Украинская техническая газета №182

Резонанс

Енергоефективність

Вітер у лопать!

Вогонь, руда і сталеві труби Сучасне металургійне виробництво неможливе без розв’язання екологічних проблем

Дніпропетровський «Південмаш» починає виготовлення веж вітрових установок на замовлення і за технологіями датської компанії Vestas

Стор. 4

Стор. 6

Середовище проживання

Техноспорт

Екскаватори для дайвінгістів

Доїхати до точки

Відробивши своє, промислові кар'єри можуть стати центрами унікальних курортів. Якщо, звичайно, при цьому прислухатися до думки фахівців

Шестиденні офф-роуд перегони Ukrainian Trophy-2011: враження очевидця

Стор. 13

Стор. 14

Щотижневик Виходить щовівторка

www.eutg.net

№ 27 (182) 26 липня 2011 року

Під вітрилом надії

Сенсори майбутнього

Миколаївські верфі досі штормить, однак корабели намагаються не тільки втриматися на плаву, а й вибрати правильний курс

Роман ДИГАС Кероване поєднання фізичних властивостей двох напівпровідникових елементів – кремнію та германію в штучних кристалах, вирощених у Національному університеті «Львівська політехніка», відкрило шлях до створення мікроелектронних датчиків ХХІ століття. Спільний доробок у цій галузі дев’ятьох українських учених номінований на здобуття Державної премії України в галузі науки і техніки за 2011 рік.

— Ниткоподібні кристали кремнію, германію та їх твердих розчинів виявилися ідеальною елементною базою для створення сенсорів різноманітних фізичних величин, – розповідає професор, доктор технічних наук, завідувач кафедри напівпровідникової електроніки Національного університету «Львівська політехніка» Анатолій Дружинін.

Стор. 7

За спільну гірничу справу Валентина ШАБЕТЯ

Стор. 9

Обмеженість запасів мінеральних ресурсів змушує людство шукати нові шляхи їхнього раціонального використання.

Алла МІРОШНИЧЕНКО

Суднобудування, яке забезпечує роботою десятки суміжників, є локомотивом економіки в багатьох розвинених країнах. На жаль, Україна до них не належить.

Протягом останніх 5—6 років усі без винятку уряди нашої країни так і не виявили до нього реального інтересу. У результаті маємо те, що маємо. Для деяких галузей криза фактично закінчилася. Вони якщо й

не «оговталися» повністю, то хоча б наближаються до докризового рівня. Цього не можна сказати про суднобудування. Буму на українських верфях, як і раніше, нема, хоча, на думку деяких фахівців, пік кризи галузі вже позаду. Проаналізувати особливості й перспективи українського суднобудування можна на прикладі миколаївських підприємств, які свого часу лідирува-

ли не тільки в Україні, а й далеко за її межами. Сьогодні на роль лідера, принаймні серед миколаївських верфей, претендує публічне акціонерне товариство «Чорноморський суднобудівний завод» (ПАТ «ЧСЗ»). За минулий рік це підприємство навіть мало прибуток у розмірі 0,862 млн грн. Цього року запланований обсяг випуску промислової продукції на суму 196,3 млн грн.

За словами генерального директора ЧСЗ Валерія Калашникова, виробнича програма підприємства на цей рік сформована, ведуться додаткові переговори із замовниками із Греції, Голландії, Росії та України про будівництво суден. Це дає можливість говорити про позитивну динаміку відновлення виробництва й розвитку підприємства. Завод активно займається як суднобудуванням, так і судноремонтом.

Зрозуміло, що робити це краще спільно, силами науки в міжнародному масштабі, чим і займається зараз Міжнародний університет ресурсів (IUR), створений у листопаді 2007 року з метою об’єднання наукової думки в цьому напрямку, а також у сферах подальшого розвитку паливно-енергетичного та гірничо-металургійного секторів національних економік.

Стор. 11

2

№ 27 (182)

26 липня 2011 року

Тут і тепер

Цитати тижня

Кращі в Європі

Довідка «УТГ»

Сергій ЛИЗАНЧУК

Олександр Кошик Віце-президент Центру економічного розвитку

«Карпатнафтохім» виводить на проектну потужність випуск полівінілхлориду суспензійного (ПВХ-С).

Український полівінілхлорид на калуському підприємстві отримали в присутності представників німецької фірми UHDE — проектувальників установки з його виробництва. Продукція, упакована в біг-беги, критими залізничними вагонами вже постачається першим споживачам, у тому числі й на експорт – у країни СНД та Європи. Наразі прикарпатські нафтохіміки освоїли виробництво двох марок ПВХ-С із шести, передбачених проектом. До речі, виробництво суспензійного полівінілхлориду на «Карпатнафтохімі» дозволить створити у Калуші 10 підприємств, які використовуватимуть його як сировину для випуску водопровідних і каналізаційних труб, віконних профілів аж до деталей для автомобілів та літаків.

Україна просто змушена брати нові кредити... Що ж до державного боргу, то тут є певні посування, але збалансування бюджету, скорочення дефіциту значною мірою паперове, тобто існує прихований дефіцит бюджету. Тому поки рано говорити про відмову від допомоги, хоча поступово ми маємо вчитися покладатися на власні сили.

Наталя Королевська Голова Комітету ВР із питань промислової і регуляторної політики та підприємництва 2012-й може стати роком технологічної революції в галузі або її краху. Ключове завдання вітчизняної металургії — модернізація, яка дозволить знизити собівартість продукції та збільшити прибуток, частину якого можна спрямувати на підвищення заробітних плат. І це ті рішення, які ми пропонуватимемо.

Сергій Тігіпко Віце-прем’єр-міністр — міністр соціальної політики Країни ЄС занадто довго жили невідповідно до своїх статків і мало дбали про майбутнє. Це урок і для України. Держава має брати на себе тільки ті соціальні зобов’язання, які підкріплені реальними доходами економіки.

— Успішне завершення будівництва і пусконалагоджувальних робіт на новій виробничій лінії — справді історична для нас подія, — говорить генеральний директор «Карпатнафтохіму» Сергій Чмихалов.

— Хотілось би подякувати всім, хто долучився до неї. Тепер перед нами завдання — вивести виробництво на проектну потужність. За словами головного інженера заводу Георгія Кунєва, реалізація цього проекту дозволила об’єднати всі процеси в єдиний технологічний ланцюг. Усе це – завдяки ви-

Залізний оптимум

Борис Колесніков Віце-прем’єр-міністр — міністр інфраструктури України Платні дороги? Коли середня зарплата буде 1000 доларів, тоді й говоритимемо про платні дороги.

Одним абзацем У Коростені Житомирської області відкрився перший в Україні завод МДФ- і ХДФ-плит.

Він вироблятиме деревинноволокнисті плити середньої щільності з місцевої сировини — лісу хвойних порід, відходів лісо- і деревообробки. Потужність підприємства — 300 тис. м3 МДФ- і ХДФ-плит на рік, або 900 м3 на добу. Будівництво заводу на площі 40 га почалося в липні 2008 року. У Рівному з’явиться перша багатоповерхівка з виключно індивідуальним опаленням.

Безпрецедентний випадок: усі мешканці стандартного дев’ятиповерхового будинку в Рівному вирішили встановити у своїх квартирах індивідуальні системи опалення й таким чином відмовитися від послуг теплопостачальних підприємств. Міська влада пішла назустріч мешканцям, виділивши кошти для заміни підвідної труби й на оплату індивідуальних систем опалення у квартирах малозабезпечених людей.

У першому півріччі поточного року загальний обсяг перевезень становив 17,8 млн тонн, а середньодобова норма навантаження зросла до 83 тис. тонн (на 17,4% у порівнянні з минулим роком). Майже на чверть збільшилися перевезення чорних металів, а кількість залізорудної сировини, що транспортується, — на 61,7%. Як пояснив «УТГ» генеральний директор ТОВ «Лемтранс» Володимир Мезенцев, таких результатів удалося досягти за рахунок розширення парку рухомого складу та впровадження більш раціо-

нального підходу до його використання: «Із початку року ми закупили 500 нових піввагонів, що не могло не позначитись на обсягах вантажоперевезень. Крім того, активно працюємо над створенням економічно ефективних логістичних схем, які дозволяють скоротити порожній пробіг і оптимізувати використання парку». Нагадаємо, що компанія «Лемтранс» займається не тільки внутрішніми експортно-імпортними перевезеннями, а й ремонтом рухомого складу, інформаційним супроводом руху вантажів і організацією декларування транзиту. Парк «Лемтрансу» нараховує більше 11 тис. одиниць рухомого складу.

Стартувала модернізація ГТС.

19 липня біля м. Богуслав (Київська обл.) заварили символічний золотий стик нових трубопроводів, і реконструкція магістрального газопроводу Уренгой—Помари—Ужгород почалася. Модернізацію ГТС Україна почала власним коштом. Перша черга обійдеться в більш ніж $230 млн.

Адреса редакції: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28а

Засновник і видавець — колектив редакції «УТГ»

www.eutg.net Е. пошта: info@tehnichka.com ПРИ ВИКОРИСТАННІ МАТЕРІАЛІВ ПОСИЛАННЯ НА «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ.

91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98в.

Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 12993-1877Р від 20.08.2007 р., видано Міністерством юстиції України.

Головний редактор Іван Спасокукоцький тел. 044 278 42 37, e-mail: ivanspas@tehnichka.com РЕДАКЦІЯ: Людмила Гречаник — редактор відділу технічної думки тел. 0642 34-72-47 e-mail: tehnomysl@tehnichka.com

Олександр Білиловець — редактор інтернет-ресурсу еUTG.net, тел. 044 278-42-37 e-mail: bililovets@tehnichka.com

сокопрофесійному колективу підприємства, найперше інженерно-технічним кадрам — механікам, електрикам. Саме вони доклали багато зусиль у налагодження випуску нової продукції, не рахуючись із часом. Певна річ, подія не відбулася б без інвестицій компанії «ЛУКОЙЛ», яка вклала в

нове виробництво близько 240 мільйонів доларів. «Мені неодноразово доводилося брати участь у реалізації серйозних промислових інвестиційних проектів у Союзі, Росії і Європі, але за компактністю, сучасністю форм, використанням технологій і матеріалів установка в Калуші їх усіх перевершує», — зазначає заступник начальника головного управління нафтопереробки і нафтохімії ВАТ «ЛУКОЙЛ» Мойсей Гершберг. Після введення в експлуатацію виробництва ПВХ важливим інвестиційним проектом у калуському товаристві «Карпатнафтохім» визначено будівництво установки з випуску виробів із суспензійної поліхлорвінілової смоли.

Управління у стилі хай-тек

Денис ІВАНЕНКО На 18% збільшилися обсяги перевезення вантажів найбільшої в Україні приватної транспортно-експедиторської компанії ТОВ «Лемтранс».

ТОВ «Карпатнафтохім» (м. Калуш, Івано-Франківська обл.) – створене 29 жовтня 2004 року. Засновники — ЗАТ «Лукор» із часткою акцій 24% та LUKOIL Chemical B. V. (Нідерланди) – 76%. Спеціалізується на виробництві хлору, каустичної соди, вінілхлориду, етилену, поліетилену і пропілену. Входить до групи «ЛУКОЙЛ» (Росія), однієї з найпотужніших міжнародних вертикально-інтегрованих нафтогазових компаній.

Руслана МІНЕНКО Буковина в експериментальному режимі відпрацьовує модель майбутньої системи електронного управління країни.

Для цього Кабмін навіть видав окрему постанову — про створення інтегрованої інформаційно-аналітичної системи регіонального управління в Чернівецькій області.

— У її основу буде покладено новітні інформаційні технології та передовий світовий досвід упровадження таких систем, — говорить директор обласного комунального підприємства «Адміністратор систем електронного управління» Вадим Закревський. — Насамперед, це технологія X-Road, успішно реалізована в Естонії. Вона передбачає створення єдиної системи обміну інформацією між територіальними структурами міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, а також між органами місцевого самоврядування та підпорядкованими їм підприємствами, установами та організаціями.

ВІДДІЛ РЕКЛАМИ: Ганна Шумакова — тел./факс:

Газета видається українською та російською мовами

(044) 278 42 37, тел.: (097) 534 23 04, Позиція авторів публікацій не завжди

e-mail: reklama@tehnichka.com

ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИ: Дмитро Баранов — тел./факс: (044) 278 42 37

Ігор Павлюк — редактор відділу промисловості

Любов Соловйова — тел./факс:

тел. 044 278-42-37 e-mail: pavluk@tehnichka.com;

e-mail: podpiska@tehnichka.com

(0642) 59 93 91 тел.: (0642) 59 93 92,

Удосконалення системи держуправління за допомогою сучасних інформаційних технологій дозволить владі ефективно розв’язувати багато питань. Наприклад, забезпечити достовірний облік трудових, матеріальних, енергетичних, природних ресурсів області (а в перспективі — і всієї країни), ліквідувати відомчу роз’єднаність, істотно поліпшити роботу державного апарата на районному та обласному рівнях. Крім того, технічні нововведення створять умови для швидкого і якісного обслуговування населення держустановами з використанням можливостей Інтернету. В області впевнені, що створення й відпрацьовування інтегрованої інформаційноаналітичної системи управління на місцевому рівні й поширення набутого досвіду на всі регіони України сприятимуть здійсненню адміністративної реформи, підвищенню відкритості влади, зниженню адміністративних витрат на надання державних послуг населенню.

збігається з позицією редакції. Редакція залишає за собою право виправляти матеріали та рецензувати рукописи. За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець.Матеріали, позначені (R), публікуються на правах реклами.

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій.

Передплатні індекси: українською мовою — 99309 російською мовою — 99340 Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «Прес-Експрес». Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 50-08-54

НАКЛАД МІСЯЦЯ 28000 прим. Замовлення № 1415

3

№ 27 (182)

26 липня 2011 року

Тут і тепер Наука СПІВРОБІТНИЦТВО Росія й Україна поділили Азовське море. Представники України й Російської Федерації узгодили проект Угоди між Кабінетом Міністрів України й урядом Російської Федерації про заходи щодо безпеки судноплавства в Азовському морі й Керченській протоці. Передбачено взаємне визнання державами національних свідоцтв, що підтверджують відповідність суден національним вимогам безпеки судноплавства й захисту морського середовища від забруднення для цих районів. Проект передбачає спільний моніторинг судноплавства в Азовському морі й Керченській протоці за допомогою обміну між сторонами даними автоматичних ідентифікаційних систем (АІС). У Волині й США є плани на спільне майбутнє. Губернатор області Борис Климчук зустрівся з дипломатом економічного відділу посольства США в Україні Марком Гартнером. Голова краю представив Гартнеру економічний потенціал Волині й розповів про галузі, які вимагають інвестицій, приділивши увагу проблемі будівництва овочесховищ і розвитку м’ясного скотарства. Також розглянуто пропозиції зі створення спільного бізнесу в автоскладальному виробництві й залучення інвестицій у туризм.

ЦИФРА У країні мешкає мільйонер.

6661

Державна податкова служба зареєструвала 6661 особу з доходами більше мільйона гривень у 2010 році. Як повідомив директор департаменту оподатковування фізосіб Степан Дусяк, декларації про отримані торік доходи подали 607,7 тис. осіб, із них 183,4 тис. зробили це з метою одержання податкового кредиту. Найбільшу питому вагу в структурі задекларованих доходів мають доходи від реалізації цінних паперів, продажу та оренди рухомого й нерухомого майна.

ЕКОНОМІКА Державна податкова служба оцінює частку підприємств із оборотом понад 1 млн грн на рік, які порушують податкове законодавство, у 10—17%, говориться в повідомленні пресслужби ДПА. Рекордна питома вага підприємств із оборотом понад 1 млн грн, які мінімізують податкові зобов’язання, — у Харківській області (16,7%). Також більшу частку в регіональній економіці тіньовий сектор має в Одеській (15,2%) і Черкаській областях (13,4%). Серед найчастіших порушень бізнесу у фіскальній сфері — махінації із заявками на відшкодування ПДВ, спроби формування фіктивного податкового кредиту, мінімізація сплати податків.

За даними НБУ, навесні зростання економіки сповільнилося. Відповідно до динаміки індексу виробництва базових галузей, зростання ВВП у квітні сповільнилося й за 4 місяці становило близько 5%. Вагомою причиною цього було погіршення зовнішньоекономічної кон’юнктури, що вплинуло на показники промисловості. Україна має гранично обмежити зовнішні запозичення, заявив прем’єр-міністр Микола Азаров. За його словами, ситуація на світових ринках «непроста й навіть тривожна». «Провідні економічні експерти попереджають про можливість нової кризи світової економіки. Ми не маємо права зневажати такими серйозними попередженнями, як це робили наші попередники. Тому краї-

ну треба готувати до будь-яких сценаріїв ... Треба гранично обмежити або й зовсім відмовитися від зовнішніх запозичень. І дуже обережно ставитися до надання державних гарантій», — уважає Азаров.

В Україні з усіх сфер найкраще розвивається торгівля, заявив директор департаменту Мінекономіки Сергій Литвиненко. За 2010 рік товарообіг становив 529 млрд грн, що є добрим показником. Але при цьому існує негатив, який гальмує розвиток галузі. «З одного боку — це бізнес дохідний, але з іншого — за останній рік кількість магазинів скоротилася удвічі, із 52000 до 26000». Це пов’язано з тим, що 40% товарообігу залишається в «тіні», — відзначив С.Литвиненко.

2011 року збільшився в порівнянні з аналогічним періодом минулого року і, на думку експертів галузі, дедалі зростатиме. Обсяг виробництва чавуну за 6 місяців становив 14,2 млн тонн, сталі — 17,4 млн тонн (приріст 7%) і прокату — 16,1 млн тонн (6%).

Сумська область демонструє кращі темпи зростання промисловості серед усіх регіонів країни. За інформацією Держкомстату, у червні 2011 року в порівнянні із червнем 2010-го промисловість області показує збільшення на 27%. У рейтингу областей за Сумською йде Луганська (темп зростання — 26,5%) і Донецька (19,6%) області. Підприємства хімічної й нафтохімічної промисловості Сумщини в першому кварталі 2011 року підвищили обсяги випуску в 2,8 раза, металургійного виробництва й готових металевих виробів — на 23,8%, легкої промисловості — на 49,1%. Уряд виділив кошти на утилізацію ТРП. Уряд України виділив 40 млн грн на будівництво об’єктів утилізації твердого ракетного палива (ТРП) міжконтинентальних балістичних ракет (МБР) РС-22 (SS-24 за класифікацією НАТО) на Павлоградському хімічному заводі (Дніпропетровська обл.). Утилізація на потужностях ПХЗ провадиться в рамках міжнародних зобов’язань України зі скорочення й ліквідації стратегічних озброєнь, а також держпрограм із ліквідації МБР РС-22 та утилізації ТРТ МБР РС-22.

ПЕК На Житомирщині відкрили новий газопровід. Відбулося врочисте відкриття газопроводу в с. Гуменники Коростишевського району. «Гуменники — крайня точка району, однак ми зуміли й сюди протягти газопровід. Люди цінують тих, хто обіцяє й робить», — відзначив керівник апарата облдержадміністрації Олександр Никитюк.

ФІНАНСИ За підсумками 2010 року Національний банк України одержав 17,08 млрд грн прибутку. «За 2010 рік у порівнянні з 2009 роком прибуток від поточної діяльності Національного банку України зріс майже в 6 разів. Зростання прибутку обумовлене істотним зменшенням поточних витрат (65%) на тлі незначного зростання доходів (16%)», — говориться в річному звіті НБУ. Таке значне збільшення прибутку банку в першу чергу пояснюється розформуванням величезних резервів під кредитні ризики. Так, за даними НБУ, у 2010 році витрати на формування резервів із кредитних операцій скоротилися на 2,05 млрд грн, або на 91%.

ПРОМИСЛОВІСТЬ Приріст виробництва сталі за перше півріччя — 7%. Випуск основних видів металургійної продукції за перше півріччя

Крим охоплять електричним кільцем. На підстанції «Севастополь» Кримська електроенергетична система закінчує роботи з переведення лінії Сімферополь—Севастополь із напруги 220 кіловольтів на 330 з одночасною реконструкцією під-

газу, повідомили в прес-службі компанії. Із початку періоду накачування (15 квітня) у ПСГ відправлено близько 7 млрд м3 газу. За словами заступника міністра енергетики та вугільної промисловості України Володимира Макухи, розрахункова ціна російського газу для України в третьому кварталі цього року становитиме $354 за тисячу кубометрів.

БУДІВНИЦТВО

Цього року аграрії забезпечені паливно-мастильними матеріалами й добривами на належному рівні. Удалося поліпшити й матеріально-технічне забезпечення. Почала роботу Державна машинно-технологічна станція Державної продовольчо-зернової корпорації України: уже працюють 500 нових комбайнів, які надають послуги аграріям за мінімальними цінами. Завдяки цьому вдалося досягти таких високих показників обробки землі, відзначив голова Мінагрополітики Микола Присяжнюк.

ТРАНСПОРТ

Програма «Доступне житло» почала працювати. Складено список недобудованих висоток, які задіють у програмі «Доступне житло». Таких будинків майже сто у всіх регіонах країни. Квартири можна буде купити за 70% їхньої вартості, інші тридцять погашає держава. Скористатися програмою може людина, чиї доходи не перевищують чотири середні зарплати в тому регіоні, де вона мешкає. Найбільше житла зараз будують у Волинській, Донецькій і Київській областях. Міністерство інфраструктури має намір побудувати надземне метро в Донецьку й Дніпропетровську, заявив на прес-конференції віце-прем’єрміністр — міністр інфраструктури Борис Колесніков. «Ми працюємо з компаніями, які побудували дубайське метро», — сказав він. На думку віце-прем’єра, будувати таке метро в 6 разів економічніше й ефективніше. 63 км дубайського метро побудували за 7 років, трохи більше 50 км київського — за 50 років, відзначив Борис Колесніков. Компанія «Дорожнє будівництво «Альтком» завершує перший етап спорудження злітнопосадкової смуги аеропорту «Львів», повідомили в прес-службі компанії. Закінчується укладання бетону на ЗПС, триває вертикальне планування літних полів і монтаж дренажних водостоків.

АПК

станцій в обох містах. Загальна вартість об’єкта — 590 млн грн, освоєні вони за 2,5 року.

Вітчизняні селекціонери насіння одержуватимуть роялті. Україна має повністю позбутися імпортозалежності й перейти на використання якісного вітчизняного насіння під час посівних кампаній. «Сьогодні прикладна селекційна наука вже почала співробітництво з інвестором. Ми маємо намір зацікавити селекціонерів за допомогою роялті та інших механізмів», — сказав міністр аграрної політики й продовольства України Микола Присяжнюк.

НАК «Нафтогаз України» нагромадила в підземних сховищах 16,9 млрд м3 природного

Україна вперше за останні 10— 12 років досягла показника обробки 600 тис. га на добу.

«Укрзалізниця» оновлюється. У найближчі п’ять років передбачено замінити парк вантажних електровозів. Меморандуми про співробітництво «Укрзалізниця» підписала із ЗАТ «Трансмашхолдинг» і ВАТ «Луганськтепловоз», які побудують для українських залізниць 292 вантажних електровози серії 2ЕЛ-4 протягом 2012—2016 років, а також із грузинським АТ «Електровозобудівник». На відстані більше 150 км пасажирів возитимуть тільки автобуси. Уже з 1 жовтня уряд має намір заборонити перевезення пасажирів на переобладнаних маршрутках. Замість них на рейси виходити-

муть виключно автобуси, причому українського виробництва. У країні є два заводи, здатні забезпечити достатню кількість автотранспорту, що відповідає необхідним умовам, відзначив віце-прем’єр-міністр — міністр інфраструктури Борис Колесніков.

ЄВРО-2012 Позитивний імідж країни коштує 1 млн грн. Національне агентство з питань підготовки та проведення в Україні Євро-2012 і реалізації інфраструктурних проектів замовило послуги з формування позитивного іміджу України на суму 1 млн грн. Створюватиме його державне підприємство «Центр комунікацій «УкраїнаВсесвіт». Львівський стадіон відкриють у листопаді. На думку фахівців, ніщо не має перешкодити завершенню всіх робіт до 15 листопада, коли намічене офіційне відкриття арени. Цього дня має відбутися товариський матч між збірними України та Австрії. Підготувала Анна ГРЕЧАНИК за матеріалами УНІАН, РІА Новини-Україна, ЛІГА-Новини, ІнтерфаксУкраїна, Укррудпром, АПК-інформ

4

№ 27 (182)

26 липня 2011 року

Резонанс

Вогонь, руда і сталеві труби Сучасне металургійне виробництво неможливе без розв’язання екологічних проблем Олена НЕПОКОРА 17 липня країна відзначила День працівників металургійної та гірничодобувної промисловості. Дніпропетровськ, який називають центром металургії України, удвічі більше радів професійному святу: цього року в цей день відзначали 120-річчя металургійного гіганта — Нижньодніпровського трубопрокатного заводу «НТЗ ІНТЕРПАЙП».

На честь цієї знаменної дати керівники підприємства влаштували свято на набережній Дніпропетровська із грандіозним концертом і святковим феєрверком.

— Історія нашого заводу, як і багатьох інших металургійних компаній регіону, нерозривно пов’язана з історією міста, з біографіями цілих поколінь виробничників Дніпропетровська, — розповів голова правління ІНТЕРПАЙПу Андрій Коротков. — Тому ми вважаємо, що ювілей заводу, так само як і День металурга, — не так внутрішнє

свято ІНТЕРПАЙПу, як подія для всього регіону.

60% труб і 25% усього українського прокату виробляють металурги регіону.

Франко-росйські майстерні Наприкінці ХІХ століття біля залізничної станції Горяїнове (правобережна частина Дніпропетровська) промисловець із Варшави Тадеуш Гантке заснував вагонний завод, оснастивши його сучасними верстатами.

1891 року завод випустив першу продукцію — заклепки, дрібні рейкові вироби, цвяхи, дріт, болти й милиці для кріплення рейок. До 1903-го тут працювало 500 чоловік, які виробляли 500 тисяч пудів продукції на рік (більш ніж на мільйон рублів). Економічна криза кінця XIX століття призвела до зниження потреби у вагонах. До підприємства Гантке приєднали ще один розорений вагонний завод за назвою «Франко-російські майстерні» і перепрофілювали на випуск трубної продукції, яка мала великий попит. Тодішні керівники заводу настільки влу-

Металургія й екологічна безпека — «дві речі несумісні»?

Андрій Коротков

чили в точку своїм рішенням, що й сьогодні НТЗ ІНТЕРПАЙП — найбільший виробник труб в Україні, який об’єднує Нижньодніпровський трубопрокатний завод, Новомосковський трубний завод і Нікопольський завод безшовних труб «Ніко Тьюб» (усе — у Дніпропетровській області). Узагалі ж гірничо-металургійний комплекс Дніпропетровщини — це основа національної економіки. За словами в.о. голови Дніпропетровської облдержадміністрації В’ячеслава Задорожнього, сьогодні кожна тонна марганцевої й 80% залізної руди видобуваються саме в Дніпропетровській області,

Пригоди «танкограда» Ситуація на одному з головних оборонних підприємств країни з’ясовується Олена ЗЕЛЕНІНА Державний концерн «Укроборонпром» звільнив Володимира Мазіна з посади генерального директора найбільшого в СНД виробника бронетанкової техніки ДП «Завод ім. Малишева» (Харків), призначивши замість нього виконуючим обов’язки гендиректора Валерія Предка (на знімку).

У Предка є досвід керівництва великим промисловим підприємством, тим більше що він не «варяг», а харків’янин — свого часу був головою правління ВАТ «Харківський завод «Гідропривід». Треба сказати, що завод лихоманить уже не перший рік. Протягом п’яти років керівництво підприємства змінювалося дев’ять разів, а за останні 9 місяців це вже третє призначення. У березні колишній голова одного з київських підприємств із ремонту оборонної техніки Володимир Мазін обіцяв піднімати оборонку Харкова як одну зі складових національного концерну

«Укроборонпром». Виступаючи перед робітниками, він пообіцяв повернути борги із зарплати (у цехах не бачили грошей навіть за вересень 2010 року), налагодити дисципліну. І от новий керівник Валерій Предко став перед тими ж проблемами: борги із зарплати, формування портфеля замовлень, необхідність повернути на завод висококваліфіковану робочу силу. Останнє з кожним роком робити все складніше: робітники вищої кваліфікації, як правило, пенсіонери, а молоді потрібні гідна своєчасна зарплата й цивілізовані умови праці. Лихоманка на такому підприємстві, як ДП «Завод імені Малишева», від успішної

діяльності якого залежать не тільки прибуток держави, а і її імідж на ринку озброєнь, насправді — ситуація надзвичайна, хоча сьогодні нікого не дивує й називається звичайно «неефективним менеджментом». І дійсно, не встигли харків’яни порадіти вигідному іракському контракту на поставку в Багдад 420 машин вартістю $457 млн, як надійшла інформація про його зрив (спочатку взимку минулого року, потім навесні нинішнього). Недавно за дорученням прем’єра М.Азарова в Кабміні з шокуючою доповіддю про стан бюджетнофінансової дисципліни в країні виступив голова Державної фінансової інспекції (колишнє КРУ) Петро Андрєєв. За його даними, для виконання іракського контракту свого часу держава надала ДП «Завод імені Малишева» необхідні обігові кошти. Однак тодішній керівник держпідприємства замість своєчасного освоєння цих грошей надсилав де-

Через те, що аварія викликала великий резонанс, напередодні свята Дніпропетровська філія Київського інституту проблем управління імені Горшеніна провела експертне опитування з теми «Чи може металургія бути екологічно безпечною?». Ось декілька компетентних думок.

Сергій Бєленький Заступник міністра промислової політики України

Але так вийшло, що передсвятковий настрій дещо затьмарила НП. За кілька днів до ювілею на водах Дніпра просто в центрі Дніпропетровська розлилася величезна жовта масляниста пляма. Спеціально створена комісія з’ясувала, що шкідливий викид неочищених промислових стоків зроблено через зливні труби... НТЗ ІНТЕРПАЙП. Правда, фахівці уточнили, що до труб мають доступ ще кілька заводів. За попередніми даними, винуватцем аварії називають Придніпровський метизний завод. У той же час керівники самого ІНТЕРПАЙПу неодноразово заявляли про величезні інвестиції в очисні споруди й екологічні програми. Отака ложечка дьогтю виявилася в бочці меду ювіляра.

— Металургійне виробництво абсолютно екологічно безпечним бути не може. У всіх країнах світу, навіть у найбільш високорозвинених, там, де є великі металургійні комбінати повного циклу, завжди присутні екологічні проблеми. Але ступінь навантаження на довкілля може дуже відрізнятися залежно від використовуваних технологій. Дніпропетровська область традиційно вважається одним із лідерів у питаннях охорони довкілля. На великих гірничорудних і металургійних підприємствах реалізується декілька інвестиційних проектів, спрямованих не тільки на технологічну модернізацію, а й на охорону навколишнього середовища.

сятки бюджетних мільйонів на рахунки в банк «Меркурій», засновником якого він сам і є, оформивши їх як внесок під надзвичайно низьку й невигідну для держпідприємства ставку 0,3%. Відносини з банками тут взагалі своєрідні. Так, улітку 2010-го стало відомо, що кілька років тому завод взяв кредит під заставу центральної лабораторії, без якої неможливий повний цикл будівництва танків. Пізніше, коли завод не зміг повернути гроші, суд дозволив банку продати лабораторію з молотка. У результаті вона стала приватною власністю, а сам завод Малишева почав платити майже півмільйона гривень на місяць за оренду обладнання власної лабораторії. І ще один загадковий факт: не встиг губернатор Харків-

щини Михайло Добкін заявити, що через борг Іраку перед Україною заводчани не можуть одержати зарплату, як гроші в лічені дні «знайшлися». Новий керівник підприємства Валерій Предко запевняє: робітникам зараз платню вже почали виплачувати. Зокрема, уже наполовину видано зарплату за травень, потім платитимуть гроші за червень. Але розмір заборгованості дуже великий. Борг почав утворюватися з вересня 2010 року, і зараз разом з обов’язковими відрахуваннями він становить 43 млн грн. Цілком його планують погасити до кінця року. На той час замовник одержить уже другу партію БТР. Досить здивувало нового директора також і те, що на заводі не було начальника виробництва за оборонним

Володимир Казаченко Голова ЦК профспілки металургів і гірників України — Основні фонди на підприємствах ГМК України зношені. Важливо, щоб власники засобів виробництва вкладали серйозні гроші в модернізацію та природоохоронні заходи. Економічний експеримент показав, як можна спонукати власників займатися цим питанням, використовуючи економічні важелі. Треба, щоб 70% податку на екологію залишалося в трудових колективах, а 30% розподілялося між бюджетами міст і областей України. У Галузевій угоді на 2011—2012 рр. ми намагатимемось розв’язати ці питання.

Андрій Коротков Директор НТЗ ІНТЕРПАЙП — Сьогодні наше підприємство впроваджує програму, спрямовану на зменшення скидання забруднювальних речовин у Дніпро й атмосферу. Під кінець року буде повністю введено проект зі зменшення викидів у Дніпро. Після цього ми перейдемо фактично на замкнутий цикл. Що ж до атмосферних викидів, то після запуску «Дніпросталі» завантаження мартенівських печей скорочуватиметься, а отже, зменшаться і шкідливі викиди. замовленням. До того ж «гуляють» тисячі квадратних метрів виробничої площі. Реструктуризація стосуватиметься й обладнання. Приміром, сталеливарний цех заводу ім. Малишева — це, за словами нового директора, «демидівська майстерня». Потрібно близько 60 млн грн на реконструкцію, на сучасне італійське обладнання. А загалом на технічне переозброєння заводу необхідно близько 500 млн грн. За словами Валерія Предка, недавно «Укроборонпром» проводив нараду із проблем заводу ім. Малишева з декількома міністерствами. Вирішено внести фінансування заводу окремим рядком у держбюджет на друге півріччя. Сьогодні підприємство більше не має наміру брати кредити. Планується збільшення статутного фонду. У найближчій перспективі на ДП «Завод ім. Малишева» очікують замовлення від Російських залізниць. Ідеться про поставку в Росію дизельних двигунів 10Д100, що мають зараз величезний попит. Поки у виробництві перебуває 11 дизелів. Серед потенційних замовників — Казахстан та інші держави, де без нових двигунів тепловози простоюють.

5

№ 27 (182)

26 липня 2011 року

Євро-2012

Пам’ятка вболівальника Стали відомі плани столичної влади щодо забезпечення вболівальників під час проведення чемпіонату Європи з футболу наступного літа Денис ІВАНЕНКО До старту Євро-2012 залишився один рік. Із цього приводу відбулася прес-конференція за участю генерального секретаря УЄФА Джанні Інфантіно, віце-прем’єр-міністра України – міністра інфраструктури України Бориса Колеснікова, президента Федерації футболу України Григорія Суркіса і голови Київської міської державної адміністрації Олександра Попова. Попов зробив презентацію про готовність Києва до проведення цього масштабного заходу. Якою ж буде столиця України під час проведення турніру?

Інфраструктура Загальний бюджет будівництва терміналу D міжнародного аеропорту «Бориспіль», який має приймати 3000 пасажирів на годину в годину пік, становить 147,8 мільйона євро. Основою фінансування проекту є державний бюджет та запозичення. Будівництво об’єкта було розпочато в листопаді

2008 року, а кінцева дата його реалізації – листопад 2011-го. На цей час готовність термінала D — 40 %. Термінал В міжнародного аеропорту «Бориспіль», який перебуває в стадії реконструкції, матиме змогу приймати до 1600 пасажирів на годину в годину пік. Загальний бюджет робіт — 22,42 мільйона євро. Джерелами фінансування є кошти аеропорту «Бориспіль». Готовність об’єкта — 78%. Термінал F вже введений в експлуатацію. Його пропускна здатність — 900 людей на годину в годину пік. Бюджет будівництва становив майже 37 мільйонів євро і був профінансований безпосередньо аеропортом «Бориспіль». За офіційною інформацією помітно, що найпроблемнішим місцем у будівництві є термінал D. Крім того, реконструкція міжнародного аеропорту «Бориспіль» передбачає будівництво навколо нього близько 10 паркувальних зон. Загальний бюджет становитеме 36 мільйонів євро, а кінцевий термін реалізації — осінь 2011 року. Проте будівництво ще навіть не розпочате. Київська міська рада затвердила цільову програму

— медіацентр – 450 м2; — пункти медичної допомоги ― 140 м2; — приміщення служби безпеки ― 400 м2; — санітарно-технічні зони ― 3800 м2; — територію для осіб з обмеженими фізичними можливостями – 100 м2. Фан-зона та прилегла до неї територія охоронятимуться цілодобово. Біля кожного офіційного входу у фан-зону на окремій, забезпеченій відеонаглядом і огородженій парканом території будуть встановлені камери зберігання, а на їх вході — перегородки, через які прийматимуться речі на зберігання.

— критичний рівень кількості відвідувачів (крім фіналу) – 70000; — очікувана кількість відвідувачів на фінальний матч – 90000. Для створення безпечних умов руху вболівальників та транспортних засобів навколо стадіону планується введення транспортного периметру, яким передбачається обмеження (закриття) кількох вулиць.

Варшава: не тільки Євро Денис ІВАНЕНКО

Готелі

На сьогодні для цільових груп УЄФА, що прибудуть до Києва, у готелях уже зарезервовано понад 6 тисяч нопідготовки та проведення в мерів (із них майже 800 ноКиєві Євро-2012, що скламерів у 5-зіркових готелях, дається з 22 пунктів. У 2011 понад 1 тис. 800 – у готелях році планується збудува4*, близько 3 тис. 600 – 3*) ти під’їзну автомобільну доза загальної потреби 7300 рогу від Червонозоряного номерів. проспекту до міжнародного До кінця 2011 року плануаеропорту «Київ» (Жуляни), ється ввести в експлуатацію Подільський мостовий пере8 готелів із загальними нохід ( від вул. Верхній Вал до мерним фондом 1683 номепросп. Ватутіна), транспортри. Інші готелі перебувають ну розв’язку там, де прона завершальних стадіях буМедичне дівництва. забезпечення Окрім цільових груп УЄФА Для VIP-осіб – 1 брига- до Києва у дні матчів очікуда швидкої допомоги та ще ється прибуття великої кільпо бригаді на кожні 10 ти- кості вболівальників. Київсяч уболівальників. Станції ська міська державна адмішвидкої медичної допомоги ністрація склала перелік запрацюватимуть як лікарські кладів розміщення (готемедичні пункти (розрахун- лі категорії 2-1 зірки, мотеково – 6 бригад). На шляхах лі, хостели, пансіонати, бази евакуації із фан-зони чергу- відпочинку, санаторії, садиби, гуртожитки, приватні ватимуть 5 бригад медиків. Обов’язковими компонен- апартаменти). Одним із найцікавіших і тами системи медичного забезпечення Євро–2012 від- найекономічніших варіантів розміщення вболівальспект Науки межує зі Сто- повідно до вимог УЄФА є: ників під час проведення — дошпитальний етап; личним шосе, та деякі інші УЄФА Євро-2012 буде кем— початковий шпитальний дороги. Також буде проведепінг – сезонний заклад для етап – відділення невідкладно реконструкцію проспекту авто-, мото- та велотуристів ної допомоги (приймальне М. Бажана, вул. Здолбуніввідділення); із наметами або будинками ської, вул. Горького та про— центри травми; легкого типу і спеціальними спекту Перемоги.

— медицина катастроф; місцями для стоянки і збері— навчальна складова ви- гання автомобілів. Кемпінги Фан-зона щевказаних компонентів. будуть обладнані водопроОфіційна фан-зона буде водом, плитами для пригорозташована на майдані Не- Заповнення тування їжі, магазинами, позалежності та вулиці Хреща- фан-зони: штою, телефоном і медпунктик.

— очікувана кількість від- том. Її загальна площа — Планується, що кемпінги відувачів у звичайні дні – до 51 000 м2, максимальна кільбудуть розміщені в етнопар20000; кість відвідувачів ― 70 ти— очікувана кількість від- ку «Київська Русь» (с. Копасяч, у день фінального мат- відувачів у дні максимально- чів Київської області), «Мачу — 90 тисяч. маєвій слободі» (м. Київ), а го напливу – 70000; На цій території поперетакож на земельній дідньо планується розміслянці поблизу с. Петрівтити: ці (Київська область).

— одну велику сцену Відповідні території змо16х16 м з екраном 12х16 м; жуть прийняти майже — три екрани 9х12 м, що 9000 уболівальників. забезпечать відеоогляд з Крім цього, місто розусіх куточків фан-зони; глядає можливість вла— територію для спонсоштування кемпінгів у рів – 2100 м2 (у тому числі парках та зелених зо500 м2 для офіційного реснах (гідропарк, Труханів торану); острів, парк відпочинку — VIP-зону зі своєю «Оболонь», парк «Дружінфраструктурою та окреба народів», парк відпомим входом і під’їздом — чинку біля озера Верб350 м2; не, Парк моряків, уро— офіційний магазин чище Лугопарк на березі До Євро-2012 Київ отримає найвищий УЄФА Євро-2012 – 1000 м2; в Україні п’ятизірковий готель — 34 р. Десенка, а також біля — місця для закладів гро- поверхи, 165 м. Друга висотка комплексу, населених пунктів Чапау якій розмістять офіси, сягатиме 210 м мадського харчування – — 47 поверхів, що є абсолютним євка, Конча-Заспа, Пиро1800 м2; рекордом для України гове та інші).

Говорячи про підготовку столиці України до, мабуть, найгучнішого заходу із часів проголошення незалежності країни, цікаво довідатися, які перетворення плануються і які вже втілені в життя в іншій столиці Євро2012 — Варшаві.

Почнемо з того, що керівництво Польщі й влада столиці вирішили використовувати підвищений інтерес до подій, які відбуватимуться у Варшаві влітку наступного року, максимально. Із цією метою підготовлені 75-сторінкові документи англійською мовою за назвою «Стратегія розвитку міста до 2020 р.» для всіх потенційних інвесторів. Тобто будь-яка зацікавлена зарубіжна компанія зможе вибрати собі бажаний об’єкт для вкладання коштів — хоч будівництво готелю, хоч реконструкцію дороги. А взагалі в Польщі під безпосереднім контролем уряду реалізується більше 80 проектів загальною вартістю понад 20 млрд євро. У Варшаві підготовка до Євро2012 стала частиною загального плану модернізації міста. Споруджується дев’ятий (!) міст через Віслу, будується друга лінія метро, масово закуповуються трамваї з низькою посадкою, зручні для заїзду дитячих та інвалідних колясок. Є й інші відмінності від підготовки в Києві. Головний біль української столиці — наявність місць у готелях, а також якість послуг, які вони надають. У Варшаві такої проблеми просто нема — тут представлені майже всі основні готельні оператори плюс ведеться серйозна конкурентна боротьба між місцевими мережами. Так само, як і в Києві, значну частину вболівальників планують розмістити в наметових містечках і кемпінгах. До речі, підписано угоду з УЄФА на 15 тис. готельних номерів у чотирьох- і

п’ятизіркових готелях міст — організаторів чемпіонату. А от із залізничними вокзалами проблема. Річ у тім, що перевезення по країні здійснюють більше десятка операторів, завдяки чому вдалося досягти європейської якості обслуговування й прийнятних цін на квитки. Але вокзали залишилися дещо осторонь такого благоденства, відрізняючись у гірший бік від того ж київського. Із чотирьох вокзалів столиці Польщі лише реконструкція Головного ведеться прийнятними темпами, інші поки не в найкращому стані. Набагато легше ситуація з аеропортом «Окенце», який успішно модернізується, до того ж між містом і аеропортом прокладено тунель довжиною більше кілометра. До речі, аеропорт, до реконструкції здатний приймати 1,65 млн пасажирів щорічно, у перспективі зможе пропускати 7 (!) млн чоловік за такий же період. Майже нерозв’язною стала, здавалося б, дрібна проблема — добудування 20-кілометрової ділянки автомагістралі А2 від Варшави до Лодзі. Через непорозуміння з китайськими будівниками прокладання найважливішого транспортного коридору із Західної Європи у Варшаву опинилося під загрозою. У Польщі працюватимуть 2,5 тис. волонтерів УЄФА. Для обслуговування гостей і учасників Євро-2012 задіють до 500 автомобілів у чотирьох сегментах: для супер VIP-персон, звичайних VIP-персон, для футбольних збірних, а також автомобілі для перевезення вантажів. У Варшаві офіційна фанзона Євро-2012 розташується в центрі міста поруч із найвищою будівлею Польщі — Палацем культури і науки. Вона зможе вмістити до 120 тис. уболівальників, оскільки її площа — 200 тис. м2.

6

№ 27 (182)

26 липня 2011 року

Енергоефективність

Вітер у лопать!

Енергетичний альянс

Одне з найбільших у світі підприємств космічної галузі — дніпропетровський «Південмаш» — починає виготовлення веж вітрових установок на замовлення і за технологіями датської компанії Vestas

Дмитро СТЕФАНОВИЧ

В’ячеслав ШНАЙДЕР «Дожили!» — скажуть скептики. «Нічого страшного, це теж високотехнологічне виробництво, — відповідає їм заступник генерального директора підприємства Юрій Пащенко. — До того ж вітряні вежі дуже схожі на корпуси ракет. Але тепер головне, щоб вони нікуди не полетіли, а стояли на землі як укопані».

Меморандум про взаєморозуміння між Vistas Towers A/S і державним підприємством «Виробниче об’єднання «Південний машинобудівний завод ім. О.М.Макарова» урочисто (під шампанське й оплески) підписано під час українсько-датського бізнесфоруму, організованого Торгово-промисловою палатою України разом з посольством Королівства Данія в нашій країні, що відбувся недавно в Києві й був присвячений питанням співробітництва між українським і датським бізнесом, зокрема в енергетичному секторі. Документ передбачає об’єднання зусиль датської компанії й нашого підприємства в збільшенні обсягів вітроенергетичної промисловості. До речі, на відкритті бізнесфоруму були присутні й виступали із привітальними промовами кронпринц Данії Фредерік і прем’єр-міністр України Микола Азаров. А підписання меморандуму двох підприємств безпосередньо привітала міністр із питань клімату та енергетики Данії Люкке Фріїс.

— Моє прізвище датською означає «радість», — розповіла присутнім пані міністр. — Це символічно. Ще хочу сказати, що наша країна відома світу завдяки чудовим казкам, які тут народилися. Для мене ця подія теж чимось схожа на казку. Мені розповіли, що раніше на «Південмаші» робили ракети, а тепер — складові частини вітряних турбін. Це ще раз доводить надзвичайну креативність представни-

ків обох сторін під час підготовки бізнес-проекту. Упевнена, це будуть кращі вітряки у світі!

— Це дійсно історичний момент для нашої компанії, оскільки ми вперше підписуємо такий меморандум у Східній Європі. Безперечно, ми й надалі дотримуватимемось своєї давньої стратегії — працюватимемо в регіоні й для регіону, щоб створювати стабільне промислове середовище, тепер уже й у вашій країні, — відзначив на урочистостях із нагоди затвердження комерційного контракту віце-президент Vеstas Хенрік Олесен. — «Південмаш» було обрано

серед 20 кандидатів як найкращий із виробничої бази, інфраструктури, системи управління й наявних технологій. Зауважу, що детальний аналіз ринку ми проводили більше двох років. «Південмаш» зобов’язується надати свої організаційні ресурси й виробничі потужності, відповідним чином модифіковані під випуск веж вітряних установок (добре, що в підприємства є в цьому чималий досвід). Зі свого боку Vеstas підбере необхідне обладнання, візьме на себе навчання виробничого персоналу й забезпечить усіляку підтримку «Південмашу» спеціалізованим відділом передачі своїх технологій.

— Усе-таки розраховуємо, що наше співробітництво буде розширено, і ми почнемо випускати не тільки вежі,

а й лопаті та інші елементи генератора, — ділиться планами Юрій Пащенко. — Тим більше що вже маємо в себе таке виробництво. Так, це були одиничні замовлення, а тепер ми переходимо до великосерійного випуску обладнання для вітроенергетики на основі найсучасніших технологій. Тож підписаний меморандум буде не гарною казкою, а гарним, рентабельним бізнеспроектом... Першу «інтернаціональну» вежу виробники обіцяють через рік. Узагалі ж планові річні потужності проекту розраховані на 100—150 веж. Переважно для внутрішнього ринку (їхній експорт, як сказали датчани, — у перспективі). Адже в портфелі замовлень Vestas не тільки кооперація з «Південмашем» із випуску частин вітрогенераторів, а й контракт на їхню установку сумарною потужністю 4,5 ГВт. Вітряні електростанції датсько-українського виробництва, за планами, з’являться на півдні нашої країни. Інформація про місце їхнього розташування й про українського замовника поки не розголошується.

Тим часом Найбільший в Україні приватний вертикальноінтегрований енергетичний холдинг «ДПЕК», точніше — його дочірня структура ТОВ «Вінд Пауер», днями презентувала в Києві національний проект «Енергія природи», що передбачає будівництво вітрових парків «Приазовський» (у 2011—2015 рр.) і «Мангуш» (2013—2020 рр.). Як повідомив директор ТОВ Юрій Жабський, інвестиції в проекти становлять 9 і 14 млрд грн відповідно. Загальна потужність «Приазовського» (Запорізька обл.) — 500 МВт, «Мангуша» (Донецька обл.) — 700 МВт.

Довідка «УТГ» Компанія Vestas (Данія) — найбільший світовий виробник обладнання для вітроенергетики, що займає понад 12% світового ринку. Основні напрямки діяльності — розробка, виробництво, продаж, маркетинг і встановлення вітряних турбін для виробництва електроенергії. У 2008 році в структурі компанії відкрито один із найпотужніших у світі науководослідних центрів у галузі енергії вітру, де працюють 800 інженерів і техніків. Тільки в 2010 році Vistas установила понад 2 тис. вітряків загальною потужністю 4057 MW. Оперує в 66 країнах світу, штат співробітників — 22216 чоловік. Загалом за 30 років діяльності компанії встановлено 43 тис. турбін.

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» і лідер вітчизняного паливно-енергетичного комплексу – компанія ДПЕК підписали угоду про довгострокове співробітництво.

Кращі студенти енергетичних спеціальностей тепер матимуть змогу пройти навчання за спеціалізованими програмами і згодом працювати на підприємствах ДПЕК. КПІ, у свою чергу, наблизить навчальні плани до вимог галузі, у нього з’являться можливості краще враховувати рівень розвитку сучасних технологій та модернізувати базу навчальних лабораторій. І, звісно, забезпечити випускників, які успішно закінчили навчання, робочими місцями. До проектної групи, яка впроваджуватиме в життя це починання, увійшли представники різноманітних напрямів виробництва ДПЕК, учені та викладачі НТУУ «КПІ». Разом вони оцінюватимуть знання студентів, розроблятимуть навчальні програми, впроваджуватимуть додаткові навчальні курси.

– Укладення угоди з ДПЕК є продовженням узятого нашим університетом курсу на співпрацю з провідними вітчизняними та закор-

Первый проректор НТУУ «КПИ», академик НАН Украины Юрий Якименко и директор по управлению персоналом ДТЭК Александр Кучеренко после подписания соглашения

донними компаніями, що працюють у сфері реальної економіки. Ми зацікавлені в тому, щоб наші студенти як спеціалісти формувалися в умовах сучасних виробництв, ще зі студентської лави долучалися до вирішення реальних завдань. Інвестиції у програми підготовки інженерів – розумний внесок компанії не лише у власне майбутнє, а й у розвиток нашої країни. Головним наслідком такої співпраці стане випуск висококваліфікованих фахівців для паливно-енергетичного комплексу України, і, звичайно, для самої компанії, – вважає перший проректор НТУУ «КПІ», академік НАН України Юрій Якименко. Добре усвідомлюють це й представники великого бізнесу. Адже від їх сьогоднішньої готовності допомогти вітчизняним вишам у підго-

Довідка «УТГ» ДПЕК – провідна приватна вертикально-інтегрована енергетична компанія України. Входить до складу фінансово-промислової групи «Сістем Кепітал Менеджмент» (СКМ). Підприємства ДПЕК створюють ефективний виробничий ланцюжок від видобування і збагачення вугілля до генерації та продажу електроенергії. Володіє 39,98% акцій ПАТ «Київенерго», яке генерує, а також постачає теплову та електричну енергію.

товці фахівців залежить стабільність їхньої діяльності. Відбір студентів представники ДПЕК починають із третього курсу і супроводжують майбутніх колег до самого їх випуску.

– Бізнес має активніше включатися в процес вирішення проблем ресурсного забезпечення освіти. Сьогодні ми відкриваємо свої можливості, технології, готові надавати місця студентам для проходження стажування. Це дозволить скоротити розрив між освітою та потребами виробничих компаній та підприємств, – прокоментував подію директор з управління персоналом ДПЕК Олександр Кучеренко.

До речі Партнерські відносини компанія ДПЕК уже встановила з Донецьким національним технічним університетом і Національним гірничим університетом (м. Дніпропетровськ). Цього літа відбувся перший випуск перших двох груп цих вищих навчальних закладів, підготовлених за участю фахівців енергетичної компанії.

Старосамбірська альтернатива Роман ДИГАС Перший етап спорудження вітрової електростанції загальною потужністю 30 МВт завершено поблизу м. Старий Самбір на Львівщині. На відведеній земельній ділянці площею 6,5 га вітчизняне ТОВ «ЕкоОптіма» починає монтаж 5 вітряків-генераторів. Вони стануть одними з найбільших і найсучасніших в Галичині.

В області вже є досвід такого будівництва – це Східницька ВЕС, зведена поблизу курортного Трускавця. За оцінкою експертів ДПЕК, енергетичного підрозділу групи System Capital Management, вітровий потенціал гірських регіонів області дає можливість по-

будувати тут вітроелектростанції загальною потужністю до 500 МВт. Середньорічна швидкість вітру на висоті 10 м становить 5,5—6 м/с, його технічно досяжний потенціал на висоті 30 м – 620 кВт/год./м2, на висоті 100 м – 1150 кВт/ год./м2. Паралельно розробку проектів у сфері вітрової енергетики в області здійснюють також промисловофінансова група з Дніпропетровська Concord та французькі компанії Beten International та Smart Holding. Старосамбірський проект має окупитися протягом 7—10 років. Альтернативні енергетичні джерела дозволять цьому гірсько-

му району суттєво заощадити на вартості енергоносіїв. Для споживачів буде запроваджено так званий «зелений» тариф, значно нижчий від діючого. Крім того, на безкоштовне забезпечення струмом буде переведено місцеве комунальне підприємство «Водоканал». Будівництво ВЕС триватиме 1 рік, операційний період – 20—25 років. На спорудження вітряків кошти виділяє Європейський банк реконструкції та розвитку. До 2020 року планами використання відновлювальних та нетрадиційних джерел енергії на Львівщині передбачається будівництво вітрових електростанцій загальною потужністю 400 МВт.

7

№ 27 (182)

26 липня 2011 року

Наука — виробництву

Сенсори майбутнього

А якщо копнути глибше?

Роман ДИГАС

Володимир ОТРОЩЕНКО

Початок на стор. 1

– Вони мають високу чутливість та унікальні механічні властивості. Їх ми створюємо в нашому науково-дослідному центрі, що так і називається – «Кристал». Це єдина в Україні установа, де розроблено технологію вирощування таких напівпровідникових кристалів і ведуться роботи зі створення на їхній основі датчиків тиску, деформації, прискорення, температури, вологості, інших величин. Апріорі ми можемо закласти у кристалах саме ті властивості, яких вимагатиме замовник нашого сенсора. Наприклад, якщо датчик має вимірювати температуру, то ми можемо наділити кристал здатністю реагувати, як у середовищі рідкого азоту або гелію (а це 4,2 градуса за Кельвіном), так і у двигуні внутрішнього згоряння (тобто до 800 градусів за цією шкалою). Подібний, але вже двофункційний датчик – температури і тиску — у «Львівській політехніці» створили саме для потреб нафтогазової промисловості. Він є одним із багатьох типів приладів із запатентованою технологією створення, виробництво яких освоєно і підготовано університетом до серійного складання. Експлуатація сенсора на нафтових та газових родовищах України показала його високу точність і здатність вимірювати як статичні, так і динамічні тиски в широкому амплітудно-частотному діапазоні. Прилад може реєструвати температуру від 0 до +125 ОС і тиск в діапазоні від 0 до 100 МПа. Живиться він від напруги +5В, а розмірами трохи більший за сірникову коробку – 42 х 93 мм. Щодо розмірів кремнієвогерманієвих ниткоподібних кристалів, то саме з ними професор Анатолій Дружинін і пов’язує механічні властивості цих штучних багатогранників. Їх діаметр вимірюється мікронами, а у довжину вони можуть сягати лише 10—20 мм. Погли-

блене дослідження властивостей так званих твердих розчинів цих елементів періодичної системи відкрило йому шлях до розширення можливостей. З’ясувалося, наприклад, що наноструктурований кремній, розмір кристала якого не перевищує кілька десятків нанометрів, проявляє досить багатообіцяльні властивості. Хоч вони ще недостатньо досліджені, але, на думку львівського вченого, їх вже зараз можна починати використовувати для створення нових унікальних приладів. І це попри те, що на серійний випуск вже чекають створені у Львові на основі п’єзорезистивного ефекту численні типи датчиків механічних величин, високочутливі сенсори для аеродинамічних досліджень, медично-біологічного та іншого призначення. Проте робота «Мікроелектронні датчики нового покоління для інтелекту-

професору Ярославу Лепіху, і належить ідея об’єднати досягнення українських учених. Результат — симбіоз досліджень учених Інституту фізики напівпровідників ім. В. Лошкарьова, Інституту кібернетики ім. В. Глушкова, Інституту молекулярної біології і генетики та Інституту динаміки НАН України, а ще Харківського національного і Київського НУ ім. Т. Шевченка, разом із широко відомим ВАТ «Меридіан» ім. С. Корольова. Робота підсумовує матеріали понад 400 публікацій, у тому числі й у провідних міжнародних виданнях із високим імпактфактором. Окремі частини досліджень підтримувалися міжнародними грантами за програмами INTAS, INCO-Copernicus, Сьомою рамковою програмою ЄС. На цей час робота жваво обговорюється в наукових колах, а з усіх претендентів на цьогорічну премію отрима-

Професор Анатолій Дружинін (другий ліворуч) із колегами з НДЦ «Кристал» у лабораторії сенсорної електроніки «Львівської політехніки»

альних систем» на здобуття Державної премії висунена не «Львівською політехнікою», а Одеським національним університетом ім. І. Мечникова. Але ніякого протистояння двох вишів у цьому немає: навпаки, історично склалося так, що саме ОНУ завжди був інтелектуальним осередком галузі сенсорної електроніки в Україні. Протягом останніх двох десятків років до діючого тут Міжвідомчого науково-навчального фізико-технічного центру Міністерства освіти з’їжджаються усі, хто працює над цією тематикою. Його директору, доктору фізико-метаматичних наук

ла чи не найбільше схвальних відгуків колег із Польщі, Франції, Німеччини та інших країн. Є визнання й багатьох міжнародних наукових конференцій та виставок із сенсорної електроніки. До числа близько 50 розробок, номінованих на здобуття в 2011 році Державної премії України в галузі науки і техніки, ввійшли також ті, з якими вже встигли ознайомитися й за кордоном. Датчиками надвисокої частоти проекту «Аліса», наприклад, нині користуються на адронному колайдері у ЦЕРНі (Швейцарія), сенсорами газів нідерландська компанія Paradox Group, анемометрами МАРК-60 – в аеропортах Росії, Білорусі, Польщі. Обсяг реалізації приладів, розроблених в українських інститутах і університетах і випущених ВАТ «Меридіан», перевищив 318 млн грн, а загальний економічний ефект від їх упровадження становить понад 50 млн грн.

Гірничо-шахтна техніка нового покоління, яку успішно й цілеспрямовано розробляє великий колектив українських учених, підвищує безпеку шахтарської праці й дає реальний економічний ефект.

кладах схеми повітропостачання підземних пневмоспоживачів від поверхневих центральних компресорних станцій за великих витоків стисненого повітря (до 60— 70%) у дуже довгих і зношених повітроводах низькоефективні. ККД нинішніх систем пневмозабезпе-

Учені й практики Донбасу та Придніпров’я від самого початку ставили собі серйозні завдання. Серед них — створення та впровадження у виробництво мобільних систем дегазації гірничих масивів і шахтних компресорних установок, виробництво пневмоенергії й газоподібного азоту просто в підземеллях, а також розробка пересувних мобільних піднімальних шахтних установок. Рішення втілюються в практи- Установка УКВШТ-5/7М ку вже півтора десятиліття, що дозволило одер- чення на багатьох шахтах не жати сумарний економічний вище 4—6%, а витрати елекефект у 1,29 млрд грн. троенергії на виробництво За цей час учені із провід- стисненого повітря становних профільних НДІ та уні- лять 30—70% від загальної її верситетів, які склали най- кількості, спожитої шахтою. сильніший колектив роз- Така ситуація вимагала розробників, одержали 40 ав- робки нових рішень у питорських свідоцтв і патен- таннях виробництва пневтів СРСР, України, Росії та моенергії та її доставки до закордонних країн, опублі- підземних споживачів.

— І такі рішення було кували близько двох сотень статей у науковому й попу- знайдено?

— Одним зі шляхів підвилярному технічному виданнях, видали 6 монографій. щення мобільності нашого Усі ці наробітки акумульо- обладнання стало застосувані в колективній праці- вання шахтних пересувних номінанті на Держпремію компресорних установок України-2011 у галузі науки (ПКУ) і підземних компреі техніки «Наукове обґрун- сорних станцій (ПКС), що тування та розробка ефек- складаються з декількох КУ, тивних технологій ведення розташованих максимально гірничих робіт в умовах гли- близько до підземних спобоких шахт із застосуван- живачів енергії стисненого ням спеціальних мобільних повітря. Нам удалося вдофункціонально зв’язаних сконалити пневмоенергосистем». комплекс шахт за рахунок — За підсумками наших побудови підземних азотноНДДКР стало можливим компресорних холодильних вести розробку глибоких комплексів, які виробляють шахт із раціональним на- одночасно азот, стиснене вантаженням на очисні й повітря й просто холод. підготовчі вибої з викорис— Нова техніка ефективтанням систем підземно- но бореться і з аваріями… го базування, із дегазацією — На жаль, із більш ніж гірничого масиву, інертиза- двохсот українських шахт цією відпрацьованого про- лише 30 (!) відповідають стору, виробництвом пнев- сучасним вимогам і станмоенергії та газоподібного дартам промислової безпеазоту пересувними азотно- ки, — говорить Володимир компресорними установка- Самуся, професор, завідуми й станціями, максималь- вач кафедри гірничої механо наближеними до місць ніки Національного гірнипроведення гірничих робіт, чого університету. — Тільки — говорить Анатолій Ко- комплексний підхід до проваль, заступник директора блем ведення гірничих робіт з наукової роботи НДІ гір- в умовах глибоких шахт наничої механіки ім. Федоро- шої «головної кочегарні» — ва (Донецьк). — Проведені Донбасу — забезпечує ефекв НДІ ГМ науково-технічні тивну віддачу високонароботи з нових пневмо- вантажених лав незалежно енергетичних комплексів від газоносності вугільних для шахт показали: звичай- пластів і порід. Так, колекно застосовувані в цих по- тив наших авторів розро-

бив спосіб підвищення безпеки та ефективності процесу руйнування гірничого масиву, суть якого в здійсненні інертизації пилогазової суміші, що утворюється під час роботи видобувного ГШО, шляхом подачі в зону руйнування гірничого масиву газоподібного азоту. Особливо важливе тут скорочення на 60— 70% непродуктивних витрат електроенергії при виробництві й передачі стисненого повітря (пневмоенергії) і газоподібного азоту, зауважує професор Самуся. А це, у свою чергу, заощаджує мільйони, необхідні для закупівлі нової техніки, дає можливість безпечно відпрацьовувати дуже глибокі горизонти, створює цілком комфортні умови роботи шахтарів, заощаджує кошти під час ліквідації пожеж і вибухів у шахтах.

— Вивчення умов експлуатації сучасної видобувної техніки на глибоких горизонтах і тонких пластах чітко показує необхідність вироблення технологічних параметрів для конкретних гірничо-геологічних умов кожного вугільного покладу, — підтримує колегу Володимир Гриньов, доктор технічних наук, професор, заступник директора з наукової роботи Інституту фізики гірничих процесів НАНУ. — Приведення у відповідність до правил безпеки технологій вуглевидобутку на високопродуктивних лавах передбачає попереднє дослідження шахтного метану й можливість його десорбції. Реальним втіленням новаторських ідей учених стала модульна підземна азотно-компресорна станція (АКСШ). А установка УКВШТ-5/7 оснащена автономним автоматом для пожежогасіння, датчиком контролю метану й окису вуглецю. Її можна використовувати на відстані 50—100 м від вибою або в 30 м від лави, підвищуючи тиск повітря в пневмоспоживачів до 5—6 кгс/см2. Однак нафтові мастила в таких компресорах істотно звужують сферу застосування установок у вугільних шахтах. Тому фахівці із НДІ ГМ провели комплекс науково-технічних робіт зі створення компресорів, які працюють на негорючих рідинах — FRAGOL, Mobil Hydro fluid LT, SOLCENIC 2020 і вітчизняному мастилі КОМПРЕОЛ від концерну «Укрросметал».

8

№ 27 (182)

26 липня 2011 року

Фарватер

Сергій Посохов: «Ми будуємо довгостроковий

і соціально відповідальний бізнес» Алла КАНЕВСЬКА Стивідорна компанія «Авліта» ставить собі грандіозні завдання: реалізація наступного етапу стратегії розвитку, вихід на лідерські позиції на ринку стивідорних послуг країни, розширення соціального співробітництва із громадськістю Севастополя, на території якого розташовані її виробничі потужності. Про досягнуті результати, плани й нові інвестпроекти розповідає виконуючий обов’язки генерального директора компанії Сергій Посохов.

— Минулий рік для компанії й для мене особисто був непростим. Насамперед тому, що саме на нього припало введення державних квот на експорт зерна. У зв’язку із цим у нас зменшилася перевалка зернових і, як наслідок, загальний обсяг перевалки. Звичайно, ми постаралися оперативно відреагувати на зміни ринкової кон’юнктури й внесли коректування у виробничі плани. Збільшення частки металопродукції в структурі оброблюваних вантажів дозволило «Авліті» зафіксувати рекордний обсяг у її перевалці — експортовано 2,3 мільйона тонн. Серед інших програмних досягнень — оптимізація структурних підрозділів підприємства, в основі якої — максимальна спрямованість на забезпечення виробничих результатів. Крім цього,

ми переглянули окремі технологічні ланцюжки перевалки вантажів, внесли корективи в наявні процедури підтримання обладнання перевантажувального комплексу в працездатному стані.

— Збираєтеся коректувати бізнес-профіль із урахуванням змін кон’юнктури на зразок введення квот?

— Менеджментом компанії визначено плани розвитку на найближчі два роки. Наша головна мета — збільшити доходи за рахунок розширення виробничих потужностей і вдоскона-

Сергій Посохов Народився 4 квітня 1960 року. У 1982 році закінчив Севастопольський приладобудівний інститут за фахом «інженер кораблебудівник» Із 1982-го працював на різних судноремонтних і кораблебудівних підприємствах. 2006 — 2010 рр.

— обіймав посаду генерального директора ВАТ лення операційних процесів. У результаті глибокого аналізу економіки нашої діяльності, логістики та вантажних потоків ухвалено рішення принципово не міняти структуру вантажопотоку. Наші вантажі — це зерно, металопродукція, інші генеральні вантажі. Навіть не розширюючи асортимент, ми бачимо, що за цією номенклатурою на підприємстві є резерви для збільшення обсягів їхньої перевалки до 6—6,5 мільйона тонн на рік. Сьогодні ж «Авліта» перевалює до 4,5 мільйона.

— Чи означає це, що, зберігаючи свою спеціалізацію — металопродукція та зерно, ви відмовляєтеся від освоєння нових видів вантажів? І ще: чи буде реалізований нашумілий проект будівництва універсального перевантажувального комплексу?

— На перше запитання відповім так. Наша компанія весь час шукає нові точки зростання й вивчає потреби ринку, зіставляючи їх зі своїми технологічними можливостями. Саме тому у найближчій перспективі ми сконцентруємо зусилля на вантажах, які пройшли у нас серьозну експертизу. Що ж до УПК, то це добрий інвестиційний проект, і ми шкодуємо, що він не буде реалізований у Севастополі. Із причин економічного характеру було знайдено більш перспективне місце для його можливої реалізації — порт Пів-

«Морський індустріальний комплекс». Із 2010 року — в.о. генерального директора стивідорної компанії «Авліта». денний. Я переконаний, що якби УПК було побудовано в «Авліті», він не тільки дав би місту нові робочі місця, а й став би дуже серйозним бюджетотворчим елементом міської скарбниці: зміг би забезпечити додаткові податкові відрахування, збільшити портові надходження й збори за рахунок зростання вантажообігу й, безперечно, розширити фінансування нашою компанією різних соціальних проектів. Утім, УПК не був єдиною альтернативою розвитку нашого бізнесу. Сьогодні ми готуємо до реалізації декілька інвестиційних проектів.

— Які саме, якщо не секрет?

— В основу розвитку нашої компанії закладаємо підвищення ефективності виробничих і операційних процесів. Протягом року ми проробляли різні аспекти діяльності підприємства, шукали нові можливості зростання. Аналіз бізнес-процесів показав: щоб реалізувати поставлені завдання, необхідно, насамперед, удосконалити нашу внутрішню логістику, розв’язати питання залізничної інфраструктури, а також збільшити обсяги складських площ для металу. Наразі, щоб оптимізувати наші виробничі процеси — розвантаження вагонів, складування, подачу вантажів до борту судна й безпосередньо перевантаження на судно, ми хочемо впровадити в себе найсучасніші й найефективніші логіс-

тичні рішення. Із цією метою організували конкурс на поставку комплексних технологій і обладнання серед компаній — виробників зі світовим ім’ям. Для збільшення обсягу вантажопотоку необхідний також розвиток залізничної інфраструктури. Для цього передбачається подовження тупиків на станціях Мекензієві Гори й Інженерна. Крім цього, буде впроваджено систему централізації й блокування, що дозволить оптимізувати логістичні процеси й операції на цій ділянці. Також плануємо ввести в експлуатацію нові складські площі для металопродукції та інших генеральних вантажів. Для цього побудуємо склад місткістю до

200 тисяч тонн, обладнаний 50-тонними козловими кранами. У такий спосіб ми зможемо не тільки вивантажувати вантажі на причалах і працювати, як кажуть, «із коліс», а й відокремити в часі два процеси — приймання й відвантаження вантажу, що позитивно позначиться на нашій продуктивності. Є й інші точки зростання ефективності нашого бізнесу. Щоб обробляти два судна одночасно (наявний сьогодні причальний фронт дозволяє працювати тільки з одним судном), ми плануємо подовжити 20-й причал. Це збільшить наш експорт металу приблизно на третину.

— Чи передбачається також розвиток зернового термінала?

— Так, безперечно. Другий інвестпроект, розроблений інститутом «ЧорноморНДІ-

проект», пов’язаний саме з ним і припускає збільшення пропускної здатності зернового термінала з прийому автомобілів. Сьогодні ми можемо завантажити 4 мільйони тонн зерна, а прийняти залізницею й автоприйомом — лише 3, максимум 3,5 мільйона тонн. Тобто потенціал для збільшення обсягів перевалки очевидний. Цей проект дозволить не тільки істотно збільшити обсяг перевалки зерна, а й зменшити простій автомобілів. Планований термін реалізації з часу його затвердження — 7 місяців.

— Сергію Валентиновичу, чи має ваша компанія намір зберегти на колишньому рівні соціальні інвестиції?

— У 2009 році ми затвердили й системно реалізуємо таку програму. До нас звертаються по допомогу жителі Севастополя і ми за можливості її надаватимемо. Інші проекти, що не входять до затвердженої нами програми, намагаємося здійснювати разом із благодійними фондами. Ми будуємо довгостроковий і соціально відповідальний бізнес, тому маємо намір і надалі дотримуватися стандартів корпоративної соціальної відповідальності. Ці принципи — наріжний камінь нашої стратегії розвитку. Ми маємо намір посилити стратегічну лінію відповідального дотримання міжнародних стандартів в усіх напрямках — від управлінської вертикалі до екологічної та соціальної відповідальності компанії перед містом, у якому працюємо, і країною.

Довідка «УТГ» АТ «Стивідорна компанія «Авліта» (м. Севастополь) має два глибоководні причали в акваторії Севастопольської бухти на південному заході Кримського півострова, яка не замерзає весь рік. Має всі можливості для перевалки вантажів із залізничного й автомобільного транспорту на морський, із морського на автомобільний і залізничний, а також із судна на судно. Підприємство обробляє метал, а також оперує зерновим терміналом місткістю 170 тис. тонн одночасного зберігання. Продуктивність станції прийому зерна із залізничних вагонів — 1200 тонн на годину, з автотранспорту (на двох точках прийому) — 300 тонн на годину. Продуктивність навантаження судна — до 2400 тонн на годину. Перевалочні потужності включають 15 портальних кранів, із них 5 причальних Liebherr і Gottwald останнього покоління.

Слово Президента Сьогодні українські верфі мають близько 10 замовлень на будівництво великих суден, відзначив Президент України Віктор Янукович під час пресконференції для українських і зарубіжних ЗМІ.

За його словами, «щойно ми домовимося з Росією й знайдемо з нею взаєморозуміння, щойно з’являться російські замовлення, у нас почнеться завантаження і військових суднобудівних заводів. Хоча українські військові судна на наших заводах ми вже почали ремонтувати».

Програмні судна Програма соціального та економічного розвитку України на 2012 рік, затверджена Мінекономіки, передбачає збільшення обсягу випуску продукції суднобудування на 35%.

Наступного року планується побудувати близько 30 і відремонтувати близько 100 суден. На ці потреби з держбюджету виділять 780 млн грн і залучать 920 млн грн приватних інвестицій. Державні кошти буде використано для надання гарантій із кредитів, здешевлення їхньої вартості й для створення корабля класу «корвет».

На футбол — Дніпром Для суден, що проходять Дніпром, із травня 2012-го забезпечать якісну навігацію європейського рівня, обіцяє міністр інфраструктури України Борис Колесніков.

За підсумками 2011 року кількість перевезених Дніпром вантажів прогнозується на рівні 6 млн тонн. Під час проведення в Україні чемпіонату Європи з футболу очікується проходження Дніпром із зупиненням у Херсоні понад 50 туристичних суден, а також значної кількості приватних яхт і катерів. Наразі завдання Міністерства інфраструктури — забезпечення навігації та підготовка шлюзів на Дніпрі. Усі шлюзи пройдуть перевірку й потім будуть модернізовані відповідно до європейських вимог. Також, за словами Б.Колеснікова, Україна почне дотримуватись світової тенденції до звільнення автодоріг, особливо нових. Перевозити вантажі планується великою мірою ріками й залізницями. Підготувала Анна ГРЕЧАНИК

9

№ 27 (182)

26 липня 2011 року

Суднобудування

Під вітрилом надії Миколаївські верфі і досі штормить, однак корабели намагаються не тільки втриматися на плаву, а й вибрати правильний курс Алла МІРОШНИЧЕНКО

Танкер NS CONSUL (типу «Паномакс») відремонтований у ПАТ «Суднобудівний завод «Океан» у рекордно короткий термін

Початок на стор. 1

Більшою частиною акцій цього підприємства володіє промислово-фінансова група «Смарт-Груп» російського бізнесмена Вадима Новинського. Тут працює близько 1900 чоловік, зарплата виплачується з відставанням на місяць. Наразі на верфі будується серія контейнеровозів для голландської компанії Damen Shipyards Bergum. Перше судно для цієї фірми було спущено на воду в березні минулого року. Відповідно до контрактів, друге і третє планується передати замовникові в березні й червні 2012-го. Але як би ми не раділи успіхам ЧСЗ, ідеться тільки про будівництво корпусів суден. Правда, представники заводу заявляють, що їхнє будівництво ведеться з максимально можливим насиченням суднових систем і пристроїв, які включають у себе трубопроводи, фундаменти, ізоляцію, трапи зі ступенем готовності 70—80%. Але всі розуміють, що в порівнянні з будівництвом повнокомплектного судна ці роботи набагато простіше, а отже, і дешевше. Недавно на ЧСЗ сталася неординарна подія: закладено перший український корвет. Головний корабель цієї серії із чотирьох одиниць має стати до ладу в 2016 році (див. «УТГ», № 20 (175) від 31 травня 2011 р.).

— Держава виділяє для будівництва чотирьох корветів близько 16 мільярдів гривень, — говорить головний конструктор проекту Сергій Кривко. — Якщо це замовлення дійсно буде профінансоване в повному обсязі, то воно може стати відправною точкою реального відро-

дження заводу. Адже будівництво бойового корабля завжди вимагало високої кваліфікації.

В океані проблем А от ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан» в останні місяці істотно зменшив оберти. На думку експертів, одна з причин — часта зміна власників. Сьогодні його власником є Olympus Investments (2001) B.V. (Голландія), що у квітні 2011 року сконцентрувала 98,7% акцій компанії. Становище погіршилося наприкінці минулого року зі зміною керівництва. За оцінками фахівців, 2010-й завод закінчив зі збитком 36,9 млн грн. «Змінити стратегію, більш активно зайнятися судноремонтом — такі сьогодні плани «Океану», — говорить президент ПАТ Леонід Шумило й додає, що мала стапельна лінія заводу цілком зайнята суднами, які потребують ремонту. Крім того, значний обсяг роботи планується проводити на великотоннажних іноземних суднах. У рекордно короткий термін відремонтовано танкер класу Panamax дедвейтом 105 тис. тонн і довжиною 240 м. Що ж до суднобудівної програми, то вона на сьогодні скромна. На замовлення вітчизняної компанії АСК «Укррічфлот» будуються два суховантажі. Але тільки номінально: вже кілька років один стоїть на стапелі, інший — біля причальної стінки. Роботи на них фактично не ведуться — нема фінансування: «Укррічфлот» припинив його через кризу. Зараз керівництво підприємства шукає шляхи розв’язання

цієї проблеми й веде переговори про поновлення платежів і робіт. «Океан» також будує буксири для СП «НІБУЛОН». Недавно спущений на воду головний буксир-штовхач, будуються другий і третій. Загалом же їх буде шість. Однак цього замало для заводу з таким потенціалом. Чисельність працівників підприємства — близько 1700 чоловік. Цього року затримка з виплат становить півтора місяця. Заборгованість із зарплати за 2010-й — близько 3 млн грн. «Сьогодні колектив перебуває в трудовій суперечці з адміністрацією підприємства, сподіваючись на стабільну роботу й виплату заборгованості із заробітної плати», — говорить голова обкому профспілки працівників суднобудування Володимир Смєлов.

10 років простою Але найважча ситуація досі залишається на ДП «Суднобудівний завод ім. 61 комунара». На підприємстві, яке фактично не працює, близько 1250 чоловік. Довгий час на роботу виходили тільки ті, хто займався охороною й підтримкою життєдіяльності заводу. А решті колективу нараховувалося дві третини тарифу. Такий підхід призвів до величезного зростання заборгованості із зарплати, вона становить близько 27 млн грн. Сьогодні, за словами Володимира Смєлова, нове керівництво підприємства активно шукає завантаження й ініціює перехід на триденний робочий тиждень. На думку фахівців, розв’язати проблему можна за-

лученням стратегічного інвестора. Але своїх мало, а іноземні поки неохоче йдуть в українське суднобудування. Альтернативним варіантом може стати позитивне розв’язання питання з ракетного крейсера «Україна», який стоїть тут уже близько 10 років. Усупереч гучним заявам, Росія купувати його вочевидь не квапиться. Воно й зрозуміло: корабель, спроектований більше 30 років тому, застарів. Фахівці вважають, що є сенс модернізувати його. А заразом і однотипний крейсер «Москва», що перебуває в складі ЧФ Росії. Якщо заводу вдасться «зачепитися» за ці роботи, то перед ним відкриється перспектива ремонту й інших російських кораблів, які стоять у Севастополі (у росіян на Чорному морі дуже слабка ремонтна база). А це реальний шанс утриматися на плаву. Правда, тоді підприємству доведеться змінити профіль: із суднобудівного перетворитися на судноремонтне. Виникли проблеми й у ще однієї миколаївської верфі — ВАТ «Суднобудівний завод «Лиман». У підприємства конфлікт із податковою адміністрацією Миколаївської області, яка вимагає виплати

податків у розмірі більш ніж 8 млн грн (див. «УТГ» № 21 (176) від 7 червня 2011 р.). Дещо раніше така проблема постала й перед «Океаном», який тільки в суді зміг відстояти свої права. «Лиман» же перебуває в легшій «ваговій категорії», і боротися йому складніше.

ня приблизно 60—70 тис. робочих місць. Така думка першого віце-президента Асоціації суднобудівників України Віктора Лисицького. А це чимало, особливо якщо врахувати, що одне робоче місце в суднобудуванні забезпечує десять у суміжних галузях.

А якщо завтра замовлення?

Тим часом

Перед українською суднобудівною галуззю (і миколаївськими підприємствами в тому числі) гостро стоїть і ще одна проблема — кадрова. За даними профспілки суднобудівної промисловості, сьогодні в Україні налічується близько 5—6 тис. робочих основних суднобудівних спеціальностей, із них 3—4 тис. — у Миколаєві. З одного боку, верфі зараз ледь забезпечують роботою і таку кількість. З іншого — якщо хоч один із заводів збільшить завантаження, фахівців не вистачатиме. Незважаючи на те, що сьогодні на всіх українських верфях ведеться будівництво тільки 13 суден (із них повнокомплектних лише сім), вітчизняне суднобудування усе ще зберігає перспективи розвитку й відновлен-

Україна й Росія можуть до осені створити СП у суднобудівній галузі. Про це президент Об’єднаної суднобудівної корпорації Роман Троценко сказав на Петербурзькому міжнародному економічному форумі. «Зараз розглядаємо це питання з «Укроборонпромом». Ми перебуваємо в стадії його дослідження й сподіваємося, що всі відповіді, які переважно стосуються економіки, буде розв’язано до осені цього року». Він також відзначив, що, швидше за все, СП буде створено на паритетній основі. За його словами, для Росії інтерес становить суднобудівний комплекс у Миколаєві — Чорноморський суднобудівний завод, завод ім. 61 комунара, а також виробник турбін для військово-морського флоту «Зоря»-«Машпроект».

10

№ 27 (182)

26 липня 2011 року

Точка зору

Чого тобі треба, старче? Цим нехитрим запитанням не раз спокушала українського Старого Золота Рибка, обдарувавши його цього разу, м'яко кажучи, непопулярною реформою Сергій ПРАСОЛОВ, Марина САВІНОВА Так і жили б у паралельних світах, та корито в Баби зовсім продірявилося. Поплентався Старий до синього моря: «Змилуйся, Золота Рибко! Пенсія начебто коло носа, а корито зовсім дало дуба. Коли твоя ласка, допоможи!». Довго ворушила риб’ячими мозками володарка морська й відповіла: «Міжнародний валютний фонд пригрозив мене без корита залишити. Тому хай буде баба пенсіонеркою в 60 років, а ти — у 62. Живіть собі на радість онукам: хоч погано, зате недовго». Скоро казка мовилася, а справа зробилася ще скоріше.

7 липня 2011 року Верховна Рада України дала життя пенсійній реформі.

Чудеса на віражах Її без удаваної скромності слід назвати першим «українським проривом», вплив якого на суспільство може бути значнішим, ніж думають реформатори. Саме цьому сумнівному з погляду економіки й моралі перетворенню судилося стати, у певному сенсі, рубежем між маніловським минулим і сьогоденням, у якому, за словами одного забутого класика, критерієм істини є практика. Чи стане реформа перепусткою у світле майбутнє, надвоє баба ворожила, але практичний крок до суворої реальності зроблено. Треба віддати належне своєрідній мужності нинішньої політичної верхівки: проповідувати тверезість у шинку, який сам будував і сам утримуєш, — не кращий спосіб уберегтися від стусанів. Особливо перед черговими парламентськими виборами. Правда, є в цієї мужності й інший бік: а куди подітися? Необхідність, викреслена з політичної бухгалтерії, приходить сама. Неминуче. Не випадково «хрещений батько» пенсійної реформи Сергій Тігіпко весь час повторював: альтернативи нема. Сказано сильно. Хоча цивілізований світ тримається на іншій аксіомі: альтернатива є завжди, немає її тільки за тоталітаризму. І все-таки замість вичерпних доказів того, що пенсійна реформа — краще з гіршого, реформатори використовували аргумент безальтернативності. У будь-якому разі, наступивши на горло своїй колишній пісні, Золота Рибка зізналася: вона не чарівниця, і чудес у морі-океані не буває.

А якщо й бувають, то лише чудеса навпаки. На кшталт того, що ми завжди хочемо як краще, а виходить гірше, ніж завжди.

Скажи мені правду, отамане... Одне з «чудес навпаки» з’явилося вже під час риторичного обговорення проекту реформи. Досі ідеологія влади, незалежно від політичної орієнтації, ґрунтувалася на соціальній демагогії. Вона улещувала електорат своєю відповідальністю за благо всіх, декларуючи рецепти порятунку країни від імені своєї політичної сили. «Пенсійний» шок протверезив швидше, ніж проповіді, і призвів до прискореної кризи демагогії як традиційного політичного жанру. Тепер тільки абсолютно несамовиті казкарі зможуть дозволити

«за дотичною» стосуються наших. Приміром, Греція. Усім раптом стало дуже цікаво: вона утопить економіку Євросоюзу чи він витягне її з болота за власне волосся? Але в Греції все є, а в нас нема нічого, крім популізму попередників. Уявіть, які зусилля знадобляться нам, щоб усе було, як у Греції! Не встигли обговорити, а на черзі вже «фінансовий пузир» Америки. Лопне — не лопне, вдарить — не вдарить? Але яка добра нагода, щоб у разі чого виправдатися або показати власний героїзм.

Якщо розібратися

Солідарність у конверті Проводячи змушені реформи, українській владі довелося не тільки зважати (нехай і формально) на тих, хто

дарною відповідальністю почасти нагадує середню температуру в палаті, почасти середнього розміру морг: не раз і не два озвучувалося, як поповниться бюджет Пенсійного фонду й виростуть пенсії за рахунок підвищення пенсійного віку, але не було озвучено, яку економію дадуть «природні втрати населення». Чому? А навіщо затьмарювати народну віру в краще, нагадуючи про те, що будь-яке соціальне перетворення народжує нові суперечності? Не факт і те, що солідарна відповідальність у специфічних умовах України спрацює «цивілізовано». На перший погляд, цей момент реформи здається найсильнішим (ще б пак, у рамках закону, а не голосіння про соборність знайдено механізм об’єднання суспільства!), але на ділі він є найслабшим, як маятник у верхньому положенні. Найменше коливання, будь-яка однобічність у соціальній рівновазі — і він упаде, неприродна солідаризація корупціонера й роботяги легко перетвориться на свою протилежність. Певною розрадою тут може бути тільки одне: коли результати реформ не збігаються з їхніми цілями, зростає зрілість суспільної свідомості. Росте розуміння того, що справа не в помилках у скрупульозних розрахунках команд реформаторів, а в неминучій однобічності всіх «безальтернативних» перетворень.

Від двох до п’яти

собі казки про те, що гривня в умі дорівнює євро в кишені. Учорашнє «покращення життя вже сьогодні» безальтернативно набуло відкладеного характеру. Тому ідеологія має змінитися настільки, щоб рятівна брехня була підкреслено схожою на правду. Ось чому правляча політична еліта, згущаючи фарби майбутньої катастрофи, не шкодує і світлих тонів: проблеми не системні, а тимчасові; реформи дозволять їх подолати. Без альтернатив. Крім того, героїчна боротьба із труднощами сама по собі звеличує. Тому рис реформи набуватиме навіть проста зміна місць доданків. І хоча суми вона не змінить, але розім’яти хобот у посудній крамниці дозволить. Якщо колишнім виразникам сподівань народних із незвичайною легкістю думки можна було заявляти, що світова економічна криза торкнеться України за дотичною, то нинішнім судилося збирати всі кризи, які хоч

колись у її плани не входив, а й, грубо кажучи, утягнути суспільство в процес у справі про реформи як співвідповідача. Вона бездоганно розіграла партію солідарної відповідальності. Така ідея не нова для України, і їй дійсно нема альтернативи. Пам’ятаєте: «Жити в суспільстві й бути вільним від суспільства не можна»? Але в нашій ситуації демократичний принцип має особливу пікантність. У ньому ідеально втілилася моральна норма вітчизняної Золотої Рибки: усе, що погано лежить, бери сам; відповідальність діли солідарно з усіма — завжди знайдеться цап-відбувайло. Ним у будь-якому разі буде той, для кого пенсія — альтернатива голодній смерті. Але наївно думати, що в загальний котел добровільно зробить свій внесок «тіньова» економіка, створена саме для того, щоб — до себе, а не від себе. Тому ідея об’єднати «коня й тендітну лань» солі-

Узагалі діюча влада має рацію: системні реформи — єдиний засіб попередження економічних потрясінь і соціальних катаклізмів. Динамічність і всебічність трансформацій є певною гарантією життєздатності суспільства. Парадокс лише в тому, що будь-які зміни порушують і без того нестійкий баланс інтересів і для когось обов’язково стають болючими. Тому правильне узагалі не завжди правильне у своєму конкретному втіленні. Наприклад, існує постулат: ліберальна економіка — саморегульована система, яка працює як «вічний двигун». У тому числі й за допомогою криз. Українська економічна модель не тільки не стала «двигуном» прогресу, як говорили її теоретики й доводили практики, а й не привела навіть до відносної економічної стабільності. У всякому разі, ми прийшли до того, що соціального навантаження вона не витримує. Де ж ефективний власник, породжений тотальною приватизацією? Чому економіка залишається переважно сировинною, індустріальною?.. Питань до вітчизняного ви-

робника стільки, що, здавалося б, невідкладні реформи мали б початися з невідкладної модернізації економіки. Але допустимо: нормальні герої завжди йдуть в обхід. Пенсійна реформа й стала таким обхідним маневром і сигналом у космос: збільште, панове, свою конкурентоспроможність, адже кожен громадянин жертвує на ваше друге дихання від двох до п’яти років свого не дуже довгого життя! Та чи почує космос цей сигнал, якщо світова економіка зазнає все більшого дефіциту сировини, якщо зручне становище краще, ніж непотрібний клопіт? Не має значення, не може чи не хоче політична еліта проводити докорінні економічні реформи, важливо те, що «підтримка» економіки за допомогою наступу на соціальні права громадян спрямована проти самої економіки. Не легалізуючи й кардинально не модернізуючи її, неможливо модернізувати суспільство й легалізувати відносини, віддані на відкуп корупції. Яким би жорстким не було антикорупційне законодавство, воно не може бути реалізоване в умовах економіки царя Панька. І якими б щедрими не були соціальні гарантії, вони залишаться добрими намірами, які ведуть відомо куди. Без системних економічних перетворень реформа пенсійного забезпечення не просто непопулярна, вона — консервативна. Бо здатна трохи відстрочити, але не запобігти «безальтернативності» колапсу. Більш того, без модернізації «вічного двигуна» вона більше нагадує не перетворення, а соціальний експеримент. У тому, що проходження реформи здійснене бездоганно, позначилися не її сильні сторони, а слабкість громадянського суспільства. Не було всебічного громадського обговорення стартової реформи саме як альтернативи. Тим самим країні підклали «подвійну свиню»: влада не попереджена про невраховані варіанти, і в неї розв’язані руки для самодіяльності, а суспільство змушене нести свою частку відповідальності за всі зворотні ефекти реформ. Так, дивно, що всім байдуже до долі пенсіонерів, хоча на кожного чекає ця доля. Так, можна безсило розвести руками через те, що наявний пенсійний вік — одне з найбільших історичних завоювань демократичної боротьби за права людини миттєво було втрачено. Однак основне питання в тому, наскільки жорстким буде процес оцивілізовування й чи окупляться жертви. Чого ж ще тобі треба, старче? Ти й сам усе розумієш.

Фонд довіри Індустріальна група УПЕК створила благодійний фонд «Патріоти»

Робота цієї благодійної недержавної неприбуткової організації буде спрямована перш за все на здійснення соціальних проектів підприємств ІГ УПЕК. У всіх структурних підрозділах компанії відбудуться збори, на яких оберуть довірених осіб фонду, опікунські ради підприємств і УПЕК. Вони й розпоряджатимуться коштами. Президент БФ «Патріоти» Анатолій Гіршфельд уважає основним завданням фонду справедливий розподіл соціальної допомоги між людьми.

— Фонд працюватиме за принципом самоврядування — як за давніх часів, коли багато питань зважувалися на віче й сходах, — говорить він. — Для цього на всіх підприємствах компанії оберуть людей небайдужих, яким довіряє трудовий колектив. Їхнє завдання — вивчення актуальних питань на своїй ділянці. Потім на зборах працівників привселюдно розподілятимуться кошти фонду, і люди самі вирішуватимуть, куди спрямувати гроші — на потреби колективу чи на матеріальну допомогу окремим співробітникам. Як відзначає відповідальний секретар БФ «Патріоти» Галина Лантушко, спочатку ідея створення фонду реалізувалася в 2003 році, коли Анатолія Гіршфельда обрали депутатом Верховної Ради.

— Тоді вся наша команда гостро відчула велику відповідальність за виборців, за округ, у якому два міста — Лозова й Красноград — із населенням більше 100 тисяч чоловік, а також п’ять сільських районів, — згадує Г.Лантушко. — Нам удалося створити систему надання благодійної допомоги, що ґрунтується на справедливому розподілі коштів — для розв’язання проблем округу й безпосередньо для людей, які потребують допомоги. Це був справжній народний фонд, створений на принципах демократії та справедливості. Наш досвід показав, що це дійсно ефективно. Тому ми вирішили і роботу БФ «Патріоти» організувати аналогічно. Підготувала Анна ГРЕЧАНИК

№ 27 (182)

26 липня 2011 року

11

Четвертий рівень

За спільну гірничу справу У розв’язанні завдань європейського масштабу успішно беруть участь українські вчені. І разом зі своїми німецькими колегами грають тут першу скрипку Валентина ШАБЕТЯ Початок на стор. 1

Рік у владі Зараз у його складі п’ять вищих шкіл Європи: Монтан-Університет (м. Леобен, Австрія), технічний університет «Фрайберзька гірнича академія» (ТУ ФГА, Німеччина), НТУ «Краківська гірничо-металургійна академія» ім. С.Сташица (НТУ КГМА, Польща), Санкт-Петербурзький державний гірничий інститут (технічний університет, СПб ДГІ, Росія), Національний гірничий університет (НГУ, м. Дніпропетровськ, Україна) (див. «УТГ» №18 (173) від 17 травня 2011 р.). Недавно в НГУ відбувся семінар ректорів ВНЗ — членів IUR, на якому було підбито підсумки діяльності цього міжнародного об’єднання й визначено плани спільних дій на майбутнє. Цього дня в стародавніх стінах головного корпусу НГУ можна було почути багато мов, на семінар прибули ректор австрійського Монтан-Університету професор Вольфхард Вегшайдер, делегація ТУ ФГА у складі ректора, професора Бернда Майєра й професора Інституту гірничої справи й технології спеціальних конструкцій ТУ ФБА, координатора IUR Карстена Дребенштедта, декан гірничого факультету НТУ КГМА Петер Чая, перший проректор СПб ДГІ Михайло Іванов. Відзначимо, що всі члени в IUR рівноправні й естафетна паличка керівництва щорічно передається від ВНЗ до ВНЗ. У 2010—2011 на-

ної структури була спрямована на посилення консолідації університетів із метою об’єднання наукових і освітніх шкіл шляхом розробки нових спільних навчальних і наукових програм. Геннадій Григорович не приховував, що найцікавіші події відбулися на базі двох найактивніших ВНЗ у складі IUR — НГУ й ТУ ФГА. Приміром, в обох закладах відбулися міжнародні конференції «Колоквіум Протодьяконова», у НГУ також відбулися «Форум гірників-2010», друга міжнародна науково-технічна конференція «Підземні катастрофи: прогноз, моделі, запобігання», колоквіум «Ефективне використання енергетичного потенціалу геотехнічних систем». Частими стали наукові стажування молодих учених НГУ в рамках IUR. Зокрема, доцент Дмитро Бабєц і аспірант Костянтин Кравченко вивчали питання лабораторних випробувань гірських порід на міцність у ТУ ФГА. Асистент кафедри екології Олександр Ковров проводив там же наукові дослідження, а доцент Олександр Череп і асистент Дмитро Шашенко взяли участь у розробці магістерських програм Міжнародного університету ресурсів.

Гірничий інженер у комплексі На розгляд робочого семінару ректорів були представлені два проекти. Причому перший із них — освітній — запропонований ТУ ФГА, другий — науковий —

Робочий момент семінару. Михайло Іванов (СПб ДГІ, Росія) і Петер Чая (НТУ КГМА, Польща)

вчальному році вона була в НГУ під головуванням ректора, академіка НАН України Геннадія Півняка, який і відкрив захід. За його словами, минулого року діяльність Міжнародного університету ресурсів як перспективної інновацій-

підготовлений робочою групою НГУ, що знов-таки підтвердило інноваційне просування німецького і українського гірничих ВНЗ. Одним із найважливіших і найцікавіших моментів семінару стала доповідь професора Інститу-

ту гірничої справи й технології спеціальних конструкцій ТУ ФБА, координатора IUR Карстена Дребенштедта про проект підготовки магістрів-експертів із напрямку «гірнича справа» у Міжнародному університеті ресурсів. Доповідач зумів переконати ректорів, які приїхали на семінар, заступника міського голови Дніпропетровська Олену Лозенко в користі й важливості таких фахівців для кожної країни і Європи в цілому.

— На зміну вузької спеціалізації приходить комплексний підхід до підготов-

цей проект: «Я думаю, він може стати дуже успішним. Оскільки навчання проводитиметься в нашому університеті, ми відбиратимемо найкращих кандидатів на одержання стипендії. Ми можемо заангажувати австрійську, німецьку, польську, російську й українську сторони й дати від 5 до 10 стипендій на рік». Перший проректор СанктПетербурзького гірничого університету професор Михайло Іванов розповів про проблеми, що виникають у них на шляху просування цієї програми. Уряд Росії затвердив положення, згідно з яким навчання за напрямком «гірнича справа» у ВНЗ країни проводиться тільки за програмами інженерів. Це монорівнева підготовка, розширена зараз із 5 до 5,5 року. Відмова від Болонської системи в навчанні гірничих інженерів фактично стала перешкодою для

Їх об’єднав Міжнародний університет ресурсів: (зліва направо) К. Дребенштедт, В. Вегшайдер, Г. Півняк, Б. Майєр, М. Іванов, П. Чая

ки професіоналів, — сказав Карстен Дребенштедт.

— Нам дуже потрібні сучасні гірничі інженери, які не тільки добре знають свій предмет, а й сприймають його в комплексі екологічних, соціальних та економічних знань і, що важливо, не тільки своєї країни. Це можливо лише за умови інтеграції навчальних планів різних спеціалізованих освітніх установ. Вольфхард Вегшайдер від австрійської сторони заявив, що суто технічно не бачить ніяких проблем у підготовці таких експертів. І додав, що найкращий варіант — це включення цього проекту в програму Еразмус Мундус (програма, спрямована на активізацію міжнародного співробітництва й підвищення мобільності студентів, викладачів, учених європейських університетів та ВНЗ третіх країн.

– Ред.).

— Але ми знаємо, — сказав Вольфхард Вегшайдер, — що лише 10% студентів мають шанс на це. У всякому разі, ми маємо знайти можливість фінансування майбутніх магістрів-експертів гірничого напрямку. Ректор ТУ ФГА Бернд Майєр також гаряче підтримав

участі в цьому проекті російських студентів. Але, як було відзначено на семінарі, партнерство в IUR дає їм цей шанс. Складнощі в навчанні магістрів-експертів в IUR для польської сторони відзначив і декан гірничого факультету Краківської гірничо-металургійної академії професор Петер Чая. Він уважає, що полякам буде нелегко гармонізувати навчання з ТУ ФГА й IUR, оскільки в НТУ КГМА воно проводиться за незалежними власними програмами. Незважаючи на деякі розбіжності, всі п’ять ВНЗ погодилися з необхідністю реалізації в рамках IUR освітнього проекту підготовки магістрів, розглядаючи їх як експертів у галузі оцінки, видобутку, збагачення й розподілу мінеральних ресурсів, а також інженерного захисту довкілля й рекультивації земель.

Постмайнінг з-під землі Другий — науковий — проект, запропонований увазі учасників семінару ректорів, спрямований на розв’язання екологічних і соціальноекономічних проблем де-

Геннадій Півняк вручає медаль НГУ « За заслуги» ректору МонтанУніверситету (Австрія) Вольфхарду Вегшайдеру

пресивних регіонів, на території яких довгостроково велися масштабні гірничі роботи. Ця міжнародна проблема дістала назву post-mining. Нестача продуктів харчування, енергії, ресурсів, соціальна напруженість і неприйнятна екологічна ситуація спостерігаються на територіях, де велися гірничі роботи. Відбувається осідання поверхні землі, і газ метан починає потрапляти через тріщини на заселені території. Питання стоїть так: чи можливі там хоча б середні, не кажучи вже про нормальний, стандарти проживання людей? Одна із пропозицій польських і дніпропетровських учених — створення на таких територіях великих агро-промисловоенергетичних комплексів. Із шахти із глибини більше кілометра можна вилучити тепло ґрунтових вод — додаткове джерело енергії, а підземні порожнини пристосувати під елеватори й навіть склади продукції. Доповідь про постмайнінг доцента НГУ Марини Пашкевич викликала певний скептицизм у представника Росії Михайла Іванова: мовляв, звідки взяти стільки тепла в колишній шахті, щоб постачати ним цілі комплекси? Геннадій Півняк дав слово начальникові НДЧ НГУ Романові Дичковському, учасникові експерименту європейського рівня зі створення палива на основі водню під час підземної газифікації вугілля в умовах вугільної шахти «Барбара» (Міколув, Польща) (див. «УТГ» № 47 (151) від 30 листопада 2010 р.): — Досить велика кількість кинутих і фактично всі забалансові запаси залишаються в надрах землі після згортання виробничої діяльності шахт, — пояснив учений.

— Вони можуть бути видобуті за допомогою якісно нових технологій видобутку вугілля. Прикладом може бути підземна газифікація вугілля, коли відбувається перетворення запасів у газоподібний стан безпосередньо на місці залягання шарів і його транспортування на поверхню через свердловини. Разом із польськими колегами ми провели

успішну апробацію такої радикальної технології в рамках реалізації європейського проекту «Водневоорієнтована підземна газифікація вугілля для Європи». Досить великий енергетичний запас закладено також у пустих породах. Виходячи з поширення термічного градієнта, на глибинах понад півтори тисячі метрів можна застосовувати тепло з промисловою метою. Досить велика додаткова ресурсна база закладена у відвалах, піднятих на поверхню під час експлуатації. Вони можуть бути використані як додаткові корисні компоненти і мають розглядатися як техногенні родовища. Це саме і є основною метою проекту — вилучати залишкові запаси енергії з порід і надр. Фінансування наукових досліджень у рамках представлених проектів здійснюється за рахунок декількох джерел: спільно виграних грантів, власних коштів університетів-партнерів, залучення спонсорської допомоги. Підбиваючи підсумки семінару ректорів і передаючи кермо влади Міжнародного університету ресурсів на весь рік СанктПетербурзькому державному інституту (технічному університету), Геннадій Півняк відзначив, що світова політика й бізнес народжуються в Брюсселі, а справжня наука — на українській землі. І ми наочно переконалися в цьому на прикладі зльоту ректорів п’яти європейських ВНЗ — членів IUR. Співробітництво в його рамках дозволяє набути дійсно унікального досвіду студентам, які навчаються за фахом «магістр-експерт із гірничої справи». Добре сказав із цього приводу Бернд Майєр: — Ініціатива об’єднує економіку, політику і науку. Наша мета — організація українсько-російськоєвропейського партнерства. І в цьому технологічно орієнтованому співробітництві якісно працює IUR. Ми можемо взяти на себе завдання в європейському масштабі розвивати технології для всіх напрямків, пов’язаних із сировинним комплексом.

12

№ 27 (182)

26 липня 2011 року

IT Шпальта редактора

Скільки коштує бюрократія Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ У нашій країні традиційно поширене переконання, що одна з головних функцій держави, наступна після забезпечення соціальних виплат, — захист «пересічного українця» від підступних планів капіталістів — регулювання економіки й контроль діяльності приватного бізнесу. Результати такого контролю ми можемо спостерігати на власні очі: чомусь виявляється, що окремим великим компаніям вибачають мільярдні борги, а, наприклад, програмістів витискають у «тінь» непосильним податковим пресом. Чи можна якось вимірити вартість бюрократичних і дозвільних процедур? Звичайно, це питання до професійних економістів з їхніми формулами й математичними моделями. Але існують і певні «лакмусові папірці», що дозволяють нам приблизно оцінити всю глибину турботи про наш добробут. Добрим прикладом тут може бути китайська електроніка. Китай виробляє ці товари для всього світу, в Україні ж таких виробництв немає й не планується, тому й захищати національного виробника (за відсутності такого) нема потреби (та й членство у СОТ обмежує можливі протекціоністські заходи). За ідеєю, вартість китайського імпорту цієї категорії нема сенсу штучно завищувати. Якби в нас була можливість порівняти ціну якогось товару в Китаї з доставкою в Україну й власне в українському магазині, різниця вказала б нам на те, скільки коштує споживачеві функціонування держапарату. На щастя, така можливість у нас є. Заповзятливі жителі Піднебесної вже якийсь час тому налагодили прямі продажі своєї продукції через Інтернет. Побіжне порівняння між вартістю аналогічних товарних позицій у китайських магазинах (у тому числі вартістю доставки авіапоштою) і в Україні (куди товари доставляються великими партіями, отже — дешевше) показує, що різниця в цінах становить від 100 до 2000% (!) на один і той же виріб, звичайно, не на користь України.

Quis custodiet ipsos custodes?

Google ставить собі «плюсик»

Пошуковий гігант задумав переворот на ринку, який являє собою природну монополію Євген ВАКУЛЕНКО Соціальні мережі давно й упевнено ввійшли в наше життя — досить важко зустріти людину, яка жодного разу в житті не користувалася хоч однією з них. У світі існує величезна кількість різноманітних сітьових сервісів, які дозволяють «дружити», обмінюватися повідомленнями, фотографіями й улюбленою музикою, — словом, спілкуватися. Перше місце з популярності давно й надійно закріпилося за мережею Facebook, про яку ми вже неодноразово писали на сторінках «УТГ» (див. «Мільярди облич за мільярди доларів», №5 (160) від 15 лютого 2011 р.). Буквально кілька тижнів тому компанія Google оголосила про запуск власної соціальної мережі під «оригінальною» назвою Google+. Спробуємо з’ясувати, чи потрібна Інтернету ще одна соціальна мережа і чи є в неї якісь шанси потіснити Facebook на п’єдесталі.

Чутки про те, що Google збирається запускати власну соцмережу, з’явилися давно. Дійсно, було дивно, що Google, найбільша інтернет-компанія у світі, яка до того ж декларує серед своїх основних принципів розробку інноваційних сервісів, не проявляє особливої активності в цьому напрямку. Безперечно, певних спроб соціалізувати сервіси компанія вживала. Досить згадати провалений рік тому проект Google Wave, задуманий як нове слово в комунікаціях і наступний етап розвитку сервісу електронної пошти. Інший приклад — не менш невдалий проект Buzz, що мав додати елемент соціальності у звичний усім Gmail. Однак на тлі масового загальносвітового ажіотажу навколо соціальних мереж спроби компанії ввійти в цей ринок виглядали несміливими й дещо непереконливими. Створювалося враження, що вона точно не знає, що саме запропонувати користувачам, але цілком упевнена, що це має бути щось інноваційне. І от (через рік після невдалого запуску Google Wave) образ соціальної мережі від Google набув нарешті форми. Зараз сервіс Google+ поки перебуває в стадії тестування, і доступ до нього обмежений. Єдина можливість подивитися на нову соціальну мережу «зсередини» — попросити запрошення у вже зареєстрованого користувача. Утім, з огляду на те,

що аудиторія Google+ уже досягла 10 млн чоловік (а на час виходу цього номера, за прогнозами, подвоїться), «інвайт» — не така вже й рідкість.

не в нестачі доступних для користувача налаштувань, а, скоріше, у загальній концепції відкритості персональної інформації, яка не припускає, що в когось виникне бажання розміщати дані, призначені тільки для певного кола. У Google дуже добре впоралися із цією проблемою, створивши концепцію груп користувачів, яка дістала назву «кола». Користувач може сам створити будьяку їхню кількість й додати в них будь-яку кількість інших людей. При цьому одна людина може належати одночасно декільком колам. З їхньою допомогою легко організувати гнучке розмежування доступу до мате-

і відеодзвінків (так, було куплено компанію Gizmo, яка займається інтернеттелефонією), роботи в цьому напрямку можна було очікувати. Утім, така послуга не є принципово новою. Уперше на масовому ринку її було представлено компанією Skype, однак відеоконференції в Google+ абсолютно безкоштовні. Серед переваг Google Hangouts — нема необхідності в установленні окремого програмного забезпечення, досить мати веб-браузер і спеціальне доповнення. Одна з найбільш інноваційних послуг нової соціальної мережі — система Sparks («Іскри»). З її допомогою можна одержати персоналізований потік інформації з Інтернету. Користувачеві Google+ досить указати, інформація з якої галузі йому цікава, і Google, використовуючи власні алгоритми пошуку, почне добирати дані з потрібної теми, видаючи їх у вигляді стрічки новин. На зміст інформації можна впливати за допомогою кнопки «+1», яка дозволяє відзначити, що із пропонованого системою припало до душі. Статистика використання «+1» накопичується в системі й на її основі матеріали, що цікавлять користува-

Кола, іскри й посиденьки Отже, спробуємо розібратися, чим Google+ відрізняється від інших соціальних мереж. Перше, що впадає в око, — Google+ досить тісно інтегрований із контактами з Gmail. Безперечно, дуже логічна ідея, оскільки Gmail належить до лідерів серед безкоштовних поштових сервісів і, таким чином, надає новій соціальній мережі готову (і дуже велику — близько 200 млн) аудиторію користувачів, яким навіть не треба заново реєструватися. Одна з основних проблем Facebook, «ВКонтакте» та інших соціальних мереж — недостатня приватність. Як відомо, профілі користувача часто виявлялися доступними для будь-кого, іноді навіть незареєстрованого в цій соціальній мережі. Крім того, загальним недоліком соцмереж є вкрай обмежені можливості з поділу доступу до інформації. Причому справа тут

ріалів і персональної інформації. Можна, наприклад, поділитися фотографіями з дачі тільки із групами «Родина» й «Друзі», а деталями останньої виробничої наради — з колом «Колеги». Ще одна особливість Google+ — так звані Hangouts («Відеозустрічі» у російській версії сервісу, хоча більш точний переклад — «посиденьки»), які являють собою систему для відеоконференцій між декількома користувачами. З огляду на те, що Google досить давно просуває свої проекти з організації голосових

Думка експерта Оглядач видання PCWorld Марк Салліван відзначив, що в соціальної мережі від Google є всі шанси забрати користувачів Facebook, навівши 9 конкурентних переваг Google+, серед яких — краще управління персональними даними, зручніший розподіл знайомих за колами (групами) і багато інших причин для переходу.

ча, добираються більш точно. Велику увагу приділено бажанню людей ділитися й обговорювати знайдене в Інтернеті. В Google+ воно реалізується дуже просто: будь-який користувач може поділитися знайденою в Інтернеті або Sparks інформацією буквально у два кліки мишкою. Інша приємна дрібниця — можливість безпосереднього завантаження фотографій на Google+ просто зі смартфона. Звичайно, і раніше скопіювати фото з телефона було не дуже складно, але програмісти компанії вирішили позбавити користувачів від виконання тривалої послідовності кроків, починаючи від підключення телефона до комп’ютера й закінчуючи закачуванням зображень у Мережу. Тепер кожен власник iPhone або смартфо-

на на базі ОС Android може (установивши спеціальну клієнтську програму) ділитися фотографіями просто з телефона. Додатково заявлена повна інтеграція соцмережі з фірмовим сервісом для публікації фотографій Picasa.

Гонитва за лідером Поки важко сказати, яке місце займе Google+ серед інших соціальних мереж. З одного боку, політика компанії з просування продукту на ринок надзвичайно нагадує ситуацію із запуском сервісу Google Wave річної давнини. Тоді нова розробка теж пропонувалася громадськості в тестовому режимі. Паралельно велася потужна піар-компанія з метою представити Google Wave як новий крок у розвитку засобів для спільної роботи. Кінець цього проекту був сумний, оскільки за неймовірного ажіотажу, який виник навколо запрошень, користувальницький інтерфейс продукту виявився перевантаженим деталями й занадто складним для пересічного користувача. Але головне — було не зовсім зрозуміло, для чого цей сервіс може знадобитися звичайній людині. З іншого боку, виходячи з того, що можна побачити зараз, припущу, що пошуковий гігант зробив висновки з невдалого досвіду із запуском Google Wave. За суб’єктивною думкою автора, в Google+ зараз є все, що необхідно соціальній мережі, і в той же час нема нічого зайвого. Утім, конкуренти теж не стоять на місці. Майже відразу після презентації можливостей Google+ соціальна мережа Facebook оголосила про запуск власних відеоконференцій (разом із компанією Skype). Цікаво, що кампанія з обмеженого доступу до Google+ цього разу, схоже, спрацювала. Молода соціальна мережа змогла не тільки привернути великий інтерес публіки, що традиційно прагне подивитися на новий закритий сервіс, а й встигла набути реноме «мережі для комп’ютерних професіоналів», а також велику кількість активних користувачів. Але чи зможе цей проект завоювати серце масового споживача? Думаю, це стане відомо найближчим часом. Єдине, що можна сказати абсолютно точно: якщо ви користуєтеся соціальними мережами, то Google+ точно варто спробувати.

13

№ 27 (182)

26 липня 2011 року

Середовище проживання

Екскаватори для дайвінгістів Відробивши своє, промислові кар'єри можуть стати центрами унікальних курортів. Якщо, звичайно, при цьому прислухатися до думки фахівців Анатолій ГАЙДІН Коли знаряддями праці в гірничорудній справі були лише лопата й тачка, корисні копалини видобували переважно із шахт. Та з’явилася потужна землерийна техніка — величезні екскаватори, самоскиди, конвеєри, і в моду ввійшли кар’єри.

На Львівщині викопали три сірчаних кар’єри глибиною 110 м і площею 10 км 2. Великомасштабний видобуток сірки допоміг розв’язати багато економічних і соціальних проблем, зокрема забезпечити роботою десятки тисяч людей. Але ніхто тоді не враховував шкоди, якої завдавали кар’єри природі. А вона велика і всебічна: понівечені десятки тисяч гектарів земель, порушено природну течію рік, повітря забруднене отруйними сполуками сірки, будівлям загрожували карстові провали... У 1993 році вибухнула криза сірчаної промисловості. Кар’єри стали збитковими, і гірничі роботи на них зупинилися. Але місцеві керівники палко бажали експлуатувати їх і заради цього готові були на будь-які дії, аж до відверто безглуздих: відкачувати з кар’єрів підземні води, перекачувати ріки, виположувати укоси. Щоб подовжити агонію цих підприємств, придумували й поширювали найнеймовірніші міфи. Мовляв, мало не половину Польщі буде затоплено, а сірководневі води отруять всі навколишні території. Вченим довелося докласти чимало зусиль, аби переконати тодішній уряд країни в тому, що затоплення кар’єрів за умови дотримання обґрунтованих технічних рішень не тільки не становитиме небезпеки, а, навпаки, дозволить припинити непотрібну витрату бюджетних грошей і згубний вплив кар’єрів на природу. Сьогодні на місці сірчаних кар’єрів утворилися чудові озера, придатні для створення на їхніх берегах центрів рекреації. А вченим навіть присудили Державну премію за те, що прогноз розвитку явищ, які супроводжують затоплення кар’єрів, був бездоганним. Із сіркою розібралися. Але з’явилася інша історія.

Найбільша перемога інженерної думки На околицях міста Калуша, що в Івано-Франківській області, в 1967 році став до ладу Домбровський калійний кар’єр. Його будівництво в розчинних соленосних породах в умовах гу-

Сьогодні в кар’єрі вже накопичено 20 млн м3 розсолу. Щоб відновити видобуток руди, його треба відкачати й кудись скинути. Однак всі шахти вже затоплено, а спрямувати розсіл у ріку не можна — це розуміють навіть малі діти. Доводиться визнати, що кар’єр загинув безповоротно.

мільярда гривень. А оскільки з них реально за рік можна освоїти не більше 50 млн, земляні роботи тривали б 10 років. На щастя, «прогнози» стали надбанням громадськості, були опубліковані в пресі з такою кількістю різних помилок, що навіть не дуже обізнаним у гірни-

рення клиноподібних ніш. Коли вони досягають глибини 3—5 м, соляні породи, що нависають над ними, а слідом за тим і глини й галечники обрушуються у воду. У результаті на дні озера соленосні відкладення вкриті товстим шаром нерозчинних порід. На деяких ділянках соляні схили вже ізольовані від води, і щодня поверхня контакту солей із водою зменшується. Як наслідок — зменшення солевмісту в поверхневих шарах озера. Навесні 2009 року розсіл містив 165 кг/м3 солей, через рік — 148 кг/м3, а сьогодні — 100 кг/м3.

ніх відвалів і хвостосховищ. Визначивши майбутню берегову лінію, треба відразу встановити межі водозахисної зони й посадити в ній дерева. А 5 млн м3 розсолів, накопичених у глибокій частині кар’єру, можна відкачати й переробити з одержанням декількох цінних хімічних продуктів, у тому числі безхлорних калійних добрив. У цьому випадку товщина шару прісної води в озері стане ще більшою. Тож за велінням долі в калушан з’явилася можливість збагатити місто чудовим озером, джерелом здоров’я й радості, а також і засобом до існування, і ввійти до числа прикарпатських курортів поряд із Трускавцем і Моршином. Залишилося тільки нею розумно скористатися.

До речі

Вік живи й працюй Повінь 2008 року. Затоплене дачне селище біля кар’єру

мідного клімату вимагало великої сміливості та оригінальних інженерних рішень. Самі соленосні породи безводні, але над ними залягає товстий шар водоносних галечників. Щоб не допустити припливу води з галечника в кар’єр, довкола нього викопали дренажну траншею глибиною близько 25 м і довжиною 5 км. Прісну воду, яку перехоплювала траншея, відкачували й скидали в ріку. А дощові води, які стікають соляними бортами кар’єру, насичувалися солями, ними заповнювали відпрацьовані шахти. Собівартість руди, що видобувається з кар’єру, була в кілька разів менше в порівнянні із шахтною. А кар’єр видав її 33 млн тонн. Однак після тридцяти років роботи обладнання збагачувальної фабрики було вже непридатне до експлуатації. Нові власники, які приватизували калійний рудник, не змогли його оновити. Незабаром у них не вистачило грошей навіть на відкачування води. У січні 2008 року почалося затоплення кар’єру. Це ще можна було якось зупинити. Але в липні того ж року після злив річка Сивка, яка протікає в 250 м від кар’єру, вийшла з берегів, затопила дачне селище й прорвалася в кар’єр. Потонули два екскаватори. І хоча потік зупинили, глибина озера в діючій частині кар’єру досягла 18 м. Солі, розкриті в бортах кар’єру, почали швидко розчинятися, тож мінералізація озерної води досягала 200 кг/м3.

Видно затоплений екскаватор

Детальне випробування поверхневого шару показало, що хвильове перемішування не поширюється глибше 70 см від водного дзеркала. Що ж до вирівнювання концентрацій за рахунок дифузії, то вона — найповільніший із процесів міграції й не може бути причиною змішування солоної й прісної води у відчутних масштабах.

Ще одне місто-курорт У пошуках істини

«Страшилки» Калуша

чій справі фахівцям стала зрозумілою їхня мета й ціна.

Звичайно, закриття шахт і загибель кар’єру — важкий удар для місцевого населення, мало не половина якого була пов’язана з калійною промисловістю. Цілком природно, що коли організували місцевий референдум із теми «Чи вважаєте ви, що в Калуші назріла надзвичайна ситуація?», люди дружно відповіли «так». Знайшли вчених, готових завжди й у всьому підтверджувати думки начальства. Разом придумали «страшилки»: мовляв, розсоли з кар’єру прорвуться в ріку, отруять поверхневі й підземні води тощо. Щоб усунути міфічну загрозу, пропонували викопати для річки Сивки нове річище, а навколо кар’єру спорудити непроникну бетонну стіну. Попередні розрахунки показали: реалізація цих фантазій коштувала б платникам податків більш ніж пів-

Досвід — критерій істини Тим часом ще в 2005 році група вчених-гірників виготовила модель соляного кар’єру й провела експерименти з його затоплення. Виявилося, що коли розчиняються солі, що містять нерозчинні домішки, останні накопичуються в основі соляної стінки й захищають її від подальшого розчинення. Експериментально довели, що в разі затоплення кар’єру вода буде солоною тільки на глибині в інтервалі соленосних порід. А зверху буде 17 м прісної води. Через різницю густини солона й прісна вода не змішуються. Щоб переконатися в правильності цих прогнозів, фахівці вирушили на човні в плавання Домбровським озером. І справді, розчинення солей у бортах кар’єру приводить до утво-

За географічним положенням, кліматом, кількістю мінеральних і питних вод Калуш ні в чому не поступається Моршину й Трускавцю. Незабаром на околицях міста утвориться озеро площею близько 2 км і довжиною берегової лінії 5—6 км. Якщо вчасно підготувати мілководні ділянки для купання, озеро зможе прийняти до 5 тис. відпочиваючих одночасно. Тут будуть умови для вітрильних регат, водно-моторного спорту, а любителі підводного плавання зможуть побачити затоплені екскаватори. Залишається тільки знайти для озера дбайливого господаря, який взяв би на себе його підготовку до рекреаційного використання. Насамперед, треба вивезти або поховати відходи, нагромаджені на внутрішньому відвалі кар’єру. Вони вже розмиваються й сповзають у воду. Необхідно також підготувати мілководні ділянки для безпечного купання. Цю роботу легко сполучити з видобутком суглинків для рекультивації зовніш-

Китайська інженерна компанія Wuhuan Engineering Co. Ltd, Івано-Франківська облдержадміністрація й українське підприємство з іноземними інвестиціями (ПІІ) «Китпред» (створено в 2000 році громадянином Китаю для торгівлі китайськими автомобілями й автотоварами) підписали комерційний контракт на реконструкцію заводу калійних добрив «Оріана» у місті Калуш. Підприємство розробляло Калуш-Голинське родовище калійних солей з їх подальшою комплексною переробкою. Але з 2002 року завод не працює у зв’язку з важким фінансовим становищем, випуск калімагнезії галургійним методом було зупинено (проектна потужність — 499,2 тис. т продукції на рік). Тепер, за підтримки Державного експортноімпортного банку Китаю, тут створять виробництво безхлорних калійних добрив. За даними міської влади Калуша, місцевих запасів калійних руд вистачить для виробництва добрив протягом 100 років. Відповіді на сканворд (стор. 16)

14

№ 27 (182)

26 липня 2011 року

Техноспорт

Доїхати до точки Артем БОГДАН Недавні шестиденні трофійні перегони Ukrainian Trophy-2011 стали найбільшим позадорожнім змаганням України. Журналіст «УТГ» проїхав разом з учасниками півтори тисячі кілометрів, щоб розповісти читачам, як усе було. Утім, це не зовсім самостійне змагання, а лише другий етап чемпіонату країни з трофі-рейдів. Але за масштабом відрізняється від усього, що в нас коли-небудь було. По-перше, відстань — загальна довжина всіх спецділянок становила тисячу двісті кілометрів, час у дорозі — шість днів. По-друге, кількість учасників — сто двадцять чотири екіпажі. А якщо приплюсувати сюди незареєстровані автомобілі, вийде ще більше.

Перегони почалися в Києві на площі Незалежності. Після офіційного відкриття екіпажі вирушили на першу частину змагання — так званий пролог. Це єдиний етап, за яким можна спостерігати вживу. Усе, що відбувається далі, дуже розтягнуте в просторі. Полігоном для прологу стала кросова траса, спеціально підготовлена під автомобілі підвищеної прохідності. Тобто навмисно вкрита ямами й залита водою. Іноді на радість глядачам за пролог нараховують більше балів, ніж за інші спецділянки. Тоді гонщики ризикують і їдуть щосили. Але пролог цих перегонів провалився. Організатори хотіли зробити змагання яскравішим і більш видовищним — і перестаралися: ями були надто великими й непрохідними. Загалом, в учасників були шанси на скорення старанно культивованого бруду, але несподівана злива перетворила теоретично прохідну трасу на неприступне болото. Квадроцикли, які стартували першими, кілька кіл проходили дві години. На трасі траплялися ями з водою півтораметрової глибини. Це при тому, що середній «квадрик» приблизно такий же на зріст «у холці». Не розраховані на такі «ванни» машини просто тонули в сірому багні.

Після квадроциклів виступила група ТР-3. Це або дуже перероблені, або спеціально зроблені для перегонів бездоріжжям автомобілі. Саморобних монстрів гонщики чомусь називають «котлетами». Після таких «котлет» і дощу траса остаточно стала непридатною, і пролог закрили. Екіпажам із менш пристосованими автомобілями годі було й мріяти подолати це болото.

Головний доказ — фото Трофійні перегони — не зовсім перегони у звичному розумінні цього слова. Звичайно, час старту й фінішу кожного екіпажу фіксується, але це не головний показник результату. Запорука успіху в трофі-рейді — узяття як-

найбільшої кількості контрольних точок. Точка є міткою, намальованою фарбою на дереві, бетонній плиті або

камені. Місце розташування точки спочатку визначається за GPS-координатами, потім — візуально. Учасникові треба вийти з машини, доторкнутися однією рукою до мітки, а іншою — до капота автомобіля. Доказом узяття є фотографія. Переважно точка перебуває в дуже важкопрохідному для автомобіля місці. Саме тут відбуваються найзапекліші змагання. Відстань від точки до точки називається доїздом. Учасник може сам вирішити, як їхати до наступної точки, тому чітко визначеної траси немає. Екіпаж, що набрав більш за всіх точок, перемагає. Якщо дві машини набрали однакову їхню кількість, переможець визначається за часом. Усі екіпажі поділялися на сім категорій: «туризм», ТР-1, ТР-2, ТР-3, 33OPEN, ATV і UTV. Що складніше категорія, то серйозніша техніка до неї допускається, але то більше бруду їй дістається. Як кажуть, великому кораблю — велика торпеда. Наступного дня після прологу рано-вранці почалися справжні перегони. Перша спецділянка простяглася від Ворзеля, що під Києвом, до Овруча Житомирської області. На старті перегонів зчинилися скандали. З’явилася інформація про те, що змагання пройдуть територією аж трьох заповідників, якими навіть пішки ходити не можна. Але, чи то дотримуючись початкового плану, чи то під тиском громадськості, організатори ралі пішли назустріч екологам ( і українському законодавству), відмовившись від проїзду заповідниками.

Подалі від асфальту Перша спецділянка виявилася не дуже серйозною. І хоч складність траси дуже варіювалася для кожної категорії, загальна тенденція зберігалася для всіх. У найлегшій категорії — «туризмі», за словами учасників, трофійні перегони перетворилися на справжнє ралі. З укоченими твердими швидкісними доїздами й поворотами «на ручнику». Хоча в серйозних категоріях дорога була більш схожа на трофійну. Це не дивно, адже, по-перше, організатор перегонів Сергій Осадчий не тільки трофіст, а й професійний раліст. Не дивно,

Довідка «УТГ» ТР-1 — майже неперероблені заводські автомобілі, ТР-2 — дуже перероблені, від яких рідного залишилося не так і багато. 33OPEN — категорія дуже схожа із ТР-2, обов’язкові умови для участі в ній — колеса діаметром 33 дюйми. ТР-3 — найскладніша категорія. У ній беруть участь так звані «котлети» — повністю перероблені або сконструйовані з нуля автомобілі. «Туризм» — відкрита категорія. У ній можуть брати участь будь-які автомобілі, але показані тут результати не враховуються в командному заліку й особливо спортивними не вважаються. АTV — квадроцикли, UTV — щось середнє між квадроциклами й багі. Для простоти гонщики називають їх «машинками».

що його тягне «до рідного». По-друге, були прецеденти, коли організатори переоцінювали можливості учасників, і «туристи» на «паркетних» джипах по вікна тонули в багні, ламаючи при цьому дорогу електроніку, псуючи оздоблення салону й свій настрій. Мабуть, головним приємним сюрпризом в Овруцькому тимчасовому таборі став несподіваний пікет сумно відомої в Україні групи Femen. Чимало порадувавши гонщиків, а це виключно чоловіки, симпатичні дівчата пройшлися табором, деякі навіть топлес, скандуючи екологічні слогани. Потім сіли в мікроавтобус і поїхали. Незрозуміло, чого хо-

заході країни — біля берегів відомих своєю чистою водою й глибиною Шацьких озер. Один із кращих результатів у перегонах показала харківська команда Off road Group.

— Це другий етап чемпіонату України з трофірейдів. На ньому ми завоювали друге місце в командному заліку. На попередньому етапі в Луганську — перше, — коментує капітан команди Денис Халаїмов. — Цього разу в нас виступало три автомобілі: «УАЗ» у категорії 33OPEN, Suzuki Samurai у категорії ТР-1 і Mitsubishi Pajero теж у ТР-1. За результатами особистого заліку «УАЗ» прийшов першим, Samurai — дру-

Екіпаж Віктора Януковича фінішував першим у категорії ТР-3

тіли домогтися чарівні пікетниці, але учасники перегонів дуже зраділи цій акції й виявили бажання спостерігати таке хоч щодня (до слова, про ефективність акцій протесту Femen). Подальші спецділянки, кінцевими пунктами яких стали Глинне, Зарічне, Сарни, Невір і Шацьк, особливих сюрпризів не принесли. Екіпажі їхали вдень і відпочивали вночі, техніки відновлювали «убиті» машини вночі й спали вдень, дружини, друзі й помічники екіпажів варили їжу, сушили промоклий у рейді одяг і облаштовували намети. Автомийка весь час мила машини. Словом, всі дуже швидко звикли до кочового життя.

Допоміг ти — допоможуть тобі Грандіозна Ukrainian Troffi2011 закінчилася на самому

ної миті, неможливо. На передостанньому заїзді наш «УАЗ» налетів на камінь і пробив піддон. Із двигуна витекло все мастило, машина зупинилася. Запустити без мастила двигун — це вивести його з ладу. Серйозна поломка в середині траси автоматично означає недобір балів. До речі, саме через постійні поломки на першому етапі чемпіонату України в Луганську команда Януковича-молодшого не стала переможцем. Навіть незважаючи на свій бюджет. Також важлива взаємовиручка. Мабуть, автоперегони— єдиний вид спорту, де прямі суперники допомагають один одному, погіршуючи свої результати. Справа в тому, що за регламентом екіпажам під час перегонів можуть допомагати тільки інші екіпажі. Тобто, якщо ти застряг, урятувати тебе можуть тільки твої суперники. А оскільки ближче за всіх найчастіше саме безпосередні конкуренти, то переважно виручають вони. Звичайно, після того як тебе витягнуть, намагаються обігнати, але це потім. Адже якщо не допоможеш ти, потім не допоможуть тобі. Я хотів би по-

У категорії 33OPEN на першому місці Денис Халаїмов і Віталій Монастирьов

гим і Pajero — шостим через часті поломки.

— Що важливо для перемоги в трофі-рейді?

— Багато чого. Підготовка машини. Ми, наприклад, не звернули увагу на старті на проблеми з бортмережею автомобіля й, потрапивши в болото, мали клопіт із зарядкою акумулятора. Важливі й уміння водія зі штурманом, і робота механіків. Механікам узагалі потрібно сказати окреме спасибі. Адже ремонтуються автомобілі після кожного заїзду, притому вночі. Іноді до ранку. Удень же механіки не відсипаються, а їдуть в екіпажі «технічки», готові відразу допомогти. Ще одна складова — удача. Автомобілі весь час ламаються, причому часто в динаміці — вузли автомобіля не витримують ударів, зіткнень із перешкодами. Сказати, що підведе наступ-

дякувати 208-му екіпажу із ТР-2. Вони нам стільки допомагали... Без них ми, мабуть, не виграли б.

— У скільки обходиться виступ одного екіпажу?

— По-різному. Залежить від поломок, від відстані. У цих перегонах ми витратили близько десяти тисяч гривень на «Самурая» і близько п’ятнадцяти — на «УАЗ». Узагалі, команди намагаються шукати спонсора, який би хоч частково погасив витрати. Це практика, застосовувана в усьому світі.

— Денисе, які плани на майбутнє?

— Третій етап змагань — «Горгани» — має проходити в Карпатах. Четвертий — або в Києві, або в Луганську або в Харкові. Тож розвиватимемо команду та здобуватимемо перше місце. Хоча це й не просто.

15

№ 27 (182)

26 липня 2011 року

Архіtech

Шотландське диво Анна ГРЕЧАНИК На початку XXI століття в Шотландії з’явилася визначна пам’ятка, уже зараз здатна суперничати за популярністю з озером ЛохНесс і його чудовиськом. Це Фолкеркське колесо.

Зараз боротьба за право йменуватися дивом світу серйозніша, ніж за часів Олександрійського маяка й піраміди Хеопса — сучасний світ набагато складніше за давній. Але Фолкеркське колесо цілком підходить під це формулювання за всіма параметрами: масштабність споруди, унікальність інже-

нерного рішення, краса, відповідність вимогам часу, цікава історія. Звичайно ж, велике видно з відстані, і диво багато що втратить, якщо розібрати його по гвинтиках. І все-таки цей шедевр інженерної думки й архітектури варто розглянути ближче.

Історія і сучасність Фолкеркське колесо — перший у світі обертовий суднопідйомник, який з’єднує канали Форт-Клайд і Юніон. Саме місце, між іншим, знакове. Фолкерк і його околиці мали стратегічне значення ще за часів античності, коли доживали свій вік давні чудеса світу. У XVIII столітті цей район став одним із ключових у індустріальній революції. Саме в цю бурхливу епоху тут з’явилися перші канали, які стали важливими шляхами сполучення. Але до початку ХХ століття, коли тут побудували залізницю, у каналах не було необхідності, і їх засипали. Про них згадали через кілька десятиліть, коли знову підвищився інтерес до подорожей водою. У 1998 році ухвалено рішення відродити судноплавство на каналах Шотландії і з’єднати Глазго з Единбургом. Проект очолила фірма British Waterways. Розглядалися різні варіанти, головною вимогою до яких була актуальність і сучасність ідеї: пропонувалося і величезне «чортове колесо», і по-

воротні площадки, але після довгої дискусії її учасники зупинилися на принципі підйому-спуску суден. Так і закрутилося в 2002 році Фолкеркське колесо. До речі, його відкриття могло б і не відбутися через повінь, спровоковану вандалами, які відкрили ворота ковшів підйомника... Різниця в рівнях між двома каналами — близько 24 м, але масивна інженерна споруда з бетону й сталі з легкістю піднімає судна на висоту восьмиповерхового будинку. Судно запливає в

роз’єм колеса по одному з каналів, робить півоберта — і опиняється в іншому каналі. Це схоже на колесо огляду, але не для людей, а для суден.

Як це працює Навколо акваторії Фолкеркського колеса розставлені щити із плакатами, на яких можна прочитати історію створення каналів і етапи будівництва грандіозної споруди, представлені схеми й креслення. Є і плакат такого змісту: «Кожен знає, що вода не може текти вгору. Але що робити, коли човну треба піднятися? Фолкеркське колесо — ось рішення!» Щоб зрозуміти, як це відбувається, візьмемо два кухлі або скляні банки. Наллємо в них воду до одного рівня. Тепер у одну з банок опустимо будь-який плаваючий предмет — «корабель». Рівень води в банці з ним піднявся, бо предмет, поринаючи у воду, витісняє її в певному обсязі, поки архімедова сила не врівноважить силу тяжіння. Тільки із цього моменту власне корабель і почне плавати на поверхні води. Але конструктивно «банки»-пенали в Falkirk Wheel — і порожні, і з кораблем — повинні мати обсяги води, що заповнює їх, на одному рівні, адже вони розташовуються на однаковій відстанірадіусі від центра колеса. Отже, вага води у верхньому пеналі буде більше ваги води в нижньому, бо частину її витіснено корпусом

корабля під час заходження в колесо. Якщо дверцятазатвори зачинити, матимемо ізольовані від усіх каналів «банки», одна з яких (та, що з кораблем усередині) буде легше. Досить трохи підштовхнути двигун, і колесо-гойдалка перекинеться, пенали поміняються місцями. Як бачите, закони фізики ніхто не скасував, але корабель піднято!

Архітектурний шедевр? А чому ні? Недарма Королівська академія мистецтв нагородила автора проекту цієї неординарної гідротехнічної споруди особливим дипломом, відзначивши, що унікальний ліфт для кораблів є і витонченим витвором архітектури. Колосальних розмірів споруда із двома сріблястими «дзьобами» нагорі й унизу відразу привернула увагу туристів не менше, ніж озеро Лох-Несс. Саме тому Фолкеркське колесо одночасно є і туристичним центром. Подорож водою починається поза ліфтом, біля центру для відвідувачів, архітектура якого не менш цікава, ніж саме колесо: плавні лінії й овальна форма цієї будівлі чудово сполучаються з округлими деталями колеса й навколишнім ландшафтом.

Масштаб У центрі для відвідувачів є цікава інформація: шотландці скрупульозно підрахували кожен гвинтик і болт, витрачені на будівництво нового дива світу. На спорудження підйомника пішло 4868 болтів і 1000 шестірень різного діаметра. Ліфт може підняти за раз 600 т, а це відповідає вазі 100 африканських слонів! Безликий вантаж відразу «оживає», якщо уявити собі таке стадо... Найцікавіше те, що висоту споруди порівнюють не з багатоповерховим будинком, а з іншою британською визначною пам’яткою — дабл-декерами, двоповерховими автобусами. Отож, 35 м Фолкеркського колеса — це висота восьми дабл-декерів, поставлених один на одного. За 15 хвилин колесо обертається на 90 градусів. Але найдивовижніше, що на один його оберт потрібно лише 1,5 кВт електроенергії — не більше, ніж для кип’ятіння 8 чайників води. А ще в дива інженерної думки є гарантія — аж 120 років. За цей час ЛохНесське чудовисько встигне вмерти (або розплодитися), а Фолкеркське колесо — обрости легендами.

Newstrino

«Зоряні ворота» відчинені? Учені знайшли в космосі надзвичайно дивний об'єкт — «білу діру» Анатолій ЛЕМИШ Навіть читачі, які мало цікавляться будовою Всесвіту, напевно чули про чорні діри. Астрофізики теоретично припускали також існування їхніх антиподів — ділянок простору, у які абсолютно неможливо потрапити. Десятиліттями білі діри вважалися тільки умоглядними побудовами, помилками теорії. Але недавно ізраїльські астрофізики Алон Реттер і Шломо Хеллер заявили, що саме такий надзвичайний об’єкт став джерелом аномального гамма-спалаху GRB 060614 у 2006 році.

Можливість існування в космосі чорних дір — одне із найдивовижніших пророцтв теоретичної фізики XX століття (це показували рівняння Ейнштейна). Умираючи, масивні зірки катастрофічно стискаються (колапсують), ніби вибухають усередину й породжують ділянку, у якій тяжіння таке сильне, що звідти не може вийти ніщо, навіть світло. Чорні діри пожирають усе, що потрапляє в поле їхнього тяжіння, — від порошинок до зірок, а також будь-яке випромінювання. Такі собі космічні пилососи. Навіч побачити чорну діру не можна, її можна обчислити тільки за поводженням розташованих поруч об’єктів — за скривленням траєкторій зірок і космічних променів, наявністю пилових хмар навколо темного центру. Космічні тіла, падаючи в безодню чорної діри, продовжують випромінювати гамма-промені. Коли ці об’єкти досягають нарешті такої ділянки, звідки через величезну силу гравітації промені вирватися не можуть, вони неначе припиняють існування в зовнішньому космосі. Така ділянка називається горизонтом подій. Падіння за горизонт супроводжується спалахом, немов прощальним «лементом» зірки, що пожирається. За цим випромінюванням учені навчилися обчислювати випадки космічного канібалізму.

ють учені, тривалі гаммаспалахи виникають найчастіше внаслідок колапсу масивних зірок, які перетворюються на чорні діри. Таке перетворення закінчується вибухом наднової. А короткий спалах — результат злиття двох нейтронних зірок або нейтронної зірки й чорної діри, що приводить знову ж до формування чорної діри. Але цей процес швидкий, незважаючи на його космічний масштаб: мить — і злиті в «обіймах» космічні тіла зникають для зовнішнього космосу. У випадку гамма-спалаху GRB 060614, названого так за датою спостереження, його тривалість становила аж 102 секунди, і, за ідеєю, він мав завершитися вибухом наднової зірки. Однак дослідники її не знайшли. До того ж у цій ділянці неба, вільній від зірок, узагалі не очікувалося ні гамма-сплесків, ні появи таких об’єктів.

дом багатьма теоретиками, у кожної чорної діри («входу») є якийсь антипод — біла діра («вихід»), причому він може бути розташований не тільки в нашому Всесвіті, а навіть у якомусь іншому, паралельному. А з’єднані ці об’єкти гіпотетичними «тунелями», «червоточинами», «кротячими норами». Письменники-фантасти, насамперед астроном Карл Саган, підхопили ідею тунелів у просторі й назвали їх красиво — «зоряні ворота». Передбачалося, що космічний корабель може влетіти в них і через мить опинитися за тисячі, мільйони світлових років. Про те, що станеться з космонавтами й самим кораблем у колосальних полях тяжіння, письменники, звичайно, умовчували. Тим більше якщо «входи» у такі «ворота» у вигляді чорних дір уже було знайдено, то чи існують «виходи», до останнього часу залишалося загадкою.

Привіт з іншого Всесвіту?

Утім, теорія дала підказку. Як припускають учені, білі діри можуть формуватися

Отож, Реттер і Хеллер показали, що спалах GRB 060614 має характеристики, які відповідають тій самій гіпотетичній білій дірі — можливому «виходу» з «тунелю». Процес розпаду білої діри багато в чому подібний до Великого вибуху, який породив, за нинішньою теорією, наш Всесвіт. Реттер і Хеллер назва-

після викиду через горизонт подій речовини чорної діри, яка перебуває в іншому часовому вимірі. У результаті посередині порожнечі спонтанно виникає ділянка, яка через коротку мить вибухає, викинувши у Всесвіт потоки речовини й випромінювання. Якщо чорна діра затягує в себе будь-яку речовину завдяки колосальній силі гравітації, то біла, навпаки, усе із себе викидає. Таку теорію обґрунтував у середині 1960-х років радянський учений І.Д.Новиков. За його гіпотезою, розвиненою зго-

ли подію 2006 року Малим вибухом. Такий підхід цілком переконливо пояснює, чому на місці GRB 060614 не з’явилася наднова, як очікувалося. Утім, ці висновки ще потребують перевірки й спостережень за гамма-спалахами. Не виключено, що в спостережуваному Всесвіті відбувалися такі явища, але вони поки не зафіксовані. У будьякому разі зрозуміло: якщо «вихід» із «зоряних ворот» дійсно існує, то для колонізації космосу він, на жаль, непридатний.

Космічні «тунелі» й «кротячі нори»

В обіймах чорної діри Спалах гамма-випромінювання в сузір’ї Індіанця в Південній півкулі, зафіксований 14 червня 2006 року декількома космічними і земними телескопами, супроводжувався тривалим світловим ефектом. Це дозволило астрономам визначити відстань до об’єкта (близько 1,6 млн світлових років) і зібрати «досьє» на нього. Отут на дослідників і чекав сюрприз. Річ у тім, що всі гаммаспалахи поділяються на два класи: довгі (тривалістю більше двох секунд) і короткі (від декількох мілісекунд до двох секунд). Як уважа-

16

№ 27 (182)

По гриби й картоплю

26 липня 2011 року

І замала для них земля Спеціально для сучасних (але небідних) Робінзонів Крузо виробник яхт Wally з Монако й паризький будинок моди Hermès представили проект індивідуального «плавучого острова» під кодовою назвою WHY 58х38. Скорочення із трьох літер у назві нехитро розшифровується як Wally Hermès Yachts. Також очевидно, що

Дачники — особлива категорія автомобілістів. Серед всієї гами автомобілів вони обирають найбільш місткі (у п’ятницю ввечері туди має вміститися розсада, газонокосарка й шанцевий інструмент, а в неділю — кілька мішків картоплі й багато родичів). Ці авто з можливістю встановлення багажника на дах не бояться польових доріг і в той же час досить презентабельні для їзди на роботу в будні. Спеціально для дачників компанія Volkswagen планує наприкінці 2011 року запустити в серію «позашляхову» модифікацію універсала Passat. Нова модель дістане несподівану назву — CrossPassat. Несподівану, бо в лінійці VW уже є «посилені» версії авто B, C і M-класу — CrossPolo, CrossGolf і CrossTouran.

Відзначимо, що компанії Skoda, Seat і Audi, які входять до концерну VW, свої версії Octavia Scout, Altea Freetrack, A4 Allroad і A6 Allroad також поставили на потік уже давно. Головними конкурентами новинки на ринку стануть «однокласники» Subaru Outback і Saab 9-3X. VW CrossPassat одержить систему повного приводу з муфтою Haldex, збільшений на 20 мм дорожній просвіт, потужний захист днища, а також накладки (на бампери, колісні арки й двері з незабарвленого пластику), які мають вберегти кузов від подряпин та пошкоджень. Обсяг багажника — найголовніший «інтер’єрний» параметр — залишиться без змін (565 літрів). У базовій комплектації передбачені релінги на даху.

У лінійці двигунів пропонуватимуться п’ять «тяговитих» агрегатів, щоб якнайшвидше переміщати в просторі все багатство дачного приладдя. Серед них обов’язково будуть два 2-літрових «дизелі» — 140 і 170 к.с. Не виключена поява під капотом дволітрового бензинового турбомотора потужністю 211 к.с., а також 122- і 160-сильних агрегатів обсягом 1,4 і 1,8 літра. Ціни на новинку в Німеччині — від 30 тис. євро. Якщо вітчизняні автовиробники пролобіюють ухвалення ввізних мит на іномарки, то в Україні CrossPassat буде на 40% дорожче (а з урахуванням маржі автодилерів і витрат на транспортування — на 50% і більше). Зараз ціна звичайного універсала Passat 7-го покоління становить від 23 до 30 тис. євро.

цифри позначають довжину й ширину судна в метрах. На запитання середньостатистичного обивателя — навіщо (від англ. «why») комусь потрібна така громадина?— створювачі проекту відповідають: бо в когось є $160 млн! Яхта-острів WHY 58х38 має три яруси довжиною по 130 м кожен: для господаря, гостей і загальний. На

останньому розміщаються 25-метровий басейн, вертолітна площадка, кінотеатр і пляж довжиною 36 м. Розробники обіцяють «безпрецедентний житловий простір» із подвір’ями-патіо й дахом-жалюзі, що відчиняється — у середньому по 145 м2 внутрішніх приміщень на одного гостя. Ще одна «фішка» WHY, крім розмірів і шикарного оздоблення, — енергозбереження й «зелені» технології. Розробники обіцяють, що в порівнянні зі звичайним судном такого розміру WHY 58х38 щорічно заощаджуватиме до 200 т дизельного палива, оскільки основою енергопостачання плавучого острова стануть фотоелектричні термопанелі (900 м2). На цей час WHY 58Ч38 існує тільки у вигляді креслень, оскільки єдиний прототип, судячи з офіційних фотографій, поки стоїть на стапелях. У планах Wally Hermès Yachts також випуск «малолітражки» з параметрами 37х24.

Змішати, але не збовтувати З особистого досвіду можу сказати, що найбільш «стратегічний» предмет в офісі — ложечка для розмішування цукру в чашці. Розв’язати проблему дефіциту кухонного посуду пропонує невідомий (певне, китайський) вендор. На вигляд «чашка із пропелером» — звичайний сталевий термокухлик із герметичною кришкою для збереження тепла, яких багато продається на господарських ринках України. Але в його дно вмонтовано мішалку, відповідальну за процес розчинення цукру й/або ди-

фузії води й молока (мартіні й горілки?) залежно від особистих уподобань власника. Електромоторчик, розташований у подвійному дні, вмикається відповідною кнопкою під великим пальцем на ручці чашки: натис-

ни на кнопку — матимеш результат. Єдиний очевидний (відгуків про надійність і довговічність механізмів поки ще не було) недолік цієї інновації — необхідність періодично змінювати пару мізинчикових батарейок ААА. Крім того, якщо навіть ви знайшли чайну ложечку, розмішувати нею цукор не рекомендується, щоб не пошкодити «шейкер». Вартість цієї технологічної чашки без урахування доставки — $19. До речі, на найближчій п’ятихвилинці автор цієї статті планує запропонувати розглянути питання про масову закупівлю цих девайсів для потреб співробітників видання.

Підготував Олександр БІЛИЛОВЕЦЬ

СКАНВОРД

Відповіді на сканворд — на шпальтах номера

Склала Оксана БАЛАЗАНОВА