магнітів, спрацьовує заслінка й патрон зупиняється. У сучасних системах відправний пристрій обладнують кнопковим пультом: кожна станція має свій код, і в момент відправлення патрона приймальний пристрій уже готовий до його надходження. Найскладніша організація в систем пневмопошти з відгалуженнями, на яких може розташовуватися до двох тисяч станцій. У цьому ви-

ваються на механічний або електронний замок. Незважаючи на те, що пневмопошта — яскравий атрибут субкультури стімпанк (докладніше див. «УТГ», №3, 2011, «Парові фантазії») і вінець механічного зв’язку, сучасні її варіанти не обходяться без мікропроцесорних технологій. Центральний контролер виконує керування та моніторинг трафіком контейнерів, формує звіти про пересилання, замість кроково-

Якщо розібратися

Маршрутизація Найскладніший аспект пневматичної пошти — маршрутизація контейнерів, завдяки якій капсули досягають потрібного адресата. У цьому пневмопошта схожа на традиційні транспортні системи, наприклад, метрополітен або залізницю. За лінійної організації шляхів між станціями прокладено єдиний трубопровід з одним вантажним контейнером (рух може бути як одно-, так і двобічним). Для збільшення пропускної здатності в таких установках (на станціях або на прогонах) монтують «роз’їзди». Двотрубна лінія забезпечує незалежний рух декількох патронів у обох напрямках. Лінії можуть підключатися до розподільного вузла для перевантаження та сортування патронів. Такий принцип називається радіальним. Більш складний спосіб організації ліній — кільцевий. Щоб контейнер зупинявся на необхідній станції, на його зовнішньому боці встановлюють два кільця з магнітами та фіксатори. На трубопроводі перед кожною станцією поміщають індуктивні датчики. Якщо кут їх-

Система пневматичної пошти на бойовому авіаносці, а нині кораблі-музеї «Мідуей» (USS Midway CV-41)

падку для керування транспортним потоком система поділяється на зони, сполучення між якими регулюється стрілками (діверторами). Вони управляються кроковим шукачем (набір контактів, що замикається бігунком, який, у свою чергу, управляється електричними імпульсами — бігунок позиціонується відповідно до поданого числа імпульсів) за аналогією з першими поколіннями АТС. Користувачам такого зв’язку можна не турбуватися про одну з найбільших проблем комп’ютерних мереж — інформаційну безпеку. Перехопити пакет інформації без фізичного втручання в систему й залишитися непоміченим неможливо. Дошкульним місцем стають кінцеві термінали й патрони-контейнери, але вони за необхідності закри-

Довідка «УТГ» Пневматична пошта — «молодша сестра» вакуумного поїзда (англ. — Vactrain) — запропонованого більше ста років тому, але поки не реалізованого високошвидкісного виду транспорту. Цей спосіб переміщення припускає рух за допомогою магнітної левітації усередині труб у вакуумі або сильно розрідженому повітрі. Відсутність повітряного опору й тертя дозволить рухатися з величезними швидкостями (до 5—6 разів швидше звуку в повітрі). Схожий проект до 2020 року планують реалізувати в Китаї. Передбачається, що поїзд зможе розвивати швидкість близько 1000 км/год., а один кілометр такої дороги коштуватиме $2,9 млн.

го шукача управляє стрілками, спрямовуючи потоки капсул і регулюючи рух, щоб уникнути «пробок». Станції пневмопошти, обладнані електронними пультами керування, мають систему оповіщення про прибуття (світловий, звуковий сигнал), виконують автоматичне пересилання капсул (за часом, із затримкою). На контейнері може встановлюватися чип, на якому записуються дані про відправника та маршрути.

Аспект

Застосування У супермаркетах і банках пневмопошта призначена для пересилання готівки з касового вузла в центральну касу або охоронюване сховище, зворотного пересилання розмінної монети, малогабаритного бракованого товару з поста адміністратора на склад. У США, приміром, більшість банків, які надають послугу «обслуговування в авто» («drive-in»), використовують пневматичні трубки для відправлення грошей і документів між клієнтами, які перебувають в автомобілі, і працівниками банків. Не залишилося поза увагою й громадське харчу-

вання. До закриття на початку 2011 року один із ресторанів мережі McDonald’s у місті Едіна (Міннесота, США) позиціонував себе як єдине у світі автокафе, у якому замовлення доставлялися за допомогою повітряної пошти. Використовують пневмопошту й для транспортування зразків під час нейтронно-активаційного аналізу. Ізотопи переміщаються з ядерного реактора, у якому вони піддаються бомбардуванню нейтронами, до детектора для одержання результатів і далі в сховище. Оскільки деякі з радіоактивних ізотопів можуть мати дуже короткий період піврозпаду, важлива швидкість переміщення. У таких випадках застосовують цілком автоматизовану систему, швидкість переміщення контейнерів якою може досягати 50 м/с. До кінця минулого сторіччя в центрі управління польотами NASA у Хьюстоні (Техас, США) пневматичні трубки зв’язували диспетчерські консолі в головній кімнаті й допоміжного персоналу. Одна з найбільших наразі мереж пневмопошти діє в міжнародному аеропорту Денвера. У ній через трубопроводи діаметром 25 см невеликий багаж передається в залу очікування, через консолі з підведеними пневмотрубками діаметром 10 см продаються квитки United Airlines, змонтована окрема мережа для оплати паркування.

Компетентно Щоб з’ясувати ступінь популярності повітряної пошти в нашій країні, ми звернулися до керівника групи «Пневмопошта» компанії SystemGroup Україна Наталі Миронової.

— Наскільки нам відомо, в Україні пневмопошта застосовується у великих супермаркетах. Де ще можна побачити її?

— Дійсно, в Україні пневмопошта найпопулярніша в роздрібній торгівлі — у супер- і гіпермаркетах. У менших масштабах вона застосовується у сфері промисловості — для відправлення в спеціальних капсулах холодних і гарячих проб сталі, рідини, гранульованих матеріалів, невеликих деталей із виробничих цехів у відділи контролю якості продукції або одержання інструментів зі складських приміщень. У банківському секторі — для пересилання оригіналів документів між департаментами відділення й грошей між грошовим сховищем і касовою зоною.

У світі пневмопошта застосовується значно ширше, причому близько 90% усіх проектів — це медична сфера. У лікарнях і великих медичних комплексах пневмопоштою з відділень у лабораторії передають аналізи, рентгенівські знімки, пакети донорської крові, медикаменти. В Україні таких прикладів нема, а в Росії такі системи з’явилися — у Клінічній лікарні ім. Боткіна, Федеральному науковоклінічному центрі дитячої гематології, онкології та імунології та Першій президентській поліклініці.

— Які проекти зі встановлення пневмопошти були реалізовані SystemGroup у нашій країні?

— За кількістю інстальованих систем в Україні наша компанія є впевненим лідером. Серед наших клієнтів — магазини мережі «Ашан», будівельні гіпермаркети «Епіцентр», продовольчі супермаркети «Велика Кишеня», «Мегамаркет», «Фреш», «Оскар». Затребувана пневматична пошта й підприємствами. У харчовій промисловості — Запорізький масложиркомбінат, у машинобудуванні — Харківський тракторний завод ім. Орджонікідзе, у металургії — заводи «ДонецькстальМЗ», «Українська ливарна компанія» і «Електросталь».

— Чи виробляється в нас обладнання для пневмопошти?

— Ні. Наша компанія, наприклад, працює із системами виробництва Австрії, Німеччини, Швеції, Бельгії.

— На який бюджет слід розраховувати компанії під час установлення пневмопошти й від яких параметрів залежить її вартість?

— Звичайно, кожна система пневмопошти — це індивідуальний проект, специфікація якого розраховується відповідно до поставлених завдань. До кошторису включається вартість обладнання, послуги з установлення та пусконаладки системи. На ціну обладнання впливає кількість приймально-передавальних станцій, довжина трубопроводу, тип і потужність компресора. А вартість монтажу визначається складністю й тривалістю робіт, причому в цьому випадку все залежить від особливостей конкретного приміщення (наприклад, закладається пневматична пошта на етапі будівництва чи монтується вже в готовому приміщенні). У середньому проста пневмопошта типу «крапка-крапка» «під ключ» коштуватиме замовникові 3 тис. євро, а однобічна система, приміром, для супермаркету — 13—15 тис. євро.

13

№ 12 (167)

5 квітня 2011 року

Технології

«Чорний ящик» для інновацій Проблеми із захистом інтелектуальної власності змушують тримати вузівські наукові розробки в цілковитій таємниці Ігор ГУСАРОВ

Своє ноу-хау вчені НТУ назвали «серцем великого електродвигуна»

Початок на стор. 1

Потім учені об’єднувалися в групи по троє й кілька днів працювали над реальними проектами, які ведуться кафедрами ВНЗ. Уся робота відбувалася у кілька етапів — аж до презентації результатів потенційному інвесторові. Зрозуміло, за такий короткий час неможливо зробити все, як треба в реальності. Тому презентувалися ще досить «сирі» напрацювання. Однак модератори школи — фахівці донецького науково-технічного центру «Реактивелектрон» — відразу пояснювали, яких припущено помилок, що зроблено не так і що можна зробити для підвищення ринкової вартості проекту. Вони також підказували часом несподівані джерела можливого фінансування. Передбачається, що ще один-два місяці потрібно на доробки,

написання серйозних бізнеспланів, після чого наукові новинки можуть бути представлені реальним інвесторам, у разі удачі — куплені й упроваджені в економіку. Зацікавлені компанії вже є. Обіцяла свою допомогу й дніпропетровська Торговопромислова палата, з якою ми давно співпрацюємо.

Ноу-хау — у систему! Здавалося б, усе просто й очевидно. Однак досі таке доволі плідне співробітництво різнопрофільних фахівців майже ніколи не реалізовувалося.

— Звичайно, — говорить Марина Пашкевич, — ідеально, якщо сам автор розробки має необхідні знання для проходження повного шляху від ідеї нововведення до його впровадження. Але в сучасного вченого-«технаря» для

Серйозні труднощі постали під час спроби з’ясувати, які ж, власне, проекти «комерційно аранжувалися» в рамках проведеної школи. Так, про коротко згадану в пресі розробку під робочою назвою «Чорний ящик» (система контролю параметрів працюючого великогабаритного електродвигуна) співробітник кафедри електропривода Євген Худой говорити навідріз відмовився: «Нас настійно просили не розголошувати ніякої інформації про наш винахід. Можу тільки сказати, що це щось на зразок «медичної картки» електродвигуна. Щоб дізнатися про деталі, краще потерпіти рік, поки винахід не буде доведено до стадії впровадження».

— Не треба звинувачувати вчених у такій ситуації, — прокоментувала Марина Пашкевич. — У сьогоднішніх правових і економічних умовах вони дезорієнтовані й залякані, бояться зробити крок уліво, крок управо. Річ у тім, що деякі розробки наперед «застовплені» промисловими підприємствамимонополістами. Але не треба думати, що розробники мають з цього істотні дивіденди. Часом учений для здійснення розробки й виконання дисертаційної роботи просто не має необхідного обладнання. Доводиться йти

бітничаємо з усіма університетами міста й плануємо відкрити філії на його підприємствах. Наш проект успішно розвивається, за три роки багато молодих людей відкрили свою справу, тобто самі створили для себе робочі місця, реалізувалися й сьогодні ведуть інноваційну діяльність. Узагалі, усім, хто йде стежиною інвестицій та інновацій, з нами по дорозі. Працює організація в багатьох напрямках. Але головне — розвиток структури малого й середнього бізнесу як двигуна економіки регіону.

— Чим саме займається організація?

— У першу чергу це зустрічі зі студентами як на базі університету, так і в міській раді, навчальні тренінги та семінари, присвячені створенню власної справи, методична допомога тим, хто хоче зробити перший крок у бізнесі. Насправді це рутинна робота,

адже молодь багато чого не знає: як скласти бізнес-план, як грамотно відкрити підприємство, як його вести. Є в нас і тренінги, присвячені ідеям: як їх генерувати, як пройти шлях від задуму до його втілення. Але в той же час ми не навчальна організація й не інвестори, студенти повинні діяти самостійно й самі за все відповідати.

— Один із важливих напрямків інноваційної діяльності сьогодні — енергоі ресурсозбережні технології, альтернативна енергетика. Принаймні активні розмови про це ведуться по всій Україні. Як перейти від слів до діла?

— Поки це ризикований бізнес і дорогий, тим більше для студентів. Проте дещо вже зроблено. Наприклад, у декількох корпусах ВНУ ім. Даля впроваджена регульована подача теплоносіїв, пов’язана з кутом обігріву сонця. Адже приміщення з одного боку нагрівається більше, з іншого — менше, але є пристрої, які дозво-

Бізнес в інкубаторі Анна ГРЕЧАНИК Діяльність бізнес-інкубатора, створеного три роки тому на базі Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля (м. Луганськ), вже давно переступила поріг рідного ВНЗ. Чим цікава ця молодіжна громадська організація — в інтерв’ю з її директором Андрієм Смородіним (на знімку).

— Андрію, про життєвість організації свідчить хоча б факт її участі в створенні знакового для міста й регіону проекту стратегічного плану розвитку Луганська. Ви самі бачите в цьому символічність або реальність завдань Східноукраїнського бізнес-інкубатора?

— Ми дійсно переконані, що наше місто треба й можна розвивати, його потенціал великий, тільки стимули до цього мають бути грамотними. Наприклад, один мій знайомий учений назвав Луган-

ську область новою Америкою: як і в США, з усіх місць сюди з’їжджалися люди в пошуках щастя, і регіон вони підняти зуміли. Але, на жаль, луганська молодь сьогодні не вірить ні у свої можливості, ні в перспективи міста, тому одне із завдань нашої організації — змусити у це повірити й дати шанс розкритися. По суті Східноукраїнський бізнес-інкубатор — це професійний союз, ми вже співро-

Заручники власних ідей

цього просто немає часу. Та й юридичний супровід інновації неправильно покладати на винахідника. Це мають робити відповідні фахівці. Як з’ясувалося, знайти таких фахівців сьогодні нелегко. У цивілізованому світі давно виник напрямок, названий менеджментом інновацій. Ця робота вимагає спеціальних знань, що відрізняються від тих, якими володіють «традиційні» юристи та економісти. Крім того, розбудова сучасного високотехнологічного суспільства, ефективне державне управління інноваційними процесами взагалі неможливе без так званої національної інноваційної системи (НІС). Тим часом в Україні є лише зачатки (інші фахівці говорять — фрагменти) такої системи. У нас є відповідна законодавча база, але з певних причин наші закони неефективні, а найчастіше їх просто не дотримуються. Тим більш важливо, щоб спеціально навчений економіст міг обрахувати можливі прибутки від упровадження, урахувати комерційні ризики. З іншого боку, разом з автором до інвестора має йти юрист, здатний захистити не тільки авторські права самого вченого, а й інтереси ВНЗ, у якому народилася розробка.

на підприємство, де таке обладнання є. А там говорять: «Будь ласка! Тільки підпишіться в тому, що результати роботи належатимуть нам і ніяка інформація не розголошуватиметься». Ну про які впровадження й ринки технологій може тут ітися? А тим часом деякі розробки наших провідних кафедр дають промисловцям багатомільйонні прибутки.

Коли відродяться технопарки — Можливість подолання таких негативних тенденцій, — уважає Марина Пашкевич, яка очолює й бізнес-інкубатор НГУ, — у створенні при ВНЗ технопарків і бізнесінкубаторів з ухилом в інноваційні проекти. Адже поки ВНЗ не може вести комерційну діяльність, реалізувати класичну схему: розробка — бізнес-план — інвестор. Тим більше не може йтися про продаж власних науково-технічних продуктів. Зрозуміло, молодий учений може звернутися за створенням бізнес-проекту в сторонню консалтингову компанію. Але для цього, по-перше, потрібні чималі гроші, по-друге, ідею можуть і вкрасти. А в університетському середовищі, у колі однодумців, таке менш імовірно. На жаль, слід зазначити, що ситуація з технопарками в Україні наразі досить невизначена. У 1999 році цьому типу установ було надано певні податкові пільги, які не стосувалися, утім, організованих при ВНЗ. Можливо, саме тому з восьми великих українських технопарків жоден не «прив’язаний» до навчального закладу. Крім ляють стежити за цим процесом у автоматичному режимі, і вони в стінах університету чудово працюють. Є в нашому портфелі й проект з енергозбережних і ресурсозбережних технологій у галузі локомотивобудування — спільно з фахівцями ХК «Луганськтепловоз» ми досліджуємо паливну ефективність локомотивів. Нарешті, останній проект, яким ми зараз займаємося, — «Теплий будинок». Тут важливе все — від будматеріалів до використовуваних енергоресурсів. Досвіду з цієї теми у світі багато, але враховуватися має і рельєф місцевості, і роза вітрів у регіоні, щоб вітряні генератори працювали. У «зеленої енергетики» багато різних варіантів використання, і в кожній місцевості все працює по-різному. От і вивчаємо можливості її адаптації до нашого регіону. Причому тут важливо не тільки розрахувати витрати й подивитися, що вийде, а й зробити ціни прийнятними: усе в «Теплому будинку» має бути енер-

того, уже в 2004 році на спеціальний режим інноваційної діяльності технопарків було накладено мораторій, а в 2005-му ухвалили рішення «про рівні умови підприємництва», назване Президентом «технічною помилкою уряду». І лише в березні минулого року Кабмін створив урядову комісію з діяльності технологічних парків на чолі з віце-прем’єр-міністром Володимиром Семиноженком. Із цим, за словами Марини Пашкевич, пов’язані надії на комерціалізацію вузівської науки. Тоді, можливо, і не буде потреби тримати інноваційні розробки в таких невигідних для вчених «чорних ящиках».

До речі Через нестачу інформації про винахід колективу кафедри електропривода, зроблений під керівництвом Олександра Балахонцева в співробітництві з великою закордонною компанією, нам довелося вдатися до власних пошуків. Із публікацій в Інтернеті ми з’ясували, що, можливо, такий модуль самодіагностики входить, приміром, до складу блоку управління й захисту електродвигуна БУЗ-03М, який поставляється НВП «Томська електронна компанія». Суть роботи модуля полягає в тому, що в разі порушення функціонування двигуна (обрив фаз, зниження опору ізоляції, перегрів обмоток тощо) на зовнішній регулятор передається сигнал про необхідність зупинення або зміни режиму. Фото з архіву О. БАЛАХОНЦЕВА гоємним і малозатратним. Як не парадоксально, але економія ресурсів сьогодні не завжди доступна, і що вище технології, то вони дорожче, звичайно. Тому важливо розвивати енергоефективні технології, які враховують не тільки специфіку України, а й купівельну спроможність її жителів. А от чого країні вочевидь не вистачає, то це агрегатів, які дозволяють реалізувати такі ідеї, — майже всі вони іноземного виробництва. Тому цілком логічно було б створювати відповідні виробництва, а це ж і нові робочі місця.

— Забезпеченням студентів робочими місцями бізнес-інкубатор теж займається?

—Віднедавна ми співробітничаємо в цьому напрямку з деякими підприємствами міста, і вже є результати. Вони мають намір інвестувати свої знання й можливості в молоде покоління, а в остаточному підсумку — мати в себе кваліфікованих фахівців.

14

№ 12 (167)

5 квітня 2011 року

Terra incognita

Печерні першопрохідники Підземний світ нашої планети досліджений лише на один відсоток Сергій ДУМКЕВИЧ Час великих географічних відкриттів зовсім не закінчився подвигами Колумба, його видатних сучасників та послідовників. Здавалося б, завдяки їхнім старанням, а також сучасним технологіям картування й супутникових зйомок на Землі вже не залишилося білих плям. Інша річ — в її надрах. Один із провідних у світі центрів із вивчення природних печер — Український інститут спелеології та карстології (Сімферополь). Про те, які нові знання людина шукає під землею та навіщо, розповідає його директор Олександр Клімчук.

— Існує природна потреба людини в географічній експансії. Вона летить у космос, вивчає океан — намагається в такий спосіб розсунути межі знайомого їй світу. Підземний простір печер не тільки дуже мало вивчений із наукового погляду, а навіть фізично розвідано менше відсотка від його довжини й обсягів. Більше 70% території України становлять райони, які підстилаються легкорозчинними породами. Ось лише декілька причин важливості досліджень карсту. По-перше, це небезпечний геологічний процес. У нашій країні техногенне навантаження дуже велике, тому для запобігання катастрофічним ситуаціям на проблемних для освоєння землях потрібна адекватна інженерно-геологічна оцінка. А там, де є карстові печери, є і небезпека провалів, витоків із водоймищ, аномальних водоприпливів у підземні виробки, інші ускладнення, які можуть стати катастрофічними. Так, у Західній Україні під час розробки Язовського та інших сірчаних родовищ відкачувалася велика кількість води, що призвело до активізації карстових процесів і утворення численних провалів. Серйозні проблеми з карстом у районах соляних рудників Передкарпаття й Закар-

паття. Провальними процесами «славиться» і Донбас, однак спричинені вони не тільки порожнинами самих шахт, а й активізацією утворення порожнин шляхом розчинення порід. У світі щорічні фінансові втрати від карстових деформацій оцінюються приблизно в 5 мільярдів доларів. По-друге, знання про печери — ключові в гідрогеології. Карстові підзем-

ють і визначають напрямок і швидкість переміщення підземних вод. Однак для таких досліджень у Криму треба мати сучасну лабораторію, інструменти трасування, реєстрації, і проводити ці роботи необхідно систематично — від ділянки до ділянки, від сезону до сезону. Вартість необхідного обладнання не така вже й велика — близько півмільйона гривень, але домогтися вирішення цього важли-

Олександр Клімчук (праворуч) із колегою – директором Національного інституту досліджень печер і карсту США Джорджем Вені

ні води є цінним багатим і часто єдиним джерелом водопостачання в таких районах, але вони дуже уразливі до забруднень через свою високу каналізованість. Якщо підземні води в некарстових районах проходять десять кілометрів під землею за сотні й тисячі років, то карстові — за кілька діб. Яскравий приклад — ситуація на Ай-Петрі, де масоване рекреаційне навантаження без належних охоронних заходів щодо карстового середовища загрожує джерелам водопостачання Севастополя. У Криму треба продовжувати цілеспрямовані дослідження гідрогеології карсту, розпочаті ще 30—40 років тому, але майже припинені в останні два десятиліття, застосовуючи спеціальну методику картування уразливості карстових вод. Ключову позицію в ній займає технологія трасування. У різних точках у печерах і джерелах за допомогою спеціальної апаратури індикатори відслідкову-

Довідка «УТГ» Науково-дослідний центр «Український інститут спелеології та карстології» створений у 2006 році. Входить до структури Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського (м. Сімферополь) і до складу відділення наук про Землю НАН України. Крім штатних співробітників об’єднує у формі громадського членства 52 науковців із різних організацій і міст України, а також із Росії, Польщі, Словенії, Туреччини.

Карстове плато в Криму

спелеологічних досліджень — реконструкцію природних умов минулого. Печери у своїй морфології та вторинних відкладеннях накопичують і зберігають протягом мільйонів років різноманітну інформацію про палеоклімат. Сучасними методами такі відомості можна отримати з дуже високим ступенем детальності.

— Олександре Борисовичу, чи відрізняється розвідування й проходження печер від альпінізму?

— Це досить некоректне порівняння. Адже до того, як Еверест підкорили в 1956 році, він уже був сто років відомий і закартований дослідниками. А наступні сотні сходжень — це суто спортивні особисті до-

Олександр Клімчук Директор Українського інституту спелеології та карстології МОН і НАН України, старший науковий співробітник, кандидат геологічних наук. Головна спеціалізація: гідрогеологія й геоморфологія карсту, походження печер. Віце-президент Міжнародного спелеологічного союзу (UIS, 65 країн-учасниць), президент Комісії UIS із гідрогеології карсту й спелеогенезу. Почесний член Національного спелеологічного товариства США й Української спелеологічної асоціації. вого для всього регіону питання ми не можемо протягом уже декількох років. По-третє, дослідження карстових порожнин-каналів має вирішальне значення для розуміння природи нафтогазових колекторів і шляхів міграції вуглеводнів у вапняках. За оцінками провідної міжнародної нафтосервісної фірми Шлюмберже, понад 60% світових запасів нафти й близько 40% світових запасів газу містяться у вапнякових колекторах, карстових за походженням. Але ефективно розвідувати та експлуатувати їх можна тільки після ґрунтовного вивчення закономірностей формування карстової порожнистості в таких породах. В Україні значна частина вуглеводневого потенціалу в Причорномор’ї й Дніпровсько-Донецькому прогині пов’язана саме з вапняками й карстовими колекторами. Згадаю ще один важливий напрямок карстово-

сягнення, ніякого нового знання вони вже не дають. У спелеологів завдання цікавіше в тому розумінні, що їм треба «виростити» нову печеру з нуля, тобто зробити географічне відкриття й досліджувати новий простір.

— А щодо екіпірування?

— У печеру без захисного спецодягу й каски не можна. Якщо в ній є вузькі місця з «гострими» виступами, необхідний зносостійкий комбінезон, якщо печера холодна — термоізоляційна білизна під ним, а якщо там багато водоспадів або сифонів (ділянки, цілком занурені у воду), то вам знадобиться гідрокостюм і легководолазне спорядження. Для печер воно повинне мати дублювання всіх систем життєзабезпечення. Річ у тім, що на відкритій воді за відмови обладнання все-таки є шанс спливти й вижити. У печері все набагато складніше. Якщо від місця занурення ви пропливли півсотні-сотню метрів і у

вас відмовило обладнання, то без дублювальних систем повернутися просто неможливо. В останні роки технічне оснащення спелеологів значно покращилося. З’явилися легкі, дуже місткі, але досить дорогі акумулятори, світлодіодні лампи, які споживають дуже мало електроенергії. Є надійне й ефективне «вертикальне» спорядження. Це особливо актуально під час дослідження складних печер, куди спелеологи йдуть на кілька днів і навіть тижнів. Проблема, однак, у тому, що про забезпечення співробітників нашого інституту сучасним спорядженням ми можемо тільки мріяти. І придбати його власним коштом.

Аспект

Україна печерна Наша країна багата на карстові регіони. Це ВолиноПоділля й Передкарпаття, Карпати, Причорномор’я, Донбас, степовий і особливо гірський Крим. Із початку 60-х років у Криму відкрито понад 1300 нових печер, і щороку спелеологи знаходять їх десятками. Найглибша з них — печера Солдатська, її відома глибина 520 м. Найдовша в Криму — печера КизилКоба з великою підземною рікою (близько 21 км). Шість найдовших гіпсових печер розташовані в Західній Україні. Кожна з них являє собою густу мережу-лабіринт. Найдовша печера — Оптимістична (240 км), відкрита в 1966 році. На матеріалі досліджень цих гіпсових лабіринтів Олександр Климчук розробив нову гіпогенну теорію утворення й розвитку печер, що дістала широке визнання у світовій науці про карст і печери. Звичайні печери утворюються водами, які проникають під землю з поверхні, а гіпогенні — висхідними напірними водами з більш глибоких водоносних горизонтів. Виявилося, що таке походження мають багато найбільших печер світу. До речі, гіпогенна теорія печероутворення дала потужний імпульс до розумін-

ня природи карстових колекторів вуглеводнів і карстових родовищ поліметалів.

Компетентно

Відкриття століття — за нами Останні тридцять років українські спелеологи активно працюють на Західному Кавказі, на масиві Арабіка. І недарма: їм удалося досліджувати нову найглибшу печеру світу глибиною 2190 м. У 80-х роках, коли Олександр Климчук із колегами почали дослідження печер гірського масиву Арабіка в Абхазії, карстова печера Крубера мала серед спелеологів репутацію безперспективного об’єкта. Вона являє собою декілька колодязів, з’єднаних між собою ходами й галереями. Найглибші схили — 115, 110 і 152 м. У донній частині відомо більше 8 сифонів, розташованих на глибинах від 1400 до 2190 м. Цікаво, що водами печери КрубераВороняча живиться найкоротша ріка у світі — Репруа на чорноморському узбережжі біля Гагр, а також джерела, які виходять під рівнем моря. Дослідження печери Крубера в останнє десятиліття, коли зроблені головні «прориви» та встановлені світові рекорди, тривають під керівництвом відомого українського спелеолога Юрія Касяна експедиціями Української спелеологічної асоціації. Найглибшу точку печери досягнуто в експедиції 2007 року під час занурення сімферопольського спелеолога Геннадія Самохіна в останній сифон на глибину 46 м під воду. Журнал National Geographic у 2005 році зарахував дослідження українських спелеологів у печері Крубера до найвидатніших географічних відкриттів на Землі за останні 100 років. Торік найбільше світове видавництво Random House випустило про це документальну повість, яка швидко ввійшла до списку бестселерів США.

15

№ 12 (167)

5 квітня 2011 року

NEWStrino

Блиск антрациту затьмарив діамант Олена ОСОБОВА

Сьомий гран-прі за сім років історії спеціалізованої всеукраїнської виставкиконкурсу «Майстер Клинок» Олександрові Ткаленку принесла шабля «Блиск антрациту», унікальна, насамперед, тим, що прикрашена... шматочками вугілля.

— Я сам — колишній шахтар, три роки підземного стажу в проходці. У нас у родині чотири покоління працюють на шахті. Тож у мене завжди була мрія присвятити шаблю вугіллю, — говорить житель міста Антрацит Луганської області, заслужений майстер народної творчості України Олександр Ткаленко.

Мрія здійснилася, і під час вручення вищої нагороди в Києві авторитетне журі назвало його роботу «першим пам’ятником вугіллю й рідному місту в шабельному виконанні». Шаблю вінчає скульптурне зображення Президента України в шахтарській касці. Зброяр говорить, що саме виготовлення цього елемента й мініатюрної копії головного убору гірника було найскладнішим за два роки роботи.

— Спочатку я хотів завершити шаблю скульптурним зображенням батька, але подумав, що тоді образиться брат, — зізнається Олександр.

— А проти того, що Янукович

безпосередньо пов’язаний із Донбасом, ніхто не заперечував. От тільки скульптор Марк Зінченко все намагався «прикрасити» портрет. Але я припинив цей «голлівуд», сам доробляв, поки мої дочки не впізнали Віктора Федоровича. Дитяча оцінка — найнадійніша. «Ліхтариком» для каски став діамант. У цілому для виготовлення шаблі знадобилося 1,5 кг срібла, шкіра морського ската, оксамит і золото, більше 700 днів, а найчастіше — і ночей. На одному боці клинка 35-літній майстер вигравіював усі пам’ятні місця рідного Антрацита. На іншому — еволюцію процесу видобутку вугілля, від кирки з обушком до скребкових конвеєрів та електровозів. Є там і портрети батька, брата, племінника й самого Олександра — потомствених шахтарів.

— Мені навіть не повірили спочатку, що парадну зброю прикрашено вугіллям. Але це саме пластини антрациту: на шаблі й піхвах — чотири великі, п’ять дрібних, а ще є на хрестовині. Дібрати їх було

Стрічка Мьобіуса на семи вітрах Міні-електростанцію, яка дозволяє заряджати мобільний телефон енергією вітру, винайшов школяр із Дубна.

Каску з діамантом майстер надягне пізніше...

складно — структура вугілля така, що воно розсипається. Тож я перебирав антрацит цебрами, поки знаходив потрібну пластину. Зате тепер мені огранювання будь-якого каменю не страшне, — посміхається Олександр Ткаленко. Тепер на донбаського зброяра чекають нові випробування, нові ідеї та поїздки. Уже отримано запрошення від організаторів аналогічних виставок у Москві та Австрії.

Вихованець Дубенської міської станції юних техніків Микола Лукін спроектував переносну вітрову електростанцію на основі стрічки Мьобіуса. Конструкція висотою 70 см здатна виробляти напругу 12 вольтів, її двометровий аналог — до 40 вольтів.

— Пристрій працює за поривів вітру не менше шести метрів на секунду, — пояснює 16-літній Микола. — Вітер змушує стрічку Мьобіуса крутити центральний стрижень у зачепленні з маховиком, а маховик обертає генератор, який

у свою чергу видає електроенергію. Від генератора можна заряджати мобільні телефони, ноутбуки або, наприклад, освітлювати намет.

— Зараз величезна увага приділяється альтернативним джерелам енергії, — говорить директор міської станції юних техніків Андрій Рамський. — Недавно наші вихованці винайшли малогабаритну гідроелектростанцію для малих річок. Нашими нововведеннями (деякі з них ми збираємося запатентувати) зацікавилися японці. Шкода, що співвітчизники не бачать у них нічого корисного для себе... Підготувала Анна ГРЕЧАНИК

Відповіді на кросворд, надрукований у №11 (166) ГОРИЗОНТАЛЬ: 1. Паккард. 5. Акведук. 13. Травлення. 14. Резервуар. 15. Нота. 16. Останкіно. 17. Шпак. 20. Герміона. 23. Автостоп. 24. Свобода. 25. Оноре. 26. Відро.

27. Годунов. 28. Траса. 30. Марсо. 33. Домкрат. 36. Розподіл. 37. Тітікака. 40. Міна. 41. Спідометр. 42. Отто. 45. Гутаперча. 46. Лічильник. 47. Кресляр. 48. Понтіак. ВЕРТИКАЛЬ: 2. Авантюрин. 3. Кіль. 4. Ренесанс. 6. Казанова. 7. Ебро. 8. Узурпатор. 9. Стеньга. 10. Тягач. 11. Фрукт. 12. Арекипа. 18. Мікроскоп. 19. Боніфацій. 21. Автогол. 22. Обручка. 23. Адвокат. 29. Резонатор. 31. Спартанка. 32. Фрамуга. 33. Діоптрія. 34. Тістечко. 35. Марокко. 38. Едгар. 39. Емаль. 43. Спис. 44. Альт.

Фото Вадима ЛЄСНОГО

Космічне золото Володимир ОТРОЩЕНКО Виявляється, за запаси коштовних металів треба дякувати космічним катастрофам, які сталися мільярди років тому. Зіткнення великого космічного тіла із Землею було благом, оскільки збагачувало склад її надр.

Коштовне бомбування «Збірна команда» фахівців із чотирьох інститутів та університетів США за гроші НАСА зіставила вміст так званих високосидерофільних елементів у земній корі та мантії, а також у зразках місячних і марсіанських порід. Учені дійшли цікавих висновків. Хоча такі елементи, як золото, платина,

реній, осмій, паладій, рутеній та іридій, називаються рідкісними, теоретично їх у нас узагалі не має бути. Адже невдовзі після виникнення Місяця в результаті «космічного бомбування» по Землі небесного тіла розміром із Марс ці елементи мали опуститися до ядра розплавленої ще юної планети. З огляду на це у верхній Золотий астероїдний удар частині Землі надто багато платини та інших рід- ник. Аналогічно множинні зіткнення Місяця й Марса з кісноземельних металів. Відгадка, на думку дослід- великими об’єктами додали ників, полягає в численних і нашому супутнику, і «боударах великих псевдо- гові війни» коштовні метаекзопланет наприкінці фор- ли, а ще, можливо, воду. мування Сонячної системи, уже після того, як у Землі з’явився її природний супут-

Довідка «УТГ» Наземні запаси золота досягли 166 тис. тонн, їх сукупна ринкова вартість — близько $7 трлн. За статистикою, близько половини запасів (83,7 тис. т) — ювелірні вироби, на частку приватних інвестицій у золото й золота в золотовалютні резерви припадає по 18%, а частка цього металу промислового та іншого призначення становить 12%, або 19,8 тис. т. Підземні ж запаси золота, за уточненими даними WGC, становлять приблизно 26 тис. тонн.

Планетиударники Тільки перевага масивних об’єктів-ударників на пізній стадії формування Землі може пояснити той уміст рідкісних металів у корі, які ми маємо, говорять американці. Це, до речі, відповідає і моделі формування планетозималей (псевдоекзопланет), яка показує, що такі об’єкти на пізній ста-

дії розвитку «відловлюють» і поглинають своїх дрібніших побратимів і в загальному їхньому населенні починають переважати великі тіла. Автори роботи прикинули на суперкомп’ютері, якими мають бути планети-ударники, щоб привести вміст золота, платини, іридію та інших коштовних елементів у мантіях Марса, Місяця й Землі до їхнього нинішнього числового значення. Виявилося, що в нашу планету кілька мільярдів років тому врізалися об’єкти діаметром аж 3000 км (майже поперечник Плутона). Це досить багато, щоб змінити відсотковий уміст металів, але недостатньо, щоб зруйнувати молоду Землю. У цілому ця пізня стадія «золотого» бомбування додала Землі 0,5% її маси. Цікаво, що ще один аргумент на користь такої моделі автори гіпотези знайшли в поясі астероїдів. Найбільші об’єкти в ньому — Гігея, Веста, Паллада, Церера — мають поперечник відповідно від 530 до 930 км. Діаметр усіх інших астероїдів головного пояса — від 230 км (Юнона) і менше. У роз-

поділі розмірів — величезна прогалина. Автори роботи вважають, що згадана вище четвірка — це, можливо, планетозималі, які вижили. Тобто планети, які не сформувалися, яким не вистачило матеріалу на фінальній стадії й у той же час пощастило не зіштовхнутися з іншими молодими світами в Сонячній системі. А відсутні в поясі об’єкти в проміжку поперечників від 230 до 530 км — це саме ті небесні тіла, які своєю яскравою загибеллю принесли золото, паладій і платину на Марс, Місяць і нашу планету.

новий власник, звісна річ, інкогніто. Швидше за все, це останній такий великий шматок природного золота, знайдений на цій території, де в середині XIX століття під час «золотої лихоманки» на «жовтого диявола» полювали близько півмільйона людей. Найбільший самородок у історії Каліфорнії було знайдено в 1854 році, він важив

Останній, золотий Знайдений у КаліОстанній самородок із Каліфорнії форнії золотий самородок вагою 100 унцій (біль- 195 тройських унцій (понад ше 3,1 кг) продано на аукці- 6 кг). Як і інші такі великі оні в столиці штату Сакра- шматки природного золоменто за $400 тис. За сло- та, його переплавили, і до вами власників будинку наших днів він не зберігся.

Holabird-Kagin Americana, А от якби самородок із Саякий проводив торги, до краменто пустили на афіпочатку аукціону саморо- наж, то за нього, виходядок хотіли продати лише за чи зі світових цін на золото, $200 тис. За купівлю лота удалося б отримати не більборолися 7 покупців. Його ше $140 тис.

16

№ 12 (167)

5 квітня 2011 року

Чорна серія Британському виданню Auto Express удалося виявити та сфотографувати новітню розробку компанії Mercedes-Benz. «Шпигунські» знімки останньої й найпотужнішої модифікації купе C-Class від ні-

ні й випробовуються агрегати нової моделі Black Series. У ній дві найпомітніших відмінності від класичної моделі: по-перше, за рахунок збільшеної колії розширені як передні, так і задні колісні арки, по-друге, у

Coupe), агрегат буде форсований із 457 к.с. (або 487 к.с. у модифікації з установленим спортивним пакетом AMG Development Package) до 520 к.с. Динамічні характеристики нового авто Black Series поки

мецького автовиробника вже з’явилися в Інтернеті. За інформацією англійських журналістів, новинка, випробування якої вже почалися, матиме цілком традиційну назву Black Series («Чорна серія»). Треба сказати, що на опублікованих фотографіях зображено так званого «мула» — звичайний старий Mercedes-Benz C-Class, під кузовом якого розміще-

конструкції Black Series інтенсивно використовуються вуглепластикові елементи, які дозволяють зменшити загальну вагу авто більш ніж на 100 кг. Зміни стосуватимуться й моторного відсіку. Попри те, що модель двигуна в Black Series залишиться тією ж (усе той же 6, 2-літровий восьмициліндровий мотор, що й у класичного Mercedes-Benz C63 AMG

невідомі, але очевидно, що вони перевершать параметри базової моделі: розгін «з місця» до 100 км/год за 4,4 секунди й максимальна швидкість 280 км/год.

Auto Express припускає, що вартість найпотужнішого купе С-Class у Великій Британії наблизиться до 100 тис. фунтів стерлінгів (≈ 1,271 млн грн), а конкурентом така машина стане для BMW M3 GTS.

Кава: швидко, стильно, компактно Швейцарська фірма Nespresso випустила оригінальну малогабаритну капсульну кавомашину Pixie, яка поєднує в собі стильний дизайн (випускається в шести різних кольорах — червоний, індиго, лайм, алюміній, титан і сталь) з технологічністю та функціональністю. Бічні панелі апарата виготовлені з анодованого алюмінію. Як заявляють розробники, завдяки застосуванню інноваційних технологій Pixie — найменша кавомашина у світі. Її габарити лише 111х235х326 мм. До експлуатації пристрій готовий уже через 30 секунд після ввімкнення, та й

процес установлення капсули досить простий — треба лише підняти металеву ручку, і потрібний відсік негайно відчинеться. Pixie економить не тільки простір і зусилля, а й електроенергію: завдяки системі автоматичного вимкнення, яка спрацьовує через 9 хвилин після останнього приготування кави, інноваційна крихітка споживає на 40% менше середньої кавомашини А-класу. Поточний статус апарата можна визначити за спеціальним

підсвічуванням, яке змінює свій колір, що вказує на готовність до роботи або необхідність долити води. Передбачено й програмне управління — натисканням

Годинник класу GT Останні двадцять років ювелірно-годинниковий будинок Chopard регулярно випускає ті або інші моделі, пов’язані зі світом гоночних автомобілів, і навіть «автомобільні» колекції. Остання новинка — хронограф 1000 Miglia Gran Turismo XL Superfast — надпотужна модель, поміщена всередину масивного корпуса діаметром 47,8 мм. Дизайн нового годинника виконано в автомобільному стилі, а його технічні ха-

рактеристики роблять модель таким собі «гоночним каром» у світі хронографів: навіть позначки на циферблаті Miglia Gran Turismo нагадують приладову панель старих автомобілів. Запуск, зупинення та обнуління показань хронографа роблять за допомогою двох кнопок, розміщених у положенні «2» і «4 години». З їхньою допомогою відбувається активація центральної секундної стрілки, 12-годинного лічильника в положенні «6 годин» і 30-хвилинного лі-

однієї кнопки можна запустити процес приготування еспресо або лунго. Не буде проблем і з використанням чашок різної висоти. Спеціально для Pixie компанія Nespresso та дизайнери студії 5.5. Designers розробили оригінальні аксесуари. Чашки з колекції Pixie Collection повторюють форму та колір капсул Nespresso 16 Гран Крю. Представлені у двох розмірах, вони добрі для дегустації еспресо або лунго. Чашки виконані з нержавіючої сталі й завдяки подвійним стінкам зберігають оптимальну температуру кави. Вартість апарата досить демократична — лише $250. чильника в положенні «9 годин». Корпус виконано зі сталі, а спортивний стиль моделі підкреслюється гумовим ремінцем із малюнком протектора гоночних шин Dunlop. Кнопки хронографа теж зроблені з нержавійки, мають прямокутну форму й ідеально підігнані під корпус. Зверху на них нанесено покриття із чорної гуми. Заводна коронка рельєфним візерунком нагадує шину, із торця її прикрашено логотипом колекції Classic Racing — металевою емблемою у вигляді кермового колеса.

Протеже з магнію, з комірками Приблизно місяць тому відбувся офіційний анонс ноутбуків нового покоління на основі процесора Intel Sandy Bridge від японської компанії Toshiba. Ці ноутбуки виготовлено не із традиційного пластику, а з магнієвого сплаву зі спеціальною ніздрюватою структурою (для зниження загальної маси та збільшення надійності конструкції). Тоді ж було анонсовано інноваційну систему охолодження для таких ноутбуків, розроблену разом із компанією Intel. Сьогодні на деякі моделі таких пристроїв уже можна оформити попереднє замовлення, і одна з них — Portege R835. Портативний комп’ютер обладнаний 13, 3-дюймовим рідкокристалічним монітором із розрізненням 1336х 768 пікселів і вже традиційним для ноутбуків Toshiba економічним світлодіодним підсвічуванням. Клавіатуру ноутбука зроблено з урахуванням особливостей використання ультрапортативних рішень, для захисту від бризок клавіші ізольовані одна від одної.

За основу може бути взято один із двох процесорів: Core i3-2310M або Core i5-2410M. Стандартна комплектація Toshiba Portege R835 містить у собі оптичний привід DVD (пристрій, який не часто можна зустріти в ноутбуках такого форм-фактора), 4 Гб оперативної пам’яті, інтегрований графічний адаптер від Intel і жорсткий диск із обсягом пам’яті 640 Гб. Присутні й усі типові комунікації —

Ethernet, Wi-Fi 802.11b/g/n, Bluetoth 3.0, веб-камера, кардрідер, порти USB 3.0 і HDMI. Джерело живлення ноутбука — 6-секційний акумулятор, який забезпечує до 9 годин роботи. Portege R835 працює під управлінням ОС Windows 7 Home Premium. Вартість апарата становитиме від 900 до 930$, а його поставки почнуться вже протягом найближчих двох тижнів.

Підготував Олександр БІЛИЛОВЕЦЬ