Украинская техническая газета №186

Авіапром

Технології

Ступор із «Русланом» Для поновлення виробництва знаменитих Ан-124 готово все, однак ця подія з незрозумілих причин відкладається Стор. 7

Наука

Техноспорт

Куполи в небі

«Хрущовки» перетворюються... на хмарочоси?

Синці на тілі світобудови

П’ятиповерхівки, які віджили своє, можуть стати основою для елітних житлових комплексів

Фізики знайшли сліди зіткнень нашого Всесвіту з іншими світами

Парашутний десант — захоплююче й незабутнє видовище. авно навіч У цьому недавно змогли переконатися я жителі Житомира

Стор. 10

Стор. 11

Стор. 13

Щотижневик Виходить щовівторка

www.eutg.net

№ 31 (186) 16 серпня 2011 року

Надто дороге вугілля Тільки впровадження нових технологій допоможе не допустити повторення трагедій на шахтах

Стор. 8–9

«Скасований» дефолт Борис ТАКАЄВ Дефолт у США, який не відбувся, мав недобре продовження у вигляді паніки на світових фондових ринках. Нагадаємо, 6 липня рейтингове агентство Standard & Poor’s знизило довгостроковий суверенний рейтинг США на один грейд, з ААА до АА+ із негативним прогнозом. До цього керівництво Сполучених Штатів спритно уни-

кло загрози дефолту, але сама ситуація помітно підірвала довіру інвесторів до американської економіки.

Якщо коротко, розвиток ситуації був такий. Відправною точкою нинішніх подій стала публікація економічних і фінансових показників США за другий квартал цього року.

Стор. 4

Метанові граблі Олена ПАВЛОВА Через сім днів після вибуху на шахті «Суходольська-Східна» ПАТ «Краснодонвугілля» стане відоме остаточне число жертв — 28. Урядова комісія ще не завершить розслідування причин цієї аварії, як 4 серпня на шахті «Краснокутська» ДП «Донбасантрацит» станеться викид і спалах метану...

На місці події в Суходольську негайно почала роботу урядова комісія, яку очолив міністр енергетики та вугільної промисловості Юрій Бойко. На Луганщину прибув, облишивши інші справи, Президент України Віктор Янукович. Він доручив Кабінету Міністрів надати допомогу потерпілим і родинам загиблих унаслідок вибуху на шахті. Вуглевидобувна компанія «Краснодонвугілля» оголосила про на-

мір виплатити по 1 млн грн компенсації родинам загиблих шахтарів. За фактом трагедії на шахті «Суходольська-Східна» Генеральна прокуратура порушила кримінальну справу. Указом Президента України в країні 31 липня було оголошено жалобу. Для участі в молебні пам’яті загиблих гірників на Луганщину прибув прем’єр-міністр України Микола Азаров.

Стор. 9

2

№ 31 (186)

16 серпня 2011 року

Тут і тепер

Цитати тижня

Сервіс для Уралу

Довідка «УТГ»

Алла МІРОШНИЧЕНКО

Ерік Найман Керівний партнер інвестиційної компанії Сapital Times

Фахівці миколаївського сервісного центру «Металург» компанії РУСАЛ відправили своїм колегам на Уральський алюмінієвий завод дослідну партію запчастин і насос для перекачування агресивних металургійних розчинів потужністю 500 м3 на годину.

Новий насос аналогічний тому, що працює на Миколаївському глиноземному заводі (МГЗ) і має такі ж ресурси, як і оригінальний французький. У СЦ сподіваються, що перший досвід такого партнерства з Уралом буде успішним і вже в найближчому майбутньому заявки на українські насоси надійдуть і від інших підприємств Росії.

— Уже 7 років ми поставляємо запірні арматури й насоси у Гвінею, — говорить директор ремонтно-механічної бази «Металурга» Павло

Що слабкіше російський рубль, то гірше позиція українських експортерів. Оскільки Україна експортує найбільшу кількість товарів у Росію, вона зацікавлена у високому курсі російського рубля.

Михайло Погребинський Політолог, політтехнолог, директор Київського центру політичних досліджень і конфліктології Справа Тимошенко не може бути засобом тиску на Росію в газовому питанні.

Олег Устенко Виконавчий директор фонду Блейзера в Україні

Уральський алюмінієвий завод

Микола СТОЛЯРОВ Після трагічних подій на шахті імені Бажанова в Макіївці на вугільних підприємствах Донецької області почалася перевірка стану їхніх копрів. Їх досліджено зараз вже більше сотні. Випробування на придатність витримали не всі.

Дмитро Хмара Експерт з енергетичних питань Національного екологічного центру України

За повідомленням прессекретаря Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки в Донецькій області Марини Нікітіної, комісія фахівців уже обстежи-

ООН називає цифру 80% (енергії з поновлюваних джерел. — Ред.) у світі до 2050 року. Нашій країні дуже важко з такою стратегією витримати ті темпи, які взяв світ. Нам треба спробувати досягти хоча б 30% 2030 року.

Ірина КОНДРАТЬЄВА

НБУ попереджає: в Україні з’явилися фальшиві євро.

Національний банк розіслав усім фінансовим установам країни попередження про збільшення кількості фальшивих банкнот вартістю 500 євро. Перший банк країни рекомендував посилити контроль валюти за допомогою інфрачервоних і ультрафіолетових детекторів. За інформацією НБУ, найчастіше з обороту вилучаються фальшивки номіналом 500 євро, випущені в 2002 році. Виявлені банкноти мають реквізит R 002А3, а їхні серійні номери починаються на Х 026772. Основні ознаки підробки — імітація захисної стрічки та рельєфних елементів тиснення. У Рівненській області вибирають 100 кращих проектних ідей зі стратегії розвитку регіону.

Перелік проектів сформують уже до кінця серпня, потім шукатимуть можливості втілити їх у життя. На засіданні стратегічної ради міста Рівного й регіону експерти обговорили теми розвитку сільського господарства, економіки, а також туристичної галузі. Результатом стали проектні ідеї, з яких і вибирають 100 найудаліших, які викладуть у форматі бізнеспропозицій. «Луганськмлин» запустив хлібозавод потужністю 60 тонн на добу.

«Сьогодні підприємство вирощує зернові, має елеватор і лінії для помелу зерна, склади для зберігання борошна й власний хлібозавод. Тобто це приклад повної вертикальноінтегрованої компанії. Якщо таких підприємств в Україні буде більше, питання ціни на хліб перед нами взагалі не стоятиме», — сказав на врочистому відкритті хлібозаводу в Луганську міністр аграрної політики та продовольства України Микола Присяжнюк.

Засновник і видавець — колектив редакції «УТГ»

www.eutg.net Е. пошта: info@tehnichka.com ПРИ ВИКОРИСТАННІ МАТЕРІАЛІВ ПОСИЛАННЯ НА «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ.

91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98в.

Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 12993-1877Р від 20.08.2007 р., видано Міністерством юстиції України.

ла в області 109 копрів. Пристрої для підйому видобутого в шахтах вугілля, а також спуску у вибої людей виявилися зовсім не бездоганними. Із 109 копрів стан 62 ви-

Орієнтація — експорт

Одним абзацем

04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28а

Власов. — Замовляють нашу продукцію гірничодобувні, металургійні, машинобудівні компанії України. Зараз опрацьовуємо можливість виготовлення запчастин для вагонів «Укрзалiзницi». Таким же пріоритетним уважаємо й співробітництво з колегами з РУСАЛу. Тому вивчаємо питання виготовлення швидкозношуваних запчастин і елементів для дробильно-розмеленого обладнання. Ми зможемо почати їхній випуск уже цього року.

Копри складали іспит

За будь-якої ситуації, якщо навіть буде нова криза, Україна до неї підготовлена в 10 разів краще, ніж у 2008 році.

Адреса редакції:

Сервісний центр (СЦ) «Металург» входить до складу компанії РУСАЛ і спеціалізується на підтримці виробничих об’єктів МГЗ. Здійснює всі види обслуговування й ремонту, надає послуги у виробництві нестандартного обладнання, запасних частин для інших підприємств компанії.

Підбиваючи підсумки роботи підприємств за минулий період 2011 року, генеральний директор об’єднання «Металургпром» Василь Харахулах (на знімку) на серпневій нараді балансової комісії з розподілу основних видів сировини та матеріалів на вересень відзначив, що не треба сліпо довіряти позитивним показникам та офіційним статистичним даним.

Наприклад, за офіційними даними держстатистики, металоспоживання на внутрішньому ринку становило не набагато більше 6 млн т, а експорт — близько 9 млн. У той же час, за даними Державної митної служби, експорт металопродукції на 3 млн т більше. Така істотна різниця в показниках пояснюється тим, що значні обсяги продукції, офіційно виділені для потреб вітчизняних споживачів, потім було реалізовано за кордон. Це означає, що україн-

ський ринок спожив лише 3 млн т металопродукції за півроку. Величина, як кажуть, «вражає». Але такий стан справ спостерігається всі останні 20 років. Активність внутрішнього українського ринку металоспоживання рік у рік мінімальна, керівники ГМК традиційно більше покладаються на зовнішній ринок і підганяють асортимент під запити закордонних споживачів. Так простіше й вигідніше, бо можна планувати на перспективу відповідно до реальних програм розвитку окремих промислових секторів та економіки в цілому,

Головний редактор Іван Спасокукоцький тел. 044 278 42 37, e-mail: ivanspas@tehnichka.com РЕДАКЦІЯ: Людмила Гречаник — редактор відділу технічної думки тел. 0642 34-72-47 e-mail: tehnomysl@tehnichka.com

Олександр Білиловець — редактор інтернет-ресурсу еUTG.net, тел. 044 278-42-37 e-mail: bililovets@tehnichka.com

кликав претензії Держгірпромнагляду. Це спричинило припинення роботи шахт. Сьогодні на п’яти копрах порушення усунуто, підприємства відновили роботу. Перевірки тривають. Досліджуються копри як із металу, так і баштові — з бетону, який і обрушився на шахті імені Бажанова. які ухвалені в багатьох державах.

— У Росії в тих же кризових ситуаціях 60% загального обсягу виробленої продукції надходить на внутрішній ринок, — сказав В.Харахулах.

— Там знають, що й скільки споживатимуть у військовопромисловому комплексі, залізничному господарстві або сільгоспмашинобудуванні. Виходячи із цього, модернізують виробництво. В Україні ж досі немає єдиної державної економічної стратегії, і це негативно позначається на розвитку гірничо-металургійного комплексу в цілому. Не може похвалитися чіткістю й інвестиційна політика. За підсумками першого півріччя освоєння капітальних інвестицій у цілому на підприємствах «Металургпрому» становило 2072,8 2 млн грн, що на 519,5 млн грн (на 35%) більше в порівнянні з таким же періодом 2010 року. На дванадцяти підприємствах обсяги інвестицій збільшено на 861,1 млн грн, на чотирьох знижено на 341,6 млн грн. У середньому на тонну виробленої сталі

ВІДДІЛ РЕКЛАМИ: Ганна Шумакова — тел./факс:

Газета видається українською та російською мовами

(044) 278 42 37, тел.: (097) 534 23 04, Позиція авторів публікацій не завжди

e-mail: reklama@tehnichka.com

ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИ: Дмитро Баранов — тел./факс: (044) 278 42 37

Ігор Павлюк — редактор відділу промисловості

Любов Соловйова — тел./факс:

тел. 044 278-42-37 e-mail: pavluk@tehnichka.com;

e-mail: podpiska@tehnichka.com

(0642) 59 93 91 тел.: (0642) 59 93 92,

інвестиції становили $11,9 проти $11,7 у 2010-му. При цьому годі й говорити про принципові зміни на краще, враховуючи, що в 2010 році приплив запозичених коштів був мінімальним. Для порівняння: за останнє десятиліття в Росії інвестиції в питомому обчисленні становили $57 на тонну сталі, в Україні — $23,8. На думку В.Харахулаха, на руку російським металургам грає те, що там «період реструктуризації, тобто корпоратизації — кому що належить, уже стався». А в Україні розподіл активів і позицій триває. За даними ВО «Металургпром», за 7 місяців 2011-го виробництво чавуну зросло в порівнянні з аналогічним періодом минулого року на 4% — до 16,570 млн т, сталі на 7% — до 20,128 млн т, прокату на 6% — до 18,613 млн т. Заявки метпідприємств із вапняків, залізорудної сировині й коксу на вересень «Укррудпром» і «Укркокс» готові забезпечити повністю.

збігається з позицією редакції. Редакція залишає за собою право виправляти матеріали та рецензувати рукописи. За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець.Матеріали, позначені (R), публікуються на правах реклами.

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій.

Фото автора Передплатні індекси: українською мовою — 99309 російською мовою — 99340 Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «Прес-Експрес». Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 50-08-54

НАКЛАД МІСЯЦЯ 28000 прим. Замовлення № 1622

3

№ 31 (186)

16 серпня 2011 року

Тут і тепер Наука СПІВРОБІТНИЦТВО

«Нафтогаз» та італійська компанія Eni S.р.A. домовилися про спільну розробку українських родовищ. Вони підписали угоду про співробітництво з метою дослідження геологічних властивостей надр України на суші й у глибоководній частині Чорного моря, повідомили в управлінні зі зв’язків із громадськістю НАК «Нафтогаз України». Передбачається можливість участі Eni S.р.A. у розвідці, комерційній розробці, дослідно-промисловому і промисловому видобутку вуглеводнів на розвіданих територіях. «Укрспецекспорт» виготовить танки для Таїланду. Державна компанія з експорту таімпорту продукції й послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» уклала контракт із Таїландом про виготовлення для нього 121 БТР 3-Е1 і машин підтримки на цій базі вартістю понад $140 млн. Більш точний строк виготовлення й поставок техніки, а також суб’єкт, з яким уклав контракт «Укрспецекспорт», не оголошують. Виконуватимуть замовлення підприємства, що входять до складу держконцерну «Укроборонпром». Цей контракт увійшов у десятку найбільших в історії українського обороннопромислового комплексу.

ЦИФРА За оцінками Світового банку, втрати української економіки від дорожньотранспортних пригод щорічно сягають $5 млрд. За офіційною статистикою, торік в аваріях загинули 4709, травмовано 38917 чоловік. Кожен третій загиблий — людина віком до 29 років. «Ми фактично втрачаємо на дорогах основу економічного потенціалу держави», — відзначив Президент України Віктор Янукович у своєму зверненні з нагоди Дня офіційного відкриття десятиліття дій із безпеки дорожнього руху, оголошеного Генеральною Асамблеєю ООН.

ЕКОНОМІКА Держбюджет наступного року має стати «дуже ощадливим». Прем’єр-міністр Микола Азаров закликав Міністерство фінансів України під час розробки проекту державного бюджету на 2012 рік передбачити в ньому заходи щодо згладжування можливих економічних ризиків на світових ринках. «Цей бюджет нам треба зробити з більшим запасом міцності, образно кажучи, створити захисну дам-

бу проти цілком імовірних викликів на світових ринках. Він має бути надзвичайно ощадливим. Його дефіцит треба мінімізувати», — сказав прем’єр, відзначивши при цьому, що в документі водночас треба відобразити адекватні витрати на соціальний захист населення, а також на створення резервів, які дозволять «пережити непростий час».

міський голова і висловив надію, що «уже до кінця року ми одержимо перший вагон, зроблений у Києві». У найближчі два-три роки столиця планує оновити весь рухомий склад трамваїв за рахунок капітального ремонту або придбання нових вагонів.

ПРОМИСЛОВІСТЬ

У Дрогобицькому районі будують гідроелектростанцію Фірма «Балфорд Україна» почала реалізацію інвестиційного проекту малої гідроелектростанції потужністю від 2,5 до 5 МВт на р. Стрий у с. Довге Гірське Дрогобицького району Львівської області. Спорудять гідроелектростанцію на об’єктах незавершеного будівництва ГЕС у рамках упровадження альтернативної енергетики. До реалізації проекту компанія «Балфорд України» залучила вітчизняні наукові установи, іноземних фахівців і має намір використовувати сучасне європейське обладнання. Вартість проекту — 12 млн євро.

Стахановський вагонобудівний завод розширює модельний ряд. До кінця 2011 року завод планує випуск 80-футової платформи для перевезення великотоннажних контейнерів, універсальної платформи з поліпшеними технічними характеристиками, вагона-хопера для транспортування зерна й піввагона нового покоління. Поповнення новими моделями пов’язане зі стійкою тенденцією до підвищення попиту на спеціалізований рухомий склад. Найбільші надії СВЗ пов’язує з новим універсальним піввагоном моделі 12-963. Із цього року в країні почнеться промисловий видобуток золота.

«Україна за прогнозними ресурсами володіє 2,5—3 тисячами тонн золота. Це родовища в Карпатах — близько 400 тонн, у Великому Донбасі — близько 500 тонн. Вони вивчені, ресурсні оцінки вже є. Ми спробуємо вже цього року видобути першу партію українського золота», — сказав голова Державної служби геології та надр Едуард Ставицький. Він відзначив, що промисловий видобуток золота почнеться в Західній Україні й Кіровоградській області.

Щомісяця кожне третє промислове підприємство Закарпаття укладає договір на виробництво продукції. За шість місяців ц.р.таких договорів укладено на суму 2100,2 млн грн. Як повідомили в головному управлінні статистики в Закарпатській області, майже 70% усіх замовлень — на виготовлення машинобудівної продукції. 67,6% становлять замовлення іноземних партнерів. Збільшення замовлень на виробництво продукції вплинуло на збільшення обсягів її реалізації. Протягом I півріччя промисловими підприємствами області реалізовано продукції на 3751,4 млн грн. Київ почне виробництво власних трамвайних вагонів, повідомив голова Київської міської державної адміністрації Олександр Попов. «Проаналізувавши свої можливості й наявні потужності, ми вирішили почати випуск трамваїв на базі Дарницького трамвайно-ремонтноексплуатаційного депо», — сказав

ПЕК

Британська компанія Regal Petroleum відновила видобуток вуглеводнів в Україні — на Мехедівсько-Голотовщинському й Свиридівському газоконденсатних родовищах (Полтавська обл.). За останні сім днів середньодобовий видобуток становив 190,322 тис. м3 газу й 38 м3 конденсату на добу (сумарно 1,427 барелів нафтового еквівалента). У липні 2011 року Окружний адміністративний суд Києва скасував дію наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 30 березня 2010 року про заборону розробки Regal Petroleum її українських родовищ.

Голова представництва Європейського Союзу в Україні Жозе Мануель Пінту Тейшейра має намір залучити до реалізації інвестиційних проектів у Севастополі ЄБРР і Європейський інвестиційний банк. «Експерт, який працював у Севастополі, уже визначив технічне завдання для реалізації цього проекту...», — сказав голова представництва ЄС.

Серед проектів найцікавіші реконструкція котельні в Камишовій бухті й програма розвитку яхтингу в Севастополі.

У Тернополі побудують «дешеву» багатоповерхівку. Здешевлене житло з’явиться в обласному центрі за умови, що людям воно необхідне, сказав міський голова Тернополя Сергій Надал. «Це пілотний проект, — говорить мер. — Спочатку ми побудуємо 5 котеджів по 4 квартири в кожному. Якщо побачимо, що людям це цікаво, то зведемо за такою ж ціною (3900 гривень за квадратний метр) багатоквартирний будинок». Зараз квартирний відділ міськради розробляє відповідне положення. Згідно із законом першими на одержання житла будуть пільговики.

АПК Виробництво електроенергії з поновлюваних джерел зросло на 15,7%. Підприємства, які реалізують електроенергію за «зеленим» тарифом, у січні-червні 2011 року збільшили виробництво електроенергії з поновлюваних джерел на 15,7% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року— до 274,343 млн кВт·год, повідомив президент Асоціації учасників ринку альтернативних видів палива та енергії України Віталій Давій. Вироблення електроенергії малими гідроелектростанціями за звіт-

ний період досягло 191,961 млн кВт·год, вітровими електростанціями — 29,839 млн кВт·год, електростанціями, що працюють на біомасі, — 3,484 млн кВт·год, сонячними електростанціями — 3,335 млн кВт·год.

БУДІВНИЦТВО До реконструкції Севастополя влада вирішила залучити Євросоюз.

Перший в Україні сучасний насіннєвий завод побудований у Запоріжжі. Як повідомив керівник підприємства, уже цього року його потужність становитиме 10 тис. т зерна. Наступного ж вона збільшиться до 48 тис. тонн. Перше зерно завод почне переробляти вже цього місяця. За словами президента Національної академії аграрних наук України, першого заступника міністра аграрної політики та продовольства України Миколи Безуглого, загалом в Україні необхідно побудувати 20 насіннєвих заводів. Планується до 2013 року запустити, як мінімум, 13. Загальна сума інвестицій на будівництво 20 насіннєвих заводів — $200 — $250 млн. ООН не підтримала ідею зробити Україну світовим зерносховищем. Пропозиція українського міністра аграрної політики Миколи Присяжнюка не була підтримана керівниками міжнародної організації. Утім, навряд чи загальний світовий резерв зерна взагалі створять у найближчому майбутньому. «Ідея збереження запасів у вигляді великого світового резерву не дістала значної підтримки в представників «великої двадцятки». Крім того, це дуже дорого. Я вважаю, що ООН або будь-яка інша організація не по-

годиться витрачати великі кошти на такий резерв», — уважає економіст Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН Консепсьон Кальпе.

АВТО Уряд схвалив концепцію Державної цільової економічної програми розвитку автотранспорту до 2015 року. Дотримання концепції й чітке виконання програми дозволять оновити рухомий склад пасажирського автотранспорту загального користування не менш ніж на 35%, а вантажного — до 30%. У концепції також передбачені заходи, які дозволять зменшити аварійність на автомобільному транспорті загального користування до 30%.Витрати на розвиток автомобільного транспорту в Україні оцінені у 57,9 млрд грн.

РЕЗОНАНС Установлено причину аварії на шахті « Суходольська-Східна». За висновком експертної комісії, причиною аварії став вибух метаноповітряної суміші в тупиковій частині західного флангового вентиляційного хідника №23 пласта 1-3-1, що викликав наступні вибухи пилоповітряної суміші. Про це повідомляє профспілка працівників вугільної промисловості України. Утворення метано-повітряної суміші вибухонебезпечної концентрації сталося внаслідок нагромадження метану, виділеного з відбитої вуглепорідної маси й газодинамічного явища під час хитного висадження. На шахті «Краснокутська» працює комісія з розслідування причин аварії. На шахту прибув міністр енергетики та вугільної промисловості України Юрій Бойко, який очолив роботу комісії з виявлення обставин аварії 4 серпня. За попередніми даними, випадок стався через неправильно ухвалене інженерне рішення. У Донецькій області за 7 місяців 2011 року міліція вилучила понад 750 т незаконно видобутого вугілля, повідомили у відділі зі зв’язків із громадськістю головного управління МВС України в Донецькій області. За цей же час правоохоронці в місцях незаконного видобутку вугілля вилучили 85 одиниць обладнання — пересувні електростанції, компресори, лебідки, а також 5 одиниць автотехніки. Із початку року в сфері надрокористування в регіоні порушено 128 кримінальних справ, із них 41 направлено в суди, 33 розглянуто. Загальний розмір штрафів, накладених судами в ході розгляду кримінальних справ цієї категорії, становить 268 тис. грн.

Підготувала Анна ГРЕЧАНИК за матеріалами УНІАН, РІА Новини-Україна, ЛІГА-Новини, ІнтерфаксУкраїна, Укррудпром, АПК-інформ

4

№ 31 (186)

16 серпня 2011 року

Актуально

«Скасований» дефолт Серйозні проблеми в економіці США можуть викликати ланцюгову реакцію в усьому світі, у тому числі й в Україні Борис ТАКАЄВ Початок на стор. 1

Згідно з цими показниками майже всі найбільші американські банки, крім J.P. Morgan і Goldman Sahcs, продемонстрували серйозне послаблення позицій, а найбільший Bank of America зазнав великих збитків у $9,1 млрд. При цьому із середини 2010 року через уповільнення темпів зростання економіки США й погіршення ситуації на ринках праці й нерухомості Федеральна резервна система ввела в дію програму «кількісного ослаблення» за назвою Quantitative Easing, яка полягала у викупі Центральним банком країни з ринку державних облігацій на $600 млрд і яка завершилася в червні. Усе це відбувалося на тлі небезпечного збільшення держборгу США й дефіциту бюджету країни. У середині липня рейтингове агентство Moody’s попередило, що на початку серпня цього року може понизити кредитний рейтинг США, який був на вищому рівні ААА. Це станеться в тому разі, якщо «ліміт державного боргу США не буде вчасно підвищено, щоб запобігти технічному дефолту з короткострокових зобов’язань». Слід відзначити, що наразі у світі лише 19 країн із вищим рейтингом. Солідний суверенний рейтинг дозволяє цим державам брати зовнішні кредити на фінансових ринках за мінімальними ставками, у той час як падіння цього показника неминуче призводить до подорожчання позикових коштів. Стало очевидним, що невтішні фінансово-економічні показники разом із перевищенням ліміту держборгу США й колосальним дефіцитом держбюджету загрожують єдиній на сьогодні у світі супердержаві серйозною кризою. У держдепартаменті й конгресі гостро відчули наближення «години Ч». Рятуючись від колапсу, Сполучені Штати підвищили ліміт держборгу на $2,1 трлн із $14,29 трлн: після недовгих, але запеклих дебатів демократів із республіканцями парламентарії ухвалили цей законопроект. Водночас адміністрація Обами намітила декілька заходів щодо створення бездефіцитного федерального бюджету. Було запропоновано домагатися, попри опір республіканців, скорочення дефіциту за

Нью-йоркський «годинник», що відображає розмір національного боргу США й частку цього боргу, яка припадає на одну родину. Фото зроблено 26 липня цього року

рахунок збільшення податкового навантаження на заможних американців і найбільші корпорації.

Якщо розібратися

Гра в слова Білому дому вдалося уникнути технічного дефолту, але із цього історія тільки почалася. Уже через три дні після законодавчого підвищення ліміту держборгу рейтингове агентство Standard & Poor’s (S&P) знизило кредитний рейтинг США, опустивши його з найвищої оцінки ААА до АА+ із негативним прогнозом (останнє означає, що подальше зниження кредитного рейтингу цієї країни можливе в найближчі рік-півтора). Два інших найбільших американських агентства — Moody’s і Fitch — рейтинг не знизили, однак у експертних коментарях також дали скептичні оцінки економічним перспективам США. У S&P пояснили падіння рейтингу тим, що підвищення ліміту держборгу недостатньо для усунення величезного дефіциту держбюджету та стабілізації економічної ситуації. При цьому США планують заощадити лише $2 трлн, тоді як, на думку агентства, необхідно зберегти вдвічі більше. Ще однією причиною такого стану справ стала сумнівна здатність американських демократів і республіканців до вироблення спільних рішень, оперативне ухвалення яких необхідне для оздоровлення економічної ситуації в країні. S&P попередило: якщо бюджетна дисципліна в США не покращиться, то в найближчі два роки рейтинг цієї країни впаде до АА. Офіційний Вашингтон відповів своєрідно. Він заявив, що агентство S&P ухвалило рішення щодо знижен-

ня рейтингу США на підставі помилкових розрахунків. «S&P припустилося математичної помилки на 2 трильйони доларів. Зниження рейтингу ґрунтувалося на сумнівних обчисленнях. Рейтингові агентства, які не робили помилок, усе ще оцінюють США рейтингом «ААА», — сказав Остана Гулсбі, голова групи економічних радників президента США. Одночасно керівник рейтингового агентства S&P Джон Чемберс повідомив, що на відновлення кредитного рейтингу США до вищого рівня може знадобитися більше 10 років.

Майже паніка Незважаючи на заяви адміністрації США, зниження рейтингу викликало хаос на міжнародних фондових ринках. Як відомо, кредитний рейтинг країни означає її здатність виконувати свої фінансові зобов’язання, і чим він нижче, тим менше

головну роль відіграло те, що резерви багатьох центробанків країн світу та інших фінансових структур зберігаються в цінних паперах (переважно в казначейських облігаціях) Сполучених Штатів. Тобто їхній порятунок — справа спільна. До цього варто додати і той факт, що такі важливі міжнародні фінансові інструменти, як ф’ючерси на нафту, акції компаній та сировинні індекси, номіновані в доларах, отже, курс цієї валюти сьогодні має особливе значення для міжнародного ринку. Вашингтон, мабуть, не дуже переймався ще з однієї причини. Її сформулював екс-голова ФРС Алан Грінспен: «...Казначейські цінні папери США в безпеці. США здатні виплатити будь-який борг, який у них є, бо вони завжди можуть надрукувати більше грошей». Ця заява викликала подив у світових експертів. Американцям було запропоновано пояснити, що може означати фраза «надрукувати гроші», які нічим не забезпечені, крім величезного боргу в 14 трлн 600 млрд. У «нормальному» розумінні це означає хіба що стрибок інфляції, що ніяк не оздоровлює фінансовоекономічну ситуацію в країні. Хоча у випадку з доларом США ці правила не такі однозначні: випускаючи міжнародну валюту, Сполучені Штати давно переклали «функцію» її забезпечення на інших. Як би то не було, у підсумку паніка позначилася на національному й регіональному фондовому ринках, але американський долар почувався при цьому цілком комфортно, як і держоблігації Сполучених Штатів. Наприклад, російські

Ілюстрація журналу The Christian science monitor. Напис на графіку: «Дефіцит бюджету США»

довіри до державних цінних паперів. Декілька біржових індикаторів країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону за підсумками торгів за один день упали до річного мінімуму. Однак прогнози багатьох експертів виправдалися: самі США в цій ситуації не докладали потрібних зусиль для порятунку долара, бо за це взялися інші. Тут

фондові ринки відразу після зниження кредитного рейтингу США почали падати, курс рубля знизився, а долар виріс. Економісти відзначили в цій ситуації такий момент. На сьогодні в національних фінансових інститутів багатьох країн нема альтернативи американським цінним паперам. Тому якщо після зниження рейтингу прибут-

ковість короткострокових паперів упала, то котирування американських цінних паперів, навпаки, пішли вгору. Для США це означає, що їх держборг не збільшується. У цілому із цих причин у найближчій перспективі не варто чекати обвалу долара, хоча він може дещо впасти у зв’язку з тим, що нерезиденти виводитимуть зі США свої активи. У той же час його зміцненню сприятимуть зусилля зовнішніх гравців, які зробили вкладення в держоблігації США й зараз дуже зацікавлені в стабілізації ситуації. Крах долара може настати хіба що у віддаленій перспективі, якщо США не повернуть до себе кредитну довіру й «зелений» втрачатиме функцію міжнародної валюти.

Упритул

Українські відгомони Для України знецінювання держоблігацій США й обвал долара не можуть обіцяти нічого доброго. У липні золотовалютні резерви нашої країни збільшилися на 0,6%, або на $229,35 млн, склавши на 31 липня $37,81 млрд. За інформацією Нацбанку, резерви в іноземній валюті на 31 липня становили $36 млрд, спеціальні права запозичення — $110,8 млн. Таким чином, із початку 2011 року золотовалютні резерви НБУ збільшилися на 9,4%. Що ж до конкретно держоблігацій США, наразі в резервах НБУ цих цінних паперів на суму близько $8,5 млрд. Саме їх Україна може втратити, якщо ці активи знеціняться. Але, як ми вже відзначали, зараз така небезпека невелика, хоча коли НБУ схоче знайти гідну альтернативу американським казначейським облігаціям, прогнозовано виникнуть труднощі. Що ж до пересічних українців, то ситуація з доларом навряд чи серйозно на них позначиться. Якщо американська грошова одиниця падатиме, то не швидко й не відразу, що дасть тимчасову фору для перезбереження заощаджень. Головна небезпека зараз полягає саме в нинішній паніці на фондових ринках, що може спричинити фінансово-економічні негаразди в різних регіонах планети. Недарма загальний різкий спад на світових біржах експерти вже називають сигналом до початку нової хвилі світової фінансової кризи. Ну а що це таке, українці добре пам’ятають за не такими давніми подіями 2008 року.

Країна єни, що сходить Якщо американський долар міг втратити в ціні внаслідок дефолту, то вартість японської єни активно намагаються «збити» штучно.

Як відомо, 4 серпня мінфін і центробанк Японії повідомили про проведення інтервенції в розмірі одного трильйона єн ($12,6 млрд) з метою зниження курсу єни. Японія почала стримувати курс єни відразу після березневих подій: дорога валюта невигідна орієнтованій на експорт країні в умовах відновлення темпів зростання. Першій інтервенції, погодженій із членами G7, було потрібно п’ять місяців, і курс японської єни поповз вгору, збільшившись стосовно долара за останній місяць на 4%. Найбільші корпорації країни втрачали прибуток, оскільки в їхні бюджети був закладений курс ≈¥82 за долар. Експортери навіть повідомили про намір перенести виробництво за межі країни з усіма можливими наслідками. Валютний ринок відреагував на нове велике «вливання» і заходи щодо пом’якшення грошово-кредитної політики, але вочевидь у менших масштабах, ніж хотілося б японському уряду. Після коливань курс єна/долар стабілізувався на рівні $1=¥78,89 (зниження на 2,3%), єна/євро - €1=¥114 (зниження на 3,6%). У цьому Японії не сприяє макроекономічна ситуація. Ієна, поряд із золотом і швейцарським франком, традиційно є «рятувальним кругом» для інвесторів. Приміром, під загрозою технічного дефолту Штатів «втеча» у золото й франк оформилася в плюс 10% і 9% вартості відповідно. За останній рік швейцарський франк подорожчав на 20%, золото — на 14%, єна — на 5%. Представники мінфіну Японії натякають, що інтервенція ще не закінчена, побічно підтверджуючи факт її фіаско. На думку аналітиків фінансового ринку, подальші вливання також не дадуть бажаних результатів. Ні ЦБ Японії, ні тим більше ЦБ Швейцарії, який вжив заходів проти завищення курсу своєї нацвалюти 2 серпня, не в змозі в однобічному порядку похитнути фінансовий ринок навіть у середньостроковій перспективі. Крім того, інвестори не збираються відмовлятися від альтернатив $ і € з огляду на зниження кредитного рейтингу США і можливий дефолт ще однієї європейської країни — Італії.

5

№ 31 (186)

16 серпня 2011 року

Менеджмент

Професія - керівник Значна частина українських керівників працює за принципами епохи «розвиненого дефіциту», незважаючи на багатий світовий досвід В’ячеслав ГОЛОВЧЕНКО Управлінські функції в Україні завжди були другорядними. У центрі імперій ухвалювали рішення, а українська шляхта або директори відігравали роль доглядачів (супервайзерів) за поточними процесами. Так було в сімнадцятому столітті, так триває і в двадцять першому. Усі роки незалежності український менеджмент тільки вчиться бути самостійним. У кого? Як? І що із цього виходить?

За останні 20 років доводилося бачити різних керівників. Одні були висунуті або обрані ще за соціалізму. Інші стали керівниками з кооперативу, який значно побільшав, або з колгоспу, що розвалився. Були й такі, хто дістав статус «провідний» у спадщину. Почерк, стиль і відповідно ефективність у всіх українських керівників, зрозуміло, різні. Не однаковими шляхами вони прийшли до топ-посади, а от «обривають» кар’єру найчастіше шаблонно. Швидше за все, причина — в освіті...

Докладно

Ще одна «псевдонаука» Менеджмент — наука про керування, що повернулася до нас наприкінці 80-х минулого століття. Дуже жива, вона повсякчас трансформується та удосконалюється. Реагувати доводиться як на зміну відносин з капіталом, так і на технологічні революції. На початку 20-х років Володимир Ленін відкрив у СРСР близько десятка наукових інститутів менеджменту й наукової організації праці (НОП). Розвивали науку про керування багато тодішніх світил, такі як Гастєв, Керженцев, Струмилін, Кондратьєв, Дунаєвський і Вітке. У 30-ті одних «стерли» у порошок, інших витіснили на Захід. До кінця 50-х років у країні не розробили фактично нічого істотного, що могло б збагатити вітчизняний або зарубіжний досвід керування. Саме в ці три десятиліття за кордоном, насамперед у США, відбулося фундаментальне зрушення в галузі науки керування. Знамениті Хоторнські експерименти (1927—1932), що заклали засади сучасної індустріальної соціології й психології,

проводилися в той час, коли в СРСР згорталися відповідні дослідження. Тоді у США були створені теорії керування, які й донині вважаються класичними. У СРСР, навпаки, не накопичили ніяких наукових фактів, а створене раніше було безповоротно загублено. Тоді менеджмент фактично зник із поля зору радянських учених і господарських керівників. Роки «відлиги» дали надію. Однак ідеологічні обмеження не обминули й науку про керування, здавалося б, досить далеку від політики. Відомий радянський фахівець із організації й керування В.Афанасьєв згадував: «У 1967 році написав книгу

тики соціалістичного будівництва можна брати тільки конкретно-практичні методи керівництва, а теоретичний зміст, що являє собою «ідеологію менеджеризму», слід відкинути. В умовах панування ідеологічних заборон інший підхід, очевидно, був немислимий. Але настала перебудова.

Кумівство й профанація Менеджмент-освіта, яку почали розбудовувати комуністи-пропагандисти наприкінці 80-х, відразу підхопила бацилу кумівства. В американські бізнес-школи й на різні донорські програми записували не заповзятливих

Основні рівні системного менеджменту Ідеологічний рівень керування

1

Стратегічний рівень керування

2

Операційний рівень керування

3

Організаційний рівень керування

4

Керування людьми й ресурсами

5

«Про інтенсифікацію розвитку соціалістичного суспільства». Її не хотіли видавати все через ту ж тейлорівську «буржуазну» ідею «вичавлення поту»... І саме поняття «керування» викликало хвилю протестів. Яке там керування! Є в нас політика партії, наукове політичне керівництво, а керування, менеджеризм — західна «буржуазна» вигадка». У третьому томі радянської «Філософської енциклопедії», виданому в 1964 році, немає статті про менеджмент, зате є про менеджеризм. У ній роз’яснюється: менеджеризм — це апологія капіталістичного способу виробництва. Дивно, але й через 25 років у «Короткому словнику із соціології», виданому вже в 1989-му, про менеджеризм говориться: ця буржуазна управлінська доктрина має апологетичне забарвлення, ігнорує антагоністичні суперечності й неадекватно відображає реальність. Саме в 60-ті роки сформувався своєрідний підхід, що аж до середини 80-х визначав офіційне ставлення до зарубіжної науки керування. Його суть така: з усього багатства капіталістичного досвіду для прак-

і здібних, а знайомих партійців і «комітетських» директорів заводів і фабрик. Наприклад, керівники всіх трьох миколаївських суднозаводів і їхні заступники «відзначилися» на навчальних курсах із маркетингу в США. Разом з тим не зовсім зрозуміло, наскільки класичний маркетинг узагалі потрібний у суднобудуванні. У ті ж роки американські експерти організації навчання робітників побували у наших УПК і ПТУ й були вражені глибиною програм підготовки, наприклад, зварників і судноскладальників. Тренажери для робітничої професії були не гірші, ніж для тренінгів астронавтів. Заокеанські специ крекнули, написали рапорти і... Сьогодні ПТУ подекуди ще залишилися, але навчаються в них на кухаря й стиліста. Усі рвонули в університети. І що вони там освоюють у сфері керування? Поки можна було навчати менеджменту за принципом «роби, як я», тривало капітальне клонування помилок, копіювалися практики вчорашнього дня. Так, наприклад, вітчизняні директори, які сформувалися як керівники в еру дефіциту, коли доводилося випрошувати

у постачальників необхідне, вперто не хотіли розуміти, навіщо їм реклама. Ну а управлінський облік у більшості виробничих компаній так і не зміг відвоювати позиції в банального бухобліку. Наукова організація праці була спокійно «похована» разом із парткомами. Якийсь час вітчизняні банкіри ще були носіями свіжих (нових) управлінських технологій. Але вже після кризи 98-го їм не було чим «підживлювати» українських директорів. Для навчання науки менеджерингу після здобуття незалежності України повсюдно почали створюватися академії, інститути й школи. Але викладати туди йшли, за поодинокими винятками, лектори університетів марксизму-ленінізму й викладачі політекономії, які все свідоме життя критикували буржуазні практики накопичення капіталу. Автор наприкінці 90-х познайомився з однією такою кузнею кадрів. У навчальній групі були офіцери податкової міліції й директори разом із банківськими клерками. Займатися менеджментом вони приходили ввечері. Реальних керівників в аудиторіях не було, вони весь час вирішували якісь нагальні питання. Але на недільних шашликах були присутні всі. У середині «нульових» у Києво-Могилянській бізнесшколі спробували навчати науки керування власників приватних вітчизняних бізнесів. Авторові пощастило бути в 1-й групі слухачів. Не хочеться себе вважати піддослідним кроликом, але ті 5 років і публічна інформація про активи моїх однокурсників свідчать, що експеримент був, швидше за все, неуспішним.

Якщо розібратися

Домогтися поваги Освіта менеджерів у сучасній Україні найбільше потерпає через недостатнє філософське обґрунтування управлінської праці. Однак це не тільки набір стандартних технік, схем, за якими можна домогтися успішного результату. Тому навчати треба ретельно відібраних, «вірних» людей, які не тільки мають гроші або досвід, а й хочуть і можуть залишатися керівниками протягом

тривалого часу. У вітчизняній культурі й соціальних настановах керівництво великими організаціями стійко пов’язане з особистим збагаченням. У зв’язку із цим, з огляду на соціалістичне виховання більшості громадян, директори — це не ті, кого цінують. Подолання опору й інтриг забирає багато часу й ресурсів керівників. А менеджерський ресурс поновлюється не дуже швидко. Поступово ми починаємо усвідомлювати, що західний менеджмент — це насамперед особлива субкультура зі своїми цінностями, нормами й законами, а не проста сукупність технічних процедур і методів. Використання західної технології без аналізу філософії менеджменту — шлях у нікуди. Освоєння методичних прийомів повинне супроводжуватися аналізом фундаментальних шляхів, на яких ці прийоми створювалися. Передові технології, розроблені за кордоном, зовсім інакше виглядатимуть у нашому середовищі. Механічне запозичення лише поглиблює провалля, що відокремлює нас від Заходу. Навряд чи ми коли-небудь розгадаємо феномен успіху менеджменту, якщо будемо підходити до нього тільки як до техніки керування. Той же японський стиль керування технічно не є чимось новим. Його успіх — у культурному коді, новому типі поведінки і стосунків між людьми. Це зрозуміли всі, коли в Україну прийшла технологія менеджмент-консалтингу, «замішана» саме на інтуїтивному й духовному «збігу» поглядів і принципів. Найголовніше, чого не змогла продемонструвати українська система освіти менеджменту — домогтися поваги від власників капіталів. Одержати замовлення від держави через урядовців відповідних міністерств на «виробництво» достатньої кількості нових менеджерів — завдання, яке легко вирішити. Зрозуміли ж за 20 років ринкових відносин, як корумпувати урядовців, які ухвалюють рішення?! А от як «змусити» взяти, наприклад, у велику інвестиційну компанію або банк «сирого» керівника або не готового до впровадження нового проекту? Не самогубці ж вітчизняні олігархи, щоб приймати на роботу менеджерів, у ділових здібностях яких вони не впевнені. Хоча в українських менеджментпрактиках часто-густо спостерігаємо, як директором призначають довірену людину за логікою: а що як випливе?

Занурення в промислову реальність Сергій ЛИМАНОВ У сучасній економіці України все більше посилюється інформаційна складова. Миколаїв із його легендарними об’єктами епохи промислової революції відіграє в цьому помітну роль. Тут у вересні в Коледжі преси й телебачення вп’яте зберуться вчені, професійні педагоги з Росії та України на наукові читання пам’яті академіка С.Я.Батишева — батька радянської школи профтеху.

— Ми уважно вивчили досвід Батишева і його учнів і дійшли висновку, що алгоритм підготовки співробітників інформаційної галузі має ґрунтуватися на педагогічних прийомах навчання працівників для промисловості, — сказав кандидат педагогічних наук Гліб Головченко, директор Коледжу преси та телебачення. — Практичних занять для студентівінформаційників багато не буває. Сім років проводився мій науковий експеримент. Було сформульовано принцип ДІПу (дидактичного інформаційного простору) — такого собі занурення в інформаційне середовище, де події відбуваються, а учні про них пишуть і розповідають. Наші випускники не тільки «випливають» у море інформаційних потоків, а й вільно в них орієнтуються. Вони вчаться за найпрогресивнішою технологією — ДІП. Із перших днів молодий ВНЗ 2-го рівня акредитації опікував науковий керівник професор І.Стариков — видатний учень і послідовник Батишева. Його ми й запитали: навіщо, власне, проводяться Батишевські читання?

— По-перше, щоб зберегти пам’ять про видатного ученого-практика й людські стосунки між його учнями. По-друге, щоб створити атмосферу мозкового штурму для експертів професійної педагогіки. Є вже й серйозні результати, які впливають на інституалізацію оперативної підготовки. Після перших читань у структурі Академії педагогічних наук заснували Інститут професійнотехнічної освіти. Якщо в першому збірнику наукових праць в 2003-му в нас опублікувалися 50 авторів, то в нинішньому — більше 80. Представлено регіони України, які не вважалися індустріальними. З’явилися роботи, що формують поняття «інформаційний простір». В інформаційну еру цілком очевидно, що вивчитися раз і назавжди жодному із сучасних фахівців не вдасться. Застарівають знання майже в усіх галузях життя й діяльності людини.

6

№ 31 (186)

16 серпня 2011 року

Автопром

Істина — у деталях Завдяки вчасно вжитим заходам і правильно обраній стратегії найбільші автовиробники Японії спільно реанімували галузь Денис ІВАНЕНКО Аварія на АЕС у японській Фукусімі, крім зрозумілого екологічного резонансу й жертв серед населення, обернулася фантастичними збитками для однієї з найсильніших економік світу. Вони, за різними підрахунками, становлять від $198 до $309 млрд. Непрямі збитки набагато більші. Потерпів у тому числі і один із флагманів японської промисловості — автопром, якому прогнозували роки занепаду та неймовірних зусиль із виходу на колишні обсяги. Проте вже зараз можна говорити про стабілізацію роботи автомобільних компаній завдяки вмілим діям їхнього керівництва.

Докладно

Потопають усі Проблеми посипалися як із мішка. Адже кожен японський автовиробник — це не тільки великі заводи-гіганти, де, власне, складають машини. У такому випадку можна було б якось обходитися і підприємствами, розташованими в інших країнах, безпосередньо біля ринків збуту. Це також тисячі, десятки тисяч порівняно невеликих фірм-суміжників, які виготовляють комплектувальні, виконують вузькоспеціалізовані операції — від логістики до випуску цілих вузлів. Збої, викликані катастрофою, так чи інакше позначи-

Залізні «японці» У Країні сонця, що сходить, близько десятка великих автомобільних компаній, не ураховуючи менших, які спеціалізуються на унікальній продукції. Це Honda, Toyota, Nissan, Mitsubishi, Subaru, Suzuki, Mazda та інші. Продукція, яка випускається ними, дозволяє назвати автомобільну промисловість Японії найсильнішою у світі (поряд зі США). Торік із конвеєрів, які належать японським автогігантам, зійшло 8,3 млн легкових автомобілів.

®

лися майже на всіх таких підприємствах (півтисячі виробників комплектувальних відразу після аварії припинили роботу!), а також і головні заводи. У квітні компанія Nissan оголосила про зупинення чотирьох своїх заводів. Honda, Toyota і Mitsubishi Motors припинили виробництво на всіх своїх заводах, розташованих безпосередньо в Японії. Для підприємств, розташованих за кордоном, увели звичайний робочий режим, оскільки раніше там працювали понаднормово. Та й узагалі, експорт авто із Японії тимчасово припинився через закриття морських портів. Одним словом, проблеми виникли серйозні, вони небезпечні не тільки для японської, а й для всієї світової індустрії виробництва авто. Причина проста: майже все електронне оснащення автомобілів, що випускаються в країнах Заходу, виготовляється саме в Японії. Відповідно проблеми з поставкою комплектувальних

має ціла низка автогігантів: Volkswagen, General Motors, Peugeot-Citroen, BMV, Ford... Тобто від відновлення автопрому японського, без перебільшення, залежить робота всього світового. А це не тільки нові машини для тих, хто хоче їх купити, це і робочі місця, і надходження в бюджет.

Якщо розібратися Отже, що ми зараз маємо? Спочатку прогнози. Цього фінансового року Nissan Motor Co. розраховує підняти рівень продажів своєї продукції в усьому світі до 4,6 млн автомобілів (до речі, рекорд), збільшивши його майже на 10% у порівнянні з попереднім роком. Nissan ще в травні цілком відновив виробництво на заводах, розташованих у Японії. Компанія Suzuki Motor Corp. прогнозує зростання продажів на 6,7% у порівнянні з минулим роком і фактично вже вийшла на доаварійні показники виробництва. Оптимістичні плани й у концернів Mitsubishi Motors Corp. і Mazda Motor Corp. Правда, на Toyota Motor Corp. і Honda Motor Co. чекає відчутне зниження чистого прибутку за підсумками року — відповідно на 31,4% і 63,5%. Певних втрат не уникнути й «Ніссану», од-

нак пов’язані вони з невигідним для японських експортерів високим курсом єни щодо долара й євро. На початку осені японські автогіганти взялися за розширення штату співробітників з огляду на майбутнє збільшення обсягів виробництва. «Тойота» планує найняти до чотирьох тисяч працівників, «Ніссан» і «Хонда» — приблизно по тисячі. Інші автогіганти розширять штат кожен на кілька сотень людей. І, певне, додаткове наймання цим не обмежиться. Уже до середини квітня потужності японських підпри-

Цифра

10%

До ВВП світу забезпечує автомобільна галузь ємств було відновлено на 50%. І, як ми вже згадували, ці показники дедалі поліпшуються, доходячи до передкризового рівня. Причин декілька. По-перше, час. Підприємства на території Японії припинили роботу через багато факторів (відключення й зниження поставок електроенергії, надзвичайний стан тощо), однак фізично обладнання на заводах не потерпіло. Тому протягом останніх місяців японцям удалося відновити пору-

шені зв’язки між підприємствами й запустити «конвеєр» знов. По-друге, це розумний перерозподіл використання робочої сили та електроенергії. Наприклад, підприємства почали працювати по вихідних — наразі в країні електроенергія набагато дешевше. По-третє, у країні створено грошовий фонд у розмірі $620 млн спеціально для відновлення автомобільної промисловості. До того ж, додамо, через горезвісну глобалізацію більшість японських підприємств із виробництва легковиків і комплектувальних розташовані за кордоном. Приміром, у «Міцубісі» вони розміщені на території... 26 держав. Одна з головних проблем, які сьогодні доводиться розв’язувати японцям у експорті автомобілів, — занепокоєння покупців із приводу можливого радіоактивного забруднення їхньої продукції. Проблема не така незначна, як здається, з огляду на прагнення екологічності заляканих Чорнобилем, а тепер ще й Фукусімою європейців. Утім, гіганти на те й гіганти, щоб не падати після першого ж зіткнення. Адже істина в деталях — у безлічі дрібниць, завдяки яким працьовиті японці поступово витягли із глибокої прірви свій автопром.

Міжнародний Чорноморський транспортний форум — місце ефективних зустрічей учасників транспортного ринку

В Одесі 19—21 жовтня відчинить свої двері Міжнародний Чорноморський транспортний форум-2011, у рамках якого відбудеться ХIII міжнародна виставка з транспорту та логістики «ТрансУкраїна-2011», декілька спеціалізованих виставок: «Складські технології-2011», «Трансрейл-2011», «Комерційний і муніципальний транспорт-2011», конференція з транспорту та логістики «Транзитний потенціал України. Ефективна інфраструктура й логістика на транспорті в країнах Південно-Східної Європи».

Заходи відбудуться за підтримки Міністерства транспорту та зв’язку України. Крім того, виставки й конференція включені в робочу програму діяльності ОЧЕС. Цей захід підтримують міністерства зв’язку Естонії та Казахстану, мініс-

терство транспорту та комунікації Литви, міністерство регіонального розвитку та інфраструктури Грузії, Міжнародна асоціація судновласників Чорноморського басейну (BINSA), асоціація українських портів «УкрПорт», Міжнарод-

на асоціація з небезпечних вантажів і контейнерів (Росія), Українська логістична асоціація, Чорноморська регіональна асоціація суднобудівників і судноремонтників (BRASS), Асоціація портів Чорного та Азовського морів

(BASPA), міжурядова комісія TRACECA, Європейський союз транспортників України, Українська ліга логістики й складування, Одеська обласна державна адміністрація, Одеська міська адміністрація. Розвиток транспортного комплексу є одним із пріоритетних напрямків української економіки. Міжнародний Чорноморський транспортний форум-2010 і всі заходи в його рамках, безперечно, зробили вагомий внесок у розвиток цієї галузі. Міжнародна виставка «ТрансУкраїна-2010» зібрала на своїй площі передові компанії України, Росії та зарубіжжя, підтвердивши статус найбільшої виставки регіону. Була представлена експозиція комерційних, вантажних, спеціальних автомобілів, автобусів, запчастин, дорожньо-будівна техніка, обладнання, спецтехніка й багато чого іншого. Протягом трьох днів роботи учасники й відвідувачі були залучені у виставковий процес, де проходили демонстрація техніки, презентації та заходи в рамках ділової програми.

Іван Хромчак Президент асоціації «Європейська спілка транспортників України» «...Форум має високий статус і авторитет як у країні, так і за її межами, а організатори й учасники виставки створюють позитивний імідж України. Ми впевнені в тому, що участь у транспортному форумі дозволить експонентам знайти нових ділових партнерів, визначитися з перспективними напрямками розвитку бізнесу».

Зураб Квачадзе Генеральний консул Грузії в м. Одесі «Міжнародне визнання ефективності проведення форуму яскраво відображає широку географію його учасників... Про перспективність транспортного співробітництва між Грузією й Україною свідчить успішна реалізація спіль-

них регіональних проектів...»

Микола Черевков Міністр транспорту та зв’язку Автономної Республіки Крим «Велика кількість учасників форуму свідчить про високий рівень його організації, а також про щирий інтерес до галузі в цілому». Високий міжнародний статус форуму підтверджує географія країн-учасниць: Росія, Чехія, Італія, Польща, Норвегія, Німеччина, Нідерланди, США, Угорщина, Фінляндія, Греція, Туреччина, Іран, Бельгія, Грузія, Данія, Білорусь, Словенія, Румунія, Швеція, Казахстан, Канада, Україна. Запрошуємо взяти участь у Міжнародному Чорноморському транспортному форумі-2011 і в конференції.

До зустрічі на Міжнародному Чорноморському транспортному форумі 2011 року. Контактна особа: Зеркалова Ольга +38 (0482) 355 999, +38 (048) 728-79-30, 38 (048) 728-72-54 odessa@mediacompass.com.ua

7

№ 31 (186)

16 серпня 2011 року

Авіапром

Ступор із «Русланом» Для поновлення виробництва знаменитих Ан-124 готово все, однак ця подія з незрозумілих причин відкладається Дмитро ТИМЧУК Схоже, що після всіх озвучених в останні роки райдужних планів відновлення виробництва українськоросійського Ан-124 «Руслан» майбутнє цього найбільшого у світі серійного транспортного літака залишається непевним. Але ж був великий привід для оптимізму: 20 липня передали перший літак із виробництва остаточного складання ЗАТ «АвіастарСП» (Росія, Ульяновськ) на льотно-випробну станцію. Було проведено роботи з подовження ресурсу авіалайнера, доопрацювання до типової конструкції, а до кінця вересня пройдуть літні випробування, машину пофарбують.

Докладно

Можливості й потреби Багато хто вважає це повідомлення приводом говорити про першу ластівку у відновленні виробництва легендарної машини після того, як його було заморожено понад десять років тому. І українські, і російські ЗМІ облетіли експертні оцінки, згідно з якими проведення літних випробувань модернізованого «Руслана» з підвищеною вантажопідйомністю (до 150 т) може означати реанімацію унікального проекту. При цьому, як уважають, наприклад, у російському Центрі аналізу світової

торгівлі зброєю (ЦАСТЗ), основним замовником літака вартістю понад $150 млн можуть стати російські військові. Під час квітневого візиту в Україну міністр оборони РФ Анатолій Сердюков висловив зацікавленість у поновленні випуску «Руслана». Він заявив, що очолюване ним відомство планує з 2015—2016 років почати закупівлю серійних нових військовотранспортних літаків короткого зльоту й посадки Ан-70 (як відомо, наприкінці липня МО РФ уже закупило один Ан-70) і модернізованого важкого транспортного Ан-124 «Руслан». Про намір російських військових закупити «Руслани» повідомляли й посадовці російських ВПС. Так, 1 червня 2011 року заступник командувача ВПВС Росії генерал-майор Віктор Бондарев заявив, що військово-транспортна авіація Росії найближчим часом одержить нові, модифіковані літаки Ан-124 та Іл-76. За його словами, в авіації дотепер використовуються досить застарілі літаки Ан-12 і Ан-22, але «літаковий парк оновлюється, і найближчим часом надходитимуть суперсучасні військовотранспортні машини на оснащення з’єднань і військових частин ВТА (військово-транспортної авіації)». У цьому разі російський генерал мав на

увазі модернізовані версії Іл-76 і «Русланів». Міноборони РФ недавно озвучило й конкретні цифри про потребу в Ан-124 у найближчій перспективі, наразі це 20 машин (правда, поки що замовлено лише три літаки «Руслан»). Ще один великий замовник — українсько-російська група компаній «Волга-Дніпро», що вже сформулювала по-

требу в 40 «Русланах». Крім того, інтерес до цих літаків виявляють і окремі країни, що в цілому дозволяє оцінити потреби ринку на рівні понад 80 машин. Характеризуючи затребуваність «Русланів», у середині червня 2011 року, під час XV Міжнародного економічного форуму в Санкт-Петербурзі, Олексій Ісайкін, президент групи компаній «Волга-Дніпро», яка експлуатує «Руслани», в інтерв’ю ЗМІ заявив, що «ринок однозначно сказав: нам такий продукт потрібний!.. Протягом двадцяти

«Мрія» поки «заморожена» Денис ІВАНЕНКО Найближчим часом добудування другого екземпляра Ан-225 «Мрія» не планується. Про це українському порталу «Транспортний бізнес» повідомило джерело в КБ «Антонов». За його словами, проект доопрацювання другого зразка найбільшого у світі літака законсервований через відсутність фінансування. «Фюзеляж вивезли із цеху, де він раніше був, на літне поле, а в цеху фарбують «Руслани». «Мрія» там заважала певним операціям, і її просто вивезли, скільки вона стоятиме на літному полі, невідомо, але однозначно найближчим часом її не добудовуватимуть», — відзначило джерело порталу. Керівництво державного концерну «Антонов» під

час передачі Ан-148 авіакомпанії МАУ не коментувало перспективи добудування другої «Мрії». Раніше воно кількаразово заявляло, що літак готовий на 60%, а вартість його добудування оцінювалася від $100 до $200 млн. Ан-225 створювався як літак, призначений для розв’язання вузького кола досить унікальних транспортних завдань. Він має можливість перевезення великогабаритних, важких, довгомірних вантажів загальною вагою до 250 т; перевезення важких великогабаритних моновантажів вагою до 200 т зовні на фюзеляжі; також літак є базою для створення авіаційно-космічних систем для запуску ракет-

носіїв у повітрі. Розміри вантажної кабіни: довжина — 43 м, ширина — 6,4 м, висота — 4,4 м. Над вантажною кабіною — кабіна для шести чоловік змінного екіпажу й 88 чоловік — супровідників вантажу. Однак говорити про відносно активну експлуатацію «Мрій» найближчим часом не варто. Загалом із початку розроблення в 1985 році було виготовлено лише два літаки. Перший із них періодично експлуатувався для унікальних перевезень, проте і він сьогодні в ангарі. Зрозуміло, ні про який серійний випуск, принаймні зараз, не може бути й мови. Але скидати Ан-225 із рахунку не варто, адже ця машина здатна здійснювати унікальні операції.

років ми проводили польове маркетингове дослідження. Увесь світ (а 95% польотів Ан-124 проходять поза Росією) демонструє затребуваність цього літака. І було б неправильно, коли ринок розігрітий, коли попит на піку, сказати: хлопці, а нам нема чого вам більше запропонувати...». До речі, за його словами, завдяки експлуатації Ан-124 групі компаній «Волга-Дніпро» «удалося не помітити кризи», що досить відчутно позначилася на світових авіаперевезеннях. Зауважимо також, що історія з відновленням виробництва Ан-124 триває досить давно. Ініціатором

цього проекту ще в 2003 році стала група компаній «Волга-Дніпро» як найбільший світовий експлуатант Ан-124-100 (комерційна модифікація «Руслана») разом із розробником літака — ДП «Антонов» — та іншими зацікавленими сторонами з Росії та України. Проект передбачає поновлення виробництва цих машин на ульяновському авіаційному заводі «Авіастар-СП». Ідеться про випуск літаків Ан-124-100 у модернізованій версії 124-100М-150.

Потрібний літак Першим кроком на шляху запуску проекту стало підписання на 6-му міжнародному авіаційно-космічному салоні «МАКС-2003» представниками Росії й України «Рішення про першочергові заходи щодо поновлення серійного виробництва та поетапної модернізації літака Ан-124-100 на підприємствах Російської Федерації та України». У 2004 році сформували робочу групу, яка підготувала бізнес-план і окреслила конкретні дії з поновлення випуску та модернізації літака. У березні 2005-го у Федеральному агентстві з промисловості РФ відбулася російсько-українська нарада, де затвердили бізнесплан. У січні 2007 року авіакомпанія «Волга-Дніпро» разом із ТОВ «Мотор Січ» відкрила спільне підприємство «Керівна компанія «Вантажні літальні апарати» для реалізації федераль-

ної цільової програми «Розвиток цивільної авіаційної техніки Росії на 2002—2010 роки й на період до 2015 року» (щодо випуску літаків Ан-124). Новій компанії делеговані функції куратора та організатора в просуванні програми з поновлення серійного виробництва «Руслана». У червні того ж року Міждержавний авіаційний комітет сертифікував нову версію Ан-124 — Ан-124100М-150. Було збільшено вантажопідйомність машини (до 150 т), дальність польоту. Літак відповідає вимогам євроконтролю із зональної навігації P-RNAV, а також із точнісних норм літаководіння Р-RNP-1. У серпні 2009-го в рамках міжнародного авіаційнокосмічного салону «МАКС2009» віце-президент ВАТ «Об’єднана авіабудівна корпорація» з транспортної авіації Віктор Ліванов, генеральний конструктор ДП «Антонов» Дмитро Ківа й президент групи компаній «Волга-Дніпро» Олексій Ісайкін підписали технічні вимоги на розробку модернізованої версії рампового вантажного літака Ан-124-100 «Руслан». Технічні вимоги розроблені ВАТ «ОАК» і «Антоновим» спільно зі стартовим замовником Ан-124-100 — «Волгою-Дніпро» у рамках співробітництва з програми Ан-124. І, нарешті, у листопаді 2009-го президент Росії Дмитро Медведєв відвідав Ульяновський літакобудівний завод ЗАТ «АвіастарСП» і піднявся на борт Ан-124. Відразу він доручив уряду внести в державну програму озброєння до 2020 року закупівлю для військових аж 20 нових машин. Як відзначили тоді організатори проекту, плани поновлення виробництва «Русланів» «дістали нові широкі перспективи». У вересні минулого року Україна й Росія сформували стартове замовлення на спільний випуск транспортного літака Ан-124. «Контракти ще не підписано, але вже отримано заявки на виробництво близько 60 літаків. Цього досить, щоб почати виробництво», — повідомила прес-служба ДП «Антонов». Події першої половини 2011 року яскраво засвідчили, що світовий ринок має потребу в «Русланах». Наприклад, у березні й квітні 2011 року гігантські насоси компанії Putzmeister вагою понад 86 т, призначені для охолодження реакторів на японській АЕС «Фукусіма-1», були доставлені з Німеччини й США в Японію саме літаками Ан-124.

Аспект

Незрозуміла затримка Та весь перебіг подій порушила заява президента, голови ради директорів ВАТ «Мотор Січ» В’ячеслава Богуслаєва, яка пролунала 20 липня 2011 року, тобто того самого дня, коли модернізований «Руслан» було передано з остаточного складання в Ульяновську на льотно-випробну станцію. «Ми сподівалися, що відновлення виробництва Ан-124 «Руслан» почнеться з 2014 року, але днями на нараді в Ульяновську повідомлено, що програма відсувається на 2016 рік», — сказав Богуслаєв. За його словами, у рамках цього проекту «Мотор Січ» уже підписала всі необхідні документи з компаніями «Волга-Дніпро», ДП «Антонов», «ІвченкоПрогрес» і «Політ». Протокол готове підписати й міноборони Росії. Однак події із невідомих причин набули іншого характеру, вкотре відсунувши довгоочікуване поновлення випуску унікальних літаків. Голова «Мотор Січі» уважає таке рішення неправильним, оскільки запорізьке підприємство вже затратило власні кошти на доведення модернізованого двигуна Д-18Т серії 4 і готове їх поставляти для оснащення оновлених «Русланів». «Це неправильно — витрачати гроші сьогодні, щоб, можливо, 2016 року почалася модернізація Ан-124. Ми готові поставляти двигуни з 2013 року», — відзначив Богуслаєв. У цьому рішенні російські експерти вже побачили ознаки того, що в такий спосіб Москва реагує на політику Януковича на зближення з НАТО. Навряд чи це так: ще в березні 2006 року в рамках ініціативи НАТО «Тимчасове рішення в галузі стратегічного повітряного транспорту» — SALIS — компанія Ruslan SALIS GmbH, СП групи компаній «Волга-Дніпро» і Авіаційного науковотехнічного комплексу імені Антонова виграла тендер Альянсу на забезпечення вантажних перевезень літаками Ан-124 «Руслан». Таким чином, усі ці роки і Україна, і Росія за допомогою все тих же «Русланів» заробляють гроші на стратегічних авіаперевезеннях для НАТО. А тому причина чергового ступору з «Русланом» вочевидь в іншому. Ні бюрократичне зволікання, ні закулісні ігри Києва й Москви зовсім не на користь проекту й у підсумку завдають шкоди і Україні, і Росії.

8

№ 31 (186)

16 серпня 2011 року

Основний ресурс

Монорейка, струг, дегазація та інновації Найближчий шлях до безпеки українських шахт — модернізація

візками, кількість яких визначається обсягом перевезеного вантажу, і різними пристроями, які дозволяють полегшити працю гірників.

Володимир ОТРОЩЕНКО Це підприємство сьогодні стало полігоном для апробації та застосування нової техніки. Ні, воно не військове, хоча напівоборонний Павлоград недалеко. На одній із найсучасніших шахт у країні — «Степовій» ВАТ «Павлоградвугілля» (ДПЕК) — активно, цілеспрямовано й економічно ефективно випробовується й використовується новітнє гірничошахтне обладнання вітчизняного й імпортного виробництва.

Вугілля не нарубаємо — настругаємо! У небі з’явився вертоліт, а потім досить скромний «Фольксваген» під’їхав

Анатолій Лихолат

до воріт 2-го блоку «Степової». Тут 2 серпня відбулася демонстрація інноваційного гірничо-шахтного обладнання для вуглевидобутку. Губернатор Дніпропетровської області, колишній гірничий інженер Олександр Вілкул, зі свитою й телеоператорами спустився на глибину 400 м, щоб навіч оцінити нову техніку. Голова ДОДА провів у підземеллі майже 2 години. Побаченим був задоволений: там увели в експлуа-

тацію чеський монорейковий транспорт і струговий комплекс відомої німецької компанії Bucyrus DBT. — Струговий комбайн спроектований спеціально для розробки тонких і особливо тонких вугільних пластів в українських надрах, — говорить заступник головного інженера Андрій Власов.

— На нашій шахті вони товщиною 0,7—0,9 метра, майже в усьому світі такі вважаються непридатними запасами. Конструктори із ФРН довго сушили голову, як пристосувати струг для гірничогеологічних умов другого блоку «Степової». Нарешті створили й визначили його потужність у 2000 тонн вугілля на зміну. Обіцяли потиснути нам руки й мало не з’їсти свої капелюхи, якщо комбайн дасть більше. І от фактично безлюдний агрегат для очисного вибою видобуває 3300 тонн вугілля: надміцні зубці неймовірно швидко зістругують тонкий і дуже твердий пласт вугілля, наче величезним рубанком. Рекордом же стали 3800 тонн видобутку у зміну. Правда, від німців обіду з головними уборами ми так і не дочекалися... Узагалі, такі комплекси для нашого вуглепрому унікальні. Також у очисних штреках ми використовуємо інноваційні анкерні й рамноанкерні кріплення, розроблені вченими кафедри підземної розробки родовищ Національного гірничого університету. У цілому ж інвестиції в модернізацію в нас становили близько 622 млн гривень. Академік НАНУ, екс-заступник міністра вуглепрому

Герой України Борис Грядущий, побачивши в роботі новий струговий комплекс, не втримався й вигукнув: «Так ефективно працювати на таких пластах — це фантастика!».

— На нашій шахті ви не побачите шахтарів, які добувають вугілля молотками й лопатами, — говорить головний механік шахти Анатолій Лихолат. — Тут усе автоматизовано, тому робота не така важка, якою звичайно буває праця гірників у земних глибинах. А вона, упевнений, стане довгою: промзапасів нашого вугленосного поля з енергетичного й коксового вугілля марок Д, Г вистачить на півстоліття — 37 мільйонів тонн. До того ж воно досить якісне: показники зольності (від 8 до 15%), калорійності

О.Вілкул і А.Мартовицький (ліворуч)

вальних пунктів, автодороги й породного відвала. ПК став важливим елементом техпроцесу видобутку твердого палива. За розрахунками, його експлуатація на 25% підвищить темпи й знизить енерговитрати на під-

Біля нової монорейки

(близько 6000 ккал/кг) і сірчаності (близько 1%) відповідають світовим стандартам. Крім того, на цьому блоці побудований новий породний комплекс (ПК), який складається з породного підйому, галереї, навантажу-

Довідка «УТГ» ВАТ «Павлоградвугілля» (ДПЕК) — найбільше в Україні підприємство з видобутку вугілля. До його складу входять 10 шахт, де працюють 26 тисяч людей. Торік підрозділами підприємства видобуто 15 млн т вугілля, або п’ята частина вуглевидобутку країни. На шахті «Степова» близько 2200 працівників, випадки важкого й смертельного травматизму трапляються дуже рідко. Вугілля видобувається з горизонтів 300—500 м, середня довжина лав — близько 300 м. У 2010 році обсяг прохідки по ДПЕК із використанням сучасних рамно-анкерних кріплень конструкції НГУ й заводів України становили майже 60 км. Відповідно до Декларації соціального партнерства, інвестиції компанії в соціальну сферу становлять майже 17 млн грн.

Шахтний комплекс «Степова»

Метану — «труба»?

готовку очисних проходок «Степової».

Монорейкою — по «Степовій» Наприкінці червня на шахті «Степова» державна комісія прийняла в експлуатацію унікальну підземну монорейкову підвісну дорогу. Це сталося вперше у вуглевидобутку Західного Донбасу. Так реалізувався другий етап програми підземних павлоградських інновацій. Монорейковий дизельний транспорт від чеської фірми «Ferrit» — це кілька вагонів, що рухаються єдиною підві-

Вакуум-насосна станція для дегазації метану

сною рейкою. Його основна перевага — можливість роботи у виробках із кутом нахилу 25—30°. При цьому цілком виключене сходження вагонів із колій, як це трапляється зі звичними підземними електропоїздами. Тепер переміщення гірників до свого робочого місця, а також внутрішньошахтна доставка вантажів стали швидше, легше й безпечніше. Довжина підвісної дороги — 8 км, вона коштувала ДПЕК «Павлоградвугілля» майже 27 млн грн. Крім того, на «Степовій» побудовано дизелевозне депо, закуплені два дизелевози, потяг для доставки пасажирів, карета швидкої допомоги й рухливе обладнання для виключення електровозного відкочування по горизонту 300 м східного крила шахтного поля блоку №3. Підвісна дорога має обслуговувати видобувну ділянку №4. Як відзначив головний механік А. Лихолат, раніше вантажі в шахті доставлялися звичайним рейковим транспортом із застосуванням лебідок і акумуляторних електровозів. Ефективність транспортування вантажів монорейкою у порівнянні з попереднім способом зросте в 1,5 раза. Монорейковий дизелевоз автономно рухається по спеціальному профілю, підвішеному до покрівлі виробки, комплектується підвісними

Пульт головного підйому

— Шахта «Степова» складається із двох блоків, — розповів на зустрічі з керівництвом області гендиректор ВАТ «Павлоградвугілля» (ДПЕК), кандидат технічних наук Артур Мартовицький. — Другий блок — це фактично нова споруджувана шахта, де використовують усі інноваційні процеси. Однією з новітніх технологій, упроваджених на шахті «Степова», cтала дегазаційна система. Тепер метан, який накопичується в місцях видобутку вугілля, виводиться на поверхню через спеціальний трубопровід у нову вакуумно-насосну станцію. На це новітнє обладнання компанія витратила 13 мільйонів гривень, але воно значно убезпечило роботу. Тим більше, що ця шахта надкатегорійна з викидів метану й гірських ударів. У рамках програми дегазації ми плануємо найнебезпечніший вибуховий газ використовувати в роботі котельні для опалення технічних приміщень і для інших виробничих потреб.

— Найкращий спосіб убезпечити роботу на шахтах — модернізувати їх, — говорить голова ДОДА О.Вілкул.

— «Павлоградвугілля» гідно справляється із цим завданням. Ми з багатьох питань співробітничаємо із ДПЕК, разом розглядаємо екологічні програми. Влада й бізнес мають працювати в партнерстві. Після донбаської «чорної п’ятниці» 29 липня за розпорядженням губернатора О.Вілкула найближчим часом безпеку на всіх десяти шахтах області перевірять ще раз. У такий спосіб хочуть запобігти аваріям із людськими жертвами. До речі, 27 липня на «Степовій» теж стався підземний викид метану з пожежею, але вогонь було швидко локалізовано і погашено, люди не загинули.

9

№ 31 (186)

16 серпня 2011 року

Резонанс

Метанові граблі Подвійного удару завдав газ метан шахтам Луганщини лише за тиждень. Розслідуються причини, ліквідуються наслідки... Олена ПАВЛОВА Початок на стор. 1

На засіданні Кабінету Міністрів Микола Азаров відзначив, що треба «покласти край рукотворним катастрофам». За словами прем’єра, важливо ретельно опрацювати остаточні висновки урядових комісій, створених для з’ясування причин аварій на шахтах «Суходольська-Східна» та імені Бажанова (Макіївка), щоб не тільки визначити відповідальність за ці аварії й затвердити план заходів для їхньої цілковитої ліквідації, а й, головне, ухвалити рішення щодо попередження таких ситуацій. Але лідерів незалежної профспілки гірників України важко переконати в тому, що дійсно буде названо причини, які призвели до трагедій. Вони заявляють, що «комісії ніколи по-справжньому не аналізували передумови трагедій на шахтах». Голова конфедерації вільних профспілок Луганської області Микола Козюберда назвав винуватцями вибуху на шахті «Суходольська-Східна» насамперед її власників. Мовляв, аварія сталася через їх «жадібність». А голова Незалежної профспілки гірників шахти ім. Баракова ПАТ «Краснодонвугілля» Дмитро Калитвенцев уважає, що причини трагедії — у нововведеннях із нарахування заробітної плати (інтегрована система винагород, що передбачає прояв ініціативи з боку працівників). Він переймається запитанням: чи зверне увагу урядова комісія, що на цій шахті кілька років поспіль траплялося по дві, а то й три пожежі в підземних виробках? На його думку, цей факт сам по собі піддає сумніву інформацію про те, що адміністрація «Краснодонвугілля» приділяла належну увагу техніці безпеки.

Від іскри займеться?

— Трагедію на шахті «Суходольська-Східна» могло спричинити несанкціоноване втручання людини в роботу електрообладнання, — говорить член урядової комісії з розслідування причин аварії, директор Макіївського НДІ з безпеки

тання цін на газ. Але з іншого — уже зараз треба працювати на перспективу, бо на одних територіях запаси вугілля вичерпуються, а переведення виробництва в інші місця потребує вкладення чималих коштів і часу.

На конференціях не помічені

Високі урядові особи негайно прибули на Луганщину

робіт у гірничій промисловості Олександр Брюханов.

— Комісія розглядає до десяти версій того, що сталося, але ця версія найбільш прийнятна, бо ми знайшли в місці епіцентру схований пускач, який міг дати іскру й запалити метан. Якої сили було газодинамічне явище, ми поки не можемо визначити, бо спочатку треба добратися до газометра. Крім того, установлено, що там був ушкоджений вентиляційний стовбур — обладнання, яке провітрює вибій, що й загазувало цю тупикову гілку виробки.

— Представники незалежної профспілки гірників говорять, що підприємство не приділяло належної уваги техніці безпеки...

— Це питання складне, бо все пізнається в порівнянні. У цілому на «Краснодонвугіллі» вкладаються кошти в безпеку праці. Та що вдієш, коли людина, знаючи, що так чинити не можна, усе-таки розкрила кришку пускача й намагалася запустити насоси 1В2? Тим більше, як нам говорять, це досвідчений, грамотний працівник.

— Тобто спрацював горезвісний «людський фактор»?

— Як не сумно, так.

— Чи можна запобігти таким ситуаціям?

— Насамперед — робота з людьми. Я вже багато років говорю, що нашій державі потрібний закон, через який пройшли всі цивілізовані вугільні держави, — Японія, Австралія, Німеччина. Там виховують нове покоління, обізнане у питаннях промислової безпеки. А в нас сьогодні є кричущі випадки, коли встановлено знак, є ґрати, перемичка, а людина все одно йде в заборонену зону й гине. Голова Луганської облдержадміністрації Володи-

мир Пристюк також відзначив, що вивчав документи з питань техніки безпеки на «Суходольській-Східній», і вони свідчать про те, що безпосередньо на шахті було проведено велику роботу з організації техніки безпеки й оснащення її сучасним обладнанням. У цілому ж проблема непередбаченого поводження небезпечного газу метану в шахтах півдня Луганщини й загального старіння тутешнього шахтного фонду змусила голову облдержадміністрації по-новому подивитися на перспективи вугільної галузі краю на найближче двадцятиліття. Тому Володимир Пристюк ініціює створення міжвідомчої ро-

— Вивчення стабільності гірського тиску на великих глибинах є великою проблемою як щодо теоретичного опису, так і практичного використання знань, які ми здобуваємо, — говорить професор Національного гірничого університету (Дніпропетровськ), доктор технічних наук, завідувач кафедри будівництва та геомеханіки Олександр Шашенко. Університет займається розробкою систем прогнозу газодинамічних явищ, його фахівці створили унікальні системи моніторингу глибинних геодинамічних процесів. За словами професора О.Шашенка, «один зі способів боротися з явищем нестабільності гірничого тиску — заздалегідь знати про небезпеку. Якщо ми такими знаннями володіємо, то можемо вжити спеціальних заходів, які дозволять уникнути цього явища, нехай не на 100%, але з великим ступенем імовірності». Серпень у Донбасі рідко минає спокійно. Самі гір-

Шахтарі «Суходольської-Східної» допомагали гірничим рятівникам виносити з-під завалів своїх товаришів

бочої групи для розробки програми розвитку вугільної галузі Луганщини, а також програми з перенесення видобутку вугілля на інші території краю.

— Близько 78% покладів вугілля України залягають на території Луганщини, його неопрацьовані запаси зосереджені на півночі області, — відзначив губернатор. — Вугільна галузь була, є й ще довгий час буде для нашої області бюджетотворчою, багато наших населених пунктів будувалися спеціально під шахти. З одного боку, це виправдано, адже вугілля — стратегічно важливий продукт для економіки всієї країни, особливо в умовах постійного зрос-

ники відзначають сумну закономірність: аварії часто припадають на спекотні літні місяці. Але Олександр Шашенко розхожу думку спростовує: — Зв’язок аварій і сезонів вчені не простежують. Із глибиною температура гірських порід підвищується й стабілізується досить швидко, залишаючись весь час доволі високою. Якщо й змінюється, то відповідно до процесів, які відбуваються в глибині землі, а не на її поверхні. У травні Національний гірничий університет ініціював проведення міжнародної конференції з безпеки гірничих робіт, що так і називалася — «Підземні катастрофи

Шахту «Суходольська-Східна» пущено в експлуатацію 1980 року

в шахтах. Моделі. Прогноз. Запобігання» (див. «Місячний календар для шахти», «УТГ» № 22 від 14 червня ц.р.). У симпозіумі брали участь фахівці з України, Росії, Польщі, Китаю — країн, де ведуться розробки на великих глибинах. Тож була нагода обмінятися досвідом із запобігання катастрофам, у тому числі пов’язаним із газодинамічними проявами гірського тиску. За словами Олександра Шашенка, зараз серйозні дослідження відновлені в університеті проблем комплексного освоєння надр (ПКОН) Російської академії наук. І оскільки фахівці цього НДІ завжди були пов’язані з українськими вченими, то укладено відповідний договір про спільне проведення досліджень на великих глибинах, обмін досвідом і стажування. А от луганчан на травневій зустрічі наукових діячів (утім, як і на інших в останні роки) ніхто не представляв. Хоча більше половини доповідей присвячувалися проблемам, пов’язаним саме із проявом газодинамічних явищ гірського тиску, коли у виробці викидається велика кількість гірничої маси, змішаної з метаном, що найчастіше призводить до людських жертв і великих матеріальних втрат. Зрозуміло, так склалося історично, що основні «школи» вугільної науки розташовані в Донецьку й Дніпропетровську. Але дніпропетровський професор нагадує, що колись, нехай і в невеликому обсязі, такими проблемами займалися в Донбаському технічному університеті (Алчевськ). Це були розробки теоретичного плану, пов’язані з міцністю і руйнуванням гірських порід. То чи не час луганчанам усерйоз приєднатися до досліджень у галузі гірничих наук, якщо вже на території краю зосереджено мало не 78% вугільних запасів країни?

Краснокутський дубль Рівно через тиждень після «чорної п’ятниці», 4 серпня, на шахті «Краснокутська» державного підприємства

«Донбасантрацит» у 13-му північному ухилі під час увімкнення лебідки для демонтажу лави пласта на горизонті 155 метрів стався раптовий спалах і викид метану. На час аварії в шахті було 224 людини, безпосередньо на аварійній ділянці — 37 гірників. МНС повідомило, що всі працівники підприємства виведені на поверхню, але опіки різного ступеня важкості дістали 23 шахтарі, п’ятьох довелося доправити в реанімацію. Знову створена комісія з розслідування причин і обставин аварії, за дорученням прем’єр-міністра України Миколи Азарова в Красний Луч на місце події виїхав голова Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України. Прокуратура Луганської області знову порушила кримінальну справу за фактом аварії на шахті (частина 1 статті 273 Кримінального кодексу — порушення правил техніки безпеки на вибухонебезпечних підприємствах). За попередніми даними, аварія на цій луганській шахті сталася через неправильне інженерне рішення, що спричинило нестійку схему провітрювання, а також через низький рівень трудової дисципліни. Голова Міністерства енергетики та вугільної промисловості України Юрій Бойко звільнив від виконання обов’язків директора шахти «Краснокутська» до ухвалення рішення комісією, яка розслідує причини аварії. Також звільнено заступника головного інженера з техніки безпеки. Важко припустити, що гірники державного підприємства «Донбасантрацит» не знали про трагедію своїх краснодонських колег. Здавалося б, страшні звістки мали загострити почуття небезпеки, змусити ретельно дотримуватися всіх правил техніки безпеки праці. Однак... Новий шахтарський мартиролог було відкрито вже ввечері того ж дня: від отриманих ран і опіків помер 19-літній гірник «Краснокутської», який недавно почав працювати на шахті... Фото автора

10

№ 31 (186)

16 серпня 2011 року

Технології

«Хрущовки» перетворюються... на хмарочоси? П’ятиповерхівки, які віджили своє, можуть стати основою для елітних житлових комплексів Ігор ГУСАРОВ Про проблему «хрущовок», які фактично вичерпали свій термін придатності, відомо всім. Є також кілька проектів виходу із цієї критичної ситуації. Однак спроби втілити їх у життя досі були безуспішними. Утім, не всі способи ще випробувано. Про одну з можливостей повернути життя п’ятиповерхівкам розповідає ректор Придніпровської державної академії будівництва та архітектури (ПДАБА), заслужений діяч науки і техніки України, професор Володимир Большаков (на знімку). І все-таки інтерв’ю, яке він дав «УТГ» напередодні Дня будівельника, не зовсім святкове...

Житловий фонд, що пливе в нікуди — Не до свята буде сказано, — відзначає Володимир Іванович, — але про успіхи державної політики в галузі будівництва годі й говорити. Незважаючи на економічну кризу, ми будуємо, освоюємо нові технології, збільшуємо висотність будинків, але біда в тому, що до доступного для народу України житла це ніякого відношення не має. Усе це — для 3% багатих людей. Що ж до основної кількості населення, то їхні житлові умови в найближчому майбутньому, очевидно, не тільки не покращаться, а й навіть можуть катастрофічно погіршитися. Не в останню чергу через проблему тотального зношування житлового фонду. І це стосується не тільки «хрущовок». За ними на черзі й перші покоління радянських дев’ятиповерхівок, говорить Большаков.

— Фахівцями визнано, що недавня катастрофа на Волзі, коли затонув теплохід «Булгарія», — це зовсім не нещасний випадок. Це «системна» техногенна аварія, зумовлена, можливо, ще 10 років тому. Отож, п’ятиповерхівки більш ніж піввікової давнини — те ж судно, відправлене в плавання без урахування безпеки його пасажирів. Так, «хрущовки» будувалися за категорією надійності, яка передбачає термін експлуатації 125 років. Але ж це за умови, що кожні 30 років проводитиметься капітальний ремонт, а щорічно — поточний. Раз на 10—15 років передбачається утеплення горищ, сходових кліток. Але ж цього ніхто ніколи не робив! Підфарбують, підметуть — і відзвітуються, що проведено малий ремонт. З огляду на

Народження «гібрида»

те, що п’ятиповерхівки будувалися фактично одночасно, на катастрофу можна чекати будь-якої миті. Не кажучи вже про можливі людські жертви, ситуація загрожує державі черговим фінансовим катаклізмом. Різницю між плановим і екстремальним ремонтом професор Большаков пояснює на прикладі гучної події, коли 1997 року в житловому масиві Тополя-2 у Дніпропетровську «пірнув» під землю дев’ятиповерховий будинок.

Спробуй, відсели! Усі протизсувні роботи під час будівництва цього житлового масиву 25 років тому коштували 16 млн радянських рублів. Це приблизна вартість спорудження шістнадцяти дванадцятиповерхівок. А на відбудовні роботи після катастрофи потрібно було 167 млн, але вже доларів. Тобто витрати зросли експоненціально. Якби вчасно прибрали «каналізаційне озеро» під фундаментом аварійного будинку, то і сам будинок, і дитячий садок, що загинув разом із ним, досі служили б людям, уважає Володимир Большаков.

— У «зношених» п’ятиповерхівках загальною площею близько 25 мільйонів квадратних метрів мешкає сьогодні чверть населення України. І шанси держави реально вплинути на ситуацію досить примарні. Даючи популістські обіцянки про знос «хрущовок», тодішній прем’єр-міністр Юлія Тимошенко абсолютно ігнорувала той факт, що відселяти людей нема куди. Навіть коли 13 вересня 2007 року стався вибух у житловому масиві Перемога, людям з одного зі зруйнованих будинків просто не знайшлося місця. А уявіть собі, що тре-

ба одночасно поставити на ремонт усі п’ятиповерхівки, наприклад, на проспекті зі 100-тисячним населенням? До речі, російський досвід із порятунку «хрущовок» у Долгопрудному під Москвою також був невдалим. Поруч із будинками, що зносяться, планувалося спорудити точкову багатоповерхівку для тимчасового відселення мешканців. Тим часом «хрущовки» реконструюють із надбудовою двох нових поверхів. Передбачалося, що продаж цих нових квартир дозволить окупити роботи. Але життя внесло корективи. Люди прописували до себе сільських родичів, народжували дітей. Сло-

вом, коли настав час розселення «вежі», виявилося, що квартир треба значно більше, ніж було зайнято спочатку. Ні про яку окупність не могло бути й мови, а всі витрати покладено на міський бюджет. А наша екс-прем’єр, щоб піддобрити жителів «хрущовок» і підштовхнути програму реконструкції, пообіцяла «виселенцям» повернути їм колишню житлову площу з «бонусом» у зайві 50 квадратних метрів. Чи треба говорити про абсурдність проекту, який, звичайно, помер, так і не народившись.

Та чи є якесь позитивне вирішення проблеми п’ятиповерхівок? Зрозуміло, є, уважає Володимир Большаков.

— По-перше, треба займатися санацією — облаштовувати будинки, утеплювати, робити перед під’їздами тамбури. Власне, це вже більше двох років роблять у Дрездені. Тож нічого нового вигадувати не треба — можна взяти готові проекти. Правда, при цьому кількість мешканців залишається тією ж і ми не виграємо у використанні землі. А коли вона почне продаватися, вартість кожного будинку збільшиться на 70%. Свого часу мій друг, учений і композитор Михайло Михайлович Жербін, який завідував кафедрою металевих конструкцій у київському Інженерно-будівельному інституті й помер у 1994 році, спробував запатентувати технологію надбудови до п’ятиповерхових будинків. Щоб уникнути численних проблем — погані ґрунти, слабкі фундаменти, він запропонував зробити навколо цоколя будинку металевий «бандаж», щоб він не впав від додаткового навантаження. Навколо будинку на відстані два метри робиться ще один

фундамент зі спеціальних ромбоподібних конструкцій, на який буде перерозподілятися надлишкова вага. Тоді на п’ятиповерхівку можна надбудувати і 10, і 15 поверхів. То навіщо взагалі залишати внизу старий будинок? Річ у тім, що технологія утилізації матеріалів «хрущовки» (руйнування, дроблення для використання під час будівництва доріг тощо) приводить до подорожчання житла в новому будинку приблизно в 2,5 раза — із 400 до 1000 доларів за квадратний метр. Правда, у під-

сумку виходить якийсь дивний і незвичний для нашого ока гібрид: до крихітної «хрущовки» прибудований фактично новий сучасний житловий комплекс. Але й у цьому є свій резон, уважає Большаков. У п’ятиповерхівці залишаться жити малозабезпечені люди — пенсіонери, студенти. А новобуд, який візуально майже цілком сховає свого старого архітектурного предка, дістанеться багатим. Можна навіть розвести їх територіально, зробивши два виходи на різні вулиці, щоб ці дві категорії українців фактично не контактували...

Подалі від балок і паводків — Правда, тут постає ще одна проблема: будь-який архітектор не позбавлений амбіцій і хоче будувати з нуля, а не возитися з вимираючими кам’яними мастодонтами, — зауважує професор. — Навряд чи Огюст Монферран захотів би будувати Ісаакіївський собор, якби неодмінною умовою було збереження в його структурі фрагментів броварні, яка стояла тут раніше. Однак завдяки спеціально відпрацьованим особливостям у системі навчання в ПДАБА наші студенти краще від інших підготовлені до проектування саме таких, досить економічно вигідних будівельних гібридів. Крім іншого, система гібридного будівництва напевно частково розв’яже проблему нестачі землі під забудову в престижних міських районах. Адже «хрущовками» у тому ж Дніпропетровську забудовані такі ласі території, як проспекти Кірова й Гагаріна. Напевно і в інших містах ситуація аналогічна. До речі, у нашій бесіді Володимир Большаков особливу увагу приділив можливим катастрофічним наслідкам будівельного буму епохи «дикого капіталізму».

— Коли в будівництво потекли часом невідомо де і як зароблені «шалені» капітали, багато великих об’єктів закладалися в досить ризикованих місцях — на схилах балок, на «незручних» територіях. Якщо такий будинок стоїть на похилій гранітній плиті на палях, це вже небезпечно. Якщо ж до граніту довелося ще й бурити метрів 70, як це найчастіше трапляється, то надійно закріпити в ньому палю — фантас-

тика. Але ж коли-небудь у Дніпропетровськ прийде великий паводок, який буває в середньому раз на 100 років, і вода через балки потече до Дніпра... Утім, відповідати за можливі наслідки доведеться тодішній владі, а не тим, хто будував... Тож будинки, споруджені на базі старих добрих «хрущовок», змогли б конкурувати з авантюрними суперновобудами й ще з одного, найважливішого, критерія — безпеки.

До речі

Село — будівельникам, будівельники — селу!

— На дні народження губернатора Олександра Вілкула, — розповідає Большаков, — я жартома сказав, що якби він створив умови не зайнятому в місті населенню «емігрувати» у сільську місцевість, то міг би прославитися в іпостасі українського Столипіна. Для цього, природно, там треба створити житлову інфраструктуру, за комфортністю наближену до міської. Наші будівельні технології й досвід дозволяють це зробити. У 60-х роках багато наших професорів працювали над проектами благоустрою села. Саме тоді в сільську глибинку прийшов газ, побудували Будинки культури з басейнами. Зараз це все занепало, але тим більше поле діяльності, більше замовлень для проектних і будівельних організацій. Має ж бути конкуренція надзвичайно дорогим канадським будинкам, які з’їдаються пацюками протягом року!

Тим часом Сьогодні тільки в Києві налічується близько 2 тис. «хрущовок». Проте голова КМДА Олександр Попов недавно заявив, що можливостей для їхньої комплексної реконструкції в столиці немає. «Цей проект має бути економічно привабливим для інвесторів», — відзначає Попов. Найімовірніше, реконструкція столичних «хрущовок» може початися 2013 року, коли, за прогнозами будівельників, галузь вийде на докризові обсяги будівництва житла. На думку начальника КО «Київгенплан» Сергія Броневицького, цей таймаут треба використовувати для внесення змін у законодавство, зробити прозорими «правила гри» як для інвесторів, так і для тих, хто живе в «хрущовках». Фото автора

№ 31 (186)

16 серпня 2011 року

11

Наука

Синці на тілі світобудови Фізики знайшли сліди зіткнень нашого Всесвіту з іншими світами Анатолій ЛЕМИШ Учені з Великої Британії, Канади та США провели дослідження реліктового космічного випромінювання. Відповідно до теорії Великого вибуху, воно має бути однорідним у всіх напрямках (ізотропним). Виявилося, однак, що в чотирьох ділянках небесної сфери реліктове випромінювання різко відрізняється від загального фону.

Наразі однією із провідних моделей походження світу є гіпотеза про вічну інфляцію (eternal inflation). Відповідно до неї, ми живемо в одному з безлічі всесвітів. Короткий період космічного існування, що мав місце «у нас» відразу після Великого вибуху, у цій моделі — лише один із безлічі таких процесів, які

ня галактик і зірок в ділянці сантиметрових радіохвиль була обґрунтована розрахунками А.Г.Дорошкевича та І.Д.Новикова 1964 року. А наступного Арно Пензіас і Роберт Вудроу Вільсон із Bell Telephone Laboratories у Холмдейлі (штат НьюДжерсі) побудували радіометр, який вони мали намір використовувати для експериментів у галузі супутникових комунікацій. Під час калібрування приладу з’ясувалося, що антена «шумить» — від неї не одержати абсолютно чистого сигналу. Невеликий шумовий фон не змінювався ні від напрямку, ні від часу роботи. Радіотелескоп демонтували, ще й ще раз випробува-

Космічний телескоп WMAP

траплялися в різний час у різних частинах світобудови. Кожен епізод на кшталт локального Великого вибуху породжував власний усесвіт, щось на зразок пузиря в єдиному суперкосмосі. Але якщо за час свого існування ці сусідні всесвіти-пузирі зіштовхувалися, слід від катаклізму має зберегтися в реліктовому фоні. Автори дослідження вважають, що ділянки, де реліктове випромінювання статистично вірогідно відрізняється від загального фону, є саме слідами таких зіткнень.

Шум, який привів до Нобелівської премії Реліктове випромінювання космосу було передвіщено Георгієм Гамовим, Ральфом Альфером і Робертом Германом 1948 року на підставі створеної ними теорії первісного Великого вибуху, після якого утворився наш Всесвіт. Воно мало з’явитися тієї миті, коли, приблизно через 300 тис. років після «години Х», гаряча плазма охолонула настільки, що із протонів, які входили в неї, нейтронів і електронів почали формуватися атоми водню та інших елементів. Спектр такого випромінювання не схожий на спектр зірок та інших радіоджерел. Можливість його виявлення на фоні випромінюван-

ли його «начинку». Усунули, здається, все. Зібрали знову — шум відновився! Після довгих роздумів теоретики дійшли висновку, що це не що інше, як постійний фон космічного радіовипромінювання, що заповнює Всесвіт рівним потоком. У 1978 році Пензіас і Вільсон за своє відкриття здобули Нобелівську премію. Однак земна атмосфера заважала дослідженню реліктового випромінювання, і всерйоз його почали проводити тільки з виведенням у космос радіотелескопів. У 1983 році почалася робота орбітального телескопа РЕЛІКТ-1. Виявилося, якщо забрати з цього випромінювання деякі складові, пов’язані з рухом Землі, Сонячної системи та нашої галактики, то реліктовий фон майже по всій небесній сфері дійсно ізотропний із точністю до 0,01%. Але ще в січні 1992 року російські вчені опублікували статтю про те, що реліктове випромінювання, яке за теорією має бути однорідним, насправді має ділянки з порушенням ізотропності.

2006 року за це була присуджена Нобелівська премія з фізики, щоправда, не їм, а американцям, які оголосили про таке відкриття, зроблене за допомогою супутника Cosmic Background Explorer (COBE) трьома місяцями пізніше... А через якийсь час, після виведення на орбіту амери-

канського космічного апарата Wilkinson Microwave Anisotropy Probe (WMAP), удалося скласти докладну карту реліктового випромінювання. Найвідомішою ділянкою неба, де воно дуже ослаблене, є так звана холодна пляма WMAP — WMAP Cold Spot, виявлена в 2007 році в сузір’ї Ерідана. Її і почав досліджувати професор Лоуренс Рудник з Університету Міннесоти. Те, що він там виявив, шокувало астрономів. Учений не зміг знайти в цій ділянці простору ні галактик, ні зірок, ні навіть газу — нічого! Ця величезна порожнина розташована в 6—10 мільярдах світлових років від нас. А її розміри просто вражають: за оцінками дослідників, вона має діаметр приблизно в мільярд світлових років. Для порівняння: діаметр нашої галактики, що класифікується як гігантська, — «лише» 100000 світлових років, тобто в 10000 разів менше. Утім, треба сказати, що така діра у світобудові раніше була передвіщена «на кінчику пера» астрофізиком Лаурою Мерсіні-Хаутон, і саме в річищі гіпотези про множинність світів і їхніх імовірних зіткнень.

Хто дав стусана Всесвіту? Що далі — то більше. У напрямку, визначеному ще однією аномалією реліктового випромінювання, було виявлено колосальні скупчення галактик. Але справа не в них самих, а в тому, що вони з величезною швидкістю рухаються в одному напрямку. Це загадкове явище всесвітніх

масштабів назвали темним потоком (Dark flow) за аналогією із двома іншими таємницями космосу — темною матерією і темною енергією. Над аналізом явища билася група астрофізиків Олександра Кашлинського з космічного центру Годдарда. Вони дійшли висновку, що цей потік скупчень галактик, віддалений від нас на 3 мільярди світлових років, що простягається на мільярди світлових років і летить зі швидкістю близько тисячі кілометрів на секунду, являє собою слід від взаємодії нашого Всесвіту з гіпотетичним іншим всесвітом. Схоже, що якась неймовірна сила добряче «врізала» по цих галактиках. А оскільки усередині нашого Всесвіту такої сили нема, залишається припустити, що вона була зовнішньою. Пізніше декілька фахівців висловили сумніви в коректності обчислень Олександра Кашлинського, як і в існуванні самого потоку. Однак у новій роботі вчені зі США, Іспанії та Британії повідомляють, що одержали додаткове підтвердження реальності феномена й обчислили нові його параметри. І що «тиск» інших всесвітів — мильних бульок — один на одний призвело до сил, які згенерували величезні нерівномірності в нашому власному. Уявлення про те, що наш Всесвіт може бути лише одним серед безлічі інших, за останні двадцять років перетворилося з наукової фантастики на теорію мультивсесвітів. Коректно уявити її собі важко: у грубому наближенні це «бульки», що містяться в якійсь загальній кулі. Якщо це припущення правильне, виходить, що дані, взяті з реліктового фону, можуть розповісти нам про щось, що знаходиться за межами нашого світу, і довести, що він — тільки мала частина набагато масштабнішої реальності.

Електрон — ідеальна куля! Фізики визначили форму електрона з точністю, яка в декілька разів перевершує рівень усіх зроблених раніше вимірів.

Теорії, які пояснюють будову фізичного світу, передбачають, що електрон має фактично ідеальну сферичну форму. Однак провести точні виміри цього параметра досить складно. Підготовка й проведення експерименту, описаного авторами нової роботи в журналі Nature, тривали близько десяти років. Учені працювали з молекулами фториду ітербію: за допомогою особливим чи-

ном організованих лазерів вимірювали найменші коливання, які робили електрони, що містяться у молекулах. У випадку, якщо ця елементарна частинка не є ідеальною сферою, коливання проходитимуть приблизно так само, як у погано збалансованої дзиґи. Під час експериментів дослідники з’ясували, що відхилення від ідеально сферичної форми в електроні не перевищують 10-28 см. Для порівняння: якщо збільшити електрон до масштабів Сонячної системи, то розмір відхилень буде менше товщини волосини.

Великий колайдер для маленької частинки Анатолій ЛЕМИШ

Великий адронний колайдер

Якщо досі всі повідомлення про спіймання невловимої частинки — бозона Хіггса — були тільки чутками, то після останньої обробки даних учені відзвітувалися про перемогу.

Дослідники, які працюють у рамках експериментів ATLAS і CMS, на Європейській конференції з фізики високих енергій (HEP-2011) повідомили, що останні дані зі статистики зіткнень високоенергетичних частинок, отримані на Великому адронному колайдері, дозволяють припустити: передвіщений теоретиками бозон Хіггса все-таки існує — він залишив свої сліди. У фундаментальних роботах з будови матерії Пітер Хіггс ще в 1964 році припустив, що має бути якась частинка, відповідальна за масу всіх інших елементарних частинок. Тобто якщо існує бозон Хіггса — отже, Стандартна модель правильна. Ні — усю нинішню теорію мікросвіту треба переглянути. Відповідно до Стандартної моделі, поле Хіггса трохи нагадує електричне, яке пронизує вакуум і затягує інші частинки, створюючи ефект маси. Так само, як електричне поле містить у собі квантові частинки — фотони, поле Хіггса складається з бозонів, названих на його честь, які «віртуально» ховаються у вакуумі. Але якщо розігнати протони до швидкостей, близьких до швидкості світла, то можна вибити бозони Хіггса з вакууму й дати їм реальне, нехай і коротке, існування. Майже миттєво вони розпадаються на інші, уже

відомі частинки, які можна зафіксувати, використовуючи спеціальні детектори ATLAS і CMS. Власне, у першу чергу для піймання бозона Хіггса й було побудовано Великий адронний колайдер. Однак кілька років дослідники зазнавали невдач. Сам Хіггс одного разу заявив: якщо цю частинку не буде знайдено, він відмовляється розуміти, як працюють слабкі електромагнітні взаємодії. І от тепер, коли БАК нарешті виведений на повну потужність, детектори виловили в потоці розпадів частинок несподіваний надлишок подій. Вони стосувалися розпаду частинок із масою від 130 до 150 гігаелектронвольтів (ГеВ). Нагадаємо, що у фізиці елементарних частинок у електронвольтах вимірюється не тільки енергія, а й маса, виходячи з їхньої еквівалентності за рівнянням E=mc2. Відповідно до теорії, саме в цьому проміжку може виявити себе бозон Хіггса. Є й інші непрямі ознаки того, що вчені на правильному шляху. Однак поки проаналізовані не всі дані, а тому впевнено судити про те, що перед фізиками саме бозон Хіггса, не можна. Цілком імовірно, що надлишкові події будуть пояснені, наприклад, похибками в розрахунках теоретиків і вимагатимуть внесення виправлень у Стандартну модель. До речі, схожий результат у травні було отримано на американському прискорювачі Tevatron. Може, виявиться, що фізики по обидва боки Атлантики побачили одне й те ж явище.

12

№ 31 (186)

16 серпня 2011 року

IT

Соцмережі України: ти їх не бачиш, але вони є! Максим СЛОБОЖАНСЬКИЙ Психологи говорять, що сьогоднішній бум соціальних мереж — цілком закономірне явище епохи. Мовляв, у часи всепоглинаючого виру інформації люди розучилися відчувати й думати самостійно. Ми всі можемо спостерігати фантастичні інвестиції в соціальні мережі, а їхня оцінна вартість росте як на дріжджах. Причиною тому — унікальна таргетованість реклами (за рахунок використання особистих даних користувачів) і величезне охоплення.

Чи лопне багатомільярдний пузир Facebook, як у епоху доткомів? Чим загрожує конкурентам вихід на ринок Google+? Що чекає на бізнес засновника ВКонтакте після його непристойного жесту убік акціонерів із Mail. ru? Ці питання не дають спокою користувачам соцмереж не менше, ніж доля героїв улюблених телешоу. «Якщо тебе немає на Facebook — тебе немає в Інтернеті», — говорять одні. «ВКонтакте — набагато зручніше, менше реклами й класні ігри», — повторюють інші. «Тут всі мої однокласники, а більше нічого й не треба», — відповідають користувачі однойменної соцмережі. «LinkedIn — мережа для професіоналів, і ніяких школярів або нудьгуючого офісного планктону», — заявляють четверті. Усе більше й більше стає нових облікових записів — на сотні тисяч... Згідно із прогнозом аналітиків Datamonitor, пік зростання кількості користувачів соціальних мереж буде досягнутий до 2012 року, але поки в це просто не віриться. Щира вдячність керівництву «Укртелекому». Років п’ять тому безлімітний тариф «Ого!» (нехай і на швидкості 512 Кбіт/с), а також монопольне становище на ринку телекомунікацій зробили свою справу — провайдери почали активно демпінгувати, щоб не втратити клієнтів. Сьогодні тенденція до зниження цін триває. У будь-якому великому місті можна підключитися до безлімітки на швидкості 5 Мб/с (чого з гаком вистачає для ноутбука з недорогим WiFi) у середньому за 50 грн на місяць. Дешевшає безлімітний GPRS/3G Інтернет, і мало який мобільний телефон навіть середнього цінового сегмента обходиться без убудованого додатка для соцмереж. За показниками доступності Інтернету в сполученні ціна/якість Україна входить до десятки європей-

ських країн — хоч якимсь місцем ми в Європі. За статистикою, понад 4 млн українців щодня виходять в Інтернет. 81% із них мають обліковий запис у тій або іншій соціальній мережі. За результатами дослідження Universal McCann, з 55 країн Україна завершує першу п’ятірку з активності в соцмережах — ласий шматок аудиторії, чи не так? Легко догадатися, що цю смачну частину інтернетпирога давно розділили між собою великі гравці, причому зовсім не з України. Причина в інертності уанету й інертності бізнес-мислення інвесторів. У далекому (за мірками IT-індустрії) 2006 році, коли ВКонтакте й Однокласники почали активно набирати оберти, багато українських веб-фахівців намагалися створити щось подібне на місцевому рівні. Однак одержати серйозні інвестиції під інтернет-проект такої спрямованості в ті роки було проблематично, а тому битву за соцмережі, яка фактично ще не почалася, було програно. Програвши ринок масових соцмереж, наші вебентузіасти врахували ці помилки й розглянули питання під іншим кутом. Вони запустили свої, цілком перспективні проекти, суть яких полягає в спрямованості на вузьку цільову аудиторію. Саме «нішевість» є тим фактором, який допоможе відібрати в гігантів частину користувачів, говорять творці українських соцмереж. Часто можна почути від інтернет-обивателя: «А що, українські соцмережі — це не міф?». Ні, це абсолютна реальність. Ми хочемо вас познайомити із найпомітнішими соцмережами України, кожна з яких унікальна й перспективна посвоєму.

Connect.ua Це, мабуть, найуспішніша соцмережа України. Майже мільйон користувачів різного ступеня активності й більше 120 тис. унікальних відвідувань на день, 80-те місце в рейтингу українських сайтів, за даними аналітичного ресурсу Alexa.com. У розвиток проекту з 2007 року було вкладено, за словами засновника Сергія Коркіна, близько $1 млн, а весь прибуток відразу інвестується в розвиток соцмережі. Головна «фішка» Connect. ua — спрямованість на пошук нових друзів з ухилом у флірт. Зареєструвавшись у

Сергій Коркін

цій мережі, спочатку відчуваєш себе на одному із сайтів знайомств. Так, тут усе ті ж «подарунки», VIP-статуси, «стати невидимим» та інші оплачувані через СМС послуги. Є й оригінальний платний функціонал — можливість украсти користувача «в гарем». Також присутній своєрідний «привіт Цукербергу» у вигляді дуелі фотографій. Увійти на сайт можна не реєструючись, а використовуючи свій обліковий запис ВКонтакте. Невдовзі з’явиться інтеграція входу і з Facebook? Однак не тільки за рахунок СМС дістає прибуток проект Сергія Коркіна, інше джерело доходу — контекстна реклама й нестандартні банери з персональним зверненням до користувачів. Віднедавна Connect випустив свій API (інтерфейс прикладного програмування) для розробників-ігроробів із можливістю вставляти рекламу навіть в ігри. У цілому аудиторія Connect. ua — ті, кому до вподоби швидкі знайомства і розваги.

тів, до речі, чимало, а от бажання обговорити концерт або виставу виникає тільки в декого. Є і функція відеочату із друзями або незнайомцями, можна послухати онлайн мовлення київської радіостанції DJFM (правда, тільки в зовнішньому плеєрі). Близьких за духом людей пропонується шукати по циклодромах «Захоплення», а от пошуку за ВНЗ або місцем проживання немає. На сьогодні на сайті зареєстровано більше 230 тисяч учасників.

Profeo.ua Аналог суперпопулярної соцмережі для професіоналів LinkedIn. Говорять, що копія завжди гірше за оригінал, але не у випадку з Profeo. По-перше, це не стільки «клон» зовні й функціонально, скільки «побратим» за спрямованістю. По-друге, проект дійсно зроблений на совість — починаючи від дизайну й закінчуючи внутрішнім функціоналом. Усе завдяки польським інвесторам, які «обкатали» таку соцмережу на прикладі Profeo.pl — досить популярного порталу в міс-

кування як за допомогою миттєвих повідомлень, так і в дискусійному форматі — у блогах і групах. Оксана Завуйко, маркетинг-директор Profeo Україна: «Українські менеджери все частіше звертаються до Інтернету, щоб зібрати інформацію про майбутніх партнерів або працівників. Від того, що вони там знаходять— фотографії з вечірки чи портфоліо робіт, особистий щоденник чи професійне резюме — великою мірою залежить майбутнє кар’єри. Створюючи Profeo, ми прагнули надати нашим користувачам інструмент для усвідомленого формування персонального бренда». Хоч Profeo.ua працює в уанеті з 2008 року, про якусь монетизацію поки говорити важко, — ні рекламних банерів, ні контекстної реклами там немає. А от платні послуги плануються, хоча зараз весь функціонал доступний абсолютно вільно. До речі, кожен користувач сервісу Profeo може одержувати бали за свою активність, які згодом можна буде обміняти на доступ до особливих і ексклюзивних послуг у сервісі.

UB.ua

Tuse.ua

Оксана Завуйко

Соцмережа орієнтована на шанувальників клубного життя, розваг і «гламурного» відпочинку. Тут є класична схема одержання грошей від користувачів — підняття фото в рейтингу за СМС (5 грн), функція «невидимки» або відправлення віртуальних ведмежат, квітів та іншого декору друзям (за такою ж ціною). Також можна розважити себе нескладними онлайн-іграми або придбати повну версію гри, що сподобалася. Головна відмітна особливість Tuse.ua — орієнтованість на культурний вечірній відпочинок. На сайті передбачені анонси заходів столиці з можливістю «плюсанути», оголосивши тим самим про свій намір відвідати ту або іншу подію. Кожний користувач після відвідування заходу може залишити свій фотозвіт, який інші обговорять або оцінять. Фотозві-

цевих професіоналів. Можна сміливо говорити, що за профіль на Profeo перед вашими західними колегами червоніти не доведеться. За допомогою Profeo.ua можна знаходити однодумців, спілкуватися з колегами в групах, об’єднаних спільними інтересами, ділитися власним досвідом у блозі, формувати свій образ у колег і потенційних роботодавців. До речі, про роботодавців. В Profeo.ua інтегрований пошук вакансій від відомого hr-проекту rabota.ua (який, до речі, теж має польські інвестиції). Залежно від заповненої вами анкети будуть доступні актуальні вакансії у сфері, яка вас цікавить. Записи з вакансіями оновляються в міру надходження, чимось нагадуючи звичайну RSS стрічку, що дуже зручно. Творці ресурсу також передбачили можливість спіл-

Основна мета інтернетпорталу і соціальної мережі для ділових людей — об’єднання бізнесменів і працівників підприємств у єдиний інформаційний простір. Із моменту запуску оновленої версії (сам портал успішно функціонує більше 8 років) кількість зареєстрованих користувачів — понад 22 тис., а підприємств — понад 6 тис., кількість компаній, з якими укладені договори про надання послуг — понад 2 тисячі. Усі сервіси цієї соцмережі створені для того, щоб забезпечити рівноцінну конвертацію витраченого часу в гроші. Є величезний інструментарій для просування власної справи за допомогою ub.ua і спілкування з колегами за сферою діяльності. Перші три кроки: реєстрація себе самого (як фізособи) на порталі, реєстрація фірми й, нарешті, призначення самого себе її інтернет-представником. А далі потрібна активність: зареєструвати на сайті своїх співробітників, розмістити товари й послуги на базарі або в інтернет-магазині. Валентин Цейко, директор порталу ub.ua: «Той факт,

що ми вже дев’ятий рік на ринку, доводить нашу фінансову стабільність. Ми постійно стежимо за реакцією наших користувачів і клієнтів. Щомісяця незатребувані опції прибираються, на їхнє місце приходять нові, удосконалюються наявні. Укрбізнес більше адаптований під наш менталітет, відрізняємося ми ще й профільністю, тобто адаптованістю під бізнес. Це (у поєднанні зі стабільним приростом реєстрацій) дозволяє нам упевнено працювати над показником у сотні тисяч активних користувачів уже в дуже недалекому майбутньому». Цікава особливість — наявність захищеної пошти,

Валентин Цейко

яку не індексують пошукові системи. Завдяки шифруванню листи не можуть прочитати навіть співробітники самого сайта. Є можливість провести групові онлайнконференції й, природно, заробляти внутрішню валюту соцмережі, якою можна оплачувати рекламні послуги. Не обійшлося й без інтегрованого фірмового пошуку вакансій. Розробники мережі впевнені, що саме за такими сервісами майбутнє інтернетреклами й ефективного просування товарів і послуг.

Politiko.ua «Якщо ви не цікавитеся політикою, це ще не означає, що політика не цікавиться вами», як любив говорити Перикл/Черчіль/Бісмарк (історики усе ще ламають списи із приводу авторства вислову). Творці соцмережі Politico.ua вирішили наслідувати пораду великих людей і створити першу в Україні політичну соцмережу зі шляхетною метою — об’єднати в одне співтовариство політиків, експертів, журналістів, лідерів партій і виборців. У мережі створені всі умови для політичної й суспільної діяльності: спілкування в групах, ведення блогів, дебати, висловлення корисних ідей, можливість оцінити діяльність партій і поставити запитання їхнім лідерам. Можна навіть стати членом улюбленої партії лише в один клік мишкою. Як уважає засновник про-

13

№ 31 (186)

16 серпня 2011 року

Техноспорт

Куполи в небі

Абсолютний рекорд

Парашутний десант — захоплююче й незабутнє видовище. У цьому недавно навіч змогли переконатися мешканці Житомира Олександр ЛЯСКОВСЬКИЙ

Дмитро Лисенко

екту Дмитро Лисенко, його соцмережа — добра стартова площадка для молодих політиків. У цілому соцмережа популярна, але наплив користувачів залежить від політичної ситуації в країні — від виборів до виборів. Дмитро Лисенко, керівник проекту Politico.ua: «Якщо говорити про активність наших користувачів, то у середньому чверть із них є постійними учасниками соцмережі. Приріст аудиторії – 300—400 людей на місяць. Основними конкурентами ми вважаємо інтернет-видання «Українська правда» і проектисателіти, а також блоги політиків і суспільних діячів на інших проектах новин». Головна аудиторія цієї соцмережі — політично активні люди, які не просто цікавляться політикою, а й мають потребу у зворотному зв’язку, можливості висловити свою думку. Це й суспільні діячі, які не завжди можуть потрапити на телебачення. Загалом у мережі зареєстровано 56 тис. чоловік, аудиторія доволі доросла — середній вік 28 років. Згодом Дмитро Лисенко обіцяє зробити соцмережу комфортнішою для конструктивного спілкування користувачів із прихильниками й супротивниками і, як уже заведено, уможливити вхід із соцмереж-гігантів. Політичний проект — це завжди проблеми, але, за словами Дмитра, їх дотепер вдавалося вирішити цивілізовано. Якщо є скарги на неадекватні коментарі (а політичні дебати — це обов’язково наплив емоцій), то вони оперативно видаляються. Сам проект із моменту свого існування вже окупився, а існує в основному на гроші від пожертвувань користувачів і контекстної реклами Google AdSense. Зареєструватися на сайті можна за запрошенням. Але випрошувати його по форумах та «інвайт-біржах» не обов’язково — досить відіслати запит у техпідтримку. У такий спосіб проект перешкоджає масовому проникненню політ-ботів від різних політичних сил.

У cередині літа місто приймало 5-й авіаційний зліт імені С.П.Корольова. Свято організували громадські організації, серед яких особливо вирізняється «Купол» Житомирської області, яка об’єднує ветеранів повітряно-десантних і аеромобільних військ, морської піхоти й військ спеціального призначення. Активну участь взяли в ньому й члени житомирського авіаційного клубу «Авіатик», київського аероклубу «Аеропракт», компанії «Євролаб» і «ЕF», енергохолдингу «Крігер». Цей зліт ознаменувався ще однією важливою подією: тут відкрився авіаційно-спортивний центр імені Валентини Закорецької — легенди парашутного спорту, абсолютної чемпіонки світу з класичного парашутизму.

Літаючи в хмарах, ми пізнаємо грані життя Так говорять організатори цього центру, подібного якому в Україні немає. Добра авіаційна база й сучасний аеродром створюють сприятливі умови для розвитку багатьох авіаційних видів спорту, у тому числі безпосередньо пов’язаних із небом: парашутного багатоборства, класичного парашутизму й купольної акробатики. Тренувальна база центру обладнана на території колишнього обласного аеропорту, на аеродромі «Смоковка», де вже працює ланка парашутно-десантної підготовки. Найближчим часом готуються до відкриття ланки парашутноспортивної підготовки та парашутних послуг. На черзі — авіамодельні й планерні відділення. Цього року, за словами старшого авіаційного начальника аеродрому Леоніда Крігера, заплановане проведення великих змагань із парашутного багатоборства світового рівня. Для цього треба значно вдосконалити наявне спеціальне обладнання, необхідне для проведення таких змагань. Передба-

чено облаштування поролонової площадки приземлення з електронною системою вимірювання результатів стрибків, особливо на точність приземлення. Одним з основних елементів оснащення центру має стати відеообладнання, що дозволить проводити наземну зйомку акробатичних стрибків.

мент на користь місця проведення — тут розташовані два музеї С.П.Корольова, основоположника радянської космонавтики. Якщо на першому зльоті 5 років тому було лише 9 літаків, то цього року вже представлено більше 60 різних моделей з України, Росії, Німеччини, Білорусі та інших країн. Тут були засоби легкої та надлегкої авіації різних типів і класів — літаки української компанії «Аеропракт», а також відомі у світі літаки «Cессна», вертольоти, гіроплани й дельтаплани, вироблені в різних країнах. До нас на свято прилетіли екіпажі з різним рівнем підготовки, проте всі вони мали сертифікати професійної придатності. Тому небезпеки для тих, кого вони «розважали» у повітрі, не було. Напередодні зльоту в авіаційно-спортивному центрі імені Валентини Закорецької провели підготовку до незвичайного десантування парашутистів. У ці ж дні проводилися заходи, присвячені святкуванню 65-річчя розквартированого в Житомирі 8-го армійського корпусу.

Того дня ті, хто любить екстрим, могли зробити політ у кабіні літака Як-52 разом із досвідченими льотчиками або піднятися в повітря на вертольоті. Ті ж з гостей, хто хотів виконати стрибок із десантним парашутом, проходили початкову підготовку під керівництвом тренерів центру ім. Валентини Закорецької. Кілька годин тео-

Крила в повітрі ростуть Авіаційні зльоти в Житомирі — ініціатива Леоніда Крігера, колишнього офіцера-вертолітника, старшого авіаційного начальника аеродрому «Смоковка», і Юрія Яковлєва, старшого авіаційного начальника аеродрому «Наливайківка» Макаровського району Київської області, головного конструктора фірми «Аеропракт», яка сьогодні випускає літаки для малої авіації України.

— Зараз є можливість на території Житомирського аеропорту збирати пілотів засобів малої авіації, закоханих у небо, щоб показати успіхи в освоєнні техніки, майстерність і літний досвід, — говорить Леонід Крігер. — Ще один аргу-

Такого місто ще не бачило. На Соборну площу обласного центру приземлялися учні Валентини Закорецької. Тут були один із перших її вихованців Геннадій Антюфєєв, який виконав свій перший стрибок із парашутом більше 30 років тому, і 19-літній Максим Слободян, який займається парашутним спортом тільки з 2006 року, але торік вже виконав норматив кандидата в майстри спорту України з класичного парашутизму.

Воротар готується до зйомки Микола СТОЛЯРОВ Воротар донецького «Шахтаря» Андрій П’ятов стане гідом для телеглядачів, які незабаром побачать нові фільми про міста, що приймають Євро-2012. Саме із шахтарського центру й почала роботу знімальна група УЄФА.

Заняття парашутним спортом Валентина Закорецька почала в 16 років у групі парашутистів при Луганському аероклубі. Триразова чемпіонка світу (1970, 1972, 1976), триразова абсолютна чемпіонка СРСР (1971, 1972, 1975), чотириразова чемпіонка Збройних Сил СРСР, майстер спорту міжнародного класу. Із 1978 по 1984 рік була тренером збірної України з парашутного спорту. Володарка 50 світових рекордів, вона була єдиною у світі жінкоюпарашутисткою, яка зробила більше одинадцяти з половиною тисяч стрибків. У 1976 році її ім’я занесене до Книги рекордів Гіннесса. Удруге рекорд (10000 стрибків) зафік-

Як повідомляють у пресслужбі донецького оргкомітету Євро-2012, Андрій П’ятов проведе телеглядачів вулицями й парками Донецька, покаже унікальне зібрання кутих фігур, стадіон «Донбас-Арена», тренувальну базу «Кірша».

Передбачається, що робота над чотирма рекламними роликами про міста, які приймають чемпіонат Європи з футболу, завершиться під кінець року. Побачити їх можна буде з нового року й до початку Євро-2012.

ретичної і наземної підготовки — і майбутні парашутисти вишикувалися на лінії стартового огляду, подумки повторюючи чарівні слова: п’ятсот один, п’ятсот два, п’ятсот три, кільце, п’ятсот чотири, п’ятсот п’ять, купол... Представники ЗМІ не залишилися осторонь цього заходу. Саме в ці дні зробила свій перший стрибок із парашутом редактор Житомирського обласного радіо Оксана Кропивницька.

Тим часом

Дельтаплан: захоплення небом чи ризик для життя? Кілька тижнів тому у Харківській області розбився саморобний дельтаплан з авіаційним двигуном. От як прокоментував цю трагічну подію Леонід Крігер:

сований у Книзі 1987-го, утретє — 1998 року за 11500 стрибків. В останні роки працювала тренером-інструктором парашутної підготовки Єнакіївського державного авіаційно-спортивного клубу. Померла 9 липня 2010 року від гострої серцевої недостатності на аеродромі під Дніпропетровськом перед змаганнями, у яких мала брати участь як суддя.

— Звичайно ж, це людина, яка не уявляє свого життя без неба. Але більшість таких випадків трапляється саме з вини пілота, через порушення правил польоту, погану авіаційну підготовку. Хотілося б відзначити: зараз критерії підходу до таких польотів змінено. Ми починаємо застосовувати європейські підходи до убезпечення польотів, де кожен відповідає сам за себе, але за дотримання певних правил і умов. А коли так, то це передбачає насамперед наявність у пілота страховки й сертифікатів, які визначають рівень його літної підготовки й підтверджують, що він професійно пройшов курс такої підготовки, а літальний апарат має реєстраційне свідоцтво. Якщо цього нема, він ризикує собою й тими людьми, які довіряють йому своє життя. Однак пілоти дельтапланів сьогодні, як то кажуть, поза зоною законодавства. Ті, хто виконує польоти на дельтапланах із двигуном, здійснюючи повітряні прогулянки й «катання» на саморобних авіазасобах, у багатьох випадках ризикують життям. На території України немає авіаційних шкіл, які могли б видавати свідоцтва дельтапланеристам для здійснення комерційних польотів. Зауважу ще раз: пілот повинен мати страховку, сертифікат літної придатності, номер реєстрації літального апарата, що дозволяє виконувати комерційні польоти. Як правило, сьогодні такого набору документів українські дельтапланеристи не мають.

14

№ 31 (186)

16 серпня 2011 року

Спадщина

Брати Касяненки: політ крізь морок часу Михайло ЗГУРОВСЬКИЙ, ректор НТУУ «КПІ», академік Історія знає чимало родинних «дуетів», які залишили яскравий слід у науці і техніці. Звичайно, почесне місце серед них належить «батькам» кінематографу французам братам Люм’єр, американським авіаконструкторам, які першими здійняли в небо апарат, важчий за повітря, братам Райт. Подібний родинний «колектив» був і в історії українського авіабудування.

Корені Історики науки і техніки, згадуючи час від часу братів Касяненків, найчастіше називають імена лише трьох із них — Андрія (1886—194?), Івана (1887—1942) та Євгена (1889—1938). Утім, був ще й Григорій (1891—193?), який також захоплювався авіацією і працював у авіабудуванні. Походили брати із селянської родини, та це не завадило їм зайняти помітне місце в середовищі піонерів вітчизняної авіації, а згодом кожному окремо відіграти значну роль у становленні цілих галузей української економіки та освіти. Нині невідомо точно, де саме народилися брати Касяненки. Їх часто вважають черкащанами, бо саме в Черкаси вони поверталися під час студентських вакацій і тут випробовували перші свої конструкції. Насправді ж родом вони з Київщини, із села Іванків Переяславського повіту, за іншими відомостями — з райцентру Іванків на півночі області. Наприкінці ХІХ століття родина переїхала до Черкас, де влаштувалася, здається, непогано: сини змогли закінчити Черкаську гімназію і продовжити навчання у Києві. Ще з гімназичних років братів об’єднувало захоплення авіацією. Якось Євген Касяненко навіть надрукував у одній із київських газет оголошення: «1000 крб шукаю для побудови аероплана власної конструкції, той, хто позичить, матиме добрий зиск. Є. Касяненко». Якою б наївною не здавалася нині така завзятість, але до своєї мети брати йшли наполегливо і впевнено. Спочатку для її здійснення один за одним Андрій, Іван та Євген Касяненки вступили до Київського політехнічного інституту. Саме в КПІ тоді зібралися ентузіасти авіації (див. «УТГ» №7(162) від 1 березня 2011 р.) У створеній 1906 року повітроплавальній секції брати Касяненки відігравали помітну роль: Андрій став головою відділення гелікоптерів, Євген — аеропланів.

Андрій Касяненко

Іван Касяненко

Євген Касяненко

Невдовзі гурток налічував вже близько 200 членів. А наприкінці жовтня 1909 року на його базі було утворено Київське товариство повітроплавання (КТП), при якому працювали науковотехнічний і спортивний комітети, а згодом тут почали на громадських засадах готувати пілотів-аматорів і механіків. Щотижня його членам читалося по дві лекції або заслуховувалося по дві їхні доповіді. Серед найактивніших доповідачів були й брати Касяненки. Однак студенти прагнули не тільки знайомитися з досягненнями інших, а й творити. І, певна річ, літати! Тому багато хто взявся за креслярське приладдя та інструменти, щоб самотужки будувати планери, аероплани й дирижаблі. Цілком природно, що й брати Касяненки також почали проектувати й споруджувати літальні апарати. Їхній родинний колектив із 1910 по 1921 рік побудував шість літаків власної конструкції, які мали доволі непогані характеристики. Це були дійсно своєрідні конструкції, про що свідчить хоча б те, що вони не загубилися поміж проектами їхніх відомих колег — Федора Терещенка, Дмитра Григоровича, Ігоря Сікорського та інших.

ший літак вітчизняної конструкції. Спроектував, спорудив і випробував його виконувач обов’язків екстраординарного професора по кафедрі будівельного мистецтва Київського політехнічного інституту князь Олександр Кудашев. Ще за два тижні на Куренівському полі в Києві у присутності спортивних комісарів Київського товариства повітроплавання вдалий політ тривалістю 12 секунд здійснив моноплан БІС-2 конструкції студентівполітехніків Федора Билінкіна, Василя Йордана та Ігоря Сікорського. Пілотував літак Сікорський. А наприкінці серпня — у небі, щоправда, не в київському, ще один літак київської розробки! Свій перший аероплан брати Касяненки складали під час літніх вакацій у Черкасах. Тут власними заощадженнями допоміг їм батько. Літак, біплан за схемою, був збудований із бамбука, дерева і полотна. Двигун — французький 15-сильний «Анзані», установлений позаду пілота за штовхальною схемою, руль висоти — перед пілотом, рулі напрямку — на хвостовій фермі. Перед пілотом нижче його сидіння був установлений костиль із коліщатком для запобігання капотуванню. Довгоочікувані випробування відбулися 31 серпня. Оскільки ніхто з братів спеціально літальної справи не навчався, питання про те, хто першим здійме апарат у небо, вирішили жеребкуванням. Летіти випало Євгенові. Перший політ пройшов вдало. Після не дуже далекого пробігу літак плавно відірвався від землі, піднявся на висоту 3 метри і пролетів кількадесят метрів, протримавшись у повітрі 4 секунди. Але під час одного з наступних пілот, не маючи достатнього досвіду управління, машинально трохи відхилив кермо, через що апарат різко нахилився. Унаслідок жорсткої посадки апарат був пошкоджений, а новоспечений пілот зламав ногу. Утім, головне було досягнуто — аероплан здійнявся в повітря! У наступній конструкції братів — аероплані «Касяненко-1біс» — хвосто-

ва ферма і оперення вже були зроблені як у «Фармана-VI», а переднього керма висоти взагалі не було. На верхньому крилі з’явилися елерони. Літак був випробуваний у Черкасах 1911 року, але помітних переваг перед його прототипом не продемонстрував. А от «Касяненко-3» став утіленням цілком нових ідей і задумів. Це був біплан із вузьким тригранним фюзеляжем і двигуном «Ерлікон», який через ланцюгові передачі обертав не один, а два гвинти — один тягнучий, інший штовхальний. Але головною особливістю аероплана стала коробка крил, яка під час польоту могла змінювати кут встановлення для досягнення поперечного управління літаком без елеронів і гошування, тобто перекошування. Точніше, центральна частина коробки розмахом 1,5 метра була встановлена нерухомо, а бокові напівкоробки могли змінювати кут встановлення шляхом обертання крил навколо передніх лонжеронів.

Перші конструкції Перший літак братів Касяненків був випробуваний у серпні 1910 року. Він став третім спроектованим і побудованим в Україні літаком, який зміг відірватися від землі. Зауважимо, що не всі молоді конструктори спромоглися тоді досягти такого успіху — зовсім не кожна нова модель долала земне тяжіння. Рік 1910-й узагалі був для київських шанувальників авіації особливим. У квітні Сергій Уточкін, відомий усій Російській імперії вело- і мотогонщик, який став авіатором, саме з Києва розпочав велике турне по містах країни з демонстрацією польотів на аероплані «Фарман». Лише за місяць, 23 травня, від тієї ж доріжки Сирецького скакового поля відірвався і пер-

ціях. Але навіть серед дослідників історії авіації мало хто знає, що вона безпосередньо пов’язана з реалізацією задумів про управління польотом апаратів, важчих за повітря, над якими працював і видатний льотчик та теоретик авіації Петро Миколайович Нестеров. Про теоретичні напрацювання людини, чиїм іменем названа одна з найефектніших фігур вищого пілотажу, сьогодні взагалі рідко згадують. А даремно. Адже коли б не був Нестеров вдумливим дослідником і ретельно не обраховував своїх дій у повітрі, чи вдалося б йому першим у світі зробити в 1913 році «мертву петлю»? Чи зміг би він розробити методику її здійснення для інших пілотів? Чи спромігся б запропонувати прийоми повітряного бою, які використовуються у військовій авіації дотепер? Напевно, ні. А були ж у Нестерова й конструкторські розробки, і реалізовувалися вони в Києві, де з 1913 року до початку Першої світової війни проходив службу штабс-капітан Нестеров. Нестеров практично зразу після прибуття до Києва вступив до Київського товариства повітроплавання і брав активну участь у його діяльності. Там він і познайомився з братами Касяненками, і саме Євгенові історики науки і техніки завдячують тим, що технічні ідеї Нестерова дійшли до наших днів.

Аероплан «Касяненко-3»

Слід зазначити, що вперше про можливість такого способу використання площин літака члени повітроплавального гуртка КПІ почули ще в листопаді 1911 року. Із доповіддю про «оживлені крила» виступив Євген Касяненко. Будувався ж аероплан у Петербурзі спеціально до конкурсу 1912 року, але під час випробувань 28 жовтня зазнав аварії, причому такої, що відновлювати його брати вже не стали.

«Оживлені крила» Ідею управління літаком за допомогою зміни кута розташування крил відносно фюзеляжу брати Касяненки виношували не один рік і намагалися втілити її в життя ще в кількох своїх конструк-

Одним із проектів, над яким Петро Нестеров працював кілька останніх років свого життя, була конструкція літака із системою управління, що мала забезпечувати стійку рівновагу під час злетів, посадок і різноманітних режимів його польоту та маневрів. Головним робочим органом цієї системи мали бути …крила, які за допомогою ексцентриків могли змінювати кут встановлення. Це фактично та ж сама ідея «оживлених крил», над якою працювали Касяненки! Тож видається очевидним, що роботу над втіленням у життя таких принципів Нестеров і Касяненки проводили одночасно, але на різних конструкціях. Нестеров уперше облітав такий апарат на початку 1914 року (він був споруджений на базі його ста-

рого «Ньюпора-ІV»). Касяненки ж, як уже було сказано, оприлюднили і спробували реалізувати цю ідею в 1911 році й починаючи зі своєї третьої машини послідовно будували апарати з урахуванням використання «оживленого крила». Жодних суперечок між Нестеровим і Касяненками про пріоритет щодо цієї ідеї ніколи не виникало, про що, зокрема, свідчить і той факт, що четверту конструкцію київських братів-політехніків — легкий аероплан «Касяненко №4», побудований у 1913 році під двигун «Анзані» в 15 кінських сил, здійняв у повітря саме Нестеров. Аероплан без горизонтального стабілізатора, із вузьким чотиригранним фюзеляжем, дволонжеронними прямокутними в плані крилами, що могли змінювати кут свого встановлення, вийшов напрочуд легким (вага пустого літака — 175 кілограмів) і досконалим за аеродинамічними характеристиками. Про цей невеличкий літачок варто згадати окремо. По-перше, на відміну від попередніх касяненкових конструкцій, це був моноплан. А по-друге, і це є головним, «Касяненко №4» був авієткою, тобто надлегким спортивним літаком, який міг використовуватися і для навчання та інших потреб. Недарма ж друга, неофіційна, його назва — «повітряна мотоциклетка». Про вигідність використання подібних малопотужних і дешевих літаків Касяненки говорили і писали неодноразово. Завдяки схемі й конструктивним особливостям літальні характеристики апарата, як вважають фахівці, могли б бути досить високими, та через замалий запас потужності двигуна він літав на висоті не більше 30 метрів, дистанцію розбігу при цьому мав вочевидь завелику та ще й за невеликої швидкості (до 60 км/ год.), що було достатнім хіба що для тихої погоди… Зауважимо, що цей літачок ще багато років по тому експонувався в музеї КПІ. Слід додати, що всі свої конструкції брати втілювали в життя власним коштом. Задля цього вони навіть розпродали ділянки батьківської землі на Черкащині і, врешті-решт, залишилися без копійки. За невчасну сплату за навчання їм загрожувало відрахування з інституту. Щоб якось виплутатися зі скрути, брати деякий час виконували слюсарні і столярні роботи у майстернях КПІ. (Закінчення у наступному номері)

№ 31 (186)

16 серпня 2011 року

Закон збереження думки

Закономірні випадковості Святослав РИБНІКОВ

теріологом. Схилявся до хірургії, аж тут 1902 року в шпиталь приїхав професор Алмрот Райт, і Олександр підпав під дію його харизми. Райт уже мав славу блискучого патолога (це він створив вакцину проти черевного тифу), але зупинятися на досягнутому не збирався.

антисептики не всесильні із двох причин. По-перше, вони просто фізично не досягають вогнищ кісткових інфекцій, а по-друге, втрачають свою знезаражувальну дію, проходячи крізь тканини, через те, що «по дорозі» вбивають разом із хвороботворними бактеріями власні лімфоцити. «Порівняння діяльності антисептиків на бактерії й лейкоцити», представлене в Королівському товаристві 1924 року, зробило Флемінга авторитетним мікробіологом. Після війни він повернувся в шпиталь Святої Марії, де й працював решту життя, і зайнявся пошуком засобу, який був би одночасно згуб-

Навпаки, він був захоплений грандіозним прожектом — розробленням методу стимулювання видужання інфекційних хворих шляхом введення їм збудників інфекції. Він зайнявся пошуком помічників із числа талановитих старшокурсників, і Олександр не зміг відмовитися від пропозиції авторитетного вченого приєднатися до його групи. Напевно, у розповідях про дивного вченого, якому весь час посміхалася фортуна, є неабияка частка правди. Але правда й у тому, що кумедні своєю «випадковістю» відкриття зробив мікробіолог зі світовим ім’ям, який заробив свій науковий авторитет десятиліттями скрупульозних досліджень. Як учений Флемінг сформувався в Райта — всю Першу світову війну вони в складі Королівської медичної армії пліч-о-пліч працювали на західному фронті, у Франції. Тут, в одному з казино Булоні, обладнали першу в історії військову медичну лабораторію. Основна робота була зосереджена на боротьбі з інфекціями ран. Військові хірурги не шкодували карболки і йоду, але багато глибоких ран усе одно гноїлися. Із експериментів зі «штучною раною» (звичайно, їх проводив Флемінг), які стали класичними, виявилося, що

ним для бактерій і нешкідливим для організму. У вирі цих робочих буднів і народилися відкриття, які багато хто вважає випадковістю. Пеніцилін буквально вражав своїм спектром дії: пригнічував збудників скарлатини, пневмонії, менінгіту, дифтерії та багато інших бактерій. Бактерицидні властивості мав навіть не очищений препарат, а фільтрат живильного середовища, на якому росла цвіль. Дванадцять років після відкриття пеніциліну вчений дбайливо вирощував цвіль і шукав ефективну методику виділення препарату, але особливих успіхів не домігся. Тільки в 1940-му справу вже зневіреного першовідкривача продовжили професійні фармакологи Ернст Чейн і Говард Флорі з Оксфорда. Через кілька років промисловці одержали технологію серійного випуску, і в 1944 році американські фармвиробники цілком покрили потребу союзників у пеніциліні. Можливо, саме це мав на увазі журнал «Тайм», коли в 1999-му включив Олександра Флемінга в сотню найбільш значущих особистостей XX століття, — за «відкриття, яке змінило хід історії». І, як визнання внеску вчених у Перемогу, Нобелівську премію 1945 року було вручено Флемінгу, Чейну й Флорі.

Ім’я Олександра Флемінга нерозривно асоціюється з першим антибіотиком пеніциліном і першим антибактеріальним ферментом лізоцимом. Так само міцно вкоренилася в науково-популярній літературі тема випадковості цих дійсно знакових відкриттів і, відповідно, нібито незаслуженої слави Флемінга як ученого. Історія відкриття пеніциліну дійсно дуже швидко обросла легендами. Їхній винуватець, який називає нездоровий ажіотаж «міфом Флемінга», був схильний скоріше недооцінювати, ніж переоцінювати свій внесок. 6 серпня виповнилося 130 років від дня народження видатного англійського бактеріолога.

В обох відкриттях Флемінга був елемент випадковості — із цим важко сперечатися. Лізоцим було виявлено після того, як застуджений учений наніс на культуру бактерій... слиз із власного носа. Навіщо він це зробив, Флемінг і сам не міг пояснити, — швидше за все, з наукової цікавості. Із пеніциліном ще кумедніше: цвіль Penicillium notatum, яка стала джерелом першого у світі антибіотика, Флемінг навіть спеціально не сіяв — вона завелася на одній із культур сама по собі, коли вчений на час літньої відпустки поставив усі чашки з «піддослідними» стафілококами на ослін у куті лабораторії й, очевидно, не всі з них закрив належним чином. «Прокинувшись на світанку 28 вересня 1928 року, я, звичайно, не планував робити революцію в медицині відкриттям першого у світі антибіотика, — жартував він потім, — але саме це я і зробив». Схоже, на той час науковий стиль Флемінга вже став предметом глузування: коли вчений розповів про цвіль на забутих культурах одному з колег, той засміявся: «Отак ви відкрили й лізоцим!» Цікаво, що випадково Флемінг не тільки здійснив революцію в медицині, а й потрапив у неї. Батько — простий шотландський фермер — дуже хотів дати чотирьом дітям освіту. Коли Алексу було сім років, батька не стало. Довчившись у сільській школі, хлопчик у чотирнадцять років почав доросле життя. Старший брат Томас, який вивчився на лікаря, тоді мешкав у Лондоні — саме туди він і забрав Олександра й допоміг йому влаштуватися на роботу в кур’єрську контору. До медицини майбутнього нобелівського лауреата долучив не так братофтальмолог, як малознайомі студенти зі шпиталю Святої Марії, з якими Олександр брав участь у матчі з водного поло. І навіть уже потрапивши в медицину, Флемінг багато в чому випадково став бак-

15

16

№ 31 (186)

Телефончик у годиннику, а не навпаки Проект українського мобільного телефона пішов у небуття, та й продажі вітчизняних годинників під брендом «Клейнод» теж не можна назвати видатними. А що вийде з гібрида годинника і мобільника, ви зможете дізнатися нижче.

Створенням годинникофона в Україні зайнялася компанія AirOn, відома своїми електронними книгами Liber на базі техноло-

гії e-ink. Новинка за назвою Alpha вийшла досить громіздкою: вага — 163 г, габарити — 48х50х18 мм, у півтора раза більше звичайного годинника Casio. «Начинка» пристрою — на рівні перших моделей телефонів Nokia з кольоровими дисплеями 7— 8-річної давнини. Сенсорний дисплей апарата з матрицею 1,5 дюйма й розрізненням 128 на 96 точок теоретично може відображати відео декількох популярних форматів, але з поправкою на якість дисплея це просто безглуздо. У режимі очікування екран відключений (що, на нашу думку, не дуже зручно), а дотик або натискання клавіші виводить на дисплей «аналоговий» годинник. На лівій грані корпуса розташовані допоміжні кнопки

Як на сковорідці Автомобілістам відомі відчуття від перебування в авто, яке постояло годинуіншу під пекучим сонцем: доторкатися до розпечених, особливо шкіряних, сидінь дуже неприємно. Певне, ця проблема набридла японським інженерам компанії Thanko, і вони розробили пристрій, що допомагає знизити температуру «насиджених місць».

Хоча запропонований автогаджет Car Water Cool Seat зроблений у Японії, у його конструкції немає великої кількості складної електроніки. І взагалі він ґрунтується на використанні... водопровідної води. Основа охолодного пристрою — термоконтейнер із насосом, з’єднаний за допомогою шланга з накладкою на сидіння. У компактну холодильну камеру встановлюється 1,5-літрова пляшка з водою, попередньо охо-

лоджена в побутовому холодильнику. Шланг прикріплюється до горлечка пляшки, а насос, що працює від прикурювача або 12V авторозетки, забезпечує циркуляцію рідини.

Car Water Cool Seat має дуже високий ККД. Під час тестування крісло за 5 секунд остигало від 55—60 О приблизно до 30 ОС. За словами виробника, охоло-

й роз’єми, праворуч — убудована камера, але з 0,3 Мп без автофокусу «бондіани» не влаштуєш. Під кришкою схований 600 мА·год акумулятор, що забезпечує добрі автономні показники, сокети для SIM-карти й карти пам’яті microSD. На корпусі також «притулився» мікрофон і динаміки для гучного зв’язку. У комплект поставки Alpha входить дата-кабель (для синхронізації з Microsoft Outlook; також годинник можна використовувати як USB Flash Drive), зарядний пристрій, телескопічний стілус і дві гарнітури (проводова й Bluetooth). Інтернет-магазини пропонують AirOn Alpha за ціною близько 2000 грн, порівнянною з вартістю швейцарського годинника або смартфона середнього класу. У тому числі й за рахунок вартості девайс виправдовує свою назву, тому, можливо, краще почекати версію Beta. джувальний ефект триває 6—8 годин за енерговитрат менших, ніж, наприклад, під час роботи кондиціонера. Однак його ефективність залежить від температури попередньо охолодженого рідкого «акумулятора». Як відомо, в автомобілях переважно преміум-класу «у базі» пропонується опція підігріву крісел і керма, реалізована подачею струму на прикріплену під обшивкою струмопровідну тканину. У деяких машинах у спинки крісел убудована система вентиляції. Не виключаємо, що японська розробка спонукатиме відомих автовиробників запропонувати своє, більш елегантне вирішення «проблеми гарячих сидінь». А поки пристрій Car Water Cool Seat можна придбати за ціною $190, але тільки на території Японії.

Підготував Олександр БІЛИЛОВЕЦЬ

www.eutg.net

Передплата на«Українську технічну газету» на друге півріччя 2011 року триває! Вартість передплати така сама і становить на 1 міс. – 21 грн 40 коп. на 4 міс. – 85 грн 60 коп. Передплатні індекси:

99340 — російською,

99309 — українською

Відділ передплати: тел. (044) 278-42-37, (0642) 59-93-92 тел./факс (0642) 59-93-91, podpiska@tehnichka.com

16 серпня 2011 року