Украинская техническая газета №172

Питання руба

Фарватер

Технології

IT

Нафтова припарка

Композитори металу

Урану не треба – метан давай!

Просто додай затвор

Кабмін збирається завантажити на повну потужність НПЗ, хоча б для того, щоб не завдати собі ганьби

Унікальне КБ «Чорноморсуднопроект» працює переважно із закордонними замовниками, утомившись покладатися на державні замовлення

Учені всього світу шукають адекватну заміну атомній енергетиці, газовій і нафтовій трубі

Межу нарощування кількості транзисторів на кристалі знову о надовго знято

Стор. 5

Стор. 8

Стор. 10

Стор. 13

Щотижневик Виходить щовівторка

www.eutg.net

№ 17 (172) 10 травня 2011 року

На карті не позначено Українські вчені — як той перший парубок на селі, а в селі — одна хата

Київські вчені за 2008 рік опублікували 235 статей, однак замість 23 очікуваних успішною виявилася лише одна публікація

Стор. 6–7

Лутц Борнманн із Товариства Макса Планка (Мюнхен) і Лоет Лейдесдорф зі Школи комунікаційних досліджень Амстердамського університету позначили на карті світу міста, в яких працюють «справжні діаманти» наукової думки, тобто такі, де рівень високоцитованих публікацій вищий від середнього. При цьому Борнманн та Лейдесдорф посилаються на інше дослідження, за даними якого в середньому 10% надрукованих в тому чи іншому місті наукових публікацій мають бути «першокласними», тобто з високим показником цитування. Щодо цього з дослідниками можна було б посперечатися, адже на рівень цитованості, окрім якості публікації, впливає ще багато інших факторів. Однак загалом підхід доволі цікавий.

Марина ОЛІЙНИК

Зірки все далі...

Голосом, жестом, дотиком

Роман ПРЯДУН

Владислав МИРОНОВИЧ

До системи Національного космічного агентства України (НКАУ) входять три десятки промислових підприємств, інститутів і конструкторських бюро.

Помітне місце серед них займає запорізьке НВП «ХартронЮКОМ», створене 1966 року. «Пентагон» (так запоріжці нази-

вають НВП за таємність об’єкта в минулому), який колись мав у своєму розпорядженні кілька корпусів і дослідний завод загальною площею понад 70 тис. м2, де працювали 3 тисячі висококваліфікованих фахівців, зараз помітно скоротив і штат, і обсяг виконуваних робіт.

Стор. 9

Наукові публікації наших учених залишаються майже не поміченими їх закордонними колегами, свідчить дослідження Товариства Макса Планка та Амстердамського університету. Якщо роботи з фізики та хімії потрапляють до міжнародних баз даних (однак не цитуються), то на світовій карті робіт із психології Україна — суцільна біла пляма.

Багато років ми спілкувалися із цифровою технікою переважно за допомогою кнопок. Але інженерам просто натискати їх здалося занадто нудно, тому сьогодні стали доступними нові варіанти управління, які кардинально відрізняються від звичних. Напевно, найпоширеніший альтернативний спосіб

уведення-виведення інформації — сенсорний.

Сенсорний екран реагує на дотики. Технологій реалізації цієї концепції досить багато (основних способів десять: резистивні, матричні, ємнісні екрани тощо). Одні ґрунтуються на передачі імпульсу, інші — тепла, треті використовують інфрачервоне випромінювання. Але результат один

— користувач передає пристрою інформацію безпосередньо дотиком до екрана без застосування клавіатури, миші або іншого маніпулятора. Сьогодні це вже звичний спосіб уведення, широко застосовуваний у мобільних пристроях (клавіатурою оснащуються переважно бюджетні моделі).

Стор. 12

2

№ 17 (172)

10 травня 2011 року

Тут і тепер

Інвестиції у ефективність

Цитати тижня

робництва залізничних рейок із киснево-конвертерної сталі на МК «Азовсталь». Ця технологія схвалена стратегічним партнером комбінату — «Укрзалізницею». Новий спосіб виробництва транспортного мета-

лу розроблений і апробований фахівцями «Метінвесту» разом із державним науково-технічним центром «Енергосталь». Це дозволить знизити операційні витрати, енергозатратність і підвищити ефективність роботи комбінату в цілому.

— Освоєння високотехнологічних способів виробництва — одне зі стратегічних завдань розвитку комбінату й групи «Метінвест», спрямованих на підвищення ефективності, модернізацію металургійних потужностей, упровадження інноваційних підходів і вихід на нові ринки збуту, — відзначає генеральний директор ПАТ «МК «Азовсталь» Енвер Цкітішвілі.

для виконання робіт, — говорить В. Оксамитний. — Зрозуміло, до нас аналогічну продукцію вже випускали, адже святе місце порожнє не буде, тим більше в ринку. У світі є декілька великих виробників таких труб і створюваних із них трубопроводів. Так сталося, що російські промисловці не можуть сьогодні їх виробляти, німецька ж фірма Manesmann і японська Sumitomo дуже дорого просять за свою продукцію. А зволікати не можна. У тій же Росії 80% енергетичних об’єктів потребують реконструкції трубного господарства. От і покликала нас труба. Та не кожен може відгукнутися на її заклик. Труби в Краматорську роблять незвичайним способом. Їх тут ... кують. Для чого застосовують особливі технології, цілий комплекс спеціального обладнання. Плюс висока майстерність. У світі лічені заводи можуть виробляти таку продукцію. Рішення киян і краматорців позмагатися з німецькими і

японськими колегами саме по собі свідчить про високий потенціал їх підприємств. Відповідно до підписаної ділової угоди, у Краматорську до кінця цього року зроблять і відвантажать АТ «ТММ-Енербуд» 300 тонн труб діаметром до одного метра й довжиною 6 метрів. Маючи добру виробничу базу, і НКМЗ, і «ТММЕнергобуд» готові й до більш солідних замовлень. За даними експертів, тільки найближчим часом для ремонту трубопроводів Пермської, Сургутської станцій та деяких інших енергооб’єктів РФ терміново потрібно до 5000 тонн труб. Крім того, у Росії починається будівництво потужної електростанції «Березовська». Модернізації потребують енергооб’єкти й інших пострадянських країн. Звичайно, українські виробники зацікавлені в співробітництві з російськими енергетиками, які відіграють одну з провідних ролей у збереженні та відновленні енергосистеми СНД.

Анна ГРЕЧАНИК Лідером національної економіки серед металургійних і коксохімічних підприємств визнано компанію «Метінвест».

Володимир Лановий Президент Центру ринкових реформ, екс-міністр економіки України

Як повідомили в Торговопромисловій палаті України, вона стала переможцем національного бізнес-рейтингу за результатами моніторингу більш ніж 1000 українських підприємств, які працюють у цій сфері. «Для нас важливі не тільки показники прибутковості бізнесу, а й свідчення соціальної відповідальності — обсяг і якість сплати податків, динаміка підвищення заробітної плати, реалізація нових про-

Експерти... одностайні в тому, що паливна криза в Росії спричинена саме занадто великим адміністративним тиском. Якщо наш уряд чинитиме тиск на трейдерів, то й у нас може виникнути такий самий дефіцит. Тим більше, що ми є залежною від імпорту державою, яка закуповує як нафту, так і нафтопродукти.

Олег Устенко Виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера

ектів. Важливо те, що обрану стратегію побудови прозорого й соціально відповідального бізнесу розуміють й визнають», — відзначив директор компанії Ігор Сирий. Одна з останніх інновацій «Метінвесту» — запуск ви-

Інтернаціональний бус

Нинішнє членство нашої країни у СОТ та перспектива подальшого просування в ЄС за заборони експортних обмежень ставить Україну в зону ризику.

ПП «Автотехнологія» (м. Рівне) почало виробництво пасажирських автобусів А 209.50 на базі шасі Mercedes-Benz Sprinter 515.

Ерік Найман Експерт Capital Times

За словами директора підприємства Анатолія Ясковця, автобус місткістю 19 пасажирів створений ПП «Автотехнологія» разом із компанією «Атлант» (м. Київ). Ідея виникла ще в 2007 році,

Україні буде важко протистояти кризі без зовнішньої допомоги.

Одним абзацем

але патент на виробництво одержали тільки в 2010-му. Виробничі потужності підприємства розраховані на випуск до 50 машин на місяць. Автобус комплектується сидіннями та кондиціонерами турецького виробництва, системами опалення та вентиляції з Німеччини, а скло та оббивку салону поставляють українські виробники.

Труба кличе

«Дніпросталь» оголосила про набір співробітників для нового заводу.

Микола СТОЛЯРОВ

Виробнича потужність нового електросталеплавильного комплексу становитиме 1,32 млн тонн сталевої заготівки на рік. Готовність заводу — 72%. Для функціонування ЕСПК потрібно більше 500 фахівців, які будуть зайняті у виробничій, адміністративній та управлінській сферах. Компанія також активно працює з вищими навчальними закладами з добору, залучення та адаптації молодих фахівців, випускників профільних факультетів.

Потрійний союз уклали машинобудівники Краматорська, київське акціонерне товариство «ТММ-Енергобуд» та енергетики Пермської державної теплової електростанції в Росії.

Анатолій Близнюк хоче відстежити з космосу ситуацію з посівами соняшнику.

«У нас є проблема: сіють багато соняшнику, не вносять добрив і знищують родючу землю. У нас до цього буде жорсткий підхід. Аж до того, що домовимося з космічним агентством. На останній нараді нам показали, що з космосу можна побачити всі підпали стерні, а також визначити, хто й скільки посіяв соняшнику», — відзначив голова Донецької обласної державної адміністрації.

Новокраматорському машинобудівному заводу належить у вільному куванні виготовити труби, київським фахівцям — зробити з них трубопроводи, а російським партнерам — скорис-

татися цією унікальною продукцією для модернізації свого підприємства. За словами начальника бюро маркетингу металургійного виробництва НКМЗ Володимира Оксамитного, у виграші всі сторони. Краматорськ і Київ завантажені роботою, а замовник гарантовано одержує сертифіковану продукцію — товстостінні труби для реконструкції енергетичного об’єкта.

— Це перший такий контракт. Уже отримано аванс

У I кварталі всі підприємства НАК «Нафтогаз України», за винятком ПАТ «Укрнафта», виконали планові завдання з видобутку вуглеводнів.

Видобуто 4 564,9 млн. куб. м газу й 768,5 тис. тонн нафти й газового конденсату, повідомляє управління зі зв’язків із громадськістю НАК. У січні-березні нафтогазовидобувні підприємства компанії проводили геологорозвідувальні роботи на 49 площах і родовищах у трьох нафтогазоносних регіонах України: Східному, Західному та Південному. Обсяги пошуковорозвідувального буріння за цей період становлять близько 36 440 м. У результаті було розширено контури покладів Новотроїцького й Солохівського родовищ, а також відкрито нові газові поклади на Отрадненському родовищі.

Адреса редакції: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28а

Засновник і видавець — колектив редакції «УТГ»

www.eutg.net Е. пошта: info@tehnichka.com ПРИ ВИКОРИСТАННІ МАТЕРІАЛІВ ПОСИЛАННЯ НА «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ.

91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98в.

Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 12993-1877Р від 20.08.2007 р., видано Міністерством юстиції України.

Головний редактор Світлана Ісаченко тел. 044 278 42 37, e-mail: isachenkosv@tehnichka.com РЕДАКЦІЯ: Людмила Гречаник — редактор відділу технічної думки

Іван Спасокукоцький — редактор відділу IT

ВІДДІЛ РЕКЛАМИ: Ганна Шумакова — тел./факс:

Газета видається українською та російською мовами

(044) 278 42 37, тел.: (097) 534 23 04, Позиція авторів публікацій не завжди

e-mail: reklama@tehnichka.com

збігається з позицією редакції. Редакція залишає за собою право виправляти матеріали та рецензувати рукописи.

тел. 044 278-42-37 e-mail: ivanspas@tehnichka.com

ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИ: Дмитро Баранов — тел./факс:

Ігор Павлюк — редактор відділу промисловості

Олександр Білиловець — редактор інтернет-ресурсу еUTG.net,

(044) 440 82 09, тел.: (044) 221 06 50 публікуються на правах реклами.

тел. 044 278-42-37 e-mail: pavluk@tehnichka.com;

тел. 044 278-42-37 e-mail: bililovets@tehnichka.com

e-mail: podpiska@tehnichka.com

тел. 0642 34-72-47 e-mail: tehnomysl@tehnichka.com

За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець.Матеріали, позначені (R),

Передплатні індекси: українською мовою — 99309 російською мовою — 99340 Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «Прес-Експрес». Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 50-08-54

Любов Соловйова — тел./факс: (0642) 59 93 91 тел.: (0642) 59 93 92,

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій.

НАКЛАД МІСЯЦЯ 39627 прим. Замовлення № 836

3

№ 17 (172)

10 травня 2011 року

Тут і тепер Наука СПІВРОБІТНИЦТВО Динамічне співробітництво зі Словаччиною у сфері оборони.

4 травня в Києві відбулася зустріч міністра оборони України Михайла Єжеля з Надзвичайним і Повноважним Послом Словацької Республіки в Україні паном Паволом Гамжиком. Сторони обговорили питання співробітництва в рамках регіональних ініціатив, зокрема, активізацію підготовки та діяльності багатонаціонального українсько-словацькоугорсько-румунського інженерного батальйону «Тиса». Україна й Азербайджан розпочинають організацію поставок скрапленого газу в нашу країну. Відповідні домовленості підписано в січні цього року в Давосі. «Ми починаємо серйозні консультації з цієї теми», — сказав президент Азербайджану Ільхам Алієв, відзначивши, що для реалізації цього перспективного проекту необхідно вирішити певні технічні, комерційні та юридичні питання.

ЦИФРА Витрати на обслуговування держборгу України в 2012 році становитимуть 53 млрд грн. «Торік ми віддали 50 млрд грн, цього року віддамо 90 млрд, наступного — 53 млрд грн», — сказав прем’єр-міністр Микола Азаров. Він відзначив, що вважає стратегічним завданням уряду довести державний борг у майбутньому до рівня, який був у 2008 році.

ФІНАНСИ Із 4 травня на Варшавській біржі обраховують і публікують національний індекс українських компаній WIG Ukraine. Це перший і поки єдиний фондовий індекс поза Україною, у кошику якого будуть виключно компанії нашої країни. Індекс WIG Ukraine стане другим національним індексом на Варшавській біржі (GPW). Із грудня 2003 року на GPW публікується індекс польських компаній WIG Poland. «Створення індексу українських компаній — наслідок усе більшої кількості емітентів із цієї країни на Варшавській біржі. Індустріальна молочна компанія стала сьомою українською компанією на ринках Варшавської біржі й шостою, акції якої котируються на Основній площадці», — говориться у повідомленні біржі.

В умовах урівноваженого попиту та пропозиції безготівкової валюти перевищення припливу валюти у вигляді приватних трансфертів через кордон над переказом грошей з України може помірно зміцнити гривню», — відзначив експерт.

ЕКОНОМІКА Надходження від приватизації становлять 5,5 млрд грн. В Україні з початку року (за станом на 28 квітня) від приватизації державного майна надійшло 5 млрд 519 млн грн, що становить близько 56% від передбаченого держбюджетом на поточний рік, повідомляють у Фонді державного майна України. ТОВ «ЄСУ», яке купило 92, 79-відсотковий держпакет акцій ВАТ «Укртелеком», перерахувало у квітні перший транш за придбані акції в розмірі 4 млрд 237 млн 550 тис. грн. Внесена наприкінці 2010 року покупцем «Укртелекому» застава за участь у приватизаційному конкурсі в розмірі близько 1 млрд грн також зарахована як надходження від приватизації вже цього року. Банківська система працюватиме прибутково. Представники Асоціації українських банків говорять, що основна частина структур завершила 2010 рік без збитків. Негативний фінансовий результат — наслідок того, що банки формували резерви під погані кредити. Загалом з обігу вилучили 140 млрд грн. Торік втрати фінзакладів становили понад 13 млрд грн. «Зараз у нас 300 мільйонів збитків, і дали цю основну масу 6–8 банків. Тобто вони ще показують збитки, формуючи резерви, і мають достатньо капіталу для того, щоб ці операції все-таки здійснювати», — сказав Олександр Сугоняко, президент Асоціації українських банків.

В уряді сподіваються досягти позитивного сальдо зовнішньоторговельного балансу країни в 2015 році. «Ми думаємо, що вийдемо десь на 400—500 млн доларів позитивного сальдо», — заявив перший заступник міністра економічного розвитку та торгівлі України Вадим Копилов. При цьому він відзначив, що позитивні тенденції зовнішньоторговельного балансу спостерігатимуться в 2013—2014 роках.

ПЕК Підстав для девальвації гривні немає. Незважаючи на те, що сальдо платіжного балансу України в березні зафіксовано негативним ($513 млн) у порівнянні із профіцитом ($1362 млн) у лютому, підстав для девальвації гривні нема, повідомив керівник інформаційно-аналітичного центру FOREX CLUB в Україні Микола Івченко. «Курс національної валюти до кінця червня залишиться стабільним.

Азаров відзначив, що за чинними газовими угодами Україна одержує російський газ дорожче, ніж країни Європи, а тому формулу ціни на газ обов’язково треба переглядати. «Найголовніше — не може існувати договір, який одну сторону влаштовує, а іншу ні».

Азаров хоче змінити формулу формування ціни на газ. Прем’єр-міністр уважає, що в ній доцільно замінити газойль на вугілля. «Ідеться про європейський підхід, коли вартість газу прив’язується до вартості того енергетичного ресурсу, який може газ замінити. А який ресурс може замінити газ в Україні? Наприклад, вугілля. У нас його багато. То чому ж не прив’язатися в цій формулі до вугілля?»

Для стримування цін на пальне з 6 травня «Нафтогаз України» почав продавати нафтопродукти через аукціон.

Міністр енергетики та вугільної промисловості Юрій Бойко повідомив, що держава й надалі активно впливатиме на стабілізацію ринку нафтопродуктів, щоб уникнути неконтрольованого підвищення цін і дефіциту пального. Він відзначив, що в нас ситуація на ринку нафтопродуктів значно краще, ніж у сусідніх країнах. Цього вдалося досягти завдяки своєчасному реагуванню держави.

Обвал цін на бензин у країні очікується восени. Вартість бензину в Україні може знизитися через прогнозоване падіння цін на нафту на світовому ринку в листопаді цього року. Таку думку висловив заступник директора науково-технічного центру «Психея» Геннадій Рябцев. «Річ у тім, що зараз надувається так званий «міхур» на світових сировинних ринках, оскільки фінансові установи втрачають, якщо вже не втратили, зв’язок із реальною економікою. Тобто основні гравці ринку можуть загратися зі зростанням і падінням. Тож у другій половині цього року можливий такий же обвал, як у другій половині 2008-го. За прогнозами, які ґрунтуються на розрахункових моделях, дуже ймовірне зниження цін на нафту до $7075», — затверджує Рябцев.

ПРОМИСЛОВІСТЬ Із початку року виробництво українських труб зросло вдвічі. Українські трубні підприємства в січні-квітні збільшили випуск труб із чорних металів на 49% у порівнянні з аналогічним періодом 2010 року — до 740,6 тис. тонн. Як повідомляє об’єднання «Укртрубопром» (Дніпропетровськ), це стало можливим завдяки значному збільшенню виробництва на Харцизькому трубному заводі — із 71,4 тис. тонн у січні-квітні 2010-го до 210 тис. тонн у січні-квітні 2011-го. Основний споживач труб — російська «Транснафта». Виробництво алюмінію на ЗАЛК зупинено. Електролізне виробництво первинного алюмінію у ВАТ «Запорізький алюмінієвий комбінат» (ЗАЛК) цілком зупинено, повідомили в прес-службі підприємства.

«Ми не просто відключили електролізне виробництво, ми його законсервували, зберігши можливість повторного пуску у випадку поновлення на підприємстві дії дифтарифу на електроенергію», — відзначається в повідомленні. При цьому на ЗАЛК категорично спростовують чутки про демонтаж обладнання та ліквідацію комбінату.

У березні експорт довгомірного й сортового прокату зріс на 1,6% – на 7,24 тис. тонн у порівнянні з лютим (до 473,65 тис. тонн), повідомило джерело в Кабінеті Міністрів. Надходження від експорту збільшилися на 6,6%, або на $22,48 млн (до $364,00 млн). Україна має всі можливості забезпечити себе гелікоптерами, заявив міністр економічного розвитку й торгівлі України Андрій Клюєв. «У нас виробляються двигуни фактично до всіх наявних у світі типів гелікоптерів, є підприємства, які зможуть робити корпуси, більшість вузлів і агрегатів для нових українських гелікоптерів. Тому ми просто мусимо в середньостроковій перспективі запустити власне виробництво», — відзначив Клюєв. За його даними, на початку 90-х років у країні працювало близько 500 цивільних гелікоптерів, а сьогодні зареєстровано трохи більше двохсот (без урахування машин Міноборони). Крім того, парк гелікоптерів застарів і потребує відновлення.

ТРАНСПОРТ «Укрзалізниця» має намір упровадити централізовану автоматизовану систему управління експлуатацією, ремонтом пасажирських вагонів і обслуговуванням пасажирів. Система за назвою АСУ ЕРПВ дозволить управляти парком вагонів для формування пасажирських поїздів, технічним обслуговуванням і плановим ремонтом, сервісним обслуговуванням пасажирів у поїздах. Елементи системи — так званий пусковий комплекс — уже впроваджені в більшості структурних підрозділів пасажирського господарства «Укрзалізниці». Із його допомогою здійснюється контроль за технічним станом вагонів, їхнім місце-

знаходженням, наданням послуг пасажирам у поїздах, здійснюється облік пробігу колісних пар. Загалом у пусковому комплексі автоматизовано понад 300 функцій управління.

БУДІВНИЦТВО Мінрегіонбуд разом з обласними держадміністраціями має намір до червня провести інвентаризацію недобудов. «Це необхідно, щоб побачити чітку картину щодо кожної недобудо-

ви: якого призначення той або інший об’єкт, хто замовник будівництва, ступінь його готовності, кошторисна вартість, наявність дозволу на виконання будівельних робіт, висновок облдержадміністрації про доцільність подальшого будівництва. Тоді ми зможемо визначитися, які об’єкти в найближчі кілька років закінчимо, скільки на це потрібно коштів і що робити з тими об’єктами, добудування яких недоцільне» — пояснив міністр будівництва й ЖКГ Віктор Тихонов.

У Києві до 2013 року побудують ще три станції метро, повідомляє департамент інформації та комунікацій із громадськістю секретаріату Кабінету Міністрів із посиланням на начальника комунального підприємства «Київський метрополітен» Володимира Федоренка.

«Цього року ми здамо «Виставковий центр», наступного — «Іподром» і станцію «Теремки» і завершимо південний напрямок будівництва Куренівсько-Червоноармійської лінії», — відзначив В.Федоренко. Крім того, він інформував прем’єрміністра Азарова про плани будівництва метрополітену в напрямку житлового масиву Троєщина.

АПК Кабмін готовий на 50% знизити ціну на електроенергію й газ для тепличних господарств. Розвиток тепличного господарства, переконаний прем’єр-міністр Микола Азаров, дозволить наситити ринок овочами та фруктами й стримувати підвищення цін на цю продукцію. Влада сподівається вдвічі збільшити обсяг вирощуваних плодів і ягід до 2015 року — до 570 млн тонн, повідомив міністр аграрної політики та продовольства Микола Присяжнюк. Міністерство має намір розвивати овочівництво, садівництво та виноградарство в Криму, Херсонській, Миколаївській, Вінницькій і Закарпатській областях. «Якщо зернові дають дохід 200— 300 доларів із гектара, то овочівництво й вирощування фруктів — не менше тисячі доларів. Ми хочемо привчити фермерів займатися не зерновими, а овочами, фруктами, ягодами, молоком і м’ясом», — відзначив міністр. Підготувала Анна ГРЕЧАНИК за матеріалами УНІАН, РІА Новини-Україна, ЛІГА-Новини, ІнтерфаксУкраїна, Укррудпром, АПК-інформ

4

№ 17 (172)

10 травня 2011 року

Великі плани

Заводи й пароплави Ferrexpo plc оптимізує свій бізнес за рахунок залучення нових клієнтів і забезпечення транспортної автономії Олена ГЕРАСИМОВА Компанія Ferrexpo plc, яка планує через чотири-шість років подвоїти обсяги виробництва котунів і розширити географію їхнього збуту, уклавши довгострокові контракти зі споживачами Південно-Східної Азії та Близького Сходу, створює власну транспортну інфраструктуру. Ідеться про придбання портових потужностей, судноплавних компаній і залізничних вагонів.

Ferrexpo plc оприлюднила звіт про результати господарської діяльності торік і повідомила про плани розвитку. Удалося досягти максимального за всі роки роботи обсягу виробництва котунів як із власної сировини, так і інших постачальників. Обсяг збільшився на 14,4% і становив понад 10 млн тонн. У результаті доходи компанії зросли майже вдвічі (до $1,29 млрд), а чистий прибуток — у шість разів (до $425 млн). Британська Ferrexpo plc, контрольний пакет акцій якої належить її виконавчому директорові, українському бізнесменові Костянтинові Жеваго, володіє ліцензіями на освоєння найбільших залізорудних родовищ Європи сукупною потужністю 6,5 млрд тонн. Компанія займається розробкою корисних копалин і донедавна виробляла близько 10 млн тонн залізорудної сировини (ЗРС) на рік. У власності Ferrexpo plc — 100% статутного фонду швейцарської гірничодобувної компанії Ferrexpo AG, основний актив якої — 97,31% акцій ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» (ПГЗК). Саме завдяки його роботі забезпечено левову частку обсягів виробництва всієї компанії торік. Підприємство наростило випуск котунів із

власної сировини в порівнянні з 2009 роком на 4,9% — до 9,033 млн тонн. Чистий прибуток його збільшився в 4,2 раза — до 737,841 млн грн. Зараз Ferrexpo plc завершує переоцінку власної ресурсної бази залізної руди відповідно до міжнародних стандартів. За даними дирекції ПГЗК, на сьогодні з десяти родовищ, ліцензії на розробку яких має Ferrexpo plc, на п’яти процедуру оцінки запасів із системи JORC уже закінчено, а на інших тривають геологорозвідувальні роботи. «За системою Державної комісії із запасів корисних копалин України загальний потенціал цих п’яти родовищ (Василівського, Зарудненського, Харченківського, Мануйлівського й Броварківського) становить 14,2 мільярда тонн, — уточнив генеральний директор ВАТ «ПГЗК» Віктор Лотоус. — Поетапне переведення цих даних у систему JORC буде здійснено протягом 5—6 років у міру завершення геологорозвідувальних робіт. Так, наприклад, на Василівському і Мануйлівському родовищах попередню геологорозвідку вже майже закінчено, наявні тут ресурси оцінено за категоріями, обмірено й підраховано. А на Зарудненському, Харченківському

й Броварківському цей етап ще триває». Оцінка ресурсної бази родовищ за системою JORC — необхідний елемент діяльності гірничодобувних компаній, які працюють (або планують це) на зовнішніх ринках капіталу. «Оприлюднення даних про ресурси й запаси, якими володіє та або інша компанія і які оцінені за системою JORC, сприяє підвищенню рівня її капіталізації», — відзначає аналітик ІК Phoenix Capital Роман Тополюк. А аналітик ІК BG Capital Олександр Паращій відзначає, що «проведення IPO без такої оцінки неможливе». А тому в контексті планів Ferrexpo plc ця процедура виглядає цілком логічно. Компанія має намір до 2013 року збільшити випуск котунів із власної сировини до 12 млн тонн, а до 2015 — 2017-го — до 20 млн тонн, що передбачає реалізацію декількох інвестпроектів загальною вартістю майже $650 млн. І хоча, за даними незалежних джерел, у Ferrexpo plc достатньо власних коштів для їхньої реалізації, у квітні компанія провела дебютний випуск п’ятирічних єврооблігацій загальною сумою $500 млн, розмістивши їх із купоном 7,875% річних. Таким чином удасться додат-

ково залучити трохи більше $485,43 млн.

Якщо розібратися

Роза вітрів Керівництво компанії сподівається, що разом зі стрімким зростанням виробництва масштабно розширюватиметься географія збуту продукції. На сьогодні ПГЗК, що спеціалізується на видобутку залізної руди кар’єрним способом і її збагаченні, — один із найбільших виробників та експортерів котунів в Україні, який вже поставляє свою продукцію в декілька європейських країн (в Австрію, Сербію, Словаччину та Чехію), а також у Китай і Японію. Відповідно до обраної маркетингової стратегії компанія не працює на спотовому ринку, воліючи поставляти сировину постійним клієнтам, тобто орієнтується не так на високий, як на стабільний дохід. Приблизно 90% власної продукції Ferrexpo plc реалізує за довгостроковими контрактами, а інші 10% збуває новим клієнтам, з якими сподівається згодом співробітничати постійно. Портфель її замовлень включає недавно оновлену 10-літню угоду на поставки котунів одному з головних споживачів компанії — австрійській Voest Alpine AG і контракт ще з одним постійним клієнтом — американською US Steel, що охоплює період до 2013 року, а також аналогічні договори з компаніями Voestalpine Stahl і ArcelorMittal. Удалося налагодити й постійну систему збуту ключовим корпораціям ПівденноСхідної Азії. Сьогодні ПГЗК — четвертий за значенням найбільший контрактний постачальник котунів на китайський ринок після таких світових гірничорудних гігантів, як Rio Tinto, BHP Billiton і CVRD. А недавно до азіатських клієнтів Ferrexpo plc приєднався й п’ятий за величиною виробник сталі у світі — японська JFE Steel.

Очевидно, що за такого розмаху справи керівництво Ferrexpo plc прагне також максимально зменшити свою залежність від перевізників і оптимізувати логістику поставок. «Через великі відстані, на які ми доставляємо ЗРС, зменшення транспортних витрат для нас так само важливе, як і зниження собівартості виробництва», — відзначає Кріс Мейв. Оскільки вартість послуг перевізників весь час зростає, компанія планує найближчим часом поповнити свої активи портовими потужностями, об’єктами річкового флоту й збільшити власний вагонний парк. Як відзначають у Ferrexpo plc, з огляду на зростання загальних витрат на дистрибуцію й продаж (із $17,51 за тонну котунів у 2008 році до $18 у 2009-му і $21,8 у 2010-му) набагато доцільніше придбання активів, пов’язаних з інфраструктурою. «У нас поки немає на прикметі нічого конкретного, — відзначив пан Мейв. — Але є чіткі критерії того, що нас

цікавить, а що — ні». Утім, скласти профіль того, що могло б привернути увагу керівництва компанії, неважко. Торік Ferrexpo plc відновила перевезення котунів із ПГЗК Дніпром, частка яких становила 3% у загальному обсязі продажів. Поки для цього їй доводиться користуватися послугами «Укррічфлоту». Тоді ж Ferrexpo plc придбала транспортну компанію Helogistics Holdings GmbH, яка спеціалізується на перевезеннях вантажів Дунаєм й володіє 110 баржами, що дозволило доставляти свою продукцію в регіони, важкодоступні для залізничного транспорту. І це означає, що аналогічний актив в Україні дуже непогано вписався б у портфель компанії. Крім того, недавно акціонери Ferrexpo plc схвалили купівлю ПГЗК 400 піввагонів з опцією придбання ще 600 одиниць. Постачальником стане підконтрольний Костянтинові Жеваго Стахановський вагонобудівний завод. Перші 50 піввагонів отримані в березні, а інші 350 надійдуть до листопада. «Усі вони призначені для доставки продукції компанії до кордону України», — уточнив Кріс Мейв. Він додав, що всі подальші придбання компанії також належатимуть до об’єктів інфраструктури. «Ми готові розглядати будь-яку можливість придбання як транспортних засобів, так і компаній, які б дозволили нам поставляти продукцію по всьому світові, — відзначає пан Мейв. — Але пріоритетними для нас є об’єкти, пов’язані з перевезенням вантажів морським шляхом. Географічне положення України дуже вигідне для розвитку експорту в азіатському напрямку, де зараз сконцетровані найперспективніші ринки збуту. Вона має безперечні переваги в порівнянні з Бразилією та Швецією, її основними конкурентами на ринках ЗРС. Адже 8 тисяч морських миль від порту Південний — це на 20% менше, ніж від Бразилії, і на 30% менше, ніж від Швеції».

неефективні, оскільки виробники втрачають велику кількість матеріалу, що підлягає переробці, скидаючи його у відстійники, — говорить Віталій Крячек, керівник відділу продажів компа-

нії «Актіс Груп». — Проблема, звичайно, розв’язується повторною обробкою матеріалу у відстійниках, але це дуже дорогий процес. Обладнання CDE значно мінімізує кількість втрат перероблюваного матеріалу. Тому системи CDE завжди забезпечують високу ефективність і максимальну комерційну віддачу технологічного процесу переробки сировини. Повторна переробка відходів виробництва розв’язує також проблему їхнього зберігання й вивезення, значно зменшуючи площу складування відсіву.

Очевидно, незабаром діапазон збуту буде розширено й на Близькому Сході. У середині березня в ОАЕ засновано дочірню компанію Ferrexpo Middle East FZE, 100% статутного фонду якої належить самій Ferrexpo plc. При цьому Ferrexpo Middle East FZE володіє 100% акцій ще однієї компанії групи — Ferrexpo Singapore Pte Ltd у Сінгапурі. Основне завдання обох структур — просування продукції материнської компанії на Близькому Сході й у Південно-Східній Азії. «Наша мета — протягом чотирьох-шести років збільшити обсяг виробництва котунів удвічі, щоб задовольнити дедалі більші потреби наших довгострокових клієнтів і залучити нових, наприклад, у Китаї, Японії та Кореї», — говорить фінансовий директор Ferrexpo plc Кріс Мейв.

Аспект

І вагони теж

Менше пилу — більше прибутку Анна ГРЕЧАНИК Із новим промивним комплексом від ірландської компанії CDE Global Ltd ПАТ «Гайворонський спецкар’єр» (Кіровоградська область) одержить кінцевий продукт вищої якості й скоротить при цьому виробничі витрати.

Комплекс CDE Evowash C 62,40 для промивання відсіву крупністю 0—2,5 мм після відцентрової дробарки з’явився на кіровоградському спецкар’єрі завдяки компанії «Актіс Груп» (м. Дніпропетровськ), офіційному дилерові CDE Global в Україні.

Він дозволяє зменшити вміст пилоподібних частинок із 30% до 3% і одержувати з неліквідних фракцій матеріал, який можна успішно реалізовувати на ринку. Крім того, істотно заощаджує електроенергію й воду: система очищення стічних вод під час

Довідка «УТГ» Компанія CDE Global Ltd (Ірландія) – один зі світових лідерів із проектування та виготовлення обладнання для переробки вторинної сировини й утилізації відходів у гірничодобувній і будівельній галузях. Кожна одиниця обладнання виробляється з урахуванням матеріалу, що переробляється конкретним підприємством-замовником.

переробки матеріалу на новому обладнанні дає можливість повторно використовувати до 80% води, застосовуваної в промивному процесі.

— Більшість традиційних установок для промивання

№ 17 (172)

10 травня 2011 року

5

Питання руба

Як модернізувати НПЗ Головна проблема українських нафтопереробних заводів — небажання власників вкладати кошти в їхній розвиток Дмитро КОНОВАЛОВ останні події і про шляхи її розвитку, альтернативні тому, що пропонує держава, розповідають експерти в галузі енергетики.

Компетентно Володимир Омельченко Після різкого стрибка цін на нафтопродукти в центрі уваги знову питання модернізації вітчизняних переробних підприємств. Проблема стала актуальною відразу після приватизації НПЗ, оскільки всі вони були уведені в експлуатацію в 60— 70-х роках і зараз глибина переробки нафти на них не перевищує 62% (приміром, мінімальне значення цього показника в США — 92%).

Власники цих підприємств уже неодноразово заявляли про плани технічного переозброєння виробничих потужностей. Остання гучна заява пролунала з вуст Дідьє Казиміро. На Українському енергетичному форумі, що відбувся в Києві на початку березня, головний керуючий директор ТОВ «ВР-ТНК Коммерс» сказав, що його компанія готова вкласти кошти в модернізацію приналежного їй Лисичанського НПЗ для переходу в найближчі місяці на випуск бензину стандарту «Євро-4». Правда, за умови, що держава введе компенсаційні ме-

ханізми (мита, квоти тощо) проти імпорту. Уряд уже відмовився від ідеї встановити мита на імпорт нафтопродуктів. Міністр енергетики та вугільної промисловості Юрій Бойко вважає недоцільним їхнє введення у зв’язку з подорожчанням нафти на світових ринках. Однак використання потенціалу вітчизняної нафтопереробної промисловості для стабілізації цін на паливо, як і досі, — серед основних пріоритетів енергетичної політики Кабміну. 30 березня між урядом і власниками нафтопереробних заводів підписано меморандум про партнерство. Предмет цієї чергової декларації — модернізація вітчизняної нафтопереробки й створення державою умов для цього. Далі було знижено акцизний збір на бензин і дизельне паливо. Відповідні зміни в Податковий кодекс ухвалені Верховною Радою 7 квітня й набули чинності в середині місяця. Про перспективи модернізації української нафтохімічної галузі з огляду на

Провідний експерт енергетичних програм Центру Разумкова — Основна проблема вітчизняної нафтопереробної промисловості з моменту її приватизації — відсутність ринкових стимулів до розвитку. Держава весь час надавала певним фінансово-промисловим групам, які володіють тими або іншими НПЗ, неринкові конкурентні переваги на шкоду всім іншим учасникам ринку. Тому власники цих підприємств завжди існували поза відкритою конкуренцією. Така система склалася вже давно, і її зміна неминуча. Однак це дуже болісно позначиться на економічних інтересах досить упливових суб’єктів бізнесу України. Цим і пояснюється той факт, що вкладення в реконструкцію заводів до останнього часу були мінімальними. Тому найближчим часом чекати на вели-

Нафтова припарка Кабмін збирається завантажити на повну потужність НПЗ, хоча б для того, щоб не завдати собі ганьби Олег ВАСИЛЕНКО Поки паливні трейдери вказують пальцями на світові ринки, на уряд і невміння власників нафтопереробних заводів модернізувати виробництво, на заправках країни ще з березня триває справжня бензинова вакханалія. Цифри на цінниках в обмін на підозрілого походження бурду в баках, що неухильно наближаються до позначки 11 гривень, навряд чи додадуть голосів нинішній владі. А вона, звичайно, робить все можливе, щоб нагодувати великих гравців ринку, які почули запах справжнього прибутку, і в той же час приборкати розгніваних автолюбителів. Тут ще й сільгоспсезон у розпалі...

Усе як завжди. Послухати нафтотрейдерів, то якщо уряд не зробить усе можливе для зниження мит на імпорт готового палива, то, як мінімум, Дніпро поверне назад. У Кабміну ж, схоже, інші плани. Тим часом власники НПЗ випромінюють упевнений песимізм щодо роботи своїх «підопічних». ТНК-ВР неод-

норазово натякала на можливе зупинення Лисичанського заводу через «несприятливі умови роботи й низьку маржу». Зважаючи на все, такі наміри й у власників Одеського НПЗ, який періодично простоює. Днями за владу «відстрілявся» заступник міністра економічного розвитку та торгівлі Вадим Копилов:

«Сьогодні ведеться робота над тим, щоб цілком завантажити наші нафтопереробні заводи — і Кременчуцький, і Лисичанський, і Одеський. Ми працюємо над тим, щоб збільшити обсяг нафтопродуктів на власних НПЗ і знизити імпорт світлих нафтопродуктів у країну». Ідеться про те, що Україна домовилася про імпорт «чорного золота» з Азербайджану й намагається домогтися взаємності в цьому питанні від Росії. Трохи раніше з теми виступив профільний міністр Юрій Бойко, озвучивши головне сподівання уряду — не допустити ні дефіциту, ні катастрофічного подорожчання нафтопродуктів, дотримавши

кі інвестиції не варто. Змусити вкладати гроші в розвиток може тільки ринок. Спроби уряду застосувати адміністративні методи становища не виправлять. Як на мене, неефективний у наших умовах і досвід РФ, де уряд увів заборону на підключення НПЗ до магістрального нафтопроводу, якщо він не в змозі забезпечити глибину переробки понад 70%. Але, з іншого боку, держава має створити юридичний захист прав інвесторів — і іноземних, і вітчизняних. Будьякий інвестор хоче бути впевнений у захисті своїх вкладень. Наша судова система, на жаль, не в змозі забезпечити такий захист. Завдання держави — створити справедливі правила гри. Уряду треба чітко сказати: нікому ніяких привілеїв не буде, єдиний спосіб вижити — підвищення технологічного рівня переробки нафти, ми встановлюємо отакі стандарти якості — конкуруйте між собою. Але цього не станеться, бо наша держава сама залежить від бізнесгруп. Тому встановити правовий захист інвестицій і справедливі правила гри на цьому ринку вона ніяк не може.

Геннадій Рябцев Заступник директора науковотехнічного центру «Психея» — Власники нафтопереробних заводів мають вкладати гроші в модернізацію виробництва, а не при цьому інтереси великого бізнесу. 6 травня стартувала реалізація на аукціонах перероблених «Нафтогазом» 100 тисяч тонн нафти. Це має стати «стримувальним чинником тієї товарної інтервенції, яка не адміністративними, а ринковими методами знижує вартість бензину», — заявив Юрій Бойко. Утім, усе залежатиме від того, наскільки переконливі аргументи уряд знайде для трейдерів. Наприкінці квітня експертно-аналітична група при Кабміні визначила граничну рекомендовану ціну літра «дев’яносто п’ятого» —

вимагати якихось пільг. Якщо держава спонсирує неефективних власників, вона залазить у нашу з вами (платників податків) кишеню. В усьому світі так: якщо ви керуєте підприємством — вкладайте гроші, якщо у вас їх немає — беріть кредити, оптимізуйте управління своєю власністю. Якщо ж ви нічого не робите, то просто йдете з ринку, розпродавши активи. У жодній країні світу власники приватних підприємств не вимагають від держави якихось преференцій для свого бізнесу. Таке тільки в Україні. За останні 10 років усі власники українських НПЗ разом вклали у свої підприємства менше, ніж коштує одна установка, запущена на Мозирському НПЗ у Білорусі. Якщо конкуренції немає, а держава змушує нас купувати неякісний бензин за високими цінами й таким чином підтримувати неефективного українського виробника, то про яку модернізацію може йтися?

Валерій Боровик Голова правління асоціації «Нова енергія України» — Модернізація українських НПЗ неможлива без законодавчого врегулювання цього питання. Однією з умов приватизації цих заводів було вкладення коштів у їхнє технічне вдоскона10 грн. Звичайно, оператори ринку нафтопродуктів уважають цю цифру дуже заниженою. Шоу триває...

Тим часом

Проблема всієї Європи Вряди-годи слід погодитися з нафтотрейдерами, які виправдовують високі ціни на паливо загальносвітовою тенденцією. Вартість бензину в Європі рвонула вгору в усіх країнах, крім Німеччини, Греції та Естонії. Найбільше, до речі, у Голландії — до 1,75 євро за літр А-95.

лення. Санкцією за невиконання цього пункту договору має стати зворотний викуп заводу у власність держави. За відсутності ринкових стимулів для інвестицій у модернізацію НПЗ це єдино можливий вихід. Але ці жорсткі вимоги необхідно закріпити законодавчо.

Микола Василевич Генеральний директор ТОВ «БНК Україна», Білорусь — У Білорусі є два великих нафтопереробних заводи, на яких за останні кілька років проведена широкомасштабна модернізація, — це Мозирський НПЗ і ВАТ «Нафтан». Їхня реконструкція відбувалася поетапно за програмою, затвердженою профільним міністерством. Але й люди, які працюють на заводах, самі бачать, куди йде світ, і розуміють, що без модернізації в них немає майбутнього. Тому ми змогли залучити кредитні ресурси в тому обсязі, що дозволив провести відновлення до рівня, затвердженого урядом. Білоруський досвід, звичайно, не можна формально переносити в Україну. Адже наші заводи частково є власністю держави й працюють зовсім в інших умовах. Але завдання, що стоїть перед українськими нафтопереробниками, приблизно те ж: забезпечити своє місце на ринку в умовах усе більшої конкуренції за рахунок підвищення якості продукту. І ризики ті ж — опинитися поза грою. У Росії, як завжди, і причини якогось кризового явища, і рецепти його подолання специфічні. Два тижні моторошного дефіциту бензину в окремих регіонах країни змусили прем’єр-міністра РФ Володимира Путіна заявити про змову операторів ринку, мовляв, не хочуть продавати собі на збиток, а виставляють лише малу частину. Щоб усе це припинити, із 1 травня в Росії на 44% підвищені експортні мита на бензин, що має зробити більш вигідною реалізацію палива на внутрішньому ринку.

Довідка «УТГ» В Україні діють шість НПЗ – ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» (ІваноФранківська область), ВАТ «Нафтопереробний комплекс Галичина» (Дрогобич), «ВАТ»Херсоннафтопереробка», ВАТ «Лукойл-Одеський НПЗ», ВАТ «Лисичанськнафтооргсинтез» (Луганська область) і Кременчуцький НПЗ. Три останніх, за даними Антимонопольного комітету України, контролюють 66% ринку бензину країни й 51% ринку дизпалива. Згідно з даними Держкомстату, вітчизняні НПЗ у січні-березні збільшили виробництво бензину на 7% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. А от випуск дизпалива скоротився майже на чверть — на 22,6%.

6

№ 17 (172)

10 травня 2011 року

Наука

На карті не позначено Українські вчені — як той перший парубок на селі, а в селі — одна хата Марина ОЛІЙНИК Початок на стор. 1

Відкриваємо карти Для аналізу бралися наукові публікації за 2008 рік із фізики, хімії та психології з використанням бази даних Web of Science та відкритих джерел. На карті відзначало-

тують публікації тамтешніх учених. Червоний – наявна кількість успішних публікацій значно нижча від прогнозованої кількості, жовтогарячий – коли різниця є, але вона статистично неважлива. Якщо прогнозована кількість збігається з наявною, місто позначають сірим кольором.

Фізика: краще за Білорусь, гірше за Грузію

Лоет Лейдесдорф

ся місце проживання кожного з їх авторів і добирався колір позначки – залежно від того, скільки разів процитували публікацію інші автори. Деякі недоліки такого підходу відзначають самі дослідники. Цей метод не дозволяє ідентифікувати наукові інститути, де працюють автори першокласних публікацій, не враховує впливу безпосереднього спілкування на наукову продуктивність. Якщо у дослідження було кілька співавторів, кожного з них рахували окремо. Тому другий недолік – високий рейтинг того чи іншого міста може бути зумовлений двома різними факторами. Або ж у місті працює ціла група науковців, яка написала одну високоякісну статтю, або ж там мешкає, грубо кажучи, один науковець (чи одна група), який написав кілька впливових публікацій. Залежно від якості наукових публікацій місто на карті обводили колом певного кольору. Радіус кола визначався різницею між наявною та прогнозованою кількістю якісних публікацій. Окрім того, рівень успішності позначили кольорами. Зелений – місто успішне, чим темніший колір – тим краще ци-

На карті з фізики ми виглядаємо доволі непогано. Київські вчені за 2008 рік опублікували 235 статей, однак замість 23 очікуваних успішною виявилася лише одна публікація. У Харкові – 129 статей, з яких 3 успішних, у Львові з 25 публікацій одна успішна. Отже, Київ і Харків позначено червоним, Львів – жовтогарячим. Це краще, ніж Латвія, Білорусь або Туркменія, які взагалі на карту не потрапили. Майже на одному рівні з Румунією або Литвою з її червоним Вільнюсом. Але гірше, ніж Грузія із зеленим Тбілісі, темнозелені Прага й Париж, Мюнхен, Рим.

Optics», порівнювати можливості українських та західноєвропейських фізиків ще зарано.

— Порівнювати Київ і Лондон просто некоректно, є безліч різних нюансів, — пояснює Ростислав Влох. — Насамперед — фінансування. До прикладу, міста Польщі або Угорщини краще представлені, ніж наші, однак набагато гірше, ніж міста Західної Європи. Нас порівнювати з Європою ще зарано, нас можна порівнювати хіба що з Росією або Білоруссю. З іншого боку, на рейтинг впливає і рівень розвитку наукових видавництв та їхньої взаємодії. На Заході є досить багато журналів, які мають високий імпакт-фактор. В Україні їх дуже мало. Існують перехресні посилання між журналами в самій країні, певного об’єднання країн, одного видавництва, якщо воно видає кілька журналів. І таким чином завдяки перехресним посиланням рівень цитованості зростає.

— Коли наш «Ukrainian Journal of Physical Optics» починав співпрацю з ISI (Institute for Scientific Information), зважали пе-

Інститут фізичної оптики (Львів)

Найбільше червоне коло отримала Москва (із 759 статей – 20 високоцитованих). Найкраще зарекомендував себе Лондон – успішними були 30% публікацій замість очікуваних 10% (от вам і «британські вчені»). На думку доктора фізикоматематичних наук професора Ростислава Влоха, директора Інституту фізичної оптики (Львів), редактора наукового журналу «Ukrainian Journal of Physical

редусім на рівень цитування наших матеріалів в Україні, в регіоні, а не в США або Європі, — зазначає вчений.

— Хотів би наголосити, що імпакт-фактор, або рівень цитування, не є показником рівня академічної науки. Це насамперед показники економічної спроможності держави. У 2008 році в Україні було чотири фізичні журнали, які читали за кордоном. І тільки з 2008 року їхня кількість

Довідка «УТГ» Індекс цитування наукових статей — реферативна база даних наукових публікацій, що індексує посилання, зазначені у пристатейних списках цих публікацій і дає кількісні показники цих посилань (такі, як сумарний обсяг цитування, індекс Гірша та ін.) Індекс Гірша — наукометричний показник, запропонований 2005 року американським фізиком Хорхе Гіршем з університету Сан-Дієго (Каліфорнія). Індекс Гірша — кількісна характеристика продуктивності вченого, яка ґрунтується на кількості його публікацій і кількості їхніх цитувань. Розроблений для одержання більш адекватної оцінки наукової продуктивності дослідника, ніж можуть дати такі прості характеристики, як загальна кількість публікацій або загальна кількість цитувань. Імпакт-фактор — чисельний показник важливості наукового журналу. Із 1960-х років він щорічно обраховується Інститутом наукової інформації.

почала зростати. Наприклад, «Ukrainian Journal of Physical Optics» за останні кілька років увійшов у міжнародні реферативні бази даних, такі як Thomson ISI, SCOPUS, Chemical Abstracts, INSPEC та інші. Тому зараз, на думку вченого, ситуація повинна виглядати трохи краще.

Хімічна складова: краще, ніж Грузія, гірше, ніж Литва На карті з хімії розміщення червоних і зелених міст нагадує карту з фізики. Так само багато зелених міст у Західній Європі, так само червоним колом позначається Москва. Однак в Україні на карту потрапили тільки чер-

Лутц Борнманн

лічних сполук в Україні проводяться лише у Львові, тому нашими основними науковими партнерами є закордонні кристалохімічні центри. Так, у 2010 році ми виконували спільні проекти з ученими 33 зарубіжних університетів та інститутів. Це свідчить про якість та важливість наших результатів на світовому рівні.

ЛНУ ім. Івана Франка

воний Київ і жовтогарячий Львів, без Харкова.

— У порівнянні з 2008 роком зараз у нашій країні набагато більше публікацій з хімії, — розповідає завідувач кафедри неорганічної хімії ЛНУ ім. Івана Франка, доктор хімічних наук професор Роман Гладишевський. У 2008 році ЛНУ заснував міжнародний журнал «Chemistry of Metals and Alloys» («Хімія металів і сплавів»). Роман Гладишевський є редактором цього журналу. До складу редколегії входять провідні фахівці з України, Італії, Норвегії, Польщі, Росії, США, Франції, Швейцарії. Журнал публікує матеріали українською та англійською мовами. У 2009 році він був внесений до списку фахових видань ВАК України. Наступний крок — включення до списку ISI. У галузі неорганічної хімії торік українськими науковцями опубліковано близько 500 статей у вітчизняних і закордонних фахових виданнях. Науковці школи «Кристалохімія» щороку публікують близько 100 статей. У 2010 році вийшло друком 97 статей. Із них 49 у журналах, які входять до списку ISI, і 19 в інших зарубіжних виданнях.

— Про рівень наукових досліджень можна судити не тільки за кількістю публікацій, а й за участю в конференціях, — пояснює пан Гладишевський. — У 2010 році ми взяли участь у 28 українських і міжнародних форумах. Дослідження в галузі кристалохімії інтермета-

На думку пана Гладишевського, робота Борнманна та Лейдесдорфа не зовсім коректна: аналіз наукових публікацій має відображати стан у конкретній (вузькоспеціалізованій) галузі науки і не ґрунтуватися на географічному принципі.

Складна психологія Щоб не обмежуватися природничими науками, Борнманн та Лейдесдорф для порівняння також зробили карту з психології. Вона вийшла зовсім іншою, ніж із фізики або хімії. Східна Європа на ній набагато слабше репрезентована. Наприклад, у

тическая психология и социальная работа» — Україна, «Психосоматична медицина» — Болгарія, «Клінічна і проективна психологія» — Франція). — Причин досить багато, назву основні. По-перше, це відсутність фінансування. По-друге, дається взнаки радянська звичка теоретизувати, відірваність психології від практики. Третя причина – психологічна практика, насамперед психотерапія, існує сама по собі, її постійно прагне задушити медицина, що дається взнаки, зокрема, у відсутності психології в переліку спеціальностей, за якими можна займатися комерційною діяльністю.

— Стає на заваді також елементарне незнання європейських мов, — пояснює вчений. — При цьому наголошується на необхідності публікацій українською мовою, а хто читатиме цю писанину? Щоправда, багатьом така ситуація вигідна, за принципом «перший парубок на селі, а в селі – одна хата». Багато хто з психологів зовсім не зацікавлений у тому, щоб його знали за кордоном, у тому числі у так званому ближньому зарубіжжі. Так спокійніше. Ще одна причина – вимоги до публікацій за кордоном набагато вищі від вітчизняних. Окрім того, в українській психології фактично немає діючих та активних професійних товариств, що не дає можливості інтегруватись у світову науку. Дається взнаки і стурбованість психологів отриманням ступенів і звань: це додаткові гроші, пояснює вчений. Зараз в Україні докторів психологічних наук вже більше, ніж було в Радянському Союзі за всі роки його існування. Але роботи багатьох із них знають тільки у тісно-

КНУ ім. Шевченка

Польщі у 2008 році вийшла лише одна наукова стаття, яку процитували 8 або більше разів. України на цій карті немає взагалі.

— На жаль, українських психологів не знають за кордоном, за винятком двох - трьох осіб, — коментує Леонід Бурлачук, доктор психологічних наук, професор, завідувач кафедри психодiагностики та медичної психології КНУ ім. Шевченка, член редрад кількох видань («Журнал практикующего психолога» та «Прак-

му колі професіоналів. Здебільшого це опоненти й рецензенти дисертацій. Ситуацію може виправити тільки діяльність професійної спільноти психологів України, яка хоч і є, але зовсім нежиттєздатна, уважає Леонід Бурлачук.

Фінансове питання Не секрет, що західні наукові журнали беруть гроші не тільки за доступ до матеріалів, а й за місце на шпаль-

№ 17 (172)

10 травня 2011 року

7

Наука тах. Щоправда, діляться досвідом російські вчені, доволі часто автори не платять. І тому Україна через низький рівень популярності своїх наукових журналів втрачає двічі.

— Замість того, щоб друкувати свої статті в наших журналах, які б мали міжнародний рівень, і потім продавати свою інформацію, ми її віддаємо задарма в зарубіжні журнали, які потім її продають і заробляють гроші на наших публікаціях, — пояснює Ростислав Влох. — Віднедавна «Ukrainian Journal of Physical Optics» теж почав брати гроші з авторів за публікації. А от у редактора журналу «Chemistry of Metals and Alloys» Романа Гладишевського дещо інша точка зору: — У своїй роботі ми робимо акцент на тому, що публікація праць і доступ до матеріалів журналу є безкоштовними. Легкий доступ до наших матеріалів стане виграшним фактором для частішого цитування статей українських вчених. Хоча, безумовно, «успішність» наукових публікацій залежить насамперед від рівня результатів. А належний рівень результатів можна забезпечити належним фінансуванням матеріальної бази та інформаційних технологій і своєчасною модернізацією обладнання.

Якість публікацій – тільки верхівка айсберга — Запропоноване дослідження демонструє, що за такими перспективними напрямками, як фізика та хімія, Україна вже не дотягує навіть до країн Східної Європи. Причому як за кількістю, так і за якістю, — говорить голова Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації Володимир Семиноженко. — Це підтверджують дані з бази Scopus. Так, за кількістю наукових публікацій наша країна поступається не лише РФ, а й Польщі та Угорщині. Індекс Гірша є нижчим, ніж у РФ, Польщі, Угорщини, а також Словаччини. Найвищий Індекс Гірша серед українських ВНЗ має КНУТШ – 48, для порівняння: МДУ – 145. Відносно непогані позиції українські вчені утримують лише у таких галузях, як матеріалознавство та хімічні технології, але й тут використана

хіба що десята частина наших можливостей. Причини цього загальновідомі – сировинний перекіс української економіки, згортання наукового потенціалу за часів «дикого капіталізму», хронічна нестача коштів, відсутність дієвих механізмів комерціалізації винаходів, проблема «відпливу інтелекту», пік якого припав на перші роки незалежності. Сьогодні талановиті вчені українського походження, а часто і з українським громадянством, роблять внесок у науковотехнологічний розвиток інших країн. Низька якість наукових публікацій – це лише верхівка айсберга. Якісною та конкурентоспроможною наука буде лише тоді, коли вибір інноваційної моделі розвитку перетвориться на суспільну ідеологію.

— Хочеться сподіватися, що 2010 рік стане поворотним у цьому розумінні, — відзначає Володимир Семиноженко. — Уперше за останнє десятиріччя українська держава готова стимулювати саме інноваційні зміни в економіці. Держінформнауки займається реалізацією такої політики. Пріоритетом є, по-перше, повернення науки у вищі навчальні заклади, державна підтримка наукових проектів, зрештою – створення потужних кластерів, що працюватимуть за схемою «університет-лабораторіявиробництво». Друге – комплекс заходів, спрямованих на насичення інноваціями реального сектора економіки. Створення законодавчої бази державної підтримки нових видів інноваційної діяльності, зокрема через механізми венчурного фінансування, цілісна державна політика підтримки старт-ап компаній, урегулювання питання комерціалізації науковотехнологічних розробок.

— Ці два комплекси завдань тісно пов’язані між собою. Результатом їх успішного виконання мають стати відчутні світоглядні зрушення в українському суспільстві. Коли рівень освіти реально визначатиме кар’єрні перспективи, а науковий потенціал – лідерство держави на світовій арені, якість публікацій зросте автоматично, — уважає Володимир Семиноженко. — Адже бути вченим стане набагато престижніше.

До речі За інформацією Держкомстату, на кінець минулого року в економіці України було зайнято 81169 кандидатів і 13866 докторів наук, які працюють у 1340 організаціях. Із різних джерел фінансування на наукові роботи надано 8,653 млрд грн, що становить 0,95% ВВП.

Сплав науки та кмітливості Рівень підготовки майбутніх інженерів показала Всеукраїнська студентська олімпіада з матеріалознавства Інна ОЛІЙНИК Сьогодні спеціальність «Прикладне матеріалознавство» є в багатьох технічних ВНЗ. Адже матеріали — те, чим живиться промисловість. Від їхніх властивостей залежать економічність, надійність та довговічність конструкцій, агрегатів і машин, створення принципово нової техніки. А від фахівцівматеріалознавців — як усе це працюватиме.

У 1990 році в Приазовському державному технічному університеті (ПДТУ), одному з перших в Україні, відкрилася спеціальність «Прикладне матеріалознавство». Це було обумовлено появою в промисловості великої кількості сучасних металевих, неметалевих (полімерів, пластмас, кераміки), композиційних, інтелектуальних, аморфних, нанокристалічних матеріалів. Широко застосовуються різноманітні функціональні покриття, а також принципово нові способи зміцнення матеріалів із ви-

користанням джерел концентрованої енергії — лазерних, електронних променів, плазми, іонної імплантації.

1992 року створена кафедра «Матеріалознавство», на якій сьогодні працюють уже два професори, доктори технічних наук, і сім доцентів, кандидатів технічних наук. Кращі студенти одержували стипендії Президента України, нагороджувалися почесними дипломами за вагомий внесок у створення «Золотого інтелектуального фонду Донбасу», були лауреатами конкурсу «Майбутнє Маріуполя», призерами всеукраїнських олімпіад і конкурсів наукових робіт. Кафедра активно веде науково-дослідну роботу. За цей час захищено 9 дисертацій, з яких три докторські, упроваджено понад 20 розробок, отримано понад 50 авторських свідоцтв і патентів на винаходи, частина з них — спільно зі студентами.

Довідка «УТГ» Приазовський державний технічний університет — один із найбільших центрів південного сходу України з підготовки фахівців для різних галузей економіки. У 2010 році ВНЗ відсвяткував своє 80-річчя.

На підставі всього цього Міністерство освіти та науки України доручило проведення другого етапу Всеукраїнської студентської олімпіади з прикладного матеріалознавства в 2009— 2011 роках кафедрі «Матеріалознавство» ПДТУ. Цього року в ній взяв участь 41 студент із 14 ВНЗ України, найбільших центрів підготовки інженерів — національних технічних університетів Києва, Харкова, Львова, Дніпропетровська, Донецька, Запоріжжя, Сум, Луцька, Кременчука та інших міст. У складі журі — провідні науково-педагогічні працівники українських ВНЗ: завідувач кафедри «Матеріалознавство» професор, доктор технічних наук Л.С.Малинов (голова), професор кафедри «Технологія виробництва» Дніпропетровського національного університету доктор технічних наук А.Ф.Санін — знані фахівці в галузі авіаційного та космічного матеріалознавства, професори О.С.Калахан (Львівський національний аграрний університет) і А.І.Некоз (Національний університет харчових технологій, м. Київ),

Тепло i світло від alma mater Енергоефективні технології заощадять кошти університетам і самим студентам Олександр Брусенський Підраховано, що 45% енергоносіїв у нас споживають навчальні заклади – від шкіл до університетів. Комунальні «податки» важким тягарем лягають на їхні бюджети, від чого зростає й плата за навчання. Цій проблемі було присвячено семінар-нараду керівників вищих навчальних закладів України з обміну досвідом ефективного та економічного енергоспоживання, який провели на базі Полтавського національного технічного університету ім. Ю. Кондратюка.

Захід був доволі представницьким: до Полтави приїхали понад сто гостей – керівники ВНЗ та науковці, які розробляють енергозбережні технології. Участь у семінарі взяв і перший заступник міністра освіти і науки, молоді та спорту України Євген Суліма. Чому саме Полтавський технічний університет? Його ректор Володимир Онищенко розповів, що тут вже давно плідно працюють над програмами енергозбереження. Приміром, установили тепловий насос, який «відбирає» тепло землі і забезпечує підігрів води та опалення центрального корпусу університету. За до-

помогою іншої спеціальної установки використовують тепло повітря, яке агрегат видаляє з корпусів. Нау-

ковці університету розробили і програму автоматизованого обліку та збереження енергоресурсів, яка інформує, наскільки економно витрачають електроенергію. А в разі її перевитрати – підкаже заходи для нормалізації ситуації. Підготували й проект енергозбережних технологій для нового спортивного корпусу з використанням теплових насосів та віднов-

Ректор ПНТУ В.Онищенко (праворуч) знайомить першого заступника міністра Є. Суліму (ліворуч) із системою вентиляції

лауреат Державної премії України Ю.М.Гаврилюк (Кременчуцький національний університет), доценти, кандидати технічних наук А.В.Міницький (Національний технічний університет України «КПІ»), В.П.Винниченко (Запорізький національний технічний університет). У I турі олімпіади студенти виконували письмові завдання з вибору матеріалу й технології обробки конкретної деталі машини або інструмента відповідно до запропонованих умов. На II турі були тестові завдання, що стосувалися базових дисциплін, досліджуваних на спеціальності «Прикладне матеріалознавство». На думку журі, другий етап Всеукраїнської студентської олімпіади з матеріалознавства цього року був успішним, він показав добру підготовку більшості учасників. Після підбиття підсумків дипломом I ступеня нагородили студентку Запорізького національного технічного університету Катерину Семичеву. Дипломи II ступеня одержали Олексій Слюсаренко (ПДТУ) і Наталя Киданова (Національний технічний університет «ХПІ»). Дипломами III ступеня нагороджені Олексій Гавриленко (Національний технічний університет України «КПІ») і Ольга Галенкова (Запорізький національний технічний університет). лювальних джерел – енергії сонця та землі. Учасники семінару оглянули університетську лабораторію обладнання з енергозбереження, яку оснащено промислово-навчальною установкою з утилізації теплоти відпрацьованого вентиляційного повітря CrossStar (Німеччина), а також тепловим насосом фірми IVT Industrial AB (Швеція) для отримання теплової енергії. Обладнання використовується не тільки для підготовки майбутніх фахівців з енергозбереження, а й для опалення навчальних аудиторій. Як розповів Євген Суліма, сьогодні міністерство організовує роботу керівників вищих навчальних закладів із упровадження енергоефективних технологій у навчальному процесі та у гуртожитках і намагається довести актуальність цього питання, адже у нас повинні бути і свої енергозбережні технології, розроблені українськими науковцями. Тож в університетах та інститутах мають сповна використовувати наявний науковий потенціал для їх розробки й застосування. Фото автора

8

№ 17 (172)

10 травня 2011 року

Фарватер

Композитори металу Унікальне КБ «Чорноморсуднопроект» працює переважно із закордонними замовниками, утомившись покладатися на державні замовлення В’ячеслав ГОЛОВЧЕНКО Життя судна починається на суші. Спочатку конструктор має уявити обриси майбутнього корабля. Потім його намалювати — колись на кульмані, а сьогодні — на комп’ютері в програмі тривимірного проектування. І тільки потім його буде виконано з металу або інших матеріалів.

У середині 50-х років у Миколаєві з’явилися 3-й суднозавод, турбінобудівний завод і перше власне конструкторське бюро у ВАТ «Чорноморсуднопроект». На півдні України почав формуватися найпотужніший промисловий кластер — суднобудування. За півстоліття фахівцями КБ створено понад 500 суден загальною водотоннажністю близько 8 млн тонн. Було втілено в життя розробки, якими донині пишаються корабельні конструктори з Миколаєва: судно космічної служби «Академік Сергій Корольов», перше і єдине бурове судно «Газпром-1», найбільший суховантаж у СРСР — нафторудовоз «Борис Бутома», найшвидше великотоннажне транспортне судно в СРСР «Капітан Смирнов». Спроектовано й перший у країні великотоннажний бойовий корабель — вертольотоносець «Халзан», а також морський постачальник авіаносців «Березина». Але в останні роки основний обсяг робіт українські корабельні дизайнери виконують для експорту, оскільки вітчизняні суднозаводи фактично простоюють. Замовниками є насамперед Росія та Китай, однак усе частіше з’являються африканські й близькосхідні покупці. У проміжках між переговорами з організації робіт і відвідуванням виставок генеральний директор ВАТ «Чорноморсуднопроект» Віктор Пікінер пише пояснювальні в прокуратурі й ходить до суду із приводу несвоєчасної виплати зарплати. Не те щоб директор її не платив узагалі. Просто від нього вимагають змінити черговість: спочатку, мовляв, зарплата колективу, потім — усе інше.

Із перших уст

Робота в реальному часі — Але «все інше» — це і є ціна життєздатності нашої організації, — говорить Віктор Миколайович Пікінер (на знімку), проектувальник із 35-літнім стажем, який все життя працював на одну «марку».

— Співробітники усвідомлюють важливість саме такого підходу?

— У нас у колективі цілковите взаєморозуміння. Я людям пояснив усе відверто. Якщо не оплачуватимемо електроенергію — відключать, і що ми тоді зможемо «намалювати»? Комп’ютери й комунікації — це сьогодні наші основні засоби виробництва. Допроектування й перепроектування проходять у реальному часі з верф’ю, розташованою на відстані 5 тисяч кілометрів, де у відрядженні наші конструктори. Зарплату, звичайно, нараховуємо, але виплачуємо пізніше, коли клієнти розраховуються за виконану роботу. Колектив мене зрозумів.

— Коли було легше працювати — за радянських часів чи зараз?

— Звичайно ж, за часів Мінсуднопрому СРСР. Була чітка стратегія розвитку галузі, і всі питання можна було вирішувати з огляду на цю технологічну ідеологію.

— А вона передбачала максимально вигідне співробітництво...

— Так, наприклад, наше ЦКБ завжди було за економічні судна, щоб фрахтувальникові вигідний був у роботі саме цей теплохід. Так, у середині 70-х нам удалося спроектувати й за-

Довідка «УТГ» ВАТ «Чорноморсуднопроект» (м. Миколаїв) засновано в 1955 році як центральне конструкторське бюро «Чорноморсуднопроект», базове підприємство розробки проектів торговельних суден. У 60-х роках тут було розроблено перші в СРСР суховантаж із парними широко розкритими люками, газотурбохід, великий балкер і багато іншого. Із 1994 року — у корпоративній власності. На підприємстві працюють 250 чоловік, а загальна площа його виробничих активів — 18 тис. м2.

пустити в серію на декількох заводах великотоннажні судна-балкери. Вони на ті часи були дуже великими, отже, за один рейс перевозили обсяги двох-трьох суховантажів післявоєнного будівництва. А якщо це на трансокеанській лінії?!

— Якими розробками особливо пишаєтеся?

— Революційним судном став проект 1609 — із горизонтальним способом навантаження (ro-ro), воно фактично не мало перегородок. Контейнери й автотехніка заїжджали до трюмів. Наші конструктори корпусів продемонстрували дивовижну винахідливість. Якщо уявити, що проектування велося в 1974 році, коли комп’ютерна техніка була ще досить недосконалою, то без перебільшення можна сказати, що рішення миколаївських фахівців були й залишаються революційними в суднобудуванні. Ще одна особливість цих кораблів — енергетичні установки на базі газових турбін. Ці чотири судна були найшвидшими суховантажами в торговельному флоті Союзу. До речі, уже за часів незалежності України наш конструкторський колектив мав справу із цими суднами. Усі їх придбали військовоморські сили США. Але не на металобрухт, як інші бойові кораблі, побудовані в Миколаєві, а для служби як десантні судна корпусу морської піхоти.

всіх бойових «заморських» операцій США, проведених за останнє десятиліття, забезпечили саме ці кораблі.

— Які проекти успішно реалізовані для українських замовників?

— Для «Укррічфлоту» був спроектований універсальний суховантаж «ріка-море», а завод «Океан» його оперативно виконав у невели-

кій серії. Для національного провайдера лоцманських послуг — компанії «ДельтаЛоцман» створили проект багатоцільового буксира «Гайдамака».

Упритул

Одна людина — один сектор В унікальному миколаївському КБ виконуються всі види дослідно-проектних робіт — створення корпусів, механізмів, електросистем і систем автоматизації, зв’язку та навігації. Для замовників дуже важливий конструкторський супровід процесу будівництва судна. Ще до кризи один вітчизняний олігарх замахнувся на амбіційний проект суперпродуктовозу, який би через океани перевозив і руду, і готовий метал. Для втілення задуму було зроблено ескізний проект, побудовано дослідну модель і навіть куплено за-

Судно «Академік Сергій Корольов»

— І що, американці задоволені покупкою? До речі, у бухті Сан-Франциско я кілька років тому зустрів знайомі обриси «капітанів», але трохи подовжені й пофарбовані в кольори військового корабля.

— До нас звертався нинішній власник цієї серії із проханням проконсультувати, як створювалася накатна палуба й чи витримає вона танки. Так, сьогодні ці судна стали на 100 метрів довшими. Посилено й газотурбінну установку, знову ж миколаївськими турбінами! Відзначу, що оперативне перекидання військ і техніки для

вод. Але... Словом, у колективі чекають на вихід із кризи й сподіваються, що з’являться великі вітчизняні замовники. А поки одні конструктори старіють, інші йдуть на вільні хліби в надії знайти більш легку й високооплачувану роботу. Глобальні класифікаційні товариства типу Ллойда, які є регуляторами цього ринку, поки сертифікують «Чорноморсуднопроект», але ще пара років такого «безриб’я» — і буде втрачено можливості проектування суден океанської зони. Сьогодні, коли в державі ніхто не може напевно сказати, чим займатимемось у

найближчі 40 років, такому системному бізнесу, як конструювання суден, доводиться створювати баржі для річок РФ і катери для Еміратів. Надія на те, що саморегулювальний бізнес зможе стати локомотивом економіки, поки не справджується. З яких причин це відбувається — не має значення. Бракує найнеобхіднішого — масшта-

бу мислення й технологічної культури тим, хто пише різноманітні програми розвитку тих або інших галузей. А всім, хто ухвалює рішення — освіти й здорового глузду. У результаті в малий бізнес, більше схожий на організацію самозайнятості, подалися найрозумніші, найвинахідливіші й найзаповзятливіші. Наприклад, вихідці із цього (не єдиного в Миколаєві) КБ стали підприємцями, журналістами й реалізаторами на базарах. Доданий у результаті їхньої праці продукт непорівнянний із тими обсягами, які можна було одержувати за правильного ведення діяльності дослідноконструкторських робіт. Але тут бізнесу поки немає. Причин, які вплинули на це, безліч. Одна з найочевидніших — залежність конструкторів від виробництва. Суднозаводи «лежать», КБ, які завжди надавали їм інжинірингові послуги, також не можуть розвиватися. Системна інтеграція різних рішень, якою і є, власне, проектування суден, — це не просто компіляція різних пристроїв і таблиці властивостей металів, а найперше — розуміння того, що із чим може з’єднуватись. Цього не можна домогтися лише за теоретичним курсом. Не всі випускники Національного університету кораблебудування, навіть якщо захочуть, завтра зможуть стати конструкторами. Сучасні комп’ютерні програми дають яскраві картинки, але вітчизняні виробництва не можуть за картинками будувати судна. Їх створюють за чіткими й скрупульозними робочими і технологічними проектами... Мій знайомий із «Чорноморсуднопроекту», який «креслить» кораблі вже 37 років, восени піде на пенсію, а з ним — і цілий фрагмент проекту. Замінити його фактично нема ким, і технологічну культуру, створювану більше півстоліття, може бути втрачено.

Тільки разом ДАХК «Чорноморський суднобудівний завод» (Миколаїв) і казенне підприємство «Дослідно-проектний центр кораблебудування» уклали угоду про співробітництво терміном на один рік для підвищення конкурентоспроможності України на світовому ринку суднобудування.

Цей рік буде присвячено спільній роботі із проектування, будівництва та ремонту бойових кораблів різних класів, у тому числі авіанесучих. ЧСЗ і ДПЦ кораблебудування вже мають досвід співробітництва: у 2009 році завод став переможцем конкурсу на будівництво серії кораблів класу корвет для Військовоморських cил України, проект якого розробив ДПЦ. Наразі на ЧСЗ створено закладну секцію корабля, завод готовий подовжити роботи й розпочати закладання кіля.

Дешево й потужно Кран-гігант, що будується в Севастополі, буде готовий через рік.

Днями зі стапеля Севастопольського морського заводу спустили на воду понтон споруджуваного плавучого крана вантажопідйомністю 1200 тонн, аналогів якому немає на всій території СНД. Спуск 132-метрового металевого гіганта на воду став не тільки яскравим видовищем, а й знаковою подією для економіки країни. Севморзавод має намір скласти унікальний кран до квітня наступного року. Його особливість у тому, що він здатний споруджувати на ріках мости будь-якої складності. Найперше його використовують для будівництва автотранспортної магістралі в Запоріжжі.

— Таких кранів Україна ніколи не будувала, — сказав на святковій церемонії Петро Порошенко, почесний президент компанії «Укрпромінвест» — інвестор заводу. — Будь-який закордонний аналог коштує більше 50 мільйонів доларів, ми ж зробимо його удвічі дешевше. Можливо, згодом він візьме участь у будівництві моста через Керченську протоку. До речі, Севморзавод — ровесник Севастополя, що має більш ніж 200-літню історію. Але останні роки підприємство перебувало на межі банкрутства й, за словами його генерального директора Костянтина Картошкіна, тільки зараз почало набирати оберти після затяжного непевного періоду. Підготувала Анна ГРЕЧАНИК

9

№ 17 (172)

10 травня 2011 року

Підприємство

Зірки все далі...

— веде далі Олександр Романовський. — Кілька років тому зробили супутник для Єгипту — країни, як на мене, зовсім не передової, а в Україні такого супутника немає. Єгиптяни вже компенсували витрати на створення супутника шляхом комерційно— На цей час ми більш- ти нове програмне забезпе- го надання інформації іншим менш стоїмо на ногах. Зви- чення. арабським країнам. Їхні фаЩо ж до нових проектів, хівці пройшли в нас навчання чайно, якщо порівнювати нинішнє становище з пе- у яких бере участь НВП, то й хочуть через п’ять років роріодом розвалу СРСР, — го- можна відзначити американ- бити супутники самі. Це, звиворить генеральний дирек- ську програму «Таурус-2», чайно, навряд чи вийде, але тор — головний конструктор яка доставлятиме космонав- в них є прагнення, програНВП «Хартрон-ЮКОМ» за- тів на МКС. Вона має заміни- ми, що працюють, і бажання служений працівник промис- ти застарілі шатли. Компанія, заволодіти космічними техловості України Олександр яка виграла конкурс, замови- нологіями. У нас вони вже є, Романовський. — За радян- ла один із рівнів ракети в Дні- але, напевно, немає особлиських часів ми працювали на пропетровську, а «Хартрон- вого прагнення зберегти й всі республіки країни. Мали ЮКОМ» поставить для неї примножити. Про що говорити, якщо досить великий обсяг роботи, апаратуру. Наступне завдання — будів- в країні досі немає власнощо на початку 90-х за лічені місяці скоротився до такого ництво ракети «Циклон-4». го вітчизняного супутника рівня, що не було чим пла- Це нова українська розробка. зв’язку. Це сміх крізь сльози. тити заробітну плату людям. Президенти України та Бра- Адже сьогодні володіння каЗаборгованість із неї стано- зилії збираються в 2012 році налами зв’язку — один із говила 9 місяців. Довелося про- натиснути кнопку пуску на ловних елементів суверенітету будь-якої країни. дати частину нашої буМи ж орендуємо їх у дівлі. Тепер там розтаінших. А що таке чушовується податкова жий супутник? Хочу адміністрація. Тільки — вмикаю, а хочу — в 1998 році під дахом вимикаю. Я говорю це «Хартрон-ЮКОМу» до того, що таку технівдалося зібрати весь ку ми здатні виготовнауково-технічний ляти самі. І робимо це, персонал запорізьких але для інших країн. У підрозділів ВАТ «ХарРосії комерційні пуски трон», що залишився. ракет становлять 40 Із цього й починаєтьвідсотків від загалься новий етап у житної кількості, решта ті космічної галузі на— державні. У США шого міста. Налагокомерційних стартів дили зв’язки з Росією майже немає — усе за — нашим основним рахунок держскарбзамовником. Сьогодні ниці. У нас усі старти ми виробляємо апараоплачують структури туру як для космічних з інших країн. Держзаапаратів, так і для сисмовлення розв’язало б тем керування ракетакілька важливих проми. Останній серйозблем, але його немає. ний проект — створен- Генеральний директор і головний конструктор 20 років тому ми брапідприємства Олександр Романовський ня системи визначенли участь у створення й керування орієнтацією споруджуваному космодро- ні бойових систем супутнисупутника дистанційного мі в Південній Америці. За- кової розвідки. Кілька апаразондування землі Egyptsat-1 поріжці беруть участь у ство- тів крутилися навколо Земдля Єгипту. Для України ми ренні наземного комплек- лі, знімаючи щогодини необстворили таку розробку для су й самої ракети. Поки про- хідну для країни інформацію. супутника Землі «Січ-2». Заект розвивається повільно й Зараз же розвиток подій свідраз він уже складений і перене зовсім певною є його най- чить: хтось поступово підбуває на пусковому комплекближча перспектива. штовхує нас у напрямку красі. У червні-липні планується Ще задовго до 1961 року їн третього світу, де головні його запуск. Крім цього, наші стало зрозуміло, що космос не високі технології, а футбол фахівці забезпечують експлу- забезпечує науковий, еконоі телешоу. Поки ще є потенціатацію системи керування мічний, політичний і навіть ал, та чи надовго його вистабортовим комплексом моду- геополітичний престиж. Га- чить, не знаю, — констатував ля «Зоря» МКС «Альфа». На лузь має бути серед пріорите- Олександр Романовський. цьому об’єкті «залізо» й «ін- тів держави, якщо вона розКосмічна галузь передбачає телект» (програмне забезпе- раховує на успіх у майбут- розвиток безлічі інших допочення) — запорізькі. ньому. Для чого необхідні не міжних виробництв. Напритільки серйозні фінанси, а й Слідом за Єгиптом реальні програми розвитку клад, приладобудування. Раніше в Запоріжжі цим займаУ 2013 році добігає кінця та протекціоністські закони. лися ВО «Гама» й ВО «Рагарантійний термін експлу- Світ має знати й розуміти, діоприлад», які пішли в неатації апаратури, установле- що Україна — високотехно- буття. Тепер представникам ної на МКС. З огляду на те, логічна держава, з якою тре- «Хартрон-ЮКОМу» необхідщо цей об’єкт дуже затребу- ба не тільки співробітнича- но фактично все закуповуваваний світовими космічними ти, а й зважати на неї. Таке ти за кордоном, а цей ринок лідерами, його роботу, швид- неодноразово промовляли з має декілька специфічних ше за все, буде подовжено до високих трибун, а насправді особливостей.

2025 або 2028 року. Тому за- все дещо інакше.

— Так, на вивезення радіопоріжці чекають на великий — Ми не просимо грошей, елементів спеціального приобсяг замовлень, адже тре- мовляв, дайте нам стільки- значення потрібен дозвіл ба буде цілком модернізува- то, однак без держзамовлен- держдепартаменту США, ти апаратуру й відпрацюва- ня наш напрямок занепаде, — розповідає Олександр

Фахівці запорізького «Хартрон-ЮКОМу» виготовляють високотехнологічну космічну апаратуру для замовників зі всього світу Роман ПРЯДУН Початок на стор. 1

Утім, ці проблеми властиві не тільки «ХартронЮКОМу». На флагмані українського ракетобудування дніпропетровському Південмаші залишилося приблизно 15 тисяч працівників із 52 тисяч за часів СРСР. Кількість співробітників державного конструкторського бюро «Південне» імені М.К.Янгеля зменшилася вдвічі. Сьогодні НВП «ХартронЮКОМ» успішно працює в міжнародних проектах, таких як Міжнародна космічна станція (МКС) «Альфа», «Морський» і «Наземний старт». Запорізька апаратура встановлена в ракетнокосмічних комплексах «Рокот», «Стріла», «Дніпро», «Зеніт», космічних апаратах «Січ», «Мікросупутник», Egyptsat-1 і МС-2-8. Більше 100 апаратів різних класів змогли успішно виконати свої завдання завдяки надійному функціонуванню систем і приладів бортової автоматики, створених українськими фахівцями.

Із перших уст

Нефутбольний бюджет Перший поверх будинку, де працюють фахівці, які реально беруть участь у скоренні космосу, зайнято всілякими приватними фірмочками, які торгують хто робочими інструментами, а хто путівками. Меблі в офісних приміщеннях підприємства й обладнання в лабораторіях старого зразка. Грошей вистачає лише на найнеобхідніше. Посудіть самі. Цього року на всі розробки підприємствам, які входять до НКАУ, виділять 60 млн грн. Тоді як у Росії дають на цей напрямок близько $2 млрд. Та що там сусіди, бюджет донецького ФК «Шахтар» — близько $60 млн, а зарплата бразильців із команди коливається від $1 до $4 млн. У той же час оклад 3—4 тис. грн працівників українських підприємств високих технологій уважається нормальним. Тим часом, якщо щось не так піде на Міжнародній космічній станції, яку використовують усі космічні країни, відпрацьовуватимуть вихід із такої ситуації й даватимуть поради для розв’язання проблем саме запорізькі фахівці з «Хартрон-ЮКОМу». Складну апаратуру для ракет-носіїв замовляють тут і американці, і росіяни.

На цьому обладнанні реалізуються унікальні космічні проекти

Романовський. — Його представники здійснюють тотальний контроль за закупівлею й використанням цих комплектувальних, аж до перевірок американськими фахівцями їхнього використання на місці, у Запоріжжі. Причина в тому, що фактично вся наша апаратура має подвійне застосування. Її можна використовувати як для цивільних, так і для військових потреб. Іноді не дозволяють нам купувати той або інший пристрій. Був випадок із «Боїнгом», усесвітньо відомим американським брендом. Вони замовили в нас апаратуру зі спецмікросхемами. Перші екземпляри привезли до нас, так би мовити, «у рукаві». Однак офіційного дозволу держдепартамент їм не надав і оштрафував за «самохід» на дуже велику суму. Узагалі ж, сьогодні американці усе більше захоплюють цей ринок, купуючи європейські фірми. Іноді трапляються казуси: замовляємо у Франції мікросхеми, а нам говорять, мовляв, спочатку дозвіл візьміть у США...

Нагодувати генія Проблема нестачі молодих кваліфікованих кадрів уже давно є справжнім лихом для високотехнологічного виробництва в країні. Як із ним боротися, не знають і на НВП.

— Так, ми співробітничаємо з нашим Національним технічним університетом. Його студенти й випускники проходять у нас стажування й працюють. Цінного працівника можна утримати перспективою зробити кар’єру, соцгарантіями й високою зарплатою. Нічого цього ми запропонувати не можемо. Тому фахівці, навчившись у нас, ідуть у комерційні структури. Той, хто зміг подужати технології скорення космосу, зможе реалізувати себе фактично в будь-якій галузі. Зараз переважно спираємося на старі перевірені кадри, які працюють не за високу зарплату, а тому, що люблять цю справу, — говорить керівник «Хартрон-ЮКОМу». Якийсь час НВП спробувало попрацювати на цивільному ринку. Однак після одного випадку стало зрозуміло: тут робити нема чого. І не тому, що «гранати не тієї системи».

Річ у тім, що «наварити» чиновникам і керівникам простіше без космічних технологій, які успішно працюють в усьому світі. Олександр Романовський: — Кілька років тому НПЗ замовив у нас систему обліку нафтопродуктів. Ми все установили, одержали гроші за замовлення. Через якийсь час звідти телефонують, мовляв, приїдьте, ваша техніка не працює, у нас нестача палива в кілька десятків тонн. Ми їдемо туди, відкриваємо систему фіскальної пам’яті, доступну тільки розробникам, і надаємо їм картину зникнення палива. Наша апаратура показала, коли й скільки машин під’їхали й скільки нафтопродуктів вивезли. І так не один раз. Нам сказали спасибі, але апаратуру більше не замовляли. Ще один напрямок — система керування газотранспортним обладнанням. У Росії наші технології працюють, а в Україні таку систему навідріз відмовилися ставити. Ми навіть виграли тендер, результативно випробували дослідні зразки. Пізніше було знайдено якісь порушення, і вже без конкурсу обладнання закупили в Англії за ціною в кілька разів дорожчою, ніж запорізьке. Отак наші чиновники ставляться до своїх виробників.

Упритул

Синім полум’ям Двояке враження залишилося після відвідування «Хартрон-ЮКОМу». З одного боку, завдяки таким людям нашу країну ще не всі вважають сировинним придатком, здатним лише на дешеву плавку металу та ріпак для біозаводів Німеччини. З іншого — наведені приклади того, як наша держава опікується високими технологіями, свідчать: це нікому не потрібно. Якщо завтра єгиптяни, американці й росіяни зможуть обходитися без наших розробок, то все тут згорить синім полум’ям. Хоча гроші в країні є. Для цього треба лише скласти бюджети п’ятірки провідних футбольних клубів України. Там не на одне скорення космосу вистачить...

10

№ 17 (172)

10 травня 2011 року

Технології

Урану не треба – метан давай! Учені всього світу шукають адекватну заміну атомній енергетиці, газовій і нафтовій трубі Володимир ОТРОЩЕНКО «Блиск цивілізації не зменшиться від того, що вона вичерпає експлуатовані нею запаси енергії. Адже вона може перейти до використання інших її джерел» — висновок Станіслава Лема все більше підтверджується, а його «Сума технології» зусиллями вчених сьогодні набуває іншого значення.

Вугілля в перспективі Директор найбільшої шахти ім. Засядька, професор, доктор технічних наук Єфим Звягільський у своїй статті «Вугільна промисловість України: факти, цифри, перспективи» писав: «Настав час вивчити доцільність використання теплової енергії глибинних порід, ...рішуче розширювати утилізацію шахтного газу метану з одержанням із нього електро- і теплоенергії. Використання результатів навіть частини цих напрямів сприятиме підвищенню конкурентоспроможності українського вугілля». Перспективним напрямком стало й одержання так званої «вугільної нафти» з низькокалорійного природного твердого палива — «молодого» кам’яного вугілля, бурого вугілля, торфу та сланцю. Запаси їх хоча, у принципі, і вичерпні, але на найближчі років 300—400 їх цілком вистачить. При цьому вміст золи у вугіллі не має перевищувати 10% (тобто необхідне попереднє збагачення), сірки — 1%. У результаті можливе одержання бензину, дизпалива, топкового мазуту, а також різних цінних смол для органічного синтезу. Наприклад, вугільники й хіміки КНР до 2015 року мають намір виробляти з вугілля

не менше 1 млн барелів дизпалива на день. А загальносвітові інвестиції у вирішення цієї проблеми вже досягли $15 млрд.

Багато метану в «сухій» воді Метан та інші газоподібні вуглеводні з вугільних і газових засіків традиційно транспортують трубопроводами або в балонах. Сьогодні хіміки розробляють новий вид транспортування газу — у вигляді порошку. Група вчених на чолі із професором Ендрю Купером з Університету Ліверпуля винайшла спосіб зберігання природного газу. З’ясувалося, що газоподібний метан (CH4) можна акумулювати в речовині, яку умовно називають «сухою водою». Це суміш із дрібнодисперсного кварцу й води — на вигляд звичайний білий порошок. Метан реагує з водою, створюючи особливий кристалічний матеріал — метановий газогідрат, де окремі молекули газу «сидять» у водяних «клітках» (звідси й інша назва цих сполук — клатрати). Лише шість грамів такої суміші можуть утворювати газогідрат із літром метану вже після замерзання води. Переваги цього способу синтезу гідрату перед іншими методами очевидні, пишуть

англійські хіміки в статті для «Журналу Американського хімічного товариства» (JAС). Насамперед, це висока здатність до поглинання й використання простих і недорогих матеріалів. Така речовина утворюється й у природі, коли вода змішується з найпростішим вуглеводнем за високого тиску й низької температури. Відомо, що великі поклади кристалічної субстанції залягають глибоко на морському дні. І несподівано багато її в Байкалі. То що ж обіцяє «сухий метан» на практиці? Насамперед нова розробка застосовуватиметься в транспортуванні природного газу, більшу частину якого становить саме CH4. Новий матеріал може стати альтернативою трубопроводам. Професор Денді Слоан із гірничотехнічного училища Колорадо (США) говорить, що задум має сенс, бо 70% природних сховищ цього газу невеликі за розмірами й до них економічно невигідно прокладати труби. До речі, щось таке вже намагалися розробляти багато наукових груп світу, використовуючи для цього гелій і азот, прості сполуки вуглецю, полімери й ще безліч екзотичних речовин. Японська корпорація Mitsui Engineering and Shipbuilding навіть створила дослідний проект корабля, що виробляє «сухий метан», перевозить його, а заразом і споживає частину для своїх потреб. Інший варіант практичного застосування — сухе паль-

Бурити — не будувати Голландські ентузіасти відкрили невичерпне джерело теплової енергії Володимир ОТРОЩЕНКО Після японської трагедії знову й знову чути голоси на користь відмови від АЕС і розвитку нових технологій одержання енергії. Практичні ж приклади їхньої реалізації часом бувають досить несподіваними й оригінальними.

Обігрів із надр Вугілля було одним із головних джерел енергії в Нідерландах протягом сторіч, але з відкриттям у 1950- 1960-х роках багатих родовищ газу його частка в енергетичному балансі значно впала й старі шахти почали масово закривати. Одна з таких шахт у містечку Херлен три десятиліття стояла затопленою й нікому не потрібною, поки група ентузіастів не виріши-

ла перетворити її на екологічно чисте, економічно вигідне й до того ж невичерпне джерело теплової енергії. І тепер колишня шахта обігріває взимку понад 200 будинків, десятки магазинів, супермаркет, культурний центр, бібліотеку, підземну парковку та офісну будівлю. При цьому не спалюється ні грама вугілля. Зрозуміло, що на ентузіазмі не розженешся, бо для реалізації плану двом енергійним дамам — заступникові мера Херлена Ріт де Віт і члену муніципалітету Еліанні Демоллін-Схнейдерс треба було створити кооперацію декількох компаній і організацій не тільки з Голландії, а й з Англії, ФРН і Франції. Назва компанії —

не для автомобілів. До речі, транспортні засоби на метані не тільки більш екологічні — їхні двигуни мають більший ККД. Але є в цієї технології й недоліки. Газогідрат метану стабільний тільки в разі зберігання в холоді (-70°C), але за нагрівання речовини вище цієї температури CH4 знову вивільняється. Англійські вчені намагалися розв’язати проблему, додаючи тетрагідрофуран і тетрабутиламоній бромід, і тоді гідрат залишався стабільним навіть за кімнатної температури. Але ці сполуки дестабілізували «суху воду», і чи буде знайдено відповідь на це запитання, покаже час. Інше обмеження — низька кількість циклів акумулювання й вивільнення метану. Через якийсь час краплі води починають коагулювати, знижується швидкість їхньої реакції з газом. Утім, порошку можна повернути початкові властивості, якщо суміш добре перемішати, але це ускладнить увесь процес. І це означає, що до конкретного бізнес-застосування нового техпроцесу ще далеко. Але перші етапи вже пройдено.

Гідратне Чорне море, газовий Байкал «Славный корабль — омулевая бочка...» — це з гімну найглибшому прісноводному й поки ще найчистішому озеру на Землі. Але вже є не бочки, а сучасні глибоководні населені апарати «Мир», які брали участь у міжнародній науковій експедиції на Байкалі. У липні 2009 року ці батискафи в глибинах байкальських вод знайшли відкриті поля метанових газогідратів (МГГ), які лежать на поверхні осаду. До цього їх знаходили під шаром осаду, у 30—50 ба вміло ним розпорядитися. Насоси викачують воду вгору, і об’єм перекачування може досягати 80 м3 на годину для кожної свердловини. Звичайно, на роботу теплового насоса, як і насосів, що качають шахтні води, потрібна електроенергія, але її витрата на-

Minewater Project — ясно вказує на головне багатство, яким вирішили розпорядитися партнери, — воду старої шахти, що до того ж загрожувала забрудненням поверхневих вод і, в остаточному підсумку, питних джерел. У рамках Minewater Project до мережі штолень, які лежать глибоко під поверхнею, пробурили п’ять нових свердловин до рівня 700 метрів. Вода, яка наповнює стару шахту, на такій глибині мала постійну температуру 32°C. А це чудове джерело енергії. Тільки тре- Містечко Херлен

сантиметрах нижче рівня дна й глибше. Сьогодні ці унікальні сполуки застосовують для опріснення морської води, але вчені оцінюють їх як одне з потенційних потужних джерел енергії, як «паливо майбутнього». Під час занурення в ділянці грязьового вулкана Санкт-Петербург біля острова Ольхон (південна улоговина озера) на глибині близько 600 м удалося підняти на поверхню близько 5 кг МГГ. У 1960-ті роки радянські вчені знайшли їхні перші поклади на півночі СРСР — в озерах Якутії, поблизу ву-

Але й у нашому Чорному морі є відповідь байкальським МГГ. «За рахунок його ресурсів ми зможемо цілком покривати потребу країни в природному газі протягом тринадцяти століть або заповнювати його дефіцит (близько сорока мільярдів кубометрів) протягом двадцяти п’яти століть», — запевняє директор НДВФ «Лідгазогідрат» професор Одеської державної академії холоду Леонард Смирнов. Щоб забезпечити енергетичну свободу країни, досить упровадити технологію видобутку метану з газогідратних по-

Дослідження покладів газу на дні Чорного моря

гільних кар’єрів Нерюнгрі. Саме тоді газогідрати почали розглядати як потенційне джерело палива в найближчому майбутньому. Сьогодні в них бачать одну з альтернатив традиційному сучасному паливу. За оцінками багатьох експертів, їх розвідані світові запаси містять більше вуглеводнів, ніж усі сучасні поклади нафти й газу. Більш того, на відміну від нафти й газу це поновлюваний ресурс. Обсяги газогідратів на дні Байкалу вчені зі Східно-Сибірського відділення РАН (Іркутськ) оцінюють нарівні із запасами найбільшого Ковиктинського нафтогазового родовища в тій же Іркутській області Росії.

кладів із дна Чорного моря. До речі, у світі вже відомо 220 таких родовищ, прогнозні запаси яких у енергетичному еквіваленті більш ніж удвічі перевищують усі розвідані на планеті запаси вугілля, нафти й газу разом. За розрахунками Л.Смирнова, для повномасштабного видобутку метану із МГГ потрібно $480 млн інвестицій. Перші п’ять років після початку проекту гроші можуть надходити траншами, а потім розробка дозволить не тільки повернути вкладені в неї кошти, а й принесе прибуток у розмірі $103 млн. Однак поки вчений не уявляє, де йому знайти необхідні кошти.

багато менше калорій, які направляються в батареї центрального опалення. Шахтну воду, яка віддала своє тепло, повертають назад, щоб вона встигла побігати черевом старої шахти й знову нагрітися. Цікаво, що влітку та ж система потенційно здатна перетворюватися на комплекс охолодження будинків. Тільки для цього забір води із шахти треба буде перевести на значно меншу глибину – близько 250 метрів. Там H2O весь час залишається прохолодною — 17°C. Але ця частина проекту ще не реалізована. Голландці уточнюють, що вони не перші здогадалися використовувати тепло води із затоплених шахт, але раніше такі проекти були дуже невеликими за масштабом і обігрівали

лише по одному будинку. Створити аналогічний комплекс, який обслуговує великий район, — це зовсім інший рівень складності.

Minewater — проект не тільки голландський. Співробітництво з фахівцями з інших країн Європи народилося неспроста: там величезна кількість малих шахтарських містечок, в яких ті ж проблеми після закриття шахт. Тому Minewater Project має намір поширити досвід Херлена на інші громади, зокрема на німецький Аахен і шахтарські селища у французькій Саар-Лотарингії. Там деякі занедбані шахти сягають двох кілометрів углиб. Легко уявити, який це геотермальний потенціал. Єдине обмеження — така система добра, якщо є геотермальне джерело тепла, будівлі, що обігріваються, розташовані поруч. Тягти труби далеко — це означає втратити вигоду від дарової енергії.

№ 17 (172)

10 травня 2011 року

11

Автомагістраль

Машинка із пружинкою Незабаром нанотрубки позбавлять нас від будьяких інших портативних джерел енергії в багатьох сферах, у тому числі й автомобілебудуванні Олександр НІКОЛАЄНКО Заводні автомобільчики фактично зникли з прилавків магазинів дитячої іграшки. Та й останні моделі з інерційним приводом поступаються місцем електричним. Однак у дорослому житті все може статися з точністю до навпаки.

Джгут із префіксом «нано»

Крутиться дзиґа Якщо механічний акумулятор на основі нанопружин — справа майбутнього, то накопичувачі енергії з маховиком уже сьогодні успішно відвойовують собі місце під сонцем, ще недавно зайняте виключно електричними побратимами. Джерела безперебійного живлення в енергетиці, акумулятори для космічних апаратів, системи рекуперації механічної енергії KERS (Kinetic Energy Recovery Systems) в автомо-

Якщо виготовити механічний акумулятор із пружиною зі сталі, що дозволяє автомобілю подолати відстань 100 км, то така конструкція важитиме близько 50 тонн. Гумовий джгут має велику енергоємність, але й у цьому випадку для такого ж запасу ходу потрібен накопичувач масою 900 кг. Не дивно, що кон- У рекуператорі KERS для Формули-1 структори віддають використовується маховик із редуктором перевагу електричним акубілях. Причому останні мамуляторам, а не механічють усі шанси еволюціонуним: літій-іонна батарея вати з допоміжної системи серійного електромобіля в основну енергетичну устаNissan LEAF важить 300 кг новку. і дозволяє подолати 160 км. Однак існують і дві взаємоТобто електричні накопичузалежні проблеми, які гальвачі донедавна були ефекмують розвиток інерційних тивнішими від механічакумуляторів. Перша, яка них приблизно в п’ять рапостала перед конструктозів. Однак зараз ХХI столітрами таких накопичувачів, тя, і модний префікс «нано» — безпека. Річ у тім, що коли вносить усе більше коректив розкручувати сталевий мау стандартні постулати матеховик до обертів, які дозворіалознавства. Не залишив ляють механічному акумувін поза увагою й таке пролятору досягти ефективноссте поняття, як пружина. ті, порівнянної з електричДослідники Массачусетними аналогами, сам махоського технологічного інстивик просто розривається, петуту (Massachusetts Institute ретворюючись на осколкоof Technology) виявили, що ву бомбу величезної руйніввиготовлена із кремнієвих ної сили. нанотрубок пружина має Розв’язання проблеми в енергоємність у 1000 разів 60-х роках запропонував рабільшу, ніж сталева. Отже, дянський винахідник Нурбей механічний акумулятор із Гуліа. Він замість цільнотакого матеріалу для того го маховика використовуж Nissan LEAF за тієї ж від- вав сталеву стрічку, навиту стані пробігу важив би при- пошарово. Така конструкція близно в чотири рази мен- мала властивості сталевоше! До того ж механічний го троса. Звитий з окремих накопичувач заряджається дротиків, він витримував намиттєво, може без втрат збе- багато більші навантаженрігати енергію роками, тер- ня, ніж цільний прут такого мін його служби в десятки ж діаметра. І, найголовніше, разів перевищує електрич- кручений маховик став безні аналоги, а несприятли- печним: у випадку критичві умови у вигляді низьких них перевантажень відриватемператур і підвищеної во- лася найбільш навантажелогості впливають на енер- на зовнішня стрічка, загальгоємність. мовуючи маховик тертям Учені виготовили волок- об корпус. А після винайна з нанопружин довжиною дення вуглеволокна Нурбей близько міліметра й товщи- Володимирович підрахував, ною кілька нанометрів. Те- що навитий із цього матепер їм треба навчитися сплі- ріалу маховик масою 150 кг тати з них джгути, які не здатний нагромадити енервтратили б корисних влас- гію, достатню для подолання звичайним автомобілем тивостей самих пружин.

відстані у два мільйони кілометрів! Що ж до проблеми механічних втрат, то її у таких системах уже розв’язано: сам маховик поміщають у вакуумну камеру, а звичайні підшипники заміняються магнітними, мінімізуючи тертя. Залишаються тільки невеликі витрати на привід вакуумного насоса, що компенсує втрату розрідження через сальники вихідного вала. Однак з’явилася інша проблема, що перешкоджає негайному розвитку інерційних акумуляторів: занадто швидкі оберти. Для розкрученого, наприклад, до 60 тис. об./хв. маховика потрібен масивний понижувальний редуктор, що зводить нанівець увесь виграш від значної енергоємності самого накопичувача. Проблема розв’язувалася двома незалежними шляхами. Перший запропонував усе той же Нурбей Гуліа. Винайдений ним уже в наш час суперваріатор теоретично здатний упоратися з величезною різницею в обертах. Наскільки добре — покажуть випробування.

Porsche 918 RSR

Другий спосіб приборкати швидкість маховика продемонструвала в січні цього року компанія Porsche, яка представила на Детройтському автосалоні свій новий гібрид Porsche 918 RSR. У моделі використана подвійна схема перетворення механічної енергії. Передні колеса оснащені електричними моторами-генераторами, які під час гальмування виробляють електроенергію. Третій мотор за рахунок виробленої енергії розкручує маховик механічного накопичувача. За потреби в додатковій потужності третій електромотор перетворюється на генератор, який приводиться в рух маховиком і видає енергію, необхідну для живлення двох передніх електродвигунів потужністю по 75 кВт (102 к.с.).

Правда, енергії маховика, що обертається за відносно невеликих обертів (36000 об./ хв.), вистачає лише на вісім секунд роботи електродвигунів за повної потужності. Однак ця схема від самого початку є не основною енергетичною установкою, а лише системою рекуперації. І в неї дещо інше призначення: за рахунок дармової енергії гальмування задньопривідний болід потужністю 563 к.с. нехай і на 8 секунд, але перетворюється на повнопривідний автомобіль із сумарною потужністю силової установки 767 к.с. Найцікавіше, що ідея подвійного перетворення механічної енергії на електричну й навпаки не є новою: ще в 1947 році спочатку в Івердоні, а потім у Цюріху та інших містах Швейцарії з’явилися пасажирські гіробуси, випущені компанією «Ерлікон». Зовні цей автомобіль не відрізнявся від звичайного тролейбуса, однак не був увесь час підключений до електромережі. Приводився він у рух маховиком вагою 1,5 тонни, з’єднаним з електричним мотор-генератором. На спеціально обладнаних зупинках гіробус під час посадкивисадки пасажирів приєднувався до електромережі й розкручував маховик до робочих обертів. А під час руху сам маховик був джерелом механічної енергії,

звичайних електричних акумуляторів під час конструювання Міжнародної космічної станції.

Гідромотор і пневмопривід Джерелом енергії для транспортних засобів може бути й стиснене повітря, про що свідчить патент, датований

у створенні міського автомобіля CityCAT. Dual Energy здатний використовувати невелику кількість пального (бензин, гас, спирт тощо) для додаткового нагрівання стисненого повітря. Така схема дозволила багаторазово підвищити потужність і ефективність мотора і зробити витрату палива порівнянною з показниками електричних

Можливо, цей автомобіль CityCAT із гібридним пневмодвигуном невдовзі стане серійним

ще 1799 роком. Однак практичне втілення такої енергетичної установки в наземному транспорті відбулося лише наприкінці наступного століття. У 1879 році у Франції з’явився трамвай, який пересувався за допомогою двигуна, що працював на стисненому повітрі, а в 1932-му в Лос-Анджелесі був представлений перший експериментальний автомобіль із таким мотором. Подальшу долю повітряного двигуна, не здатного конкурувати із ДВЗ ні за потужністю, ні за ємністю енергоносія, уявити неважко: усі наступні спроби впровадити пневматичний двигун у автомобіль або поодинокі, або розраховані на дрібносерійне виробництво для спеціалізованої техніки. Однак технічна еволюція цього рушія, особливо в останні роки, змушує замислитися про нього як про недорогу альтернативу електричним гібридам. Наприкінці ХХ століття французький інженер Гай Негре запропонував двокамерну систему розширення. У малому циліндрі порція стисненого повітря з балона додатково стискалася й нагрівалася, а потім уже змішувалася з порцією холодного робочого тіла, яке й розширювалося у великому циліндрі. Ця ефективніша схема стала поштовхом до створення цього року двигуна Dual Energy. Її ж було взято за основу американською компанією Zero Pollution Motors

гібридів — 2,2 л/100 км. Крім того, CityCAT може, як і досі, обходитися без додаткового палива, працюючи лише на стисненому повітрі, але його максимальна швидкість падає з 155 до 56 км/год. Zero Pollution Motors установила попередню вартість CityCAT — $17800, що приблизно вдівічі менше, ніж середня вартість електричних гібридів. Чи стане цей аргумент вирішальним — покаже час. Гідравлічний двигун, на відміну від пневматичного, уже сьогодні використовується в серійних моделях вантажного транспорту як головна альтернатива електричному приводу у важких гібридах. У такій гібридній схемі використовується гідромотор-насос, що забезпечує як рекуперацію енергії гальмування, так і привід ведучих коліс. У процесі гальмування гідравлічна рідина перетікає з резервуара низького тиску в резервуар високого тиску (гідроакумулятор). Запасена енергія використовується згодом, коли автомобіль рушає або розганяється. За цією схемою побудований, наприклад, серійщо перероблялася моторомний сміттєвоз Peterbilt 320. генератором на електричну, Важка вантажівка, яка часяка живила привідний електо зупиняється, значно затродвигун. На одному розощаджує паливо, використокручуванні маховика гіробус вуючи під час рушання наміг подолати відстань 7—9 копичену після гальмування км. От уже дійсно: усе нове — енергію. Крім того, така схедобре забуте старе. ма дозволяє знизити витрати Залишається тільки додати, на обслуговування гальмової що ідеєю інерційного накосистеми. пичувача наразі займаються А от знайомий усім коодночасно декілька лабораричневий фургончик торій зі світовими імекомпанії UPS одернами. Один із проекжав модифікацію, що тів — «Летюче колесо» взагалі не має прямопід керівництвом Джего привода від дизелька Біттерлі — фінанного двигуна до косує відомий американліс, — рух здійснюський кіноактор Кевін ється виключно за раКостнер, який серйозхунок гідромоторів. но переймається охоЦе дозволяє дизелю роною довкілля. Ревесь час працювати в зультатом проекту, зооптимальному режикрема, є інерційний намі, лише поповнюючи копичувач, який викозапас енергії в гідроакумуляторах. ристовувався замість Пневмодвигун нового покоління Dual Energy

12

№ 17 (172)

10 травня 2011 року

IT Шпальта редактора

Голосом, жестом, дотиком Способи взаємодії з комп'ютерами щодня все альтернативніші Владислав МИРОНОВИЧ Початок на стор. 1

Зелене світло «торгівлі» Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ Як відомо, крім добре знайомих нам червоних лазерів є лазери й інших кольорів, зокрема зеленого. Особливість цих випромінювачів у тому, що частина їхнього спектра припадає на невидиме оку інфрачервоне випромінювання. Невидиме, але не нешкідливе. Як повідомляє американський журнал Archives of Ophthalmology, 60-секундна експозиція сітківки ока під прямим променем потужністю 5 мВт приведе до ретинопатії та відшарування сітківки. Природна захисна система ока — моргання — не спрацьовує через те, що значна частина потужності променя припадає на невидиме світло. У США потужність увезених у країну зелених лазерів обмежена на рівні 5 мВт (потужніші можна купити тільки в спеціальних магазинах, де перевіряється наявність у пристрої фільтра ІЧ-випромінювання). В Україні обмежень нема, з одного відомого китайського сайта можна замовити зелений лазер потужністю до 200 мВт (у 40 разів більше за норму!) лише за $50. Треба віддати належне китайцям, на сайті є попередження про шкоду для здоров’я. Такі ж зелені лазери (вочевидь замовлені на тому ж китайському сайті) можна купити в українських інтернет-магазинах, але вже без будь-якого попередження й удвічі дорожче. Але навіть це не найсмішніше. На якомусь російськоукраїнському сайті можна купити все ту ж китайську лазерну указку, тільки з більш поетичною назвою (певне, щоб потенційний покупець у Інтернеті не знайшов), уже за 400 доларів. Зате з розповіддю про те, як періодичне освітлення декількох «ключових точок» організму різко поліпшує здоров’я та зцілює всі хвороби (звичайно, цілковита нісенітниця, із погляду медицини). А ви кажете — нанотехнології. Отакий у нас бізнес.

Такий підхід дозволив істотно розширити мультимедійні функції «мобілок» за рахунок збільшення площі екрана й значно спростити роботу з ними. Найбільш просунуті екрани вміють реагувати на кілька доторкань одночасно (технологія multi-touch), яка дозволяє з успіхом використовувати в управлінні пристроєм спеціальні жести (особливо вдало така система реалізована в останній моделі iPhone). Сенсорні екрани використовуються й у ПК, щоправда, аж ніяк не скрізь — проблема у високій ціні великих екранів такого типу й

специфіці їхнього застосування. Тож якщо дисплей перебуває у вертикальному положенні, у користувача досить швидко утомлюються руки, а якщо в горизонтальному — руки істотно звужують огляд. Тому в стаціонарних ПК сенсорні технології реалізуються у вигляді різноманітних тачпадів, графічних планшетів та інших допоміжних пристроїв. Приклад

комп’ютера з великим сенсорним екраном — моноблок ASUS EeeTop. Це «заточений» під мультимедійні потреби комп’ютер, який можна використовувати як домашній медіацентр. Не треба забувати й про те, що технології сенсорного введення широко застосовуються в різноманітних сервісних пристроях — банкоматах, терміналах оплати послуг та інформаційних стендах.

Безконтактне розуміння Навіть сенсорне введення передбачає контакт рук із пристроєм і, отже, необхідність бути біля ньо-

го. А хотілося б управляти комп’ютером на відстані — голосом або жестом. Про управління жестами ми вже розповідали (див. «Помахай комп’ютеру рукою», «УТГ» від 29 березня ц.р.), тому зупинімося на голосовому введенні — одному з найперспективніших і водночас найменш розвинених методів уведення інформації. Напевно, усі пам’ятають епізод

із фільму «Назад у майбутнє-2», коли старий Марті МакФлай приходить додому, вмикає голосовою командою телевізор і говорить, які канали треба запустити. На жаль, така система в її повноцінній реалізації так і залишається фантастикою. Навіть там, де мовне введення реалізоване (голосовий набір номера підтримується багатьма сучасними мобільними телефонами), він зовсім не завжди працює коректно. А під час роботи із ПК голосове введення інформації поширене скоріше як засіб для людей з обмеженими фізичними можливостями. Тож про повноцінну заміну звичних маніпуляторів голосом поки нема чого й говорити. Навіть у своєму революційному продукті — ігровому контролері Microsoft Kinect для консолі XboX 360 — редмондці не змогли реалізувати повноцінної підтримки голосу. Kinect розпізнає тільки найпростіші фрази й поки лише англійською та японською мовами. Перший пристрій для розпізнавання мовлення з’явився 1952 року (він міг «чути» вимовлені цифри), а вже в 1964-му на ярмарку комп’ютерних технологій у Нью-Йорку компанія IBM представила апарат IBM Shoebox, здатний «розуміти» чітке мовлення. У перших таких системах використовували певні граматичні та синтаксичні правила. Якщо вимовлені слова відповідали записаним у програмі правилам, то система могла визначити, яке слово використовується. Правда, уже тоді почали виникати певні труднощі, до пуття не розв’язані й донині: головна з них — істотна відмінність мовлення від усталених правил мови, через що під час роз-

Довідка «УТГ» Існує багато програмних продуктів для розпізнавання мовлення на звичайних комп’ютерах. Однією з найякісніших уважається система IBM ViaVoice. Користувачі ViaVoice можуть надиктовувати текст, редагувати, коректувати та форматувати його в текстовому процесорі з голосовим уведенням SpeakPad, а також працювати безпосередньо в Microsoft Word. Система підтримує додавання нових слів до бази даних. Інша система — Dragon NaturallySpeaking — заслуговує на увагу завдяки безлічі завойованих нагород. Програма дозволяє диктувати текст безперервно зі швидкістю приблизно 160 слів на хвилину, цілком інтегрується в Microsoft Internet Explorer і AOL, а також дозволяє працювати з більшістю Windows-застосунків. Не треба забувати й про всюдисущий Google. Так, для браузера Chrome існує плагін Voice Search — голосовий пошук. Він працює з такими популярними веб-ресурсами, як власне пошуковик Google, Вікіпедія, YouTube, Bing, Yahoo, і крім того дозволяє додавати інші сайти на вибір користувача. Правда, на цьому етапі роботу сервісу можна назвати експериментальною — до досконалості йому ще дуже далеко.

пізнавання виникає велика кількість помилок. У сучасних програмах розпізнавання мови використовуються статистичні системи моделювання. Вони за допомогою теорії ймовірності та математичних обчислень здатні

мації. Основна перешкода — індивідуальність голосу й вимови кожної людини. Якщо під час розпізнавання окремих звуків проблем звичайно нема, то під час вимови слів і цілих речень звуки змішуються й накладаються один на одний, через що точність розпізнавання значно зменшується. Не треба забувати й про фонетичні особливості вимови деяких слів, індивідуальну манеру мовлення й шум. У підсумку виходить,

Плануючи із хмари Алішер РУСТАМОВ Нова розробка корпорації Microsoft дозволить плановим відділам підприємств «знестися в повітря».

Система планування ресурсів підприємства (ERP) Microsoft Dynamics буде доступна компаніям як інтернет-сервіс. Про це заявив генеральний директор Microsoft Стів Балмер на конференції Convergence 2011 у Атланті (США). Програмний комплекс працюватиме на серверній платформі Windows Azure. Американська корпорація вже запустила біомеханіку нового оновлення своєї ERP-системи — Microsoft Dynamics AX 2012. За словами представників компанії, остаточний реліз відбудеться в серпні цього року. Нагадаємо, що система управління взаємодією із клієнтами Microsoft Dynamics CRM уже провизначити найімовірніший варіант вимовленої фрази. Джон Гарофоло, працівник інформаційно-техно логічної лабораторії Національного інституту стандартів і технологій (США), говорить, що наразі є дві основні моделі, придатні для цього, — прихована модель Маркова й модель нейронних мереж. Обидва ці методи ґрунтуються на складних математичних функціях. Принцип їхньої роботи — обробка відомої системі інформації та вилучення з неї прихованих даних за допомогою обчислень. Звичайно, такий підхід також не гарантує стовідсоткового результату: системі, наприклад, не буде від чого відштовхуватися, якщо вона неправильно зрозуміє навіть початкові звуки. Зрештою все залежить від правильності обробки звукового сигналу: тут корінь усіх проблем, пов’язаних із мовним уведенням інфор-

понується софтверним гігантом як сервіс. Сам Стів Балмер високо оцінює можливості очолюваної ним компанії в галузі інтеграції онлайн-застосунків зі звичайними програмами, такими як поштовий клієнт Outlook. «Вона не просто працює через Outlook, вона — усередині Outlook; важко навіть сказати, де закінчується одна програма й починається інша» — говорить топменеджер. Таку ж концепцію планується реалізувати і в онлайн-застосунку ERP. Як сподівається Стів Балмер, «це буде система планування ресурсів підприємства для всіх». Утім, на новому ринку Microsoft доведеться мати справу з жорсткою конкуренцією — наприклад, компанія NetSuite уже давно продає хмарну ERP-систему. що голосові команди треба вимовляти рівним голосом (зміни тембру та інтонації дають багато побічних даних, і відсоток розпізнавання падає), чітко й монотонно, без проковтування закінчень та інших мовних особливостей, бути при цьому на певній відстані від мікрофона, уникаючи сторонніх шумів (чого важко домогтися, скажімо, в офісі). Погане апаратне забезпечення (наприклад, низькоякісний мікрофон) також додає проблем. Позначаються й особливості конкретного програмного забезпечення. Так, диктуючи цілісний текст (скажімо, працюючи з текстовим редактором), треба пам’ятати про те, що розділові знаки однаково доведеться ставити вручну. У найкращому разі для цього є спеціальні голосові команди («кома», «тире») — розпізнавати інтонацію та відповідно до неї розставляти знаки жодна система поки не вміє.

13

№ 17 (172)

10 травня 2011 року

IT

Товстий гаманець від «тонкого клієнта» «Економія має бути електронною!» — вирішили в «Кримгазі» й успішно реалізували проект віртуалізації робочих місць Сергій ДУМКЕВИЧ Тепер офісні співробітники підприємства не мають «особистого» системного блоку — для розв’язання виробничих завдань їм достатньо використовувати тільки клавіатуру й монітор. Багата ідея вже заощаджує великі гроші на купівлі та обслуговуванні комп’ютерного «заліза», програмного забезпечення, а також на споживанні електроенергії.

Докладно

Один на всіх В одному офісному приміщенні розташовано 5—6 робочих місць. У кожного співробітника на столі стоїть широкоекранний сучасний РК-монітор. Певне, після значного економічного ефекту на підприємстві знайшли гроші для моніторів такого класу. Усі монітори й клавіатури за допомогою USB-кабелів сполучені з єдиною на весь кабінет обчислювальною «конячкою» —звичайнісіньким нетбуком. У загальній системі віртуалізації він є так званим «тонким клієнтом». Його завдання полягає тільки в забезпеченні поточних сеансів зв’язку всіх віртуальних комп’ютерів цього кабінету. Усі нетбуки підключені до електронного «моз-

ку» підприємства — кластера, який складається із чотирьох системних блоків, при цьому технічні характеристики кожного з них фактично не перевищують можливостей сучасного 4- або 8-ядерного комп’ютера. Оскільки потенціал нинішніх комп’ютерних процесорів використовується лише на 2% і, як правило, в офісних умовах така потужність просто не потрібна, процесори цих чотирьох машин одночасно можуть обслуговувати сеанси декількох десятків віртуальних комп’ютерів. У випадку з «Кримгазом» — це близько 280 віртуальних робочих місць, у тому числі зали для обслуговування абонентів (майже 400 тис. споживачів газу). Управляє всією системою віртуалізації спеціальна програма, розроблена IT-фахівцями «Кримгазу».

Із перших уст Сергій Головешко Автор проекту, начальник управління програмноінформаційного забезпечення та зв’язку ВАТ «Кримгаз»

— Наш приклад реалізації проектів віртуалізації показує, що Open Source-рішення дозріли до промислового застосування й гідно можуть конкурувати із суто комерційними західними продуктами. Я вважаю, що треба сміливо починати реалізацію проектів зі створення віртуальних робочих місць навіть за найскромніших бюджетів у невеликих компаніях і домагатися істотних результатів. Добра допомога

Довідка «УТГ» Ідея «тонкого клієнта» вперше виникла в багатокористувальницьких системах, звичайно — мейнфреймах, до яких можна було одержувати доступ із термінальних комп’ютерів. Із розвитком комп’ютерної графіки термінали перейшли від використання командного рядка до повноцінного графічного інтерфейсу, поширеного на сучасних клієнтах. Прототипом багатокористувальницького середовища став Unix, а графічні термінали вперше стали поширеними (на Заході) на початку 90-х років. Програма Rdesktop — відкритий клієнт для сервера терміналів Windows NT і Windows 2000/2003 (RDP), призначений для доступу з термінала до робочого стола Windows, сьогодні задіяна й на платформах більшості UNIX-систем. Авторство програми належить групі ентузіастів, які працюють через систему спільного розроблення комп’ютерних програм SourceForge. Останні півтора року версія програми не оновлювалася, хоча окремі поправки та доробки вносяться досить регулярно.

— віртуалізація робочих столів і серверів.

— Виходить, що із впровадженням цієї технології керівництво компанії одержує більший контроль над працею своїх співробітників?

— Ми створюємо універсальне робоче середовище, у якому право користувачів на певний застосунок описується ініціатором згори. Це означає задані обмеження для користувачів віртуальних машин: приміром, адміністратор дозволяє користуватися тільки необхідними для виконання службових обов’язків програмами, а всіма іншими — не можна. Співробітник нічого не зможе самостійно ні встановити на свою віртуальну машину, ні видалити з неї. Тобто віртуалізація дозволяє здійснити повний контроль над програмним забезпеченням, яке використовує співробітник. Більш того, сеансалізація дозволяє балансувати навантаження на якийсь із серверів кластера. Залежно від зайнятості певного фізичного комп’ютера й навантажень, необхідних для роботи застосунка у віртуальному комп’ютері, визначається місце на іншому, більш вільному сервері, де виконуватиметься ця програма. Продуктивність робочих місць почала визначатися виключно потужністю серверів і їхнім завантаженням. Тому за необхідності обсяги доступних користувачам обчислювальних ресурсів можна нарощувати лінійно.

Презентація новинки відбулася в залі засідань Чернігівської обласної ради й справила на депутатів враження, яке дозволило заступникові голови облради Валентинові Мельничуку сміливо припустити: «Такого нема не тільки в Україні, а й у світі». В основу нової розробки покладено вміле застосування вже наявних комп’ютерних технологій шляхом

Віртуалізацією — по кризі!

— Віртуалізація може стати одним із найголовніших антикризових заходів, адже поширення цих технологій значно зменшує витрати. Навіть в умовах маленької компанії вигода очевидна: купити один комп’ютер на всіх чи дюжину? І при цьому одержати набагато вищу якість обслуговування техніки.

У «Кримгазі» економічний ефект уже вимірюється мільйонами гривень збережених інвестицій. Так, витрати на операційні видатки скоротилися на 65%, на обладнання й ПЗ — на 80%, на конфігурування та адміністрування — у 2,5 раза. Більш того, утилізація процесорів піднялася фактично до фізичної межі на рівні 80—90%. І, звичайно ж, заощадження електроенергії.

— Можна сказати, що після впровадження віртуалізації зарплата моїм безпосереднім підлеглим, а їх два десятки, виплачується за рахунок заощадження електроенергії в масштабах усього підприємства, — підрахував Сергій Головешко. Віртуалізація добра для впровадження в шкільному або вузівському комп’ютерному класі, у бібліотеках, на транспортних підприємствах, загалом, скрізь, де одночасно треба забезпечити велику кількість точок доступу до обчислювальної техніки. Вона дозволить усіх розсадити й заощадити при цьому гроші. До речі, за словами Сергія Головешка, спосіб віртуального поділу праці планує тепер упровадити ВАТ «Крименерго».

Алішер РУСТАМОВ

Василь ЩЕРБОНОС об’єднання їх у зручну й універсальну систему, властивості якої забезпечуються безпроводовими технологіями її функціонування. За словами керівника групи розробників, проректора з наукової роботи ЧДТУ, доктора технічних наук, професора, лауреата Державної премії України Володимира Казимира, у Росії та Казахстані в таких випадках використовують ноутбуки на кожному робочому місці, але на проводовій основі. Безпроводова система використання планшетних комп’ютерів, яку запропонували чернігівські розробники, забезпечує депутатам не тільки зручні умови для голо-

— У чому особливості вашого способу віртуалізації?

— Він дозволяє тим самим засобом звертатися до різних платформ, різних операційних систем без установлення додаткових спеціалізованих програмних продуктів. Якщо комусь потрібні застосунки з Windows, вони одержують до них доступ, якщо Linux-застосунки — можуть ними користуватися без додаткових програм. Рішення ґрунтується на програмі Rdesktop, яка дозволяє організувати віддалений доступ до графічних робочих столів і розділити пристрої введення віртуальних робочих місць.

Просто додай затвор

Депутати голосують за IT-технології Аксіому про зв’язок простого й геніального вкотре підтвердили вчені Чернігівського державного технологічного університету, які розробили нову систему для голосування й мобільної роботи депутатів.

Віртуалізація в сімферопольському абонентському залі «Кримгазу». Ліворуч на стіні — «тонкий клієнт» (системний блок)

сування в сесійній залі, а й мобільне робоче місце для кожного з них, оскільки комп’ютер-планшет можна після сесії взяти із собою й працювати із проектами й документами в будь-якому іншому місці. А що до основного робочого місця, пов’язаного насамперед із присутністю на ньому конкретного депутата, то розробники системи передбачили й цей момент: у планшет умонтована відеокамера, яка дозволяє ідентифікувати користувача че-

рез уведення пароля під час реєстрації. В апробації системи брали участь 50 студентів ЧДТУ. Вони добре виконали роль депутатів, а також переконливо довели надійність безпроводової технології. Тому депутати, які спостерігали за процесом, не тільки одностайно віддали новинці свої голоси, а й мають намір після впровадження її в Чернігівській облраді запропонувати свій досвід колегам на всіх рівнях.

Кремнієва планарна технологія виготовлення електронних мікросхем вичерпала себе. Розмір одного елемента в сучасних комерційних процесорах становить 22 нм, а теоретично досяжна межа для кремнію — близько 12 нм. Це означає, що вперше за два десятиліття може припинитися виконання закону Мура, який припускає подвоєння щільності транзисторів раз на два роки. А слідом за цим сповільниться й прогрес комп’ютерної техніки. Із ситуації є декілька виходів: застосування нових матеріалів (таких як графен або вуглецеві нанотрубки) або нової топології мікросхем. Але до минулої середи обидві ці можливості були суто теоретичними. І от 4 травня фахівці компанії Intel оголосили про те, що технологія

виготовлення тризатворних об’ємних транзисторів ними не тільки розроблена, а й активно готується до комерційного впровадження. За словами Марка Бора, старшого наукового співробітника Intel, такі мікросхеми продуктивніше від звичайних на 37% і споживають удвічі менше енергії. Але найголовніше — тепер межу нарощування кількості транзисторів на кристалі надовго знято. Тривимірні транзистори можуть мати більше контактних площадок, тому нова технологія являє собою не тільки кількісний, а і якісний стрибок. У НДДКР із тривимірних транзисторів американська компанія вклала $8 млрд, ще 5 млрд були інвестовані в будівництво нового заводу в Аризоні.

14

№ 17 (172)

10 травня 2011 року

Спадщина

Подвиг розвідника Можливо, першим підняв Прапор Перемоги над рейхстагом наш співвітчизник Ігор ЧИЧКАНЬ, Людмила КОШЕЛЕВА Цю фотографію було вперше опубліковано в травні 1945-го в газеті «Правда», і відтоді її друкували журнали, газети, показували по телебаченню не тільки в нашій країні, а й за кордоном, як тріумф правого діла, як вічний символ Перемоги. У всіх центральних виданнях під знімком стояв підпис: «1945 р. Радянський прапор над рейхстагом у Берліні. Фото Є. Халдея. Фотохроніка ТАРС». Об’єктив фронтового репортера увічнив трьох радянських солдатів, відважних розвідників — киянина Олексія Ковальова, дагестанця Хакіма Ісмаїлова й мінчанина Леоніда Горячева.

«Автограф» на даху …Бої на підступах до Варшави. Ворог зайняв оборону. Розвідникам поставлено завдання: не пізніше, ніж через три дні, добути «язика». Розвідгрупа проникла у місце дислокації супротивника й захопила ворожого військовослужбовця, який дав цінну інформацію. За цей подвиг Олексія Ковальова нагородили орденом Слави ІІІ ступеня. Серед розвідників він був наймолодшим, проте одним із найкращих снайперів. Стріляв однаково влучно правою й лівою рукою, майстерно кидав кинджал. За участь у звільненні польського міста Лодзь Ковальова вдостоїли ордена Слави ІІ ступеня, а за героїзм, виявлений під час штурму Познані, — ордена Червоної Зірки. І знову важкі й завзяті бої — під Кюстрином (Німеччина). За подвиги відважний розвідник здобув ще одну високу нагороду — орден Слави І ступеня. Ця глибоко шанована в народі нагорода, єдиний солдатський орден держави, якої вже нема, назавжди залишився символом ратного подвигу солдата в роки війни. Кінець квітня 1945 року. Запеклі бої за Берлін. Столицю рейха обороняли понад 300 тис. солдатів і офіцерів вермахту. 83-й окремий гвардійський полк 8-ї гвардійської армії разом з іншими частинами вів наступ на центр міста. Звідси до імперської канцелярії, у підземеллі якої ховалася ставка Гітлера, залишалося 400—600 м. Кожна армія, дивізія й полк прагнули прорватися до центру німецької столиці і встановити на будівлі рейхстагу Прапор Перемоги. Командирові розвідувальної роти полку старшому лейтенантові Павлові Шев-

ченку наказано припинити вогонь німців, які засіли в будівлі рейхстагу, і захопити його. Для цієї операції було створено штурмову групу із кращих розвідників. Під ураганним вогнем бійці, діючи рішуче й зухвало, увірвалися в будинок і проникли на 2-й поверх. Побачивши пролам у стіні від розриву снаряда, стрімким стрибком проскочили через нього й, опинившись у напівзруйнованій кімнаті, відкрили вогонь по супротивнику. Вогневу точку ворога було знищено. За командою «Уперед!» три розвідники — Леонід Ковальов, Хакім Ісмаїлов і Леонід Горячев — кинулися до просвіту між сходами, піднялися нагору і вистрибнули з вікна на дах. Ісмаїлов допоміг Ковальову вдертися на декоративну балку

і Горячев піднялися на дах, і Халдей зробив кілька знімків із різних точок. Один із них, знятий 4 травня 1945 року, і став історичним. Пізніше Олексій Леонтійович згадував: «Виконуючи бойове завдання, наша група розвідників у складі 20—25 чоловік пробиралася вулицями Берліна. Місто горіло, гул і гуркіт штурмових гармат, навкруги покручена техніка й сотні загиблих. І свист куль... Видовище не для тих, у кого слабкі нерви... Вели короткі бої, вибивали гітлерівців із будинків і тунелів метро. Знищували вогневі точки. Штурмом брали окремі будинки. На їх дахах вивішували червоні прапори, підготовлені заздалегідь, які кожен розвідник носив під гімнастеркою. Командування бачило: прапор на будин-

Історичний знімок Є.Халдея

й закріпити червоне полотнище, а Горячев, стиснувши в руках автомат, охороняв своїх товаришів. Так рановранці 30 квітня 1945 року на одній із веж рейхстагу замайорів червоний прапор із серпом і молотом. А знімки із Прапором Перемоги над поваленим рейхстагом було зроблено декількома днями пізніше. У них теж своя історія. Після падіння рейхстагу біля входу в будівлю було виставлено охорону, яка не пускала всередину Олексія Ковальова. «Та он же мій особистий «автограф» висить», — указав він на дах. Цей діалог з охороною почув фотокореспондент ТАРС Євген Халдей. Він попросив пропустити Ковальова з товаришами й показати, як вони прикріплювали прапор. Ковальов, Ісмаїлов

ку — отже його «зачищено», там уже пройшли розвідники... 29 квітня, прочесавши кілька будинків, ми вийшли на величезну будівлю з колонадою й розбитою банею, але пробратися до неї не змогли, занадто щільним вогнем зустрічали нас фашисти... Ми залягли, уже темніло. Одержали наказ припинити вогонь супротивника. Коли зовсім стемніло, зайшли з тилу і, штурмуючи поверх за поверхом, вибивали фашистів і повільно піднімалися нагору... Зі мною в групі були досвідчені хлопці — Хакім Ісмаїлов і Леонід Горячев. З їхньою підтримкою мені вдалося вдертися нагору — дуже було небезпечно й важко, адже я ніс зброю та боєприпаси... Я побачив прут і міцно прив’язав до нього червоне полотнище... Там, на

Три ордени Слави — свідки нелегкого бойового шляху мужньої людини — фронтового розвідника Олексія Леонтійовича Ковальова. 17-літнім юнаком у 1942 році він пішов на фронт. У запеклих боях під Кривим Рогом одержав перше бойове хрещення — поранення в обидві ноги. Після шпиталю став бійцем окремої розвідувальної роти під командуванням Героя Радянського Союзу старшого лейтенанта Павла Шевченка зі складу 83-го окремого гвардійського полку 8-ї гвардійської армії, з якою дійшов до Берліна. Із 1953 року працював у пожежній охороні Києва. Після 30 років служби даху, крім нас нікого більше не було. Напевно, небезпечніше за все було спуститися вниз...»

Подвиг без імені …У листопаді 1961 року на закритій нараді в Інституті марксизму-ленінізму в Москві колишній член Військової ради 1-го Білоруського фронту генерал-лейтенант К.Телєгін змушений був зі смутком визнати, що ситуація, пов’язана із Прапором Перемоги, «набула потворного характеру». А суть у тому, що перед тим, як іти в останню атаку на рейхстаг, солдати готували «свій червоний прапор», використовуючи часом для цього будь-який придатний матеріал, аж до напірників німецьких перин, зроблених із червоної тканини. Стандарту не було — кому дісталося тканини з метр або більше, кому — з носову хустку. Із цими прапорцями й прапорами вони кинулися до останнього лігва нацистів. Солдати різних полків і дивізій ставили їх усюди — у вікнах, на колонах, у центрі залу та інших доступних місцях. Відповідно й штаби оформили декілька представлень на звання Героя за встановлення Прапора Перемоги. Берлін капітулював. У рейхстаг повалили військовослужбовці армії-переможниці — артилеристи, танкісти, льотчики, зв’язківці, медики, кухарі... Приходили пішки, приїжджали на мотоциклах, автомобілях і конях. Усім хотілося побачити, який він, рейхстаг. І розписатися на його поцяткованих кулями, осколками й снарядами стінах. Багато хто фотографувався, приносив із собою червоні прапори й прикріплював їх по всьому будинку... Приїхали кореспонденти й фоторепортери із центральних, фронтових та армійських газет. Знімки потрапляли в газети, і ті, хто позував, потім вимагали собі звання Героя... Протягом цілого року по-

звільнився з посади заступника начальника загону однієї з частин у званні полковника внутрішньої служби. Його ім’я занесено до книги історії гарнізону пожежної охорони. Похований на Байковому кладовищі. літвідділ 3-ї ударної армії й політуправління 1-го Білоруського фронту розглядали й уточнювали список воїнів, представлених до нагородження за встановлення Прапора Перемоги над рейхстагом. Лише 8 травня 1946 року з’явився Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про присвоєння звання Героя Радянського Союзу офіцерському й сержантському складу Збройних Сил СРСР, які водрузили Прапор Перемоги над рейхстагом у Берліні: капітанові Давидову В.І., сержантові Єгорову М.О., молодшому сержантові Кантарія М.В., капітанові Неустроєву С.А., старшому лейтенантові Самсонову К.Я.». Розібралися? Сьогодні виявляється, що ні, не все так просто. Різні дослідження військових істориків, численні документи, ветерани — безпосередні свідки тих далеких подій переконливо доводять: коли М.Єгоров і М. Кантарія під керівництвом заступника командира батальйону з політчастини лейтенанта О. Береста піднялися на дах рейхстагу, над скульптурною групою вони побачили червоний прапор. Хто ж його встановив? Чий подвиг був у тіні? Може, це саме той прапор, який установив розвідник Олексій Ковальов із товаришами? А може, це справа рук артилеристіврозвідників 136-ї армійської Червонопрапорної, орденів Суворова й Кутузова Режецької гарматної артилерійської бригади старших сержантів О.Боброва, Г.Загітова, О.Лисименка, сержанта М.Мініна під командуванням старшого лейтенанта В. Макова, які побували на даху рейхстагу? У всіх груп — своя правда... То хто ж першим установив на рейхстазі Червоний Прапор? Довго вважалося, що прапор підняли тільки Єгоров і Кантарія. Фронтовики неодноразово порушували це питання, але ніякої ре-

акції з боку офіційних осіб не було. Тільки в останні роки з’явилися роботи істориків і вчених, які намагаються розкрити істину. Серед цих робіт і праця Юрія Краснощокова «Диявольська гра», у якій він показав, що прапор на рейхстазі було встановлено відповідно до наказу командира 756-го стрілецького полку 150-ї стрілецької дивізії полковника Ф. Зінченка. Прапорів Перемоги виготовили дев’ять, за кількістю дивізій у 3-й ударній армії, яка наступала в центрі Берліна. Пронумерували, і 150-й стрілецькій дивізії генерал-майора В. Шатилова дістався прапор № 5. Саме ця дивізія вийшла на рейхстаг, точніше — 756-й стрілецький полк полковника Ф.Зінченка, а ще конкретніше — 1-й батальйон капітана С.Неустроєва, якому й випало штурмувати рейхстаг. На чолі роти комбат вирішив відправити на штурм свого замполіта лейтенанта О.Береста, офіцера під два метри на зріст, богатирської статури й сили. Три атаки на рейхстаг захлинулися. Як розповідав потім сам Берест, його рота подолала вже більше половини площі, але через щільний вогонь залягла, і він, не маючи зв’язку, поповзом і короткими перебіжками повернувся назад, попросив командування підтримати їх артилерійським вогнем і знову рушив у смертельно небезпечний шлях. Хто першим увірвався в рейхстаг? Берест зі своєю другою ротою й старший сержант Сьянов — зі своєю першою. Якщо точніше, першим на сходи рейхстагу вбіг із прапором у руках рядовий Петро Пятницький і відразу впав, прошитий кулеметною чергою. Прапор підхопив інший Петро — Щербина, теж рядовий. Коли бій зчинився в самому рейхстазі, батальйон Неустроєва із флангів підтримали батальйони майора В.Давидова й старшого лейтенанта К.Самсонова. Незважаючи на значні втрати, штурм рейхстагу наростав і посилювався. Незабаром перші поверхи будинку німецького парламенту були під контролем двох рот батальйону капітана Неустроєва. Увечері 30 квітня, уже після бою, у рейхстазі з’явився комбат — капітан С.Неустроєв, ще пізніше, близько 24.00, — командир 756-го стрілецького полку полковник Ф.Зінченко. Він і поставив завдання — установити на даху рейхстагу прапор Військової ради 3-ї ударної армії під №5. У розпорядження лейтенанта Береста для прикриття виділили близько десятка автоматників. Зі спогадів О.Береста: «Через артилерійські обстріли сходи в окремих місцях було

15

№ 17 (172)

10 травня 2011 року

Політехнічний музей зруйновано, ми утворювали «живі сходи». Напруга дещо спала, коли Берест повернувся й доповів, що Прапор Перемоги встановлений на найвиднішому місці — на бронзовій кінній скульптурі кайзера Вільгельма, на фронтоні головного під’їзду. Пізніше Неустроєв у листі до одного з учасників боїв за рейхстаг Фамільського зізнавався: «Я припустився помилки, дозволивши йти на дах із Берестом Єгорову й Кантарія, вони фактично в атаку не ходили, рейхстаг не брали, а слава всього мого батальйону дісталася їм». Самі ж М.Єгоров і М. Кантарія, треба віддати їм належне, були більш об’єктивними. У брошурі «Прапор Перемоги», мало відомій широкому загалу, вони визнавали, що прапор №5 вони доставили в рейхстаг значно пізніше від інших прапороносців. Маршал Радянського Союзу І.Баграмян у статті «Вічний символ Перемоги» писав: «Тоді в Берліні майже від кожного бійця можна було почути, що він теж водрузив на рейхстазі свій прапор. І в цьому — велика правда. Кожен учасник Великої війни, навіть якщо він не дійшов до Берліна, водружав Прапор Перемоги. Його несли мільйони рук. У ньому була часточка душі й серця кожного радянського патріота — воїна й трудівника». …6 травня 2005 року Указом Президента України за бойову відвагу у Великій Вітчизняній війні 1941— 1945 рр., особисту мужність і героїзм, виявлені в Берлінській операції та встановленні Прапора Перемоги на рейхстазі, Бересту Олексію Прокопійовичу присвоєне звання Героя України (посмертно). Указом Президента Російської Федерації «Про нагородження державними нагородами Російської Федерації активних учасників Великої Вітчизняної війни 1941—1945 рр.» № 212 від 19 лютого 1996 року за мужність і героїзм, виявлені в боротьбі з німецькофашистськими загарбниками у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр., звання Героя Російської Федерації присвоєне Ісмаїлову Хакіму Ісааковичу.

7 вересня 1997 року від гострої серцевої недостатності пішов у вічність киянин Олексій Ковальов, повний кавалер орденів Слави. Фронтовий розвідник, якому 8 травня 1945 року було трохи менше 20 років і який одним із перших водрузив Червоний Прапор над рейхстагом, не відзначений нагородою за свій подвиг ні в колишньому СРСР, ні в сучасній Україні...

Техніка трифазного струму: 120 років від першого тріумфу Багато хто з істориків уважає, що саме з виставки 1891 року у Франкфурті-на-Майні почалася широка електрифікація Дмитро СТЕФАНОВИЧ Хто б там що не казав, але прагматичні європейці насправді завжди були романтиками. Навіть у ХІХ столітті, яке називають ерою пари та електрики, вони намагалися всіляко прикрашати своє життя. Недарма на промислових виставках найновіших досягнень науки і техніки найбільшу увагу публіки привертали експонати, які наслідували природу. Тобто спочатку було захоплення майстерністю імітації і лише потім – способом, яким досягався бажаний ефект. Тому не дивно, що серед відвідувачів Міжнародної Франкфуртської електротехнічної виставки 1891 року справжній ажіотаж викликав величезний штучний водоспад. Насос, який працював від потужного електричного двигуна, подавав воду аж на 10 м угору, а звідти вона під захоплені вигуки натовпу кришталевими бризками спадала в прикрашене камінням і лататтям річище.

Проте фахівці, яких також було чимало на виставці, здебільшого дивилися не на водоспад, а на обладнання, що невтомно качало воду. По-перше, ніде поруч не було електростанції, яка б живила двигун насоса, а подруге, дивувалися потужності та надійності цього двигуна. А коли відвідувачі дізнавалися, що електроенергія постачається проводами з гідростанції, розташованої на березі річки Неккар в містечку Лауфен, що в 175 км від Франкфурта-на-Майні, захопленню не було меж. Так 120 років тому на виставці у Німеччині уперше були продемонстровані можливості трифазного асинхронного двигуна та переваги трифазних систем змінного струму перед іншими, особливо щодо передачі електроенергії на великі відстані. Хоча спроб передачі електроенергії на значні відстані вживали і раніше. Найвдаліша з них — передача електроструму телеграфною лінією Крейль – Париж довжиною 56 км, підготовлена і проведена відомим фізиком Марселем Депре у 1885 році. Французький експериментатор працював із постійним струмом найвищої, яку тільки йому вдалося досягти, напруги — 6000 вольтів. Дослід цей уважався загалом удалим, проте коефіцієнт корисної дії передачі не перевищував 50%. Дехто з електротехніків запевняв, що такий ККД – гранично можливий. Окрім того, з постійним струмом споживачам працювати дуже незручно, насамперед тому, що його не можна трансформувати. Виникла суперечність: для зменшення втрат під час передачі слід було якомога більше підвищувати напругу, але використати отриману енергію безпосередньо споживач не міг, оскільки

послідовне підключення обладнання, що мало живитися цим струмом, найчастіше було дуже незручним. Залишалося переходити на змінний струм. Використовувати його для практичних потреб почав ще у 70-ті роки ХІХ століття винахідник «електричної свічки» відомий російський фі-

Михайло Осипович Доліво-Добровольський

зик Павло Яблочков. Однак далі живлення освітлювальних приладів він не пішов. Докладніше вивчав можливості змінного струму видатний електротехнік сербського походження Нікола Тесла. Він експериментував із різноманітними багатофазними схемами та електричними машинами, але найзручнішими для використання вважав двофазні. Саме за такою схемою було побудовано найпотужнішу на ті часи гідроелектростанцію на Ніагарі в США та кілька станцій у Європі. Однак невдовзі після того, як було доведено, що більш придатним для промислових та інших потреб є трифазний струм, вони були переобладнані. Найбільше посприяли цьому дослідження, винаходи і розробки видатного інженера Михайла Осиповича ДолівоДобровольського. У радянській і сучасній російській літературі М.Доліво-Добровольського найчастіше називають російським електротехніком. Це не зовсім так. Він дійсно народився неподалік Петербурга у містечку Гат-

чина в 1862 році, але був радше російсько-німецьким інженером. Річ у тім, що свого часу Російська імперія через участь студента Ризького політехнічного інституту Михайла ДолівоДобровольського в студентських заворушеннях відмовила йому в праві здобути вищу технічну освіту, і він змушений був виїхати за кордон. У Німеччині він закінчив Дармштадське вище технічне училище й залишився там для викладацької діяльності. У 1887 році його запросили на роботу до берлінської фірми AEG (Allgemeine ElektricitatsGeselschaft), яка стрімко розвивалася, і тут він працював усе своє життя – спочатку на посаді шеф-електрика, згодом – технічного директора. У 1889 році М. ДолівоДобровольський подав патентну заявку на асинхронний трифазний електричний двигун із короткозамкнутим ротором у вигляді «білячої клітки», завдяки якому швидко став відомим фахівцям-електротехнікам усього світу. Потім один за одним він отримав патенти на трифазні трансформатори, генератори й двигуни, причому запропоновані ним схеми трансформації трифазної напруги й сьогодні використовуються без якихось принципових допо-

внень, як, утім, і асинхронні двигуни. Таким чином, саме М.Доліво-Добровольський є автором теоретичної розробки і принципів практичної реалізації всіх основних складових трифазної системи змінного струму. Повертаючись до Франкфуртської виставки 1891 року та її експонатів, представ-

ти переваги трифазної схеми передачі електроенергії над усіма іншими. …Після тріумфу у Франкфурті-на-Майні Михайло Осипович Доліво-Добровольський знов активно займався електротехнікою. Надзвичайну цікавість викликала його доповідь «Сучасний розвиток техніки трифазного струму» на Першому Всеросійському з’їзді в січні 1900 року. Йому навіть запропонували обійняти посаду декана електромеханічного відділення щойно відкритого Петербурзького політехнічного інституту. Однак договірні зобов’язання Доліво-Добровольського

Асинхронний трифазний електричний двигун

лених інженером М.ДолівоДобровольським, зауважимо, що він провів ще дві серії дослідів із передачі електроструму від гідростанції на річці Неккар. Напруга підвищувалася до 14600 і 28300 вольтів. У Франкфурті за допомогою трансформаторів її зменшували до 65 вольтів, і цим струмом окрім згаданого насосу для водоспаду живилися ще й інші двигуни та освітлювальні лампи. Коефіцієнт корисної дії в нормальному режимі роботи з напругою 8500 вольтів становив 75%, а під час підвищення напруги сягнув 79%. Ніщо не могло переконливіше довес-

перед фірмою AEG не дозволили йому пристати на пропозицію. Невдовзі загострилася хвороба серця, яку він мав із дитинства, і його технічна творчість перервалася на шість довгих років. Повернувся на фірму в 1909 році, а в 1914-му після початку Першої світової війни переїхав із Німеччини до Швейцарії. Лише в 1918 році він повернувся до Берліна, де мав намір знов стати до роботи на фірмі, але загострилася стара хвороба, і в листопаді 1919 року він пішов із життя. Німецького громадянства Михайло Доліво-Добровольський так і не прийняв…

16

№ 17 (172)

10 травня 2011 року

Холодний вітер із північного заходу На шоу в Монако компанія Gemballa представила новий проект — модель Mistrale, яка являє собою альтернативний погляд на Porsche Panamera Turbo. Новий хетчбек Mistrale оснащений вуглепластиковим капотом, розширеними крилами, порогами, заднім бампером із дифузором та інтегрованими в нього патрубками системи вихлопу. Зовнішній вигляд автомобіля підкреслюють унікальні 22-дюймові легкосплавні диски. За рахунок активного використання вуглепластику вагу автомобіля вдалося зменшити на 70 кг. Значно збільшено притискну силу Mistrale. Було піддано модернізації гальмову систему автомобіля: на заміну стандартним прийшли 420-мм диски Brembo із шестипоршневими супортами попереду. Ззаду інженери додали 380-мм

Brembo із чотирипоршневими супортами.

Gemballa пропонує своїм клієнтам два варіанти прокачування двигуна. У першому випадку потужність мотора буде доведено до 600 к.с. за 850 Н.м. Така модифікація коштуватиме покупцеві дешевше. У другому випадку агрегат зможе розвивати потужність, рівну 700 к.с. за 1000 Н.м крутного моменту. Ця модифікація коштує вже дорожче.

Планшет перетворюється... на елегантний ноутбук

Днями корейська корпорація Samsung розпочала поставки нової моделі комп’ютера Sliding PC 7 Series на платформі Intel Oak Trail. Головна особливість новинки — оригінальний форм-фактор. Sliding PC 7 Series виконаний у вигляді

слайдера, що дозволяє пристрою легко трансформуватися із планшета в ноутбук і назад. Апарат обладнаний 10,1дюймовим сенсорним РКмонітором, який підтримує розрізнювальну здатність 1366x768 пікселів. До-

На жаль, ціни на свої автомобілі, яких, до речі, буде випущено лише 30, тюнінгательє Gemballa не озвучило, як і динамічних характеристик Gemballa Mistrale. Чому тільки 30 екземплярів? А тому, що цього року виповнюється рівно 30 років із часу заснування тюнінгательє. Експерти радять поквапитися із придбанням Mistrale, бо ці автомобілі можна буде сміливо назвати колекційними. ступна й повноцінна фізична клавіатура (81 кнопка). В основі системи — процесор Intel Atom Z670, який працює на частоті 1,5 ГГц із інтегрованою графікою. Об’єм оперативної пам’яті — 2 Гб; для зберігання даних використовується твердотільний накопичувач ємністю 32 Гб. Є також веб-камера розрізненням 1,3 мегапікселя, модуль зв’язку з підтримкою стандартів Wi-Fi 802.11 b/g/n, кард-рідер, відеовихід HDMI. Джерело живлення — 6-секційний акумулятор, що забезпечує час автономної роботи до 9 годин. Усе це працює під управлінням ОС Windows 7 у редакції Home Premium. Очікується, що ціна на Sliding PC 7 Series у роздрібному продажі становитиме приблизно $650.

КРОСВОРД Спад Урок Фетр Штам Юпка Юрба Япет Ярмо Яхта

Підготував Олександр БІЛИЛОВЕЦЬ

www.eutg.net Усю інформацію про передплату та розміщення реклами в «Українській технічній газеті» можна отримати за телефонами:

Відділ передплати: тел.: (044) 278-42-37, тел./факс: (0642) 59-93-91, тел.: (0642) 59-93-92 podpiska@tehnichka.com

Передплатні індекси: Вартість передплати:

Відділ реклами: тел./факс: (044) 278-42-37 reklama@tehnichka.com

99340 - російською мовою 99309 - українською мовою

4 літери: Агат Алое Арка Бокс Буре Бурт Гафт Геба

Грог Губа День Диво Діод Ерос Зоря Кава Кадр

Кріп Кроу Лезо Ліки Льох Мама Маяк Мить Мрія

Наст Одра Окоп Плащ Рапс Ріал Руан Рюма Скат

6 літер: Аляска Бетмен Вокзал Каблук Клавір Мураха Обапіл Оцеола Погляд Пуссен Рената Сестра Тренаж Фанера Хробак 7 літер: Адвокат

Аксакал Бульйон Бутусов Каньйон Кулінар Лаванда Локатор Мономах Мотузка Петунія Рахунок Резонер Розмарі 9 літер: Абонемент Акапулько Амперметр Астрахань Гастролер Інфразвук Канделябр Катакомби Коромисло Космодром Лазаренко Магараджа

(Відповіді на кросворд – у наступному номері «УТГ»)

Склала Оксана БАЛАЗАНОВА

на 1 міс. — 21,40 грн на 7 міс. — 149,80 грн

ПЕРЕВІРТЕ ПРАВИЛЬНІСТЬ ОФОРМЛЕННЯ ПЕРЕДПЛАТИ! ЛАТИ! На абонементі має бути відтиск касового апарата. Якщо передплата (переадресування) оформляється без касового апарата, на абонементі ставиться відтиск календарного штемпеля відділення зв'язку. У цьому випадку передплатнику видається абонемент із квитанцією про оплату вартості передплати (переадресування). Передплатник із сплачених ним коштів за передплату доручає розповсюджувачу сплатити видавцю суму в розмірі видавничої вартості передплаченого видання на умовах і в строки, визначені розповсюджувачем.

Малюнки Ігоря КИЙКА