Наука
Військова таємниця
І Microsoft туди ж... Американська корпорація пропонує науковим і освітнім установам України приєднатися до популярного заняття — «витання в хмарах» Стор. 7
Технології
У світі тварин
«Плаваючі» цифри
Плазма проти газу
Відстріл сафарі-парку
Українські корабели збадьорилися: держава виділяє на будівництво кораблів класу «корвет» для ВМС країни понад 16 млрд грн
Розвиток водневої енергетики переплітається з найбільш, здавалося б, далекими від неї проблемами
Вихованці ялтинської «Казки» можуть осиротіти....
Стор. 8
Стор. 10
Стор. 14
ИК НЗЕ ЧАРЛ ШИМПА
ЬСЯ! ПЛЕВАТ ы) МОЖЕТ Артековц (научили рация ст Админи
Щотижневик Виходить щовівторка
www.eutg.net
№ 20 (175) 31 травня 2011 року
Нескінченність імені Нобеля Чи реально виконати президентське завдання — до 2020 року потрапити у vip-зону світової економіки? Учені сумніваються…
Алюмінієвий реверс Роман ПРЯДУН Після оголошення результатів президентських виборів в Україні російський бізнес зітхнув із полегшенням. У Вікторі Януковичі сусіди бачили захисника інтересів російських компаній у нашій країні, а тому розв’язання багатьох проблем, як здавалося тоді, було лише справою часу.
Стор. 6–7
Можливо, так думав і Олег Дерипаска, власник об’єднаної компанії РУСАЛ із російською пропискою, до якої входить і наш Запорізький алюмінієвий комбінат (ЗАлК). Однак час минав, а влада не квапилась відновити диференційований тариф на електроенергію для підприємства — ЗАлК позбавили цієї пільги ще в 2005 році (див. «Кому потрібніший ЗАлК?», «УТГ», №50 від 21 грудня 2010 р.). Хоча надання такого тарифу, що залежить від цін на алюміній на Лондонській світовій біржі, — загальноприйнята світова практика для підприємств, на яких електрика відіграє вагому роль у виробництві кінцевого продукту. Замість цього росіянам довелося розбиратися в суді щодо прав власності. Ірина КОНДРАТЬЄВА
Стор. 4
Персоналізація Павутини Андрій РЕВЕНКО Королівське весілля у Великій Британії за популярністю порівнянне з фіналом чемпіонату світу з футболу — його трансляцію дивилися близько двох мільярдів чоловік. Усі події, пов’язані із заходом такого масштабу, також стають надбанням гласності й потрапляють на перші шпальти газет. Так і в цьому випадку: декілька абсолютно незначних епізодів раптом привернули за-
гальну увагу. Один із них — безстороннє висловлення охоронця Букінгемського палацу про наречену принца Вільяма Кейт Міддлтон.
Скандальне висловлення охоронець розмістив за кілька днів до весілля на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook (за що він був своєрідно покараний — його відсторонили від участі в церемонії).
Улюбленці небес В’ячеслав ШНАЙДЕР Бум безпілотних літальних апаратів (БЛА) почався, мабуть, ще з дев’яностих років. Нині ж без них не буває жодної авіаційної виставки. Ринок БЛА на найближче десятиліття фахівці оцінюють у $16,2 млрд. Тож апарати, які колись були улюбленим заняттям у дитячих авіамодельних гуртках, вийшли на передній край сучас-
Стор. 12
Докторська дисертація, яку готує доцент Національного авіаційного університету Микола Зосимович, присвячена цим дивним витворам людського розуму.
ної техніки.
— Миколо Володимировичу, що являє собою безпілотний літальний апарат? — Таким називають будь-який літальний апарат важче повітря без екіпажу з дистанційним або автономним керуванням. Є ще
термін ДПЛА — дистанційно пілотовані літальні апарати. На технічному слензі безпілотники називають дронами.
— Які їхні основні переваги? — Пілотована авіація дуже затратна. Побудувати сучасний літак, оснащений складною технікою, випробувати, сертифікувати, зберігати його — усе це дуже дорого. До того ж пілотові треба платити зарплату, вкладати величезні кошти в його підготовку.
Стор. 13
2
№ 20 (175)
31 травня 2011 року
Тут і тепер
Цитати тижня
Дожати «бабусь» Олександр БРУСЕНСЬКИЙ
Микола Азаров Прем’єр-міністр України
Влада демонструє прагнення якомога швидше позбутися газової залежності. В урядових кабінетах розробляють стратегічні програми щодо зменшення закупівель обсягів імпортного газу, із столиці все частіше чути заклики ефективніше використовувати новітні технології, які допоможуть збільшити об’єми видобутку вітчизняних вуглеводнів. Зокрема, за рахунок відновлення потужностей старих свердловин.
Україна опинилася в цікавій ситуації. Якщо географічно подивитися, зі сходу ми оточені Митним союзом у складі Білорусі, Росії, Казахстану, із заходу — Європейським Союзом, який також є митним союзом. Отже, Україна перебуває в кільці між двома митними союзами. Така наша специфіка.
Іван Плачков Екс-голова Мінпаливенерго
У регіонах, де добувають нафту й газ, такі технології вже активно застосовують. Зокрема, на державному підприємстві ГПУ «Полтавагазвидобування», що експлуатує Опішнянське родовище (Зіньківський район). Міністр енергетики та вугільної промисловості Юрій Бойко нещодавно відвідав Полтавську область, аби на власні очі в цьому переконатися. Першим об’єктом, який оглянув міністр, були головні споруди Солохівського цеху з видобутку нафти, газу й газового конден-
Кращим переговірником із газу був Кучма. Адже в 98-му теж були проблеми, але Кучма домовлявся безпосередньо із президентами Росії та Туркменистану. У Януковича теж достатньо важелів для коректування ціни на газ, і він має активно долучитися до цього процесу... Що ж до справи Тимошенко, то, на мою думку, можна просто висловити невдоволення ціною на газ, про яку вона домовилася, але це не кримінал, кримінальна справа притягнута за вуха.
Олександр Тодійчук Президент Київського міжнародного енергоклубу
сату. Там ввели в експлуатацію унікальну утилізаційну детандерну енергетичну установку виробництва ВАТ «Турбогаз», яка дозволяє не лише отримати додатковий обсяг фракцій легких вуглеводнів, а й використовувати енергію природного газу для вироблення елек-
Американські компресори для «оживлення» старих свердловин
Юрій Бойко разом із головою Полтавської ОДА Олександром Удовиченком (у касках на передньому плані) оглядає Солохівський цех
троенергії. Як кажуть на підприємстві, «газ має працювати». Тобто, обертати вал електрогенератора під час транспортування. Генератор, у свою чергу, виробляє електроенергію. Відте-
пер, із пуском цієї установки, на Солосі щодоби отримують 16—18 МВт/год. електроенергії власного виробництва. Її цілком достатньо для виробничих потреб, запевняють тамтешні керів-
Довідка «УТГ» Цього року ДК «Укргазвидобуток» планує будівництво 19 нових і відновлення 6 діючих дотискних компресорних станцій (ДКС), що коштуватиме держбюджету 2 млрд грн. Протягом двох років для збільшення внутрішнього видобутку газу за допомогою ДКС на родовищах, які експлуатуються тривалий час, уряд планує виділити близько 2,4 млрд грн, що дозволить додатково одержати 1,2 млрд кубометрів газу.
Мало не єдиний правильний вихід — не віддавати свої шельфи комусь, а розробляти їх самостійно за участю інвесторів... У Казахстану й Азербайджану є добрий досвід, як створювати спільні підприємства, не менше 51% у яких належить державі, а інші 49% —відомим світовим компаніям, які мають сучасні технології та ресурси. Ми могли б піти таким же шляхом, прозоро й цивілізовано, а не ховати чиїсь інтереси за посередниками у офшорних компаніях.
Перша, найсучасніша
Одним абзацем Україна має намір освоювати Новокостянтинівське родовище уранових руд без участі інвестицій із Росії, заявив голова «Росатому» Сергій Кірієнко з посиланням на підсумки переговорів із Міністерством енергетики та вугільної промисловості в контексті планів спільного будівництва заводу з фабрикації ядерного палива. Росія погодилася змінити «газову формулу» для України.
Голова правління ВАТ «Газпром» Олексій Міллер і міністр енергетики та вугільної промисловості України Юрій Бойко домовилися про зміну формули розрахунку ціни газу для нашої країни. Повідомляється, що Росія погодилася, щоб у цій формулі як базова використовувалася ціна вугілля, а не газойлю. До 2012 року в країні може з’явитися новий стандарт Wi-Fi.
На місце Wi-Fi приходить новий стандарт — 802.11 а-b. Недавно його перспективи на 2012 рік обговорювалися Асоціацією учасників ринку безпроводового зв’язку разом із представниками Intel у Національній комісії з регулювання зв’язку. Він забезпечує швидкість підключення до 1 Гбіт/сек., а базові станції працюють у радіочастотному діапазоні 5 ГГц (старий стандарт — Wi -Fi — працював у діапазоні 2,4 ГГц).
Адреса редакції: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28а
Засновник і видавець — колектив редакції «УТГ»
www.eutg.net Е. пошта: info@tehnichka.com ПРИ ВИКОРИСТАННІ МАТЕРІАЛІВ ПОСИЛАННЯ НА «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ.
91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98в.
Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 12993-1877Р від 20.08.2007 р., видано Міністерством юстиції України.
Найсучасніше обладнання працює за принципом комбінованого виробництва електричної й теплової енергії і призначене для покриття частини теплового та електричного навантаження котельні в західній частині міста, де мешкає понад 35 тисяч людей. Передбачається, що когенераційна установка, яка працюватиме безперебійно, забезпечуватиме мешканців району гарячою водою протягом цілого року. Упровадження проекту має не лише соціальний, а й еко-
номічний та екологічний ефекти. Очікується, що за рахунок спільного виробництва теплової та електричної енергії викиди шкідливих газів у атмосферу зменшаться приблизно до 3,5 т на рік. Також завдяки роботі установки стане можливим ефективне використання енергоносіїв.
У Тернополі відбулася публічна презентація «Богданів» нового покоління А20111 і А30212.
Представлено технічні характеристики й параметри нових автобусів, сучасні електронні системи в громадському транспорті, мультимедійний автоматизований комплекс — моніторинг, контроль, керування.
Будівництво нових автобанів почнеться цього року.
Проект здійснено за сприяння Програми розвитку ООН в Україні спільно з муніципалітетом Рівного та ПАТ «ЕСКО-РІВНЕ». Вартість робіт становить понад 9 мільйонів гривень.
тел. 044 278 42 37, e-mail: isachenkosv@tehnichka.com Іван Спасокукоцький — редактор відділу IT
Планується почати будівництво сучасних автодоріг першої категорії Київ — Харків і Харків — Донецьк, повідомив губернатор Харківської області Михайло Добкін. Він відзначив, що зараз активно модернізуються на-
ВІДДІЛ РЕКЛАМИ: Ганна Шумакова — тел./факс: e-mail: reklama@tehnichka.com
ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИ: Дмитро Баранов — тел./факс: (044) 278 42 37
Ігор Павлюк — редактор відділу промисловості
Олександр Білиловець — редактор інтернет-ресурсу еUTG.net,
тел. 044 278-42-37 e-mail: pavluk@tehnichka.com;
тел. 044 278-42-37 e-mail: bililovets@tehnichka.com
e-mail: podpiska@tehnichka.com
земні транспортні коридори, які зв’язують Харків з іншими великими містами України: «Наступного року ми розпочнемо реалізацію проектів Київ—Харків і Харків— Донецьк. У результаті Харків і Донецьк зв’яже сучасна траса першої категорії, що дозволить 300 кілометрів, які розділяють наші міста, подолати за 2 години».
Газета видається українською та російською мовами
(044) 278 42 37, тел.: (097) 534 23 04, Позиція авторів публікацій не завжди
тел. 044 278-42-37 e-mail: ivanspas@tehnichka.com
тел. 0642 34-72-47 e-mail: tehnomysl@tehnichka.com
— Автобуси оснащені системою карткового розрахунку й GPS-навігаторами, які указуватимуть місце розташування транспорту, — повідомив віце-президент корпорації «Богдан» Володимир Гунчик. — У них низький заїзд і особливі амортизатори. Випускають нові «Богдани» в трьох модифікаціях — як міський автобус, міжміський із м’якими сидіннями та шкільний.
Зі швидкістю звуку
Головний редактор Світлана Ісаченко РЕДАКЦІЯ: Людмила Гречаник — редактор відділу технічної думки
Фото автора
GPS на бусах
Людмила СТУПЧУК У Рівному введена в експлуатацію перша в комунальному секторі України когенераційна установка потужністю 1 МВт, в якій використані газопоршневі генератори.
ники. А це суттєва економія коштів. Ще одне ноу-хау міністру продемонстрували на Опішнянській установці комплексної підготовки газу. Там півроку тому змонтували блочні компресори американського виробництва, які дозволили «оживити» застарілі газові свердловини, де тиск упав нижче допустимого — до 50—60 атм. На початку ж експлуатації, у 1972 році, він становив 300—350 атм. Закордонна компресорна установка, яка обійшлася газівникам у 59 млн грн, дозволяє знову видобувати вуглеводні з цих свердловин. Окупиться новинка, за підрахунками спеціалістів, через 11 місяців. Але результат її ефективності помітний уже зараз: використання компресорної установки дозволило збільшити видобуток газу на 100 тис. м3 щодня, а газоконденсату – на три тонни.
збігається з позицією редакції. Редакція залишає за собою право виправляти матеріали та рецензувати рукописи. За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець.Матеріали, позначені (R), публікуються на правах реклами.
Передплатні індекси: українською мовою — 99309 російською мовою — 99340 Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «Прес-Експрес». Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 50-08-54
Любов Соловйова — тел./факс: (0642) 59 93 91 тел.: (0642) 59 93 92,
За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій.
НАКЛАД МІСЯЦЯ 39627 прим. Замовлення № 1041
3
№ 20 (175)
31 травня 2011 року
Тут і тепер Наука СПІВРОБІТНИЦТВО «Нафтогаз» і турецька TPAO обговорили перспективи співробітництва. НАК «Нафтогаз України» і компанія Turkiye Petrolleri Anonim Ortakligi (TPAO) провели перше засідання спільної експертної робочої групи. Розглянуто перспективи співробітництва під час проведення пошуково-розвідувальних робіт і видобутку вуглеводнів на глибоководному шельфі Чорного моря, а також під час проектування, будівництва підземних сховищ газу на території Туреччини. Крім того, йшлося про поставки скрапленого природного газу в Україну. Цього року товарообіг із Росією перевищить $50 млрд.
«Зараз ми підбиваємо підсумки з декількох напрямків. І бачимо, що товарообіг між нашими країнами дедалі зростає. Відповідно до тієї динаміки, яку ми бачимо, він досягне понад 50 мільярдів доларів. Це вперше в історії наших торговоекономічних відносин», — відзначив Президент Віктор Янукович. Він нагадав, що торік товарообіг між Україною та Росією зріс майже до $42 млрд.
ЦИФРА Заборгованість із зарплати у квітні скоротилася майже на 4%. Загальна сума заборгованості з виплати заробітної плати в Україні за станом на 1 травня знизилася на 3,7% у порівнянні із заборгованістю на 1 квітня 2011 року й становила 1,276 млрд грн, повідомила Державна служба статистики. Найбільші темпи зростання заборгованості минулого місяця зафіксовані в Чернігівській (15,2%), Хмельницькій (7,3%), Львівській (1,4%), Донецькій (1,1%) і Харківській (1,0%) областях. Сума невиплаченої заробітної плати становить 4,6% фонду оплати праці за квітень-2011. Найбільша заборгованість із виплати зарплати спостерігається в промисловості — 708,7 млн грн і будівництві — 172 млн грн.
НЕБЕЗПЕЧНА ЗОНА На підприємствах країни за минулий рік утворилося 419,2 млн тонн небезпечних відходів. За даними Держкомстату, більша частина з них (417,5 млн т, або 99,6%) — відходи IV класу небезпеки й 1,1 млн т (0,3%) — III класу. Найбільшу питому вагу мають відходи гірничої промисловості та розробки кар’єрів під час видобутку та збагачення руд і мінеральної сировини (345,1 млн т, або 82,3% ), відходи, які містять метали та їхні сполуки (22,8 млн т, або 5,4%), відходи
медичного, ветеринарного або сільськогосподарського походження, фармацевтичної продукції (2,0 %). Утилізовано протягом року 145,7 млн т відходів, або 34,8% від загальної кількості.
ПЕК Компанія «Укргазвидобуток» ввела в експлуатацію дотискну компресорну станцію на Опишнянському газоконденсатному родовищі (Полтавська область) вартістю 60 млн грн. На родовищі встановлено 3 блокових компресори, продуктивність кожного — 65—210 тис. м3 на добу. Уведення в експлуатацію нової станції дозволить збільшити видобуток газу на родовищі на 35—40 млн м3 на рік, газового конденсату — на 1—1,5 тис. т на рік. «Нафтогаз» планує до 2013 року інвестувати в збільшення видобутку природного газу $300 млн, оголосив міністр енергетики та вугільної промисловості України Юрій Бойко. Це і будівництво нових компресорних станцій, і реконструкція діючих об’єктів. Такі заходи дозволять збільшити річний видобуток газу дочірньою компанією НАК «Нафтогаз України» — «Укргазвидобуток» — приблизно до 16 млрд м3. Тоді як в 2010 році добуто 14,8 млрд м3, відзначив міністр.
РФ не скорочуватиме транзит газу через Україну. Транзит російського газу через нашу територію переважатиме й після завершення будівництва обхідних газопроводів Північний і Південний потоки, заявив заступник голови Держдуми, президент Російського газового товариства Валерій Язєв: «Наші газові галузі єдині ще з часів СРСР. Україна є найбільшим транзитером російського газу. За проектною документацією вона може поставляти 142 млрд кубометрів на рік. Тому ми приречені на взаємне співробітництво».
ЕКОНОМІКА Ціни на комунальні послуги буде переглянуто. «Наступне засідання уряду 1 червня ми присвятимо цій важливій проблемі. Заслухаємо профільне міністерство й керівників органів місцевої влади, які допустили хаос у системі тарифоутворення, ухвалимо рішення, і кадрові зокрема», — відзначив прем’єр-міністр Азаров. При цьому він сказав, що влада має затвердити єдиний алгоритм розрахунку тарифів ЖКГ і жорстко контролювати його дотримання. «Наш результат буде наочним і справедливим — у багатьох випад-
ках тарифи вдасться знизити. Уряд і громадяни матимуть механізм перешкоди необґрунтованому підвищенню тарифів», — пообіцяв Микола Азаров.
Зміна керівництва Міжнародного валютного фонду негативно позначиться на співробітництві цього фінансового інституту з Україною. Таку думку висловив директор інформаційно-аналітичного центру «Перспектива» Павло Рудяков: «Коли нове керівництво прийде й подивиться, з якими порушеннями ухвалювалися рішення про кредитування України й скільки заходів у однобічному порядку вжив МВФ щодо нашої країни, то перегляд буде не на нашу користь».
ФІНАНСИ Національний банк України тільки за один день — 24 травня — продав $100 млн, перекриваючи надлишковий попит на іноземну валюту, повідомила директор генерального департаменту грошово-кредитної політики НБУ Олена Щербакова. За її словами, НБУ протягом одного дня переважно купує або продає валюту, зм’якшуючи сплески на міжбанку. Цього дня НБУ не купував іноземної валюти.
«У цілому платіжний баланс непоганий. Сьогодні можна сказати, що ринок у нас збалансований», — відзначила Щербакова.
ПРОМИСЛОВІСТЬ «Південмаш» оздоровлятимуть. Фінансово. Верховна Рада ухвалила Закон «Про фінансове оздоровлення державного підприємства «Виробниче об’єднання «Південний машинобудівний завод імені О.Г.Макарова», яким передбачено реструктуризувати заборгованість підприємства перед державою із кредиту, взятого 2 лютого 2004 року в компанії Colvis Finance Limited під державну гарантію, на чітко визначених умовах: підприємство погашає заборгованість перед державою щокварталу рівними частинами протягом 10 років починаючи з 2016 року; на суму заборгованості не нараховуються відсотки; відсотки, нараховані на суму заборгованості на момент ухвалення цього закону, виплачуються в порядку, передбаченому для сплати заборгованості; штрафні санкції списуються. Український експорт у Польщу в першому кварталі вперше за останні десять років перевищив польський імпорт в Україну, говориться в економічному бюлетені посольства України у Варшаві.
(4,3%), стисненого газу — на 129,1 млн грн (2,4%).
БУДІВНИЦТВО
За перші три місяці року позитивне сальдо торгівлі України з Польщею становило майже $25 млн. Українські виробники збільшили експорт удвічі — до $655 млн, у той час як польські поставки збільшились на третину — до трохи більше $630 млн. Найбільше ми поставили чорного металу (25% поставок), шлаку, руди, золи (понад 20%) і електрообладнання (близько 10%). Польща посіла п’яте місце серед торговельних партнерів України після Росії, Німеччини, Китаю й Туреччини.
У Київській області побудують завод із виробництва целюлози. Асоціація «УкрПапір» разом із Київською обласною держадміністрацією має намір реалізувати інвестиційний проект із виробництва целюлози із соломи однолітніх рослин (пшениці, жита, ріпаку). Мета — забезпечення потреб вітчизняних підприємств картонно-паперової промисловості сировиною. Передбачається, що проект заводу виробничою потужністю 50 тис. т целюлози на рік буде реалізовано в Тетіївському районі Київської області. У розвиток мінерально-сировинної бази й нарощування темпів використання стратегічно важливих для економіки корисних копалин буде вкладено понад 26 млрд грн. Відповідні інвестиції передбачені Законом «Про затвердження загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 року», що набрав чинності 25 травня. Програма розвитку мінеральносировинної бази виконуватиметься в три етапи. На першому планується провести технічне переоснащення підприємств геологічної галузі. На другому — збалансувати нормативно-правову базу для подальшого виконання програми, удосконалити структуру мінеральносировинного комплексу. На третьому етапі — наростити темпи розвитку мінерально-сировинної бази, обсяги використання стратегічно важливих для економіки України корисних копалин.
АВТО Українські автомобілісти переходять із бензину на дизель. У квітні автомобілісти купили на 9,3% менше бензину й на 0,9% більше дизелю, ніж за аналогічний період минулого року. АЗС продали нафтопродуктів на 5425,3 млн грн. Такі дані наводить Держкомстат України. Зокрема, моторного бензину реалізовано в роздрібній торгівлі на 3512,8 млн грн (64,7%), дизпалива — на 1551,8 млн грн (28,6%), скрапленого газу — на 231,6 млн грн
Житлову нерухомість почнуть будувати за європейськими нормами. Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житловокомунального господарства передало на затвердження уряду проект ухвали «Про затвердження Порядку застосування будівельних норм, розроблених на основі національних технологічних традицій, і будівельних норм, гармонізованих із нормативними документами Європейського Союзу». Завдання нового законопроекту — розв’язання питання міжнародної торгівлі конструкціями, виробами, вітчизняними проектами для будівництва за кордоном, а також спорудження об’єктів в Україні, яким займаються закордонні фірми. Держіпотека виділила 77 млн грн для завершення будівництва в Київській області. Державна іпотечна установа за січень-квітень 2011 року профінансувала завершення будівництва житлових будинків у Борисполі, Вишневому, Бучі та Ірпені. Як повідомив заступник голови правління ДІУ Олег Павленко, площа житла в цих об’єктах — 44,13 тис. м2. Із початку року ДІУ вже профінансувало забудовників об’єктів, розташованих у Івано-Франківській, Львівській, Харківській, Київській, Одеській, Донецькій областях і в місті Севастополь.
АПК Планується відкрити в нашій країні філію Чиказької товарної біржі для роботи в сегменті сільськогосподарської продукції. Міністр аграрної політики та продовольства Микола Присяжнюк відзначив, що наявність філії дозво-
лить залучити додаткові інвестиції та розширити можливості зернового бізнесу.
Під час посівної кампанії 2011 року агровиробники використали найбільшу кількість добрив за останні 20 років. Рекордна цифра становила 78 кг діючої речовини на 1 га землі. У порівнянні з 2010 роком кількість внесених добрив збільшилася на 50%. Майже всі основні виробники мінеральних добрив в Україні контролюються бізнесменом Дмитром Фірташем. Підготувала Анна ГРЕЧАНИК за матеріалами УНІАН, РІА Новини-Україна, ЛІГА-Новини, ІнтерфаксУкраїна, Укррудпром, АПК-інформ
4
№ 20 (175)
31 травня 2011 року
Резонанс
Алюмінієвий реверс ЗАлК повернуто в держвласність, але шляхів розв’язання проблеми рентабельності виробництва поки не видно Роман ПРЯДУН Початок на стор. 1
Із подачі прокуратури 17 травня Київський апеляційний господарський суд скасував рішення Господарського суду Києва від 27 грудня минулого року, який відмовив тоді Генпрокуратурі України в задоволенні позову щодо розірвання договору купівлі-продажу 68,01% акцій ЗАлК і повернення їх у держвласність у зв’язку з невиконанням інвестзобов’язань РУСАЛом. І ухвалив нове — задовольнити позов Генпрокуратури про повернення в держвласність 68,01% акцій Запорізького алюмінієвого комбінату через неповернення нинішнім власником пакета акцій (РУСАЛом) раніше взятого заводом кредиту. Рішенням суду розірвано договір купівлі-продажу пакета акцій ВАТ «ЗАлК», укладений між Фондом держмайна й ЗАТ «АвтоВАЗ-Інвест» (РФ) у 2001 році, а також аналогічний договір 2006 року із ЗАТ «АвтоВАЗ-Інвест» і кіпрською компанією Velbay Holdings Limited, підконтрольною РУСАЛу. Акції повернуто державі, конкретно — ФДМ. Нагадаємо, що в 2004 році ЗАТ «АвтоВАЗ-Інвест» придбала російська група СУАЛ, і ЗАлК змінив власника вдруге. У 2006-му комбінат перейшов під контроль ОК РУСАЛ, створеної після злиття алюмінієвих і глиноземних активів ВАТ РУСАЛ, СУАЛу та швейцарського трейдера Glencore. «Суд апеляційної інстанції погодився з аргументами Генеральної прокуратури про те, що у зв’язку з розірванням з ініціативи ВАТ
«ЗАлК» кредитної угоди щодо рефінансування інвестором заборгованості суспільства в сумі $75,5 млн істотно змінилися обставини, що значно порушено майнові інтереси держави», — говориться в заяві Генпрокуратури. Відповідач — ОК РУСАЛ — у свою чергу відкидав ці обвинувачення, аргументуючи свою позицію тим, що обладнання, на придбання якого брався кредит, не ввійшло до статутного капіталу ЗАлКу, і на його базі в 2004 році Мінпромполітики створило держпідприємство — завод алюмінієвої
фольги. Конкретніше, ідеться про кредит, узятий комбінатом в Укрексимбанку на закупівлю обладнання в Італії. Крім того, відповідач відзначав, що за одним із судових рішень від 2006 року зобов’язання ЗАлКу за кредитною згодою припинені, що означає нівелювання їх і для нового власника підприємства. РУСАЛ також заявляв, що вважає себе добропорядним покупцем 68,01% акцій і не має відношення до подій 2001 року, оскільки цей
актив було передано йому в рамках угоди з об’єднання (створення ОК РУСАЛ) у 2007 році.
Якщо розібратися
Не так сталося, як гадалося А починалася ця історія хоча й скандально, але досить оптимістично. Отримавши право на контроль над єдиним виробником алюмінію в Україні — ЗАлКом, АвтоВАЗ-Інвест окреслив у райдужних фарбах курс подальшого розвитку підприємства. У 2001 році на пер-
шій прес-конференції після купівлі ЗАлКу голова ради директорів цієї російської автомобілебудівної компанії Володимир Каданников заявив, що на комбінат чекають зміни тільки на краще, а головна проблема — крадіжки на заводі. «В основу буде покладено програму реконструкції основного виробництва, презентовану компанією «Кайзер-Алюміній». Ідеться про модернізацію електролізного виробництва й перехід на технологію випалених
анодів. Крім того, АвтоВАЗІнвест має намір прискорити будівництво й пуск в експлуатацію заводу алюмінієвої фольги, завершити обладнання виробництва алюмінієвого листа. Плани на цей рік зрозумілі», — сказав тоді Каданников. Один із найбільших промисловців Росії того часу вочевидь помилився в пріоритетах. Нічого істотного із цього переліку так і не було виконано. Через десять років володіння ЗАлКом його власники зупинили електролізне виробництво. Із травня також припинено випуск первинного алюмінію через його збитковість, зокрема, через високі тарифи на електроенергію. Зараз на комбінаті працюють уже на російській сировині, плануючи видавати 15—20 тисяч тонн алюмінієвого прокату на рік. Раніше ЗАлК виготовляв щорічно близько 100 тисяч тонн. Крім того, тут ліквідовано глиноземне виробництво. На збереженій ливарній ділянці почали розплавляти й перевальцьовувати привезені з Волгограда заготівки. Із червня на ЗАлКу планують запустити дві кремнієві рудотермічні печі. Річна потужність виробництва становитиме 8 тис. тонн. На комбінаті говорять, що поновлення роботи дозволить покривати потреби українських підприємств у кремнії на 60—70%. Згодом роботу електролізних потужностей може бути відновлено, але тільки у разі поновлення дії диференційованих тарифів на електроенергію для ЗАлКу, говорять на самому підприємстві. «Вартість електроенергії для промислових споживачів II класу напруги, до яких належить і ЗАлК, зараз становить 79,27 коп. за кВт·год. (близько 10 центів), що є своєрідним світовим рекордом. Для порівняння: тариф на електроенергію для виробників алюмінію в інших країнах світу, як правило, не перевищує 4 центів», — уважають у РУСАЛі.
«Азовсталь» попрощалася з мартенами Олег КАРИМОВ Вертикально інтегрована гірничо-металургійна група компаній «Метінвест» повністю вивела з експлуатації мартенівське виробництво на меткомбінаті «Азовсталь». Рішення ухвалено в рамках комплексної програми модернізації та реконструкції металургійних підприємств групи, що передбачає зниження техногенного навантаження та скорочення шкідливих викидів. Активна інвестиційна політи-
ка й повний перехід на конвертерний спосіб виплавки допоможуть компанії вийти на нові ринки збуту з більш якісним продуктом.
Повний перехід на новий спосіб виплавки сталі вдалося здійснити в рамках програми безперервних поліпшень за порівняно недовгий термін — приблизно за місяць. Випуск рейок і великосортного прокату з конвертерної сталі дозво-
лить «Метінвесту» запропонувати споживачам поліпшений асортимент продукції. — Ми досить оперативно змогли переорієнтуватися та освоїти технологію конвертерного способу виробництва рейкової сталі. Велику роль тут відіграли не тільки масштабні інвестиції, а й високий професіоналізм наших співробітників. Ми сподіваємося окупити інвестиції та остаточно ви-
йти на рентабельність цієї дільниці вже цього року, — підсумував результати проекту Енвер Цкітішвілі, генеральний директор ПАТ «МК «Азовсталь». Відмова від мартенівського способу плавки дозволить досягти масштабного екологічного ефекту й істотно знизити навантаження на довкілля. У той же час це не позначиться на обсягах продукції, оскільки збереження масштабів вироб-
ДУМКА Андрій Іванов Перший заступник міського голови Запоріжжя з питань діяльності виконавчих органів ради (донедавна А.Іванов очолював управління з питань промисловості Запорізької облдержадміністрації) — Питанням про власника акцій комбінату нехай займається держава — це її прерогатива. Нас більше цікавлять проблеми, що постали у зв’язку із фактично зупиненням виробництва на алюмінієвому комбінаті. Запоріжжя сьогодні не є лідером із показників безробіття, однак скорочення на ЗАлКу — дуже погана тенденція. Про це ми неодноразово говорили із представниками власника комбінату. Остання зустріч була на початку року. У розмові з російською стороною міська влада завжди порушує лише одне питання — збільшення виробництва, що дасть можливість повернути на ЗАлК звільнених робітників. Усі підприємства
— платники податку на прибуток, а оскільки це основна стаття доходів міського бюджету, то зменшення працівників алюмінієвого комбінату привело до зниження податкових відрахувань на потреби міста. Основне, що необхідно вирішити для ЗАлКу, — поновлення дії диференційованого тарифу на електроенергію. Ми неодноразово зверталися із цього приводу і до Президента, і до Кабінету Міністрів, але поки це питання не врегульоване. Однак ми сподіваємося, що все-таки візьме гору здоровий глузд. Що ж до останніх новин про скорочення, то офіційно ми ще не одержали від ЗАлКу документів із цього приводу.
Олексій Литвин Перший заступник голови Запорізької обласної державної адміністрації — Як на мене, те, у чиїй саме власності буде комбінат, не розв’яже головного питання — зменшення собівартості продукції. Основна складова цього процесу — ціна на електроенергію, адже доступна сировина є ще на одному заводі РУСАЛу — Миколаївському глиноземному. У себе в Росії РУСАЛ має дуже дешеву електроенергію від Красноярської гідроелектростанції. В Україні реалії енергоринку дещо інші. Тому русалівський алюміній у Красноярську дешевше й вигідніше для компанії, ніж запорізький. Проблема постала кілька років тому, коли уряд Тимошенко встановив диференційований тариф на електроенергію для великих промислових виробництва якісної сталі досягнуто за рахунок підвищення ефективності роботи конвертерного цеху в рамках упроваджуваної програми операційних поліпшень. Продуктова лінійка підприємства також залишається незмінною. Усі марки сталі, виготовлені раніше мартенівським способом, уже сьогодні освоєні з використанням конвертерної технології й сертифіковані. Працівникам мартенівського цеху запропоновані вакансії в кисневоконвертерному цеху та в ін-
ників, однак ЗАлК вивели із підприємств, які підпадають під дію цього тарифу. Сьогодні настав час, коли ми маємо визначитися, чи необхідне нам вітчизняне виробництво алюмінію. Якщо держава все-таки вирішить зберегти цей напрямок, то потрібні кардинальні зміни в законі про енергетику. Посудіть самі: ЗАлК споживає на місяць 240—260 МВт електроенергії, «Дніпроспецсталь» — 180, «Запоріжсталь» — 110, а всі інші підприємства Запоріжжя — не більше 50—60 МВт. Тому не можна стригти під одну гребінку таких різних споживачів. Лише тоді ми одержимо результат і працюючий ЗАлК. ших підрозділах комбінату, а також на ММК ім. Ілліча. — Закриття мартенівського виробництва — важливий етап реалізації стратегії «Метінвесту». Перспективна стратегія розвитку компанії спрямована на подальше зміцнення позицій на світовому ринку металу, забезпечення високої конкурентоспроможності та якості продукції, досягнення рівня ефективності світових виробників сталі, — відзначив директор дивізіону сталі й прокату групи «Метінвест» Олександр Погожев.
№ 20 (175)
31 травня 2011 року
5
Підприємство
Сергій Михєєв: «У нас славне минуле й добрі
перспективи» Світлана ЮРОВА, Володимир СПЕКТОР Одне з найстаріших промислових підприємств України, яке пройшло славний шлях від Російського товариства машинобудівних заводів Гартмана до публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз», днями відзначило 115 років. До цієї дати завод отримав нову форму власності, нового генерального директора й, нарешті, головного акціонера.
Перший конкурс із продажу акцій «Луганськтепловозу» оголосили ще в 1998 році, але кілька спроб продати завод були марними. У червні минулого року відбувся останній конкурс із продажу 76,001% акцій ХК «Луганськтепловоз», переможцем якого став російський «Трансмашхолдинг» в особі керівної компанії «Брянський машинобудівний завод». Але, змушений відстоювати своє право в судовому позові з Фондом держмайна й групою «Приват», повноправним власником російський концерн зміг стати лише через рік. 28 березня Фонд держмайна України й Брянський машинобудівний завод підписали акт прийому-передачі 76% акцій ХК «Луганськтепловоз». 14 квітня за рішенням акціонерів компанія «Луганськтепловоз» стала публічним акціонерним товариством. Новим генеральним директором обраний Сергій Олександрович Михєєв. — Сергію Олександровичу, вам довелось очолити завод у переломний у долі підприємства момент, коли нарешті розв’язалося багатостраждальне питання з інвестором. — Так, цьому передував непростий період, майже 10 років життя заводу. Проте за цей час ми створили досить багато залізничної техніки — від мотор-вагонного рухомого складу до тепловозів та електровозів. Тому
Сергій Михєєв Народився 7 жовтня 1958 року в м. Брянка Луганської області, у родині робітників. Трудову діяльність почав учнем гірника шахти «Анненська» Кадієвського виробничого об’єднання. Після служби в армії вступив до Ворошиловградського машинобудівного інституту, який закінчив у 1984 році за фахом «двигуни внутрішнього згоряння». Працював у ВО починати як директор, продовжуючи роботу моїх попередників саме в цей період, з одного боку, почесно, з іншого — дуже відповідально. Нарешті розставлені всі крапки над «i» із приводу власника. І сьогодні, маючи у своєму розпорядженні виробничу базу, колектив професіоналів, колосальний досвід роботи, ми одержали головне — вихід на найбільший російський ринок локомотивів, куди прагнуть потрапити всі без винятку підприємства залізничного машинобудування. Нарешті, ми повернулися в родину колег, з якими нас, виробничників, здавна пов’язувало тісне співробітництво. Це Коломенський тепловозобудівний завод, що поставляє нам дизель-генераторні установки, Брянський машинобудівний, якому ще за радянських часів ми передали креслення маневрових машин, Новочеркаський електровозобудівний завод, з яким ми освоювали виробництво електровозів. «Трансмашхолдинг» включає заводи — виробники залізничної техніки, пов’язані між собою тісною кооперацією (Новочеркаський електровозобудівний, Брянський машинобудівний, Коломенський заводи, «Пензадизельмаш», Бежицький сталеливарний, Тверський вагонобудівний, Демиховський машинобудівний заводи, «Метровагон-
«Ворошиловградтепловоз» майстром, начальником зміни; заступником, а потім начальником контрольно- здавального цеху. Із 1989 по 1994 рік — голова профкому заводу. Із 1995 по 1997-й — начальник відділу маркетингу ДХК «Луганськтепловоз», із 1997 по 2002-й — директор ДП «Контакт» ХК «Луганськтепловоз». Із червня 2002 до 14 квітня 2011 маш», Жовтневий електровагоноремонтний завод, «Центрозвармаш», «Трансконвертер», виробнича фірма «КМТ». — Ред.). Це новітні наукові розробки: Всеросійський науководослідний і проектно-конструкторський інститут електровозобудування. Це співробітництво з одним зі світових технологічних лідерів транспортного машинобудування — французькою компанією Alstom Transport. І це «Російські залізниці», у чиїй особі ми знайшли головного споживача нашої продукції. Дуже добрий старт для нашого заводу, щоб динамічно розвиватися, виробляти продукцію як для українських залізниць, так і для іноземних замовників. Що ж до перспектив, то наша «настільна книга» — програма післяприватизаційного розвитку нашого підприємства в системі «Трансмашхолдингу». Вона, зокрема, передбачає нарощування та модернізацію виробництва, акумулювання конструкторських і технологічних баз, зменшення витратної частини, максимально ефективне використання кадрового потенціалу. На заводі сьогодні зібралися люди, які можуть вирішувати найскладніші завдання. А головне з них — виробляти конкурентоспроможну техніку, працювати із прибутком, стати рівними серед кращих.
Довідка «УТГ» ПАТ «Луганськтепловоз» — найбільше підприємство України, яке спеціалізується на випуску магістральних вантажних тепловозів, електропоїздів постійного й змінного струму, дизель-поїздів із локомотивною тягою. Технологічна оснащеність, науково-дослідна спрямованість, власна експериментальна база, ділові контакти із провідними закордонними фірмами, а також висока кваліфікація та багатий виробничий досвід луганських тепловозобудівників дозволяють підприємству виконувати надзвичайно складні замовлення зі створення продукції залізничного транспорту та інших виробів.
року був заступником голови правління — комерційним директором ВАТ «Холдингова компанія «Луганськтепловоз». — Чи поставлено остаточну крапку в питанні про власність? Чи можливі подальші судові позови щодо «Луганськтепловозу»? — Хочеться вірити, що це були останні поневіряння нашого колективу в лоні нашої бурхливо-киплячої країни. Нам не так легко було вижити після розвалу Радянського Союзу. Із 2007-го намітилася позитивна динаміка. Якщо в 2006 році продукції (у діючих цінах) вироблено на 416 мільйонів гривень, то в 2007-му — на 559,5 мільйона, у 2008-му
— на 1 мільярд 283 мільйона гривень. У 2009-му, провальному для всіх, ми опустилися до 429 мільйонів, але вже торік вийшли на рівень 956. А очікуваний обсяг виробництва до кінця поточного року — 1 мільярд 550 мільйонів гривень. «Луганськтепловоз» — підприємство, яке розташоване в Україні, на ньому працюють і одержують зарплату громадяни нашої країни, тут ми відраховуємо податки в бюджет. При цьому забезпечуємо роботою не тільки себе, а й наших суміжників. Наприклад, завдяки замовленням, виконуваним для «Російських залізниць» і «Укрзалізниці», наш завод дає роботу майже 140 під-
приємствам різної форми власності й напрямку діяльності. Тому, звичайно, мені, як генеральному директорові, як людині, що все життя працювала на цьому заводі, як українцеві й жителеві Луганської області, дуже б не хотілося, щоб уся ця довгограйна історія з питання власності знову повторилася. — Чи планує завод збільшувати кількість працівників? — Порівнювати сьогодні наш (та й не тільки наш) завод із тим, яким він був у 90-ті роки, на превеликий жаль, не можна. Ми не випускаємо сьогодні 1500 локомотивів на рік, як тоді. А що до кадрового потенціалу, то наразі зупинилися на цифрі 6300 працівників. Але, звичайно, зростання виготовленої продукції передбачає і збільшення чисельності персоналу. Що ж до виробничої діяльності, то вже із травня ми продовжимо випуск тепловозів для «Російських залізниць». Якщо торік ми виготовили 50 тепловозних секцій, то в цьому вже вийшли
на 101, у тому числі 40 — для росіян, 60 — для Монголії, плюс один маневровий локомотив для «Укрзалізниці». Тому, звичайно ж, відповідно до зростання виробництва збільшуватиметься і чисельність людей, і розмір заробітної плати. — У зв’язку із цією «приголомшливою» цифрою — 1 локомотив для вітчизняних залізничників — не може не постати запитання: чи відчуває «Луганськтепловоз» якусь підтримку держави, уряду? — Що до українських залізниць, то за 9 місяців — із травня 2007 по серпень 2008 року — ми для них зробили
14 електровозів. Тоді генеральним директором «Укрзалізниці» був Володимир Васильович Козак. Він сьогодні повернувся у відомство, і ми покладаємо на нього великі надії. Перемігши в тендерах, у 2011 році випустимо для Донецької залізниці дизельпоїзд, 3 електровози постійного струму; для львівських залізничників — дизельпоїзд, електропоїзд постійного струму, маневровий тепловоз. Крім того, із ЛЗ підписаний договір на модернізацію майже 140 раніше зроблених нами локомотивів типу М-62. Стосовно Південно-Західної дороги ми брали участь у тендері на поставку двох електропоїздів міжрегіонального сполучення (зі швидкістю 140 км на годину). А в цілому за останні 12 років освоїли всю гаму тягового рухомого складу — від приміських дизель- і електропоїздів до пасажирських і маневрових тепловозів, а також магістральних електровозів. В Україні до цього така техніка не випускалася. — Зрозуміло, кадрові зміни у вищому ешелоні залізничного відомства країни радують ваше підприємство. Але як усетаки справи з державною підтримкою? — Вибачте за банальність, але ми ж не з дитсадка, щоб розраховувати, що хтось нас за руку водитиме, гроші надсилатиме... Так і не має бути. Пам’ятаєте, як говорив Козьма Прутков: «Знайди своє коріння — і ти багато що зрозумієш». У нас славне минуле. Зараз з’явилася визначеність і стабільність. І тому — добрі перспективи. Ще раз зазначу: у нас є основні фонди, фахівці, досвід, сконструйована й отехнологічена продукція. Є власник. І завдання, ви бачите, теж є. А допомога — у якому вигляді вона має бути? От, наприклад, я запрошений на нараду до міністра закордонних справ України Костянтина Грищенка. Планується створення Ради експортерів за участю найбільших вітчизняних машинобудівних заводів, щоб якнайефективніше через Міністерство закордонних справ презентувати нашу продукцію за кордоном. От у цьому, уважаю, допомога держави. Тим більше що для України «Луганськтепловоз» — дещо особливе, таких тепловозобудівних заводів у світі не так уже й багато. Це те, чим сьогодні можна не тільки пишатися, а й заробляти кошти, чим можна залучити валюту в нашу країну.
6
№ 20 (175)
31 травня 2011 року
Наука
Нескінченність імені Нобеля Чи реально виконати президентське завдання — до 2020 року потрапити у vip-зону світової економіки? Учені сумніваються… Ірина КОНДРАТЬЄВА У Дніпропетровському університеті економіки й права імені Альфреда Нобеля (ДУЕП) відбулася II віртуальна сесія міжнародного Нобелівського економічного форуму «Світова економіка ХХІ століття: цикли й кризи». Студенти й молоді вчені українських і закордонних ВНЗ ділилися знаннями в галузі економічних досліджень, представляли свої конкурсні роботи й слухали доповіді вчених зі світовим ім’ям. Пленарні засідання проходили одночасно в трьох українських ВНЗ — у Харкові, Дніпропетровську й Одесі. Завдяки сучасним засобам комунікації засідання транслювалися в режимі онлайн в Інтернеті, доповідачів можна було бачити й чути, а також спілкуватися з ними, ставити запитання й одержувати на них відповіді. Сесія присвячувалася 110-й річниці від дня народження лауреата Нобелівської премії з економіки Саймона Кузнєца, який розробив, зокрема, методи підрахунку національного доходу й увів у сучасний лексикон термін «валовий національний продукт». Враженнями про роботу віртуальної сесії поділилися її безпосередні організатори та учасники.
Анатолій Задоя Перший проректор ДУЕП ім. А.Нобеля (Дніпропетровськ) — Наш університет щорічно проводить нобелівські заходи, збираючи чимало учасників із різних країн світу. Але оскільки багатьом закордонним ученим і насамперед студентам надто складно діставатися України, ми вирішили проводити крім реальних зустрічей віртуальні сесії, до яких можуть долучитися всі бажаючі, незалежно від місця проживання й сфери діяльності. Це дозволяє значно розширити рамки самого форуму й долучити до нобелівської тематики сотні нових допитливих і цілеспрямованих людей з усього світу. Віртуальні сесії практикуються з 2009 року й чергуються через рік із реальними зустрічами. Коло проблем, які ми виносимо на обговорення, пов’язане із циклічністю економічного розвитку. Особливе значення мають міжнародні конкурси серед студентів і молодих учених, приурочені до віртуальних сесій. Студенти мають можливість заявити про себе за допомогою невеликих есе з економічної теми, а молоді вчені надають серйозні аналітичні роботи, які нерідко є каталізатором для більш глибоких досліджень у тому або іншому маловивченому напрямку.
Цього року на конкурс надійшло 125 робіт російською, українською та англійською мовами з багатьох ВНЗ України, а також Саратова, Курська, Краснодара, Орла й Москви, Делі й Астани, Єревана, Гданьська, Гомеля й Барановичів, Ташкента й декількох інших. Ознайомитися із цими роботами можна на сайтах ДУЕП. Переможцями конкурсу серед студентів стали Вікторія Щербаченко (Сумський держуніверситет, Україна), Абилкаїр Аскєєв (Карагандинський держуніверситет імені Є.А.Букетова, Республіка Казахстан), Марія Курінна (Саратовський державний соціально-економічний університет, РФ), Aліція Toруняк (Гданьський університет, Польща), Ольга Дрюк (ДУЕП, Україна), Олександр Легчилкін (Гомельський держуніверситет ім. Франциска Скорини, Білорусь). Дипломами також нагороджені молоді вчені Зоя Соколова (Національний авіаційний університет, Київ), Шарма Алікеш Кумар (Банарас Гінді університет, Індія) і Олена Колмакова (Харківський державний технічний університет будівництва та архітектури). Багато конкурсних робіт відрізнялися свіжими підходами, оригінальністю в тлумаченні тих або інших економічних теорій,
спробами відкрити нові аспекти в науковій спадщині С.Кузнєца. Наприклад, молодий учений із Делі, який посів друге місце в конкурсі, простеживши взаємозв’язки економічного зростання з так званим «соціальним капіталом». Він спробував зрозуміти, як можна використовувати для досягнення успіху довіру, повагу, взаємодопомогу та інші категорії людських взаємин. А ще звернув увагу на те, яку роль відіграє в економіці відчуття щастя окремої людини. Погодьтеся, сьогодні це дуже актуально, адже про добробут суспільства можна судити не тільки на підставі статистичних даних про обсяги вироблених і з’їдених продуктів харчування або придбаних промислових товарів, а й за наявністю в людей відчуття щастя. Як на мене, дуже добре, що молоді люди звертають увагу на такі питання, намагаються зрозуміти їхні закономірності. Найбільшу цінність становлять конкурсні роботи, автори яких для аналізу проблем сучасності використовували теоретичну спадщину С.Кузнєца. А це справжній клондайк для вчених, поле, яке орати — не переорати. Незважаючи на те, що багато законів було відкрито економістом у середині ХХ століття, вони не втратили
Довідка «УТГ» Перший міжнародний Нобелівський економічний форум «Світова економіка ХХІ сторіччя: цикли й кризи» відбувся у вересні 2008 року з ініціативи Дніпропетровського університету економіки та права й благодійного фонду «Планета Альфреда Нобеля», а також за підтримки декількох нобелівських лауреатів, Національної Академії наук України, Російської академії наук і провідних наукових інституцій інших країн. Форум став широкою дискусійною трибуною для обговорення результатів досліджень, присвячених загальним напрямкам розвитку сучасної цивілізації під впливом різних глобальних процесів. Кульмінаційною подією форуму-2008 стало відкриття в університеті унікального пам’ятного знака «Планета Альфреда Нобеля», установленого до 40-річчя заснування банком Швеції премії з економіки на честь А. Нобеля.
свого значення й сьогодні. Наприклад, ще в 1955 році С.Кузнєц першим звернув увагу на існування певного зв’язку між нерівністю в суспільстві та економічним розвитком держави. Він показав, що економічний розвиток спочатку веде до збільшення нерівності, а за досягнення певної межі — до її зменшення. Цю залежність почали називати «кривою Кузнєца». Сьогодні цю криву можна простежити на прикладі багатьох країн, що розвиваються, у тому числі України. На жаль, поки ми перебуваємо у фазі збільшення розриву, найскладніший період ще до кінця не пройдено.
Зоя Соколова Старший викладач кафедри міжнародних економічних відносин і бізнесу Інституту міжнародних відносин Національного авіаційного університету, переможець конкурсу — Моя робота присвячена аналізу дії одного із законів С.Кузнєца в країнах, що розвиваються, на прикладі північноафриканських Гани й Сенегалу. Це представники так званої периферії, з якими більш розвиненим державам необхідно налагоджувати взаємовигідне економічне співробітництво. На підставі статистичних даних за 1970—2009 роки, тобто 40-літній період (дані ЮНКТАД — Конференції ООН із торгівлі та розвитку), мені вдалося виявити, що в зростанні національного виробництва цих країн капітал відіграє незначну роль, набагато більше значення має рівність у розподілі доходів. Що ж до зміни циклів швидкого й повільного розвитку економіки, то вони простежуються, але проходять повільніше, ніж у розвинених країнах. Цілком підтвердилася й чинність закону Кузнєца, відповідно до якого протягом перших 10 років розвитку нерівність у розподілі доходів у країнах, що розвиваються, різко зростає, а потім з’являються тенденції до вирівнювання цього показника. Яке значення мають ці висновки для України? На мою думку, нам доціль-
но розвивати економічне співробітництво з Ганою та Сенегалом. З огляду на отримані результати, можна припустити, що у відносинах із Ганою більш прибутковим і корисним буде зосередитися на видобувній промисловості, поставляючи в цю африканську державу різну техніку. А у відносинах із Сенегалом спектр діяльності може бути ширшим: від розвитку будівництва до просування на північноафриканський ринок українських обробних технологій.
Михайло Довбенко Директор Інституту відкритої політики (Київ) — Міжнародні Нобелівські форуми, ініційовані керівництвом приватного дніпропетровського університету ДУЕП, по суті — один із видів популяризації наукових досліджень. Вони мають величезне значення не тільки для даного ВНЗ, наукового середовища в цілому, а й для розуміння закономірностей у розвитку тих або інших сфер життя як окремих держав, так і всіляких співтовариств, об’єднань, систем. Світу сьогодні відомі імена й прізвища 67 нобелівських лауреатів-економістів. Інформація про кожного з них опублікована в різних газетах і журналах, викладена в Інтернеті. Але в 1990 році, коли я запропонував почати популяризацію в Україні досягнень нобелівських лауреатів, нічого цього не було. Свій перший нарис, опублікований у журналі «Економіка України» в 1991 році, я присвятив американському економістові Саймону Кузнєцу, який на початку ХХ сторіччя вчився в Харкові. Донедавна вважалося, що він і народився в цьому місті, отже, був нашим земляком. Але навіть після того, як з’ясувалося, що місце народження Кузнєца — м. Пінськ (нині територія Білорусі), ми просто зобов’язані популяри-
зувати його як серйозного вченого, який домігся високих результатів у дослідженні проблем економічного розвитку та зростання. Ґрунтуючись на його теорії й законах, можна чітко визначити шляхи впевненого економічного розвитку будь-якої держави. Візьмемо, наприклад, нашу країну. Президент поставив завдання до 2020 року потрапити до двадцятки найрозвиненіших країн світу. Отже, нам треба щонайменше через 9 років мати ВВП 1,5 трильйона доларів! А сьогодні в нас є тільки 320 мільярдів. Яким чином виконати таке непросте завдання, вийти на зазначені показники? Я обрахував, що для досягнення кінцевого результату зростання ВВП в Україні має становити щорічно 18,6%. Цього року можна сподіватися на 4-відсоткове збільшення, наступного, за даними Кабміну, має бути 6,5%. Чи вдасться домогтися цих показників? Хотілося б, але надія мала. Бо в нашій країні поки не сформоване концептуальне економічне мислення, завдяки якому можна обрахувати й ефективно використовувати приховані резерви зростання. Тим часом, взявши за підґрунтя науковий підхід, в основу динамічного економічного розвитку можна покласти щонайменше три конкурентних плюси. На першому місці — чудова родюча українська земля. Вдумайтеся в таку цифру: 70% європейських чорноземів зосереджено в Україні! А ми веземо часник із Туреччини, картоплю — з Єгипту, гречку — з Китаю та Греції. Другий плюс — наша територіальна перевага. Україна розташована поміж двох «китів» — ЄС і Євразією — з їхніми потужними ринками. Транспортне, комунікаційне, економічне сполучення між балтійськими й чорноморськими країнами можливе тільки через Україну. А ми досі не
7
№ 20 (175)
31 травня 2011 року
Наука
Батько формули національного доходу Саймон Сміт Кузнєц (Семен Кузнєц, 1901— 1985) зробив величезний і неоціненний внесок у вивчення світової економіки. У 1922 році емігрував у США (за деякими даними — із Харкова), у 1923-му закінчив Колумбійський університет, учений ступінь доктора економіки здобув у 1926 році. Викладав у декількох американських університетах, із 1960-го — професор економіки Гарвардського університету. У більшості своїх робіт розглядав роль нагромадження та інвестицій у розвитку економіки, а також побудували такі необхідні для цього дороги. І навіть уже наявні комунікації не навчилися ефективно використовувати. Третій позитивний момент пов’язаний з освітою населення. За таким економічним індексом, як освітній рівень громадян країни, ми зараз посідаємо 18-те місце (дані з доповіді ООН за 2010 рік). Та як країна розпоряджається своїм інтелектом? Щороку сотні молодих і досить зрілих, заслужених учених виїжджають за кордон. На батьківщині їх навіть не намагаються втримати, хоча на освіту, підготовку таких людей витрачено чималі кошти. Те ж можна сказати про робочі руки. За деякими даними, до 7 мільйонів українців працюють у інших країнах, сприяють зміцненню чужих економік. Тому якщо влада зверне увагу на ці три аспекти, будуть підстави говорити про більш високе й, головне, реальне зростання українського ВВП. Крім цих «китів» у нас є ще два менші резерви, які теж можуть стати платформою для успішного економічного розвитку. Поперше, треба змінити підходи до державного устрою й зробити пріоритетним місцеве самоврядування. Сьогодні багатьом байдуже те, що відбувається навколо, бо вони ні за що не відповідають і не беруть участі в реалізації найважливіших завдань. А якщо їм надати право самим вирішувати, що треба для розвитку того або іншого села, міста, регіону, з цілковитою відповідальністю розпоряджатися землею, займатися розвитком виробництва, малого й середнього бізнесу — вони гори перевернуть. Наші люди вміють працювати, тільки не
ступінь впливу капіталу та технологічних змін на процес економічного зростання («Capital and American Economy», 1961); виробив систему вимірювання граничної капіталоємності; першим відзначив вирішальну роль «людського капіталу» в економічних процесах. Більше трьох десятків років очолював програму з вивчення національного доходу в Національному бюро економічних досліджень США. Запропонована ним методика визначення національного доходу (обсяг вироблених товарів і послуг) досі затреба їм заважати. Але в країні ніяк не сформується така влада, яка б мала політичну волю зробити місцеве самоврядування реальним сектором розвитку державної економіки. Другий резерв — конкурентне середовище, яке необхідно весь час підживлювати. Причому у всіх сферах життя — економіці, промисловості, будівництві тощо. Тоді цей ресурс працюватиме на повну потужність, даючи колосальні результати.
В’ячеслав Тютюнник Аакадемік Російської академії природничих наук, НьюЙоркської академії наук, Лондонської дипломатичної, інших академій різних країн, президент Міжнародного інформаційного Нобелівського центру (РФ) — Для мене все, пов’язане з ім’ям Альфреда Нобеля, становить особливий інтерес уже півстоліття. Тому я не замислюючись поїхав зі Стокгольма в Дніпропетровськ, щоб присвятити хоча б добу форуму, який проходить тут. Маю сказати, що спадщині Нобеля в Україні в цілому приділяють усе більше й більше уваги. Але лідирує в цьому Дніпропетровськ, де дуже високий рівень організації заходів, пов’язаних із популяризацією нобелівського руху. До речі, такого пам’ятника, який було створено з ініціативи ректора ДУЕП Бориса Холода і який став символом університету, немає ніде у світі! Шведи, довідавшись про відкриття пам’ятника, були дуже здивовані, що це відбулося в Україні, а не в Стокгольмі.
стосовується в офіційній статистиці США. У сучасній економіці загальноприйнятим стало поняття «цикл Кузнєца» (двадцятилітній період коливань швидкого й повільного технічного прогресу, населення й національного доходу). У 1971 році С.Кузнєцу була присуджена Премія пам’яті А.Нобеля з економіки «за емпірично обґрунтоване тлумачення економічного зростання, що привело до нового, більш глибокого розуміння як економічної й соціальної структури, так і процесу розвитку». Дніпропетровський університет зосередив увагу учасників форуму переважно на економічному напрямку. І це зрозуміло: діяльність нобелівських лауреатів у галузі економіки дуже велика і становить величезний інтерес. Взяти хоча б досягнення С.Кузнєца, якому була присвячена недавня віртуальна конференція. Його закони й теорії можна досліджувати протягом життя декількох поколінь — вистачить і онукам, і правнукам. Як на мене, віртуальні конференції та конкурси можна розцінювати як трамплін для інтенсивного входження студентів у науку. Спілкування з учасниками конкурсів, можливість зіставити рівень власної підготовки й інших студентів, знайомство зі знаними вченими — усе це може дати потужний заряд на майбутнє. Безперечно, я радий і пишаюся тим, що сьогодні до нобелівського руху ставлення на пострадянському просторі кардинально змінилося, його учасників, як і самого Нобеля, уже ніхто не сприймає як носіїв ворожої ідеології. Пам’ятаю, першу нобелівську конференцію мені вдалося провести тільки в 1989 році, та й то під наглядом спецслужб. А сьогодні в Дніпропетровськ з’їжджаються люди з усього світу, щоб поділитися своїми наробітками в галузі нобелістики. При цьому фактично кожне нове дослідження праць нобелівських лауреатів — це привід до нових ідей, а нерідко сенсаційних відкриттів у хімії, фізиці, медицині, літературі, політиці, економіці. Думаю, для молоді кращого напрямку для докладання своїх дослідницьких, творчих здібностей, ніж нобелістика, знайти важко.
І Microsoft туди ж... Американська корпорація пропонує науковим і освітнім установам України приєднатися до популярного заняття — «витання в хмарах» Олександр БІЛИЛОВЕЦЬ Відповідно до звіту про глобальну конкурентоспроможність країн за 2010—2011 роки, з якості освіти та науково-дослідної діяльності Україна посідає відповідно 56-те і 68ме місця, а «сухий» залишок колись найсильнішої математико-інженерної підготовки — 42-ге місце з 139 можливих. З огляду на інші, більш обтяжливі показники нашої економіки, тверда середина — непоганий результат. Саме про необхідність, як мінімум, зберегти прагнення до прогресу й за можливості його розвинути йшлося на V Всеукраїнському фестивалі науки в Києві 19— 21 травня.
Сучасні тренди освіти лежать у площині її персоналізації, створення рівного доступу до інформації, упровадження електронного (дистанційного) навчання та віртуальної педагогіки. Якщо не дотримуватися цих тенденцій, розрив між нашим і світовим рівнем освіти тільки збільшуватиметься. Реалізувати вимоги можна за допомогою уніфікованих систем спільної роботи учнів і викладачів, доступних через єдиний канал — Інтернет. Такими проектами в Україні займається Microsoft. У рамках концепції електронного документообігу підрозділи Національної Академії наук України можуть одержувати документи на веб-сайті НАНУ за допомогою розгорнутої системи MS SharePoint (пакета програмних продуктів і компонентів для створення веб-сайтів із можливостями спільної роботи). Донецький національний університет економі-
ки та торгівлі (ДонНУЕТ), до структури якого входять 4 інститути, 3 факультети й 8 підрозділів в інших містах країни, закінчив реалізацію комунікаційного рішення MS Office Communications Server 2007 і Live@edu. Останнє рішення — спеціалізований хмарний сервіс для систем освіти, що надає користувачам електронну пошту, адресну книгу, месенджер, сховище файлів, планувальник, персональну сторінку й медіа-сховище, а адміністраторам — механізми керування цією інфра структурою. У цілому для традиційно небагатих українських установ хмарні технології — це не в останню чергу можливість заощадити. Приміром, міська адміністрація Майамі (Флорида, США) почала «іти в хмари» після урізання ITбюджету: установлювати на кожен ПК ліцензійну ОС у країні, де дійсно дотримують авторські права, — задоволення не з дешевих. Департамент освіти штату Кентуккі об’єднав за допомогою Live@edu 700 тис. учасників освітнього процесу, що перетворилося на $6,3 млн, заощаджених на ресурсах, — від паперу до електроенергії. Тим більше що, за словами керівника з роботи з установами науки та освіти Microsoft Україна Олександри Сизової, усі програми з безкоштовного надання ПЗ в Україні згорнуто. Але анонсований на це літо Office 365 (MS Office, доступний як сервіс через Інтернет — аналог Google Documents) буде включено в пакет Live@edu, що дозволить університетам збе-
регти кошти на купівлі традиційних «офісів». У рамках упровадження інформаційних технологій, Microsoft Україна займається створенням спеціалізованих навчальних курсів та електронних бібліотек. У січні Центр інновацій Microsoft КНУ ім. Т. Шевченка створив цифровий архів стародавніх книг університетської бібліотеки з використанням технології Silverlight. Американська корпорація активно підтримує спільноту українських .NET-розробників Dev-Club, надає тестовий доступ до Windows Azure (серверного ОС, платформа для створення «хмарних» веб-застосунків), офіційний старт якої у нас намічено на 2012 рік. У компанії сподіваються одержати дозвіл від держави на реалізацію проекту національного депозитарію навчальних матеріалів, про який говорив під час візиту в Україну Стів Балмер (див. «Стів Балмер: Україна готова стати лідером», «УТГ» №46 від 23 листопада 2010 р.). Але попри всі зусилля з боку американців, українські установи не прагнуть централізовано організовувати підвищення кваліфікації своїх співробітників на безкоштовних(!) вебсемінарах із використання SharePoint, Live@edu та інших продуктів Microsoft. А це з огляду на дуже невисокий рівень комп’ютерної грамотності не завадило б багатьом працівникам системи науки та освіти. Можливо, саме тому даних про реальні показники оптимізації навчального процесу на основі сучасних технологій де-факто немає.
Курси швидкочитання для техніки Масове поширення інтерфейса USB 3.0 очікується тільки наступного року, але вже зараз почали з’являтися перші пристрої, що ґрунтуються на ньому. Серед них — не тільки зовнішні накопичувачі, а й зчитувачі карт пам’яті. Одна з перших розробок такого типу
представлена днями компанією Lexar.
Новий кардрідер Lexar Professional USB 3.0 Dual-Slot Reader дозволяє в десять разів швидше (у порівнянні з попередньою версією інтерфейсу) зчитувати дані із зовнішніх носіїв інформації. Його швидкість обмежена фактично тільки швидкодією дискової підсистеми комп’ютера.
8
№ 20 (175)
31 травня 2011 року
Військова таємниця являється, що їх треба збирати з миру по нитці? До речі, у той же день стало відомо, що військові витрати України на 2011 рік становитимуть 0,9% від ВВП.
«Плаваючі» цифри Українські корабели збадьорилися: держава виділяє на будівництво кораблів класу «корвет» для ВМС країни понад 16 млрд грн
Упритул
Дмитро ТИМЧУК Першим про це повідомив головний конструктор проекту, співробітник казенного підприємства «Дослідно-проектний центр суднобудування» Сергій Кривко під час урочистої церемонії закладання головного корабля на ДАХК «Чорноморський суднобудівний завод» у Миколаєві. За його словами, такі дані наводяться «в урядових документах»: на чотири кораблі — шістнадцять «із копійками» мільярдів гривень.
Докладно
Аж ось і... Присутній на церемонії закладання корвета Президент Віктор Янукович заявив, що серія кораблів, перший з яких здадуть у 2016-му, має бути в цілому побудована до 2021 року. — Ухвалене за програмою «Корвет» рішення вже в дії. Це чудовий проект. Безперечно, він ще модернізуватиметься й поліпшуватиметься, — наголосив Віктор Янукович.
йшла кошти на створення всієї серії корветів проекту 58250. ДАХК «Чорноморський суднобудівний завод» виграла конкурс Міноборони на будівництво кораблів класу «корвет» для ВМСУ ще в грудні 2009 року. У березні 2010-го фахівці підприємства розпочали обробку металу для складання закладної секції. І — ступор. Причина відома: нема грошей, бо торік держбюджет виділив на цей проект мізер, а саме — 1,2 млн грн на закладання першого корабля. Тому за весь минулий рік суднобудівники так і не змогли закласти головний корвет, хоча врочисту церемонію було заплановано на початок червня 2010-го. У вересні минулого року українські «оборонники» заявили, що фінансування проекту фактично припинено. Як сказав тоді президент асоціації «Українські оборонні технології» Володимир Грек, це може зашкодити іміджу країни, оскільки до програми залучено постачальників обладнання й озброєнь із інших країн,
Церемонія закладання корвета
На розширеному засіданні регіонального комітету з економічних реформ Президент закликав Мінфін розв’язати питання виділення коштів на програму. Новина, звичайно, радісна і для суднобудівників, і для ВМС, і для всієї країни з огляду на те, що йдеться про престиж України як морської держави. Треба ж таке — Київ раптом знайшов аж 16 млрд відразу на чотири корвети! Але постають конкретні питання щодо оприлюднених обіцянок і долі проекту в цілому. Насамперед, не зовсім зрозуміло, на які урядові документи посилаються в КП «Дослідно-проектний центр суднобудування», говорячи, що держава зна-
у тому числі з Франції, Німеччини, Італії. У листопаді 2010-го голова Миколаївської облдержадміністрації Микола Круглов повідомив, що для початку будівництва першого судна необхідно близько 1,6 млрд грн, але наразі цих коштів немає й невідомо, коли вони з’являться як цільове фінансування. І вже як вирок сприймалися слова начальника Генерального штабу — головнокомандувача Збройних Сил України Григорія Педченка, який оголосив, що з огляду на важке економічне становище Україна тимчасово заморожує розробку нових зразків озброєння та військової техніки. З основних проектів дію-
«Величезний» корвет
чим залишається ракетний комплекс «Сапсан», а роботи з корвета й військовотранспортного літака Ан-70 буде припинено на невизначений термін.
Якщо розібратися
Кому вірити? Звідки ж посилання на урядові рішення? Очевидно, ідеться про ухвалену в березні цього року концепцію Державної цільової оборонної програми будівництва кораблів класу «корвет» за проектом 58250 (відповідне розпорядження опубліковане на офіційному сайті уряду). У ній передбачене створення серії корветів, які ввійдуть до складу ВМС України до 2021 року, і запланований загальний орієнтовний обсяг фінансування — 16,22 млрд грн. Подібність цифр дає привід думати, що в КП «Досліднопроектний центр суднобудування» мають на увазі саме цей документ. Але постає запитання, кому вірити — концепції Державної цільової оборонної програми будівництва кораблів класу «корвет», КП «Дослідно-проектний центр суднобудування» чи Президентові, який дав завдання Мінфіну знайти кошти на будівництво кораблів? Треба уважніше вивчити текст концепції, у якій сказано, що недостатня кількість і вузька спеціалізація наявних бойових кораблів не дозволяють ВМС виконувати необхідні завдання, а є загрозою національній безпеці України й захисту її інтересів на морі. З огляду на цю ситуацію треба якнайшвидше забезпечити флот універсальними військовими кораблями. Передбачається утворення трьох повноцінних з’єднань однорідних сил. Для цього необхідно побудувати 10 корветів за проектом 58250. Мета програми — створення й використання за призначенням кораблів, відновлення суднобудівної та суміжних галузей ОПК, підвищення експортного потенціалу держави. Фінансування, відповідно до концепції, має здійснюватися за кошти держбюджету, на всю серію — озвучені 16,22 млрд грн.
А тепер слід перейнятися питанням: звідки гроші? За версією головного конструктора проекту, кількість кораблів у серії — 4 (цю цифру підтверджує й Віктор Янукович), причому коштуватимуть вони $16 млрд. За текстом концепції — 10 кораблів і ті ж 16 млрд. Кому вірити? Відзначимо при цьому, що в 2009 році, коли під час тендера визначили виконавця програми, було названо й вартість: будівництво головного корабля — 250 млн євро, корабля серії — близько 200 млн євро. Тобто головний корабель плюс три серійних коштували б 850 млн євро (на сьогодні це менше
9,5 млрд грн). І раптом називають суму 16 млрд «із копійками». Цікаво й інше. Лише через два дні після закладання корвета й усіх цих обіцянок міністр оборони України Михайло Єжель раптом закликав українців побудувати корвет за народні гроші, навівши як приклад себе. «Підтримаємо ініціативу ветеранів флоту й побудуємо український корвет громадою! Я особисто віддаю на будівництво українського корвета своє місячне грошове забезпечення», — сказав голова оборонного відомства. Що ж виходить? Начебто гроші на корвет зазначені в урядових документах, але раптом ви-
Усе це дає привід думати, що оприлюднені плани — лише наміри. Досвід утілення стратегічних документів щодо закупівлі озброєнь для наших ЗС яскраво свідчить, що за всі 20 років незалежності країни ЖОДЕН такий проект не прожив і третини від передбаченого терміну реалізації. Основна частина з них «умирала» уже на початковій стадії через усе те ж недофінансування. Хоча всі розрахунки до останньої копійки було наведено й затверджено найвищими підписами. Звичайно, дай Боже, щоб український корвет не спіткала така ж доля. Але поки, на жаль, під час оцінки військового бюджету приводів для оптимізму небагато. Хіба що будувати, як закликає Михайло Єжель, громадою...
9
№ 20 (175)
31 травня 2011 року
Виставки
Мікс по-криворізьки
європейських, індійських, ту- годин! Показово, що попу- на ремонт у 3—5 разів. ТОВ рецьких, китайських та ін- лярну продукцію на осно- «Стіл Ворк» має запатентоших виробників. До речі, ві світових брендів (Cree — вану технологію з виробниІрина КОНДРАТЬЄВА останнім часом багато замов- США, Seoul Semiconductor цтва біметалевих плит SWIP Наприкінці травня Кривий на ринку, переконати їх у ників віддають перевагу — Корея, Nichia — Японія, (Steel Work Innovation Plate) Ріг гостинно приймав учас- перевагах передових технообладнанню з Індії та Ки- Osram — Німеччина, Edison і і організувало їхній випуск ників і гостей масштабної логій у ГМК та енергопостаю, яке не поступається за Epistar — Тайвань) виробляє на власній виробничій базі. виставки передових про- тачанні, які можуть істотно якістю аналогічному євро- київське підприємство ТОВ Можливості компанії вже мислових технологій і по- підвищити якість і виробниоцінили багато підприємств пейському, але за вартістю Lumina Group. слуг. Під дахом Палацу сту- цтва, і життя взагалі. ПриОдин із постійних учасни- Криворізького та інших регінабагато доступніше. дентів і молоді Криворізь- ємно відзначити, що більЕнергозбережні техноло- ків промислових виставок у онів країни, декількох закоркого технічного університе- шість експонентів — із Кригії «під замовлення» з ура- регіоні — ТОВ «Стіл Ворк», донних держав. ту з 23 по 26 травня одно- вого Рогу та ДніпропетровІз серйозними пропозиціяхуванням більш демокра- яке більше 8 років успішно часно проходило фактично ська, а серед наших почеспрацює у сфері захисту техми вийшло на регіональний три виставки — «Енергозбе- них учасників — російські й тичних цін на багато видів нологічного обладнання від ринок ТОВ «Сєв-Євродрайв» Директор компанії «Світло й стиль» обладнання реження», «Капітальне бу- польські компанії. дозволяють дівництво», «ГМК і передові Заслужений інтерес викли- Олександр Ганзієнко демонструє світло- одержувати тепло й холод різних видів зношування (Дніпропетровськ). У цьодіодний прожектор для зовнішнього на підприємствах гірничо- му ж сегменті представив технології». кали енергозбережні техно- освітлення потужністю 136 ватів. удвічі дешевше в порівнянметалургійного комплек- свою продукцію концерн логії. Наприклад, приватне ні із традиційними джеревиробників. Особливу увагу су України. Одна з передо- Voith (Німеччина, українське — Ми вперше вирішили зі- підприємство «Акватермвідвідувачів привернули лі- лами опалення. «Оптима техвих технологій ґрунтується представництво — у Києві), Кривий Ріг» пропонувало брати представників різних чильники обліку тепла й ре- нології» може допомогти й у який зарекомендував сфер промислового вироб- опалювальні прилади комгулятори температури київ- створенні виробництва себе як надійний партництва, приватного бізнесу панії Buderus (Німеччина), ського заводу Sempal. Ці при- електроенергії з біоманер підприємств енергета послуг на одній площад- альтернативні джерела енерлади по суті являють собою си, соломи, жирів, глітики, транспорту, машиці й одночасно, — розповідає гії — теплові насоси, сонячні «мозковий центр» теплово- церину, торфу, тирси та нобудування, гірничопредставник компанії «Кра- колектори та батареї для сисго пункту. Вони легко мон- інших матеріалів. Вардобувної, металургійної тос»— організатора виставки тем опалення й гарячого вота хімічної промислоНаталя Мирошникова. — Го- допостачання, дизельні гене- туються в будь-які системи тість такої енергії скоровості. ловна мета — показати горо- ратори та електростанції ту- подачі гарячої води й тепло- чується в 2—5 разів у подянам і керівникам підпри- рецької компанії Dalgakiran постачання, можуть ефек- рівнянні з тією, яку доВиставка була насиємств новинки, які з’явилися та інше обладнання світових тивно використовуватися на водиться купувати в мочена не тільки приватпромислових, комунальних і ними зустрічами фахівнополістів енергоринку. приватних об’єктах. ців і керівників підприЄ в арсеналі пропозицій Своїм досвідом і досягненємств, представників оркомпанії й інші цікаві нями в галузі енергозбереганів влади, а й засіданження готова поділитися з новинки, які привертанями науково-технічних українськими споживачами ють увагу якістю та десекцій, під час яких обкиївська інжинірингова ком- мократичною ціною. говорювалися питання Криворізька компанія Продукцію ТОВ «Сєв-Євродрайв» демонструє вдосконалення роботи панія «Оптима технології». — Наш коник — вибір опти- «Світло й стиль» пора- Сергій Мельниченко гірничо-металургійного мальної технології та комп- дувала широким спектром на застосуванні універсаль- комплексу. Цій же темі лектувальних під цю техно- світлодіодної продукції, яка ного зносостійкого матері- було присвячено конференлогію залежно від завдань, останнім часом стала справ- алу — біметалу — і дозволяє цію «Стабільний розвиток які ставить перед нами спо- жнім хітом у сегменті елек- збільшити термін експлуата- гірничо-металургійної пропідготовлену живач, — відзначив її дирек- троосвітлювальних приладів. ції обладнання в 3—4 рази, мисловості», тор Денис Терновський. — Досить нагадати про термін зменшити вагу конструкції Криворізьким технічним уніСпівробітники ТОВ «Стіл Ворк» Тетяна Хмаренко й Костянтин Бережной Обладнання пропонуємо від служби світлодіодів — 50000 до 40%, скоротити витрати верситетом.
®
Розробки, виробництво, сервіс Передові технології електропривода SEW-EURODRIVE — в Україні Сергій МЕЛЬНИЧЕНКО, старший спеціаліст відділу продажів ТОВ «СЄВ-ЄВРОДРАЙВ» «Мислити глобально, діяти локально» — послуговуючись цим принципом, міжнародна група компаній SEW-EURODRIVE відкрила в Україні (м. Дніпропетровськ) складальносервісний центр. Більше року фахівцями центру виробляється кілька сотень типів мотор-редукторів, які застосовуються в Україні у складі імпортного обладнання багато десятків років. Його легко можна впізнати за буквами «SEW» на клемних коробках електродвигунів. Якість і стислі строки
виконання замовлень сервісним центром гарантовані наявністю комплектувального європейського виробництва, застосуванням складального й тестового обладнання, яке відповідає світовим стандартам. SEW-EURODRIVE цього року відзначає 80-річчя. Структура конгломерату створена за принципом «централізована розробка— виробництво—локальне складання—сервіс». Штабквартира, науково-технічний центр і головні заводи SEW-EURODRIVE роз-
Довідка «УТГ» SEW-EURODRIVE – провідний у світі виробник промислових електроприводів із річним оборотом понад 2 мільярди євро. Це насамперед моторредуктори й перетворювачі частоти в діапазоні потужностей до 250 кВт і редуктори з моментами обертання до 1 мільйона Нм. Електроприводи з маркою SEW — це «серце» промислового обладнання в гірничо-добувній і металургійній, деревообробній і хімічній, харчовій промисловості та виробництві напоїв.
ташовані у Німеччині, заводи з виробництва основних компонентів — у великих індустріально розвинених країнах — Франції, Фінляндії, США, Бразилії. Багато розробок науково-технічного центру ім. Ернста Бліклє вважається стандартом у виробництві електроприводів, що дозволяє SEW-EURODRIVE тримати марку лідера в технології виробництва електропривода. У 2005 р. у Дніпропетровську було відкрито дочірню компанію німецької фірми — ТОВ «СЄВ-ЄВРОДРАЙВ». Наявність власної дочірньої компанії SEW-EURODRIVE в Україні забезпечує кваліфіковану технічну підтримку й швидкі поставки продукції «з перших рук». Не секрет, що одна з головних проблем вітчизняного виробництва моторредукторів полягає в недотриманні технологій, у застарілому й зношеному об-
ладнанні, відсутності кваліфікованих кадрів. Тільки за великосерійного виробництва й тільки на високоякісному обладнанні можна досягти високого рівня й стабільності якості виготовлення за досить низької собівартості продукції. На заводах групи компаній SEW-EURODRIVE основні частини (корпуси редукторів, вали, шестірні, ротори й статори двигунів тощо) виробляються з дотриман-
ням усіх технологічних режимів (наприклад, процес загартування валів і шестірень), що саме по собі може бути гарантією якості продукції. Складальне виробництво SEW-EURODRIVE максимально наближене до споживача. Із цією метою створена мережа з 50 складально-сервісних центрів у 30 країнах світу, тепер такий центр діє й на території України. Продукція україн-
ського центру цілком відповідає стандартам якості SEW-EURODRIVE, розроблюваним штаб-квартирою групи компаній. Керівництво української філії групи міжнародних компаній SEW-EURODRIVE переконане в тому, що робота складально-сервісного центру в Дніпропетровську безпосередньо сприяє впровадженню в Україні передових європейських технологій виробництва та експлуатації електроприводів. Оскільки кожен клієнт складально-сервісного центру ТОВ «СЄВ-ЄВРОДРАЙВ», крім виготовленої в строк високоякісної продукції, одержує можливість консультації висококваліфікованих фахівців компанії, які пройшли підготовку в Німеччині на базі науково-технічного центру ім. Ернста Бліклє.
ТОВ «СЄВ-ЄВРОДРАЙВ» т.(056)3703211 www.sew-eurodrive.ua
10
№ 20 (175)
31 травня 2011 року
Технології
Плазма проти газу Розвиток водневої енергетики переплітається з найбільш, здавалося б, далекими від неї проблемами Анатолій ЛЕМИШ В Інституті газу НАН України вчені побудували плазмотрон, який дозволяє під час спалювання бурого вугілля та біомаси, а також побутових відходів одержувати водень для його подальшого використання в енергетиці. Про перспективну розробку розповідає один з її авторів — Віктор Жовтянський, кандидат фізико-математичних наук, заступник директора Інституту газу НАНУ.
Водень як вторсировина — Іноді воднева енергетика подається як якесь Ельдорадо, де відразу буде розв’язано всі енергетичні проблеми. Це не так, — розповідає В.Жовтянський. — Вільного водню в атмосфері й узагалі в умовах Землі нема, і найдешевші й найдоступніші ресурси — це газ, нафта й вугілля. Тож природний газ, наприклад, — це первинний ресурс, а водень, як і електрика, — вторинний, його ще треба звідкись добути, затративши певну кількість енергії. Воднева енергетика створювалася як альтернативний, екологічно чистий ресурс для транспорту. Бо реакція водню з киснем дає звичайну воду, і нема ніяких шкідливих викидів. Але це в ідеалі, а в реальності постає багато проблем. І коли говорять, що воднева енергетика розв’яже всі питання із забезпечення енергією, треба усвідомлювати, що саме по собі це неможливо. З іншого боку, коли прихильники газу й нафти говорять, що, навпаки, водень — погано, це теж не так. У водневої енергетики є своя ніша. Якийсь час нафта й газ коштували у світі буквально копійки, і одержанням енергії з водню ніхто не займався. А потім, коли вартість вуглецевої природної сировини різко підвищилася, світова наука та економіка згадали, що, мовляв, добре було б перейти на водень. Зараз наймасштабніший метод його одержання — переробка природного газу за допомогою розігрітої водяної пари. Теоретично на 1 тонну водню необхідно затратити 2,5 тонни метану, а фактично — значно більше. Основний недолік цього методу — неминуче найближчим часом вичерпання запасів газу й нафти. Отже, треба шукати підходи, у яких мож-
на було б використовувати іншу сировину, яка містить вуглець. Наприклад, тверді побутові відходи, біомасу, а також інші низькокондиційні види палива. Один із таких методів одержання водню — плазмові технології.
Результат перевершив завдання — Вікторе Андрійовичу, що являє собою плазмотрон? — Як джерело термічної плазми звичайно використовується плазмотрон — пристрій, у якому під час проходження електричного струму через розрядний проміжок утворюється плазма. Через плазмову дугу продувають струмінь газу, у якому можна досягти температури в кілька тисяч градусів. Такий метод сьогодні застосовують для обробки матеріалів або як джерело світла й тепла. Для генерування плазми необхідно підготувати плазмотворче середовище (повітря — водяна пара) із необхідними тиском і температурою й нагнітати її в реакторну зону плазмотрона, де знаходяться мідні електроди, а між ними горить стабілізована вихром і магнітним полем електрична дуга. Її тепло й розігріває потік суміші газів. Генерований високошвидкісний плазмовий струмінь є теплоносієм і реагентом для процесів плазмохімічної переробки матеріалів. На виході ми одержуємо суміш газів, склад якої залежить від температури дуги й швидкості потоку. — Як тривала робота із цієї теми? — Роки чотири тому Борис Євгенович Патон поставив завдання розробити плазмову установку, і ми в Інституті газу разом з Інститутом електрозварювання в 2007 році таку роботу виконали. Передбачалося, що на плазмотроні можна буде переробляти медичні відходи. Після доопрацювання в 2008 році створили плазмотрон на-
ступного покоління типу ПЦР-ЗП потужністю до 160 кВт. Він спроектований як високотехнологічний пристрій для переробки твердих побутових відходів на замовлення тодішнього міністерства житлово-комунального господарства. Установка комп’ютеризована, усі параметри роботи відслідковуються електронікою. Ідея полягала в тому, що такий агрегат працюватиме спочатку в невеликому місті з населенням 20—30 тисяч, утилізуючи його відходи з максимальною користю і найменшою шкодою для довкілля. Наступний етап цієї технології передбачалося реалізувати в середньому місті на 300 тисяч жителів, а згодом упровадити по всій Україні. Один із плюсів плазмової високотемпературної обробки в тому, що повністю вигоряють усі вуглецеві фрагменти, на відміну від золи на ТЕЦ, де залишається досить багато вуглецю. Крім того, залишки після плазмового горіння являють собою хімічно нейтральний твердий склоподібний компонент. З нього можна навіть виготовляти блоки для будівництва. У класичному варіанті в плазмотронах застосовується інертний газ, щоб метал, на який спрямовано газовий струмінь, не окислявся. Такі установки використовують для високотемпературного різання металів, для напилювання шару металу на заготівку. А в нас в інституті запропонували замість дефіцитної інертної взяти суміш природного газу з повітрям. Він згоряє, виділяючи додаткову енергію. Виявилося, що за своїми можливостями наш плазмотрон набагато перевищує початкове завдання. Він може працювати на звичайному повітрі, на суміші повітря з водяною парою. Більш того, співробітник нашого інституту доктор технічних наук Станіслав Петров зробив плазмотрон, який працює на водяній парі. Здавалося б, вода й полум’я несумісні. Але установка діє. Звичайно, вугілля у воді не горить. Але якщо додати до згоряння певну кількість енергії (ендотермічний процес), за реакції вуглецю С и води Н2О одержимо газоподібний монооксид вуглецю СО плюс водень Н2. Вилучити його з газової сумі-
ші можна за допомогою пористих мембран. У водню в атомі один-єдиний протон, цей газ добре проходить через деякі пористі керамічні структури, а всі інші гази затримуються. Такі мембрани вже створено, вивчено й випробувано, тому в наших дослідах ми не обтяжуємо себе вилученням водню з газової суміші.
Діоксини — у топку! — Отже, плазмотрон створено. Що далі? — Проблеми, розв’язувані сьогодні в Інституті газу, — це безпечна переробка твердих побутових відходів. Так, плазмова технологія дозволяє спалювати будь-які низькоякісні вуглецеві сполуки й після обробки гарячою парою одержувати водень. Але погано те, що багато відходів містять сірку. А за температури близько 650—800°С сірка утворює діоксини й фурани. Це найнебезпечніші отрути, супертоксиканти, і жодним чином не можна допускати їхнього потрапляння в атмосферу. Зараз прийнята така технологія роботи із сумішами, що містять сірку, — у дві стадії: після нагрівання парогазової суміші й одержання водню газ, що залишився, треба допалити. Для гарантованого знищення діоксинів і фуранів потрібна витримка продуктів газифікації за температури 1200°С не менше 0,4 секунди, подальше їхнє швидке охолодження й очищення від хлоровмісних компонентів (переважно HCl). Газ пропускають через вапняне молоко або через розчин соди. Таким способом соляна кислота «гаситься», утворюються стійкі солі. Як показує аналіз на прикладі переробки целюлози С6Н10О5, звичайний режим газифікації без плазми взагалі не здатний забезпечити ці параметри процесу. Для переведення хлору у відносно легку для очищення сполуку HCl і запобігання утворенню сажі необхідно підтримувати в газифікаторі достатню концентрацію водяної пари. Технологічно це здійснюється за допомогою промислового комп’ютера, що контролює параметри процесу. — Який вихід водню за такої технології? Наскільки вона може забезпечити промислові масштаби виробництва? — Водень становить 50% об’єму одержуваної суміші, СН4 (природний газ) — 2%, С — 35%, інше — СО2, баластові гази. Що ж до промислових обсягів, то в Україні зараз реалізується потужний проект із газифікації бу-
рого вугілля, на виході планують одержувати водень. Сировинною базою стануть розрізи Олександрійського буровугільного родовища в Кіровоградській області. Передбачуваний річний обсяг переробки вугілля — понад 3 мільйони тонн, а виробництва водню — близько 1 мільярда кубометрів. Проект відповідає найвищим екологічним вимогам, оскільки передбачається депонування (поховання) усього обсягу одержуваного вуглекислого газу.
А поки — усе по-старому — Чи є аналоги вашій розробці в інших країнах? — В окремих інститутах світу створюють таку апаратуру. Плазмотронами, наприклад, займаються в Петербурзі, в Інституті електроенергетики. З академіком Філіппом Рутбергом із цього інституту ми весь час співробітничаємо. У Празі в Інституті фізики плазми над схожою темою працює команда Мілана Грабовського. Є розробки в США. А взагалі ми почуваємося цілком упевнено. — Чи впроваджена установка в серійне виробництво? — Створюючи плазмотрон, ми знайшли кошти тільки на 2007 рік. Героїчними зусиллями під кінець року ми його спроектували, склали й запустили. А потім два роки «вилизували» — усували дрібні недоробки. Це вже робилося за рахунок внутрішніх резервів інституту. На подальші роботи грошей немає. У серію — для реальної роботи з утилізації твердих побутових відходів — установка не пішла, але це вже проблеми всієї української науки та її зв’язків із виробництвом. У нас зараз усі люблять слова «інноваційний» та «інвестиційний». При цьому забувають, що відомча наука в Україні вже зникла як явище, залишилася тільки академічна. Коштів на неї в бюджеті виділяють набагато менше від мінімально припустимого рівня. Грошей на серйозні розробки фактично немає. Усе, що ми можемо реально показати, — це результат у пробірці. Жоден серйозний бізнесмен таку розробку у виробництво не візьме, це занадто ризиковано. Проте ми вже домоглися доброго результату. Наші роботи показали, що плазмова технологія може знизити на 25% вартість процесу утилізації відходів і, як мінімум, на 10% підвищити ефективність виробництва водню в порівнянні із традиційною газифікацією.
Скоріше аналог Біловезької Пущі Тема власної Кремнієвої долини з легкої руки президента РФ Дмитра Медведєва міцно ввійшла в політичний дискурс пострадянських країн. Не очікуючи результатів російського проекту, український уряд почав готувати власний «твір за мотивами». Але, як з’ясовується, грошей для реалізації українського Сколкового в уряду немає. Про це днями заявив не хто інший, як прем’єр-міністр України Микола Азаров під час зустрічі із головою уряду Білорусі Михайлом М’ясниковичем. Азаров запропонував своєму колезі подумати про створення спільного наукового та інноваційного центру, який розробляв би, зокрема, технології для села. Будувати наукомісто пропонується «у складчину», адже в обох країнах збереглася непогана наука, яку треба комерціалізувати. Цікаво уявити собі можливі механізми такої комерціалізації. Як відомо, російське Сколкове, по суті, являє собою 600 гектарів землі в особливій податковій зоні: компаніям, розташованим на її території, надаються значні пільги. Власне, в цьому й полягає ідея отримання прибутку з наукової діяльності: усім бажаючим заробляти на високих технологіях створюються тепличні умови. Звичайно, це не єдина потенційна перевага Сколкового, але, безперечно, головна. Легко зрозуміти, що надання податкових пільг не спричиняє особливих витрат для бюджету. Можна говорити про якийсь упущений прибуток від податкових надходжень, але ж Кремнієва долина для того й створюється, щоб повернути й збільшити ці гроші за рахунок збільшення розмірів прибутку технологічних компаній. Не зовсім зрозуміло, яким чином цю систему можна впровадити в міжнародному проекті, адже постане питання про те, у бюджет якої країни компанії платити податки. Крім того, цікаво довідатися, на що саме потрібна така значна сума грошей, яку ми можемо зібрати, тільки «скинувшись» із сусідами.
№ 20 (175)
31 травня 2011 року
11
Технології
... У тому числі діоксини Дизпаливо із пластикових відходів одержали миколаївські вчені, розв’язавши відразу два завдання — екологічне та економічне Алла МІРОШНИЧЕНКО … Завантажили на переробку відходи пластику, від яких наші міста вже починають задихатися, а через три години заправили автомобілі й... поїхали. Такий сценарій стає цілком реальним завдяки піролізній установці УП-14, розробленій ученими Національного університету кораблебудування (НУК, Миколаїв).
Відходи «у власному соку» Її робота ґрунтується на технології багатоконтурного циркуляційного піролізу (БЦП), аналогів якій у світі нема. Вона дозволяє утилізувати будь-які органічні тверді відходи — полімерні матеріали, гумовотехнічні вироби, деревину, будь-яке тверде органічне сміття. Більш того, технологія дає можливість одержати високоякісне паливо, що може бути як рідким, так і газоподібним. У порівнянні з нею стандартні схеми піролізу мають багато недоліків, у тому числі й екологічного характеру. Один з авторів ідеї — кандидат технічних наук доцент кафедри екології НУК Людмила Маркіна — почала працювати над цією темою ще більше десяти років тому, захищаючи дипломний проект. Продовжила роботу й під час навчання в аспірантурі. Тоді ж було виявлено недоліки «стандартного» методу піролізу, створено й запатентовано технологію МЦП. Одночасно з теоретичними дослідженнями складали й першу дослідну установку. Співавтором проекту став старший науковий співробітник миколаївського університету Микола Рудюк. Вагомий внесок у розробку теми зробив і доктор технічних наук, професор, академік Академії наук вищої
Людмила Маркіна
школи та Академії наук суднобудування України, завідувач кафедри екології ректор НУК Сергій Сергійович Рижков. Група, до якої крім співробітників університету входять студенти та аспіранти, являє собою мініатюрний науково-дослідний і дослідно-конструкторський центр. Його учасники доопрацювали технологію, створили конструкцію, зварили вузли агрегату. Нова установка за назвою УП-14 дозволяє так підібрати технологічні параметри процесу, що кількісне співвідношення одержуваного газу й рідкого палива можна варіювати залежно від конкретних вимог. — Принцип її роботи такий. У спеціальну посудину, розташовану в реакторі установки, завантажують тверді відходи, реактор герметично закривається. Запуск відбувається за допомогою природного газу. Через півгодини вмикається пальник допалювання піролізного газу (при цьому природний — відключається), і далі агрегат цілком забезпечує себе паливом, – розповідає Людмила Маркіна і додає, що за температури 600°С у реакторі відбувається плав-
Двірник із мотором Микола СТОЛЯРОВ Поки єдиний національний великовантажний автомобіль із замкнутим циклом виробництва створила ХК «АвтоКрАЗ» разом із компанією «ВЛИВ» (Кременчук). Нова машина здатна виконувати відразу декілька робіт: приймати тверді побутові відходи, ущільнювати їх, транспортувати та механічно вивантажувати в місцях утилізації.
Сміттєвози виробляють у багатьох країнах, є й у нас така техніка. Але в наших зразках використовуються
«чужі» автошасі. АвтоКрАЗ уперше поставив таку машину на свої ж колеса. — Коштує вона ні багато ні мало — 1 мільйон гривень, — говорить Костянтин Савінов, начальник відділу благоустрою Донецької міської ради. — Гроші чималі. І це при тому, що в конкурентів, наприклад білоруського МАЗ, ціна такого сміттєвоза вдвічі менше. Але ми не поспішаємо з висновками. Усе покажуть випробування. Ураховуватиметься: робочий ресурс, надійність
ка сировини без доступу атмосферного кисню. Відходи ніби «варяться у власному соку». Далі продукти плавлення надходять у багатоконтурну циркуляційну систему, де за певних температурних режимів відбувається конденсація шкідливих токсичних компонентів. Цілковито вони руйнуються після багаторазового проходження продуктів плавлення через реактор і циркуляційну систему. Дослідження показали, що в установці руйнуються всі основні високомолекулярні токсичні компоненти, які можуть утворюватися під час піролізу, у тому числі діоксини. Одержувана в результаті переробки рідина, за словами Л.Маркіної, являє собою продукт, дуже близький за своїми характеристиками до дизельного палива марки Л-2. Це підтверджено хімічними аналізами й фізичними дослідженнями. Більш того, проведено експерименти із заправлення цим паливом легкової «Тойоти». Результат був прогнозованим: двигун авто на різних режимах працював стабільно без детонації. Після остигання реактора з нього прибирають твердий залишок — пірокарбон. Причому під час утилізації тільки полімерних відходів його залишається мало — 70—100 грамів із кілограма відходів. Аналіз підтвердив його абсолютну екологічну безпеку. Більш того, за результатами досліджень, проведених у харківському інституті Гіпросталь, зроблено висновок про доцільність використання цієї речовини в металургійній промисловості. Можливе також його застосування як сорбенту у фільтрах з очищення стічних вод. Крім того, аналіз харакмашини, її продуктивність, ходові характеристики. Донецьк із його вибагливістю можна зрозумі-
теристик пірокарбону показав, що за хімічним складом він ідентичний вугіллю Донецького басейну. І якщо не знайдеться раціональнішого застосування, то його можна спалювати для одержання теплової енергії. І технологія БЦП, і сама установка вже мають повний пакет документації з екологічної безпеки. Природоохоронні дослідження проводилися разом із київським Інститутом екогігієни і токсикології ім. Л.І.Медведя, що свідчить про їх високий рівень.
Від теорії — до практики УП-14 уже зараз без якихось доробок можна застосовувати для утилізації невеликих партій твердих органічних відходів під час обслуговування об’єктів соці-
вищенням її ККД та енергоефективності. Термін служби реактора може бути доведено до 20 тис. годин. За відповідного фінансування цілком реально швидко побудувати агрегат з урахуванням додаткових вимог замовника. Сьогодні основна мета УП14 — розв’язання екологічних завдань. А от для одержання палива в економічно вигідних масштабах на базі цієї установки доцільно побудувати потужнішу, говорять автори проекту. Економічний ефект досягається на установках, здатних переробляти кілька десятків тонн сировини на добу за безперервного режиму. Конструкторська документація та економічні розрахунки для такого варіанта фахівці НУК уже виконали. Так, для забезпечення безперервності роботи створено декілька
Загальний вигляд установки УП-14
альної інфраструктури: турбаз, лікарень, залізничних станцій — скрізь, де нагромаджуються відходи пластику й целофану, при цьому виготовлятиметься певна кількість рідкого палива. Установка досить компактна й за одне завантаження здатна виробити 3,5 л палива з 5 кг відходів. Немаловажно, що вона утилізує медичні відходи — шприци й крапельниці, у тому числі інфіковані. Усі розробки НУКівців запатентовані, і зараз триває робота над поліпшенням конструктивних елементів установки, зокрема над під-
завантажувальних пристроїв. Їхня особливість у тому, що різноманітні відходи подаються без підготовки. Але найголовніше — у процесі завантаження забезпечено цілковиту герметизацію реактора, що виключає шкідливі викиди й не допускає потрапляння в реактор кисню — основного каталізатора для утворення діоксинів. А невелика кількість токсичних компонентів, які утворилися за участю кисню, який спочатку був у реакторі, цілком розкладається в циркуляційній системі установки.
ти. Мільйонне місто лише за добу нагромаджує до 20 тис. тонн твердих побутових відходів. Тут потрібний
моторний, надійний і продуктивний «двірник». Однак і АвтоКрАЗ прийшов у Донецьк невипадково. У Кременчуці знають: сьогодні міський автопарк сміттєзбирачів складається зі ста машин. 20 місто останнім часом замінило на нові, на черзі — ще 80. Для заводу це перспектива величезного замовлення. От і намагається АвтоКрАЗ показати товар із ліпшого боку. Шасі КРАЗ Н 12.2 — остання розробка його конструкторів. Це безкапотний автомобіль нового (п’ятого) покоління кременчуцьких вантажівок, які знають у 30 країнах світу.
Міський голова Донецька Олександр Лукьянченко (ліворуч) поки розмірковує...
Однак усе це стосується переробки сухих побутових відходів, вологість яких не перевищує 10—15%. Для переробки сировини з міських звалищ технологія МЦП не придатна. Щоб розв’язати це завдання, миколаївські вчені запропонували з’єднати дві технології — МЦП і двозонну газифікацію. У результаті одержали нову, за назвою екопірогенезис. До речі, вона дозволяє одержати на виході ще більш якісне альтернативне рідке й газоподібне паливо. Технологію екопірогенезису щодо техніко-економічного розрахунку доцільно застосовувати на агрегатах великої потужності. Потенційні замовники вже зацікавилися розробкою миколаївських учених. Комплект технічної документації установки БЦП/МІВ-130 з утилізації інфікованих медичних відходів придбав Київський інститут геохімії довкілля. Найближчим часом планують виготовити цю установку. За замовленням із Вознесенська Миколаївської області розроблена технічна документація для будівництва там сміттєпереробного заводу з використанням технології БЦП. Цікавилися розробками НУК і поляки. А за замовлень на установки великої продуктивності до їхнього виготовлення долучиться миколаївське ДП «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект» — саме це підприємство має відповідне обладнання й великий досвід роботи з жароміцними матеріалами. Однак для подальшого просування установок на ринок необхідна підтримка держави — хоча б на початковому етапі. Адже крім фінансування є й інші проблеми. Зокрема, навряд чи інвестор здатний сьогодні впоратися зі збиранням, сортуванням і доставкою сировини — цей етап передбачає активну роботу з населенням. І саме тут без підтримки комунальних організацій не обійтися. Фото автора «КРАЗ» для Донецька оснащений двигуном ЯМЗ-536 (Euro-4), має бункер підвищеної твердості обсягом 17м3, побутові відходи із прийомного відділення переміщаються в кузов за допомогою пресувальної плити під тиском 210 атмосфер. Словом, машина цілком варта уваги, тим більше що Кременчуцький автомобільний завод вирішує всі проблеми гарантійного й технічного обслуговування, забезпечує запасними частинами, навчає водіїв і механіків, а бюджетним організаціям готовий продавати сміттєвози в кредит або в лізинг.
12
№ 20 (175)
31 травня 2011 року
IT
Персоналізація Павутини На наших очах соціальні мережі переростають розважальну функцію, перетворюючись на глобальний соціокультурний феномен Андрій РЕВЕНКО
Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ Головна зміна в Інтернеті останніх десяти років у порівнянні з першим періодом його існування — лавиноподібне збільшення кількості персональних даних, які зберігаються онлайн. Люди, схильні до конспірологічного мислення, у цьому зв’язку звичайно люблять говорити про всесвітню змову, глобальні корпорації, ЦРУ та інших розенкрейцерів, які тепер усе про всіх знають. Теоретики змов помиляються: Facebook знає про вас не більше, ніж ваш жек, і, за інших рівних умов, закриті дані від жека одержати набагато простіше, ніж від Facebook. Важко судити, наскільки закони працюють в Україні, але про США, наприклад, можна упевнено сказати: використання ваших даних для чого завгодно, крім зазначених у ліцензійній угоді пунктів, будь-якій корпорації просто невигідне через проблеми із законом (прецедентів — сотні). Але небезпека все-таки є. По-перше, це прозорість приватного життя. Так, сьогодні в наймача з’явився чудовий інструмент, за допомогою якого про людину можна довідатися багато чого, про що вона ніколи не скаже на співбесіді, — досить витратити кілька хвилин на пошуки акаунта здобувача в соціальній мережі. Це лише один із прикладів, як необережне поводження з особистою інформацією може призвести до небажаних наслідків. Буває й таке: у РФ недавно заарештували декількох злочинців, які ховалися від правосуддя, виявивши їхнє місцезнаходження у відкритій (!) інформації на сторінках «ВКонтакте». По-друге, відкрита персональна інформація непомітно звужує ваш інформаційний простір. Сьогодні більшість інтернет-сервісів намагаються «підсунути» вам дані, які відповідають вашим уподобанням. З одного боку, це дозволяє відфільтровувати частину інформаційного шуму, але з іншого — помітно знижує ймовірність того, що користувач випадково помітить щось для себе нове, незвичне.
Головне — спілкування Можна виділити три основних принципи, яких дотримуються створювачі соціальних мереж. По-перше, вони прагнуть затримати увагу тих, хто вперше зайшов на ресурс. Цей принцип передбачає створення початкових сторінок ресурсу як своєрідної павутини, яка ловить потенційних користувачів. Це досягається максимальною простотою й зрозумілістю інтерфейсу. Навіч докорінна відмінність від підходу, який переважав десятиліття тому, до привернення уваги до сайта, коли панувала ідеологія «чим більше, тим краще», тобто більше графіки, анімації, звуків та елементів керування. Другий принцип передбачає надання члену соціальної мережі якнайбільше способів виявити свою індивідуальність — численні пункти своєрідної виставки власних досягнень, переваг та інтересів, які користувач має можливість заповнити. По-третє, і це основа, одна із ключових особливостей кожної соціальної мережі, — спілкування, установлення зв’язків між членами системи. Користувач може створити свою підмережу, організовану за різними ознаками. Якщо намалювати діаграму зв’язків у соціальній мережі, де крапка — це користувач, а лінії — зв’язки, то ця картина нагадуватиме одне із класичних завдань оптимізації — завдання комівояжера. Що й створило новий предмет для наукових досліджень, дисерта-
Новий маркетинг Серйозні академічні дослідження, особливо із застосування математичного моделювання в соціології, дають величезний матеріал для маркетологів, адже реклама — головне джерело доходів соціальних мереж (найбільша з них, Facebook, у 2010 році одержала від рекламодавців майже два мільярди доларів). Цікаво також відзначити, що з’явилися нові професії, які спеціалізуються саме на соціальних мережах. Приміром, такі собі електронні комівояжери — як правило, симпатичні користувачі жіночої статі (або принаймні які так себе позиціонують). Користуючись привабливістю, вони одержують статус «друг» і просувають рекламу якогось товару. Світові лідери серед соціальних мереж здебільшого орієнтовані на певні аудиторії, які відрізняються за інтересами, віком, професією тощо. Соціальні мережі ведуть боротьбу за «людино-хвилини», які, в остаточному підсумку, і визначають фінансовий прибуток компанії. Розгляньмо характеристики деяких найбільших гравців у цій галузі. Феномен Facebook уже досить досліджений і проаналізований, а про саму мережу навіть зняли фільм, який здобув «Оскара». Тож простежимо факти. Офіційна політика компанії не орієнтована на конкретну аудиторію. Статистика запевняє, що кількість користувачів Facebook становить понад 500 мільйонів у всьому світі. Майже кожен десятий житель планети має там свій запис, якби вони були країною — посідали б третє місце у світі з чисельності (поступаючись тільки Китаю та Індії). Із 2006 до 2010-го дохід компанії зріс у сорок разів (із 52 мільйонів до 2 мільярдів доларів). Користувачі Facebook проводять на сайті в цілому 700
ДОВІДКА «УТГ» Завдання комівояжера — класичне завдання комбінаторики, яке полягає в пошуку найвигіднішого маршруту, який проходить через зазначені міста хоча б по одному разу з подальшим поверненням у вихідне місто. В умовах завдання вказуються критерій вигідності маршруту (наприклад, найкоротший або найдешевший) і відповідні матриці відстаней або вартості. Як правило, вказується, що маршрут має проходити через кожне місто тільки один раз.
мільярдів (!) хвилин на місяць. Виходить у середньому близько 45 хвилин на день на людину. Цікава деталь: близько 250 мільйонів користуються Facebook через мобільні пристрої, причому активність таких «мобільних» користувачів вище їх «стаціонарних» колег. У відсотковому відношенні близько половини населення США (49,5%, або 155 мільйонів) — користувачі Facebook. Для України та Росії цей показник дорівнює 3,1% (1,4 млн чол.) і 3,2% (4,4 млн чол.) відповідно. Частка шанувальників Facebook від загальної кількості користувачів Інтернет становить 64%, 7,45% і 9,26% для США, України та Росії відповідно. Ще один світовий гігант соціальних мереж
Команда професіоналів Найбільша мережа професійного спілкування, Linkedin, заснована в 2002 році й охоплює понад 100 мільйонів професіоналів в усьому світі. Понад 2 мільйона компаній мають у ній свої записи. Кількість користувачів Linkedin росте зі швидкістю більше однієї людини на секунду. На початок квітня цього року 11 мільйонів недавніх ви-
Популярність соціальних мереж за країнами (% від активних користувачів Інтернету) 100% 90% 80%
75%
79% 81% 82%
87% 88% 89%
68%
70%
61% 58% 59% 53% 54% 56%
60% 50% 40%
38%
30% 20% 10% 0%
РА ЇН
Я стежу за тобою, «ім’я користувача»
Тож облікові записи в соціальних мережах набувають усе більш персоніфікованого характеру, а повідомлення, опубліковані політичними діячами або іншими відомими й впливовими людьми, усе частіше набувають офіційного статусу.
цій, проведення конференцій тощо.
Ні ме чч ин а Ф ра нц ія Іт ал ія Іс па ні я Ве ли СШ ка А Бр ит ан Ус ія ік ра їн и Ки та й Бр аз ил ія Ро сія УК
Початок на стор. 1
сі останніх подій, із ним пов’язаних. Приміром, кількість «послідовників» Барака Обами наближається до 8 мільйонів, Леді Гага, яка посідає друге місце, може похвалитися 7 мільйонами. Крім того, Twitter органічно інтегрований із мобільними операторами й дозволяє використовувати для спілкування smsтехнологію. Надзвичайна ефективність Twitter як засобу швидкої організації великої кількості людей була продемонстрована в недавніх подіях у Північній Африці.
А ПА Р( ан г Ек л) ва до р Ф ілі Чи пп іни лі (а нг л)
Шпальта редактора
— MySpace — орієнтований переважно на молодь, половина користувачів (близько 50 мільйонів) припадає на США. Відмітна риса сервісів MySpace полягає в акцентуванні на шоубізнесі — музичній, відео, ігровій та інших індустріях, плей-лист нараховує понад 200 мільйонів записів. Офіційна статистика MySpace повідомляє: щотижня її сітьовий простір більшає на 500 виконавців, 25 нових альбомів і понад 50 трансляцій концертів і шоу. Twitter, який входить до топ листа найвідвідуваніших сайтів (близько 200 мільйонів користувачів), спрямований на аудиторію активних людей, які не мають багато часу для посиденьок за комп’ютером. Ідея його дуже проста — кожен має можливість залишити коротке повідомлення (до 140 символів), яке може прочитати будь-хто. Важливий момент — можливість підписатися на повідомлення конкретного користувача й бути в кур-
пускників ВНЗ мають тут свої облікові записи. По суті, Linkedin — найефективніший із наявних сервісів із пошуку роботи або працівника, обміну досвідом, спостереження за тенденцією у своїй професійній галузі. Крім того, компанія проводить велику дослідну роботу, узагальнюючи дані про професійне просування мільйонів людей. Користувач має можливість переглянути етапи кар’єри успішних колег за професією, довідатися про загальні помилки, одержати пораду. Ця інформація досить корисна під час вибору роботи, планування кар’єри та іншої професійної активності. Наприклад — досить корисно знати, що найбільше підвищень за останні десять років відбуваються в січні або що найчастіше змінити роботу вирішують під час відпустки. Оскільки ця соціальна мережа орієнтована виключно на ділову складову суспільства, то за можливість
більш ефективного сервісу треба платити — послуги орієнтовані переважно на роботодавців. Базова версія Business профайла коштуватиме $19,95 на місяць за річної передплати. Натомість користувач одержує додаткові можливості — доступ до обробленої бази даних Linkedin або, приміром, перегляд тільки найбільш висококласних професіоналів із високою оцінкою особистих рис. Підбиваючи підсумки, можна сказати, що значна частина людства, багато сотень мільйонів, залучені в спілкування (як розважальне, так і професійне) за допомогою спеціалізованих інтернет-технологій. Звичайно ж, користувачі соціальних мереж представляють найрізноманітніші нації, релігії, прошарки суспільства, професії й відображають усі суперечності світу. Але в них є принаймні одна спільна риса — потяг до спілкування, самовираження. Хто знає, може, вони мають і інші спільні риси, поки не відомі? Чи буде колись спільнота сотень мільйонів людей, переважно освічених, згуртована загальною ідеєю або почуттям, чим завгодно, і що в такому випадку може статися, якщо управляти цією ідеєю? Питання, звичайно, зі сфери непевних припущень, але принаймні кілька країн уже радикально змінили свій соціальний устрій, і Інтернет відіграв у цьому провідну роль. Люди читали, спілкувалися, бачили, як живуть, заробляють і відпочивають інші нації, і ця просвітницька роль світової Павутини зіграла з багатьма диктаторами злий жарт. І не останнє місце в цьому процесі відіграють соціальні мережі.
А як у нас? Відповідно до дослідження Universal McCann, із 55 країн світу Україна перебуває на п’ятому місці з активності використання соціальних мереж. Серед активних користувачів Інтернету (тих, хто виходить у Мережу щодня або щонайменше кілька разів на тиждень) в Україні 81% має профіль у соціальних мережах (у середньому у світі цей показник становить 61%). Відразу за нами, на шостому місці, Росія з 79%. У розвинених країнах активність використання соціальних мереж нижче, ніж у тих, що розвиваються. Наприклад, у кінці списку Німеччина, Франція, Італія, Іспанія, США, Велика Британія, а очолюють його Філіппіни, Чилі та Еквадор.
13
№ 20 (175)
31 травня 2011 року
Безмежне небо
Улюбленці небес Зараз збройні конфлікти, як правило, без БЛА не обходяться
— Зараз стрімко зростають досягнення в галузі аеродинаміки, композиційних матеріалів, мікроелектроніки, телевізійної та обчислювальної техніки, легких двигунів внутрішнього згоряння. Це, імовірно, позначається й на безпілотниках?
В’ячеслав ШНАЙДЕР Початок на стор. 1
Та й професія ця небезпечна, а літак необхідно оснащувати системами життєзабезпечення (кондиціювання, термостатування, герметизації, пожежного захисту). Усіх цих проблем у дронів немає. Вартість безпілотників набагато нижче — у десятки й сотні разів. І палива вони споживають набагато менше. Їм не потрібні величезні аеродроми — злітнопосадкова смуга може бути ґрунтовою, підійде й звичайний майданчик на подвір’ї. Правда, відразу відзначу, що БЛА вимагають розвитку дуже складних комп’ютерних технологій, автоматики та роботизованих комплексів — саме це зробило їх такими «розумними». Це і є основні виробничі витрати. Але кінцевий продукт — надзвичайно дешевий і зручний. Наприклад, типовий комплект із двох літальних апаратів, одного наземного пункту керування й допоміжного обладнання розміщається у двох контейнерах вагою по 15 кілограмів. Для підготовки до польоту необхідно близько 15 хвилин. За потреби комплекс можна змонтувати у фургоні легкого автомобіля. БЛА коштує близько 500 доларів, важить 5 кілограмів, уміщається в рюкзаку. І такий апарат, проте, ефективно займатиметься моніторингом (спостереженням) найбільш важкодоступних об’єктів. У БЛА легко вмонтувати звичайний мобільний телефон для передачі інформації з каналу мобільного зв’язку. — Безпілотна бойова авіація привертає дуже пильну увагу військових… У 1910 році Чарльз Кеттерінг, американський військовий інженер з Огайо, натхнений успіхами братів Райт, запропонував використовувати літальні апарати без людини. Керований годинниковим механізмом літак у заданому місці мав скидати крила й падати, наче бомба на ворога. На багато років випередили свій час німецькі вчені. У світі майже до кінця 1980-х років кожна вдала конструкція безпілотних апаратів являла собою реалізацію ідей побудови літальних за-
ти за нерестом риб, не тривожачи їх. Дуже зручно стежити за газопроводами з метою виявлення ушкоджень, витоків газу.
— Маленький дрон — дивовижний розвідник. Протиповітряна оборона зараз надзвичайно розвинена, тому пілотована авіаційна розвідка дуже важка й небезпечна. Пілотованим розвідникам доводиться працювати на великих відстанях, тим часом, щоб знайти супротивника, відстежити позиції його техніки, ракетні установки, необхідно опуститися на надзвичайно малі висоти. І тут безпілотні літаки поза конкуренцією: апарати невеликі, малопомітні, порівняно дешеві.
їх застосували американці в Афганістані, Ізраїль — під час арабо-ізраїльського конфлікту в 1973 році.
— А яка тривалість польоту безпілотника?
— За допомогою БЛА легко одержати важливу інформацію там, де велика авіація безсила, у першу чергу — у важкодоступних і небезпечних місцях. Можна довідатися про стан лісів, сніжну і селеву обстановку, місця гніздування птахів, міграцію тварин, риб. А ще — про шкідливі техногенні викиди, підтоплення, місця підвищеної радіаційної небезпеки. Такий літак може літати над самою крайкою дерев, він ніби стає частиною природи. Орли іноді вступають у двобій із БЛА, борючись за територію. І лелеки їх не бояться, і звірі не лякаються. Можна спостеріга-
— Типова тривалість польоту — до 20 годин, радіус дії — 20 кілометрів у разі дистанційного керування й до 500 — у разі програмного за допомогою бортового комп’ютера й супутникової системи навігації. Дрони невидимі для радарів, бо зроблені з неметалічних матеріалів, а електричні двигуни працюють безшумно й можуть заряджатися від сонячних батарей. Розміщати батареї можна як на крилах, так і на фюзеляжі. Тому ці апарати дедалі ширше використовуються для розвідки. Одними з перших собів на базі крилатої ракети «Фау-1» або літака «Фокке-Вульф» (Fw 189). На початку 60-х перед ВПС США стояли завдання контролю ракетних випробувань у Радянському Союзі й виявлення позицій радянських ракетних комплексів. Після того, як над територією СРСР було збито RB-47 і два літакишпигуни U2, у США почали розробку висотного безпілотного розвідника Red Wagon (Model 136). Під час війни у В’єтнамі (1965—1973) для повітряної розвідки й спостере-
— Такий «вертольотик» може до вікна підлетіти, постежити за приватним життям і за важливими діловими переговорами… — Є такий ризик. Але це вже сфера юриспруденції та етики. — Вас, як ученого, цікавлять, швидше за все, можливості використання безпілотників у мирній сфері?
ження американці успішно застосовували БЛА Firebee, які могли запускатися із землі й із літаканосія. У 1982 році безпілотні апарати ізраїльського виробництва використовувалися під час бойових дій у Лівані. Ізраїльтяни застосували нову тактику — сполучення БЛА з телекамерами на борту й ракетами, що наводяться з їхньою допомогою. У результаті ізраїльські ракети нерідко потрапляли просто у відкриті люки наземних машин супротивника.
— Якщо все це використовувати, то комплекс мінібезпілотних літальних апаратів для розв’язання завдань повітряного спостереження, картографування та пошуку коштуватиме менше 30 тисяч доларів — як легковий автомобіль. А за можливостями він наблизиться до військових БЛА. — Як говориться в старому єврейському анекдоті: «А дальні перспективи?» — У радянських авіамодельних гуртках говорили: від моделі — до планера, із планера — на літак. Отож, до безпілотника можна застосувати інше: від моделі — до летючого робота. У США, наприклад, щорічно проходить відкрите змагання безпілотних летючих роботів, які здатні без людини вирішувати складні завдання. Це навіть не змагання, а демонстрація можливостей. Безпі-
лотники, до речі, можуть імітувати політ птаха — літати, махаючи крилами, що для великої авіації ще довгі десятиліття буде недоступно. — Цікаво, на що здатні летючі роботи? — Можуть, наприклад, підлетіти до звалища токсичних відходів, на якому безладно стоять контейнери або бочки, визначити вміст кожної з них, скажімо, за етикетками, взяти зразки й доставити в потрібне місце. Або пролетіти в зону лиха через вогонь, хмари отруйного газу і руїни. На розробку роботів, здатних виконувати такі завдання, американські університети часом витрачають довгі роки й домагаються успіху.
— Хто світові лідери в цій сфері? І як справи з безпілотниками в нашій країні? — Найуспішніші країни щодо цього – США, Ізраїль, а також Європейське авіаційне співтовариство, куди входять Франція, Німеччина, Швеція. От зараз, наприклад, Японія для спостереження за АЕС «Фукусіма» закупила кілька безпілотних літальних апаратів у Франції. На пострадянському ж просторі рівень розвитку БЛА не дуже високий. Кілька років тому міністерство оборони Росії, наприклад, витратило п’ять мільярдів рублів на їхню розробку й випробування. Але військові визнали, що російські безпілотники значно поступаються продукції інших країн і що витрати були безрезультатними. У 2009 році Росія уклала з ізраїльською компанією контракт на купівлю безпілотних літальних апаратів. У нас централізовано кошти на створення безпілотників ніхто не виділяє, у держбюджеті це не прописано. Але окремі невеликі замовлення на проектування й виробництво БЛА держава допомагає реалізовувати. Наприклад, адміністрація Дніпропетровської області виділила гроші на закупівлю
безпілотних апаратів із метою моніторингу екологічної ситуації. Для потреб прикордонної служби України була закуплена серія безпілотних апаратів у Ізраїлі — для нічного спостереження й у гірських місцевостях, де безліч спроб нелегального перетинання кордонів. Окремі дослідники самостійно проводять розробки. У нашому Національному авіаційному університеті готують фахівців з експлуатації безпілотних апаратів. Там же кожен може пройти навчання на курсах із керування безпілотними апаратами й одержати свідоцтво. Тож у найближче десятиліття слід чекати на різке збільшення попиту на безпілотники й на фахівців із них.
Винищувач на ниточці Сергій ДУМКЕВИЧ
Схоже, Севастополь відбере в Харкова етап Кубка світу з повітряного бою серед кордових авіамоделей.
Як повідомив директор міського комунального підприємства «Спортивно-оздоровчий центр «Севастополь» Вадим Докін, майбутні змагання можуть відбутися вже в 2012 році на базі Фізкультурнооздоровчого комплексу ім. 200-річчя Севастополя (стадіон «Таврика»). А Ігор Міленін — член Федерації авіамодельного спорту України, заслужений майстер спорту, триразовний чемпіон світу з повітряного бою — вважає, що Севастополь має всі шанси стати солідною базою для змагань світового рівня. — В Україні етап Кубка світу проходить у квітні в Харкові, але там звичайно погода погана, тому Севастополь — кращий варіант, — розсудив чемпіон. Ніби на підтвердження сміливих планів — організовані на севастопольському стадіоні «Таврика» на честь Дня Перемоги міжнародні змагання з авіамодельного спорту «Кубок Таврії». У повітряних баталіях брали участь 12 спортсменів з України, Росії та Молдови. Кожен бій тривав 4 хвилини. Відповідно до правил, на битву в небі виходять два літаки й два екіпажі, у кожному з яких є механік і пілот. Кордові моделі розвивали швидкість від 130 до 170 км/год. За словами І.Міленіна, повітряний бій з авіамоделями нагадує бокс. — Тільки контакт спортсменів відбувається не рукавичками, а моделями. Бали набираються за кількістю відрубаних у польоті стрічечок, прикріплених на хвіст моделей, — пояснив сімферопольський спортсмен.
Довідка «УТГ» Кордовими моделями спортсмен керує за допомогою дротових ниток (корду). Літають вони по колу діаметром близько 40 м. Причому «пілот» стоїть у його центрі й тримає ручку керування. Так само, як льотчик на справжньому літаку, моделіст тягне ручку-штурвал на себе — кермо висоти відхиляється й апарат слухняно летить угору, ручка відхилена від себе — модель знижується.
14
№ 20 (175)
31 травня 2011 року
У світі тварин
Відстріл сафарі-парку Олександра НОВИКОВА Сафарі-парк «Тайган» може припинити своє існування, ще не відкрившись.
Один із найудаліших туристичних проектів Криму — зоопарк «Казка» у Ялті— давно має широку популярність. Причому чесно зароблену: його вихованці цілком задоволені життям — вони доглянуті, їх любить увесь персонал. Та не про те річ. У 2006 році директор Олег Зубков вирішив утілити в життя свою «Казку» й замірився на грандіозний проект — заснувати сафарі-парк. Причому за прикладом усесвітньо відомого «Сафарі» у ПАР, але з українським розмахом. Якщо африканський парк розташований лише на одному гектарі, то наш — на території 35 га. Крім левів і антилоп, на туристів тут мають чекати готель, ресто-
ран, дитячий комплекс та інші потрібні в «диких умовах» заклади. За планом сафарі-парк «Тайган» мав відчинити туристам свої двері й відкрити стежки вже наступного року.
Два боки паркану Згідно з наданими директором документами, у травні 2006 року він при-
дбав із податкових торгів колишню базу місцевого Науково-дослідного інституту систем зв’язку. І відразу ж звернувся до місцевих органів влади для одержання необхідних дозволів на проектно-дослідні роботи, підготовку проекту відводу й присвоєння адреси майбутньому сафарі-парку. Білогірська міська рада дала дозвіл на розробку проектно-кошторисної документації з реконструк-
«Стежка» у небі Сергій ДУМКЕВИЧ Єдина в Європі канатна дорога з безопорною ділянкою близько двох кілометрів завдовжки склала іспит на безпеку. Тепер «із чистим сумлінням» вона може возити туристів на мальовниче плато Ай-Петрі.
Підйом від середньої станції канатної дороги Місхор—Ай-Петрі на знамените кримське плато триває не більше чотирьох хвилин. Старенький підфарбований вагон рухається зі швидкістю 8 м/с, і коли зверху з’являється інша кабінка, здається, що вона буквально несеться повз вас — наче зустрічне авто на шосе. Кабіна трохи погойдується під час розгону й гальмування, нагадуючи, що цей вид транспорту не твердо стоїть на ногах, а підвішений на залізних тросах на висоті більше тисячі метрів над рівнем моря. Але боятися тут просто нема коли: довкола, як на долоні, кримське узбережжя, усю цю пишноту хочеться піймати й заховати у файли цифрового фотоапарата. Навіть для кримчан візитівка півострова після багатьох років життя в цій місцині стає грандіозним відкриттям: «Ми навіть не уявляли, що в нас у Криму є таке!».
Найбільш мальовнича в автономії «канатка» відома далеко за її межами, на плато можна почути розмову багатьма мовами світу. Щорічно вона перевозить понад 80 тис. туристів, тому час дізнатися, у якому стані цей екзотичний транспорт. Із розпитами йдемо до його власників. — Усе гаразд, — запевняє директор ТОВ «Стартінвест» Надія Сванідзе. — Іноді в місті бувають проблеми з енергопостачанням. На цей випадок у нас передбачені дві електролінії. Якщо одна з них відключається через зовнішні обставини, ми підключаємося до запасної. Крім того, є дизель-генератор, за допомогою якого ми можемо спустити пасажирів, щоправда, трохи повільніше, ніж звичайно. Цього року протягом двох місяців ми проводили планові ремонтні роботи, на які витратили близько 150 тисяч гривень. Замінили тягові канати, які незалежно від зношування ми купуємо раз на 3—4 роки. Під час щорічної передкурортної перевірки дорогу піддають жорстким випробуванням. Крім роботи двигунів, шківів, роликів опори й іншого обладнання рухомий склад «канатки» ви-
Довідка «УТГ» Канатна дорога Місхор – Ай-Петрі – єдина в Європі, де від середньої до верхньої станції (відстань 1870 м) немає жодної опорної вишки. Верхня точка «канатки» розташована на висоті 1152 м над рівнем моря, кут підйому — 45 градусів, пасажирська кабіна вміщає 35 людей.
пробовують важким вантажем, що рази у два перевищує нормативи. У вагони заносять мішки з піском загальною вагою близько 6,5 тонни. — Вагон розрахований на одночасне перевезення приблизно 40 дорослих у се-
ції наявних будов. Рішення місцевої влади були видані в 2006 році, а в 2009-му їхню дію було подовжено. Але на сьогодні вони вже не чинні. Пильна прокуратура Білогірського району у квітні порушила кримінальну справу за фактом самовільного захоплення земельної ділянки більш ніж у 20 га в районі водоймища «Тайган». Рескомітет земельних ресурсів Криму, який проводив перевірку на вимогу СБУ, підтвердив, що на землю, використовувану під розміщення сафарі-парку, немає необхідних правоустановчих документів. — Камінь спотикання — бетонний паркан, що огороджує територію колишньої бази інституту, — говорить Олег Зубков. — Мені інкримінують те, що я захопив цю землю й заважаю громадянам України користуватися цією земельною ділянкою. Але, на жаль, у нас кордони міст і районів розпливчасті. Досі органи влади не можуть визначитися, хто саме має видавати ці дозволи. працювати під час зледеніння тросів і коли швидкість вітру перевищує 20 метрів на секунду. Найбільший інтерес становить литий несучий трос, який, на відміну від тягових, не змінювали з 1988 року. Канат 46 мм завтовшки австрійського виробництва щорічно проходить дефектоскопію. Цю роботу довіряють тільки іноземній фірмі, яка проводить такі експерти-
48 потенційних сиріт Зараз спірну територію обживають леви, тигри, жирафи, павичі (кого тут тільки немає!), які, за словами Олега Зубкова, буквально осиротіють, якщо його ув’язнять. Чи багато директорів зоопарків не бояться заходити у вольєр до левів і грати з ними на очах у здивованої публіки? — Я впевнений, що колекція тварин не збережеться, — відзначає Зубков. — Дуже багато різних нюансів з їхнього утримання, годування, розведення. Я можу ввійалізація цих планів залежить від інвесторів. Поки ближче за всіх до початку будівництва ініціатива ялтинської влади зі спорудження муніципальної канатної дороги — проект у стадії землевідведення. Щоб трохи розвантажити транспортні потоки міста, траса близько 700 м завдовжки зв’яже тролейбусне кільце з віддаленим мікрорайоном Ялти. Вартість проїзду буде такою ж, як розцінки на маршрутних таксі. Для порівняння: чотирихвилинна поїздка в один кінець на канатній дорозі Місхор — Ай-Петрі коштує 50 грн.
Компетентно Олег Маєвський Начальник територіального управління Держгірпромнагляду по АР Крим і м. Севастополю
На висоті 1150 м над рівнем моря
редньому по 80 кг кожен. Плюс близько двох тонн важить сам вагон, — коментує заступник генерального директора з охорони праці «Стартінвесту» Олексій Рульов. — Тобто під час тестів загальне навантаження на канати становить більше 8 тонн. Із цим вантажем кабінка висить півгодини. Потім на динамічних випробуваннях створюються найнесприятливіші умови: вагон розганяють до максимальної швидкості 12 метрів на секунду й на складних ділянках траси перевіряють аварійне гальмування. До речі, канатній дорозі заборонено
зи в усьому світі. Цікаво, що в Радянському Союзі такі канати так і не навчилися виготовляти. — На одному з радянських підприємств якось спробували випускати канати, ідентичні австрійським, але ними вагони рухалися хвилями, наче по вибоях, — говорить Олексій Рульов. «Стартінвест» також розробляє проекти нових канатних доріг. Їхнє будівництво можливе в Балаклаві, на Малому маяку й у напрямку на Ластівкове гніздо. Усі вони матимуть підвищені технічні характеристики й довжину від 450 до 1100 м. Однак ре-
— Дорога в нормальному робочому стані, претензій до неї нема. Загалом під наглядом теруправління перебувають 8 канатних доріг. За останніми даними Кримської державної інспекції промбезпеки й охорони праці в будівництві, котлонагляді й за підйомними спорудами, сім із восьми кримських «канаток» уже відробили нормативний строк експлуатації. Але оскільки щорічно проводяться ремонтні роботи, ми видаємо їм дозволи на подальшу діяльність. Наразі чотири канатні дороги пройшли щорічний технічний огляд і допущені до експлуатації. Фото автора
ти в клітки до багатьох тварин — левів, тигрів, сам беру участь у операціях. Розв’язую багато організаційних питань, що дозволяє за мінімального штату й витрат зробити диво — сафаріпарк! Голова Білогірської райдержадміністрації Олег Русецький, спілкуючись із журналістами, запевнив, що керівництво району спробує допомогти у цій ситуації. — Це об’єкт не Білогірський, а всеукраїнський, — сказав Русецький, — він може стати ще однією візитівкою Криму.
Підлікуватися? Не вийде! Керівництво Федерації профспілок України (ФПУ) планує передати кілька санаторіїв і готелів Криму в управляння ізраїльської компанії. У такому випадку із санаторно-курортним лікуванням відпочивальники можуть попрощатися.
— Ухвалюючи таке рішення, ніхто не вважав за потрібне поцікавитися думкою кримчан, — із неприхованим обуренням сказав у ефірі ДТРК «Крим» голова Ради Міністрів АР Крим Василь Джарти. — Ми вже маємо сумний досвід, коли декілька санаторіїв знищили — від них залишилися самі тільки назви й окремі корпуси, а на місці колишніх санаторних парків тепер стоять елітні будинки. Я побоююся, щоб чудові місця на Південному березі Криму, у Євпаторії не спіткала така ж доля. Кримський прем’єр також нагадав, що Президент України визначив Крим як базовий регіон для реалізації національних проектів, і розвиток санаторно-курортного комплексу є одним зі стратегічних напрямків.
Елітний відпочинок на території легендарного парку «Чаїр»
15
№ 20 (175)
31 травня 2011 року
Чумацьким Шляхом
«Достойно брати участь у достойній справі!» Багато років Георгій Гречко був володарем світового рекорду з тривалості перебування людини в космосі — 134 доби 21 година. Дмитро СТЕФАНОВИЧ було вловити момент, коли гора не затягнута хмарами. Я такий знімок зробив і хотів подарувати його японцям. Але, на жаль, подарував його мій начальник… На фото війни в Кувейті з космосу видно, як горять нафтові свердловини. Чорний дим від них поширювався на сотні кілометрів. Найстрашніше на Землі – це війна».
П’ятдесят років тому людство вступило в нову космічну еру. Небезпека чатувала на першовідкривачів буквально на кожному кроці. Це був шлях у невідомість. І тих, хто його торував, шанують повсюди. Космонавти перших призовів уже досягли поважного віку. Тим цінніші їхні свідчення про те, як готувалися вони до зустрічі з космосом, із чим стикалися під час польотів, що мусили долати, щоб здійснилися їхні мрії, як, урешті-решт, жили… Один із таких першопрохідців космосу — двічі Герой Радянського Союзу, доктор фізико-математичних наук, кавалер орденів багатьох країн і лауреат державних премій кількох колишніх республік СРСР у галузі науки Георгій Гречко. 25 травня йому виповнилося 80 років. Напередодні свого ювілею він приїздив до Києва і зустрівся зі студентами, викладачами та науковцями Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут».
НТУУ «КПІ» для зустрічі обрано невипадково. Адже цей технічний університет є фактично колискою національного авіа- й ракетобудування. Він і тепер займає помітне місце у розвитку ракетно-космічної галузі, а його випускники працюють на багатьох підприємствах вітчизняного аерокосмічного комплексу. Тож аудиторія та гість університету розуміли одне одного з півслова. У зустрічі також узяв участь другий президент України Леонід Кучма, життя якого тісно пов’язане з космічними технологіями. Його спогади й міркування про перспективи космічної галузі в нашій країні стали важливою складовою розмови з київськими політехніками про історію та шляхи подальшого розвитку космічних досліджень. Георгій Михайлович Гречко про дуже серйозні речі говорив із м’яким гумором, розповідав про власний шлях до зірок, про підготовку космонавтів, усілякі позаштатні ситуації, що траплялися в космосі. Згадати було що. Із перших самостійних кроків після закінчення славнозвісного Ленінградського військовомеханічного інституту (відомого також як Воєнмех) Гречко був пов’язаний із розробкою та експлуатацією ракетної техніки й дослідженнями космосу. Наприкінці 60-х пройшов передполітну підготовку в групі за програмою обльоту Місяця. У космосі побував тричі як бортінженер. Уперше – у 1975 році на космічному кораблі «Союз-17» — «Салют-4». Потім через два роки на орбітальному комплексі «Союз-26» — «Салют-6» — «Союз-27». Під час того польоту він здійснив вихід у відкритий космос для перевірки працездатності стикувального вузла. Втретє – у вересні 1985 року на орбітальному
комплексі «Союз Т-14» — «Салют-7» — «Союз Т-13». До речі, Георгій Гречко розробив наукову програму цього польоту. Після виступу легендарний космонавт відповів на численні запитання учасників зустрічі — від наукового передбачення катастроф планетарного масштабу до свого захоплення філателією. Серед тих, хто підходив до встановленого в залі мікрофона, були і студенти, і ветерани космічної галузі.
Про українську мову «…Я народився у Ленінграді й рідна моя мова – російська, українську я розумію. Річ у тім, що у 1941 році батьки відправили мене на літо до родичів. Вірити газетам не завжди потрібно, але мої батьки вірили. А там писалося, що всі розмови про майбутню війну – це ворожі провокації. Тож я і поїхав на Чернігівщину. А за тиждень почалася війна. І я всю окупацію пробув там. Мати залишилася в блокадному Ленінграді, батько на фронті, ніхто ні про кого нічого не знав. Це були нелегкі роки… Тож Україна мені стала рідною, і мова ця мені не чужа».
Про наполегливість «…Уважається, що найвпертішими людьми є ірландці. Але не менш уперті й українці. Ця риса передалася й мені — я завжди намагався досягти своєї мети».
Відбір перших космонавтів «…Випробування на придатність до роботи в космосі були надзвичайно жорсткими, навіть жорстокими. Кандидати проходили приблизно 80 тестів. Наприклад, потрібно було відсидіти півтори-дві години в сауні-термокамері. Скажете, сауна – це ж навіть дуже приємно! Але річ у тім, що сидіти доводилось в льотному міховому комбінезоні, і слід було дочекатися, щоб
температура тіла піднялася до 38,6°. За такої температури людина працювати не може, понад те — виникає серйозна загроза здоров’ю. Тож це було важке випробування. Або взяти перевантаження. Вважалося, що людину на них можна натренувати. Тому й змушували витримувати до 10, а то й до 12 g (десяти-дванадцятиразові перевантаження). А американці спочатку випробовували мавпу, причому на менші перевантаження – до 8 g. Після загибелі її препарували й щоразу з’ясовували, що внутрішні органи у неї вкриті маленькими крововиливами. Перевантаження просто калічили тварину… Багато що було невідомо, тому й проводили такі експерименти. Але так ставитися до космонавтів – усе одно, що випробувати у дивний спосіб сірники: спочатку підпалити й упевнитися, що вони горять, а потім тими ж сірниками намагатися розпалити багаття».
Навіщо потрібні космічні програми «… Уявімо, що на день вимкнули всю техніку, яка перебуває в космосі. Тоді хтось не побачить футбольного матчу з Аргентини, зіб’ються з курсу сотні морських суден або заблукають сотні тисяч автомобілів. Космічні технології використовують і на Землі. Я колись випробовував гумовий навантажувальний костюм для космонавтів. Його вдягають, щоб не атрофовувалися м’язи у невагомості. Роблять під кожного окремо. На Землі він дає відчутне навантаження – кожний рух дається важко, костюм змушує м’язи активно працювати. А сьогодні його успішно використовують для лікування дітей, хворих на церебральний параліч! Я бачив на власні очі, як діти, які могли рухатися лише навко-
Повернення
лішках, спираючись на руки, у цьому костюмі (ясна річ, підігнаному під їхню фігуру) починали самостійно ходити! До речі, найкращий досвід такого лікування накопичено в Одесі».
Останні приготування до польоту «Напередодні польоту його керівників і екіпаж завжди приймали в Кремлі, де проходило засідання військово-промислової комісії. Будь-які заяви про чиюсь невпевненість у результатах могли призвести до скасування самого польоту, точніше — до його перенесення на невизначений термін. Усе робилося дуже ретельно…»
«Під час входження в атмосферу апарат, який спускається, починає горіти від тертя. Тебе наче проносить крізь полум’я – причому то полум’я не багаття, а домни. Навколо вогонь, тріск, постріли піропатронів. Не всі здатні спокійно це витримати».
Відсталі зірки Інтернаціональна група вчених під керівництвом Вільяма Кларксона з Індіанського університету виділила групу зірок рідкісного класу в центрі Чумацького Шляху.
Їх називають блакитними відсталими, у них підвищена температура й зміщений у синю ділянку спектр. Унаслідок цього вони чітко виділяються на діаграмі Герцшпрунга — Рассела. Ці зірки старіють повільніше, ніж треба. Такі об’єкти вже знаходили в розсіяних і кульових скупченнях Чумацького Шляху. Бачити їх у центральній ділянці галактики заважали молодші світила, які лежать на лінії спостережень. Щоб виділити популяцію зірок, авторам довелося оцінити швидкості руху величезної кількості об’єктів, вивчених «Хабблом» у рамках семиденного огляду SWEEPS в 2006 році. У пошуках ек-
Про зустрічі з Папою Римським «Я двічі зустрічався з Папою Римським. Я не дуже добре володію іноземними мовами, але мені здалося, що під час першої зустрічі він відпустив мені гріхи, які я скоїв до того, а під час другої – ті, які ще скою…»
Життєве кредо
Про фотографії з космосу
«У американців є дуже простий девіз: «Бути першими!». А у мене був інший – «Достойно брати участь у достойній справі!»
«Якось почув, що в Японії видали альбом «100 краєвидів Фудзі» — про їхню священну гору Фудзіяму. Я з космосу зробив сто перший. Це було непросто, треба
Редакція «УТГ» приєднується до усіх привітань на адресу ювіляра й бажає Георгію Михайловичу сил і наснаги на багато років.
зопланет камера ACS стежила за 180000 зірок, намагаючись зафіксувати проходження планет за їхніми дисками. Обробивши зібрану інформацію, астрономи відібрали 12762 об’єкти. Кандидатами в блакитні відсталі стали лише 42 зірки. Точний механізм утворення таких зірок досі не визначений. Найпопулярнішою є гіпотеза, яка називає причиною їхньої появи об’єднання зірок у подвійній системі. За матеріалами НАСА підготувала Анна ГРЕЧАНИК
16
№ 20 (175)
Позашляховик «на всі сто»
Компанія Mercedes Benz опублікувала докладні дані про нову висококласну модель свого позашляховика GL-Сlass, названу Grand Edition. Дуже змінився екстер’єр автомобіля, а його салон одержав ексклюзивний дизайн. GL-Class Grand Edition став найрозкішнішим джипом німецької фірми. Серед його особливостей — новий передній бампер зі світлодіодними ліхтарями денного світла із захисною накладкою в нижній частині, збільшена решітка радіатора із трьома хромованими поперечинами, затоновані фари го-
ловного світла, перероблені патрубки випускної системи, 20-дюймові колісні диски з покришками розмірності 275/50. Передня панель салону, панелі дверей, підлокітники, кермове колесо та деякі інші деталі інтер’єра оздоблені натуральною шкірою. Усередині авто — нові двоколірні шкіряні крісла, килимки з велюру, металеві накладки на педалі й, звичайно ж, шильдик із написом Grand Edition, розміщений на центральній консолі. У дизайні салону були використані також вкладки із чорного ясеня.
«Серце» новинки — один із трьох потужних моторів (на вибір) — шестициліндровий дизельний двигун на 256 к.с. у модифікації GL 350 CDI, 340-сильна бензинова «вісімка» обсягом 4,6 л у версії GL 450 або 388-сильний восьмициліндровий агрегат обсягом 5,5 л — на топовому GL 500. Ціни на нові німецькі позашляховики відомі поки тільки для європейського ринку. У «найскромнішому» варіанті Mercedes Benz GL-Сlass Grand Edition коштуватиме трохи більше 80 тис. євро, а в топовій комплектації — майже 100 тис. євро.
Опівнічний промінь морський Недавно компанія Sea Ray випустила нову модель катера за назвою Sea Ray 210 Overnighter — найменшого з катерів цього класу, які випускаються верф’ю (його довжина 6,55 м). На кокпіті встановлений обідній стіл, каюта обладнана портативним туалетом, а ті, хто любить автоматику, гідно оцінять електричну якірну лебідку. Крім того, чудовий величезний лежак на кокпіті дозволить приймати сонячні ванни.
Sea Ray 210 Overnighter оснащений 260-сильним двигуном Mercruiser 5.0 L MPI, що (у поєднанні з по-
рівняно невеликою вагою — 1700 кг) забезпечує човну чудові швидкісні характеристики.
www.eutg.net Усю інформацію про передплату та розміщення реклами в «Українській технічній газеті» можна отримати за телефонами:
Відділ передплати: тел.: (044) 278-42-37, тел./факс: (0642) 59-93-91, тел.: (0642) 59-93-92 podpiska@tehnichka.com
Передплатні індекси: Вартість передплати:
Відділ реклами: тел./факс: (044) 278-42-37 reklama@tehnichka.com
99340 - російською мовою 99309 - українською мовою на 1 міс. — 21,40 грн на 6 міс. — 128,40 грн
ПЕРЕВІРТЕ ПРАВИЛЬНІСТЬ ОФОРМЛЕННЯ ПЕРЕДПЛАТИ! ЛАТИ! На абонементі має бути відтиск касового апарата. Якщо передплата (переадресування) оформляється без касового апарата, на абонементі ставиться відтиск календарного штемпеля відділення зв'язку. У цьому випадку передплатнику видається абонемент із квитанцією про оплату вартості передплати (переадресування). Передплатник із сплачених ним коштів за передплату доручає розповсюджувачу сплатити видавцю суму в розмірі видавничої вартості передплаченого видання на умовах і в строки, визначені розповсюджувачем.
31 травня 2011 року
Андроїд-розкладачка Досі переважна більшість моделей смартфонів на базі операційної системи Google Android вільно або мимоволі створювали, оглядаючись на свого головного конкурента — iPhone від американської компанії Apple. Це позначилося, зокрема, на дизайні апаратів: відмовитись від моноблочного форм-фактора більшість компаній не ризикнула. Ситуація змінилася, коли японська Sharp на замовлення оператора стільникового зв’язку Softbank розробила оригінальний смартфон під керуванням ОС Google Android 2.3, названий Aquos Phone Hybrid 007SH. Зовні він схожий на характерний для Японії апарат у формі «розкладачки». Пристрій відрізняється невеликою товщиною й досить великим дисплеєм із діагоналлю 3,4 дюйма. Розрізнення екрана — 845х480 пікселів, є і сенсорна панель, яка дозволяє керувати апаратом за допомогою дотиків. Більш того — блок дисплея встановлений на спеціальному функціональному шарнірі, завдяки якому екран можна не тільки розвертати на 180О, а й складати, перетворюючи телефон на моноблок.
Ще одна перевага — захищений від пилу й водонепроникний корпус, розрахований на найінтенсивнішу експлуатацію. За словами розробників, незважаючи на те, що «розкладачки» колись уважалися менш надійними, ніж інші апарати, з Aquos Phone Hybrid 007SH можна пройти вогонь, воду й мідні труби. На жаль, поки точно невідомо, яке саме складання ОС використане в апараті — більш нове 2.3.3/2.3.4 або якийсь із ранніх варіантів. У будь-якому разі, у
мера з автоматичним фокусом і світлодіодним спалахом, інтерфейси бездротового зв’язку й слот для карт пам’яті стандарту microSD із підтримкою сучасних носіїв інформації обсягом до 32 Гб. Є також убудований цифровий ТБтюнер і навіть безконтактна платіжна карта (цікаво, чи залишиться вона в європейській версії апарата). Габарити смартфона становлять 113х51,8х19,3 мм, маса — 140 г. У режимі розмови він може працювати до 4 годин без підзарядки, очікування — до 300 годин. У продаж на японському ринку Aquos Phone
користувача залишається можливість оновити програмне забезпечення телефона. В апараті встановлена 16-мегапіксельна фотока-
Hybrid 007SH надійде в червні цього року в декількох варіантах кольорового оформлення, у тому числі білому, чорному, фіолетовому та бірюзовому.
Підготував Олександр БІЛИЛОВЕЦЬ