Украинская техническая газета №168

Сьогодення

Технології

Зворотний відлік Стала до ладу промислова установка з вилучення ТРП із корпусів двигунів міжконтинентальних балістичних ракет РС-22 (SS-24 Scalpel) Стор. 4

Підприємство

Розумний «гору» пробурить Застосування свердловинного методу видобутку дозволить забезпечити третину потреб України у фосфорних добривах Стор. 7

Оптимізація Сьогодні цей процес на оновлюваному сєверодонецькому «Азоті» визначає всі інші Стор. 8

Наука

Майже як дорослі Україна має намір стати асоційованим членом Європейського центру ядерних ь досліджень (ЦЕРН) Стор. 11

Щотижневик Виходить щовівторка

www.eutg.net

№ 13 (168) 12 квітня 2011 року

Нові старти КБ «Південне» Наша унікальна техніка космічного призначення служить усьому світові Ірина КОНДРАТЬЄВА Незважаючи на проблеми і всупереч песимістичним оцінкам, українська космічна галузь розвивається. І, як і раніше, перебуває в центрі світових подій, пов’язаних з освоєнням космосу. Про те, які завдання належить розв’язати в 2011 році дніпропетровським ракетобудівникам, розповідає генеральний конструктор — генеральний директор ДП «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К.Янгеля» (КБП) Олександр Дегтярьов (на знімку).

— Почну з того, що цей рік ознаменований двома значними ювілейними датами — 50-річчям першого польоту в космос Юрія Олексійовича Гагаріна й 100-річчям від дня народження видатного створювача ракетно-космічної техніки Михайла Кузьмича Янгеля. Якщо про подвиг Гагаріна весь світ дізнався з перших днів, то про неоціненний внесок Янгеля в створення бойового ракетного щита СРСР почали згадувати в публічних засобах масової інформації тільки в 90-х роках. Але працівники КБ «Південне» знали його із середини 50-х, коли він приїхав у Дніпропетровськ і очолив Особливе конструкторське бюро №586 (згодом — КБ «Південне»).

Стор. 5

Здорова енергія Дмитро ТИМЧУК Один зі шляхів розв’язання найважливішого державного завдання — енергозабезпечення країни — це зарахування альтернативних джерел енергії до загального паливного балансу. Саме це питання в першу чергу розглядалося учасниками науковопрактичної конференції «UKR-

POWER-2011. Позбавлення газової залежності», яка відбулася в НТУУ «КПІ».

Організатори заходу — Асоціація теплоенергетичних компаній України (АТЕКУ), Асоціація теплоенергетичних і монтажнобудівельних компаній (АсТЕК), Національний технічний універ-

ситет України «КПІ» та Інститут технічної теплофізики НАНУ. Увазі учасників було представлено наукові розробки в теплоенергетиці, системах опалення, інноваційні проекти з енергозбереження, нові ресурсозбережні технології, спрямовані на економію в промисловій і комунальній енергетиці. Проаналізовано можливі способи застосування їх в Україні. Учасники відвідали виставку наукових та інноваційних розро-

бок НТУУ «КПІ», а також виставку передового енерго- і ресурсозбережного обладнання Інституту технічної теплофізики. Ректор КПІ, академік НАНУ Михайло Згуровський переконаний, що організатори «UKRPOWER» роблять неоціненний внесок у модернізацію енергетики країни: — Уважаю цю конференцію кращим конференц-проектом України, який довів свою життєздат-

ність та актуальність, сприяє розвитку інноваційних технологій, технічному переоснащенню наших підприємств, підвищенню їхньої конкурентоспроможності та зростання експортного потенціалу держави. А також налагодженню взаємовигідного співробітництва між українськими та іноземними промисловцями, підприємцями, ученими.

Стор. 10

2

№ 13 (168)

12 квітня 2011 року

Тут і тепер

Цитати тижня

«Швидка допомога» для узбецького двигуна Алла МІРОШНИЧЕНКО

Олександр Сіренко, аналітик компанії ЮПЕКО

Миколаївські машинобудівники провели унікальну технологічну операцію.

Вище десяти гривень бензин... не підніметься, однак якщо за це рішення проголосує Верховна Рада України, то водії відчують стабілізацію цін лише через місяць. Оскільки нафту за старими акцизними ставками уже завезено на переробні заводи. Надалі ціна бензину залежатиме тільки від цін на світовому ринку нафти.

Уперше безпосередньо на об’єкті — компресорній станції «Газлі» (Узбекистан) — фахівці миколаївського ДП «НВКГ «Зоря»«Машпроект» на чолі зі співробітником служби директора з маркетингу Ігорем Огородниковим виконали операцію з відновлення двигуна ДУ-80 газоперекачувального агрегату. У практиці газотурбобудування такі роботи проводяться тільки в умовах підприємства-виробника. Однак на прохання узбецької газотранспортної компанії було ухвалено рішення про проведення експерименту.

Аркадій Корнацький, Голова громадської організації «Селянський фронт» Треба розуміти, що купівля землі для сільгоспвиробництва — це великі інвестиції. В українських аграріїв вільних коштів нема або вони мають вилучити їх з обігу, тобто не купувати добрива, нову техніку, припинити платити гідну заробітну плату.

Одним абзацем

Узбекам терміново треба було збільшити потужності компресорної станції, яка перекачує газ із підземного сховища в магістральний газопровід. Це

було завдання державного значення. Керівництво АК «Узтрансгаз» звернулося до ДП «Зоря»-«Машпроект» із проханням максимально опе-

ТОВ «Пауер Трейд», що входить до компанії «ДПЕК», із 1 квітня почало комерційні поставки електроенергії в Молдову.

Привселюдно зароблені дивіденди

Передбачуваний обсяг щомісячних поставок — від 75 до 100 млн кВт•год. за їхньої потужності до 150 МВт, повідомляється на веб-сайті «ДПЕК». До кінця року компанія планує забезпечити українською електроенергією 30—50% потреб енергоринку Молдови.

Микола СТОЛЯРОВ

ЄБРР готовий дати 125 млн євро на Чорнобильську АЕС.

Краматорський гігант, учорашнє ЗАТ, за рішенням зборів акціонерів набув статусу публічного акціонерного товариства.

Голова адміністрації зони відчуження Володимир Халоша заявив, що нинішній саркофаг, поспішно побудований після катастрофи, мав незначні витоки радіації, але після проведених робіт зможе простояти ще 15 років. За його словами, екологічна ситуація в зоні «стабільна» і «не є небезпечною». Для фінансування ж будівництва нового саркофага потрібно 600 млн євро.

Зміна статусу — лише одна з багатьох проблем, які обговорили співвласники Новокраматорського машинобудівного заводу. За словами його генерального директо-

З гіркотою й гордістю в душі Олена НЕПОКОРА 5 квітня в Дніпропетровську проводили в останню путь видатного українського авіаконструктора Станіслава Миколайовича Конюхова. На церемонії прощання з колишнім генеральним директором, науковим керівником конструкторського бюро «Південне» були присутні Віктор Янукович і Леонід Кучма.

— Сьогодні перегорнуто ще одну історичну сторінку ракетно-космічної галузі України, — із неприхованим жалем сказав Леонід Кучма. — Конюхов був людиною колосальної енергії. Здається, якщо поставити перед ним бетонну стінку, яку заради досягнення мети треба пробити своїм тілом, він обов’язково проб’є. Йому дістався не найкращий час нашого ракетобудуван-

ня, коли пішов Уткін, — тернистий шлях, але він подолав його із честю. А сьогодні в мене тільки одна думка: що далі? З огляду на те, як ми останні п’ять років ставилися до найсучаснішої і найбільш високотехнологічної галузі — ракетобудування, залишаються самі запитання.

— Мені важко говорити сьогодні, — поділився Станіслав Ус, головний кон-

Адреса редакції: Засновник і видавець — колектив редакції «УТГ»

www.eutg.net Е. пошта: info@tehnichka.com ПРИ ВИКОРИСТАННІ МАТЕРІАЛІВ ПОСИЛАННЯ НА «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ.

структор напрямку КБ «Південне», створювач ракети «Сатана». — Ми разом училися зі Станіславом Миколайовичем і 52 роки працювали пліч-о-пліч у КБ. Із гордістю можу сказати: Конюхов наслідував краще, що було в Янгеля й Уткіна. У найскрутніший для космічної галузі України час, коли втрачалися історичні й виробничі зв’язки, які здавалися вічними, він став Генеральним конструктором. І саме його воля й знання зберегли наш колектив. Він знайшов єдину нішу, куди можна було «увійти» в тих умовах, — закордонні інвестиції, використання наших ракет для запуску космічних апаратів в усьому світі. Але найголовніше — він зумів зберегти такі необхідні зв’язки з Росією, відкриваючи нові перспек-

ра Геннадія Сукова, усупереч кризі в 2010 році колективу підприємства вдалося не тільки поліпшити ситуацію з випуску продукції, а й внести чималі кошти в розвиток заводу, забезпечити всі платежі в бюджет, не скоротивши при цьому свої соціальні програми. Знакові замовлення минулого року — обладнантиви для нашого підприємства. І я, так само, як і Станіслав Конюхов, бачу майбутнє космічної галузі України тільки в співдружності з Росією. Анатолій Сухонос, ветеран КБ «Південне» насилу добирає слова: — Не можу у свідомості поєднати поняття «смерть» із Конюховим — такий він був енергійний. І всім, хто працював у КБ, навіть у скрутні часи було спокійно за долю нашого колективу, ми були за ним, як за кам’яною стіною. Що чекає на КБ? А саме завдяки КБ «Південне» і Південмашу Україна досі не втратила статус космічної держави. Але покоління сміливих думкою й стійких до негод титанів, на жаль, іде. Конюхов — це дуже велика втрата для України, яку ми ще не до кінця усвідомили. Фото Миколи МЯГШИКОВА

Головний редактор Світлана Ісаченко

04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28а

тел. 044 278 42 37, e-mail: isachenkosv@tehnichka.com

91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98в.

РЕДАКЦІЯ:

Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 12993-1877Р від 20.08.2007 р., видано Міністерством юстиції України.

Людмила Гречаник — редактор відділу технічної думки тел. 0642 34-72-47 e-mail: tehnomysl@tehnichka.com

Ігор Павлюк — редактор відділу промисловості тел. 044 278-42-37 e-mail: pavluk@tehnichka.com;

Іван Спасокукоцький — редактор відділу IT тел. 044 278-42-37 e-mail: ivanspas@tehnichka.com

ня для реконструкції стану 2500 Магнітогорського металургійного комбінату, роликова гартівна машина й міксери для металургів Череповця, 36 млинів для партнерів із Росії та України, екскаватори для Білорусі, портальний кран «Стерх» для Ізмаїльського порту. В активі заводу також виконання замовлень

ративно ввести в експлуатацію законсервований 25-мегаватний двигун, який вийшов із ладу ще в 2009 році. Миколаївські фахівці провели ретельну підготовку, опрацювали процедуру майбутньої операції. Технологи виготовили спеціальні пристрої, які дозволили відновити двигун просто на об’єкті. У стислий термін було замінено зіпсовані деталі, і двигун увели в експлуатацію. За реалізацією проекту уважно стежили представники профільного міністерства Узбекистану. Професійна, злагоджена й спланована робота фахівців миколаївського підприємства дозволила збільшити обсяги транспортованого узбецького газу, значна частина якого йде на експорт. для Південної Кореї та Індії, Нідерландів, Франції та інших країн. Як і раніше, здійснюється на заводі й програма власного технічного переозброєння. На ці потреби піде 267 млн грн коштів підприємства. Усі ці заходи дозволили НКМЗ зберегти високий рівень виробництва й фінансову стабільність. Збори акціонерів одностайно ухвалили рішення щодо виплати дивідендів у розмірі 500 грн на акцію.

Довідка «УТГ» С.М. Конюхов народився 12 квітня 1937 року в селі Бекренєв Вологодської області. Виріс у Дніпропетровську. Після закінчення Дніпропетровського державного університету почав працювати в КБ «Південне». У 1995 році став його генеральним конструктором. Професор, академік НАНУ, завідувач кафедри проектування літальних апаратів НАУ ім. Жуковського, член Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки.

ВІДДІЛ РЕКЛАМИ: Ганна Шумакова — тел./факс:

Газета видається українською та російською мовами

(044) 278 42 37, тел.: (097) 534 23 04, Позиція авторів публікацій не завжди

e-mail: reklama@tehnichka.com

ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИ: Дмитро Баранов — тел./факс:

збігається з позицією редакції. Редакція залишає за собою право виправляти матеріали та рецензувати рукописи. За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець.Матеріали, позначені (R),

(044) 440 82 09, тел.: (044) 221 06 50 публікуються на правах реклами.

Передплатні індекси: українською мовою — 99309 російською мовою — 99340 Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «Прес-Експрес». Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 50-08-54

Любов Соловйова — тел./факс: (0642) 59 93 91 тел.: (0642) 59 93 92,

e-mail: podpiska@tehnichka.com

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій.

НАКЛАД МІСЯЦЯ 39256 прим. Замовлення № 690

3

№ 13 (168)

12 квітня 2011 року

Тут і тепер Наука СПІВРОБІТНИЦТВО Китай бачить в Україні простір для роботи. «Ми зараз виходимо на двостороннє реальне співробітництво. Китайський бізнес розглядає Україну як країну, у якій є простір для роботи. Тут бачать потенціал і китайські банкіри. Їх цікавлять, насамперед, високі технології, добрі вироби для того, щоб пропонувати покупцям», — сказав Надзвичайний і Повноважний Посол КНР в Україні Сіюнь Чжан. Китайський бізнес уже одержав певну кількість замовлень, пов’язаних із проведенням Євро2012. Це стосується доріг, інфраструктурного будівництва, готельного комплексу. Україна візьме під оренду молдавську землю. Молдова передасть Україні в оренду дві земельних ділянки загальною площею 14,4 га для Дністровського гідроенергетичного комплексу. Це передбачено проектом угоди між урядом Молдови й Кабінетом Міністрів України. Землю передадуть у користування за плату терміном на 5 років на основі договору оренди із правом його подовження.

ЦИФРА Трудові мігранти й діаспора збільшили фінансову підтримку українців. У 2010 році приплив валюти в країну через системи грошових переказів зріс на 23%, до $3,56 млрд, що на 23% більше, ніж у 2009-му. Половина всіх переказів надійшла з Росії, 9% — зі США, 7% — з Італії, 5% — з Іспанії, 3% — із Великої Британії. З України торік відправлено лише $378 млн. Найчастіше гроші експортувалися в Росію (42%), Грузію (6%), Вірменію та Узбекистан (по 4,5%) і США (4%).

ЕКОНОМІКА Експерти озвучили ризики від затримки траншу МВФ. Напруження у відносинах між Україною та Міжнародним валютним фондом, можливо, стане негативним сигналом для інвесторів, а також загрожуватиме стабільності національної валюти, уважає голова наглядової ради Фонду якісної політики Олександр Бланк. На думку віце-президента Центру політичного навчання та консультування (Росія) Єгора Чижова, черговий транш не принциповий для економіки України, але припинення співробітництва із МВФ у цілому може негативно позначитися вже до кінця цього року й тим більше наступного. «Я думаю, МВФ і Україна домовляться. Зрештою, цій організації самій вигідно продовжити програму, у яку вже вкладено багато мільярдів, для підтримки свого реноме на міжнародній арені», — уважає російський експерт. Державний бюджет країни за січень-лютий виконано із профіцитом 4 млрд 127,3 млн грн,

у тому числі загальний фонд — із профіцитом 2 млрд 845,2 млн грн. Погашення основної суми боргу із загального фонду держбюджету становили 6 млрд 848,1 млн грн. Державні запозичення в державний бюджет було здійснено в обсязі 18 млрд 833,3 млн грн. Від приватизації державного майна в січні-лютому в бюджет надійшло 36,7 млн грн.

ФІНАНСИ На думку Сергія Тігіпка, обсяг тіньової зарплати в Україні становить 145 млрд грн.

У своїх оцінках він послуговується дослідженнями Інституту економіки та прогнозування Національної Академії наук. Керівник відділу соціально-економічних проблем праці Вікторія Близнюк повідомила, що це дослідження проводилося восени 2010 року, але його результати не мають прив’язки до якогось конкретного періоду, а є екстрапольованими.

Мінфін залучив у бюджет 232,18 млн грн від продажу облігацій внутрішньої державної позики. Зокрема, було дорозміщено облігації зі строком погашення 14 грудня 2011 року на суму 28 млн 476,3 тис. грн із прибутковістю 7,75% і облігації зі строком погашення 12 грудня 2012 року на суму 203 млн 705,88 тис. грн із прибутковістю 9,6%.

ПРОМИСЛОВІСТЬ КЗРК нарощує виробництво. Криворізький залізорудний комбінат (Дніпропетровська обл.) у січніберезні збільшив виробництво товарної залізної руди підземного видобутку на 7,1% у порівнянні з аналогічним періодом 2010 року — до 1,536 млн тонн.

ємств Франції та України MEDEF International під час робочої зустрічі та обговорення можливостей і пріоритетів співробітництва. Появі сучасного заводу з переробки пестицидів сприяє прагнення міністерства до 2015 року очистити всі області України від застарілих засобів хімічного захисту рослин.

Із 4 по 8 квітня українська делегація брала участь у найбільшій промисловій виставці світового рівня «Ганновер Месі-2011» (Німеччина). Цього року українська національна експозиція представила обладнання для промислової автоматизації, промислової обробки поверхонь, енергетичне обладнання та ін. Проведено переговори з німецькими й іншими зарубіжними компаніями, презентовані регіони України та інноваційно-інвестиційні проекти вітчизняних підприємств і організацій.

ПЕК Держава контролюватиме якість палива на АЗС за допомогою пересувних лабораторій. «Ми ухвалили рішення й купуємо 12 пересувних лабораторій для проведення аналізу якості бензину. Я думаю, що це буде вже влітку», — заявив міністр енергетики та вугільної промисловості України Юрій Бойко. Міністр відзначив, що паливо незадовільної якості зустрічається переважно в дрібних мережах АЗС. У випадку реалізації неякісної продукції заправні станції буде викрито за допомогою спеціальних «кольорових маркерів». Ставку акцизів на нафтопродукти знизили. «Це рішення ухвалене на другий квартал, на 3 місяці знижуються ставки акцизу на бензин на 50 євро за тонну й на дизельне паливо — на 30 євро за тонну», — повідомив перший заступник міністра фінансів Анатолій Мярковський. Україна в найближчі 5 років має намір збільшити власний видобуток вуглеводнів для зниження залежності від імпортних енергоносіїв.

Міністерство аграрної політики та продовольства планує використовувати потужності непрацюючих спиртозаводів для виробництва біопалива. «У нас наразі діючих і збанкрутілих спиртових заводів близько 85. Із них 24—25 активно працюють і виробляють спирт. Надзвичайно важливе запитання: як налагодити роботу не задіяних у виробництві спирту заводів?» — сказав міністр аграрної політики та продовольства Микола Присяжнюк. На двох заводах уже запущено пілотні проекти з виробництва біопалива, а ще на чотирьох зараз уводяться установки.

Із цією метою НАК «Нафтогаз України» придбав у Сінгапурі бурову платформу. Восени її поставлять на Суботинському родовищі чорноморського шельфу.

У Міністерстві екології та природних ресурсів обіцяють побудувати завод із переробки пестицидів. Про це представники міністерства повідомили членів союзу підпри-

Харківська область перспективна щодо видобутку вуглеводнів. Таку думку висловив голова правління НАК «Нафтогаз України» Євген Бакулін.

«Область має чудові перспективи як із розробки нових газових родовищ, так і з упровадження нових технологій на старих родовищах. Використання нових технологій на старих родовищах — це найближча перспектива, що приведе до короткочасного збільшення обсягів видобутку газу. Тільки розробка нових родовищ дасть далеку перспективу збільшення обсягів видобутку газу», — сказав він.

БУДІВНИЦТВО Цього року уряд планує розв’язати проблему незавершеного житлового будівництва, повідомив прем’єрміністр Микола Азаров під час зборів будівельників України. «Ми ставимо завдання: кожне незавершене будівництво розглядати окремо, щоб зрозуміти, що заважає його закінчити. У 2011 році сподіваємося цю проблему вирішити». Азаров також додав, що з початку року з’явилися перші позитивні ознаки виходу із кризи будівельної галузі: в експлуатацію уведе-

Кабінет Міністрів відмовиться від квот на експорт зерна.

«Уряд ухвалив рішення з 1 липня не застосовувати ніяких обмежувальних заходів, у тому числі квотування експорту зернових», — сказав міністр аграрної політики та продовольства України Микола Присяжнюк. Він також відзначив, що Мінагропрод має намір застосовувати процедуру форвардних закупівель зернових.

Названо найприбутковіші види агропромислової продукції. Аналітичний департамент Української аграрної конфедерації на підставі даних Держкомстату підготував порівняльну таблицю фінансових результатів українського АПК за основними видами продукції. Так, прибуток від виробництва молока в 2010 році зріс у 17 разів, вирощування зернових — удвічі, а свинарство виявилося збитковим.

ТРАНСПОРТ

но в півтора раза більше квартир, обсяг будівельно-монтажних робіт за три місяці зріс на 6%. У першому кварталі в експлуатацію здано майже 90 тис. м2 доступного житла: по одному об’єкту в Донецьку, Сумах, Харкові, Бучі (Київська обл.) і два в Києві.

Будівельники об’єдналися в конфедерацію. Українська будівельна асоціація (УБА), Будівельна палата України та асоціація «Всеукраїнський союз виробників будівельних матеріалів і виробів» об’єдналися в Конфедерацію будівельників України (КБУ), яка має статус саморегульованої організації.

АПК В Україні неефективно використовуються 6 млн гектарів землі, повідомив заступник голови Державного агентства земельних ресурсів України Микола Калюжний. «Із 32 млн гектарів наявної в держави ріллі 6 млн або використовуються неефективно, або зовсім не використовуються, якщо ж використовуються, то не платиться орендна плата». За словами Калюжного, після розпайовування «330 тисяч громадян не дійшли від сертифікатів до державних актів, і це ті незатребувані паї, тому 1 млн гектарів землі кимсь обробляється, але доходів державі нема».

«Богдан» домовився з Габоном. Корпорація «Богдан» обговорила з міністром закордонних справ Габонської Республіки Полем Тунгі можливість поставок українських автобусів, а також організацію їхнього виробництва в Габоні.

РЕГІОН У Запорізькій області виділили землю для вітрової електростанції. Вартість проекту — $600 млн. Керівництво Мелітопольської райдержадміністрації та представники ТОВ «ЮроКейп Юкрейн И» підписали договір оренди земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування вітрових електростанцій. Вітрова електростанція потужністю 500 МВт розташовуватиметься на території двох районів — Мелітопольського та Приазовського. Служба автомобільних доріг АР Крим «Укравтодор» оголосила тендер на реконструкцію автомобільної дороги Харків — Сімферополь — Алушта — Ялта. Джерело фінансування — кошти держбюджету. Також оголошений тендер на ремонт об’їзної дороги навколо Сімферополя на ділянці Мирне — Дубки. Термін робіт — 2011— 2012 рр. Кінцевий термін подачі пропозицій для участі в обох тендерах — 4 травня 2011 року. Надалі планується ремонт усіх кримських доріг загальною довжиною 6 тис. км. Підготувала Анна ГРЕЧАНИК за матеріалами УНІАН, РІА Новини-Україна, ЛІГА-Новини, ІнтерфаксУкраїна, Укррудпром, АПК-інформ

4

№ 13 (168)

12 квітня 2011 року

Сьогодення

Зворотний відлік Стала до ладу промислова установка з вилучення ТРП із корпусів двигунів міжконтинентальних балістичних ракет РС-22 (SS-24 Scalpel) Ірина КОНДРАТЬЄВА Україна крок за кроком виконує свої зобов’язання з ліквідації стратегічних ядерних наступальних озброєнь, що залишилися на нашій території після розпаду СРСР. У вирішенні цього завдання особливу місію покладено на державне підприємство «Науково-виробниче об’єднання «Павлоградський хімічний завод», де в 80-х роках виготовляли ракетне паливо різних модифікацій для грізної зброї.

Із 1992 року підприємство — активний учасник міждержавної й декількох державних програм з утилізації твердого ракетного палива (ТРП). У 2007-му тут почали будівництво промислового комплексу з вилучення гідромоніторним методом ТРП із двигунів міжконтинентальних балістичних ракет РС-22, його переробки та подальшого застосування у виробництві промислових емульсійних вибухових речовин (ЕВР). Наразі з 11 об’єктів, передбачених проектом (власна розробка ДП «НВО «ПХЗ»), цілком побудовані й почали функціонувати чотири.

Вони призначені для переробки палива й виготовлення ЕВР, тобто забезпечують кінцеву стадію технологічного ланцюжка, але без них неможливо було розпочати промислове вилучення ТРП із ракетних двигунів. Інші об’єкти, зокрема з подрібнення та стабілізації палива, переробки технологічних вод та інші, побудовані приблизно на 78%, на окремих із них рівень готовності оцінюється в 86% і вище. Введення їх у експлуатацію наприкінці 2011 — початку 2012 року дозволить підприємству вийти на планову продуктивність з утилізації ТРП в обсязі 2,5 тис. тонн на рік і цілком виконати програму в 2013—2014 роках. Але укластися в ці терміни можливо тільки за стабільного фінансування з держбюджету. Через відсутність державної фінансової підтримки проекту в 2009—2010 роках не тільки порушені терміни його реалізації (спочатку планувалося здати весь комплекс у 2009-му), а й істотно подорожчали всі роботи. Зараз на підприємстві триває експертна оцінка, яка покаже, скільки ко-

штів потрібно для завершення будівництва решти технологічного ланцюжка. За попередніми підрахунками, перевищення початкової вартості може становити до 25%. Цього року на реалізацію програми утилізації ТРП

Корпус ракетного двигуна підготовлений до вилучення ТРП на промисловій установці (фото Миколи Мягшикова)

дви гунів МБР РС-22 держбюджетом передбачено 72 млн грн. Із них понад 40 млн грн піде на пога-

Довідка «УТГ» Американська сторона взяла на себе частину фінансування будівництва та введення в експлуатацію об’єкта з утилізації порожніх пластикових корпусів двигунів ракет. Проектні роботи із цього об’єкта перебувають у стадії завершення, поставки обладнання очікуються в першій половині 2012 року. Натомість американці матимуть від нас певні дивіденди у вигляді цінної інформації: про хід виконання робіт, заходи з безпеки під час зберігання, отримання та переробки ТРП і корпусів ракет, про деякі технологічні особливості проекту. Це дозволяє істотно заощадити кошти під час будівництва аналогічних об’єктів і впровадження таких самих технологій на території США.

«Нафтогаз» втрачає ринок Олександр БІЛИЛОВЕЦЬ Кабінет Міністрів скасував виключне право НАК «Нафтогаз України» розмитнювати природний газ для споживачів країни, анулювавши відповідний пункт постанови Кабміну Юлії Тимошенко від 5 березня 2008 року. «Можна не сумніватися, що звільнену нішу займе СП «Укргаз-Енерго», — упевнений експерт Інституту енергетичних досліджень Юрій Корольчук.

— Три роки «Нафтогаз України» утримував контроль над ринком поставок природного газу для наших промислових підприємств, — говорить експерт.

— Звичайно, така ситуація — це монополія одного постачальника. Але в умовах несформованого газового ринку контроль держави за поставками енергоно-

сія платоспроможному споживачеві (яким би недосконалим не був цей процес), погодьтесь, єдиний шлях до порядку. Цей контроль був ще важливішим в умовах підвищення ціни на газ, який поставляється нам «Газпромом». Прогнозована середня ціна цього року — близько 300 доларів за 1000 кубо-

шення заборгованості минулих років, решта — на заходи із безпеки праці. Якщо уряд не знайде можливості додаткового фінансування, подальше будівництво може бути зірвано, і тоді цього року на Павлоградському хімзаводі зможуть утилізувати не більше 170 тонн палива. Однак шанси змінити ситуацію на краще все ще великі, адже до кінця року майже 9 місяців. Підприємство надіслало в Кабмін звернення про необхідність знайти додаткові кошти для подальшого фі-

метрів. Теплокомуненерго й частково промисловість упоратися з нею не в змозі. Усе це змушує «Нафтогаз» залучати кредити для оплати російського газу. У таких умовах дуже дивним є рішення скасувати монопольне право НАК розмитнювати природний газ для споживачів України й таким чином відчинити двері й поділитися доходом від продажу газу з іншою компанією.

— Чому ви впевнені, що постанова Кабміну від 4 квітня — це продовження процесу повернення СП «Укргаз-

нансування програми утилізації, його розглядають у Міністерстві фінансів. На ПХЗ роблять особливий наголос на те, що, вкладаючи бюджетні кошти в реалізацію програми з утилізації ТРП, держава одержує фактично ту ж суму у вигляді податків та інших обов’язкових відрахувань. Разом із тим сьогодні вже є реальні підстави говорити про успішний перехід павлоградців від роботи на доЕнерго» на газовий ринок?

— Нагадаю, що в 2006— 2008 роках ця компанія була монополістом у постачанні імпортного газу в Україну, маючи ліцензію на 5 млрд кубометрів. Два тижні тому НКРЕ видала їй п’ятирічну ліцензію на поставки газу обсягом 4,8 млрд кубів на рік. Тепер нагадаємо, що

Міжконтинентальна балістична ракета РС22 (SS-24 Scalpel) розроблена в КБ «Південне» учнями М.Янгеля й В.Уткіна на початку 80-х для бойового залізничного ракетного комплексу. Для неї побудували спеціальні вагони з розсувним дахом. Пуск здійснювався у вертикальному положенні після відведення контактних проводів і виведення з пускового контейнера. Вага ракети — близько 104 тонн, довжина — 22,6 м. слідному обладнанні до повномасштабної промислової переробки ТРП. Тут 5 квітня врочисто запущена установка з вилучення ТРП із двигунів міжконтинентальних балістичних ракет гідромеханічним способом. Приїхали навіть Президент Віктор Янукович, представники Кабміну, міжвідомчої робочої групи, що провадить державний контроль за виконанням програми з утилізації ТРП, посол США в Україні Джон Теффт і співробітники Агентства зі зменшення загрози міноборони США. На прес-конференції, що відбулася після запуску нового обладнання, Віктор Янукович нагадав присутнім, що ще рік тому під час його зустрічі із президентом США Бараком Обамою було досягнуто домовленість про поновлення участі США в реалізації цієї програми. Українська сторона сподівається, що Штати найближчим часом виділять $35 млн на утилізацію корпусів ракетних двигунів, із яких видалено ТРП.

— Розпочата програма має різну технологічну циклічність, — сказав Президент, — і я вірю в те, що ми

закінчимо всі її технологічні цикли не пізніше 2013 року. Ми використовуватимемо ці технології й для утилізації наших надлишкових боєприпасів. Нове обладнання, виготовлене на підприємствах Харкова, Черкас, Києва та інших міст, дозволяє вилучати палива майже в 5 разів більше в порівнянні з одержуваним раніше на дослідній установці. По суті, можна говорити про значний прорив з огляду на кількість ракет, які відслужили своє (на території НВО «ПХЗ» зберігається 150 ракетних корпусів, понад 4,6 тисячі тонн ТРП). Збільшення цього обсягу за рахунок поставок аналогічних ракет із Росії або інших держав пострадянського простору не передбачено. Разом із тим підприємство готове до подальшого виконання програми утилізації різних видів стратегічного озброєння, яке є на території нашої країни. За інформацією технічного директора Павлоградського хімічного заводу Євгена Устименка, йдеться про переробку в недалекому майбутньому, як мінімум, 32 тис. тонн палива ракет інших систем, які підлягають зняттю з бойової варти.

«Укргаз-Енерго» на чверть володіє Дмитро Фірташ через швейцарського посередника «РосУкрЕнерго». З огляду на те, що ще одна його компанія — OstChem Holding AG — скупила чотири великих хімічних заводи України, то «Укргаз-Енерго» саме й займеться поставкою газу для цих підприємств. Усі разом за повного завантаження вони можуть використовувати в рік до 6 млрд кубів. А це понад 30% обсягів, споживаних нашою промисловістю. Таким чином, Дмитро Фірташ убиває двох зайців: забезпечує свої хімпідприємства газом і має прибуток від продажу хімпродукції. А от дохід «Нафтогазу» цього року, за мінімальними підра-

хунками, зменшиться на 20 млрд грн. І це прямі втрати як для компанії, так і для бюджету держави.

— Що в результаті?

— Усе більші борги «Нафтогазу» і от тепер штучне позбавлення прибутку від продажу газу хімічним підприємствам – прямий шлях до його банкрутства. Звичайно, після чергової підніжки «Нафтогазу» будьякі дії влади нібито для його фінансового порятунку виглядатимуть не просто як вимушені, а як украй корисні й необхідні. У першу чергу це стосується ідеї дозволити фактичну приватизацію НАК шляхом проведення IPO або навіть закулісного продажу 20—25% пакета акцій

5

№ 13 (168)

12 квітня 2011 року

Великі плани

Нові старти КБ «Південне» Ірина КОНДРАТЬЄВА Початок на стор. 1

І ми пишаємося тим, що ідеї, конструкторські рішення Михайла Кузьмича, які колись зробили переворот у ракетній техніці, забезпечили паритет конфронтуючих ракетно-ядерних сил на світовій арені і як наслідок — зберегли мир на Землі, сьогодні працюють на мирні потреби. Насамперед я маю на увазі сучасні покоління ракетносіїв (РН) «Зеніт», «Дніпро» і «Циклон», які стали повноправними учасниками декількох престижних міжнародних космічних проектів.

— Один із таких проектів — «Алкантара Циклон Спейс» — пов’язаний із розробкою космічного ракетного комплексу «Циклон-4». Як просувається робота на цій ділянці?

— Створення космічного ракетного комплексу «Циклон-4» у рамках спільного українсько-бразильського проекту перебуває у вирішальній стадії. Хоча труднощів і проблем із його реалізацією чимало. Наприклад, торік роботи в рамках цього престижного міжнародного проекту не забезпечили достатнім фінансуванням. Національному космічному агентству України, нашому підприємству й суміжним організаціям довелося шукати внутрішні резерви для вирішення намічених завдань, недопущення обвального зриву термінів основних етапів генерального сіткового графіка. Ми змогли продовжити наземне експериментальне відпрацьовування систем, вузлів та агрегатів РН «Циклон-4». Завершуємо разом з іншими підприємствами кооперації випуск документації на наземне технологічне обладнання. У 2010 році проводилися й зараз тривають випробування декількох великих складань першого, другого й третього ступенів, головного обтічника ракети. Фактично завершено автономне відпрацьовування агрегатів автоматики, проведено декілька вогневих стендових випробувань маршового двигуна третього ступеня, закінчено стикувальні випробування багатьох приладів систем керування й телеметричних вимірювань. Що ж до безпосередньо стартового ракетного комплексу на космодромі Алкантара, то підготовчий етап ми вже пройшли: укладені контракти на виконання будівельних робіт, виготовлення наземного технологічного обладнання. Крім того, завершений випуск конструкторської документації на електрозаправний макет РН «Ци-

клон-4», за допомогою якого проводитиметься спільне відпрацьовування ракетних систем і систем стартового комплексу. На території дніпропетровського підприємства «Дніпроважмаш» будується так званий «сухий космодром». Там буде перевірено всі конструкторські рішення зі стартового комплексу, який ми згодом маємо створити в Алкантарі на території Бразилії. Тож у цілому зроблено чимало, і 2011 рік має стати вирішальним у реалізації цього найважливішого для нас міжнародного проекту.

Ще одне досягнення минулого року пов’язане із кластерним пуском РН «Дніпро-2009 №1», у процесі якого були виведені космічні апарати (КА) Prisma (Швеція) і Picard (Франція). Під час цього пуску навігаційні прилади систем керування для РН «Циклон-4» (комплект БПА1) успішно пройшли перші літні випробування. Третій пуск РН «Дніпро» став продовженням програми ЕADC ASTRIYM із запуску космічних апаратів дистанційного зондування Землі. На орбіту виведений супутник TanDEM-X, який у парі з ін-

Олександр Дегтярьов Народився 31 жовтня 1951 року. Закінчив Ленінградський військово-механічний інститут за фахом «двигуни літальних апаратів» (1975) і аспірантуру в цьому ж ВНЗ (1982), економічний факультет Дніпропетровського державного університету (2001). Кандидат економічних наук. У КБ «Південне» прийшов 1975 року. Працював на посадах інженера, старшого інженера, провідного інженера, начальника — Одночасно КБП бере участь у таких відомих проектах, як «Наземний старт», «Морський старт», «Дніпро», «Вега»... Який із них ви виділили б як головний?

— Усі міжнародні проекти та програми, у яких беруть участь ракетобудівники України, і зокрема Дніпропетровська, однаково важливі. Завдяки цьому розширюються наші власні можливості. У КБП й на Південмаші щороку удосконалюються технології, створюється унікальна техніка космічного призначення, яка вже дає і даватиме користь не тільки Україні та країнам-партнерам, а й усьому людству. Напружена робота із програми «Дніпро» торік завершилася трьома успішними пусками. Першим у космос було виведено супутник CryoSat-2, розроблений німецькою компанією EADS у рамках програми Європейського космічного агентства (ЕSА) «Жива планета». Цей пуск сміливо можна назвати інноваційним: було досягнуто максимально можливих енергетичних характеристик РН «Дніпро». Це дозволило значно розширити можливості програми «Дніпро» із виведення в космос великих апаратів і відкрити нові перспективи співробітництва з ЕSА.

групи, начальника служби маркетингу та комерційної діяльності. Із 1999-го — заступник генерального конструктора — генерального дишим супутником TerraSAR-X, запущеним 2007 року, дозволяє одержувати тривимірні знімки поверхні Землі з високим розрізненням. Цього року роботи із програми «Дніпро» триватимуть. Ми плануємо запустити наш КА «Січ-2» у складі кластерного запуску з космічними апаратами NigeriaSat-1, NX-2 (Нігерія — Велика Британія), RaSat (Туреччина), EdySat (Італія) і блоком перспективної авіоніки БПА-2. Заплановано запуск важкого супутника корейського космічного агентства СompSat-5 із метою картографування Землі в радіолокаційному діапазоні. Важливим завданням кооперації програми «Дніпро» є запуск цього року російського КА «МВЛ-300», розроблюваного Московським державним університетом на честь 300-річчя від дня народження М.В.Ломоносова. Не менш серйозні плани пов’язані також з іншими програмами. Зокрема, з «Наземного старту» укладено додаткову угоду до контракту з ТОВ «Міжнародні космічні послуги» на проведення робіт з аналітичної інтеграції космічного апарата IntelSat-18 із космічним ракетним комплексом (КРК) «Зеніт-М» (пуск планується в 2011 р.). У стадії завершення — підготовка договорів із федеральним державним унітарним підприємством «Центр експлу-

атації об’єктів наземної космічної інфраструктури» (РФ) про проведення робіт з аналітичної інтеграції першого українського телекомунікаційного супутника «Либідь» із КРК «Зеніт-М». Пускову діяльність на комплексі «Морський старт» планується відновити під кінець року й запустити КА Atlantic Bird-7. За програмою «Вега» минулого року відповідно до умов контракту з відомою італійською фірмою «Авіо» був поставлений перший літний двигун для європейської ракети-носія «Вега», створений КБП спеціально для цього носія. Як бачите, багато програм взаємозалежні. Кожен новий ректора із зовнішньоекономічної діяльності, з 2005 року — перший заступник із системного проектування та комплексного розвитку підприємства. Наказ про призначення О.Дегтярьова керівником ДП «КБ «Південне» ім. М.К.Янгеля» був підписаний 31 серпня 2010 року. Академік Міжнародної академії астронавтики, з 2003 року очолює Українське відділення МАА. Нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня. Заслужений машинобудівник України, лауреат Державної премії. запуск космічних апаратів не тільки закріплює досягнуті успіхи, а й значно розширює можливості наступних стартів.

— Недавно в США було відправлено основну конструкцію першого ступеня ракети Taurus-II, яка має замінити легендарні «шатли». Що далі? Чи є в України конкуренти в цьому проекті?

— Почну з передісторії. Ракета Taurus-II виготовляється за контрактом із NASA і призначена для доставки вантажів на Міжнародну космічну станцію після завершення експлуатації в США кораблів багаторазового використання типу «Спейс шатл». Вона зможе виводити близько 7 тонн вантажу на низькі орбіти. Перший старт намічено на 2011 рік. Проект реалізує американська корпорація Orbital Sciences. Нова ракета має два ступені. У 2007 році КБ «Південне» підготувало ескізний проект першого ступеня, а в 2008-му захистило його, що дозволило Orbital укласти контракт із Південмашем на виготовлення цього ступеня. За 15 місяців були проведені всі роботи — від розкрою матеріалу до готового виробу. «Таурус-II» — це приклад нового, більш високого рівня співробітництва з американськими компаніями, із NASA. Уперше в практиці ро-

Перша балістична ракета 8К63 біля будівлі КБ «Південне»

боти КБП під час розв’язання технічних питань ми обмінювалися із замовником 3D-моделями своїх розробок. У 2010 році проведений значний обсяг робіт із наземного експериментального відпрацьовування в нашому КБ і на українських підприємствах — партнерах із кооперації. Відповідно до контракту між КБП та компанією Orbital виготовлене обладнання для оснащення американського космодрому Уоллопс і лабораторії комплексних випробувань у Чандлері (штат Аризона, США). Зараз ми готуємося до проведення наземних стендових випробувань на космодромі. Відзначу, що паралельно з нами американська компанія Space-X розробляє для тих же потреб ракету-носій Falcon-9. Але я б не називав це конкуренцією. Taurus-II і Falcon-9, скоріше, доповнюватимуть й підстраховуватимуть один одного.

— Олександре Вікторовичу, в останні роки все частіше можна почути, що українським ракетобудівникам треба проявляти більше економічної самостійності, це допоможе позбутися залежності від державного бюджету й вийти на новий етап розвитку.

— Безперечно, треба багато що змінювати в правилах гри. Державна підтримка сьогодні дійсно не та, якою вона була 20—30 років тому. Але космічна галузь і досі є стратегічною та пріоритетною для всіх космічних держав. Через обмеженість коштів потенціал КБП із розробки космічних апаратів реалізується не повною мірою. Тому ми ініціювали проведення так званого агресивного маркетингу. Сподіваємося, що така політика допоможе вивести космічну продукцію підприємства (космічні апарати, системи та підсистеми, ракетні рухові установки й ракети-носії на їхній основі) на нові ринки збуту, привернути увагу нових солідних замовників в усьому світі. КБ «Південне» уже уклало партнерську угоду з авторитетною американською компанією Special Aerospace Services (SAS) із просування на ринки США наших рухових технологій. Завдяки цьо-

му ми змогли взяти участь у тендерах NASA з двигунів верхніх ступенів, кермових двигунів, з авіаційнокосмічного ракетного комплексу, рухової установки місячного модуля. Зараз працюємо з потенційними замовниками в цьому напрямку. Але поступово освоюватимемо й інші варіанти для економічної та фінансової стабілізації підприємства.

— Якщо говорити про розвиток партнерських відносин на світовій арені, то на які держави КБ «Південне» робить основну ставку?

— Крім декількох компаній США, про які я вже говорив, це наші постійні партнери в Росії, Казахстані, Білорусі, а також у країнах Європи, Азії та Африки. На цьому етапі замовниками КБ «Південне» є 22 компанії з далекого зарубіжжя та країн СНД. Попереду серйозні переговори, результати яких напевно приведуть до розширення кола наших ділових партнерів. Наприклад, цього року ми разом із ДП «Дніпрокосмос» (Дніпропетровськ) плануємо і надалі працювати з федеральним космічним агентством «Роскосмос» (РФ) для визначення конкретних напрямків співробітництва у сфері дистанційного зондування Землі (ДЗЗ). У третьому кварталі у зв’язку з 300-річчям від дня народження Михайла Ломоносова запланований пуск РН «Дніпро» із супутником «Ломоносов» (розробка Московського держуніверситету ім. М.В.Ломоносова). Разом із Національним центром космічних досліджень і технологій Казахстану ми маємо намір налагодити тісне співробітництво в рамках проекту «Мікросат», який має на меті дослідження іоносфери Землі. З аерокосмічним центром Німеччини продовжимо переговори про обмін інформацією, одержуваною із супутників ДЗЗ, щоб потенційні споживачі могли використовувати її більш ефективно. Головна мета всіх контрактів і переговорів — забезпечення довгострокової, стабільної й високорентабельної діяльності КБ «Південне», без якого розвиток космічних технологій в Україні просто неможливий.

6

№ 13 (168)

12 квітня 2011 року

Аспект

Із ким грати на рідному полі? Через конфлікти в Північній Африці й на Близькому Сході рикошетного удару зазнали українські підприємства — виробники мінеральних добрив Ірина КОНДРАТЬЄВА як на внутрішній, так і на закордонний ринок. Торік частка експорту становила близько 70% від загального обсягу. Цього року ситуація поки не змінилася, та як довго збережеться таке співвідношення, невідомо. Основні споживачі добрив ПАТ «ДЗМУ» — Угорщина, Польща, Хорватія, Сербія, Туреччина, держави Африки й Південної Америки.

Низка революцій і громадянських війн у далеких від України державах позначилася на нас несподівано різко. Дніпровський завод мінеральних добрив (м. Дніпродзержинськ), та й інші аналогічні підприємства буквально на голодному пайку. Із 27 березня він був змушений зупинити виробництво через відсутність фосфоритів, які раніше завжди своєчасно надходили із Сирії. І це в розпал сезону, коли покупці цінного продукту вишикувалися в чергу біля заводського порога. Тільки 8 квітня надійшло повідомлення про те, що відвантаження сировини в порту Тартус (Сирія) завершено і до середини місяця вона має прибути в Дніпродзержинськ.

Питання руба

Весняна голоднеча Як розвиватимуться події, якщо проблеми із сірійською сировиною триватимуть? Перший заступник генерального директора ДЗМД Віктор Сухарев (на знімку) уважає, що це не призведе до глобальної кризи, завод перейде на роботу з марокканськими, алжирськими або туніськими фосфоритами. Лабораторні дослідження показали, що вони цілком придатні для виробництва продукції, яка за якістю може задовольнити різних споживачів. У тому числі європейських, які висувають дуже жорсткі вимоги до хімічного складу як сировини, так і готових добрив. З іншими видами сировини ситуація більш-менш стабільна. Аміак і сірчана кислота — продукти українського виробництва, із ними проблем поки нема. Під час випуску так званих потрійних добрив, які містять азот, калій і фосфор, застосовується хлористий калій із Білорусі або Росії. Перевага віддавалася здебільшого білоруському продукту, але останнім часом його ціна зашкалює. Нашим підприємствам доводиться платити $350—400 за тонну, хоча на внутрішньому білоруському ринку хлористий калій коштує $100—130. Тому виробникам українських

складних добрив, що мають високий попит на світовому ринку (основні покупці — Китай та Індія), фактично неможливо конкурувати з російськими й білоруськими постачальниками. Керівник корпорації ЗАТ «Украгрохімхолдинг» С.Лесковський, якому підконтрольне ПАТ «ДЗМД», на засіданнях різних міждержавних комісій неодноразово порушував питання ціноутворення, але поки ситуація залишається незмінною.

Золота спадщина Комплекс із виробництва добрив на території колишнього виробничого об’єднання «Придніпровський хімічний завод» (ВО «ПХЗ», Дніпродзержинськ) був побудований з огляду на використання російської сировини — апатитового концентрату з Кольського півострова. Після розпаду СРСР від цього джерела довелося відмовитися з двох основних причин. По-перше, доставка сировини істотно подорожчала, що могло призвести до значного підвищення цін на українські добрива і зробити їх неконкурентоспроможними. По-друге, російські підприємства до середини 90-х почали самі відчувати сировинний голод і переорієнтували відповідні експортні потоки на власні потреби. Протягом 10 років кольський апатитовий концентрат не надходив ні в

Україну, ні в Білорусь. Сьогодні ситуація дещо змінилася: єдине білоруське підприємство, яке випускає мінеральні добрива (м. Гомель), перейшло під контроль російської компанії й знову почало одержувати російську сировину в невеликому обсязі. А українські підприємства змушені, як і раніше, покладатися на інші сировинні джерела й контакти з постачальниками з далекого зарубіжжя.

— Із 1997 року ми певною мірою експериментували й пробували застосовувати різні види сировини з держав Північної Африки (марокканський, туніський, алжирський фосфорити) і Азії, — розповідає Віктор Сухарев. — У підсумку зупинилися на сірійському й алжирському фосфориті. За якістю він дещо поступається російському, але за ціною нас цілком улаштовує. Ми швидко навчилися переробляти цю сировину й доводити готову продукцію до показників не нижче тих, яких було досягнуто за радянських часів, коли добрива виробляли на основі кольського концентрату. Наш продукт не поступається за якістю і сучасним російським аналогам. На сьогодні виробничі можливості підприємства дозволяють випускати близько 120 тис. тонн амофосу й 180 тис. тонн нітроамофоски (NPK 16:16:16). Продукція відправляється

Довідка «УТГ» У серпні 2002 року на базі держпідприємств «Агрофос» і «Амофос», які раніше входили до складу одного з гігантів «оборонки» СРСР — виробничого об’єднання «Придніпровський хімічний завод», було створено закрите акціонерне товариство «Дніпровський завод мінеральних добрив». 40% його акцій належало державі, 60% — ЗАТ «Федкомінвест-Україна» з російським капіталом. У березні 2009-го ФДМУ виставив держчастку на продаж, і другий співвласник підприємства, скориставшись першочерговим правом, купив 40-відсотковий пакет акцій. Після переходу всієї власності в одні руки змінився й статус підприємства. Сьогодні це приватне акціонерне товариство зі стовідсотковим українським капіталом, власником контрольного пакета акцій якого є корпорація ЗАТ «Украгрохімхолдинг» на чолі із Сергієм Лесковським. ПАТ «ДЗМД» посідає друге місце серед українських підприємств із обсягів продукції. Колектив нараховує понад 700 працівників.

Упритул

Відповідний хід Опинившись у непростих умовах, дніпродзержинські хіміки все-таки знаходять можливості випускати й реалізовувати складні й декілька інших видів добрив, які мають попит.

— Секрет нашого успіху полягає, насамперед, в умінні добре працювати, — пояснює В.Сухарев.

Цифра Імпорт мінеральних добрив у січні Україна збільшила в 2,4 раза в порівнянні із січнем минулого року (на суму $55,4 млн). У цілому за 2010 рік цей показник зріс на 62,3% (до $417,7 млн). Експорт у січні 2011-го збільшився на 48,8% (до $131,2 млн), а за весь минулий рік — на 9,6% (до $940,6 млн). За прогнозами експертів, підвищення цін на мінеральні добрива може призвести цього року до втрати врожаю зернових на 6—8%. ми. Тобто ми компенсуємо високі ціни на сировину й реагенти (вони становлять до 80% у собівартості продукції) оптимальним їх витрачанням... Удосконалення тих або інших технологічних ділянок на Дніпровському заводі міндобрив триває весь час. Було встановлено пальники нового типу для повного спалювання природного газу на барабанах гранулятора. Зараз провадиться поетапна заміна обладнання (насосного, електричного та іншого) під ті виробничі обсяги, які підприємство може освоїти в сучасних ринкових умовах. Одним із найзначніших нововведень є виробничий вузол поверхневої обробки добрив, а також вузол змішування сировини — хлориду калію з пульпою фосфатів амонію, що

Цех із виробництва мінеральних добрив

— По-перше, ми вміємо робити такий же продукт, але меншою чисельністю. По-друге, під час недавньої реконструкції на підприємстві впровадили декілька енергозбережних технологій. Зокрема, побудована нова компресорна станція із трьома сучасними гвинтовими компресорами фінського виробництва, нова парокотельня. На зниження енерговитрат істотно впливає й застосування способу сухого дозування сировинних складових. Завдяки комплексу вжитих заходів частка енергоносіїв у собівартості готової продукції ДЗМД знизилася з 25% до 13%, що значно менше, ніж на багатьох інших таких підприємствах. Крім того, сучасне обладнання й висока кваліфікація персоналу дозволяють випускати продукти з меншими витратними норма-

дало можливість уперше в Україні застосувати метод оперативної зміни складу добрив залежно від вимог замовника. А ще дніпродзержинці першими серед вітчизняних виробників налагодили випуск найбільш висококонцентрованого добрива родини NPK зі співвідношенням основних компонентів у пропорції 10:26:26. Від газу економіка ПАТ «ДЗМУ» залежить скоріше побічно, ніж безпосередньо. У собівартості продукції його частка — лише 3%. Але підвищення його ціни впливає і на вартість аміаку (витрата природного газу на тонну аміаку становить 1000—1300 м3), необхідного для виробництва азотних, фосфорних і складних добрив. Тож «газові» проблеми, нехай навіть у інших, за воротами підприємства, коштують і нервів, і грошей.

Досить непроста ситуація сьогодні із сірчаною кислотою. Так само, як аміак, вона виробляється в Україні, але поки виключно на базі закордонної сировини — російської та казахської сірки.

У підсумку

Коли сам собі господар До кризи в Україні діяли локальні програми з підтримки вітчизняного сільгоспвиробника. Дніпровський завод міндобрив із цього мав певну вигоду, бо за умовами програм селяни одержували грошову компенсацію, якщо купували його продукцію. Таким чином, разом зі зростанням попиту на добрива можна було збільшувати й ціну на них, що сприяло, у свою чергу, підвищенню рентабельності підприємства. Після майже дворічної перерви уряд знову повернувся до розгляду питань підтримки сільського господарства. Безпосередньо це поки ніяк не пов’язано й навряд чи буде пов’язано надалі з якимись пільгами або преференціями для підприємств — виробників мінеральних добрив. Однак з’явилася надія, що завдяки грошовій «підгодівлі» аграріїв певним чином пожвавиться внутрішній ринок не тільки насіння або сільгосптехніки, а й добрив. Адже сьогодні без них неможливо виростити нормальний урожай, незалежно від виду культури або місцезнаходження, площі й стану земельної ділянки. Щоб організувати більш інтенсивну «гру» на українському полі, керівництво Дніпровського заводу міндобрив і корпорації ЗАТ «Украгрохімхолдинг» має намір разом із сільгоспвиробниками на вищому рівні державної влади лобіювати питання насичення внутрішнього ринку мінеральними добривами вітчизняного виробництва. Для цього, уважають заводчани, не обов’язково вступати в ту або іншу політичну партію, треба лише переконувати провідних політиків у своїй правоті й уміти обстоювати інтереси підприємства, яке грає зовсім не останню скрипку в зміцненні державної економіки.

7

№ 13 (168)

12 квітня 2011 року

Технології

Розумний «гору» пробурить Застосування свердловинного методу видобутку дозволить забезпечити третину потреб України у фосфорних добривах Анатолій ГАЙДІН Щорічно в розвинених країнах на кожен гектар сільгоспугідь вноситься до 300 кг добрив у перерахуванні на діючу речовину. Рослинам потрібні азот, калій, сірка та фосфор. Азот утворюється в ґрунті внаслідок діяльності мікроорганізмів, а також потрапляє до нього з кислими дощами. Запаси калію збільшуються під час вивітрювання гірських порід. Сірка випадає з атмосферними опадами, які відмивають небо від диму та продуктів вулканічних вивержень. Тільки запаси фосфору в ґрунті не поповнюються. Його додають шляхом внесення міндобрив.

Близько лікоть... В Україні фосфати ніколи не видобували. Їхні поклади надто бідні. На Стремигородському титаноапатитовому родовищі, що в Житомирській області, руда містить лише 2,7% Р2О5, у той час як кольські руди — 16%. Фосфорити в наших надрах утворюють малопотужні пласти на глибині до 100 м, і видобуток їх нерентабельний. Є лише кілька ділянок, на яких можна організувати видобуток у відкритий спосіб. Реальний їхній потенціал — до 100 тис. т Р2О5 на рік, а нам треба 3 млн. Новополтавське родовище в Запорізькій області — єдине в країні родовище апатитових руд, освоєння якого могло б забезпечити до однієї третини потреби у фосфорних добривах. Вертикальне рудне тіло довжиною 12 км йде на глибину понад 1 км. Запаси Р2О5 оцінені в 37 млн тонн. Правда, руда бідна, у ній не більше 5% Р2О5, зате апатит легко відокремлюється від пустої породи. Крім того, комплексна переробка дозволяє одержувати ще слюду й магнетит. Верхня частина покладу в далекому геологічному минулому піддалася дії агресивних підземних вод. У цій зоні зосереджено 5 млн т п’ятиокису фосфору. Узяти їх звичайними способами важко. Вони залягають на

ки водоводу побудувати дві, жителі матимуть чудову дніпровську воду для пиття й поливу присадибних ділянок, і це буквально оживить землю, що потерпає від посухи.

5. Сільськогосподар ський За потужності рудника 200 тис. т Р2О5 на рік добрив, отриманих із новополтавського концентрату, вистачить для забезпечення Запорізької та половини Дніпропетровської областей. Це дасть збільшення врожаю в перерахуванні на зернові 1 млн т, по 5 центнерів на кожного жителя Запорізької області.

У підсумку

Від свердловини — до шахти З огляду на екологію свердловинний апатитовий рудник фактично безпечний. Перед проведенням видо-

Якщо розібратися

Як «обдурити» апатит Ще в сімдесятих роках під час затвердження запасів говорили про необхідність проводити дослідні роботи з видобутку новополтавської пухкої апатитової руди через свердловини у вигляді гідросуміші. Технічна можливість свердловинного видобутку підтверджена на інших об’єктах: Кінгісеппському родовищі фосЗнімок із майбутнього: Новополтавська збагачувальна фабрика фориту, Шамраївському родовищі залізних руд та ін. до борошна й у вигляді рід- шахти або кар’єру. За розАле для застосування такого кого тіста надходить у фло- рахунками, основні витрати способу потрібно, щоб над таційні машини. Там час- пов’язані з будівництвом ворудою залягали міцні поро- тинки апатиту прилипають доводу, лінії електропередади, інакше над виробленим до пухирців повітря й спли- чі та залізничної вітки.

3. Соціальний простором провалиться зем- вають на поверхню, а інші На руднику буде зайнято на поверхня. На Новопол- мінерали відносяться водтавському родовищі надій- ним потоком. Залишається до тисячі чоловік, і це розв’яже проблему працених порід немає. Принципова схема свердловинного влаштування жителів У 1994 році для відвидобутку пухких апатитових руд Новополтавського родовища навколишніх сіл і запрацьовування кори безпечить їм високі завивітрювання НовоОсвітлювач робітки. Молодь піде полтавського родовинавчатися професій ща автор цієї статті заоператорів видобувних пропонував свердлосвердловин, машинісвинний спосіб видотів збагачувального оббутку, який ґрунтуєтьладнання, зварників, ся на саморуйнуванні Вода приладистів, наладниВузол руди під дією гравітаСклад концентрату приготуків. ційних сил і заміщенвання 4. ІнфраструктурВузол проні її закладним матерізакладки мивання ний алом. Відомо, що приПульпа Повітря Більша частина відрода не любить пустоходів збагачення руди ти. Свердловина, пропіде на приготування бурена в корі вивітрюВода закладної суміші, яку вання апатитів, відразакачають назад у надзу обвалюється. Якщо ра. Тільки глина від її весь час прибирати, промивання накопиобвалювання триває чуватиметься на склаі над місцем відбору ді. Згодом її можна виформується зона розкористовувати в будівпушення у формі еліпництві. соїда. Еліпсоїд росЯкщо в місцевої влате вгору, захоплюючи ди буде достатньо довсе нові пласти. Коли брої волі й грошей, вершина розпушеної щоб скооперуватися з зони доростає до поапатитовим рудником крівлі рудного поклаі замість однієї нитду, під склепіння треба Паста

Докладно

глибині 100 м під пластами обводнених нестійких порід. Підземні виробки в таких умовах пройти неможливо — вони відразу обваляться. Якщо ж викопати кар’єр, то ширина його вгорі досягне 800 м і він займе близько 1000 га орних земель. Осушення кар’єру призвело б до втрати й без того мізерних запасів прісних підземних вод.

Шлам

Для України донедавна єдиним джерелом фосфатів були апатитові родовища на Кольському півострові в Росії. Але тепер хибінські рудники занепали — у 80-х роках там видобували до 20 млн т апатитового концентрату на рік, а в 2010-му вироблено лише 9 млн тонн. Відповідно зростає й ціна дефіцитної сировини. Фосфорити із країн Близького Сходу та Північної Африки — найреальніше джерело фосфатів. Але їхні родовища розташовані в пустелях, і для їхнього освоєння потрібні великі гроші. Чи є сировина для виробництва фосфорних добрив у нашій країні?

накачувати закладний матеріал у вигляді густої пасти із суміші відходів збагачення руди та цементу. У такий спосіб утримується склепіння еліпсоїда. Зростання розпушеного ядра припиняється, а покривні породи не порушуються. Щоб підняти зруйновану руду на поверхню, її змішують із водою та з повітрям, після чого гідросуміш виливається зі свердловин. Щоб одержати з руди концентрат, її промивають від глинистих частинок, які не містять зерен апатиту. Потім промита руда розмелюється

зібрати апатит із поверхні рудної пульпи, відфільтрувати воду й просушити отриманий концентрат. У підсумку матимемо багатогранний ефект: 1. Логістичний Дослідження вчених-збагачувачів показали, що Новополтавський апатитовий концентрат нічим не поступається тому, що привозиться з Кольського півострова. Але наш майже удвічі дешевше, адже для видобутку руди не копають глибоких шахт і кар’єрів і не перекидають купи землі. Не треба везти його за три тисячі кілометрів — заводи з переробки концентрату на мінеральні добрива розташовані поблизу.

2. Економічний Застосування свердловинного видобутку з одночасним закладанням виробленого простору вимагає набагато менших капітальних витрат, ніж спорудження

бувних робіт шар чорнозему зніматимуть і складатимуть неподалік. Видобувні роботи на кожній свердловині триватимуть 3—6 місяців, після чого трубопроводи приберуть, оголовки свердловин, що стирчать із землі, зріжуть на глибині 1 м, привезуть і розрівняють чорнозем та повернуть землю власникові. Весь час буде зайнято лише 84 га землі. На збагачувальній фабриці створюється система оборотного водопостачання, стоків забрудненої води не буде. Рудник не спричинить змін у гідрогеології району. Більш того, заміна пухкої руди твердіючим закладним матеріалом поліпшить у майбутньому умови видобутку у шахтний спосіб, дозволить зменшити втрати сировини в цілику безпеки. А що потім? Єдиний недолік майбутньої свердловини — короткий термін її роботи, лише 15 років. Але за цей час буде накопичено кошти для будівництва шахти. А вже шахтагодувальниця не підведе, життя рудника подовжиться аж на сотню років.

ММК освоює територію Олег ВАСИЛЕНКО Маріупольський металургійний комбінат, який входить до групи «Метінвест», планує розпочати розроблення промислових відвалів і Мазурівського родовища рідкісних металів, що залягають у межах земельної ділянки підприємства.

Прес-центр ММК ім. Ілліча цитує керівника гірничозбагачувального й гідрометалургійного бюро хімікометалургійної фабрики (входить до структури ММК) Володимира Мякішева: «Техногенне родовище являє собою гідровідвал збагачувальної фабрики, складений хвостами — усе це відходи переробки рідкіснометальних руд Мазурівського родовища за період з 1947 по 1964 рік. Там 2 млн тонн руд і відходів. За мінералогічним і хімічним складом відходи збагачення ідентичні корінним рудам родовища». За словами Володимира Мякішева, у цих родовищах найбільше польовошпатового концентрату нефеліносієнитового походження. Росія переробляє 300 тис. тонн такого концентрату на рік, Канада — 720 тис. тонн, Норвегія — 330 тис. тонн, у той час як в Україну його ввозиться не менше 300 тис. тонн щорічно, переважно з Туреччини та РФ. Згідно з геологорозвідувальними даними, на Мазурівському родовищі перші поклади в контурах законсервованого кар’єру становлять понад 23 млн тонн, а в контурах, до яких входить і законсервований кар’єр, — близько 200 млн тонн, у техногенному родовищі — більше 1 млн тонн. Цих запасів достатньо для забезпечення виробництва польовошпатових концентратів протягом 140 років. Першочерговим об’єктом для освоєння обране техногенне родовище: на базі матеріалів його детального вивчення, здійсненого підприємством «Донецькгеологія», розроблене технікоекономічне обґрунтування кондицій, відповідно до якого були успішно захищені наявні запаси. Від Мінприроди отримано спеціальний дозвіл на видобуток і користування надрами. «У повному обсязі проведені проектні роботи, на стадії проектування й робоча документація. Пропонується організувати гірничозбагачувальне виробництво з переробки лежаних хвостів, але переважно зосередитися на видобутку польовошпатового концентрату. Зараз проведено роботу зі спрощення технологічної схеми його збагачення», — підсумував Володимир Мякішев.

8

№ 13 (168)

12 квітня 2011 року

Підприємство

Оптимізація Сьогодні цей процес на сєверодонецькому «Азоті» визначає всі інші Семен ПЕРЦОВСЬКИЙ Який український хімік не любить весни! Вона наче каталізує попит на головну продукцію галузі — мінеральні добрива. Та й працювати на максимальних навантаженнях легше. Нинішня весна для одного із провідних підприємств хіміндустрії — сєверодонецького об’єднання «Азот» пов’язана не тільки з відновленнями в природі.

Час

На рубежі У ці дні сєверодонецький «Азот» відкриває етапну сторінку своєї історії. І не тільки у зв’язку із 60-літнім ювілеєм, який святкуватиметься невдовзі, а через реальні перетворення. У підприємства з’явився новий основний стратегічний акціонер — відома міжнародна компанія Group DF Дмитра Фірташа, вона ввійшла в потужний холдинг OSTСHEM Ukraine. Ідеться не про те, що до цього робилося мало. Усе зроблене — масштабно, ґрунтовно — цінується і є підґрунтям для руху вперед. Суть в іншому: значно збільшуються можливості такого прогресу. На щастя, на «Азоті» під час кризи зуміли утримати на плаву виробництва, зберегли трудовий колектив. Але збитків зазнали величезних. Великий запас міцності, простір для розвитку життєво необхідні. Холдинг не тільки об’єднав потенціал споріднених підприємств, а й дозволив використовувати його ефективніше. Мабуть, це той випадок, коли кількість переходить у якість. Показово: керівник OSTСHEM Ukraine Олександр Халін, відомий у галузі антикризовий топменеджер, під час зустрічей з «азотівцями» безпосередньо в цехах про кризу фактично не згадував, а говорив про подальшу модернізацію виробництва, про велике значення новаторства, притаманного сєверодонецьким хімікам. Серед їх трудових досягнень були й актуальні донині методи ведення технологічних процесів у оптимальних параметрах.

— Але жоден передовик не зміг би домогтися того, що сьогодні нам удається за допомогою АСУ ТП на базі електронної техніки Honeywell, — демонстрував у цеху карбаміду Олександрові Халіну, а також Олександрові Ровту,

президенту американської компанії IBE Trade Corp, яка багато зробила для «Азоту», народному депутатові України Олексію Кунченку, технічному директорові «Азоту» Іванові Волохову своє супер-комп’ютеризоване робоче місце досвідчений апаратник Петро Гончаров.

— Тепер уловлюються соті частинки співвідношень компонентів, а звідси — максимальний вихід продукції, стабільна якість, енергозбереження. У загальному підсумку значно наростили добовий випуск добрив, і вже є проект подальшого збільшення потужності. Інвестиції тут окупляться. Аби тільки через сировину голова не боліла... Дійсно, поставки основної сировини — природного газу, причому за прийнятними цінами, — першорядне завдання. Але, звичайно, у рамках холдингу вирішується й багато інших. Тепер можна оптимальніше, реальніше справлятися з конкуренцією, яку на внутрішньому й зовнішньому ринках створюють фірми різних країн. Тут менеджмент підприємства та холдингу теж «уловлює», використовує навіть найменші переваги, підвищуючи експортабельність продукції з вітчизняною маркою.

Гроші

«Системи працюють нормально!» Дата виведення сєверодонецького «Азоту» на нову орбіту символічно збіглася із золотим ювілеєм легендарного «По-е-ха-ли!» Юрія Гагаріна. До речі, ім’ям першого космонавта названо дитячий оздоровчий табір «Азоту» — це теж добра прикмета. Оскільки приватне акціонерне товариство «Сєверодонецьке об’єднання «Азот» утворене саме в нинішній День космонавтики, то цілком дореч-

но згадати змістовне космічне повідомлення першого космонавта: «Усі системи працюють нормально!». До такої синхронності нині саме й доводять менеджери підприємства на чолі з Леонідом Бугайовим роботу всіх ланок в структурі «підприємство — керівна компанія». Гармонізуються виробничий і управлінський механізми. Велосипедів тут не винаходять, а розширюють діапазон системи менеджменту якості, що на «Азоті» у ці дні впевнено пройшла наглядовий аудит. У першу чергу узялися за комерційну частину. Новий комерційний керівник Олександр Павлов «похолдинговськи» забезпечує скрупульозне обґрунтування кожної витратної позиції, аналіз підсумкової від-

виграш не тільки для підгалузі (якою, мабуть, можна буде вважати й сам холдинг), а й для її споживачів. Карбамід, аміачна селітра в біг-бегах, мішкотарі й насипом, калієва й натрієва селітра (недавно на «Азоті» побудоване нове відділення для її випуску) за весняним розпорядком пріоритетно направляються на українські поля. OSTСHEM Ukraine дотримує слова, яке дав Дмитро Фірташ уряду країни. Основні міндобрива реалізуються нашим аграріям не за ринковими цінами, а значно дешевше. Хотіло-

ЦПУ цеху аміаку

дачі всього, що надходить на підприємство. Створено департамент аналізу, планування й тендерних процедур, який очолив прикладний математик і економіст Ігор Манжос. Особливо дієвими він уважає відкриті електронні торги, упроваджені центром інформаційних технологій і телекомунікацій підприємства. «Азотівці» задоволені: загальні закупівлі для холдингу знижують питомі витрати, оскільки можливі великі, наприклад портові, масштаби. «Усі системи»... Уже зараз очевидний системний

ся б, звичайно, відчути такі підходи й у продмагах. Гроші люблять не просту арифметичну лічбу. Формула успіху сєверодонецьких хіміків і їхніх партнерів у тому, що за менших цін зросте попит, а отже, і завантаженість підприємства, зменшиться його залежність від сезонності продажів. Бюджето- і містотворчий «Азот» і сам не буде в накладі, і більше коштів відрахує в державну, місцеву скарбницю. А інвестиції, прибуток на підприємстві використовувати вміють. Триває будівництво першої із двох коге-

Довідка «УТГ» Сьогоднішній «Азот» – спадкоємець Сєверодонецького ордена Леніна хімічного комбінату. Підприємство уведено в експлуатацію 16 лютого 1951 року, пройшло кілька етапів розвитку і, як і раніше, є містотворчим. Зараз тут випускаються мінеральні добрива, аміак, аргон, азотна, адипінова й оцтова кислоти, метанол, ацетилен, вінілацетат, формалін і їхні похідні, товари побутової хімії та інше, дві третини загального обсягу продукції відправляють на експорт. За підтримки холдингу OSTСHEM Ukraine, до складу якого в 2011 році ввійшло підприємство, здійснюється програма технічного розвитку. На «Азоті» працюють більше 9 тис. чоловік, територія його — понад 800 га. Сєверодонецький «Азот» — дипломант конкурсу країн СНД з якості продукції, володар престижних міжнародних призів, переможець 1-го всеукраїнського конкурсу «Промислова безпека-2010».

нераційних установок, які дадуть власну дешеву енергію. Втілюватиметься програма технічного розвитку, пригальмована через кризу. Зараз установлюється нове ефективне обладнання в цеху оцтової кислоти. Із першого дня другого кварталу на 12% підвищена зарплата «азотівців». У новому колективному договорі збережуться соціальні пільги та гарантії.

Люди

Разом — краще Ми вже згадували про «гагарінський» табір підприємства. Тут у дитинстві проводили канікули багато майбутніх хіміків. Серед їхніх наставників зі спортклубу «Хімік» — заслужений тренер України з велоспорту Євген Ігнатов. Але час мчить швидше чемпіонів, і сьогодні недавній «гагарінець», син знаменитого спортсмена Євген Ігнатовмолодший, який освоїв бізнес-науки, очолив службу економіки та фінансів. І це — у 28 років! Хто б дивувався, але не «азотівці». Підприємство виплекане переважно молоддю. Майбутній перший почесний громадянин Сєверодонецька Ілля Барський у такому ж віці очолив споруджуваний гігант хімії. І тут знову відбувається омолодження. Працюють за такою програмою всі разом, у тому числі рада ветеранів. Це не мода, а транснаціональна тенденція. Днями в заокеанському офісі одного з партнерів «Азоту» — компанії DHL, лідера світової логістики, побачив, із якою взаємоповагою обмінювалися знаннями 24-літній консультант (сєверодонецький випускник американської бізнес-школи) і авторитетний сивий менеджер. І на «Азоті» такі відносини — норма, характерна для всього холдингу як сучасної європейської фірми.

— Кадрові працівники навчають новачків, готують їх до наших молодіжних конкурсів профмайстерності, — повідомляє директор

із кадрів, праці, інформації та зв’язків із громадськістю Сергій Лебедєв. — У нас працює навчальний центр, налагоджено шефство над ПТУ, школами. Навчаємо своїх стипендіатів у місцевому технологічному інституті, організуємо практику студентів, спільну роботу в нашому науковому центрі. Щойно зустрічалися із соратниками з холдингу з горлівського «Стиролу» й домовилися про спільне виробниче навчання молоді на досвіді визнаних майстрів. Заводчан обнадіюють проекти, ініційовані співголовою Національної тристоронньої соціально-економічної ради, головою Об’єднання організацій роботодавців України Дмитром Фірташем. У тому числі — з навчання української молоді (як відомо, навіть у Кембриджі, див. «УТГ» №11 від 29 березня ц.р. — Ред.). Молодим фахівцям є сенс іти на підприємство, де синтезовані добрі умови для творчої роботи, нормального життя.

— У нас діють медикооздоровчий центр із поліклінікою, санаторіємпрофілакторієм, той же дитячий табір, дешеві робочі їдальні, бази відпочинку, Палац культури хіміків, житловий комплекс для молодих родин, і ми справедливо розраховуємо на зміцнення соціального партнерства, — говорить голова профкому «Азоту» Валерій Черниш. — Зустрічі зі «стиролівцями», які раніше від нас увійшли до складу холдингу, підтвердили, що й ми можемо бути спокійними за наше завтра й що разом іти до спільної мети краще. Це вже підтверджує практика. «Коли ми поодинці виживали в ринковій стихії, то з великим запізненням дізнавалися про цінні технічні рішення, досвід колег або, скажімо, помилки, які не слід повторювати, — зауважує начальник виробничого відділу «Азоту» Юрій Шевченко. — Тепер, об’єднавши зусилля, швидше приходитимемо до оптимальних рішень у всіх сферах». Головне — справа зрушила.

9

№ 13 (168)

12 квітня 2011 року

Наші люди

Миттєва реакція Автоматизовані системи керування житомирських розробників гарантують економію енергоресурсів В’ячеслав ШНАЙДЕР Протягом багатьох років житомирське приватне акціонерне товариство «Укравтоматика» — краще у своїй галузі. Торік підприємство в національному бізнес-рейтингу (а він складається виключно на основі офіційних даних державних органів статистики) удостоїлося звання «Лідер галузі-2010». Керівництво «Укравтоматики» представлене до ордена «Бізнесслава», співробітники — до золотих медалей «За трудові заслуги».

Перший директор «Укравтоматики» Анатолій Бичковський і його син — нинішній керівник фірми Ігор Бичковський розповідають про секрети успіху й про нелегкий шлях до нього.

— Анатолію Савовичу, «Укравтоматика», наскільки я знаю, виникла після драматичної для місцевої промисловості події — поступового занепаду знаменитого житомирського заводу «Промавтоматика».

— На жаль, цей чудовий завод швидко поступався позиціями, і в 1987 році ми почали самостійну роботу як монтажне й пусконалагоджувальне підприємство систем автоматичного управління об’єктами енергопостачання підприємств. Спочатку замовлень вистачало — наші фахівці працювали тоді у всіх кінцях СРСР і країнах РЕВ. Але скрутні часи настали й для нас. Розпад Союзу вивів «Укравтоматику» з числа великих гравців ринку, і причина була, зокрема, у нестерпній податковій політиці. Працюючи, скажімо, у Тольятті, ми платили податок там, а повернувшись додому, вносили його вдруге.

— Але не пропали всетаки! З усього видно, «Укравтоматика» — підприємство широко відоме й ефективне.

— У кризу врятували наші чудові фахівці, які працювали ще на «Промавтомати-

Анатолій Бичковський

ці». У нас майже всі мають вищу освіту — інженериелектромеханіки, інженерипрограмісти. Так, головний інженер Григорій Безпалюк ініціював наші найважливіші розробки. Із молодших фахівців великий внесок зробив Євген Шелехов. Багато що вдалося за рахунок успішного менеджменту. Провели моніторинг ринку, вивчили потреби в обладнанні. Їздили всією країною, активно просуваючи свою техніку. І тепер замовлень вистачає — працюємо із залізницями, із багатьма підприємствами, зокрема комунальними (міськрада, теплокомуненерго, водоканали), у тому числі у всеукраїнському масштабі.

— Ігоре Анатолійовичу, які системи ви встановлюєте? Які їхні функції й можливості?

— Ми зараз упроваджуємо на підприємствах три автоматизовані системи: АСДУ (автоматизована система диспетчерського управління об’єктами енергопостачання підприємств), дистанційного контролю та управління зовнішнім освітленням міста, контролю й обліку енергоресурсів.

— Друга й третя системи — ваші власні розробки. Розкажіть про них докладніше.

— Завдання системи дистанційного контролю та управління зовнішнім освітленням міста — забезпечувати ці контроль і управління ефективно й без участі людей. Вона дозволяє вмика-

Шафа управління зовнішнім освітленням

ти й вимикати електроенергію, перемикати на черговий режим. У Житомирі, наприклад, усе зовнішнє освітлення міста управляється нашою системою, вона працює також у Рівному, Запоріжжі, Чернігові, Києві, Дніпропетровську. Система виводить усю необхідну інформацію про витрату електроенергії на монітор диспетчера. А де облік і контроль електроенергії, там і ефективність витрати енергоресурсів, їхня економія. Наприклад, для міськради існують два тарифи — денний і нічний. Нічний тариф приблизно втричі дешевше. Типове нераціональне використання електроенергії — увімкнення освітлення вдень. Система фіксує це й вимикає світло, а також може вмикати мінімально необхідну кількість світильників. Ще вона сигналізує про поломки та несправності, що дозволяє реагувати на ситуацію оперативно.

— Яким чином передаються сигнали про порушення?

—Проводами, через радіоканал, а найпоширеніший метод передачі — GSMканал.

— У зв’язку з національною програмою енергопостачання держава ініціює впровадження приладів обліку?

— Облік електроенергії впроваджується повсюдно. Усі підприємства до 11 листопада нинішнього року зобов’язані поставити автоматизовані системи обліку електроенергії.

—Але ж вони споживають також тепло, газ, воду...

— Облік газу й тепла — поки що місцева ініціатива. І все це теж можна контролювати з одного диспетчерського пункту. Саме для цього ми створили автоматизовану систему контролю та обліку енергоресурсів, що ґрунтується на програмному комплексі «Каскад-облік». Вона корисна найперше водоканалам, обленерго, теплокомуненерго й установлена вже більш ніж на 100 підприємствах.

— Можна навести наочний приклад роботи цієї системи?

— Скажімо, трапився порив на теплотрасі. Часто тільки через добу хтось помітить втрати води. А за наявності нашої системи вже за півгодини технічний директор бачить витік.

— Іноді трапляється таке: у теплу погоду в наших будинках батареї надмірно розжарені, у холодну ж дуже холодні.

— Можна й це фіксувати з робочого місця автоматично. У нас така система готова до впровадження. А наступний етап — не тільки бачити, а й регулювати теплопостачання та водопостачання на відстані. Програмний продукт і елементна база в нас готові.

— Як ви самі оцінюєте рівень розроблених «Укравтоматикою» систем?

— Уважаю великим досягненням їхню надійність та простоту. Вони затребувані вже не перший рік, і їхня актуальність зростає, оскільки вони дозволяють зменшити витрати на обслуговий персонал і оперативно реагувати на штатні й позаштатні ситуації. Думаю, наші системи не поступаються кращим вітчизняним зразкам. Та й закордонні аналоги нічим принципово не відрізняються, крім непорівнянних цін. У нас же вартість, так би мовити, українська — кілька тисяч гривень. А «Каскад», наприклад, окуповується за рік. За кордоном вже майже все автоматизовано. І ми маємо прагнути до того, щоб усе управлялося автоматично для максимального зменшення ризику помилки фахівця або його недбалості.

Чемпіони з якості У Києві нагородили переможців і лауреатів національного етапу 3-го конкурсу на здобуття Премії Співдружності незалежних держав. Серед призерів — відразу три підприємства Харківщини.

Цього року в національному етапі брали участь 29 підприємств із 18 областей країни. Серед 15 кращих — із Львова, Одеси, Кривого Рогу, Ялти, Чернігова, Вінниці, Запоріжжя, Хмельницького, Донецької та Сумської областей. Але рекордсменом стала Харківська область — три підприємства виставлено на здобуття престижної премії: ВАТ «Турбоатом», ПАТ «Вовчанський агрегатний завод» і Український науково-дослідний інститут протезування, протезобудування та відновлення працездатності (УкрНДІ протезування). І якщо ВАТ «Турбоатом», як головна науково-виробнича організація енергомашинобудування України, відоме всім, то з іншими переможцями варто познайомитися ближче. ПАТ «Вовчанський агрегатний завод» розробляє й виготовляє агрегати управ-

ління та регулювання газотурбінних приводів для авіаційної, нафтогазової та енергетичної галузей, а також гідравлічні агрегати літальних апаратів, пневматичне, гідро- та електропневматичне обладнання. УкрНДІ протезування займається розробкою високофункціональних конструкцій протезно-ортопедичних виробів і технологій їхнього виготовлення, проводить сертифікаційні, періодичні, приймальні та клінічні випробування технічних засобів реабілітації. Тепер на переможців чекає другий етап, під час якого комісії міждержавного рівня розглянуть матеріали учасників і відвідають підприємства, щоб оцінити їхню діяльність на місці. Українські організатори цього престижного конкурсу — Державна служба технічного регулювання та Міністерство економіки України. Проведення національного етапу на Харківщині підтримувало ДП «Харківстандартметрологія». Підготувала Анна ГРЕЧАНИК

10

№ 13 (168)

12 квітня 2011 року

Енергоефективність

Здорова енергія На конференції «UKR-POWER-2011» були продемонстровані реальні розробки з енергозбереження та енергоефективності Дмитро ТИМЧУК Початок на стор. 1

— Енергетика — одна з головних галузей промисловості України, можна сказати, рушійна сила економіки. Тому конференція «UKR-POWER» більш ніж актуальна, — відзначив директор Інституту технічної теплофізики, академік НАНУ Анатолій Долинський. — Вона надає можливість кращим представникам галузі збиратися й демонструвати свої наробітки, презентувати нове обладнання та технології, обмінюватися ідеями та розробками. У тому, що конференція — значна подія, упевнений і заслужений енергетик України, радник головного інспектора України з енергозбереження Євген Крамаренко. Він також відзначив актуальність тем,

запропонованих до обговорення: — У зв’язку зі стрімким зростанням вартості енергоносіїв розв’язання питань енергозбереження та енергоефективності життєво необхідне. Для України це питання виживання в ринкових умовах. Велике енергоспоживання об’єктивно обмежує конкурентоспроможність національного виробництва і є важким тягарем для економіки країни, особливо в умовах її зовнішньої енергетичної залежності. Як один із найефективніших методів енергозбереження фахівці кафедри енерго- і ресурсозбережних технологій Національного університету харчових технологій представили технологію одержання біогазу з бурякового жому. На думку доктора технічних наук професора НУХТ Олексан-

дра Серьогіна, вироблення тепла та електроенергії з різної органічної сировини можна розглядати як ефективний метод енергозбереження.

— Зараз уже є декілька таких працюючих біоустановок у Європі, на них із цієї сировини успішно вилучають біогаз, який потім спалюється в топках або парових котлах, або ж — у разі застосування когенераційної установки — із його допомогою одержують не тільки тепло, причому двох потенціалів, а й електроенергію потужністю до 2 МВт, — сказав він. Співробітники київського науково-виробничого об’єднання «СНТ» презентували розроблений ними спосіб модернізації вогнетехнічних об’єктів на основі струминно-нішевої технології спалювання палива.

Електромережа «в клітинку» На зміну системі, що працює за принципом водопроводу, приходить такий собі «електричний Інтернет» Андрій РЕВЕНКО Черговий першоквітневий жарт уряду «порадував» нас підвищенням тарифів на електроенергію для населення на 15%. НКРЕ заявляє, що все обґрунтовано, оскільки, мовляв, ціни в Україні майже вдвічі менше російських і становлять тільки чверть від цін у Молдові. Але ж не можна забувати й про те, що втрати електроенергії на шляху від виробника до споживача в нашій країні становлять близько 20%. У 2009 році ми втратили близько 34,45 млрд кВт·год. і з цього показника — безперечні «лідери» серед країн Європи.

Може, варто було б звернути увагу не тільки на різницю в тарифах, а й на те, як проблеми оптимізації витрат на електроенергію розв’язуються в розвинених країнах. Там електроенергетичні ресурси вже давно розглядають як одну зі стратегічних засад національної безпеки. Громадськість уперше було залучено до обговорення впровадження нових технологій розподілу електроенергії в січні 2009 року після одного з виступів Барака Обами. За кілька тижнів до інаугурації новий лі-

дер США зробив наголос на стратегічному значенні впровадження технології Smart Grid (дослівно «розумні ґрати», система інтелектуального управління електромережею), яка, за його словами, «дозволить заощадити гроші, зробить енергетичну систему стійкою до відмов або навмисних атак і надасть нові чисті джерела енергії кожному куточку країни». У жовтні того ж року адміністрація Обами започаткувала близько 100 грантів на дослідження в цій галузі на загальну суму $3,7 млрд. Частина грошей пішла на встановлення більш ніж двох мільйонів «розумних

лічильників» електроенергії, а до розроблення процедури впровадження технології Smart Grid долучилися такі гіганти IT, як Cisco, Oracle, AT&T, T-Mobile, Hitachi, Siemens. У чому ж суть нової технології? Головні принципи Smart Grid — упровадження систем автоматичного моніторингу неполадок у мережі, застосування інтелектуальних побутових приладів, гнучка цінова політика та створення системи реагування на поточні потреби в енергії (т.зв. Demand Responce). Це виглядає приблизно так: енергетичні компанії знижують ціну на електри-

Під час презентації науковий керівник НВО «СНТ» Михайло Абдулін відзначив: «Наразі в Україні спостерігаються загальні тенденції переходу на альтернативне газу паливо. Але залишається левова частка газового обладнання, від якого неможливо відразу відмовитися й у якому необхідно використовувати енергоефективні технології спалювання саме газу, оскільки питання економії та раціонального використання цього енергоносія є нагальним». Від інвесторів у роботі конференції брав участь керуючий філією «Централь-

не РУ» банку «Фінанси і кредит» Володимир Український, який запропонував учасникам конференції обговорити можливість фінансування та кредитування національних, пілотних проектів у галузі енергозбережних та енергоефективних технологій. Висловлюючи подяку організаторам заходу, Володимир Український підсумував: «Конференція сприяє налагодженню конструктивного діалогу між представниками бізнесу, ученими, виробничниками та фінансистами. Наш банк завжди відкритий для такого діалогу й для співробітни-

цтва з енергетичною спільнотою». Підбиваючи підсумки, від імені організаторів президент АТЕКУ Василь Барканов сказав: — Приємно усвідомлювати себе частиною спільноти, робота якої спрямована на створення й розвиток. Оскільки участь в «UKRPOWER» дозволяє провідним представникам науки й виробництва в галузі теплоенергетики брати безпосередню участь у розробці програм комплексної модернізації енергетики України, а також національних інноваційних програм.

ку в години спаду споживання (як правило, уночі), і на цей час можна планувати автоматичне ввімкнення посудомийної і пральної машин або зарядження електромобіля (їх у США вже понад 90 тис.). Масовий зсув енергозатратних операцій у часі дозволить уникнути провалів або, навпаки, піків у споживанні електрики, що стабілізує всю систему й дасть значну економію коштів. Будинок, оснащений такою технологією, надасть власникові вичерпну інформацію про те, коли й скільки він витрачає на електрику і як оптимізувати витрати. Крім того, завдяки Smart Grid власники сонячних або вітряних станцій зможуть продавати надлишок енергії енергетичним компаніям (яким це також вигідно). Упровадження цієї технології приведе до значного зменшення викидів у атмосферу діоксиду вуглецю: за прогнозами Інституту дослідження електричної енергетики США, до 2030 року можливе зниження на 60 млн тонн! Розвиток Smart Grid сприяє також виробництву електромобілів, що кардинально позначиться як на економіці, так і на екології. Нарешті, Smart Grid дозволить об’єднати потужності різних видів поновлюваних джерел енергії (сонячної, геотермічної, вітрової, припливної тощо). Кожне з них окремо, звичайно ж, не може викорис-

товуватися весь час, але, об’єднані в систему за допомогою сучасних засобів комунікації, вони компенсуватимуть нестачу (або надлишок) потужностей одне одного. Розвиток Smart Grid вимагає об’єднання декількох технологій і галузей промисловості — упровадження безпроводового зв’язку (планується використання технології WiMax для «спілкування» між локальними енергосистемами), створення «розумних» електричних лічильників і побутових приладів. Необхідно також розробити нормативну й законодавчу базу для регулювання взаємин енергопостачальних компаній і компаній — постачальників сітьової взаємодії для координованого об’єднання мільйонів будинків і підприємств у єдину взаємозалежну систему. Можна сказати, що це буде інтеграцією енергетичної галузі й Інтернету. З одного боку, класичні постачальники електроенергії зацікавлені продавати її якнайбільше. Але в той же час вони не можуть ігнорувати становлення технології Smart Grid, що істотно збільшить ринок для альтернативних джерел енергії, і змушені також брати участь у її розвитку з міркувань конкуренції. Природною перешкодою для якнайшвидшого впровадження Smart Grid є очевидні труднощі — необхідне безпрецедентне

об’єднання та координація зусиль у масштабному спільному проекті енергетичних, промислових і ITкомпаній. Крім того, упровадження в домашні господарства таких технологій у багатьох викликає занепокоєння, пов’язане із втратою частини конфіденційності, але це суто психологічний момент. Ще в 2008 році Європейський банк реконструкції та розвитку й Україна висловили бажання співробітничати в цьому напрямку, але три роки по тому нічого не чути про якісь технологічні нововведення в нашій енергетиці. Звичайно ж, не треба порівнювати економічні можливості України та США й очікувати, приміром, що в нас витратять пропорційну суму на дослідження в цій галузі. Але, як європейський «лідер» із енерговитрат на одиницю валового продукту, ми могли б виявити хоча б інтерес до того, що робиться за кордоном. Крім того, великі суми на такі проекти, приміром, у США, обумовлювались необхідністю створення тепер уже загальнодоступного стандарту для Smart Grid, який хоча ще й не готовий остаточно, але вже близький до фінальної версії. Ще пара років — і те, про що говорять у розвинених країнах, стане там реальністю. А ми можемо вкотре залишитися із самими лише деклараціями про наміри.

№ 13 (168)

12 квітня 2011 року

11

Наука — виробництву

Хімічний «ніс» для пошуку вибухівки,

вони з’єднуються між собою за допомогою лігандів, у матеріалі залишаються пори. Збираючи їх так, щоб між окремими «цеглинками» були просвіти, одержуємо наноматеріали із заданими властивостями.

— За рахунок чого утворюється пористість?

— За рахунок особливого укладання «цеглинок». Унаслідок дії хімічних сил окремі молекули збираються в просторові ґрати.

— Де може застосовуватися такий матеріал?

— Наприклад, у суперконденсаторах. Як відомо, їхня ємність залежить від площі електродів. Якщо зробити їх пористими, площа, а отже і ємність, такого конденсатора багаторазово збільшується. Але при цьому самі електроди не зобов’язані мати магнітні властивості. З’явилася ідея поспостерігати, що буде, коли в пори помістити який-небудь субстрат. Можна чекати на появу незвичайних, але заздалегідь заданих реакцій на зовнішній магнітний вплив. Виявилося, такі матеріали можуть реагувати як сенсорні датчики. Один із варіантів — заливати в пори етиловий спирт. За такої процедури магнітні властивості сполуки значно збільшуються.

— Тобто проспиртований матеріал буде більш магнітним, ніж «безалкогольний»?

— Так, при тому, що сам по собі спирт — діамагнетик. Ми досліджували як наповнювачі всілякі рідини — воду, етиловий, метиловий, бутиловий спирт, ацетонітрил та інші, і в нас виходили сполуки різного забарвлення й із різними магнітними властивостями. Індикатор за кольором виявився досить чутливим. Це важливий результат: ми можемо визначати вміст якоїсь речовини в рідині або в повітрі за тим, якого кольору набуде речовина на датчику. Причому зміну кольору можна бачити без допомоги приладів, на око.

— Іншими словами, передбачається створити щось на зразок хімічного «носа»?

— Правильно. А потім уже можна підтвердити показання колірного індикатора ще й змінами магнітних властивостей матеріалу детектора. Далі. Сенсори мають бути багаторазовими. Мало один раз вимірити склад води або повітря, треба вміти повернути сенсор у вихідний стан, щоб проводити подальші дослідження. Це сьогодні одне з основних завдань, розв’язуваних у лабораторії: підвищити кількість циклів, які здатний витримати матеріал індикатора. І друге завдання — підвищити селективність датчиків, щоб його речовина взаємодіяла тільки з одним із десятків, а то й сотень можливих субстратів.

— А як можна використовувати магнітні властивості таких сполук?

— Теж для селективної діагностики, але вже за маг-

нітним полем. Це досить перспективна тема. У світі таких матеріалів і досліджень із них небагато. Аналоги є, але поки не вийшли з лабораторій. Сенсори можна настроїти на все що завгодно, наприклад, на виявлення слідів вибухових речовин у аеропортах та інших місцях скупчення людей. Аналізатор запаху змінює колір за наявності в приміщенні вибухівки або наркотиків. Такі дослідження вже проводяться. Або інший приклад: під час передпродажної підготовки, наприклад, риби вкладають у пластикову упаковку смужку з індикатором гниття. Покупець дивиться: якщо вона змінила колір, то «осетрина не першої свіжості». Ми розробляємо також індикатор наявності домішок у бензині. Тут важлива принципова можливість швидко, без довгих аналізів виявити слабкі запахи. Застосування «хімічного носа» може бути дуже широким.

— Наскільки чутливі ці сполуки до «сторонніх» запахів?

— Остаточних оцінних результатів у нас поки нема, усе в процесі розробки. Нагадаю, усе сказане стосується одного способу створення пористих наноматеріалів: ми беремо готові магнітні блоки-молекули й збираємо з них пористу структуру. Однак є й інший підхід — можна взяти магнітні наночастинки, допустимо, оксид заліза, і ввести їх у пористу матрицю, що сама по собі не є магнітною. Наразі отримано досить багато таких речовин — на зразок поролонової губки під загальною назвою «мезапористе молекулярне сито». Звичайно вони робляться із кремніє-

вих сполук із порами розміром 3 нанометри. У цю кремнеземну матрицю ми певним способом уводимо магнітні наночастинки. Утворюються міцні зв’язки між губкою й частинками, вони стають єдиним цілим — композитним матеріалом. Пориста складова відповідальна за абсорбцію, а магнітна — за магнітні властивості. Такий матеріал може застосовуватися, наприклад, у медичній діагностиці. Щоб побачити підозрілі клітини (палички Коха в разі туберкульозу або ракові клітини), їх треба сконцентрувати з узятої проби біоматеріалу. Для цього на пористий компонент («губку») треба нанести речовину, що специфічно зв’язуватиме ракові клітини, і помістити в сироватку крові. Тепер до пробірки піднесемо магнітне поле. Частинки «губки» зберуться біля одного з полюсів магніту — разом із приєднаними «чужими» клітинами. При цьому вилучення композита із пробірки відбувається без фільтрування, за допомогою самого лише магнітного впливу. Це, звичайно, не спосіб лікування раку, тільки діагностика, але для лікарів вона може бути дуже важливою.

— У якому стані впровадження ваших розробок?

— Маємо патенти на багато відкриттів, зроблених у нашому інституті. Наприклад, на вилучення гамаглобуліну з рідких середовищ. Є декілька патентів на одержання різних композитів, про які я розповідав. Ми довели принципову можливість використовувати такі методи в медицині. Провели якісне й кількісне дослідження декількох таких матеріалів, розробили основи теорії. Тепер для впровадження цих відкриттів треба знайти зацікавлених партнерів — медиків, біологів. Поки в нашій країні ми таких людей не знайшли.

До речі, хоч Україна і не є членом ЦЕРНу, вона вже бере участь у його діяльності. У Швейцарії працює чимало наших учених, використовуються українські технології. Підписано різні угоди про співробітни-

цтво, Україна має доступ до декількох проектів ЦЕРНу: GRID, CMS, ALICE, WLCG, LHCb, JINR. Представники ЦЕРНу високо оцінюють рівень кваліфікації й роботу наших учених та ІТфахівців.

ще й відчутний економічний ефект: поставка різних матеріалів, приладів, виконання робіт — це суто економічні можливості.

Сторони підписали спільну декларацію про науковотехнічне співробітництво, що, на думку керівника Держінформнауки, сприятиме розвитку вітчизняного сектора високотехнологічної продукції, підготовці молодих учених у галузі теоретичної і прикладної фізики, здійсненню комплексного розвитку GRIDтехнологій. Декларація також дозволить розширити можливості використання нашими вченими науковотехнологічних потужностей європейських держав і застосувати цей досвід у себе.

а також інших небезпечних речовин та елементів винайшли київські вчені Анатолій ЛЕМИШ Молоді кандидати хімічних наук Сергій Колотилов і Костянтин Гавриленко з Інституту фізичної хімії ім. Л.В.Писаржевського НАНУ вивчають властивості композиційних матеріалів, до складу яких уведені магнітні частинки. Отримані нанокомпозити дозволяють упроваджувати принципово нові технології для пошуку слідів присутності тих або інших речовин. Сфера їхнього застосування надзвичайно широка — від різних видів виробництва та оперативної діяльності правоохоронних органів до медичної діагностики й побуту. Премія Верховної Ради, яку здобули вчені, — підтвердження важливості їхніх розробок. Залишилося тільки знайти партнерів, зацікавлених у їхньому впровадженні. Про суть відкриттів розповідає один з їхніх авторів старший науковий співробітник інституту Сергій Колотилов.

— Сергію, наскільки мені відомо, ви займаєтеся науковими дослідженнями мало не зі шкільної лави...

— Так. У 1994 році я вступив на хімічний факультет Київського національного університету ім. Шевченка й відразу ж став співробітником інституту фізхімії. Мене привів сюди Віталій Валентинович Павлищук, який займався тоді підготовкою школярів до хімічних олімпіад і з яким я познайомився ще учнем 10-го класу. Він став моїм науковим керівником, а зараз професор Павлищук — заступник директора інституту. Віталій Валентинович запропонував нашій лабораторії займатися так званими поліядерними комплексами. Моїм співавтором став Костянтин Гавриленко, з яким ми також знайомі ще зі школи й починали ці дослідження разом. І премію нам присуджено спільно за цикл робіт — до-

слідження мультиспінових поліядерних комплексів. Якщо в одній частці зв’язати кілька іонів металу, то завдяки їхній взаємодії можуть виникати незвичайні магнітні або електрохімічні властивості. Наприклад, якщо розглядати окремі іони металу, то в кожного з них є свій магнітний момент. А якщо магнітні моменти окремих атомів орієнтовані паралельно один одному, виникає феромагнітне упорядкування. Дослідження умов, за яких воно з’являється, допомагає створювати нові типи магнітних матеріалів з унікальними властивостями. Власне, зараз ми займаємося пористими магнітними наноматеріалами. У цілому їх можна одержати різними способами. Один із них: беремо готові молекули із заданими магнітними властивостями, ті самі поліядерні комплекси. Молекули мають складну просторову структуру, тому коли

Довідка «УТГ» Комплекси в хімії — сполуки, у яких присутні кілька іонів металу, зв’язаних лігандами (від лат. ligo — зв’язую). Це атом, іон або молекула, безпосередньо пов’язана з одним або декількома центральними атомами металу в комплексній сполуці. Відповідно поліядерний комплекс — це сполука, у молекулі якої є кілька іонів металу, оточених лігандами й зв’язаних один з одним за допомогою місткових груп.

Сергій Колотилов

Майже як дорослі Дмитро ШУМ Україна має намір стати асоційованим членом Європейського центру ядерних досліджень (ЦЕРН) -— першою й поки єдиною країною, яка дістала цей статус.

Відповідні переговори з генеральним директором ЦЕРНу професором Рольфом Хойєром провів голова Держінформнауки Володимир Семиноженко під час недавньої поїздки до Швейцарії. За його словами, наша країна зможе

повноцінно брати участь у роботі ЦЕРНу й долучитися до найсучасніших фізичних експериментів. Крім того, таке співробітництво дасть

До речі Держави — члени ЦЕРНу платять щорічні членські внески, розмір яких залежить від ВВП. У 2009 році вони становили 1098,6 млн швейцарських франків (≈ 1010 млн доларів). За даними 2009 року, ВВП України становив $294,3 млрд. Виходячи із цього, річний внесок України в ЦЕРН має бути близько $17 млн, або 136 млн грн (для порівняння: того ж 2009 року на всю українську науку було виділено 3,26 млрд грн — 0,35% від ВВП). Зараз членами ЦЕРНу є 20 держав, спостерігачами — 8.

12

№ 13 (168)

12 квітня 2011 року

IT Шпальта редактора

Зберігайте дані в ощадній касі! Інформація стає не менш цінною, ніж гроші. А дорогі речі зазвичай тримають у спеціально відведених місцях Христина ЧОПКО

Ідеї, які працюють Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ Маяковський писав, що «жодна, навіть найвірніша справа не розвивається без реклами. Це зброя, яка уражає конкуренцію». Погоджуючись із класиком у першій частині його твердження, посперечаюся із другою: реклама лише засіб заявити про свій товар широкому загалу, а далі все залежить від конкурентних переваг і недоліків. Я регулярно одержую на свій мобільний телефон тонни спаму з рекламою якихось акцій у великих сітьових магазинах електроніки. Оскільки мені й самі ці магазини з певних причин малоцікаві (а в умовах акції ще й чорт ногу зламає, спіткнувшись об підводне каміння), за всі роки я жодного разу не відреагував на такі повідомлення. З іншого боку, учора в кафе побачив на столі рекламний буклет з описом нової акції — можливості орендувати нетбук на час перебування в приміщенні. Це дійсно зручно, і, судячи із сусідніх столиків, пропозицією скористався не тільки я. Цей приклад показує, що навіть дуже проста бізнес-ідея може стати досить успішною, якщо її автор думає про практичну користь для клієнта, а не про те, щоб за допомогою реклами продати якусь дурницю. Урешті-решт, товар або продається, або ні. Саме цей критерій — можливість комерційного застосування — як правило, може бути порівняно об’єктивним показником цінності ідеї. Прихильники модернізації часто розуміють проблему навпаки: первинним вони вважають упровадження високих технологій, а економічний ефект — побічним результатом цього процесу. У реальності ж комерційно успішними частіше є високотехнологічні рішення, звідси й процвітання країн із розвинутою наукою і технікою. Технологія per se, яка існує поза економічним контекстом, позбавлена будь-якого сенсу. Добрий приклад помилкового підходу — фільтри академіка Петрика. Незважаючи на PR на вищому державному рівні, цією «інноваційною нанотехнологією» не зацікавилася жодна велика компанія. Ідея просто не продається.

Наприкінці березня компанія Amazon оголосила про намір створити власну хмарну платформу Amazon Cloud. Першим продуктом, що стане доступним у рамках цього заходу, буде сервіс зберігання даних онлайн за назвою Cloud Drive. Цей сервіс — один із безлічі аналогічних проектів, запущених останнім часом IT-компаніями. «Застовпити» за собою новий ринок прагнуть усі — від гігантів на зразок Microsoft (сервіс Windows Live SkyDrive) до невеликих компаній, таких як виробник антивірусів AVG, який запустив у середині минулого місяця своє онлайн-сховище LiveKive Free. Які ж чинники роблять сітьове резервне копіювання таким привабливим для користувачів?

Аутсорсинг «нервів» Онлайн-резервування — дешевий, простий і ефективний спосіб захисту важливої інформації від видалення її через помилку користувача, збою жорсткого диска або вірусної атаки. На відміну від зовнішніх накопичувачів, онлайнові служби резервування не вимагають до себе уваги і, непомітно працюючи, створюють упевненість у збереженні інформації, що б там не сталося з вашим комп’ютером. У найпростішому випадку можна зберігати дані на серверах у мережі вручну. Але є і більш розвинені сервіси, які пропонують спеціальні програми для автоматичного збереження вмісту обраних вами папок на деякому «віртуальному диску» в Інтернеті. Такі програми, працюючи у фоновому режимі, постійно стежать за змінами на вашому жорсткому диску, і як тільки ви створюєте новий або змінюєте старий файл, роблять його резервну копію на сервері. Створений у такий спосіб «диск» доступний із будь-якого ПК, підключеного до Інтернету, і користуватися ним так само просто, як і локальним диском. Файли, які треба відновити, слід вибрати в інтерфейсі, що нагадує Провідник Windows. Фактично ідеальне рішення для тих, хто хоче мати доступ до файлів, навіть перебуваючи далеко від дому або офісу. Онлайновий обліковий запис має багато переваг над USB-накопичувачами або зовнішніми жорсткими дисками, які можуть постраждати, до прикладу, від дощу або пролитої на них кави. Такий обліковий запис не можна десь забути або втратити, але найголовніше — він доступний завжди і скрізь. Невипадково деякі компанії часто відмовляються від використання USB-накопичувачів через небезпеку зараження вірусами та витік інформації.

Варто згадати і про інновації у галузі ІТ — хмарні онлайн-сховища. Ця модель передбачає зберігання даних у так званій хмарі, на численних розподілених у мережі серверах. Причому, з точки зору клієнта, усі дані зберігаються та обробляються на одному великому віртуальному сервері. Фізично ж сервери можуть розташовуватися дуже віддалено один від одного, навіть на різних континентах. Переваги хмарних сховищ очевидні. Перш за все, клієнт платить тільки за те місце в сховищі, яке фактично використовує, а не за оренду сервера, усі ресурси якого йому, можливо, і не потрібні. Немає необхідності займатися придбанням, підтримкою та обслуговуванням власної інфраструктури зі зберігання даних, а всі процедури з резервування та збереження цілісності даних проводяться провайдером хмарного центру, який не залучає до цього процесу клієнта. Але є і мінуси — загальна продуктивність під час роботи з даними в хмарі може бути нижчою, ніж під час роботи з локальними копія-

Днями українська компанія «Платіжні Системи» спільно з партнером — «Фортуна-банком» по чали офіційно приймати платежі. Торговельним площадкам і підприємцям, які підключилися до системи «Гроші 2.0», доступні всі платіжні ін-

ми даних, надійність і своєчасність отримання і доступності цих даних дуже залежать від багатьох проміжних параметрів, переважно таких, як канали передачі інформації на шляху від клієнта до хмари, питання останньої милі, про належну якість роботи інтернет-провайдера клієнта, про доступність самої хмари в даний момент часу.

Сейфи для інформації Одним із відомих сервісів зберігання даних є Mozy. com, що дозволяє робити автоматичне резервне копіювання файлів із жорсткого диска на сервер. Працює цей сервіс у двох режимах: безкоштовному — MozyFree, за якого користувачеві виділяється 2 Гб дискового простору, і комерційному — MozyPlus; за $4,95 на місяць користувач отримує 30 гігабайтів. За замовчуванням програма-клієнт Mozy Remote Backup налаштована на копіювання документів Microsoft Office, листів і контактів Outlook, закладок Internet Explorer і Opera. Якщо треба зберегти інші файли й папки, можна просто вказати програмі місце їх розташування або вибрати тип даних, що підлягають завантаженню. Щоб одержати свої мегабайти назад, треба лише запустити клієнт і натиснути на кнопку «Backup». Програма сама знайде, чого зі збереженого не вистачає на вашому комп’ютері, і поверне файли на колишні місця. Відновлювати дані можна до чотирьох разів на мі-

струменти, які легально працюють в Україні, й у всіх напрямках: наявні платежі за допомогою платіжних терміналів, безготівкові платежі, банківські платіжні карти, електронні гроші й готівкові грошові перекази.

сяць. Це обмеження розробники сайта пояснюють тим, що коли потреба у відновленні даних виникає частіше, то, швидше за все, необхідно переглянути свої методи роботи з комп’ютером. У той час як Mozy надає 30 Гб дискового простору за $5 на місяць, AMD віддає 25 Гб абсолютно безкоштовно. А якщо користувач готовий заплатити гроші, то онлайновий сервіс AMD LIVE! відкриє перед ним неосяжні простори своїх жорстких дисків. Судіть самі. За $4,95 — 100 Гб, за $9,95 — 250 Гб, а за $29,95 — аж терабайт. Працювати з AMD LIVE! Media Vault можна двома способами: використовуючи локальну програму-клієнт або веб-інтерфейс, виконаний у кращих традиціях Web 2.0. Крім стандартного «виберіть файл, натисніть на кнопку», є віконце, що підтримує технологію Drag&Drop. Треба тільки перетягнути потрібні файли у вікно браузера, а потім одним махом їх завантажити на сервер. У разі використання програми-клієнта для роботи з AMD LIVE! крім набору функцій, які повторюють можливості веб-інтерфейсу, користувач зможе синхронізувати дані між комп’ютером і сервером для автоматичного виконання резервного копіювання. На жаль, бочку меду — великий дисковий простор і безліч різних функцій псує велика ложка дьогтю. Для користувачів безкоштовних аккаунтів є істотні обмеження. Не можна завантажувати файли, обсяг яких перевищує 25 Мб. Також не можна завантажити більше 1 Гб за один раз; неможливо відкрити загальний доступ до своїх ресурсів, отже, дати посилання друзям на файли не вийде. Загалом, суцільні муки. Якщо ж не хочеться довго розбиратися з хитрощами сервісів, можна скористатися Box.net — чи не найпростішим файловим сховищем в Інтернеті. Жодних зайвих запитань і заповнення анкет. Зареєструватися і викласти перші файли на Box. net вдасться за декілька хвилин. Користувачеві відразу ж виділяється 1 Гб для розміщення своїх файлів. Для зручної навігації все зберігається в «коробочці» файлів, також можна створювати каталоги і давати їм будь-які назви. Крім цьо-

го, в сервісі Box.net непогано реалізований пошук у персональному сховищі. А знайомим, що користуються цим сервісом, можна відправити посилання на свої файли (послуга Sharing). Засмучує одне: пряме посилання для скачування доступне тільки у платній версії сервісу. Нарешті, торік вийшла фінальна версія клієнта для роботи з онлайн-сховищем Dropbox, що дозволяє зберігати файли на віддаленому сервері в спеціальній папці і синхронізувати її вміст з іншими пристроями. За допомогою Dropbox можна у автоматичному режимі синхронізувати потрібні файли на своїх робочому й домашньому комп’ютері. Безкоштовно для зберігання власних файлів користувачам Dropbox пропонується 2 Гб; у разі внесення щомісячної абонентської плати у розмірі $20 надається 100 Гб. Слід відзначити високий рівень захищеності сервісу Dropbox, що досягається не лише передачею даних зашифрованим каналом, а й зберіганням даних у «хмарній» папці також у зашифрованому вигляді. Клієнтська програма Dropbox випускається в декількох варіантах — для встановлення на ПК, що працюють під управлінням Windows, Linux і Mas OS X, а також для мобільних пристроїв на базі Apple iOS, Google Android і BlackBerry. До речі, хочу заспокоїти тих, хто сумнівається щодо збереження файлів на віддаленому сервері. У разі обміну даними використовуються ті ж технології шифрування, що й для оплати за кредитними картками. Поки в адресному рядку вашого браузера видно іконку замочка, ваші файли захищені від стороннього перегляду. Але не треба забувати, що жодна з розглянутих нами служб не готова взяти на себе юридичну відповідальність за втрату ваших файлів. Тому не варто зберігати всі яйця в одному кошику, так само як і нехтувати створенням додаткових резервних копій. Незважаючи на всю свою зручність і універсальність, онлайнові сховища не всесильні, а додаткова надійність завжди пов’язана з додатковими витратами. І рішення кожен користувач має приймати сам.

№ 13 (168)

12 квітня 2011 року

13

Резонанс

Зсув за віссю Після землетрусу в Японії вісь нашої планети стала героїнею стрічок новин Валентина ГАТАШ Інформагентства повідомляли, що зрушення тектонічних плит призвело до її зсуву. За теоретичними розрахунками італійських учених, на 10 сантиметрів, американських — на 15—17. Відстежити поводження земної осі не в теорії, а на практиці вдалося радіоастрономам.

Сейсмічна активність і раніше заплановані міжнародні дослідження для визначення параметрів обертання Землі збіглися випадково, надавши фахівцям можливість одержати цінну інформацію про вплив землетрусів на процеси, які відбуваються на планеті. Активну участь у спостереженнях брали вчені Кримської астрофізичної обсерваторії (КрАО), яка має у своєму розпорядженні унікальний комплекс інструментів, що дозволяють проводити вимірювання з точністю 0,2 мм.

— Повідомлення про те, що землетрус у Японії змістив вісь Землі на 15 сантиметрів, необґрунтовані, — уважає заступник директора з наукової роботи КрАО, доктор фізико-математичних наук Олександр Вольвач. — Це розрахункові, теоретичні прогнози. Точні дані ми одержимо приблизно через два місяці — після обробки та аналізу всіх результатів спостережень, у яких одночасно брали участь радіотелескопи, розташовані на різних континентах. Однак попередньо вже зараз можна сказати, що ніяких стрибків положення земної осі 11 березня не було.

Зсуви на суші визначаємо за зірками Поверхня нашої планети являє собою більше десятка великих тектонічних плит, які рухаються непомітно для нас повільно в різних напрямках. Наприклад, Крим, розташований на Євразійській тектонічній плиті, дрейфує разом з усією Україною на північний схід зі швидкістю близько 32 мм на рік. Іноді ці плити зіштовхуються, спричиняючи землетруси, цунамі, виверження вулканів. Для відстеження геодинамічних явищ і процесів, які можуть призвести до руху окремих ділянок суші, руху полюсів Землі та нерівномірності її обертання, і створена міжнародна

мережа спостережних станцій, а також центри збору та аналізу результатів спостережень. Згадаємо: секстант і логарифмічна лінійка дозволяють штурманові корабля визначати його координати, прив’язуючись до постійної точки, яку добре видно неозброєним оком, наприклад до яскравої зірки. Так само радіоастрономи визначають координати наших природних кораблів — рухливих материкових плит. Правда, їхні швидкості набагато менші, ніж у лайнера, тому точність вимірів має бути незрівнянно вище.

— Олександре Євгеновичу, як саме відбувалися спостереження на РТ-22?

— Це досить складний і точно вивірений процес. Кожні три хвилини 22-метрове дзеркало нашого радіотелескопа поверталося для наведення на певне радіоджерело на небі, і одержуваний від нього сигнал протягом 1—2 хвилин записувався на цифрові носії. Потім телескоп переводився на наступну «реперну точку», потім — на чергову, і так далі. За два сеанси спостережень — дві доби поспіль із півгодинною перервою, починаючи з о пів на восьму вечора 22 березня

Олександр Вольвач

Інструментом для точного визначення, куди й на яку відстань переміщається зафіксована точка на земній поверхні, може бути радіотелескоп. А якщо точніше, мережа РТ, що працює спільно у різних точках планети, оснащених надзвичайно складною електронікою та спеціальними комп’ютерними програмами. Роль Полярної зірки можуть у цьому випадку відігравати далекі позагалактичні радіоджерела — квазари й активні ядра радіогалактик. Щодо цих космічних радіомаяків рух точки поверхні, на якій стоїть радіотелескоп, можна відстежити з великою точністю.

— ми відстежили 320 компактних радіоджерел. Система спроектована для роботи в автоматичному режимі, але під наглядом оператора. У такий же спосіб проводив спостереження кожен із радіотелескопів, які входять у мережу — AIRA, CHICHI10, TSUKUB32 і VERAISGK (Японські острови), SIMEIZ (Україна), FORTLEZA (Бразилія), HOBART12 (Австралія), METSAHOV (Фінляндія), NYALES20 (острів Шпіцберген), TIGOCONC (Чилі), URUMQI (Китай), WETTZELL (Німеччина). Об’єднати в одне ціле всі ці інструменти для роботи в режимі інтерферометра,

Довідка «УТГ» РТ-22 входить до п’ятірки кращих антен світу за своєю якістю, обладнанням і географічним розташуванням. Його команда працює на різні міжнародні проекти, у тому числі зі спостереження активних ядер галактик і руху материкових плит, дослідження навколоземного простору, Марса, Венери, астероїдів, комет, космічного сміття й поверхні Місяця, а також зі спостереження за виведенням на космічні орбіти радіообсерваторій. Багато в чому завдяки ефективній роботі радіоастрономічної лабораторії Кримської астрофізичної обсерваторії Україна займає високі позиції в міжнародному астрономічному рейтингу за успіхи в одержанні нових знань про Всесвіт.

тобто як єдиного радіотелескопа розміром із земну кулю, удалося за допомогою особливої технології спостереження. Вона полягає в тому, що спочатку результати записуються кожним РТ окремо, а потім підсумовуються за допомогою спеціального пристроюкорелятора. Щоб «зшивати», складати всі записи (а обсяг даних на самому лише РТ-22 становив 7994,2 гігабайта), необхідно мати єдину часову доріжку. Плин часу забезпечувався наявним у нас спеціальним годинником, який за мільйон років може дати похибку лише в одну РТ-22. Крим, м. Кацівелі секунду. Цей годинник необхідний також для запус- а на додачу — для моні- мо, існує тільки умовно. ку космічних обсерваторій. торингу локальних ефек- Це один із діаметрів нашої Вони потрібні й для робо- тів руху земної кори та ре- планети, що перетинається ти з міжнародним косміч- єстрації стрибкоподібних з її поверхнею у двох діаменим радіотелескопом «Ра- відхилень. Прив’язка до трально протилежних точдіоастрон» — його плану- РТ-22 дозволяє викорис- ках — північному та південють запустити цього року. товувати інші, менш точ- ному географічних полюПісля закінчення спостере- ні, але більш дешеві й про- сах. По-друге, наша Земля жень магнітні носії всіх те- сті інструменти. Так, за- — не ідеальна куля. Гори, лескопів, які брали участь у раз у нас у радіусі 3 кіломе- западини, материки та окесесії, відсилаються в один зі трів розташовані два пунк- ани порушують її геомесвітових кореляційних центи лазерної далекометрії й трію. Через це під час обертрів, де провадиться їхня дві станції світової мережі тання виникає певне «биттехнічна обробка, потім — GPS. Ми визначаємо пара- тя» осі Землі, як у неточу центри аналізу, наприметри обертання Землі за но збалансованого колеса. клад, у Головній астроновсіма трьома видами ви- Існують також сезонні й мічній обсерваторії (ГАО) мірів, а потім обраховуємо добові варіації обертання НАН України в Києві, і зрештою — у центр даних. Піс- зведені значення, оскільки планети, пов’язані з переля цього вони стають до- кожен метод має власні по- суванням повітряних мас і морських течій, вплиступними всім користува- хибки. вом Місяця та процесами Тільки з розвитком меречам Інтернету. в надрах самої Землі. У режі РНДБ-станцій (радіоін— Судячи з вашої роззультаті ця умовна земна терферометрія з наддовгиповіді, це складна, трудомістка й копітка робота... ми базами – Ред.) з’явилася вісь «плаває» то туди, то — ...для виконання якої можливість упевнено реє- сюди на 2—7 сантиметрів необхідний радіотелескоп струвати зсуви пунктів спо- на добу, а в цілому — до 10 із високою якістю дзерка- стережень лише на кіль- метрів за рік.

— Під час землетрусу в ла, сучасне оснащення та ка міліметрів. Це дозволяє висококваліфікований пер- детально досліджувати ха- Японії було зафіксоване сонал. Щоб почати спосте- рактер пружно напружених значне зрушення суші...

— Це явище не тререження за міжнаба плутати з рухом родними геодинаЦитата в тему земної осі. У цьому мічними програма«Что в Москве творится — уму неповипадку відбувається ми, десять років тому стижимо человеческому. Семь сухаревзрушення тільки окРТ-22 був модерских торговцев уже сидят за распроремих літосфер них нізований у рамках странение слухов о светопреставлении, плит. Як ми вже згаспівробітництва між которое навлекли большевики. Дарья дували, звичайно вони Україною (КрАО й Петровна даже называла точно число, ГАО) і США (NASA). рухаються зі швидкогда Земля налетит не небесную ось! Відзначу, що наш текістю кілька сантиКакие-то жулики уже читают лекции.» лескоп наводився на метрів на рік. Але М. Булгаков. «Собаче серце» досліджувані радіоземлетрус — процес маяки з точністю не поступовий, а мен ше 5 кутових секунд. районів до й після земле- стрибкоподібний, революДля порівняння: одна зір- трусу залежно від його маг- ційний, і просування було ка, яку видно на небі не- нітуди, глибини гіпоцентру значним. Як повідомило озброєним оком, має в де- та відстані до нього. Такі японське агентство Kyodo сятки разів більший розвиміри дуже важливі для з посиланням на Інстимір — близько 1 кутової прогностичних потреб. До- тут географії Японії, півхви лини. слідження руху тектоніч- острів Осіка на північРадіоастрономія має вених плит мають нас набли- ному сході острова Хонличезні можливості. Назити до можливості робити сю в результаті землетрусу приклад, коли проводився науково обґрунтовані про- 11 березня зрушився на 5,3 цей сеанс, використовуваметра в південно-східному лися пристрої, здатні фік- гнози землетрусів із точнапрямку й опустився на ністю 50%. сувати радіосигнал потуж1,2 метра.

— Ви сказали, що точ-26 ністю в 10 разів менший, Зараз для створення планіж у звичайної кімнатної ні дані про вплив земнетарної геодинамічної молетрусу в Японії на рух лампочки. делі руху літосферних плит земної осі будуть відомі — А чи не можна випізніше, хоча вже зараз даних не вистачає. Однак користовувати замість дорогого та складного можна сказати, що різ- учені не сумніваються, що методу радіоінтерферо- ких стрибків 11 березня це справа часу. Тоді людметрії інші способи ви- не було. А що спричиняє ство довідається, як змінюмірювання руху земної рух земної осі? ватимуться обриси материкори?

— Тут треба врахувати ків, і ми зуміємо більш точ— Можна, але вони засто- дві обставини. По-перше, но прогнозувати прояви совуються зараз не замість, вісь, про яку ми говори- тектонічної діяльності.

14

№ 13 (168)

12 квітня 2011 року

Безмежне небо ту. І знов став на заваді вік, туті з’явився навіть гурток згодом, попри перешкоди й а ще – відсутність робітни- із вивчення світового про- невдачі, усі свої сили віддачого стажу. Довелося звер- стору, до складу якого уві- дуть розвиткові авіації. До татися за направленням на йшли не лише студенти, а й речі, саме тут під час однонавчання до губернського ентузіасти-професори. Го- го з польотів перша така на деякий час стала голов- відділення профспілки пра- ловним тодішнім захоплен- неприємність спіткала й ною, хоча невдовзі на ньо- цівників освіти, членом якої ням Сергія Корольова була Сергія Корольова: його плаго чекали випускні іспити в він, як лектор ТАПУКу , був, авіація, тим більше, що пла- нер почав втрачати швидбудпрофшколі. Але саме ці і Корольов увійшов у сім’ю нерний гурток КПІ, членом кість, а отже і керованість, місяці остаточно зумовили студентів авіаційного фа- якого він став у перші ж дні і врешті-решт зіштовхнувйого вибір життєвого шля- культету КПІ. свого студентства, працю- ся зі сталевою трубою, яка ху: тільки авіація! Тим більКиїв не був для Сергія чу- вав дуже активно. стирчала з купи будівельше, що його проект безмо- жим містом. Тут він колись У той період інститут- ного сміття на краю поля. торного літака К-5 був при- жив із мамою, тут мешка- ські планеристи займали- На щастя, серйозних ушкойнятий Товариством. ли його дядьки. До речі, в ся не лише конструюван- джень не зазнали ані пілот, Найбільшим бажанням квартирі одного з них, мате- ням, а й будівництвом сво- ані конструкція, тож за кільСергія стало вступити до риного брата Юрія Микола- їх апаратів. Річ у тім, що дві ка днів планер було відреВійськово-повітряної ака- йовича Москаленка, на ву- розробки старшокурсни- монтовано. демії в Москві. Утім, на за- лиці Костельній, 6, він спо- ків КПІ – рекордного плаЗа навчанням і роботою ваді стояв вік – до Академії чатку і знайшов собі при- нера КПІР-4 і навчального другий курс пролетів як брали лише кадрових мо- тулок. Згодом Сергію вда- КПІР-3 – були визнані кра- один день. Сергій Корольов лодших командирів, і до- лося винайняти куток відчував, як багато дали кументів у нього не прийня- поближче до інституйому два роки в Київли. Остаточний вибір допо- ту – на вулиці Багговуському політехнічному, міг зробити вітчим Григорій тівській. Доволі близьале при цьому добре роМихайлович Баланін – він ко від КПІ – на розі Возумів, що лише почав сам отримав у 1913 році ди- лодимирської і Фундунаближатися до здійплом КПІ і про школу ки- клеївської – розташоснення своїх планів. ївських авіаконструкторів вувалася газетна експеВін знову замислювавзнав не з чуток. диція, куди він улаштуся про Москву, де праУ своїй заяві до прий- вався на роботу – розцював Андрій Туполєв мальної комісії Київсько- нощиком преси по кіта інші відомі всій дерго політехнічного інституту осках. Корольов, як і жаві вчені та інженериСергій Корольов писав: більшість з його одноавіабудівники, там був «...Закінчив Першу буді- курсників, сам заробЦентральний аерогідровельну профшколу в Оде- ляв на прожиток. А ще, динамічний інститут сі. У процесі навчання від- як особа непролетарімені М.Жуковського – був практику на ремонтних ського походження, він Корольов на практиці після 1 курсу КПІ. знаменитий ЦАГІ, який роботах підручним чере- мав платити за навчан- Конотоп, 1925 р. в тісному контакті з підпичника. Рік і вісім місяців ня. Тож Сергій не греприємствами займався працював у конструктор- бував ніякою роботою – бу- щими на Всеукраїнському найсучаснішими дослідженській секції губвідділу То- вало, і товарні вагони роз- конкурсі проектів планерів, нями в галузі авіабудуванвариства авіації та повітро- вантажував на вокзалі, а і гуртківці почали готува- ня. А ще саме того року до плавання України й Криму. якось навіть знявся в масов- ти їх до щорічних змагань у Москви перевели і його віМною сконструйовано без- ці фільму «Трипільська тра- Коктебелі. Роботи вистача- тчима з матір’ю. В одному з моторний літак оригіналь- гедія», яку ставила Ялтин- ло всім аматорам безмото- перших листів з нового місної конструкції К-5. Проект ська кіностудія. рної авіації, і нею до певної ця вони повідомили його, і креслення літака після пеУтім, головним у житті міри перевірялися на міц- що авіаційне відділення відревірки всіх розрахунків ви- Сергія Корольова було на- ність студентські мрії про крито у Московському визнано доцільними для бу- вчання. За спогадами одно- небо. Корольов працював щому технічному училидування й направлено для курсників, вчився добре, самовіддано і вміло – ось щі ім. М. Баумана. Це було затвердження в Харків... тож і заліки найчастіше де стали у пригоді навички, остаточним аргументом, і Окрім того, упродовж року отримував, як кажуть сьо- здобуті ним у Хлібній гава- влітку 1926 року Сергій Коя керував гуртками плане- годнішні студенти, «автома- ні й в Одеській будпрофш- рольов подав заяву про перистів в управлінні порту та том». Заняття були склад- колі. Але він відчував, що це реведення його до МВТУ. на заводі імені Марті і Ба- ними, але цікавими, адже все ж таки не зовсім те, чого Починалося нове життя. йому хотілося: в інституті Попереду були нові розробвже сформулювався міцний ки: спочатку планерів, згоконструкторський колек- дом – літаків, потім крилатив, увійти до якого новач- тих ракет, експериментальку, та ще й значно молод- них літаків із ракетними шому за більшість його чле- двигунами. А ще – неспранів, було важко. Утім, час, ведливі звинувачення і репроведений у авіамайстер- пресії, табір і робота в «шанях, обіцяв обернутися са- рашці», реабілітація і нові мостійними польотами – у розробки. Попереду були гуртку діяло залізне демо- перші космічні супутники кратичне правило: літають та найбільше відкриття ХХ лише ті, хто будував. І вліт- століття – завоювання люку 1925 року він уперше від- диною космосу… Попереду — чув себе пілотом. посади, учені звання, титули Інститутські планеристи та найвищі державні наготренувалися на колишньо- роди... Усе це було згодом... му Скаковому полі – міс- Але стартовим майданчиГрупа планеристів біля планера КПІ-Р3. Другий праворуч — цині, де за кілька років по ком цієї щасливої і трагічС.Корольов. Серпень, 1925 р. тому зростуть павільйони ної долі став Київський подіна. Усі необхідні знання з курси загальнотехнічних Київської кіностудії. Тери- літехнічний інститут, де щорозділів вищої математики дисциплін читали не про- торія була рівнинною, тож денно в меморіальній аудиі спеціального повітропла- сто викладачі, а діючі вче- ні про які висхідні потоки і торії ім. С.Корольова навчавання здобув самотужки, ні, що не могло не познача- мови бути не могло. Плане- ються студенти, де в Деркористуючись лише покаж- тися на навчальному про- ри запускали з амортизато- жавному політехнічному чиком літератури технічної цесі. Створювалися науко- рів, тому найчастіше польо- музеї славетний шлях підсекції...». ві студентські гуртки і семі- ти не були дуже довгими, корювача космосу предУтім, навіть ці, доволі сер- нари з секціями за факуль- але й ці хвилини для бага- ставлений окремою експойозні, як на такий юний вік, тетськими спеціальностя- тьох визначали все їхнє по- зицією, де про людину, що здобутки спочатку не дуже ми, зміцнювалися зв’язки з дальше життя. Тут «ставали змінила світ, нагадує скромпереконали членів при- відроджуваними підприєм- на крило» не лише майбутні ний барельєф на фасаді ісймальної комісії інститу- ствами. У 1925 році в інсти- льотчики, а й інженери, які торичної будівлі КПІ.

За два кроки від космосу Михайло ЗГУРОВСЬКИЙ, ректор НТУУ «КПІ» Меморіальна дошка з профілем Головного конструктора ракетної техніки зустрічає абітурієнтів, студентів і викладачів біля входу до головного корпусу Київського політехнічного інституту. На другому поверсі – аудиторія його імені, де і сьогодні слухають лекції студенти механіко-машинобудівного інституту, того самого, на який вступив 1924 року випускник Одеської будівельної професійної школи Сергій Корольов.

Сергій Павлович навчався в КПІ лише два перших роки свого студентського життя, здобувши тут базову підготовку. У 1926 році він перевівся до Московського вищого технічного училища (тепер – МДТУ ім. М. Баумана), яке закінчив у 1929 році, взявши за тему дипломного проекту власну реальну розробку легкомоторного двомісного літака СК-4. Над ним Сергій Корольов почав працювати ще в КПІ, а на час захисту диплома літак уже проходив льотні випробування. Повітроплавний гурток КПІ діяв довго й плідно, про що докладно розповідала «УТГ» (див. № 7 (162) від 1 березня 2011 р.). Початок Першої світової війни припиняє роботу гуртка – більшість його членів мобілізовано в авіачастини. Та з 1920 року під керівництвом енергійного ректора Вікторина Боброва в КПІ розпочинається перебудова, і через рік в головному корпусі влаштовується дослідна лабораторія двигунів та авіабудування, яка надалі стала навчально-виробничою базою для введення на механічному факультеті КПІ авіаспеціалізації. Відновлюється робота авіагуртка, він перетворюється на Авіаційне науково-технічне товариство. Згодом у КПІ з’являється авіаційний факультет. Саме в цей період великого ентузіазму та захоплення авіацією вступає до КПІ Сергій Корольов. Проте авіацією він зацікавився значно раніше. Першим поштовхом стали враження від демонстраційного польоту Сергія Уточкіна над базарною площею Ніжина влітку 1910 року. І за півстоліття по тому, на початку шістдесятих років, він у найменших деталях розповідав про це групі льотчиків – кандидатів на зарахування до загону космонавтів. Реальну нагоду познайомитися з авіацією і авіаторами Сергій Корольов мав на по-

чатку двадцятих років у Одесі, куди переїхала його родина. Там, у Хлібній гавані, базувався 3-й загін гідроавіації Чорноморського флоту – ГІДРО-3, де Сергій уперше мав змогу спочатку зблизька роздивитись справжні літаки, потім потрошку допомагати льотчикам і механікам в їхньому обслуговуванні. В умовах загального сприяння авіації в країні немов гриби після дощу зростали всілякі аерокурси, аерогуртки, аерокутки, а осередки Товариства друзів повітряного флоту з’являлися навіть у радянських представництвах за кордоном. Членом його одеського відділення став і Сергій Корольов. Літо 1923 року було для юнака часом першого знайомства зі спеціальною літературою, якої доволі багато отримувало Товариство. Частина книг надійшла з Німеччини й була присвячена окремим питанням конструювання літальних апаратів, стабілізації, розрахунку навантажень тощо. Головною перепоною для більшості новоспечених аматорів авіації була мова цих книжок. Сергій, який вивчав німецьку в будпрофшколі, сам визвався перекласти одну з робіт, щоб підготувати на її базі лекцію. За кілька тижнів Сергій Корольов прочитав у Товаристві авіації і повітроплавання України і Криму (ТАПУК) свою першу доповідь, а з осені став фактично штатним лектором Товариства. Він виступав перед працівниками підприємств і навчальних закладів, у порту та прилеглих до міста селах. Але лекторська діяльність його все ж таки не задовольняла – мріяв створювати планери й літати на них. Він уже розумів, що знаскоку нічого не збудуєш, що конструювання вимагає ґрунтовних теоретичних знань і умінь. Тож до справи він взявся лише наприкінці 1923 року. Робота над власним проектом

15

№ 13 (168)

12 квітня 2011 року

Безмежне небо

Дорога до зірок крута й небезпечна Після загибелі космонавта Володимира Комарова Береговий не вагаючись пішов на нове випробування Ігор ЧИЧКАНЬ, Людмила КОШЕЛЄВА Чотири доби працював на орбіті наш співвітчизник льотчик-космонавт двічі Герой Радянського Союзу Георгій Береговий. Для цього йому потрібне було ціле життя — велике, цілеспрямоване, до країв наповнене боротьбою й труднощами.

15 квітня — 90 років від дня його народження.

Війна Улітку 1941 року, коли почалася Велика Вітчизняна війна, Береговий закінчував 11-ту Луганську військову школу пілотів. Навчання проходив на бомбардувальниках, але призначений був у розвідувальний полк, який дислокувався в той час на території Білорусі. «Мені хотілося швидше піднятися в небо, щоб почати свій перший повітряний бій, — згадував Георгій Тимофійович.

— Сталося інакше. Дивізія одержала наказ знову перебазуватися в тил. І так я разом із нею змінював один аеродром на інший аж до са-

Коли на рахунку Берегового було вже більше десятка бойових вильотів, під час штурму ворожого поїзда його літак був ушкоджений. Георгій здійснив посадку, перелетівши лінію фронту... До себе в полк він потрапив на п’ятий день; на нього вже не чекали, думали — загинув. Відразу ж вилетів на штурмування ворожого ешелону з танками та артилерією. А наступного дня біля розгорнутого полкового прапора генерал, який прибув із політуправління фронту, вручив Береговому першу бойову нагороду — орден Червоного Прапора. … Жорстокі бої за звільнення Києва. Туманний ранок 3 листопада 1943 року. Бойове гасло «Даєш Київ!» У повітря одна за одною йшли групи штурмовиків за Дніпро. Їх вели кращі бойові командири, у тому числі й Береговий. У боях за Львів і на Сандомирському плацдармі багато льотчиків-штурмовиків 5-го авіакорпусу за мужність і героїзм були визнані гідними

Георгій Тимофійович Береговий народився 15 квітня 1921 року в с. Федорівка Карловського району Полтавської області. Учився й виріс у місті Єнакієвому в Донбасі. Із 15 років мріяв про авіацію. Шлях у небо почав із планеризму. У шістнадцять років був офіційно зарахований курсантом Єнакіївського аероклубу, де освоїв професію пілота на тихохідному навчально-тренувальному літаку По-2. мої Медини, де було вирішено відправити частину льотчиків, у тому числі й мене, на літні курси. Навчання затяглося на багато місяців...». Спочатку він учився літати на бомбардувальниках ББ-22, потім — на літакахрозвідниках Пе-3, а взимку 1942-го сів за штурвал «летючого танка» — броньованого штурмовика Іл-2. Незабаром дістав призначення на Калінінський фронт, у 3-тю повітряну армію, командувачем якої був відомий на всю країну льотчик Герой Радянського Союзу М.М.Громов. Роботи для «Ілюшиних» було більш ніж достатньо: нальоти на ворожі аеродроми, «обробка» комунікацій, знищення артилерійських і зенітних позицій... Бойовий досвід льотчиків-штурмовиків здобувався кров’ю. Більшість із них гинула, зробивши 10—12 бойових вильотів.

високих урядових нагород. Серед нагороджених був і капітан Береговий. На завдання він літав із травня 1942 року й до останнього дня війни. Тричі горів, тричі був збитий, але завжди повертався в полк. 186 вильотів — такий загальний підсумок бойової праці майстра штурмових ударів. Наприкінці жовтня 1944 року Георгію Тимофійовичу було присвоєне звання Героя Радянського Союзу із врученням йому медалі «Золота Зірка» і ордена Леніна. Після війни Георгій Тимофійович Береговий закінчив вищі офіцерські курси льотчиків-випробувачів і в 1956 році — заочно Військово-повітряну академію. Із 1948 по 1964 рік працював льотчиком-випробувачем у Державному Червонопрапорному НДІ ВПС. Ним випробувано 63 типи літаків.

У 1961 році Георгію Тимофійовичу присвоїли звання «Заслужений льотчиквипробувач СРСР». Коли Береговому було вже за сорок, він наважився на новий крутий поворот у житті: у 1963 році написав рапорт із проханням зарахувати його до загону космонавтів. Авторитетна медична комісія визнала Берегового придатним для роботи в загоні космонавтів, де він був тоді найстаршим за віком. Пізніше він напише в мемуарах: «Космос — не місце для легких прогулянок… Готовим треба бути до всього. І ми тренувалися… Центрифуги, барокамери, батути, лопінги, парашутні стрибки, термокамери, сурдокамери, проби на виживаність, комплексні тренажери, семінари, теоретичні заняття. Розпорядок дня надзвичайно жорсткий; графіки напружені... Мабуть, ніколи раніше я не жив так багатопланово та інтенсивно...» Із закінченням польоту корабля «Восход-2», який стартував 18 березня 1965 року з космонавтами Павлом Бєляєвим і Олексієм Леоновим, було завершено програму «Восход». Учені розробили нову космічну програму «Союз», для якої був потрібний більш сучасний пілотований корабель і нова, потужніша ракета-носій. Для неї створювалися двигуни, прилади та системи керування. С.П.Корольов усіх квапив, увів прискорений графік роботи в кожному конструкторському бюро. Він підвищував і ритм свого життя, набираючи для себе усе

більше справ, ставав невгамовнішим. За ним не встигали помічники, не припиняючи дивуватися його енергії та оптимізму. Грізна хвороба, яка поволі підточувала його могутній організм, перейшла в активну фазу, і 14 січня 1966 року головного конструктора не стало. Його колеги завершили будівництво корабля «Союз», провели серію надзвичайно складних наземних і літних випробувань, наблизивши таким чином час його старту. Ще за життя Сергій Павлович назвав імена тих, хто, на його думку, має випробувати новий корабель: Комаров і Береговий. Було обрано Володимира Михайловича Комарова... 24 квітня 1967 року «Союз-1» успішно пройшов найважчу й найвідповідальнішу ділянку гальмування в густих шарах атмосфери. Цілком погашено першу космічну швидкість (8 км/сек.). До землі залишалося якихось сім кілометрів. Тоді й сталася фатальна відмова парашута. У результаті скручування стропів корабель почав знижуватися з усе більшою швидкістю... Льотчик-космонавт Володимир Михайлович Комаров загинув. Трагедія не зупинила, а лише затримала випробування нового корабля. Перевірка показала: він перспективний і після доопрацювання стане на багато років основним багатоцільовим пілотованим апаратом. Зі стапелів зійшов новий корабель «Союз». Крім Комарова Сергій Павлович називав ім’я Георгія Тимофійовича Берегового. Він і взявся за нові випробування. Багато часу присвятив Береговий вивченню бортових документів випробувань, початих В.М.Комаровим, освоював корабель, його прилади та системи, їздив на завод і в складальному цеху знайомився з літним екземпляром. Програма приділяла особливу увагу зближенню пілотованого корабля «Союз» з іншим — безпілотним «Со-

юзом», заздалегідь виведеним на орбіту. Г.Т.Береговий тренувався, літав на літаках. Аж раптом — загибель Гагаріна... Які треба було мати силу волі й почуття відповідальності, щоб після стількох утрат і випробувань не вагаючись іти на новий старт. Він пам’ятав слова Гагаріна на жалобному мітингу, присвяченому Володимирові Комарову: «Ніщо не зупинить нас. Дорога до зірок крута й небезпечна. Але ми не з боязких».

26 жовтня 1968 року об 11-й годині 34 хвилини, коли безпілотний «Союз-2» пролітав над районом космодрому Байконур, стартував корабель «Союз-3». Ракета-носій, стрясаючи степ потужним

Підготовка до космічного польоту

рокотом ракетних двигунів, світною вогненною кулею йшла в небо. «Союз-3» був виведений на орбіту, близьку до розрахункової, із параметрами: період обертання навколо Землі — 88,6 хвилини, висота в апогеї — 225 км, у перигеї — 205 км, нахил орбіти — 51,7 градуса. Після відокремлення від останнього ступеня ракетиносія «Союз-3» опинився в зоні зустрічі, здійснив радіопошук і «захоплення» корабля «Союз-2», а потім почав зближатися з ним. Етап зближення до 200 метрів виконала автоматична система. Наступні маневри зі зближення до відстані в кілька метрів проводив уже сам Г.Т. Береговий, використовуючи систему ручного керування. Потім «Союз-2» і «Союз-3» розійшлися на 565 км, а 27 жовтня здійснене їхнє повторне зближення. Програма польоту була на-

сичена технічними, медикобіологічними та науковими експериментами. Георгій Тимофійович займався спостереженням зоряного неба, світил і Землі, досліджував яскравість земної поверхні, фотографував хмарний і сніжний покриви, денний і сутінковий обрій нашої планети.

30 жовтня. У головному залі КВЦ на світному екрані біла точка, що позначала «Союз-3», сковзнула картою до заданого району приземлення на території Радянського Союзу. Одну за одною в залі було чути команди. Селектор сповіщав про виконання автоматами заданої програми. Високо над планетою, прорізавши її повітряну оболонку, розжарюючись від тертя об атмосферу, летів, охоплений полум’ям, апарат із космонавтом у кабіні. Спуск почався над Атлантичним океаном. Африка... Каспій... Спрацювала парашутна система... Увімкнулися гальмові двигуни системи м’якої посадки... Усе! У Зоряному містечку, закінчуючи свою розповідь про політ, Георгій Тимофійович, подивившись на Володимира Шаталова, Бориса Волинова, Олексія Єлисєєва, Євгена Хрунова, які сиділи в залі, сказав: «Тут сидять ті, хто виконуватиме на кораблі «Союз» нову програму. Зичу вам, друзі, успіхів». Із 1969 року Георгій Тимофійович Береговий на посаді заступника начальника, а з 1972-го — начальника Центру підготовки космонавтів імені Ю. Гагаріна. Керуючи Центром, навчаючи інших, він учився й сам, адже Центр — це своєрідна академія, яка готує людей до роботи поза Землею. Космонавт виконав понад 20 наукових робіт у галузі космонавтики та інженерної психології. У 1974 році здобув учений ступінь кандидата психологічних наук, захистивши дисертаційну роботу «До питання про роль людського фактора в космічному польоті». …Одного разу кореспонденти попросили Берегового назвати його ідеали й девіз. «Мій ідеал складається із трьох слів, — відповів космонавт, — Ціолковський, Корольов, Гагарін. А девіз —раз і на все життя обрати професію й бути вірним їй».

На батьківщину – у граніті Олександр Брусенський На Полтавщині встановлено пам’ятник льотчикукосмонавту, двічі Герою Радянського Союзу Георгію Береговому.

Погруддя буде встановлене у селі Федорівка Карлівського району 15 квітня — до 90-ї річниці від дня народження Скульптор Микола Посполітак біля гіпсової моделі погруддя Г.Т. Берегового. Космонавт постане у граніті біля вхокосмонавта.

ду до школи, де він навчався. Автор пам’ятника, який схвалено дочкою космонавта,– відомий у Полтаві скульптор Микола Корнійович Посполітак. Спорудження здійснено за кошти обласного бюджету (290 тис. грн.), передбачені на програму увічнення пам’яті видатних земляків. Фото автора

16

№ 13 (168)

Повний суперкар

12 квітня 2011 року

Автомобільні новинки з Канади, м’яко кажучи, рідко з’являються не тільки на сторінках нашої газети, а й на українських дорогах. Річ тут не в ірраціональній нелюбові вітчизняного споживача до заокеанського автопрому, а в бідності асортименту авто, що випускаються північним сусідом США.

розробку. Базову ідею для суперкара дав гоночний болід McLaren F1. За аналогією з ним зроблено розрахований на трьох людей салон Plethore LC-750: водійське сидіння розташоване в центрі, а праворуч та ліворуч від нього — крісла для двох пасажирів. Таке розміщення сидінь, за слова-

обіцяють канадські автобудівники, Plethore LC-750 розганятиметься з нуля до 100 км/год. лише за 2,8 с, а максимальна швидкість суперкара становитиме 390 км/год. У машині встановлені вентильовані дискові гальма від AP Racing; за дорогу авто тримається низькопрофільними шинами розміром 275/30 R19 спереду й 345/25 R20 ззаду.

Цю проблему розуміють і самі канадці. Тому на початку двохтисячних років фахівець у галузі електроніки Люк Шартран і підприємець Карл Деското вирішили змінити ситуацію, заснувавши в Монреалі компанію HTT Technologies. Її завданням стало створення справжнього канадського суперкара, який міг би конкурувати з моделями з ЄС і США. Працюючий прототип машини було створено в 2007 році, а недавно з конвеєра зійшов перший дослідний зразок нового Plethore LC-750. Назва моделі перекладається з французької як «повнота» або «надлишок». Конструктори говорять, що мали на увазі повноту відчуттів від думки про свою

ми розробників, підвищує керованість і стабільність автомобіля (завдяки рівномірному розподілу маси) і дає водієві можливість відчути себе пілотом справжнього гоночного боліда. Кузов виконано у тому ж «гоночному» дусі, що підвищує надійність і безпеку. Його несуча основа — монолітна вуглепластикова структура з інтегрованим захисним каркасом. Зовнішні панелі виготовлено з того ж матеріалу. Використання вуглепластику дозволило конструкторам забезпечити мінімальну вагу автомобіля — лише 1250 кг. «Серце» авто — 7-літровий бензиновий V8 потужністю 750 к. с. У парі з ним працює 6-рівнева секвентальна коробка передач. Як

Крім того, у базовій комплектації в Plethore LC750 змонтована спеціальна електронно-керована адаптивна підвіска, розроблена разом із відомою німецькою компанією KW automotive GmbH, а також круїз-контроль, кондиціонер, аудіосистема з CD-чейнджером на 6 дисків і сімома динаміками. Замість звичайного дзеркала КРОСВОРД заднього виду використоЗамість визначень до слів ми пропонуємо вам багатий вибір відповідей – по 3 до кожної позиції. вується рідкокристалічний Але правильний тільки один набір слів. Виберіть його. монітор, на який виводиться відеопотік із двох окреастма. 63. Антракт, чинзано, мих відеокамер. Двері масосиска. шини відчиняються за доВЕРТИКАЛЬ: 1. Айван, папомогою пульта дистанційфос, саван. 2. Коридор, гоного керування. лобля, вербена. 3. Джерело, Канадський суперкар Pleрежисер, Мінеллі. 4. Крихthore LC-750 уже є в прота, кліпса, татамі. 5. Каданс, дажі, його вартість — $400 бляхар, асорті. 6. Святці, відтис. куп, мускус. 7. Пістон, Хер-

Розумніше, легше, швидше Компанія ASUS випустила на ринок доопрацьовану версію свого мініатюрного планшетного нетбука Eee PC T101MT, оригінальна модель якого була представлена торік. Зовнішній вигляд продукту фактично не змінився — відрізняються лише комплектувальні. Як і раніше, апарат обладнаний поворотним 10,1-дюймовим дисплеєм зі світлодіодним підсвічуванням і непоганим, як для такого маленького екрана, розрізненням — 1024 на 600 пікселів. Монітор підтримує можливість сенсорного керування, причому як пальцями, так і наявним у комплекті з комп’ютером стілусом. У новому Eee PC T101MT установлений досить потужний і економічний процесор Intel Atom N570 тактовою часто-

тою 1,66 ГГц, на борту якого — інтегровані контролер пам’яті та графічне ядро GMA 3150. Крім цього новинка має 2 Гб оперативної пам’яті версії DDR3 і більш ємний жорсткий диск обсягом 320 Гб.

Планшетний нетбук комплектується скромною 0,3-мегапіксельною веб-камерою з підтримкою технології multi-

gesture, призначеною для відеодзвінків за допомогою інтернет-телефонії, сітьовими інтерфейсами Ethernet 10/100 і Wi-Fi 802.11n, а також модулем Bluetooth. Є слот для карт пам’яті формату SDHC і два динаміки. Штатний акумулятор нетбука забезпечує до 6,5 години роботи в автономному режимі, а маса новинки лише 1,3 кг. За словами представників компанії-виробника, нетбук ASUS Eee PC T101MT з’явиться в роздрібному продажі в найближчі тижні (у деяких інтернет-магазинах уже почали приймати попередні замовлення). Ціна пристрою — $700 (сума включає вартість ліцензії на встановлену операційну систему Windows 7 Home Premium).

Підготував Олександр БІЛИЛОВЕЦЬ

ГОРИЗОНТАЛЬ: 1. Самокат, цеберка, паводок. 9. Чабан, вапно, мінер. 12. Лауреат, спінінг, Айвенго. 13. Дзиджання, фордевінд, відкриття. 14. Медовар, папірус, капітал 15. Актриса, рекетир, жоржина. 16. Авіасалон, нобілітет, Стефенсон. 17. Крейсер, вигадка, тромбон. 18. Росянка, Спіноза, абсциса. 22. Курорт, сугорб, зразок. 27. Ніздря, знання, ундина. 28. Асортимент, Рахманінов, скотарство. 29. Мачете, слюсар, лацкан. 30. Сократ, китиця, балкон. 33. Етап, альт, рапс. 34. Див. мал. 35. Це-

кало, кнесет, «Юнкерс». 36. Газель, табель, лорнет. 37. Лось, обол, кадр. 38. «Сааб», парі, жало. 39. Ікарус, Вольта, страус. 44. Двобій, тераса, вершки. 45. Посередник, прорахунок, Сікорський. 46. Дефіле, глоток, вершок. 47. Анкара, ацетон, «Наскар». 50. Саботаж, табурет, магазин.

55. Земфіра, скандал, хованки. 56. Каторжник, авторитет, утопленик. 58. Азнавур, рільник, волокно. 59. Манжета, Арекипа, Антонов. 60. Неробство, портсигар, текстоліт. 61. Лікарня, Кремона, бульдог. 62. Тертя, ягода,

сон, індиго. 8. Ігарка, лопата, Оттава. 9. Мотогонки, есперанто, Чипполіно. 10. Автогонки, Боробудур, полосатик. 11. Одвірок, обличчя, насіння. 19. Піаф, сіра, брат.

20. Ярмо, цвіт, НАСА. 21. Завмирання, споживання, кандидатка. 23. Валянки, реагент, ударник. 24. Зневага, оркестр, дискета. 25. Танатос, бравада, ксерокс. 26. Мізансцена, господарка, Ахеджакова. 30. Комбайн, готівка, солодка. 31. Караоке, тангенс, лазарет. 32. Цеглина, Амеріго, оплески. 40. Коромисло, рефрактор, абонемент. 41. Улоговина, укладення, геофізика.

42. Ярмо, хода, лава. 43. Ясси, безе, яхта. 46. Алхімік, дискант, граната. 48. Бурштин, Целебес, адресат. 49. Танатос, Манагуа, кутовий. 50. Марабу, навала, славка. 51. Банкет, телекс, «Газель». 52. Ранжир, тевтон, Лікург. 53. Журнал, тактик, Акопян. 54. Протяг, стукач, Норрiс. 57. Карат, квота, титло.

Склала Оксана БАЛАЗАНОВА