№15 (119) 13 квітня 2010 року
E-mail: info@tehnichka.com
www.tehnichka.com
Виходить щовівторка
Миколаївські верфі: повний уперед! Як утриматися на плаву трьом китам українського суднобудування?
Стор. 8–9
Чорний піар своїми руками
«Мотлох» упоперек дороги Автомобільна галузь закінчила минулий рік із рекордним падінням виробництва — 83,6%. Оживити її здатні лише реальні зміни в законодавстві
Різниця між вітчизняними виробниками та експортерами військової техніки відлякує покупців набагато більше, ніж підступи конкурентів Стор. 6
Стор. 4
Наймолодша фабрика держави та її «війни»
У НОМЕРІ: ТРАНСПОРТ Тролейбус, який прямує на Схід Як почувається тролейбус сьогодні, у жорстких українських реаліях? Стор. 5
БЕЗПЕКА Електронні «вартові» заводу
Сірникове протистояння на українському ринку точиться вже 11 років, і вочевидь не на нашу користь Стор. 9
Навіть найкраща система безпеки не буде ефективною, якщо не забезпечене оперативне реагування на вхідні сигнали Стор. 11
МЕДИЦИНА Енергія здоров’я Система енергоінформаційної терапії доктора Куликовича — не тільки авторський апаратний комплекс, а й методологія «нової медицини» Стор. 13
Дефектоскопія без дефектів Неруйнівний контроль — ідеологія сучасного виробництва, за якою майбутнє, переконані вченіметрологи
Стор. 7
ЗАКОН ЗБЕРЕЖЕННЯ ДУМКИ Ранкова зоря Кривбасу Хто відкрив український уран? Стор. 14–15
2 № 15 (119) В і в т о р о к ,
Українська технічна газета
1 3 к в і т н я 2 010
ТУТ І ТЕПЕР
Орієнтири тижня
Атомна вісь Рамкова угода між Україною та Росією про спільне добудування третього й четвертого енергоблоків Хмельницької АЕС може бути підписана в травні під час київської зустрічі на вищому рівні.
Микола Азаров
Прем’єр-міністр України
Для себе я ставлю завдання: до кінця року підписати з ЄС угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі. Укладання угоди про асоціацію є першим важливим кроком на шляху інтеграції України в Європейський Союз, що залежить, насамперед, від модернізації української економіки та здійснення реальних реформ». Сергій Льовочкін Голова адміністрації Президента України
Тільки через реформи ми зможемо вийти із кризи сильнішими, зможемо зробити якісний ривок уперед. Саме на досягнення цієї стратегічної мети й спрямована робота голови держави та його команди».
З
а словами президента української НАЕК «Енергоатом» Юрія Недашковського, проект угоди був наданий російській стороні, зокрема «Атомбудекспорту», наприкінці 2009 року. «Атомбудекспорт» у 2008-му став переможцем оголошеного «Енергоатомом» конкурсу на добудування третього й четвертого енергоблоків Хмельницької АЕС. Монопольним постачальником ядерного палива для українських АЕС є російський атомний холдинг «ТВЕЛ». Недашковський не виключає, що під час міждержавних зустрічей на вищому рівні може бути підписаний довгостроковий контракт на поставку палива для українських АЕС після 2010 року.
На початку квітня ВАТ «Турбоатом» успішно завершило випробування радіально-осьового робочого колеса діаметром 5,3 м першого гідроагрегату для ГЕС Ла Йєска (Мексика).
Ф
ахівці «Турбоатому» провели контроль геометрії робочого колеса в присутності замовника. Завершальний етап роботи відбувся на стенді складально-випробного цеху, де було проведене статичне балансування. За результатами випробування сторони підписали протокол про здачу робочого колеса. Енергообладнання прийняте представниками LAPEM (лабораторії з виконання всіх видів випробувань) і дозволе-
Віце-прем’єрміністр України
До 2012 року обсяг фінансування науки має збільшитися вдвічі, адже нам потрібні економіка й суспільство знань»
Стратегічний вихід
К
онсорціум поставить 86 шунтувальних реакторів, з яких 43 одиниці (39 потужністю 80 МВАр і 4 реактори 110 МВАр на напругу 765 кВ) будуть зроблені на «Запоріжтрансформаторі», інші — на заводі CGL у Бхопалі, Індія. Перша партія — 10 реакторів 80 МВАр
Засідання міждержавної російськоукраїнської комісії за участю президентів Дмитра Медведєва й Віктора Януковича відбудеться 17—18 травня в Києві.
Мексика на українському колесі
Володимир Семиноженко
«Запоріжтрансформатор» у складі консорціуму з індійською компанією Crompton Greaves Ltd (CGL) підписав чотири контракти з державною сітьовою компанією Power Grid Corporation of India Ltd на поставку шунтувальних реакторів.
В Україні працюють чотири АЕС — Запорізька, Південно-Українська, Рівненська та Хмельницька — загальною енергопотужністю 13,835 ГВт. Це більше половини потужностей всіх електростанцій України.
— буде відправлена індійському замовникові в січні 2011-го. Завершення поставок заплановане на березень 2012 року. — «Запоріжтрансформатор» за свою історію поставив до Індії понад 120 одиниць трансформаторної техніки: для атомної станції Куданкулам, для ГЕС Багліхар та інших об’єктів індійської енергетики, — відзначив генеральний директор ЗТР Ігор Клейнер. — Однак традиційно наш завод був представлений на індійському ринку через генеральних підрядників, таких як Siemens (VSH), Німеччина,
«Атомбудекспорт» (Росія) та інших. Контракти, які ми підписали в березні 2010 року, уперше в історії нашого підприємства укладені безпосередньо із сітьвою енергетичною компанією (PGCIL. Індія)».
не до відвантаження. Замовник підтвердив, що колесо виготовлене в повній відповідності до вимог контракту. Сьогодні завод закінчує виготовлення другого комплекту обладнання, у тому числі напрямний апарат, ротор і робоче колесо. Контракт ВАТ «Турбоатом» разом із російським концерном «Силові машини» на поставку обладнання для ГЕС Ла Йєска був підписаний у березні 2008 року. Відповідно до контрактних домовленостей «Турбоатом» має виготовити та поставити в Мексику дві гідротурбіни з убудованими кільцевими затворами одиничною потужністю 380 МВт.
В один абзац НАЕК «Енергоатом» вирішила подовжити термін тендера на закупівлю гексафториду урану, який компанія планує закупити для реалізації комерційного контракту з американською компанією Westinghouse. *** У січні-березні 2010 року українські феросплавні підприємства збільшили виробництво в порівнянні з аналогічним періодом минулого року в 2,84 раза, до 375,4 тис. *** НАК «Нафтогаз України» і ЗАТ «Газпром» домовилися про збільшення обсягу закупівлі газу Україною 2010 року з 33,7 до 36,5 млрд м3. *** Нове обладнання виготовлене й поставлене ВАТ «Укрстальконструкція» для реконструкції виробничих потужностей ВАТ «Південь-Цемент» у Миколаївській області.
ТОВ «Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування» освоїло серійне виробництво ручних вантажопідйомних кранів у загальнопромисловому виконанні
З
астосування електричних вантажопідйомних механізмів не завжди виправдане з економічних і технічних міркувань. Тоді стають у пригоді ручні вантажопідйомні механізми (талі, лебідки) й крани. Розвиток і вдосконалення ручних вантажопідйомних пристроїв еволюціонує з часів будівництва єгипетських пірамід — від різних важелів і систем поліспастів до сучасних ручних талів, лебідок, кранів. Сучасний ручний (підвісний, опорний або консольно-поворотний) кран
Засновник і видавець ТОВ «Промислова безпека» 03039, м. Київ, проспект Науки, 10
www. tehnichka.com E-mail: info@tehnichka.com
АДРЕСА РЕДАКЦІЇ: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28а 91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98а.
виробництва ТОВ «ХЕЗ ПТМ» — це надійна металоконструкція й сучасні механізми європейського виробництва. Вантажопідйомність такого крана може досягати 20 т і більше, прогін — до 16,5 м, висота підйому вантажу — до 20 м і більше. Крани комплектуються ручними талями й механізмами пересування виробництва польської фірми «ZBUD Sp. Z o. o.» (ЗБУД Сп. Зо.о) і Yale Industrial Products GmbH, Німеччина (Йєйл Індастріал Продактс ГмбХ), з якими ТОВ
Головний редактор Сергій ПРАСОЛОВ (тел. 0642 34-72-47, e-mail: editor@tehnichka.com)
РЕДАКЦІЯ: Світлана Ісаченко - заступник головного редактора (тел. 044 221-06-51, e-mail: isachenkosv@tehnichka.com) Людмила Мельникова — відповідальний секретар (тел. 0642 34-72-47) Свідоцтво Людмила Гречаник — відділ технічної думки про державну реєстрацію (тел. 0642 34-72-47, e-mail: tehnomysl@tehnichka.com); КВ № 12993-1877Р Марина Савінова — відділ науки та освіти від 20.08.2007 р., (тел. 0642 34-72-47, e-mail: otdelnauki@tehnichka.com); видано Міністерством Ігор Павлюк — відділ промисловості юстиції України. (тел. 044 440-82-09, e-mail: pavluk@tehnichka.com);
ВІДДІЛ РЕКЛАМИ: Антон Яременко - моб.тел.: (098) 007 03 02, Ганна Бусова - тел./факс: (0642) 59 93 91, тел.: (0642) 59 93 92, e-mail: reklama@tehnichka.com ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИ: Дмитро Баранов - тел./факс: (044) 440 82 09, тел.: (044) 221 06 50 Любов Соловйова - тел./факс: (0642) 59 93 91 тел.: (0642) 59 93 92, e-mail: podpiska@tehnichka.com
«ХЕЗ ПТМ» пов’язує багаторічне партнерське співробітництво. Ці талі в порівнянні з ручними черв’ячними талями російського виробництва мають компактніші габарити, малу будівельну висоту й значно меншу масу (на 15—40%). Вся продукція сертифікована на території України за системою УкрСЕПРО й у порівнянні з російськими аналогами надійніша й значно дешевша, що зараз немаловажливо. Джерело: www.hezptm.com
Газета видається українською та російською мовами
ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСИ:
За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій.
українською мовою — 99309 99309; російською мовою — 99340 99340.
Позиція авторів публікацій не завжди збі гається з позицією редакції. Редакція залишає за собою право виправляти матеріали та рецензувати рукописи. За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець. Матеріали, позначені (R), публікуються на правах реклами. При ВИКОРИСТАННІ матерІалІв ПОСИЛАННЯ на «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ.
Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «Прес-Експрес». Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 50-08-54 ЗАГАЛЬНИЙ НАКЛАД 15282 прим., українською мовою 4792 прим., російською мовою 10490 прим. ЗАМОВЛЕННЯ № 859
Українська технічна газета
В і в т о р о к , 1 3 к в і т н я 2 010 №15 (119)
3
ТУТ І ТЕПЕР МІНВУГЛЕПРОМ Міністерство вугільної промисловості України сподівається залучити на капітальне будівництво й технічне переоснащення державних вуглевидобувних підприємств у 2010 році 5 млрд грн. За словами міністра вугільної промисловості Юрія Ященка, у проекті держбюджету-2010 на ці потреби буде передбачено 1,3 млрд грн, решту коштів планується залучити як інвестиції, за рахунок оптимізації видатків державного вугільного сектора, а також кредитів під державні гарантії. Міністр також повідомив, що в проекті бюджету 2010 року передбачена державна підтримка вугільної промисловості у розмірі 6,2 млрд грн. Ці кошти дозволять стабілізувати державний вуглевидобувний сектор. Зокрема, міністерство прогнозує, що 2010 року державні вуглевидобувні підприємства збільшать видобуток рядового вугілля на 1,8%, або на 0,7 млн тонн (до 39,1 млн тонн). Наразі міністерство розпочало формування довгострокового стратегічного плану розвитку державного вугільного сектора. Його основне завдання — досягнення до 2012 року докризових обсягів вуглевидобутку (2007 року).
ПЕК Рада національної безпеки та оборони України ухвалила рішення про передачу США останніх запасів високозбагаченого урану.
Зараз уран перебуває на балансі двох українських дослідних установ — Харківського фізико-технічного інституту й Севастопольського національного університету ядерної енергії та промисловості. Напередодні візиту Президента України Віктора Януковича у Вашингтон на саміт з ядерної безпеки, намічений на 12—13 квітня, члени РНБО підготували спеціальне рішення. На виконання положень про без’ядерний статус України уран буде передано американській стороні. Для здешевлення вартості газу Україна запропонує Росії не газотранспортну систему, а проекти в ядерній енергетиці. Ідеться про спільне будівництво в Україні двох нових ядерних реакторів типу ВВЕР російського виробництва й про відмову України від співробітництва в атомній енергетиці з американською фірмою «Вестингауз», яке розвивав Віктор Ющенко. Росія згодна виділити кредит у $3 млрд на будівництво двох енергоблоків — по одному на Рівненській і Хмельницькій АЕС. Також будуть збільшені поставки російської нафти в Європу, у тому числі й нафтопроводом Одеса–Броди, і російської електроенергії через Україну в Європу. На цих умовах газ для України може стати дешевше, хоча точна ціна поки невідома.
«Без розвитку альтернативної енергетики та програм енергозбереження ціни на комунальні послуги щорічно підвищуватимуться на 10—20%», — відзначив голова Української асоціації виробників альтернативного твердого палива Іван Надєїн. Міністр із питань ЖКГ Олександр Попов пообіцяв, що уряд уживе всіх заходів, щоб не допустити підвищення тарифів на комунальні послуги. У той же час І.Надєїн уважає, що зробити це буде дуже складно, оскільки ціна на імпортований Україною газ зростає щокварталу, а програма реформування ЖКГ на 2004— 2010 рр. так і залишилася на папері.
ВИРОБНИЦТВО За підсумками січня-березня 2010 року компанія Ferrexpo plc (володіє 97,31% акцій ВАТ «Полтавський гірничозбагачувальний комбінат») виробила 2 млн 339 тис. тонн залізорудних котунів, що на 24,2% більше, ніж за аналогічний період 2009-го. Відповідно до прес-релізу компанії у березні ц.р. Ferrexpo plc виробила 848,3 тис. тонн котунів, що на 16,1% більше, ніж у лютому. Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат (МГЗК, Дніпропетровська область) у січні-березні 2010 року виробив 164,6 тис. тонн марганцевого концентрату, тоді як у першому кварталі 2009-го підприємство не випускало продукцію. За повідомленням Української асоціації виробників феросплавів, у січні МГЗК виробив 50,1 тис. тонн марганцевого концентрату, у лютому — 59,2 тис. тонн. 2009 року підприємство зменшило виробництво марганцевого концентрату на 59,8% у порівнянні з попереднім роком. Продукція українських виробників не може конкурувати з іноземною через застарілі стандарти. Про це заявив координатор проекту «Ділове середовище й розвиток підприємництва в Україні» Сергій Осаволюк. За його словами, застаріла система стандартизації та сертифікації, застосовувана в Україні ще з часів СРСР, створює всі передумови для неконкурентоспроможності вітчизняних виробників. На сьогоднішній день весь товар в Україні має відповідати застарілим стандартам, і підприємці не поспішають ство-
рювати інноваційні продукти, оскільки впровадити їх можна тільки після затвердження нових стандартів.
ПРОЕКТИ Французькі інвестори в рамках Кіотського протоколу пропонують Україні на п’яти шахтах Донецької об-
у порівнянні з 11,9 млрд торік, а дефіцит рахунку поточних операцій — до $1 млрд (з 1,8 млрд торік)», — відзначає експерт. За його словами, поліпшення зовнішньоекономічних показників дає підставу припускати, що міжбанківський валютний ринок буде збалансований за результатами року, тому різкі зміни обмінного курсу гривні щодо долара малоймовірні.
ласті реалізувати новий проект із вилучення та утилізації метану. «У рамках співробітництва між Францією та Донецькою областю дійсно існує такий проект. Наші компанії пропонують утилізацію метану, щоб його, як правило, негативну дію перетворити на позитив», — прокоментував посол Франції Жак Фор. Експерти вважають, що проекти зі знешкодження та використання метану на шахтах Донецької області дуже перспективні. Утилізація метану дозволила б зменшити шкідливі викиди в атмосферу й поліпшити екологію регіону. Однак на їхню реалізацію власних коштів на більшості шахт немає. Тому вся надія на інвесторів.
Уряд заявляє про збільшення в березні в 4,1 раза залишків на єдиному скарбничому рахунку. Про це повідомили в департаменті інформації та масових комунікацій КМУ. «За даними Державної скарбниці, на час, коли було обрано новий уряд, залишки на єдиному скарбничому рахунку становили лише 0,882 млрд грн. За станом на 1 квітня вони збільшилися до 5,412 млрд грн», — говориться в повідомленні.
АПК Рівень рентабельності сільського господарства 2009 року становив 12,9%, що відповідає показнику 2008 року.
В Україні треба підготувати законодавчу базу до ухвалення закону про страхову медицину. Про це заявив міністр охорони здоров’я Зіновій Митник. «Я розумію, що цей закон не буде ухвалений сьогодні, і за півроку, і за рік, а тим більше не набере за цей час чинності. Ми підготували закон про державне страхування й зараз надаємо його на узгодження з іншими міністерствами та відомствами. Із цього приводу ми співробітничаємо з комітетами Верховної Ради й надаємо свій закон про державне страхування у ВРУ», — сказав міністр. Уряд ініціює законопроект про введення додаткових податків на елементи багатого життя: дороге житло, коньяки, сигари, автомобілі. Це допоможе отримати додаткові 5 млрд грн до бюджету. За словами заступника міністра фінансів Тетяни Єфименко, зміни торкнуться підакцизних товарів та нерухомості. Зокрема, податок на нерухомість становитиме не менше 20 гривень за квадратний метр і сплачуватиметься у разі будівництва або купівлі житла площею понад 300 м2. «Щодо автомобілів і сигар усі ставки співвідноситимуться із цінами та питомою вагою акцизних податків у Росії, Білорусі й Польщі», — сказала Єфименко. Мінімум удвічі з нинішніх 1 євро за 1 см3 двигуна збільшиться акциз на імпортні автомобілі вартістю понад 50 тис. євро.
ФІНАНСИ Немає підстав чекати на різкі стрибки в напрямку зміцнення або ослаблення курсу гривні до кінця року. Курс долара залишиться на рівні 8 грн, уважає аналітик компанії BG Capital Віталій Ваврищук. Завдяки поліпшенню показників платіжного балансу 2010 року значно скоротяться потреби України в зовнішньому фінансуванні. «Зокрема, дефіцит рахунку фінансових операцій зменшиться, за нашими прогнозами, до рівня $,8 млрд
Про це повідомили в прес-службі Української аграрної конфедерації (УАК) з посиланням на дані Держкомстату. Відповідно до повідомлення, у рослинництві прибутковість зменшилася з 19,6% до 16,4% через зниження ефективності виробництва зернових культур і ріпаку. Разом із тим у тваринництві рентабельність зросла з 0,1% до 5,4% за рахунок підвищення ефективності виробництва свинини. В УАК відзначають, що 2009 року спостерігалося значне збільшення ефективності виробництва цукрових буряків і соняшнику (до 36,7% і 41,7%) за рахунок підвищення цін. У Житомирській області бельгійська компанія Joskin S.A. побудує сучасний комплекс із виробництва навісного обладнання для сільськогосподарської техніки. За словами губернатора Житомирської області Сергія Рижука, про такий намір його повідомив директор бельгійської компанії Віктор Жоскен. «Наразі компанія шукає ділянку для будівництва заводу», — сказав він. Орієнтовна вартість проекту — 10 млн грн. За інформацією прес-служби Житомирської ОДА, більш конкретних домовленостей буде досягнуто через місяць під час підписання договору про наміри. Підготувала Людмила МЕЛЬНИКОВА за матеріалами «УНІАН», РБК-Україна, АПК-Інформ, «ЛІгаБІзнесІнформ», РІА Новини
4
Українська технічна газета
№15 (119) В і в т о р о к , 1 3 к в і т н я 2 010
АВТОПРОМ
«Мотлох» упоперек дороги Автомобільна галузь закінчила минулий рік із рекордним падінням виробництва — 83,6%. Оживити її здатні лише реальні зміни в законодавстві Роман ПРЯДУН — У лютому-березні ринок продажів авто дещо зріс, — говорить директор ТОВ «Альфа-Плюс» В’я В’ячеслав чеслав Гапоненко. — Однак насамперед це пов’язано з акційними пропозиціями продавців. Поки банківський сектор не почне реально працювати, не буде підйому в жодному секторі виробництва. У тому числі й у автомобілебудуванні. ЗАПУСТИТИ КОНВЕЄР об задіяти потужності, які простоюють, українські підприємства мають намір домогтися реалізації стимулюючих заходів для підтримки вітчизняного автовиробництва. Це і ухвалення законопроекту з легалізації системи «Trade-in» (продаж машин, що були в ужитку), і введення митної надбавки на іномарки, а також розроблення механізму з утилізації старих транспортних засобів у обмін на нові.
Щ
У нинішніх умовах актуальним є розроблення законопроекту, що припускає відновлення преференційного режиму діяльності для підприємств автомобілебудівної галузі. Тим більше, що зараз спостерігається тенденція з відновлення в законодавчому порядку пільг підприємствам певних галузей промисловості. Зокрема, 20 січня ухвалений Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної підтримки літакобудівної промисловості України». Також Верховна Рада розглядає документи, завдяки яким одержать преференції суднобудівні компанії. — Які подальші плани розвитку галузі? — Нова концепція розвитку автопрому й авторинку до 2020 року — на завершальній стадії узгодження в міністерствах і відомствах. Ми всерйоз розглядаємо можливість реалізації в Україні
У Російській Федерації з 8 березня стартувала програма з утилізації старих автомобілів і субсидування купівлі нових (система «Trade-in»). Якщо власник здає машину в утилізацію, він одержує компенсацію в 50 тис. рублів ($1675) на купівлю нового автомобіля, виробленого в РФ. За тиждень у Росії вже було видано 5386 знижкових сертифікатів на зазначену суму. Підготовка спеціального закону з розвитку галузі почалася ще торік, коли за підсумками липневого «круглого столу», проведеного парламентським Комітетом із питань промислової, регуляторної політики та підприємництва «Законодавство України на підтримку віт чизняної промисловості в умовах світової фінансово-економічної кризи», була створена робоча група. Очолив її народний депутат Валерій Крайній. Група тісно співробітничала з Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів, підготувала декілька рекомендацій для Міністерства фінансів, Мінекономіки й Мінпромполітики про внесення змін у законодавчі акти. Крім того, була розроблена загальнонаціональна програма стимулювання експорту. — Цей документ припускає приведення бази оподаткування прибутку в Україні до норм ЄС. Зменшення податкового навантаження на фонд оплати праці. Упровадження ефективного механізму здешевлення кредитних ресурсів для реалізації інвестиційних проектів. Стимулювання споживчих кредитів для придбання автомобілів вітчизняного виробництва й багато інших заходів, — розповів Валерій Крайній. —
європейського й російського досвіду з утилізації старих автомобілів в обмін на нові. Адже крім розв’язання проблеми автомотлоху, закон допоможе навести лад у сфері продажів автомобілів б/у. Не секрет, що під час купівлі-продажу нерідко занижують ціну угоди, отже, платять менше податків. Однак це питання
потребує пошуку механізмів, прийнятних для України. У росіян, наприклад, існує аналогічна програма, бо в них є необхідні кошти, а в нас поки навіть затвердженого бюджету немає.
АСПЕКТ МІСЦЕ ДЛЯ АВТОМОБІЛЬНИХ ВІДХОДІВ вропа, а також Японія давно почали розвивати утилізацію свого автомотлоху й домоглися в цьому помітних успіхів. У Японії вже зараз досить технологій, щоб до 2012 року почати виробляти 90% нових авто за рахунок одержуваної від утилізації старих автомобілів вторсировини. Цього прагне також і Європа. Утім, на Заході звикли й до іншого способу розв’язання проблеми: продажу старих машин за кордон, переважно в Росію та Україну. У тій же Японії автомобіль замінюють кожні п’ять років, а в нас уважається, що п’ятирічна іномарка краще за вітчизняний новий автомобіль. Головні токсичні викиди транспортних засобів — це відпрацьовані гази й паливні випари. Як відомо, обсяги отруйних речовин залежать від режиму роботи, якості палива й технічного стану автомобіля. Новий, звичайно, працює краще, отже, і атмосферу забруднює менше. — Відповідно до європейських екологічних стандартів, відомих як норми «Євро», установлюється чітка регламентація вмісту шкідливих речовин у вихлопі транспортних засобів (вуглеводнів, оксидів азоту, вигарного газу тощо), — говорить президент асоціації власни-
Є
ДВОХ «ЗАЙЦІВ» — ОДНИМ ЗАКОНОМ кісним і дієвим виходом із ситуації міг би стати ухвалений закон з утилізації старих автомобілів і субсидування купівлі нових. З одного боку, це уможливить залучення в галузь більших коштів у вигляді більшої кількості замовлень. Буде вирішено ще одну проблему — санітарно-екологічну, адже сьогодні замість того, щоб відвозити авто в утиль, водій воліє кинути машину, що відробила свій термін, де-небудь у передмісті, а то й зовсім залишити під вікнами будинку на сусідньому подвір’ї. Причому неважко здогадатися, що кількість автомотлоху постійно зростає зі збільшенням обсягу ввезення в Україну старих засобів пересування.
Я
ГЛИБИНА ПАДІННЯ айменше за минулий рік виробництво скоротилося на ЗАЗі — на 83%, найбільше на «Єврокарі» — на 90%. Якщо 2008 року вітчизняні заводи спільними зусиллями випустили 424,2 тис. одиниць автотранспортних засобів, то в 2009-му цей показник становив 69,3 тисячі. Зійшли з конвеєра 65 тис. 646 легковиків, що в 6,1 раза менше, ніж 2008 року. Вантажних автомобілів вироблено на 81,4% менше. Аналогічна цифра в автобусів становить 86,5%.
Н
Новий уряд ставить за мету на 20% скоротити енергоємність ВВП і довести до 5% частку поновлюваних енергоресурсів
Енергоефективності та альтернативній енергетиці приділяв увагу не один уряд. Але ухвалені рішення були здебільшого декларативними. Програми майже не фінансувались, а в ініціативах та стимулах зяяли «бюджетні дірки». Це ніяк не заохочувало до впровадження нових технологій ні суспільство, ні інвесторів, які хоч і задивлялись, та не йшли. Як буде цього разу?
УПРИТУЛ
ДОВІДКА «УТГ»
Нове дихання альтернативи Тетяна КОВРИГА
ків транспортних засобів («Автранс») Віталій Дзюба. — Наприклад, давно застарілим стандартом «Євро-1» передбачався викид оксиду вуглецю (СО) не більше 2,72 г/км (для бензинових двигунів), вуглеводнів (СН) — не більше 0,72 г/км, оксидів азоту (NO) — не більше 0,27 г/км. У стандарті «Євро-2» норми підвищені майже в 3 рази. У «Євро-3», який замінив його, вимоги ще жорсткіше. Сучасний стандарт «Євро-5» передбачає значне зниження різних шкідливих викидів автотранспорту. Що ж до нашої країни, веде далі Віталій Дзюба, то 14 липня 2009 року Конституційний суд України визнав неконституційним Закон «Про внесення змін до деяких законів України з мінімізації впливу фінансової кризи на розвиток вітчизняної промисловості». Цей законопроект припускав уведення в Україні більш жорстких вимог до екологічності транспортних засобів. Зокрема, передбачалося з 1 січня 2010 року ввести в країні стандарт не нижче «Євро-3», з 1 січня 2012 року — не нижче «Євро-4», а з 1 січня 2014 року — уже «п’ятий». Тож наразі в Україні діє стара редакція закону, що передбачає легальність як увезення, так і виробництва авто, які відповідають вимогам екологічного стандарту «Євро-2», констатує президент «Автранс».
ОСОБЛИВОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ першому ж пункті коаліційної угоди «Стабільність і реформи» зазначено: «Масштабна модернізація національного виробництва, упровадження енергозбереження, зростання продуктивності праці, зміцнення конкурентних позицій вітчизняного виробника на основі широкого застосування інвестиційно-інноваційної моделі розвитку з метою входження України до 20 найбільш економічно розвинених країн світу». Амбіційно, але, схоже, за 19 років самостійності ми все-таки зрозуміли, що енергоємність у нас більша, ніж у світі, у 2,6
У
раза, енергогенерувальні потужності застарілі, передавальні мережі аварійні... У всякому разі, робота розпочалась. За словами першого заступника голови Національного агентства з питань ефективного використання енергетичних ресурсів (НАЕР) Олександра Паршина, першим кроком стала розробка програми підвищення енергоефективності в Україні на 2010—2015 роки. Її складовими є 15 галузевих, 27 регіональних та кілька державних цільових програм: із розвитку виробництва та використання біологічних видів палива, будівництва вітрових електростанцій, видобування та використання газу метану вугільних родовищ, виробництва синтез-газу. Особливість програми підвищення енергоефективності в тому, що вона ґрунтується на конкретних проектах, які вже майже готові до впровадження. Ще одна відмітна риса ухваленого документу — фінансування за рахунок інвес-
Українська технічна газета
В і в т о р о к , 1 3 к в і т н я 2 010 №15 (119)
5
ТРАНСПОРТ
Тролейбус, який прямує на Схід Наталя ПРОВОРОВА Ідею тролейбуса — «електромота» — німецький інженер Вільгельм Сіменс оприлюднив 130 років тому. Відтоді електричний засіб пересування зазнав безлічі змін. Як почувається тролейбус сьогодні, у суворих українських реаліях? СВОБОДА ВИБОРУ
Д
умка про тролейбус як альтернативу трамваю та автобусу змінювалася неодноразово. Так, спочатку він розглядався як приміський транспортний засіб, однак згодом замінив трамвай на незручних ділянках, наприклад, на вузьких вулицях. У 40-х — 50-х роках ХХ століття тролейбус повсюдно витіснив трамвай як «застарілий» вид транспорту. Крім того, після другої світової виникла гостра потреба в автомобільному паливі, що теж відіграло свою роль у підвищенні інтересу до тролейбуса. Однак уже з 60-х років проблема палива втратила актуальність, і через порівняно високу вартість експлуатації тролейбусні мережі в усьому світі почали закриватися. На зміну знову прийшов автобус. Сьогодні в багатьох країнах — Австрії, Німеччині, Іспанії, Італії, Канаді, Нідерландах, США, Франції — тролейбусних систем одиниці, а в Австралії, Бельгії та Фінляндії їх не залишилося зовсім. Однак наприкінці ХХ століття екологічні проблеми, пов’язані з тотальною автомобілізацією, дали новий поштовх розвитку електротранспорту взагалі й тролейбуса зокрема. Який же вид громадського транспорту переважніший? Єдиної думки нема й сьогодні. Тролейбус краще за трамвай, наприклад, тим, що витрати на створення тролейбусної лінії істотно менше, а економія міської території — більше. Тролейбус більш маневровий і внаслідок кращого зчеплення з дорожнім
полотном здатний експлуатуватися на ділянках із більшими уклонами. Одна з абсолютних переваг перед автобусами — відсутність шкідливих викидів, більший термін служби рухомого складу, здатність витримувати значні короткочасні перевантаження й розвивати повну потужність двигуна в усьому діапазоні швидкостей. Однак тролейбус у порівнянні з автобусом більш чутливий
ки й висадки пасажирів. Винесення електрообладнання з-під підлоги на дах тролейбуса частково розв’язало цю проблему, однак призвело до іншої — необхідності у додатковому опаленні салону взимку, що істотно підвищує витрату електроенергії. Крім того, рух заднім ходом у тролейбуса ускладнено через ризик сходу штанги, обумовленого її конструкцією, і можливий тільки на низьких швидкостях.
Тролейбус ЛАЗ-695Т, випуск 1963 року
до стану дорожнього покриття: у наших реаліях йому щораз доводиться сповільнювати хід, щоб проїхати ушкоджені ділянки дороги без сходу штанг із контактного проводу. А як порівняти з трамваєм — до стану контактної мережі, зокрема до її зледеніння. Крім того, контактна мережа тролейбуса складніша: по-перше, вона двопровідна (що вимагає обов’язкового захисту проводів, розташованих на порівняно невеликій відстані один від одного, від зближення), по-друге, набагато важча (необхідне ретельне регулювання натягу проводів з урахуванням сили вітру). Серед мінусів — і менша електробезпечність тролейбуса. На відміну від трамвая, його кузов не заземлений, й у разі витоку струму через низьку провідність шин і дорожнього покриття може виникнути небезпечна різниця потенціалів, особливо під час посад-
15-метровий тролейбус «Богдан» Т801.10
ЧИ ДАЛЕКО ЗАЇДЕШ НА ПРОГРАМІ?
Н
айпівденніша тролейбусна мережа розташована в Новій Зеландії, у Веллінгтоні, найпівнічніша — у російському Мурманську. Україна теж серед країн із рекордними характеристиками: чого вартий найдовший у світі тролейбусний маршрут Сімферополь—Алушта—Ялта! Крім того, Київ є рекордсменом
Із близько 400 міст світу із тролейбусним сполученням 54 — українські; рухомий склад нараховує близько 3300 трамвайних вагонів і 4700 тролейбусів; загальна довжина трамвайних колій і контактних мереж становить відповідно 2100 і 6500 кілометрів; енергозабезпечення перевезень здійснюють понад 700 підстанцій, загальна потужність яких — майже 1700 тис. кіловатів. із будівництва тролейбусних ліній. Саме тут уперше за всю транспортну історію трамвайну лінію замінили на тролейбусну. Парадоксальний факт: сьогодні, у період ренесансу електро-
Штанга — тип струмоприймача, який являє собою підпружинений угору металевий стержень, який з’єднує тролейбус із контактною мережею. На кінці штанги кріпиться «башмак» із вставкою з композиційних матеріалів (графіту й міді), який підставляється під проводи контактної мережі. Башмак, як і сама штанга, закріплений шарнірно. Штанга може зриватися з контактного провода у разі неправильних маневрів транспорту, несправностей у контактній мережі, на поворотах при великій швидкості.
ВСЕ ДЛЯ ІНВЕСТОРА обота із залучення інвестицій розпочалася ще до ухвалення програми. Олександр Паршин запевняє, що переговори велись і ведуться за різними напрямами й із різними фінансовими установами. Вже є і результати. Так, уперше в історії України спільно зі Світовим банком розробляється Національний план енергоефективності. — Робота над ним триває вже декілька місяців, — говорить Олександр Паршин. — Зараз місія Світового банку працює в Україні спеціально для того, щоб остаточно узгодити й представити план раді директорів. Ми сподіваємось, що вже у травні його затвердять.
Р
Українська прихильність до тролейбуса є в чомусь наслідуванням радянської. Серед очевидних причин — дефіцит автопарку й наявність дешевої електричної енергії. Наразі діє Державна програма розвитку міського електротранспорту на 2007—2015 роки, відповідно до якої планується паритетне — за рахунок державного й місцевого бюджетів, інших джерел — фінансуван-
ЦИФРА
ДОВІДКА «УТГ»
тицій. З державного бюджету гроші передбачені лише на підготовку проектної документації та створення інвестиційно привабливих проектів.
транспорту, більшість європейських країн робить вибір на користь трамвая. Можливо, ключову роль у цьому відіграла відмова від незручних і небезпечних двоповерхових тролейбусів, які внаслідок їхньої економічності вимушено терпіли громадяни Західної Європи. До речі, у більшості країн немає спеціалізованих виробників тролейбусів; найчастіше це модифікований кузов автобуса із тролейбусним електрообладнанням.
ня відновлення парку тролейбусів на 3360 одиниць на суму 2184 млн грн. Відповідно до задуму нові тролейбуси повинні пропорційно розподілятися в українських містах, оснащених системами для електротранспорту. Серед завдань програми — підтримка вітчизняних підприємств, «здатних щорічно виробляти більше 300 тролейбусів, а якщо буде потреба, збільшити обсяг виробни-
Це дасть змогу щорічно отримувати близько двох мільярдів доларів. Але коштів, які планує інвестувати в Україну Світовий банк, недостатньо, загалом потрібно 6 мільярдів доларів на рік. — Мільярд обіцяє дати уряд, два — Світовий банк, а ще три мільярди треба знайти, — говорить перший заступник голови НАЕР. — Та для цього, звісно, треба спочатку зацікавити інвесторів і гарантувати їм стабільність. Увага прикута не тільки до закордонних інвесторів. Великі сподівання — на внутрішні резерви. Для цього останнім часом вжито кілька стимулюючих заходів. За словами Олександра Паршина, сьогодні в Україні діють як мінімум три види пільг. Перші два передбачені постановою КМУ від 14 травня 2008 року «Питання ввезення на митну територію України енергозбережних матеріалів, обладнання та комплектувальних». Йдеться
ДУМКА ЕКСПЕРТА Олександр Кава Директор Центру економічного та політичного аналізу
— Тролейбус довжиною близько дванадцяти метрів пасажировмісністю 100— 120 людей — традиційний у світі. Десятиметрові вміщають менше 100 пасажирів, що недоцільно, а п’ятнадцятиметрові мають збільшений радіус повороту — це не дозволяє експлуатувати їх на всіх маршрутах. цтва й повністю забезпечити ними міста України» (цитата із загальної частини Програми), і створення десятків тисяч нових робочих місць. Намір, як завжди, позитивний. Але факти — річ уперта. У 2007 році планували закупити й розподілити 240 нових вітчизняних тролейбусів, план навіть перевиконали. Однак із 280 тролейбусів 70% дісталося Києву (112) й Харкову (83). Крім того, нові харківські тролейбуси приїхали... із саратовської «Тролзи». Тенденції до збільшення пасажирських перевезень цим видом транспорту в Україні нема. І поки західний світ надає перевагу трамваю, а східний — трансформує тролейбус (у Японії, наприклад, немає інших тролейбусних систем, окрім швидкісних підземних), в Україні страйкують водії тролейбусів через невиплату заробітної плати... «БОГДАН» ЧИ «ЛАЗ»?
Л
ідер серед вітчизняних підприємств із виробництва тролейбусів — холдинг «Львівський автобусний завод» (ЛАЗ). Однак розробка корпорації «Богдан» — тролейбус довжиною 12 метрів, оснащений асинхронним двигуном чеського виробництва, — на думку експертів, здатна потіснити на вітчизняному ринку ЛАЗ, який досі був єдиним постачальником затребуваних в Україні дванадцятиметрових тролейбусів із низьким рівнем підлоги.
про безмитне ввезення енергоефективного обладнання (за звичайної ставки до 10%), а також про нульову ставку ПДВ на нього. Такими преференціями вже скористалося більше 50 різних компаній та підприємств, економія становила кілька мільярдів доларів. Ще один стимул — 50-відсоткова сплата податку на прибуток компаній, які впроваджують енергоефективні технології. Ця пільга передбачена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо стимулювання заходів з енергозбереження». Олександр Паршин зазначає, що найближчим часом очікується впровадження ще однієї пільги, завдяки проекту постанови КМУ про прискорену амортизацію енергозбережного обладнання, ввезеного в Україну, та введення «зеленого тарифу» у разі використання поновлюваної енергетики. Проект передбачає, що 50% амортизації провадитиметься в перший же рік.
6
Українська технічна газета
№15 (119) В і в т о р о к , 1 3 к в і т н я 2 010
ВІЙСЬКОВА ТАЄМНИЦЯ
Чорний піар своїми руками Різниця між вітчизняними виробниками та експортерами військової техніки відлякує покупців набагато більше, ніж підступи конкурентів Дмитро ТИМЧУК боролися польські, українські, малайзійському тендері лежить ЯКЩО РОЗІБРАТИСЯ Вийшовши на світовий ринок озброєнь, Україна відразу стала перед проблемою поширеного у конкурентній боротьбі чорного піару. Навряд чи є ще якась сфера зовнішньої торгівлі, де так широко застосовується весь спектр інформаційних технологій із метою опорочити конкурента. Наш ОПК періодично обвинувачували в поставках зброї в зони конфліктів, у країни, на які поширюється ембарго міжнародних організацій, і, звичайно, у демпінгу.
російські, чеські, шведські та англійські оборонники. Експерти прогнозували перемогу або Києву, який представляв новітній танк Т-84 («Ятаган», нині йменований «Оплотом»), або Москві з Т-90С. Польський РТ-91 «Твярди» у порівнянні з українськими і російськими суперсучасними машинами виглядав блякло. Тому заява Куала-Лумпур про пере-
на совісті українських дипломатів, які не приділили належної уваги двостороннім відносинам наших країн. Крім 1,7 тис. танків Т-72 і Т-55 у Польщі після розвалу Варшавського Договору залишилося 1,4 тис. бойових машин піхоти, а також 726 бронемашин інших класів, у тому числі й українських МТ-ЛБ. Польській армії, яка весь час скоро-
КОЛИ НЕМАЄ ЗГОДИ В ДРУЗІВ...
З
авойовуючи своє місце на світовому ринку озброєнь, Україна від самого початку дуже велику увагу приділяла й приділяє бронетанковій техніці. Саме у виробництві цієї продукції нам удалося створити замкнутий цикл. Як відомо, найбільші контракти українського ОПК за
Р
озпродаючи зброю й техніку з радянських складів, незалежна Україна спочатку викликала до себе скептичне ставлення: мовляв, арсенали Міноборони вичерпаються, і на цьому торгівля закінчиться. Однак минуло кілька років, і Україна почала поставляти системи вже свого виробництва (зараз лише 10% збройового експорту вилучено із запасів). Тут у наших конкурентів з’явилися дві головні можливості для чорного піару: опорочити експортера в очах потенційних покупців і розкритикувати самі зразки озброєнь і військової техніки, що продаються. Найгучнішим був відомий «кольчужний скандал». А взагалі таких обвинувачень вистачало — то в незаконному продажі танків у Кенію, то в перевезенні стрілецького озброєння з Північної Кореї в «невідому країну» на Близькому Сході. Попри всі докази невинності українського ОПК, «осад» залишився. До цього обвинувачували в нелегальних поставках в Анголу, бойовикам УНІТА в Сьєрра-Леоне, Уганду, у зону ефіопсько-еритрейського конфлікту, у продажі «Аль-Каїді» трьох українських лабораторій для виробництва біохімічної зброї, нібито виявлених у Афганістані. Список прикладів чорного піару, з яким нам довелося мати справу за якесь десятиліття, може бути нескінченно довгим. Однак є ще один спосіб створити негативний імідж нашому ОПК і виробленому ним озброєнню, про який у нас мало хто замислюється. «Принадність» його в тому, що створює його сама... Україна. МАЛАЙЗІЙСЬКИЙ ПАРАДОКС
П
оказовою є ситуація з танковим тендером, оголошеним Малайзією 2002 року. Тоді за право на поставку малайзійській армії 64 бойових машин
Т-84
могу польського танка викликала справжній шок... Після розриву зв’язків із СРСР наприкінці 80-х років поляки, маючи значну кількість радянських танків Т-72, заходилися їх модернізувати. Установили нові системи пожежогасіння, спостереження й керування, захист від детонації снарядів, а також потужніший дви-
чується, все це «майно» просто ні до чого. Тож йому дорога одна — на ринок озброєнь... У зв’язку з цим саме й цікаві супровідні торги піар-акції. 2009 року, коли в США вирішували, кому дати контракт на поставку танків Іраку — Україні чи Польщі, фахівці з подивом виявили в українських виданнях інформацію про те, що
Завойовуючи своє місце на світовому ринку озброєнь, Україна від самого початку дуже велику увагу приділяла й приділяє бронетанковій техніці. Саме у виробництві цієї продукції удалося створити замкнутий цикл. гун. Тобто їхній танк не такий вже й польський. Хоча той же Т-72 існує в набагато більш удалій модернізації — Т-72МП спільного виробництва України, Франції та Чехії. Фактично український танк майже на покоління випереджає польський. Ціна його — лише $1,4 млн. Особливий подив викликали умови тодішньої угоди. Малайзійці погоджувалися заплатити за польські танки $250 млн — по 3,9 млн за одиницю. Це при тому, що і українці, і росіяни просили по $2,5 млн. Як відзначали українські експерти, такий несподіваний поворот у
в оснащенні армії Іраку бронетехнікою великий успіх може мати співробітництво українських і польських танкобудівників. Здивувало не те, що два ОПК згодні бути партнерами, це дуже добре. Дивно було, що українські ЗМІ зіставляли РТ-91 і наш Т-84 як порівнянні за характеристиками та якістю машини. Тобто Польща й Україна нібито можуть співробітничати абсолютно як рівні. Пам’ятаймо, що в бізнесі друзів не буває. Схоже, полякам потрібні наші розробки не тільки для того, щоб спільно боротися за ринки збуту...
всі роки незалежності — продаж Пакистану партії танків Т-84 і нинішній згаданий «іракський контракт». Крім цього, укладені угоди на поставку аналогічної продукції в інші країни, наприклад в ОАЕ. Тому реклама української бронетехніки має особливе значення для нашого ОПК. Наприкінці 90-х років міжнародні військово-аналітичні видання підносили як великий плюс вітчизняної «оборонки» її політику об’єднання зусиль різних підприємств, недопущення конфліктів і створення одне одному конкуренції. На думку експертів, це чималою мірою допомогло українцям посісти передові позиції в збройовому бізнесі. І тут слід згадати «йорданський скандал», який зчинився 2001 року. Почалося все ще 1999-го з підписання угоди між українською держкомпанією «Укрспецекспорт» і йорданською фірмою Defence Project на поставку армії Йорданії 50 новітніх БТР-94 (створені на базі радянського БТР-80). Сума конт ракту становила $5,6 млн. Виконувати його доручили найбільшому українському танко будівникові — харківському держпідприємству «Завод ім. Малишева». Поставки всієї партії БТР мали завершитися ще до кінця року.
Але 2001-го в інтерв’ю українським ЗМІ гендиректор заводу ім. Малишева Григорій Малюк раптом почав обвинувачувати «Укрспецекспорт» у недовиплаті підприємству $1,3 млн. Хоча танкобудівники, за його словами, виконали всі умови контракту. У відповідь керівництво «Укрспецекспорту» провело в Києві прес-конференцію, де ситуація коментувалася зовсім інакше. Відповідно до інформації держкомпанії, «малишевці» майже зірвали строки поставок — останні із замовлених БТРів Йорданія отримала із запізненням у 104 дні. Однак справа навіть не в тимчасовій затримці. У заяві йорданської сторони сказано: бронетранспортер уже був в експлуатації, а потім після капітального ремонту пофарбований і проданий як новий. Українські фахівці визнали цей факт. Після чого Йорданія повідомила, що абсолютна більшість поставлених бронемашин — також б/у. Правда, не тільки завод ім. Малишева, а й «Укрспецекспорт» уважав, що це вже занадто. Але якщо одного разу обдурив — хто повірить?! Та й це не все. У своїй заяві держкомпанія особливо наголосила на факті, що відразу після надходження машин у війська Йорданії були нарікання на якість БТР-94. За даними компанії Defence Project, недоліки виявлено в 90% бронемашин. Для з’ясування причин низької якості продукції на заводі ім. Малишева працювала комісія Держкомпромполітики. За її даними, 68% претензій виникло через припущені виробником порушення в технологічному циклі та конструкторські недоробки. Отак, не поділивши 1,3 млн, зброярі зробили надбанням громадськості такі некрасиві деталі, що важко собі уявити більш ефективний чорний піар. Що цікаво, сама Йорданія не поспішала ці факти оприлюднювати, уважаючи, що справу можна влагодити у двосторонньому порядку без широкої «рекламної кампанії».
УПРИТУЛ ЦІНА ІМІДЖУ
Т
ільки через «Укрспецекспорт» (а це близько 40% усіх українських угод) на рік укладається договорів не менш ніж на $400 млн. Зрозуміло, що, роблячи експорт озброєнь однією з важливих складових зовнішньої торгово-економічної політики й військово-технічного співробітництва, країні необхідний державний підхід і до контролю інформації. Підключаючи розвідку та спецслужби до забезпечення торгівлі зброєю, Україна повинна приділяти велику увагу рекламі ВВТ та нейтралізації негативних відомостей.
Українська технічна газета
В і в т о р о к , 1 3 к в і т н я 2 010 №15 (119)
7
ТЕХНОЛОГІЇ
Дефектоскопія без дефектів Неруйнівний контроль — ідеологія сучасного виробництва, за якою майбутнє, переконані вчені-метрологи «Поліпшити можна тільки те, що піддається вимірюванню» — говорив один із класиків менеджменту Пітер Друкер. Це справедливо не тільки для управлінської, а й для виробничої діяльності, а тому на сучасному підприємстві вимірюють та оцінюють тисячі технологічних і економічних показників. За всього величезного обсягу кількісної інформації сам процес її одержання найчастіше стає другорядним. А тим часом і в процесі вимірювання є що вимірювати, отже, і вдосконалювати, що й роблять фахівці-метрологи. Про тенденції в сучасній метрологічній науці та практиці розповідає кандидат технічних наук, доцент кафедри метрології Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (м. Луганськ), член Українського товариства неруйнівного контро лю та технічної діагностики Андрій Киреєв (на знімку).
–У
нашому суспільстві культура вимірів поки розвинена недостатньо. Багато хто плутає метрологів із метеорологами. А коли їм чемно говориш, що метрологія — це наука про виміри, із розумінням кивають: «А, то ви лічильники перевіряєте...» Тим часом безпосередньо виміри — лише один з аспектів, так звана прикладна метрологія. А ще є теоретична метрологія, яка розробляє загальну теорію та методи вимірів, шукає способи досягнення їхньої єдності та необхідної точності... Фахівці з вимірювання, яких готує наша кафедра, затребувані на будьякому виробництві, у будь-якій дослідній лабораторії. Що ж до наших наукових розробок, то вони стосуються переважно вдосконалення методів вимірювання, зокрема для неруйнівного контролю. — Неруйнівний контроль припускає використання таких діагностичних процедур, які не порушують придатність об’єкта до використання за призначенням. Це надзвичайно важливо в медицині, коли на кін поставлено здоров’я, щоб не було як у старому анекдоті: «Розтин показав, що причиною смерті став розтин». Останнім часом такий контроль часто застосовують реставратори та археологи. А з чим пов’язана все більша затребуваність таких методів у техніці? — Звичайно, і деталь часом шкода знищувати, нехай навіть із шляхетною діагностичною метою. Але річ навіть не в ціні технічного виробу, а в безпеці людей, які працюють з тією або іншою технікою. Візьмемо, приміром, колесо локомотива. Конструктори розрахува-
ли його товщину, на заводі виготовили партію із заданими параметрами. Але під час лиття можливі внутрішні дефекти — скажімо, тріщини. Вони зменшують корисний переріз деталі, крім того, є концентраторами напруги — саме звідси за наддопустимого навантаження почнеться руйнування. Коли використовують традиційні методи, розрізають, приміром, декілька коліс, і на підставі отриманих даних роблять висновок про якість всієї партії. Так, застосовують коректні статистичні методи, але однаково висновок має ймовірнісний характер. Величезна перевага неруйнівного контролю — у його тотальності: діагностиці піддається кожна деталь. — Що можна перевіряти засобами неруйнівного контролю? — Одна з найнаочніших сфер його застосування — дефектоскопія. Але можна також контролювати інші параметри виробу: структуру матеріалу та його фізикомеханічні властивості, геометричні розміри... Відхилення цих характеристик від норми часом не такі помітні, як грубі механічні дефекти на зразок тріщин, але не менш небезпечні. Скажімо, стінки резервуара, який експлуатується під тиском, роз’їдаються ерозією та стоншуються;
України з питань науково-технічного та інноваційного розвитку. Відповідна постанова ухвалена на засіданні Кабінету Міністрів 7 квітня.
— Андрію Миколайовичу, розкажіть, будь ласка, про ваші нові розробки. — Одне з останніх удосконалень стосується ультразвукової діагностики несуцільностей у елементах екіпаж-
проконтролювати їхню товщину можна, наприклад, ультразвуковим методом. — А які методи контролю найефективніші? — Методів багато: оптичний, акустичний, електричний, магнітний, радіаційний, контроль проникними речовинами... Для контролю внутрішніх дефектів частіше застосовується ультразвук, поверхневих — магнітні методи. Універсальних немає — ефективність контролю саме й визначається адекватністю обраного методу.
К
омітет діятиме як центральний орган виконавчої влади у сфері наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності. Базою для його роботи стануть департаменти науково-технічного розвитку, іннова-
— Наскільки такі «високі матерії» зі сфери теоретичної метрології доступні практикові на виробництві — рядовому метрологові або фахівцеві з контролю якості? — Безперечно, ми прагнемо адаптувати отримані результати під кінцевого користувача. Виявлені р о з р а х у н ков о - е кс пе ри ме н т а л ь н и м шляхом математичні залежності для визначення кута нахилу плоского дефекту до поверхні введення ультразвукової хвилі й коефіцієнта коректування чутливості ультразвукової апаратури було покладено в основу програмного продукту NDTRT-2, який дозволяє автоматизувати процес. Зараз ця програма успішно застосовується у ВАТ «ХК «Луганськтепловоз» — під час діагностики елементів екіпажної частини ло-
Метрична система відзначила 215-річчя. Її початком в далекому 1795 році став французький закон про загальне використання метра й кілограма. ної частини рухомого складу: суцільнокатаних залізничних колесах, катаних колісних центрах, бандажах, заготівках тягових і ведених зубчастих коліс тягового редуктора. Для виявлення дефектів у таких виробах традиційно використовується ультразвуковий імпульсний ехо-метод із частотою хвилі 2,5 МГц. Суть його — у порівнянні амплітудної характеристики ехо-сигналу в досліджуваній деталі з тим же показником у контрольному зразку, що містить «еталонний» дефект із геометричними характеристиками, які забезпечують максимальне відбиття ультразвукової хвилі.
Величезна перевага неруйнівного контролю — у його тотальності: діагностиці піддається кожна деталь.
Комітет для інновацій Урядом створений Державний комітет
— Тематика ваших досліджень пов’язана із залізничним транспортом. Це найбільш вдячна сфера застосування неруйнівного контролю? — Крім викладання на кафедрі метрології, я є заступником начальника центральної заводської лабораторії ВАТ «ХК «Луганськтепловоз». Тож усі наші розробки можна вважати виробничою необхідністю. Неруйнівний контроль дійсно щороку стає усе популярнішим на залізниці. У сучасних умовах у зв’язку з підвищенням швидкостей, збільшенням обсягів перевезень особлива увага приділяється безпеці руху, і вимоги тут весь час жорсткішають. Крім того, рухомий склад зношується, а оновляти його через фінансові труднощі вдається не так часто, як хотілося б. Тому неруйнівний контроль застосовується і під час виготовлення, і під час експлуатації.
падках до 16 дб. Це може призвести до недостовірної оцінки дефекту та введення в експлуатацію виробів із неприпустимими внутрішніми несуцільностями. Ми встановили, яким чином кут нахилу плоских дефектів до поверхні введення ультразвукової хвилі впливає на вірогідність діагностики, і запропонували методику, яка дозволяє врахувати цей вплив — для того, щоб підвищити вірогідність результатів.
Однак через особливості штампувально-катаної технології виготовлення елементів екіпажа несуцільності, які виникають в деталях, є набагато різноманітнішими за «зразково-показові» відбивачі правильної форми, з якими порівнюють реальний ехо-сигнал. Дефекти мають переважно площинний характер, причому площина дефекту нахилена до площини входу ультразвукової хвилі під різним кутом. У разі розташування несуцільності під невеликим кутом до поверхні введення ультразвукова хвиля йде убік, і її амплітуда зменшується — в окремих вицій і трансферу технологій Міністерства освіти та науки й департамент інновацій Державного агентства інвестицій та інновацій. Фінансувати новостворений орган виконавчої влади планується в межах видатків, передбачених для МОН і Держінвестицій.
комотивів і мотор-вагонного рухомого складу. — Підприємства зобов’язані використовувати методи неруйнівного контролю чи такі ініціативи — не що інше, як прояв свідомості? — В Україні набули чинності вже кілька десятків європейських стандартів із неруйнівного контролю. Але часто сам замовник просить включити в креслення на виріб той або інший поки ще не передбачений стандартами вид неруйнівного контролю. Новітні підходи та ідеї активно просуває Українське товариство неруйнівного контролю та технічної діагностики: допомагає підприємствам у створенні власних лабораторій, проведенні випробувань, розробляє рекомендації з удосконалення нормативно-правової бази, проводить конференції, сертифікує персонал. Колективними членами цього товариства є понад 180 організацій, у тому числі такі провідні виробничі й наукові центри, як «Запоріжсталь», Інститут електрозварювання Патона, «Луганськтепловоз», «Мотор-Січ», Одеський припортовий завод, КБ «Південне»... Їхніми зусиллями неруйнівний контроль поступово стає внутрішнім стандартом, ознакою доброго тону, і це позитивно позначається на якості продукції. Розмовляв Святослав РИБНІКОВ Кабмін доручив Міносвіти та науки протягом тижня подати пропозиції щодо кількості персоналу нового комітету, а Мінфіну передбачити при до опрацюванні проекту держбюджету-2010 видатки на його фінансування. У розпорядження комітету передано будинок Міносвіти та науки в Києві на бульварі Тараса Шевченка, 16.
8
Українська технічна газета
№15 (119) В і в т о р о к , 1 3 к в і т н я 2 010
ПІДПРИЄМСТВО
Миколаївські верфі: повний уперед! Як утриматися на плаву трьом китам українського суднобудування? Алла МІРОШНИЧЕНКО Суднобудівні заводи Миколаєва зацікавлені в контрактах на будівниц будівництво тво повнокомплектних суден, і в них є для цього необхідний потенціал і потужності. У нинішніх умовах це можливо переважно за рахунок внутрішніх замовлень і бюджетних коштів.
В
ідмітною рисою сучасного суднобудування є тривалі цикли будівництва й висока капіталоємність продукції. Тому без підтримки держави повноцінний розвиток галузі досить проблематичний. Провідні кораблебудівні країни світу підтримують своє суднобудування «довгими» кредитами, пільгами, державними гарантіями. На думку нового голови Миколаївської облдержадміністрації Миколи Круглова, частину цих питань для миколаївських верфей може бути вирішено в рамках спеціальної економічної зони. Ще одна проблема українських верфей — те, що зараз вони змушені будувати не повнокомплектні судна, а корпуси й баржі. Ця менш кваліфікована, а отже, і менш оплачувана робота негативно позначається на фінансовому становищі підприємств і призводить до скорочення унікальних професій, які неможливо «імпортувати» з інших галузей економіки. Столицею українського суднобудування Миколаїв називають по праву. Тут розташовані три великих суднобудівних заводи: ВАТ Wadan Yards Okean, ДП «Суднобудівний завод імені 61 комунара» і ДАХК «Чор-
вані всі радянські авіаносці, від вертольотоносця «Москва» і до авіаносця «Адмірал Кузнецов». Тут будувалися нафторудовози, танкери, рефрижератори. З кораблебудуванням нерозривно пов’язано вже кілька поколінь миколаївців. У місті працюють профільні науково-дослідні й проектно-конструкторські організації — галузь ця наукомістка. Але оскільки в останні роки держпідтримки нема, то й результати — скромні. За 2009 рік в Україні побудовано лише 30 суден, більше половини з них — у Миколаєві. При цьому йдеться або про баржі, або про корпуси суховантажів. Потенціал же миколаївських суднобудівних заводів незрівнянно вище. Та чи буде він затребуваний? МОЖЕМО — ПАНАМАКСИ, А БУДУЄМО БАРЖІ
З
а інформацією Мінекономіки України, вітчизняне суднобудування зустріло 2010 рік із замовленнями на 4 десятки суден загальною вартістю трохи більше $ 350 млн. Замало, звичайно, але провідні верфі України на якийсь час роботою забезпечені. До успішних незмінно належить і завод Wadan Yards Okean. Це наймолодше суднобудівне підприємство в Миколаєві. Верф від самого початку була цілком орієнтована на цивільне суднобудування, за півстоліття тут побудовано понад 400 суден. Саме тут створено серію нафторудовозів типу «Борис Бутома» дедвейтом понад 100 тис. тонн, які перевершують за водотоннажністю знамениті панамакси.
Спуск судна на ДП «Суднобудівний завод ім. 61 комунара», 2006 рік Знімок з архіву автора
номорський суднобудівний завод». Крім того, діють кілька машинобудівних підприємств, які виробляють суднові механізми та обладнання. Саме в Миколаєві свого часу були побудо-
— Підприємство здатне будувати різні за призначенням судна водотоннажністю до 130 тисяч тонн, — зауважив генеральний директор заводу Микола Романчук. — Обладнання до-
ВАТ «Вадан Ярдс Океан»
зволяє вести роботи на двох виробничих лініях. Лінія великотоннажного суднобудування містить у собі складально-зварювальний цех і сухий док із двома кранами вантажопідйомністю 320 т кожний і чотирма вісімдесятитон-
мовлень недостатньо для нормального завантаження, і передрікає заводові нелегкі часи. Хтось, у тому числі аналітики асоціації «Укр судпром», відзначає, що цього року підприємство може збільшити обсяги виробництва на 15—20% і в
ОДИН ДО ДЕСЯТИ Кораблебудування, крім збільшення частки наукомісткої продукції, відіграє не останню роль у забезпеченні зайнятості. У суднобудівної промисловості безліч суміжних сфер діяльності — постачальників матеріалів і комплектувальних. У результаті одне робоче місце в суднобудуванні створює приблизно 10 в інших галузях. ними козловими кранами, а також причал добудування довжиною 420 м. Тут можна будувати судна довжиною до 340 і шириною до 50 метрів. Лінія середньотоннажного суднобудування дозволяє будувати судна з максимальними габаритами 150x22x11м і спусковою вагою до 5600 т. У грудні минулого року «Океан» підписав контракт із миколаївським СП «Нібулон» на будівництво восьми барж, здачу яких намічено на травень. У найближчій перспективі — договір із цим же замовником на будівництво буксирів, а можливо, і інших суден. Крім того, триває будівництво трьох суден для іншого вітчизняного замовника — «Укрріч флоту». Але... — На сьогодні виконання цих замовлень не фінансується, і завод був змушений вкласти свої кошти — 5 мільйонів доларів. Підприємство зазнало збитків, виникли проблеми на малій технологічній лінії, — розповідає Микола Романчук. Такий сьогоднішній день провідного суднобудівного підприємства України. Що ж до перспектив, то думки експертів різняться. Хтось уважає, що наявного портфеля за-
подальшому більше використовувати свій потенціал. У РЕЖИМІ ПРОСТОЮ
Д
ержавне підприємство «Суднобудівний завод ім. 61 комунара» — найстаріша верф України, заснована ще 1788 року. Сьогодні завод має три похилих стапелі. Найновіший із них — №3 — дозволяє спускати на воду судна вагою корпуса до 28 тис. тонн. Добудування суден і швартові випробування провадяться на добудовувальних набережних, розташованих на обох берегах річки Інгул. Модернізація підприємства, яка намічалася кілька років тому, пов’язувалася з уведенням в експлуатацію недобудованих виробничих потужностей на правому березі Інгулу. Ядро нових об’єктів — два відкритих горизонтальних стапелі розміром 220х26 метрів. Однак на сьогодні всі роботи з модернізації заводу заморожені — йдеться тільки про виживання. З кінця 90-х років стапель №3 займає недобудований рефрижератор, оплачений грецьким замовником понад 10 років тому. Частину грошей тоді з’їв дефолт, а знайти кошти, яких бракує на добудування судна, підприєм-
ству досі не вдалося. Недобудований крейсер «Україна», який стоїть біля причалу заводу, також додає проблем. В останні роки обладнання підприємства активно розпродавалося. З весни 2009 року завод перебуває в режимі простою, тобто функціонують тільки підрозділи, пов’язані з охороною й життєзабезпеченням, іншим працівникам нараховується 2/3 тарифу. Однак борг із зарплати вже перевищив 11 млн грн. За словами гендиректора підприємства Ігоря Козирєва, сьогодні завод готують до реструктуризації, яка передбачає поділ підприємства на два об’єкти. Один виконуватиме держзамовлення, інший планується приватизувати. Однак аналітики попереджають, що такий поворот подій поки не має чітких перспектив. НАДІЯ НА КОРВЕТ
Д
ержавна акціонерна холдингова компанія «Чорноморський суднобудівний завод» — найбільше в Україні суднобудівне підприємство, яке більш як за сто років свого існування здало в експлуатацію понад 1000 суден різних класів. Свого часу завод будував лінкори та авіаносці, тут спущений на воду авіаносець «Варяг». Ще 20 років тому ЧСЗ був найбільшим у Європі суднобудівним комплексом повного циклу. Сьогодні, попри кризу, завод у кращому стані, ніж у роки господарювання на ньому власників — братів Чуркіних. Торік підприємство скоротило збитки. За оцінками виконавчого директора асоціації «Укрсудпром» Юрія Алексєєва, ЧСЗ цього року може збільшити обсяг виробництва на 50%. Тривають переговори про підписання семи контрактів із суднобудування й ще близько двадцяти — із судноремонту.
Українська технічна газета
В і в т о р о к , 1 3 к в і т н я 2 010 №15 (119)
9
РИНОК Та найбільші надії на заводі покладають на реалізацію програми створення українського корвета: ЧСЗ виграв тендер на будівництво серії цих кораблів. За даними Міноборони України, орієнтовна вартість першого серійного корабля — близько 200—210 млн євро. На заводі планують побудувати 10 корветів для ВМС України, можливе також будівництво цих кораблів на експорт, інтерес до них виявили Малайзія та Індонезія. Як повідомив директор департаменту розроблення та закупівлі озброєнь і військової техніки Міноборони України Володимир Грек, перші чотири кораблі заплановано побудувати вже до 2018 року. Генеральний директор підприємства Дмитро Мордовенко впевнений, що для виконання стратегічного для нашої країни проекту завод має все необхідне: поточно-позиційну лінію — критий елінг 400 метрів завдовжки, де можна будувати кораблі та судна до 120 м завдовжки і до 16,5 метра завширшки, плавучий док, добудовувальні набережні загальною довжиною понад 1000 метрів, обладнання, зручну транспортну розв’язку. Відзначимо, що крім поточнопозиційної лінії завод має два похилі стапелі. Причому знаменитому стапелю «0», оснащеному двома козловими кранами вантажопідйомністю 900 тонн кожен, немає аналога в Європі. На цьому стапелі свого часу будувалися авіаносці довжиною до 350 метрів. У той же час експерти твердять, що в процесі реалізації проекту «Український корвет» завод стане перед труднощами, зокрема, недостатнім фінансуванням і кадровими проблемами. — За станом на середину березня за програмою «Український корвет» ЧСЗ одержав 1 мільйон гривень, подальше фінансування може бути тільки після ухвалення бюджету, — зауважує голова Миколаївського обкому профспілки працівників суднобудівної промисловості Володимир Смєлов. — У той же час строки виконання замовлення не дозволяють відкладати початок підготовчих робіт. Що ж до кадрової проблеми, то невдала приватизація ЧСЗ у недавньому минулому призвела до втрати значної частини висококваліфікованих фахівців. Сьогодні триває процес нарощування кількості колективу, відновлена підготовка кадрів на навчальному комбінаті, а близькість такого солідного ВНЗ, як Національний університет кораблебудування ім. Адмірала Макарова, дозволяє успішно поповнювати інженерні кадри. Але для будівництва корвета цього недостатньо. За словами голови ОДА Миколи Круглова, фахівців для реалізації цієї програми доведеться збирати по всій країні.
Наймолодша фабрика держави та її «війни» Сірникове протистояння на українському ринку точиться вже 11 років, і вочевидь не на нашу користь Микола ПОЛІЩУК Рівненська сірникова фабрика унікальна з двох причин. Поперше, це єдине підприємство в Україні, яке промислово випускає сірники (виробництво сувенірних сірників налагоджене ще в кількох містах, зокрема фірмою «Градієнт-плюс» у Дніпропетровську), забезпечуючи ними близько п’ятої частини українського ринку. По-друге, вона чи не єдиний промисловий об’єкт, який в незалежній Україні був збудований із нуля і став до ладу. ЛІСИ — ПОЛІСЬКІ, ВЕРСТАТИ — ШВЕДСЬКІ ірники вважаються стратегічним товаром, як, до речі, і сіль. Після розпаду СРСР основні їх постачальники до України — чотири білоруські та дев’ять російських фабрик — опинилися за кордоном. Можливо, через такий важливий характер продукції питання побудови сірникового підприємства навіть у кризові дев’яності порівняно легко пройшло крізь бюрократичні перепони, і вже 12 травня 1999 року виробництво у Березному було урочисто, у присутності Президента України, відкрито. Сірниковий агрегат поставила фірма «Шведіш Матч Аренко АВ». За своєю потужністю він здатний виготовляти 625 мільйонів коробок сірників на рік — це приблизно 80% потреб України. ...Сучасний будинок, більш схожий на мотель, — друге за потужністю підприємство в маленькому поліському Березнівському районі. Ще є лісгосп, на базі якого й було створено фабрику, а перші інженери перейшли сюди з рівненського підприємства «Газотрон». Узагалі будь-яка сірникова фабрика — це фактично допоміжне підприємство при потужних лісорозробках. Сировина — поруч. Палички виготовляються із деревини осики, просоченої легкозаймистою речовиною, яка перешкоджає тлінню. Фосфорна доріжка, нанесена на коробку, забезпечує миттєве займання сірника. Хімічні компоненти імпортного виробництва безпечні для довкілля. А власне довкілля — ті самі поліські масиви, на яких із протилежного боку кордону працюють відомі ще з радянських часів сірникові фабрики в білоруських Гомелі, Пінську, Борисові. От тільки ресурс тамтешніх виробників майже вичерпано, сірники вже не відповідають сучасним нормативам ні за якістю, ні за собівартістю і не можуть конкурувати з українськими. Навіть роздрібна ціна їх у Білорусі, країні знаменитих
С
фабрик, є вищою, ніж в Україні. Сірникове виробництво тримається лише завдяки протекціоністській політиці Мінська. Що, у принципі, не означає, що Україні не потрібно було й самій захищати свого виробника. І причиною тому стала саме шведська техніка. Західне обладнання дісталось не безоплатно, а придбане за кредит, який треба було віддавати буквально з кожної коробки. Це позбавило вітчизняне підприємство можливості провадити гнучку цінову політику, і водночас на український ринок почали масово виходити зарубіжні компанії.
Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» наприкінці 2002 року ми подали скаргу длявжиття відповідних заходів. У вересні 2003 року постановою Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі № АД 81-2003/52-123 були введені антидемпінгові заходи терміном на 5 років щодо імпорту в Україну сірників, вироблених у Росії та Білорусі. Це допомогло тоді збільшити обсяги випуску та реалізації продукції, створити 80 додаткових робочих місць і збільшити кількість працівників до 300. Але росіяни знаходили способи обминути ці перепони: імпортери занижували митну вартість сірників для того, щоб «поглинути» мито, і завози-
Будівля фабрики
ПІДТРИМУЙ ВІТЧИЗНЯНИЙ... ФАЛЬСИФІКАТ
Я
к уже згадувалося, роздрібна ціна білоруських сірників вища за українську, але попри це ввезення їх в Україну було обкладено митом в розмірі аж 18%. При цьому для російських виробників мито — 1%, а продукція Балабанівської (під Москвою) сірникової фабрики почала надходити до нас зовсім безмитно. Середня експортна ціна російських сірників становила 8,04 долара за 1 тис. коробок за ціни на внутрішньому ринку 9,7 долара. Зрозуміло, що Україна стала для Балабанова золотим дном. Більш того, росіяни почали маскувати свою продукцію під українську, використовуючи в малюнках ту саму синьо-жовту кольорову гаму з трохи видозміненим козаком. Між двома країнами спалахнула справжня «сірникова війна». — Період становлення фабрики в Березному збігся з перевиробництвом сірників в Росії та Білорусі, — говорить директор ТОВ «Українська сірникова фабрика» Михайло Косарев. — Порушивши баланс між обсягами випуску та споживчою потребою, росіяни розпочали їх масовий експорт до України за демпінговими цінами. Відповідно до
ли свій товар через треті країни. Видавали їх і за продукцію зареєстрованих в Україні (в Харкові та Обухові під Києвом) приватних підприємств. Як наслідок, фабрика почала втрачати ринки збуту. Сірники виготовлялись, але не продавались. Вони просто не витримували конкуренції з іноземним виробником у себе в країні. Той час у Березному нині воліють не згадувати. Сірниками видавали зарплатню, нереалізована продукція вже не вміщалася на складі... З 2005 по 2009 рік підприємство втратило майже десять відсотків українського ринку — з 30 до 21,5%, перетворившись по суті на регіонального виробника, чия продукція збувалася лише в кількох західних областях. І це при тому, що за планом фабрика мала покривати 80 відсотків сірникового попиту в країні. Як анекдот згадують випадок, коли одна національно свідома політична партія розмістила перед виборами заклик підтримувати українського виробника на… контрафактних балабанівських сірниках. Ще трохи виручали березнівців замовлення на виготовлення сувенірних сірників, які надходили із країн Центральної Європи — все ж таки обладнання у рівненчан було найсучаснішим.
— Можливо, пересічний користувач цього не помічає, але за показниками горіння (відсоток сірників, які одразу займаються), за просоченістю деревини, навіть за довжиною палички наша продукція краща за російську, — говорить професор Національного лісотехнічного університету у Львові Борис Прокопович. — Крім того, рівненська фабрика забезпечує роботою ряд супутніх підприємств: осикову деревину постачає об`єднання «Рівнеліс», картон — Обухівський картонно-паперовий комбінат, парафін — Дрогобицький нафтопереробний комбінат. Клей надходить із Сєверодонецька, тара — із Жидачівського комбінату, а пакувальний папір — із місцевої Моквинської паперової фабрики. Для потреб підприємства на рік потрібно 15–17 тис. м3 осики, а щорічний обсяг її вирубок тільки на Рівненщині перевищує 35 тис. м3. Осика — єдине дерево, яке легко піддається подрібненню на соломку, причому вона повинна бути певного віку, оскільки стару неможливо добре обробити. Дефіцитним матеріалом є лише червоний фосфор, без якого сірник не займеться. Але на міжнародному ринку його достатньо. Пропонують Німеччина, Казахстан, Росія та ін. Річна потреба в ньому становить лише кілька тонн.
УПРИТУЛ НАДІЯ НА МИТО ісля напружених боїв з російськими конкурентами, які супроводжувалися походами на Київ, пікетуваннями березнівцями будівель Кабміну та Міністерства економіки, наприкінці 2009 року українська Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі нарешті запровадила ввізне мито для іноземних сірників в розмірі 11,3%, незалежно від країни походження, строком на три роки. Згідно з висновками МКМТ, протягом останніх п’яти років частка імпорту в споживанні сірників в Україні зросла до 81,8%, обсяги виробництва на українському підприємстві впали на 10%, а продажі скоротилися на 16,1%. Загалом, таке рішення більшою чи меншою мірою відповідає інтересам українських виробників. Хоча неважко помітити, що в столичних торгових мережах і сьогодні сірники з козаком на етикетці — фактично російська підробка (її легко визначити за нижчою якістю паперу, гіршою поліграфією та ширшою фосфорною доріжкою). Вітчизняні ж сірники в Києві чомусь продаються лише з рук, на базарах та в закладах роздрібної торгівлі.
П
10
Українська технічна газета
№15 (119) В і в т о р о к , 1 3 к в і т н я 2 010
IT-технології
Відеоконференції — непомітна революція Відеоконференції досить поширені в роботі комерційних організацій приблизно з 2000 року. Технологія відеозв’язку може змінити усталену модель ведення бізнесу. І не тільки її.
Н
в зображенні зазвичай немає. Сьогодні системи відеозв’язку орієнтовані, скоріше, на те, щоб замінити особисті, переважно ділові, зустрічі. Експерти американської корпорації Polycom, одного зі світових лідерів у галузі відеоконференцзв’язку, прогнозують ряд змін, які відеозв’язок внесе в модель ведення бізнесу вже цього року. На їхню думку, сфера застосування відеозв’язку зросте не менш ніж на 30%, а кількість людей, які працюватимуть, не виходячи з приміщення, збільшиться на 40%. У Європейському Союзі завдяки реалізації урядових програм у сфері охорони здоров’я використання телемедичних систем, які дозволяють надавати медичну інформацію й послуги на відстані, зросте вдвічі. До речі, Всесвітня організація охорони здоров’я розробляє проект глобальної мережі телекомунікацій у медицині, яка передбачає поширення відеоконференцзв’язку.
ВІДЕОТЕЛЕФОНИ МОЖНА КУПИТИ ВЖЕ ЦЬОГО РОКУ
Незважаючи на те, що побутова відеотелефонія — не головний напрям розвитку відеозв’язку, масові відеотелефони вже розроблені й мають з’явитися в продажі цього року. Про свій намір випустити таку продукцію заявили Samsung, LG і Panasonic. Апарати цих компаній ґрунтуються на спільному застосуванні трьох поширених технологій: телебачення, широкосмужного доступу до Інтернету та інтернет-телефонії. Телефони, які використовують Інтернет як канал зв’язку, існують уже давно, а тепер до їхніх функцій додалася передача відео. Утім, багато експертів сумніваються у тому, що можливість робити відеодзвінки буде затребуваною споживачем. Крім того, вона давно реалізована в таких популярних програмах, як ICQ, Skype і Google Talk, для яких не треба купувати додаткові пристрої (крім веб-камери). тоді як на переговори за допомогою відеоконференцзв’язку потрібно рівно стільки часу, скільки тривають самі перего-
ISDN (цифрова мережа з інтегрованими сервісами) — набір стандартів для одночасної цифрової передачі голосу, відео, даних та інших сітьових сервісів через звичайну телефонну мережу загального користування. На час своєї появи була доброю альтернативою комутованому доступу до мережі Інтернет завдяки ефективнішому використанню телефонних каналів зв’язку. Сьогодні значно поступається сучасним технологіям створення комп’ютерних мереж за швидкістю передачі даних. В Україні мережі ISDN майже не розвивалися. До останнього часу розвиток відеотелефонії стримувався двома чинниками: обмеженою пропускною здатністю каналів зв’язку й помилковим її позиціонуванням як технології, яка заміняє телефонну мережу. Дійсно, відеозв’язок не замінить телефонної розмови хоча б тому, що необхідності
Євген Вакуленко
Інженер компанії ITC
Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ
а конференції Cisco Expo2009, що відбулася в Києві в жовтні минулого року, однією з головних тенденцій розвитку сучасних інформаційних технологій називали вдосконалення й дедалі більше поширення систем відеоконференцій. Сама ідея виникла вже давно. Як концепція відеотелефонія та відеоконференцзв’язок були передбачені ще винахідником телефона Олександром Грехемом Беллом 1891 року. Перша примітивна система відеотелефонії створена в Німеччині в 1936-му, але роботи швидко згорнули через початок другої світової війни. Спроб розробити відеоконференцзв’язок уживали неодноразово, але проблема була у низькій надійності та високій вартості обладнання, а також у відсутності необхідної інфраструктури каналів зв’язку. Перші серйозні комерційні системи відеозв’язку з’явилися наприкінці вісімдесятих із розвитком мережі ISDN. Вони дістали обмежене комерційне застосування й досі займають помітну частину ринку в розвинених країнах. Однак сьогодні, коли будь-яка організація має локальну комп’ютерну мережу, яка працює за технологією Ethernet, підключення до ще однієї, до того ж застарілої, мережі зовсім не потрібне, і від цього поступово відмовляються.
КОМЕНТАР ЕКСПЕРТА
Один із головних стимулів для впровадження систем відеоконференцій — економія грошей і людино-годин завдяки скороченню відряджень співробітників. Приміром, відрядження одного співробітника з Києва до Харкова залізницею призводять до втрати щонайменше 22 годин робочого часу,
вори. Міжнародні відрядження ще дорожчі й складніші. За підрахунками канадської компанії Nortel, солідна організація, яка витрачає щороку $23 млн на відрядження співробітників, застосовуючи відеоконференцзв’язок, може заощадити 385 тисяч людиногодин і $7 млн, а ще — зменши-
ти викиди двоокису вуглецю в атмосферу на 4200 тонн за рахунок скорочення кількості польотів. Таким чином, відеоконференцзв’язок має ще одну несподівану перевагу — екологічність. У Великій Британії навіть діє спеціальна програма, згідно з якою людина, яка вибрала спілкування за допомогою засобів відеозв’язку замість авіаперельоту, одержує грошову компенсацію. Всесвітній фонд дикої природи торік опублікував результати досліджень, відповідно до яких на 2050 рік досить нескладні заходи для глобального впровадження телекомунікаційних систем дозволять щороку скорочувати викиди парникових газів, кількість яких еквівалентна половині річного обсягу викидів у США.
Щоб організувати відеоконференцію, потрібен сервер, клієнти та лінії зв’язку. Звичайно відеоконференція відбувається так: установлений у абонента клієнт (апаратний або програмний компонент обчислювальної системи. — Ред.) за лінією зв’язку підключається до сервера. Дані надходять або безпосередньо через сервер, або сервер використовується тільки для координації їх потоків. Звичайно, відеоконференції висувають певні вимоги до каналів передачі даних, у першу чергу до їхньої пропускної здатності, часу затримки й так званого джитера (змін часу затримки). В Україні переважна більшість мереж відповідає цим вимогам і здатна передавати потік даних декількох відеоконференцій одночасно. Звичайно, маються на увазі провідні мережі, щодо мобільного та супутникового Інтернету ситуація дещо гірше. Хоча сучасні мережі мобільного зв’язку стандарту 3G, у принципі, можуть забезпечити проведення відеоконференцій, однак лише за відсутності проблем зі зв’язком. Слід також урахувати те, що останнім часом виникла тенденція до проведення відеоконференцій у форматі HD (відео високої чіткості. — Ред.). Цей формат більш вимогливий до пропускної здатності ліній зв’язку, і сьогодні його використання можливе тільки в провідних мережах. Для проведення відеоконференцій застосовується найрізноманітніше обладнання. Наприклад, спеціальний комплекс компанії Cisco Systems, який являє собою впритул приставлений до стіни стіл із установленим у торці телевізором, ширина якого дорівнює ширині стола. На верхній панелі телевізора розташована HD-камера, а на столі — конференц-станція. Під час використання цього комплексу у абонента створюється ілюзія того, що він сидить за одним столом із віддаленими співрозмовниками. Однак цей комплекс досить дорогий, тому в Україні частіше користуються більш доступними засобами. Один із можливих варіантів — рішення на базі програмної автоматичної телефонної станції Asterisk, яка, крім своєї основної функції АТС, дозволяє робити відеодзвінки. Вони, у свою чергу, можуть бути об’єднані для створення системи відеоконференції. Однією з переваг такого підходу є його низька вартість (сама програма — безкоштовна), гнучкість і можливість використовувати звичайні комп’ютери як абонентське обладнання. Його основний недолік — складна й тривала процедура налаштування.
Українська технічна газета
В і в т о р о к , 1 3 к в і т н я 2 010 №15 (119)
11
БЕЗПЕКА
Електронні «вартові» заводу
Як стати енергоефективним?
Навіть найкраща система безпеки не буде ефективною, якщо не забезпечене оперативне реагування на вхідні сигнали
Людмила СТУПЧУК
Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ Усе більша кількість загроз вимагає впровадження найсучасніших систем безпосереднього захисту промислових територій.
Н
а думку Майкла Рігана, одного з експертів Міжнародного товариства промислової безпеки, охорона таких об’єктів так само важлива, як і охорона праці та здоров’я працівників. Дійсно, порушення режиму безпеки може призвести не тільки до значних фінансових утрат, а й до непоправної шкоди здоров’ю співробітників, а можливо, і до техногенної катастрофи. Недавні вибухи в Московському метро показали, що загроза тероризму залишається цілком реальною проблемою. Виробничі споруди ідеальні для ролі мішені теракту, оскільки це може мати довгострокові наслідки для всього регіону, у якому вони розташовані. Але навіть якщо не драматизувати ситуацію, зрозуміло, що стороння людина на підприємстві (з якою б метою вона там не була) є загрозою хоча б тому, що вона не знайома із правилами техніки безпеки й, діючи нерозважливо, може спричинити аварію або потерпіти сама. Організація охорони та безпеки підприємства є не тільки фінансово, а й соціально важливою.
Через свою безконтактну природу технологія RFID — ідеальний засіб для того, щоб без затримок фіксувати переміщення співробітників через точки контролю (наприклад, на прохідній). Її можна модифікувати для відстеження руху товарів і обладнання територією підприємства. ОГОРОЖА ТА ОХОРОННА СИГНАЛІЗАЦІЯ
С
истема фізичної безпеки компанії, як правило, містить у собі огороджування периметра території, охоронну сигналізацію та відеоспостереження. Незважаючи на те, що огорожа (просто кажучи — паркан) — найменш технологічна частина системи, під час її проектування нерідко припускаються помилок. В Україні найбільш популярними є високі кам’яні або залізобетонні огорожі, які виглядають солідно й надійно. Тим часом фахівці з безпеки не рекомендують ставити огорожі такого типу, оскільки подолати їх прості-
щувачі. Вони порівняно недорогі й мають прийнятні показники надійності. Прилади цього типу (електронний блок і кабельний чутливий елемент, як правило, закріплені на паркані) дозволяють виявляти порушення меж території, яка охороняється, якщо хтось перелазить через полотно огородження, руйнує або демонтує його. Існують і низькочастотні моделі оповіщувачів, які допускають монтаж у ґрунт на глибині 40—50 см. Кабельний елемент перетворює спричинені порушником вібрації на електричні сигнали, які надходять у блок, що відокремлює їх від перешкод і посилає лінією зв’язку сигнал тривоги. Під час установлення будь-якої системи охоронної сигналізації необхідно забезпечити ефективне відсівання перешкод і мінімізацію кількості помилкових спрацьовувань. ВІДЕОСПОСТЕРЕЖЕННЯ
У
становлюється звичайно для візуального контролю над в’їздом і виїздом транспортних засобів, відстеження переміщення персоналу територією підприємства та у виробничих приміщеннях, а також для моніторингу найбільш відповідальних операцій. Системи відеоспостереження повинні добиратися індивідуально, залежно від специфіки об’єкта, який охороняється. Вони бувають кольоровими й чорноКОМПЛЕКСНИЙ ПІДХІД білими, можуть бути обДО БЕЗПЕКИ ладнані мікрофонами для запису звуку або засобами истеми безпеки розвидля запису в інфрачервоновалися у відповідь на му діапазоні, знімати весь реальні загрози, що привеВикористання RFID-технології в магазині час або вмикатися, реагуюло до появи трьох майже не чи на рух. Камери можуть з’єднуватися ше, ніж сіткові, до того ж вони закрипов’язаних між собою їхніх категорій: система забезпечення контролю досту- вають огляд, ускладнюючи конт роль із центральним сервером як проводапу та безпеки персоналу, система захисту прилеглої до об’єкта території. Наре- ми, так і за допомогою безпровідного інформації та система фізичної безпеки. шті, деякі види датчиків («оповіщува- зв’язку (звичайно — WiFi). За необхідЗахист інформації все ще розглядається чів») охоронної сигналізації ефективні ності можна організувати локальну меокремо від двох інших систем, які остан- тільки в разі установлення на легку сіт- режу для контролю виробничих прокову огорожу. цесів із різних комп’ютерів — від динім часом тісно переплелися. Сьогодні для охоронної сигналіза- ректора заводу й до начальників цехів. КОНТРОЛЬ ДОСТУПУ ції використовують три основних види Сьогодні вже створені технолооповіщувачів: вібраційні, інфрачервоні вляє собою складний комплекс обгії, які дозволяють розпізнавати люладнання, яке автоматизує процес та радіохвильові (радіопроменеві). Ви- дину автоматично, за допомогою контролю прав доступу співробітників бір залежить від багатьох чинників — комп’ютерного аналізу рис обличчя і до тих або інших дільниць промисло- від клімату й до наявності джерел елек- навіть форми черепа. Однак поки такі вого об’єкта. Для цього застосовуються тромагнітних перешкод, наприклад лі- системи напівекспериментальні. Вони карти-ключі, пізнавання за біометрич- ній електропередач, високовольтно- задорогі й не дуже надійні. Тому найними показниками та технологія радіо- го або радіообладнання. Найчастіше головніше у системі відеоспостеревстановлюють саме вібраційні опові- ження — оператор. Часто факт поручастотної ідентифікації (RFID). шення режиму безпеки залишається ДОВІДКА «УТГ» непоміченим оператором, який відволікся. Така робота вимагає спеціРадіочастотна ідентифікація — метод автоматичного розпізнавання людей альної підготовки та організації ерабо об’єктів, коли за допомогою радіосигналів зчитуються дані, які зберігаються в гономічного режиму: щоб не втрачатак званих RFID-мітках (транспондерах). ти концентрації уваги, людина за пульСистема складається із зчитувального пристрою та мітки. У повсякденному життом повинна мати можливість робити ті таке обладнання кожен із нас може побачити в будь-якому універсальному магазині, регулярні перерви. На жаль, в Україні де RFID використовуються для боротьби із крадіжками. Транспондер має вигляд наклейцим майже завжди зневажають, що прики, усередині якої розміщено провідний контур, який реагує на радіосигнал, а зчитувальзводить до значного зниження ефективним пристроєм є рамка, зазвичай розташована біля виходу з магазину. Установлення більш дорогих систем біометричної ідентифікації (наприклад, за ності відеоспостереження. Але навіть сітківкою ока, голосу або відбитком пальця) доцільне у приміщеннях, які вимагають якщо зловмисник залишився непоміпідвищеної безпеки, наприклад, де працюють з небезпечними матеріалами або зберіченим, запис із камер допоможе встагають цінності. Застосування цього методу майже виключає можливість несанкціновити його особистість та з’ясувати онованого проникнення. характер його дій.
С
Я
У Національному університеті водного господарства госпо дарства та природокористування (м. Рівне) відбулася перша в 2010 році конференція із серії «Енергоефективні університети», організована українською мережею енергетичних інновацій Greencubator. Ініціатори проекту впевнені, що саме вищі навчальні заклади спроможні створити точки росту інновацій у цій важливій для суспільства сфері.
У
країнській вищій освіті, як відомо, бракує коштів на книги, навчальні матеріали та сучасну техніку, і водночас саме вітчизняні університети є одними з найбільших платників за енергоресурси й одними з найменш ефективних споживачів. — У 2010 році ми проведемо шість конференцій цього циклу. Наші заходи мають на меті перетворити студмістечка та корпуси українських вищих навчальних закладів на осередки енергоефективності та нової енергетичної культури, — зазначив керівник освітніх проектів української мережі енергетичних інновацій Greencubator Андрій Зінченко. Як розповів керівник бізнес-центру університету Микола Кізєєв, НУВГП долучився до програми енергоефективних університетів, провівши моніторинг стану своїх енергосистем і затвердивши програму енергоефективних заходів до 2015 року. Окрім того, ВНЗ згоден надати своє університетське містечко для впровадження інноваційних технологій. На кафедрі теплоенергетики розроблений проект «Енергоефективний кампус», який передбачає експериментальне впровадження найрізноманітніших інноваційних технологій. Працівники університету ініціювали створення у Рівненській області екологічного містечка, де господарські будови стануть і навчальним майданчиком. Під час конференції освітяни мали нагоду обмінятися досвідом у сфері енергоощадних технологій, зустрітися з представниками бізнесу та місцевої влади. Свої пропозиції, зокрема, висловили рівненські підприємці Ігор Бенесюк, директор компанії «ПромЕко», та Олександр Чех, директор компанії «Арболіт». Перший розповів про оптимальні стратегії впровадження енергоощадних проектів в університетах України, а другий — про влаштування автоматизованих вузлів обліку та регулювання споживання теплової енергії в навчальних корпусах НУВГП, створення дистанційної системи моніторингу та управління процесами. Попередні пропозиції для НУВГП щодо енергоощадності фахівці вже сформулювали, і вони обговорюються з метою формування проекту. Висловлювались пропозиції про те, що університету насамперед треба проаналізувати енергетичну ситуацію та сформувати програму енергомодернізації (Володимир Смолій, енергоменеджер, м. Івано-Франківськ). Серед перших практичних кроків — здійснити інсталяцію програмного забезпечення, що полегшує обрахування енергоефективності (Юрій Фаворський, головний інженер Інституту відновлюваної енергетики). Розробити і впровадити проект заміни зовнішнього освітлення на енергоефективне, установити опалення за рахунок теплових насосів хоча б у одному з корпусів і перевірити ефективність його роботи пропонує Богдан Мартинюк, компанія Maxtron.
12
Українська технічна газета
№15 (119) В і в т о р о к , 1 3 к в і т н я 2 010
ЗОНД
Лікар на екрані Ефективним може бути тільки інноваційний шлях розвитку української системи охорони здоров’я. Такого висновку дійшли учасники міжнародного форуму «Інновації в медицині: від керування до технологій», який відбувся недавно в Донецьку Ірина АНГЕЛОВА
В
изначений у назві форуму діапазон питань, безперечно, містить у собі використання в медицині сучасних інформаційних технологій, що дозволяють інтегрувати медзаклади в єдиний інформаційний простір. За словами кандидата технічних наук, співробітника Інституту проблем математичних машин і систем НАНУ Віталія Вишневського, за останні десятиліття кількість інформації в охороні здоров’я перевищила все, що накопичено за кілька попередніх тисячоліть. Чого варта, приміром, сама тільки цифрова радіологія! Інформаційний вибух змусив медиків шукати вирішення проблеми зберігання й використан-
мін ухвалив постанову про державну програму використання грід-технологій. Одне з її завдань — упровадження нових методів медичного обслуговування населення, зокрема комп’ютерного аналізу медичних даних. — Сьогодні така перспектива ще здається нам неймовірною, — говорить Віталій Вишневський, — але через
А ЯК У НИХ? Кілька років тому в Росії ухвалено нову стратегію розвитку медицини. За цей час тривалість життя збільшилася на два роки. У планах до 2020 р. — збільшення цього показника на 5 років, що, у свою чергу, дозволить збільшити й пенсійний вік. У цілому такі зміни обіцяють дати до 6% зростання ВВП. ня величезного обсягу інформації. І його було знайдено. Грід (англ. grid — ґрати, мережа) — погоджене, відкрите й стандартизоване комп’ютерне середовище, яке забезпечує гнучкий, безпечний, скоординований поділ обчислювальних ресурсів і ресурсів зберігання інформації в рамках однієї віртуальної організації. Сфера застосування грідпроектів безмежна: від нанотехнологій до фінансів. Тому у вересні минулого року Каб-
2—3 роки вона стане цілком реальною. Ще одна новинка — телемедицина, яка використовує телекомунікаційні та комп’ютерні технології для забезпечення медичної допомоги на відстані. До неї входять телеконсультування та телемоніторинг, домашня телемедицина й телескрінінг, телеасистування й телеманіпулювання… — У Донецькій області досить широко використовуються різні напрями телемедицини,
— розповідає кандидат медичних наук, співробітник Донецького НДІ травматології та ортопедії Антон Владзимирський. — З 2005 року 10 лікарень області підключені до мережі Телекард — автоматизованої системи реєстрації та аналізу електрокардіограм. Ця система складається із блоків реєстрації ЕКГ у хворого й передачі каналами зв’язку в комп’ютерний центр медуніверситету. Крім того, з 2009 року дві лікарні підключені до мережі ЮНЕТ, яка працює в системі швидкої медичної допомоги. Ще кілька років тому головним недоліком телемедицини вважалася дорожнеча технічного забезпечення. Зараз, коли комп’ютер, Інтернет і веб-камера є в кожного другого школяра, з’явилася надія, що на програмне забезпечення телемедичної мережі, яка відкриває унікальні можливості для діагностики та лікування, в української охорони здоров’я знайдуться кошти. Незважаючи на безліч проблем, українські медики весь час пропонують діагностичні, терапевтичні та хірургічні інновації. Приміром, про нескладну, але ефективну технологію ранньої діагностики онкологічних
Космічне тяжіння Напередодні Всесвітнього дня авіації та космонавтики в Національному центрі аерокосмічної освіти молоді ім. О. Макарова (м. Дніпропетровськ, Національний університет ім. Олеся Гончара) відбулася 12-та міжнародна науково-практична конференція «Людина і космос». У ній взяли участь близько 600 студентів, аспірантів, молодих фахівців і маститих учених, досвідчених виробничників з України, Росії, Казахстану, Білорусі, Ірану, декілька європейських держав. Ірина КОНДРАТЬЄВА
П
ро мету та завдання конференції кореспондентові «УТГ» розповів Віктор Хуторний (на знімку), генеральний директор Національного центру аерокосмічної освіти молоді України імені О.Макарова: — З перших днів створення Аерокосмічного центру ми спрямовуємо зусилля на залучення талановитої молоді до космічної галузі. Не секрет, що кадровий склад у цьому найважливішому сегменті державного стратегічного розвитку не тільки різко скоротився, а й поміт-
но «постарів». Постало нагальне питання підготовки молодих кадрів, здатних заступити тих, хто стояв біля джерел галузі в 40—60-х роках. Утім, така проблема постала не тільки перед Україною, а й перед усіма космічними державами. У 90-х світ зазнав періоду зміни пріоритетів, тож тепер треба добряче попрацювати, щоб відновити порушений баланс і, якщо хочете, змусити нові покоління полюбити космос. У програмі роботи Аерокосмічного центру чимало заходів — конференцій, конкурсів, навчальних і практичних програм, розрахованих на участь у них дітей
захворювань розповів завідувач клініко-діагностичної лабораторії Київської міської онкологічної лікарні, кандидат медичних наук Віталій Владимиров. Методика «Онкотест WМ01» розрахована на виявлення в крові аномальних молекул, які продукуються клітинами, що зазнали злоякісної трансформації. При додаванні в кров пацієнта спеціальних реактивів аномальні клітини проявляються, змінюючи оптичну густину крові. На підставі одержаних за допомогою програмно-апаратного комплексу кривих оптичної густини можна дійти висновку про наявність або відсутність злоякісного утворення в організмі. Клінічні дослідження методу показали його високу діагностичну чутливість. Донецькі вчені під керівництвом академіка Г.Бондаря розробили методику внутрішньоартеріальної доставки хіміопрепаратів (або селективної внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії) для комплексного лікування раку молочної залози. Є також альтернативний варіант — ендолімфатична поліхіміотерапія. Методики дозволяють забезпечити високу інтенсивність дози хіміопрепаратів у пухлинному вогнищі й зонах регіонарного метастазування. У поєднанні із променевою та ендокринною терапією такі технології дають дуже добрі результати. Ще приклад. Один зі шляхів поліпшення результатів хірургічних втручань — пошук нових технічних рішень. Свій варіант запропонували співробітники Інституту електрозварювання ім. Є.Патона, які кілька років тому розробили принципово нову методику з’єднання розсічених м’яких тканин з використанням високочастотної електрохірургії. Вона дозволяє з’єднувати тканини без застосування шовного матеріалу або скоб, просто кажучи, зварюва-
шкільного віку, юнацтва й молоді віком до 35 років. У тому числі — така масштабна щорічна конференція «Людина й космос». Уперше 13 років тому вона зібрала 163 чоловік із декількох міст України, а на останній ми побачили й почули представників 7 держав. З огляду на широту космічної тематики, оргкомітет конференції організував роботу секцій із 23 науково-практичних напрямів — від проектування, виготовлення ракетно-космічної техніки до глобальних сценаріїв освоєння космосу й комерціалізації космічної діяльності. Останній напрям, до речі, сьогодні досить актуальний. За радянських часів виробляли високоякісну космічну продукцію, але як із цього здобувати користь всій країні, ніхто особливо не замислювався. Тому зараз важливо об’єднати науковий, виробничий потенціал із прогресивними економічними та комерційними підходами. Інакше галузь не виживе. Завдяки розподілу за секціями всі учасники конференції мали можливість виступити з доповідями перед ученими декількох ВНЗ Дніпропетровська й представниками провідних підприємств — КБ
ПРЯМА МОВА Анатолій Близнюк Голова Донецької обласної держадміністрації
— Система охорони здоров’я потребує комплексного реформування, що дозволить наблизити галузь до загальноприйнятих стандартів. Наше завдання — підготувати своє бачення змін у медицині, розробити проекти, виробити нову ідеологію системи охорони здоров’я, але не розвалюючи стару — її ми повинні поступово реформувати. Віталій Москаленко Ректор Національної медичної академії ім. О.Богомольця
— За тривалістю життя Україна посідає 123-тє місце у світі, за смертністю — 23-тю позицію з кінця списку, за народжуваністю — 189-те місце у світовому рейтингу. Ці показники свідчать, що вітчизняна система охорони здоров’я нераціональна, високовитратна й неефективна, а тому потребує негайного реформування. ти їх аналогічно тому, як зварюють металеві деталі. Застосування такого методу дає можливість відновлювати фізіологічні функції тканин, які зварюються, і зберігати життєдіяльність прооперованого органа. Донецькі онкологи застосовують цю технологію з 2004 року, весь час розвиваючи та удосконалюючи її. Це лише декілька прикладів, які доводять: те, що 10 років тому здавалося фантастикою, сьогодні цілком реально. Сподіватимемось, що темпи давно назрілого реформування системи охорони здоров’я відповідатимуть темпам розвитку медичних технологій.
«Південне», «Південмаш». Кращі доповіді завжди оцінюються спеціальними дипломами, а потім безкоштовно публікуються в спеціалізованих журналах. Для молоді як участь у конференції, так і наступні публікації — дуже важливий етап. Тут майбутні вчені й практики вчаться привселюдно представляти свої ідеї й можуть оцінити ідеї однолітків, у тому числі із ближнього й далекого зарубіжжя. Навіть саме спілкування з такими ж молодими й цілеспрямованими відіграє важливу роль у формуванні пріоритетів, остаточному виборі майбутньої професії. Напрацювання Аерокосмічного центру (до речі, він єдиний у своєму роді на пострадянському просторі) привернули увагу Росії, Франції, Китаю та інших держав, які виявили бажання надіслати в Україну на стажування своїх молодих фахівців. 2008 року підписано угоду про співробітництво з Туреччиною, Берлінським технічним університетом (Німеччина), тривають переговори з ПАР. Це вкотре підтверджує, що Україна залишається в провідній п’ятірці космічних держав світу, і Аерокосмічний центр відіграє помітну роль у зміцненні цих позицій.
Українська технічна газета
В і в т о р о к , 1 3 к в і т н я 2 010 №15 (119)
13
МЕДИЦИНА
Енергія здоров’я Система енергоінформаційної терапії доктора Куликовича — не тільки авторський апаратний комплекс, а й методологія «нової медицини» Ірина КОНДРАТЬЄВА
ВІЗИТІВКА
У 2008 році винахід дніпропетровського лікаря Юрія Куликовича в співавторстві з фахівцями Інституту транспортних систем і технологій НАН України «Трансмаг» (м. Київ) «Спосіб електромагнітної терапії та пристрій для його здійснення» визнано кращим у галузі медицини та фармакології та відзначено дипломом всеукраїнського конкурсу «Винахід-2008». Новий фізіотерапевтичний прилад можна застосовувати для лікування різних захворювань, впливаючи на певні ділянки організму магнітним полем і високочастотними електромагнітними полями міліметрового діапазону.
Юрій КУЛИКОВИЧ
У
незвичайній клініці, яка працює в Дніпропетровську вже 16 років, визнають тільки комплексний підхід до діагностики та лікування пацієнта. Відмовившись від традиційного медикаментозного лікування, лікарі послуговуються у своїй практиці медичною системою енергоінформаційної терапії доктора Куликовича. — Юрію Миколайовичу, сьогодні в кожній приватній клініці десятки новітніх приладів, за допомогою яких лікарі можуть робити справжні дива. — Але такі прилади, які ми розробили й почали застосовувати в нашій клініці, ви навряд чи знайдете. Бо вони створені під нову ідеологію енергоінформаційного, цілісного та причинно-наслідкового органного етіопатогенетичного підходу до організму людини та її хвороб. — Генеральний менеджер найбільшого в Тель-Авіві шпиталю Арі Шаміс назвав вашу методику «іншою медициною». Що це означає?
Народився 1963 року в Дніпропетровську. У 1985 р. закінчив Дніпропетровський медичний інститут за фахом травматолог-ортопед. Працював лікарем-травматологом у 16-й міській лікарні, лікарем відділення патології великих суглобів та ендопротезування обласної лікарні ім. Мечникова. Клінічну ординатуру проходив у Києві. У 2001 році захистив кандидатську дисертацію. У січні 1994 р. відкрив першу приватну клініку в Дніпропетровську. Автор понад 50 методик і численних винаходів, більша частина яких захищена патентами. — Це фізика в біології, або іншими словами — сучасна фізична медицина. Ідеться не про якісь окремі напрями, способи або підходи, а про цілісну систему. У неї є назва, яка чітко окреслює суть, мету та завдання: медична система енергоінформаційної терапії доктора Куликовича. Суть методів лікування у комплексному впливі на енергетичні зони організму. Організм людини — це цілісна енергетична саморегулювальна відкрита система, що прагне до мінімізації ентропії та енергетичних втрат. А хвороба — це порушення енергетичної діяльності організму, органа й клітини з наступним порушенням біосинтезу. Одержуючи в процесі діагностування інформацію про стан енергетичних зон, лікарі клініки можуть визначити, яку інформацію треба передати в проблемні зони, і роблять це за допомогою наших приладів. Усі разом ці прилади склали апаратний комплекс, який забезпечує біокеровану комплексну хронофізіотерапію. При цьому синхронізується подача електромагнітного поля з локальним кровотоком конкретного пацієнта й генеруються змінні магнітні поля на частоті пульсації крові. За рахунок створення такого штучного зовнішнього
контуру авторегуляції під час лікувального сеансу відновлюється внутрішній контур саморегуляції кровотоку організму в місці патології. Усе обладнання запатентоване, сертифіковане в Україні. Воно успішно застосовується близько п’яти років, проліковано тисячі пацієнтів, які звернулися до нас із різними захворюваннями різного ступеня важкості. Мабуть, головна відмінність нашої клініки від будь-якої іншої в тому, що ми можемо надзвичайно точно лікувати організм пацієнта в цілому, спираючись на дані діагностики, в основі якої — кілька комп’ютерних методик. Наприклад, інфрачервона томографія показує гарячі й холодні зони. Там, де жар в організмі, забираємо зайву енергію, а де холод — додаємо. Так само з іншими методами діагностики. Вони допомагають побачити організм у цілому й кожну його частину окремо, після чого ми максимально точно визначаємо, яким чином і з якою силою треба впливати на енергетичні канали, щоб відновити порушений хворобою баланс. Взаємозв’язок біології та фізики дуже тісний. Одразу після корекції енергетичних процесів пацієнтові стає краще. — У нашій країні більшість населення має серцево-судинні
Комплексна установка, яка поєднує лазерну, магнітну, електромагнітну, мікрохвильову резонансну, кольоротерапію, — авторський винахід Ю.Куликовича (на знімку ліворуч)
захворювання. Якщо коротко, то яку схему лікування таких хворих застосовуєте ви? — Допустимо, у людини тахікардія, частота пульсу 200 ударів на хвилину. Як правило, лікар випише такому хворому стандартний набір таблеток та ін’єкцій. Ми ж, провівши діагностику, призначаємо сеанс, підключаємо прилади, і через годину пульс знижується до 80 ударів. Хворий припиняє вживати таблетки, спокійно спить, до нього повертається почуття впевненості. А все завдяки тому, що ми забрали надлишок енергії в енергетичному каналі серця, відновили нейрорегуляторні механізми діяльності серцево-судинної системи. Залежно від складності захворювання треба провести 15—20 таких сеансів. При цьому, повторюю, ми не обмежуємося самим лише впливом на енергетичні канали серця, а лікуємо весь організм. — Яким чином ви, травматолог-ортопед, прийшли до фізики в медицині? — Коли після інституту почав лікувати людей, зацікавився, за допомогою яких новітніх приладів і передових методик можна допомогти їм швид-
ше та ефективніше. Як тільки з’явилися лазерні установки, власним коштом купив лазери, магніти, прилади КВЧ і почав застосовувати їх у медичній практиці. Потім побачив, що готові прилади, незалежно від марки й фірми-виробника, не завжди придатні для моїх методів і не завжди дають бажаний результат. Почав вивчати роботу цих приладів, аналізувати. Наскільки електромагнітна хвиля проникає в організм? Що є акцептором різних хвиль у організмі? Нарешті, дійшов висновку, що треба створювати власні прилади, які даватимуть більш відчутний ефект у лікуванні. По допомогу звернувся до вчених-фізиків київського Інституту транспортних систем і технологій НАН України «Трансмаг». Ставив перед ними завдання, потім ми обговорювали варіанти виконання, і таким чином побачили світ декілька унікальних приладів. Узагалі, процес пізнання і створення триває весь час. Але зараз я усе рідше патентую свої винаходи, бо це пов’язано зі значним фінансовим навантаженням. Як на мене, краще вкласти кошти в сам винахід.
Передплачуйте у відділеннях «Укрпошти», передплатних агентствах, у відділі передплати редакції, а також на сайті www.tehnichka.com
Всеукраїнський виробничо-практичний журнал ПОНАД 100 СТОРІНОК КОРИСНОЇ ІНФОРМАЦІЇ!
- Новітні наукові розробки та дослідження - Ексклюзивні інтерв’ю - Додаток «Законодавство» - Коментарі юристів до нормативних актів - Міжнародний досвід: стандарти, право, практика - Матеріали розслідувань нещасних випадків на виробництві - Здоров’я та соціальний захист працівників
Все починається з технічної думки...
www.prombezpeka.com
Ми потрібні один одному!
м. Київ тел./факс: (044) 440-82-09, тел.: (044) 221-06-50 e-mail: podpiska_kiev@tehnichka.com
Передплачуйте у відділеннях «Укрпошти», передплатних агентствах, у відділі передплати редакції, а також на сайті www.tehnichka.com ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИ: м. Київ тел./факс: (044) 440-82-09, тел.: (044) 221-06-50 e-mail: podpiska@prombezpeka.com
ТРИВАЄ Т РИВАЄ ПЕРЕДПЛАТА НА 2010 РІК Вартість передплати: на 1 міс. - 29,00 грн на 6 міс. - 174,00 грн на 8 міс. - 232,00 грн
м. Луганськ тел./факс: (0642) 59-93-91, тел.: (0642) 59-93-92 e-mail: podpiska@tehnichka.com
м. Луганськ тел./факс: (0642) 59-93-91, тел.: (0642) 59-93-92 e-mail: podpiska_lugansk@prombezpeka.com
ПЕРЕДПЛАТІТЬ ГАЗЕТУ НА 2010 РІК!
П Е Р Е Д П Л АТ Н И Й І Н Д Е К С :
99996
www.tehnichka.com
Передплатні індекси: українською мовою
російською мовою
99309
99340
Вартість передплати: на 1 міс. - 21,40 грн на 6 міс. - 128,40 грн на 8 міс. - 171,20 грн
14
Українська технічна газета
№15 (119) В і в т о р о к , 1 3 к в і т н я 2 010
ЗАКОН ЗБЕРЕЖЕННЯ ДУМКИ
Ранкова зоря Кривбасу Хто відкрив український уран? Володимир ОТРОЩЕНКО «Танатар» у перекладі з караїмської — ранкова зоря. Саме такою зорею для Наддніпрянщини був великий петрограф, мінеролог, дослідник криворізьких руд і мінералів професор Дніпропетровського гірничого інституту (нині Національний гірничий університет) Йосип Танатар.
П
рофесор Танатар — один із визнаних лідерів радянської геохімії 30-х років минулого століття. Ще за життя вченого на його честь названо рідкісний камінь — танатарит. Видатний дослідник не здобув жодної державної нагороди, не був визнаний гідним жодного почесного звання. При цьому за завзятість, з якою Танатар доводив перспективність Криворізького залізорудного родовища, «батько» біокібернетики професор Яків Грдина охрестив його «криворізьким Галілеєм». Але найголовніше в багаторічній науковій праці Йосипа Ісааковича — відкриття українського урану. Хоча й про цей історичний факт теж майже забули.
не так, як більшість геологів, — візуально. За короткий строк він дослідив під мікроскопом кілька тисяч шліфів Криворізького та сусіднього з ним регіонів. До цього в Криворізькому басейні було відомо 16 порід, на 1927 рік їхня кількість зросла в 5 разів, а на кінець 40-х, завдяки роботам учнів професора, досягла 100. У результаті досліджень Танатар дійшов висновку, що гірські породи Кривого Рогу пов’язані з вулканічними процесами. За його теорією, залізна руда утворилася в результаті виносу заліза з магматичного вогнища в надрах планети, що в принципі змінювало точку зору на обсяг запасів. Свої висновки вчений виклав у монографії
ВЕЛИКИЙ КАРАЇМ
Й
осип Танатар народився 17 вересня 1880 року в Мелітополі Тавричеської губернії в караїмській родині. 1899-го став студентом щойно відкритого Катеринославського вищого гірничого училища (нині НДУ), назавжди пов’язавши свою долю із цим навчальним закладом. Після закінчення училища Йосип залишився працювати асистентом на кафедрі мінералогії. 1905 року стажувався в знаменитій Фрейбурзькій гірничій академії в Саксонії, у 1906—1910-х навчався в Мюнхенському університеті. За рік захистив дисертацію, ставши доктором натурфілософії. Учений досконало знав і застосовував на практиці методи мікроскопічного дослідження мінералів і гірських порід. Ще зовсім молодим, у 28 років, він склав «Таблиці для визначення мінералів за зовнішніми ознаками за допомогою паяльної трубки та мікроскопа». У ГЛИБИНИ КРИВБАСУ
Г
оловна справа життя Йосипа Танатара — дослідження рудних родовищ, зокрема Криворізького залізорудного басейну. На початку минулого століття геологи вважали, що поклади залізної руди Кривбасу — невеликої потужності. Танатар до визначення гірських порід Криворіжжя підійшов
«Генезис криворізьких залізистих кварцитів», яку представив як докторську дисертацію. Вихід книги збігся за часом із планами Геолкому згорнути дослідні роботи в регіоні. 30 серпня 1922 року Танатар написав доповідну записку в Раду Праці та Оборони: «Запаси руди в Криворізькому та Бердянському басейнах мають обчислюватись
ні дослідження. Про них відомо дуже мало. Багато років усі роботи із цієї тематики перебували у віданні спецслужб, матеріали досліджень досі засекречені. Вивченню радіоактивних гірських порід Танатар присвятив не одне десятиліття. На початку XX століття дослідження радіоактивних матеріалів у Російській імперії тільки починалися. Піонером був академік В.Вернадський, перший президент АН України, який і ініціював пошуки родовищ вітчизняних радіоактивних руд. Виступаючи 1911 року на II з’їзді діячів практичної геології, Вернадський сказав: «Радіоактивними рудами починається нова сторінка в історії рудної справи. Ми повинні ввійти в них негайно. Ми маємо численні ознаки радіоактивних руд. Якщо залишимо їх поза увагою, наше місце посядуть інші». У 1912 році молодий професор Танатар узяв участь у експедиції радіологічної лабораторії Одеського відділення Імператорського російського технічного товариства — першої в Російській імперії радіологічної лабораторії, створеної 1910 року. Її мета — дослідження радіоактивності мінеральних джерел. Самотужки шукати радіоактивні родовища вчений почав 1915 року, коли був відряджений Імператорською академією наук у Бахмутський повіт (Бахмут — нині м. Артемівськ Донецької області) для вивчення радіоактивності мідистих пісковиків. Одночасно Танатар запропонував Вернадському розпочати дослідження
Один із корпусів НГУ
вища — нові точки природної радіоактивності на карті рудних копалин Криворіжжя. Серйозний аналіз усіх отриманих даних показав, що ці родовища не можна ототожнювати з жодним відомим на той час у науці природним колектором урану та радію». Відкриття Йосипа Танатара було таким стратегічно важливим, що його відразу ж засекретили. Проте вчений і надалі не припиняв радіогеологічних досліджень. У книзі «Корисні копалини Дніпропетровської області» (1934 р.) він пише про «знахідки радіоактивних мінералів у районі Запоріжжя (с. Михайлівка), на річці Волнянці та у районі м. Дніпропетровська». «Виправлення»,
Головна справа життя Йосипа Танатара — дослідження рудних родовищ, зокрема Криворізького залізорудного басейну. Причина, яка заважала повною мірою оцінити внесок ученого в науку й розвиток економіки країни, — цілковита таємність і закритість частини його робіт. у десятки, а може, і в сотні разів більше, ніж їх визначають тепер... Я вважаю за необхідне запропонувати Раді Праці та Оборони негайне визначення цих запасів шляхом глибокого буріння в тих місцях, де, за моїми дослідженнями, мають бути канали, якими піднімалася руда. Мені здається, що перевірку цих запасів, які становлять великий інтерес для нашої південної металургійної промисловості, треба зробити негайно». УКРАЇНСЬКА УРАНІЯ
Д
оленосним аспектом наукової праці Йосипа Танатара були його радіогеологіч-
в Катеринославській губернії. Результат експедиції був негативним. Поки невідомо, коли й за яких обставин відбулося головне відкриття Танатара — виявлення родовища уранових руд у Жовтих Водах. Знаємо тільки, що «в 1922 р. викладач ДГІ... Танатар повідомив Геологічний комітет про дослідження районів Терновського Рудника й Жовтої Ріки, розташованих у Криворізькому залізорудному басейні, і представив зразки залізистих кварцитів, узятих звідти» (С.Погодін і Е.Лібман. «Як видобули радянський радій». — М. — 1977). «Удалося встановити, — пишуть автори, — що Терновські й Желтянські родо-
поміщені наприкінці цієї книги, повідомляють: «На доданій карті корисних копалин області дано «уранові руди», має бути — «радіоактивні мінерали». Однак з усіх примірників цієї книги, які зберігаються в бібліотеках Дніпропетровська й Києва, карту корисних копалин вилучено. ОСОБЛИВИЙ ІНТЕРЕС
У
1936 році Йосип Танатар опублікував статтю «Вивчаймо нашу область». Її не помітили лише тому, що вийшла вона не в науковому виданні, а... в обласному журналі літературно-художньої самодіяльності школярів «Дружна ва-
тага». Як розповідає онука вченого Катерина Танатар, редакція журналу, відгукнувшись на заклик першого секретаря обкому ВКП(б) Мирона Хатаєвича «цікаво й захопливо розповідати й показувати багатства та досягнення країни та Дніпропетровської області», почала вести рубрику «Наша область». До Танатара звернулися як до «учасника краєзнавчих розвідок». Професор написав про те, що регіон дуже багатий на корисні копалини, і відзначив, що поряд із поширеними й давно відомими мінералами існують й інші, які зустрічаються в невеликих кількостях. Танатар твердив, що використання цих елементів «обіцяє величезний переворот у промисловості, і особливо велике значення мають рідкісні елементи для оборони країни. Знайти рідкісноземельні мінерали можна за такими ознаками: вони залягають між гранітами там, де зерна граніту великі — у кілька сантиметрів або більше... Мінерали з рідкісними елементами мають вигляд смолистих зерен, часто з іржавою облямівкою. Якщо ці мінерали подрібнити й насипати на фотопластинку в темній кімнаті, а потім проявити пластинку, то пластинка в місцях, де лежав порошок, почорніє». Слова «радіоактивність», «уран» не вживалися, але очевидно: йшлося про так звану «уранову смолку». Професор звернувся до краєзнавців і вчителів із проханням бути уважними під час виїздів на природу й надсилати для перевірки невеликі зразки всього, що відповідає цьому опису, із точним зазначенням місця, де було взято зразки.
Українська технічна газета
В і в т о р о к , 1 3 к в і т н я 2 010 №15 (119)
15
ЗАКОН ЗБЕРЕЖЕННЯ ДУМКИ Особливий інтерес до уранових родовищ виник після початку робіт зі створення атомної бомби в США. За розпорядженням ДКО СРСР уже 30 липня 1943 року геологам країни було дано завдання перевіряти всі діючі рудні родовища на наявність урану. Відразу ж після звільнення Криворіжжя в район Жовтих Вод прибули з Москви фахівці з радіогеології. А 1946 року учень Йосипа Ісааковича, головний геолог Кривбасу, майбутній академік Я.Бєлевцев поклав шматок радіоактивного мінералу перед Лаврентієм Берією, щоб обґрунтувати необхідність промислового розроблення родовища. Незабаром почали інтенсивні гірничі роботи з видобутку уранової руди в Жовтих Водах. Постановою уряду від 24 липня 1951 року був створений Східний гірничозбагачувальний комбінат (СхідГЗК). 50-ті роки — період становлення уранового ГЗКа, розроблення та впровадження в СРСР технології ведення гірничих робіт. ВИПРОБУВАННЯ
Й
осип Танатар був відомим у Європі вченим, європейцем за освітою та культурою. Він неодноразово їздив у наукових справах до Німеччини, Франції, Англії, Швейцарії, Скандинавії. У 20—30-ті роки — постійний референт України в німецькому геологічному журналі «Geologisches Zentralblatt» у Берліні. Однак ні європейська популярність, ні створення знаменитої рудної школи не бралися до уваги, коли йшлося про офіційне визнання заслуг І. Танатара. 1935 року дирекція та громадські організації ДГІ клопотали перед ВУЦВК про присвоєння йому звання заслуженого діяча науки й техніки. Але офіційної відповіді не було. У 1938-му Гірничий інститут запропонував кандидатуру Йосипа Танатара для участі у виборах до складу АН УРСР, яка тоді поповнилася 30 новими академіками й 60 членамикореспондентами. Експертна комісія відмовила. І все-таки авторитет «криворізького Галілея» був такий великий, а проблеми, які він вивчав, такі важливі, що сталінські репресії 30-х років його обминули, хоча багато професорів Гірничого інституту були розстріляні або загинули в таборах. Важкі випробування випали на долю Танатара в роки війни. З родинних обставин він не зміг евакуюватися разом із Гірничим інститутом і був змушений залишитися в окупованому Дніпропетровську. Коли в серпні 1941-го німці захопили місто, вони не чіпали 61-літнього професора. Танатар був відомий у Німеччині як великий знавець рудних родовищ півдня
України, а нацистський рейх дуже потребував криворізької залізної руди й нікопольського марганцю. За наказом німецької адміністрації з чотирьох інститутів Дніпропетровська (гірничого, металургійного, хіміко-технологічного та будівельного) створили Політехнічний інститут, що мав стати центром досліджень мінеральних ресурсів регіону. Професор Танатар очолював у ньому кафедри петрографії та корисних копалин. Через окупаційну заборону на проведення будь-яких зборів заняття в інституті фактично не проводилися. Танатар разом з іншими співробітниками інституту укладав російськонімецький технічний словник, працював технічним перекладачем у будівельній «Організації Тодт», потім — у техноконторі Брухмана. Ще напередодні окупації міста вчений з лаборантом та другом І.Безнаритним сховав інститутське майно — дорогі мікроскопи, довідкову літературу й унікальну колекцію мінералів. Крім того, у себе вдома професор зберігав секретні матеріали — звіти із Кривого Рогу й Нікополя. 25 жовтня 1943 року Дніпропетровськ звільнили від гітлерівців. А вже через три дні Танатар очолив кафедру корисних копалин ДГІ, який відновив свою діяльність. Численні перевірки органами НКВД ніякого «криміналу» за ним не виявили, у співробітництві з німцями вченого не обвинуватили. У 1946-му, коли в країні почалася кампанія з пошуку «ворогів народу», Танатара намагалися обвинуватити в тому, що на своїх заняттях він недостатньо освітлює внесок радянських учених у геологічну науку. Однак улітку 1948 року, коли після перенесеного гіпертонічного кризу здоров’я 68-літнього вченого погіршилося, його відправили не на пенсію, а в елітний санаторій АН СРСР у Хості. Одночасно керівництво ДГІ організувало ремонт кімнат у комунальній квартирі, де мешкала родина Танатара. Мабуть, радянській владі дійсно був потрібний старий професор, який відкрив уран в українських степах. Причина, яка заважала повною мірою оцінити внесок професора Танатара в науку й розвиток економіки країни, — цілковита таємність і закритість частини його робіт. З цієї ж причини багато що в долі вченого здавалося сучасникам незрозумілим, непоясненним. Але ніхто не міг і не може заперечувати одного — Йосип Танатар був видатним ученим і дивовижною людиною, гідною доброї пам’яті.
Атмосфера миру До 100-річчя від дня народження видатного радянського геофізика, дослідника Арктики Євгена Федорова Святослав РИБНІКОВ Півроку тому, у вересні 2009го, вирушила в довгу путь течіями Північного Льодовитого океану крижина з російською полярною станцією «Північний полюс». Уваги широкого загалу ця подія не привернула, що, у принципі, зрозуміло: нинішня експедиція вже тридцять сьома ліком. А далекого 1938 року члени команди першої у світі дрейфуючої станції «Північний полюс-1» на чолі з Іваном Папаніним за один день стали національними героями. У буквальному значенні — всі четверо дістали звання Героя Радянського Союзу й орден Леніна, при тому, що в мирний час найвища винагорода присуджувалася у виняткових випадках. Наймолодшому з полярників, Євгену Федорову, тоді було 27 років.
К
оли 19 лютого 1938 року біля берегів Гренландії криголами «Таймир» і «Мурман» зняли учасників експедиції із крижини, від тієї залишався дуже небезпечний уламок — 200 на 300 метрів за початкових розмірів 3 на 5 кілометрів. «Зараз ми залишаємо крижину на координатах 70 градусів 54 хвилини нордової, 19 градусів 48 хвилин вестової, пройшовши за 274 доби дрейфу понад 2500 км. Наша радіостанція перша повідомила про скорення Північно-
Зліва направо: П. Ширшов, Е. Кренкель, Є. Федоров, І. Папанін. 1938 р.
Після повернення на Велику землю двадцятивосьмирічний геофізик очолив Арктичний НДІ, а через рік був обраний членомкореспондентом АН СРСР і став біля керма радянської гідрометеослужби, якою з перервою керував аж до 1974 року. На новій роботі Євген Костянтинович розгорнув масштабні реформи: у роки Великої Вітчизняної війни налагодив регулярне метеорологічне забезпечення Червоної Армії, а після перемоги провів успішну кампанію з модернізації довіреного йому відомства. Зусиллями нового директора вітчизняні гідрометеорологи в 1960-ті роки одержали радіолокатори, літаки-лабораторії, автоматичні метеостанції й навіть унікальну на той час супутникову систему «Метеор». У
Дрейфуюча станція «Північний полюс-1». 1937 р.
го полюса, забезпечила надійний зв’язок із Батьківщиною й цією телеграмою закінчує свою роботу» — таким було останнє послання зі станції.
Н
а початок славнозвісного плавання Євген Федоров уже мав солідний стаж учасника арктичних експедицій: після закінчення географічного відділення Ленінградського університету працював науковим співробітником на декількох станціях — на островах Землі Франца-Йосифа й на Таймирі, на мисі Челюскіна (з 1983 року ця станція названа його ім’ям). Дрейф на «Північному полюсі-1» став для нього апофеозом кар’єри полярника. Але одночасно й стартом серйозної наукової роботи.
1947 році вчений залишив керівництво Гідрометцентром СРСР і пішов у науку: завідував лабораторією атмосферної електрики й відділом фізики хмар і опадів Ельбруської експедиції Геофізичного інституту АН СРСР, а пізніше організував і очолив Інститут прикладної геофізики. Організаторська й дослідна діяльність нерозривно переплелися в роботі Євгена Костянтиновича: 1962 року він знову очолив гідрометеослужбу, а в 1974-му повернувся в колись створений ним інститут. У багатьох роботах Федороваученого — із геофізичних полів, атмосферної електрики, радіозондів — угадуються його юнацькі захоплення. Тоді, у середині 1920-х років, учня
дослідно-показової школи при Нижньогородському педагогічному інституті вабила лабораторія місцевого товариства радіоаматорів. Після уроків він прибігав туди й невдовзі міг похвалитися власноруч складеним ламповим приймачем. Радіотехніка навіть мало не стала справою життя Євгена: після закінчення школи він рік їздив областю й установлював приймачі в хатах-читальнях у рамках програми радіофікації країни, однак потім усе-таки вирішив знову навчатися. Можливо, із ще одного юнацького захоплення — англійської (у шкільні роки він тайкома бігав на вечірні курси) — сформувалася активна інтернаціональна громадянська позиція Євгена Федорова. Майже двадцять років — з 1953 по 1971 рік — учений налагоджував міжнародне співробітництво на посаді віцепрезидента Всесвітньої метеорологічної організації. Однак набагато вагоміший його внесок у затвердження загальнолюдських цінностей, у роззброєння й примирення учасників «холодної війни»: цьому Євген Костянтинович присвятив себе в радянському представництві знаменитого Пагуоського комітету й Радянському комітеті захисту миру, де багато років обіймав керівні посади. А протягом шести років, з 1970 по 1976-й, академік Федоров був у складі президії Всесвітньої Ради Миру... Напевно, закономірно, що до кінця життя вчений глибоко перейнявся проблемами охорони довкілля, ставши фактично одним із перших у СРСР представників «зеленого» руху. 1980 року Євген Костянтинович від імені Радянського Союзу вніс на розгляд Генеральної Асамблеї ООН резолюцію про історичну відповідальність країн за збереження природи Землі й відстояв ухвалення цього документа. До речі, свою пропозицію він обґрунтував економічно: природоохоронну діяльність учений пропонував фінансувати за рахунок коштів, вивільнених унаслідок скорочення програм озброєння.
16
Українська технічна газета
№15 (119) В і в т о р о к , 1 3 к в і т н я 2 010
ТРЕБА БАЧИТИ КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТОДАВЦІВ ПІДПРИЄМСТВ ГІРНИЧОВИДОБУВНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ
ТОВ «КИЇВСЬКА ГІРНИЧА КОМПАНІЯ»
® Генеральне прибирання космічних масштабів Британські вчені розробили дослідний зразок космічного сміттєзбирача
С
Кращий друг домогосподарки Робот PR2 допоможе легко впоратися з домашньою роботою
У
чені з Каліфорнійського університету перепрограмували створеного компанією Willow Garage робота PR2, щоб він складав випрасувані рушники. Поки він витрачає близько 25 хвилин на один рушник, а ймовірність успішного виконання завдання — 82%. Однак учені впевнені, що незабаром робот стане незамінним помічником у домашньому господарстві й навчиться не тільки складати рушники, а й допомагати прибирати й готувати.
люватиме» навколоземну орбіту, збираючи космічне сміття й доставляючи його в густі шари атмосфери Землі, де воно згорятиме. У складеному вигляді смі ттєзбирач не більше коробки з-під взуття, тому його легко прикріпити до супутників і ракет для запуску на орбіту. Випробування CubeSail відбудуться наступного року.
У майбутнє — на двох колесах У травні General Motors разом із китайською корпорацією SAIC представлять на виставці в Шанхаї новий особистий транспортний засіб — компактний двоколісний автомобіль
В
ага двомісного EN-V, зробленого з вуглеволокна, лексану та акрилу, 500 кг, а у висоту автомобіль досягає 1,5 метра. Він обладнаний електродвигунами, убудованими в колеса. Заряд акумуляторів двигунів розрахований на 40 кілометрів їзди. Підзаряджаються вони від стандартної електромережі. EN-V може управлятися в режимі автопілоту, при цьому за допомогою системи навігації GPS, камер і спеціальних датчиків автомобіль аналізує ситуацію на дорозі й вибирає оптимальний маршрут, об’їжджаючи пробки.
За матеріалами General Мotors, Тhe Guardian, Popular Science підготувала Наталія ЧАЙКА РОЗСЛАБТЕСЯ! ГОЛОВОЛОМКА «ПОКАЖЧИКИ»
Прокладіть маршрут від стрілки з числом 1 до кружка з числом 25, що проходить через усі стрілки. Для цього проставте в них числа так, щоб кожна стрілка вказувала напрямок, у якому знаходиться наступне число.
ПРИКЛАД
Рубрику веде Андрій ГЕРМАН
Відповідь на головоломку ««НЕ НЕ ВІДРИВАЮЧИ ОЛІВЦЯ ОЛІВЦЯ»,», надруковану в №14 (118)
Білі починають і виграють
В. ЗАДОРОЖНІЙ ЗАДОРОЖНІЙ,, майстер спорту
e-mail: girnuk-VT@yandex.ru тел. моб. (067) 502-00-45, тел. моб. (097) 948-33-80, тел. моб. (067) 520-82-72, тел.факс (044) 278-42-37
міття, яке нагромаджується на навколоземній орбіті, є загрозою для супутників і шатлів, змушених змінювати орбіту, щоб уникнути зіткнення з космічними уламками. За даними NASA, зараз на орбіті близько 200 тисяч різних уламків, переважно це ступені ракет і уламки космічної техніки. CubeSail, який являє собою куб, оснащений вітрилами площею 25 квадратних метрів, «патру-
ШАШКИ
НАДАЄ ПОСЛУГИ: 1) З підготовки документів для отримання дозволів на початок робіт підвищеної небезпеки. 2) З підготовки матеріалів для отримання спеціальних дозволів на користування надрами.
Відповідь на етюд, надрукований у №14 (118)
1.a1-b2! a3xc1 2.e3-f4!! c5xg5 (2...c1xg5 3.g1-h2 c5xe3 4.g3-f4 f6xd4 5.h4xf6xh8! e3xg5 6.h8xh4 ×) 3.g3-f4! f6xd4 (3...g5xe3 4.d2xf4 c1xg5 5.g1-f2 f6xd4 6.h4xd8xh8 ×; 3...c1xe3 4.f4xd2 f6xd4 5.h4xd8xh8 ×) 4.h4xf6xh8! c1xg5 5.h8xh4 × Відповіді на кросворд, надрукований у №14 (118)