Украинская техническая газета №137-138 by Ukrainian technological newspaper

№33–34 (137–138) 24 серпня 2010 року

E-mail: info@tehnichka.com

www.tehnichka.com

У НОМЕРІ:

Виходить щовівторка

24 серпня — День незалежності України

ПІДПРИЄМСТВО Французький вектор «Луганськтепловозу» Що чекає на найбільше українське підприємство «під крильцем» французького й російського власників? Стор. 5

ОСНОВНИЙ РЕСУРС Реквієму не буде Вуглевидобутком на Кіровоградщині зацікавилися нові інвестори. Допомогу обіцяє й держава. Стор. 8

ФАРВАТЕР SOS для суднобудівників Німеччина запропонувала Україні купити військові кораблі, виведені зі складу німецького флоту. У такому випадку без замовлень можуть залишитися українські виробники. Стор. 9

СВІТОВІ НОВИНИ Капіталізм по-північнокорейськи Вільні економічні зони намагається розвивати й соціалістична Північна Корея — справжня цілина для інвесторів. Стор. 15

IT Електронне чтиво Кінець епохи друкованої літератури настане вже цього десятиліття. Традиційний формат заміняють електронні книги, для яких поточний рік вочевидь став переломним. Стор. 14

ТЕХНОСФЕРА Компас у тумані злочинної душі Детектор брехні — незамінний помічник в оперативній роботі правоохоронних органів. Стор. 17

Світло над горизонтом Спроб реформувати вугільну галузь уживають не вперше. То що ж вигідніше сьогодні — віддати вугільні підприємства в приватну власність чи залишити державі? Чи варто закривати збиткові шахти, адже тоді тисячі людей залишаться без роботи? Як підвищити видобуток вугілля, його якість і як зміцнити безпеку наших шахт? Ці питання непокоять працівників вугільної промисловості України не одне десятиліття. Закінчення на стор. 6

Матеріали до Дня незалежності України читайте на стор. 2-3

Стратегія промислової безпеки Її мета — захистити життя і здоров’я людей від шкідливих виробничих чинників Стор. 10–11

Газ із вугілля — тут і тепер Володимир ОТРОЩЕНКО

Вугілля ще не одне десятиліття може посідати гідне місце у світовій енергетиці. Тільки треба його використовувати максимально раціонально, економно й екологічно із застосуванням сучасних техпроцесів переробки — свердловинної підземної газифікації вугілля. Спільні розробки українських і польських учених — краще підтвердження цьому. Співробітництво вчених Національного гірничого університету (Дніпропетровськ), Головного інституту гірничої справи (Катовіце) і Польського дослідного інституту радикальних техно-

логій (Варшава) почалося у 2004 році із зустрічі на Українсько-польському гірничому форумі в Ялті. Незабаром визначилася проблематика спільних досліджень — розробка тонких вугільних пластів і підземна газифікація. Ці напрямки актуальні для обох країн, де є енергетичний дисбаланс: нафти майже нема, газу теж обмаль, зате вугілля, кам’яного й бурого, багато. Але поки що Україна виробляє з нього лише 32—38% енергії. Це пов’язано з низькою якістю енергетичних марок вугілля, ціновою та промисловою політикою, згортанням розробки великих буровугільних запасів. Закінчення на стор. 8

Невдалий обгін «Італійський» страйк на Полтавському ГЗК, що бурхливо почався 1 серпня, завмер на рівні «китайських попереджень» із боку його організаторів. Стор. 12–13

Українська технічна газета

№33-34 (137-138) В і в т о р о к , 24 с е р п н я 2 010

ТУТ І ТЕПЕР 24 с е р п н я — Д е н ь н е з а л еж н о с т і Ук р а ї н и

Цитати тижня

Ядерні акції Десяту частину російського Міжнародного центру зі збагачення урану (Ангарськ, Іркутська область) придбав український державний концерн «Ядерне паливо». Відповідний договір днями було підписано з «Росатомом».

Віктор Янукович

Президент України

«С

«Позитивні зрушення дають надію, без якої ми не можемо жити, надію на поліпшення життя наших людей, на добробут громадян України вже в найближчому майбутньому». Володимир Єльченко

Ми пишаємося своєю країною

Посол України в Росії

«Україна — нормальна європейська держава із серйозним потенціалом. Модель рівноправного партнерства у відносинах між Україною і Росією, що затверджується сьогодні, є найбільш життєздатною й плідною з огляду на довгострокові інтереси українського й російського народів. Ніякої іншої альтернативи цій моделі просто не існує».

гідно з даними телефонного опитування, проведеного Інститутом Горшеніна серед 1000 респондентів, 75% опитаних пишаються тим, що вони є громадянами України. Разом із тим кожен п’ятий українець (19%) не пишається своїм громадянством. Більше половини громадян України (58%) позитивно ставляться до факту проголошення незалежності України в 1991 році, та лише чверть

населення відзначає це свято. Директор Інституту Горшеніна Володимир Фесенко пояснив це тим, що не в традиціях українців відзначати політичні свята. Відповідаючи на запитання «Чи хотіли б ви бачити Україну незалежною державою через 20 років?», 48% опитаних відповіли позитивно. Інші респонденти відповіли так: чверть із них хотіла б бачити Україну в скла-

ді Російської Федерації, кожен п’ятий — у складі Євросоюзу. «Незважаючи на всі наші проблеми, більшість населення все-таки бачить Україну своєю державою й не хоче втрачати незалежність, державність і хоче жити в Україні. Однак вони, на жаль, не задоволені сучасним станом розвитку держави, і це серйозний сигнал для влади», — підсумував Фесенко.

Тарас Чорновіл

Будуватимемо — розвиватимемося Депутат ВР України

Найбільше розчарування за час незалежності України в тому, що ми, здобувши цю незалежність, так і не побудували західної європейської демократії. Найголовніший позитив — Україна все-таки незалежна! Люди щороку стають розумніше, а маніпулятивні технології на них не впливають».

Поновлення й початок робіт із будівництва декількох великих інфраструктурних об’єктів — крок до забезпечення економічного зростання в Україні.

еред них — відкриття наприкінці серпня в Чернівцях другої черги об’їзної дороги, будівництво об’їзної траси в Сімферополі, проекти зі зведення метро в Києві, Харкові й Донецьку. Недавно розпочато будівництво лінії електропередачі Сімферополь—Севастополь. У Кри-

Сподіваємося, буде краще за «Хілтон» У реалізацію інвестиційного проекту з будівництва міжнародного аеропорту й супутньої йому інфраструктури в Севастополі вкладуть $200 млн.

ро це розповів голова Севастопольської міської державної адміністрації Валерій Саратов після зустрічі із представниками англійської компанії Shanti Capital Ltd, яка відбулася днями. Голова адміністрації додав,

Засновник і видавець ТОВ «Промислова безпека» 03039, м. Київ, проспект Науки, 10

www. tehnichka.com E-mail: info@tehnichka.com

що «паралельно з будівництвом Міжнародного аеропорту почне зростати інвестиційна привабливість Севастополя. За західноєвропейськими мірками місто з 300 тис. жителів і більше, яке не має аеропорту, розташованого ближче ніж у 40 хвилинах їзди, не становить інтересу для інвесторів. Із реалізацією проекту цей недолік буде усунуто». Новий об’єкт побудують на базі аеропорту «Бель-

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28а 91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98в. Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 12993-1877Р від 20.08.2007 р., видано Міністерством юстиції України.

му розпочали реалізацію двох проектів з альтернативної енергетики, а наприкінці серпня буде уведена в експлуатацію перша в Україні сонячна електростанція. «Простіше кажучи, ми нарешті почали будувати. А коли в країні починають розгортатися масштабні будови, це означає, що піднесення економіки забезпечено. Ви знаєте, є чітка закономірність: якщо будівельні крани в країні працюють — зростання почалося, і воно буде в більшості суміжних галузей», — заявив перший віце-прем’єрміністр України Андрій Клюєв.

бек». Названий розмір інвестицій зовсім не остаточний. Як пояснив директор українського представництва британської компанії «Шанті Україна» Микола Березін, який брав участь у переговорах, «сума можливих інвестицій починатиметься з 200 млн доларів — це тільки аеропорт, а ще й рекреаційна зона, готелі та інші об’єкти». Реалізувати проект планується в максимально короткий термін, а пасажиропотік через новий аеропорт Shanti Capital сподіваються довести до 18,5 млн чоловік на рік.

Велике діло — Москва Цього тижня стартує Московський міжнародний автосалон, на якому українська корпорація «Богдан» представить pick-up Bogdan 2310 у трьох варіантах комплектації.

окрема, «Богдан» уперше продемонструє вантажопасажирську версію Bogdan 2310 із заскленим вантажним відсіком. Також буде представлений pick-up Bogdan 2310 із вертикальним розкриттям вантажного відсіку. Цей автомобіль уже демонструвався в Києві на XVIII міжнародному автосалоні SIA-2010, хоча в серійне виробництво модель ще не надійшла.

В.о головного редактора Світлана Ісаченко — (тел. 044 221-06-51, e-mail: isachenkosv@tehnichka.com) РЕДАКЦІЯ: Людмила Мельникова — відповідальний секретар (тел. 0642 34-72-47) Людмила Гречаник — відділ технічної думки (тел. 0642 34-72-47, e-mail: tehnomysl@tehnichka.com); Ігор Павлюк — відділ промисловості (тел. 044 440-82-09, e-mail: pavluk@tehnichka.com);

ьогодні вартість 10% акцій МЦЗУ становить 100 тисяч доларів. Фінансова участь України в цьому проекті може розвиватися до тих меж, які Україна вважатиме вигідними», — сказала начальник департаменту ядерної промисловості та енергетики Міністерства палива та енергетики Наталя Шумкова. Завершення всіх процедур із придбання акцій планується в жовтні після їхньої оплати. А її буде зроблено після одержання ДК «Ядерне паливо» індивідуальної ліцензії на здійснення інвестицій за кордон. Нове придбання українських атомників особливо вчасне з огляду на недавні прогнози інвестиційного банку Goldman Sachs і транснаціональної гірничорудної групи Rio Tinto Group. На думку їхніх аналітиків, уже цього року світові ціни на уран зростуть із нинішніх $57 приблизно до $90 за фунт. Головна причина підвищення цін — подорожчання вуглеводнів і значне зростання попиту на ядерне паливо в Індії та Китаї, де в найближчі роки будуть уведені десятки нових АЕС. Міжнародний центр зі збагачення урану створений із метою забезпечення поставок послуг зі збагачення урану своїм акціонерам за рахунок гарантованого доступу до роздільних і субліматних потужностей усіх російських підприємств. Крім України, до угоди про створення МЦЗУ також приєдналася Вірменія.

ВІДДІЛ РЕКЛАМИ: Тамара Лазаренко - тел./факс: (044) 278-42-37, тел: (067) 483-88-99, e-mail: reklama@tehnichka.com ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИ: Дмитро Баранов - тел./факс: (044) 440 82 09, тел.: (044) 221 06 50 Любов Соловйова - тел./факс: (0642) 59 93 91 тел.: (0642) 59 93 92, e-mail: podpiska@tehnichka.com

На стенді корпорації відвідувачі автошоу зможуть побачити Bogdan 2310 у стандартній комплектації — із двійчастим відчиненням вантажного відсіку. Цей комерційний автомобіль вартістю 279 тис. руб. ($9,5 тис.) експортується в Росію з березня 2010 року.

Газета видається українською та російською мовами

ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСИ:

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій.

українською мовою — 99309 99309; російською мовою — 99340 99340.

Позиція авторів публікацій не завжди збі гається з позицією редакції. Редакція залишає за собою право виправляти матеріали та рецензувати рукописи. За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець. Матеріали, позначені (R), публікуються на правах реклами. При ВИКОРИСТАННІ матеріалів ПОСИЛАННЯ на «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ.

Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «Прес-Експрес». Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 50-08-54 ЗАГАЛЬНИЙ НАКЛАД 12146 прим., ЗАМОВЛЕННЯ № 1790

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 24 с е р п н я 2 010 №33-34 (137-138)

СВЯТО

Дев’ятнадцять миттєвостей країни Наталя ПРОВОРОВА Уперше за дев’ятнадцять років військового параду в Києві 24 серпня не буде. Здавалося б, нічого особливого, але, можливо, це початок змін — відмова від традиційної помпезності на користь реальних потреб. То якою була на світанку своєї юності й чого прагне незалежна Україна?

ень незалежності — черговий привід підбити підсумки. Знову й знову з різних політичних таборів звучать коментарі того, що зроблено й що треба зробити для розвитку країни. Як оцінки, так і прогнози варіюються — від захоплено-оптимістичних до сумно-песимістичних. Сумна особливість української політики: характеристики та сценарії розвитку не тільки кардинально змінюються із приходом нової влади, а й непередбачувані в межах однієї й тієї ж політсили — залежно від поточної наближеності або віддаленості її від президентських і урядових кабінетів. І думки знову розділилися з огляду на політичні переваги.

КРИВА ПАДІННЯ: НА ЗЛІТ!

езсумнівний плюс останніх чотирьох років: валовий внутрішній продукт хоч повільно, але незмінно наближається до рівня 1990 року, трохи повторюючи обриси кривої приросту чисельності українського населення. Хоча виробництво багатьох видів промислової продукції, у порівнянні з радянським періодом, із відомих причин скоротилося, збільшення видобутку й збагачення вугілля, виробництва легкових автомобілів свідчить про оздоровлення економіки. Досить стабільною виглядає крива вироблення електроенергії. Звичайно, скорочення виробництва можна пояснити згортанням колишніх дружніх зовнішніх ринків. Але житла, як і раніше, щороку здається значно менше, і це вже важко пояснити не тільки зменшенням «зовнішнього» попиту, а й навіть скороченням чисельності населення. Рентабельність виробництва сільськогосподарської продукції істотно знизилася в порівнянні з початком 1990-х років. Однак площа сільськогосподарських угідь залишилася майже на колишньому

рівні, що за доброї волі й грамотної політики дозволить відродити прибутковість сільського господарства. Цікавою особливістю розвитку українського суспільства є співвідношення кількості шкіл, учителів і випускників, з одного боку, і чисельності ВНЗ і студентів у них — з іншого. Парадоксально, але факт: шкіл, учителів і учнів, які здобули атестат про повну загальну середню освіту, усе менше, а ВНЗ і студентів у країні — усе більше, так само як аспірантів і докторантів. Коли можна чекати на віддачу від такої кількості майбутніх кандидатів і докторів наук — питання поки відкрите. Утішно одне: українці прагнуть освіти, і що більше молоді іде в науку, то впевненіше ми проводитимемо модернізацію виробництва та економічні реформи. ІМІДЖ — УСЕ!

мідж країни — річ загадкова й не дуже об’єктивна. Імідж України сьогодні не найкращий, причому як у ближньому, так і в далекому зарубіжжі. Відповідно до досліджень фахів-

ців піар-компанії Bohush Communications, Україну досі часто асоціюють із Чорнобилем, уважають нестабільною кризовою країною «помаранчевої» революції з молодою демократією, неефективною корумпованою владою й високими інвестиційними ризиками. Зовсім не всі й не у всьому погодяться й із зарубіжними ЗМІ, але за державу, звичайно, прикро. Зрозуміло одне: над іміджем треба працювати. Тому недавньою постановою Кабміну в рамках програми «Фінансова підтримка забезпечення міжнародного позитивного іміджу України» на ці потреби у 2010 році виділено 9,2 млн грн. Кошти передбачається витратити на створення стратегії позиціонування держави за кордоном, проведення соціологічних досліджень, «круглих столів», розроблення сайтів Міністерства закордонних справ і дипломатичних організацій України за кордоном, співробітництво з іноземними ЗМІ, публікацію в них іміджевих матеріалів, а також випуск відеороликів, буклетів, фотоальбомів, книг про Україну...

ДУМКА ЕКСПЕРТА Олексій ТОЛКАЧОВ Президент Європейської асоціації українців, голова Громадського комітету національної безпеки України

— «Міжнародний імідж країни є одним із головних нематеріальних активів держави, який забезпечує її конкурентоспроможність у міжнародному співтоваристві. Тому лише торік Росія витратила на міжнародні іміджеві потреби 300 мільйонів доларів, США — 1,5 мільярда доларів, Китай — 6,5 мільярда. Звісно, в умовах кризи Україна не здатна виділяти кошти на свій імідж, однак, принаймні, навчити українських політиків і державних представників виглядати пристойно — це під силу і не потребує значних фінансових уливань. Справа полягає не в проходженні спеціальних курсів ділового етикету для політичної «еліти» й не в умінні красиво одягатися, красуватися й говорити. Справа в необхідності змінити свідомість українських лідерів, зробити їм щеплення людяності та підвищити рівень їхньої культури, навчити їх сприймати владу як служіння, а не як привілеї».

Три найважливіших досягнення незалежної України Джон Гроган Голова міжфракційної групи британського парламенту із проблем України

— По-перше, була встановлена демократія в найширшому значенні. Це чесні, справедливі вибори... Попри недоліки української фінансової системи, а також постійну корупцію, Україна належить до родини демократій.

По-друге, сформувалася тотожність націй. Ідентичність українців набагато більша, ніж 20 років тому. Думаю, це стосується як українськомовних, так і російськомовних громадян. Сьогодні значно складніше уявити сценарій розпаду України, тоді як 20 років тому багато коментаторів уважали це можливим. По-третє, економіка розвинулася досить швидко, хоча зараз вона й має проблеми. Однак Україна має великий потенціал.

Чекаючи на зміни Труднощі як стимул до дії Віктор БИКАДОРОВ, голова правління ХК «Луганськтепловоз»

— Головний підсумок майже двох десятиліть незалежності України для нашого підприємства — те, що воно працює, випускаючи сучасний рухомий склад для залізниць України, Росії, інших країн. Хоча останні три роки, на жаль, замовлень від «Укрзалізниці» майже немає. Але є надія, що найближчим часом вони будуть. За ці роки ми освоїли виробництво всіх видів тягового рухомого складу — від магістральних пасажирських, вантажних і маневрових тепловозів, вантажних електровозів постійного й змінного струму до приміських дизель- і електропоїздів, створення яких відзначене Державною премією в галузі науки і техніки. Сьогодні завод знову чекає на рішення суду із приводу результатів приватизаційного конкурсу із продажу державного пакета акцій. І ми сподіваємося, що врешті-решт буде ухвалене справедливе державне рішення і новий акціонер розпочне повною мірою реалізацію своїх творчих планів. Це в інтересах не тільки трудового колективу, а й усієї України.

Микола КОШОВЕЦЬ, голова правління, генеральний директор ЗАТ «Сєверодонецький ОРГХІМ», кандидат технічних наук, академік Української технологічної академії — Початок 90-х років був для нашої компанії, як і для всієї країни, надзвичайно важким періодом, оскільки ознаменувався розривом колишніх економічних зв’язків. Але ці ж труднощі змусили шукати й реалізовувати нові напрямки у своїй діяльності. Тепер, коли складаються по-справжньому партнерські зв’язки з Росією, Казахстаном, іншими країнами, ми можемо ефективно рухатися далі. Сьогодні українські фахівці завдяки своєму високому потенціалу ні в чому не поступаються колегам із найрозвиненіших країн, ми успішно відстоюємо провідні позиції на ринку спеціалізованих послуг з інженерно-технічного супроводу будівництва та реконструкції об’єктів хімічної, нафтохімічної, газової та нафтогазопереробної промисловості. З оптимізмом придивляємося до дій нинішнього керівництва країни з розвитку відповідних галузей у самій Україні. Сподіваємося, що й т у т буде повною мірою затребувана наша робота.

Безпека у подарунок Ярослав КОРЧЕВСЬКИЙ, міський голова м. Дніпродзержинська — Ми одержали чудовий подарунок до Дня незалежності України й Дня народження нашого міста. 11 серпня Кабінет Міністрів затвердив план заходів із екологічної безпеки та поліпшення соціального захист у населення Дніпродзержинська. Відповідно до наміченої програми, реалізація якої розрахована на три роки, уже у 2010-му заплановане фінансування з державних джерел у розмірі 39,3 млн грн. Ці кошти піду ть на виконання робіт із попередження підтоплення сховищ із високим умістом промислових радіоактивних відходів, розчищення лівобережного дренажного каналу, рекультивацію шламонакопичувача держпідприємства «Екоантикрига», реконструкцію очисних споруд та вирішення інших надзвичайно важливих завдань.

Українська технічна газета

№33-34 (137-138) В і в т о р о к , 24 с е р п н я 2 010

ТУТ І ТЕПЕР ЕКОНОМІКА Національний банк України очікує за підсумками 2010 року зростання валового внутрішнього продукту (ВВП) на рівні не менше 4%. «З урахуванням результатів січнялипня індекс виробництва базових галузей становив 6,5%», — повідомив виконавчий директор з економічних питань НБУ Ігор Шумило. За оцінками Нацбанку, зростання ВВП у липні поточного року до липня 2009-го становило 2,5%. Чистий приріст сукупного обсягу іноземного капіталу в економіці України в січні-червні 2010 року становив $495,8 млн (21% від рівня пер-

шого півріччя минулого року). Із країн ЄС надійшло $1179,0 млн, із СНД — $418,7 млн, з інших країн світу — $185,1 млн. За перше півріччя цього року іноземні інвестори вклали в економіку країни $1782,8 млн прямих інвестицій. За повідомленням Держкомстату України, найістотніше в першому півріччі зросли обсяги капіталу з Росії — на $323,4 млн, Кіпру — на $150,7 млн, Люксембургу — на $101,6 млн, Казахстану — на $97,4 млн і Франції — на $78,2 млн. Одночасно капітал нерезидентів за цей період зменшився на $534 млн, тоді як у першому півріччі минулого року — на $414 млн. Державне агентство України з інвестицій і розвитку розробило порядок конкурсного відбору інноваційних та інвестиційних проектів у реальному секторі економіки. Механізм конкурсного відбору спрямований на забезпечення ефективного використання коштів державного бюджету на реалізацію інноваційних та інвестиційних проектів і сприятиме розвитку галузей економіки. Відбір інноваційних та інвестиційних проектів у реальному секторі економіки відбуватиметься на конкурсній основі, а державна підтримка — за рахунок коштів Стабілізаційного фонду. СПІВРОБІТНИЦТВО С ПІВРОБІТНИЦТВО Президенти України, Білорусі, Молдови, Польщі, Угорщини, Словаччині та Румунії візьмуть участь у Х міжнародному економічному форумі «Транскордонне співробітництво. Погляд у майбутнє», який відбудеться 7-8 жовтня в Трускавці (Львівська обл.). На ньому розглянуть питання, присвячені бізнесу й банківській системі, регіональному співробітництву, розвитку туризму та інші актуальні теми.

ПРОМИСЛОВІСТЬ Темпи відновлення промислового виробництва в Україні в липні 2010 року щодо аналогічного місяця 2009-го сповільнилися до 6,4% у порівнянні з 8,9% у червні, 12,7% — у травні, 17,4% — у квітні й 13,8% — у березні. У цілому за сім місяців 2010 року промислове виробництво в країні зросло на 11,1% у порівнянні з сімома місяцями 2009-го. Найбільші темпи зростання в липні-2010 у порівнянні з липнем-2009 зафіксовані в машинобудуванні — 38,4%, у тому числі у виробництві транспортних засобів — на 70,4%. ПЕК Транзит природного газу територією України в січні-липні 2010 року збільшився на 20,7% у порівнянні з аналогічним періодом 2009-го. За даними Державного комітету статистики України, транзит нафти територією України в січні-липні цього року скоротився на 33,2%, у порівнянні з аналогічним періодом 2009 року. Загальне транспортування газу газотранспортною системою України в січні-липні збільшилося на 19,7%, а нафти — скоротилося на 23,9%. Запас енергетичного вугілля на теплових електростанціях України — 3,7 млн тонн, до 15 жовтня він збільшиться до 4,5 млн тонн. Міністр вугільної промисловості Юрій Ященко повідомив, що в цілому протягом опалювального сезону на теплові електростанції заплановано поставити 17,5 млн тонн енергетичного вугілля. Для виконання цього завдання, за

словами міністра, галузь нарощує видобуток саме енергетичного вугілля. Юрій Ященко відзначив, що в другому кварталі в порівнянні з першим видобуток енергетичного вугілля збільшився на 340 тис. тонн. Україна планує в найближчі три роки збільшити власний видобуток газу в 1,5 раза — до 30 млрд кубометрів. На думку першого віце-прем’єрміністра України Андрія Клюєва, такий обсяг газу зможе задовольнити потреби в ньому населення й підприємств житловокомунального господарства. Зараз в Україні ведеться робота з організації видобутку на своїй території сланцевого газу. Україна в січні-липні цього року збільшила експорт електроенергії на 27,9% у порівнянні з аналогічним періодом 2009 року. Відповідно до повідомлення пресслужби Міністерства палива та енергетики України, 76,2% від загального обсягу українського експорт у електроенергії припало на поставки в напрямку Білорусі. Зокрема, за цей період експорт української електроенергії в Угорщину скоротився більш ніж у 2 рази, у Словаччину

— на 76,2%, у Румунію — зріс у 2,1 раза. У липні на експорт передано лише 216,4 млн кВт∙год. електроенергії, що на 46,5% менше, ніж у липні 2009 року. У Болграді (Одеська область) побудують парогазову електростанцію. Відповідно до затвердженого технікоекономічного обґрунтування встановлена електрична потужність електростанції — 30—50 МВт, теплова — 17 Гкал∙ год., а загальна кошторисна вартість — 291 млн 103,401 тис. грн. Вартість обладнання — на рівні 165,241 млн грн. Реалізація проекту дозволить значно підвищити якість і надійність енергопостачання споживачів південних районів Одеської області — одного з найбільш енергодефіцитних регіонів України. Завершити роботи із проектування ПГС планується до кінця 2010 року. ФІНАНСИ Міністерство фінансів України після 24 серпня планує випустити другий транш облігацій внутрішньої державної позики для погашення заборгованості з відшкодування податку на додану вартість (ПДВ-облігацій). Раніше Мінфін планував до кінця серпня випуск усього обсягу ПДВ-облігацій трьома-чотирма траншами. За словами міністра фінансів Федора Ярошенка, розмір другого траншу, можливо, становитиме понад 10 млрд грн, однак може бути й меншим. Україна сподівається одержати від Китаю кредит $8 млрд. Про це заявив Надзвичайний і Повноважний Посол України в Китайській Народній Республіці Юрій Костенко. «Переговори з деяких напрямів ведуться вже не перший рік. Китайська сторона готова до значних інвестицій в українську економіку. Звичайно, за певних умов. І головна з них — гарантія політичної, а отже, і економічної стабільності в нашій державі», — відзначив Ю.Костенко. ТРАНСПОРТ Компанія «Хюндай Моторс Україна», офіційний дистриб’ютор автомобілів Hyundai у країні, у січні-липні 2010 року збільшила частку на ринку нових легкових автомобілів на 0,5 відсоткових пункта в порівнянні з аналогічним періодом 2009-го. При цьому в липні компанія реалізувала 1,476 тис. автомобілів, зайнявши близько 9,7% ринку, що на 1,1 в.п. більше, ніж у червні (8,6%). Таким чином, за підсумками семи місяців Hyundai стабільно

За словами міністра транспорту та зв’язку Костянтина Єфименка, якщо обсяг буде близько 4 млн тонн, залишиться колишній маршрут — залізничним транспортом з Одеського порту до білоруських НПЗ. ХІМПРОМ Цього року сумські виробники складних добрив експортують не менше 35 тис. тонн NPK, виторг за нього на зовнішніх ринках становитиме понад $10 млн. Далі виробникові треба буде провести переговори з росіянами про їхню присутність на ринку й поставки сировини в Україну.

ВАТ «Сумихімпром» намагається пожвавити виробництво, яке загрузло в боргах. Сьогодні заборгованість ВАТ із платежів держмонополіям, а також у бюджети різних рівнів перевищує 1 млрд грн. Понад 500 млн грн підприємство винне банкам, які кредитували його в кризу. БУДІВНИЦТВО У Міністерстві регіонального розвитку та будівництва України прогнозують уведення в експлуатацію житла цього року на рівні 6 млн м2. Заступник міністра регіонального розвитку й будівництва Дмитро Ісаєнко відзначив, що їхнє відомство моніторить усі недобудовані житлові об’єкти. За даними міністерства, на сьогодні майже всі об’єкти, які мали ступінь готовності 50%, вийшли на рівень 70%. У 2011 році бюджетні кошти на розвиток галузі будівельники зможуть одержувати вже з лютого, на відміну від поточного року, коли надходження коштів очікується в серпні-вересні, оскільки бюджет на 2011 рік планують ухвалити у вересніжовтні. Кабінет Міністрів України скоротив фінансування (зі Стабфонду) забезпечення житлом громадян із 1 млрд до 390 млн грн. Уряд визначив головними розпорядниками бюджетних коштів Міністерство регіонального розвитку й будівництва й Міністерство оборони. Зокрема, Мінрегіонбуду виділено 334,739 млн грн, а Міноборони — 55,261 млн грн. АПК

посідає перше місце серед імпортованих марок, а також друге на ринку легкових авто України. Мінтранс допускає перехід в аверсний режим роботи нафтопроводу Одеса—Броди за умови гарантування Білоруссю щорічного прокачування венесуельської нафти понад 9 млн тонн на рік.

Уже наступного року Україна зможе вийти на зовнішній ринок із вітчизняним цукром. Про це повідомив міністр агрополітики Микола Присяжнюк під час зустрічі із представниками цукрової галузі, де обговорювали перспективи збору врожаю та ситуацію на ринку цукру. За даними Мінагрополітики, виробництво цукрових буряків в Україні цього року очікується на рівні 16,4 млн тонн, що дозволить виробити 2,1 млн тонн цукру й цілком забезпечити потреби внутрішнього ринку в цьому продукті. Підготувала Людмила МЕЛЬНИКОВА за матеріалами ЛігаБізнес, e-news.com.ua, РІА Новини-Україна, «Інтерфакс-Україна», ЛІГАБізнесІнформ, РБК-Україна

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 24 с е р п н я 2 010 №33-34 (137-138)

ПІДПРИЄМСТВО

Французький вектор «Луганськтепловозу» Що чекає на найбільше українське підприємство «під крильцем» французького й російського власників? Олена ГЕРАСИМОВА Найближчим часом провідний український виробник залізничної техніки — ВАТ «Холдингова компанія «Луганськтепловоз» — буде інтегрований у структуру одного зі світових лідерів у цій галузі — французької компанії Alstom Holdings SA. Проте експерти вважають, що ні на впровадження передових розробок, ні на появу нових ринків збуту вітчизняному підприємству сподіватися не слід.

едавно Антимонопольний комітет України відповідно до міжнародних вимог дав дозвіл французькій компанії Alstom Holdings SA на купівлю блокувального пакета акцій голландської компанії The Breakers Investments B.V. Alstom — один із головних світових виробників енергетичного обладнання та залізничного транспорту, зокрема локомотивів, швидкісних електропоїздів і трамваїв, із річним обсягом продажів на рівні 20 млрд євро й чистим прибутком, який перевищує 1 млрд євро. А загадкова Breakers — це єдиний власник найбільшого російського виробника рухомого складу для залізниці та метро ЗАТ «Трансмашхолдинг» (ТМХ), який володіє активами в Санкт-Петербурзі, Брянську, Пензі, Московській, Ростовській і Тверській областях, із річним обсягом продажів близько 2 млрд євро. Нагадаємо, що в червні нинішнього року ЗАТ «Керівна компанія «Брянський машинобудівний завод», яке входить до складу «Трансмашхолдингу», придбало на конкурсі 76,001% статутного фонду «Луганськтепловозу». У результаті його власником став засновник самого ТМХ — компанія Breakers, акціонери якої — ВАТ «Російські залізниці» («РЗ»), що володіє блокувальним пакетом її акцій, і кіпрські Ammonis Trading Limited, Latorio Holdings Limited і Mafrido Trading Limited. Нині ж, як тільки Alstom увійде до складу акціонерів Breakers, основним власником українського активу, поряд із ВАТ «РЗ», стануть також французи. Що відкриває перед вітчизняним підприємством так само привабливі, як і сумнівні перспективи.

ДОКЛАДНО

УПРИТУЛ

ВЕЛИКІ СПОДІВАННЯ

ВІДСТІЙ ЧИ РОЗДОРІЖЖЯ?

ласне кажучи, те, що «Луганськтепловоз» найближчим часом стане частиною французького гіганта, можна було спрогнозувати ще в березні минулого року, коли Alstom і ТМХ уклали угоду про стратегічне партнерство. Однак із березня нинішнього року, коли Alstom підписав із Breakers договір купівлі-продажу 25%+1 акція компанії, а також із червня, коли ТМХ після повторної приватизації став власником 76,001% акцій ХК «Луганськтепловоз», це можна було вважати справою вирішеною. Технічне співробітництво між Alstom і ТМХ уже почалося, незважаючи на те, що угода із продажу блокувального пакета акцій Breakers буде остаточно оформлена тільки до початку вересня, а повна оплата відбудеться лише у 2012 році. Так, партнери створили спільну інжинірингову компанію «Технології рейкового транспорту», головне завдання якої — «формування центрів компетенцій у галузі проектування та виробництва залізничної техніки та ключових компонентів». Її фахівці вже розпочали розроблення першого в СНД двосистемного, тобто який працює як на постійному, так і на змінному струмі, пасажирського електровоза ЕП20 зі швидкістю руху до 200 км/год. У майбутньому відповідно до планів компанії на базі цієї моделі створять цілу родину нових електровозів різного призначення. НАЗРІЛА ПОТРЕБА а жаль, поки співробітництво між ТМХ і «Луганськтепловозом» розвивалося не так революційно. Донедавна основним постачальником електровозів на ринок СНД був Новочеркаський електровозобудівний завод, який входить до складу ТМХ. Незабаром після початку партнерства із ТМХ український виробник включив до своєї товарної лінійки електровози моделей 2ЕЛ4 і 2ЕЛ5, які являють собою лише складання російських машин. Тобто власне «Луганськтепловоз» забезпечує для ви-

робів, які випускаються в Україні, лише великі деталі — кузов, візок і т.п., або продукцію з мінімальною доданою вартістю. При цьому він, так само, як і його російські партнери, дуже зацікавлений у освоєнні виробництва вже згаданих двосистемних машин. За словами керівника аналітичного департаменту компанії «Менеджмент консалтинг груп» Дмитра Подтуркіна, саме таких моделей сьогодні гостро потребує «Укрзалізниця», оскільки на різних ділянках вітчизняних залізниць електрифікація проводилася як постійним, так і змінним струмом. Однак, відзначає експерт, без розроблення власних технологій або придбання закордонних, а також без значних інвестицій у відповідне відновлення виробництва освоєння випуску такої техні ки в Україні неможливе. А тому або Alstom як кінцевий власник «Луганськтепловозу» розви ватиме її виробництво, або ж її постачальниками на україн ський ринок так і залишаться різні іноземні корпорації, у тому числі — він сам.

ЯКЩО РОЗІБРАТИСЯ ГЕОГРАФІЯ СПІВРОБІТНИЦТВА

к би то не було, але, згідно з даними ХК «Луганськтепловоз», поки виробничі плани компанії, за винятком деяких аспектів, досить скромні. Так, до кінця року підприємство має намір поставити ВАТ «Російські залізниці» 50 секцій тепловоза 2ТЕ-116У. Крім того, у разі успішного завершення переговорів із керівництвом Монгольських залізниць компанія матиме можливість реалізувати ще 25—30 секцій тепловозів тієї ж моделі, але

Альтернативний авіаальянс Авіакомпанії «Ель-Аль» (Ізраїль), UTair (Росія), «Аеросвіт» (Україна) і Armavia (Вірменія) підписали декларацію про наміри зі створення міжнародного авіасоюзу, що дістане назву WE (Western-Eastern). Ініціатор його створення — компанія «Ель-Аль».

ротягом 90 днів ці чотири компанії планують підписати повноформатну угоду. Уже ведуться переговори з іншими авіаперевізниками, зокрема в країнах СНД і Східної Європи, з метою збільшити протягом року кількість членів нового союзу до 20. Партнери матимуть від цієї ініціативи бага-

адаптованої до природних умов цієї країни. У Луганську також сподіваються і на «Укрзалізницю». Ідеться як про виробництво нових машин, так і про модернізацію тих, які експлуатуються вже не один десяток років. Але головне — про поставки міжрегіональних приміських поїздів, призначених для Євро-2012, робота над якими в стадії завершення. З огляду на все, саме тут плани компанії й самої «Укрзалізниці» радикально різняться. Річ у тім, що недавно керівництво залізничного відомства заявило про намір закупити для обслуговування чемпіонату Європи з футболу швидкісні міжрегіональні поїзди в корейської фірми Hyundai. Зрозуміло, менеджмент «Луганськтепловозу» висловив із цього приводу протест, слушно відзначивши, що з метою підтримання вітчизняного виробника українські залізниці могли б розмістити це замовлення на їхньому підприємстві. Утім, мотиви «Укрзалізниці» також цілком зрозумілі: ідеться, знов-таки, про двосистемні електропоїзди, які випускаються сьогодні як компанією Hyundai, так і її французьким конкурентом Alstom. Цілком очевидно, що обидва світових гіганти зацікавлені в освоєнні так званого ринку 1520, що дістав назву за шириною колії радянського стандарту. «Укрзалізниця», знаючи про те, що кінцевим власником «Луганськтепловозу» стане Alstom, усе-таки схильна віддати перевагу Hyundai. Можливо, за цієї ситуації французька корпорація прагнутиме «перебити» це замовлення шляхом прискореного впровадження у виробництво двосистемних електропоїздів на українському підприємстві?

то дивідендів. Вони зможуть користуватися літаками один одного, створити спільну систему техобслуговування, разом купувати нові авіалайнери за більш низькими цінами, сприяти один одному в заповненні рейсів пасажирами. Усе це дозволить кожному з учасників альянсу підвищити власну ефективність і значно скоротити видатки, а також істотно розширити діапазон польотів.

к уважають експерти, таке малоймовірно. З їхнього погляду, головна мета придбання компанією Alstom блокувального пакета акцій власника ТМХ, принаймні поки, зовсім не у виведенні виробництв його підприємств на технічно новий рівень і відповідно відкритті для них виходу на її власні ринки, а навпаки — в одержанні доступу до ринку СНД. А тому, незважаючи на ініційовані керівництвом Alstom нові розробки, французька компанія навряд чи занадто активно ділитиметься своїми технологіями з російським партнером, а той ще менше — зі своїм українським активом. На думку директора Центру економічного й політичного аналізу Олександра Кави, «Луганськтепловоз» для Alstom-ТМХ так і залишиться виробничою площадкою з випуску вантажних тепловозів і всього тягового рухомого складу для українських і, головним чином, російських залізниць. Тим часом, як відзначають деякі аналітики, тут уже зараз є певний конфлікт інтересів. Якщо в українському шляховому господарстві найзатребуваніші швидкісні електропоїзди, то на РЗ — двоповерхові вагони на локомотивній тязі, виробництво яких ТМХ планує розпочати вже 2011 року. Це означає, що найближчим часом наміри двох головних акціонерів Breakers — Alstom і ВАТ «РЗ», яке з 2007 року також володіє блокувальним пакетом материнської компанії ТМХ, будуть несумісними. Очевидно, що коли Alstom, підстьобувана конкуренцією з Hyundai на українському ринку, у перспективі буде зацікавлена все-таки налагодити випуск швидкісних електропоїздів, то «РЗ», спонукувані власними потребами, домагатимуться освоєння виробництва двоповерхових вагонів. При цьому права в них обох на ТМХ і, отже, на «Луганськтепловоз» абсолютно однакові. А тому куди поверне «Луганськтепловоз», поки невідомо.

Українська технічна газета

№33-34 (137-138) В і в т о р о к , 24 с е р п н я 2 010

ОСНОВНИЙ РЕСУРС

Світло над горизонтом Напередодні Дня шахтаря свою думку про проблеми й перспективи галузі висловлює виконуючий обов’язки генерального директора ДП «Луганськвугілля» Олександр Чепурной. — Олександре Анатолійовичу, рік тому колишній керівник ДП «Луганськвугілля» Олександр Єрмаков ініціював реорганізацію підприємства з поділом його на два — прибуткове «Луганськвугілля» та збиткове «Східвугілля», причому без подальшої приватизації. Зараз Міністерство вугільної промисловості виступило з іншою ініціативою в цілому по галузі: держава знижує дотації на 80%, усі прибуткові шахти підлягають приватизації, а збиткові — ліквідації. Ви із цим згодні? — Те, що зараз пропонується, не можна однозначно назвати правильним або неправильним кроком. Реформування, звичайно ж, необхідне. Держава не має достатніх коштів, щоб забезпечити нормальне функціонування наших підприємств. Необхідно шукати інвесторів, які надаватимуть їм фінансову підтримку, забезпечивши нормальну безперебійну роботу. На жаль, ми маємо гіркий досвід передачі в оренду та приватизації деяких вугільних підприємств. Люди, які бралися піднімати шахти, просто викачали з них усе, що можна, і облишили. — То чи варто до цього знову повертатися? І навіщо приватизувати підприємства, які й без приватників успішно працюють? — Наразі в держави нема можливості надати істотну підтримку вугільній галузі. Так, зараз є прибуткові шахти, але їх мало, і якщо не вкладати в них кошти, вони незабаром перетворяться на збиткові. Необхідне придбання нового обладнання, ремонт старого, інакше ми «доїмо» наявні лави, а нові не освоїмо. Ресурси використовуються нераціонально, часто працює принцип «спільне — отже нічиє». Що й казати, багатьом працівникам вугільної галузі, як рядовим шахтарям, так і керівникам вищої ланки байдуже до потреб держави в цілому. Але в той же час і шукати інвестора треба обачливо, щоб не повторити колишніх помилок, вивчати досвід розвинених країн, їхні принципи розвитку підприємств. Якщо інвесторами будуть серйозні компанії, які працюють у комплексі, — із металом, коксом, тобто мають замкнений виробничий цикл, то й шахти успішно розвиватимуться. Скільки разів передавали підприємства в приватні руки, а після їхнього розвалу державі знову доводилося дотувати, щоб підняти їх із нуля. — А як ви ставитеся до ініціатив припинити роботу збиткових шахт? — Просто закрити шахту, яка нехай навіть збиткова сьогодні, але має достатні запаси вугілля, — це неправильно. За правильного підходу до управління вугілля завжди буде затребуване. Будувати нові шахти — справа набагато витратніша, ніж підтримувати старі. Порівняйте: щоб відкрити нову шахту, треба вкласти 3—5 мільярдів гривень, у Початок на стор. 1

той час як на відновлення потрібно тільки 250—300 мільйонів гривень. Тому я вважаю, що вугільні підприємства, які ми маємо сьогодні, треба не закривати, а розвивати. Причому не так важливо, яка форма власності буде — державна чи приватна, головне, щоб шахти увійшли в нормальний робочий ритм, давали прибуток власнику, забезпечували робочі місця й гідний рівень життя мешканцям шахтарських містечок. До речі, зараз розробляється проект закону про поєднання форм власності підприємств, де в певних пропорціях витримуватиметься державна частка й приватника. Думаю, що така форма була б доцільнішою. Хоча поки невідомо, як уживуться державний і приватний капітал у спільному управлінні підприємствами, якщо цей закон ухвалять. У будь-якому разі, на місці стояти не можна, реорганізація необхідна. Наприклад, наше ДП «Луганськвугілля» сьогодні переживає зовсім не найкращі часи. Підприємство просто «вбите».

Третя програма, намічена Мінвуглепромом, спрямована на збільшення навантаження на діючу кількість вибоїв. Ми отримуємо кошти від компанії «Вугілля України» також на кредитній основі. Щоб збільшити навантаження, необхідно відремонтувати й замінити застаріле обладнання. На першому етапі цієї програми нам надали 2 мільйони гривень на ремонт і заміну гідравліки. Ремонт старого й уведення в експлуатацію нового обладнання дозволить надати більше робочих місць і, як наслідок, видобувати більше вугілля. Узагалі, наше підприємство має дефіцит понад 70 мільйонів гривень на рік. Раніше його компенсувала держава. З уведенням нових лав, я сподіваюся, нам удасться цю суму зменшити. У результаті скрупульозного виконання прописаних програм «Луганськвугілля» не тільки втримається на плаву, а й матиме змогу покращити умови роботи шахтарів, підвищити якість вугілля, яке видобувається.

ВІЗИТІВКА Олександр ЧЕПУРНОЙ Народився 29 травня 1960 року в місті Антрациті Луганської області. У 1984 році закінчив Комунарський гірничо-металургійний інститут за фахом «гірничі машини й комплекси». Гірничий інженерелектромеханік. У березні 2000 року став директором шахти імені Баракова в Краснодоні, на якій напередодні сталася найбільша в історії Донбасу катастрофа, яка забрала життя вісімдесяти шахтарів. Молодий інженер вивів колектив із надзвичайно важкої ситуації на стабільну роботу. Очолював ДП «Луганськвугілля» у 2003—2006 роках; новопризначений виконуючим обов’язки генерального директора підприємства у квітні 2010-го. Нагороджений галузевими знаками «Шахтарська слава» і «Шахтарська звитяга» трьох ступенів.

Величезна аварійність на машинах, у першу чергу на механічних кріпленнях, комбайнах, стрічкових і забійних конвеєрах. Трапляються аварії через те, що багато кріплень давно введені в лави, їх довго не ремонтували, а вони досі працюють. — Які заходи вживаються для того, щоб наші шахти були ефективними? — Міністерством вугільної промисловості розроблена програма фінансової допомоги вугільним підприємствам, і вона вже почала діяти. Передбачається кредитування. Це не державні кошти: кредит на розроблення нових лав бере НАК «Вугілля України». На нашому підприємстві зараз у монтажі п’ять лав: у шахтоуправлінні «Луганське», шахтах «Лутугинська», «Фащевська» і «Вергелівська». Правда, через те, що кошти перераховані пізно й поки ще не всі (розмір першого траншу мав становити 30 мільйонів гривень, а отримано тільки 20), ми не можемо виконати все, що намітили. Друга програма, яка вже працює над проектами лав на декількох підприємствах, фінансується на лізинговій основі. За нею на 4-й квартал цього року в нас є нові інвестпроекти: передбачається розроблення 5-ї західної лави на шахті «Ніканор-Нова», 2-ї західної на «Вергелівській», 5-ї східної на шахті ім. Артема, а також 1-ї західної уклонної лави в шахтоуправлінні «Луганське».

— З якими ще проблемами доводиться мати справу працівникам вугільних підприємств? — Одна з головних проблем — нестача очисних вибоїв. Так, із семи програмних вибоїв ми змогли ввести в роботу лише один, та й то не з початку року, а тільки з 25 червня. Через це в нас у прохідці було велике відставання від виробітку — більше семи кілометрів. Крім того, через брак коштів доводилося працювати не на емульсії, як звичайно, а на воді. Як наслідок — передчасне іржавіння деталей. Виведені з ладу комбайни вчасно не забезпечувалися запчастинами. Зараз, коли кошти є, відставання від виробітку вдалося ліквідувати. Кардинально змінити критичну ситуацію на ДП «Луганськвугілля» може тільки введення нових очисних вибоїв. Перший крок ми зробили: відновили обладнання, задіяли нове стрічкове полотно, відновили конвеєрні лінії чотирьох вибоїв. На трьох шахтах підготовлено сім комбайнових вибоїв на глибині від 100 до 120 метрів. Щоб забезпечити безперебійну роботу стрічкових конвеєрів, треба утримувати в належному стані гірничі виробки, проходити їх і підтримувати. А в нас найчастіше немає нормальних арок і затяжок. Також серйозна проблема — відсутність сучасного обладнання, що дозволяє вчасно відбирати метан із шахтних виробок.

— Чим сучасна техніка відрізняється від тієї, що застосовувалася раніше? Якого обладнання не вистачає нашим підприємствам? — Техніка, якою користуємося зараз, звичайно ж, істотно відрізняється від тієї, що була раніше, — вона продуктивніша. Удосконалилися комбайни, кріплення, конвеєри в лавах. Хоча ми досі працюємо й на старих надійних комбайнах, таких як 1 К-101 при кріпленнях КД 80. Ми також досі використовуємо 3 КД-93 у лавах із пластами від 0,7 до 1 метра, але такі лави вже закінчуються. Надалі плануємо працювати на більш сучасних моделях кріплень 1КД-90 комбайнами КД 200, КДК 400, що дозволяють знизити енерговитрати й зменшити зольність вугілля за рахунок механізму присічки. Оптимальним варіантом для підвищення продуктивності, звичайно ж, був би КДК 400 із кріпленням 1 КД-90, і на нього ми орієнтуємося, намітивши до кінця року розробити 1-шу західну уклонну лаву на шахтоуправлінні «Луганське». На всіх інших лавах плануємо перейти на КД-200 — вони дозволяють працювати з метровою потужністю, істотно знизити зольність, що позначиться на якості відвантажуваної продукції. Зараз нам потрібна прохідницька техніка: породонавантажувальні машини, комбайни прохідницькі для забезпечення прохідки на рівні 200 метрів, а також комбайни з перевантажувачами. Крім того, техніка, яка працює сьогодні, потребує постійного догляду, заміни застарілих запчастин. Після доброго ремонту можна освоїти ще кілька лав. — Ні для кого не секрет, що наші шахти небезпечні. Причому не тільки через застаріле обладнання, а й через геологічні особливості Донецького вугільного басейну. Чи застосовується на наших підприємствах так званий спосіб «безлюдного» видобутку вугілля? У яких масштабах? —Питання «безлюдного» видобутку вугілля зараз дуже нагальне. Особливо це стосується шахт підвищеної небезпеки. Або ми, як і раніше, ганятимемо юрби людей аварійними тунелями, або технікою управлятимуть три-чотири оператори з безпечного місця. На жаль, щоб застосовувати цю систему у великих масштабах, зараз також не вистачає коштів. Їх треба знайти, і ми знову повертаємося до необхідності реорганізації вугільних підприємств. — Чи передаватимуть ДП «Луганськвугілля» в приватну власність? — Підприємство поки залишається державним, але від приватизації ми однаково нікуди не подінемося. Якщо коштів на підтримку й розвиток немає, нема й перспективи. Щоб наша вугільна промисловість не зайшла в глухий кут, залучати приватний капітал просто необхідно. Потрібні інвестори. Звичайно, краще українські, щоб капітал залишався тут і податки надходили до скарбниці нашої держави. Але якщо знайдуться закордонні — відмовлятися не треба. Міністерство вже йде цим шляхом: оголошуються конкурси на інвестпроекти з окремих підприємств, створюються комісії, що розглядають пропозиції. Головне завдання для нас — зберегти галузь. Розмовляв Геннадій Борисенко Фото автора

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 24 с е р п н я 2 010 №33-34 (137-138)

ОСНОВНИЙ РЕСУРС

«Нам залишається тільки відбійний молоток» Анатолій АКСЬОНОВ:

Забійник шахти «Новодзержинська» (м. Дзержинськ Донецької області) Сергій Шемук побив рекорд Олексія Стаханова, добувши за зміну 170 тонн вугілля. Засновник стахановського руху свого часу видав на-гора 102 тонни. За 75 років у праці забійників мало що змінилося: знаряддя те ж — відбійний молоток і лопата. Так само рекордсменові не впоратися самотужки: дзержинському гірникові допомагали напарники Андрій Кочетков і Андрій Прудников. Як і в 30-ті роки, на багатьох шахтах бракує підземних робітників. От тільки уваги з боку держави до проблем галузі менше, нарікають шахтарі. Про особливості роботи вугільних підприємств найстарішого Центрального району Донбасу розповідає директор шахти «Новодзержинська» Анатолій Аксьонов. Ліна КУЩ — Анатолію Васильовичу, шахти Центрального Донбасу відомі своїми складними гірничо-геологічними умовами та високою собівартістю вугілля. Багато економістів твердять, що вигідніше закрити такі підприємства. А ви як гадаєте? — Такі шахти, як наша, мають право на життя. Так, середньодобове навантаження в нас невисоке — 435 тонн. Я зустрічався з корифеями, які керують великими шахтами. Вони говорять: ну як можна працювати з таким видобутком? Але ми рубаємо коксівне вугілля з дуже низькою зольністю — 12,5 відсотка. І за невеликих обсягів роботи це дає можливість сьогодні виживати. Навіть у кризовому минулому році ми видали 63 тисячі тонн. Нинішнього цього обсягу досягли вже 4 серпня. Тобто збільшення вдвічі. Собівартість тонни палива — 890 гривень. Торік основною проблемою підприємства була відсутність нового горизонту. Запаси на глибині 530 метрів закінчилися, кошти в освоєння нових тривалий час не вкладалися. Підсумок – працювати не було де. За допомогою міністерства та інвестора — науково-виробничого об’єднання «Механік» — зробили вугільний ланцюжок і розв’язали головну проблему — видачу вугілля з нового горизонту. Підготовлено три нові лави, де сьогодні ведеться нормальний видобуток якісного вугілля. Якщо говорити про місце, де Сергій Шемук установив рекорд, то це 65-та лава, прямий хід. Її довжина — 108 метрів, кут падіння — 27 градусів. Потужність пласта — близько 1 метра. Чистенький, гарний пласт. Виймання ведеться відбійним молотком. Вугілля вантажиться на двобортні емалеві риштаки й по них опускається на навантажувальний пункт. Як і за стахановських часів: один рубає, інший «на лопаті», третій закріплює покрівлю. — Чому раптом вирішили побити рекорд Стаханова? Адже сьогодні і галузь, і країна живуть за іншими економічними законами: виробляй стільки, скільки можеш продати... — Такими рекордами ми намагаємося зробити престижнішою шахтарську працю. Проводимо дні підвищеного видобутку, бригади змагаються одна з одною, забійники прагнуть до індивідуальних досягнень. Переконаний: за трудовий подвиг людина заслуговує не тільки на матеріальну, а й на моральну винагороду. Моральні стимули дуже важливі. Є в нас один робітник, жартома називають його Медалькою. Він говорить: «Мені грошей не треба, мені медальку дайте». Такі люди в будь-якому місці виконають будь-яку роботу. Їх треба цінувати: давати грамоти, нагороди, премії. Бо на таких прикладах виховується колектив.

Сергій Шемук

— А скільки може одержати забійник за рекорд? — Зарплату, залежно від виробки, плюс премію. От Сергій Никаноров, забійник 65-ї дільниці, виконав норму на 1350 відсотків, видобувши 114 тонн вугілля. За це одержав 3262 гривні — отака зарплата за один день. Але не подумайте, що працівник зможе щодня стільки рубати. Адже це дуже важко. Я сам колишній забійник, пам’ятаю, на 1000 відсотків норму не виконував. Максимум — на 800, на конкурсі. Тому добре уявляю, як живеться хлопцям. Середня зарплата забійників по шахті — 6800 гривень. Є такі, що заробляють 4 тисячі, а є — і 12—13. Звичайно, не всі виконують норму — молоді не відразу це по силах: необхідні професійні навички. У середньому на нашій шахті норму виконують на 130 відсотків. Зараз, під час стахановської вахти, — відсотків на 200. Шахта «Новодзержинська» — орендне підприємство. Це дає нам можливість дещо по-іншому підходити до оплати шахтарської праці. Ми не дуже звертаємо увагу на нормативні документи для державних підприємств. Зростає видобуток — збільшується й зарплата. У нас працюють 940 чоловік — за рік ми набрали пів-

ДОВІДКА «УТГ» Шахта «Новодзержинська» Побудована в 1979 році. Із червня 2010 року входить до складу НВО « Ме х а нік » (Донецьк). Промисло-

ві запаси становлять 21,9 млн т. Виробнича потужність шахти — 230 тис. т. Добувається вугільна продукція марки «Ж» — найцінніший компонент коксової вугільної шихти. Поле шахти — одне із найскладніших, бо розташоване в замковій частині головної антикліналі Донбасу. Залягання порід неспокійне, є великі технологічні порушення. Кути падіння коливаються від 10 до 40 градусів. Тому на шахті в умовах крутого падіння пластів робиться ставка саме на індивідуальну працю забійника.

тори сотні нових робітників. За основними професіями — забійник, прохідник, гірник очисного вибою — приймаємо і зараз. У квітні-травні до нас прийшло багато молоді: сьогодні вони гірники, протягом року проходять стажування, а потім вже працюють за профілем. Якщо подивитися динаміку видобутку, то в січні ми починали з 5 тисяч тонн на місяць, у липні видобули 11,7, у серпні, сподіваюся, буде не менше 13 тисяч. Поставлено завдання вийти на 15 тисяч тонн на місяць. — Як справи з технікою безпеки у дні підвищеного видобутку? — Ми контролюємо ситуацію. Якщо десь сигнал — усе вимикається й зупиняється. Очисні роботи ведемо на горизонті 585 м. Для Центрального району Донбасу це нормальна глибина. На підприємстві є комплексна програма з охорони праці. Шахта на 100 відсотків забезпечена засобами індивідуального захисту. У нас є світильники, саморятівники, спецодяг, вогнегасники. У цьому питанні все більш-менш гаразд. Залізне правило: 2 відсотки коштів від реалізації вугілля виділяються на охорону праці. За можливості перераховували б і більше. — Протягом багатьох років у галузі ставиться завдання скоротити кількість «молоткових» лав. Адже це важка ручна праця. Як можна її механізувати й що для цього робиться? — Так, ще в 1989 році було рішення Держгірпромнагляду про виведення з експлуатації молоткових лав. Відтоді почалася боротьба за механізацію. На жаль, вона ні до чого не привела. У порівнянні зі стахановськими часами на таких шахтах, як наша, у принципі, нічого не змінилося. «Новодзержинська» перебуває на замковій частині головної донецької антикліналі. Поле своєрідне, залягання пластів — від 10 до 35 градусів, до того ж розірване геологічними порушеннями. Застосувати потужну техніку, яка працює на лавах пологого падіння й дає тисячу, три тисячі тонн на добу, ми тут не можемо. Залишається відбійний молоток. І найважливіше — людські руки, сумління, свідомість. Ті люди, які сьогодні добувають це вугілля. Для застосування комплексу мінімальна довжина виїмкового поля має бути

ВІЗИТІВКА Анатолій АКСЬОНОВ Народився 13 березня 1951 року. Закінчив Дніпропетровський гірничий інститут ім. Артема за фахом «технологія та комплексна механізація підземної розробки родовищ корисних копалин», кандидат технічних наук. Трудову діяльність почав у 1973 році забійником на відбійних молотках на шахті «Торецька» ВО «Артемвугілля». Із 1980 по 1983 рік працював гірничим майстром, начальником дільниці з видобутку вугілля. У 1984 році призначений головним інженером шахти «Торецька», а в 1997-му — директором шахти ім. Дзержинського. У 2004 році виконував обов’язки генерального директора ДП «Дзержинськвугілля». 2005—2009 роки — директор шахти ім. Дзержинського. Із січня 2009 року керує шахтою «Новодзержинська». Повний кавалер знаків «Шахтарська слава» і «Шахтарська звитяга», заслужений шахтар України. 800 метрів. Тоді він економічно виправдовує себе. А наше поле — це шматки по 150—200 метрів максимум, і на кожному шматку — по п’ять-шість дрібноамплітудних порушень. І через кожні 150—200 метрів треба робити перенарізку лави. Тобто комплекс сюди не поставиш. Але якщо шахта працює рентабельно, нехай і на відбійних молотках, уважаю, це доцільно. Тим більше що шахти — це переважно градотворчі підприємства, і життя населеного пункту залежить від них. — Проте за часів Радянського Союзу для таких шахт, як ваша, теж створювали гірничу техніку. А зараз випускають? — В Україні є інститути, які займаються розвитком гірничої техніки. На жаль, я нічого не можу вибрати для нашої шахти. Раніше для Центрального Донбасу створювалося спеціальне обладнання — комбайни, механізовані кріплення, щитові агрегати. І т у т працюва ли ши р око захоплювальні комбайни, врубові машини. Сьогодні цієї техніки, на жаль, немає. Із тих, хто пам’ятає ще комбайн «Кіровець», на шахті залишився тільки я і, може, ще людини три. Немає спеціальної техніки ні вітчизняного, ні зарубіжного виробництва. Закордонні машинобудівні підприємства налаштовані на шахти, які дають по 5—7 тисяч тонн на добу. Залишається тільки відбійний молоток. Так, науці відомі нові технології, наприклад спалювання вугілля під землею без присутності людей. Але нас цього не вчили. — Наскільки змінився відбійний молоток із часів Стаханова? — Легше став. Пам’ятаю, коли я рубав вугілля в 70-ті роки, молоток важив 10 кілограмів. Зараз — шість. Китайські молотки брали лише раз, вони, як я говорю, виявилися «пластмасовими». А взагалі користуємося російськими. Фото автора

Українська технічна газета

№33-34 (137-138) В і в т о р о к , 24 с е р п н я 2 010

ОСНОВНИЙ РЕСУРС

Реквієму не буде Вуглевидобутком на Кіровоградщині зацікавилися нові інвестори. Допомогу обіцяє і держава Олександрія на Кіровоградщині здавна була центром буровугільної промисловості, і інакше, як містом шахтарів, її не називали. Більшу частину вугілля на навколишніх територіях тут добували у відкритий спосіб у розрізах, глибини та розмахи яких вражали туристів. Сьогодні люди шахтарської праці в Олександрії стали безробітними. Майже дві третини заборгованості із заробітної плати в області мають олександрійське «походження». Анатолій АВДЄЄВ

станнього разу в Олександрії я побував перед парламентськими виборами, коли шахтарям за видобуті ними гори вугілля обіцяли такі ж самі «золоті»… Та не так сталося, як гадалося: зупинився останній, Костянтинівський, розріз колись потужного вугільного підприємства «Олександріявугілля», борги перед гірниками зросли, а питання «що робити?» залишилося без відповіді. Сьогодні всі підприємства майже не працюють, більшість із них перебуває в стадії ліквідації, а головна об’єднувальна ланка з гучною назвою «холдинг «Олександріявугілля» вже певний час не має орендаря, бо у попереднього — «Енерговугілля» добіг кінця термін угоди, а нового, бажано ефективного, досі немає. Ми розмовляємо з головою Кіровоградського територіального комітету профспілки працівників вугільної промисловості України Михайлом Орлом, людиною, в руках якої — усі ниточки клубка соціальновиробничих проблем вуглевидобувної галузі в області.

ІЗ ПЕРШИХ УСТ

Михайло ОРЕЛ ОРЕЛ::

«Навіть швейцарці зацікавилися!» — Михайле Володимировичу, яка ваша думка щодо наміру профільного міністерства почати реформи з ліквідації та приватизації шахт, у тому числі буровугільних? — Питання це складне... Дійсно, на збиткових шахтах немає ніякого сенсу вести видобуток, ускладнюючи проблеми. Їх закриття є неминучим і логічним рішенням. Що до приватизації, то, як на мене, це правильний крок: ефективний власник працює не лише на себе, а й на своїх працівників і державу загалом.

В Україні є багато прикладів удалої приватизації шахт, які успішно функціонують, де розумно і своєчасно вирішуються соціальні проблеми. — В якому стані перебуває галузь на Кіровоградщині ? — Підприємства колишньої холдингової компанії «Олександріявугілля» практично припинили свою роботу з видобутку і переробки бурого вугілля майже шість років тому, після їх передачі в оренду у 2004 році. Саме з цього часу в стадії ліквідації — шахта «Ведмежегірська», Байдаківська брикетна фабрика, ТЕЦ-1 та ТЕЦ-2, автобаза об’єднання, інформаційно-обчислювальний центр, вуглезбут, кілька управлінь — вантажно-транспортне, технологічного зв’язку, матеріальнотехнічного постачання, з буріння технологічних свердловин і суб’єкти Ватутінського шахтоуправління Черкаської області. Майно було розпродане за безцінь або розкрадене, а з органів прокуратури всіх рівнів на численні звернення профспілки надходили відписки, що все провадиться «згідно з діючим законодавством». Різко скоротилася й кількість працівників. Якщо на час передачі ДХК «Олександріявугілля» в оренду там працювало понад 7 тисяч людей, то зараз — тільки 914. У 2001 році підприємства видобували більше мільйона тонн вугілля та випускали близько 250 тисяч тонн продуктів брикетування, а вже через два роки виробництво скоротилося майже вдвічі. Передача в оренду, на мою думку, була помилкою, яка спричинила ліквідацію буровугільної галузі в Україні. — Що, крім вкладення коштів, треба зробити для реанімації галузі, які зміни потрібні на законодавчому рівні? — Напередодні наради, присвяченої розв’язанню нагальних проблем буровугільного комплексу, ми підготували звернення до першого віце-прем’єра України Анатолія Клюєва. Крім пропозицій із погашення заборгованості із заробітної плати, просимо реструктуризувати або списати й заборгованість самих підприємств, а прокуратуру — притягнути до відповідальності посадових осіб, які ухвалювали рішення про передачу в оренду підрозділів ДХК «Олександріявугілля» комерційним структурам, що не мали належного досвіду роботи з видобутку та переробки бурого вугілля, а також ресурсів для життєзабезпечення підприємства.

— Чи є потенційні інвестори, готові вкласти реальні кошти у буровугільну галузь Олександрії та області? — Так, є. Група фахівців із «Hydrogen Power Holding AG» із Швейцарії розглядає зараз питання відновлення видобутку вже цього року. Планується створити на базі олександрійського виробничо-майнового комплексу нове спільне підприємство. Вивчається можливість упровадження прогресивних технологій переробки бурого вугілля, наприклад на газ, або водневовугільні суміші, які давно застосовуються у багатьох країнах як економічно вигідні. Інтерес до бурого вугілля почали виявляти також інші інвестори, у тому числі й українські. Тож є підстави сподіватися на відродження буровугільної галузі Кіровоградщини, а отже на нові робочі місця, зростання обсягів промислового виробництва, економічне піднесення краю.

УПРИТУЛ ЗОЛОТО ПІД НОГАМИ уре вугілля — це не лише добра паливна сировина. На Заході з нього вже навчилися видобувати бензин. У самій же Олександрії не один рік виробляли, крім тепла, електроенергії та брикетів, і гірський віск, який застосовується в парфумерії, медицині, у виробництві змащувальних речовин. З бурого вугілля виготовляють і гумати — стимулятори росту рослин. Гумати продукують в Росії, Білорусі, США, в інших країнах, і їх виробництво аж ніяк не збиткове. А українські поля хіба не потребують власних органічних добрив? Щодо видобутку бурого вугілля, то в тій же Росії, де є великі запаси нафти та природного газу, ним зовсім не нехтують. На нових підприємствах у Томській та Оренбурзькій областях вироблятимуть не лише брикети, а й інші вже згадані технологічні продукти. Чому ж в Україні згорнули виробництво бурого вугілля? Через те що занадто багаті чи занадто бідні? Наші вугільні розрізи мають дно традиційного темного відтінку, а по суті воно «золоте». І одне з найбільших таких «днищ» — на Кіровоградщині. Ходити по золоту, і не підняти його — це саме безглуздя. Добре, що нове керівництво області це розуміє і планує подати у Міністерство вугільної промисловості комплексний план розвитку буровугільної галузі. Реалізація цих намірів допоможе розв’язати проблеми холдингової компанії «Олександріявугілля» й покласти край безробіттю в місті.

Газ із вугілля — тут і тепер Володимир ОТРОЩЕНКО

—С

аме для наших умов конче потрібне використання «безлюдних» технологій в очисних вибоях шахт, — говорить завідувач кафедри підземної розробки родовищ (ПРР) Національного гірничого університету, професор, доктор технічних наук Володимир Бондаренко. — Поки передові технології стругового й бурошнекового видобування вугілля лише на якийсь час і частково вирішують цю проблему. Ми разом з європейськими колегами вважаємо, що новим напрямом технологічних інновацій у видобутку й комплексній переробці твердого палива є свердловинна підземна газифікація вугілля (СПГВ). Продукти згоряння газів ПГВ не містять окису вуглецю, твердих частинок, сірчистого ангідриду, а окислів азоту — дуже мало. Досить перспективне використання газів і продуктів газифікації вугілля в хімічній промисловості для одержання сірки, аміаку й метанолу. Газ СПГВ набагато дешевше природного, не потребує додаткової підготовки і є енергоресурсом для одержання теплової та електричної енергії безпосередньо на місці видобутку — станції «Підземгаз». Підземна газифікація передбачає ліквідувати важку й небезпечну працю шахтарів, задіяти для переробки запаси вугілля, сконцентровані в некондиційних пластах і покладах, розташованих у складних гірничо-геологічних умовах, розробка яких неможлива або неефективна. Над одержанням рідких і газоподібних вуглеводнів з вугілля на його родовищах працювало не одне покоління вітчизняних і зарубіжних учених — гірників і хіміків. Уперше ідею підземної газифікації твердого палива було висунуто ще в 1880 році Д. Менделєєвим. А перший проект реалізації цієї теорії запропонував у 1912-му британець Вільям Рамсей, але втілити його не вдалося. У 20-х роках ХХ століття засновник наукової школи ПГУ в Дніпропетровську Олександр Митрофанович Терпигорєв сформулював основні принципи роботи підземних газогенераторів. Він же брав найактивнішу науково-технічну участь у будівництві та промисловій експлуатації перших станцій «Підземгаз» в Україні — на Лисичанському кам’яновугільному родовищі. Однак історія, навіть славна, — це все-таки минуле, а сьогоденню й майбутньому потрібні інноПочаток на стор. 1

вації. Тому на кафедрі ПРР Національного гірничого університету сьогодні ведуться розробки оригінальних технологій СПГВ й новітніх конструкцій підземного газогенератора зі штучною герметизацією порід та ефективною, мобільною адаптацією до зміни гірничо-геологічних умов. Уже створені технологічні схеми когенераційного підприємства з виробництва електричної, механічної та теплової енергії від одного джерела палива — генераторного газу СПГВ на базі вільно-поршневих агрегатів і акумуляторів тепла. Ученими НГУ розроблені модернізовані техпроцеси газифікації малопотужних, тонких вугільних пластів в умовах шахт із виробництвом електро- і теплоенергії на місці ПЗВ, комплексного видобутку й переробки хімічних

Стендова установка ПГВ

речовин із вугілля на промисловому майданчику шахти. Як розповів доцент кафедри Володимир Фальштинський, науково-технічна кооперація із західними колегами вже дає реальні плоди. Із 2007 року в країнах ЄС реалізується спільний проект «HUGE: Воднево-орієнтована підземна газифікація для Європи». У ньому беруть участь учені НГУ разом із польськими, німецькими, бельгійськими та англійськими фахівцями, бюджет НДДКР становить понад €3млн. У 2009 році на дільниці польської шахти «Барбара» запущена стендова установка підземного газогенератора, розроблена технологічна схема відпрацьовування запасів вугілля з тонких і трудомістких пластів. Для України на базі наукових результатів кафедри ПРР фахівці проектного інституту Дніпрогіпрошахт розробили три проекти станцій «Підземгаз»: для бурого вугілля — на Синельниковському й Монастирщинському буровугільних родовищах, для кам’яного вугілля — в об’єднанні «Павлоградвугілля». Справа за малим — утілити ці проекти в життя, позбавивши країну горезвісної нафтогазової залежності.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 24 с е р п н я 2 010 №33-34 (137-138)

ФАРВАТЕР

SOS для суднобудівників Німеччина запропонувала Україні купити військові кораблі, виведені зі складу німецького флоту. У такому випадку без замовлень можуть залишитися українські виробники Дмитро ТИМЧУК «Ітися може про фрегати, мінні тральщики, підводні човни, а також про співробітництво у виробництві та укомплектуванні обладнанням корветів. Але я наголошую, що це лише пропозиції. Реакція української сторони на них мені поки невідома», — заявив парламентський державний секретар федерального міністерства оборони Німеччини (бундесверу) Крістіан Шмідт під час свого недавнього візиту в Україну, не уточнивши кількість і вартість запропонованих Києву одиниць військово-морської техніки.

ідразу слід зазначити: пропозиція Німеччини — це не якийсь жест доброї волі. В останні роки Берлін посилено «ріже» бундесвер, виводячи з бойового складу техніку. ВМС Німеччини оголосили про зняття з озброєння раніше строку шести 500-тонних дизель-електричних підводних човнів проекту U-206A, які надійшли на флот на початку 70-х. Реформування здійснюється з метою підвищення оперативної готовності чотирьох човнів класу U-212A (прийняті в 2005—2007 роках), що залишилися, і скорочення експлуатаційних витрат. Німеччина припускає найближчим часом списати 8 фрегатів, 10 корветів і 21 вертоліт. Очевидно, Україні намагаються продати саме ці кораблі, що були в експлуатації. При цьому найстаріший фрегат типу «Бремен» надійшов у ВМС Німеччини в 1979 році, типу «Бранденбург» — у 1992-му, корвети — з 1982 року.

ЯКЩО РОЗІБРАТИСЯ

вони не знали, що на них чекає далі, бо з 2008 року фінансування взагалі стало критичним. У 2009-му на ці потреби військовим узагалі перерахували лише 113 млн грн, і це за підвищення цін на все. У 2010 році більше ніяк не буде. На цьому тлі розпіарена українська програма будівництва власного корвета ще на початку року опинилася під серйозною загрозою зриву. Навесні, як відомо, на Чорноморському суднобудівному заводі відбулося врочисте закладання оснащення для головного корабля, на тому все й застопорилося — закінчилися гроші. І коли уряд знайде спосіб для наступного «уливання» у корветну програму, не скаже ніхто. За старі кораблі Україна може розплатитися з Німеччиною не обов’язково «живими» грошима, а, наприклад, продукцією українського авіабудування, яка цікавить німців. Але це також лише припущення: з одного боку, військове відомство ФРН, безперечно, хоче, скажімо, військовотранспортний Ан-70. Одержати ці сучасні літаки в обмін на непотрібні їм кораблі дуже заманливо. З іншого боку, Німеччина й без того перманентно сперечається з ЄС через неможливість своєї участі в проекті аналогічного європейського А400М, особливо після своєї пропозиції скоротити з 60 до 49 кількість замовлень на цей літак. А тому навряд чи Євр о союз дозволить німцям переключитися на український авіапром, та й сам Берлін напевно розуміє слизькість такого варіанта в політичному плані. Якщо говорити про гроші (або грошовий еквівалент), то для Києва, безперечно, вигідніше купити 3—5 кораблів у Ні-

меччини за ту ж суму, у яку обійдеться один український корвет. При цьому не забуватимемо, що український корабель — це якийсь гібрид власне корвета (корабля прибережної зони) і фрегата (здатного діяти в океанській зоні). Робилося це, як відомо, не від доброго життя, а щоб заощадити. Німеччина ж пропонує обзавестися повноцінними фрегатами й корветами без будь-яких конструкторських диво-рішень. Але купівля ВПТ — це лише перший крок у прив’язці Збройних Сил України до іноземних підприємств. Поточний ремонт і технічне обслуговування, навчання персоналу, модернізація — усе це вимагає звернення до виробника, а отже, постійних контрактів із ним. А це гроші, які в обхід українських суднобудівників, які животіють без замовлень, потраплять за кордон. По суті, продаж будь-якої значної партії ВПТ — це фінансовий гачок, на який ловиться покупець, і збиток його для вітчизняної галузі необхідно оцінювати повною мірою. У цьому випадку йдеться про придбання кораблів, які були в експлуатації. А це означає, що питання ремонту й модернізації гостро постане вже незабаром.

ПИТАННЯ РУБА ХТО ЗАХИСТИТЬ УКРАЇНСЬКЕ СУДНОБУДУВАННЯ? оворячи про німецьку пропозицію, треба також визначити, скільки й чого українським ВМС узагалі потрібно для виконання завдань у повному обсязі. Тут також поки туман. Експерти (наприклад, директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський)

ХІБА ЩО ПІДВОДНІ ЧОВНИ роблематичність німецької пропозиції полягає в її привабливості. Насамперед, у Києва немає й не передбачається коштів для розвитку власних озброєнь і військової техніки (ОВТ). У 2006 році Міноборони одержало на це 287,2 млн грн, у 2007-му — 682 млн. Ці витрати в Міноборони й Генштабі називали вкрай недостатніми, але

начебто логічно заявляють, що точно оцінити потребу України в суднах того або іншого типу можна лише після завершення в Міноборони «оборонного огляду», який зараз проходить у Збройних Силах. Усе правильно, але є два моменти, які дещо непокоять. Поперше, цілком зрозуміло, що перспективний вигляд нашої армії визначатиметься в першу чергу з огляду на фінансові можливості, а не об’єктивні потреби обороноздатності країни. Недавно заявлена Концепція ЗСУ-2015 декларує скорочення Збройних Сил на 15—20%. Нічим іншим, як прагненням заощадити на військових, це не пояснити. По-друге, на підставі особистих спостережень, принаймні протягом останніх 10 років, насмілюся твердити: в Україні не було жодного стратегічного документа щодо військової сфери, який би посилено не правився й не змінювався вже через рік після його ухвалення. Тому орієнтуватися на такі «розробки» — однаково, що вірити довгостроковому прогнозу Гідрометцентру. Якщо говорити про реальні потреби ВМС, може, розумніше було б не дуже орієнтуватися на нинішні розрахунки Міноборони, а згадати експертні оцінки кінця минулого століття — вони виглядають правдоподібніше, оскільки не пов’язані з «поточними фінансовими можливостями». У цьому випадку український флот за умови неприєднання країни до військово-політичних союзів повинен мати у своєму складі як кістяк 3—4 фрегати, 10—15 корветів, 5—6 підводних човнів. Ну і плюс, звичайно, судна забезпечення різного призначення. Із усього цього Україна, у принципі, не може будувати лише підводні човни. На які, мабуть, і треба звернути особливу увагу в німецькій пропозиції. З іншого боку, яка від них користь, якщо не буде фрегатів і корветів? Оптимальний варіант бачиться в закупівлі підводних човнів, які були в експлуатації (у світі це нормальна практика), з одночас-

ним доведенням до розуму національної корветної програми. Але, знов-таки, і те й інше вимагає коштів, яких в українського уряду немає...

УПРИТУЛ МІЖ ДОЦІЛЬНІСТЮ Й ПРИВАБЛИВІСТЮ цілому ж нинішня пропозиція ФРН змушує Україну жорстко порушити питання про захист своєї стратегічної галузі — суднобудування (і в глобальному значенні йдеться про український ОПК у цілому). Згадаємо, коли тільки починалася національна корветна програма, точилися дуже гострі дебати про те, чи варто створювати кораблі самим або ж замовити їх на іноземних верфях. Лобістів по обидва боки вистачало, але перемогло «національне лобі», і контракт дістався українським суднобудівникам. Зараз же знову їхні інтереси (а отже, і держави) опинилися під загрозою. Очевидно, Україні треба вдосконалити законодавство у сфері ОПК. Скажімо, за прикладом американців задекларувати, що військова техніка може прийматися на озброєння армії й флоту, тільки якщо вона випускається на території нашої країни. Це дало б поштовх до створення СП із зацікавленими іноземними компаніями і при цьому не зачіпало б інтересів держави. Або змусило закуповувати зразки озброєнь іноземного виробництва тільки разом із ліцензіями. Але знову проблема в грошах. Такі зміни в законодавстві були б ефективними, якби Збройні Сили України мали кошти. Зараз, на жаль, про це не йдеться. А висновок простий: поки армія і флот, а отже й національні програми створення нових видів озброєння, не фінансуватимуться в повному обсязі, Україна так і балансуватиме між доцільністю та привабливістю. А останнє зовсім не завжди відповідає національним інтересам, якщо мати на увазі не миттєву вигоду, а довгострокові результати...

ТИМ ЧАСОМ

Росіяни будуватимуть кораблі самі

б’єднана суднобудівна корпорація (ОСК) РФ, раду директорів якої, до речі, очолює віце-прем’єр країни Ігор Сечін, домоглася відкритого тендеру із закупівлі вертольотоносця для потреб ВМФ. Це означає, що міноборони Росії відмовилося від ідеї широко розрекламованого придбання французького корабля Mistral — світового лідера у своєму класі. Орієнтовна ціна французького судна — 340—420 млн євро. Головне військове відомство РФ розгляне пропози-

ції щодо його аналогів, у тому числі з верфей Об’єднаної суднобудівної корпорації, яка обіцяє побудувати корабель за $500—700 млн. Таким чином, буде проведений відкритий міжнародний тендер, щоб дотриматися законності процедури. Є думка, що головним фаворитом і переможцем конкурсу з високою ймовірністю стануть верфі Міжпромбанку. Утім, у ньому мають намір брати участь відразу три виробники:

далекосхідний суднобудівний завод «Зірка», «Адміралтейські верфі» (Санкт-Петербург) і калінінградський «Янтар». «Зірка» уже створила спільне підприємство з південнокорейським концерном Daewoo Marine Shipbuilding & Engineering, і на тендері вони запропонують міноборони купити корейський вертольотоносець Dokdo. «Адміралтейські верфі» і «Янтар» об’єднали зусилля в цьому проекті з Північним проектно-конструкторським бюро, яке входить до ОСК. Очевидно, що гроші залишаться в Росії, а не підуть за кордон.

Українська технічна газета

№33-34 (137-138) В і в т о р о к , 24 с е р п н я 2 010

ПРІОРИТЕТИ

Стратегія промислової безпеки Її мета — захистити життя й здоров’я людей від небезпечних виробничих чинників Але ще не все так райдужно. ву безпеку. Такий закон працює від небезпечних виробничих нуло стільки людей, скільки населення в середньостатистич- Статистика виробничого трав- в багатьох країнах — десь він чинників, то тактика (як доному сільському районі. Без пе- матизму в Україні хоч і набли- розбудовує систему загальних могтися цієї мети) — це компребільшення катастрофічна си- жається до світового рівня, але відносин, а десь регулює питан- лекс заходів, над якими стоїть туація вимагала від Держгірп- ще далека від бажаного. Нам ня промислової безпеки окре- наглядова діяльність. ромнагляду неординарних за- необхідно створити чітку сис- мих галузей і навіть окремих Із ухваленням Закону «Про ходів, докладання величезних тему промислової безпеки, яка груп обладнання. У нас же досі промислову безпеку» Україна зусиль, щоб зупинити заги- безвідмовно діяла б як у країні навіть не сформульована ідео- одержить нарешті комплексну бель людей. Причому це дово- в цілому, так і на кожному під- логія промислової безпеки. Ін- й збалансовану систему дердилося робити в складних умо- приємстві. шими словами, немає площад- жавного нагляду у сфері безвах, коли економіка пеки для напрацювання пеки виробництва. Це дозвореходила до ринково- Нам необхідно створити чітку законодавчої та нор- лить, зокрема, уникнути дуго укладу, підприємства систему промислової безпеки, мативної бази в цій блювання наглядових функцій змінювали форму власдуже важливій сфе- різними державними структуяка безвідмовно діятиме як у Сергій СТОРЧАК, ності й технології, а зарі, яка безпосередньо рами. Адже в нас сьогодні мало голова Державного комітету конодавча й нормативна країні в цілому, так і на кожному впливає на економіку не кожне міністерство має свої України з промислової база не встигала за цими підприємстві. й соціальний добро- інспекції, які оперують тільки безпеки, охорони праці та перетвореннями. бут держави. Точніше, їм зрозумілою термінологією гірничого нагляду Якоюсь мірою сфера промис- ідеологія вже існує, але поки (узятою із системи цивільної Комітету вольовим рішенням доводилося забороняти ви- лової безпеки сьогодні регулю- тільки у вигляді законопроек- оборони радянських часів) і користання обладнання, робота ється Законом України «Про ту, розробленого Держгірпром- послуговується своєю градаа гірничих підприємствах на якому призводила до травму- охорону праці», ухваленим у наглядом і ухваленого Верхо- цією підприємств за ступенем великих промислових кор- вання працівників, призупиняти 1992 році. Але основну ува- вною Радою України в першому небезпеки. При цьому їхня відпорацій Америки на найвидні- виробництво до усунення по- гу цей документ приділяє соці- читанні. Займатися питання- повідальність майже нульова: шому місці, де в нас зазвичай рушень, брати на себе функції альному аспекту виробництва. ми промислової безпеки Держ- вони не відповідають перед задошка пошани передовиків, які відомчого контролю в цілих га- Технічного ж аспекту торкаєть- гірпромнагляду доручив уряд коном за свої дії або бездіяльперевиконують план, розміще- лузях економіки (вуглевидобув- ся побіжно. Хоча саме він є го- у 2006 році. Крім цього Комі- ність у сфері промислової безні фото кращих працівників, ної, будівельної, хімічної), уво- ловною загрозою виникнен- тет виконує ще дві функції: ор- пеки. Такий різнобій у роботі які дотримуються норм безпеч- дити на окремих підприємствах ню аварій і нещасних випадків, ної праці. А по всій території — посилений режим нагляду. Усіх що підтверджує й статистика: За станом промислової безпеки можна на кожній виробничій дільни- цих адміністративних заходів щороку найбільший показник ці й навіть на центральному го- ми вживаємо й сьогодні, але вже травматизму фіксується на тех- судити й про ставлення суспільства до диннику — великі плакати «Зна- не так масово — власники під- нологічно «навантажених» під- вищих цінностей, про рівень технічного йди час для безпеки», які постій- приємств, можна сказати, на- приємствах. Тут важливо також прогресу, а також про соціальну но нагадують і керівництву, і ро- вчилися ставити питання безпе- розуміти, що експлуатація невідповідальність влади, бізнесу, різних бітникам просту, але важливу іс- ки своїх співробітників якщо не безпечних виробничих об’єктів тину: гроші не можна заробляти на перше, то вже й не на остан- із порушенням вимог безпеки політичних і громадських організацій. ціною життя й здоров’я. може мати сумні наслідки не нє місце. Утім, у цьому заклику суто Патовий стан у сфері промис- тільки для працівників підпри- ганізовує управління охороною відомчих інспекцій лише внопрагматизму навіть більше, ніж лової безпеки країни вже поза- ємств, а й для людей, які мешка- праці на підприємствах і здій- сить хаос у систему державноморалі: дотримання норм без- ду. Виведений торік Міжнарод- ють поруч. го нагляду й створює додаткоснює гірничий нагляд. Нещасний випадок (тому він Проект Закону «Про про- вий адміністративний тиск на і називається випадком) може мислову безпеку» спрямова- бізнес. Промбезпека — це не тільки технічний стан статися на будь-якому підпри- ний на запобігання аваріям і Комітет, як ніхто інший, запідприємства, а і його менеджмент, система ємстві — зі складним і з про- нещасним випадкам на небез- цікавлений у вдосконаленні стим обладнанням. І не завжди печних виробничих об’єктах. системи нагляду й приведенні виробничих відносин. Усе це в комплексі через проблеми з технікою. За Він установлює основні норми, її до загальноприйнятих норм. вимагає особливої уваги держави. статистикою, причина біль- правила організації та вико- Адже саме на нас покладена шості виробничих НП — орга- нання робіт від моменту про- відповідальність за реалізапеки зберігає основні фонди й ною організацією праці коефіці- нізаційний, або, інакше кажу- ектування підприємств і до їх- цію державної політики у сфері збільшує прибуток, оскільки ро- єнт частоти виникнення нещас- чи, суб’єктивний, чинник. Тому ньої ліквідації. Регламентує промбезпеки. І ця політика поботодавцеві не доводиться ви- них випадків на підприємствах питання промбезпеки — це не відносини в цій сфері між ро- винна ґрунтуватися не тільки трачатися на ліквідацію наслід- України вже не так разюче від- тільки технічний стан підприєм- ботодавцями й робітниками, на адміністративно-каральних ків аварій і всілякі компенсації різняється від показника кра- ства, а і його менеджмент, сис- а також функції наглядових принципах, а більшою мірою потерпілим. Це дуже добре ро- їн Центральної Європи. Цього тема виробничих відносин. Усе структур. Що важливо, упер- — на економічній зацікавзуміють у промислово розви- року на тлі нехай і невеликого, це в комплексі вимагає, у свою ше в законодавчому полі кра- леності та фінансовій відповінених країнах, де власники під- але все-таки зростання вироб- чергу, особливої уваги держави, їни з’явиться визначення про- дальності роботодавців за стан приємств не обмежуються, зро- ництва кількість випадків трав- і зокрема, відповідних наглядо- мислової безпеки як стану за- виробництва. зуміло, самими лише плакатами матизму зменшилася на 4%, а зі вих структур. хищеності життя та здоров’я щодо дотримання правил безпе- смертельним результатом — на людей від небезпечних вироб- ЧАС УПРАВЛЯТИ РИЗИКАМИ СТАН ЗАХИЩЕНОСТІ ки на робочих місцях. к і в будь-якій важливій і ве6%. Це означає, що ми можемо ничих чинників. Ще років десять тому в на- працювати як увесь цивілізоваликій справі, визначившись Україні давно назріла необЯкщо стратегія промислової шій країні щорічно від вироб- ний світ, приділяючи увагу безхідність ухвалення спеці- безпеки, її кінцева мета — за- зі стратегією (немає сумнівів, що ничих аварій нівечилося й ги- пеці на робочих місцях. ального закону про промисло- хист життя та здоров’я людей Закон «Про промислову

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 24 с е р п н я 2 010 №33-34 (137-138)

ПРІОРИТЕТИ безпеку» буде ухвалений), необхідно вдосконалити тактику. Зрозуміло, що перехід на нові принципи нагляду вимагає насамперед змін у самій системі. Вона не може ефективно працювати в умовах ринку й фактично цілковитої приватної власності, послуговуючись положеннями, створеними ще за «розвиненого соціалізму». Із цією метою Комітет протягом трьох останніх років проводить реструктуризацію нагляду. Ми вже пройшли два етапи реформування. Оптимізували структуру центрального апарату й територіальних підрозділів, ліквідувавши управлінські ланки, які не сприяли

виробничі операції і що необ- стійно проводить інвентариза- із сучасним обладнанням. Але ромнагляду на проведення робіт хідно зробити, щоб вони стали цію обладнання та паспортиза- сьогодні в країні більше полови- підвищеної небезпеки. До речі, максимально безпечними. цію робочих місць, визначаю- ни технічного обладнання від- такий порядок видачі дозволів Ця система дозволить по- чи рівень виробничих ризиків. робило по 2—4 граничних тер- — за допомогою експертизи обступово перейти до якісно но- Так само самостійно розробляє міни експлуатації. Хоча це зо- ладнання ЕТЦ — визнаний завої концепції організації дер- й проводить заходи щодо їх- всім не означає, що жавного нагляду. Відповідно нього усунення. Усі ці дані вно- його треба списати Ми формуємо ідеологію до неї підприємства поділяють- сяться в декларацію про відпо- на металобрухт. Не в цій дуже важливій сфері, ся на три категорії: високого, відність виробництва нормам обов’язково зупинящо безпосередньо впливає середнього й незначного ступе- промислової безпеки й охоро- ти застарілі машиня ризику. На об’єктах зі знач- ни праці й надаються Держ- ни й механізми, адже на економіку й соціальний ною потенційною ймовірністю гірпромнагляду. є приклади успіш- добробут держави. виникнення аварій державний Безперечно, контроль дер- ної роботи верстанагляд залишиться жорстким, жави, нашого Комітету за тів і технологічних ліній, запу- рубіжними експертами максипостійним і безкомпромісним таким підприємством не стане щених ще на початку минулого мально наближеним до вимог — зі штрафами й зупиненням декларативним. Якщо нещас- століття. Кваліфікована діагнос- європейського законодавства. виробництва. ний випадок трапиться — роз- тика, своєчасний ремонт здатні Сьогодні діяльність експертноустановимо на багато років подовжити жит- технічних центрів також оптиА от на інших, де нещасні ви- слідуватимемо: падки, як правило, — резуль- причини, визначимо відпові- тя обладнання й убезпечити ро- мізується — вони зібрані під тат безвідповідаль- дальних і розробимо заходи з боту на ньому. Усе це — у руках і егідою Національного науковоного ставлення ке- недопущення таких інциден- компетенції власників. дослідного інституту промисНа підприємствах, які рівництва та працівтів. Така робота налової безпеки та охороналежать до категорії ників до питань без- довго запам’ятається Комітет, як ніхто інший, ни праці й перед ними незначного ступеня ризику, пеки праці, інспек- винним у НП і буде зацікавлений в удосконаленні поставлене у тому чисголовною «наглядовою» торський склад за- уроком для інших. лі завдання забезпечити системи нагляду. Адже саме на йметься більшою міДекларативний науково-технічну підтримфігурою буде роботодавець. рою профілактикою принцип здійснен- нас покладена відповідальність за ку державному нагляду. ефективній роботі. Далі — пере- травматизму. І це логічно: хо- ня нагляду, з одного реалізацію державної політики у Промислова безперозподілили промислові об’єкти дити на підприємства й учити боку, зменшить адмі- сфері промбезпеки. ка — один із чинників, нагляду між територіальними роботодавця за кошти платни- ністративний тиск на які поряд з іншими (стата обласними управліннями, що ків податків — це не є справою середній і малий бізнес, мініміЩоб допомогти підприємству ном охорони здоров’я, освіти, поліпшило його якість у галузях, держави. Інспектор не повинен зувавши кількість перевірок, а визначитися з технічною оцін- свободи підприємництва, свонерівномірно представлених на розповідати власникові, яке об- з іншого — нарешті змусить ке- кою та умовами подальшої без- боди слова) визначає в цілому карті країни. ладнання краще купити, як пра- рівника розібратися у власно- печної експлуатації машин і ме- якість нашого життя. За нею Зараз переходимо до третьо- вильно його встановити, де ро- му господарстві й вивчити зако- ханізмів, а також для того, щоб можна судити і про ставлення го етапу реформування, а саме бити заземлення або якими за- нодавство про охорону праці та тримати ситуацію з промисло- суспільства до вищих цінносподіляємо наглядову функцію собами захисту забезпечувати промислової безпеки. вою безпекою під контролем, тей (таких як людське життя), Комітету на два самостійних насвого часу Комітет створив сис- про рівень технічного прогрепрями: розслідування нещас- На об’єктах зі значною потенційною тему державних експертно- су, а також про соціальну відних випадків на виробництві й ймовірністю виникнення аварій державний технічних центрів. Їхні співро- повідальність влади, бізнесу, власне наглядову діяльність як бітники — грамотні фахівці із ве- різних політичних і громаднагляд залишиться жорстким, постійним систему заходів із профілактиликим досвідом роботи: прово- ських організацій. Але промиски травматизму. Утім, завдан- і безкомпромісним — зі штрафами й дять техогляди, експертні обсте- лова безпека як система правоня тут одне: узагальнюючи при- зупиненням виробництва. ження всіх без винятку видів об- вих, соціально-економічних і чини нещасних випадків і всталаднання й пропонують рішен- організаційно-технічних захоновлюючи винних, уживати ра- працівників. Це багато коштує Відмова від посиленого на- ня про подовження (або не подо- дів не виникне сама по собі. Її зом із тим дієвих заходів із запо- суспільству. гляду за цим сектором еконо- вження) терміну його служби. треба створювати скрупульозбігання аваріям і травматизму. міки звільнить ресурс Комітету Крім цього, експертно- но й послідовно через ухваленІз цією ж метою Комітет, ви- НЕПОДАТКОВА ДЕКЛАРАЦІЯ й дасть нам можливість зосере- технічні центри проводять екс- ня законів, нормативних актів, а підприємствах, які на- дити сили на найнебезпечніших пертизу стану потенційно не- розроблення відповідних провчивши світовий досвід, розролежать до категорії не- виробничих об’єктах. бив і впроваджує систему оцінбезпечного обладнання та під- грам, зрештою, через усвідомки виробничих ризиків, яка має значного ступеня ризику, гоУправляти ризиками й декла- готовку персоналу до роботи на лення її важливості й розумінпоказати, наскільки небезпеч- ловною «наглядовою» фігурою рувати виробничу безпеку, зви- ньому на підприємствах, які хо- ня ключових положень кожні ті або інші дії працівника або стане роботодавець. Він само- чайно, легко на підприємствах чуть одержати дозвіл Держгірп- ним із нас.

Передплачуйте у відділеннях «Укрпошти», передплатних агентствах, у відділі передплати редакції, а також на сайті www.tehnichka.com

м. Київ тел./факс: (044) 440-82-09, тел.: (044) 221-06-50 м. Луганськ тел./факс: (0642) 59-93-91, тел.: (0642) 59-93-92 e-mail: podpiska@tehnichka.com

Передплатні індекси: українською мовою

російською мовою

99309

99340

Вартість передплати: на 1 міс. - 21,40 грн на 3 міс. - 64,20 грн

Українська технічна газета

№33-34 (137-138) В і в т о р о к , 24 с е р п н я 2 010

SOSтан

Невдалий обгін «Італійський» страйк на Полтавському ГЗК, що бурхливо почався 1 серпня, завмер на рівні «китайських попереджень» із боку його організаторів Світлана ІСАЧЕНКО — Керівництво ГЗК намагається придушити страйк і зробити вигляд, що все закінчено, але ми і далі боротимемось за свої права, — говорить Олексій Кляшторний, голова центрального координаційного комітету незалежної профспілки «Народна солідарність», який взяв на себе роль генерального штабу акцій протесту. Вимоги страйкарів, а це буровики, бульдозеристи, екскаваторники, водії великовантажної техніки, — підвищити заробітну плату не менше ніж у два рази, зменшити норми праці до рівня, який відповідає нормам безпеки й фізичних можливостей людського організму, повернути перший список шкідливості, соціальні й пенсійні пільги всім працівникам кар’єру. Про те, що ж відбулося й відбувається у ВАТ «Полтавський гірничозбагачувальний комбінат», — в інтерв’ю з його генеральним директором Віктором Лотоусом.

— Вікторе Вікторовичу, що ж ви довели ситуацію до таких крайнощів? Країна святкує День незалежності, День шахтаря. А на одному з передових гірничих підприємств — страйк. — Розвиток ситуації для нас самих був несподіванкою. Ми завжди вважали, що підприємству, в якого найкращі соціальні стандарти, краща техніка, яке стабільно платить високу зарплату, не може загрожувати така крайня форма протесту. Адже це факт: за результатами 2008— 2009 років у нас була найвища зарплата серед гірничо-збагачувальних комбінатів України. — Правда? А говорять, на криворізьких ГЗК вона набагато більша й вам слід було б на них рівнятися. — Зараз можна почути багато дивної інформації, а то й відвертої брехні про нинішню ситуацію на нашому підприємстві. Схоже, комусь вигідно її поширювати. Але цифри — річ уперта. До того ж треба правильно їх аналізувати, а не маніпулювати ними. За перше півріччя в нас зарплата відрізняється лише на 3—5% від окремих ГЗК Кривого Рогу. Візьмемо середню зарплату водіїв великовантажних самоскидів. За 7 місяців цього року в нас вона становила 5187 гривень. На Південному ГЗК — 4954, на Інгулецькому — 5144, на Північному — 5246. Найвищий показник у Центрального ГЗК — 5370 гривень. Дійсно, в останні місяці ці ГЗК почали платити працівникам більше. Зате в січні ми виплатили 13-ту зарплату, і в цілому водії одержали до 7 тисяч, тоді як у Кривому Розі — 4,5. Чомусь про це ніхто зараз не говорить. До того ж треба дивитися не тільки на зарплату, а й на обсяги виробництва, від яких вона безпосередньо залежить. Тоді з’ясується, що Інгулецький ГЗК виробив на 40% більше концентрату, ніж Полтавський, а ПівнічГЗК — на 33%. Постає запитання: чи може комбінат, який виробляє на 40% менше товарної продукції й має на стільки ж менший виторг, дозво-

Віктор Лотоус

лити собі виплачувати таку ж зарплату, як аналогічні підприємства галузі? Не треба бути економістом, щоб зрозуміти: якщо ми за наших обсягів ще й збільшимо її вдвічі, як того вимагали страйкарі, матимемо прямий шлях до банкрутства. Не слід залишати поза увагою й той факт, що в деяких криворізьких ГЗК немає в складі їдалень, житловокомунального господарства, санітарної частини, турбаз. Вони зараз ураховують тільки зарплату робітників основних професій. Оскільки значну частину обслугового персоналу, робота якого завжди оплачувалася набагато нижче, вивели в аутсорсинг — в окремі приватні підприємства. — То й ви виведіть. І потім, ми вже давно не в соціалізмі. Навіщо ви утримуєте всю цю соціальну сферу? — Полтавський ГЗК — соціально відповідальне підприємство. Так, ми зараз шукаємо інші, сучасніші, форми роботи. Вивели зі складу комбінату ремонтнобудівельне управління, ще одну будівельну організацію. Вони знайдуть собі замовлення на регіональному ринку. Та що ми матимемо, відправивши у вільне плавання вузькопрофільних фахівців, для яких у нас у Комсомольську, на території якого розташований комбінат, й у всій аграрній Полтавській області (на відміну від того ж промислово насиченого Кривого Рогу) немає конкурентного середовища? Пішовши в аутсорсинг, вони однаково на 99% працюватимуть на наш комбінат. До того ж у нас іноземні технології, унікальне обладнання. Чи варто відпускати робочих ексклюзивних професій, які можуть його обслуговувати, проводити кваліфікований ремонт і яких нам ніхто не замінить? Та й навіщо нам потім залежати від такої фірми? Так ми можемо лише втратити досвідчених фахівців. — Повернімося до страйку. При цьому не шукатимемо чорну кішку в темній кімнаті, навіть якщо вона там є. Хоча ви напевно шукали. Знайшли? — Принаймні мені про результати пошуків нічого не відомо. Але цей страйк однозначно має замовлений ха-

рактер. Думаю, такого ніколи не трапилося б без втручання ззовні. Приїхали з Києва юристи з досвідом маніпулювання свідомістю працівників — про цей досвід можна дізнатися з відкритих джерел інформації. Залишається поки без відповіді запитання: хто замовив і з якою метою? Можу сказати одне: без такого провокаційного підживлення наш трудовий колектив не вдався б до таких дій. Ми теж в останні дні страйку одержали сильну підтримку з боку уряду, Полтавської облдержадміністрації. Була створена робоча група під співголовуванням заступника міністра Мінпромполітики Сергія Бєлєнького й заступника губернатора Бориса Галушка. Минулого понеділка відбулося її перше засідання, на яке були запрошені й представники трудового колективу — водії-страйкарі. Комісія підтвердила, зокрема, що оскільки в нас зарплата вище середньогалузевої, то немає підстав для її перегляду. А найголовніше — зарплата відповідає умовам колективного договору, підписаного адміністрацією комбінату й трудовим колективом. Цей документ уважається законом. Зарплата, звичайно, підвищуватиметься, але відповідно до затвердженого бюджету підприємства й у рамках колективного договору, де передбачене її збільшення цього року на 13%. У липні, приміром, вона збільшилася на 18%. Які до нас претензії? — У будь-якому разі ви могли й навіть повинні були запобігти подіям, а не доводити своїх працівників до акцій відчаю. — Звичайно, ми розуміли й знали, що є певне невдоволення у зв’язку із проведеною в травні атестацією робочих місць, коли частина професій на комбінаті була переведена з першого списку шкідливості, який визначає важкі умови праці й надання пільгового пенсійного забезпечення, до другого. Керівництво — я особисто, мої заступники — зустрічалися з людьми, пояснювали, чому так сталося. Але нас не почули. Чи то не захотіли, чи то ми не були переконливі — це ще треба проаналізувати. Ми ж бо не тільки переконували й пояснювали. Тим, у кого не вистачало неве-

ликого строку для того, щоб потрапити до першого списку, який дає право виходу на пенсію в 50 років, були створені всі умови, щоб доробити. З першого списку вивели водіїв великовантажних машин останніх розробок, екскаваторників, які працюють на імпортних «Хітачі» й «Комацу», бульдозеристів, у яких «Кательпілери». Це кращі зразки світової техніки, де встановлені кондиціонери, антивібраційні крісла. За всього бажання неможливо підтвердити наявність шкідливих чинників виробництва, а з ними — і право бути в першому списку. Коли побачили, що частина працівників втратить пільги й це призведе до невдоволення, запросили незалежну державну лабораторію, яку не запідозриш у якихось підтасуваннях. І вона підтвердила наші висновки. Ще до початку страйку адвокатська компанія, яку найняв трудовий колектив через згаданих київських юристів, звернулася до нас із проханням провести повторну атестацію. Повторні заміри, проведені на великовантажних автомобілях, підтвердили наші дані, указавши, що немає підстав для їхнього перегляду. Атестація проведена у встановленому порядку, за встановленими державою критеріями, тому якщо є незгодні, то їм треба заперечувати її результат у судовому порядку, як це робиться в цивілізованих країнах. — Як страйк позначився на роботі комбінату? Виробництво було зупинено? Печі гасили? — Нічого не зупинялося. Як працювали, так і працюють три печі для випалу котунів — нашої основної продукції. Одна була на плановому ремонті ще до страйку. Цього цілком вистачає для виконання плану. Єдине — у нас скоротилися обсяги розкривних робіт, але з 12 серпня вони відновлені. Коли зрозуміли, що робітничий клас нас не чує, коли оці приїжджі провокатори — інакше їх не назвеш — почали закликати до цілковитого зупинення виробництва, ми змушені були найняти фірму із Кривого Рогу, що надає послуги гірничо-збагачувальним комбінатам із перевезення гірської маси. До нас приїхали 20 фахівців зі значним стажем роботи, а не якісь там трактористи, як дехто говорив. Готувалися привести ще людей, але цього не знадобилося — страйкарі закопали сокиру війни, почали працювати й виконувати планові завдання на 100% як із розкривних робіт, так і з видобутку руди. Ми вважаємо, що страйк закінчено. Хоча залишилися питання, які треба відрегулювати. — То ви не виконали вимоги страйкарів? — Ні, бо вони абсолютно нездійсненні. Це добре розуміли ті, хто їх висував. І що, по суті, треба було виконувати? У встановленому порядку страйкарі не подали жодної вимоги (на час інтерв’ю. — Авт.) Як можна в такому випадку вести конструктивний діалог і з ким, якщо профспілка «Народна солідарність» ніде не зареєстрована? Це взагалі незрозуміло яка структура. Організатори акції мали б знати, що страйк давно вже не стихійний захід. Є певна процедура його проведення, якої треба дотримуватися, якщо, звичайно, мета страйку — вирішити нагальні соціальні питання. Безперечно, справедливі вимоги ми б виконали відразу й у повному обсязі.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 24 с е р п н я 2 010 №33-34 (137-138)

SOSтан — Яких втрат зазнав комбінат за цей місяць і чи вимагатимете ви, зі свого боку, від профспілки, яка організувала страйк, відшкодувати збитки? — Так, ми зазнали матеріальних втрат і думаємо над механізмом їхнього відшкодування. Але наші юристи тепер сушать голову над тим, кому ж саме висунути претензії. Оскільки юридично ніякої «Народної солідарності» не існує. Отака цікава ситуація, дуже промовиста.

ня з кількості передач — більше 40 кілометрів на годину не поїдеш. Що ж до обгонів, то правила безпеки забороняють обганяти техніку однакової характеристики. Але якщо спереду «Комацу», що рухається зі швидкістю 30 кілометрів на годину, їде бульдозер зі швидкістю 5 кілометрів, то, зрозуміло, без обгону не обійтися. Він у таких випадках дозволений офіційно, і ми лише підтвердили це у своїх внутрішніх документах.

Так, сьогодні доводиться вживати досить непопулярних заходів, наприклад, переводити професії з одного списку до іншого. Але настав час, коли треба говорити одне одному правду. Якщо підприємство вкладає зі свого прибутку десятки мільйонів доларів у нову техніку, поліпшуючи умови праці, то чому ми повинні змушувати тих, хто проводить атестацію робочих місць, вдаватися до протизаконних дій і говорити, що нібито є шкідливі чинники

— За рахунок чого підвищуватимете зарплату? — За рахунок збільшення обсягів виробництва та продуктивності праці. У тому числі за рахунок нової техніки. Якщо раніше купували машини вантажопідйомністю 90 тонн, то з наступного року братимемо тільки 180-тонні. Наше завдання — збільшити обсяги, зберігши при цьому трудовий колектив. — Однією з головних претензій до вас під час страйку саме й було те, що великі обсяги виробництва досягаються за рахунок ігнорування вимог промислової безпеки. З огляду на останні події в це важко повірити. Адже якщо Держгірпромнагляд заборонив роботу так званих штрейкбрехерів із Кривого Рогу через не проведені серед них інструктажі з охорони праці, то за порушення норм безпеки вам, певне, уже давно зняли б голову. І все-таки, навіщо ви змушували водіїв, за їх словами, іти в кар’єрі на обгін і перевищувати швидкість, по суті, ризикувати життям? — Ніхто нікого не змушував. Ми взагалі караємо за перевищення швидкості. Норми руху техніки погоджені з усіма інстанціями. Більш того, у нас уведене обмежен-

му одержувати більшу зарплату. Там людина приходить найматися на роботу й сама оцінює ризики. Хоче мати в старості будиночок на Майямі — працює в кар’єрі за 10 тисяч доларів хоч до 80 років, якщо здоров’я дозволяє (тому там геть усі займаються спортом). Не хоче — іде в офіціанти. Треба навчати людей ринкових механізмів. У нас нема інституту, який би прищеплював повагу до приватної власності, до роботи. Ніхто не говорить про те, що для того, щоб заробити європейську зарплату, треба спочатку підвищити продуктивність праці в кілька разів, знизити витрати електроенергії, провести технічне переозброєння виробництва в цілому. — Ви були на рудниках за кордоном. Там як — краще? — Такі ж умови праці. Такий же пил. Але що дивно: в Австралії на таких самих машинах, як у нас, і навіть вантажопідйомністю 240 тонн, працюють жінки. Їм дозволяється. Зрозуміло, що й зарплату одержують нарівні з чоловіками.

— Що ж, Вікторе Вікторовичу, ви тепер керівник з унікальним досвідом. Що порадите своїм колегам з урахуванням здобутих знань, якщо вони раптом матимуть справу зі страйком? — Керівникові необхідно розмовляти зі своїми працівниками, як би він не був зайнятий виробничими справами. Знаходити аргументи й уміти пояснити свою позицію. Ширше залучати профспілкові організації.

виробництва? Звичайно, якщо держава перегляне критерії (ми ж їх не самі придумали) і скаже, що кожен, хто заходить на територію Полтавського ГЗК, має право на перший список, ми це виконаємо. Уважаю, що сьогоднішні критерії більш ніж об’єктивні. Скажу більше: ці спискипережитки радянських часів. На Заході атестації робочих місць немає взагалі, а є зарплата за певну роботу. А в нас — хочу список, пільги, хочу піти на пенсію в 50 років і при цьо-

— Проводитимете в себе таку гендерну політику? — Якщо одержимо дозвіл відповідних держструктур. Плануємо взяти групу жінок, навчити їх у нашому училищі й посадити на ті ж «Катерпіллери». Жінки працюватимуть не гірше від чоловіків. Навіть краще. — Це правда. Але звучить так, наче чоловіки вкотре хочуть «виїхати» за рахунок нас, жінок. — Аж ніяк. Але нехай тоді нашим чоловікам, які тут протягом місяця закочували очі й розповідали, як важко працювати на нових машинах, стане хоча б соромно скаржитися на роботу, яку легко виконують жінки.

Металургія в комплексі: що? де? коли? Володимир ОТРОЩЕНКО Електронних книг у світі сьогодні продається більше, ніж друкованих. Однак ніякі IT-інновації не замінять розумний грамотний підручник для студентів, молодих учених, технічних фахівців. Цілий комплекс таких книг під загальною назвою «Теорія й технологія металургійного виробництва металів і сплавів» створений групою вчених Національної металургійної академії наук (м.Дніпропетровськ), Національного технічного університету України «КПІ» (м.Київ) і Приазовського державного технічного університету (м.Маріуполь). Робота висунута на здобуття Державної премії України в галузі науки й техніки 2010 року. — Наукова й навчальна література для металургів, видана в колишньому Радянському Союзі, містить значний обсяг інформації з теорії та практики виробництва металів і сплавів, — розповідає один з авторів, проректор НМЕТАУ з науковопедагогічної роботи, кандидат технічних наук Василь Терещенко (на знімку). — Але і тоді, і зараз не було таких підручни-

ків, у яких сучасні проблеми металургійної науки висвітлювалися б системно. Колектив учених трьох найбільших українських профільних ВНЗ протягом 10—12 років намагався вирішити цю проблему. Думаю, нам це вдалося. Основні питання ми систематизували й зібрали в одному — центральному — підручнику, а більш докладно й детально виклали в окремих книгах. Увесь комплекс посібників поєднується підручником «Основи металургійного виробництва металів та сплавів», автори якого — учені Київського політехнічного інституту. Цей курс читається студентам металургійних і машинобудівних спеціальностей майже в усіх технічних навчальних закладах України від І до IV рівнів акредитації. Кни-

га вже замовлена 70 навчальними закладами. Комплекс у цілому призначений для навчання фахівців металургійних, механікомашинобудівних і зварювальних спеціальностей. Особливо цінним, на думку авторів, є те, що при підготовці книг вони використовували результати власних наукових досліджень. При цьому підручники відповідають освітньо-професійним програмам галузевого стандарту МОНУ підготовки бакалаврів, фахівців і магістрів із напрямів «металургія і матеріалознавство». Вони, до речі, готуються більш ніж у 60 ВНЗ України. Матеріал, викладений у нових підручниках, може бути корисним і для освітніх установ перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців, працівників науково-дослідних, проектних інститутів і підприємств, так чи інакше пов’язаних із виробництвом і використанням металів. У кожному з видань докладно висвітлюються можливі шляхи вдосконалення наявних і розвитку новітніх металургійних технологій. Приміром, актуальні питання одержання заліза без коксу розглядаються в підручнику від НМетАУ «Безкоксова

металургія заліза». Тут про аналізований увесь світовий досвід зі створення ефективної одноагрегатної технології прямого відновлення заліза із залізної руди з одержанням сталі найвищої якості. Не менш важливі й узагальнені в книзі результати наукових досліджень, експериментів і промислового освоєння виробництва губчастого заліза й сталі. — Річ у тім, — пояснює Василь Терещенко, — що особливості сучасної металургії — відмова від мартенівського процесу, значне збільшення частки електропічної сталі (у тому числі тієї, що виплавляється на міні-заводах), безперервне збільшення виробництва легованих сталей — істотно підвищують потребу у високометалізованій сировині. Цю проблему не можна вирішити шляхом застосування брухту: по-перше, його кількість обмежена, подруге, високим є ступінь забруднення, особливо кольоровими металами. Тому в нашому посібнику системно висвітлюються методи відновлення заліза з рудної сировини із застосуванням газу та недефіцитних видів твердого палива — антрациту, енергетичного вугілля, торфу.

— Підручник «Конвертерне виробництво сталі: теорія, технологія, якість сталі, конструкції агрегатів, рециркуляція матеріалів і екологія», який увійшов до складу комплексу, — перше в Україні видання, що узагальнює світовий досвід розвитку конвертерних процесів, — розповідає завідувач кафедри металургії сталі, професор, доктор технічних наук Борис Бойченко. — У ньому викладені теоретичні основи безперервних сталеплавильних процесів, класифікація конструкцій і технологій, схеми, ескізні моделі, що відображають характер і послідовність операцій. Багато уваги ми приділили перспективності застосування технологій аргонокисневого рафінування під час виробництва сталей з особливо низьким умістом вуглецю. Крім того, спробували узагальнити актуальні питання виплавки металу високоякісного сортаменту. Ще одне нововведення підручника — прогноз шляхів розвитку технологій та висновки, що стосуються обов’язкових елементів сучасних конвертерних процесів позапічної обробки сталі. А це, без перебільшення, — питання майбутнього українського гірничо-металургійного комплексу.

Українська технічна газета

№33-34 (137-138) В і в т о р о к , 24 с е р п н я 2 010

Електронне чтиво

нують усі функції настільного комп’ютера з поправкою на трохи меншу обчислювальну Кінець епохи друкованої літератури настане вже цього десятиліття. потужність і невеликий екран, Традиційний формат заміняють електронні книги, для яких який обмежує можливості випоточний рік вочевидь став переломним користання деяких додатків. Рідкокристалічний екран КПК, Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ рано чи пізно мав настати», — нові пристрої сприйняли скорі- з одного боку, забезпечує якіссказав Майк Шацкін, додавши, ше як іграшку для ентузіастів, не кольорове зображення, але ерівництво Dorchester що вже через десять років у сві- а не масовий продукт, здатний з іншого — погано читається Publishing — найпершої ті в традиційний спосіб видава- реально конкурувати з такими за яскравого (особливо сонячнезалежної видавничої компа- тиметься менше чверті від за- глибоко вкоріненими в побуті ного) світла й споживає досить паперовими книгами. значну кількість енергії. Час авнії на американському ринку, гальної кількості нових книг. Є і більш радикальні прогноАле стрімкий прогрес у галутономної роботи такого приорієнтованої на друк недорогих масових видань у м’якій обкла- зи. Визнаний експерт у галузі зі електроніки та інформацій- строю рідко перевищує 8—10 динці, недавно ухвалило рішен- IT і голова асоціації «Ноутбук них технологій дуже швидко годин, що обмежує можливосня, яке відповідає духу часу: по- — кожній дитині» («One Laptop змінив ситуацію. Тепер масово- ті його використання вдалині чати продаж усього свого асор- per Child Association», некомер- му читачеві доступна величез- від джерела живлення. Остантименту в електронному вигля- ційна організація, яка ставить на кількість літератури в елек- нім часом найбільш популярні ді. Надалі видавництво планує за мету надати дітям у країнах, тронній формі й не менш вели- КПК, обладнані модулем стільцілковито відмовитися від ви- що розвиваються, безкоштовні кий асортимент пристроїв для никового зв’язку, — комуніканоутбуки) Ніколас Негропонте її читання. тори й смартфони. пуску паперової продукції. Електронні тексти завжди Новинкою на ринку приНа те безліч причин, зо- заявив, що звичні паперові крема, витрати на виробни- книги припинять своє існуван- можна було читати з екрана на- строїв, використовуваних для цтво й транспортування то- ня вже в найближчі п’ять ро- стільного комп’ютера або ноут- читання, стали планшетні вару, які зросли через світову ків. Звичайно, вони не зник- бука, але з очевидних причин комп’ютери, зокрема широко фінансово-економічну кризу, нуть повністю, але, як уважає це не дуже зручно. Сьогодні розголошений iPad від америа також зниження платоспро- експерт, їхня частка на ринку для читання вибирають вузько- канської компанії Apple. Утім, можного попиту на книги. Та буде дуже незначною — порів- спеціалізовані пристрої, серед великий кольоровий екран головний аргумент на користь нянною з тією, яку зараз мають яких можна виокремити два планшетного комп’ютера більголовних види: портативні й шою мірою прийнятний для зміни формату — інтерес чита- вінілові пластинки. Цікаві результати соціоло- ультрапортативні комп’ютери читання преси або інтерактивчів до електронної літератури. них книг, ніж для траТак, найбільша міжнародна гічного опитування, проведеного додиційної літератури, — компанія Amazon, яка спеціаслідною компанією позначаються габарити лізується на продажу книг, поRR Bowker. Відповідй порівняно невеликий відомила про те, що за останно до них, половина термін автономної роній квартал кількість проданих власників пристроботи. ними електронних копій книг Оптимальним вибодля Kindle (пристрою для читан- їв для читання елекром для читача, який ня, що випускається Amazon) тронних книг готохоче відчути всі перевауперше перевищила обсяг про- ва повністю відмовитися від викорисги цифрових технолодажів паперових видань у твертання паперових ногій, не втративши при дій обкладинці. На сто книг у сіїв, а третина навіть цьому ключові переватвердій обкладинці припадаможе чекати кілька ги друкованих текстів, ло майже 150 електронних вермісяців, поки вийде швидше за все, буде сій твору. Причому спостерігапристрій «електронна ється стійка тенденція до збіль- електронний варікнига». Функціональні шення розриву: у липні на со- ант уже існуючої паможливості таких гатню паперових томів припадало перової версії книджетів, у порівнянні з вже 180 віртуальних. Генераль- ги. При цьому притими ж КПК, обмежений директор компанії Amazon близно п’ята частина Джеффрі Безос так висловив людей, які, за їхньою ні, зате своє пряме при«Боюся, я не зможу продемонструвати вам свою своє ставлення до ситуації: «Це власною думкою, базначення вони виконубібліотеку. Бачте, у моїй електронній книзі саме сіла дивовижно, особливо якщо вра- гато читають, але поки ють досить непогано. Гобатарейка». хувати, що книги у твердій об- не перейшли на цифроловна особливість цих прикладинці ми продаємо от уже 15 вий формат, хоче придбати елек- й багатофункціональні прила- строїв — використання технороків, а електронні видання для тронний пристрій для читання ди, призначені спеціально для логії «електронного чорнила» Kindle — 33 місяці». до кінця цього року. читання (звичайно їх назива- («e-ink»). На відміну від рідкоАле багатьом експертам ють так само, як і представле- кристалічних дисплеїв, яким зростання популярності елек- ВІД Г УСЯЧИХ ПЕР ні в цифровій формі тексти, для роботи потрібне потужне тронної літератури не здаєть- ДО ЕЛЕКТРОННОГО ПАПЕРУ — електронними книгами, що вбудоване джерело світла, що ся дивовижним. Серед них, наерші електронні при- створює деяку плутанину в просвічує матрицю, електроприклад, засновник і голова нний папір формує зображенстрої для читання книг, термінології). консалтингової компанії Idea розроблені в дев’яностих роСеред пристроїв першого ня у відбитому світлі. Екран таLogical Company Майк Шац- ках, мали багато істотних недо- виду безперечне лідерство кого типу має дуже високу чіткін. За його словами, прихиль- ліків: зображення було не дуже належить кишеньковим кість, за його використання никам важких паперових фолі- якісним, час автономної робо- комп’ю терам (КПК) — пор- термін автономної роботи приантів, які пахнуть друкарською ти не найкращим, а пошук не- тативним обчислюваль- строю може сягати місяця. фарбою, треба терміново спус- обхідних книг являв собою не- ним приладам, від самого Сьогодні електронні кнититися з неба на землю. «День, тривіальне завдання. З огля- початку розробленим для ги коштують набагато дешевколи електронні книги стануть ду на те, що ціна електронних викори стання як органай- ше, ніж п’ять років тому, ціна популярнішими за паперові, «читалок» відверто «кусалася», зер. Сьогоднішні КПК вико- середнього пристрою — близько двохсот доларів. Звичайно, це набагато дорожче паперової ДОВІДКА «УТГ» книги. Але треба врахувати, що Спрощено принцип дії електронного паперу можна описати так: у мікрокапсули, заповнені пов одному гаджеті можна зберіфарбованим у чорний колір мастилом, поміщають електрично заряджені білі частинки; розтагати сотні й тисячі книг — цілу шована під ними проводка контролює, чи будуть білі частинки вгорі капсули (щоб вона була білою бібліотеку. Причому нові видля того, хто дивиться) або внизу (той, хто дивитиметься, побачить колір мастила). дання в електронній формі коЗавдяки такому підходу екран електронної книги виглядає як звичайний папір і може показуваштують значно дешевше від пати текст або графіку як завгодно довго, не споживаючи при цьому електроенергії аж до наступної перових, а вся класика світозміни зображення. При цьому зображення має високу контрастність і майже не втрачає якості, вої літератури доступна взагаякщо дивитися на нього «під кутом» (на відміну від зображення на РК-моніторі). лі безкоштовно.

ІЗ ПЕРШИХ УСТ Анастасія ТАРНАВСЬКА Координатор проекту «Абетка», ТОВ «ІТ-Інфраструктура» (провідна компанія — дистриб’ютор пристроїв для читання електронних книг під брендом «Абетка» в Україні та Росії)

— Наскільки популярне сьогодні електронне читання в Україні й країнах СНД? — Справи йдуть добре. Ми, відповідно до наших планів, продаємо досить багато пристроїв. Незважаючи на те, що наша компанія більшою мірою орієнтована на російський ринок, рівень їхніх продажів в Україні вище. Тож у 2009—2010 роках український ринок пристроїв для читання був більш розвиненим, тому ми й вирішили вийти на нього. Як нам здається, ми влучили в панівний напрям і досить добре почуваємось: у вересні, через рік після виходу першої моделі, плануємо випустити другу, обладнану, зокрема, модулем бездротового зв’язку Wi-Fi. Продажі в СНД досягають приблизно 200 тисяч електронних книг на рік, що свідчить про великий інтерес читачів до нового формату. — Експерти пророкують поступове зникнення паперової літератури в найближчі 5—10 років. Як ви ставитеся до такого прогнозу? — У принципі, я згодна, хоча треба зробити важливе зауваження: паперова книга в категоріях дитячої літератури, казок, подарункових видань пропасти не може. Продаючи електронні книги, ми в жодному разі не конкуруємо з такими видами продукції. Уявіть: гарна дитяча книжка, наприклад «Аліса в Країні див», у яскравій твердій обкладинці, зі «смачними сторінками» — це залишиться обов’язково. Але більша частина книг, масові видання, стануть електронними. — Яке, на вашу думку, майбутнє технології «електронного чорнила»? — «Електронне чорнило» зараз модернізується. Розвиток іде в напрямку створення кольорових дисплеїв, що ґрунтуються на технології «e-ink». Я думаю, саме ця технологія перспективна. Поки що серійного випуску кольорових папероподібних дисплеїв нема, зараз це досить вузькоспеціалізований напрям, який не дістав масового поширення. Усе-таки за останні п’ятдесят років люди звикли до кольорових телевізорів, моніторів та інших пристроїв, і тому вони очікують, що електронна книга теж має стати кольоровою.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 24 с е р п н я 2 010 №33-34 (137-138)

СВІТОВІ НОВИНИ

Капіталізм по-північнокорейськи Вільні економічні зони намагається розвивати й соціалістична Північна Корея — справжня цілина для інвесторів

Микола ПОЛІЩУК Китайські вільні економічні зони, які довели свою найвищу ефективність, є прикладом для сусідніх держав. Стратегічний союзник Китаю — Корейська Народно-Демократична Республіка, яку в нас звичайно називають Північною Кореєю, також намагається модернізувати соціалістичну систему, створюючи острівці ринкової економіки, переважно розміщені на периферії, що пояснюється орієнтацією ВЕЗ на конкретні країни.

Кореї на різних стадіях розвитку перебувають три ВЕЗ. Проект у місті Синийчжу фактично заморожений через фінансові проблеми його головного ідеолога — підприємця з Китаю. Кесонська промислова зона на самому кордоні між двома Кореями орієнтована виключно на спільні підприємства із сусідами й виникла за колишнього південнокорейського президента Кім Де Джуна, який провадив політику «сонячного тепла» стосовно КНДР — зменшення її міжнародної ізоляції через економічне співробітництво й контакти. А от зона Рачжин-Сонбон на кордоні з Китаєм і РФ успішно розвивається вже двадцять років. НА МЕЖІ ТРЬОХ ДЕРЖАВ

початку вона розглядалася як місце, зручне щодо логістики. По-перше, китайські товари через її територію могли б залізницею поставлятися в корейський порт Рачжин (лише в чотирнадцяти кілометрах від кордону), що значно дешевше нинішнього маршруту, коли кораблям доводиться обпливати весь півострів. Сьогодні Південна Корея не має транспортного зв’язку з континентом — через військоводемаркаційну лінію , яка розділяє споріднені країни, вантажі проходять тільки у виняткових випадках. Хоча залізниці були з’єднані ще три роки тому, і у

підприємств Республіки Корея була постала перспектива виходу на Транссиб із доставкою товарів у Європу потягами. Утім, із політичних причин проект заморожений. Але, незважаючи на це, південні корейці й росіяни активно реконструюють північнокорейську залізничну інфраструктуру. До речі, не відстають тут і китайці. Якщо Росія модернізує 54-кілометрову ділянку між Хасаном і Раджином (проект оцінюється приблизно в $200 млн), то Пекін з 2007 року упорядкував відрізок між китайським містом Хунчунь і Расоном — містом центрального підпорядкування у ВЕЗ Рачжин-Сонбон. Водночас за допомогою іноземного капіталу оновлюються й порти. Наприклад, право на розвиток доку № 1 у Рачжині передано китайській компанії. Росія, зацікавлена в порту, який не замерзає, одержала ексклюзивні права на використання доку № 3. Статус ВЕЗ підвищився із серпня 2001 року, коли вона цілком перейшла з підпорядкування провінційній владі у ведення кабінету міністрів КНДР, а міста Рачжин і Сонбон були об’єднані в одну адміністративну одиницю. На її території в законодавчому порядку дозволена діяльність будь-яких іноземних інвесторів із метою виробництва товарів для реалізації на зовнішніх ринках. Із боку держави їм гарантується захист капіталів і майна, доходів від ділової активності, вільне вивезення прибутку, а також багато інших переваг, у тому числі звільнення від податків. Митами не обкладаються матеріали й сировина, призначені для реалізації інвестиційних проектів у самій ВЕЗ, а також транзитні вантажі. На товари для розвитку туризму, готельного бізнесу й ресторанів мито може бути зменшено на 50% у перші п’ять років. За останній рік іноземні інвестиції в Рачжин-Сонбон становили близько $150 млн, що в

умовах соціалістичної ізольованої економіки КНДР (дохід ВВП на душу населення — лише близько $450) досить непоганий показник. Але потенціал ВЕЗ незрівнянно більше. Компанії з Китаю готові виділити до $800 млн на спорудження різних об’єктів. Сьогодні у вільній економічній зоні зареєстровані й діють близько трьохсот спільних підприємств за участю китайського капіталу. Заплановано навіть будівництво вулиці, на якій будуть розташовані 200 магазинів із товарами з Китаю. Причому бізнесмени з Піднебесної розраховують не тільки на корейських, а й на російських споживачів, які могли б у прикордонних областях купувати товари більш якісні, ніж ті, які привозять на ринки «човники». До речі, російські й китайські регіони, які сусідять із північнокорейською ВЕЗ, теж мають такий статус. Це спеціальна економічна зона «Находка» і особливий економічний район Хунчунь. Відповідно регулярно виникає ідея перетворити регіон на транскордонну економічну зону «Туманган» (за назвою прикордонної ріки), проект якої вже розробляється під егідою ООН. Недавно в Кореї відбулися двосторонні переговори між представниками «Находки» і чиновниками комітету сприяння міжнародній торгівлі КНДР. Росіяни сподіваються організувати з північними корейцями взаємовигідне співробітництво в лісопереробці. «Росія експортує дуже багато неопрацьованої сировини, у тому числі круглий ліс, — говорить голова адміністративного комітету російського суб’єкта Сергій Дудник, — а на півночі Кореї є підприємства, раніше створені за участю СРСР, і вони з різних причин зараз не функціо нують на повну потужність. Ми хочемо відновити транзит російської сировини, щоб у КНДР виробляти продукцію й разом експортувати її на ринки Південно-Східної Азії». ШАНС ДЛЯ ІНВЕСТОРА

к би то не було, КНДР являє собою унікальний об’єкт для інвестиційної діяльності, що одночасно може бути як високоприбутковою, так і надзвичайно ризикованою. Труднощі, які відзначають усі, кому доводилося працювати у ВЕЗ «Рачжин—Сонбон», полягають у слабкій законодавчій базі, недостатніх гарантіях недоторканності майна та інвестицій, а також архаїчній інфраструктурі. З іншого боку, плюси роботи з Північною Кореєю не менш привабливі: дуже дешева робоча сила, величезний незаповнений внутрішній ринок постсоціалістичної країни, зручне географічне положення й політична стабільність.

Антидемпінгові мита на українську металопродукцію: де знайшли, де втратили У Перу почався процес перегляду антидемпінгових мит, а Канада ініціювала повторне розслідування щодо металопродукції з України

аціональний інститут захисту конкуренції та інтелектуальної власності Перу (INDECOPI) розпочав перегляд антидемпінгових мит на гарячокатаний і холоднокатаний прокат українського та російського виробництва, уведених ще в 1999 році. Відповідно до встановленої процедури зацікавлені сторони протягом 30 днів повинні підтвердити свою участь у процедурі перегляду й надіслати заповнені документи в INDECOPI. Майже одночасно Канадське агентство прикордонної служби почало повторне роз-

слідування щодо металопродукції з України через підозри в демпінгу. У списку «підозрюваних» опинилися також Бразилія, Китай, Тайвань, Південна Африка та Індія. У рамках розслідування постачальники метпродукції зобов’язані надати в прикордонну службу Канади повну інформацію про внутрішні й експортні ціни. Інакше до їхньої продукції буде застосоване антидемпінгове мито в розмірі 77%, що зробить фактично неможливим експорт українського металу на канадський ринок. Остаточне рішення канадські інстанції ухвалять наприкінці листопада. Більшою мірою потерпіти від нього можуть Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча, «Запоріжсталь» і «Азовсталь» — основні українські постачальники плоского прокату в Канаду. Раніше канадська сторона вже проводила таке розслідування, що привело до збільшення податкової ставки на український імпорт до 63%. Однак через якийсь час ціни українських виробників були визнані ринковими, а мито знижене до 14—20%.

Експорт — у приватні руки ТОВ «Пауер Трейд», яке входить до структури Донбаської паливно-енергетичної компанії, тепер балансує на проводах до Молдови

риватна структура «обійшла» державного оператора в молдавському сегменті експортного ринку електроенергії. Нагадаємо: з початку 2009 року балансувальну функцію між енергосистемами двох країн виконувало державне підприємство «Укрінтеренерго», яке одержувало плату за позитивну дельту в перетіканнях на користь України. Але відповідний контракт із молдавським оператором «Energocom» не було подовжено. Чому? На це запитання керівництво «Укрінтеренерго» вперто не хоче відповідати. Можливо тому, що із квітня цього року державне підпри-

ємство очолює Максим Кучер — донедавна керівник приватного «Пауер Трейду». Про пряму вигоду говорити поки рано, оскільки на сьогоднішній день ідеться про порівняно незначні обсяги перетікань. Так, за даними Мінпаливенерго, у 2009-му і першому півріччі 2010 року підсумкове сальдо-перетікання на користь України на кордоні з Молдовою становило незначні 6,9 і 3,5 млн кВт∙год. відповідно. Але Україна не приховує бажання у подальшому відновити повноцінний експорт електроенергії в Молдову, а в цьому випадку цей напрямок стає економічно дуже привабливим.

Українська технічна газета

№33-34 (137-138) В і в т о р о к , 24 с е р п н я 2 010

ТЕХНОЛОГІЇ Пожежі — незмінні супутники спеки, тим більше такої небувалої, як цього літа. Горить усе: торфовища, ліси, а в сусідній Росії вогонь добрався й до населених пунктів. У нашій країні створена розробка, здатна значно полегшити боротьбу зі стихійним вогнем, яка не має аналогів у світі. Однак, як це часто трапляється в нас, її впровадження зараз «тліє» — то через брак коштів, то через нюанси вітчизняного законодавства. Про пожежі, терористів, мікрохірургічні операції та долю унікальних винаходів — у розмові з керівником іванофранківського НВО «Валар» Валерієм Арциховським.

— Валерію Ігоровичу, профіль вашого підприємства від самого початку був далекий від пожежної й «силової» тематики. Чому вирішили взятися за такі розробки? — Кожна науково-дослідна або дослідно-конструкторська робота повинна починатися з аналітики. Ми весь час робимо огляди, або, як зараз модно говорити, проводимо моніторинг ситуації за темами, близькими нашому напрямку. Наші пріоритети діяльності — складна медична техніка, нелетальна зброя для міліції та миротворчих сил. Над цими темами ми працюємо вже багато років. У нас у «портфелі» близько 140 патентів на винаходи — як СРСР, так і України. Найбільш «давня» тема — медична техніка. Були досягнення, однак периферійному підприємству пробитися на ринок дуже складно. Хоча наші друзі й однодумці все-таки захистили дисертації, але ... «когось нема, а хтось далеко». Радянські часи закінчилися, і ми вирішили, що в нових умовах розробка спеціальної техніки і її виробництво будуть вигідні. Абсолютно випадково зібрався колектив із колишніх військових,

Санітари лісу

Унікальна розробка для гасіння пожеж, створена в Івано-Франківську, перевищує світові аналоги за ефективністю в 40 разів оскільки армія швидко скорочувалася. Розумні, освічені й порядні люди. Слово за слово, і їх зацікавило медичне обладнання. У той час ми працювали над створенням томографів для дітей. Сконструювали зразок, протестували в клініці. Однак тут на нас чекало цілком прогнозоване розчарування. Нова техніка медичним установам потрібна, але на ринку з’явилися комп’ютерні томографи. Самі знаєте, купуючи річ за кордоном, клерки одержують «відкіт». А що взяти з нас?.. Тема «стихла», а разом із нею пропали й наші гроші. Адже все робилося у складчину. — І ви повернулися до первісної спеціалізації... — Дійсно, ми почали розробляти військову техніку. Думали — так виживемо. Зробили навісні комплекси для танків. Знайшли зв’язки, вийшли на міжнародну арену. Дещо вдалося продати, хоча про економічну вигоду в цьому випадку знову ж годі й казати. Потім налагодили зв’язки з партнерами за кордоном. Працювали спільно над темою боротьби з тероризмом і стихійними демонстраціями. Робили унікальні речі. Усе власним коштом і за згоди добрих людей. Давали рекламу, нас уписували в каталоги, і все йшло своєю чергою. Якось зателефонував мені добрий товариш з Ізраїлю й поскаржився на пожежі. Ми саме закінчили французьке замовлення — пристрій для гасіння машин під час атак демонстрантів. Розроблений для французів виріб посилав заряд тільки на 100 метрів. Подумали ми й вирішили створити за тим же принципом щось нове. Зробили макет, потім нас запросили на всеукраїнський конкурс, де ми здобули першу премію. — Цікаво довідатися про це «щось нове» докладніше. — Комплекс «Борисфен» призначений для гасіння лісових пожеж на відкритій місцевості. Він може бути використаний спеціальними підрозділами й на відкритих промислових майданчиках. Крім того, і в інших тактично вивірених ситуаціях для дезактивації з великої відстані у разі хімічних заражень місцевості. Технічна суть «Борисфена» — до-

ДОВІДКА «УТГ» Комплекс «Борисфен» Основні технічні характеристики Дальність стрільби — до 300 м. Маса заряду Б-200-300 — 200 кг, радіус розпилення — 50 м. Маса заряду Б-50-300 — 50 кг, радіус розпилення — 20 м. Комп’ютерне управління прицілюванням, пострілом і умовами спрацьовування заряду. Убудоване програмне забезпечення для навчання персоналу. Технічно можливо створити комплекс для зарядів із масою 1000 кг.

ставка пострілом заряду, що має вогнегасну суміш, у зону пожежі. Розпиляється вогнегасна речовина з інтенсивністю від 0,1 до 1,5 кг/м3 за стандартної достатності 0,1. Створюється хмара вогнегасної суміші високої інтенсивності, яка раніше не досягалася відомими технічними засобами. Заряд спрацьовує на заданій висоті над ціллю й розпиляється безполуменевим вибухом. До речі, суміш може бути розпилена на площі за заздалегідь заданою програмою. Висота спрацьовування встановлюється оператором залежно від тактичної ситуації. — Напевно із упровадженням розробки, як завжди, складнощі... — Відразу скажу: «Борисфен» не має аналогів у світі. Ефективність у порівнянні з виробами, які з перебільшенням можна назвати конкурентами, у 30—40 разів більше. Звичайно, ми зверталися до профільних відомств.

комплекс «Горган-П» для гасіння автомобілів, а також для боротьби з демонстрантами. Однак, відверто скажу, прибутку він нам не дав. Є інші розробки, наприклад «Оса» — унікальна річ у боротьбі зі злодіями та бандитами. Уражає зловмисника ударом у 90 тисяч вольтів. Однак це законом заборонено. Необхідно власним коштом провести медичні дослідження такого нелетального впливу на людину. А це великі гроші. До того ж волонтерів знайти важко. Або ж виріб «Стилет». Гасить пожежі в літаку, захопленому терористами. Має й інше призначення, зашифроване в назві. Розробили ми його в 1987 році, тема була закритою ще за часів СРСР. Також комплекс «КОБА» — несмертельна зброя, що дає можливість швидко захопити в полон супротивника, істотно зменшити його боєздатність і втрати зі свого боку. Сьогодні розроблені й більш унікальні речі — загалом близько 30 готових виробів. — Над якими проектами зараз працює «Валар»? — Повернулися до розробок обладнання для вилову звірів і

МОВОЮ ЦИФР Щорічно у світі трапляється: — близько тисячі середніх і великих лісових пожеж; — 80—100 великих аварій на промислових підприємствах із небезпечним для людини викидом хімічних речовин; — 300 пожеж у висотних будинках (понад 20 поверхів); — 2 тисячі аварій на транспорті й підприємствах із наступним забрудненням територій хімічними речовинами; — 500 викидів хімічних речовин у річкові акваторії під час аварій суден.

«Захар» побудує міст

У Києві з гавані суднобудівного заводу «Ленінська кузня» в акваторію Дніпра вийшов справжній велетень — плавкран LK-600 «Захар». Складали його на підприємстві два з половиною роки. Цільове призначення плавкрана — будівництво мостів. Основне поточне завдання — монтаж арок Подольсько-Воскресенського моста. Плавкран обслуговували одночасно три буксири. Тактико-технічні характеристики «Захара» грандіозні навіть за світовими мірками. Висота стріли — 93,3 м, розмір основного понтона — 97х16 м, маса крана в складанні — близько 3000 т, вантажопідйомність — 680 т. Звичайно, за кордоном буду ють і більші крани, однак усі вони морського базування. В умовах відкритого моря габарити базової платформи, на якій монтується пристрій, не обмежені. Але що до річкового базування — «Захар» унікальний.

ЗАЗ обіцяє два нових авто під кінець року Микола Євдокименко, голова правління Запорізького автомобільного заводу, несподівано (з огляду на кризовий час) заявив, що до кінця року підприємство розпочне виробництво двох цілком нових моделей, розрахованих на масового покупця.

Нашу ініціативу чемно спустили на гальмах... Для випуску партії необхідно близько 4,5 мільйона доларів — таких грошей у нас просто немає й не передбачається. За кордон вийти не можемо. Ізраїль і Австралія погоджувалися вкласти кошти, але «Борисфен» підпадає під категорію подвійного призначення й мало не військового секрету України. Ситуація патова. Усім клеркам потрібні гроші сьогодні, а ще краще — учора. Ризикувати, робити й випробовувати, тобто чекати, ніхто не хоче. Хоча ситуація зрушила з мертвої точки — установка успішно пройшла полігонні випробування й майже готова до використання. — Ваше підприємство створило декілька унікальних комплексів для військових і правоохоронців… — Використовуватися в бойових умовах може тільки

птахів для зоопарків. А також до медичної техніки й використання нелетальної зброї для мирних потреб. Що ж до медицини, то ми подали заявку й виграли грант Фонду цивільних досліджень і розвитку США зі створення спеціального мікрохірургічного інструментарію для зшивання дрібних судин за 3—5 секунд (сьогодні шиють таку судину під мікроскопом 40 хвилин). Це так званий проект «ГОМЕР». Виготовлено дослідний зразок, який буде переданий для тиражування в усьому світі. Успішність операцій зросте в півтора раза. А взагалі працюємо, шукаємо партнерів і... старіємо. Колектив дружний і, дякувати Богові, зберігся. У нашій команді близько 80 фахівців різних напрямів — можемо вирішувати будь-які завдання. Розмовляв Олег ВАСИЛЕНКО

Продавати їх планують на ринках СНД і, зрозуміло, в Україні. Повномасштабний випуск новинок очікується дещо пізніше — приблизно з 2012 року. Автомобілі більш ніж наполовину складатимуться з комплектувальних вітчизняного виробництва, зараз для цього готують площі в цехах ЗАЗ. Завдяки цьому машини продаватимуться безмитно в тих країнах СНД, з якими Україна має відповідні міжурядові відносини. Правда, є нюанс: не названі поки автомобілі робитимуть разом з якимсь провідним світовим виробником. Тобто не виключено, що під маркою запорізького підприємства запустять щось уже знайоме вітчизняним автолюбителям. Презентація першої моделі відбудеться в IV кварталі цього року, другої — у ІІІ кварталі 2011-го. Ще одна добра новина від ЗАЗ: «Ланос» нарешті випускатимуть з автоматичною коробкою передач.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 24 с е р п н я 2 010 №33-34 (137-138)

ТЕХНОСФЕРА

Компас у тумані злочинної душі

з’ясувати: убивством жінка вважає перервану недавно вагітність…

Детектор брехні — незамінний помічник в оперативній роботі правоохоронних органів

СПРАВА ТЕХНІКИ

Ігор ГУСАРОВ Ми вже розповідали про застосування поліграфа у сфері убезпечення бізнесу (див. «Прилад, який виводить на чисту воду», «УТГ» №30 від 03.08.2010). Тепер — про ставлення до детектора брехні правоохоронців і про його роль у міліцейській практиці.

них запитань» (МКЗ). Питання ставляться в обвинувальнонапівстверджувальній формі («Ви вбили Джона?», «Ваша сорочка чорна?») і розраховані переважно на емоційне реагування випробуваного. На відміну від американців, російські фахівці розробили «методику виявлення приховуваної інформації» (МВПІ). Вона допомагає «відловити»

–Щ

одо заздрості «оперів» до поліграфолога — це все казки! — говорить Олена Вагіна, фахівець-поліграфолог, яка співробітничає із дніпропетровськими правоохоронними органами. — Більшість із них уже розуміють, що детектор дозволяє заощаджувати час і зусилля оперативників. Головне — працювати в одній команді, розуміти партнера й довіряти йому. Тоді й результати не забаряться. За словами Олени Вагіної, найчастіше поліграф використовується у розкритті вбивств і розбійних нападів. Як правило, такі злочини належать до категорії резонансних, коли дуже важливо швидко звузити коло підозрюваних, відсіваючи людей, свідомо непричетних до злодіяння, щоб зосередитися на відпрацьовуванні мінімально можливої кількості версій. Інший напрямок у використанні поліграфа — пошук речових доказів, знарядь убивства й жертв злочину, а також підтвердження причетності до нього конкретної особи. Щоб пояснити, як це робиться, необхідно заглибитися в методики, використовувані міліцейськими поліграфологами.

«ХОЛОДНА ВІЙНА» НА ПОЛІГРАФАХ и використовуємо методики американської школи поліграфологів, — сказав під час нашої попередньої бесіди директор агентства «Безпека-бiзнес» Дмитро Діденко. — Є ще російська школа, упроваджувана переважно в міліції. Їхні методи деякою мірою конкурують із нашими. — Американська школа, — коментує ситуацію Олена Вагіна, — традиційно розвивала так звану «методику контроль-

–М

ки не могли навіть визначити, на яку державу він працює. Тоді його залишили одного із прикріпленими датчиками поліграфа й почали демонструвати кольорові слайди з видами різних країн. Коли з’явилася «картинка» СРСР, у розвідника стрибнув тиск. Потім аналогічним чином, показуючи краєвиди різних штатів, удалося з’ясувати місцезнаходження його явок. МІЛІЦІЯ НА СЛУЖБІ КОНТРРОЗВІДКИ

Олена Вагіна

у пам’яті людини спогади про пережиту ситуацію, яких просто не може бути в іншої особи, що не була присутня «там і тоді». Наприклад, у кімнаті, де сталося вбивство, стояв незвичайний червоний холодильник. Якщо підозрюваний не був там і його не бачив, то після пред’явлення йому мовного стимулу «червоний холодильник» у нього не виникне ніякої реакції. Але людина, яка зафіксувала цю деталь обстановки, — цілком імовірно, убивця! — обов’язково відреагує на рівні зміни фізіологічних показників, які неодмінно зафіксує поліграф. Так само в злочинця виникне реакція, якщо він почує назву вулиці (міста, області), де він, припустимо, сховав речові докази. Саме там їх треба шукати в першу чергу. І якщо пошуки будуть успішні, заперечувати заслугу поліграфолога вже ніхто не насмілиться. До речі, в одній зі своїх лекцій Олена Вагіна наводить класичний приклад, коли знаменитого російського розвідника Рудольфа Абеля американці «розкололи» за допомогою поліграфа. Оскільки під час допиту Абель мовчав, контррозвідни-

Пральна машина... на стіні

онцепти побутових приладів від «Електролюксу» приваблюють своїми нестандартними футуристичними ідеями. Як вам настінна пральна машина? У публічних пральнях установлюють спеціальні парові системи, зі стіни стирчить штир energy stiks, на нього кріпиться машина — компактна плоска коробка, у якій власник приніс білизну на прання. Тиск пари змушує обертатися гвинт, та ж сама пара, власне кажучи, і пере. Yanko Design

ікаво, що з попереднього прикладу начебто виходить, що у випадку з Абелем американці застосували методику МВПІ, яка тоді, у 1957 році, не була формально розроблена ні в СРСР, ні в США. При цьому поліграфологи наводять інший, уже сучасний випадок. В одному з регіонів Росії виявили іноземного розвідника. Однак перевірка на детекторі брехні не дала ніяких доказів протизаконної діяльності. Тоді повторити опитування з використанням поліграфа (ОВП) доручили міліцейському поліграфологові. Результати були приголомшливі, найперше для самого обвинувачуваного. Із його пам’яті було витягнуто всі необхідні відомості: у якій розвідшколі навчався, де перейшов кордон, як легалізувався тощо. Як виявилося потім, шпигуна навчали протидії поліграфній перевірці за класичними

американськими методиками, які на той час практикувалися у ФСБ. Але міліцейський фахівець застосував майже не використовуваний у США варіант МВПІ, що й погубило розвідника. За словами Вагіної, як правило, дістати згоду підозрюваного

на проходження ОВП не складно. Причому люди, замішані в злочині, мало не самі напрошуються на перевірку. Схема їхніх міркувань приблизно така: «Якщо відмовлюся, то підозри проти мене посиляться. А якщо погоджуся, то почуватимуся героєм. А Бог дасть, й обдурю цей хитрий прилад!» — І чинять опір, і «тримаються», — говорить Олена Вагіна. — Але, зрештою, через певний, відомий психологам, період часу бар’єр у спілкуванні ламається й усе таємне стає явним. До речі, після проходження нашої процедури досить високий відсоток тих, хто приходить із покаянням. А це для поліграфолога вважається вищим пілотажем. КОЛИ ПОМИЛКИ БУ ТИ НЕ МОЖЕ

тичні стандарти міліцейських фахівців із детекції брехні не дуже відрізняються від стандартів для «цивільних» поліграфологів. Але у випадку помилки наслідки для підозрюваного можуть бути набагато серйознішими. — Ні, — говорить Олена, — помилки бути просто не може! Я повідомляю про результат лише тоді, коли на 100% упевнена в його вірогідності. Якщо є хоч найменші сумніви, необхідно перевіряти ще раз, ставити додаткові запитання, навіть якщо на це треба багато часу. У крайньому разі доводиться визнавати, що тут я нічого не можу зробити. На щастя, таке буває рідко. Сумлінність поліграфолога — складова його професіоналізму. — Величезну роль відіграє й власна оцінка поліграфологом особистості випробуваного, — говорить О. Вагіна. — Хоча на перший погляд це суперечить принципу об’єктивності процедури ОВП. Приміром, у моїй практиці був випадок, коли бухгалтер, підозрювана в шахрайстві, раптом показала чітку фізіологічну реакцію на стимул «убивство». Суб’єктивно я була абсолютно впевнена — на таке вона не здатна. Але скільки ж знадобилося часу, щоб

–Д

о приладів російського виробництва американці ставляться з посмішкою, називаючи їх «тойз» — іграшки, — заявляє оператор американського поліграфа «Lafayette LX4000-SW» Дмитро Діденко. — Річ у тім, що Росія почала виробляти такі прилади значно пізніше від США, і їхні поліграфи навряд чи можуть конкурувати зі штатівськими. Спробуємо бути об’єктивними й замовити слівце за технології нашого північного сусіда, у чому нам допоможе Олена Вагіна, яка працює на приладі «Кріс». Перший російський п’ятиканальний («чорнильний») поліграф створений Валерієм Варламовим у 1962 році. У 1986-му він же винаходить перший у світі портативний комп’ютерний поліграф. 1994-й можна вважати роком початку масового впровадження детекторів брехні в Росії. У 2000-ті створюється лінійка поліграфів «Бар’єр-14», «Кріс», «Риф», дещо згодом — «Корсар». У комп’ютерні системи поліграфів «Кріс» і «Риф» уперше у світовій практиці уведені три інтелектуальних блоки, які дозволяють моментально оцінювати рівень емоційного порушення людини, ступінь її самоконтролю й так званої «внутрішньої агресії» — готовності опиратися тестуванню. Це дозволяє поліграфологові відчувати внутрішній світ підозрюваного, прогнозувати й виявляти можливу протидію, а у випадку виникнення сприятливих умов негайно використовувати їх для одержання інформації про скоєний злочин. Фірмі-виробникові вдалося виграти 9 конкурсів у 5 країнах світу, у тому числі США. У 2003 році «Бар’єр-14», який має лише один інтелектуальний блок, протягом 5 місяців тестувався фахівцями МО США поряд з американським «Лафайєт». Висновок свідчив, що саме «Бар’єр» є кращим за співвідношенням ціни та якості. Тоді ж був підписаний контракт на придбання 18 поліграфів цієї моделі в рамках Американської технічної допомоги за проектом убезпечення персоналу.

Обійдемося без миші

рупа вчених із Массачусетського технологічного інституту вирішила знайти спосіб обійтися без допомоги комп’ютерної мишки й створила «невидиму мишу». Дослідники розробили інфрачервоний лазерний промінь і камеру, що вбудовується в комп’ютер таким чином, що площина лазера розташована просто над поверхнею, на якій стоїть комп’ютер. Користувач діє так, наче в нього в руці реальна мишка, а лазерний промінь, перетинаючись із рукою, відображає її у вигляді яскравих точок

світла, що змінюють позицію під час її руху. Камера перехоплює зміни в позиції руки й пальців і перетворює їх на рухи віртуальної миші й натиснення на її кнопку, пересуваючи курсор екраном та здійснюючи інші маніпуляції. Зараз дослідники працюють над поліпшенням алгоритмів розпізнавання та відстеження з метою створення розширеної бібліотеки команд. Це може привести до більш комплексних систем розпізнавання жестів, ніж доступні на сьогоднішній день,

і «невидима миша» матиме переваги перед реальною, кількість функцій якої обмежена. Pranavmistry.com.

Українська технічна газета

№33-34 (137-138) В і в т о р о к , 24 с е р п н я 2 010

ЗНАЮ, ЯК

На годиннику — третє тисячоліття

Панель від панелі різниться

Анна ГРЕЧАНИК

Ірина КОНДРАТЬЄВА

Сучасні міські годинники — це складні системи, які поєднують стародавні традиції та новітні досягнення науки і техніки. Як ніде про це знають у луганській компані компаніїї «Алмаз часпроект», чиї хронометри-гіганти прикрашають вулиці, площі та стадіони багатьох міст України.

За даними Мінрегіонбуду, в Україні сьогодні налічується замалим не 50 тис. квартир зі ступенем готовності 50% і майже 28 тис. зі ступенем готовності 70%. Для завершення їхнього будівництва потрібно в цілому близько $1,5 млрд. Однак навіть за найсприятливіших обставин, коли будуть вирішені всі питання із залучення необхідних фінансових і будівельних ресурсів, державі не вдасться цілком вирішити житлову проблему. Черга претендентів на одержання квартир безкоштовно або з мінімальними власними витратами давно вже перевищила мільйон. За деякими оцінками, квартирні потреби за нинішніх темпів будівництва можна задовольнити через сто років.

Індивідуальні котеджі й пентхаузи — добре, але панельні багатоповерхівки — теж непогано з огляду на високий попит на доступні, порівняно недорогі квартири невеликої площі

з сивої давнини годинник уважався символом і серцем будь-якого міста, великого або маленького, без нього ніяк не можна. До речі, перші баштові годинники були без стрілок і циферблатів, вони не відбивали час, а видавали звуки, більше схожі на дзижчання. Утім, тодішніх городян це влаштовувало. Однак із часом змінюється все, у тому числі й потреба в його вимірюванні. Сьогоднішнім містам притаманні не тільки баштовий і вуличний годинники, а й лайтбокси, тумбові та спортивні хронометри. Найбільші в Україні п’ятиметрові годинники донедавна виготовляли саме в Луганську. — До «Книги рекордів України» ваші годинники не потрапили? — Ні, заявку ми не подавали, — розповідає директор компанії «Алмаз часпроект» Віталій Обухов. — Зараз, щоправда, нам уже кияни на п’ятки наступають. Але ніщо так не розвиває, як дух суперництва. Кожен тендер передбачає цікаві технічні ідеї. Так, у Дніпропетровську ми запропонували циферблат, який відкривається усередину — для зручності обслуговування годинника. Адже центр великого міста — це курява і бруд, і годинник необхідно регулярно протирати. Ми виграли тендер, а замовник заощадив на висотних роботах, як відомо, дорогих... — Із чого все починалося? — Для мене все почалося ще зі школи, де був гурток радіотехніки. З електронікою пов’язав і свою професію. Але у важкі для багатьох часи довелося торгувати. Багато їздив і якось потрапив на російське підприємство з виробництва годинників, яке вмирало. Закупили в них трохи продукції, а вона виявилася неякісною — 80% браку. Тоді я розібрав годинники, виготовив свій електронний блок, переробив годинникову механіку — вони стали набагато надійнішими. А я подумав, що краще виробляти свою якісну продукцію, ніж купувати чужий брак. Так від торгівлі прийшов до виробництва. Почали ми з невеликих годинників, росли, росли й вирос-

Луганськ. Годинник на вежі, як за старих часів

ли до п’ятиметрових, як, наприклад на ТДЦ «Лермонтове» у Запоріжжі... Узагалі, нововведення та ідеї, які виникають у процесі роботи, на мій погляд, є нормою. — А як народжується годинник? — Кожен годинник унікальний, двох однакових немає. По-перше, тут важливо максимально точно втілити саму ідею, починаючи від форми і закінчуючи «начинкою». Після цього йде підготовка технічної документації. Потім — лиття корпуса, для цього окремі деталі ми замовляємо на українських заводах. Далі виготовляємо електронний блок, електронні плати, комплектуємо радіокомпонентами. Приймачі JPS доводиться замовляти в Тайвані, бо вітчизняна електронна промисловість, на жаль, майже загинула, а сучасні годинники працюють від супутника. Окремо пишуться програми електронних систем… Узагалі, виробництво міських годинників — це цілий комплекс: механіка, зварювальні роботи, слюсарні, монтажні, висотні. Це наручний годинник роблять люди в білих халатах у хірургійній чистоті, а в нас справжнє виробництво — з пилом і жаром…Та й техніка, на якій ми працюємо, багато в чому унікальна. Так, є в нас зуборізка виробництва США, датована 1936 роком, але досі вона працює як годинник! — Який же оптимальний термін служби сучасних хронометрів? — Наші, наприклад, працюють до 12 років без поломок. Добре це чи погано, я, щоправда, не знаю. У Китаї, навпаки, намагаються зробити недовговічний товар, щоб потім заробити на ремонті та продажі комплектувальних. Але для нас важлива репутація й шанобливе ставлення до українського виробника.

ІЗ ЧОГО СКЛАДАЄТЬСЯ ГОДИННИК

По-перше, з електронного блока, до якого входить приймач JPS. Річ у тім, що ідеального кварцу нема, тому не буває абсолютно точних годинників, а приймач сам коректує час. Також у блоці є кварцовий термостат (він необхідний для роботи годинника за мінусової температури повітря), процесорна годинникова станція, програмне забезпечення керування всього годинникового комплексу, антенний пристрій, комутаційне обладнання, системи автономного живлення та контролю стану акумулятора, а також його підзарядки (у разі перебоїв з електрикою годинник однаково працюватиме), пристрій для програвання мелодій і бою (годинник сам «знає», коли грати гімн міста, а коли — новорічну пісню). По-друге, з виносного циферблата. До нього, крім самого циферблата та стрілок, входить годинниковий механізм, електродвигун, контролер процесорного блоку управління двигуном, фотодатчик системи автоматичного ввімкнення підсвічування циферблата й сама система, яка може бути ламповою або світлодіодною.

ле ці терміни можна істотно скоротити, упевнений директор дніпропетровського заводу «МайстерЗБК-Україна» Дмитро Шевельов: — У вирішенні квартирного питання основну роль відіграють два чинники: наявність повномасштабної державної програми з будівництва доступного (тобто з фінансовими внесками з боку

Лінія з виробництва пустотних плит перекриття

майбутніх власників квартир) і соціального (безкоштовного) житла, а також кардинальна перебудова всієї будівельної індустрії. — Дмитре Валерійовичу, що ви маєте на увазі, говорячи про необхідність перебудови галузі? — Зміну пріоритетів, переорієнтацію значних ресурсів з будівництва індивідуального житла на багатоповерхове й повернення до вже забутого панельного домобудівництва. Як і за часів правління Микити Хрущова, воно може стати найкращим варіантом вирішення житлової проблеми в Україні. Бо це найдешевший і найшвидший спосіб спорудження житлових будинків для тих, хто роками стоїть у черзі на безкоштовну квартиру — інвалідів, працівників бюджетної сфери, військовослужбовців, представників деяких категорій малозабезпечених громадян. Панельне домобудівництво має кілька переваг у порівнянні з іншими методами будівництва. Причому для всіх учасників процесу — проектантів, виробників залізобетонних конструкцій, будівельників і, нарешті, майбутніх мешканців панельного будинку. На ринку з’явилися високоякісні зарубіжні технології виготовлення панелей, і за наявності відповідної виробничої бази можна проектувати й споруджувати се-

рії будинків різної поверховості в мінімальний термін. — Де можна ознайомитися з такими технологіями? — На спеціалізованих виставках, які щорічно проходять у різних країнах світу, у тому числі й в Україні. Найпривабливішими за якістю та ціною нам здалися пропозиції відомої у світі будіндустрії фінської компанії Elematic. Ми замовили обладнання в цієї компанії й зараз закінчуємо монтаж лінії з випуску пустотних плит перекриття. У вересні готуємося запустити виробництво фасадних і внутрішніх панелей. — У чому особливості нової технології? — По-перше, вона повністю виключає застосування опалубки, що значно скорочує часові витрати на виготовлення «пустоток». По-друге, якість застосовуваних матеріалів і сам принцип компонування будь-якої плити зовсім інші. Робоча площадка, на якій створюються залізобетонні плити перекриття, являє собою смугу довжиною 25 метрів, яку фахівці називають доріжкою. Її ширина може варіюватися залежно від поставленого завдання. На доріжку спочатку укладаються сталеві троси, потім спеціальна машина автоматично подає бетонний розчин. Усі поверхні величезної залізобетонної плити спочатку ідеально рівні. Протягом 10—12 годин вона твердіє, після чого її розрізають на фрагменти необхідної довжини — і все, плити перекриття готові до відправлення. Стінові панелі формуються за принципом сендвичів з утеплювачем усередині. Внутрішній бік панелей готовий для наклеювання шпалер, а зовнішній ми зробимо таким, який захоче бачити замовник: пофарбуємо в потрібний колір, обробимо під мармур, зімітуємо цегельну кладку тощо. Ніяких єдиних параметрів під час такого виготовлення не існує. Під кожний новий проект за допомогою комп’ютера можна закласти будь-які типорозміри. До речі, майже всі виробничі процеси комп’ютеризовані й автоматизовані, що

Пустотні плити перекриття

дозволяє виключити близько 50% ручної праці. — Хто готовий стати покупцем вашої продукції? — Ми сподіваємося, що в країні найближчим часом вирішать питання, пов’язані з реалізацією державної програми «Доступне житло» і будівництвом соціального житла. Це зробить панельне домобудівництво знову актуальним, а попит на продукцію, яку ми маємо намір випускати, стабільним.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 24 с е р п н я 2 010 №33-34 (137-138)

ЗАКОН ЗБЕРЕЖЕННЯ ДУМКИ Ганс Кребс навчався медицини в п’ п’яти яти кращих німецьких університетах: у Геттінгені, Фрайбурзі, Мюнхені, Берліні та Гамбурзі, а після одержання диплома ще рік вивчав хімію. А ле більше вузівської науки йому дала робота в лабораторії Отто Варбурга — майбутнього нобелівського лауреата, який відкрив дихальні ферменти. Новаторська мето дика Варбурга — вивчення біо хімічних процесів не на цілих організмах, а на окремих клітинах — була підхоплена тала новитим учнем і набрала форм фундаментальних для сучасної науки відкриттів. Днями світова наукова спільнота відзначила 110-річчя від дня народження видатного німецько-англійського біохіміка. Святослав РИБНІКОВ

анс Кребс увірвався на вершину світової науки молодим тридцятирічним дослідником. Відкриті ним реакції пояснювали, яким чином печінка «справляється» з токсич ним аміаком — основним азотвмісним продуктом обміну речовин, перетворюючи його на порівняно нешкідливу сечовину. Уже це багато чого дало медицині, але Кребс був більше, ніж просто лікарем. Проповідуючи єдність теорії та практики, він працював у муніципальному госпіталі Гамбургу і їздив у Фрайбург викладати в тамтешньому університеті. Перше відкриття Кребса виявилося на-

Цикли Кребса

багато важливішим для чистої науки, ніж для прикладної — з нього почалося знайомство біохімії із циклічними процесами. Але найголовніше досягнення Ганса Кребса — це, безперечно, цикл реакцій розпаду органічних сполук до вуглекислого газу й води, які супроводжуються виробленням енергії. У цієї складної послідовності реакцій є багато альтернативних назв: цикл трикарбонових кислот, цикл лимонної кислоти, цитратний цикл. Але більшості ці ключові для життєдіяльності будь-якого організму перетворення відомі просто як цикл Кребса. Реакцій у ньому багато: «вихідна» сполука — лимонна кислота, або цитрат, перетворюється на цис-аконітат, той — на ізоцитрат, а потім йдуть ще альфа-кетоглутарат, сукцинілкофермент А, сукцинат, фумарат, малат і оксалоацетат. Нарешті, останній перетворюєть-

ся на лимонну кислоту, і цикл замикається — ферменти готові прийняти й розщепити нову порцію органіки. На людину, далеку від питань обміну речовин, ця «латинь» діє магічно, а фахівцеві просто необхідно знати весь цикл назубок, що, погодьтесь, непросто. Але у скрутну годину біохімік нагадує собі: «Цілий ананас і кусень суфле — сьогодні фактично мій обід», і потрібна послідовність швидко «спливає»: перші букви слів, які становлять цю кумедну фразу, є першими буквами (якщо відкинути префікси на зразок «цис» і «альфа») назв карбонових кислот, які становлять цикл Кребса.

Найголовніше досягнення Ганса Кребса — це цикл реакцій розпаду органічних сполук до вуглекислого газу й води, які супроводжуються виробленням енергії. Значення циклу Кребса важко переоцінити. Ці реакції є кінцевою стадією розпаду майже всіх органічних сполук: цукрів та інших вуглеводів, жирів і навіть білків, якщо, звичайно, організм усе-таки «вирішує» використовувати ці дорогоцінні молекули як джерело енергії. Правда, щоб вступити у свій останній коловорот, органічні сполуки повинні попередньо розпастися на маленькі вуглеводні фрагменти, а ті, у свою чергу, набути додаткового «заряду енергії», зв’язавшись зі

Життя до народження Валентина ВЛАДИМИРОВА Із 2002 року в Харкові працює єдиний в Україні Центр допологового виховання дітей, створений на базі Українського інституту клінічної генетики Харківського національного медичного університету. Його діяльність на практиці переконує: своїм ставленням до ще не народженої дитини ми реально можемо впливати на її фізичне й психічне здоров’я. «ВІД ЗАРОДКА ДО НЕМОВЛЯТИ — БЕЗОДНЯ»

онедавна навіть фахівці думали, що дитина в череві матері глуха і німа, нічого не бачить, не відчуває й ні на що не реагує. Усіх вразили знімки, зроблені в 1965 році шведським фотографом Леннартом Нільсоном за допомогою мікроскопіч ної камери на кінчику цитоскопа — мініатюрного приладу для візуалізації клітин та інших біологічних об’єктів усередині організму. Тисячі фотографій уперше зафіксували емоційно насичене життя дитини до народження. Вона супиться, посміхається, ссе палець, розплющує очі, рухається, реагує на світ-

спеціальною молекулою-«активатором» — коферментом А. Тож Нобелівську премію 1953 року Ганс Кребс зовсім справедливо розділив з іншим видатним біохіміком — Фріцем Ліпманом: це йому належить першість відкриття коферменту А. Крім того, відкриті Кребсом перетворення відіграють важливу роль у синтезі: у процесі циклу утворюється безліч молекулпопередників, які потім дадуть початок новим вуглеводам, жирним кислотам і амінокислотам — «цеглинкам», з яких побудований організм. «Цикл Кребса пояснює два процеси, що відбуваються одночасно: реакції розпаду, за яких вивільня-

ло й звуки ззовні. Багато її реакцій пов’язано зі станом матері: наприклад, дитина робить різкі рухи, коли та хвилюється, і мімікою виражає невдоволення, коли вводять медикаменти. Докладні дослідження, проведені завдяки впровадженню новітніх технологій, показали, що органи почуттів дитини здатні сприймати інформацію з навколишнього світу задовго до її народження. Наприклад, чутливість шкіри виявляється вже з 7 тижнів після зачаття, а органів зору й слуху — з 16—18 тижнів. Нервова система її вже досить розвинена, щоб запам’ятовувати те, що відбувається, й обробляти сигнали, які надходять ззовні, формуючи на своєму рівні власне ставлення до навколишнього світу. Тобто немовля вже має значний багаж психіки, який багато в чому визначає психічну структуру майбутньої особистості.

ДОВІДКА Перинатальна психологія вивчає психічний, емоційний та інтелектуальний розвиток дитини ще до її появи на світ (із моменту зачаття й під час пологів).

ється енергія, і синтетичні процеси, за яких ця енергія витрачається», — відзначив шведський біохімік Ерік Хаммарстен, який вручав нагороду. Сам винуватець урочистостей у своїй лекції вказав ще два значення свого відкриття: «Наявність того самого механізму утворення енергії в усіх живих істот дозволяє дійти ще двох висновків. По-перше, цей механізм виник на дуже ранніх етапах еволюції. По-друге, життя в його справжньому вигляді зародилося лише один раз».

Фахівці вважають, що допологовий період життя такий важливий, що дорівнює за своїм значенням половині всього людського життя. А Лев Толстой висловився ще радикальніше: «Від п’ятирічної дитини до мене тільки крок. А від немовляти до п’ятирічної — величезна відстань. Від зародка до немовляти — безодня. А неіснування до зародка відокремлює вже не безодня, а незбагненність».

Ганса Кребса й Фріца Ліпмана ріднять не тільки спільна тематика досліджень і розділена на двох Нобелівська премія. Два першокласних німецьких біохіміки, чиї відкриття ввійшли до золотого фонду науки, в рідній країні були вигнанцями — через «не ту» кров. Спочатку в 1933-му Кребса «усього лише» звільнили із Фрайбурзького університету як представника другосортної єврейської нації, а пізніше подальше перебування в Німеччині для нього стало просто небезпечним, як і для Ліпмана. Кребс вибрав Велику Британію, Ліпман — США. Тому у всіх довідниках перший значиться як видатний німецькоанглійський, а другий — як німецько-американський біохімік... Кребс згадував, як він прибув у Кембридж — із собою він не взяв «майже нічого, крім подиху полегшення й декількох книг». А вже через кілька років тут, у змушеній еміграції, був відкритий знаменитий цикл лимонної кислоти. Незабаром Ганс Кребс одержав не тільки кафедру біохімії в Шеффілдському університеті, а й... британське громадянство. А вчений, у свою чергу, віддячив Англії дуже потрібними під час Другої світової війни дослідженнями щодо потреби організму у вітамінах. Безперечно, тоді він почувався більш затребуваним, ніж у Німеччині, яка свого часу не знайшла вченому кращого застосування на військовій ниві, ніж ролі зв’язківця 13-ї механізованої піхотної дивізії...

проведених у Центрі допологового виховання дітей. —У нас у культурі немає поняття, що батьками стають за дев’ять місяців до народження дитини, — говорять фахівці центру.— Згідно зі стереотипом мати розглядається як біологічний «інкубатор». Насправді ж усе, що відбувається в житті жінки, коли вона виношує дитину, фіксується в ще не народженої дитини, а чоловіки стають батьками з моменту зачаття. Ми допомагаємо їм усвідомиВИХОВУВАТИ НІКОЛИ НЕ РАНО ти цей факт, демонструючи на екрані моа жаль, ніхто з нас не може згада- нітора, як плід реагує на дотик датчика ти власне «життя до життя» і пере- до живота матері, як вона позіхає й повірити, чи відповідає ця теорія дійснос- сміхається. Є дослідження, які підтверті. Тим цікавіші результати досліджень, джують, що на характер дитини впливає навіть той факт, була вона бажаною у родині чи ні. Одне із найцікавіших занять у центрі — добір улюбленого музичного твору для кожної мами та її малюка. Виявляється, що ще не народжені діти мають свої переваги, заспокоюючись під звуки тієї або іншої мелодії. Більшість із них люблять класичну музику або природні звуки (такі як шум дощу або морського прибою), хоча є й ті, кому подобається джаз, а то й електронна музика. Фахівці давно помітили, що саме під таку, улюблену ще до народження музику, діти заспокоюються й солодко сплять Малюнок Ігоря КИЙКА уже після народження.

Українська технічна газета

№33-34 (137-138) В і в т о р о к , 24 с е р п н я 2 010

ТРЕБА БАЧИТИ

Гаманець для найдорожчого

нформація дуже часто буває дорожчою від грошей. Саме з цієї причини стрімкими темпами розвиваються системи надійного зберігання та захисту даних. Але коли практичні питання уже вирішено, у багатьох власників

цінної інформації виникає закономірне бажання не тільки завжди мати дані при собі, а й солідно при цьому виглядати. Вирішенням цього завдання можуть стати кишенькові жорсткі дис-

ки від фірми Verbatim, нещодавно представлені американською фірмою під маркою Wallet Drive (дискгаманець). Назва промовиста — новинка виглядає як портмоне, зроблене з чорної або коричневої високоякісної шкіри. Ємність жорстких дисків бізнескласу становить 320 або 500 Гб. До комплекту поставки входить програмне забезпечення для створення резервних копій даних і швидкої передачі інформації через інтерфейс USB. Схоже, поява моделі Wallet Drive свідчить про початок перелому в дизайні комп’ютерних аксесуарів — тепер вони стають елементом іміджу не тільки для молоді, а й для старших за віком заможних людей.

Mercedes-Benz SLS AMG: стати гонщиком

омпанія Mercedes-Benz почала приймати замовлення на перегонову модифікацію суперкара SLS AMG. Машину підготовлено до участі в змаганнях чемпіонату з кільцевих автоперегонів GT-3, який проходить під егідою Міжнародної автомобільної федерації (FIA). Поставки автомобілів клієнтам почнуться в лютому наступного року, після адаптації технічних характеристик до вимог FIA. Перегоновий «мерс» обладнаний 6,3-літровим двигуном V8 і шестиступеневою секвентальною коробкою передач. До 100 км/год. суперкар прискорюється за 3,7 секунди, а його максимальна швидкість може досягати 297 км на годину. Випробування перегонової модифікації цієї машини компанія MercedesBenz почала в червні. У них бере участь тест-пілот німецького виробника й гонщик серії DTM Бернд Шнайдер.

Програма тестів містить у собі й перше для автомобіля змагання — заїзд на «Північній петлі» перегонової траси Нюрбургрінг, який відбудеться вже наприкінці вересня. Вартість новинки з урахуванням податків становитиме 397 тис. євро. Покупці Mercedes-Benz SLS AMG мати-

муть унікальну нагоду не тільки одержати у своє розпорядження новий суперкар, а й привести свою водійську майстерність у відповідність із його можливостями (для них діятиме спеціальна програма з навчання водіння перегонового автомобіля).

Мабуть, найкраща котушка у світі

а українському ринку з’явилася мало не головна новинка рибальського сезону — котушка Stella 2010 від японської фірми Shimano. Ця модель замінить топову котушку минулих років Stella FD. У ній застосовані найпередовіші технічні розробки азіатської фірми, у тому числі системи наддалекого закидання, заглушення вібрації та запобігання закручуванню волосіні. Завдяки технології Aero Warp котушка намотує волосінь щільними паралельними витками, забезпечуючи рівномірне сходження й мінімальний показник тертя волосіні. Модель представлена в чотирьох типорозмірах. У котушках невеликого розміру застосований ротор із магнієвого сплаву, який дозволяє значно зменшити вагу аксесуара, а у великих котушках — алюмінієвий сплав, стійкий до солоної води. Усі елементи пристрою вкриті спеціальною антикорозійною речовиною. У порівнянні з попередньою моделлю в новинці збільшений діаметр веду-

чої шестірні, а також упроваджена нова система «X-strip», яка забезпечує більш плавний хід котушки, більшу потужність і менше зношування механічних елементів. Котушки для спінінга Shimano справедливо вважаються одними із кращих у світі. Реальними конкурентами з якості роботи та інноваційних рішень є тільки котушки Daiwa. Вартість котушки Shimano Stella 2010 — трохи більше 8 тис. гривень. Підготував Олександр БІЛИЛОВЕЦЬ

Відповіді на кросворд, надрукований у № 32 (136)

Наступний номер «УТГ» вийде 7 вересня 2010 року