Украинская техническая газета №89-90 by Ukrainian technological newspaper

№ 37-38 (89-90) 22 вересня 2009 року

E-mail: info@tehnichka.com

www.tehnichka.com

Виходить щовівторка

Гірка»: від глибини до вершин

У НОМЕРІ:

Національний гірничий університет виховує нову генерацію українських дослідників

Хто поставить діагноз?

ЗОНД Час попрощатися з гігантами теплоенергетики й перейти на інші схеми теплопостачання? стор. 8

Марина САВІНОВА, Валентина ШАБЕТЯ

SOSтан На шляху від Кіото до Копенгагена Позиція неурядових екологічних організацій щодо зобов’язань України за Кіотським протоколом значно відрізняється від офіційної стор. 12

Національний гірничий університет відзначає в ці дні 110-літній ювілей. Випускники, яких налічується більше 80 тисяч, знають свою альма-матер під декількома назвами: Дніпропетровський гірничий інститут, Національна гірнича академія України й просто «гірка». Але піднятися на ту «гірку», тобто стати її студентом, під силу не кожному: конкурсний прохідний бал стабільно дуже високий. Третій рік поспіль ЮНЕСКО проводить рейтингове оцінювання вищих навчальних закладів України для визначення кращих. Весь цей час Національний гірничий університет розвивався стрімкими темпами, чим і вразив міжнародних експертів. Посівши досить високе 14-те місце 2007 року, в 2008-му він увійшов уже до трійки провідних технічних університетів України. 2009 року за результатами всеукраїнського рейтингу «Компас» НГУ посів шосте місце серед вузів України, був визнаний четвертим вітчизняним вузом, що забезпечує найкращу підготовку з інженерно-технічних спеціальностей і першим у південному регіоні з підготовки ІТ-фахівців.

АСПЕКТ Автомотлох чи золото? Успішні, на перший погляд, програми з утилізації старих авто з доплатою для придбання нового можуть мати зовсім не однозначні наслідки стор. 14

ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ Газ лічбу любить Блакитне паливо дорожчає. То кому вигідні газові лічильники — експлуатаційнику чи споживачу? стор. 16

Закінчення на стор. 10–11

Казка про «Чорного орла» Російські військові розвіяли міф дванадцятирічної давнини про створення «кращого у світі танка» Дмитро ТИМЧУК 12 вересня в прямому ефірі радіостанції «Эхо Москвы» представник військово-наукового комітету бронетанкового озброєння й автомобільної техніки Головного автобронетанкового управління Міноборони полковник Володимир Войтов заявив, що проекту російського танка четвертого покоління «Чорний орел» не існує в природі. Полковник, зокрема, сказав: — Такого танка, як «Чорний орел», нема, нема «об’єкта 640». Є в Інтернеті фотографії 20-літньої давнини якоїсь ма-

шини... Це лише макет бойової машини майбутнього, яка комусь конче потрібна... Звістка про те, що «Чорний орел» — не більш ніж містифікація, викликала у світі шок. Як у фахівців, так і в аматорів, що цікавляться військовою технікою. Закінчення на стор. 6–7

Газовий оптимізм

Ціновий анабіоз

Лояльне ставлення російського «Газпрому» до недобору законтрактованого Україною газу — нормалізація відносин чи підготовка до майбутнього торгу?

Про що свідчать показники серпневої дефляції?

Дмитро КОРНІЙЧУК

На початку вересня Державний комітет статистики повідомив про зниження індексу споживчих цін в Україні: за серпень 2009 року вони знизилися на 0,2% у порівнянні з попереднім місяцем. За часом це збіглося із заявами уряду про початок виходу країни з кризи. Оптимізм, звичайно, надихає. Та чи не передчасний він?

За останній місяць українське й російське керівництво зробило ряд оптимістичних заяв, що вказують на нормалізацію газових взаємин. Позитивний симптом — і відмова Росії штрафувати «Нафтогаз» за недобір газу. Схоже, почався процес чергових переговорів, мета яких — бажання Києва виграти прийнятну ціну на газ, а Москви — домогтися прийнятного підвищення вартості транзиту. Закінчення на стор. 4

Наталя САВЕЛЬЄВА

Закінчення на стор. 5

Українська технічна газета

№37-38 (89-90) В і в т о р о к , 2 2 в е р е с н я 2 0 0 9

ТУТ І ТЕПЕР

Інакше не скажеш... Ханс-Герт Поттеринг

Президент Європейського парламенту

Безстороннє, демократичне й усебічне здійснення амбіційних реформ — це крок, необхідний не тільки для України, а й для поглиблення відносин між Україною і Європейським Союзом».

Віктор Пінзеник

Екс-міністр фінансів України

…для виконання бюджету цього року треба було б подовжити рік на 4—5 місяців. Можливо, є надії, що МВФ перетворився на добродійну установу й візьме Україну на утримання?..» . Сергій Тігіпко

Фотопортрет атома. Знято! Валентина ГАТАШ Хоча атом вивчають багато років, тільки зараз фізики змогли одержати його реальний фотопортрет. Уперше в історії зробити знімки внутрішньої структури атома в оточенні хмар електронів удалося вченим ННЦ «Харківський фізикотехнічний інститут». Для одержання фото харківські вчені використовували електронний мікроскоп, що фіксує випромінювання й поля.

Фізики розмістили послідовність із десятків атомів вуглецю у вакуумній камері й пропустили через них електричний розряд у 425 вольтів. Випромінювання останнього атома в цьому ланцюжку на фосфорний екран дозволило одержати зображення атома з хмарою електронів навколо ядра. Про відкриття українських учених уже повідомив сайт InsideScience.org, самі ж знімки зі статтею будуть незабаром опубліковані в журналі Physical Review B. Успіхи харків'ян високо оцінив професор фізики Стенфордського універ-

Технології, за якими майбутнє У Києві пройшла науково-практична конференція «Ядерні та радіаційні технології в Україні: можливості, стан і проблеми впровадження»

Екс-глава правління НБУ

Розміщення облігацій внутрішньої позики цього року показало відсутність інтересу до них із боку банків навіть при дуже високій ставці прибутковості. Таким чином, левову частку облігацій внутрішньої державної позики доведеться викупити Нацбанку й державним банкам, а це — емісія».

Ефект енергії

Сергій ПОНОМАРЬОВ

Олександр МОРОЗОВ У Донецьку відкрився Міжнародний інвестиційний саміт «Енергоефективність-2009». На думку губернатора Донецької області Володимира Логвиненка, проведення форуму ще раз підтверджує зацікавленість Донеччини в економічному співробітництві, а інвесторів — у економіці регіону. У заході беруть участь більше 700 представників різних регіонів України й зарубіжжя. Разом із тим голова Донецької обласної ради Анатолій Близнюк заявив, що, незважаючи на важливість проблеми енергоефективності, в Україні серйозно ніхто нею не займається. «Ніхто... і пальцем не кивнув для того, щоб реально щось зробити стосовно енергоефективності». Голова НАЕР Сергій Єрмилов відзначив, що за останній рік Верховна Рада України підписала більше 60 законодавчих актів, які створюють сприятливий інвестиційний клімат. За його словами, сьогодні Україна має енергетичний потенціал в обсязі 70 млн тонн палива. У рамках саміту працює ярмарок проектів з енергоефективності. Крім того, тут підпишуть рамкову угоду між урядом України й Північною екологічною фінансовою корпорацією «NEFKO». АДРЕСА РЕДАКЦІЇ: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28а 91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98а. Засновник і видавець ТОВ «Промислова безпека» 03039, м. Київ, проспект Науки, 10

E-mail: info@tehnichka.com

ситету Девід Голдхабер-Гордон. «Зараз у квантовій механіці вважається, що важливіше моделювати зображення атомів, ніж безпосередньо вивчати нові властивості матеріалів, — сказав відомий учений. — Однак відкриття української команди може змістити акценти».

Символічно, що організатори цього національного форуму ядерників, головний серед яких — Інститут проблем національної безпеки, обрали місцем його проведення старовинний Великий зал прийомів Державного управління справами: обговорювані питання дійсно мають державне значення.

Відкриваючи конференцію, директор Інституту проблем національної безпеки Володимир Горбулін зазначив, що метою форуму є обговорення всіх аспектів стану та розвитку ядерних технологій і ухвалення рекомендацій для органів державної влади. У своїх виступах 20 доповідачів подали всебічний зріз сьогоднішнього стану ядерної галузі: проблеми та перспекти-

ви розвитку атомно-промислового комплексу, ядерної безпеки, радіаційної медицини, наукової підтримки та кадрового забезпечення ядерної галузі, впровадження ядерних технологій, ставлення населення до ядерних технологій. Учасники конференції — фахівці підприємств ядерної галузі, представники Ради національної безпеки та оборони, секретаріату уряду, міністерств і відомств, професійних і громадських об’єднань атомників, профільних наукових і навчальних закладів — констатували як величезний потенціал ядерних технологій в Україні, так і брак політичної волі з боку влади до його реалізації. Результатом роботи конференції став цілий пакет рекомендацій для Верховної Ради, Кабінету Міністрів, Ради національної безпеки та оборони, Мінпромполітики, Мінпаливенерго, Міністерства охорони здоров’я, Міністерства освіти та науки, НАН України. Детальний звіт про роботу конференції читайте в наступному номері «Української технічної газети».

АвтоКрАЗ обзавівся ливарним цехом Олег ВАСИЛЕНКО Кременчуцький автомобільний завод крім агрегатного, складального й інструментального тепер має також ливарне виробництво. До структури ливарного виробництва підприємства ввійшли сталеливарний цех потужністю 15 тис. тонн сталевого лиття в рік, а також ділянки кольорового лиття й лиття за виплавлюваними моделями потужністю 300 тонн і 500 тонн у рік відповідно. Потужності нового виробництва АвтоКрАЗу дозволяють не тільки робити виливки, а й приймати інші замовлення: з виробництва виливків масою до 1000 кг, нестандартних виробів господарсько-побутового призначення, декоративного лиття (паркові лави, ліхтарі, урни), каналізаційних люків, зливоприймачів та ін. Продукція сертифікована на відповідність міжнародному стандарту якості ISO 9001:2000. Головний редактор Сергій ПРАСОЛОВ ПРАСОЛОВ. РЕДАКЦІЯ: Людмила Мельникова — відповідальний секретар (тел. 8 0642 34-72-47) Людмила Гречаник — відділ технічної думки (тел. 8 0642 34-72-47, ел. адреса tehnomysl@gmail.com); Марина Савінова — відділ науки та освіти (тел. 8 0642 34-72-47, ел. адреса otdelnauki@gmail.com); Дмитро Корнійчук — відділ економіки і бізнесу (тел. 8 044 440-82-09, ел. адреса korneychukdima@gmail.com); Ігор Павлюк — відділ промисловості (тел. 8 044 440-82-09, ел. адреса ingvar@bigmir.net);

Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 12993-1877Р від 20.08.2007 р., Відділ маркетингу і реклами видано Міністерством юстиції України. Любов Соловйова — менеджер (тел. 8 0642 59-93-91, 8 0642 59-93-92, ел. адреса reklamateh@rambler.ru)

Газета видається українською та російською мовами ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСИ:

українською мовою — 99309 99309; російською мовою — 99340 99340.

Позиція авторів публікацій не завжди збігається з позицією редакції. Редакція залишає за собою право виправляти матеріали та рецензувати рукописи.

Номер набраний і зверстаний у комп’ютерному центрі «УКРАЇНСЬКОЇ ТЕХНІЧНОЇ ГАЗЕТИ».

Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «Прес-Експрес». Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 50-08-54

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій.

За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець. Матеріали, позначені ®, публікуються на правах реклами.

При ВИКОРИСТАННІ матерІалІв ПОСИЛАННЯ на «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ.

ЗАГАЛЬНИЙ НАКЛАД 16006 прим., українською мовою 4202 прим., російською мовою 11804 прим.

ЗАМОВЛЕННЯ № 2031

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 2 в е р е с н я 2 0 0 9 №37-38 (89-90)

ТУТ І ТЕПЕР БЮДЖЕТ-2010

У Верховній Раді України 15 вересня 2009 року зареєстрований проект Закону «Про Державний бюджет України на 2010 рік», поданий Кабінетом Міністрів України. Проект цього закону оприлюднений на сайті ВР. Документом пропонується визначити доходи Державного бюджету України на 2010 рік у розмірі 284,692 млрд грн, у тому числі доходи загального фонду — 218,868 млрд грн, доходи спеціального фонду — 65,824 млрд грн. Видатки держбюджету перед бачається встановити на рівні 324,272 млрд грн, у тому числі видатки загального фонду — 238,520 млрд грн, видатки спеціального фонду — 85,752 млрд грн. Пропонується встановити граничний розмір дефіциту держбюджету в сумі 46,748 млрд грн, у тому числі граничний розмір дефіциту загального фонду — 24,814 млрд грн. Доходи зведеного бюджету (враховуються доходи місцевих бюджетів) на 2010 рік установлені на рівні 359,4 млрд грн (30,5% ВВП), у тому числі із загального фонду — 278 млрд грн. Відповідно до пояснювальної записки, бюджет розрахований виходячи з таких прогнозних макропоказників: номінальний ВВП — 1 трлн 178,6 млрд грн, темпи зростання ВВП — 3,76%, інфляція — 9,7%, фонд оплати праці — 331 млрд грн. За підсумками 2010 року уряд прогнозує обсяг експорту на рівні $65,075 млрд, імпорту — $63,324 млрд, позитивне сальдо торговельного балансу — $1,836 млрд. Кабінет Міністрів України в проекті Державного бюджету на 2010 рік пропонує змінити умови використання підприємствами коштів, отриманих зі Стабілізаційного фонду. Про внесення таких змін у проект бюджету повідомив у ході презентації документа громадськості в Українському домі в.о. міністра фінансів Ігор Уманський. «Ми пропонуємо ввести норму, відповідно до якої кошти Стабілізаційного фонду можуть використовуватися виключно або на поворотній основі, якщо це підприємство недержавної форми власності, або шляхом збільшення активів підприємств

і суб'єктів державного сектора економіки, або шляхом капіталізації інвестицій з боку держави, тобто в обмін на корпоративні права суб'єктів, які одержують ці кошти», — сказав І.Уманський. Він відзначив, що введення такої норми поліпшить конкуренцію підприємств і дозволить знизити можливість порушень при використанні цих коштів.

ФІНАНСИ Україна цього року заплатить по зовнішніх боргах, у тому числі всіх монополій і корпорацій, у цілому 42 млрд грн.

Про це заявила прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко на презентації проекту держбюджету на 2010 рік в Українському домі. При цьому вона зауважила, що в 2009 році Україні доведеться заплатити найбільшу, фактично рекордну суму по зовнішніх боргах.

ПЕК В Україні 86% котелень повинні працювати на поновлюваних джерелах енергії та з використанням спеціальних технологій спалювання вугілля. Про це заявила прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко після ознайомлення з роботою цеху з переробки деревини в Поташнянському лісництві Житомирської області. Вона зауважила, що на сьогоднішній день більшість котелень працює на природному газі, а потенціал для переходу на поновлювані джерела енергії не використовується. За 8 місяців 2009 року в порівнянні з аналогічним періодом попереднього обсяг експорту електроенергії з України зменшився на 58,1% — до 2 млрд 203,2 млн кВт∙год. Як повідомляє Мінпаливенер-

го, у серпні 2009 року на експорт передано 320,3 млн кВт∙год. електроенергії, що на 470,9 млн кВт∙год., або на 59,5%, менше, ніж у серпні 2008 року. Споживання електроенергії (нетто) галузями національної економіки й населенням протягом 8 місяців 2009 року становило 87 млрд 168,7 млн кВт∙год., що на 14 млрд 448,5 млн. кВт∙год., або на 14,2%, менше аналогічного показника 2008 року. У міністерстві відзначили, що це сталося переважно за рахунок зменшення обсягу споживання електроенергії будівництвом (на 30,3%), машинобудівною (на 33,6%), хімічною й нафтохімічною (на 36,6%) галузями, а також промисловістю будівельних матеріалів (на 38,5%).

ПРОМИСЛОВІСТЬ За даними Держкомстату, обсяг промислового виробництва в Україні за січень-серпень 2009 року скоротився на 29,6% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. При цьому в серпні в порівнянні з серпнем 2008 року цей показник скоротився на 23,3%, а в порівнянні з липнем 2009-го — на 0,9%.

При цьому, згідно з даними Держкомстату, найбільший спад у серпні цього року щодо серпня минулого зафіксований у машинобудуванні — 50,2% (у тому числі у виробництві транспортних засобів — 61,9%), виробництві будматеріалів та іншої неметалевої продукції — 34,2%, деревообробці — 22,3%, хімічному виробництві — 22,1%, легкій промисловості — 21,9%, металургії — 21,1%, целюлознопаперовій промисловості й видавничій справі — 19,1%. У виробництві й розподілі електроенергії, газу й води падіння становило 18,6%, у видобувній промисловості — 12,5%, у виробництві коксу й продуктів нафтопереробки — 10,4%, у харчовій промисловості — 10,1%. У цілому обсяг промислового виробництва в Україні 2008 року стосовно попереднього року зменшився на 3,1%, тоді як у 2007-му його зростання становило 10,2%.

ЛІСПРОМ Кабмін затвердив цільову державну програму з розвитку лісового господарства в Україні на 2010—2015 роки. Таке рішен-

Про це говориться в підготовленому урядом проекті Державного бюджету на 2010 рік, розміщеному на сайті Верховної Ради. Згідно з документом, відповідні проекти з цими банками планується реалізувати 2010 року.

ня ухвалене на засіданні уряду 16 вересня. Програма передбачає збільшення площі лісових насаджень на 430 тис. га, а також проведення інвентаризації лісів, збільшення обсягів їхньої сертифікації за міжнародними стандартами, а також впровадження сучасних технологій у лісовому господарстві. Загальна вартість реалізації програми — 22 млрд грн, у тому числі 13 млрд грн — із власних коштів підприємств Держкомлісгоспу. На лісорозведення у рамках реалізації цієї програми планується виділити 2,2 млрд грн за рахунок коштів держбюджету.

ТРАНСПОРТ України Прем'єр-міністр Юлія Тимошенко доручила Міністерству економіки провести порівняльний аналіз цінової політики при встановленні тарифів на перевезення автомобільним і залізничним транспортом. Про це вона заявила 16 вересня в ході засідання Кабінету Міністрів під час обговорення розвитку лісової й деревообробної галузі. Прем'єр відзначила, що на сьогоднішній день у деяких випадках тарифи на перевезення вантажів залізницею установлюються вище, ніж на перевезення автомобільним транспортом. Це ненормально й неприпустимо.

Кабінет Міністрів України розраховує одержати по 4,615 млрд грн від Європейського інвестиційного банку (ЄІБ) і Європейського банку реконструкції й розвитку (ЄБРР) на поліпшення транспортноексплуатаційного стану автомобільних доріг біля Києва.

ЖКГ Як повідомив міністр із питань ЖКГ Олексій Кучеренко, Кабмін 2010 року виділить на реформування житловокомунального господарства (ЖКГ) 500 млн грн. Міністр уточнив, що кошти передбачається виділити зі Стабілізаційного фонду держбюджету. При цьому відповідно до держпрограми реформування ЖКГ в 2010-му на зазначені потреби планувалося виділити 2,9 млрд грн. За підрахунка-

ми МінЖКГ, на реформування галузі 2010 року необхідно близько 4 млрд грн.

ПРИВАТИЗАЦІЯ Президент України Віктор Ющенко своїм указом призупинив дію положень постанови Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2008 р. № 1517-р, якими передбачене проведення приватизації ВАТ «Одеський припортовий завод». Текст відповідного указу від 17 вересня № 747/2009 оприлюднений на сайті глави держави. Своє рішення Президент мотивує тим, що це положення постанови уряду суперечить п. 24 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про керування об'єктами державної власності» і постанові Кабміну від 23 грудня 2004 року №1734 «Про затвердження переліку підприємств, що мають стратегічне значення для економіки й безпеки держави», якими за ОПЗ закріплюється статус об'єкта, що має стратегічне значення для економіки й безпеки держави. Підготувала Тетяна МОРДИК за матеріалами «УНІАН», «РБК-Україна», «Кореспондент», «Економічна правда», УГМК-інфо, Укррудпром, сайтів Кабінету Міністрів України й Верховної Ради

Українська технічна газета

№37-38 (89-90) В і в т о р о к , 2 2 в е р е с н я 2 0 0 9

ПЕК

Газовий оптимізм Лояльне ставлення російського «Газпрому» до недобору законтрактованого Україною газу — нормалізація відносин чи підготовка до майбутнього торгу? Дмитро КОРНІЙЧУК НЕВИКОРИСТАНИЙ КАРТ-БЛАНШ «ГАЗПРОМУ»

оли влітку прем'єр-міністр Юлія Тимошенко заговорила про те, що Україна істотно зменшить обсяги закупівлі російського газу, у це мало хто повірив. ПО-ПЕРШЕ, ніхто не очікував такої щедрості від «Газпрому» з огляду на втрати російської держмонополії від скорочення попиту в Європі. Так, за даними на серпень, експорт «Газпрому» в країни ЄС за 7 місяців 2009 року скоротився на 36,7%. До 78 млрд кубів. Російському монополістові навіть довелося відмовитися від закупівель законтрактованого туркменського газу. Що, у свою чергу, викликало велике невдоволення в Ашгабаті й загравання керівництва Туркменії з ЄС. До гри за середньоазіатське паливо спробував долучитися й Президент Віктор Ющенко, побувавши в середині вересня в Ашгабаті. Однак розмови про поновлення прямих поставок газу в Україну так і залишилися розмовами. Про що заявив 17 вересня глава Мінпаливенерго Юрій Продан. Уже вкотре зауваживши: весь туркменський газ законтрактований Росією. За такої ситуації було зрозуміло: «Газпром» не захоче втрачати належний їй дохід від України. А відсутність штрафів «Нафтогазу» за недобір газу в першому й другому кварталах експерти розглядали як випадковість. Виявилося — дарма. ПО-ДРУГЕ, січневі контракти прописували занадто вигідні для «Газпрому» умови, щоб ними не скористатися. І в першу чергу — щодо обов'язкових для України обсягів газу. Так, відповідно до домовленостей, Україна 2009 року зобов'язана придбати 40 млрд кубів газу. У 2010-му — 52 млрд. Зрозуміло, що в умовах кризи такі обсяги Україні просто нема куди подіти. З іншого боку, кожен мільярд непроданих кубів газу — величезні доларові втрати для «Газпрому». Але «Нафтогаз» все одно закуповував палива менше. За даними Мінпаливенерго, Україна в січні-серпні закачала в ПСГ тільки 15 млрд м3 газу. Якщо говорити про цінові показники, то, у принципі, майже весь рік виконувалися ті прогнози, про які говорила прем'єр Тимошенко, підписуючи контракти. Вартість палива рухалася за спадною — від максимальної до мінімальної. У першому кварталі газ коштував Україні $360/тис. м3. Саме в цей ціновий пік «Нафтогаз» закупив найменші обсяги — 2,5 млрд м3 (при записаних у договорі 5 млрд). У другому кварталі ціна знизилася до $271/тис. м3 ( закуплено 5,7 млрд замість 10). У третьому кварталі ціна стала мінімальною — $198/тис. м3, і «Нафтогаз» робить найбільшу закупівлю. За словами глави Мінпаливенерго, придбано 6,8 млрд м3. Як відзначила у вересні прем'єр Тимошенко, на кінець року «Нафтогаз» має намір вийти на обсяги закупівель 32 млрд м3. Виходить, якщо брати за основу на ті Початок на стор. 1

ж дані Мінпаливенерго про вже закачані 15 млрд, у четвертому кварталі необхідно придбати 17. У ЧОМУ СЕКРЕТ ДОМОВЛЕНОСТЕЙ ТИМОШЕНКО-ПУТІНА?

а початку вересня, після зустрічі з прем'єром Володимиром Путіним у Польщі, Юлія Тимошенко сказала: досягнута домовленість із Росією про зниження обсягів закупівлі газу до 32 млрд кубів замість 40. 2010 року обсяги формуватимуться залежно від попиту. При тому, що, за словами Тимошенко, досягнуто домовленості й про зменшення обсягів закупівель на 2010 рік. До 32 млрд м3 замість 52. Також після зустрічі ТимошенкоПутіна почалися розмови про збільшення

нак 10 вересня стало відомо, що «Газпром» визначив ціну в межах $205—210/тис. м3. Офіційне пояснення: збільшення за останні 9 місяців вартості нафти, до якої прив'язана формула розрахунку вартості газу для України. Різниця, як бачимо, досить істотна. Майже $30. І гроші чималі, що дозволяють компенсувати зменшення обсягів закупівель. ДРУГЕ. «Газпром» знижує до кінця року ризики від можливих провалів з оплати Україною газу, вибиваючи вигідні умови з оплати транзиту на 2010 рік. У Москві добре знають, що щомісячний збір грошей «Нафтогазом» відбувається в авральному порядку. Переважно за рахунок кредитів Ощадбанку й дотацій уряду. Підприємства купують газу мало, теплокомуненерго нагромадили багатомільярдні борги перед НАК. Крім того,

Про що насправді домовилися прем'єри Юлія Тимошенко й Володимир Путін у Польщі — покаже час

ставки транзиту російського газу через територію України. Перший заступник голови «Нафтогазу» Ігор Диденко назвав прогноз на 2010 рік: з $1,7 до $2,7—2,8 за 1 тис. м3 за 100 км. Правда, відповідна реакція Москви була досить жорсткою. Президент Дмитро Медведєв улаштував публічну прочуханку главі «Газпрому» Олексію Міллеру. Мовляв, ніякого підвищення транзитної ставки. Ми повинні діяти в рамках діючих контрактів. Але річ у тім, що саме в газових контрактах і записано: ціна транзиту змінюється за ринковою формулою. Як і вартість газу для України — залежно від котирувань нафти. Тому слова Медведєва, м'яко кажучи, некоректні. Але тільки на перший погляд. У чому ж причини «лояльності» Путіна й «Газпрому» до «Нафтогазу»? ПЕРШЕ. «Газпром» може компенсувати частину втрат за рахунок подорожчання газу в IV кварталі вище прогнозованих розрахунків. «Нафтогаз» в останні три місяці повинен купити 17 млрд кубів — більше, ніж за три попередні квартали. Після укладання січневих договорів «Газпром» і «Нафтогаз» зробили прогноз: вартість газу в IV кварталі 2009 року становитиме $178/тис. м3. Од-

необхідна для траншів валюта в Нацбанку є багато в чому за рахунок кредиту МВФ. Тому занадто сильно чинити тиск на Київ у Москві не хочуть. Поки знають: гроші від траншів МВФ в Україні ще є. Варто звернути увагу на слова глави «Газпрому» Олексія Міллера, сказані 12 вересня: «Я вважаю, це моя суб'єктивна думка, що, напевно, до грудня включно проблем не буде». У той же час Міллер висловив побоювання, що 2010 року в України не буде можливості розплачуватися за газ. Натяк зрозумілий. Або беріть кредит у Росії на оплату палива, або нехай вам дає гроші Євросоюз. Але, говорячи про кредит, Москва має на увазі його прив'язку до авансової оплати за транзит. Як це було зроблено на початку 2009 року. Тоді, пригадується, 11 млрд м3 газу, що належать «РосУкрЕнерго», були переписані «Газпромом» (як співвласником) на баланс «Нафтогазу» в рахунок авансової плати за транзит російського газу до кінця першого кварталу 2010 року включно. Напевне, саме з цим фактом і пов'язана жорстка реакція Москви на запропоновану Києвом цифру зростання транзитної ставки. А також небажання президента

Медведєва вносити зміни в контракти про зниження обсягів закупівель. Адже завжди можна раптом згадати: а ви нам винні. Поверніть — тоді підвищуватимете тариф на транзит. До речі, у секретаріаті Президента підрахували: штрафів за недобір газу на вересень нагромадилося на $5,25 млрд. Але «Нафтогазу» просто необхідне збільшення транзитної ставки. І «живі» гроші. Адже навряд чи 2010 року Росія зможе істотно відновити обсяги експорту в Європу. Отже, знизяться й доходи від транзиту. При тому, що газ для України дорожчатиме. Якщо ж говорити про кредитування з боку Євросоюзу, то восени начебто це питання буде вирішено. Європейські банки готові виділити «Нафтогазу» близько $2 млрд. Так би мовити, у рамках збереження поставок газу в Європу й щоб уникнути повторення газової війни-2009. Утім, ЄС ще не прийняв остаточного рішення. Та й умови одержання можливого кредиту достеменно не відомі. Адже якщо він буде в рамках весняних брюссельських декларацій, то Москва зробить все, щоб виділення кредиту зірвалося. ТРЕТЄ. За рахунок своєї прихильності Москва одержала можливість лобіювати інтереси російського бізнесу в Україні. Після зустрічі з Тимошенко Путін сказав досить цікаві слова: «Ми вважаємо, що обмежуватися питаннями енергетики було б неправильним, готуватимемо зараз зустріч економічного комітету. До цього часу ми підготуємося ґрунтовно, говоритимемо про диверсифікованість наших зв'язків з дуже багатьох напрямів — ви знаєте, рівень кооперації між російськими й українськими підприємствами дуже часто такий, що одне без одного ці підприємства просто зупиняться, це стосується в тому числі й літакобудування» Йдеться про намічене на жовтень засідання міжурядового російсько-українського комітету з питань економічного співробітництва. Місце зустрічі Тимошенко й Путіна — Харків. Здається, там два прем'єри зможуть підбити підсумки економічного співробітництва за рік. І оцінити, наскільки російському бізнесу комфортно в Україні. Наскільки виконуються обіцянки Тимошенко посприяти поліпшенню відносин у енергетиці й літакобудуванні. Наскільки вигідно Росії тримати прийнятну ціну на газ для України з урахуванням свого ж бізнесу, що працює в нашій країні. Правда, одна точка конфлікту вже може виникнути. За різними джерелами, Тимошенко пообіцяла посприяти продажу Одеського припортового заводу. Серед претендентів — російські компанії, які можуть запропонувати прийнятну ціну. Однак 17 вересня Президент України знову заблокував продаж ОПЗ. Загалом і в цілому, чим ближче до зими, тим більше загострюватимуться газові взаємини України й Росії. Адже питання обсягів закупівлі й вартості транзиту 2010 року залишаються. Не з’ясовано також і ціну на газ для України. У вересні «Газпром» заявив: з огляду на подорожчання нафти до $70 за барель, вартість блакитного палива для Європи зростатиме. Виходить, і для України. Втім, у Москві не говорять про конкретні цифри. Однак Кабмін уже робить прогнози. У бюджеті-2010 закладена середньорічна ціна газу $260/тис. м3. Наскільки прогноз правильний — покаже час. Як і те, наскільки тривалою буде добродушність «Газпрому», що закриває очі на штрафи й недобір належних обсягів.

Українська технічна газета

Вівторок, 22 вересня 2009

№37-38 (89-90)

ЕКОНОМІКА

Ціновий анабіоз Про що свідчать показники серпневої дефляції? Наталя САВЕЛЬЄВА КУДИ ПОЇХАВ ПОПИТ?

і експерти, ні населення з наведених цифр не зраділи. По-перше, вирвані з контексту індекси та інші показники мало про що говорять. По-друге, усі розуміють, що ті самі результати можна тлумачити по-різному й давати їм різну, часом протилежну оцінку. Так, відомо, що дефляція, тобто зниження загального рівня споживчих цін у країні, свідчить зовсім не про досягнення, а насамперед про вповільнення економіки. Саме цей процес усе ще спостерігається в розвинених країнах. В Україні світова криза викликала інше явище — стагфляцію, коли при вповільненні економіки триває підвищення цін. Причин цьому багато. Експортоорієнтованість нашої економіки — один із маленьких «візків». І ще «віз» — незавершеність у країні ринкових реформ, складність політичного становища, менталітет населення тощо. Тому набирають сили сезонні фактори. Літо. Фруктів і овочів на ринку стає більше — ціна знижується попри збільшення попиту. Власне, це й відбито в даних Держкомстату, що показав у липні зниження загального індексу споживчих цін на 0,1% у порівнянні з червнем. Не дивно, що в серпні, найбільш «урожайному» місяці в наших широтах, показник став трохи вагомішим. Крім того, відіграло свою роль і загальне зниження споживчого попиту, що прогресує в останні місяці. Так, Національний банк України пов'язує зниження зі скороченням сукупного попиту внаслідок зменшення доходів населення. Ще наприкінці серпня НБУ виступив зі зверненням, у якому говориться: «Зниження інфляції внаслідок погіршення рівня життя громадян не може мати довгострокових позитивних результатів для розвитку економіки». Дійсно, за даними НБУ, за 6 місяців 2009 року реальна заробітна плата в країні зменшилася на 10,1% у порівнянні з аналогічним періодом 2008-го. Одночасно збільшилася й заборгованість із виплати зарплати. Її обсяг у першому півріччі 2009 року зріс на 37,9%. Знизилася й купівельна спроможність населення. Тож подив якраз мав викликати інший показник — рівень інфляції в 8,5% (за січень — липень) при більш ніж 20% падіння ВВП. Тут Україна вирізнилася як жодна інша країна Європи. Найбільше зростання споживчих цін у Європі за підсумками восьми місяців 2008 року — на 8,5%. За цей час у Росії ціни зросли на 8,1%, у Білорусі — на 7,7% і Угорщині — на 6,1%. При тому, що в багатьох країнах «старої» Європи вони знижувалися. Свої «національні особливості» продемонструвала Росія, де навіть у сезон дорожчали овочі й фрукти. Тут, на відміну від країн ЄС і навіть України, зберігається тенденція зростання цін на плодоовочеву продукцію. За серпень цього року овочі Початок на стор. 1

подорожчали на 4,8%, фрукти — на 0,9% (у країнах ЄС ціни на ці товари знизилися відповідно на 4,3% і 3,9%). Хоча нам пишатися теж нема чим. Навіть 2008 року Україна за показниками інфляції посіла перше місце серед країн СНД: зростання цін становило 25,2% при середньому показнику по СНД 17%. А роком раніше, 2007-го, Україна посіла з цього показника почесне друге місце (після Таджикистану). СЕКРЕТИ ПІДРАХУНКІВ

івень інфляції в сучасній економіці зазвичай визначають за «індексом споживчих цін» (міжнародна назва — Consumer Price Index, CPI) . Він відбиває відносну зміну середнього рівня цін групи товарів і послуг (споживчого кошика) за певний період часу. Як базовий період виступає попередній місяць або грудень попереднього року. Від нього відлічуються подальші зміни індексу. Розрахунок індексу споживчих цін робиться на базі інформації від двох джерел: даних про зміну цін, отриманих шляхом реєстрації цін і тарифів на споживчому ринку, і даних про структуру фактичних споживчих видатків населення за попередній рік. Тобто визначається вартість споживчого кошика. Однак у її розрахунку є безліч неоднозначних і суперечливих моментів, які, безперечно, серйозно впливають на кінцевий результат. У нашому випадку найстабільніший вплив на вартість кошика мали саме сезонні продукти. Вони подешевшали, чого не скажеш про все інше. Так, наприклад, цукор, який ще в січні

на придбання населенням плодоовочевої продукції. А от різке підвищення курсу долара й, відповідно, падіння гривні у звіти Держкомстату не ввійшло на цілком законних підставах. За діючою методикою Держкомстат проводить моніторинг цін до 20-го числа досліджуваного місяця. Тож, за оцінкою експертів, девальвація гривні до 9 грн за долар вплине вже на показники вересня. Після 20 серпня за результатами зустрічі в НБУ керівників найбільших банків, представників Мінфіну й секретаріату Президента Національний банк активізував заходи для «вилучення над лишкової ліквідності з ринку» шляхом проведення валютних аукціонів і за допомогою продажу депозитних сертифікатів, а також подальшої жорсткості умов резервування. І хоча така тактика НБУ послідовно погіршує макроекономічні показники української економіки (торговельне сальдо й платіжний баланс) і викликає відтік валюти, експерти прогнозують, що вона триватиме в найближчому майбутньому. ДЕФЛЯЦІЯ: БУ ТИ ЧИ НЕ БУ ТИ?

сінь дефляції вже не обіцяє. Позначиться не тільки падіння гривні, а й неминуче підвищення цін на енергоносії, у тому числі на природний газ для населення. Чималий внесок у підвищення цін зробить регулярне вмикання друкарського верстата, що дозволяє уряду вчасно виплачувати пенсії й зарплату бюджетникам. На думку Тімоті Еша, глави відділу RBS з дослідження валютних ринків Європи, Близького Сходу й Африки, на гривню чекає період нелегких випробувань: «Цілком імовірно, що гривня зазнає нового періоду значного ослаблення,

Інфляція й базова інфляція 2009 року (%): Базовий індекс споживчих цін (до попереднього місяця)

Індекс споживчих цін (до попереднього місяця)

Базовий індекс споживчих цін (до грудня)

Індекс споживчих цін (до грудня)

Січень

102,8

102,9

102,8

102,9

Лютий

102,7

101,5

105,6

104,4

Березень

101,8

101,4

107,5

105,9

Квітень

101,0

100,9

108,6

106,9

Травень

100,6

100,5

109,2

107,4

Червень

100,9

101,1

110,2

108,6

Липень

100,5

99,9

110,7

108,5

За даними Держкомстату України

коштував у середньому близько 4 грн, на початку серпня можна було купити за 7,5—8,5 грн. Тобто фактично продукт подорожчав на 100%. Причому найбільші темпи підвищення ціни, як показують спостереження споживачів, припали на літні місяці, насамперед на липень. Цей стрибок почасти пояснюється даними про підвищення цін на цукор на світових ринках, що зросли в період із січня по листопад на 86%. Правда, в українській статзвітності фігурує лукава цифра 8,5% — зростання ціни на цей солодкий продукт, відзначене у серпні. А от розповідати, що було раніше, Держкомстату, певне, стало нецікаво після заборон, накладених урядом на публікацію оперативних статистичних даних про стан економіки країни. Проте дефляція не була випадковою: падіння споживчого попиту не вплинуло

можливо, навіть обчислюваного двозначними цифрами стосовно долара США». Серед головних причин падіння української валюти експерт назвав спроби уряду відкласти строки погашення боргу НАК «Нафтогаз України» у розмірі $500 млн, випущеного у вигляді євробондів. Компанія має розплатитися до 30 вересня, а можливе подовження періоду погашення боргу створює невизначеність аж до виборів Президента 2010 року. Крім того, зростанню інфляції сприятиме виконання вимоги МВФ зі зменшення дефіциту бюджету країни. Державний бюджет України на 2009 рік був розрахований виходячи з таких прогнозних макропоказників: зростання ВВП — 0,4%, номінальний ВВП — 1,062 трлн грн, інфляція — 9,5%, індекс цін виробників — 12%. Але вже в лютому щодо січня 2009 року була зафіксована

МОВОЮ ЦИФР Ціни на продукти харчування й безалкогольні напої в серпні 2009 знизилися на 1,2%. Найбільше (на 15,3%) подешевшали овочі, у тому числі морква — на 23,3%, картопля — на 18,3%, буряки — на 16,2%, цибуля — на 11,3%. Зниження цін на фрукти (на 8,2%) відбулося переважно за рахунок подешевшання бананів (на 16,0%) і яблук (на 13,5%). Крім того, на 0,9—0,1% стали дешевше тваринні жири, сири, сметана, масло, рис, чай, м'ясо й м'ясопродукти, маргарин, риба й продукти з риби. У той же час на 8,5% подорожчав цукор, на 4% — яйця, на 0,8% — масло. Алкогольні напої й тютюнові вироби зросли в ціні на 2,3%, у тому числі алкогольні напої — на 3,4%, тютюнові вироби — на 1,2%. Ціни (тарифи) на житло, воду, електроенергію, газ та інші види палива зросли на 0,2%. У сфері охорони здоров'я ціни зросли на 0,3%, що в першу чергу визначено подорожчанням санаторно-курортних і амбулаторних послуг на 0,7% і 0,5%. Транспортні послуги в серпні подорожчали на 2,5%, що було головним чином обумовлено подорожчанням палива й мастил на 8,7%. Ціни виробників промислової продукції в серпні зросли на 1,8%. У цілому з початку року ціни в промисловості підвищилися на 6,8%. Індекси наведені в порівнянні з попереднім місяцем. інфляція на рівні 1,5%, а щодо лютого 2008 року вона становила 20,9%. Індекс споживчих цін за січень-лютий 2009 року в порівнянні з відповідним періодом 2008-го збільшився на 21,6%. Таким чином, розігнавшись ще на початку 2009 року, інфляційні процеси в Україні тривають, незважаючи на тимчасовий відступ у серпні. Це дає підстави припускати, що реальні показники відрізнятимуться від запланованих. На думку голови Рахункової палати Валентина Симоненка, інфляція в Україні 2009 року перевищить 15%. У свою чергу Нацбанк заявляє про намір боротися за втримання динаміки споживчих цін цього року на рівні 13%, що навіть на 1% нижче прогнозу МВФ. Екс-міністр фінансів Микола Азаров вважає головною проблемою української економіки відсутність споживчого попиту. За даними незалежних експертів, за 8 місяців 2009 року він уже знизився на 10%. А політика «затягування пасків», до якої змушують Україну кредити МВФ, призведе до ще більшого зниження попиту й погіршення показників ВВП. Як стверджує Микола Азаров, за такої ситуації інфляція буде «позитивом», що стимулює розвиток економіки. А зменшення попиту прискорить умирання економіки. Образно кажучи, Україна зараз борсається між двома тенденціями: змушеним економічним анабіозом і відчайдушною боротьбою за життя. І саме це передусім позначається на інтересах населення й відбивається в сухих показниках статистичної звітності. Серйозні аналітики зараз не беруться прогнозувати подальший розвиток економічної ситуації в Україні, бо напередодні президентських виборів це буде простим гаданням. Одне зрозуміло: легкого життя й низьких цін не буде.

Українська технічна газета

№37-38 (89-90) В і в т о р о к , 2 2 в е р е с н я 2 0 0 9

РЕЗОНАНС

Казка про «Чорного орла» Російські військові розвіяли міф дванадцятирічної давнини про створення «кращого у світі танка» Початок на стор. 1

«КРАЩИЙ У СВІТІ»

Дмитро ТИМЧУК

ДВА ТАНКИ В ОДНОМУ

аява, звичайно, убивча. Вона змушує глибоко розчаруватися в «моці російської зброї» навіть найбільших оптимістів. Так, у російському обороннопромисловому комплексі, звичайно, вистачає цілком сучасних, украй ефективних і головне — реальних розробок у галузі озброєнь і військової техніки (ОВТ). Але проект танка четвертого покоління — це щось особливе. Чому ж «Чорний орел»? Адже в Росії є ще одна розробка танка нового покоління — «об'єкт 195», тобто танк T-95 авторства конструкторського бюро УКБТМ (Нижній Тагіл). Це зовсім інша машина, що не має до «Чорного орла» ніякого відношення (цей факт треба вказати, оскільки в Інтернеті на різних форумах і блогах уже укріпився проект «танка-мутанта» за назвою «Т-95 «Чорний орел»).

той час як «Чорний орел» громадськості ПОКАЗАЛИ. Зробили справжнє шоу, яке викликало лавину публікацій і обговорень не тільки в Росії. А саме — у вересні 1997 року в Омську відбулася перша пу-

«Леопард-3»

блічна демонстрація основного бойового танка нового покоління «Чорний орел» (об'єкт 640). Танк із баштою, ретельно вкритою маскувальною сіткою, демонструвався запрошеним на відстані 150 метрів і під чітко визначеними ракурсами. За твердженням розробників, «за сукупністю своїх бо-

Показ «Чорного орла» шокував і Захід. І не дивно. У світі про появу танків четвертого покоління почали говорити ще у 80-х роках минулого сторіччя. У середині 80-х були сформульовані основні вимоги до них, і почалися роботи з їхнього створення. Різниця в тому, що Т-95 не бачив ніхто. Ніхто ніяких презентацій не проводив і офіційних заяв про ступінь реалізації проекту не робив. Передбачається (знов-таки, неофіційно), що перший випробний зразок буде продемонстрований у 2010 році. Хоча зовсім не факт. Ще 22 грудня 2007 року начальник озброєння збройних сил РФ — заступник міністра оборони генерал армії Микола Макаров заявив, що 2008 року завершаться випробування принципово нового танка, а 2009 року його приймуть на озброєння. Байка ця викликала черговий ажіотаж, але, на жаль, за рамки жанру так і не вийшла.

І найголовніше — от він. Показ «Чорного орла» шокував і Захід. І не дивно. У світі про появу танків четвертого покоління почали говорити у 80-х роках минулого сторіччя. У середині 80-х були сформульовані основні вимоги до них і почалися роботи з їхнього створення.

йових характеристик він перевершує кращі західні машини М1А2 «Абрамс», «Леклерк», «Леопард-2», «Челленджер-2» і на сьогоднішній день є найсильнішим у світі танком. Він має більш високу бойову живучість, кращий захист екіпажу, потужніше озброєння, сучасний інформаційний комплекс». Якщо скласти разом увесь захват, яким нагородила новий танк преса, знадобиться не один десяток томів. Найшвидший і маневрений, найбільш захищений, має незрівнянну вогневу міць... Блискуча, разюча й безперечна перемога російського танкобудування...

АМЕРИКАНСЬКА ТАНКОВА МРІЯ

США перші вимоги до машини нового покоління були сформульовані 1984 року, а 1993-го Пентагон ухвалив перспективний план розвитку бронетанкових військ, у рамках якого й розроблена програма створення танка нового покоління FMBT (Future Main Battle Tank). На дослідному зразку шасі, зокрема, відпрацьовувалися нові конструкторськокомпонувальні схеми й технології. Такими на той час були: — 140-мм перспективна танкова гарматна система ATACS (Advanced Tank Cannon System); — 140-мм гладкоствольна танкова гармата ХМ291, автомат заряджання ХМ91 і широкий спектр боєприпасів; — система ветроніки SAVA (Standard Army Vetronics Architecture), що разом із СУО фірми «Техас інструментс» забезпечує автоматичний пошук та ідентифікацію цілей, стабілізацію гармати й башти й прицілювання, ведення стрільби з ходу (імовірність влучення в малорозмірні цілі не менше 0,85/2 км); — мультисенсорна панорамна система виявлення цілей MTAS (Multisensor Target Acquisition);

УПРИТУЛ …І навіть ТТХ зазначені! Фокус із російським «Чорним орлом» у тому й полягає, що поки провідні танкобудівники світу міркували й сперечалися, яким бути танку 4-го покоління, росіяни його представили громадськості. І навіть указали ТТХ: Екіпаж — 3 чол. Бронювання Активний захист — «Дрізд-2» Динамічний захист — ДЗ «Кактус» Озброєння Калібр і марка гармати — 125—152 мм

(точні дані не вказувалися, хоча спочатку називалася цифра в 140 мм, що повністю відповідає світовій тенденції, а потім

— система активного захисту VIDS (Vehicle Integrated Defense System) з індикатором лазерного підсвічування; — дизельний двигун фірми «Каммінз»; — гідропневматична підвіска фірми «Кадиллак гейдж»; — гусеничні траки ХТ166 або ХТ158L; — фільтровентиляційна установка регенеративного типу; — бронювання модульної конструкції на основі керамічних і композитних матеріалів. Програма почала коректуватися мало не відразу після появи. За минулі роки в неї вносилися всілякі зміни, навіть з'являлася інформація про об'єднання її з програмою «Леопард-3» (ФРН). В остаточному підсумку в США виникла програма «Перспективна бойова система» — FCS, Future Combat System. Вона не скасовує FMBT, йдеться про створення родини бойових машин, які ін-

шин: танк MCS (Mounted Combat System) з 120-мм гладкоствольною гарматою й бойовою машиною піхоти ICV (Infantry Carrier Vehicle), бойова розвідувальна машина RSV (Reconnaissance and Surveillance Vehicle); 155-мм самохідна гаубиця NLOS-C (Non Line of Sight Cannon); 120-мм самохідний міномет NLOS-M (Non Line of Sight Mortar); командноштабна машина CCV (Command and Control Vehicle); броньована ремонтно-евакуаційна машина RMV (Recovery and Maintenance Vehicle); броньована медико-евакуаційна машина MTEV (Medical Treatment and Evacuation Vehicle). Плюс наземні дистанційно керовані машини й безпілотні літальні апарати. У рамках програми FCS сформульовані й основні тактикотехнічні вимоги до танка МCS (у порівнянні з ТТХ ОБТ M1 «Абрамс»). Він матиме поліпшений броньовий захист, вищі маневреність (рухливість) і вогневу міць, що дозволить влучати в ціль на максимальних відстанях з більшою ймовірністю. Компонування перспективних танків розраховане на те, що екіпаж перебуватиме всередині

Mounted Combat System

тегруються в єдину бойову систему. У цьому плані американцям треба віддати належне. Досвід конфліктів навчив їх використовувати бойову машину на полі бою не за її «особистими» ТТХ, а в складі «бойової групи», що формується під конкретне завдання. Це, до речі, набагато мудріше, ніж розробляти «найкращий у світі танк». До складу перспективної системи FCS входитиме 18 бойових систем (спочатку намічалося 24). З них 8 наземних екіпажних ма-

— абсолютно незрозуміла фраза «може встановлюватися гармата будь-якого калібру» — ці дурниці, які були й у авторитетних російських виданнях, чомусь нікого не бентежили) Тип гармати — гладкоствольна Боєкомплект гармати — 32 Рухливість Тип двигуна — ГТД Потужність двигуна — 1500 к.с. Питома потужність — 31,25 к. с./т Тип підвіски — торсійна Питомий тиск на ґрунт — 0,87—0,9 кг/см3 (з розширювачами 0,80—0,81)

броньованого корпуса (раніше командир, навідник і заряджаючий були у башті), а ведення вогню планується забезпечувати за допомогою апаратури дистанційного керування. Бойова маса майбутнього танка — близько 40 т, озброєння — 120-мм гладкоствольна гармата; загальна висота — 1,6—2 м, ширина — 3,4 м. Екіпаж із двох чоловік. Реальна картина поля бою має відображатися на щитку шоломофона. Кругове спостереження вдень і вночі передбачається здійсню-

Згідно із заявленими даними, у російському проекті здійснені ті показники, які в західних країнах сприймали як справу далекого майбутнього, досягнення яких вимагає чимало часу, зусиль і коштів. «Чорний орел» відкривав нову сторінку у світовому танкобудуванні, і першість у цьому росіян, безперечно, робила честь всьому російському оборонно-промисловому комплексу. Виявилося, що все це містифікація. Такі дивовижні містифікації у світовій історії зброї якщо й були, то дуже й дуже рідко.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 2 в е р е с н я 2 0 0 9 №37-38 (89-90)

ЗОНД вати за допомогою телевізійної камери. Танк матиме систему розпізнавання «свій — чужий», що працює в міліметровому діапазоні хвиль. Товщина багатошарової броні лобової частини корпуса (з елементами динамічного захисту) еквівалентна 1000 мм катаної гомогенної броні. Передбачається застосування активного захисту. Як силова установка розробляються два варіанти двигуна: газотурбінний і дизельний. При установці дизельного двигуна максимальна швидкість руху становитиме більше 70 км/год., а газотурбінного — 100 км/год. До речі, 2007 року почато модернізацію американських танків М1 за програмами AIM (Abrams Integrated Management) і TUSK (Tank Urban Survival Kit). Завдяки цим модернізаціям, за заявою розробників, основний бойовий танк «Абрамс» за своїми бойовими характеристиками впритул наблизиться до параметрів, пропонованих до перспективного бойового танка FMBT. Наблизиться. Але не стане танком нового покоління. ЄВРОПА ПОКИ ГОТУЄТЬСЯ

розуміло, не тільки росіяни й американці говорять про танки четвертого покоління. Наприклад, у Франції основний бойовий танк (ОБТ) цього покоління, відомий як «Леклерк-2», розробляється на основі базової машини. Відмінності його не занадто великі: як і раніше — основне озброєння (цього разу 140-мм ГСП) розміщатиметься в населеній башті збільшених габаритів. Більш докладної інформації поки немає. Виробництво намічається на 2015—2020 рр. До речі, і нині існуючий танк «Леклерк» уже називають танком четвертого покоління (першим у світі). Однак навряд чи велика кількість електроніки (це найдорожчий танк у світі — ринкова ціна сягає $8

велася з 1983 року, але в 1992-му німці заявили, що з метою економії коштів відмовилися від створення нової бойової машини. У середині 90-х років роботи знову відновили в рамках програми NGP (Neue Gepanzerte Platforme — нова броньована платформа), а прийняття танка четвертого покоління NGP на озброєння запланували на 2009 рік (плани виявилися надто оптимістичними). У технічному описі, який можна зустріти у відкритому доступі, вказується, що передбачувана вага танка NGP 50 тонн, екіпаж — 2—3 чоловіка. Для NGP вивчається можливість застосування безшовного несучого броньового корпуса з комплектом модульних броньових плит. Основне озброєння — 140мм звичайна гладкоствольна або електротермохімічна гармата з автоматом заряджання. Планується установлення нової танкової інформаційнокеруючої системи й тепловізійних прицілів другого покоління. Як силову установку передбачається використовувати дизель потужністю 1800 к.с. або дизель-генераторну установку, що складається з двохчотирьох автомобільних двигунів, розміщених уздовж кормової броні. В Інтернеті зараз можна зустріти опис і навіть фотографію незвичайного ОБТ «Леопард-3»(VT1-2), озброєного двома 120-мм гладкоствольними гарматами Rh120. Гармати нерухливі в горизонтальній площині, осі каналів стволів перетинаються на дальності 1500 м. Це дослідний зразок, який не слід плутати з танком четвертого покоління. У Великій Британії донедавна проводилися роботи зі створення перспективного основного бойового танка за програмою MODIFIER (Mobile Direct Fire Equipment Requirement — вимоги до системи для ведення вогню прямого наведення з ходу), що мав замінити «Челленджер», який

«Леклерк»

млн, тоді як, приміром, вартість українського Т-84 — $2,5 млн) робить із нього принципово нову машину. Озброєння, бронювання, компонування французького танка не виходять за рамки третього покоління. Тому й виникає запитання: якщо у випадку «Леклерк-2» йдеться про подальшу роботу над існуючим зразком, чи можна говорити про перехід його в четверте покоління? У Німеччині розробка перспективного танка «Леопард-3» Початок на стор. 1–6

був на озброєнні в сухопутних військах. Серійне виробництво нового танка намічалося на 2015—2020 роки. За даними закордонної преси, танк бойовою масою 45—50 тонн повинен був мати 140-мм гармату, високу живучість й здатність вести бій у будь-який час доби й у різних метеоумовах. Екіпаж — дві людини. Однак недавня відмова Великої Британії від танкових програм, мабуть, закриває цю програму.

СВІТ НАВКОЛО НАС

Україна — не Латвія Чим їх об’єднує криза? Ігор ПАВЛЮК Ми далекі від того, щоб самозаспокоюватися або зловтішатися з приводу того, що в світі є країни, які потерпають від фінансової нестабільності більше за Україну. Однак, пам’ятаючи, що краще вчитися на чужих помилках, звернемося до, без перебільшення, катастрофічного економічного становища, в якому нині перебуває Латвія.

ому саме Латвія? В цій країні поряд з Ісландією симптоми кризи були найбільш відчутними. Крім того, як-не-як це колишня радянська республіка, а тому, незважаючи на багато відмінностей між нами, коріння проблем мають бути схожими. Зрештою, свою роль відіграло і спілкування з українцями, які нещодавно повернулися з Латвії. Їхнє враження — шок: у країні розквіт безробіття і безліч закритих закладів інфраструктури... Звичайно, такі оцінки можуть бути суб’єктивними. Слід враховувати також і заангажованість ЗМІ деяких країн, мовляв, хотіли до ЄС — от і маєте. Проте шила в мішку не сховати, а тому спробуємо дати об’єктивний аналіз причин латвійської кризи. Перші її ознаки з’явилися тут ще наприкінці 2007 року, а з 2008-го почав падати ВВП — протягом перших двох кварталів на 0,5 відсотка. Надалі нега-

МОВОЮ ЦИФР

17,2%

Безробіття — від кількості працюючих громадян

28,2% — відсоток безробітної молоді

57%

На скоротилося фінансування лікарень тивні прояви в економіці зростали з нечуваною швидкістю. Стрімко знижувався рейтинг стійкості Латвії, а наприкінці 2008-го збанкрутував і був націоналізований найбільший приватний банк країни Parex — другий за кількістю активів. Міністерство фінансів змушене було виділити понад мільярд євро на виплати і збільшення капіталу банку. Тоді ж Латвія звернулася по допомогу до МВФ, ставши лідером ЄС із падіння ВВП — на 4,2%. Водночас спостерігалося стрімке зростання рівня безробіття: в липні 2009 року без роботи залишилися 17,2 % працездатних громадян. Це один з найгірших показників серед країн Євро союзу. Наразі падіння ВВП становить 18,2 %. Ситуація мала б стабілізуватися, оскільки країна отримала фінансову допомогу від ЄС та МВФ, а в січні 2009 року було ухвалено пакет антикризових заходів. Однак не так сталося, як гадалося...

ПРИЧИНИ «Запаморочення від успіхів» чи закономірність? Розглянемо головні причини катастрофічного становища в Латвії: 1. «Мильна бульбашка» на ринку нерухомості. Стрімке зростання цін на житло та подальший їх обвал. 2. Зростання заробітної платні значно швидшими темпами, ніж продуктивності праці. 3. Збільшення державного чиновницького апарату. 4. Жорстка прив’язка національної грошової одиниці до євро. Небажання Нацбанку девальвувати лат. 5. Банкрутство одного з найбільших банків країни. 6. Затримка з реформацією системи охорони здоров’я та освіти.

7. Недосконала система збору податків. 8. Відсутність достатніх державних фінансових накопичень. Є і ряд, так би мовити, «неспортивних» факторів: 1. Бездіяльність комісії з нагляду за ринками фінансів і капіталу та нацбанку Латвійські економісти вважають, що комісія склавши руки спостерігала за ризикованими банківськими операціями, а нацбанк не звертав уваги на небезпечне зростання сектора кредитування. До речі, після банкрутства Parex було проведено так звані стрес-тести для банків — результати їх приголомшили: п’ять потужних банків країни були оцінені на «трійку з мінусом», тобто ця система була стійкою до перших негараздів. 2. Банкрутство Parex-банку та зникнення його капіталів Разом із банкрутством «щезли» понад 2 млрд євро, що для такої невеликої країни, як Латвія, є значною втратою. Ці гроші могли б працювати на економіку країни. 3. Гіперактивність комерційних банків Банкіри добре розуміли, що масова видача кредитів на базі дешевих кредитних грошей мала призвести до нинішнього становища. Створення штучного попиту та роздування бульок у всіх без винятку споживчих секторах закономірно завершилося спільним фіаско. Потерпіли і банки, і позичальники, які переоцінили власні можливості. 4. Уряд Мешканці Латвії звинувачують уряд як у тривалій неувазі до економічного становища країни, так і в неефективних та запізнілих антикризових, зокрема антиінфляційних, заходах і непомірно-

му зростанні витрат на утримання державного апарату. (А сусідня Естонія, до речі, у цей час потихеньку накопичувала грошові ресурси...) 5. Людський фактор. Небажання споживачів реально оцінювати власні сили й жити по кишені. Фактично нічого нового...

УПРИТУЛ Ми недаремно згадали про те, що Латвія є колишньою радянською республікою. Всі пострадянські країни, незалежно від того, є вони членами ЄС чи ні, переживають особливу кризу, старт якій було дано ще наприкінці 90-х років. Саме тоді стрімко почали зростати темпи виробництва і так само стрімко — вимоги до рівня життя. Замість того, щоб вкладати зароблені кошти у розвиток, підвищували зарплатню, відповідно люди почали більше купувати предметів розкоші. Пишно розквітнув

державний апарат, який зі збільшенням доходів підприємств та населення природно співіснував із корупцією. З-за кордону надходили гроші у вигляді кредитів, банки в свою чергу кредитували населення, населення, спонукаючи «тут і тепер» придбати дорогі речі, які раніше були не по кишені більшості українців. Разом з кризою урвався цей «банкет споживання», вдаривши не лише по доходах громадян і підприємств, а й по соціальному сектору. Нині у Латвії закривають школи та скорочують фінансування закладів охорони здоров’я. На щастя, в Україні ці сектори поки що тримаються, однак зрозуміло, що без проведення непопулярних економічних реформ ми можемо повторити долю латвійців. Адже «хвороба» в нас та сама..... сама. ЗАПИТАННЯ Скільки триватиме криза в Латвії? Згідно з оцінками МВФ, проблема з кредитуванням здатна подовжити її термін до 2,5 року. У випадку, якщо лусне «мильна бульбашка» нерухомості, — ще на 4,5. Саме тому, в кращому разі, латвійську економіку «труситиме» протягом 4,5 року, в гіршому — понад 7. Справи можуть покращитися лише у разі отримання кредиту в достатньому розмірі. Екстраполюючи ці оцінки на Україну, зазначимо, що у нас впевнено можна говорити про збіг із першим пунктом. Щодо другого, то хоча нерухомість і впала в ціні удвічі, поки що зарано говорити про те, що бульбашка луснула. Хоча на ринку нерухомості наразі застій попри всі оптимістичні прогнози ріелтерів, а тому не виключено, що у нас все попереду...

8 №37-38 (89-90) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

22 вересня 2009

ЗОНД

Хто поставить діагноз? Час попрощатися з гігантами теплоенергетики й перейти на інші схеми теплопостачання? Ірина КОНДРАТЬЄВА Літня спека звела нанівець пристрасті навколо проблем із опаленням багатоквартирних житлових будинків і об'єктів бюджетної сфери. Але настав вересень, і суперечки, бути чи не бути опаленню в новому сезоні, спалахнули з новою силою. Свою точку зору на вирішення «теплових» проблем висловлює Євген Вітютін (на знімку) — директор ВАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» (ДДТЕЦ). Станція була побудована 1932 року. Такий солідний вік мимоволі викликає запитання. — Євгене Юрійовичу, останні роки все частіше чути заяви про те, що станція не в змозі забезпечити правобережну частину Дніпродзержинська теплоносієм за доступними цінами, що її треба закрити й побудувати локальні, більш ефективні й дешеві котельні. У багатьох інших містах ситуація схожа? — Насамперед відзначу, що кращого джерела для постачання Дніпродзержинська теплом, ніж ДДТЕЦ, немає. Підстав для такого твердження цілком достатньо. Почнемо з технічного стану. Все основне обладнання на станції модернізовано, причому повністю за її власний кошт. Щойно модернізовано генератор Т-2-25-2 турбоагрегату станції №4 електричною потужністю 25 МВт, реконструйовано рибозахисний пристрій берегової помпової ТЕЦ, придбані нові вимірювальні прилади для ведення технологічного процесу й випробувань, сучасна компресорна установка для забезпечення надійної роботи відкритого розподільного пристрою 150 кВ у єдиній енергетичній системі України... А це мільйонні суми. А пропозиції побудувати в кожному мікрорайоні свою котельню більше схожі на прожекти. По-перше, до кожної такої міні-котельні треба підвести спеціальні комунікації. Якщо основним джерелом енергії визначать газ — то газопровід середнього тиску. Уявіть, якої довжини й глибини доведеться вирити траншеї, щоб підвести газ, скажімо, до 10 районних котелень. І взагалі не факт, що газопостачальні організації дозволять виконання таких робіт. Тут найперше, швидше за все, постануть питання безпеки населення, бо котельні пропонують будувати серед житлових будинків. Такі ж проблеми виникнуть і у випадку з електропостачанням, на яке теж ніхто не дасть дозволу з декількох технологічних причин, вимог безпеки й екології. Про вугільні котельні взагалі мови бути не може. Але навіть якщо припустити, що всі дозволи на будівництво

міні-котелень отримані, чи є гарантія, що вони працюватимуть ефективніше за ТЕЦ? Я впевнений, що економічно вони менш вигідні, якщо врахувати витрати на їхнє будівництво й запуск, а також норми витрати основних енергоносіїв на вироблення однієї гігакалорії тепла. Не треба також забувати про екологію. Тут навіть немає потреби вдаватися в деталі. Просто порівняйте, що завдасть менше шкоди природі й людям: 10 самостійних джерел викидів того ж вуглекислого газу в атмосферу чи одна станція із замкнутим водооборотним циклом, що розташована далеко від житлових кварталів? — Але, допустимо, місто відмовиться від ідеї локальних джерел теплопостачання й зробить ставку на одну сучасну котельню з новітньою технологією? — У мене зустрічне запитання: чиїм коштом її побудують і скільки коштуватимуть послуги такої котельні? Думаю, що набагато дорожче, ніж нашої станції. Оптимальна площадка для її будівництва розташована в нижній частині міста, у промисловій зоні неподалік від Дніпра. А це означає, що треба будувати помпові станції й з їхньою допомогою «видавлювати» теплоносій на висоту 150 метрів (така специфіка теплопостачання правобережної частини Дніпродзержинська, що спускається по схилу в напрямку Дніпра). Ми теж піднімаємо теплоносій на 150 метрів, але використовуємо для цього власну електроенергію — фактично безкоштовну, бо вона є побічним продуктом діяльності станції протягом опалювального сезону. У будь-якому разі вартість тепла зросте приблизно на 50% у порівнянні із сьогоднішньою. Бо нова котельня споживатиме, за попередніми розрахунками, на 25% більше газу й на 25% більше електроенергії. До речі, у міста власних грошей для будівництва нової станції немає. Отже, треба орієнтуватися на інше джерело коштів та іншого власника. Запитання: чи захоче власник вкладати кошти в альтернативне теплопостачан-

ня всього міста, знаючи про те, що сьогодні розрахунки за тепло впали нижче 50%? Але найголовніше — навряд чи будівництво й уведення в лад нових об'єктів допоможе поліпшити якість теплопостачання. — На чому ґрунтується така впевненість? — Поясню. Теплостанція — не чайник, під яким можна зменшити або додати газ. Ми працюємо в жорстких технологічних параметрах, за узгодженням із житлово-комунальним господарством. Якщо ми видаємо теплоносій на рівні 70°С, то на виході з теплових пунктів його температура всього на 2 градуси менше. Кваліфікована комісія проводила вимірювання, і щодо цього є офіційний висновок. Але до квартир це тепло не доходить, бо внутрішньобудинкові комунікації забиті іржею, сольовими опадами. Тому починати треба

личезна сума — 150 млн грн! Тож проблеми на ТЕЦ на 90% мають фінансовий характер, і без взаєморозуміння з міською владою їх не вирішити. — Ви доповідали про ці проблеми в Міністерстві палива й енергетики? — Безперечно. У Мінпаливенерго готові до їхнього обговорення й до пошуку оптимальних рішень. Якщо в Дніпродзержинську дійдуть висновку, що ТЕЦ місту не потрібна, Мінпаливенерго ухвалить рішення щодо її закриття. Торік на нараді в міністерстві виступав один із заступників губернатора Дніпропетровської області й заявляв, що Дніпродзержинськ переведуть на районні котельні вже 2009 року. Та коли міністр почав з'ясовувати деталі грандіозного плану, виявилося, що ні НАК «Нафтогаз України», ні електропостачальна компанія не готові й взагалі не бачать у цьому напрямку перспектив. Ідеї є, а технічного обґрунтування немає. Як на мене, щоб дійти остаточних висновків, що будувати, а що закривати, треба залучити фахівців різних відомств і розробити концепцію теплопостачання по кожному місту. Тобто

Турбінний зал ДДТЕЦ

не з будівництва нових станцій або котелень, а із заміни стояків опалення, трубопроводів у підвалах, промивання радіаторів, установлення запірних арматур. Наскільки я знаю, це спільне лихо майже всіх міст. — Раніше ДДТЕЦ відповідала за стан не тільки власного обладнання, а й міських мереж, якими подається теплоносій. Потім правила змінилися, і за міське господарство ви вже не відповідаєте. Жити тепер спокійніше? — Я б так не сказав. З одного боку, з'явилося більше можливостей займатися вирішенням питань безпосередньо на ТЕЦ. З рівня технічної підготовки, а також з основних показників – питомої витрати палива на вироблення електричної й теплової енергії — наша ТЕЦ за минулий опалювальний сезон була серед кращих в Україні. Але з розрахунків споживачів за надані їм послуги опинилася, напевно, на останньому місці. І це величезна проблема. Звідки брати гроші, щоб розрахуватися за газ (наш борг становить близько 35 млн грн), виплатити зарплату персоналу станції — а це 500 чоловік, податки? Якщо підсумувати всі борги за минулі роки, то виходить ве-

підрахувати, скільки тепла необхідно, визначити джерела виробництва, прорахувати економічні параметри й на підставі отриманої інформації вибрати оптимальний варіант. Не вистачатиме тепла від ТЕЦ — тоді думати про будівництво локальних котелень. — У липні на ДДТЕЦ працювала комісія Мінпаливенерго, яка вивчала можливості переходу станції на альтернативний вид палива. Які висновки? — Розглядався варіант переходу на мазут. Але на мазуті наша станція ніколи не працювала — котли не пристосовані. Свого часу ТЕЦ працювала на вугіллі з підсвічуванням мазутом. Якщо точніше, то на вугільному пилу. В 60-х роках Дніпродзержинська ТЕЦ, як і інші аналогічні підприємства, була повністю переведена на газ. Визначальну роль при цьому відіграли два фактори: невисока вартість газу (менше 30 доларів за 1000 кубометрів) та екологія. До переходу на газ станція скидала золу від згорілого вугілля гідроспособом у Самишину балку, що огинає один із житлових районів. Відходи осідали на землі, просто неба. Використання газу позбавило необхідності будівництва

очисних споруд і сховища відходів, дозволивши в цілому значно знизити шкідливі викиди в навколишнє природне середовище. Сьогодні українська теплоенергетика змушена шукати інші джерела енергії й вибирати нові пріоритетні напрямки для свого розвитку. У Дніпропетровській області є реальна можливість перейти на використання пісного донецького вугілля з мінімальною зольністю. Це значно зменшить шкідливі викиди в атмосферу, позбавивши від необхідності будувати золошламонакопичувачі. — Ви не пробували звернутися до досвіду європейських держав? Все-таки в них технології на більш високому рівні. Та й такі проблеми вони навчилися вирішувати набагато швидше й ефективніше . — Можливо, це здасться дивним, але в ряді держав Північної Європи, де традиційно суворий клімат і сніжні зими, альтернативи централізованому теплопостачанню немає. Там цілеспрямовано переходять на більш ефективні джерела енергії, наприклад, на сонячну або атомну. У Дніпродзержинську теж планували побудувати атомну теплову станцію в 20 км від лівобережного житлового масиву, щоб постачати цей район міста теплом і гарячою водою. Після аварії на Чорнобильській АЕС проект був відхилений і в результаті побудували велику котельню. Вона, до речі, зовсім себе не виправдовує: застаріле обладнання, зношені комунікації, велика витрата газу. Такий об'єкт простіше закрити, ніж модернізувати. Тим більше, що нічого натомість будувати не доведеться. Досить прокласти магістральний трубопровід від нашої ТЕЦ до лівобережного масиву. Мостовим переходом це лише 9,6 км, що можна вважати ідеальним варіантом (ТЕЦ може подавати теплоносій на відстань до 50 км). На лівому березі немає крутих підйомів, вся площадка забудови рівна, будинки розташовані компактно — це дуже економічно для ТЕЦ і споживачів. При підключенні лівобережного житлового масиву до колекторів ТЕЦ підключена потужність збільшиться на 200—240 Гкал/год., що спричинить зниження вартості транспортування теплової складової на 20%, зниження питомих витрат палива на 5%. У результаті зниження паливної складової знизяться на 80% умовнопостійні витрати на 1 Гкал — за рахунок збільшення відпускання теплової енергії. Таким чином, з'явиться можливість зупинити зростання тарифів для населення на найближчі 5—10 років. У нас уже є проект, розроблений ВАТ «ДніпроВНДПІенергопром», відповідно до якого магістральний трубопровід від ТЕЦ до лівобережного масиву може бути побудований за 2 роки. Строк окупності витрат на цьому об'єкті визначається п'ятьма роками. Для реалізації потрібне тільки рішення міської ради.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 2 в е р е с н я 2 0 0 9 , №37-38 (89-90)

ОБРІЙ

Перша у світі плавуча АЕС У Санкт-Петербурзі на Балтійському заводі почалося стапельне складання першого енергоблоку для плавучої атомної електростанції малої потужності (ПАЕС) Валентина ВЛАДИМИРОВА Головний блок має бути готовий до транспортування в другому кварталі 2012-го; наприкінці того ж року повинна початися його експлуатація. Заплановано будівництво ще семи енергоблоків подібного типу. Плавучий енергоблок являє собою гладкопалубне несамохідне судно з двома реакторними установками криголамного типу. Довжина судна — 144 м, ширина — 30 м, водотоннажність — 21,5 тис. тонн. Блоки розраховані на експлуатацію протягом 38 років із періодичним міжремонтним інтервалом. Плавучі АЕС можуть базуватися в будь-якому прибережному районі, а першими площадками для їхнього розміщення стануть прибережні зони поблизу Камчатки й Чукотки. Хоча роботи тільки почалися, зацікавленість у незвичайних станціях уже висловили багато країн. Передбачається, однак, що Росія продаватиме не самі атомні станції, а тільки їхній продукт — електроенергію. Життєвий цикл ПАЕС повністю забезпечується інфраструктурою російського ядерного комплексу. Таким чином знімаються всі питання, пов'язані з поширенням ядерних технологій. Плавучі атомні станції припливатимуть під російським прапором до берегів держав, що підписали контракт, і встановлюватимуть контакти з місцевими технічними службами, які повинні створювати відповідну інфраструктуру — трансформаторні установки, помпові комплекси та інше.

Станція здатна забезпечити електроенергією місто у 200 тисяч чоловік. Якщо ж її використовувати для переробки морської води, вона зможе давати 240 тис. м3 прісної води на добу. Проектувальники ПАЕС стверджують, що технологічний принцип, закладений у проект, не допускає радіоактивного впливу на навколишнє середовище. Коли станція знімається з якоря й іде, після неї залишається абсолютно чисте місце. Гарантією неможливості «плавучого Чорнобиля» є колосальний досвід експлуатації атомних реакторів на криголамному фло-

ті Росії — 7 тисяч реакторо-років. Малоймовірна й екологічна уразливість ПАЕС у разі природного катаклізму: площадка для стоянки станції вибирається за допомогою серйозного моніторингу, з урахуванням певних правил — ніхто не поставить її в зоні цунамі або розламу земної кори. При розробленні системи безпеки ПАЕС врахована й терористична загроза, хоча присутність у районі станції російських військових кораблів протягом строку її експлуатації не передбачена. Запобігання несанкціоновано-

ДОВІДКА «УТГ» Ідею використання атомної енергії на морі вперше висловив сорок років тому віце-президент американської компанії The Public Service Electric and Gas Річард Екерт. Планувалося створити вісім ПАЕС потужністю 1150 МВт кожна. Проект не був реалізований через економічну неефективність, а також через опір влади й громадськості прибережних штатів. Правда, плавучі реактори цивільного призначення у двох випадках все-таки використовувалися США: для забезпечення енергією Панамського каналу й американської науководослідної бази в Антарктиді. му доступу до матеріалів, що діляться, на борту ПАЕС забезпечується за допомогою останніх досягнень науки й техніки. Використовується, приміром, техніка ідентифікації особистості за відбитками пальців і райдужною оболонкою ока. Передбачено й захист станції від можливих дій диверсійної групи терористів-аквалангістів. Ґрунтовно продумані технічні засоби зовнішнього захисту: приміром, навіть літак , що упав на ПАЕС, не має шансів зруйнувати реакторну установку. Базовим вузом для підготовки фахівців з розроблення й експлуатації плавучих атомних станцій стане Нижньогородський технічний університет.

ЧЕТВЕРТИЙ РІВЕНЬ

Нове життя? Після двомісячної перерви й приходу в Донецьк найбільшого російського фінансово-промислового консорціуму «Альфа-Груп» відновив свою роботу електрометалургійний завод, раніше відомий як міні-металургійний завод «Істіл» Микола СТОЛЯРОВ

За словами генерального директора підприємства Андрія Салтанова, завод видав перші тисячі тонн металу й уже в жовтні вийде на свою проектну потужність — 90 тис. тонн сталі на місяць. Електрометалургійне виробництво в Донецьку зупинено наприкінці липня. Попередній власник в умовах кризи не впорався з керуванням підприємством: нагромадилися борги із зарплати, розрахунків за поставлений металобрухт, виробництво сталі й обсяг реалізованої продукції за півріччя скоротилися на 48%.

Нова команда за місяць змогла радикально змінити ситуацію. Право першого замовлення надано ЗАТ «Донецьксталь», на робочій площадці якого діє Донецький електрометалургійний завод. У портфелі електрометалургів також замовлення від споживачів з Південної Америки, країн ЄС, Близького Сходу... Андрій Салтанов відзначив, що поки в Донецьку випускатимуться рядові марки сталей, однак у міру подолання кризи й зростання попиту на більш якісний метал ДЕМЗ має намір підвищити частку продукції з високою доданою вартістю — легованих марок сталі (до 30% від загального обсягу металу, що випускається).

ДОВІДКА «УТГ» Потужність АТ «Донецький електрометалургійний завод» — 1 мільйон тонн рідкої сталі на рік. В активі підприємства 120-тонна електросталеплавильна піч «Данарк» із сучасним газоочищенням, піч-ківш, вакууматор для виробництва високоякісних сталей, шестирівчакова машина безперервного лиття для випуску квадратної й круглої заготівок, прокатний стан і лінія печей для виробництва термопокращеного прокату

Найкращі абітурієнти обирають технічну освіту

Ольга Бібко (на знімку), випускниця Здолбунівської гімназії, що в Рівненській області, яка під час зовнішнього незалежного оцінювання набрала 992 бали в сумі з п’яти предметів, стала першокурсницею Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Людмила СТУПЧУК Результат Ольги був найвищим в області та одним із найкращих в Україні: українська мова та літерату-

ра — 200 балів, математика — 200 балів, англійська мова — 199 балів, хімія — 197 балів, фізика — 196 балів. Дівчину запросили на зустріч із Президентом України Віктором Ющенком, а під час випускного вечора вона отримала в подарунок ноутбук з іменним гравіруванням від міністра внутрішніх справ Юрія Луценка. Ольга розповідає, що довго вагалася, яку професію обрати: стати фізиком-ядерником чи фахівцем у галузі міжнародних відносин. Вирішила, що цікавіше і перспективніше обрати все-таки технічну освіту. — Я отримала запрошення на навчання з Національного університету «Львівська політехніка», але все ж вирішила пов’язати своє життя з атомною енергетикою, тому і вступала до Києва, — веде далі Ольга. — Тепер навчаюсь на теплоенергетичному факультеті в НТУ «Київський політехнічний інститут». Вважаю, що цей фах допоможе мені розвиватися як особистості.

Українська технічна газета

№37-38 (89-90) В і в т о р о к , 2 2 в е р е с н я 2 0 0 9

ПРІОРИТЕТИ Марина САВІНОВА,

«Гірка»: від глибини

Валентина ШАБЕТЯ Напередодні 110-річного ювілею університету ми розмовляємо з його ректором, професором, академіком НАН України Геннадієм Півняком. — Геннадію Григоровичу, усе очевиднішим, що без структурної модернізації економіки (і насамперед промисловості) ні вихід із кризи, ні подальший розвиток України неможливі. У свою чергу модернізація неможлива без інтелектуальних інвестицій у економіку. Експерти ООН стверджують: конкурентоспроможними можуть бути тільки ті країни, де не менш 60% населення матиме вищу освіту. Наскільки наша система вищої технічної освіти готова (або може бути готова в найближчі роки) виступити в ролі інтелектуального інвестора? Що сприяє й що перешкоджає цьому? — Структурна модернізація економіки передбачає зміну технологій і обладнання, які повинні бути ресурсо- й енергозбережними, екологічно чистими, а не тільки забезпечувати певний економічний ефект. У цьому — проблема для України. Такі процеси вимагають величезних витрат, зміни того або іншого технологічного комплексу (у вугільній, хімічній промисловості, будівництві, металургії...). Необхідний і час. Однак, навіть маючи кошти й технічні можливості, ми не зможемо вирішити це завдання за відсутності відповідного інженерного й наукового потенціалу. Талановита молодь готова до виконання цієї місії. У нас є чимало прикладів того, що вища школа України сьогодні генерує дуже якісний потенціал. Одне зі свідчень того — участь наших магістрів і докторантів, які стажуються й навчаються протягом декількох семестрів у європейських університетах, у міжнародних конкурсах. Вони перемагають, бо мають фундаментальну підготовку. Повірте, у нашому університеті вона глибша, системніша й ґрунтовніша, ніж у західних вищих навчальних закладах. Все це необхідно не тільки зберегти, а й розвинути в нових для нас умовах кризи. Це непросте завдання, але його буде вирішено за умови достатньої уваги з боку не тільки Міністерства освіти, уряду, а й регіональної влади. Важливо, хто заходить в аудиторії, з якою професурою працюють наші студенти, на якому обладнанні, як і де вони проходять практику й стажуються, наскільки добре знають мови, наскільки патріотичні... Ці складові — основні, вони визначають діяльність гірничого університету. Саме тому можна (на прикладі не тільки НГУ, а й НТУУ «Київський політехнічний інститут», Національного університету «Львівська політехніка», Харківського і Одеського технічних університетів) впевнено говорити про те, що вітчизняна система освіти дуже якісна. У наших ВНЗ є наукомісткі спеціальності, вони спрямовані на нові технології, формування інноваційного мислення випускників (формат «освіта — наука — інновації»). Орієнтуючись на цей трикутник, працюємо і ми, і більшість технічних ВНЗ України. А результати проявляються в Початок на стор. 1

Національний гірничий університет виховує нову генерацію ВІЗИТІВКА Геннадій Півняк Випускник електротехнічного факультету ДГІ 1963 року. Доктор технічних наук, професор. Беззмінний ректор НГУ з 1982 р. 1990 р. — заслужений діяч науки й техніки України. 1996 р. — лауреат премії ім. С.О. Лебедєва НАН України. З 1997 р. — академік НАН України. Лауреат Державних премій України в галузі науки й техніки 1998 і 2005 рр.

конкретних технологіях, наукових рішеннях, на конкурсах... Приміром, 2007 року Міністерство освіти та науки разом з американським Фондом досліджень і розвитку оголосило конкурс на створення вузівського науково-освітнього центру. Експерти з-за кордону, представники НАН України, виробничники розглянули 20 представлених на конкурс проектів. Робота нашого ВНЗ була визнана кращою, ми виграли цей грант, що дало можливість підняти наукові розробки в університеті на ще більш високий рівень. Підсумую: необхідно створювати умови для розвитку інноваційних технологій, які повинні бути в системі і освіти, і організації науково-технічних досліджень в університетах, як це відбувається в європейських вузах. На жаль, у вітчизняному законодавстві чимало суперечностей, через що вузівські професори поки повною мірою не зацікавлені в розвитку цих процесів. — НГУ — потужний навчальнонауковий центр, у якому для об’єднання дослідницьких зусиль створені самостійні центри (з енергоефективності й енергоменеджменту, гірничих інфор-

Національний гірничий університет — перший вищий гірничий навчальний заклад України — відчинив двері для 77 перших студентів 30 вересня 1899 року. Єпископ Катеринославський і Таганрозький Преосвященний Симеон під час богослужіння при його відкритті благословив студентів іконою Спасителя, що стало духовною настановою для багатьох поколінь викладачів і учнів цього вищого навчального закладу. А також для цілої плеяди ректорів — за час існування ВНЗ їх налічується 16. І сьогодні НГУ залишається єдиним в Україні ВНЗ, що зберіг у своїй назві слово «гірничий».

маційних технологій і т.д.). Який практичний результат їхньої діяльності? Чи оперативно й ефективно вони відповідають на економічні виклики? — Університет сьогодні працює у форматі інноваційних досліджень, використовуючи бізнес, міжнародні контакти й сучасні структури, що діють у рамках наукових парків. Ми стали партнерами Національного технічного університету «Київський політехнічний інститут», відкривши на своїй базі Дніпропетровський центр корпорації «Науковий парк «Київська політехніка». Це співробітництво для нас дуже важливе, оскільки у форматі парку ведуться унікальні регіональні наукові проекти — «Національний центр підривних технологій» і «Комплекс із переробки побутових і промислових відходів». Уже подано 64 пропозиції для спільного виконання регіональних і національних проектів, що охоплюють всі напрямки інноваційної діяльності НГУ. Їхня реалізація дозволить підвищити рівень наукових досліджень і розробок університету з проблем ресурсо- та енергозбереження, інформаційних технологій, нових матеріалів, екології, підривних і перероб-

них технологій і комерціалізувати їх найближчим часом. В університеті створений Науковоосвітній центр (НОЦ) — як грант США із проблем стійкості геотехнічних систем: процеси, явища, ризики... Результати роботи центру сьогодні узагальнюються експертами США й НАН України. Вони оцінюються як дуже серйозні, що прогнозують катастрофи й дають можливість управляти цими процесами. Згадаємо, приміром, одну з останніх подій — катастрофу на СаяноШушенській ГЕС, коли в потрібний момент система захисту не спрацювала. Це свідчить: прогнозування таких ситуацій вимагає підвищеної уваги. Відповідь науки — одна з найцікавіших розробок НОЦ «Вивчення утворення вуглецю внаслідок хімічних реакцій на поверхні твердих тіл і розроблення квантово-механічних моделей». Незважаючи на мудровану назву, цю роботу цілком можна назвати сценарієм розвитку викиду на мікрорівні. Проекти, над якими працює НОЦ, фінансуються за рахунок міжнародних грантів, Міністерства освіти й науки України й НГУ. Я впевнений, що така діяльність виховує нову генерацію українських дослідників. І ще: працюючи з останніми досягненнями в галузі енергозбереження, стійкості геотехнічних систем або створення нових матеріалів, саме молодь формує наукові корпоративні колективи в Україні. — Чи цікавляться цими розробками виробничники? — На жаль, тут є проблеми. Наукові рішення найчастіше не збалансовані з тими структурними змінами, які повинні здійснюватися в економіці. Наші дослідження показують перспективу розвитку тієї або іншої галузі — переробної, добувної, енергетичної... Промисловість же поки не сприймає їх. Мотивований інтерес бізнесу до розвитку інновацій також відсутній. На мій погляд, тут повинні бути задіяні спільні законодавчі зусилля й рішення структур влади. Не можна змусити бізнес цікавитися інноваціями. Нам потрібно навчитися менеджменту — умінню піднести й розкрити свої можливості.

Церемонія закладання Катеринославського Вишего гірничого училища. Фото з фондів історичного музею НГУ

Українська технічна газета

Вівторок, 22 вересня 2009

№37-38 (89-90)

ПРІОРИТЕТИ

до вершин українських дослідників На жаль, поки вітчизняні бізнесструктури більше орієнтовані на одержання відповідних дивідендів — аж до порушень економічних і технологічних режимів. Ні для кого не секрет і орієнтація нашого бізнесу на імпортне устаткування. Однак є й інші приклади. Скажімо, об’єднання «Павлоградвугілля» активно використовує нові технологічні рішення, застосовуючи сучасну техніку як українського, так і зарубіжного виробництва. Що ж до науки, ми готові до співробітництва й зі своїми інноваційними рішеннями йдемо бізнесу назустріч. — Енергоефективність — найгостріша проблема для України. «УТГ» уже писала про створену в НГУ технологію виробництва твердого органічного палива з відходів вуглевидобувних і сільськогосподарських підприємств (див. №36 (88) від 15.09.09. —Ред.). Чи є у вузі ще розробки, здатні зацікавити енергоринок? — Забезпечення відповідного рівня енергоефективності різних технологічних режимів і виробництв — один із напрямів, над яким сьогодні працює НГУ. Ми створили системи, які можуть управляти енергоефективністю, контролювати її. Розроблено й базові параметри, що дозволяють оцінювати питомі витрати енергії для забезпечення більш розумної й раціональної роботи об’єкта. Завдяки створеним в університеті технічним засобам (для металургії й гірничої промисловості) стало можливим дотримуватися належного рівня безпеки і, як говорять, не виснажувати систему, не порушувати технологічний режим, що при зміні параметрів може призводити до аварій. Що ж до згаданої вами розробки, ми тісно працюємо з бізнесом. Поки нова технологічна лінія впроваджена на декількох об’єктах Дніпропетровської й Донецької областей. Але масштаби, безперечно, треба розширювати, оскільки цифри економічного ефекту вражають. — У проблеми енергоефективності й у цілому модернізації виробництв вплітається ще одна. Вона «загубилася» на тлі кризи, але обов’язково спливе у всій своїй гостроті й важливості, оскіль-

ки є однією з фундаментальних основ стійкого розвитку. Це проблема чистих виробництв. Ви є учасниками реалізації проекту «Hydrogen Oriented Coal Gasification of Europa» (HUGE) ... — Відразу скажу, що абсолютно чистих виробництв у природі не існує. Завдання полягає в тому, щоб мінімізувати шкідливий вплив промислових підприємств на навколишнє середовище. Зараз ми зосередили свої зусилля на відкритті окремих лабораторій, що розробляють чисті вугільні технології, адже саме спалювання вугілля — одне з основних джерел забруднення навколишнього середовища. Над цією проблемою працюють дві наші кафедри — систем електропостачання й збагачення корисних копалин. Наведу приклад. На кафедрі збагачення корисних копалин (у співробітництві з Інститутом вугільних енерготехнологій НАН України) розробляються технологічні вирішення для одержання енергії шляхом спалювання низькоякісного палива в циркулюючому киплячому шарі. Отримані експериментальні результати свідчать про те, що з ряду технічних можливостей вітчизняні технології перевершують зарубіжні. Учені НГУ працюють також над проблемою ефективного комплексного використання бурого вугілля в енергетиці. Крім того, ми беремо участь у реалізації проекту «Hydrogen Oriented Coal Gasification of Europa» («Воднево орієнтована підземна газифікація вугілля для Європи») з програмою Європейського фонду вугілля й сталі. Координатором виступає Головний інститут гірничої справи (Катовіце, Польща). У проекті задіяні 12 науково-дослідних установ із семи країн Європи. Строк його реалізації — три роки (2007—2010), вартість — 3,6 мільйона євро. Українська сторона одержує фінансування в розмірі 50 тисяч євро. Разом із польськими колегами наші фахівці працюють над проблемою згоряння вугілля й одержання газу в підземних умовах. Сьогодні вже проведені аналітичні й стендові дослідження. Експерименти за участю наших фахівців проводять-

Посвячення в студенти 1 вересня 2009 року

Студенти гірничого факультету на лекції

ся на польських шахтах, зокрема на шахті Barbara. Результати обнадіюють. Наша участь у цьому проекті дуже важлива, бо НГУ «прописаний» у ньому як один із рівноправних партнерів, незважаючи на те, що Україна не є членом ЄС і не може одержувати гроші безпосередньо звідти. Але, як кажуть, ми зробили це… —У рамках Форуму гірників університет планує проведення представницької міжнародної конференції «Підземні катастрофи: моделі, прогноз, запобігання». Як ви готуєтеся до неї й чого від неї очікуєте? — Ця тема важлива не тільки для України. Як відомо, майже вся необхідна економіці сировина добувається під землею. Родовища корисних копалин, які залягали неглибоко, практично відпрацьовані. Тому заглиблення в надра землі — неминучість. При цьому на глибині інтенсифікуються раптові викиди вугілля, породи, газу, пожежі, вибухи вугільного пилу, прориви води в підземні виробки ... Все це, як правило, супроводжується не тільки серйозними збитками, а й людськими жертвами. Особливо небезпечні в цьому плані шахти України, Китаю, Росії. Приміром, Донбас став першопрохідником глибин, що перевищують 1 тисячу метрів, а Кривбас і того більше — 1,5 тисячі метрів. І хоча кількість підземних катастроф зростає, конференцій із цього приводу

останнім часом майже не проводилося. Оскільки НГУ — єдиний комплексний гірничий вуз у країні, з’явилася ідея проведення міжнародної конференції в нас. Ми плануємо зробити її постійною, бо інтерес до неї великий. Матеріали на першу конференцію вже надіслали фахівці Китаю, Казахстану, Росії, України, Польщі, Чехії, Угорщини, ПАР. Очікується також участь Канади й США, оскільки у них ті ж проблеми, що й у нас. Взагалі проблеми всіх глибоких шахт схожі. Вони пов’язані з наростанням тиску гірничих порід на виробку. Тому завдання конференції — моделювання цих ситуацій, їхній прогноз і розроблення заходів, які убезпечили б видобуток корисних копалин у складних гірничогеологічних умовах. Наша мета — обмінятися інформацією, довідатися, які моделі й техніка розробляються в різних країнах... А є ще й, так би мовити, «надмета» — спробувати сконцентрувати весь існуючий в Україні науковий потенціал і організувати системні дослідження для досягнення швидких результатів. — Геннадію Григоровичу, дякуємо вам за змістовне інтерв’ю. Прийміть наші привітання й найкращі побажання в ці ювілейні для Національного гірничого університету дні. — Спасибі. Сподіваємося на подальше співробітництво з вашою газетою.

Так красиво прощаються зі своєю альма-матер. Випускний бал-2009

12 №37-38 (89-90) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

22 вересня 2009

SOSтан

На шляху від Кіото до Копенгагена Позиція неурядових екологічних організацій щодо зобов’язань України за Кіотським протоколом значно відрізняється від офіційної Україна є активним учасником світової боротьби зі зміною клімату: 4 лютого 2004 року Верховна Рада ратифікувала Кіотський протокол до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, у межах так званого механізму спільного впровадження діють близько трьох десятків проектів скорочення викидів парникових газів вітчизняними підприємствами за фінансової та технологічної підтримки зарубіжних партнерів, відбувся прецедент продажу невикористаних квот Японії. І все ж у цілому успіхи України у сфері боротьби зі зміною клімату експерти оцінюють вельми стримано. А ще більш обе-

режні вони щодо прогнозів ефективності Копенгагенського саміту — Конференції ООН зі зміни клімату, яка пройде в датській столиці з 7 по 18 грудня 2009 року. Аби підштовхнути політиків до відповідальних рішень, ООН із 19 вересня розпочинає Всесвітній тиждень кліматичних дій. З цієї нагоди ми звернулися по коментар щодо позиції України на грудневих переговорах до Ірини Ставчук (на знімку) — голови Робочої групи неурядових екологічних організацій зі зміни клімату, експерта з питань зміни клімату Національного екологічного центру України. — Ірино Іванівно, є така думка, що свого часу нас «неправильно» записали в додаток Б до Кіотського протоколу — туди, де знаходяться розвинуті країні із кількісними зобов'язаннями. Мовляв, ми тоді не встояли перед «компліментом», а тепер змушені скорочувати викиди парникових газів, хоча могли спокійно перебувати в статусі країни третього світу й не сушити голову. — Ідея додатку Б зрозуміла: аби вирішувати проблему, необхідно долучити до цього промислово розвинуті країни, які викидають найбільше парникових газів. Правильність перебування України в числі останніх не обговорюється — за абсолютною кількістю викидів Україна входить у двадцятку світових «лідерів». — Коли в березні 1997 року Україна підписувала Кіотський протокол із зобов'язанням не перевищити протягом 2008—2012 років рівень викидів 1990 року, це вбачалось не надто обтяжливим завданням, адже на той час через занепад економіки ми викидали тільки половину від рівня 1990-го. — Так, але все одно це було сміливе рішення з боку України. Найглибша прірва тоді вже була позаду. Починаючи з

1998 року в країні спостерігалося економічне зростання. Прогнози щодо відновлення економіки за десять років до рівня 1990 року здавалися цілком реалістичними. За даними 2006 року (за цей період є остання офіційна статистика), Україна викидала парникових газів 48,8% відносно базового 1990 року. Адже зростання економіки відбувалося, швидше, за рахунок сфери послуг, а не нарощування виробництва. Також відіграє роль фактор модернізації економіки і запровадження енергозбережних технологій. З 1998 року викиди парникових газів зросли набагато менше, ніж ВВП. — Чи є сенс у міжнародному документі, якщо для виконання зобов'язань за ним країнам не треба докладати ніяких зусиль? — Це в нас прогнози розвитку виробництва не справдилися, і тепер ми маємо велику кількість невикористаних квот, завдяки яким уряд може дозволити собі нічого не робити. У переважній же більшості країн — учасниць додатку Б зобов'язання абсолютно реальні. Вони мають постійно вирішувати, що робити в кожному секторі економіки, які енергозбережні проекти впроваджувати тощо. — Офіційна позиція учасників грудневої зустрічі вже відома? — Частково. ЄС зі своїми зобов'язаннями вже визначився — до 2020 року скоротити викиди парникових газів на 30% щодо 1990 року. Японія заявила про скорочення на 25% (це нещодавно оголосив її новий прем'єр, раніше йшлося про 8%!), Росія — на 10%, Білорусь ще визначається — від 5 до 10%. Деякі країни, що розвиваються, добровільно заявили про стабілізацію викидів на теперішньому рівні. — А ключовий гравець — США? Це ж саме через них так довго не міг набути чинності Кіотський протокол. — Політична воля дійсно є визначальним чинником, і з приходом Барака Обами США змінили свою позицію. Австралія, наприклад, так само тривалий час блокувала ратифікацію, а півтора року тому, як тільки в ній змінився прем'єр-міністр, рішуче взяла на себе зобов'язання.

США вже прийшли до переговорів, заявили про готовність скоротити викиди парникових газів на 14% — але не щодо 1990-го, а щодо 2006 року. В цьому випадку їх викиди у 2020 році якраз і будуть десь на рівні 1990 року. — Які зобов'язання готова зараз взяти на себе Україна? — На консультаціях з громадськістю, які пройшли 26 серпня в Міністерстві охорони навколишнього природного середовища України, було озвучено таку цифру: не перевищити 80% від обсягу викидів 1990 року. Це подається як прогрес (мовляв, зараз за Кіотським протоколом ми маємо право на 100% від рівня 1990 року), але фактично така мета означає збільшення відносно сьогодення на 70%. Робоча група неурядових екологічних організацій зі зміни клімату вважає такий варіант неприпустимим і безвідповідальним. — Що пропонуєте ви? — Наша мета — підштовхнути уряд взяти зобов'язання утримати викиди протягом 2013—2020 років на рівні 2008-го. — Не надто завищена планка? — Ні, навіть занижена. В Україні величезний потенціал енергозбереження, який є економічно доцільним. А з підвищенням цін на енергоносії навіть без активної діяльності уряду викиди, скоріше за все, не будуть значно зростати при економічному рості. Нещодавно своє бачення обґрунтованих скорочень викидів парникових газів представили експерти ЄС: вони враховували тенденції зміни обсягів самих викидів, ВВП, чисельності населення, історичну відповідальність. За їх розрахунками, Україна повинна стабілізувати викиди на рівні 40% від 1990 року, тобто зменшити викиди відносно сьогодення на 12%. — Окрім нових зобов'язань щодо скорочення викидів парникових газів, до порядку денного Копенгагенського саміту внесено пошук ресурсів для так званої адаптації. Про що йдеться? — Зміна клімату матиме негативні наслідки для країн, які майже не викидають парникові гази і не винні у виникненні проблеми. Тому саме індустріально роз-

винені держави повинні допомогти країнам третього світу адаптуватися до зміни клімату. Адаптація — це широкий спектр заходів, спрямованих на боротьбу з наслідками зміни клімату. Це і зведення гребель у прибережних районах, яким загрожує затоплення, і видалення солі з ґрунту, і апробація нових сільськогосподарських культур, і побудова іригаційних систем. Але в адаптації є межі: ми не зможемо повернути льодовики, коли вони розтануть, відновити коралові рифи, які загинуть, і планувати економічний розвиток з постійними буревіями, засухами й повенями. Взяти Таджикистан: країна дуже бідна, 95% енергії виробляється гідроелектростанціями, викидів парникових газів майже немає. Та через загрозу глобальної зміни клімату невідомо, чи буде вода для роботи гідроелектростанцій, чи працюватимуть зрошувальні системи для сільського господарства і, відповідно, чи зможуть взагалі там жити люди. У Великій Британії навіть заплановано перенесення подалі від уразливих щодо затоплення місць деяких історично цінних замків. Але якщо Британія має фінансові ресурси для цього, то, скажімо, малі острівні країни без підтримки індустріально розвинутих можуть просто піти під воду. Це історична відповідальність за спричинені зміни клімату. Україна ж виходить на Копенгагенський саміт із позицією, що всі мусять давати гроші нам, а ми нічим не повинні сприяти адаптації. — За той час, який минув з моменту підписання Кіотського протоколу, наука істотно просунулась в точності методів моделювання сценаріїв розвитку клімату, в розумінні причин глобального потепління. Чи варто очікувати, що політики вироблять Копенгагенські домовленості швидко й безболісно? — Навряд чи. Наука наукою, але всі зобов'язання приймаються як політичні рішення. Скоріше за все, так станеться і в Копенгагені. Попередньо озвучені наміри учасників говорять про те, що і цього разу науковці не «достукаються» до політичних лідерів. Напевно, на саміті вийдуть на

ОСТАННЄ ПОПЕРЕДЖЕННЯ За даними IV Оцінної доповіді Міжурядової групи експертів зі зміни клімату при ООН, до 2100 року світ буде значно теплішим. Наслідки очікуються такі — від і до: +2,4º Коралові рифи практично зникають

У Північній Америці нові пилові бурі перетворюють на пустелі заселені штати з центром у Небрасці, руйнують сільське господарство та тваринництво у міру того, як піщані дюни з’являються у п’яти штатах США — від Техасу на півдні до Монтани на півночі. Із незворотним таненням льодового покриву Гренландії прискорюється підвищення рівня Світового океану, який затоплює заселені коралові острови й низинні дельти. Зникнення льодовиків у Андах у Перу залишає без питної води 10 мільйонів людей. Океан, що теплішає, знищує великий бар’єрний риф і майже всі коралові рифи в тропіках. У глобальному масштабі вимирання загрожує третині всього живого на планеті.

+6,4º Більшість видів життя на планеті вимирають

Нагрівання океану призводить до можливого вивільнення з океанічного дна гідратів метану, метанові кульові блискавки пронизують небо, викликаючи подальше потепління. Океани втрачають кисень і застоюються, виділяючи отруйний сульфід водню, який руйнує озоновий шар. Пустелі поширюються майже до Арктики. Планетою гуляють гіпербурі небаченої жорстокості та сили. Вони викликають шторми, які руйнують все на своєму шляху на суші. Людство зменшується до розмірів невеликих груп, яким вдається дивом виживати на полюсах. З підвищенням температури більше, ніж коли-небудь за останні 400 млн років, безліч видів життя на планеті гине.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 2 в е р е с н я 2 0 0 9 , №37-38 (89-90)

СЕРЕДОВИЩЕ ПРОЖИВАННЯ загальне скорочення 7% від сьогодення — це набагато нижче тих 40%, на яких наполягають учені. — Звідки остання цифра? — Прогнози розвитку подій і їх наслідків відрізняються. Найкраще взагалі зупинити викиди парникових газів, але в сучасному світі це неможливо. Тому вчені встановили найбільш можливе потепління — на 2º С відносно доіндустріального рівня. Це межа, за якою можуть настати незворотні наслідки. Вчені аналізують декілька сценаріїв: від 2,4 до 6,4ºС до кінця століття. Скорочення викидів на 40% — запорука того, що потепління буде «мінімальним» — у межах нижньої оцінки. — Хто відповідає за реалізацію зобов'язань держави за Кіотським протоколом? — Раніше координатором усіх заходів був відділ супроводу Кіотського протоколу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України. Два роки тому цю діяльність взяло на себе Національне агентство екологічних інвестицій України. Формальним приводом була замала кількість працівників у міністерському відділі, яку начебто через якісь юридичні тонкощі не можна було збільшити. Але, скоріше за все, нове агентство створили для прямого контролю за продажем квот з боку Кабінету Міністрів. — У вас є сумніви стосовно ефективності роботи нового відомства? — Коли ми запитуємо в чиновників, як вони забезпечують виконання Україною зобов'язань за Кіотським протоколом, ті зазвичай розповідають про проекти спільного впровадження та продаж квот. Але ж це — можливості, які надає протокол, а не зобов'язання за ним. Зобов'язання — це поточна діяльність із запровадження політики скорочення викидів у секторах енергетики, транспорту, промисловості, сільського господарства, звітність щодо виконуваних заходів (звіти вони готують, бо інакше неможливо торгувати квотами) і стратегічні плани скорочення викидів. На такий план ми чекаємо з 2006 року. — Із чим, на ваш погляд, пов'язана така затримка? — Уряд зацікавлений виробити і продати енергію — якомога більше, навіть коли говорить про енергозбереження. Проте вкладати кошти в енергозбереження в 4 рази ефективніше, ніж зводити нові АЕС, на що зроблено ставку в «Енергетичній стратегії України». Нам потрібні глибокі реформи, а щоб їх стимулювати, необхідні реальні зобов'язання в Копенгагені — такі, щоб уряд був змушений впроваджувати енергозбереження, а не продавати невикористані квоти, які Україні дісталися задарма. — Можливо, є сенс представити світовій громадськості альтернативний, неурядовий звіт, наполягати на реальних, жорстких зобов'язаннях? — Це ми і намагаємось робити. Хоча подібні речі — зручний привід звинуватити нас у відсутності патріотизму. Потрібна й підтримка громадськості та ЗМІ. Так, проблема насправді складна, важко донести її суспільству дохідливо і швидко. Але вже очевидно, що чим менше про це говорять, тим повільніше ми рухаємось. Розмовляв Святослав РИБНІКОВ

Гроші з повітря — на користь людям Проекти спільного впровадження, реалізовані в рамках Кіотського протоколу на безоплатній основі з метою скорочення викидів парникових газів, можуть вирішити чимало енергетичних та екологічних проблем українських міст і підприємств 10—11 0—11 вересня в Києві Комітет із нагляду за спільним впровадженням, створений на виконання Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, вперше провів в Україні технічний семінар за участю сотень провідних екологів світу з 20 країн. Семінар став етапом підготовки до Світового саміту ООН із питань клімату, який відбудеться в Копенгагені 7—18 грудня. Сергій ПОНОМАРЬОВ

же кілька десятиріч людство живе в умовах небезпечних змін клімату. Викиди так званих парникових газів (в основному це окис вуглецю й метан) від промисловості, транспорту, міських звалищ та тваринництва запустили на Землі механізм глобального потепління. Для забезпечення фінансування скорочення викидів парникових газів Рамкова конвенція ООН із зміни клімату передбачає ряд гнучких економічних механізмів. Основна суть їх у тому, що багаті країни допомагають бідним коштами для скорочення викидів. Зараз в Україні створюється система залучення коштів світових інвесторів для нашої держави за допомогою фінансових механізмів кліматичних стратегій. ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ ПІД ПРАПОРОМ ООН

іжнародне співробітництво в рамках проектів спільного впровадження вже приносить українським містам і підприємствам реальну вигоду — при цьому живі гроші виникають нібито із самого українського повітря. Розглянемо це явище на прикладі двох міст на заході та сході України. РІВНЕ. Програма розвитку ООН в Україні співпрацює з містом Рівне та Рівненською областю з 2003 року. За допомогою програми в регіоні впроваджено ряд проектів із підвищення енергоефективності міської інфраструктури. ПРООН допомогла створенню в Рівному енергосервісної компанії «ЕСКО-Рівне», яка реалізуватиме проекти з підвищення енергоефективності. Такі компанії створюються в усьому світі й працюють за привабливою для клієнтів схемою. Суть її така. Скажімо, енергетичні витрати якоїсь школи становлять $100 на місяць, а проведений ЕСКО аудит доводить можливість скорочення цих витрат до $80. Компанія ЕСКО укладає зі школою угоду й впроваджує заходи з енергозбереження безкоштовно — школа лише вносить по $100 на місяць ще протягом півроку й таким чином сплачує компанії ЕСКО виконану роботу. Крім того, з використанням гранта Глобального екологічного фонду

На знімку: (зліва направо) Ігор Лупальцов, Деррік Одерсон, перекладач, Рікарда Рігер на прес-конференції в Київі. Фото надане представництвом ООН в Україні

ПРООН допомогла міській владі збудувати в місті ТЕЦ, що дозволило закрити 11 старих котелень. Реалізовані в місті проекти енергозбереження дозволили підвищити якість життя близько 300 тисяч мешканців міста, а також знизити в регіоні обсяги викидів парникових газів і забезпечити економію палива у 6 тис. тонн на рік. Місцева влада готова йти далі в реформуванні енергосектора регіону. Зараз йдеться про залучення приватних інвестицій для впровадження проектів енергозбереження. Влада регіону взяла на себе ряд зобов’язань: сплачувати за бюджетних споживачів послуги теплопостачання в повному обсязі; повністю розраховуватися за існуючими субсидіями з підприємствами теплопостачання; «заморозити» тариф на послуги теплопостачання на період окупності інвестпроекту. ЛУГАНСЬК. 19 червня цього року за сприяння ПРООН і Луганської обласної держадміністрації банк Fortis (група BNP-Paribas) і компанія «Надра Луганщини» уклали угоду про співпрацю для скорочення викидів парникових газів. Це перша така угода в Україні та друга у Східній Європі й СНД. Угодою передбачено реалізацію проекту з утилізації звалищного газу на Луганському полігоні твердих побутових відходів (м. Олександрівськ). На цей час виконано топографічну зйомку та інженерні дослідження за проектом. Компанія «Надра Луганщини» планує розпочати видобуток метану на полігоні вже цього року. За 10 років реалізації проекту буде зібрано й утилізовано близько 23 млн м3 метану, що дозволить скоротити обсяги викидів парникових газів приблизно на 140 тис. тонн. Крім того, в регіоні поліпшиться екологічна ситуація: відходи вже не спалюватимуть, отже не буде і отруйного смороду. Зібраний метан спочатку спалюватиметься у факелі, а п0отім його використовуватимуть для виробництва електроенергії. Враховуючи граничну гостроту проблеми утилізації побутових відходів для українських міст, досвід, набутий в Луганську, поширюватиметься на інші регіони України.

Проекти спільного впровадження, затверджені Національним агентством екологічних інвестицій за національною процедурою — Реконструкція системи теплопостачання Криму — Реконструкція системи теплопостачання у Харкові — Впровадження когенеративної газотурбінної установки на Алчевському меткомбінаті — Утилізація шахтного метану на шахті «Суходольська-Східна» — Технічне переозброєння та модернізація Алчевського меткомбінату

КОМЕНТАРІ ФАХІВЦІВ Іво де Боер, виконавчий секретар Рамкової конвенції ООН із зміни клімату:

— Зміна клімату несе глобальну загрозу, яка вимагає глобальної відповіді. Вирішення проблеми потребує великої кількості ресурсів. Ринкові механізми Кіотського протоколу можуть допомогти забезпечити такі ресурси.

Деррік Одерсон, голова Комітету ООН з нагляду за спільним впровадженням:

— Україна є світовим лідером за кількістю поданих на затвердження проектів спільного впровадження. Зараз у країні активно розробляється 31 проект, який охоплює скорочення викидів до 2012 року на рівні 53 млн тонн. Більшість проектів стосується скорочення викидів у енергетиці та гірничій промисловості. Наш комітет затвердив до реалізації вже три проекти загалом на 4,9 млн тонн викидів. Серед них — утилізація шахтного метану в Донецькому регіоні. Ми задоволені роботою українських колег і чекаємо від них розроблення нових проектів.

Ігор Лупальцов, голова Національного агентства екологічних інвестицій України:

— Минулого року Україна отримала від ООН право впроваджувати проекти за національною схемою. У такий спосіб реалізовано вже сім проектів. Українські підприємці до 2012 року можуть обирати процедуру впровадженн. Втім, впровадження за національною процедурою навряд чи буде легшим. За Кіотським протоколом, Україна до 2012 року має право на викиди 920 млн тонн парникових газів на рік, а зараз обсяг викидів сягає 420 млн тонн. Цього року Японія придбала в України частину з її квоти викидів у 2,5 млрд тонн. Ця країна готова й надалі купувати наші квоти, за умови, що Україна витрачатиме отримані кошти лише на впровадження проектів із скорочення викидів. З огляду на побажання світової громадськості, Україна готова до 2020 року скоротити обсяги своїх викидів на 20% і відмовляється від компенсації за викиди на рівні 2 млрд євро на рік. Але, виступаючи за баланс інтересів, ми не можемо скоротити обсяги викидів на 60%, як вимагає Євросоюз, — ми ж не маємо права геть «покласти» власну промисловість.

Рікарда Рігер, директор представництва Програми розвитку ООН в Україні:

— За підтримки ПРООН у світі вже реалізовано проектів спільного впровадження на суму 5 млрд доларів. В Україні таких проектів за підтримки ПРООН реалізовано вже на 11 млн доларів. Проблема кліматичних змін стосується майбутнього всього людства. Зараз саме час вжити заходів для убезпечення життя людей на Землі. Кліматичні зміни породжують багато проблем, проте й надають багато можливостей. Діяльність з попередження зміни клімату — це не лише робота урядів і не лише технічна допомога слабким країнам. Щоб досягти успіху, треба навчити пересічну людину вимикати світло та двигун свого авто, коли вони не потрібні.

Українська технічна газета

№37-38 (89-90) В і в т о р о к , 2 2 в е р е с н я 2 0 0 9

АСПЕКТ

Автомотлох чи золото? Успішні, на перший погляд, програми з утилізації старих авто з доплатою для придбання нового можуть мати зовсім не однозначні наслідки

В умовах кризи на глобальному автомобільному ринку найбільш ефективним методом пожвавлення попиту на нові автомобілі виявилися премії за утилізацію старих авто при купівлі нових. Цей спосіб боротьби з кризою в тому чи іншому вигляді взяли на озброєння США, Японія й більшість країн Європи. Не дуже давно програми закрили в країнах, де такий спосіб збільшення продажів автомобілів виявився найефективнішим. Про всі позитивні й негативні наслідки об'єктивно можна буде судити тільки через кілька років. Поки ж спробуємо простежити ефективність програм, так би мовити, по гарячих слідах.

ві, а й навіть згубною для німецького автопрому. Відповідно до результатів дослідження консалтингового агентства Роланда Бергера, у результаті такої політики німецького уряду наступного року роботу можуть втратити близько 90 тисяч німців. Вся справа в тому, що наступного року продажі автомобілів не тільки не вдасться утримати на рівні цього року. Проблема глибша: на Німеччину чекає серйозне падіння попиту на нові автомобілі. Зниження продажів може бути спровоковане декількома факторами. В умовах світової фінансової кризи, що поки не зби-

акційними умовами, уряд США витратив близько 3 млрд доларів. За кожен утилізований автомобіль рядовий американець міг одержати знижку на купівлю нового в розмірі від 3500 до 4500 доларів. Оскільки програма виявилася дуже популярною, а грошовий фонд обмеженим, термін її дії довелося істотно скоротити — фактично вона тривала трохи більше одного місяця. Але й за цей час більшості автовиробників удалося істотно покращити своє становище на американському ринку. Краще за всіх з автопідприємств США вдалося проявити себе Ford — автомобілі з блакитним овалом на радіаМалюнок Петра ШЕВЕРДІНА

Іван КУЗЬМЕНКО

НІМЕЧЧИНА: АВТОДИЛЕРИ МОЖУ ТЬ ВТРАТИТИ РОБОТУ

айбільш ефективна програма преміювання за відмову від старого автомобіля в Німеччині. Спочатку німецький уряд планував витратити на це близько 1,5 млрд євро. За кожен зданий автомобіль пропонувалася премія в розмірі 2500 євро, тобто від самого початку німці мали намір збільшити кількість проданих автомобілів на 600 тис. Однак щомісяця популярність програми зростала й сума виділених грошей збільшилася спочатку до 3, а потім і до 5 млрд євро. Передбачалося, що цих коштів вистачить до кінця року, але вже на початку вересня федеральне відомство Німеччини з економіки й контролю над експортом заявило, що багатомільярдний фонд вичерпано і програму довелося згорнути. Німці переважно здавали власні старі автомобілі й купували економічні компактні новинки. Цей факт дозволяв уряду Ангели Меркель рапортувати відразу про декілька позитивних результатів уведеної програми преміювання за утилізацію. По-перше, німцям удалося значно збільшити продажі автомобілів, про що свідчили статистичні дані. По-друге, автомо-

рається відступати, купівельна спроможність німців не покращиться. З іншого боку, ті жителі Німеччини, які мали намір придбати нове авто 2010 року, зробили це зараз, скориставшись вигідними умовами програми утилізації. На думку дослідників, у результаті майже половина німецьких автодилерів залишається без діла. Крім того, в умовах дії програми утилізації затребуваними виявилися далеко не всі автомобілі з широкої палітри німецьких авто.

Іншим шляхом пішли в Італії. Тут уряд виявився менш щедрим, але далекогляднішим. За утилізацію старих автомобілів премії значно нижчі, ніж у Німеччині, і їх, на думку італійської влади, має вистачити до 2012 року. більний парк країни значно омолодився й позбувся громіздких ненажерливих авто, що дозволяло говорити про успішну боротьбу за чисте повітря в Європі. Та й споживання пального знизилося. Утім, це тільки один бік медалі. Багато експертів вважають програму не тільки малоефективною у віддаленій перспекти-

США: НА РУКУ ЯПОНЦЯМ

США програма преміювання за утилізацію старих авто стала одним із ключових кроків адміністрації Обами в непростій справі порятунку американського автопрому. На забезпечення договорів, укладених на продаж автомобілів з

торних гратах мали такий добрий попит, що в Ford навіть заявили, що мають намір до кінця року переглянути плани і збільшити виробництво автомобілів. Інші американці виявилися не такими успішними, але у порівнянні з першим півріччям 2009 року змогли значно знизити темпи падіння продажів. Але все-таки за іронією долі найбільш корисною американська програма Cash for clunkers (гроші за автомотлох) стала для азіатських автовиробників. Найпопулярнішою моделлю за підсумками продажів в умовах дії програми виявилася Toyota Corolla, слідом за нею — Honda Civic і Toyota Camry. Усього з першої десятки лідерів продажів тільки два автомобілі були американськими — Ford Focus і Ford Escape. Найпотужнішим популярним виробником, як нескладно здогадатися, стала Toyota. З лідерами з утилізації картина склалася з точністю до навпаки. Найчастіше американці відмовлялися від Ford Explorer, Ford F150 і Jeep Grand Cherokee. У той час як японські авто зовсім не потрапили в цей своєрідний антирейтинг.

Незважаючи на очевидні позитиви, уже зараз багато хто обвинувачує Обаму в недалекоглядності. На думку експертів, шкода від програми буде набагато більшою, ніж отримана вигода. Уже наступного року продажі автомобілів значно скоротяться, а на американську економіку чекає неминучий спад. ПОМА ЛУ ЇДЬ — ДА ЛІ ЗАЇДЕШ

Японії програма діяла за дещо іншою схемою. Тут усілякі пільги й премії пропонувалися покупцям гібридних і авто з низьким показником витрати палива. Завдяки введеним заходам, за підсумками серпня продажі нових автомобілів на японському ринку зросли вперше за останні 3 місяці. При цьому вже четвертий місяць лідер продажів — третє покоління гібридного хетчбека Toyota Prius. Слід відзначити, що в цілому з початку продажів гібридних авто марки Toyota їхніми власниками стали більше 2 млн чоловік. Дещо іншим шляхом пішли й у Італії. Тут уряд виявився менш щедрим, але далекогляднішим. За утилізацію старих автомобілів премії були значно нижче, ніж у Німеччині, і їх, на думку італійської влади, має вистачити до 2012 року. Оцінивши всі плюси й мінуси цієї програми на досвіді іноземних колег, перейнялися програмою преміювання за відмову від старих машин і наші сусіди з Росії. Тут проблема відновлення автопарку особливо нагальна. Більшість автомобілів у країні — місцевого виробництва, понад 90% випущені більше 10 років тому. Крім того, з 15 мільйонів машин «ВАЗ» приблизно 60% зроблені до 1 січня 1999 року. Пілотну версію власного варіанта преміювання автовласників, які добровільно здають свій автомобіль державі, планують запустити в Росії наступного року. Від самого початку в тестовому режимі планується утилізувати близько 200 тис. машин. При цьому кожен власник «металобрухту» одержить 50 тис. рублів (близько 11 тис. гривень) знижки на купівлю нового авто. Як бачимо, це далеко не $3500—4500, як у США, і не €2500, як у Німеччині. При цьому навіть із такими невеликими виплатами в держави виникли проблеми. Усього на реалізацію програми російська влада має намір витратити близько 10 млрд рублів, яких поки немає. Але ще більш серйозною проблемою є майже повна відсутність виробництв, які могли б забезпечити повний цикл утилізації старих автомобілів. За деякими даними, такий завод можна побудувати й за рік, однак коштуватиме він близько $10 млн. В Україні про реалізацію програми преміювання за здачу старого автомобіля в утиль поки не йдеться. Зараз роботи в цьому напрямку зводяться до обговорення необхідності цієї акції й пошуку джерел фінансування. Про якісь предметні дискусії можна буде говорити не раніше 2010 року.

Виробники авто хочуть створити мережу водневих заправок по всьому світі Провідні світові виробники автомобілів підписали між собою угоду, яку, можливо, згодом назвуть епохальною. Мета угоди — прагнення переконати уряди різних країн та енергетичні компанії розробити глобальну загальнодоступну й економічну інфраструктуру водне-

вих заправних станцій. У майбутньому це допоможе успішно вивести на ринок електромобілі на паливних елементах. Угоду про взаєморозуміння підписали Kia Motors Corp., Daimler AG, Ford Motor Company, General Motors Corporationу/Opel, Honda Motor Co., об’єднання Renault

SA і Nissan Motor Corporation, Toyota Motor Corporation і Hyundai Motor. Крім декларацій у тексті угоди містяться цілком реальні прохання й наміри, а саме — створити до 2015 року широку мережу водневих заправок. Почати будівництво такої інфраструктурної мережі планується з

країни з найбільшою кількістю автомобілів у Європі — Німеччині. Спочатку у великих містах, а потім у регіонах. Після чого проект реалізовуватиметься в інших країнах Європи, а також у США, Японії та Кореї. Підготував Олег ВАСИЛЕНКО

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 2 в е р е с н я 2 0 0 9 , №37-38 (89-90)

ФАРВАТЕР

Перевірки на річкових дорогах Безпека на водних просторах починається на березі — стверджують фахівці Державної флотінспекції України Олександр ЛЯСКОВСЬКИЙ Контроль за безпекою руху на дорогах, як відомо, здійснює ДАІ. Ті ж проблеми на водних просторах — клопіт Головної державної інспекції України з безпеки судноплавства. Про специфіку роботи флотінспекторів розповідає начальник Середньодніпровського регіонального представництва ГДІ Віктор Оршлет. — Вікторе Олександровичу, які завдання покладає держава на ГДІ з безпеки судноплавства? — Наше основне завдання — державний нагляд за безпекою суден, контроль за дотриманням законодавства й міжнародних договорів України з убезпечення судноплавства. Крім цього, ми запобігаємо забрудненню навколишнього середовища, джерелом якого можуть бути судна, що курсують ріками й озерами України. Контролю підлягають всі судна, які перебувають у наших територіальних водах, незалежно від їхнього прапора й форми власності. Середньодніпровське регіональне представництво — структурний підрозділ Державної флотінспекції України. Наша ділянка — водна акваторія Дніпровського судноплавного басейну. А це чотири області: Дніпропетровська, Запорізька, крім морського узбережжя, Полтавська й Кіровоградська. Під нашим контролем і портові споруди, насамперед доки в Кременчуцькому та Дніпропетровському річкових портах, а також на Запорізькому судноремонтному заводі, де є можливість обслуговувати великі судна. Стежимо ми й за експлуатацією причалів. — У чому полягає державний контроль? — Нашою функцією не є забезпечення безпеки як такої. Її мають забезпечувати власники суден. Ми є державним органом нагляду, знаємо всі підприємства у зоні нашої відповідальності, всіх власників суден, причали й те, у якому вони стані. Ми щорічно, у встановлений термін, нагадуємо людям, від яких безпосередньо залежить безпека водіння суден, про те, що настає час перевірки. Крім планових, практикуємо також проведення оперативних і раптових перевірок. Є і такий момент у нашій роботі, як реагування на сигнали про наявні порушення. Не приховую, найчастіше вони бувають помилковими. Проте перевіряти необхідно. — Яка періодичність таких перевірок? — Планові перевірки підприємств проводяться за наказом Міністерства, інші

ВІЗИТІВКА Віктор Олександрович Оршлет, начальник Середньодніпровського регіонального представництва Головної державної інспекції України з безпеки судноплавства. Капітан порту. Закінчив Київське річкове училище, Херсонське мореплавне училище, Київську академію водного транспорту. Працював на ріках України і Європи, зокрема, на ріці Дунай. Єдиний в Україні капітан, що водив судна в Австрію й Німеччину судноплавними ріками без лоцмана в екіпажі. Капітан далекого плавання. З 2003 року очолює регіональне представництво в місті Дніпропетровську. Має нагороди й почесні знаки. плануємо самі. Втішно відзначити, що власники суден стали більше, як би це точніше сказати, законослухняними й свідомими. Сучасна законодавча база ще недосконала, але вже є, приміром, певні вимоги до кожного судна. Ті ж рятувальні засоби. Наявність і можливість їхнього застосування на практиці визначає технічний нагляд Регістру судноплавства України. Вони видають відповідний документ, він із термінами придатності є основним для нас. Аналогічні документи надають лікарі, що видають санітарне свідоцтво, та інші служби, які повинні контролювати життя й діяльність флоту. Капітан судна на нашу вимогу зобов'язаний надати інспекторам всі документи, які дозволяють йому експлуатацію судна. Якщо немає якого-небудь документа, необхідного для нормальної експлуатації плавального засобу, то він просто не має права вийти з порту. Це непорушна істина. Після перевірки ми даємо можливість усунути недоліки.

Любиш кататися... * Якщо громадянин України купує човен з мотором або катер, він мусить протягом 10 днів його зареєструвати. На практиці це не завжди виконується. З незрозумілих причин деякі власники маломірних суден не хочуть наносити номер на борт свого «корабля», що значно ускладнює роботу міліції з виявлення плавзасобів, особливо у випадку аварії на воді. Однак нелегального човняра все одно знайдуть, і тоді йому дове-

ЦИФРИ Й ФАКТИ У першому півріччі перевірено 502 судна: з них транспортних— 178, маломірних — 324. На одному з теплоходів не було свідоцтва про мінімальний склад екіпажу. Нерідко немає оцінки щорічного технічного огляду плавзасобу Регістром України. Був навіть випадок, коли судновласник не мав акта про введення судна в експлуатацію... — До яких категорій плавзасобів у флотінспекції найбільше претензій? — Серйозних зауважень до транспортних суден за останні роки немає. А от до маломірних — вистачає: то вони не зареєстровані, то судновласник не має прав на керування судном, то не пройдено перевірку знань. Відзначено випадки, коли власники мають свідоцтва, видані ще у 80-х роках минулого століття. Вони зобов'язані прийти до нас, пройти перевірку знань і одержати нові документи. Приходять майже всі, бо знають: не сьогодні то завтра їм це все одно доведеться зробити.

— Як проводиться підготовка тих, хто керує суднами? — Права на керування суднами одержують у нашій інспекції. Працює державна комісія, яка перевіряє знання й уміння. Але знання ще треба здобути. Тут діють два положення — про дипломування і про атестацію. Дипломування передбачає підготовку командного складу, тобто професіоналів. Атестація призначена для аматорів — власників маломірних суден. Для цього працює навчально-курсовий комбінат, є також система самопідготовки. Склавши іспити, слухачі одержують свідоцтво на право керування маломірним судном залежно від потужності двигуна. А градація така: до 30 кінських сил, до 50, до 75 і понад 75. Далі — без обмеження. — Як контролюють безпеку плавання на так званих «річкових трамвайчиках»? — Коли таке судно вводиться в експлуатацію, в його огляді беруть участь кілька служб, і кожна видає свій дозвільний документ. Остаточне слово залишається за нами. Особливо це стосується суден, які перевозять пасажирів. Судновласник і капітан знають, які у них мають бути документи на відповідність судна законодавчим нормам. Ще 2001 року в Міністерстві юстиції була затверджена відповідна інструкція, де визначено повний перелік питань і вимог до суден при їхньому огляді. Насамперед, це дозвільні документи Регістру України: санітарне й пожежне свідоцтва, інші документи, а також наявність рятувальних засобів, кількість яких визначається залежно від місткості судна. Якщо воно може прийняти на борт, приміром, 220 пасажирів, то й рятувальних засобів (нагрудників) має бути стільки ж плюс ті, які призначені для екіпажу. — Це вже результати налагодженої роботи. А що в перспективі? — Насамперед розширення профілактичної роботи. Порадившись із фахівцями Регістру судноплавства України, ми дійшли висновку, що необхідно йти людям назустріч. Сьогодні на базових стоянках суден, особливо у вихідні, наші інспектори протягом декількох годин ведуть прийом громадян, причому намагаються вирішувати проблеми на місці. Результат — протягом понад 5 років у нас не було серйозних порушень на воді. Тож безпека на водних просторах завжди починається на березі.

деться заплатити штраф у сумі 850 гривень, що може бути накладений капітаном порту без звернення до судових інстанцій. * При купівлі в магазині двигуна малої потужності продавці часом запевняють, що його реєструвати не треба. Однак реєстрації підлягають всі мотори й механічні засоби, які пересуваються водою. * Кожен бажаючий їздити по воді має пройти курс навчання, аналогічно тому, як це робиться в ДАІ. Різниця тільки в тому, що на відміну від автомобіля на суднах вивішується прапор України.

Українська технічна газета

№37-38 (89-90) В і в т о р о к , 2 2 в е р е с н я 2 0 0 9

ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ

Газ лічбу любить Блакитне паливо дорожчає. Тож кому вигідні газові лічильники — експлуатаційнику чи споживачу? Роман ДИГАС На відміну від води, що тоннами втрачається в дірявих трубах, природний газ технічно доходить за призначенням у повному обсязі. А от мінімізувати його комерційні втрати можна лише за допомогою приладів обліку. На Львівщині понад 80% абонентів ВАТ «Львівгаз» платять за показниками побутового лічильника. В той же час кожен другий власник приладу, підданого експертизі, оштрафований за самовільне втручання в роботу лічильного механізму.

ДОБРЕ ЗАБУ ТЕ СТАРЕ

а культурою споживання природного газу Львів на сучасній карті України — місто до певної міри особливе. З 736 тисяч квартир мешканці 527 тисяч добровільно і за свої ж гроші попросили газовиків встановити їм лічильники. Це один із найкращих показників серед регіонів держави. Крім того, у місті газ для побутових потреб почали подавати ще в 1858 році. Це був синтетичний продукт, який виробляло маленьке місцеве газове господарство, в основному для освітлення помешкань багатих городян, оперного театру, а згодом і центральних вулиць. Наприкінці ХІХ століття з’явилися й перші прилади обліку. Чи не єди-

конфорки, злетить вище. Кулька тоді коштувала 3 копійки, проїзд у тролейбусі — 4 копійки, стільки ж і кубометр газу для населення. Тим не менше, в кухні або коридорі кожної квартири обов’язково висіла така собі герметична каструля, сантиметрів під сорок у діаметрі і з віконцем посередині. Це й був газовий лічильник, показники якого щомісяця ретельно документували контролери газзаводу. На початку 60-х років рішенням уряду всіх побутових споживачів перевели на оплату за тарифами. Про лічильники згадали лише на початку 1990-х. Тоді спеціалісти, обстеживши газове господарство країни, вжахнулися: понад 40% цього енергоресурсу втрачалося через відсутність елементарного обліку споживання. ОБЛІК І ПОРЯДОК

очинаючи з 1994 року лічильники у квартирах львів’ян, а особливо в заміських будинках, почали з’являтися знову. Як правило, їх встановлювали заможні люди, переважно з так званих нових українців, із суто прагматичною метою: платити якомога менше. Як згодом з’ясувалося, конструкції лічильника газу випуску до 2004 року залишали численні можливості втрутитися в роботу лічильного механізму і за бажання навіть його зупинити. А оскільки з боку газового оператора жодно-

Поки що економічна доцільність встановлення газового лічильника мінімальна. Прилад вітчизняного виробництва коштує 400—500 гривень без вартості його встановлення, а щомісячна економія — 10—15 гривень. ний екземпляр прототипу сучасного лічильника, датований 1890 роком, разом з іншими раритетами газової індустрії знаходиться нині в експозиції музею ВАТ «Львівгаз». У 50-х роках минулого століття Львів став одним із перших міст в Україні, переважна більшість квартир в якому були повністю газифікованими. Коли ще дешевий прикарпатський газ із Дашави тільки починав доходити до міст Східної України, львівські хлопчаки вже давно влаштовували змагання: чия гумова кулька, надута газом із

го іншого контролю, крім зняття показників, не було, то власник такого приладу мав щонайменше п’ять способів легітимно красти газ. Обдурювати себе у такий спосіб держава дозволяла аж до 2005 року, коли набрав чинності Закон України «Про метрологію і метрологічну діяльність». Він, власне, й зобов’язав власників вимірювальної техніки для розрахунків за спожиті енергоносії та воду піддавати їх періодичному контролю. Водночас, згідно з наказом Мінпаливенергетики, почало діяти й положення про

експертизу лічильників газу. У ВАТ «Львівгаз» з цією метою створили обмінний фонд цих приладів, укомплектували зі своїх працівників виїзні бригади, для перевірки та ремонту заснували сервісний центр. У минулому році представники ВАТ «Львівгаз» встигли перевірити 15344 лічильники, з яких близько 10% довелося забракувати. Переважно це були прилади з недосконалим роторним механізмом. Водночас 1266 приладів з підозрою на несанкціоноване втручання в їх роботу піддали експертизі. І у 657 випадках це втручання було доведено. Най-

ся. Він змушений буде компенсувати вартість демонтажу, самої експертизи, позачергової перевірки, ремонту та повторного встановлення приладу. Крім

Оскільки з боку газового оператора жодного іншого контролю, крім зняття показників лічильників, не було, то власник приладу мав щонайменше п’ять способів легітимно красти газ. Обдурювати себе у такий спосіб держава дозволяла аж до 2005 року більше втручань фіксується у сільській місцевості, де населені пункти газифікували на початку 1990-х років. Стосуються вони переважно таких типів конструкцій лічильника, як «Metrix» (Польща) та «Schlumberger» (Франція). ЗАСІБ ПРОТИ «ПУЛЮЇВ» ТА «КУЛІБІНИХ»

ині газові контролери вже з порога знають: коли споживач під різними приводами уникає зняття лічильника на планову перевірку, це означає, що він щось із ним «нахімічив». Але згодом, вже за самим зовнішнім виглядом вони легко встановлюють його подальшу долю — везти на перевірку чи відразу викликати експертну комісію. Будь-які потертості, подряпини на корпусі біля місця пломбування або лічильного пристрою, не кажучи вже про цілісність самих пломб, є першою підозрою у втручанні власника в механізм. Коли ж лічильник ще й пофарбований, його відразу везуть на експертизу. Якщо комісія, а це група фахівців ВАТ «Львівгаз» і ДП «Львівстандартметрологія», визнає факт втручання споживача в роботу лічильника, що призвело до зменшення його показань, винуватцю доведеться витратити-

цього, йому нарахують плату за користування газом згідно з тарифами, тобто виходячи з розміру опалювальної площі та кількості прописаних мешканців за минулі шість місяців. Сума набігає чимала. Востаннє максимальний штраф розміром у три тисячі гривень у Львові заплатив абонент, який примудрився вставити всередину корпуса лічильника саморобний блокувальний пристрій, що зупиняв роботу барабана за цифрами за допомогою магніта. Нині, як стверджують газовики, кількість самовільних втручань в роботу приладів зменшується. Якщо у 2006 році, коли тільки почали практикувати експертизи, з десяти перевірених лічильників умисні пошкодження мали вісім, то за перше півріччя цього року таким виявився кожен другий. Статистика для газовиків ніби й втішна, однак в області й понині експлуатується понад 150 тисяч приладів, які не перевірялися жодного разу. Десятки тисяч із них служать вже понад десять років. НЕМА ЛІЧИЛЬНИКА — НЕ БУДЕ ГАЗУ?

аскільки об’єктивними є розрахунки газового споживання, чи то за лічильником, чи то за тарифами, знає, мабуть,

сам споживач. Проте схоже, що вже найближчим часом на встановлення лічильників газу в Україні почнеться бум. Як нещодавно запевнили в НАК «Нафтогаз України», в четвертому кварталі цього року тисяча кубометрів російського газу коштуватиме у нас вже не $195, як зараз, а близько $210. На наступний, 2010 рік прогнозна ціна ще вища — $265—270. А поки що економічна доцільність встановлення газового лічильника мінімальна. Особливо в будинках із центральним опаленням. Прилад вітчизняного виробництва коштує 400—500 гривень, а щомісячна економія — 10—15 гривень. А оскільки встановити його можна лише через облміськгаз, сумарна вартість такого встановлення зростає ще на тисячу-півтори гривень, залежно від міста. Однак, швидше за все, життя все-таки змусить підпорядкуватися тотальному контролю. Як нещодавно повідомили в Комісії з регулювання електроенергетики, українських споживачів побутового газу мають намір зобов’язати встановити лічильники вже з 1 жовтня цього року. Принаймні така норма передбачена у схваленому урядом законопроекті «Про комерційний облік природного газу». Цей захід стосуватиметься й тих, хто проживає в багатоквартирних будинках. Промислові споживачі вже повністю перейшли на цей спосіб обліку. Що з цього втішає, то це обіцянка уряду забезпечувати встановлення лічильників коштом облміськгазів або за залучені гроші. Там вважають, що ухвалення такого закону припинить маніпуляції облгазів неврахованими обсягами блакитного палива, а також зробить невигідною практику обігріву квартир газовими колонками.

Кабмін планує створити Фонд енергоефективності Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко під час презентації Державного бюджету країни на 2010 рік оголосила про намір сформувати загальнодержавний фонд енергоефективності й енергозбереження в розмірі 3 млрд 205 млн грн.

а словами Тимошенко, ці гроші передбачається виділяти безпосередньо на впровадження енергозбережних технологій. Це модернізація й заміна теплових котелень, заміна ламп розжарювання світлодіодними, будівництво найбільшої в Європі Дністровської гідроакумулювальної електростанції, добудування блоків на Хмельницькій АЕС, забезпечення заміщення використання природного газу сучасними технологіями спалювання вугілля тощо. Фонд, відповідно до проек-

ту бюджету, перебуватиме у віданні Міністерства економіки, а його кошти витрачатимуться на основі рішень уряду. Одна з дохідних частин фонду — кошти, одержувані Україною за Кіотським протоколом. Наступного року, за словами прем’єра, планується одержати приблизно $2 млрд завдяки продажу квот, і всі вони мають піти в новостворений фонд. Підготував Олег ВАСИЛЕНКО

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 2 в е р е с н я 2 0 0 9 , №37-38 (89-90)

ВІДБИТТЯ ГЛОБАЛІЗАЦІЯ

Уранові лещата Запаси корисних копалин все частіше стають предметом запеклої конкурентної боротьби. Де б вони не були Валерій ТИРНОВ Багата на стратегічну Багата сировину — уран, вугілля й мідь, Монголія стає об’єктом економічних інтересів більш розвинених держав. держав. Багато років ця країна дотримувалася прорадянської орієнтації й була для Москви насамперед важливим стратегічним вузлом на Євразійському континенті. Після розпаду СРСР Росія, поринувши у власні проблеми, послабила «дружні» обійми. Та й сама «шістнадцята республіка» досить рішуче продемонструвала здатність користуватися своєю незалежністю. Але було б дивно, якби Росія, набираючи економічну міць, віддала бідну країну з найбагатшим потенціалом конкурентам. Вона просто змістила акценти: політична стратегія змінилася економічною.

У 2003 році як запорука майбутнього відродження колишніх відносин Росія списала 98% монгольських боргів. 25—26 серпня Монголію відвідав президент РФ Дмитро Медведєв. Під час візиту підписано 5 основних документів. У першу чергу, Декларація про розвиток стратегічного партнерства, а також документи з розвитку транспортної інфраструктури регіону й видобутку корисних копалин. Монгольська сторона в обмін на підписані угоди одержить списання частини держборгу, що залишилася, й «оптимізацію» сальдо зовнішньоторговельного балансу з Росією на свою користь. Економічні експерти оцінюють вартість підписаних в Улан-Баторі документів у $7 млрд. Проте «прорив» загрожує новими викликами для стратегічних партнерів.

Проблема в тому, що ще до прийняття нинішнього законодавства, яке обмежило права власності іноземців на надра, Монголія передала 58% прав на розроблення урану, основні запаси якого розвідані ще в радянські роки, канадській компанії Khan Resources. Її президент прибув в Улан-Батор одночасно з Медведєвим безперечно для того, щоб «тримати руку на пульсі». Таким чином, певний конфлікт інтересів уже виявився. Khan Resources занепокоєна прийнятим Монголією в липні поточного року законом про ядерну енергетику, відповідно до якого держава має перевагу в родовищах урану перед приватними компаніями, а в стратегічних родовищах, таких як Дорнодське, повинна мати контрольний пакет. На сьогодні запаси монгольського урану (Дорнодський урановий вузол і родовища в Схід-

ній Гобі) сумарно оцінюються в 65 тисяч тонн, і, на думку експертів, ця оцінка тільки зростатиме. Для урану це дуже багато. З такою сировинною базою країна має всі шанси стати одним із лідерів на світовому урановому ринку. Підписані документи у своїй «урановій» частині припускають створення ще до кінця року спільного російськомонгольського підприємства, засновниками якого будуть монгольська «АтомМон» і російська «Атомрідметзолото», які матимуть по 21% ліцензії. Усього в 200 км від Дорнода, у Читинській області розташований Приаргунський ГЗК, на якому вже давно ведеться переробка російської уранової сировини. Це дозволить швидко створити спільну інфраструктуру, розгорнути виробництво й вийти на ринок. Але в цьому полягає головна проблема. Монголія затиснута між двох ядерних держав — Росією й Китаєм. І якщо до сьогоднішнього дня вона могла дозволити собі залишатися нейтральним острівцем, то тепер Китай виявляється відрізаним від стратегічної сировини. Таке станови-

Костянтин Симонов Генеральний директор Фонду національної енергетичної безпеки (Росія)«

«Росія повсякчас повинна пам’ятати свою основну проблему: у нас завжди непогано виходить підписувати папери, але дуже погано виходить їх реалізовувати».

ще змусить Китай шукати свій вихід і просувати свої інтереси. Багато хто в країні й за її межами бачить його в зовнішній експансії. А якщо ще врахувати, що більшість монголів уважають свою країну частиною великого Китаю, можна припустити, що незабаром на Монголію чекають великі потрясіння. Не в кращий бік можуть змінитися й російсько-китайські відносини. Поки не зовсім зрозуміло, як підписані угоди позначаться на долі українського урану в Жовтих Водах. Зрозуміло лише, що реальний інтерес до нього в Росії може різко впасти.

АНТИРЕЙДЕРСТВО

Щеплення від рейдера За даними Української спілки промисловців і підприємців, за останні два роки більше трьох тисяч підприємств зазнали рейдерских атак. Олена ЗЕЛЕНІНА ПРОЗОРІСТЬ ЧИ ВИДИМІСТЬ?

спішність атаки залежить від непрозорості судової системи. На жаль, така специфіка чинного законодавства. Коли виникають такі проблеми, важливо виявити відповідні судові рішення й вчасно їх оскаржити. Бо найчастіше юридичні особи дізнаються про останні лише тоді, коли на порозі з’являються судові виконавці. Юридичний експерт Східноукраїнського центру громадських ініціатив Богдан Бондаренко вва-

незаконного поглинання, юристу підприємства треба частіше заглядати до реєстру й відслідковувати ситуацію. Для цього досить увести в пошуковики ЄДРСР назву своєї організації. Крім того, минулого літа у Верховній Раді зареєстрований законопроект народного депутата Богдана Губського «Про внесення змін та доповнень до Закону України «Про доступ до судових рішень». Його основна ідея — зробити доступними в Єдиному державному реєстрі судових рішень (його назва зміниться) позовні заяви, на підставі яких рішення ухвалювалися. Необхідність таких змін обґрунтовується масовим «чорним рейдерством». Зокрема, поширений прийом, коли від імені суду поштою надходить чистий папірець, а не текст позовної заяви. При цьому вважається, що сто-

Поширений прийом, коли від імені суду поштою надходить чистий папірець, а не текст позовної заяви. При цьому вважається, що сторона формально сповіщена про судове засідання й отримала копію заяви. жає, що одним із важливих інструментів боротьби з рейдерством може стати Єдиний державний реєстр судових рішень (ЄДРСР), розташований на спеціально створеному державному порталі (http:// reyestr.court.gov.ua ). Важливо тільки, щоб всі судові рішення розміщалися в ньому вчасно. Щоб вчасно довідатися про підступи конкурентів і спроби

рона формально сповіщена про судове засідання й отримала копію заяви. — Курс на підвищення прозорості судової системи й судочинства можна привітати, — вважає Богдан Бондаренко. — Однак конкретні дії в цьому напрямку не повинні давати протилежних результатів або приводити до формалізації процесу. Інак-

документ залишає діючу зараз практику люстрації судових рішень: «У текстах позовних заяв та судових рішень, що відкриті для загального доступу через оприлюднення на офіційному веб-порталі судової влади або офіційне опублікування, не можуть бути розголошені відомості, що дають можливість ідентифікувати фізичну особу. Такі відомості замінюються літерними або цифровими позначеннями». ЗОВСІМ НЕ СЕКРЕТНО

З ше кажучи, створення видимості прозорості. Чому ж пропонується зробити доступним документ тільки однієї сторони — позивача? І наскільки ефективно при цьому можна використовувати розміщену в реєстрі інформацію? Адже суддя ухвалює рішення, вивчаючи й заперечення відповідача. Логічно було б, з огляду на рівність прав сторін у процесі, передбачити розміщення в реєстрі й процесуальних документів відповідача: заперечення на позов, апеляційну або касаційну скаргу. Законопроект явно не враховує, що, роблячи загальнодоступними матеріали справи, нелогічно викреслювати з них «приватну» інформацію. Запропонований Богданом Губським

акон України «Про доступ до судових рішень» — один із небагатьох, які розроблені й лобіюються громадськими організаціями. Він ухвалений наприкінці 2005 року й набув чинності з 2006-го. Автори проекту-дослідження «Від доступних судових рішень — до верховенства права», здійснюваного Східноукраїнським центром громадських ініціатив у рамках програми боротьби з корупцією «Гiдна Украiна», поставили за мету не тільки збільшити кількість користувачів Єдиного державного реєстру судових рішень, а й стимулювати дотримання українськими судами законодавства про обов’язкове внесення рішень до реєстру. Моніторинг наявних у судовому реєстрі рішень проводився в травні, червні, липні й серпні нинішнього року. Минуло більше трьох років, однак досі є проблеми з наповненням Єдиного державного реєстру судових рішень. Так, за даними на середину серпня, жод-

ного рішення реєстру не надали Дарницький районний суд м. Києва, Сєверодонецький міський суд Луганської області й Ждановський міський суд Донецької області. В ЄДРСР були відсутні рішення 27 місцевих загальних і 7 адміністративних судів. Усього за станом на 15.08.09 у реєстрі зібрано 5626289 судових рішень, хоча їх має бути набагато більше, оскільки щорічно українські суди ухвалюють від 5 до 7 мільйонів рішень. Керівники судів в один голос скаржаться: вони б з радістю викладали всю інформацію, але не вистачає комп’ютерів і фахівців. — Нема сенсу встановлювати обов’язки з розміщення судових рішень і позовних заяв, якщо на те відсутня політична воля в судової системи, — наголошує Богдан Бондаренко. — Не існує і юридичних механізмів її формування. За чинним законодавством, відповідати за невиконання Закону України «Про доступ до судових рішень» можуть тільки «стрілочники» — уповноважені співробітники апарату суду. Відповідальність несувора — протокол із корупції (ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією»). Можна спробувати притягти до відповідальності голів судів (за ст. 10 Закону України «Про боротьбу з корупцією»). Але такий процес вочевидь «по маслу» не піде. Хіба що з’явиться політична воля в центральному керівництві правоохоронних органів і судової системи (або бажання «підкопатися» до неугодного голови суду).

Українська технічна газета

№37-38 (89-90) В і в т о р о к , 2 2 в е р е с н я 2 0 0 9

КОРІННЯ

Четвертий символ незалежності Перші українські паперові гроші випуску 1918—1920 років з'явилися в експозиції музею історії Дніпродзержинська Ірина КОНДРАТЬЄВА Наявність власних грошей, як відомо, є одним із кращих доказів незалежності й самостійного вибору шляху державного розвитку. Невипадково в грудні 1917 року, через 9 місяців після проголошення Української Народної Республіки, Центральна Рада на чолі з М. Грушевським ухвалила рішення щодо введення в обіг нових грошових знаків.

ТРИ ДЕРЖАВИ, 24 ГРОШОВИХ ЗНАКИ

робити це було непросто й досить ризиковано: УНР входила до складу Російської демократичної республіки, і будьякий прояв зайвої самостійності міг призвести до розвитку цілком передбачуваних подій. Так воно зрештою і вийшло. Як тільки українські політики показали зуби, захотівши більше прав і свобод, російські більшовики випустили пазурі й вчепилися в колишню південну окраїну імперії мертвою хваткою. Спочатку Україні значно урізали грошове постачання, а потім і зовсім позбавили його. Економіка без універсального обмінного засобу почала пробуксовувати, магазини спорожніли, всі операції з купівлі-продажу мимоволі переходили в площину натурального обміну. На звернення М.Грушевського відгукнулися відомі художники Г. Нарбут, А. Середа, Г. Золотов, А.Красовський, М. Романовський, представивши різноманітні варіанти нових грошових знаків. Вони намагалися привнести у свої ескізи щось дійсно українське, самобутнє. Але тризуб, якому судилося зайняти незабаром головне місце на Державному гербі, першим запропонував у

життя», яке традиційно вишивали на рушниках по всьому Подніпров’ю. Навіть охристий

Для сучасного громадянина України зображення тризуба на паперових грошових знаках — цілком виправдане явище: з 19 лютого 1992 року особистий геральдичний символ Святого Рівноапостольного князя Володимира є основним елементом офіційної символіки нашої держави. А ввів його в «грошову моду» у далекому 1917 році український художникграфік Георгій Нарбут. колір для розфарбування купюр він взяв з національної вишивки. Усього в період з кінця 1917 по 1920 рік в Україні, де за цей час тричі змінилися вища державна влада й назва держави — УНР, Українська Держава й Директорія, було випущено 24 грошових знаки. Автор 12 з них — Георгій Нарбут. ВІД КАРБОВАНЦЯ ДО ГРИВНІ

арбутовські гроші, з одного боку, сьогодні не така вже й рідкість. У той же час вони зовсім невідомі широким верствам населення. Можливо, тому, що ні приватні колекціонери, ні місцеві музеї з якихось причин не вважають за потрібне афішувати зібрання грошових знаків одного з найскладніших періодів становлення незалежності нашої держави. Виправити несправедливість і представити у всій кра-

чатку січня 1918 року у друкарні Василя Кульженка (м. Київ) на папері без водяних знаків, в одній серії «АД» і з одним номером «185». Їх у народі так і називали — «кульженками». Завдання забезпечити населення необхідною грошовою масою в найкоротший термін було виконано, однак Нарбут був незадоволений результатом. Папір виявився зовсім не тієї якості, колірна гама не відповідала затвердженому проекту, друк був розмитим. Ці обставини

Купюра номіналом 1000 карбованців (автор ескізу Григорій Золотов), випущена 1918 року, вважається однією з найкрасивіших. Вона виконана в стилі українського бароко. На лицьовому боці номінал у складній орнаментованій віньєтці, а на зворотному — у круглій рамці, над якою поміщений тризуб. По обидва боки рамки гарні жіночі фігури — алегорія добробуту й статку. сі перші українські паперові гроші випуску 1918—1920 років вирішили в музеї історії м. Дніпродзержинська. Експозиція, під-

Перші сто карбованців оформленні українських грошей Георгій Нарбут. Відмітною рисою його художнього бачення нових грошей стало також символічне «дерево

нути перші українські купюри номіналом 100 карбованців. Вони були видрукувані на по-

готовлена співробітниками музею й міськими колекціонерами, вийшла незвичайно яскравою, інформаційно насиченою. Тут можна детально розгля-

зіграли на руку фальшивомонетникам, і незабаром у вжитку з'явилося чимало підробних сотенних купюр, що були в обігу нарівні зі справжніми. До речі, написи на цих купюрах виконано українською, польською й ідишем. Тож сьогодні неважко зрозуміти, яким був основний склад населення України в 1917—1918 роках за національною ознакою. На перших українських грошах зазначено також, що вони вводяться в обіг як тимчасові й забезпечені не власним золотим запасом (у нової держави його не було), а еквівалентом золота — багатствами території: надрами, лісами, залізницями, прибутком від монополій. Оглядаючись на події тих років, можна сказати, що найпершим українським грошовим знакам все-таки пощастило. Коли в

лютому 1918-го в Київ вступили війська Муравйова, радянська влада оголосила карбованці УНР недійсними й пообіцяла обміняти їх на російські рублі, для чого закликала населення приносити гроші в банки. За кожну здану суму обіцяли видати еквівалент у російських рублях, але в підсумку обмежилися... квитанціями. І ті, хто зберіг свою квитанцію, незабаром змогли обміняти її знову на карбованці. Це сталося на початку березня, коли Українська Народна Республіка ненадовго відновилася в правах. Тоді ж в обіг нарівні з карбованцями була введена гривня.

саме так. «Аероплани» швидко перейшли в розряд постійних грошей, оскільки всі колись випущені й знову надруковані українські паперові гроші занадто швидко знецінювалися. На те, звичайно, були дуже вагомі причини: воєнні дії не припинялися, промисловість фактично не працювала, влада переходила з рук у руки. Затвердитися українському карбованцю заважала ще одна серйозна проблема — водночас із ним в ужитку були російські рублі. Можливо, це було найбільшою помилкою гетьмана Павла Скоропадського, який не зважився оголосити рублі іноземною валютою. А може, довіру до нових грошей було підірвано штучними спекуляціями на валютному ринку. Як би там не було, у часи гетьманату ні гривні з карбованцями, ні облігації, ні інші грошові знаки (марки, бони) не

ІЗ ЩИРОГО ЗОЛОТА Офіційно 1 карбованець дорівнював 2 гривням. 1 карбованець містив 17,424 частки чистого золота («щирого золота»), а 1 гривня — 8,712 частки. Тимчасові кредитні квитки до осені 1918 року були в обігу нарівні із золотою монетою як законний засіб оплати.

Не зникли «сотки» і після переходу влади від УНР до Української Держави на чолі з гетьманом П. Скоропадським. До

перших додалися нові, видрукувані у квітні разом із купюрами вартістю в 200, 400, 500 і 1000 карбованців. Однак величезна кількість фальшивок вимагала заміни грошових знаків. У вересні 1918 року Рада Міністрів розглянула закон про вилучення з обігу кредитних квитків вартістю в 100 карбованців зразка 1917 року. СВОЯ ВА ЛЮТА БЛИЖЧЕ ДО ТІЛА

упюри періоду правління гетьманату відрізняються від тимчасових кредитних квитків зразка 1917 року і розмірами, і художнім оформленням, і якістю виконання. Вони містять більше елементів козацтва. Папір з водяними знаками, фарби яскраві, не розпливаються. На початку серпня в обіг надходять паперові 3, 6-процентні облігації внутрішньої позики номіналом у 50, 100, 200 і 1000 карбованців. На них було 8 купонів — по 4 з кожного боку. Зовні облігації чимсь нагадували аероплани, і в народі їх почали називати

зуміли задовольнити попит населення на українські гроші. Але що можна поставити за заслугу представникам української влади, яка швидко змінювалася, то це те, що жоден наступний уряд не відкидав наробітки своїх попередників. Курсу, узятому на національну грошову одиницю, дотримувалися всі, незалежно від зовнішніх і внутрішніх обставин. 1918 року Центральна Рада й потім гетьманат замовляють гроші у кращих друкарнях Німеччини — на чудовому папері з водяними знаками. Їхня якість була такою високою, що карбованці й гривні 1918 року випуску ходили до 1921 року, уже за радянської влади. Українська Директорія, що протрималася у владі довше попередниць — УНР і Української Держави, також ознаменувала своє правління новими грошовими знаками. Спочатку в обігу були 5-гривневі купюри (кінець лютого — початок березня 1919 року). Їх вважають одними з найбільш невдалих банкнот України, і небезпідставно. Сірий папір, в оформленні — набір різних елементів українських банкнот, які вийшли раніше, є навіть помилка. Дивлячись на грошове різноманіття, представлене в експозиції музею, можна тільки порадіти: ні війни, ні голодомори, ні політрепресії не змогли вплинути на смаки й пристрасті українців. Їх ніхто не змушував це робити, але вони завзято зберігали кольорові папірці, що знецінилися. Дивно, але на звичайних ринках досі час від часу «випливають» цілі пачки тих перших українських грошей. Що вже говорити про спеціальні пропозиції у світі боністики: там можна зустріти все — від частин кліше й пробних екземплярів до повних колекцій.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 2 в е р е с н я 2 0 0 9 , №37-38 (89-90)

СЕРЕДОВИЩЕ ПРОЖИВАННЯ

«Дідо-дуб» та інші однолітки Мафусаїла В Україні с тарт ув ав перепис рослинного населення — найс тарішого Олег СУПРУНЕНКО Київські природозахисники почали незвичну акцію — проведення спільно з Держслужбою заповідних справ України всеукраїнського перепису найстаріших дерев країни. Дерева-старожили, як найстаріші живі істоти на нашій землі, мають неоціненну екологічну, історичну, естетичну цінність. Тому у всіх розвинених країнах до них надзвичайно шанобливе ставлення: їх заповідають, лікують, влаштовують тематичні фестивалі та конкурси, обираючи національні деревадовгожителі, вносять у туристичні маршрути. На жаль, і в цій справі наша країна пасе задніх.

налістів із регіонів. Так до акції долучився і автор цих рядків. Найближчого ж вихідного дня пішов із дружиною в лікарняний парк рідного Берегова, так би мовити, з науковою метою, озброївшись рулеткою та фотоапаратом. Дуб, що росте посеред парку, пам’ятаю з дитинства — колись товариш з дитячих розваг натхненно брехав, мовляв, він такий старий, що його гілки обгризали ще динозаври. Насправді бургундському дубу близько 700 років — якщо

пинятись. Володимира Борейка дуже зацікавило повідомлення з довідника про 800-річний дуб у селі Часлівці, що під Ужгородом, і я вирушив до дитячого будинку-інтернату, розташованого в колишньому панському маєтку. Та мусив розчаруватись — виявилось, що дерево, вказане в довіднику, вже багато років як померло. Нині від нього залишився величезний пінь із дахом. Спиляний стовбур лежить неподалік, у парку — він такий широкий, що розрізати його на части-

ДЛЯ ПОЧАТКУ — ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ

кщо сьогодні у сусідній Польщі під державну охорону взято 53 тисячі вікових дерев і навіть у перенаселеній та урбанізованій Великій Британії — 22 тисячі з планом довести цей показник до 2010 року до 100 тисяч, то в Україні під охороною лише 2600 таких рослин. Аби виправити ситуацію, як і в будьякій справі, починати треба з інвентаризації — в даному випадку всіх старих дерев, що ростуть у населених пунктах України, на заповідних та звичайних територіях. Час від часу така інвентаризація робиться державними органами, та відомо, що грошей на охорону довкілля традиційно виділяється недостатньо, тому і роботи виконуються нерегулярно й нерідко формально — просто переписуються дані зі старих довідників. Мовляв, десяток-другий років тому дерево було таке саме, що з ним станеться? На жаль, це не так: дерева, як і будь-які живі істоти, є смертними. А ще різні довідники містять подекуди надто суперечливі відомості про ті самі дерева. Наприклад, їхній вік може коливатись у межах кількох століть! Традиція заповідати рослинні велетні, заносити їх у різноманітні реєстри давня. Але трапляється, що такі дерева — безумовні пам’ятки не лише природи, а й історії залишаються поза увагою, і будь-який жек або підприємець може спиляти їх, коли заманеться. РОЗЧАРУВАННЯ, ЗНАХІДКИ, СЕНСАЦІЇ

о допомогу у проекті з перепису найстаріших дерев Київський еколого-культурний центр та його директор Володимир Борейко звернулися до обласних держуправлінь Мінприроди України, лісгоспів, станцій юних натуралістів, ботанічних, національних парків, заповідників, окремих ентузіастівкраєзнавців, у тому числі й жур-

ГОЛОВНЕ — ОБХВАТ На облік треба поставити насамперед дуби, що мають на відстані 1,3 м від землі обхват стовбура більше шести метрів (це відповідає їх віку у 600—700 років), липи з обхватом стовбура понад 5 м (тобто, мають понад 500-річний вік), а також усі дерева інших порід (окрім тополі й верби) з 4-метровим обхватом (це означає, що їм щонайменше двісті років). судити з його обхвату в 6 метрів, що на два століття більше, ніж дає дереву виданий у 1998 році довідник «Природно-заповідний фонд Закарпатської області». Два інші бургундські дуби, по 4 метри в обіймищі, також тягнуть на півтисячі років. На жаль, жодних табличок навколо старожилів немає. Як немає й огорожі, підведених стежинок, як це заведено в цивілізованих країнах. Більш того — найстаріший з дубів виявився сильно пошкодженим. В його випаленому дуплі нині легко розміститься людина, а одна з гілок може зламатися під час чергової бурі. Київські екологи мають чималий досвід лікування таких хвороб. Згідно з порадами з книги «Охорона вікових дерев», слід вичистити гниль у дуплі, обдати його дезінфекційним розчином, посипати золою та запломбувати. Пломбу роблять із цегли і заліпляють дупло сумішшю з гіпсу, глини та церезіту. Для гілки, що може зламатися, слід зробити надійну підпорку. От тільки хто візьметься за таку шляхетну, але трудомістку справу? Після нового відкриття знайомого дуба я вирішив не зу-

ни нікому не вдавалось. Однак негативний результат — теж результат. Принаймні тепер відомо, що у солідному довіднику є помилка, яку слід виправити при перевиданні. Наступним було прохання зняти параметри з відомого усім ужгородцям ясеня, що на набережній річки Уж. Виявляється, цей красень досі не заповіданий і оберігається лише доброю волею власників сусіднього бару «Над Ужем». На щастя, трьохсотрічний ясень здоровий, огорожений зручною лавицею і перебуває в безпеці. Утім, табличка з даними, що то за дерево, йому б не завадила. Так само нічийним виявився й старовинний платан у центрі вкрай занедбаного міського парку. Велетень шести метрів у обхваті росте собі, кинутий напризволяще — жодного знаку, жодної огорожі. А він і в історичному плані не простий — понад півтисячоліття тому це дерево, за легендою, власноруч висадив граф Валентин Другет, якого досі згадують незлим словом. Сюрпризом і для мене, і для організаторів акції було випадкове обстеження липи у парку

тубдиспансера у селі Довге Іршавського району. Цей лікарняний заклад розташований в колишньому палаці феодалів Довгаїв, і про долю цієї цікавої, але вкрай занедбаної пам’ятки архітектури варто розповісти окремо. У замковому парку ростуть кілька лип, яким вже згадуваний довідник «Природно-заповідний фонд Закарпатьської області» дає по 180 років. Та виходячи із замірів — одна, найбільша, 6 метрів в обхваті, інша — 4 метри, еколог Борейко робить висновок: найстарішій липі у замковому дворі близько шести століть. Таких несподіванок, приємних і не дуже, чимало як у Закарпатті, так і в усій Україні. Так, у селі Плав’є Свалявського району десять років тому засох шістсотрічний дуб. Ще в радянські часи, коли розвалювали дерев’яну церкву, бульдозером йому пошкодили коріння, і дерево почало повільно вмирати. А цього літа велетень, якого вже вважали померлим, раптом зазеленів! Інший приклад — під час акції з обліку дерев сюрпризом навіть для закарпатських краєзнавців стала інформація з Мінприроди. Виявляється, саме в Закарпатті росте найстаріше дерево України — «Дідо-дуб» у селі Стужиця Великоберезнянського району. Він був заповіданий ще 1968 року, та інформацію про нього довідники давали хибну: «вік — понад 300 років». Але, судячи з його параметрів — 9,1 метра в обхваті, біологи оцінюють вік цього дуба у 1100–1200 років. АКЦІЯ ТРИВАЄ

а початку вересня Київський еколого-культурний центр подав у Державну службу заповідних справ України аналітичну записку, по суті, звіт про добровільно виконану роботу. В ході поїздок по регіонах, вивчення та перевірки наявної інформаційної бази за допомогою фахівців і добровольців зібрано великий унікальний матеріал, який зараз аналізується й систематизується. Тепер можна стверджувати, що в Україні є принаймні 16 дерев, які мають 1000-річний вік (раніше «тисячниками» вважалось усього чотири). Окрім 8 дубів (чотири в Черкаській області, два на Київщині, один у Рівненській та один у Закарпатській областях), це вісім інших дерев — три тиси, дві фісташки, два ялівці та один суничник, і всі вони збереглися у Криму.

Унікальними, бо мають дуже поважний для свого виду вік, є також вісім шести-дев’ятивікових лип. У всіх цих дерев, як і в інших, ще невідомих, не описаних, різна доля. Більшість велетнів потерпають від своєї ж матінкиприроди — в них потрапляють блискавки під час гроз, вітри валять найміцніших рослинних богатирів, їх повільно зжирають дрібні паразити. Такий вже нескінченний цикл життя... Та з появою людини той цикл радикально змінився. Навіть якщо деревам-старожилам пощастило не впасти під сокирою або пилою, то неприємного знайомства з «вінцем творіння» уникнути вдалося небагатьом. Так, відомий дуб Максима Залізняка (хутір Буда Чигиринського району на Черкащині) став об’єктом тренувань екстремального лазання по деревах. Окрім того, туристи, які відвідують заповідник «Чигирин», мають звичку віддирати кору з цього дуба — для покращення свого здоров’я. Якщо один із дубів Шевченка (с. Будище Звенигородського району, Черкащина) заповіданий і про нього дбають — запломбовані дупла, скріплений стовбур, підперті гілки, то інший, неподалік, заповідним чомусь не став. І цей нещасний «брат» живе зовсім іншим життям — фактично гине через велике дупло, важкі гілки, що обламуються, та ще й ризикує бути підпаленим, бо під його кроною збираються зовсім не шанувальники поезії, а місцева молодь із міцними напоями. Незавидна доля й у інших багатовікових. Принаймні два тисячолітніх дерева — дуб та горіх і кілька багатосотрічних загинули в Україні вже в наші дні через недбалість або злочинні дії людей. Організатори акції з перепису найстаріших дерев закликають Держслужбу заповідних справ оголосити ботанічними пам'ятками природи місцевого значення всі незаповідані дерева, обладнати громовідводами усі вісім тисячолітніх дубів, зробити огорожі та охоронні знаки для всіх таких дерев, встановити підпорки під стовбури та гілки там, де це потрібно, удобрити ґрунт гноєм. Ну, і в дусі нашого інформаційного суспільства, необхідно «розпіарити» справу — видати буклети про унікальні дерева, що ростуть у регіонах, а також провести конкурс «Національні дерева України», із яких обрати кілька найцікавіших. Фото автора

ДОЛУЧАЙТЕСЯ! Читачі «УТГ» також мають нагоду взяти участь у шляхетній справі. Адже інформації з регіонів все одно бракує, цілком можливо, що чимало рослинних унікумів залишились поза увагою. Тому було б дуже корисним, якби читачі повідомляли редакції про долю місцевих багатовікових дубів, лип, ясенів тощо і надсилали фотографії цих дерев із позначенням їх параметрів (обхват на висоті 1,3 метра, за можливості — висоту) і описом їх стану. Фотографії дерев з іменами тих, хто їх надіслав, будуть розміщені у віртуальній фотогалереї «Найстаріші дерева України», про них дізнаються і в нашій країні, і за її межами.

Українська технічна газета

№37-38 (89-90) В і в т о р о к , 2 2 в е р е с н я 2 0 0 9

ТРЕБА БАЧИТИ

Він знає, що ви робили минулого вечора Безперечно, iPhone забезпечує вам доступ в Інтернет, зберігає файли, служить компасом, полегшує спілкування з друзями. Та що він знає про вас? Polaris, розроблений великою мобільною телефонною компанією KDDI і японською фірмою Flower Robotics, знатиме про вас усе.

Таємниця червоних капелюхів Британські археологи довідалися, як статуї острова Пасхи одержали свої червоні капелюхи

Polaris не просто телефон, це роботизована система, що включає коліщата, на яких Polaris під’їжджає до найближчого джерела енергії для підзарядки, а також поєднує телефон з телевізором, щоб показати зібрані детальні дані про життя й поведінку власника. Які ж відомості він записує? Усі. Polaris їздить за вами й стежить, куди ви йдете, кому пишете по електронній пошті, що купуєте, кому телефонуєте. Він не тільки відновить перебіг подій після вчорашньої бурхливої вечірки, а й проаналізує звички хазяїна й дасть поради, ґрунтуючись на зібраній інформації. Проект перебуває в стадії розроблення. Необхідно вдосконалити процес збору інформації й навігацію пристрою. Однак компанія сподівається, що Polaris з'явиться в продажі вже наступного року. А поки доведеться покладатися на друзів, щоб відновити події минулого вечора.

Ключ до розгадки лежить у відкритій ними дорозі на крихітному тихоокеанському острівці. Загадкові капелюхи вирізали з червоної вулканічної породи в кар'єрі Пуна Пау, розташованому в кратері давнього вулкана, і котили вкритою червоним пилом дорогою до місця, де стояли самі статуї. Потім капелюхи «надягали» на голови величезних кам'яних статуй, відомих як моаї, що стоять на ритуальних площадках уздовж берегової лінії острова Пасхи. Але як їх піднімали й прикріпляли до статуй, поки залишається загадкою, адже кожен капелюх важить кілька тонн. Загадкою є і їх призначення. Доктор Колін Річардс із Манчестерського університету говорить, що поки виявлено більше 70 капелюхів на ритуальних площадках і по дорозі до них. Він вважає, що в каменоломні вирізали й самі статуї, перш ніж робити капелюхи для них.

Дійсно зелена енергія Ніде підзарядити мобільний телефон? Незабаром це можна буде зробити від найближчого дерева Інженери Бабак Парвіц і Брайан Отіс із Вашингтонського університету винайшли електричний пристрій, який можна підключити до будь-якого дерева для підзарядки. За основу взяли дослідження, проведене торік Массачусетським технологічним інститутом. Там установили, що дерева можуть виробляти напругу до 200 мілівольтів, якщо один електрод приєднати до дерева, а інший — до землі довкола нього. Команда дослідників із Вашингтонського університету вирішила розробити прилад, який зміг би працювати на цій «деревній енергії». Оскільки на-

пруга, що виробляється деревами, невелика, то цей прилад — підвищувальний перетворювач напруги — накопичує отриманий від дерева струм низької напруги в 20 мілівольтів і дає на виході більшу напругу, якої досить для роботи енергоефективних пристроїв. Парвіц відзначає, що сучасні потужні електроприлади не зможуть працювати на такому струмі, але цей винахід — крок до створення нового покоління електроніки. Можливо, у недалекому майбутньому, відпочиваючи на природі, можна буде зарядити iPod або стільниковий телефон від найближчого дерева. За матеріалами Cthings.com, ABC News, Popular Science підготувала Наталія ЧАЙКА

РОЗСЛАБТЕСЯ! Ми зібрали всі відповіді, розташували їх за абеткою і згрупували за кількістю букв у кожному слові. Вам залишилися дрібниці – повернути кожній відповіді її законне місце.

3 літери: ара, бик, Ніл, раб. 4 літери: «Абба», агат, Агра, Адам, Адан, Амур, Анна, анод, араб, арак, Арес, «Асса», атас, атол, база, барк, барс, бюро, ваза, воїн, грюк, дань, дата, Ебро, ефес, злам, ірис, Ірод, карт, кора, Ліда, Моне, наст, неон, обід, овід, одяг, омар, орда, плід, прах, реле, Руан, сабо, Севр, сила, тара, ТАРС, толк, Тоня, трап, урок. 5 літер: Амаду, варан, верес, волос, гумор, Давос, Камов, кокон, кубок, Лорен, макак, Макар, намул, нарис, Нетте, нитка, норов, Панас, подих, родич, рукав, собор, сором, судак, Судан, тріод. 6 літер: анонім, Астана, дельта, екосез, істота, кворум, киргиз, ковчег, кодекс, мандри, міксер, мураха, ходьба, церква, цитрон, чаклун. 7 літер: католик, ковзани, Кремона, Тегеран. 8 літер: акваріум, скафандр, старість, тераріум. Склала Оксана БАЛАЗАНОВА

Куля в лабіринті На малюнку зображена коробка з перегородками (вид зверху), в одній із клітинок якої знаходиться куля. Піднімаючи один із боків коробки, можна перекотити кулю по прямій лінії в нове положення. Куля не зупиняється, поки не докотиться до першої ж перешкоди. Необхідно перекотити кулю з лівого верхнього кута коробки в правий нижній, піднімаючи по черзі краї коробки (підйоми кутів коробки заборонені). Рубрику веде Андрій ГЕРМАН Знайдіть найкоротший шлях. Відповіді на кросворд, надрукований у № 36 (88)

Відповідь на головоломку «Риболовля», надруковану в № 36 (88)

Відповідь на етюд, надрукований у № 3 6 ( 8 8 )

1. c1-d2!! e3:a3 (1… e5:g7 2. h6:f8 e3:a3 3. g5:c5 ×) 2. g5:c5 a3:g5 (іншій бій також програє) 3. h6:b8 ×

Наступний номер «УТГ» вийде 6 жовтня