Украинская техническая газета №72-73 by Ukrainian technological newspaper

Не самим лише траншем

№ 20—21 (72—73)

19 травня 2009 року

www.tehnichka.com

Примус до розвитку

info@tehnichka.com

Що підштовхне власників промислових гігантів України до модернізації — здоровий глузд, закони ринку чи... уряд?

Половина з $2,8 млрд МВФ підуть на погашення зовнішніх кредитів України. Чи добре це для бюджету — покаже час

стор. 2

Непевна дружба Наскільки вигідне Україні приєднання до «Східного партнерства»? стор. 12

Сміття на зоряному тлі

Відходи космічної діяльності можуть стати перешкодою для безпеки польотів стор. 8–9

стор. 11

Сонячні перспективи електроніки Сфера вітчизняних високих технологій демонструє стабільне зростання виробництва стор. 6

Епіцентр Україна МВФ Україна МВФ

№ 20—21 (72—73)

Не самим лише траншем

Половина з $2,8 млрд МВФ підуть на погашення зовнішніх кредитів України. Чи добре це для бюджету — покаже час

8 травня Міжнародний валютний фонд нарешті ухвалив довгоочікуване рішення про виділення $2,8 млрд із загального кредиту в $16,4 млрд. І вже 14 травня більша частина коштів надійшла в Україну. Специфікою «уливання» став той факт, що, на відміну від першого траншу, гроші нарівно поділили між собою Нацбанк і Кабмін. Тепер уряд зможе почати розплачуватися з міжнародними кредиторами. Теоретично заощаджуючи гроші в бюджеті.

Дмитро КОРНІЙЧУК

Куди поїде грошовий потік?

ісля ухвалення рішення про ви ділення грошей, цю подію ніхто пару днів до пуття не коменту вав. Особливо щодо того, на яких умовах надійдуть гроші і як будуть розподілені. І тільки 12 травня гла ва місії фонду в Україні Джейла Па зарбазіолу сказала таке: «Кошти, що виділяються МВФ Україні в рамках програми stand by, використовують ся для обслуговування зобов’язань зі сплати державного зовнішнього боргу. Таким чином звільняються ресурси для фінансування основних витрат, таких як пенсії та охорона здоров’я». Іншими словами, у МВФ чітко наголосили, що гроші увійдуть і відразу ж вийдуть з України до міжнародних кредиторів. До речі, багато з них мають чималий вплив на керівництво МВФ. Крім того, якщо судити зі слів Па зарбазіолу, то саме труднощі з ви платами зарплат і пенсій стали фак том, що схилив МВФ виділити гроші на погашення зовнішніх зобов’я зань. Адже якщо згадати підписаний восени 2008 року меморандум, то гроші МВФ повинні надходити тільки на рахунки Нацбанку для підтримки валютного курсу й стабільності бан ківської системи. Утім, у подальших коментарях пані Пазарбазіолу уточнила, що го ворила тільки про половину виділе ного кредиту. Тобто $1,4 млрд.

ми боргами. Не спустошуючи скарб ницю на 13 млрд грн. Простіше ка жучи, за рахунок МВФ Україна по криває дефіцит бюджету. А що для бюджету 13 млрд грн? Це майже місячна норма надход жень у скарбницю. Приміром, за да ними Державної скарбниці, у квітні в бюджет зібрали 18 млрд грн. Як своєю часткою «емвеефів ських» грошей розпоряджатиметься Нацбанк — поки невідомо. У голов ного фінансового регулятора нині

становище легше, ніж у Кабміну: відтік депозитів з банків знизився, різке скорочення імпорту адекватно зменшило валютні апетити на міжбанку. Утім, за твердженнями аналітиків, у середині літа (на почат ку осени) банківському сектору на

стане час віддавати борги. Тоді й слід очікувати знову збільшення попиту на «зелений». Завдання ж Нацбанку — утримати курс близько 8 грн/до лар. І гроші МВФ відіграють у цьому чималу роль.

Поступливий МВФ і підозрілий президент

іжнародний валютний фонд вдався до безлічі комп ромісів, знизивши рівень зо бов’язань української сторони по рівняно з торішнім меморандумом. Так, МВФ погодився, що дефіцит українського бюджету 2009 року може становити 4% від ВВП. Хоча раніше йшлося про цілком безде

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ: 01034, м. Київ, вул. Прорізна, 8 91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98а. Засновник і видавець ТОВ «Промислова безпека» 03039, м. Київ, проспект Науки, 10

E mail: info@tehnichka.com

транзит російського газу в Європу у 2009 році. На суму $1,7 млрд. Потім у травні уряд вжив черговий крок з підтримки «Нафтогазу». 13 травня Кабмін схвалив постано ву, якою на 60 днів дозволив НАКу відстрочити перерахування податку на прибуток. Сума — 6,7 млрд грн. Рішення Кабміну з «Нафтогазу», як і сам фінансовий стан газового мо нополіста, викликають серйозну кри тику в секретаріаті Президента. Так, перший заступник глави Олександр Шлапак у травні навів розрахунки, за якими загальний борг «Нафтогазу» уже становить 60 млрд грн. За інфор мацією СП, за імпортний газ НАК роз плачується переважно кредитами Ощадбанку, оскільки комунальні підприємства мають мільярдні борги. А попереду підготовка до зимового сезону, тобто процес закачування основного обсягу газу в ПСГ. За які кошти — поки не відомо. Під час квітневого візиту прем’єра Тимошенко в Москву їй так і не вдало ся домовитися про одержання креди ту в $5 млрд. Незважаючи на те, що Київ пропонував Росії два варіанти. Перший — просто грошовий кредит з поверненням. Другий — аванс за майбутній транзит російського газу в Європу. Своє «ні» прем’єр Володимир Путін пояснив побоюваннями, що прийнята Брюссельська декларація в остаточному підсумку приведе до за міни газового монополіста. Тобто «На фтогазу». Якщо це станеться, то з кого запитувати за виплачений аванс? Ук раїнська сторона запевняла, що ніхто НАК заміняти не буде. Але аргументи, зважаючи на все, були слабкими. Або ж Росія принципово стала у позу. Критикують Кабмін у секретаріаті не тільки за «Нафтогаз», а й за про цес наповнення бюджету. Причому, цілком ймовірно, цю інформацію по стійно доносять у МВФ через прези дентські канали. Так, Олександр Шла пак відзначив, що інформація Держ скарбниці про перевиконання бюд жету не відповідає істині: насправді збори за 4 місяці становлять усього 99, 7%. Мало того, навіть цей показ ник забезпечений за рахунок трьох механізмів, надзвичайно небезпеч них у майбутньому. ПО ПЕРШЕ ПО ПЕРШЕ, виплата податків на перед. Тобто якщо, приміром, податок на прибуток платиться на 50 й день після закінчення кварталу, то 2009 року передоплати збільшилися на 31,4%. В остаточному підсумку може вийти так, що в 4 му кварталі багать ом уже не буде чого виплачувати.

Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 12993 1877Р від 20.08.2007 р., видано Міністерством юстиції України.

лив схвалити кабмінівський закон про збільшення відрахувань у ПФ для платників єдиного податку. Цей крок мав додатково поповнити бюд жет ПФ на 2 млрд грн. Кабмін пішов іншим шляхом — провів рішення через свою постанову. На початку травня глава ПФ Олексій Зарудний відзвітував: у ПФ не тільки немає проблем із грошовими надходжен нями за 4 місяці, але навіть переви конуються всі показники. Проте, схоже, що представники МВФ хоч і видали черговий транш, залишаються незадоволені дебетом і кредитом Пенсійного фонду. При наймні про це можна судити зі слів пані Пазарбазіолу: «Доходи Пенсійно го фонду профінансують тільки 11% витрат ВВП цього року, у той час як дефіцит, що залишився (5,5% ВВП), забезпечений бюджетною підтрим кою. У такому контексті МВФ реко мендує заходи щодо запобігання по дальшому погіршенню фінансів Пен сійного фонду». Заходи, як сказано вище, відомі. Але навряд чи хтось їх реалізовуватиме. Особливо напере додні президентських виборів. МВФ цього разу обминув і фінан совий стан «Нафтогазу». Однак Кабмін не припиняє шукати спосо би дати зайвий мільярд НАКу, щоб розплачуватися за імпортний газ. І при цьому не підвищувати вартість

Головний редактор Сергій ПРАСОЛОВ. РЕДАКЦІЯ: Людмила Мельникова — відповідальний секретар (тел. 8 0642 34 72 47) Людмила Гречаник — відділ технічної думки (тел. 8 0642 34 72 47, ел. адреса tehnomysl@gmail.com); Марина Савінова — відділ науки та освіти (тел. 8 0642 34 72 47, ел. адреса otdelnauki@gmail.com); Дмитро Корнійчук — відділ економіки і бізнесу (тел. 8 044 440 82 09, ел. адреса korneychukdima@gmail.com); Ігор Павлюк — відділ промисловості (тел. 8 044 440 82 09, ел. адреса ingvar@bigmir.net); Відділ маркетингу і реклами Олександр Слесаренко — начальник відділу (тел. 8 0642 59 93 91, ел. адреса tehnichka@gts.lg.ua) Любов Соловйова — менеджер (тел. 8 0642 59 93 92, ел. адреса marketing_utg@ukr.net)

ПО ДРУГЕ, наповнення скарб ниці відбувається за рахунок зро стання заборгованості з повер нення ПДВ. За даними секретарі ату, на травень вона становить уже 13,6 млрд грн. І з початку року зросла на 30%. Утім, Держскарбни ця наводить інші дані. За січень— квітень повернуто 9, 8 млрд грн ПДВ, або 100% від закладеного в бюджеті плану. ПО ТРЕТЄ ПО ТРЕТЄ, дефіцит бюджету по кривається за рахунок викупу Нац банком багатомільярдних облігацій Мінфіну. За чотири місяці року — більше 4,5 млрд грн. По суті, запу щений механізм «прихованої емісії». Крім того, Кабмін за 4 місяці вдало «проїв» накопичені з 2008 року кошти. Якщо на 1 січня на єдиному казначейсь кому рахунку залишалося 17 млрд грн, то на 6 травня — 2, 2 млрд грн.

Більш менш певну ясність із приводу траншу вніс міністр фінансів Ігор Уманський. За його словами, гроші будуть розподілені нарівно між Кабміном і Нацбанком. Для уряду його $1,4 млрд стануть гарантією, що країна не вступить у стадію зовнішнього дефолту.

Чи підуть гроші МВФ на кредитування реального сектора економіки?

Безперечно, в одержанні чергового траншу є плюс. Бо відсувається загроза зовнішнього дефолту. Принаймні в 2009 році Незабаром ситуацію по своєму прокоментували в Україні. Так, 13 травня прем’єр міністр Юлія Ти мошенко сказала, що другий транш піде на обслуговування Україною зовнішніх зобов’язань і фінансуван ня реального сектора економіки. Правда, весь транш чи половина — незрозуміло. Більш певно висловився міністр фінансів Ігор Уманський. За його словами, гроші будуть розподілені нарівно між Кабміном і Нацбанком. Для уряду $1,4 млрд стануть гаран тією, що країна не вступить у стадію зовнішнього дефолту. Нагадаємо, що в бюджеті 2009 на виплату зовнішніх зобов’язань уряду закла дено майже 13 млрд грн. Або $1,7 млрд за курсом НБУ. Таким чином, залучені гроші МВФ дійсно стануть механізмом, за допомогою якого можна розплачуватися із зовнішні

«блакитного» палива для населення. На чому також наполягав МВФ. Після провалу квітневої спроби збільшити дотацію «Нафтогазу» з бюджету в рамках змін бюджету уряд діє за допомогою власних постанов. Спочатку у квітні НАКу дозволили не перераховувати в бюджет ПДВ за розмитнений газ, що колись належав «РосУкрЕнерго» (11 млрд кубів). А це 7,5 млрд. Слід нагадати, що цей газ — авансова плата «Газпрому» за

фіцитний бюджет. Утім, українську сторону цей пункт не зупинив: бюд жет був ухвалений з дефіцитом у 3% ВВП. Тепер же, після компром ісу, перший віце прем’єр Олек сандр Турчинов заявив: Кабмін взагалі не має наміру перегляда ти головний фінансовий документ країни. Крім того, МВФ припинив напо лягати на ухваленні ряду обов’язко вих законопроектів із пенсійної ре форми, взаємин у комунальній сфері, що стосуються підвищення вартості газу для населення. Поступове підвищення пенсійно го віку було однією з найважливіших умов міжнародної фінансової оргаі зації в Україні. Але майже всі по літичні сили у Верховній Раді висту пили проти, тому МВФ довелося об межитися вимогою збалансованості Пенсійного фонду. Під час квітневого «сидіння» місії МВФ у Києві, парламент не дозво

По лезу тактики

цілому гроші МВФ в Україну зай шли. Тепер головне питання — наскільки розумно ними розпо рядяться. Безперечно, в одержанні черго вого траншу є плюс. Відсувається заг роза зовнішнього дефолту. При наймні 2009 року. 12 травня міжна родне рейтингове агентство Moody’s понизило рейтинг України із зобов’я зань в іноземній і національній ва люті з B1 до B2. Простіше кажучи, до негативного прогнозу. Це не могло не насторожити іноземних креди торів. Як діючих, так і потенційних. Гроші МВФ — це певна гарантія най більших держав: ми не дамо Україні впасти. З іншого боку, не слід виключати ймовірність корпоративного дефол ту. Йдеться про обвішані з голови до ніг кредитами «Нафтогаз», «Укравто дор». Несолодко буде й банківській системі. Утім, це вже проблема Нац банку. Та й Кабмін незабаром пови нен почати процес рекапіталізації (націоналізації) банківської системи. На ці потреби передбачено в бюджеті 44 млрд грн, у квітні затверджений список банків. Зараз висловлюються певні сумні ви щодо ефективності використання грошей, які звільнилися завдяки допо мозі МВФ — $1,5 млрд у гривневому еквіваленті. На які потреби вони підуть? На банальне «проїдання»? Або цільове кредитування реального сек тора економіки, що надалі принесе прибуток у бюджет і дозволить безбо лісно повертати борги МВФ? Питання повернення запозичених коштів — одне з найгостріших. І саме воно залишається без відповіді. Суми величезні. Де Кабмін і Нацбанк має намір шукати надалі гроші на їхнє по гашення, невідомо. Адже вже був сум ний досвід Аргентини, що так і не змог ла повернути МВФ борги. Хоча й пе рекредитовувалася кілька разів, до вівши суму до $130 млрд. Але в оста точному підсумку 2001 року таки виз нала дефолт. Схоже, саме у МВФ найбільше стурбовані проблемою повернення своїх грошей. Саме тому й наполяга ють на проведенні безлічі непопуляр них реформ, які повинні зменшити спустошення бюджету, що дозволить залишати більше коштів на погашен ня зовнішніх боргів...

Газета видається українською та російською мовами ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСИ:

19 травня 2009 року

українською мовою — 99309; російською мовою — 99340.

Позиція авторів публі кацій не завжди збі гається з позицією ре дакції. Редакція зали шає за собою право ви правляти матеріали та рецензувати рукописи.

Номер набраний і зверстаний у комп’ютерному центрі «УКРАЇНСЬКОЇ ТЕХНІЧНОЇ ГАЗЕТИ».

Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «Прес Експрес» . Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 50 08 54

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій. За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець.

ПРИ ВИКОРИСТАННІ МАТЕРІАЛІВ ПОСИЛАННЯ НА «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ. ЗАГАЛЬНИЙ НАКЛАД 19570 прим., українською мовою 5930 прим., російською мовою 13640 прим. ЗАМОВЛЕННЯ № 985

№ 20—21 (72—73)

19 травня 2009 року

ПЕК Президент У країни Віктор Ющенко України 14 травня підписав укази про не відкладність заходів щодо реалізації Брюссельської декларації і проекту Євро пейсько азіатського транспортного кори дору на базі нафтопроводу Одеса—Бро ди, запущеного в аверсному режимі. Про це повідомив уповноважений Прези дента України з питань міжнародної енерге тичної безпеки Богдан Соколовський. Підвищення тарифів на газ уудвічі двічі доз волить підвищити безпеку експлуатації газових мереж країни. Про це на прес конференції заявив голова ради проф спілок працівників газових господарств У країни Іван Яровой. За його словами, близько 60% газорозподільних мереж Украї ни відробили термін своєї експлуатації.

Економіка актуально

дитиме практику плаваючих тарифів на пере везення пасажирів у СВ вагонах залежно від маршруту й часу продажу квитків.

Автопром Холдингова компанія «Авто оК З»» КрА З (м. Кременчук, Полтавська область) цьо го року поставить в У збекистан близько Узбекистан 150 автомобілів. Про це 11 травня по відомив директор торгового дому «Авто К р АЗ АЗ»» Микола Ляпун. За його словами, уже з початку травня хол динг відвантажив в Узбекистан першу партію з 20 автомобілів. «АвтоКрАЗ» також має намір взяти участь у міжнародному автораллі «Шов

ковий шлях 2009» маршрутом Росія—Казах стан—Туркменія, що стартує в Казані 5 верес ня і фінішує 13 вересня в Ашгабаді.

Металургія

Будівництво

На сьогодні з 43 доменних печей, що перебувають на балансі металургійних підприємств У країни, простоюють 14. України, Сім із них виведені з експлуатації, 6 пе ребувають на ремонті й 1 піч зупинена через відсутність попиту на продукцію. Про це на балансовій нараді підприємств ГМК у Дніпропетровську 13 травня повідо мив генеральний директор ОП «Металург пром» Василь Харахулах.

Кабінет Міністрів У країни виділив зі України Стабілізаційного фонду 600 млн грн на бу дівництво об’єктів соціально куль тур будівництво соціально культур ного призначення, повідомила 13 трав ня прем’єр міністр У країни Юлія ТТимо имо України шенко.

При цьому, за його словами, сільгосппід приємства забезпечені власними обіговими коштами тільки на 36% (9,5 млрд грн).

За її словами, кошти будуть виділені на бу дівництво й добудування 393 об’єктів, причо му 371 з них може бути уведений в експлуа тацію вже до кінця поточного року.

АПК Зростання виробництва в сільському господарстві у квітні порівняно з берез нем становило 19,1%, повідомила 13 травня на засіданні Кабінету Міністрів прем’єр міністр У країни Юлія ТТимошенко, имошенко, України пославшись на дані Держкомстату Держкомстату.. Вона нагадала, що в березні стосовно лютого цей показник становив 14,4%. Прем’єр повідомила, що яровими зернови ми й зернобобовими культурами цього року засіяно 6,822 млн га, що майже на 200 га більше, ніж 2008 го (6,617 млн га). Кабінет Міністрів У країни розпорядив України ся провести Перший всеукраїнський за гальний сільськогосподарський перепис. Відповідне розпорядження Кабміну (від 6 травня п.р. № 485 р) опубліковано на сайті уряду.

Із 42 мартенівських печей зупинені 28, у тому числі одну виведено з експлуатації і 27 простоюють.

Транспорт Міністр транспорту і зв’язку У країни України Йосип Вінський готовий підтримати ідею створення при залізничних вокзалах ав тостанцій із продажем автобусних квитків. Про це він заявив 8 травня на на раді з начальниками залізниць України. За словами міністра, «Укрзалізниця» повинна не чекати, коли закінчиться криза, а вдоскона лювати свої послуги й шукати нові сегменти для розвитку, щоб забезпечити фінансову стабільність. Міністерство транспорту та зв’язку має намір домагатися скасування регульова них тарифів на перевезення пасажирів у купейних та СВ вагонах. Про це заявив гла ва Мінтрансзв’язку Йосип Вінський, виступа ючи на колегії відомства 12 травня. За його словами, на сьогодні в Україні є всі умови для скасування регулювання вищевказаних та рифів. Він відзначив, що «Укрзалізниця» вво

За оперативними даними регіонів У к Ук раїни, на початок травня підприємства АПК залучили майже 995,4 млн грн кре дитних коштів, що становить близько 20% від потреби для проведення весня но польових робіт робіт,, повідомив директор департаменту фінансів Міністерства аг рарної політики У країни ГГригорій ригорій Зуб. За України його словами, цей показник майже втричі менше порівняно з аналогічним показником 2008 року. Процентні ставки, під які сьогодні підприємства АПК залучають кредити, дося гають 34% річних. Г.Зуб відзначив, що, за прогнозами регі онів, потреба в коштах для проведення ком плексу весняно польових робіт становить 26,5 млрд грн. Більше 60% цієї суми станов лять матеріальні витрати — близько 16 млрд грн. З них на паливно мастильні матеріали необхідно 4,7 млрд грн (17,8%) і на міне ральні добрива 4,5 млрд грн (17,1%).

У свою чергу голова профкому ВАТ «Київ газ» Алла Лябах нагадала, що ціна на газ про тягом декількох років підвищувалася, а тари фи на газопостачання залишалися на колиш ньому рівні. «Це привело до того, що зарпла ти провідних працівників наших підприємств не тільки не підвищувалися, а й почали ос таннім часом знижуватися, що призвело до відтоку кадрів з наших підприємств. І наразі на одну людину припадає 26,9 умовних кіло метрів газорозподільних мереж, тобто збільшення тарифів дозволить нам підвищи ти заробітну плату, а також зменшити відтік кадрів з наших підприємств», — відзначила А. Лябах.

Із 21 конвертера простоюють 5: 4 з них пе ребувають на ремонті й одну зупинено через спад обсягів виробництва.

го — програму й інструментарій перепису; до 1 січня 2010 го — методи обробки й програ му розроблення матеріалів перепису. Апро бація програми відбудеться в Миколаївській області 2010 року.

Відповідно до документа, Кабмін погодив ся із пропозицією Держкомстату про прове дення з 1 по 25 липня 2012 року Першого все українського загального сільськогосподар ського перепису. Держкомстат і його терито ріальні органи призначені відповідальними за підготовку і проведення перепису, обробку, узагальнення і поширення його результатів.

Кабінет Міністрів У країни на засіданні України 13 травня ухвалив рішення щодо розпо ділу коштів Стабілізаційного фонду в об сязі 2,2 млрд грн, призначених для підтримки аграрного сектора в 2009 році. Про це повідомив міністр аграрної пол ітики України Юрій Мельник. За його словами, основна частина коштів в обсязі 800 млн грн буде спрямована на зде шевлення кредитних ресурсів для сільгоспви робників, 400 млн грн — на закупівлю сільськогосподарської техніки для її подаль шої реалізації аграріям за лізинговими схе мами. Ще 150 млн грн підуть на підтримку фермерських господарств. Решту коштів, сказав міністр, буде спря мовано на фінансування програм держпід тримки розвитку рослинництва й тваринниц тва, а також на погашення заборгованості із виконання ряду програм.

Фінанси Національний банк У країни (НБУ) ско України ротив максимальний термін рефінансу вання банків з 365 до 90 днів. Це перед бачено постановою НБУ №259 від 30 квітня, зареєстрованою у Мін’юсті 6 травня 2009 року й оприлюдненою у вівторок на сайті Вер ховної Ради. Документом затверджена нова редакція положення про регулювання Націо нальним банком України ліквідності банків, що набуде чинності через 30 днів з дати реє страції в Мін’юсті. У документі передбачено, що рефінансу вання до 90 днів здійснюватиметься шляхом проведення кількісного або процентного тен дера. При цьому графік проведення тендерів має бути оголошений НБУ на початку року.

На сьогоднішній день Стабілізацій країни України ний фонд Державного бюджету У наповнений на третину третину,, що дозволяє уряду виділяти з нього кошти, необхідні г а л у з я м е к о н о м і к и . Про це прем’єр міністр Юлія Тимошенко заявила на прес конференції 13 травня, не уточнивши суму наповнення Стабфонду. За словами прем’єра, близько 5 млрд грн будуть використані на здешевлення кредитів для АПК, 5 млрд грн — на підтрим ку вугільного виробництва й на підготовку до Євро 2012.

Держкомстат разом із зацікавленими цен тральними органами виконавчої влади й нау кових установ має підготувати до 1 липня 2009 року календарний план підготовки до проведення перепису; до 1 листопада 2009

На 1 квітня податкова заборго ваність підприємств по всій У країні по Україні рівняно з початком 2009 року знизи лася більш ніж на 4 млрд грн і стано вить 9 млрд грн. Про це заявила прем’єр міністр Юлія Тимошенко на селекторній на раді з представниками облдержадмі ністрацій. Вона відзначила, що податкова заборго ваність скоротилася майже по всіх регіонах. 24% від цієї заборгованості припадає на

Київ, 15% — на Харківську область, 7,4% — на Донецьку, 7,3%, — на Луганську, 6,2% — на Київську області. Зростання боргу відзначене у Криму (33%), Запорізькій (43%), Луганській (6%), Вінницькій (39,7%) і Закарпатській (56%) об ластях. У зв’язку з цим Ю.Тимошенко дору чила створити в цих регіонах спеціальні комісії для того, щоб вжити необхідних за ходів для його скорочення.

Найбільша заборгованість із випла ти зарплати нагромадилася на підприє мствах державної форми власності в Донецькій, Луганській областях і в Києві. За словами прем’єр міністра, на 30 квітня п.р. в Донецькій області розмір за боргованості становить 270 млн грн, у Києві — 99 млн грн, у Луганській області — 96 млн грн. При цьому Ю.Тимошенко відзначила, що ситуація з ліквідацією заборгованості із зар плати на держпідприємствах у цілому по Ук раїні покращилася.

Євро 2012 Як по в і д о м и в президент Європей ського фут больного с о ю з у М і ш е л ь Платіні, 13 травня ви конавчий комітет УЄФА ухвалив рішення щодо того, що матчі фінальної частини чемпі онату Європи 2012 року з футболу прой дуть у чотирьох українських і чотирьох польських містах. У країну представля Україну тимуть Київ, Львів, Донецьк і Харків. Ос танній замінив в основному списку Дніпропетровськ. УЄФА й надалі стежитимуть за прогресом українських міст у підготовці до Євро 2012. 30 листопада — чергова визначальна для них дата. Якщо до цього часу два українсь ких міста не продемонструють належну ди наміку в підготовці інфраструктури чемпіо нату, їх можуть замінити на польські.

У ряд У країни планує зберегти част України кове фінансування проектів, які в рамках підготовки до Євро 2012 реа лізувалися в Дніпропетровську й Одесі, незважаючи на те, що вони не б уудуть дуть містами — господарями матчів матчів. Про це 13 травня на прес конференції по відомив віце прем’єр міністр України Іван Васюник. За його словами, уряд виходить з того, що підготовка до турніру здійснюється переваж но для громадян, які живуть у містах, що ста ли кандидатами. Підготувала Тетяна МОРДИК за матеріалами «УНІАН», «РБК — Україна», «Кореспондент», «Економічна правда», УГМК&інфо, Укррудпром, сайтів Кабінету Міністрів і Президента України

Основний від першої ресурс особи

№ 20–21

(72—73) 19 травня 2009 року

Глава концерну «Ядерне паливо України»

«Я можу на своїй посаді зробити багато Україна поставила за мету створити нарешті власний ядерно паливний цикл для забезпечення стабільної роботи своїх атомних реакторів. Вирішувати виробничі питання, що виникають при цьому, має організований у квітні минулого року (замість ліквідованого «Укратомпрому») концерн «Ядерне паливо України».

Ірина КОНДРАТЬЄВА

о нового об’єднання увійшли державні підприємства Східний гірничо збагачу вальний комбінат (Дніпропетров ська область), Дніпропетровський завод прецизійних труб (м. Дніпро петровськ), «Смоли» (м. Дніпрод зержинськ), «Дирекція підприєм ства, що будується на базі Новоко стянтинівського родовища урано вих руд» (Кіровоградська область), Український науково дослідний і проектний інститут промислових технологій (м. Жовті Води). Відповідно до статуту концерн повинен забезпечити створення ви робництва ядерного палива і комп лектувальних виробів для нього, на рощування видобутку уранових руд, а також розвиток виробництва за кису окису урану й цирконієвих сплавів в обсягах, необхідних для задоволення потреб національної атомної енергетики. На концерн по кладена відповідальність за науко во технічний і виробничий розвиток підприємств, що входять до нього, залучення фінансових ресурсів, роз роблення та реалізацію інвестицій них проектів. Минув рік. Здавалося б, настав час підбити перші підсумки діяль ності ядерного концерну. Але, як заявив «УТГ» його глава Петро Швидько, похвалитися нема чим, підсумки минулого року скоріше сумні, ніж обнадійливі. — Петро Васильовичу Васильовичу,, щ о вам, як керівникові, уудалося далося зробити, щоб концерн почав працювати? — Удалося єдине — негативно настроїти директорів всіх підприємств, що входять до кон церну. Хоча можна сказати, що вони від самого початку були на строєні проти такого об’єднання. Їм набагато зручніше й вигідніше збе регти ту багатовекторність, що склалася в 90 х роках й існує доте пер. Пояснення цьому дуже просте. Ці підприємства державні, тому фінансуються за рахунок бюджету. Незалежно від його обсягів, еконо мічної ситуації в країні в цілому, політичних колізій. Бо атомну енер гетику не можна залишити без ува ги хоча б на добу або навіть на го дину. Її 52% електроенергії в ро зетці — це не жарти. При цьому в нове обладнання, в удосконалення техпроцесів, у підготовку кадрів кошти не вкладаються. У результаті підприємства працюють із кожним роком усе гірше, неминуче відбу вається подорожчання продукції. Але як тільки до них починають ви сувати претензії, у відповідь чути стандартну відмовку: «А нас недо фінансували» або «Ви втручаєтесь у господарську діяльність, це неза конно!».

— Створення концерну допо може виправити ситуацію? — Знаєте, створення концерну — не самоціль. Головне — виріши ти завдання з виробництва власно го ядерного палива і забезпечити ним українські атомні станції хоча б на 50—70%. Для цього необхід но побудувати завод, точніше — комбінат, до якого увійде кілька ви робництв, для фабрикації ядерного палива, чого в Україні ніколи не було. Експертизу пройшла площад ка в Жовтих Водах, поблизу ДП «СхідГЗК». Однак за такого ставлення до ви рішення найважливіших стратегіч них завдань, яке можна спостеріга ти на прикладі створення концерну «Ядерне паливо», наша країна ще дуже довго залишатиметься вигід ним ринком для держав, що вже ви робляють ядерне паливо. Насампе ред — для Росії, у якої ми традицій но купуємо його з кінця минулого сторіччя. При цьому не слід забува ти, що за вимогами МАГАТЕ, пов’я заними з надійністю роботи АЕС, постачальників ядерного палива в будь якій країні має бути як мінімум два. Незабаром, цілком можливо, почнемо купувати його в США. Для того, щоб докорінно змінити ситуацію, позбутися аб солютної залежності ззовні, і був створений наш концерн. Але щоб концерн нарешті почав пра цювати, треба передусім зміни ти його статут. Бо той статут, що ми маємо сьогодні, більше годиться для «концерну філателістів», ніж для

ВІЗИТІВКА Петро ШВИДЬКО Народився в м. Гадяч Полтавської області 14 квітня 1947 року. 1971 року закінчив Дніпропетровський гірничий інститут ім. Артема за фахом «Технологія і комплексна механізація підземного розроблення родовищ корис них копалин, гірничий інженер». Кандидат технічних наук, член кореспондент АГН Ук раїни. Лауреат Держпремії України в галузі науки й тех ніки (130 публікацій, 50 винаходів). Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (відробив у «зоні» з червня 1986 року 4 роки і 7 місяців). Нагород жений медаллю і орденом «За мужнiсть». До призначення керівником державного концерну «Ядерне паливо України» працював генеральним ди ректором концерну «Південруда» (м. Дніпропетровськ), що займається розробленням і впровадженням про мислових вибухових речовин у гірничій справі. об’єднання підприємств із вироб ництва ядерного палива. — Про які зміни ви говорите? — Необхідно наділити керівниц тво концерну правами й повнова женнями, які дозволять управляти такими процесами, як зниження собівартості продукції на діючих підприємствах, вибір науково тех

— Як вони прореагували? — Звичайно, негативно. Дирек тори пережили вже 2 концерни і 9 міністрів. Починаючи з часів горба човської перебудови, вони навчили ся кваліфіковано й цілком «законно» приватизувати прибуток. У них над звичайно велика собівартість про дукції, підприємства занепадають,

«Удалося єдине — негативно настроїти директорів всіх підприємств, що входять до концерну. Почина+ ючи з часів горбачовської перебудови, вони навчи+ лися кваліфіковано й цілком законно приватизува+ ти прибуток. Підприємства занепадають, але їхнім керівникам до цього байдуже. Хто ж захоче добро+ вільно позбавити себе звичного ритму життя і пев+ них благ?» нічних пріоритетів, ухвалення рішень з будівництва нового заво ду. Свій варіант статуту ми надали міністрові палива й енергетики Ю.Продану. Він, у свою чергу, ознай омив з нашими пропозиціями кері вників підприємств — учасників концерну.

але їхнім керівникам до цього бай дуже. Хто ж захоче добровільно поз бавити себе звичного ритму життя і певних благ? — І все таки хотілося б зрозу міти: чому за рік, що минув від дня підписання розпорядження Кабміну Кабміну,, концерн так і не почав свою роботу? — На мою адресу у зв’язку з цим висувають чимало претензій, забува ючи, що керівником концерну мене призначили в жовтні 2008 року. Тобто через півроку після його створення. До цього Мінпаливенерго створювало й вихолощувало статут концерну! Зі ста тутом нарешті «впоралися», але кон церн не забезпечили ні кадрами, ні офісом, ні оргтехнікою, ні зарплатою, ні транспортом. За таких умов форму вати необхідні кваліфіковані штати й починати працювати було просто нере ально. Ми тричі переїжджали з місця на місце, поки сам міністр Ю. Продан не виділив для концерну орендоване приміщення площею 118 квадратних метрів. Цього теж замало, але добре вже те, що з’явився офіс.

ДОВІДКА «УТГ» 1995 року прем’єр міністр України Є.Марчук підписав постанову, що затверджує першу програ му розвитку власного ядерно паливного циклу. Протягом п’яти років програма не фінансувалася. Будівництво рудника на Новокостянтинівському родовищі вдалося розпочати тільки 2006 року, а від будів ництва заводу зі складання ТВЕЛів довелося взагалі відмовитися. 25 лютого 2009 року Кабмін затвердив концепцію державної цільової програми «Ядерне пали во України». 2013 року заплановано одержати перші 50 вітчизняних тепловидільних складань (ТВС). Для створення потужностей з їхнього виробництва необхідно 3,59 млрд грн. У цілому реалізація програми вимагає 13,5 млрд грн. Сьогодні всі 15 діючих енергоблоків АЕС України забезпечуються ядерним паливом з Росії. По треба атомних електростанцій у ТВС — 620 штук щорічно. Торік на закупівлю палива було виділено 3,23 млрд грн.

Три з половиною місяці наш не численний колектив вів напружену боротьбу з Антимонопольним комі тетом, що розглядав питання ство рення концерну з позицій концент рації монополії на виробництво уні кальної продукції в одних руках. Те, що концерн створюється за рішен ням уряду, нікого не цікавило і, до речі, не цікавить дотепер. Тільки на прикінці грудня 2008 року Антимо нопольний комітет дозволив кон церну займатися тією діяльністю, заради якої він і був створений. А першу зарплату своїм співробіт никам мені вдалося випросити в учасників концерну тільки за лю тий березень цього року, хоча вони почали виконувати свої обов’язки разом зі мною у жовтні 2008 року. — Що це означає — випро сити зарплату? — Саме до мого призначення гендиректором Кабінет Міністрів затвердив статут концерну, який, як я вже говорив, не витримує ніякої критики й не відповідає поставле ним завданням. Отож відповідно до статуту підприємства учасники по винні утримувати концерн, у тому числі забезпечувати його співробіт ників заробітною платою. Це вигля дає дивно й несерйозно, бо як ге неральний директор я зобов’яза ний виробляти єдину науково тех нічну й фінансову політику — відпо відно до вимог постанови Кабміну. Моя позиція може і повинна бути дуже жорсткою в окремих питаннях, заради досягнення спільної мети я вважаю за можливе ущемити чиїсь вузькі інтереси. Але при цьому я змушений звертатися до тих керів ників, на яких доводиться «чинити тиск», і просити в них гроші на зар плату своїм співробітникам. Де ло гіка і здоровий глузд? — Чи можна знайти спосіб уникнути такої залежності? — Спроби зробити щось інше ні до чого поки не приводять. Можли во, після того, як ситуацію взяв під контроль перший віце прем’єр Тур чинов, проблема зрушить з мертвої точки. — Є у вас хоч якась мож ливість контролювати процеси, що відбуваються на підприєм ствах концерну? — Ніякої. За діючим статутом, концерн не має права вникати в господарсько фінансову діяльність

№ 20–21

(72—73) 19 травня 2009 року

Основний від першої ресурс особи

Петро Швидько:

корисного для країни» підвідомчих підприємств. Але я — суб’єкт, що господарює, і зобов’я заний втручатися в їхню роботу! Усім здається, що втручання з мого боку передбачає матеріальну зацікавленість. Але люди, які спос терігають за моїми діями, не врахо вують деяких особливостей: вони купили собі «Мерседеси» від «бізне су» у бюджеті, а я на «Мерседесі» в’їхав у бюджет з бізнесу. Це різні речі. У мене інші завдання і мета. Але, можливо, саме спокійне став лення до бюджетних грошей і на сторожує найзапекліших моїх опо нентів, змушує їх діяти всупереч, а не на благо концерну. — Що відбувається на Ново костянтинівському урановому ру днику? Він бу де коли небу дь руднику? буде коли небуд побу дований? побудований? — Сподіваюся, що буде. Рудник на Новокостянтинівському родо вищі дозволить збільшити щоріч ний видобуток концентрату при родного урану на 2000 тонн. Але найближчим часом і цим прирос том не закриє потреб всіх реак торів. Тому Україна, як і раніше, залишиться в ролі покупця. Така ситуація може зберігатися протя гом 5–10 років, поки ми не вий демо на необхідний рівень видо бутку урану. Щоб нарешті добудувати руд ник, треба вирішити ряд наболілих проблем. Одна з них пов’язана із закупівлею шахтного устаткуван ня. 2006 року шведська фірма «Сендвік» виграла тендер на по ставку такого устаткування. Однак буквально через два тижні після того, як був укладений договір зі шведами, генеральний директор державного підприємства «Дирек ція підприємства, що будується на базі Новокостянтинівського родо вища уранових руд» уклала анало гічний договір зі своїм генпідряд ником — кіровоградським БМУ 5. У результаті от от почнеться міжнародний скандал, бо шведсь ка фірма вже звернулася до суду з приводу недотримання договору українською стороною. Одержав ши передоплату, шведи виконали замовлення, чекають, коли з ними розрахуються повністю і заберуть устаткування, а керівництво руд ника нічим не переймається. Але це лише одна з причин, з яких будівництво не ведеться от уже сім місяців. Друга причина пов’язана з тим, що, як виявилося, будувати нема кому — рудник фактично зали шився без генпідрядника. Генераль ний директор ДП «Дирекція» С. Рябцев ще торік в однобічному по рядку відмовився від послуг кіровог

на було вимагати виконання тих об сягів, які намічені на будівництві руд ника. Це дуже швидко підтвердило ся на практиці. Зокрема, БМУ 5 не освоїло виділені йому кошти і не відзвітувало за використання авансів у призначений термін. У ре зультаті ДП «Дирекція» недоосвоїло 25 млн грн і «на гора» не було вида но 100 тисяч тонн уранової руди, запланованих проектом на 2008 рік. Разом з тим договір із БМУ 5 за лишається чинним! І поки не буде відповідного судового рішення, БМУ 5 могло б виконувати певні види робіт на руднику. Завдання керівництва ДП «Дирекція» поляга ло в тому, щоб інформувати проку ратуру і КРУ про порушення, а не ухвалювати самостійно рішення про розрив домовленостей з генпідряд ником. Це ж державне будівництво! У березні з ініціативи керів ництва «Дирекції» відбувся ще один тендер. Майже інкогніто й

зможе такий генпідрядник освоїти більше мільярда гривень у рік? Як на мене, міністра ввели в оману, переконавши, що тільки це «ексклюзивне» підприємство може впоратися з особливо важливим бу дівництвом. Відповідні документи без перевірки нового учасника були підписані в Міністерстві економіки. У результаті мені довелося писа ти про це міністрові палива й енер гетики Ю. Продану, першому віце прем’єрові О. Турчинову і поясню

кулуарно. Як глава концерну я нічого про це не знав. У резуль таті був обраний ще один генпід рядник, який виявився слабкішим разів у п’ять від попереднього. Йдеться про ЗАТ «Трест «Кривбас шахтопрохідка». Щоб не було плутанини, відразу уточню, що на сьогоднішній день існує два підприємства з такою назвою. Одне з них — у минулому добре відо мий трест «Кривбасшахтопрохідка», що зараз у стадії банкрутства. Друге підприємство — маловідоме ЗАТ із

вати, що треба тендер проводити за правилами, що обраний цього разу генпідрядник тим більше не в змозі впоратися з поставленим завдан ням. На мою адресу знову полетіли стріли. Мовляв, через Швидька бу дівництво зупинене з жовтня мину лого року. Хоча, повторюю, другий незаконний «тендер» був проведе ний тільки в березні 2009 року і до «призначення» нового генпідрядни ка попередній міг ще працювати. Взагалі виникла парадоксальна ситуація. У нас є колосальні запа си уранової руди доброї якості, але ми не можемо її видобути. Держа ва докладає всіх зусиль, щоб фінан сувати програми з розвитку атом ної енергетики, у тому числі з будів ництва Новокостянтинівського руд ника, але директор цього рудника бере на себе функції верховного головнокомандувача і особисто зу пиняє будівництво. У державі ніхто не звертає уваги на те, що виділені на будівництво гроші освоюються не так і не там. Частково вони про їдаються, а частково просто нако пичуються в держскарбниці.

Виникла парадоксальна ситуація. У нас є колосальні запаси уранової руди, але ми не можемо її видобути. Держава докладає всіх зусиль, щоб фінансувати будів ництво Новокостянтинівського рудника, але його ди ректор бере на себе функції верховного головнокоман дувача і особисто зупиняє будівництво. радського БМУ 5 і розірвав з ним відносини. Зазначу, що підстави для цього були, і досить серйозні. БМУ 5, у принципі, не є потужним підприє мством і, напевно, від нього не мож

такою самою назвою, створене 2005 року. Рік тому тут у штаті значилося менше 30 чоловік, а три останніх роки воно було у субпідряді в БМУ 5 і ос воювало всього до 8,5 млн грн. Чи

— ТТо о гроші на бу дівництво є? будівництво — Так, гроші сьогодні є. Вони на рахунку держскарбниці, тимчасово «заморожені» за рішенням суду через суперечку між підрядниками. Сімнад цятилітня консервація Новокостянти нівського будівництва закінчилася, тепер можна займатися не тільки охо роною і водовідливом, а й розкриттям рудних тіл з попутним видобутком ура ну. До речі, зрушення в цьому на прямку почалися з приходом до влади прем’єр міністра Ю. Тимо шенко. Однак виділення і часткове освоєння грошей не свідчить, на превеликий жаль, про прогрес у будівництві рудника. — Але якщо так все погано, чи варто було створювати кон церн? Нехай би кожне під приємство працювало самос тійно, звітуючи перед Мінпали венерго. — А ви думаєте, чому затягуєть ся процес створення концерну

МОВОЮ ЦИФР На науково дослідні й конструкторські роботи в галузі ядерної енергетики 2009 року виділено 32 млн грн. На будівництво Новокостянтинівського уранового рудника — 785,3 млн грн. З них 556,323 млн грн — кошти бюджетного спецфонду. Ціна ядерного палива зросла за останні 10 років майже в 4 рази і становить близько $1 мільйона за складання, а ціна урану — у 10 разів.

«Ядерне паливо»? Причина на по верхні. Україна з 15 ма реакторами — ринок, який дуже не хочеться втрачати Росії і за який сьогодні то читься серйозна боротьба з іншими закордонними виробниками пали ва. Я переконаний прихильник ідеї, що Україна повинна забезпечувати свої реактори власним ядерним па ливом. МАГАТЕ і Президент України вимагають диверсифікованості по стачальників ядерного палива. Зав дяки Ю. Тимошенко у нас з’явилося 6 складань американського вироб ництва (тепловидільне складання — один з основних елементів, що за безпечують експлуатацію атомної станції), які встановлені на Півден ноукраїнській АЕС і працюють у рам ках експерименту з 2005 року. Екс перимент ще триває, але вже сьо годні зрозуміло, що це паливо є аль тернативним для українських атом них реакторів типу ВВЕР 1000. — Чи зможе У країна займа Україна тися збагаченням урану? — Ізотопним збагаченням ура ну Україна не займатиметься у принципі, тож про це не йдеться взагалі. Одна з причин — відсут

ність фінансових можливостей. Для будівництва такого заводу потрібні колосальні кошти. А крім того, ми в результаті не зможемо забезпечити рентабельність цього виробництва, завантажити його потужності на 100%. Сьогодні є шість держав, які, відповідно до міжнародних домо вленостей, мають право займатися ізотопним збагаченням урану. Це Росія, США, Франція і консорціум «Urenso», до якого входять Велика Британія, Німеччина і Голландія. За кінчують створення замкнутого циклу Бразилія з Аргентиною, КНДР та Іран. Найвигідніші умови з реал ізації збагаченого урану поки про понує Росія. — Хто ж у підсумку стане ос новним партнером У країни у України створенні власного ядерного палива? — З одного боку, Росія просто зобов’язана бути нашим партне ром у науковому супроводі існую чих реакторів, у виробництві цир конієвого й гафнієвого прокатів, у підготовці кадрів, продажі пали ва.... Вирішуючи стратегічні зав дання, ми можемо існувати як єдине ціле. Але в той же час ми не маємо права сподіватися тільки на Росію. У нас є досвід 1995 року, коли був оголошений міжнарод ний тендер на будівництво заводу для виробництва ядерного палива в Україні. У ньому брали участь три фірми — «АВВ» (Швеція), «Вестин гауз» (США) і ВАТ «ТВЕЛ» (Росія). Пе ремогла пропозиція Росії, але в підсумку все закінчилося тим, що досі у нас немає свого заводу. А компанії, що програли, гаранту вали вихід на проектну площу до 2002 року. Найсумніше, що Украї на як була, так і залишається рин ком для інших виробників палива, що є високопоставлені особи у нашій державі, які докладають чи мало зусиль, щоб зберегти саме таку ситуацію. З іншого боку, а чому раптом Ро сія повинна турбуватися про розви ток в Україні власного ядерно па ливного циклу? Допомагаючи нам, вона втрачає ринок. Будівництво заводу в Україні однозначно при зведе до закриття якихось потужно стей у Росії, сьогодні дуже рента бельних, багатоцільових. Тож які б заходи — зовні дуже привабливі — не вживалися з боку Росії, все одно вона прагнутиме до збереження те перішньої ситуації якомога довше. Їй конкуренти не потрібні. — Як ви вважаєте, Мінпалив енерго зацікавлене в діяльності концерну? — Очевидно, ні. Тому півроку створювався статут, тому він такий беззубий і безглуздий. Тому на півроку був затверджений штат ний розклад концерну у складі ... 11 чоловік. Хто ж працюватиме з п’ятьма надзвичайно складними підприємствами і займатиметься будівництвом нового заводу? Якщо тільки вчених потрібно 20— 30 чоловік, щоб вони могли роз глянути, доопрацювати варіанти і зрозуміти переваги й недоліки тієї або іншої технології? — Вам не хочеться кинути все і знову піти в бізнес? — Для мене це наче новий олім пійський вид спорту. Я відчув, що можу на своїй посаді зробити дуже багато корисного для країни, зали шити добрий слід у житті. Заради цього варто боротися і відстоюва ти свої переконання, незалежно від того, хто і які стріли пускає осо бисто на мою адресу або на адре су концерну.

Економіка технології

№ 20—21 (72—73)

Згадування про вітчизняну радіоелектронну галузь б’є по нервах нації. Мовляв, які можливості мали! А що в результаті? Суцільний Китай... Про колишній розмах української електроніки сьогодні свідчать напівзруйновані корпуси колись наймогутніших промислових об’єднань, у найкращому разі перепрофільовані під супермаркети, і тисячі гектарів виробничих територій, що стали об’єктом перманентних рейдерських атак. Показники галузі останнім часом взагалі вивели зі статистичних даних економіки, сховавши в загальний рядок «машинобудування». Але насправді не все так погано, запевняє «УТГ» начальник управління радіоелектронної промисловості й приладобудування Мінпромполітики України Микола Кончіц (на знімку).

Сонячні перспективи електроніки Сфера вітчизняних високих технологій демонструє стабільне зростання виробництва Світлана ІСАЧЕНКО — Говорити про радіоелектроні ку треба з урахуванням ретроспек тиви. Так, за радянських часів вона виглядала дуже солідно. Потужні інститути розробляли ідеї, техно логії. Під них, з урахуванням потреб держави, створювалися серійні за води й конструкторські бюро. В Ук раїні основні центри радіоелектро ніки були розташовані в Києві, Хер соні, Миколаєві, Чернівцях, Львові, Івано Франківську. Словом, там, де гостро поставало питання праце влаштування, а головне — де було багато жіночого населення: елект роніка — справа тонка і вимагає ручної жіночої праці. Невеликі ви робництва були навіть у глибинних карпатських селах, про які ми сьо годні знаємо тільки за мінеральною водою, що розливається там. Як відомо, Радянський Союз довго готувався до війни. Відповід ним чином формувалися виробничі плани й завдання. Радіоелектроні ка забезпечувала оборонний ком плекс як його основа. Грошей на її розвиток, зрозуміло, ніхто не шко дував. На неї працювали спецслуж би, добуваючи неекономічним шля хом потрібну інформацію, яку потім наші НДІ, інженери й техніки дово дили до рівня сприйняття існуючих у країні технологій. Щоб радянські вироби відпові дали міжнародним зразкам, було потрібне новітнє устаткування. Ра дянський Союз його не виробляв, про прямі поставки, зі зрозумілих причин, не міг навіть мріяти, держа ви соцтабору його теж не одержу вали. Доводилося вдаватися до всіляких хитрощів і ввозити япон ську й американську техніку через країни народної демократії, у тому числі через Африку. Була велика потреба в комплек тувальних. Створювані на україн ських заводах мікросхеми у великих кількостях відправлялися в Росію для подальшого складання кінцевих виробів. Про замкнуте виробництво в одній з республік не йшлося. 1986 року з Москви надійшла вказівка дислокованим у республі ках підприємствам союзного підпо рядкування мікрофільмувати тех нічну й конструкторську документа цію. Вся наукова і виробнича інфор

мація передавалася на зберігання в Красноярськ і тепер може бути використана Росією для виробницт ва елементної бази і готової про дукції. — Чи претендувала У країна Україна на частину загальносоюзної до кументації, яка б дозволила створити в радіоелектронній галузі замкнутий виробничий цикл? — Це зі сфери загальних мірку вань. Була єдина технічна політи ка держави, усе оплачувалося із загального бюджету. У тому числі, зауважте, і будівництво на тери торії України новітніх виробничих

троніки, щоб знайти відповідь на питання, що хвилює багатьох: чи були в неї перспективи стати кон курентоспроможною без ВПК? Зви чайно ж — ні. Вся річ у тім, на який ринок замкнуті ця технологія і ви робництво. — Але електроніка — це ж не тільки «оборонка». Сфера її зас тосування — мало не все, що нас оточує. Взяти ті ж ПК. ТТим им більше, що в країні, як ви сказали, уже були на великій стадії бу дівель будівель ної готовності найпотужніші за води з їхнього виробництва. До того ж всім відомо, що перший комп’ютер з’явився саме в Києві.

Ми залишилися сильними у НВЧ<техніці. Приклад тому — станції пасивної радіолокації за назвою «Кольчуга». Хоча в них використана імпортна елементна база, технічні вирішення знайдені все<таки нашими донецькими фахівцями. І американці від «Кольчуги» дійсно здригнулися. Наші станції звели нанівець їх хвалену «стелс<технологію», що робить невидимим для звичайних радарів будь<який об’єкт, що летить. комплексів, розпочате відповідно до ухваленої 1988 року постанови ЦК КПРС про розвиток електронної промисловості. ЇЇ реалізація могла б не тільки змінити технологічний стан Союзу, а й дати всім його рес публікам зовсім інший шлях роз витку. Мені пощастило почитати один секретний документ — звіт ЦК КПУ про виконання цієї постанови. Най потужніший комплекс «Прометей» під Борисполем, ще більший івано франківський «Родон» до 90 го року були завершені на 80%. Якби їх уда лося здати в експлуатацію, у нас з’я вилися б компоненти нового рівня, які дозволили б створити власні персональні комп’ютери. Нова тех ніка і технології якісно змінили б нашу державу. Ми б не сприймали чуже через чужу техніку, а органіч но влилися у світовий простір. На нас зважили б і розмовляли зовсім по іншому. Але недарма говорять, що істо рія не знає умовного способу. Ра дянський оборонний комплекс роз пався разом із зав’язаною на ньо му радіоелектронікою. Я тому так докладно зупинився на моментах становлення вітчизняної радіоелек

Довідка «УТГ» У січні<лютому 2009 року приріст обсягів виробництва напівпровідникових приладів (мікросхем, діодів, фотоелектричних перетворювачів для виробів сонячної енергетики) збільшився на 124% у порівнянні з аналогічним періодом 2008<го. Це свідчить про збереження і розвиток позитивних тенденцій на ринку елементної бази й у радіоелектронній галузі в цілому.

— Почнемо з того, що радіоелек троніка завжди належала не тільки до сфери великих грошей і великої економіки, а й великої політики. Так, перший комп’ютер створили в Києві. Але подальше просування мікроелементної бази розвивалося в інших країнах. Зокрема в Японії, де перші комп’ютери (такі ж неймо вірно величезні, як і наші в 50 х роках) створювалися для проведен ня обрахування у великих фінансо вих корпораціях. Ці корпорації і просували їх далі. У СРСР же, повто рюся, на першому місці були військові інтереси зі своїм ринком. Побутова обчислювальна техніка в нього не вписувалася. Звичайно, можна зараз міркува ти про те, що радянське керівницт во зобов’язане було дивитися на багато десятиліть уперед. До речі, у ті ж 50 ті роки Москва разом з Киє вом, що створив перший комп’ю тер, домовилися із провідними європейськими фірмами про співробітництво в галузі інформа ційної техніки і засобів інформати зації. Але, як відомо, американська фірма ІВМ змогла переконати кер івництво країни в недоцільності і взагалі безперспективному шляху розвитку європейських технологій і конструктивів побудов обчислю вальної техніки. Вся річ у тім, що і тоді, і зараз такі рішення ухвалюють не наукові й технічні фахівці, а політики. Технічно й науково у той час ми були на пере дових позиціях. Але велика політи ка зіграла не на нашу користь. Утім, особисто я не є прихильни ком далеких від реальності і песи

містичних розмов, чому все вийш ло так, а не інакше. У випадку з ра діоелектронікою це був законо мірний процес. Не в багатьох галу зях економіка України мала замк нуті цикли — від сировини до гото вої продукції. Як такої електронної промисловості з повним замкнутим циклом, що ґрунтується на досить великому виробництві приладів, які б могли освоїти всю елементну базу, що випускається, у нас не було. А найголовніше, я вважаю, — це виробництво готової продукції. — Миколо Васильовичу Васильовичу,, яка зараз ситуація в радіоелект ронній галузі? Чим ми можемо заявити про себе світу? — Світу про себе заявляти не треба. Він сам все побачить. Голов не, щоб при цьому не розсміявся, а здригнувся від захвату і сказав: от із цими фахівцями хочу дружити і працювати. Ми залишилися сильними у НВЧ техніці — менш поширеній, але дуже дорогій. Приклад тому — станції пасивної радіолокації за назвою «Кольчуга». Хоча в них ви користана імпортна елементна база, технічні вирішення знайдені все таки нашими донецькими фахівцями. І американці від «Коль чуги» дійсно здригнулися, зчинив ши, як пам’ятаєте, страшний міжна родний скандал, обвинувативши Україну в нелегальному продажі цих комплексів за кордон. Ще б пак — наші станції звели нанівець їх

19 травня 2009 року

Одна з найпотужніших наших то чок росту — сонячна енергетика (так звана енергетична галузь мікрое лектроніки). Київське науково ви робниче об’єднання «Квазар» сьо годні всесвітньо відомий виробник сонячних батарей (10% від їхнього світового випуску і 60% — серед країн СНД), має свої представницт ва у Швейцарії, Кенії, Північній Аме риці, Іспанії. — Але це — окремі приклади. — Ні. Це вже тенденції. Окремих прикладів успішного виробництва, повірте, дуже багато, і не варто го ворити, що в Україні електронна га лузь у занепаді й взагалі все пропа ло. Нічого не пропало. Так, ми пере жили нелегкі часи. І зараз не все, як хотілося б. Але творчі люди, колекти ви знаходять можливості себе реал ізувати. — Чи допомагає їм при цьому держава? Зокрема ваше міністерство? Якщо так, то чим? — Я прийшов працювати в Мінпромполітики 1995 року саме з виробництва з палким бажанням не бути одним із тих чиновників, з яки ми доводилося мати справу. Зараз я розумію, що чиновники не всесильні. Якщо керівництво підприємства не в змозі хоча б написати для себе інвестиційну програму (яку ми потім зможемо представити потенційним інвесторам), ніяке міністерство тако му підприємству не допоможе. А в нас багато хто звик жити в системі держзамовлень і держзакупівель і чекає, коли йому дадуть гроші, тех нології, виведуть на ринок. Головне завдання чиновників, на мою думку, — співробітничати з ви робниками і не заважати тенденці ям і об’єктивним економічним про цесам, у тому числі й світовим, пус кати коріння в Україні. Наша країна досить приваблива для іноземних інвесторів. Так, Китай, Малайзія, Сінгапур дуже якісно освоїли скла дальне виробництво, однак транс портної складової їм ніяк не уникну ти. Ми ж можемо забезпечити таке виробництво під самим кордоном Євросоюзу. — А як щодо керування про цесом, спрямуванням його у по трібне русло? — Над одним із таких потрібних русел ми саме працюємо. Йдеть ся про розвиток сировинної бази для сонячної енергетики — ви робництво полі і монокремнію. Зараз «Квазар» (наш поки єдиний промисловий виробник сонячних батарей) його імпортує і створю вати власні сировинні підприєм ства не буде — у нього інші зав дання. Керівну роль повинна взя ти на себе держава і мати в сиро винному сегменті сонячної енер гетики контрольний пакет, бо не в такому вже далекому майбутнь ому це стане одним з економічних

Китай, Малайзія, Сінгапур дуже якісно освоїли складальне виробництво, однак транспортної складової їм ніяк не уникнути. Ми ж можемо забезпечити таке виробництво під самими кордонами Євросоюзу. хвалену «стелс технологію», що ро бить невидимим для звичайних ра дарів будь який об’єкт, що летить. Що вони тепер могли сказати плат никам податків? Що Україна ство рила диво техніку, здатну легко ви явити американський літак? Проте ми повинні навчитися активно за хищати й просувати свої інтереси на світовому ринку. Або ось інший приклад — вінницький державний науково дос лідний інститут «Гелій», директор Во лодимир Севастьянов. Його співро бітники роблять усе — від рідкокри сталічних засобів відображення інформації та індикаторів для авіа ційної промисловості до слухових апаратів та електрофоретичних зуб них щіток. Причому на власних роз робках і мікросхемах. І успішно про сувають свою продукцію за кордо ном. Нічого ганебного немає в тому, що це не «Кольчуга», а проста зубна щітка. Нехай світ звикає до україн ських виробів і брендів.

важелів зовнішньополітичної діяльності країни. Напрям дуже перспективний. У нас є потужності для випуску 3 ти сяч тонн монокремнію в рік, може мо наростити обсяги до 5 тисяч і більше. Попит на нього стрімко зростає — на сонячну енергетику «підсів» весь світ. Вкриті сонячни ми батареями 300 квадратних кілометрів кримських солончаків здатні закрити енергетичні про блеми країни і заразом вирішити безліч соціальних та екологічних питань. Можна, звичайно, вироб ляти електроенергію з тирси, сміття і взагалі з будь яких відходів — вона не пахне, хоча в будь яко му разі це буде продукт згоряння. Але сонячна енергетика — це ви сокі технології, престиж держави. Ми можемо і мусимо утримати тут передові позиції і наблизитися до стандартів Євросоюзу у викорис танні альтернативних і поновлюва них джерел енергії.

№ 20—21 (72—73)

19 травня 2009 року

Енергоємність пріоритети

Залучення інвестицій в Україну і створення для цього відповідного сприятливого клімату сьогодні є мегазавданням уряду. Держава готова виступати гарантом повернення коштів і надати інвесторам ряд преференцій. Особливо це актуально, коли йдеться про фінансування енергоефективних технологій і проектів.

Наразі розвиток саме цього напряму активно лобіюється керівниками держави. Як до цього ставляться самі інвестори і чи приваблює їх Україна щодо капіталовкладень? Про це розмовляємо з представником програми «UKEEP» Європейського банку реконструкції та розвитку Андерсом Лундом.

Андерс Лунд: «Щоб компанія вижила і була конкурентоспроможною, їй необхідне інвестування в енергоефективність» Тетяна КОВРИГА

—П

ане Андерсе, «UKEEP» — про

грама, яка кредитує енерго

ефективні проекти. Чому для інвестицій обрано саме цей напрям ? напрям? — Україна споживає втричі більше енер

горесурсів, ніж країни ЄС. На виробництво одного й того ж продукту ваші компанії вит

рачають на порядок більше енергії, ніж євро

пейські. І це при тому, що держава залежить від імпорту енергоносіїв. Такі неефективні виробничі процеси гальмують продуктивність і знижують конкурентоспроможність. У цій ситуації впровадження енергоефективних технологій — гарантія майбутньої стабіль

ності та дохідності компаній. Практика інвес

тування в цю сферу вже підтвердила свою економічну вигідність, перш за все для украї

нських компаній, ну і, звичайно, для нас.

Термін окупності — не більше 7 років, а середній розмір інвестицій — від 2 до 5 млн доларів. Що до норм дохідності, то вони сягали і 100%. Особливістю можна вважати лояльність кредитної ставки. Вона може залежати від са

мого позичальника. Якщо ви є давнім клієнтом банку, завжди вчасно розраховує

тесь і фінансово успішні, вас не зарахують до категорії клієнтів з високим ризиком. Відпо

відно ставка може бути суттєво нижчою від за

гальновстановленої.

— І так, і ні. У цілому, незважаючи на нега

тивні тенденції світових фінансових ринків, «UKEEP» працює стабільно. Щоправда, кредит отримати тепер важче, фінансовий аналіз банків більш прискіпливий, та й умови жорсткіші. Попри це у нас збільшилась кількість заявок на кредити. Але суть не в цьому. Ціни на енергоносії значно зросли і дедалі зростатимуть. Для того, щоб компанія вижила і була конкуренто

спроможною, їй необхідне інвестування

— В Івано Франківській області ми профінансували переоснащення одного з хлібокомбінатів. Як і на будь якому іншому хлібозаводі, основним споживачем енер

горесурсів є піч. Замінивши піч на більш енергоефективну, завод не тільки зеконо

мив майже 50% природного газу, що вико

ристовується на тонну виробленої про

дукції, а й подвоїв свою виробничу по

тужність.

— ЄБРР давно співпрацює з У країною. Україною. Чому саме зараз виникла необхідність в спеціальному проекті «UKEEP»?

— Виходить, що «UKEEP» не аналізує фінансовий стан підприємства і не бере на себе кредитні ризики. Хто ж тоді цим опікується? — Це роблять банки партнери. Наразі ми працюємо з чотирма провідними фінустано

вами України. А «UKEEP», якщо говорити ко

ротко, робить аналіз розміру необхідних інве

стицій для покращення рівня енергоефектив

ності компанії та технічний аналіз самого про

екту. — На кого орієнтована допомога? — Ми працюємо виключно з приватними компаніями усіх напрямів промисловості. В переважній більшості це дрібний та се

редній бізнес.

— Так. Із 34 проектів, що кредитувались, 8 — саме в цьому напрямі. Треба зазначи

ти, що такі проекти не є економічно вигід

ними у порівнянні з іншими. Проте вони мають ряд переваг перед класичними енергоносіями, передусім забезпечують надійне енергопостачання і скорочують ви

киди в атмосферу.

— Назвіть, бу дь ласка, найвдаліші будь проекти.

Підприємства, які кредитувались, ради

кально скоротили свої витрати на закупівлю енергоносіїв, заощадивши значні кошти. Вод

ночас покращилась продуктивність, зменши

лась вартість виробництва і залученого ка

піталу.

Тому ЄБРР і створив спеціальну програму підвищення рівня енергоефективності «UKEEP», головним завданням якої є техніч

на допомога тим, хто має намір впровадити технологію або проект. До речі, допомога є абсолютно безкоштовною.

— Чи працю є «UKEEP» з проектами працює у сфері аль тернативної та відновлюва

альтернативної ної енергетики?

Типовими прикладами інвестицій є вітропарки, гідростанції, системи, що вико

ристовують сонячну енергію для виробниц

тва гарячої води та опалення, і такі, що пра

цюють на біомасі для виробництва тепла або електроенергії, двигуни на біологічних видах палива.

Минулого року ЄБРР виділив «UKEEP» 150 млн євро на фінансування енергоефек

тивних проектів, з них 75 млн євро уже ос

воєні. Результатом цього стало скорочення споживання класичних енергоносіїв на 1,35 х 1012 Вт на рік — еквівалент енергоресурсів для життєдіяльності 300 тисяч домогосподарств.

— Отримання кредиту потребує проход

ження певної процедури. І стосується це не тільки аналізу фінансового стану підприєм

ства, а й суто детальних технічних моментів ще на стадії підготовки проекту. Саме з цим часто виникали проблеми. Звичайно, ук

раїнські компанії мають кваліфікованих фахівців, але їм іноді бракує досвіду.

сферах. Це у свою чергу дозволить знижу

вати тарифи.

ДОВІДКА «УТГ» Андерс Лунд народився 20 жовтня 1959 року в Швеції. У 1985 році закінчив університет у Стокгольмі, здобув ступінь магістра за спеціальністю «облік і фінанси». Має досвід роботи у країнах Центральної та Східної Європи, а також СНД з реалізації проектів у секторі енергоефективності та природоохоронної інфраструктури.

Ще одна особливість нашої програми — відсотки за кредитом клієнт починає сплачу

вати тільки після першого року користування грошима. — У країнські банки ставлять доволі Українські високі кредитні відсотки на ваші кошти, що обмежує доступ потенційних спожи

вачів. Може, доцільніше розг лянути мож

розглянути ливість прямого фінансування?

— Які головні критерії відбору про

собливості? особливості? ектів? Чи є якісь о

— Це було б правильно. Але оскільки «UKEEP» орієнтується на невеликі проекти і суми кредитування, нам немає сенсу відкривати пряме фінансування. А от сам ЄБРР або інші потужні фінустанови могли б це робити.

— Перш за все, внутрішня норма дохідності проекту повинна становити не менше 12%.

— Світова фінансова криза обійшла компанію чи все таки зачепила її?

в енергоефективність енергоефективність. Нелегко буде тим, хто цього вчасно не зрозуміє. — Багато хто з потенційних інвесторів нарікає, що вкладати кошти в українську економіку їм заважає не тільки економіч

на, а й політична нестабільність. нестабільність... . . — Екон омічний спад не є перепоною Економічний для довгострокових інвестицій, а от по

літична нестабільність негативно впливає на інвестиційний клімат клімат. Зазвичай інвесто

ри хочуть знати перспективи на 2— 5 найб

лижчих років, це їх своєрідні гарантії. — Про необхідність впровадження енер

гоефективних технологій наші урядовці го

ворять мало не щодня, однак коштів на це зовсім не виділяють. Яка має бути доля держави в інвестув ання цього напряму? інвестування — Якщо це приватна сфера, то держава взагалі не повинна нічого фінансувати, а от фінансування бюджетної сфери — її прямий обов’язок. Але і тут треба комбінувати держав

ний та приватний капітал. Основна ж роль держави в цих процесах — створення відповідних правил. Наприклад, тарифоутворення: зростають ціни на газ, відповідно підвищуються тарифи. При цьому модернізацією тих же тепломереж ніхто не займається, а отже до складової тарифів до

даються ще і технічні аварії, втрати. Як резуль

тат — плата за опалення та інше необґрунто

вано завищена. У такій ситуації держава має фінансувати переоснащення тепломереж, тобто інвестувати впровадження енергоефек

тивних технологій в бюджетній і комунальній

Обсяг інвестицій склав близько 500 ти

сяч доларів. Економічний ефект — 300 ти

сяч м3 економії природного газу на рік, у грошовому еквіваленті це майже 100 ти

сяч доларів на рік. Це 25% окупності вкла

дених коштів, внутрішня норма прибутко

вості такого проекту складає більше 25%. Ще один позитивний приклад — пере

оснащення заводу з виробництва склота

ри в АР Крим. Замінивши стару енергоєм

ну піч на нову, підприємство має змогу зни

зити споживання природного газу майже на 250 тисяч МВт на годину на рік. Під час відпрацювання цього проекту наші кон

сультанти рекомендували підприємству утилізувати скидне тепло від технічних про

цесів для виробництва електроенергії за допомогою парових турбін. У результаті це дозволить не тільки економити на викори

станні енергії, а й скоротити кількість ви

кидів СО2 орієнтовно на 62 тисячі тонн на рік. Це еквівалент річним викидам СО2 від 28 тисяч автомобілів. — Давайте підсумуємо. Виходить, Україна все таки є перспективною для інвестицій? — Безумовно. Наразі ЄБРР розглядає можливість запуску «UKEEP» 2. Планується кредитний портфель на реалізацію малих проектів — близько 100 млн євро. Окремо буде запроваджено кредитну програму у сфері альтернативної та відновлюваної енергетики. Скажу більше: наскільки мені відомо, у другому півріччі цього року Шве

ція, яка головуватиме в ЄС з липня, теж має запустити масштабний енергоефективний проект в Україні. Як бачите, не тільки фінансові установи, а й країни ЄС готові до партнерства з ук

раїнською економікою.

Промисловість проблема Протягом останніх 18 років практично жодне з підприємств металургійної і хімічної галузей України не модернізувалося. Це «відкриття» недавно зробила прем’єр міністр Юлія Тимошенко. «Наша продукція, металургійна й хімічна, малоефективна на світових ринках і на сьогодні неконкурентоспроможна», — констатувала глава уряду. Додавши, що тепер модернізація неодмінно проводитиметься «в обов’язковому порядку». За її словами, уже «підписані меморандуми із власниками підприємств».

Герман ДУБИНІН

ро необхідність модернізації всі ці роки не говорив хіба що ледачий. Риторика влади: «олігархи не хочуть вкладати гроші у відновлення виробництва». Ос новний мессідж власників: «Нас не стимулюють вкладати кошти саме в цю сферу». Більшість екс пертів вважають: почасти праві й ті, й інші, саме тому проблема і не вирішувалася так довго. — Існує проблема технологіч ного зношування промислових підприємств. Це стосується енергозбереження, екологічних параметрів устаткування, якості продукції, — коментує ситуацію для «УТГ» віце президент Запо різької торгово промислової па лати Дамір Бікулов. — Адже устат кування встановлювалося, рекон струювалося переважно в період СРСР. За статистикою, зношеність основних фондів промисловості становить 60—75%. Крім того, ці технології надзвичайно застаріли. В Україні 45% сталі виробляється мартенівським способом, енер гоємним і екологічно дуже шкідли вим. Ніде у світі немає такого по казника! У Росії — 15%, в Індії — 7%. Це дійсно минуле століття. Донедавна на підприємствах гірничо металургійного комплексу виконувалися роботи лише з підтримки основних фондів у робо чому стані. За даними Міністер ства промислової політики Украї ни, рівень зношування, зокрема коксових батарей, становить 54%, доменних печей — 89%, мартенів ських — 87%, конвертерів — 26% і прокатних станів — 90%. Але головне — не впроваджу ються новітні засоби контролю, залишається низьким рівень авто матизації процесів, а саме це — умова виготовлення якісної кінце вої продукції, торгувати якою значно вигідніше, ніж експортува ти, наприклад, титанову губку або чавун. У структурі українського експорту частка напівфабрикатів, що вивозяться, торік становила 33,4%. У розвинених країнах цей показник у 2—3 рази менше. У той же час і традиційну продук цію реалізовувати в колишніх обся гах зараз неможливо. З початку року підприємства гірничо металур гійного комплексу скоротили ви робництво чавуну (на 36%), сталі (на 39%), прокату (на 34%) у порівнянні з аналогічним періодом 2008 року. Це середні показники. Наприклад, на одному з найбільших під приємств України — запорізькому металургійному комбінаті «Запоріж сталь» зменшене виробництво ча вуну на 22% — до 689 тис. т, сталі на 25% — до 831 тис. т, готового прокату на 24% — до 688 тис. т, ви робництво агломерату на 12,3% — до 1 233 тис. т. Криза боляче вдарила по ве ликій промисловості України саме через зношення устаткування і його відсталість. І прогнози дале ко не райдужні: 2009 року Украї на скоротить випуск сталі на 25%, очікується зниження виробництва чавуну на 23%. Значно постражда ли і підприємства машинобудівної галузі.

Батіг і пряник уряду: немає ні того, ні іншого

тже, модернізація необхід на. Однак фахівців дивує бе запеляційність і одно значність заяви влади. Що озна чає «в обов’язковому порядку»? «Зараз більша частина промисло вих підприємств — приватні, вони входять до складу міжнародних холдингів, це інтегровані структу ри. Тому рішення про реконструк цію або якісь новітні технологічні процеси ухвалює власник. Тут не має бути жодного адміністратив ного тиску, — вважає Дамір Біку лов. — Таке перевкладання коштів можливе тільки в тому разі, якщо влада щось дає натомість». Ситуація надзвичайно супереч лива. Десятки (а то й сотні) тисяч звільнених громадян можуть ста ти головним болем уряду. І якщо сьогодні він відмовляється нада вати великому бізнесу певні при вілеї (заради наповнення бюдже ту!), то завтра на допомогу безро бітним доведеться витратити на багато більше. При цьому власни ки в результаті кризи вже втрати ли дуже велику частину капіталу. Компанія РусАЛ планувала впро вадження масштабних інвестицій них програм розвитку виробницт ва в деяких регіонах, у тому числі на Запорізькому алюмінієвому комбінаті. Але ціни на алюміній (а це біржовий товар) впали ниж че собівартості. На думку Даміра Бікулова, у виробництві повинні бути якісь логістичні переваги: або дешеві джерела енергії, або родо вище бокситів — сировини для алюмінію. Якщо вони є, тоді про ект інвестиційно привабливий. Зараз власники можуть сказати: ми не виконуємо програму модер нізації, бо нам не створюють при вілеїв. Приміром, під час кризи 1998 року в Україні був проведе ний експеримент у гірничо мета лургійному комплексі, у рамках якого терміном на 2 роки були надані пільги з податку на прибу ток, екологічних зборів і відстро чення платіжної заборгованості. Завдяки їм вітчизняні підприєм ства змогли збільшити обсяги ви робництва продукції. Вони капіта лізували прибуток, реінвестували кошти в розвиток виробництва і, таким чином, дістали можливість пережити падіння цін на світово му ринку. Важливо й те, що в цей же пе ріод з’явилися приватні власники, які викупили кредиторську забор гованість промгігантів, позбулися посередників, оптимізували схеми збуту, налагодили більш системні відносини із внутрішніми й зовні шніми трейдерами. 2000 року, коли ефективність експерименту стала очевидною, обсяги інвес тицій у чорну металургію досягли $346 млн. Коли експеримент за кінчився, кон’юнктура ринків уже змінилася — метал подорожчав майже удвічі. А що зараз? Кабінет Міністрів ухвалив ряд нормативно правових актів, відповідно до яких металур гійним підприємствам була надана допомога. Насамперед удалося знизити собівартість виробництва

№ 20–21 (72–73)

19 травня 2009 року

Примус до

в жовтні—грудні 2008 року на 450 млн грн, з жовтня дотепер — на 1 млрд грн. Крім того, під час не давнього робочого візиту в Японію Юлія Тимошенко домовилася про участь японських компаній у діаг ностиці металургійних і хімічних підприємств для визначення шляхів їхньої модернізації. Загово рили про преференцїї, принаймні на час кризи, але на законодавчо му рівні остаточних рішень немає. Скорочення замовлень на зовнішніх ринках відразу ж по значилося на постачальниках тих же металургійних комбінатів. Гірничорудні підприємства Украї ни змушені були знизити обсяги виробництва залізної руди (на 30%), залізорудного концентрату (на 28%), підготовленої залізоруд ної сировини (на 31%), у тому числі агломерату — на 35%, ко тунів — на 22%. Основна мета модернізації — впровадження програм енергоз береження, вважають в Мініс терстві промислової політики Украї ни. І такі плани у власників є. Зокре ма, на «Запоріжсталі» 2009 року за планована заміна агломашини, що дозволить знизити витрати енерго носіїв, зменшити викиди в навко лишнє середовище й збільшити

Що підштовхне власників промислових здоровий глузд, закони ринку Можна порадіти? Але не без іронії. З огляду на те, що, наприклад, у Росії ще 7 років тому загальний обсяг інвестицій у чорну металургію перевищив $1,30 млрд! Тільки в мо дернізацію виробництва Магніто горського меткомбінату й «ПівнІч сталі» вклали понад $500 млн.

Де брати гроші?

цьому — суть проблеми. — Проблема металургійно го комплексу насамперед у тому, що серйозна реконструкція або комплекс заходів, що вирішу ють екологічні завдання, якості виробництва, вимагає дуже вели ких грошей, — пояснює Дамір Бікулов. — Наприклад, уведення конвертера — це повна заміна технологій. За показниками мину лих років: більше мільярда доларів «коштував» новий цех на «Запоріж сталі». На інших підприємствах, можливо, менші суми, але однако во це сотні мільйонів доларів. За раз нереально одержати такий кредит, нереально випустити цінні папери на таку суму, залучити зовнішні інвестиції. Коли кон’юнк тура ринку стабільно падає, змен

Гіганти української металургії потребують термінової модернізації — на користь цього свдічить хоча б те, що зводилися вони ще в першій половині — середині минулого сторіччя

виробництво агломерату на 158 тис. тонн у рік з поліпшенням його якості. На Алчевському меткомбінаті на основі базисного інжинірингу й поставок сучасного устаткування розроблені й уведені в експлуата цію два 300 тонних конвертери. Завдяки цьому скоротилося спо живання природного газу на 35 м3 за тонну, або на 130 млн м3 у рік. Упровадження машин безперерв ного лиття заготівок (МНЛЗ) доз волило зменшити витрати металу на виробництво заготівки майже на 15%. Для підтримання таких заходів Мінпромполітики розробило про ект Закону «Про модернізацію підприємств ГМК і хімічного ком плексу». Він передбачає тимчасо во (до 1 січня 2015 року) звільни ти від мита і ПДВ товари, що імпортуються для модернізації, впровадження енергозбережних і природоохоронних технологій, і звільнити від оподаткування до 50% суми прибутку, які зарахову ються на спеціальний рахунок і виділяються на модернізацію.

шується попит, відповідно зни жується і зацікавленість інвес торів». За найбільш приблизними оцінками, на створення по суті но вих виробництв потрібно не мен ше $14 млрд. Можливо, такі гроші з’являться через кілька років, коли, з одного боку, фінансово промислові групи зможуть заро бити більше грошей на продажі металопродукції за кордоном, а з іншого — підвищиться попит на метал на внутрішньому ринку. Фахівці називають кілька варі антів вивільнення або залучення коштів на модернізацію. Почнемо з того, що промгіганти хронічно за лежать від експорту. Якби внутрішній ринок стабільно купу вав хоча б половину виробленої вітчизняними метпідприємствами продукції, він дав би металургам ту стабільність, якої немає на зовнішніх ринках. Тобто можна було б звільнити кошти, призна чені для мінімізації ризиків. Ще один захід — амністія капі талів, що сховалися в оффшорах. Власники великих підприємств і самі б зітхнули з полегшенням, бо

зберігати гроші на депозитах іно земних банків (де не дуже високі відсотки) неефективно. В еко номіці України, що розвивається, вони могли б приносити набагато більші дивіденди. Третій шлях залучення в мета лургію коштів на модернізацію — кредити. Програми модернізації металургійних груп «Сістем Кепітал Менеджмент» або Індустріальна спілка Донбасу, розраховані в се редньому на 5 років, припускають інвестиції в модернізацію і рекон струкцію підприємств декількох мільярдів доларів. Найбільш актив но з фінансовими інститутами співробітничають корпорація «Інду стріальна спілка Донбасу» і ВАТ «За поріжсталь». ВАТ «Криворіжсталь», що закін чило будівництво доменної печі №9, не дуже давно інвестувало в техпереозброєння і будівництво близько $200 млн. Лідер же із сум інвестицій у реконструкцію — кор порація «ІСД»: у техпереозброєння ВАТ «Алчевський меткомбінат» у найближчі роки буде інвестовано майже 2 млрд євро. На модерніза цію ВАТ «Дніпровський меткомбі нат ім. Дзержинського» корпорація витратила близько 1,5 млрд євро. На думку експертів, тут дово диться розраховувати насамперед на закордонні фінансові установи. Українська банківська система не в змозі профінансувати повну ре конструкцію підприємств гірничо металургійного комплексу. Схема співробітництва з інозем ним капіталом уже відпрацьована. Великі західні постачальники устат кування домовляються зі страхови ми компаніями, створюється бан ківський пул і підписується кон тракт на фінансування проекту. Саме у такий спосіб корпорація «ІСД», наприклад, працює з австрій ською інжиніринговою компанією Voest Alpine Industrieanlagenbau GmbH з будівництва конвертерно го цеху на Алчевському меткомбі наті. Наступний шлях, що аж ніяк не виключає вже названі, — залучен ня коштів за рахунок впроваджен ня механізмів Кіотського протоко лу. Обсяг інвестицій у ході реалі зації таких проектів для українсь ких підприємств (а ми маємо в на туральному обчисленні близько 30—50 млн тонн викидів вуглекис лого газу), якщо брати за вихідну ціну однієї тонни викидів 10 євро, становитиме 300—500 млн євро. У березні між Україною і Япо нією була підписана угода про про даж квот на викид парникових газів. Наша країна зможе незаба ром заробити близько 250 млн євро. У документі зазначено, що гроші від продажу квот виділяють ся виключно на фінансування еко логічно чистих енергозбережних програм, які дозволять Україні й надалі скорочувати викиди парни кових газів. На сьогоднішній день на різних стадіях готовності пере буває близько 400 проектів, які можна реалізувати за рахунок за лучених коштів. Міністерству ЖКГ, Мінпаливенерго й Мінпромполіти ки доручено підготувати портфель конкретних пропозицій до кінця травня. Більшість програм Мін промполітики підготовлені для при ватних вітчизняних компаній.

№ 20–21 (72–73)

розвитку гігантів України до модернізації — чи... уряд? Власник не такий «бідний», як здається?

ПЕК

19 травня 2009 року

іншого боку, фахівці впевнені, що база для капіталовкладень у підприємств є. Незважаючи на негативні наслідки кризи, показ! ники фінансової діяльності під! приємств гірничодобувного комп! лексу 2008 року позитивні. Причи! ни дві: високі темпи нарощування виробництва й сприятливі (на по! чатку року) ціни, відзначають у Мінпромполітики. «Підприємства, наскільки це можливо, оперативно реагують на виклики часу, — визнає Дамір Бікулов. — Вони вже були в такій ситуації 1998 року. Для металургів це не так страшно. Більш того, при падінні цін вони навіть збільшили доходи в гривні! Падіння цін май! же вдвічі було компенсоване ва! лютним курсом. Хоча всі ми пост! раждали від інфляції». Експерти компанії Phoenix Capital також вважають, що де! вальвація гривні у короткостро! ковій перспективі стане драйве! ром української металургії і поси! лить конкурентоспроможність ук! раїнської металопродукції на за! кордонних ринках. Голова облдержадміністрації одного з південно!східних регіонів України на запитання автора цих рядків (без мікрофона) «Чи допо! магає експортерам обвал гривні?» без роздумів відповів: «Та це ж і було зроблено спеціально!» Нехай і так. Якщо вже українців вкотре обібрали заради порятунку стратегічної галузі, хотілося б, щоб прибуток промгігантів інвестував! ся все!таки у модернізацію. Посту! пове виведення застарілого облад! нання, відновлення основних фондів, говорячи мовою фахівців, «першої і другої переробки мета! лургійного виробництва» (аглодо! менних і сталеплавильних потужно! стей) зараз дозволяє промгігантам не тільки нарощувати обсяги, а й поліпшувати якість чавуну, сталі й заготівок, зменшувати собівартість цієї продукції. У найближчі чотири роки буде модернізована стале! плавильна переробка. Результа! том застосування нових технічних вирішень стане, знову ж таки, збільшення обсягів виплавки сталі, істотне енерго! і ресурсозбережен! ня (за рахунок установлення ма! шин безперервного лиття заготі! вок), а також підвищення якості виплавленої сталі (завдяки вико! ристанню агрегатів типу піч!ківш і вакууматора). «Зараз багато підприємств ма! ють зобов’язання, взяті ще під час приватизації, у тому числі пов’я! зані з інвестуванням прибутку в розвиток технологічної бази та екологічні заходи, — нагадує Дамір Бікулов. — Їх треба вико! нувати в будь!якому разі». Прокатна переробка доче! кається своєї черги на модерніза! цію не раніше ніж через 5—7 років. І справа тут насамперед у тому, що навіть на вдосконалено! му прокатному виробництві за! дається лише профіль продукції, а якість сталі, її фізико!хімічні пара! метри формуються на стадії ви! плавлення. Щоб мати можливість

програмувати необхідні парамет! ри, треба радикально модернізу! вати це виробництво. А це озна! чає, що в найближчій перспективі на українських підприємствах по! ліпшуватимуть не готову продукцію, а тільки якість напівфабрикату.

Чи є в нас шанс?

акі половинчасті заходи з та! кими строками не мають пер! спективи, незважаючи на ви! сокі прибутки, які власники одер! жували ще не дуже давно. Проце! си глобалізації неминучі, тому не треба боятися залучати в чорну металургію, поряд з іноземними кредитами, іноземних інвесторів. Вони із задоволенням переміща! ють виробництва стандартної ме! талопродукції із західних країн на схід, де дешеві робочі руки й «на! плювацькі», за європейськими мірками, екологічні вимоги. (Чи захочуть наші олігархи, які зараз самі скуповують заводи в інших країнах, з кимсь ще поділитися — це питання ми поки облишимо.) На сьогодні ж частка прямих інозем! них інвестицій в українську металур! гію невисока, у 2001—2004 роках вона не перевищувала 5% від їхньо! го загального обсягу. Є інший сценарій — вкласти прибутки в інноваційну діяльність. Креативні «люди» в Україні є (за! раз, на жаль, наука на промгіган! тах не частий гість). Але чи захоче цього іноземний співвласник... У той же час забезпечити перс! пективу нашому виробництву мо! же сама «купівельна» активність українських «промислових ко! ролів», про яку ми щойно згадали. Нехай навіть і недооцінюючи не! обхідність модернізації на вже на! явних заводах в Україні, вони за! раз інтенсивно розширюють свої «королівства» як на схід, так і на захід. Таким чином виникають тор! говельні ланцюжки на розвинені ринки. Вирішується головна про! блема — збут продукції, адже в цих країнах налагоджені системи дистрибуції і маркетингу, є торго! вельні площадки. Академік Борис Патон вважав таку тенденцію і її результати природною альтерна! тивою двом вищевказаним моде! лям (половинчастій та інно! ваційній). Адже зайвий песимізм теж не відбиває реального стану справ. «Відбулося переміщення сил на ме! талургійному й ресурсному ринках, це не означає, що попит упав оста! точно й безповоротно. Якщо про! аналізувати споживання на ринку металів, то це стабільний тренд вгору, — говорить Дамір Бікулов. — Ринок переживав у якісь періо! ди, рік!два, спад, підйоми, знову па! діння, але загальна тенденція за! лишалася — тренд вгору. Бо заліз! на руда, металобрухт, енергоресур! си обмежені. Отже, така продукція, як метал, завжди матиме попит. Це конструктивний матеріал, дзерка! ло потреб економіки. Якщо еконо! міка на підйомі — є попит на будів! ництво, реконструкцію, споживчі товари. І тоді — знову підйом цін». Це дуже добре розуміють і на Заході, і на Сході. У нас є привід ут! ішитися, але не складати руки. Адже виробляти і продавати метал уміє не тільки Україна.

конфлікт Обговорення діяльності НАК «Нафтогаз України» уже стало темою «кухонних» розмов, витісняючи на задній план політику і футбол. Інформаційне поле навколо головної енергетичної компанії країни розкрите навстіж і розоране до таких глибин, куди далеко не всім обов’язково зазирати. Іноземним спецслужбам тепер взагалі не треба напружуватися — досить регулярно, мало не через день, ходити на прес* конференції в секретаріат Президента і спокійно записувати цифри про боргові суми, фінансові плани, сплачені і несплачені «Нафтогазом» податки, не кажучи вже про суто технічні й господарські питання його діяльності.

Наскочила коса на газ Рахунковій палаті «світить» суд з «Нафтогазом»

Світлана ІСАЧЕНКО

ахункова палата України пішла ще далі, не тільки зро! бивши публічним надбанням дані про кредитну політику НАК (що належить до розряду комерційних секретів компанії, які не підлягають розголошенню, принаймні без її згоди), а й давши цій політиці влас! ну оцінку, до чого її ніхто не упов! новажував. Стараннями Рахункової палати сьогодні кожен бажаючий, зазирнувши в Інтернет, може дові! датися про конкретну суму заборго! ваності «Нафтогазу» з кредитів, про наявність джерел їхнього погашен! ня і навіть про те, скільки ком! панії необхідно грошей цього року, щоб закри! ти фінансові зобов’я! зання (разом з відсот! ками) з кредитних до! говорів, термін дії яких от!от закінчиться. Більш того, з розмі! щених 12 травня на сайті Рахункової палати результатів проведено! го нею ще кілька місяців тому ауди! ту «Нафтогазу» можна дізнатися не тільки про минуле й сьогодення НАК, а й про її недалеке майбутнє. Доля НАК, за широко оприлюдне! ною думкою державних аудиторів, наближається до сумного фіналу — неможливості виконання боргових зобов’язань... Аудит, до речі, стосу! вався тільки питань використання «Нафтогазом» бюджетних коштів і забезпечення повноти надходжень у держбюджет від видобутку, транс! портування і реалізації природного газу. З усього видно, що до всіх чис! ленних судових позовів «Нафтогазу» додасться ще один — на Рахункову палату України за розголошення комерційної таємниці. Утім, як по! відомили «УТГ» у НАК «Нафтогаз Ук! раїни», державна компанія, яка і без того загрузла в судах і сканда! лах, поки не має наміру позивати на Рахункову палату. Обмежилися ко! ректним нагадуванням її керівницт! ву про те, що, згідно зі ст.14 Закону

України «Про Рахункову палату» по! садові особи її апарату й ті, хто за! лучається нею до роботи, відпо! відають за порушення законодав! ства про розголошення таємниці, що охороняється законом. Заразом Рахунковій палаті нагадали, що її завдання — організація і проведен! ня контролю за своєчасним вико! нанням витратної частини держ! бюджету, використанням бюджет! них коштів, у тому числі коштів за! гальнодержавних цільових фондів. Повідомлення громадськості про обсяги капіталізації організацій, що

перевіряються, песимістичні про! гнози й навішування ярликів до її функцій явно не входять. Нагадування ці аж ніяк не зайві. Оскільки, схоже, Рахункова палата останнім часом почала брати на себе функції такої собі судової па! лати, що дає безапеляційні оцінки тим, хто підлягав її перевіркам. — Оприлюднена інформація Ра! хункової палати про фінансове ста! новище «Нафтогазу» перекручує реальну ситуацію в його госпо! дарській діяльності, містить маніпу! ляцію бухгалтерськими даними і завдає шкоди інтересам компанії та держави, — сказав «УТГ» керівник прес!центру НАК Валентин Зем! лянський. — Дивно чути, що наша робота має закритий і непрозорий характер. З 2004 року «Нафтогаз» щорічно проходить бухгалтерський аудит за міжнародними стандарта! ми, який проводить компанія Ernst&Young. Звіти аудиту розмі! щені на нашому сайті. До того ж назвіть мені ще одну державну

фінансово!господарську структуру, що так часто й скрупульозно, як наша, перевірялася б представни! ками урядових і парламентських контролюючих органів. Ми по! вністю виконуємо все, іноді навіть суперечливі вимоги законодавства й судові рішення, прийняті в без! апеляційних інстанціях. Тому мож! на сказати, що обвинувачення НАК «Нафтогаз України» з боку Рахунко! вої палати безпідставні й тен! денційні. — Це результат непрофесійного аудиту або виконання певного за! мовлення очорнити компанію у роз! пал бурхливих політичних ба! талій навколо неї? — Я не беруся про це суди! ти. Але викладені, можна ска! зати, головним контрольним органом країни факти й цифри подаються таким чином, щоб показати неспроможність «На! фтогазу». Показовий тому при! клад — розповсюджувані сьо! годні Рахунковою палатою відо! мості про нібито закладений у фінансовому плані нашої компанії дефіцит на рівні 6,1 млрд грн і про те, що сам фінансовий план за! тверджений при відсутності ба! лансу газу по Україні на 2009 рік. Насправді баланс поданий у Кабмін відразу після затверджен! ня фінплану, і зараз уже, напевно, діти знають, скільки країна імпор! тує газу, скільки добуває, хто і в яких обсягах його споживає. Так, у нас були фінансові проблеми, пов’язані з невнесенням змін у бюджет. Але дефіцит компанії дав! но перекритий постановою уряду №237 від 11 березня, відповідно до якої «Нафтогаз» одержить із бюджету необхідні йому гроші. Дивує також, що, приділивши так багато уваги взаєминам націо! нальної компанії з комерційними газовими посередниками, які працювали раніше на ринку, Ра! хункова палата «забуває» згадати, що «Нафтогаз» досі не одержав належних йому дивідендів від «Укргаз!Енерго». «Нафтогаз Украї! ни» закликає всіх припинити на! решті політизувати ці й інші суто економічні питання.

10 червня 2009 року в Києві відбудеться міжнародна конференція «Засоби індивідуального захисту на виробництві. Європейські підходи, українські реалії» Захід проходить за ініціативою «Української технічної газети» під патронатом Держгірпромнагляду. Питання, що розг лядатимуться: розглядатимуться: — підходи і методи до оцінки відповідності ЗІЗ; — принципи перегляду нових нормативів з охорони праці при роботі з устаткуванням під тиском; — ключові етапи і принципи переходу від системи сертифікації УкрСЕПРО до технічних регламентів; — міжнародний досвід з випуску продукції відповідно до технічних регламентів в Європі. Спікери конференції: Світозар ТТолєв олєв — експерт з ринкового нагляду Євросоюзу (Болгарія), Джері ТТріплет ріплет — керівник компанії «Партнерство з економічної та енергетичної реформи» (США), а також спікери від Держспоживстандарту, Держмитниці, Держгірпромнагляду, МОЗ. Серед учасників: Мінпаливенерго, Мінвуглепром, Мінжитлокомунгосп, Мінрегіонбуд, Мінтрансзв’язку, представники підприємств!виробників, найбільших споживачів ЗІЗ, структур, які контролюють використан! ня ЗІЗ та сертифікують їх. Контакти організаторів: Донцова ГГалина алина 8050!311!60!18 dongalina777@yandex.ru Чурікова Наталія 8097!559!09!91 natashachurikova@mail.ru

Інфраструктура SOSтан

№ 20–21

Гроші під ногами Їх пропонують «підняти» машинобудівники Один із провідних виробників енергетичного устаткування і устаткування для виробництва біопалива в Україні — ТОВ «Теплодар#Енергія» (м. Полтава) — заявив про себе на перспективному ринку промислових установок з виробництва паливних брикетів, який зростає швидкими темпами, склавши конкуренцію закордонним компаніям — традиційним фаворитам технічного

Ірина РОГОЖИНСЬКА — Головним напрямом діяльності нашого підприємства завжди було енергозбережен ня і його екологічна складова, — розповідає директор ТОВ «Т еплодар Енергія» Воло «Теплодар Енергія» димир Дерієнко Дерієнко. — З моменту створення «Теплодара» 2000 року ми займалися роз робленням і виготовленням енергетичного устаткування, зокрема газових опалюваль них котлів. Запустили серію котлів потужніс тю від 10 до 100 кВт, що забезпечують ККД до 94%. Пізніше налагодили випуск устано вок з розгонки нафтопродуктів — міні нафто заводів, що успішно працюють і сьогодні.

забезпечення виробництва альтернативних видів палива. Якісний прорив став можливий завдяки розробкам власного КБ підприємства і неординарних конструкторських ідей, що втілилися у створення повноциклових технологічних ліній із виготовлення брикетів з тирси, соломи та інших відходів деревообробки й рослинництва.

ня відбувається під впливом високого тиску й температури. Тому продукт є ідеально чис тим паливом. Не слід забувати і про екологічність такої продукції: у порівнянні з вугіллям або торфом при його згорянні виділяється надзвичайно малий відсоток чадного газу, а також утво рюється мала кількість попелу (приблизно 1%), що до того ж є чудовим добривом. Для брикетів характерні більша теплотворна здатність і тривалість горіння, що досягаєть ся за рахунок мінімального вмісту вологи. Ви сока щільність забезпечує зручність при транспортуванні й зберіганні. Як бачимо, пе рераховані фактори роблять біопаливні бри кети майже універсальним паливом з огляду

Це дуже важливий момент, бо округла форма — найбільш прийнятна для забезпе чення максимально ефективного горіння. Якщо кинути у вогонь книгу, вона горить по гано, хоча її щільність незрівнянно менше. Саме округлість визначає ефективний дос туп кисню до будь якої точки горючого ма теріалу за рахунок зменшення площі зіткнен ня. Цей принцип застосовується скрізь, де важливо одержати максимальну тепловідда чу. Наприклад, у коксохімії при виробництві металургійного коксу. — На ШБП 700 ми передусім «обкатали» лушпиння соняшника, домігшись гарантова ної продуктивності більше 700 кг на годину, — веде далі Володимир Дерієнко. — Ка

Лінія сушіння здрібненої соломи продуктивністю 2 т/год. З 2002 року «Теплодар» сконцентрувався на проблемі біопалива й біоетанолу, транс формувавшись в «Теплодар Енергію». Розро били і запустили кілька міні заводів з вироб ництва біодизелю. — У зв’язку з істотним подорожчанням газу стало зрозуміло, що перед більшістю вітчизняних споживачів рано чи пізно поста не питання жорсткої економії енергоресурсів і переходу на їхні альтернативні види, як це повсюдно відбувається в Європі. Додатко вим стимулом до освоєння випуску устано вок із виробництва твердого альтернативно го палива стала експортна привабливість кінцевої продукції, що гарантує стійкий інте рес ринку до такого устаткування, — пояснює Володимир Дерієнко. Найбільш економічним і прийнятним ва ріантом альтернативного твердого палива в усьому світі визнані брикети, одержувані шляхом механічної переробки й пресуван ня різної фітомаси. Основа технології вироб ництва паливних брикетів — процес шне кового пресування здрібненої деревини, лушпиння соняшнику, соломи й інших рос линних відходів. Брикети не включають до свого складу ніяких зв’язувальних речовин, крім натурального природного лігніну, що міститься в рослинних клітинах. Пресуван

як на методи і способи спалювання, так і на коло можливих споживачів. Конструкторам ТОВ «Теплодар Енергія» було поставлено конкретне завдання: розро бити й «довести до пуття» власне устаткуван ня для брикетування різних видів рослинних відходів. — Основою нашої технологічної лінії, — розповідає конструктор Ігор Кириленко, — є шнековий прес ШБП 700, технічні принципи і конструкція якого запатентовані. При його розробленні ми не тільки послуговувалися власними ідеями, а й врахували недоліки інших виробників аналогічного устаткування, і значно — до 150 тонн — збільшили по тужність тиску преса. У результаті на виході маємо оригінальний круглий брикет діамет ром 81 мм із отвором 30—32 мм.

(72–73) 19 травня 2009 року

ломи. Відсотків двадцять тридцять її можна подрібнити і додати як добриво, що, влас не, і роблять дбайливі господарі. Однак кількість соломи, що залишилася, однаково є зайвою і в більшості випадків просто без цільно спалюється на полях. Парадокс, але зараз вигідніше займати ся відходами злаків, ніж самими злаками. А ще краще господарювати комплексно. Наве ду конкретний приклад. Якщо фермер виро стив тонну пшениці, то сьогодні в нього куп лять цю умовну тонну в найкращому разі за 500–700 гривень. При цьому він спалює на полі дві тонни соломи, з якої виходить май же стільки ж брикету. Тонна брикету коштує 500–600 гривень. Виходить, що, заробивши 700 гривень на тонні пшениці й спаливши со лому на полі, наш середньостатистичний фер мер разом з димом «спускає у повітря» близь ко 1000 гривень, які можна було одержати, переробивши солому на брикети. А цієї со ломи в країні мільйони тонн! Не дивно, що люди кмітливі і практичні вже належним чином оцінили сировинні перспективи вітчизняного аграрного секто ра, власне, як і лісового господарства, дер жавне керування яким не сприяє раціональ ному використанню деревини. Не кажучи вже про відходи лісозаготівок і деревооброб ки. За словами менеджерів підприємства, незважаючи на відносну новизну розробки, більше двох десятків найпотужніших в Україні шнекових пресів ШБП 700 виробництва ТОВ «Теплодар Енергія» уже знайшли своїх влас ників в особі виробників високоекологічно го твердого палива. Проте у ТОВ «Теплодар Енергія» не зупи нилися на виготовленні пресів екстру дерів. Зараз виготовляються дослідні

Прес#екструдер ШБП#700 під лушпиння соняшнику лорійність брикетів з відходів насіння соняш нику на наших пресах досягає 5500 ккал. Для порівняння: калорійність антрациту — 6 тисяч. Це майже вугілля. Щільність такого брикету становить 1,3 кг/дм3. Він тоне у воді і дуже добре горить. Трохи пізніше перейш ли на тирсу й солому. Вивчивши ринок сиро вини, дійшли висновку, що саме тирса і со лома злакових культур на сьогоднішній день є в Україні найбільш перспективним напря мом для брикетування. Соломи в Україні дуже багато, це саме той випадок, коли гроші буквально лежать під ногами. Якщо раніше лушпиння соняшника машинами ви возили на смітник, то сьогодні воно все зат ребуване. Інша річ — солома, профіцит якої спостерігається повсюдно. Адже кожна тон на пшениці — це, як мінімум, дві тонни со

ТОВ «Теплодар Енергія» Виготовлення обладнання: енергетичного і для ви робництва біопалива. Повноциклові технологічні лінії з виготовлення брикетів з тирси, соломи та інших відходів деревообробки і рослинництва. 36009, м. Полтава, вул. Зінківська, 19 тел/факс: (0532) 612 239, 50 65 16, м. 8 067 946 84 83

зразки ударно механічних пресів продук тивністю 2 і 4 т/год. Брикети, отримані в таких кількостях на ударно механічних пре сах, затребувані на ТЕС, що працюють на вугіллі. Також розроблена й успішно апробова на лінія з виробництва паливних брикетів із соломи. За словами Володимира Дерієн ка, спеціально під неї замовником уже за готовлена солома в господарствах Респуб ліки Крим. Лінія складається з подрібнюва ча соломи, аерофонтанного рюмкового су шіння, обладнаного генератором потужні стю 500 кВт із сигарним спалюванням тюків діаметром 1,2 метра і двох шнекових пресів ШБП 700. Сюди ж входить лінія аспірації, циклонорозвантажувачі. Детального згаду вання гідний подрібнювач соломи. На сьо годнішній день це єдине в Україні устатку вання, що дозволяє подрібнювати тюки со ломи діаметром до 1,8 метра, домагаючись за один прохід одержання фракції, достат ньої для пресування паливних брикетів. І хоча повністю оснащена лінія коштує неде шево, в «Теплодар Енергії» переконані в тому, що їх розробки будуть усе більш за требуваними в Україні й за кордоном.

№ 20–21

(72–73) 19 травня 2009 року

Наука

величезне величезне небо

Сміття на зоряному тлі За час свого існування людство забруднило величезні простори Землі. Одночасно з дослідженнями в космосі почалося засмічування і навколоземного космічного простору.

Сьогодні вчені змушені визнати: концентрація сміття в ньому досягла критичного рівня. Відходи космічної діяльності можуть стати перешкодою для безпеки польотів

Валентина ГАТАШ

Захищатися, прибирати чи не смітити?

араз, крім сотень діючих су путників, навколо нашої пла нети з величезною швидкістю кружляє безліч інших рукотворних об’єктів. Це супутники, що вже ви черпали свій ресурс, ступені ракет носіїв, деталі устаткування, фраг менти апаратів, що зіштовхнулися або вибухнули, побутові відходи з космічних станцій, загублені космо навтами при виході в космос інстру менти, частинки обшивки, лусочки фарби... Усього на навколоземних орбітах перебуває близько 14 тисяч уламків розміром понад 10 см і мільйони дрібніших об’єктів. Все це — космічне сміття. Що більше запускається косміч них апаратів, то більшим стає космічне звалище. Внаслідок вели чезного запасу кінетичної енергії навіть «крихти» можуть вивести дію чий супутник з ладу, перетворивши його у мить у те ж сміття.

ДТП на орбіті

о виходить при незапланова ному «побаченні» діючого су путника й об’єкта космічного сміття,, продемонструвало останнє ДТП у навколоземному просторі, яке сталося в лютому 2009 року. Над Землею зіштовхнулися два апарати — 450 кілограмовий діючий амери канський супутник зв’язку Iridium 33 і російський «Космос 2251» масою 900 кг, що вже відслужив своє. Після вибуху на місці зустрічі «росіянина» і «американця» утворилася хмара сміття, що поступово розтяглася по всій орбіті. Через кілька днів через загрозу зіткнення з уламком екіпаж міжнародної космічної станції зму

Тож фахівцям доводиться стежи ти за «мертвими» супутниками і най більшими уламками, щоб уникати зіткнень з ними при здійсненні но вих запусків. Є спеціальні служби контролю космічного простору, зав дання яких — спостереження, ото тожнення і каталогізація штучних об’єктів, а також убезпечення кос мічних польотів. Всі відомі великі об’єкти такого роду занесені у спеці альний каталог космічного сміття. Такі каталоги потребують постій ного відновлення і уточнення. До них заносяться нові об’єкти і викреслю ються згорілі в щільних шарах атмо сфери. Тому перед кожним новим стартом фахівцям доводиться ретель но прораховувати, які з непридатних

динаційного комітету з космічного сміття (МККС) представила до повідь «Дослідження космічного сміття радіотехнічними засобами України». У ньому, зокрема, йшлося про можливості радіотелескопа РТ 70, розташованого під Євпато рією, а також ряду інших антенних комплексів, які здатні детектувати частинки сміття розміром близько міліметра на низьких орбітах і близько сантиметра на геостаціо нарних орбітах. — Олександре Олександро вичу вичу,, що являє собою РТ 70? — країни, запитую академіка НАН У України, заступника директора Радіоас

ЦИФРИ Найбільш засмічені ті орбіти, які найчастіше використовуються. У першу чергу — низькоорбітальна сферична область від 300 до 2000 кілометрів, де працюють пілотовані кораблі й станції, апарати для зйомки поверхні Землі, метеоспостереження і зв’язку. Тут перебуває близько 70% усього космічного сміття. Забруднено й геостаціонарні орбіти на висоті 32000—40000 км, використовувані для вирішення завдань зв’язку і навігації. Тут на початок 2008 року на 365 керованих космічних апаратів припадало 12 «мертвих» супутників і 1147 об’єктів великого космічного сміття.

шений був на якийсь час укритися у пристикованому до станції росій ському кораблі «Союз». Не виключе но, що це був саме один із фраг ментів супутників, що вибухнули. Найбільша небезпека для кос мічних кораблів — сотні тисяч ос колків діаметром 1—10 см, пере міщення яких важко відстежити. Тим часом навіть крупинка діамет ром у сантиметр може пробити зов нішню обшивку космічного кораб ля. Учені припускають, що саме зіткнення з такими уламками при звело до космічних аварій, причи ни яких з’ясувати так і не вдалося. Особливо часто в космічні апара ти потрапляють порошини, число яких незлічиме. Вони хоч і не руй нують апарати, але залишають на їхній поверхні помітні сліди — под ряпини, кратери й навіть пробоїни. Наприклад, в 2008 році на блоці компресорів для перекачування палива на поверхні модуля «Зоря» космонавти МКС виявили отвір, схожий на кульовий.

робили це зовсім недавно — 28 квітня нинішнього року. Частіше, на жаль, не виходить: виготовлене ще в радянські часи передавальне ус таткування зношене, і замінити його поки складно. Цю роботу відповідно до постійно діючого договору з Кос мічним агентством України веде На ціональний центр керування і ви пробування космічних засобів НКАУ (Євпаторія) і лабораторія нашого інституту в Євпаторії, якою завідує Олександр Набатов.

об’єктів, що кружляють біля Землі, мо жуть перешкодити успішному запуску корабля або виконанню ним завдан ня. І все таки гарантувати точність прогнозів неможливо. Наприклад, як з’ясувалося, причиною лютневого зіткнення супутників була помилка в розрахунку орбіти Iridium 33.

Радіотелескоп досліджує ... сміття

астину «сміттєвих» об’єктів мож на побачити в оптичні телеско пи. Однак детальну інформацію про їхні розміри, обертання, траєк торії руху дає тільки використання радіолокаційних методів. До того ж, на відміну від оптики, радіолокація не обмежена погодними умовами. У міжнародній кооперації з дос лідження цієї проблеми бере актив ну участь Національна космічна агенція України, делегація якої на одній із сесій Міжагентського коор

трономічного інституту НАНУ Олександра К оноваленка (на Коноваленка знімку). — Цей телескоп побудований більше тридцяти років тому силами 135 організацій усього Радянсько го Союзу. Після розділу країни він дістався Україні. З багатьох пара метрів РТ 70 досі вважається уні кальним інструментом. Адже при таких величезних розмірах чаша його дзеркала повноповоротна, тобто забезпечує обертання за ази мутом на 360°, а за кутом місця —

від 5 до 90°. Радіотелескопи із дзер калом такого діаметра у світі мож на порахувати по пальцях. Крім того, ця антенна система може пра цювати і як радіолокатор, тобто випромінювати радіосигнали. Ми почали проводити експерименти з радіолокації космічних об’єктів де сять років тому. Поки це єдиний пе редавальний інструмент у Європі. — Яким чином радіотелескоп може брати участь у дослідженні космічного сміття? — Його антена випромінює хвилі на довжині 6 см, і всі об’єкти в навколоземному просторі, що по трапляють у діаграму спрямова ності (у тому числі фрагменти кос мічного сміття), цей сигнал відобра жають. Так, ми посилали сигнал у напрямку одного з уламків на гео стаціонарній орбіті, а відбиття впев нено прийняли росіяни, англійці, французи, італійці, поляки і пред ставники всіх країн, що мають відповідні інструменти. У такий спосіб можна визначити розміри уламків, швидкість обертання, ор біту та інші параметри, необхідні для каталогу. — Чому РТ 70 не приймає відбитий сигнал? — У принципі, наш телескоп може працювати і на випроміню вання, і на прийом сигналу, однак він будувався для вивчення планет земної групи. У цьому випадку час приходу відбитого сигналу назад — десятки хвилин, і можна встигнути змінити режим роботи інструмента з випромінювання на прийом. У випадку з космічним сміттям це не виходить: його об’єкти перебувають так близько, що перемикання інструмента з передачі на прийом стає неможливим. — Як часто ви проводите таке патрулювання? — Приблизно 2—3 рази на рік протягом декількох днів. Востаннє

Довідка «УТГ» Питання про можливе засмічування космосу виникло наприкінці 50 х після запусків перших супутників Землі. 1993 року, після доповіді гене рального секретаря ООН «Вплив космічної діяльності на навколишнє се редовище», воно перейшло у практичну площину. На той час зрозуміли, що засмічування космічного простору стає глобальною міжнародною про блемою. Тоді ж був створений Міжагентський координаційний комі тет з космічного сміття сміття, що об’єднав національні космічні агентства різних країн. Активну участь у роботі комітету бере Україна, що стала чле ном МККМ 2000 року.

тже, перша відповідь людства на проблему засмічування космосу була пасивною — спо стерігати й каталогізувати. Пізніше створені міжнародні інформаційні системи для складання прогнозів засміченості навколоземного космі чного простору. Ведеться також інформаційний супровід подій небез печного зближення космічних об’єктів та їхнього неконтрольовано го входу в густі шари атмосфери. Фахівці розробили також різні спосо би й засоби захисту космічних апа ратів від зіткнення з невеликими ча стинками сміття. Наприклад, перед корпусом апарата розміщають своєрідні щити — виносні екранні конструкції, як прості, так і багатоша рові, з металу й кераміки. При про ектуванні космічних апаратів життє во важливі системи розміщають у так званих «мертвих зонах» щодо на прямку удару потоком сміття. А кос монавти під час роботи у відкритому космосі повинні бути захищені кор пусом станції. Однак ні захист апаратів, ні відстеження окремих об’єктів не дають гарантій безпеки. Сміття треба утилізувати. Тим більше що, на відміну від земних смітників, у космосі воно мимовільно «розмножується»: постійно зіштовхуючись на орбітах, уламки дробляться на усе більш дрібні — аж до порошинок. Найкраще було б позбуватися сміття просто в космосі. Однак якщо навіть утилізація земних відходів становить чималі труднощі, то умови космосу вимагають ґрунтовних наукових досліджень. Яким способом це робити? На яких висотах? Як уберегтися від можливих ускладнень? Зручної і реалізованої на практиці техно логії «прибирання космосу» сьо годні не існує — пропозиції або недостатньо пророблені, або занад то дорогі. Так, за оцінками фахівців, вартість одного космічного «сміттє воза» для низьких орбіт обійдеться разів у десять дорожче, ніж запуск однієї ракети носія типу «Протон». Підраховано, що коли почати вико ристовувати прибиральну техніку просто зараз, кількість комічного сміття до 2112 року все одно збільшиться у порівнянні з нинішнім. Але якщо все пустити на само плив і нічого не робити, ситуація може стати некерованою. У найближчому майбутньому ос новну увагу МККМ приділить заходам контролю, що виключає або зменшує утворення сміття. Іншими словами, доведеться менше смітити на орбітах. Так, виведені в космос конструкції повинні мати спеціальний запас па лива і системи керування, щоб після виконання завдань їх можна було відправити на інші орбіти. З низької орбіти — вниз, де супутник частково згорить у густих шарах атмосфери, а за лишки впадуть у заданий район океа ну. А з геостаціонарної — вгору, на так званий «космічний цвинтар». 2008 ро ку з 12 апаратів, що відслужили своє, відповідно до правил МККМ туди пе реведені 11. Такі поховання обчислю ються десятками мільйонів доларів. До того ж вони проблему не вирішують: років через 200 мертві конструкції по вернуться на геостаціонарні орбіти. За лишається сподіватися, що на той час наші нащадки знайдуть ефективні спо соби їхньої утилізації. Фото автора

Економіка європейський вектор

№ 20–21 (72–73)

Непевна дружба Наскільки вигідне Україні приєднання до «Східного партнерства»? З 6 по 7 травня у Празі — столиці Чехії, що головує в Євросоюзі, пройшла установча конференція програми «Східне партнерство». Мета — зближення ЄС із шістьма країнами — колишніми республіками СРСР: Азербайджаном, Вірменією, Грузією, Молдовою, Білоруссю та Україною. Однак за підсумками вдалося винести мало конкретики, зрозуміти, у чому практична користь для української економіки. На відміну від тієї ж Брюссельської конференції з модернізації нашої ГТС.

Наталя САВЕЛЬЄВА

Празька «пігулка» євроінтеграторам

ахід, задуманий спочатку як саміт, в ос таточному підсумку пройшов на рівні, що точно відповідає офіційній назві — «Міжнародна конференція «Східне партнер ство — у напрямку форуму громадянського суспільства». Тобто був схожий на стандарт ну нараду, з тією тільки різницею, що його учасники сиділи за круглим столом. Керу вали заходом кілька європейських «на чальників»: Жозе Мануел Баррозу, прези дент Єврокомісії, Мірек Тополанек, прем’єр міністр Чехії, Ханс Герт Поттерінг, президент Європейського парламенту, Хав’єр Солана, генеральний секретар Євро пейської ради. Симптоматично, що на конференцію з різних причин не приїхали глави держав провідних членів Євросоюзу: Великої Бри танії, Іспанії, Італії, Франції. Більш того, тільки чотири країни з шести східноєвро пейських «партнерів» ЄС були представлені на конференції главами держав: Вірменія, Україна, Азербайджан і Грузія. Білорусь відправила в Прагу першого віце прем’єра Володимира Семашка, а Молдова — віце прем’єра Андрія Стратана. Організаторами програми ще за пару місяців до конференції давалися роз’яснен ня: «Східне партнерство» не передбачає можливості членства в ЄС, але припускає політичне й економічне зближення з Євро союзом. Єврокомісар Беніта Ферреро Вальднер зазначила: « Основою цієї програ ми, як це буває в таких випадках, стане співробітництво в рамках окремих про ектів, у яких братимуть участь і країни ЄС, і шість держав партнерів, щоб ті вчилися взаємодіяти між собою. Наприклад, у сфері енергопостачання, у розвитку середніх і малих підприємств, транскордонному співробітництві. Налагодити таку взаємо дію держави — учасниці програми можуть, скориставшись досвідом 27 країн ЄС. Вони побачать, як ми вирішували ті або інші про блеми, і їм не доведеться винаходити ве лосипед. З іншого боку, ці країни одержать можливість обмінюватися досвідом і засто совувати його на практиці. Це головна ідея програми, і ми раді, що всі готові брати участь у її здійсненні». Тобто передбачається, що для країн «шістки» в умовах кризи найголовніше є налагодити взаємодію. А все інше піде своїм рядом. Зрозуміло, що такі ідеї не викликають захвату в учасників програми. Тим більше, що ніхто з них не має ілюзій із приводу перспектив єднання з ЄС з гео графічних, політичних, економічних та інших причин. Для особливо нетямущих позицію ЄС ще в березні висловила пані Вальднер: «По глиблення двосторонніх відносин між ЄС і його східними партнерами залежатиме від їхніх досягнень в галузі розвитку демо кратії, верховенства права і прав людини.

Ті країни, які досягнуть прогресу у цих сфе рах, перейдуть до більш тісного політично го співробітництва з ЄС у формі угоди про асоціацію». Що до України єврокомісар зазначила: «Україна — учасниця «Східного партнер ства», що традиційно випередила всіх як у своїх досягненнях, так і в тому, що їй про понував ЄС. Однак недавня криза зроби

ла внесок у посилення враження про роз губленість та інертність керівництва Украї ни через суперечливі повідомлення, які надходили з Києва». Тут ще можна було б додати недавні заяви канцлера Німеччи ни Ангели Меркель і президента Франції Ніколя Саркозі про те, що ЄС не може роз ширюватися нескінченно. Але й без того зрозуміло, що новачків там не чекають.

Економічні «бонуси»

підсумковій деклараціїї конференції йдеться про «чотири тематичні плат форми». Перша з них стосується «за твердження демократії і верховенства права»; друга — економічної інтеграції; третя — питань енергетичної безпеки і чет верта — «контактів між людьми», зокрема спрощення візового режиму. Конкретно розроблення «платформ» учасники мають розпочати на черговій зустрічі у червні. Такі зустрічі проводити муть двічі на рік на рівні профільних пред ставників. Про результат діяльності плат форм робитиметься доповідь на щорічних зустрічах міністрів закордонних справ. Отака риторика, за якою, однак, майже немає нічого нового. У проекті позначена й фінансова скла дова, що, на жаль, не є сильною сторо ною. Так, зусиллями організаторів проек ту до його виконання будуть залучені до даткові кошти міжнародних організацій, банків приватних компаній. Дещо вже ро

биться в цьому напрямку. Так, Європей ський інвестиційний банк уже видав кре дити двом країнам — Україні й Молдові, витративши на них 400 млн євро. Ця сума розподілилася так: Україні виділені 350 млн євро, з них 200 млн — на будів ництво сучасних доріг, 150 млн — на висо ковольтну лінію Рівне —Київ. Молдові дістануться 50 млн євро, з яких 30 призначені на будівництво доріг, 20 — на реконструкцію аеропорту в Кишиневі. Наразі у портфелі банку є проекти на суму близько 1 млрд євро, розміщення яких передбачається в найближчі роки в шести країнах «Східного партнерства». Щоб на гадати учасникам конференції про те, що об’єднана Європа не обділяє їх своєю ува гою, була підготовлена «пам’ятка», у якій зазначені цифри вже діючих у регіоні попе редніх проектів у рамках «Європейської

політики сусідства». Для України це стано вить 494 млн євро на 2007—2010 роки. Однак з основних підсумкових доку ментів не зрозуміло, чи буде Україні за пропоновано, яким чином витрачати заз начені суми, чи будуть у це будівництво за лучені європейські фірми тощо. Але, судя чи з інших прикладів співробітництва з ЄС, зокрема з програми ТАСІС, можна припус тити, що практичні європейці й у цьому випадку свого не проминуть. Напевно Ук раїні доведеться укладати контракти з європейськими постачальниками й запро шувати європейських фахівців. Таким чи ном, ЄС не тільки східному сусідові допо магає, а й свої проблеми вирішує у розпал кризи. Що ж до розміру суми, виділеної на всі країни партнерства — 600 млн євро, то вона, безперечно, є не занадто вражаю чою. До того ж надходження цих грошей планується декількома траншами протягом чотирьох років. Для порівняння: на «Серед земноморський союз», ініційований в 2008

19 травня 2009 року

році президентом Франції Ніколя Саркозі, було виділено 16 млрд євро. Причому якщо «середземноморці» уже працюють над кон кретними проектами, то «східні партнери» змушені утішатися обіцянкою зустрітися в червні для розроблення «загальної плат форми».

Партнерська післямова

к оцінити участь України у «Східному партнерстві»? З одного боку — безпе речно красномовний натяк, що в ЄС нам не варто поспішати. Щодо цього показова позиція Росії. У Москві спочатку сприйняли саму ідею в баг нети. Але вже наступного дня після підпи сання підсумкового документа пристрасті вщухли, і тільки ледачий у російських ЗМІ не говорить про те, як обійшлися європейці зі своїми «східними партнерами». Президент центру соціальних дослід жень «Софія» Андрій Єрмолаєв перекона ний, що сам по собі формат партнерства — це не крок уперед або назад, це крок убік. За його словами, країни старої Європи за пропонували формулу співробітництва тим державам, яких вони не розглядають як рівноправних учасників євроінтеграції, але які потрібні ЄС як ринки і зони впливу. З іншого боку, Україна одержує реаль ний доступ до фінансування європейськи ми банками. Що немаловажливо в умовах кризи. Григорій Перепелиця, директор Інститу ту зовнішньої політики Дипломатичної ака демії України при МЗС України, зазначає, що ті програми, які впроваджуватимуться у рамках «партнерства», повинні сприяти проведенню реформ в Україні. На його дум ку, «Східним партнерством» ЄС хоче ство рити «безпечний для нього пояс на його східних кордонах». Не виключено, що в рамках партнерства Україна може розраховувати на якнай швидші інвестиції в модернізацію ГТС, пе реведення нафтопроводу Одеса–Броди в аверсний режим. А навіщо потрібне партнерство Євросо юзу? Певне, для того, щоб забезпечити не тільки енергетичну, а й звичайну безпеку своїх кордонів. І, незважаючи на обіцяні полегшення візового режиму, домогтися більшого контролю над переміщенням гро мадян і незаконних мігрантів. Невипадково «Східне партнерство» на ступного дня — 8 травня плавно перетек ло в енергетичний саміт «Південний кори дор — новий шовковий шлях», учасниками якого стали Європейський Союз, Туреччи на, Грузія, Азербайджан і Єгипет. Основна мета цього саміту — домовити ся про будівництво і наповнення газопро воду «Набукко» як альтернативного варіан та поставки природного газу в Європу, в обхід Росії. Але не тільки. У підсумковому документі відзначається, що країни, які приєдналися, розвиватимуть прозорий і не дискримінаційний режим транспортування нафти й газу, створюватимуть прямі зв’яз ки між обома берегами Каспійського моря, сприятимуть активності приватних ком паній у розвитку коридору. Також треба розуміти, що Європа не може прямо відмовити Україні у прийнятті в ЄС після таких обіцянок. Але в той же час там добре розуміють, що більшість необхідних реформ у країні не просуваються. І «Східне партнерство» — це черговий шанс Україні показати прагнення до євроінтеграції. Але на ділі. Участю в конкретних економічних проектах. Яких — довідаємося вже влітку.

Довідка «УТГ» Ідея «Східного партнерства» належить Польщі та Швеції, які традиційно дуже критично ставляться до російської зовнішньої політики. Деякі аналітики припускають тут вплив США, викликаний серпневими подіями в Південній Осетії. Варшава і Стокгольм торік оголосили, що ЄС неефективно будує відносини з пострадянськими республіками, бо єдиним механізмом взаємодії з ними є програма «Європейське сусідство», куди, поряд із країнами колишнього СРСР, входять, наприклад, Лівія і Палестинська автономія. Принципову згоду на початок проекту Євросоюз дав у грудні 2008 року.

№ 20–21 (72–73)

19 травня 2009 року

Соціум зонд

Реформа у стилі «вестерн» ності домовлятися і тому істотно зни зила керованість державою. Крім того, політична конкуренція на тлі корупції призвела до такого суто ук раїнського феномена, як нуліфіка ція політичних зусиль — конку ренція веде не до поліпшення управлінських рішень, а до їхньої відсутності.

Організація Об’єднаних Націй презентувала в Києві «Рекомендації щодо економічних та інституціональних реформ%2009», запросивши до їхнього обговорення членів уряду, народних депутатів, експертів і представників ЗМІ.

Невипадково в рекомендаціях ООН говориться про те, що в Україні слід ввести кримінальну відпові дальність за «торгівлю впливом». Поруч — позначка: «не виконано».

Бідність — не порок

Олена ЗЕЛЕНІНА

Наприклад, рекомендується при вести комунальні тарифи у від повідність з ринковими цінами (пе редусім ціни на газ для населення, які уряд зараз субсидіює з бюдже ту). Але чи дозволяє зробити це рівень доходів громадян?

овий звіт, оприлюднений ана літичним центром «Блакитна стрічка», визначив ряд пріори тетних реформ, які парламенту та уряду треба «негайно впровадити для подолання економічної рецесії, сприяння економічному росту і підвищення стандартів життя». 120 сторінковий документ містить 170 ключових порад, причо му в ньому відзначено, що останнім часом виконано, а що — ні. Ці пора ди ми чуємо вже друге десятиліття, оскільки всі вони родом з 90 х років минулого століття, коли на піку по пулярності макроекономічного роз витку пострадянських країн був жорсткий ринковий лібералізм. Більш того, через «дивний» збіг об ставин ці рекомендації збігаються і з умовами надання Україні чергово го траншу МВФ. Це насамперед вільний ринок землі, підвищення пенсійного віку, стовідсоткова опла та населенням витрат на енергоре сурси, боротьба з корупцією, судо ва та адміністративна реформи, за безпечення сприятливого підприєм ницького клімату. До світової кризи і її українських особливостей ці рекомендації ма ють досить віддалене відношення. Однак експерти ООН пов’язують нашу уразливість перед лицем світо вої рецесії саме з незавершеністю ринкової лібералізації економіки.

— Довго Україна зволікала з ре формами, — відзначив заступник директора Регіонального бюро ПРОООН для країн Європи й СНД Джихан Султаног лу Султаноглу лу. — Тепер же криза відкриває шляхи до того, щоб ринкові реформи дістали гідне за вершення і дали плоди. Дійсно, наша країна посідає низькі позиції у світових рейтингах із показників боротьби з коруп цією, сприятливого середовища для ведення підприємницької діяльності й економічних перетво рень, що підриває довіру іноземних інвесторів і українських підпри ємців. Через корумпованість судо вої системи бізнесу часом дуже важко захищати свої права і власність. Але, за оцінкою віце прем’єр міністра У країни у Ук справах європейської і міжна родної інтеграції ГГригорія ригорія Не мир ріі , приблизно 60% рекомен дацій на шляху до вільних ринкових відносин в Україні цілком або част ково реалізовані. Які проблеми з іншими?

соціальній сфері зовсім інші при чини пробуксовування реформ.

Земля і воля

оловна рекомендація — скасу вати мораторій на ринок землі сільськогосподарського при значення. Про нього вітчизняні ре форматори міркують із моменту здобуття Україною незалежності, вважаючи його ключовим факто ром розвитку аграрного сектора. Однак законодавча база такої ре форми пробуксовує, незважаючи на те, що тільки в минулому році прийнято чортову дюжину постанов Кабінету Міністрів і видано десять указів Президента. 21 листопада 2008 року РНБО ухвалила документ «Про виконання рішень Ради національної безпеки й оборони України з питань регулю вання земельних відносин, викори

ства, по друге, від використання земель сільськогосподарського призначення не за призначенням. А це означає, що вирощувати сільгосппродукцію має бути вигід но. Кожен господар — від дрібного фермера до великого землевлас ника — має відчувати, що його пра ця цінується в державі. Рейдерство в аграрному сек торі процвітає і без ринку землі. Коли автор цих рядків запитала керівників одного з обласних уп равлінь із боротьби з організова ною злочинністю, де найбільше та ких злочинів, вони назвали не ве лике індустріальне місто, а село. За землю нині й убити можуть. Приміром, недавно за те, що був добрим господарем і чинив опір рейдерам, поплатився життям один із найуспішніших фермерів Харківщини.

Олександр Квасьневський, екс%президент Республіки Польща: — Сьогодні не тільки Прези дент України і уряду, а й уся по літична еліта повинні визначити ся, як ефективніше використову вати ті всі дедалі менші можли вості для проведення реформ, які вже майже вичерпані. Ліміт часу для ефективних і погоджених дій в української влади теж майже ви черпаний. Для України настав час робити щось реальне і політично обґрунтоване. І тільки тоді можна чекати на підтримку Європи.

Не стомлюватимемо читача кан целярськими і юридичними деталя ми. Навіть далека від села людина цілком здатна здогадатися, що жа даний земельний ринок необхідно убезпечити: по перше, від рейдер

Довідка «УТГ» Аналітичний центр «Блакитна стрічка» — незалежний інститут, що поєднує провідних міжнародних і українських експертів і працює за підтримки Представництва Європейської комісії і Програми розвитку ООН в Україні.

Як і в усьому світі, в Україні існує ціла система дотацій і пільг сіль госпвиробникам. Однак в інших країнах субсидію дають на гектар ріллі. У нас — ні. В остаточному підсумку людина, дивлячись на все це, махає рукою і просто не одер жує дотацію. От і виходить, що біди наші не так від відсутності рин ку землі, як від коруптогенності земельного законодавства законодавства.

Це солодке слово «корупція»

«Р

озробити детальний план імплементації національної антикорупційної стратегії» — головна рекомендація в розділі «Боротьба з корупцією», що перед бачає створення антикорупційного бюро. Є навіть відповідний проект закону, в якому таке бюро наділя ється правоохоронними функціями й інтегрується в систему МВС. Екс перти вважають, що це послабить системну стратегічну роль, яку воно могло б грати.

ДУМКА

стання та охорони земель», що з 12 січня нинішнього року був уве дений у дію президентським ука зом. На цій основі сформульовано понад півсотні доручень, з яких не виконано 35 (або 67%).

не передбачено такого договору, тож ви одержали хабар. Отже, вдо ва унтера Пришибєєва двічі сама себе висікла. Договорів нема, а земля використовується.

рупція в аграрному секторі А ко корупція не просто існує — це спосіб життя. Процедура укладання договорів оренди й відведення землі така зап лутана і тривала, що фермери рока ми не можуть одержати її, у той час як земля ореться, засівається і хтось має прибуток. У кожній області відсутні законно оформлені догово ри приблизно на половину земель. Виплата або невиплата податків залежить уже від тих, з ким ви спілкуєтеся і кому возите «відкоти». Причому йдеться не про один два, а про тисячі й десятки тисяч гек тарів. І виникає запитання: а як пла тити з цієї землі податки? Деякі сільські голови намагалися уклада ти тимчасові договори. Майже всіх їх обвинуватили в корупції. Мовляв,

— Особливість українського процесу в тому, що реформи не здійснюються самі по собі, — ко ментує цей розділ президент Цен тра економічного розвитку Олександр Пасхавер Пасхавер. — Вони просочуються крізь щільну хвилю опору тією мірою, у якій без них уже неможливо жити далі. У цьому сенсі важливо розуміти, що питання ко рупції — центральне. Корупція — ключ і пояснення того, що відбу вається з нашими реформами. Проблема корупції — це не пробле ма влади: уряди, парламенти змінюються, а вона залишається. Це проблема суспільства. І «пома ранчева революція», принципово змінивши наше суспільство віднос но волі, змінила і характер корупції в ньому. Раніше ми мали корупцій ну вертикаль влади, але це була значно більшою мірою керована корупція, ніж зараз. Вона була об межена цією вертикаллю. Зараз воля змінила ситуацію: ми маємо не вертикальну вертикальну,, а поліцентрич ну корупцію корупцію. Вона стала дорож чою, менш надійною щодо здат

Експерти також наполягають на монетизації пільг і підвищенні пен сійного віку для жінок до 60 років. А ще кілька років тому ті ж експер ти пропонували одночасно підвищи ти і пенсійний вік чоловіків. Можли во, відмовитися від цієї думки їх зму сив той факт, що середня тривалість життя сильної половини українців не досягає і нинішньої пенсійної план ки. А прекрасна половина, отже, живе занадто довго? — Ми живемо в цій країні, і йдеться не про абстрактних людей, а про наших батьків. Можна не скінченно міркувати про те, який нам потрібний пенсійний вік. А можна запитати: який у нас рівень бідності, наскільки він відповідає європейській нормі? — вважає директор міжнародних програм Центру Разумкова Ва лерій Чалий. Міністр економіки опозицій уряду,, народний депутат від ного уряду Партії регіонів Ірина Акімова зізналася, що теж брала участь у підготовці таких документів «Блакит ної стрічки» у минулі роки. — Часто ми пишемо зовсім пра вильні тези, але не зовсім зрозумі ло, наскільки одна група реформ по в’язана з іншою, — говорить вона. — А це означає можливість або не можливість їхньої реалізації на прак тиці. Наприклад, необхідність приве дення тарифів на комунальні послу ги у відповідність із ринковими ціна ми. Чи потрібно це робити? Ні в кого не виникає сумніву в тому, що цей напрямок реформ цілком правиль ний. Питання в іншому: якими ще ре формами це має бути підтримане? Чи можна, не займаючись рефор мою ЖКГ і цільової соціальної допо моги, пропонувати підвищення цін на газ для населення? — Я працюю вже в сьомому уряді, — зазначає г лава Держ Держ компідприємництва У країни Ук Олександра К ужель, — і впевне Кужель, на: здійснити будь яку реформу можна лише тоді, коли є політичне рішення. Тому я не вірю, що сьо годні можна проводити довгостро кові реформи, наприклад, адмініст ративну. Переконана, що в кризо вий час треба бути дуже мо більними і ухвалювати такі рішен ня, які полегшують роботу і не за важають бізнесу. Створювати сприятливий клімат у реальному секторі економіки можна і постано вами уряду.

Озброєння перспектива На початку травня найбільший британський виробник озброєнь — компанія BAE Systems — оголосила про закриття заводу, де випускалися основні бойові танки «Челленджер"2». Тобто через майже 100 років після винаходу перших броньованих машин Британія припиняє випуск власних танків. Як відзначає міністерство оборони Великої Британії, у майбутньому перевага віддаватиметься легким військовим машинам.

Дмитро ТИМЧУК, керівник Центру військово політичних досліджень

овідомлення про те, що британці, які мають колосальніший досвід, припиня ють свою діяльність в галузі танкобуду вання, було цілком передбачуване ще кілька років тому. Нинішня ситуація є лише проявом тенденції, що окреслилася наприкінці мину лого століття, і тісно переплітається з погля дами на сучасне бойове застосування сухо путних військ, що виробляються американ цями і набули більш менш певної чіткості на початку XXI століття.

№ 20–21 (72–73)

Прощавайте, танки? Роль цих бойових машин у збройних силах провідних військових держав переглядається. Наприклад, Британія припиняє випуск танків реміщенні й розгортанні військ. Пере міщення ж танків потребує багато часу і грошей. На переконання Шинсекі, необхідно усу нути різницю між важкими й легкими фор муваннями СВ і забезпечити їм здатність до швидкого розгортання у будь якому регіоні світу з розрахунку: бригада/бойова бригад на група — за 96 годин, дивізія — за 120 го дин і п’ять дивізій — за 30 діб. Ці нормативи визнані сьогодні у ВС США орієнтирами. Головні суперечки спалахнули навколо тех нічного оснащення бригад нового типу. Гене рал Шинсекі пропонував для збільшення транспортабельності й мобільності військ по

(у тому числі згаданих «Абрамсів») $60,3 млрд, то причина шоку була цілком зрозуміла. Важко сказати, хто був більшим ворогом плану Шинсекі — опоненти теоретики чи аме риканський ВПК зі своїми інтересами. Однак у стовідсотковому вигляді цей план не мав шансів на реалізацію, надто вже серйозну протидію він зустрів — у конгресі США з цьо го приводу зчинилися цілі баталії. В остаточ ному підсумку генералітет американських су хопутників вирішив, що разом з колісною у СВ повинна бути й гусенична бронемашина, а на далі — і можливість застосування танків. Консенсусною була визнана програма «Перспективна бойова система» (FCS,

До цього слід додати, що армії європей ських країн також до кінця ХХ століття готува лися переважно до ведення широкомасштаб них воєн, що вже тоді було неактуальним. Тому появу програми реформування сухо путних військ у Штатах вважали своєчасною. Але плани, представлені в жовтні 2000 року начальником штабу СВ генералом Еріком Шинсекі (документ називався «Бачення су хопутних військ»), шокували не тільки війсь кових експертів, а й насамперед представ ників військово промислового комплексу країни. Принаймні такого крутого повороту у планах Пентагона не очікувала й більшість самих військових. Річ у тім, що генералітет вирішив цілком відмовитися від бронетанкових військ. Тан ки, як вважають американські «сухопутни ки», сьогодні не відіграють тієї ролі на бой овищі, що приділялася їм ще 10–20 років тому. Тоді як основне завдання нинішніх збройних сил у світі — участь у локальних конфліктах — вимагає оперативності у пе

Особливо стурбованими виявилися саме британці. Це не дивно: з європейських країн Велика Британія має, мабуть, найтісніші військово технічні зв’язки зі США. Скоро чення американської участі у спільних про грамах розробок нових видів зброї поста вило їх під загрозу зриву. Незважаючи на «градацію» плану Шинсекі, відразу після його оголошення США скоротили свою час тку в розробленні однієї тільки нової на товської розвідувальної легкої бронемаши ни відразу на $450 млн! Британцям було над чим замислитися.

До того ж на озброєнні СВ армії країни наразі перебуває близько 400 танків. При цьому, наприклад, останній британський танк «Челленджер 2», крім британських збройних сил, закупався тільки Оманом (усього 38 штук). Зрозуміло, що для бри танської компанії «Віккерс Дефенс Сістемс» (що нині є частиною компанії BAE Land Systems) без замовлень британської армії випускати танки сенсу нема.

Слідом за американцями

миротворчих операціях і локальних конфліктах. Плани американських генералів від самого по чатку істотно вплинули на перспективи техніч ного оснащення цього формування.

…Цілком очевидно, що «танкові» супе речки в США змусили серйозно перегляну ти перспективи цього роду військ в армії Великої Британії. Як і перед ВР США, перед англійською армією стоїть завдання діяти насамперед поза територією країни. Звідси — вимога мобільності й транспортабель ності до військ, яким танкові підрозділи не дуже відповідають.

Як відомо, реформування своїх збройних сил американці проводять далеко не перший рік, намагаючись виробити основні необхідні можливості своїх збройних сил — пере міщення і швидке розгортання військ на те атрах воєнних дій у різних частинах світу і здатність одночасно брати участь у двох ре гіональних збройних конфліктах. На ці пла ни орієнтуються і деякі європейці, передусім острівна Велика Британія, бачення якою су часних воєнних операцій багато в чому збігається з американськими концепціями, що переважно розглядають можливі теат ри воєнних дій поза континентальною части ною країни.

априкінці ХХ — початку XXI століття ос новними у ВР США були програми ВПС (EAF, Expeditionary Aerospace Force — «Експедиційні аерокосмічні сили») і флоту разом з морською піхотою (наприклад, Operational Maneuver from the Sea — «Опе ративний маневр із моря» і From the Sea — «Уперед з моря»). При цьому сухопутні війська особливими планами на перспективу довгий час похвалитися не могли. Тим часом після операції проти Югославії командування «су хопутників» зазнало гострої критики з боку законодавчої і виконавчої влади США. Як по казав конфлікт, цей вид американських ВС не в змозі ефективно протистояти навіть ар міям невеликих держав. Верховний головно командувач Об’єднаних сил НАТО в Європі (тоді — генерал Уеслі Кларк), який постійно заявляв про високу боєздатність амери канських військ, тоді не міг не визнати, що армія не готова до участі в невеликих (ло кальних) конфліктах.

19 травня 2009 року

Брит анський «Челленджер 2», випуск яког о припинено Британський якого

вністю оснастити підрозділи СВ лише колісною броньованою технікою, замінивши в першу чергу танки «Абрамс». Вимоги до такої маши ни («бойової системи майбутнього») за Шин секі: маса — 10–20 т; вона повинна вміщати відділення військовослужбовців; корпус вико наний із застосуванням технології «стелс»; ос нащена електричним двигуном; мати запас ходу без дозаправлення 300–500 км; бути уні фікованою для застосування на будь якій місцевості й у будь яких кліматичних умовах; авіатранспортабельною. Поки «система майбутнього» не побачила світ, її планувалося замінити «перехідною» бронемашиною. Останньою була запропоно вана американськими генералами сухопут никами швейцарська колісна БМП «Пірана», що за ліцензією випускається в Канаді. Що ж до власне «бойової системи майбутнього», то, відповідно до плану Шинсекі, її надход ження на оснащення нових формувань сухо путних військ було заплановане на 2012 рік, причому загальні потреби в різних модифі каціях цієї машини становили 2500—2700 одиниць. Створення «бойової системи май бутнього» і оснащення нею новостворюваних мобільних сил керівництво сухопутних військ тісно погоджувало з налагодженням вироб ництва легкої 155 мм гаубиці, нової проти танкової системи й нового «транспортного літака майбутнього» з вертикальним зльотом і посадкою для заміни вертольота «Чинук». Ці плани викликали у виробників озброєнь справжній ажіотаж. Багато американських експертів заявляли, що сухопутні війська ВР США вирішили стати копією морської піхоти. Однією з головних «рушійних сил» скандалу став, зрозуміло, фінансовий аспект. Адже, ре алізуючи план генерала Шинсекі, армія б відмовилася відразу від семи програм модер нізації озброєнь, у тому числі танка М1А1 «Аб рамс». Якщо врахувати, що в момент оголошен ня плану Шинсекі уряд США виділив на закупі влю і модернізацію військової техніки для армії

Future Combat System). У рамках цієї про грами розробляються і танки четвертого покоління. Програма FCS відбила бачення перспективних так званих цільових сил (Objective Force), що мають стратегічну мобільність і високу бойову ефективність, тих самих сил, про які говорив Шинсекі і які б діяли за встановленими для них норма тивами.

Тим часом через рік після початку супе речок навколо плану Шинсекі головком ар тилерійських військ Великої Британії гене рал майор Пітер Гілкріст заявив, що танк як бойова машина морально застарів і що ос танній танк буде знято з озброєння бри танської армії 2025 року. Заява генерал майора Пітера Гілкріста викликала у бага тьох у Британії справжній шок, адже танк у цій країні зі славними танковими традиція ми є чи не головним символом всіх воєн ми нулого століття. (До речі, нагадаємо: перший танк був винайдений англійським полков ником Ернестом Свінтоном 1901 року, а бойове хрещення пройшов у першу світову війну — у битві під Сомме 1916 року).

Основне завдання нинішніх збройних сил у світі — участь у локальних конфліктах — вимагає оперативності у перекиданні й розгортанні військ. На переміщення ж танків потрібно багато часу й грошей. Однак відмінність від плану Шинсекі по лягає в тому, що в Objective Force допус кається можливість використовувати й «важкі сили» у складі декількох танкових і механізованих дивізій, оснащених зараз ОБТ M1 A2 «Абрамс» і БМП М2АЗ «Бредлі». Їх повинен замінити перспективний танк MCS (Mounted Combat System) з 120 мм гладкостовбурною гарматою і бойовою машиною піхоти ICV (Infantry Carrier Vehicle).

На танки очікує доля кавалерії?

очатковий план Шинсекі спричинив у Європі не менше галасу, ніж у США. На самперед, тією чи іншою мірою армії провідних країн НАТО, як відомо, серйозно ор ієнтуються на лідера — США і такі глибокі зміни в самому баченні американцями сухо путних військ тут не могли пройти безслідно. До того ж створення Загальноєвропейських збройних сил сьогодні зводиться до форму вання багатонаціонального корпуса Сил реа гування, головне завдання якого — участь у

Тоді ж генерал майор Гілкріст сказав, що майбутнє — за легкими й мобільними бойо вими машинами, які було б легко перевози ти в літаках і оперативно перекидати в місця бойових дій. Його заяву прокоментував представник військово промислової корпо рації «Віккерс Дефенс Системс» Ендрю Гадсбі. Останній заявив, що ніякої трагедії в цьому немає: «Все добре коли небудь закін чується. Як колись армія переходила з коней на танки, так сьогодні ми переходимо до більш досконалих видів озброєння. Почи нається нова епоха у військовій історії». Тому нинішня відмова Великої Британії від танків не є сенсаційною. Передумови до цьо го створювалися довго. Інше запитання: чи не є це початком світової тенденції? Здається, тут думки військових світу можуть розділитися. Піти за Великою Британією можуть країни, які не занепокоєні питаннями територіальної обо рони й орієнтуються на військові операції на чужих територіях, насамперед у складі багато національних сил військових (військово пол ітичних) блоків. Для нейтральних позаблокових країн (і Україна серед них), як і тих, у кого є про блеми із сусідами, танкові війська є і залиша тимуться у найближчому майбутньому найваж ливішою складовою сухопутних військ.

№ 20–21 (72–73)

19 травня 2009 року

Закон збереження особистості думки

ДО 150 РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ЖАКА ЛЬОБА

Він був авторитетним ученим: професор фізіології Чиказького й Каліфорнійського університетів, завідувач відділу експериментальної біології Рокфеллерівського інституту медичних досліджень у Нью&Йорку, автор класичного підручника із загальної фізіології і редактор профільного журналу. І все&таки більшість колег&сучасників вважали цього німця єврейського походження щонайменше диваком.

Фантастична простота життя

Святослав РИБНІКОВ ДОВЕДЕНО ЕКСПЕРИМЕНТОМ

«Д

октор Льоб — здібний і вмілий експе риментатор, — можна було прочитати більше ста років тому в «New York Times», — але загальна думка експертів біо логів полягає в тому, що він, скоріше, людина з живою фантазією, ніж серйозний натураліст». Залишимо горезвісну «загальну думку екс пертів», що не робить честі авторитетному ви данню (саме апелювання до колективного ро зуму так образило Марка Твена, що він напи сав сатиричний нарис «Неймовірне відкриття доктора Льоба» — заклик оцінювати нове в науці неупереджено, без огляду на безлику юрбу прихильників традицій), і подивимося, що ж таке фантастичне запропонував цей див ний біолог. «Фантастика» Льоба, у яку не могли повіри ти його опоненти, полягала у... простоті, з якою дослідник пояснював вершину органічної ево люції — вищу нервову діяльність. Учений вжив спроб описати поведінку тварин і навіть пси хіку людини в тих же самих термінах, що й прості реакції рослин на зовнішні подразники — так звані тропізми. Так само, як паросток вигинається до сонця внаслідок нерівномірно го утворення в його освітленій і неосвітленій частинах гормону росту, поведінка тварин, якою б складною вона не здавалася, є, на дум ку вченого, лише сукупністю «змушених рухів», породжених прямим фізичним або хімічним впливом на організм зовнішніх стимулів. Звичайно, своєю механістичною теорією тропізмів Льоб дещо перебільшив жорстку де термінованість поведінкових реакцій — у дусі «дай щигля кобилі в ніс — вона махне хвостом» Козьми Пруткова. І недарма сучасні психологи охрестили льобівські погляди «монізмом знизу»,

У 1889—1890 роках Жак Льоб, тоді молодий викладач Страсбурзького університету, провів кілька місяців канікул на знаменитій зоологічній станції в Неаполі — тій самій, де в різні роки робили свої відкриття класики природознавства: Томас Морган і Август Вейсман, Анатолій Богданов і Олексій Сєвєрцов, Володимир Беклемішев і Михайло Мензбір. Саме там, на березі Середземного моря, учений зробив своє перше блискуче відкриття, змусивши яйцеклітину морського їжака почати ділитися й розвинутися в повноцінний дорослий організм без запліднення — виключно під дією фізичних і хімічних факторів! Дещо пізніше Льоб, продовжуючи дослідження впливу факторів середовища на розвиток, одержав ще один дивовижний результат — схрестив види, які ніколи не схрещуються в природних умовах. Відкриття штучного партеногенезу — немислимого доти явища — і його можливостей назавжди вселило в дослідника віру у фундаментальність простих закономірностей, здатних, як виявилося, пояснити навіть свята святих життя — зародження нової істоти. У порівнянні з цим таїнством припущення про хімічну природу поведінки не було чимось надзвичайним. наголошуючи на їхній однобічності і спрощеності. Але не важко зрозуміти й Жака Льоба, що роз винув свої уявлення на противагу пануючому у його час «монізму зверху», — течії, що визнає єди ним інструментом пізнання поведінку інших організмів, інтроспективне копання у власній психіці. Таке буквальне тлумачення протагорів ського «Людина є мірою всіх речей» Льоба, пси холога з класичним біологічним світоглядом, зовсім не влаштовувало, як, втім, і багатьох інших дослідників, які вважають психологію передусім природничою наукою. Однак якщо Іван Павлов пояснював поведінку фізіологічними механізма ми, Жак Льоб, затятий прихильник «принципу економії», необережно пов’язав тонкі психічні матерії з елементарними фізико хімічними про цесами, чим, зрозуміло, викликав шквал обурен ня з боку гуманістів. Однак він не був примітив ним матеріалістом, цілком позбавленим благо

говіння перед містерією природи, як це намага лися подати супротивники його механічної пси хології. Скоріше, навпаки — свою фізико хімічну теорію нервової діяльності вчений створив, гли боко відчуваючи всі таїнства життя. Можливо, саме неоднозначність сприй няття поглядів Жака Льоба сучасниками була причиною того, що його так і не визнали гідним Нобелівської премії, хоча номінували на найвищу наукову нагороду неодноразово. Час усе розставив по своїх місцях: сьогодні зрозуміло, що саме палкі дискусії двох ради кальних таборів були основним фактором становлення сучасної наукової психології — звичайно, не суто механістичної, якою її ба чив Льоб, але без ідеалізації свідомості як безтілесного джерела поведінки. Внесок же, який Жак Льоб зробив у галузі природознав ства, взагалі заслуговує на те, щоб його ім’я назавжди увійшло в аннали науки. Наприк

лад, монографія «Організм як ціле», що вий шла 1916 року в Нью Йорку, більш ніж на чверть століття випередила перші системні концепції в біології Людвіга фон Берталанфі, а «Механістична концепція життя», опубліко вана видавництвом Чиказького університе ту чотирма роками раніше, заклала основи сучасної біологічної кібернетики, початок розвитку якої звичайно датують післявоєнни ми роками! Шкода, що сьогодні, через вісімдесят п’ять років після смерті вченого, про нього згаду ють лише деякі фахівці, а вузівські підручни ки нерідко повчально розповідають май бутнім психологам про наївний примітивізм представників механістичного напрямку, гідний хіба що поблажливої посмішки. Хочеть ся вірити, що незабаром ім’я цього надзви чайно талановитого й самобутнього дослідни ка увійде до золотого фонду природознавства.

16 ТРАВНЯ — ДЕНЬ НАУКИ

Порятунок науковців — справа рук самих науковців Про те, щоб фундаментальні наукові дослідження в Україні досягли світового рівня, а система їх функціонування, регулювання, фінансування діяла

Людмила СТУПЧУК

аме УНК створив єдиний в Ук раїні двомовний сайт, на яко му компактно розміщуються новини науки, корисні ресурси для вчених, аналітичні статті членів клу бу. Таким чином з’явилася мож ливість для неформального спілку вання науковців різних галузей. Але розмови онлайн та обмін досвідом — не єдиний здобуток УНК. У 2008 му, в рамках Міжна родного полярного року, активі сти клубу провели в Києві міжна родну конференцію «Україна в Антарктиці: національні пріори тети та інтеграція». У заході взя ли участь фахівці з інших країн, зацікавлені у створенні разом з українськими вченими спільних проектів.

Своєрідну просвітницьку роль ви конують «круглі столи» УНК. Так, один з них був присвячений новому фор мату наукових інституцій — «Модель дослідної установи». Українські вчені ознайомилися з інноваційним досві дом створення організацій у пріори тетних галузях досліджень, куди за конкурсом залучаються найавтори тетніші вчені з різних країн. Не були несподіванкою резуль тати нещодавнього дослідження УНУ, які показали, що найпродук тивніший вік для науковця — від 20 до 45 років. Саме в цьому віці за початковуються нові напрями і тех нології. Після 45 років настає спад, після 60 70 років потенціал вичер пується. При цьому більшості ака деміків в Україні за 70, а вік уні верситетських професорів набли жається до 60 років.

ефективно, говорять і солідні вчені, і чиновники від науки. Український науковий клуб, який діє з 2007 року, шукає шляхи реального втілення цих сподівань. На думку виконавчого директора УНК Наталії Шульги, економічна кри за — це час для «аудиту» наукових досліджень, для посилення найпот рібніших напрямів. Саме криза може здолати світоглядну суперечність, яка існує між наукою і суспільством. Досі переважав підхід: спочатку еко номіка, а потім — наука та освіта. Насправді ж без пріоритету науки не

можна створити конкурентну еконо міку. Економічна скрута удвічі зменшила фінансову базу фунда ментальних наукових досліджень. Зате значно зріс інтерес держави та бізнесу до розробок у галузі альтернативної енергетики та енергозбереження, біотехнологій вирощування чистих продуктів і модернізації виробництв. Вчені

ДОВІДКА «УТГ» Український науковий клуб є недержавним об’єднанням українських науковців, створеним з метою сприяння реорганізації наукової сфери в нашій країні. Основна діяльність клубу — це створення інформаційного ресурсу для українських дослідників, організація конференцій, семінарів, «круглих столів» у напрямах, які потребують нагальної уваги і реформування. Президент УНК — академік Олег Кришталь.

вважають, що криза «розвернула владу обличчям» до наукового по тенціалу і показала, що без впро вадження інновацій сталий розви ток неможливий. Проте ухвалене чотири місяці тому рішення РНБО «Про захист інтелектуальної влас ності і посилення її ролі у форму ванні національного багатства» так і не введене в дію… — Хто, як не активні успішні вчені, може запропонувати шлях до виходу з кризової ситуації? — звер тається до громадськості на сайті клубу президент УНК академік Олег Кришталь. — За яких умов можна повернути хоча б частину кращих ук раїнських вчених, допомогти Україні стати в один ряд із провідними дер жавами в галузі фундаментальної науки або бути лідером у біомеди цині або радіофізиці? Що для цього має зробити держава, що маємо для цього зробити ми, як профе сіонали та патріоти?.. Тож прислухаємося і приєднає мося до розмови вітчизняних нау ковців. Завдяки сайту їх голоси почує суспільство. Якщо захоче.

Пріоритети бізнес

Вимірювання невимірюваного Наприкінці минулого місяця Чеський національний банк на кілька днів освоїв незвичайний для себе напрям діяльності: у його стінах зібралися на 5!ту міжнародну конференцію «Екологічний облік і показники стійкого розвитку» більше 200 дослідників з 50 країн. Організатор конференції — всесвітня Мережа з екологічного менеджменту й обліку (EMAN) — вибрав місцем проведення форуму Прагу не випадково: це один із перших масштабних заходів, який Чехія провела у статусі головуючого члена Євросоюзу. Про проблеми й перспективи «вимірювання невимірюваного» — наша бесіда з українським делегатом конференції Наталею Рибніковою (на знімку), главою громадської організації «Ініціатива зі сприяння еколого!економічній інтеграції». — Наталю, одна із централь них проблем, порушених на конференції, — оцінка реалі зації принципів стійкого роз витку на мікрорівні, у масшта акий бах якоїсь однієї фірми. ТТакий підхід здається більш перспек тивним? — Певною мірою так, адже всі макропоказники, що узагальнено характеризують «успіх» країни в досягненні ідеалів стійкого роз витку, в остаточному підсумку виз начаються баченням і веденням свого бізнесу конкретними менед жерами. — Бачення і ведення не зав жди збігаються? — Так, підприємство може по зиціонувати себе як екологічно й соціально дружнє, але що за цим стоїть — невідомо. — Чи такі вже принципові наміри, якщо вони втілюються у добрі справи? — Ніхто не заперечує, що соці ально відповідальні компанії зас луговують на усіляке схвалення, і з цього погляду, напевно, дійсно не так вже важливо, який справж ній мотив такої поведінки: турбо та про людей і природу чи додат ковий прибуток, тим більше що вони звичайно не виключають одне одного, а співіснують. Але для глобальних і довгострокових зру шень важливо, щоб за «правиль ними» справами стояв «правиль ний» світогляд менеджерів, а тим часом у переважної більшості фірм цільова настанова, що і виз начає всю діяльність, аж ніяк не «стійка». — Ідея нескінченного зрос тання неминуче зіштовхується з ідеєю обмеженості природ них ресурсів. ресурсів... . — Так, але саме цю саму обме женість природних ресурсів пере важна більшість економістів тра диційно недооцінюють, а то й уза галі не помічають. Причини живу чості уявлень про нескінченність сировинної бази не зовсім зро зумілі й становлять значний інте рес для істориків науки. Відомий російський наукознавець і громадський діяч Сергій Кара Мурза, приміром, припускає, що певний вплив на закріплення у свідомості цієї догми, що явно су перечить здоровому глузду, зроби ла віра, що йде ще від алхіміків, у трансмутацію елементів. Сьогодні уявлення про зростання як про безперечне благо, закладене на світанку формування економічної думки, здається не просто помил ковим теоретично, а й неадекват ним ситуації. Умови діяльності підприємств змінюються докорін но, стає усе більш очевидно: по дальше задоволення потреб насе лення, що дедалі зростає, вже не

може відбуватися за допомогою екстенсивного росту масштабів економічних систем. Говорячи тер мінами одного зі створювачів еко логічної економіки Германа Дейлі, «порожній світ» усе більше «запов нюється», і відчуття «близькості» його фізичних меж наростає. — У явлення про «наповне Уявлення ний світ» не нові: попереджен ня про неминучість гглобально лобально го колапсу при зберіганні існу ючої настанови на зростання звучать із 1970 х років. Чому переосмислення відбувається так повільно? — Учені неодноразово наголо шували на «несприйнятливості» те оретиків і практиків менеджмен ту до начебто очевидних вис новків про неминучість загальної катастрофи. Несприйняття широ ким колом керівників будь якої теорії, відмінної від традиційної, пояснюється не так природним не бажанням змін щодо задовільних умов, як специфікою традиційної парадигми економічної реаль ності. — ТТим им більше певна інерція пог лядів тут природна й неми поглядів нуча. — Безперечно, говорити про інертність економіки як науки можна. Але не можна забувати, що всі економічні теорії, як, утім, будь які інші галузі суспільствознав ства, більше, ніж сама наука: вони здатні впливати на досліджуваний об’єкт, що накладає на них більше відповідальності порівняно з при родними теоріями. Менеджмент не просто базується на уявленнях про дійсність, вони самі багато в чому визначають, що саме тут і зараз вважається реальністю. Сформоване в економічній науці уявлення про максимізацію при бутку як про єдино можливу мету діяльності підприємства міцно ув ійшло у свідомість економічних суб’єктів і стало невід’ємною ха рактеристикою сучасної реаль ності. Причому така ситуація спо

стерігається не тільки на мікро , а й на макрорівні: чого варта непо хитна практика оцінки добробуту на основі зростання ВВП. — ТТо обто ніякими іншими способами, окрім формування у менеджерів нової економіч ної ідеології, домогтися пере ходу бізнесу на принципи стійкого розвитку нереально? — Так, нав’язування фірмі «ста більності» ззовні, на мій погляд, неефективне. Зараз широко зас тосовуються адміністративні мето ди: держава вводить відповідні за конодавчі обмеження, що мають створити ґрунт для стійкого роз витку, а в межах цих правил гри, як передбачається, найбільш ефективних гравців визначить ринок. На жаль, досвід навіть най розвиненіших, у тому числі за

№ 20–21 (72–73)

ти її, сподіватися на те, що так само діятимуть і конкуренти. Саме ця «надраціональність» економіч них суб’єктів прирікає на невдачу спроби насадити пріоритети стійкого розвитку: будь які адмі ністративні методи викликатимуть зміну гасел без зміни дій, а апе лювання до моральності спричи нить відверте нерозуміння як не сумісне з самою економічною ло гікою. — Чим же можна замінити ідею «ринку в заданих межах»? — Замінювати не треба, необ хідно шукати способи доповнити адміністративні методи. На сьогоднішньому етапі добре б виз начитися з оцінкою хоча б того, на скільки «глибокими» є прояви ста більності в поведінці тієї або іншої компанії, обґрунтувати відповідні показники і знайти методики для їхнього кількісного подання. — Показників стійкого веден ня бізнесу чимало: оновлюється стандарт обліку АА1000, широ ко засто совуються так звані застосовуються

схеми Double Base Line і TTriple riple Base Line — відповідно под війна і потрійна оцінка діяль ності компанії, очікується вихід міжнародного стандарту ISO 26000 з корпоративної со ціальної відповідальності. Роз роблені навіть спеціальні про грами для автоматичного об ліку «стабільності» бізнесу бізнесу,, на приклад EarthCheck EarthCheck.. . . — Так, але поки показники «стабільності» діяльності підпри ємства відображаються пере важно у звітності, як це є і в зга даних вами стандартах. Звітність ця, як правило, добровільна, і її форма розробляється не самою фірмою, а пропонується їй— не залежними аналітичними інститу тами, громадськими організація ми, структурами ООН тощо. Тим

19 травня 2009 року

ня. На жаль, сучасні вітчизняні підприємства в затвердженні таких орієнтирів ідуть шляхом найменшого опору і використовують шаблонні схеми: або спрощені радянські ана логи, що базуються на плануванні діяльності на основі прибутку й рен табельності, або моделі американсь кого «збалансованого» підходу, що стрімко розвиваються і агресивно впроваджуються. — Це погано? Все таки гото вий, багаторазово перевірений зразок — гарантія певного рівня якості. — Не слід забувати, що готові стандартизовані системи показ ників (приміром, та ж американ ська Balanced Scorecard) не тільки, а може, і не стільки наукова роз робка, скільки комерційний про дукт. Їх активно просувають, але їхня поширеність — багато в чому результат грамотної маркетингової політики розробника. Крім того, навіть «збалансовані» системи по казників, незважаючи на назву, що зобов’язує, орієнтовані насампе ред на фінансовий блок показ ників, а всі інші, у тому числі соці альний, розглядаються скоріше як засіб, а не мета. Тобто цільова на станова все та ж — максимізація прибутку. — Чи можливо «відбутися малою кров’ю» і скорегувати яку небу дь наявну стандартну яку небудь систему показників під нову цільову настанову? — Перегляд має бути принципо вим. По суті, йдеться про створен ня нової системи планування. Поки в ній відома лише нова цільо ва настанова — інтенсивний роз виток замість екстенсивного рос ту. Розробленню в цьому випадку підлягають, по перше, перелік конкретних показників, що дає можливість планувати й оцінюва ти просування організації за на міченою траєкторією розвитку, а по друге — планові значення кож ного з показників, що дають мож ливість установлення й оцінки швидкості просування обраним шляхом. Розроблення переліку конкретних показників для оціню вання цільової настанови — не проста проблема. Ми опиняємося в ситуації, аналогічній описаній Гансом Юргеном Айзенком: «Інте лект є те, що вимірюється тестом інтелекту». Становище складне ще й тим, що вимірювання має стосу ватися безпрецедентної економіч ної поведінки — свідомої відмови від екстенсивного зростання мас штабів діяльності. — Можна назвати хоча б оріє н орієн товні показники в новій системі?

По справжньому правильне ведення бізнесу можливе лише при його правильному ба ченні. Спроби адаптувати під нову цільову настанову — стійкий розвиток — традиційні системи планових показників, орієнтованих передусім на максимізацію прибутку, ма лоперспективні. Потрібні інші показники, що відображають не тільки об’єктивну діяльність підприємства, а й суб’єктивні, психологічні особливості керівників, їхній світогляд, прийняття ідеалів стабільності. рівнем екологічної свідомості, країн показує, що адміністратив ний вплив держави загрожує са ботажем з боку бізнесу, що звик до вільного прояву раціональної поведінки. Відбувається те, що Сергій Кара Мурза називає «зеле ним маскуванням» — зміна вик лючно фразеології, без будь яко го перегляду моделі розвитку. Однак головною причиною, що гальмує перехід на принципи стійкого розвитку, є навіть не «на сильство» ринкової економіки як таке, а принципове несприйняття економічними суб’єктами свого окремого, «атомістичного» внеску в загальний результат. Що повин на робити фірма — невже зміни ти власну, «одиничну» поведінку? Це нераціонально. І двічі нераціо нально, наважившись таки зміни

часом набагато переважніше, коли показники стійкого розвит ку підприємство визначає для себе саме. Але в системах плано вих показників складові, що відображають екологічні й соці альні аспекти діяльності, на жаль, представлені поки недостатньо. — Із чим це пов’язано? — Основна проблема — у відсут ності самої методології розроблен ня систем планових показників діяльності підприємства, які задава ли б конкретні орієнтири функціону вання підприємства: якесь бачення у віддаленому майбутньому його іде ального образу. Виділення значущих орієнтирів діяльності, пошук компро місу між стандартом і «необщим вы ражением», а також умов, що визна чають цей компроміс, — складне й нетривіальне управлінське завдан

— Зрозуміло, що вони повинні відображати особливості діяль ності не підприємства, а керівників — людей, що ухвалюють рішення. Саме конкретні люди, а не абст рактні організації можуть бути еко логічно й соціально відповідальни ми. Сьогодні здається перспектив ним використання як показників стійкого розвитку підприємства ха рактеристик, що описують бачення персоналом відносин людини і при роди. Три ключові з них — ступінь протиставлення людини природі, відчуття морального права управ ляти природою і визнання за при родою іншої, не тільки практичної, для людини цінності. Зараз ми на магаємося виразити ці характери стики кількісно, підібрати адек ватні методики їх вимірювання. Розмовляв Геннадій МАРИНІН

№ 20–21 (72–73)

19 травня 2009 року

Середовище проживання SOSстан SOSтан

Перлина Волині у небезпеці Питання розроблення Хотиславського родовища в Білорусі має вирішуватися на міждержавному рівні Українські вчені вже кілька років б’ють на сполох: один з найунікальніших в Європі комплекс Шацьких озер, у тому числі і відомий Світязь, може зникнути з карти держави через банальну, здавалося б, причину, яку сьогодні йменують людським фактором. Справа в тому, що білоруські бізнесмени вже вдруге вирішили добувати крейду в Хотиславі Малоритського району Республіки Білорусь. Фронт робіт розгорнутий у тридцяти кілометрах від озерного заповідника і Шацького національного парку. Волинська перлина може загинути через збій у системі підземних вод: у карстові пустоти піде вода всіх озер заповідника, яких тут налічується близько тридцяти.

Людмила СТУПЧУК

Хто знайде, а хто загубить…

удівництво потужного комп лексу з видобутку піску (буді вельного і кварцового), а та кож крейди високої якості на гли бині від 7 до 40 метрів планувало ся в сусідній республіці ще 15 років тому. Кар’єр площею близько 24 гектара і глибиною 30 метрів був розрахований на роботу протягом 45 років із щоріч ним розробленням 405 гектарів території до повної потужності роз різу. Планувалося також, що за гальний обсяг видобутку будівель ного піску для виробництва силі катної цегли досягне 93 млн тонн, крейди і мергелю для виготовлен

ня вапна та цементу — 117 млн тонн, торфу — понад 1 млн м3. Така потужна споруда повинна була перетинати водоносні гори зонти четвертинних і верхньогли няних порід, які є основним дже релом постачання регіону питною водою. За проектом плановий во довідвід при осушенні кар’єру у перший рік розроблення повинен був становити 10 тисяч м3 високо якісної води на добу з наступним нарощуванням потужностей у чо тири і п’ять разів. Такий розмах відводу води може зробити непри датними на території Волинської області більше 40 тисяч сільсько господарських і лісових угідь, у тому числі 12 тисяч гектарів мелі оративних земель. У зону негатив ного впливу кар’єру підпадає 11 сіл, у колодязях яких теж зникне вода. — Малоритський комбінат бу дівельних матеріалів на початку 90 х років провів пробний видо буток піску і крейдово мергель

Воно мені світить і світить, таке воно в світі одне. Я Світязь, я Світязь, я Світязь! Невже ти не чуєш мене?! Ліна КОСТЕНКО

них матеріалів у Хотиславському кар’єрі, — розповідає кандидат геологічних наук доцент Націо нального університету водного господарства та природокористу вання Іван Залеський, який три валий час вивчає антропогенний вплив на екосистему Шацького національного природного парку. — Але несприятливі економічні умови призвели до припинення експлуатації кар’єру.

В Україні це викликає велику тривогу. Вчені і громадськість пе реконані, що питання збереження екосистеми Шацького національ ного природного парку від можли вого негативного впливу розроб ки Хотиславського родовища по винне вирішуватися на міждер жавному рівні, де будуть враховані не лише економічна доцільність, а й екологічний ризик.

За розрахунками фахівців Рівненської геологічної експе диції, внаслідок водовідведення з кар’єру підземних вод виникне депресійна воронка, яка за ізолі нією зниження рівня ґрунтових вод на один метр досягне розмірів 21 на 32 кілометри. Зона депресії підземних вод у цьому випадку простягнеться уздовж долини річки Прип’ять, до неї потраплять озеро Пісочне, села Мельники, Гута, Заболоття, Заліси, Тур, Жи ричі і Сільця Малиновські, конту ри проектної депресії проходити муть у шести кілометрах від озера Світязь. Подальше інтенсивне ви качування води з крейдового ка р’єру розкриє тріщинуватий по родний масив, збільшить швидкість фільтрації та розширить зону депресії, що небезпечне для існування Шацького національно го природного парку та довкілля у межах Прип’ятської долини.

Мінприроди уповноважене заявити

Розроблення Хотиславського родовища розглядалося урядом Білорусі як одне з пріоритетних завдань, оскільки воно є найбіль шим у державі: 500 млн тонн ви сокоякісної крейди із вмістом 91—98% СаСо 3 , що відповідає всім вимогам держстандартів для вироблення високоякісного вап на, яке в Білорусі не випускають.

іністерство охорони навко лишнього природного сере довища України дало відпо відь на звернення депутатів Во

що розробка родовища крейди «Хотиславське» може мати нега тивний вплив на загальну еколо гічну ситуацію і, зокрема, на під земні води у прикордонній з Рес публікою Білорусь території Ук раїни, в тому числі Шацького на ціонального природного парку. Мінприроди має інформацію стосовно намірів проведення гос подарської діяльності ООО Трайпл «Розробка крейдових покладів ділянки «Хотиславське» (ІІ черга) в Малоритському районі Брест ської області». У зв’язку з цим Мінприроди України звернулося до Міністерства природних ре сурсів і охорони навколишнього середовища Республіки Білорусь про наміри проведення госпо дарської діяльності відповідно до вимог Конвенції Експоо, що доз волить українській стороні прий няти рішення щодо участі в про цедурі оцінки впливу зазначеної діяльності на навколишнє при родне середовище (ОВНС). Одночасно у зверненні запро поновано розпочати консультації до надання офіційного повідом лення, що, на нашу думку, дасть можливість обговорити кален дарний графік робіт з ОВНС на більш ранньому етапі.

линської обласної ради щодо загро зи зникнення озер Шацького націо нального парку. Лист підписав пер ший заступник міністра Іван Чорнокур (на знімку):: «За резуль татами розгляду повідомляємо,

Крім того, Державною геоло гічною службою Мінприроди вживаються з а х о д и щ о д о н е відкладної організації постійно го моніторингу стану підземних вод на прикордонній території з метою контролю та своєчасного здійснення необхідних дій щодо попередження можливих нега тивних наслідків на території Ук раїни від експлуатації Хотислав ського кар’єру».

ТАКЕ ВОНО В СВІТІ ОДНЕ

вітязь — найбільше і найглибше озеро природного походження в Україні. Чимось воно схоже на море, у вітряну погоду хвилі тут досягають півтораметрової висоти. Розташоване озеро неподалік смт Шацьк Волинської області, входить до групи Шацьких озер. Озеро живлять артезіанські джерела. Вода тут надзвичайно прозора і м’яка, у сонячну погоду дно видно на багатометровій глибині. Площа Світязя — 2622 га, довжина — 9225 м, ширина — 4000 м, максимальна глибина — 58,4 м, середня глибина — 6,9 м. На даний час немає єдиної думки щодо походження Світязя та інших Шацьких озер. Дехто з вчених вважає, що після відступу дніпровського льодовика на Поліссі утворилося величезне водоймище. Льодовик з півночі підпирав його і не давав воді стікати вниз. Озера вважають реліктами, тобто залишками цього гігантського водоймища, западини якого з часом поглибилися вимиванням вапняків підземними потоками.

Інші вчені стверджують, що озера мають винятково карстове походження. А поява глибоких западин пов’язана з підняттям і опусканням окремих тектонічних блоків. Світязь нерідко порівнюють із Байкалом. Звичайно, масштаби не ті, але і тут глибини досить істотні. Коли човен перетинає шлях від затоки Бужні до пулемецького берега, тримаючись ліворуч острова, мимоволі душа завмирає, відчуваючи під собою темні бездонні води Голоднецької тоні (від 32 до 58 метрів). Трапляються підводні ями і з боку мілководої Гряди: Вовча — 20 метрів, Огрядна — 15, Камінь — 14, Вертенева — 17 метрів. Проте біля берегів Світязь переважно мілкий. Особливі природні умови району Шацьких озер зумовили формування тут рослинного покриву, який нараховує близько 900 видів рослин. Чимало з них занесені до Червоної книги України і потребують охорони.

Автопром технології

№ 20–21 (72–73)

19 травня 2009 року

Вже не секрет, що китайські автовиробники найближчим часом мають намір вступити в серйозну боротьбу на світовому автомобільному ринку. При цьому автомобільні компанії з Піднебесної наближаються до мети семимильними кроками. Уже зараз, приміром, компанія Geely входить до десятки найбільших світових виробників автомобілів і до 2015 року має намір продавати близько 2 млн автомобілів щорічно. І прикладів таких амбіційних планів у Китаї можна нарахувати з десяток! Розраховуючи на шматок глобального автомобільного «пирога», китайські автогіганти користуються найрізноманітнішими методами розвитку і просування власної продукції.

Іван КУЗЬМЕНКО

араз активно обговорюється питання купівлі китайськими виробниками автомобільних компаній, які опинилися в склад ному становищі в період світової фінансової кризи, — у такий спосіб китайці мають намір одер жати безперешкодний доступ до автомобільних ринків Старого й Нового Світу. З’явилися чутки, що китайські автовиробники плану ють купити такі західні бренди, як Volvo, Saab і Hummer. До того ж автомобільні компанії з Китаю підписали з іменитими світовими автовиробниками ліцензійні уго ди, згідно з якими одержали мож ливість випускати під своїм брен дом уже зняті з виробництва по пулярні моделі. Ще одним спосо бом завоювання уваги потенцій них автомобілістів, який взяли на озброєння азіати, стала невисо ка ціна і багата комплектація ки тайських машин. Утім, на цей час на загальному тлі виділяються способи розвитку, які в багатьох випадках не збіга ються з правилами цивілізовано го ринку. Досить поширеною практикою серед автовиробників з Піднебесної є пряме копіюван ня популярних моделей західних автогігантів, чого раніше в такій масовій кількості у світовому ав топромі не помічалося.

Війна з клонами Не обов’язково розробляти нову модель автомобіля — можна просто скопіювати чужу й продавати дешевше від оригіналу... жий на японський Toyota Estima; середньорозмірний кросовер, який дуже нагадує Lexus RX350, а також компактний седан, що майже детально копіює Toyota Corolla попереднього покоління. Виставковий стенд компанії Lifan запам’ятався колоритною модел лю Lifan 320, яку зовсім не склад но переплутати з Mini Cooper. Але, мабуть, найбільш пам’ят ною китайською прем’єрою авто салону в Шанхаї став великий се дан Geely GE, що викликав спра ведливе обурення в британській компанії Rolls Royce: автомобіль, якщо не брати до уваги габарити зразків і наявність лише одного пасажирського місця в китай ському варіанті замість двох, дуже нагадував флагманську мо дель компанії за назвою Phantom. При цьому керівництво британської компанії, що входить до автомобільного концерну

BMW, уже заявило про намір по зивати до суду на компанію Geely через візуальну подібність седа на GE. За словами представників люксового бренду, Rolls Royce більш ніж серйозно ставиться до фактів підроблення своєї про дукції і не має наміру залишати все як є. Утім, британці будуть не перши ми, хто зважиться на такий крок. Два німецьких автогіганта, BMW і Mercedes Benz, а також італій

Найсвіжішим випадком копіювання автомобіля західного виробника став позашляховик BYD T6 — від німецького люксового кросовера Porsche Cayenne китайський автомобіль відрізняє лише емблема на капоті. ський Fiat уже мають досвід судо вих розглядів у справі про плагі ат. Слід відзначити, що рішення судів з автомобільних суперечок

Ця ситуація, можливо, і не вик ликала б широкого резонансу в автомобільних колах, якби не один істотний момент — ки тайські копії європейських або японських автомобілів при досить непоганому «донорському» ди зайні й щедрому базовому осна щенні істотно дешевші від оригі нальних моделей, що спровокува ло цілком прогнозовану реакцію світових автоконцернів. Трапля лося, що в деяких випадках ки тайські «клони» могли значно змінити становище в цілому сег менті ринку. Прикладів відвертого плагіату на цей час вже стільки, що про стіше назвати самобутні ки тайські автомобілі, ніж перерахо вувати всі копії. Найсвіжішим ви падком копіювання автомобіля західного виробника став поза шляховик BYD T6: від німецького люксового кросовера Porsche Cayenne китайський автомобіль відрізняє лише емблема на ка поті. При цьому в багатьох випад ках автомобільні дизайнери з Піднебесної не утруднюються навіть розробленням оригіналь ного салону. Справжнім оглядом останніх «досягнень» автопрому Китаю став Шанхайський автоса лон 2009 року, у рамках якого встиг вирізнитися багато хто: компанія BYD представила міні вен M6, що як дві краплі води схо

проходили зі змінним успіхом. При цьому поширенню копійованої ки тайської продукції сприяло і влас не Європейське патентне відом ство, що, приміром, видало патент на дизайн міні вена Feel Free ком панії Great Wall, майже точної копії Toyota Ractis, що продається виключно на японському ринку. У випадку з Fiat, проте, цьому ж ки тайському виробникові пощасти ло менше — у липні минулого року суд міста Турін заборонив

SHUANGHUAN S/Ceo

продаж на території Європейсько го Союзу автомобілів Great Wall Peri, які є копією Fiat Panda із тро хи зміненою передньою части ною. При цьому китайцям не тільки заборонили продавати ав томобілі в Європі, а й подали відповідний позов до китайсько го суду з наміром заборонити про даж Peri і в Китаї. Також на ки тайського автовиробника накла ли штраф за ввезення автомо більного плагіату — 15 тис. євро за перший завезений автомобіль і 50 тис. євро за кожен наступний у випадку, якщо імпорт триватиме і надалі. Локальну перемогу в Німеччині вдалося здобути баварському концерну BMW. У червні 2008 року Мюнхенський міський суд своїм рішенням заборонив про даж на території країни авто мобілів Shuanghuan CEO, в ди зайні якого легко можна було впізнати популярний кросовер BMW X5. При цьому представник китайської автомобільної ком панії офіційно заявив, що CEO лише деякими деталями копіює BMW, але вся модель у цілому створювалася дизайнерами на основі безлічі автомобілів такого класу, а рішення суду є однобоким, принаймні з тієї причини, що ухва лювалося в місті, у якому знахо диться штаб квартира BMW. Не менш успішною виявилася антикитайська автомобільна ком панія німецького автоконцерну Daimler AG. Ще у вересні 2007 року китайська компанія Shuanghuan Motors представила на європейському ринку міні кар Noble за ціною близько 7000

BMW X5

євро, що автоматично робило ав томобіль одним із найдешевших у Німеччині. І все б нічого, якби но винка не нагадувала популярний у Європі Smart ForTwo, виробле ний концерном Daimler AG. Щоб відстояти своє право на інтелек туальну власність і сумлінну кон куренцію, німці подали позов про ти китайського автовиробника з вимогою заборонити продаж «клону» на європейському ринку. У результаті суд заборонив прода вати міні кар у Європейському Союзі, а також показ Noble на ав тосалоні в Болоньї. При цьому ки тайська сторона заперечувала факт плагіату, посилаючись на те, що їхній автомобіль на відміну від німецького є передньопривідним і має 4 місця для сидіння замість двох у Smart. Заборона до показу клонова них китайських новинок на міжнародних автомобільних фору мах також досить часто застосо вувалася західними автовиробни ками як засіб боротьби із плагіа том. Перед тим як потрапити під заборону в Болоньї, Noble також не допустили на Франкфуртський автосалон. Слід відзначити, що модель Smart ForTwo є мало не найпопулярнішою серед китай ських автовиробників щодо плагі ату — ще один представник Ки таю Shandong Huoyun за рік до су дового позову Daimler проти Shu anghuan Motors припинив вироб ництво електромобіля, створено го за мотивами німецького міні кара через загрозу судових розг лядів. Утім, незважаючи на всі видимі й невидимі перемоги, європей ським і японським автовиробникам важко боротися з китайськими підробками. Основною перешкодою в процесі заборони «клонованих» автомобілів є неможливість повною мірою довести факт копіювання мо делей, адже більшість китайських авто хоч і досить схожі на оригіна ли, але все таки піддані певній мо дернізації. До того ж довести свою правоту західним автомобільним концернам вдавалося поки тільки в Європі, у той час як у Китаї, де про дається трохи менше 1 млн авто мобілів щомісяця, клони вільно про даються і мають авторитет, накопи чений своїми «донорами». Одним зі способів впливу на цю ситуацію може бути вплив західних автокон цернів на дилерів тієї або іншої мар ки, утім, як свідчить практика, такі кроки поки закінчуються нічим.

№ 20–21 (72–73)

Соціум

19 травня 2009 року

комп’юTERRA

Пристрасті навколо піратів Судовий процес у справі власників одного з найпопулярніших у світі сайтів, призначених для обміну файлами — The Pirate Bay, закінчився 17 квітня цього року. Стокгольмський суд визнав засновників сайта винними у сприянні порушенням авторського права і засудив чотирьох обвинувачуваних до ув’язнення строком на один рік

Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ

поки що рішення суду вже вик ликало масові протести серед користувачів Інтернету. За да ними поліції Стокгольма, не менше п’ятисот чоловік брали участь у ву личній акції протесту проти вироку, який деякі адвокати (безперечно, перебільшуючи) уже порівняли зі стратою невинного. Аналогічні акції пройшли і в інших великих містах Швеції. Взагалі, суспільний інтерес до подій навколо The Pirate Bay важ ко перебільшити — як у Мережі, так і в традиційних засобах масової інформації не вщухає дискусія про правові й моральні аспекти ком п’ютерного піратства. На сьогоднішній день сайт The Pirate Bay досі функціонує, а його власники планують туристичну по їздку до Бразилії, водночас працю ючи над новим проектом — серві сом Ipredator (буквальний пере клад: я хижак). Перші п’ять букв у цьому слові є абревіатурою анг лійської назви директиви Євро пейського Союзу про реалізацію прав на інтелектуальну власність — недавно ухваленого закону, що посилює відповідальність користу

і штрафу в 30 млн шведських крон (приблизно $3,5 млн). Але, незважаючи на завершення процесу, організаціям — власникам прав на розповсюджувані файли поки рано святкувати перемогу: у Верховний суд Швеції вже подана апеляція, розгляд якої, за прогнозами, триватиме не менше року.

ЛІГВО ПІРАТІВ Сайт piratebay.org є одним із найбільш відвідуваних у світі: за статистикою, на цей сайт щодня заходить кожний сотий (!) користувач Інтернету. За допомогою спеціального програмного забезпечення відвідувачі Pirate Bay можуть обмінюватися між собою різноманітними файлами, у тому числі й захищеними авторським правом. Цікавий юридичний нюанс полягає в тому, що власне на серверах сайта ніякі об’єкти авторського права не розміщуються — всі файли зберігаються на комп’ютерах користувачів, а сайт тільки надає механізм для їхнього пошуку. вачів за розповсюдження об’єктів, захищених авторським правом. Абоненти Ipredator за 5 євро на місяць зможуть зробити своє пе ребування у Мережі цілком анонім ним, уникнувши таким чином будь яких юридичних наслідків, пов’яза них з обміном файлами. Кількість бажаючих скористатися цим сер вісом у перший же день його існуван ня перевищила 100 тисяч чоловік.

Цікаво, що 1 квітня, відразу після набуття чинності директивою про ре алізацію прав на інтелектуальну власність, добовий обсяг даних, пере даних через Інтернет, у Швеції впав на 30%. Однак уже через пару тижнів ця цифра повернулася на колишній рівень. Така динаміка свідчить одно часно і про розмах комп’ютерного піратства, і про те, наскільки коротко строковим є ефект від будь яких за конів, спрямованих проти нього. Звичайно, поширення об’єктів, захищених авторським правом, є по рушенням закону майже в усіх краї нах світу. Проте десятки, якщо не сотні мільйонів людей порушують ці зако ни щодня. На прикладі описаної ситу ації можна легко побачити, що будь які заходи, спрямовані на боротьбу з піратством, призводять тільки до уск ладнення використовуваних техніч них засобів, а зовсім не до зменшен ня масштабів самого явища. Епоха інформаційних технологій уже призвела до кардинальної зміни багатьох традиційних бізнес моде лей і так чи інакше позначилася май же на всіх сферах економічної діяль ності. Мимоволі постає запитання: наскільки існуюче міжнародне зако нодавство відповідає інтересам сус пільства і чи не настав час перегля нути підходи до захисту авторських прав з урахуванням сучасних реалій?

СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ Термін «піратство» у значенні «нелегальне розповсюдження об’єктів, захищених авторським і суміжним правами» в українському законодавстві не застосовується. У той же час стаття 176 Кримінального кодексу України передбачає покарання за «незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури, мистецтва, комп’ютерних програм і баз даних». Стаття 16489 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає штрафи за незаконне розповсюдження об’єктів авторського права. Крім того, у нашій країні існує цілий ряд інших законів і підзаконних актів, що регулюють правовідносини у сфері інтелектуальної власності. За словами юристів, рівень відповідного законодавства в Україні можна оцінити як середній. При цьому треба відзначити, що деякі підзаконні акти суперечать законам, а досвід судових рішень із питань, пов’язаних з авторським правом, майже відсутній. Через це судді часто можуть дивитися на такі правопорушення із зовсім протилежних позицій.

ПЕРЕДПЛАТА

Передплатити видання

передплата

і ви можете, звернувшись до поштових відділень, а також до передплатних агентств:

БЕР ДЯНСЬК БЕРДЯНСЬК Поплавська 70 344, 66 548

Саміт Дніпропетровськ 370 44 23, 370 45 12 Передплатне агентство «KSS» 33 52 89

ВІННИЦЯ Бліц Інформ 27 66 58

ДРОГ ОБИЧ ДРОГОБИЧ Паращак 41 54 74

БІЛА ЦЕРКВА Фрідман 4 97 04

ГО Р ЛІВКА РЛІВКА А.В. Сервіс 55 30 00, 55 24 75 Колегія 55 25 82 ДОНЕЦЬК Донбас Де Юре 382 68 25/26 Ідея 381 09 32 Кріотехніка 311 76 81 ДНІПРОПЕТ РОВСЬК Меркурій 744 73 15, 744 16 61

ЖИТОМИР Бліц Інформ 36 04 00 ЗАПОРІЖЖЯ Бліц Інформ 63 91 82 Прессервіс Кур’єр 220 07 97 Меркурій 220 87 61 ІВАНО АНКІВСЬК ФР РАНКІВСЬК Світ преси 4 91 88 Філіпова Н.О. 50 13 20 Бліц Інформ 52 28 70

КИЇВ Бліц Інформ 205 51 10 ВПА 502 02 22 Кондор 408 76 25 408 76 52 Статус 391 74 53 391 74 54 Прес центр 536 11 75 Саміт 280 77 45 Передплатне агентство «KSS» 585 80 80 Меркурій 248 88 08 КІРОВОГР АД КІРОВОГРА Бліц Інформ 32 03 06 КРЕМЕНЧУК Меркурій 70 03 84 Саміт Кременчук 3 21 88

КРИ ВИЙ РІГ КРИВИЙ МИ К ОЛАЇВ КОЛАЇВ Бліц Інформ ТЕПС & С 66 24 36 47 47 75, Кур’єрська 47 47 35 служба НОУ ХАУ передплати і 47 20 03, доставки 47 17 77 04 04 94 Саміт Миколаїв СПД «Соколов» 56 10 69 404 82 71 ЛЬВІВ Ділова преса 70 34 68 Західний кур’єр 23 04 10 Фактор 41 83 91 ПресМаксимум 97 15 15 ЛУГ АНСЬК ЛУГАНСЬК Ребрик 50 13 64, 50 14 33 ЛУЦЬК Бліц Інформ 72 05 48 МАРІУПОЛЬ Бліц Інформ 33 54 98

НІК ОПОЛЬ НІКОПОЛЬ Ай Джі Електронікс 4 22 48 НОВО ВОЛИНСЬК Мазурова 4 07 71 НОВОМОС К ОВСЬК Меркурій 7 51 91 ОДЕСА Ласка 711 66 16 Пугачова 237 17 80 Агентство Наш Бізнес 718 06 08, 714 41 68

ПАВЛОГР АД ПАВЛОГРА Меркурій 6 00 93 ПОЛТ АВА ПОЛТАВА Агентство передплати АНП 50 93 10 Бліц Інформ 50 92 61 СЕВА СТОПОЛЬ Бліц Інформ 55 44 51 Фактор Преса 45 55 82 СІМФЕРО ПОЛЬ Бліц Інформ 249 300 Саміт Крим 51 24 93 Флора 27 00 92 Фактор Преса 27 94 56

С УМИ ДІАДА 78 03 55 Еллада S 25 12 49 ТЕРНО ПІЛЬ Попович 25 18 23 ХАРКІВ Фактор Преса 738 29 73 Александ рова 754 58 27

на

2009 рік

триває

Передплачуйте у відділеннях «Укрпошти», передплатних агентствах, відділі передплати редакції.

Тел. (0642) 59893892

Передплатні індекси: українською мовою

російською мовою

99309

99340

Вартість передплати: на 1 міс. — 19,24 грн на 6 міс. — 115,44 грн

ХЕРСОН Кобзар 42 09 09 ЧЕРНІВЦІ Ключук 57 03 17, 24 73 83 ЯЛТ А ЯЛТА Саміт Крим 32 41 35

Передплату можна оформити в редакції, звернувшись до відділу передплати і реалізації за телефоном: (0642) 59893892, т/ф 59893891, E8mail: marketing_utg@ukr.net

на 1 місяць — 10,76 грн на 6 місяців — 64,56 грн

Розслабтес Роз слабтеся! я!

№ 20–21 (72–73)

19 травня 2009 року

НАУКА ВИЖИВАННЯ

Різнобарвне здоров’я логічно активних зон організму реагує на один із кольорів. Наша нервова клітина від народ ження має здорову вібрацію з пев ною довжиною хвилі. При різних патологічних станах вібрація кліти

кандидат медичних наук

овочі, яблука яблука). Синій Синій— заспокоює серцебиття, знижує кров’яний тиск, допомагає при розладі кишечнику (корисні продукти: всі ягоди си нього кольору кольору,, водорості водорості). Фіо летовий колір поліпшує зір, зас покоює при тривозі (корисні про дукти: — виноград, слива слива).

Таємниці кольору

Якого кольору вода?

Багато сучасних учених вважають кольоротерапію одним із найперспективніших і найнадійніших методів лікування та оздоровлення. То ера хіміопрепаратів незабаром піде у небуття?

Інна ІГНАТЕНКО,

ершою науковою систематиза цією кольорів ми завдячуємо Леонардо да Вінчі Вінчі, який писав: «Простих кольорів — шість: білий, жовтий, зелений, синій, червоний, чорний». А 1810 року опублікував свою працю про колір Йоганн Вольф ганг ҐҐете ете Вольфганг ете. У ній вже розгля дався вплив кольорів на зір і розум з урахуванням фізіологічного й психо логічного аспектів. Адже кольори кон тактують не тільки з нашими очима, а й рівною мірою з душею й почуттями. Що ж означають основні кольо ри? Жовтий — колір золота, що здавна сприймався як застигле со нячне світло. Червоний асоціюєть ся насамперед із кров’ю і вогнем. Синій — колір моря, тобто симбіоз спокою і хвилювання, колір холоду. Зелений — колір трави й листя, символ юності й надій. Білий сим волізує чистоту, цноту, чесноту, радість. Чорний — нещастя, жало бу, загибель.

на вважав, що яскравий червоний колір створює оптимістичний настрій і посилює кровообіг (він ук ривав своїх хворих червоною тка ниною), жовті кольори виліковують печінку, зменшують біль і знімають запалення. Широко використовувалось ліку вання кольором і народною меди циною циною, де особлива перевага відда валася червоному. Так, у Росії для лікування скарлатини здавна вико ристовували червону фланель, а при бешиховому запаленні — червоною вовну; щоб уберегтися від жовтяниці,

Каміль Фламмаріон, французький астроном, що жив на межі XIX і XX століть, дослідним шляхом, що рослини і тварини небайдужі до кольору. Салат>латук під червоним склом ріс у чотири рази швидше, ніж під сонцем, і досягав дуже великої висоти, а от під синім ріст його був незначним. Квасоля при білому й червоному світлі цвіте, при освітленні зеленому або синьому вмирає. Фактично лікарі здавна використо вували елементи кольоротерапії. При міром, сильне збудження у хворого зникало навіть при нападах буйства, коли його поміщали в кімнату із сині ми стінами або синім освітленням. Цельс, виписуючи ліки, обов’яз ково враховував їх колір: світло фіолетовий, блакитний, рожевий... Для лікування ран залежно від їхнього типу він вживав чорний, зе лений, червоний або білий пластир. Авіценна ставив діагноз за кольо ром шкіри й сечі хворого. Великий знавець людської натури, він склав особливий атлас, де описав за лежність між кольором, темпера ментом і здоров’ям людини. Авіцен

вдягали золоті намиста. У Шотландії червоною вовною лікували розтяг нення зв’язок, в Ірландії — ангіну , а в Македонії її застосовували для попередження лихоманки. У старій Англії ручку маленької дитини обв’я зували червоною ниткою, щоб у неї краще росли зубки.

Кольорова дієта

учасні вчені визначають кольоротерапію (хромотера пію) як немедикаментозний метод лікування, який ґрун тується на тому тому,, що кожна з біо

ни змінюється. У кольоротерапії за принципом резонансу їй «нав’я зується» здорова вібрація. За своєю природою нервова клітина здатна засвоювати й накопичувати відсутні

арто згадати і про лікувальні властивості кольорової води води. Вода добре сприймає й збері гає інформацію: досить на 10–15 хвилин поставити склянку на підставку потрібного кольору, щоб вода сприйняла й передала його енергію. «Заряджену» воду треба пити не поспішаючи, маленькими ковтками. При щоденній роботі на комп’ю тері добре поставити поруч із со бою склянку води на бірюзовій підставці і часто робити кілька ковтків.

Один з мостів Лондона був пофарбований у чорний колір. Зафіксовано, що найбільша кількість самогубств траплялася саме тут. Після того як міст перефарбували в зелений колір, їхня кількість різко скоротилася. кольори й відштовхувати надлиш кові. Такий механізм лікувально го впливу коль ору кольору ору.. Кацу дзо Ніші, створювач сис Кацудзо теми природного омолодження, стверджує, що кольородієтологія до помагає при цілому ряді захворю вань. За його даними, білий колір знімає напругу, відганяє тривогу, зас покоює, поліпшує функції зорової системи й залоз внутрішньої секреції (корисні продукти: рис, біла капус та, біла риба риба). Червоний додає життєвих сил, допомагає при не докрів’ї, робить м’язи еластичними, а суглоби рухливими (корисні продукти: буряк, зерна граната, редис, виш ня, суниця, червона капуста, чер воний перець перець). Жовтогарячий колір поліпшує обмін речовин, поси лює кровообіг, робить сприятливий вплив на стан шкіри й травлення (ко рисні продукти: апельсин, абрикос, морква морква). Жовтий — колір здоров’я, заряджає енергією, допомагає при депресіях і неврозах (корисні продук ти: диня, гарбуз, пшоно пшоно). Зелений колір розсіює негативні емоції, має снодійний вплив, поліпшує роботу серця (корисні продукти: вс всіі зелені

Якщо ви перевтомилися, випий те ковток води з «червоної» склян ки — і відразу ж відчуєте прилив сил і енергії. Кашель швидко припи няється, якщо двічі на день пити воду, опромінену жовтогарячим ко льором. Дітям перед контрольною роботою в школі потрібно випити води «жовтого» кольору: вона сприяє генерації блискучих ідей, стимулює духовну діяльність. Крім того, жовтий колір допомагає при хронічних запорах: треба тричі на день через 30 хвилин після їжі ви пивати по склянці «жовтої» води. Якщо ви втратили когось із близьких, «зарядіть» склянку з во дою лимонним кольором. Цей колір допомагає також зміцнити пам’ять — як дорослому, так і дитині. На думку представників альтер нативної медицини, червоний колір показаний при всіх вірусних та інфекційних захворюваннях (вітряна віспа, кір, скарлатина), дизменореї, гіпотонії, анемії, захворюваннях

шлунка, селезінки. Жовтогарячий — при патології легенів (астма, бронхіт), тонзиліті, епілепсії. Жовтий колір стимулює роботу печінки, жов чного міхура, шлункову секрецію, допомагає впоратися з депресією, лікує безсоння і шкірні захворюван ня (екзему, алергійні дерматити). Блакитний знижує кров’яний тиск, зменшує біль при ішіасі й остеохон дрозах, допомагає при ожирінні й захворюваннях очей. З е л е н и й колір гармонізує і нормалізує серце ву діяльність (при аритмії, тахікардії), знімає головний біль, заспокоює нерви, лікує невралгії та мігрень. Синій використовують при ліку ванні ендокринних і психічних захво рювань (шизофренія, істерія, психо зи), епілепсії, хвороб нирок і сечово го міхура, захворювань очей (глауко ма, катаракта). Фіолетовий колір добрий для лікування порушень моз кового кровообігу, має седативну дію на нервову систему, полегшує перебіг застудних захворювань.

Удома й стіни допомагають

агія кольору широко викорис товується і в дизайні квартир. л і кольори Так, теплі світ світл (жовтогарячий, жовтий, світло корич невий) — веселі, легкі, збуджувальні — оптично роблять кімнати про сторнішими. Вони ідеально підходять для їдальні, дитячої і робочої кімнат, приміщень, де мало сонця. Теплі темні тони (коричневий, охра, іржа вий) — заспокійливі, затишні — оп тично звужують приміщення, роблять простір замкнутим. Їх краще застосо вувати для оздоблення кімнат, де по трібна особливо затишна атмосфера. Холодні світ лі тони ( бірюзовий, бла світлі китний) — пасивні, чисті, ясні — оп тично відступають удалину й застосо вуються для дизайну кухні, ванни й со нячних кімнат. Яскраво червоний колір — динамічний, активний, агре сивний — оптично наближається до спостерігача й застосовується для оз доблення кімнат, де проводяться ве чірки. Зелені тони — компенсу вальні, заспокійливі, розслаблю вальні — використовуються для оформлення спальні й приміщень, де відпочивають або хочуть зосередити ся. Сірі тони — пасивні, нейтральні, урівноважені — застосовуються, коли треба створити нейтральне тло. Фіолетові кольори — урочисті, сер йозні — оптично звужують приміщен ня і використовуються для оформлен ня елегантних святкових і представ ницьких приміщень.

Кольоротерапія особливо ефективна при стресах, неврозах, зниженні працездатності, порушеннях сну, підвищеній метеочутливості, головному болі... Ви вже визначили, якого кольору боїться ваша хвороба?

КРОСВОРД «4 ВАРІАНТИ» Замість звичайних визначень до слів ми пропонуємо очніше вибір з чотирьох варіантів вам відразу відповіді. ТТочніше відповідей. Вам треба тільки відкинути зайві, оскільки тільки один з наборів повністю зійдеться.

ГОРИЗОНТ АЛ Ь : 1. Гармата, оперета, спокуса, бо ОРИЗОНТАЛ АЛЬ улінг. 5. Оплітка, Варшава, формула, Обелікс. 10. Пігмент, шлямбур, піаніно, бронхіт. 11. Концерн, смітник, адвокат, оборона. 14. Іглу, арка, убір, віко. 15. Аура, сума, Одер, тайм. 16. Викуп, аргон, мороз, но сок. 18. Іспит, бідон, шевро, цинга. 20. Рідина, гарсон, нектар, монтер. 21. Лютий, брухт, кенар, набіг. 22. Ан гола, Армані, «Наполі», кабуки. 23. Ротанг, смичок, розріз, Ласкер. 25. Осика, колір, замок, селен. 27. Сивина, напуск, лангет, німота. 28. Дукат, хомут, намаз, альфа. 29. Кагор, алгол, насип, район. 32. Тітов, оберт, Федір, декан. 34. Абзац, бісер, Ромул, ринок. 38. Сек тор, терпуг, апарат, оранка. 39. Насос, таксі, віщун, Дарій. 40. Квебек, садиба, ресора, Чаплін. 41. Острог, гектар, тропак, мускус. 43. Каток, Артек, наліт, парик. 45. Анкара, Влтава, куртка, Дніпро. 46. Дамба, долар, стриж, рапан. 47. Качка, надія, твань, манат. 48. Арія, дріб, нора, удав. 50. Якут, миги, фаза, лото. 51. Мута ція, «знатоки», анархія, вібрато. 52. Бангкок, самбіст, Крючков, Укупник. 53. Пандора, мартіні, питання, ре готун. 54. Іспанія, Гасконь, караван, біднота.

ВЕРТИКАЛ Ь : 2. Опір, поло, Перу, авіа. 3. Ранжир, ВЕРТИКАЛЬ ментор, камера, Леннон. 4. Саурон, тризуб, наскок, тантал. 6. Бомбей, осокір, азбест, подвиг. 7. Шорник, літера, моціон, іволга. 8. Вант, клас, Крит, ліра. 9. Су ахілі, «Пісняри», зашморг, Еверест. 10. Блакить, шкідник, проноза, південь. 12. Тугодум, Абдулов, ну вориш, кабарга. 13. Ємність, ординар, караоке, кані бал. 16. Молох, Антон, ванна, невід. 17. Наказ, кювет, зеніт, преса. 18. Ціпок, бакен, Ітака, шифер. 19. На кип, орган, ангар, таган. 24. Катет, Глоба, моріг, зумер. 25. Офорт, захід, саван, кузов. 26. Алібі, радон, калій, нарис. 27. Логос, сивуч, Новак, номер. 30. Стамбул, тангенс, «Понтіак», ксьондз. 31. Експорт, Ярослав, ва говоз, машкара. 32. Дозор, Фарад, оклад, тубус. 33. Радар, тавро, віраж, наган. 34. Ролик, аскет, біном, рубін. 35. Цвіль, лазня, редут, казна. 36. Хлопчак, ви балок, контакт, абразив. 37. Вкладиш, кадастр, габа рит, індосат. 42. Гавана, стерно, розряд, кастет. 43. Кастро, Абакан, калібр, павіан. 44. Каркас, Канада, татамі, кварта. 45. Плашка, Казбек, Алупка, Діоген. 49. Буки, Анна, Агра, віче. 50. Мова, болт, Ясон, лижі. Склала Оксана БАЛАЗАНОВА

Відповідь на головоломку «Три кола», надруковану у № 19 (71)

Відповідь на етюд, надрукований у № 19 (71) 1. d4 c5! b6:d4 2. c3:g3 b4 a3 3. g1 h2! a3:c1 4. a5 b6 c7:a5 5. d2 c3 c1:f4 6. g3:c7 d8:b6 7. c3 b4 a5:c3 8. e1 d2 c3:g3 9. h2:a7 х

Відповідь на кросворд, надрукований у № 19 (71) ГОРИЗОНТ АЛЬ: 1. Кліо. 8. Джем. 11. Духовенство. 12. Укол. 14. Трус. 15. Легато. 16. Аромат. 18. Дивак. 20. Піраміда. 21. Атлети ОРИЗОНТАЛЬ: ка. 22. Народ. 23. Алкоголь. 26. Акваланг. 29. Козерог. 30. Сахарин. 31. Петляков. 35. Сопромат. 38. Опади. 40. Пароплав. 41. Норве гія. 42. Курча. 44. Кімоно. 45. Гудвін. 48. Корд. 49. Німб. 50. Аквалангіст. 51. Факс. 52. Саїд. ВЕРТИКАЛЬ: 1. Клуб. 2. Ідол. 3. Буратіно. 4. Бородань. 5. Ресівер. 6. Естакада. 7. Автоклав. 9. Жарт. 10. Міст. 13. Лекало. 14. Тантал. 17. Бібліотекар. 19. Скандинавія. 24. Гурія. 25. Лігво. 27. Кусто. 28. Архар. 32. Леонід. 33. Кальовка. 34. Вовкодав. 35. Сина гога. 36. Пародист. 37. Онегін. 39. Акробат. 43. Скіф. 44. Крик. 46. Ніка. 47. Обід