Украинская техническая газета №189

Металургія

Енергозбереження

IT

Космос

Двобій великоваговиків

«Золоте вугілля» дешевше

Ні свій, ні чужий

Човники майбутнього

ЦК ПМГУ піднімає планку соціальних гарантій металургів і гірників України

Випуск альтернативного палива — брикетів із соломи — освоїло підприємство в Донецькій області

Віртуальні колцентри — один із найперспективніших видів телекомунікаційного бізнесу в Україні

Американські ні й російські вчені міркують над питанням: чим и замінити шатли й «Союзи»?

Стор. 6

Стор. 9

Стор. 12–13

Стор. 10

Щотижневик Виходить щовівторка

www.eutg.net

№ 34 (189) 6 вересня 2011 року

Корабель для прикордонника Якщо не трапиться непередбачених фінансових ускладнень, Морська охорона України одержить нові катери, побудовані вітчизняними суднобудівними підприємствами Вітчизняні суднобудівники реалізовують масштабний план переоснащення Морської охорони Державної прикордонної служби України. Відповідно до державної цільової програми «Облаштованість і реконструкція державного кордону» і Концепцією розвитку ДПС України для відновлення корабельно-катерного складу до 2020 року планується побудувати 6 кораблів «Корал», 8 катерів «Орлан» і 25 інших катерів за сучасними проектами. Крім того, із 2015-го для потреб відомства буде створено багатофункціональний корабель водотоннажністю близько 1000 тонн, на борту якого передбачене базування вертольота.

Стор. 5

Перший заступник голови Державної прикордонної служби України Павло Шишолін уточнив: «Наразі триває будівництво катера «Орлан», проект якого розроблений для Морської охорони Державної прикордонної служби України. Недавно надано черговий транш у 12 мільйонів гривень на будівництво першого в серії катера». Головний катер цього проекту, за його словами, буде введений в експлуатацію орієнтовно в серпні 2012 року.

Дмитро ТИМЧУК

У клубах берилієвого пилу Микола ПОЛІЩУК Кияни ще довго розплачуватимуться за ті екологічно небезпечні виробництва, які за радянських часів бездумно понатикали просто посередині житлових кварталів. Ні для кого не секрет, що столиця України буквально напхана складами токсичних відходів і підприємствами, які використовують потенційно небезпечні речовини. Причому після

всіх криз ні в кого немає грошей ні на утилізацію, ні хоча б на вивезення за межі міста всіляких токсинів.

Називаючи найшкідливіші для проживання місця Києва, традиційно пригадують цехи колишнього заводу «Радикал» у Дарниці, під якими було розлито кілька тонн ртуті, що використовувалася колись для виробництва

каустичної соди. Багато хто знає і про столичний холодокомбінат, де свого часу стався викид аміаку, і про сховища радіоактивних відходів на підприємстві «Радон» у Пироговому. Військові ще можуть згадати склади боєприпасів у селищі Коцюбинському — аналогічні тим, що вибухали свого часу в Новобогданівці й під Артемівськом.

Стор. 4

Від пічки Володимир ОТРОЩЕНКО Металургійне виробництво не можна уявити без різноманітних печей — доменних, мартенівських, нагрівальних, підігрівальних, кільцевих, індукційних, прохідних etc.

У сучасних умовах, коли саме якість металу стає визначальною для його ефективного збуту й використання, на пічників-

металургів покладають важливі завдання. Від першого переділу й до остаточної обробки швелер, труба або лист нагріваються порізному, у кілька стадій. А оскільки пічне господарство надзвичайно енергоємне та екологічно небезпечне, вчені-теплотехніки весь час поліпшують конструкції печей, якість палива для них, системи керування та енергозбереження.

Стор. 7

2

№ 34 (189)

6 вересня 2011 року

Тут і тепер

Цитати тижня

Арматура вищого класу Арматурний прокат діаметром 40 мм класу А500С виробництва ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» одержав найвищі бали за всіма критеріями оцінювання й був визнаний кращим продуктом у номінації «Виробництво продукції металургійної промисловості» на всеукраїнському конкурсі «Кращий вітчизняний товар 2011 року» в рамках національної виставки «Барвиста Україна» (Київ, 16—19 серпня).

Дмитро Медведєв Президент РФ

Якщо ви хочете знижку на газ, ви маєте стати частиною інтеграційного простору. Або, якщо ви цього не хочете, то робіть комерційну пропозицію, вигідну Росії, наприклад таку, як пропозиція (від Білорусі. — Ред.) продати газотранспортну систему. Вони (український уряд. — Ред.) не хочуть ні того, ні іншого.

Володимир Литвин Голова Верховної Ради України

Наразі «АрселорМіттал Кривий Ріг» — єдиний виробник арматури діаметром 40 мм в Україні. Ця продукція відповідає найвищим міцнісним характеристикам, виготовляється із застосуванням новітніх технологій, екологічно безпечна, успішно реалізується як на внутрішньому, так і закордонному ринку.

Ніякої газової війни з Росією не буде.

Микола Присяжнюк Міністр аграрної політики України

Якщо ми не знайдемо зовнішні ринки, наприклад для цукру, у нас не буде можливості нарощувати внутрішнє виробництво цього продукту. А ми його можемо виробляти в 3 рази більше, ніж зараз. Наше завдання — надлишки продовольства після забезпечення власних продовольчих потреб поставляти на зовнішні ринки.

— Перемога в конкурсі «Кращий вітчизняний товар року» — ще одне підтвердження надійності нашої продукції, — відзначає голова адміністрації з виробництва ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» Олександр Іоськов. — Завдяки високим якісним показникам наш арматурний прокат використовується під час будівництва фундаменту об’єкта «Укриття» над зруйнованим реактором Чорнобильської АЕС. Основою нового саркофага є фундаментні блоки, які прийматимуть на себе загальну вагу стале-

Повний уперед!

Довідка «УТГ»

Алла МІРОШНИЧЕНКО Миколаївські корабели відновили будівництво траулерів-рибозаводів.

Одним абзацем Газ шукатимуть у Донбасі

ДК «Укргазвидобуток» і концерн Shell 1 вересня підписали оновлений договір про спільну роботу з пошуку й видобутку вуглеводнів у Дніпровсько-Донецькому басейні, повідомляє прес-служба Міністерства енергетики та вугільної промисловості України. За інформацією прес-служби Президента України, запланована зустріч Віктора Януковича з головним виконавчим директором корпорації Shell Петером Возером. За вищим розрядом

У серпні в АТ «Черкаський автобус» створено дослідні зразки автобусів, укомплектованих силовими агрегатами фірми ISUZU, які відповідають стандартам «Euro-4» на викиди забруднювальних речовин у атмосферу. Автобуси А09206 (міський варіант) і А09216 (приміський) у вересніжовтні пройдуть сертифікаційні випробування. Запуск їх у серійне виробництво планується з початку 2012 року.

Чорноморський суднобудівний завод (ПАТ «ЧСЗ») побудував і передав замовникові великий морозильний траулер-рибозавод «Генерал Трошев». Замовник — ВАТ «Преображенська база тралового флоту» (Приморський край, Росія). Вартість судна — понад $30 млн.

150 т. Проектна швидкість судна — понад 14 вузлів, довжина — 105 м, ширина — 16, водотоннажність — 5,7 тис. т. Екіпаж — 96 чоловік, автономність плавання — 70 діб.

— Це перший із чотирьох траулерів. Із нього ми відновили будівництво цього типу суден, — прокоментував подію генеральний директор ПАТ «ЧСЗ» Валерій

За останні три роки Україна не провела жодного лабораторного дослідження якості бензину.

Звіти Держспоживстандарту ґрунтуються лише на перевірці відповідності документів на паливо, однак реальної ситуації в державі це не відображає, повідомив директор консалтингової групи «А-95» Сергій Куюн. Лабораторні дослідження не проводяться переважно через нестачу фінансування. «Потерпає через це не тільки споживач, а й сама держава. Неякісного бензину в Україні до 40%», — уважає експерт. Один південний і три східних регіони України залишилися без газу: їх відключили за борги.

Компанія «Газ України» відключила від газопостачання чотири підприємства теплової комунальної енергетики: у Донецькій області — «Угольок» (борг за газ — більше 29 млн грн, рівень розрахунків — 48%), у Луганській області — «Сєверодонецьктепло» (23 млн грн; 37%), у Дніпропетровській області — «Солонетеплоенерго» (0,5 млн грн; 57%) і в Криму — «Лора» (0,8 млн грн; 26%). Про відключення підприємств-боржників було попереджено місцеві органи влади.

Адреса редакції: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28а

Засновник і видавець — колектив редакції «УТГ»

www.eutg.net Е. пошта: info@tehnichka.com ПРИ ВИКОРИСТАННІ МАТЕРІАЛІВ ПОСИЛАННЯ НА «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ.

91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98в.

Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 12993-1877Р від 20.08.2007 р., видано Міністерством юстиції України.

Новий траулер — результат плідної роботи миколаївських суднобудівників, які адаптували до сучасних умов проект, розроблений ще в 70-ті роки минулого століття. Завдяки нововведенням удалося добове вироблення рибної продукції підняти з 50 до

Калашников. — Сьогодні Чорноморський суднобудівний завод уже уклав контракт із цим же замовником на другий траулер. Щодо інших ми ведемо переговори з потенційними покупцями. Наші фахівці говорять, що нові траулери досить конкурентоспро-

Головний редактор Іван Спасокукоцький тел. 044 278 42 37, e-mail: ivanspas@tehnichka.com РЕДАКЦІЯ: Людмила Гречаник — редактор відділу технічної думки тел. 0642 34-72-47 e-mail: tehnomysl@tehnichka.com

Олександр Білиловець — редактор інтернет-ресурсу еUTG.net, тел. 044 278-42-37 e-mail: bililovets@tehnichka.com

вої конструкції. Для спорудження фундаменту саркофага «АрселорМіттал Кривий Ріг» планує поставити на ЧАЕС 12000 тонн арматури. Гідне застосування криворізький прокат знаходить і на інших відомих будовах України й зарубіжжя. Зокрема, завдяки пластичності та корозійній стійкості його використовують під час будівництва мостів, гребель, дамб, атомних і гідроелектростанцій, сейсмічно стійких конструкцій. Випуск арматури діаметром 40 мм на підприємстві

90,25% акцій ПАТ «ЧСЗ» належить ВАТ «Херсонський суднобудівний завод». Міноритарним акціонером підприємства є держава. можні на сучасному ринку рибопромислових суден, і ми розглядаємо цей напрям суднобудування як перспективний для нашого заводу. Другий траулер-рибозавод відрізнятиметься від першого більш сучасним обладнанням. Зокрема, передбачене встановлення нових двигунів, навігаційних систем, а також вузлів і механізмів.

— Сьогодні в Росії немає базового підприємства, яке могло б будувати траулеририбозаводи такого класу. Ми задоволені роботою миколаївських суднобудівників. До речі, це перше повнокомплектне судно, спущене на воду за останні роки в Україні й навіть на території СНД, — відзначив голова ради директорів ВАТ «Преображенська база тралового флоту» Сергій Саксін під час церемонії підписання договору й висловив упевненість, що їхнє співробітництво із ЧСЗ буде тривалим і плідним.

ВІДДІЛ РЕКЛАМИ: Ганна Шумакова — тел./факс:

ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИ: Дмитро Баранов — тел./факс: (044) 278 42 37

Ігор Павлюк — редактор відділу промисловості

Любов Соловйова — тел./факс:

тел. 044 278-42-37 e-mail: pavluk@tehnichka.com;

e-mail: podpiska@tehnichka.com

(0642) 59 93 91 тел.: (0642) 59 93 92,

Підготувала Ірина КОНДРАТЬЄВА за матеріалами прес-служби ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»

Показ будівельної моди Із 4 по 7 жовтня в національному комплексі «Експоцентр України» у Києві відбудеться 9-та міжнародна спеціалізована виставка «БудТех’2011». Ця щорічна подія вважається найбільшим форумом України, на якому фахівці можуть одержати необхідні відомості про всі новинки будівельної, дорожньої, гірничої та спеціальної техніки, супутнє обладнання та технології.

Так, на стенді компанії «Актіс Груп» буде представлений промивний комплекс ірландської компанії CDE Global Ltd, що складається із завантажувального бункера AtroFeed і піскомийки EvoWash, до якої входить гідроциклон, зневоднювальний грохот і шламовий насос. Провідний світовий виробник промивного обладнання CDE пропонує сучасні технології для промивання піску, відсівання, збагачення залізної руди, видалення бурого вугілля, переробки та утилізації відходів під час зносу будинків, обробки стічних вод і побутових відходів.

Газета видається українською та російською мовами

(044) 278 42 37, тел.: (097) 534 23 04, Позиція авторів публікацій не завжди

e-mail: reklama@tehnichka.com

почато в другому півріччі 2010 року. Для її виробництва використовується марка сталі в спокійному варіанті 25Г2С. До особливостей технології можна віднести оснащення дільниці електромагнітними роликами, які виконують функції трайб-апаратів після ліній прискореного охолодження. Це дозволяє стабілізувати швидкість прокату під час проходження в термотрасах і забезпечує заданий рівень механічних властивостей по всій довжині продукції. Слід відзначити й те, що впровадження електромагнітних роликів дозволило освоїти промислове виробництво цього сортаменту продукції. У 2010 році арматури діаметром 40 мм випущено 300 т, у 2011-му заплановано 1200 т.

збігається з позицією редакції. Редакція залишає за собою право виправляти матеріали та рецензувати рукописи. За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець.Матеріали, позначені (R), публікуються на правах реклами.

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій.

Передплатні індекси: українською мовою — 99309 російською мовою — 99340 Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «Прес-Експрес». Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 50-08-54

НАКЛАД МІСЯЦЯ 28000 прим. Замовлення № 1779

3

№ 34 (189)

6 вересня 2011 року

Тут і тепер Наука СПІВРОБІТНИЦТВО Україна запропонувала Фінляндії активізувати співробітництво у сфері телекомунікацій, а також укласти угоду в галузі науки і технологій.

Про це йшлося на зустрічі міністра закордонних справ України Костянтина Грищенка з його фінським колегою Ерккі Туоміоя під час візиту голови українського зовнішньополітичного відомства у Фінляндію. Окрему увагу було приділено розширенню двосторонньої договірно-правової бази, обговорені перспективи активізації двосторонньої взаємодії, насамперед у торгово-економічній сфері.

ЦИФРА Українці сплатили за ЖКП 22,6 млрд грн, що становить 103,8% від нарахованих із початку року сум, повідомили в Державній службі статистики України. У січні-липні 2011 року серед регіонів найвищий рівень розрахунків за ЖКП у Закарпатській, Львівській, Сумській і Кіровоградській областях (114,4—111%), найнижчий — у Криму, Севастополі, Києві та Дніпропетровській області (96,6—99,4%). Заборгованість населення з оплати житловокомунальних послуг у липні 2011-го зменшилася на 2,6% у порівнянні з червнем і склала 10 млрд 420,1 млн грн.

ЕКОНОМІКА ВВП зріс у липні на 7,5%. За даними департаменту економічного аналізу та прогнозування Національного банку України, зростання валового внутрішнього продукту України в липні 2011 року становило близько 7,5% у річній зміні. У Нацбанку відзначають, що сільськогосподарське виробництво мало визначальний вплив на динаміку як індексу виробництва базових галузей, так і ВВП. Зростання промислового виробництва в січнілипні 2011 року до аналогічного періоду 2010-го — 8,7%. Доларизацію економіки мінімізують. Президент Віктор Янукович підписав доручення про забезпечення стабільності фінансової системи держави та мінімізацію впливу на вітчизняну економіку негативних тенденцій на міжнародних і фінансових ринках, повідомила перший заступник голови адміністрації Президента Ірина Акимова. Президент доручив уряду та НБУ підготувати заходи щодо зниження негативного впливу ситуації на зовнішніх ринках, серед яких — зменшення доларизації української еко-

номіки, заміщення імпорту товарами вітчизняного виробництва, підвищення привабливості безготівкових розрахунків.

Для фінансування бюджетних виплат до кінця 2011 року буде потрібно не менше $1,5 млрд зовнішніх запозичень, уважає головний економіст інвестиційної компанії «Драгон Капітал» Олена Бєлан. За словами експерта, на кінець липня на гривневих і валютних рахунках уряду було накопичено майже $4 млрд, чого досить для фінансування дефіциту бюджету, а також усіх запланованих виплат із внутрішніх і зовнішніх запозичень до кінця листопада цього року. Але, на її думку, уряду будуть потрібні додаткові ресурси в обсязі $1,5 млрд для фінансування сезонного зростання бюджетних витрат у грудні й формування достатнього обсягу перехідних коштів перед новим бюджетним роком. Борги із зарплати скоротилися до мільярда. Заборгованість із заробітної плати на 1 серпня 2011 року в Україні становить 1 млрд 170454000 грн, повідомили в Держкомстаті. Щодо 1 червня вона скоротилася на 1,3%. Найбільша заборгованість — на підприємствах промисловості — 664160000 грн. Із них 316578000 грн — в економічно активних підприємств, 324965000 грн — у підприємств-банкрутів, 22473000 грн — в економічно неактивних підприємств. За регіонами найбільша заборгованість у Донецькій області (230106000 грн), Харківській (140155000 грн) і Києві (102865000 грн). Найменша — у Чернівецькій обл. (1416000 грн).

ФІНАНСИ Українські банки видали в липні нових кредитів майже на 114 млрд грн, говориться в статистичному огляді НБУ за липень 2011 року. Загальний обсяг нових кредитів у липні зменшився до 113,9 млрд грн у порівнянні з червнем і був більшим, ніж середній обсяг за попередні 12 місяців (105 млрд грн). Обся-

ги кредитування за 12-місячними сумарними даними (річне обрахування) підвищились до 1 трлн 279,4 млрд грн, або на 1,5% у річному обрахуванні.

ПРОМИСЛОВІСТЬ Група «Гірничі машини» поставить обладнання «Мосметробуду». «Гірничі машини» за контрактом на поставку інфраструктурного обладнання операторові будівництва Московського метрополітену «Мосметробуду» відправлять 720 ван-

тажних вагонеток ВГ-1,4 і 4 шахтні піднімальні машини 2Ц2х1,1. У компанії відзначають, що першу партію обладнання буде поставлено вже в серпні. Виконання контракту завершиться в першому півріччі 2012 року.

Пробний запуск вертольота Мі2МСБ2, розробленого Вінницьким авіаційним заводом, планується на жовтень 2011 року. Як повідомив директор ТОВ «ВІАЗ» Микола Трикозюк, зараз на підприємстві виконується програма ремонту вертольотів, що складається з чотирьох етапів. Перший — модернізація й заміна двигунів на вертольотах Мі-2, що вже триває з 20 квітня цього року. Другий — глибока модернізація, у тому числі й легкомоторного літака на базі Ан-2.

Третій — розробка та сертифікація власної модифікації вертольота Мі-2МСБ2 і четвертий — запуск складання цього типу вертольота у Вінниці. Його пробний політ здійснять у жовтні й до кінця року планують одержати сертифікат на нього.

Випуск продукції машинобудування за 7 місяців зріс. У липні 2011 року підприємства машинобудівної галузі виготовили продукції більш ніж на 5 млрд грн. Такі показники майже на 50% перевищують обсяги липня минулого року. За січень-липень обсяг випуску продукції машинобудування склав майже 31,5 млрд грн. Приріст до аналогічного періоду минулого року — 46,6%.

ПЕК Розроблено проект Ядерного кодексу України. Його підготувало й опублікувало на своєму веб-сайті Міністерство енергетики та вугільної промисловості України. Кодекс має систематизувати правові норми, що регулюють суспільні відносини у сфері використання ядерної енергії. Ухвалення документа сприятиме створенню правових засад для безперешкодного розвитку ядерних і радіаційних технологій, їхнього безпечного застосування. Документом регулюються питання встановлення правових засад ухвалення рішень про розміщення, проектування, будівництво ядерних установок, а також об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, і уранових об’єктів.

щодо перспектив у судовому позові з Москвою й готовий почати розгляд.

Волинь посідає перше місце серед регіонів України з обсягу вирощування енергетичної лози як альтернативи газу, повідомили в прес-службі Волинської облдержадміністрації. Вирощування енергетичної лози здійснюється в рамках регіональної програми з енергозбереження, що фінансується за рахунок коштів обласного бюджету. Наразі в області лоза вирощується на площі 148 га. У цілому в регіоні передбачається створення плантацій енергетичної лози на площі до 30 тис. га, що дозволить одержати 60 тис. т деревного палива, або 16 тис. т умовного палива на рік. Після зльоту 2007 року видобуток вугілля на Львівщині щорічно падає, інформує головне управління статистики у Львівській області. У 2007 році в області було видобуто 2,575 млрд т вугілля. У 2010-му випущено 1,4 млрд т готового вугілля (проти 1,6 млрд т у 2009 р.). Із обсягу випуску готового вугілля область посідає 4-те місце в Україні. Частка Львівщини в загальнодержавному обсязі випуску готового вугілля у 2010 році становила 2,5%.

БУДІВНИЦТВО ТОВ «Еверест плюс» (Київ) у вересні планує ввести в експлуатацію перший будинок ЖК «Стародарницький» у Дніпровському районі столиці. Каскадний житловий будинок складається із чотирьох секцій на

9—29 поверхів і розрахований на 316 квартир загальною площею 18,8 тис. м2. 9-поверхова секція призначена для нежитлових приміщень. Усі квартири в цьому будинку вже продано.

АПК Урожай картоплі цього року може стати рекордним, але продати його буде важко. У середині серпня агентство АПКІнформ підвищило прогноз урожаю пізніх сортів картоплі, відповідно до якого надлишок його на ринку України може перевищити 1 млн т. За словами керівника проекту АПКІнформ Тетяни Гетьман, перспективи експорту картоплі в Росію і ЄС цього року дуже обмежені, тому єдиною можливістю хоча б частково позбутися її надлишку на ринку буде активна робота з пошуку каналів збуту в інших країнах СНД.

АВТО Прем’єр-міністр Азаров готовий розірвати газові контракти з Росією. Він заявив, що Росія просто не залишила Україні альтернативи. За словами Азарова, уряд України вже проконсультувався з українськими та міжнародними експертами

«Богдан Моторс» передав КП «Київпастранс» перший тролейбус Т90110. Відправлення здійснено в рамках виконання тендерних зобов’язань на поставку підприємству 202 міських тролейбусів. Це «Богдани» з низьким рівнем підлоги довжи-

ною дванадцять і вісімнадцять метрів. Сума контракту перевищує 480 млн грн. У грудні 2010 року Київська міська рада затвердила програму соціально-економічного розвитку столиці на 2011 рік, у рамках якої на закупівлю тролейбусів, автобусів, поїздів метро та автоматизованої електронної системи керування світлофорами планувалося виділити майже 658 млн грн.

Військові пересядуть на «КРАЗи». Міністерство оборони України прийняло на озброєння нові вантажні автомобілі підвищеної прохідності. Бортовий автомобіль «КРАЗ-5233ВЕ» призначений для перевезення особового складу й вантажів, буксирування транспортних і спеціальних причепів, «КРАЗ5233НЕ» — для монтажу озброєння та військової техніки. Нові автомобілі замінять вантажівки «Урал-4320», «КАМАЗ-4310» та їх модифікації, які морально й фізично застаріли.

РЕЗОНАНС Україна «втратила» квоти з Кіотського протоколу. Тимчасово. Тимчасову заборону на продаж квот на викид парникових газів у рамках Кіотського протоколу для України ввів Комітет виконання зобов’язань рамкової конвенції ООН зі зміни клімату. Комітет виявив, що Національний кадастр антропогенних викидів не виконує деякі з необхідних функцій, і Україна не забезпечила достатню прозорість системи обліку викидів, як того вимагає стаття 7 Кіотського протоколу, говориться в оприлюдненому на сайті рішенні. «Ці нерозв’язані проблеми привели до відсутності повноти й прозорості кадастрової інформації в галузі енергетики та промислового сектора», — говориться в документі.

ЄВРО-2012 У Харкові на Печенезькому водоймищі презентували туристичний теплохід «Чайка». Це перший із трьох теплоходів, які курсуватимуть на Печенезькому водоймищі під час проведення фінальної частини Євро-2012. Як повідомив представник компанії Top yachts division group — власника судна, теплохід, побудований у 1959 році, на 90% збережений в оригінальному вигляді, модернізовані двигун, система навігації та електрообладнання. Підготувала Анна ГРЕЧАНИК за матеріалами УНІАН, РІА Новини-Україна, ЛІГА-Новини, ІнтерфаксУкраїна, Укррудпром, АПК-інформ

4

№ 34 (189)

6 вересня 2011 року

Проблема

У клубах берилієвого пилу Токсичні відходи покинутого київського підприємства є потенційною загрозою здоров'ю жителів столиці Микола ПОЛІЩУК Початок на стор. 1

Набагато менше городяни знають про склад високотоксичного берилію, розміщений на бульварі Вернадського, посередині Академмістечка. Саме по собі Академмістечко — унікальна частина столичної забудови. Це своєрідний автономний мікрорайон, у якому розташовані інститути Академії наук і будинки її співробітників. Тут же розташовані філія Центральної наукової бібліотеки, спорткомплекс «Наука», академічний гараж, навіть власна котельня. Зараз усе це господарство (крім спорткомплексу) у занедбаному стані. Але навіть на цьому тлі будівлі колишнього заводу «Захід» виглядають більш ніж депресивно. Старий паркан, на якому лише ізолятори нагадують про те, що тут колись були проводи під напругою, корпуси з вибитими шибками, вкрита пилом безлюдна прохідна, де треба довго стукати у вікно, щоб відгукнувся вахтер, — усе це говорить про те, що підприємство вмерло. Утім, розташування «Заходу» — у глибині промзони, між подвір’ям Інституту металофізики й районної котельні, — свідчить, що його під час будівництва намагалися за можливості сховати від сторонніх. Головний інженер заводу Микола Тищенко пояснює таку таємність тим, що завод колись виконував замовлення військово-промислового комплексу СРСР.

Із перших уст

Порятунок тих, хто потопає... «Свого часу підприємство «Захід» було філією Ленінградського конструкторського бюро, яке займалося, зокрема, проектуванням підводних човнів, — розповідає головний інженер. — Берилій зацікавив конструкторів тим, що, в півтора раза легший за алюміній, він у той же час був міцніший від багатьох спеціальних сталей. Насичення берилієм поверхні сталевих деталей підвищувало їхню корозійну стійкість. Крім того, він використовувався в ракетній техніці й у ядерній промисловості, де з нього виготовляли відбивачі й сповільнювачі нейтронів. Союз

розпався, лабораторія опинилася за кордоном і вже не цікавилась своїм дочірнім підприємством, відмовившись приймати на свій полігон залишки металу. У 2000 році ми разом із головним управлінням із питань надзвичайних ситуацій КМДА розробили «Календарний план робіт із ліквідації берилієвого забруднення об’єктів і території», на реалізацію якого пішло близько 900 тисяч гривень, у результаті чого наразі зібра-

Головний інженер заводу Микола Тищенко

но, на думку фахівців, понад 90% усього металу. Увесь пил, уся плитка із цехів, усі інструменти, які контактували з берилієм, були зібрані в контейнери, що більше десяти років стояли на території заводу просто неба посередині житлового мікрорайону. Зараз вони складовані в так званому пункті тимчасового зберігання. Це, звичайно, не спеціально побудований або обладнаний будинок. Під пункт зберігання пристосований один із колишніх заводських цехів — найсухіший і найкраще за всіх збережений після згортання виробництва».

«Захід» — завод пенсіонерів Микола Тищенко вже давно пенсіонер, як і всі, хто залишився працювати на підприємстві «Захід», яке фактично нічого не виробляє. Їхнє завдання — спостерігати за тим, як зберігаються контейнери, адже крім них в Україні ніяких інших фахівців із роботи з берилієм нема. «Ми дуже добре знаємо, наскільки токсичний цей метал, — веде далі Микола Дмитрович. — Точніше, для людей небезпечний не сам берилій, а пил, що містить його мікрочастинки. Такий пил має алергійну й канцерогенну дію, подразнює шкіру й слизові оболонки, спричиняє дерматози, пневмонію та пухлини в легенях,

часто — зі смертельним результатом. Підступництво металу в тому, що захворювання може виникнути через 10—15 років після припинення контакту з берилієм. Після закриття інституту велика кількість пилу залишилася в цехах підприємства. Змішавшись зі сміттям у цехах, де демонтували обладнання, він став надзвичайно небезпечним». Про небезпеку берилієвого пилу говорять і співробітники сусіднього (розташованого через паркан) Інституту проблем матеріалознавства ім. Францевича НАН України. Голова профспілкового комітету інституту Дмитро Щур, який давно бореться за винесення токсичного сміття за межі Києва, згадує, як колись його колеги приходили «шабашити» на «Захід». «Те, що наслідки роботи із цим металом можуть виявитися через багато років, свідомо приховують, — говорить Дмитро Вікторович, — а мені цей факт відомий не з чуток. Свого часу співробітники нашого інституту теж вирушали за «легким заробітком» у берилієвий центр. Крім високих зарплат, рік роботи там зараховувався за три. Але мало хто міг витримати більше року. У людей починалися серйозні проблеми зі здоров’ям, багато співробітників уже померли. Приблизно десять років тому ми вимірювали вміст берилієвого пилу в районі бульвару Вернадського. Він був набагато вищим за норму. Думаю, незважаючи на всі дезактиваційні роботи, цей рівень не знизився й сьогодні. Так, мені відомо, що майже весь вміст заводських корпусів зібрано в контейнери, але ж пил ні в які контейнери не впакуєш. Смішно говорити про герметичність колишнього технологічного корпуса. Якщо раніше в цю будівлю заборонялося заходити без спеціаль-

ного захисного одягу, то зараз вона занедбана, із вибитими шибками й тріщинами в стінах».

На власні очі

Посеред 111 контейнерів Із Миколою Дмитровичем ідемо оглядати контейнери з берилієм. Великі чорні металеві ящики, приблизно три на три метри, поставлені в кілька рядів у холодному приміщенні з тьмяними лампочками, калюжами води на підлозі й проводами пожежної сигналізації. Якщо не знаєш, яку гидоту заховано в контейнерах, можна подумати, що ти на звичайному складі. А в сусідньому приміщенні розташовані цехи, у яких ще жевриться життя: літні вже майстри працюють за розточувальним верстатом, говорять, найбільшим у місті. Запитуємо у них: чи не страшно біля цілої гори отрути? «Та ми ж самі працювали на «Заході» за часів його розквіту, — говорить фрезерувальник Іван Макаренко, — у тому числі й із берилієм. І з технікою безпеки знайомі не з чуток. Моє приміщення я очищав сам — у справжніх скафандрах збирали дрібні порошинки, тому за чистоту тут я спокійний. Хоча контейнери, звичайно, треба звідси прибрати, не дай Боже, розгерметизується хоч один із них. Берилій легкий, вітер рознесе його частинки містом за кілька днів. При цьому медики, швидше за все, не зможуть правильно діагностувати таке рідкісне захворювання, як бериліоз, переплутавши його з важкою формою ГРЗ».

Назад ми виходимо через занедбані цехи заводу. По суті це вже навіть не цехи — просто голі стіни, з яких збили й винесли все, у тому числі проводку й плитку: колись на все це потрапляв берилієвий пил, і зараз воно упаковане в контейнери. Санпропускник, у якому колись переодягалися в службовий одяг, просто зруйнований. Якісь підозрілі ями зяють у підлозі. «У місті знають про берилієву проблему, але не вирішують її, бо немає місць поховання такого типу токсичних відходів, як і єдиної думки, куди ж їх вивозити, — говорить Микола Тищенко.

— Не кожна місцева рада захоче мати біля себе такий склад. А поки державні мужі

не вирішили, куди ж вивозити метал — чи то в чорнобильську зону, чи то в покинуті шахти, чи то ще кудись — Кабінет Міністрів ще в 1998 році наказав тимчасово зберігати відходи все на тому ж підприємстві «Захід». Це «тимчасово», як бачимо, триває вже другий десяток років. Але ж берилій — надзвичайно токсичний елемент, гранично допустима концентрація пилу або парів якого в повітрі становить лише 0,001 мг/м3. Визначити його присутність у повітрі можна тільки за допомогою спеціальної хімічної лабораторії, яка зараз не має грошей навіть на реактиви».

Питання руба

Що далі? Якщо все-таки щось станеться і берилієвий пил потрапить на вулиці міста — хто за це відповідатиме? У головному управлінні з питань надзвичайних ситуацій

КМДА відповідальним за зберігання відходів називають керівництво того ж підприємства «Захід». «Розпорядження Кабінету Міністрів про складування берилієвих відходів на території колишнього заводу ніхто не скасовував, — говорить начальник головного управління Віталій Пшеничний, — та й для «Заходу» зберігання відходів — єдина форма діяльності. Так, берилій — це речовина, що належить до першого (найвищого) класу небезпеки, але саме тому вивезти його кудись і закопати не можна, потрібна відпрацьована технологія поховання й постійний моніторинг могильника. Оскільки таких технологій в Україні нема, є рішення вивезти контейнери за межі України. На це з екологічного фонду виділено 14 мільйонів гривень, ведуться переговори про те, щоб відправити токсичний метал у Чехію. Інтерес до українського берилію вже виявила чеська компанія KOMPRAFIN, яка має досвід поводження з небезпечними відходами. Можливо, рішення знайдемо вже до кінця року. Що ж до нинішніх умов зберігання відхо-

дів підприємства «Захід», то вони цілком задовільні: контейнери запаяні герметично, ніяких витоків або випадків розгерметизації за останні роки там не було». І все-таки жителі Академмістечка не дуже довіряють офіційним запевнянням чиновників. Як ми вже говорили, люди тут живуть непересічні, багато з них мають високі наукові ступені. Наприклад, один з активістів кампанії за вивезення зі столиці берилієвого сміття доктор біологічних і доктор медичних наук Геннадій Дмитрович Бердишев. Він говорить, що кожна нова міська влада обіцяє вивезти токсичне сміття, але незабаром забуває про свої обіцянки. «При цьому є неприпустимою ситуація, коли посеред мегаполіса зберігаються тонни берилієвого пилу. Як би герметично не були вони упаковані, однаково є потенційно небезпечними, адже металу там досить для того, щоб убити пів-Києва», — говорить він.

5

№ 34 (189)

6 вересня 2011 року

Суднобудування

Корабель для прикордонника Якщо не трапиться непередбачених фінансових ускладнень, Морська охорона України одержить нові катери, побудовані вітчизняними суднобудівними підприємствами Дмитро ТИМЧУК Початок на стор. 1

На думку керівництва прикордонників, ці катери відповідають усім сучасним вимогам і можуть використовуватися також у інших відомствах. Навесні цього року керівництво Держприкордонслужби озвучувало повну суму, у яку обійдеться заміна нинішніх застарілих плавзасобів сучасними зразками, — мільярд гривень. Тоді ж Павло Шишолін уперше оголосив плани будівництва катерів на українських суднобудівних підприємствах, зазначивши: «До 2015 року спустимо на воду шість кораблів типу «Корал». Водотоннажність у нього — до трьохсот тонн, швидкість — тридцять вузлів, екіпаж — до двадцяти людей, повна автоматизація керування. Він охоронятиме економзону й територіальне море. Будують його в Миколаєві за технологіями голландської верфі. На заміну катерам, які охороняють територіальне море, плануємо побудувати вісім катерів типу «Орлан» водотоннажністю до п’ятдесяти тонн, швидкість — до сорока вузлів. З урахуванням інфляції на все потрібно буде близько мільярда гривень, — розповів чиновник. — Сучасні рівні безпеки вимагають серйозних капіталовкладень. Ще плануємо побудувати корабель водотоннажністю до тисячі тонн, що не тільки охоронятиме кордон, а й рятуватиме людей і займатиметься розвідкою — у нього буде вертоліт на борту». На сьогодні до складу Морської охорони Державної прикордонної служби України входять чотири загони (Балаклава, Ізмаїл, Керч, Одеса), а також два дивізіони катерів — у Маріуполі й дивізіон спецпризначення в Ялті та група катерів «Дніпро». Разом у них 76 су-

ден (12 кораблів і 64 катери), тоді як ще 10 років тому їхня кількість перевищувала сотню, причому 80% решти корабельно-катерного складу фізично й морально застаріло. За останні п’ять років прикордонники витратили понад 35 млн грн тільки на те, щоб підтримувати технічний стан кораблів і їхню здатність виконувати завдання — суднам подовжили термін служби на 5—10 років. Торік завершили середній ремонт корабля «Миколаїв» на загальну суму понад 4,5 млн грн, проведено модернізацію кораблів «Донбас» і «Буковина» зі встановленням сучасних РЛС, приладів GPS, ехолотів та заміною застарілих бортових човнів на швидкісні з надувними бортами. Також відремонтовані дизель-генератори, виконано доковий ремонт і поставлено бортові човни з надувними бортами на три катери «Гриф» Керченського загону Морської охорони. У цілому провели капітальний ремонт і модернізацію 9 кораблів, подовжили ресурс 52 кораблів і катерів. Ще 10—15 років тому оснащення морських підрозділів Державної прикордонної служби застарілими катерами радянського будівництва мало неприємні наслідки. Наприклад, більш швидкохідні турецькі рибальські шхуни почувалися цілком комфортно, займаючись браконьєрством в українських територіальних водах. У 2005—2007 роках для Морської охорони було закуплено зразки сучасних малих катерів і моторних човнів (типу Galia-640, Galeon-280 і Hevy Duty 460), що дещо змінило ситуацію. У 2010-му було поставлено 4 сучасні катери типу «УМС», 4 малих швидкісних із надувними бортами типу «Ігл» і 2 на повітряній подушці.

Прикордонний водометний катер «Калкан-М»

Якщо розібратися

За голландським зразком Нова морська техніка — плавзасоби, здатні виконувати завдання біля узбережжя. У той же час питання про «дорослі» судна, що діють у відкритому морі, залишається відкритим. Довго «ударною силою» українських прикордонників на морі були (залишаються й сьогодні) кораблі берегової оборони проекту 12412П, які були створені на базі радянського ракетного катера «Блискавка» і дістали кодо-

лів, які можна побудувати на українських верфях. Причому досвід створення плавзасобів для ДПС в українських суднобудівників є. Наприклад, ВАТ «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» не так давно розробила й побудувала серію водометних катерів типу «Калкан» і «Калкан-М». Перший при цьому (за довжини 10,6 м, ширини 3,3 м, водотоннажності 8 т, максимальної швидкості 32 вузли й пасажировмісності до 6 чоловік) призначений для несення патрульної служби, інспекційних і службових потреб, а також відпочинку й прогулянок на воді в прибережних мілководних районах морів, рік і озер. Другий — «Калкан-М» — є суто прикордонним, за довжини 11,6 м, ширини 3,3 м, водотоннажності 8,5 т, максимальної швидкості 36 вузлів й здатності перевозити до 8 чоловік призначений для не-

Патрульне судно голландського проекту Damen Stan Patrol 4207. Саме на нього буде схожий український «Корал»

ве найменування «Блискавка-2». На відміну від базового ракетного катера, ці кораблі в «прикордонному варіанті» мають інший комплект озброєння й засоби зв’язку. Після розпаду СРСР в Україні залишилося 4 кораблі цього проекту, 3 з яких виконують завдання в складі Морської охорони ДПС. Але, за словами керівництва прикордонників, усетаки «Блискавка» — насамперед військовий корабель, який має в комплекті озброєння торпедні апарати, глибинні бомби, великокаліберну артилерію та гідроакустичний комплекс. Для виконання повсякденних завдань, покладених на Державну прикордонну службу, таке серйозне обладнання не потрібне, тоді як вага й габарити систем озброєння визначають, у свою чергу, чималі габарити й водотоннажність, а також витрату палива. Прикордонникам же потрібні катери й кораблі максимум із великокаліберними кулеметами. До того ж на сучасних кораблях і катерах багато процесів автоматизовані, а керування ними комп’ютеризоване, чим не можуть похвалитися судна радянського будівництва. Власне, так і виникло питання про створення прикордонних катерів і кораб-

сення служби на прикордонних заставах на річках, озерах і в прибережних районах морів, забезпечення служби морських контрольнопропускних пунктів. Тепер ідеться про серйозніші судна, які могли б замінити вже застарілі «Блискав-

BG-57 «Миколаїв» (колишній ПСКР-722)

Ще в 2009 році заступник директора Департаменту охорони державного кордону — начальник управління Морської охорони ДПСУ контр-адмірал Микола Жибарев, розповідаючи про плани Морської охорони щодо відновлення корабельно-катерного складу й проектування нового корабля, уточнював, що нове судно буде «багатоцільовим надсучасним патрульним кораблем Морської охорони. За основу взято проект 4207, розроблений голландськими суднобудівниками, адаптований до наших потреб, зокрема, для захисту інтересів держави у винятковій (морській) економічній зоні й територіальних водах. Для цього досить мати корабель до 300—350 т водотоннажності й до 18 членів екіпажу. Кораблі матимуть добрі тактико-технічні характеристики й комфортні умови для розміщення екіпажу. Сучасне обладнання розв’яже багато проблем із його експлуатації». Очевидно, малися на увазі патрульні судна проекту Damen Stan Patrol 4207 голландської групи суднобудівних компаній Damen Shipyards. Судно проек-

Тим часом

«Казино» перетворилося на авіаносець Денис ІВАНЕНКО Перший авіаносець КНР виконав поставлені завдання в рамках чотириденних морських випробувань. Для нас він цікавий ще й тим, що йдеться про недобудований авіанесучий крейсер «Варяг», придбаний Китаєм в України в 1998 році. При продажі озвучувалася інформація про те, що корабель використовуватиметься як плавучий ки». До того ж прикордонники підвищили вимоги до пошуково-рятувальних можливостей: у нових кораблів має бути більш досконале обладнання для буксирування, висадження аварійних партій для надання допомоги аварійному судну в морі й для гасіння пожежі.

розважальний комплекс. Проте «Варяг» відбуксирували в порт Далянь, де його добудували, зробивши з нього перший авіаносець Піднебесної. Утім, корабель, з огляду на все, використовуватиметься як навчальний полігон для китайської авіації, а також буде зразком для створення принаймні трьох нових авіанесучих крейсерів. ту 4207 має довжину 42,8 м (140 футів), ширину 7,1 м (23 футів) і швидкість ходу 23 вузли, оснащується силовими установками потужністю 5364—8046 к.с. Обладнано водометами, завдяки спеціальним підрулювальним пристроям, відрізняється доброю маневреніс-

тю, у базовій версії має кулеметне озброєння. Патрульні судна цього проекту перебувають на оснащенні берегової охорони й прикордонних служб Нідерландів, Великої Британії, Канади та інших країн, хоче закупити близько трьох десятків таких суден і берегова охорона США.

У підсумку

Хоч би не наврочити! Суднобудівники Феодосії та Миколаєва узялися за замовлення українських прикордонників. Згідно зі сформульованими техумовами, «Корал» матиме водотоннажність до 310 т, розвиватиме швидкість до 30 вузлів (нинішня «Блискавка» — 500 т і 28 вузлів), катер також оснастять автоматизованою системою керування, а в його екіпаж увійдуть до 20 чоловік (екіпаж «Блискавки» — 41 чол.). Що ж до катерів типу «Орлан», які будуються на ФСК «Море», то кожен із них матиме водотоннажність близько 50 т і розвиватиме швидкість до 35—40 вузлів, екіпаж кожного плавзасобу — 11 чоловік. Торік на створення першого судна цієї серії витрачено 8 млн грн, цього року планується на будівництво першого й другого катерів виділити ще 20 млн грн. Перші два «Орлани» передадуть замовникові наприкінці 2012 — початку 2013 року. Таким чином, початок реалізації масштабних планів покладено. Інше питання — наскільки ритмічно фінансуватимуться ці проекти. Адже в 2009 році ДПС оптимістично заявляла, що одержить новий корабель уже в 2010-му, однак життя, як то кажуть, зробило свої корективи. У той же час, за досвідом, фінансування «прикордонних» проектів в Україні набагато успішніше, ніж надання коштів на замовлення Міноборони. Отже, і в Морської охорони, і в українських суднобудівників із приводу «Коралів» і «Орланів» має бути більше приводів для оптимізму, ніж, наприклад, у випадку з корветом для ВМС України.

6

№ 34 (189)

6 вересня 2011 року

Металургія

Двобій великоваговиків ЦК ПМГУ піднімає планку соціальних гарантій металургів і гірників України Ірина КОНДРАТЬЄВА Центральний комітет Профспілки металургів і гірників України (ЦК ПМГУ, Дніпропетровськ) зумів переконати власників підприємств галузі в необхідності «грати за правилами».

Протягом 2011—2012 років на металургійних комбінатах, гірничодобувних, переробних та інших підприємствах ГМК діятимуть норми нової Галузевої угоди. Цей найважливіший документ уже підписаний представниками власників компаній, холдингів і акціонерних товариств, які ведуть виробничу діяльність на території України, а також Міністерством промислової політики (на момент підписання — ще діючим) і Фондом держмайна України. Справа за малим: домовленості, досягнуті на вищому рівні, треба закріпити в колективних договорах між профспілковою організацією та адміністрацією кожного конкретного підприємства. Про нюанси першого етапу переговірного процесу й про те, які норми соціального захисту Центральному комітету профспілки вдалося відстояти перед власниками, розповідає голова ЦК ПМГУ Володимир Іванович Казаченко (на знімку).

— У жовтні 2008 року, коли почалася криза, переговори щодо Галузевої угоди на 2009—2010 роки між ЦК ПМГУ та власниками підприємств призупинили. Період змушеного затишшя тривав більше двох років. За якими законами жила галузь весь цей час і чим це обернулося для сотень тисяч наших співгромадян, зайнятих у гірничометалургійній промисловості?

— Почну з того, що Галузева угода (ГУ) — найголовніший документ для галузі. Він ухвалюється раз на два роки, на його підставі розробляються колективні договори підприємств. На 2009—2010 роки такої угоди підписано не було. Мене особисто неодноразово критикували із цього приводу. Але я усвідомлював те, що втягуватися в надзвичайно складний переговірний процес із власниками в розпал економічної кризи безглуздо, більш того, це може призвести до

втрати багатьох пріоритетних позицій. Потім мене багато хто підтримав. Життя показало, що ми були праві. Відсутність чергової ГУ ні до яких негативних наслідків не призвела: відповідно до закону про колективні договори й угоди до прийняття нової ГУ діє попередня. Навпаки, дія колишньої угоди дозволила

же всі найважливіші позиції профспілки.

фактично зберегти всі норми й гарантії соціального захисту трудящих, затверджені до кризи. А в жовтні 2010-го, як тільки проявилися перші ознаки посткризового піднесення виробництва й економіки, ми вирішили вступити в переговірний процес. Проект нової Галузевої угоди від профспілкової сторони на той час був уже сформований.

ках підняти планку соціального захисту. Ми не поступилися в найголовнішому — у вирішенні питань охорони праці й рівня заробітної плати. Наведу кілька конкретних прикладів. Відповідно до Генеральної угоди між ФПУ та Кабінетом Міністрів темп зростання заробітної плати в 2011 році має становити 15%, а в нас за Галузевою угодою — 18%. Така ж норма закладена на 2012 рік. Сьогодні середній розмір заробітної плати в металургії — близько 3900 гривень, а на деяких виробництвах — 4800. У сталеварів і прокатників є зарплати по 7—8 тисяч і навіть більше. Але ми маємо прагнути до того, щоб зарплатний мінімум у ГМК становив не менше тисячі доларів, як на аналогічних закордонних виробництвах. Далі: офіційний індекс інфляції в країні на поточний рік визначено в 9,5% (хоча насправді напевно буде більше з огляду на підвищення цін на енергоносії, комунально-побутові послуги тощо), а ми беремо показник не менше 18%. Тариф першого розряду працівника з нормальними умовами праці в ГМК становитиме в 2011—2012 роках 105% прожиткового мінімуму, державна норма — 100%. Простої не з вини працівників за законом оплачуються в розмірі двох третин тарифу або окладу, а в нас

— Як проходили переговори й наскільки сильним був опір власників щодо тих або інших норм соцзахисту?

— Переговірний процес тривав 9 місяців, що вже свідчить про його неймовірну складність. По суті, нам довелося вести переговори з десятьма найбільшими компаніями. Нагадаю, що 97% підприємств галузі мають недержавну форму власності. Частина з них належить закордонній і нашій вітчизняній транснаціональній та іншим солідним компаніям — «Євраз», «Російський алюміній», «АрселорМіттал», «Метінвест», ІНТЕРПАЙП, група «Приват», «ІСД» та інші. Із деякими власниками доводилося зустрічатися по три-чотири рази. Коли не було взаєморозуміння, зупинялися й через час знову сідали за стіл переговорів. У результаті ми зуміли знайти компромісні рішення і все-таки відстояти май-

— Вас можна привітати з перемогою?

— Досягнуті результати не можна назвати односторонньою перемогою. Проте ми виграли, бо знайшли алгоритм, який дав можливість зберегти, а в деяких випад-

— 100% тарифу або окладу. Така норма діяла й раніше, але пролонгувати її ще на два роки було надзвичайно важко! Крім того, ми вперше записали в нову Галузеву угоду, що робота в День металурга й гірника на підприємствах із безперервним виробництвом оплачується в подвійному розмірі. І хоча деякі власники були проти подвійного тарифу в день професійного свята, ми зуміли переконати їх у необхідності зробити такий крок. Також уперше вводиться нова форма «звітності»: якщо роботодавець приймає на виробництво більше 10 чоловік (у тому числі через приватні агентства зайнятості), то він повинен поінформувати про це профком підприємства. Це має принципове значення, бо керівництво підприємств нерідко ухвалює рішення про прийом 50—100 нових працівників і не вважає за потрібне повідомити про це профспілку. У підсумку трудові книжки їх знаходяться в якому-небудь приватному агентстві — офіційному постачальнику робочої сили, працівники не є членами профспілки підприємства й на них не поширюються норми колективного договору. Буває, що вони виконують функції, не обумовлені трудовим договором. Тож у цьому випадку ми захистили тих, хто приходитиме до нас на основні робочі місця, де шкідливе виробництво й необхідно забезпечувати кожному працівникові всі передбачені законодавством і ГУ соціальні гарантії.

— До речі, про охорону праці. Як ви оцінюєте нові норми, що внесені в Закон України «Про охорону праці» і набрали чинності в 2011 році?

— Роботодавці пролобіювали норму, відповідно до якої відтепер на охорону праці виділяється 0,5% від фонду оплати праці підприємства, а не від обсягів реалізації продукції, як було раніше. Тож трудящі країни тут програли. Нам же вдалося поки зберегти для підприємств галузі норму на рівні 0,6% від обсягів реалізації продукції. У випадку загострення ситуації ми не маємо наміру відступати, бо переконані: ніхто не може й не повинен зменшувати кошти, які виділяються на охорону праці. Адже від цього безпосередньо залежать життя й здоров’я сотень тисяч людей.

— Майже всі підприємства ГМК різко скоро-

чують чисельність працівників, іноді користуючись дірами в українському законодавстві. Що робить Профспілка металургів і гірників, щоб захистити інтереси та права громадян у таких умовах?

його мають ухвалити вже в другому й третьому читанні. Як буде в нас? Невідомо.

— Аутсорсинг, аутстафінг, оптимізація чисельності — усе це ланки одного ланцюга. Проблема дуже серйозна, і ми весь час шукаємо шляхи вирішення тих або інших питань у цьому напрямку, у багатьох випадках домагаючись позитивних результатів. Наприклад, ЦК ПМГУ вдалося переконати деяких власників не виводити представників окремих професій у категорію позикових працівників (аутстафінг), які за документами начебто числяться в незалежних приватних агентствах із працевлаштування, а фактично виконують обов’язки штатних співробітників конкретних підприємств. У деяких випадках навіть довелося звертатися до прокуратури, щоб захистити інтереси сотень людей. Ми ввели в нову Галузеву угоду норму, відповідно до якої у разі укладання договору між підприємством і приватною фірмою про залучення позикових працівників, які перейшли з підприємства в це приватне агентство, останні в обов’язковому порядку заробітну плату та інші нарахування одержують згідно з нормативами чинного колективного договору протягом року від дня переходу. На цей період вони забезпечуються й усіма іншими соціальними гарантіями, затвердженими колдоговором. Звичайно, роботодавці не хотіли приймати цей пункт. Але ми зуміли переконати їх у своїй правоті. За нашою пропозицією Федерація профспілок України розробила проект закону, який регулює питання аутстафінгу та аутсорсингу, і надала його у Верховну Раду. Після літніх канікул ми домагатимемось, щоб його розглянули якнайшвидше. До речі, у РФ аналогічний законопроект розглянуто на засіданні Федерації незалежних профспілок Росії, де він дістав абсолютну підтримку, потім його представили на розгляд у Державну думу. Уряд також підтримав ідею профспілок про заборону аутстафінгу. Проект закону про заборону позикової праці в Росії ухвалений у першому читанні з окремими застереженнями, восени

— ЦК ПМГУ ухвалив рішення про закріплення відповідальних за дотримання кожного пункту ОС. Того ж вимагали від усіх власників, які підписалися під документом: кожен має видати наказ по своїй компанії про те, хто й за який пункт відповідає. Там є норми прямої дії, які в обов’язковому порядку мають бути включені в колективні договори на підприємствах. Угода зареєстрована в Міністерстві праці, вона зараз друкується накладом 1500 екземплярів і буде розіслана по всіх підприємствах ГМК. Підсумки її виконання планується підбивати кожні півроку й за рік. А згодом ми хочемо вийти на новий, вищий рівень взаємовідносин із власниками. З огляду на тенденцію до створення мегакомпаній, що поєднують виробничі потужності й капітали в різних країнах, я, як президент міжнародної федерації профспілок країн СНД «Союзметал», виступив з ініціативою провести 22 вересня цього року засідання виконкому «Союзметалу» у місті Теміртау (Республіка Казахстан). Туди приїдуть представники компаній США та Канади, з якими ми обговоримо серед інших питання об’єднання профспілкових організацій підприємств компанії «АрселорМіттал». Ідеться про створення соціальних рад або рад голів профспілкових організацій підприємств, розташованих у різних країнах. Таким чином, ми хочемо протиставити об’єднанню власників — учасників глобалізації економіки — глобалізацію профспілкового руху. Така форма об’єднання допомагає виключити із практики взаємин із власниками подвійні стандарти в різних країнах із зарплати, охорони праці, соціальних пакетів. Позитивний досвід у цьому напрямку вже є: створено соціально-економічну раду, до якої входять усі російські та українські підприємства «Євразхолдингу». Вона збирається раз на півроку й розглядає нагальні проблеми, пропонує шляхи їхнього розв’язання. Сподіваємося, що таким же плідним буде співробітництво профспілок у рамках «АрселорМіттал», а надалі — з іншими компаніями.

— Чи є гарантії, що Галузева угода на 2011—2012 роки, підписана з такими труднощами, діятиме на всі 100%?

№ 34 (189)

6 вересня 2011 року

7

Наука — виробництву

Від пічки

Довідка «УТГ»

Українські вчені на передньому краї світової «пічної» науки Володимир ОТРОЩЕНКО Початок на стор. 1

Опалювати по-новому Така постіндустріальна дилема: металу людству треба все більше, а руд і палива стає все менше й вони все дорожчі. Будь-який метал без печей не одержати, але їх треба по-новому будувати й топити. Про варіанти розв’язання цих проблем, поточних і перспективних, розповів «УТГ» професор Національної металургійної академії Укра-

тепло-утилізаційної техніки разом із розробками з ефективного застосування органічного палива та енергії потребує методів математичного та комп’ютерного моделювання. Така методологія з огляду на світові тенденції прикладних НДДКР і технологічні розробки, пов’язані з теорією та практикою екологічно чистого спалювання горючих сумішей. І ми в нашій академії разом із колегами з найбільших підприємств країни, СНД і ЄС наполегливо й успішно вивчаємо ці питання.

— Металургійна наука досить консервативна. Майже все придумано до нас, проривних інновацій не видно. Здається, що в металургії просто відбувається рекомбінація старих техпроцесів та їхня постійна модернізація. Чи так це?

Михайло Губинський

їни (НМетАУ, Дніпропетровськ), доктор технічних наук, завідувач кафедри промислової теплоенергетики Михайло Губинський.

— Михайле Володимировичу, людині без печі просто не можна: ні хліба спекти, ні металу зварити. Тому особлива увага в наші дні приділяється вдосконаленню відомих і створенню нових пічних агрегатів у різних галузях індустрії. Знаю, що для вас це — справа всього життя...

— Роль різноманітних пічних пристроїв для людини надзвичайно важлива вже тисячі років. Але мені, як потомственому вченомуметалургові, усе-таки ближчі печі металургійні, теорія їхньої роботи та конструювання. Зрозуміло, що в період створення інноваційних технологій одержання металів, розширення асортименту продукції з них і підвищення вимог до її якості сучасна теорія металургійних печей (ТМП) має забезпечити і якісно нові методи комп’ютерного керування ними. Ідеться про прецизійне дотримання режиму їхньої експлуатації, що забезпечує кардинальне зменшення витрат енергії та палива й відповідає все більшим екологічним вимогам за міжнародними та національними нормативами. Створення нових агрегатів, що працюють на паливі, інноваційної топкової й

— І так, і ні. Сьогоднішні теплові агрегати, хоч і ґрунтуються на добре відомих принципах і конструкціях, усе-таки принципово кращі за старі моделі. Ось лише кілька прикладів. Науково-технічним колективом із Дніпропетровська, Києва та Маріуполя створені зовсім нові печі та їхні компоненти для промисловості. Це, наприклад, різноманітні моделі плоскополуменевих пальників типу ППП для спалювання природного газу низького (серія ПППН), середнього (ПППС) і високого (ПППВ) тиску. Кожна серія складається з 7 типорозмірів номінальною тепловою потужністю 50—1600 кВт. Ми розробили також і модифікації ППП для спалювання низькокалорійних газів і рідкого палива. Останнім часом створені нові конструкції низькоемісійних ППП із низьким рівнем NOx (NO і NO2 .— Прим. ред.) і СО, названі ППП-LE. Пальники мають надвисоку стабільність горіння навіть в умовах «холодних» печей. Концентрація забруднювачів під час їхньої роботи набагато менше, ніж передбачено національними або міжнародни-

ми (наприклад ЄС) нормами. Найважливіші експлуатаційні та екологічні показники пальників ППП-LE краще параметрів кожної з відомих конструкцій. Що ж до інновацій, то наші вчені й практики розробили принципоСтарий корпус НМетАУ, де розташована во нові барботажні пла- кафедра ПТЕ вильні печі, які ґрунтуються на заглибному спа- визначення впливу окремих люванні палива. Особли- конструктивних і режимвості плавлення в них по- них характеристик печей лягають у тому, що горіння на їх енергетичні, екологіченергоносія з окислювачем ні, технологічні та експлуавідбувається в товщі рідко- таційні показники. У колекго шару розплавленого ма- тивній роботі вчених і практеріалу. Так значно інтен- тиків «Ефективні теплові сифікується теплообмін між процеси та агрегати для мепродуктами горіння і мате- талургійного виробництва» ріалом, що переробляєть- ми вперше й розвинули меся. Активне перемішування тодологію науки про інтенрозплаву забезпечує підви- сифікацію процесів перенещення швидкості плавлен- сення (ІПП), там же навеня та хімічних реакцій. Печі дено класифікацію методів із плавкою в розплаві ма- ІПП. ють багато переваг у порів— У чому ж особливості нянні із процесами в газовій цієї нової науки? фазі: менш жорсткі вимоги — Дійсно, наші розробдо якості вихідної сировики з цієї дисципліни мани (не потрібні дроблення, ють світову новизну. Пересушіння, грануляція), більша питома продуктивність, лічу їхні засади. Ми вперменший викид пилу, знижені викиди, що забруднюють атмосферу.

Так народжується наука — Нових наук, найчастіше із префіксом «псевдо», придумано багато: марксистська етика, ТРВЗ — ФВА, мічурінська агробіологія... Однак не кожен вчений-технар брав участь у створенні нової реальної наукової дисципліни. Ви серед таких щасливчиків?

— І не тільки я, також мої колеги-соратники із НМетАУ, Інституту газу, з «Азовсталі», «Південмашу», меткомбінату «Арселор Міттал Кривий Ріг». Після багаторічних НДДКР творчий науково-технічний колектив однодумців уперше у світовій теплотехнічній практиці запропонував сучасний підхід, який комплексно розглядає взаємозалежні фізико-хімічні процеси в промислових печах із можливістю адекватного

Плоскополуменеві пальники моделі ППП

Сумарний економічний ефект від упровадження розроблених інноваційних пічних агрегатів і теплотехнологічних процесів становить $28,8 млн/рік. Крім того, упровадження результатів роботи на заводах Білорусі додало прибутку ще майже на $6,36 млн. А доходи від продажу ліцензій на розробки вчених із НМетАУ становлять $1,1 млн. ше розробили концептуальні положення енергоекології використання твердого й рідкого палива як нової наукової дисципліни та науково-технічної проблеми. У них визначальними є узагальнені параметри, які пов’язують забруднення атмосфери з енергетичною ефективністю промислових печей. Створено й упроваджено технічні принципи підвищення якісного застосування органічного палива в промисловості та енергетиці — нафти, газу, вугілля, водовугільного палива (ВВП). Наприклад, на виробничій базі ТОВ «ТД «Машресурси» у Донецьку планується проведення

експериментальних досліджень спалювання ВВП у киплячому шарі за сучасними техпроцесами від нашої кафедри. Це «рідке вугілля» має властивості, що дозволяють замінити ним тверді, рідкі або газоподібні теплоносії в різних нагрівальних агрегатах без істотної їхньої переробки, а за необхідності можна використовувати разом ВВП та інші види палива. Запропонований нами комплексний підхід стосується також печей неопосередкованого радіаційного нагрівання (НРН), печей із розподіленим за обсягом робочого простору спалюванням палива, із високим рівнем утилізації теплоти продуктів згоряння в компактних регенераторах, екологічно нейтральних печей без викиду димових газів у атмосферу. Також ми з колегами створили й упровадили технології спалювання горючої суміші в розплаві в плавильній ванні у процесі барботажу, способи дифузійного зварювання й пайки біметалевих виробів у компресійних печах (у ВО «ПМЗ»), малоокислювального нагрівання металу в печах і прискореного охолодження гарячого прокату.

8

№ 34 (189)

6 вересня 2011 року

Виставки

Наука виживання Друга за півроку експозиція «Наука» відбулася в рамках виставки «Барвиста Україна» Дмитро СЕВЕРИН Треба віддати належне керівництву НАН України, яке вміє на кожній значній національній виставці представити власну експозицію розробок і пропозицій від інститутів та лабораторій. Академічний павільйон № 23 у Національному виставковому центрі заповнився небаченими приладами, зразками речовин, матеріалів, порід і рослин. Природничники знову зуміли показати потенціал української інноваційної галузі.

Знаємо, як! Розробки українських учених, схоже, охоплюють усі сфери промисловості й агрогосподарства, причому кожен інститут пропонує цілий спектр різнотематичних ноу-хау. Ось лише деякі приклади. У списку розробок Інституту фізико-органічної хімії та вуглехімії — нові адсорбенти, домішки до добрив, засоби видалення плям і накипу. Серед результатів — нові теорії реакцій, механізми активації, методи обрахування будови й отримання нових речовин. Інститут проблем реєстрації інформації продемонстрував лінзи-окуляри для лікування косоокості й окуляри для запобігання утомі очей під час роботи за комп’ютером. Інститут гідрогеології представив нові розробки в галузі сканування донних поверхонь великих водойм. Інститут електродинаміки пропонує нові енерго- і ресурсозбережні технології та обладнання. Інститут хімії поверхні запропонував нові сорбенти, мастила та композити на основі склопластику й базальтоволокна. ІХП має у своєму розпорядженні також унікальне власне виробництво високоефективного наносорбенту «Силікс» («Асил»). Інститут хімії високомолекулярних сполук традиційно представив цілий спектр нових полімерів та еластомерів (гум). Це пилопоглиначі, очисники, деревиннополімерні композити з відходів виробництв, поліуретанові покриття для взуттєвої та автопромисловості, фотополімерні та епоксидні клеї. Інститут металофізики показав декілька нових сплавів і виробів із них — прутки, відливки й стенти. У порівнянні з попередніми виставками на цій було менше експонатів і зразків

«І коли це може серійно вироблятися?». «Вам не здається, що наша наука відстала?». Прем’єр іноді ставив учасникам непрості запитання. Але виставку оглядав із непідробним інтересом і пробув тут довго.

виробів (їх частіше заміняли проспекти), зате багато новітньої літератури. Майже кожен інститут зараз працює як міні-видавництво, яке випускає по одній монографії й дюжині методичок на рік. Через це виставка більше нагадувала фестиваль наукової літератури.

тивно доводив протилежне, але прем’єра, схоже, не переконав. Оглядаючи стенд Інституту металофізики, Азаров надовго затримався біля експозиції стентів і медімплантів: «Ми імпортуємо їх, і люди витрачають величезні гроші на їхню купівлю.

Візит прем’єра помітно пожвавив атмосферу виставки

Утім, саме активізація публікаційної діяльності вважається ознакою пожвавлення роботи інститутів. Правда, як і навесні, відвідувачів було мало, і вчені біля своїх стендів часом нудьгували. Але був і приємний момент — увага з боку вищих керівників країни. Прем’єр-міністр і члени керівництва НАНУ уважно обійшли виставку, поспілкувавшись із представниками інститутів. Питання, які Микола Азаров ставив ученим, були досить конкретні: як запустити нове виробництво, наскільки можливо замінити імпорт, хто буде споживачем інноваційної продукції. Поряд із цим прем’єр не раз висловлював критичні зауваження. Приміром, біля стенда відділення хімії він запитав у співробітника ІХВС: «Наскільки це нове? Вам не здається, що ми відстали з цих напрямів (розробки новітніх полімерів і пластмас. — Прим. авт.) від провідних країн?» Представник інституту ак-

Чому б не налагодити виробництво самим і надати ці гроші на підтримку наших колективів-розробників?» Представник НАНУ В. Семиноженко відповів, що це складно, оскільки треба переучувати лікарів, удосконалювати нормативну базу і т.д., на що співробітник Інституту металофізики І.Скиба зауважив: лікарі й споживач давно готові до освоєння місцевої продукції, необхідно лише трохи дофінансувати первинний запуск виробництва. До речі, українські імпланти й стенти майже не поступаються західним наддорогим аналогам.

Пацієнт скоріше живий... У цілому ж інноваційний комплекс України демонструє певну живучість. Переживши багатьох «родичів по СРСР» (наукові бази країн Прибалтики, Грузії, Молдови, Казахстану ослабли або розчинилися в но-

вих економічних відносинах), українська наука цікавить світову наукову й економічну спільноту. Український інноваційний комплекс сьогодні представлений не тільки інститутами НАНУ. Чималий потенціал мають інститути інших галузевих академій, насамперед медики (АМН) і аграрії (НААН). Перші кроки робить і Академія технічних наук (АТН). Потужний інноваційний комплекс мають найбільші українські підприємства — «Південмаш», «Мотор Січ», ЗАЗ, «Луганськтепловоз». На виставці «Барвиста Україна» (поза академічним павільйоном) були представлені макети нових ракет «Південмашу», супершини дніпропетровської компанії Eurotire, розробки Інституту картоплярства НААН та інші інноваційні експозиції. Інноваційний потенціал мають також університети й політехнічні інститути. Одеський національний університет ім. І.Мечникова включає 4 НДІ, 8 наукових центрів, 14 дослідних лабораторій. Серед його розробок — технології очищення нафтостоків і виробництва плат. Сумський держуніверситет пропонує нові технології автоматизації систем управління техпроцесами та аналізу (тунельної та силової мікроскопії, еліпсометрії), Донецький національний університет — технології очищення відпрацьованих технічних мастил та утилізації залізовмісних відходів, рекультивації шахтних відвалів, Хмельницький національний університет — поліфункціональні системи для обробки текстильних матеріалів та суперконденсатори, Тернопільський НТУ ім.І.Пулюя — знезаражувачі питної й технічної води. Основна проблема інноваційних колективів — недофінансування й відсутність можливостей для впровадження. На думку багатьох учених, нові технології або ніде впроваджувати (розвалені профільні підприємства), або дорого, або ж не готова нормативна база — потрібна безліч довідок і дозволів. До того ж успішні фірми й заводи не ризикують зв’язуватися з новими вітчизняними технологіями, воліючи імпортувати дорогі, але перевірені іноземні технології та вироби. Причина всього цього — недостатня участь держави в допомозі інноваторам. Залишається надія, що зараз справа не обмежиться візитами вищих керівників на виставки й науково-технічні колективи матимуть більше можливостей упроваджувати свої розробки.

Як і навесні, на виставці бракувало відвідувачів

Унікальні були всі експозиції, і відвідувачі не нудьгували

Поза павільйоном НАН теж було на що подивитися, наприклад, на колеса в 2 людських зрости від Eurotire …або макети нових ракет «Південмашу»...

№ 34 (189)

6 вересня 2011 року

Енергозбереження

«Золоте вугілля» дешевше Випуск альтернативного палива — брикетів із соломи — освоїло підприємство в Донецькій області Микола СТОЛЯРОВ Знаєте, кого найбільше засмутило повідомлення про підпал стерні біля Маріуполя? Не тільки пожежних і екологів, яким зі службового обов’язку треба стежити за схоронністю полів, рослинного і тваринного світу. Ще дуже засмутився Олександр Литвинов, директор ТОВ «Резмол», підприємства, яке налагодило першим в Україні масштабне виробництво паливних брикетів із соломи. Підпали стерні Олександр Іванович справедливо вважає неприпустимим марнотратством. Солома, яку інші господарства отак спалюють або приорюють, на його думку, цілком може стати сьогоднішнім «золотим вугіллям» і принести людям чималу користь. Власне, це з успіхом і довело ТОВ «Резмол». Про незвичайне виробництво, його роботу, плани та перспективи, а також користь поновлюваних енергоресурсів розповідає його директор Олександр Литвинов.

— Олександре Івановичу, «золоте вугілля» — чи нема тут перебільшення, ефектної метафори, адже йдеться про просту солому?

— Не така вона й проста. Створивши у своїй науковоекспериментальній лабораторії перші брикети з неї, ми провели їхні випробування. Результати перевершили очікування: за своєю теплотвірністю паливні брикети із соломи наближаються до чорного вугілля, а буре — перевершують. При цьому їхня зольність у 7—8 разів менше, ніж у вугілля. До того ж чудові екологічні показники: шкідливих викидів в атмосферу в 15 разів менше, ніж при спалюванні природного газу й у 20—50 разів — традиційного вугілля. І навіть те, що залишається після спалювання, є чудовим добривом для полів.

— І чим закінчилися випробування?

— Насамперед вони підтвердили чудові характеристики соломи. Крім того, створена нами технологія брикетування одержала відповідне документальне підтвердження інспекційним органом ССІ, акредитованим Національним агентством акредитацій України, відповідно до вимог стандарту ISO 17025.

ня наших брикетів надзвичайно широка — від домашніх камінів, лазень і саун до котелень і теплових станцій. У Донецьку на нашому паливі працюють котельні декількох профтехучилищ, в Андріївській селищній раді Тельманівського району — школа, там же, на сільгосппідприємстві «Баштанник», брикетами із соломи опалюють механічні майстерні й свинарник. Перелік

— Таким чином ви одержали дозвіл на організацію масового виробництва?

— Його ще треба було створити, за що ми охоче й узялися. У селі Обільному Тельманівського району реконструювали закинуту будівлю колишнього овочесховища, поставили преси та інше обладнання, у сусідніх господарств придбали солому. Сьогодні випуск брикетів — це вже цілий виробничий цикл, конвеєр. Солому скочуємо в рулони, звозимо її на свою базу, брикетуємо. Із нами охоче співпрацюють господарства району. Крім того, у нас є й свої півтори тисячі гектарів землі, де вирощуємо пшеницю, ячмінь, які теж дають необхідну нам солому. Разом цього року ми виготовимо більше двох тисяч тонн брикетів.

таких об’єктів можна продовжити. Солома, над якою ми звикли жартувати, стала у пригоді.

— Хто ж стане споживачем вашої продукції?

— Сьогодні вони є по всій області. Сфера застосуван-

— Але ж такі виробництва вже є в країні...

— Безперечно, сьогодні багато хто узявся за використання альтернативних видів палива. У діло пустили тирсу, деревні відходи, навіть лушпиння соняшнику. А от виробництво паливних брикетів із соломи, та ще тисячами тонн, ми організували першими. До речі, крім брикетів «Резмол» сьогодні виготовляє й піролізні котли. У перспективі ми маємо намір удвічі збільшити виробництво, закупити нове обладнання. Чому б і ні, якщо є попит на наше «золоте вугілля».

— А чи вистачить для цього сировини?

— За даними вченихаграріїв, тільки Донецька область сіє до семисот тисяч гектарів зернових. Частина соломи, зрозуміло, марнуватиметься, адже під час роботи сучасних комбайнів солома подрібнюється й розкидається по полю. Залишається баланс приблизно в 200—300 тисяч тонн. Якщо всю її використовувати по-хазяйськи, одержуючи недорогі, але такі ж теплотворні, як і вугілля, брикети, області не доведеться будувати додатково цілу шахту. Тож ніякого перебільшення в словах «золоте вугілля» нема.

9

10

№ 34 (189)

6 вересня 2011 року

Космос

Човники майбутнього Американські й російські вчені міркують над питанням: чим замінити шатли й «Союзи»? Костянтин ЄГОРОВ 21 липня 2011 року командир шатла «Атлантіс» Брюс Фергюссон посадив космічний човник на злітнопосадкову смугу Космічного центру імені Кеннеді. Це був 135-й і останній політ до Міжнародної космічної станції. Добігла кінця епоха, і постало питання: а що ж далі?

Дорого й неефективно Питання, треба сказати, зовсім не пусте. Підкорювачі Всесвіту почали дуже скрупульозно лічити гроші. Припинення програми польотів «Спейс шатл» обумовлене економічними міркуваннями, хоча й надійність цієї космічної транспортної системи була вочевидь недостатньою. За оцінками американських експертів, шатл — найскладніший і найдорожчий літальний апарат за всю історію підкорення космосу. Власне, рішення згорнути програму ухвалили ще за часів президента Буша-молодшого. Занадто ненадійним і нерентабельним виявився проект. Навіть директор Міжнародного наукового центру космічних технологій Джон Лонгстон назвав човник «надто небезпечною машиною». Адже що більше в системі вузлів і механізмів, то більше ймовірність відмови якогось із них. Попри всі зусилля інженерів, знизити ступінь ризику під час польотів так і не вдалося. Задуманий як вантажний корабель для виведення супутників і вантажів на орбіту, шатл виявився занадто дорогим у експлуатації. У підсумку НАСА опинилося в досить незавидному становищі. Запуск кожного човника до МКС коштував платникам податків $450 млн. А це чимало навіть для наддержави. Тим більше, що по вісім астронавтів (саме на таку кількість розрахований шатл) на МКС щораз возити не треба. З іншого боку, політ одного астронавта на російських «Союзах» обійдеться скарбниці в $63 млн. До 2015 року, коли намічене завершення випробувань альтернативної транспортної системи, це «ускочить» американцям у $753 млн. Використання «Союзів» теж не розв’язує всіх проблем. Корабель цієї серії (незалежно від модифікації) уже давно морально застарів і може претендувати

на місце в музеї космонавтики. Адже ракетно-космічний комплекс «Союз» почали проектувати ще в 1962 році в ОКБ-1 як корабель для обльоту Місяця. Перший реальний політ «Союзу» здійснено в 1969-му. Тоді ж відбулося й перше стикування в космосі, а також груповий пілотований політ. Відтоді космічний корабель кілька разів модернізували, були створені такі моделі, як «Союз-Т», «Союз-ТМ», «Союз-ТМА», але всі ці вдосконалення мали лише косметичний характер. Корабель одержав більш точне керування й електроніку, поважчав на 610 кг, але не було змінено ні компонувальну, ні принципову схему, так само як і польотні можливості. Єдина його, хоча й незаперечна перевага, — надійність. За останні 20 років із «Союзами» не траплялося ніяких аварій із людськими жертвами.

Докладно

На зміну шатлам Як би то не було, це вже історія. Наразі стоїть питання, на чому літати далі, хоча б на орбіту. Вирішити це завдання намагаються як державні конструкторські бюро, так і приватні компанії, які виконують замовлення НАСА. Так, у США розробляється корабель-капсула Dragon, космічні кораблі CST-100 (компанії «Боїнг»), Blue Origin, багаторазовий Dream Chaser і багатоцільовий MPCV. У Росії також є альтернативні проекти. Це пілотований транспортний корабель нового покоління (ПТК НП) під робочою назвою «Русь» і багатоцільовий пілотований багаторазовий космічний корабель «Кліпер», спроектований у РКК «Енергія».

США Корабель-капсула Dragon Найімовірніший спадкоємець шатла. Розробка приватної компанії SpaceX. Екіпаж — 7 чоловік, за величиною корисного навантаження істотно перевершує російський вантажний корабель «Прогрес», вага з корисним навантаженням 6 т. Вантаж, що повертається на Землю, — 3 т, довжина 6,1 м, діаметр 3,7 м. Складається із двох модулів: командноагрегатного відсіку конічної форми й транка-перехідника

для стикування із другим ступенем РН, що є негерметичним контейнером для розміщення вантажів і одноразового обладнання — сонячних батарей, радіаторів системи охолодження тощо. У 2010 році цей апарат зробив пробний політ у безпілотному варіанті. Тривалість автономного польоту — не менше 1 тижня. Інвестиції в проект наразі становлять $75 млн. Корабель знову буде запущено в пробний політ 30 листопада, потім він зблизиться й зістикується із МКС 7 грудня 2011-го. Передбачувана дата пілотованого запуску — 2014 рік.

Blue Origin Про цю розробку відомо лише, що її внутрішній обсяг стане вдвічі більшим, ніж у «Аполлона», а чисельність екіпажу становитиме 7 чоловік. Доставлятиме його на орбіту ракета-носій «Атлас-5». Витрати НАСА на проект — лише $26 млн. Багаторазовий корабель Dream Chaser Крилатий апарат, який чимось нагадує шатл, але набагато скромніше в розмі-

MPСV Перспективний багатоцільовий пілотований корабель з екіпажем із чотирьох чоловік. Передбачається не тільки для використання на орбіті, а й для польотів у більш глибокий космос. Наразі рекордсмен з інвестицій. НАСА витратило на проект уже понад $5 млрд, а строки випробувань поки не озвучені.

РФ Пілотований транспортний корабель нового покоління Тимчасова назва проекту пілотованого, частково багаторазового корабля, який має замінити апарати серії «Союз». Неофіційна назва, що згадується в пресі, — «Русь». Для навколоземних орбітальних польотів його маса — 12 т, для польотів за орбіту — 16 т, маса повертаної частини — 4,5 т. Корабель буде безкрилим, із багаторазовою повертаною частиною, усічено-конічної форми згори й одноразовим агрегатно-рушійним відсіком нижче. Екіпаж нового корабля становитиме 6 чоловік (під час польотів на Місяць — до чотирьох), маса вантажу, який доставляється на орбіту — 500 кг, маса вантажу, що повертається на Землю — 500 кг (і більше — за

Макет апарата Перспективної пілотованої транспортної системи (ППТС) частково багаторазового космічного корабля демонструє космонавт-випробувач Марк Сєров

днів. Якщо його пристикувати до космічної станції, то час перебування збільшиться й до року. «Кліпер» може повертати з орбіти до 500 кг корисного вантажу. На думку російських експертів, він у десять разів дешевший за американський шатл. У нього будуть короткі крила й двигун, що дозволить приземлятися в будьякому великому аеропорті. На цей проект передбачається інвестувати 305 млрд руб. Перший експериментальний політ може відбутися ще в 2011 році за умови, що буде знайдено джерела фінансування.

Якщо розібратися

Технології минулого століття

Корабель-капсула Dragon та МКС

рах. Створений за кресленнями незакінченого човника NASA HL-20. Екіпаж — 7 чоловік. На орбіту також доставляється ракетою «Атлас-5», а повертається за рахунок планерування в атмосфері. Імовірний рік запуску — 2015-й. Інвестиції в проект — $100 млн.

меншого екіпажу). Довжина корабля — 6,1 м, максимальний діаметр корпуса — 4,4 м, тривалість автономного польоту — до місяця. Випробування в безпілотному варіанті планують почати в 2015 році, а в пілотованому — у 2018-му.

CST-100

Багаторазовий «Кліпер»

човник

Ще один кандидат на зміну старого покоління шатлів, сконструйований інженерами Boeing у рамках програми NASA CCDev. Основне його завдання — обслуговування МКС, екіпаж — 7 чоловік. На орбіту передбачається виводити ракетою «Атлас-5». Вартість проекту наразі — $110 млн. Експериментальний запуск запланований на 2015 рік.

Має повертану капсулу багаторазового використання. «Кліпер» може виводити на орбіту 6 чоловік і до 700 кг корисного вантажу («Союз» — тільки 3 людини і 200 кг). Більший внутрішній обсяг підвищить комфортність і дозволить збільшити час автономного польоту. «Кліпер» зможе перебувати в автономному польоті в космосі протягом п’яти

Проте всі представлені проекти важко назвати проривом в освоєнні навіть близього космосу через занизьку ефективність сучасних термохімічних двигунів. Адже названі розробки на етапі старту є головною частиною ракет-носіїв і з цього погляду принципово не відрізняються від перших кораблів типу «Схід». Нинішні термохімічні ракетні двигуни (незалежно від типу палива та окислювача) за своїм ККД порівнянні хіба що з паровозом. За величезної питомої тяги вони мають украй низький питомий імпульс. Тобто витрачають величезну кількість палива на кожну одиницю прискорення. У підсумку орбіти досягають лише 3—4% маси, що злітає із Землі. Такий стан справ, звичайно, не задовольняє вчених. Останні розробки, про які йшлося, ефективніші за системи середини ХХ століття хіба що на кілька відсотків. За 50 років історії освоєння космосу кораблі стали трохи надійнішими, трохи рентабельнішими в перерахуванні на виведення на орбіту одного кілограма вантажу. Але прориву в технології не сталося. Як і раніше 96% ваги стар-

тової системи згоряє в атмосфері, утворюючи сотні тисяч кубометрів токсичних газів і сотні тонн металобрухту, що падає на Землю. Космічної транспортної системи, яка дозволяла б літальному апарату злетіти з поверхні Землі й повернутися назад у тому ж вигляді й розмірі, нема донині. Теоретично таким агрегатом міг би стати аерокосмічний літак, здатний злетіти зі смуги будь-якого великого аеродрому, вивести на орбіту корисний вантаж або доставити на орбітальну станцію екіпаж. Наприклад, літак злітав би із землі, набирав висоту 18—20 км на надзвуковій швидкості, після чого вмикалися б розгінні ракетні двигуни, що надавали б апарату першу космічну швидкість. Ця концепція настільки очевидна, що дивно, як до такого ще ніхто не додумався. Однак достовірних даних про такі випробування немає. Або принаймні немає у вільному доступі. Інформація про випробування НАСА реактивно прямоструминних гіперзвукових двигунів часом просочується в Інтернет, але поки немає відомостей про стабільну роботу тієї або іншої конструкції або однозначно успішні випробування. Можна із упевненістю говорити, що технологія термохімічних двигунів майже вичерпала свій ресурс, але сучасна наука поки не знайшла їй гідної заміни. Цей факт тим більше проблемний, оскільки для реалізації планів космічної експансії, зокрема польотів на Місяць і Марс (обіцянки про які ми чуємо від обох космічних держав), на орбіту Землі треба виводити блоки й вантажі, що дозволяють збирати космічні кораблі великої маси. За сучасних технологій для відправлення місії на Марс необхідно запустити корабель, на якому тільки маса палива становитиме 900 т. Тому виведення на орбіту важких вантажів — ще одна нагальна проблема.

№ 34 (189)

6 вересня 2011 року

11

Наука

Новизна хибних думок Валерій ТИРНОВ, кандидат фізико-математичних наук Для оцінки епохи, усвідомлення шляхів, якими вона йде, найважливішу роль відіграють не тільки її досягнення, а й помилкові погляди. Особливо, коли епоха — ще попереду. Її сьогоднішні, доступні безпосередньому сприйняттю хибні думки дають нам образ майбутнього, нехай навіть непевний і невпевнений.

кувань над будовою атома модель «булки з родзинками», він висловив хибну думку, енергії якої вистачило на все ХХ століття. У тому, що характер хибних думок, які визначають формування фізичної картини світу, сьогодні дуже змінився, нема сумнівів. Це вже не «булка з родзинками», вона вичерпала себе й залишилася в минулому. Це зовсім інші образи.

У позаминулому столітті Лев Миколайович Толстой Монополь Дірака. ужив вираз «енергія хибних думок», який через ба- Майже... гато років дав літературозПівтора роки тому широнавцеві Вікторові Шклов- ка читацька аудиторія (та ському назву для серйозно- її частина, що стежить за го дослідження про сюжет. науковими подіями) була Толстой позначив так вну- схвильована повідомлентрішній конфлікт у світо- нями, що нібито надійшли розумінні письменника, що відразу від двох наукових є пружиною його чергово- груп, про відкриття моного задуму, без усвідомлен- поля Дірака — гіпотетичня якого не може початися ної частинки, що являє соробота над новим твором. «Бракує енергії хибних думок», — написав він у листі до Миколи Страхова. Однак поняття це застосовне й корисне не тільки для аналізу художньої творчості, його зміст набагато ширший від закладеного в нього Толстим. Коли Дж. Томсон-батько запропонував молодому Е.Резерфорду як вихідний пункт для мір- Модель атома «Булка з родзинками»

бою відокремлений магнітний полюс, магнітний аналог вільного електричного заряду. Досі магнітні полюси зустрічалися тільки тісними парами північнийпівденний. Відкриття вільного монополя розв’язало б багато нагальних проблем у фізиці елементарних частинок і в космології, ставши критерієм істинностіхибності певних уявлень про фізичний світ, що претендують на істинність. Утім, збудження тривало недовго. Російський фізик і яскравий популяризатор науки Ігор Іванов відреагував миттєво й у своєму блозі пояснив, що саме насправді відкрито фізиками, а що — домислене журналістами, які писали про це. Уявіть собі вісь, на якій задано напрямок, скажімо, зліва направо. У кожну точку такої осі рівно одна лінія входить і одна з неї ж виходить, тож повна сума ліній (їх можна називати лініями поля) дорівнює нулю: одна ввійшла й одна вийшла. Про таку вісь говорять, що на ній немає зарядів — джерел поля. Тепер виріжемо із цієї осі відрізок (разом із напрямком), перевернімо (перевертаючи, знову ж, і напрямок) і знову вклеймо на колишнє місце. У результаті

У космос — на плазмі Анатолій ЛЕМИШ Новий тип двигуна дозволить значно зменшити вагу космічних апаратів і збільшити їхню швидкість. Це не тільки зробить набагато коротшими польоти на Марс і Венеру, а й відкриє можливість для подорожей до околиць Сонячної системи.

Професор Вашингтонського університету Джон Слау розробив проект електромагнітного плазмоїдного двигуна (ЕПД). Він є революційним типом рушійної установки й дозволяє різко скоротити масу космічного апарата, а також збільшити ефективність двигунів у порівнянні із традиційними системами. ЕПД має високу питому потужність (понад 700 Вт/кг) і завидну економічність. Плазма, яку іноді називають четвертим станом речовини, є іонізованим (електрично зарядженим) газом, що складається з атомів, у яких відсутні деякі електрони. Із неї складаються зірки. Це газ, нагрітий до над-

звичайно високих температур у мільйони градусів. Жоден із відомих матеріалів витримати таких не міг би. На щастя, плазма є добрим електричним провідником. Ця властивість дозволяє утримувати її, управляти нею й прискорювати її за допомогою правильно створених магнітних полів.

Як це працює Принцип роботи ЕПД такий. У робочу камеру, яка має форму конуса, впорскується газ і розігрівається до стану плазми. За допомогою обертового магнітного поля усередині цього потоку створюється потужна напруга струмів, що приводить до утворення плазмоїда, ізольованого від стінок камери магнітним полем. Зміна градієнта магнітного поля в потужних плазмових струмах приводить до того, що плазмоїд одержує прискорення й залишає конічну камеру з величезною швидкістю, тобто виникає реактивна тяга.

Тим часом у камері формується новий плазмоїд, який у свою чергу теж вистрілюється в простір. На думку вчених, новий тип двигуна являтиме собою імпульсний пристрій, який споживає 1 кВт і видає розряд з енергією 1 Дж з частотою 1 кГц. У НАСА розробили теорію такого пристрою і його дизайн, а також довели його практичну працездатність на діючій моделі в лабораторії. Фахівцям удалося створити невеликий, лише 10 см у діаметрі, двигун, що продемонстрував надійну роботу в ім-

цих операцій на осі утворилися дві особливі точки: ліворуч розташована та, у яку лінії (дві) тільки входять, а праворуч — точка, з якої вони (знову ж, дві) тільки виходять. Ці особливі точки являють собою точкові заряди: ліворуч — негативний, праворуч — позитивний. Отож, двом групам фізиків удалося створити таку ситуацію щодо ліній магнітного поля в суцільному середовищі, у так званій спіновій кризі, що існує за певних умов у деяких кристалах, і спостерігати точки, у які лінії магнітного поля тільки входять, і точки, з яких вони тільки виходять. Це монополі, але... не монополі Дірака! Їх правильніше було б називати квазімонополями (майже монополями). Вони існують не у вакуумі, а в кристалі завдяки дуже складній взаємодії безлічі його складових частинок, і не мають відношення ні до елементарних частинок, ні до космології. Але ж і вакуум не такий простий, як здається! У нього є внутрішня структура. І, можливо, сьогоднішня хибна думка ще колись підкаже щось розумне у зв’язку з монополем Дірака — як його створити або чому це неможливо. Або навіть у якомусь іншому зв’язку.

Колесо у вакуумі Ще далі від «булки з родзинками» відстоїть препульсному режимі з енергією від 0,5 до 5 Дж. Треба відзначити, що Джон Слау в рамках проекту Helion Energy з комерціалізації енергії термоядерного синтезу вже розробив інший проект — індуктивний прискорювач плазми, що дозволяє прискорювати плазмоїди до швидкості 600 км/с. Це набагато більше, ніж швидкість витікання робочого тіла в будь-яких інших двигунах. Застосування технології індуктивного прискорювача плазми в електромагнітному плазмоїдному двигуні має привести до створення космічного апарата з недосяжними раніше характеристиками. ЕПД має безліч переваг,

принт роботи ізраїльського фізика, недавно розміщений на сайті arXiv.org. На цьому сервері вчені мають можливість зробити термінову публікацію без її попередньої наукової апробації — виключно для того, щоб зафіксувати свій науковий пріоритет, чекаючи на публікацію в науковому журналі. У цій роботі за-

на сайті astronomy.ru, який має нік bob, відреагував на цей препринт так: «На пальцях поясню, на чому ґрунтується помилка автора того тексту: http://arxiv. org/abs/0912.1031. Формули 3 і 4 з рівнянь для ЕМП (електромагнітних полів. – Ред.) випливають. Але далі він припустив, що вакуум — це якесь фіксоване плос-

пропоновано схему ракетного двигуна, що використовує для створення тяги електромагнітні флуктуації вакууму, відповідальні, наприклад, за виникнення сил тяжіння між двома близько розташованими у вакуумі паралельними електрично нейтральними пластинами, — так званий ефект Казимира. Від слів «квантова тяга» повіяло далеким космосом, міжзоряними перельотами, щирими бесідами із братами по розуму. Від імовірного потенціалу цієї статті (якщо, звичайно, у ній немає помилок!) дух захоплює. Що ж до помилок... Модератор Астрофоруму

ке середовище, яким обертовий буравчик поля може котитися, наче колесо асфальтом. Знайшов опору в порожнечі... Це не черговий «вічний двигун», але черговий «інерціоїд». Таких уже було багато». Вам це не нагадує розмови в романах Стругацьких? Але ж це не фантастика — це сьогоднішній день сьогоднішньої науки, світ її образів і її хибних думок. І приголомшлива їхня новизна — краще свідчення того, що нова епоха дійсно настала.

P.S. Та до чого тут В.Шкловський і сюжети? До того, що фізика — це теж сюжети.

навіть у порівнянні з винайденими не дуже давно іонними двигунами. Насамперед він може використовувати як паливо великий спектр робочих тіл: кисень, аргон, гідразин або суміш газів. Це дозволяє дозаправляти апарати в космосі, а також теоретично користуватися «місцевим» паливом, наприклад, газами з атмосфери Марса. Крім усього іншого, однією з особливостей цього інноваційного двигуна є те, що він може застосовувати для своєї роботи енергію сонячних променів. За запевнянням розробників, її буде достатньо, щоб досягти найближчих до Землі планет, таких як Марс або Венера.

Пізніше потужні двигуни розробили в ОКБ «Факел» — СПД-290 для космічного буксира «Геркулес», в Інституті атомної енергії — 5-мегаватний прискорювач на водні. У 1980 році спільними зусиллями ІАЕ, Харківського фізикотехнічного інституту, Троїцького інституту інноваційних і термоядерних досліджень та Інституту фізики Білорусі побудований велетенський 10-гігаватний прискорювач. Сьогодні електроракетними двигунами оснащений, приміром, американський зонд Dawn, що подорожує до астероїдів Веста й Церера, і японський апарат Hayabusa, що в 2005 році вивчав астероїд Ітокава. Правда, на цих апаратах установлені не плазмові, а іонні двигуни. У ще одному розробленому НАСА двигуні — VASIMR — джерелом плазми є газ аргон. Однак проект електромагнітного плазмоїдного двигуна (ЕПД), запропонований Джоном Слау, за своїми характеристиками набагато перевершує всі ці розробки.

Тим часом У світі розроблено кілька типів плазмових двигунів, в основу яких покладено різні технології створення плазми й управління нею. Плазмові двигуни було винайдено в СРСР. Ще в 1971 році перший апарат, оснащений ПРД «Еол-1», успішно випробуваний у космосі.

12

№ 34 (189)

6 вересня 2011 року

IT Шпальта редактора

Ні свій, ні чужий Максим СЛОБОЖАНСЬКИЙ

Дорога в Ісламабад Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ …устелена, мабуть, добрими намірами. Міністерство телекомунікацій Пакистану ухвалило сміливе рішення — заборонити інтернетпровайдерам застосовувати будь-які технології шифрування, які могли б перешкодити «компетентним органам» моніторити дані, що пересилаються. Легко здогадатися, що присмачено це було кисло-солодким соусом боротьби з тероризмом. Мовляв, терористи використовують Інтернет для координації дій, а за ними, як відомо, треба наглядати й наглядати. Як завжди в таких випадках, суспільна дискусія з цього питання перейшла в площину обговорення доцільності «безпеки в обмін на свободу». Насправді ж усе ще цікавіше — цілком очевидно, що будь-який терорист зможе послати шифроване повідомлення, зовсім не вдаючись до таких сучасних методів, як, наприклад, криптографічний протокол TLS. Досить скористатися чимось більш простим і низькотехнологічним — наприклад, стенографічними методами або просто образною мовою. Ще можна сфотографувати шифроване послання й передати його електронною поштою у вигляді зображення, яке ніяка автоматизована система не обчислить. Нарешті, уряду Пакистану могло б спасти на думку й те, що терористи цілком обійдуться узагалі без Інтернету. А от хто без Мережі не обійдеться, то це банки. Багато стандартних процедур передачі фінансових даних передбачають шифрування як обов’язкову умову, і без нього просто не працюють. Це ж стосується ще двох-трьох десятків видів повсякденної діяльності. Причому там паліативами не обійтися — потрібне використання конкретних протоколів шифрування. Очевидно, влада Пакистану незабаром має усвідомити «мудрість» ухваленого рішення, щоб скасувати інновацію. Але й тоді ця історія залишиться досить показовим прикладом того, що буває, коли вочевидь некомпетентна держава починає регулювати галузь, у якій зовсім не орієнтується. А вам це нічого не нагадує?

Класичні кол-центри можуть стати одним із найуспішніших видів телекомунікаційного бізнесу в Україні в найближчі роки. За даними Української асоціації директмаркетингу (УАДМ), до 2014 року в Україні може з’явитися до 5 тис. компаній, що надають послуги кол-центрів. Наразі в нашій країні діє близько 500 таких компаній, і зацікавленість клієнтів, насамперед закордонних, у їхніх послугах весь час зростає. Є всі передумови для того, щоб Україна стала своєрідною «гарячою лінією» для Європи (як Індія свого часу для США).

Однак, поряд зі звичними кол-центрами, деякі компанії вже сьогодні дивляться в майбутнє, намагаючись угадати запити українського бізнесу й запропонувати інноваційні послуги. Однією з них є недавно представлена на вітчизняному телекомунікаційному ринку послуга web-call-center (віртуального контакт-центру, або контакт-центру на замовлення, як її ще називають). Поки в цьому сегменті українського ринку конкуренції, можна сказати, нема — послугу пропонують лише кілька провайдерів. Серед них ТОВ «Масском» (кол-центри під маркою «Окі-Токі»), телекомунікаційна група Vega і компанія «Датагруп», представників яких ми й попросили докладніше розповісти про віртуальні контакт-центри.

Така схема дозволяє керівникам компаній-клієнтів тримати руку на пульсі й особисто відслідковувати якість обслуговування клієнтів. Крім того, мало хто схоче довірити специфічну або навіть конфіденційну інформацію третій стороні й операторам, яких неможливо контролювати. Переважно web-call-center цікавий тим організаціям, для яких однією зі складо-

те що побудувати власний, а й замовити класичний аутсорсинговий контактцентр. Другим відкривається шлях для серйозної економії коштів, до того ж вони демонструють свою зацікавленість у лояльному споживачі, отримують нові інструменти для виявлення потреб своїх клієнтів. Третя сторона — споживач — одержує можливість донести до компанії свої побажання й вимоги.

Із перших уст Дмитро Інцин Генеральний директор «Окі-Токі» — Контакт-центр у великому бізнесі — одна зі статей витрат, а в малому й середньому він має бути джерелом доходів. Тому говорити треба не так про економію, як про збільшен-

забезпечити цей додатковий дохід, раніше треба було вкладати гроші в купівлю контакт-центру, гадаючи, як це виправдає себе через кілька років. Віртуальний контакт-центр щодо цього більш гнучкий, бо всі витрати на нього — операційні. Отже, замовник може фактично в режимі реального часу планувати й коректувати свої дії в роботі із клієнтами, при цьому не оглядаючись на обсяг початкових капітальних інвестицій, ефективність яких не завжди себе в остаточному підсумку виправдовує.

Тетяна Макаренко Директор із маркетингу «Датагруп» — Класичний контактцентр із такими ж функціональними можливостями, як і у віртуального контактцентру, коштуватиме від 35

Що таке web-callcenter і для кого він призначений? Суть цього сервісу в тому, що замовник, замість будівництва власного контактцентру, платить абонентську плату за використання спеціального ПЗ, розміщеного на серверах провайдера, після чого управляє кол-центром через веб-інтерфейс за допомогою звичайного браузера. Замовникові також не треба оплачувати робочий час операторів аутсорсингової компанії й витрачати величезні гроші на придбання власного обладнання. Щоб організувати свій віртуальний контакт-центр, досить мати необхідну кількість офісних комп’ютерів, розумних співробітників із телефонними гарнітурами й широкосмужний доступ у Інтернет — усе інше зробить провайдер. Він налаштує свої сервери на роботу через веб-інтерфейс, за необхідності переадресує звичні вам номери, навчить персонал, налаштує потрібні функції з урахуванням потреб клієнта. Усе необхідне для роботи кол-центру «залізо» і ПЗ перебуває в провайдера, а замовникові залишається тільки посадити за комп’ютери операторів.

вих успішності бізнесу є постійний зворотний зв’язок зі своїми клієнтами, а без контакт-центру досягти цього сьогодні майже неможливо. У коло потенційних клієнтів віртуальних контакт-центрів потрапляє широкий спектр компаній — від медичних установ до колекторських агентств. Появою таких послуг ми завдячуємо не тільки бажанню замовників одержати повний контроль над кол-центром, а й нагальній потребі середнього бізнесу в гнучких і недорогих сервісах. Фінансова криза багатьох змусила з більшою увагою ставитися до витрат на телекомунікації.

Cui prodest? У випадку з віртуальним контакт-центром вигода очевидна для всіх трьох сторін — провайдера, замовника й споживача. Перші розширюють ринок за рахунок гнучкості й доступності послуги, адже раніше зовсім не кожна компанія могла дозволити собі не

ня доходу замовника. Віртуальний контакт-центр дозволяє інтенсифікувати працю й підвищити ККД. Не треба бачити в ньому лише засіб для економії. Він дозволяє скоротити тривалість навчання, вести облік використання робочого часу й здійснювати індивідуальний контроль ефективності, відкриваючи таким чином можливості для проведення телемаркетингу на принципово іншому рівні — чітко, без папірців, надуманої звітності й припущень. До того ж клієнти вже не прив’язані до особистості менеджера, компанія сама веде клієнта, бо знання накопичуються в компанії, а не в записній книжці конкретного співробітника.

Ганна Головко Менеджер із розвитку продуктів телекомунікаційної групи Vega — Правильна організація роботи зі своїми клієнтами в багатьох випадках дає компанії додатково від 5 до 15% річного доходу. Щоб

тисяч умовних одиниць одноразових витрат. Контактцентр за запитом не вимагає капітальних витрат, користувач платить тільки щомісячну абонентську плату за кожне робоче місце (від 110 у.о). Така ж велика вигода й у використанні людського ресурсу. Співробітники компанії можуть не тільки приймати вхідні дзвінки, а й працювати з усіма каналами комунікації за єдиними правилами в рамках однієї системи. Крім дзвінків це можуть бути відеозапити, чат, електронна пошта, веб-запити, SMS. Не слід забувати й про ту унікальну базу клієнтів (активних, пасивних, потенційних, упущених), яку замовник може зібрати завдяки віртуальному кол-центру. Згодом вона дозволить проводити маркетингові акції (SMS, пошта, активні продажі) без попередньої підготовки, що значно спростить завдання виправлення можливих помилок і залучення упущених клієнтів. А попередня підготовка забирає саме

той дорогоцінний час, який слід використовувати для розвитку свого бізнесу. Метушня в офісі, вказівки підготувати списки контактів, перегляд записної книжки, пошук в офісному ПК і в Мережі — усе це триває не один день.

Усе просто, але є нюанси... Як ми вже згадували, «залізна» складова належить провайдеру, а замовник працює через вебінтерфейс, адже, по суті, віртуальні кол-центри — це SaaS (від англ. software as a service — програмне забезпечення як послуга). Із використанням яких платформ надають свої послуги віртуальні контактцентри? У «Датагруп» і Vega це платформа американської компанії CosmoCom. Її застосовують такі корпорації, як Microsoft, HewlettPackard, IBM, British Telecom, Orange, Samsung і багато інших широковідомих брендів. Рішення ТОВ «Масском» Oki-Toki є модульною конструкцією другого покоління. Це власна розробка компанії. Комунікаційне ядро ЛІРА (розробка партнера «Загальні мережі») використовує розподілену модель обчислень, що гарантує захист від перевантажень. Модульна архітектура, крім розподілу обчислень, що знижує навантаження на сервер, дозволяє безупинно розвивати ПЗ, оновлюючи кожен модуль незалежно. Це має велике значення для веб-рішень, де динамічність, гнучкість, відповідність новітнім тенденціям розвитку галузі й оперативне задоволення потреб клієнтів — важливі переваги в порівнянні із традиційним софтом. Усі провайдери будують комунікаційну інфраструктуру віртуальних кол-центрів на основі IP-телефонії. Такі світові тенденції, адже IP-телефонія за наявності надійного інтернет-каналу не поступається проводовій і коштує в рази дешевше. До самого інтернет-каналу замовника висуваються цілком щадні вимоги: 64-100 Кб/с на оператора. Однак слід відзначити важливий нюанс. Замовник може скористатися послугою від «Датагруп» тільки в тому випадку, якщо є інтернет-абонентом (або телефонним) компанії. Телекомунікаційна група Vega теж працює тільки зі своїми інтернет-клієнтами. «Окі-Токі» не висуває спе-

13

№ 34 (189)

6 вересня 2011 року

IT ціальних вимог у цій галузі й не обмежує своїх замовників певним колом інтернет-провайдерів. Здавалося б, це великий плюс «Окі-Токі», однак він може обернутися й мінусом, адже і «Датагруп», і Vega цілком відповідальні за якість свого інтернет-каналу й у разі виникнення проблем зможуть оперативно відновити роботу кол-центру. Процедура замовлення послуги доволі проста для всіх провайдерів. Досить подати заявку й підписати договір. На розгортання віртуального контактцентру (у стандартній ситуації) кожному із провайдерів потрібно від однієї години до тижня. На строки впливають різні технічні нюанси й людський фактор. Веб-платформа віртуального контакт-центру досить гнучка, і замовник за допомогою провайдера може вносити в неї вдосконалення або зміни залежно від власних завдань. У «Датагруп» усі роботи з модернізації та відновлення програмного забезпечення проводяться фахівцями компанії безкоштовно. Vega за бажання клієнта проводить інтеграцію віртуального контакт-центру із внутрішніми інформаційними системами замовника, що надалі значно спростить роботу його персоналу. Клієнт може одержати відкритий інтерфейс програмування додатків (API) і здійснити будь-яку адаптацію контакт-центру і його інтеграцію з наявними системами. Широкі можливості є і в «Окі-Токі». Розглядаючи особливі вимоги замовника, провайдер дотримується такого правила: якщо це одиничне побажання, то воно виконується за невелику плату. Якщо це побажання повторюється від іншого замовника, то провайдер оформляє його як стандартну функцію й робить доступним для всіх. Зміни в код замовник вносити не може, але він може інтегрувати будь-які веб-ресурси із платформою. Цей підхід уже став стандартним. Крім того, «Окі-Токі», якщо це необхідно, надає API для роботи застосунків замовника з різними модулями системи. Що ж до самого вебінтерфейса, то тут теж є свої невеликі нюанси. Так, Vega і «Датагруп» для надання послуги обрали браузер Internet Explorer. Його застосування підтверджене багаторічним співробітництвом розробника платформи CosmoCom із корпорацією «Майкрософт».

«Окі-Токі» не висуває особливих вимог у виборі веббраузера — можна використовувати будь-який. Особливо добре, за словами Дмитра Інцина, інтерфейс працює з Google Chrome. Багатьох клієнтів хвилює питання «номерної бази», однак для провайдерів це не є проблемою. Найпростіший варіант — наявність у замовника номерів SIP (стандарт зв’язку, використовуваний у деяких рішеннях для інтернеттелефонії), тоді й робити нічого не треба. Якщо в компанії вже є розрекламовані телефонні номери, то провайдер налагодить їхню переадресацію на SIP, бо віртуальні кол-центри ґрунтуються на IP-телефонії. Якщо ж узагалі ніяких номерів нема, то оператор виділить клієнтові окремі нові SIP-номери. Компанія Vega може надати широкий вибір власних номерів, якість роботи яких забезпечується й підтримується самим провайдером, що є безсумнівною перевагою. Загалом, усі основні проблеми номерної бази можна вирішити — аби були гроші й бажання. Не має бути проблем і з використанням вебінтерфейса. У всіх представлених в огляді провайдерів він простий та інтуїтивний в освоєнні. Звичайно, оператори замовника зможуть пройти попереднє навчання. За необхідності або у разі виникнення якихось технічних помилок усі провайдери цієї послуги готові надати безкоштовну підтримку своїм користувачам. В інтерфейсі «Окі-Токі» навіть є спеціальна «тривожна кнопка», натиснувши яку, оператор може поінформувати провайдера послуги про помилку. З огляду на те, що всі системи у провайдера, користувачам не треба буде встановлювати патчі й відновлення ПЗ. Помилку буде виправлено одночасно для всіх клієнтів. Важливий елемент успіху роботи кол-центру — людський чинник. Самостійно боротися з некомпетентністю операторів можна, але це обертається згаяним часом і грошима. Для на-

вчання персоналу найкраще звернутися до провайдера послуги.

Vega проводить навчання операторів через свого партнера відповідно до кількості ліцензій, придбаних клієнтом. Якщо потрібне навчання більшої кількості персоналу, це оплачується додатково. «Окі-Токі» також має декілька партнерів, які забезпечують навчання співробітників віртуального кол-центру. Є в провайдера й власний кол-центр, він може працювати разом з операторами/менеджерами замовника, долучаючись до роботи, коли це треба. Наприклад, у вихідні, свята, після закінчення робочого дня. «Датагруп» не надає послуг навчання операторів.

«Плюшки» й «фішки» Звичайно, самою лише функцією голосового зв’язку оператора із клієнтом можливості віртуальних кол-центрів не обмежуються. У кожного із провайдерів є додаткові послуги в пакетах. Продукт від «Датагруп» і Vega реалізований на базі однієї платформи, що крім голосового зв’язку в рамках однієї системи дозволяє працювати з відеозапитами, чатом, електронною поштою, веб-запитами, SMS. На вартість наявність додаткових функцій не впливає, це все елементи однієї системи. У Vega є кілька пакетів послуг. У стандартний включені послуги обробки голосу, електронна пошта, чат, IVR. Додатково можна одержати функціональність звітності щодо роботи операторів і звернень клієнтів, запис розмов оператора, а також функціонал проведення автоматичних і напівавтоматичних обзвонів клієнтів, що особливо необхідно під час проведення акцій із телемаркетингу. Одночасно з основною функціональністю компанія Vega надає спеціальну систему управління взаєминами із клієнтами (CRM), що

дозволяє вести облік контактів і виконаних із нього дій, а також планувати завдання по кожному клієнту. Крім того, якщо клієнтові необхідна певна CRM-система, компанія Vega може виконати індивідуальне настроювання пакета «Віртуальний контактцентр+необхідний вам віртуальний CRM». Серед додаткових комунікаційних послуг від «ОкіТокі» — надання номерів у містах України й Росії, відправлення SMS і оренда портів у GSM-шлюзах. Вони оплачуються окремо. Серед додаткових послуг також: «Сервіс автоматичних дзвінків», «Сервіс автоматичної оцінки операторів (Benchmarking)» і «Управління завданнями» (уже в розробці). Є підтримка чата, IVR, пошти, запис розмов, звіти он-лайн. Використання кожного з модулів трохи підвищує вартість використання сервісу (500—1000 грн), потреба в них виникає, коли контактцентр стає засобом одержання доходу. Звичайно, наразі на телекомунікаційному ринку України послугу віртуальних контакт-центрів забезпечують тільки три опера-

тори, але це не означає, що вони не конкурують між собою. Ми попросили їх коротенько охарактеризувати свої переваги.

Із перших уст Тетяна Макаренко Директор із маркетингу «Датагруп» — Потенційному замовникові ми можемо бути цікаві своїм комплексним підходом до розв’язання багатьох завдань. Крім стандартного набору телефон+Інтернет, розроблена ціла програма додаткових послуг, таких як контакт-центр за запитом.

Ганна Головко Менеджер із розвитку продуктів телекомунікаційної групи Vega — Наша компанія надає в комплексі з послугою «Віртуальний контакт-центр» широкий вибір додаткових можливостей. Надалі можливості рішення розширюватимуться й доповнюватимуться новими системами, що дозволить надати максимально гнучкий механізм оптимізації бізнес-процесів компаній наших клієнтів.

Дмитро Інцин Генеральний директор «Окі-Токі» — Компетентність, мобільність і ціна. От наші сильні сторони.

Уперед, у майбутнє Сьогодні можна легко й швидко налагодити роботу з віртуальним кол-центром. Ця концепція дозволяє гнучко регулювати обсяг послуг, які можуть бути надані в найкоротший термін і на будьякий період часу фактично в будь-якій точці країни, де є Інтернет. Крім того, будьякий клієнт одержує доступ до налагодженого технологічного рішення із найсучаснішою функціональністю. Однак провайдери цієї послуги не збираються зупинятися в розвитку. «Датагруп» і Vega планують активно розвивати послуги на базі IP-технологій, а також контент-напрямок широкосмужного доступу в Інтернет. «Окі-Токі» хоче запропонувати в найближчому майбутньому послугу управління та контролю за дорученнями, але основним завданням для провайдера є посилення позицій на ключових ринках (Росія, Ізраїль, Польща) і пропаганда SaaS-рішень для SMB.

14

№ 34 (189)

6 вересня 2011 року

Техноарт

Індустріальні абстракції

Військова таємниця

Хрущов би плакав, дивлячись на це

Володимир ОТРОЩЕНКО

Ольга БОГЛЕВСЬКА У Запоріжжі незвичайно відзначають 100-річчя абстрактного мистецтва — тут улаштували виставку приїжджих художників, натхнених промисловістю міста.

Тезу про те, що нове — це добре забуте (або призабуте) старе, підтвердили й посилили митці, які прибули в Запоріжжя на двотижне- І труби стають красивими, коли на них вий пленер. Їхнє завдан- погляне художник ня полягало, по-перше, у глядачам у вигляді інсталятому, щоб згадати часи соціцій. Творча людина може наалізму, коли майстри за роздихнутися будь-якою річчю, нарядкою писали портренавіть такою прозаїчною, ти передовиків і з фотограяк водозабір «Запоріжстафічною точністю зображувалі». Авангардний художник ли верстати й бурові вишки. із Москви Володимир НасєдПо-друге, умовно повер- кін, учасник Венеціанської нутися на 100 років назад, бієнале, назвав свою роботу коли з легкої руки Василя з п’яти частин «Google. ПлаКандинського в образо- нета Земля. «Запоріжсталь». творчому мистецтві виник Водозабір». Вона складаєтьновий напрям — абстракці- ся з безлічі чорних чотирионізм. І, по-третє, з’єднати кутників — приблизно так обидві позиції й написа- виглядає споруда з космосу. ти картини з індустріальної Спочатку Володимир хотів теми, удаючись виключно до зробити картину яскравою, абстрактних засобів зобра- але, помітивши, що товариження. ші, надивившись на червоЗа підсумками творчої акції ний рідкий метал у гарячих в Запоріжжі відкрили відразу цехах і на різнобарвні заводдві експозиції — в обласному ські труби, дружно узялися художньому музеї й у готелі за фарби, вирішив виділити«Інтурист», загалом виста- ся з-поміж них. вивши більше півсотні робіт. У холі музею глядачі побаФутуризм, кубізм, маловідо- чили хедлайнера виставки мий променізм, супрематизм — роботу москвички Тетяни — усі ці напрями абстракціо- Баданіної. Через п’ять вертинізму постали перед глядача- кальних білих площин проми по-новому й у всій красі, ходить суцільна лінія, яка якщо вважати такою прямо- пульсує яскраво-червоним кутники, кольорові плями, кольором. У такий спосіб ламані лінії та інші характер- Тетяна передала своє врані ознаки стилю. ження від річки розплавлеІдеєю зацікавилися 17 ної сталі в прокатному цеху художників з України та металургійного комбінату. Росії: кияни, москвичі, Баданіна побачила в ній фігості із Санкт-Петербурга, лософські символи: енергію, Архангельська. Організува- світло, вогонь життя, нескінла пленер галерист Олена ченність. Самойлова із Севастопо— Ефект від екскурсій переля, запросивши й декількох вершив усі сподівання, — гоземляків-кримчан. Для твор- ворить Олена Самойлова. — чої групи організували екс- Більшість учасників пленера курсії на три знакових про- не відвідували промпідпримислових об’єкти Запоріжжя ємства років двадцять. І за— комбінат «Запоріжсталь», раз були вражені побаченим АвтоЗАЗ, Дніпрогес, після — метал, вогонь, нестерпний чого художники узагальнили жар, величезні території. І свої враження, перенесли їх перейнялися повагою до люна полотна або представили дей, які там працюють.

Робоча поезія

«Корнет» проти хамелеона Сучасний російський протитанково-зенітний комплекс «Корнет-ЕМ», показаний на авіасалоні МАКС-2011, здатний вступити в успішні бої з перспективними «танкаминевидимками» з Англії та США.

«Ти лежиш, а тебе не видно!» Армія США хоче мати танки, які зможуть самі себе відновлювати після ушкодження. Крім того, нові машини мають вміти пристосовуватися до місцевості, змінюючи колір броні на полі бою. У 2002 році група вчених із Технологічного інституту в Нью-Джерсі разом із науково-дослідним центром армії США почала працювати над спецпокриттям на основі нанотехнологій для своєї бронетехніки. Покриття мало складатися з мікроскопічних електро-

І от через майже десятиліття британські зброярі представили свою концепцію «непомітної бронетехніки». Повідомлялося, що апробація системи візуального камуфляжу для перетворення потужного танка типу «Абрамс М1» або «Челленджер-2» на такого собі сталевого хамелеона має початися вже цього року. По обидва боки машини розмістять «пучки» з дев’яти відеокамер, що фіксують навколишній ландшафт і передають картинку на вбудовані в броню дисплеї. За допомогою променів органічних світлодіодів (OLED) вони здатні проектувати зображення на шар екранів, вкритих прозорою композитною бронею спереду та з боків танка, — як навісні проекційні телевізори. Ще одна важлива умова для «танка-невидимки» — зниження теплового випромінювання, за яким на-

«Челленджер-2»

механічних механізмів, також відомих як «наномашини». Вони не тільки подають сигнали про ушкодження, а й затягують ці «рани», а також миттєво «одягають» танки та інші бронемашини в камуфляж, що відповідає ландшафту, роблячи їх непомітними. На створення цієї технології передбачалося витрачати до $10 млрд на рік. Однак на якому етапі зараз ці розробки, невідомо.

водяться деякі протитанкові керовані ракети (ПТКР). У британських інженерів є відповідь і на це: вони пропонують систему збору рідини з вихлопів двигуна з подальшим її переміщенням на зовнішні поверхні бронетехніки. Випаровуючись, вода, як людський піт, остудить корпус. Однак повністю «сховати» машину не вдасться: конструктори ще не придума-

ли, як прикрити гусениці й башту. Проте вона напевно стане менш помітною, особливо якщо танк ховається в засідці, а не демонстративно гуркоче полем. Робочий варіант такої незвичайної технології планується одержати в найближчі п’ять років.

Вистрілив — і забув... У середині серпня серед хмар підмосковного Жуковського літало багато всілякої авіатехніки, військової

«Корнет-ЕМ» на авіасалоні МАКС

та цивільної. Ще більше її стояло на землі — як старої іржавої, так і нової. Цікаво, що серед кращих для початку століття бойових літаків, величезних авіалайнерів і різноманітних вертольотів був пристрій саме для їхнього знищення. За сумісництвом — і протитанковий. Тульське ДУП «Конструкторське бюро приладобудування» (КБП), за версією військового журналу «Діфенс ньюс» (США), недавно ввійшло в Топ-100 світових виробників зброї, посівши 94-те місце. І от воно вперше привселюдно представило на авіасалоні МАКС-2011 багатоцільовий ракетний комплекс «Корнет-ЕМ». «Комплекс, розташований на бронемашині типу «Тигр», може вести вогонь по двох цілях одночасно з декількох пускових установок. Виявляється ціль, оператор натискає кнопку ав-

І оболонка стріляє! Американська армія тепер має новий композитний матеріал, що значно збільшує вражаючу здатність бойових зарядів.

Військові інженери з Управління військово-морських досліджень США придумали «взувати» головну частину боєголовок не у звичайну сталь, а у високощільні реактивні матеріали. Новий матеріал розробляли більше десяти років, він являє собою суміш металів і полімерів. При цьому за щільністю він порів-

нянний із м’якою сталлю, а за міцністю — з алюмінієвими сплавами. Якщо раніше оболонка бойових снарядів не виконувала ніякої іншої функції, крім несучої, то тепер і сама вона — частина заряду вибухової речовини. Коли снаряд уражає ціль, відбувається миттєве колосальне нагрівання композитного матеріалу. У результаті починається реакція, у ході якої вивільняється така кількість хімічної енергії, що повне ураження цілі досягається миттєво.

томата супроводу й здійснює пуск ракети, далі система все робить самостійно. Це дозволяє виключити людину із процесу наведення ПТУР і фактично забезпечує реалізацію принципу «вистрілив і забув», — розповів на МАКСі представник КБП Олексій Шахов. Новий ракетний комплекс із Тули — автоматичний, із завадозахищеною лазернопроменевою системою керування, здатний знищувати сучасні й перспективні танки, оснащені динамічним захистом, легкобро-

Стрільбища на полігоні Blossom Point у США показали, що нове оснащення витримує прискорення під час запуску ракет і підвищує вражаючу здатність боєголовок у п’ять разів. Подальші випробування новинки відбудуться у вересні, військові мають намір провести демонстрацію можливостей нового матеріалу в ураженні стаціонарних цілей. Надалі створювачі збираються застосовувати нову розробку для випуску боєголовок, використовуваних

ньовану техніку, фортифікаційні споруди, надводні й повітряні цілі — БПЛА, вертольоти, літаки штурмової авіації. У «Корнета-ЕМ» 8 ракет, готових до стрільби, при повному боєкомплекті в 16 одиниць. Залпова стрільба по двох цілях значно збільшує швидкострільність і вогневу продуктивність. За словами О.Шахова, комплекс дозволяє в 5 разів підвищити точність ракет. Він уражає цілі на відстанях від 150 до 10000 м за допомогою керованих лазерних променів. Ракета з кумулятивною бойовою частиною в 7 кг тротилу пробиває броню товщиною 1100—1300 мм. Оскільки комплекс може атакувати повітряні цілі, його можна використовувати як зенітний засіб малої дальності. «А із приводу боротьби з танками скажу так: хай вони будуть хоч суцільнолитими — однаково знайдемо й знищимо!», — додав тульський фахівець. у системі ПРО (хоча матеріал підійде й для куль великого калібру та гранат). Це дозволить скоротити витрати: оскільки влучальна здатність нових снарядів вище, на знищення ракет ворога буде потрібно менше боєприпасів. Однак чи приймуть на озброєння снаряди з новим матеріалом, невідомо. Усе залежить від бюджету, виділеного на військові потреби. Адже поки виробництво таких оболонок коштує в три-чотири рази дорожче традиційних матеріалів. Підготував Анатолій ЛЕМИШ

15

№ 34 (189)

6 вересня 2011 року

Закон збереження думки

Крокодил на гребені хвилі

Архіtech

Святослав РИБНІКОВ

Анна ГРЕЧАНИК

30 серпня виповнюється 140 років від дня народження Ернеста Резерфорда. Представляти його як ученого, напевно, нема потреби: альфа- і бета-випромінювання, планетарна модель атома, лічильник, більш відомий як лічильник Гейгера, — усе це сьогодні вивчають у середній школі. Можна сказати про нього просто: створювач ядерної фізики.

Відповіді на кейворд (стор. 16)

Дивно, що, залишивши після себе виключно експериментальні роботи, він заклав теоретичне підґрунтя цієї науки. Напевно, тому, що дуже відповідально ставився до експерименту: боячись видати бажане за дійсне, просив знімати показання приладів одних студентів, які не знали про суть досліду, а інших — з’єднувати отримані точки кривої. У 1931 році в знаменитій Кавендиській лабораторії Кембриджського університету проходила конференція, присвячена сторіччю від дня народження Джеймса Максвелла, її першого директора. Зі спогадами про нього виступали його учні. «Ну, як вам?» — пошепки поцікавився тодішній директор лабораторії Ернест Резерфорд у свого молодого колеги Петра Капіци, який у той час стажувався в Кембриджі. «Добре, — відповів той, — тільки Максвелл у них виходить якимсь ідеальним. Хотілося б почути спогади про живу людину, з усіма її людськими недоліками». Резерфорд розсміявся: «Я уповноважую вас, Капіца, після моєї смерті розповісти світу про мої недоліки». Академік Капіца згадав цей епізод через багато років, у 1966-му, виступаючи перед членами Лондонського королівського товариства зі спогадами про свого вчителя. «Зараз я розумію учнів Максвелла, — сказав він. — Час поглинув усі дрібні людські вади, і переді мною постає велика високоморальна людина дивовижного розуму». Сьогоднішнім нарисом хотілося б додати кілька штрихів до портрета Ернеста

Резерфорда як людини. Звичайно ж, недоліки в нього були — як у будь-якої живої людини. Але читаючи про них у спогадах колег і учнів, можна тільки посміхнутися. Наприклад, дехто вважав Резерфорда нескромним і навіть зарозумілим. Крилатою фразою став його розподіл наук «на фізику й колекціонування марок». Але навряд чи представникам нефізичних дисциплін варто всерйоз ображатися — просто Резерфорд дуже любив стислість і простоту, і фізика втілювала для нього ці якості як ніяка інша наука. Правда, за іронією долі, Нобелівською премією Резерфорд відзначений як хімік, за створення теорії радіоактивності. Ще один приклад «нескромності». Коли одного разу хтось із колег висловив свій захват незвичайною здатністю вченого завжди бути «на гребені хвилі», той незворушно відповів: «Нічого дивного — адже це я породив хвилю»... Насправді секрет того, що Резерфорд завжди був на передовій науки, у його учнях. «Вони не дають мені старіти, учать не заздрити успіхам», — зізнався він якось. Напевно, саме тому Резерфорд завжди залишався відкритим до нового, на відміну від багатьох консервативних учених його покоління, що працювали самі, без власної школи. І, напевно, тому його так любили ті, кому довелося з ним працювати. І більш того — навіть ті, хто був із ним знайомий тільки заочно. Наприклад, учні однієї з українських шкіл, чиє запрошення стати членом їхнього фізичного гуртка, створе-

ного з метою «продовжити його фундаментальні роботи», він радо прийняв. Інший недолік Резерфорда, який запам’ятався багатьом, — його звичка гарчати й висловлювати своє невдоволення підлеглими. Бувши директором лабораторії, він обходив свої «володіння», найчастіше примушуючи червоніти молодих співробітників зауваженнями на кшталт: «Коли ж будуть результати?». Однак ті, хто знав ученого ближче, не звертали на ці слова уваги: виходець із простої новозеландської родини, він із дитинства обрав грубувату манеру спілкування місцевих фермерів. Гарчав за звичкою. Можливо, через цю зовнішню суворість за Резерфордом міцно закріпилося прізвисько «Крокодил», на яке він, до речі, зовсім не ображався. Із вад, які можна віднести й до чеснот, слід згадати й відсутність у Резерфорда комерційної жилки. Не одна компанія пропонувала йому надсучасну лабораторію й величезну зарплату — для роботи над конкретним, перспективним щодо промислового впровадження проектом. Він незмінно відмовлявся, кажучи: «Не можна служити одночасно і Богові, і мамоні». На запитання, скільки ж має заробляти справжній учений, відповідав у властивій йому манері: «Щоб вистачало на хліб із маслом. Але без джему». Можливо, через упередження до всього, пов’язаного із грошима, він, великий експериментатор, майже не цікавився технікою. Для нього головною була ідея експерименту, а її технічне втілення можна було доручити лаборантам. Петро Капіца згадує, як одного разу приніс директорові лабораторії на затвердження креслення імпульсного генератора великої потужності для одержання сильних магнітних полів. Резерфорд уважно переглянув його — правда, тримаючи догори ногами — і сказав: «Креслення мене не цікавить, ви просто вкажіть ті принципи, на яких ця машина працює». Напевно, у цій байдужості до техніки полягає секрет недооцінки Резерфордом потенціалу своїх фундаментальних відкриттів, що не дає спокою історикам науки. Людина, яка пояснила радіоактивність, відкрила атомне ядро й оцінила енергію, що виділяється при його розпаді, уважав можливість її використання в енергетиці (а про це вже багато говорили) дурницею...

Побудова ілюзій

Архітектура — невпинна боротьба за втілення творчих, естетичних, фантазійних ідей з погляду практичності й зручності. У цьому їй допомагають оптичні ефекти. А ми дивимося й очам не віримо, думаючи, що бачимо неможливе. Але найдивовижніше те, що навіть у незвичайних будинках можна жити. І, напевно, навіть цікаво.

Відьмин будиночок Не кожен гість Одеси, та й не всі корінні одесити знають, що за адресою Ворон-

цовський провулок, 4 розташований, мабуть, наймістичніший будинок міста. На перший погляд це звичайнісінький будинок, який мало чим відрізняється від інших старих житлових споруд. Та недарма ж його прозвали Відьминим будинком: якщо подивитися з певної точки, то здається, наче він складається... тільки з однієї фасадної стіни. Туристи, майстерно підведені аборигеном до будинку з потрібного боку, довго не можуть оговтатись від шоку. Дійсно, як у такому можна жити? Але квіти на підвіконнях, фіранки й кондиціонери свідчать про те, що можна. А в історії міста збереглися й відомості про те, як це вийшло: будинок споруджували задовго до революції, замовникові не вистачило коштів на будівництво однієї бічної стіни. А око спостерігача приймає дуже малий кут між двома стінами за нульовий. Чому так виходить, розповідає фізик Олександр Камін: — Цей будинок складається не з однієї стіни, а із трьох. У плані він має форму трикутника, один із кутів якого дуже малий. Не вірите? Намалюйте такий трикутник, а ще краще — складіть із картону призму з такою фігурою в основі. Подивіться на одну зі сторін цього дуже малого кута. Вам здасться, що іншого просто немає.

Посилює враження від будинку дуже вузька стіна — ребро цієї трикутної призми (на фото вона ліворуч). Здається, що за ребром просто другий бік тієї єдиної стіни. А насправді — ще одна грань призми, що утворює дуже гострий кут із фасадною стіною. До речі, одеський будинок не єдиний — такий є і в Санкт-Петербурзі на Боровій, і в Орлі. Один з аналогів Відьминого будинку загубився на вузьких вуличках Львова, а інший можна побачити в Житомирі на вул. Театральній. У народі житомирський будинок однієї стіни називають «будинкомсерцем». Правда, чи довго ще можна буде його бачити, невідомо: зараз біля нього зводять салон краси, і важко сказати, чи збереже він після закінчення будівельних робіт свою унікальність. Найсумніше, що житомирський будинок юридично не є пам’яткою архітектури, отже, до нього можна добудовувати що завгодно. Та чи варто?

Будинок догори дном Дехто з архітекторів не вдається до оптичних ілюзій, а просто перевертає будинок догори ногами, не по-

рушуючи при цьому закону тяжіння. Завдяки будинкамперевертням, які з’явилися відразу в декількох куточках Землі, кожен може подивитися на світ із позиції «горініж». А ще це чудова перевірка вестибулярного апарату й сприйнятливості до геніальних ідей. Даніель Чапевскі, створювач переверненого будинку в польському місті Шимбарк, уважає, що його витвір символізує кінець комуністичної епохи й початок нестабільності у світі. У перевернений з ніг на голову, а точніше з підлоги на стелю, будинок можна ввійти

через горищне вікно. Весь секрет будинку простий і прихований у палі у вигляді труби на даху, а фундамент просто не видно з того ракурсу, і здається, що будинок спирається тільки на ребро даху. Є такий будинок і в японському місті Мацумото. Він називається «Будинок під кутом 135 градусів», і розташоване там кафе, причому з шокуючим інтер’єром: наприклад, у внутрішніх приміщеннях можна зустріти таблички догори ногами. Чому ж кава не проливається на відвідувачів? Просто фундамент зроблений у вигляді схилу даху, а ліва стіна — у вигляді іншого схилу. Аналоги, до речі, є в багатьох країнах, найвідоміший дивобудинок у Флориді й перевернений Білий дім у Вісконсині. Та що казати, навіть у Києві є ресторан-перевертень із веселою назвою «Кабачок на бочок». Говорять, там смачно годують, от тільки знайти його важко...

Косий «митник» Будинок митної служби в австралійському Мельбурні — мабуть, найдивовижніша оптична ілюзія в архітектурі. Поверхи будинку однакової висоти, але складається враження, наче вони по черзі то розширюються, то звужуються. Будинок відтворює так звану «ілюзію стінки кафетерію», яку помітили в 1979 році в одній із кав’ярень англійського міста Брістоль. Секрет намагається розкрити Олександр Камін: — Чорний прямокутник, наприклад, на верхньому поверсі ліворуч, вужчий, ніж прямокутник поверхом нижче. Він здається не тільки вужче, а й вище — так само, як худа людина здається вище гладкої того ж зросту. А білий прямокутник праворуч на верхньому поверсі, навпаки, ширше, ніж поверхом нижче, тому він сприймається ще й менш високим. Тому здається, що верхній поверх розширюється вліво, а другий зверху —вправо. Далі все повторюється, аж до фундаменту будинку.

16

№ 34 (189)

Повне Хумаліво Американський седан D-класу, що вирушає на прем’єру в Європу, звичайно, називається Chevrolet Malibu, але, як нам здається, він міг би тільки виграти від невеликого коректування назви. Північноамериканські індіанці район сучасного Малібу називали Хумаліво (Humaliwo), що означає «прибій звучить гучно».

Продукція фірми Chevrolet асоціюється в Україні з корейськими автомобілями, складеними на потужностях вітчизняного автопрому. Однак Malibu, лінійка яких відома в США з 1978 року, — повністю американська розробка, а її європейський дебют найближчим часом на Франкфуртському автосалоні означає відмову General Motors від не дуже популярної моделі Epica (повного аналога Daewoo Tosca). Базою Malіbu стала сучасна платформа Opel Insignia, бо обидві компанії входять у концерн GM. Але оскільки в статусній ієрархії «Шеві» нижче «Опеля», то й гама моторів Malibu буде скромнішою. Базовим для передньопривідного седана стане 1,6-літровий мотор, але, з огляду на клас

авто, основним сегментом продажів будуть бензинові й дизельні «четвірки» обсягом 2 і 2,4 л (164 і 169 к.с.). У Штатах Chevrolet також комплектуватиметься 2,5-літровим агрегатом потужністю 182 «конячки» і «шістками» обсягом понад три літри. Залежно від комплектації в список обладнання Chevrolet Malibu увійдуть системи ABS, курсової стійкості, перероз-

паркуванні, а також навігація, вісім подушок безпеки й камера заднього виду. Цікавим дизайнерським рішенням інтер’єру стане потаємна ніша для всіляких дрібничок, смартфона або аудіоплеєра, схована за великим відкидним кольоровим дисплеєм штатної мультимедійної системи. Новий автомобіль GM, що має потіснити на глобальному ринку Honda Accord,

поділу гальмових зусиль між передніми й задніми колесами, аварійного гальмування, керування крутним моментом, контролю гальмування на поворотах, допомоги при

Dodge Avenger, Chrysler 200 і Hyundai Sonata, продаватиметься в 100 країнах світу. У салонах офіційних дилерів на території Європи авто з’явиться навесні наступного року, що, втім, не означає синхронного старту продажів в Україні. Припустимо, що ціна нового авто в нас буде вище, ніж у США ($21—$27 тис.) і «Шеві» Epica ($18—$23 тис. у київських автодилерів), але нижче, ніж на згаданий Opel Insignia ($30—$44 тис. у тих же продавців).

6 вересня 2011 року

Букви-цифри, ліс густий! Виробники електроніки часом дуже нагадують студентів, які перед іспитом роблять ксерокопії конспектів більш старанних одногрупників. А потім — ксерокопії із ксерокопій...

Оскільки IT-ринок розвивається дуже швидко, маркетингові підрозділи компаній змушені оперативно реагувати — придумувати нові бренди й класифікувати моделі. Але, напевно, маркетологи не здатні мислити стратегічно, бо, як тільки покупець звикає до маркування, з’ясовується, що моделей, які

Недавно корейська компанія Samsung вирішила знову стандартизувати гаму своїх смартфонів, увівши позначення для серій пристроїв. Відтепер латинська «S» (Super Smart) позначатиме флагманські апарати (наприклад Galaxy S); «R» (Royal) — категорію преміум-моделей, які мають більшість можливостей флагманів за меншої вартості (наприклад Galaxy R); «W» (Wonder) — моделі класу вище середнього, які поєднують у собі добрий рівень продуктивності й певні дизайнерські рішення; «M»

Перша ластівка нової класифікації Nokia — модель 500. Новинка з 3,2-дюймовим сенсорним екраном, 1 Ггц процесором, 5-мегапіксельною камерою працює під управлінням ОС Symbian Anna і продається за рекомендованою ціною 150 євро

випускаються, більше, ніж можливих ідентифікаторів, і вендор починає переробляти, доповнювати й коректувати систему позначень. А потім і зовсім відмовляється від внесених змін.

(Magical або Middle) — середній клас пристроїв; «Y» (Young) — бюджетні смартфони. Додатково використовуватимуться «приписки»: «Pro» — смартфон з апарат-

ною QWERTY-клавіатурою, «Plus» — «косметичне» відновлення існуючої моделі, «LTE» — пристрій із підтримкою мереж Long-Term Evolution (уважається, що 3-тє покоління де-факто є стандартом). Підтверджуючи тренд, Samsung представила перші пристрої з новим маркуванням: Galaxy W, Galaxy M Pro, Galaxy Y і Galaxy Y Pro. Тижнем раніше корпорація Nokia зробила протилежні зміни, відмовившись від літерних позначень і максимально спростивши свою класифікацію. Нагадаємо, що раніше компанія застосовувала літеру (клас пристрою) плюс номер, наприклад N97 або X3. Крім того, фінський виробник відмовився від подальшого використання в назвах так званих серій (Eseries — для бізнесу, Xseries — для розваг тощо), мотивуючи це універсальністю сучасних продуктів Nokia. У новій системі старша із трьох цифр означатиме ступінь «крутості» апарата в межах від 1 до 9. Цим Nokia фактично повернула застосовувану аж до середини 2000-х 4-значну логіку маркування (пам’ятаєте «класику» 3210 або 3310?), мабуть, сподіваючись на повернення колишньої слави.

Підготував Олександр БІЛИЛОВЕЦЬ

www.eutg.net

Передплата на «Українську технічну газету» на друге півріччя 2011 року триває! Вартість передплати така сама і становить на 1 міс. – 21 грн 40 коп. на 3 міс. – 64 грн 20 коп. Передплатні індекси:

99340 — російською,

99309 — українською

Відділ передплати: тел. (044) 278-42-37, (0642) 59-93-92 тел./факс (0642) 59-93-91, podpiska@tehnichka.com

КЕЙВОРД Кожній цифрі в сітці цього кейворда відповідає якась певна буква українського алфавіту. Доберіть відповідності літера-цифра і заповніть сітку кейворда.

А

Б

В

Г

Д

Е

Ж

Є

З

И

І

Ї

Й

К

Л

М

Н

О

П

Р

С

Т

У

Ф

Х

Ц

Ч

Ш

Щ

Ь

Ю

Я

Відповіді на кейворд — на шпальтах номера

Склала Оксана БАЛАЗАНОВА