ПЕК
Знаю, як
Технології
Дизель із пляшки
Ядерний аргумент Українські атомники приєдналися до європейської галузевої спільноти
На Хмельниччині діє унікальна установка, яка виробляє пальне із використаних ПЕТФ-пляшок
Стор. 4
Стор. 6
IT
Усе під контролем!
Бітова монетка
GPS-трекери незамінні в сільському господарстві та вантажних перевезеннях
Електронні гроші Bitcoin цікаві як технічно, так і о економічно
Стор. 11
Стор. 12
Щотижневик Виходить щовівторка
www.eutg.net
№ 30 (185) 9 серпня 2011 року
Смуга невезіння У грудні цього року міське КП «Міжнародний аеропорт «Чернівці» відзначить свій перший скромний п'ятирічний ювілей. Але, швидше за все, без реконструйованої злітної смуги
Стор. 8–9
Юрій ЧОРНЕЙ
Безцінні шлаки Роман ПРЯДУН Що сьогодні являють собою відходи для абстрактного підприємства? З огляду на економіку — непродуктивні витрати, з управлінської точки зору — головний біль. А ще — відчутні затрати й ризик викликати гнів наглядових органів. Якщо проаналізувати розвиток української економіки в останні роки, стає оче-
Попереду — енергетичний рай?
видним: механізм нераціонального ресурсоспоживання не тільки не зупинений, а й навіть збільшив оберти.
За сучасного рівня розвитку технологій близько 10—12% вихідної сировини в остаточному підсумку викидається на звалище.
Стор. 7
Анатолій ЛЕМИШ Схоже, твердження італійського винахідника Андреа Россі про створення генератора фактично безкоштовної теплоти небезпідставне. Принаймні у місті Ксанті (Греція) завершується будівництво заводу, де мають намір робити такі пристрої. Якщо вони почнуть працювати, то в найближчі роки світ буде завалений деше-
вою екологічно чистою енергією. Можна зупиняти атомні й теплові електростанції, згортати видобуток вугілля, нафти й газу...
Про генератор Россі «УТГ» розповідала з певним скепсисом, оскільки повідомлень про вдалі досліди в галузі холодного ядерного синтезу за останні 20 років у світі було чимало, однак вони не одержували підтвердження під
час повторних досліджень (див. «УТГ», № 6 (161) від 22 лютого 2011 р.). Офіційна академічна наука вважає можливість таких низькоенергетичних ядерних реакцій (LENR) єрессю й відмахується від неї як від чергового вічного двигуна.
Стор. 10
2
№ 30 (185)
9 серпня 2011 року
Тут і тепер
Дійти до розв'язки
Цитати тижня
Ірина КОНДРАТЬЄВА
Микола Азаров Прем’єр-міністр України
Голова Дніпропетровської облдержадміністрації Олександр Вілкул вирішив викорінити на території довіреного йому регіону одну із хрестоматійних проблем і всерйоз узявся за дороги міського, обласного, всеукраїнського та європейського значення.
Довіряти системам безпеки на шахтах далі не можна, бо шахти в нас різної форми власності... Необхідно створювати єдиний центр гірничої безпеки й установлювати на шахтах незалежні телекомунікаційні системи контролю та спостереження.
на добу. Наймасштабніша — Південний об'їзд, довжина якого 64 км. Він півкільцем з'єднає чотири автодороги: Знам’янка—Луганськ— Ізварине, Сімферополь—
Судовий позов італійської компанії Edison до «Газпрому» може стати прикладом для України. Тобто «Нафтогаз» цілком може звернутися в міжнародний арбітраж для зниження ціни на газ.
Ощадливий «Титан»
Девід Тейлор Виконавчий директор компанії UEFA Events SA
Сергій ДУМКЕВИЧ ДП «Альтернативне тепло й технології» допоможе «Кримському Титанові» заощаджувати 4,5 мільйона кубометрів газу на рік.
Позитив від Євро-2012 не закінчиться в липні 2012 року. Турнір пройде за кілька тижнів, а країна одержуватиме вигоду ще довго після цього.
Як повідомляє прес-служба групи компаній АТТ, керівники «Кримського Титану» схвалили проектні пропозиції з організації заходів енергозбереження на об’єктах підприємства й ухвалили рішення щодо початку робіт. Так, у рамках договору фахівці АТТ модернізують ві-
Борис Колесніков Віце-прем’єр-міністр — міністр інфраструктури України Стимулюватимемо авіакомпанії купувати повітряні судна вітчизняного виробництва, оновлятимемо свої авіапарки новими літаками типу Ан-148 і Ан-158.Упевнений, що з такими темпами, як зараз, уже через пару років «Антонов» відродить віру в українське авіабудування.
сім термічних печей «Кримського Титану». Удосконалення полягає в корисній утилізації тепла вихідних газів і впровадженні сучасної теплоізоляції на зовнішніх поверхнях барабанів печей. У результаті впровадження енергозбережних технологій однією піччю заощаджуватиметься не менше 170 м3 природного газу на годину, а протягом річного циклу роботи підприємства – не менше 4 млн м3 з усього термічного виробництва. У грошо-
Довідка «УТГ»
Одним абзацем В Україні перевірять всі теплоходи, яким більше 25 років.
Причому протягом місяця, повідомили в Міністерстві інфраструктури. Хоча сістер-шипів «Булгарії» у нас нема, із 63 річкових теплоходів більшість експлуатується з 1975 року. Вони здійснюють рейси в межах великих міст — Києва, Дніпропетровська, Херсона. У Мінінфраструктури запевняють, що їхній стан задовільний. В «Укрнафтабуріння» відібрали Сахалінське родовище.
Компанія втратила право на розробку найбільшого в Україні нафтогазового родовища — Сахалінського, доведені запаси якого оцінюються більш ніж у $5 млрд. Суд підтвердив законність наказу Мінекології, яке відібрало в компанії ліцензію. Тепер має бути оголошений новий конкурс. На ліцензію можуть претендувати «Укрнафта» і «Девон». Серед акціонерів останньої — НАК «Нафтогаз України» і польська PGNiG.
Харківська компанія «Група підприємств «Альтернативне тепло й технології» (ДП АТТ) провадить комплексний інжиніринг у сфері промислової генерації електроенергії та тепла на основі впровадження енергозбережних технологій.
Вікно в Росію Алла МІРОШНИЧЕНКО Первомайський машинобудівний завод «Фрегат» (Миколаївська область) поставлятиме свою продукцію російським суднобудівникам.
На 5-му Міжнародному військово-морському салоні-2011, який проходив у Санкт-Петербурзі, «Фрегат» представив свої виро-
www.eutg.net Е. пошта: info@tehnichka.com ПРИ ВИКОРИСТАННІ МАТЕРІАЛІВ ПОСИЛАННЯ НА «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ.
91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98в.
Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 12993-1877Р від 20.08.2007 р., видано Міністерством юстиції України.
Найбільша дробарка
Головний редактор Іван Спасокукоцький тел. 044 278 42 37, e-mail: ivanspas@tehnichka.com РЕДАКЦІЯ: Людмила Гречаник — редактор відділу технічної думки тел. 0642 34-72-47 e-mail: tehnomysl@tehnichka.com
би гідравліки. Там же відбулися переговори з великими російськими суднобудівними підприємствами. Досягнуті домовленості про співробітництво передбачають як поставки вже освоєної продукції, так і проектування, освоєння виробництва нових сучасних виробів, що відповідають найсуворішим вимогам військових замовників.
ВАТ «Завод «Фрегат» — один із найбільших в Україні виробників техніки для сільського господарства, харчової та переробної промисловості, виробів суднового машинобудування та гідравліки.
Чутлива до сонячного освітлення обшивка 15-поверхової будівлі бізнес-центру DUCATm змінює колір протягом доби — від сталевого до темно-бузкового й коралового. Уночі ж це сталевий монолітний велетень. Автор проекту — виробниче об’єднання «Новатор». Оформлення фасаду виконане з використанням композитного матеріалу «хамелеон» виробництва Франції та Японії. В Україні це єдина будівля з такою обробкою.
Засновник і видавець — колектив редакції «УТГ»
вому еквіваленті економія становитиме близько 11— 12 млн грн на рік. Крім того, «Кримський Титан» планує створити автоматичні системи керування технологічними процесами виробництва з виведенням параметрів на центральний пульт керування. «Результат — регулярний централізований диспетчерський моніторинг: контроль основних параметрів, безперервна перевірка відповідності параметрів процесу й припустимих значень, негайне виправлення ситуації та інформування персоналу в разі виникнення якихось невідповідностей», – відзначили в прес-службі енергозбережної компанії. Автоматизація заощадить кримським промисловцям ще близько 500 тис. м3 газу на рік.
Довідка «УТГ»
У Донецьку звели будівлю-хамелеон.
04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28а
почалася також поруч зі знаменитою Петрівкою (ПАТ «Євраз-ДМЗ ім. Петровського») і ВАТ «Дніпропетровський трубний завод». 9 серпня будівники розпочали бурильні роботи для встановлення першої опори естакади, що підніметься над промисловою територією. А Кайдацький міст завершиться по обидва боки магістральними з'їздами. Розрахункова інтенсивність руху на цій ділянці становитиме 2615 одиниць автотранспорту на годину. Реалізація двох проектів дозволить вивести за межі обласного центру до 30 тиc. одиниць транспорту із загального обсягу щоденного транзитного потоку.
Центральним об'єктом комплексної програми модернізації транспортної інфраструктури Придніпров'я із цілковитою підставою можна вважати об'їзну дорогу навколо Дніпропетровська. Будівельні роботи одночасно ведуться на декількох ділянках і не зупиняються ні
Валерій Боровик Енергетичний експерт
Адреса редакції:
Алушта—Ялта, Бориспіль— Дніпропетровськ—Запоріжжя й Дніпропетровськ—Кривий Ріг—Миколаїв. Крім дорожнього полотна тут збудують 20 шляхопроводів і мостів, а також 8 транспортних розв'язок. Реалізація не менш грандіозного дорожнього проекту
Олександр Білиловець — редактор інтернет-ресурсу еUTG.net, тел. 044 278-42-37 e-mail: bililovets@tehnichka.com
ВІДДІЛ РЕКЛАМИ: Ганна Шумакова — тел./факс:
ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИ: Дмитро Баранов — тел./факс: (044) 278 42 37
Ігор Павлюк — редактор відділу промисловості
Любов Соловйова — тел./факс:
тел. 044 278-42-37 e-mail: pavluk@tehnichka.com;
e-mail: podpiska@tehnichka.com
(0642) 59 93 91 тел.: (0642) 59 93 92,
Як повідомляють представники компанії «Актіс Груп» (офіційного дилера McCloskey в Україні), J50 відрізняється від аналогічного обладнання найширшим у
своєму класі завантажувальним вікном (1270 мм), найбільшою камерою дроблення і найоб'ємнішим завантажувальним бункером. Серед особливостей машини — автоматичне налаштування розвантажувальної щілини, можливість реверсу щік для виймання застряглих негабаритів, регульований кут нахилу штабелювальних конвеєрів, бак обсягом 800 л та багато інших. Фахівці компанії «Актіс Груп» відзначають все більший інтерес до мобільного дробарно-сортувального обладнання. Це обумовлено тим, що мобільний комплекс не потребує капітальних вкладень у будівництво заводу, захищеного проекту на організацію виробництва, певних будівельних заходів і створення відповідної інфраструктури.
Газета видається українською та російською мовами
(044) 278 42 37, тел.: (097) 534 23 04, Позиція авторів публікацій не завжди
e-mail: reklama@tehnichka.com
Британська компанія McCloskey International представила нову мобільну щокову дробарку на гусеничному ходу McCloskey J50.
збігається з позицією редакції. Редакція залишає за собою право виправляти матеріали та рецензувати рукописи. За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець.Матеріали, позначені (R), публікуються на правах реклами.
За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій.
Передплатні індекси: українською мовою — 99309 російською мовою — 99340 Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «Прес-Експрес». Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 50-08-54
НАКЛАД МІСЯЦЯ 28000 прим. Замовлення № 1573
3
№ 30 (185)
9 серпня 2011 року
Тут і тепер Наука СПІВРОБІТНИЦТВО Німецькі інвестори реалізують у Запоріжжі пілотний проект «Сонячний дах».
так і бізнесу, а також переорієнтація споживача на імпортну продукцію. Найуразливішим сегментом є виробництво комерційних автомобілів, де в порівнянні з першим півріччям 2008 року виробництво впало на 81%.
ФІНАНСИ
Із такою пропозицією звернулися до керівництва Запорізької облдержадміністрації директор німецької компанії Manages Energy Group Фолькер Кнеппер і представник енергетичного агентства «Дена» Габріела Айхнер. На даху площею 600 м2 установлять 120 фотоелектричних модулів. Потужність «сонячного даху» становитиме 30 кВт. «Реалізація проекту не тільки дозволить знизити споживання електроенергії, а й створить позитивний імідж, приверне увагу до галузі як такої, що розвиває нові технології, дбає про охорону довкілля», — сказала Габріела Айхнер.
ЦИФРА Із початку 2011 року українські авіакомпанії перевезли 4 мільйони чоловік. Це на 23,1% перевищує показник за сім місяців 2010 року, повідомили в прес-службі Міністерства інфраструктури. Зростання спостерігається за всіма показниками — як на міжнародних лініях (на 24,2%), так і на внутрішніх (на 17%). Із початку року послугами українських аеропортів скористалися на 20,7% пасажирів більше, ніж минулого — 6 млн 630 тис. чоловік. Лідером є «Бориспіль», який щодоби обслуговує понад 33 тис. пасажирів.
ЕКОНОМІКА Прибутки Дніпропетровської області з початку року зросли в п’ять разів. За перші 5 місяців 2011 року прибуток у господарському комплексі області становив 13,3 млрд грн. Цей показник вивів Дніпропетровщину на перше місце в Україні з обсягів фінансових результатів. За даними Дніпропетровської ОДА, область уже вийшла на 1-ше місце з обсягів прибутку рентабельних підприємств, який зріс у 2,3 раза й становить близько 19 млрд грн. Крім того, у 1,4 раза (до 16,2 млрд грн) збільшилися обсяги сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів у бюджети всіх рівнів. Виробничі потужності українського автопрому завантажені лише на 20%. Такі дані оприлюднила у своїй доповіді компанія Garmin. Випустивши в першому півріччі трохи більше 48 тисяч одиниць автотранспортних засобів, галузь демонструє тільки п’яту частину завантаженості в порівнянні з докризовим періодом. Причини — низька купівельна спроможність як населення,
Названо найприбутковіший банк країни. Більше 80% українських банків закінчили перше півріччя із прибутком. Їх сукупний чистий прибуток за підсумками перших шести місяців 2011-го становив 3,2 млрд грн. Про це свідчать дані НБУ. Більше 100 млн грн заробили вісім банків. У сумі ці три фінзаклади одержали 1,54 млрд грн прибутку, що становить майже половину (48,2%) від загального позитивного фінрезультату. Найудалішою перша половина року була для ПриватБанку, який зафіксував чистий прибуток у розмірі 782,3 млн грн.
«Азовмаш» збільшив реалізацію на 90%. Група компаній «Азовмаш» (м. Маріуполь), лідер важкого машинобудування України, у січнілипні 2011 року наростила обсяг продажів продукції на 90% у порівнянні з аналогічним періодом 2010-го, зберігаючи темпи зростання, досягнуті в червні. Обсяг реалізації за сім місяців становив 4,9 млрд грн. Поставки на експорт — у Росію, Казахстан, Білорусь і Узбекистан за січеньлипень — 91,8% від загального обсягу продажів. У Херсоні закладені два нафтоналивних судна. Херсонський суднобудівний завод заклав секції головного й другого судна серії проекту RST26 дед-
АвтоКрАЗ освоїв випуск чавунних молольних куль. Кулі діаметром 120 мм застосовуються різними галузями для промислового подрібнення руди, клінкеру, вугілля та інших матеріалів. Програмою освоєння випуску, розробленою фахівцями підприємства, передбачене поетапне збільшення виробництва куль до 1000 т на місяць. Проведено досліднопромислові плавки, і першу партію куль уже поставлено Полтавському гірничо-збагачувальному комбінату. На криворізькій шахті ім. Фрунзе ПАТ «Євраз-Суха балка» почався видобуток руди на новому горизонті — 1135 метрів.
Першою на новому горизонті здано в експлуатацію панель №2 покладу «Південний» із запасом руди 120 тис. т. Загальні запаси в трьох панелях блоку оцінюються на рівні 450 тис. т. Проектна якість руди визнана високою — уміст заліза становить 61,88%. Розвіданих і підтверджених запасів руди вистачить до 2017 року, однак розвідка триває. Одним із найперспективніших проектів є підготовка покладу «Дружба» з орієнтовними запасами руди в обсязі 5 млн т. Відпрацьовування цих запасів почнеться в 2014 році.
Придніпровська ТЕС ПАТ «Дніпроенерго» впроваджує автоматизовану систему екологічного моніторингу. У рамках реконструкції газоочисного обладнання енергоблоків № 9 і № 11 Придніпровської ТЕС ПАТ «Дніпроенерго» буде впроваджено автоматизовану систему контролю валових викидів СКВВ-2. У 2011 році в реалізацію проекту інвестують 2 млн грн, з яких 841 тис. уже профінансовано. Система екологічного моніторингу СКВВ-2 ґрунтується на приладах вітчизняного виробництва київського заводу «Аналітприлад».
БУДІВНИЦТВО
ПРОМИСЛОВІСТЬ ДМК ім. Дзержинського за 7 місяців збільшив виробництво прокату на 14,5% — до 1,738 млн тонн. За цей же період він збільшив випуск сталі на 16,5% — до 1,846 млн т, чавуну — на 17,4%, до 1,796 млн т, агломерату — на 10,7%, до 2,753 млн т. У липні вироблено 213 тис. т прокату, 220 тис. т сталі, 233 тис. т чавуну й 371 тис. т агломерату.
У січні-липні 2011 року ДАТ пробурило 4600 м експлуатаційних свердловин. У порівнянні з аналогічним періодом 2010-го обсяги проходки зросли в 2,1 раза. План виконано на 101%.
вейтом у морі/у ріці 4600/2820 т. Судна проекту RST26 призначені для змішаного (ріка-море) і морського перевезення наливом сирої нафти та нафтопродуктів (у тому числі бензину) без обмеження температури спалаху. Габаритна довжина судна — 118,87 м, ширина — 13 м, висота борта — 5,8 м. Здача очікується в 2012 році.
У Запоріжжі готується до відкриття сучасний трансформаторний завод. Запуск нового підприємства запланований на 2012 рік. Будівництво ведеться в рамках реконструкції дослідно-експериментального виробництва Всеукраїнського науково-дослідного, проектноконструкторського й технологічного інституту трансформаторобудування, яке здійснює російська холдингова компанія «Електрозавод».
ПЕК Підключено другу свердловину на новій платформі Архангельського родовища. Фахівці державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» підключили до підводного газопроводу другу свердловину на новій платформі БК-1 на Архангельському родовищі газу в північно-західній частині шельфу Чорного моря. Її буріння завершили минулого тижня. Як і припускали, обсяг видобутку становить близько 50 тис. м3 природного газу на добу. Такі результати показує й перша свердловина, пробурена на БК-1 на початку літа. Очікується, що після уведення в експлуатацію всіх десяти свердловин, намічених до буріння, видобуток природного газу з нової платформи БК-1 на Архангельському родовищі становитиме близько півмільйона кубометрів на добу. «Чорноморнафтогаз» збільшив експлуатаційне буріння більш ніж удвічі.
У Дніпропетровську виросте грандіозне спортивне місто. Керівництво спорткомплексу «Метеор» готує масштабну реконструкцію, у результаті якої на місці нинішніх будівель виросте спортивне місто за назвою «Академія Ноосфера». Там з’являться готель, аксонометричний, реабілітаційний центр, сучасна легкоатлетична арена, три льодових ковзанки.
У Вінницькій області відкрито холодильний комплекс для зберігання плодово-ягідної продукції. Холодильник потужністю зберігання 17,7 тис. т обладнаний 77 камерами для зберігання плодовоягідної продукції. «Такі об’єкти будуються по всій Україні. Цілком зрозуміло, що ми ці проблеми (зберігання овочів і фруктів. – Ред.) розв’яжемо», – сказав на відкритті комплексу прем’єр-міністр Микола Азаров. Гачай Шафієв, генеральний директор компанії «Агро-Еталон», яка будувала комплекс, повідомив, що обсяг інвестицій у будівництво становив 150 млн грн.
АВТО Самоскиди «КРАЗ» працюватимуть у Македонії... Холдингова компанія «АвтоКрАЗ» відвантажила в Македонію партію самоскидів «КРАЗ-65055» колісної формули 6х4. Автомобілі оснащені 12-кубовою самоскидною платформою, 330-сильним двигуном ЯМЗ-238Д, 8-ступеневою коробкою передач 9JS150TA, однодисковим зчепленням MFZ430, а також передпусковим підігрівником «Вебасто». Замовник — македонська компанія «Південхром Фероалойс Доо», що спеціалізується на виробництві феросплавів, — задоволений не тіль-
АПК Україна пропонує ООН розмістити на своїй території світовий резерв продовольчого зерна. «Ми готові забезпечити формування такого резерву обсягом 10— 12 мільйонів тонн продовольчого зерна. І ми готові його якісно зберегти й виконати інтервенції (зернові) у випадку ухвалення відповідних рішень ООН», — заявив міністр аграрної політики та продовольства України Микола Присяжнюк. На думку міністра, темпи агровиробництва дозволяють країні позиціонувати себе як одного з лідерів на зернових зовнішніх ринках. У липні експорт зерна становив лише близько 380 тис. т, повідомили в Українській аграрній конфедерації (УАК). У перший місяць 2011—2012 маркетингового року із країни вивезено 160 тис. т пшениці, 40 тис. т кукурудзи й близько 170 тис. т ячменю. «Такий безпрецедентно низький рівень експорту зерна з України, швидше за все, є відбиттям деструктивної дії експортних мит, які стерилізують ту прибутковість для наших товаровиробників, яку здатний дати світовий ринок, на тлі значно більшої конкурентоспроможності російського зерна через його меншу собівартість для тамтешніх селян», — заявив генеральний директор УАК Сергій Стоянов.
ки виконанням договірних умов, а й тим, що автомобілі виготовлені раніше строку, зазначеного в укладеному в травні контракті.
А «Богдани» поїдуть у Домініканську Республіку. Підприємство сфери впливу Мінпромполітики України ПАТ «Черкаський автобус», виокремлене зі структури корпорації «Богдан», поставить у Домініканську Республіку 150 автобусів «Богдан» місткістю 24 пасажирських місця.
ЄВРО-2012 Автодороги, ремонтовані до футбольного чемпіонату Євро2012, готові на 65—70%, заявив заступник директора департаменту розвитку інфраструктури Нацагентства Євро-2012 Володимир Бондаренко. За його словами, у приймаючих містах — Києві, Харкові, Донецьку та Львові — роботи з ремонту вулично-дорожньої мережі виконані на 65—70%, при цьому лідирують Київ і Донецьк: тут цей показник перевищує 70% . В.Бондаренко відзначив, що до Євро-2012 планується відремонтувати понад 1,7 тис. км дороги. Торік оновили 800 км доріг, цього року планують відремонтувати 500. Підготувала Анна ГРЕЧАНИК за матеріалами УНІАН, РІА Новини-Україна, ЛІГА-Новини, ІнтерфаксУкраїна, Укррудпром, АПК-інформ
4
№ 30 (185)
9 серпня 2011 року
ПЕК
Ядерний аргумент Українські атомники приєдналися до європейської галузевої спільноти Олександр ЛЕОНОВ, директор центру прикладних політичних досліджень «Пента» Наприкінці червня стало відомо, що Генеральна асамблея Європейського ядерного форуму (FORATOM) проголосувала за приєднання асоціації «Український ядерний форум» до цієї організації як асоційованого члена. Таким чином, після приєднання з 1 лютого України до організації Енергетичної співдружності можна говорити про те, що європейський вектор вітчизняної енергетики стає по-справжньому головним.
Докладно
Атомна гордість Перше, що спадає на думку, коли згадуєш про вітчизняну атомну енергетику, —Чорнобильська АЕС, страшна техногенна катастрофа 1986 року і її наслідки, з якими наша країна змушена боротися досі. Насправді ж ядерна галузь України є одним із тих китів, на яких стоїть уся економіка країни. Дійсно, за кількістю енергетичних реакторів Україна посідає десяте місце у світі й п’яте у Європі. У нашій країні діють 4 атомні електростанції з 15 енергоблоками. Одна з них — Запорізька АЕС із 6 енергоблоками загальною потужністю 6000 МВт — найбільша в Європі. У 2009 році частка атомної енергетики становила 48% усього виробництва електрики в країні, а сукупна потужність АЕС дорівнювала 13835 МВт. Але ж у 2006-му уряд України запланував будівництво 11 нових енергоблоків до 2030 року. Крім цього, не слід забувати, що з розвіданих запасів урану Україна посідає перше місце в Європі й шосте у світі. У той же час у нашій країні видобувається лише 30% уранової руди, необхідної для вітчизняних АЕС. Орієнтовно запасів 12 відкритих уранових рудників країни має вистачити на 100 років. Однак остаточно говорити про обсяги українських уранових родовищ ще рано. Наприклад, тільки в перший тиждень липня Новокостянтинівський рудник у Кіровоградській області почав регулярний видобуток уранової руди в дослідно-промисловому режимі. При цьому треба відзначити, що це родовище вважається п’ятим за ве-
личиною у світі. Його запаси оцінюються в 100—150 тис. тонн урану в розрахунку на збагачену сировину. Освоєння цього родовища стає особливо актуальним на тлі виснаження запасів двох діючих уранових шахт країни — Інгульської та Смолинської. Вони експлуатуються з 1969 і 1973 років відповідно, тому кращі пласти там уже давно пройдено. Приміром, на Смолинській шахті, яка дає сьогодні 60% українського урану, видобуток зараз ведеться на глибинах 640 м, але й цього ресурсу вистачить лише на 10—15 років, причому з поступовим падінням рентабельності. Для порівняння: продуктивні горизонти Новокостянтинівського родовища розташовані вдвічі ближче до земної поверхні (на 300-метровій глибині), а його запаси разів у п’ять більше запасів Ватутінського родовища, на якому стоїть Смолинська шахта. І тут слід згадати про одну істотну деталь: Україна досі не має свого замкнутого циклу виробництва ядерного палива. Сьогодні весь український уран експортується в Росію на переробку, щоб одержати назад паливо для АЕС. Такий порядок може змінитися лише у разі будівництва в Україні власного заводу з випуску ядерного палива. Саме тому відповідно до своєї Енергетичної стратегії Україна запланувала до 2014 року спорудити власний завод із фабрикації ТВС (тепловидільних складань).
Якщо розібратися
Складний вибір Щоб нарешті вирватися з полону «атомної неповноцінності», торік Україна оголосила конкурс із відбору партнера для будівництва заводу з фабрикації ядерного палива. Відповідні пропозиції були надані компаніям, які володіють технологіями виробництва тепловидільних елементів для наших реакторів, — російської «ТВЕЛ» і американської Westinghouse. Окремо треба відзначити: монопольний постачальник ядерного палива для українських АЕС — російська корпорація «ТВЕЛ», але Україна й США ще в 2000 році почали реалізовувати проект адапта-
ції американського палива до українських АЕС. У серпні 2005-го ПівденноУкраїнська АЕС розпочала дослідну експлуатацію шести американських складань. А вже 30 березня 2008 року НАЕК «Енергоатом» і компанія Westinghouse підписали контракт на поставку ядерного палива з 2011 року. Він передбачає забезпечення ядерним паливом виробництва американської компанії реакторів типу ВВЕР-1000 українських АЕС протягом 2011—2015 років для дотримання щорічного планового перезавантаження не менше трьох енергоблоків. Зокрема, планується поставка 630 паливних складань. При цьому сторони домовилися, що за по-
ту Верховної ради з ПЕК Олександр Гудима був упевнений, що з економічної точки зору, з огляду на умови тендера найбільші шанси виграти його мав російський «ТВЕЛ»: «Паливо цієї компанії майже на 20% дешевше, ніж складання Westinghouse, і головне — воно ефективніше й безпечніше. Тому, якщо виходити із прагматичного підходу, а не політичного, у російської корпорації, я б сказав, стовідсоткові шанси перемогти». Таким чином, результат тендера був визначений ще урядом Юлії Тимошенко. Тепер справа за будівництвом самого підприємства. Його першу чергу мають здати до 2014 року, і вже в 2015-му буде введено в експлуатацію завод потужністю 400 тонн урану на рік. Вихід заводу на повну потужність прогнозується з 2017 року після закінчення будівництва третьої черги. Окупність капітальних вкладень очікується протягом 7,5—8 років.
й контроль над провідними підприємствами на зразок «Турбоатому». А зміцнення української енергетичної незалежності в російської сторони, мабуть, захвату не викликає. Саме тому навіть уже затверджені проекти — будівництва заводу й залучення російського кредиту під будівництво двох енергоблоків — пробуксовують. Можливо, саме тому Україна намагається вносити термінові зміни у свою енергетичну політику. Так, недавно державна компанія «Енергоатом» підписала меморандум про взаєморозуміння з Китайською національною ядерною корпорацією (CNNC). Прес-служба «Енергоатому» повідомила, що українська й китайська компанії мають намір визначити «обсяг майбутнього співробітництва у сфері проектування, будівництва, введення в експлуатацію, експлуатації та технічного обслуговування АЕС». Окремо сказано про спільні про-
разі відходи з українських АЕС (за винятком Запорізької АЕС) вивозяться на зберігання в РФ, причому витрати на зберігання й переробку збільшуються щодня. — Реалізація проекту будівництва централізованого сховища для трьох українських АЕС цілком відповідає національним інтересам України. Це збільшить енергетичну незалежність від Російської Федерації, — прокоментувала ситуацію провідний науковий співробітник із питань енергетичної і ядерної безпеки Національного інституту стратегічних досліджень (НІСД) Ольга Кошарна. Експерт додала, що це до того ж «економічно вигідний проект для України». Дійсно, російська ціна послуг із поводження з ВЯП для нас наразі вже перевищує середньоєвропейську й становить $1,5 тис. за кілограм важкого металу.
Упритул
Важливий крок КИЇВ Рівненська АЕС РІВНЕ Хмельницька АЕС
Дирекція НАЕК ЕНЕРГОАТОМ
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ
Південно-Українська АЕС ЗАПОРІЖЖЯ МИКОЛАЇВ Умовні позначки
Типи реакторів
Запорізька АЕС BBEP-1000 WWER-1000 BBEP-440 WWER-440
треби обсяги поставок палива може бути збільшено до трьох додаткових перевантажувальних партій щорічно. Також підписана угода передбачає, що у випадку збільшення кількості складань, що поставляються, пропорційно буде знижуватися їхня вартість. Однак результат конкурсу був не на користь американської компанії. 27 жовтня 2010 року паливна компанія «Росатому» — «ТВЕЛ» і український державний концерн «Ядерне паливо» підписали угоду про створення на території України спільного підприємства з виробництва ядерного палива для реакторів типу ВВЕР-1000. Відповідно до договору частка України в СП становитиме 50% плюс 1 акція, Росії — 50% мінус 1 акція. Задля справедливості треба відзначити: ще в січні 2010 року радник прем’єрміністра України Юлії Тимошенко, член Коміте-
І все-таки багатовекторність... Окремо треба згадати про те, що в планах Росії була не тільки участь у будівництві заводу. Амбіції Москви значно більші: торік під час візиту в Київ прем’єр-міністр РФ Володимир Путін запропонував об’єднати активи двох країн в атомній енергетиці. Але, як і у випадку із пропозицією про об’єднання «Нафтогазу» і «Газпрому», ідеться про банальне поглинання. В обох країн і тут різні вагові категорії: Україна видобуває уран і цирконій і у вигляді напівфабрикатів постачає сировину в РФ, а в Росії зосереджені технології й потужності з виробництва палива. У Росії 32 блоки на десяти АЕС, а в нас — 15 блоків на чотирьох станціях. При цьому, як і у випадку з газовими пропозиціями, у Москви є спеціальний інтерес — запаси української уранової руди
екти зі створення безпечних умов зберігання відпрацьованого ядерного палива. Джерела, близькі до проведених переговорів, говорять, що йшлося ще про один напрямок співробітництва — видобуток урану на українських родовищах. Правда, в офіційному звіті про це нема ні слова. У цих домовленостях зачіпаються майже всі напрямки галузевого співробітництва України з Росією. Більш того, Кабінет Міністрів вніс на розгляд Верховної Ради законопроект «Про поводження з відпрацьованим ядерним паливом», що передбачає будівництво централізованого сховища для відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП) у зоні відчуження Чорнобильської АЕС. У планах Кабміну — спорудження об’єкта між селами Стара Красниця, Буряковка, Чистогалівка й Стечанка Київської області. На-
У цьому ж контексті можна сприймати й інформацію про приєднання України до Європейського ядерного форуму, до якого входять 16 національних ядерних форумів європейських країн (Бельгії, Болгарії, Угорщини, Великої Британії, Іспанії, Італії, Нідерландів, Словаччини, Словенії, Румунії, Чеської Республіки, Фінляндії, Франції, Німеччини, Швеції, Швейцарії). Вони представляють інтереси більше 860 великих європейських і транснаціональних компаній. Таким чином, НАЕК «Енергоатом», ДП «Східний ГЗК», ЗАТ «Науково-виробниче підприємство «Радій», ВАТ «Південтеплоенергомонтаж», ВАТ «Теплоенергомонтаж», науково-виробниче підприємство «ХартронЕнерго», Харківський науково-дослідний проектноконструкторський інститут «Енергопроект», сєверодонецьке науково-виробниче об’єднання «Імпульс»; компанія ENCONET Consulting GmbH., з яких і було складено «Український ядерний форум», стали частиною європейської ядерної спільноти. Можна говорити про те, що українська енергетика далі за інші галузі просунулася в західному напрямку. Можливо, саме вона стане тим локомотивом, що зможе доставити Київ у європейську родину. І тоді в наших відносинах із сусідами буде набагато менше політики й значно більше економіки.
5
№ 30 (185)
9 серпня 2011 року
Інфраструктура
Енергозбереження — кому невигідно? Вітчизняний житловий фонд у сфері теплозбереження досі перебуває в 50-х роках минулого століття, незважаючи на показовий західний досвід Костянтин ЄГОРОВ Економія енергоресурсів — одна з найактуальніших проблем в індустріально розвинених країнах. Причини занепокоєння цілком зрозумілі, адже споживання енергії на планеті стрімко зростає. Обумовлено це зростанням і виробництва, і населення. У той же час навіть сьогодні, у другому десятилітті 21-го століття, більшу частину енергії людина одержує за рахунок утилізації непоновлюваних джерел енергії.
них технологій можна знизити викиди вуглекислоти на 32 тис. т на рік, кількість енергоносіїв, що спалюються — на 70 млн умовних тонн, а кількість імпортованого газу скоротити на 50% (що виливається у $15 млрд).
Якщо розібратися
Шляхи вирішення
Питання руба
Що таке енергозбереження У світі є дві категорії джерел енергії. Поновлювані — такі як сонячна, вітрова та гідроенергія, і непоновлювані — нафта, вугілля, торф. Людство переважно використовує джерела другої категорії, а таких стає усе менше. При цьому, як не парадоксально, 75% вироблюваної у світі енергії витрачається або на опалення, або на охолодження житлових і промислових споруд. Цікаво, що через недосконалість конструкції будівель більша частина енергетичних витрат припадає на «обігрів» атмосфери. Розв’язавши цю проблему, можна витрати на підтримку комфортної температури скоротити в десятки разів, заощадивши мільйони, якщо не мільярди тонн вугілля й нафти, значно зменшити викиди продуктів горіння. Промислово найрозвиненіші країни вже не перший рік занепокоєні цим питанням і застосовують новітні технології для підвищення енергоефективності житла.
Докладно
Західний досвід Переважна більшість методів зниження енергетичних витрат у житлових будинках обмежується мінімізацією втрати тепла за рахунок тих або інших технічних рішень на етапах конструювання, будівництва та експлуатації житлових будинків. Із цією метою в США й країнах ЄС розроблені й реалізовані десятки технологій. Великого поширення набула ідея так званого «пасивного будинку», тобто будівлі з незалежною енергосистемою, що взагалі не вимагає витрат на підтримання комфортної температури. Звичайно, повна автономність
будівлі — майже недосяжний ідеал, але звести витрати енергії до рівня приблизно в 10% від витрат звичайного будинку не так складно. Поки такий підхід більш поширений у приватних будинках, хоча в Європі зустрічаються «пасивні» і багатоквартирні будинки, готелі. Оскільки тепло йде з будинку через дах, двері й негерметичні стики між вікнами й стінами, ідея проекту звичайно полягає в створенні герметичної оболонки й розумної системи рециркуляції повітря. У результаті в Європі витрати на опалення будинку становлять у середньому 30 євро на квадратний метр на рік. Кожний євро, витрачений на теплоізоляцію, протягом 10 років дає 7 євро економії. Але навіть за такого стану справ країни Євросоюзу не справляються із завданням скорочення шкідливих викидів у атмосферу, та й енергоресурси дорожчають щодня. Тому утеплення будинків за допомогою різних теплоізоляторів (пінопласту, мінеральної вати) стає усе поширенішою практикою, закріпленою в тому числі й у будівельних нормативах. В останні роки в ЄС істотно зросло виробництво як звичайного пінополістиролу, так і пінополістиролу із графітним наповнювачем — так званого чорного полістиролу. Цей матеріал має поліпшені показники ізоляції, його теплопровідність нижче на 25%, тому шар можна зробити на чверть тонше й легше.
В одній тільки Італії сьогодні понад 400 виробників пінополістиролу, у Польщі — 160 великих заводів. Аналогічна ситуація в Німеччині й Франції. На одного жителя Західної Європи припадає від 5 до 7 кг пінополістиролу на рік, а на українця — лише 1,1 кг. Навіть у Республіці Білорусь цей показник удвічі вище.
Аспект
Ситуація в Україні Україна зараз начебто й намагається переймати досвід країн Євросоюзу, але цифри, що характеризують стан енергозбереження в нашій країні, насторожують. Ефективність використання енергоресурсів в Україні в 2,7 раза нижче, ніж у розвинених країнах Європи. Це пов’язано найперше з використанням застарілих технологій як у житловому будівництві й промисловості, так і в безнадійно застарілій системі виробництва й транспортування теплової енергії, за якої до 45% енергії втрачається на шляху від ТЕЦ до споживача. А це мільйони тонн вугілля та мазуту й десятки мільйонів гривень на його видобуток і транспортування. Не кажучи вже про вічні газові проблеми із «заклятим другом» — Росією. Ще в жовтні 2009 року на науково-практичній конференції, проведеній у Києві під егідою Європейської бізнесасоціації (ЕВА), відзначалося: за рахунок упровадження в Україні енергозбереж-
Їх може бути декілька, але ключовий — зниження споживання енергії за рахунок поліпшення теплоізолювальних властивостей житла. Один із найрадикальніших способів зменшити споживання — уже згадувана теплоізоляція будівель за допомогою пінополістиролу. Пінополістирол — матеріал не новий. Він застосовується вже десятки років у будівельних і оздоблювальних роботах. При цьому за останні 10—12 років його роль у будіндустрії істотно зросла. Навіть за новими українськими ДБН споруджувані житлові будинки мають облицьовуватися мінеральною ватою або пінополістиролом товщиною не менше 120 мм, що рівноцінно цегельній кладці 50 см завтовшки. Це дозволяє будинку зберігати тепло в холодну погоду й не дуже нагріватися в спеку. І хоча екологічність і протипожежна безпека пінопласту не всіма експертами оцінюється однаково, із полістиролу давно роблять не тільки упаковку для харчових продуктів, що саме по собі показово, а й навіть вулики для бджіл, а ці комахи дуже чутливі до навколишнього середовища. Що ж до вогнестійкості, то полістирол належить до категорії Г-1, тобто до слабко горючих матеріалів. Відповідно до офіційної статистики, в Україні не заре-
єстровано жодної пожежі, під час якої вогонь поширився завдяки горючості пінополістиролу. Заперечуючи критикам, які нарікають на недовговічність матеріалу, можна згадати, що дослідження концерну BASF показали: термін служби пінополістиролу в конструкції фасадних систем — не менше 50 років. Правда, фахівці з Канади називають термін у 40 років, але й цього цілком достатньо. Імпортний пінополістирол в Україну майже не завозиться. Річ у тім, що це товар регіональний. Доставляти його на відстань понад 150—200 км економічно невигідно: вага його дуже невелика за великого обсягу. В Україні налічується близько 80 фірм, пов’язаних із виготовленням пінополістиролу, але правильного виробничого циклу і технології, що відповідає всім правилам, дотримуватись можуть поки не всі. І в Україні, і в Європі значно зміцнила свої позиції така альтернативна технологія, як незнімна опалубка з безпресового пінополістиролу. Вона виконує функцію двосторонньої тепло- і звукоізоляції і є формою для заливання бетону. Останнім часом у великих житлових комплексах будують автономні котельні на природному газі, незалежні від системи центрального опалення. Їхня перевага — у більшій гнучкості щодо зовнішньої температури повітря. Та й втрати тепла в системі непорівнянні, оскільки довжина їхніх магістралей вимірюється навіть у піковому випадку 2—3 сотнями метрів, а не десятками кілометрів. У приватному ж секторі все частіше застосовуються автономні пристрої на зразок сонячних або вітряних електростанцій, теплових насо-
До речі
700 мільйонів на ЖКГ Міністерство регіонального розвитку, будівництва й житлово-комунального господарства збирається запропонувати проекти у сфері ЖКГ на суму $700 млн для фінансування наступного року. Про це повідомив голова відомства Анатолій Близнюк: «Наступного року ми готуємо під завершені проекти фінансування на 700 мільйонів доларів. Скільки вони приймуть — це вже десята тема, але ми розраховуємо на цю суму». За його словами, мі-
ністерство планує звернутися до донорських організацій, щоб розробити, як мінімум, два проекти, під які необхідні будуть кредитні або донорські кошти. Достеменно відомо, що один із проектів стосуватиметься проведення першого капітального ремонту будинків, де створені об’єднання власників багатоквартирних будинків. Цікаво: чи буде виділено хоча б частину коштів на енергозбереження? Підготував Денис ІВАНЕНКО
сів. Але навіть коли це газова установка, енергоносій використовується набагато економічніше, оскільки домовласник повністю контролює витрату палива залежно від сезону й кількості кімнат, які треба обігріти.
Упритул
Хто проти? Здавалося б, хто може бути проти економії природних ресурсів, охорони довкілля, та ще й досить значних коштів? Але на практиці не все так просто. Адже всі українські компанії, що мають дохід, який залежить від обсягів вироблення й транспортування тепла, зацікавлені в тому, щоб продати його якнайбільше й за максимально високою ціною. Отже, треба спалити якнайбільше вугілля й газу. Інакше звідки ж прибуток? У підсумку споживання енергії в середньому міському багатоквартирному будинку в Україні вище, ніж у енергозбережному в Західній Європі, у 28 разів. Ще одне пояснення такому марнотратству: система центрального опалення, сформована в соціалістичні часи, була орієнтована на іншого споживача. Електрообігрівачів майже не було, не кажучи вже про теплі підлоги, конвектори та інші «маленькі радощі». Та й грошей ніхто не лічив... У результаті жителі багатоквартирних будинків ніяк не можуть впливати на кількість споживаного тепла, а отже і на його вартість. Плата за опалення фіксована й залежить тільки від площі приміщення, та ще й підвищується по декілька разів на рік, незалежно від реального споживання енергії. Стільки ж платять і нехлюї, у яких всю зиму відкриті навстіж вікна й двері, і дбайливі господарі, які утеплили приміщення пінопластом і поставили двокамерні склопакети. Постачальники енергії наче говорять: ми підрахували, скільки вам треба, і ви маєте це купити; ваша думка нікого не цікавить. Більш того, ви заплатите нам повну вартість, навіть якщо у квартирі буде холодно. У цій ситуації (якщо, звичайно, уряд не зацікавлений збільшувати бюджетні витрати на енергоносії) розумно розробити та впровадити загальнодержавну програму, яка дозволяє не тільки мінімізувати втрати за рахунок поліпшення теплоізоляції, а й технічно відбирати для обігріву житла стільки тепла, скільки реально треба. Як, наприклад, це зроблено з лічильниками гарячої води. Однак ураховувати треба не тільки обсяг, а й температуру.
6
№ 30 (185)
9 серпня 2011 року
Знаю, як
Дизель із пляшки На Хмельниччині діє унікальна установка, яка виробляє пальне із використаних ПЕТФ-пляшок Дмитро ПАНАЇР Що таке біодизель, чули всі. Це пальне, яке виготовляється з рослин, переважно з насіння ріпаку та інших олійних культур. Така собі екологічна альтернатива нафтопродуктам. А от про полідизель знають одиниці. Розшифруємо. Полідизель — альтернативний вид пального нового покоління, отриманого з полімерних відходів.
ДОКЛАДНО
«Золотий» пластик Під терміном «полімерні відходи» маються на увазі різноманітні пластмаси та поліетиленова плівка, які на сьогодні є головними забруднювачами навколишнього середовища. Підраховано, що пластикові пляшки (матеріал — поліетилентерефталат (ПЕТФ) ) та упаковка становлять майже 70% побутових відходів. Що найгірше — пляшки за малої ваги досить великі й займають основний об’єм сміттєзвалищ, які стрімко розростаються. Ще одна біда — ці звалища повсякчас горять, і при цьому виділяється надзвичайно токсична речовина — діоксин. Лише в Україні щорічно на звалища потрапляє понад півмільйона тонн ПЕТФ. Розв’язати цю екологічну проблему вирішили три ентузіасти з міста Городок — невеличкого районного центру Хмельницької області — Костянтин Малецький, Андрій Тарнавський і Борис Івасюк. Вони придумали, як пластикові відходи перетворювати на пальне. Технологію розробив колишній учитель інформатики, а нині директор ТОВ «Оболонь Оіл» Костянтин Малецький. Перший «самогонний агрегат», на якому «обкатувалося» ноу-хау, він змайстрував із підручних матеріалів на власному подвір’ї. За розмірами він не перевищував установки, на якій його подільські земляки виготовляють улюблений усіма продукт. Коли технологія була доведена до досконалості, винахідник звернувся до міськради з проханням виділити землю для будівництва потужнішої установки. Бюрократична процедура звела його з Андрієм Тарнавським, тоді депутатом міськради, а ще — винахідником, раціоналізатором і супермайстром, який може оживити та удосконалити будь-яку «залізяку». Свого часу саме він
готував автомобіль Chevrolet Niva до штурму Говерли і був за його кермом на останньому етапі автосходження на найвищу точку України. Тарнавський запропонував Малецькому свою допомогу у роботі над його унікальним проектом. Винахідник одразу ж погодився. На першому етапі єдиними інвестиціями під проект були ідея, талант, «золоті руки» та невеликі власні заощадження. Цього було вочевидь недостатньо. По допомогу вирішили звернутися до свого земляка Олександра
вували сам полідизель. «Я тоді ризикнув заправити власну «легковушку», — згадує Андрій Тарнавський, — обкатав. Двигун працював рівно. Навіть краще, ніж на дизелі з бензозаправки». Ризик був ще той. Як механік наш співрозмовник добре знає, як впливає на мотор «бодяга». Допомогти у випробуванні палива погодився і місцевий фермер. На «розтерзання» він віддав свій імпортний трактор — «Массей Фергюсон», до палива досить вибагливий. Полідизель да-
Отут усе й відбувається
Слободяна – президента ЗАТ «Оболонь» (він родом із Городка).
ІЗ ПЕРШИХ УСТ
Без пива не розібратися! «Слободян із нами зустрівся і дуже уважно вислухав, — розповідає Андрій Тарнавський. – Ідея йому сподобалася. Він одразу дав нам на витрати 10 тисяч гривень і, що найголовніше, пустив нас на своє «поле чудес» — чималенький майданчик, на якому складують списане обладнання та машини. Там ми відібрали все необхідне — баки, труби, металевий профіль ...». Набралося дві повні вантажні фури, які, до слова, теж надав Олександр Слободян. Власне, це і були всі великі інвестиції у проект. Далі лише праця — тяжка, з ранку до ночі. За рік міні-завод було змонтовано. Восени 2009-го вигнали першу партію пального — зі 104 кг відходів одержали 100 л полідизелю, відро бензину та ще трохи солідолу. Бензин випробували одразу — заправили бензопилку. Потім залили пальне в мотоцикл. Показники були як у дуже якісного промислового бензину. Далі вже випробо-
вав таку саму потужність, що й у разі застосування звичайного пального. Більш того, якщо від традиційного дизеля з вихлопної труби виходила кіптява, то від «пляшкового» вихлоп був чистим. Три місяці поспіль трактор заправляли виключно полідизелем. Зауважимо, це був час активних осінніх польових робіт — оранка, культивування, посів озимих тощо. Коли потім перевірили двигун, виявилося, що він у найкращому стані. Водночас із будівництвом міні-НПЗ, точніше ППЗ (пластикопереробного заводу), було налагоджено і збір сировини. В Городку, Чемирівцях (райцентр по сусідству), на курорті Сатанів та у Хмельницькому встановили спеціальні контейнери для відбору ПЕТФ-пляшок (програма «Зелене місто»). «Наразі ми збираємо набагато більше пластику, ніж можемо переробити, — розповідає Андрій Тарнавський. — Установка у нас поки що експериментальна, і незважаючи на те, що вже маємо зареєстроване підприємство «Оболонь Оіл», продавати дизпаливо без ліцензії не можемо, а вона дуже дорога». Зібраний пластик поки що пресується і поставляється на переробку до Дніпродзержинська, де з нього виготовляють пакувальну стріч-
ку. Полідизель використовується тільки для внутрішніх потреб — ним заправляються вантажівки, що збирають пляшки, на ньому працює прес, який перетворює пластикове сміття на компактні тюки. На полідизелі їздять і легкові автівки винахідників. Протягом минулого року було зібрано 10,5 тонни пластику. На перший погляд, цифра не вражає. Але це принаймні 260 тисяч пляшок, які могли валятися на вулицях і в кущах, захаращуючи довкілля. «Мета нашого проекту, — говорить автор ідеї винахідник Костянтин Малецький, — не стільки мати якісь надприбутки і задоволення від творчості, скільки хоч щось зробити для порятунку природи, яка вже задихається в пластику! До того ж це дозволить виготовляти відносно недороге якісне пальне». До речі, і сама установка дуже екологічна. За словами розробників, вона працює без шкідливих викидів. «Усе абсолютно герметичне, — пояснює Андрій Тарнавський. — На виході лише полідизель, бензин та солідол. Жодних випарів. Єдине, що потрапляє в атмосферу, це дим від згоряння дрів». У найближчих планах винахідників — поширення програми «Зелене місто» на інші населені пункти та будівництво потужної промислової установки, здатної переробляти до чотирьох тонн пластику на добу. Установка може перетворювати на паливо ще кілька видів поширених полімерів, зокрема поліетилен.
ДО РЕЧІ
Американський «конкурент» Цікаво, що 2009 року (на рік пізніше, ніж в Україні) аналогічна установка Envion Oil Generator (EOG) була запущена у США. Звичайно, потужніша — на 500—600 тонн пластикових відходів. Щоправда, розробка компанії Envion, над якою працювало багато вчених і на яку було витрачено мільйони доларів, виявилася не зовсім досконалою. Якщо «гаражний» винахід подолян ви-
Трактор «Універсал-2»
Повнопривідний мотоцикл, який скорив Говерлу
дає вже готову продукцію, то американський — лише синтетичну нафту. Із тонни пластикової сировини вони отримують 3—5 барелів нафти.
АСПЕКТ
Супермотоцикл та унікальний трактор Винахідники пишаються ще кількома розробками. Передусім, це повнопривідний мотоцикл CIVAR, який 2005 року зміг заїхати аж на Говерлу. Із «казенного» у супербайку лише мотор «Іж» та колеса. Усе інше — рама, підвіска, система передач, тяги тощо — власна унікальна розробка. На досягнутому винахідники не зупинилися і невдовзі переробили байк на мотоцикл-трансформер, який може їздити як на колісному, так і гусеничному ходу. Останнє дуже доречне, коли треба рухатися сніговою цілиною. Це, до слова, єдиний у світі одноколійний гусеничний мотоцикл — усі сучасні аналоги мають ззаду дві гусениці, а тут — одна. Будь-яка висота снігу для цього трансформера — не проблема. Швидкість — до 40 км. «Коли ми випробовували мотоцикл на снігу, то ледь не спричинили кілька ДТП, — згадує Григорій Гуменний, один із «батьків» мотодива. — Я гнав на повну по заметеному полю вздовж траси. Сніг віялом в усі боки… Швидкість… То водії дивилися не стільки на дорогу, скільки на мене. Багато хто знімав на мобільні телефони. Від гріха подалі, аби не спричинити якої аварії, довелося від’їхати вглиб поля». Зараз мотоцикл-трансформер-альпініст припаркувався
у Городоцькому краєзнавчому музеї. «Нам за нього німці пропонували 6 тисяч доларів, — говорить Тарнавський, — сума, як для нашого райцентру, де платня 2 тисячі гривень, велика, але ми вирішили: хай він краще залишиться в Городку, і подарували його музею» Ще одна гордість — трактор «У-2» («Універсал-2»), випущений у Києві 1934 року. Із кінця 60-х і аж до 2008-го він розміщався на високому постаменті біля місцевої «Сільгосптехніки». Можна собі уявити, як виглядав трактор, що майже півстоліття простояв під дощем та снігом. «Ми рік із ним прововтузилися, — згадує Тарнавський, — розібрали по гвинтику. Що могли – реставрували, деякі запчастини знайшли, деякі виготовили. І нарешті він таки завівся!» На сьогодні тракторів «У-2» збереглося менше десятка, а у робочому стані цей — єдиний. «У люди» раритет вивели на День міста 2009 року. Це був фурор. Усе, як у старій радянській кінохроніці 30-х років про перший трактор на селі. За деренчливим «У-2» бігли і старі і малі. А поява «Універсала» на святі ледь не зірвала урочистий концерт : на виступи артистів ніхто й не дивився — лише на трактор. Наразі «У-2» зайняв почесне місце у музеї поряд із мотоциклом-трансформером. «Тут у нас в області ще довоєнна полуторка є, — мрійливо зітхає Андрій Тарнавський, — так і хочеться покопирсатися в ній. Розібрати по гвинтику, щоб теж потім на колеса поставити». А ще Андрій Микитович мріє збудувати власну ГЕС. Його дім і майстерня стоять на самому березі стрімкого Смотрича, «Я знаю, як можна поставити станцію без греблі, — каже він.— Конструкція проста й дешева. Але…» Але на заваді стоять чиновники: «Не встигну я її запустити, як до мене прибіжать – плати, мовляв, за використання гідроресурсів. А це чималі гроші. Дешевше споживати струм із мережі». Фото з архіву Андрія ТАРНАВСЬКОГО
№ 30 (185)
9 серпня 2011 року
7
Середовище проживання
Безцінні шлаки Запорізькі металургійні гіганти успішно використовують відходи виробництва, які в іншому випадку тільки забруднювали б довкілля Роман ПРЯДУН Початок на стор. 1
От і нагромаджуються сьогодні в країні гори пустої породи, небо застеляє дим, а вода отруюється промисловими стоками. На металургійних підприємствах України утворюється бльзько 80% усіх техногенних відходів у країні, більшість із яких — ресурсоцінні. Хоча певна їхня частина і переробляється в процесі виробництва, значно більший шматок цього «пирога» складується на полігонах і в шламонакопичувачах. Цей процес супроводжується порушенням природного ландшафту на десятки квадратних кілометрів навкруги, зниженням родючості земель і, звичайно, позначається на здоров’ї населення. Звалища, шламонакопичувачі й відвали переважно перебувають у віданні самих підприємств, і видалення відходів, які утворюються на них, безконтрольне, з порушенням чинних нормативних актів і санітарних правил, що призводить до конфліктів із населенням, а іноді — до зупинення виробництва. Не-
рідко підприємства приховують від наглядових органів місця поховання високотоксичних матеріалів, їхнє скидання в ріки та яри, несанкціоноване спалювання їх у технологічних установках. Скільки виробляється в країні чорних і кольорових металів, видобувається вугілля й неметалевих корисних копалин, досить добре відомо. А от скільки та або інша галузь залишає при цьому відходів — знають найчастіше лише фахівці. За станом на початок минулого року, загальні обсяги нагромадження відходів в Україні досягли 40 млрд т. Під ними зайнято близько 160 тис. га — це один із найвищих показників у світі. У
загальній кількості відходів на сховищах організованого складування й на території підприємств ресурсомісткі становлять 95,8% від усього обсягу. Разом із тим прогрес науки і техніки дозволяє дедалі раціональніше використовувати матеріальні ресурси.
Якщо розібратися
Наказано знешкодити «Проблема відходів промислового походження набуває все більш гострого характеру у зв’язку з тим, що обсяги їх генерування весь час зростають, тоді як темпи їхньої переробки непорів-
Альтернативне тепло Олександр ЛЯСКОВСЬКИЙ На кожен наступний опалювальний сезон і комунальники, і споживачі їхніх послуг чекають із тривогою: тепломережі в більшості міст зношені, втрати тепла перевищують 30% і, як говорять фахівці, ці тенденції тільки посилюватимуться. Однак не все так погано. Українські вчені готові запропонувати до впровадження розробки, здатні замінити добре знайомі нам джерела теплової енергії.
Наприклад, кавітаційний тепловий генератор (КТГ). Винахід академіка Міжнародної академії наук екології та безпеки життєдіяльності Володимира Бєликова і його колеги Юрія Анісімова (Дніпропетровськ) можна використовувати для автономного обігріву будинків і приміщень різного призначення, нагрівання води для промислових і побутових потреб.
Як це працює Власне, процес кавітації полягає в зміні фізикохімічних властивостей рідин. У місцях із різкими перепадами тиску утворюєть-
ся велика кількість бульбашок, які й генерують теплову енергію внаслідок свого «схлопування». У генераторі дніпропетровських винахідників використовується принцип водяного насоса, але ротор тут перероблений під створення процесу кавітації. За рахунок розмірів можна варіювати продуктивність і температуру нагрівання рідини, яка проходить через генератор. Приводить його в дію електричний насос. Принцип роботи КТГ Бєликова й Анісімова такий: за рахунок застосування конусного прискорювача в зоні кавітації в момент схлопування бульбашок виникає надлишкова теплова потужність. Теплоносієм у цьому випадку є вода, але можна застосовувати розчини солей, спирт, антифриз. Джерелом енергії для насоса є електромережа з напругою 220 або 380 В. Для роботи можуть бути використані побутові насосні станції, мотопомпи, пересувні електростанції. Можлива принципова схема установки без насоса — за рахунок створення над-
лишкового тиску й високої швидкості потоку. Звичайно, потреби в теплі у великого підприємства й у жителя стандартної «двушки» різні, тому автори пропонують варіанти виготовлення цього обладнання. Виробнича автономна система обігріву: насос трифазний 3,4 кВт, КТГ і теплообмінник. У цьому випадку є можливість прогріти систему опалення обсягом 200– 300 л рідини. Можливе приєднання до готової системи опалення. У проведених випробуваннях КТГ об’єм виробничого приміщення становив 3000 м3. В одному із цехів ВАТ «Дніпрошина» система успішно відробила весь опалювальний сезон без жодних зривів у роботі. Температура в приміщенні не опускалася нижче 18°С. Серед інших можливих «клієнтів» виробничого варіанта КТГ — круїзні, вантажні й пасажирські теплоходи, залізничні вагони різного призначення. У цьому випадку можна застосувати прямоточне нагрівання води через бойлер або ресивер.
нянно малі, — роблять висновок фахівці українського Науково-дослідного інституту з промислового й санітарного очищення газів. — У результаті накопичені сотні мільйонів тонн твердих і рідких відходів, які необхідно переробити й знешкодити. Усе це вимагає найшвидшого створення потужних переробних установок продуктивністю, вимірюваною мільйонами тонн на рік, з їхнім промисловим освоєнням». Розуміючи, що використовувати вторинну сировину в нинішніх умовах — це насамперед означає забезпечити стабільність функціонування виробництва, багато запорізьких підприємств активно працюють у цьому напрямку. Особливо два найбільших промислових об’єкти обласного центру — «Дніпроспецсталь» і «Запоріжсталь». Відповідно до інвентаризації 2010 року в ПАТ «Дніпроспецсталь» повторно застосовується брухт вогнетривів (коли заміняється футерівка печі, брухт вогнетривів перебирається, частина використовується повторно, частина йде на продаж, решта вивозиться на полігон). У сталеплавильних цехах як додатковий енергоносій завод використовує відпрацьовані промаслені фільтри й дрантя. У діло на ДСС іде пил абразивно-металевий і сировинних матеріалів, пев-
на кількість якого застосовується під час виплавки. Є й несподівані приклади. Так, «Дніпроспецсталь» як металошихту для сталеплавильних цехів бере медичні голки й відпрацьовану оргтехніку. На «Запоріжсталі» повторно використовуються й реалізуються стороннім підприємствам залізовмісні й сировинні відходи (обрізь, літники, відсів агломерату, відходи коксу від дроблення та інше), які в повному обсязі повертаються в агломераційне й мартенівське виробництво в кількості близько 900—1000 тис. т на рік. Уже давно не викидаються й залізовмісні та окалиновмісні шлами. Вони вловлюються на оборотних циклах комбінату й повертаються у виробництво агломерату, окалини й частково в мартенівський цех. Обсяг їх становить близько 200 тис. т на рік. Вогнетривкий брухт «Запоріжсталі» після вибірки з теплових агрегатів спочатку перебирається безпосередньо в місці ремонту, а потім надходить для глибшої переробки на спеціалізовану ділянку ремонтнобудівельного цеху. Після цього сировина повертається в цехи на повторне укладання, а також реалізується ВАТ «Запоріжвогнетрив». Обсяг знову використовуваного на комбінаті вогнетривкого брухту щорічно становить близько 10—12 тис. т, реалізація — 4 тис. т.
Відпрацьовані мастила піддаються обробці на ділянці регенерації мастил комбінату й повертаються у виробництво. Частково відпрацьовані мастила реалізуються стороннім споживачам. Повторне використання становить 500—800 т на рік, реалізація — близько 500 т. Відпрацьована мастильноохолодна рідина прокатних цехів використовується як коагулянт для стабілізації оборотної води в циклі газоочищення доменних печей. Утворення й використання для цих потреб відпрацьованих мастильно-охолодних рідин щорічно становить до 1,5 тис. т. Шлам станції нейтралізації утворюється внаслідок нейтралізації кислих стоків прокатних цехів на станції нейтралізації ЦХП-3. Частково шлам уживається як матеріал захисного антипригарного покриття шлакових чаш доменного й мартенівського цехів. У цьому напрямку використовується близько 1,3— 1,5 тис. тонн шламу. Найбільш великотоннажний відхід металургійного виробництва комбінату — доменні шлаки. Реалізується у вигляді гранульованих шлаків і доменного щебеню підприємствам будівельної індустрії та гірничодобувним суб’єктам. Обсяг цієї продукції становить до 1 млн т щорічно.
Побутова автономна система обігріву на базі КТГ: насос однофазний, напруга в мережі — 220 В, потужність двигуна — 1,3—1,5 кВт і КТГ. Допустима температура теплоносія — до 100°С, тиск на вході в КТГ — 5,5 атм, на виході — 1,5 атм, швидкість руху води — 60—150 л/хв. Його можна використовувати в системі опалення, розрахованій на ємність до 80 л. Крім того, КТГ можна підключати до вже наявної системи опалення квартири або до бойлера. Ними можна обігрівати приватні будинки, квартири і під’їзди багатоповерхових будинків, індивідуальні басейни, оранжереї та теплиці, невеликі цехи, виробничі майстерні. Переваги КТГ учені називають не замислюючись: не
треба застосовувати газ для розігріву теплоносія; більша ефективність тепловіддачі за цього способу роботи теплоносія, ніж витрата електроенергії на його прямий розігрів; питома витрата електроенергії — 0,74 Вт, що становить 64% від стандартної витрати; експлуатаційні витрати значно нижче, ніж у разі використання газових установок або електричних котлів; окупність може бути досягнута за 1–2 сезони експлуатації. Однак, за словами розробників, переваги генератора не обмежуються здатністю дешево й екологічно чисто виробляти тепло. Використовуючи цей принцип роботи, можна також створити структуризатор, іонатор води (побутовий і промисловий) для виробни-
цтва Н2О зі знезаражувальним ефектом. Із його допомогою можна проводити очищення стічних вод (із додатковою продувкою киснем), шахтних, промислових відстійників (із додаванням коагулянту), використовувати для басейнів і теплиць, у виробництві водно-вугільних і водномасляних сумішей, а також алкогольних напоїв високої якості (прокачуючи спирти через КТГ). В одному винаході «згорнуто» десятки варіантів бізнесу й сотні можливих робочих місць. Від редакції Винахід підтверджений патентом України №85240 від 12.01.09, розроблені й затверджені ТУ, отриманий гігієнічний сертифікат Державної санітарноепідеміологічної експертизи Міністерства охорони здоров’я України. Однак із упровадженням його в життя, як завжди, проблеми, нагадувати про які знов нема сенсу. І все-таки винахідники сподіваються, що добра й, до речі, прибуткова ідея знайде прихильників. Вони готові розглянути варіанти співробітництва у спільному випуску установок або передачі виключних прав на виробництво, реалізацію, монтаж і сервісне обслуговування цих установок.
Діюча модель автономної системи опалення
8
№ 30 (185)
9 серпня 2011 року
Регіон
Смуга невезіння У грудні цього року міське КП «Міжнародний аеропорт «Чернівці» відзначить свій перший скромний п'ятирічний ювілей. Але, швидше за все, без реконструйованої злітної смуги Юрій ЧОРНЕЙ
Приймати великі літаки типу «Боїнг», Airbus A320 або просто Ту-134 Чернівецький міжнародний аеропорт міг би щонайменше рікдва тому. А вже з 2009-го робоча злітно-посадкова смуга летовища мала зрости до 2,5 кілометра завдовжки.
Кращі технічні характеристики смуги — більші можливості для пасажирів скористатися зручним рейсом, а для підприємства — залучити нових авіаперевізників. Урешті, це ті ж дешеві бюджетні авіакомпанії (low-cost — «низька вартість»). Тим часом зараз про подовження до 2500 метрів збудованої у середині 80-х років смуги вже навіть не йдеться. Робочою в аеропорту досі залишається її ділянка у 1900 метрів. «Тендер є, але поки немає коштів на проведення робіт», — прокоментував ситуацію заступник директора департаменту ЖКГ міської ради Ярослав Кушнірик.
Ахіллесова п’ята аеропортів Серце будь-якого аеропорту — його злітно-посадкова смуга. Із часу, відколи держава передала аеропорт місцевим громадам, смуга КП «Міжнародний аеропорт «Чернівці» завжди була його дошкульним місцем. (1500 метрів полотна збудували у середині 70-х років минулого століття, а в середині 80-х подовжили до 2216 метрів). Свідченням цього були перманентні сигнали про неспроможність
аеропорту приймати важливі борти. Так було взимку 2006 року, коли в Чернівці летів президент Румунії Троян Бесеску, служба безпеки якого нібито висловлювала сумніви щодо того, чи дозволить вона взагалі аеропорту приймати президентський літак. Улітку 2010-го, коли у Чернівцях чекали вже на Президента України, ситуація повторилася. І хоча у випадку з Віктором Януковичем служби аеропорту чутку оперативно спростували, питання щодо злітно-посадкової смуги все одно залишилися. Необхідність з 2002 року за власний кошт утримувати смугу у належному стані та ще й сплачувати кілька мільйонів гривень податку за 120 га землі під летовищем фактично коштувала життя обласному комунальному підприємству «Міжнародний аеропорт «Чернівці». Чи не єдиною суттєвою допомогою власника своєму потопаючому підприємству була пільга зі сплати податку на землю у частині, що зараховується до обласного бюджету. Проте звільнення від обов’язкової сплати 25% суми проти решти 75%, які треба заплатити у міську казну, льотної погоди для аеропорту не робило. До того ж свої права на нього заявило також місто. Ну а щоб депутати обласної ради були більш зговірливими, їх колеги з ради міської періодично відмовляли обласному комунальному підприємству у пільзі зі сплати земельного податку. Договір між обласною та міською радами про передачу єдиного майнового комплексу у ко-
мунальну власність територіальної громади м. Чернівці підписали вже на початку грудня 2006 року. Вирішити свої проблеми за рахунок держави комунальному аеропорту в Чернівцях, розрахованому на одночасний прийом шести пасажирських і такої ж кількості вантажних літаків на годину (добре, якщо стільки рейсів тут набереться за тиждень), поки не вдалося. У перелік летовищ, злітно-посадкові смуги яких лататимуть до Євро-2012, він не потрапив. Хоча урядовий оргкомітет із підготовки до святкування 600-річчя Чернівців ще 2008 року рекомендував Мінтрансу вирішити питання реконструкції смуги та включити об’єкт у мережу аеропортів, що обслуговуватимуть Євро-2012. Надія на позитивне розв’язання проблеми бодай у майбутньому з’явилася після ухвалення
Панорама Буковини
Державної цільової програми розвитку аеропортів на період до 2020 року. Затверджена Кабміном у 2008 році концепція, зокрема, передбачає можливість повернення злітно-посадкових смуг аеропортів разом із перонами з комунальної власності у державну. У Чернівцях тоді не приховували: готові були хоч завтра позбутися цього тягаря. Зачистка смуги для прийому взимку одного лише літака у цінах докризового 2008 року коштувала КП «Міжнародний аеропорт «Чернівці» 10 тисяч гривень, тим часом як найбільший дохід не перевищував п’яти тисяч. Навіть якщо квиток на літак придбають геть усі мешканці мільйонної Буковини, цього буде мало, щоб досягти самоокупності, переконували на комунальному підприємстві. (У кращі 80-ті чернівецький аеропорт за рік перевозив максимально 320 тисяч пасажирів). І хоча зараз аеропорт фігурує у переліку тих підприємств, що працюють із прибутком, позбавте його пільги зі сплати земельного податку — і з крутого піке він вже не вийде. В обласному центрі готові були залишити собі тільки реконструйоване приміщення аеровокзалу і наземне технічне обслуговування потреб аеропорту, а потім шукати інвестиції для розширення терміналу пропускною спроможністю 300 пасажирів на годину.
Діло – асфальт Полігоном для випробовування нової технології реконструкції злітнопосадкової смуги мала стати її частина довжиною 316 метрів. (Подовжувати смугу аеропорту у напрямку села Чагор через низький рельєф місцевості визнали економічно недоцільним. Необхідні для її доведення до 2,5 кілометра 284
метри вирішили згодом прокласти у напрямку Чернівців.) Метод холодного ресайклінгу, до якого зі згоди «Украеропроекту» планували вдатися під час реконструкції, ні в Україні, ні тим більше у світі для ремонту злітних смуг ще жодного разу не застосовували. Зрізану частину старого покриття пропонували пустити крізь «Реміксер-4500», і відтак збагативши бітумною емульсією та цементом, знову укласти, ущільнивши після цього котком. Міцнішою смугу мали зробити укладені зверху 18—20 см асфальтобетону. Реалізувати ноу-хау на практиці довірили працівникам Херсонського шляхобудівного підприємства, які до того відзначилися під час ремонту чернівецьких доріг. Проте швидко завершити реконструкцію ділянки «316» у 2007 році не вдалося. Головною причиною нібито стала необхідність придбати дорогу техніку німецького виробництва, якої підрядник не мав. Надолужити втрати у пасажиропотоці згодом мала відремонтована смуга. Це саме тоді пролунали заяви про майбутній прийом на оновленій смузі літаків типу «Боїнг-737». Урешті, прийняти без бодай двох кілометрів робочої смуги (1900+316) навіть Ту-134 для аеропорту було проблематично. А нові літаки — це не тільки додаткові можливості для розвитку й відповідно заробітку. Тут треба зважати і на екологічний аспект: борти іноземного виробництва, як доведено практикою, створюють значно менше шуму, ніж вітчизняні Ан-12 і Як-42. Тим часом аеропорт не лише не завершив реконструкцію смуги, а й навіть втратив наприкінці 2008 року єдиний внутрішній рейс із Чернівців до Києва. Занепокоєння також викликали кілька інцидентів із літаками, що трапи-
лися восени 2008 року. Хоча тодішній керівник аеропорту і заперечував, що літаки з’їжджали за межі злітнопосадкової смуги через ремонт на ділянці довжиною 316 метрів і відповідне скорочення її з 2216 метрів до 1900. Забезпечити потреби ремонтників у асфальті, нестача якого нібито й зірвала роботи у 2008-му, мав змонтований поблизу летовища новий завод. Словом, смугу херсонці таки розкопали, а от що робити з армованою сіткою, на яку там натрапили, «фахівці» до пуття не знали. Якось перезимували, а навесні виявилося, що основа не витримала, бо була пошкоджена. «Основа — ще не сама смуга, — поділився спогадами про будівельну халтуру заступник директора департаменту ЖКГ міської ради Ярослав Кушнірик. — На неї мали покласти шар асфальту, потім решітку, потім ще один шар асфальту. Коли почала руйнуватися основа, роботи взагалі призупинили». Добиватися повернення затрачених коштів мерії Чернівців довелося в херсонських та запорізьких судах. Проте реально вдалося отримати купу металобрухту, яку підрядник залишив після себе на летовищі. Пояснювати причини негараздів довелося вже тимчасовій контрольній комісії обласної ради з перевірки виконання інвестиційних зобов’язань та інших умов договору про передачу єдиного майнового комплексу комунального підприємства «Міжнародний аеропорт «Чернівці», яку депутати створили у січні 2009 року. Більшість інвестиційних зобов’язань, як встановив експерт-оцінювач, бодай щодо вкладених в аеропорт 26 мільйонів гривень, місто виконало. Хоча головне з них — реконструкцію злітно-посадкової смуги, завершено не було. Чергову дію затяжної драми розіграли вже 2010 року. Завершити реконструкцію багатостраждальної смуги «316», як пояснював директор КП «Міжнародний аеропорт «Чернівці» Володимир Калинюк, завадила нова редакція Закону «Про здійснення державних закупівель». Документ зобов’язав комунальні підприємства проводити тендери і в тому випадку, коли роботи виконуються за власні кошти. Цього разу на реконструкцію частини смуги довжиною 316 метрів із коштів міського бюджету планували витратити понад 10 мільйонів гривень. Відновлювати ділянку «316» мали 2011 року, щойно середньодобова температура повіт-
№ 30 (185)
9 серпня 2011 року
Регіон
Понорама центру Чернівців
ря становитиме плюс 10О С. Фахівці Національного авіаційного університету цього разу запропонували взяти за основу дещо модернізований проект зразка 1986 року, за яким смугу і будували. Від методу холодного ресайклінгу, який себе не виправдав, цього разу вирішили відмовитися. А відтак відновлювати злітну смугу у конструктиві 1986 року, який за кілька десятиліть експлуатації довів свою надійність. У планах також заміна старої світлосигнальної системи, що дозволить покращити параметри прийому літаків: без цього аеропорт із цілодобового перетвориться на денний.
Ціна питання Доводити годувальницюсмугу до пуття доведеться вже новому керівнику підприємства. Рішенням сесії Чернівецької міської ради попереднього звільнили. І хоча причину такого рішення можна пошукати і в політичній площині, відсутність реконструйованої злітної смуги залишається фактом. Сьогодні аеропорт має фактично лише один регулярний рейс на Тімішоару (Румунія). Румунська компанія CarpatAir, яка з 2009 року
успішно перевозить пасажирів із Чернівців до Тімішоари, тому й почувається так впевнено на ринку, що надає своїм клієнтам змогу скористатися послугами бюджетних авіакомпаній. Бо це з румунського Тімішоари, а не з українських Чернівців чомусь легко можна вилетіти у понад два десяти європейських міст. Звісно, за програмою лоу-кост. У Чернівцях для таких авіакомпаній злітна смуга закоротка. Хоча хто знає, чи не вдалося б, наприклад, легко знайти заміну літакові авіакомпанії «Дніпроавіа», що з 27 березня скасувала щоденний авіарейс між Києвом (Бориспіль) і Чернівцями, якби смуга вже зараз була довшою? Бодай на кількасот метрів. В.о. директора підприємства Віктор Миронюк узагалі здивував. Розкопувати 316 метрів злітної смуги, виявляється, не було потреби. На той час вона відслужила лише 20 років. До того ж смуга була армованою, тобто мала металеву сітку. Інша річ — основна частина смуги довжиною 1900 м зношена через постійну хімічну обробку та навантаження та ще й збудована на два десятиліття раніше. Ось куди, на його думку, треба було
Новий проект з Іраном Надзвичайний і Повноважний Посол Ісламської Республіки Іран в Україні Гасемі Алі Абаді повідомив під час робочої зустрічі в Харкові, що Іран і державний концерн «Антонов» підписали договір про спільне виробництво реактивних літаків нового покоління Ан-148 і Ан-158. За його оцінками, фінансові обсяги проекту буде доведено до $1 млрд. Крім цього, подовжено дію договору про спільний випуск Ан-140 і лізингові поставки Ан-148. Ще в 1999 році в іранському Ісфахані стартувало серійне виробництво літаків Ан-140, хоча
першу машину було зроблено лише через три роки. У 2005-му ж українська сторона запропонувала іранцям (компанії NESA) аналогічний проект щодо Ан-148. Цей літак ідеально підходить для ринку Ірану — великої країни з не дуже розвиненою системою наземного сполучення. Ан-148 — регіональний пасажирський лайнер, здатний перевозити до 85 пасажирів на відстань від 2 до 4,4 тис. км. Ан-158 же — машина солідніша й може переміщати 99 пасажирів на відстань до 7 тис. км, тобто використовуватися на міжконтинентальних перевезеннях.
вкладати кошти. Зараз ця частина вкрита маленькими камінцями і потроху сиплеться. Гарантувати, що такий камінець не потрапить до двигуна великого літака, ніхто не зважиться. Смугу треба ремонтувати повністю, бо з року в рік вона стає гіршою. На все про все потрібно не менше 100 мільйонів гривень. Сума для аеропорту непідйомна. (Для порівняння: у 2009 році, наприклад, чистий прибуток аеропорту від надання послуг з обслуговування польотів становив 3,4 мільйона гривень. У 2010-му чернівецький аеропорт чистими заробив вже майже чотири мільйони.) На початку літа Чернівецька обласна рада рекомендувала раді міській виконати рішення облради ще попереднього скликання (№8927/09 від 17.03.2009 р.), пунктом 4 якого передбачено необхідність першочергового фінансування ремонту злітно-посадкової смуги, навігаційного та освітлювального обладнання аеропорту за рахунок вивільнених коштів бюджету м. Чернівці у разі отримання грошових надходжень з Державного бюджету України на погашення боргових зобов’язань. Тим часом Міністерство інфраструктури України перетворило державну компанію «Лізингтехтранс» на «Антонов фінанс». Віцепрем’єр країни й за сумісництвом профільний міністр Борис Колесніков: «Цей спеціальний підрозділ, що займатиметься лізингом літаків для українських — і, сподіваюся, не тільки — авіакомпаній. Ми маємо намір компенсувати відсотки заводу або ж лізинговій компанії, залежно від обраної конструкції, щодо світових стандартів — два-два з половиною відсотка». Підготував Денис ІВАНЕНКО
9
10
№ 30 (185)
9 серпня 2011 року
Технології
Попереду — енергетичний рай? У зв'язку з винайденням каталізатора енергії оптимісти прогнозують кардинальну зміну світових фінансових потоків, песимісти ж не поспішають із висновками Анатолій ЛЕМИШ Початок на стор. 1
Проте у світі працюють десятки дослідних груп, часто в напівпідпільних умовах, які намагаються одержати енергію фактиччно з нічого. А в січні цього року італієць Андреа Россі і його колеги професор Серджіо Фоккарді й фізик Джузеппе Леві з Болонського університету, які працювали разом з ним над винаходом, провели демонстрацію пристрою, названого ними каталізатором енергії (E-Cat). За минулі півроку новин (і яких!) нагромадилося багато.
тент ще в 1995 році. Однак, на відміну від нього, Россі додав у суміш каталізатор, знайдений, певне, дослідним шляхом, склад якого тримається в секреті. Припускають, що він використовує звичайний графіт або якусь із його модифікацій, наприклад, вуглецеві нанотрубки. Принаймні, як обмовився в одному інтерв’ю сам винахідник, вартість каталізатора не перевищує 10% від
чено сотні мільярдів доларів. І результат всієї героїчної термоядерної епопеї поки аж ніяк не зрозумілий. А тут — жменя порошку, пара трубок — і ядерна реакція на столі? А як же кулонівський бар’єр? Усе-таки є причини у багнети зустрічати винахідника з його антинауковим, на коліні склепаним генератором! На демонстрацію приладу Россі в січні не відгукнулося жодне серйозне нау-
Секретний каталізатор Зовні цей пристрій нагадує самогонний апарат, зібраний із залізок зі смітника. Що, звичайно, не додає авторитету його авторові. Та який там авторитет! Россі твердить, що має диплом інженера, однак, як з’ясувалося, університет у Кенсінгтоні (Каліфорнія), де він учився, позбавлений акредитації. Журналісти дізналися, що наш герой у минулому був засуджений за контрабанду золота зі Швейцарії, піддавався судовому переслідуванню за податкові шахрайства, його спроба перетворити промислові відходи на нафту закінчилася фінансовим крахом. Коротше кажучи, справжній авантюрист. Проте мова не про нього, а про його конструкцію. Як пояснює Россі, діючою речовиною є нікель, точніше, його порошок у дрібнодисперсному вигляді (нанопорошок). Під тиском він насичується воднем. Щоб реакція почалася, треба спочатку цю суміш підігріти до кількох сотень градусів за Цельсієм. Із певним каталізатором молекули водню розпадаються на атоми, ті вступають у реакцію з нікелем, утворюючи атоми міді й заліза. Далі реакція ядерного синтезу підтримує сама себе, утворюючи величезну кількість теплоти й слабке гамма-випромінювання. Попередники Россі з LENR експериментували не з нікелем і воднем, а з більш дорогими й примхливими паладієм, цирконієм і з дейтерієм замість водню. Уже зрозуміло, що основні ідеї й зовнішній вигляд апарата Россі скопіював в іншого ентузіаста низькотемпературного ядерного синтезу — Піантеллі, який подав заявку на па-
Россі показує генератор Кулландеру й Ессену
ціни суміші. Тому й нагнітає таємничість, адже, знаючи склад каталізатора, будьякий інженер середньої руки може в підвалі або гаражі спартолити такий самий генератор.
Академічний бар’єр крутіше за кулонівський? За теорією, ядра атомів не можуть зблизитися за таких умов. Їм заважає так званий кулонівський бар’єр — взаємне відштовхування однаково заряджених тіл. Навіть за температур у кілька тисяч «кельвінів», коли речовина вже переходить у стан плазми, кінетичної енергії ядер недостатньо для їхнього зближення на відстань, за якої ядерні сили тяжіння стануть більшими за сили кулонівського відштовхування. Тільки за температур у мільйони градусів за Кельвіном імовірність подолати кулонівський бар’єр за рахунок тунелювання стає помітною, і починається самопідтримувана термоядерна реакція. Саме через проблеми досягнення температур у мільйони градусів і втримання плазми в такому «пекельному» стані застопорилася ідея одержання термоядерної енергії. На грандіозні установки на зразок токамаків у всьому світі за півстоліття докладено зусиль десятків наукових центрів і витра-
кове видання. Його реферат не прийняли навіть у журнал відкритих наукових публікацій на сайті ArXiv.com. Однак Андреа Россі своєю стратегією обрав не полеміку з ученими, а реалізацію свого винаходу у вигляді працюючого пристрою. Комерційне впровадження генератора теплоти із ціною 1 цент за кіловат електроенергії — хіба може бути краща відповідь скептикам? На один із показів Россі переконав прилетіти президента шведського Товариства вчених-скептиків Ханно Ессена й голову комітету з енергетики Шведської королівської академії наук Свена Кулландера. Вони мали нагоду докладно вивчити генератор E-Cat до ввімкнення, під час роботи й після. Обидва професори визнали факт одержання величезної
Генератор Россі без ізоляції
кількості надлишкової теплової енергії — за 6 годин генератор виробив 25 кВт, або близько 4,4 кВт·год. Крім того, шведи одержали два зразки порошку нікелю — невикористаного й того, який, за словами Россі, «працював» протягом 2,5 місяця. Їхній аналіз на спектрометрі в лабораторії університету в місті Упсала (Швеція) показав, що вихідний порошок складається переважно з чистого нікелю, у той час як другий зразок містить декілька інших речовин – 10% міді й 11% заліза. «Якщо мідь не є однією з домішок, використовуваних як каталізатор, ізотопи міді 63Cu і 65Cu може бути отримано тільки в процесі», – заявив Кулландер. Шведські вчені дійшли висновку: «Для одержання 25 кВт від контейнера обсягом 50 см3 ніякого хімічного процесу не має бути. Є тільки альтернативне пояснення факту одержання виміреної енергії. Це певний ядерний процес». Ця доповідь коштувала Ханно Ессену посади голови Товариства вчених-скептиків...
«Чорний ящик» чи ящик Пандори? Для заводу з виробництва генераторів E-Cat Грецію обрано, певне, через відносну дешевину будівництва й наявність тут родовищ нікелю. Для реалізації проекту створено компанію Defkalion green technologies. Передбачається, що завод, розрахований на виробництво 300000 генераторів на рік, почне роботу в середині жовтня й випускатиме пристрої Hyperion у вигляді «чорного ящика» розміром 55x45x35 cм. Розроблено лінійку моделей потужністю від 5—30 кВт до 1,15—3,45 МВт. Найменш потужні, однотрубні, моделі
Є думка Євген Андрєєв Фізик-ядерник, кандидат фізико-математичних наук, співробітник Інституту фізики НАНУ
«У мене такий апарат готовий на 95 відсотків» — Я очікував цього моменту багато років. Такий «вибух» міг статися давно в усьому світі й незалежно в Італії, Японії або іншій країні. Це мало статися. — Який каталізатор у Россі, поки невідомо? — Каталізаторів може бути дуже багато. Напевно його рішення не єдине. Використовуючи інші ґрати нікелю й інші умови, на виході можна одержувати енергію, як це робить Россі, плюс ядерну золу на замовлення — золото, платину, уран, паладій, рідкісноземельні елементи — все що завгодно. Усе обраховано, обґрунтовано, показано. Залишається тільки робити.
— Що чекає тепер на водневу, вітроенергетику, які активно розвиваються? — Вони відімруть одними з перших. Зате великого розвитку дістануть способи акумулювання енергії. Вуглеводневі ж ресурси перейдуть із енергетики, з горіння на виробництво синтетичних матеріалів. — Чи є в Україні розробки, подібні до генератора Россі? — Теоретичні — так. У мене апарат готовий на 95 відсотків. Є розрахунки, схеми, системи, наукове обґрунтування. Зараз я екстрено готую свій генератор до офіційного показу. Сподіваюся, ще цього року.
Володимир Висоцький Професор радіофізичного факультету Київського національного університету ім. Тараса Шевченка
«Не все так просто...» — Володимире Івановичу, ви робили дослідження, близькі до низькотемпературного ядерного синтезу, у лабораторії «Протон-21». У вас були дивовижні результати, пов’язані із трансмутацією ядер. Як ви прокоментуєте досліди Андреа Россі? — Звичайно, я стежу за його експериментами, кілька разів розмовляв з учасниками його презентацій у січні й лютому в Болоньї. Ця тема активно обговорювалася на конференції з низькотемпературних ядерних реакцій, яка проходила в бепристосовані для опалення невеликих будинків і теплиць, а також для вбудовування в міні-ТЕЦ. Більші, що складаються з набору однотрубних, розраховані на опалення підприємств і потужних ТЕЦ. Самі «ящики» виробляють тільки тепло й пару. За необхідності перетворенням на електрику мають перейматися користувачі — є турбіни, які можна застосувати для цього. Утім, немає ніякої технічної проблеми в тому, щоб вмонтувати генератори у вже працюючі системи комунальної енергетики. Орієнтовна вартість генератора Hyperion становитиме від 3 до 4 тис. євро і, за словами Россі, окуповуватиметься не більш ніж за рік. До слова, свої генератори винахідник має намір не продавати, а віддавати в лі-
резні в Індії, де я робив кілька доповідей. Там все не так просто. Це не шахрайство, але, з іншого боку, є дуже велика проблема через відсутність (точніше, надзвичайно малу кількість) у природному нікелі ізотопів, що мають дати стабільні ізотопи міді, про які Россі весь час говорить. Має бути дуже сильний радіаційний фон, а його майже нема: мої знайомі під час презентації таємно намагалися провести виміри, але фон виявився фактично природним. І це головна перешкода для прийняття результатів. зинг, залишаючись їхнім власником. Раз на півроку фахівці компанії Defkalion підзаряджатимуть генератори воднем. Запасу нікелевого порошку в реакторі, за оцінками, вистачає на півтора року. Крім того, кожен «ящик» буде оснащений контролером із GPS для відстеження роботи й пристроєм для самознищення на випадок спроби несанкціонованого доступу. На початку липня разом із представниками фірми Defkalion Россі провів випробування перших дослідних зразків пристрою Hyperion. Вони показали, що модулі дійсно виробляють надлишкову енергію, причому коефіцієнт надлишковості становив від 20 до 30 разів. Коли модулі набирали необхідну теплоту, їх відключали від зовнішньої електрики,
11
№ 30 (185)
9 серпня 2011 року
Технології після чого вони працювали самі, підтримуючи потрібну температуру.
НАСА перехоплює штурвал Ще один важливий контакт у Россі відбувся наприкінці травня з головним науковим співробітником НАСА Деннісом Бушнеллом. Цей відомий учений і винахідник був консультантом численних
Усе під контролем! GPS-трекери незамінні в сільському господарстві та вантажних перевезеннях Артем БОГДАН Нові технології — не завжди розробки й технічні рішення, яких раніше не було. Дуже часто вони — результат осмислення давно винайдених речей і філософії їхнього застосування. Харківський програміст, розробник програмного забезпечення для систем GPSспостереження Володимир Сергієнко вважає, що GPSтрекер — добрий тому приклад.
Докладно
Денніс Бушнелл
військових програм США. Бушнелл дуже серйозно поставився до результатів, показаних генератором E-Cat: «Я думаю, що ця технологія дозволить нам дуже швидко розвиватися. Якщо це станеться, то цілком зміниться геоекономіка, геополітика й буде розв’язано проблеми клімату». Він заявив, що технологію E-Cat можна використовувати для будь-яких потреб, у тому числі для створення ракет для космічних подорожей. Правда, пояснення надлишкового тепла він бачить не в низькотемпературній ядерній реакції (LENR), а в іншому процесі, який у фізиці називається теорією Відома Ларсена, де йдеться не про злиття ядер, а про бета-розпад. Така відмінність у поглядах не зашкодила, однак, Деннісу Бушнеллу зібрати цілий консиліум учених НАСА для нової зустрічі з Андреа Россі. Вона відбулася 14 липня в США. Ніяких комюніке із цього приводу опубліковано не було, але, наскільки можна зрозуміти, на зустрічі порушувалися глобальні питання розвитку технологій одержання дешевої енергії. Якщо в жовтні завод із виробництва генераторів Hyperion стане до ладу й ці пристрої дійсно вироблятимуть безмежну, екологічно чисту, майже дарову енергію, то найближчими роками можна чекати на крах нафтових, газових і вугільних компаній-гігантів. Розоряться найбагатші країни, які піднялися на вуглеводнях. Кардинально буде перерозподілено світові фінансові потоки. Упевнено можна говорити, що США вчепляться в цю тему щосили й постараються мати від неї всі можливі вигоди, відкинувши на узбіччя розвитку тих, хто не встигне перекроїти свою економіку під нову енергетику.
«Нам сверху видно все...» GPS-трекер складається із двох основних частин: GPSприймача й GSМ-модуля. Приймач визначає точне місце розташування трекера й передає ці дані на сервер через GPRS-канал або, у деяких випадках, SMSповідомленням. До мережі мобільного зв’язку трекер підключається звичайною SIM-картою. — Якщо раніше за допомогою GPS-навігатора ми спостерігали тільки за переміщенням якого-небудь об’єкта, — пояснює Володимир Сергієнко, — то зараз, залежно від того, яке програмне забезпечення встановлене на сервері, чітко можемо сказати, що конкретно й коли відбувалося або відбувається з об’єктом, який цікавить нас. Наприклад, монтуємо пристрій у трактор або комбайн і бачимо, чи дотримував тракторист швидкісний режим під час оранки. Адже якщо орати занадто швидко — не буде дотримано норми оранки землі, що не кращим чином позначиться на майбутньому врожаї. Є швидкісні нормативи для посіву, внесення добрив на поля. У тракторі, обладнаному GPS-трекером, порушення не можуть залишитися непоміченими. Крім того, трекер здатний передавати дані й з інших пристроїв. У нас у країні, до речі, найпопулярніше рішення — підключити до трекера датчики витрати палива. Адже злив дизпалива — традиційно «лівий» дохід наших трактористів, порівнянний за розмірами з їхньою офіційною зарплатою. — Чи можна «обдурити» цю систему? — Теоретично — так, але на практиці боротися з даними про місце розташування трактора складно, а часом і неможливо. Якщо трекер виходить із зони доступу мобільної мережі, він записує координати у свою пам’ять і
чають не до бака, а до своєї каністри. Звичайно, з такою системою неможливо красти паливо в колишніх масштабах. До того ж на машинах із меншою витратою, із баком більш правильної форми й меншого обсягу ця хитрість може й не спрацювати. Але на тракторах така можливість є. Десять-двадцять «зайвих» літрів палива за день роботи трактора система, швидше за все, не зафіксує.
відсилає їх, як тільки «піймає» мережу. Якщо його відключити від живлення, він від шести до дванадцяти годин ще працюватиме в автономному режимі. А якщо «сяде» батарея, відправить про це повідомлення на сервер, і водієві доведеться пояснювати, чому так вийшло. Екранувати його складно з тієї ж причини, хоча й можна. Уже давно є недорогі — від шістдесяти доларів — «глушилки», які приглушують сигнал мобільних GSM- і CDMA- телефонів, GPS-сигнал, а віднедавна і частоти роботи 3G-зв’язку. Точніше, вони не глушать сигнал, а створюють перешкоди на частоті роботи цих пристроїв. Поширення систем GPSспостереження спонукало виробників створити такий пристрій у компактному вигляді, що підключається до автомобільного прикурювача. Якщо ж антена GPS-приймача доступна, водій узагалі може обмота-
А от датчики витрати палива можна успішно «обдурити». Про це вам не скажуть у жодній фірмі, яка займається встановленням такого обладнання, але поки ця система недосконала. Адже ємність бака й витрата палива, у всякому разі в тракторів, дуже великі. Рух машини викликає коливання палива в баку. Так звані «пилки» — на графіку. Вони вносять шум в отримані від датчика дані. Ситуація погіршується тим, що в більшос-
— Скільки коштує така система й чи є сенс її встановлювати? — Є, ще який! Якщо це трактор «ХТЗ» або «МТЗ» тридцятирічної давнини — одна річ. Зовсім інша — Case або New Holland, вартість яких у сто вісімдесят тисяч доларів — не межа. Для порівняння: ціна респектабельного Lexus LX570 — «лише» сто тридцять п’ять тисяч доларів. Звичайно, власник такого агрегату хоче, щоб його машину трактористи використовували ефективно й не для особистих потреб. Вартість же системи обумовлена двома складовими. Це, по-перше, бортова система — те, що встановлюється безпосередньо на трактор, і серверна складова, тобто комп’ютерна програма. Вона теж складається із двох ком-
ти її фольгою, і GPS-модуль «втратить» супутники. Але в будь-якому разі водія запитають, чому так вийшло. До того ж як тільки екран буде знято, трекер спробує зв’язати координати до й після втрати сигналу й прокласти між ними маршрут. Вийняти ж трекер із трактора не вийде. Найчастіше він опломбований і підключений до інших датчиків. Які, до речі, теж можуть «підказати», чи пересувався транспортний засіб. Наприклад, проаналізувавши дані про оберти двигуна. У принципі, є пристрої, здатні імітувати сигнал від супутників GPS або ГЛОНАСС, змушуючи таким чином трекер передавати дані про неправильне місцезнаходження транспортного засобу. Цей прийом називається спуфінгом. Коштують
ті тракторів бак має складну форму. У «МТЗ» він узагалі складається із двох рівних частин, які з’єднуються. І коли машина «перекошується», бензин перетікає з однієї половини в іншу. Установлювати на такі трактори датчик тільки в одній половині бака нема сенсу, а з двома датчиками буде просто плутанина. Тому встановлюються мінімум два — один безпосередньо в баку й інший у паливній системі для вимірювання кількості прокачаного через нього палива. Це хоч якось вирівнює показання системи щодо реальної витрати. Проблема в тому, що двигун не використовує все, що накачав паливний насос. Невикористане паливо через «зворотку» надходить назад у бак. Цю саму «зворотку» кмітливі водії й підклю-
понентів: одна програма приймає дані від трекерів, інша аналізує отриману інформацію. Чим усе це складніше, тим дорожче програма. Скачати таке програмне забезпечення з Інтернету неможливо. Такого ПЗ просто не існує у вільному доступі. Точніше, воно є, але з дуже обмеженими функціями. Бо займаються написанням таких програм звичайно невеликі фірми. Вони наймають недорогих програмістів — фрілансерів. Ні фірма, ні програміст не викладають свій код у відкритий доступ. Їм це невигідно. Крім того, кожна фірма — виробник трекерів по-своєму бачить пакет даних, який має передаватися на сервер. Тому програму треба жорстко прив’язувати до параметрів конкретної моделі трекера. Тут проблема
такі пристрої дуже недешево. До того ж вони мають підключатися до комп’ютера, на якому встановлене спеціальне ПЗ, якого не існує у вільному доступі. Цим можуть скористатися спецслужби. Але намагатися в такий спосіб обдурити трекер звичайному українському трактористові, у всякому разі зараз, просто нерентабельно.
Великий секрет
Спиляти «пилку»
— у вузькій спеціалізації цієї частини ПЗ. Серверна складова коштуватиме аграріям 5—10 тисяч гривень. Приблизно стільки ж — комплект непоганого навісного обладнання (у тому числі датчики витрати палива) на один трактор зі встановленням. Якщо купувати обладнання самому, ціни дещо інші. Найдешевший китайський трекер можна придбати на ринку за 800 гривень. Правда, якість його роботи буде ненайкращою. Нормальний апарат коштує 2—3,5 тисячі гривень і більше.
У підсумку
Мрія шпигунів — Де ще можна використовувати GPS-трекери? — Сфера їхнього застосування досить широка. У нас найчастіше — у сільському господарстві й вантажних перевезеннях. Цінність цього пристрою в тому, що він передає будь-які дані, які надходять на нього. Контролювати можна буквально все: рівень палива, тиск у колесах, навантаження на амортизатори й навіть стан водія за допомогою газоаналізаторів, які реагують на наявність алкоголю в повітрі кабіни, або тривіальної web-камери. Багато трекерів підтримують СAN-інтерфейс, яким обладнана більшість сучасних автомобілів. А це означає, що за бажання й належного налаштування трекер може передавати дані, що надходять від будь-якого датчика, штатно встановленого в автомобілі, і відслідковувати все — від обертів двигуна й тиску мастила до показань акселерометрів. І знов-таки за бажання й належного налаштування теоретично можна навіть «погодити» трекер із камерою заднього виду, якою обладнані зараз багато особистих автомобілів. Для недалекоглядного угонщика може бути сюрпризом те, що автомобіль щохвилини відсилає дані про своє місце розташування й зображення навколишнього пейзажу. Правда, розумний зловмисник без проблем заглушить і сигнали GPS, і сам трекер. Якщо вчасно здогадається це зробити... Від редакції Українські аграрії — не піонери в галузі супутникового моніторингу техніки. GPSтрекери вже кілька років активно використовуються в системах моніторингу транспорту в усьому світі. Серед найактивніших користувачів — транспортні компанії, служби екстреної допомоги, компанії-перевізники, кур’єрські, поштові та інкасаторські служби.
12
№ 30 (185)
9 серпня 2011 року
IT Шпальта редактора
Бітова монетка
Економіка
Електронні гроші Bitcoin цікаві як технічно, так і економічно Олександр БІЛИЛОВЕЦЬ
Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ Днями серед київських користувачів Глобальної мережі чимало шуму зчинила новина про те, що влада столиці нібито має намір увести місцевий податок на підключення до Інтернету. Пізніше прес-служба КМДА спростувала цю інформацію, пояснивши: місто не має права вводити податки, які не визначені Податковим кодексом. Цікавий не так факт газетної вигадки, як реакція на неї сітьової спільноти. Слід звернути увагу на два моменти: поперше, інформація ні в кого не викликала сумнівів, а подруге, була сприйнята з тими ж емоціями, які викликає чергове підвищення комунальних тарифів. Це, звичайно, з одного боку, свідчить про вкрай низький рівень довіри громадян до влади, а з іншого — про те, що доступ до Мережі сприймається багатьма як послуга першої необхідності поряд з електрикою та водопостачанням. І це не перебільшення. Днями Інститут соціології НАНУ в рамках багаторічного проекту «Моніторинг соціальних змін» опублікував результати чергового дослідження. За його даними, сьогодні в нашій країні Інтернетом користуються 35,6% мешканців України, тоді як у 2002 році — тільки 4,35% (восьмиразове збільшення!). При цьому 26% респондентів (із репрезентативної вибірки, яка характеризує все доросле населення України) заявили, що не можуть обійтися без Інтернету, а більше 25% — без ПК або ноутбука. (Цікаво, різницю в 1% треба списати на похибку дослідження чи дані свідчать про те, що кожен сотий українець підключається до Мережі виключно з мобільних пристроїв.) Дослідження показало, що на популярності Інтернету не позначилася навіть криза: у той час як споживання інших товарів і послуг падало, попит на доступ до Мережі був на тому ж рівні. Більш того, як відзначила старший науковий співробітник Інституту соціології НАН Наталя Бойко, «українці почали його використовувати навіть активніше для реалізації своїх планів і дозвілля».
Техніка Сучасна світова фінансова система побудована таким чином, що за валютою (незважаючи на класичну економічну теорію про кількість вироблених товарів) стоїть фактичний авторитет тієї або іншої держави й надійність її центробанку. На аналогічних принципах ґрунтується більшість популярних платіжних систем (WebMoney, Яндекс. Гроші, PayPal, EasyPay) — цінність їхніх «фішок» хоч і підкріплена грошовим еквівалентом, але великою мірою залежить від рівня довіри до компанії й пропорційної йому кількості користувачів. Система Bitcoin вирізняється з-поміж усіх, а тому привертає до себе увагу. Наразі це єдина у світі платіжна система без центрального емітента в особі фінансової компанії або банку, що дозволяє платникам робити розрахунки анонімно. Випуск платіжних засобів і контроль над їхнім обігом забезпечується P2P-відносинами (зв’язками між одноранговими учасниками мережі) і системою криптографічних ключів. Кожен учасник системи має гаманець (установлену на ПК програму-клієнт), що містить пару ключів. Публічні ключі (набір символів або баркод для мобільних пристроїв) виконують функцію адрес під час відправлення та прийому платежів: ніяких логінів, а тим більше паспортних даних не треба. Приватні ключі верифікують користувача. Цифрова монета Bitcoin являє собою хеш-суму (результат перетворення вхідного масиву даних довільної довжини на вихідний бітовий рядок фіксованої довжини), що містить ключі й інформацію про номінал монети. Коли корис-
тувач А передає біткойни користувачеві Б, публічний ключ «монети» змінюється на публічний ключ користувача Б і підписується приватним ключем користувача А. Потім ця інформація відправляється в мережу біткойн для колективної перевірки підписів. Транзакції не підтверджуються, поки не будуть «упаковані» у послідовності — блоки. Створена транзакція розсилається вузлам, зайнятим генерацією блоку; сформований блок розсилається по мережі й перевіряється на коректність. У тому числі ключі нової транзакції перевіряються за списком попередніх операцій. Якщо проблем не виявлено, то транзакції верифікуються, кошти переводяться на новий рахунок, а блок транзакцій додається в загальний ланцюжок (уся інформація мережі Bitcoin зберігається в розподіленій базі даних) для подальшо-
блок, автоматично одержує грошову винагороду як компенсацію за витрачений час і ресурси. Створювачі Bitcoin ідеологічно прив’язали свою валюту до золота, тому назвали цей процес майнінгом (від англ. mining — видобуток копалин). Майнінг — єдине джерело збільшення «грошової маси» біткойнів і заразом реєстрації проведених транзакцій. Відповідно до архітектури швидкість видобутку згодом падає, бо доводиться обробляти більшу кількість даних (тому учасники, які приєдналися до системи на самому початку, мали перевагу). Складність «видобутку» однієї «монети» зараз майже в півмільйона разів більше, ніж на початку роботи системи: заробити майнінгом на домашньому ПК уже неможливо, і користувачі об’єднуються в «обчислювальні пули».
Прогнозована зміна кількості грошової маси біткойнів за умови наявної частоти генерації 21
18
15 Кількість біткойнів (млн.)
Світло, газ, Інтернет
Явище електронної готівки як якогось інструмента обміну, використовуваного переважно в погано контрольованому Інтернеті, досі викликає безліч суперечок, особливо серед державних регуляторів. А останній тренд фінансового сектора Глобальної мережі взагалі став для них справжнім головним болем.
12
9
6
3
0 2009
2012
2015
2018
2021
2024
2027
2030
2033
Рік
го зіставлення транзакцій, щоб уникнути подвійної витрати коштів. Використання мережі Bitcoin ґрунтується на принципі доказу роботи. Перевірити результат — хеш блоку — можна менш ніж за секунду, але його добір вимагає значних обчислювальних ресурсів, бо «правильна» хеш-сума має відповідати певним вимогам, зокрема, містити задану кількість нульових двійкових розрядів. Цей процес вимагає безлічі циклів проб і помилок, оскільки результат реалізованої в алгоритмах системи функції хешування SHA-256 (також використовується для створення цифрових підписів) фактично непередбачуваний. Тому вузол, який згенерував новий коректний
Оскільки обчислювальні потужності мережі непостійні, програмне забезпечення вузлів кожні два тижні перераховує вимоги до хешів блоків, підтримуючи середню частоту генерації на рівні шість блоків на годину. А розмір винагороди за майнінг зменшуватиметься удвічі кожні чотири роки. Таким чином, швидкість емісії біткойнів залишається стабільною. Відзначимо, що на відміну від інших платіжних систем у Bitcoin немає комісії під час перерахування коштів — довільну суму «чайових» можна добровільно включити в платіж і зробити обробку такої транзакції першочерговою. Бонус нараховується вузлу, який першим згенерував блок із платною транзакцією.
Із фінансової точки зору Bitcoin чи не єдина валюта у світі, не піддана природній інфляції. Емісія біткойна алгоритмічно обмежена 21 млн одиниць, тому за відсутності штучних потрясінь (недавно ринок обвалила «злива» украдених 25 тис. біткойнів — $500 тис. за тодішнім курсом) обмінний курс цієї валюти тільки збільшуватиметься. Утім, «видобуток» розрахований орієнтовно до 2030 року (на липень 2011-го в обігу задіяно 6,8 млн біткойнів), а мінімальний номінал у перспективі становитиме 0,00000001. З іншого боку все більший попит на валюту не підкріплений відповідними вливаннями, призведе до надмірного нагромадження коштів у окремих користувачів, що може викликати колапс цієї мікроекономічної системи. Анонімність і неконтрольованість завжди асоціюються з нелегальними операціями. Очевидно, що за допомогою біткойнів можна інкогніто оплачувати послуги як хакерів і спамерів, так і «великоваговиків» тіньового ринку — торговців зброєю, наркотиками, розповсюджувачів порнографії (на цей факт уже звернули увагу провідні світові спецслужби). Однак серед легальних реципієнтів валюти зареєстровано кілька сотень різноманітних онлайн-сервісів, кілька готелів і ресторанів. Незалежно від статусу бізнесменів із конвертацією цифрових грошей у паперові в них можуть виникнути проблеми. Способів оготівковування Bitcoin не так вже й багато: обмінники (наприклад, Liberty Reserve із наступним виведенням на Visa/MasterCard), інтернет-аукціони й торговельні площадки, онлайнбіржі. Останні формують попит та пропозицію, визначаючи курс BTC/USD. З іншого боку, Bitcoin найбільше підходить під класичне визначення, сформульоване ідейним натхненником е-грошей Девідом Чаумом. На його думку, електронні гроші мають стати «онлайн-готівкою», тобто бути в загальному випадку анонімними (очевидно, що, купуючи хліб у магазині, ми не розголошуємо своїх персональних даних). Більшість використовуваних сьогодні електронних валют із метою безпеки ґрунтуються на принципах банківських карт із більш-менш обов’язковим підтвердженням особистості.
Цікаве питання: чим забезпечені біткойни? З алгоритму роботи напрошується паралель: вони підкріплені витратами процесорного часу. Однак це не зовсім коректне порівняння, оскільки забезпечення має на увазі можливість обміну й курс — обміняти біткойни на витрачену обчислювальну потужність неможливо. Але BTC «чеканяться» процесорами ентузіастів: цілісність ланцюжка блоків захищена від атак існуванням розподіленої комп’ютерної мережі. Це означає, що цінність біткойнів визначається виключно попитом та пропозицією. Учасники проекту впевнені, що в перспективі біткойн має стати просто засобом обміну й нагромадження, знову порівнюючи його із золотом у допромисловий період, чия «власна цінність» визначається тільки природною рідкістю й складністю видобутку.
Цінність для суспільства Є дві основні точки зору із приводу значення Bitcoin для інтернет-економіки. Частина людей упевнена, що це фінансова піраміда. Відзначимо, що в «класиці» фінансових пірамід (піраміда Понці або МММ) створювачі рекламують великі прибутки за мінімальні строки. У той же час після запуску системи в 2009 році ніхто не давав гарантій, що біткойни взагалі вийдуть із замкнутого, украй малого кола користувачів і їхня вартість почне зростати. Крім того, курс валюти нестабільний, що свідчить про певні ринкові механізми. Bitcoin цілком може виявитися «мильною булькою», і його вартість після періоду зростання швидко й значно знизиться. Утім, такі обвинувачення можна пред’являти й Facebook (див. «УТГ», «Мільярди осіб за мільярди доларів», №5 (160) від 16 лютого 2011 р.). Інша частина твердить, що система стала відповіддю на тотальний монополізований контроль фінансової системи й поступову завуальовану персоналізацію Інтернету. Відкинувши всі політико-ідеологічні й економічні наріжні камені, Bitcoin був і залишається видатним проектом із погляду реалізованих технічних і концептуальних парадигм, що, утім, не гарантує йому фантастичну популярність і практичне застосування.
13
№ 30 (185)
9 серпня 2011 року
IT
Отаке кіно
видають більш короткі імпульси з більшою частотою.
Наука розвиває можливості голографії
Винаходь граючи
Анатолій ЛЕМИШ Ні, ідеться не про захисні плівки для паспортів і акцизних марок для горілки. Голографія наближається до того, щоб від нерухомих об’ємних зображень перейти до тих, що рухаються. Їх важко буде відрізнити від реальних об’єктів, у тому числі й живих людей.
Ну й кадр! В останні місяці різні групи вчених зуміли значно просунутися в цьому напрямку. Ще восени професор Нассер Пейгамбарян і його колеги з Університету Аризони (США) створили апаратуру, здатну записувати й передавати голографічне зображення зі швидкістю 1 кадр на 2 секунди. На відміну від 3D-відео, де глядачі в лівому ряді кінозалу бачать той же стереоефект, що й ті, хто сидить праворуч, голографічний об’єкт можна обійти навкруги, при цьому вигляд його весь час змінюється, ніби він реальний. До голографічного дисплея звідси один логічний крок: зробити так, щоб голограму на пластині можна було швидко стирати й перезаписувати в реальному часі, та ще й за сигналом, переданим ззовні. Такий перехід виявився технічно не менш складним, ніж саме винайдення голографії. Пристрій Нассера Пейгамбаряна являє собою набір із 16 камер, які зніма-
ють тривимірне зображення об’єкта з різних точок. Інформація кодується імпульсним лазерним променем, який перетинається з іншим, «еталонним». У результаті виходить інтерференційна картинка, вона записується на фоторефрактивну полімерну пластинку, освітлюючи яку, можна побачити об’ємне зображення. Згодом старий об’єкт можна стерти, переписавши на його місце нову картинку. Прототип пристрою використовує 10-дюймовий екран, а зараз тестується 17-дюймовий. Демонструючи можливості системи, учені провели відеоконференцію, під час якої голографічне зображення співробітника лабораторії передавалося з Каліфорнії в Аризону. Звичайно, кадр кожні дві секунди — це ще не рух. Автори винаходу відразу заявили, що швидкість відновлення картинки може бути збільшена. Для цього треба модифікувати барвники в полімері, щоб вони змінювали свій стан швидше, а також перейти до лазерів, які
Голографічна система на базі Microsoft Kinect
Конкуренція на ринку інтернет-телефонії загострюється Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ
Не дуже давно софтверний гігант Microsoft за $8,5 млрд придбав лідера світового ринку голосового й відеозв’язку — компанію Skype Limited, на яку, за даними американської консалтингової компанії TeleGeography, припадає понад 12% усіх міжнародних дзвінків.
Активно розвиває той же напрямок і компанія Google. Уже кілька років користувачі поштового сервісу Gmail могли розмовляти один з одним за допомогою сервісу інтернет-телефонії Gtalk і навіть робити відеодзвінки. Торік найпопулярніший у світі пошуковик зробив наступний логічний крок у розвитку своєї послуги —
додав можливість дзвонити на мобільні й стаціонарні телефони в межах США. Очевидно, цей проект був успішним, оскільки минулого тижня таку ж можливість вирішили відкрити ще для 38 країн, до яких входить і Україна. Як і у випадку зі Skype, служба буде платною (хоча й значно дешевше дзвінків зі звичайного телефона). Плати за з’єднання нема, а вартість хвилини розмови залежить від країни й типу дзвінка. Наприклад, дзвінок на стаціонарний телефон в Україні коштуватиме приблизно 80 коп./хв., а на будь-який телефон у Китаї —16 коп./хв. Як обіцяють представники Google, новий сервіс стане доступним протягом найближчих декількох днів. Про те, що він активний, користувачі довідаються за зеленою іконкою із зображенням телефона над списком контактів Gtalk.
медичних досліджень. Надалі, із поліпшенням якості екранів і збільшенням їхніх розмірів, можна очікувати найфантастичнішого застосування — від появи поруч із вами голографічного співрозмовника до справжнісіньких «примар». Од-
рухливе відео, то Пентагон уже озвучував ідею розробки голографічної зброї. Передбачається, що вона створюватиме над бойовищем величезні реалістичні об’єкти (наприклад танкову армаду) з метою залякування та деморалізації супротивника.
Тим часом
Тривимірний офіс
Китайський голографічний дисплей
Словом, виявилося, що майже всі деталі системи цілком доступні для покупця будь-якого магазина електроніки. Єдиний компонент експериментального голографічного відео, що поки ніде не продається — власне голографічний дисплей. Зараз група Боува працює над його розробкою. Передбачається, що його собівартість буде не вище $200.
Примара на бойовищі?
Битва за відеозв’язок
Поки вчені розробляють системи для відображення тривимірних зображень, інтернет-телефонія та відеозв’язок стали звичним і повсякденним явищем. Глобальний ринок послуг у цих галузях вимірюється мільярдами доларів, і за контроль над ним ведуть запеклі бої найбільші світові IT-компанії.
І справді, досягнення Нассера Пейгамбаряна незабаром було перевершено. Уже в січні співробітники Массачусетського технологічного інституту на чолі з Майклом Боувом продемонстрували розробку, створену за зовсім іншою технологією. У системі використовується один-єдиний прилад для захоплення відео — камера ігрового інтерфейсу Kinect для консолі Microsoft Xbox, де швидкість відновлення голограми — близько 15 кадрів на секунду! За словами вчених, для збільшення швидкості з 7 до 15 кадрів їм вистачило одного тижня, тому потрібно буде зовсім небагато часу для «прискорення» до 24 і навіть до 30 кадрів на секунду, що створить повну ілюзію руху об’єкта. Тривимірне зображення формується на базі даних, одержуваних від камер контролера Kinect. Єдина відмінність роботи голографічної системи від звичайного контролера в тому, що для побудови точної тривимірної моделі використовується ефект дифракції світла. Комп’ютер, до якого під-
ключається Kinect, використовує для обробки вхідного потоку даних обчислювальну потужність трьох графічних процесорів, що дозволяє побудувати точну тривимірну модель об’єкта замість примітивної, генерованої стандартним Kinect.
Учені багатьох наукових центрів уже вивчають можливості використання цієї нової технології. Найпростіші її застосунки — 3D-відеочати, передача тривимірних голографічних карт, креслень або даних
Тим часом
Skype не спить Skype розширив список апаратів на платформі Google Android, які підтримують функцію відеодзвінків. Застосунок Skype версії 2.1 дозволяє робити відеовиклики власникам 17 моделей смартфонів п’яти виробників — Acer, HTC, LG, Samsung і Sony Ericsson. Функція відеовикликів може бути доступна й на інших апаратах за умови, що на них установлена ОС Android версії 2.2 і вище, однак Skype зауважує: у цьому випадку успішна робота не гарантується. Щоб активувати функцію, треба встановити нову версію Skype, зайти в настройки застосунка й вибрати пункт «Увімкнути відеодзвінки». Якщо такого пункту нема, то апарат не підтримує відеозв’язок. Нагадаємо, що функція відеочату за допомогою Skype стала доступна користувачам смартфонів Android у червні цього року.
нак поширеною голографічна відеозйомка стане мінімум через кілька років. Утім, у пресу вже просочилася інформація про військове застосування голографії. Правда, поки в статичному варіанті. Технологію голографічної зйомки й відображення використовували для штабної роботи в американській армії. Техаська компанія Zebra Imaging продавала Пентагону пластикові голографічні карти розміром 61х91 см за ціною від $1 тис. до $3 тис. Роботу було налагоджено: військові відсилали польові дані на комп’ютер компанії, яка створювала голографічні об’ємні карти місць бойових дій в Іраку та Афганістані. Що ж до нових можливостей, які відкриває об’ємне
Група китайських дослідників із Пекінського телекомунікаційного університету та компанії AFC Technology розробила дослідний зразок тривимірного голографічного дисплея розміром 1,8х1,3 м. Він не потребує використання стереоскопічних окулярів і дозволяє переглядати тривимірне зображення протягом тривалого часу, забезпечуючи чудову якість. Правда, об’єкт на такому екрані поки нерухливий. Зображення для демонстрації на голографічному дисплеї захоплюється за допомогою 64 цифрових камер, спрямованих на об’єкт під різними кутами, також використовується 64 проектори. Розміри голографічних екранів для статичних зображень фізично обмежуються тільки кількістю й можливістю використовуваних камер і проекторів. Використовуючи спеціалізоване програмне забезпечення, також можна буде підключити такий дисплей до будь-якої комп’ютерної системи для одержання реального тривимірного робочого середовища.
Вікно в інтерактивний світ
Група дизайнерів із Копенгагенського інституту інтерактивного дизайну об’єдналася з інженерами Toyota для розробки технології за назвою «Вікна світу». Ця технологія перетворює вікно на задньому сидінні автомобіля на інтерактивний прозорий сенсорний дисплей.
Нова технологія, офіційно представлена на конференції Європейської асоціації автовиробників у Бельгії, працює так само, як і планшетний ПК: ви можете збільшу-
вати й зменшувати масштаб зображення за допомогою двох пальців або малювати картинки, торкаючись пальцем вікна. Доторкнувшись до зображень об’єктів, видимих за межами авто, можна довідатися про відстань до них, а також отримати іншу інформацію. Ще одна цікава особливість: малюнки на вікні рухатимуться, створюючи ілюзію того, що вони являють собою частину пейзажу за межами автомобіля. Підготував Анатолій ЛЕМИШ
14
№ 30 (185)
9 серпня 2011 року
Техноспорт
Шалений крос
порукою безпеки гонщиків. Учасники стартують на серійних автомобілях із приводом на одну вісь, єдиним базовим обмеженням для яких є обсяг двигуна до 3,5 л і маса машини не більше 1600 кг. Основний елемент такої гоночної машини — каркас безпеки, що збереже здоров’я водієві після численних зіткнень із суперниками й перевертання автомобіля на дах. Каркас виготовляють із труби діаметром не менше 50 мм і товщиною стінки від 2,5 мм. Конструкція повинна мати замкнуту форму (без кутів), а радіус загину труб – не менше 100 мм. Точки кріплення передньої й основної дуг безпеки на кузові посилені сталевою пластиною товщиною не менше 3 мм і площею 120 см2. Каркас безпеки надійно прикріплений до підлоги автомобіля болтовими з’єднаннями або зварюванням. Якщо зазирнути в кабіну екстремального боліда, то можна зрозуміти, чому за
всього бажання «салоном» її не назвеш. На робочому місці гонщика не залишилося ніяких цивільних ознак на кшталт килимків і елементарної оббивки. Мабуть, щоб на випадок пожежі не було чому горіти, а під час ремонту можна було легко добратися до будь-якого вузла автомобіля. До речі, радіатор установлюється в найбезпечнішому місці, за кріслом водія. Паливний бак розміщений між арками коліс не ближче 30 см від краю кузова, а кришка наливної горловини повинна надійно зачинятися, щоб запобігти випадковому відчиненню. Цікаво, що максимальна ємність паливного бака — лише 20 л. Для коротких заїздів цього цілком достатньо. Лобове скло може бути замінене або доповнене металевою сіткою. Комірки — 2550 мм, товщина дроту — не менше 2—3 мм. У разі застосування сітки замість лобового скла у водія має бути захисний щиток на шоломі або захисні окуляри. Дозволяється заміняти такою ж сіткою і все інше скло автомобіля. Крім того, двері водія фарбують у яскравий колір, звичайно червоний, адже відповідно до правил таран цього місця суворо заборонений. Тільки дотримання цих правил і добре підготовлене «залізо» гарантують, що з автомобільного місива пілот вийде максимум із декількома синцями.
Після чергового заїзду з кілометрового рингу евакуюють розбиті в мотлох «засоби пересування»
Фото автора і bomba.crimea.ua
Сергій ДУМКЕВИЧ Ці змагання, мабуть, видовищніші за «Формулу-1» і вже точно безпечніші від їзди нашими дорогами на звичайних «смертних» авто. Усе, що треба для участі в них, — випробуваний автомобіль і воля до перемоги.
У липневу спеку в мальовничій балці Тубай, що в чотирьох кілометрах від Сімферополя, відбувся перший кубок Nanoprotec «Авто Дербі Прохват», у автонародді — просто перегони на виживання, або бойові перегони. Це справжнє чоловіче протистояння, де можна все... Ну, або майже все. Виграє не той, у кого сильна або швидка машина, і навіть не той, хто класно править, а хто утримається на трасі й зуміє змагатися далі.
У бій ідуть тільки гладіатори Хитро закручена траса загальною довжиною 1 км 250 м вирівнена й спланована грейдером. На шляху гладіатора автомобільної ери — три трампліни й два кільця, грязьовий і для кросу. На полігоні можуть змагатися всі категорії авто- і мототехніки, у тому числі вантажівки й
трактори. Схили балки створюють ефект амфітеатру, на природних трибунах якого може розміститися до 50 тис. глядачів. На перегони з’їхалося 40 кращих гонщиків із шести міст України. Проти них боролися й новачки — дві кримські команди. Автомобілям треба було вижити в чотирьох заїздах по 12 кіл у кожному. На відміну від американських перегонів на виживання, головна мета українського автомобільного екстриму — дійти до фінішу, і бажано першим. Тупо таранити супротивника спеціально тут не рекомендується. Якщо вже став на дорозі, тоді вибач, доведеться зазнати удару і полетіти в кювет. Машини виходять на старт першого заїзду, їх розставляють за результатами жеребкування. Загули мотори, і перегони понеслися. На трасі перевертаються перші жертви, застрягають на узбіччі залізні скакуни. Глядачі кричать від захвату. Відчуття таке, наче після нудної їзди за правилами зі світлофорами, знаками й докучними пішоходами тобі дали волю їздити так, як заманеться, і нещадно бити свої й чужі машини. Загалом, робити те, за що у разі
Довідка «УТГ» Виявляється, цей спорт існує в Україні вже 10 років і навіть вилився в чемпіонат країни з автокросу. Учасники, а таких сміливців у нас близько 50, виборюють чемпіонське звання. Змагання відбуваються у Києві, Запоріжжі, Кривому Розі, а тепер і в Криму.
Севастополець Андрій Корольов шокував кримську публіку своїм спортивним духом і прагненням продовжувати перегони навіть заднім ходом
зіткнення на перехрестях б’ють в обличчя, а даішники карають. У підсумку після першого раунду з поля бою віднесли не менше третини моторів, в основному новачків цього спорту, а до кінця третього заїзду «не дожила» й половина спортивних тарантасів. За підсумками основних трьох заїздів переміг Алік Геворгян, який виступав під щасливим 13-м номером. Та основна інтрига й справжні театральні пристрасті розпалилися під час четвертого, «королівського», заїзду. У Криму його назвали прем’єрським, оскільки головний приз — від представника місцевої влади. За правилами після трьох кіл вибуває той, хто прибув на фініш останнім. У підсумку залишається один переможець. Зазвичай на всіх таких етапах уперед виривався дебютант із сімферопольського екстримклубу «Бомба» Костянтин Сухоносенко на своєму автомобілі «ВАЗ-21093». Здається, уже ніхто не сумнівався в
GRANDіозний трек Траса Crimea Grand Prix Circuit довжиною майже 5 кілометрів зможе приймати чемпіонати рівня Superbike, MotoGP і Formula-1 Сергій ДУМКЕВИЧ Як говорить мотогонщик і автор ідеї будівництва автомототреку Анатолій Кучмін, гоночні траси на Crimea Grand Prix будуть уже цього року. У кримському селі Суворівському Сацького району підготували всі необхідні матеріали, підвели електрику, фактично добудували підмурки всіх будинків і навіть розгорнули унікальний асфальтний завод.
тільки після одного гоночного чемпіонату одержить 17— 18 млн євро. Власники треку хочуть провести на кримській землі чотири чемпіонати світового рівня — Superbike, MotoGP, Formula-1 і кузовний чемпіонат. Так, у червні представники Міжнародної мотоциклетної федерації (FIM) у складі її інспектора Клода Дані й директора світового чем-
піонату Superbike Паоло Чіабатті підписали меморандум про намір у 2012 році організувати на перегоновому комплексі Crimea Grand Prix Circuit змагання із шосейнокільцевого мотоспорту. Іноземна делегація проінспектувала споруджуваний комплекс і задоволена результатами роботи. «Тут багато швидких поворотів, тільки два або три легких і повіль-
160 тонн на годину Така висока продуктивність заводу — обов’язкова умова, оскільки під час укладання основного полотна необхідний безперервний процес по всій ширині траси (швів на треку не має бути). За попередніми розрахунками, будівництво й обладнання треку коштуватиме $300 млн, причому $100 млн уже витрачено. Анатолій Кучмін заспокоює: місцевий бюджет
успіху жовтого авто зі скромною наклейкою «Проба» на лівому борті... Але на фініші Mazda переможця — гладіатора з Хортиці Едуарда Колесника — ласкаво штовхнула напористий «жигульонок» у бік. Мовляв, не ображайся, друже, це лише перегони.
Безпечна колісниця Вимоги до бойових колісниць автогладіаторов досить суворі. Це, у принципі, і є за-
них. Трек складний, дуже мало місць, де гонщики можуть розслабитися. Унікальна й ширина треку, що дозволяє учасникам вибирати різні траєкторії, а це дуже видовищно», — відзначив Клод Дані. Однак багато що в проведенні Superbike залежатиме і від влади, уважає Кучмін. Деякі питання доведеться вирішувати разом. Приміром, необхідно зробити «євроремонт» на ділянці дороги довжиною 6 км від Євпаторії до майбутнього треку. Ідеальною має стати й траса від аеропорту «Сімферополь» до Євпаторії. На зустрічі з мотогонщиками кримський прем’єр Василь Джарти пообіцяв, що цей «проект стане яскравим прикладом ефективного партнерства інвестора й держави».
Зі світу по ідеї
Траса для картингу готова під укладання асфальту
Анатолій Кучмін знає, що будувати. Кілька разів на рік відвідує світові чемпіонати, побачив багато відомих треків. У своєму майбутньому творінні хоче втілити всі кращі ідеї й рішення, перетворивши кримську трасу на унікальний об’єкт. І масшта-
би задуманого дійсно вражають. Проект автотрека Crimea Grand Prix Circuit розробила німецька фірма Tilke Engineers & Architects під керівництвом відомого проектувальника гоночних трас Германа Тільке. Загальна довжина траси становитиме 4857 метрів. До неї ввійдуть 6 правих і 6 лівих поворотів, розташованих за годинниковою стрілкою. Ширина гоночної дороги — 13 м, а в зоні «старт-фініш» — 15. На кримському автотреку з’явиться найдовша у Європі швидкісна ділянка, що сягатиме 900 м. Крім самого треку побудують центральну трибуну на 5302 чоловіка із 40 коментаторськими кабінами, барами й кафе, а також додаткові трибуни з можливістю розширення до 142 тис. місць. План треку дозволить глядачам бачити всі перегони. Проектом передбачені також два тунелі: автомобільний довжиною 73 м і пішохідний 60 м. На пострадянському просторі немає аналогів майбутньому українському автотреку. Комбінації швидких поворотів і прямих ліній допускають граничну швидкість
понад 300 км/год. Трек будується із захисними пристроями, сталевими гардрейлами та під’їзними дорогами по обидва боки. Також передбачена так звана зона сходження, виконана у вигляді комбінації гравію та асфальту. Крім того, з’єднання треку між його одиничними сегментами, так звані short-cuts («найкоротший шлях»), розділять його на два незалежних варіанти або три різних конфігурації траси. Наприклад, Short-cut 2 дає можливість додати гак до основного GP-треку й таким чином збільшити шлях ще на 100 м. Траса унікальна й своїм місцем розташування, насамперед — кліматичними умовами, які дозволяють проводити заїзди протягом 10 місяців на рік. Поруч два міжнародних аеропорти — у Сімферополі й Севастополі. У 3 км від треку розташована злітно-посадкова смуга, яка може забезпечити роботу бізнес-авіації, і лише 8 км розділяють майбутній комплекс і морський порт. Нашим гонщикам треба тільки дочекатися першого чемпіонату. Фото crimeagp.com
№ 30 (185)
9 серпня 2011 року
15
Архіtech
Мости в майбутнє У наш час вони стали полігонами для втілення нових архітектурних та інженерних ідей Анна ГРЕЧАНИК Перший міст зробили давні люди, переносячи упалі дерева туди, де ріку не можна перетнути вплав. Так і з’явився символ об’єднання того, що було розділене природою. Тому міст, як зв’язок між землею й небом, зустрічається у всіх міфологіях світу. Досить згадати Калинів міст у слов’ян, іранський Чинват зі схожими функціями, скандинавський Біврьост, що з’єднує царство людей і богів... А сьогодні мости перетворилися на справжні полігони для відпрацьовування новітніх ідей і технологій, архітектурних та інженерних. Дивлячись на деякі з них, просто не віриться, що вони можуть діяти, але їхня робота ґрунтується виключно на класичній фізиці й механіці. І цьому є чимало підтверджень. Наприклад...
Леуварденський летючий міст
ки. Принаймні так уважає Олександр Камін: — Споруда в Малайзії — подальший розвиток ідеї висючого моста. На цьому принципі створені «Золоті ворота» у Сан-Франциско, Кримський міст у Москві та інші. Як і в класичних висючих мостах, основне навантаження на себе приймає не опора (стискальна), а троси (розтягувальні). Такі мости, де несучі троси закріплюються безпосередньо на опорі, називаються ванто-
погляд Хівервицький міст мало відрізняється від інших, але за потреби він легко згортається в колесо на одному з берегів і відкриває прохід човнам. До речі, особливо «хитрої» фізики тут нема, зате є цікава геометрія. — Міст, що згортається, сконструйований на дуже красивій геометричній ідеї. У згорнутому вигляді він являє собою правильну восьмикутну призму, а в розгорнутому — її розгортку, — пояснює Олександр Хівервицький міст Камін. Поруччя моста складаєть- вими. Класичний приклад ся з восьми трапецій із ку- — Московський міст у Києві. тами 67,5° при нижній основі й 112,5° — при верхній. Тому коли міст згортається, Пластмасовий боки трапецій притуляють- міст у Гессені ся один до одного, виходить Він не іграшковий і цілком правильний восьмикутник пристойних розмірів: висота (його кути саме по 135°). У 27 м, ширина 5 м. Просто на принципі, можлива й інша відміну від звичайних залікількість граней призми й зобетонних мостів основну відповідно інші кути. частину нової будівлі ста-
Розвідні мости, якими б вони не були гарними та ефектними, багато в чому застаріли й занадто повільні для сьогоднішнього тем- Небесний міст пу життя. Тому креативні у Малайзії голландці створили міст леЗараз це один із найвищих тючий. Його надводна час- одноопорних мостів світина не розводиться, а вся ту. Його відкрили для тупіднімається за допомогою ристів на острові Лангкаві в дуже великого важеля. Міст 2005 році. Міст розташованевеликий за розмірами, ний на горі, його довжина але збоку схожий на трансформера з майбутнього, який легко піднімає в повітря шматок асфальту. Як це працює, пояснює фізик Олександр Камін: — Фізична ідея летючого моста не нова. Це застосування дуже старої думки в новій для неї галузі. «Дайте мені точку опори — і я зру- Леуварденський летючий міст шу Землю» — відомо ще із третього століття — 125 м через ущелину між до нашої ери. Відтоді важе- двох вершин, ширина — 1,8 м, лі широко застосовували- висота — 652,5 м над рівнем ся, от і до розвідного моста моря. Через вигнуту форму добралися. Подальші дета- на ньому є точка, де створюлі — уже суто конструкційні ється ілюзія вільного польой матеріалознавчі. ту над прірвою. Дивно й те, що тримається він лише на одній колоні, а стабілізуєтьХівервицький міст, ся системою тросів, закріпщо згортається лених на сусідніх скелях. У Він стоїть на Лондонській хмарну погоду він щезає в набережній. Водний тран- хмарах, і здається, що він іде спорт тут досить розвине- в небо — от вам і зв’язок між ний, тому перекривати ріку небесами і землею. низько висячими мостаЩо ж не дає мосту впасми небезпечно. На перший ти? Та ті ж закони фізи-
новлять конструкції зі штучного волокна, тобто звичайного пластику. Плита його проїзної частини зроблена з укріпленого скловолокном полімеру (FRP), склеєного на двох сталевих основах. Функцію, яку виконують балки дерев’яного моста, покладено на порожні трикутні балки із пластмаси, зчеплені одна з одною певним чином. Від звичайних мостів він відрізняється й масою — лише 58 тонн. Вражають і терміни будівництва: Гессенський міст збудували лише за один день! Уся справа в тому, що будівництво звичайного моста, який має запобігати пробкам, часто стає їхньою причиною: під час будівництва дорога значно звужується, отже, знову пробки... У 2008 році влада Гессена (Німеччина) доручила знайти спосіб вирватися із замкнутого кола науководослідному інституту Штутгарта. До будівельного майданчика міст транспортували вже в складеному вигляді. А головне — ним їздити безпечно: автори ідеї запевняють, що в пластмасового волокна більша несуча здатність, і витримує воно будьяке навантаження.
Newstrino
Розкажіть, птахи... Новий мікролітальний апарат представлений науковій спільноті на початку липня в Глазго на щорічній конференції Товариства експериментальної біології. Саме так, гіганти світового авіапрому до розробки відношення не мають: нова модель — витвір німецьких фахівців із Центру біонічних інновацій.
Машина сполучає крила, завдяки змахам яких можна літати на низьких швид-
костях, і «вітрило», яке дає можливість ширяти в повітрі — спеціально для тих, хто любить аерозйомку. Музою зразка стали стрижі. «Для птахів, — пояснює керівник групи доктор Вільям Тілліке, — сполучення багатьох складних завдань — зльоту й посадки, тривалого польоту й маневрування в обмеженому просторі — норма, щоденність». А стрижі до того ж дуже маневрені й чудово ширяють у повітрі, причому в «енергозбережно-
Уся в молоці! Сумні реалії вітчизняної науки: дослідники, яких ця сама наука не може прогодувати, змушені шукати додатковий заробіток. Німецький біохімік Анке Домаске недавно теж пішла в бізнес — заснувала компанію Qmilch, яка спеціалізується на виробництві синтетичного волокна й пошитті з нього одягу.
Правда, не через матеріальні проблеми, а для душі: 28-літня дослідниця відома ще і як неординарний модельєр, а тут основна робота зненацька піднесла їй сюрприз у вигляді щойно відкритої методики одержання казеїнового волокна з молока. Ні, сюрпризу, звичайно, не вийшло: була копітка робота над технологією виділення фібрилярних білків зі скислого молока. Спочат-
ку сировина перетворюється на густу масу, потім із суміші білкових волокон виділяють потрібні, ну а далі біотехнологія поступається місцем текстильному виробництву. Моделі, які демонстрували нову колекцію з молочної тканини, говорять, що за відчуттями вона дуже нагадує шовк. Колекція літнього жіночого одягу від Домаске вже в продажі, сукні коштують від $200. Новий матеріал
Героями дня стали милі собачки біглі: групі корейських генетиків із Сеульського університету на чолі з Бенч-Хун Лі вдалося вмонтувати в них ген, продукт якого — так званий удосконалений зелений флуоресцентний білок (eGFP) — викликає флуоресценцію тіла в ультрафіолетовому освітленні. Розробка унікальна сама по собі, але ще більш вражає закладена (у буквальному значенні) у собачок можливість вмикати й вимикати світло: за актив-
Флуоресцентні собаки
порівняно дешевий у виробництві — сировини вистачає, реактиви доступні. Крім того, і сировина, і кінцевий продукт, і сама технологія — екологічно дружні, що особливо цінується західними покупцями. Модельєр-біохімік обіцяє найближчим часом порадувати молочним одягом і сильну стать. Крім того, казеїнове волокно може знайти й більш серйозне застосування, наприклад, у виробництві медичних волокон для операцій.
Модель у молочному одязі
Зелене світло ГМО Перші два слова заголовка треба було б взяти в лапки, якби не одне «але»: трансгенні організми, про які йдеться, дійсно світяться зеленим світлом.
му режимі». Таке поєднання в авіатехніці — рідкість. Так, конструктори апаратів із нерухливими крилами досягли значного успіху із показників енергоефективності, але маневреність порівняно низька. Автори нового винаходу обіцяють найближчим часом довести своє дітище до стану повної «бойової готовності». Правда, тих, хто хоче провести «тест-драйв», поки розчаруємо: зразок ще не пройшов всі необхідні випробування, але первинні тести показали позитивний результат.
ність гена відповідає особлива, спеціально підібрана речовина — антибіотик доксициклін, концентрацію якого в організмі тварини можна регулювати природним чином, додаючи його в корм. Нинішній удалий експеримент — продовження робіт 2009 року. Тоді, до речі, трансгенні собаки світилися червоним. Цуценята — подвійне диво: вони не тільки генетично модифіковані, а й клоновані. Чужий ген був уведений у нестатеві клітини — фібробласти зародків собаки, а вже ядра цих клітин — у яйцеклітини. Технологія як і раніше залишається надзвичайно складною: із 182 яйцеклітин виросло 139 ембріонів із «чужим»
геном, 135 із них удалося підсадити дев’яти сурогатним матерям, три завагітніли, із трьох виношених цуценят вижив один... І — у що майже ніхто не вірив — клонована тварина природним чином народила чотирьох цуценят, у трьох із них в організмі містився чужорідний ген. Причому не просто містився, а й, як належить, світився зеленим! Собаки-світлячки — не самоціль і навіть не гонитва за красою, як, наприклад, перші трансгенні тварини — світні акваріумні рибки даніо. Автори відкриття бачать його метою відпрацьовування методів регуляції активності генів людини, насамперед відповідальних за серйозні спадкоємні захворювання (хвороби Альцгеймера й Паркінсона). «Є 268 хвороб, які ділять люди й собаки. Створення тварин, які штучно демонструють такі симптоми, могло б допомогти в пошуку методів лікування хвороб у людей», — пояснює Бенч-Хун Лі.
Підготував Святослав РИБНІКОВ
16
№ 30 (185)
Американець середнього класу
Деяким українцям останнім часом усе більше подобається концепція американських авто, про що свідчить збільшення кількості залізних «представників» заокеанського автопрому сегмента преміум-класу на наших дорогах. Вони більші (більше, ніж у сусіда), споживають багато бензину, ціна якого в Україні, як відомо, вище, ніж у США (ознака статків), з автоматичними коробками передач (учорашні власники «ВАЗів» і «Волг» дуже цінують комфорт). Компанія Cadillac представила оновлену версію «молодшого брата» свого флагмана Escalade — кросовер SRX. Лінійка «паркетника» одержить тільки один варіант двигуна — 3,6-літровий шестициліндровий «бензин» із без-
посереднім упорскуванням, потужністю 308 к.с. і 359 Н·м крутного моменту. Він замінить 265-сильну трилітрову «шістку», що встановлювалася на SRX до 2011 року, і крім бензину зможе «їсти» біоетанол E85. Силовий агрегат як і раніше працюватиме в парі з 6-ступеневою АКПП і крутити або два, або всі чотири колеса. Показати себе з найкращого боку на українських вибоях зможе модернізована підвіска. Змінено верхні опори передніх стійок і клапани передніх амортизаторів, втулки фронтального стабілізатора поперечної стійкості, замінені задні амортизатори. Крім того, удосконаленню піддане активне шасі (підвіска, що підлаштовується під певні умови).
Робот дітям — іграшка Кілька років тому японська компанія Sakakibara Kikai стала відома завдяки створенню персонального робокостюма Land Walker. Не дуже зрозуміло, навіщо дорослій людині в господарстві така «машинерія», але її зменшена версія продається як дитяча іграшка. Як і його старший брат, Kid’s Walker візуально схожий на героїв фільмів «Трансформери» і комп’ютерних ігор BattleTech або Mechwarrior, але з меншими габаритами: за зросту 1,6 м його вага — 180 кг (проти 3,4 м зросту й 1 т ваги Land Walker) На жаль, машина не до кінця відповідає своїй назві: робот не крокує (англ. walker
— ходок, крокуючий механізм), а котиться з невеликою швидкістю на вбудованих у ступні колесах, ледь ворушачи ногами. Крокуючого
робота технічно зробити нескладно, але колісним приводом створювачі розв’язали кілька проблем. По-перше,
Як і належить сучасному авто, Cadillac SRX 2012 матиме більше високотехнологічних гаджетів: Bluetooth для підключення мобільного телефона до штатної аудіосистеми, підігрів керма, «просунута» голосова система керування функціями бортової мультимедійної системи. У топ-версіях покупцям запропонують 20-дюймові колісні диски в новому дизайні, кілька додаткових варіантів внутрішньої обробки й фарбування. Ціна на модель 2012 року, мабуть, корелюватиме з вартістю авто попередніх поколінь. Це означає, що залежно від комплектації для Штатів діапазон становитиме $35—$55 тис., а для України, орієнтовно, 60—80 тис. тієї ж валюти. швидкість і плавність переміщення, а по-друге, безпека, оскільки пустотливий малюк може що-небудь (або навіть кого-небудь) розчавити. Зате його хватальні рефлекси розвинені добре: рукиманіпулятори трохи згинаються, а кисті повертаються, закриваються й розкриваються. Працює екзоскелет на бензині, керується максимально спрощеними для комфорту дитини педалями й важелями, розташованими у відкритій «кабіні». У Японії «іграшка» уже продається в роздробі за ціною доброї машини — $21 тис. Тому кілька компаній висловили бажання організувати прокат робо-костюмів за аналогією із самокатами, велосипедами та електромобілями.
Підготував Олександр БІЛИЛОВЕЦЬ
www.eutg.net
Передплата на«Українську технічну газету» на друге півріччя 2011 року триває! Вартість передплати така сама і становить на 1 міс. – 21 грн 40 коп. на 4 міс. – 85 грн 60 коп. Передплатні індекси:
99340 — російською,
99309 — українською
Відділ передплати: тел. (044) 278-42-37, (0642) 59-93-92 тел./факс (0642) 59-93-91, podpiska@tehnichka.com
9 серпня 2011 року