Украинская техническая газета №136 by Ukrainian technological newspaper

№32 (136) 17 серпня 2010 року

E-mail: info@tehnichka.com

www.tehnichka.com

Виходить щовівторка

Ядерний оптимізм

У НОМЕРІ:

Запуск власного заводу ядерного палива максимально зменшить залежність від Росії в секторі атомної енергогенерації

ПРІОРИТЕТИ Тахометр для «полум’яного мотора» Створений українськими фахівцями пристрій для оперативного контролю стану серцево-судинної системи ФАЗАГРАФ® — нове слово в медицині праці. Стор. 8

У ПОШУКАХ ВІДКРИТТІВ Нанопродукт із білої глини Нова технологія збагачення каоліну дозволяє виробляти нанопродукт зі збереженням природної біоенергетики «живої» білої глини. Це значно підвищує якість і розширює спектр застосування каолінової продукції. Стор. 13

ТЕХНОАРТ Маленькі шедеври великого майстра Судномоделювання вимагає вміння, таланту, часу й грошей. Стор. 14

ЮВІЛЕЙ Робін Гуд XX століття

Стор. 5

Закрити чи приватизувати?

Небувалий успіх фінансиста й глибока переконаність, що суспільство майбутнього визначать неекономічні цінності, поєдналися в одній людині — Джорджі Соросі, який днями відсвяткував своє 80-річчя. Стор. 15

Усе для безпеки Роботу донецьких і дніпропетровських учених, які створили й упровадили інноваційний комплекс обладнання для живлення, управління та захисту технологічних систем гірничих виробництв висунуто на здобуття Державної премії України в галузі науки і техніки 2010 року.

У країні може не залишитися державних шахт: на збиткові підприємства очікує ліквідація, а на перспективні — перехід у приватну власність

Стор. 7

Танки з берегів Нілу

«Жуки» в законі

Стор. 6

Наче в шовках Чи змусять наших можновладців жорсткі умови кредиту МВФ подумати не тільки про латання дір Стор. 4

Програмісти знайшли в проекті Податкового кодексу чимало «критичних помилок». Якщо їх не буде вчасно виправлено, вітчизняна індустрія розроблення програмного забезпечення може опинитися на межі знищення Стор. 11

У Харкові починається модернізація партії єгипетської бронетехніки відповідно до виграного наприкінці минулого року великого міжнародного тендера

Стор. 10

Українська технічна газета

№32 (136) В і в т о р о к , 17 с е р п н я 2 010

ТУТ І ТЕПЕР

Цитати тижня

Сектор сланцевого газу Shell наполягає на зміні правил видобутку сланцевого газу в Україні

Дмитро Видрін Політолог, заступник секретаря Ради національної безпеки та оборони України

Озвучування нинішніх проблем української економіки — це не визнання слабкості або безсилля нинішньої влади, це констатація факту». Василь Цушко

Міністр економіки України

Аналіз показує, що приєднання до Митного союзу невигідне не так Україні, як нашим партнерам — Казахстану, Росії, Білорусі. З однієї простої причини — ми члени СОТ, і ввізні мита до нас менше, ніж до них». Олександр Вальчишен Керівник аналітичного підрозділу групи компаній ICU «Інвестиційний капітал Україна»

Після впевненого зростання в 6,3% протягом першого півріччя темпи реального збільшення ВВП у другому півріччі сповільняться до 3,2% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. У цілому за рік приріст реального ВВП України становитиме 4,8%».

В один абзац У липні 2010 року Полтавський автоагрегатний завод виробив товарної продукції на 41,9 млн грн. У загальному обсязі відвантаженої за січень-липень 2010 року продукції частка експорту становила 79,2%, у тому числі гальмової апаратури — 92,9%. На 60,8% зріс обсяг поставок у Росію, на 47,8% — в Угорщину, майже у 8 разів — у Білорусь, більш ніж удвічі — у Казахстан і більш ніж у 2,5 раза — у Литву. Компанія «Україна Іновуд» одержала офіційні права на представництво іспанської компанії Texsa, основною продукцією якої є звукоізоляційний матеріал Tecsound. ембрани Tecsound — одні з кращих звукоізоляційних матеріалів у світі. Вони ґрунтуються на полімері й не містять бітуму й каучуку. Матеріал має як український гігієнічний сертифікат, так і сертифікат відповідності, безліч європейських сертифікатів і досліджень, які підтверджують високу якість і ефективність звукоізоляційного матеріалу.

ХАРП відпалює… Харківський підшипниковий завод, один із найбільших у СНД виробників підшипникової продукції, увів в експлуатацію нове обладнання для цеху ковальсько-пресового виробництва.

Засновник і видавець ТОВ «Промислова безпека» 03039, м. Київ, проспект Науки, 10

www. tehnichka.com E-mail: info@tehnichka.com

нями в компанії Shell заявили, що мають намір інвестувати в цей сегмент за умови, що пропонуватиметься більша територія під розробку, подовжений термін ліцензії та введені податкові пільги. У Мінпаливенерго готові ініціювати всі ці зміни. За оцінками Нацагентства з питань забезпечення ефективного використання енергоресурсів, запаси цього газу в Україні становлять 2 трлн кубометрів. Собівартість його видобутку втричі більше, ніж природного газу ($200—280 за тисячу кубометрів). Міністр палива та енергетики Юрій Бойко веде переговори про створення спільного підприємства з голландською Shell і американською ExxonMobil з видобутку сланцевого газу на території країни. Угоди з розробниками можуть бути підписані до кінця року. У Мінпаливенерго очікують, що через три-чотири роки обсяг видобутку суміші вугільного метану й сланцевого газу досягне рівня 7—10 млрд кубометрів на рік.

грегат A/SP-1200.1 фірми Elterma S.A. (Польща) призначений для сфероідизаційного відпалу кувань кілець залізничних підшипників в атмосфері захисних газів. Цей процес принципово відрізняється від старої технології й дозволяє одержати необхідний стан кування для наступної високоефективної токарської обробки інструментом із твердосплавними пластинами на верстатах із ЧПУ. Раніше кування відпалювалося на агрегатах СТЗ-16 і

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28а 91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98в. Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 12993-1877Р від 20.08.2007 р., видано Міністерством юстиції України.

ДТА-600 без наявності газозахисної атмосфери. —У вересні-жовтні плануємо провести тендери на придбання нового обладнання для остаточної термообробки (загартування й відпуску) деталей залізничних підшипників, — повідомив генеральний директор ХАРП Віктор Третьяков. — Завдяки інвестиціям, наша продукція за рівнем якості успішно конкурує зі світовими брендами. Придбання нового обладнання є частиною інвестиційного проекту з модернізації залізничного потоку ХАРП вартістю 25 млн EUR. Мета проекту — виведення на ринок лінійки нових продуктів для рухомого й тягового складу. У рамках цього інвестиційного проекту запланований вихід на обсяг виробництва 1,5 млн вагонних підшипників на рік.

В.о головного редактора Світлана Ісаченко — (тел. 044 221-06-51, e-mail: isachenkosv@tehnichka.com) РЕДАКЦІЯ: Людмила Мельникова — відповідальний секретар (тел. 0642 34-72-47) Людмила Гречаник — відділ технічної думки (тел. 0642 34-72-47, e-mail: tehnomysl@tehnichka.com); Ігор Павлюк — відділ промисловості (тел. 044 440-82-09, e-mail: pavluk@tehnichka.com);

ВІДДІЛ РЕКЛАМИ: Тамара Лазаренко - тел./факс: (044) 278-42-37, тел: (067) 483-88-99, e-mail: reklama@tehnichka.com ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИ: Дмитро Баранов - тел./факс: (044) 440 82 09, тел.: (044) 221 06 50 Любов Соловйова - тел./факс: (0642) 59 93 91 тел.: (0642) 59 93 92, e-mail: podpiska@tehnichka.com

Потенціал вітру Ухвалено рішення про розробку інвестиційного плану розвитку Донузлавської ВЕС, проведення вітродосліджень для вивчення потенціалу електростанції та обрахування прогнозних показників роботи майбутніх вітроенергетичних установок.

ідремонтовані на Донузлавській ВЕС 46 із 97 вітроагрегатів типу USW-56-100 дозволили за перше півріччя 2010 року виробити 1,389 млн кВт∙ год екологічно чистої електроенергії. Зараз фахівці вивчають можливість відновлення до кінця 2010 року ще 38 агрегатів.

Міністр заглибився в проблеми Укрморрічфлоту Найближчим часом в Україні буде розроблено програму відновлення днопопоглиблювального флоту на 5 років.

«Н

а жаль, сьогодні днопоглиблювального флоту в нас фактично немає. Україна, яка раніше виконувала роботи в багатьох акваторіях світу, зараз відстає. Це має бути довгострокова програма — із закупівлею абсолютно нового флоту. Одне судно коштує, орієнтовно, 20-30 млн. дол., а за ринку послуг в $100 млн на рік, я не бачу ніяких проблем, щоб Україна закуповувала такі судна», — сказав міністр транспорту та зв’язку України Костянтин Єфименко.

Газета видається українською та російською мовами

ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСИ:

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій.

українською мовою — 99309 99309; російською мовою — 99340 99340.

Позиція авторів публікацій не завжди збі гається з позицією редакції. Редакція залишає за собою право виправляти матеріали та рецензувати рукописи. За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець. Матеріали, позначені (R), публікуються на правах реклами. При ВИКОРИСТАННІ матеріалів ПОСИЛАННЯ на «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ.

Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «Прес-Експрес». Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 50-08-54 ЗАГАЛЬНИЙ НАКЛАД 12100 прим., ЗАМОВЛЕННЯ № 1744

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 17 с е р п н я 2 010 №32 (136)

ТУТ І ТЕПЕР ЕКОНОМІКА Кабінет Міністрів України прогнозує в 2011 році зростання ВВП на 4,5%, інфляцію — на рівні 10—10,8%, розрахунковий курс гривня/долар — 7,95%. За словами віце-прем’єр-міністра Сергія Тігіпка, номінальний ВВП планується на рівні 1 трлн 253 млрд грн. Він також відзначив, що курс долара розрахований Міністерством економіки, бо рада НБУ не дає прогнозу щодо курсу на 2011 рік. ВУГЛЕПРОМ Компанія «Краснодонвугілля» одержала 598 тис. євро за продаж скорочень викидів парникових газів у рамках реалізації першого етапу проекту з утилізації шахтного метану. Отримані кошти буде спрямовано на розвиток систем дегазації вуглевидобувних підрозділів і підвищення рівня промислової безпеки. Кошти перераховані покупцем викидів ING Bank (Голландія) після верифікації величин скорочень викидів у 2006—2008 роках. Наразі почато роботу з верифікації величин скорочень викидів за підсумками 2009 року й першої половини 2010-го. ПРОМИСЛОВІСТЬ Мінпромполітики України в жовтні представить уряду програму підтримки сільськогосподарського машинобудування до 2015 року. Про це повідомив заступник міністра промислової політики України Володимир Саченко. Крім того, 25 серпня починається нинішнє фінансування за програмою підтримки сільгоспмашинобудування до 2010-го. Стахановський вагонобудівний завод (Луганська область) у січнічервні 2010 року збільшив виробництво вагонів у 9,5 раза. Зокрема, завод випустив 3334 люкових піввагони й 300 мінераловозів. Від реалізації в першому півріччі цього року отримано 1 млрд 281,4 млн грн. Рада директорів ВАТ «Мечел», провідної російської гірничовидобувної компанії, ухвалила рішення про відкриття представництва в столиці України Києві.

У ВАТ «Мечел» консолідовані контрольні пакети акцій і частки в таких підприємствах: Челябінський металургійний комбінат, торговий дім «Мечел», «Південний Кузбас», «Південуралнікель», Білорецький меткомбінат, Вяртсильський метизний завод, Торговий дім Посьєт, «Уральська кузня», Московський коксогазовий завод, «Іжсталь», Mechel Trading, Коршуновський ГЗК, Mechel Nemunas (Литва), метзаводи Mechel Targoviste і Mechel Campia Turzii (Румунія). ЦИФРА У січні-липні 2010-го вітчизняні металурги збільшили виплавку сталі на 13,6% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Обсяги виробництва загального прокату зросли на 14,4, а випуск чавуну — на 10,8%.

СПІВРОБІТНИЦТВО Кабінет Міністрів затвердив угоду з Росією про співробітництво у сфері використання й розвитку російської Глобальної навігаційної супутникової системи. Кабмін сподівається, що угода стане правовою базою для реалізації спільних проектів і укладання нових контрактів, подальшого розвитку співробітництва з Росією в космічній галузі, зокрема в супутниковій навігації.

18—19 листопада поточного року в Луганську відбудеться Міжнародний інвестиційний форум. «Ми повинні переконати інвестора, що з нами можна заробляти гроші», — відзначив перший заступник голови Луганської облдержадміністрації Едуард Лозовський. Він сказав, що на Луганщині буде створено сервіс, який «зробить співпрацю іноземних інвесторів з нами більш привабливою, ніж на інших територіях». ПЕК Найбільші польські споживачі електроенергії, зокрема компанії Orlen, Anwil і CMC Zawiercie, мають намір почати переговори про поновлення її закупівель в Україні. Про це заявив голова польського Форуму споживачів електроенергії та газу (FOEEiG) Генріх Каліш. На його думку, польські компанії можуть імпортувати з України до 5 ТВт∙год. щорічно. Щоб налагодити поставки, польський оператор магістральних електромереж PSE, за даними FOEEiG, має намір інвестувати $167 млн у реконструкцію лінії електропередачі Хмельницький—Жешув. На реалізацію Державної цільової програми енергоефективності на 2010—2015 роки Кабінет Міністрів України вирішив виділити зі спеціального фонду держбюджету 310 млн грн Національному агентству з питань забезпечення ефективності використання енергетичних ресурсів (НАЕР). Відповідно до документа ці кошти надійшли як допомога Європейського Союзу на підтримку виконання Енергетичної стратегії України на період до 2030 року в галузі енергоефективності й поновлюваних джерел енергії. Україна, Росія та Європейський Союз планують восени обговорити питання модернізації української газотранспортної системи. Українська влада раніше заявляла про готовність розглянути питання участі ЄС і Росії в менеджменті й модернізації української ГТС в обмін на гарантії транзиту газу. У свою чергу, за повідомленням Міністерства палива та енергетики України, для модернізації української ГТС необхідно $6,5 млрд. Ці кошти потрібні для реконструкції лінійної частини газопроводів, реконструкції та технічного переоснащення компресорних, газорозподільних і газо-

вимірювальних станцій, а також для технічного переоснащення підземних сховищ газу. Президент України Віктор Янукович підписав Закон «Про землі енергетики й правовий режим спеціальних зон енергетичних об’єктів». Документ визначає правові та організаційні основи надання й використання земельних ділянок для розміщення об’єктів енергетики, установлення й дотримання правового режиму земель спеціальних зон об’єктів енергетики з метою забезпечення безперебійного функціонування цих об’єктів, раціонального використання земель, а також безпечної життєдіяльності та захисту населення й господарських об’єктів від наслідків можливих аварій. Крім того, закон установлює правовий режим охоронних та інших спеціальних зон об’єктів енергетики й пов’язаних із цим прав і обов’язків землевласників і землекористувачів. Також передбачений обов’язок із відшкодування збитків землевласникам і землекористувачам у випадку введення обмежень, пов’язаних із установленням спеціальних зон. «Укртрансгаз», дочірня компанія НАК «Нафтогаз України», увела аероспостререження об’єктів газотранспортної системи, для протипожежної безпеки. У повідомленні відзначається, що компанія провела селекторну нараду з управлінням магістральних газопроводів і філіями компанії з метою виконання заходів протипожежної безпеки та недопущення надзвичайних ситуацій на період спеки в Україні. ЦИФРА На 275 млн м3, або на 3%, за січеньлипень 2010-го в порівнянні з аналогічним періодом минулого року зменшила видобуток природного газу основна державна газодобувна компанія України — «Укргазвидобуток». У липні вона збільшила видобуток газу на 4 млн м3 (0,3%) у порівнянні з липнем минулого року. ТРАНСПОРТ Протокол про поновлення співробітництва в будівництві танкерів і серії балкерів підписали ДАХК «Чорноморський суднобудівний завод» і грецька компанія Avin International S.A. «Цінові та виробничі можливості ЧСЗ дозволяють компанії конкурувати з турецькими, румунськими, болгарськими верфями, і ми маємо намір використовувати всі наявні потужності, повною мірою завантажити обидва стапелі заводу для розвитку підприємства як на внутрішньому, так і на міжнародному ринку», — повідомив гендиректор ЧСЗ Валерій Калашников.

Холдингова компанія «АвтоКрАЗ» (м. Кременчук, Полтавська область) поставить у Росію близько 500 автомобілів «КРАЗ» до кінця цього року. Незважаючи на кризу, холдинг зберіг свою інфраструктуру ринку в Російській Федерації, забезпечивши у 2010 році позитивну динаміку реалізації продукції. У серпні укладений черговий контракт на поставку в Росію 100 самоскидів «КРАЗ-65032». Замовник — офіційний дистриб’ютор ХК «АвтоКрАЗ» у Російській Федерації — компанія «РусКрАЗ». БУДІВНИЦТВО Бюджетне фінансування недобудованих об’єктів скоротили на 390 млн. Однак, не чекаючи на одержання цих коштів на добудування об’єктів, міжвідомча комісія Міністерства регіонального розвитку й будівництва відібрала 70 об’єктів незавершеного житлового будівництва, забудовники яких можуть брати участь у програмі будівництва доступного житла. ФІНАНСИ За січень-липень 2010 року Державний бюджет України з доходів виконаний на 50,35% від річного плану.

За повідомленням Державної скарбниці України, за звітний період у загальний і спеціальний фонди держбюджету надійшло 127249 млн грн (з урахуванням відшкодування ПДВ і без урахування власних надходжень бюджетних установ), що на 23 483,8 млн грн більше, ніж за відповідний період 2009 року. Україна після одержання від Міжнародного валютного фонду першого траншу нового кредиту stand by SDR1,25 млрд збільшила свої зобов’язання перед Фондом до SDR8,25 млрд ($12,66 млрд за поточним курсом), ставши другою країною у світі з цього показника. Як говориться в повідомленні МВФ, за станом на 5 серпня найбільшим боржником Фонду є Румунія — SDR9,03 млрд, а третє місце посідає Угорщина — SDR7,64 млрд. АПК Україна в січні-червні цього року збільшила імпорт мінеральних добрив у 2,6 раза в порівнянні з аналогічним періодом 2009-го. За цей період експорт мінеральних добрив скоротився на 4,7% — до $419 млн 882,4 тис. За прогнозами агропромислової компанії «Кернел», урожай пшениці в Україні цього року буде на рівні 18 млн тонн, що на 13,9% менше, ніж зібрано в 2009 році. Очікується, що ячменю зберуть понад 9,5 млн тонни — на 19,5% нижче рівня 2009 року (11,8 млн тонн). Не беручи до уваги перехідні запаси, обсяг експорту обох культур, згідно із прогнозами, має скласти близько 10 млн тонн у цілому, що на 34% менше обсягу експортованої пшениці і ячменю врожаю 2009 року (15,2 млн тонн). Підготувала Людмила МЕЛЬНИКОВА за матеріалами ЛігаБізнес, e-news.com.ua, РІА Новини-Україна, «Інтерфакс-Україна», ЛігаБізнесІнформ, РБК-Україна

Українська технічна газета

№32 (136) В і в т о р о к , 17 с е р п н я 2 010

РЕЗОНАНС

Наче в шовках Чи змусять наших можновладців жорсткі умови кредиту МВФ подумати не тільки про латання дір Олег ВАСИЛЕНКО Нам знову дали грошей. Міжнародний валютний фонд, усупереч погано приховуваному бажанню назавжди «забути наш номер телефона», виділив Україні черговий транш. Правда, цього разу не за обіцянку виправитися «потім», а в обмін на серйозні, якщо не сказати катастрофічні, поступки — підвищення пенсійного віку й збільшення ціни на газ для населення. Словом, наші взаємини з Фондом вписалися в схему «Лови сокиру!» — «Га...». Єдиною розрадою може бути хіба що клятвена обіцянка влади чотири п’ятих суми кредиту віддати на модернізацію та розвиток. Мовляв, потім надолужимо...

«С

окирка» від МВФ вийшла важкою і, звичайно, стала чудовим приводом для стрясання політичного повітря. Адже діючий Президент України з товаришами перемогли на виборах не в останню чергу завдяки непохитній упевненості, що все буде «ок» без усяких там непопулярних заходів і затягування пасків. Але ми не про політику — кредит усе-таки взяли, тарифи підвищили, й із цим якось треба жити далі. Хоча б подумати про те, куди витратити гроші, які дісталися такою ціною.

ДОКЛАДНО «ГРЕЦЬКИЙ ШЛЯХ» АБО «ЗОЛОТО-ДІАМАНТИ»

ерсія влади. Нардеп Михайло Чечетов: «І Сергій Тігіпко сказав, і Микола Азаров сказав, що «проїсти» тільки 20 відсотків — це загальна позиція влади». І оптимістично додав: «А решта — на модернізацію, валютний резерв. Як сказав Азаров, на інноваційні проекти. Це саме те, що рухає економіку вперед, на розвиток». Дещо пізніше Азаров з Тігіпком таки уточнили, що мається на увазі під роз-

витком. Прем’єр-міністр країни мріє «про серйозну програму модернізації економіки» й особливо — про енергозбереження. Тігіпко більш приземлено зібрався поповнювати у такий спосіб золотовалютні резерви Нацбанку. Плюс погасити частину зобов’язань з узятих раніше кредитів. Версія опозиції. Кредит від МВФ — суцільний негатив. Юлія Тимошенко риторично запитала: нас за 5 позичених мільярдів усіляко лаяли, а тут 15 з копійками — і все гаразд? До того ж припустила, що солідна частина отриманого піде на виплату боргу за газ перед «РосУкрЕнерго», який казназвідки взявся, і навіть звернулася із закликом до Фонду не давати на це грошей. Одне слово, усе передбачуване, якщо мати на увазі підґрунтя політичне. А що з технічним боком питання? Куди й скільки потрібно коштів на модернізацію економіки/виробництва й чи є шанс, що вони туди дійдуть узагалі?

ЯКЩО РОЗІБРАТИСЯ

а словами того ж Тігіпка, зовнішній борг України досяг $40 млрд. Віце-прем’єр скорботно передрік, що коли нічого не вдасться змінити, то країна покотиться «грецьким шляхом», тобто фактично стане банкрутом. Отже, треба терміново щось робити й серед іншого ін-

вестувати гроші так, щоб потім заощаджувати й заробляти. Фактично всі експерти, до яких ми звернулися із проханням прокоментувати питання подальшого застосування фондівських коштів, висловлювали, м’яко кажучи, сумнів у «розвитку». Проте дещо нам дізнатися вдалося, зокрема, щодо згаданого Миколою Азаровим енергозбереження. Президент Київського енергетичного клубу Олександр Тодійчук уважає, що тут треба чітко розставити пріоритети. — Насамперед — комунальна сфера. Якщо населення одержує газ власного видобутку, то комунальники — мікс із українського та російського палива, — говорить експерт, — туди постійно йдуть дотації. До речі, коли мене запитують, чому подорожчав газ для населення, відповідаю: ви не запитуйте чому, поцікавтеся краще, куди підуть гроші. За словами Олександра Тодійчука, модернізація газоперекачувальних станцій дасть економію 2 млрд кубометрів щорічно. Таких прикладів можна навести безліч, але основна проблема, на думку нашого співрозмовника, та ж... — Людям, які приходять до влади, надзвичайно важко опиратися спокусі попрацювати за «тіньовими схемами». На жаль, у нас немає політики прозорості щодо цього. Якщо хоча б частину цих грошей ужити на впро-

вадження енергозбережних технологій у бюджетному секторі, газовому господарстві тощо, це буде чудовим прикладом, — підсумовує Тодійчук. Директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин трохи остудив запопадливість більшості, яка в темі, розумно поділити гроші. За його словами, у коштів, що виділяються Міжнародним валютним фондом, є абсолютно чітке призначення, яке не допускає хитань «управо-вліво» — підтримка платіжного балансу, іншими словами — стабілізація. Вони можуть піти на допомогу національній валюті, використовуватися в ситуації, коли треба вирішувати проблеми із критичним імпортом, і на обслуговування зовнішніх боргів. Окремі домовленості допускають, що частина цих грошей може перейти в розпорядження Кабміну, але лише в крайньому випадку. Говорили-балакали... Пригадується із цього приводу історія після продажу «Криворіжсталі», яка плавно перейшла в істерію, коли мало не кожний чиновник уважав своїм обов’язком уголос помріяти, куди б краще вкласти отримані від заморського покупця мільярди. Кудись, напевно, витратили... КАБАЛА В ГОЛОВАХ нашій країні, утім, як і в багатьох інших, більш ніж досить тих, хто любить розмірковувати про всесвітні змови, які досягають мети шляхом боргового «закабалення» конкретних держав. Особливо при цьому перепадає МВФ та іншим інтернаціональним інституціям, які нібито здійснюють свої «злочинницькі задуми», видаючи кредити країнам третього світу. Інакше, мовляв, навіщо давати гроші Україні... Я в такому випадку згадую коментар експерта Інституту міжнародної економіки Рустема Жангожа, з яким довелося розмовляти в розпал кризи, коли нашій країні передрікали дефолт. «Україну будуть утримувати під руки будь-що, оскільки її банкрутство створить надзвичайно серйозні проблеми для економіки всього регіону. Нам видаватимуть кредити й робитимуть усе можливе, щоб ми втрималися на

плаву», — припустив тоді Жангожа. Зараз ми переконуємося в правильності цих слів. Треба розуміти, що XXI століття — час стрімкої глобалізації й тотального взаємозв’язку національних економік і галузей. «Діри» треба зашивати спільно, у чому ми могли переконатися на прикладі тієї ж Греції, фінансові проблеми якої викликали найбільш скорботні думки. Однак лідери ЄС і міжнародні організації змушені були дати багато мільярдів, щоб не захлинутися самим через декілька місяців. А що таке, власне, кабала? Це коли, скажімо, селянинові дають навесні карбованець і говорять: восени віддаси два, або заберемо коня. А без коня, самі розумієте, селянинові ніколи не відробити. Саме за таким принципом українські «коні», тобто стратегічні підприємства, можуть незабаром відійти відомо кому. У випадку із МВФ заводи й фабрики ніхто не відбере — дали грошей, спробуйте їх відбити на виробництві. Інша річ, що такі нюанси розслабляють наших можновладців, упевнених: якщо не МВФ, то Брюссель або Москва вкотре дістануть «із гаманця» гроші, запечатають у конверт і надішлють у Київ. А ми їх знову радісно «проїмо»...

УПРИТУЛ УБИТИ В СОБІ У ТРИМАНЦІВ ідчайдушно не віриться, що хоча б п’яту частину від знову отриманих п’ятнадцяти мільярдів буде вкладено за принципом «не заривай свій талант у землю». І річ не в якихось злих намірах тих, хто «нагорі», а в катастрофічному невмінні розпорядитися позиченим, що спричинено розслабленістю через упевненість, мовляв, однаково врятують. Це стосується, до речі, не тільки нинішньої влади, а й усіх попередніх Кабмінів. Утім, цього разу є шанс, що утриманська ситуація зрушить з місця — у МВФ теж не дурні люди, і жорсткі вимоги щодо тарифів, податків і пенсійного віку змусять декого напружитися. Хоча б заради того, щоб із тріском не програти на виборах.

ТИМ ЧАСОМ

Подорожчав газ для підприємств

Податок для ПП зросте втричі

аціональна комісія регулювання електроенергетики (НКРЕ) підвищила граничні ціни на блакитне паливо для бюджетних організацій і установ, промислових споживачів та інших суб’єктів господарювання. Конкретніше, ціни зростуть на 9,7%, тобто до 2187,2 грн за тис. м3 (без ПДВ, збору до затвердженого тарифу на газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і поставку газу за регульованим тарифом). Як сказав начальник управління цінової й тарифної політики нафтогазового комплексу Володимир Семенець, зростання граничного рівня ціни пов’язане зі зростанням вартості нафти — однієї із

складових ціни закуповуваного в Росії імпортного газу. У той же час він спрогнозував, що цього року затверджена для промисловості ціна на газ більше не підвищуватиметься. Хочеться вірити... До речі, на виробників і домовласників чекає ще одна не дуже приємна новина: у планах Кабміну — заборона на споживання газу без лічильників. Уже з 1 січня 2011 року можуть бути припинені поставки газу на підприємства, а з 1 жовтня — у приватні будинки, не обладнані системами обліку. Іншим організаціям, тобто бюджетникам, облгази повинні будуть установити лічильники протягом астрономічного періоду часу — семи років.

оприлюдненому Кабміном проекті нового Податкового кодексу закладене підвищення максимальної ставки податку для підприємців-фізосіб, які працюють за спрощеною схемою оподаткування, з 200 до 600 грн. Відповідно до документа місцеві органи влади зможуть установлювати ставку податку в цьому діапазоні для ПП, які ведуть діяльність у сфері інформатизації, надають послуги доступу в Інтернет, у сфері права або у сфері бухгалтерського обліку й аудиту, займаються рекламною діяльністю, технічними випробуваннями, добором персоналу або мають бізнес у геології та геодезії.

Інші можуть поки зітхнути з полегшенням — для них збережена формула з 20 до 200 грн. Однак отут додано немаловажливий нюанс: обіг для таких фірм знижений з 500 тис. грн до 300 тис. І ще одна «приємна» новина: Держкомпідприємництва нагадав, що свідоцтва про державну реєстрацію юридичних і фізичних осіб—підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка й видані до 1 липня 2004 року, уважатимуться недійсними. Така норма набуде чинності через рік. Тобто доведеться побігати, хоча задля справедливості треба сказати, що на заміну свідоцтв у зацікавлених осіб було аж шість років.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 17 с е р п н я 2 010 №32 (136)

АКТУАЛЬНО

Ядерний оптимізм Запуск власного заводу ядерного палива максимально зменшить залежність від Росії в секторі атомної енергогенерації Ілона ЗАЄЦЬ Схоже, конкурс на вибір технології для будівництва в Україні заводу з фаб фабрикації рикації ядерного палива все-таки відбудеться. На початку року Кабмін уже його оголошував. Але на вимогу Ради національної безпеки і оборони України він був припинений. Зараз ніяких ексцесів ні політики, ні чиновники не прогнозують.

мериканська Westinghouse Electric Company і російська паливна компанія «ТВЕЛ» знову заступають одна одній дорогу. Цього разу — подавши заявки на участь у конкурсі з будівництва в Україні заводу ядерного палива. Раніше вони жорстко конкурували за поставки ЯП для наших ядерних електростанцій. Як повідомила заступник голови Міністерства палива та енергетики Наталія Шумкова, найближчим часом міжвідомча комісія (із представників Мінпаливенерго, НАЕК «Енергоатом», держконцерну «Ядерне паливо України», а також експертів галузевих інститутів, зокрема Державного науковоінженерного центру систем контролю та аварійного реагування) сформулює до учасників свої питання. Потім Мінпаливенерго їх узагальнить, після чого ще два тижні конкурсанти на них відповідатимуть. У підсумку десь наприкінці серпня країна довідається, за якою технологією почне працювати завод і чий прапор буде над ним майоріти поруч з українським. Конкурс обіцяє бути чесним і прозорим. Пустих балачок про суб’єктивізм української влади у вирішенні питань атомної енергії не має бути. (За президентства Віктора Ющенка вони спричинили чимало скандалів навколо диверсифікації поставок ядерного палива для українських АЕС і приходу із такою метою в Україну компанії Westinghouse, яка розбила давню монополію «ТВЕЛу» в цій сфері). Переможця визначать за чіткими й зрозумілими критерія-

ми, виписаними у затвердженій згаданою комісією методиці оцінки пропозицій конкурсантів. Ураховуються терміни введення в експлуатацію, умови передачі технологій, а також готовність фінансової участі в реалізації проекту. Обидва учасники повинні бути готовими до повної передачі технологій усього циклу виробництва ядерного палива. Крім, зрозуміло, збагачення урану — на це Україна не має права відповідно до підписаного в 90-х роках Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Причому шансів на перемогу більше в того, хто пред’явить менше претензій на

Переможець конкурсу не матиме права на одержання роялті з переданих технологій. Він також повинен бути готовий надати власні кошти на реалізацію проекту на безвідсотковій основі з 10-літньою відстрочкою платежів в обсязі не менше 60% від вартості заводу, визначеною державною цільовою програмою «Ядерне паливо України» в 1,679 млрд грн. Найбільш обговорюваний сьогодні пункт критеріїв — терміни. У 2013 році вже має бути введена в експлуатацію перша черга заводу річною потужністю виробництва тепловидільних складань (ТВС) в еквівален-

частку власності в майбутньому заводі. Адже в рамках реалізації проекту з його будівництва планується створити спільне підприємство, у статутному фонді якого Кабінет Міністрів України має намір одержати не менше 50%. Крім того, до обов’язкових умов співробітництва українська сторона зарахувала й передачу новому підприємству технології на умовах невиключної ліцензії, що дає право на виготовлення тепловидільних складань для потреб українських АЕС. А у випадку відповідного узгодження з ліцензіаром — і для АЕС третіх країн. Цей пункт надзвичайно обережно коментують російські галузеві експерти, відзначаючи, що законодавством РФ таку передачу, по суті, заборонено.

ті 200 тонн урану. А в 2020-му необхідно збільшити потужності вдвічі й упровадити технології виготовлення паливних таблеток. На період будівництва заводу партнер повинен гарантувати поставку комплектувальних для ТВС, хоча їхнє виготовлення ще не буде налагоджене в Україні. Цей пункт частково спростовує твердження декількох галузевих аналітиків, що завод нереально ввести в експлуатацію не тільки протягом 3, а й 5 років. Мінімальний термін, який називають технічні фахівці, — 8 років. Причому без урахування часових лагів на українську бюрократію та сертифікацію майбутніх складань. — Я думаю, що ті терміни, які ми заклали, в конкурсній пропозиції, реальні, — висловив переконання віце-президент

У спеку — за зимовим графіком

ерший віце-прем’єр України Андрій Клюєв висловив серйозне занепокоєння ситуацією зі споживанням електроенергії в країні. За його словами, протягом останніх днів теплові електростанції працюють фактично в осіннє-зимовому режимі максимальних навантажень. Щодня через це витрачається понад 100 тисяч тонн вугілля. У регіонах, де спостерігається найбільша спека, споживання переви-

щує максимальні показники зимового періоду. Така ситуація спричиняє додаткову проблему — уповільнюються темпи накопичення палива на ТЕЦ для покриття його дефіциту взимку. Інакше кажучи, якщо не вдасться нічого вирішити, а в січні почнуться 30-градусні морози, то буде непереливки. До того ж, як говорить перший віце-прем’єр, такі режими роботи ТЕЦ потребують додатко-

ТК «ТВЕЛ» Василь Константинов, відповідаючи на запитання «УТГ», скільки ж років потрібно для того, щоб на українському заводі вийшло перше складання. — Десь у районі 2020 року, тобто років через десять. Але тут не треба квапитися. Якщо у вас є термін пуску, то потрібно обов’язково, щоб цей термін відповідав термінам будівництва, ліцензування площадки. Коли ви виходите на інші переділи — виробництво порошку, таблеток, то з’являються вимоги до хвостосховища й інші моменти, — додав пан Константинов, не коментуючи при цьому плани української сторони пустити першу чергу заводу в 2013 році. Зрозуміло, що будівництво підприємства з виготовлення свіжого ядерного палива неможливо абстрагувати від інших планів розвитку атомно-промислового комплексу. Усі вони прописанівзатвердженій урядом Ю. Тимошенко державній цільовій економічній програмі «Ядерне паливо України». Судячи з риторики першого віце-прем’єра Андрія Клюєва й міністра палива та енергетики Юрія Бойка, цей документ найближчим часом ревізії не підлягає. З іншого боку, поки ніхто не говорить про реалістичність виконання ні цієї програми, ні всієї енергостратегії до 2030 року. Так, днями Юрій Бойко заявив, що пріоритетним для України в розвитку ядерно-паливного комплексу є проведення робіт із розроблення уранових родовищ. «Сьогодні видобуток уранової руди становить 30% від потреби АЕС України. Планується до 2015 року забезпечити ураном усі діючі енергоблоки АЕС, a до 2030-го — збільшити виробництво урану до 6,4 тисячі тонн на рік», — сказав міністр. До 2013 року можна буде забезпечити збільшення виробництва концентрату природного урану з 830 до 1880 тонн на рік, що дозволить зменшити на 75% залежність України від імпорту природного урану. Це коштуватиме Україні в цілому 20 млрд грн. Єдине, чим Україна не в змозі себе забезпечити при створенні свого циклу виробництва ядер-

вої уваги до стану обладнання електростанцій та електричних мереж в умовах високих температур і максимальних навантажень. Керівництву Мінпаливенерго, Мінвуглепрому, НАК «Енергетична компанія України», ВАТ «Укргідроенерго», НАЕК «Енергоатом», НЕК «Укренерго» і «Нафтогазу» доручено «вжити вичерпних заходів для надійного забезпечення електроенергією, вугіллям і природним газом населення й галузей економіки як сьогодні, так і в осінньо-зимовий період». Тобто рятуватимуть «тепловиків-

ного палива, було й залишається, нагадаємо, збагачення урану. Ці послуги планується купувати на тендерній основі на світовому ринку, а також у Міжнародному центрі зі збагачення урану (МЦЗУ) на базі Ангарського електролізно-хімічного заводу. Участь України в МЦЗУ обговорюється останні два роки, і всі необхідні узгоджувальні процедури вже виконані. Днями голова російського уряду Володимир Путін виступив із заявою про те, що Росія готова продати Україні 10% акцій МЦЗУ. Ціна пакета — майже $200 млн. Судячи з реакції Кабміну, ми готові знайти ці кошти. Чому Україна вибрала для збагачення урану саме російський проект МЦЗУ, якщо Чехія, наприклад, купуючи в Росії послуги з фабрикації складань, сам уран і його збагачення купує у Франції? Політичний підтекст саме тут шукати не варто. Поперше, аналогічних МЦЗУ проектів, куди б ми могли вступити, поки у світі немає. По-друге, російська технологія збагачення вважається наразі найдешевшою. Так, саме російський «Техпостачекспорт» у травні виграв конкурс на поставки збагаченого урану для виробництва ТВС для Південно-Української АЕС американської Westinghouse у рамках проекту кваліфікації ядерного палива. Цікаво, що послуги Росії зі збагачення урану закуповують навіть США. Зокрема, кілька років тому «Техпостачекспорт» і три американські компанії із групи енергокомпаній Fuelco LLC підписали довгострокові контракти. Тобто навіть за умови транспортних видатків збагачення в Росії американцям обходиться дешевше, ніж на своїх підприємствах. Тим часом мета будівництва власного заводу ядерного палива прописана в Енергостратегії як максимальне скорочення залежності України від імпорту послуг із виготовлення ТВЕЛів із Росії, що має забезпечити енергетичну безпеку України в атомній галузі, яка генерує понад 50% електроенергії в країні. Крім того, це дає й істотну економію. Сьогодні для річного перевантаження 15 діючих енергоблоків АЕС Україна витрачає на свіже ядерне паливо понад $600 млн. Навіть за 50% власності на завод витрати повинні скоротитися мінімум на чверть, оскільки вартість експортованого в Україну тепловидільного складання вдвічі вище внутрішніх поставок на російські АЕС.

вугільників» підприємства інших форм вироблення електроенергії. Паралельно, що не дивно з огляду на останні зміни в газовому господарстві, керівникам органів центральної влади та місцевого самоврядування наказано посилити контроль над погашенням заборгованості за використаний природний газ і спожиту електричну енергію, а також забезпечити стовідсоткові розрахунки за них. «До початку опалювального сезону боргів за газ у нас не має бути», — зауважив Клюєв. Оскільки треба, мовляв, платити за імпортний газ. Підготував Олег ВАСИЛЕНКО

Українська технічна газета

№32 (136) В і в т о р о к , 17 с е р п н я 2 010

ОСНОВНИЙ РЕСУРС

Закрити чи приватизувати? В Україні може не залишитися державних шахт: на збиткові підприємства очікує ліквідація, а на перспективні — перехід у приватну власність Олена ГЕРАСИМОВА Основними засадами недавно розробленої програми реформування вітчизняного вуглепрому стали приватизація інвестиційно привабливих шахт, організація державно-приватного партнерства для перспективних і, нарешті, закриття збиткових. Крім того, вона припускає скасування ДП «Вугілля України», а також скорочення дотацій галузі на 80%.

останні два місяці Міністерство вугільної промисловості України завершувало попередній етап розподілу шахт, які перебувають у держвласності, за категоріями та оприлюднило відповідні списки. За результатами аналізу 63 шахти зараховані до перспективних і визначена загальна необхідна сума інвестицій — 47,3 млрд грн. До переліку збиткових вуглевидобувних держпідприємств, які передбачається закрити, увійшли 103 шахти, два шахтоуправління, один вугільний розріз і одне ДП у складі виробничого об’єднання з видобутку бурого вугілля. Кабмін виділив Мінвуглепрому зі стабфонду державного бюджету 286 млн грн на фінансування процесу їхньої ліквідації, який має завершитися вже цього року. І, нарешті, опубліковано попередній список шахт, які належать до категорії інвестиційно привабливих. Це 38 підприємств, рекомендованих до приватизації. Таким чином, відомство вже виконало основну частину роботи, передбаченої недавно створеною програмою реформування вугільної галузі на нинішній рік.

ДОКЛАДНО ТРИ КРОКИ ДО РЕФОРМИ

агадаємо, що основні засади реформування вугільної галузі розроблені в контексті загальної програми економічних реформ на 2010—2014 роки, представленої на початку червня. Згодом фахівці Мінвуглепрому внесли в неї ряд доповнень і уточнень. Уже зараз зрозуміло, що процес змін у галузі відбуватиметься в три етапи, а їхній позитивний ефект проявиться через 5—6 років. На першому етапі (до кінця року) профільне відомство має закінчити розподіл вуглевидобувних активів за категоріями, розробити програму приватизації привабливих шахт і почати їхню підготовку до продажу. На другому етапі — у 2011— 2012 роках — міністерство має

намір вжити комплекс заходів із лібералізації ринку вугільної продукції, серед яких — приведення державних цін на вугілля до рівня ринкових, уведення механізму прямих договорів, розвиток аукціонної системи торгівлі сировиною та спрощення процедури її імпорту. При цьому представники Мінвуглепрому зауважують, що ключовий елемент цього процесу — ліквідація ДП «Вугілля України» як монопольного оператора оптового ринку. «Це має відбутися після завершення приватизації вуглевидобувних підприємств і теплових електростанцій як основних споживачів енергетичного вугілля», — уточнюють у міністерстві. На третьому етапі, завершення якого заплановано на кінець 2014 року, Мінвуглепром має намір поступово припинити субсидування операційних витрат державних шахт і за рахунок цього розгорнути фінансування процесу реструктуризації вуглевидобувних підприємств і програми соціальної підтримки працівників, що звільняються. У цілому припускають, що в 2016 році розміри державних дотацій галузі скоротяться не менш як на 80%. Однак, як зазначає заступник міністра вугільної промисловості України Ігор Попович, «головним результатом реформи має стати таке підвищення інвестиційної привабливості вуглепрому, яке дозволило б державі активно залучати приватні ресурси для його подальшого розвитку».

ру їхньої корпоратизації або трансформації в акціонерні товариства. Зрозуміло, власне організацією та проведенням торгів, які мають завершитися до кінця 2014 року, займатиметься вже Фонд. Проте, згідно з повідомленням Мінвуглепрому, його керівництво вже зараз «готове розглянути інвестиційні пропозиції щодо цих об’єктів усіх зацікавлених осіб і встановити надалі надійні партнерські стосунки».

ЯКЩО РОЗІБРАТИСЯ

к уточнюють у міністерстві, цей заклик орієнтований не так на виявлення потенційних покупців майбутніх шахт, як на залучення приватних партнерів до розвитку й технічного переоснащення перспективних державних вуглевидобувних підприємств. Раніше керівництво Мінвуглепрому запропонувало їхнім керівникам і галузевим інститутам спільно з фахівцями самого міністерства розробити для перспективних державних шахт інвестиційні програми на 5 років — до 2015 року. Як уточнив міністр Юрій Ященко, «кожен такий інвестпроект, складений за певними критеріями, мав передбачати доведення відповідної шахти до точки саморозвитку». Зрозуміло, відзначив міністр, для кожного з 63 дійсно перспективних підприємств необхідний свій обсяг інвестицій. Зокрема, для Донецької області треба 25,5 млрд грн, Луганської — 19,5 млрд грн, Львівської — 2,1 млрд грн., Волинської — 0,2 млрд грн. При цьому, за попе-

ГОЛОВНИЙ ЕЛЕМЕНТ

іністерство також розробило план-графік передприватизаційної підготовки інвестиційно привабливих підприємств. Їх перелік « ... сформований з огляду на виробничоекономічний потенціал шахт — з урахуванням обсягів видобутку, потужності, собівартості й наявності запасів вугілля». При цьому зроблено загальну оцінку необхідних розмірів інвестицій, відповідно до якої вкладення в ці об’єкти майже 11 млрд грн (у тому числі 5,436 млрд грн — на їхнє технічне переоснащення й 5,538 млрд грн — на капітальне будівництво) забезпечить зростання видобутку вугілля на них із 25,4 до 47,3 млн тонн. Відповідно до плану-графіка всі передбачені до продажу активи до середини 2012 року передадуть на баланс Фонду державного майна України, що повинен буде провести процеду-

редніми оцінками Мінвуглепрому, реалізація всіх цих інвестпроектів дозволила б збільшити видобуток вугілля до 2015 року на 54% (у порівнянні з 2009 роком), або до 60 млн тонн. Відповідно, інвесторами цих проектів, крім самої держави, мають стати «приватники». За словами пана Ященка, «представники Мінвуглепрому вже зараз ведуть діалог із приватними інвесторами, банками й фінансовими організація-

підприємства з видобутку коксівного вугілля, як «Макіїввугілля», «Добропіллявугілля», шахта «Краснолиманська» і шахтоуправління «Донбас». Що ж до енергогенерації, то тут ідеться про такі активи, як «Ровенькиантрацит», «Свердловантрацит», «Добропіллявугілля» та «Донецька вугільна енергетична компанія». Слід відзначити, що в середині червня керівництво Мінвуглепрому почало діалог про потенційне партнерство з російським ЗАТ «Багатогалузеве виробниче об’єднання «Кузбас» із метою організації державно-приватного партнерства. Ця компанія «висловила готовність вносити інвестиції в розроблення нових лав державних шахт і сприяти їхньому переоснащенню шляхом поставок обладнання, а також надавати допомогу в проходженні та ремонті гірничих виробок». У результаті сторони підписали меморандум про наміри, у якому окреслили основні напрями співробітництва. Поряд із цим керівництво холдингу «Донецька паливноенергетична компанія» виявило бажання вже цього року вкласти 1,2 млрд грн у реалізацію інвестиційних проектів на держпідприємствах «Ровенькиантрацит», «Свердловантрацит», «Добропіллявугілля» і «Донецька вугільна енергетична компанія». І зараз фахівці Мінвуглепрому вивчають їх. Одним словом, механізм державноприватного партнерства всетаки може бути досить ефективним доповненням приватизації.

УПРИТУЛ ДОДАТКОВІ МОЖЛИВОСТІ

ми, щоб усе-таки ці обсяги інвестицій забезпечити, і на сьогодні досягли попередньої домовленості про вкладення в галузь 1,2 мільярда гривень». Утім, на думку аналітика ІК «Драгон Капітал» Сергія Гайди, «державно-приватне партнерство і як одна з його форм — інвестиції бізнесу в розширення потужностей вуглевидобувних шахт не зможе стати альтернативою повноцінній приватизації галузі». Цей механізм, уточнив експерт, несе в собі дуже багато ризиків для приватної компанії, яка повинна буде вкладати кошти в не приналежне їй державне майно.

ПИТАННЯ РУБА А ІНВЕСТОРИ ХТО?

к би то не було, але, за даними заступника міністра вуглепрому Ігоря Поповича, на сьогодні в повній приватизації галузі найбільше зацікавлені металургійні холдинги й енергогенерувальні компанії. Найпривабливіші для металургів такі

НЕМИНУЧА «АМПУ ТАЦІЯ»

роте, судячи з попередніх оцінок Мінвуглепрому, левову частку українських шахт усе-таки доведеться закрити. Так, згідно з результатами аналізу, із 126 державних вугільних підприємств 107 збиткові. І якщо вони всі будуть ліквідовані, залишиться тільки 19. Як уточнюють у профільному відомстві, розбіжність у даних, відповідно до якої за однією версією держава залишить за собою 63 перспективні шахти, а за іншою — лише 19, не є суперечливою. Усе залежатиме від того, для якої кількості об’єктів будуть знайдені інвестори. У будь-якому разі, ліквідація збиткових шахт заощадить державі приблизно 286 млн грн, які можуть бути реінвестовані в модернізацію перспективних підприємств. Після її закінчення, відзначають у Мінвуглепромі, вони також можуть бути приватизовані. Одним словом, за підсумками реформи в галузі залишаться тільки життєздатні активи.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 17 с е р п н я 2 010 №32 (136)

ТЕХНОЛОГІЇ

Усе для безпеки тропостачання — від аварійних режимів роботи, а електрообладнання — від передачі вибухів у навколишнє середовище.

Валентина ШАБЕТЯ Група донецьких і дніпропетровських учених створила й упровадила інноваційний комплекс обладнання для живлення, управління та захисту технологічних систем гірничих виробництв. Роботу висунуто на здобуття Державної премії України в галузі науки і техніки 2010 року.

втори розробки — фахівці Національного гірничого університету й Українського науково-дослідного, проектноконструкторського й технологічного інституту рудничного й вибухозахищеного електрообладнання. Один із них — доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри електричних машин НДУ Федір Шкрабець. — Федоре Павловичу, що стало поштовхом до початку досліджень? — Як відомо, основне завдання вугільної та гірничорудної промисловості — збільшення обсягів видобутку вугілля, руд чорних і кольорових металів, інших корисних копалин. Це неминуче супроводжується підвищенням потужностей видобувних, прохідницьких і транспортних машин, збільшенням довжини електричних мереж. У той же час системи електропостачання гірничих машин мають специфічні особливості. По-перше, найбільш енергоємні машини перебувають у лавах (вибоях), а джерела їхнього живлення — трансформаторні підстанції — розташовані на штреках. Тобто центри енергопостачання й енергоспоживання технологічно не можуть бути об’єднані. По-друге, основні гірничі машини — пересувні, тому підведення електроенергії до них може бути забезпечене гнучкими кабелями, які мають обмежений поперечний переріз жил. До чого це призводить? Нарощувати потужності гірничих машин (а отже, і їхню продуктивність) за заданого рівня живильної напруги можна тільки до певної межі. Усе-таки спроби подальшого збільшення потужності ведуть до значної втрати напруги в кабельних мережах і зменшення її на затискачах електродвигунів, особливо в пускових режимах. Як наслідок — нестійка робота гірничих машин. — Де ж вихід? — Можливий лише один шлях — підвищення номінальної напруги систем електропостачання. У зв’язку з цим вугільна промисловість першою перейшла на електропостачання дільниць шахт напругою 660 В замість 380, а високовольтні елек-

Федір Шкрабець

тричні мережі повсюдно були переведені з 3 кВ на 6. Однак пізніше виявилося, що для високопродуктивних очисних, прохідницьких і транспортних комплексів і такого рівня номінальної напруги недостатньо. Виникла потреба в переході на більш високу напругу. Уперше у світовій практиці українські фахівці розробили електрообладнання на 1140 В. Однак розвал Союзу, фінансові проблеми та ослаблення централізованого управління шахтами призвели до парадоксальної ситуації — у період становлення в Україні не було жодної дільниці, яка працювала б за такої напруги. Ситуація змінилася в останні кілька років, коли після масового закриття шахт треба було нарощувати обсяги видобутку вугілля. Напруга в 1140 В почала широко впроваджуватися на українських шахтах. У результаті потужність електроприводів очисних комбайнів зросла більш ніж у 4 рази й досягла 860 кВт. Однак таке підвищення номінальної напруги веде до зростання ступеня небезпеки експлуатації обладнання. Підземні умови роботи поєднані з обмеженістю й поганим освітленням під час його експлуатації та ремонту, високими вологістю (до 98%) і температурою, а також наявністю струмопровідного пилу, вибухонебезпечних газоі пилоповітряних сумішей... Усе це вимагало рішення певних серйозних науково-технічних проблем, пов’язаних із захистом людей від ураження електричним струмом, підземних електроустановок і систем елек-

— За такої складності проблем, що стоять перед вами, робота напевно відрізняється багатогранністю. Назвіть хоча б основні завдання, які вдалося вирішити. — Нам удалося налагодити серійне виробництво принципово нового комплексу вибухозахищеного електрообладнання для виробництв із вибухо-, пожежонебезпечним і агресивним середовищем. Для цього дійсно довелося розв’язати чимало завдань. Серед них — дослідження причин прискореного руйнування ізоляційних матеріалів і покриттів металевих деталей у разі високих напруг, розроблення наукових основ створення апаратів, систем контролю й захисту від струмів витоків, а також інших аварійних режимів, обґрунтування й реалізація нового безпечного способу організації підземного електровозного транспорту на основі безконтактної передачі енергії. У процесі досліджень виникало й чимало, так би мовити, «побічних» (але дуже важливих) проблем. Приміром, спроби швидкого переведення підземних електроустановок на підвищену напругу були затримані на кілька років раніше не відомим чинником — катастрофічно швидким зниженням опору ізоляції, виходом з ладу вибухозахищених і рудничних комплексних апаратів управління та захисту. Скажімо, термін служби пускачів на 660 В становив від декількох тижнів до трьох місяців. Ставши перед цією проблемою, ми розробили модель обрахування електронних молекулярних термів і відкрили нову закономірність розвитку високошвидкісних фізико-хімічних реакцій у рудничній атмосфері. Ідеться про поверхневі процеси в низькотемпературній плазмі газового розряду, які супроводжуються руйнуванням молекул та утворенням нових сполук під впливом електричного поля точкових зарядів (каталізаторів хімічних процесів).

Це було фактично відкриттям для фахівців, які розробляють вибухозахищене електрообладнання, і допомогло їм визначити головний напрям у його створенні — розробку та застосування комутаційних апаратів, які гасять електричну дугу в герметизованих (а згодом і вакуумних) камерах. З ініціативи УкрНДІВЕ в Україні вперше було організовано виробництво контакторів із вакуумними дугогасильними камерами на струми 160, 250, 400 А і напругу до 1200 В. Уперше у світі ми розробили та організували серійне виробництво засобів зниження струмів витоку — пристроїв автоматичної компенсації ємнісних струмів в апаратах захисту, виявлення й захисного заземлення фаз мережі з ушкодженою ізоляцією. За даними досліджень, однофазні замикання на землю становлять 70—90% причин загальної кількості шахтних аварій. Більш того, вони стають при чиною розвитку великих ланцюжкових (каскадних) аварій, які охоплюють усю розподільну мережу. Приміром, таке замикання на шахті ім. О. Стаханова ДП «Красноармійськвугілля» спричинило лавиноподібну ланцюжкову аварію із пробоєм ізоляції в десяти місцях. У такій ситуації найдієвіший захід щодо попередження розвитку ланцюжкових аварій — переривання їх у початковій стадії, тобто усунення першого пробою ізоляції в мережі. Ми провели комплексні дослідження перехідних процесів у розподільних мережах напругою 6 кВ під час однофазних замикань на землю та інших можливих аварійних режимів роботи мережі (у тому числі в реальних умовах вугільних шахт). Це стало базою для розроблення надійного пристрою селективного захисту від однофазних замикань на землю типу БНЗ. Зараз він убудовується в комплектні розподільні пристрої типу КРУВ-6, КРУРН-6, УК-6 і повсюдно застосовується в розподільних мережах вугільних шахт, рудників України та країн СНД. Я навів лише кілька прикладів. Насправді нам удалося вирішити набагато більше завдань.

Комплекти вибухозахищеного електрообладнання на міжнародній виставці

— Що в підсумку ввійшло у створений вами комплекс вибухозахищеного й рудничного електрообладнання? — Комплектні розподільні пристрої з апаратами захисту, керування та системної автоматики на напругу 6 кВ; вибухозахищені трансформаторні підстанції серій ТСВП і КТПВ із відповідними засобами захисту; комплектні апарати управління та захисту технологічних комплексів; засоби захисту від струмів витоків і максимального струму в підземних мережах напругою 660 і 1140 В. — Чи доведений практикою економічний ефект від упровадження ваших розробок? — По-перше, скажу, що створені нами нові серії вибухозахищених апаратів і систем захисту цілком задовольнили потреби українських підприємств у такому обладнанні, зробили безпечною експлуатацію гірничих електроустановок, підземних систем електропостачання та транспорту. Крім того, це дозволило на порядок підвищити надійність роботи шахтних і рудничних апаратів управління та захисту за високих рівнів напруги (660 і 1140 B). Такі апарати вперше створені в Україні, а їхні принципи побудови тепер широко використовуються у світовій практиці. Нарешті (знов-таки — уперше у світі), створені універсальні високонадійні апарати захисту персоналу від ураження електричним струмом за напруги до 1140 В. Про ефективність запропонованих нами технічних засобів захисту свідчить той факт, що в Україні та інших країнах СНД протягом 10 років не було зареєстровано жодного випадку ураження людини електричним струмом, попри високий рівень напруги. Економічний ефект від упровадження наших розробок у виробництво за останні 5 років становить понад 250 мільйонів гривень. На вітчизняних заводах — виробниках вибухозахищеного й рудничного електрообладнання створені нові робочі місця. І їхня продукція цілком конкурентоспроможна на світовому ринку! Немаловажливо, на мій погляд, і те, що запропоновані нами технічні рішення цілком застосовні й у інших галузях: на підприємствах хімічної промисловості, видобутку й транспортування нафти й газу... — Які творчі плани вашого колективу? — Зараз ми працюємо над науковим обґрунтуванням і розробленням концепції переведення живлення підземних споживачів глибоких енергоємних шахт на напругу до 35 кВ. Така необхідність уже назріла.

Українська технічна газета

№32 (136) В і в т о р о к , 17 с е р п н я 2 010

ПРІОРИТЕТИ

Тахометр для «полум’яного мотора» Створений українськими фахівцями пристрій для оперативного контролю стану серцево-судинної системи ФАЗАГРАФ® — нове слово в медицині праці Анна ГРЕЧАНИК «Робота є робота, робота є завжди...» — наспівують слідом за Булатом Окуджавою свідомі трудоголіки й щоранку, не звертаючи уваги на аномальну спеку та стійке легке нездужання, поспішають у гарячий цех, задушливий автомобіль або прохолодний, але стресовий офіс. Вертаються часом не всі... Можливо, тепер у наших трудівників буде більше шансів не загинути від серцевого нападу просто на робочому місці.

оля всіх «нещасливих» вітчизняних розробок однакова: продуктивна ідея самотнього генія, власноручно виготовлені моделі з підручних матеріалів, досліди на кухні, пошук однодумців (як правило, теж без грошей), патентування за свої кревні, поневіряння по кабінетах/надсилання листів усім (не)зацікавленим особам; відсутність грошей на виготовлення дослідного зразка й проведення стендових випробувань; патент у рамочці над ліжком/продаж ідеї за кордон. Кожна «щаслива» розробка знаходить свою долю посвоєму. Тому такий цікавий досвід тих, хто зумів утілити свою ідею в життя. ЛИСТ НА ЗАВОД

«Р

еспубліканський центр відновної медицини та реабілітації Міністерства охорони здоров’я та соціального розвитку Чуваської Республіки, м. Чебоксари Головному інженерові Київського заводу автоматики ім. Петровського Цируку Вікторові Григоровичу …Нашим першорядним завданням є широкомасштабний скринінг соціально значущих захворювань, моніторинг стану здоров’я пацієнтів у групах ризику, проведення лікувальних і профілактичних заходів з оцінкою їхньої ефективності. При пошуку найпридатніших сучасних технологій, здатних упоратися з таким складним завданням, гідним особливої уваги нашими експертами був визнаний програмно-технічний комплекс ФАЗАГРАФ. Унікальна можливість індивідуального моніторингу стану міокарда, уперше надавана приладом ФАЗАГРАФ, дозволяє будь-якому пацієнтові в потрібний час проводити високоточну експрес-оцінку стану серця, вчасно усувати по-

Презентація ФАЗАГРАФа президентові НАН України академікові Б.Є.Патону

тенційно небезпечні порушення. На нашу думку, це найефективніший спосіб запобігання смерті від серцево-судинних захворювань, що є головною причиною смертності в більшості країн світу...» Навіть цієї цитати з великого листа чебоксарських медиків достатньо, щоб зрозуміти: перед нами дійсно значущий винахід. За чотири роки свого життя прилад пройшов усі передбачені законодавством України стадії технічної й клінічної експертизи, у тому числі офіційні клінічні випробування в Українському НДІ кардіології ім. Стражеско. Зараз дослідні зразки пристроїв ФАЗАГРАФ апробуються більш ніж у 30 медичних і спортивних організаціях України. ОДНА ГОЛОВА — ДОБРЕ, А ТРИ — ЦЕ СИЛА

кожному винаході все починається з ідеї. І в нашому випадку вона спала на думку Леонідові Файнзільбергу (на знімку), докторові технічних наук, провідному науковому співробітникові Міжнародного науковонавчального центру інформаційних технологій і систем НАН і МОН України (МННЦ ІТІС). Звучить вона, як зазначено в патенті України на винахід, так: «Спосіб інтегральної оцінки поточного функціонального стану серцево-судинної системи людини». А якщо простіше, то запропонований Леонідом Соломоновичем пристрій складається з мікропроцесорного сенсора та комп’ютерної програми, що може працювати на будь-якому комп’ютері середньої продуктивності.

дозволено для застосування в медичній практиці. У 2009-му МОЗ України на підставі результатів апробації в провідних профільних медичних установах рекомендувало пристрій до застосування в клінічній практиці. А в березні цього року Мінпромполітики України рекомендувало ФАЗАГРАФ® до застосування на промислових підприємствах для своєчасного контролю самопочуття працівників, профілактики профзахворювань і запобігання нещасним випадкам на виробництві. Шлях до споживача навіть найперспективнішого винаходу насправді довгий і тернистий. У випадку з ФАЗАГРАФом успіх пояснюється не тільки досконалістю ідеї та виконання, а й величезною соціальною значущістю й затребуваністю приладу.

Треба сказати, що розроблення приладу МННЦ ІТІС (директор — професор Володимир Гриценко) провадив у рамках державної науково-технічної програми «Образний комп’ютер». І це невипадково, оскільки прилад реалізує наукомістку ЕКСПРЕС-КОНТРОЛЬ інформаційну технологію об- НА ЕКРАНІ едики б’ють на споробки сигналу складної форлох: хвороби серцевоми. Програмне забезпечення Леонід Файнзільберг розро- судинної системи вже давно лібив разом із колегою, науко- дирують серед інших захворювим співробітником центру Миколою Семергеєм. Мікропроцесорний сенсор за технічним завданням і замовленням МННЦ ІТІС створили фахівці київського АТЗТ «Сольвейг» під керівництвом головного інженера підприємства Владлена Соловйова. Так, власне, на світ з’явився Для реєстрації ЕКГ досить доФАЗАГРАФ. торкнутися пальцями правої й ліКоли лабораторні випрової рук до мініатюрних електробування пристрою успішдів, розташованих на передній пано завершилися, до робонелі сенсора. Рекомендована тривати підключився НВК «Килість запису — 1—2 хвилини. ївський завод автоматики ім. Г.І. Петровського». Його вань, а їхнє несвоєчасне виявфахівці — головний інженер лення залишається однією з гоВіктор Циру к, нача льник ловних причин інвалідності та С К Б Гри г о рій Янкелевич і на- смерті працездатного населенчальник відділу Євген Орлов ня. Крім того, останнім часом — розробили повний комплект відзначається значне «омолодконструкторської та техноло- ження» цих захворювань. Пригічної документації на серійне чому приблизно в 50% випадвиробництво пристрою ФАЗА- ків перший контакт хворого з ГРАФ, і їхній внесок у спільну лікарем-кардіологом відбувасправу важко переоцінити. У ється вже у відділенні кардіо2006 році завод випустив уста- реанімації із приводу гострого інфаркту міокарда. Досить часновлювальну партію виробів. то раптовий серцевий напад, у ХРОНОГРАФІЯ ФАЗАГРАФА тому числі зі смертельним реерші позитивні відгуки по- зультатом, трапляється прочали надходити вже че- сто на виробництві, особлирез кілька місяців, але потрібно во в працівників, умови праці було ще чимало часу, щоб про- яких пов’язані з великими фійти етап сертифікації та діста- зичними або емоційними нати свідоцтво про державну ре- вантаженнями. Критична сиєстрацію (грудень 2008 року). туація виникла цього аномальПристрій ФАЗАГРАФ® було но спекотного літа. Так, тільки внесено до Державного реєстру в Чернігові за один спекотний медичної техніки та виробів ме- липневий день просто на рободичного призначення України й чих місцях померли дві людини.

Тривожні звістки надходили й з інших регіонів України. Раптовий серцевий напад на виробництві може призвести до помилкових дій оператора, який управляє складним обладнанням і, в остаточному підсумку, до великих аварій. Та й невеликі ДТП не менш небезпечні. Так, на початку серпня в Луганську у водія маршрутного таксі «схопило» серце просто в дорозі. Результат — аварія і травмовані пасажири. Звичайно, усі співробітники, а особливо «напружених» професій, мусять проходити планові медичні огляди, і в переважній більшості дійсно це роблять. Однак це не постійний контроль, для якого необхідні саме засоби експрес-діагностики, які виявляють початкові ознаки відхилень у роботі серця під дією фізичних та емоційних перевантажень. Причому не тільки в медичних установах, а й на виробництві й навіть у домашніх умовах. Це означає, що обстеження має бути оперативним (1—2 хвилини), інформативним (можливість виявлення прихованих ознак порушень у роботі серця, які недооцінюються під час традиційної ЕКГ-діагностики), доступним (форма подання результатів має бути зрозуміла навіть не медикам), а сама процедура тестування — необтяжливою. Із цими завданнями саме й справляється ФАЗАГРАФ. Результати тестування зберігаються в базі даних і відображаються на спеціальному індикаторі у вигляді градусника відносно шкали, розділеної на три зони — зелену (норма), жовту (задовільно), червону (увага), а також супроводжується голосовим повідомленням. Зрозуміло, отримана інформація не може бути основою для стандартного ЕКГ-висновку, але дозволяє судити про функціональний стан серцевої діяльності й діагностувати електрокардіографічні ознаки перенапруги. Пристрій дозволяє проводити тестування не тільки в стані спокою, а й до й після певного навантаження — шляхом порівняння результатів. Програма також відображає в спеціальному вікні результати порівняння двох ЕКГ, збережених у базі даних. Використовувати ФАЗАГРАФ можна навіть удома як приставку до побутового комп’ютера для самооцінки стану, корекції режимів праці й відпочинку або прийому призначених лікарем препаратів.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 17 с е р п н я 2 010 №32 (136)

ПІДПРИЄМСТВО

Палаючий ексклюзив

Ірина КОНДРАТЬЄВА Сірникова промисловість в Україні представлена двома підприємствами. Одне з них державне — Рівненська сірникова фабрика, яку створили в 1999 році на базі колишнього заводу кінескопів у селищі Березному Рівненської області. Там випускають стандартний товар для побутового вжитку. Друге — приватне ТОВ «Градієнт-плюс» у Дніпропетровську — спеціалізується на сувенірній ексклюзивній продукції.

вого часу кілька підприємств намагалися освоїти нехитру, на перший погляд, справу — сірники, але промислового виробництва на більшості з них так і не почали: одним не по кишені було дороге стандартне обладнання, інші не змогли розібратися в технологічному процесі. Рівненській фабриці щодо цього пощастило: держава виділила необхідні кошти, обладнання встановили й налагодили шведські фахівці, і сьогодні там працюють уже чотири автоматичні лінії. А підприємству «Градієнт-плюс» нелегкий шлях становлення довелося пройти самостійно. ВІД РАКЕТ — ДО СІРНИКІВ УРСР багато товарів, у тому числі й сірники, не вироблялися через особливості ще сталінської промислової політики. Тому коли Союз розпався, Україні довелося, крім усього іншого, мати справу з дефіцитом сірників. Саме ця обставина зацікавила підприємцяпочатківця Олександра Гончарова, у якого за плечима були 10 років роботи в КБ «Південне» і 5 років наукової діяль-

шили організувати з нуля повний виробничий цикл. Шукали обладнання, але нічого прийнятного для випуску невеликих обсягів продукції не знайшли. Тож залиності в Дніпропетровському національ- годі й говорити про шкоду здоров’ю лю- шалося тільки власноруч виготовити верному університеті. дини, яка запалює наш сірник. стати за власними кресленнями. Цей етап Колишній ракетник разом з однодумВ останні роки на підприємстві май- розвитку приніс О. Гончарову не тільки цями, колегами із КБ, вирішив зайнятися же повністю перейшли на закордонну, ки- новий клопіт, а й моральне задоволення. нестандартним бізнесом. Проаналізував тайську сировину, за винятком деревини. Замолоду він закінчив Херсонський машиноринок вироблених і ввезених товарів і зу- По-перше, своєї бази вже майже не зали- будівний технікум, після чого працював на пинив свій вибір на сірниках. різних верстатах і непогано знав ме— Мене привабило те, що ніхто ще ВІЗИТІВКА талообробну техніку. Практичний доне додумався розпочати виробнисвід у поєднанні з інженерною освіОлександр ГОНЧАРОВ цтво сірників, — згадує Олександр Кандидат технічних наук, організатор і беззмінний тою дав добрі плоди: сьогодні підприФедорович, — а також те, що нова керівник ТОВ «Градієнт-плюс». У минулому — фахі- ємство цілком оснащене верстатами й справа була якоюсь мірою пов’язана вець у галузі проектування систем керування безпі- різними механізмами власного виробз моєю професією. Я маю на ува- лотних літальних апаратів. Сьогодні — непереверше- ництва. Технологічний рівень усього зі вогонь, процеси горіння. Довело- ний знавець сірникового виробництва. обладнання гарантує випуск продукції ся чимало попрацювати, щоб освоїза світовими стандартами, що підтверти «вогненну стадію» у виробництві джується високим попитом на неї просірників і навчитися управляти дуже тягом багатьох років. маленьким полум’ям. Але складнощі Більшість операцій із набивання сотільки розпалювали азарт, додаваломки (дерев’яної частини сірника) у ли енергії та бажання домогтися попланки, просочення парафіном і форставленої мети. мування сірникової голівки поки виПопри зовнішню простоту, вигоконується вручну. На сьогодні автоматовлення сірників виявилося дуже тизоване лише виробництво заготівок складним процесом. Спеціалізованої сірників-книжок із дерева й картону. літератури з цього питання в країні не Сірниковий автомат дозволяє випускабуло. Довелося Гончарову для початку ти за зміну до 20 тисяч таких заготівок. проштудіювати підручник хімії за 8-й До речі, найкращий сірниковий матеріклас, освіжити загальні знання, щоб ал — осика. На відміну від інших порід зрозуміти, із чого складаються хоча дерева вона не виділяє смолу, не криб основні етапи виробництва. Потім шиться, еластична, легко розпускається була поїздка в Москву, де знайшлася на лущильному агрегаті. Але згодом, на спецлітература. Найголовніше — там думку О. Гончарова, дерево неодмінно удалося знайти класичну рецептуру замінять картон і паперова основа. На виготовлення запальної й терткової якість сірників це не вплине, зате зросумішей. Однак зробити «пальне» для Олександр Гончаров доводить до кондиції новий верстат бить їхнє виробництво більш вигідним. сірників удалося зовсім не відразу. шилося, бо багато хімічних заводів при- ВОГОНЬ ДЛЯ СИГАРИ У рецептурі, розробленій О. Гончаро- пинили існування. По-друге, якість киід випуску стандартних сірників на вим, значно менше компонентів, ніж у тайської продукції виявилася набагато «Градієнті» відмовилися, як тільки класичній. У кожного з них свої особли- вище української. стало до ладу ДП «Рівненська сірниковості й завдання. ва фабрика». Олександр Гончаров і цьо— Цілком відмовлятися від сірки че- УСЕ — ВЛАСНОРУЧ го разу вибрав нестандартний напрям, рез її токсичність, як це зробили в Європі, очаткові вкладення в приватне вироб- почавши освоювати випуск сувенірної та ми не стали, — пояснює тонкощі технолоництво сірників становили лише одну спеціальної продукції — фірмові сірнигії О. Гончаров. — Бо сірка підтримує про- місячну зарплату. Цього вистачило, щоб ки для ресторанів, торгових домів, різних цес горіння, сприяє його м’якості й плав- організувати сортування й упакування компаній, сигарні, мисливські, парафінові ності. Якщо кількість сірки ще зменши- сірникового розсипу, який привозили з біло- «лапки», які завдяки 10-хвилинному проти, то сірники можуть не зайнятися, вони руських і російських заводів. А коли вда- цесу горіння ідеальні для розпалювання спалахуватимуть і загасатимуть. Але в нас лося розробити власну рецептуру запаль- багаття й камінів. відсоток умісту сірки мінімальний, тож ної й терткової маси, на «Градієнті» виріФото автора

Передплачуйте у відділеннях «Укрпошти», передплатних агентствах, у відділі передплати редакції, а також на сайті www.tehnichka.com

м. Київ тел./факс: (044) 440-82-09, тел.: (044) 221-06-50 м. Луганськ тел./факс: (0642) 59-93-91, тел.: (0642) 59-93-92 e-mail: podpiska@tehnichka.com

Передплатні індекси: українською мовою

російською мовою

99309

99340

Вартість передплати: на 1 міс. - 21,40 грн на 4 міс. - 85,60 грн

Українська технічна газета

№32 (136) В і в т о р о к , 17 с е р п н я 2 010

ВІЙСЬКОВА ТАЄМНИЦЯ

Танки з берегів Нілу У Харкові починається модернізація партії єгипетської бронетехніки відповідно до виграного наприкінці минулого року великого міжнародного тендера

прийнятий на озброєння в 1961 році, серійно вироблявся одночасно і на українському, і на російському підприємствах.

АСПЕКТ

шини поставлялися у Військо Польське, а потім, за даними російських дослідників, у країни — учасниці Варшавського Договору, а також у багато інших держав світу.

Дмитро ТИМЧУК

ПЕРЕВІРЕНІ ПІД ЧАС КОНФЛІКТІВ

ДОКЛАДНО

В Україну прибула перша партія БТР OТ-62 (TOPAS) збройних сил Єгипту, які модернізуватимуть на харківському державному підприємстві «Завод ім. Малишева» відповідно до контракту між українською держкомпанією «Укрспецекспорт» і міністерством військової промисловості Республіки Єгипет. Контракт передбачає глибоку модернізацію 200 БТР і 200 танків Т-62.

ДО НОВОГО СНАРЯДА — ЕФЕКТИВНИЙ ЗАХИСТ

ЯКЩО РОЗІБРАТИСЯ БТР ОТ-62 (ТОРАS)

ХТО МАЄ БІЛЬШЕ ПРАВ

хема співробітництва — початок модернізації на території країни — виконавця замовлення, потім випробування й наступна робота на єгипетських підприємствах — була однією з головних умов проведеного тендера. Серед конкурентів українського «Укрспецекспорту» свої пропозиції представили німецька Thyssen Henschell, чеська компанія PPS Group і американська Teledyne Continental Motors. Але головним суперником українців називали російських зброярів — ВАТ «Артилерійський завод №9» і нижньотагільський «Уралвагонзавод». На останньому свого часу й вироблялись танки Т-62, що експортувалися в багато країн, у тому числі й у Єгипет. Останній факт став причиною скандалу, який відразу після того, як наше підприємство виграло тендер, намагалися роздмухати (утім, без особливого успіху) російські спеціалізовані ЗМІ: мов-

ляв, українці перемогли тільки тому, що погодилися на проведення основної частини модернізації Єгиптом (інші на це погоджувалися за умови створення спільного підприємства). І взагалі, мовляв, уральським танкобудівникам нібито належать права на танк Т-62, а тому українці не можуть його поліпшувати. Щодо першого обвинувачення що-небудь заперечити складно (хоча закони ринку дозволяють будь-якому виконавцеві приймати або не приймати умови замовника — це його особиста справа). А от із приводу прав на танк Т-62 росіяни хвилюються вочевидь дарма. Насамперед, із приводу обслуговування радянської техніки, яка випускалася свого часу за кооперацією на території відразу декількох республік, узагалі не можна висувати якісь претензії. За неї беруться й країни, які взагалі не мають ані найменшого відношення до розроблен-

ня та виробництва. Наприклад, Ізраїль, який набив руку на вдосконаленні захоплених у арабів трофеїв. Та й у нашому випадку з єгипетським тендером: ті ж росіяни боролися за право модернізувати не тільки танки Т-62, а й БТР ОТ-62 чехословацького виробництва, права на які в уральців досить сумнівні. І, нарешті, останнє. Радянська «оборонка» демонструвала такі тісні зв’язки між українськими й російськими розробниками й виробниками, що зараз з’ясовувати, що кому належить — заняття малоперспективне саме по собі. Наприклад, танк Т-62 дійсно розроблений на нижньотагільському КБ заводу №183 і випускався «Уралвагонзаводом» — при цьому і КБ, і завод з’явилися в результаті евакуації під час війни харківських танкобудівників. Частина з них повернулася в Харків, а деякі залишилися в Нижньому Тагілі. При цьому сам Т-62,

одернізація танків Т-62 для Єгипту — справа безперечно перспективна. Хоча ставлення військових із берегів Нілу до цієї машини неоднозначне. Серед багатьох далеких від слави й звитяги сторінок історії арабо-ізраїльських конфліктів для єгиптян незабутній день 18 жовтня 1973 року. Тоді 25-та танкова бригада ЗС Єгипту, яка мала на озброєнні 92 Т-62, завдала удару по позиціях ізраїльтян. Єгиптяни в бою з ізраїльськими М48 американського виробництва (які за тактико-технічними характеристиками значно поступалися Т-62) втратили 86 танків, тоді як ізраїльтяни — лише 4 машини. Цей, як і інші такі бої, було приводом для великого невдоволення арабів радянською технікою. Поки наші інструктори не довели, що причина не в техніці, яка краще від багатьох іноземних аналогів, а в рівні підготовки й морально-психологічних якостях єгипетських військових. Як би там не було, але сьогодні танки радянського виробництва (і Т-62 серед них) залишаються кістяком танкових військ армій багатьох африканських держав. І їхня модернізація є досить актуальною. Що ж до БТР ОТ-62, то цей плавальний гусеничний бронетранспортер був створений чехословацькими розробниками за участю поляків на основі радянської машини БТР-50ПК в 1962 році. За назвою TOPAS з 1966 року ці ма-

ісля модернізації, зокрема, ефективність броньового захисту танка Т-62 від бронебійного підкаліберного снаряда зростає в 1,8 раза, від кумулятивного — у 2,5—3 раза, збільшується в 1,7 раза дальність виявлення цілі; ведення прицільного вогню в русі й із місця, а також у нічних умовах. БТР будуть оснащені силовою установкою із двигуном УТД-20 українського виробництва.

УПРИТУЛ УСПІХ: СТРАТЕГІЧНИЙ ЧИ ТАКТИЧНИЙ?

ксперти одностайні в тому, що реалізація контракту з Єгиптом у нинішніх умовах здатна серйозно підтримати вітчизняний ОПК і дати старт подальшому розвитку українського танкобудування в нинішніх кризових умовах. Таке масштабне замовлення, безперечно, серйозна можливість закріпитися й «розвивати успіх» на регіональному ринку. Одночасно починається змушена боротьба з конкурентами, насамперед із Росією. Та от наскільки ефективно українські зброярі зможуть цю боротьбу вести з огляду на «інтеграційні» процеси, які відбуваються зараз в українському і російському ОПК (простіше кажучи — поглинання російськими гігантами українських підприємств), це ще невідомо...

ТИМ ЧАСОМ

Україна поставить в Ірак 420 бронетранспортерів Бойові машини БТР-4 виготовить Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. Морозова (ХКБМ), а у виконанні замовлення будуть задіяні ще близько сотні українських підприємств Сергій МАР’ЇН

а словами начальника ХКБМ, генерального конструктора зі створення бронетанкової техніки та артилерійських систем Михайла Борисюка, контракт між українською фірмою «Прогрес» і міністерством оборони Іраку підписаний наприкінці серпня 2009 року. До ухвалення угоди українська сторона припускала, що Ірак закупить танки «Оплот», які вже є на озброєнні нашої армії, але вийшло інакше. Іракці вирішили закупити БТРи, про розробку яких бюро заявило в червні 2006 року. Це стало несподіванкою для харківських машинобудівників — новинка ще не пішла в серійне виробництво. — Документації й випробуваних зразків із цієї техніки не було. Але в нинішніх умовах відмовлятися від такого контракту не можна, і я вважаю, правильно ми зробили, що, попри всі ризики, підписали контракт. Зараз уже є документація з більшості зразків, а лінійні — проходять випробування, — говорить Михайло Борисюк.

На все це в харків’ян пішло лише 8 місяців. Попередні випробування виявили високу гучність і вібрацію силової установки — фахівці ХКБМ працюють над розв’язанням цієї проблеми. Обсяг замовлення становить $457 млн, 20% із яких машинобудівники одержали наперед. Загалом х арків’яни виготовлять для Ірак у 270 лінійних і 80 командирських БТР, 30 штабних, 30 медичних, 10 ремонтно-евакуаційних машин, 10 групових комплектів ЗІП і комплектів видаткових матеріалів, 10 ремонтних «летючок» і 10 комплексних тренажерів екіпажу. Крім того, у суму угоди включене також навчання в Україні 90 чоловік екіпажів замовника протягом 2 місяців. У виготовленні комплектувальних для партій бронетранспортерів задіяно багато промислових підприємств країни. ХКБМ уклало 88 договорів із постачальниками серійних складових частин машин загальною вартістю близько 1,9 млрд грн. Заводу ім. Малишева ще належить налагодити поставки близько 90 найменувань комплектувальних. Так, обмеження загального бюджету на БТР-4 змусили відмовитися від установ-

лення на машину дорогої з погляду «морозовців» панорами спостереження з місця командира виробництва чернігівського АТ «ЧеЗаРа». Із метою зменшення ціни апаратури управління вогнем організована її розробка в ХКБМ і освоєння випуску на харківському держпідприємстві ЦКБ «Протон» і Феодосійському казенному оптичному заводі. Рідкокристалічні монітори для цієї системи придбають у білоруського КБ «Дисплей». Харківські конструктори не виключають також поставку панорами закордонного виробництва. Традиційно не все гаразд у ХКБМ і з давнім партнером — заводом ім. Малишева, з яким КБ перебуває практично на одній території. У червні М. Борисюк заявляв, що майбутній БТР ще не укомплектовано двигуном 3ТД і колісними редукторами виробництва заводу, і для випробувань бюро застосовує технологічні комплектувальні. Хоча, як показала практика, такі проблеми два суміжники все-таки звичайно вирішують. Перша партія машин буде виготовлена в жовтні, інші доставлять ще чотирма партіями до березня 2012 року.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 17 с е р п н я 2 010 №32 (136)

«Жуки» в законі Українські програмісти знайшли в проекті Податкового кодексу України чимало «критичних помилок». Якщо їх не буде вчасно виправлено, вітчизняна індустрія розроблення програмного забезпечення може опинитися на межі знищення Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ

исокі технології — священний Грааль сучасної економіки: виграють ті країни, які можуть виробляти високотехнологічний продукт. Нехай Китай концентрує на своїй території левову частку світової текстильної промисловості й упевнено йде до домінування на ринку металу, незважаючи на всілякі кризи, США залишаються найсильнішою економікою світу саме за рахунок очевидного лідерства в галузі науки й техніки. Гласно або негласно, усі держави змагаються саме за те, щоб стати «країною вчених» зі старої радянської пісні. Китайський уряд скасовує відшкодування ПДВ своїм металургам, щоб стимулювати розвиток власного високотехнологічного виробництва, Російська Федерація намагається повторити успіх каліфорнійської Кремнієвої долини в підмосковному селі Сколкове. Останній проект викликає в експертів обґрунтовані сумніви щодо можливості створення високих технологій «на рівному місці», за відсутності реального попиту на інновації. Саме проблема попиту, а точніше — розвинутої технологічної інфраструктури, що могла б цей попит пред’явити, і постає перед більшістю галузей, які обрали шлях модернізації. Багато хто переконаний, що в Україні якісний технологічний стрибок неможливий без вирішення численних проблем національної економіки. Але у кожного правила є свої винятки. Сьогодні у нас цілком успішно розвивається високотехнологічна галузь, яка дає країні понад $1 млрд на рік, — інформаційні технології. З усіх видів виробничої діяльності ІТ-розробки, мабуть, найменш прив’язані до географічного місця розташування. Уся робота відбувається там, усередині глобальної комп’ютерної мережі, доступ до якої вже давно можна мати буквально де завгодно. Робоче місце програміста — поняття до-

сить абстрактне. Представники цієї професії воліють працювати не в тісному офісі, а у власній квартирі, кафе або заміському будинку. Замовники цієї роботи розташовані ще далі від місця реєстрації компанії — розробника програмного забезпечення — звичайно в США або Європейському Союзі. Великій популярності наших компаній на світовому ринку є просте пояснення — наші фахівці набагато кваліфікованіші від своїх головних конкурентів з Індії та інших країн Азії, а грошей просять не набагато більше. Завдяки цьому Україна щороку посідає дедалі вищі позиції в комплексному показнику розвитку IT, який обчислюється Всесвітнім економічним форумом, а «невидимий» експорт віртуального продукту дає країні цілком відчутні гроші. При цьому інформаційні технології — найбільш невимоглива до держави галузь. Їй байдужі ціни на газ, не потрібні дотації та спеціальні економічні зони — досить лише не заважати працювати. Якийсь час держава й не втручалася. Однак із ухвален-

ням у середині липня в першому читанні проекту нового Податкового кодексу України ситуація змінилася. Із тексту закону компанії — розробники програмного забезпечення довідалися про скасування спрощеної системи оподатковування у сфері як зовнішньоекономічної діяльності, так і інформатизації. Тут треба пояснити, що більшість фірм, які працюють у галузі IT, зареєстрова-

ДОВІДКА «УТГ» У програмуванні «баг» (від англ. bug — жук) — жаргонне слово, яке звичайно означає помилку в програмі або системі, що призводить до несподіваного або неправильного результату. Більшість «багів» виникають через помилки розробників програми в її вихідному коді.

ні як суб’єкти підприємницької діяльності й платять у бюджет єдиний податок. Залежно від розмірів прибутку на податки йде від 1 до 7% доходу. Зі скасуванням спрощеної системи податкове навантаження на програмістів зростає в кілька разів, аж до 40% і більше. Асоціація IT Ukraine, яка об’єднує найбільші компанії галузі, охарактеризувала законодавчі нововведення як такі, що «загрожують подальшому існуванню компаній, які працюють в індустрії розроблення програмного забезпечення в Україні», і надіслала листа прем’єрміністрові Миколі Азарову з проханням провести експертизу ситуації, що виникла в галузі, і визначити умови для її розвитку. Кабмін відреагував на звернення, доручивши Комітету інформатизації сформувати робочу групу із представників IT-компаній, законодавчої та виконавчої влади. Представники галузі майже одноголосно висловили неабияку стурбованість змістом Податкового кодексу. Великі фірми почали шукати шляхи лобіювання своїх інтересів на вищому державному рівні. Зокрема, активне співробітництво з командою віцепрем’єр-міністра Сергія Тігіпка з приводу внесення змін у проект спірного закону почав Комітет з інформаційних технологій Європейської бізнес-асоціації. — Із ухваленням нового Податкового кодексу в першому читанні виникла нагальна потреба в лобіюванні інтересів IT-галузі в Україні. Наша першочергова мета — захистити високотехнологічний сектор від надмірного податкового тягаря, який може просто вбити індустрію. Одного разу втративши свій IT-потенціал, Україна навряд чи зможе його відновити надалі в умовах гонитви на міжнародному ринку, — пояснив заступник голови правління харківської філії цієї асоціації й член її IT-комітету Едуард Рубін. Масове невдоволення представників галузі подіяло. У новій редакції Податкового кодексу зовнішньоекономічна діяльність, робота в сфері інформатизації та продаж товарів і послуг через Інтернет зникли зі списку «заборонених» для підприємців, які працюють на єдиному податку. Попри те, що головну проблему начебто усунуто, українські програ-

місти не поспішають святкувати перемогу. По-перше, до ухвалення закону багато що може змінитися. По-друге, кодекс однаково далеко не ідеальний, і не всі питання, що хвилюють українських «айтішників», знайшли в ньому своє відбиття. НЕ СПИТАЛИ ТІГІПКА

к повідомила заступник голови партії «Сильна Україна» Олександра Кужель, проект Податкового кодексу підготовлений Міністерством фінансів і Державною податковою адміністрацією без узгодження з віце-прем’єр-міністром Сергієм Тігіпком. Кужель також додала, що Міністерство фінансів і Податкова адміністрація підготували проект Податкового кодексу з тими поправками, «які повністю відповідають їхній ідеології». Вона назвала такі дії відомств незаконними й зауважила, що в такому вигляді цей проект не може бути винесений на обговорення.

ІЗ ПЕРШИХ УСТ

Ігор ЛИСИЦЬКИЙ Президент асоціації IT Ukraine: «Завдання — створити легальну індустрію, що платитиме податки, погоджені з державою».

— Які, на ваш погляд, недоліки проекту Податкового кодексу, ухваленого в першому читанні Верховною Радою? — По-перше, там передбачалося вивести роботу ITкомпаній із видів діяльності, до яких застосовується єдиний податок. Це б убило індустрію. По-друге, у нас є деякі зауваження з податку на додану вартість — стаття закону викладена так, що допускає кілька тлумачень. Крім того, майже в усіх країнах наш вид діяльності має пільги з ПДВ. Хотілося б, щоб і в нашій країні якось сприйняли цей світовий досвід. — Яка була реакція на ваше звернення до прем’єр-міністра Азарова? — Тоді ще профільний віцепрем’єр Володимир Семиноженко дав доручення про створення робочої групи, яка б з’ясувала, які умови для розвитку індустрії нам потрібні. Група зараз створюється, центральні органи виконавчої влади, задіяні в процесі, уже надали свої кандидатури. Перше засідання планується на 20 серпня.

Попри те, що в новій редакції закону повернули можливість працювати за єдиним податком, він однаково не дуже нас улаштовує. Річ у тім, що використовувана сьогодні в індустрії схема з приватними підприємцями (за якої фірми-розробники ПЗ деюре організовані як об’єднання приватних підприємців — Прим. авт.) притягнута за вуха. Нам би хотілося мати можливість брати співробітників за наймом, як це звичайно робиться. Але через високі податкові відрахування й відрахування в соціальні фонди ми не можемо цього робити. Робочій групі в будь-якому разі треба в цьому розібратися, за необхідності — і виходячи за рамки роботи над Податковим кодексом. У США, наприклад, законодавство в нашій сфері залишає підприємцям багато свободи. Тому в них і розвивається великий бізнес, виробляються всесвітньо відомі програмні продукти. Необхідно створити нормальні умови, які дозволили б працювати «по-білому». Я не сумніваюся, що робоча група зможе виробити ефективні рішення. Питання в тому, наскільки лояльно профільні міністерства поставляться до завдання, яке стоїть перед групою. Інше питання — наскільки влада буде готова ухвалити політичне рішення й реалізувати наробітки групи. Але я вірю, що це буде. — Як ви ставитеся до роботи Сергія Тігіпка над проектом Податкового кодексу, зокрема до можливості змін у тексті закону після узгодження з віце-прем’єром? — На жаль, я не вірю в те, що Сергій Леонідович зможе щось зробити. Ми, зі свого боку, працюємо з депутатами. Кілька поправок уже внесено до тексту закону. Зокрема, це поправка Євгена Царькова, Тараса Чорновіла, Ксенії Ляпіної. Ми вважаємо це одним із наших досягнень. — Завдання-максимум вашої асоціації? — Створити легальну індустрію, яка платитиме податки, узгоджені з державою. Потрібний і недержавний галузевий пенсійний фонд, який забезпечував би нашим програмістам довгострокову мотивацію. Важлива також якість освіти, галузевий університет, де випускали б кадри такої кваліфікації, які б відразу йшли працювати в індустрію (зараз кваліфікаційним вимогам відповідають тільки 10% випускників профільних ВНЗ). Треба реалізовувати інфраструктурні проекти, які створили б умови для ривка, стрибкоподібного зростання галузі. За розумного підходу до проблеми Україна може згодом увійти до п’ятірки світових лідерів у галузі розроблення програмного забезпечення.

Українська технічна газета

№32 (136) В і в т о р о к , 17 с е р п н я 2 010

НАУКА — ВИРОБНИЦТВУ

Спираючись на опір багато серйозніше. У Китаї, приміром, зараз активно створюються технопарки, куди запрошують кращих учених, вітчизТехнопарків в Україні раз-два і кінець, інняних і зарубіжних. Об’єднавшись із фановаційні кластери — у проектах і перхівцями підприємств, вони роблять ексспективах. Проте вітчизняні вчені знахоперименти в таких наукових містечках. дять шляхи об’єднання з виробничникаОсобливі відносини в кафедри Губачоми. Адже тільки в цій спайці народжується наукомістка, конкурентоспроможна й вої склалися із Санкт-Петербурзьким уніголовне — затребувана продукція. верситетом шляхів сполучення. Колеги з берегів Неви впевнені, що невдовзі локоОПІР МАТЕРІА ЛІВ У ПОМІЧ! мотиви й вагони російських залізниць буро основу технічної механіки — опір дуть оснащені гасниками, конструкцію матеріалів — студенти технічних яких розробили українські вчені. СподіваВНЗ говорять: «Склав опір матеріалів — тимемося, що «Укрзалізниця» не постуЛОГІСТИКА можеш одружитися». Наука ця складпиться росіянам першістю. В КОМПЛЕКСІ на, «опирається» вивченню, вимагає соІз Силезьким університетом луганчарофесор Губачова співробітничає не лідних знань вищої математики, фізики, ни співробітничають у галузі організатільки з вітчизняними підприємстваматеріалознавства… Адже опір матеріції транспортних перевезень — логістими та науковими центрами. Теорію гасалів — в основі проектування всіх прики, а також у створенні енергозбережстроїв і механізмів. Надійність, довговіч- ників вона створювала, використовуюних силових установок. Раціональна орність, міцність, стійкість машин визнача- чи можливості Силезького університеганізація перевізного процесу, взаємоються формулами й рівняннями цієї на- ту технологій у Катовіце (Польща). Там дія залізниці й морських портів — пиуки. Фахівець у цій складній галузі, док- за допомогою спеціальних комп’ютерних тання важливе для сучасної Укратор технічних наук, професор, акаїни. Не секрет, що іноді залізничдемік Транспортної академії Україні вагони перетворюються на свони, завідувачка кафедри промислоєрідні склади на колесах, які чекавого й міського транспорту Східноють навантаження-вивантаження. українського національного універКафедра пропонує свій варіант орситету імені В.Даля Лариса Губаганізації роботи логістичних ценчова переконана: опиратися можтрів, які зможуть координувати на лише на те, що чинить опір. Вітранспортний процес, використодомий афоризм Стендаля підтвервуючи електронний документоджується в інноваційних розробобіг, що різко зменшить простій ках Лариси Олександрівни: вона вагонів. А логістичною розробкою очолює не тільки кафедру, а й де«Місто-аеропорт», що вирішує пикілька наукових робіт, які можна об’єднати двома напрямами: енерготання швидкісного сполучення збереження та подовження ресурсу між аеропортом і центром великорухомого складу. го міста з використанням сучасно— Ми працюємо за програмою го електротранспорту, зацікавилиПрофесор Лариса Губачова і директор НВЦ «Трансмаш» «Укрзалізниці» «Модернізація руСергій Мокроусов ся організатори Олімпіади в Сочі. хомого складу» разом із провідниУзагалі, проблему міського елекми локомотивобудівними підприємства- програм вона й зробила більшу частину тротранспорту фахівці кафедри розглями регіону — «Луганськтепловозом» і розрахунків, що стали основою для напи- дають комплексно, пропонуючи і лонауково-виробничим центром «Транс- сання «Технічних умов для експлуатації гістичні рішення, і шляхи збільшення маш», — говорить Л.Губачова. — До речі, гасників коливань із новою геометрією моторесурсу рухомого складу. На думза підтримки генерального директора поверхні». Губачова запропонувала оригі- ку професора, те, що українські міста в «Трансмашу» кандидата технічних наук нальні конструкторсько-технологічні ме- рази скоротили міський парк електричСергія Мокроусова, а за сумісництвом і тоди виготовлення цих пристроїв із за- ного й автобусного транспорту, — вевикладача університету, ми відкрили на даними параметрами. Цьому передували лика помилка. підприємстві філію нашої кафедри, що серйозні й копіткі фундаментальні дослі— Ми пропонуємо шляхи збільшення значно підвищило ефективність науко- дження: із понад сотні диференціальних терміну служби трамваїв, — говорить вих досліджень. рівнянь, що описують коливальні проце- Л. Губачова. — Раніше в нас використовуСьогодні в Україні потребують мо- си під час руху потягів, вона зуміла ви- валися дерев’яні шпали, зараз — бетонні. дернізації понад 200 тис. вантажних і 12 ділити шість найважливіших, які визна- Начебто добре: вони довговічні, не гнитис. пасажирських вагонів. Як подовжи- чають вплив зношування гасників коли- ють, але... Уклавши ці шпали, ми піддали ти термін їхньої експлуатації? Один із го- вань на динамічні харакловних чинників, що згубно впливає на теристики локомотива й «Треба довіряти власній науці, стан вагонів, — сила удару коліс об рей- вагона. фінансувати її. Це дасть у майбутньому кові стики, що поступово руйнує і ваго— Наші вчені за своїми ни, і колію. Тому на кожному вагоні вста- потенційними можливос- величезний прибуток. Думаю, що гроші новлюють гасники коливань, що спри- тями нічим не гірше від на наукові дослідження можна знайти яють зменшенню динамічних наванта- тих, які працюють у вели- завжди. Це як бюджет родини: якщо жень на металеві конструкції, які підви- ких європейських наукощось конче потрібно, то обов’язково щують плавність ходу, комфортабель- вих центрах, — говорить ність і, в остаточному підсумку, безпе- Л. Губачова. — Треба дові- знайдеш спосіб». ку руху. Тут і стали в пригоді розроблені ряти власній науці, фінанкафедрою на замовлення «Укрзалізниці» сувати її. Це дасть у майбутньому вели- рухомий склад великому зношенню. Тверфрикційні гасники коливань нової кон- чезний прибуток. Думаю, що гроші на на- дість значно збільшилася, прогин зменструкції та форми. Після їхнього впрова- укові дослідження можна знайти завжди. шився — усі удари від колії йдуть на вагон. дження час між ремонтами збільшиться Це як бюджет родини: якщо щось конче Один зі способів «пом’якшити ситуацію» вдвічі: замість 200 тисяч кілометрів потяг потрібно, обов’язково знайдеш спосіб. У — покласти між рейками й шпалами гумопробігатиме 400. Плюс економія встанов- країні ще є ентузіасти, але й у них часом ві прокладки, як це роблять в усьому світі. Наші фахівці вже розробили модель нової, лення: адже тільки для того, щоб підняти опускаються руки... вагон, потрібно 2,5 тис. грн. Удосконалені Для обміну науковим досвідом і по- більш довговічної прокладки на основі рене лише форма та властивості гасника, а шуку партнерів Лариса Олександрівна їз- зинокордової композиції та одержали пай технологія його виробництва. дить не тільки в близьке зарубіжжя, а й тент на винахід. Але, як звичайно, на впроЗараз у випробно-сертифікаційному до Італії, Китаю й навіть Бразилії. Гово- вадження цієї розробки грошей у країні не центрі ХК «Луганськтепловоз» тривають рить, за кордоном ставлення до науки на- вистачає... Володимир СПЕКТОР

стендові випробування дослідної партії гасників для пасажирських вагонів. До речі, стенд спроектований, виготовлений і запатентований фахівцями кафедри разом із заводчанами. Як відзначив заступник технічного директора компанії Наум Найш, результати цілком виправдовують прогнози вчених: дійсно знос гасників зменшився, як мінімум, удвічі. На жаль, ще взимку поїзні випробування були припинені, але тенденція до зростання виробництва на заводі дає надію на їхнє поновлення.

Каталіз без носія Ірина АНГЕЛОВА Магістрант хімічного факультету технологічного інституту Східноукраїнського національного університет у імені В.Даля (м. Сєверодонецьк) Павло Пригородов запропонував новий аспект застосування прогресивної технології — аерозольного нанокаталізу. І став переможцем усеукраїнського конкурсу «Кращий студент України 2009 року» у номінації «Студент-учений».

–К

аталітичні реакції підпорядковуються загальним законам хімії та термодинаміки, — пояснює Павло, — дія каталізаторів значно полегшує перебіг здійснення багатьох хімічних реакцій. Каталітичні процеси усе ширше застосовуються в промисловості. Теорія аерозольного каталізу народилася близько 20 років тому в сєверодонецькому науково-дослідному інституті «Хімтехнологія». Її основні принципи сформулювали професор, доктор технічних наук, заслужений діяч науки і техніки Марат Глікін і кандидат технічних наук Діана Кутакова. Попри свою відносну «молодість», технологія вже прийнята науковою спільнотою, відповідно розширюється діапазон досліджень і сфери її застосування. Тема роботи Павла Пригородова (тепер уже випускника технологічного інституту ВНУ ім. Даля) формулюється складно — «Застосування технології аерозольного нанокаталізу для переробки відходів вінілацетату». Для виробничників цей напрям досить перспективний. — Основна перевага аерозольного каталізу, — уважає Павло, — відмова від носія, обов’язкового в каталізі класичному. За рахунок цього збільшується ефективність, зростає швидкість, знімаються обмеження, неминучі у звичному нанокаталізі. За допомогою нової технології можна досліджувати безліч процесів: цільові синтези, нафтопереробку, знешкодження високотоксичних відходів... Молодий учений присвятив свою роботу лише одному аспекту — можливості знешкодження відходів під час виробництва вінілацетату за допомогою аерозольних каталізаторів глибокого окиснення. Фахівці вважають, що дослідження вирізняється науковою новизною, актуальністю та практичною цінністю. На користь останнього свідчить той факт, що нову технологію вже готові використовувати у ЗАТ «Сєверодонецьке об’єднання «Азот». Поки стічну воду тут спалюють, а це енергетично ємна й екологічно шкідлива методика. Аерозольний нанокаталіз дозволяє знешкоджувати відходи виробництва вінілацетату на новому рівні, із меншими енерговитратами й навіть зі зняттям енергії (якщо це висококалорійні відходи). Звичайно, вирішується й екологічна проблема — в атмосферу не викидаються високотоксичні сполуки.

Малюнок Ігоря КИЙКА

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 17 с е р п н я 2 010 №32 (136)

У ПОШУКАХ ВІДКРИТТІВ

Нанопродукт із білої глини Нова технологія збагачення каоліну дозволяє виробляти нанопродукт зі збереженням природної біоенергетики «живої» білої глини. Це значно підвищує якість і розширює спектр застосування каолінової продукції. Ірина КОНДРАТЬЄВА

країна з розвіданих запасів каоліну посідає четверте місце у світі — після США, Великої Британії та Китаю. Із 35 українських родовищ наразі розробляються 27. Каолін використовується в різних сферах промисловості, у тому числі косметичній та фармацевтичній, де до нього висувають найжорсткіші вимоги. Однак традиційні технології збагачення й переробки не здатні забезпечити продукцію вищої якості. Нове слово в цій галузі сказали винахідники із Кривого Рогу. Зразки продукції, виробленої за новою технологією, вони надіслали в одну з лабораторій Академії наук України. У ході досліджень учені дійшли висновку, що через різницю потенціалів наночастинки так щільно притягуються одна до одної, що їх неможливо роз’єднати й, отже, визначити точні розміри однієї з них. На цьому етапі досліджень удалося виміряти тільки групи частинок у вигляді мікроскопічних кульок — завдовжки вони близько 300 нанометрів. Про те, що покладено в основу нестандартної технології, розповідає один з авторів відкриття Аркадій Марченко.

Аркадій Марченко з нанопродуктом «Кремневіт»

СКЛАДОВІ — Аркадію Борисовичу, чим ваш продукт відрізняється від інших аналогічних? — По-перше, ми працюємо з високоякісною сировиною. Подруге, технологічний процес відбувається без застосування води й хімічних препаратів. По-третє, рішення, знайдені нами, дозволяють зберігати природну біоенергетичну активність каоліну й одержувати продукт максимального ступеня очищення, без включень кварцових та інших твердих мікрочастинок. Відповідно до офіційних нормативів у білій глині, яку застосовують у медицині, дозволено не більше 3% вкраплень розмірами до 50 мікронів.

ДОВІДКА «УТГ» Білу глину за її унікальні властивості високо цінували Гіппократ, Гален, Пліній, Аристотель, Марко Поло. Основоположники сучасної медицини С.Боткін, М.Соколов, А.Покровський, Г.Гельман також широко застосовували глину для лікування різних захворювань. Це чудовий природний комплекс мікроелементів, необхідних всьому живому. Насамперед завдяки великому вмісту кремнію, який відіграє дуже важливу роль у життєзабезпеченні процесів.

Але навіть косметичний каоліновий порошок, отриманий за нашою технологією, містить лише 0,02% частинок, розміри яких не перевищують 3—5 мікронів. Такого ефекту ще не вдавалося досягти жодному українському виробникові аналогічної продукції. Але, мабуть, найголовніше в тому, що наша технологія дозволяє збирати й упаковувати всі дрібні частинки, які утворюються в процесі переробки каоліну. Це і є найцінніший нанопродукт, який ми назвали «Кремневіт». — Дещо несподівана назва. Адже йдеться про білу глину ... — Нічого дивного. Основний, а правильніше — переважний, елемент каоліну — кремній. Якщо точніше, то в складі «Кремневіту» 45,8% оксиду кремнію, 37,6% оксиду алюмінію, а також цинк, мідь, азот, кальцій, магній, калій, залізо, кобальт, хром і багато інших мікроі макроелементів. Експертизу нанопродукту провели в Інституті гігієни та медичної екології ім. О.Марзєєва Академії медичних наук України. На підставі отриманих даних йому дали «путівку в життя» у державній санітарно-епідеміологічній службі Міністерства охорони здоров’я України. СПОЧАТКУ БУЛА РУДА

і Аркадій Марченко, ні його однодумець і компаньйон Юрій Середін (який, на превеликий жаль, рано пішов з життя) на початку своєї спільної діяльності не ставили завдання домогтися виробництва нанопродукту. Не маючи ніякого відношення до переробних технологій, вони заради власного інтересу почали вивчати й вирішувати питання збагачення бідних залізних руд.

Створили в домашніх умовах із підручних матеріалів мініатюрну дослідну установку для збагачення руди сухим методом і одержали досить якісний кінцевий продукт. Переконавшись у правильності обраного напрямку, винахідники вийшли на новий етап задуманого експерименту — розробили й виготовили власноруч лабораторний варіант безперервного технологічного ланцюжка. І знову успіх: новий метод збагачення дозволяв розділяти вихідну сировину (спочатку це були бідні залізні руди, потім шлаки — відходи металургійного виробництва) на складові, залежно від поставлених завдань. Спочатку власних знань винахідникам не вистачало. Їм доводилося перечитувати багато технічної літератури, радитися з фахівцями, які працюють у галузі збагачення, геології. Деякі з них відверто заявляли, що сухим способом збагачення високих показників одержати не можна. Але песимістичні прогнози не справдилися. Відкриття, зроблені в галузі збагачення бідних руд і шлакових відвалів, привернули увагу донецьких підприємців, які видобували каолін. Вони запропонували криворіжцям знайти такий спосіб очищення глини, який дозволяв би одержати продукт зі ступенем очищення до 93%. А. Марченко і Ю. Середін погодилися на цю пропозицію, пустивши в хід свою лабораторну установку. Результат перевершив усі сподівання — ступінь очищення був вище 99%. — Звичайно ж, за удаваною простотою прихована безліч нюансів, — говорить А.Марченко. — Для переробки кожного нового виду сировини треба створити свої, інди-

відуальні умови. Без відповідного досвіду з деякими питаннями розібратися нелегко. Налагоджуючи обладнання, я іноді дію інтуїтивно. Але результат завжди, як кажуть, 100-відсотковий. Загалом, можна сказати, що знайдений нами метод сухого збагачення, по суті, універсальний.

ІЗ ПЕРШИХ УСТ Юрій КОРОВІН Професор кафедри екології ДДТУ, доктор технічних наук, тричі лауреат Державної премії (СРСР, УРСР, України).

— У промислових регіонах України через масштабне забруднення навколишнього середовища склалася вкрай негативна ситуація, і надії на те, що найближчим часом щось зміниться, особисто в мене немає. Що робити? Як на мене, треба шукати шляхи оздоровлення незалежно від зовнішніх чинників. Якнайкращі для цього ентеросорбенти, серед яких і біла глина, бо вона може коректувати лужний баланс, зв’язувати й виводити токсини з організму. Сухий метод збагачення, застосовуваний у виробництві каолінового порошку «Кремневіт», гарантує схоронність природних біорезонансних властивостей глини. Це дуже важливо, бо, за твердженням фахівців, вона має довжину хвилі, близьку до довжини хвилі випромінювання клітини людини, завдяки чому здатна лікувати й відновлювати хворі клітини. Але хотілося б, щоб у цьому напрямку проводилося більше досліджень і було більше інформації. Безперечно, треба розширювати спектр продукції на основі каоліну, а також інших ентеросорбентів різної природи й призначення й робити цю продукцію максимально доступною.

Свої мільйони — у свої технології Розробки українських учених у сфері нанотехнологій упроваджуватиме у виробництво компанія «Нанотехнології в медицині» («Наномедтех»), презентація якої відбулася в Міжнародному центрі електронно-променевих технологій Національної Академії наук України (НАНУ).

к відзначив генеральний директор ТОВ «Наномедтех» Ігор Парнета, цими технологіями сьогодні цікавляться й західні компанії, однак наші вчені віддали перевагу українському інвестору — не через фінансові умови, а з патріотичних спонукань. Ініціатори створення компанії — президент НАНУ академік Борис Патон і відомий бізнесмен, співвласник корпорації «ІСД» Сергій Тарута — головний інвестор проекту. За його словами, на

сьогодні інвестиції в компанію становили понад $1 млн, а в майбутньому досягнуть десятків мільйонів. Інноваційне підприємство займеться промисловим виробництвом наночастинок металів (срібла, оксиду заліза й міді) за методом електроннопроменевого осадження у вакуумі. Продукцію використовуватимуть насамперед у медичних і ветеринарних препаратах: за допомогою наночастинок можна вдосконалити антибіотики й пробіотики, антибактеріальні, противірусні й протизапальні засоби. У перспективі «Наномедтех» (у співробітництві з Інститутом захисту рослин НАНУ) планує виробляти засоби захисту рослин і передпосівної обробки насіння, мікродобрива та регулятори росту. Компанія вже створила першу в Україні лабораторію фізико-хімічного

аналізу наноматеріалів на базі Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона, триває будівництво установки для синтезу наночастинок, які планують увести в експлуатацію до грудня. Обладнання лабораторії дозволяє досліджувати структуру наноматеріалів, проводити їхній елементарний аналіз, вивчати фізико-хімічні властивості, а також працювати з живими клітинами. За прогнозами Бориса Патона, першу продукцію «Наномедтех» зможе одержати вже у 2011 році. За оцінками міжнародної маркетингової компанії RNCOS, у 2009 році обсяг світового ринку нанотехнологій становив $600 млн, а до 2014-го прогнозується зростання до $1,6 трлн. Підготувала Людмила ГРЕЧАНИК

ДОВІДКА «УТГ» Нанотехнології дозволяють виробляти матеріали із заданою атомною структурою шляхом контрольованого маніпулювання окремими атомами та молекулами. Технологія одержання наночастинок електронно-променевим способом розроблена в Інституті електрозварювання ім. Є.О.Патона академіками Борисом Патоном і Борисом Мовчаном і не має аналогів у світі. Вона дозволяє одержувати наночастинки різних елементів і їхніх комбінацій, які впливають на життєдіяльність організмів на клітинному рівні. На відміну від зарубіжних технологій, які використовують хімічний спосіб одержання наночастинок, українська дає надчистий продукт.

Українська технічна газета

№32 (136) В і в т о р о к , 17 с е р п н я 2 010

ТЕХНОАРТ

Маленькі шедеври великого майстра

Одне погано — не можна забивати цвяхи

Судномоделювання вимагає вміння, таланту, часу й грошей Геннадій БОРИСЕНКО Кілька десятків зовсім різних робіт відомого луганського судномоделіста В’ячеслава Козака — від письмового приладдя до моделей корабельних ескадр — зберігаються в приватних колекціях російських, українських і європейських колекціонерів, людей зовсім не бідних. А от вітчизняні музеї похвалитися володінням цими маленькими шедеврами поки не можуть.

хи були здатні в реальному житті витримувати титанічні навантаження, битися об скелі й залишатися на плаву. Майстри домагалися рівноваги сил, ураховували хитавицю, динамічні навантаження вітру й води на корабель. Одні деталі гасили удари й поштовхи з різних боків, інші — пом’якшували тертя об воду та повітря. — Тоді ж бо не було ні предмету «опір матеріалів», ні обчислювальної техніки — тіль-

«ЗОЛОТИЙ» НІС ВІТРИЛЬНИКА

Безперечно, для будівництва кораблів треба було добре знати дерево: уже тоді існували такі поняття, як корабельний ліс, корабельна сосна, тик, — дерево має бути добірне. Макет В.Козак виконав із традиційних для майстрівмоделістів місцевих сортів горіха та темної груші. Що якісніший добере майстер матеріал, то кращою буде модель. У лютому в повню на наміченому дереві підрубується кора, і протягом трьох-п’яти років воно висихає. Після цього дерево рубають і ріжуть на заготівки, які сохнуть ще близько п’яти років. Потім робляться креслення — справа дорога й трудомістка. Щоб виконати розріз носа французького вітрильного корабля XVIII століття, майстрові довелося купити тільки однієї літератури на тисячу євро!

обота В’ячеслава Козака — модель носа вітрильного лінійного корабля — здобула «золото» на чемпіонаті світу із судномоделювання. Тут усе, як на справжньому судні: такі ж деталі, тільки зменшені в кілька разів. Такі моделі створювалися майстрами в XVIII стоГРЕЦЬКІ БОГИ НА літті, а вже на них орієнтуГА ЛЕРІ КОРОЛЯ-СОНЦЯ валися робітники, коли будували справжні кораблі, ригінали кораблів В’ячеслав Козак із моделлю носа вітрильного — так було зручніше праВ’ячеслав Козак побалінійного корабля цювати. чив у Парижі, у Французьки фізичний розрахунок, пракМодель луганського майстра кому національному морськотичні випробування й застосурозбірна й складається з більш му музеї. Саме шедеври XVIII вання знань, отриманих на баніж шести тисяч деталей (масшсторіччя надихнули майстра на гатовіковому досвіді, — пояснює таб 1:75). Саме цим вона приверцілу серію робіт. Недавно він В’ячеслав Валеріанович. представив громадськості нову нула увагу макетистів і колекціоДійсно, щоб побудувати суд- модель — різьблене корабельнерів. Навіть досвідченим судномоделістам важко таке повтори- но, треба було знати не тільки не панно «Весна». Це зменшена ти: виготовити й підігнати деталі ази фізики. Корабель — це і ма- в п’ять разів копія із французьтак, щоб усе трималося, набагато тематика, і фізика, і скульпту- кого оригіналу, який прикрашав складніше, ніж зібрати макет на ра, і архітектура, і навіть біоло- колись галеру Людовика XIV «La гія. Якщо якась ланка випаде, Real de France». клеї, цвяхах або шурупах. Загалом на королівській галеЦікаво, що, виготовляючи виріб довго не служитиме: потоне або після першого ж рвучрі було чотири різьблених панно: модель, В. Козак використовукого вітру перевернеться. Мор«Весна», «Літо», «Осінь» і «Зима», вав техніку Луганської виробська вода, наприклад, за своєю і в планах майстра — виконати ничої бази. Виявляється, центр структурою, хімічним складом копії трьох інших. Головний персхідної області України колись входив до четвірки міст СРСР, і фауною в різних куточках сві- сонаж панно «Весна» — Аполякі мають унікальні слюсарно- ту неоднорідна. А вже за мікро- лон, бог сонця. «Королем-сонце» лекальні дільниці. Луганчани біологічним складом — і поготів. називали й Людовика XIV, тому створили свою, особливу техно- На сьогоднішній день кораблі він цілком міг бути прообразом логію — із точністю припасу- тих часів найкраще збереглися головного героя панно. вання, спеціальними пристроями в Балтійському морі, де відсутня та обладнанням. На жаль, зараз бактерія, найбільш шкідлива для база зруйнована й навряд чи під- дерев’яних частин судна. лягає відновленню. — У 2001 році я показав цей ПРИРОДА НЕ ЛЮБИТЬ макет у Чехії на чемпіонаті сві- ПРЯМИХ КУ ТІВ ту, — говорить В’ячеслав Козак. айважче у виготовленні ко— Особлива «фішка», яка сподорабельних макетів — дотрибалася суддям, — це меч, який матись «правильної» геометрії. можна взяти з руки Мінерви, а — На справжньому кораблі потім так само легко встромити не було жодної прямокутної деназад. І скульптура богині теж талі, і взагалі, у природі ідеально знімається з носа корабля. Мі- прямих кутів не буває, — пояснерва здається непропорційною, нює В’ячеслав Козак. — Прямий горбатою, але саме так її зобра- кут — це винахід людства. Якби жували в той час — вона зовсім на цьому кораблі були кути в 90 не нагадує наших топ-моделей, градусів, то команда не виграла б Як матеріал узято 40-літоднак тоді й уподобання були зо- жодного бою. А обтічна форма, ній горіх, витриманий пролекальні деталі дозволяли розсі- тягом 12 років після зрізу. А всім інші. Що дивно в «золотій» роботі ювати кут удару й навантаження півторамет рове панно майВ’ячеслава Козака, усі деталі ма- за різними векторами. Усе тут не стер створював із 2005 до 2009 ють різну форму й кожна розмі- випадково розташоване, а чітко року, працюючи по дев’ять гощена під певним кутом. Завдя- регламентоване, тут кожна де- дин на день. Судномоделіст ки такій будові кораблі тієї епо- таль виконує певну функцію. використовував «техніку лівої

руки», оскільки під праву руку переміщати дерев’яний планшет поверхнею робочого стола майже неможливо. Робота виконана монолітно, тобто всі складові сюжету вирізані з масиву планшета, навіть окантовка. Це можна легко простежити за структурою деревини. В’ячеслав Козак принципово відмовився від електроінструментів і навіть найдрібніші деталі, наприклад фаланги пальців, вирізав різцями. Французький різьбяр, закінчивши роботу, покрив її листовим золотом, що дозволяло сховати різні нерівності. У копії ж фінальну обробку виконано лляною олією — як тут сховаєш їх. — Декоративне покриття може як підкреслити художню цінність роботи, так і приглушити її, — говорить В’ячеслав Козак. — В оригіналі золото, нанесене на горіх, виконувало і захисну, і художньоестетичну функцію. Французькій традиції в корабельному декорі кінця ХVII — початку ХVIII століття притаманний високий рельєф різання з докладним і виразним проробленням деталей, ажурність різьблення в поєднанні зі складними лекальними площинами. Луганський майстер розглядав три варіанти виготовлення панно: точна копія, своє прочитання й модернова версія «за Берном Хогартом», коли акцент робиться на зв’язках мас під час руху фігури. Автор вирішив зробити своє «аранжування» сюжету, скорегувати анатомію, максимально відпрацювати дрібні деталі — так, щоб не соромно було поставити поруч із оригіналом. Особливу увагу майстер звернув на те, що анатомічна будова й форма голови у всіх персонажів оригіналу дуже

У Японії Японії почали випускати надувні будинки, придатні і для постійного житла, і для виїзду на відпочинок.

удинок п’ятиметрової висоти із прозорою стелею, через яку проникає сонячне світло, трьома спальнями, опаленням, освітленням і водопроводом важить лише 150 кг і надувається за три хвилини. А якщо приїжджає гість, треба тільки надути запасну бічну кишеню — і додаткова кімната готова. Надувний будинок зберігає свою форму завдяки малому тиску, створюваному спеціальним вентилятором, і шлюзу, який перешкоджає витоку повітря. Звичайне провітрювання будинку протипоказане, але вже розробляється система, завдяки якій можна заміняти повітря в приміщенні, не знижуючи при цьому тиску. Однак проблеми боротьби із шумом і високою температурою поки не вирішено. А один із пунктів інструкції до будинку говорить: не забувайте, що в стіни не можна забивати цвяхи! Саме це, говорять, і зупиняє багатьох покупців. Джерело: Evolutiontechnical

Усе своє візьмемо із собою

Винахід инахід від компанії Edge Tech дивує не тільки своєю ємністю, а й р розмірами. озмірами. Флеш-карти — гаджети, які з’явилися порівняно недавно, швидко завоювали популярність завдяки своїй зручності, компактності та можливості переносити чималий обсяг даних.

Панно «Весна»

нагадують голову Деметри, богині землеробства й родючості, яка зображена на золотій підвісці, знайденій в селі Велика Білозерка Запорізької області й датованій IV століттям до н.е. Цікавий зв’язок, чи не так?

ьогодні можна знайти «флешку» на будь-який смак, різних конфігурацій, розмірів і кольорів. Є оригінальні за дизайном і досить мініатюрні USB-накопичувачі, але флешдрайви DiskGO Mini і DiskGO Backup відрізняються від усіх інших. Вони можуть зберігати у своїй пам’яті 32 Гб інформації за габаритів лише 35х25х7 мм. Приблизно такі ж розміри має монета вартістю 25 центів. «Флешку» можна просто повісити на брелок і завжди мати при собі найважливіші дані Джерело: Pranavmistry.com.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 17 с е р п н я 2 010 №32 (136)

ЮВІЛЕЙ

Робін Гуд XX століття Небувалий успіх фінансиста й глибока переконаність, що суспільство майбутнього визначать неекономічні цінності, поєдналися в одній людині — Джорджі Соросі, який днями відсвяткував своє 80-річчя Святослав РИБНІКОВ Англійці досі з дрожем згадують про «чорну середу» — 16 вересня 1992 року, коли стався «обвал» британської валюти: на 2,5% щодо німецької марки й на 4,5% щодо американського долара. Але це був тільки початок: до кінця вересня падіння становило відповідно 14% і 25%... І тільки одна людина з посмішкою називає ту середу не чорною, а білою: того дня статки Сороса зросли, за різними оцінками, на 1—1,5 мільярда доларів!

інформаторів у політичній і фінансовій верхівці. Приміром, напередодні «чорної середи» Сорос дійсно спілкувався з президентом Бундесбанку Гельмутом Шлезінгером і довідався, що Німеччина не планує знижувати дисконтну ставку марки, у той час як можливості Великої Британії втримувати курс фунта вичерпалися. Однак державної таємниці в цій інформації не було. Єдиний доведений випадок нелегального інформування був тільки у 2002 році: тоді паризький суд визнав фінансиста винним у одержанні конфіден-

ФІНАНСИСТ

ісля подій 1992 року Сороса часто називають людиною, яка зламала Банк Англії. І хоча деталі угод фінансиста назавжди залишаться комерційною таємницею, можна сміливо говорити, що така думка вочевидь перебільшена. По-перше, курс фунта почав падати раніше; по-друге, падіння спостерігалося не тільки щодо марки, а й щодо долара, а на цьому «фронті» Сорос узагалі не грав; по-третє, крім нього валютними спекуляціями тоді займалися ще десятки професійних фінансистів, не кажучи вже про «внесок» у кризу пенсійних фондів, страхових компаній і приватних корпорацій, чия паніка розпалила атмосферу. Успіх Сороса в кризовому році — найбільш резонансний, та зовсім не єдиний. Знаменитий соросівський фонд Quantum Fund NV, зареєстрований як оффшор на карибському острові Кюрасао, стартував у далекому 1969-му у вигляді маленької компанії Double Eagle і швидко став одним із лідерів світового ринку цінних паперів і валютних операцій. Кожен долар, колись вкладений у компанію, — це $5,5 тисячі сьогодні. Утім, були й утрати: як кажуть, великому кораблю — велика торпеда. Найгіршим вкладенням грошей за все життя Сорос назвав купівлю в 1997 році разом із відомим російським підприємцем Володимиром Потаніним 25% акцій гіганта російського ринку телекомунікацій — ВАТ «Зв’язокінвест». Придбання «потягнуло» на $1,875 млрд, однак уже наступного року через кризу злощасні акції впали в ціні. Збути їх з рук Соросу вдалося тільки в 2004-му — «лише» за $625 млн. Хтось пояснює успіх Сороса його унікальною інтуїцією, хтось — наявністю «своїх»

Джордж Сорос

ційних відомостей, які дозволили заробити близько $2 млн на акціях французького банку Societe Generale, і оштрафував його на 2,2 мільйона євро. Сам же винуватець валютних скандалів пояснює свої успіхи виключно раціонально — за допомогою розробленої ним самим теорії рефлексивності фондових ринків. Відповідно до неї котирування цінних паперів і курси валют поводяться так, як цього від них очікують, тому гарантія одержання потрібної тенденції — грамотне поєднання реальних спекулятивних дій та інформаційної атаки у вигляді аналітики, яка підігріває ситуацію. ...І ФІЛАНТРОП ьогодні статок Джорджа Сороса оцінюють у $7—11 млрд. А якби його власник останні тридцять років не займався добродійністю, він був би більше ще на 57 мільярдів. Останнім часом Сорос фінансує проекти в галузі освіти, охорони здоров’я й розвитку громадянського суспільства — близько $300-500 млн на рік. Свій перший благодійний фонд «Відкрите суспільство» Сорос організував у 1979 році, щоб допомогти чорношкірим студентам ПАР реалізувати своє право на вищу освіту. Вибір першого благодійного проекту, швидше за все, був невипадковий. У 1947-му 17-літній угорський хлопчик Дьєрдь Шорош приїхав у Лондон із

фальшованими документами. Найстрашніше було вже позаду: йому, євреєві, якимсь дивом удалося пережити нацистську окупацію й Будапештську операцію, у результаті якої більшу частину угорської столиці зрівняли із землею. Можливостей для здобуття освіти у звільненій, але зруйнованій країні не було... У британській столиці Сорос зміг вступити в один із найпрестижніших вищих навчальних закладів — Лондонську школу економіки. Правда, грошей катастрофічно бракувало, доводилося підробляти провідником і офіціантом. Отоді інститутський куратор «вибив» для талановитого студента благодійну стипендію — її надала релігійна громада квакерів. Це, а також той факт, що майбутній економіст слухав лекції самого Карла Поппера — створювача теорії відкритого суспільства, визначило пріоритетні напрямки діяльності Сороса-філантропа: освіта й громадянське суспільство. Напевно, саме тому Сорос усе життя відстоює безперспективність «ринкового фундаменталізму», наголошуючи, що суспільство майбутнього створять інші, неекономічні цінності. Сьогодні мережа благодійних фондів Джорджа Сороса — Інститут відкритого суспільства — діє більш ніж у 30 країнах світу: Центральній і Східній Європі, колишніх союзних республіках, Африці та Латинській Америці. Але «рідний», східноєвропейський вектор завжди залишався для Сороса пріоритетним. У 1980-ті роки його допомогу відчули польська «Солідарність» і чехословацька «Хартія-77». Із 1992-го в Будапешті функціонує створений Соросом Центральноєвропейський університет — унікальний відкритий ВНЗ-центр цивільної освіти. А от відносини з Білоруссю й Росією були не такі добрі (до речі, як і в Сороса-старшого, який під час Першої світової війни потрапив у полон і працював у сибірських таборах). Із Білорусі фонд Сороса випровадили в 1998-му, а в Росії філантроп сам згорнув свої проекти у 2003-му. Правда, насаджувані ним ідеї пустили коріння і дають плоди без його підтримки: їх уже самотужки реалізують колись створені Соросом Московська вища школа соціальних і економічних наук, Міжнародний благодійний фонд імені Д. С. Лихачова, некомерційний фонд підтримки книговидання, освіти та нових інформаційних технологій «Пушкінська бібліотека». А в Україні Інститут відкритого суспільства успішно представляє міжнародний фонд «Відродження», який у квітні нинішнього року відзначив 20-річчя.

Момент обертання

Як і будь-яке знакове явище, телебачення — плід колективної свідомості. Виникла потреба — з’явилася ідея, як втілити її в життя. Думка дає сигнал наступній думці, одна ідея чіпляється за іншу. А якщо не вистачає чогось для повноти картини, неодмінно знайдеться художник, здатний домалювати відсутню деталь. Відтворювати картини на екрані телевізора й дозволив диск Ніпкова. 22 серпня — 150 років від дня народження його створювача. Анна ГРЕЧАНИК

удячи з того, що ще в 1840 році винахідник Олександр Белл передавав телеграфом зображення, потреба в телебаченні назріла вже до середини ХІХ століття. Але сама ідея передачі зображення на відстані на той час здавалася багатьом нереальною та дивною. Щоб дозріти, їй знадобилося чотири десятиліття. У 1880 році російський фізик і біолог П. І. Бахметьєв виклав у науковотехнічному журналі «Електрика» принцип передачі зображення на відстані. Його ідея полягала в тому, щоб поділити (зараз би сказали «розгорнути») двовимірну картинку на окремі елементи, після чого задати для кожного свій електричний сигнал і послідовно передати їх по лінії зв’язку. Через сім років Генріх Герц відкрив явище фотоефекту — «виривання» електронів із речовини під впливом світла, щоправда, пояснити його до пуття не зумів. Рік по тому Олександр Столєтов провів досліди й виявив кілька закономірностей цього явища. Він же розробив прообраз сучасних фотоелементів, так зване «електричне око». Телебачення вже не здавалося абсурдним, бо мало теоретичне підґрунтя. До практики залишалося два кроки: перетворювач світлової енергії на електричну й механізм розгортання. Другий і запропонував світові Пауль Ніпков. Упевнено про Ніпкова можна сказати тільки одне: ми знаємо про нього дуже мало. Він уважається німецьким винахідником, однак народився в Польщі у Поморському воєводстві, тому й слов’янське прізвище. Учитися почав у Пруссії, продовжив освіту в Берліні. Можливо, ореол загадковості навколо однієї з ключових персон у історії телебачення пояснюється тим, що Ніпков був відлюдкуватим, зануреним у свої думки: чи не дивно, що студент, замість того щоб гуляти на різдвяні свята, сидить удома? А в переддень нового 1884 року він у своїй кімнаті розглядав масляну лампу... Саме її світло й дало парубкові ідею створення диска з отвора-

ми за спіраллю для поділу зображення на окремі елементи. Так з’явився обертовий диск Ніпкова, виконаний із непрозорого матеріалу, на якому розташовувалося декілька отворів однакового діаметра на рівній кутовій відстані один від одного. У 1885 році винахідник подав заявку на патент, у якій указав, що винайшов... електричний телескоп для відтворення світних об’єктів. Невідомо, чи замислювався він над пристроєм, у якому використовувався б такий диск, — на той час Пауль Ніпков закінчив освіту й утратив інтерес до передачі зображень. Він став конструктором і здобув за своє життя ще кілька патентів на інші винаходи. Свою студентську ідею він уважав нежиттєздатною, і незабаром патент був відкликаний через незатребуваність... Який же був подив Ніпкова, коли в середині 20-х років уже нового століття він побачив на радіоелектронній виставці свій винахід у дії, а саме в одному з перших телевізорів. Джон Байрд, наприклад, додумався встановити напроти диска фотоелемент, який перетворював світло, що проходило через отвори, на електричні сигнали. Розкладання зображення відбувалося за рахунок обертання диска. Приймальний пристрій працював у зворотному напрямку. Прийняті й посилені сигнали надходили на неонову лампу, перед якою розміщався диск Ніпкова, такий самий стояв у передатному пристрої.

Механічний телевізор

Цілу картинку дозволяло бачити саме швидке обертання диска. Наступне десятиліття стало епохою зльоту механічного телебачення... і самого Ніпкова: влада третього рейха вважала, що Німеччина може претендувати на право бути батьківщиною телемовлення, а Пауля зробили прапором цього явища й почесним президентом першої у світі суспільної телерадіокомпанії Fernsehsender Paul Nipkow. Пауль Ніпков помер у 1940 році, а в перші післявоєнні роки механічне телебачення було витіснене електронним, яке ґрунтувалося на ідеях Зворикіна, — більш точним, швидким і чітким. Сьогодні вважається, що в механічного телебачення не було шансів. А якщо уявити, що Ніпков не облишив своєї ідеї й не вважав її марною? Та й не була вона такою. Винахід знайшов своє місце й у ХХІ столітті: диск Ніпкова застосовується в потужних конфокальних мікроскопах і у швидкісній фотографії, його потенціал до кінця не вивчений і не вичерпаний.

Українська технічна газета

№32 (136) В і в т о р о к , 17 с е р п н я 2 010

ТРЕБА БАЧИТИ

Чотиридверчастий Lamborghini

айвідоміший італійський виробник розкішних спортивних автомобілів вирішив освоювати новий ринок. Уперше у своїй історії компанія Automobili Lamborghini SpA, яка входить до складу Volkswagen AG, розглядає можливість додати до переліку продукції чотиридверчастий спортивний седан. Як зауважив виконавчий директор компанії Стефан Вінкельманн, новинка повинна збільшити доходи італійської компанії й дати можливість здійснити «значний стрибок» в обсязі поставок на тлі зниження рівня продажів у Європі. Модель створюють на основі концепт-кара Estoque, продемонс тров а ного компанією у 2008 році. За попередніми даними, італійський автомобіль обладнають 10-циліндровим V-подібним двигуном обсягом 5,2 л і потужністю близько 540 к.с.

Якщо Lamborghini Estoque піде в серію, він стане конкурентом таким моделям, як Aston Martin Rapide, Porsche Panamera Turbo і нове покоління Maserati Quattroporte. Тепер у шанувальників італійської марки з’явиться можливість придбати спортивний автомобіль, більш пристосований для повсякденного користування. У той же час виникає питання — чи не втратить Lamborghini свій неповторний стиль, прагнучи адаптуватися до масового ринку?

Двостволка, сер! ританська збройова компанія William Evans недавно представила першу за останні два роки нову модель двоствольної рушниці. Двостволка дістала назву «Пелл-Мелл» на честь лондонської вулиці, де у вікторіанську добу проводили свої засідання клуби англійських джентльменів. Асоціації з вищим світом не випадкові: модель «Пелл-Мелл», створена у співробітництві з іспанською збройовою фірмою Grulla Armas, належить до категорії «люкс». «Пелл-Мелл» — класична двоствольна рушниця з вертикальним розташуванням стволів, виконана в англійському стилі, орієнтована на верхній сегмент ринку мисливської

зброї. Гвинтівка пропонується зі стовбурами довжиною від 25 до 32 дюймів, подвійним спусковим гачком, прикладом типу «Принц Уельський» із пістолетною рукояткою, цевейною частиною з механізмом установки сішки Anson. Вага моделі починається з 2720 грамів (модифікація 20 калібру). Інші КРОСВОРД характеристики можуть бути дороблені відповідно до індивідуальних уподобань замовника. Оголошена вартість гвинтівки — 15 тисяч фунтів стерлінгів (близько 24 тисяч доларів). Для зброї такого класу це небагато: ціна аналогічних гвинтівок, зроблених іншими британськими фірмами, може перевищувати вартість «Пелл-Мелл» удвічі.

«Із рук у руки» на мобільному

омпанія Nokia запустила сервіс Listings, який замінить газету з оголошеннями. Клієнтський додаток Nokia Listings можна встановити на будь-якому телефоні на базі Series 40. Одержання й відправлення даних здійснюється через Інтернет.

Але навіть якщо з’єднання з мережею нема, користувач однаково матиме свіжу порцію приватних оголошень — як канал зв’язку програма може застосовувати також служ-

бу коротких текстових повідомлень (SMS). У програмі можна обрати одну із трьох категорій оголошень: «купівля», «продаж» і «місцеві сервіси». До останніх, за задумом розробників, належать автолізи, кафе, ресторани, ремонтні майстерні та інші організації сфери послуг. Для використання Nokia Listings не потрібна реєстрація, а більшість оголошень містять географічні координати, що дозволяє програмі пропонувати користувачеві найбільш близькі до його місця розташування пропозиції. Звичайно, можна не тільки переглядати чужі оголошення, а й публікувати власні. Крім того, є можливість зателефонувати за оголошенням просто з програми або ж передати його знайомому в повідомленні. Зараз сервіс перебуває в стадії бета-тестування й офіційно підтримується тільки в Індії. Утім, користуватися новою програмою можна звідки завгодно, і перші українські оголошення в ній уже з’явилися. Підготував Олександр БІЛИЛОВЕЦЬ

ГОРИЗОНТАЛЬ: 3. Літературна спеціалізація Бєлінського й Добролюбова. 9. Самотній співак. 11. Риба-повзун. 12. Ризиковий напівкоштовний камінь. 13. Спиртний напій із сузір’ям на етикетці. 14. Прилад для виміру опору. 15. Театр Костянтина Райкіна. 16. Головна артерія. 19. Фракція в релігії. 23. Грудочка речовини. 28. Трагедія Вольтера й опера Россіні. 29. Рідне місто Ісуса. 30. Корнет у ролі нареченої поручика Ржевського. 31. Конусоподібний відвал пустої породи біля шахти. 32. Фарби, розтерті на яєчному жовтку. 33. Яскравий авторитет у науці. 34. Почуття людини, яка побачила подарунок. 35. Прикраса циркових і новорічних костюмів. 36. Фахівець, озброєний голкою й ниткою. 40. Улюблений жанр Іоганна Штрауса. 43. Французький попередник євро. 46. Символ жовтогарячої революції. 47. Очко-прищіпка. 48. Метал ковалів. 49. Стала величина. 50. Добувачка молока. 51. Торговельна назва полиіакрилонітрильного волокна, що випускалося в СРСР. 52. Робота абияк. ВЕРТИКАЛЬ: 1. Японський автомобіль. 2. Прилад для процідження. 4. Основний агрегат АЕС. 5. Краще незваного гостя. 6. Дика кішка туркменських пустель. 7. Гальмо під колесо вагона. 8. Мишоловка, капкан, сільце. 10. Собака по горизонталі. 11. Попереднє оголошення. 17. Стародавній чоловічий одяг - однобортний каптан без коміра. 18. В’язкий смак. 20. Одна штука. 21. Середня Азія в 19 столітті. 22. Форма фігури, м’язів. 23. Найбільший порт Польщі. 24. Сорт кави. 25. Лісовий масив серед ланів. 26. Письменник ... Франс. 27. Свічковий матеріал. 37. Жителька Бухареста. 38. Пристрій для обробки деталей. 39. Сто кілограмів. 40. Щомісячна виплата в банк. 41. Прикраса театральної стелі. 42. Погода, що годиться для пляжу. 43. Кожен мисливець бажає знати про його місцезнаходження. 44. Марсіанка Олексія Толстого. 45. Ведучий московського «Брейн-рингу».

Відповіді на кросворд, надрукований у № 31 (135)

Склала Оксана БАЛАЗАНОВА