№29 (133) 27 липня 2010 року
E-mail: info@tehnichka.com
www.tehnichka.com
Виходить щовівторка
Скуті бахмутським ланцюгом Виготовлення ланцюгів і електродів дає Артемівську не менше доходів, ніж видобуток солі та виробництво шампанського
Вирок дешевому газу Результатом підписаного Президентом закону про ринок газу стане подорожчання палива для кінцевих споживачів, у тому числі промислових підприємств Ігор ПАВЛЮК
Ч
ого не віднімеш у нинішньої влади, то це здатності моментально ухвалювати епохальні економічні рішення. Наскільки обмірковані — уже питання інше. 16 липня Президент країни Віктор Янукович, незважаючи на відпустку, підписав довгоочікуваний Закон «Про основи функціонування ринку природного газу». Чому довгоочікуваний? Та просто цю галузь увесь цивілізований світ уявити не може без відповідного законодавчого регулювання. Про те ж мріяли й вітчизняні газові трейдери. Наскільки ці сподівання збіглися з баченням влади і як цей документ позначиться на кишенях безпосередніх споживачів газу — юридичних і фізичних осіб? Закінчення на стор. 4
«Марганцева» валіза без ручки Україна посідає друге місце у світі із запасів марганцевих руд. Однак більше половини потужностей вітчизняних заводів феросплавів працюють на імпортній сировині Стор. 7
Нанозброя проти свинцю Людство наполегливо, крок за кроком просувається до створення «чистої цивілізації». Тепер настала черга ультразвукової техніки. Як видалити з неї небезпечний свинець? Стор. 12
Стор. 8
Буксир, що буксує
У НОМЕРІ:
Анатолій МУХАЧЕВ,
ЗНАЮ, ЯК
кандидат фізико-математичних наук, лауреат Державної премії України, перший директор ДНВП «Цирконій»
ОПТИМІЗМ БЕЗ МОТИВАЦІЇ
«Зубри» Зубри» на подушках
Д
ержавне
науково-виробниче
підприємство «Цирконій» ство-
Державне науково-виробниче підприємство «Цирконій» (м.Дніпродзержинськ) є одним із майбутніх учасників програми «Ядерне паливо України». Його доля викликає серйозне занепокоєння: із 2002 року завод ніяк не вибереться з банкрутства. Керівництво підприємства сподівається, що своєрідним буксиром, здатним витягти «Цирконій» із боргової ями, стане виробництво металевого гафнію, затребуваного в атомній енергетиці. Про це заявив в.о. гендиректора заводу Леонід Громок (див. «Буксир для цирконію», «УТГ» №18-19 від 04.05.2010 р.). Але наскільки обґрунтовані ці надії?
рене 1998 року шляхом реструктуризації ВО «Придніпровський хімічний завод». До 1991-го це було дослідно-промислове виробництво ядерно-чистих цирконію та гафнію, конструкційних матеріалів для активної зони ВВЕР-1000. У 2002 році через втрату платоспроможності підприємство ввійшло в процедуру банкрутства, яка триває понад 60 місяців (за законом — не більше 18) і ніяк не закінчиться. Хоча, створивши концерн «Ядерне паливо», Мінпаливенерго планувало в 2009-му вивести завод із процесу санації й увести його до складу концерну. Закінчення на стор. 6
Навіщо купувати втридорога необхідні країні судна на повітряній подушці, якщо їх можна виробляти самим? Стор. 9
IT Вільному — «Воля»? Українським абонентам кабельних мереж не залишають права вибору Стор. 13
АВТОМАГІСТРАЛЬ Коли чорне стає зеленим На ХХХ Олімпійських іграх у Лондоні буде презентований модернізований кеб на водневому паливі Стор. 14
ЗОНД Сніданок для Франкенштейна Уже вкотре актуалізувалося питання про генетично модифіковані продукти. То чи можна їх їсти й чи варто виробляти? Стор. 15
2
Українська технічна газета
№29 (133) В і в т о р о к , 27 л и п н я 2 010
ТУТ І ТЕПЕР
Цитати тижня
Український Ан-158 — у небі Лондона Регіональний реактивний літак нового покоління Ан-158, виготовлений на підприємстві «Антонов», узяв участь у міжнародній аерокосмічній виставці «Фарнборо-2010» (Лондон) Сергій ТІГІПКО Віцепрем’єрміністр України
Лише проведення ліберальних реформ та системна робота над змінами законодавства здатні реально просунути Україну на шляху євроінтеграції». Олег УСТЕНКО Український експерт, виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера
Якщо наприкінці осені будуть розпочаті реформи з поліпшення бізнесклімату, про які говорить українська адміністрація, то Україна одержить реальний шанс здійснити прорив».
З
а інформацією підприємства, рівень комфорту пасажирської кабіни Ан-158 відповідає найсучаснішим магістральним літакам і може базуватися на аеродромах широкої мережі. «Ми представили міжнародній авіаційній громадськості високотехнологічний конкурентоспроможний продукт, який відповідає всім сучасним вимогам, нормам безпеки та екологічності, а також побажанням його потенційних замовників. Гарантія цього — спо-
лучення технологічних досягнень провідних авіаційних підприємств світу, що беруть участь у програмі Ан-158, із багатим досвідом «Антонова» у створенні регіональних літаків», — відзначив президент — генеральний конструктор ДП «Антонов» Дмитро Ківа. У рамках авіасалону «Фарнборо» українське ДП «Антонов» і російське ВАТ «Ільюшин фінанс Ко» підписали жорсткий контракт на 10 літаків Ан-158 і опціон ще на десять.
«Запоріжсталь» позбудеться В один абзац вугільного дефіциту Днями відбулася перша зустріч між представниками «Бюро Верітас» Чорноморський регіон і керівництвом науково-виробничого об’єднання «Трубосталь» — одного з найуспішніших підприємств трубної промисловості України. На ній визначені напрями подальшого співробітництва й розвитку відносин між двома підприємствами, а також досягнуті перші домовленості у сфері сертифікації відцентроволитих труб, у тому числі для атомної та теплової енергетики.
Металургійний холдинг планує запустити в експлуатацію шахту в Ростовській області
І
з 2012 року шахта «Бистрянська № 1-2» повинна виробляти по 750 тисяч тонн коксівного вугілля на рік. За повідомленням ростовської вугільної компанії, яка входить до «Запоріжсталі», перше вугілля на новій шахті мають добути вже наступного року. Балансові запаси ву-
The New York Times
ЄС готовий укласти з Україною угоду про свободу торгівлі за умови, що уряд почне великі структурні реформи. Деяким олігархам такий підхід забезпечить доступ на нові ринки й підвищить конкурентоспроможність їхнього бізнесу».
гілля «Бистрянської № 1-2» — понад 40 млн тонн. Як повідомив начальник управління гірничодобувної промисловості адміністрації Ростовської області Євген Юрін, «Запоріжсталь» викупила родовище під власні потреби, бо коксівне вугілля в Україні в дефіциті. Від родовища планується побудувати залізничну лінію 22 км завдовжки — до найближчої станції. Але ці плани в довгостроковій перспективі. «Спочатку «Запоріжсталі» треба почати вуглевидобуток, у такий спосіб заробити грошей і вже тоді говорити про розвиток транспортної інфраструктури», — сказав Євген Юрін.
Згідно з даними WorldSteelAssociation, десятка провідних країн-виробників сталі в червні 2010 року зазнала змін. Зокрема, Україна опустилася на 10-те місце в ТОП-10, Бразилія піднялася на 8-ме, Туреччина — на 9-те місце. За результатами пошукових робіт дочірньою компанією «Укргазвидобуток», що є структурним підрозділом НАК «Нафтогаз України», відкрите Буцевське газове родовище (Мостиський район, Львівська область). Пошуковою свердловиною 2-Буцевська під час випробування на глибині 1100—1060 метрів отриманий приплив газу дебетом 4,1 тис. кубометрів на добу. Перспективні запаси родовища оцінюються в 200 млн кубометрів.
Від перепадів температури Труба для «Укриття» Державне спеціалізоване підприємство «Чорноврятує вагон-термос У ВАТ «Азовмаш» створений дослідний зразок ізотермічного вагона-термоса моделі 11-1807-04
Ч
ленам відомчої комісії представили технічну й конструкторську документацію, результати випробувань дослідного вагона. Вони, а серед них були потенційні замовники, високо оцінили нову розробку «Азовмашу». Нова модель добра для перевезення вантажів, які вимагають захисту від перепадів температури. Вантажопідйомність вагона — 58 тонн, обсяг кузова — 145 м3, маса тари — 35,7 тонни. Рішенням комісії дослідний зразок прийнятий для серійного виробництва. Дано рекомендацію на його сертифікацію на відповідність вимогам безпеки.
Засновник і видавець ТОВ «Промислова безпека» 03039, м. Київ, проспект Науки, 10
www. tehnichka.com E-mail: info@tehnichka.com
АДРЕСА РЕДАКЦІЇ: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28а 91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98а. Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 12993-1877Р від 20.08.2007 р., видано Міністерством юстиції України.
бильська АЕС» і ЗАТ «Атомбудекспорт» підписали контракт на будівництво нової вентиляційної труби (НВТ) і супутніх систем другої черги станції, необхідних для споживачів — блоку №3, сховища рідких і твердих відходів і об’єкта «Укриття».
Ц
ей контракт — одна із складових проекту «План здійснення заходів на об’єкті «Укриття», фінансованого з коштів чорнобильського фонду «Укриття», розпорядником якого є Європейський банк реконструкції та розвитку. Нова вентиляційна труба являтиме собою металеву вежу висотою понад 50 м із розташованим у ній газовідвідним стовбуром діаметром 6 м. Її змонтують на існуючих залізобетонних конструкціях головного корпуса другої черги Чорнобиль-
В.о головного редактора Світлана Ісаченко — (тел. 044 221-06-51, e-mail: isachenkosv@tehnichka.com) РЕДАКЦІЯ: Людмила Мельникова — відповідальний секретар (тел. 0642 34-72-47) Людмила Гречаник — відділ технічної думки (тел. 0642 34-72-47, e-mail: tehnomysl@tehnichka.com); Марина Савінова — відділ науки та освіти (тел. 0642 34-72-47, e-mail: otdelnauki@tehnichka.com); Ігор Павлюк — відділ промисловості (тел. 044 440-82-09, e-mail: pavluk@tehnichka.com);
ВІДДІЛ РЕКЛАМИ: Тамара Лазаренко - тел./факс: (044) 278-42-37, тел: (067) 483-88-99, e-mail: reklama@tehnichka.com ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИ: Дмитро Баранов - тел./факс: (044) 440 82 09, тел.: (044) 221 06 50 Любов Соловйова - тел./факс: (0642) 59 93 91 тел.: (0642) 59 93 92, e-mail: podpiska@tehnichka.com
ської АЕС. При цьому позначка верху нової вентиляційної труби буде розташована на висоті 125 м. Відповідно до умов контракту, нова вентиляційна труба має бути побудована до кінця 2011 року.
Газета видається українською та російською мовами
ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСИ:
За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій.
українською мовою — 99309 99309; російською мовою — 99340 99340.
Позиція авторів публікацій не завжди збі гається з позицією редакції. Редакція залишає за собою право виправляти матеріали та рецензувати рукописи. За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець. Матеріали, позначені (R), публікуються на правах реклами. При ВИКОРИСТАННІ матеріалів ПОСИЛАННЯ на «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ.
Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «Прес-Експрес». Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 50-08-54 ЗАГАЛЬНИЙ НАКЛАД 11695 прим., українською мовою 3220 прим., російською мовою 8475 прим. ЗАМОВЛЕННЯ № 1588
Українська технічна газета
В і в т о р о к , 27 л и п н я 2 010 №29 (133)
3
ТУТ І ТЕПЕР ЕКОНОМІКА Рада директорів Міжнародного валютного фонду (МВФ) 28 липня розгляне запит України на початок нової програми співробітництва, підтриманої кредитом stand-by.
Одночасно планується ухвалити рішення про скасування чинної угоди. Рада директорів також розгляне звіт про порушення зобов’язань України щодо надання інформації (секція 5 статті VIII) і рекомендації про дозволений відступ у зв’язку з недотриманням критеріїв виконання. Раніше прем’єр-міністр України Микола Азаров заявив, що уряд цього року розраховує одержати два транші МВФ — у вересні й на початку грудня – у розмірі близько $3 млрд. На початку серпня, після позитивного рішення Ради директорів МВФ про надання Україні кредиту stand-by, уряд України планує почати переговори з Європейським Союзом про надання до кінця поточного року 610 млн євро для покриття дефіциту державного бюджету. Державне агентство України з інвестицій та розвитку (Держінвестицій) сформувало базу даних стратегічно важливих для держави й привабливих для інвесторів інноваційних та інфраструктурних проектів, які вимагають залучення інвестицій, у тому числі іноземних. Крім того, за словами віце-прем’єра Сергія Тігіпка, очікується також одержання коштів із двох програм від Світового банку в розмірі $800 млн, які також підуть на фінансування дефіциту держбюджету поточного року. Про це сказано в повідомленні Держінвестицій, переданому агентству УНІАН. На 20 липня п.р. у Держінвестицій надійшла інформація про більш ніж 1200 проектів, з яких у базу даних відібрано 891. Більше половини з них (495 проектів) представлені обласними державними адміністраціями, а також органами місцевої влади. Майже кожна четверта проектна пропозиція надійшла від міністерств і відомств. Із числа проектів, які проробляє Держінвестицій, включено 195 (22%). Найбільша кількість проектів надійшла з Івано-Франківської (163), Запорізької (94), Дніпропетровської (71), Донецької (59) і Кіровоградської (55) областей. Найменше — із Чернівецької (9), Рівненської (7), Вінницької (5), Сумської (4) і м. Севастополя (6). У червні п.р. зафіксовано зниження економічної активності — зростання індексу виробництва базових галузей (ІВБГ) України сповільнилося до 5,8% у річному обчисленні в порівнянні з показником травня на рівні 9,5%. За даними НБУ, за підсумками січнячервня зростання ІВБГ становило 8,3% у порівнянні з відповідним періодом минулого року (8,7%).
У Нацбанку відзначають, що низький зовнішній попит в умовах надлишкових запасів продукції був основною причиною вповільнення економічної активності. Так, зниження цін на сталь на світових ринках спричинило істотне вповільнення виробництва в металургії (6,7% у річному обчисленні в червні в порівнянні з 21,2% у травні) і, у свою чергу, у добувній промисловості (5% і 10,3% відповідно). Істотний негативний вплив зовнішньоекономічної кон’юнктури в червні частково було нівельовано зростанням внутрішнього приватного споживання. Завдяки показникам вищезгаданих галузей обсяг промислового виробництва сповільнився значно менше, ніж обсяг виробництва експорто-орієнтованих галузей, — до 8,9% у річному обчисленні в червні (12,7% у травні).
ПЕК Транспортування нафти нафтопровідною системою України, за оперативними даними, у січні-червні п.р. скоротилося на 25,9% у порівнянні з аналогічним періодом 2009 року — до 14,880 млн тонн.
При цьому транзит у країни Європи в січні-червні п.р. становив 10,195 млн тонн нафти, що на 35,3% менше, ніж за аналогічний період 2009 року. У січні-червні п.р. філією ВАТ «Укртранснафта» «МН Дружба» у цілому транспортовано 10,369 млн тонн нафти, що на 20,6% менше, ніж за аналогічний період 2009 року. Філією ВАТ «Укртранснафта» «Придніпровські магістральні нафтопроводи» загалом перекачано нафти 4,511 млн тонн, що на 35,6% менше, ніж за аналогічний період 2009 року. За перше півріччя 2010 року частка транзитного обсягу перекачування нафти в загальному обсязі нафтоперекачування становила 68,5%, а частка нафтоперекачування на нафтопереробні підприємства України — відповідно 31,5%. СПІВРОБІТНИЦТВО Україна та Ефіопія мають намір прискорити роботу з підготовки міжурядової угоди про співробітництво в торгівлі, економіці та захисті інвестицій. Про необхідність прискорення підготовки цього документа домовилися під час зустрічі заступник міністра економіки України Володимир Бандуров і Надзвичайний і Повноважний Посол Федеративної Демократичної Республіки Ефіопія в Україні за сумісництвом (із резиденцією в Москві) Текетел Форсідо Вамішо. Під час зустрічі обговорені перспективні галузі співробітництва: електроенергетика, нафтовидобуток, нафтопереробка та будівництво трубопроводів.
ПРОМИСЛОВІСТЬ Темпи зростання промислового виробництва в Україні до кінця 2010 року можуть знизитися до 8%. За словами керівника інформаційноаналітичного центру Forex Сlub в Україні Миколи Івченка, це відбудеться через підвищення бази порівняння, зниження темпів зростання виробництва в машинобудуванні, металургії, хімії та нафтохімії на тлі вповільнення світової економіки в другому півріччі. За даними центру Forex Сlub в Україні, у червні в першу чергу сповільнилося виробництво в тих секторах, які орієнтовані на експорт. Темпи зростання в хімічній і нафтохімічній галузях знизилися з 22,9% до 21,4%, у металургії — з 21,7% до 19,1%. Виробництво в секторі машинобудування в січні-червні п.р. зросло з 29% до 30,1% переважно за рахунок замовлень на автобуси й тролейбуси для Євро-2012, на сільськогосподарську техніку для польових робіт і збирання врожаю. Однак темпи зростання в цій галузі на кінець року також знижуватимуться з урахуванням підвищення бази порівняння. Зростання виробництва в машинобудуванні за підсумками 2010 року може становити 23%.
ТРАНСПОРТ На автомобілебудівних підприємствах обсяг виробництва товарної продукції за перше півріччя 2010 року становив 3404,5 млн грн, що на 24,2% більше відповідного періоду минулого року. Загалом продукції реалізовано на 3748,5 млн грн, у тому числі на експорт — 1496,3 млн грн (38,6%). Тільки за 6 місяців цього року виготовлено 488 вантажних автомобілів, у той час як за аналогічний період 2009-го — 253. Ще більший відрив від минулого року продемонстрували виробники автобусів, випустивши 949 одиниць техніки (у 2009-му — 330). Проблемним залишається виробництво легкових автомобілів, яке у порівнянні з минулим роком скоротилося з 36745 одиниць до 29390.
ФІНАНСИ За оцінкою Федерації роботодавців України (ФРУ), заборгованість держави з відшкодування ПДВ на 1 липня 2010 року становила 30,4 млрд грн. Це є критичним для промисловості України. При цьому борг держави з ПДВ зростає зі швидкістю 2,4 млрд грн на місяць. Про це повідомив голова Ради ФРУ Дмитро Олійник. «Виходячи з розрахунку вироблення на одного працівника на рік приблизно 200 тис. грн, це рівнозначно втраті валового продукту, який виробляється не менш ніж 150 тисячами працівників у промисловому секторі. З огляду на те, що ці люди є основним джерелом доходу у своїх родинах, неважко підрахувати, що ця проблема зачіпає інтереси, як мінімум, більше півмільйона людей», — зауважив Дмитро Олійник.
За словами президента індустріальної групи УПЕК Анатолія Гіршфельда, в особливо важкій ситуації промислові підприємства-експортери, які, попри кризу, проводять технічне переоснащення з метою підвищення конкурентоспроможності своєї продукції. А орієнтовані на експорт галузі машинобудування мають стати основою нашої економіки. ВАТ «СКФ Україна» (м. Луцьк, раніше Луцький підшипниковий завод, підрозділ шведської компанії SKF) заявляє, що невідшкодування компанії ПДВ може призвести до невиконання договорів на поставку підшипників провідним світовим автовиробникам. Прострочений борг із ПДВ для «СКФ Україна» становить понад 31 млн грн, а загальна заборгованість з експортного ПДВ цьому підприємству досягла 50,4 млн грн, що в 1,5 раза перевищує обсяг місячної реалізації. З листопада 2009 року завод не одержав жодної гривні відшкодування. При цьому «СКФ Україна» погодилося на погашення простроченої заборгованості за станом на 1 травня в сумі 19,6 млн грн облігаціями внутрішньої державної позики, але поки немає ясності, коли ці облігації можна одержати на рахунок. Такий стан справ загрожує невиконанням міжнародних договорів, у тому числі з такими гігантами автомобільної галузі, як MAN, Volvo, Scania, Daimler, ГАЗ, Камаз, МАЗ.
АПК Президент України Віктор Янукович доручив закупити в аграрний фонд не менше 4—4,5 млн тонн зернових. Про це він сказав під час зустрічі з міністром аграрної політики Миколою Присяжнюком, який проінформував про те, як триває збір врожаю. З огляду на ситуацію на світовому ринку зерна Президент звернув увагу на необхідність формування продовольчого резерву, а також регіональних резервів для продовольчої безпеки країни.
В.Янукович також дав доручення почати підготовку до осінньо-польових робіт, у тому числі передбачити механізми зменшення вартості паливно-мастильних матеріалів, забезпечення аграріїв добривами, засобами захисту рослин і кредитними ресурсами. Рада директорів Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) 21 липня схвалила надання українському агрохолдингу «Мрія» кредиту в розмірі $25 млн. Про це повідомив прес-секретар представництва ЄБРР в Україні Антон Усов. Кредитні кошти будуть спрямовані на фінансування оборотного капіталу. Загальна вартість проекту — $50 млн. Підготувала Людмила МЕЛЬНИКОВА за матеріалами УНІАН, ЛігаБізнес, АПКІнформ, e-news.com.ua, РІА Новини-Україна, «Інтерфакс-Україна», ЛІГАБізнесІнформ, ПРАЙМ-ТАРС
4
Українська технічна газета
№29 (133) В і в т о р о к , 27 л и п н я 2 010
РЕЗОНАНС
Вирок дешевому газу Результатом підписаного Президентом закону про ринок газу стане подорожчання палива для кінцевих споживачів, у тому числі промислових підприємств Ігор ПАВЛЮК
ДОКЛАДНО ЗАКОН кщо спростити мудровані юридичні формулювання, у сухому залишку одержимо: новий закон регулює господарські відносини між суб’єктами ринку природного газу під час видобутку, транспортування, розподілу, поставок, зберігання та споживання. Не залишені поза увагою й питання безпеки — як видобутку, так і експлуатації стратегічного ресурсу. Загальне керівництво на газовому ринку закріплене за Кабміном, а регулювати його допоможуть ще НКРЕ та центральні органи виконавчої влади. Повноваження нацкомісії прописані надзвичайно широко: вона і ліцензії видаватиме, і тарифи встановлюватиме на транспортування газу, і санкції застосовуватиме, і вирішуватиме, хто матиме перевагу доступу до ГТС. Усе це зрозуміло, але нас усе-таки більше цікавлять не паперові формулювання, а реальні результати втілення закону в життя. Адже за газ однаково платити доведеться, та й добувати його є чимало бажаючих...
Я
ЯКЩО РОЗІБРАТИСЯ МАЙЖЕ ЛІБЕРА ЛІЗАЦІЯ а словами президента асоціації «Газові трейдери України» Романа Сторожева, упроваджен-
З
Початок на стор. 1
ня відкритих ринкових відносин — якісно новий крок у розвитку діяльності і приватних, і державних компаній. Це не що інше, як новий етап лібералізації ринку. Ставимо логічне запитання: а раніше ринок був невільним, якщо виходити з буквального тлумачення слова «лібералізація»? — Протягом тривалого періоду газова сфера України була монополізована державою, — говорить Р. Сторожев. — НАК «Нафтогаз України» виконував одночасно функції постачаль-
ся. Навесні цього року Євросоюз схвалив план лібералізації енергетичного ринку, так званий «третій пакет», — наводить приклад Роман Сторожев. — Кожна компанія, що продає газ і електроенергію, повинна вибрати один із трьох варіантів подальшої роботи. Або розділити бізнес на два види й продати один із них. Або не ділитися, але поступитися правом управління енергетичною мережею незалежному операторові. Або ж, нарешті, зберегти вертикально інтегровані структури за умови дотриман-
ника (імпортера), транспортера й добувача блакитного палива. Приватні компанії були змушені працювати в неконкурентних умовах, що не давало можливості для розвитку, — розводить руками наш співрозмовник. Ринок газу придуманий не в Україні, а тому цікаво, як регулюються такі процеси за кордоном. — У цивілізованих країнах реформи вже давно провадять-
ня спеціальних правил із незалежного управління різними видами бізнесу. Тобто максимально виключена можливість зловживань на ринку. На думку Романа Сторожева, одним із головних плюсів українського закону став чіткий розподіл видів бізнесу в газовій сфері — одні компанії добуватимуть, а інші поставлятимуть сировину, одержавши відповідну ліцензію. Тобто в цілому в документі реа-
лізований європейський підхід. Але, з іншого боку, існує певна подвійність — законом усе-таки регламентуються досить жорсткі засади державного управління, регулювання та контролю. Особливо щодо підприємств, де частка держави становить більше 50% у статутному капіталі. На пряме запитання про те, чи сприятиме поява лібералізованого ринку газу зниженню цін на блакитне паливо, Роман Іванович не сказав нічого втішного: через постійне зростання світової потреби в енергоресурсах і скорочення кількості родовищ газ у будь-якому разі не дешевшатиме. Допоможе в цій справі максимально прозора робота галузі, коли споживачі зможуть вибирати собі постачальника. Солідарний із президентом асоціації газових трейдерів і провідний експерт енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко. Він уважає, що «ціни, які раніше були занижені, поступово підвищуватимуться, щоб покривати реальні витрати приватного бізнесу з видобутку й транспортування газу». Отже, від ухвалення закону промислові споживачі й домовласники не тільки нічого не виграють, а й будуть змушені платити більше. — Я б не ставив питання таким чином, що хтось обов’язково повинен виграти. Якщо закон буде елементом реформ у загальній структурі економіки країни й працюватиме галузь, то в підсумку він стане благом для всіх. А от наскільки дієвими будуть нові правила — тут у мене певні сумніви, — зізнається Володимир Омельченко. — Є питання із приводу надто жорсткого контролю держави над підприємствами з державним контрольним пакетом. Це може означати, що газодобувні компанії продають
Бізнес і влада: почути одне одного Інвестиційні процеси повинні бути чесними й прозорими, наполягають луганські підприємці. Попри деякі позитивні зрушення в цій сфері, питань до влади в представників малого й середнього бізнесу нагромадилося чимало... Володимир СПЕКТОР
Р
озвиваючи виробництво, створюючи нові робочі місця, упроваджуючи інновації, підприємства малого й середнього бізнесу переважно вкладають у це кредитні позикові кошти. При цьому в підприємців склалася стійка думка, що особливої допомоги від держави годі й чекати. Про це та інші гострі кути інвестиційних процесів ішлося на черговому засіданні Луганської обласної ради підприємців з питань промисловості. Тим часом нинішня влада продекларувала прагнення активно інвестувати кошти в реальну економіку. Так, Луганська облдержадміністрація виділила 9 млн грн для реалізації інвестиційних проектів малого й середнього бізнесу в регіоні. Перед-
бачено й більші кошти — 122 млн грн — для територій пріоритетного розвитку в області (вугільних регіонів). Але є моменти, які насторожують і засмучують. Насамперед — відсутність ефективного співробітництва між підприємцями, об’єднаними в регіональну раду, і обласними структурами, які займаються проведенням інвестиційних конкурсів і реалізацією інвестиційних проектів. — Незрозуміло, чому представники ради не входять до складу конкурсної комісії, адже це інвестиції саме для малого й середнього бізнесу, — говорить голова Луганської обласної ради підприємців із питань промисловості, генеральний директор луганського науково-виробничого центру «Трансмаш» Сергій Мокроусов. — Проте представ-
ників цього бізнесу до спільної роботи не долучають. Проблематичні й деякі засади конкурсу, приміром, наявність банківських гарантій для участі в ньому. Зняти нагальність питань спробували запрошені на нараду керівники обласних структур, які займаються реалізацією інвестиційних проектів і конкурсів. Так, заступник начальника головного управління економіки ОДА Борис Червоний розповів про критерії конкурсного відбору суб’єктів малого й середнього бізнесу, за результатами якого переможцям нададуть фінансову підтримку для реалізації інвестиційних планів. Перевагу віддають проектам, спрямованим на створення нових робочих місць і збереження наявних, на впровадження енерго- і ре-
сурсозбережних, екологічно безпечних технологій, застосування інноваційних рішень, виробництво інноваційної техніки, товарів широкого вжитку. При цьому чиновник зауважив, що фінансова підтримка в розмірі 9 млн грн повертається (протягом 5 років). Саме тому й необхідні банківські гарантії. Генеральний директор Регіонального агентства сприяння інвестиціям Юрій Бережной навіть провів своєрідний «лікнеп» із питань пошуку іноземних інвесторів, формування бази інвестиційних пропозицій та ідей, розповів про тонкощі правильного складання бізнес-планів. Сприяти ефективному пошуку інвесторів, партнерів та потенційних замовників для регіональних виробників будуть чотири най-
паливо по 30 доларів «Нафтогазу», а той його реалізує в 2— 2,5 раза дорожче споживачам. Як результат — галузь отримує кошти лише на покриття витрат, але не на розвиток, — попереджає експерт.
УПРИТУЛ ВИРІШУВАТИ В КОМПЛЕКСІ о ми маємо в підсумку? Перше: новий закон про ринок газу добрий хоча б тим, що наближає умови гри в галузі до європейських стандартів, дозволяючи сподіватися, що незабаром нові прогресивні зміни. Друге: держава не збирається вільно пустити поводи й свого доможеться — якщо не закупівлею за мінімальною ціною в добувачів, то правом видавати-відбирати ліцензії. Третє й головне: нас уперто готують до того, що дешевого газу не буде, попри політичні й соціальні гасла. З одного боку, це чудовий стимул для впровадження енергозбережних технологій. Але з іншого — орієнтація на західний підхід бентежить у фінансовому плані. У Євросоюзі все просто: є газ, вода й електроенергія за «недитячими» цінами, хочеш — пали як завгодно, тільки оплати. Однак доходи більшості громадян України не дозволяють так стрімко «європеїзуватися» щодо комунальних послуг. А це означає, що поступове підвищення ціни газу для населення та підприємств спровокує черговий конфлікт інтересів. Як вирішити проблему? Напевно, варто прислухатися до думки Володимира Омельченка й такі питання розглядати в комплексі, не сподіваючись, що «ринок усе відрегулює».
Щ
ближчі бізнес-місії у Воронежі, Москві, Ростові-на-Дону й майбутній великий бізнес-форум у Луганську. Уже сьогодні від регіональної ради підприємців із питань промисловості подано 9 бізнеспланів зі створення нових робочих місць. Серед них — «Виробництво гідроакустичної апаратури для підводних і надводних суден» (завод «Червоний Промінь»), «Організація механічної обробки та складання візків вантажних вагонів із використанням автоматизованої потокової лінії» (НВЦ «Трансмаш»), «Організація дільниці механічної обробки сталевих виливків виробів для транспортного машинобудування» (ВАТ «Центрокуз», Кіровськ), «Виробництво комплектувальних вузлів для систем охолодження та кондиціювання автомобілів» (ЗАТ «Зліт», Луганськ), «Організація випуску амортизаторів для автомобілів «ВАЗ», «Ланос», автобусів «Богдан» (ЗАТ «Автоагрегат», Краснодон).
Українська технічна газета
В і в т о р о к , 27 л и п н я 2 010 №29 (133)
5
ПРІОРИТЕТИ
Між Гамбією та Алжиром У складовій «технологічна готовність» особливо різке падіння відбулося з показника прямих іноземних інвестицій і трансферу технологій. Компаніям було не до впровадження інновацій, а ключові показники розвитку телекомунікаційного ринку істотно сповільнили зростання. Останнє пояснюється не тільки фінансовою кризою, а й насиченням ринку (зокрема, мобільного зв’язку). ДОРОГИ БЕЗ ДУРНІВ Олена ЗЕЛЕНІНА В останньому рейтингу глобальної конкурентоспроможності Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ) Україна посіла 82-ге місце серед 133 країн, опустившись відразу на 10 позицій у порівнянні з результатами попереднього дослідження. Безпосередні сусіди України в рейтингу — Гамбія та Алжир.
Ф
ахівці ВЕФ — люди досить серйозні. Але коли читаєш «Звіт про конкурентоспроможність України-2010», недавно представлений журналістам і громадськості в Києві, виникає відчуття, що вони мають добре почуття гумору. Причина — порівняння України та її регіонів із різними країнами на різних континентах. Виходить, у Києві живуть і працюють, як в Угорщині або Панамі. На Харківщині — як у Колумбії. Український П’ємонт (Львів) опинився на одній планці з Румунією, а Закарпаття — з Уругваєм. Херсонська область сусідить із Лівією та Аргентиною. ТРИ УКРАЇНСЬКІ ЛИХА
Р
ейтинг України максимально знизився за трьома складовими: макроекономічна стабільність, рівень розвитку фінансового ринку та оснащеність новими технологіями. Причому саме в цих сферах спостерігається й найбільше відставання України від інших країн. Макроекономічна ситуація регресувала насамперед через поглиблення фінансової кризи. Не тільки різко зросла маржа із процентних ставок, а й майже призупинилося банківське кредитування. Рівень державного боргу й розмір бюджетного дефіциту зросли, знижуючи конкурентоспроможність економіки. У підсумку в розділі «макроекономічна ситуація» країна посіла 106-те місце (поруч із Йорданією та Парагваєм). І все-таки ця позиція вище, ніж у Казахстану та Росії. Українська фінансова система в умовах кризи теж украй уразлива. Знизилася доступність фінансування, збільшилися обмеження на рух капіталу, значно погіршилася надійність банків.
Б
езперечний лідер серед регіонів України — Дніпропетровська область. Попереду — тільки Київ, але в нього особливий — столичний — статус. Попри кризу, до 2010 року Дніпропетровській області вдалося піднятися на десять позицій (65-те місце в міжнародному рейтингу) і посісти першу сходинку п’єдесталу з показника виробництва валового регіонального продукту на душу населення (із результатом, що вдвічі перевищує середній по Україні). Дніпропетровці лідирують і за рівнем розвитку бізнесу. А найпроблемнішою сферою тут залишається якість доріг. Крім цього, слабкі ланки — охорона здоров’я та початкова освіта. Як повідомила директор фонду «Ефективне управління» Наталя Ізосимова, його фахівці вже вибрали Дніпропетровську область як найбільш бажаного кандидата для реалізації свого нового проекту: тут є база для його здійснення й готовність регіональної влади до впровадження. Фонд «Ефективне управління» на тендерній основі залучив до роботи свого давнього партнера — міжнародну консалтингову компанію Monitor Group. За словами її представника Ендрю Сворта, до жовтня нинішнього року будуть визначені пріоритетні «кластери» — галузі зі значним потенціалом підвищення конкурентоспроможності області, які стануть основою для розроблення та впровадження стратегії економічного розвитку. — Такий підхід — прямий шлях до збільшення кількості робочих місць, — пояснив Ендрю Сворт. НАВЧАТИСЯ ДОБРЕ В... КРИМУ
Н
есподіванкою для багатьох стало те, що в п’ятірці регіонів-лідерів опинилася Автономна Республіка Крим, хоча вона виробляє лише 2,9% ВВП держави. У глобальному ж рейтингу конкурентоспроможності Крим перебуває на 72-му місці, випереджаючи три країни — Латвію, Грецію та Болгарію (усі три — члени ЄС), але все-таки відстаючи від найбільш конкурентоспроможних країн СНД (РФ, Азербайджану, Казахстану). Найкращі для Криму показники — якість загальної інфраструктури, автодоріг, залізничного сполучення, морського та повітряного транспорту, а також засо-
ДОВІДКА «УТГ» Методологія, використовувана Всесвітнім економічним форумом для оцінки конкурентоспроможності країн, ґрунтується на індексі глобальної конкурентоспроможності, уперше представленому в 2004 році, що враховує 12 складових конкурентоспроможності. Серед них: інституціональне середовище, інфраструктура, макроекономічна стабільність, охорона здоров’я та початкова освіта, вища освіта й професійна підготовка, ефективність ринку товарів, ринку праці, рівень розвитку фінансового ринку, технологічна готовність, розмір ринку, складність бізнес-процесів, інновації.
би електронної комунікації. Із цих складових автономія посідає перше місце серед інших регіонів України. У регіональному рейтингу всеукраїнська рекреація на другому місці з показника «охорона здоров’я та початкова освіта» (причому початкова освіта в автономії опинилася на 33-му місці у світі, на рівні Чеської Республіки). Високо оцінені також «вища освіта й професійна підготовка» (40-ве місце у світі, на рівні Португалії). Проблемними аспектами АР Крим залишаються розвиток фінансового ринку й інституціональний розвиток. А ефективність ринку товарів і послуг посіла останнє місце з 20 регіонів, які потрапили в рейтинг.
ра область посіла останнє місце в Україні), нерозвинені традиції співробітництва між університетами та бізнесом, недостатні витрати компаній на наукові та дослідні роботи. Разом із тим експерти вважають, що в області непогані шанси для нарощування інновацій у майбутньому. Із показника «можливості для інновацій» її бал трохи вище від середнього по країні. Полтавська, Черкаська, Хмельницька, Запорізька, Одеська, Луганська й Херсонська області перебувають у середині рейтингу. Низький рівень конкурентоспроможності демонструють Волинська, Рівненська, Івано-Франківська, Сумська. А в кінці списку Вінницька область. Вона посіла 111-те місце в міжнародному індексі — поряд із Сенегалом і Сербією.
ЗАХІДНІ ПРОРИВИ
І
з параметра «ефективність ринку праці» Закарпатська область посідає перше місце в регіональному й шосте в глобальному рейтингу, поступаючись лише Сінгапуру, Швейцарії, США, Гонконгу та Данії. Їй же належить і перший щабель українського п’єдесталу з обсягу прямих іноземних інвестицій і трансферу технологій, а також щодо доступності новітніх технологічних розробок. Ще один благополучний для Закарпаття показник — технологічна готовність (2-ге місце серед українських регіонів, 74-те — у глобальному рейтингу). Львівська область випереджає інші регіони України з показника інноваційного потенціалу. Це пояснюється активним співробітництвом між бізнесом та ВНЗ, а також високим рівнем витрат компаній на науково-дослідні розробки. Із цієї складової область піднялася до високого 55-го місця в глобальному рейтингу й сусідить із Мальтою, Сенегалом і Польщею. — Перед нами постала велика проблема, — розповідає міський голова Львова Андрій Садовий. — Ідеться про співробітництво з відомою компанією HewlettPackard. Найбільший у світі виробник персональних комп’ютерів і принтерів відмовився від планів будівництва у Львові власного ресурсного центру через невирішені питання оподаткування. На превеликий жаль, ми не змогли переконати представників влади в тому, що повинні бути зрозумілі світу. А шкода! НЕХОДЖЕНІ СТЕЖИНИ ПОЛІССЯ
С
ильні риси Житомирської області — якість інституціонального середовища й ефективність ринку праці. З цих складових показники регіону перевищують середні по країні. Досить сказати, що ефективність ринку праці тут оцінюється на рівні Норвегії. Найгостріші проблеми — низька якість загальної інфраструктури й забезпечення електроенергією, з яких область є аутсайдером національного рейтингу. Якість автомобільних доріг та інфраструктури повітряних перевезень оцінюється фахівцями на рівні 18-ї позиції з 20. Інші проблемні аспекти — рівень розвитку бізнесу та інновацій. На думку керівників компаній, це обумовлено декількома чинниками: відносно низькою якістю робіт, які виконують місцеві НДІ (з цього індикато-
ДУМКА ЕКСПЕРТІВ Наталя ІЗОСИМОВА
Директор фонду «Ефективне управління»
— Хоча рейтинг ефективності інституціонального середовища в Україні впав лише на п’ять пунктів, причини для занепокоєння залишаються. Із цієї складової в нашої країни найнижчий рейтинг — 120-те місце (поряд із Нікарагуа та Монголією). Україні необхідні дії, спрямовані на стабілізацію державних фінансів, оздоровлення банківської системи, спрощення системи регулювання та стимулювання конкуренції. Не вживши цих заходів, ми програватимемо в гострій конкурентній боротьбі країнам, які здобули науку з кризи.
Тьєррі ГЕЙГЕР
Представник Всесвітнього економічного форуму
— Світова економіка в цілому цього року не зростала, і цей процес на відміну від «великої депресії» можна назвати «великою рецесією». Вжиті заходи стимулювання економіки вже не діють, їхній ефект знижується. Сьогодні державний борг багатьох країн досяг дуже високої позначки, ми говоримо про кризу довіри до інвесторів, позичальників кредитних установ. І все це підігрівається нестачею інноваційних технологій. Та є й інші тенденції, спостережувані в Азії. Зараз 75% світового економічного зростання сталося за рахунок Китаю та інших азіатських країн. Ще 10 років тому на їхню частку припадало 10% світового ВВП. До 2012 року ця цифра зросте до 30%. Оскільки Україна знижує свої показники, виникають побоювання, чи зможе вона в майбутньому конкурувати із країнами Азії.
6
Українська технічна газета
№29 (133) В і в т о р о к , 27 л и п н я 2 010
ПРОДОВЖЕННЯ ТЕМИ
Буксир, що буксує Анатолій МУХАЧЕВ Кандидат фізико-математичних наук, лауреат Державної премії України, перший директор ДНВП «Цирконій»
К
ерівництво ДНВП не втрачає оптимізму: якщо завод не вийде з банкрутства через 2—3 місяці, то однаково залишиться затребуваним, що випливає з державної цільової економічної програми «Ядерне паливо України». Дійсно, у програмі цирконію присвячений цілий розділ, де описується графік упровадження в Україні «нової» хлоридномагнієвої технології, якій насправді понад 50 років. За нею так і не проведено жодного вдалого експерименту, а відповідно не було отримано жодного кілограма губки цирконію ядерної чистоти. Але ж модернізація діючого виробництва передбачає вже 2013 року випуск цієї продукції, придатної для сплавів цирконію з ніобієм 1,0% і 2,5%. Але у світі немає досвіду виробництва штатних сплавів із ніобієм із цирконієвої губки. Україна вкотре вирішила здивувати весь світ? Усе тому, що вибір технології зроблений суто адміністративним шляхом, без економічного, екологічного та якісного аналізу її застосування. Разом із тим модернізація виробничих потужностей не може бути розпочата, поки остаточно не визначена технологія одержання цирконієвих виробів. А немає технології — немає вихідних даних для проекту, кошторису, термінів будівництва... Це аксіома. ЕКОНОМІКА НА УЗБІЧЧІ
Ц
ирконій ядерної чистоти можна отримувати за трьома основними технологіями: хлоридно-магнієвою (США, Франція, Англія) з випуском губки; електролітичною, електролізом розплавлених солей, із випуском порошку цирконію (Росія); кальцієтермічною — із випуском злитка сплавів цирконію з ніобієм (Україна). Ці технології відрізняються методами поділу цирконію та гафнію. При цьому кальцієтермічна є більш надійною, безпечною, відповідає всім екологічним вимогам і дозволяє одержувати метал на рівні чистоти йодидного цирконію. Початок на стор. 1
Однак за 12 років Мінпаливенерго не знайшло коштів для створення повного технологічного циклу кальцієтермічного виробництва цирконієвих виробів — від сировини до трубки, щоб завод міг працювати на вітчизняній сировині й випускати дешеву продукцію. Увесь цей час підприємство перебуває в режимі тимчасової консервації, одержуючи на своє виживання до 18 млн грн на рік. Потужності заводу так і застигли на хімічній переробці з випуском до 250 тонн цирконію у вигляді фториду. Із такими обсягами підприємство не могло бути рентабельним. Чимала провина в цьому Мінпаливенерго: маючи угоду про інтеграцію із РФ, воно не знайшло засобів для компенсації витрат виробництва тетрафториду цирконію на ДНВП «Цирконій». Ухвалене в 1998 році керівництвом міністерства й заводу волюнтаристичне рішення з переходу на хлоридно-магнієву технологію практично консервує наше найсучасніше у світі цирконієве виробництво на 20— 25 років. Адже новий вид продукції — оксид цирконію — нікому не потрібний: технології його переробки ні в Україні, ні в РФ нема, вона працює тільки в США. Нові плани науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт потребують понад 20 років досліджень, 2013 рік — тільки перший етап дослідної роботи. При цьому у світовій практиці немає прикладів одержання сплавів цирконію 110 і 125 із хлоридно-магнієвого цирконію. Що ж робитиме підприємство? Випускатиме гафній, не продаючи його, і завдаючи тим самим мільйонні збитки державі? Чи, може, оксид цирконію, не маючи ринків його збуту? Таким чином, економіка знову на узбіччі, завод — у санації, конкуренти — раді. Навіть якщо повірити в диво, що через 3 місяці завод вийде із процедури банкрутства, то як він житиме в ринкових умовах, не маючи основної рентабельної продукції, прибутку, обігових коштів, а головне — ринку збуту? Програма інтеграції українського цирконію в ядерне паливо РФ ВВЕР-1000, затверджена двома міністрами в 1999 році, так і не була виконана в повному обсязі. ПРИБУ ТОК ДЛЯ ПОСЕРЕДНИКА
Щ
е одна проблема: в Україні досі відсутній ринок
ДОВІДКА «УТГ» На території колишнього ВО «Придніпровський хімзавод» у м. Дніпродзержинську сьогодні 4 держпідприємства, 2 приватних заводи й 15 дрібних фірм, де працює близько 2,5 тис. чоловік (із 8 тис. працівників до 1991 р.). ПХЗ був провідним підприємством Мінсередмашу гідрометалургійного профілю, що переробляє уранову, рідкіснометальну, рідкісноземельну, фосфатну сировину за найсучаснішими технологіями, які не застаріли й сьогодні.
збуту гафнію, який мало створити Мінпаливенерго, вимагаючи від НАЕК «Енергоатом» виконання умов міжнародного тендера від 1995 року із застосування гафнію в поглинальних стержнях системи управління захистом (ПС СУЗ). Який же це буксир, здатний, за словами в.о. гендиректора підприємства Леоніда Громка, «витягти» і цирконієве виробництво, і завод, якщо сама Україна відмовляється від застосування гафнію як поглинального матеріалу для активної зони реактора? Причини — у раніше ухвалених міністерством і НАЕК
«Енергоатом» рішеннях — виключити гафній із поглинальних матеріалів для стержнів українських АЕС. Причому без належного наукового обґрунтування. Перші випробування вітчизняного гафнію в дослідних реакторах СРСР були проведені в 1988—1991 рр. Удруге вони відбулися в унітарному підприємстві державного наукового центру Всеросійського науководослідного інституту атомних реакторів (м. Димитровград) у 2000—2002 рр. Результати показали: металевий гафній є кращим з усіх поглинальних матеріалів для активної зони ВВЕР-1000. Чому ж вітчизняний гафній досі так і не потрапив на АЕС, як обіцяло російське ВАТ «ТВЕЛ», яке виграло міжнародний тендер на будівництво заводу ЯП АЕС України в 1995 році? Відповідь проста: міністерство не виділило в 2002-му (і не виділяє 8 років) кошти обсягом 1,2 млн грн на оплату нормативної документації в РФ, де вона перебуває досі. При цьому НАЕК «Енергоатом» навіть чути не хоче про подальші дослідні випробування за рахунок свого прибутку, не провівши ніяких досліджень відпрацьованих ПС СУЗ із гафнієм. Цей унікальний практичний досвід, що має світове наукове значення, залишається невивченим. Високий попит на гафній — це кон’юнктура ринку. При цьому ДНВП «Цирконій» може випускати тільки злитки гафнію, а не фінішну продукцію високо-
го ступеня переробки — прутки або пластини для АЕС України, дріт для термохімічних катодів, катоди для зміцнення відповідальних деталей методом напилювання нітриду гафнію. У 1997 році завод мав контракт на поставку злитків гафнію в Китай за ринковою ціною (до $480 кг). Це було вигідно, але контракт був разовий в обмін на ширвжиток. Сьогодні прямих контрактів із далеким зарубіжжям у заводу немає й бути не може, бо він не має власних обігових коштів для виконання експортного замовлення, а кредити держпідприємству ніхто й ніколи не дасть. Де ж підстави для оптимізму? Можливо, у вчорашніх досягнен-
нях української технології, що теоретично дозволяє одержувати цирконій чистіше російського з гафнію навіть не в 5, а в 10 разів. Але українські посередники, поставляючи техногенні відходи цирконію із РФ на давальницькій основі, не оплачують збитки. Вони закуповують сировину за низькими цінами (бо це техногенна сировина, що накопичується й вимагає витрат на її зберігання), оплачують тільки поточні витрати виробництва на її переробку з одержанням злитка гафнію — продукції не кінцевої переробки, фактично напівфабрикату — і залишають прибуток від реалізації собі. Завод же відповідно її не одержує або має лише до 10% від витрат переробки. Прибуток міг бути значно більше, якби підприємство самостійно закуповувало сировину, переробляло її до злитка й продавало кінцеву продукцію. ЩО НАМ ВАРТО ЗАВОД ЗБУДУВАТИ? НВП «Цирконій» могло б збільшити виробництво вже перевіреної продукції — тетрафториду цирконію до 1000 тонн на рік, забезпечивши потреби РФ і України в цирконієвому прокаті світового рівня якості. Чому немає розуміння у взаєминах зі стратегічним партнером? За згодою з ВАТ «ТВЕЛ» необхідно збільшити виробництво цирконію у фторсолі лише в 4 рази. Але, певне, це вже неможливо, бо другий корпус заводу (незавершене будівництво площею
Д
понад 30 тис. м2), необхідний для розвитку, у 2008 році проданий комерційній структурі. 6 тис. тонн металоконструкцій будинку пішло лише за 2 млн грн (за ціною 300 грн за 1 т нержавіючої хромистої, корозійностійкої сталі, закладеної в будинок). Хто й навіщо зробив це? Винних немає і, певне, не буде. Адже фактично стратегічним режимним заводом уже 8 років керують комерсанти, арбітражні керівники, які мають ліцензії. При цьому за їхньою спиною найчастіше стоїть кримінальний тіньовий капітал, а не Мінпаливенерго. Останнє ж, як головний кредитор, без якого неможливе ухвалення жодної майнової угоди, дає дозвіл на продаж основних фондів незавершеного будівництва за смішною демпінговою ціною. За такої ситуації нинішнє керівництво підприємства оптимістично заявляє про будівництво нового цирконієвого заводу, певне, на порожньому місці, з перспективою роботи з уже згаданою «новою» технологією. Урятувати підприємство можуть тільки активні дії Мінпаливенерго. Насамперед — законодавчі рішення з податкових пільг, держпідтримки заводу, виведення його на 5 років зі сфери чинності Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Акціонування за прикладом Франції або РФ відкриє шлях до міжнародного співробітництва, залучення іноземних і вітчизняних інвестицій. Держпрограма однозначно констатує, що бюджетного фінансування на розвиток виробництва всіх складових ядерного палива, урану, цирконію, гафнію не буде в повному обсязі. Що ж далі? Цирконієве виробництво за малих потужностей, розрахованих тільки на потреби АЕС України, ніколи не стане високорентабельним. Головна мета заводу — не закуповувати за кордоном цирконієві вироби не кращої, ніж в Україні, якості, а випускати власні. Це дозволить знизити собівартість атомної електроенергії, яка щорічно зростає. Отак, очікуючи змін на краще, і живе колись найпрогресивніший і найпередовіший у світі урановий завод. Об’єднати знову в одне підприємство всі осколки колишнього ВО «ПХЗ» (після того, як вони майже зупинені) — означає перекласти весь клопіт на держбюджет. Без цього нове підприємство знову стане банкрутом. Та чи погодиться уряд? Заводу необхідні вже не менеджери-економісти, а прокуратура, щоб повернути незаконно продане колишнім керівництвом держмайно. А якщо в цілому — не тільки буксир у вигляді гафнію, а й інтелект і ресурси держави. Але це, певне, фантастика, бо прокуратура всі розслідування з фактів незаконного розпродажу основних фондів ВО «ПХЗ» давно припинила.
Українська технічна газета
В і в т о р о к , 27 л и п н я 2 010 №29 (133)
7
РАКУРС
«Марганцева» валіза без ручки Україна посідає друге місце у світі із запасів марганцевих руд. Однак більше половини потужностей вітчизняних заводів феросплавів працюють на імпортній сировині Олександр БІЛИЛОВЕЦЬ Марганцеві феросплави необхідні найперше для одержання сталі високої якості. Відповідно українська металургія традиційно споживає велику кількість марганцевої продукції (руду, феромарганець, силікомарганець). Розвитку галузі сприяють і загальні обсяги запасів вихідної сировини, з яких Україна посідає друге місце у світі й перше серед країн СНД (75% запасів і 86% видобутку). У нашій країні їх розробляють Марганецький і Орджонікідзевський гірничо-збагачувальні комбінати. Основна частина продукції надходить у чорну й кольорову металургію. Решта використовується в хімічній промисловості, керамічному й склоробному виробництвах.
П
ід час кризи в галузі сталися цікаві зміни. Так, у першому кварталі 2009 року на Орджонікідзевському та Марганецькому ГЗК видобуток і збагачення марганцевих руд повністю припинилися. Це можна було б пояснити падінням світового попиту на металургійну продукцію. У той же час основні українські споживачі — Запорізький, Стахановський і Нікопольський феросплавні заводи, попри скорочення виробництва, працювали. Але використовували вони імпортовану сировину, завезену з Африки. Цього року зросли обсяги виплавки сталі, відповідно збільшився й попит на феросплави. Однак вітчизняні феросплавні потужності й досі забезпечуються сировиною з-за кордону. Із початку року порівняно з аналогічним періодом минулого імпорт марганцевої руди збільшився вдвічі — до 533 тис. тонн. За той же час українські комбінати виробили близько 430 тис. тонн марганцевої руди власного видобутку. Із них на експорт пішло ненабагато більше 2 тис. тонн. За прогнозами, до кінця року імпорт переважатиме над власним видобутком: за рахунок закордонної сировини споживачі сподіваються покрити свої потреби в межах 60—65%.
ЯКЩО РОЗІБРАТИСЯ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ГЛУХИЙ КУ Т
С
ьогодні вся феросплавна галузь України — від видобутку марганцевої руди до виробництва кінцевого продукту — сконцентрована в руках фінансовопромислової групи «Приват». Крім українських підприємств, «Приват» володіє активами декількох закордонних рудників. Зокрема, контролює марганцеві родовища в західній Австралії (Consolidated Minerals) і родовище Нсута в Гані, де видобувається 500—700 тис. тонн руди на
рік. Це полегшує керівникам групи завдання забезпечення феросплавних заводів в Україні. І, як бачимо, виробничники, які послуговуються у своїй діяльності принципами економічної ефективності та фінансової вигоди, меншою мірою покладаються на внутрішні сировинні ресурси. Найпоширеніше пояснення цьому — низька якість української руди. На відміну від зарубіжних аналогів у ній значна домішка фосфору й невисока концентрація марганцю. Уміст металу в найкращій — оксидній — руді (а вона становить лише незначну частину національних запасів) — у межах 26—28%. Основне — це важкозбагачувані карбонатні руди (частка марганцю — 19—21%). Для порівняння: навіть не найбільш якісна африканська сировина містить 31% марганцю, а в австралійській цей показник сягає 48%. Тому, на думку феросплавників, доцільніше використовувати закордонну руду, навіть із урахуванням усіх транспортних витрат, ніж окремі сорти продукції МГЗК й ОГЗК.
нок Великотокмацького родовища вартістю від 4,7 до 15 млн грн. Причина проста: не було заявок на участь у торгах.
ДУМКА ЕКСПЕРТА Антон ВІДЗИНСЬКИЙ Начальник управління нафти й газу, рудних і нерудних корисних копалин Державної геологічної служби України:
«Ми змушені діяти в межах ухваленого бюджету» — Дійсно, Україна має у своєму розпорядженні мільярдні обсяги марганцевої руди, але їхня якість не найкраща. У балансі українських запасів переважають карбонатні руди з низьким умістом металу. Запаси ж оксидної сировини з високим умістом марганцю становлять, за оцінками Державної геослужби, лише шосту частину від загальної кількості покладів. Активне розроблення оксидних руд привело до того, що їхні запаси швидко виснажуються. Проблему можна вирішити за умови, що підприємство матиме технології, які дозволять ефективно збагачувати карбонатні марганцеві руди. Тому вся річ у технологіях, точніше — у їхній відсутності. Чи робиться щось у цьому напрямі? Так, над ефективним розробленням карбонатної сировини працює в тому числі й Геологічна служба України. Але ми змушені діяти в межах бюджету — коштів, які виділяє держава.
Орджонікідзевський ГЗК
Це й пояснює відсутність пієтету до вітчизняної марганцевої руди з боку українських компаній. Група «Приват» ще два роки тому дала «задній хід» придбанню ліцензій на розроблення Великотокмацького родовища й активів законсервованого 1995 року Таврійського ГЗК. Згодом подейкували про зацікавленість групи «Індустріальна спілка Донбасу» в освоєнні того ж родовища в Запорізькій області й навіть будівництві нового ГЗК. Далі декларацій справа не пішла. Підтвердженням тому було зняття Мінприроди України наприкінці минулого року з аукціону ліцензії на розроблення трьох діля-
ДОВІДКА «УТГ» ДЕ Й СКІЛЬКИ Запаси марганцевих руд України сконцентровані в єдиному рудному басейні (Дніпропетровська, Запорізька й Херсонська області). Відзначають Нікопольське (33% від загальної кількості) і Великотокмацьке (67%) родовища, сумарні розвідані запаси яких становлять 2,3 млрд тонн. Розробка ведеться у відкритий і підземний способи.
УПРИТУЛ «ДЛЯ ГА ЛОЧКИ» З ГЕОГРАФІЇ
О
тже, якісна українська руда поступово закінчується. Збагачувати неякісну виробничникам невигідно, особливо якщо є альтернатива у вигляді сировини із власних (щоправда, географічно віддалених) рудників, які не потребують додаткових вкладень. Очевидно, що для подальшого освоєння марганцевих запасів Україні необхідні кардинально нові підходи й технологічні рішення щодо збагачення. Інакше кажучи, вітчизняній промисловості слід навчитися працювати з карбонатними марганцевими рудами з мінімальними витратами. Інакше цифри запасів цього найважливішого металу будуть актуальні тільки для статистичних зведень і підручників із географії. А марганцева руда, що залишилася в надрах, для країни буде так само непотрібною, як валіза без ручки.
Прощавайте, пільги! Ірина КОНДРАТЬЄВА Кабмін скасував дію своєї постанови и про антикризові преференції для гірничо-металургійного комплексу країни, зрівнявши його в правах з іншими галузями.
– І
з державної точки зору в цьому рішенні багато плюсів, — уважає заступник міністра промислової політики Сергій Бєленький. — Учитимемося жити без пільг. Цей крок, за логікою Кабміну, не повинен привести до різкого стрибка фінансового навантаження на підприємства ГМК, бо платежі за електроенергію збільшилися незначно (на 7—8%), а «Укрзалізниця» ще в другому кварталі фактично відмовилася від виконання умов мораторію на підвищення тарифів на вантажні залізничні перевезення для гірничо-металургійних і хімічних підприємств, що діяв із листопада 2008 року. Але якщо надалі ці тарифи підвищуватимуться й ситуація в галузі буде критичною, Мінпромполітики має намір повернутися до питання про поновлення преференцій, сказав С. Бєленький. Спад виробництва, який почався на підприємствах ГМК наприкінці травня, заступник міністра промислової політики пов’язує не тільки з падінням попиту на металургійну продукцію на зовнішніх ринках, а й зі скороченням поставок деяких видів сировини. У найважчому становищі опинилися підприємства групи ІСД. Попри те, що вони недавно знайшли нових власників і сподівалися на поліпшення фінансового становища, їм не вдалося укласти вигідні контракти на поставки сировини. До того ж тягне на дно багатомільйонна заборгованість за природний газ, яка нагромадилася в Дніпровського металургійного комбінату імені Дзержинського та Алчевського металургійного комбінату. Якщо власники найближчим часом не запропонують Кабміну компромісних рішень, не нададуть графіків погашення заборгованості з оплати за природний газ, проблем побільшає. На думку С. Бєленького, можливі подальші обмеження з подачі газу на ці підприємства. Ні про який вплив Міністерства промислової політики на рішення НАК «Нафтогаз України» не може бути й мови. У Мінпромполітики вважають, що поліпшення ситуації в ГМК можливе, але відбуватиметься це дуже й дуже повільними темпами. Усе залежить від того, наскільки швидко й у яких обсягах удасться відновити попит на український метал на основних експортних ринках.
8
Українська технічна газета
№29 (133) В і в т о р о к , 27 л и п н я 2 010
ПІДПРИЄМСТВО
Скуті бахмутським ланцюгом Виготовлення ланцюгів і електродів дає Артемівську не менше доходів, ніж видобуток солі та виробництво шампанського Микола ПОЛІЩУК Артемівськ, або, якщо згадати його історичну назву, Бахмут, — найстаріше місто Донецької області, тому і його підприємства здебільшого ведуть родовід ще з часів царату. Не виняток і ЗАТ «Артемівський машинобудівний завод «Вістек», який цього року відзначив своє 106-річчя. У 1904 році в Бахмуті місцевий промисловець Французов заснував дротяно-гвоздильний і штампувальний завод.
сокоміцних круглоланкових ланцюгів, що з 2005 року входить до промислово-інвестиційної корпорації «Укрпідшипник». Унікальне оснащення нараховує близько 100 одиниць обладнання вітчизняних і закордонних марок. Потужність підприємства — 60 тис. тонн продукції на рік. Крім того, завод випускає електроди, дріт, цвяхи та гірничо-різальні інструменти.
П
очаток ХХ століття був періодом закладання підприємств, які пізніше стануть славою Донбасу. Тоді ж Джон Юз будував шахти, голландці зводили завод «Російський провіданс» (нині Маріупольський меткомбінат ім. Ілліча), у сусідньому Часовому Яру створювався завод вогнетривів, який працює дотепер. Родина Французових володіла левовою часткою підприємств і нерухомості Бахмута, масове ж будівництво, яке розгорнулося в регіоні, підштовхнуло їх до ідеї заснувати завод із виробництва дроту, цвяхів, болтів, заклепок, шайб та іншої метизної продукції. Першою масовою продукцією підприємства були залізничні костилі, величезної кількості яких вимагало масове прокладання залізниць у регіоні. У 20-ті роки завод, перейменований на «Перемогу праці», освоїв випуск товару, який згодом стане для нього основним — ланцюгів. У 1959 році налагоджене виробництво високоміцних ланцюгів для гірничо-шахтного обладнання. «Гірняцький» профіль підприємства був підтверджений і в 1973 році, коли його передали в підпорядкування Мінвуглепрому. Але паралельно із цим у 70-ті роки завод провів велику реконструкцію й став одним із провідних виробників зварювальних електродів. Багато років завод «Перемога праці» розвивався в тісному співробітництві із провідними науковими центрами України та Росії: ІЕЗ ім. Є.Патона АН України, ІПМ АН України, ІГС ім.Скочинського, ВНДІПТВуглемаш, м.Москва, ДонПКТІ, НДІПТМаш, м.Краматорськ, та ін. Тут починав свою трудову біографію майбутній власник концерну «Норд» Валентин Ландик. КЛЮЧОВІ ЛАНКИ
У
лютому 2001 року на базі потужностей «Перемоги праці» (що був у той час у стані затяжної кризи) був створений завод «Вістек», найбільший на сьогодні виробник спеціальних ви-
— Але ланцюги однаково залишаються нашою основною спеціалізацією, — говорить генеральний директор ЗАТ «Артемівський машинобудівний завод «Вістек» Микола Ятченко (на знімку). — І на сьогоднішній день головна наша продукція — гірняцька. Це, насамперед, високоміцні калібровані круглоланкові ланцюги понад 80 типорозмірів, призначені для застосування в гірничо-шахтному обладнанні — вугільних комбайнах, стругах, скребкових конвеєрах, а також різні шкребки шахтних конвеєрів. Виробляє останні, а точніше штампує їх, підприємство на автоматизованій гарячоштампувальній лінії на базі японського кривошипного преса зусиллям 6,3 тисячі тонн. Що ж до випуску ланцюгів, то на їхнє якісне виготовлення спрямовані як технічна політика, так і зусилля всього колективу. Крім того, «Вістек» — найбільший виробник різних ланцюгів: спеціальних високоміцних каліброваних, круглоланкових підвищеної твердості для рибальської промисловості, для цементної галузі, спеціального призначення з погодженими механічними властивостями та інших. За два роки освоєно понад 40 типорозмірів. Відзначу також, що ми використовуємо високоякісну сталь Старооскольського меткомбінату й «Дніпроспецсталі», які мають на сьогодні кращі сучасні технології. Недавно завод разом з інститутом Донгіпровуглемаш і ТПК «Укрвуглемаш» провів випробування ланцюгів «вістеківських» і німецького виробництва. Результати показали не тільки відповідність нашої продукції кращим світовим зразкам, а
й те, що за деякими параметрами вона перевершила німецьку.
НА ВЛАСНІ ОЧІ ЦВЯХИ ДЛЯ АМЕРИКАНЦІВ істек» поєднує 11 цехів і ділянок. Він розташований у старому центрі Артемівська, біля колишнього ажурного міського залізничного вокзалу (зараз пасажирське сполучення ним припинене). Біля прохідної — пальма, зроблена із символу підприємства — ланцюгів. Тут же можна відвідати заводський музей, матеріали якого розповідають про те, як виробництво, створене для виготовлення цвяхів, костилів і болтів для залізниць, пішло шляхом відновлення номенклатури. Були створені нові підрозділи — ланцюговий, із випуску різців. Тут у кращі роки щодоби випускалося до 40 тис. різців, у тому числі й призначених для обробки наскрізних отворів, а також різці обрізні, різьбові тощо. — Загалом, — говорить головний інженер заводу Сергій Іванников, — підприємство весь час розвивається, однак найбільш помітні перетворення відбулися лише після 1973 року, за директорства Івана Дмитровича Марченка, коли завод, який підпорядковується Міністерству важкого машинобудування, був переданий Міністерству вугільного машинобудування. Придбання закордонного обладнання дозволило поставити на новий рівень ланцюгове виробництво й налагодити серійне виготовлення запасних частин для вугільного машинобудування. Розпочали й випуск електродів. Розвал Союзу й криза у вугільній галузі, яка настала слідом, негативно позначилися й на «Перемозі праці». Щоб завод не
«В
порізали на метал, новий директор Микола Іванович Ятченко пішов шляхом пошуку інвестора та структурних змін підприємства. Сьогоднішній день підтверджує правильність ухвалених тоді рішень, у результаті чого на базі провідних і високоліквідних виробництв було створено ЗАТ «Вістек», чия продукція визнана й конкурентоспроможна як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. У держвласності залишилися проблемні виробництва — цех порошкової металургії та дільниця різців. Утім, і в них сьогодні немає проблем із покупцями. Після десяти років простою одержав перші замовлення цех виробництва токарських різців — до сорока тисяч виробів на місяць. Це крапля в морі порівняно з потужностями поточно-механізованих ліній із виробництва металорізальних різців, оснащених 55 одиницями пресового, металорізального, штампувального та іншого обладнання, які дозволяють робити до мільйона виробів на рік. Керівництво заводу великі надії покладає на цех порошкової металургії, де сьогодні випускається гірничорізальний інструмент. Сьогодні «Вістек» уміє робити не тільки якісні ланцюги, скребки. — Ми погоджуємося на будьякі замовлення. Який вам ланцюг потрібен, такий ми й зробимо. Головне, щоб були техумови й вимоги, пропоновані до продукції, — говорить директор підприємства. — Така номенклатура викликана збільшенням кількості закордонних клієнтів, причому кожному потрібен свій типорозмір... У цеху виробництва металевих виробів вразили не тільки акуратно упаковані під євростандарт електроди, а й цвяхи. Виявляється, їх сьогодні купують навіть у США. Після галтування, тобто очищення, їх приємно взяти в руки, і в сучасній упаковці артемівські цвяхи відправляються на експорт. «Вістек» і сьогодні є лідером на вітчизняному ринку й із виробництва електродів. Уся річ у тім, що тут зуміли об’єднати навколо себе постачальників сировини із країн СНД і, як і раніше, виготовляти електроди в точній відповідності з технологією, не вдаючись до застосування випад-
Пальма з ланцюгів — поєднання символу Донбасу й профілю заводу
кових компонентів-замінників. Освоєно й нові марки цієї продукції, наприклад, АНО-21. Вони мають величезний попит, оскільки призначені для зварювальних робіт, де потрібні висока якість і міцність зварювання.
АСПЕКТ ВУГІЛЛЯ Є СКРІЗЬ
Щ
е раз відзначимо, що головним своїм споживачем на «Вістеку» вважають вугільні підприємства України. Разом із тим сьогодні приблизно 40% об’ємів продукції призначено на експорт. Заводчани не приховують своїх планів нарощування обсягів поставок за кордон і надалі. І це невипадково: навіть за часів Союзу, коли підприємство було єдиним виробником ланцюгів для гірничо-шахтного обладнання, його продукція продавалася в Угорщину, Польщу та інші країни. У той час тут випускалося на рік 56 тис. тонн ланцюгів, більше 30 тис. тонн електродів тощо. Зараз, зрозуміло, обсяги виробництва трохи нижче, але потужності залишилися тими ж. І, як кажуть, було б грішно не скористатися нагодою. Сьогодні «Вістек» майже повністю задовольняє потреби російських гірників. Крім того, його продукція поставляється в Канаду, США, Велику Британію, Туреччину, на Кіпр. Експорт — основа стабільності виробництва, запевняє Микола Ятченко. — Конкуренція сьогодні серйозна. Особливо в цей скрутний час, коли кожен активно шукає собі роботу, — говорить Микола Іванович. — Багато шахт зупиняються, працюють у аварійному режимі. А ми переважно працюємо на вугільну галузь. І така складна ситуація підштовхує нас до більш глибокої оцінки наших можливостей і резервів. За рахунок чого ми тримаємося на плаву? Нас рятує те, що близько 40% продукції йде в ближнє й далеке зарубіжжя. А там, на відміну від нас, криза не така важка, і продукція «Вістеку» має постійний попит.
Українська технічна газета
В і в т о р о к , 27 л и п н я 2 010 №29 (133)
9
ЗНАЮ, ЯК
«Зубри» на подушках Навіщо купувати втридорога необхідні країні судна на повітряній подушці, якщо їх можна виробляти самим? Алла МІРОШНИЧЕНКО Проектувати та будувати судна на повітряних подушках сьогодні, крім України, здатні півдюжини країн: Англія, США, Канада, Росія, Австралія та Нова Зеландія. Підтвердити причетність до такої солідної компанії нашій країні дозволить реалізація китайського замовлення на серію десантних кораблів типу «Зубр». І в нас для цього є все необхідне, твердять миколаївські вчені. ГОЛОВНЕ — ЩОБ «СПІДНИЦЯ» ПАСУВА ЛА
С
удна на повітряній подушці (СПП) — уже давно не екзотика. Найбільш поширені вони у Військовоморському флоті, але застосовуються також для перевезення пасажирів і вантажів, активно використовуються рятувальниками. Безперечна перевага таких суден — більша швидкість і можливість переміщатися як над водою, так і над поверхнею землі. Повітряна подушка виникає, коли під днище постійно нагнітається повітря, і один із головних елементів СПП — гнучке огородження між корпусом судна та поверхнею, саме воно дозволяє долати перешкоди та хвилі. Тому створення такого огородження (у просторіччі «спідниці») — найважливіше завдання під час проектування та будівництва суден на повітряній подушці. Та знайти цікаве інженерне рішення — півсправи, треба ще переконатися, що воно оптимальне. Тепер у цьому допоможе ноу-хау вчених Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова (НУК) — установка для випробування моделей гнучких огороджень СПП. З її допомогою процес розробки СПП і його елементів значно прискориться, крім того, її застосування дозволить заощадити чималі кошти.
Над темою СПП у Національному університеті кораблебудування працює наукова династія Зайцевих. Керує проектом завідувач кафедри морських технологій, доктор технічних наук професор Володимир Зайцев, який присвятив цій роботі майже сорок років. Головний розробник нової установки — його молодший син Дмитро, який недавно захистив кандидатську дисертацію з цієї тематики. Чималий внесок у спільну роботу і старшого сина Валерія, кандидата технічних наук, доцента. — Установка являє собою посудину з прозорого оргскла, змонтовану на металевому каркасі, — розповідає Дмитро Зайцев. — Зовні встановлений відцентровий вентилятор, який через твердий і
Десантний корабель типу «Зубр»
переміщення судна над водою, твердою поверхнею, кригою. Від «спідниці» залежать і мореплавні властивості судна, і його безпека. Неправильно спроектоване гнучке огородження приводить до того, що судно заривається носом і може навіть перекинутися. Установка Зайцевих саме дозволяє проводити випробування в різних умовах — вона імітує рух судна як над твердою поверхнею, так і над водою, у тому числі в умовах шторму. Такий набір «послуг» пояснює наявність семи патентів, отриманих авторами проекту в процесі роботи над ним. Зараз повний комплект конструкторської документації з цієї установки, а це майже 250 креслень, учені передали Миколаївському державному підприємству НВКГ «Зоря» — «Машпроект» — саме там виготовляВолодимир Зайцев із синами Дмитром і Валерієм ють двигуни для СПП.
гнучкий трубопроводи подає повітря усередину. Гнучкий трубопровід може змінювати свою довжину — це необхідно для відтворення різних умов, які зустрічаються в реальній експлуатації СПП. Модель гнучкого огородження розташована усередині експериментальної установки, яка управляється за допомогою персонального комп’ютера, що дозволяє в реальному часі керувати багатьма параметрами експерименту. Зауважимо, що гнучке огородження СПП поводиться по-різному під час
ДОВІДКА «УТГ» Розробка вчених Миколаївського національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова — «Басейн для дослідження піднімального комплексу суден на повітряній подушці» — перемогла у всеукраїнському конкурсі «Винахід-2009» у номінації «Кращий винахід у галузі транспорту».
МА ЛИМ СПП — ВЕЛИКЕ ПЛАВАННЯ!
П
рактичне значення установки зростає з огляду на виконання китайського замовлення. Річ у тім, що недавно Китай замовив Україні серію десантних кораблів на повітряній подушці типу «Зубр». Вартість замовлення оцінюється в $350 млн. Проект досить старий, розроблений ще за радянських часів, і зараз планується вдосконалити саме гнучке огородження «Зубрів». Мета модернізації не тільки в поліпшенні технічних характеристик, а й у запобіганні можливим майновим суперечкам. За словами професора Зайцева, гнучке огородження для колишнього проекту хоч і було спільною розробкою російських і українських інженерів, однак випускалося на заводі в Ярославлі (РФ), і росіяни вважають його своєю інтелектуальною власністю. Створення нової «спідниці» зробить проект суто українським, що обіцяє істотні економічні вигоди. Саме для цього в університеті створюють теоретичну та експериментальну базу, що дозволить спроектува-
ти більш досконале гнучке огородження для кораблів типу «Зубр», і в цьому процесі планують задіяти розроблену Зайцевими установку. Але й цим можливості й наміри вчених і фахівців НУК не обмежуються: в університеті ведуть роботи над створенням декількох малих СПП. — Зараз на внутрішньому українському ринку є потреба в невеликих СВП різного призначення, насамперед для підрозділів МНС, — говорить Валерій Зайцев. Сьогодні судна такого типу Україна імпортує з Росії за досить високими цінами. Так, наприклад, Миколаївський гірничорятувальний загін недавно купив рятувальне судно на повітряній подушці «Пегас-5В» вартістю $100 тис. А за трохи більше СПП «Марс-700», яке також купують підрозділи українських МНС, доводиться платити вже $140 тис. — І це при тому, що деякі заявлені характеристики російських суден на практиці не підтверджуються, — говорить Володимир Зайцев. — На спроектованому в НУК судні «СВПА-8» використовуються гнучкі огородження з еластичними ресиверами й знімними елементами. Вони мають значно кращі експлуатаційні властивості порівняно із гнучкими огородженнями балонного типу з надувними скегами, які зараз установлюються на аналогічних суднах російського виробництва. Пасажировмісність нашого СПП — 8 чоловік. Його відрізняють наявність реверса (заднього ходу) і краща керованість. Та й коштуватиме воно вдвічі дешевше від російського, якщо вдасться налагодити виробництво. На будівництво дослідного зразка необхідно 50—70 тисяч доларів. Створення нового гнучкого огородження для «Зубра» і малих суден на повітряній подушці — пріоритетні напрями для Національного університету кораблебудування. Уже зараз зроблено кілька заявок на бюджетне фінансування, і вчені сподіваються, що їх буде задоволено. Фото автора
Із корабля — на шосе Швидкісна яхта Strand Craft 122 від однойменної компанії здивує навіть найвибагливішого шанувальника морських подорожей
В
она являє собою 38-метрове судно обтічної форми, обладнане двома двигунами ві д R ol ls Royce. Вони р о звив а ю ть шви дкіс ть до 43 ву злів (80 км/г од.), а додатковий двигу н р а ке тино сія допоможе р о зігнати с удно до 55 ву злів (100 км/г од.). Су марна по т у жніс ть ях ти, на я к і й м а н д рі в н и к и в и х од и т и м у т ь у мо р е , — 14000 кінських си л.
Чотири просторі каюти для гостей і комфортабельна каюта для екіпажу, а також величезна вітальня оформлені в стилі ArtDeco. Усі кімнати оснащені 52-дюймовими LED-телевізорами й аудіосистемами Bang Olufson. Але Strand Craft-122 відрізняється не тільки швидкохідністю та гарним дизайном. Він дуже сподобається тим, хто любить прокотитися «з вітерцем» на суперкарі швидкісною трасою. У кормі судна є гараж з авто-
мобілем Tender, оснащеним 12-циліндровим мотором потужністю 880 к.с. із подвійним турбонаддуванням. Авто може розганятися до швидкості 375 км/год. Випуск таких яхт буде лімітований.
10
Українська технічна газета
№29 (133) В і в т о р о к , 27 л и п н я 2 010
РЕАЛІЇ
Сірчаний колапс Величезні виробничі потужності та науковий потенціал хімії сірки в Україні сьогодні не потрібні: собівартість її виробництва вдвічі перевищує світову ціну Роман ДИГАС Пік світового видобутку сірки припав на другу половину ХХ століття — період початку хімізації сільського господарства. У 50-х роках найбільший попит серед мінеральних добрив мав простий суперфосфат. Ефективна технологія виготовлення сульфатної кислоти на той час у Радянському Союзі вже була. Сірка теж, але поки що в землі. Після того, як у 1947—1948 роках місцеві геологи знайшли на Львівщині сірчані родовища, було визначено Прикарпатський сірконосний басейн. Згодом на території західних областей України відкрили ще 20 родовищ сірки.
Б
удівництво Роздольського гірничохімічного комбінату велося класичними стахановськими методами. Хоч і потопали в болотах потужні автомобілі та будівельна техніка, але виробничі корпуси зводили ударними темпами. Перший результат отримали через два з половиною роки. Так був покладений початок великій хімії сірки в Україні. Уже в 1961 році комбінат досяг проектної потужності, а в 1964-му ухвалили рішення про збільшення обсягів видобутку сірки до 1,2 млн т на рік. Проектування здійснював інститут Львівгірхімпроект, філія московського Держгірхімпроект у. У 1965 році розпочалась розбудова Подорожнянського кар’єру, в результаті виробництво сірки на комбінаті збільшилось до 1 млн 315 тис. т на рік. Сірчані пласти у районі м. Яворова (Язівське, Немирівське, Загайпільське родовища), до яких теж дійшла черга, залягали як близько до поверхні, так і на глибині понад 100 метрів. Держгірхімпроект розробив завдання на будівництво Яворівського гірничо-хімічного комбінату потужністю 2,5 млн т сірки на рік. Із поверхневої руди сірку отримували в традиційних автоклавах, для її видобутку з глибинних пластів почали застосовувати винахід хіміка Германа Фраша, який ще в 1890 році запропонував плавити сірку під землею та через свердло-
вини, подібні до нафтових, викачувати її на поверхню. Зважаючи на необмежені запаси сірковмісної сировини в СРСР виникла гостра потреба у створенні спеціалізованих науково-дослідних установ. Спочатку в Києві з’являється всесоюзне об’єднання «Союзсірка», а згодом, у 1972 році, у Новому Роздолі (Львівська область) — Центральна науково-дослідна лабораторія з сірки (ЦНДЛ). А наприкінці 1975 року у Львові на базі проектного інституту Львівгірхімпроект і ЦНДЛ створюється Всесоюзний науково-дослідний і проектний інститут (ВНДПІСірка) першої категорії. 90-ті роки були початком кінця сірчаного бізнесу у світі. Для забезпечення глобальних потреб у фосфорних добривах необхідно було 28—36 млн тонн сірки на рік. Тим часом вже в 1990 році її виробили понад 60 млн тонн. Сірка нікому в світі в таких обсягах вже не була потрібна. Величезні виробничі та наукові потужності галузі в Передкарпатті виявилися незатребуваними. Сірчані кар’єри в Україні офіційно закрили лише в 1997-му. Але спроба реанімувати Яворівський комбінат і повернути робочі місця мешканцям 18-тисячного міста-сателіта Новояворівська була. 2000 року в адміністративних межах району створили спеціальну економічну зону «Яворів». Газ комбінат отримував за пільговою ціною $38 за 1 тис. кубометрів, що вивело видобуток сірки на мінімальний рівень рентабельності. Однак у 2005-му СЕЗ закрили, преференцію ліквідували, і підприємство остаточно померло. Більш того, виробничі потужності, що зводилися в Галичині героїчними зусиллями двох поколінь науковців і робітників, нині є екологічно небезпечними. ВНДПІСірка з профільної науково-технологічної установи фактично перетворився на інститут реструктуризації гірничо-хімічної галузі ВАТ «Гірхімпром». Вирішення ж проблем очищення газових і рідинних промислових викидів від так званої попутної сірки нині його колективу не під силу: наукою тут не займаються уже років із двад-
ДОВІДКА «УТГ» Мінерально-сировинна база Львівської області: 41,6% — поклади нафти, вільного газу, конденсату, кам’яного вугілля, торфу; 34,9% — сировина для виробництва будівельних матеріалів; 19,5% — прісні мінеральні підземні води; 4% — самородна сірка, кухонна, магнієва, калійна солі, озокерит тощо.
Пустити зерно на самоплив Лариса ДОБРИНІНА До початку жнив на Чернігівщині став до ладу сучасний насінний завод, побудований на гроші французьких інвесторів, — єдина велика новобудова в аграрному секторі області за останні роки.
«Щ
о посієш, те й пожнеш» — так лаконічно народ виклав суть технології підготовки насіння для подальшого висіву. Зберегти потенціал зерна й дати йому максимальний захист — один з орієнтирів, якого дотримуються на новому насінному заводі в селі Дмитрівка Бахмацького району Чернігівської області. Власник підприємства — українська компанія із
французькими інвестиціями ТОВ «Деснагрейн», її засновником та інвестором є кооператив Сhampagne Cereale, який включає 70 фермерських господарств Франції. — Головне завдання заводу — доведення до посівних кондицій насіння пивоварного ячменя, основна частина посівних площ якого зосереджена саме тут, на північному сході області. Можемо переробляти також насіння озимих — пшениці, ячменю та ріпаку, — уточнює експерт із виробництва насінного матеріалу «Деснагрейну» Володимир Кондратюк. — І зараз завод на договірних умовах забезпечує насінням сільгоспвиробників Чернігівської, Харківської, Сумської, Полтавської, Київської областей.
Ще в 1990-х тут працювали люди
цять. Сподівалися отримати якесь урядове замовлення на проект рекультивації порушених розробками земель — не вийшло… ДВА ФАКТИ НА ЗГАДКУ
Я
к розповів Віктор Яворський, наукова база для виробництва сірки на Передкарпатті закладалася ще в 30-х роках ХХ століття в стінах Всесоюзного НВО «Союзсірка» (м. Ташкент). Весь експериментальний матеріал, теоретичні основи й технології цього хімічного елемента вперше були викладені у 1932—1935 роках головним інженером об’єднання Михайлом Абрамовичем Менковським. У 1937 році за обвинуваченням у нібито співпраці на користь держави Іран працівники «Союзсірки» були репресовані. Згодом колишні в’язні опиняються в Державному інституті гірничо-хімічної сировини (ДІГХС, м. Люберці Московської області) у складі невеликої лабораторії з питань сірки. Саме ця лабораторія, а за суттю — особисто М.А.Менковський, який на той час був вже доктором наук, стала науково-технологічною базою для організації виробництва природної сірки на Передкарпатті. Цікавий ще й такий факт. Дещо раніше часу виявлення родовищ природної сірки геологи відкрили Львівсько-Волинський вугільний басейн. Пласти вугілля поширювались на територію сусідньої Польщі. У розпорядженні В. Яворського є архівні нотатки професора М.А.Менковського, що цю обставину довели до відома Йосипа Сталіна, який розпорядився «вирівняти кордони так, щоб запаси вугілля опинились на території СРСР». Так і вчинили: території біля м. Червонограда приєднали до СРСР, Польщі були передані землі поблизу м. Немирова. Згодом з’ясувалося: більш потужні пласти сірчаної руди розміщені саме на території, переданій ПНР, і їх сумарна вартість у декілька разів перевищує вартість вугілля на території, приєднаній до СРСР. Конфуз, та й годі… Будівництво заводу почалося в 2007 році з інвестування 30 млн грн. Доводилося особливо ретельно дотримуватись усіх якісних параметрів під контролем інвестора, і сьогодні підприємство «Деснагрейн» завдяки впровадженню прогресивних технологій може приймати, очищати, висушувати, протравлювати й фасувати понад 12 тонн високоякісного сертифікованого зерна на годину, незалежно від погодних і температурних умов. Технологічний ланцюжок очищення насіння йде не за горизонталлю, а у вертикальному напрямку. Установлене обладнання французького та українського виробництва забезпечує мінімальне його травмування — насіння просувається технологічними «сходинками» самопливом. У цьому вертикальному потоці видаляються не тільки бур’яниста домішка, ушкод-
КОМЕНТАР ФАХІВЦЯ Віктор ЯВОРСЬКИЙ Доктор технічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, дійсний член Академії інженерних наук України, Української екологічної академії наук, завідувач кафедри хімії і технології неорганічних речовин НУ «Львівська політехніка».
— Виробництво природної сірки в Україні практично зникло, і немає жодних підстав сподіватись, що воно взагалі колись буде відновлене. Річна потреба України в самородній сірці для виробництва 98-відсоткової сірчаної кислоти (за загальної потужності наявних виробництв 6 млн тонн) нині становить близько 500 тис. тонн. Донедавна єдиним відносно рентабельним джерелом добування сірки в Україні було Язівське родовище із залишковими запасами в 16 млн тонн. Однак за собівартістю сірки у $85 за світової ціни $40— 60 за тонну економічного сенсу її виплавляти немає. Тому й не були вже потрібні фахівці з її видобутку. Слід ще раз наголосити: сірка та її сполуки містяться як шкідлива домішка у переважній більшості корисних копалин. У процесі перегонки нафти на моторне пальне, переплавлення руди в метали, наприклад, вона здебільшого конвертує у SО2 і Н2S — сірчистий газ та сірководень, дві надзвичайно шкідливі та отруйні сполуки. Тому очищення готових продуктів різних галузей промисловості, газових і рідинних потоків стало серйозною технологічною та екологічною проблемою. Нині Україні потрібний спеціалізований інститут для поглиблення наукових досліджень хімії і технології сірки та її сполук, роль якого зросла б у майбутньому. Такою науковою установою цілком успішно міг би бути ВНДПІсірка з усім своїм базовим потенціалом у Львові. На жаль, у 1992 році як наукова установа він уже не існує, трансформувавшись у акціонерне товариство, і за суттю є приватною комерційною організацією. жене, дрібне насіння, а й навіть пил. Треба сказати, що багато господарств узагалі не приділяють увагу пилу, але, як показує досвід, через його наявність на 20% погіршується якість протрави. Далі очищене насіння потрапляє до протравлювальної машини, після чого насінний матеріал проходить на фасувальну лінію, де зважуються порції — від 50 кг до тонни. Висока продуктивність (на 20—25 % більше, ніж за традиційних технологій) і економія досягаються ще й за рахунок використання клапанних мішків, які самі закриваються, коли наповнюються насінням. Процес виробництва на заводі — від надходження насіння до фасування — комп’ютеризований: оператор бачить увесь технологічний ланцюжок на моніторі.
Українська технічна газета
В і в т о р о к , 27 л и п н я 2 010 №29 (133)
11
ТЕХНОАРТ
Дизайнерський Донбас Знаменитий російський дизайнер і блогер Артемій Лебедєв створюватиме позитивний образ Донецької області Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ
Д
онбас здавна відомий ґрунтовним і неординарним підходом до будь-якої справи: працювати — то працювати, гуляти — то гуляти, піаритися — то піаритися! Досить подивитися на герб області. На ньому зображена «Пальма Мерцалова» — скульптура, яка була викувана з рейки ковалем металургійного заводу «Новоросійське товариство кам’яновугільного, залізного й рейкового виробництв» Олексієм Івановичем Мерцаловим наприкінці XIX століття й здобула Гран-прі на Паризькій міжнародній промисловій виставці 1900 року. Саме ця сталева «рослина» стала одним із головних елементів іміджевої політики Донбасу: її копії встановлюють у великих містах України й усього світу, піднімають на гірські вершини й опускають у підводні гроти. При цьому незмінно запитують: яке відношення взагалі має пальма до Донецька? Але ж зачепити й здивувати — головна мета піару... Однак самою лише пальмою Донецьк себе не обмежує. Що цілком виправдано: усе-таки цьому досягненню мистецтва,
хоч і чудовому, уже понад сто років, та й оригінал пальми зберігається в музеї Гірничого інституту в Санкт-Петербурзі — спроби повернути його на батьківщину досі були марними. Із донбаським розмахом в області реалізуються нові проекти, загальна відмітна риса яких — прагнення не просто вразити, а навіть засліпити уяву дончан і гостей міста. Узяти хоча б пам’ятник оперному співакові Анатолію Солов’яненку. На вкриту сухозліткою чотириметрову бронзову статую, яка стала головним героєм багатьох дискусійних публікацій у вітчизняній і світовій пресі, яскравого сонячного дня дивитися боляче — у буквальному значенні. Не дивно, що вирішивши зайнятися створенням дизайну для області, місцева влада не шукала компромісних рішень, звернувшись до найвідомішого дизайнера Російської Федерації Артемія Лебедєва. Про це повідомив голова Донецької облдержадміністрації Анатолій Близнюк, додавши, що серед завдань дизайнера — боротьба зі стереотипами стосовно регіону та його жителів: «Якщо сьогодні простих людей, трудівників, які працюють у шахтах, на металургійних і машинобудівних заводах, тобто нас із вами, кимось називають, і люди, які нас не знають, уважають нас кимось, то нас це не влаштовує. І ми це робимо не для того, щоб виправдатися перед кимось, що ми не такі. Ми просто хочемо показати реально, хто ми є. І ми запрошуємо фахівців, які вміють це робити й зроблять це правильно». Конкретний перелік робіт, як і джерело фінансування відновлення іміджу області, поки не уточнюється. За словами губернатора, «це договір Артемія й того, хто наймає його на ро-
ДОВІДКА «УТГ» Заснована Артемієм Лебедєвим в 1995 році студія Web Design, незабаром перейменована на «Студію Артемія Лебедєва», однією з перших почала створювати дизайн для інтернет-сайтів, багато в чому визначивши напрями розвитку цієї галузі в Російській Федерації та інших пострадянських країнах. Займається створенням фірмових стилів, видавництвом, розробленням знаків і логотипів, створенням інтерфейсів, промисловим дизайном. Серед клієнтів студії — корпорація «Майкрософт», популярний російський пошуковик «Яндекс», провідні світові виробники електроніки «Нокія» і «Самсунг» і багато інших відомих компаній. Для більшості користувачів Інтернету Артемій Лебедєв відомий, у першу чергу, як блогер — його сітьовий щоденник посідає одне з перших місць із популярності в російськомовному сегменті мережі. Публікації витримані в характерному провокаційному стилі — невід’ємному елементі творчого образу дизайнера.
боту. Швидше за все, це буде облрада. А скільки це коштуватиме — домовимося». Ціна питання, певне, має вочевидь не останнє значення навіть для Донецька. Девізом «Студії Артемія Лебедєва», розміщеним на її сайті, є три слова, два з яких — «довго» й «дорого».
Третє, через його приналежність до обсценної лексики, ми не наводитимемо, відзначимо тільки, що його значення можна передати словосполученням «дуже добре». Для бюджету області послуги одного з найдорожчих дизайнерів Російської Федерації можуть бути трохи не по кишені. З іншого боку, з досвіду реалізації аналогічних масштабних проектів у регіоні (згадаємо хоча б стадіон «Донбас-Арена»), можна розраховувати, що значну частину фінансового вантажу візьмуть на себе місцеві меценати. Донбаський контракт — не перший такий проект, реалізований «Студією Лебедєва». Недавно Лебедєв на запрошення губернатора Пермського краю Олега Чиркунова очолив створюваний Пермський центр розвитку дизайну. За час існування Центру був розроблений логотип для міста, реалізовано кілька проектів із поліпшення міського середовища й навіть створений особливий шрифт «Перміан», призначений спеціально для міських потреб: розкладів громадського транспорту, табличок із назвами вулиць, вивісок. Із властивою йому «скромністю» Артемій назвав появу міського шрифту «однією з найважливіших подій у дизайні для Російської Федерації».
«Студія Лебедєва» відома й своїми українськими проектами в галузі міського середовища, у тому числі й некомерційними, виконаними «з любові до справи». Серед останніх, зокрема, поліпшення дизайну світлодіодних дорожніх знаків у Києві. А недавно російський дизайнер виконав замовлення з розроблення вуличних табличок для міста Бобринця (Кіровоградська область). Попри досить яскраву, якщо не сказати скандальну, репутацію Артемія Лебедєва, проекти його студії, на думку більшості експертів, заслуговують на високу оцінку. Сподіваємося, що контракт із російським дизайнером допоможе Донецькій області не тільки поліпшити свій імідж в очах оточуючих, а й просто стати більш комфортним місцем для життя. Утім, як повідомили нашій газеті в прес-службі Донецької обласної ради, рішення щодо укладання договору з Артемієм Лебедєвим поки що не ухвалено. Не змогли уточнити й терміни його ухвалення, а також характер можливого співробітництва з російським дизайнером.
Донецьк утратить символи Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ
У
всякому разі — їхню частину. Ідеться про терикони, які вже давно з простих відвалів пустої породи перетворилися на одну з важливих складових іміджу шахтарської столиці. Досить сказати, що зображення терикона винесене на емблему Донецька як міста, яке приймає Євро-2012. Іронія в тому, що саме чемпіонат Європи з футболу й став причиною ухвалення рішення про знесення половини з наявних сьогодні 46 териконів. Гірську масу планують використовувати під час будівництва доріг у рамках підготовки шахтарської столиці до Євро-2012. Про це повідомив міський голова Донецька Олександр Лукьянченко на прес-конференції. За його словами, пуста порода піде й на інші роботи, які вимагають великої кількості ґрунту. «Частину териконів, які стоять на дуже важливих критичних напрямках, необхідно прибрати. Після огляду об’єктів донецького аеропорту я запропонував генпідрядникові задіяти декілька териконів, з яких можна використовувати гірську масу для цих робіт», — сказав Олександр Лукьянченко, відзначивши, що в такий спосіб можна звільнити земельні ділянки для створення транспортних коридорів і розв’язок. Розчищення території буде оплачене з коштів бюджету Донецької області. Олександр Лукьянченко також збирається порушувати питання про надання фінансової допомоги проекту з державного екологічного фонду.
НЛО до Євро-2012
ТИМ ЧАСОМ
Олександр БІЛИЛОВЕЦЬ
П
Д
оки керівництво Донецької області шукає свіжі креативні рішення за кордоном, один із лідерів українського бізнесу — НАК «Нафтогаз України» звернулася по допомогу до донбаських піарників. Рекламою та іміджем нафтогазового монополіста займеться ТОВ «Ейра» (Донецьк). За результатами проведеного недавно тендера сторони підписали договір на надання послуг вартістю в 5,35 млн грн. Розмах, прямо скажемо, гідний обох сторін — що НАК, що Донецька. За донецьких «креативників» можна тільки порадіти. Правда, радість дещо затьмарюється заявами інших компаній, які брали участь у тендері, про численні порушення процедур у процесі його проведення. Цікаво, що журналістам Першого національного телеканалу, які планували зробити матеріал про прозорість проведення тендерів в Україні, було відмовлено у відеозйомці розкриття тендерних пропозицій. А як повідомляє «Український Бізнес Ресурс», заставу в розмірі 300 тис. грн, внесену компаніями для участі у тендері, не вдається повернути досі.
онецька влада має намір запустити в небо 35-метровий повітряний футбольний кубок як рекламу чемпіонату Європи з футболу 2012 року, три матчі групового етапу й чвертьфінал якого, як відомо, прийме Донецьк. Про це повідомив начальник головного економічного управління Донецької міськради Сергій Нікітенко. — На території міста планується проведення трофі-туру. Спеціальний повітряний кубок наповнять газом, що дозволяє злетіти над містом — це буде реклама турніру, — сказав С. Нікітенко під час Суспільного форуму «Євро-2012 у Донецьку: будуємо європейську Україну». Безліч ідей для промоушн-акцій до Євро-2012, але це поки величезний секрет. «У вересні буде затверджена концепція проведення Євро-2012, тоді ми й розкриємо карти», — відзначив Сергій Нікітенко. Єдине, про що розповіли в міськраді: у 2012 році всі щорічні традиційні фестивалі й заходи пройдуть під егідою Євро. Очевидно, ідею літального символу Євро-2012 запозичили з досвіду Олімпіади-80 у Москві — Ведмежа, яке літало в небі на церемонії закриття Олімпійського, пам’ятають донині. У мерії поки не уточнили ні термінів і місця появи повітряного кубка, ні його долі після закінчення турніру. А головне — невідомо, під який саме футбольний кубок буде стилізований 35-метровий літальний об’єкт, який залишається поки непізнаним.зован 35-метровый летающий объект, остающийся пока неопознанным.
12
Українська технічна газета
№29 (133) В і в т о р о к , 27 л и п н я 2 010
ПРІОРИТЕТИ
Нанозброя проти свинцю Микола СТОЛЯРОВ Людство наполегливо, крок за кроком просувається до створення «чистої цивілізації». Приміром, свого часу вдалося замінити ртутні люмінесцентні лампи на менш шкідливі натрієві. Тепер настала черга ультразвукової техніки. Як видалити з неї небезпечний свинець?
Ц
е особливо важливо для медицини, де ультразвукові дослідження давно вже звичайна річ, а парк відповідних апаратів є масовим. Євросоюз своїм рішенням запропонував заборонити використовувати свинець в ультразвукових апаратах. Та чим же його замінити? Завдання було поставлене перед науковою громадськістю, розв’язати його намагалися в багатьох країнах. Учені донецького науковотехнологічного центру «Реактивелектрон» НАН України офіційно працюють над цією темою менше трьох років. У науці термін не дуже великий. І все-таки домоглися дійсно революційних результатів. А завдання було аж ніяк не просте — навчитися управляти властивостями матеріалу, не використовуючи свинець як головний компонент п’єзоматеріалів. Ученим центру вдалося створити матеріал, який можна використовувати в ультразвукових апаратах замість шкідливого свинцю. НАУКА НА РОЗДОРІЖЖІ им небезпечний свинець? Медики твердять: це високотоксичний матеріал, який уражає нервову систему людини й має високу кумулятивну здатність (іншими словами — має властивість накопичуватися). І все-таки повністю відмовити-
Ч
ся від нього людство поки не може. — На початку шляху наші вчені нагадували витязя на роздоріжжі, — розповідає завідувач відділу наноструктурних функцій матеріалів НТЦ «Реактивелектрон» Володимир Погібко. — У який бік рухатися? Необхідно було навчитися управляти властивостями створюваного матеріалу. Для цього є, як мінімум, два шляхи. Перший припускав варіації з хімічним складом. Щось можна було додати, щось зменшити, увести якийсь новий компонент... І так доти, доки матеріал не покаже нові поліпшені характеристики.
мічного впливу на матеріал, для управління його властивостями ми використовували нанотехнології, іншими словами — втрутилися в саму структуру. НЕ ПОСТУПАТИСЯ ЛИЖНЕЮ икористовуючи нанотехнології, змінюючи структуру матеріалу, тепер ми можемо одержувати екстремально високі його параметри, — говорить старший науковий співробітник «Реактивелектрону» Людмила Гусакова. У Донецьку одержали безсвинцевий, екологічно чистий п’єзокерамічний матеріал із чутливістю в 4—5 разів вищою, ніж
– В
МОЖЕМО. А ЛЕ НЕ ХОЧЕМО? радиційне в таких ситуаціях запитання: чи впроваджена ця важлива розробка, який ефект отримано? — Справа вчених — дослідження, розробки, одержання необхідних результатів, — переконаний директор НТЦ «Реактивелектрон», лауреат Державної премії, заслужений винахідник України, доктор технічних наук Володимир Поліщук. — Це і є продукція нашого центру. Усе інше — упровадження, використання, прибуток — справа держави, бізнесу, підприємців. Тільки так народжуються інновації, тільки так можна захистити вітчизняний ринок, на який не треба ввозити щось чуже, коли вже є своє (і набагато краще). Звичайно, ми як могли сприяли впровадженню, самі поставляли свою продукцію в зарубіжні країни. Але ця робота для нас не головна. Усе це абсолютно правильно. Але все-таки досягнення «Реактивелектрону» викликають ще одне не дуже оригінальне запитання: а чи потрібні нанотехнології Україні? Чи ми рухатимемо для високорозвиненої економіки Європи незатребуваний у рідній країні прогрес? Донецькі вчені переконані: позиція держави, закони й рівень розвитку української економіки такі, що реалізувати досягнення рідної науки непросто. А вже нанотехнології — тим більше. Так, «Реактивелектрон»
Т
Людмила Гусакова
У Донецьку цей шлях подолали. І дійшли висновку: домогтися кардинальних змін за допомогою таких варіацій досить складно. — Другий варіант — це шлях у невідоме, — веде далі Володимир Михайлович. — Ми вирішили спробувати управляти властивостями майбутнього матеріалу через його стан. Приміром, графіт і алмаз — це той самий матеріал, тільки стан у них різний. Тож, не відмовляючись цілком від хі-
свинець. А це означає, що свинцю в ультразвукових апаратах нарешті можна дати повну відставку. Чому, крім заміни свинцю в п’єзокераміці, необхідно підвищувати її п’єзочутливість? Звичайно, ультразвукове випромінювання — не флюорографія й тим більше не рентген, однак у медицині будь-який зовнішній вплив на організм слід зводити до мінімуму. Підвищення чутливості п’єзодатчиків у апаратах
ДОВІДКА «УТГ» НТЦ «Реактивелектрон» НАН України заснований у 1959 році як підрозділ Інституту чистих реактивів (нині — НДІ хімічних реактивів і особливо чистих хімічних речовин «ІРЕА», м. Москва). У 1967 році донецький підрозділ інституту перетворений на ВНДІ «Реактивелектрон». Напрямки науково-дослідних робіт — матеріали особливої чистоти для електронної техніки; хімічно чисті речовини та реактиви; тугоплавкі сполуки та композиційні матеріали на їхній основі; проектування хімічних виробництв; утилізація відходів хімічної, металургійної та вуглевидобувної промисловості; метрологія, стандартизація; сертифікація матеріалів і виробничих технологій.
Просто налий води! Людмила ГРЕЧАНИК Розв’язання озв’язання складних проблем дуже часто лежить на поверхні, а технічна думка вирує не тільки в іменитих КБ та НДІ. У цьому вкотре переконує досвід запорізьких інженерів, яким вони із задоволенням і безоплатно діляться з усіма усіма читачами «УТГ». Аж раптом кому стане в пригоді...
У
УЗО-діагностики не тільки знижує рівень випромінювання, а й робить точнішими результати медичних досліджень. Отак ще не прийнята в Євросоюз Україна по суті попрацювала на нього більше від інших: отримані за кордоном аналогічні матеріали багато в чому поступаються донецьким. За словами Володимира Погібка, перемога донецьких учених над свинцем в ультразвукових апаратах принесла не тільки задоволення, а й чималі зобов’язання: «Тепер ми не можемо втратити набраного темпу, поступитися лижнею».
запорізькому ТОВ «Фірма ЗМС-93» на щоденний душ для працівників витрачається близько 2 м3 гарячої води (температура 40—45о С). Раніше воду для душових улітку підігрівали в газовому водогрійному котлі, який споживає близько 300 м3 газу щомісяця. Підприємству пі-
дігріта в традиційний спосіб вода коштувала 802 грн на місяць. У «Фірмі ЗМС-93» знайшли рішення, як заощадити власні кошти, і на початок літа минулого року дах «побутовки» прикрасила незвичайна конструкція. Ідею директора Сергія Романова втілили в життя головний енергетик Андрій Савенко та інженери підприємства. На похилій покрівлі побутових приміщень установили колектор із тонкостінних сталевих труб діаметром 325 мм загальною ємністю близько 2 м3, пофарбованих у чорний колір теплопоглинальною фарбою. Причому труби використовували такі, що були в ужитку — просто промили й довели до ладу. Над колекто-
ром — захисний короб із дерева зі скляним верхом, що служить для створення ефекту теплиці: сонячні промені нагрівають конструкцію, і тепло зберігається усередині. Підігріта вода надходить із колектора в душову трубопроводом. До кінця робочої зміни вода нагрівається звичайно до температури 37—45о С. Для підстрахування додатково змонтува-
створює нові матеріали з новими властивостями. Але прорив можливий лише за наявності виробництва продукції на їхній основі. Тільки тоді створені шляхом управління наноструктурою нові матеріали дадуть народження новому поколінню приладів і обладнання для атомників, ювелірів, медиків, геологів, екологів, хіміків... Практика ж в Україні поки обмежена словом «можемо». Навіть у масштабах одного науково-технічного центру прикладів — безліч. «Реактивелектрон» — це створення нових матеріалів на основі феритів, а також п’єзокераміки. Нанотехнології з використанням нових властивостей феритів — перспективи космічного рівня. Можна згадати й бронетехніку, захищену нанопокриттям, і матричні матеріали паливних елементів у атомних реакторах, і хімічно стійкі покриття виробів (для роботи в агресивних середовищах)... Все це вже створено, але наскільки ефективно працює? Згадаємо ту ж систему «Стелс», яка забезпечує невидимий захист літаків від радіолокації. Фахівцями «Реактивелектрону» був розроблений цілий комплекс матеріалів такого призначення для «оборонки». «Невловимими» можуть бути не тільки літаки, а й танки, будь-яка техніка. Класика — приклад із «Кольчугою», для якої в центрі створені матеріали, що захищають проти радіолокаційного виявлення. Однак жодного замовлення від Міноборони донецькі фахівці так і не одержали. Та й медики, на жаль, поки «не дозріли» до належної поваги до нанотехнологій. Проблем в УЗО-апаратури, завезеної в країну з-за кордону, чимало. Цю техніку треба сертифікувати, налаштувати, ремонтувати. А це додаткові витрати. УЗО-прилади швидко горять через вихід із ладу чутливих датчиків. У «Реактивелектроні» раніше був розроблений матеріал, який забезпечує таким приладам більший термін експлуатації. Але доля чергового ноу-хау донецьких дослідників поки під великим сумнівом.
ли водогрійний електрокотел потужністю лише 45 кВт — адже бувають і хмарні, дощові дні. При цьому витрата електроенергії становить у середньому 250 кВт.год на місяць (приблизно півгодини роботи котла на день), а це вже не 802, а 130 грн. У такий спосіб підприємство заощаджує 670,5 грн щомісяця навіть за нинішніх цін на енергоносії. Електрокотел, комплектувальні та монтаж системи коштуватимуть приблизно 6000 грн. Неважко підрахувати, що окупиться вона за 2,2 роки. А в спекотні дні, якими особливо «радує» нас нинішнє літо, вмикати котел узагалі немає необхідності. Система практично не вимагає обслуговування, за винятком щомісячного вологого протирання скла короба й промивання колектора в травні, перед початком експлуатації.
Українська технічна газета
В і в т о р о к , 27 л и п н я 2 010 №29 (133)
13
ІТ
Вільному — «Воля»? Українським абонентам кабельних мереж не залишають права вибору Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ Компанію «Воля-кабель» знову обвинувачують у використанні монопольного становища на ринку кабельних мереж. Цього разу справедливості шукають кабельні оператори України. На їхню думку, власники компанії «організували антисоціальну змову», спрямовану на підвищення цін і одержання додаткових конкурентних переваг.
рового телерадіомовлення 2015 рік), «Воля-кабель» майже цілком відмовилася від аналогового формату ще торік. При цьому компанія знову не уникла обвинувачень. Об’єктом критики стала надто «різка» процедура переключення абонентів на «цифру»: багатьох абонентів на-
кінчилося. У квітні цього року комітет знову заявив про необхідність поставити «діяльність «Волі-кабель» під жорсткий контроль із боку галузевого регулятора». За результатами перевірки, проведеної Національною радою з телебачення та радіомовлення разом з АМКУ, дії про-
чебто змушували купувати або брати під оренду цифрові декодери, просто відключаючи їм аналоговий сигнал. При цьому багато абонентів так і не помітили поліпшення якості картинки: на старих телевізорах різниці між цифровим і аналоговим сигналом нема. Торік Антимонопольний комітет України, розглядаючи політику компанії «Воля» щодо переходу на цифрове мовлення, дійшов висновку про те, що телекомунікаційний гігант зловживає монопольним становищем. Компанію та її дочірні структури оштрафували на 3 млн грн. Правомірність рішення була підтверджена київським Господарським судом. Суд також задовольнив у повному обсязі зустрічний позов Антимонопольного комітету про примусове стягнення штрафу. Але на цьому протистояння АМКУ з оператором кабельного телебачення не за-
вайдера зі зміни характеристик програмних послуг без узгодження з абонентом містять ознаки порушення Закону України «Про телебачення та радіомовлення». Оливи до конфлікту, який зчинився знову, долив недавній відкритий лист операторів кабельного телебачення України, надісланий до органів державної влади. «Волю-кабель» обвинуватили у використанні монопольного становища на ринку. «В Україні за останні роки сформувався один із найбільших у Європі монополістів, який, управляючи ринком кабельного телебачення, у тому числі з використанням неправомірних дій, які обмежують конкуренцію, штучно створює умови для підвищення цін на послуги та одержання надприбутків іноземною компанією «Воля-кабель», власником якої є американська компанія SigmaBleyzer. Така діяльність в умовах
З
а числом обвинувачень у монопольному становищі на ринку «Воля-кабель» посідає почесне друге місце серед вітчизняних телекомунікаційних компаній — аналогічні претензії, мабуть, частіші тільки на адресу «Укртелекому». Олексій Костусєв називав «Волюкабель» «головним болем Антимонопольного комітету» ще в період свого першого перебування на посаді голови цього державного органу. Сьогодні «Воля-кабель» представлена в 19 містах України й контролює, за різними оцінками, від третини до половини ринку кабельного телебачення. Крім цього компанія надає послугу широкосмужного доступу до Інтернету під торговельною маркою «Воля-бродбенд», якою, за оцінками експертів, користується не менше 11% українських абонентів глобальної мережі. Вражаючий результат, особливо для компанії, створеної фактично з нуля. «Воля-кабель» стала мало не головною рушійною силою в процесі переходу України на цифрове телебачення. У той час як ефірні компанії відкладають упровадження нової технології на останній момент (а саме — на передбачений Женевською конвенцією з упровадження циф-
важкої кризи може завдати шкоди громадянам і країні», — говориться у відкритому листі. Оператори також висловилися проти створеного Телекомунікаційною палатою України проекту «Underreporting», метою якого проголошується забезпечення єдиних правил ведення бізнесу на ринку телекомунікацій і боротьба з демпінгом. На думку авторів відкритого листа, ТПУ підконтрольна «Волі», а новий проект має на меті «одержувати конфіденційну комерційну інформацію» про діяльність конкурентів. Із демпінгом теж все не так просто. На сьогодні найнижчі тарифи на послуги кабельного телебачення пропонує компанія «Юнікаст-інвест», яка працює під торговельною маркою «Тріолан». На думку деяких учасників ринку, її ціни нижче планки собівартості послуги. Представники компаній, які підписали лист, уважають, що «Тріонлан» створено як демпінговий інструмент тиску на операторів, які не погоджуються продавати свої мережі» і навіть висловлюють припущення про те, що «власниками «Тріолану» і «Волі» є ті самі особи». Утім, джерело в самій компанії «Тріолан» конфіденційно повідомило нас: якщо зв’язок між двома провайдерами і є, то тільки на рівні можливих домовленостей між власниками. Словом, на українському ринку платного телебачення існують дуже нагальні проблеми. Це і велика кількість «сірих» операторів, і (щонайменше!) дивна ситуація з тарифами, і домінуюче становище окремих компаній. Практика показує, що механізми саморегулювання ринку сьогодні чи то не працюють, чи то є недостатньо ефективними. Виправити ситуацію можуть тільки дії державних органів — від АМКУ до Верховної Ради.
АСПЕКТ Точна кількість абонентів мереж кабельного телебачення в Україні нікому не відома. Дослідження різних компаній показують цифри, які нерідко відрізняються одна від одної в кілька разів. Наприклад, за даними дослідження Ukrainian Satellite Monitor, проведеного відомою міжнародною компанією GfK Ukraine, телевізор «по кабелю» дивляться 5,9 млн чоловік. Аналіз ринку, проведений не менш шанованим агентством IKS-Consulting, дає іншу цифру — 3,3 млн абонентів. Різницю у більш ніж 2 млн телеглядачів важко пояснити статистичною похибкою або Для більш ніж третини українців телебачення залишається основним джерелом інформації. Про це свідчать результати дослідження, проведеного компанією TNS Ukraine. Частка ТБ серед сумарної аудиторії засобів масової інформації за «середній» тиждень становить 35%, або 15,2 млн чоловік. На другому місці після телебачення, із невеликим відставанням, іде преса (28%, або 12,2 млн чоловік). Слідом за друкованими виданнями йдуть радіо (24%) та Інтернет (12%).
розбіжностями в моделях дослідження. Швидше за все, причина полягає в тому, що значна частина ринку кабельного телебачення України перебуває «в тіні», а дані, які надаються легальними провайдерами, не дозволяють аналітикам побачити повну картину. Іншою причиною можливого заниження числа абонентів є прагнення провайдерів заощадити на виплатах власникам прав на трансльовані програми. Адже розмір відрахувань правовласникам залежить від аудиторії: що вона більше, то більші суми доводиться виплачувати.
ІЗ ПЕРШИХ УСТ Олександр ШВЕЦЬ Генеральний директор Союзу кабельного телебачення України, один з операторів, які підписалися під відкритим листом
— На жаль, якоїсь помітної реакції з боку державних органів на наш лист поки не було. Узагалі, я з певним скептицизмом ставлюся до перспективи вжиття державою адекватних заходів: досвід свідчить, що на занадто великий ефект розраховувати не варто. Проте ми намагаємося впливати на ситуацію, і цей лист – один із можливих заходів. Усі кабельні оператори зараз живуть саме надією на позитивні зміни. Те, що сьогодні зробив Антимонопольний комітет — визнав компанію «Воля» монополістом, уже плюс. Я вважаю важливим, що його представники не бояться говорити про це. Але сказавши «а», треба говорити й «б», вживати заходів для зміни ситуації. Поки що цього кроку немає. Можливо, настане час, і вони зроблять цей крок. Але я не можу сказати, що відчуваю великий оптимізм, дивлячись у майбутнє. Сьогодні оператори, провайдери телекомунікаційних послуг завмерли, чекаючи на дії нової влади. Сто днів якої, до речі, уже минуло, а про якісь позитивні зміни в нашій галузі поки не чути. Та й нові законопроекти, недавно запропоновані на розгляд Верховної Ради, не полегшать нам роботу, скоріше навпаки — установлять додаткову відповідальність. Аліна СІГДА Керівник відділу PR компанії «Воля»
— В Україні більше 17 мільйонів домогосподарств. Наші регіональні підприємства в цілому обслуговують близько 1,7 мільйона абонентів, у тому числі понад 395 тисяч користувачів послуги високошвидкісного доступу до Інтернету. Повірте, інші більш ніж 15 мільйонів домогосподарств теж дивляться телевізор і одержують цю послугу в когось. На сьогоднішній день ніхто не зміг би підтвердити монополістську або немонополістську сутність компанії «Воля». Будь-який бізнес у цій країні й у світі має монополістську сутність. Адже за законом монополізм — це лідируюча функція на ринку. А бажання бути лідером є в будь-якого бізнесу. Так, наразі телекомунікаційні мережі нашої компанії охоплюють більшу частину Києва. Ну то й що? І в «Укртелекому» — 100%, причому не тільки Києва. А мережі кожного з мобільних операторів або супутникових платформ охоплюють 100% всієї України. Крім того, досить широке покриття і в інших регіональних провайдерів, наприклад, у Києві в «Інформтехнологій» — більше 250 тисяч квартир, в «ЮнікастІнвест» мережа має охоплення понад 400 тисяч квартир, в «Голдентелекому» — ще більше. Покриття мереж — це лише можливості. А от як кожний із такої великої кількості конкурентів їх реалізував або реалізує — це зовсім інша річ. І це головне. Конкуренція зараз — дуже жорстка. І її методи в багатьох суб’єктів підприємництва часто виходять за межі як етичних, так і законних норм. Нагадаю, що сьогодні тільки в Києві, за оцінками експертів, до 30% «сірого» ринку. В Україні є регіони, де цей відсоток істотно вище.
Телевізор — на першому місці
Ц
ікаво, що Інтернет усе ще розглядається скоріше як додатковий вид мас-медіа: кількість людей, які користуються Інтернетом і в той же час читають журнали та газети, утричі більше, ніж тих, хто дізнається про події тільки з екрана комп’ютера. При цьому кількість українців, які читають тільки друко-
вані видання, у дев’ять разів перевищує кількість людей, які обмежуються самим лише Інтернетом. У той же час ринок послуг зв’язку в Україні дедалі більший. Згідно з даними Держкомстату, у першому півріччі 2010го доходи підприємств від надання послуг зв’язку в Україні збільшилися на 3,4%
у порівнянні з минулим роком, досягши позначки у 22,89 млрд грн. Загальне зростання доходів від послуг зв’язку відбулося переважно за рахунок сегмента доступу в Інтернет, надання послуг кабельного телебачення, фіксованого, а також мобільного зв’язку. Обсяг доходів провайдерів доступу в Інтернет зріс на 28,2% — до 1,74 млрд грн, при цьому приватний сегмент розвивався ще динамічніше — збільшення доходів становило 38% (1,02 млрд грн).
14
Українська технічна газета
№29 (133) В і в т о р о к , 27 л и п н я 2 010
АВТОМАГІСТРАЛЬ
Коли чорне стає зеленим
На ХХХ Олімпійських іграх у Лондоні буде презентований модернізований кеб на водневому паливі Геннадій МАРИНІН От уже котрий рік Україна напружено готується до Євро-2012. Без надриву й без скандалів готуються до дійства не меншого масштабу у Великій Британії: столиця Туманного Альбіону прийматиме ювілейні тридцяті літні Олімпійські ігри. Почнуться вони рівно через два роки — 27 липня 2012 року й запам’ятаються, схоже, не тільки спортивними досягненнями, а й технологічними новинками. Які перспективи нашої країни у сфері впровадження інновацій у автомобілебудуванні?
відні світові автовиробники підписали меморандум про спільну роботу в цьому напрямку — самотужки таке завдання не здужають навіть гіганти. Зійшлися на тому, що центр європейської водневої мережі розміститься в Німеччині, а кожна країна паралельно розвиватиме національну підмережу. Якщо все піде як задумано, то до 2015 року в серійне виробництво надійдуть кілька сотень тисяч автомобілів на паливних елементах. Тож лондонський проект ризикує стати одним із перших масштабних проривів на «водневому фронті». А от перспективи гібридних автомобілів більш райдужні. Такі моделі — своє-
Щ
об вразити гостей Олімпіади, британці готові на все. Про те, що легендарний англійський консерватизм залишився в минулому, красномовно свідчить рішення модернізувати свята святих — знаменитий чорний кеб. Ні, зовні візитка Лондона не зміниться — усі інновації будуть усередині. Нова силова установка в складі літієво-полімерних батарей, блоку паливних елементів і бака для заправлення воднем зробить чорний кеб «зеленим» — машина взагалі не викидатиме вуглекислий газ. Проект переведення таксопарку на водень та електроенергію влада Лондона втілюватиме за підтримки консорціуму із двох лідерів британського автопрому — LTI Vehicles і Lotus, а також декількох великих консалтингових компаній. Представлений консорціумом прототип стилізований під класичну модель LTI TX4 — її взяли за основу через місткість. Машина може розвивати швидкість до 130 км/год., а однієї заправки воднем або зарядки вистачає на 400 км пробігу.
рідна «розвідка боєм», за допомогою якої виробники вивчають готовність покупців до змін. В Україні вони от уже 5 років стабільно втримують 5% ринку. Правда, ринку моделей представницького класу. Вибирати можна з BMW ActiveHybrid X6, Lexus RX450H, Mercedes S400 Hybrid і Toyota Prius (у найближчому майбутньому в Україні «з’явиться» ще й гібридна Honda CR-Z), і для переважної більшості вітчизняних автолюбителів і досі недоступні, хоча маркетологи й запевняють, що такі машини все частіше купують представники середнього класу. Безсумнівним плюсом гібридних моделей є їхня технічна невиІЗ ПЕРШИХ УСТ багливість: такі машини можуть Кіт Мальтхаус обслуговуватися в стандартних Заступник мера Лондона сервісних центрах, а перепідготовка фахівців полягає в навчанні —Чорний кеб — один працювати з високою напругою. із символів Лондона, але в Розвитку гібридного автотрантой же час і одне з головних спорту могли б посприяти ініджерел його забруднення. ціативи вітчизняних виробниПрототип Fuel Cell Black ків — у цьому випадку він став би Cab, єдиним викидом якого є вода, наочно демон- набагато доступнішим. Але, схострує, наскільки сучасні технології можуть по- же, самі українські виробники до цього не готові — із суто прагмалегшити життя в мегаполісі. тичних міркувань. Як справедЗвичайно, переведення парку таксі на ливо відзначив генеральний конструкпаливні елементи спричинить серйоз- тор АвтоЗАЗ Юрій Ральченко, до випусні витрати: треба створити мережу вод- ку гібридів компанію може підштовхнути невих терміналів в усьому місті, орга- або попит на них, або жорсткість еколонізувати пункти прийому відпрацьова- гічних норм. Першого поки не спостеріних елементів і налагодити роботу стан- гається через велику собівартість гібридцій техобслуговування. Утім, влада Лондо- них моделей, та й чинні в Україні норми на слушно вважає, що наплив туристів із токсичності Євро-2 1995 року поки ніхто лишком компенсує муніципальні витрати. не переглядатиме. Україна такими революційними ріУтім, як кажуть, ніколи не говори «нішеннями похвалитися поки, на жаль, не коли». Наші найближчі сусіди, наприможе — нам хоча б стадіони здати вчас- клад, уже заявили про перехід Росії з но. Але певний рух на ринку «дружніх» 1 січня 2011-го на «Євро-3», а з 1 січня транспортних засобів, безперечно, є. Ав- 2012-го — на «Євро-4» (найжорсткіший томобілі, які працюють на паливних еле- європейський норматив для легкових ментах, в Україні з’являться ще не ско- автомобілів). Тож цілком можливо, що й ро. Основна перешкода їхньому комер- вітчизняні автовиробники незабаром маційному успіху — нерозвиненість вод- тимуть стимул до переходу на більш суневої інфраструктури. Тому торік про- часні технології.
«Гонча» готується до стрибка Перший публічний показ ракетомобіля Bloodhound відбувся на авіасалоні у Фарнборо (Велика Британія)
Н
а «Гончій» (так перекладається назва суперкара) англійці планують побити світовий рекорд швидкості на землі й уперше подолати планку в 1000 миль на годину (1609 км/год). Попередній рекорд наземної швидкості, який становить 1228 км/год., поставлений ще в 1997 році суперкаром Thrust SSC у пустелі Блек-Рок (США, штат Невада). Розроблення Bloodhound, у якому взяли участь чотири британські університети, тривало більше трьох років. У підсумку світ побачив сигароподібний апарат 12,8 м завдовжки й менше метра завширшки. Він оснащений реактивним двигуном Eurofighter Typhoon EJ200 і додатковим відстрілюваним зарядом вагою 400 кг, які розвивають загальну тягу
в 212000 Н. За теоретичними розрахунками, суперкар повинен розігнатися з місця до 1050 миль на годину (1690 км/год.) за 42 секунди. Перші практичні заїзди ракетомобіля заплановані на 2011 рік, причому управлятиме ним не автомобіліст, а професійний пілот винищувача британських ВПС.
«Реактивна» зарядка Компанія Toshiba має намір вивести на масовий ринок технологію, яка дозволяє заряджати батареї електричних машин не довше, ніж триває заливання бензобака
І
деться про літієво-іонні акумулятори, виконані за технологією SCiB (Super Charge ion Battery). Цей винахід компанії раніше було випробувано на електровелосипедах. Тепер Toshiba апробує його для електромобілів. Нові матеріал анода та електроліт, схема складання окремих комірок у модулі — усе має максимально виявити переваги SCiB на новій ниві. Питома ємність в SCiB — 60— 70 ват-годин на кілограм для одиничних комірок. Вона, звичайно, вище, ніж у свинцево-кислотних акумуляторів, але в той же час істотно нижче, ніж у нинішніх літієво-іонних батарей. Однак Toshiba робить ставку на інший параметр — темп зарядки. І тут елементи SCiB легко поспереча-
ються з будь-яким опонентом: від потужного джерела струму їх можна заправити більш ніж на 90% лише за п’ять хвилин! З інших переваг SCiB слід відзначити високу пожежну безпеку навіть у випадку ушкодження батареї в разі аварії, у 10 разів більшу витривалість (6000 циклів зарядрозряд проти 600—1000 у «суперників»), збереження майже повної ємності й потужності за морозу до 30° С і дуже високу питому потужність. Про те, на якому автомобілі й коли можуть з’явитися акумулятори типу SCiB, японці поки не говорять. Але вже в 2011 році в префектурі Ніїгата буде введено в експлуатацію новий завод, який масово випускатиме такі батареї.
Трансформер іде в небо Управління перспективних дослідних програм Пентагона DARPA оголосило програму «Transformer (TX)», у рамках якої розроблять літальний автомобіль для військових
У
часть у цій програмі візьме компанія Logi AeroSpace, яку очолює майор ВПС США у відставці Ларрі Ортега. Вона представить проект літального автомобіля Tyrannos. Розміри Tyrannos у складеному стані майже не відрізняються від звичного нам автомобіля, він уміститься у звичайному гаражі. Управляти автомобілем на землі та в польоті можна без спеціальної літної підготовки. Щоб Tyrannos злетів, досить натиснути на важіль управління. Автомобіль вертикально злетить у повітря, а на лобовому склі відобразиться віртуальний маршрут, якого необхідно буде дотримуватися, використовуючи звичайні кермо й педалі автомобіля. За потреби й перед посадкою Tyrannos зможе зависнути в повітрі.
Малюнок Ігоря КИЙКА
Автомобіль Logi AeroSpace розроблений за унікальною технологією компанії Trek Aerospace: у пропелера Tyrannos немає центральної осі, на якій установлений двигун. Роль двигуна виконує нерухливий круглий кожух навколо лопатей пропелера, що дозволяє використовувати спеціальну конструкцію лопатей, площа яких удвічі менше від звичайних, що дає більшу підйомну силу. Автомобіль зможе підніматися на висоту 50—150 метрів, а надалі й до 300. Його вага — близько 800 кілограмів, він зможе підняти в повітря до 500 кілограмів корисного вантажу. Якщо DARPA схвалить проект, на створення дослідного літального автомобіля Tyrannos буде виділено $54 млн.
Малюнок В’ячеслава ШИЛОВА
Українська технічна газета
В і в т о р о к , 27 л и п н я 2 010 №29 (133)
15
ЗОНД
Сніданок для Франкенштейна Валерій ТИРНОВ Уже вкотре актуалізувалося питання про генетично модифіковані продукти. То чи можна їх їсти й чи варто виробляти? ЗЕЛЕНИЙ ЛОСОСЬ І РИБНІ ПОМІДОРИ одоначальником сучасної генетики став моравський чернець Грегор Мендель, який опублікував 1865 року роботу, де, виходячи з дослідів зі схрещування різних сортів гороху, вивів закони спадковості. Про цю працю не згадували 30 років, і лише після смерті Менделя зрозуміли її справжнє значення. Висновок ученого: організм розвивається під дією не зовнішніх, а внутрішніх причин. Вони передаються від батьків до дітей разом із геномом — ланцюжком генів, що визначають ознаки організму. Еволюція ж пояснюється випадковими мутаціями генів та їхнім відбраковуванням у процесі природного добору. Ця точка зору була остаточно підтверджена лише 1953 року, коли Уотсон і Крік розшифрували структуру дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК), що є тим самим геномом. А генетика стала теоретичною основою для роботи селекціонера, який працює над виведенням нових сортів рослин і нових порід тварин. Як це відбувається? Селекціонер штучним шляхом (приміром, за допомогою рентгенівського опромінення або хімії) викликає мутації в геномі, схрещує між собою різні рослини й тварин, а потім відбирає з отриманого потомства особин, які змінилися потрібним йому чином. При цьому вони, звичайно, зазнають і впливу середовища. У процесі схрещування відбувається обмін генами «за горизон-
Р
таллю» — між організмами, які живуть одночасно. Звичайно, не всі види схрещуються один з одним. Однак якщо вид А не схрещується з видом В, але існує третій вид С (який схрещується як з А, так і з В), його можна використовувати як проміжний агент для обміну генами між А й В. Більш того, існує, можна сказати, універсальний проміжний агент, який схрещується майже з усіма формами життя й переносить гени «за горизонталлю». Це бактерії (і особливо — віруси). З їхньою допомогою, приміром, у геном помідора можна ввести ген риби (що, до речі, і було успішно зроблено). А можна до генома лосося додати ген росту форелі — лосось виростає великий, але з м’ясом зеленого кольору. Їсти його не обов’язково, але нехай собі плаває на славу науці. Цей напрям у розвитку біотехнологій і дістав назву генної інженерії. Він є природним продовжененням традиційної селекції у тваринництві цтві та рослинництві. Тобто людина не робить ізз генами нічого такого, чого не могло б відбуватиатися з ними в приро-ді. Не існує способу, який дозволив би відрізнити «трансгенний» організм від організму, що виник природним шляхом. Давно й добре відомі методи схрещування та селекції, застосовувані для виведення нових сортів рослин і порід тварин, які повністю укладаються в ці схеми, але реалізуються технічно менш досконалими засобами. Поборники швидкого прогресу часто вважають цю обставину достатньою для
доказу повної безпеки генетично модифікованих організмів. Сучасна генна інженерія — не так курйози, на зразок згаданих вище, як поява в сільськогосподарській практиці нових, технологічно більш досконалих культур. Приміром, картоплю з її допомогою можна зробити стійкою до колорадського жука. Сьогодні існує безліч проектів, аж до можливості наділити вищих тварин здатністю до фотосинтезу, фактично — одержати організм, який одночасно буде і травою, і коровою (він грітиметься на сонечку, засвоюватиме вуглекислоту з атмосфери й даватиме молоко). Тож генна інженерія — це ще й величезна надприбуткова сфера бізнесу.
та для одного цілком може бути нешкідливою для іншого. Або інший аргумент: якщо людина їсть рибу, яка містить невластивий їй «від природи» ген, то вона може «заразити» ним власний геном із непередбачуваними (а можливо, і необоротними) наслідками. Однак чужа ДНК не може потрапити в клітину суто механічним шляхом, для цього треба вдатися до відомих генно-інженерних хитрощів. У іншому разі давно було б створено генну (і навіть геномну!) зброю.
ЧИСТИЛИЩЕ все-таки сформулювати серйозні й зрозумілі наукові аргументи — не проти самої генної інженерії, а проти безвідповідального використання її можливостей — можна й треба. Річ у тім, що гени в живому організмі функціонують спіль«ВІД БОГА» но, і природний добір мільйоІ «НЕ ВІД БОГА» днак у нововведення є й ни років гармонізує цю функсерйозні супротивники, бо ціональність. Геном — не розпоряд із тими, хто «хоче дивно- різнений набір музичних інструментів, струментів а добре зіграний оркестр. То Тож раптова поява в ньому ньом нового музиканта може м спричинити такий розлад, що він і грати не зможе. І все через те, що перенесення гена приводить до виникнення організму (точніше — генома), який не пройшов через чистилище природного добору. Людина вже може зібрати на власний розсуд, так би Малюнок Ігоря КИЙКА мовити, склад «генго», завжди були й будуть люди ного оркестру», але вона ще не в консервативні, які панічно бо- змозі примусити колектив до злаяться якихось змін. Аргумен- годженої гри. Адже репетицій не ти тих, хто протестує проти ген- було. ної інженерії, приміром, такі. Якщо Приміром, за словами дикартопля — смертельна отрута для ректора Трансгенбанку Інстиколорадського жука, то й людині туту біології гена РАН Ігоря їсти її теж не можна. Але в людини Гольдмана, трансплантація мишй жука різна фізіологія, тож отру- ці гена гормону росту пацюка
І
О
ПЕРЕДПЛАТА 2010
приводить до того, що миша виростає величезною. Але коли той же ген трансплантують кроликові, у нього з’являється бульдожа морда й сильні лапи. Ви такого замовляли? Або інший експеримент. Позаторік Англія легалізувала схрещування людей і тварин, відтоді там одержують гібридні ембріони людини й корови для того, щоб брати з них стовбурні клітини. Вони використовуються у терапевтичній практиці, і в суспільстві, цілком імовірно, незабаром з’являться люди, які несуть у собі не тільки геном людини, а й корови. Так само, як в окремому організмі, природний добір гармонізує геноми в територіальних співтовариствах живих організмів — біогеоценозах. Раптова поява в них організмів із новими властивостями може істотно порушувати цю гармонію, імовірно, аж до катастрофічних наслідків. Експерименти з генами й геномами неможливо заборонити, адже вже зрозуміло: ніхто не підкорятиметься цьому. Заборони можуть призвести хіба що до нового «полювання на відьом», цькування учених і лікарів. Більш того, такі репресії вже репетируються: досить згадати недавні обвинувачення харківських акушерів у крадіжках немовлят для «розбирання на органи». А ще — кримінальні справи, порушені проти українських лікарів, які підсаджували своїм пацієнтам фрагменти плаценти, у яких фігурувала «незаконна трансплантація людських органів». Цю процедуру в харківських клініках абсолютно легально й безкоштовно практикували 25—30 років тому! А більшість ЗМІ, які писали про це, узагалі умовчували, що йдеться про плаценту. Наука ніколи не зможе гарантувати повної безпеки генетично модифікованої їжі. Відносні гарантії дасть тільки нагромадження практичного досвіду її споживання.
Передплачуйте у відділеннях «Укрпошти», передплатних агентствах, у відділі передплати редакції, а також на сайті www.tehnichka.com
Всеукраїнський виробничо-практичний журнал ПОНАД 100 СТОРІНОК КОРИСНОЇ ІНФОРМАЦІЇ!
- Новітні наукові розробки та дослідження - Ексклюзивні інтерв’ю - Додаток «Законодавство» - Коментарі юристів до нормативних актів - Міжнародний досвід: стандарти, право, практика - Матеріали розслідувань нещасних випадків на виробництві - Здоров’я та соціальний захист працівників
Все починається з технічної думки...
www.prombezpeka.com
Ми потрібні один одному!
Передплачуйте у відділеннях «Укрпошти», передплатних агентствах, у відділі передплати редакції, а також на сайті www.tehnichka.com ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИ: м. Київ тел./факс: (044) 440-82-09, тел.: (044) 221-06-50 e-mail: podpiska@prombezpeka.com
ТРИВАЄ Т РИВАЄ ПЕРЕДПЛАТА НА 2010 РІК
м. Луганськ тел./факс: (0642) 59-93-91, тел.: (0642) 59-93-92 e-mail: podpiska_lugansk@prombezpeka.com
Вартість передплати: на 1 міс. - 29,00 грн на 4 міс. - 116,00 грн
м. Київ тел./факс: (044) 440-82-09, тел.: (044) 221-06-50 e-mail: podpiska_kiev@tehnichka.com м. Луганськ тел./факс: (0642) 59-93-91, тел.: (0642) 59-93-92 e-mail: podpiska@tehnichka.com
ПЕРЕДПЛАТІТЬ ГАЗЕТУ НА 2010 РІК!
російською мовою
99309
99340
Вартість передплати: на 1 міс. - 21,40 грн на 4 міс. - 85,60 грн
П Е Р Е Д П Л АТ Н И Й І Н Д Е К С :
99996
Передплатні індекси: українською мовою
www.tehnichka.com
16
Українська технічна газета
№29 (133) В і в т о р о к , 27 л и п н я 2 010
ТРЕБА БАЧИТИ
Двоколісне диво
Флешка-екстремал пройде вогонь і воду
У Німеччині випустили велосипед BlackTrail із небаченою раніше електричною установкою, завдяки якій він легко розганяється до 100 км/год
Компанія LaCie представила пристрій, здатний витримати падіння з 5-метрової висоти й температуру від –50°до +200°C.
К
П
ри цьому річ не тільки в силовій установці, а й у значному полегшенні каркаса велосипеда. У конструкції використовували карбон, магній, титан, алюміній і вуглецеві волокна. Вага BlackTrail — 19,8 кг — легше дитячої коляски. Крім оригінального кузова у велосипед убудований автостоп у рамі й бортовий комп’ютер. Для зарядки електричної батареї потрібна звичайна розетка й півгодини часу, а проїхати на одній зарядці можна 200 кілометрів. Вартість унікального BlackTrail невідома, але перший екземпляр уже продано за
120 тисяч євро. Загалом планують випустити 667 велосипедів.
рім того, мініатюрна флешка XtremKey може без шкоди для записаних даних перебувати на глибині до 100 метрів і витримувати тиск до 10 тонн. А все завдяки тому, що накопичувач LaCie XtremKey укладений у трубку з товщиною стінки 2 мм зі сплаву цинку, алюмінію, магнію та міді. Фактично ця флешка не горить у вогні, «виживає» у воді й здатна уціліти під колесами автомобіля. Важко уявити, кому може знадобитися такий надійний засіб зберігання інформації, хіба що секретному агентові. LaCie XtremKey підтримує інтерфейс USB 2.0 і сумісний з усіма видами PC. Продаж супервитривалої флешки почнеться в серпні, вона буде доступна у варіантах ємністю від 8 до 64 Гб за ціною від $49,99.
Детектор брехні зазирне в очі Поліграфи, які використовуються в наш час, не можуть дати точної, однозначної відповіді на запитання, бреше людина чи ні. Однак учені та фахівці-психологи весь час у пошуку нових пристроїв, за допомогою яких можна визначити неправду
О
дин із нових альтернативних методів, розроблений ученими університету Юти, ґрунтується на відстеженні рухів ока й, за заявою розробників, працює краще, ніж інші. Наразі новий прилад уже ліцензований компанією Credibility Assessment Technologies (CAT). За словами голови компанії CAT Джеральда Сандерса, у нового «детектора брехні» великі перспективи. Пристрій набагато компактніший і дешевший за звичайні детектори, дозволить проводити експертизу в п’ять разів швидше. Для роботи з ним досить технічного персоналу, який пройшов нескладний курс навчання, а не висококваліфікованих фахівців, необхідних для обслуговування поліграфа. Дослідники вважають, що їхній винахід має використовуватися в урядових і комерційних структурах, які застосовують детектори брехні досить часто. Підготувала Наталія ЧАЙКА
РОЗСЛАБТЕСЯ! КРОСВОРД
Склала Оксана БАЛАЗАНОВА
ГОРИЗОНТАЛЬ: 1. Виток грамплатівки. 4. Чо- шей і цінних паперів. 3. Ушкодження тканин орвен із собачим ім’ям. 7. Страх, який змушує втрача- ганізму механічним чином. 4. Столиця Албанії. ти голову. 8. «Портрет Жанни Самарі», «Парасоль- 5. Багатолезовий різальний інструмент для чистоки» (художник). 10. Астерікс або Обелікс. 11. Від- вої обробки отворів. 6. Французька естрадна спічуття після роботи. 14. Селянин навесні. 16. Ста- вачка. 7. Літак без мотора. 9. Прилад для перевірра назва М’янми. 17. Мешканець раю. 19. Плащ ки горизонтальності. 10. Перегній. 12. Список оцідля короля. 20. Манільське прядиво. 21. Зворотний нок школяра. 13. Кулемет. 15. Основне поняття мабік монети. 22. Пташина плетуха. 25. Три копійки. тематики. 16. Співробітниця Стрілки. 18. Заро27. Хоббіт туди й назад. 29. Провід, який закопу- док урагану. 23. Далекий родич жирафа. 24. Чолоють у землю. 30. Зброя працівників цукрової план- вік Сари. 25. Гімнастка ... Кабаєва. 26. Усе населення країни. 27. Знак, що скатації. 31. Лабіринт із очерету. совує підвищення або зниВідповіді на кросворд, 34. Жертва Сальєрі. 36. Сцеження тону. 28. Внесок у надрукований в № 27 (131) на для манекенниць. 38. Гад спільну справу. 32. «Вовна» повзучий. 39. Існуючий предриби. 33. ... у вині. 34. Титул мет нашого часу. 42. Автор імператора Японії. 35. Дохід «Івана Сусаніна». 44. Людина із землі, маєтку. 36. Окрилеіз незвичайною поведінкою. ний кінь. 37. ... внутрішньо46. Душитель Дездемони. го згоряння. 40. Перенос47. Інертний газ. 48. Гідроник дітей. 41. Смородина технічна споруда. 49. Столиабо кавун. 43. Непереможця XXІ Олімпійських ігор. на флотилія герцога Аль51. Англійська одиниця об’єму. би. 44. Твердження в релі52. Заморська баклажанна. гії, що не підлягає критиці. 53. Запальна суміш. 54. Япон45. Сільський стиль музиський автомобіль. 55. Почаки. 46. Пристрої для патроток змагань. 56. Хреститель і нів у магазині. 50. В’єнтьян Богослов. (країна). 52. ПривілейоваВЕРТИКАЛЬ: 1. Схудний навчальний заклад для ле коло. 2. Випуск в обіг грохлопчиків у Англії.