У центрі уваги
Основний ресурс
Друга газова...
Наука — виробництву
Останні дні української нафти
Україна і Росія — на порозі небувалої енергетичної війни: на кону домінування «Газпрому» на західному ринку
Основна причина стагнації українських НПЗ — відсутність належних інвестицій
Стор. 4
Стор. 6
Специ спецсталей
IT
Стівен да Вінчі
Вітчизняна наука допомагає металургам заощаджувати на гостродефіцитній сировині
Засновник компанії Apple Стів Джобс оголосив, що йде з бізнесу. Інноваторів його калібру у світі небагато, а в о IT-індустрії іншого такого просто не знайти
Стор. 11
Стор. 12
Щотижневик Виходить щовівторка
www.eutg.net
№ 35 (190) 13 вересня 2011 року
Вік надії ПАТ «Дніпрометиз» — найбільший в Україні виробник метизної продукції — відзначило 120-ліття від дня свого народження
Стор. 8
Непрозорі викиди Дмитро ТИМЧУК Як мінімум, до грудня цього року Україна не зможе продавати квоти на викиди парникових газів за Кіотським протоколом. За інформацією Національного екологічного центру (НЕЦ), заборона пов’язана з недостатньою прозорістю системи обліку емісії. Ми ж додамо, що ставлення до використання коштів, отриманих за квоти, в Україні,
на відміну від Росії, як і раніше є примітивним.
Таке рішення ухвалив Комітет виконання зобов’язань Рамкової конвенції ООН зі зміни клімату, відзначивши, що Національний кадастр антропогенних викидів в Україні не відповідає міжнародним вимогам.
Стор. 5
Ірина КОНДРАТЬЄВА
Мі: стара пісня про модернізацію Дмитро ТИМЧУК Міноборони України озвучило плани модернізації транспортнобойових вертольотів Мі-8 і ударних Мі-24. Сьогодні в Збройних Силах країни експлуатується понад 70 таких машин, які дісталися Україні після розвалу СРСР. І питання подовження їхнього ресурсу та підвищення характеристик до рівня, що відповідає сучасним вимогам, дуже нагальне.
Проблема старіння авіаційної техніки в українській армії посідає ключове місце (поряд із зенітно-ракетними та ракетними озброєннями, а також кораблями). Не менш актуальна й технічна придатність використання авіаційних озброєнь: її строки для авіаційних ракет і керованих авіабомб досягли межі. Усе це відбувається на тлі хронічного не-
дофінансування закупівель і модернізації озброєнь і військової техніки (ОВТ). На ці потреби й НДДКР торік планували виділити 5,7% від жалюгідного військового бюджету (який становив близько 11 млрд грн за мінімально достатнього рівня в 19,8 млрд), а реально було виділено лише 2,1%.
Стор. 10
2
№ 35 (190)
13 вересня 2011 року
Тут і тепер
Цитати тижня
Протипіхотні міни «спеклися» Ірина КОНДРАТЬЄВА
Володимир Грановський Радник голови Верховної Ради
26 серпня 2011 року на державному підприємстві «Науково-виробниче об’єднання «Павлоградський хімічний завод» (ДП «НВО «ПХЗ») відбулися заходи з показової утилізації протипіхотних мін типу ПФМ-1 на печі термічної обробки.
Наразі в Україні створено преференції для імпорту, і сюди простіше імпортувати, ніж тут виробляти.
Микола Азаров Прем’єр-міністр України
Модернізацію та введення в експлуатацію оновленої печі було здійснено завдяки гуманітарній допомозі в обсязі $1 млн, яку надав уряд Королівства Норвегія. Участь у заходах взяли голова Державного космічного агентства України Ю.Алексєєв, представники міністерства закордонних справ Королівства Норвегія та посольства цієї країни в
Успішний вітчизняний виробник не виграв жодного тендера на держзакупівлі, а посередники з його ж товарами виграють. Це абсолютно неприйнятна система відносин у сфері держзакупівель. У змінах до неї (у законі про державні закупівлі. — Ред.), які я доручаю розробити, вимагаю передбачити чіткі переваги для виробника вітчизняної продукції.
Леся Оробець Голова підкомітету з питань базової освіти Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти
Довідка «УТГ» ПФМ-1 — протипіхотна міна натискної дії, яка не має пристрою самоліквідації. Касета КСФ-1 містить 72 міни типу ПФМ-1. Дальність викиду мін — до 35 метрів.
Нація, що думає на один рік уперед, працює на врожай овочів. Нація, що думає на десять років уперед, саджає сади. А нація, що думає на сто років уперед, дбає про наступне покоління. На жаль, ті, хто зараз у владі, не думають навіть на десять років уперед. Кожна гривня, інвестована в освіту, — це десятки й сотні гривень, отриманих економікою.
Модернізована піч термічної обробки
Україні, Женевського центру гуманітарного розмінування, Організації НАТО з технічного обслуговування і постачання (NAMSA). Піч термічної обробки має сучасне обладнання для очищення шкідливих викидів, що утворюються під час утилізації протипіхотних мін. Зокрема — устаткування для сухого очищення викидів шкідливих речовин із застосуванням керамічних фільтрів у комплекті з порошковим живильником, системою контрольно-вимірювальних
Об’єднання зусиль Найбільший індустріальний форум України — Промисловий тиждень у Донецьку — відбувся в шахтарській столиці.
Одним абзацем Українські ВНЗ уперше потрапили у світовий рейтинг.
Два українських ВНЗ змогли пробитися хоч і не в першу сотню, але в топ-лист авторитетного міжнародного рейтингу престижності вищих навчальних закладів QS World University Rankings. До Топ-700 потрапили Донецький національний університет (ДонНУ) і Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» (КПІ). Точні місця, які посіла Україна, поки ще невідомі й зберігаються в секреті. У Харківській області відкрито перспективне газове родовище.
«Укргазвидобуток», дочірнє підприємство національної акціонерної компанії «Нафтогаз», у результаті пошукових робіт відкрило Борове газове родовище в Зміївському районі Харківської області, перспективні запаси якого оцінюються в 1,2 млрд м3, повідомила прес-служба «Укргазвидобутку». На родовищі пробурено пошукову похило-спрямовану свердловину глибиною 4340 м, під час випробування якої отримано приплив газу. Зараз «Укргазвидобуток» готує геологічні матеріали з родовища для подання в Державну комісію із запасів корисних копалин
Промисловий тиждень не випадково проходить у Донецьку: саме тут сконцентровані високий промисловий і науковий потенціали, робітники й фахівці високої кваліфікації, є розвинена інфраструктура та виробнича база. Основна мета форуму — презентація експортноімпортного потенціалу країнучасниць, об’єднання зусиль бізнесу, науки та виробництва для розв’язання найактуальніших питань су-
часності — технічного переоснащення виробництва, енерго- і ресурсозбереження, підвищення конкурентоспроможності продукції на внутрішньому й зовнішньому ринках. Серед завдань Промислового тижня — зміцнення ділових зв’язків і розширення співробітництва між Україною та зарубіжними країнами; просування продукції, наукових розробок, товарів і послуг на зовнішні ринки, розвиток торгівлі. Головними подіями Промислового тижня-2011 стали три спеціалізовані виставки з базових галузей промисловості регіону: 8-ма міжнародна спеціалізована
На старті — кадри Людмила СТУПЧУК
«Укрспецекспорт» поставить у Таїланд 49 танків «Оплот» на суму понад $200 млн.
Державна компанія «Укрспецекспорт» підписала із представниками збройних сил Королівства Таїланд контракт на поставку 49 основних бойових танків «Оплот». Виконуватимуть замовлення підприємства, які ввійшли до складу ДК «Укроборонпром». Деталі угоди не повідомляються. За словами генерального директора ДК «Укроборонпром» Дмитра Саламатіна, контракт дозволить на кілька років уперед завантажити замовленнями потужності харківських танкобудівників.
Адреса редакції: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28а
Засновник і видавець — колектив редакції «УТГ»
www.eutg.net Е. пошта: info@tehnichka.com ПРИ ВИКОРИСТАННІ МАТЕРІАЛІВ ПОСИЛАННЯ НА «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ.
91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98в.
Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 12993-1877Р від 20.08.2007 р., видано Міністерством юстиції України.
приладів, автоматизації та керування, а також устаткування для лінії охолодження і утилізації тепла від вогневого знешкодження продуктів згоряння мін ПФМ. З огляду на комплектність поставки устаткування було прийняте рішення про закупівлю устаткування ЗАТ «НВП «Інтеренерго» (м. Харків). На ДП «НВО «ПХЗ» технологію розбирання та утилізації інженерних касет КСФ-1 відпрацьовано в 2008—2009 роках. Під час цих робіт вже знищено 154440 мін ПФМ-1.
Створені на павлоградському підприємстві потужності дозволять утилізувати щорічно 1,1 млн одиниць протипіхотних мін ПФМ-1. Утилізувати у повному обсязі ті міни, що зберігаються на території нашої держави, заплановано до кінця 2014 року. Усі роботи на підприємстві виконуються на підставі «Державної цільової оборонної програми утилізації звичайних видів боєприпасів, непридатних для подальшого використання і зберігання, на 2008—2017 роки», яка була затверджена постановою Кабінету Міністрів України 22 жовтня 2008 р. (з подальшими доповненнями), а також «Плану використання гуманітарної допомоги на придбання обладнання та облаштування печі термічної обробки для забезпечення утилізації протипіхотних мін ПФМ-1 на державному підприємстві «Наукововиробниче об’єднання «Павлоградський хімічний завод», який підписали Генеральний директор ДКАУ Ю.Алексєєв та Надзвичайний і Повноважний Посол Королівства Норвегія в Україні О.Берстад.
На Рівненщині з безробітніх готуватимуть фахівців до Євро-2012.
Таку можливість область отримала із введенням у дію нового навчальновиробничого комплексу — Рівненського центру професійно-технічної освіти дер-
жавної служби зайнятості. Тут навчатимуть безробітних за ліцензованими професіями сфери туризму, готельного господарства та ресторанної справи. Фахівці центру сподіваються, що навчений персонал буде задіяний під час проведення Євро-2012.
Головний редактор Іван Спасокукоцький тел. 044 278 42 37, e-mail: ivanspas@tehnichka.com РЕДАКЦІЯ: Людмила Гречаник — редактор відділу технічної думки тел. 0642 34-72-47 e-mail: tehnomysl@tehnichka.com
Олександр Білиловець — редактор інтернет-ресурсу еUTG.net, тел. 044 278-42-37 e-mail: bililovets@tehnichka.com
виставка машин, обладнання, технологій та продукції гірничо-металургійного комплексу «Металургія2011»; 3-тя міжнародна спеціалізована виставка обладнання, технологій і продукції гірничодобувної й гірничо-збагачувальної га-
лузі «Надра. Корисні копалини»; 3-тя спеціалізована виставка енергоефективного та енергозбережного обладнання, матеріалів і технологій «Енергоефективність-2011».
До структури комплексу входять шість навчальних кабінетів, п’ять лабораторій та десять майстерень, де встановлено найсучасніше обладнання, у тому числі й мультимедійне. Серед них — навчальні майстерні «Ресторан», «Бар», «Банкетний зал», «Салон краси», «Туристична фірма», кухнялабораторія з усіма необхідними цехами, кабінет автоматизації торговельних розра-
хунків, навчальний номер для підготовки покоївок, лінгафонний кабінет, що дає можливість активно застосовувати інтерактивні технології. До речі, навчально-виробничий комплекс відзначений дипломом першого ступеня за перемогу в конкурсі на кращі будови і споруди, прийняті в експлуатацію в Україні в 2010 році, в номінації «Об’єкти освіти, виховання та підготовки кадрів».
ВІДДІЛ РЕКЛАМИ: Ганна Шумакова — тел./факс:
Газета видається українською та російською мовами
(044) 278 42 37, тел.: (097) 534 23 04, Позиція авторів публікацій не завжди
e-mail: reklama@tehnichka.com
ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИ: Дмитро Баранов — тел./факс: (044) 278 42 37
Ігор Павлюк — редактор відділу промисловості
Любов Соловйова — тел./факс:
тел. 044 278-42-37 e-mail: pavluk@tehnichka.com;
e-mail: podpiska@tehnichka.com
(0642) 59 93 91 тел.: (0642) 59 93 92,
Підготувала Анна ГРЕЧАНИК
збігається з позицією редакції. Редакція залишає за собою право виправляти матеріали та рецензувати рукописи. За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець.Матеріали, позначені (R), публікуються на правах реклами.
За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій.
Передплатні індекси: українською мовою — 99309 російською мовою — 99340 Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «Прес-Експрес». Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 50-08-54
НАКЛАД МІСЯЦЯ 28000 прим. Замовлення № 1836
3
№ 35 (190)
13 вересня 2011 року
Тут і тепер Наука СПІВРОБІТНИЦТВО Україна й Білорусь реалізують 20 спільних науково-технічних проектів. Протокол про співробітництво та спільну діяльність підписали в Мінську голова Державного агентства з науки, інновацій та інформатизації України Володимир Семиноженко й голова Державного комітету з науки та технологій Білорусі Ігор Войтенко. Серед пріоритетних напрямів кооперації — сільськогосподарське машинобудування, медична техніка, оглядове обладнання для митних служб. Сторони також домовилися провести протягом Білоруського інноваційного тижня (14—18 листопада 2011 р.) білорусько-український семінар «Наука. Техніка. Інновації. Інвестиції».
ЦИФРА У місті атомників шкідливих викидів у 20 разів менше, ніж у Миколаєві. Їхня густота в Южноукраїнську в розрахунку на квадратний кілометр території в січнічервні становила 538 кг. У Миколаївській області цей показник — 378 кг, в обласному центрі — 10912 кг. За даними міського відділу статистики, у Южноукраїнську підприємствами, організаціями, установами, що мають стаціонарні джерела викидів, в атмосферу пішло 13 т забруднювальних речовин, що на 33,1% менше, ніж за відповідний період минулого року. У середньому одне підприємство міста викинуло в атмосферне повітря 3 тонни шкідливих речовин.
ФІНАНСИ На українському банківському ринку гострий дефіцит коштів. Їхній обсяг на коррахунках банків на ранок 7 вересня знизився до 11,7 млрд грн. Таким чином, залишки коштів на кореспондентських і транзитних рахунках банків упали до п’ятирічного мінімуму. Востаннє такий низький їхній рівень спостерігався 22 листопада 2006 р. (11,65 млрд грн). У НБУ грошове голодування банків пояснюють необхідністю боротьби з підвищенням цін і спекуляціями на валютному ринку.
можності економіки кожної з них використовувалися відкриті статистичні дані, а також результати спеціального опитування понад 14 тис. менеджерів різних компаній, що працюють у цих країнах.
У рейтингу найпривабливіших міст для підприємництва перше місце посіла Одеса.
На думку журналу Forbes, тут «сприятливий інвестиційний клімат для розвитку малого бізнесу, місто відкрите для сторонніх інвесторів і загальнонаціональних торговельних мереж». Крім того, відзначено його економічну стабільність, а саме динаміку надходжень у міський бюджет, зареєстрованого безробіття й цін на житло. Загалом проаналізовано 15 соціальноекономічних показників, але найвищі оцінки Одеса одержала в номінаціях «Економічна стабільність» та «Інфраструктура й комфорт». Слідом за Одесою в рейтингу розташовані Харків, Львів, Донецьк і Дніпропетровськ.
Міжнародні резерви України зростають. Міжнародні резерви України в серпні 2011 року зросли на 1,04%, або на $391,5 млн — до $38,206 млрд, повідомляється на веб-сайті Національного банку України (НБУ). Із початку 2011 року міжнародні резерви НБУ зросли на 10,5%, або на $ 3,629 млрд.
ПРОМИСЛОВІСТЬ
Україна піднялася з 89-го на 82-ге місце в щорічному рейтингу конкурентоспроможності економік Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ).
У Житомирі створять білорусько-українське СП із випуску світлодіодної техніки. Білорусь і Україна планують уже цього року організувати спільне підприємство на базі одного з провідних в Україні виробників світлодіодної техніки в Житомирі, повідомив голова Державного агентства з науки, інновацій та інформатизації України Володимир Семиноженко, який прибув із візитом у Мінськ для обговорення спільних білоруськоукраїнських проектів. За його словами, розглядається можливість залучення до цього проекту й інших науково-виробничих центрів України.
Наша країна сусідує з Тринідадом і Тобаго ( 81-ше) і Намібією ( 83-тє). Перше місце посідає Швейцарія. Загалом у рейтингу 2011 року 142 країни. Для оцінки конкурентоспро-
Цього року «Луганськтепловоз» випустив продукції на 1 млрд грн. У серпні публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» відправило замовникам 10 секцій магістрального вантажного тепловоза 2ТЕ116УМ для Улан-Баторської залізниці, 4 секції магістрального вантажного тепловоза 2ТЕ116У для «Російських залізниць», а також
ЕКОНОМІКА
2 секції електровоза 2ЕЛ4 для «Укрзалізниці». Крім того, виготовлені запасні частини для локомотивів, вузли та агрегати, виконані інші роботи. У грошовому обчисленні вартість випущеної продукції становила 237,79 млн грн. У порівнянні з аналогічним періодом минулого року обсяг виробництва зріс більш ніж утричі. Загалом за 8 місяців поточного року випуск товарної продукції перевищив мільярд гривень.
Хімічна промисловість Одещини зросла на 5% за рахунок поліетилену й шлангів. За січень-липень у порівнянні з аналогічним торішнім показником обсяг випуску хімічної й нафтохімічної промисловості збільшився на 5%, повідомляє головне управління статистики в Одеській області. Поліпшення показників у галузі — переважно за рахунок зростання виробництва мішків і пакетів з поліетилену (20%), пластмасових плит, листів, плівок, фольги та стрічок (14,7%). Також у Одеській області тепер більше виготовляють аміаку, добрив, трубок, шлангів тощо.
ПЕК Український газ піде на експорт?
БУДІВНИЦТВО Кабмін ухвалив розроблений Держкомпідприємництва проект змін щодо проходження дозвільних процедур у будівництві. Тепер подавати документи для одержання дозволу на початок виконання будробіт можна буде в дозвільних центрах за місцем перебування майбутнього об’єкта. Відповідні законодавчі зміни спрямовані на реалізацію Закону України «Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності», що передбачає принцип організації роботи дозвільних центрів і участь державного адміністратора в процедурі одержання дозвільних документів. Мінрегіон розробляє програму стимулювання попиту на вітчизняні будматеріали й заміщення ними імпортних, повідомив перший заступник міністра регіонального розвитку, будівництва й ЖКГ Олександр Аліпов. За його словами, ведеться пошук інфраструктурних площадок для розміщення вітчизняних підприємств з виробництва будматеріалів. Як варіант, для цього можуть бути використані потужності промислових підприємств, які сьогодні не працюють.
АПК
Україна має намір продавати газ власного видобутку, якщо «Газпром» наполягатиме на необхідності закупівлі «Нафтогазом» російського газу в надлишкових обсягах, що передбачено довгостроковими газовими контрактами 2009 року. Про це заявив міністр енергетики та вугільної промисловості Юрій Бойко: «Ми ухвалили закон, за яким дозволений експорт українського газу в різних напрямках. А якщо нам російські партнери запропонують закупити більше газу, ніж потрібно для нашої економіки, ми просто візьмемо їхній газ у країну, а свій продамо на споті».
Exxon Mobil і Сhevron видобуватимуть блакитне паливо в Україні. Україна, яка недавно уклала угоду про спільну розвідку й видобуток природного газу із британськонідерландським нафтогазовим концерном Shell на суму близько $800 млн., має намір у найближчі два місяці укласти такі угоди ще з п’ятьма компаніями. Зокрема, контракти буде підписано з Exxon Mobil, ENI, Halliburton, Сhevron. «Це дасть нам додатковий мільярд кубометрів наступного року й ще по два мільярди в наступних роках. На 1 січня 2015-го ми видобуватимемо не 20 мільярдів, а 25», — сказав міністр енергетики та вугільної промисловості Юрій Бойко, уточнивши: ідеться про видобуток газу на суші.
У Вінницькій області вже запущено 5 із 14 цукрових заводів, які одержали квоти на виготовлення цукру, повідомляє головне управління агропромислового розвитку Вінницької облдержадміністрації. На заводи вже надійшло 175,2 тис. т цукрових буряків, перероблено 71,2 тис. т. Вироблено 6 тис. т цукру. Експорт зерна зросте вдвічі. Україна в 2011 році збільшить збір зерна до 51 млн т, що дозволить подвоїти експорт зерна — до 24 млн т у сезоні 2011/2012 років, повідомив міністр аграрної політики України Микола Присяжнюк.
За його словами, Україна, яка одержує вагому частину експортного виторгу від зовнішніх поставок зернових, у сезоні 2011/2012 може наростити експорт пшениці до 10 млн т, кукурудзи — до 12 млн т. За його оцінками, урожай пшениці, збір якої вже завершено, у чистій вазі становитиме близько 22 млн т (у 2010 році — 16,8 млн т).
АВТО Корпорація «Укравто» готується вивести на російський ринок вітчизняний автомобіль із китайським родоводом «ЗАЗ Forza». За словами голови правління корпорації «Укравто» Олександра Козиса, зараз «ЗАЗ Forza» прохо-
дить сертифікацію в РФ і найближчим часом буде виведений на цей ринок. «За всіма стандартами автомобіль уважається вітчизняним, якщо понад 50% компонентів виробляється в країні. Тому ми продаємо в Росії Lanos, Sens і хочемо продавати Forza», — сказав він.
РЕГІОН Бюджет Запоріжжя одержав від малого бізнесу 151,9 млн грн. За словами начальника управління розвитку підприємництва й дозвільних послуг Запорізької міської ради Миколи Петрова, надходження в міський бюджет від діяльності малого підприємництва в січні-червні поточного року становили 151,9 млн грн. У місті працюють 68179 суб’єктів малого підприємництва, із них 55758 — фізичних осіб-підприємців. Загальний обсяг товарообігу запорізького малого бізнесу становив у першому півріччі 4089,9 млн грн, що на 1123,8 млн грн (або на 37,9%) більше, ніж за відповідний період 2010 року.
РЕЗОНАНС У Донецькій області через забруднення повітря зупинили три підприємства. Державною екологічною інспекцією в Донецькій області ухвалено три рішення про тимчасову заборону експлуатації котла типу АОГВ на газовому паливі, розташованого в котельні ЗАТ «Горлівський авторемонтний завод», котла КС-50т на твердому паливі, що використовується для опалення у ВАТ «Курдюмівський завод кислототривких виробів», і котла Eurotherm17DS на твердому паливі ФОТ Грищанович В.Ю. Рішення ухвалено у зв’язку з відсутністю дозволів на викиди забруднювальних речовин у атмосферне повітря. Раніше вжиті заходи адміністративного реагування не привели до усунення недоліків. Гірники-підпільники в макіївському селищі Маяк видобувають вугілля в промислових масштабах. Нелегальна робота ведеться в чотирьох кар’єрах із 6-ї вечора до 7-ї ранку. Екскаватори й бульдозери риють котловани й видобувають вугілля, вантажівки вивозять його. Через роботу нелегальної шахти руйнуються будинки й висихають колодязі. Міліція порушила вже три кримінальні справи за фактом незаконного видобутку вугілля, однак закрити кар’єр так і не змогла. Підготувала Анна ГРЕЧАНИК за матеріалами УНІАН, РІА Новини-Україна, ЛІГА-Новини, ІнтерфаксУкраїна, Укррудпром, АПК-інформ
4
№ 35 (190)
13 вересня 2011 року
У центрі уваги
Друга газова... Україна і Росія — на порозі небувалої енергетичної війни: на кону домінування «Газпрому» на західному ринку Олександр ЛЕОНОВ, директор центру політичних досліджень «Пента» У День незалежності України російський президент своєрідно «привітав» свого сусіда й стратегічного партнера. У неприпустимо різкій, навіть безтактній манері Дмитро Медведєв заявив, що чинна газова угода з Україною має виконуватися. А якщо українській владі вона не подобається, то нехай вона чимось зацікавить Росію, заявив Медведєв. Як приклад він навів білоруський варіант, тобто в «день народження країни» запропонував їй відмовитися від значної частини свого суверенітету.
їни Сергій Льовочкін заявив, що можливі два шляхи зміни умов газових контрактів: «Перший — це домовитися з колегами, і ми йдемо цим шляхом. Другий — звертатися до суду». Голова АП відзначив, що дедлайном для України в цьому питанні є початок опалювального сезону, тобто 15 жовтня. Однак події розвивалися подібно до сходження снігової лавини. Прем’єр-міністр Микола Азаров повідомив про намір уряду реструктуризувати НАК «Нафтогаз України» з виокремленням з її складу газодобувної компанії, акції якої буде розмі-
льярди кубометрів». «Заяви України фактично означають, що вона готова наступного року саботувати укладений контракт, — говорить директор російського Фонду національної енергетичної безпеки Костянтин Симонов. — Причому це може бути зроблено будь-якої миті: достатньо, щоб український суд визнав, що Юлія Тимошенко, укладаючи контракти з Москвою 2009 року, перевищила свої повноваження». До речі, досить серйозний фактор «справи Юлії Тимошенко» у газовому протистоянні підтвердив і російський президент. Дмитро
ні Юлією Тимошенко, не є чинними, не дасть Києву права розірвати їх в однобічному порядку, залишається один шлях — Міжнародний арбітражний суд Стокгольма. Як уважає провідний експерт енергетичних програм Центру ім. О.Разумкова Володимир Омельченко, Україна має у своєму розпорядженні серйозні аргументи, які можуть бути застосовані в переговорах із РФ. Країна є найбільшим покупцем російського газу й може претендувати на знижку «за обсяги». Крім того, Україна експлуатує підземні сховища газу, що забезпечують стабільність поставок палива в Європу. «У чому може бути аргумент України? Проблема в тому, що російська сторона має або погодитися з вимогами про зниження цін і обсягів газу, що поставляється, або скасувати за-
Докладно
Газова атака Через кілька днів російський президент дав зрозуміти, що небажання України «здати свою ГТС» або влитися в Митний союз не просто дратує Кремль, а буквально розлючує. «Вони не хочуть ні того, ні іншого. Знову за рибу гроші. Дайте знижку — і все», — відзначив Медведєв. За його словами, така переговірна позиція — «це дуже сумно, це утриманство». Щось схоже за тональністю («Україна цупить газ») нам уже доводилося чути від Володимира Путіна саме напередодні першої газової війни. Сьогодні риторика навколо газового питання вже майже наблизилася до точки кипіння. Словесну атаку Дмитра Медведєва моментально підтримали російські політики й ТБ, і стало зрозуміло, що Україна має справу із продуманою державною політикою. Відповідь Києва була швидкою й жорсткою. Микола Азаров пригрозив розривом українськоросійської угоди з газу. За словами українського прем’єра, уряд України вже проконсультувався з українськими та міжнародними експертами щодо перспектив у судовому позові з Москвою й готовий почати розгляди. Цей хід різко контрастував із раніше досить миролюбними заявами української сторони. І Микола Азаров, і Юрій Бойко повідомляли, що Україна і Росія почали переговори щодо перегляду формули ціни на газ, які от-от мають перейти на найвищий рівень. Дещо пізніше голова адміністрації Президента Укра-
щено на біржі. За його словами, уряд уже ухвалив відповідне рішення, а реалізація цінних паперів газодобувної компанії дозволить одержати $5—10 млрд. Самими лише заявами Київ не обмежився. Віктор Янукович дав доручення Азарову до 1 жовтня підготувати проект програми реформування «Нафтогазу». Як повідомив міністр енергетики та вугільної промисловості Юрій Бойко, Україна направила офіційну заявку на закупівлю в «Газпрому» в 2012 році 27 млрд кубометрів газу. Це означає скорочення поставок газу на третину: 2011 року Україна має закупити близько 40 мільярдів кубів. У Росії ці плани називають провокаційними. «2012 року «Газпром» може поставити в Україну і 27, і 26, і 29 мільярдів кубометрів газу, — заявив голова «Газпрому» Олексій Міллер. — І навіть узагалі не поставляти газ, якщо Україна цього захоче. Але питання зовсім не в цьому, а в тому, що в будь-якому разі НАК «Нафтогаз України» оплачуватиме поставки з розрахунку не менш ніж за 33 мі-
Медведєв уже встиг заявити про те, що екс-прем’єра Юлію Тимошенко судять за домовленості з Росією, а не за колишні гріхи. Саме звідти вони очікують головного удару, що зовсім недавно підтвердив Микола Азаров, який заявив, що Юлію Тимошенко судять за фальсифікацію урядових директив для газових переговорів із керівництвом РФ. Немає сумнівів у тому, що коли відповідний вирок усетаки буде ухвалено, а газові контракти визнані недійсними, третя газова війна стане неминучою.
Якщо розібратися
Усі в суд! Утім, в України просто немає іншого виходу. Інакше на нашу країну чекає якщо не банкрутство, то критичні втрати. За словами Сергія Льовочкіна, Україна на кожній тисячі кубометрів газу вже зараз має $200 збитків. За десять років вони можуть досягти $80 млрд. А оскільки навіть рішення українського суду про те, що контракти, укладе-
борону на реекспорт газу, що уже давно не відповідає європейській практиці. У 2003—2004 роках «Газпром» тихенько, без зайвого шуму й метушні, погодився прибрати відповідну статтю в контрактах із торговельними європейськими партнерами, яким також заборонявся реекспорт газу», — відзначає директор енергетичних програм центру «Номос» Михайло Гончар. Крім цього, Україна, як відомо, 1 лютого приєдналася до договору про Енергетичне співтовариство, нагадує Гончар, тобто може займати міцнішу позицію. Український уряд вже анонсував свої дії. За словами Азарова, реструктуризація «Нафтогазу» автоматично приведе до перегляду чинних угод із «Газпромом». Росія вже встигла відзначити, що ліквідація «Нафтогазу» перетвориться на «грандіозний скандал» і в будь-якому разі в компанії буде правонаступник, який і має платити за контрактом. Однак поділ компанії є виконанням документально взятого Україною перед ЄС зобов’язання, закріпле-
ного в так званому Брюссельському меморандумі. Це відкриває шлях до інвестування європейськими структурами в модернізацію української ГТС обіцяних коштів. Крім цього, прем’єрміністр України повідомив, що Україна запропонувала Росії уточнити обсяги поставки газу й умови транзиту на наступний рік. Аргумент, як пояснив прем’єр, — міжурядові угоди від 2004 року. «Із 2005 року це положення, що має силу міжнародної угоди й стоїть вище господарських контрактів і внутрішньодержавних законодавств, жодного разу не виконувалося. Контракт, укладений у січні 2009 року, суперечить принаймні тій частині цієї міжурядової угоди, що стосується щорічних уточнень угод», — сказав Азаров. Росія в особі заступника голови Держдуми Валерія Язєва заявила: якщо Україна все-таки піде судом проти газових контрактів, Росія подасть зустрічний позов. Тамтешні експерти говорять, що в нашої країни немає жодного шансу розірвати контракт. Однак чи так це? Насправді Росія побоюється арбітражу, причому настільки, що готова погодитися на дуже серйозні поступки, щоб не доводити справу до суду. Так, провідна італійська енергетична компанія Edison S.p.A уже домовилася з компанією Promgas — спільним підприємством «Газпрому» та італійського ENI SpA — про довгострокову закупівлю в СП російського газу. Умови контракту в Edison не розкрили, але відзначили, що вартість російського газу тепер ураховує «змінені ринкові умови». Домовитися з «Газпромом» компанія зуміла тільки після того, як улітку 2010 року почала арбітражний розгляд через ціни. Edison подала позов у Стокгольмський арбітраж. Домоглася успіху й грецька газова корпорація DEPA, яка так само зуміла вибороти зниження ціни на газ. «Газпром» зменшив ціну на газ, що поставляється за довгостроковим контрактом у Грецію, і пообіцяв знижку для Латвії та Естонії. При цьому треба пам’ятати, що «Газпром» у довгострокових контрактах з європейськими партнерами прив’язує ціни до вартості нафти й визначає мінімальний обсяг закупівель. Знайома картина, чи не так? Чому ж російський монополіст погоджується на поступки? Напевно ж у європейських компаній і поготів не було тих підводних
каменів, які супроводжували укладання українськоросійських домовленостей. Головна проблема в тому, що через підвищення цін на нафту європейські клієнти «Газпрому» щорічно втрачають мільярди доларів, оскільки збувають газ споживачам за більш низькими цінами, ніж закупівельні. Перший же успішний судовий позов створить такий необхідний прецедент, і «Газпрому» доведеться негайно почати тотальну війну проти всіх своїх клієнтів. Уже сьогодні в Міжнародний арбітражний суд Стокгольма надійшли позови проти російського монополіста, у тому числі від компанії Shell, французької GDF Suez, італійської ENI, а також німецьких концернів RWE і E.ON. Наприкінці вересня когорту позивачів має поповнити польський нафтогазовий концерн Polskie Gornictwo Naftowe i Gazownictwo (PGNiG) через занадто високі ціни на газ, що поставляється в Польщу. Очевидно, той факт, що Україна опиниться в такій солідній компанії, буде додатковим аргументом для того, щоб не доводити справу до суду.
Аспект
Шанс для шахт Міністр енергетики та вугільної промисловості України Юрій Бойко повідомив, що в найближчі п’ять років Україна планує зменшити закупівлю російського газу до 12 млрд кубометрів на рік. Це станеться за рахунок зростання видобутку власного газу, ефективних технологій енергозбереження (уже наступного року споживання газу має скоротитися на 8—10 млрд кубів) і заміни газу вітчизняним вугіллям. Бойко зауважив, що в країні реалізується державна програма, спрямована на збільшення видобутку власного газу з 20 до 27 млрд м3 у 2017 році. Для України збільшення споживання вугілля можна назвати логічним. Приблизно так розвивається енергетика Польщі, де майже всі котельні працюють на вугіллі. Однак є одне істотне «але». Головна перевага польської вугільної промисловості — відносно низькі витрати на видобуток вугілля в порівнянні з іншими європейськими країнами, оскільки воно залягає в найбільш сприятливих для експлуатації геологічних шарах. В Україні вуглевидобувна галузь дотаційна. Єдиний вихід — пошук інвесторів,
5
№ 35 (190)
13 вересня 2011 року
Резонанс які зможуть вкладати гроші в модернізацію і шахт, і ТЕЦ. Позитивні приклади вже є. Так зробили, наприклад, у Тернівці Дніпропетровської області, де в реконструкцію системи опалення вклали 19 млн грн. Місто з населенням 30 тисяч перевели на опалення однією котельнею, хоча раніше було дві. Її оснастили сучасним обладнанням, а ще проклали теплотрасу з новою ізоляцією. Це дозволило не тільки обігріти квартири, а й знизити тарифи.
Непрозорі викиди Припинено права Києва на реалізацію квот відповідно до дії механізмів Кіотського протоколу Дмитро ТИМЧУК
Упритул Початок на стор. 1
Нова реальність Чому саме зараз Росія пішла ва-банк, відмовившись від простої стратегії затягування переговорів, обіцяючи от-от піти назустріч українським вимогам? Адже контракт діє, і Київ акуратно платить. А річ простісінька. Перший сплеск емоцій із боку російського президента стався після публікації в тижневику «Зеркало недели. Украина» статті голови Єврокомісії Жозе Мануеля Баррозу «Україна після 20 років незалежності. Реформи — ключ до тісніших і глибших відносин з ЄС», у якій європейський чиновник виступив із заявою про те, що Україна і ЄС підпишуть нову амбіційну Угоду про асоціацію. Буквально через тиждень Комітет Європарламенту з питань міжнародної торгівлі рекомендував укласти відповідний договір. Таким чином, Росія потрапила в цейтнот із реалізацією своїх стратегічних планів. Україна, яка підписала договори про асоціацію й зону вільної торгівлі з ЄС, серйозно відрізняється від України, яка тільки стукається у двері Євросоюзу. Наступним кроком обов’язково буде повна інтеграція української енергетичної системи з європейською. Це означає, що Росія може втратити свої позиції на західних ринках: ще в 2009 році в Брюсселі озвучили намір ЄС купувати російський газ на російськоукраїнському кордоні. Питання стало руба — бути чи не бути «енергетичній імперії». І Москва вирішила взяти силою те, про що так довго мріяла. Укотре протягнута рука так і зависла в повітрі. Схоже, у Москві вже вирішили йти в конфлікті з Україною до кінця. Чим це загрожує Європі й самій Росії, у Білокам’яній думати не хочуть.
Згідно з повідомленням НЕЦ, у звіті експертів ООН були представлені основні зауваження до українських кадастрів: недостатня прозорість системи обліку викидів парникових газів, прогалини в обліку викидів у сфері лісового господарства та землекористування, відсутність енергетичного балансу України. Щодо декількох джерел викидів нема деяких конфіденційних даних. На думку експертів ООН, національна система обліку викидів та поглинання парникових газів не настільки прозора, послідовна, повна й точна, як того вимагають міжнародні правила. За даними українських екологів, подальшу долю торгівлі квотами та проектів спільного впровадження для України буде вирішено не раніше жовтня. При цьому, якщо ООН ухвалить остаточне рішення про невідповідність українського кадастру міжнародним вимогам, серед можливих варіантів розвитку подій буде зупинення українського реєстру на більш тривалий термін... Зрозуміло, це повідомлення дістало резонанс в Україні, що спричинене, насам-
перед, політизацією в нашій країні самої теми Кіотського протоколу й участі в ньому Києва. Однак цікаво й те, що відразу після поширення інформації НЕЦ про нібито тимчасову заборону Україні на торгівлю квотами з Кіотського протоколу зі спростуванням цієї інформації виступило Державне агентство екологічних інвестицій України. У Держагентстві заявили, що на сьогодні механізм продажу Києвом квот на парникові гази досі діє. У той же час чиновники підтвердили, що в серпні стосовно України ухвалено так званий попередній висновок, що фіксує факт недотримання вимог до національної звітності. Там зазначено, що всі обмеження щодо України наберуть чинності після ухвалення так званого остаточного рішення. Таким чином, зрозуміло, що до України щодо Кіотського протоколу в ООН усе-таки є серйозні питання. І вони пов’язані аж ніяк не із внутрішньою політикою, а з недоліками в бюрократичній системі, що не дозволяють забезпечити прозорість і необхідну звітність із викидів парникових газів.
Якщо розібратися
Російський приклад Коли в лютому 2004 року Верховна Рада України ратифікувала Кіотський протокол, постала необхідність у створенні Національного реєстру обліку кількості викидів парникових газів — механізму, без якого торгівля квотами неприпустима. Суть цієї схеми в тому, що кожна країна — учасниця Кіотського протоколу має квоту на викид газів, і якщо промисловість не забруднює атмосферу до встановленого рівня, то різницю можна продавати іншим країнам. Відповідно, щоб визначити цю саму різницю, країна має чітко відзвітувати про кількість газів, що викидаються в атмосферу. Вітчизняні підприємства на час ратифікації Києвом протоколу просто не мали системи обліку викидів парникових газів, оскільки це не було передбачено нашим законодавством. Київ покладав великі надії на Кіотський протокол як на спосіб непоганого заробітку, в уряді й парламенті говорили про багатомільярдні доходи. Експерти
Довідка «УТГ» Кіотський протокол Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC) набрав чинності 2005 року. Документ містить кількісні зобов’язання розвинених країн зі скорочення викидів парникових газів. Протокол передбачає два проектних механізми скорочення викидів, контроль одиниць установленої кількості (AAU) і одиниць скорочення викидів (ERU), а також міжнародну торгівлю квотами. Для участі в цих механізмах сторони мають надавати щорічну звітність за правилами, установленими міжнародною угодою. На першому етапі реалізації Кіотського протоколу, із 2008 по 2012 рік, кількість викидів має зменшитися на 5% від рівня 1990-го. Однак коли протокол тільки готувався до введення в дію, передбачалося, що зменшувати викиди мають тільки 39 промислово розвинених країн і країн із перехідною економікою, у тому числі Україна. Країниучасниці можуть спільно здійснювати проекти зі зниження викидів парникових газів у атмосферу на території однієї з країн, а потім, залежно від отриманого ефекту, передавати одна одній отримані одиниці ERU. Ці схеми мають назву «Механізм спільного здійснення» (Joint Implementation, JI) і стосуються переважно пари «розвинена країна — країна з перехідною економікою». Реалізація їх можлива, наприклад, у такому форматі: розвинена країна забезпечує оснащення підприємств країни з перехідною економікою (де промисловість, зрозуміло, менш розвинена) фільтроочисним, енергозбережним та іншим обладнанням, а натомість одержує додаткові квоти на викид парникових газів. Крім того, можлива пряма торгівля квотами.
натякали й на те, що ми матимемо додаткові можливості одержання в рамках документа сучасних енергозбережних технологій і реалізації потужних інвестиційних проектів із залученням західних інвесторів. Але такі хитромудрі схеми в нашої влади не викликали й не викликають особливого інтересу — ставка робиться на всім зрозумілий формат «купи-продай», тобто пряму торгівлю квотами. Для України (як і для Росії) Кіотським протоколом декларується вимога зберегти середньорічні викиди у 2008—2012 роках на рівні 1990-го. На час уведення в дію документа Росія в порівнянні з 1990 роком за рахунок зниження промислової активності після розвалу СРСР зменшила викиди на 30%, а Україна — ще більше. Тобто торгувати було чим. У той же час, на відміну від Києва, Москва не пішла шляхом прямої торгівлі квотами. У РФ довго придивлялися до нових можливостей і тільки в 2006 році почали на теоретичному рівні розглядати варіанти. Принаймні таке завдання від уряду Росії одержало міністерство економічного розвитку й торгівлі РФ разом з іншими федеральними органами влади. Пізніше Москва заявила, що в рамках Кіотського протоколу прямо не одержуватиме гроші від продажу квот на викиди парникових газів, а кошти, отримані на вуглецевому ринку, інвестуватимуться в проекти з підвищення енергоефективності. «Уявляють, що все дуже просто: продали квоти — одержали гроші. Але такого не буде. Схема, відпрацювання якої зараз завершується, передбачає участь грошей від продажу квот у інвестиційних проектах, що дозволить реально скоротити викиди», — прокоментував ситуацію радник президента РФ із питань клімату Олександр Бедрицький. На той час до розглянутих схем інвестиційних проектів було долучено, крім Мінекономрозвитку, і Ощадбанк Росії. І тільки рік тому, восени 2010-го, Росія приєдналася до механізму спільного здійснення (JI, від англ. joint implementation), що є одним з інструментів гнучкого регулювання викидів парникових газів, передбачених шостою статтею Кіотського протоколу. Було схвалено перший російський JI-проект будівництва нового енергоблоку на Шатурській ГРЕС. Новий енергоблок на базі паро-
газової установки потужністю 400 мегаватів установлять до кінця 2012 року, що дозволить знизити викиди на 1,1 млн т діоксиду вуглецю. Партнером росіян в цьому й іншому проектах стала німецька компанія E.ON Carbon Sourcing, що входить до складу енергетичного концерну E.ON і відповідає за повний цикл розвитку проектів спільного здійснення.
Упритул
Не торгувати, а модернізувати В Україні в той же час відбувалися дещо інші події. У березні 2009 року наша країна домовилася про продаж Японії 30 млн одиниць установленої кількості викидів парникових газів, і вже у квітні наш уряд заявив про отримання 3 млрд грн ($375 млн) від цього продажу. Із приходом нової влади ситуація особливо не змінилася: Україна як і раніше ставить на перше місце пряму торгівлю квотами. Різниця в підходах Києва й Москви — величезна. Зрозуміло, що впровадження складних інвестиційних схем у вигляді JI-проектів у рамках Кіотського протоколу, як це відбувається в Росії, надає широкі можливості для корупційної діяльності урядовців. Але, з іншого боку, попри всі проблеми будуються конкретні нові промислові та енергетичні об’єкти, упроваджуються сучасні західні технології, модернізується виробництво, причому — за мінімальних витрат держави. Це саме та ефективна реалізація можливостей для країни, які дає Кіотський протокол. У той же час Україна «бере» від протоколу тільки живі гроші, які за давньою традицією невідомо куди щезають. Але, як бачимо, навіть просто торгувати квотами в Києва не дуже виходить. Нинішня історія з тимчасовою забороною на продаж квот (або навіть простий розгляд цього питання в ООН) — яскраве тому підтвердження. І в цій ситуації, мабуть, важливо навіть не те, чи зможе Україна налагодити нормальну систему обліку викидів (цікаво, як їй раніше в таких умовах взагалі вдавалося продавати ці самі квоти?), а те, коли нарешті Україна перейде від «базарного формату» торгівлі квотами до залучення великих інвестиційних проектів, які здатні дати потужний поштовх розвитку української економіки.
6
№ 35 (190)
13 вересня 2011 року
Основний ресурс
Останні дні української нафти Основна причина стагнації українських НПЗ — відсутність належних інвестицій Дмитро ВОРОНКОВ Після розвалу СРСР вітчизняні нафтопереробні підприємства так і не реалізували жодного великого інфраструктурного проекту. Більш того, за 20 років у всі НПЗ України вкладено інвестицій менше, ніж в одну установку Мозирського НПЗ (Білорусь). Проте експерти вважають, що українській нафтопереробній галузі усе ще є куди розвиватися, хоча цей потенціал істотно обмежений через те, що в Україні мало перспективних підприємств.
Два кити української нафтопереробки Серед найбільш значущих для галузі компаній експерти виділяють «ТНК-ВР Україна» і «Укртатнафту». Згідно з даними, озвученими під час енергетичних дебатів у прес-центрі головкому, саме ці дві компанії останнім часом продемонстрували найбільш позитивну динаміку. Приміром, у першому півріччі 2011-го показник EBITDA (прибуток до сплати відсотків, податку на прибуток та амортизації) групи «ТНК-ВР» в Україні становив близько $130 млн, що в 10 разів більше, ніж за такий період 2010 року. «Укртатнафта», хоча й не дала власникам чистого прибутку, але, згідно з даними за II квартал 2011-го, скоротила чистий збиток на 34,65% (на 249,294 млн грн) у порівнянні з аналогічним періодом 2010 року — до 470,16 млн грн. ТОВ «ТНК-ВР Україна» почало діяльність у червні 2004 року після злиття компаній «ТНК» і «ВР». Керування здійснює колегіальний орган — правління на чолі із президентом Сергієм Лизуновим. Це вертикально інтегрована нафтова компанія, що включає безліч видобувних, переробних і збутових активів у Росії та Україні. У 2000—2010 роках «ТНК-BP» вклала в розвиток свого бізнесу в Україні понад $1 млрд, із них $600 млн — у Лисичанський НПЗ. У 2011-му інвестиції в завод становитимуть близько $70 млн. Не поступається «ТНКВР» за своїми виробничими потужностями і ПАТ «Транснаціональна фінансовопромислова нафтова компанія «Укртатнафта». До його складу входять структурні
підрозділи, які поєднують розвідку, видобуток, переробку нафти та збут нафтопродуктів. Кількість працівників сягає 4000. «Укртатнафта» є одним із лідерів нафтопереробної промисловості України. Вона виробляє різноманітний асортимент товарної продукції, у тому числі неетильовані бензини марок А-76, А-92, А-95, літнє й зимове дизельне паливо, моторні, трансмісійні та інші види мастил, ароматичні вуглеводні, нафтові розчинники, парафін, бітум, мазут, сірку. Потужності компанії розраховані на роботу з усіма типами нафти й газового конденсату з річним завантаженням 18,6 млн т. Нафта на виробництво надходить трьома магістральними трубопроводами з нафтових родовищ Західного Сибіру, Поволжя та Східної України. 2005 року за підсумками всеукраїнського рейтингу найбільших компаній України «Гвардія 500» «Укртатнафта» посіла восьму позицію серед 500 компаній із показників активів, чистого доходу та чистого прибутку.
Час — гроші! Українські експерти особливих надій на розвиток галузі не покладають, однак допускають позитивні зміни, якщо власники заводів виявлятимуть ініціативу. Директор «Консалтингової групи А-95» Сергій Куюн під час «круглого столу» з теми «Чи є майбутнє в української нафтопереробної галузі?» з огляду на позитивну звітність компанії «ТНК-ВР» висловив надію, що для галузі не все ще втрачено.
«Цифри «ТНК-ВР» переконливо доводять прибутковість роботи нафтопереробників у нинішніх українських реаліях. Ми бачимо, що порох у порохівницях у них ще є. Головне — це бажання працювати», — сказав Сергій Куюн. Разом з тим експерти акцентували увагу на необхідності технічного переозброєння українських НПЗ, оскільки вони усе більше відстають від своїх конкурентів, тепер уже й у пострадянських країнах. «На жаль, протягом останніх років ми тільки й чуємо скарги нафтопереробників на умови роботи в Україні, засилля імпорту із країн Митного союзу, насамперед Білорусі. Одночасно власники українських НПЗ заявляють про неможливість модернізувати підприємства й повною мірою задовольнити потреби внутрішнього ринку. Але ж в Україні є заводи, які за певних вкладень могли б демонструвати чудові результати», — уважає Сергій Куюн. Найперспективніші, здатні забезпечити серйозний прибуток, але в той же час такі, що потребують відповідних інвестиційних вкладень, за одностайною думкою фахівців, — це Лисичанський НПЗ («ТНК-ВР»), Кременчуцький НПЗ («Укртатнафта») і занедбаний Херсонський НПЗ. Однак, ремствують експерти, дорога ложка до обіду. «В українських НПЗ була одна із кращих можливостей для інтеграції в європейську економіку. Якби Україна в 90-ті роки або трохи пізніше почала модернізацію власних НПЗ, то, з огляду на логістику, у нас були б непогані шанси закріпи-
тися на ринках, — заявив під час енергетичних дебатів генеральний директор об’єднання «Укрнафтохімпереробка» в 2008—2010 роках Володимир Ємелін. — Зараз можу лише констатувати: час згаяно. Наведу як приклад Херсонський НПЗ, який відрізняється одними із кращих логістичних показників в країні. Підприємство може одержувати нафту трубопроводом і відвантажувати продукцію через порт. Однак наразі завод занедбаний». Він також додав, що через пару років у Росії на березі Чорного моря буде введений у експлуатацію Туапсинський НПЗ, що має великі логістичні перспективи. Він легко замінить на ринках українські заводи, зокрема розташовані в південній частині нашої країни. Тому з технічної точки зору найбільші перспективи, на його думку, має модернізація Кременчуцького НПЗ. Такої ж думки й Сергій Куюн: «Перспективи я бачу в Лисичанського й Кременчуцького НПЗ, які мають добру спадщину із часів СРСР і можливість залучення інвестицій у модернізацію. Певні перспективи має і проект реконструкції Херсонського НПЗ». Приміром, Лисичанський НПЗ 1 липня 2011 року завершив модернізацію технологічних установок для переходу на випуск бензинів класу «Євро-4», що дозволило підприємству працювати за стандартами підвищеної якості. Більш того, уже в 2012-му НПЗ може почати випуск нафтопродуктів класу «Євро-5». Про це заявив директор із технологій — головний інженер ПАТ «ЛИНІК» Дмитро Мальцев, виступаючи на міжнародній конференції «Нафтопереробка, нафтотранзит і нафтотрейдинг у країнах СНД та Балтії». Однак, за його словами, це стане можливим у разі підтримки української нафтопереробної галузі, зокрема захисту НПЗ від субсидованого імпорту із країн Митного союзу. Разом із тим, крім перспективних нафтопереробних підприємств, експерти виділяють і ті, що вже втратили свою значущість. За словами Сергія Куюна, «Нафтохіміка», «Галичини» та Одеського НПЗ уже не буде серед українських заводів.
«Самоусунення держави від процесу взаємодії з нафтопереробниками фактично не залишає окремим українським НПЗ шансу на залучення позикових коштів для проведення модернізації в майбутньому. Зокрема, ідеться про «Нафтохімік Прикарпаття» і «Галичину». За роки пошуку інвестиційних коштів нинішніми власниками цих заводів білоруські та східноєвропейські конкуренти повністю закрили потреби своїх ринків у нафтопродуктах. У схожій ситуації опинився й Одеський НПЗ. Найбільша російська нафтокомпанія «ЛукОйл», яка контролює завод, сьогодні усвідомлює, що у відрізаного від поставок трубопровідної нафти НПЗ, який до того ж не має значних потужностей переробки, мало шансів у конкурентній боротьбі», — уважає Сергій Куюн.
«Небажана» модернізація На переконання експертів, головна проблема на шляху розвитку галузі — відсутність політичної волі в Україні. Модернізація підприємств передбачає вкладення сотень мільйонів доларів, у власників НПЗ потенційно такі кошти є — аби було бажання витратити їх на переозброєння. Як приклад Сергій Куюн навів ситуацію в Росії, коли між російським прем’єром Володимиром Путіним і власниками НПЗ відбулася досить відверта й жорстка розмова. «Путін відверто заявив, що кошти, отримані нафтовими компаніями як державна підтримка, було витрачено на потреби, далекі від модернізації. У підсумку російський уряд оголосив про закінчення «податкових канікул» для нафтопереробників і підписав із власниками НПЗ угоду про чіткий графік переходу на випуск нових сучасних видів продукції, що передбачає юридичну відповідальність компаній за зрив строків її виконання. Я вважаю, що таким же шляхом треба йти й Україні. Сьогодні зрозуміло, що нафтопереробники добровільно не вкладатимуть гроші у свої заводи, а держава має чітко контролювати хід виконання робіт із модернізації», — зауважив Сергій Куюн. Фахівці одностайні в тому, що Україні час переходити від меморандумів, які підписуються щорічно й майже ні до чого не зобов’язують переробників, до жорстких договорів із графіками їхнього виконання.
«Заяви, що українська нафтопереробна галузь бідна або хтось їй заважає провести модернізацію, — лицемірство, — уважає заступник директора НТЦ «Психея» Геннадій Рябцев. — Їй заважає прагнення власників заводів одержати зараз якнайбільші прибутки, а не інвестувати в майбутнє. І надія в них одна: влада забезпечить усі нинішні умови для збереження статус-кво». У свою чергу Володимир Ємелін до питання про те, як же змусити власників НПЗ вкладати гроші в модернізацію, рекомендує згадати європейський досвід: «У Європі наприкінці 80-х років використання палива з високим вмістом сірки призвело до руйнування історичних пам’яток у великих містах. Так з’явилися екологічні стандарти «Євро-2», 3, 4, 5. Європейські чиновники не підписували ніяких меморандумів із переробниками. Було визначено конкретні завдання, строки, після яких виробництво й реалізація палива, що не відповідає стандарту, були просто неможливі. Тобто якщо не можеш це виконувати — іди із цього бізнесу». На думку фахівців, влада України сьогодні має виявити політичну волю й розробити чіткий стратегічний план щодо нафтопереробної галузі. У іншому разі навряд чи найближчим часом можна прогнозувати якісь перспективи тим НПЗ, які ще є. Найімовірніше, власники українських нафтопереробних підприємств і далі експлуатуватимуть старі технологічні установки аж до їхнього повного виснаження. І якщо держава так і не вплине на інвестиційний клімат у галузі, часу на її існування в Україні буде відведено рівно стільки, наскільки вистачить потужностей останніх НПЗ-гігантів, які поки ще виживають в умовах непростої конкуренції.
До речі На думку представників українських НПЗ, урятувати вітчизняного виробника може введення мит на імпортні нафтопродукти. З огляду на важливість порушеної проблеми та масштаб можливих наслідків, ухвалення рішення з цього питання залежатиме від позиції президента України Віктора Януковича. Таку думку на умовах анонімності висловила більшість опитаних учасників слухань Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі (МКМТ) у рамках розслідування щодо імпорту нафтопродуктів, повідомляє портал OilNews.
7
№ 35 (190)
13 вересня 2011 року
Підприємство
Друге народження кремнію У Запоріжжі незабаром стартує робота унікального у світовому масштабі підприємства з виробництва полікремнію Роман ПРЯДУН Запорізький завод напівпровідників перебуває в процесі завершення всіх пусконалагоджувальних робіт. Реалізація проекту дасть можливість Україні ввійти в десятку світових лідерів кремнієвого виробництва й зайняти третю позицію в Європі після Німеччини та Норвегії. До офіційного запуску всього обладнання залишилося не так багато часу, однак це не заважає заводу вже зараз бути, як кажуть, предметом розмов.
Будівництво підприємства з випуску «чистого» кремнію на базі Запорізького заводу напівпровідників, реалізоване австрійською компанією Activ Solar, — це створення нового високотехнологічного виробництва, а не відновлення застарілого радянського. За роки незалежності таких дорогих проектів в Україні майже не було (загальна сума інвестицій перевищить 1 млрд євро). Цей проект, мабуть, наймасштабніший і найперспективніший, а головне — найважливіший для країни серед усіх інвестиційних проектів, реалізованих 2010 року.
Докладно
Горда спадщина Виробництво кремнію високої чистоти — дуже складний процес. Потрібні потужності мають лише кілька країн світу, а відповідні технології не продаються. Більш того, в останні роки в декількох державах намагалися запустити такі підприємства, але нічого не вийшло через технологічну складність і відсутність досвіду. Сьогодні випуск великих партій полікремнію електронної та сонячної якості у світі забезпечують лише США, Японія, Норвегія, Німеччина, Південна Корея та Китай. Україна за радянських часів була одним із лідерів
цієї галузі й забезпечувала «електронним» кремнієм не тільки СРСР, а й весь соціалістичний блок. На початку 1990-х Радянський Союз робив понад 10% світових поставок полікристалічного кремнію (2,1% виготовлялося саме на запорізькому заводі). Уперше виробництво полікристалічного кремнію на площадці титаномагнієвого комбінату в За-
жі одержали перший український полікремній. Коли почалася реконструкція, на заводі працювало трохи більше ста чоловік, які виконували переважно охоронні функції. Наразі тут працюють 1250 співробітників. Після запуску першої лінії завод планує випускати 27 тис. т трихлорсилану й 2,5 тис. т полікремнію на рік із перспективою по-
було, але на сьогодні в нас випущено полікристалічного кремнію більше, ніж у Росії, хоча сусіди стартували на три роки раніше від нас. Наше підприємство — одне з найсучасніших з огляду на впроваджувані технології та енергоефективність. Так, питомі норми витрати з трихлорсилану (основного компоненту, з якого виробляється полікристалічний кремній) у порівнянні з попередньою технологією знижено більш ніж у 3,5 раза. Цього вдалося досягти переважно шляхом рециклінгу фактично всіх відходів, що утворюються в процесі реакції відновлення полікристалічного кремнію. Ми розробили технологію, яка дозволяє мінімізувати відходи виробництва. Тому найсерйознішим і найістотнішим відходом буде кухонна сіль технічної якості.
Кадри вирішують усе
поріжжі розпочато 1964 року. Тоді тут була найпотужніша наукова база всієї напівпровідникової промисловості Союзу, зосереджені найпередовіші технології, високий інтелектуальний потенціал учених, об’єднаних єдиною метою — створенням напівпровідникового виробництва в Україні. Однак після розвалу СРСР підприємство не перейшло на нові технології, через що випуск кремнієвої продукції став економічно нерентабельним. Запорізький завод напівпровідників зупинився, загруз у боргах, занепав, унікальне обладнання було розкрадено й продано як металобрухт. 2008 року компанія Activ Solar почала комплексну програму модернізації заводу напівпровідників. Було укладено контракти на придбання обладнання, побудовано нові корпуси та модернізовано старі. Уже в жовтні 2010-го в Запоріж-
Довідка «УТГ» Полікристалічний кремній Найчистіша форма промислово виробленого кремнію — напівфабрикат, одержуваний очищенням технічного кремнію хлоридними та фторидними методами й використовуваний для виробництва моно- і мультикристалічного кремнію. Розрізняють полікремній «електронної» (напівпровідникової) якості (більш дорогий і чистий) і полікремній сонячної якості (дешевший, містить більше домішок).
дальшого нарощування виробничих потужностей до 3,8 тис. (згодом ще більше — 13 тис. т щорічно). План розвитку підприємства передбачає створення вертикально-інтегрованої компанії — від виготовлення полікремнію до побудови сонячних електростанцій «під ключ». Але головний чинник — наявність власного виробництва високоякісного полікремнію.
Із перших уст
Запоріжжя випереджає Росію — Полікристалічний кремній — основна сировина для виробництва моно- і мультикремнію, використовуваного в сонячній енергетиці як фотоелектричні пластини й сонячні батареї, і кремнію електронної якості, без якого неможлива мікроелектроніка й навіть розвиток цивілізації, — говорить генеральний директор ПАТ «Завод напівпровідників» Юрій Реков. — У будь-якому телефоні, у будь-якому комп’ютері є чип, в основі якого — кремнієва пластинка, а її основа, у свою чергу, — полікристалічний кремній. Такого виробництва в Україні не
Юрій Реков говорить, що на підприємстві дуже велику увагу приділяють питанням навчання та підготовки кадрів. Розроблено нові програми, які дозволяють готувати фахівців для заводу напівпровідників на більш високому якісному рівні. Працівники забезпечені спецодягом, спецвзуттям і засобами індивідуального захисту. Із кожної спеціальності підготовлено інструкції, а також інструкції з охорони праці. — Одним з основних досягнень я вважаю те, що нам удалося зберегти кадровий потенціал, забезпечивши сплав досвіду й молодості, — розповідає Юрій Реков. — Ще працюють ті люди, які робили полікремній за старими технологіями. І прийшли молоді талановиті інженери, які тільки закінчили ВНЗ, небайдужі до долі підприємства. Завдяки цьому ми домоглися досить вагомих результатів. Ми уклали договір із Запорізькою державною індустріальною академією про цільову підготовку для нашого заводу фахівців кольорової металургії. Тісно співробітничаємо з вищим професійно-технічним училищем, розташованим у нас у Заводському районі, воно й раніше готувало кадри для заводу напівпровідників і титано-магнієвого комбінату. Ми оформили навчальні класи, де є наочне приладдя, схеми, плакати для навчальновиробничого процесу та інше. За 6 місяців 2011 року коштом підприємства навчено 158 чоловік.
Сміття – рівненське, гроші – німецькі Людмила СТУПЧУК Неподалік від Рівного почалося будівництво сміттєпереробного заводу, на якому з відходів вироблятимуть паливо. Міський голова обласного центру Володимир Хомко запевнив, що процес переробки сміття буде екологічно безпечним.
Щороку українці продукують 12 мільйонів тонн непотребу. А переробляється лише незначна його частина. Понад 90% сміття гниє на звалищах, утворюючи фільтрати — речовини, які забруднюють ґрунт, воду та повітря. Відкриття заводу вирішить проблему утилізації сміття, оскільки міський полігон відходів майже вичерпав свій ресурс. Будівництво, придбання обладнання та реконструкція печей, у яких спалюватимуть сурогатне паливо, обійдеться німецьким інвесторам у 16 млн євро. Гроші підуть також на будівництво сміттєпереробного заводу, модернізацію печей цементного заводу, розміщення сміттєвих баків у Рівному. Паливо
відправлятимуть на завод компанії «Дікергоф» (колишній ВАТ «Здолбунівський цементно-шиферний комбінат»), де його використовуватимуть у виробничому процесі. На думку фахівців, аналогів рівненському сміттєпереробному заводу немає в жодній країні СНД, а у всій Європі таких лише вісім. Як зазначив Володимир Хомко, підприємство перероблятиме тільки те сміття, яке пролежало на повітрі не більше трьох діб. Тому зараз міська влада вирішує, що робити з тисячами тонн нагромаджених на звалищі відходів. Одна з можливостей, яку пропонують науковці Національного університету водного господарства та природокористування, — перекласти сміття покладами місцевих мінеральних туфів. Новий сміттєпереробний завод почне працювати вже через кілька місяців і до нового року виробить перші партії палива для цементного заводу.
На світлі й воді Денис ІВАНЕНКО У Черкаській області завершується будівництво сонячної електростанції. Як повідомляє сайт UA Energy, уже відомі дата закінчення будівельномонтажних робіт, проектна потужність об’єкта і його технічні параметри.
Згідно з наявними даними, будівництво закінчать до грудня 2011 року. Потужність нової електростанції становитиме 150 кВт/год., а розташованої поруч із нею гідроелектростанції — 800 кВт/год. Витрати на спорудження геліо електростанції будуть мінімальними, оскільки планується здійснити підключення нового об’єкта до вже готових електричних мереж малої гідроелектростанції. Для роботи на новій станції задіють персонал ГЕС. Обидва енергогенерувальних підприємства компенсуватимуть сезонні простої одне одного. Наприклад, улітку зменшується приплив води, через що знижується обсяг вироблення електроенергії на малій ГЕС, зате
робота сонячної станції в цей час, звичайно, найефективніша. У свою чергу в іншу пору року набагато продуктивнішою буде саме ГЕС. Необхідне обладнання для сонячної електростанції надійде з Німеччини, а його монтаж закінчать через два місяці, орієнтовно наприкінці листопада — початку грудня.
У компанії «Новосвіт», яка установлює об’єкт, є домовленості про будівництво ще двох таких сонячних станцій у тому випадку, якщо цей пілотний проект на Гордашевській ГЕС буде успішним. Наступною планують запустити Лоташевську геліоелектростанцію в Тальнівському районі, а потім — у Звенигородському. Потужність кожної з них становитиме 200 кВт.
8
№ 35 (190)
13 вересня 2011 року
Ювілей
Вік надії ПАТ «Дніпрометиз» — найбільший в Україні виробник метизної продукції — відзначило 120-ліття від дня свого народження Ірина КОНДРАТЬЄВА
Тільки вперед! Усе починалося наприкінці XIX століття, коли німецький промисловець Бернард Гантке задумав побудувати в селищі Кайдаки на околицях Катеринослава (нині м. Дніпропетровськ) металевий завод. Вигідне географічне розташування, близьке сусідство великих металургійних підприємств і бурхливий розвиток гірничо-металургійної промисловості на півдні царської Росії обіцяли чималий зиск закордонним акціонерам, які ризикнули вкласти свої капітали в освоєння нових територій. Дуже швидко їхні сміливі прогнози й сподівання справдилися: у 1891-му, лише через рік після початку будівництва, завод уже мав 7 відділень і міг виробляти близько 500 тис. пудів цвяхів, болтів, гайок, заклепок, дроту та ковальських виробів. Згодом, незважаючи на зміну власників і перебазування в 1910 році на іншу територію, завод як і раніше успішно конкурував на ринку метизної продукції, багато в чому завдяки упровадженню досить передових на той час технологій, добрій технічній оснащеності всіх виробничих дільниць. На новий етап розвитку підприємство вийшло після революційних перетворень у країні. У статусі державного воно було уведено в 1921 році до складу тресту «Південносталь», а в 1939-му передано в систему Головметизу СРСР як Нижньодніпровський завод металевих виробів, що випускав тоді 129 тис. т металовиробів на рік. 1941-го завод евакуювали в Магнітогорськ, а після звільнення Дніпропетровська від фашистських загарбників почалося відродження виробництва на батьківщині. За 5 років було відновлено й уведено в експлуатацію сталедротовий,
гвоздильний і кріпильний цехи. У 50—70-х роках побудовано декілька нових цехів — покриття, колючого дроту, порошкового дроту й керамічних флюсів, ширвжитку, сталедротовий цех №2, електродний. Переживши надзвичайно складний післявоєнний період, підприємство знову зайняло провідні позиції у виробництві метизної продукції. 1975 року на базі Нижньодніпровського заводу металовиробів і заводу «Червоний Профінтерн» було створено Дніпропетровський метизний завод, перейменований у 1980-му на Дніпропетровське метизне виробниче об’єднання. У його складі налічувалося 27 цехів, чисельність персоналу переви-
па одержала статус міжнародної) і спеціалізується на виробництві низьковуглецевої продукції, затребуваної в машинобудуванні, будівництві, сільському господарстві, у виконанні ремонтних робіт, у сфері обслуговування та інших галузей господарської діяльності. Вона поставляється як на ринок України, так і в країни СНД, Європи. Із випуску сталевого дроту, цвяхів, кріплення й сіток дніпропетровське підприємство є одним із лідерів в Україні. Сьогодні «Дніпрометиз» проходить етапи реконструкції та модернізації виробництва, що дозволить поліпшити якість продукції, збільшити її обсяги й перейти до освоєння нових ринків збуту.
Продукція ПАТ «Дніпрометиз»
стат для виробництва фібри типу Hendix Prime і Hendix. Перший верстат такого класу придбали в ПАТ «Хмельницький завод ковальсько-пресового обладнання «Пригма-Прес» два роки тому, і ми переконалися в його надійності, високій ефективності. У вересніжовтні поточного року плануємо ввести в експлуатацію нову колпакову двостендову піч для випалу дроту продуктивністю 600—700 тонн
Сталедротовий цех №2
щувала 6 тисяч працівників. Це було найбільше метизне підприємство в Європі.
Пріоритети нового століття У середині 90-х ХХ сторіччя одне з найстаріших підприємств Дніпропетровської області й України з державної власності знову повернулося в акціонерну. Із 2006 року ВАТ «Дніпрометиз» входить до російської групи «Північсталь-метиз» (із його придбанням гру-
— Ми планомірно купуємо та встановлюємо нове обладнання провідних вітчизняних і зарубіжних виробників, — розповів Олександр Дюдін, заступник генерального директора — директор із виробництва та технічного розвитку ПАТ «Дніпрометиз». — Зокрема, недавно запущено в роботу 8 нових станів для волочіння дроту діаметром від 0,75 до 4,5 мм фірми «Маріо Фріджеріо» (Італія). У червні став до ладу другий шестинитковий вер-
Довідка «УТГ» «Північсталь-метиз» — група підприємств із випуску металевих виробів із виробничими площадками в Росії, Україні, Італії та Великій Британії. «Північстальметиз» займає 25% російського ринку, 18% — українського, 23% — ринку Великої Британії. У ПАТ «Дніпрометиз» сертифіковано систему менеджменту якості на відповідність міжнародному стандарту ISO 9001:2000 у системі TUV CERT і на відповідність національному стандарту ДСТУ ISO 9001-2001 у системі УкрСЕПРО. Сертифікати на систему менеджменту якості видано органами із сертифікації TUV CERT у TUV NORT CERT GmbH (Німеччина) і ДП «Науково-технічний центр «Верстатосерт» (Україна).
на місяць (постачальник обладнання — ЗАТ «Кераммаш», м. Слов’янськ). До нових перспективних видів продукції, недавно освоєних на підприємстві, належить сталева фібра. Спочатку її спробували виготовляти на досліднопромисловій установці, зробленій власними силами в лабораторії механізації та автоматизації «Дніпрометизу». А після того, як досягли бажаних результатів і одержали відповідний сертифікат якості, перейшли на промислове виробництво. Із 20 відомих типів фібри на Дніпропетровському метизному заводі освоєно поки два — розміри 1,0 на 50,0 мм і 0,75 на 52,0 мм. Вони затребувані в будівництві й застосовуються замість гарячокатаної арматури для армування бетону. Завдяки такому заміннику бетон набуває високих зносостійких властивостей. Випробувати
продукцію в реальних умовах вирішили на новій виробничій ділянці свого підприємства — уклали підлогу із бетону з фіброю, що забезпечить її високу зносостійкість та експлуатацію без ремонтів протягом багатьох років. Сьогодні випуск фібри забезпечують чотири верстати — два двониткових і два шестиниткових. Вони дозволяють випускати від 300 до 500 тонн продукції на місяць залежно від типу фібри. Згодом, із освоєнням нових ринків збуту, цілком можливе розширення верстатного парку. — Позитивних результатів у роботі вдається досягати за рахунок не тільки нового обладнання, а й упровадження власних техніко-технологічних рішень, — відзначив Олександр Євгенович Дюдін. — Наприклад, ми повністю реконструювали самотужки декілька агрегатів оцинкування в цеху покриття, створили термічні печі власної конструкції, завдяки чому продуктивність обладнання збільшено на 35%. Цього вдалося досягти, по-перше, за рахунок застосування волокнистих теплоізоляційних матеріалів і, як наслідок, значного зниження тепловтрат. По-друге, ми обладнали піч чотирма секціями, що дозволяє здійснювати швидке переналагодження під новий вид продукції без зупинення діючого технологічного ланцюжка.
Із перших уст Олександр Грубман Генеральний директор дивізіону «Північсталь Російська Сталь»
— «Дніпрометиз» після входження в дивізіон повністю виправдав наші надії. Ми раді, що в нас є це підприємство, і впевнені в тому, що в подальшому воно працюватиме із ще більшою віддачею. На дніпропетровській площадці я вперше, але побачене вселяє оптимізм. Надалі ми готові інвестувати в його розвиток, щоб мати адекватну віддачу з кожного вкладеного рубля, долара й гривні. Також допомагатимемо поліпшувати соціально-побутові умови, щоб людям було зручно тут працювати. А підприємство має заробляти гроші.
Олег Вєтєр Генеральний директор ВАТ «Північсталь-метиз»:
З ювілеєм! 2 вересня ПАТ «Дніпрометиз» урочисто приймало гостей із Росії, Білорусі, Італії. Представники міської, обласної та вищої державної влади вітали колектив підприємства із днем народження, відзначаючи його вагомі виробничі досягнення. Усім учасникам святкових заходів урочисто вручили сувеніри — ювілейні цвяхи довжиною 150 мм, на капелюшках яких красувалося число «120».
— ВАТ «Дніпрометиз» увійшло до складу компанії «Північсталь-метиз» (РФ) у лютому 2006 року й посідає провідні позиції на ринку продуктів із низьковуглецевої сталі.
9
№ 35 (190)
13 вересня 2011 року
Ювілей За останні кілька років компанія «Північсталь» і група підприємств «Північсталь-метиз» зробили значний внесок у розвиток «Дніпрометизу». Тут проведено реорганізацію виробництва, завершено один зі значних етапів інвестиційної програми, розширено продуктову лінійку, збільшено випуск високопередільних продуктів, оптимізовано бізнес-процеси та інфраструктуру. Сьогодні на дніпропетровському підприємстві діє одна з найсучасніших технологій волочіння. Є цікаві наробітки у виробництві більш складних продуктів. Так,
«Дніпрометиз» успішно реалізував масштабний інвестиційний проект із розвитку фібрового бізнесу. У Росії й Україні поки немає культури споживання цього продукту, але інтерес до нього поступово зростає, у тому числі завдяки повній технічній підтримці, якою «Північсталь-метиз» супроводжує поставки фібри замовникам. Торік із використанням фібри виробництва «Дніпрометизу» реалізовано понад 30 проектів на території Європи та Росії. Зокрема, споруджено: фундамент для багатоповерхового житлового будинку в Таллінні, безшовну підлогу в ан-
Стан для волочіння дроту
гарі аеропорту Вантаа у Фінляндії, підлогу зі швами для високонавантаженого контейнерного термінала у Владивостоці та інше. Сучасний «Дніпрометиз» — одне з найбільших підприємств європейської та світової метизної промисловості, що має чітку стратегію й потенціал для реалізації поставлених завдань. Віковий досвід, наявність сильної команди дозволяють підприємству посідати гідне місце в складі групи «Північсталь-метиз», розвивати виробництво, оновляти портфель замовлень і підвищувати якість продукції. До кінця 2011 року на ринку металовиробів навряд чи варто очікувати великих змін. Поки в споживанні метизної продукції спостерігається певний спад, і це ні для кого не секрет, особливо стосовно продукції з низьковуглецевої сталі. З іншого боку, ми вважаємо цей рівень виправданим з точки зору розвитку економік як Росії, так і України, і з оптимізмом дивимося в майбутнє. Навіть за нинішніх, порівняно невеликих обсягів виробництва ми здатні працювати, заробляти й рухатися вперед.
Майбутнє — за фіброю 2007 року перед дніпропетровськими метизниками було поставлено завдання освоєння перспективного виду продукції — металевої фібри Hendix 1,0/50,0, широко використовуваної в західноєвропейській будівельній індустрії для армування підлоги і залізобетонних конструкцій.
Ураховуючи досвід череповецьких колег, фахівці підприємства відповідно до затвердженої інвестиційної політики у 2007—2008 роках почали створення нового високопродуктивного обладнання та освоєння нового, рентабельнішого виду продукції — металевої фібри Hendix. Силами лабораторії автоматизації та механізації заводу було спроектовано й виготовлено експериментальний 3-нитковий верстат, розрахований на незначні обсяги виробництва (до 30 т продукції на місяць). Пізніше на основі конструкції цього верстата та з урахуванням досвіду його експлуатації із провідним українським виробником обладнання ВАТ «ПригмаПрес» (м. Хмельницький) було розроблено й узгоджено технічне завдання на створення високопродуктивного 6-ниткового авто-
мата. Результатом спільних зусиль став промисловий автомат, що виробляє не тільки фібру Hendix 1,0/50, а й марку Fibax (не менше 160 т на місяць). Одночасно з уведенням нового обладнання вдосконалили види й способи упакування фібри. Колектив лабораторії автоматизації та механізації спроектував, виготовив та ввів у промислову експлуатацію магнітний транспортер для упакування фібри у великовантажну м’яку тару (біг-беги) масою до 1 т. До цього дніпропетровська фібра фасувалася лише в картонні ящики вагою не більше 50 кг, що не завжди задовольняло потреби споживача. Надалі було вжито ще декілька заходів із вдосконалення роботи обладнання й навчання персоналу, що в остаточному підсумку значно підвищило його продуктивність та якісні параметри продукції. Наприклад, реконструкція розмотувальних пристроїв дозволила відмовитися від використання шпуль, на які намотувався дріт масою до 500 кг, і перейти до роботи
з великовантажними мотками — із конусним намотуванням масою до 1000 кг. Новий етап розвитку ПАТ «Дніпрометиз» пов’язаний з освоєнням в 2010 році виробництва фібри Hendix prime 75/52, сертифікованої за стандартом EN 14889-1:2006, який є обов’язковим для поставки продукції в країни Євросоюзу. Ця марка в порівнянні з попередньою має
поліпшені характеристики. Зокрема, більш високе значення часового опору розриву (1500 Н/мм2 проти 1150 Н/мм2 у типу Hendix). Міцність бетону з використанням цього виду продукції вище, як і тривалість руйнування виробу від моменту зародження тріщини. При цьому витрата фібри Hendix prime 75/52 для армування бетону нижче (20 кг/м3 проти 30 кг/м3 Hendix).
Довідка «УТГ» 31 березня 1994 року державне підприємство «Дніпропетровське метизне виробниче об’єднання» перетворене на акціонерне товариство відкритого типу, засновником якого стало Міністерство промисловості України (наказ № 89 Мінпрому). 30 червня 1995 року зареєстроване відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровське виробниче об’єднання металевих виробів» із 100-відсотковим приватним капіталом. У лютому 2006 року «Дніпрометиз» увійшов до складу компанії «Північстальметиз» (Росія). У червні 2011 року підприємство реорганізоване в публічне акціонерне товариство «Дніпрометиз».
Олег Ковтонюк Генеральний директор ПАТ «Дніпрометиз»
— За минулі роки зроблено чимало, а треба зробити ще більше. Інвестиційним планом на 2012 рік передбачене збільшення обсягів виробництва продукції з високою доданою вартістю — оцинкованого дроту, фібри, відпаленого дроту.
ПАТ «Дніпрометиз» — один із найбільших заводів в Україні з обсягів метизної продукції. Величезний досвід, накопичений упродовж 120-літньої історії нашого підприємства, і постійне вдосконалення системи виробництва дозволили випускати метизну продукцію високої якості й при цьому провадити політику помірних цін (з огляду на близькість постачальників сировини та матеріалів, дуже вигідне географічне положення, високу культуру виробництва, сучасне технологічне обладнання). Наше підприємство весь час розширює коло своїх партнерів в Україні, СНД, країнах Західної Європи та Близького Сходу. Наразі метизна продукція із Дніпропетровська поставляється більш ніж у 25 країн світу.
У перспективі ми передбачаємо розв’язання таких завдань, як розвиток і відновлення товарного портфеля продукції, підвищення частки високомаржинальних продуктів у обсязі продажів. Сподіваємося, колектив підприємства впорається з поставленими завданнями й гідно продовжить традиції лідера метизного виробництва, продукція якого відповідає високим міжнародним вимогам.
До речі... Дріт із цинковим покриттям ПАТ «Дніпрометиз» визнаний кращим вітчизняним товаром 2010 року в номінації «Виробництво продукції металургійної промисловості» у рамках традиційної національної виставки «Барвиста Україна».
10
№ 35 (190)
13 вересня 2011 року
ОПК
Мі: стара пісня про модернізацію
Тож наприкінці минулого року між Україною та РФ було досягнуто домовленості про встановлення українських агрегатів на російські вертольоти. Із лютого до середини квітня 2011 року цей двигун проходив стендові випробування на 218-му авіаремонтному заводі міноборони Росії, а 20 липня «Мотор Січ» сертифікувала там же завод на право складання, проведення випробувань і відвантаження готових двигунів ТВ3-117 ВМА-СБМ1В. Звичайно, добре, що з’явилася можливість ставити на вертольоти марки Мі українські двигуни не тільки в російських, а й у
Улітку 2008 року вперше було показано український варіант Мі-24П, оснащений двигуном ТВ3-117 ВМАСБМ1В виробництва ВАТ «Мотор Січ». Восени того ж року Міністерство оборони України підписало меморандум про участь у проекті французької компанії Sagem Defense Securite, яка мала постачати його своєю авіонікою. Також залучалися українські КБ «Промінь», казенне підприємство спеціального приладобудування «Арсенал» — лідер оптичної та оптико-електронної промисловості України, а також ТОВ «Науково-виробнича фірма «Адрон», яка спеціалізується на розробленні засобів захисту від переносних зенітно-ракетних комплексів (ПЗРК). За планами українських військових, на базі «Авіакону» мали пройти модернізацію 50 машин. Однак у лютому 2009-го МЗС РФ направив ноту, у якій повідомив про неприпустимість модернізації Мі-24 в Україні, оскільки розробник цієї техніки — московське КБ ім. Міля — відмовився підписувати договір на супровід цих робіт. Експерти називали різні причини невдоволення росіян. Крім загального погіршення відносин між Києвом і Москвою, КБ ім. Міля могло образитися на українських авіаремонтників через відсутність домовленості про відрахування росіянам роялті. Також поясненням могло бути занепокоєння долею російського варіанта модернізації Мі-24, проведеної вертолітним заводом ім. Міля разом із ВАТ
«Роствертол» (Ростов-наДону) і ЗАТ «ОКБ «Російська авіоніка». Як би то не було, суперечка вийшла на дипломатичний рівень. У свою чергу замовник — Міністерство оборони України — заявив, що вертольоти буде модернізовано й без російського дозволу. Тоді директор департаменту розробок і закупівлі озброєння та військової техніки МО України Володимир Грек сказав: «У принципі, ми не маємо права модернізувати цей вертоліт без згоди розробника, однак це правило не поширюється на майно Міноборони. Крім того, за часів Союзу Україна зробила свій внесок у будівництво цієї машини, створивши для неї двигун, і тому має свою частку прав на Мі-24». Суперечка втратила сенс, коли стало зрозуміло, що в Збройних Сил України просто нема грошей на такі роботи. Наразі ж Росію цікавить варіант установлення на вертольоти Мі українських авіадвигунів в інтересах збройних сил Росії, тому, зрозуміло, питання про порушення авторських прав не постає. У той же час невідомо, як у КБ ім. Міля ставляться до планів Києва встановити ті ж агрегати на українські військові вертольоти. Але головне питання в тому, знайде Україна кошти на модернізацію Мі-8 і Мі-24 у своїй армії чи повториться стара історія. Тут треба згадати, що відновлення цих вертольотів обіцяв ще Анатолій Гриценко, бувши міністром оборони. Він озвучував наміри міністерства в 2008 році витратити на дослідні роботи близько 22 млн грн. Грошей тоді на реалізацію цих планів Міністерство оборони від держави так і не одержало. Сьогоднішні плани військових ми почули. Вони, зрозуміло, цілком відповідають інтересам української «оборонки» і надзвичайно актуальні для Збройних Сил. Та чи будуть підкріплені обіцянки відповідними бюджетними коштами?
розроблення АІ-222-25 для навчально-тренувальних суден ще наприкінці 80-х років минулого століття, але процес затягся й був відновлений лише в 1999му. Перший навчальнобойовий літак із мотором цієї моделі піднявся в небо в 2004 році. Тоді разом із «Прогресом» у створенні двигуна брали участь українське ВАТ «Мотор Січ» і російський НВЦ газотурбобудування «Салют». Останні два підприємства забезпечили, зокрема, виробництво дослідних зразків і проведення їхніх сертифікаційних випробувань. Тому зараз
АІ-222-25 називають спільним українсько-російським проектом, у партнерів є взаємні зобов’язання з виготовлення та поставки агрегатів, а прибуток від їхнього продажу також розподіляється відповідно до договору про кооперацію. Провідною площадкою визначе-
но цехи «Мотор Січі», «Салют» же донедавна лише поставляв деякі комплектувальні. Правда, уже зараз російський НВЦ намагається освоїти всі техпроцеси для виробництва двигуна в комплексі й навіть випускає мотори самостійно в одиничних екземплярах.
Прагнучи оновити застарілі озброєння, українські військові стали перед проблемою недофінансування та дипломатичної неузгодженості Дмитро ТИМЧУК Початок на стор. 1
За останні роки витрати на ремонт та модернізацію ОВТ в армії й на флоті не перевищували 5% військового бюджету, який за останнє десятиліття не дотягував до мінімально обґрунтованого показника. У той час як в арміях провідних країн світу виділяють на цю сферу від 20% до 50% річних військових бюджетів, у Росії на цей рік заплановано 40%, а, наприклад, у Туреччині — 49%. При цьому кількість морально або фізично застарілих ОВТ в українській армії перевищила 90%. Рятуючи ситуацію (до речі, 2011-й названо у військовому відомстві роком технічної готовності), Міноборони в першу чергу фінансує найкритичніші напрямки, у зв’язку з чим і ухвалено рішення про екстрену модернізацію армійської авіації, зокрема, вертольотів Мі-8 і Мі-24, на українських оборонних підприємствах. Вагому роль у цьому відіграло те, що Київ виділяє Мі-24 для участі в ініціативі НАТО за назвою «Процес планування та оцінки сил». Крім того, триває пророблення пакета нормативно-правових документів для участі вертолітного підрозділу з України в операції Євросоюзу EUFOR ALTHEA у Боснії та Герцеговині. Як заявив заступник міністра оборони України Володимир Омельянчук, вертольоти Мі-8 і Мі-24 буде обладнано новими двигунами українського виробництва, цифровим прицільним комплексом і системою захисту від керованих ракет. За його словами, «уже реалізовано можливість застосування вертольотів у
нічних умовах, виготовлено лазерний пристрій для забезпечення управління КР вітчизняного виробництва, проведено літні випробування вертольота з бойовими пусками некерованих ракет». Надалі планується установлення оглядово-прицільної станції з інтегрованим лазерним каналом керування та комплекту обладнання для цілодобового бойового застосування вертольотів із використанням керованої за лазерним променем ракети «Бар’єр-В» українського виробництва. Головні учасники проекту — держпідприємство «Державне київське конструкторське бюро «Промінь» і державна акціонерна холдингова компанія «Артем» (Київ). Основний напрямок діяльності ДКБ «Промінь» — «організація та участь у проведенні робіт із підтримки боєздатності керованої зброї Збройних Сил України». А ДАХК «Артем» займається ремонтом та обслуговуванням авіаційних ракетних озброєнь.
Якщо розібратися
Головне — «движки»! На першому місці в схемі модернізації — заміна на Мі-8 і Мі-24 двигунів ще радянського виробництва новими українськими. Торік почали такі роботи. На базі держпідприємства Міністерства оборони України — конотопського авіаремонтного заводу «Авіакон» провели випробування Мі-8МТВ, оснащеного новими двигунами ТВ3-117 ВМА-СБМ1В виробництва запорізького ТОВ «Мотор
Січ». Тоді було встановлено новий світовий рекорд із набору висоти для вертольотів, до речі, як і під час випробування модернізованого ударного вертольота Мі-24 із тим же двигуном. Мі-8 піднявся на висоту 8100 м за 13 хвилин, а Мі-24 — на висоту 5000 м за 9 хвилин, що вдвічі перевищує нормативну швидкість підйому для цих типів машин. ТВ3-117 ВМА-СБМ1В — турбовальний газотурбінний двигун із вільною турбіною, особливістю якого є
авіадвигунів досить цікавить росіян. Власне, у російських ЗМІ, коли згадується цей двигун, обов’язково уточнюється: «розроблений для ВПС Росії», хоча із цього приводу є заперечення, але про це далі. Факт же в тому, що українські двигунобудівники дійсно роблять ставку на замовлення від російських військових: поперше, у них машин, які гостро потребують модернізації, незрівнянно більше, ніж у ВР України, а по-друге, і фінансові ресурси набагато більші.
можливість налаштування системи автоматизованого керування на злітну потужність від 2500 до 2800 к.с. Для нього встановлені подовжені ресурси: до першого капітального ремонту й міжремонтний — 4000 годин/циклів, призначений ресурс — 12000 годин/циклів. При цьому, як відзначають розробники, у всіх газотурбінних агрегатів, використовуваних зараз авіацією, обмеження температури становить +38 градусів, а в українського цей показник сягає 52. Зауважимо також, що розроблена схема модернізації вертольотів марки Мі з використанням українських
144 і «Конкорд»). За словами конструкторів, досі було лише чотири держави, здатні створювати такі агрегати, — Росія, США, Франція та Швеція. Тепер Україна стала п’ятою. Модель АІ-222-25F — представниця родини АІ222, створеної у свою чергу на базі ще радянських двигунів АІ-22, які встановлювалися на пасажирські літаки. Запорізьке МКБ «Прогрес» ім. О.Г.Івченка (ДП «Івченко-Прогрес») почало
Зі швидкістю звуку Катерина ГРЕБЕНИК Україна увійшла до п’яти країн світу, що мають власне виробництво форсажних авіадвигунів — моторів, застосовуваних на надзвукових бойових літаках.
Вітчизняні моторобудівники заявили про закінчення випробувань і початок серійного випуску турбореактивного двигуна з форсажною камерою АІ-222-25F, призначеного для встановлення на навчально-бойових лі-
таках. Розробники агрегату говорять, що це перший форсажний двигун, цілком виготовлений в Україні. Ноу-хау фактично робить нашу країну учасницею елітного клубу виробників авіадвигунів для бойової техніки, у тому числі й винищувачів (на двигунах для пасажирських і транспортних літаків форсажна камера не застосовується, за винятком двох уже знятих із виробництва надзвукових лайнерів Ту-
наших військових. Але найцікавіше в цій історії те, що лише пару років тому саме через цю схему модернізації зі встановленням на вироблені в Росії вертольоти Мі українських двигунів зчинився серйозний міжнародний скандал.
Аспект
«Чужі» вертольоти
№ 35 (190)
13 вересня 2011 року
11
Наука — виробництву
Специ спецсталей Вітчизняна наука допомагає металургам заощаджувати на гостродефіцитній сировині Ольга БОГЛЕВСЬКА У наукових колах України активно обговорюють роботи, що беруть участь у конкурсі на здобуття Державної премії в галузі науки і техніки.
У секцію «Промисловість, будівництво та аграрний комплекс» включено роботу вчених із Запоріжжя «Розроблення та впровадження ресурсозбережних технологій у виробництві спеціальних сталей», підготовлену спільно з Інститутом електрозварювання ім. Патона й Фізико-технологічним інститутом металів і сплавів Національної Академії наук України. Цю комплексну роботу, без перебільшення, можна назвати глобальною, адже вона створювалася близько 30 років, і її результати впроваджують на найбільших металургійних підприємствах України та Росії. На здобуття Держпремії роботу представляє запорізьке машинобудівне конструкторське бюро «Прогрес» ім. Івченка. Її суспільне обговорення відбудеться 27 вересня в Приазовському державному технічному університеті в Маріуполі. А поки про останні досягнення української науки в галузі виробництва спецсталей «УТГ» розповідає один із авторів — доктор технічних наук, доцент, завідувач кафедри прикладної фізики Запо-
різького національного університету, створювач 14 марок сталі Валерій Міщенко. — Валерію Григоровичу, повертаючись до джерел роботи, хочу запитати: чим зацікавив запорізьких дослідників саме аспект ресурсозбереження? — В Україні достатньо таких корисних копалин, як залізна й марганцева руди, у надлишку титанова руда. Однак у наших надрах майже нема руд, які містять тугоплавкі легувальні елементи, необхідні для виробництва спеціальних сталей, — нікелю, хрому, вольфраму, молібдену. Країна змушена закуповувати дефіцитні компоненти за кордоном за високою ціною. Дефіцит виробництва й використання легувальних матеріалів на основі легувальних елементів пов’язаний, з одного боку, з недостатнім використанням ресурсів металургійних підприємств, а з іншого — із застарілими поглядами на сам процес. Це стримує розширення марочного складу й обмежує нарощування обсягів виробництва високолегованих сталей на найпотужнішому електрометалургійному підприємстві країни — запорізькому заводі «Дніпроспецсталь». До того ж техногенні відходи в Україні недостатньо переробляються й утилізують-
Довідка «УТГ» Легування — це введення до складу металевих сплавів деяких хімічних елементів для надання їм певних фізичних, хімічних або механічних властивостей. Воно застосовувалося ще в давнину, про що свідчать дослідження зразків холодної зброї, знайдених археологами. Широкого промислового поширення легування дістало в другій половині ХХ століття, коли для виготовлення військової техніки була потрібна велика кількість високоякісних сталей. Легувальні елементи вводять безпосередньо в розплав легованого металу в складі спеціальних матеріалів, наприклад, під час легування сталі — у складі феросплавів.
На відміну від АІ-22225, авторство модифікації АІ-222-25F, як і заслуги із впровадження цього агрегату в серійне виробництво, повністю належать українським моторобудівникам. Це обіцяє їм у майбутньому непогані доходи не тільки у зв’язку із широкою нішею застосування, а й завдяки технологічній прогресивності моделі, адже вона належить уже до двигунів п’ятого покоління. Разом з тим останні події на ринку двигунобудування свідчать про те, що «Мотор Січ» ризикує втратити перспективи
успішного просування новинки й навіть значну частину ринку для двигунів родини АІ-222 у Росії. Річ у тім, що північний сусід уже давно невідступно дотримується негласно встановленого курсу на скорочення залежності свого авіапромислового комплексу від закордонних партнерів. Після декількох років безуспішних переговорів із головою й мажоритарним акціонером «Мотор Січі» В’ячеславом Богуслаєвим про продаж контрольного пакета акцій компанії російським держструктурам у РФ вирішили будь-
ся. Усі ці чинники гальмують розвиток металургійних технологій, знижують конкурентоспроможність вітчизняної металопродукції на зовнішньому та внутрішньому ринках. Тому українські металурги мають навчитися заощаджувати. І метою нашої роботи стало створення
гів і конче необхідні для розвитку сталеплавильного виробництва. Наприклад, губчастий феромолібден розчиняється в рідкій сталі в 5—7 разів швидше, ніж звичайний. Таким чином, вигар гостродефіцитних елементів знижується на 4—10 відсотків. За цими стандартами вже виготовлено 7700 тонн губчастого феромолібдену, використаного у виробництві спецсталей для машиноі авіамоторобудування. Основними споживачами феромолібдену нової моди-
— Ваша робота складається із двох умовних частин: вищезгадані нововведення в процесі виплавки сталі й розробки нових
— На рідній землі ваша діяльність затребувана й дає істотну економічну користь. А наскільки нею цікавляться промисловці в інших країнах?
— Під час проведення експериментів у науководослідних лабораторіях і впровадження їхніх результатів на заводах ми представляли свої наробітки на міжнародних конференціях в Україні, Росії, Польщі, Чехії. Довелося попрацювати у Великій Британії — там наша країна виграла інтернаціональний тендер на випуск високоміцних матеріалів для дисків радіаторів автомобілів: наші диски виявилися на 15 відсотків міцнішими від англійських і на 30 — від іспанських. Розроблені нами перспективні спецсталі, що випускаються «Дніпроспецсталлю», дістали позитивні відгуки великих британських і німецьких компаній. Сплав SiR, про який уже йшлося, використовують не тільки на українських гігантах металургії, а й на найбільших російських підприємствах — Челябінському металургійному комбінаті, що у СРСР був головним представником галузі, златоустівському металургійному заводі «Електросталь», у Ступинській металургійній компанії. У Запорізькому національному університеті також розроблено біметалеву заготівку для реакторів магнійтермічного виробництва на комбінаті «Північсталь» у Череповці. Їхнє застосування дозволить у півтора — два рази збільшити строк експлуатації реакторів. Тут налагоджуємо кооперацію: виготовлення виливків планується на «Дніпроспецсталі», а випуск кінцевого продукту — на «Північсталі». Звичайно, міжнародне визнання наших багаторічних зусиль — це приємно. Однак ми працюємо насамперед для своєї країни, для збереження ресурсів і розвитку її економіки. Загальний економічний ефект від упровадження в металургійному виробництві результатів комплексу заходів, запропонованих українськими вченими — більше 508 мільйонів гривень. І я впевнений, що металургія в Україні є й буде перспективним напрямом.
брали участь у створенні АІ-222-25, а тепер змушені платити роялті українському «Прогресу». Вітчизняні конструктори впевнені, що це справедливо, оскільки авторство проекту належить їм, а «Мотор Січ» платить роялті нарівні із «Салютом». Не дивно, що Росія намагається позбутися стороннього учасника у виробництві двигуна АІ-222-25. Фактично ринок збуту цього агрегату обмежується географією експлуатації трьох моделей навчальнобойових літаків: Aermacchi M-346 (Італія), L-15 (Ки-
тай) і Як-130 (РФ). Остання ніша — наймісткіша. Потреба світового ринку в Як-130 оцінюється в 2500 одиниць, а потреба міноборони РФ — у 250. Уже зараз є підтверджене замовлення російських військових на 100 літаків Як-130. Розробляючи форсажну модифікацію АІ-222-25, не менші надії українські конструктори покладали на китайських партнерів. Саме за замовленням із Китаю було почато роботу над АІ-22225F. Раніше В’ячеслав Богуслаєв заявляв, що китайці закуплять 250 таких двигунів у 2011—2013 роках,
а потім придбають ліцензію на їхнє виробництво. Та чи станеться це насправді — упевненості немає: наразі Китай закупив лише 9 силових установок і підписав твердий контракт на 40 одиниць. З огляду на здатність конструкторів із Піднебесної копіювати будьякі технології (до речі, конкурент Як-130, китайський L-15, — точна копія свого російського побратима), можна припустити, що вже незабаром необхідності у купівлі ліцензії, та й у подальших замовленнях, у китайських партнерів просто не буде.
В. Олейников, О. Лютий, В. Міщенко (зліва направо)
науково-прикладних засад ощадливого легування у виробництві спецсталей і одночасне підвищення їх технологічних і службових властивостей. — Економія полягає, насамперед, в зміні технологічних процесів одержання сталей, виготовленні новітніх легувальних матеріалів, які швидко засвоювалися б у процесі плавки? — Саме так. Адже матеріали, зроблені в традиційний спосіб, після різкого окислювання частково руйнуються й ідуть у шлаки. Зупинюся на деяких конкретних моментах. Наш науковий колектив, що складається з восьми людей, розробив принципово нові технології одержання легувальних матеріалів на основі молібдену, вольфраму, хрому, з рудних концентратів методами порошкової металургії. Такі лігатури не мають закордонних аналощо виробляти необхідні їй двигуни самостійно. Схоже, це стосуватиметься й АІ-222-25. Недавно в Омському моторобудівному об’єднанні ім. П.І.Баранова (навесні перетворено на філію «Салюту») оголосили, що завод готовий випускати цю модель двигуна повнокомплектно. Крім того, новопризначений гендиректор реорганізованого «Салюту» Владислав Масалов заявив, що необхідно розібратися з інтелектуальними правами на цей агрегат. За його словами, фінансово російські підприємства також
її марок. Розкажіть, будь ласка, про це докладніше.
фікації стали промислові гіганти — «Дніпроспецсталь», Донецький металургійний завод, Запорізький алюмінієвий комбінат та інші. Результат — скорочення часу розчинення, істотна економія електроенергії, затрачуваної на плавку, і зменшення кількості відходів. Виходячи із принципу заощадження ресурсів, створені й інші нові види продукції — карбідизований хромовмісний брикет, здатний замінити кожну з 15 стандартних марок ферохрому; сплав SiR для легування та розкислення сталей, отриманий із техногенних відходів — окалини, стружки, циклонного пилу, пилу силового шліфування та ін. Його застосовують у виготовленні інструментальних марок сталі.
— Першою, науково-експериментальною, частиною роботи займалися доктори технічних наук Станіслав Григор’єв (ЗНУ), Володимир Костяков (Фізико-технологічний інститут металів і сплавів НАН України) і кандидат технічних наук Володимир Галинич (Інститут електрозварювання ім. Патона НАН України). Другу, безпосередньо пов’язану з виробництвом, вели кандидат технічних наук Олександр Лютий і Олександр Панченко (завод «Дніпроспецсталь»), вищезгаданий Станіслав Григор’єв і я. Нові марки сталі надходять для будівництва авіадвигунів на ЗМКБ «Прогрес» ім. Івченка, де їхнє впровадження курирує ще один автор роботи — керівник відділу зубчастих передач Володимир Олейников. Саме тому роботу висунуто на здобуття Держпремії від імені «Прогресу». Адже технічні характеристики сталі — один із китів, на яких тримається якість авіадвигунів. Наприклад, під час польоту в найбільш навантаженому вузлі літака — редукторі, а саме в місці обертання його зубчастих коліс, температура підвищується до 450 градусів. Ми вдосконалили режими обробки декількох марок сталі, застосовуваних у виготовленні дисків і лопатей, зубчастих коліс та інших деталей редукторів двигунів літаків Ан-124, Ан-225, Ан-148. Також створили та впровадили у виробництво двигунів чотири жаростійких сплави. Із технологічних досягнень у рамках роботи відзначу ще створення та впровадження автоматичної системи керування електрорежимом дугових печей, завдяки чому електроспоживання скоротилося на 12 відсотків.
12
№ 35 (190)
13 вересня 2011 року
IT
Стівен да Вінчі Засновник компанії Apple Стів Джобс оголосив, що йде з бізнесу. Інноваторів його калібру у світі небагато, а в IT-індустрії іншого такого просто не знайти Володимир ОТРОЩЕНКО
Цифра
Можливо, це найдивовижніша людина за всю історію розвитку галузі. Йому кілька разів вдавалося цілком змінити тренди в ній, поставити все з ніг на голову. Один раз можна було б назвати удачею, але у випадку Стівена Пола Джобса, сина протестантки з білих англосаксів і сирійця, ідеться про 6—7 супернововведень. А також про безліч патентів, новітніх гаджетів, що стрімко ввірвалися в повсякденне життя й багато в чому змінили його на краще.
Докладно
І це все про нього Один із перших успішних персональних комп’ютерів. Перше масове впровадження графічного інтерфейсу. Перший лазерний принтер, що у сполученні з першою ж настільною видавничою системою Adobe PageMaker, яка вийшла спочатку тільки для платформи Apple, зробив революцію у видавничій справі. Перша успішна операційна система, що цілком ґрунтується на принципах об’єктно-орієнтованого програмування — NeXT. Перший удалий медіаплеєр, що задав стандарт цілій індустрії, — iPod. Перший посправжньому масовий смартфон — iPhone. Перший перспективний планшетний комп’ютер — iPad. Крім цих досягнень, які, безумовно, стали віхами в ІТ-індустрії, Стів ще створив компанію Pixar, яка радує своїми оригінальними мультиками. І якщо цього ще мало, згадаймо про його бізнес-талант. У 1997 році він одержав майже збанкрутілу фірму. І не тільки повернув її до життя, докорінно змінивши профіль її діяльності, а й зробив наприкінці «нульових» найдорожчою компанією у світі. Такого послужного списку, здається, нема ні в кого. Ландшафт, який ми сьогодні бачимо у світі мобільних технологій, сформований Джобсом фактично самотужки: галузь круто змінила напрямок руху в 2007-му, коли з’явився iPhone, а потім в 2010-му — із виходом iPad. Звичайно, Джобс завжди був оточений талантами.
Мал. 1
Йому іноді дорікають, почасти справедливо, у тому, що він затьмарив усіх їх, як, наприклад, вихідця з України Стіва Возняка, співавтора першого у світі ПК зі знаменитого гаража. Але все-таки в успіху продуктів Apple і самої компанії внесок Джобса найбільший і найскладніший. Робота, яку він провадив самотужки, складалася із двох частин. По-перше, він знаходив перспективну галузь — таку, в якій люди мали потребу, але поки не було доброго продукту. Потім формулював вимоги до майбутнього продукту: яким він має бути, як працювати, щоб людям він дійсно допоміг і сподобався. По-друге, Стів знаходив кращу команду для реалізації свого задуму й умів жорстко наполягти на тому, щоб задуманий продукт був утілений саме в запланованому вигляді.
цієї роботи, як правило, ставали віхами в ІТ-індустрії й визначали напрямок руху на роки вперед, підстьобуючи конкурентів і змінюючи уявлення про те, як має працювати технологія. Ну й активно патентувалися, звісно.
Якщо розібратися
Інтелектуальнопатентна гонитва У США визначили лідерів 2010 року з реєстрації патентів на нові винаходи. Суперкорпорація IBM протягом минулого року встановила новий світовий рекорд, оформивши на себе майже 6000 патентів. На другому місці компанія Samsung (4551 патент), а на третьому — Microsoft (3094). Треба сказати, що IBM очолює патентну гонитву вже 18 років поспіль. Торік корпора-
Цитати в тему «Стів Джобс — це Леонардо да Вінчі нашого часу. Без нього світ був би гидким, складним і нудним». Тоні Парсонс, британський письменник і журналіст
«Його справедливо можна назвати найуспішнішим американським керівником за останні 25 років. Він зміг поєднати манери художника та інженерне бачення, що дозволило йому створити дивовижну компанію. Джобс — один із найбільших лідерів у історії». Ерік Шмідт, колишній гендиректор Google, давній друг С.Джобса.
Джобс був ідеальним створювачем продуктів. Надзвичайно вимогливий до якості, він наполягав на тому, щоб усе працювало ідеально або не існувало взагалі. Часом він відкладав реалізацію гаджета на кілька років, до появи необхідних технологічних рішень за доступною ціною, як це було з iPad. Результати ж
Мал. 2
ся на 20%. «Не від усіх наших винаходів буде комерційна вигода, але майже всі дослідження ми починаємо з урахуванням можливостей подальшої комерціалізації їхніх результатів», — говорить юрисконсульт IBM із патентів Менні Чектер.
ція запатентувала нову систему прогнозування сейсмоактивності та землетрусів, комп’ютерний чип, який поєднує електричні й оптичні пристрої на одній кремнієвій пластині, і безліч інших потенційно комерціалізованих розробок. За даними агентства Bloomberg, кількість нових патентів IBM збільшила-
Загалом за 2010 рік USPTO (United States Patents&Trademarks Organisation, Бюро патентів і торговельних марок США) оформило 219614 патентів, що також є рекордним показником з моменту його заснування — як із кількості, так і зі строків розгляду. До Тор-10 американських патентів, які одержали найбільше число, у 2010му також увійшли Canon (2552 патенти), Panasonic (2482), Toshiba (2246), Sony (2150), Intel (1653), LG Electronics (1490) і Hewlett-Packard (1480). Особливо важливо, що всі ці десять компаній-лідерів — із високотехнологічних галузей. Україна минулого року зареєструвала 28577 ТМ; 4744 авторських права (патентів і суміжних прав), здійснила передачу прав у кількості 2416. У США інтелектуальна власність (ІВ) формує близько 30% ВВП, даючи понад $4 трлн. Сюди входять операції з брендами, технологіями, патентами. Сьогодні у світі близько десяти країн на чолі зі США є глобальними експортерами патентів, ліцензій і дозволів на використання ІВ. Цікаво, що саме Америка, яка заробляє зараз величезні гроші на продажі об’єктів, захищених авторським правом, ще якісь сто років тому входила до основних споживачів наукових відкриттів, патентуючи геть усе. І хоча авторське й патентне право — поняття не тотожні, а патент ще й значно коротший за строками надання монополії, відповідність вимогам так званих розвинених держав відверто суперечить національним інтересам інших країн. (З іншого боку, очевидно, що, не захистивши інтелектуальну власність, країни, що розвиваються, навряд чи зможуть знайти достатню кількість людей, які хочуть займатися розвитком науки і техніки, а
Мал. 3
не паразитуванням на природних ресурсах. Адже виконавши певну роботу, людина має право одержати за неї не тільки зарплату старшого наукового співробітника НДІ, а й належні авторські відрахування й роялті. — Прим. ред)
Тим часом
Чи не згниє «надкушене яблуко»? Екс-голова Apple Стів Джобс від якогось часу фонтанує проривними ідеями, які закріплює за собою за допомогою патентів у США. Звичайно, ніхто не насмілиться сказати, що Джобс не має ніякого відношення до створення цих речей, та все-таки активність голови Apple вражає. У 80-х — 90-х роках кількість його патентів була одинична, але з початку століття раптом наблизилася до півтори сотні. Мало не всі моделі «аймаків», «айфонів», «айпадів» і «айподів» значаться винаходами Джобса (зі співавторами), так само, як і безліч набагато менш значущих речей на зразок чохлів для телефонів і тримачів для навушників. Утім, зросла активність на цій ниві не тільки Джобса, а і його компанії, яка намагається запатентувати, здається, геть усе для подальшого ведення юридичних воєн із конкурентами. Так чи інакше, Джобс — один із найактивніших у світі винахідників. І серед його дітищ, зареєстрованих у Бюро патентів і торговельних марок США, є не тільки відомі всім продукти, а й досить незвичайні для Стіва речі. Переважна більшість винаходів Джобса пов’язана з ITсвітом. Тому дивно бачити в його патентній базі сходи (але патентовласником є і компанія Apple у цілому). Єдиною особливістю їх є те, що вони скляні. Та все пояснюється просто: прозорі сходи стали відмітною рисою фірмових магазинів Apple. А що в них там патентувати? Проблема таких сходів — у поєднанні частин зі скла й металу, бо при зміні температури метал розширюється, пошкоджуючи скло. Власники патенту запевняють, що розв’язали цю проблему (мал. 1). Універсальна й гнучка система меню з патенту, поданого на розгляд в 2000 році, якоюсь мірою реалізована в
Мал. 4
сучасних MacOS. Але найцікавіше тут те, що опис системи зроблено стосовно ОS Windows. На доданих до патенту малюнках можна побачити всім добре знайому кнопку Start та інші ознаки системи від Microsoft. Навіщо «яблучнику» знадобилося винаходити щось для «ворожої» ОС, не зовсім зрозуміло. Однак бачимо єдиний приклад того, як Apple і особисто Джобс щось придумали для поліпшення конкуруючого продукту (мал. 2). На малюнку 3 бачимо, яким міг бути перший iPhone. Фактично це суперпопулярний плеєр iPod із можливістю робити дзвінки. Набирати номер передбачалося за допомогою диска, що став головною особливістю плеєрів від Apple, — і це було б схоже на дзвінок зі старого аналогового телефона. Доля й сам Джобс розпорядилися інакше, і iPhone не став прямим нащадком iPod’а. На малюнку 4 — модифікація знаменитої моделі «Apple II», з якої почалася компанія Джобса. Один із його перших патентів подано на розгляд у 1980 році — і тут уже немає ніяких сумнівів у тому, що його ім’я стоїть на патенті не просто так. На нього цікаво подивитися, щоб зрозуміти, із чого все починалося і який шлях пройшла компанія Apple і її засновник за 30 років. Стів постарався встигнути зробити якнайбільше. На своїй останній презентації він показав чергове своє творіння — екосистему iCloud — і вперше за весь час дещо зрадив свої принципи: її явно ще не доведено до досконалості. Напевне, він знав, що пізніше зробити це вже не встигне. Звичайно, графік випуску продуктів Apple розписано на 2—3 роки вперед. Подейкують, що на наступній презентації представлять зовсім новий гаджет (типу iPhone5) — як останній привіт від Стіва. За компанію найближчим часом хвилюватися не варто: доробку від Джобса вистачить не тільки на те, щоб «надкушене яблуко» трималося на плаву, а й щоб рухати його вперед. Однак коли ідеї закінчаться, можлива й стагнація Apple. А разом з нею й ринку IT-гаджетів, який зазнає застою, чекаючи на нового генія з новими проривними ідеями.
№ 35 (190)
13 вересня 2011 року
13
ПЕК
Стрибог у допомогу! Алла МІРОШНИЧЕНКО На Миколаївщині акумулюють енергію сонця й вітру.
Сонячна електростанція незабаром з’явиться в Миколаївській області. Перший крок до цього вже зроблено: облдержадміністрація дозволила ТОВ «Схід Солар» розроблення проекту землевпорядження та технічної документації для будівництва й обслуговування СЕС. Ділянка землі — 180 га — розташована в Березанському районі й буде надана в оренду строком на 49 років. — Це наступний крок у реалізації масштабної програми розвитку альтернативної енергетики. Влада Миколаївщини усіляко допомагатиме інвесторам, які хочуть і можуть займатися цим питанням у нашому регіоні. На щастя, область має великий потенціал у цьому напрямку, — сказав голова облдержадміністрації Микола Круглов.
А в Очаківському районі будується перша черга промислової вітроелектростанції потужністю 25 мегаватів. Тут буде розміщено 10 вітроенергетичних установок (ВЕУ) по 2,5 МВт кожна. Першу з них уже цілком змонтовано. Очаківська ВЕС споруджується на кошти групи інвесторів. Утілює намір у життя
енергогенерувальна компанія «Вітряний парк «Очаківський». Вартість першої черги — понад 380 млн грн. Висота кожного вітряка виробництва німецької фірми Fuhrlander — 150 м, діаметр — 100 м. Будів-
Довідка «УТГ» Відповідно до висновків міжгалузевого науковотехнічного центру вітроенергетики Національної Академії наук України, значна частина Миколаївської області має високий вітроенергетичний потенціал. Найперспективнішими площадками вважаються Березанське й Очаківське вітрові поля, їхня сумарна площа — 4 тис. га. Зараз там реалізуються 3 проекти з використання поновлюваних джерел енергії.
«Чорноморнафтогаз» йде на рекорд Сергій ДУМКЕВИЧ Сьогодні компанія видобуває понад 2,5 мільйона кубометрів природного газу на добу. На чорноморських родовищах таких обсягів видобутку не бачили останні 20 років.
Газ-2015 За інформацією пресслужби підприємства, зараз видобуток із трьох діючих чорноморських родовищ перевищує 2 млн 600 тис. м3 на добу. Більше «Чорноморнафтогаз» видобував тільки в середині 80-х, коли протягом двох років добовий видобуток із шельфу Чорного моря становив близько трьох мільйонів кубометрів. Зниження протягом останніх п’яти років удалося зупинити завдяки доробці двох діючих родовищ. За прогнозами газовиків, найближчим часом видобуток дедалі зростатиме із введенням в експлуатацію свердловин на новій платформі БК-1 Архангельського родовища газу й облаштуванням Одеського й Безіменного родовищ. Разом із тим відомо, що всі три діючих чорноморських
ництво й монтаж здійснюють місцеві будівельні підприємства. Завдяки проекту близько 300 чоловік одержали роботу, 10% матеріалів і комплектувальних виготовлено підприємствами області. Загалом у найближчі два роки тут з’явиться 150 таких вітряків. За словами керівника проекту Олександра Щербатюка, початок експлуатації першої ВЕУ намічено вже на жовтень. Усі 10 установок уведуть в експлуатацію до кінця року.
Це дозволить забезпечити електрикою один із найбільших районів області. Термін окупності станції — 7 років. Електроенергія поставлятиметься на енергоринок України за «зеленим» тарифом. На Миколаївщині свого часу вже реалізували пілотний проект — Аджигольську ВЕС. Правда, її потужність у 42 рази менше, ніж нинішня. Однак вона виконала своє завдання, довівши, що завдяки природі краю тут можна розвивати альтернативну енергетику. менші від чорноморських і також виснажуються.
Із перших уст Валерій ЯСЮК
родовища — Штормове, Архангельське й Голіцинське — розробляються вже декілька десятиліть і виснажуються. Тому зростання видобутку природного газу на шельфі Чорного моря фахівці компанії пов’язують виключно з облаштуванням нових родовищ, зокрема Одеського й Безіменного. Після введення їх у експлуатацію кримська нафтогазовидобувна компанія зможе з 2015 року щорічно видобувати не менше 1 млрд 870 млн м3 (це близько 5 млн м3 на добу). Уже восени цього року почнеться будівництво 87-кілометрового підводного газопроводу, що з’єднає нові родовища з діючою системою підводних газопроводів. Крім шельфу Чорного моря, «Чорноморнафтогаз» видобуває природний газ і в Азовському морі, а також у сухопутній частині Криму. Однак їхні запаси набагато
Голова правління державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» — Багато років розвиток підприємства стримувався браком коштів. Про це в уряді знали й раніше, навіть обіцяли допомогу, але тільки з минулого року, після обрання нового Президента й формування Кабінету Міністрів, почалося фінансування проектів за рахунок коштів нашого акціонера — НАК «Нафтогаз України». Тож зниження видобутку газу, думаю, було тимчасовим явищем в історії компанії й обумовлене об’єктивною причиною — недофінансуванням підприємства. Зараз завдання не тільки підтримати рівень видобутку, а й збільшити його в найближчі роки. Держава виконує свої обіцянки, діло — за трудовим колективом підприємства.
Довідка «УТГ» Цього року на виконання доручень Президента України й Кабінету Міністрів зі збільшення вітчизняного видобутку нафти й газу акціонер «Чорноморнафтогазу» — НАК «Нафтогаз України» — інвестував 2 млрд грн у видобуток вуглеводнів у акваторії Чорного моря.
Мегавати з води Анатолій ЛЕМИШ Хитромудро підібрані матеріали для електродів здатні ефективно генерувати електричний струм за рахунок чергування потоків прісної та солоної води.
Устя річок, що впадають у моря й океани, потенційно можуть забезпечити світ величезною кількістю енергії, порівнянною з виробленням усіх звичайних електростанцій. Однак ККД систем, що ґрунтуються на різниці солоності річкової й морської води, поки невисокий. Так, перша осмотична електростанція, побудована півтора роки тому в Норвегії, генерує мізерну кількість енергії і є не так серйозним промисловим об’єктом, як експериментальною площадкою для вдосконалення технології. Фахівці зі Стенфордського університету вважають, що для прориву в цій галузі треба відмовитися від спроб використовувати осмос і звернутися до іншого способу. В основі їхнього генератора — два електроди, один із яких притягує позитивно заряджені іони натрію, а інший — негативні іони хлору. Цикл роботи починається, коли між цими пластинами
пропускають прісну воду. Під дією невеликої напруги іони з електродів переходять у воду. Другий крок — прісна вода заміняється на морську. Концентрація солі в ній набагато вище, і іони починають швидко насичувати електроди. Так створюється різниця потенціалів і генерується струм (це третій крок). Четвертий крок: насичені іонами електроди більше не віддають енергію, відпрацьована морська вода видаляється, а на її місце знову накачується річкова. За допомогою скромної напруги електроди знову звільняються від іонів, щоб можна було замкнути коло. Науково-популярний журнал Technology Review повідомляє, що група вчених зі Стенфорда зуміла вилучити 74% потенційної енергії, закладеної «на суміжжі» морської й прісної води. При цьому апарат не виявляв ніякого зниження продуктивності навіть після ста циклів. На думку авторів пристрою, розміщення електродів якнайближче один до одного дозволить такій «батареї» досягти ефективності у 85%. Для отримання енергії з води новим методом до-
слідники застосували як позитивний електрод нанострижні з діоксиду марганцю. Вони мають дуже велику площу поверхні, швидко приймають і віддають іони натрію упродовж всього циклу. Для зв’язування негативно заряджених іонів хлору вчені використовували срібний електрод. Останнє рішення, на їхню думку, поки аж ніяк не найкраще. Крім високої вартості срібла, що перешкоджає масштабуванню системи, є проблема потрапляння срібла у воду, а у великих кількостях цей метал токсичний. Автори системи мають намір знайти йому заміну, хоча відзначають, що зробити це нелегко. В експерименті використовувалася вода з Тихого океану й високогірного озера Доннер у Каліфорнії. Однак дослідники відзначають: для системи підійде не тільки чиста річкова вода, а й зливові та стічні води. Якщо вдасться побудувати такий працюючий пілотний комплекс, він відкриє привабливі перспективи вироблення енергії для міст, розташованих на берегах морів і океанів. Теоретично прибережна «сольова» електростанція, що пропускає через себе 50 кубометрів річкової води на секунду, може розвивати потужність 100 мегаватів.
14
№ 35 (190)
13 вересня 2011 року
Newstrino
«Не винувата я!..» Материнську агресію спричиняють погана спадковість укупі з економічними проблемами.
Недавні економічні проблеми в США несподівано стали корисними для науки: вони допомогли соціологам і генетикам з’ясувати природу батьківської агресії. Жінки, які успадкували хоча б від одного зі своїх батьків ген DRD2, відповідальний за синтез білка-рецептора дофаміну, кричать на своїх дітей і шльопають їх частіше, уважає американський соціолог Догун Лі з НьюЙоркського університету. Про те, що агресивна поведінка спричиняється певними генами, відомо давно, тож сама по собі заява вченого не є сенсацією. Однак досліджуваний ген «чутливий» до економічної ситуації в країні, чого за іншими раніше не помічалося. Виявилося, що агресивна поведінка проявилася в американських матерів через 6—7 місяців після початку економічної кри-
зи кінця 2007 року. Через пару місяців матусі дещо заспокоїлись — до червня 2009-го, коли в економіці з’явилися ознаки другої хвилі кризи. Контрольна група — жінки, яким з агресивною спадковістю пощастило, — спокійно поводилися з дітьми весь час, незалежно від макроекономічних катаклізмів. Виявлений ген робить жінок менш стійкими до психічного стресу, спричиненого браком коштів і навіть економічною нестабільністю. Через якийсь час, однак, організм адаптується й поведінка вирівнюється. Ця закономірність добре укладається в класичну теорію стресу.
Нове відкриття надихнуло багатьох дослідників. Поки соціологи та історики виношують грандіозні плани із зіставлення піднесень і спадів у економіці зі зміною моделей виховання, психологи-практики цікавляться, як швидко «чутливі» мами припиняють зривати злість на дітях. Соціолог Рональд Саймон з Університету Джорджії вважає, що носії гена в цілому більш неврівноважені: аналогічно тому, як криза викликає в них агресію, економічне піднесення має породжувати сплеск теплих почуттів. Герой нинішнього дослідження, ген DRD2, уже давно привертає увагу генетиків і психіатрів. Його пов’язують зі схильністю до насильства, алкоголізму, гіперактивності й певних інших серйозних психічних розладів, однак остаточний обвинувальний вирок «підозрюваному» так і не було ухвалено. Ці групи Догуна Лі змусили генетиків продовжити його вивчення.
Планети, що обертаються «не туди» Анатолій ЛЕМИШ Астрономи виявили дві екзопланети, які рухаються за так званою зворотною орбітою — протилежно напрямку обертання зірки.
Стаття з описом «норовливої» планети з’явилася в архіві електронних препринтів Корнельського університету. Спостереження проводилися за допомогою телескопів Південно-африканської астрономічної обсерваторії.
Увагу вчених привернуло небесне тіло за назвою WASP17b. «Хазяїном» цієї екзопланети є зірка WASP-17, віддалена від Землі на відстань близько тисячі світлових років. WASP-17b було виявлено за допомогою так званого транзитного методу. Суть його така. Планета, проходячи по диску зірки, закриває від спостерігачів частину її випромінювання. Оцінюючи коливання яскравості світила, астрономи обчис-
люють період обертання й розміри планети. Детальний аналіз зміни яскравості показав, що із планетою WASP17 щось не так. Коли планета обертається в одному напрямку із зіркою, то, проходячи по диску, вона спочатку закриває світло від частини, яка наближається, а потім блокує частину випромінювання, що віддаляється. У випадку з WASP-17b усе було навпаки. Відповідно вчені дійшли висновку, що планета рухається назустріч обертанню зірки. У нашій рідній Сонячній системі всі тіла обертаються в один бік, за винятком декількох дрібних, певне, «залітних», астероїдів. Здавалося б, такий порядок є звичайним для Всесвіту. Тож виявлення планети, яка рухається не просто «проти течії», а й усупереч теорії, спантеличило астрофізиків. Вони говорять, що зустрічали планети із найдивовижнішими кутами нахилу орбіти, однак нічого схожого на WASP-17b раніше не бачили. Першовідкривачі «неправильної» планети запропонували гіпотезу такої поведінки. Причину слід шука-
ти в зіткненні з якимсь іншим небесним тілом або в проходженні неподалік якоїсь симпатичної зірочки, яка і збила WASP-17b з дороги. Утім, є ще одна гіпотеза, за якою планету притягує гравітація не знайденої поки зірки. Але, як кажуть, за початком діло становиться. У всій красі проявив себе так званий закон парних випадків. Через кілька днів ще одна група астрономів повідомила про другу таку планету. Її було знайдено біля зірки HAT-P-7, також віддаленої від Землі приблизно на 1000 світлових років. Як і WASP-17b, планета відрізняється значними розмірами. Маса її — 1,8 юпітеріанської, а діаметр в 1,4 раза більше діаметра Юпітера. І теж обертається «не туди». Учені розробили моделі можливих способів поводження зірки й планети, які дозволили б пояснити дані спостережень. Найімовірнішою є гіпотеза про стикання й взаємне перетинання двох протопланетних дисків, що могло привести до утворення завихрень. А може, було навіть зіткнення зірок та їхнє злиття, через що могло з’явитися одне загальне світило із двома «родинами» протопланет, що рухаються в різних напрямках.
Подзвони мені Листування — незалежно від того, чи ведеться воно старим способом, вручну, чи із застосуванням досягнень цивілізації, у чаті, — ніщо в порівнянні з живим спілкуванням.
Такого висновку дійшла група фахівців у галузі поведінки з Університету Вісконсіна-Медісона під керівництвом Леслі Сельтцер. В експерименті школярки 7—12 років після важкої лабораторної роботи спілкувалися з мамами по телефону, і рідний голос, як показали експресаналізи слини, знижував у дітей рівень гормону стресу — кортизолу. Крім того, у крові підвищувалася концентрація окси-
тоцину, «гормону любові й довіри». У їхніх однолітків із двох контрольних груп, де діти листувалися з мамами й де не спілкувалися взагалі, позитивних результатів не було. А от під час освоєння нового матеріалу рідний голос дитині не допомагає, принаймні статистично достовірних результатів одержати не вдалося. На швидкості і якос-
ті розв’язання школярками арифметичних задач не позначалися ні голос, ні листування. Учені дійшли висновку, що в процесі еволюції мовлення міцно закріпилося в статусі потужного стимулу, що запускає гормональні механізми зняття стресу. Навчання ж — як прояв вищої нервової діяльності — регулюється більш тонко; тут спілкування з рідними може допомогти лише опосередковано — привести дитину в позитивний емоційний стан, що є необхідною, але недостатньою умовою успіху. Підготував Геннадій МАРИНІН (за матеріалами ScienceNews.org)
www.eutg.net
Передплата на«Українську технічну газету» на друге півріччя 2011 року триває! Вартість передплати така сама і становить на 1 міс. – 21 грн 40 коп. на 3 міс. – 64 грн 20 коп. Передплатні індекси:
99309 — українською,
99340 — російською
Відділ передплати: тел. (044) 278-42-37, (0642) 59-93-92 тел./факс (0642) 59-93-91, podpiska@tehnichka.com
15
№ 35 (190)
13 вересня 2011 року
Закон збереження думки
Такі непрості прості числа Святослав РИБНІКОВ Прості числа (ті натуральні числа, які мають тільки два натуральних дільники: одиницю й саме себе) зовсім не такі прості, як може здатися на перший погляд. Скоріше навпаки: серед різних чисел вони приховують, напевно, найбільшу кількість загадок, над якими от уже багато сторіч б’ються кращі математики. 17 вересня виповнюється 185 років від дня народження Георга Рімана — ученого, який за десять років наукової діяльності змінив математику.
Два, три, п’ять, сім, одинадцять, тринадцять, сімнадцять... — щороку математики знаходять усе більші й більші прості числа. Якщо за часів Ейлера таким було 2147483647, то сьогоднішній рекордсмен — 2 у ступені 43112609 мінус 1 — у десятковому записі має 12978189 розрядів! Але математиків набагато більше за конкретні прості числа цікавлять пов’язані з ними закономірності: скільки їх, яка логіка їхньої появи серед натуральних чисел тощо. І якщо нескінченність кількості простих чисел зумів довести ще Евклід, то друге питання математики не можуть розв’язати досі. Світло на нього кинуло випадкове відкриття польськоамериканського математика Станіслава Улама (до речі, наш співвітчизник — він народився в польському тоді Львові). Якось 1963 року, сидячи на нудній доповіді, учений почав за спіраллю заповнювати числами клітинки листка у зошиті, при цьому машинально відзначав серед них прості. Виявилося, що прості числа розташовуються не хаотично, а утворюють орнаменти з діагональних ліній. Сучасні комп’ютери будують такі «вишиванки» (математики не дуже шанобливо називають їх «скатертинами Улама») для десятків мільйонів чисел, і знайдена закономірність підтверджується. Однак підвести під цю «красу» міцний теоретичний фундамент поки не вдалося. Сторіччям же раніше, за часів Георга Рімана, і ця закономірність була не відома. Ріману вдалося здійснити «прорив»: він виявив, що кількість простих чисел, які не перевершують дане, пов’язана з розподілом особливої так зва-
ної дзета-функції. Помічену закономірність Ріман успішно перевірив на величезній кількості прикладів, але остаточно довести її не зміг — обмежився формулюванням відповідної гіпотези. 1900-го, через 34 роки після смерті Рімана, його загадкову гіпотезу Давид Гільберт включив під номером 8 у свій знаменитий список найбільших проблем математики. Показово, що
сам Гільберт багато очікував від її розв’язання. Коли його запитали, що б він зробив, проспавши п’ятсот років, він відповів: «я б поцікавився, чи доведено гіпотезу Рімана». Минуло ще століття, і Математичний інститут Клея у 2000 році оприлюднив новий список — так звані «Проблеми тисячоліття», за вирішення кожної з яких обіцяно мільйон доларів. Час показав обґрунтованість переваг Гільберта: більшу частину з його 23 проблем було розв’язано протягом XX сторіччя, деякі відхилені як занадто загальні або некоректно сформульовані. І тільки одна, та сама 8-ма проблема, перекочувавши в «Список тисячоліття», досі кидає виклик математичній науці. Цікаво, що прості числа не були основним об’єктом досліджень Рімана. Учений прийшов до них наприкінці своєї творчості, бувши фахівцем у галузі теорії функцій. Із функцій же, до речі, і почався його науковий шлях: у 1851 році він здобув докторський ступінь за роботу «Засади теорії функцій комплексної змінної». Тоді Ріман уперше описав названу пізніше його ім’ям поверхню; з вивчення її властивостей почався ще один «неосновний» напрям досліджень, що став початком нової геометрії. Ріман оформив свої геометричні ідеї, які виросли з теорії функцій, у зна-
менитій лекції «Про гіпотези, що лежать у основі геометрії» 1854 року. Читав він її «вимушено» — перед професорами Геттінгенського університету, сподіваючись обійняти викладацьку посаду. Розуміння й підтримки в потенційних колег він тоді не зустрів, можливо, через панічний страх публічних виступів, і в підсумку залишився без роботи. Лише пізніше влаштувався приватдоцентом читати спецкурс з одного з видів функцій. Бажану посаду екстраординарного професора Ріман одержав лише трьома роками пізніше — після того, як опублікував фундаментальну працю в цій галузі. У створеній новій геометрії Ріман порушив на той час абсолютно «нематематичні» питання. Зокрема, існування метрики вчений пояснював властивостями самого простору, фізичними силами зв’язку. З цього погляду ріманова геометрія стала предтечею теорії відносності. «Ріман першим поширив ланцюг міркувань Гаусса на континууми довільного числа вимірів, — сказав про нього Ейнштейн, — він пророчо передбачив фізичне значення цього узагальнення евклідової геометрії». Важливою заслугою вченого стали перші, незрозумілі сучасникам думки про те, що геометрія мікро- і макросвіту зовсім не обов’язково має збігатися зі звичною тривимірною евклідовою. «Емпіричні поняття, на яких ґрунтується встановлення просторових метричних відносин, — поняття твердого тіла й світлового променя, очевидно, втрачають усяку визначеність у нескінченно малому, — писав він. — Вони мають бути перевірені також і в напрямку незмірно великого». Утім, не дивно, що Ріман у своїй математиці дуже близько підійшов до фізичних проблем, адже його вчителем був Карл Гаусс, про якого важко сказати, ким він був більше — математиком чи фізиком. Якийсь час Ріман навіть читав у Геттінгені курс математичної фізики. Внесок, зроблений Георгом Ріманом у науку, важко переоцінити. І це тим дивніше, що йому судилося працювати лише десять років: у 1866 році, не доживши до сорока років, учений помер від туберкульозу. У 1866-му учні зібрали й посмертно видали всі його праці — набралося на маленький томик. Потрапив туди й збережений текст неприйнятого геттінгенськими професорами виступу.
Знаю, як
«Запорожець» для Фантомаса Сергій ДУМКЕВИЧ Такій машині міг би позаздрити навіть технічно обізнаний супермен. Севастополець Сергій Сергєєв запатентував «Запорожець» на підводних крилах і з двигуном, удвічі економічнішим за звичайний.
узявся за двигун. В основу нового мотора покладено розробки конструктора Сергія Баландіна. — Але мій двигун удвічі легший. І вдвічі менший та економічніший, до того ж він працює на будь-якому паСкромну гордість укливі, — відзначає майраїнського автопрому стер. автор взяв за основу не- Сергій Сергєєв демонструє макет летючого Тепер же, після здо«Запорожця» випадково. буття призового міс— Мені завжди хотілося водними крилами на місці ця на конкурсі винахідників у Києві, севастопольський винайти щось своє, — гово- бамперів та гвинтом іззаду. — Машина їде і сушею, і фан «ЗАЗу» мріє скласти рить водій із 40-літнім стажем Сергій Сергєєв. — Я лю- водою. Причому не просто хоча б один реальний екбив подорожувати Кримом і плаває, як деякі моделі, а ви- земпляр на основі своїх ідей. Радянським Союзом. У мене ходить на крилах. І «летить» Він уважає, що крилатий було три «Запорожці». Ця не 20 кілометрів на годину, а «Запорожець» і легкий екомашина скрізь проходить, може й 50 вузлів (приблизно номічний двигун можна викрім води. І я вирішив цей 92 км/год. — Авт.) залежно користовувати у конструювід мотора, — запевняє ви- ванні усіляких автомобілів. недолік виправити. Однак власних грошей автоУ результаті він зробив нахідник. Одержавши патент на рові бракує, а спонсорів він макет автомобіля «Запорожець» і оснастив його під- автомобіль-амфібію, автор поки не знайшов.
Довідка «УТГ»
А ідея не нова! Копалина радянського автопрому «літала» по воді ще півстоліття тому
Ще в 1961 році в СРСР було створено легкий автомобіль «НАМІ-055В» із керованими за кутом атаки підводними крилами й максимальною швидкістю на воді до 58 кілометрів на годину.
16
№ 35 (190)
Альпійська свіжість
Як відомо, Alpina (розташована в німецькому місті зі смішною назвою Бухлое) не є придворним тюнінговим ательє (на відміну від, наприклад, AMG для Mercedes), тому дороблення вже готового автомобіля BMW у ній неможливе. Ма-
манними фарами, спойлер на багажнику й традиційні для автомобілів Alpina легкосплавні колісні диски із двадцятьма спицями. Однак «найсмачніші» зміни — під капотом. Продуктивні турбокомпресори й нова вихлопна система підвищили потужність 4,4-літрового восьмициліндрового мотору на 100 к.с. і 100 Н·м — до 507 к.с. і 700 ньютон-метрів. Аналогічне «прокачування» двигуна вже використовується на моделі Alpina B5 Bi-Turbo.
650i-«максималка» зарізана електронікою на позначці 250. Саме тому Alpina B6 Bi-Turbo Cabrio на один рівень вище нинішнього баварського флагмана BMW 650i, однак згодом її, імовірно, може потіснити M6 нового покоління. Поліпшені динамічні показники майже не позначилися на апетиті: витрата палива в змішаному циклі становитиме невеликі, як для авто такого класу, 10,9 л (проти 10,7 л у BMW 650i) або близько 16—17 л — у міському. Викид СО2 не перевищить 255 г/км.
шина замовляється відповідно до побажань замовника в компанії й будується на потужностях BMW, але з удосконаленнями Alpina. Зовнішні зміни 650i, на основі якої будується ця Альпіна, незначні — карбоновий сплітер у передньому бампері (+ фірмове лого), невеликі аеродинамічні вставки під протиту-
Із мотором агрегатується 8-ступенева автоматична КПП із подвійним зчепленням виробництва ZF. Першу сотню «Альпіна» робить через 4,8 с проти 5,0 с у BMW 650i. Крім того, її максимальна швидкість обмежена тільки характеристиками двигуна й становить 331 км/ год., у той час як BMW
Авто приїде на стенд BMW на Франкфуртському автосалоні 13 вересня, де й буде озвучено його вартість. Наші читачі можуть приблизно зорієнтуватися у вартості «прокачування», знаючи, що кабріолет 650i продається в Україні за 1 млн 240 тис. грн, а тюнінгверсії звичайно на 15—25% дорожче.
Заряджена версія кабріо 6-ї серії матиме довгу назву, як у китайського смартфона, — Alpina B6 Bi-Turbo Cabrio. Але назвати її тюнінг неякісним язик не повертається.
Нове слово в тайм-менеджменті Годинник Arceau Le Temps Suspendu дозволяє легко втілити в життя рядок «Зупинись, мить, ти прекрасна!», але незрозуміло, для чого це треба.
Модель оснащена автоматичним механізмом із 254 компонентів, діаметр — 34 мм, товщина — 6,15 мм, запас ходу — 42 години. Калібр оброблений із нанесенням декоративного візерунка Côtes de Genève. У комплекті — синій ремінець зі шкіри алі-
гатора із блакитною прошивкою. Діаметр корпуса годинника — 43 мм, елементи управління й заводу виконані з паладію. На захищеному сапфіровим склом синьому циферблаті із центром, декорованим «ялинкою», розташовані скелетонізовані годинна й хвилинна стрілки, білі арабські цифри й великий напівкруглий стрілочний індикатор дати. Головна цікавинка новинки — модуль Time suspended,
завдяки якому у власника годинника з’явилася можливість... зупиняти час. Натискання кнопки на позначці 9 годин зупиняють годинну й хвилинну стрілки на 12 годинах у спеціально виділеному полі. Механізм при цьому працює далі, тому повторне натискання кнопки автоматично переводить стрілки на актуальний час. Чесно кажучи, редакція «УТГ» досі сушить голову над практичним застосуванням цієї «фічі». Описана версія годинника не випускатиметься серійно, придбати їх можна тільки на благодійному аукціоні Only Watch 2011. У вільному продажі Arceau Le Temps Suspendu — у сталевому корпусі, із чорним або білим колірним рішенням циферблата, коштує $17 тис., а золоті екземпляри (174 — за кількістю років існування дому Hermès) із лімітованої серії — $36 тис.
13 вересня 2011 року
Сферична колонка у вакуумі Якщо вчені у своїх анекдотах придумують абсолютно пружного сферичного коня у вакуумі, то корпорація Sony робить акустичні лінзи у вигляді сферичних аудіосистем.
чити подібність SRS-BTV25 і RDP-V20iP із космічною станцією «Зірка смерті»). Діаметр НЧ-динаміка — 5,6 см, високочастотного — 2 см. Потужність пристроїв — 13 Вт, чого цілком до-
Обидві нові моделі від японського виробника — SRS-BTV25 і RDP-V20iP — створюють навколишнє звучання на всі 360°. Так би мовити, звук навкруги, а правда — десь поруч. Саме тому з наукового погляду винахід Sony — це акустичні лінзи, тобто пристрої, що здійснюють фокусування звуку (створення збіжних акустичних хвильових фронтів, яке ґрунтується на тих же фізичних принципах, що й фокусування світлових хвиль) за допомогою зміни довжини шляху, який проходить у ньому акустична хвиля, і заломлення звуку на його граничних поверхнях. На підтвердження своїх «кругових» можливостей гаджети виконані в незвичайному дизайні — у вигляді кульок діаметром 145 мм і вагою 500 г (фанати «Зоряних війн» уже встигли поба-
статньо для озвучування невеликого приміщення. Плюсом є також фірмова система посилення басів Bass Boost. Звукова система BTV25 оснащується модулем Blue-
tooth із підтримуваним профілем A2DP і цілком сумісна з пристроями Walkman, Apple і Android (нарешті виробники аксесуарів звернули увагу на тренд стрімкого збільшення кількості «андроїдів»!). У ній також є стандартний вхід для проводового підключення джерел звуку. Аналогічні можливості (за винятком Bluetooth A2DP) має RDP-V20iP, але «заточена» вона виключно на техніку Apple, тому комплектується відповідним докконнектором. Час роботи колонок у автономному режимі — 5 годин із можливістю підзарядки від стандартного порту USB. Обидві новинки продаватимуться в чорному й білому кольорі, для моделі RDP-V20iP передбачене червоне оформлення. Про вартість і точні дати поставок новинок, представлених на одній із найбільших світових виставок споживчої електроніки Internationale Funkausstellung Berlin (також відомої як Berlin Radio Show), що проходила 2—7 вересня 2011 року, поки не повідомляється.
Підготував Олександр БІЛИЛОВЕЦЬ