Украинская техническая газета №176

Аспект

Безмежне небо

Місто на нафті Двохсотлітній видобуток нафти у Бориславі не припиняється ні на день, однак так само стабільно накопичуються екологічні проблеми Стор. 5

Технології

Подія

Політ над Старою фортецею

Туфовий саркофаг

Виявляється, з аеростата можна робити навіть якісні HDR-фотографії

Альтернативним об’єктом захоронення радіоактивних відходів і спорудження підземних АЕС можуть стати туфи

Стор. 9

Стор. 11

За рік до Євро Усупереч природному для вітчизняних реалій скепсису Україна виконує «стадіонну» анізації частину організації Євро-2012 Стор. 10

Щотижневик Виходить щовівторка

www.eutg.net

№ 21 (176) 7 червня 2011 року

Мідний «Вепр» Призупинено випуск спільної розробки кількох українських підприємств – унікальної броньованої машини, здатної виконувати широкий спектр завдань

Стор. 4

Сьогодні подальший випуск вітчизняного автомобіля, спроможного перевершити російський «Тигр» і деякі зарубіжні моделі, під загрозою. Причина банальна – відсутність грошей. Хоча згідно з урядовою інноваційною програмою, яку підписав ще в 2007 році тодішній прем’єр Віктор Янукович, виробництво серії машин родини «Вепрів» мало б уже успішно завершитися.

— Росія перетягує до себе донецький «Топаз», на якому виробляли «Кольчуги» – спеціальну станцію, що блокує весь радіозв’язок та системи наведення ракет, – пояснює причини завершення співпраці з військово-промисловим комплексом автор кременчуцького всюдихода «Вепр», голова правління ВАТ «АТП-15356», кандидат технічних наук Володимир Пилипенко. — Для військових загалом вдалося випустити півтора десятка комплектів. У кожному – чотири «Вепри», обладнаних системою захисту «Кольчуга».

Ірина ГАЛЧЕВСЬКА

Чужим розумом Іван КУЗЬМЕНКО Незважаючи на досить продуктивну діяльність останніх років, автомобільна промисловість України, схоже, застрягла в 2007 році. Саме тоді в рамках автосалону SIA-2007 відбувся дебют концептуального Lanos M, який мав піти в серію в 2010 році, але так до конвеєра й не доїхав. Утім, зараз уже зрозуміло, що автопром не застряг цілком, а лише серйозно змінив напрямок

руху. Ось уже 2011 рік, і, судячи з 19-го київського міжнародного автосалону SIA-2011, який відбувся в столиці наприкінці травня, з майбутніми пріоритетами українські виробники визначилися остаточно.

Головний наголос у своїх виробничих і маркетингових планах вітчизняні автогіганти зроблять на складанні й реалізації іноземних машин, відклавши власні розробки

Військовий броньований всюдихід, обладнаний комплексами радіорозвідки та радіологічної безпеки «Кольчуга» та «Мандат 1БЕ», автомобіль-сейф для перевезення великих партій грошей для банків і позашляховик «Мисливець», якому не страшні ані піщані пустелі, ані броди, – усе це «ВЕПР». Цю родину спецавтомобілів розробили, запатентували та виробляли на кременчуцькому автотранспортному підприємстві АТП-15356.

до кращих часів. Причому левову частку виробничих потужностей займуть китайські автомобілі, які випускаються як під «рідними», так і під українськими брендами. Про поступове зміщення акцентів у напрямку «китайців» свідчить той факт, що в рамках SIA-2011 свої автомобілі, які йшли з нашого ринку в період кризи, представили відразу три виробники з Піднебесної. І взагалі, стенди тамтешніх підприємств займали третю частину всіх виставкових площ.

Стор. 10

«Слони йдуть на північ» Дмитро ТИМЧУК Недавня зустріч делегації міноборони Білорусі з міністром оборони України Михайлом Єжелем продемонструвала інтерес наших сусідів до співробітництва у військово-технічній сфері між Мінськом і Києвом.

Це змушує говорити про початок широкомасштабного партнерства двох держав у галузі ОПК.

Білоруську сторону цікавлять взаємодія у сфері протиповітряної оборони, наші перспективні розробки озброєння й військової техніки, досвід підготовки українських військовослужбовців у Міжнародному центрі миротворчості й безпеки у Львівській області, а також організація навчального процесу в Центрі імітаційного моделювання Національного університету оборони України.

Стор. 13

2

№ 21 (176)

7 червня 2011 року

Тут і тепер

Цитати тижня

6 червня — День журналіста Прийшло свято й на нашу вулицю! Свято професійне й радісне, утім, не менш радісним для людей, які займаються улюбленою справою, має бути кожен день. Тим більше, коли усвідомлюєш, що своєю роботою хоча б трішки допомагаєш тим, хто, незважаючи на проблеми й труднощі «епохи змін», докладає сил для розвитку про-

Ірина Акімова Перший заступник голови адміністрації Президента України За будь-якої ціни на газ ми поки не розв’язали одну із глобальних українських проблем — неефективність використання природних ресурсів, які ми одержуємо за більш високими цінами... Теми зниження ціни на російський газ і практичної реалізації заходів щодо енергоефективності української економіки мають вирішуватися одночасно.

ПП «Автотехнологія» (м. Рівне) у співдружності з компанією «Порше Україна» почала випуск автобусів SIRIUS пасажировмісністю 22 місця й ALTAIR (до 19 місць).

Девальвація долара стосовно євро може призвести до підвищення світових цін на метал і хімічну продукцію. У травні 2011 року вартість металу знижувалася, індекс CRB BLS Metals упав на 2,7%. Це спричинило падіння експортного виторгу України. Дешевий долар несе «зелену» інфляцію, яку відчує й Україна.

Як повідомив директор «Порше Україна» Едуард Дьяченко, компанія протягом майже двох років шукала партнерів для випуску таких автобусів. Обґрунтовуючи мету виходу на цей ринок, Е.Дьяченко відзначив, що основною причиною стала заборона в Україні з 1 січня 2012 року експлуатації автобусів, переобладнаних із

Борис Колесніков Віце-прем’єр — міністр інфраструктури У нашій країні 22 тисячі кілометрів залізниць, але електрифіковані з них поки лише 10,5. За чотири роки ми модернізуємо ще 4,5 тисячі. Таким чином ми подбаємо про екологію, вартість перевезень зменшиться на 30% і на 40% збільшиться швидкість.

Індія одержала перші п’ять модернізованих літаків Ан-32.

27 травня перші 5 легких військово-транспортних літаків Ан-32 для ВПС Індії вилетіли з Києва в Канпур (Індія). Відповідно до контракту 40 літаків буде модернізовано в Україні, а 65 — відремонтовано на авіазаводі ВВС BRD-1 у Канпурі. Нова модифікація Ан-32 розроблена на ДП «Антонов» і одержала позначення AN-32RE. На літаках установлене сучасне обладнання, яке дозволяє підвищити безпеку польотів. Вантажопідйомність літака збільшено до 7,5 т. На Миколаївському суднобудівному заводі «Океан» спущений на воду перший буксир проекту POSS-115 «NIBULON-1», побудований на замовлення сільськогосподарського підприємства «Нібулон». Довжина судна 37,81 м, ширина — 11,52 м, осадка — 2,4 м, дедвейт — 150 т. Швидкість вільного ходу — 11,5 вузлів, швидкість у каравані — не менше 5 вузлів. Як головні на судні встановлені два високобортні двигуни потужністю 940 кВт кожен виробництва компанії Mitsubishi, а як допоміжні — два двигуни марки Volvo. Закон про скасування техогляду ухвалений у першому читанні. Його мета — усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень, що передбачає скасування обов’язкового технічного огляду для легкових автомобілів, які не використовуються з комерційною метою, і спрощення порядку проходження обов’язкового технічного контролю для інших транспортних засобів.

Засновник і видавець — колектив редакції «УТГ»

www.eutg.net Е. пошта: info@tehnichka.com ПРИ ВИКОРИСТАННІ МАТЕРІАЛІВ ПОСИЛАННЯ НА «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ.

91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98в.

Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 12993-1877Р від 20.08.2007 р., видано Міністерством юстиції України.

вантажних і вантажопасажирських фургонів, які вже не відповідають сучасним вимогам. За словами директора компанії «Автотехнологія» Анатолія Ясковця, компанія вжила всіх необхідних заходів з урахуванням планованих законодавчих змін і сертифікувала продукцію.

— Це саме виробництво автобусів, аналогічне налагодженому на ЛАЗі або «Богдані», — зауважив А.Ясковець. Аналізуючи стан ринку автобусів в Україні, керуючий збутом комерційних автомобілів компанії «Порше Україна» Сергій Носенко відзна-

чив тенденцію до збільшення їхнього виробництва.

— Обсяг ринку на сьогодні становить від 7 до 12 тисяч автобусів, але якість парку, зокрема автобусів повною масою до 5 тонн, незадовільна, вони морально й фізично застаріли. Тому потенціал цього ринку, тим більше з урахуванням очікуваної заборони експлуатації переобладнаних автобусів, досить великий, — сказав С.Носенко. Ціна автобуса ALTAIR — приблизно $70 тис., а більш

комфортабельного SIRIUS — близько $90 тис. За словами С.Носенка, наразі під реалізацію проекту замовлене виробництво до 50 автобусів, а наступного року планується збільшити замовлення в багато разів. Додаткові перспективи компанія пов’язує з Євро-2012 і зростанням пасажиропотоку із західних кордонів.

Не вистачить гривень? Будуть юані!

«Нововолинську» №10 надійшло менше половини. Згідно з цьогорічною постановою Кабміну, шахті виділять 150 млн грн. Цього замало, щоб плани будівельників здійснилися. Тому і в області, і в міністерстві дуже покладаються на Рамкову угоду про фінансування співробітництва між Мінвуглепромом та Держбанком розвитку КНР, підписану під час державного візиту Віктора Януковича до Китаю у вересні 2010 року. У березні цього року китайські фінансисти вже долучилися до участі в пілотному проекті Мінвуглепрому з технічного переоснащення та модернізації діючих шахт ДП «Волиньвугілля». Тепер зважують можливу участь і в добудові шахти №10 «Нововолинська».

Довідка «УТГ»

Одним абзацем

04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28а

тенціал, але дуже важка дорога від ідеї до її матеріального втілення. Допомогти тим, хто сміливо долає цей тернистий шлях, — одне з головних завдань нашого видання. Обіцяємо й надалі дотримуватись цього принципу. Ми приділятимемо ще більше уваги матеріалам, які на практиці допоможуть розвитку вашого підприємства, вищого навчального закладу,

На обрії — дві зірки

Олександр Охріменко Президент Українського аналітичного центру

Адреса редакції:

мисловості, технологій, науки і освіти. Так — не без труднощів, так — не без помилок сьогодні всі ми робимо спільну й важливу справу. «Ми» — це журналісти, виробничники, учені, усі, кому небайдужі процеси, які відбуваються в науковотехнічній сфері України й світу. Наша країна має величезний науково-виробничий по-

конструкторського бюро. Це нові технології, які поліпшують якість продукції та зменшують витрати на її випуск. Це інформація про сучасне високоефективне й надійне обладнання. Це способи економії, альтернативні джерела одержання електроенергії і тепла, а також системи автоматизації та IT-рішення для бізнесу, які довели свою спроможність на практиці. Ще раз зі святом вас, дорогі читачі!

НП «Автотехнологія» спеціалізується на переобладнанні суцільнометалевих фургонів Mercedes і Volkswagen у пасажирські автобуси, виготовленні пасажирських сидінь, а також на поставках комплектувальних іншим виробникам автобусів. Компанія «Порше Україна» — генеральний імпортер Volkswagen і Audi в Україні з 2008 року. Належить Porsche Holding GmbH — найбільшому приватному торговельному підприємству Австрії. Холдинг представлений у 16 країнах Європи та в Китаї.

Роман ДИГАС Мінвуглепром відновив державну підтримку ДП «Волиньвугілля». Наприкінці травня обласне казначейство отримало другий за останні два місяці бюджетний транш у розмірі 35 млн грн. Призначення – добудова шахти №10 «Нововолинська».

об’єкт готовий на 80%, і за належного фінансування шахта може почати роботу із серпня 2012 року. Уведення її в експлуатацію відкриє 1500 нових робочих місць, збільшить річний видобуток

у Львівсько-Волинському басейні на 900 тис. т і повністю забезпечить вугіллям потужності Добротвірської та Бурштинської ТЕС. Торік із передбачених у бюджеті 256 млн грн на

Із 11 шахт, які ДП «Волиньвугілля» успадкувало від СРСР, нині працюють лише чотири. Обсяги їх видобутку не можуть забезпечити ТЕС регіону вугіллям, тому його завозять з Дніпропетровщини та Луганщини. Уся надія – на шахту № 10 «Нововолинська». За словами директора тресту «Західвуглебуд» Олега Мандрика,

Головний редактор Іван Спасокукоцький тел. 044 278 42 37, e-mail: ivanspas@tehnichka.com РЕДАКЦІЯ: Людмила Гречаник — редактор відділу технічної думки тел. 0642 34-72-47 e-mail: tehnomysl@tehnichka.com

Олександр Білиловець — редактор інтернет-ресурсу еUTG.net, тел. 044 278-42-37 e-mail: bililovets@tehnichka.com

ВІДДІЛ РЕКЛАМИ: Ганна Шумакова — тел./факс:

Газета видається українською та російською мовами

(044) 278 42 37, тел.: (097) 534 23 04, Позиція авторів публікацій не завжди

e-mail: reklama@tehnichka.com

ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИ: Дмитро Баранов — тел./факс: (044) 278 42 37

Ігор Павлюк — редактор відділу промисловості

Любов Соловйова — тел./факс:

тел. 044 278-42-37 e-mail: pavluk@tehnichka.com;

e-mail: podpiska@tehnichka.com

(0642) 59 93 91 тел.: (0642) 59 93 92,

За повідомленнями інформагентств підготувала Анна ГРЕЧАНИК

збігається з позицією редакції. Редакція залишає за собою право виправляти матеріали та рецензувати рукописи. За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець.Матеріали, позначені (R), публікуються на правах реклами.

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій.

Передплатні індекси: українською мовою — 99309 російською мовою — 99340 Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «Прес-Експрес». Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 50-08-54

НАКЛАД МІСЯЦЯ 32800 прим. Замовлення № 1097

3

№ 21 (176)

7 червня 2011 року

Тут і тепер Наука СПІВРОБІТНИЦТВО Українському автопрому відкриють новий ринок для безмитного експорту. Після зустрічі з міністром закордонних справ Сербії Вуком Єремичем прем’єр-міністр України Микола Азаров доручив Міністерству економічного розвитку і торгівлі вивчити можливість укладання угоди про зону вільної торгівлі із Сербією. Микола Азаров уважає укладання із Сербією угоди про ЗВТ перспективним, адже ця країна — кандидат на вступ до ЄС. У свою чергу Вук Єремич відзначив, що після укладання угоди можна істотно збільшити рівень двостороннього товарообігу. Україна й Перу займуться космічними проектами. Кабмін ухвалив розпорядження «Про підписання Рамкової угоди між урядом України та урядом Перу щодо співробітництва у сфері космічної діяльності». Вона передбачає участь у спільних дослідних проектах, діяльність із розвитку технологій, технічної допомоги, спільне використання техніки та елементів інфраструктури, обмін науково-технічним персоналом тощо. Реалізація акту не потребує додаткових витрат із держбюджету.

ЦИФРА Сума зібраних коштів на чорнобильські проекти може збільшитись до 700 млн євро, повідомив радник Президента України — керівник головного управління з питань міжнародних відносин адміністрації Президента України Андрій Гончарук. Загальна сума внесків, заявлених під час Конференції зі збору коштів на фінансування чорнобильських проектів, становила 550 млн євро. Потім до фінансування погодилися долучитися ще кілька країн. Наприклад, Саудівська Аравія та Канада (сума внесків — 14 і 21 млн євро відповідно). Про рішення внести до фонду «Укриття» 26 млн євро оголосив прем’єр-міністр Італії Берлусконі під час саміту «великої вісімки».

ПЕК ЄС підтверджує пріоритетність модернізації української ГТС. Член Європейської комісії з питань енергетики Гюнтер Оттінгер підтвердив, що модернізація українських трубопроводів залишається пріоритетом для ЄС, оскільки це економічно вигідніше, ніж будівництво нової інфраструктури. У Брюсселі з першим віцепрем’єром А.Клюєвим обговорено підготовку до практичної реалізації проектів із модернізації української газотранспортної системи. Клюєв подякував Оттінгеру за підтримку в питанні придбання Україною членства в Енергетичному співтоваристві й розповів про реформи в українському енергетичному секторі.

Компанії НАК «ЕКУ» збільшили виробництво електроенергії на 2,6%. Енергогенерувальні компанії та електростанції НАК «Енергетична компанія України» з початку 2011 року виробили 30,4 млрд кВт/год. електроенергії (36,7% від загального вироблення електроенергії ОЕС України), що на 0,8 млрд кВт/год.

(2,6%) більше, ніж за аналогічний період 2010-го.

Теплові електростанції НАК «ЕКУ» за січень-травень виробили 22 млрд кВт/год. електроенергії (26,6% загальнодержавного виробництва).

«Нафтогаз» профінансував спорудження трьох об’єктів газопостачання. У рамках Угоди про співробітництво між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Чернівецькою обласною державною адміністрацією та Чернівецькою обласною радою «Нафтогаз України» у травні 2011 року профінансував спорудження на території області трьох об’єктів газопостачання на суму 5,5 млн грн. До кінця року компанія планує взяти участь у будівництві ще 21 об’єкта газопостачання вартістю 159 млн грн відповідно до сформованого Чернівецькою ОДА переліку. Разом з облдержадміністрацією розроблений і затверджений план газифікації населених пунктів Чернівецької області на 2011—2015 роки. Закупівлі російського газу скоротяться. У другому кварталі поточного року Україна планує закупити в Росії 9 млрд м3 газу, повідомив голова НАК «Нафтогаз України» Євген Бакулін. «Ми йдемо в графіку, затвердженому Кабінетом Міністрів. Обсяг газу для закупівлі на другий квартал значно менше, ніж у першому. У першому кварталі ми закупили 17,8 мільярда кубометрів, оскільки ціна була найнижча, на другий плануємо 9», — сказав Бакулін. За його інформацією, наразі в підземних сховищах накопичено 13,5 млрд м3 газу.

ЕКОНОМІКА Щоб не «сидіти на голці» МВФ, економіка щонайменше має зрости на 12%, уважає народний депутат України від фракції ПР Валерій Коновалюк. «МВФ припинив кредитувати Україну, і нам слід зрозуміти, що сьогодні маємо колосальні проблеми не тільки щодо обслуговування зовнішнього боргу, а й забезпечення нормального розвитку нашої кредитно-фінансової системи», — сказав нардеп. Він відзначив, що сьогодні в Україні є реальні ресурси, які треба правильно використовувати.

Дефіцит бюджету — 4 млрд грн. Держбюджет України за січеньквітень 2011 року виконаний із дефіцитом 3970,8 млн грн, зведений бюджет — із дефіцитом 2916,2 млн грн. Такі дані опублікувало Міністерство фінансів України. Дефіцит загального фонду держбюджету в січні-квітні 2011 року становив 4685,6 млн грн проти запланованого на цей період показника в сумі 10735,5 млн грн. Погашення основної суми боргу з державного бюджету в цей період становило 19114,0 млн грн. З початку року бюджет одержав 89871,9 млн грн, що на 15550,4 млн грн, або на 20,9%, більше відповідного показника 2010-го. У переговорах між Україною та Європейським Союзом про створення зони вільної торгівлі (ЗВТ) залишилися три неврегульованих питання. Про це заявив прем’єр-міністр України Микола Азаров під час зустрічі з міністром закордонних справ Греції Дімітрісом Друтасасом. Це стосується квотування експорту аграрної продукції, ринку послуг та використання географічних назв товарів. За словами прем’єра, Україна запропонувала переглянути європейську позицію щодо квотування експорту української аграрної продукції. Він назвав підхід ЄС до цього питання дискримінаційним. «Ми прихильники ліберальної зовнішньої торгівлі», — сказав прем’єр. За його словами, Україна готова погодитися на перехідний період протягом 10 років.

ФІНАНСИ

НБУ натякає українцям, що настав час підвищувати престиж гривні. Українці не повинні так багато уваги приділяти валютному курсу, уважає голова генерального департаменту кредитно-грошової політики НБУ Олена Щербакова. На думку чиновника Нацбанку, одним із напрямків поліпшення фінансової грамотності жителів країни має бути підвищення престижу національної грошової одиниці. Щербакова відзначила, що НБУ працюватиме над більш активним розвитком фондового ринку, щоб люди вкладали свої кошти не в іноземні валюти й валютні депозити, а в цінні папери.

ПРОМИСЛОВІСТЬ Завод імені Фрунзе, найбільший виробник перфорованих металевих виробів, відкрив представництво в Дубаї (ОАЕ). За словами голови правління ВАТ «Завод імені Фрунзе» Олександра Василенка, це стало логічним продовженням участі компанії восени минулого року в головній будівельній виставці цього регіону The Big

5 Show. Завод сподівається на просування продукції будівельної тематики: секцій огородження, металевих сіток, перфорованого листа. Першу партію товару для близькосхідних замовників уже відправлено.

Обсяги виробництва радіоелектроніки зростають. У квітні 2011 року підприємства радіоелектронної промисловості, засобів зв’язку та приладобудування виготовили продукції на суму понад 59 млн грн, збільшивши обсяги виробництва на 22% у порівнянні з березнем 2011-го й на 5% — із квітнем минулого року. Загальна сума реалізованої за квітень продукції — 35,6 млн грн (60%), частину якої продано за кордон (6,8 млн грн). Серед підприємств-експортерів — Одеський науково-дослідний інститут телевізійної техніки й підприємство «Омега». Судячи з якості повітря, країна виходить із кризи — заводи працюють активніше. За попередніми даними Держкомстату, у 2010 році наші заводи й фабрики викинули в повітря 4,1 млн тонн шкідливих речовин, що на 187,5 тис. тонн (4,5%) більше, ніж у 2009-му. Найбільше погіршало повітря в Дніпропетровській (на 150 тис. тонн викидів більше, ніж у 2009-му), Донецькій і Запорізькій областях. «Це наслідок того, що країна виходить із кризи. Заводи починають працювати на повну силу, відповідно більше викидів у атмосферу», — говорить директор заводу металевих виробів у Макіївці Федір Цимбалов. У структурі експорту в Росію продукція вітчизняних машинобудівних підприємств становить 37,4%. Товарообіг України з Російською Федерацією за перший квартал 2011-го становив $12,2 млрд — на 73% більше, ніж за аналогічний період минулого року. Лідирує в структурі експорту українських товарів продукція машинобудівної галузі — 37,4%, у той час як найбільша частка імпорту України з Російської Федерації припадає на енергоносії — 76%.

АВТО ЛАЗ і компанія «Рено» думають про спільне виробництво мікроавтобусів. Міністерство інфраструктури України розглядає можливість створення спільного виробництва мікроавтобусів Львівським автобусним заводом і компанією «Рено». Про це повідомив віце-прем’єрміністр України — міністр інфра-

структури Борис Колесніков за підсумками Міжнародного транспортного форуму (МТФ), який відбувся в Лейпцизі (Німеччина). За його словами, розглядається також можливість налагодження спільного виробництва автобусів швидкої допомоги для потреб Львова в контексті проведення Євро-2012.

БУДІВНИЦТВО На будівництво доріг цього року потрібно 3 млрд грн. Президент Віктор Янукович доручив прем’єр-міністрові Миколі Азарову й міністрові фінансів Федору Ярошенку розв’язати питання залучення в 2011 році додаткових коштів на фінансування дорожньої

сфери в сумі 3 млрд грн під державні гарантії. Президент також доручив голові державного агентства автомобільних доріг «Укравтодор» В. Демішкану забезпечити цього року введення в експлуатацію 1,5 тис. км автомобільних доріг.

На сьогодні в країні 433 новобудови. За даними компанії «РеалЕкспо», наразі в Україні 433 новобудови в 129 районних центрах і містах обласного підпорядкування. За кількістю районів, у яких ведеться будівництво житла, першість у Київської області (16 районів), друге місце — у Львівської (12), третє — у Тернопільської (9). За кількістю споруджуваних будинків першість також у Київської області (207 новобудов), друге місце — у Львівської (36), третє — у Полтавської (28).

АПК Микола Присяжнюк особисто контролюватиме відродження інфраструктури села. Про це міністр агропрому заявив під час поїздки в Коростенський район Житомирської області «Зараз головне завдання — відродити українське село, його інфраструктуру та налагодити власне виробництво сільгосппродукції. Розвиток агропромислового комплексу країни неможливий без розвитку сільських територій. Тому відродження інфраструктури села я беру під особистий контроль», — запевнив Присяжнюк. Із цією метою міністерство клопотатиме перед урядом, щоб усі залучені сільським головою й громадою кошти залишалися в бюджеті села. Підготувала Анна ГРЕЧАНИК за матеріалами УНІАН, РІА Новини-Україна, ЛІГА-Новини, ІнтерфаксУкраїна, Укррудпром, АПК-інформ

4

№ 21 (176)

7 червня 2011 року

Резонанс

Коли закон — як дишло Чому генеральний директор суднобудівного підприємства голодує на знак протесту? Алла МІРОШНИЧЕНКО ВАТ «Суднобудівний завод «Лиман» — найменша верф у Миколаєві. Але генеральний директор саме цього підприємства Сергій Ісаков (на знімку) зважився привселюдно виступити проти обласної податкової адміністрації, оголосивши голодівку на центральній площі міста на знак протесту проти наміру знищити завод. Таким чином він розкрив серйозну проблему всіх суднобудівних (і не тільки) компаній Миколаївщини та України.

— Наприкінці минулого року на заводі була планова перевірка, за результатами якої ДПА виставила заводу непід’ємну суму фінансових санкцій — 8,3 мільйона гривень. Таким чином податкова служба спотворила суть Закону України «Про підтримку суднобудування», який через неї став ка-

ральною зброєю, — уважає С.Ісаков. Річ у тім, що суднобудування — напрямок економіки, який має довгостроковий цикл виробництва. Так, у 2005—2008 роках завод укладає договори на певні замовлення. На рахунок підприємства надходить аванс у валюті. Для подальшої роботи кошти конвертуються в гривню за тодішнім курсом долара — 5,05. Ці гроші підприємство використовує для виконання робіт, передбачених контрактами. Після закінчення будівництва судно передається замовникові. Наразі підприємство має заплатити податки. Однак ДПА в Миколаївській області вимагає сплати податків з урахуванням обмінного курсу, що діє вже на момент здачі судна (у цьому випадку —7,7 грн). Таким

Довідка «УТГ» Миколаївське ВАТ «Суднобудівний завод «Лиман» має 120-літню історію й сьогодні спеціалізується на малотоннажному суднобудуванні. Тут використовується обладнання кращих світових виробників, є всі можливості для будівництва та ремонту швидкохідних патрульних і лоцманських катерів, а також суден рибальського флоту. Зі стапелів «Лиману» зійшов відомий лоцманський катер «Гард», оснащений найсучаснішим обладнанням для супроводу суден.

чином, у гривневому еквіваленті аванс на час здачі судна підвищився більш ніж на 50%. І нібито із цієї різниці має бути сплачений податок на прибуток. Хоча насправді в розпорядженні заводу була тільки сума, отримана після обміну валюти за курсом 5,05.

— Це суперечить закону й здоровому глузду, адже цих грошей у нас нема, — говорить Сергій Ісаков і додає, що така ситуація і на інших підприємствах області. Зокрема, наразі інший суднобудівний завод — «Вадан Ярдс Океан» уже виграв суд першої інстанції з аналогічного приводу. Ще в січні «Лиман» теж звернувся зі скаргою до окружного адміністративного суду, але слухання справи поки не почалося. Однак, за словами С.Ісакова, податківці намагаються заарештувати їхні рахунки й заблокувати роботу підприємства вже зараз. Податкова адміністрація відстоює свою точку зору. В одному з листів, адресованому панові Ісакову, говориться, що «валові доходи в суднобудуванні виникають тільки під час під-

Мідний «Вепр» Призупинено випуск спільної розробки кількох українських підприємств – унікальної броньованої машини, здатної виконувати широкий спектр завдань Ірина ГАЛЧЕВСЬКА Початок на стор. 1

Серйозною перешкодою для роботи підприємства, що виготовляє «Вепри», стало й те, що в Кременчуці в десятки разів підвищено плату за комунальну землю. Віддати щороку лише за оренду земельної ділянки майже півтора мільйона гривень – це у фінансову кризу завелика розкіш. Унікальність автомобіля полягає в тому, що 10-міліметрову мідну обшивку, пофарбовану спеціальною су-

мішшю, схожою на глину, не «бачать» ворожі радари. До того ж навіть новітні кулі калібру 7,62 зі сталевою серцевиною, на відміну від БТР, не пробивають ані броню «Вепра», ані його скло. Кременчуцькі автомобілі нині захищають небо над Грузією та Грецією.

— Броня на два міліметри товша, аніж у БТР. У кожній машині – комп’ютери. На донецькому «Топазі» «Вепри» оснащувалися обладнанням, яке створює сильні електромагнітні поля. Тож доводи-

писання акту про передачу судна замовнику, і авансові платежі включаються до складу валових доходів за датою підписання актів, а не за датою одержання авансів. Відповідно до Закону №334 «Про оподаткування прибутку підприємств» отримані кошти в іноземній валюті протягом звітного періоду перераховуються в гривні за офіційним валютним курсом Нацбанку України, який був чинний на дату одержання таких доходів. З огляду на те, що для суднобудівних підприємств датою одержання доходів є день передачі судна, то й доходи мають визначатися за курсом Нацбанку України на цю дату». Сьогодні «Лиман» успішно працює в галузі яхтобудування, а цей вид діяльності має свої нюанси. У сучасних яхтах фактично не використовується «пластмасовий ширвжиток» — тільки екологічно чисті мателин – і всі літаки не змогли ні сісти, ні полетіти… От що таке радіоефір. Виготовлення «Вепру» стало можливим не лише завдяки нам. До цієї справи долучилось чимало справжніх патріотів: це керівництво донецького заводу «Топаз», маріупольського імені Ілліча, миколаївського заводу, який випускав найкращі у світі БТРи «Таран», Кременчуцького колісного заводу, науковці і, до речі, журналісти.

Мрія інкасатора Володимир Пилипенко

лося все обшивати міддю, аби не було загрози для екіпажу, – розповідає Володимир Пилипенко. – Нещодавно в Абу Дабі, в Еміратах, під час випробувань увімкнули «Кольчугу» лише на 5 хви-

Усі автомобілі, на які було встановлено захисні комплекси «Кольчуга», розроблені спільно з науковцями кафедри «Автомобілі та трактори» Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського. Завідувач кафедри доктор технічних наук Анатолій

ріали: сталь, дерево, іноді алюміній. У будівництві яхт традиційно високий відсоток ручної праці. Тут затребувані професії, які стали останнім часом екзотичними, наприклад столярчервонодеревець. За інформацією дирекції підприємства, з 2008 по 2010 рік воно заплатило 2,6 млн грн ПДВ і ще 16 млн різних податків і зборів, у тому числі внески до Пенсійного фонду. Досі тут не було заборгованості й із зарплати. Але керівники заводу побоюються, що в результаті таких дій податкової вона може з’явитися. Реальність така, що наразі на «Лимані» немає жодного споруджуваного судна (правда, готується контракт на будівництво яхти для іноземної компанії). Криза зробила свої корективи, і нині основна діяльність заводу — судноремонт. Причому переважно тут ремонтуються судна державних підприємств.

Анатолій Солтус

Солтус, який водночас є не лише теоретиком, а й практиком, бо чимало років працював на КрАЗі, уважає, що «сучасне покоління «Вепрів» здатне прислужитися як обороні країни, так і для господарських потреб». Науковці мають понад десяток авторських патентів на різноманітні винаходи. Один із них – броньована колісна машина для перевезення контейнерів або банківських сейфів. Для цієї моделі «Вепру» передбачена спеціальна броня, щоб автомобіль був легшим.

ДОВІДКА «УТГ» Родина автомобілів «ВЕПР» (високоефективна прохідність) Розробники експериментальної моделі — ВАТ «Кременчуцьке автотранспортне підприємство15356» (Кременчук) та спільне італійсько-українське підприємство «Iveco-МоторСіч» (Запоріжжя). Автори сучасного пасажирського позашляховика – кременчуцькі науковці Анатолій Солтус і Володимир Пилипенко. Випускається з 2003 року в різних модифікаціях: ВЕПР-К «Командир», ВЕПР-К «Спорт» ВЕПР-С «Спеціальний», ВЕПР «Мисливець» та інші. Броньований варіант «Вепра» – повноприводна колісна машина з суцільнометалевим кузовом, у якій уніфіковане шасі має дорожній просвіт більше 500 мм. Може використовуватись у Збройних Силах України, підрозділах МНС тощо.

А оскільки за заводом формально є борг, то це буде зазначено в довідці, яку треба пред’явити під час заявки на участь у тендерах. Якщо ж є заборгованість перед бюджетом, то до тендера таке підприємство не допускається. А коли так, то «Лиман» втратить значну частину своїх замовлень. За словами Сергія Ісакова, своїми діями ДПА в Миколаївській області руйнує економічний потенціал регіону. Теоретично все може вирішити суд. На цьому наполягають обидві сторони конфлікту. Отже, далі буде... Але вітчизняна практика свідчить, що такі судові розгляди тривають приблизно рікпівтора. За цей час від непрацюючого підприємства мало що залишиться. Більш того, недоброзичливці говорять: те, що сталося з «Лиманом», — одна з форм конкурентної боротьби. У цих умовах просто необхідно, щоб законодавець зробив чіткі корективи у визначення правових норм. Додамо, що Сергій Ісаков — суднобудівник із великим досвідом роботи, уже багато років він очолює «Лиман», піднявши його в середині 90-х, як кажуть, із колін. Що ж до керівника ДПА в Миколаївській області пана Андрія Лаврешова, то, мабуть, оголошена голодівка суднобудівника позначилася на його здоров’ї — він пішов на лікарняний.

— Як зараз інкасатори возять гроші? «ГАЗелями», – розповідає науковець. – Зупинити таку автівку, щоб пограбувати, – річ дуже проста: поклав колоду або якусь іншу перешкоду – і бери живими руками. Для максимальної безпеки людей, які перевозять вантажі, кременчуцькі науковці пропонують суцільнометалевий броньований кузов, який в одному корпусі поєднує кабіну водія й робоче відділення. Кабіна має двоє дверей із вікнами з куленепробивного скла та два лобові вікна. У робочому відділенні – двоє дверей, які відчиняються назовні. Між кабіною і робочим відділенням передбачена зсувна перегородка, яка забезпечує можливість переходу пасажирів до водія і навпаки. Незважаючи на економічні труднощі, кременчуцькі ентузіасти не склали рук. Сьогодні Володимир Пилипенко та Анатолій Солтус працюють над підготовкою нового «Вепра», який би міг взяти участь у ралі Париж–Дакар. Кінських сил у ньому стільки, що вистачить на кілька «КРАЗів». Одного бракує українській автівці – солідної фінансової підтримки та сприяння національним виробникам з боку держави.

5

№ 21 (176)

7 червня 2011 року

Аспект

Місто на нафті Двохсотлітній видобуток нафти у Бориславі не припиняється ні на день, однак так само стабільно накопичуються екологічні проблеми Микола ПОЛІЩУК Борислав, що на Львівщині, безпосередньо розташований на одному з найбільших родовищ нафти у нашій державі. Ще на початку дев’ятнадцятого сторіччя її тут добували, використовуючи як мастило до возів, аж поки місцевий винахідник Ян Зег не відкрив крекінг «кип’ячки», виділивши з неї гас. Пік видобутку припав на 1909 рік, коли було викачано два мільйони тонн нафти (близько п’яти відсотків тодішнього світового видобутку). Відтоді ці показники лише знижувалися.

Сьогодні обсяги видобутку у двадцять разів менші (крім того, щорічно тут отримують близько 40 млн м3 газу). Нарощувати потужності на родовищі, що експлуатується вже більше сторіччя, неможливо без подальших геологорозвідувальних робіт та введення нових свердловин, у тому числі глибиною понад три кілометри. Проте такими проектами поки що ніхто не зацікавився, хоча місто, можна сказати, тільки й живе з експлуатації свого нафтового багатства. До того ж тут вже зникли супутні підприємства — заводи «Галлак» та асфальтний. Затоплена і фактично непридатна до відновлення колись єдина у СРСР шахта з видобутку гірського воску — озокериту, який застосовується в медицині, а також як матеріал для ізоляції кабелів. Бориславці пишаються тим, що саме їх озокеритом свого часу було покрито перший трансатлантичний телеграфний кабель. Тепер пишатися нема чим. Більш того, сто років нафтовидобутку створили проблеми забрудненості територій, які міська влада не спроможна вирішити самостійно. А екологічна катастрофа може зачепити і сусідні населені пункти Дрогобицької

агломерації – курорти Східницю та Трускавець. Щоб побачити, що таке «місто на нафті», гостю Борислава достатньо вийти в міський парк, де посеред атракціонів та обабіч дещо занедбаних алей, якими ходять мами з колясками, працюють нафтові автоматикачалки, заповнюючи вуглеводнями підземні резервуари. Такі качалки в місті — повсюди: у приватних садибах, у горах, біля шкільного подвір’я. Протягом двохсот років нафтовидобуток не припинявся ані на день. Це призвело до загазованості та забруднення території вуглеводнями, яке триває через міграцію шкідливих речовин стволами неліквідованих відпрацьованих шахт.

над те — наразі ніхто не візьметься навіть припустити, скільки їх на території міста. Хтось каже, що забутих копанок тут дві тисячі, інші — що цілих двадцять тисяч. На їх місці вже зведені будинки. Так, наприклад, закинуті шахти виявили під школою і міською радою. Коли таку шахту знаходять, її заново герметизують зверху, залишаючи трубу для газовідводу, оскільки газ, що накопичується в стволах, становить реальну загрозу для міста.

— Згідно з даними дистанційного зондування Землі з космічних носіїв, майже над всім Бориславом спостерігається спектральна аномалія, яка свідчить про високий рівень забруднення повітряного басейну загальною

Шахти – це залишок того хижацького видобутку нафти, який описано в творах Івана Франка, коли шукачі угризалися в тутешню землю колодязями, на дні яких і накопичувалася нафта, або, як тут її називали, «кип`ячка». Вичерпавши рідину, колодязь поглиблювали – таким чином кустарні копанки сягали ста метрів. Коли нафта закінчувалась, шахту просто прикривали зверху дошками. Зрозуміло, що сто років тому ніхто не завдавав собі клопоту наносити розташування цих копанок на карту. По-

площею 21,36 км2, – розповідає міський голова Борислава Володимир Фірман. У Бориславському регіоні виявлено 193 зони загазованості, з них понад 40 різних за розмірами геохімічних аномалій вуглеводневих сумішей метанового ряду. Існує постійна небезпека утворення вибухової концентрації вуглеводневих газів на територіях житлових масивів міста. Такі прецеденти вже були – руйнувалися споруди і гинули люди. Не можна сказати, що в Києві зовсім не знають про техногенно-екологічні проблеми Борислава. Питання багато разів порушувалося на всіх урядових рівнях. Проте не вирішено і до сьогодні. Наприкінці березня міністр з питань надзвичайних ситуацій Віктор Балога на засіданні міжвідомчої робочої групи Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій доручив створити робочу комісію для вивчення ситуації у Бориславі. «Обласна адміністрація і відповідні перевірчі служби МНС і Мінекології проведуть екс-

Довідка «УТГ» Нафтогазовидобувне управління «Бориславнафтогаз» — структурна одиниця ВАТ «Укрнафта». За забезпеченістю промисловими запасами нафти займає другу позицію серед шести нафтовидобувних управлінь «Укрнафти». Видобута в Бориславі нафта надходить на Дрогобицький нафтопереробний завод, нафтовий газ — на Бориславський газопереробний завод. На підприємстві працюють більш ніж 1,5 тис. фахівців з видобутку, підготовки, транспортування нафти, а також переробки попутного газу, ремонту свердловин та обладнання. Середньомісячна заробітна плата працівників за 2010 рік становила 3369,6 тис. грн. Основним родовищем району є Бориславське нафтогазоконденсатоозокеритне. За оцінкою науковців, ресурси нафти у надрах Львівської області становлять ще близько половини від видобутої – більш ніж 44 млн тонн.

пертизу щодо того, як дотримуються правил виробництва на підприємствах, про які ми сьогодні говорили на нараді. І це буде також уроком, як треба вести роботу, щоб не забруднювати довкілля», – сказав він. Нинішні нафтовики в принципі дотримуються встановлених для галузі нормативів. А от хто прибиратиме після їх попередників, які працювали в Бориславі ще за часів Польської держави та Австро-Угорщини, невідомо. І що робити, до прикладу, із закинутою озокеритною шахтою, з якої щодоби виділяється 1770 м3 газоподібних вуглеводнів, теж ніхто не знає.

— Як ви гадаєте, чи адекватну компенсацію отримує Борислав від підприємств — користувачів надр та природних ресурсів, що розташовані на його території, зокрема ВАТ «Укрнафта»? —запитує Володимир Фірман і сам відповідає: — Екологічні проблеми, які не розв’язуються роками, істотно перевищують ті незначні переваги, які має з нафтовидобутку міська громада (працевлаштування, відрахування до місцевого бюджету). Стосунки громади і надрокористувачів — класичний приклад співжиття бідняка і багатія. Ніхто не надає муніципалітету коштів на ремонт доріг і мостів, розбитих внаслідок руху важкої техніки, задіяної в експлуатації надр. А індикатором проблеми є жалюгідний стан найгіршої вулиці у Бориславі з промовистою назвою Нафтова. З прийняттям нового Податкового кодексу ми втратили право на деякі відрахування, і тепер вони надходять у столицю, а не до нас — підсумовує пан Фірман. І все ж таки, попри постійні конфлікти з видобувниками, влада міста та його мешканці пов’язують свою долю виключно з нафтою. І мають на те підстави. За словами академіка Георгія Бойка, головного вченого секретаря Української нафтогазової академії, хоча видобуток нафти досягнув критичної позначки, він стабілізувався. «Найновіша криза зумовлена як об’єктивними факторами – вичерпанням ресурсів, так і господарськими прорахунками, згортанням капіталовкладень, — зазначив він. — За останні роки в декілька разів скоротилося пошуково-розвідувальне буріння, на промислах відчувається дефіцит обладнання. Хоча є можливість відкриття нових покладів і приросту промислової продукції за рахунок дослідження вже відкритих родовищ. Щоб подолати кризу в Бориславі, необхідні капіталовкладення, і вони себе окуплять».

На обіцяне три роки чекають? Роман ДИГАС Протягом цього літа – сто, а до початку 2012 року – цілих п’ятсот робочих місць на заводі з виробництва абразивних матеріалів пообіцяв мешканцям гірничого містечка Великі Мости Сокальського району, що на Львівщині, німецький інвестор в особі голови правління KLINGSPOR Schleifsysteme GmbH & Co. KG Штефан Ной.

Від імені приймаючої сторони віце-губернатор області Мирон Янків висловив сподівання, що інтелектуальний потенціал компанії разом із її фінансами збагатять структуру домінуючої в регіоні вуглевидобувної промисловості та сприятимуть підвищенню зайнятості населення. Ця вже далеко не перша двостороння зустріч відбулася 10 травня, але тепер німці запевнили: перший етап – освоєння 3,5 млн євро інвестицій — фактично завершено. Другий транш у розмірі 4,5 млн євро, за словами Штефана Ноя, піде на придбання та запуск обладнання. Хоча освоєння цієї першої за останні вісім років потужної інвестиції на території шахтарської Сокальщини дуже загаялось. Річ у тім, що символічне закладення першого каменя у фундамент майбутнього підприємства відбулося ще 16 червня 2009 року. Того дня все той же Штефан Ной запевняв, що всупереч економічній кризі його компанія вже у 2009 році зможе завершити спорудження виробничих приміщень, а до кінця 2010 року в них матимуть можливість працювати півтисячі мешканців Великих Мостів і навколишніх сіл. Щоправда, завбачливо додав: швидкість освоєння та обсяг подальших інвестицій залежатимуть від місцевих умов та можливих перешкод у створенні виробництва. І як у воду дивився. Першу українську палицю в колеса потенційного роботодавця спробувала вставити, як це не парадоксально, місцева влада. Під приводом того, що нове виробництво може завдати екологічної шкоди, у місті навіть відбулися масові протести. Щоб заспокоїти територіальну громаду, коштом вже створеного на той час ТОВ «Клінгспор» для

міського голови Великих Мостів і двох представників Сокальської районної ради організували поїздку у німецьке містечко Хайгер (Хессен), де розташоване головне підприємство KLINGSPOR GmbH & Co. KG. Повернувшись, вони відзвітували: навпроти заводу в Німеччині розташовані житлові котеджі, і жодних екологічних проблем їх мешканці не мають. Результат не забарився: замість видачі дозволу на оренду ділянки інвестору продали 7,5 га міської землі з підведеними комунікаціями. Лише за 1,4 млн грн і навіть без формальної згоди територіальної громади. Утім, такий досвід в області вже є. На початку 2000-х років зі своїм проектом у Стрийський район прийшов теж німецький інвестор – компанія LEONI Vajering Systems GmbH. І ось уже шість років на зведеному в чистому полі підприємстві українські робітники виготовляють кабелі бортових електромереж для автомобілів провідних німецьких марок. Нині завод – член Львівської торгово-промислової палати, а за підсумками 2010 року вкотре став кращим експортером області. Багатьом мешканцям шеститисячних Великих Мостів проект KLINGSPOR GmbH & Co. KG дає шанс на порятунок: на початку цього року кілька сотень гірників цього містечка водночас втратили свої робочі місця. Тоді через кинутий кимсь з гірників недопалок вигоріла місцева вугільна копальня «Межиріченська» (див. «Ліквідація», УТГ №2 від 25 січня ц.р.). Перший корпус заводу у м. Великі Мости вже добудовується, загальна ж площа промислових потужностей становитиме 12 тис. м2. На першому етапі хочуть запустити у виробництво пелюсткові шліфувальні головки, так звані МОПи, самоклейні шліфувальні диски та шліфувальні аркуші. У подальшому задекларовано налагодження збуту абразивного інструменту з Великих Мостів до Білорусі, Росії та країн Середньої Азії. Взявши до уваги, що головне підприємство у Хайгері нині налічує загалом 600 працівників, плани компанії виглядають досить реалістично.

Довідка «УТГ» Компанія Klingspor — один із п’яти провідних у світі виробників високоякісних абразивних матеріалів для професійного застосування. Звичний навіть у побуті абразивний відрізний круг, що продається нині під маркою Kronenflex, створений у 1951 році саме інженерами фірми Klingspor AG. Кільчатий пелюстковий шліфувальний круг, шліфувальний папір водостійкий, пелюсткові головки – також винаходи цієї компанії. Загалом в її асортименті понад 50 тис. різноманітних абразивних виробів. Прямий продаж повного асортименту своєї продукції в Україні компанія розпочала у січні 2009 року.

6

№ 21 (176)

7 червня 2011 року

Ділова розмова

Віталій Скляров: «Розвиватимемо всі напрямки,

якими рухалися раніше...» Інна ХІМІЧУК У березні в Черкаського заводу азотних мінеральних добрив змінився власник, а у квітні — генеральний директор. Але курс гіганта хімічної індустрії незмінний — модернізація й нарощування виробничих потужностей.

Черкаське ВАТ «Азот» залишається одним із найефективніших гравців на українському ринку мінеральних добрив, займаючи його чверть. За повного завантаження підприємство може виробляти близько 2 млн тонн продукції на рік. За 46-літню історію «Азот» зазнав чимало випробувань і труднощів. Але завод розвивався, удосконалювався, уводилися нові виробничі ділянки, оновлявся асортимент. Складним, як і для багатьох інших підприємств хімпрому, був кінець 2008 року, коли попит на їхню продукцію на світових ринках різко впав. Тільки на початку 2009-го мінеральні добрива стали затребувані на ринку внутрішньому, але наступні місяці роботи характеризувалися високими цінами на природний газ, обвальними — на продукцію, скороченням внутрішнього й зовнішнього попиту, що поставило на межу виживання всю галузь, у тому числі черкаський «Азот». Позитивні тенденції на ринку збуту окреслилися лише з березня минулого року, і керівництво підприємства змогло спрогнозувати подальше виконання намічених програм розвитку. Сьогодні «Азот» повернувся до докризового ритму й працює за графіком. Виробничі потужності завантажені на 95%. Цього року в заводу з’явився новий власник — міжнародна компанія Group DF (The Firtash Group of Companies). Таким чином, підприємство ввійшло в профільний холдинг OstChem Ukraine. У середині квітня голова ради директорів Group DF Дмитро Фірташ представив нового генерального ди-

Віталій Скляров Народився 21 серпня 1970 року. Закінчив Донецький політехнічний інститут за фахом «хімік-технолог». Після закінчення інституту працював на горлівському «Стиролі». Через 10 років став його директором із виробництва. У 2002 році прийшов у ВАТ «Азот» на посаду заступника технічного директора. Через півроку був призначений технічректора черкаського ВАТ «Азот» Віталія Склярова.

Із перших уст — Віталію Леонідовичу, на підприємстві ви людина не нова, близько дев’яти років працювали на посаді технічного директора. Це дає привід припустити, що в політиці керівництва багато що має зберегтися.

— Попередня моя робота була пов’язана з технічним напрямком. На «Азот» я прийшов в 2002 році й близько півроку обіймав посаду заступника технічного директора, а потім був призначений технічним директором. Дев’ять років роботи на цій посаді були присвячені реконструкції та модернізації виробництва. Ми планомірно вкладали великі гроші, розвивали потужності, відкривали нові відділення, збільшували можливості цехів і робили оптимальні капітальні ремонти. У результаті сьогодні маємо найсучасніше виробництво серед українських підприємств, не враховуючи Одеського припортового заводу, який почав роботу в цьому напрямку раніше. До цього в розвитку був період застою. У 2003 році на «Азоті» завершився перший етап реконструкції та модернізації: відновлено другу лінію капролактаму, побудовані додаткові потужності кристалізації, зроблено перший крок у стабілізації цехів М-5 (ви-

ним директором підприємства. Із 15 квітня цього року — генеральний директор. пуск слабкої азотної кислоти) і М-3 (виробництво аміачної селітри). А в 2004-му почали реалізацію другої черги програми модернізації «Азоту»: подальше впровадження енергозбережних технологій і освоєння випуску сучасних видів хімічної продукції на рівні вимог світового ринку. Це дозволило знизити наші витрати й підвищити конкурентоспроможність. Дев’ять років ми динамічно поліпшували свою роботу. Із приходом нового власника ця політика не змінилася. Ми йтимемо тим же шляхом — підтримуватимемо виробництво й розвиватимемо всі напрямки. Для цього виписані певні програми, які погоджують акціонери. Що додалося нового? Соціальне крило. Вкладатимуться чималі кошти для підтримки соціальної сфери нашого підприємства.

— Які першочергові завдання зараз стоять перед заводом?

— Цього року ми повинні закінчити реконструкцію цеху М-6 (виробництво карбаміду) зі збільшенням його потужності до 1600 тонн продукції на добу. Основні роботи завершено. Але, на жаль, коли проводились пусконалагоджувальні роботи, вийшов із ладу основний компресор. Зараз обладнання в ремонті на заводі-виробнику. Наприкінці червня компресор має до нас повернутися, запускатимемо його у виробни-

Довідка «УТГ» ВАТ «Азот» — одне з найбільших підприємств країни з випуску мінеральних добрив, іонообмінних смол, капролактаму та іншої хімічної продукції. До його структури входить понад 40 виробничих підрозділів, чисельність персоналу — понад 4 тисячі чоловік. Проектне завдання на будівництво заводу азотних добрив у Черкасах було затверджено постановою Ради Міністрів УРСР у серпні 1962 року. А вже в березні 1965-го на Черкаському хімічному комбінаті було отримано перший аміак. День, коли відбулася ця подія, і вважається днем народження заводу. На частку ВАТ «Азот» в Україні припадає 15% виробництва аміаку, 24% — карбаміду, а з капролактаму та іонообмінних смол підприємство є монополістом. У 2009 році кожна друга тонна аміачної селітри, внесена в ґрунт українськими аграріями, випускалася в Черкасах.

цтво. Це збільшить потужності цеху на 60%. Роботи на М-6 — основна мета, якої треба досягти цього року. Також плануємо будівництво вузла фасування сульфату амонію в м’які контейнери, так звані біг-беги. Зараз він відвантажується в мінераловози насипом. Ми будуємо вузол, що дозволить дрібному оптовикові й дрібному трейдеру забирати в нас продукцію самовивезенням у автомобілях у м’яких контейнерах (по 500 і 1000 кг в одній упаковці). Ринок повсякчас вимагає нових ефективних рішень. У березні в цеху М-2 уже запущено таку лінію з фасування карбаміду в біг-беги по 700 кг. Це дозволило нам збільшити частку цього виду продукції, що відвантажується на внутрішній ринок, на 15%. Наступного року в цеху М-6 створимо такий же вузол. Товар у біг-

бегах простіше транспортувати, його можна зберігати на відкритих площадках. Треба відзначити, селяни щороку купують усе більше карбаміду. Це добриво нетрадиційне для України й донедавна було експортноорієнтованим продуктом — 95% відвантажували за кордон. У першому кварталі цього року близько 70% карбаміду ми поставили на внутрішній ринок.

— Наскільки будуть завантажені лінії заводу найближчим часом?

— За перші чотири місяці цього року використання потужностей становило близько 96%, зокрема, виробництво капролактаму завантажене на 100%. У порівнянні з відповідним періодом минулого року обсяг випуску товарної продукції зріс на 10,3%, у тому числі аміачної селітри — на 14,8%, капролактаму — на 21,4%, аміаку — на 2%.

У квітні відвантажили 59,6 тис. тонн мінеральних добрив (у перерахуванні на 100% вмісту живильних речовин).

— На якому виді продукції робите головний акцент?

— Приділяємо увагу всьому, що випускаємо (аміак, карбамід, аміачна селітра, карбамідо-аміачна суміш, капролактам, сульфат амонію, аміачна вода). Завдання в заводу одне — завантажити на сто відсотків лінії й отримати максимальний прибуток. Тільки за повного використання потужностей ми маємо оптимальну собівартість добрив і нормальний прибуток.

— Зовсім недавно пресслужба вашої компанії повідомила, що голова ради директорів Group DF має намір поставляти на внутрішній ринок України добрива за ціною на 20—

25% нижче ринкової. Наскільки це реально?

— Усе залежить від ціни на природний газ, бо в собівартості нашої продукції він становить 65%, а електроенергія — 10—12%. Сьогодні вартість блакитного палива для холдингу OstChem Ukraine — 280 доларів за тисячу кубометрів. За словами головного власника, цифра буде пролонгована на весь 2011 рік. Якщо ціна на газ залишиться стабільною, упроваджуватимемо енергозбережні технології, знижуючи таким чином собівартість продукції. Ми повсякчас приділяємо увагу цьому питанню. За допомогою енергозбережних технологій зменшуємо витрату природного газу та електроенергії на одиницю товарної продукції. Приміром, реконструкція цеху з виробництва аміаку А-5 дозволила знизити споживання газу на 15%. Це дуже багато.

— Як оцінюєте перспективи ринку хімічних добрив?

— Для забезпечення країни мінеральними добривами мають працювати ще шість таких підприємств, як наше. Хоча б для того, щоб поповнити нестачу азоту за останні двадцять років. Адже за цей час щорічно недовносилося до 50% необхідної землі речовини. Тому перспектива на найближчі 10—15 років зі збільшення споживання в Україні азотних добрив є. Щороку внутрішній ринок використовує усе більше й більше нашої продукції. Зростання за останнє п’ятиліття становило 10—15% на рік. Уже зараз спостерігається нестача азотних добрив. Наведу приклад. Зважаючи на те, що черкаський «Азот» — найбільший виробник аміачної селітри в країні, фактично всю Центральну Україну ми забезпечуємо цією продукцією. Крім цього, відвантажуємо її в Західну Україну, де працює наше споріднене підприємство «Рівнеазот», у Крим, у східний регіон. Тобто поставляємо навіть у ті області, де є заводи з виробництва азотних мінеральних добрив.

— Продукція підприємства відома за кордоном. Плануєте розвивати співробітництво на світовому ринку?

— Наш завод експортноорієнтований. Продукція успішно реалізується на ринках Америки, Азії, Китаю, Бразилії, Мексики, Індії. Мінеральні добрива поставляються за кордон через світових трейдерів. На експорт вантажиться 99% капролактаму, 70% сульфату амонію. Через збільшення попиту українських споживачів на карбамід продаж за кордон цього виду добрив зараз становить до 65%. Раніше весь карбамід експортувався. Така ж ситуація й із карбамідо-аміачною сумішшю. Сьогодні дуже динамічно розвивається її відвантаження на внутрішній ринок. Ми збільшили потужність виробництва цієї продукції в 2,5 раза — до 1500 тонн на добу, і при цьому близько 70% карбамідо-аміачної суміші реалізується в Україні. З огляду на те, що сезон внесення добрив нашими аграріями — лютий-квітень, то на експорт карбамід і аміачну селітру відвантажуватимемо влітку й узимку.

— Чи не боїтеся, що конфлікти в Північній Африці й на Близькому Сході позначаться на роботі заводу?

— За всі ці місяці ми не відчули негативного впливу на виробничі процеси нашо-

7

№ 21 (176)

7 червня 2011 року

Освіта

«Ми не можемо існувати одне без одного»

Дмитро Фірташ:

Відповідно до досягнутих домовленостей між Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України та Об'єднанням роботодавців країни бізнесмени вкладатимуть кошти в підтримку освіти в Україні Анатолій ЛЕМИШ Відвантаження карбамідо-аміачної суміші (КАС)

го підприємства. Попит на продукцію за кордоном не зменшився.

— Черкаський «Азот» — велике хімічне підприємство. Тому традиційне питання — про охорону довкілля...

— Цій проблемі приділяємо велику увагу. Щорічно на модернізацію природоохоронних об’єктів та їхнє утримання підприємство витрачає більше 6 мільйонів гривень. ВАТ «Азот» сертифіковано за системою менеджменту якості ISO-9001, системою управління охороною праці OHSAS-18001 і системою менеджменту довкілля ISO14001. Раз на півроку підприємство перевіряє фірма, яка видала сертифікат, а кожні три роки ми проходимо ресертифікацію на відповідність вимогам міжнародного стандарту з цих напрямків.

— Чи зміниться кадрова політика на підприємстві?

— Усі зміни вже відбулися. Переважно вони стосувалися виконавчої дирекції. Політика щодо персоналу на промисловій площадці буде спрямована на омолодження технічних кадрів. Сьогодні середній вік працівника «Азоту» — 50 років. Відчувається дефіцит технічних фахівців. Тому залучатимемо молодь — випускників не тільки вищих навчальних, а й середніх технічних закладів. Один із важливих соціальних проектів у цьому напрямку — оплата навчання дітей наших працівників із метою подальшого їхнього працевлаштування на черкаському «Азоті». Цю ідею підтримує головний акціонер Дмитро Фірташ, оскільки це дасть можливість навчити потрібних підприємству фахівців, посилити наш кадровий потенціал і сформувати свої робітничі династії. Завод власним коштом оплачуватиме половину вартості навчання. Якщо рівень успішності майбутнього фахівця буде високим, підприємство готове цілком покрити витрати на навчання. У такий спосіб ми закріплюватимемо дітей наших працівників за «Азотом». Адже сьогодні

дуже важко запросити іногородніх фахівців. Найнагальніше питання — житло, бо жодне підприємство хімічної промисловості зараз не будує відомчих квартир.

— Омолодження кадрів не призведе до скорочення працівників старшого покоління?

— Цього ми не плануємо. За останні дев’ять років оптимізували кількість робітників. Омолодження колективу буде поступовим. Цей процес триває на кожному підприємстві. Були часи, коли пропустили набір молодих фахівців. Сьогодні бракує технологів, хіміків-технологів, електриків, фахівців із засобів автоматизації, теплотехніків. Улаштовуватися на роботу приходить багато людей, але нам потрібні фахівці. Це різні речі. Виробництво в нас високотехнологічне. Щоб розв’язати кадрову проблему, надалі узгодимо з акціонерами програму, відповідно до якої для кваліфікованих фахівців фінансуватиметься винаймання житла. Крім цього, з 2012 року плануємо в одному з наших гуртожитків відремонтувати два поверхи. У це відомче житло зможемо заселяти іногородніх.

— На початку розмови ви згадали, що із приходом нового акціонера в програмі розвитку підприємства соціальна лінія стала більш виразною.

— В останні роки завод дещо знизив активність у цьому питанні. На нашому балансі перебуває Палац культури. Зараз він не в кращому стані — будинок потребує ремонту. Відповідно до перезатвердженої програми ми вкладатимемо кошти в його реконструкцію. Найближчим часом плануємо відремонтувати приміщення, де займаються дитячі танцювальні колективи, покрівлю, реставрувати панно. Другий соціальний об’єкт — спорткомплекс, який ми розконсервуємо й виконаємо ремонт покрівлі. Там проходитимуть змагання між структурними підрозділами «Азоту», як це було в докризові роки.

Для координації цих дій при МОН України недавно утворено Раду вітчизняних та іноземних інвесторів, яку очолив відомий бізнесмен, голова ради директорів Group DF Дмитро Фірташ. На першому засіданні ради, яке провели голова МОН Дмитро Табачник і Дмитро Фірташ, названо мету нової структури: сприяти залученню та ефек тивному використанню коштів українських та іноземних інвесторів для забезпечення розвитку освіти і науки в Україні.

Як заявив у вступному слові міністр, «сьогодні державного фінансування освіти недостатньо, тому важливо розвивати механізми залучення позабюджетних коштів. Щоб фінансувати не процес, а результат, необхідні також цільові приватні інвестиції в освіту та науку». Голова Об’єднання роботодавців України Дмитро Фірташ відзначив, що спільна робота урядових структур і бізнесу має стати прикладом ефективного державноприватного партнерства з поліпшення якості освіти та науки й стимулювання інноваційного розвитку економіки України.

— Коли бізнес прагне розвиватися, найперше він думає про кваліфіковані кадри та впровадження нових технологій. Це є основою конкурентоспроможності. Взаємодія бізнесу і науки, бізнесу і освіти — це фундамент сильної економіки. Ми не можемо існувати одне без одного, — уважає Д. Фірташ. — Українським бізнесменам треба розуміти важливість і перспективність інвестицій у розвиток освіти і науки, хоча вони і є довгостроковими. Найближчим часом буде визначено пріоритетні питання, для розв’язання яких необхідне об’єднання зусиль педагогів, учених та інвесторів. Приводом для засідання став Міжнародний день хіміка, який відзначається у світі наприкінці травня, а також той факт, що в останні роки українські школярі успішно виступають на міжнародних хімічних олімпі-

адах. Так, за останні 17 років Україна на міжнародних олімпіадах із хімії серед школярів завоювала 66 медалей — 10 золотих, 29 срібних і 27 бронзових. Часто наші команди потрапляють у трійку лідерів, що є дуже високим показником. Вони могли б виступати і краще, однак у школах катастрофічно бракує

Тому, заявив голова Group DF Дмитро Фірташ, його компанія вирішила підтримати хімічну освіту в країні. Як перший крок Group DF нагородила переможців останньої Всеукраїнської шкільної олімпіади з хімії наборами, до складу яких входили електронні книги й ноутбуки. Такі ж подарунки одержали вчителі, які підго-

Дмитро Фірташ (ліворуч) і Дмитро Табачник

хімічного обладнання, реактивів. За даними МОН, у країні шкільні лабораторії забезпечені ними лише на 10—15%. Вивчати хімію доводиться «вприглядку», за формулами на дошці. Дуже впав і престиж професії хіміка. Конкурс на цю спеціальність у ВНЗ рідко перевищує одну людину на місце. Це при тому, що в промисловості відчувається кадровий голод: бракує молодих фахівців-хіміків. У Глобальному рейтингу конкурентоспроможності Україна з показника впровадження технологічних інновацій посідає 63-тє місце у світі. Наші «сусіди» — Гамбія й Панама. У той же час світовий ринок хімічної продукції оцінюється в $3—$3,5 трлн — удесятеро більше річного ВВП України. За підсумками 2010 року обсяги випуску хімічної продукції в Україні нижче показників Німеччини в 30 разів. Однак у нас є величезні можливості для розвитку цієї галузі. Так, Україна входить до п’ятірки країн-лідерів, які експортують азотні добрива. Є добрі перспективи розвитку так званої «малотоннажної» хімії — високотехнологічної, інноваційної, із великою додатковою вартістю продукції. Але для виконання цих завдань потрібні фахівці із сучасними знаннями.

тували учасників і переможців олімпіад. Засновано щорічну премію для таких педагогів. До початку наступного навчального року Group DF обіцяє надати набори лабораторного мікропосуду 30 школам, чиї учні в останні роки добре виступали на хімічних олімпіадах, а також 10 університетам, інститутам і центрам позашкільної освіти, де ведеться якісна підготовка учнів із хімії. Іншим важливим кроком, але більш віддаленим у часі стане введення замовлення від підприємств на підготовку й випуск молодих фахівців із заданим профілем освіти. У свою чергу міністр Дмитро Табачник нагадав, що освіта й наука значною мірою є витратною галуззю економіки, і тільки за рахунок збільшення державного фінансування виправити ситуацію неможливо. «Сьогодні необхідно збільшувати частку приватного фінансування освіти і науки. Рада інвесторів при міністерстві — це добрий механізм державно-приватного партнерства», — відзначив він. Міністр нагадав, що за деякими модними й популярними спеціальностями у країні сьогодні «надвиробництво» випускників

ВНЗ. Вони не можуть влаштуватися на роботу, потрапляють на біржу праці або змінюють спеціальність. У той же час у країні є попит на інші професії. За словами Табачника, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України разом з українськими роботодавцями сформують пропозиції з державного замовлення вищим і професійно-технічним навчальним закладам на підготовку кадрів хімічного профілю. Після завершення засідання кореспондент «УТГ» поставив запитання Дмитрові Табачнику: чому для пілотного проекту співробітництва Міністерства освіти і бізнесу було обрано саме хімію? Адже в Україні є багато галузей науки і техніки, які теж могли бути базою для кооперації вчителів і бізнесменів.

— Цілком правильно, таких галузей багато. Але треба ж із чогось починати. Зараз знайшлися інвестори для хімії. Сподіваємося, будуть і для інших наук, — відповів міністр.

До речі Голова ради директорів групи компаній Group DF Дмитро Фірташ інвестує не тільки в освіту, а й у міську інфраструктуру. Ідеться про Сєверодонецьк, де розташоване контрольоване бізнесменом ЗАТ «Сєверодонецьке об’єднання «Азот». На урочистостях, присвячених шістдесятиріччю найбільшого хімічного підприємства України, Д.Фірташ повідомив, що визначено три основних напрямки інвестування: розвиток нафтохімічного виробництва на базі «Азоту», створення центру хімічної науки на базі науково-дослідних і навчальних закладів Сєверодонецька, а також розвиток міської інфраструктури. Загалом планується вкласти мільярд доларів. Голова ради директорів Group DF відзначив, що нафтохімічне виробництво є перспективним напрямком, який необхідно розвивати на виробничих потужностях сєверодонецького «Азоту».

8

№ 21 (176)

7 червня 2011 року

Член Академії гірничих наук України

ТОВ «Стіл Ворк» We are experts in welding Україна, 53032 Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, Кіровоградське шосе, 8. тел. +38(056)470-17-00; факс +38(056)470-17-01; моб.тел. +38(096)256-60-88.

E-mail steelwork@i.ua, www.utg.steel-work.net

Захист промислових вентиляторів від абразивного зношування технологіями ТОВ «Стіл Ворк» На пострадянському просторі існує велика кількість підприємств, до технологічних ліній яких входять промислові вентилятори, ексгаустери, високопродуктивні тягодуттьові машини. Необхідність подовження строку експлуатації, підвищення продуктивності цього обладнання за умови зниження витрат на його утримання ставить перед технічними фахівцями цих підприємств, на перший погляд, нездійсненні завдання. Адже абразивні матеріали й агресивні середовища значно скорочують ресурс роботи дорогого обладнання, у тому числі й промислових вентиляторів. Фахівцями ТОВ «Стіл Ворк» розроблено технологію, яка дозволяє за допомогою біметалевих зносостійких плит SWIP (Steel Work Innovation Plate) збільшити міжремонтний ресурс промислових вентиляторів. Схема розміщення біметалевої футерівки вентилятора

1

2

Поверхні вентилятора, захищені біметалом

Робоче колесо вентилятора

Завиток вентилятора

1 - футерування внутрішньої поверхні завитка вентилятора біметалевими плитами SWIP; 2 - захист проточної частини робочого колеса вентилятора зносостійкими плитами SWIP. Застосування біметалевих плит SWIP виробництва ТОВ «Стіл Ворк» для захисту вентиляторів дозволить одержати такі переваги: Зниження собівартості продукції за рахунок зменшення витрат на утримування обладнання (відмова від придбання нових дорогих комплектувальних і від послуг підрядних організацій для виконання ремонтів). Збільшення продуктивності обладнання за рахунок збільшення міжремонтного періоду (зменшення кількості планових та унеможливлення непланових зупинок); Збільшення терміну служби вентилятора за рахунок більш якісного захисту біметалевими плитами SWIP. Для нас не існує проблем. Ми працюємо для того, щоб Ваш бізнес став ще успішнішим!

№ 21 (176)

7 червня 2011 року

9

Безмежне небо

Політ над Старою фортецею

Ракурс

Виявляється, з аеростата можна робити навіть HDR-фотографії Олег ЖАРІЙ Повітроплавання сьогодні народжується вдруге. Повітряні кулі широко використовують для проведення піар-акцій і яскравих шоу, на них піднімають у небо шукачів гострих відчуттів і, звичайно ж, проводять змагання. Цьому активно сприяє Українська федерація повітроплавання, яка об’єднує у своїй структурі декілька організацій. Серед них і кам’янецьподільський центр повітроплавання «Триглав».

У матеріальній базі клубу — власна куля, яка занурена в розібраному вигляді в критий причіп, і «уазик», який транспортує її. У нього вміщається сім чоловік — пілот, чотири пасажири, водій і член команди супроводу. В останній день квітня учасники польоту, організованого «Триглавом», зібралися біля клубу в центрі Кам’янця-Подільського. У небо випустили невели-

Місто в серпанку

тій спрямовує в нього струмінь повітря від півметрового вентилятора, що приводиться в рух бензиновим двигуном. Куля починає набувати об’єму, і коли він стає достатнім, пілот підпалює пальник і направляє двометрові вогненні язики в розтруб оболонки. Кілька спалахів по парі секунд — і куля відривається від землі. Далі все відбувається дуже швидко: двоє людей, що залишаються на землі, притримують її, а пілот і чотири пасажири (саме

кадр, у тому числі Новопланівський міст ліворуч і фортецю у правому верхньому куті, я бачив кілька років тому і мріяв сам зробити такі. Але не просто фото, а HDR-фотографії, для яких необхідні три знімки. Виявилося, що з повітряної кулі, яка рухається з невеликою швидкістю, їх робити можна. Політ тривав 58 хвилин, за цей час витрачено понад 80 літрів газу. Через кілька хвилин після м’якої посадки до нас під’їхав автомобіль супроводу, і кулю за

15—20 хвилин зібрали й завантажили в причіп. Насамкінець одного з пасажирів, який у той день зробив свій перший політ, посвятили в повітроплавці. Цю процедуру не розголошуватиму, щоб читачеві було цікаво пройти її самому. Дванадцять кращих фотографій, зроблених під час цього польоту, можна побачити на фотосайті www. zharii.kiev.ua у розділі «Україна — політ над Кам’янцемПодільським».

Ера монгольф'єрів Тепловий аеростат винайшли брати Жозеф Мішель і Жак Етьєн Монгольф’є. Він являв собою полотняну оболонку, наповнену гарячим повітрям і обклеєну папером. Перший політ завершився невдало — не було враховано деякі деталі. Проте винаходом зацікавилися у Паризькій академії наук, яка викликала братів Монгольф’є для повторення досліду й дала кошти на будівництво нового аеростата. Його офіційна демонстрація відбулася 19 вересня 1783 року на подвір’ї замку Людовика XVI у Версалі в присутності самого монарха. У кошику кулі полетіли в небо перші повітряні мандрівники — півень, качка й баран. Куля

пролетіла 4 км за 10 хвилин. Для її наповнення було потрібно 2 пуди (32 кг) соломи й 5 фунтів (2,3 кг) вовни. Того ж року на повітряних кулях літали й люди. Французький король розпорядився призначити аеронавтам нагороду у вигляді графського титулу й довічного пансіону. Перший газовий аеростат, наповнений воднем, винайшов теж француз — професор Олександр Шарль, а побудували його брати Робер. 1 грудня 1783 року О.Шарль і М.Робер здійснили політ на своєму апараті, названому згодом шарльєром. Пілоти піднялися на висоту 3400 м, а сам політ тривав близько двох годин. Через 70 років А. Жиффар оснастив аеростат двигуном — так з’явився дирижабль.

Тим часом У травні в Кам’янціПодільському відбувся другий етап 9-ї міжнародної зустрічі повітроплавців «Повітряне Братство - 2005». Для участі в змаганнях, організованих за підтримки Федерації повітроплавання України, асоціації «Укравіапром», адміністрації міста, а також кам’янець-подільського центру повітроплавання «Триглав», прибуло більше 20 повітроплавців з ЯпоHDR-фотографія Старого міста

ку гелієву кулю, яка допомогла визначити напрямок вітру — не біля поверхні землі, а на висоті. Керувати рухом повітряної кулі неможливо. Тому, щоб пролетіти в певному напрямку над об’єктами, які вас цікавлять, найголовніше — правильно вибрати точку старту. Цього разу найкращим місцем виявився колись діючий аеродром на околиці міста. За північно-східного вітру політ має відбуватися саме в обраному напрямку — над Старим містом, каньйоном ріки Смотрич і знаменитою Кам’янець-Подільською фортецею. Хвилин десять до точки старту — і ми на місці. Із причепа вивантажується кошик кулі, у її кутах закріплюються 40-літрові балони з газом, на спеціальних розпірках кріпиться пальник. Потім кошик укладається на бік і до нього тонкими металевими тросами прикріплюється оболонка. Два чоловіки формують отвір унизу оболонки, тре-

стільки може підняти в повітря куля обсягом 3300 м3) швидко залазять у кошик. Ще пара спалахів пальника — і куля в повітрі. Із моменту зустрічі біля клубу до старту минуло 45 хвилин. Початок польоту — найбільш хвилюючий момент. А куля тим часом набирає висоту й, пролітаючи над залізничним вокзалом, повільно рухається в напрямку Старого міста. Цього разу, на відміну від торішньої подорожі, умови для мене найсприятливіші, адже сьогодні головна мета — зробити фотографії історичного центру й фортеці з висоти пташиного польоту. Ніякого вітру в кошику не відчувається — куля летить із його швидкістю. Фотографувати не дуже зручно — місця в кошику площею трохи більше одного квадратного метра занадто мало. Люб’язні пасажири й пілот пропускають фотографа до борту з найкращим оглядом. Знімки Старого міста, де воно цілком вміщається в

Із висоти пташиного польоту

нії, Росії, Голландії, Литви, Польщі, Великої Британії та інших країн. Переможцем став російський пілот Олексій Медведський (Yarilo Club). Однак змагання з повітроплавання — це не тільки спортивні змагання, а й яскравий фестиваль. У

Кам’янці-Подільському апогеєм свята стали лазерне шоу та феєрверк. Повітряні кулі зависали над стінами старої фортеці, освітленої десятками прожекторів, а на пагорбі лазер малював дивні мультиплікації. Фото автора

10

№ 21 (176)

7 червня 2011 року

Подія

Чужим розумом

За рік до Євро

На найбільшій виставці країни SIA-2011 українські виробники фактично задекларували відмову від розробки власних автомобілів

Дві готові арени й дві майже готові. Усупереч природному для вітчизняних реалій скепсису Україна виконує «стадіонну» частину організації Євро-2012

Іван КУЗЬМЕНКО

Ігор Павлюк

Початок на стор. 1

Показово, що за збут двох брендів із трійки китайських новачків — Lifan і Brilliance — узялися відомі в Україні автомобільні компанії. Дистриб’юторську мережу для першого забезпечить корпорація «Богдан», а преміальною маркою Brilliance займеться компанія VIPOS, більш відома як офіційний дилер Audi в Україні. До речі, та ж корпорація «Богдан» легковими автомобілями власного виробництва на виставці представлена не була, хоча багато хто чекав на розвиток історії із запуском її кросовера, створеного на базі універсалу «ВАЗ-2111». Рік тому на SIA дебютував концептуальний варіант цього автомобіля, що так і не став серійним. Найбільший виробник України — АвтоЗАЗ — також відзначився на найбільш значущому в країні автосалоні новинкою, що характеризує подальше бачення корпорацією «УкрАвто», яка володіє запорізьким заводом, найближчих планів. На SIA-2011 автовиробник представив модель «ЗАЗ Forza» у кузові хетчбек. Про всяк випадок нагадаємо, що це фактично точна копія китайського автомобіля Chery A13 (докладніше про це див. статтю «Запорожець» із китайськими очима», «УТГ», №48, 2010 р.). Саме на цю модель найбільша в Україні автомобільна компанія робить велику ставку, яка, у принципі, почала себе виправдовувати. Із початку старту продажів на нашому ринку седана (з березня 2011 р.) власниками Forza стали понад 600 українців. Однією Chery на АвтоЗАЗі не обмежуватимуться. Зараз компанія веде переговори про можливий запуск виробництва нової китайської моделі, але якої кон-

кретно, поки не повідомляється. Цікаво також, що до кінця року ще одна відома й популярна в Україні марка машини одержить прописку на ЗАЗі — Chevrolet Aveo. Тільки після цього вона вже називатиметься «ЗАЗ Aveo». На стенді Chery в рамках SIA-2011 дебютували декілька новинок, які мають стабільний попит в Україні. Китайці представили популярний хетчбек Kimo з автоматичною коробкою передач, кросовер Chery Tiggo

виставці в Києві дебютувала модель Geely MK Cross. А до хетчбека за назвою SC5 доклали рук фахівці відомої італійської дизайнерської студії Giugiaro. Утім, не залишили поза увагою найбільшу в Україні автомобільну виставку й імениті європейські й корейські автовиробники. На SIA-2011 компанія Mercedes-Benz презентувала нове покоління своєї найпопулярнішої моделі — С-клас. Із часу появи автомобіля на ринку в усьому

«Україні зараз необхідно витримати набрані темпи. І підготовку буде завершено успішно», — сказав у Києві виконавчий директор UEFA Events Девід Тейлор. Минулого тижня в столиці нашої країни перебувала представницька делегація Союзу європейських футбольних асоціацій. Мета зрозуміла: подивитися й поговорити із представниками української влади, щоб об’єктивно оцінити звіт України й Польщі про підготовку до Євро-2012, який буде оприлюднено 15 червня у швейцарському Ньоні. Дійсно, як справи з оргаізацією такого важливого заходу рівно за рік до його відкриття? Спочатку визначимося зі стадіонами...

8 червня на Хрещатику почне тікати годинник зворотного відліку початку чемпіонату Європи з футболу. Будь-які зволікання й дорікання комусь уже не тільки безвідповідальні, а й просто злочинні. Отже, що в нас там побудовано?

з новим мотором, оновлені версії седана Elara і Amulet, а також нове покоління седана Jaggi. Група компаній «АІС», яка володіє Кременчуцьким автоскладальним заводом, також упевнена в успіху китайських автомобілів в Україні. Досить давно «АІС» просуває на українському ринку бренд Geely, і найближчим часом присутність марки в нашій країні має істотно розширитися завдяки старту роботи з незалежними дилерами. На SIA-2011 бренд Geely був представлений п’ятьма новинками, з якими він почне нове завоювання симпатій українських водіїв. До вже знайомих моделей приєднаються машини преміум-сегмента — седани Emgrand EC7 і SL. Не залишать поза увагою китайці й сегмент кросоверів, що стрімко розвивається: на

світі продано понад 8,5 млн «цешок». Заможних аматорів швидкості на стенді компанії зі Штутгарта порадували спорткар SLK і чотиридверне купе CLS нового покоління. Гідно були представлені на автосалоні корейські компанії Hyundai, Kia і SsangYong. Перша з них, яка стрімко відвойовує друге місце з продажів на українському ринку, привезла в Київ універсал для європейців Hyundai i40, седан Grandeur, спортивний молодіжний автомобіль Veloster і нове покоління своєї найпопулярнішої в Україні моделі — Elantra. Компанія Kia показала на виставці міні-кар Picanto нового покоління, що недавно дебютував на Женевському автосалоні, а SsangYong повернули пікап Actyon Sport, що не прижився в передкризові часи. У цілому, судячи з виставки SIA-2011, українські виробники остаточно упокорилися з думкою про неможливість створення малою кров’ю нормального власного автомобіля. Тому як альтернативу вибрали інший метод розвитку — освоєння складання автомобілів іноземного виробництва з найзатребуваніших сегментів ринку.

Київ, НСК «Олімпійський» Зроблено Якщо вірити офіційному сайту арени, готовність наразі становить 87% (за словами віце-прем’єра з питань проведення Євро-2012, міністра інфраструктури Бориса Колеснікова, які прозвучали 5 квітня, цей показник дорівнював 77%). За затвердженим Кабміном 25 травня проектом загальна кошторисна вартість реконструк-

«Донбас-Арена» в Донецьку

«Олімпійський» Володимира Барковського, основні роботи буде завершено у вересні, а вже в жовтні об’єкт здадуть у експлуатацію. Перший матч орієнтовно може відбутися на початку листопада. У підсумку Реконструкція стадіону якщо й затяглася, то не набагато, а тому повна здача об’єкта в експлуатацію за вісім місяців до старту чемпіонату з урахуванням української специфіки виглядає чималим досягненням. Викликає подив, щоправда, несподіване збільшення кошторису на мільярд гривень, але це вже інше питання. Загалом, НСК «Олімпійський» можна вважати майже готовим. Незрозуміла ситуація з готелем «Спорт», який досі не реконструйований.

Львів, «Арена-Львів» Зроблено Інформаційний центр «Україна-2012» цитує гендиректора ДП «Дирекція з будівництва об’єктів до Євро-2012 у Львові» Володимира Шадріна: готовність стадіону, який будується в місті, — 64%.

джають територію, будується медіа-центр. Цілодобово працює понад 800 робітників. Улітку тут укладуть рулонний газон, установлять два світлодіодних екрани й буде остаточно опоряджено прилеглу територію. У підсумку Як запевнив журналістів керівник проекту зі спорудження стадіону Олександр Кирилов, об’єкт здадуть у експлуатацію 25 жовтня. За його словами, проблем із фінансуванням нема. Треба врахувати, що новий стадіон у Львові буде значно сучасніший за НСК «Олімпійський», під час його будівництва застосовуються відповідні технології. Зробимо поправку й на це. Наш вердикт: треба дуже «постаратися», щоб не закінчити будівництво в строк.

Донецьк, «Донбас-Арена» Готовий. Без сумніву. Коштував «скромні» $400 млн, бо приватний. Місткість — 51504 місця.

Харків, «Металіст» Знову ж готовий, і теж без сумніву.

Будівництво НСК «Олімпійський» у Києві

ції та будівництва — 4590,32 млн грн. Профінансовано на початок травня 3623,41 млн. Місткість після реконструкції — 69004 місця. Що треба зробити Стадіон хотіли відкрити до Дня незалежності України. Уже не вийде — Б.Колесніков пояснив це тим, що німецькі партнери на два місяці затримують поставку комплектувальних для покрівлі. За словами гендиректора НСК

Поки це найгірший показник серед усіх українських міст, які приймають футбольний форум. Проте прогрес очевидний: рік тому показник готовності не дотягував і до 10%. Стадіон коштуватиме державі 2 млрд 200 млн грн, із них місту — лише 83 млн. Місткість — 33788 місць. Що треба зробити Зараз тут монтують прозоре покриття, оздоблюють адмінкомплекс і опоря-

А от кому належить, поки незрозуміло — з’ясовуватимуть усерйоз, мабуть, уже після Євро. Реконструкція його коштувала лише 600 млн грн, трохи більше половини яких надали структури, підконтрольні бізнесменові Олександрові Ярославському. Місткість — 38633 місця.

Упритул Як бачимо, щодо стадіонів питання є. Проте їх набагато менше, ніж щодо інших об’єктів інфраструктури, необхідних для проведення чемпіонату Європи з футболу. Особливо непокоїть транспортна інфраструктура, яка має для проведення свята спорту не менше значення, ніж власне футбольні арени. Та про це — у наступних номерах нашої газети.

11

№ 21 (176)

7 червня 2011 року

Технології

Туфовий саркофаг Альтернативним об’єктом захоронення радіоактивних відходів і спорудження підземних АЕС можуть стати туфи Людмила СТУПЧУК Від атомної енергетики та ядерної зброї в Україні, як і в усьому світі, накопичилась загрозлива кількість радіоактивних відходів (РАВ), які вже неможливо ні знешкодити, ні вивезти за межі країни – лише захоронити в глибоких геологічних формаціях. У нас такий об’єкт є, запевняє доктор геологічних наук, доцент Національного університету водного господарства та природокористування (м.Рівне) Віктор Мельничук. Це туфові товщі.

Один із піонерів атомної енергетики США Елвін Вейнберг якось сказав: «Якби можна було все почати спочатку, то на перше місцея поставив би питання про захоронення ядерних відходів». В Україні цією проблемою займаються Науково-інженерний центр радіогідрогеоекологічних до-

сліджень НАНУ та спецпідприємство «Радон». Вони розробили проект захоронення РАВ у гранітах поблизу Чорнобильської АЕС. Проте цей проект, на думку Віктора Мельничука, має чимало недоліків. Йдеться насамперед про тріщинуватість гранітів, міграцію тріщинних вод, слабкі їх сорбційні властивості щодо радіонуклідів тощо. Альтернативою може стати розроблений рівненським ученим проект підземного захоронення РАВ у товщі цеоліт-смектитових туфів Волино-Поділля. Туфова товща простежується тут у вигляді смуги 1—10 км завширшки на глибинах від 5 до 250 м, звідки поступово занурюється на захід до глибин понад 4 км. До речі, якраз у межах цієї смуги розміщені Рівненська та Хмельницька АЕС, які пропонуєть-

ся включити у проект. Під першою туфи залягають в інтервалі глибин 50—180 м, під другою – 30—130 м. За даними мінералогічного аналізу, у складі туфів переважають цеоліти й смектити (до 90%), що зближує їх із бентонітовими сорбен-

На денну поверхню туфи виступають у кар’єрах Берестовець, Базальтове, Полиці, Ташки

Синусоїда VS евольвента Роман ДИГАС Конструктори автомобілів безапеляційно стверджують: на найближчу перспективу редуктори і коробки зміни швидкостей залишаться безальтернативними вузлами усіх транспортних механізмів. Проте винахіднику Емілю Благуту з м. Стрия, що на Львівщині, здається, вдалося-таки знайти нове у традиційному.

Щоправда, останнім часом сфера застосування зубчастих коліс та зубчастих передач дещо звузилася. До прикладу, у сучасних металообробних верстатах на заміну шестірням приходять електрошпинделі, крокові та лінійні електродвигуни, керовані безпосередньо від ЧПУ верстата. Передавати обертовий момент від головки двигуна безпосередньо на шпиндель можна і з допомогою пласких пасів. Однак побудова більшості сучасних механізмів і машин, які не мають живлення від стаціонарної мережі, досі ґрунтується на принципі зубчастого зачеплення. Тим більше,

Так виглядає синусоїдальна передача

якщо це диференціал у приводі ведучих коліс або коробка передач автомобіля. Уважається, що найкращі технологічні та експлуатаційні характеристики автомобілю забезпечує евольвентне зачеплення – коли зуби коліс механізму мають саме евольвентний профіль. У шестірнях механізмів годинників або компресорів, для порівняння, вони вже повинні бути циклоїдної форми, а так званого зачеплення НовиковаВільдгаб’єра – окреслені дугами. Традиційними, такими, що використовуються десятиліттями, є саме евольвентні передачі. Проблема – у нарізанні зубів такої форми: на виготовлення кожного виду евольвентної шестірні потрібен окремий верстат, а часом – і кілька. Еміль Благут упевнений, що проблему вирішив ще двадцять років тому, коли вперше втілив у металі нову силову зубчасту передачу – синусоїдальну, а водночас винайшов і унікальний спосіб нарізання зубчастих коліс такого профілю.

А так — евольвентна

тами. До того ж туфи мають цінні сорбційні та катіонообмінні властивості. Так, вибіркова адсорбція радіоцезію Cs137 становить 99,5%, радіостронцію Sr90 – 97,0%. Крім того, туфи належать до слабоводопроникних порід, тому проникність відходів через них мінімальна. За даними пробних відкачень підземних вод із свердловин, в умовах інтенсивного водообміну вони мають коефіцієнт фільтрації 0,1— 0,25 м/добу. На більшій глибині, у разі сповільненого водообміну, їх водопроникність зменшуєть-

– Теорію силової зубчастої передачі, профілі зубців якої окреслені синусоїдальними кривими, у 1970 році розробили науковці Московського державного технічного університету ім. Баумана Ю. В Анікін та В.А. Гавриленко, – розповідає Еміль Благут. – Тоді ж вони побачили й кілька її переваг над традиційним евольвентним зачепленням і мали намір застосувати новинку на автозаводі ім. Лихачова. Однак з якихось причин далі захисту докторських дисертацій справа не зрушила. Уважаю, мені вдалося не тільки втілити їх задум на практиці, а й винайти надзвичайно простий спосіб виготовлення будь-яких шестерень на серійному зубофрезерному верстаті.

«Рац» за ціною винаходу Винаходи Еміля Благута досліджували в Інституті інженерної механіки та транспорту Національного університету «Львівська політехніка». Фахівці хотіли знати головне: чи зробить у синусоїдальній парі шестерень велике колесо рівно півоберта за один оберт малого колеса? Адже така кінематична точність стосується всіх передач узагалі і в науці називається основним законом зачеплення. Результати тестів дали набагато кращий результат.

– Наші випробування підтвердили задовільний коефіцієнт перекриття та дотримання основного закону зачеплення, – коментує дослідження завідувач кафедри технологій машинобудування, доктор технічних наук Ігор Грицай. – Навантажувальна здатність синусоїдальної передачі виявилася в 1,5–2 рази більшою за можливості евольвентної. Вона більш зносостійка, надійна й довговічна в експлуатації. Конструкція матеріалоощадна, тому редуктори, коробки передач із синусоїдальними колесами на 20— 30% менші за розміром, легші та дешевші, рівень шуму на 10—15% нижчий. Синусоїдальна передача здатна всюди й повністю замінити як евольвентну, так у передачу Новикова-Вільдгаб’єра. Особливо ефективним може бути її застосування у важко навантажених машинах і механізмах. Зуби будь-якого модуля і будь-якого кута зачеплення Еміль Благут вміє нарізати не дорогою черв’ячною фрезою, а стандартною дисковою довільного діаметру (Ш 50... Ш 200) і товщини (1...

6 мм). Якщо ж замість стандартної застосувати дискову фрезу збірної конструкції з твердосплавними пластинками, то продуктивність нарізки синусоїдальних зубів, порівняно з нарізкою евольвентних, збільшується на 30—40%. Весь секрет – у методі, технології та у додатковому спорядженні верстата власної конструкції.

ся в декілька разів. Тріщини в туфах, як правило, заліковані вторинними мінералами: смектитами, цеолітами, карбонатами і хлоритами. Оцінка ізоляційних властивостей та інженерногеологічних умов теж свідчить про високу потенційну придатність туфової товщі для захоронення РАВ у широкому діапазоні глибин – до 3740 метрів. Окрім того, високотемпературне обпалення туфів у підземних виїмках дасть змогу створити навколо них надійну керамічну броню. Тож, стверджує Віктор Мельничук, туфова товща Волино-Поділля за інженерно-геологічними умовами та ізоляційними властивостями відповідає вимогам МАГАТЕ до середовища захоронення РАВ. Подібну технологію розроблено в США. А от у Європі аналогічної формації із сприятливими інженерно-геологічними умовами та ізоляційними властивостями немає, тому розробка нашого співвітчизника з перспективою спорудження в туфовій товщі підземних АЕС може мати міжнародне значення. До речі, в Має винахідник і авторське свідоцтво на виготовлення торцевої фрези власної конструкції. Уперше виготовив її на старенькому, десь початку 70-х років, верстаті, коли працював на стрийському заводі «Металіст». Про свій винахід написав до галузевого журналу «Машиностроитель» і отримав замовлення відразу з двох десятків заво-

Інструментальна оправка для нарізання синусоїдальних зубчастих передач методом Еміля Благута

дів. На цьому ж верстаті, теж на замовлення підприємств, виготовляв усі види синусоїдальних передач. Відповідно мав непогану матеріальну винагороду, а від чотирьох заводів навіть премії – за ефективність упровадження раціоналізаторських пропозицій.

До повного зношення Синусоїдальні передачі та нові способи їх виготовлення, запропоновані Емілем Благутом, захищені чотирма авторськими свідоцтвами ще у 1993 році. Проте у «Львівській політехніці» вважають, що ці винаходи не втратили не тільки технологічної свіжості, а й економічної ком-

Довідка «УТГ» Два десятиліття тому США ухвалили рішення щодо створення великого сховища для довгострокового зберігання ядерних відходів. Воно розташоване в горах Якка (штат Невада, приблизно 150 км від Лас-Вегаса). Від самого початку планувалося, що Якка стане «супермогильником», куди перевезуть уміст декількох десятків сховищ високорадіоактивних відходів, які діють у США. Однак поки що його використовують для поховання ядерних відходів військового комплексу. Росії такий проект вже обговорюєтся. Перспективним також є варіант будівництва АЕС із підземним розміщенням реакторів. Його перевага — більша екологічна безпека й можливість швидкого виведення станції з експлуатації. Проектами підземних АЕС у Росії активно цікавився академік А.Д. Сахаров, але в умовах заслання й ізоляції його праці не мали розголосу й подальшого обговорення. поненти. Відомо, що модульні черв’ячні фрези належать до найскладнішого у виготовленні та дорогого різального інструменту. Саме з його допомогою, наприклад, нарізають шестірні для редукторів пасажирських ліфтів. Коштують вони від 15 тис. грн, і виготовляють їх тільки в Росії. Економісти підрахували: можливість замінити складні черв’ячні фрези вартістю 500—2000 грн кожна однією стандартною дисковою фрезою за ціною 50—80 грн знижує собівартість виготовлення шестерень на 2000—8000 грн! Коли через зношеність редукторів у львівських багатоповерхівках стався пік поломок ліфтів, політехніки познайомили чиновників міської ради з винаходом свого земляка. Пропозиція включала виготовлення дослідного зразка, випробування у діючому редукторі й виготовлення промислової партії. Однак виділити з міського бюджетупотрібні для створення корисної моделі 10—12 тис. грн тоді не захотіли. А саме стартового капіталу винахіднику зі Стрия і не вистачає, щоб довести почату справу до завершення: – Якби якийсь завод або підприємець дав замовлення, я б цю передачу виготовив, упровадив би її і випробував, – мріє нині Еміль Благут. – Щоб працювала не півгодини, а до повного зношення. Тобто, з’ясував би робочий ресурс: чи він рівний з евольвентною передачею, чи більший. Поки що це невідомо. Адже синусоїдальна – нова передача...

12

№ 21 (176)

7 червня 2011 року

IT Шпальта редактора

«Прискорення та перебудова» Інтернету За підвищення швидкостей доступу до веб-сторінок борються найбільші гравці ринку Андрій БЄЛОКРИНИЦЬКИЙ

Китайські яблука Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ Успіх Apple багато хто називає перемогою маркетингу над здоровим глуздом. Ця американська компанія, яка колись уважалася незвичайною й далекою від мейнстриму комп’ютерної промисловості, сьогодні обігнала з капіталізації й прибутку на одного співробітника Microsoft і Google. Звичайно, буде перебільшенням уважати, що доходи корпорації обумовлені тільки вдалим просуванням товарів на ринку, але не можна не визнати: значна частка у виробництві продуктів припадає на сторонніх розробників (докладніше про це див. «Я — планшет», №14—15 від 19 березня 2011 р.). Усе це не заважає Apple цілком контролювати ринок онлайн-продажів контенту і повільно захоплювати ринок мобільних телефонів, причому поки не схоже, що хтось із конкурентів може серйозно потіснити позиції «яблучників». Однак у бізнес-моделі компанії є істотне дошкульне місце, яке не видно на перший погляд. Річ у тім, що ставлячи на перше місце «імідж» і стверджуючи, що власне технічні характеристики відіграють другорядну роль, компанія піддає себе небезпеці зіткнутися із численними наслідувачами. Одна річ — операційна система Windows. Як би ми до неї не ставилися, зробити щось схоже «на колінці» в країні третього світу просто неможливо. Інша річ — той же iPhone, який і так уже виробляється в Китаї, і виготовлення копії на тому ж заводі не становить ніяких технічних труднощів. Більш того, завдяки існуванню ОС Google Android у потенційного плагіатора не виникне і юридичних перешкод, адже формально його продукт буде цілком оригінальним. Звичайно, якийсь час проблема полягатиме в знаменитій «китайській якості», але в останні роки окреслюється впевнена тенденція до підвищення технологічної культури китайських виробничників. При цьому заповзятливим китайцям не важко зробити вартість кінцевого продукту в три-чотири рази нижче, ніж у Apple.

Прискорити передачу даних в Інтернеті можна декількома способами: оптимізуючи сайти, зменшуючи розміри мультимедійних файлів (зображень, аудіо й відео), допрацьовуючи протоколи передачі даних або підвищуючи пропускну здатність каналів. Оскільки швидкість доступу у Всесвітню мережу постійно збільшується, можна було б припустити, що через якийсь час, скажімо, 1000-мегабітного каналу вистачить для закриття питання про швидкість назавжди. Однак це не так. Пропускна здатність — не єдиний чинник, що відіграє важливу роль у об’єктивному та суб’єктивному сприйнятті швидкості роботи Інтернету. Не менш важливі й затримки, які виникають під час передачі даних. Наприклад, якщо інтернет-сторінка, яка займає лише декілька кілобайтів, скачуватиметься із затримкою на півсекунди, то 1000-мегабітний канал не матиме абсолютно ніякої переваги перед 1-мегабітним.

WebP — відкритий стандарт, який не вимагає ліцензійних відрахувань і може бути використаний будь-яким розробником у своїй програмі.

WebP у середньому на 40% ефективніше JPEG: картинки займають менше місця, а їхня якість залишається на такому ж рівні. Що ж до стискання інших типів мультимедійних

них низькошвидкісними каналами активно використовується компресія трафіку. Лідер у цій галузі — компанія Opera Software, розробник однойменного браузера. В Opera 11.10, випущеній у середині квітня, механізм Opera Turbo було дороблено, і тепер у окремих випадках можна забезпечувати чотириразове стискан-

Телефонопланшет Як не дивно, але йтиметься не про черговий планшетний ПК із убудованим модулем мобільного зв’язку. У випадку Cisco Cius усе навпаки — спочатку був телефон.

нітор через DisplayPort. Також до док-станції можна підключати клавіатуру й мишу. У «вільному польоті» Cius — це семидюймовий бізнес-планшет, який мож-

Головна особливість Cius (співзвучно з англійським «see us» — бачити нас) — док-станція зі слухавкою. Установлений у кредлі планшет виконує роль IPтелефона або медіа-центру з підключенням до ПК через гігабітний Ethernet і мо-

на використовувати як віртуальний робочий стіл або мобільний відеотермінал. Останній факт виправдовує наявність двох убудованих камер, одна з яких — широкоформатна. Усередині пристрою вагою 500 грамів розташований 1,6 Гц

Новий формат Під час завантаження типової веб-сторінки основна частина трафіку йде звичайно на зображення, які займають значно більший обсяг даних, ніж текст. Саме тому з оптимізації картинок і слід почати прискорення. Сьогодні основний формат зображень в Інтернеті — JPEG, розроблений ще в 1992 році. Алгоритми, використовувані в стандарті, за поточними мірками, недосконалі, однак «караван» за інерцією йде далі. Першої серйозної спроби знайти альтернативу вжили ще в 2000 році. Замість JPEG тоді висунули JPEG 2000, або, як його ще називають, JP2, який стискає зображення до меншого розміру без помітної втрати якості. Формат підтримується зараз багатьма програмами для роботи із зображеннями, однак у Інтернеті так і не прижився, адже виробники браузерів не інтегрували його у свої продукти. Відтоді минуло більше 10 років, і зараз у JPEG з’явився новий спадкоємець — WebP. Цього разу його просуватимуть активніше, ніж JP2. По-перше, за форматом стоїть компанія Google, подруге, уже на такій ранній стадії впровадження два популярних браузери (Chrome і Opera) підтримують нову специфікацію, і, по-третє,

даних, то тут невелику революцію може влаштувати Google. Наразі лише два стандарти компресії відео претендують на поширення. І якщо за співвідношенням розмір-якість WebM поки програє H.264, то за рахунок відкритості він залишає свого конкурента позаду. Утім, не виключено, що обидва стандарти ще довго співіснуватимуть разом (докладніше див. «УТГ» №8, 2011 р., «Залишиться тільки один»).

Мобільний трафик Аналітики прогнозують, що вже через два роки кількість мобільних користувачів Інтернету зрівняється з кількістю стаціонарних підключень до Мережі. В умовах низької швидкості передачі даних вирішальну роль знову починає відігравати пропускна здатність каналу, а не час затримки. Для прискорення передачі да-

ня веб-сторінок. Діє стискання так: увесь трафік іде від сайта на комп’ютер користувача не безпосередньо, а через сервери Opera Software, де стискається код сторінки, кодуються зображення (в Opera 11.10 саме почали використовувати WebP), блокуються всі Flash-елементи й видаляється реклама. Лише після цього сторінка відправляється на комп’ютер, який запросив її. Треба відзначити, що виграш у швидкості завантаження сторінок помітний тільки в разі використання повільних підключень. За звичайного широкосмужного доступу можливий і зворотний ефект — сторінки відкриватимуться трохи довше. Відомо, що Opera уже уклала з безліччю мобільних операторів у всьому світі контракти про використання технології Opera Turbo у мережах стільникового зв’язку.

Сучасні протоколи Багато стандартів, використовуваних у Всесвітній мережі, розроблялися ще на світанку появи Інтернету. Це стосується й протоколу передачі даних HTTP, ухваленого в далекому 1996 році. Він значно обмежує можливості Інтернету, однак, як і у випроцесор Intel Atom, флешпам’ять на 32Gb, модулі WiFi 802.1 a/b/g/n і стільникового зв’язку 3G і 4G. Планшетник керується ОС Android 2.2, модифікованою встановленими рішеннями: для корпоративної роботи — Cisco Quad, веб-конференцій — Cisco WebEx, уніфікованої комунікації (миттєві повідомлення, електронна пошта, голосова та відеотелефонія) — Cisco Unified Presence і Communications Manager. Однак це не заважає планшету бути сумісним із застосунками з Google Android Market. В Україні Cisco Cius офіційно ще не представлений, однак був показаний журналістам на конференції «Мережі без меж» 31 травня в Києві. За словами представників компанії, в роздріб, як, наприклад, iPad 2, гаджет не продаватиметься. Він надаватиметься як частина інтегрованих рішень відеоконференц-зв’язку й телефонії Cisco.

падку з форматом JPEG, позбутися від нього не просто, оскільки для цього на альтернативний мають перейти всі й відразу. Для виконання такого завдання ініціативу у свої руки має взяти велика компанія, і не дивно, що вже вкотре нею стала Google. Новий протокол SPDY (SPeeDY) розробляється в стінах компанії вже не один рік, і порівняно недавно його підтримку було додано в браузер Chrome. Деякі сайти компанії (наприклад Gmail) уже передають дані саме за допомогою SPeeDY. Перевага SPDY у тому, що в одному з’єднанні можуть передаватися відразу декілька незалежних запитів. Модернізована версія HTTP також уміє працювати таким чином, однак запити не є незалежними, і в разі затримки одного з них у пробку потрапляють і всі інші. У випадку зі SPDY цього не відбувається, і навіть якщо одна порція даних затрималася десь у дорозі, інші надходитимуть на комп’ютер користувача. Новий протокол також підтримує пріоритезацію: тобто дані, які вважаються важливішими (наприклад код сторінки), можуть передаватися першими, а другорядні елементи сторінки завантажаться потім. За останніми оцінками компанії, особливості SPDY дозволяють завантажувати сторінки фактично в 3 рази швидше, ніж за стандартним протоколом HTTP. Важливо, що для впровадження SPDY не потрібна переробка сайтів або зміна інфраструктури Інтернету на фізичному рівні. Протокол мають розуміти лише комп’ютер користувача й сервер.

13

№ 21 (176)

7 червня 2011 року

ОПК

«Слони йдуть на північ»

Тим часом

Вітчизняна «оборонка» нарощує кількість спільних проектів із підприємствами Білорусі

Мінський огляд

Дмитро ТИМЧУК Початок на стор. 1

Міністр оборони Республіки Білорусь Юрій Жадобін повідомив, що плани двостороннього співробітництва у сфері оборони між нашими країнами рік у рік стабільно виконуються. Михайло Єжель, у свою чергу, підтвердив зацікавленість української сторони в їхньому розвитку. Усі ці заяви — не просто декларації. Непряме свідчення тому — експозиція українських зброярів на міжнародній оборонній виставці IDEF2011, яка відкрилася в Стамбулі 10 травня. Крім системи оптико-електронного заглушення «Адрос», макетів основного бойового танка «Оплот», бронетранспортера БТР-4, бронетранспортератягача МТ-ЛБ державна компанія «Укрспецекспорт» на своїх стендах представила також натурний зразок протитанкового ракетного комплексу (ПТРК) «Скіф». Цей переносний ПТРК — приклад перспективного співробітництва між створювачами нових видів озброєння із двох країн (як це було, до речі, за радянських часів, коли українські й білоруські підприємства ОПК тісно працювали в кооперації). Ракета комплексу розроблена в київському КБ «Промінь», воно ж — основний підрядник із виробництва ПТРК «Скіф». А прилад наведення ПН-С створений і виготовляється білоруським підприємством «Пеленг». У результаті спільної діяльності конструкторів і виробників України та Білорусі ПТРК «Скіф» дістав досить вражаючі характеристики. Комплекс призначений для ураження нерухливих і рухливих броньованих цілей, які мають комбіновану, рознесену або монолітну броню, у тому числі з динамічним захистом, легкоброньованих об’єктів і вертольотів. Цей ПТРК може уражати цілі із закритих позицій і з укриттів. Ще один його варіант — пересувний протитанковий ракетний комплекс. Він установлюється на башті БМП або БТР і може входити до складу дистанційно керованих бойових модулів. Відзначимо, що «Скіф» — лише приклад сучасного протитанкового комплексу українсько-білоруського виробництва (причому навіть білоруський прилад наведення ПН-С може викорис-

товуватися й для наведення інших ракет, розроблених КБ «Промінь). За такою ж схемою (ракета українська, а система наведення білоруська) створений і вже активно пропонується на збройовому ринку мобільний зенітноракетний комплекс (ЗРК) «Стилет». Це результат глибокої модернізації відомого мобільного ЗРК «Оса-АКМ» ще радянської розробки, запропонованої білоруським підприємством «Тетраедр». На першому етапі реконструкції апаратна частина комплексу була укомплектована новою електронікою, оптоелектронними системами й розміщена на унікальному шасі Мінського заводу колісних тягачів. На другому етапі техніку оснастили новою двоступінчастою зенітною керованою ракетою Т-382, розробленою київським КБ «Промінь».

ня. На початку травня про те, що Мінськ уклав перший контракт на поставку нових мобільних ракетних комплексів «Каракал», заявив голова Державного військово-промислового комітету Білорусі Сергій Гурульов. Удалося знайти покупця й для ПТРК «Скіф». Угоду на поставку буде укладено у вересні, однак яка саме країна має намір придбати комплекс, поки невідомо. Крім того, білоруське ЗАТ «Білтехекспорт» (провідна компанія «Білтех Холдингу») представить ці зразки на виставці озброєння й військової техніки Milex-2011, яка незабаром відбудеться в Мінську. Велике значення для майбутнього співробітництва може мати також робота над українським багатофункціональним ракетним комплексом «Сапсан». Відповід-

Л-39

Ще один приклад українсько-білоруського «ракетного» співробітництва — продемонстрований білоруською компанією «Білтех Холдинг» варіант мобільного ПТРК «Каракал», що викликав резонанс на міжнародній виставці в Абу-Дабі IDEX-2011 у лютому цього року. Комплекс розміщений на легкоброньованому автомобілі з колісною формулою 4х4, складається із двох ізольованих відсіків — для екіпажу й бойового модуля. Може також установлюватися і на гусеничному шасі, і на надводних кораблях. До складу «Каракала» входить пускова установка із чотирма протитанковими ракетами, розробленими тим же «Променем». Ракета Р-2 здатна пробивати комбіновану, рознесену або монолітну броню не менше 800 мм завтовшки. Білорусь відразу ж почала активно просувати спільно створені зразки озброєн-

но до недавніх заяв керівництва Міноборони, у 2011 році український уряд має намір продовжити фінансування створення цього перспективного комплексу. Розробником «Сапсана» визначене ДКБ «Південне», яке свого часу спеціалізувалося на міжконтинентальних балістичних ракетах. Уже зроблені головні елементи системи керування, є рецептура твердого палива для двигуна, сконструйований новітній лазерний гіроскоп. Білоруські експерти вважають, що підприємства й КБ Білорусі можуть виготовити оптоелектронну або комбіновану голівку самонаведення для українського комплексу, причому така ГСН забезпечувала б відхилення від цілі не більш як 3— 5 м, а також систему підготовки цифрової карти місцевості для неї. Крім цього наші північні сусіди готові запропонувати для «Сапсана» багатоосьові шасі Мінсько-

Протитанковий ракетний комплекс «Скіф»

го заводу колісних тягачів, здатні забезпечити комплексу необхідну рухливість.

Упритул

Прагматична перспектива Київ і Мінськ поки тільки шукають точки дотику. Раніше угоди, у принципі, траплялися, наприклад, у 2005 році Білорусь закупила в нас 10 навчально-тренувальних літаків Л-39. Але таких контрактів не так багато, та й стосувалися вони переважно розпродажу надлишків техніки та озброєння, які залишилися з радянських часів. Розпродавав свої запаси й Мінськ. Завдяки цьому в 1996 році Білорусь навіть потрапила до десятки найбільших постачальників зброї у світі, продавши 100 танків Т-72 Угорщині, 18 винищувачів Міг-29 — Перу, 9 танків Т-55 і 6 вертольотів Мі-24 — Судану. Білоруський експорт ВВТ становив у 1996—2000 роках $1,24 млрд, але потім швидко пішов на спад, скоротившись до незначних сум. Сьогодні Білорусь і Україна мають схожу проблему щодо оснащення своїх збройних сил: в обох арміях переважно застаріла техніка, нагальним є питання закупівель нової та модернізації старої. До речі, білоруські підприємства ОПК активно оновляють бронетехніку й можуть стати нам конкурентами. А також працюють із радянськими зразками ракетної техніки, такого великого досвіду в нашого ОПК немає. Одночасно ОПК наших сусідів виробляє військову продукцію, актуальну для української армії. Білоруси створили комплекс засобів автоматизації рухомого командного пункту для керування підрозділами протиповітряної оборони. Пріоритетним напрямком розвитку свого ОПК керівництво Білорусі визначає пошук шляхів ефективної протидії високоточній зброї, розробку засобів протидії системам розвідки, керування й наведення високоточних засобів ураження, частина з яких уже застосовується у ВС РБ. Прийняті на озброєння комплек-

си постановки перешкод лазерним системам наведення «Сапфір», комплекс радіоперешкод системі глобальної радіонавігації GPS «Навіс-У», дослідні зразки дистанційно пілотованих літальних апаратів різного призначення. Тож за прагматичного підходу цілком можна виробити взаємовигідну схему військово-технічного співробітництва між двома країнами.

Аспект

Не без ложки дьогтю Захід активно обвинувачує Білорусь у незаконній торгівлі зброєю. У січні 2010 року на розгляд обох палат конгресу США надійшов законопроект, у якому говорилося, що «реальні поставки білоруської зброї можуть значно перевершувати офіційні, бо опубліковані договори про торгівлю зброєю можуть не включати секретні угоди, укладені представниками білоруського уряду або приналежними державі підприємствами». Як сказано в цьому документі, «Білорусь є великим постачальником ракет, мінометів, протитанкового озброєння й мін палестинським екстремістським угрупованням і державам — спонсорам тероризму, таким як Іран і Сирія, а також вертольотів Мі-24, артилерійських систем і бронетехніки російського виробництва уряду Судану, танків комуністичному режиму в Північній Кореї, військових літаків і авіаційних двигунів у Іран». Крім того, відзначалося, що «продаж російських комплексів С-300 в Іран відбувається через Білорусь... Білорусь уже придбала численні системи С-300 у Росії за ціною, значно нижчою за реальну». Білоруське МЗС, звичайно, відразу різко спростувало цю інформацію, заявивши, що у сфері експорту зброї країна дотримується норм міжнародного права. Нагадаємо також, що такі обвинувачення за старих часів доводилось часто вислуховувати на свою адресу й Україні.

Наприкінці травня в Мінську відбулася 6-та міжнародна виставка озброєння й військової техніки «Мілекс-2011», організована Державним військово-промисловим комітетом Республіки Білорусь. Протягом трьох днів у національному виставковому центрі «БілЕкспо» демонструвалися РЛС, безпілотні авіаційні комплекси, системи вогневого ураження та інші проекти. На полігоні демонструвалися можливості військової техніки. У виставці взяли участь 115 компаній із Білорусі, України, Росії, Казахстану й Вірменії. Експозиції оглянули офіційні делегації з країн Азії та Африки. Українські виробники представили спільні з білоруськими конструкторами проекти, зокрема мобільний комплекс керованого ракетного озброєння «Каракал», який викликав великий інтерес у відвідувачів. До речі, кооперуються білоруські зброярі не тільки з українцями, а й із росіянами. Розробники нового російського бронеавтомобіля «Тигр» установили на нього комплекс озброєнь, створений білоруським КБ «Дисплей». Представники обох сторін повідомили, що ведуться переговори про оснащення «Тигра» білоруським автоматизованим дистанційно-керованим спостережно-вогневим комплексом «Адунок». Крім того, білоруси показали широкий спектр колісних тягачів і гусеничних машин власного виробництва, використовуваних у різних родах військ. Були представлені й бронемашини, які можна використовувати в підрозділах прикордонної служби та спецпідрозділах МВС. Колісні тягачі з Білорусі, на думку виробників, можна використовувати й у розроблюваних українцями зразках перспективних озброєнь, наприклад, під час створення українського багатофункціонального ракетного комплексу «Сапсан». Росію представляли п’ять суб’єктів військово-технічного співробітництва: ДК «Ростехнології», ФДУП «Рособоронекспорт», ДУП «Конструкторське бюро приладобудування», ВАТ «Науково-виробнича корпорація «Уралвагонзавод», ВАТ «Концерн ППО «АлмазАнтей». А в цілому продукцію військового призначення продемонстрували 12 російських підприємств.

14

№ 21 (176)

7 червня 2011 року

Четвертий рівень

Об’єднання національного масштабу Криворізький державний університет дістав найвищий статус Ірина КОНДРАТЬЄВА 21 березня 2011 року позначилось у житті потужного промислового міста Кривого Рогу народженням нового освітянського та наукового формування – Криворізького державного університету (постанова Кабінету Міністрів України № 280 «Деякі питання реорганізації вищих навчальних закладів та наукових установ»). До нього увійшли всі провідні ВНЗ міста, які забезпечують підготовку висококваліфікованих кадрів для базових галузей індустріального регіону: Криворізький технічний університет, Криворізький державний педагогічний університет, Криворізький економічний інститут Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, Криворізький факультет Національної металургійної академії України. До структури було залучено також освітні ресурси Науково-дослідного гірничорудного інституту та Українського державного науково-дослідного інституту безпеки праці та екології в гірничорудній і металургійній промисловості. Наприкінці травня цього року в житті університету відбулась особлива подія – він отримав статус національного (указ Президента України Віктора Януковича №599/2011). В указі голови держави, зокрема, відзначено: «Статус національного Криворізькому державному університету присвоєно з метою сприяння подальшому розвитку національної вищої освіти, створення сучасної університетської наукової та науково-педагогічної школи, підвищення ефективності системи підготовки фахівців». Віднині у Криворізькому національному університеті (КНУ) здобуватимуть освіту більше 30 тисяч студентів. Це виводить його на третє місце серед українських вищих навчальних закладів за кількістю студентів – попереду лише Національний

авіаційний університет та Національний технічний університет «Київський політехнічний інститут». Крім того, завдяки отриманому статусу в КНУ значно розширюються права з автономного керування. Зокрема, навчальні плани тепер можуть затверджуватися безпосередньо в університеті. За потреби їх можна корегувати, щоб вони максимально відповідали запитам потенційних роботодавців. Передусім це дозволить вирішити питання залучення кваліфікованих кадрів до криворізьких підприємств. А ще значно підвищить конкурентоспроможність випускників КНУ порівняно з тими, хто закінчив інші ВНЗ країни, де навчають без урахування особливостей регіонального попиту на ринку праці. На презентації Криворізького національного університету в новому статусі голова Дніпропетровської облдержадміністрації Олександр Вілкул відзначив, що управління ринком праці на рівні підготовки майбутніх кадрів – це реальний крок до підвищення конкурентоспроможності не лише окремого ВНЗ, міста, а й регіону в цілому. «Гнучке орієнтування у підготовці спеціалістів на потреби ринку й роботодавців – це дуже важливий пункт Стратегії розвитку Кривбасу та Дніпропетровщини», — наголосив О.Вілкул. Значне підвищення престижу КНУ та рів-

Довідка «УТГ» За даними Міністерства освіти і науки, молоді та спорту, в країні планується об’єднання ще близько 50 ВНЗ, насамперед в обласних центрах і великих містах. Це сприятиме скороченню адміністративних видатків, створенню більш потужних навчальних закладів із більш високим рівнем професійної підготовки фахівців та магістрів. Рішення щодо об’єднання ВНЗ ухвалюватимуться за узгодженням із трудовими колективами.

ня освіти в ньому є важливим соціальним фактором. Випускникам криворізьких шкіл вже немає потреби їхати до Дніпропетровська, Києва або інших міст, щоб здобути високоякісну освіту, а батькам — непокоїтись, де взяти гроші для забезпечення нормальних умов проживання та харчування дітейстудентів. Ще один позитивний момент: статус національного суттєво скорочує бюрократичні процедури, пов’язані з ліцензуванням та акредитацією ВНЗ, які тепер проходитимуть раз на десять років, а не на п’ять, як це було раніше. На думку в.о. ректора КНУ Миколи Ступника, це дозволить співробітникам присвячувати значно більше часу викладацькій та науковій діяльності. Окрім того, об’єднання в рамках національного академічного закладу декількох різнопрофільних ВНЗ, кожен з яких має свою наукову базу і висококваліфікованих фахівців, розширить спектр науководослідних робіт за рахунок консолідації та координації зусиль. Суттєве – до двох разів – збільшення заробітної плати викладачам, крім користі безпосередньо для працівників університету, сприятиме залученню до нього кращих наукововикладацьких кадрів країни та талановитих молодих учених. Зміна нормативних вимог, які раніше жорстко регламентували оновлення матеріально-технічної бази, дозволить зміцнити та поліпшити її, що в цілому покращить якість університетської освіти та науки. До речі, надання високого статусу Криворізькому державному університету ініціював губернатор Дніпропетровщини Олександр Вілкул.

Завдання на завтра Компанія HAAS відкриває навчальний центр для українських студентів Костянтин ЄГОРОВ Проблема технічного переозброєння української промисловості, і насамперед важкого машинобудування, виникла не сьогодні. Коріннями вона сягає в те безтурботне минуле, коли «радянське» означало «краще». Значна частина парку верстатів і обладнання на українських підприємствах залишилася ще з доперебудовних часів. Зараз, на двадцятому році незалежності, проблема заміни застарілих потужностей загострилася до краю, оскільки конкурентоспроможність вітчизняної продукції стала критично низькою навіть на внутрішньому ринку.

Провідні світові виробники верстатів із ЧПУ зацікавлені в поставках у країну новітнього обладнання й найпередовіших технологій. Та от лихо: хто на них працюватиме? Більшість передовиків соціалістичної праці з далеких 80-х давно вже «забивають козла» на лавках перед під’їздами. Нове ж покоління від слова «завод» шарахається так само, як від слова «військкомат». Діти тих самих передовиків сьогодні йдуть у юристи, маркетологи й програмісти, але в жодному разі не на виробництво. Тож виникає замкнуте коло: для впровадження сучасного обладнання й нових технологій потрібні фахівці найвищої кваліфікації, але таких нема, оскільки здобувати кваліфікацію їм просто нема на чому. Можна готувати відповідні кадри за кордоном. Але, по-перше, це дуже недешево, а по-друге, де гарантія, що фахівець (скажімо, з металообробки), який має кваліфікацію європейського рівня й знає іноземну мову, захоче після одержання диплома повернутися з Мюнхена в Харків? На

ня навчального центру безпосередньо в країні, де планується продавати продукцію. І це було зроблено. Презентація центру технічного навчання HAAS відбулася 26 травня в одному з корпусів Національного технічного університету «Київський політехнічний інститут». HAAS Factory Outlet надав для облашту-

Урочиста передача сертифіката центру представнику КПІ

вання центру два сучасних верстати з ЧПУ й кілька комп’ютерів спеціального призначення. Тепер студенти КПІ, а згодом й інших ВНЗ, матимуть можливість на практиці ознайомитися з новітнім обладнанням. Програма навчання дозволяє готувати висококваліфікованих фахівців у цій сфері, а постійна підтримка

Студенти за тестуванням нового обладнання

українську зарплату? Така безрадісна для України картина невигідна й світовим виробникам обладнання, оскільки колись потужний індустріальний регіон випадає з потенційної сфери збуту. Оцінивши ситуацію, керівництво компаній HAAS Factory Outlet (США) і Abplanalp (Швейцарія) дійшло висновку: для підготовки майбутніх користувачів високотехнологічного обладнання доцільно інвестувати кошти у створен-

тю обладнаних навчальних технічних центрів НААS. Причому всі вони обслуговуються незалежними місцевими представництвами компанії. Київське відділення вестиме українське НРО — підрозділ компанії «Абпланалп Україна», що не раз підтверджував свою надійність і високий рейтинг. Утішно, що ця програма почала діяти і у великих містах України — аналогічні центри вже працюють у Дніпропетровську, Львові та Кіровограді. Утім, початок роботи київського центру, з огляду на все, — неабияка подія і для американської сторони, і

західної компанії гарантує доступ до інформації про нові технологічні рішення. Практичні заняття на промисловому обладнанні допоможуть студентам у працевлаштуванні. Фахівці, які пройшли практику на цих верстатах, уже не залишаться без роботи, оскільки інженерів, які знають техніку такого рівня, можна на пальцях полічити. За період дії освітньої програми тільки в Європі відкрито 45 нових повніс-

для представників швейцарської фірми. На врочистому відкритті виступили виконавчий директор Нааs Automation Еurope (Бельгія) Пітер Зеєрхут, директор із продажів Нааs Automation Еurope (Бельгія) Алан Рейнвуд і віце-президент компанії Abplanalp Consulting (Польща) Войтек Ратинський. З української сторони були присутні ректор НТУ «КПІ» Михайло Згуровський, генеральний директор компанії «Абпланалп Україна» Микола Скрипник, директор торговельного представництва НААS в Україні (НРО) Віталій Хуснутдінов, а також заступник голови Державного агентства з управління державними корпоративними правами й майном Віталій Немилостивий. У цілому ж зацікавлених осіб на заході було більше, ніж очікували організатори. Тому урочистості відбулися, як кажуть у таких випадках, тісно, та затишно. І доповідачів послухали, і демонстраційні роботи на фрезерному й токарському верстатах подивилися. Обладнання викликало такий інтерес, що багато хто спустився у навчальний клас після закінчення фуршету.

15

№ 21 (176)

7 червня 2011 року

Закон збереження думки

Вантажте алмази бочками!

Слідами вуглецю До 100-річчя від дня народження видатного американського біохіміка Мелвіна Кальвіна — «розшифровувача» фотосинтезу Святослав РИБНІКОВ «Дійсно, усе геніальне — просте!» — така думка мимоволі виникає, коли читаєш знамениту кальвінівську статтю «Шлях вуглецю у фотосинтезі», опубліковану в 1950 році в «Журналі біологічної хімії». Лише сім сторінок машинописного тексту — і Нобелівська премія. Та що там премія — розуміння ключового біохімічного процесу, перебіг якого багато в чому визначив зародження й існування життя на Землі. Але ця простота уявна.

Батьки майбутнього нобелівського лауреата емігрували в США із царської Росії. Залишившись на батьківщині, батько, кравець, і мати, куховарка, після революції могли б дати синові всі привілеї вихідця із пролетарської родини — якби не єврейське походження. В Америці звичаї були інші. Жили більш ніж скромно, і здобутий Мелвіном диплом хіміка Мічиганського коледжу гірничої справи й технологій був для родини межею можливостей. Але талант сам проторує собі дорогу: молодого випускника запросили до свята святих американської науки — до Каліфорнійського університету в Берклі. У 24 роки Кальвін захистив докторську дисертацію, а через два роки вже очолював хімічний відділ. У тридцятирічному віці вченого залучили до Манхеттенського проекту: тут Кальвін розробив унікальний метод одержання чистого кисню з атмосфери. Цілком можливо, що саме тоді вчений зацікавився процесом фотосинтезу. Спочатку далекий від біології, Кальвін почав з електро- і фотохімії хлорофілу та інших координаційних металорганічних сполук. Однак дуже швидко перейшов від суто фізичних процесів, які відбуваються із хлорофілом під дією світла, до «чистої» біохімії — реакції утворення цукрів, де й зробив своє головне відкриття. До кінця 1940-х, коли група Кальвіна впритул наблизилася до розгадки головної таємниці зелених рослин, про фотосинтез було відомо досить багато — із часу його відкриття Джозефом Прістлі в 1772 році минуло вже більше 170 років. Учені знали, що для одержання глюкози та інших органічних сполук

рослині необхідні вуглекислий газ і вода, що відбувається це дивовижне перетворення на світлі в присутності особливого зеленого пігменту — хлорофілу й супроводжується виділенням кисню. Але от що відбувається всередині «чорного ящика», у які реакції вступає «сировина», перетворюючись на «кінцевий продукт», залишалося загадкою. Методика, за допомогою якої Кальвіну вдалося простежити всі проміжні стадії фотосинтезу, сполучила дві інновації: мічення радіоактивним ізотопом і паперо-

ву хроматографію. Культуру морських одноклітинних зелених водоростей хлорел «годували» незвичайним вуглекислим газом, який містить замість стабільного вуглецю 12С його важчий радіоактивний ізотоп 14С. На хімічному боці процесу така підміна ніяк не позначалася, але при цьому дозволяла відслідковувати рух вуглецевих атомів за рентгенівськими знімками. Для цього через певні проміжки часу з колби з водоростями брали пробу, витягали всю органіку, яка містилася в ній на той час, і розкладали її «по полицях» за допомогою паперової хроматографії. У результаті одержували картинку, де кожна хімічна сполука осідала в певному місці — відповідно до своєї здатності просочуватися крізь товщу паперу. Тепер, просвічуючи ці «шедеври абстракціонізму» рентгенівськими променями, можна було точно сказати, у якій плямі в кожну конкретну мить перебуває радіоактивний вуглець, і в такий спосіб відновити послідовність його перетворень. Єдина заковика полягала в тому, що кожну пляму попередньо необхідно було ідентифіку-

вати. Для цього Кальвіну довелося з’ясувати, яке місце на хроматограмі обирає собі кожна з багатьох десятків органічних сполук. Це була надзвичайно складна робота. «На жаль, на цьому папері, як правило, не відбиваються назви сполук, — жартував він уже пізніше, — і наша первісна стомлива робота протягом десяти років полягала в тому, щоб ретельно мітити ці потемнілі місця на плівці». Але справа була варта заходу: щодня «здавалася» ще одна сполука, і зрештою від первісного хаосу не залишилося й сліду — він поступився місцем вражаючому за красою циклу реакцій, який сьогодні ввійшов до золотого фонду біохімії під ім’ям свого першовідкривача. Розшифрування фотосинтезу стало найвідомішим відкриттям Кальвіна, але аж ніяк не апофеозом його наукової діяльності. Ще тридцять років він плідно працював у Каліфорнійському університеті, до 1980 року очолюючи лабораторію біодинаміки. Почавши з досить конкретних досліджень, він незабаром захопився фундаментальними проблемами на стику з філософією — аж до хімічних основ виникнення життя й формування знань. Цьому багато в чому сприяло юнацьке стажування в Англії: там керівником Мелвіна був Майкл Полані — блискучий фізикохімик і не менш видатний філософ, автор постпозитивістської концепції неявного знання. «Люди знають більше, ніж можуть висловити» — Кальвін із посмішкою згадував, як хлопчиськом довів цей принцип Полані на власному прикладі: тоді поспішними й поверховими висновками він викликав у шкільного вчителя побоювання, що «хлопчик зможе стати вченим». ...Один із найяскравіших спогадів Кальвіна — як хлопчиком він спостерігав за роботою батька-кравця. Темний безформний обріз тканини в руках майстра перетворювався на елегантний, скроєний точно за фігурою костюм. Мелвін бачив це десятки разів і завжди радів цьому маленькому диву. Через тридцять років він знову випробував це невимовне відчуття — тепер уже сам у ролі творця.

Анатолій ЛЕМИШ Колектив учених під керівництвом Рассела Хемлі (на знімку) з інституту Карнегі у Вашингтоні створив метод одержання синтетичних алмазів, які за властивостями можна порівняти з діамантами природного походження. При цьому розмір кристалів не має теоретичних обмежень і може досягати рекордних, фантастичних для коштовного каміння величин.

Штучні алмази успішно вирощували із графіту ще з 1953 року за методикою, запропонованою радянським ученим І.Лейпунським. Графіт легко розчинявся в залізо-нікелевому розплаві й насичував його вуглецем. Не розчинний у розплаві алмаз за тиску 10000 барів і температури 1400°С випадав в осад у вигляді кристалів. Потім графітметалеві таблетки в камерах високого тиску за півхвилини проростали десятками кристаликів алмазу. Але це були технічні алмази, сировина для абразивної промисловості. У такий спосіб їх давно виготовляють у Києві, в інституті надтвердих матеріалів. Та й у світі їх виробляють десятками тонн — темні, дрібні, зі сторонніми включеннями, непридатні для огранювання. Згодом було відпрацьовано методики одержання кристалів для ювелірної обробки. Однак вони також були досить дрібними. Група Рассела Хемлі пішла іншим шляхом. У її лабораторії кристали штучних алмазів одержують методом хімічного осадження пари (chemical vapor deposition, CVD). Метан, водень, азот і певна кількість деяких газоподібних домішок подаються в реактор, у якому

розміщена невелика алмазна пластинка, яка виконує функцію зародка, тобто центру кристалізації. За допомогою мікрохвильового випромінювання вміст реактора розігрівається до температур, за яких починається інтенсивна термічна іонізація газу й утворюється плазма. Із газової фази вуглець осідає на зародку, і в результаті росте правильний великий алмаз. Наразі CVD-метод дозволяє одержувати досить чисті полікристалічні алмазні плівки й пластини діаметром понад 100 мм і товщиною від одиниць мікрометрів до міліметра й більше. Застосовується він і в Україні. Так, у Харківському фізикотехнічному інституті одна з модифікацій методу CVD використовується для створення захисної алмазної плівки на деталях. Американські вчені поставили собі завдання створити алмази ювелірної якості. Вони вдосконалювали технологію CVD, і в останньому номері журналу Proceedings of the National Academy of Sciences оголосили про свою перемогу. Уже зараз із газу одержують високоякісні алмази вагою до 32 каратів. Крім того, новий спосіб значно дешевше від тради-

ційної обробки за високого тиску. Перша серія експериментів із використанням таких алмазів завершилася успішно. Однак повною мірою з’ясувати, на що ж здатні ці кристали, ученим не вдалося: під час спроби вимірити їхню твердість не витримав і розколовся високоточний прилад вартістю $10 тис. Штучні алмази, одержувані у Вашингтонському інституті Карнегі, викликали цілком зрозумілий інтерес і в ювелірів, і у виробничників. Передбачається, що на їхній основі із невеликою домішкою напівпровідникового матеріалу вдасться створити алмазний процесор,

який зберігає працездатність у найекстремальніших умовах; надтвердий, зносостійкий різальний інструмент і нові лазери. Не кажучи вже про те, що незабаром, можливо, в ювелірних крамницях буде повно дешевих блискучих діамантів, а алмазні шахти на кімберлітових трубках доведеться закрити через непотрібність.

До речі «Куллінан», найбільший у світі алмаз із Південної Африки, знайдений 1905 року, важив 605 г і був розміром з кулак.

16

№ 21 (176)

І стіни мають сенсори Новинка за назвою ZeroTouch дозволить будь-якому користувачеві перетворити свої застарілі комп’ютерні монітори на сучасні сенсорні екрани.

Принцип роботи ZeroTouch досить простий. Інфрачервоні нитки перехрещуються між собою й реагують, якщо в ділянку, де вони переплітаються, потрапляє чужий

Пристрій, розроблений ученими з Техаського університету A&M, являє собою систему інфрачервоних датчиків, які створюють якусь подобу інфрачервоної павутини на поверхні. Виходить щось на зразок просунутого сканера штрих-кодів. Самі сенсори прикріплені до рамки, яку можна легко приєднати до монітора для настільного комп’ютера, екрана ноутбука, планшетного девайса тощо.

об’єкт, наприклад, палець або стилус. Промінь переривається, а детектори визначають координати дотику. Якщо під пальцем на екрані монітора віртуальна клавіша, програма зреагує так, наче ви цю клавішу натиснули. Причому, на відміну від звичайного тачскрина, система здатна сприймати до 20 незалежних дотиків у різних частинах ZeroTouch за один раз.

7 червня 2011 року

Ідея з інфрачервоними датчиками дає величезні можливості для використання, зокрема, в індустрії комп’ютерних ігор. Фактично будьяку поверхню, з’єднану з комп’ютером (стіл, стіну), тепер можна перетворити на сенсорний екран. За допомогою ZeroTouch можна створити справжні тривимірні моделі, які користувач зможе переміщати або крутити в просторі, обмеженому рамкою з детекторами. Важливий ще один, найчастіше вирішальний чинник — ціна пристрою. Під час виготовлення сенсорних екранів використовуються дефіцитні матеріали, рідкісноземельні метали, а в цьому випадку можна обійтися без них, що значно удешевляє процес виробництва таких моніторів. Інфрачервоні джерела напівпровідникового випромінювання прості, недорогі й доступні. Не виключено, що незабаром можна буде спостерігати масштабний перехід від електричних контактів у сенсорних екранах до оптичних. Підготував Анатолій ЛЕМИШ

Складний вибір: годинник чи машина? Підрозділ Porsche Design представив наручний годинник обмеженого випуску, вартість якого порівнянна з топ-версіями автомобілів Porsche.

Годинники Porsche Design Indicator розроблялися в співробітництві зі швейцарською компанією Eterna. Непоказний на перший погляд «будильник» інкрустований 18-каратним рожевим золотом, корпус виконаний із титанового сплаву. На циферблаті розміщений індикатор заводу пружини, що перемикається із зеленого на черво-

ний за низького запасу ходу, а заводиться годинник від руху зап’ястя. Ремінець із каучуку за фактурою нагадує протектор шин. Загалом випущено 50 екземплярів, 11 із яких — на індивідуальне замовлення. Ексклюзив можна придба-

ти поки тільки в Дубаї, а його ціна визначена на рівні $270 тис. При цьому найпотужніша версія Porsche 911 GT2 RS коштуватиме на $20 тис. менше. Підготував Олександр БІЛИЛОВЕЦЬ

www.eutg.net

Шановні читачі! Не забудьте передплатити «Українську технічну газету» на 2 півріччя 2011р.! Вартість передплати така сама і становить: на 1 міс. – 21 грн 40 коп. на 6 міс. – 128 грн 40 коп.

Передплатні індекси:

99340 — російською мовою 99309 — українською мовою

Оформити передплату Ви можете в будь-якому поштовому відділенні Вашого міста, через передплатні агентства Вашого міста, а також зателефонувавши до редакції за телефонами: Відділ передплати: тел.: (044) 278-42-37, тел./факс: (0642) 59-93-91, тел.: (0642) 59-93-92 podpiska@tehnichka.com

Відділ реклами: тел./факс: (044) 278-42-37 reklama@tehnichka.com