Украинская техническая газета №132 by Ukrainian technological newspaper

№28 (132) 20 липня 2010 року

E-mail: info@tehnichka.com

www.tehnichka.com

Виходить щовівторка

Аеропорт віддаленого минулого

У НОМЕРІ:

Доля більшості провінційних аеропортів — животіти, чекаючи на кошти для реконструкції, та сподіватися хоч на якусь участь у повітряному сполученні Євро-2012

SOSтан «Нетверді» позиції Ще одне високотехнологічне виробництво з великою часткою доданої вартості — під загрозою зникнення: вітчизняні виробники твердих сплавів задихаються від конкуренції з імпортом і кадрового дефіциту Стор. 6

АВІАПРОМ Заправник для Пентагону ДП «Антонов» бере участь у тендері міноборони США зі створення нового літака для заправлення повітряних суден. Ціна питання — $50 млрд Стор. 7

ОСОБИСТОСТІ Уранове братство Шляхи наукові часто незбагненні. Особливо якщо ведуть у глухий кут, плутаються або руйнуються несподіваними історичними катаклізмами Стор. 10

ПРОБЛЕМА Відплив інтелекту: час задраювати люки люк

Роман ПРЯДУН Гучним словом «аеропорт» у нашій країні офіційно, за паперами, можна назвати близько 100 об’єктів. Однак переважна більшість із них є лише злітно-посадковими смугами, у найкращому разі — для сільськогосподарської авіації. Насправді ж у нас лише 42 аеропорти, призначені для обслуговування великих потоків пасажирів і вантажів. Тільки 18 із них працюють активно за своїм профілем, інші майже не функціонують. Серед

причин занепаду — зменшення пасажиропотоку та перевезення вантажів, основного джерела доходів аеропортів. У державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Запоріжжя» з показниками також не все гаразд, хоча воно й посідає 7—8-е місце у всеукраїнському рейтингу із загального обсягу виконаних робіт. Так, за минулий рік його послугами скористалися лише 63,5 тис. чоловік. Крім того, була скасована частина вигідних рейсів. Закінчення на стор. 7

Щоб молоді перспективні фахівці залишалися працювати у своїй країні, одного патріотизму замало Стор. 11

HI-TEСH Митниця дає дозвіл на високі технології Автоматизована система митного оформлення дозволяє інспектору ухвалити правильне рішення, а підприємцям значно полегшує процес спілкування з ними Стор. 14

Імпортний провал

Повний бак

На думку прем’єр-міністра України Миколи Азарова, одне з головних завдань промисловців — заміщення ключових груп завезених з-за кордону товарів Стор. 4

Нафтопереробна промисловість — одна з небагатьох галузей, які змогли показати приріст обсягів виробництва навіть за скорочення попиту

Точка неповернення Борги уряду з ПДВ зростають, як на дріжджах: відшкодування в повному обсязі одержують тільки лічені компанії та підприємства. Ті ж, хто не потрапив до числа щасливчиків, готуються зупиняти бізнес або йти з українського ринку Стор. 5

Стор. 8

Експеримент із висоти пташиного польоту Через дорожнечу міської землі офісні, а за ними й житлові будівлі поповзли вгору. Та чи добре там, за хмарами, живеться? Стор. 12

Українська технічна газета

№28 (132) В і в т о р о к , 2 0 л и п н я 2 010

ТУТ І ТЕПЕР

Цитати тижня

Вектори співробітництва

В один абзац

Донецька область планує створити разом із урядом Москви міжнародну керівну інвестиційну компанію

Михайло Чечетов

Народний депутат України

Цей рік іде на стабілізацію ситуації, на вихід із кризи, і вже з наступного року економіка динамічно й поступально рухатиметься вгору, а соціальні стандарти безпосередньо залежать від рівня економіки. Ми зробимо все можливе, щоб економіка якнайшвидше дала серйозний соціальний урожай».

Костянтин Грищенко Міністр закордонних справ України

Курс на економізацію дипломатії передбачає особливу увагу до міжрегіонального співробітництва. Саме в українських регіонах формується левова частка національного ВВП і загальнодержавного добробуту. І в посиленні міжнародної кооперації областей з адміністративнотериторіальними одиницями інших країн зовнішньополітичне відомство бачить одне із ключових завдань своєї роботи на найближчу перспективу».

Перспективи подальшого співробітництва в цьому напрямку обговорювалися під час засідання робочої підгрупи регіонального комітету з питань економічних реформ «Дерегуляція та розвиток малого й середнього бізнесу».

а словами голови правління Донецької обласної ор-

ганізації роботодавців середніх і малих підприємств Геннадія Березовського, створення цієї компанії дозволить акумулювати кошти інвесторів, спрямовані на розвиток підприємств Донецького регіону, і сприятиме їхньому централізованому розподілу. «Керівна компанія розподілятиме кошти після ретельного аудиту підприємств ма-

лого й середнього бізнесу. Гроші одержать тільки рентабельні підприємства, продукція яких затребувана, щоб допомогти їм збільшити виробництво, створити більше робочих місць. Створення керівної компанії дасть гарантію того, що кошти інвесторів будуть використані за призначенням», — відзначив Г.Березовський.

Таджики замовили гідрогенератори. Українські На підприємстві «Електроважмаш» розпочато проектування обладнання для Рогунської ГЕС у Таджикистані

гідно з підписаним у березні контрактом вартістю понад $40 млн, українське підприємство має виготовити для Рогунської ГЕС два гідрогенератори потужністю 400 МВт кожен. Першу машину замовники одержать уже наприкінці 2011 року, а другу — наприкінці 2012-го. Загалом на Рогунській ГЕС буде побудовано шість блоків потужністю 600 МВт кожний. Перші два (потужність по 400 МВт) будуть тимчасовими. Після будівництва наступних чотирьох блоків по 600 МВт потужність перших двох збільшать. Таким чином, загальна потужність станції повинна досягти проектного показника в 3600 МВт, що дозволить їй стати найбільшою в Середній Азії. Виведення станції на проектну потужність планується не пізніше 2018 року.

Вихід на ринок гідроенергетики Таджикистану необхідний для України, адже саме ця країна за своїми гідроенергетичними запасами посідає одне з перших місць у світі, а з потенційних запасів гідроенергії на один квадратний кілометр території — перше.

За перші 5 місяців 2010 року ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод» випустив 3600 вагонів. За повідомленням пресслужби підприємства, на заводі обсяги виробництва вийшли на докризовий рівень, а в грошовому обчисленні навіть перевищили його. Балансовий прибуток підприємства за 5 місяців 2010 року становив 114 млн грн — більше, ніж за весь 2008-й. У липні 2010 року ВАТ «Турбоатом» уклало контракт на поставку конденсатора для споруджуваного енергоблоку № 3 Ростовської АЕС. Конденсатор має кілька конструктивних особливостей. Уперше буде використаний титан, у той час як раніше завод працював із мідно-нікелевими сплавами й нержавіючими сталями. «Турбоатом» також прийняв зобов’язання виготовити обладнання відповідно до нормативів і стандартів, які діють у атомній енергетиці Росії.

Вень Цзябао

Парку потрібно 8 мільйонів доларів

Прем’єр Державної ради Китаю

Влада Луганщини та Держагентство України з інвестицій та розвитку підписали угоду про співпрацю у створенні першого в області промислового парку.

Китайський бізнес одержав чіткий сигнал від керівництва країни щодо підтримки реалізації спільних проектів з українськими партнерами».

а словами першого заступника голови Луганської ОДА Едуарда Лозовського, кошти виділятимуться за принципом співфінансування з бюджетів різних рівнів.

«Ми до цієї роботи також найближчим часом долучимося, знайдемо необхідні кошти для того, щоб перший у нашій області технологічний промисловий парк з’явився в найближчому майбутньому», — зауважив він. Заступник голови Державного агентства з інвестицій та розвитку Сергій

Консольні крани виробництва ТОВ «ХЕЗ ПТМ» у морському виконанні Із початком літа на ринку підйомно-транспортного обладнання зростає попит серед власників яхт, катерів, водних мотоциклів на підйомники для спуску на воду й підйому техніки з води. ТОВ «Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування» має досвід розробки проектів і виготовлення кранів консольно-поворотних у морському виконанні вантажопідйомністю до 5 т, із ручним і електричним приводом повороту консолі, кут повороту 180—360°. Кран комплектується ланцюговим або канатним талем болгарського або німецького виробництва в морському виконанні. Консольні крани виробництва ТОВ «ХЕЗ ПТМ» у морському виконанні призначені для підйому й спуску на воду яхт, водних мотоциклів і катерів у вітровому районі III (ГОСТ145177); вітер граничного робочого стану крана

Засновник і видавець ТОВ «Промислова безпека» 03039, м. Київ, проспект Науки, 10

www. tehnichka.com E-mail: info@tehnichka.com

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28а 91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98а. Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 12993-1877Р від 20.08.2007 р., видано Міністерством юстиції України.

Маргащук розповів, що в Україні вже є приклади успішної реалізації проектів промислових парків (наприклад, у Закарпатті). На його думку, створення промислового парку в Луганській області — «правильне формулювання завдання» облдержадміністрацією, і агентство готове підтримати цю ініціативу.

можуть поки ® Директори не хвилюватися

8 м/с, що відповідає 4 балам за шкалою Бофорта — 7,9 м/с. Крім того, підприємство поставляє траверси для захоплення яхт, текстильні стропи, які підводять під корпус і ставлять яхту на площадку або на спеціальну платформу, за допомогою якої судно доставляється до місця зберігання. У виробництві консольних кранів для підйому яхт і їхнього спуску на воду застосовуються високоякісні комплектувальні власного виробництва, а також комплектувальні провідних вітчизняних і закордонних компаній-виробників, що дозволяє підприємству пропонувати оптимальне за ціною і якістю обладнання відповідно до вимоги замовника. Вся продукція виробництва ТОВ «ХЕЗ ПТМ» сертифікована на території України в системі сертифікації УкрСЕПРО.

В Україні буде підвищено тарифи на газ і гарячу воду. У той же час, за словами міністра палива та енергетики Юрія Бойка, на промисловцях зростання розцінок не позначиться. «Узагалі ми не плануємо», — сказав міністр, маючи на увазі тарифи на газ. У той же час нічого доброго не чекає на приватних споживачів — НКРЕ заявила про істотне підвищення для населення вартості блакитного палива. Нові тарифи, за твердженням аналітиків, дозволять, зокрема, зробити рентабельною українську газодобувну галузь, яка сьогодні, продаючи газ за собівартістю, не має коштів на інвестиції в розвиток свердловин ще радянських часів. Поступове підвищення внутрішніх цін на природний газ до економічно обґрунтованого рівня є одним із зобов’язань України в рамках співробітництва з МіжнаДжерело: www.kranpost.com родним валютним фондом.

В.о головного редактора Світлана Ісаченко — (тел. 044 221-06-51, e-mail: isachenkosv@tehnichka.com) РЕДАКЦІЯ: Людмила Мельникова — відповідальний секретар (тел. 0642 34-72-47) Людмила Гречаник — відділ технічної думки (тел. 0642 34-72-47, e-mail: tehnomysl@tehnichka.com); Марина Савінова — відділ науки та освіти (тел. 0642 34-72-47, e-mail: otdelnauki@tehnichka.com); Ігор Павлюк — відділ промисловості (тел. 044 440-82-09, e-mail: pavluk@tehnichka.com);

ВІДДІЛ РЕКЛАМИ: Тамара Лазаренко - тел./факс: (044) 278-42-37, тел: (067) 483-88-99, e-mail: reklama@tehnichka.com ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИ: Дмитро Баранов - тел./факс: (044) 440 82 09, тел.: (044) 221 06 50 Любов Соловйова - тел./факс: (0642) 59 93 91 тел.: (0642) 59 93 92, e-mail: podpiska@tehnichka.com

Газета видається українською та російською мовами

ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСИ:

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій.

українською мовою — 99309 99309; російською мовою — 99340 99340.

Позиція авторів публікацій не завжди збі гається з позицією редакції. Редакція залишає за собою право виправляти матеріали та рецензувати рукописи. За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець. Матеріали, позначені (R), публікуються на правах реклами. При ВИКОРИСТАННІ матеріалів ПОСИЛАННЯ на «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ.

Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «Прес-Експрес». Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 50-08-54 ЗАГАЛЬНИЙ НАКЛАД 11695 прим., українською мовою 3220 прим., російською мовою 8475 прим. ЗАМОВЛЕННЯ № 1538

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 0 л и п н я 2 010 №28 (132)

ТУТ І ТЕПЕР СПІВПРАЦЯ Україна і Франція під кінець року підпишуть «Дорожню карту» міждержавного співробітництва на 2011— 2012 роки. Про це заявив Надзвичайний і Повноважний Посол Франції в Україні Жак Фор. Також він пояснив, що під назвою «Дорожня карта» мається на увазі співробітництво між державами, яке Франція хотіла б розвивати в найближчі два роки. Цей документ стосуватиметься всіх сфер діяльності — промисловості, економіки, енергетики, харчового сектора, оборони тощо. ЕКОНОМІКА У вересні Кабмін збирається ініціювати поправки до держбюджету, щоб компенсувати рішення про ухвалений 8 липня секвестр бюджету. На запитання, чи стосуватимуться ці зміни всіх сфер економіки, видатки бюджету з яких було скорочено, міністр ЖКГ Юрій Хиврич відповів: «Звичайно». Вдатися до секвестру бюджету-2010 Кабмін був змушений на вимогу МВФ. Скорочення дефіциту бюджету за рахунок зменшення бюджетних видатків — одна з вимог Фонду в переговорах із надання Україні кредиту. ПЕК Технічну угоду про забезпечення паралельної роботи енергосистем Росії, Білорусі та України підписали компанії трьох держав. Підписана між ВАТ «ФСК ЄЕС», ВАТ «СО ЄЕС», ДВО «Біленерго», РУП «ОДУ» («Оперативно-диспетчерське управління», Білорусь) і НЕК «Укренерго» угода — основний документ, який регулює взаємодію системних операторів і сітьових компаній при забезпеченні паралельної роботи енергосистем Росії, України та Білорусі.

Документ визначає відповідальність і взаємодію сторін, у тому числі спільні дії з планування та забезпечення виконання погоджених погодинних графіків сальдо перетікань електричної енергії, регулювання потужності при підтримці частоти та експлуатацію міждержавних ліній електропередачі. Необхідність розроблення технічної угоди спричинена вимогою вдосконалення нормативної бази, яка регулює умови паралельної роботи ЄЕС Росії, ОЕС України й ОЕС Білорусі. Уряди України і Білорусі підписали двосторонню угоду про заходи щодо розвитку співробітництва в транспортуванні нафти в Білорусь територією України. Відповідно до домовленостей президентів Білорусі Олександра Лукашенка та Венесуели Уго Чавеса Мінськ планує

закупити в Каракаса 4 млн тонн нафти в 2010 році й 10 млн тонн — у 2011-му. Венесуельська нафта, яка купується Білоруссю, надходить танкерами в порт Одеси, а звідти доставляється на Мозирський НПЗ залізницею транзитом через Україну. Тариф на транзит венесуельської нафти залізничним транспортом через Україну в Білорусь до осені становитиме $0,27 за 10 тонно-кілометрів. Потім питання обговорюватиметься додатково. Відповідно до постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України (№812 від 13 липня 2010 року) відпускні ціни на природний газ для населення, диференційовані за річним обсягом споживання й наявності або відсутності в абонента лічильника, з 1 серпня 2010 року зростуть на 50%. Уряд України наразі розробляє механізми компенсації видатків соціально не-

спричинено складним становищем із державними фінансами й труднощами в тих галузях, за рахунок яких гірничо-металургійний комплекс мав пільги. Скасування преференцій було однією з умов Міжнародного валютного фонду для надання чергового траншу Україні. МВФ заявив про неприйнятність субсидування одних галузей за рахунок інших. У випадку погіршення ситуації в галузі Мінпромполітики має намір повернутися до питання поновлення преференцій для ГМК.

ЦИФРА

6,7% становило зростання виробництва в червні п.р. у металургії та виробництві готових металевих виробів у порівнянні із червнем 2009 року. захищеним верствам населення у зв’язку з підвищенням тарифів на газ. «Ідеться про те, що коли в родинах збільшуватиметься плата за енергоносії, комунальні послуги, то це має компенсуватися державою», — сказав віцепрем’єр-міністр України Сергій Тігіпко. За його словами, процедура компенсації буде нескладною. В Україні в 16 областях розроблена програма енергозбереження в теплоенергетиці. «У нас фактично в 16 областях відпрацьована регіональна програма модернізації теплоенергетики. Ця програма передбачає до 2014 року скорочення споживання газу за рахунок енергозбереження. Це закриття котелень, які працюють із навантаженням 25—30%, заміна котлів із ККД 80% на котли із ККД 92—94%, установлення утилізаторів тепла... Окупність таких проектів — до чотирьох років», — сказав міністр із питань житлово-комунального господарства Юрій Хиврич. На думку міністра, такі заходи зменшать негативні наслідки для населення від підвищення тарифів на газ для підприємств теплокомуненерго. Крім того, за його словами, цього року з бюджету виділено 180 млн грн на енергозбереження в комунальній сфері, і на місцях уже підготовлені пропозиції із проектів, які фінансуватимуться за ці кошти. Міністерство зараз обробляє пропозиції регіонів і готує перелік відповідних об’єктів. ГМК Кабінет Міністрів України не подовжив на третій квартал дію постанови №289 від 24 березня 2010 року про антикризові преференції для підприємств гірничо-металургійного комплексу із тарифів на вантажоперевезення та енергоносії. За словами заступника міністра промислової політики України Сергія Бєленького, це

ного порту на озеро Донузлав і висловили зацікавленість в участі в цьому проекті. «Сантік» зацікавлена також у будівництві автодоріг, спорудженні залізниць, залізничних терміналів, аеропортів, морських портів і морських контейнерних терміналів. «Цікава також вітроенергетика, системи водопостачання», — сказав представник китайської корпорації Іскандер Муратов. За його словами, «Сантік» може під державні гарантії видати Криму кредит на 10—15 років на будівництво цих об’єктів. БУДІВНИЦТВО Кабінет Міністрів України розпорядженням N 1376-р від 7 липня п.р. виділив зі Стабілізаційного фонду 625 млн грн на будівництво залізничноавтомобільного мостового переходу через Дніпро в Києві й доручив декільком банкам розглянути питання кредитування Південно-Західної залізниці (ПЗЗ) на 370 млн грн під це будівництво. ВАТ «Державний ощадний банк України», ПАТ «Державний експортноімпортний банк України», акціонерному комерційному банку «Київ», «Родовід Банку» та акціонерному банку «Укргазбанк» доручено розглянути протягом 30 робочих днів можливість надання ПЗЗ кредитів на 370 млн грн із терміном пога-

У машинобудуванні зафіксоване зростання на рівні 35,4% (до травня п.р. — зростання 7,6%), у випуску електричного, електронного та оптичного обладнання — 5,6%, у виробництві транспортного обладнання — 86,1%. ТРАНСПОРТ Підприємства автомобільного транспорту України в першому півріччі одержали 3,3 млн грн чистого прибутку. За оперативними даними, у першому півріччі п.р. державними підприємствами автомобільної підгалузі надано послуг на 103,2 млн грн. Загальна сума доходів за звітний період становила 97,8 млн грн. Найбільша питома вага в доходах (76%) припадає на сім державних підприємств: ДП «СМАП», ДП «ДержавтотрансНДІпроект», «Укрінтеравтосервіс», «Київпассервіс», Донецький, Кримський та Львівський державні навчально-курсові комбінати.

У 2010 році фінансовим планом передбачається одержання підприємствами 9,9 млн грн чистого прибутку — на 1,9 млн грн більше, ніж у 2009-му. Представники керівництва китайської національної державної корпорації «Сантік», яка спеціалізується на інвестиціях у спорудження великих об’єктів транспортної інфраструктури, ознайомилися з проектом переміщення Євпаторійського морського торговель-

шення до 31 грудня 2011 року й процентною ставкою не більше 15% річних для будівництва цього моста. Контролюватиме надання кредитів Міністерство фінансів. АПК В Україні близько 85% парку сільськогосподарських машин — застаріла техніка. За словами голови правління НАК «Украгролізинг» Миколи Шпака, ця техніка застаріла як фізично, так і морально, вона відробила амортизаційний термін експлуатації й потребує значних витрат на підтримку її в робочому стані. Він зауважив, що в останні роки кількість основних технічних засобів, які виводяться з експлуатації, у 10—20 разів перевищувала кількість придбаних. Вихід один — перехід на сучасну енергоефективну техніку. У Криму розроблений проект республіканської програми використання й охорони земель в АРК на 2010— 2015 рр. Її ухвалення дозволить збільшити площі сільськогосподарських угідь, створити й упорядкувати водоохоронні зони й прибережні захисні смуги водних об’єктів, забезпечити підвищення лісистості території та поліпшення умов довкілля. Підготувала Людмила МЕЛЬНИКОВА за матеріалами УНІАН, ЛігаБізнес, АПКінформ, e-news.com.ua, РІА Новини-Україна, «Інтерфакс-Україна», ЛІГАБізнесІнформ

Українська технічна газета

№28 (132) В і в т о р о к , 2 0 л и п н я 2 010

ПИТАННЯ РУБА

Імпортний провал На думку прем’єр-міністра України Миколи Азарова, одне з головних завдань промисловців — заміщення ключових груп завезених з-за кордону товарів Ігор ПАВЛЮК — Імпортозаміщуваність має стати безперечним пріоритетним критерієм для будь-яких галузевих програм розвитку, які ми зможемо впровадити під фінансовою парасолькою коштів МВФ, — повідомив на засіданні Кабміну прем’єр-міністр. На його думку, у нас надто багато імпортних товарів у категоріях, де ми цілком спроможні обійтися власними силами.

езперечно, до повної автаркії (самозабезпечення всіма видами промислової продукції) Україні ще далі, ніж до членства в Євросоюзі. Та й у сучасному глобалістичному світі це давно вже архаїзм — виробляють там, де вигідніше, хоч на Таїті. Однак платіжний баланс країни, скорботно згаданий прем’єром у зв’язку із цим питанням, ігнорувати небезпечно. Нагадаємо: «Не можна далі жити одним днем, завозити в країну м’яса й м’ясопродуктів на півмільярда доларів більше, ніж експортуємо, вугілля теж на півмільярда, полімерних матеріалів і пластмас — на два мільярди доларів більше». Отже, треба самим виробляти, особливо в галузях, які не вимагають запаморочливих технологій і революційних змін. Спробуємо розібратися, які сфери промисловості могли б витіснити той самий імпорт, що б’є по бюджету, радуючи нижчою ціною й відповідною якістю. І взагалі за рахунок чого це можна зробити.

СВІТОВИЙ ДОСВІД БІЛОРУСЬКІ ГРАБЛІ

ряд України зовсім не самотній у своєму прагненні ліквідувати залежність від імпорту. Як найпоказовіший приклад можна згадати Білорусь. Там створенням відсутніх виробництв переймалися ще в середині 90-х, ухваливши 2006 року спеціальну програму. Досягти незалежності від імпорту вирішили двома способами. Перший — збільшити мита й обмежити імпорт. Другий — вкласти більше грошей у потрібні галузі виробництва, причому кошти виділяти як безпосередньо із бюджету, так і з банків під держгарантії. Начебто все добре — частка вітчизняних товарів на білоруських прилавках не опускається нижче 70%. Але, на думку окремих експертів, Мінськ свідомо наступив на граблі більш

ніж піввікової давнини. Незалежний економіст Леонід Злотников: «Після Другої світової війни в країнах, що розвиваються, була дуже популярна політика імпортозаміщення, однак на початку 80-х років усі усвідомили, що це глухий кут. Класичний приклад — спроби Бразилії розробити власний комп’ютер. Вони провалилися, бо імпортозаміщення — найпримітивніше уявлення про те, як треба управляти економікою». Така практика, за його словами, веде до того, що населенню нав’язують більш дорогу й менш якісну, зате вітчизняну продукцію. «Напевно, одні лобіюють свої інтереси, а інші не розуміють, як насправді повинна розвиватися економіка», — резюмував Злотников.

ДУМКА ВИРОБНИКА...

Андрій ОЛІНКОВСЬКИЙ Голова організаційного комітету Асоціації представників полімерної галузі України:

за вже давно сформованими логістичними мережами. Третій сектор — переробники сировини, які випускають готові вироби. І четвертий — безпосередньо організації-клієнти та кінцеві споживачі. Припустимо, держава знайшла можливості профінансувати програму з підтримки вітчизняного виробника сировини. Для цього треба створювати нові підприємства. Кому вони продаватимуть продукцію? Переробники просто задихаються під податковим пресом і поступово згортають виробництво. До того ж в умовах кризи попит на готову продукцію падає. Потенційним українським виробникам сировини залишається експорт, а за міжнародні ринки треба ще поборотися. Така ситуація склалася в Росії, де майже всі виробники працюють на експорт, конкретніше, на Китай, нерідко продаючи туди сировину набагато дешевше, ніж вітчизняним переробникам. Тому без серйозної комплексної реформи та підтримки кінцевого споживчого попиту й вітчизняних підприємств-переробників, без глибокого аналізу реального механізму роботи галузі та відповідних макроекономічних розрахунків і рішень такої доброї мети не досягти.

... І ЕКСПЕРТА

«А виробляти нема для кого!» — Така ініціатива голови уряду гідна схвалення, однак проблеми галузі такі багатогранні, що вирішити їх без вжиття комплексних заходів неможливо. Що таке полімерна галузь України? Це чотири сектори. Перший — підприємства, які виробляють сировину. Потужностей, які можуть задовольнити внутрішній попит в Україні, немає. Завод «Карпатнафтохім», який запускають на заході країни на гроші російського «Лукойл-Нафтохіму», охопить зовсім не весь асортимент полімерної сировини, сєверодонецьке об’єднання «Азот» тільки намагається відновити виробництво поліетилену високого тиску. Другий галузевий сектор — імпортери полімерної сировини, тобто трейдери. Вони, відзначу, були б раді купувати сировину у вітчизняних підприємств першого сектора, брати на себе економічні ризики при забезпеченні стабільного попиту в Україні, перерозподіляючи його

Ільдар ГАЗІЗУЛЛІН Старший аналітик Міжнародного центру перспективних досліджень:

«Розвивати тільки те, що вигідно» — Коректніше в цьому випадку говорити про підвищення конкурентоспроможності галузей, згаданих прем’єр-міністром. Якщо взяти конкретно кожну з них, то, наприклад, полімери вимагають особливої уваги, оскільки різниця — два мільярди доларів — дуже велика. Галузь треба ставити на ноги, орієнтуючись головним чином на передові технології. Якщо таких нема, треба придбати за кордоном або ж профінансувати їхнє розроблення в нашій країні. До речі, хімічна промисловість України переживає не найкращі часи, і нада-

лі можна прогнозувати досить масштабні звільнення. Ставка на розвиток випуску полімерів і пластмас мала б позитивні результати й у соціальному плані, адже в нас дуже багато кваліфікованих хіміків. Що до вугілля теж не все так однозначно. Так, у нас є продуктивні шахти, однак давно не секрет, що більшість конкурентоспроможних родовищ відпрацьовані і є певні сумніви із приводу доцільності вкладення масштабних коштів у вуглепром. Проте, якщо розумно підійти до справи, зростання видобутку цілком реальне. Підсумовуючи сказане, хочу відзначити, що у світі фактично не залишилося складних виробництв, у яких весь цикл роботи був би сконцентрований в одній країні. Це означає, що перш ніж вживати заходів з імпортозаміщення тієї або іншої групи товарів, треба запитати себе, чи буде це вигідно, а не займатися цим просто для галочки.

ЯКЩО РОЗІБРАТИСЯ ЩО ВУГІЛЛЮ ДОБРЕ — ТО М’ЯСОПРОДУКТАМ...

з боку виглядає ганебною залежність від поставок з-за кордону в країну із традиційно розвиненим аграрним комплексом того ж м’яса, з потужною вугільною промисловістю — вугілля й сильним хіпромом — полімерів і пластмас. Проте реалії XXI століття такі, що для успішної роботи вітчизняної галузі необхідний цілий комплекс умов, головні з яких — сировинна база й володіння сучасними технологіями. Якщо таких немає, рекомендується розвивати те, що виходить найкраще. Це підтверджує й неоднозначний досвід Білорусі, де під гаслами заміщення імпорту заходилися небаченими темпами нарощувати випуск навіть... вина. Те ж саме й в Україні, де досі не облишають спроб, приміром, незбагненним чином створити успішне виробництво легкових автомобілів. І неважливо, що в технологічному плані наші легковики — це в найкращому разі середина 90-х років, зате вітчизняні... Основна причина, з якої розвинені країни відмовилися від спроб автаркізації промисловості — консервація технологій. Якщо держава надасть кошти виробничникам, то вони не вистрибуватимуть зі штанів, а працюватимуть по-дідівському, оскільки від банкрутства захищені надійним щитом держпідтримки. Така розслабленість небезпечна. Тому головне в боротьбі із засиллям імпорту — вигода для економіки в цілому, а не для окремих підприємств, нехай і найпривабливішої галузі.

ТИМ ЧАСОМ

Коксохім збільшує зару біжні закупки

Підприємства коксохімічної галузі України за першу половину поточного року в порівнянні з аналогічним періодом 2009-го наростили імпорт вугілля для коксування на 44% — до 4,8 млн тонн. Про це в Дніпропетровську повідомив генеральний директор об’єднання «Металургпром» Василь Харахулах під час балансової наради підприємств гірничометалургійного комплексу. У червні імпорт коксу становив 18 тис. тонн. За першу половину 2010 року в цілому ця цифра становила 1, 777 млн тонн коксу. Відзначимо, що власне кокс у першій половині минулого року в нашу країну не завозився. На думку Василя Харахулаха, динаміка поставок імпортного вугілля для коксування свідчить про реальність виконання спрогнозованого раніше річного обсягу закупівлі вугілля за кордоном в обсязі 8—8,5 млн тонн.

Промвиробництво

зросло на 12% Обсяг промислового виробництва в Україні в січнічервні 2010 року в порівнянні з аналогічним періодом 2009го збільшився на 12%. Такі дані оприлюднив Державний комітет статистики України.

Це сталося завдяки таким галузям: видобуток корисних копалин (крім паливноенергетичних) — на 25,2%, хімічна й нафтохімічна промисловість — на 21,4%, металургійне виробництво й випуск готових металевих виробів — на 19,1%, машинобудування — на 30,1%. Генерування та розподіл електроенергії, газу й води зросли на 12,5%.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 0 л и п н я 2 010 №28 (132)

АКТУАЛЬНО

итуація з поверненням податку на додану вартість в Україні розвивається від поганого до гіршого. На момент відставки попереднього уряду заборгованість держави з ПДВ становила 25 млрд грн — цифра критична сама по собі. Офіційно з того часу нічого не змінилося: як повідомив 1 липня голова Державної податкової адміністрації Олександр Папаїка, борги з ПДВ до початку липня досягли рівня 25—26 млрд грн. У той же час міністр економіки України Василь Цушко на зустрічі з представниками Європейської бізнес-асоціації, що відбулася на днях, оцінив реальний розмір заборгованості в 34 млрд грн. Різницю в 8 млрд можна пояснити тим, що з травня цього року податкові органи під різними приводами не ухвалили більше сотні тисяч податкових декларацій. На цифрі в 34 млрд грн або більше сходиться й більшість незалежних експертів. До кінця року нема чого й чекати на якісь позитивні зміни — у бюджеті кошти на повернення податку не передбачені. Борги з ПДВ, нагромаджені до 1 січня 2010 року, держава повертатиме цінними паперами. Випуск облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) може відбутися наприкінці липня — початку серпня, повідомила заступник міністра фінансів Тетяна Єфименко. Уряд планує випустити п’ятирічні ОВДП для розрахунків із відшкодування ПДВ із номінальною прибутковістю 5,5% річних. ОВДП будуть амортизаційними — раз на півроку з них погашатиметься 10% основного боргу. Виплата купонного доходу також здійснюватиметься раз на півроку. Директор аналітичної групи Da Vinci AG Анатолій Баронін спрогнозував, що від продажу ПДВ-облігацій підприємства зазнають значних втрат. За його словами, в умовах гострої нестачі ліквідності й робочого капіталу компанії вдадуться до масового продажу цінних паперів із дисконтом понад 15%, який, однак, може бути знижений, якщо уряд зважиться на випуск ПДВ-ОВДП траншами по 5— 6 млрд грн на місяць. Але 15% збитку пісня обміну облігацій на живі гроші — не єдиний недолік запропонованої урядом схеми. Можна тільки робити припущення, як і коли повертатимуться борги, сформовані вже цього року. Сумна реальність полягає ще й у тому, що облігацій теж на всіх не вистачить, і їхнє одержання стане окремою проблемою для українського бізнесу. Нарешті, випуск облігацій призведе до значного збільшення

обсягів внутрішньої державної позики. І якщо підприємства після обміну грошей на цінні папери втратять значні кошти, то держава, в остаточному підсумку, не заощадить нічого. Навпаки, бюджету країни обслуговування боргу може датися у копійчину. По-справжньому на цьому виграють тільки невідомі нам скупники облігацій. Реакція бізнесу на цю ситуацію цілком передбачувана: іноземні компанії згортатимуть інвестиції або взагалі йтимуть з нашого ринку (як це вже зробила найбільша американська продовольча компанія

ІЗ ПЕРШИХ УСТ Василь ЦУШКО Міністр економіки України

— Із ПДВ буде вирішене питання так, як обіцяв прем’єрміністр. Я думаю, що з боргів виплати підуть через облігації, через якусь форму, з інших виплат Президент ставить умову жорстко — перейти на автоматичне відшкодування. Закон про ПДВ став корумпованим через безліч відсильних норм, і в ньому навіть юристу або головбуху з дуже великим досвідом розібратися дуже складно. Як на мене, принцип у мене простий. Чого взагалі боїться тінь? Тінь боїться світла. Нехай буде більше світла, більше публічності — от і все. Одна із причин питання ПДВ — несумлінні гравці на ринку його повернення. Як колишній губернатор, я можу навести стільки прикладів, що ви здивуєтеся. А хоч одна бізнес-асоціація або якесь об’єднання товаровиробників порушувала питання про одержання «повітряного» ПДВ за корупційною схемою, із «відкоту» до 40—50% — це ж однаково прибутково, навіть якщо «відкіт» 50%? У чому причина? Боїмося, що самі підемо з торбою, боїмося критикувати податкового чиновника — він же завтра нам не поверне, і причому законні, до речі, гроші. Не могло бути по-іншому. Ви знаєте: відшкодовувався ПДВ і в 2008-му, і в 2009 році. Як же тоді нагромадилося 34 мільярди, з яких 13 — «повітряні»? Із цією схемою треба боротися привселюдно, товаровиробник повинен наймати незалежні юридичні фірми, які повинні це озвучувати. Товаровиробника можна «притиснути», а що із цією фірмою зробиш? А нічого. Ганна ДЕРЕВ’ЯНКО

Малюнок В’ячеслава ШИЛОВА

«Каргілл»), а значна частина вітчизняних, через неможливість піти, стає перед вибором: заморозити діяльність або збанкрутувати. За даними Держкомстату, за перший квартал цього року інвестори вклали в економіку України $717,1 млн прямих іноземних інвестицій, що становить 61% від надходжень першого кварталу минулого року. Це скорочення виглядає особливо дивовижним, якщо врахувати, що на минулий рік припав пік фінансовоекономічної кризи та супутнього їй падіння обсягів інвестицій в усьому світі. В умовах браку коштів одержання заборгованості з ПДВ, мабуть, залежатиме від можливості компаній впливати на ухвалення рішень органами державної влади. Насамперед на компенсацію заборгованості можуть розраховувати підприємці, здатні пролобіювати свої інтереси на високому державному рівні, і великі компанії, від проблем яких влада не зможе просто так відмахнутися. Малий і середній бізнес, про необхідність допомагати якому заявляли всі без винятку українські уряди, як за-

Позов проти Президента Засновник фірми «Кат «КатМетал етал Україна» німецький бізнесмен Райнхард Майдер, щоб захистити свої права, позиває проти Державної податкової адміністрації та Президента України Віктора Януковича як гаранта Конституції через невідшкодування ПДВ, повідомляє радіостанція «Дойче Велле».

вжди, опиниться в найскрутнішому становищі. У недавно опублікованому звіті Міжнародного банку реконструкції та розвитку «Ведення бізнесу-2010: реформування у важкі часи» Україна — на 142-му місці за умовами ведення бізнесу. Причому, на думку експертів Міжнародної фінансової корпорації, невиплата боргів із ПДВ може погіршити цей показник. Отже, нема чого й розраховувати на те, що інвестори розвиватимуть в Україні нові виробництва або переноситимуть сюди наявні. Це, у свою чергу, «відрізає» нашій країні найбільш ефективний з існуючих способів імпортозаміщення, про необхідність якого заявив недавно прем’єр-міністр України Микола Азаров. Іншим способом захисту вітчизняного ринку від імпорту, за пропозицією Міністерства фінансів, мало стати підвищення ставки ПДВ до 25%. Ідея полягала у використанні часового розриву між сплатою ПДВ на внутрішньому ринку й під час імпорту. Під час ввезення товару в країну ПДВ платиться в день перетинання митного кордону, а на внутрішньому ринку податко-

а сприяння німецького посольства українська сторона недавно повернула підприємцеві з Німеччини борг розміром 2 млн грн. Однак бізнесмен уважає, що Україна повинна компенсувати йому збитки, яких він зазнав у зв’язку з несвоєчасним поверненням боргу. «Я був змушений скоротити

Виконавчий директор Європейської бізнесасоціації

ві зобов’язання настають через 30—60 днів. Таким чином, держава фактично надає вітчизняній компанії безвідсотковий кредит терміном мінімум на місяць. Головна перевага такого шляху в тому, що він не суперечить правилам СОТ, які дуже жорстко обмежують можливі протекціоністські заходи національних урядів. І цей спосіб міг бути ефективним, якби ПДВ повертали без проблем і затримок. У реальних же умовах збільшення ставки податку призведе тільки до подальшого погіршення становища українського бізнесу. Без перебільшення можна сказати, що повернення ПДВ сьогодні мало не головна проблема української економіки. Від її якнайшвидшого вирішення залежать не тільки найближчі перспективи зростання, а й можливість проведення структурних реформ, модернізації технологічно застарілих галузей, здійсненної тільки за умови тісного співробітництва зі світовими компаніямилідерами.

— Ми давно говоримо про те, чому ж компанії не заходять на український ринок зі своїми великими інвестиціями. Деякі сміливці зайшли й ведуть тут бізнес. Але дуже сильно потерпають від неповернення ПДВ. Особливо ті, що працюють на експорт. Узагалі, ми, як іноземні інвестори, і міжнародні компанії були б не проти зайти сюди й організувати тут бізнес «на повну», але немає умов, які дозволяють це зробити. Перед нами, як міжнародними інвесторами, — увесь світ, і ми вибираємо різні країни. І кожна країна намагається надати умови, найкращі для залучення до себе капіталу. А Україна наче спеціально намагається зробити гірше. Ми щиро сподіваємося, що в процесі прагматичного діалогу між бізнесом і владою вдасться реалізувати декілька пропозицій, які сьогодні пропонує бізнес. Якщо це буде зроблено, то через якийсь час, безумовно, в Україну приходитимуть компанії й організовуватимуть виробництво, і імпорт скорочуватиметься.

людей і продати частину обладнання, щоб оплатити борги», — заявляє Майдер. Адвокат фірми «КатМетал Україна» Степан Філін пояснив, що «несвоєчасне виконання зобов’язань із відшкодування ПДВ є пору шенням конс т и т у ц і й н и х но рм , о с к і л ь к и держа вний орг а н, і де ться пр о податкову а дмініс т р а цію, не діяв з аконно».

У майбутньому підприємець не виключає можливості подачі ще одного позову, цього разу про відшкодування моральних збитків. Незалежно від результатів обох судових процесів сам факт їхнього існування може стати ще одним «опудалом» для іноземних інвесторів, які обмірковують можливість вкладення грошей в українську економіку.

Українська технічна газета

№28 (132) В і в т о р о к , 2 0 л и п н я 2 010

SOSтан

«Нетверді» позиції Ще одне високотехнологічне виробництво з великою часткою доданої вартості — під загрозою зникнення: вітчизняні виробники твердих сплавів задихаються від конкуренції з імпортом і кадрового дефіциту Україна успадкувала досить розвинену твердосплавну галузь. Свого піку вона досягла наприкінці 80-х років, коли йшлося про прихід більш прогресивного технічного укладу. Але в 90-х виробники вже не мали амбіційних планів, а розв’язували прозаїчні завдання з виживання підприємств у ринковій економіці. Зараз галузь після багаторічних поневірянь дійшла до такої межі, за якою почнеться її повне зникнення. Дмитро КОНОВАЛОВ Про нинішній стан і проблеми твердосплавного виробництва розповідають фахівці, які їх знають аж ніяк не з чуток.

Іван ГАЛЕНКО Президент асоціації твердосплавних підприємств України:

«Головне — кадри й технології» — У якому стані зараз вітчизняна твердосплавна промисловість? — Зі свого досвіду знаю, що навіть у Києві, де свого часу ця галузь динамічно розвивалася, зараз важка ситуація. Вона проявляється в декількох аспектах. Головний — це кадри. Сьогодні грамотних слюсарів, здатних створити виріб, менше, ніж олігархів. Середній вік фахівців у нашій сфері — 60—70 років. Ейфорична ідея про те, що круте іноземне обладнання може компенсувати відсутність кваліфікації, не справдилася. Не можна повністю замінити сучасними виробничими лініями висококваліфіковану працю. — Напевно існують і економічні проблеми? — Так, особливо — скорочення ринків збуту у вітчизняних підприємств. Вони не в змозі конкурувати з іноземними компаніями, для яких створені найсприятливіші умови. Свої вироби вони завозять в Україну під виглядом чавуну, сплачуючи мінімум митних платежів. У результаті — 20-відсотковий пере-

кіс на користь імпорту. Тому зараз ми проходимо «точку вимирання» нашого потенціалу. Уже безповоротно втратили великотоварне виробництво твердосплавних виробів із механічним кріпленням. Фактично доведений до банкрутства флагман галузі — Світловодський казенний комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів. Із ринку його впевнено витісняє Московський комбінат твердих сплавів, що належить великій компанії зі Швеції, яка, природно, не зацікавлена в існуванні конкурента в Україні. — Чи можлива реанімація галузі? — Думаю, так. В Україні залишилося ще досить багато підприємств із випуску твердих сплавів — близько 20. Серед них є державні, такі як київське НВО «Алкон», а також приватні, як, наприклад, НВО «Донікс» (Донецьк). Але останнє планує винести своє виробництво валків для прокатних станів за межі України — у Болгарію. З’ясувалося, що вигідніше возити робітників за кордон на вахти, ніж займатися випуском в Україні. Крім того, є ще декілька підприємств, кожне з яких має власні технології. Наприклад, у нас освоєна технологія регенерації металобрухту. Однак на Заході науково-технічний прогрес у цій сфері пішов далеко вперед. Це ще одна перешкода в розвитку твердосплавного виробництва, адже патенти на ці розробки коштують дуже дорого. У наших компаній немає таких грошей. — Яку роль може відіграти тут держава? — Кілька років тому уряд ухвалив державну цільову програму з розвитку твердосплавного виробництва. Але головний її недолік, як на мене, у тому, що вона не розв’язувала проблем галузі в ринкових умовах. Тому на сьогодні ця програма фактично померла. Зараз певні надії можна покладати на Податковий кодекс, який, імовірно, ухвалять у найближчо-

му майбутньому. Проект цього кодексу передбачає більшу міру фіскалізації імпортних операцій. Відповідно це створить більш сприятливі умови для внутрішнього виробника, у тому числі й для твердосплавних підприємств.

Сергій КОВ’ЯЗІН Виконуючий обов’язки директора державного науково-виробничого підприємства «Алкон-твердосплав»:

«Треба інтегруватися» — На ваш погляд, які конкурентні переваги вітчизняної твердосплавної промисловості? — Якщо говорити в масштабах країни, то наша основна конкурентна перевага — наявність, так би мовити, сконцентрованої наукової бази та відповідного супроводу виробництва твердих сплавів. Наприклад, у складі нашого підприємства працює науково-конструкторський відділ. Крім того, у структурі НАН України діє Інститут надтвердих матеріалів, з яким «Алконтвердосплав» об’єднаний у один концерн. Тобто існує дуже тісний зв’язок виробничників і дослідників, аж до того, що вчені беруть безпосередню участь у виготовленні виробів. Що ж до «Алкон-твердосплаву», то ми конкурентоспроможні за рахунок високотехно-

логічного дрібносерійного виробництва. Виробляємо невеликі партії унікальних інструментів. У цьому наша перевага перед росіянами. Їхні підприємства націлені на великі партії, дрібносерійний випуск нестандартних виробів їм не цікавий із комерційної точки зору. Наприклад, ми давно співрорбітничаємо з Калузьким турбінним заводом. Торік майже 50% нашого виробництва забезпечило замовлення цього підприємства. Воно пов’язане з військовою тематикою. Також є попередня домовленість із володимирськими машинобудівниками про нашу участь у виробництві верстатів гідроабразивного різання матеріалів. Тому у своєму сегменті ми монополісти. Багато організацій, які раніше працювали в Україні в цій сфері, зараз фактично померли. Майже згорнуло свою роботу світловодське об’єднання «Світлокермет». Намагаємося вирішити питання про передачу нам обладнання цього підприємства. Але це дуже важко зробити, оскільки ми перебуваємо у віданні різних відомств: «Алкон-твердосплав» — Національної Академії наук, а

— Чи потрібна реформа в галузі? — За останні 20 років на державному рівні твердосплавним виробництвом ніхто не займався. Тільки зараз ми намагаємося щось зробити. Наприклад, «Алкон-твердосплав» переміг на конкурсі бізнес-планів. Ми прагнемо залучити інвесторів. До речі, нами зацікавився Приватбанк. Але його відлякує те, що ми державне підприємство. Утім, така форма власності — це непогано. Це гарантія, що ми нікуди не подінемося з ринку. У принципі, наше виробництво не таке специфічне, що його обов’язково треба залишати у власності держави. Та

Про конкурентоспроможність економіки можна судити в тому числі й за станом твердосплавної промисловості. Вартість інструментів із твердих сплавів закладена майже в усіх групах товарів. «Світлокермет» — Міністерства промислової політики. — А якщо вести мову про проблеми? — Їх декілька. Перша — застаріле обладнання. Воно не дозволяє виробляти високоякісну продукцію. Друга — нестача обігових коштів, тому ми не можемо купувати добру сировину

Воднева установка для спікання твердосплавних порошків

Компанія Ахметова вкладе гроші у вугілля За інформацією ЛігаБізнесІнформ, до 500 млн грн збирається інвестувати в державні вуглевидобувні підприємства «Ровенькиантрацит» і «Свердловантрацит» (Луганська обл.) компанія ДПЕК, яка входить до групи СКМ. Відповідні пропозиції погоджені з Мінвуглепромом. Інвестиційний договір чинний протягом 5 років, причо-

в достатній кількості. Зараз Китай, який має 50% покладів вольфраму, веде агресивну політику на ринку сировини для твердосплавного виробництва. Китайці пропонують більш дешевий матеріал, але він неякісний. А російський нам коштує дорожче, ніж наша готова продукція. Третя проблема — брак кваліфікованих кадрів. Персонал нам взяти майже нема звідки. Дарницький металургійний технікум цього року припинив набір студентів на нашу спеціальність. У галузі немає людей середнього віку. Є тільки вчені, що вже закінчують свою кар’єру, і молодь, яка її тільки починає. Правда, є надії на Інститут надтвердих матеріалів, що більш-менш стабільно фінансується.

му передбачено можливість його подовження. Фінансування буде спрямоване на проекти з технічного переоснащення, модернізації та розвитку із застосуванням механізму державно-приватного партнерства. Основна частина коштів надійде на капітальне будівництво, очисне й прохідницьке обладнання, що дозволить підготувати до кінця року понад 30 нових лав на

поки «Алкон-твердосплав» у переліку підприємств, які не підлягають приватизації. Усе-таки твердосплавне виробництво — це базова галузь промисловості. Зараз нам потрібна державна програма розвитку галузі на зразок програм, які діють у Росії в галузі корабле- і літакобудування. Необхідно об’єднати твердосплавні підприємства в концерн, у якому визначити головне підприємство. Воно стане локомотивом розвитку. Хоча, щоб посісти гідне місце на світовому ринку, потрібна міжнародна інтеграція, насамперед із російськими підприємствами. Тільки таке партнерство дозволить конкурувати з китайцями, які підтримують свою твердосплавну галузь на державному рівні. За рахунок цього вони встановлюють низькі ціни. Тому Китай має всі шанси монополізувати ринок. Якщо таке станеться, то це дуже негативно позначиться як на Україні, так і на Росії.

обох держпідприємствах. При цьому ДПЕК у партнерстві з державою здійснюватиме контроль над цільовим використанням та ефективністю розподілу наданих ресурсів. До 2014 року планується збільшити річний видобуток на «Ровенькиантрациті» та «Свердловантрациті» на 3 млн тонн. Передбачається, що така спільна робота дозволить забезпечити вугіллям антрацитових марок потреби генерувальних підприємств ДПЕК.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 0 л и п н я 2 010 №28 (132)

АВІАПРОМ

Заправник для Пентагону ДП «Антонов» бере участь у тендері міноборони США зі створення нового літака для заправлення повітряних суден. Ціна питання — $50 млрд Дмитро ТИМЧУК Новими машинами, які дістаНовими нуть найменування КС-Х, Пентагон має намір замінити застарілі KC-135 Stratotanker концерну Boeing. Конкуренти українців на поставку 179 літаків-паливозаправників — Boeing і EADS.

«А

нтонов» підписав угоду з американською U.S.Aerospace про спільну участь у конкурсі. «Ми думаємо, що зможемо представити більш конкурентоспроможний літак за більш низькою ціною», — упевнені в U.S.Aerospace. За словами представників компанії, українські літальні апарати виграють у порівнянні із західними конкурентами з міцнісних характеристик корпуса, до того ж вони більше відповідають вимогам військових до умов експлуатації, зокрема, можуть злітати й сідати на мокру й ґрунтову злітнопосадкову смугу. У випадку перемоги «Антонова» в тендері літаки складатимуться в США з комплек-

тів, зроблених в Україні (зразки озброєнь, прийнятих Пентагоном для всіх видів збройних сил США, мають випускатися виключно на території Штатів). При цьому українські фахівці відповідатимуть за весь цикл служби машини — від складання до обслуговування та ремонту в процесі експлуатації. Для нинішнього тендера командування ВПС США (Air Forces) сформулювало 372 обов’язкові вимоги до нового літака-заправника. Переможця планують визначити в середині вересня. НАВІЩО ШТАТАМ ЛІТАК?

роведення нинішнього тендера спричинене подіями більш ніж десятилітньої давнини, які стосуються операції НАТО проти Югославії 1999 року. Як і всі масштабні конфлікти, цей став справжнім випробним полігоном для озброєння та військової техніки. Одним із чинників, які визначають успіх, уважається швид-

кість вирішення питань мобільності залучуваних сил і коштів. Особлива роль надавалася здатності авіації виконувати завдання в повітрі тривалий час. Зі зростанням інтенсивності бойових дій потреба в повітряних танкерах увесь час зростала. Stratotanker успішно виконував завдання з дозаправлення тактичної авіації в польоті. Однак, як відзначило керівництво Air Forces, командування повітряних перевезень працювало «на межі можливостей». Що ж до технічного стану, то у процесі експлуатації своїх заправників американці дійшли висновку: ці літаки, розроблені в часи «холодної війни», за своїми характеристиками не відповідають сучасним концепціям застосування збройних сил США, зокрема, зорієнтованих на експедиційні принципи. Американці заходилися було модернізувати КС-135. Хоча від самого початку було зрозуміло, що цим основні проблеми КС-135 не розв’язати. А тому в перспективних планах ВПС

США й передбачили створення літака-заправника нового покоління. ШАНСІВ НЕБАГАТО

аким чином, ДП «Антонов» вирішило взяти участь у досить перспективному тендері. Причому, зрозуміло, перший контракт зі США став би потужним ривком на величезний північноамериканський ринок – ідеться про довгострокові замовлення плюс постійне обслуговування, а в перспективі — і проведення модернізації великої партії літаків, що в підсумку вийшло б для Пентагона далеко за межі суми в $50 млрд. Але реальні шанси в українських авіабудівників виграти тендер з багатьох причин невеликі. Насамперед, відразу викликав питання представник «Антонова» — компанія U.S.Aerospace. Річард Обулафія, аналітик із питань оборони Teal Group, назвав пропозицію U.S.Aerospace «гаянням часу», посилаючись на її фінансове становище (збитки в 2009 році — $14 млн), а також складнощі з організацією техобслуговування та розміщення військових літаків із високо розташованими крилами, як у Ан. Він

Аеропорт віддаленого минулого Доля більшості провінційних аеропортів — животіти, чекаючи на кошти для реконструкції, та сподіватися хоч на якусь участь у повітряному сполученні Євро-2012 Роман ПРЯДУН

ле сьогодні не це основний біль і причина можливого закриття запорізького аеропорту. Критичний стан злітно-посадкової смуги (ЗПС), убогі аеровокзал і світлосигнальне обладнання — основні чинники, які гальмують розвиток ДП. У разі реалізації проекту його реконструкції, яка мала розпочатися цього року й на яку держава планувала витратити 528 млн грн, усе могло виглядати по-іншому. Однак місто прибрали зі списку Євро-2012, що означало одне: грошей не буде. Уже готовий проект передбачає розширення перону для літаків, ремонт рулівних доріжок, заміну сигнального обладнання та радіотехніки засобів посадки, збільшення пропускної здатності з 10 до 17 літаків на годину, а також реконструкцію злітнопосадкової смуги. Хотіли побудувати ще й новий термінал, але вже за рахунок приватних грошей. У порівнянні із провальним 2009 роком у нинішньому ситуація трохи змінилася. Уже в першому кварталі аеропорт надав послуги 10 тисячам пасажирів, що в рази більше торішніх результатів за той же період. Однак показник «відправлення й приПочаток на стор. 1

буття вантажу та багажу» зменшився майже вчетверо, що обумовлено об’єктивними причинами. Серед них зменшення кількості рейсів, що виконуються вантажними літаками з великою злітною вагою (Ан-124, Іл-76, Ан-22), а також скасування рейсів ВАТ «Мотор Січ» на Стамбул. Злітно-посадкова смуга, побудована в 1955-му, знала тільки один капітальний ремонт із 10-річним запасом міцності в... 1982 році. Силами аеропорту проводиться вибірковоямковий ремонт, та й то там, де стан полотна дуже зношений. Попри те, що вже давно завершено проектні роботи з реконструкції смуги зі штучним покриттям, а також заміни світлосигнального обладнання та радіонавігаційних засобів, все це лише перспектива, бо фінансування з державного бюджету поки не передбачено.

ІЗ ПЕРШИХ УСТ «РОЗМОРОЗИТИ» СМУГ У тан злітно-посадкової смуги критичний, адже вже давно вичерпано ресурс міцності, — говорить генеральний директор ДП «Міжнародний аеропорт «Запоріжжя» Віктор Біскупський. — Не дуже давно нам подовжили сертифікацію, без якої ми не змогли б працювати. Питання стану ЗПС було одним із найнагальніших. Нам удалося переконати фахівців у її придатності, однак із тією лише умовою, що смугу реконструюємо. При цьому Державіаадміністрація проводитиме її перевірки, і якщо вважатимуть небезпечним подальше використання, то в нас відберуть сертифікат, а отже, ми будемо змушені просто закритися. Для капітального ремонту смуги потрібно 150 млн грн, загалом же реконструкція аеро-

– С

дрому коштуватиме 528 млн. Однак держава навряд чи розщедриться навіть на першу суму. За словами Віктора Біскупського, усі давно знають ситуацію й обіцяли допомогти, однак терміни чітко так і не визначені. Тому рік із цієї точки зору виглядає песимістично. А час працює проти стану ЗПС та аеропорту — пережити чергову зиму буде дуже складно, якщо взагалі можливо. Торік технічному персоналу довелося застосовувати хімічні реагенти, щоб «розморозити» злітнопосадкову смугу. Ще болючі точки — застаріле світлосигнальне обладнання (необхідно 30 млн грн для реконструкції) і побудований 1965 року аеровокзал. На використання освітлювальних систем у підприємства є сертифікат ще на один рік. Після цього перспективи спецтехніки більш ніж непевні. Хоча запорізький аеропорт цілком належить державі (до речі, така форма власності збереглася лише в Борисполя, який вочевидь не потребує дотацій, і у львівського аеропорту, який потрапив у програму фінансування Євро-2012), однак починаючи з 1990 року він не одержав від свого власника ані копійки на розвиток. Запоріжці прагнуть жити та заробляти самостійно, однак тут є безліч перешкод. Головна з них — поганий стан об’єкта в цілому.

відзначає, що американські ВПС не підготовлені до такого типу машин. Правда, після «іракського контракту», який Вашингтон підніс Києву на блюдечку торік, можна було б говорити про шанси на успіх у конкурсі Пентагона. Але тепер політичний розклад кардинально змінився — Україна декларативно шарахнулася від НАТО у бік Росії. І це серйозний аргумент проти перемоги в тендері нашої компанії. Незрозумілий галас навколо можливого поглинання російським авіапромом українських виробників, і найперше у ДП «Антонов», тільки збільшує ситуацію.

ДО РЕЧІ

ля «Антонова» тендер на літак-заправник — не єдина можливість вийти на американський ринок. Росія вже запропонувала США робити фінальне складання Ан-124 для іноземних замовників на одному із заводів Boeing. Пропозиція зараз обговорюється з Boeing урядом США, але, за даними ЗМІ, у ДП «Антонов», якому належить конструкторська документація Ан-124, така ініціатива викликала різке неприйняття. Тому основні клієнти — авіакомпанії — переводять свої рейси до інших міст. Люди просто не хочуть приземлятися на такій смузі й користуватися допотопним аеровокзалом. — У тому ж Дніпропетровську близько 30 відсотків пасажирів — запоріжці, — говорить Віктор Біскупський. — Поки ми нічого із цим не можемо вдіяти. Усі мізерні зароблені гроші йдуть лише на те, щоб якось підтримати підприємство та сертифікуватися. В Одесі, Сімферополі, Харкові та Донецьку, де аеропорти належать міській або обласній громаді, справи значно краще. Там гроші надходять із місцевих бюджетів або від інвесторів, яких удалося знайти завдяки Євро-2012. У тому ж Харкові реконструкція на дуже серйозному рівні. Я в 2009 році там побував і не повірив, що за рік можна увести до ладу найсучасніший термінал, однак цей проект реалізований. Те ж можна зробити й у нас, але інвестори до нас не поспішають. ЄВРОШАНС оча проект реконструкції ДП «Міжнародний аеропорт «Запоріжжя», запланований до чемпіонату Європи з футболу, не було втілено, запоріжці зможуть одержати невеликий «шматочок» від Євро. Так чи інакше, аеропорти, які прийматимуть найбільше гостей, не зможуть розмістити всі прибулі повітряні судна. А потужності запорізького аеропорту дозволяють прийняти на зберігання до 50 літаків.

Українська технічна газета

№28 (132) В і в т о р о к , 2 0 л и п н я 2 010

ОСНОВНИЙ РЕСУРС

Повний б ак

Нафтопереробна промисловість — одна з небагатьох галузей, які змогли показати приріст обсягів виробництва навіть за скорочення попиту Олександр БІЛИЛОВЕЦЬ Наскільки впевнено почувається нафтопереробна сфера за підсумками першої половини 2010 року і які перспективи на ринку? Особливо актуально це напередодні відпусток і початку збиральної кампанії. Не треба також забувати й про підвищення акцизів на нафтопродукти, що може позначитись на галузі в цілому.

МОВОЮ ЦИФР НПЗ ПРАЦЮЮТЬ У НОРМА ЛЬНОМУ РЕЖИМІ з початку року на нафтопереробні заводи (НПЗ) сумарно надійшло 4 145,5 тис. тонн нафти, у тому числі 21,2% від загального обсягу — власного видобутку й 78,8% — імпортної, переважно з Росії. Решту отримано з Азербайджану та Казахстану. У той же час обсяги переробки нафтової сировини в Україні в травні на третину менші, ніж за аналогічний період 2009 року. На те є пояснення: Лисичанський НПЗ, який належить компанії «ТНК-BP», на початку травня зупинено на два місяці для планового ремонту, а Шебелинський ГПЗ тимчасово припиняв відвантаження палива. Офіційної інформації за червень немає, але, за оперативними даними, переробка становила близько 650 тис. тонн нафти й газового конденсату. Лідером залишається Кременчуцький НПЗ, який видав до 300 тис. тонн сировини. Лисичанський НПЗ, який відновив у двадцятих числах червня роботу, і Дрогобицький НПЗ по-

винні впоратися з 70 і 50 тис. тонн нафти відповідно. Очікується невелике падіння (до 15%) продуктивності Одеського НПЗ у зв’язку із профілактичним зупиненням. Можна дійти висновку: у сфері поставок сировини все відбувається без якихось істотних потрясінь. Винятком став тільки форс-мажорний травень. Спостерігається диверсифікованість імпорту та поява нових країн-продавців. Азербайджанська та казахська нафта не використовувалася на українських заводах 2009 року, у той час як у 2010-му вона потіснила позиції «чорного золота» українського та російського походження. У цілому в першому півріччі слід відзначити загальне збільшення обсягів випуску нафтопродуктів проти кризового 2009 року, яке було б значнішим без зупинок заводів у травні-червні. Зокрема, зростання обумовлене, з одного боку, сезонним попитом — період відпусток і сільськогосподарських робіт. З іншого — навесні, особливо у квітні й на початку травня, оператори ринку поспішали запастися паливом за старими закупівельними цінами, чекаючи на введення нових податків. НОВІ АКЦИЗИ: ДВА БОКИ МЕДА ЛІ оворячи про нафтопродукти в Україні, не можна залишити поза увагою тему підвищення акцизів. Нагадаємо, 20 травня Верховна Рада України ухвалила законопроект, відповідно до якого зросли акцизи на деякі товари «не першої потреби», до яких входить і паливо. У документі говориться про 20-відсотко-

ДОВІДКА «УТГ» ХТО ВИРОБЛЯЄ ПА ЛИВО В Україні на переробці нафтопродуктів спеціалізуються сім підприємств: шість комерційних і одне державне. До останніх належить Шебелинський ГПЗ, який входить до складу «Укргазвидобутку» — дочірньої компанії НАК «Нафтогаз України». Але на сьогоднішній день можна говорити, що функціонують шість заводів, оскільки Херсонський НПЗ із 2007 року на реконструкції, завершити перший етап якої планують лише на 2012 рік. Загальна потужність працюючих заводів — близько 51 млн тонн нафти на рік. За даними Антимонопольного комітету України, три НПЗ — Одеський, Лисичанський і Кременчуцький — контролюють 66% українського ринку бензинів і 51% ринку дизельного палива, у той час як на Шебелинський ГПЗ припадає 6% ринку нафтопродуктів.

ДУМКА ЕКСПЕРТА Олександр СІРЕНКО Аналітик компанії UPECO — На тлі пожвавлення діяльності промислових підприємств цього року очікується збільшення споживання нафтопродуктів на 5—10% у порівнянні з минулим. Істотний приріст має бути, зокрема, у сфері використання скрапленого газу. Раніше він сприймався виключно як альтернативне джерело енергії, а зараз — як повноцінне моторне паливо — більш дешева альтернатива бензину. Нові податки не повинні істотно вплинути на ці показники. Більш того, акцизи уведені тільки для бензинів, тому саме в цій групі нафтопродуктів повинна відбутися переорієнтація кошика споживання. Наприклад, збільшення частки марки А92 за рахунок зменшення частки А95. ве підвищення ставки на моторний бензин: із 110 євро за тонну до 132. Нескладно припустити, що для кінцевих споживачів це означає подорожчання «горючки» і зростання собівартості товарів через транспортні витрати. Виправити ситуацію можуть зовнішні чинники. Якщо світова тенденція падіння нафтових котирувань триватиме, то стрибок цін буде нівельований за рахунок здешевлення сировини для НПЗ і зниження закупівельних цін на імпортне паливо. Але для вітчизняних НПЗ усе не так однозначно. Підвищення ціни призведе до скорочення на внутрішньому ринку частки традиційно дорожчих, але високоякісних імпортних бензинів, а також зростання попиту на більш прийнятну для українця продукцію НПЗ. З огляду на це новий закон вигідний окремим підприємствам, наприклад, Кре-

Біодизельні перспективи Олександр БІЛІЛОВЕЦЬ

В економічно розвинених країнах біологічне моторне паливо є конкурентом вуглеводневому, на впровадження «зелених» технологій виділяються державні інвестиції. У нас поки не вироблено, а точніше, не підкріплено реальними практичними діями єдине стратегічне бачення — чи потрібний Україні біодизель. І замість розвитку технології виробництва біопалива ми експортуємо сировину.

ерші дизельні двигуни були розраховані на використання рослинної олії. Але в’язкість і густота такого палива дуже високі, що призводить до швидкого зношування агрегатів, тому згодом воно було замінене на більш універсальні нафтопродукти. Підвищення цін на нафту підштовхнуло до поновлення досліджень у сфері біопалива. Природно, що знову адаптувати двигуни під мастила ніхто не захотів — це просто невигідно. Набагато простіше й ефективніше «підігнати» властивості жирів під двигун. Для цього необхідно відокремити речовину, яка створює

густоту, — гліцерин. Робиться це в спеціальних установках, у яких змішують рослинні або тваринні жири з каталізаторами. У результаті сировина розділяється на неочищений гліцерин і основний продукт переробки — біодизель, біопаливо або, як його ще називають, метиловий ефір жирної кислоти. Основний недолік наявних установок із виробництва біодизеля в тому, що для забезпечення нормальної продуктивності обладнання кожна окрема порція жирів і каталізаторів проходить через реакційну камеру не більше одного разу. Інакше кажучи,

менчуцькому НПЗ (СП «Укртатнафта»), який активно нарощує випуск бензинів (у травні 2010 року в порівнянні з травнем 2009-го приріст становив 36%) за рахунок налагодження прямих поставок світлої азербайджанської нафти. Таким чином, завод має непогані можливості для розширення своєї частки на внутрішньому ринку. З іншого боку, Верховна Рада припинила схему мінімізації податків, якою НПЗ активно користувався останнім часом. Полягала вона в тому, що значну частину своєї продукції Кременчуцький НПЗ відвантажував не як товарний бензин, а як бензиновий компонент, який проходив за ставкою 20 євро за тонну. У новій постанові цю лазівку закрито, оскільки ставку для компонентів і легких дистилятів збільшено до загального показника 132 євро за тонну.

процес має дискретний характер — завантажити нову порцію сировини неможливо, поки не буде перероблена попередня. Рішення цієї проблеми є, переконаний Вадим Масло (на знімку), лауреат конкурсу «Винахід–2009» у номінації «Кращий винахід серед молоді», науковий співробітник Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства», автор патенту «Обладнання для виробництва біопалива» — Вадиме Ренатовичу, у чому новизна вашого технічного рішення? — Основна ідея моєї розробки — удосконалення на-

явних прототипів, щоб шляхом конструктивних змін домогтися безперервності процесу переробки сировини, звичайно, без зниження якості одержуваного продукту. Заразом хотілося модернізувати наявні конструкції й домогтися зменшення металоємності обладнання. Відмінність від прототипів у тому, що функцію реакційної камери виконує багаторезервуарний змішувач. Кількість резервуарів — два й більше, причому з’єднані вони трубопроводами з регулювальними пристроями. Через усі резервуари змішувача проходить привід, на якому встановлені мішалки — по одній на кожний резервуар. Крім того, пристрій для відокремлення

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 0 л и п н я 2 010 №28 (132)

ПРІОРИТЕТИ

Метан: довгий шлях до скорення Микола СТОЛЯРОВ У Донецьку відбувся міжнародний інвестиційний форум «Шахтний метан. Фінансування проектів в Україні», організаторами якого були Мінвуглепром України, Партнерство «Метан — на ринки», Тихоокеанська північнозахідна національна лабораторія США та державне підприємство «Центр альтернативних видів палива» (Україна).

ості форуму, який відбувся у рамках оголошеного в Донецькій області року інновацій, познайомилися з проектами з видобутку й використання шахтного метану й новітніх технологій його утилізації. Потенційні інвестори та їхні можливі партнери обговорили варіанти фінансування відповідних проектів. Прокоментувати підсумки зустрічі ми попросили доктора геолого-мінералогічних наук, професора, заступника директора Інституту геотехнічної механіки НАН України (м. Дніпропетровськ) В’ячеслава Лукінова (на знімку). — В’ячеславе Володимировичу, хто сьогодні «попереду всієї планети» у видобутку та використанні метану? — Поки всіх обганяють Сполучені Штати Америки. Там видобувають близько 50 мільярдів кубометрів підземного газу на рік. Це вдвічі більше, ніж в Україні. Але проаналізуємо американські показники більш докладно. Отож, метан від метану в Америці різниться. Два мільярди кубометрів належать до

так званого шахтного метану, а решта — метан вугільний. Шахтний метан у США одержують у процесі самого видобутку вугілля або з уже відпрацьованих дільниць. А метан вугільний — незалежно від того, працює шахта чи ні. Газ той самий, але різні технології його видобутку. Щодо цього в Америці існує ціла класифікація. На першому місці в ній технологія з видобутку метану вугільних пластів. Її намагалися впровадити й у Європі, але істотних результатів поки нема. Не досягли їх і в нас, хоча працювали над цим відразу дві організації: Центр альтернативних видів палива (м. Київ) і донецьке ТОВ «Екометан». — Ми багато говоримо про метан. А чи варта справа заходу, скільки його в нас насправді? — За різними оцінками, цифри тут вочевидь «танцюють». Наші запаси метану становлять від півтора до 20—25 трильйонів кубометрів. Нагадаю, прогнози ці досить приблизні. — Чи не схожі ми в такому випадку на людину, яка сидить на мішку з грошима? — Я б навів тут інше порівняння. Наші запаси метану — наче золото, розчинене в морській воді. Щоб взяти і те й інше, необхідні технології. З огляду на це зустріч у Донецьку — кращий спосіб консолідувати зусилля, знайти зерна досвіду, поділитися ним, взяти його на озброєння. Такий досвід є — і не тільки в Америці та Європі, а й у нас. Те, що роблять європейські гірники, приміром, із видобутку метану з вугільних шахт, навчилися роби-

ДОВІДКА «УТГ» Як головний компонент природного газу, метан — основний винуватець парникового ефекту. Він посідає друге місце (після двоокису вуглецю СО2) серед парникових газів, які виділяються у результаті діяльності людини. При цьому за останні два сторіччя концентрація метану в атмосфері зросла більш ніж удвічі.

неетерифікованих жирів через регулювальний пристрій, помпу й трубопровід безпосередньо з’єднані з контейнером для рослинного або тваринного жиру. — Чи є перспективи впровадження установки у виробництво? — Чесно кажучи, патент, поданий на конкурс «Винахід року», я не розглядаю як перспективний щодо впровадження. Деякі описані в ньому рішення досить громіздкі. Це скоріше загальна ідея. Зараз я працюю над новою розробкою, в основу якої покладено й цю корисну модель. Мені довелося переглянути не тільки технічні аспекти, а й особисті пріоритети. Якщо два роки тому я був ученим-романтиком, для якого

найголовніше — висока ідея винахідництва, то сьогодні я став ученим-прагматиком. Мені важливо, щоб винахід був затребуваний. Тому для початку необхідно знайти інвесторів, переконати їх у ефективності такого обладнання. Для цього треба розмовляти з ними мовою цифр — провести об’єктивну фінансову оцінку, довести економічну доцільність. Виробивши спільну стратегію, можна братися за створення дослідного зразка, проводити експерименти й тільки після цього оформити все у вигляді нового патенту. — Очевидно, якщо таке виробництво існує, то є й люди, яким вигідно використовувати

ватні підприємства та фірми, декілька наукових інститутів. А на нинішньому форумі були присутні й банкіри. Тобто інтерес до метану не тільки не падає, а навпаки, зростає і, я б сказав, конкретизується.

ти, і не гірше, скажімо, на шахті імені Засядька в Донецьку. Її керівники виконали величезну роботу: увели до складу своєї техради вчених, придбали сучасну техніку та обладнання, відпрацювали всі тонкощі технології. У шахтному метані — чимала частка пилу, механічних домішок, і це теж довелося врахувати. Словом, розв’язали багато проблем — від геологічних до технологічних. У

— А чи є в цьому такі необхідні об’єднувальні засади? Яка позиція держави? — Національне агентство з ефективного використання енергоресурсів (НАЕР) за участю промисловців та учених підготувало масштабну програму з метану. Незабаром її повинен розглянути Кабінет Міністрів України. Показово, що в документ уперше включені й проблеми видобутку так званих сланцевих газів. Зізнаюся, якщо із проблем метану ми багато чого домоглися, то сланцевий газ — терра інкогніта як для Європи, так і для України. Викладена в програмі НАЕР концепція вже затверджена. Тепер чекаємо на розгляд самої програми.

Шахтарі називають метан «гримучим» газом. За легендою, раніше, страхуючись від підступної вдачі метану, гірники брали із собою під землю голубів, які першими сигналізували про появу його ознак. результаті тільки за останні роки підприємство змогло видобути й пустити в діло близько 150 мільйонів кубометрів метану. Зараз ця робота гірників, проведена в тісній співдружності з ученими, висунута на здобуття Державної премії України в галузі науки і техніки. — Говорять, досвід цінний повторенням. Чи не поодиноке це починання? — Конференція з метанових проектів у Донецьку не перша. Зверніть увагу на її представництво та рівень. Інтерес до «метанових» проблем сьогодні виявляють як державні, так і при-

біопаливо. Це підтверджує світова практика. — Я вважаю, що всі альтернативні джерела енергії треба розглядати в комплексі. У далекій перспективі біодизель, швидше за все, програє водневому паливу, але зможе «закріпитися» у сільському господарстві. У цій галузі велика кількість дизельної техніки, а головний і найдорожчий компонент біопалива (вартість сировини в багато разів перевищує ціну обладнання) — технічні культури, наприклад ріпак, у фермерів завжди під рукою. Крім того, біодизель зазвичай уважається літнім паливом, яке добре підходить під режим використання сільськогосподарської техніки.

— Оскільки США так багато чого домоглися у видобутку метану, може, варто закупити їхню технологію? — Річ у тім, що від Америки відстаємо не тільки ми, а й Європа (до речі, і Росія). Звичайно, «метанові» перспективи — це заманливо й багатообіцяльно. А ще й дуже великі гроші. Америка змогла зібрати кращі уми, найпередовіші досягнення, не шкодуючи грошей на унікальну техніку та технології. Приблизно так свого часу ми збирали все краще для «Південмашу». Сьогодні все це треба повторити, щоб розв’язати наболілі проблеми з підземним газом. Із фінан-

сової точки зору це зараз навряд чи можливо. Але навіть якщо ми поки не можемо сісти в «Мерседес», їхати однаково треба... — То на чому ж ми сьогодні їдемо, освоюючи метанові поклади, — на возі, «Запорожці» чи «Жигулях»?.. — Віз облишимо відразу. Скоріше, на «Жигулях». А от «засядьківці» з їх великим технологічним комплексом — уже на досить пристойній іномарці. Рівень їхнього комплексу навіть вище від європейського. Говорю не голослівно: по-перше, він є лідером із потужності, по-друге, із якості використовуваного обладнання, а головне — із культури видобутку та використання метану. — А які «метанові» перспективи інших українських шахт? — Я вже говорив, що «їхати» треба: якщо вже ми видобуваємо вугілля, виходить, повинні займатися й метаном. Не маю на увазі зараз дорогі установки й комплекси — усе це ще попереду. Однак проводячи сьогодні дегазацію пластів, захищаючи гірників від аварій, роблячи безпечнішою їхню працю, ми найчастіше при цьому вже видобутий газ просто втрачаємо, викидаємо в атмосферу. Річ тут у тім, що в ньому низький уміст самого метану. А низький уміст — від низького рівня виробничої культури. Там вакуум поганий, там трубопровід тече, там ще якісь огріхи... А було б більше акуратності, старанності — і видобутий метан не втрачав би в якості. От і використовували б його. Словом, у метану все ще попереду. Хоча вже сьогодні є багато підприємств, які зуміли взяти його «у запряжку», — шахти імені Стаханова, «Краснолиманська», «Никанор-Нова»... Звичайно, метан там поки «працює» не на повну силу: як паливо для шахтного транспорту, для обігріву шахтарських лазень, для якихось локальних місцевих потреб... Тож «богатир» плечі ще не розправив. Але добре вже те, що ми знаємо про його можливості.

Українська технічна газета

№28 (132) В і в т о р о к , 2 0 л и п н я 2 010

ОСОБИСТОСТІ

Уранове братство Володимир ОТРОЩЕНКО Шляхи наукові часто незбагненні. Особливо якщо ведуть у глухий кут, плутаються або руйнуються несподіваними історичними катаклізмами. Так було з відкриттям і видобутком атомних руд — українських, європейських, середньоазіатських. Перші виявив у степах Придніпров’я великий геолог Йосип Танатар, а потім на місцевому урані виросла потужна українська атомна енергетика. Другі почали добувати в горах Саксонії («німецького Сибіру») для гітлерівської атомної програми, а продовжили — для радянського ядерного щита. Треті — надскладні для видобутку в розпечених барханах узбецьких Кизилкумів — використовувалися для створення стратегічного паритету між США та СРСР. Між усіма цими стратегічними точками, розділеними тисячами кілометрів, простежується чіткий зв’язок: у кожній із них працювали талановиті інженеришахтобудівники з Національного гірничого університету (м. Дніпропетровськ). АТОМНИЙ КЛАН мена видатних учених і практиків, які створювали непробивний «ядерний заслін» для радянської держави, стали відомі лише після закінчення «холодної війни» 1946—1991 рр. Причина зрозуміла: «top secret» на всіх рівнях. — За 80 років роботи нашої кафедри тут підготовлені сотні талановитих гірничих інженерів-

Проректор НГУ професор Олександр Шашенко

шахтобудівників, — розповідає проректор НГУ з міжнародних зв’язків, завідувач кафедри будівництва та геомеханіки, лауреат Державної премії України, заслужений діяч науки і техніки, професор Олександр Шашенко. — Але була серед випускників шахтобудівного факультету й невелика когорта дійсно унікальних особистостей, які створювали в середині минулого століття вітчизняну атомну промисловість. Я б назвав їх особливим гірничо-шахтним атомним кланом. Згадаю лише кілька імен: Семен Волощук, Микола Фурманський, Петро Митрофанов, Віталій Корсунь, Юлій Каменєв.

ВАЖКІ ГОРИ старонімецькому переказі говориться: «Колись в озері в горах Саксонії рибалки піймали сіткою водяника. За своє звільнення він запропонував на вибір золота — на один рік, срібла — на десять або заліза — навічно. Місцеві жителі вибрали залізо...». Але хитромудрий господар озера нічого не сказав про уран. Може, просто не хотів завчасно будити «ядерного джина»? Земля Саксонія розташована на передгір’ях та Рудних горах і межує з Чехією. За особливий клімат — довгу зиму, північні вітри, високу вологість — її часто жартома називають «німецьким Сибіром». Чеська частина гір має іншу назву, що підтверджує правомірність цього порівняння, — Крушне гори, або Важкі гори. Вони простягаються майже на 150 км, а в їхніх надрах (як у Німеччині, так і в Чехії) розробляються родовища срібла, свинцю, цинку, вісмуту, вольфраму... І, як виявилося, не тільки. — На початку 1951 року в Дніпропетровський гірничий прибув із Москви уповноважений Радміну із завданням відібрати з числа п’ятикурсників представників декількох спеціальностей для роботи в Болгарії або Чехословаччині, — розповідає Олександр Шашенко. — Вибрали 30—40 людей, після чого органи держбезпеки кілька місяців збирали інформацію про кандидатів. У підсумку гідними визнали лише десятьох випускників, серед яких був і Павло Митрофанов. Приїхавши до Чехії навесні 1952 року, він був здивований тим, що не чути птахів у лісі. Лише через якийсь час зрозумів: радіація вбиває комах, тому й птахів нема... «Відразу після війни СРСР провів розвідку шурфами в Саксонії та Тюрінгії для пошуку уранових руд, — пізніше напише у своїх спогадах Павло Митрофанов, — бо вже було відомо, що Рудні гори мали найбагатші в Європі поклади цієї сировини. До розвідки, а потім і спорудження шахт, штолень і кар’єрів були залучені випускники Ленінградського і Московського гірничих інститутів та інженери-гірники Московського метробуду. Коли на зміну метробудівцям прибули випускники із Дніпропетровська, у цих землях було багато таких споруд і радянських військових батальйонів поруч із ними. За наказом Кремля з організацією видобутку уранової руди так поспішали, що багато розвідувальних шурфів, особливо уздовж кордону НДР із ФРН, залишили незакопаними. У них падала худоба, що місцевим жителям дуже не подобалося — отвори спішно закрили...» Інтенсивність роботи була дуже високою. За кожним радянським інженером закріплювали 5—6 вибоїв. Вільнонаймані

німці, святкуючи Різдво або Великдень, тижнями не виходили на роботу. У такі дні радянським фахівцям доводилося працювати ще більше, щоб не зірвати виконання плану, який сягав 25—30 тонн руди на місяць. У ці періоди Петро Ілліч працював і за підривника, і не раз бувало, що за ящик високоякісної руди (уранової смолки) одержував від 50 до 100 марок. Після збагачення руду залізничними цистернами в розчині сірчаної кислоти транспортували в Радянський Союз. «Працівники держбезпеки вимагали постійної уваги й недовіри до вільнонайманих німців, — згадував Петро Митрофанов, — тому у вибоях ми бували значно частіше й довше. Працювали важко. Виходиш із шахти, а тобі паморочиться в голові. Треба хоч хвилину постояти, подихати, перш

їх АЕС. На формування запасів цього палива поклали життя тисячі наших співвітчизників. А власного повного ядернотехнологічного циклу в Україні досі немає. ЗІРКА КИЗИЛКУМІВ існю «Учкудук-три колодязі» за радянських часів співали всі. Однак мало хто знав, що в цих рукотворних оазисах узбецьких Кизилкумів створюється золотий запас Держбанку СРСР і наповнюються уранові засіки ВПК. Чималий внесок у ці процеси зробив випускник кафедри шахтного будівництва ДГІ 1961 року Микола Фурманський. У книзі С. Різаєва «Універсальний талант: штрихи до портрету М. Фурманського» про нього написано так: «Видатний державний діяч Республіки Узбекистан, великий організатор гірничого виробництва, доктор технічних наук, гендиректор Навоїського гірничо-металургійного ком-

Рудні гори в Саксонії (Німеччина)

ніж іти далі... До того ж не було ніякого захисту від опромінення. Тож перші два роки на уранових рудниках НДР через умови роботи, тривалість робочого дня, постійний нагляд були для радянських фахівців дійсно сибірською каторгою. Через кілька місяців після смерті Сталіна життя радянської колонії почало змінюватися на краще: дозволили спілкуватися з німцями, заходити до магазинів, їздити на екскурсії країною, а потім навіть до ФРН та Франції. У 1953 році до нас надійшло кілька радіометрів-лічильників Гейгера. З’ясувалося, що ми вже дуже сильно опромінені. Нас негайно обстежили лікарі, доправили до шпиталю в Зігмершенау, де призначали уколи й ванни, а потім ми лікувалися на курорті Брамбах...». — Не було в Україні гірничого ВНЗ або гірничогеологічного факультету університету, випускники якого не працювали б у Рудних-Важких горах на видобутку уранової смолки або уранової руди іншого типу, — говорить професор Шашенко. — А скільки там було українських солдатів і офіцерів, які служили в лавах Радянської Армії, з’ясувати зараз майже неможливо. Сучасникам треба знати про це, бо наша країна купує в Росії ТВЕЛи для сво-

бінату, сенатор Олій Мажліса... Кілька важливих дослідних робіт із науково-технічного обґрунтування, розроблення та впровадження технології проектування та експлуатації кар’єрів під час освоєння складноструктурних родовищ високоцінних руд — особистий внесок Миколи Івановича в розвиток гірничої науки. Особливі його зусилля були спрямовані на становлення та подальший розвиток Зарафшанського й Учкудуцького золотопереробних комплексів, переведення уранової галузі на більш економічний спосіб свердловинного підземного вилуговування. Герой Узбекистану, заслужений інженер Узбекистану, двічі лауреат Державної премії, нагороджений орденами «Дустлик», «Елюрт хурматі», знаком «Шахтарська слава» трьох ступенів...». …У 1958 році в Центральних Кизилкумах розпочалося будівництво уранового комбінату. Фахівці попереджали: в умовах Кизилкумів взяти уран майже неможливо. Його велике гідрогенне родовище мало тут надзвичайно складне залягання з високою обводненістю й нестійкістю рудовмісних горизонтів. Та й із технологічного погляду руди Учкудука мали багато властивих тільки їм особливостей. У світовій практиці не було аналогів переробки руд такої фор-

мації. Однак у Мінсередмаші не знали слова «неможливо». І роботи з будівництва рудників і кар’єрів почалися. Уранові поклади дійсно виявилися унікальними, із величезною кількістю підземних вод, які могли прорватися в гірничі виробки. Проходка шахтних стовбурів рудників відбувалася в слабких, нестійких, «пливучих» породах із великими припливами пластових вод. Треба було на місці розробляти та застосовувати цілком нову технологію проходки стовбурів вертикальними щитами з водозниженням рівня напірних підземних вод. У таких умовах і почалася кар’єра молодого фахівця із Дніпропетровська Миколи Фурманського, який приїхав сюди з дипломом інженерашахтобудівника ДГІ. За 10 років в Учкудуку він пройшов шлях від гірничого майстра до начальника кар’єру. А потім 14 років проробив на золотовидобувному комплексі — головним інженером і директором Центрального рудоуправління. Не всі з тих, хто прибув разом із Миколою Івановичем, витримали випробування жахливою спекою, пильними бурями, безвіддям, бездоріжжям, напруженою та важкою працею. Однак Фурманський не тільки загартував характер, а й дістав унікальну можливість для накопичення знань, умінь та досвіду. Цьому сприяли, по-перше, надзвичайно складні гірничо-геологічні умови залягання руд урану та золота, які обумовили експериментальний характер освоєння родовища. По-друге, постійне співробітництво й контакт із кращими науковими та конструкторськими колективами країни. І, нарешті, особиста участь інженерів у налагодженні та освоєнні високопродуктивних дослідних зразків гірничої та іншої техніки. — На відкритих гірничих роботах в узбецькій пустелі передбачалося використання нових роторних комплексів з Уралу, — розповідає Олександр Шашенко. — Але учкудуцькі міцні глини й тверді пропластки були не по зубах роторним екскаваторам — ламалися ковші, зуби. Довелося разом із заводом-виробником («Уралмашем») вести реконструкцію та посилення роторних екскаваторів та конвеєрів. За короткий час техніка безперервної дії була доопрацьована та освоєна. Застосовані тут буропідривні роботи для розпушування густих глин не мали аналогів у світовій практиці й дозволили забезпечити необхідні умови для ефективної роботи роторних екскаваторів, успішно впровадити їх на всіх кар’єрах рудоуправління. Група працівників комбінату зі власної ініціативи вивчила можливості видобутку урану способом підземного вилуговування, і новий прогресивний спосіб був застосований. Це удешевило видобуток, поліпшило умови праці гірників і залучило до розроблення нових родовищ. Тож Зірка Героя Узбекистану заслужено належить нашому землякові Миколі Фурманському — справжній зірці Кизилкумів.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 0 л и п н я 2 010 №28 (132)

ПРОБЛЕМА

Відплив інтелекту: час задраювати люки Щоб молоді перспективні фахівці залишалися працювати у своїй країні, одного патріотизму замало Наталя САВЕЛЬЄВА Міграція кваліфікованих фахівців, або відплив інтелекту, набрала силу на початку 90-х. За цей час Україну залишили близько 700 докторів і понад 1,5 тисячі кандидатів наук. Зараз з’явилися нові форми використання наших фахівців за кордоном і нові причини для занепокоєння.

а відміну від звичайної трудової міграції, відплив інтелекту не дає країні, яка навчила фахівців, навіть грошей, які надсилаються ними родичам. Якщо в будівельників, садівників, няньок родини залишаються на батьківщині, то вченим, винахідникам, фахівцям інформаційних технологій удається привезти із собою родину на нове місце проживання. Нестача кваліфікованих фахівців створює серйозні проблеми для нормального розвитку країни. Експерти вже прогнозують наростання дефіциту науково-технічних і робітничих кадрів. Причина тут, звичайно, не тільки в міграції, а й у демографічній та економічній кризі 90-х. Але з ким тоді нашій країні проводити модернізацію та економічні реформи? Тут було б корисно врахувати досвід інших країн. РОСІЯ: УЧИТИ — ДОРОЖЧЕ...

Росії проблем не менше за нас. Економісти підрахували: щоб виконати амбіційні плани розвитку, намічені державою та корпораціями, у найближчі п’ять років у високотехноло-

наукової та технічної діяльності. За оцінкою експертів, це, а також майбутній масовий вихід фахівців покоління бебі-бумерів на заслужений відпочинок може призвести до того, що через кілька років у країні станеться кадрова катастрофа. Найстаріший енергетик Росії, академік Олександр Шейндлін твердить, що дієздатних кадрів — інженерів, учених та кваліфікованих робітників — у його галузі залишилося на три-п’ять років. Аналізуючи причини проблеми, фахівці відзначають, що, попри заяви про дефіцит кадрів, російські роботодавці, як і раніше, не хочуть платити професіоналам ті гроші, на які вони заслуговують. Але, звичайно ж, цілковито проблема може бути вирішена тільки в тому випадку, якщо за це візьметься держава. Поки ж у російському бюджеті 2010 року реального збільшення витрат на розвиток вітчизняної науки не передбачено. Однак ситуацію, виявляється, можна виправити й у інший спосіб. Державна дума ухвалила поправки до законодавства, які встановлюють нові правила перебування в країні трудових мігрантів, а також більш сприятливі умови для залучення висококваліфікованих іноземних фахівців. Тепер іноземці, які претендують на роботу у високотехнологічних галузях, матимуть право відразу одержати посвідку на проживання в Росії та платити податок на доходи фізичних осіб за ставкою резидентів РФ. КИТАЙ: КАДРИ ВИРІШАТЬ УСЕ? ідготувати потужну армію кадрів, конкурентоспроможну за структурою та якіс-

МУТАЦІЇ МІГРАЦІЇ Відтік фахівців за кордон в Україні не припиняється. Найбільше потерпає галузь інформаційних технологій: щорічно із країни їдуть від 2700 до 5000 IT-фахівців. Усе більшого поширення набуває практика наймання українців для роботи на західні фірми без виїзду із країни — так званий офшоринг. Це дає закордонним роботодавцям економію від 20 до 100 тис. доларів на кожному найнятому українці. гічні галузі промисловості й галузеву науку Росії щорічно має приходити орієнтовно 150—200 тисяч інженерно-технічних працівників і науковців. У реальності цифри інші. За даними російської статистики, в організації, які виконують дослідження та розробки, влаштовується на роботу 1—2% молодих фахівців. А загалом за фахом працюють 10—20% випускників технічних ВНЗ. Проблема — у мотивації до

тю, має намір і Китай, який планує до 2020 року увійти до числа передових держав у галузі підготовки професіоналів. Для цього там збираються «наголосити на навчанні науково-технічного персоналу нового типу, фахівців, яких потребують базові галузі в процесі соціально-економічного розвитку». А також збільшувати фінансування процесу підготовки кадрів, у якому повинні брати участь не тільки державні орга-

ни, а й різні структури, приватні особи, зацікавлені у використанні кваліфікованих фахівців.

ІЗ ПЕРШИХ УСТ

УКРАЇНА: «ПРИПЛИВ ІНТЕЛЕКТУ» ПОЧАВСЯ

б’єднання зусиль держави та бізнесу, мабуть, найоптимальніший варіант розв’язання будь-яких проблем, у тому числі й кадрових. Вже чого, а програм, спрямованих на виправлення ситуації в тому або іншому секторі, у нас більш ніж досить. Наприклад, фінансована державою програма «Молоді — перше робоче місце», створена для випускників профтехучилищ, у рамках якої за договором між центром зайнятості та роботодавцем молодим людям гарантується робота на виробництві протягом двох років. Однак проблеми відпливу інтелекту ні ця, ні допоміжні профорієнтаційні програми не розв’язують. Певний оптимізм вселяє недавня подія з життя великого бізнесу: Фонд Віктора Пінчука виділив гранти на навчання в кращих університетах світу 17 талановитим студентам. Щасливчиків відібрали за результатами конкурсу та співбесід серед 260 претендентів. На їхню освіту в рамках програми «Всесвітні студії» Фонд виділив більше трьох мільйонів гривень. Студенти зможуть почати навчання вже восени цього року. Здобувши освіту, відповідно до підписаної з Фондом декларації, вони зобов’язані будуть п’ять років відробити в Україні. — Це інвестиції в майбутнє України, — сказав Віктор Пінчук. — Ми маємо право розраховувати на дивіденди. Не дуже багата на нафту й газ Україна повинна мати особливу стратегію розвитку. Наші нафта й газ — це інтелект молодих людей. Тому вважаю їхню освіту стратегічною інвестицією в майбутнє України. Сподіваюся, і країна приєднається до цієї програми. Дуже сумно спостерігати, коли за кордон їдуть молоді фахівці. Тому ми проводимо програму не відпливу інтелекту, а його «припливу». Студенти повернуться й зможуть застосувати іноземний досвід у своїй державі. Перші переможці «Всесвітніх студій» здобуватимуть освіту в таких сферах, як екологія й охорона навколишнього середовища, право, державне управління та спорт-менеджмент. Серед 17 студентів виявилося лише два хлопці, інші — дівчата.

«Правильні» інвестиції — у світлі голови Команда геймерів із Києва Natus Vincere (Na’Vi) завоювала титул чемпіона світу за версією ESWC, здобувши приз — $36 тисяч. Колись жодній команді із країн СНД не вдавалося виграти цей турнір.

Олександр ЗЕВЧЕНКО Директор Чернігівського міського центру зайнятості

— У Чернігові, як, утім, і в інших містах країни, більшу частину безробітних становлять люди, які мають освіту економіста, юриста, менеджера. У кризу деякі підприємства були змушені звільнити навіть висококласних фахівців, у тому числі інженернотехнічних працівників. І от уже є факти, коли роботодавці не можуть в обласному центрі й навіть регіоні знайти досвідченого працівника потрібної професії. Недавно стався й зовсім безпрецедентний випадок: роботодавець після тривалого пошуку знайшов колишню співробітницю аж на московському ринку, де вона продавала ширвжиток. Без неї, людини рідкісної спеціальності, підприємство не могло виконати вигідне замовлення. Жінку літаком відправили в Київ, а звідти вже на автомобілі додому в Чернігів — така була термінова необхідність у її висококваліфікованій праці. Що ж до підготовки та працевлаштування інженерів, то тут багато що залежить від держави й від стану економіки в цілому. Підприємства більш охоче братимуть на роботу випускників ВНЗ, якщо ті ще до одержання диплома мали можливість щорічно проходити виробничу практику. Зараз це найгостріша проблема для навчальних установ, і вона ж спричиняє серйозні труднощі для випускників, бо підприємства не хочуть марнувати час і гроші на їх «доведення».

урнір із комп’ютерних ігор Electronic Sports World Cup (ESWC), який був організований World Cyber Games і відбувся цього року в Парижі, — один із найбільших у світі серед кіберспортивних змагань. — Для України це висока оцінка. Приємна несподіванка, що наша команда стала чемпіоном світу, — відзначив прем’єрміністр України Микола Азаров на зустрічі з новоспеченими чемпіонами. Микола Азаров зауважив, що уряд готовий виділити значні кошти для того, щоб Україна стала лідером на ринку хай-тек. Кабмін затвердив програму кредитної підтримки інноваційних проектів, створивши спеціальний інноваційний фонд.

— На гарний бізнес-план ми готові виділити гроші на вигідних умовах. Правильно сьогодні — вкладати гроші в правильні, світлі голови. Знайдіть той напрям, який потім зробить із вас нових Біллів Гейтсів, ми вас підтримаємо, — запевнив прем’єр молодих людей. За словами голови уряду, Кабінет Міністрів має намір створювати технопарки й на конкурсній основі відбирати 3—5 інноваційних напрямів, які матимуть державну підтримку. Наприклад, розроблення оригінального програмного забезпечення, на яке буде витрачено декілька тисяч доларів, може дати мільйонні прибутки для держави. Крім того, прем’єр пообіцяв, що уряд підтримає проведення в 2011 році в Києві відкритого українського кібер-кубку, на який буде запрошено представників 30 країн світу.

Українська технічна газета

№28 (132) В і в т о р о к , 2 0 л и п н я 2 010

ПРОБЛЕМА

Експеримент із висоти пташиного польоту Через дорожнечу міської землі офісні, а за ними й житлові будівлі поповзли вгору. Та чи добре там, за хмарами, живеться? Олена НЕПОКОРА Сучасні будівельні норми розраховані на житлові будинки до 25 поверхів і не враховують особливих динамічних ефектів, які проявляються у висотних будинках і впливають як на будівельні конструкції, так і на самопочуття людей. Невипадково у світі висотні споруди — це, насамперед, офісні будівлі та готелі. Але не житло. ВИРІШУВАТИ — НЕ БУДУВАТИ

огляду на відсутність відповідних нормативних документів, практичного досвіду й достатніх наукових обґрунтувань підвищення поверховості житлової забудови Держбуд України вирішив споруджувати всі висотні житлові й суспільні будинки вище 25 поверхів як експериментальні об’єкти — «із метою всебічної перевірки архітектурнопланувальних, інженерно-технічних, протипожежних та санітарно-гігієнічних властивостей висотних житлових будинків». Для цього розроблена відповідна комплексна програма та державні будівельні норми (ДБН), у яких наведені нормативні вимоги до проектування житлових будинків до 100 і суспільних до 150 метрів. Більш високі об’єкти, як і раніше, проектуватимуть за індивідуальними технічними вимогами. Таким чином, сьогодні відкритий шлях до більш активного висотного будівництва. Основним завданням експерименту визначили «розроблення в процесі проектування, будівництва та експлуатації об’єктів нормативних документів для висотного будівництва в Україні». Отже, будівельники ставлять експеримент на мешканцях? Адже вивчення проблем стану здоров’я людей, особливо дітей, які живуть на високих поверхах, визначення ймовірності переміщення забрудненого повітря на верхні поверхи через вентиляційні канали, облік потрапляння радону в підземні приміщення та інші явища починається тільки після заселення будівель.

УСЕ ВИЩЕ Й ВИЩЕ...

лощадкою для експерименту було обрано, звичайно ж, столицю. Хоча в Києві 16 висотних об’єктів, але місту бракує багатьох фахівців, які могли б професійно вирішувати проблеми, що постають під час висотного будівництва. Завідувач лабораторії висотного будівництва НДІ будівельного виробництва Мінрегіонбуду України Анатолій Франівський пояснює: — Якщо в дев’ятиповерхівці вода надходить до верхніх поверхів за рахунок невеликого тиску в трубах, а у випадку пожежі сходи пожежних машин дістануть до верхнього поверху, то у висоток усе складніше й дорожче. У таких будинках близько 30 інженерних систем: подачі води, опалення, пожежогасіння, вентиляції, димовидалення, а ще теплопункти, ліфти, сигналізація. Для їхнього обслуговування потрібні 12—15 чоловік на добу. У Європі висоток майже не будують, особливо в північних регіонах, їх дуже дорого утримувати, опалювати, а низька хмарність може бути нижче рівня даху, і люди, відкривши вікно, дихають смогом. Усі висотні будинки зазнають коливань: на 100 м висоти амплітуда коливань висотної частини становить приблизно 20 см. Це значно ускладнює розрахунки конструкцій, крім того, не всі мешканці здатні без шкоди для здоров’я зазнавати таких коливань. Є проблеми зі сміттєвидаленням: аеродинамічна труба, яку являють собою сміттєві й ліфтові шахти в таких будинках, несе сміття на дах. Звідси — складність і дорожнеча висотного будівництва: вартість проектування та спорудження будинків зростає майже вдвічі в порівнянні зі звичайними 16-поверхівками. А експлуатація 1 м2 загальної площі у висотному будинку власникові квартири або офісу коштуватиме мінімум $3 на місяць (розцінки в Дніпропетровську на цей час), не враховуючи комунальних платежів. Академія будівництва України неодноразово порушувала

питання про заборону висотного будівництва без нормативної бази, і Держбуд, урахувавши попередження вчених, рекомендував призупинити видачу дозволів на будівництво нових висотних будинків до завершення експерименту. Незважаючи на це, проекти висоток все ще узгоджують майже на кожному засіданні київської градради. А поки «експеримент» показує, що, наприклад, житлові будинки на Троєщині проектували й будувалися як звичайні: у них відсутнє центральне кондиціювання, а запропонований варіант вентиляції не витримує критики; розміщення величезного теплопункту в підвальному поверсі спричинить вібрації та скарги мешканців; не відпрацьована також будова систем опалення, водопостачання, каналізації, сміттєвидалення — коротше кажучи, УСЬОГО. Але архітектори все ще мріють. А будівельники — зводять житлові комплекси на Пізняках,

Житловий комплекс Вежі в Дніпропетровську

— Експериментуватимемо ми, напевно, все своє життя, — коментує ситуацію з висотним будівництвом головний архітектор Дніпропетровська Юлія Саєнко. — Дозволять будувати 24-поверхові будинки — експериментуватимемо з 40 поверхами. Ми зараз плануємо будувати 50-поверхову «Браму», у нас є ще пара об’єктів під 50 поверхів. На мій погляд, поки на цьому треба зупинитися. Підвищення поверховості говорить, скоріше, не про елітність житла, а про густоту заселення. Зарубіжні колеги рекомендують не гнатися за поверхами, а дотримуватися містобудівних нормативів. Я бачила найвищу житлову будівлю Скандинавії — 50-поверховий житловий будинок у шведському місті Мальме, де вище двох поверхів нічого не було. Цікаво, що перші квартири пішли фактично за собівартістю, а зараз це найдорожче житло у Швеції. Головне — щоб у людини завжди був вибір. Треба тільки вірити в те, що ти чиниш правильно. «КІТ У МІШКУ» ЗА ВАШІ ГРОШІ

ле щоб вірити, треба хоч щось знати. Та хто розповідає новоселам наших висоток про те, із чим їм доведеться мати справу в новому житлі? Хто показує розрахунки на експлуатацію, оплату послуг ЖКГ? Хто вимагає спостереження в лікаря? — В Ізраїлі, де я недавно відвідав проектні й будівельні установи, якщо й зводять висотні будинДіловий центр «Вітрило», Київ ки, то наймають для цього де для пожежної безпеки розро- японців або американців, які в блена така схема евакуації жите- цьому доки. Ми ж — усе вміємо лів висотної частини: вони підні- самі! — говорить генеральний матимуться на дах, а звідти ева- директор АТЗТ «Творець» куюватимуться вертольотом у Леонід Турчин. — Так, приспеціальних кабінах. Але досвіду йняли норми. Але до створентаких дій в українських пожеж- ня норм треба було долучити них поки немає. Однак проект і санлікарів, і фахівців ЖКГ. У нас же зволіли назвати це експройшов державну експертизу.

периментом. Але його можна проводити на дослідному зразку, який перевіряють на міцність, на те, який він у експлуатації. Його не продають, ним не користуються, поки не отримають результатів й відповідних висновків. Адже можна взяти перевірений іноземний проект, запросити кураторів — зарубіжних фахівців, побудувати такий будинок. Потім вселяти добровольців, стан яких контролюватиметься. Попутно перевіряються й параметри цього будинку. І тоді, якщо щось піде не так, по-перше, є кому розібратися із проблемами, а по-друге, буде що врахувати в наступному проекті. Оце — експеримент. У принципі, я не проти будівництва висоток. Як то кажуть, попит народжує пропозицію. Десь хочуть побудувати підводне місто, і багато хто вже палко бажає оселитися там. Їм говорять: а як же тиск, свіже повітря? А вони відповідають: «Нічого, ми любимо екстрим». Так само є люди, яким важливий красивий краєвид із вікна, і вони готові заради цього пожертвувати самопочуттям і грошима. Це їхнє право. Але вони повинні знати, на що погоджуються. А держава зобов’язана забезпечувати їхню безпеку. Сьогодні за законом офісні споруди дозволені будь-якої висоти, а житлові будинки не можуть бути вище 100 м, або 30—32 поверхів. Та це не стосується початих проектів. При цьому МНС не поспішає проводити навчання з відпрацьовування техніки евакуації людей у разі НП, у будинках не встановлюються датчики температури, вібрації, шуму, бо це вимагає додаткових капіталовкладень. Тобто експеримент не поспішає ставати дослідним. Залишається тільки дивитися на мешканців-добровольців і чекати...

«ВИСОКИЙ» РЕЙТИНГ 1. Торгово-офісний центр «Європейський квартал», Київ. 139 м, 35 поверхів. Підземний супермаркет, боулінг, кінотеатр, дитяча ігрова зона, ресторани, SPAцентри, фітнес-клуб із 25-метровим басейном, триярусний підземний паркінг. 2. Діловий центр «Вітрило», Київ. 136 м, 35 поверхів. Чотирирівневий підземний паркінг на 300 автомобілів. У народі дістав декілька влучних прізвиськ: «Праска», «Титаник».

3. Будинок Апеляційного суду, Київ. 127 м, 25 поверхів. Двоповерховий підземний паркінг. На даху — вертолітна площадка. 4. Житловий комплекс Вежі, Дніпропетровськ. 123 м, 30 поверхів. 5. Будинок Мінтрансу, Київ. 120 м, 28 поверхів. Тоновані зелені вікна й блакитний глобус на даху. Кілька років тому з 24-го поверху будинку впав ліфт, у результаті чого потерпіли 10 чоловік.

6. Житловий будинок, Київ, Князівський затон, 21. 120 м, 37 поверхів. 5 підземних паркінгів і вертолітна площадка на даху будинку для екстреної евакуації жителів у разі НП. 7. Житловий будинок в Одесі. 106 м, 25 поверхів. 8. Житловий комплекс Срібний Бриз, Київ. 102 м, 33 поверхи. Планується з’єднати будинки пішохідним мостом з

набережною Дніпра, а також облаштувати власну зону відпочинку та причал для яхт і катерів. 9. Телецентр, Київ. 97 м, 22 поверхи. Будинок експлуат ують уже більше 10 років, хоча його будівництво досі не завершено. Має розвинену підземну інфраструкт уру, у тому числі підземне сховище для роботи в умовах війни.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 0 л и п н я 2 010 №28 (132)

ЧЕТВЕРТИЙ РІВЕНЬ

Недоступна доступність Олена ЗЕЛЕНІНА Цього року в Україні одержали атестати про середню освіту 380 тисяч випускників. У ВНЗ на них чекає понад 700 тисяч місць ліцензованого прийому на перший курс. Які в цих умовах перспективи української вищої школи?

іністр освіти та науки Дмитро Табачник висловлюється поки обережно: «Ми не закриватимемо насильно філії, університети та інститути. Я думаю, своє слово скажуть насамперед демографічна й ринкова ситуація. Ми вітатимемо побажання університетів укрупнюватися». Дискусія про те, як нам розвивати вищу школу, ведеться давно. Є прихильники її елітарності, які вважають, що вирощувати вона повинна виключно топ-менеджерів для виробництва та створювачів передових технологій для науки. Є і ті, хто дотримується іншої точки зору: в умовах, коли знання стають продуктивною силою, загальна вища освіта є індикатором цивілізованості суспільства. — У реформуванні системи вітчизняної освіти ставка робиться виключно на лідерів, у той час як у сучасних умовах надзвичайно важливим є рівень всієї системи в цілому, — переконана перший проректор Харківського гуманітарного університету «Народна українська академія» професор Катерина Астахова. — На вербальному рівні освіта сприймається як єдине ціле. Повсюди повторюють словосполучення «система освіти». На практиці ж, на рівні реформ та управлінських рішень, ставлення до освіти як до цілісної системи немає. — Негативних оцінок вітчизняної системи вищої освіти сьогодні багато. Критеріїв же, які дозволили б зрозуміти реальний стан справ, зорієнтувати і викладацьку корпорацію, і саму систему, і суспільство в цілому, значно менше. Як бути? — У світі існують численні рейтинги ВНЗ. Найбільш солідними та цитованими останнім часом уважаються два з них: який публікується газетою «The Times» і який укладається фахівцями Шанхайського університе-

ту. І в першому, і в другому українські ВНЗ відсутні. Безперечно, рейтинги дають якісь орієнтири та підказки. Але всі вони без винятку демонструють здатність тієї або іншої освітньої системи до вищих (лідерських) досягнень. У той же час у світовій освітній практиці існують і інші підходи, які дозволяють «орієнтуватися в просторі», співвідносити себе з іншими, уловлювати вектори, характерні для розвитку сучасних освітніх систем (бо кількість нобелівських лауреатів в університеті — показник із багатьох причин досить відносний). У практиці європейських освітніх систем діють так звані принципи ранжування за групами ознак. Їх ухвалили члени Лісабонської ради — однієї з найважливіших європейських освітніх інституцій, яка аналізує розвиток та виробляє стратегію європейської вищої освіти. Принципи ранжування ґрунтуються (якщо трактувати трохи спрощено) на двох провідних методологічних засадах. По-перше, система вищої освіти має враховувати й дотримуватись балансуу між інтересами і суспільства, ства, і індивіда; по-друге, вищаа школа повинна бути здатна — не на риторичному ріввні! — до створення суспільства, у якому найбільш значу-щим чинником є людюдський капітал (тобто то максимально можлива кількість людей). Мені здається, що в остаточному підсумумку найважливіше завдання вищої школи — забезпечити якісною освітою та підготувати ти до адекватного сприйняття сучасних соціальних і економічних реалій максимальну кількість людей, незалежно від їхнього віку, соціального стану та (певною мірою) навіть колишніх навчальних досягнень. — Що тут найважливіше? — Доступність. Мається на увазі готовність ВНЗ приймати й навчати студентів, які, приміром, мають велику перерву між закінченням середньої школи та вступом у вищу або навіть невисокий рівень здібностей до навчання.

ДОВІДКА «УТГ» Навчально-науковий комплекс безперервної освіти «Народна українська академія» — один із перших навчально-освітніх комплексів нового типу, що забезпечує умови для здобуття безперервної освіти. Академія входить в «Топ-10» кращих ВНЗ України. Є експериментальною площадкою Міністерства освіти та науки з відпрацьовування нового освітнього модуля.

Звичайно, позиція незвична й аж ніяк не безперечна. Що яскравіші й обдарованіші студенти, то, безперечно, легше забезпечувати високі стандарти успішності й, в остаточному підсумку, результати. Але парадокс полягає в тому, що в системній перспективі мотивація має бути зворотною. Для системи вищої освіти кращим повинен бути прийом студентів із невисоким (і навіть низьким) рівнем попередньої підготовки або здібностей. Саме такий підхід дає шанси забезпечити максимальний підйом освітнього рівня всього суспільства. На жаль, ці тенденції не враховуються у процесі відпрацьовування сучасної моделі вищої освіти в Україні. Стратегія, яка ґрунтується на надлишковій освіті для небагатьох і дуже недостатній для всіх інших, — прямий шлях до збільшення вогнищ соціальної ізоляції та, відповідно, напруженості.

їм бракує. Важливо сформувати потребу в навчанні, і тоді студент стає помічником у розумінні його змістовної частини.

— Понад десять років тому за рішенням Міністерства освіти та науки Народна українська академія (НУА) була обрана своєрідною площадкою з відпрацьовування нового освітнього модуля. Що показав екс— Але як же тоді забезпечи- перимент? — Його можна розділити на ти гідну якість підготовки факілька етапів. На першому важхівців? Чи можна, образно кажучи, з валянка виточити мо- ливо було не просто арифметично об’єднати під одним дахом дельнуу туфлю? уф дошкільну, шкільну й вищу дошкіль освіту, а побудувати єдиосвіт структуну організаційну ор ру. Зробити Зроби це нам удалося. Результатом сстали інтегровані кафенавчальні програми. дри й навча Другий етап Д пов’язаний зі змістовпо ним наповненням нан ввчання та затвердженням наших інтегрован них програм на найн ввищому рівні. Їх більше десяти (англійська та українська мови, математика, право, економіка, світова література, історія тощо). ОсоблиМалюнок Ігоря КІЙКА во цікава програма економіко-правової — Проблеми сучасної систе- підготовки школярів. Програми логічно організовами вищої освіти саме й полягають у тому, щоб відпрацьовува- ні: від дошкільної до вищої освіти методики, принципи та тра- ти. Це означає, що вчитель у сеєкторії навчання, які дозволяють редній школі має уявлення про не втрачати обдарованих сту- весь алгоритм знань свого учня. дентів, здатних «тягти» систему При цьому ми намагаємося виза собою. Але при цьому одно- ключити дублювання. Третій етап експерименчасно забезпечувати й прийнятні умови для якісного навчан- ту — управлінський. Як забезня значних мас молодих людей, печити ефективне управлінщо мають слабкі стартові пози- ня таким процесом? Спиратиції. Здається, це надто важливо ся на чужий досвід ми не мов умовах переходу вищої освіти жемо — в Україні аналогічних навчально-наукових комплексів від масової до загальної. безперервної освіти поки немає. — Вам доводилося розв’я- Існують школи при ВНЗ є дитязувати такі завдання? Чи іс- чі садки при школах, але інтегранує для вашого ВНЗ проблема ції, коли на одній кафедрі пра— чого навчати? цюють одночасно шкільні й ву— Ви здивуєтесь, але насправ- зівські викладачі, немає ніде. Педі не це головне. Основне — мо- дагогічний колектив НУА, який тивація до навчання. Якщо вда- має уявлення про освіту як про лося зародити в молодих лю- систему, на мій погляд, — одне дях прагнення до освіти, то вони з найголовніших наших досягсамі підкажуть нам, яких знань нень.

— Повертаючись до початку нашої розмови, наведу аргумент прихильників елітарності вищої школи. В Україні студентів на душу населення більше, ніж у Великій Британії. Навіщо нам стільки безробітних з вищою освітою? — Поки немає методики, яка дозволить визначити, кому потрібна вища освіта, а кому — ні. Звичайно, держава не в змозі навчити всіх за рахунок бюджету. Але якщо в людини є прагнення до освітніх вершин і вона може собі це дозволити, як держава може їй перешкоджати? Я розумію, що є як фінансова складова, так і необхідність концентрації інтелекту. Оскільки система зобов’язана працювати на суспільство в цілому, то треба, щоб вона вміла виховувати лідерів. Але при цьому розрив між лідерами та основною масою повинен бути невеликим. — А ваш експеримент для кого? — Для людини. Кар’єрне зростання наших студентів — підстава для того, щоб звертати на нас увагу. Ми намагаємося відслідковувати професійне зростання своїх випускників. Але при цьому маємо інформацію лише про 60—70%, щодо решти нічого не відомо. І це природно. Цікаво інше. За 19 років роботи ВНЗ укладено 90 із гаком шлюбів між нашими студентами. І ми знаємо, що з них усього 4 офіційних розлучення. На тлі загальноукраїнської статистики це небагато. Отже, наші хлопці стабільніше почуваються, тож спільність інтересів спрацьовує, і на особистісному рівні експеримент працює. Який ВНЗ сьогодні може собі дозволити хрестити дітей студентів і випускників у власній каплиці, побудованій на зібрані студентами гроші? Може, це дрібниці, що не для всіх важливі. Але я завжди повторюю: якщо наш випускник щасливий і стабільний, то завтра ми пишатимемося своєю державою. Бо коли в молодих фахівців є перспектива, є вона й у країни в цілому.

Українська технічна газета

№28 (132) В і в т о р о к , 2 0 л и п н я 2 010

Hi-teсh

Митниця дає дозвіл на високі технології Автоматизована система митного оформлення дозволяє інспектору ухвалити правильне рішення, а підприємцям значно полегшує процес спілкування з ними У 2005 році курс на розроблення та широке впровадження сучасних інформаційних технологій взяла Митна служба України, заявивши про початок створення системи нового покоління — «Електронної митниці», покликаної оптимізувати роботу відомства та інтегрувати її в безпаперове митно-торговельне середовище Євросоюзу. Про те, що із задуманого вдалося впровадити, розповідає заступник начальника відділу інформаційної роботи та митної статистики Луганської митниці Володимир Пороло (на знімку).

формацію і дозволяє вести єдину базу даних, але, мабуть, більш цінне інше — у ній передбачена можливість автоматизованої обробки заповненої підприємством митної декларації. — Тобто система «проходиться» по декларації й повідомляє інспектора про «небезпеку»? — Не зовсім так. Ідеться саме про автоматизовану підтримку ухвалення рішень, а не про цілком автоматичну систему управління. Тому не треба сприймати виявлені системою проблеми як однозначні правопорушення та вказівку на заборону.

– Е

лектронна митниця — це не окреме програмне забезпечення або автоматизоване робоче місце. Ідеться про цілий комплекс заходів з інформаційнотехнічного переоснащення митної служби. Така багатофункціональна система, що поєднує інформаційнотелекомунікаційні технології та механізми їхнього застосування, дасть можливість підвищити якість митного регулювання та адміністрування, а це, в остаточному підсумку, — запорука економічної безпеки держави. Основні напрями передбачають прориви відразу на всіх напрямках: ефект нововведень відчують і підприємства, і митна служба, і держава в цілому. Життя підприємствам полегшить можливість електронного оформлення вантажів. Якість роботи митних інспекторів підвищать автоматизовані системи підтримки ухвалення рішень. Ну, і всі разом виграють від організації безперервного інформаційного потоку між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та різних регулювальних органів. — Володимире Олексійовичу, які корисні інновації вже впроваджені? — Основна складова роботи митної служби — це, звичайно, митне оформлення. Вантажна митна декларація містить 64 граф і безліч полей для заповнення. За технологічною схемою з кожною декларацією працюють 4 інспектори, а за необхідності можуть залучатися один-два додаткових фахівці. Минули ті часи, коли для того, щоб дати дозвіл, інспекторові було достатньо зазирнути в «книжечку» і переконатися, що відправника немає в «чорному списку». Сьогодні для ухвалення коректного рішення з кожного конкретного вантажу інспекторові необхідно врахувати величезну кількість чинників. Самих тільки нормативно-правових актів він повинен знати близько 9 тисяч. На початку 2007 року впроваджена автоматизована система митного оформлення «Інспектор-2006». Спочатку з нею працювали одиниці, сьогодні — весь оперативний склад. Така система уніфікує ін-

Це скоріше сигнали інспекторові про необхідність підвищеної уваги. Із кожного з пунктів декларації система ідентифікує рівень ризику, а вже це визначає подальші дії інспектора: наприклад, огляд, забір зразків для лабораторних досліджень або виклик представників інших підрозділів. — Можете назвати конкретні критерії? — Є очевидна небезпека, наприклад, приналежність держави-відправника до країн наркоризику. Є більш «тонкі» сигнали: нетрадиційний маршрут руху вантажу або невідповідність заявленої митної вартості середньостатистичній із цієї групи товарів. Крім того, підвищеної уваги з боку інспектора вимагають негрошові операції, товари, що підпадають під дію законодавства про інтелектуальну власність, вантажі з високою ставкою митного тарифу. Узяти, приміром, пост у Алчевську: металургійний гігант, Алчевський меткомбінат проводить модернізацію обладнання, сюди надходять вантажі вартістю в мільйони доларів... У таких випадках наслідки помилки інспектора дуже серйозні: недонараховане мито — це недоотримані доходи бюджету, перенараховане — оскарження з боку підприємства, що, самі розумієте, не кращим чином позначається на репутації митної служби. — «Проколи» аналізуються та виправляються? — Конкретні пропозиції та побажання висуваються на місцях, адже саме там,

Батарейка із суперможливостями У Вашингтонському державному університеті створили матеріал, здатний зберігати величезну кількість енергії

атеріал отриманий у алмазному ковадлі — схожому на камеру приладі діаметром 5 на 7,5 см, здатному створювати екстремально високий тиск у маленькому просторі. Камера містила діфторид ксенону, ви-

користовуваний для живлення кремнієвих провідників, затиснених між двома маленькими алмазними ковадлами. Коли дослідники збільшували тиск усередині камери, він ставав плоским графітоподібним напів-

в остаточному підсумку, система наповнюється інформацією. Критерії весь час уточнюються та оновлюються. Якщо система «видає» те саме попередження в п’ятдесяти відсотках декларацій, то значеннєве навантаження такого критерію невелике, можливо, його варто переглянути. Крім того, весь час оновлюються бази даних з інформацією, необхідною для роботи системи: індикаторними таблицями, довідками з кожного з товарів. — Чи означає це, що існує відкритість критеріїв оцінки? — Алгоритм самих критеріїв, за якими аналізуються декларації, що подаються підприємствами, звичайно, є службовою інформацією. При цьому розгляд конкретної декларації та виявлені системою проблеми — це вже внутрішня «кухня»: все-таки одне з наших завдань — попередження потенційних правопорушень. Але однаково ми прагнемо до максимальної прозорості процесу оформлення: зараз на вантажному терміналі встановлений спеціальний монітор, де кожний брокер має можливість у реальному часі бачити, який етап оформлення проходить подана ним митна декларація. — Із впровадженням електронного цифрового підпису представник підприємства зможе взагалі не бути присутнім на терміналі. У цьому, напевно, є свої плюси та мінуси? — Для підприємств можливість електронного оформлення вантажів, безперечно, приваблива: немає потреби в стосі паперів, особистій присутності... А в митної служби з’являються певні ризики. Тому право на використання цифрового підпису треба заслужити: у кожному конкретному випадку аналізуватиметься історія руху вантажів, що зберігається в центральній базі даних, відсутність застосування спецсанкцій. Крім того, укладаючи договір, підприємство дає згоду на відкритість своєї фінансово-господарської документації для митної служби. Тож ідеться про певну взаємну довіру. — Скільки «надійних» підприємств налічується на сьогодні? — За інформацією Державної митної служби України, до квітня відповідні договори були укладені з 31 підприємством, а регулярно користуються механізмом електронного оформлення 10—16. Луганська митниця теж може похвалитися першими ластівками: недавно ми одержали дві заявки на включення до реєстру підприємств, до яких може застосовуватися процедура електронного декларування.

провідником. Поступово тиск збільшили до мільйона атмосфер, у результаті молекули утворили щільні тривимірні металеві сітьові структури. При цьому величезна кількість механічної енергії стиснення збереглася в хімічній формі молекулярних зв’язків. Учені говорять, що це найбільш щільна форма зберігання енергії, за винятком енергії атомного ядра.

— Наскільки складно з технічної точки зору впроваджувати нові «правила гри»? — Перехід на нові технології вимагає модернізації з боку як підприємства, так і митниці. Автоматизація роботи митної служби припускає серйозне технічне доозброєння: комп’ютерна техніка, сервери, ліцензійне програмне забезпечення... Зараз, приміром, першочергове завдання — високошвидкісні та надійні канали зв’язку. Раніше зв’язок між митними органами забезпечували супутникові «тарілки» з порівняно невисокою пропускною здатністю. Плануємо під кінець року їх залишити виключно на прикордонних постах: у степу, у принципі, складно уявити собі якесь інше технічне рішення. Зв’язок обласного підрозділу сьогодні забезпечує виділена оптоволоконна лінія; на наземні канали найближчим часом будуть переведені внутрішні пости. Сподіваємося, що незабаром у нас буде можливість бачити рух вантажів усіма терміналами і постами області не з інтервалом у 15 хвилин, як зараз, а в реальному часі. — Розробка та впровадження наукомістких інформаційних технологій потребує висококваліфікованих фахівців. Із ким співробітничаєте? — Ще до впровадження програми «Інспектор-2006» у Луганській митниці була розроблена власна система аналізу митних ризиків. Зараз програмні комплекси національного масштабу реалізують фахівці з ужгородської групи розробників регіональної інформаційної митниці, а наші внутрішні, луганські, розробки веде окремий сектор зі своїми талановитими програмістами. Узагалі, я не прихильник розподілу підрозділів на «основні» та «забезпечувальні». Часто саме діяльність останніх стає визначальною для всієї організації, й інформатизація роботи митної служби яскравий тому приклад. — А співробітники митниці готові до змін? — Одна з інновацій — обов’язкові періодичні комп’ютерні перевірки рівня професійних знань усіх співробітників, зрозуміло, в онлайн-режимі. Результати таких тестувань ураховуються під час планових атестацій. А взагалі, сьогодні до нас приходять уже інші люди. Академія митної служби України в Дніпропетровську почала випускати фахівців у 2002 році, і зараз через цей ВНЗ пройшла вже половина особового складу нашого відділу. Молодь хоче впроваджувати нове. Тож електронна митниця вже не здається просто красивою мрією. Розмовляв Святослав РИБНІКОВ

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 0 л и п н я 2 010 №28 (132)

ЗАКОН ЗБЕРЕЖЕННЯ ДУМКИ

Безпечний порошок Нобеля Наталя ПРОВОРОВА Навряд чи сьогодні можна зустріти людину, яка не чула ім’я засновника найвідомішої премії Альфреда Нобеля. Про його головний винахід відомо набагато менше. Днями виповнюється 150 років з часу першої публічної демонстрації динаміту. ТЕРНИСТИЙ ШЛЯХ ДО ПРЕМІЇ ри частини нітрогліцерину, одна частина діатомової землі та незначна домішка карбонату натрію — така формула порошку, експерименти над яким почалися понад півтора століття тому. Ім’я своєму винаходу Альфред Нобель придумував дуже довго. Зупинився на нейтральному, із загальнозрозумілим грецьким коренем — динаміті. «Безпечний порошок Нобеля» — альтернативна назва, яка не прижилася, — це не іронія. По-перше, динаміт був об’єктивно безпечніший від свого попередника — чистого нітрогліцерину, який міг вибухнути просто від поштовху під час перевезення. А по-друге, вибухівка від початку замислювалася для мирних потреб, у першу чергу для гірських робіт. Крім того, бувши щирим пацифістом, Нобель вірив, що супротивники, одержавши зброю, здатну одномоментно їх знищити, зрозуміють: виграш від військового конфлікту неможливий. Однак люди виявилися не настільки прозорливими. Нобель добре розумів помилковість своїх припущень, коли, лікуючись у Каннах, прочитав замітку про... власну смерть. «Торговець смертю мертвий! Учора помер доктор Альфред Нобель — людина, яка розбагатіла на відкритті найшвидшого способу винищування людей» — писала місцева французька преса, яка через помилку репортерів переплутала винахідника динаміту з його старшим братом. Саме тоді Альфред Нобель твердо вирішив: він знайде спосіб не ввійти в історію лиходієм світового масштабу.

НЕ САМИМ ЛИШЕ ДИНАМІТОМ азетярі помилилися двічі: багатства Альфреда Нобеля нагромадилися не тільки завдяки динаміту. Разом із братами Людвігом і Робертом він заснував товариство «Бранобель», що розробляло нафтові

родовища в Баку. Заповзятливість була буквально в крові у братів: усі вони пройшли підприємницьку школу на фабриці батька, де розроблялися торпеди. Сімейна фабрика була заснована в Санкт-Петербурзі, куди родина Нобелів переїхала 1842 року, і обслуговувала замовлення російської армії. Досвід ділка на батьківській фабриці плюс наукова праця під керівництвом провідних хіміків Росії, Європи та Америки — і в Альфреда Нобеля сформовані задатки підприємця та дослідника. Коли справи Нобеля-старшого в Петербурзі пішли погано, він залишив їх своєму другові, найбільш заповзятливому синові Людвігу (той, до речі, виправдав надії та врятував бізнес), а сам із родиною повернувся у Швецію. Саме тут й розгорнувся дослідницький талант його третього сина Альфреда. Починаючи з 1860 року він невпинно експе-

риментував із відкритим п’ятнадцять років тому рідким нітрогліцерином. Ця речовина надзвичайно вибухонебезпечна, крім того, із часом переходить в усе більш нестабільні форми, тому транспортувати й використовувати її в чистому вигляді небезпечно. Експерименти ж Альфреда Нобеля були спрямовані на розроблення технології безпечного виробництва та застосування нітрогліцерину — для цього вчений додавав до речовини різні специфічні сорбенти. Наукова цікавість і відчайдушність молодого дослідника легко передавалися оточуючим: до дослідів приєдналися батько й молодший брат Альфреда, Еміль. 1864-го, під час невдалого випробування, яке завершилося вибухом на фабриці, Еміль загинув. Нобель-учений відомий як член Королівської академії наук Швеції — тієї самої, яка згодом відбиратиме лауреатів Нобелівської премії, і почесний доктор Університету Уппсали. Нобель-підприємець — організатор виробництва динаміту у двадцяти країнах світу. Чимало сил доклав він до патентування свого винаходу — з 1867 року одержував патенти в Англії, Швеції, Америці... Однак ще більше сил було потрібно на ретельне відстеження неліцензованих виробництв; і тут він був не такий успішний: декілька американців, трохи змінивши рецептуру, змогли обійти претензії Нобеля. Більша частина статків Альфреда Нобеля — 31 мільйон 225 тисяч шведських крон (еквівалент — 250 мільйонів сьогоднішніх доларів) — стала основою фонду Нобелівських премій. Ця «матеріальна спадщина» доступна небагатьом. А от доторкнутися до духовної спадщини Альфреда Нобеля сьогодні може кожний: 2003 року у Швеції за однією із трьох якимсь дивом уцілілих копій відновлена єдина написана Нобелем п’єса «Немезида» — «скандальна й богохульна книга», як охарактеризувала її церква, що відразу після смерті автора заборонила її й знищила весь наклад. 2010 року п’єсу перекладено на російську.

Сонце у дві зміни У Мельбурні вирішили, що одне сонце добре, а два краще

оли основне світило сідає, у місті «вмикають» його заміну, яка являє собою наповнену гелієм кулю діаметром близько 14 метрів (приблизно в 100 мільйонів разів меншу від розмірів справжнього Сонця). П’ять проекторів високої чіткості створюють на його поверхні анімовану картину турбулентності, сонячних плям та спалахів. Джерелом візуального ряду є математична модель, створена на основі зображень поверхні Сонця, отриманих NASA. За бажання городяни можуть управляти «сонячною активністю» за допомогою i Phone, IPod Touch або iPad, які виконують роль пультів дистанційного управління світилом. Зміни на його поверхні супроводжуються шумом, тріском та гуркотом залежно від явищ, які відбуваються на «сонці». Двійник світила дістав назву «Solar Equation» (сонячне рівняння). Його автор — інженер Рафаель Лозано-Хеммер. Основна проблема, яка стала перед ним, полягала в тому, що куля весь час розгойдувалася від вітру. Щоб зображення із проекторів не «стрибало» поверхнею кулі, розробили спеціальну систему, яка відслідковує переміщення кулі із частотою 30 разів на секунду й передає інформацію на сервер, що миттєво коректує трансльовану проекторами картинку. Сервер також створює в реальному часі маски для зображення з кожного проектора, щоб воно проектувалося тільки на кулю, а не на навколишні будинки.

Підготувала Наталія ЧАЙКА

ПЕРЕДПЛАТА 2010 Передплачуйте у відділеннях «Укрпошти», передплатних агентствах, у відділі передплати редакції, а також на сайті www.tehnichka.com

Всеукраїнський виробничо-практичний журнал ПОНАД 100 СТОРІНОК КОРИСНОЇ ІНФОРМАЦІЇ!

- Новітні наукові розробки та дослідження - Ексклюзивні інтерв’ю - Додаток «Законодавство» - Коментарі юристів до нормативних актів - Міжнародний досвід: стандарти, право, практика - Матеріали розслідувань нещасних випадків на виробництві - Здоров’я та соціальний захист працівників

Все починається з технічної думки...

www.prombezpeka.com

Ми потрібні один одному!

м. Київ тел./факс: (044) 440-82-09, тел.: (044) 221-06-50 e-mail: podpiska_kiev@tehnichka.com

Передплачуйте у відділеннях «Укрпошти», передплатних агентствах, у відділі передплати редакції, а також на сайті www.tehnichka.com ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИ: м. Київ тел./факс: (044) 440-82-09, тел.: (044) 221-06-50 e-mail: podpiska@prombezpeka.com

ТРИВАЄ Т РИ ВАЄ ПЕРЕДПЛАТА НА 2010 РІК

м. Луганськ тел./факс: (0642) 59-93-91, тел.: (0642) 59-93-92 e-mail: podpiska@tehnichka.com

м. Луганськ тел./факс: (0642) 59-93-91, тел.: (0642) 59-93-92 e-mail: podpiska_lugansk@prombezpeka.com

Вартість передплати: на 1 міс. - 29,00 грн на 5 міс. - 145,00 грн

П Е Р Е Д П Л АТ Н И Й І Н Д Е К С :

99996

ПЕРЕДПЛАТІТЬ ГАЗЕТУ НА 2010 РІК!

Передплатні індекси: українською мовою

російською мовою

99309

99340

Вартість передплати: на 1 міс. - 21,40 грн на 5 міс. - 107,00 грн

Українська технічна газета

№28 (132) В і в т о р о к , 2 0 л и п н я 2 010

ТРЕБА БАЧИТИ

Співробітники — «у контакті», компанія — у небезпеці

isco Systems, одна з найбільших у світі компаній, які спеціалізуються в галузі високих технологій, опублікувала результати дослідження, організованого з метою визначення впливу соціальних мереж і мобільних пристроїв на інформаційну безпеку в компаніях.

Як з’ясувалися, саме соціальні мережі — чи не головна «діра» в інформаційній безпеці компанії: саме звідти в корпоративну мережу можуть потрапляти шкідли-

РОЗСЛАБТЕСЯ! КРОСВОРД

ві програми й комп’ютерні віруси. У той же час 71% опитаних уважають, що надто суворе регламентування поведінки співробітників у мережі негативно позначається на привабливості роботи в компанії, особливо для співробітників віком до 30 років. Експерти Cisco Systems уважають, що регулювання доступу співробітників до соціальних мереж — одна із ключових проблем, яку треба розв’язувати в рамках створення політики інформаційної безпеки компанії. За їхнім прогнозом, із часом актуальність проблеми наростатиме. В Україні проблема доступу до соціальних мереж на робочому місці звичайно вирішується одним із двох способів: або тотальною забороною, або такою ж цілковитою відсутністю всіляких обмежень. Очевидно, такий підхід до справи невдовзі вже треба буде переглядати.

Незабаром — планшети на Windows 7

спіх планшетного комп’ютера iPad, випущеного цього року компанією Apple, підштовхнув інших лідерів у галузі інформаційних технологій до освоєння нового ринку. Голова корпорації «Майкрософт» Стів Балмер повідомив, що планшети на базі Windows 7 з’являться до кінця поточного року й будуть запропоновані в різних цінових категоріях і форматах: від «аналогічних» iPadпланшетів із сенсорним дисплеєм до пристроїв з апаратною клавіатурою або екраном на основі «електронного паперу». Стів Балмер акцентував увагу на тому, що нові пристрої зроблять роботу корпоративних співробітників більш продуктивною, адже з їхньою допомогою можна працювати й мати доступ до даних і вдома, і в офісі — скрізь, де є можливість підключитися до Інтернету.

Сподіваємося, що ціни на нову продукцію будуть прийнятними для українського ринку, а в лінійці моделей будуть не тільки «іміджеві» рішення, а й «робочі конячки». Також хотілося б вірити, що, говорячи про терміни виходу, представник «Майкрософту» мав на увазі не тільки США та ЄС.

Хіт рибальського сезону — котушки Salmo

а українському ринку з’явилася серія безінерційних котушок для спінінга від латвійської фірми Salmo. За ціною вони вигідно від-

різняються від більш відомих брендів, при цьому майже не поступаючись в технологічності та якості. Котушки представлені трьома серіями: Supreme, Diamond і Elite. Supreme — базові моделі, у яких, проте, присутні такі технічні рішення, як антиреверс, якісний силовий механізм, покриття деталей зносостійкими матеріалами. Серія Diamond розрахована на оптимальне співвідношення між ціною та технічними можливостями. У цих котушках застосовується графітовий ротор, шпуля виготовлена з алюмінієвих сплавів, а шарикопідшипники вкриті хромом для збільшення зносостійкості. Котушки серії Elite найдорожчі, призначені для професійних рибалок: у них використовується кабопластовий корпус, алюмінієва шпуля зі сталевим бортиком, вкритим нітридом титану, високоякісні бронзові шестірні.

Нові подробиці про Ferrari 599 GTO

омпанія Ferrari поділилася інформацією про нову флагманську модель спортивного автомобіля 599 GTO. У його основі — двигун V-12 (отриманий від Ferrari Enzo), дороблений до потужності 661 к.с. Вага автомобіля — 1495 кг, що аж на 195 кг менше, ніж у попередньої моделі, — 599 GTB. Завдяки цій та ін-

шій змінам Ferrari 599 GTO прискорюється до 100 км/год. за 3,35 секунди, а максимальна його швидкість сягає 333 км/год. Аеродинаміка суперкара виконана в стилі формули-1, включаючи пороги, дифузор, подвійні вихлопні труби й спойлер. Очікується, що вартість Ferrari 599 GTO ста-

ГОРИЗОНТАЛЬ: 4. Різновид гравюри. 10. Сплав задля слави російської зброї. 11. Тягач для плуга й борони. 12. «Насіння» для посіву на Полі Чудес у Країні Дурнів. 13. Вирок лікарів. 14. Місто, яке багато хто вважає столицею Туреччини. 15. Шанувальник, у якого їде дах. 18. Умова страхового договору, що передбачає звільнення страховика від відшкодування збитків, які не перевищують певного розміру. 19. Маркіза янголів. 20. Річкова акваторія для відстою й ремонту суден. 23. Майже свекруха Дюймовочки. 25. Податок у вигляді хутра. 30. Труба для дощової води. 31. Автомобіль п’яти братів Порше. 32. Будівельний підйомник. 33. Каска середньовічного лицаря. 34. Прізвище абетки із двох знаків. 35. Присутність в іншому місці. 36. Сидіння монарха. 40. Білий клен. 44. Мусульманська релігія. 47. Творець «Історії держави російської» у дванадцятьох томах. 48. Труба для відводу рідин і газів. 49. Тропічна рослина, з якої виготовляють корабельні канати. 52. Витвір технічної думки, що вимагає патенту. 53. Богослужбова книга. 54. Спіраль урагану. 55. Учений ступінь для глаВідповіді на кросворд, ви ордена. 56. Машина змінного надрукований в № 27 (131) струму, що генерує імпульси високої напруги в системі запалювання двигунів внутрішнього згоряння. 57. Верхній одяг давніх греків. ВЕРТИКАЛЬ: 1. Потрібний нашим легеням. 2. Хімічна речовина, яка вступає в дію з іншою хімічною речовиною. 3. Матеріали, призначені для подальшої обробки. 5. Знаряддя праці художника. 6. Вид орла ззаду. 7. Штампувальна операція для одержання порожніх кувань. 8. Соус із аличі. 9. Деталь спінінга. 15. Момент перетворення місяця від молодика до повні. 16. Батончик із цілими горіхами. 17. Упустила в річку м’ячик. 21. Двері для автомобіля. 22. Сценка клоунів у цирку. 23. Жіночий піджак. 24. Синонім добра. 26. Гібрид металів. 27. Дрібний летючий вампір. 28. Сонячний газ. 29. Місто Лемберг у наш час. 37. Наводиться фотографом. 38. Об’єкт викрадення Шуриком. 39. Курортне місто в Криму. 40. Невеликий вибій на дорозі. 41. Іспанський естрадний співак. 42. Квадратний корінь. 43. Прискорення хімічної реакції в присутності спеціальних речовин. 45. Продукт окислювання на поверхні металу. 46. Позитивні наслідки справи. 50. Мультиплікаційне оленя. 51. Шоферська баранка. Склала Оксана БАЛАЗАНОВА новитиме $460000. Загалом буде випущено 599 автомобілів, причому багато з них уже продані, тож тим, хто хоче стати власником нового італійського шедевра автомобілебудування, треба поквапитись. Зі свого боку нагадуємо, що максимальна дозволена швидкість руху на автомагістралях України — 130 км/год. Підготував Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ