Украинская техническая газета №140 by Ukrainian technological newspaper

№36 (140) 14 вересня 2010 року

E-mail: info@tehnichka.com

www.tehnichka.com

Виходить щовівторка

Тигель для «чорного золота» Донецьк уже вкотре підтвердив статус шахтарської столиці: у виставковому центрі «ЕкспоДонбас» відбулася міжнародна спеціалізована виставка вуглевидобувної техніки «Вугілля/Майнінг-2010»

Стор. 7

Клондайк під пресом Дніпродзержинські інженериноватори пропонують формувати майже всі види сировини для промислового виробництва у вигляді брикетів, що дозволить зробити майже безвідхідною переробку бідних корисних копалин і техногенних родовищ Ірина КОНДРАТЬЄВА Сьогодні, мабуть, важко уявити металургійні підприємства таких масштабів, як Дніпровський меткомбінат ім. Дзержинського, Маріупольський меткомбінат ім. Ілліча, без агломераційного або доменного виробництва. Але в майбутньому це стане звичайним явищем, прогнозують у інноваційній компанії «Екоенергія» (м.Дніпродзержинськ). Аглофабрики й доменні печі, образно кажучи, переїдуть на гірничозбагачувальні комбінати, які візьмуть на себе не властиві їм поки завдання з підготовки компонентів для сталеливарного виробництва. Підставою для впровадження нових техпроцесів стануть сучасні технології брикетування вугле- і залізовмісних корисних копалин, а також вторинної сировини з техногенних родовищ. Закінчення на стор. 10

Країні потрібен бетон У Кіровограді, незважаючи на річний простій через економічну кризу, як і раніше, виготовляють обладнання для бетонних заводів і навіть розвивають виробництво Анатолій АВДЄЄВ

Кіровоградський завод дозувальних автоматів заснований у 1939 році як районне відділення Одеської обласної вагоноремонтної бази. Його існування та профіль продукції довго пов’язували зі звичайними вагами, які донедавна виробляло підприємство. Із 1978 року тут почали виготовляти вагові автоматичні дискретні дозатори для будівельної промисловості, які постачалися на заводи всього СРСР. І нині підприємство виробляє різноманітне дозувальне устаткування, яке працює за принципом тензометричного зважування матеріалів. Завод виконує

і комплексні проекти із заміни застарілого устаткування на заводах залізобетонних конструкцій з урахуванням вимог замовника. Управління комплексом дозування і приготування бетонних сумішей відбувається за допомогою сучасних контролерів і промислових комп’ютерів у автоматичному режимі. Процеси дозування, видачі бетонних сумішей і витрати матеріалів реєструються протягом необхідного періоду часу. Підприємство з 2007 року успішно ввело в експлуатацію цілі заводи із виготовлення бетонної суміші. При цьому кіровоградці використовують зарубіжні комплектувальні провідних виробників з Італії та Німеччини. Закінчення на стор. 12

Шанс для позаземного розуму Наукова спільнота палко обговорює модель взаємодії цивілізацій у Всесвіті, запропоновану українським і російським ученими Валентина ГАТАШ «Є життя на Марсі, нема життя на Марсі — науці невідомо», — заявив герой фільму «Карнавальна ніч». Зараз, через півстоліття, ми знаємо: життя на Червоній

планеті нема. Як і на інших об’єктах Сонячної системи, крім Землі. У всякому разі, розумного життя. Зате питання населеності планет в інших зоряних системах поки залишається без відповіді. Закінчення на стор. 13

Українська технічна газета

№36 (140) В і в т о р о к , 14 в е р е с н я 2 010

ТУТ І ТЕПЕР

Цитати тижня Шельф зі східним ухилом Китай готовий інвестувати мільярд доларів в українські енергетичні проекти

Борис Колесніков

Україна й Китай підписали угоду про спільне нафтогазове розроблення шельфу Чорного моря. Деталі співробітництва двох країн обговорювалися під час державного візиту Президента України Віктора Януковича в КНР.

Віце-прем’єр України

«Усе, що міг зробити уряд для лібералізації економіки, уже зроблено. Далі ми тільки зміцнюватимемо права інвесторів, бо європейські інвестиції мають почуватися в Україні комфортно».

к повідомив міністр палива та енергетики Юрій Бойко, у рамках цієї угоди Україна придбає в Китаю бурову платформу: «Ми закуповуємо її на умовах товарного кредиту в китайської компанії, провели відповід-

Наталя Королевська Народний депутат України

«Україна має величезний потенціал внутрішнього ринку, який оцінюється у суму понад 56 мільярдів доларів на рік. Задовольнити цей нереалізований попит можуть малі й середні підприємства».

Голова Верховної Ради України

«Усю систему територіальної організації треба докорінно модернізувати, і кожен утрачений рік віддаляє нас не тільки від європейських стандартів, а й від можливості реалізувати вже намічені параметри реорганізації системи послуг і комунікацій».

Вище якість — більше попит

а цегельному заводі «Альтком» (Донецька область) розроблена й успішно впроваджена новітня програма виробництва, яка дозволила довести якість продукції до світових стандартів. Зміни в технології підвищили морозостійкість цегли, знизили її водопоглинання, а також позитивно вплинули на міцність. Висока якість виробів різної колірної гами підвищила попит на продукцію, яка випускається заводом.

Після більш ніж дворічного конфлікту уряд України й Vanco Prykerchenska Ltd. підпишуть мирову угоду. Дослідження шельфу Чорного моря з метою видобутку вуглеводнів почнеться вже цього року.

–М

и робимо все, щоб компанія могла почати свої роботи. Президент сказав, що ми підтримуємо інвесторів, отже, ми їх підтримуємо, — прокоментував ситуацію міністр охорони навколишнього природного середовища Микола Злочевський. Цю інформацію підтверджують інші високопоставлені чиновники. «Звичайно, ми підпишемо мирову угоду з Vanco, вони працюватимуть. Відновивши стосунки із цією компанією, Україна поліпшить свій інвестиційний

імідж і привабливість», — заявив перший віце-прем’єр Андрій Клюєв, перебуваючи минулого тижня в Криму з робочим візитом. Міністр палива та енергетики Юрій Бойко відзначив, що попередній текст угоди вже готовий, при цьому особливо відзначивши, що документ буде підписаний на вигідних для України умовах. Очікується, що уряд відновить для Vanco Prykerchenska всі дозволи на розроблення нафтогазових родовищ, і компанія зможе працювати на ділянках, на які проводився конкурс у 2007 році. Таким чином, шельф Чорного моря нарозхват. Про точні строки підписання мирової угоди поки не повідомляється. Але, певне, її буде підписано до початку наступного місяця. Причи-

на проста: у жовтні закінчується тримісячна пауза в розгляді позову Стокгольмським арбітражним судом, ініційована Vanco на початку липня. Тому сторонам доведеться поквапитися, щоб уникнути додаткової бюрократичної тяганини. Нагадаємо, що договір про співпрацю з нафтовидобувною компанією Vanco International (юридична реєстрація на Бермудських островах) було підписано урядом Віктора Януковича 2007 року. У 2008-му уряд Юлії Тимошенко ухвалив рішення анулювати видану Vanco ліцензію й вийти з угоди про співпрацю, посилаючись на порушення законодавства України під час конкурсу на

розроблення чорноморського шельфу. У свою чергу Vanco звернулась до Арбітражного суду Стокгольма з проханням з’ясувати юридичні нюанси ситуації, одночасно продовжуючи робити українському уряду пропозиції щодо поновлення співпраці. Власниками Vanco Prykerchenska, зареєстрованої на Британських Віргінських Островах, є Vanco International, DTEK Holdings українського бізнесмена Ріната Ахметова, Shadowlight Investments російського бізнесмена Євгена Новицького та Integrum Technologies — дочірня компанія австрійського інвестиційного холдингу IK AG. Підготував Олександр БІЛИЛОВЕЦЬ

Перемогли ядерні технології Росії Конкурс на вибір технології будівництва в Україні заводу з фабрикації ядерного палива для реакторів ВВЕР-1000 виграв російський державний концерн «ТВЕЛ», який займає близько 17% світового ринку ядерного палива.

ведення в експлуатацію нового підприємства передбачається 2013 року. До того часу завод повинен мати можливість випускати паливні стрижні й тепловидільні складання (ТВС) в еквіваленті 200 тонн урану на рік, мати потужності для виробництва цирконієвих і нержавіючих комплектувальних виробів у еквіваленті 400 тонн урану на рік.

В один абзац Навесні 2011 року багатопрофільна корпорація Flextronics (Сінгапур) з річним оборотом у $31 млрд відкриє новий завод із випуску електронної продукції в Закарпатській області. «Ми вже закупили високотехнологічну виробничу лінію, завезли її в Закарпаття. У Мукачевому побудований

www. tehnichka.com E-mail: info@tehnichka.com

ний проект. Ми залучатимемо провідні світові компанії, і ми це вже робимо», — сказав Ю.Бойко. За попередніми оцінками, на реалізацію спільних проектів на шельфі потрібно $200 млн.

Над друга старого нема нікого?

Володимир Литвин

Засновник і видавець колектив редакції «УТГ»

ний тендер. Дуже вигідні умови, фактично ми одержуємо її в лізинг». Міністр також відзначив, що розроблення шельфу Чорного моря дозволить видобувати «додатковий обсяг газу, який споживатиметься у межах країни». «Це для нас дуже вигідний проект, бо всі запаси, які є в країні, містяться у шельфі Азовського й Чорного морів. І ми зараз дуже швидко йдемо вперед із залучення партнерів для розроблення цих родовищ, бо це дуже витратний і ризикова-

Крім вирішення питань участі китайських нафтогазовидобувних компаній у розробленні українського морського шельфу, Віктор Янукович у Китаї підписав ще одну «енергетичну» угоду — про будівництво газотурбінної гідроелектростанції в місті Щолкіне в Криму, вартість якого становить близько $800 млн.

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28а 91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98в. Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 12993-1877Р від 20.08.2007 р., видано Міністерством юстиції України.

завод площею 22 тисячі квадратних метрів. Зараз триває підготовка до монтажу інженерних систем», — сказав директор ТОВ «Завод Флекстронікс» Тарас Петрина. Вартість проекту — $15 млн. «Укрзалізниця» здійснила випробувальний презентаційний пробіг шести нових пасажирських вагонів виробництва ВАТ «Крюковський вагонобудівний завод». В.о головного редактора Світлана Ісаченко — (тел. 044 221-06-51, e-mail: isachenkosv@tehnichka.com) РЕДАКЦІЯ:

Людмила Мельникова — відповідальний секретар (тел. 0642 34-72-47) Людмила Гречаник — відділ технічної думки (тел. 0642 34-72-47, e-mail: tehnomysl@tehnichka.com); Ігор Павлюк — відділ промисловості (тел. 044 440-82-09, e-mail: pavluk@tehnichka.com);

ВІДДІЛ РЕКЛАМИ: Тамара Лазаренко - тел./факс: (044) 278-42-37, тел: (067) 483-88-99, e-mail: reklama@tehnichka.com ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИ: Дмитро Баранов - тел./факс: (044) 440 82 09, тел.: (044) 221 06 50 Любов Соловйова - тел./факс: (0642) 59 93 91 тел.: (0642) 59 93 92, e-mail: podpiska@tehnichka.com

Контроль за рухом поїзда здійснювали штатні прилади локомотива, у «штабному» вагоні знаходився комп’ютер, на який через супутникові системи надходили дані про дійсну швидкість поїзда. У склад поїзда включили діагностичну лабораторію ВАТ «КВБЗ» та вагон виробництва Тверського вагонобудівного заводу. Члени комісії зійшлися на думці, що подорожувати у вагонах виробництва Крюковського заводу комфортно.

Газета видається українською та російською мовами

ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСИ:

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій.

українською мовою — 99309 99309; російською мовою — 99340 99340.

Позиція авторів публікацій не завжди збі гається з позицією редакції. Редакція залишає за собою право виправляти матеріали та рецензувати рукописи. За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець. Матеріали, позначені (R), публікуються на правах реклами. При ВИКОРИСТАННІ матеріалів ПОСИЛАННЯ на «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ.

Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «Прес-Експрес». Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 50-08-54 ЗАГАЛЬНИЙ НАКЛАД 16000 прим., ЗАМОВЛЕННЯ № 1948

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 14 в е р е с н я 2 010 №36 (140)

ТУТ І ТЕПЕР СПІВРОБІТНИЦТВО 7—8 жовтня у Вільнюсі відбудеться засідання міжпарламентської асамблеї «Україна — Польща — Литва». Одне з найважливіших питань, яке на ньому обговорюватиметься, — про енергетичну безпеку. За словами голови Верховної Ради України Володимира Литвина, треба також залучати до роботи цієї міжпарламентської асамблеї експертів тих країн, які є найбільшими виробниками енергетичних ресурсів, у першу чергу Росію. Він сказав про необхідність розширення відносин як між двома країнами — Україною та Литвою так і в рамках тристоронньої парламентської асамблеї.

До кінця року Україна та Росія підготують проект програми соціально-економічного співробітництва на середньострокову перспективу. «Україна та Росія повернулися до формули, яка закладена ще в базовому договорі про співробітництво і визначає відносини України та Росії як стратегічне партнерство. Це не просто красива фраза, це взаємні зобов'язання, пов'язані із узгодженням позицій, проведенням погодженої економічної політики», — сказав директор Національного інституту стратегічних досліджень Андрій Єрмолаєв. Також він відзначив, що поліпшення відносин України та Росії дало можливість розробляти спільні інвестиційні проекти. Це стосується таких галузей, як машинобудівна, авіакосмічна, ОПК та ін. ЕКОНОМІКА Прем'єр-міністр України Микола Азаров обіцяє, що докладе всіх зусиль для відродження кредитування банками вітчизняних підприємств із 2011 року. Крім того, уряд ставить собі завдання сприяти підготовці майданчиків для будівництва та обладнання їх підвідними інженерними мережами з метою здешевлення будівництва, розвитку будівельної галузі та залучення інвестицій у неї. Українська економіка вийшла з рецесії. Про це заявив голова Національного банку Володимир Стельмах. «У нас інфляція вдвічі нижче, ніж у 2009 році, це означає, що немає інфляційного податку. Тому ми оцінюємо бюджетні позиції як здорові», — сказав він. Антимонопольний комітет України дозволив компанії Balsand B.V. (Нідерланди) придбати понад 50% у статутному капіталі ТОВ «Мерефянська скляна компанія» (Харківська обл.).

Мерефянська скляна компанія завершила в червні 2008 року будівництво заводу з виробництва склотари потужністю 800 тис. од. на добу. Інвестиції в підприємства становили $87 млн. ПЕК Питання повноцінного завантаження вітчизняної газотранспортної системи в довгостроковій перспективі — пріоритетне завдання України в переговірному процесі з Російською Федерацією. Так уважає міністр палива та енергетики України Юрій Бойко. «Ми повинні дуже швидко пропонувати, і ми робимо економічно вигідні моделі, які б дозволили завантажити нашу ГТС у довгостроковій перспективі», — відзначив він. На думку Юрія Бойка, під час реалізації спільних газотранспортних проектів із російськими партнерами паритетна участь сторін принципова для України. НАК «Нафтогаз України» повністю розрахувалася з ВАТ «Газпром» за поставлений у серпні цього року російський газ. Зокрема, НАК «Нафтогаз України» перерахувала ВАТ «Газпром» близько $711 млн за імпортований у серпні 2010 року природний газ. Ціна природного газу для компанії в третьому кварталі поточного року — близько $248 за тис. м3. ПАТ «Укртатнафта» (Кременчуцький НПЗ, Полтавська обл.) з кінця вересня — початку жовтня починає поетапне переведення виробництва бензинів на випуск продукту з поліпшеними екологічними та споживчими характеристиками під брендом Energy. До повного випуску поліпшеного продукту компанія планує перейти до кінця 2010 року, що пов'язано з наміром випускати з 2011 року бензини, які відповідають стандартам «Євро-4». Угоду про поновлення транзиту казахстанської нафти через територію України підписано. Перший віце-прем'єр-міністр України Андрій Клюєв повідомив, що угоду про поновлення транзиту нафти було підписано раніше, а наразі обговорюються технічні деталі.

Ідеться про поновлення щорічного транзиту через територію України близько 6 млн тонн нафти, від якого Україна відмовилася за попереднього уряду. ФІНАНСИ В уряду України на валютних рахунках $1,6 млрд (близько 12,6 млрд грн за поточним курсом) і понад 13 млрд гривневих коштів. «Це надійна основа для стабільного фінансування бюджетних видатків і планування масштабних реформ у країні», — сказав прем'єр-міністр України Микола Азаров.

За станом на 1 квітня цього року залишки на єдиному казначейському рахунку становили 5,41 млрд грн, збільшившись за березень у 4,1 раза. БІЗНЕС У топ-десятці найприбутковіших бізнесів Центральної та Східної Європи — три українських. Deloitte опублікувала щорічний рейтинг найбільших компаній Центральної та Східної Європи за розміром виторгу за 2009 рік. Кількість підприємств із України скоротилася в ньому на чверть. Але три компанії — НАК «Нафтогаз України», група «Метінвест» і «Укрзалізниця» — потрапили до першої десятки. Цього року, на думку експертів, Україна має всі шанси посилити свої позиції. За даними Deloitte, I квартал 2010 року став переломним як для українського бізнесу, так і для компаній інших країн Центральної та Східної Європи. Україна випереджає більшість із них із темпів відновлення. У цілому доходи компаній з України в I кварталі 2010 року зросли на 21%. Відповідно до підготовленої редакції Податкового кодексу, малим вважатиметься бізнес із річним оборотом до 3 млн грн і для нього діятиме нульова ставка податку на прибуток.

Крім того, прем'єр-міністр України Микола Азаров уточнив, що за єдиним податком зможуть працювати підприємці з річним виторгом 300 тис. грн. «Якщо ти заробляєш більше — переходь у форму малого бізнесу», — відзначив голова уряду. Дія нульової ставки податку на прибуток для підприємств малого бізнесу передбачається на 5 років, для підприємств легкої промисловості — на 10 років. ТРАНСПОРТ Програма створення вертольотобудування в Україні може бути ухвалена до кінця року. Вона розроблятиметься на базі середнього багатофункціонального вертольота вантажопідйомністю 3—5 тонн на 9—12 пасажирів. Як повідомив представник авіапрому, основними розробниками програми стануть ВАТ «Український науководослідний інститут авіаційних технологій» (УкрНДІАТ, Київ) і ВАТ «Мотор-Січ» (Запоріжжя). Кременчуцький автоскладальний завод (Полтавська обл.), який входить до групи компаній «АІС», до кінця 2010 року планує скласти дослідні зразки автомобілів SsangYong Korando. SsangYong Korando на автомобільному ринку пропонувався із двома бензиновими (2,3 л і 3,2 л) і двома дизельними двигунами (2,3 л і 2,9 л), створеними за ліцензією Mercedes-Benz. Найближчим часом в Україні буде ухвалений Закон «Про морські порти України».

Зараз немає жодного нормативноправового акту, який би комплексно регулював відносини в цій сфері. У новому законі повинні бути врегульовані правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування й розвитку морських торговельних портів, а головне — задекларовані й законодавчо захищені державні інтереси. АПК Сільське господарство України сьогодні нараховує понад 60 великих аграрних холдингів, які обробляють більше 4 млн га сільськогосподарських земель. Такі дані поширив Український клуб аграрного бізнесу (УКАБ). Відповідно до дослідження, наразі на світових фондових ринках котируються акції 14 українських агропромислових компаній, загальна капіталізація яких досягла за станом на 9 вересня 2010 року $6 млрд. При цьому на п'ятірку лідерів АПК серед публічних компаній («Миронівський хлібопродукт», «Кернел», «Авангард», «Мрія Агрохолдинг» і «Астарта») припадає $5,25 млрд. Уряд України не планує введення якихось обмежувальних заходів на експорт зерна. «Незважаючи на посуху, зібраний урожай достатній для того, щоб забезпечити всі експортні й внутрішні можливості. Триває збирання пізніх зернових. Ми орієнтуємося на те, що цілком забезпечимо себе продовольчою пшеницею, фуражним зерном», — заявив прем'єр-міністр України Микола Азаров. СОЦІУМ Необхідно створити державні й регіональні запаси продовольства, щоб була можливість швидко реагувати й ліквідувати ажіотажний сплеск цін на продукти.

На думку прем'єр-міністра Миколи Азарова, причина різкого підвищення цін на ринку продовольства — «недорозвиненість» ринкової інфраструктури, що забезпечує потреби населення, і невміння влади оперативно реагувати на поширення чуток про підвищення цін. Уряд затвердив «Основні напрями реалізації державної політики зайнятості на 2010—2011 роки». Мета документа — запобігання погіршенню ситуації у сфері зайнятості внаслідок фінансово-економічної кризи, підвищення економічної активності населення, сприяння його зайнятості й посилення соціального захисту від безробіття шляхом державного регулювання ринку праці. Підготувала Людмила МЕЛЬНИКОВА за матеріалами ЛігаБізнес, e-news.com.ua, РІА Новини-Україна, «Інтерфакс-Україна», ЛІГАБізнесІнформ, АПК-інформ

Українська технічна газета

№36 (140) В і в т о р о к , 14 в е р е с н я 2 010

РЕЗОНАНС

Отруєння «дешевим» газом

У ПІДСУМКУ

Прем’єр Микола Азаров заявив, що Україна домагатиметься перегляду газових домовленостей із Росією

Дмитро ТИМЧУК За словами Азарова, за «кабальним» контрактом січня 2009 року ціна на газ визначалася за формулою регулярного щоквартального підвищення приблизно на $25. «Ми ставимо за мету переглянути вкрай невигідну для України угоду із РФ», — зауважив прем’єр.

квітні цього року на момент досягнення харківських домовленостей той же Микола Азаров говорив: зменшення вартості російського палива для України дозволить нам заощаджувати близько $4 млрд на рік. Зараз він фактично визнає: «дешевий» газ, про який так багато розповідали українцям, виявився не зовсім таким. Можна сказати, що тут відкривається головний секрет переговорів у Харкові, що викликав подив у пересічних росіян, які не вважають розумним навіть заради великої дружби фактично дарувати Україні великі гроші в обмін на сумнівну реалізацію не менш сумнівних амбіцій Кремля в Чорноморському регіоні. Таємниця ця в тому, що насправді Росія втратила не так уже й багато.

ДОКЛАДНО «НЕВЕЛИКЕ» ДОПОВНЕННЯ ідписуючи навесні текст договору щодо флоту і — найголовніше — додане «газове доповнення», нинішній владі необхідно було провести серйозну експертизу тимошенківського контракту від 19 січня 2009 року. Структура цих документів, як відомо, складається із двох статей. Перша говорить, що «сторони подовжують дію угоди між Україною та РФ про статус та умови перебування Чорноморського флоту на території України на двадцять п’ять років». Друга стаття вказує, що оренда складається із платежів Росії Україні в розмірі $100 млн на рік, а також із додаткових коштів, одержуваних за рахунок зниження ціни в розмірі до ста доларів США від установленої чинним контрактом між ВАТ «Газпром» і НАК «Нафтогаз» України, на кожну тисячу кубометрів газу. За такою формулою: за ціни в $333 і вище зниження становитиме $100, якщо менше, то знижка вийде в розмірі тридцяти відсотків. Контракт між «Газпромом» і «Нафтогазом» — це підписаний у результаті домовленостей Тимошенко й Путіна «Контракт № КП від 19 січня 2009 року… про купівлюпродаж природного газу в 2009—2019 роках». Документ Януковича-Медведєва з ЧФ РФ містить лише одне доповнення.

ІСТОРІЯ ПИТАННЯ ЯК ЗАПУСТИЛИ «ГОДИННИКОВИЙ МЕХАНІЗМ» розуміло, що ціна на газ для України «танцює» від умов тимошенківського документа. Тут може заворожувати фраза «зниження в розмірі до ста доларів США на кожну тисячу кубометрів». Але навіть проста цікавість змушує спробувати зрозуміти, а від якої саме ціни йде знижка, скільки в підсумку ми повинні платити? Тим часом стаття 4 «Контрактна ціна газу» цієї угоди дає чітку формулу. Спочатку офіційні особи називали різні цифри — від $215 до $450 за тисячу кубів, а сама Тимошенко заявляла, що газ коштуватиме українцям $228,8. Потім виявилося, що Україна, яка здійснює транзит сировини, у підсумку платитиме за неї більше, ніж

європейські одержувачі, — ті самі $450. Тодішній прем’єр країни говорила, що дороге російське паливо компенсуватиметься тим, що зберігається в українських підземних сховищах. Але, по-перше, будь-які запаси колись закінчуються. А по-друге, відразу сплив той факт, що цей газ належить не державі, а компанії «РосУкрЕнерго», якій зараз Україна винна $5,4 млрд. Можна говорити багато добрих слів на адресу Тимошенко за її «переможні» домовленості, шокуючі «низькі» ціни й підсумковий контракт від 19 січня минулого року. Але оцінімо картину в цілому. Факт же в тому, що задум Києва восени 2008 року полягав у спробі паралельного підвищення ціни на російське паливо для України до ринкової (яка раз і назавжди повинна була припинити газовий шантаж Москви), але за відповідного збільшення плати Росією за транзит у Європу також до ринкової. Одночасно — дуже важливий момент! — Київ пропонував розрахуватися з газовими боргами перед Росією, що дозволило б укласти договір на оренду земель для Чорноморського флоту РФ. Це дало б можливість вимагати від Кремля щонайменше $2,5 млрд щорічно. Ці заходи — новий договір із ЧФ РФ і підвищення ціни на транзит — із лишком би перекрили найвищу вартість російського газу для України. Якби на той час було вирішено й питання із флотом, то два ці заходи дозволили б Україні почуватися досить комфортно і в 2010-му, і в наступних роках. Але, погодившись на ринкову ціну газу й абияк визначившись із платою за транзит, Тимошенко навіть не намагалася вирішити проблему з орендою бази. Тобто цілком перевести відносини з Росією на цивілізовані норми, що не давало б надалі приводів для розбрату між Києвом і Москвою. У підсумку контракт № КП від 19 січня 2009 року виявився не панацеєю від українсько-російських газових скандалів, якою міг би стати, а бомбою вповільненої дії, цокання годинникового механізму якої нарешті тепер почув Азаров.

ЯКЩО РОЗІБРАТИСЯ ПОДВІЙНА БОМБА осія начебто пішла назустріч Україні, погодившись переглянути газові домовленості. Але в кремлівських пропозиціях, які ми зараз чуємо, прихована подвійна бомба для Києва. «Газпром» за виконання його умов готовий ціну на газ для населення України зробити такою ж, як для росіян. На 2010 рік, згідно з даними Федеральної служби з тарифів РФ (ФСТ), така в Росії становить для промисловості 2,478 тисячі рублів за тисячу кубометрів, для населення — 1,903 тисячі рублів. Тобто українцям пропонують еквівалент 1,903 тисячі рублів за тисячу кубів газу — отже, ми можемо платити близько 680 грн за тисячу кубів. Адже з 1 вересня вартість блакитного палива в Україні — від 725,4 грн і вище. Начебто не кардинально, але вигідно. Та є в «привабливості» урівнювання цін на газ для населення України та Росії один цікавий момент. Тарифи ці в РФ увесь час зростають, наприклад, ФСТ із 1 квітня підвищила їх на 15%. Це було друге планове подорожчання цього року. Параметри зміни оптової ціни на газ, який добувається «Газпромом», для росіян на 2010 рік були визначені так званим прогнозом соціально-економічного розвитку, відповідно до якого зростання вартос-

ті газу для споживачів із 1 січня становило 15%. Для населення — 5%. Суть російського «прогнозу соціальноекономічного розвитку» в тому, щоб в остаточному підсумку через три роки перевести населення на європейську формулу ціни на газ. А це означає, що з 2014 року українці, як і росіяни, почнуть платити за «європейськими тарифами», які весь час підвищуватимуться. Ще один момент. Згідно з повідомленнями ЗМІ з посиланням на джерела в «Газпромі», Україна може розраховувати на пільги тільки після того, як «Нафтогаз» поверне 12,1 млрд кубометрів газу «РосУкрЕнерго». І, нарешті, останнє. Москва обіцяє Києву вирівняти ціни лише в разі об’єднання російського ВАТ «Газпром» із НАК «Нафтогаз України». По суті це «дочавлювання» давньої ідеї, озвученої свого часу Володимиром Путіним на хвилі російського ентузіазму після підписання харківських угод, яке викликало раніше цілком обґрунтовану недовіру української влади. У той же час «Нафтогаз» і «Газпром» відновили переговори про заснування спільного підприємства ще 20 серпня. Росіяни переконують: це привабливо для обох сторін тим, що дозволить «створити загальну російсько-українську ресурсно-видобувну базу». І це стало б дуже важливим фактором передбачуваності, надійності, стабільності поставок газу для споживачів України. Чим може закінчитися такий альянс для України — ще невідомо. Факт же в тому, що Москва досить ефективно використовує ситуацію, щоб домогтися максимальної вигоди для себе.

НІЯКИХ ЗЛИТТІВ икола Азаров, а потім і МЗС України заявили, що вважають нинішні російські ціни на газ несправедливими й неринковими, а формула розрахунків, виведена в 2009 році попереднім урядом, — незрозуміла й необґрунтована. Тим більше, що сьогодні ціни падають, і в Європі за російський газ платитимуть менше. У відповідь Москва натякає, що питання можна вирішити створенням спільного підприємства — злиттям НАК «Нафтогаз України» і російського «Газпрому». При цьому Києву обіцяні додаткові «бонуси». Голова «Газпрому» Олексій Міллер зауважив, що слідом за створенням СП російська сторона порушує питання про злиття з «Нафтогазом». А також про можливу передачу нашій країні декількох родовищ — астраханського й деяких ямальських. При цьому росіян цікавить уся українська енергетична галузь. «Україна — дуже багата країна. У вас є вугілля, нафта й багато чого іншого», — говорить заступник Міллера Валерій Голубєв. Однак Київ, погоджуючись на переговори із СП, заперечує можливість злиття державних компаній. Міністр ПЕК України Юрій Бойко: «У нас є позиція нашого Президента: будь-які об’єднання проводяться на паритетних засадах із урахуванням наших національних інтересів. Це ті, які дають можливість розвитку економіки, комфортних цін на газ». Підбив підсумки Микола Азаров: «Позиція прем’єр-міністра залишається незмінною: ні про яке поглинання або злиття не йдеться. Ідеться про обговорення ринкових механізмів створення ефективного спільного підприємства, у якому рівною мірою будуть ураховані інтереси обох сторін».

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 14 в е р е с н я 2 010 №36 (140)

ПРОБЛЕМА

Битва «Титанів» Державна холдингова компанія «Титан України» уже більше року не може вийти зі стадії формування й усе через конфлікти між гравцями титанового ринку. Схоже, що в Кабміні Азарова холдингу готують друге народження, пов’язане з його переходом під контроль бізнесмена Дмитра Фірташа. Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ

дея створення єдиної вертикально-інтегрованої державної компанії, яка б взяла під своє крило стратегічну галузь України, носиться в повітрі останні кілька років. Перших практичних заходів із консолідації титанових потужностей ужив уряд Юлії Тимошенко, ініціювавши у лютому минулого року створення ДХК «Титан України». Планувалося, що до статутного фонду холдингу ввійдуть 100% акцій ВАТ «Сумихімпром» і державної акціонерної компанії «Титан», а також казенне підприємство «Запорізький титано-магнієвий комбінат». Володимир Новицький, який був на той час міністром промислової політики України, заявляв, що об’єднання підприємств «поліпшить можливість мобілізації внутрішніх і зовнішніх інвестиційних ресурсів, знизить сировинні й збутові ризики, зменшить собівартість виробництва, а також створить передумови для впровадження глобальних маркетингових стратегій і сучасних систем управління». Крім того, представники Кабміну Тимошенко зауважували, що формат державного холдингу спростить контроль над галуззю й дозволить більш ефективно надавати їй підтримку, у тому числі й міжнародну. Тоді ж виникли й перші проблеми. Крім юридичних та організаційних питань, виникла проблема поставок сировини. Робота всіх трьох підприємств, які мали ввійти в холдинг, ґрунтувалася на сировинній базі Вільногірського та Іршанського ГЗК, які виробляють ільменітовий концентрат — базову руду для одержання титану і його похідних (діоксиду титану, феротитану). А обидва гірничо-збагачувальні комбінати з 2004 року були в оренді ЗАТ «Кримський титан», яке входить до складу австрійського OstChem Holding, що на 90% належить відомому українському бізнесменові Дмитрові Фірташу. Втративши ГЗК, головний титановий актив Дмитра Фірташа опинився б у надзвичайно скрутному становищі, адже «Кримський титан» споживає близько 80% продукції, яку вони виробля-

Олександр Нечаєв очолював ЗАТ «Кримський титан» на посаді голови правління. Передбачається, що із приходом «людини Фірташа» державний холдинг зможе розпоряджатися фінансовими ресурсами, необхідними для проведення структурних змін. Утім, на думку більшості учасників ринку, коштів самої лише Group DF не вистачить для виконання всіх поставлених завдань — попереду в держхолдингу активний пошук іноземних інвестицій.

ють. У разі переходу гірничозбагачувальних комбінатів у державну власність ціни на ільменітовий концентрат для кримського підприємства могли б істотно зрости. Договір оренди Іршанського ГЗК й Вільногірського ГМК із «Кримським титаном» закінчився 5 вересня 2009 року, але орендар вимагав у суді пролонгувати оренду ще на два роки. Мінпромполітики, у свою чергу, подало зустрічні позови. У результаті суд арештував майно спірних підприємств. Рішення уряду про передачу в держвласність цих ГЗК Фонд державного майна не виконав, пославшись на рекомендації СБУ не робити цього.

тім, переходу діяльності ДХК «Титан України» у практичну площину проблеми із сировиною перешкодити не встигли: уже в середині квітня 2009 року Президент України Віктор Ющенко своїм указом призупинив дію кількох основних пунктів постанови Кабміну про створення титанового холдингу. І хоча Мінпромполітики заявило про свій намір й надалі боротися за об’єднання галузі, де-факто дії зі створення вертикальноінтегрованої компанії були припинені й аж до президентських виборів не відновлялися. Розмови про «реанімацію» ДХК «Титан України» виникли в травні цього року. Озвучив їх не хто інший, як один із найбільш послідовних критиків холдингу Дмитро Фірташ. «Ми зараз із державою ведемо переговори про те, що, можливо, ми внесемо свій актив, вкладемо гроші й на підставі цього ввійдемо в «Титан Укра-

їни», — заявив бізнесмен, додавши, що «без нас холдинг створити адекватно неможливо, бо основний бізнес — наш». На думку бізнесмена, під час переформатування титанового холдингу варто було б урахувати досвід створення ЗАТ «Кримський титан», у якому державі належить контрольний пакет у 50% плюс 1 акція, а інвесторові (компанії OstChem Holding) — решта. Утім, «щодо пропорцій можна розмовляти», як сказав сам Дмитро Фірташ. При цьому олігарх не відмовився від своєї первісної оцінки «Титану України», назвавши його «непотрібною організацією», а один із ключових активів холдингу, ВАТ «Сумихімпром», «повним банкрутом». «Якщо мене, як бізнесмена, запитати, чи хочу я його, то я скажу: ні. Там 1,5 мільярда гривень боргів, компанія в повному занепаді. Але з погляду держави «Сумихімпром» — градотворче підприємство, і закрити його просто неможливо. Швидше за все, нам доведеться його взяти», — додав Фірташ. Бізнесмен уважає, що «Сумихімпром» — яскравий приклад того, як держава не вміє управляти своїми активами. Попри такі невтішні для державного холдингу характеристики, інтерес групи компаній Group DF, очолюваної Фірташем, до «Титану України» цілком очевидний. 26 липня наказом Мінпромполітики виконуючим обов’язки генерального директора державного холдингу призначений бізнесмен Олександр Нечаєв, якого представники галузі вважають лояльним до Дмитра Фірташа. Раніше

об оцінити доцільність і потенціал державного титанового холдингу, важливо розуміти реальні можливості українських підприємств. Говорячи про вертикально-інтегровану титанову компанію, побіжно знайомі з галуззю оглядачі звичайно зосереджують увагу на проблемі виробництва титанового прокату. Але за всієї безперечної важливості цього типу продукції на нього припадає менше 7% титану, який добувається у світі. Справжня основа титанової індустрії — діоксид титану, який називають також титановим пігментом або титановим білилом. Діоксид титану застосовується для виробництва лакофарбових і гумових виробів, скла, пластмас, у косметичній, харчовій і целюлозно-паперовій промисловості. Сьогодні його світове споживання зростає. Технологічно це пояснюється витісненням з виробництва фарб на основі цинку, барію та свинцю титановими фарбами, а також дедалі ширшим використанням діоксиду титану замість традиційного білого пігменту каоліну в секторі неламінованих сортів паперу. Світове виробництво діоксиду титану знизилося в кризу на 10—15%, а попит зменшився тільки на 5%. Торік це призвело до його дефіциту на ринках США й Західної Європи. За прогнозом міжнародної консалтингової компанії TZ Minerals International, у найближчі п’ять років попит на діоксид титану зростатиме на 4,3% на рік, а середні світові ціни на нього — приблизно на 2,8%. Основними ринками споживання стануть країни Західної Європи, США та Китай. За інформацією відділу геології корисних копалин Інституту геологічних наук НАНУ, затверджені запаси титанових руд в Україні перебувають у межах 7—12% від загальносвітових. У перерахуванні на діоксид титану це близько 184 млн тонн, чого за збереження нинішніх темпів ви-

добутку вистачить на 440 років. Крім уже згаданих Іршанського й Вільногірського ГЗК, в країні є ще два підприємства, де видобувають і збагачують титанову сировину — «Валки-Ільменіт» (Житомирська область) і Демуринський ГЗК (Дніпропетровська область). Переробку сировини й одержання діоксиду титану здійснюють ЗАТ «Кримський титан» і ВАТ «Сумихімпром». На сьогодні Україна — один із провідних постачальників титанового пігменту на світовому ринку. Крім того, ільменітовий концентрат експортується в декілька зарубіжних країн, зокрема в Російську Федерацію, яка майже цілком залежить від нашої сировини (незважаючи на масштабні запаси власних титанових руд, Росія не має достатніх потужностей для їхнього видобутку й переробки). Обумовлений цим фактом природний інтерес росіян до нашої титанової галузі може, за наявності в держхолдингу продуманої стратегії дій, матеріалізуватися в потік інвестицій. Іншим пріоритетним напрямом може бути розширення та модернізація власних виробництв із переробки ільменітового концентрату. Із прокатом складніше. Щоб почати його випуск, у країні треба налагодити виробництво титанових зливків, які служать для нього сировиною. Сьогодні титанові зливки виробляють казенне підприємство «Запорізький титано-магнієвий комбінат», науково-виробничий центр «Титан» при Інституті електрозварювання ім. Патона й два приватних київських заводи українських компаній «Антарес» і «Фіко». Використовувані на цих підприємствах електроннопроменеві печі поки не можуть робити метал з однорідним хімічним складом, як того вимагає аерокосмічна галузь: вітчизняні зливки йдуть на виготовлення різноманітного «ширвжитку» (будівельних конструкцій, сейфів, нескладних деталей), а українська авіапромисловість закуповує титановий прокат у російської ВСМВО-Авісма. Упровадження сучасних технологій у цій галузі також має стати одним із пріоритетних завдань нової вертикально-інтегрованої компанії. Тим більше що, за розрахунками експертів, сучасний прокатний цех разом із супутніми печами для нагрівання, травильним відділенням і хімічною лабораторією коштуватиме приблизно півмільярда доларів, непід’ємні для одного заводу, але цілком реалістичні для нового титанового гіганта.

ОФІЦІЙНО Володимир МЄШКОВ Директор департаменту розвитку хімічної промисловості Міністерства промислової політики України

— Наразі міністерство здійснює організаційно-технічні та фінансовоекономічні заходи щодо відновлення господарської діяльності ПАТ «Державна холдингова компанія «Титан України». До її складу на цей час входять ВАТ «Сумихімпром» та ПАТ «ДАК «Титан». Відповідно до постанови уряду від 25.02.09 № 154 до цієї холдинго-

вої компанії буде включено (після проведення корпоратизації) ДП «Запорізький титаномагнієвий комбінат». Основна мета діяльності компанії — координація підприємств титанової галузі зі створенням вертикальноінтегрованої структури з виробництва конкурентоспроможної титановмісної продукції поглибленої переробки із використанням вітчизняної сировинної бази за рахунок коштів потенційних інвесторів і преференцій держави.

Мінпромполітики розробило технікоекономічне обґрунтування перспективи подальшого розвитку ПАТ «Державна холдингова компанія «Титан України», яким передбачено концентрацію фінансових ресурсів потенційних інвесторів та держави для проведення модернізації та переоснащення виробництв ВАТ «Сумихімпром», ЗАТ «Кримський титан» та ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат» за участю Іршанського та Вільногірського гірничо-збагачувальних

комбінатів, забезпечення розвитку вітчизняної сировинної бази із видобуванням фосфоровмісної сировини та реалізації заходів щодо поглибленої переробки титановмісної сировини. Планується залучення коштів потенційних інвесторів у розвиток підприємствучасників ДХК «Титан України» з метою впровадження інноваційно-інвестиційних проектів із використанням енергозбережних технологій відповідно до вимог чинного законодавства України.

Українська технічна газета

№36 (140) В і в т о р о к , 14 в е р е с н я 2 010

ПРОБЛЕМА

Замкнене коло Україна ставить рекорди як із обсягів експорту металопродукції, так і... з її імпорту Олена ГЕРАСИМОВА У той час як вітчизняні металурги традиційно реалізують до 80% своєї продукції на зовнішніх ринках, зростання її споживання в Україні вже кілька років поспіль відбувається за рахунок імпорту. За підсумками січня-липня його обсяги зросли більш ніж на 90%.

ДОКЛАДНО СПАД У КОНТЕКСТІ ЗРОСТАННЯ а даними ВАТ «Українська гірничо-металургійна компанія» (УГМК), за цей же період споживання металопродукції в країні зросло на третину. Схожі оптимістичні цифри зафіксовані й за підсумками першого півріччя. На перший погляд, статистика свідчить про сплеск споживання в Україні. Насправді ж вона не відбиває істотного піднесення в металоспоживчих галузях. Певне пожвавлення почалося лише в машино будуванні. Проте в УГМК упевнені, що в найближчі три-чотири місяці в деяких сферах української економіки збережеться позитивна динаміка обсягів споживання металопрокату й до кінця року тенденція до зростання збережеться. Збільшення обсягів місткості ринку буде, як і раніше, характерне для машинобудування (насамперед — вагонобудування), а також трубної промисловості. За словами директора з маркетингу й продажів УГМК Руслана Мажинського, «ринок оживає: сьогодні є значні замовлення у вагонобудівників, реалізується декілька програм під Євро-2012, збільшується попит на метал із боку приватного сектора й дрібних будівельних компаній». Найбільшими покупцями залишаються трубні заводи й машинобудівні підприємства. А скорочення внутрішнього споживання металопрокату в червні-липні обумовлене, у першу чергу, застоєм у будівельній галузі. Проте фахівці Держкомстату відзначають, що підсумки першого півріччя свідчать про поступове її відновлення.

ЯКЩО РОЗІБРАТИСЯ ПІК ЗРОСТАННЯ ІМПОРТ У к би то не було, але протягом останніх декількох років темпи зростання імпорту перевищують аналогічні показники споживання у країні. І перші сім місяців цього року демонструють пік його розвитку: поставки металопрокату в Україну з-за кордону в порівнянні з минулим роком збільшилися на 92,3%. Як не парадоксально, але, за словами керівника департаменту з питань металургійного комплексу державного інформаційноаналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків «Держ-

зовнішінформ» Володимира Піковського, такий стрибок обумовлений у тому числі досить істотним зниженням використання металу в країні. Річ у тім, пояснює експерт, що в період спаду виробництва українські споживачі почали купувати метал порівняно невеликими партіями, тобто припинили розміщати великі замовлення на вітчизняних підприємствах. Тому наші меткомбінати ще більшою мірою переорієнтували свої поставки за кордон, а покупці відповідно були змушені звернутися до імпорту. Найбільше везуть з-за кордону трубної заготівки — приблизно 40% цієї продукції. Основні постачальники — російський Оскольський електрометалургійний комбінат і Білоруський металургійний завод, а головний покупець, звичайно — корпорація «Інтерпайп». Експерти «Держзовнішінформу» пояснюють це насамперед проблемами, які виникли в традиційних українських виробників — ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Дзержинського» і АТ «Донецький ЕМЗ». До того ж, як відзначає Піковський, «трубна заготівка, яка випускається на Оскольському ЕМК, більш високої якості порівняно з вітчизняними аналогами». Загалом, як найбільші на сьогодні споживачі металопрокату в Україні, а також головні імпортери заготівки, вітчизняні трубні підприємства залишаються лідерами з обсягів увезення металу. За підсумками липня їхня частка в імпорті досягла

42%. Друге місце традиційно посідають машинобудівники — 22%. За словами пана Мажинського, споживачі купують за кордоном усе те, що виробляють і в Україні, але їм із певних причин вигідніше закуповувати в іноземних постачальників.

УПРИТУЛ НЕВТІШНІ КОЛИВАННЯ чевидно, що головна причина такого стану справ — більш низька вартість необхідного товару за кордоном. Утім, зростання металоспоживання, по-перше, і збільшення обсягів імпорту, по-друге, уже спричинили зниження цін на вітчизняну продукцію на внутрішньому ринку з деяких товарних по-

зицій. Хоча, як попереджають трейдери, це явище тимчасове. Проте, за даними «Держзовнішінформу», із середини липня через надлишок товстолистового прокату й відповідно загострення конкурентної боротьби між його основними постачальниками у світі він почав дешевшати. У той же час, незважаючи на дефіцит пропозиції плоского прокату й посилення конкуренції між його зарубіжними та українськими виробниками, у нас його вартість не знизилася. Наприклад, меткомбінат «ArcelorMittal Теміртау» знизив розцінки на холоднокатаний тонколистовий і рулонний прокат для поставок в Україну, місцеві ж підприємства зберегли їх на тому ж рівні. Що ж до інших видів металопродукції українського виробництва, то на них внутрішні ціни поки залишаються стабільними. «Застигли» оцинкований прокат, оскільки основні гравці цього сегмента обрали вичікувальну позицію й підтримують складські запаси; арматура — через те, що трейдери мають достатні резерви найбільш затребуваних її типорозмірів; і, нарешті, кутик — конкуренція в цьому сегменті досить висока. Поряд із цим, за словами представників УГМК, більшість металургійних компаній уже призупинила дію знижок і розпродає залишки. Із чого виходить, що незабаром найбільші вітчизняні виробники можуть знову почати гру на підвищення. Зокрема, для сортового прокату приріст цін становитиме 3—4%. А от на фасонний прокат ціни, як і раніше, будуть стабільними. У будь-якому разі, підсумовує пан Мажинський, попри незначні коливання кон’юнктури, попит

на метал є, а тому ціни істотно не знизяться. А це означає, що український споживач знову віддаватиме перевагу імпорту.

ТИМ ЧАСОМ

абінет Міністрів виключив із ухваленого в грудні минулого року «Плану заходів щодо подолання наслідків світової фінансової кризи» пункт, який передбачає підготовку проекту урядової постанови, де мали визначити конкретні завдання, які випливають із Державної цільової економічної програми розвитку внутрішнього ринку на період до 2012 року. Вирішення цих завдань дозволило б розширити обсяги споживання металопродукції в країні.

Затяжне піке Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ Черговий «Глобальний огляд конкурентоспроможності», опублікований минулого тижня Всесвітнім економічним форумом, засвідчив, що негативні тенденції в українській економіці тривають. За минулий рік наша країна опустилася ще на сім позицій у загальному рейтингу, опинившись на 89-му місці (між Гамбією та Албанією) серед 139 країн, які ввійшли до огляду. Нагадаємо, що торік ми спустилися з 72-го на 82-ге місце рейтингу. У цілому економіка України повторила падіння всіх економік країн СНД, показавши лише трохи більші темпи падіння, ніж у середньому в пострадянських країнах (без урахування країн Балтії).

сесвітній економічний форум виділяє три типи економік у порядку збільшення ступеня розвитку: ресурсно-орієнтовані, ефективнісноорієнтовані й інноваційно-орієнтовані. У новому звіті українська економіка була знову охарактеризована як така, що перебуває у фазі переходу від першого типу до другого. На думку авторів, Україна виграє в країн з економіками такого ж типу за обсягом внутрішнього ринку, розвиненістю ринку праці та якістю середньої й вищої освіти. У той же час ми відстаємо від інших країн зі схожими економіками за рівнем розвитку державних та економічних інститутів, станом макроекономічного середовища, розвиненістю товарного й фінансового ринків. Головні чинники, які знижують нашу конкуренто спроможність, — політична нестабільність, високий рівень корупції, проблеми з доступом до фінансових ресурсів, неефективна регуляторна й податкова політика, нестабільність уряду, високий рівень бюрократизму, значні темпи інфляції й занадто високі податки. Найгірші місця в рейтингу Україна посіла із захищеності прав власності — 135-те, незалежності судів — 134-те, ефективності законодавства —138-ме, захисту інтересів міноритарних акціонерів — 138-ме, стану автомобільних доріг — 134-те, бюджетного дефіциту — 134-те, інфляції — 134-те, ефективності оподатковування —136-те, витрат на сільськогосподарську політику — 135-те. У той же час ми маємо й декілька істотних конкурентних переваг. Наша країна потрапила до числа світових лідерів зі стану залізничного сполучення — 25-те місце, стаціонарної телефонної системи — 47-ме, мобільної телефонії — 34-те, якості початкової освіти — 49-те, відсотку людей, які здобудуть середню —44-те й вищу освіту — 8-ме, якості вищої технічної освіти — 42-ге, торговельних мит — 40-ве, практики наймання й звільнення — 18-те, співвідношення оплати й продуктивності праці — 26-те. Окремо слід відзначити досить високий рівень інноваційного потенціалу, з якого Україна посіла 37-ме місце. Єдиний параметр, з якого наша країна посіла перше місце в рейтингу, майже анекдотичний — рівень захворюваності на малярію. А от з іншими захворюваннями все зовсім не так добре. Тому не дуже несподіване 98-ме місце у світі з тривалості життя. Особливо сумно наведена для нашої країни статистика виглядає з урахуванням мало не основного висновку звіту — про переміщення економічної активності з розвинених країн у країни, що розвиваються. Якщо ми найближчим часом не зможемо стати повноцінними учасниками цього процесу, то подальше падіння ключових показників майже неминуче.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 14 в е р е с н я 2 010 №36 (140)

ВИСТАВКИ

Тигель для «чорного золота»

рім масштабних експозицій гірничо-шахтного обладнання, виставка «Вугілля/Майнінг» порадувала й великою тематичною програмою — семінарами та конференціями. Одна з головних тем — безпека в галузі. Першим диспутом з цього питання стала польсько-українська кон-

Цю думку розвинув директор департаменту охорони праці та промислової безпеки Мінвуглепрому Ігор Ященко. За його словами, у рамках програми «ТАСІС» міжнародний стандарт зараз упроваджений тільки на двох шахтах Донецької області — «Краснолиманській» і «Свердловантрациті». — Цього року ми завершуємо п’ятирічну програму, затверджену у 2006 році. Якщо підбивати підсумки її виконання, то можна сказати, що сьогодні потрібний цільовий збалансований документ, який би визначив усі дії як підприємств держвласності, так і приватних, а також науково-дослідних інститутів, міністерств щодо вдосконалення системи управління охороною праці, промисловою безпекою та в цілому науки і техніки, — заявив Ігор Ященко. За його словами, реалізації нинішньої програми стовідсотково перешкодила криза, торік вона була профінансо-

ференція «Безпечна шахта — економіка або філософія мислення», яку організували АТ «Польська гірнича техніка» і Human Dynamics. Директор Макіївського НДІ з безпеки робіт у гірничій промисловості Олександр Брюханов, який виступав там, розповів про розроблену його інститутом разом з «Автоматгірмашем» систему комплексної безпеки, яка сьогодні апробована на одній із шахт «Макіїввугілля» — ім. Кірова. «Упровадження на українських шахтах системи охорони праці за європейськими стандартами 9001, що добре зарекомендувала себе більш ніж на мільйоні підприємств у світі, сьогодні надзвичайно актуальне завдання», — зауважив учений.

вана на 10%, цього року гроші поки не виділялися взагалі. «Що ж до цифр наступного року, то ми розробили концепцію, яку пропонуємо на розгляд Кабміну, вона передбачає 2 мільярди гривень фінансування на 5 років», — відзначив Ященко. Нова програма матиме назву «Підвищення рівня охорони праці та промислової безпеки у вугільній галузі». Переоснащення українських шахт — одне з найважливіших завдань у вуглепромі. — Без цієї техніки та інновацій, тут представлених, реформи, плановані в галузі, провести буде або дуже важко, або взагалі неможливо, — підсумував перший заступник міністра вугільної промисловості України Юрій Чередниченко.

Донецьк уже вкотре підтвердив статус шахтарської столиці: у виставковому центрі «ЕкспоДонбас» відбулася міжнародна спеціалізована виставка вуглевидобувної техніки «Вугілля/Майнінг-2010» Лариса ЛАЗОРЕНКО Такого за 11-літню історію цієї виставки ще не було: її учасниками стали компанії та наукові інститути з 17 країн, чиї експонати були розміщені в більш ніж двадцяти тематичних розділах, які представили всю галузь — від розвідки родовищ корисних копалин до збагачення й переробки вугілля. Ті, хто хотів дізнатися, як зробити шахту ефективною та безпечною, могли взяти участь у численних семінарах, а практики, яких зацікавила техніка, — підписати угоди. «Тут укладаються конкретні контракти, тут у перший день ви можете прийти й сказати: продайте мені це, а вам скажуть у відповідь, що вже продано», — так оцінив потенціал виставки голова Донецької облдержадміністрації Анатолій Близнюк. ЕФЕКТИВНІСТЬ ...

налогічної думки дотримуються представники Новокраматорського машинобудівного заводу, які експонували на виставці свій прохідницький комбайн П110-01. Продукція підприємства викликала реальний інтерес не тільки в українських, а й зарубіжних компаній. — Переговори проводилися на найвищому рівні, наприклад із чехами, але підсумки підбивати поки рано, — уточнив начальник відділу маркетингу та комунікацій ЗАТ «НКМЗ» Володимир Жулій. Виготовлення прохідницьких комбайнів на заводі почалося після тривалої перерви, спричиненої економічною кризою. Але вже сьогодні підприємство на повну силу готується до виконання контрактів на поставку трьох комбайнів П110-01 АТ «АрселорМіттал Теміртау». Ще шість одиниць, які зараз виробляються, підуть на Яковлевський рудник Білгородської області й у шахтоуправління «Покровське» (Донецька область). Фахівці НКМЗ весь час модернізують свою техніку. Так, для моделі П110-01 проведене відпрацьовування вибою із кресанням порід міцністю 8—10 од. за шкалою Протодьяконова, що в деяких випадках дозволяє дорогу прохідку буропідривним способом замінити на комбайнову. — Усе залежить від побажань замовника, будь-яка модель може бути вдо-

сконалена, якщо в цьому є необхідність, — уточнив Володимир Жулій. Серед представлених на виставці експозицій вирізнявся також стенд продукції НВК «Гірничі машини» (Донецьк). За словами заступника комерційного директора підприємства Сергія Новосьолова, компанія виготовляє гірничо-шахтне обладнання для комплексного оснащення лав. — Цілий підземний завод змонтувати можемо — конвеєр, очисний комбайн, сучасні кріплення, причому управляються вони в автоматичному режимі, — розповідає гендиректор «Гірничих машин» Євген Ромащин. — Це так звані малолюдні технології — більш безпечні й зручні для нашого регіону, де переважають тонкі пласти. Серед учасників форуму було багато російських компаній. Причому деякі з них досі взагалі не були присутні на українському ринку. Наприклад, новосибірський механічний завод «Іскра», який виробляє вибухові матеріали для гірничорудної продукції. — У Росії ми займаємо близько 75% ринку, в Україні досі не працювали, і приїхали сюди не так укладати контракти, як заявити про себе, — зізнався Микола Якушев, заступник головного технолога «Іскри». Ще одна російська компанія — EXC (ENERGY X COMPONENTS) — уже не тільки знайшла собі партнера в Україні, а й має намір найближчим часом організувати спільний випуск трансформаторних підстанцій у ЗАТ НВП «Макіївський завод шахтної автоматики». — В Україні така продукція поки не вироблялася — комплексна підстанція з високовольтним розподільним пристроєм для запуску гірничо-шахтного обладнання. За допомогою мікропроцесорних пристроїв вся інформація записується з будь-якого апарата й передається на поверхню, — говорить Володимир Шестаков, заступник генерального директора з технічних питань компанії EXC. Крім нової техніки, на виставці можна було побачити й добре знайомі фахівцям зразки, тільки значно оновлені. Інженер-конструктор ТОВ «Кант» Олександр Лизогуб розповів, що його компанія представляє на заході імпортне шахтне обладнання (секції шахтного кріплення), яке вже працювало в Ні-

меччині, але було повністю відновлене після капітального ремонту й зараз готове до роботи. — Тут замінені абсолютно всі вузли, і техніка може функціонувати як нова, — відзначив фахівець. …І БЕЗПЕКА

Метан чекає на «зелений тариф» На шахті ім. Засядька (м.Донецьк) закінчується проектування другої когенераційної установки з переробки шахтного метану в тепло- і електроенергію. Першу запущено в травні 2006 року, другу (потужністю 34,9 МВт теплової і 37,4 МВт електроенергії) планується увести в експлуатацію до кінця 2011-го.

–Б

лизько 40% коштів уже вкладено в проект, потрібно ще близько 60—70 мільйонів гривень на будівництво електричної підстанції і стільки ж на те, щоб повністю закінчити блок, — повідомив заступник генерального директора шахти із впровадження нових технологій і комплексного розвитку доктор технічних наук Борис Бокій. Якщо «зелений тариф» для метану буде затверджено законодавчо, його переробка в тепло- і електроенергію буде досить прибутковою справою для багатьох українських шахт.

До відома громадськості ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО «НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС «ПРОГРЕС», м. Ніжин, Чернігівська обл., вул. Носівський шлях, 29, тел./факс (04831) 3-14-83, тел. 3-17-36, подало до Національної комісії регулювання електроенергетики України заяву про подовження терміну дії ліцензії з постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом за місцем здійснення заявленої діяльності — територія України.

Українська технічна газета

№36 (140) В і в т о р о к , 14 в е р е с н я 2 010

БЕЗМЕЖНЕ НЕБО

Космічна одіссея Олега Котова Півроку — від зльоту до посадки — провів на навколоземній орбіті наш співвітчизник Сергій ДУМКЕВИЧ

Сотий космонавт Росії, командир корабля «Союз ТМА-17» Олег Котов — уродженець Сімферополя, і реабілітацію після майже піврічної місії на міжнародній орбітальній станції проходив у себе на батьківщині, у Криму. Там із ним і зустрівся кореспондент «УТГ», щоб довідатися з перших уст про космос, який став для Котова і його колег сенсом життя й звичною напруженою роботою. ДО КОСМОСУ — 10 ХВИЛИН

свій другий політ Олег Котов вирушив 21 грудня 2009 року разом з японським астронавтом Соїті Ногуті та американцем Тімоті Крімером. Учасники місії залишили свої підписи на двері готельного номера, у якому провели останню перед польотом ніч, — така традиція. За встановленим ще Сергієм Корольовим правилом ракету вивезли о сьомій ранку. Це був перший «зимовий» старт за дуже довгий час. За 2,5 години до старту космонавти займають свої місця — увесь цей час ведуться заключні перевірки. Кожен бере із собою з дому дитячу іграшку. І це вже не данина традиції й не ностальгія — іграшка є індикатором невагомості. — Ракета летить до космосу трохи менше 10 хвилин, — розповідає Олег Котов. — Досить

гучно, трясе, тож не занудьгуєш. Потім — відокремлення енергоносія й повна невагомість, а подальший шлях до станції триває близько двох діб. Потім стикування в автоматичному режимі: орбітальна станція досить масивна, тому корабель рухається зі швидкістю лише кілька сантиметрів на секунду. Попереду був 161 день важкої роботи, екіпаж повернувся на Землю 2 червня 2010 року. ПЛАЗМОВИЙ КРИСТА Л І РОБОТ ЗА БОРТОМ ьогодні вже навряд чи хтось думає, що космонавт тільки те й робить, що літає в

ВІЗИТІВКА див медико-біологічну підготовку екіпажів орбітальної станції «Мир». Має також кваліфікацію офіцера-водолаза. У 1996 році зарахований у загін космонавтів ЦПК імені Ю. Гагаріна. У 1998 році закінчив Качинське вище військове авіаційне училище льотчиків. Перша космічна місія — з 7 квітня по 21 жовтня 2007 року. У другому польоті (21 грудня 2009 — 2 червня 2010 р.) Олег Котов став командиром станції, змінивши на цій посаді в березні 2010-го американця Джеффа Уілліамса.

Олег КОТОВ сотий космонавт Росії, Герой РФ, учасник двох місій — Союз ТМА-10 і Союз ТМА-17.

Народився 27 жовтня 1965 року у Сімферополі. У 1988 році закінчив Військово-медичну академію імені С. Кірова в Ленінграді. Працював помічником, а з 1992 року — провідним лікаремвипробувачем у Центрі підготовки космонавтів імені Ю.Гагаріна. Вивчав проблеми висотної фізіології та вплив факторів космічного польоту на організм людини. Як лікар-методист провоневагомості. За півроку на орбітальній станції Олег Котов узяв участь у півсотні досліджень у різних галузях. Найцікавішим був експеримент із так званого плазмового кристалу. — Сподіваюся, що постановники цього експерименту здо-

Космічну експедицію також різноманітили три польоти американських шатлів. Цікаво, що коли корабель уже відстиковується для польоту назад на Землю, він робить видовищний перекид, але зовсім не для краси. Екіпаж станції в цей

Незважаючи на те, що в Україні сьогодні немає своєї космічної програми, наші співвітчизники літають у космос. У російському загоні космонавтів 30% — уродженці нашої країни. Можливо, незабаром у космос полетить і севастополець Антон Шкаплеров. будуть Нобелівську премію, — коментує Олег. — Якщо в дослідженнях пилової холодної плазми все піде так, як планується, то вже через кілька років міні-

атюрні чипи, які використовуються сьогодні в стільникових телефонах або комп’ютерах, здаватимуться монстрами в порівнянні з мікро елементами майбутнього, створеними на основі цих технологій. Серед новинок експедиції — маніпулятор точних дій, яким обзавелися американці. Тепер екіпажу станції не треба щораз виходити за борт, щоб установити якесь обладнання. Це завдання успішно виконує робот. А ще під час місії встановлений своєрідний жіночий рекорд: уперше на орбітальній станції одночасно були присутні чотири представниці прекрасної статі.

час фотографує днище шатла й відправляє знімки для аналізу на Землю. Ця обережність уведена після катастрофи човника «Колумбія» 2003 року.

Т У Т КЛІМАТ ІНШИЙ...

тан невагомості привчає космонавтів не робити різких рухів — попри відсутність ваги, маса залишається й із нею треба поводитись дуже обережно, щоб боляче не вдаритись об стіну. На станції близько 60 комп’ютерів, саме вони управляють всіма бортовими системами, у тому числі такими життєво необхідними, як вентиляція. Станція буквально гуде від безперервної роботи вентиляторів, які необхідні для постійного перемішування повітря.

— На землі, коли ми дихаємо, більш важка вуглекислота опускається вниз, а кисень піднімається вгору, — пояснює Олег Котов. — У невагомості такої конвекції немає. Без штучно створеної вентиляції ви просто використаєте весь кисень у радіусі 20—30 см і знепритомнієте. Те ж саме з температурою: у невагомості повітря в безпосередній близькості від людини нагрівається й стає вологим, хоча поруч воно може бути прохолодним і сухим. Та й плин часу у космосі інший. — Схід і захід на станції ми зустрічали по 16 разів на добу, а над Кримом під різними кутами пролітали тричі за 24 години, — ділиться враженнями космонавт. — Нас часто запитують: а ви бачили на орбі-

ті якісь супутники? Уявіть, ми летимо зі швидкістю близько 7 км на секунду, і назустріч або поперечним курсом летить супутник з такою ж швидкістю. Це швидше, ніж куля. Як можна побачити снаряд, який пролітає повз вас? ТОВАРИШ СУХОВ — ДРУГ КОСМОНАВТІВ

а половину космічного віку в космонавтів склалося багато традицій. Робота така — береженого Бог береже. Одна з них — кінематографічна. Незмінно перед польотом вони переглядають легендарний радянський фільм «Біле сонце

пустелі». Виявляється, це теж не від ностальгії. — Одне із завдань космонавтів — фото- і відеозйомка. Коли зароджувалась космонавтика, то не було ні відеокамер, ні цифрових фотоапаратів, та й кіноплівки багато в політ не візьмеш, — пояснює Олег Котов. — Тому оператори з інституту театрального мистецтва та інших провідних вищих навчальних закладів приїжджали на Байконур і навчали космонавтів азів кінозйомки. А фільм «Біле сонце пустелі» використовувався для навчання операторської майстерності. Із роками необхідності у такій підготовці вже не було. Зараз у нас необмежена кількість цифрового відео й, на жаль, ми в чомусь більше беремо кількістю, а не якістю знятого матеріалу... А традиція залишилася. Недавно на орбітальній станції з’явилася фотоапаратура, яка дозволяє з високою якістю знімати Землю вночі. У другому своєму польоті Олег Валерійович цією можливістю скористався на всі сто. Його орбітальна фотогалерея викладена на сайті Роскосмосу: www.federalspace.ru. І перший знімок у ній присвячений Сімферополю. 110 НА 70? МОЖНА В ПОЛІТ!

лег Котов — не тільки космонавт, а й насамперед лікар космічної медицини. Задов-

го до початку літної кар’єри він брав участь у підготовці своїх колег до польотів. На його думку, нинішні вимоги до фізичного здоров’я космонавтів простіші, отже, шанси потрапити на орбіту з’явилися в багатьох землян. — Космічна медицина не стоїть на місці, — говорить Олег. – Хоча, як і раніше, медичне обстеження — це основний фільтр на шляху людей, які мріють прийти в цю професію, але сучасні вимоги набагато м’якіші й перебувають на межі необхідного й достатнього. Адже є вже космічні туристи, а вони, повірте, не найздоровіші люди.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 14 в е р е с н я 2 010 №36 (140)

ЕНЕРГОЕФЕКТИВНІСТЬ

Острів сонця Фотоелектрична станція на о. Зміїний, розроблена й установлена ПАТ «Квазар» замість дизельних генераторів, заощаджує країні до 2 млн грн на рік

буває не завжди. Середня його швидкість у нас — 4 м/с. Тобто під сумнівом залишався й ККД вітрогенератора. Крім цього, не треба забувати й про екологічну складову проекту: Зміїний має величезне значення в сезонній міграції близько 100 видів птахів, багато з яких занесені до Червоної книги. Робота потужної вітрової енергоустановки могла б вплинути на пташині перельоти. Ідею сонячної електростанції та її проект замовникові, державному управлінню «Держгідрографія», запропо-

істатися Зміїного дуже не просто. Острів розташований у Чорному морі за 35 км від дельти Дунаю, і єдина дороговказна зірка, що веде до нього, — маяк. А з ним, точніше з його енергозабезпеченням, були труднощі. До 2006 року маяк обслуговували за допомогою дизельних електростанцій, що коштувало країні щорічно майже мільйон гривень. До того ж виникали проблеми з доставкою дизпалива — уже з осені причалити до острова заважав сильний шторм. Усе це не могло не підказати ідею про альтернативне джерело енергозабезпечення маяка на Зміїному. Спочатку розглядався проект із встановлення вітрової електростанції. Але тільки на закладання фундаменту було потрібно 5 млн грн. Ціна вітроустановки, а також складність робіт з її доставки, витрати на обслуговування, профілактику обладнання та необхідність підведення електрики до самого вітряка для його розвороту за вітром — усе це змушувало замислитися про інші можливі варіанти. Та й не тільки в цьому річ. Навіть завзяті прихильники вітроенергетики визнають, що вона може розвиватися зовсім не на всій території України — через швидкість вітру: наприклад, на сході країни робота вітряків може бути досить успішною, але острів Зміїний розташований далеко від цього вітряного регіону. Та й це ще не все. — На установлення вітрової станції потрібно близько двох років, — розповідає директор департаменту сонячної енергетики «Солар КВ» ПАТ «Квазар» Олександр Прокопенко. — Якщо врахувати всі витрати, її остаточна вартість становила б близько 15 млн грн. За проектом електрику мав генерувати величезний вітряк із розмахом лопатей 16 м, розрахований на силу вітру 13 м/с. Але такий потужний вітер

ДОВІДКА «УТГ» ПАТ «Квазар» (м. Київ) — орієнтоване на експорт підприємство, яке працює в стратегічному для України напрямі — альтернативної енергетики. На його території також розташовані десятки високотехнологічних підприємств. Разом вони забезпечують понад 3500 робочих місць. Відоме у більшості країн світу як великий виробник сонячних панелей і енергетичних установок на їхній основі.

Митниця прийде у кожний офіс Олександр БІЛИЛОВЕЦЬ В Україні протягом трьох-чотирьох років планується ввести електронну митницю, яка дозволить підприємцям здійснювати митні процедури, не виходячи зі свого офісу. Про це в Дніпропетровську заявив голова Державної митної служби України Ігор Калетник.

апевне, головний митник країни мав на увазі, що в найближчі кілька років проект «Електронна митниця», представлений недавно Держмитслужбою, стане основним інструментом створення безпаперового середовища між митницею й торгівлею. До переліку підприємств, які мають право користуватися електронною митницею, можна потрапити вже сьогодні: для цього треба звернутися в митницю за місцем реєстрації для включення до відповідного реєстру. Попередньо слід ознайомитися з вимогами законодавства України до електронного документообігу та електронного цифрового підпису. Далі треба придбати спеціалізоване програмне забезпечення (наприклад, Diamond Bridge, QDPro, MD Office) для створення електронних митних декларацій та інших документів у форматі електронного декларування. За допомогою цього програмного забезпечення й з урахуванням порядку здійснення процедур електронного декларування (ознайомитися з яким можна на офі-

ційному сайті Держмитслужби України — www.customs.gov.ua — у розділі «Електронна митниця») треба провести тестове відправлення електронних документів. У разі його вдалого виконання можна переходити на регулярний електронний документообіг. Усі електронні документи, які відправляються, повинні підписуватися електронним цифровим підписом. Оформити його можна в акредитованому центрі сертифікації електронних ключів. На цей час гарантовано підтримуються ключі, які видаються ЗАТ «ІВК». Обов’язкова умова взаємодії з Держмитслужбою — наявність власної поштової скриньки для е-мейл-листування. Разом із тим представники Держмитслужби, як не дивно, не змогли дати роз’яснення щодо поточного статусу проекту й уточнити, працює він у тестовому режимі чи функціонує на постійній основі.

нували фахівці ПАТ «Квазар», причому загальна вартість фотоелектричної станції на той час (а це був 2006 рік) становила 570 тис. грн. До того ж для початку робіт «квазарівці» попросили лише 10% від суми, необхідної на встановлення вітряка. Тоді мало хто вірив, що за такі гроші можна забезпечити електроенергією всю службу маяка. Але тендер «Квазар» виграв, і роботи були виконані за три тижні зусиллями всього лише чотирьох чоловік. Діюча сонячна станція на о. Зміїний включає 60 фотоелектричних модулів, розбитих на 3 секції. Потужність кожного модуля — 100 кВт. Станція виробляє 50 кВт∙год. енергії на добу у весняно-літній період і 30 кВт∙год. — в осінньо-зимовий. — Улітку вже близько полудня установка накопичує енергію, якої вистачає на цілий день для обслуговування маяка, роботи апаратури, персональних комп’ютерів, побутових приладів, а також для потреб орнітологів, які працюють на острові. За 4 роки експлуатації ФЕС до неї не було жодної претензії, — відзначає О. Прокопенко. ФЕС окупила себе вже за перший рік роботи, а за 25 років — саме стільки становить мінімальний термін експлуатації сонячних батарей — економія буде вже близько 50 млн грн. І це за найоптимістичніших прогнозів, якщо ціна дизпалива не зростатиме. Головне, робота ФЕС не вимагає додаткового персоналу з експлуатації та обслуговування. Крім того, таким чином розв’язано проблему з доставкою палива на острів Зміїний. Проблеми співробітників, які обслуговують маяк, практично зійшли нанівець. Однак вони залишилися в прикордонників, які досі використовують старі дизельні генератори. — Ми готові до установлення аналогічної станції й для забезпечення роботи прикордонної служби. Але на цей проект, звичайно, необхідно виділити кошти. Поки ж ці гроші витрачаються за старою схемою: дизпаливо за чималою ціною, складна доставка, зарплата персоналу, що обслуговує дизель-генератор. У той же час сонячна станція змогла б окупити себе за квартал, якщо не швидше, — говорить Олександр Прокопенко. Принаймні потенціал у використання енергії сонця Україна має, і маяк на острові Зміїний є тому доказом. Підготувала Анна ГРЕЧАНИК

Українська технічна газета

№36 (140) В і в т о р о к , 14 в е р е с н я 2 010

ТЕХНОЛОГІЇ

Клондайк під пресом

— Але в нас принципово різні підходи до конструкційних рішень і можливостей пресів, Дніпродзержинські інженери-новатори пропонують формувати майже всі види сировини — уточнює Віталій Олександродля промислового виробництва у вигляді брикетів, що дозволить зробити фактично вич. — На наш погляд, сучасбезвідхідною переробку бідних корисних копалин і техногенних родовищ ний прес — не тільки міцне залізо, а найперше розумна машиІрина КОНДРАТЬЄВА 20—28% менше. Але це не єдина з 1999 року. Перші кроки в цьому на, яка управляє багатьма важперевага. Ми провели на підпринапрямку вона зробила в Дніпро- ливими процесами за допомоємствах Дніпропетровської обдзержинську, де сконцентрова- гою комп’ютерних технологій. Про можливості й перспективи ласті кілька десятків дослідних но понад 50 діючих підприємств Це дозволяє тримати під постійзастосування брикетування в плавок, замінивши брикетами деметалургії, хімії та будіндустрії, а ним контролем хімічний склад, українській промисловості розякі традиційні матеріали, і одертакож нагромадилися мільйони рівень вологості, міцності, стиповідає технічний директор інножали набагато вищі економічні тонн відходів із різними характе- рання брикетів і регулювати інші ваційної компанії «Екоенергія» показники, ніж за стандартних ристиками. Практичний досвід і параметри. Віталій Мушинський. технологій. Відзначається істотневпинний пошук більш доскоГрупі інженерів під керівниналих технічних рішень допомо- цтвом В. Мушинського вдало— Віталію Олександровичу, не скорочення витрати самих магли дніпродзержинським інжене- ся створити універсальну модель методи брикетування «пра- теріалів та енергоносіїв, особливо рам значно розширити географію преса з брикетування різних мацюють» у багатьох країнах із газу. А терморудні процеси відбудев’ятнадцятого століття, ваються набагато краще, ніж за застосування нових технологій. теріалів — від м’якого вугілля до Віталій Мушинський Наприклад, брикетування вугільтож про «відкриття Америки» використання, зокрема, звичайзалізовмісних відходів. Щоб пеного металобрухту. Невипадково шлами, замаслену окалину, ко- ного, коксового дрібняку й пилу, рейти на випуск того або іншогоді й казати. — Так, багато технологій із кілька сталеплавильних підпри- лошниковий, вапняний і коксо- вугільних шламів за їхньою мето- го виду продукції, досить провесбрикетування давно апробова- ємств поставили перед нами за- вий пил, відходи очищення га- дикою освоїли в ТОВ «Антрацит» ти невелике переналагодження ні, насамперед — у вугільному й вдання дібрати такий склад бри- зів рудно-термічних печей мож- у Донецькій області й ВАТ «Хо- обладнання. Особливо це вигідрудно-металургійному секторах. кетів, щоб можна було замінити на перетворити на високоякіс- резм шакар» у м. Хазарасп (Узбе- но для малих підприємств. Вони Особливо в Німеччині, де перша ними до 20% металобрухту й од- ні аглобрикети. Це цінна техно- кистан). можуть фактично миттєво реагубуровугільна брикетна фабрика ночасно поліпшити технологічні логічна сировина, затребувана в Ми не тільки пропонуємо до вати на ринкові коливання й випочала працювати ще в 1858 році. показники. доменному, сталеливарному та застосування вже освоєні техно- пускати ту продукцію, яка затреБрикетами можна також за- феросплавному виробництвах. логії, а й працюємо на прохан- бувана у цьому регіоні саме зараз. У той же час є безліч видів корисних копалин і відходів, брике- мінити (цілком або частково) Стружка й ошурки кольорових ня підприємств із новими мате- Ще одна дуже важлива особлиматеріа- металів, які ніде неможливо за- ріалами. Виготовляємо із сиро- вість — запропонована технолотуванням яких поки ніхто не за- шлакоутворювальні ли, розкиснювальні й легувальймався. Та й у технічних підходах стосувати, після брикетування вини замовника дослідні зразки гія пресування екологічно чиста, до вирішення однакових завдань ні домішки. готові до переплавлення. продукції й всебічно аналізуємо вона виключає викиди шкідлиХолодний метод виготовленможе бути чимало принципових Брикетування ошурок, ліг- їх технологічні, споживчі та еко- вих речовин у навколишнє привідмінностей. Тож поле діяльнос- ня дозволяє одержувати високо- ніну, лігносульфонатів допомо- логічні властивості. Потім готу- родне середовище. ті компаній, аналогічних нашій, якісні брикети титанових руд і же очистити від відходів лісопе- ємо передпроектні пропозиції, — Віталію Олександровичу, надзвичайно широке. В Украї- концентратів, окислених нікеле- реробні підприємства й одержа- розробляємо режими й параме- чому, незважаючи на переваги, ні — особливо, оскільки техноло- вих руд і мідно-нікелевих кон- ти коштовні види сировитехнології брикетувангії брикетування застосовуються центратів, хромистих і мідних ни для будіндустрії, хімічня не популярні на україндуже рідко, на окремих підпри- піритних руд, обпаленого цин- них виробництв, сільськоських підприємствах? ємствах. Брикетні фабрики, по- кового концентрату тощо. Не го господарства. Вугільні — Важко дійти однобудовані за часів СРСР у місцях менш значний перелік рудних шлами та продукти очизначного висновку. Почасвидобутку вугілля, не в змозі за- залізовмісних брикетів дрібно- щення стічних вод (накоти через відсутність задовольнити потреби навіть насе- дисперсних матеріалів. Серед пичуються у вигляді опагальної стратегії розвитку лення у вугільних брикетах. Що них — брикети феросиліцію, фе- дів) підійдуть для виробукраїнської промисловосвже казати про потреби промис- ромарганцю, силікокальцію, си- ництва паливних брикетів, ті. Можливо, через старі ловості. Для порівняння: у США лікомарганцю, без оплавлення й які можуть замінити дешестереотипи, яких досі дотільки для металургії сирови- підготовлені під розплав, залізо- ве сортове паливо (дрібне тримуються керівники підну брикетують холодним і гаря- вугільні, з флюсувальною доміш- вугілля), що вже стало деприємств: якщо не перечим методами понад 60 промис- кою й без неї. фіцитним, на комунальних йшли на такі технології маДо речі, за досвідом багатьох підприємствах (тих же колових установок; фірма «Крупп» сово в 80-х — 90-х, отже, (Німеччина) за згодою з «Хеккет металургійних компаній світу, телень) і в побуті. вони не виправдають себе інжиніринг» (США) випускає на процеси брикетування, агломеПерераховувати можна й сьогодні. А для більшості рік 400 тисяч тонн брикетів з від- рації та грануляції з випалом не й далі, але в цьому немає основних стримувальних ходів, переробляючи від дрібня- конкурують між собою, а еконо- потреби. Головне, що переУніверсальний прес для брикетування різних факторів — відсутність виматеріалів — від м’яких порід вугілля до ку котунів рудного виробництва мічно вигідно доповнюють один творити на брикети можна металовмісної шихти (продуктивність 3—12 т/год.) сокопродуктивних пресів, одного. Тож українським метадо вологих шламів мокрого газосотні видів різних речовин складнощі, пов’язані із мелургам і гірникам є про що поду- і матеріалів. очищення. три виробництва, комплектує- ханізацією складання сирих бри— Що матиме із введенням мати, вибираючи шляхи розвитБудь-яке звалище (промис- мо технологічні лінії необхідним кетів і їхнім сушінням, а також нових технологій український ку, намічаючи модернізацію дію- лове або побутове) на території обладнанням. Заключний етап ціна обладнання. чих або будівництво нових ви- України — це справжній клон- — шефмонтаж і налагодження ГМК? — Ви готові до вирішення — Почнемо з того, що в по- робничих потужностей. дайк, треба тільки грамотно піді- установок. проблем? — Якщо взяти за вихідну йти до його розроблення. Насамрівнянні з агломератом або коГоловна ланка в технологіч— Ми це вже робимо. Унібазу виробничі відходи, то яким перед у таких містах, як Дніпро- ному ланцюжку — брикетуваль- версальна модель преса висотунами з випалом собівартість брикетів, застосовуваних у стале- із них брикетування допоможе дзержинськ, Дніпропетровськ, ні преси нового покоління. Пер- кої продуктивності створена плавильному виробництві, на відкрити «друге дихання»? Кривий Ріг, Донецьк, Луганськ... ший із них «Екоенергія» вигото- й перевірена на практиці. Ви— Майже всім видам. НаКомпанія «Екоенергія» роз- вила кілька років тому для пере- готовлення технологічного обПочаток на стор. 1 приклад, доменні й конвертерні робляє технології брикетування робки вугільного дрібняку, фак- ладнання в цілому теж не протично пилу, на одній із шахт міс- блема. Ми розміщаємо замовЦИФРИ І ФАКТИ та Сніжне Донецької області. Ви- лення на декількох українБрикет — матеріал, скомпоновакетів з кам’яного вугілля оцінюється в сока міцність брикетів дозволя- ських машинобудівних підприний у вигляді невеликих міцних шмат3,3 млн т на рік. У Польщі виробляють ла транспортувати їх вагонними ємствах, а основне складанків певних розмірів, форми й ваги. 1,5 млн т брикетів різного типу на рік. нормами, без шкоди для якос- ня й випробування проводиті. Вони постачалися як товар- мо на верстатобудівному завоПід час спалювання вугільних Потреби України в побуто- не вугілля на підприємства, а та- ді в Мукачевому. По-перше, це брикетів ККД топкових пристроїв, у вих вугільних брикетах становлять, кож мали добрий попит як побу- набагато вигідніше, ніж купівпорівнянні з використанням рядового за деякими оцінками, до 2 млн т на тове паливо в населення й у ко- ля готових закордонних анавугілля, підвищується на 25—35%, вирік. Обсяги експорту в країни Євро- мунальному господарстві. логів. По-друге, є можливість киди сірчистого газу й кількість недо- Брикети для металургійних пи, Балтії та Кавказького регіону мо— Преси для брикетування прив’язки обладнання до конпечей (залізо-, хромо- жуть орієнтовно становити близько проектують не тільки дніпро- кретних об’єктів і умов експлупалених пальних компонентів скорочуі титановмісні, 2—3 млн т на рік. ються на 15—20%. дзержинські розробники. У цьо- атації. До речі, установка безферосиліцій — 65) му ж напрямку працює, зокре- посередньо в зоні переробки У Німеччині 75% побутового твердого палива Для промислових котелень в Україні, обладна- ма, Інститут чорної металур- сировини або відходів підвиприпадає на буровугільні брикети. У Франції вироб- них топками киплячого шару (ТКШ), щорічно по- гії ім. Некрасова НАН України щує рентабельність виробниництво побутового бездимного палива у вигляді бри- трібно до 1 млн т високозольних брикетів. (Дніпропетровськ). цтва брикетів до 200%.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 14 в е р е с н я 2 010 №36 (140)

НАУКА

Йодний щит на варті здоров’я Розробки українських учених дозволили вирішити цілий комплекс проблем, пов’язаних з одержанням йодовмісної сировини, гостро необхідної країні і для профілактики багатьох захворювань, і для високотехнологічного виробництва

ЙОД ІЗ ФІЛОФОРИ

кристалів» НАНУ й створена для прискорення впровадження його розробок у виробництво фірма ляшечка із розчином йоду «Амкрис». Уклавши власні кошти, є в кожній домашній апвони організували наукове забезтечці — ним зручно обробляти печення робіт із випуску йодовміссадна й подряпини. Йод є також них продуктів на базі НВО «Йодоодним із тих природних мікробром» у кримському місті Саки. елементів, які життєво необхідХоча діяльність цих підприні для нормального функціонуємств пов’язана переважно з вивання нашого організму. І хоча пуском йодидів натрію й цезію добова потреба в ньому станодля виробництва кристалів, на вить лише 100—200 мікрограбазі створеної технологічної схемів, тобто однієї чайної ложми було організовано також вики з аптечної пляшечки людині робництво йодату калію. Основвистачило б на кілька років, для Доктор хімічних наук Віктор Чергинець (ліворуч) і кандидат ним споживачем цього продукту внутрішнього споживання в татехнічних наук Микола Смирнов за роботою кій формі йод не придатний. стало ДВО «Артемсіль», де кухонМи можемо засвоювати цей мікро- ві для організму радіоізотопи йоду, ри- ну сіль збагачують з розрахунку 40 міліелемент тільки у вигляді певних спо- зикуючи одержати онкологічні захворю- грамів йоду на 1 кілограм солі. Таким чилук, у дуже малих кількостях і протя- вання, у тому числі рак щитівки. ном, підприємство задовольнило потрегом всього життя. Близько 90% йоду нам Усім негативним наслідкам можна легко би нашої країни в солі, а також почало поставляють продукти харчування, пе- запобігти, забезпечивши людині вживан- експорт її до країн СНД. реважно морепродукти. Інші 10% да- ня з їжею близько 200 мікрограмів йоду на За оцінками Інституту ендокриноють вода й повітря. Проблема в тому, що добу. На основі рекомендацій ВООЗ роз- логії та обміну речовин ім. Коміссаренвміст йоду в навколишньому середовищі роблений ефективний шлях профілакти- ка, тепер економія коштів на обстежензначно відрізняється залежно від регіо- ки хвороб, пов’язаних із нестачею йоду, — ня хворих і лікування обумовлених йону. У нашій країні 85% населення меш- збагачення харчової солі певними доміш- додефіцитом хвороб становить близькає в областях зі зниженим умістом йоду ками, йодидом або йодатом калію. Вияви- ко 70 млн грн на рік. Однак у виграші й в ґрунті й воді, а морепродукти ми спо- лося, однак, що за відносно невеликих не- усі учасники виробництва. Чистий приживаємо в набагато меншій кількості, обхідних обсягів створення спеціалізова- буток НВО «Йодобром» — близько 500 ніж рекомендують фахівці. ного виробництва було б збитковим. Че- тис. грн на рік. А НТК «Інститут моБільшу частину цього мікроелемента рез нерозв’язаність проблеми Україна на- нокристалів» НАНУ значно підвищив забирає наша щитівка. Засвоюючи йод із віть була в «чорному списку» ВООЗ із йо- якість йодовмісної сировини, необхідної крові, вона використовує його в синтезі дозабезпечення й одержувала гуманітар- для виготовлення детекторів іонізуючотиреоїдних гормонів, які мають багато- ну допомогу, яка задовольняла лише малу го випромінювання. Із їхнього вироббічний вплив на ріст, розвиток і обмін частину потреби. ництва Україна посідає зараз одне з перречовин організму. Не дивно, що про— Рішення могло з’явитися тільки в ших місць у світі. блемі ліквідації дефіциту йоду в усіх кра- тому випадку, якби знайшлася органіЗ огляду на надзвичайну важливість їнах світу приділяється величезна увага. зація, зацікавлена у виробництві йод- цієї проблеми й вагомість отриманих реЩе одна серйозна проблема — орга- них продуктів різного призначення для зультатів робота авторського колективу нізм людини не може відрізнити при- власних потреб у кількості, еквівалент- — В. Бальних, Ю. Білова, А. Бояринцева, родний, необхідний йому йод від радіо- ній не менш ніж 100 тонн йоду на рік, — О. Вавуліцького, Є.Мазуренка, А. Овчінніактивного. За недостатньої кількос- розповідає доктор хімічних наук Віктор кова, М. Смирнова, В.Чергинця — висунуті цього мікроелемента в раціоні він за- Леонідович Чергинець. — Такою органі- та на здобуття Державної премії України в хоплює з їжі, води або повітря шкідли- зацією стали наш НТК «Інститут моно- галузі науки і техніки за 2010 рік. Валентина ГАТАШ

Жива зброя Олександр МАШИНЕЦЬ Дослідження вчених-вірусологів використовуються в найрізноманітніших галузях — аграрній промисловості, медицині і навіть у приладобудуванні…

–С

фер використання вірусів — безліч, — розповідає доктор біологічних наук професор Київського національного університету Анатолій Бойко. — За їх допомогою можна створювати не лише вакцини, а й біокристали для приладів нічного бачення та сучасні комп’ютерні системи. Нанесення РНК певних вірусів на модельні тканини пухлин, які є у кожному онкологічному центрі, «розчиняє» їх. І в цьому напрямку, на мою думку, треба проводити активні дослідження. Віруси містять колосальний обсяг цікавої інформації про біосферу, яку треба вчитися «читати». Розвиток вітчизняної вірусології міг би відкрити величезні перспективи для багатьох галузей економіки, у першу чергу агропромислової. У нас є розробки, за допомогою яких можна стабільно мати 650 центнерів цукрових буряків з гектара. Однак їх не

впроваджують: невигідно, бо це призведе до значного здешевлення цукру... Віруси досліджують із іншою, зовсім не мирною, метою, адже вони перш за все патогени. На їх основі створено біологічну зброю ABW третього покоління. За моїми підрахунками, вона застосовувалася щонайменше в шести країнах світу під час воєнних конфліктів. — Що таке «біологічна зброя третього покоління»? — ДНК та РНК різних патогенів «садять» на так звані плашки, додають ферменти і формують молекулярну конструкцію, яку запускають, скажімо, у заповнену людьми залу. Вірус відразу починає діяти — спричиняє інсульт, якщо треба — пролонгований, або іншу хворобу. До речі, ВІЛ-інфекція — теж зброя, бо цей вірус можна «повернути» як завгодно. Сьогодні за кілька годин можна сконструювати зовсім нові віруси. Протягом десятків років у «гарячих точках» випробовується біологічна зброя, створенням якої займаються міністерства оборони певних країн. У нас такі роботи не ведуться. Зрозуміло, найближчим часом людство змушене буде роззброїтись, розробивши заходи боротьби з вірусами.

ДО РЕЧІ земній корі йод міститься в менших кількостях, ніж найбільш важкодоступні елементи родини лантаноїдів — тулій і лютецій. Однак у мікроскопічних кількостях присутній у ґрунті, у морській і річковій воді, у рослинах та організмах тварин. Мінералів же, багатих на йод, як і промислових родовищ, на Землі дуже мало. Переважно це бурові й попутні нафтові води або природні концентратори цього мікроелемента — морські водорості. У Російській імперії аж до 1915 року власного йоду для обробки ран не було, його завозили з-за кордону. Перший йодний завод був побудований у Катеринославі (зараз Дніпропетровськ). Одержували його із чорноморської водорості філофори. Під час Першої світової війни там було вироблено близько 200 кілограмів йоду. НА ЩО ХВОРІЄ АНДРОМЕДА

е в 1854 році хімік-аналітик француз Шатен виявив, що поширеність захворювання на зоб безпосередньо залежить від умісту йоду в повітрі, ґрунті й споживаній їжі. Французька академія наук визнала ці погляди шкідливими. Минуло майже півстоліття, перш ніж французькі вчені визнали помилку під натиском фактів. Про поширення хвороби в історії людства можна судити навіть із творів мистецтва. Так, на одному із кращих жіночих портретів Рубенса «Солом’яний капелюшок» зображена гарна жінка з помітною припухлістю шиї — сучасний лікар відразу сказав би, що збільшена щитівка. Ті ж симптоми в Андромеди з картини «Персей і Андромеда» та інших людей, зображених на картинах Рембрандта, Дюрера, Ван-Дейка.

ВІЗИТІВКА Анатолій БОЙКО Академік Національної академії аграрних наук, академік-секретар відділення біології, хімії та медицини Академії наук вищої школи України, експерт Європейської комісії «Інкокопернікус». Заслужений діяч науки й техніки, Автор понад 500 наукових праць, у тому числі 12 монографій та підручників, 27 брошур, володар 11 авторських свідоцтв та 4 патентів та винаходів. А тим часом в Україні немає системи біологічної безпеки. Це болюче питання, але скажу відверто: державні структури не володіють ситуацією. Це тим більш прикро тому, що наша країна могла б бути законодавицею з багатьох позицій біологічної безпеки, якби ми зберегли хоча б те, що залишилося. Ми ж практично «скасували» цю науку як таку. — Наскільки питання біобезпеки актуальне для України? Із нами, здається, поки ніхто війни не веде… — Це тільки здається. Біобезпека — це не лише віруси, а й забруднення довкілля радіоактивними елементами, хімічними сполуками. Чи є випадковим те, що в Україну щорічно завозяться сотні нових видів бур’яну? Є і такі, з якими нічого не можна вдіяти, у тому числі й алергени, що передають вірус через пилок, підсилюючи хворобу.

Окреме питання — морська вірусологія у Чорному та Азовському морях. В Одесі реалізовано спільний українськоамериканський проект — створено лабораторію з дослідження патогенів. Але ж це абсурд — звозити патогени у портове місто з мільйонним населенням! В усьому світі це робиться ізольовано, на островах. Ще одне важливе питання біобезпеки — застосування молочнокислих бактерій у виробництві кефірів, йогуртів тощо. В їхні закваски можуть потрапити віруси, які «поїдають» корисну мікрофлору. Виробництво цих продуктів потребує дуже ретельного контролю. Неконтрольованість ситуації призводить до таких вигадок, як «свинячий грип». Мета дуже прозаїчна — продати «фармацевтичне сміття», що нагромадилося в аптеках.

Українська технічна газета

№36 (140) В і в т о р о к , 14 в е р е с н я 2 010

ВИРОБНИЦТВО

З тютюновим димом, але без тютюну Україна, маючи давню історію культивування тютюну, сьогодні є його імпортером Олег СУПРУНЕНКО

НА ВЛАСНІ ОЧІ ЗАВОД ВИРОБЛЯЄ... ЗАВОДИ

епоправної шкоди підприємству завдала світова економічна криза. Завод навіть змушений був зупинити свої потужності більш як на рік. Однак конструктори та менеджери з продажів працювати не припиняли. Навесні цього року виробництво ожило знову. Щоправда, територія підприємства зовсім не нагадує «західні зразки», порадянському незатишні й цехи. Та хочеться вірити, що завод вийде на колишні обсяги і все зміниться на краще. — Ми перемогли у кількох тендерах, — говорить генеральний директор підприємства Євген Ткачов (на знімку), який уже майже десять років очолює

його. — Серед них тендер на монтаж трьох заводів із виготовлення залізобетонних виробів для «Укрзалізниці» в Коростені, Гнивані та Старокостянтинові й велике замовлення з Білорусі. Підписаний договір на виготовлення і постачання устаткування для модернізації білоруського комбінату «Борисовжитлобуд». За цією угодою створюється комплекс устаткування для цементного складу, відділення приготування хімічних домішок, технологічне обладнання бетонозмішувального цеху та складу заповнювачів закритого типу. Є у нас і новинки. Наприклад, установка рециклінгу, яка фільтрує та розщеплює залишки бетону на щебінь та пісок після промивання виробничих посудин, а потім ці розсортовані Початок на стор. 1

складові потрапляють у повторне виробництво. Більшість обладнання, яке виготовляє завод, керується комп’ютерними системами. У Кіровограді створюють не просто машини, а цілі бетонні заводи. Протягом кількох років їх виготовлено вже понад два десятки для замовників з України, Росії, Казахстану, Білорусі та Молдови. Як удається їх реалізовувати? — Завод має власних дилерів не лише в Україні, а й за кордоном, — говорить Євген Григорович. — Світ нині виходить із кризи, а отже, починає будуватися. Наша продукція має попит за межами країни. Саме тому вона вся сертифікована за міжнародними стандартами, зокрема має сертифікати відповідності України та Росії. На зовнішні ринки підприємство виходить завдяки участі у міжнародних промислових виставках. Якість сьогодні вирішує все. Про це свідчать і наші нагороди — диплом «Фіналіст усеукраїнського конкурсу якості продукції «100 кращих товарів України-2004» та медаль ЗАТ «СОУД — Сочинські виставки» «За відмінну якість продукції». На заводі постійно удосконалюють конструкції дозувального устаткування й бетонозмішувальних установок, систем управління. — Ми виготовляємо дозувальні автомати не лише для будівельної, а й для інших галузей промисловості, у тому числі для харчової, біопаливної, — веде далі директор. — Створюємо автоматичні пристрої, які, наприклад, пакують товар. Звичайно, в обсягах нашого виробництва частка цієї продукції невелика, але напрямок дуже перспективний, зокрема щодо створення додаткових робочих місць та забезпечення зайнятості робітників, не залучених до виконання великих замовлень. У планах — створення лінії з випуску пелет. Передбачаємо вийти на ринки Середнього Сходу та Північної Африки, розробити та створити мобільні змішувальні бетонні установки.

Проблемі паління у нас приділяють чимало уваги: в Україні палить не менше половини дорослого населення. Не секрет, що в антитютюнової кампанії з’явилися й багаті спонсори — насамперед фармацевтичні гіганти, які воліють, аби громадяни «розслаблялися» не сигаретою, а пігулкою антидепресанту. Не вдаватимося до дискусії, наскільки шкідливою є звичка палити. Зупинимося на факті: Україна багато палить. До того ж — чужий тютюн. КОЗАК ІЗ ЛЮЛЬКОЮ — У МИНУЛОМУ сторія тютюнництва в Україні почалася ще в XVII столітті, за кілька десятків років після того, як цю рослину завезли в Європу з нещодавно відкритої Америки. Дуже швидко образ козака з люлькою став канонічним. Тютюн на українських землях ріс не гірше, ніж на заморських. У 1604 році у містечку Ромни на Полтавщині було засноване перше на українських теренах підприємство з підготовки тютюну до вживання. Через століття долею галузі дуже опікувався російський цар Петро І, який силоміць привчав підданих до дохідної для казни звички. За Петра до України потрапили більш якісні сорти тютюну, а з ними — і кращі технології вирощування разом із закордонними фахівцями. Гетьмани XVIII століття засаджували свої землі плантаціями тютюну, який потім продавали у Польщу, німецькі держави, Крим. Після скасування кріпацтва з його дармовою працею в обох імперіях — російській та австро-угорській — тютюнництво занепало до часів усталення капіталізму. В Україні найбільші виробники були зосереджені на півдні, в Одесі та Криму, а також на заході, де лідирували Винниківська (Львівська область), Заболотівська (Івано-Франківська область) та Мукачівська (Закарпаття) фабрики. Остання була заснована у XVIII столітті одним із графів Шьонборнів і проіснувала до 1946 року, коли її було перетворено на приладобудівний завод. Після Другої світової, вже в єдиній Українській РСР, тютюнова галузь після повоєнного занепаду та руйнації знову відродилася. Наприкінці 1980-х років діяли два десятки вели-

ких підприємств, половина з яких випускала тютюнові вироби — цигарки, сигарети з фільтром і без фільтра, а на інших — тютюново-ферментаційних фабриках — займалися первинною обробкою тютюну: після сушіння його піддавали ферментації. У процесі цієї хімічної реакції під впливом вологи та температури знижується вміст смол та никотину, утворюються нові смакові та ароматичні сполуки, змінюється колір рослин. Таких підприємств в Україні колись було дев’ять, нині залишилось одне — у місті Борщів Тернопільської області. У 1990-х роках підгалузь зазнала справжньої катастрофи. Більшість фабрик збанкрутували, не витримавши суворих економічних обставин, коли на тлі світового перевиробництва тютюну та виробів з нього Україну заполонила іноземна продукція. Згодом ситуація дещо змінилась: потужний капітал викупив частину наших тютюнових підприємств і започаткував виробництво надприбуткової продукції на місці. Утім, в українській сировині іноземні інвестори не були зацікавлені, і невдовзі майже вся тютюнова продукція виготовлялася з привізної сировини. ПІЛЬГИ ДЛЯ «ЧУЖИХ» ро сучасний стан галузі добре знає доктор сільськогосподарських наук, завідувач лабораторії тютюнництва Закарпатського інституту агропромислового виробництва Олена Савіна. — Якщо у найкращий для галузі час, у 1980-х роках, в Україні вирощували 24—30 тисяч тонн тютюнової сировини щороку, то в 2009-му — лише близько 2,5 тисячі тонн, — розповідає пані Олена. — Країна витрачає близько $ 40 млн щороку на іноземну сировину. Більш того, чужа сировина, незалежно від типу та країни походження, обкладається пільговою ставкою мита в розмірі 1 євро за 100 кг або повною ставкою — 2 євро за 100 кг, а податок на додану вартість та акцизний збір стягуються за нульовою ставкою. Ніде у світі такого немає. Згідно з європейськими вимогами, пільгові умови імпорту можуть застосовуватись лише тоді, коли вирощувати сировину відповідного типу країна не має можливостей. В Україні ж вони є. Лише частину світлих типів тютюну є

ІСТОРИЧНИЙ ФАКТ Найзапеклішим курцем усіх часів і народів визнаний прем’єрміністр Великої Британії сер Вінстон Черчілль. Прапором сера Вінстона була фраза: «П’ять-шість сигар на день, три-чотири склянки віскі й ніякої фізкультури!». До сигар він приохотився на Кубі, звідки й замовляв їх потім у неймовірній кількості. Ущемляти себе в праві палити де завгодно й коли завгодно Черчілль не вважав за потрібне: для міжконтинентального авіаперельоту замовив спеціальну кисневу маску з отвором для сигари.

обґрунтована потреба завозити на пільгових умовах, решту могли б виробляти самотужки. Група фахівців, очолювана Оленою Савіною, розробила проект закону «Про тютюн і тютюнові вироби», де порушується багато проблемних питань галузі та передбачаються шляхи їх вирішення. Вікові традиції України як однієї із провідних «тютюнових» країн світу, що має сприятливі ґрунтовокліматичні умови для вирощування 25—30 тисяч тонн сировини відповідної якості на рік, мали б сприяти відродженню занедбаної галузі. Та чи достатньо для цього зацікавлених і впливових сил? Є підстави вважати, що ні. АРИФМЕТИКА НАВПАКИ е навесні автор, сам не байдужий до тютюну (щороку висаджую по кілька кущів цієї рослини, з чого маю чим набити люльку та пригостити знайомих), звернув увагу на цікаве оголошення у пресі закарпатського Берегова: підприємство «Берег Табако» закликало селян і фермерів вирощувати тютюн. Його керівник Іван Гузинець колись очолював Берегівську тютюново-ферментаційну фабрику, яка після кількох продажів утратила свій профіль, вочевидь назавжди. Наразі підприємець створив спільне підприємство з угорською стороною. — Наступного року плануємо залучити до співпраці фермерів Берегівського, Виноградівського та Іршавскього районів до вирощування тютюну з розсади, яку за інтенсивною угорською технологією ми підготуємо у своїх парниках, — ділиться планами І.Гузинець. — За оптимістичними прогнозами, можна засадити до 50 га нових плантацій. Порівняно із часами, коли в Закарпатті під тютюном було зайнято понад 2 тис. га (кожен колгосп мусив виділити принаймні 15 га під цю культуру), — небагато, однак і це буде проривом за нинішньої ситуації. Іван Гузинець переконаний, що засіяти земельний наділ тютюном — справа вигідна, попри чималі витрати: гектар під цією культурою вимагає праці щонайменше чотирьох чоловік. Проте прибутки від зданого тютюну значно більші, ніж від зернових із того ж гектара. У перспективі — прийом від селян та фермерів сирого тютюнового листя, яке підприємство доводитиме до кондиції на парових сушарках. Згодом тютюн планують доставляти на єдине профільне підприємство, що залишилось на плаву, — у подільський Борщів. Утім, планам берегівського СП, як і всім нечисленним тютюнникам України, може судитися й інша доля. У Верховній Раді готується законопроект, за яким вирощений тютюн обкладатиметься акцизом у розмірі 12 гривень за кілограм сухого листя. — З огляду на те, що сьогодні закупівельна ціна — 8—9 гривень і вищою бути не може, це означатиме повний крах галузі, — уважає І. Гузинець.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 14 в е р е с н я 2 010 №36 (140)

TERRA INCOGNITA

Шанс для позаземного розуму Наукова спільнота палко обговорює модель взаємодії цивілізацій у Всесвіті, запропоновану українським і російським ученими сьогодні відповіді на ці запитання немає — імовірні обидва варіанти розвитку подій. Як би то не було, єдиний спосіб розв’язати горезвісну головоломку Фермі — знайти прибульців. Якщо вони, звичайно, є.

Валентина ГАТАШ МОВЧАННЯ ПЛАНЕТ авряд чи виникнення життя на нашій планеті — явище унікальне. Про це свідчить і факт існування множинності світів, і солідний вік Всесвіту, достатній для розвитку в інших світах не тільки життя, а й цивілізацій, і відкриття все більшої кількості екзопланет, які обертаються навколо далеких зірок. Проте ознак інших розумних істот поки немає. Не було зафіксовано й штучних сигналів із космосу. Відомий російський астроном Олександр Зайцев, ідеолог і практик відсилання радіосигналів до зірок, упевнений, що нічого дивного у «великому мовчанні» позаземних цивілізацій нема, оскільки Всесвіт занадто порожній, SETI-інструменти занадто примітивні, SETI-програми занадто фрагментарні. Головний астроном проекту SETI із пошуку радіосигналів позаземних цивілізацій Сет Шостак дивиться в майбутнє більш оптимістично. Він уважає, що пошук позаземних цивілізацій може завершитися успіхом у найближчі 25 років, покладаючись на споруджуваний для цього в Каліфорнії радіотелескоп Allen Telescope Array. Ця унікальна система з 350 параболічних антен діаметром 6 метрів кожна зможе сканувати до мільйона зірок на добу в дуже широкому діапазоні за швидкості сканування в сто разів більшої, ніж у звичайного радіотелескопа. Як би то не було, відсутність доказів наявності у Всесвіті інших, крім нас, носіїв розуму обґрунтовано піддає сумніву факт їхнього існування. Не дивно, що у відповідь на аргументи своїх колег на користь величезної кількості й могутності високорозвинених цивілізацій у нашій галактиці славетний фізик, нобелівський лауреат Енріко Фермі поставив своїм співрозмовникам лише одне завальне запитання: «Ну, і де вони в такому разі?». Відтоді минуло 60 років, але «парадокс Фермі» не розв’язано.

ГРА В ЦИВІЛІЗАЦІЇ одивитися на проблему з несподіваного боку спробували доктор фізико-математичних наук професор Київського політехнічного інституту Андрій Снарський і заступник директора науково-виробничого підприємства «Наука-Сервіс» москвич Ігор Безсуднов. Співавтори запропонували модель появи та взаємодії цивілізацій у Всесвіті, використовуючи узагальнення клітинного автомата — так в інформатиці називають особливі динамічні системи, такі собі віртуальні світи, які

Початок на стор. 1

БЕЗ ПІЗНАННЯ НЕМАЄ ЖИТТЯ

Андрій Снарський

Ігор Безсуднов

розвиваються в просторі й часі. Вони застосовуються для різних досліджень, у тому числі еволюції великих фізичних систем. Простір представлений тут рівномірною сіткою, кожна клітинка (чарунка) якої містить декілька бітів даних, а час там рухається вперед маленькими кроками. Закони еволюції цього віртуального світу виражаються певним набором параметрів і правил, які задають самі дослідники. Відповідно до них кожна клітинка на кожному часовому відрізку обчислює свій новий стан за розташуванням її близьких сусідок. У комп’ютерній моделі клітинного автомата Безсуднова і Снарського Всесвіт є матрицею, яка складається з 108 клітинок і функціонує протягом 320 тисяч циклів відновлення всіх цих чарунок. Учені використовували кілька параметрів Всесвіту, у тому числі ймовірність зародження цивілізації, середню тривалість її життя й додатковий час, що з’являється в разі контакту з іншими цивілізаціями. Що ж одержали в результаті? Виявилося, що за одних значень заданих параметрів у цивілізацій немає шансів зустрітися в цьому величезному світі — вони живуть і гинуть «поодинці», роз’єднані нездоланними перешкодами часу або простору. За інших же, більш сприятливих умов вони цей шанс одержують. І фокус не тільки в тому, що дві або три цивілізації знаходять одна одну. У цьому випадку у Всесвіті відбувається зміна фази, принциповий перехід кількості в якість. Контактуючи між собою, цивілізації активно обмінюються ідеями й технологіями, захоплюючи в цей процес усе нових і нових сусідів. У такий спосіб вони одержують бонус у вигляді подовження часу свого іс-

нування й виявляють тенденцію до поширення в усьому Всесвіті. Ознайомившись із цією роботою, головний астроном проекту SETI Сет Шостак образно уявив цей процес у вигляді дощу на водній поверхні. Крапліцивілізації падають там і тут, утворюючи окремі кола на воді. Відповідно до одного варіанта розвитку подій, вони опиняються занадто далеко одна від одної й здійняті ними хвилі згладжуються, не встигши перетнутися. Однак за сильного «дощу» або

—Ваша наукова тематика далека від проблеми існування позаземного розуму. Що спонукало вас до створення моделі розвитку цивілізацій у Всесвіті? Ігор Безсуднов: Мене завжди цікавила можливість досліджувати, матеріалізувати таку, здавалося б, суто філософську й багато в чому умоглядну проблему. На мій погляд, цивілізації у Всесвіті існують, і «братів за розумом» шукати треба, чим давно й завзято займаються вчені в рамках проекту SETI, спостерігаючи небо в радіодіапазоні. Андрій Снарський: Ідея виникла після прочитання статті відомого астрофізика професора МДУ Володимира Липунова. Аналізуючи факт «мовчан-

У США завершується спорудження радіотелескопа Allen Telescope Array, призначеного для пошуку позаземних цивілізацій. Це стало можливим багато в чому завдяки одному із засновників компанії Майкрософт Полу Аллену, який фінансово підтримав будівництво, надавши понад $30 млн.

випадкового збігу в часі й просторі кола перетинаються. У деяких випадках, за словами Шостака, «з’являється можливість поширення цивілізацій аж до появи галактичної імперії». Дійсно, модель дозволила Безсуднову й Снарському побудувати нерівність, за виконання якої Всесвіт рано чи пізно має бути повністю «цивілізованим». Але в якому саме Всесвіті ми живемо? Виконується в ньому ця нерівність чи ні? Що ми маємо — розрізнені краплини чи рясний дощ? Як відзначають співавтори,

ДОВІДКА SETI (англ. Search for Extraterrestrial Intelligence) — проект із пошуку позаземних цивілізацій. У квітні 1960 року Франк Дрейк почав перші пошуки за програмою SETI, використовуючи для цього 26-метровий радіотелескоп Національної радіоастрономічної обсерваторії США в Західній Вірджинії. Об’єктами були обрані дві околишні зірки сонячного типу — Тау Кіта й Епсилон Ерідана. Протягом останніх 30 років проект фінансувався досить мало. Зараз в NASA розроблені нові технології використання комп’ютерів і обробки сигналів, які дозволяють вести більш широкі пошуки.

ня Всесвіту», він висунув оригінальну гіпотезу: універсальна причина загибелі Розуму у Всесвіті може бути пов’язана із втратою його основної функції — пізнання. Наш світ улаштований просто, уважає астрофізик, і, пізнавши його закони, розумне життя за певний строк, за космічними мірками досить малий, вичерпує всі можливості свого застосування й зникає. — Чи зміняться ваші висновки, якщо згодом виявиться, що якийсь із закладених параметрів неправильний у принципі або дуже відрізняється від дійсності? А.С.: Так, висновки можуть змінитися. Наприклад, критичний бонус — додатковий час життя, що з’являється під час контакту цивілізацій, може бути набагато більше або набагато менше. — Під час обговорення ймовірності контакту передбачається зустріч із цивілізаціями, які володіють «високими технологіями». Що мається на ува-

зі? Можливість будувати міжзоряні кораблі чи переходити у віртуальну реальність? У недавньому інтерв’ю Бі-бі-сі Сет Шостак заявив: «Не виключено, що шукати позаземне життя, якщо воно дійсно існує, треба за слідами створеного ним штучного інтелекту». На його думку, шансів виявити сигнали «мислячих машин» більше, ніж знайти ознаки біологічного життя, яке їх винайшло. А.С.: Майже всі, хто намагався прогнозувати майбутні «високі технології», сіли в калюжу. Згадаємо, як Дмитро Менделєєв, прогнозуючи розвиток транспорту, сформулював основну проблему найближчого майбутнього як збирання гною з вулиць. А в чудових письменників братів Стругацьких у романі «Жук у мурашнику» люди освоїли далекий космос, але оперативники Комкон-2 користуються стільниковим телефоном лише в екстремальних ситуаціях. У нашому випадку, мабуть, під «високими технологіями» слід розуміти можливість робити те, що перед людством поки не постало навіть як перспектива. — Ви вважаєте, що в результаті контакту різні позаземні цивілізації збагачують одна одну своїми технологічними й культурними досягненнями. Однак чимало фахівців припускають, що така зустріч може ініціювати процес взаємної агресії. А.С.: Дійсно, взаємодія «молодих» цивілізацій на Землі приводила до дуже неприємних речей, наприклад розгулу іспанської інквізиції в Голландії. Однак тепер Іспанія й Голландія входять до Євросоюзу як рівноправні держави. Хочеться думати, що це все-таки універсальний процес — під час зустрічі позаземних цивілізацій вони будуть досить цивілізованими. І.Б.: Перш ніж вийти в космос, кожна цивілізація повинна пройти інкубаційний період на своїй планеті. У цілому ідея збереження чужого розумного життя — «закон», уже описаний у фантастиці. Та чи існує він у реальності? Чекатимуть «вони», поки ми «виростемо», чи рухатимуть нас уперед? Невідомо. — Ваша робота викликала великий інтерес. Наприклад, її активно обговорюють читачі Haffington Post, відомого американського сайта новин «впливових інтелектуалів», відвідувачі сайта Массачусетського технологічного інституту (MIT) — світового лідера в галузі науки і техніки не тільки США, а й світу. А.С.: І що дивно, дискусія з нашої теми от уже близько місяця посідає на сайті MIT друге-третє місце з активності. Очевидно, це тільки перші відгуки, які мають, скоріше, загальнокультурний характер. Фахівці добре поміркують над темою й напишуть автомати з іншими правилами. Наприклад, урахують розкид часів життя цивілізацій і можливість не тільки позитивної, а й негативної взаємодії.

Українська технічна газета

№36 (140) В і в т о р о к , 14 в е р е с н я 2 010

ТЕХНОСПОРТ

В «яблучко»! Геннадій БОРИСЕНКО На чемпіонаті світу зі стрілецьких видів спорту, який відбувся в серпні в Мюнхені, у загальнокомандному заліку українці посіли п’яте місце серед вісімдесяти країн-учасниць, пропустивши вперед команди Китаю, Італії, Німеччини та Росії. Готувати влучних стрільців для змагань і роботи в правоохоронних органах тренерам сьогодні допомагають технічне оснащення стрілецьких баз, якість сучасної зброї та спеціальні пристрої. У ГОНИТВІ ЗА «КАБАНОМ, ЩО БІЖИТЬ»

о складу нечисленної української збірної входили й дві вихованки Луганської дитячо-юнацької школи олімпійського резерву СК «Динамо» — заслужений майстер спорту України, чемпіонка світу Тетяна Давиденко (у змаганнях серед дорослих) і майстер спорту міжнародного класу України Поліна Барвинова (серед юніорів). Тетяна завоювала дві бронзові медалі, Поліна — дві золоті. Кращі результати наші спортсмени показали в стрільбі із пневматичних гвинтівок по мішені, яка рухається. До речі, раніше вона називалася «кабан, що біжить», однак через втручання організації Green Peace, яка побачила в цьому негуманне ставлення до тварин, її замінили на звичайну. — Дивно, адже полювання не забороняють, хоча там убивають живих тварин, — говорить директор дитячо-юнацької школи олімпійського резерву «Динамо», дворазовий чемпіон світу, триразовий чемпіон Європи з кульової стрільби Ігор Малашков. — Після того як замість «кабана» почали застосовувати звичайні мішені, видовищність цієї дисципліни вже не та. Раритети, щоправда, у нас залишилися, і тепер ми їх просто демонструємо гостям. На чемпіонаті світу наші спортсменки виконували дві вправи з кульової стрільби: ВП 11 — стрільба по рухомій мішені, 40 пострілів (20+20), повільна й швидка швидкості; ВП 11а — ті ж 40 пострілів, тільки мішень рухається то повільно, то швидко у змішаній послідовності. Дистанція до мішені в обох вправах становить 10 метрів, діаметр чорного кола — 30 мм, «десятки» — 5 мм. Пневматична зброя працює за таким принципом: під час пострілу снаряд вилітає під впливом повітря, яке перебуває під тиском у вбудованому резервуарі із закритим клапаном, ударник або курок б’є по клапану й вивільняє порцію повітря. Резервуар заправляється з

балона або за допомогою помпи високого тиску. — Раніше резервуари заправлялися вуглекислим газом, — розповідає Ігор Малашков. — Однак ті ж «грінпісівці» виступили із протестом, мовляв, оксид вуглецю забруднює довкілля. Тому тепер балони для пневматичної зброї звичайно накачують повітрям. Тиск у ньому становить 250—300 атмосфер, що дозволяє зробити 200—250 повноцінних пострі-

й судових розглядів, спортсменам краще не захоплюватися хімічними препаратами, а гасити стрес і знімати втому аутогенними тренуваннями, самонавіюванням і, звичайно ж, вчасно відпочивати. НЕ СПОРТСМЕН ДЛЯ ГВИНТІВКИ, А ГВИНТІВКА ДЛЯ СПОРТСМЕНА

броя, з якої останнім часом стріляє Тетяна і її колеги з команди, — пневматична гвинтівка з оптичним прицілом «Вальтер — LG 300 XT Alutec». Індекс XT позначає антивібраційну систему — модифікований клапан, який зменшує тиск у стовбурі в порівнянні з вихідним тиском у балоні, завдяки чому досягається повна «безвідмовність» пострілу й економія стисненого повітря. Цікава особливість Тетяна Давиденко — спусковий гачок лів, після чого траєкторія по- у вигляді кнопки. льоту кулі викривляється. Калібр гвинтівки — 4,5 мм, вага 4,6—5,5 кг. Перевага ноГОЛОВНЕ — СПОКІЙ! вої моделі в порівнянні зі старонзовий призер ниніш- рими в тому, що вона являє сонього чемпіонату світу бою розбірну конструкцію, має Тетяна Давиденко — майбут- багато знімних деталей. Тут не ній фармацевт, навчається на стрілець пристосовується до п’ятому курсі Луганського ме- зброї, а зброю підганяють під дичного університету. стрільця. У старих моделях гвинті— Таню, багато спортсме- вок майже нічого, крім спуснів для поліпшення результа- ка й приклада, поміняти не тів уживають медичні препа- можна. Наприклад, у гвинтівці рати, у тому числі й забороне- «Вальтер LG 200» приклад, цівні — стероїди, анаболіки. Од- ка й інші частини зроблені занак це більш характерно для готівками: змінити їхню форконтактних видів спорту, а му складно — будуть потрібні також легкої атлетики. А ре- дриль і стамеска. Куль для нарізної пневмазультат у стрільбі можна підвищити за допомогою «хімії»? тичної зброї — безліч: із плос— Можна. Насамперед за до- кою головною частиною, кругпомогою бета-адреноблокаторів лою, конічною, із осердям; є — препаратів, які блокують ви- кулясті, експансивні з виїмкид адреналіну. Адже стріль- кою тощо. Вони відрізняютьба — це нервовий вид спорту. А ся за формою, калібром, спосоколи людина хвилюється, її ор- бом виготовлення, призначенганізм викидає адреналін, піс- ням, якістю й, звичайно ж, за ля чого починається підвище- ціною. Початкова швидкість, у не серцебиття, тремтіння в ру- свою чергу, залежить від дулоках, витрачається багато енер- вої енергії, кроку нарізів, систегії і як наслідок — погіршується ми первісного стискання повірезультат. Бета-блокатори до- тря й від ваги кульки. Спортивзволяють усунути цю проблему. ні гвинтівки, призначені для Однак допінг-контроль чітко стрільби на дистанцію стежить за тим, щоб такі препа- 10 м, надають кулі нерати не вживалися спортсмена- велику початкову швидми. Більш того, уведена заборо- кість — 150—170 м/с, на на будь-які заспокійливі ліки, яка вважається оптиу тому числі валеріанку. Щоро- мальною, вона завжди ку кількість заборонених пре- менше швидкості звуку. паратів збільшується. А фармаНаші стрільці коцевти, у свою чергу, розробля- ристуються звичайниють усе нові засоби, про існу- ми ковпачковими кування яких допінгова комісія лями (Match), зроблеще й не підозрює... Але в ідеалі, ними зі сплаву свинцю щоб уникнути дискваліфікації з іншими металами. Ці

кулі порівняно прості й дешеві у виробництві, сучасні високошвидкісні автомати забезпечують 20—25 циклів штампування на секунду, от чому вони були дуже поширені в СРСР як кулі для тиру, для стрільцівпочатківців і не втратили свого значення зараз. Якість сучасних модифікованих ковпачкових куль і мастила для них останнім часом значно покращилася, і за точністю на малих відстанях їх уже можна порівнювати з деякими марками більш дорогих «діаболо», які мають форму котушки. — Кулями, які можна бачити в магазинах, — з конічними наконечниками або осердям, ми не користуємося, — говорить Ігор Малашков. — Адже це звичайне штампування, для правильного польоту вістря або осердя треба відрегулювати з точністю навіть не до міліметра, а до мікрона. Тому переважна більшість цих куль має перекручену траєкторію польоту. Для спортсменів вони непридатні — це тільки мисливці ними можуть користуватися. Якість кульок для пневматичної зброї повинна бути дуже високою — найменше їх відхилення за вагою або формою неминуче призводить до збільшення розкиду, а отже, різко зростає ймовірність промаху. «НЕ ЗАВАЖАЙТЕ ГВИНТІВЦІ СТРІЛЯТИ — ВОНА САМА ВЛУ ЧИТЬ!» — Ігоре Аркадійовичу, чого треба навчити стрільцяпочатківця в першу чергу? — Передусім — навчити основ кульової стрільби: показати правильну підготовку, роботу пальця на спусковому гачку під час пострілу, утримання положення тіла, рук, ніг. Щоб забезпечити точне й стабільне спрямування зброї на ціль, гвинтівка має бути в стійкому положенні. Але тіло стрільця при підготовці зазнає знач них коливань, а разом із ним коливається й зброя. Важливо навчити спортсмена вірити у свої сили, долати хвилювання, утому. Фізична підготовка також важлива — гвинтівка важить більше п’яти кілограмів, а стрільба на змаганнях з постійним підкиданням зброї триває годинами.

У стрільбі по рухомій мішені — своя специфіка. Рух мішені по фронту значно ускладнює техніку стрільби, тому від самого початку стрілець повинен вибрати якесь середнє положення, з якого можна стріляти без перешкод в обидва боки. Постановка ніг повинна забезпечувати можливість плавного повороту тулуба, не погіршуючи при цьому стабільності системи «стрілець — зброя». Жорстке обмеження часу на кожен постріл, особливо при проходженні мішенню вікна за 2,5 секунди, змушує стрільця ощадливо витрачати час на всі операції, у тому числі й на підкидання гвинтівки. Швидкість підкидання, не супроводжувана точністю, не дає істотного виграшу, бо час, зекономлений на підйомі гвинтівки, буде витрачено на виправлення прицілювання. Виходить, підкидання має бути не тільки швидким, а й точним. Точність виробляється в процесі багаторазово повторюваних підкидань із наведенням на предмети, розташовані в секторі 45° за горизонталлю й 20° за вертикаллю. — Чи можна навчити стрільби за допомогою комп’ютера? Чи є такі вправи? — Є спеціальна програма «СКАТ», у якій задіяна зброя. Для тренування вона підключається до комп’ютера, до спеціальних датчиків. ПК видає всі коливання, може визначити стійкість стрільця, ступінь тремтіння руки. Я, наприклад, довів Тетяні за допомогою цього комп’ютера, що в неї зі стійкістю все гаразд, і вона повірила в себе.

— Якими пристроями користуються стрільці для поліпшення показників? — Як говорив відомий майстер стрільби, багаторазовий чемпіон світу й Олімпійських ігор Артур Айвазян, «не заважайте гвинтівці стріляти — вона сама влучить». У стрільбі з пневматики дозволено користуватися моноклями, оскільки вони не наближають мішень, а тільки наводять різкість. І, звичайно, показати кращі результати в стрільбі дозволяє спеціальна амуніція — шкіряний костюм для стрільби з ременями. Досить правильно його надягти, затягти ремені — і можливість промаху буде мінімізовано. Розміри куртки чітко визначені правилами змагань аж до товщини тканини й вирізів на ній. До речі, коштує одна така курточка 400—800 євро. Оскільки держава нас майже не фінансує, можна сподіватися тільки на Малюнок Ігоря КИЙКА спонсорів.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 14 в е р е с н я 2 010 №36 (140)

ЗАКОН ЗБЕРЕЖЕННЯ ДУМКИ

Глобальна механіка Наталя ПРОВОРОВА Економічні системи — складні системи. Це знають уже не тільки й не стільки економісти. Таке визначення нема-нема та й натякне на незадовільність наукового вивчення економічної реальності, а заразом і на невсесильність тих, хто повинен її вивчати. А серед економістів нема-нема та й знайдеться такий, хто відповість на виклик і доведе усьому світу, що претензія змоделювати економічну систему, а отже й управляти нею, здійсненна. 14 вересня виповнюється 90 років одному з таких сміливців — американському вченому Лоуренсу Роберту Клейну.

роект LINK (у перекладі з англійської — «зв’язок») ініційований у 1968 році Вартонською асоціацією економетричного прогнозування при Пенсильванському університеті з більш ніж амбіційною метою — «зв’язати» національні економічні моделі в єдину глобальну макроекономічну модель. Така інтеграція дозволила б прогнозувати наслідки якогось істотного економічного або політичного рішення, ухваленого в одній із країн — учасниць проекту, для всіх інших держав. Теоретично все начебто просто, якщо не знати, що втілення цього макропроекту починалося силами однієї людини. Із 1958 року професор економіки і

фінансів Вартонської школи Лоуренс Роберт Клейн, перейнявшись ідеєю створення загальних економічних прогнозів, почав активно вивчати іноземний досвід. Траєкторія його подорожей широка й звивиста: він побував у Ізраїлі, Мексиці, Японії. Його ідеї зацікавили багатьох, і зараз, разом із 79 моделями національних економік, LINK представлений штабами аналітиків у більш ніж 60 країнах світу. Міжнародна кооперація змодельована з урахуванням відносин між країнами, торговельних потоків і цін, торгівлі послугами, обмінних курсів і міжнародних ринків товарів. У цілому система LINK об’єднує близько 30000 елементів. Уже двадцять років

проект координується відділом економіки ООН і дослідним центром університету Торонто... Але це зараз, а початок було покладено одинадцятьма захопленими ідеєю колегами професора Клейна із семи країн, і координатор проекту одноосібно перебував у Вартонській школі Пенсильванського університету... Утім, LINK — не єдине його творіння. Не менш масштабною сьогодні є компанія Global Insight — безперечний лідер на світовому ринку економічного консультування. Щорічна кількість клієнтів із промислового, фінансового та урядового секторів досягає чотирьох тисяч, щорічні доходи компанії наближаються до позначки $100 млн, а кількість співробітників — до 600 економістів із тринадцяти країн світу. Використовуючи комбінацію експертних висновків і даних макроекономічних моделей, за допомогою спеціальних комп’ютерних програм консультанти надають економічну й фінансову інформацію для підтримки управлінських рішень як в урядовому секторі, так і для приватного бізнесу. Але такою Global Insight стала зовсім не відразу — лише у 2001 році. А наприкінці 50-х викладач Лоуренс Клейн, який прибув у Вартонську школу Пенсильванського університету, створив Спілку економічних досліджень, яка здійснювала проекти у сфері економічної освіти на грантові кошти. Незабаром унаслідок недостатності «виробничих потужностей» для задоволення все більших замовлень Спілка утворила іншу неприбуткову орга-

нізацію — Вартонську асоціацію економетричного прогнозування, яка й стала прародителькою Global Insight. Талановита людина талановита завжди. Моделі іменитого Лоуренса Роберта Клейна сьогодні використовуються в прогнозуванні величин ВВП, експорту, інвестицій, споживання. Однак молодий і невідомий Клейн був не гірше: після Другої світової війни за допомогою власноручно створеної моделі економіки США, яка відображає ефекти державної стратегії в галузі економіки та політики, він успішно передбачив, що всупереч загальним побоюванням очікувати треба, скоріше, економічного зростання, ніж депресії. А далі помічений талант загартовувався й шліфувався аж до 1958 року, коли в Інституті статистики Оксфордського університету Клейн разом із сером Джеймсом Беллом розробив модель Об’єднаного королівства — «Оксфордську модель». Це вже потім, повсюдно визнаний, він був президентом економетричного товариства та Американської економічної асоціації, попечителем товариства «Економісти за мир і безпеку», на виборах 1976 року курирував економічний блок програми Джиммі Картера, а в 1980-му здобув Нобелівську премію за «створення економічних моделей і їхнє застосування до аналізу коливань економіки та економічної політики»... Однак в останні роки життя професор Клейн облишив «макро» й «глобал» і створював переважно короткострокові моделі «поточного кварталу».

Дефект макроекономічного мислення Харківські економісти знайшли помилку... у класичних рівняннях макроекономіки Валерій ТИРНОВ Повірити в таке, зізнаюся, було важко. Адже це приблизно те саме, що спростовувати теорію відносності або квантову механіку. Стільки Нобелівських премій тут присуджено, стільки класичних підручників написано, стільки поколінь економістів на них виросло... Але суть справи виявилася напрочуд простою й зрозумілою. Незрозумілою була реакція на сенсаційні висновки групи харківських учених: інтерес до них у вузьких блогівських колах був не «вибуховим», а всього лише «деяким».

–А

іншим він і бути не міг, — пояснює один з авторів дослідження Сергій Разумовський, доцент Харківської державної академії фізичної культури, кандидат економічних і доктор філософських наук. — Макроекономіка й праці її стовпів — надзвичайно політизовані засади, на яких сильні світу цього ухвалюють глобальні політичні рішення, тому рівень консерватизму тут просто зашкалює. На «основи основ» зазіхнули С. Чернишев, А. Воронін і С. Разумовський у статті «Проблема моделювання економічної динаміки», розміщеній на сайті Науково-технологічного інституту транскрипції, трансляції та реплікації. Спробуємо розібратися в політекономічних хащах разом із співавторами піонерної роботи.

— Річ у тім, — говорить Анатолій Воронін, доцент Харківського національного економічного університету, кандидат технічних наук, — що система рівнянь макроекономіки розпадається ніби на дві частини. Одна з них — рівняння балансів грошових потоків — цілком очевидна й ніяких підозр не викликає. Але кількість цих рівнянь менше від кількості невідомих, які входять у них, тобто їхня система є невизначеною й не має однозначного розв’язку. Щоб такий розв’язок був, його необхідно довизначити. Робиться це — а така необхідність виникає не тільки в економіці, а ще частіше у фізиці — постулюванням певного математичного зв’язку між невідомими. Зокрема, у макроекономіці припущено, що капітал — інвестиції в економіку — прямо пропорційний її доходу (ВВП). У фізиці такі припущення легко перевіряються в лабораторії, економіку ж на лабораторний стіл не покладеш, і пряма перевірка дуже ускладнена. Тому такий зв’язок під великою підозрою. Тобто записати його у формі прямої пропорційності можливо, але коефіцієнт тут може бути й змінним. Зокрема, для зв’язку між доходом і капіталом нам удалося чітко показати, що цей коефіцієнт — пряма лінія з нахилом зліва направо, яка перетворюється на нуль у мить так званого загострення, що відповідає в реальності економічній кризі. — І це не єдиний дефект існуючих математичних моделей

у макроекономіці, — «добиває» класиків Сергій Разумовський. — Я розумію, що зразком для їх наслідування стали приклади з фізики. Але якщо у фізиці реальні довжини, декларовані як нескінченно малі, і насправді дуже малі, то в макроекономіці декларовані нескінченно малими часи насправді виміряються роками й навіть десятиліттями, і з погляду здорового глузду малими ніяк не є. Та й інвестиції доцільніше описувати узагальненими функціями, локалізованими точково, ніж звичайними безперервними, «розмазаними» по великих часових інтервалах. Тоді в результаті виходить система не диференціальних, а різницевих рівнянь. Виявилося, що таку систему можна вирішити й одержати квадратичногіперболічне зростання світового ВВП. У цій моделі він зростає за законом: Р = а/(t — to)2. У той же час класикою макроекономіки є експонентне зростання світового ВВП: Р = аесt. Ці дві формули, попри виняткову простоту обох, принципово різні. Якщо перша описує режим із загостренням у момент to, то в другій ніяких загострень немає. Але ж їх можна інтерпретувати як кризи, і тоді постає запитання: яка ж із двох формул ближче до економічної реальності? До обговорення долучається професор Наталя Внукова, завідувачка кафедри Харківського економічного університету:

— Якщо повернутися до зв’язку між економікою та політикою, то слід зазначити, що ліберальна ідеологія обіцяє людям таке ж безперервне й необмежене зростання їхнього добробуту, як і комуністична. Різниця тільки в засобах досягнення цієї високої мети. І експонентне зростання світового ВВП у класичній макроекономіці є теоретичним обґрунтуванням цієї райдужної перспективи. Тепер же виходить, що цього обґрунтування нема, отже, нема й «перспективи». Зростання є лише до моменту загострення, у цій особливій точці відбувається якийсь економічний катаклізм... Зрозуміло, що точку цю буде пройдено, та як, якою ціною? Я думаю, багато що залежатиме від ступеня готовності людей. І щоб вона не була нульовою, мають змінитися прогнози, які просуваються в суспільство. От чому необхідно виводити роботу наших колег на рівень широкого обговорення у світовій експертній спільноті.

ДО РЕЧІ ЗБІГИ — У НАУЦІ НЕ РІДКІСТЬ ього року солідне московське видавництво випустило книгу «Прогноз і моделювання криз і світової динаміки» під відповідальною редакцією А. Акаєва (так, так — колишній президент Киргизстану, академік РАН), А. Коротаєва (директор Центру антропології Сходу

Російського державного гуманітарного університету, координатор програми «Системний аналіз і математичне моделювання світової динаміки») і Г. Малинецького (заступник директора Інституту прикладної математики ім. М. В. Келдиша). Її перший розділ «Компактні математичні моделі розвитку Світ-Системи», написаний А.Коротаєвим, містить аналіз фактичних, тобто вимірених емпірично на основі зареєстрованих у звітах, даних про динаміку світового розвитку. При цьому автор відзначає, що «емпіричні оцінки світового ВВП ... на диво точно вишиковуються уздовж простої геометричної кривої». І ця крива — квадратична гіпербола! Що ми маємо в результаті? З одного боку, суто теоретичний закон зростання, отриманий із рівнянь макроекономіки харківським колективом дослідників. З іншого — емпіричну криву, незалежно від них добуту московським ученим Коротаєвим. І надзвичайно близький збіг між ними. Коментарі, як кажуть, зайві. P.S. Коли цей матеріал уже був відправлений у редакцію, на очі авторові потрапив цікавий документ. Це стаття в лондонській газеті Financial Times лауреата Нобелівської премії Джозефа Стігліца, який певний час обіймав посаду шеф-економіста Світового банку. Стігліц визнає в ній, що в сучасній макроекономіці повно помилок і дурниць і як наука вона абсолютно неспроможна.

Українська технічна газета

№36 (140) В і в т о р о к , 14 в е р е с н я 2 010

ТРЕБА БАЧИТИ

Нові хіти АвтоЗАЗу

станні тижні були досить багатими на події для представників автопрому України й ближнього зарубіжжя. Чого варта одна лише подорож прем’єр-міністра РФ Володимира Путіна трасою Чита—Хабаровськ на канарковій «Ладі Калині» «подвійної прем’єрської» комп-

лектації (так жартівники охрестили звичку російського урядовця подорожувати із запасним автомобілем). Однак, попри таку потужну рекла-

му, серйозними конкурентами російського автомобіля вже незабаром можуть стати три новинки модельної лінійки «Chance», представлені Запорізьким автомобільним заводом на Московському міжнародному автосалоні. Основним експонатом на стенді компанії став «ЗАЗ Chance», оснащений автоматичною коробкою передач. Автомобіль виконаний у кузовах седан і хетчбек. Орієнтовна вартість новинки не перевищить $10 тис. За оцінками експертів, це буде найекономічніший «автомат» на українському та російському ринках. На стенді українського автовиробника був також представлений автомобіль «ЗАЗ Chance Спорт», виготовлений відповідно до вимог чемпіонату України з ралі-кросу, а також «тюнингований» «ЗАЗ Chance» хетчбек. Нові моделі лінійки «Chance» замінили попередній хіт продажів від ЗАЗ — «Chevrolet Lanos».

Клавіатурний моноблок у стилі «ретро»

айже в усіх секторах споживчої техніки з часом формується окремий напрямок, який відтворює стару добру «класику». Показовим прикладом тут можуть бути антикварні автомобілі: проекти, виконані за мотивами класичних моделей, незмінно популярні. Звичайно, рано чи пізно стиль ретро мав з’явитися й у такій порівняно молодій галузі, як комп’ютерна техніка. Днями компанія Commodore USA оголосила про свій намір відтворити успіх хітового комп’ютера Commodore-64, який уперше з’явився на ринку в 1982 році. За весь час було продано понад 17 млн комп’ютерів цієї моделі. Відповідно до Книги рекордів Гіннесса Commodore 64 досі залишається рекордсменом із продажів. Американці вирішили не тільки відродити відоме ім’я, а й випустити ПК у популярному у 80-х і 90-х роках форм-факторі клавіатурного моноблоку, коли клавіатура й апаратна начинка комп’ютера поміщені в один корпус.

Новий Commodore PC64 створений на базі процесора Intel Atom 525, містить сучасний графічний адаптер і 4 ГБ оперативної пам’яті (в 65 тис. раз більше, ніж в оригінальній моделі). Також апарат комплектується вінчестером ємністю 1 ТБ, оптичним приводом, відеовиходом високого розрізнення, шістьома портами USB, модулями Wi-Fi і Bluetooth, а також зчитувачем карт пам’яті. При цьому зовні новинка виглядає так само, як оригінальний Commodore-64. Комп’ютер у стилі ретро з’явиться в продажі вже наприкінці осені.

Титановий носоріг Томаса Уоррена

мериканський дизайнер холодної зброї Томас Уоррен представив нову модель тактичного складного ножа за назвою Ti Rhino («Титановий носоріг»). Зброя виконана в дусі класичного біологічного дизайну, який у останні роки є одним із головних мотивів, використовуваних у створенні мисливських і тактичних ножів. На відміну від колекційних моделей холодної зброї, на яких нерідко можна побачити не тільки гравіру-

вання, а й навіть інкрустацію дорогоцінним камінням, яке імітує луску риби або пір’я селезня, Ti Rhino виконаний у більш практичній мінімалістській манері. Лезо моделі чітко передає форму рогу носорога, а великий отвір нагадує око тварини. Завдяки величезній кількості вигнутих і ламаних ліній ніж виглядає досить широким за довжини 18 см. Почасти це оптичний ефект — ширина клинка в розкладеному стані скоріше середня (8 см), що, проте, ніяк не позначається на зручності його використання. Лезо ножа виготовлене з титанового сплаву, а різальна крайка анодована надміцним карбідом титану (застосовується також у різцях токарських верстатів). Ніж позиціонується розробником як універсальний, придатний для використання в повсякденних справах, на полюванні й для самооборони. Підготував Олександр БІЛИЛОВЕЦЬ

КРОСВОРД ГОРИЗОНТАЛЬ: 1. Пушкінський герой серед російських автомобілів. 4. Заступає шлях воді. 7. Японська столиця XІ Олімпійських ігор. 8. Матеріал для наметів. 10. Поличка з курками. 12. Сліпа яєчня. 14. Крутий техаський Уокер. 16. Манільське прядиво. 17. «Французький поцілунок» (акторка). 18. Попередник франка. 19. Стрілець, який завжди влучає в серце. 20. Сукупність декількох людей або дерев. 22. Перша державна мова Індії. 24. Футбольний прийом. 25. Сплав заліза з нікелем. 26. Неповторний екземпляр. 27. «... про доблесного лицаря Айвенго». 30. Струнка юрба людей, які чекають на товар. 32. Наукова чвара. 35. Гірський баран. 36. Імперський архітектурний стиль. 37. Астерикс або Обелікс. 38. Повний комплект слуг і наближених монарха. 39. Антипотилиця. 41. Грошова одиниця на дереві. 43. Спортивна зброя. 44. Модель телефона. 45. Від «А» до «Я». 48. Воронка урагану. 49. Повітряні сили. 50. Дурні велетні скандинавських казок. 51. Індійський плямистий олень. ВЕРТИКАЛЬ: 1. Запаяна склянка з ліками. 2. Літературний жанр, що розповідає про героїчне минуле. 3. Комплект набоїв для пістолета. 4. Заступник актора. 5. Роман «Театр» (автор). 6. «Оцтовий» розчинник. 7. Вирощує яблуні й груші. 9. Тимчасове житло жаби, мишки, зайця, лиси, вовка, але не ведмедя. 10. Жіноча широка довга накидка із прорізами для рук. 11. Один виток навколо себе або планети. 12. Смугастий родич жирафа. 13. Піонерський або концентраційний. 14. Південноамериканський страус. 15. Плин електронів. 20. Руків’я шпаги. 21. Якір у годиннику. 22. Тележурналістка, яка говорила про ЦЕ. 23. Фіга з дерева. 27. Знаряддя пожежного. 28. Один із тих, хто захопив Гуллівера. 29. Нянька Родіонівна. 30. Сторож майбутніх кожухів. 31. Закріплювач парфумів зі шлунка кашалота. 32. Богиня полювання. 33. Оточує нас. 34. Уміст голови Вінні-Пуха. 39. Запалення суглобів. 40. Дорогий сибірський хутровий звірок. 41. Нагрудна броня. 42. Гнійне запалення. 46. Шпага оси. 47. Дешева заміна мармуру. Склала Оксана БАЛАЗАНОВА