Украинская техническая газета №134

№30 (134) 3 серпня 2010 року

E-mail: info@tehnichka.com

www.tehnichka.com

Виходить щовівторка

Китайський фарватер

У НОМЕРІ: ОСНОВНИЙ РЕСУРС

Вітчизняні корабели починають роботу над великим замовленням, однак загальна ситуація загрожує Україні втратою контролю над основними підприємствами галузі

Метал восени лічать Експерти прогнозують поліпшення ситуації в ГМК України наприкінці серпня — на початку вересня Стор. 9

ОСОБИСТІСТЬ Лицар «цариці наук» Вища для вченого честь — неформальне визнання його заслуг у вигляді «іменного» наукового результату. Із часом багато чого іншого — посади, звання, нагороди — забувається. Ім’я автора залишається завжди Стор. 10

БЕЗПЕКА Прилад, який виводить «на чисту воду» Перед детектором брехні рівні і державні мужі, і зрадливі дружини Стор. 13

ОБРІЙ Єва із клітини

Стор. 5

Урятувати «нерядового ІСД»

Подальші дослідження в галузі клонування людини необхідні. Питання — з якою метою... Стор. 14

Користь від кризи

Іще один мегаактив української металургії поставлений перед вибором: або банкрутство, або загроза поглинання Стор. 4

«Вантажний» бум Ринок легкових автомобілів ще тільки починає відновлюватися, а виробники великої автотехніки — вантажівок і автобусів — уже збільшили випуск продукції в рази

Ужиті раніше сміливі інноваційні рішення дозволили групі компаній «Юнігран» стати лідером на нерудному ринку країни Світлана ІСАЧЕНКО Передкризові роки були «золотими» для підприємств із випуску скельних будівельних матеріалів — ринок поглинав усе, що вироблялося, щебень ішов із коліс. Однак коли із кризою будівництво завмерло, ситуація змінилася кардинально: виробляти треба було стільки, скільки можна було продати.

Стор. 6

Машина без бензину Чи варто оснащувати автопарк підприємства економічним газобалонним обладнанням Стор. 7

А продавати, зрозуміло, стало не просто — обсяги споживання різко скоротилися, конкуренція зросла. За надлишку продукції та виробничих потужностей вигравали ті, хто міг запропонувати якісний товар за сформованою на ринку ціною, яка впала до рівня собівартості.

Насправді виявилося, що мало не найнижча в країні собівартість щебеню за незмінно високої його якості була в підприємств, які входять до групи компаній «Юнігран». Не дивно, що вони навіть у кризу не зупиняли свою діяльність, зберегли трудові колективи й майже всіх замовників. Із непростих економічних ситуацій треба вміти здобувати користь, говорять в «Юніграні», вони саме допомагають зібратися з думками, знайти приховані резерви й підвищити конкурентоспроможність. Ґрунтовні інноваційні рішення й значні інвестиції в будівництво нових підприємств, технічне переозброєння кар’єрів і щебеневих заводів, а також у розвиток можливостей із надання буропідривних послуг принесли компанії відповідну віддачу.

— Ми не просто вижили. Ми показали динаміку розвитку, — розповідає генеральний директор «Юніграну» Сергій Диняк. — Усе тому, що свого часу, вивчивши передовий світовий досвід, зробили правильний вибір, сконцентрувавши зусилля на становленні високоефективного виробництва: цілком перейшли на продуктивне, мобільне, дороге, треба сказати, імпортне обладнання. Сьогодні всі наші підприємства оснащені найпередовішою технікою для видобутку й переробки корисних копалин, підібраною в технологічному ланцюжку таким чином, щоб цілком розкрити весь її величезний потенціал з максимальною для нас економічною вигодою... Закінчення на стор. 8

2

Українська технічна газета

№30 (134) В і в т о р о к , 3 с е р п н я 2 010

ТУТ І ТЕПЕР

Як нам реорганізувати вуглепром? Опальний міністр зазирнув на п’ять років уперед Софія ДИГАС

Із дня професійного свята усім шахтарям підвищать заробітну плату. До грудня 2012 року об’єкти соціальної інфраструктури вугільних шахт передадуть на баланс місцевих органів влади. Після 2015-го щорічний видобуток вугілля в країні перевищить 100 млн тонн. Такі три основні «меседжі» своєї подальшої роботи озвучив міністр вугільної промисловості України Юрій Ященко під час робочого візиту на Львівщину.

М

іністр ознайомився з роботою збагачувальної фабрики ВАТ «Львівська вугільна компанія», а потім спустився в одну з десяти її шахт — найперспективнішу «Степову». Її ввели в експлуатацію у 1978 році, і нині на-гора тут видають понад 1,5 млн т вугілля на рік. Порівняно з минулим роком план півріччя перевиконали на 25,6 тис т і отримали 23 млн грн прибутку. За словами Юрія

Ященка, модернізація «Степової», яка дозволить подвоїти видобуток вугілля, стане одним із перших проектів державної програми реконструкції вугільних шахт України, розрахованої на п’ять років.

— Найближчі 10 років у паливному балансі держави частка вугілля в тепловій енергетиці зростатиме. За дорученням уряду зараз відпрацьовується відповідна галузева програ-

ма, і на державних шахтах ми плануємо видобувати до 60 млн тонн вугілля на рік. Якщо приватні шахти видаватимуть ще десь 40 млн тонн, то за п’ять років Україна може мати щороку 100 млн тонн, — сказав міністр. На Львівщини дев’ять із десяти шахт нерентабельні, деякі вже вичерпують свій ресурс, і вкладати в них державні кошти недоцільно. Вони допрацюють, і їх закриють. Сьогодні в міністерстві

розглядається можливість будівництва шахти «Червоноградська №3», вартість якої попередньо оцінена в 5,8 млрд грн. Але це досить віддалена перспектива. Неофіційно міністр розповів, що стратегія економічних реформ Президента України Віктора Януковича передбачає лібералізацію ринку вугільної продукції. До весни буде сформований план приватизації. Передбачена ліквідація та-

кого гуртового оператора, як ДП «Вугілля України», створення біржі вугілля і його продаж за прямими договорами з грудня 2012 року. Міністр вуглепрому не відкидає можливості своєї відставки. На запитання щодо обіцянки Президента звільнити його за відмову поїхати з ним до Луганська, Юрій Ященко відреагував так: — Що тут коментувати: ми поки працюємо. Але уряд сьогодні коаліційний, і всяке може бути...

Допоможуть інвестиції Одна з найбільших у світі хімічних компаній DuPont (США) має намір вкласти кошти в казенне підприємство «Запорізький титаномагнієвий комбінат»

П

редставники DuPont, які відвідали недавно ЗТМК, високо оцінили його виробничі можливості. Комбінат — єдиний в Україні виробник металевого губчастого титану проектною потужністю 20 тис. тонн на рік. Близько 90% його продукції, використовуваної переважно в космічній галузі, реалізується на зовнішніх ринках. Мінпромполітики підтримує прагнення американської компанії інвестувати в розвиток нових технологій на підприємствах України, що дозволить випускати сучасну конкурентоспроможну продукцію.

Прибуткові тонни лідера важмашу Група компаній «Азовмаш» (Маріуполь Донецької область) виготовила два конвертери

О

дин із них (ємністю 60 тонн) доставлений у порт м. Аннаба (Алжир). Для металургів Новолипецького металургійного комбінату (РФ) виготовлене опорне кільце конвертера ємністю 330 тонн. Їм також переданий технологічний процес дуттьового режиму, що дозволяє поліпшити якість металу, скоротити час плавки й мінімізувати викиди металевого пилу. Раніше на адресу росіян були відвантажені комплектувальні цього конвертера, що вперше поставлений у комплексі: конвертер, стаціонарна машина подачі кисню, підлогово-транспортне обладнання, машина для футерування.

Засновник і видавець ТОВ «Промислова безпека» 03039, м. Київ, проспект Науки, 10

www. tehnichka.com E-mail: info@tehnichka.com

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28а 91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98в. Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 12993-1877Р від 20.08.2007 р., видано Міністерством юстиції України.

Гроші — не на вітер Пер ершою шою серед енергетичних об’єктів України, які будуватимуться й реконструюватимуться стру юватимуться цього року за рахунок коштів спеціального фонду державного бюджету, названа Ташлицька ГАЕС на Південному Бузі.

Н

а будівництво 3-го гідроагрегату гідроакумулювальної станції Кабмін виділяє 265 млн грн. Із них 100 млн грн планується виділити на авансування контрактів із поставки основного електротехнічного обладнання — блокового трансформатора, системи керування гідрогенератором, електричного обладнання генераторної схеми, термін виготовлення якого від 8 до 12 місяців. Таким чином, сьогоднішні фінансові вкладення забезпечать його надходження на будівельний майданчик у середині наступного року, а отже, пуск гідроагрегата відбудеться наприкінці 2011 року, що відповідає скоординованому графі-

ку введення в експлуатацію другої черги ГАЕС. Приблизно 85 млн грн зі спецфонду держбюджету витратять на оплату вже виготовленого обладнання й виконаних робіт. Крім того, завдяки державному фінансуванню вестимуться подальші будівельні й монтажні роботи в машинному залі ГАЕС, на підземному комплексі та інших дільницях.

В.о головного редактора Світлана Ісаченко — (тел. 044 221-06-51, e-mail: isachenkosv@tehnichka.com) РЕДАКЦІЯ: Людмила Мельникова — відповідальний секретар (тел. 0642 34-72-47) Людмила Гречаник — відділ технічної думки (тел. 0642 34-72-47, e-mail: tehnomysl@tehnichka.com); Марина Савінова — відділ науки та освіти (тел. 0642 34-72-47, e-mail: otdelnauki@tehnichka.com); Ігор Павлюк — відділ промисловості (тел. 044 440-82-09, e-mail: pavluk@tehnichka.com);

ВІДДІЛ РЕКЛАМИ: Тамара Лазаренко - тел./факс: (044) 278-42-37, тел: (067) 483-88-99, e-mail: reklama@tehnichka.com ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИ: Дмитро Баранов - тел./факс: (044) 440 82 09, тел.: (044) 221 06 50 Любов Соловйова - тел./факс: (0642) 59 93 91 тел.: (0642) 59 93 92, e-mail: podpiska@tehnichka.com

Дніпропетровське золото добуватимуть канадці Secova ecova Metals Corp. (Канада) підписала меморандум про купівлю 90% акцій золоторудного родовища Сергіївське в Дніпропетровській області з його приватними власниками.

Д

окумент передбачає одержання канадцями 65-відсоткової частки в обмін на інвестування $5 млн протягом 5 років у пошуково-розвідувальні роботи й купівлю ще 25% акцій за $10 млн із оплатою коштами на виплат. Усією діяльністю з розроблення родовища управлятимуть фахівці компанії. За нею також залишається першочергове право на викуп інших 10%. Інвестиції в роботи з розвідки в перший рік оцінюються в $1,5 млн. Колектив «Української технічної газети» висловлює співчуття завідувачу відділу реклами Тамарі Лазаренко з приводу важкої втрати — смерті батька Анатолія Васильовича

Газета видається українською та російською мовами

ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСИ:

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій.

українською мовою — 99309 99309; російською мовою — 99340 99340.

Позиція авторів публікацій не завжди збі гається з позицією редакції. Редакція залишає за собою право виправляти матеріали та рецензувати рукописи. За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець. Матеріали, позначені (R), публікуються на правах реклами. При ВИКОРИСТАННІ матеріалів ПОСИЛАННЯ на «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ.

Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «Прес-Експрес». Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 50-08-54 ЗАГАЛЬНИЙ НАКЛАД 12064 прим., українською мовою 3534 прим., російською мовою 8530 прим. ЗАМОВЛЕННЯ № 1632

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 3 с е р п н я 2 010 №30 (134)

3

ТУТ І ТЕПЕР ЕКОНОМІКА МВФ виділить Україні кредит у розмірі $15,15 млрд за програмою «stand-by». Таке рішення ухвалено на засіданні ради директорів МВФ. Кредит буде наданий на 29 місяців. Його мета — допомогти українській владі вийти з економічної кризи і провести реформи. Передбачається, що $1,89 млрд Україна одержить відразу. Одночасно МВФ скасував колишню дворічну програму «stand-by» загальним обсягом близько $16,5 млрд, відкриту в листопаді 2008 року. Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) констатував, що в переважній більшості країн регіону його діяльності оздоровлення економіки прогресує. Це стосується й України.

тужності, собівартості та наявності запасів вугілля. За даними Мінвуглепрому, у випадку вкладення в пропоновані шахти 10,974 млрд грн інвестицій видобуток вугілля на них зросте з 25,4 до 47,3 млн тонн. Їхню приватизацію планується завершити до кінця 2014 року.

ГМК За даними центру «Держзовнішінформ», у першому півріччі 2010 року Україна експортувала в США 548,8 тис. тонн металопродукції, що в 161 раз більше від аналогічного показника 2009-го (3,4 тис. тонн). Експерт уважає, що перерозподіл поставок чавуну на користь США стався через зростання попиту й котирувань на цю сировину в цьому регіоні. За підсумками півріччя найбільшими експортерами чавуну в США є ЗАТ «Донецьксталь-МЗ» і корпорація «Індустріальна спілка Донбасу». Ще один великий експортер товарного чавуну з України — ВАТ «Дніпропетровський МЗ ім. Петровського», контрольований російською групою «Євраз».

Закачування газу в підземні сховища газу (ПСГ) — один з основних організаційно-технічних заходів підготовки філій дочірньої компанії «Укртрансгаз» (структурний підрозділ НАК «Нафтогаз України») до роботи в осінньо-зимовий період 2010—2011 років. Вона розпочата у квітні цього року й здійснюється з перевищенням планових показників. За підсумками червня в сховища закачано 2,6 млрд м3 газу, із початку сезону — 5,3 млрд м3. А загалом планується закачати 11,4 млрд м3 газу й виконати 26 основних організаційно-технічних заходів на 590,3 млн грн. Кабінет Міністрів дозволив експорт електроенергії в Молдову за оптовою ринковою ціною без урахування обсягів дотацій для компенсації втрат, пов’язаних із поставкою електроенергії за регульованим тарифом. За допомогою дотаційних сертифікатів промисловість компенсує різницю між економічно обґрунтованими й реальними тарифами на електроенергію для населення.

ПЕК

Про це сказано в оновленому прогнозі ЄБРР щодо економічних перспектив країн діяльності банку на 2010 і 2011 роки. Однак рівень уразливості української економіки й надалі оцінюється як високий. Незважаючи на те, що в цілому прогнози ЄБРР про зростання валового внутрішнього продукту на 2010 і 2011 роки знижені, для України на цей рік вони залишаються такими самими, що були раніше: зростання ВВП становитиме 4%. А прогноз зростання на 2011 рік поліпшений на одну десяту відсотка. У першому півріччі 2010 року валовий внутрішній продукт України зріс на 6,3% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Ці попередні дані озвучив прем’єрміністр Микола Азаров. У той же час він не навів порівняльних даних за перше півріччя 2009 року. У січні-червні 2010 року загальний фонд Державного бюджету України недовиконаний із доходів на 7,7%. На весь рік уряд прогнозує зростання економіки на 3,7%.

СПІВРОБІТНИЦТВО Голова Хмельницької обласної державної адміністрації Василь Ядуха заявив, що облдержадміністрація найближчим часом планує підписати угоду про співробітництво з урядом Московської області. Голова ОДА додав, що Хмельницька область експортуватиме в сусідню державу механічні й електричні машини, полімерні матеріали, пластмаси, продукцію тваринного й рослинного походження, будівельні матеріали.

ВУГЛЕПРОМ Міністерство вугільної промисловості України визначило попередній перелік із 38 шахт, які мають перспективу розвитку й найпривабливіші для приватизації. Він сформований виходячи з їхнього рівня виробничо-економічного потенціалу з урахуванням обсягів видобутку, по-

У Європейському Союзі вважають, що Україна може стати членом Енергетичного співтовариства протягом 6—12 місяців. Єврокомісар з питань енергетики Гюнтер Оттінгер відзначив, що Україна зробила важливі кроки до членства в Енергетичному співтоваристві щодо забезпечення прозорості й стабільності ринку газу. Приєднання України до Енергетичного співтовариства сприятиме залученню інвестицій в енергетичний сектор країни, а також створить умови для вільного доступу українських компаній до ринків ЄС. Прем’єр-міністр Микола Азаров заявив, що Україна готова запропонувати проект розширення власної газотранспортної системи як альтернативу будівництву газопроводу «Південний потік». Пропонований проект поки перебуває в стадії технічного узгодження. «Ми його внесли, повідомили про свою го-

товність, переговори тривають», — заявив прем’єр-міністр України Микола Азаров. Україна зможе побудувати завод із виробництва ядерного палива за два роки. Прем’єр-міністр Микола Азаров нагадав, що зараз проводиться конкурс із відбору технології для нового підприємства, що завершиться у вересні. Одним із можливих партнерів України в цьому проекті він назвав Росію. У конкурсі можуть взяти участь російський «ТВЕЛ» і японсько-американсько-казахстанська компанія Westinghouse, які мають такі технології.

Українська електроенергія без дозволу Кабміну не може експортуватися за цінами нижче сформованих на оптовому ринку електроенергії. «Нафтогаз» закінчить цей рік зі збитками в 10 млрд грн, а в минулому вони становили 50 млрд грн. За словами прем’єр-міністра України Миколи Азарова, таке скорочення боргів є позитивною тенденцією, і в майбутньому громадянам України не доведеться із власних кишень покривати борги «Нафтогазу».

ФІНАНСИ Із вересня мають набути чинності зміни до правил відкриття бізнесу. Підприємцю треба буде лише повідомити дозвільні органи про намір відкрити той або інший бізнес, не заборонений законом. Кабмін повинен затвердити перелік видів госпдіяльності, якими не можна займатися автоматично, на підставі самої лише декларації. У списку будуть виробництва, небезпечні для життя й здоров’я населення або довкілля. Серед них — виробництво зброї, боєприпасів, ліків, особливо таких, що містять наркотичні компоненти, різних хімічних речовин. Сукупний державний (прямий) i гарантований борг України в червнi 2010 року зрiс на 5,1%, або на $2,1 млрд, — до $43,083 млрд. Згiдно з даними Мiнфiну, за сiченьчервень 2010 року загальний держборг зрiс на 8,2%, або на $3,27 млрд, iз $39,813 млрд.

Основне зростання держборгу в червнi сталося за рахунок залучення коштiв вiд росiйського ВТБ Банку у розмiрi $2 млрд (4,64% загального держборгу на початок липня). У гривневому еквiвалентi загальний держборг у червнi збiльшився на 4,9%, а за сiчень-червень — на 7,2%, або на 22,755 млрд грн.

ТРАНСПОРТ Міжнародний аеропорт Бориспіль одержав від Японського банку міжнародного співробітництва 72,79 млн грн.

Гроші призначені для будівництва термінала D. Переможцем тендера на його спорудження стала турецька компанія Dogus Alarko YAD. Проект реалізується на кошти Японського банку міжнародного співробітництва. Пропускна здатність будівлі пасажирського термінала першої фази будівництва становить 1500 пасажирів у час пік. АПК За підрахунками українських та іноземних аналітиків, інвестиції, яких потребує агропромисловий комплекс, обчислюються приблизно на рівні $20 млрд. Зрозуміло, що держава самостійно не в змозі виділити стільки коштів для інвестування в АПК. На сьогоднішній день ситуація на світовому ринку продуктів харчування й на внутрішньому ринку склалася така, що АПК став привабливим для інвестицій», — зазначив голова МінАП Микола Присяжнюк. За минулий рік в АПК надійшло близько 20 млрд грн інвестицій в основний капітал, а за перше півріччя 2010 р. інвестиції збільшились саме в сільське господарство. Кабінет Міністрів скасував виділення зі Стабілізаційного фонду держбюджету 1,629 млрд грн на здешевлення кредитів і для підтримки деяких проектів у агропромисловому комплексі. Цим розпорядженням уряд визнав таким, що втратило чинність, розпорядження попереднього уряду № 365-р від 11 лютого 2010 року про виділення цих коштів. У сезоні 2009—2010 років Україна була на третьому місці в рейтингу провідних світових експортерів зерна разом із Росією — своїм основним конкурентом на світовому ринку. «За минулий маркетинговий рік Україна і Росія експортували по 21,2 млн тонн зерна», — відзначив генеральний директор УАК Сергій Стоянов. За даними УАК, у сезоні 2009—2010 Україна експортувала 9,3 млн тонн пшениці, ячменю — 6,2 млн тонн, кукурудзи — 5,3 млн тонн, по 0,4 млн тонн гороху й гречки. Мінагрополітики раніше прогнозувало врожай зерна в 2010 році на рівні 45— 45,5 млн тонн проти 46 млн тонн в 2009 році. Підготувала Людмила МЕЛЬНИКОВА за матеріалами ЛігаБізнес, АПК-Інформ, e-news.com.ua, РІА Новини-Україна, «ІнтерфаксУкраїна», ЛІГАБізнесІнформ, Українські новини, РБК-Україна

4

Українська технічна газета

№30 (134) В і в т о р о к , 3 с е р п н я 2 010

РЕЗОНАНС

Урятувати «нерядового ІСД» Ще один мегаактив української металургії поставлений перед вибором: або банкрутство, або загроза поглинання Ігор ПАВЛЮК Це вже не смішно (хоча що вже тут веселого...): слідом за «Запоріжсталлю» та меткомбінатом ім. Ілліча серйозні проблеми намітилися в символу вітчизняної промисловості — Індустріальної спілки спілк и Донбасу, для стислості названої ІСД. Та такі проблеми, що коли вірити апокаліптичним прогнозам, справа може дійти до банкрутства ...

Я

кщо коротко, то ситуація така. За інформацією Мінпрому, департамент виконавчої служби Мін’юсту наклав арешт на майно декількох підприємств ІСД (Алчевського меткомбінату, Дніпровського меткомбінату ім.Дзержинського й Краматорського метзаводу ім.Куйбишева) для забезпечення виконання рішень судів про стягнення понад 1,7 млрд грн. На 26 липня в корпорації було 7 днів для того, щоб знайти кошти для погашення боргів. Постачальники, а конкретніше — підприємства, контрольовані «Метінвестом», звернули-

ся в суд нібито після того, як ІСД відмовився виконувати підписані раніше контракти на поставку котунів, залізної руди й флюсодоломітної продукції. Подали в цілому аж 15 позовів — звідси й вийшли ті самі 1,7 млрд грн. Додамо борги за газ, які потягнуть ще приблизно на півмільярда, плюс виплачені Українській металургійній компанії 67 млн... Тобто нічого доброго. Ми недарма говоримо «нібито», оскільки офіційний сайт ІСД вибухнув відповідною заявою, що деякі «безвідповідальні ЗМІ» дуже перекручено й тенденційно подають інформацію. Справи, мовляв, не такі вже й погані — просто була криза й, природно, працювати складно, от і виникла та сама заборгованість, але вона насправді не «та сама», а сума її дещо інша. Платити ніхто не відмовляється, а

тому підприємства ІСД «успішно здійснюють погашення заборгованості перед своїми партнерами, у тому числі постачальниками залізорудної сировини». Крім того, відповідно до заяви, ведуться переговори з банками й фінансовими установами — кредиторами компанії про реструктуризацію боргу. Відверто кажучи, було дивно очікувати від керівництва ІСД інших заяв у цій ситуації, але, на нашу думку, усе не так просто.

ЯКЩО РОЗІБРАТИСЯ ХОЧ ВЕРТЬ-КРУ ТЬ, ХОЧ КРУ ТЬ-ВЕРТЬ

У

тім, навислі над промгігантом хмари не такі вже несподівані. Ще наприкінці минулого року було зрозуміло, що становище ІСД не дуже надійне. Тоді розпався, на перший погляд, непорушний союз трьох власників корпорації: відомого своєю любов’ю до колекціонування предметів старовини Сергія Тарути, Віталія Гайдука, який періодично вхо-

див-виходив у велику політику, і трохи менш публічного Олега Мкртчяна. Гайдук продав свій пакет акцій партнерам і був такий, відхрестившись від усіх операцій керівництва ІСД: «До наступних угод я не маю ніякого відношення». Чим нагадав конгеніальний виверт Леоніда Черновецького, який зумів реалізувати Правекс-банк буквально за місяць до початку фінансової кризи, що поставила банки під загрозу... Гайдук пішов, і з’явилися... росіяни в особі «широковідомого у вузьких колах» Олександра Катуніна — власника трейдингової компанії Carbofer і одного із засновників «Євраз Груп». За всієї поваги до Катуніна й «групи інвесторів», гроші на викуп 50% + 2 акції української корпорації дав російський Зовнішощадбанк. До речі, після цього її

й українською називати якось не зовсім правильно, тобто взагалі неправильно... Тоді ж з’явилися чутки. Із добрих — що тепер уже ІСД розгорнеться в нерівній сутичці з конкурентами, оскільки нові інвестори забезпечать і грошима на розвиток, і постійним припливом руди. Із поганих — при-

про всяк випадок. З дублерами, тобто конкурентами, ситуація складніше — їх треба теж прибрати до рук або хоча б збанкрутувати. Можна і те, і інше — різницю компенсують рідні заводи. Тому сподіватися на те, що Катунін і компанія знімуть останню сорочку заради порятунку ІСД, наївно, тим більше, що їм поки належить лише трохи більше половини корпорації. А от якщо вона вкрай збанкрутує, тоді можна буде сказати чарівне слово Зовнішощадбанку й викупити відсутні акції. Що тоді? А що завгодно: захочемо

ДУМКА Володимир БОЙКО Голова правління й генеральний директор ММК ім. Ілліча:

«Ввозити сировину з Росії невигідно» — Особисто я міркував протягом року й дійшов висновку, що іншого рішення, ніж об’єднання з українською компанією, немає. Чому не росіяни? А як можна працювати без сировини, коксу, усього іншого?! З Росії завозити, чи що? Це недоцільно. Я б не сказав, що ІСД намагаються якось штучно збанкрутувати. Наскільки я знаю, за акції там одержали непогані гроші. Не бачу сенсу новому власникові завести в безвихідь підприємства, адже вони дають добрий прибуток. міром, The Finansial Times свого часу натякала, що росіяни не проти прикупити й 49 із копійками відсотків акцій, які залишилися. Ті, звичайно, це спростували, мовляв, поки й цього вистачить. Як би то не було, прихід «Євразу», а саме цій компанії приписують контроль над «групою інвесторів», дав можливість зітхнути спокійно — з’явилися нові замовлення, а з боргів було дано відстрочку. Проте ніякого економічного дива не сталося: грошей не вистачало ні на сировину, ні на газ. Виникла парадоксальна ситуація: замовлення начебто є, але заплатити за ресурси для їхнього виконання коштів нема, оскільки більша частина сплаченого новим інвестором за акції пішла акціонерам. Із сировиною теж проблема, адже купувати в Україні її треба в конкурентів, а ввозити з-за кордону невигідно, у чому корпорація давно переконалася. Розумні люди говорять, що все було б у ІСД добре, оскільки кредити керівництво корпорації витрачало виважено, вкладаючи їх у модернізацію виробництва, та от часу не вистачило. Протримайся вони роки два-три — дивися, і виїхали б на зниженні собівартості продукції. А що росіяни? Тут треба розуміти одну просту річ, яку, схоже, ніяк не збагнуть багато наших можновладців, або ж вони просто не хочуть думати через специфічні причини. Бізнесмени начебто уже прозріли, хоч і пізненько. Російські олігархи (читай: Кремль) ділять українські підприємства на два види: унікальні й дублери. Перші треба взяти, щоб заробляти на них гроші, а заразом контролювати

— відродимо, захочемо — прикриємо... І все це під мантри про поглиблення українськоросійського промислового співробітництва... Якось у спробі вбити час довелось перегорнути фундаментальну працю тодішнього Президента країни Леоніда Кучми «Україна — не Росія». Автор, оспівавши природні багатства довіреної йому території, захоплено описував свою діяльність із залучення російських інвесторів. Виходило, що Кучмі чи не на брудершафт довелося пити з тамтешніми магнатами заради того, щоб умовити їх приватизувати українські нафтопереробні заводи. Мовляв, устаткування застаріло, грошей немає і так далі. Вони зовсім не хотіли, але їх якось умовили... Виходячи з останніх подій, наші можновладці й донині свято вірять, що віддати східному сусідові стратегічне підприємство — це безперечно вигідно й мало не єдиний спосіб забезпечити його нормальну роботу. Хоча є в Україні структури, в яких уважають інакше. Адже в департамент державної виконавчої служби Мін’юсту із приводу ІСД звернувся не хто інший, як цілком український «Метінвест». Компанія Ріната Ахметова не дуже давно зуміла залучити у свою орбіту знаменитий ММК ім. Ілліча, який досі здавався непотоплюваним. Тобто «Метінвест» усерйоз зазіхає на активи свого конкурента, і для Тарути із Мкртчяном світова угода з Ахметовим може стати тим самим виходом, що дозволяє зберегти не тільки обличчя, а й деякі важелі керування своїм підприємством. Схоже, що так воно й буде, бо «Метінвест» — це не тільки гроші та вплив, а й сировина.

В Україні буде ще один приватний порт?

П

ід час робочої поїздки в Придунав’я міністр транспорту та зв’язку України Костянтин Єфименко повідомив, що вирішити проблеми порту Усть-Дунайськ можливо лише шляхом його приватизації. «Цей порт без уливання серйозних інвестицій приречений на провал. Тому я виступив з ініціативою виставити його на приватизацію. Для порту це вихід, а для регіону — створення нових робочих місць», — процитувала міністра прес-служба Мінтрансу. Проблема в рекорді зі знаком «мінус» із вантажообігу. Навіть зерно з іншого порту Кілії, що пішло в Усть-Дунайськ, не дозволяє говорити про поліпшення. А держава, за словами Костянтина Єфименка, такої добродійності не здужає. А чому б і ні, якщо йдеться про продуманий і економічно виважений намір держави. Назва Усть-Дунайськ мало що говорить більшості громадян України, проте цей порт зв’язує країни Дунайського басейну із країнами Чорноморсько-Азовського басейну, Середземномор’я, Червоного моря та Південно-Східної Азії. Майже 200 тис. м2 складів, можливість приймати морські великотоннажні судна до 50 тис. тонн. Навіть на перший погляд — просто золоте дно — жити й працювати. Правда, об’єкт не пов’язаний із нормальною мережею залізниць і автодоріг. Утім, однаково дивно, що в держави з ним самі проблеми. До речі, приватні порти країни майже доганяють за обсягами роботи державні, лише в останні місяці щось складається не так.

Мінекономіки обіцяє майже $4 млрд інвестицій

П

ерший заступник голови відомства Анатолій Максюта повідомив, що до кінця року заплановане підписання угоди з міжнародними фінансовими організаціями з реалізації декількох проектів на загальну суму близько $3,9 млрд. За його словами, цьому посприяло рішення МВФ виділити Україні черговий кредит. Цього року цілком реально підключитися до системного проекту Світового банку, одержавши $500 млн на політику розвитку. Можлива, ще одна позика — на реабілітацію фінансового сектора. Також передбачається укласти угоду для реалізації декількох інфраструктурних проектів. Зокрема, $60 млн передбачається залучити на переоснащення гідроелектростанцій, $500 млн — на будівництво залізниці, $175 млн — на повітряні лінії електропередач і $300 млн — на проекти енергоефективності.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 3 с е р п н я 2 010 №30 (134)

5

ПРОБЛЕМА

Китайський фарватер Вітчизняні корабели починають роботу над великим замовленням, однак загальна ситуація загрожує Україні втратою контролю над основними підприємствами галузі

й потім ще двох — за ліцензією в Китаї. Переговори були припинені, і китайці звернулися до «Укрспецекспорту». У Москві також не залишили поза увагою витонченість, з якою Пекін досить спритно «під’їхав» до Києва із пропозицією передати йому документацію. Згадався зовсім свіжий факт, коли 2 липня під час візиту в Київ заступник голови Всекитайського комітету народної політичної ради Китаю Ван Ганн заявив, що КНР безоплатно надасть Україні 25 млн юанів (близько $3 млн). «У знак теплого почуття до української нації уряд Китаю надасть Україні безкоштовну допомогу... яка може піти на відтворення погоджених техніко-економічних проектів», — сказав він.

ЯКЩО РОЗІБРАТИСЯ Дмитро ТИМЧУК

Наприкінці серпня 2010 року феодосійська суднобудівна компанія (ФСК) «Море» розпочне виконання китайського замовлення на виробництво чотирьох малих десантних кораблів на повітряній подушці (СПП). Якщо говорити більш конкретно, то Пекіну потрібний «Зубр» (проект 12322) — найбільший у світі з кораблів цього класу.

Д

о контракту на суму близько 1 млрд грн буде підключено декілька українських розробників і виробників — НДІ АУС, «Склопластик», «Суднокомпозит», «Оптика», не виключена участь ТОВ «Приморець». Замовлення на зразок нинішнього — це ковток свіжого повітря для українських кораблебудівників у кризовій ситуації, що виникла в галузі багато років тому. У державній ФСК «Море» добре пам’ятають 2005 рік, коли компанія вела переговори з тим же Китаєм про будівництво катерів, а робити їх не було кому... Як відзначав тоді феодосійський міський голова Володимир Шайдеров, «завдання це нелегке, бо багато фахівців перекваліфікувалися на таксистів або виїхали на заробітки в Росію, і тепер їх треба залучати пристойною зарплатою». Тоді ж кримська прокуратура оштрафувала генерального директора ФСК «Море» за невиплату грошей персоналу, а його попередник за аналогічне порушення дістав покарання у вигляді трьох років позбавлення волі з випробним терміном у один рік. Зараз на підприємство вже надійшли перші гроші, і воно почало погашати борги із зарплати (а це 7,8 млн грн). За п’ять років виконання китайського контракту суднобудівники заплатять близько 100 млн грн податків, при цьому тільки у ФСК «Море» кількість працівників приблизно

збільшиться з 267 до 1,5 тисячі, причому половину робітників та інженерів уже набрано. Так само це замовлення поліпшить ситуацію й на інших українських підприємствах, залучених до реалізації контракту.

АСПЕКТ БЕЗ СКАНДА ЛУ БІЗНЕС НЕМОЖЛИВИЙ...

Н

авколо китайського замовлення відразу ж зчинився нездоровий ажіотаж. Контракт відразу ж почали розглядати крізь призму взаємин із Росією. Адже «Зубр» з’явився в результаті реалізації тактикотехнічного завдання, отриманого в 1978 році центральним морським конструкторським бюро «Алмаз», і будувався спочатку на трьох заводах — у Ленінграді, Феодосії та Хабаровську. Високий рівень кооперації за радянських часів призвів до того, що й зараз Україна не може виробляти кораблі без участі Росії. Зокрема, 2000 року наша країна виконувала контракт у співробітництві із РФ на суму близько $200 млн на поставку двох «Зубрів» Греції. Вона повинна була придбати в кожного з партнерів по два кораблі. Виконавцем від української сторони була все та ж ФСК «Море», а з російської — фірма «Алмаз». У нинішньому замовленні такого розподілу нема, що вже викликало незадоволення росіян. Насамперед, Київ почав переговори з Пекіном без їх відома, у той час як декілька вузлів «Зубра» випускаються в Росії. Хоча Україна надалі може спробувати вийти із цієї ситуації, зменшивши залежність від підприємств РФ. І в цьому саме може допомогти розробка вчених Миколаївського університету кораблебудування (див. «Зубри» на подушках», «УТГ» №29 від 27 липня 2010 р.)

КОРАБЛІВ ЩЕ НЕМА, А СКАНДА Л — БУДЬ ЛАСКА

Р

іч у тім, що поки йдеться про «суто українські» «Зубри». І робота із замовниками з Піднебесної без узгодження з Москвою загрожує Києву неприємними моментами. Як ми вже відзначали, відповідно до умов контракту для КНР, які потрапили в ЗМІ, українські суднобудівники побудують тільки два десантних кораблі, а потім ми повинні передати документацію в Китай, де будуть виготовлені ще два «Зубри». Джерела з «Рособоронекспорту» твердять, що ніяка українська компанія не має права підписувати контракт на виробництво цього типу кораблів без попереднього узгодження та відповідної участі росіян. У той же час

РОСІЯ ПІДКРА ЛАСЯ НЕПОМІТНО

С

уперечки, які зчинилися навколо «Зубрів», змусили згадати, що за широко розрекламованої нової дружби Києва й Москви бізнес-інтереси залишаються поза гаслами й деклараціями. І що Росія за будь-яких умов залишається конкурентом. Тож ліквідація залежності від російських поставок — це об’єктивна необхідність. Сама РФ теж прагне позбутися аналогічної залежності від українських зброярів, будуючи на своїй території підприємства-дублери ОПК, які випускають конкурентну з українською продукцію. Але ажіотаж навколо китайського замовлення Україні нівелюється процесами, які спосте-

Ажіотаж навколо китайського замовлення Україні нівелюється процесами, які спостерігаються в українському суднобудуванні. А саме тими, де головним актором є знов-таки Москва. ЦМКБ «Алмаз» офіційно заявило, що українська сторона порушила міжурядову угоду від 2006 року про взаємний захист прав на інтелектуальну власність, отриману в процесі двостороннього військово-технічного співробітництва. Їхнє роздратування легко зрозуміти з огляду на те, що китайці довго «обробляли» суднобудівників обох країн, перш ніж мова пішла про конкретний реальний контракт. У Росії китайцям висунули жорсткі умови: спочатку замовити будівництво серії до 15 кораблів і тільки потім одержати технічну документацію. Але це російська версія. Відповідно до інформації в спеціалізованій пресі в 2005— 2006 рр. міноборони Китаю вело переговори про «Зубрів» з «Рособоронекспортом» на початку 2005 року, і тоді йшлося про будівництво чотирьох суден Росії

рігаються в українському суднобудуванні. А саме тими, де головним актором є знов-таки Москва. Ідеться, безперечно, про поглинання російською суднобудівною галуззю українських підприємств. ДАХК «Чорноморський суднобудівний завод», навколо якої не дуже давно розпалилися пристрасті, була лише першою ластівкою. Російська Об’єднана суднобудівна корпорація (ОСК) заявила, що розглядає питання про інтеграцію двох українських виробників — «Зоря-Машпроект» (завод із випуску суднових турбін) і все тієї ж ФСК «Море». При цьому представники керівництва ОСК аргументували необхідність об’єднання тим, що «ці два підприємства зараз зазнають труднощів із завантаженням, і інтеграція з ОСК була б доцільною». Після цього заступник голови департаменту суднобудування мініс-

терства промисловості й торгівлі РФ Андрій Курасов повідомив, що близько десятка державних активів в Україні цікаві для їхнього включення до складу ОСК. Насамперед ідеться про підприємства з контрольними й блокувальними держпакетами. «Вестиметься робота, вивчатимуться (державні) активи. Там (їх) не так багато залишилося», — сказав він. Процес вийшов на високий рівень і вже вочевидь — за межі власне бізнес-інтересів приватних осіб, бо до нього долучився уряд Російської Федерації, за потужної підтримки якого зараз і «інтегруються» українські підприємства. У цьому випадку така ініціатива щодо суднобудівних заводів України одержала підтримку в прем’єр-міністра Росії Володимира Путіна, який доручив ОСК брати участь у проробленні питань із об’єднання підприємств. Поки українці намагалися осягти російські плани щодо «Зорі-Машпроекту» й «Моря», російський бізнес чимдуж помчав уперед, і вже через кілька днів пролунали заяви про те, що об’єднану суднобудівну корпорацію цікавлять ще чотири активи, частина з яких є власністю України. Серед них — «Паллада», Суднобудівний завод імені 61 комунара й приватні — Херсонський суднобудівний завод (ХСЗ) і миколаївський «Екватор». Правда, у Мінпромполітики України, підтверджуючи цей інтерес ОСК, заспокоюють: предметних переговорів про інтеграцію з російською корпорацією поки нібито не ведеться. «ОСК мляво листується з урядом України з теми об’єднання суднобудівних активів. По суті, немає ніяких законодавчих ініціатив. Тому зараз складно щось говорити про придбання ОСК українських підприємств або про якусь іншу інтеграцію», — повідомив, зокрема, прес-секретар відомства Сергій Гончаров. Утім, історія із ЧСЗ (коли наприкінці травня 2010 року Господарський суд Києва визнав приватизацію підприємства незаконною, а Херсонський суднобудівний завод — формальний власник 90,25% акцій ЧСЗ — подав апеляцію на рішення суду, тобто історія поки не закінчена) довела, що Україна нехай і рефлекторно, але може захищати свої інтереси. Але це зовсім не факт, адже вже в найближчому майбутньому з Китаєм, як і з іншими країнами, військово-технічне співробітництво на території України здійснюватиме РФ — через інтегровані в російські структури вітчизняні підприємства, які колись були промисловою гордістю нашої країни...

6

Українська технічна газета

№30 (134) В і в т о р о к , 3 с е р п н я 2 010

ПЕРСПЕКТИВА

«Вантажний» бум Ринок легкових автомобілів ще тільки починає відновлюватися, а виробники великої автотехніки — вантажівок і автобусів — уже збільшили випуск продукції в рази

Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ За даними асоціації «Укравтопром», за перше півріччя в Україні вироблено 31 тис. автотранспортних засобів, що становить 82% від аналогічного показника минулого року. Однак робити висновок про те, що криза автомобільної промисловості України загострилася, не треба.

Р

іч у тім, що головний внесок у показник зростання роблять легкові автомобілі, яких цього року дійсно випущено на 7,3 тис. менше, ніж минулого. У той же час виробництво вантажівок і автобусів зросло не те що значно, а, без перебільшення, фантастично. Як повідомляє Мінпромполітики, попри світову фінансовоекономічну кризу та вступ України до Світової організації торгівлі, що ускладнило становище вітчизняних автомобілебудівників, галузь у цілому показала позитивні економічні результати. Обсяг виробництва товарної продукції в першому півріччі становив 3,4 млрд грн, що на 24,2% більше, ніж у відповідний період минулого року. Цікаво, що більше третини пішло на експорт, принісши країні близько 1,5 млрд грн. За перші шість місяців вироблено 488 вантажних автомобілів, у той час як за січеньчервень 2009 року українські заводи виготовили тільки 253 одиниці такої техніки. Ще більш вражаюче зростання продемонстрували виробники автобусів, випустивши 949 транспортних засобів — майже втричі більше, ніж торік. Виготовлення легкових автомобілів, що скоротилося на чверть, не вписується в загальну картину. У міністерстві це пояснюють зменшенням можливості залучення кредитів для виробничої діяльності й недостатніми інвестиціями в автомобільну галузь. Серед інших причин — зменшення купівельної спроможності та відсутність кредитування населення, адже ще в 2008 році 80% легкових автомобілів реалізовувалося за рахунок автокредитування фізичних і юридичних осіб.

ДУМКА ЕКСПЕРТА

Георгій ОВСЯННИКОВ Директор департаменту маркетингу асоціації автовиробників України «Укравтопром»

— Чим пояснюється зростання виробництва вантажівок і автобусів?

— Насправді зростання не таке вже й велике. Просто торік підприємства взагалі стояли, а на деяких автозаводах, таких як Бориспільський і Кременчуцький, виробництво було зупинено. Звідси й «фантастичне» зростання.

— У такому випадку чому не збільшився випуск легкових автомобілів?

— Це не зовсім так. Якщо ми говоримо про обсяг реалізації, то минулий рік почався із продажів у 20 тисяч одиниць і скотився до 11 — іншими словами, була постійна тенденція до падіння. Цей рік почався з низького старту — з 7 тисяч, але зараз показник досяг уже 16 тисяч. Можна констатувати наявність загального позитивного тренда. Тобто якщо брати тільки червень, то в порівнянні з минулим роком зростання є й на ринку легковиків.

таке зростання. Внесок великих вантажівок у загальну цифру порівняно невеликий.

— Як вплинув вступ до СОТ на експортні можливості вітчизняних автомобілебудівників?

— Особливо не вплинув. Річ у тім, що ми експортуємо продукцію переважно в країни, де в нас є зони вільної торгівлі, у СНД, і членство у СОТ тут не має ніякого значення. Та й експорт на територію країн — членів СОТ здійснюється за вже напрацьованими схемами, на яких нові обставини майже ніяк не позначилися. Зараз дійсно заводи виживають за рахунок експортних поставок, деякі з них поставляють у зарубіжжя більше половини своєї продукції — внутрішній ринок настільки стиснений, що не дозволяє підприємствам не те що розвиватися — просто функціонувати. ЗАЗ, «Богдан», КрАЗ працюють переважно на експорт.

— Ваш прогноз на найближче майбутнє?

— Комерційний сегмент вочевидь закінчить цей рік із плюсом. Зростання є, тільки за півроку українські виробники досягли приблизно 90% результатів минулого року. І воно триватиме. Правда, конкретні цифри дуже залежать від загальної економічної ситуації. У разі нових ударів і викликів для економіки не виключений і певний спад.

ІЗ ПЕРШИХ УСТ

Сергій САЗОНОВ — Що стоїть за цифрою виробництва вантажівок? Про які типи автомобілів ідеться?

— Переважно це випуск вантажних автомобілів на базі легкових шасі, таких як «Богдан-2310», і пікапів Запорізького автомобільного заводу — «Ланос», «ЗАЗ». Саме за рахунок пікапів комерційний сегмент дав

Генеральний директор холдингової компанії «АвтоКрАЗ»

— За даними Міністерства промислової політики України, за шість місяців цього року вироблено 488 вантажних автомобілів. Ваша компанія повідомляє про те, що в першому півріччі випустила 432 одиниці

техніки. Отже, галузь завдячує вам своїм зростанням виробництва?

— Це очевидно, оскільки холдингова компанія «АвтоКрАЗ» — єдиний український виробник великовантажних автомобілів із повним замкнутим виробничим циклом.

— Обсяг випуску в першому півріччі 2010 року перевищив аналогічний показник минулого року в п’ять разів. За рахунок чого вдалося досягти таких вражаючих темпів?

— У 2009 році АвтоКрАЗ, як і всі автомобілебудівні підприємства світу, працюючи в умовах глобальної фінансової кризи, не зміг вийти на заплановані результати з виробництва та реалізації автомобілів «КРАЗ»: споживачам було реалізовано 654 одиниці техніки, що становило близько 20% від передбаченого планом обсягу реалізації. Цей рік, незважаючи на труднощі, пов’язані з наслідками фінансово-економічної кризи, для нас успішніший від попереднього. Прогноз продажів автомобілів, сформований фахівцями компанії, у цілому підтверджений підсумками роботи в першому півріччі. Позитивна динаміка збільшення темпів виробництва й продажів пов’язана із вжитим нами в 2009 році комплексом заходів, серед яких — виведення на ринок нових моделей і модифікацій автомобілів, підвищення їхніх споживчих якостей, формування пільгових умов купівлі та оптимізація цін, вихід на нові ринки збуту. До того ж розкрилося багато контрактів, реалізація яких була перенесена у зв’язку із кризою з 2009 року на 2010-й. Немаловажливу роль відіграла й перемога компанії в декількох тендерах на поставку як комерційних, так і військових автомобілів.

— Які моделі мають зараз найбільший попит?

— Повнопривідні автомобілі «КРАЗ-6322» спеціального призначення, шасі «КРАЗ-63221» і «КРАЗ-65101» під установлення на нього машинобудівними підприємствами й спецвідомствами різного обладнання, лісовозна техніка, тягачі для буксирування різного вантажу й самоскиди.

— АвтоКрАЗ експортує значну кількість техніки. Як вступ країни до СОТ вплинув на експортні можливості компанії?

— Ніяк не вплинув через те, що експорт найперше орієнтований на споживачів спецпродукції, якими є державні структури.

— Збільшення попиту й відповідно прибутку — це завжди шанс для модернізації виробничих потужностей. Як на Кременчуцькому автозаводі справи з упровадженням нових технологій і відновленням обладнання?

— Попри фінансово-економічну кризу, яка значно обмежи-

ла наші можливості, Кременчуцький автозавод упроваджує прогресивні технології й сучасне високопродуктивне обладнання. Так, у червні на автозавод надійшли два токарських восьмишпиндельних напівавтомати, виготовлені краснодарським верстатобудівним заводом «Сівін» (РФ). Це обладнання вартістю понад 17,4 мільйона рублів призначене для обробки маточин. У 2007 році компанія інвестувала в технічне переозброєння 40,2 мільйона гривень, у тому числі на нове обладнання й підготовку виробництва — близько 25 мільйонів гривень. У 2008-му на ці потреби було витрачено відповідно 37,5 і 17,5 мільйона гривень. У минулому кризовому році капітальні інвестиції компанії становили 4,3 мільйона гривень, у тому числі на нове обладнання та підготовку виробництва — 1,6 мільйона гривень.

— Які автомобілі запущені у виробництво останнім часом? Чи планується створення нових моделей або відновлення наявних?

— Модельний ряд автомобільної техніки КрАЗу включає 28 базових моделей, близько 300 модифікацій і майже 1000 різних комплектацій дво-, три- й чотиривісних автомобілів. Серед них самоскиди, бортові й сідельні тягачі, шасі під установлення спеціальних надбудов для нафтогазового й лісопромислового комплексів, гірничої промисловості, будівництва й комунального господарства, а також військового призначення. Останнім часом розроблені й запущені у виробництво нові моделі автомобілів — 75-тонний тягач «КРАЗ Т17.0ЕХ», 30-тонне шасі «КРАЗ Н30.0Е» і 20-тонний самоскид «КРАЗ ІЗ18.0». Також випущена перша серійна партія автомобілів із правобічним розташуванням керма — «КРАЗ-6322 «Солдат». За замовленням МНС України Кременчуцький автозавод уперше розробив спеціальну аварійнорятувальну машину важкого типу (САРМ) на базі повнопривідного автомобіля підвищеної прохідності «КРАЗ-63221», укомплектовану найсучаснішим обладнанням для проведення робіт в умовах надзвичайних ситуацій. Цій машині немає аналогів у світі. Завершено випробування самоскида з компонуванням «кабіна над двигуном», створеного кременчуцькими конструкторами 2009 року. У другому півріччі плануємо виготовлення дослідно-промислової партії безкапотних самоскидів і проходження ними процедури сертифікаційних випробувань. АвтоКрАЗ продовжує розроблення нових моделей. Зокрема, автомобіля з броньованою кабіною. Заплановано виготовлення експериментального зразка автомобіля-шасі колісної формули 4х2 із компонуванням «кабіна над двигуном» під установлення на нього обладнання для комунальних служб.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 3 с е р п н я 2 010 №30 (134)

7

ТРАНСПОРТ

Машина без бензину Чи варто оснащувати автопарк підприємства економічним газобалонним обладнанням Олександр БІЛИЛОВЕЦЬ Переведення ЯКЩО РОЗІБРАТИСЯ Представники бізнесу, які мають власні автопарки, намагаючись скоротити скоротити транспортні витрати, левову частку яких, як відомо, становлять витрати на паливно-мастильні матеріали, усе частіше замислюються над оснащенням оснащенн ям транспортних засобів газобалонним обладнанням (ГБО).

Г

оворячи про газ як про моторне паливо, необхідно чітко розрізняти його види. Найперспективніший для України пропан-бутан — скраплений газ (СНГ, СУГ або LPG). СНГ одержують із нафти та сконденсованих нафтових газів. Його виробництво давно налагоджене на українських переробних заводах. Використовують також метан. Але він в Україні зараз не дуже популярний (хоча в СРСР цей напрям активно розроблявся): ціна на метан цілком залежить від експорту, а обладнання досить дороге. Необхідні для роботи системи балони, здатні витримувати тиск 200 атмосфер, істотно зменшують вантажопідйомність автомобіля. Тому метанове ГБО можна побачити тільки на вантажівках і автобусах, найчастіше ще радянського виробництва.

ЯК ПРАЦЮЄ ГБО а час свого існування автомобільні газові установки зазнали багатьох конструктивних і технологічних змін. Найсучаснішим із доступних в Україні вважається ГБО 4-го покоління. Газ зберігається в герметичному балоні й під тиском надходить безпосередньо в редуктор (пристрій, аналогічний бензонасосу, відсутній). Редуктор підігрівається охолодною рідиною із системи, у ньому газ випаровується й у газоподібному стані (парова фаза) надходить у змішувач через дозатор. Змішувач установ-

З

МОВОЮ ЦИФР СВІТОВА СТАТИСТИКА

С

вітовий лідер із кількості газобалонних автомобілів — Пакистан із 2,25 млн одиниць. У Європі першість за Італією, яка давно й успішно впроваджує газові технології в автовиробництві — близько 600 тис. авто. Із кількості таких авто Україна входить до світової десятки й посідає друге місце в Європі — 200 тис., причому за 2009 рік приріст становив близько 40%. Для порівняння: у Росії та США автомобілів на газі удвічі менше — близько 100 тис., у Німеччині — близько 80 тис.

люється перед дросельними заслінками й поєднує газ із повітрям (робоча суміш). Перед редуктором стоїть електромагнітний клапан для відключення подачі газу. Перемикач режиму подачі палива виводиться в салон і фіксується в трьох положеннях: «газ», «бензин» і «нічого», перекриваючи один або два клапани відповідно. У разі ввімкненого запалювання обидва клапани закриті. Звичайно передбачається автоматичне відключення подачі газу за відсутності іскри.

інжекторного двигуна для роботи на скрапленому або стисненому газі припускає перепрограмування електронного блоку управління мотором. Тому встановити ГБО 4-го покоління можна тільки на авто після 2003 року випуску (для більш ранніх версій використовують інші покоління ГБО). Газ має більш високе октанове число, згоряє повільніше, тому необхідно вручну збільшити час горіння, змінивши кут випередження запалювання. У Європі позиції поступово завойовують системи 5-го покоління. У них газ надходить у ци-

ліндри в рідкій фазі за допомогою газонасоса. Це дозволяє зменшити витрату й запускати двигун за будь-яких негативних температур (бо немає необхідності випаровувати газ перед подачею в мотор). Але вартість таких систем вище й вони більш чутливі до «брудного» палива. Останнє зводить до нуля можливість їхнього поширення в Україні.

ЗА І ПРОТИ ВИТРАТНА ЕКОНОМІЯ езважаючи на деякі цінові коливання, газ у будь-якому разі набагато дешевше бензину. Об’єктивна ринкова ціна на скраплений пропан становить 50% від ціни 95-го бензину. При переведенні автомобіля на газ можливість роботи двигуна на бензині зберігається, тому в цілому запас ходу збільшується. Октанове число СНГ — близько

Н

105—110 одиниць, що практично виключає детонацію. Ця властивість актуальна для двигунів із високим ступенем стискання, які споживають дорогий високооктановий бензин. Не забуваємо й про екологію: уміст шкідливих речовин у вихлопних газах авто на метані знижується на 30–40% і навіть більше. Але встановлення ГБО вимагає додаткових фінансових витрат. Обладнання та роботи з установлення на легковий автомобіль коштуватимуть 5–15 тис. грн. Машину із ГБО необхідно заново поставити на облік, замінивши техпаспорт, оплативши транспортний збір і послуги експерта. Для проходження планового техогляду буде потрібний новий документ — талон газового ТО (150—200 грн). Крім цього, раз на рік-півтора (залежно від умов експлуатації) установку треба обслуговувати (300— 500 грн). Обсяг споживаного газового палива на 10—20% більше обсягу бензинового. Ці чинники обов’язково необхідно враховувати в обрахунку потенційної економії. Для юридичних осіб і підприємств ситуація ще складніше. В Україні немає нормативноправової бази з питань експлуатації та ремонту газового транспорту. Тому переобладнувати та обслуговувати автомобілі доведеться на спеціалізованих СТО «приватним» чином. «ГАЗИРОВКИ» НЕ РОБИМО» іншому питання встановлення та обслуговування ГБО у великих містах вирішити нескладно. Проблеми можуть виникнути при загальному технічному обслуговуванні автомобіля. По-перше, монтаж газової системи на нову машину означає зняття із заводської гарантії. По-друге, багато профільних СТО відмовляються брати в роботу авто із ГБО із простим формулюванням: «Газировки» не робимо». Експлуатація ГБО також позначається на основних агрегатах авто. Відсутність рідини у двигуні приводить до підвищеного тертя між окремими деталями, результат — зменшується термін їхньої служби. Фахівці відзначають: якщо мотор іномарки в середньому розрахований на 300 тис. км пробігу до капремонту, то з газом ця цифра буде менше на третину. У «газировках» частіше доводиться замінювати повітряний фільтр, до-

В

датково зливати конденсат із редуктора й стежити за станом гумотехнічних виробів ГБО. До цього додаються ще й декілька суб’єктивних недоліків. У легкові авто, наприклад, газовий балон установлюють у багажнику або на штатне місце «запаски», тому ефективна площа багажного відділення зменшується.

ДУМКА ЕКСПЕРТА Сергій КОВАЛЬОВ Директор Газової асоціації України:

«Головне — правильне встановлення та експлуатація» — Відповідно до накопиченого світового досвіду вважається, що використання автомобілями газових моторних палив (стисненого природного й скрапленого нафтового газу) безпечніше, ніж спалювання бензину або дизельного палива. Це пояснюється тим, що, по-перше, і стиснений природний газ (СПГ), і скраплений нафтовий газ (СНГ) зберігаються на борту автомобіля під тиском у спеціальних автомобільних балонах, які мають багаторазовий запас міцності. Балони до постановки на виробництво проходять серію випробувань: визначення надлишкового тиску руйнування, прострілу з вогнепальної зброї, впливу відкритого полум’я тощо. Крім цього, сучасна арматура балона (мультиклапан для СНГ або балонний вентиль для СПГ) має спеціальні запобіжні клапани (пожежний, швидкісний, перевищення тиску тощо), які забезпечують додаткову пасивну безпеку автомобіля. По-друге, температура запалення СПГ вище температури запалення бензину, тому СПГ може витримувати більш високі зовнішні температури до запалення. По-третє, газові балони найчастіше встановлюються в найменш уразливих місцях машини й таких, що рідше ушкоджуються. Так, імовірність руйнування кузова легкового автомобіля в зоні розміщення балона — у багажнику — становить лише 1—5%. Неодмінні умови, на яких ґрунтується безпека використання газобалонного обладнання, — його правильне встановлення та експлуатація, що включає своєчасні періодичні технічні огляди газових балонів. І тільки поєднання цих двох умов гарантує безаварійну експлуатацію такого автомобіля.

ТИМ ЧАСОМ

Автозаводи Росії зупинила... спека Ігор ПАВЛЮК Незвично висока для центральних регіонів РФ температура стала причиною тимчасового припинення роботи на підприємствах із випуску автомобілів. автомобілів. Першою ластівкою став ГАЗ — другий за величиною виробник галузі. Погодивши всілякі нюанси із профспіл профспілками, ками, власники вирішили зупинити конвеєри — незаплановані канікули триватимуть із 26 липня по 8 серпня.

Т

акі плани й у КамАЗу, де відпочиватимуть із 2 по 30 серпня, а виснажлива спека привела до думки, що добре було б робити таке щорічно. Більш далекоглядними виявилися підприємства іноземних виробників автомобілів. У них є планові літні канікули, що, узагалі, дозволяє одночасно раціоналізувати роботу (усі пішли — усі прийшли) і зберегти ефективність праці. Адже працю за 40-градусної спеки в цехах особливо ефективною не назвеш, та й у багатьох співробітників може погірши-

тися здоров’я, що знову ж таки загрожує збитками для роботодавця. Утім, на темпах випуску авто це майже не позначиться, адже на ГАЗі до таких вакацій готувалися заздалегідь, попрацювавши в липні в ритмі шестиденного робочого тижня з оплатою субот у подвійному розмірі. У серпні планується такий же режим, що, з огляду на додаткову оплату, персонал напевно влаштує. До речі, на АвтоВАЗі канікул не передбачається, однак там є логічне обґрунтування для такого «знущання»: продукція найбільшого автовиробника Росії зараз є дефіцитною, а тому кожен новий автомобіль лічений.

8

Українська технічна газета

№30 (134) В і в т о р о к , 3 с е р п н я 2 010

ПРІОРИТЕТИ

Користь від кризи Ужиті раніше сміливі інноваційні рішення дозволили групі компаній «Юнігран» стати лідером на нерудному ринку країни Світлана ІСАЧЕНКО

Н

овітнє гірниче обладнання — від бурових верстатів «Atlas Copco» до потужних гідравлічних екскаваторів «TEREX» — дозволило наростити обсяги виробництва, спростило механізацію та планування робіт. Пішли в минуле значні витрати на підготовчі й заключні операції, технологічні простої разом, до речі, із важкою фізичною працею (що теж дуже важливо), підвищивши культуру виробництва та його безпеку. Безпосередньо в кар’єрах компанії «Юнігран» у процесі видобутку гірської маси одночасно задіяні лише декілька людей. Картина, прямо скажемо, незвичайна — без звичного павутиння ЛЕП і силових кабелів, скреготу бульдозерів у вибоях і метушні десятків електриків, слюсарів, кранівників і гірників, які встановлюють і прибирають електричні опори й трансформаторні підстанції. Передислокація обладнання триває кілька годин, а не днів, як у інших кар’єрах. Із потужними мобільними навантажувачами фірми «Caterpiller» і «Volvo», які заступили місце громіздких неповоротких раддепівських екскаваторів і бульдозерів, істотно збільшилася повнота виймання запасів. Відпала необхідність у технологічних перервах для проведення підривних робіт із вторинного дроблення негабариту — гідравлічні бутобої від «Ramer» і «LST» успішно розв’язали цю проблему. Вихід якісного фракційного щебеню особливо збільшився з оптимізацією буропідривних робіт, яким в «Юніграні» приділяють особливу увагу. Адже ці роботи становлять від 15 до 25% витрат, безпосередньо впливаючи на продуктивність і енергоємність виймальнонавантажувального, транспортного й дробильно-сортувального обладнання, а також на одержання більшої кількості якісної товарної продукції. Слід зазначити, що «Юнігран» першим в Україні почав бурити свердловини виключно імпортними верстатами шведської фірми «Atlas Copco», що дозволило різко знизити витрати на підготовку гранітних блоків до дроблення енергією вибуху. А також першим повністю перейшов на неелектричні системи ініціювання. Але тільки економічна криза й різке збільшення плати за використання надр змусили компанію по-справжньому розпочати пошук більш ощадливих, а головне — ресурсозбережних способів руйнування гірської породи. Початок на стор. 1

— У розпал кризи закінчили будівництво за останнім словом техніки заводу з приготування компонентів вибухових матеріалів. До речі, вони з вітчизняної сировини, що набагато дешевше від імпортної, — розповідає керівник департаменту буропідривних робіт компанії Іван Махоня. — Тепер застосовуємо вибухів-

ку власного виробництва. Перехід наших підприємств на один вид вибухівки із заздалегідь відомими характеристиками виключив із числа змінних чинник її впливу на параметри буропідривних робіт. Крім очевидного економічного ефекту від зниження вартості підготовки гірської маси, упровадження нових підходів до буропідривних робіт дозволило одержувати більше корисної продукції з видобутого обсягу корисних копалин — вихід відсівання знизився до 30%. Відсівання, утім, цілком не уникнути навіть за найсучасніших технологій. Але його можна успішно використовувати. У кризу на «Юніграні» саме почали нарощувати обсяги випуску й продажів тротуарної плитки, бордюрного й оздоблювального каменю, що виготовляється методом вібропресування із гранітного відсівання на новому заводі німецької фірми «HESS». До того ж, знижуючи питому витрату вибухових матеріалів при руйнуванні гранітів, ми в такій же пропорції зменшуємо екологічне навантаження на навколишнє середовище й більш раціонально використовуємо надра. Досить сказати, що в застосовуваних нами зараз емульсійних вибухових матеріалів у 8—10 разів менше викиди шкідливих речовин, ніж у стандартних про-

мислових. Отже, те, що екологічно краще — краще й економічно. Отака закономірність тепер окреслюється в нашій роботі... Маючи у своєму розпорядженні вибухівку власного виробництва й значний парк змішувальнозарядних машин американської фірми «ТREAD Corporation», «Юнігран», крім усього, надає послуги з ведення буропідривних робіт багатьом каменевидобувним підприємствам країни. Словом, із новою сучасною технікою багато виробничих операцій тепер менш витратні, і це, зрозуміло, відповідним чином позначилося на собівартості кінцевої продукції (навіть за не залежного від компанії підвищення цін на електроенергію, паливно-мастильні матеріали). Відпрацювали на «Юніграні» й ефективні технології такої важливої складової будь-якого бізнесу, як збут продукції, витративши, зокрема, серйозні кошти на придбання залізничного рухомого складу. Тепер у компанії є свої «вертушки» — 160 вагонів різного профілю. За критичного й хронічного дефіциту вагонів «Укрзалізниці», особливо в розпал будівельного сезону, вони дозволяють ще успішніше конкурувати на ринку. Для клієнтів, які не мають власних під’їзних колій, налагоджена доставка вантажів автотранспортом. Автоколона з 30 динамічних, швидкісних, надійних автомобілів «Volvo» вантажопідйомністю 30—35 тонн, обладнаних системою GPS і мобільним зв’язком, забезпечує безперебійну цілодобову поставку продукції точно в строк у призначене місце — з кар’єрів просто на будмайданчик. Поки ціни на щебінь, на відміну від руди, залишаються на рівні собівартості, але ринок поступово оживає.

— Проте ми змушені більшу частину продукції відправляти в Росію, де ринок будівельних робіт не так сильно просів, як наш, — говорить Іван Махоня. — Раніше туди поставляли 25—30%, спеціально

стримуючи відвантаження, щоб закривати поставки українським споживачам. Зараз, боюся, у Російську Федерацію надходитиме більше половини виробленого нами щебеню.

— Ви з таким жалем говорите про це. Яка вам, по суті, різниця, хто покупець?

— Велика. Ми хочемо працювати на наше будівництво. Бо, як говорив ще Бісмарк, країна, яка не будує, — мертва країна. Розуміємо, що вільно або мимоволі всі ті зобов’язання, які взяла Україна до Євро-2012, або, скажімо, Росія до Сочі2014, доведеться виконувати. У дорожньому будівництві, яке в першу чергу потребує щебеню, у нас у країні взагалі роботи — непочатий край. Ми робимо із цього аналітичні висновки, закуповуємо нове обладнання для комплексної модернізації, і коли ринок покличе, готові вийти на рівень 8 млн тонн продукції на рік... У жодного вітчизняного виробника щебеню немає сьогодні в одних руках таких обсягів виробництва. І ніяка інша компанія не може собі дозволити підписати контракт з одним споживачем на поставку мільйона-півтора тонн продукції — дуже великий ризик у разі форсмажору залишитися біля «розбитого замовлення». Тому «Юніграну» нескладно зайти на великий будівельний об’єкт. Вигідно це й будівельникам, які впевнені, що навіть солідні обсяги замовлення будуть завжди виконані вчасно й оперативно. Сьогодні промисловість будівельних матеріалів усе більше набуває рис солідної самостійної галузі. І в цьому чимала заслуга «Юніграну», який своїм становленням, крім усього, поламав традицію радянських часів, коли виробникам щебеню доводилося «доношувати» не за розміром великі й витратні технології та устаткування потужного гірничорудного комплексу. Так, є ще приклади глибокого ретро — досить подивитися на залізничні кар’єри, де працюють дідівськими методами й музейною технікою. Але тепер їм принаймні є на що орієнтуватися у своєму розвитку та професійному зростанні.

ДОВІДКА «УТГ» Група компаній «Юнігран» (м. Київ) заснована в 1996 році з метою розвитку й становлення нерудного ринку України, а також просування продукції українських кар’єрів на міжнародний ринок. Основна сфера діяльності — виробництво гранітного щебеню високої якості на трьох підприємствах: Малинському каменедробильному заводі, Пинязевицькому й Коростенському кар’єрах, які виробляють на рік 6 млн тонн високоякісної продукції, — щебінь різних фракцій, бутовий камінь, граніт, гранітну кришку. Провадить також повний комплекс буропідривних робіт (надаючи на умовах аутсорсингу відповідні послуги 50 гірничим підприємствам країни) з можливістю підготовки до 10 млн м3 гірської маси на рік.

Партнери й постачальники компанії — всесвітньо відомі фірми з виробництва обладнання для гірничодобувної галузі: «Atlas Copco», «Caterpiller», «Metso minerals», «Sandvik», «Masa», «HESS», «Komatsy», «ТREAD Corporation», «Volvo» та інші.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 3 с е р п н я 2 010 №30 (134)

9

ОСНОВНИЙ РЕСУРС

Метал восени лічать Експерти прогнозують поліпшення ситуації в ГМК України наприкінці серпня — на початку вересня Ірина КОНДРАТЬЄВА Зупинення декількох десятків сталеплавильних агрегатів на українських метпідприємствах, пов’язане зі значним скороченням попиту на метал на світових ринках, може перейти з категорії тимчасової в постійну. Основна причина — у зростанні собівартості продукції.

червні у світі різко впав попит на металургійну продукцію в цілому й на українську зокрема. На думку директора ДП «Укрпромзовнішекспертиза» Володимира Власюка, ситуація була цілком передбачуваною.

— Темпи зростання цін та обсягів виробництва, які ми спостерігали на початку року, значно випереджали темпи зростання реального попиту, — пояснив

лі, — підвищення собівартості продукції, спричинене, у свою чергу, підвищенням ціни на залізорудну та іншу сировину. Цей чинник і сьогодні домінує у формуванні цін на сталь і готовий прокат. Більш того, у найближчі 2—3 місяці він може зупинити падіння цін і повернути ціновий тренд до збільшення. Що ж до цінових прогнозів на залізорудну сировину, ДП «Укрпромзовніш-

В. Власюк. — Економіки розвинених держав усе ще слабкі після світової економічної кризи, а тому не можуть формувати досить об’ємні портфелі замовлень на металургійну продукцію. Головний же чинник, що штовхав ціни вгору в I кварта-

експертиза» досить упевнено прогнозує зростання цін у третьому кварталі на 20—23%. Правда, експерти застерігають, що це станеться насамперед на світових ринках, але не на українському. Причини — у динаміці збільшення обсягів виробництва сталі, насамперед на китайських підприємствах. Крім того, слід завжди пам’ятати про олігополію сировинного ринку. Тут правила гри встановлюють три компанії — провідні виробники сировини — бразильська Vale і англоавстралійські Billiton і Rio Tinto. Якщо підтвердяться дані про домовленість Rio Tinto та японців про підвищення в ІІІ

З

авантаження потужностей на наших металургійних комбінатах становить близько 60%, а це приблизно на 13—14% нижче від середньосвітового показника. За такої різниці великою є імовірність того, що українські підприємства та компанії можуть увійти до числа таких, що не мають стабільних ринків збуту. Але якщо незадіяне виробництво в інших країнах експерти пояснюють багато в чому тимчасовою відсутністю замовлень (трейдери поки живуть за рахунок солідних запасів, зроблених на початку року), то в Україні головна причина скорочення виробництва — зростання собівартості продукції на тлі зниження цього показника в Китаї та Туреччині. Тому нашому металу зараз важче конкурувати на світових ринках збуту. До того ж у нашому ГМК триває спад виробництва. Серед «скорочених» такі гіганти, як Алчевський меткомбінат, «Донецьксталь», Дніпровський меткомбінат ім. Дзержинського, ММК ім. Ілліча. Хоча ще недавно ці, та й інші підприємства мали досить амбіційні плани у зв’язку з усе більшими обсягами продукції й ще більш стрімким зростанням цін на неї на світових ринках. Однак у травні-

ДОВІДКА «УТГ» FOB — скорочено від англійського «Free On Board» — «вільно на борту». Це означає, що продавець виконав поставку, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Із цього моменту всіх видатків й ризиків, пов’язаних із втратами або ушкодженням товару, зазнає покупець. За умовами FOB, на продавця покладають обов’язки з митного очищення товару для експорту.

Схід нам допоможе Олександр БІЛИЛОВЕЦЬ Ще зовсім недавно перспективи продукції українських меткомбінатів на іноземних ринках були не дуже райдужні. Їм довелося вступити в конкурентний (місцями — нерівний) бій із китайськими та європейськими постачальниками. Із ніг на голову все перевернулося минулого тижня, коли стало відомо, що китайський уряд скасував відшкодування ПДВ своїм металургам із декількох експортних товарів, у тому числі плоского прокату, гарячекатаного рулону й оцинкованого листа.

З

вичайно, скоротиться експорт цієї продукції з Китаю. Нішу, яка утворилася на ринку ПівденноСхідної Азії, планують заповнити українські металурги, зокрема за рахунок слябів — напівфабрикатів, які потім місцеві виробники переробляють на плоский прокат. Тепер українські металургійні підприємства планують забезпечити себе

замовленнями до кінця літа, перечекати період мінімальної ділової активності й протриматися до очікуваного у вересні пожвавлення. «Скасування ПДВ у Китаї — фактор для українських компаній позитивний, але його переваги зможуть відчути тільки ті учасники ринку, які безпосередньо продають продукцію в Азію. Оскільки скорочення експорту металопродукції з Китаю позначиться переважно на прилеглих країнах. Говорити про якесь істотне збільшення показників виробництва й експорту не можна ще й тому, що на азіатському ринку сильні, у тому числі за рахунок географічного положення, позиції в Росії, а також у Японії й Кореї», — уважає експерт консалтингової компанії Dragon Capital Сергій Гайда. Підписання контрактів на поставку слябів у третьому кварталі в країнах Східної Азії завершилося минулого тижня, і очевидно, що великі українські виробники доклали максимум зу-

силь, щоб деякі договори були саме в них. Хоча якщо розібратися, то в глобальній перспективі Україна втратить більше, ніж придбає. Адже експорт слябів, на який так сподіваються металурги, — це, по суті, продаж сировини. А на цьому неможливо побудувати сильну економіку. Скасовуючи відшкодування ПДВ, уряд КНР вирішує власні стратегічні завдання. Обмеження експорту металургійної продукції має на меті розвиток внутрішнього споживання і являє собою черговий крок із реалізації стратегії розвитку високотехнологічних галузей промисловості. Вона полягає в поетапному зменшенні експорту не тільки сталі, а й сировини взагалі, і використанні її для виробництва готової продукції, продавати яку економічно вигідніше. Китайський метал тепер переважно використовуватиметься в межах країни, зокрема, у машинобудуванні (наприклад, виробництві баштових кранів) і автопромі. Продукція цих галузей, до речі, має в Україні великий попит.

кварталі контрактної ціни на ЗРС на 23%, то вона досягне $145 за тонну проти сьогоднішніх $110—130. Із коксівного вугілля також є домовленість між BHP Billiton-Mitsubishi Alliance (австралійська компанія — постачальник сировини) і азіатськими металургами про зростання цін до $225 за тонну на умовах FOB. Звичайно, у зв’язку з такими кроками постачальників сировини компанії, які продають сталь, уже оголосили про підвищення цін на свою продукцію в III кварталі цього року, — підсумував В.Власюк. — Серед них — «Мітталл Стіл», південнокорейська «Поско» та інші. Але вони «грають» не в тій ніші, де торгує Україна. Наші металурги експортують переважно рядовий лист із вуглецевої сталі звичайної якості, а вищезгадані компанії продають більш якісну сталь, якої потребують машинобудівники, автомобілебудівники тощо. Виробники, зорієнтовані на кінцевих споживачів, мають стабільні замовлення, рентабельне виробництво й можуть дозволити подорожчання своєї продукції. Зокрема, японська JFE Steel має намір підвищити ціну на листову сталь до 900—1000 доларів за тонну. І ринок це прийме. Але чи вдасться українцям підвищити ціни на свою продукцію в секторі сталі — невідомо... Протягом найближчих двох-трьох місяців прогнозується поступове збільшення замовлень на сталь і плоский прокат на світових ринках. Це пояснюється скороченням запасів, які трейдери та середня ланка — сервісні центри зробили на початку року й у початковій стадії цінового зростання. До кінця літа має покращитися ситуація й із завантаженням українських металургійних потужностей. Подорожчання деяких видів сировини не перешкоджатиме цьому, але неминуче призведе до підвищення собівартості продукції, що для металургів України буде черговим серйозним випробуванням. Експерти радять одне — завантажитися, працювати й поліпшувати якісні показники. А також більше уваги приділяти розвитку внутрішнього ринку металоспоживання.

Золотий ювілей «золотої» установки Микола СТОЛЯРОВ

В

иповнилося 50 років вітчизняній установці безперервного розливу сталі (УБРС). Урочистості з цього приводу відбулися на Донецькому металургійному заводі, де установка вперше була запущена й успішно працює досі. За словами її першого начальника, нині голови Асоціації сталеливарників України Дмитра Дюдюкіна, у середині минулого століття українським металургам удалося зробити справжній прорив у своїй галузі. Усунувши кілька переділів, вони почали розливати метал на інноваційній УНРС, забезпечивши і швидкість розливу, і якість сталі, і істотне зниження її собівартості. Установка була розроблена українськими вченими, а в металі виконана майстрами Південно-Уральського машинобудівного заводу. У шістдесяті роки в Донецьку розгорнулося величезне будівництво. Про його масштаби говорять цифри: під нову установку було вийнято 200 тис. м3 ґрунту, покладено 220 тис. м3 бетону, понад 50 кілометрів кабелю, змонтовані тисячі тонн металоконструкцій. УБРС запустили 29 липня 1960 року. Вона вмістила в себе 40 вітчизняних ноу-хау. Сьогодні технологію українських металургів використовують у 90 країнах. З її допомогою виробляється 93% сталі, що випускається у світі. В Україні цей показник становить поки 35—40%.

10

Українська технічна газета

№30 (134) В і в т о р о к , 3 с е р п н я 2 010

ОСОБИСТІСТЬ

Лицар «цариці наук» Євген СЕРГІЄНКО Вища для вченого честь — неформальне визнання його заслуг у вигляді «іменного» наукового результату. Із часом багато чого іншого — посади, звання, нагороди — забувається. Ім’я автора залишається завжди. Один із найвідоміших вітчизняних математиків, академік НАНУ, лауреат Ленінської й Державної премій Володимир Марченко таким результатом похвалитися може. Він вивів рівняння математичної фізики, завдяки якому вдалося розв’язати так зване зворотне завдання квантової теорії розсіювання (воно дозволяє відновити форму потенціалу атомного ядра за результатами розсіювання елементарних частинок, що налітають на нього). У світовій науковій літературі за ним закріпилася назва «рівняння Марченка». А не дуже давно на загальних зборах Національної Академії наук України «за видатні успіхи в галузі функціонального аналізу й математичної фізики» ученому вручили вищу нагороду НАНУ — Золоту медаль імені В. І. Вернадського.

— Володимире Олександровичу, як ви оцінюєте сьогоднішнє становище науки у світі й в Україні зокрема?

— Думаю, наука залишилася такою ж, якою була завжди. Звичайно, зараз її становище більш незавидне. По-перше, оскільки різко скоротилося фінансування (причому не тільки в нас, а й за кордоном). А друга проблема, на мій погляд, у тому, що накопичених наукою матеріалів настільки багато і їх так часто використовують, що інтерес багатьох людей переключився на суто прагматичні питання. Звичайно, і це дуже важливо. Але при цьому кількість тих, хто цікавиться фундаментальною наукою в порівнянні із прикладною, певне, усе-таки зменшилася. А без роз-

ВІЗИТІВКА Володимир МАРЧЕНКО Народився 7 липня 1922 року в м. Харкові. У 1945-му закінчив математичне відділення фізмату Харківського державного університету. У січні 1948 року захистив кандидатську дисертацію «Методи підсумовування узагальнених рядів Фур’є», а вже в 1951-му — докторську з теми «Деякі питання теорії одномірних лінійних диференціальних операторів другого порядку». Із 1946 по 1960 рік працював у ХДУ (із 1950 р. — доцентом, із 1952-го — професором кафедри математичної фізики). Згодом очолював відділ математичної фізики Фізико-технічного інституту низьких температур. Лауреат Ленінської (1962 р.) і Державної (1989 р.) премій. Із 1961 р.— член-кореспондент, із 1969-го — академік Національної Академії наук України. Заслужений діяч науки й техніки України (1992 р.). Почесний доктор Сорбонни (1997 р.), член Норвезького королівського товариства наук і літератури (2001 р.). витку фундаментальних досліджень прогрес неможливий.

— А яке становище сучасної математики й тієї її галузі, у якій працюєте ви?

— Математика як наука зараз переживає період зрілості. А коли я починав, багато її галузей тільки зароджувалося. Сьогодні мої математичні інтереси досить різноманітні. Це, приміром, теорія усереднення для диференціальних рівнянь, теорія випадкових матриць, нелінійні рівняння, пов’язані з оберненими задачами. Основна проблема сьогоднішньої математики — створення апарата, за допомогою якого можна було б досить глибоко досліджувати нелінійні рівняння з різних точок зору. Якщо з лінійними давно все зрозуміло — які є складнощі і як їх долати, то з нелінійними рівняннями все не так. Це дуже непрості питання, і серйозного прориву тут поки нема.

— Сфера ваших наукових інтересів — тільки в галузі математики?

— Створюваний нами математичний інструментарій звичайно застосовуємо до набага-

то ширшого кола проблем. Наведу конкретний приклад. «Рівняння Марченка», як його сьогодні називають, виведене ще в 1955 році, стосувалося ядерної фізики й фізики елементарних частинок. У другій половині 60-х з’явився новий науковий напрям — фізика солітонів, який зараз бурхливо розвивається. Солітони (від лат. solus — одиниця) — відокремлені хвилі в середовищах різної фізичної природи, які зберігають незмінними свою форму й швидкість при поширенні. Вони спостерігаються у твердих тілах, плазмі, магнетиках. Але історично першими вивчалися й найбільш зрозумілі для непосвячених солітони на поверхні води (до яких належать і сумнозвісні грізні цунамі). Виявилося, що рівняння, виведе-

не мною для зовсім інших задач математичної фізики, інтегрується у фізику солітонів. Зараз мене цікавить обернена задача теорії коливань для дискретних систем. Найпростіший приклад таких систем — кульки, пов’язані між собою пружинками. У реальній природі до умовно дискретних систем можна зарахувати, наприклад, надскладні нейронні ланцюжки нашого головного мозку. Я намагаюся моделювати такі, здавалося б, нескінченно далекі один від одного об’єкти за допомогою диференціальних рівнянь. Звичайно, обернені задачі майже завжди складніше прямих. Образно кажучи, обернену задачу можна вподібнити «обстукуванню» якогось «чорного ящика». Стукаючи по його стінках, прислуховуючись до проходження й відбиття звуку, ми намагаємося реконструювати вміст, зрозуміти, що всередині. Не завжди це завдання може бути коректно вирішене до кінця, тоді як пряме завдання — описати проходження звуку через відомий об’єкт — вирішити значно простіше. Але, погодьтесь, працювати зі складними завданнями набагато цікавіше.

— Чи потребує, на ваш погляд, реформування сучасна вища школа?

— Я взагалі проти терміна «реформування». Звичайно, як будь-який організм, вища школа з часом змінюється, відкидає щось віджиле, уже не потрібне, отримує нові ідеї й форми. І це, безперечно, правильно. Те саме можу сказати й про Національну Академію наук.

ЕПІЗОД Під час Вітчизняної війни родина Марченків не встигла евакуюватися з Харкова. Попервах виживали, обмінюючи в селах речі на продукти, а потім Володя почав заробляти на виробництві сірників, які були в той час величезним дефіцитом. Марченко передав розроблену ним хімічну технологію харківським виробникам сірників і одержав від них за це балон хлору. Удалося знайти також їдкий натр і кілька інших інгредієнтів, після чого в підвалі будинку налагодили власне «виробництво» бертолетової солі й сірників. Мати займалася реалізацією продукції, і ця діяльність допомогла родині вижити.

— Українські ВНЗ уже давно позиціонуються насамперед як центри освіти, де наука «присутня», але не як основний компонент. На вашу думку, це правильно?

— Якщо врахувати навчальне навантаження викладача університету, то про яку серйозну науку може йтися? У багатьох країнах професор має чотири години навчального навантаження на тиждень, якщо він займається науковою роботою. На жаль, зараз у світі панують бюрократи, а вони хочуть мати доступний їм критерій ефективності наукової діяльності. А що може бути таким критерієм? Кількість робіт. От і йде потік наукових робіт, серед яких дуже мало цінних. До речі, у багатьох країнах університети навіть одержують пристойні гроші за опубліковані роботи, і вони зацікавлені в збільшенні їхньої кількості.

— А як ви ставитеся до Болонського процесу?

— Негативно. Болонський процес, як на мене, формалізує перевірку знань. А цього в такій важливій галузі допускати не можна. Це мрія всіх чиновників: треба робити тільки так і ніяк інакше. А коли ви розмовляєте з абітурієнтом, він може й не знати чогось, але відразу стає зрозуміло, на що людина здатна, чи варто їй іти в цьому напрямку. А формальні «хрестики» — просто нікчемне заняття. Такий підхід позбавляє українську вищу школу перспективи.

— Чому нинішня молодь не дуже охоче йде в науку?

— Щоб одержати в науці результат, треба докласти дуже багато сил. Це обов’язково, інакше нічого не вийде. Іншими словами, необхідно цілком поринути в науку. Але сьогодні, навіть закінчивши математичне відділення, молодь, швидше за все, піде працювати в банк, а не в науковий інститут, бо там значно більша зарплата. У науку сьогодні, як говорив академік РАН Олександр Александров, ідуть тільки одержимі.

ОБРІЙ

Здрастуй, новий прискорюваче? У майбутньому у Великого адронного колайдера, можливо, з’явиться спадкоємець — Міжнародний лінійний колайдер (ILC). Нова амбіційна ідея — створення ще одного прискорювача заряджених частинок — була представлена на міжнародній конференції з фізики високих енергій у Парижі.

Г

оловна відмінність нового колайдера — довжина й форма. Передбачається, що прискорювач наступного покоління буде не круглим, а прямим, а його довжина становитиме 50 км. У якій країні спорудять таку махину, поки невідомо, але Росія вже заявила, що готова «прописати» прискорювач на своїй території. Поки не вирішено проблему фінансування проекту: за прогнозами, будівництво колайдера коштуватиме приблизно €10 млрд, а спонсорів немає. Адже таємницю Великого вибуху поки не розкрито, та й обіцяного вченими бозона Хіггса теж ніхто не бачив.

На конференції вчені обговорили, як працює найдорожчий науковий проект останніх років — Великий адронний колайдер. Будувати його почали ще наприкінці 1990-х років спільними зусиллями європейських країн. Нагадаємо, це прискорювач заряджених частинок на зустрічних пучках, призначений для розгону протонів і важких іонів і вивчення продуктів їхніх зіткнень. Із його допомогою вчені сподіваються одержати нові відомості про будову матерії й, можливо, виявити невідомі елементарні частинки. Однак ніяких серйозних наукових результатів ВАК поки не дав. При цьому багато хто вже охрестив колайдер «знищувачем Землі». За словами дослідників CERN, зараз установка цілком готова до вторгнення в незвідані сфери фізики. «Ми почали працювати лише чотири місяці тому, — відзначив генеральний директор Європейського центру ядерних досліджень Рольф Хойєр. — І за цей час удало-

ся збільшити енергію зіткнення частинок більш ніж у тисячу разів». «Справа, якою ми займаємося, безперечно, важлива для всього світу, — уважає керівник проекту Міжнародного лінійного колайдера в Національному центрі наукових досліджень CNRS Гі Вормсер, — оскільки ми розвиваємо фундаментальну науку й вивчаємо походження і склад Усесвіту, щоб кожен із нас міг реалізувати споконвічну потребу людства — зрозуміти, у якому світі ми живемо».

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 3 с е р п н я 2 010 №30 (134)

11

ПРІОРИТЕТИ

«Підприємство, яке хоче жити, просто зобов’язане розвивати в себе науку»

Юрій ЗАДОРОЖНИЙ: Україна може виробляти сучасну наукомістку продукцію, цілком конкурентоспроможну на міжнародному ринку, переконаний директор чернігівського ТОВ «П’єзосенсор» Юрій Задорожний. Діяльність підприємства наочно підтверджує це. Однак створення інноваційної моделі виробництва в окремій фірмі — лише програма-мінімум чернігівських новаторів.

— Юрію Григоровичу, ви починали наукову діяльність ще за радянських часів. Чи вдалося застосувати свої знання і досвід в нових економічних умовах?

— «П’єзосенсор» являє собою науково-виробничу лабораторію, створену ще в 1991 році фахівцями — вихідцями з Чернігівського політехнічного інституту та Чернігівського радіоприладного заводу, який працював на оборонний і ракетно-космічний комплекси СРСР. Причому наша група від самого початку була організована для вирішення наукових завдань і лише потім — інженерних. Кожен проект у нас проходить усі етапи. Спочатку — наукова частина, вивчення фізичної моделі. Потім — інженерно-виробнича: розроблення технічного завдання, дослідного зразка, підготовка конструкторської документації, випуск дослідної серії. Для окремих виробів проходимо ще й стадію сертифікації виробництва. Усе як за старих добрих часів, тільки тепер конструкторська документація робиться не на папері, а на комп’ютері, і конкуруємо ми з виробниками багатьох країн. Практика показала, що саме так можна зберегти своє місце в сучасному конкурентному середовищі.

— Тобто ви весь час винаходите щось нове?

— Поява нових виробів — це природний процес і нормальний стан виробництва в ринковій економіці. Одні вироби застарівають, бо відкриваються нові фізичні ефекти, на яких створюється більш дешева промислова продукція. Упроваджуються нові, високопродуктивні технології, які знижують вартість виробу. Підприємство, яке хоче жити, просто зобов’язане розвивати в себе науку. На збут продукції успішні фірми, як правило, витрачають 25—40% від обороту — астрономічні суми! При цьо-

ВІЗИТІВКА Юрій ЗАДОРОЖНИЙ Директор ТОВ «П’єзосенсор». Випускник Чернігівського політехнічного інституту, кандидат технічних наук. Основні напрями досліджень: технологія дифузійного зварювання п’єзокераміки з металом у п’єзоелектричних датчиках і аркові металодетектори. Автор понад 40 патентів і наукових публікацій. му майже не залишають коштів на свою наукову працю. У такий спосіб вони ніби заздалегідь, у самій своїй структурі планують майбутню кризу.

— А якщо піти шляхом закупівлі нових технологій за кордоном, інвестування в них?

— У більшості випадків продаж технології — це створення конкурента на своєму ж ринку. Не дивно, що в Україні покупець найчастіше купує ліцензію на продукцію, яку вже зняли з виробництва. Інакше не може бути, бо і ліцензія, і технологія коштують дуже дорого — звичайно ця цифра наближається до вартості п’яти й більше річних випусків продукції. От і виходить, що купують «справжні» ліцензії лише великі концерни — тільки вони зможуть реалізувати свою продукцію величезними обсягами в усьому світі, компенсуючи витрати й дістаючи прибуток. Інвестиції, звичайно, теж повинні бути. Але нам треба вкладати гроші в розвиток науки на наших підприємствах. У нас поки ще є наукові колективи, їх і треба підтримувати, це і є наші справжні інвестиції. І найпростіший шлях — залишати підприємству частину грошей або податків, які підуть на його розвиток. А щоб це робити, необхідно готувати серйозну законодавчу базу. Тоді українські підприємства зможуть конкурувати з найбільшими світовими виробниками.

— А як жити інноваційному підприємству в нинішніх умовах?

—Усе-таки боротися за вітчизняний ринок, випускаючи український виріб, який не поступається за технічними характеристиками імпортним аналогам. Зараз ми поставляємо аркові металодетектори майже на всі українські АЕС. Уперше відправили їх у 2001 році на Чорнобильську АЕС. При цьому зайня-

ли нішу, на яку претендували великі відомі закордонні компанії зі США та Італії. У результаті закордонні підприємства жодного металодетектора на наші атомні станції не поставили. Правда, це не єдиний сегмент ринку аркових металодетекторів. Їх зараз установлюють аеропорти, митниці, але там переважно використовують імпортні. Недавно провели чергову модернізацію нашої продукції, розробили нову лінійку виробів із різними технічними характеристиками й цінами й надалі боротимемося за український ринок.

— Чи завжди вдається втілити ідею в затребувану продукцію?

— Як правило, ми розробляємо два нових вироби на рік. Це шлях від ідеї до конструкторської документації та поставки дослідних зразків споживачеві. Але це не означає, що всі вироби будуть затребувані на ринку. Значна кількість проектів із різних причин не мають розвитку. Наприклад, ми розробили дуже потужну (до 10 кВт) ультразвукову мийку для заводу «Гідросила», але її немає в масовому виробництві, бо змінився власник і його позиція щодо модернізації виробництва. Проект був припинений. Або, наприклад, зробили комплект мембран для телефонних апаратів. Але зараз в Україні немає підприємств, які масово випускали б телефони... Розробили ультразвукові мікрофони для охоронних пристроїв, але їхнє споживання на українському ринку таке незначне, що економічно доцільніше купити їх у Китаї. Це лише декіль-

Тут народжується металодетектор

Але це ґрунтується на серйозній науковій праці. На жаль, насправді триває зворотний процес: відомі наукові колективи змушені обмежуватися завданнями виробничого характеру. А це вже падіння рейтингу й крок назад. Наше завдання — зберегти наукову складову розробок, а потім на їхній основі виготовляти конкретні вироби. Хоча робити це все складніше — такий підхід до бізнесу нашою державою не заохочується.

ДОВІДКА «УТГ» ТОВ «П’єзосенсор» (м. Чернігів) спеціалізується на розробках у галузі конструкції та технології дифузійного зварювання металоп’єзокерамічних зварних вузлів. Фахівці підприємства розробили зварні чутливі елементи п’єзоакселерометрів, датчиків сили, датчиків пульсації тиску, ультразвукових мікрофонів, високотемпературних мікрофонів, металоп’єзокерамічних мембран, п’єзоелементів для ультразвукових ванн. Продукцію підприємства використовують в «Укрметртестстандарті», на Запорізькій, Рівненській, Хмельницькій, Чорнобильській АЕС, в аеропорту Бориспіль. З 2001 по 2008 рік для контролю енергоагрегатів на АЕС поставлено понад 800 віброперетворювачів. У 2007-му підприємство атестоване Мінпромполітики України як головне з питань науково-технічного забезпечення напрямів «перетворювачі вібрації та металодетектори».

ка фінансово невдалих проектів. Переважно намагаємося втілювати перспективні ідеї.

— Що ще нового можна придумати в металодетекторах?

— Ідеї підказує саме життя. У червні нам зателефонували з Одеси з підприємства, яке виробляє мідні вироби. Їх цікавило, чи зможе наш металодетектор працювати з міддю, бо інші такі прилади на неї не реагували. Представники підприємства приїхали в Чернігів зі зразками продукції, ми настроїли наш металодетектор, і з’ясувалося, що він стабільно тестує мідь. І якщо працівник намагається пронести мідні деталі через прохідну, то це добре видно на нашому приладі. Такі функції стали можливі завдяки останнім розробкам «П’єзосенсору». У результаті тепер можна підсилювати чутливість виробу на окремі кольорові метали.

Зараз продовжуємо розробляти металодетектори для тканини й транспортерів. Їх використовують тоді, коли треба виявити металеві домішки, наприклад, у піску на цегельних заводах, у глині. Ця сировина може містити метал, який за подальшої обробки здатен ушкодити обладнання. Поки готуємо дослідні зразки, триває дослідний процес.

— Ви позиціонуєте себе і як розробник віброапаратури. Це сьогодні актуально?

— Це одна з наших основних наукомістких тем. Ми не тільки виробляємо первинні перетворювачі вібрації, а й ведемо фундаментальні дослідження в галузі вимірювання вібрації. Нас цікавить і технологія дифузійного зварювання — особливості конструкції, роботи. На жаль, цей напрямок наукової діяльності в нашій країні занепадає. Говорю про це тому, що хотілося б розвиватися в конкурентному науковому середовищі. Але, крім відсутності перспективної стратегії розвитку вітчизняної науки, є ще величезна проблема: ніде так не пресингують бізнес, як у нашій державі. Кількість перевірчих структур перевищує всі допустимі межі. Навіть нашу віброапаратуру змушували пройти сертифікацію, хоча «П’єзосенсор» виробляє продукцію, уже внесену в Держреєстр як засіб вимірювальної техніки. Сертифікацію продукції для атомних станцій ми всетаки проходили, і це навіть поліпшило якість наших виробів. Але це, мабуть, єдиний позитивний епізод.

— І все-таки, який шлях повинна обрати українська економіка в найближчій перспективі?

— Усе більше переконуюся, що Україні треба ближче ознайомитися з досвідом Китаю. Ця країна завойовує світ аж ніяк не тими товарами, які виробляють дрібні підприємства. Навпаки, продукція, яка конкурує із західною за ціною та якістю, випускається на найбільших китайських заводах і фабриках, і споживає її вся Європа. Це датчики, медична техніка спеціального призначення й багато чого іншого. На мою думку, основою нашої економіки, як і в усьому світі, мають бути великі підприємства, які виробляють масову продукцію і забезпечують зайнятість тисячам людей. Тобто вони повинні працювати не тільки на свою країну, а й на весь світ. Тоді вони житимуть. Розмовляла Наталя САВЕЛЬЄВА Фото автора

12

Українська технічна газета

№30 (134) В і в т о р о к , 3 с е р п н я 2 010

ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ

Тверда альтернатива Тетяна КОВРИГА З 1 серпня Національна комісія регулювання електроенергетики збільшила роздрібні ціни на природний газ для населення в середньому на 50% (до 72,54— 295,41 коп./м3). Відповідно експерти вже прогнозують значне підвищення відсотка неплатежів за комунальні послуги. Однак лихо не без добра. Підвищення цін на природний газ стимулюватиме попит на альтернативні види палива. То чи варто очікувати ривка? Про це розмовляємо з головою Української асоціації виробників твердого альтернативного палива Іваном Надєїним (на знімку).

— Яка, на ваш погляд, ситуація на ринку твердого альтернативного палива?

— З огляду на підсумки першого півріччя слід зазначити досить серйозну активізацію. Наприкінці минулого року в Україні вироблялося 250— 300 тисяч тонн твердого альтернативного палива (пелети, брикети, відходи АПК і деревообробної промисловості). Зараз же, за нашими підрахунками, ми цю планку подолали й на кінець року повинні вийти на 450— 500 тисяч тонн. У порівнянні з європейським ринком це не такі вже й великі обсяги: приміром, Польща вже досягла мільйонного рівня, країни північної Європи в цілому виробляють щорічно близько 1,5 мільйона тонн. Але в нас добрі темпи розвитку: сьогодні в стадії будівництва та проектування — близько 50 виробничих ліній. Упевнений, що в найближчі два роки Україна зможе вийти на рівень виробництва в 1 мільйон тонн.

— Чи є проблеми із сировиною?

— Звичайно. Але питання в іншому — у територіальному розміщенні виробничих ліній, а також у їхніх потужностях. Щоб забезпечити стабільність поставок сировини, треба запускати лінію недалеко від ресурсної бази. У цілому ж Україна має добрий запас сировини — сьогодні його оцінюють у 64 мільйони тонн умовного палива. Крім того, покладів торфу в нас близько 2,2 мільярда тонн. Таких запасів немає ніде в Європі. За оцінками наших експертів, цей потенціал може забезпечувати виробництво близько 5 мільйонів тонн твердого альтернативного палива на рік (майже 15% від загального енергетичного балансу). Показник досить непоганий.

Додатковим ресурсом можуть бути й енергетичні рослини, цей напрям зараз активно розвивається в європейських країнах і в наших найближчих сусідів — білорусів. У нас поки такої активності нема, хоча, приміром, у Рівненській області цього року засіяли 3 гектари. Можна вирощувати енергетичні агрокультури, які дають 50 тонн сировини з гектара (правда, вони можуть прижитися виключно в південній частині країни). Але це — у перспективі.

Поки найбільш ліквідні відходи деревообробних підприємств. По-перше, кінцевий продукт має більший попит, а по-друге, собівартість сировини цілком прийнятна. Крім того, цей ринок в Україні не розвинений, тому майже цілком відсутня конкуренція. А от у Білорусі, приміром, лінію на деревині поставити вже не так легко — у них тирса стала товаром. В Україні ж є райони, де розташовано по 10 лісопилень, відходи яких просто викидають.

— Виробничих потужностей вистачає?

— У нас переважно використовують не дуже великі лінії, їх можливості — 1 тонна готової продукції на годину. Але є й потужніші закордонні, які дають на виході до 5 тонн. Такі лінії споживають на добу близько 300 тонн сировини. Отоді з нею й виникають проблеми. Звичайно, сировину можна накопичувати, але для цього необхідні відповідна логістика та інфраструктура, а отже, і додаткові витрати, вдаватися до яких інвестори поки не готові. Тому, коли до нас звертаються із проханням допомогти запустити нове виробництво, ми рекомендуємо, щоб уникнути проблем, розміщати його біля сировинної бази й брати середню за потужністю лінію. Можна починати з інвестицій у 100 тисяч доларів. Окупність проекту — один рік. Правда, на цю суму можна поставити тільки литовську лінію старого зраз-

ДОВІДКА «УТГ» Українська асоціація виробників твердого альтернативного палива створена як об’єднання виробників твердого палива з поновлюваних джерел. Основні завдання організації — об’єднання виробників, їхній захист щодо експортної політики, надання консультаційних послуг, створення умов для розвитку внутрішнього ринку й проведення реформи ЖКГ.

ка — вона дешевше, але за технічними характеристиками поступається зарубіжним. Таке обладнання проблематичне й у обслуговуванні. Але виробничники погоджуються на це, бо, приміром, аналогічна лінія польського виробника коштує близько 500 тисяч євро — різниця досить істотна.

— А в тому, що стосується попиту, ми все ще працюємо на Європу?

— Так. З одного боку, на жаль. З іншого — наші підприємства мають стабільні замовлення, а відповідно й заробіток. Більш того, європейські трейдери стають у чергу за продукцією українських виробників. Зараз це великооптові поставки. Українські трейдери накопичують продукцію на складах, а потім поставляють її іноземцям. Це вигідно як Європі, так і нам. Адже наш виробник може видати нагора в середньому близько 300 тонн на місяць, а кінцевому споживачеві треба в рази більше. Внутрішнього ж ринку в нас фактично немає. Але ми сподіваємося, що рано чи пізно ситуація зміниться.

— Зараз багато говорять про використання альтернативного палива в комунальному секторі. Чи є перспектива переходу від розмов до практики?

— Поки для цього нічого не зроблено. Необхідні стимули, а їх немає. Нашим комунальникам невигідно переходити з класичного палива на альтернативне. Правда, є зелений тариф, але сьогодні він не має ніякого відношення до житловокомунального господарства. Наша асоціація запропонувала внести відповідні доповнення в законодавство. Сподіваємося, їх буде ухвалено. Змінити ситуацію можна й за рахунок інвесторів, але для цього треба створити сприятливий інвестиційний клімат і гарантувати повернення вкладень. Адже маючи майже 11 мільярдів гривень боргів за житловокомунальні послуги, ніякого інвестора нам не знайти.

— А як щодо домогосподарств?

— Поки великого інтересу до альтернативного палива тут немає. По-перше — погана поінформованість, а по-друге — потрібні стимули. У багатьох країнах діють спеціальні програми для домогосподарств, видають пільгові кредити, а в нас газифікують села. Хоча, для порівняння: щоб провести газ, одержати всю дозвільну документацію, купити обладнання, необхідно близько 40 тисяч гривень, а котел для спалювання пелет можна купити за 3 тисячі євро. Самі пелети можна знайти по 500— 600 гривень за тонну, витрачаючи таким чином на теплопостачання в 1,5 раза менше, ніж у разі використання газу.

«Сорочка» для теплотраси У Маріуполі вперше почали використовувати твердий поліуретан як ізоляційний матеріал для труб Микола СТОЛЯРОВ

Ч

им користуються будівельники й комунальники, коли треба утеплити трубопроводи? Вибір небагатий — мінеральна або шлакова вата. І характеристики таких ізоляційних матеріалів не дуже високі, а через рік-два вони й зовсім втрачають свої властивості. Тим більше не придатні вони для ізоляції трубопроводів, коли тепло передається на далекі відстані. Втрати дійсно величезні. Учені кафедри вищої математики Маріупольського державного технічного університету (МДТУ) провели відповідні підрахунки, і виявилося, що лише на одному погонному метрі труби, ізольованої скловатою, за сезон втрачається до 530 тис. кілокалорій. У перерахунку на теплотворність вугілля для заповнення втрати тепла потрібно до двох залізничних вагонів палива. Свій варіант боротьби із чималими збитками запропонували фахівці маріупольського ВАТ «Транспрогрес», одними з перших у Донбасі застосував-

ши для теплотрас «сорочку» з твердого поліуретану. Плюси, за словами директора підприємства Ігоря Глєбова, навіч. Теплопровідність поліуретану втричі менше, ніж у мінеральної або шлакової вати, він не викликає корозії сталевих

труб. Крім того, витримує температуру до +150°С і при цьому гарантовано служить споживачам десятки років. За підрахунками тих же вчених МДТУ, при використанні поліуретану втрати тепла в мережах зовнішнього прокладання для труб різного діаметра мізерно малі, навіть якщо відстань теплотрас вимірюється кілометрами, а мороз на вулиці — десятками градусів. Чи мають попит утеплені поновому труби? Вони вже успішно працюють на Маріупольському металургійному комбінаті, Донецькій залізниці, численних ТЕС.

Сонячна надбавка 15% альтернативної енергії до 2020 року — реальне завдання для України

О

дну з вимог до країн — претендентів на включення в Євросоюз — вироблення 20% альтернативної електроенергії до 2020 року — поки важко виконати Україні. Але 15% — цілком досяжний

показник, якщо грамотно скористатися перевагами нашої країни й розвивати потенціал вітчизняних ринків біопалива, вітроенергетики, малої гідро- і сонячної енергетики, говорить директор департаменту «СоларА/А» ПАТ «Квазар» Олександр Юденко.

— Сьогодні Україна — дванадцятий за величиною та потенціалом ринок фотовольтаїки у світі. У нашій країні добрий щорічний рівень інсоляції, високий науково-технологічний потенціал, а також є можливість виробляти близько 1% світового обсягу монокристалічного кремнію для фотовольтаїчної продукції. За найскромнішими оцінками аналітиків, до 2015 року ми можемо інсталювати системи загальною потужністю 356–400 МВт. Наш прогноз більш оптимістичний: до 2020 року Україна може досягти рівня 1 ГВт, з огляду на названі переваги та інтерес інвесторів. Але ефективному використанню сонячної енергії в нашій країні заважає відсутність державних програм із «зеленого» тарифу й низькі ціни на електрику, — відзначає О. Юденко.

ДОВІДКА «УТГ» У 2009 році, за даними Мінпаливенерго України, поновлювані джерела дали лише близько 7% від загального обсягу (172,9 млрд кВт.год) виробленої в нашій країні електроенергії. Причому левова частика (близько 98%) припала на сферу гідроенергетики. Внесок вітрової, сонячної й біопаливної енергії становив близько 1,93%, 0,07% і 0,06% відповідно.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 3 с е р п н я 2 010 №30 (134)

13

БЕЗПЕКА

Прилад, який виводить «на чисту воду» Перед детектором брехні рівні і державні мужі, і зрадливі дружини дений для викриття злочинців. Саме працюючи зі злочинними Поліграф, винайдений колись елементами, у 1895 році італієць днак приховані пороки, ля приватних осіб ОВП модля викриття злочинців, з успіЧезаре Ломброзо вперше виясхильності й спокуси можуть становити інтерес, хом освоїв «мирні професії» і навив факт підвищення кров’яного приміром, під час прийому на віть знайшов у них свою основну жуть з’явитися в співробітнироботу прислуги: покоївок, ня- тиску під час кривосвідчень. сферу застосування. Про можли- ка вже після прийому на роботу Хоча, за свідченням поліграньок, гувернанток, доглядальвості приладу в різних сферах й одержання відповідних допусПОЛІТИКИ БРЕШУ ТЬ фологів, органи міліції їх не дуже ниць, охоронців, кухарів. Адже розповідає член Міжнародної ків. Протистояти такій ситуації ПОЛІГРАФУ «В ОЧІ» люблять, але в самій оперативній загальновідомі випадки жорстоліги поліграфологів ILPE, співро- мають планові періодичні перероботі поліграф усе-таки застобітник компанії «Безпека-Бiзнес» вірки із застосуванням поліграстаннім часом усе часті- кого поводження з дітьми гуверсовується досить часто. фа. Коло питань може бути якДмитро Діденко. ше практикують опиту- нанток. Поліграф вочевидь не — Органи слідства також вданайширше: фальсифікація доку- вання з використанням полі- зайве було б застосувати і до чаються до послуг поліграфологів, ментів, контакти з конкурента- графа (ОВП) у разі укладання рівного дворецького у виконанні ПЕРЕВІРИВСЯ? ми, несанкціоноване поширення великих угод (щирість наміру Валентина Гафта з кінострічки — говорить Д. Діденко, — але ЛАСКАВО ПРОСИМО! переважно на рівні обласних бсолютні лідери спо- конфіденційної інформації, ло- сторін, бажання одеруправлінь — УБОЗ, карживання послуг полі- яльність до керівництва фірми, жати «відкіт» тощо) і РІЗНІ ЦИФРИ ний розшук. Можлиграфологів — комерційні струк- програші в казино тощо. За сло- звільнення співробітУ США кількість тестувань, ініційованих ро- во, зацікавленість пратури, — повідомляє Д. Діденко. вами Дмитра Діденка, щоб уник- ника (щоб уникнути — Їхній інтерес — в убезпечен- нути непорозумінь, можливість розкрадання баз даних ботодавцями, щорічно перевищує 4 млн, завдяки воохоронців у ОВП обні бізнесу, боротьбі зі зловжи- таких перевірок повинна бути та іншої конфіденцій- чому вдається запобігти збиткам на суму близько межується ще й тим ваннями персоналу й посадо- зазначена в контракті зі співро- ної інформації). Ужи- $20 млрд. У всьому світі понад 80% опитувань засто- фактом, що в країні не ухвалений закон, вими злочинами. Є багато при- бітниками. Знаючи, що тебе мо- вають спроб застосу- совується для тестування персоналу. За даними опитувань, послугами поліграфа коякий діє в США, Канавання поліграфа й для чин, з яких людина, яка найма- жуть будь-якої миті перевіриристуються лише 10—15% українських організацій. тестування держслужді, Японії, Ізраїлі, Півється на роботу, може виявити- ти, напевно будеш зібранішим, Близько 60% розглядають можливість його викорисбовців, хоча й не так денній Кореї, Туреччися такою, що не відповідає поса- обачнішим і акуратнішим у витання у разі виникнення якихось проблем і 5% ставчасто. Палкий прині, Польщі, про дозвіл ді. Шкідливі звички, можливо, конанні службових обов’язків. ляться до такого методу негативно. перешкодять їй виконувати свої І все-таки, попри всі запобіж- хильник такого підховикористання покаобов’язки. Наявність серйозних ні заходи, великій фірмі важко ду міський голова Києва зань поліграфа як доборгів або схильність до азарт- уникнути екстрених ситуацій, Леонід Черновецький сам неодно- «Здрастуйте, я ваша тітка!», каз у карному суді (у цивільних який не пропускав нагоди скуних ігор — потенційна загро- які вимагають службового роз- разово проходив ОВП. Можна іронізувати з приводу того, що вжи- штувати хазяйського шампан- справах за обопільною згодою за коштам, до яких її буде допу- слідування. вання наркотиків — один із мож- ського й сигар. Підозра в поши- сторін таке вже можливо).

— Уявіть, що викрадено чимащено. А зв’язок із кримінальним Утім, є багато нормативноливих способів обдурити «осци- ренні за межами будинку плісвітом або пряме завдання кон- лу суму із сейфа, доступ до яколограф», але Черновецький напо- ток і різної небажаної інформа- правових актів про викорискурентів може обернутися для го мають п’ять чоловік, — мір- лягає на ухваленні парламентом ції — ще один привід перевіри- тання поліграфа. Із липня 2007 фірми великими неприємностя- кує Діденко. — Найчастіше ке- законопроекту про обов’язкове ти працівника на детекторі. року Генеральна прокуратуми. Співбесіда тут не допоможе. рівництво фірми слушно вирі- проходження чиновниками деДо речі, дуже часто ОВП за- ра України настійно рекомендує Хто ж добровільно зізнається, шує не долучати до таких про- текторної процедури. стосовується й у з’ясуванні від- всім прокуратурам нижчої ланки що він алкоголік або Виявляється, най- носин між самими чоловіками. впровадження детектора в слідчу «засланий козачок»? За деякими оцінками, до 70% персоналу більше брехливих Із цього приводу можна довго практику, роз’яснює шляхи леМожна, звичайно, показань демонстру- сперечатися: що краще — про- галізації отриманих із його дов нашій країні замішано в так званому покластися на служють сьогодні пред- пустити партнера через детек- помогою даних. Одним із таких бу безпеки, якщо «компенсаційному» злодійстві. Це означає, ставники партійних тор або жити, дошкуляючи одне шляхів може бути, приміром, дотака є. Але вона на що більшість працівників упевнені, що еліт. Є навіть випад- одному підозрами й ревнощами. перевірку претен- «коштують» більших грошей, ніж одержують, ки підкупу випробу- Однак, за словами Діденка, тес- пит поліграфолога, який проводив дослідження підозрюванодента змушена буде і вважають припустимим добрати їх тим або ваних конкурентами тування щодо подружніх зрад є го на поліграфі, або присутніх витратити багато іншим способом. для того, щоб своїми найбільшим випробуванням для при цьому осіб. Або ж слідчий часу й сил за сумніввідповідями ті на- поліграфолога, вимагає величезної нервової напруги й відпові- оформляє запит до поліграфоного результату. А от фахівець- блем правоохоронні органи. вмисно зганьбили свою партію. лога, який після процедури тесполіграфолог, який працює із су- Але навіть для них завдання до— У Дніпропетровську на дальності. тування дає висновок фахівця. часним професійним обладнан- сить складне: на сейфі — відбит- останніх виборах, — підтверДо нього додається оригінал ням, за сеанс тривалістю близь- ки всіх п’ятьох, і всі п’ятеро, зви- джує Дмитро Діденко, — одна з ПРО ЩО МРІЮТЬ заяви тестованого суб’єкта про ко двох годин зуміє визначити чайно, усе заперечують. У цьо- партій також активно викорис- ПРОКУРОРИ всі підводні камені кандидата на му випадку не виносити сміття з товувала поліграф для перевірки се це стосується, як то ка- добровільну згоду на участь у посаду й застерегти від них ро- хати, у найкоротший термін ви- своїх прихильників, що посилажуть, «мирного застосуван- ОВП. У такій формі документи ботодавця. Коштує це звичайно крити винних і зняти тягар під- лися на організацію суспільних ня» поліграфа. Але не слід за- можуть бути прилучені до ма500 гривень. озр з інших співробітників до- маніфестацій. бувати, що прилад був винай- теріалів справи. Ігор ГУСАРОВ

ПРОФІЛАКТИКА Й... КОЛИ ВОНА НЕ ДОПОМАГАЄ

О

поможе поліграфолог. Правда, завдання це для нього більш складне, ніж у випадку планових досліджень. Тому й коштує звичайно ця процедура для керівника підприємства трохи дорожче.

ДЕТЕКТОР ПРОТИ ПОДРУЖНІХ ЗРАД

Д

О

– А

У

ЧИ МОЖНА ОБДУРИТИ ДЕТЕКТОР БРЕХНІ? Ось деякі способи: уживання алкоголю, психотропних (заспокійливих) препаратів, больовий шок (прикусити кінчик язика). Однак треба розуміти, що досвідчений поліграфолог завжди розпізнає кожен із цих станів. На випадок свідомого опору тестуванню є навіть спеціальні датчики. Тому, протидіючи процедурі, ви ніби заперечуєте підписану вами ж добровільну згоду. У таких випадках природною реакцією поліграфолога буде перервати опитування. З усіма можливими наслідками. Що ж до осіб, спеціально навчених опиратися ОВП, то їхнє примусове тестування швидше за все виглядає як гра в шахи між випробуваним і поліграфологом. І тут уже — хто сильніше...

Поліграфів осел

Н

а Близькому Сході ще за старих часів для виявлення невірних дружин і встановлення особистості коханця використовували показники пульсу. Спеціально тренована людина прикладала палець до артерії, а далі підозрюваній називали чоловічі імена. У результаті сильного емоційного напруження — як реакція на ім’я коханого чоловіка — у жінки різко зміню-

валися частота пульсу й кровонаповнення артерії. Надалі цей метод використовувався й для вирішення інших завдань за необхідності визначити ступінь щирості людини. Інший метод давніх східних детективів — випробування рисовим борошном. Було помічено, що в період сильного страху припиняється виділення слини. Для оцінки цього стану підозрюваному набивали рот рисовим борошном. Якщо через якийсь час воно було сухим, його вважали винним. Цей «технічний засіб» був

більш досконалим для детекції брехні, ніж суб’єктивна оцінка правителя. Однак більш «інформативним» уважався осел. У напівтемному приміщенні прив’язували тварину, попередньо змастивши їй хвіст фарбою. Той, на кого впала підозра, одержував завдання погладити віслюка по хвосту. Якщо той закричить — обстежуваний винний. Створювачі цього «детектора брехні» були переконані, що людина, яка скоїла злочин, побоїться гладити осла — раптом він закричить. Отже, руки залишаться чистими.

14

Українська технічна газета

№30 (134) В і в т о р о к , 3 с е р п н я 2 010

ОБРІЙ

Єва із клітини Подальші дослідження в галузі клонування людини необхідні. Питання — з якою метою... в оснащення компанії вклали зацікавлені в клонуванні бізнесмени — бездітні або ті, в кого померли близькі), втратила наукову репутацію й потонула в морі скепсису. Потім було ще багато заяв про десятки клонів, що народжуються й готуються до народження в усьому світі — у Голландії, Ізраїлі, Кореї, але реакція на них із боку колег щоразу ставала стриманішою. А на довершення компанія представила на ринок біомедичного обладнання унікальний прилад — «розщеплювач ембріональних клітин RMX 2010». В антирейтингу бізнес-проектів від CNN «Немає слів-2003» це диво техніки посіло четверте місце — як «хитрому-

8 березня 2005 року Генеральна Асамблея ООН ухвалила декларацію про клонування люУлітку 2000 року компанія Clonaid дини, у якій закликала держаоголосила про запуск першої прови «заборонити всі форми клограми клонування людини. Ця нонування людей такою мірою, у вина спричинила не тільки проякій вони несумісні з людською гнозовану хвилю обурення широгідністю й захистом людського кого загалу, а й серйозні наукові життя». Тим же своїм членам, які дебати — як про етичність таких не знають, куди діти гроші, ООН досліджень, так і про їхню принцинастійно порекомендувала у фіпову можливість. Що змінилося за нансуванні медико-біологічних минулі десять років? досліджень зосередитися на «невідкладних глобальних проблеЗАБОРОНИТИ НЕ МОЖНА мах: ВІЛ/СНІДі, туберкульозі й ДОЗВОЛИТИ малярії». Дискусії під час підготовки тексту документа наочно а відміну від деяких європоказали, що кожен діє відповідпейських країн, де такі розно до власного досвіду: Велика робки на той час були забороБританія, Росія та Японія пропонені на законодавчому рівні, у нували не рубати з плеча — залиСША всього лише діяв моратошити деякі форми клонурій на їхнє фінансуванвання, але США наполягли ня з федерального бюджету. На заклик прина цілковитій забороні. хильників біоетики ввесБезперечний загальноти повну заборону толюдський мінус скандальдішній президент Білл ного клонування людини Клінтон відповів, що він фахівцями з Clonaid, яконе має права забороняго, швидше за все, не було ти приватним лаборато— хвиля тотальних заборіям розпоряджатися їхрон на дослідження в цій німи власними коштами. галузі, яка прокотилася свіУтім, за наявною в преси том. Логіка законодавців інформацією, Clonaid мав зрозуміла: простіше забо«лише» $2 млн — менше ронити обидва види клонубюджету легальної провання, ніж контролювати грами клонування собаКолонія людських ембріональних стовбурних клітин терапевтичне, яке ризикує ки, яку розпочав Техасьперейти в репродуктивне. кий університет. І громадськість дрий пристрій вартістю $9200 з Як то кажуть, хто обпікся на окронікому не відомим призначен- пі, той і на холодну воду дмухне. потроху заспокоїлася. Аж раптом через два з поло- ням». Які уроки цієї історії восьми- КОЛИ МЕТА, А КОЛИ виною роки керівник Clonaid річної давнини? Конкретна нау- Й ЗАСІБ доктор Бріджит Буассельє шоково-виробнича фірма в лічені кує світ заявою про народження лонування зазвичай ділять першої людини-клона. Дівчинку, дні здобула всесвітню популярна репродуктивне й теразвичайно, назвали Євою. Прав- ність, щоправда, скандальну. Ши- певтичне. Із технологічної точки да, ні 31-літню маму, ні маля пре- рокий загал довідався про таєм- зору принципової різниці між сі не показали. Так само як і зраз- ниче вчення раелітів, які вірять у ними немає — відмінність поки ДНК обох — генетикам, яким створення людства позаземною лягає в призначенні. Репродуккортило переконатися в їхній суперцивілізацією й проповіду- тивне клонування має на меті ні ідентичності... Більш того, пере- ють клонування як перший крок багато ні мало створення нововірка виявила, що неодмінний на шляху до безсмертя й збли- го індивіда — із власними ім'ям і прізвищем, громадянськими атрибут будь-якого серйозного ження з космічними «праотцяправами та обов'язками. експерименту — лабораторний ми». Саме ця течія, як виявилоТерапевтичне клонування тажурнал — у Clonaid у необхід- ся, стоїть за діяльністю Clonaid. кої амбіційної мети не має: людному обсязі не вели. У результа- Але людство в цілому теж здо- ський клон у цьому випадку — ті багатообіцяльна лабораторія, було чималу користь — пробле- скоріше засіб, а не мета. Розвиокремі прилади якої експерти ма клонування homo sapiens ви- ток ембріона-клону переривають визнали справжніми «витвора- йшла на рівень глобальних полі- на чотирнадцятий день для того, ми мистецтва» (величезні суми тичних рішень. щоб взяти з нього генетично Святослав РИБНІКОВ

Н

К

У Санкт-Петербурзькому інституті біорегуляції та геронтології розроблена нова технологія, що дозволить відновлювати та зберігати функції органів і тканин людського організму в межах 110—120 років.

–С

аме така видова, генетично визначена тривалість життя homo sapiens, — говорить професор Володимир Хавінсон, членкор РАМН, віце-президент Геронтологічного товариства РАН. Причому, на думку вченого, визначальним

ідентичні «прабатьківські» стовбурні клітини. Ці клітини ще не стали на шлях диференціації та спеціалізації; і хоча спектр їхніх можливостей не безмежний (породити клітини будь-якого типу може тільки запліднена яйцеклітина, а також клітини — продукти її декількох перших поділів; так народжуються однояйцеві близнюки), вони здатні розвиватися в багатьох напрямках. У дорослої людини стовбурних клітин дуже мало — 1 на 5—8 мільйонів, а от в ембріона їх багато — кожна десятитисячна. Для хворих із багатьма серйозними генетично обумовленими захворюваннями стовбурні клітини, до того ж ще й власні, які не відчужуються імунною системою, — дійсно знахідка, а найчастіше просто останній шанс. От чому сучасна медицина покладає на терапевтичне клонування величезні надії. Недарма один з авторитетніших журналів «Science» включив це відкриття в трійку найзначніших досягнень біології XX століття разом із установленням дволанцюгової спіральної структури молекули ДНК і розшифруванням людського генома. ПОСПІШАТИ НЕ КВАПЛЯЧИСЬ а щастя, істерія поступово вщухла. Навіть у США, де історія набула широкого суспільного резонансу, заборону на терапевтичне клонування було знято 2009 року. В Україні розробки в галузі одержання й застосування стовбурних клітин «під роздачу» не потрапили — закон від 14 грудня 2004 року виважено заборонив виключно репродуктивне клонування людини. Цей же нормативноправовий акт припинив використання України як наукового полігону, заборонивши ввезення у країну клонованих людських ембріонів. Сьогодні багато країн, приміром, Німеччина, Франція, Японія, починають розуміти необхідність подальших досліджень у галузі клонування людини. Тому відповідні національні законодавчі акти формулюють обережно: не як безапеляційні заборони, а як тимчасові — «до з'ясування обставин» — мораторії. Цим шляхом пішла й Росія, ухваливши федеральний закон «Про тимчасову заборону на клонування людини». Цікаво, що під клонуванням і в російському, і в українсько-

Н

Новий вік — 120 років? Методика російських учених дозволить значно подовжити життя людини чинником тривалості життя є не економічні умови, а культурний рівень індивідума.

— Ми перебуваємо на такому витку еволюції, коли люди старшого віку навіть вигідніші суспільству, ніж молоді, — вважає Хавінсон. — Нагромадження інтелекту, розуму є великою цінністю.

Завдання геронтології — зберегти й підвищити активність людей старшого віку. Технологія росіян ґрунтується на застосуванні пептидів — унікальних ланцюжків із простих амінокислот, малий розмір (8—10 нанометрів) і мала молекулярна маса яких дозволяють їм досягати клітини ушкодженої тканини, щоб стиму-

КОМПЕТЕНТНА ДУМКА Геннадій БУТЕНКО академік НАМН України, членкореспондент НАН України, директор ДУ «Інститут генетичної та регенеративної медицини НАН України»:

— Є старий спосіб відтворення людини, для того немає потреби поки що, дякувати Богові, займатися клонуванням. Поки що з усіх поглядів це не припустимо. Євген СВЕРДЛОВ Екс-директор Інституту молекулярної генетики РАН

— Результати дослідів із клонування тварин показали, що в більшості випадків виявлялися різні аномалії розвитку. А життя клонованої людини стане жахом, бо вже в 30 років вона зробиться старою. му законі пропонується розуміти «створення людини, яка генетично ідентична іншій живій або померлій людині, шляхом перенесення у залишену без ядра жіночу статеву клітину ядра соматичної клітини людини», тобто тільки репродуктивне клонування, та й то із застосуванням конкретної методики. Чи навмисно це зроблено — можна тільки здогадуватись, але такий хід в умовах нездорового інтересу навколо проблеми здається цілком розумним і виправданим: уточнення в тексті дає дозвіл на стратегічні дослідження в галузі стовбурних клітин, і в той же час широка назва заспокоює представників громадськості, яких не надто цікавлять тонкощі: мовляв, ні-ні, клонування в нас у країні немає! Подальші дослідження в галузі терапевтичного клонування необхідні. Тільки на людині експериментувати поки рано — молекулярні механізми взаємодії пересадженого від донора ядра із цитоплазмою «прийомної» яйцеклітини вивчені ще недостатньо. У методик, які є в розпорядженні сучасної науки, дуже низький ККД: знаменита клонована ягничка Доллі — єдина удача з 300 спроб. Та й сама Доллі хворіла на невластивий вівцям поліартрит і прожила лише 6 років.

лювати біосинтез необхідних білків відповідно до біологічного ритму й потреби конкретного організму. Пептидні біорегулятори можуть сповільнити темпи старіння й збільшити тривалість життя. В експерименті з мишами, пацюками та дрозофілами тривалість їхнього життя збільшилася на 30—40%. У пацієнтів середнього й літнього віку, які одержували препарати пептидних біорегуляторів протягом 14— 20 років, відбувалося відновлення показників нейроендокринної та імунної систем. За матеріалами: novosti.ua.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 3 с е р п н я 2 010 №30 (134)

15

ЗАКОН ЗБЕРЕЖЕННЯ ДУМКИ

Міжпланетний корабель із душею планера Романтики, безсрібники, мрійники, яких вабило небо, і геніальні конструктори — такими ввійшли в історію створювачі перших радянських ракет Святослав РИБНІКОВ Багато нині знаменитих рок-груп починали з репетицій у підвалі — це нікого не дивує. Але мало хто знає про підпільний (у буквальному значенні) початок четвірки зоряних (знов-таки в буквальному значенні) радянських конструкторів: Сергія Корольова, Юрія Победоносцева, Михайла Тихонравова й Фрідріха Цандера. ГВРР (російською — ГИРД) Група вивчення реактивного руху — колиска радянського ракетобудування, була організована Товариством сприяння обороні та авіаційно-хімічному будівництву СРСР (Осоавіахім) восени 1931-го як громадське починання. А через півроку «Групі інженерів, які працюють даром» (так самі «гірдівці» жартома розшифровували свою абревіатуру) була виділена площа під випробні й виробничі потужності — підвал будинку №19 на Садово-Спаській вулиці в Москві.

М

ихайло Клавдійович Тихонравов, чий 110-річний ювілей наукова спільнота відзначила в липні, займав у ГВРР один із «керівних постів» — очолював 2-гу бригаду, розробляв «вироби на основі двигунів», або просто ракети. Самі двигуни — рідинні та повітряні — конструювали 1-ша й 3-тя бригади під керівництвом Цандера й Победоносцева; четвертий же відділ на чолі з начальником ГВРР Корольовим працював над створенням літальних апаратів. Саме Сергій Корольов захопив Михайла Тихонравова ракетною справою. Майбутні підкорювачі космосу потоваришували завдяки загальній любові до... планерів. Михайло ще під час навчання в Інституті інженерів Червоного Повітряного Флоту прославився як створювач серії рекордних планерів; планер же (правда, уже на реактивному двигуні) став першим витвором двадцятисемилітнього Корольова на посаді начальника ГВРР. Познайомившись із Тихонравовим у секції планеризму Осоавіахіму, Корольов переманив під своє крило нового друга, який після закінчення інституту працював конструктором на декількох авіаційних підприємствах. Успіхи ГВРР тим більш дивні, що його учасники працювали на

громадських засадах. 31 травня 1933 року бригада Тихонравова завершила створення «09» — першої в СРСР рідинної ракети. Її «серцем» був не менш інноваційний перший гібридний — на рідкому кисні з бензином — двигун СР-2 конструкції Цандера.

Михайло Тихонравов

«09»), учений продовжив у створеному на основі ГВРР НДІ-3 — Реактивному інституті. Однак наприкінці 1930-х ракетна тематика в інституті була згорнута, тож Тихонравов того часу відомий у першу чергу як один зі створювачів снарядів для «катюш». Ну а потім була надзвичайно інтенсивна робота на космос — СРСР взяв курс на світову першість у запуску штучного супутника Землі. ...У роки, коли радянська космонавтика швидко розвивалася, репресивна машина вже зменшувала потужність. Але на тлі зміни керівництва НКВС дехто намагався використати найменший привід для того, щоб «засвітитися». У 1938-му за доносом колег був заарештований Сергій Корольов. За «контрреволюційною» 58-ю статтею він одержав порівняно небагато: два роки працював на золотих копальнях Колими, а наступні чотири — у ЦКБ-29, «туполєвській Р-7, макет. ВДНГ, Москва шаразі» (це унікальне конструкторське бюро-в’язницю в склаДослідження ракет на рідин- ді НКВС очолював на той час таних двигунах, як і самих таких кий же в’язень, а трохи пізнідвигунів (данина пам’яті друго- ше — специфіка епохи! — тричі Геві Фрідріху Цандеру, який помер рой Радянського Союзу академік від тифу за два місяці до запуску Андрій Миколайович Туполєв).

Пристрасть до мініатюризації Наталя ПРОВОРОВА Він не вчився в університеті. Але й його ого IQ — 159. Його батько й дід бул були и інженерами. Можливо, тому із самого дитинства — з винайдення з підручних засобів підводного човна — інженерна думка ніколи не зраджувала йому. 30 липня виповнюється 70 років від дня народження сера Клайва Марлза Сінклера — винахідника кишенькового калькулятора, мікрокомп’ютера, портативного телевізора та інших неодмінних атрибутів сучасного життя.

С

прави батька йшли погано, і в дитинстві Клайв, щоб заробити, підстригав газони і мив посуд. У шкільні роки писав статті в журнали для радіоаматорів. Так Клайв Сінклер заробляв собі на мрію, і в 1962 році двадцятидворічний юнак усе-таки зареєстрував Sinclair Radionics — ком-

панію, яка через десятиліття назавжди завоювала звання піонера побутової електроніки. Почавши з виробництва комплектів деталей для складання радіоприймачів і підсилювачів звуку, компанія поступово освоювала випуск електронних годинників, портативних телевізорів та інструментів. «Мінімум розміру й ціни!» — сказав собі Клайв Сінклер і випустив у 1972-му перший у світі кишеньковий калькулятор Executive, у 1977-му — перший портативний телевізор Micro-vision, а в 1980-му — комп’ютер ZX80 за менш ніж 100 фунтів стерлінгів. Утім, останній — це дещо інша історія. У 1979 році в результаті рішення про поділ бізнесу утворилася нова компанія — Sinclair Research Ltd, і диво-комп’ютер вагою в 340 грамів із габаритами 218х170х50 міліметрів — її перше творіння. А че-

рез два роки — відомий багатьом радянським громадянам не з чуток Sinclair ZX Spectrum — той самий пристрій, який приєднувався до телевізора й використовував як накопичувач касетний магнітофон! Спочатку Spectrum замислювався як пристрій для навчання програмування, однак не менше (і навіть більше) прижився як ігрова приставка. Домашні комп’ютери Сінклера були надзвичайно популярні: через півроку після початку виробництва у Франції був проданий стотисячний ZX80, кольорові ZX Spectrum розкуповували в більш ніж тридцяти країнах світу в кількості, що перевищує 15 тисяч на тиж-

На початку 1950-х несподівано зазнав немилості і був відсторонений від конструкторської роботи й Михайло Тихонравов. Від депресії й безгрошів’я рятувало викладання — читав лекції в Московському авіаційному інституті. Але наукові дослідження вчений не припиняв навіть під час змушеної відпустки: у 1951-му, наприклад, виступив на одній із конференцій з теоретичним обґрунтуванням можливості запуску штучного супутника Землі за допомогою декількох об’єднаних в «пакет» ракет, а трьома роками пізніше запропонував власну програму освоєння космосу — аж до висадки людини на Місяць. Але до повноцінного наукового життя Михайло Клавдійович зміг повернутися лише в 1955 році за допомогою старого незрадливого друга Сергія Корольова. Від уже Головного, але ще офіційно не реабілітованого конструктора потрібна була неабияка сміливість, щоб надіслати «нагору» листа, де вказувалося, що «товариш Тихонравов є одним із найперших ракетників Радянського Союзу» і що «його участь у роботах зі створення супутників вирішальним чином допоможе цій справі». Підключення «товариша Тихонравова» до «справи» було схвалене й дійсно допомогло тому вирішальним чином: 4 жовтня 1957 року творіння Тихонравова — перша ракета космічного призначення «Супутник» вивела на орбіту перший штучний супутник Землі. Ракета-носій являла собою модифікацію бойової «сімки» — міжконтинентальної балістичної ракети Р-7: з останньої була знята головна частина разом зі складною системою наведення й керування польотом, її місце заступив легкий відсік із мінімумом апаратури (от вже дійсно той рідкісний випа-

док, коли «ламати» було набагато важче, ніж «зводити»!). У «Супутнику», до речі, конструктор утілив свою ідею про «пакетний» старт — перший ступінь ракети складався з 4 однакових блоків, які оперізували другий ступінь. Після тріумфальних запусків штучних супутників Михайло Тихонравов працював над проектуванням так званого важкого міжпланетного корабля для... пілотованого польоту на Марс. Політ був розписаний до дрібниць: старт 8 червня 1971 року (день великого протистояння, коли Земля й Марс перебувають на мінімальній відстані одне від одного), повернення — 10 липня 1974-го. Єдине, чого не вистачало, — власне літального апарата. Колектив під керівництвом Тихонравова працював щосили: були підготовлені і скромний, і амбіційний проекти. Перший передбачав обліт Марса на «маленькому» тримісному кораблі, другий — складання складного апарата на навколоземній орбіті і його «розгін» до Марса за допомогою ядерної установки. На жаль, на початку 1970-х роботи було згорнуто: радянський уряд зробив ставку на «місячну» програму, до того ж виникли труднощі з надпотужною ракетоюносієм Н-1, без якої неможливо було виводити на орбіту великі літальні апарати. Утім, сказати, що робота над «марсіанським проектом» була марнуванням сил і часу, не можна: у ті роки Михайло Клавдійович сконцентрувався на людині в космосі: проробляв питання регенерації кисню для екіпажу, захисту від сонячних спалахів і навіть запобігання психологічному дискомфорту космонавтів. Напевно, тоді вчений часто згадував свого щирого друга, романтика Фрідріха Цандера з його безглуздим для початку XX століття девізом «Уперед, до Марса!»

день. Сінклерпідприємець був на висоті: американська Timex придбала ліцензію на виробництво його моделей, японська Mitsui виступила ексклюзивним дистриб’ютором ZX81 у Японії, британська книг о т о рг ов ел ь н а мережа ініціювала договір про продаж комп’ютерів своїми каналами. А сам Сінклер у 1983-му названий «Бізнесменом року» й «Комп’ютерною персоною десятиліття», а також визнаний гідним титулу «Лицар Королівського ордена». Напевно, це була вершина успіху. Наступну модель — Sinclair QL — спіткала невдача: дешевої альтернативи американським IBM, та й фірми, які ви-

пускають програмне забезпечення, цього разу залишилися осторонь. Невтомний винахідник захопився новими ідеями — виробництвом дешевого електромобіля й плоского телевізора, але ні тому, ні іншому не судилося виправдати сподівання. У 1986 році Клайв Сінклер вирішив залишити бізнес, у якому він працював більше двадцяти років. Однак зовсім недавно — у 2004-му — сер Клайв Сінклер презентував свій новий винахід: складаний велосипед A-bike, який важить п’ять із половиною кілограмів і в «згорнутому» вигляді становить 25% обсягу «розгорнутого» велосипеда (на знімку). А система подвійного ланцюга, попри малий (15 см) діаметр колеса, дозволяє долати відстань 3,2 метра за кожен оберт педалі. Схоже, дивакові, який у наш час віддає перевагу логарифмічній лінійці, а не Інтернету й мобільному телефону, неодмінно має дуже пощастити.

16

Українська технічна газета

№30 (134) В і в т о р о к , 3 с е р п н я 2 010

ТРЕБА БАЧИТИ

Мобільний номер назавжди

А

бонентам мереж мобільного зв’язку надане право зареєструвати свій персональний номер, яким вони зможуть користуватися при одержанні послуг від будь-якого оператора на території України. Відповідний закон ухвалений Верховною Радою й підписаний Президентом країни. Тим самим поставлено крапку в багаторічній суперечці між державною владою та операторами стільникового зв’язку. Щоб реалізувати нове право, у Законі «Про телекомунікації» вводиться поняття «перенесення абонентського номера», що являє собою відповідну телекомунікаційну послугу. Також закон зобов’язує операторів надавати послуги національного роумінгу.

Ухвалені поправки зроблять ринок мобільного зв’язку в країні набагато динамічнішим і конкурентнішим. Єдина «заковика» в тому, що механізм, який дозволив би на практиці реалізувати вимоги нового закону, у деталях не прописаний. До того ж технічні питання переходу користувачів від одного оператора до іншого не відпрацьовані ані державою, ані самими операторами, які, утім, не дуже в цьому зацікавлені.

Гаджет для гольфістів

Е

кіпірування, використовуване під час гри в гольф, надзвичайно різноманітне. Недавно перелік цього спортінвентарю поповнився ще одним високотехнологічним пристроєм — відеокамерою V-Swing від американської компанії RF Limited.

Об’єктив камери розташований на спеціальній гнучкій консолі, яку можна закріплювати в будь-якому положенні. Її робоча частина гнеться в усіх напрямках і обертається на

270°. Якщо використовувати цю конструкцію із ширококутовими (170°) лінзами, можна легко зняти всі подробиці гри. Камера поставляється в комплекті зі спеціальним кріпленням, що дозволяє встановлювати її на візок для гольфа або сумку. Зйомка ведеться на високій швидкості (50 кадрів на секунду). Програмне забезпечення камери дозволяє переглядати зняті моменти гри в режимі уповільнення, що дає можливість роздивитися всі подробиці й провести аналіз ігрової ситуації. На сайті компанії-розробника найближчим часом планується запуск спеціальної соціальної мережі, призначеної для гравців у гольф. Там шанувальники цього виду спорту зможуть обмінятися відеозаписами своїх ігор і одержати поради від гольфістівпрофесіоналів.

Авангардистська розкіш

Т

ак охарактеризував стиль нового годинника від ДеВітт, який переміг у номінації «Кращий годинник-2010» за версією одного з найавторитетніших у світі американських журналів Robb Report, голова компанії Жером де Вітт. У новинки «нескладна» назва — Academia Minute Repeater Tourbillon GMT Antipode. Годинник виконаний у важкому титановозолотому корпусі діаметром 43 мм. Головна особливість моделі — здатність корпуса обертатися на 360° за допомогою спеціальної кнопки. Це дасть можливість

контролювати час у іншому часовому поясі. Ще одна особливість — хвилинний репетир, чий бій залежить від місцевого часу й лунає після спрацьовування пускової кнопки. На лицьовому боці, біля покажчиків годин і хвилин місцевого часу, розташований турбійон (механізм, використовуваний для компенсації впливу тяжіння Землі на хід механізму). Про вартість годинника такого класу звичайно не говорять. Проте відзначимо, що придбати ексклюзивну модель можна за «скромну» суму в півмільйона доларів. Відповіді на кросворд, надрукований у № 29 (133)

Малюнок Ігоря КИЙКА