Автопром
Виставка
Наука — виробництву
Обрій
«Виїзд» на продажах
Енергія нових ідей
Силумінові зірки
Куди веде Зоряний міст?
Виробники автомобілів замість перегляду своєї економічної стратегії за звичкою сподіваються на пільги
Виставка «Енергетика в промисловості-2011» порадувала насиченою експозицією та досить великою кількістю цікавих новинок
Металургійне ноу-хау — алюмінієві сплави з абсолютно новими властивостями — виявилося, є справою жіночих думок і рук
Які нові науково-технічні ідеї народжуються в уяві фантастів? Як впливає наука на цей улюблений жанр?
Стор. 4
Стор. 5
Стор. 11
Стор. 13
Щотижневик Виходить щовівторка
www.eutg.net
№ 39 (194) 11 жовтня 2011 року
Кінець чи тимчасовий відступ? Хоча нині в Європі атомна енергетика потрапила в немилість, ця галузь незабаром має відновити позиції, що похитнулися 2011 рік може стати «чорним» для ядерної енергетики. Звичайно, головною подією в галузі й головним ударом по «мирному атому» стала трагедія в Японії: землетрус і цунамі спровокували найважчу техногенну проблему ХХІ століття — аварію на атомній станції «Фукусіма-1». Наслідком катастрофи, як і 25 років тому в Україні, стало зараження ґрунту й води радіоактивними ізотопами (період розпаду деяких із них — понад 30 років), а також масова евакуація населення. Світ накрила й інша хмара — різні політичні фобії, пов’язані з ядерною енергетикою.
Стор. 7
Аварія на «Фукусімі-1» завдала серйозного удару всій галузі — упали спотові ціни на природний уран і різко знизилися котирування акцій уранодобувних компаній. Підвищення вартості будівництва нових АЕС становитиме 20— 30%. У Японії уряд зобов’язав власника постраждалої АЕС — компанію TEPCO — виплатити компенсацію переселенцям, чисельність яких приблизно 80000.
Олександр ЛЕОНОВ
Малими кроками — до успіху нено просувається на західні ринки.
Інна ХІМІЧУК Озброєне принципами японської виробничої філософії кай дзен, що пропагує безперервне поступове вдосконалення процесів, українське
підприємство
ТОВ
«Черкасиелеватормаш» успішно створює
сучасну
сільгосптех-
ніку. Лідер із розробки та виробництва
екструзійної
техні-
ки в Східній Європі, воно впев-
Найважчий період для ТОВ «Черкасиелеватормаш» уже в минулому. У 90-ті роки, коли перед машинобудівним підприємством, яке виробляло обладнання для зернопереробної промисловості, стояло питання виживання, заводчанам довелося навіть дещо перепрофілювати виробництво. Було взято курс на
Алюмінієві «ультрас» автосервісне обладнання і налагоджено виготовлення підйомників для транспортних засобів. Відродження сільськогосподарського машинобудування розпочалося у 1998 році, коли підприємство почало випуск екструдерів для зерна під торговою маркою Bronto.
Стор. 6–7
Андрій БЄЛОКРИНИЦЬКИЙ Кілька років тому лептопи розділилися на дві категорії: власне ноутбуки й нетбуки. Потім з’явилися планшети. А цього року ринок пропонує ще один клас пристроїв, який за зовнішньої схожості з лептопами все-таки відрізняється від них настільки, що навіть дістав власну назву. Ідеться про ультра буки.
Компанія Intel, як відомо, випускає виключно комп’ютерні комплектувальні й не складає готові пристрої. Проте найбільший у світі виробник процесорів може впливати на складальників, надаючи їм референсний (базовий) проект пристроїв, що відповідає специфіці нових чипів.
Стор. 12
2
№ 39 (194)
11 жовтня 2011 року
Тут і тепер
Запобігти біді — словом і ділом
Цитати тижня
Людмила ГРЕЧАНИК Підбито підсумки 1-го всеукраїнського конкурсу для журналістів і працівників прес-служб підприємств «Із любов’ю до життя», присвяченого пам’яті луганської журналістки Ольги Негребецької
Сергій Тігіпко Віце-прем’єр — міністр соціальної політики
Наближається досить серйозна криза…У нас немає варіантів, треба домовлятися (Із МВФ. — Ред.), бо залишитися сам на сам із кризою, без підтримки міжнародних фінансових організацій, дуже важко.
Кращі роки свого професійного життя й величезну частину душі Ольга Негребецька віддала боротьбі з бідою. Причому бідою рукотворною. Це явище нашої дійсності, що виникає в процесі виробничої діяльності людини, має багато аспектів: правовий, економічний, соціальний, морально-етичний. У полі зору «Української технічної газети» — аспект науковий,
Андрій Клюєв Віце-прем’єр-міністр — міністр економічного розвитку і торгівлі України Усе, що стосується дефолту, то люди, які озвучують такі речі, просто ще не стали державними діячами. Можливо, десь щось прочитали, десь щось вивчили, навчилися слова «дефолт», але не знають, коли саме його вживати.
техніко-технологічний. Це нові розробки українських учених, що спрямовані на модернізацію фізично й морально застарілого, а отже, потенційно небезпечного обладнання; що піднімають вітчизняну промисловість на новий технологічний рівень, що зберігають людські життя й дають відчутний економічний ефект. Тому редакція «УТГ» радо підтримала новий конкурс, заснований депутатом Луганської обласної ради Костянтином Петровим за участю територіального управління Держгірпромнагляду в Луганській області й тижневика «Тиждень плюс». І не тільки через те, що його зміст відповідає духу й букві нашого видання, а й тому,
Погляд за фасад Ірина КОНДРАТЬЄВА З 4 по 7 жовтня в Дніпропетровську проходила 22-га національна виставка енергоефективного будівництва та дизайну «ФАСАД IN DESIGN».
Микола Безуглий Заступник міністра аграрної політики
Середньостатистичний сільський житель в Україні одержує з бюджету набагато менше (часом у десятки разів менше), ніж міський.
галузі будівництва, розробки та впровадження енергозбережних матеріалів і технологій, а також дизайну. Це дозволило об’єднати під одним дахом фактично
Одним абзацем ТОВ «БіоХім Груп» (м. Донецьк) увело в експлуатацію завод із виробництва біобензинів, повідомив директор підприємства Олексій Галушко. Основним інвестором заводу стала група компаній «Олімп».
За словами О.Галушка, завод потужністю близько 7,3 тис. т/р. випускає бензини А-92а, А-95а й А-98а із 30-відсотковим вмістом біоетанолу, використовуючи для виробництва прямогонний бензин і фуражні зернові культури — пшеницю, ячмінь, кукурудзу. Реалізовуватимуться біобензини переважно через мережі АЗС у Донецьку. Завод у Черкасах законсервують до кращих часів.
Корпорація «Богдан» ініціювала процедуру банкрутства дочірнього підприємства Автоскладальний завод №3 (Черкаси) ВАТ «Луцький автомобільний завод» із метою оптимізації виробництва та скорочення витрат. Як пояснив прес-секретар корпорації «Богдан» Сергій Красуля, сьогодні в умовах економічної кризи й падіння авторинку потужності компанії значно недовантажені. «Випуск вантажної техніки перенесено на інші заводи корпорації», — відзначив С. Красуля, додавши, що «це стандартна ситуація, після завершення процедури банкрутства завод буде законсервований до кращих часів». «На суміжних із Молдовою територіях українські геологи відкрили великі родовища сланцевого газу, видобуток якого можна вести й на території сусідньої країни», — за-
явив міністр енергетики та вугільної промисловості Юрій Бойко на зустрічі в Києві з віце-прем’єр-міністром — міністром економіки Молдови Валерієм Лазером. Бойко додав, що Молдова зможе видобувати сланцевий газ на своїй території, заявивши про готовність надати їй інформацію та експертизу в цій галузі.
Адреса редакції: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28а
Засновник і видавець — колектив редакції «УТГ»
www.eutg.net Е. пошта: info@tehnichka.com ПРИ ВИКОРИСТАННІ МАТЕРІАЛІВ ПОСИЛАННЯ НА «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ.
91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98в.
Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 12993-1877Р від 20.08.2007 р., видано Міністерством юстиції України.
Виставка не тільки змінила назву, а й наповнилася новим змістом. Близько 150 компаній із Дніпропетровська, Києва, Донецька, Луганська, Харкова, Одеси та інших міст продемонстрували ключові напрямки в
три самодостатні виставки й показати, наскільки все взаємозалежне, коли справа стосується спорудження будинків, промислових корпусів, житла й забезпечення комфортних умов існування.
що він присвячений світлій пам’яті Ольги Негребецької. Професійні дороги зводили журналістів «УТГ» з Ольгою, керівником пресслужби Луганського теруправління Держгірпромнагляду, у важкі, трагічні моменти. Разом працювали на масштабних резонансних аваріях, де в перші години й навіть дні важко в чомусь розібратися, одержати компетентний коментар. У цій ситуації без перебільшення безцінною завжди була допомога Ольги, миттєва й кваліфікована. У першому конкурсі представлено 50 робіт різних жанрів з теми безпеки виробництва, у тому числі й статті Кожен напрям виставки знайшов продовження у творчих зустрічах, консультаціях фахівців, проведенні тематичних семінарів і майстер-класів від представників декількох солідних компаній, відомих як в Україні, так і за кордоном. Це дозволило одержати максимум інформації про новинки архітектурнобудівельного ринку та впровадження найпрогресивніших технологій європейського й світового рівня, насамперед у галузі енергоефективності та енергозбереження. За традицією на виставці змогли заявити про себе молоді архітектори Дніпропетровська й дизайнери, що взяли участь у експозиції «Проект 960 х 600» і міжнародному фестивалі дизайну «COW/2011», відомому також за назвою «Корова». За 4 дні виставку відвідали більше 10 тисяч чоловік. Фото автора
«Фрегат» узяв курс на Європу Алла МІРОШНИЧЕНКО Первомайський завод «Фрегат» на Миколаївщині першим в Україні одержав сертифікат СЄ, що підтверджує відповідність його продукції європейським стандартам ЕN 1317-5. Зокрема, ідеться про виготовлені на підприємстві системи дорожніх огорож.
Системи дорожніх огорож, вироблені місцевими фахівцями, мають підвищену утримувальну здатність, що під-
тверджено успішними випробуваннями. Наявність євросертифіката дозволить «Фрегату» установлювати свої огорожі на території країн ЄС. Це не тільки збільшить обсяги випуску продукції, а й дасть можливість конкурувати із кращими виробниками цього виду обладнання в Європі, говорять на підприємстві. ВАТ «Завод «Фрегат» — один із найбільших в Україні
Головний редактор Іван Спасокукоцький тел. 044 278 42 37, e-mail: ivanspas@tehnichka.com РЕДАКЦІЯ: Людмила Гречаник — редактор відділу технічної думки тел. 0642 34-72-47 e-mail: tehnomysl@tehnichka.com
Олександр Білиловець — редактор інтернет-ресурсу еUTG.net, тел. 044 278-42-37 e-mail: bililovets@tehnichka.com
ВІДДІЛ РЕКЛАМИ: Ганна Шумакова — тел./факс:
ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИ: Дмитро Баранов — тел./факс: (044) 278 42 37
Ігор Павлюк — редактор відділу промисловості
Любов Соловйова — тел./факс:
тел. 044 278-42-37 e-mail: pavluk@tehnichka.com;
e-mail: podpiska@tehnichka.com
(0642) 59 93 91 тел.: (0642) 59 93 92,
Швидкі китайці Сергій ДУМКЕВИЧ За три роки китайська корпорація побудує парогазову електростанцію в Щолкіному.
Проект вартістю $700 млн реалізують китайська національна машинобудівна корпорація «Сіномаш» і ДП «Кримські генерувальні системи». До початку будівництва Китай проведе податкове дослідження й оцінку економічних ризиків проекту. Зараз на об’єкті ведуться роботи із забезпечення газопостачання, добирається необхідне обладнання. Крім того, до кінця року буде закінчено розробку технікоекономічного обґрунтування, на виконання якого китайська сторона виділила 420 тис. грн. Будівництво парогазової електростанції потужністю 600—800 МВт буде закінчено до 2015 року. виробників техніки для сільського господарства, харчової та переробної промисловості, виробів суднового машинобудування, гідравліки тощо. Недавно фахівці заводу запропонували створити на базі одного зі своїх корпусів сучасне високотехнологічне підприємство з виготовлення веж для вітроенергетичних установок виробничою потужністю до 500 комплектів на рік. Для цього тут є всі необхідні умови.
Газета видається українською та російською мовами
(044) 278 42 37, тел.: (097) 534 23 04, Позиція авторів публікацій не завжди
e-mail: reklama@tehnichka.com
дніпропетровського автора «Української технічної газети» й журналу «Промислова безпека» Володимира Отрощенка — у його журналістській творчості саме науково-технічний аспект лиха та запобігання йому давно став пріоритетним. Журі визнало його переможцем у номінації «Кращий матеріал у друкованих ЗМІ». Серед лауреатів — теле-, радіо- і фотожурналісти з Луганська, Миколаєва та Хмельницького. А Гранпрі здобула прес-служба ТОВ «Луганське енергетичне об’єднання», що представила на конкурс... мультфільми, де популярно й з любов’ю до життя розповідають дітям про небезпеку, яку спричиняють дитячі витівки на об’єктах високої напруги.
збігається з позицією редакції. Редакція залишає за собою право виправляти матеріали та рецензувати рукописи. За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець.Матеріали, позначені (R), публікуються на правах реклами.
За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій.
Передплатні індекси: українською мовою — 99309 російською мовою — 99340 Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «Прес-Експрес». Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 50-08-54
НАКЛАД МІСЯЦЯ 28000 прим. Замовлення № 2016
3
№ 39 (194)
11 жовтня 2011 року
Тут і тепер Наука СПІВРОБІТНИЦТВО Почалася передача Україні технологій для будівництва на території країни заводу з фабрикації ядерного палива, повідомили в російській паливній компанії «ТВЕЛ» за підсумками семінару-наради «Розвиток атомної енергетики — чинник стабільного розвитку міждержавного співробітництва» у Севастополі. За попередніми оцінками, вартість заводу становитиме $300—350 млн. Остаточну суму буде визначено після закінчення й затвердження ТЕО. Російська сторона готова забезпечити майже 60% фінансування від загальної вартості заводу. За словами віце-президента «ТВЕЛ» Василя Константинова, виробництво буде запущено через три роки після затвердження ТЕО. Генеральний директор ДК «Ядерне паливо України» Тетяна Амосова заявила, що «основні питання уже вирішені». Велика Британія і ЄС оплатять сховище для радіоактивних відходів в Україні. Посол Великої Британії Лі Тернер був присутній на відкритті будівництва укриття для радіоактивних відходів у Чорнобильській зоні. Він відзначив, що більша частина робіт фінансується Великою Британією, яка виділила 8 млн фунтів. Близько 2 млн євро виділив Євросоюз. Таким чином, радіоактивні відходи не можуть бути використані з незаконною метою, що знизить у світі терористичну загрозу, уважає Лі Тернер.
ЦИФРА Понад 14% українців живуть за кордоном. За даними Міжнародної організації з міграції (МОМ), за межами України мешкають 6,5 млн емігрантів, що становить 14,4% населення країни. При цьому трудових мігрантів — близько 2,5 млн, із них 67% — чоловіки, 33% — жінки, 54% працюють у будівельній галузі, 17% — у сфері домашнього догляду, по 9% — у сільськогосподарському секторі й торгівлі, ще 6% — у промисловості й 5% займаються іншими видами робіт. Найбільша кількість громадян виїжджає із Закарпатської та Чернівецької областей, найменша — з Київської, Одеської, Житомирської, Кіровоградської, Полтавської, Дніпропетровської.
ЕКОНОМІКА Дефолту не буде? За словами першого віце-прем’єрміністра Андрія Клюєва, на казначейських рахунках — 20 млрд грн і близько 3 млрд доларів, і дефолт Україні не загрожує. «Ніякого дефолту нема, платежі йдуть вчасно, ніяких зупинок не було», — сказав Клюєв. Державний борг України не перевищує 60% ВВП.
Боргове навантаження на державний бюджет в Україні менше, ніж у деяких країнах єврозони, заявив голова Комітету ВР із питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики Віталій Хомутинник. Наприклад, державний борг у країні з найгіршою економічною ситуацією — Греції — становить 153% ВВП, а в найбільш благополучній Німеччині — 83% ВВП, у той час як в Україні не перевищує 60% від ВВП.
Експерт: Україна розвиватиметься навіть у кризу. Із початку 2011 року вітчизняна економіка зросла на 5,1%, але Національний банк України це анітрохи не дивує, заявив керівник групи радників голови Нацбанку Валерій Литвицький. «Ми оцінюємо макроекономічну ситуацію як стабільну... Уперше в нас експорт збільшується швидше, ніж імпорт», — сказав експерт. При цьому інфляція за останні вісім місяців — 4,1%, що за підсумками року дозволить Україні вийти на показник менше 10%, а може, навіть менше 9%. Україна має всі шанси зберегти обсяги експорту, навіть у тому випадку, якщо зміниться світова кон’юнктура, резюмував Литвицький. Під час форуму «Таврійські обрії», що відбувся недавно в Херсонській області, підписано інвестиційні домовленості з іноземними компаніями на суму понад $3 млрд, повідомила прес-служба ХОДА. У роботі форуму взяли участь 100 представників іноземних держав і компаній. Інвестиції залучено майже в усі сфери економіки, зокрема підписано меморандуми з таких проектів: будівництво сонячної електростанції (празька група «Star»), вітроелектростанції (компанія ENECO Ukraine Ltd); створення мультифункціонального геотермального реабілітаційного містечка InterMedicalEcoCity на Арабатській стрілці; реконструкція Херсонського нафтопереробного заводу. Кошти з інвестиційних проектів уливатимуться в економіку області протягом 2011—2015 років і стануть однією з економічних складових кардинального реформування Херсонщини. Уряд Канади підтримає інвестиції канадського бізнесу на територію Луганщини, повідомляє прес-служба Луганської облдержадміністрації. Під час зустрічі голови Луганської облдержадміністрації Володимира Пристюка й голови Луганської облради Валерія Голенка з Надзвичайним і Повноважним Послом Канади в Україні Деніелом Кероном сторони домовилися про створення опти-
мальних умов для двосторонніх зв’язків між представниками бізнесу двох країн як на території регіону, так і за його межами. «Ми зацікавлені в співробітництві наших бізнес-кіл. Сьогоднішній візит на Луганщину — частина нашої стратегії зі створення сприятливого клімату для українськоканадського бізнесу» — відзначив посол.
ФІНАНСИ У зв’язку з рішенням Національного банку України про зміну правил обміну валюти частина валютних операцій уже здійснюється в Інтернеті. На форумах люди домовляються зустрітися й обміняти купюри в столиці, пропонують доставити валюту додому, але з націнкою (наприклад, долари по 8,12—8,15 грн замість 8,04, як у обмінниках). У соцмережі Facebook створено групу для обміну. Для безпеки в неї пропонується додавати тільки знайомих людей, які мають назвати своє справжнє ім’я. Після угоди людина видаляє себе із групи. Місія МВФ прибуде в Україну наприкінці жовтня, заявив міністр соціальної політики України Сергій Тігіпко. «Місія обов’язково буде. За програмою stand-by за Україною зарезервовано 13,5 мільярда доларів, і це дуже добре. Бо сьогодні багато країн хотіли б мати свої програми роботи із МВФ — попит на гроші збільшується», — заявив Тігіпко.
ПРОМИСЛОВІСТЬ «Луганськтепловоз» виконує замовлення «РЗ». ПАТ «Луганськтепловоз», власником якого є російський «Трансмашхолдинг», у січні-вересні 2011 року збільшило випуск продукції в 2,2 раза в порівнянні з аналогічним періодом 2010-го, повідомляє прес-служба підприємства. За цей час випущено 52 секції тепловоза 2ТЕ-116УМ, 22 секції тепловоза 2ТЕ116У, по 4 секції електровозів 2ЕЛ-5 і 2ЕЛ-4, зроблені запасні частини для локомотивів, вузли та агрегати. Тільки у вересні «Російським залізницям» відправлено 10 секцій 2ТЕ116У. Поставка «Укр-
залізниці» дизель-поїзда ДЕЛ-02, електропоїзда ЕПЛ-2Т, маневрового тепловоза ТЕМ-103 — поки в планах підприємства.
Корективи робить криза. ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» (Полтавська обл.) у зв’язку зі складною економічною ситуацією скоротив план виробництва на 2011 рік на 21,7% — до 47 тис. тонн, повідомив директор підприємства В’ячеслав Яворський.
«Ми планували вийти на 60 тисяч тонн, почали видавати працівникам премії, планували ремонти, але зараз все згортаємо. У світі криза, на придбання сировини ми взяли кредит», — сказав Яворський.
ПЕК Міністерство енергетики та вугільної промисловості України створило три оперативних штаби, які проводитимуть загальну координацію будівництва важливих об’єктів енергетичної сфери, повідомила прес-служба міністерства. Це штаби з управління проектом будівництва ЛЕП напругою 750 кВ для видачі потужності Рівненською і Хмельницькою АЕС загальною вартістю 1,568 млрд грн, а також будівництво першої черги Дністровської гідроакумулювальної електростанції (8,458 млрд грн) і
ним періодом 2010 року — до 463,5 тис. тонн.
БУДІВНИЦТВО Київська міськдержадміністрація взяла за основу проект генерального плану Києва і його приміської зони на період до 2025 року вартістю близько 500 млрд грн. За словами начальника комунальної організації «Інститут Генерального плану м. Києва» Сергія Броневицького, вартість невідкладних заходів, зокрема будівництва об’єктів соціальної сфери, житла, становить близько 150 млрд грн. Відповідно до генплану до 2025 року в столиці побудують близько 28,5 млн м2 житла, з яких до 3 млн м2 становитиме соціальне й доступне житло. Передбачається, що в підсумку загальна площа житла в столиці досягне 88,5 млн м2, а житлова площа в розрахунку на одного жителя — 27,5 м2.
ТРАНСПОРТ
ЛЕП Запорізька АЕС — ПС «Каховська» (4,893 млрд грн). Головою цих оперативних штабів призначений директор департаменту стратегічної політики, інвестицій та ядерно-енергетичного комплексу Микита Константинов.
ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» проводить діагностику прикордонних із Російською Федерацією ділянок магістральних газопроводів, повідомили в прес-службі ДК. Уже повністю продіагностовано прикордонні ділянки магістральних газопроводів Уренгой—Помари—Ужгород і Острогожськ—Шебелинка, триває діагностика прикордонних ділянок із Російською Федерацією інших магістральних газопроводів, що проходять через газовимірювальні станції «Суджа» і «Валуйки». Фахівці компанії із квітня по жовтень поточного року виконали 84% від загального обсягу робіт, на 1488,2 км магістральних газопроводів проведено внутрішньотрубну діагностику, на 2706,6 км — очищення. Шебелинське відділення з переробки газового конденсату й нафти (Шебелинський ГПЗ, Харківська обл.) ДК «Укргазвидобуток» НАК «Нафтогаз України» відновило роботу після планового ремонту, повідомив представник компанії. За час зупинення на підприємстві виконали ремонтні та профілактичні роботи вакуумних колон газофракційної установки ГФУ-1, а також провели огляд і ремонт технологічного обладнання, заміну запірних арматур і трубопроводів. За оперативними даними, у січнісерпні Шебелинський ГПЗ збільшив переробку газового конденсату на 3% у порівнянні з аналогіч-
У Києві готові до роботи 27 евакуаторів. У комунальному підприємстві «Київтранспарксервіс» готові до виконання закону про евакуацію неправильно припаркованих автомобілів у випадку його прийняття, заявив начальник юридичного сервісу КП Костянтин Башмаков. «Ми маємо в розпорядженні 27 евакуаторів із GPS, готових до застосування», — сказав він. Паливна криза українських аеропортів поки не торкнулася тільки Одеси. Дефіциту авіапалива в жовтні в міжнародному аеропорту «Одеса» не передбачається, повідомила прес-секретар організації Марія Попович. За інформацією Одеського аеропорту, проблеми зі своє-
часними поставками авіапалива в аеропорти сьогодні фіксуються по всій Україні. Не виключено, що це пов’язано з майбутнім підвищенням вартості авіапалива в Україні в середньому на $130 за тонну. Так, Харківський аеропорт повідомив всіх своїх партнерів із числа авіаперевізників про тимчасовий дефіцит палива й попросив їх організувати маршрутну сітку перельотів таким чином, щоб повітряні судна не потребували дозаправлення в Харкові, повідомляє прес-служба аеропорту.
Підготувала Анна ГРЕЧАНИК за матеріалами УНІАН, ГолосUA. UGMK.INFO, РБК-Україна, ЛIГАБiзнесIнформ Інтерфакс-Україна, Укррудпром
4
№ 39 (194)
11 жовтня 2011 року
Автопром
«Виїзд» на продажах Виробники автомобілів замість перегляду своєї економічної стратегії за звичкою сподіваються на пільги Юрій ГРИГОРЕНКО Стан українського авторинку повністю відбиває ситуацію в економіці країни. Як тільки настає певне поліпшення макроекономічної ситуації — продажі перевищують чергові максимуми. Але навіть це не заважає вітчизняним автовиробникам укотре намагатися вибити собі податкові пільги, які — скільки їх не давай — ніяк не можуть поліпшити ситуацію в галузі.
Докладно
на вигідних умовах, а також наявністю нових моделей і рестайлінгових версій у багатьох брендів. Відіграла свою роль і реальна загроза підвищення цін на автомобілі імпортного виробництва в результаті ініційованого українським автопромом спецрозслідування». Ще однією з останніх тенденцій треба назвати появу в Україні автомобілів світових брендів, зроблених на заводах у Росії. Імпорт цих машин з Росії дозволяє пропонувати їх за більш низь-
Відіграв свою роль і спекулятивний попит на нові автомобілі, насамперед імпортного виробництва, спричинений очікуванням збільшення ввізних мит на авто. Можливе підвищення цін на «залізних коней» у межах навіть 30% робить покупців «сліпими». Хоча їх зрозуміти простіше за все — майже ніщо в Україні вже не дешевшає. Цього року вітчизняний авторинок уперше після кризи почав показувати відчутну позитивну ди-
кою ціною в порівнянні з аналогами, виготовленими в Європі, Японії або Кореї. Надалі ця тенденція тільки посилюватиметься. Також не можна забувати й про активізацію банківського автокредитування. «Зростання кредитних продажів відбувається на тлі зниження ставки з автокредитів, — розповідає Артем Ткаченко. — У період кризи ставки з трирічних кредитів сягали 25%, за 2010 рік вони знизилися до 18%, а зараз наближаються до 15%. Значно зросла кількість банків, що видають кредити. Так, на початок серпня цього року 31 банк із 50 найбільших видавав кредити на купівлю нових авто вітчизняного складання, тоді як на початку року — лише 19 банків. До кінця року ми очікуємо збільшення обсягу продажів авто в кредит до 25%». Утім, через порівняно високий перший внесок автокредити поки не мають докризової популярності, коли 60—80% автомобілів продавалися із залученням банківських позик. За даними AUTO-Consulting, 2010 року тільки 11% покупців купували автомобіль за допомогою банківських запозичень. Зараз цей показник ще вище. «У дилерських центрах, що входять до нашого складу, частка продажів у кредит становить від 6% до 33% залежно від бренду», — говорить Артем Ткаченко.
наміку. Утім, зростання не буде, особливо якщо посилиться економічна рецесія, та ще й уведуть мита на імпортні авто.
Кредитний порятунок У серпні авторинок поставив посткризовий рекорд продажів. За даними AUTO-Consulting, в останній місяць літа в Україні реалізовано 21 тис. автомобілів, що на 54% більше, ніж за аналогічний період минулого року, і на 4,8% — ніж у липні. Лідером продажів залишився російський АвтоВАЗ, який контролює вже майже 13% українського ринку. Hyundai посів друге місце із часткою 10,7%. АвтоЗАЗ зумів зберегти третє місце, але обсягів реалізації продукції не наростив. В асоціації «Укравтопром» підрахували: кількість реєстрацій легкових авто на 35,2% більша, ніж у серпні минулого року. Ринок нової техніки, що має найбільший вплив на внутрішнє виробництво, також зріс у порівнянні з показником річної давнини. За словами керівника автомобільного бізнесу «ВіДі Груп» Артема Ткаченка, ключовою тенденцією розвитку авторинку України 2011 року можна назвати зростання продажів автомобілів у низькому й середньому ціновому сегментах. «Ця ситуація значно відрізняється від попередніх періодів, — говорить експерт. — У 2009 і 2010 роках саме сегмент бюджетних автомобілів зазнав стагнації, на відміну від преміумкласу, що продавався досить непогано. У липні 2011-го в Україні було продано 20117 нових легкових автомобілів. Це на 20,4% вище червневих показників і на 31,2% більше в порівнянні з аналогічним періодом 2010 року. Зростання продажів автомобілів цього року обумовлене найперше доступністю автокредитів
Якщо розібратися
У розшуку... пільги! Причиною ситуації, яка вже не вперше виникає на українському ринку, цього разу стала скарга українських автовиробників (асоціації «Укравтопром»), за результатами якої Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі наприкінці червня почала розслідування щодо імпорту машин з обсягом двигуна 1— 2,2 тис. см3. Так, «Укравтопром» пропонував увести на 4 роки додаткове спецмито в розмірі 33,4% і 47% на закордонні авто з обсягом двигуна 1—1,5 і 1,5— 2,2 тис. см3 відповідно. Вітчизняні виробники незадоволені тим, що в 2008—2010 роках на тлі скорочення реалізації авто зріс імпорт, а його частка в продажах збільшилася, що призвело до збитків. Про яку кризу торік говорять ініціатори введення мит, не зовсім зрозуміло. За даними Держстату, у цей період українські автовиробники в порівнянні з 2009 роком збільшили випуск на 14,6%, а вже за 8 місяців поточного року зростання становило 56,3%.
Ще одна мотивація введення пільг — «м’який примус» іноземних автовиробників до створення в Україні власних виробництв. З урахуванням того, що жоден із західних автогігантів за всі роки незалежності не відкрив в Україні нічого, прогнозувати радикальне поліпшення ситуації може тільки невиправний оптиміст. В Україні треба відокремити поняття складання й виробництва, а також створити привабливі умови для інвесторів, а не вічно підтримувати автовиробників, «виробництво» яких полягає в прикручуванні коліс до завезеного кузова авто. Ефективність запобіжних заходів залежатиме від здатності українських підприємств залучати міжнародних гравців до складання їхніх моделей в Україні. Отримані кошти від збільшення виробництва українські компанії мають використовувати для збільшення локалізації складання й створення своїх власних авто. Це цілком здійсненне завдання за умови тривалого періоду запобіжних заходів. Випуск автомобілів в Україні 2008 року становив близько 400 тис. одиниць на рік, при тому, що купувалося більше 600 тис., тож потенціал українського ринку дуже високий, і закордонні компанії швидко переорієнтуються на складання своїх автомобілів на наявних площадках у Запоріжжі, Черкасах, Кременчуці й Закарпатті. Зараз питання створення власної моделі не стоїть навіть на єдиному автомобільному підприємстві повного циклу в Україні — АвтоЗАЗі, хоча одержані кошти й інвестиції можуть дати підприємству таку можливість.
Добре незабуте Нагадаємо, що українським автовиробникам уже не раз надавали податкові пільги (зокрема ЗАЗу) і застосовували захисні мита. До вступу України в СОТ 2008 року мито на імпортні авто було на рівні 25% (зараз — 10%, має бути знижене в 2013 році до 5%). Якщо все це не допомагало українським виробникам авто розвивати виробництво, то нові послаблення навряд чи їм допоможуть. «Введення спецмита малоймовірне, бо необхідно змінювати умови членства України у СОТ й можна чекати відповідних дій з боку інших його учасників, — відзначає старший аналітик ІГ «АРТ Капітал» Олексій Андрійченко. — Крім того, для ефективного застосування спецмита воно має
Олексій Андрійченко
стосуватися й російських автомобілів, які сьогодні завозяться безмитно, що також приведе до відповідних заходів і може перекрити один із перспективних експортних ринків АвтоЗАЗу й «Богдан Моторсу» — двох провідних виробників автомобілів в Україні». Утім, Київ хоче почати переговори про зміну умов участі у СОТ, але у влади занадто мало часу для реалізації цих намірів. «Зміни в умови членства у СОТ треба внести наприкінці цього року, і нові умови будуть чинними протягом наступних трьох років. Якщо сьогодні не вжити заходів зі скорочення дефіциту торговельного балансу, то протягом трьох років Україна, імовірно, стане перед необхідністю девальвації гривні — удруге за останні 5 років. Азаров уже підтвердив намір переглядати умови членства у СОТ, і автомобільна індустрія у числі перших кандидатів на перегляд через свою високу частку імпорту як у натуральному, так і доларовому обчисленні», — відзначає Олексій Андрійченко. У цілому можливі мита торкнуться 80% усього авторинку, і, за оцінками AUTO-Consulting, через невигідність імпорту на ринку вивільниться частка приблизно в 55%. Введення спецмит цілком паралізує ринок і підірве його розвиток мінімум на кілька років. Якщо іноземні виробники раніше не прийшли в Україну, то вони ніколи не зроблять цього в умовах нової хвилі кризи. Через введення мит на імпорт держбюджет утратить мільярдні надходження від митних зборів. Більш того, у зв’язку з тим, що в України з Росією є договір про безмитну торгівлю автомобілями місцевого складання, це рішення суперечить інтересам Росії.
Аспект
Танці навколо мит Логічним виглядає припущення про те, що введення таких мит може зірвати
переговори про зону вільної торгівлі (ЗВТ) з ЄС і створити проблеми на російському напрямку — у переговорах про ЗВТ із країнами СНД і «особливу» участь в Митному союзі (МС). За словами Артема Ткаченка, у такому випадку ціни на імпортовані автомобілі зростуть на 20—50% з урахуванням ПДВ і акцизів, а на вітчизняні — до 15%. Більш значне підвищення нівелює імпортозамінний ефект мита й тільки скоротить попит на вітчизняні автомобілі. «З урахуванням імпортозаміщення ми очікуємо середнього підвищення цін у цьому сегменті автомобілів, що займає 80% українського ринку, на 20%», — розповів експерт. Остаточна доля введення мит поки не зрозуміла. «Укравтопром» просив увести їх уже з 16 серпня, але Мінекономрозвитку подовжило термін спецрозслідування. Останні дії уряду говорять про те, що він не погодиться на поступки. Це видно хоча б із законопроекту, який Кабмін вніс у Верховну Раду. Документ передбачає зниження мита на імпортні авто з обсягом двигуна понад 3 тис. см3 із 7 до 6%. Це є виконанням зобов’язань, узятих Україною під час вступу у СОТ. Імпортери також не залишаються осторонь від цих процесів. «Разом із ВААІД ми беремо активну участь
Артем Ткаченко
у спецрозслідуванні як зацікавлена сторона й наводимо аргументи, що свідчать про згубний вплив підвищення мит на автомобільний ринок України. На жаль, у нашій країні можливо все, і не завжди наш уряд послуговується здоровим глуздом. Якщо мита буде підвищено, постраждають не тільки автомобільний ринок і споживачі, яких хочуть у такий спосіб пересадити на автомобілі українського складання, а й країна в цілому. Адже будуть відповідні дії СОТ, країни — імпортери автомобілів вимагатимуть підвищення мит на українські товари, а в деяких випадках можуть навіть закрити кордони для українських виробників», — сказав Артем Ткаченко.
5
№ 39 (194)
11 жовтня 2011 року
Виставка
Енергія нових ідей Виставка «Енергетика в промисловості-2011» порадувала насиченою експозицією та досить великою кількістю цікавих новинок Сергій БАРЛАС Особливо приємно, що вітчизняні виробники змогли стати гідними конкурентами закордонним колегам — як завдяки власним розробкам, так і творчому підходу до реалізації іноземних винаходів.
Звуковий рівнемір
будь-який момент часу. Такі карти дозволяють повсякчас одержувати абсолютні значення рівня поверхні, обсягу й ваги матеріалу з дуже високою точністю.
Лічильники особливого застосування
Компанія ПАТ «МІТЕЛ» із КСК «Автоматизація» проДніпропетровська запроподемонструвала новий звуковий рівнемір 3DLevelScan- нувала свій спосіб боротьби ner. Ця модель реалізує ін- з крадіжками електроенергії новаційний спосіб вимірю- — серію трифазних лічильвання, за допомогою якого ників особливого застосубезперервно фіксуються рі- вання «Дельта 8010». Розробники цих приладів вень, обсяг і вага матеріалів, які розміщені у бункері або урахували основні способи, використовувані нечесними відкритому сховищі. Головна перевага 3DLevel- споживачами: розкриття ліScanner — робота не на уль- чильників і внесення змін у тразвуці, як у більшості су- їхню схему та конструкцію, часних рівнемірів, а на зву- вплив на їхню працездаткових хвилях різних частот. ність за допомогою постійЗавдяки цьому у разі вимі- ного магніту, а також розрювання сипких матеріа- крадання електроенергії мелів рівнемір нечутливий до тодом впливу на лічильники пилу. Діапазон вимірюван- змінного електромагнітного поля радіохвилями великої ня — до 70 м. 3DLevelScanner викорис- потужності, що останнім чатовує 2-мірні формувачі, які передають низькочастотні імпульси, а також приймають і записують луну імпульсів, відбитих від вимірюваних матеріалів. Цифровий процесор рівнеміра вибирає та аналізує прийняті сигнали. Виходячи з оцінки часу прийому й напрямку прийнятих сигналів, процесор створює 3-мірне зображення поверхні, яке можна по- Лічильник бачити на віддаленому екрані. Потім прилад точно сом набуло поширення. Для цього використовують спевизначає обсяг матеріалу. За допомогою 3DLevel- ціальні генератори з петлеScanner можна вимірюва- вим вібратором, який розти майже всі матеріали, що міщають зверху або знизу містяться у яких завгодно лічильника за периметром резервуарах і де завгодно (у його корпуса. Крім стандартів і вимог тому числі у відкритих схоСОУ-Н МПЕ40.1.35.110 у вищах різних розмірів, приміщеннях для сипких мате- лічильниках «Дельта 8010» застосування ріалів і складах) і створюва- особливого ти 3-мірні карти поверхні в додатково реалізовані функції фіксації, запам’ятовування та світлової індикації несанкціонованих втручань у роботу лічильників, таких як розкриття кожуха лічильника, вплив постійного магнітного поля на поверхні магнітною індукцією понад 300 мТл, а також змінного електромагнітного поля коротких і ультракоротких радіохвиль великої потужності (значно більше 10 В/м). Сигнали несанкціонованих втручань у роботу лічильника та світлова індикація можуть бути видалені тільки відповідальним працівником обленерго за доРівнемір
помогою спеціального пульта прийому-передачі даних і контролю системи фіксації. У переносному малогабаритному пульті, що підключається до лічильника за допомогою клемних затисків, заздалегідь установлений спеціальний код доступу для виконання операції обнуління сигналів несанкціонованих втручань. Це, а також додаткові заходи захисту (маніпуляція кнопок на пульті в точно заданій послідовності) не дають можливості виконати обнуління іншими способами.
Вимикачі із запобіжниками навантаження NH Запобіжні рейки вмикання навантаження NH вертикального виконання, розроблені компанією EFEN, розраховані на додаткові опції, які дозволяють використовувати ці системи в інтелектуальних розподільних пристроях. За необхідності можна зчитувати всі електричні показники й дистанційно передавати їх на комп’ютер. Крім того, у корпус приладу вбудовуються трансформатори струму (під них не треба передбачати додаткове місце). Різні серії вимикачів із запобіжниками розраховані на силу струму від 160 до 1600 А. Кожна серія включає декілька типорозмірів за стандартом VDE/IEC/ EN/. У вимикачах реалізоване подвійне роз’єднання плавких вставок і заміна їх без доторкання. Усі пластмасові деталі вимикачів виготовлені з безгалогенних самозагасаючих матеріалів із дуже високим припустимим термічним навантаженням. Апарати розраховані на монтаж під напругою. Додаткові аксесуари дозволяють розширити можливості використання апаратів.
Ізольована шинна система для РУ-0,4 кВ. Компанія АВВ ще раз нагадала, що створена нею система ABB Kabeldon — універсальне рішення для побудови низьковольтних розподільних пристроїв. Нова система Kabeldon IPSystem ґрунтується на використанні захищеної від прямого дотику до струмонес-
Роз’єднувач EFEN
них частин шини, що має відповідний ступінь захисту IP 2X. Конструктивно шини ABB Kabeldon виготовляються зі спресованих алюмінієвих секцій, вкритих шаром поліаміду, при цьому контактна зона для електричного підключення представлена у вигляді двох захищених пазів, що пролягають по всій довжині шини. Одна з важливих переваг системи Kabeldon IP-System — можливість істотно спростити, а головне — прискорити процес проектування, монтажу та подальшу експлуатацію РП. Для підключення до шини був розроблений досить простий, але в той же час надійний метод, що дозволяє без додаткових втручань у конструкцію шини (свердління, зварювання тощо) підключати й відключати відповідне обладнання, використовуючи при цьому лише ручний ізольований інструмент у вигляді шестигранного ключа. Таким чином, операції механічного приєднання та електричного підключення пристрою до шини виконуються оператором одночасно, а ступінь захисту шин і самих пристроїв дозволяє здійснювати ці роботи під напругою без додаткового ризику для самого оператора. Ця особливість буде надзвичайно доречною в тих випадках, коли, наприклад, треба підключити нову фідерну лінію до існуючого РП-0,4 кВ, при цьому Kabeldon IP-System дозволить виконати цю операцію, не знеструмлюючи всю секцію шин, а отже, не відключаючи споживачів, які живляться від цього РП-0,4 кВ. Система шин може бути встановлена в електричну шафу або безпосередньо на стіну електрощитового приміщення. Оскільки сама шина вже має захисний шар ізоляції, застосування додаткової захисної оболонки не обов’язкове. У випадку
щитового монтажу застосування шин Kabeldon IPSystem дозволяє зменшити габарити металоконструкції в порівнянні з типовими рішеннями. Це в остаточному підсумку дає можливість істотно зменшити будівельні габарити РП-0,4 кВ і відповідно всієї ТП. Cистема Kabeldon IPSystem досить гнучка й дозволяє організувати з її допомогою майже будь-який РП-0,4 кВ — розподільну шафу, РП-0,4 кВ стаціонарної ТП або КТП різних конфігурацій. При цьому Kabeldon IP-System істотно підвищує рівень безпеки та надійності об’єктів електропостачання й зменшує витрати на їхню експлуатацію.
Фотоелектричний модуль ТОВ «Сантех Компанія» представило новий фотоелектричний модуль (сонячну батарею), створений австрійською компанією Energetica. Модулі Energetica мають три шунтувальних діоди, що захищають чутливі елементи (ділянки сильного нагрівання) від перегріву під час підвищеної хмарності. Ця інтелектуальна схема поєднання струн елементів значно поліпшує продуктивність і віддачу. Міцна алюмінієва рама з подвійною оболонкою виготовляється методом штампування й має спеціальну оптимізовану конструкцію формування кутів. Рама з’єднується з багатошаровою плитою за допомогою високоякісної герметизуючої речовини. Така конструкція забезпечує максимальну міцність (модулі Energetica перевірені на працездатність під впливом сили понад 800 кг/м2). За рахунок використання алюмінієвої рами посилюється також ефект самоочищення робочої поверхні модулів після потрапляння на них природних опадів. Алюмінієва рама модуля захищена від корозії за допомогою анодованого покриття подвійної товщини. Сонячні елементи, сонцезахисне скло й покриття задньої частини модуля герметично закриті прозорою плівкою з етиленвінілацетату. Простір між рамою й крайкою скла заливається ущільнювачем, стійким до впливу ультрафіолету, температури й атмосфери. Дренажні отвори в порожньому профілі перешкоджають конденсації вологи на задній частині рами. Це запобігає руйнуванню рами під впливом морозу, причиною якого може стати періодичне замерзання й танення води внаслідок коливань температури.
Модулі Energetica мають тільки позитивне відхилення вихідної напруги від заявленого значення. Розподіл на категорії за продуктивністю виконується із кроком 5 Вт.
Низьковольтний комплектний пристрій Низьковольтні комплектні пристрої модульної конструкції АРР Plus на висувних блоках, розроблені групою компаній «Ера», призначені для роботи в умовах, коли неприпустиме зупинення технологічного процесу або не можна збільшити габарити шаф через обмежені розміри приміщення. Конструкція щитів дозволяє замінити робочий блок резервним за мінімальний час. Коли блок, кабельна лінія або споживач виводяться в ремонт, не потрібно відключення секції, демонтажу апаратів і силових ланцюгів, а також ланцюгів керування. Одна шафа дозволяє встановити в колону до 20 блоків. Щити модульної конструкції АРР Plus на висувних блоках комплектуються апаратурою General Electric. Вони можуть бути підключені безпосередньо до силових трансформаторів класу 10/0,4 кВ потужністю до 3150 кВт. В одній шафі можна розташувати всі доступні модулі відповідно до вимог замовника. У щитах реалізовані функції керування та розподілу електроенергії в одному конструктиві, завдяки чому схема висувного блоку може бути різною. Для розподілу електроенергії використовуються автоматичні вимикачі, для керування навантаженнями — пускорегулювальна апаратура (контактори, пристрої плавного пуску, частотні перетворювачі). Компактне розташування блоків у шафах висувної конструкції дозволяє зменшити габарити щитів у порівнянні з розмірами низьковольтних комплектних пристроїв на стаціонарних блоках. Ця властивість стає особливо доречною, коли щити керування складаються з великої кількості блоків керування невеликої потужності. Блоки керування мають тестове положення, за якого перевіряється працездатність блоку без вмикання навантаження. Усі струмонесні частини системи недоступні для випадкового дотику. Виносні механізми дозволяють управляти обладнанням при зачинених дверцятах модуля, що створює максимально безпечні умови праці для обслугового персоналу.
6
№ 39 (194)
11 жовтня 2011 року
Підприємство
Малими кроками — до успіху Завдяки формулі поетапного розвитку «Черкасиелеватормаш» перетворився на провідного виробника техніки для переробки сільгоспкультур Інна ХІМІЧУК Початок на стор. 1
Якість — передусім — Сьогодні ТОВ «Черкасиелеватормаш» виробляє елеваторне обладнання, різноманітний зернотранспорт, олійні преси та екструзійну техніку, яка пов’язана із виробництвом комбікормів, — розповідає менеджер із технічного маркетингу та РR ТОВ «Черкасиелеватормаш» Ігор Бровченко. — Загалом понад 150 видів обладнання. Найбільший попит — на комбікормові екструдери для виробництва високопоживних, легкозасвоюваних кормів. Зараз заводчани виготовляють переважно лінії екструзійної переробки сої: наприкінці жовтня таке обладнання найбільш затребуване. Однак це не означає, що на цей час призупинено випуск іншого обладнання. На «Черкасиелеватормаш» надходять замовлення на екструдери для обробки пшениці, ячменю, кукурудзи, гороху, жита, бобів і навіть для виготовлення дитячого харчування. — Замовляють більше, ніж ми можемо зробити, — говорить Ігор Бровченко. — Адже підприємство розташоване на невеликій території, і приміщень не вистачає. Великий попит на обладнання Bronto пояснюється його високою якістю. Ігор Володимирович показав випробувальну дільницю, де стоїть готовий новий екструдер, який найближчим часом піде у серію. Вже є клієнти, готові придбати його, але підприємство не поспішає з продажем. — Обладнання має бути відлагоджене до дрібниць, випробуване, щоб в його експлуатації не було збоїв, а у споживачів — нарікань, — пояснює Ігор Бровченко. — Ми хочемо, щоб всі випуска-
Менеджер із технічного маркетингу та РR ТОВ «Черкасиелеватормаш» Ігор Бровченко
ли якісну продукцію, тож і обладнання має бути таким. Напевне, тому серед клієнтів ТОВ «Черкасиелеватормаш» такі відомі фірми, як «Нібулон», «Наша ряба», «Олейна», «Гаврилівські курчата», «Миронівський хлібопродукт» та інші. Ще не всі українські споживачі розуміють високі вимоги до якості продукції, нарікають фахівці ТОВ «Черкасиелеватормаш». Скажімо, на обладнання «Вronto» встановлюється моторредуктор турецького виробництва, що, звісно, позначається на собівартості продукції. Фірма надійна, гарантує роботу деталей, на які український виробник гарантії не дає. Та проведене дослідження показало, що український споживач віддає перевагу дешевому обладнанню.
Сьогодні — Аргентина, завтра — Бразилія і Франція Логотип у вигляді динозавра із написом Bronto на титульних сторінках документації на робочому столі наводить на думку, що підприємство не спромоглося вистояти в умовах української ринкової економіки і пере-
Випробувальна дільниця. Екструдер Е-1500
буває «під патронатом» іноземного інвестора. — Ні, це наша торгова марка, — пояснив Ігор Бровченко. – Річ у тім, що велика кількість обладнання експортується, а назва «Черкасиелеватормаш» важковимовна для наших іноземних клієнтів. Ось перед вами 24 паспорти, кожен з яких коштує понад 160 тисяч гривень. Це один із контрактів, за яким обладнання експортується в Аргентину. Та це не єдина країна, де користуються екструдерами торгової марки Вronto. Вироби ТОВ «Черкасиелеватормаш» відвантажуються у 37 країн світу. У 9 країнах є офіційні служби технічної підтримки і дилерські центри, зокрема у таких містах, як БуеносАйрес, Москва, Нові-Сад, Благовіщенськ, Кишинів, Оспедалетто-Еуганео. Цього року перші екструдери Вronto для повножирної сої відправлені до ПівденноАфриканської Республіки. Офіційним представником у цій країні є компанія «Валтрак», зв’язки з якою налагодилися після участі черкаського підприємства у виставці Nampo і демонстрації виробництва повножирної сої на екструдері Е-500. У найближчих планах підприємства— вихід на ринок Бразилії. — Перепон для входу на ринок Бразилії більше, ніж, скажімо, в тій же Аргентині, — констатує Ігор Бровченко. – Адже Бразилія входить у групу BRIC. Це країни, які швидко розвиваються, і вони захищають свій внутрішній ринок. Та сподіваємося, що співпраця із сусідньою Аргентиною, де на сьогоднішній день використовується близько 300 екструдерів нашого підприємства, відіграє позитивну роль у налагодженні ділових контактів із бразильцями.
Планується і зміцнення позицій на ринку ЄС. Нині найбільше техніки «Черкасиелеватормаш» продається у Великій Британії. На листопад готується поїздка на виставку сільгосптехніки «Агрітехніка» у Ганновер. — Хочемо налагодити співпрацю із французькими підприємствами, — ділиться планами Ігор Бровченко. — Минулого року ми в Ганновер возили екструдер Е-1000 і брикетну установку. Зацікавили англійців виробництвом екструдерів для паливних брикетів. До речі, щоб працювати з ними, довелося це обладнання дещо удосконалити. Адже наші екструдери виробляють паливні брикети із нерівно зламаною кромкою. В Європі це неважливо. А от британці до цього ставляться скрупульозно — паливний брикет повинен бути із рівно зрізаними краями. Таке обладнання вже постачається в Англію.
му переробки сільгосппродукції, а відтак — потрібно розробити і виготовити окремий тип екструдера. Ми завжди йдемо назустріч споживачеві. Тож індивідуальні замовлення клієнтів передаються фірмам-партнерам, які, використовуючи наші комплектувальні, удосконалюють механізми. За такою схемою декілька років тому для Росії було виготовлено обладнання для переробки відходів м’ясокомбінатів. На сьогоднішній день у РФ встановлено близько 30 таких ліній, на яких виробляється якісний високобілковий корм. А от в Україні цим питанням мало хто цікавиться. Іноді саме індивідуальне замовлення стає поштовхом до розробки нового виду обладнання. Так виникла ідея створення екструде-
Бажання споживача — закон Розробляється і удо- Штампувальна дільниця сконалюється обладнання ТОВ «Черкасиелева- ра Е-1500 для виробництва тормаш» в основному спе- складних комбікормів. — Звичайний екструдер ціалістами власного конструкторського бюро. Проте переробляє конкретний тип не обходиться без участі ін- зерна — пшеницю, ячмінь ших виробників обладнання або кукурудзу, після чого вся в співпраці із провідними на- ця маса змішується, — поясуковими інститутами. Необ- нює Ігор Бровченко. — Ексхідність у спільних проектах трудер Е-1500 дозволяє вивиникає найчастіше у разі користовувати складні компвиконання специфічних за- лексні рецептури, готувати суміш, яка пропарюється. мовленнь. — Ми маємо досвід серій- Він дозволяє заощаджувати ного виробництва екструде- до 30% енергії в процесі підрів, — наголошує Ігор Воло- готовки сої, ріпаку та соняшдимирович. — Однак не всіх нику до віджимання олії, клієнтів улаштовує однотип- ефективно використовувати не обладнання. Інколи спо- доступну сировину, контроживач по-своєму бачить схе- лювати якість застосовува-
Збиральна дільниця. Екструдер Е-1000
Склад готової продукції
ного комбікорму, очищати некондиційну сировину від мікроорганізмів. Перед екструдуванням можна додавати білкові та мінеральні домішки. За стандарт ми взяли найвищі вимоги до виробництва комбікормів — ті, що існують у США. Там солідна фірма може розоритися, якщо після вживання виготовленого нею комбікорму загине маленький песик. Нещодавно модернізовано екструдер Е-1000: змінено компоновку шафи керування, як того вимагають норми безпеки у країнах ЄС. Обладнання планується експортувати до Німеччини та Франції. У розробці — прес для паливних брикетів РВ500. Разом із угорськими колегами черкаські фахівці втілюють технологію брикетування соломи. —Екструдери для виготовлення паливних брикетів, яке має свою специфіку, виготовляємо з 2006 року, — говорить Ігор Володимирович. — Спочатку робились брикети за стандартом Pini-Kay з лушпиння соняшнику. Зараз популярні екструдери для переробки деревини, а завтра це буде солома. Такий брикет матиме форму квадрату з отвором усередині, з обробленою поверхнею, що забезпечить герметизацію, зробить брикет твердим і зручним для транспортування. З України такі брикети експортують навіть у Францію.
Гарантія на все життя — Якщо у якусь країну почало продаватись наше обладнання, то ми навчаємо людей ним користуватись та обслуговувати його, — веде далі Ігор Бровченко, беручи до рук документи на один із екструдерів, підготовлений на експорт. — На цьому екструдері буде перероблено 15 тисяч тонн сої. Звісно, в ньому є механізми, які в процесі навантаження зношуються. Тож разом із обладнанням за кордон на адресу служби технічного обслуговування
№ 39 (194)
11 жовтня 2011 року
7
ПЕК надсилаються і запасні частини. Усвідомлюючи, що для обслуговування техніки Вronto необхідні відповідні знання, ТОВ «Черкасиелеватормаш» проводить навчання для українських та зарубіжних спеціалістів сервісних служб. А в країнах, де немає служб технічної підтримки, обслуговуванням займатиметься представник сусідньої країни або спеціаліст із Черкас. На техніку підприємство дає рік гарантії на території держави, де її було закуплено. Усе обладнання паспортизоване, створено й базу клієнтів. Перепродана техніка перереєстровується на нового власника. — Паспорт на кожен продукт, де вказаний серійний номер, підписує начальник ВТК і начальник сервісного центру. Власник сільськогосподарської техніки торгової марки Вronto може в будь-який час звернутися до нас по допомогу, консультацію чи по необхідні запчастини, — говорить Ігор Володимирович.— Якщо ця техніка вироблялась на нашому підприємстві — обов’язково допоможемо. Наприклад, автосервісне обладнання ми не виробляємо з 2005 року, але коли на нашому підйомнику виходить з ладу якась запчастина, ми її замінимо. Ті, хто купив у нас обладнання, — на довічному нашому обслуговуванні. Підприємство поступово модернізується. Серед останніх технічних придбань — фрезерний обробний центр, обладнання для плазмового та лазерного різання металу, згинач листового металу. Проте придбати новітнє обладнання, виявляється, – це лише півсправи. Справжня проблема — підготовка спеціалістів-робітників. Випускники ПТУ до роботи на сучасному обладнані не підготовлені, отже навчати робітника підприємству доводиться самотужки, що також створює проблеми. — Спеціаліст попрацював два роки на німецькому верстаті за 250 тисяч євро і думає, що йому немає рівних, — обурюється Ігор Володимирович. — Звісно, в Черкасах крім нього ніхто і не вміє працювати з такою технікою. От він і працює, аби день до вечора. Коли б у навчальних закладах міста готували спеціалістів для роботи на новітньому обладнанні, то робітник розумів би, що замість нього можуть взяти іншого й цінував би своє робоче місце.
Кінець чи тимчасовий відступ? Хоча нині в Європі атомна енергетика потрапила в немилість, ця галузь незабаром має відновити позиції, що похитнулися Олександр ЛЕОНОВ Початок на стор. 1
За прогнозами Bank of America — Merrill Lynch, загальна сума компенсаційних виплат може у випадку найгіршого варіанта розвитку подій перевищити $130 млрд. Аварія стала каталізатором серйозної антиядерної кампанії, насамперед у країнах ЄС — одному із найбільш просунутих в атомній енергетиці регіонів. Атомні електростанції експлуатуються в 12 країнах Євросоюзу та нейтральній Швейцарії. У цілому на них працюють 143 реактори. «Мирний атом» уже давно став не просто питанням економічним та екологічним, а й політичним. Особливо наочною ця тенденція є в Німеччині. Ще коли канцлером був Герхард Шрьодер, німецькі законодавці ухвалили рішення про поетапну відмову від ядерної енергетики до 2020 року. Подовження цього строку на 12 років для 17 німецьких АЕС далося правлячій коаліції на превелику силу. Однак події в Японії поставили ситуацію з ніг на голову — суспільна думка різко перейшла на антиатомний бік. Більшість німців незадоволені подовженням терміну служби АЕС. 70% бояться, щоб така аварія не трапилася й у Німеччині. Не дивно, що на земельних виборах у ФРН перемогли партії, які виступали проти використання ядерної енергетики. Кабінет Ангели Меркель увів тримісячний мораторій на закон про подовження виходу з атомної енергетики, одночасно вирішили негайно припинити роботу восьми АЕС, які діють уже більше трьох десятиліть. Особливо треба відзначити, що рішення про відмову від атомної енергетики ухвалили незважаючи на те, що німецькі АЕС забезпечували 23% національного споживання енергії. Правда, німці не були б німцями, якби не з’ясували наперед, як і чим вони компенсують ці втрати. За планами уряду Німеччини, до 2020 року — дати закриття всіх АЕС на території країни — поновлювані джерела енергії (гідроелектростанції, сонячні й вітрові установки, а також станції, які працюють на біогазі) мають генерувати щонайменше 35% електрики у ФРН. Уже сьогодні вітер забезпечує приблизно 9% від усього
енергоспоживання Німеччини, а сонце — близько 2%. Нервозність у атомному питанні посилили позаштатні ситуації і на інших атомних станціях. Наприклад, коли в Японії відбувся черговий землетрус, магнітуда якого становила більше семи балів, загорілася АЕС «Онагава». Хоча пожежу швидко загасили й системи охолодження відновили, витік радіації стався і на цій станції. А вже у вересні на французькому ядерному об’єкті «Маркуль» прогримів вибух. Приклад Німеччини виявився заразливим: панічним настроям піддалися і їхні європейські сусіди. «Поза грою» атомну енергетику вирішили оголосити Італія, яка раніше планувала побудувати 13 АЕС; Швейцарія, у якої два з п’яти реакторів — «фукусімського» типу; Австрія й Таїланд, який тільки збирався будувати АЕС. Ще три країни заявили про припинення розвитку атомної енергетики — Японія, Сінгапур і Бразилія. Звичайно, ці рішення супроводжувалися гучними дискусіями, особливою увагою ЗМІ, і тому в не обізнаного із проблемою могло скластися враження, що відмова від атомної енергетики набула масштабного й необоротного характеру. Однак це не так. Більш того, за уважного розгляду ситуація виглядає досить оптимістично для атомної енергетики.
Якщо розібратися
Розвиток і безпека Сьогодні ядерна енергетика покриває 14% вироблення електроенергії в усьому світі, а сонячна й вітрова — лише 2,5% і менше 1% відповідно. Тільки ці показники говорять про неможливість у найближчому майбутньому замінити «мирний атом» поновлюваними джерелами енергії. Однак і це не все. Річ у тім, що такі
цифри досить приблизні й не дають загального уявлення про роль атомної енергетики в сучасній глобальній економіці. Якщо «спуститися» на рівень окремих країн, то ситуація стане зовсім прозорою й зрозумілою. У Франції діють 19 великих АЕС із 58 реакторами. Вони виробляють 80% електроенергії країни, частина якої йде на експорт. В атомну галузь входять ще 1100 підприємств. У цілому вона дає близько 2% ВВП, забезпечуючи роботою 194 тис. французів. Чи може в Парижі виникнути питання про відмову від ядерної енергетики? Звичайно ж, ні! Більш того, рішення Берліна порушує «Пакт конкурентоспроможності», який ним же просувається й передбачає узгодження економічної політики країн єврозони. Досить різко відреагували на дії Німеччини в Лондоні. Британський міністр енергетики Кріс Хьюн заявив у парламенті, що деякі європейські країни, очолювані ФРН, ухвалили «невиважені рішення» з питань, які потребують наукової перевірки «на основі реальності й фактів, а не припущень». У Великій Британії мають намір і далі розширювати свою ядерну галузь. Так, ще рік тому в країні ухвалили рішення про будівництво ще восьми реакторів на додачу до дев’ятнадцяти наявних. І інші країни Європи не поспішають ухвалювати такі «невиважені рішення». Польща, що планує розвивати видобуток сланцевого газу й має непогані запаси вугілля, 2016 року почне будівництво АЕС у Зарновіце. У Швеції десяток АЕС покриває від 40 до 50% потреби країни в електриці, тому не дивно, що ще торік уряд цієї країни скасував рішення про вихід з атомної енергетики. Як відзначають ЗМІ, Бельгія продовжить роботу частини своїх семи реакторів, що дають половину електрики. Будівництво нових блоків або вдосконалення наявних не мають наміру
припиняти у Фінляндії, Чехії, Угорщині, Словаччині, Румунії, Болгарії. А Мадрид, який раніше (за прикладом Берліна) теж вирішив зупинити свої АЕС до 2024 року, відклав обговорення цієї проблеми до 2015 року. Такі рішення недивні хоча б тому, що економічна ситуація в зоні євро досить нестабільна: боргова криза може зруйнувати хитку рівновагу. А підвищення цін на газ для багатьох країн робить розвиток атомної енергетики фактично безальтернативним. У принципі, такий тренд характерний для всього світу: більшість країн і не думають відмовлятися від «мирного атома». Так, 39 країн (які або вже мають АЕС, або тільки планують їх побудувати) не збираються говорити «до побачення» ядерній галузі. Навіть Японія, зазнавши найжорстокішої енергетичної кризи після зупинення більшої частини АЕС, увалила рішення не відмовлятися від ядерної енергетики. Після тимчасового зупинення 54 реакторів на японських станціях буде модернізований їхній захист. Також планують побудувати протицунамну стіну на АЕС «Хамаока», поруч із заводами «Тойоти». Більш того, якщо навіть нафтовидобувні країни активно працюють над будівництвом своїх АЕС, то говорити про кінець «атомної» ери, м’яко кажучи, передчасно. Хоча внести істотні корективи в роботу атомних електростанцій доведеться, насамперед у питаннях їхньої безпеки. І для цього необхідно ретельно проаналізувати уроки попередніх аварій і катастроф. Утішно, що така «робота над помилками» почалася в глобальному масштабі — світ буквально накрила хвиля всіляких перевірок АЕС для тестування їхньої безпеки. Причому уроки «Фукусіми-1» буде враховано найперше. Так, аварія відразу на декількох реакторах японської АЕС була спричинена відмовою систем як нормального, так і аварійного охолодження. Помпи, що залишилися без штатного й резервного електропостачання (через землетрус і цунамі), припинили подачу води, що призвело до нагромадження пари, а потім водню, вибуху останнього й далі — займання паливних складань у активній зоні реакторів. Тому гарантованому резервному охолодженню реакто-
рів приділять тепер особливу увагу. Не залишилася осторонь від процесів посилення вимог до безпеки атомних електростанцій і Україна. У липні цього року в присутності єврокомісара з енергетики Гюнтера Г.Еттінгера представники з Вірменії, Хорватії, Росії, Швейцарії, Туреччини, Білорусі та України підписали декларацію, відповідно до якої вони зобов’язуються протестувати власні АЕС за допомогою процедур, розроблених Євросоюзом. У рамках проведення стрес-тестів приділять особливу увагу технічній готовності АЕС протистояти природним катаклізмам — землетрусам і повеням. Ну а наші сусідиросіяни не збираються на цьому зупинятися й мають намір для більшої стійкості станцій до катастроф придбати додаткове автономне обладнання, що забезпечує поставку води та електроенергії. Російські експерти пропонують ще один крок до посилення безпеки ядерної галузі: поряд з інтенсифікацією обміну досвідом експлуатації АЕС значно посилити роль МАГАТЕ, передавши їй не тільки рекомендаційні, а й керівні функції. Відомо, що в складі цієї міжнародної структури є група аналізу експлуатаційної безпеки — Operational Safety Review Team (OSART). Саме цей підрозділ займається питаннями експлуатаційної безпеки АЕС. Її експерти мають право інспектувати АЕС різних країн і давати їм рекомендації щодо стану станцій і перспектив їхньої експлуатації. На жаль, такі пропозиції мають виключно рекомендаційний характер. А дарма, адже відомо, що японські компанії, які керують роботою атомних станцій, теж одержували відповідні пропозиції щодо посилення безпеки ядерних об’єктів Японії, але дружно їх проігнорували. Можливо, якби рекомендації OSART були обов’язковими для виконання, трагедії «Фукусіми-1» удалося б уникнути. Отже, можна зробити два принципових висновки. По-перше, атомній енергетиці не загрожує зупинення. Навпаки — за нею майбутнє. По-друге, на ядерну галузь чекає істотна модернізація для значного посилення її надійності й, відповідно, безпеки. До речі, трагедія на «Фукусімі-1» дала новий імпульс до розвитку і альтернативної енергетики. А це означає, що майбутнє визначатиметься здоровою конкуренцією та прогресом, а не панікою та політичною доцільністю. Очевидно, що в такому випадку виграють усі.
8
№ 39 (194)
11 жовтня 2011 року
Знаю, як
Ноу-хау «у тіні» Сергій ДУМКЕВИЧ В Україні ще несміливо й не зовсім успішно торгують новаціями та винаходами. Власне, сформованого ринку ноу-хау в нас поки нема. Але є цікаві виставки інновацій, які щороку наближають нас до цивілізованого поводження з інтелектуальним продуктом. Один із таких заходів проведено наприкінці вересня: у Севастополі всьоме відбувся міжнародний салон винаходів і нових технологій «Новий час».
Реклама — двигун ідеї Мабуть, цього року салон «Новий час», як ніколи, виправдав своє гасло. Незважаючи на кризові перипетії, він як і раніше демонструє свій «сталий розвиток під час змін» і, на думку деяких експертів, уже став доброю рекламною площадкою для винаходів будь-якого напрямку та національності. — Салон росте і кількісно, і якісно, — говорить його головний менеджер
Володимир Куликов
Володимир Куликов. — Якщо сім років тому було представлено лише 150 розробок із 9 країн, то сьогодні журі вибирає з 400 винаходів і 30 країн світу. І що особливо втішно, автори близько ста винаходів — молоді вчені зі шкіл і ВНЗ.
— Чи став салон доброю рекламною площадкою? — Так. Однак площадка ця принципово відрізняється, наприклад, від угод із нерухомістю, із землею та іншим. Адже біржі інтелектуальної власності тільки формуються, і сьогодні цей специфічний ринок має, я б сказав, приховану природу. Покупцями тут є ловці ідей — бізнес-ангели, люди, які знають, що і як робити з тією або іншою розробкою. Більш того, маючи досвід менеджменту й роботи на відповідних ринках, вони самі контролюють весь процес просування інноваційного продукту. Тому тут ніхто й ніколи не говорить про те, скільки прода-
но й скільки куплено. Судити можна тільки з непрямих параметрів, адже нашим салоном уже зацікавилися впливові європейські організації та структури.
— Чи відрізняються інтереси винахідників далекого зарубіжжя та наших новаторів? — Приміром, цього року нас відвідала велика делегація з Китаю й Тайваню. Їхні винахідники частіше цікавляться задоволенням суто особистих, побутових інтересів людини. Представлено розробки в зубопротезуванні та енергозбереженні, а також усілякі подушки із будильником, прохолодні крісла, очисники повітря тощо. Росіяни ж, як завжди, відрізняються великою наукомісткістю своїх робіт. — Чим може бути корисний такий «ярмарок ідей» для міста, у якому він проходить? — Тепер наші винахідники можуть успішно розв’язувати місцеві проблеми. Так, на конкурсі навчальних закладів Севастополя в рамках проекту «Підвищення енергоефективності та енергозбереження в муніципалітетах Кишинева й Севастополя» наші школярі представили дуже цікаві розробки. Одна з них братиме участь у програмі допомоги Євросоюзу, причому 80% коштів на реалізацію проекту нададуть європейці, а решту — місто. Або інша проблема: морський транспорт для доставки пасажирів на північ міста й назад уже давно морально й технічно застарів. Пороми відходять від берега в клубах чорного дизельного диму. Тому ми й міська влада поставили перед винахідниками завдання: на принципах екологічних технологій створити електроходи. І рішення вже є.
Космічна відповідальність Головний приз міжнародного журі по праву здобуло науково-виробниче об’єднання «Іскра» (м. Перм), яке, як відомо, виробляє твердопаливні ракетні двигуни. Створивши установку для піролізу відходів композиційних матеріалів, конструктори НВО показали, що сучасний виробник несе і екологічну відповідальність за свій продукт. — Ми, як розробники, відповідаємо за весь цикл експлуатації нашого озброєння, а отже — за подальшу утилізацію своєї продук-
ції, — говорить керуючий із маркетингу НВО «Іскра», заслужений конструктор РФ, віце-президент Федерації космонавтики Росії Юрій Макаревич. — Сьогодні корпуси ракетних двигунів роблять із дуже міцного органопластику. Але коли настає час їх утилізувати, виникають труднощі, оскільки з огляду на екологію сучасні методи не витримують критики — ідеться про варварське закопування в землю. У нашій установці майже на кожному етапі застосовується якесь ноу-хау, а в результаті маємо сорбенти, тобто активоване вугілля, широко використовуване в медицині та промисловості. Так само успішно установка може переробляти будьякий побутовий пластик.
Тара із секретом і вертоліт для vip-арабів Українська академія наук привезла лише півдюжини розробок, зате найакту-
Усмішливі тайванці презентували прохолодний стілець для відпочинку. Це складане диво працює від сонячної енергії: модулькозирок одночасно створює тінь, виробляє енергію для забезпечення роботи стільця й дме свіжим повітрям в обличчя відпочиваючим.
— А як у Росії з космічними винаходами? — Я в цьому питанні не те щоб скептик, а похмурий реаліст. Ми досі є одними з лідерів у цьому напрямку, але, на жаль, таких вражаючих досягнень, як за часів Радянського Союзу, сьогодні нема. А те, що ми американських туристів возимо на орбіту, — це не досягнення космонавтики... — Як з Україною — дружите? — Із дніпропетровським «Південмашем» ми працюємо багато років. Сьогодні на межі згортання відома програма «Морський старт», за якою ми виводили на орбіту телекомунікаційні супутники. Але починається нова — «Наземний старт». І все-таки говорити про масштабне співробітництво складно, бо в українців теж у галузі свої проблеми.
альніших і найперспективніших. Серед них антикорозійне покриття для морських суден, завдяки якому днище корабля чиститиметься втричі рідше. Сьогодні воно проходить випробування на севастопольському кораблі Військовоморського флоту України. Також цікавою нам здалася склобазальтова тара для горючих і вибухонебезпечних речовин, наприклад артилерійських снарядів. Вона легше й дешевше від традиційних дерев’яних ящиків, герметична, не тоне у воді, витримує падіння з ви-
Найбезпечніший вертоліт у світі
Як воскресити батарейку На рік українці купують близько мільйона ноутбуків, 300 тис. відеокамер, а мобільні телефони, напевно, ніхто й не рахує. Але є в портативної техніки одна прикра слабина — недовговічність акумуляторів. За відродження батареї взявся студент Севастопольсько-
Кримський шестикласник Іван Стеценко привіз на виставку свою оригінальну модель геліоколектора. Спарений водонагрівач виробляє не тільки теплу воду, а й електрику. У нижній частині колектора розташовані фотоелементи, які охолоджуються менш гарячою водою з накопичувача. За словами автора, «примусове» охолодження фотоелемента підвищує його ККД. Під час експериментів Ваня нагрівав у баку воду до 97 градусів. Тепер його модель використовують як наочне навчальне приладдя в школах.
го національного технічного університету Арсеній Скворцов. Його дослідний зразок аналізує стан «убитого» акумулятора, відновлює його та заряджає. Як виявилося, цей прилад краще від закордонного аналога. Аналізатор стану акумуляторів канадського виробництва Cadеx, що вважається найавторитетнішим, поступається українському в середньому на 15%. При цьому коштує він аж $5 тис., а наші вчені обіцяють помірні ціни.
соти 6-го поверху, температуру до 600 градусів і «проживе» гарантовані сто років. «Ми проводили експеримент: поміщали усередину охопленого вогнем ящика склянку з водою. За півгодини вона навіть не нагрілася, — говорить президент Української академії наук Олексій Оніпко. — Тому в разі сильної пожежі можна
такий ящик витягти з вогню, не боячись вибуху». Дітище НДІ авіаційної техніки (Феодосія) — легкий вертоліт з активною системою порятунку пасажирів AV-300, на жаль, іноземне замовлення. Одну таку машину, що забезпечує найвищу й найдоступнішу на сьогодні у світі безпеку для пасажирів, уже виготовили для vip-клієнта однієї з арабських країн. У разі загрози кабіна разом із пасажирами та пілотами відстрелюється вперед. На американських вертольотах використовується інший принцип: спочатку відстрелюються лопаті гвинта, потім відбувається катапультування. В AV-300 пасажири залишають літальний апарат разом із кабіною, причому на будь-яких висотах. Далі спрацьовує парашутна система, а якщо висота невелика (25—30 м), то вмикаються двигуни м’якої посадки.
Глибокоземна каналізація Доцент Першого українського морського інституту (Севастополь) Микола Стоянов знає, як розв’язати проблему забруднення води каналізаційними стоками на курортному узбережжі морських міст України. Він пропонує скидати стічні води в безперервно діючий підземний генератор біогазу. Для цього треба пробурити свердловину глибиною 1000—1200 м, вставити в неї по всій глибині зовнішню трубу (скажімо, діаметром 360 мм) і в неї — внутрішню менших розмірів. Внутрішньою трубою на тисячометрову глибину подається сировина, де за сприятливої для розвитку організмів температури (причому безкоштовної) вона переробляється природним чином. «Далі в міжтрубному просторі відбувається процес флотації, тобто бульбашки повітря піднімають усю цю перероблену масу назад на поверхню
землі, — пояснює доцент. — Із неї ми одержуємо біогаз, що окупить буріння свердловини за півтора-два роки, біомул для добрив та технічну воду. І все це без застосування насосів і всіляких нагрівальних потужностей».
DVD на 400 Гб і кістка з металу У науковій лабораторії напівпровідників Кам’янецьПодільського університету ім. Івана Огієнка вже кілька років займаються синтезом халькогенідів. Їх використовують у виробництві напівпровідників для оптоелектроніки. Наприклад, молдавські колеги напилюють ці матеріали на оптичні диски й одержують інформаційний носій ємністю до 400 Гб (нагадаємо, що стандартний розмір однобічного одношарового DVDдиска — 4,7 Гб, Blu-ray — 50 Гб на шар). Крім того, у лабораторії навчилися виготовляти термоелектричні матеріали для прямого перетворення тепла на електричний струм. Вони можуть бути використані у створенні теплогенераторів і мікрохолодильників. А конструктори Севастопольського національного технічного інституту вдарилися в медицину. У лабораторії біомеханіки винайшли металоконструкції, що імплантуються й анатомічно адаптуються. Їх уже успішно застосовують в одній із місцевих лікарень для відновлення опорно-рухового апарата людини. «Зокрема, використовується так званий трабекулярний метал із ніздрюватою структурою, дуже схожою на кісткову, при цьому легкий і міцний, що забезпечує проростання кісткових тканин крізь ці комірки, а отже, організм людини краще адаптується до імплантату», — пояснює Віктор Волков, один з авторів розробки. Конструктори вже одержали п’ять патентів на свої винаходи й сподіваються найближчим часом їх упровадити.
9
№ 39 (194)
11 жовтня 2011 року
Резонанс
«Щоб створити газове СП, потрібна політична воля, але іншого шляху в України немає» Здається, крига скресла. Якщо раніше Росія допускала перегляд газових контрактів тільки у разі вступу України в Митний союз, то тепер готова до створення тристороннього газотранспортного консорціуму з Україною та ЄС. Про це наприкінці вересня заявив прем’єр-міністр Микола Азаров. «Створення такого спільного підприємства — єдино розумне рішення для європейсько-українcькоросійської газової спільноти», — уважає наш співрозмовник, український незалежний експерт з енергетичних питань, кандидат технічних наук Володимир Саприкін.
— Володимире Леонідовичу, у чому переваги тристороннього консорціуму, або СП, як ви його називаєте, перед двосторонніми — приміром, ЄС—Україна або Росія— Україна? — Будь-яке об’єднання зусиль має вітатися, але лише в рамках трикутника Брюссель—Київ—Москва можна врахувати інтереси всіх учасників газового ланцюжка «видобуток—транспортування—споживання». Без Росії обійтися не можна, бо вона — монополіст у видобутку. І те, що «Газпром», який довгий час не залишав думок про недружнє поглинання української газотранспортної системи, усе-таки погодився на участь у тристоронньому СП — позитивний момент. Без ЄС теж неможливо — це інвестиції, сучасні технології та менеджмент. Питання про Митний союз Україною відхилене остаточно, ми задекларували рух у Європу. — Як розподілятимуться ролі в цьому спільному підприємстві? — Говорити про це поки рано. Але треба відзначити, що основна мета газотранспортного СП — це об’єднання ресурсів і зусиль ЄС, України та РФ для забезпечення безперебійних і ефективних поставок російського газу в Україну та Європу. Його створення передбачає переведення російсько-українських відносин на «рейки» взаємовигідного й рівноправного співробітництва, залучення західних інвестицій, передової практики й технологій у сферу транзиту газу, збереження основних обсягів транзиту через Україну, Словаччину та інші західноєвропейські країни-транзитери, приведення російсько-українських газових контрактів до умов,
які відповідають структурі українського енергоринку й чинному в ЄС законодавству, а також сучасній європейській практиці укладання контрактів. СП має бути створене на паритетних засадах, приміром, у кожної зі сторін по 33,3% акцій.
— Чи спонукатиме створення СП до реформування НАК «Нафтогаз України», про яке давно говорять? — Реформування українського газового сектора, у якому «Нафтогаз» є монополістом, — захід плановий. Це, насамперед, реалізація перехідних положень Закону України «Про основи функціонування газового ринку». Так, відповідно до закону необхідно до 1 січня 2012 року виділити з НАК «Нафтогаз України» газотранспортні й газорозподільні мережі. Також є зобов’язання нашої країни перед Енергетичним європейським співтовариством, членство в якому оформила Україна, про виконання нею 73-ї директиви Третього енергетичного пакета (2009 р.). Ідеться про реальний поділ видобутку, транспортування й продажу газу, обов’язковий доступ третіх сторін, прозорість роботи газових компаній і багато інших елементів підвищення конкуренції та ефективності газового сектора. Не провівши реформування, ми не можемо стати кандидатами в члени ЄС. Питання це не те що дозріло, а, можна сказати, навіть перезріло і, сподіваюся, почне вирішуватися найближчим часом. Необхідно провести реформування всього газового сектора України, що має кілька складових. Одна з них — збільшення видобутку газу. Видобуток власних вуглеводнів — це завжди вигідно. Перспективним є дослідження й розробка шельфу Чорного й Азовського морів. Відомо, що майже половина запасів українських вуглеводнів залягає на шельфі. Крім природного газу необхідно збільшувати видобуток шахтного метану й у найближчі 7—8 років почати промисловий видобуток сланцевого газу. Ці нетради-
ційні гази не становитимуть значної конкуренції природному газу, але відчутно можуть зменшити закупівлі російського газу. Ще одна складова реформування — зменшення споживання газу в економіці та скорочення його імпорту. Для цього треба розвивати поновлювані й альтернативні джерела енергії, усувати великі втрати по всьому ланцюжку «зберігання—розподіл—використання». І нарешті, треба іншими очима подивитися на нашу ГТС. Більшість країн Центральної та Східної Європи повністю або частково приватизували свої ГТС. Зараз цими компаніями володіють або управляють консорціуми, до яких увійшли найбільші нафтогазові компанії світу. Це дозволяє налагодити роботу з міжнародних стандартів (технічних, економічних, юридичних, управлін-
ських тощо) і кардинально збільшити ефективність роботи у порівнянні з пострадянським рівнем. Деякі держави залишили за собою контрольний і блокувальний пакети акцій ГТС. Питання вибору форми міжнародного використання української ГТС непросте. Україна не має досвіду передачі таких великих об’єктів в оренду або концесію іноземним компаніям, що загрожує підписанням невдалої угоди. Але вона може опиратися на досвід інших держав. При продажі частини української ГТС на відкритому тендері за державою необхідно залишити контрольний пакет акцій (50%+1 акція), що дозволить впливати на ухвалення найважливіших рішень щодо її роботи й розвитку. Консорціум компаній, який виграє конкурс, керуватиме ГТС. Можливо, до нього ввійшов би й «Газпром», що було б вигідно Україні, бо в цьому випадку не виключено, що Росія пригальмувала б будівництво Північного та Південного потоків або хоча б зменшила їхню потужність. Напевне, для того, щоб оцінити вартість української
ГТС, треба продати до 10% її акцій на біржі (вихід на IPO). Приватизація української ГТС за участю «Газпрому» найбільшими компаніями світу на відкритому тендері звела б нанівець спроби Росії заволодіти нею на неадекватній економічній основі. У цих умовах більш надійним варіантом виглядає тристороннє СП із відповідним внесенням активів.
— Росія вже заявила, що як би не розвивалися відносини з Україною, Північний і Південний потоки буде побудовано. Така енергополітична стратегія нашого східного сусіда. Адже комерційними ці проекти назвати важко. Невідомо, коли вони стануть до ладу, коли окупляться. Уважаю, перекачування газу через Україну було й буде найбільш вигідним.
— У результаті реформування монополію «Нафтогазу» буде зруйновано? — Невідомо, яких заходів вживе держава, хто й на яких умовах володітиме нашою газотранспортною системою. Сьогодні нею на всі сто відсотків розпоряджається в особі «Нафтогазу» держава (100% акцій), українське законодавство забороняє передачу ГТС в оренду, концесію або її продаж. Виходить, доведеться починати зі зміни законів.
— Тобто нам, як і тепер, є чого боятися? — Є, але за будь-якого сценарію Україна залишиться газотранспортною державою.
— Ура-патріоти відразу піднімуть лемент про здачу українських інтересів. — Вони не розуміють або не хочуть розуміти, що як тільки почне роботу Північний, а потім і Південний потік, Україна зостанеться... ні з чим. Обсяги газу, а отже і доходи, зменшаться в багато разів. — Чи вплине створення СП на сам факт будівництва Росією «потоків»?
— Росія диверсифікує поставки. Чи не настав час зайнятися тим же самим і Україні? Почати, приміром, будівництво «своєї» труби з Туркменистану? — Ні про яку трубу сьогодні не йдеться. Але є договір з Азербайджаном про поставки скрапленого природного газу морем, що значно дешевше трубопроводу. В Україні планується побудувати термінал для зберігання 5 мільярдів кубометрів газу й завод для його розрідження. Термінал на такий же обсяг з’явиться і в Азербайджані. Тобто приблизно четверта частина одержуваного сьогодні газу приходитиме в Україну вже не трубопроводом, а в танкерахметановозах. — Як факт створення СП позначиться на житті звичайного українця? — Пересічного українця, як правило, цікавить тільки ціна на газ, яким він користується. Тому за всієї глобальності питань про тристороннє газове СП, реформування українського газового сектора й модернізації ГТС на першому місці, як і раніше, стоїть питання перегляду російськоукраїнських контрактів, зокрема ціни. У цілому резуль-
Мовою цифр Із 58 млрд кубометрів природного газу, розподілених у 2010 році в Україні, промисловості отримала 24 млрд, населення й бюджетні організації — 19 млрд, підприємства теплокомуненерго — 10 млрд, близько 5 млрд використано на виробничо-технологічні потреби. Населення забезпечується газом, що видобувається підприємствами НАК «Нафтогаз України», тобто цей газ і ця група споживачів перебувають поки поза ринком. Для формування конкурентного середовища на ринку газу промислових споживачів із 33 млрд кубометрів газу необхідно хоча б 15—18 млрд одержувати з альтернативних джерел. Це можливо за рахунок поставок скрапленого газу й збільшення власного видобутку. Після впровадження цих проектів можна буде говорити про лібералізацію українського ринку газу. Термін, необхідний для їхнього здійснення, — 5—7 років, що порівнянне зі строками, які даються країнам — членам Європейського енергетичного співтовариства (а Україна є таким із 2009 року) на імплементацію європейського енергетичного законодавства.
тати реформування газового сектора має відчути на собі кожний українець — через зниження ціни на газ. Хто б що не говорив, а вона для України виявилася вищою, ніж для європейських держав, які розташовані від Росії далі, ніж ми, і за логікою речей мають платити більше. У поточному кварталі цього року ціна газу на кордоні з Росією становитиме 400 доларів, усередині України — значно перевищить 500. Із цим терміново треба щось робити. Крім ціни, російськоукраїнський контракт містить і інші кабальні умови. Зокрема, прив’язку ціни до дизпалива й мазуту, а не вугілля та електроенергії, що було б для України більш логічним, і заборону на реекспорт газу, тобто продаж надлишків імпортованого й навіть свого, хоча ми — газодобувна держава! Для покупців з ЄС цей пункт скасовано. Контракт містить і фіксований обсяг газу. Навіть якщо його не спожито, Україна зобов’язана заплатити за нього.
— За повідомленнями Міненерговуглепрому, переговори ведуться. Яка, на ваш погляд, імовірність того, що контракт усе-таки буде переглянуто? — Переговори, на жаль, пробуксовують. Бачу єдиний вихід — Стокгольмський арбітражний суд. Це цивілізована форма. У свою чергу на «Газпром» подавали в суд німці, греки, турки. Українська сторона підготувала всі документи, і потрібна лише політична воля, щоб передати їх у арбітраж. Звичайно, відносини України й Росії — інші, особливі, ми дуже рідко вирішували свої газові питання з Росією через суд, але іншого шляху я не бачу. Це буде суперечка двох суб’єктів господарювання — «Нафтогазу» й «Газпрому». Такі позови звичайно розглядаються в строк від 2 місяців до 2 років, але з огляду на те, що «Нафтогаз» виконує соціальну функцію — дотує населення зі своїх доходів із видобутку й транспортування, процес буде максимально прискорено. До речі, подача позову до суду зовсім не перешкодить домовлятися про газовий СП. Можна говорити, що саме газовий контракт на сьогоднішній день перешкоджає як створенню СП, так і подальшому розвитку взаємовигідного співробітництва між РФ і Україною. Розмовляла Олена СУХОРУКОВА
10
№ 39 (194)
11 жовтня 2011 року
У продовження теми
Достукатися до кожного Студенти можуть стати найактивнішими стейкхолдерами в організації конструктивного діалогу між громадськістю та екологічними забруднювачами Ірина КОНДРАТЬЄВА Дніпродзержинська молодь готова підтримати ідеї МАГАТЕ й долучитися до конструктивного діалогу між ученими, промисловцями, службами санітарно-епіде міологічного контролю, органами влади та громадськістю.
Викладачі та студенти кафедри екології Дніпродзержинського державного технічного університету (ДДТУ) — одні з найактивніших прихильників упровадження нового формату взаємин між всіма «гравцями» екопростору. Зустріч із незалежними експертами МАГАТЕ (деталі — у статті «Розсекречена радіація: кому це вигідно», №37 «УТГ») надихнула їх на нові ідеї та плани. — Ми підготували декілька пропозицій і надіслали їх у МАГАТЕ, — розпові-
Олександр Зберовський
дає професор, доктор технічних наук, завідувач кафедри екології та охорони довкілля ДДТУ Олександр Зберовський. — Одна з них пов’язана зі створенням інтерактивного екологічного центру в стінах нашого університету за зразком тих, що діють у декількох європейських і російських ВНЗ. Насамперед такий центр має відігравати важливу роль в освіті студентів і школярів у рамках концепції безперервної екологічної освіти населення України. По-друге — об’єднати й підтримати творчу молодь, спрямувати її науково-технічний потенціал на розв’язання екологічних проблем нашого міста й області. По-третє, стати ядром екологічної культури та освіти жителів міста. Центр має бути розташований у окремому просторому приміщенні, де розміщатимуться періодич-
но оновлювані експозиції з різних тем: про перспективи розвитку альтернативної енергетики та екологічно чисті джерела енергії; про впровадження нових технологій підвищення якості питної води, очищення побутових і промислових стічних вод; про перспективи створення екологічно чистих, ресурсо- та енергозбережних технологій міського домобудівництва тощо. Крім експозицій і виставок у приміщенні центру проводитимуться семінари, засідання міської громадської екологічної ради, студентського екологічного товариства та клубу юних екологів, учителів екології загальноосвітніх шкіл, ліцеїв і технікумів Дніпродзержинська. Можлива також організація зустрічей жителів міста з представниками вітчизняних і закордонних промислових підприємств, ученими, виробниками екологічно чистої продукції для пропаганди прогресивних ідей та передових технологій. Друга пропозиція кафедри екології ДДТУ пов’язана із придбанням пересувної лабораторії, оснащеної сучасною технікою, що відповідає європейським і світовим стандартам. Високоточне обладнання дозволить проводити необхідні аналізи, одержувати оперативну інформацію про радіаційне забруднення, про стан атмосферного повітря, ґрунту й води в різних районах міста й поширювати її серед населення. Завдяки такій лабораторії студенти зможуть здобути необхідні знання та практичний досвід у дослідженнях навколишнього природного середовища, а населення — знати про події, що відбуваються, і робити висновки про шкоду, заподіяну довкіллю та здоров’ю жителів міста. У планах кафедри екології особливе місце відведено подальшому співробітництву з державним підприємством «Бар’єр», яке з 2000 року працює над розв’язанням питань, пов’язаних зі зниженням радіаційної небезпеки на об’єктах колишнього гіганта радянської хімічної індустрії — виробни-
Юрій Коровін
чого об’єднання «Придніпровський хімічний завод» (ВО «ПХЗ»), де майже півстоліття велася переробка уранових руд. — Наше завдання — підготувати кадри, які зможуть з’ясувати причини екологічних проблем і знайти оптимальні рішення для їхнього усунення, — говорить доктор технічних наук, професор кафедри екології ДДТУ, у минулому — директор ВО «ПХЗ» Юрій Коровін. — У викладацькій діяльності ми послуговуємося тезою: екологія починається з технологій. Тому промислова площадка ВО «ПХЗ» — це особливе інформаційне та практичне поле для студентів. Завдяки особистому досвіду, накопиченому викладачами кафедри за роки роботи на виробництві, а також інформації, що надається ДП «Бар’єр», наші студенти під час підготовки курсових і дипломних робіт мають можливість використовувати достовірні дані про стан сховищ радіаційних відходів, про ступінь забруднення радіонуклідами землі, води й повітря на території промислової площадки «ПХЗ» і за її межами. Ці теми було відбито в таких магістерських роботах, як «Дослідження форм виявлення радіонуклідів у хвостосховищах ВО «ПХЗ» і можливості додаткового видобутку з них урану», «Дослідження радіаційного стану району «Нові Черьомушки» та створення електронної бази даних», «Дослідження забруднення довкілля токсичними металами із хвостосховищ колишнього ВО «ПХЗ», «Дослідження міграції радіонуклідів повітряним шляхом
з уранових об’єктів Дніпродзержинської промплощадки», «Дослідження радіоактивного та хімічного забруднення підземних вод під впливом хвостосховищ «Сухачевське» і «База «С», та в інших. З огляду на побажання незалежних експертів МАГАТЕ про надання населенню інформації, яка раніше вважалася «непублічною», ми готові надалі організовувати захист магістерських робіт студентів-екологів у присутності не тільки викладачів, а й представників громадських організацій, промислових підприємств, місцевих органів влади. Упевнений, що у відкритості інформації про справжній екологічний стан у Дніпродзержинську зацікавлені насамперед міська та обласна влада, депутатська комісія з екології. Не тільки викладачі або студенти-екологи, а й депутати міськради мають бути рушієм таких ідей, впливати на формування суспільної думки, щоб мати дієвіші важелі впливу на промисловців та вищі органи влади.
Усім світом — у наступ на радіацію У жовтні 2010 року з ініціативи керівництва кафедри екології ДДТУ на базі університету вперше відбувся міжнародний симпозіум «Тиждень еколога». У центрі уваги його учасників була проблема загального забруднення промислових регіонів і міст. У 2012 році «Тиждень еколога» планується присвятити виключно проблемам радіаційного забруднення міст. Своїм досвідом ліквідації негативних наслідків у районах, де в ХХ столітті видобували та переробляли уранові руди, а також найпрогресивнішими методами з утилізації відходів із високим умістом радіоактивних матеріалів поділяться вчені Німеччини, Чехії, Казахстану, Росії та інших держав. Інформація, озвучена під час зустрічі вчених, стане доступною найширшим верствам громадськості Дніпродзержинська та всієї України. Проведення такого симпозіуму можна розцінювати як вагомий внесок кафедри екології ДДТУ в роботу з активізації громадськості. Разом із тим треба приділити серйозну увагу й розвитку екологічного менеджменту в нашій державі. Але це вже завдан-
ня влади, а не вчених і студентів. — Треба шукати компромісні рішення, об’єднувати зусилля приватного, державного капіталу й влади в цьому напрямку, — переконаний Олександр Зберовський, — підтримувати й захищати інтереси людей, які працюють у складних виробничих умовах і мешкають поруч із підприємствами — екологічними забруднювачами. Громадськість, яка більше за всіх зацікавлена в розв’язанні локальних проблем, має поповнити лави так званих стейкхолдерів (stakeholders). Тобто фізичних і юридичних осіб, які мають правову, економічну та моральну можливість заявляти про свої права, у тому числі майнові, або інтереси як щодо попередньої, так і нинішньої або майбутньої діяльності підприємству або фірмізабруднику. Слід сказати, що частина планів уже реалізується. Зокрема, механізм екологічної освіти в нашому місті прописано в «Концепції регіональної інтегрованої системи освіти Дніпродзержинська», розробленої ДДТУ й затвердженої Міносвіти два роки тому. Відповідно до неї ми охоплюємо всі освітні рівні: дитячий садок — школа — коледж — ПТУ — технікум — ВНЗ. Торік відбулося кілька зустрічей із педагогами міських шкіл і дошкільних установ, присвячених викладанню екології. Перед початком нового навчального року ми провели семінар із учителями шкіл і передали їм цифрові носії з добіркою різнобічної інформації, яку має наша кафедра. Цього року для своїх студентів-екологів увели новий предмет «Методика викладання екології та безпеки життєдіяльності». Вони також зможуть під час двотижневої практики поділитися своїми знаннями з учнями одинадцятих класів шкіл міста. Таким чином, коло екологічно інформованих і освічених городян весь час розширюватиметься. У багатьох країнах уже давно зрозуміли й переконалися на практиці: коли йдеться про порятунок природи й захист здоров’я людей, об’єднання зусиль різних соціальних груп дає набагато кращі результати, ніж коли такі проблеми розв’язуються вузьким колом фахівців або представників структур влади. Починають це розуміти і в Україні.
Знак економії Сергій ДУМКЕВИЧ
Економія енергоресурсів поступово проникає в усі сфери життя нашої країни. Усе частіше чиновники й бізнесмени перекладають тягар енергозабезпечення на сонце. Так, на початку вересня на в’їзді в Крим з’явився дорожній знак, що вночі освітлюється електроенергією, накопиченою вдень.
«Просунутий» в’їзний знак установлений у Джанкої на честь 94-го дня народження міста. У центрі композиції — об’ємна фігура грифона — міфічної тварини, що є символом півострова й зображена на гербі республіки. По обидва боки від крилатого звіра — дві пари колон, на яких тримається сонцеподібна арка. Сонячні батареї, що забезпечують підсвічування об’єкта вночі, розташовані зі зворотного боку стели. На будівництво високотехнологічного дорожнього знака пішло п’ять місяців роботи й витрачено півмільйона гривень.
На тверду основу Алла МІРОШНИЧЕНКО 40 мільйонів євроінвестицій використало на свій розвиток ПАТ «Південьцемент» (Миколаївська область). Кошти пішли на відновлення технологічного обладнання та автоматизацію процесів виробництва. Але головне досягнення підприємства на сьогодні — упровадження енергозбережної технології — перехід із газового опалення на вугілля.
В умовах тотального подорожчання газу це стало мало не єдиною можливістю утриматися на ринку й продовжити випуск цементу. — Зараз 99 відсотків усього виробництва переведено на тверде паливо. Економічний ефект очевидний. Це дало нам значну економію коштів, можливість випускати конкурентоспроможну продукцію й залишатися кращими у своєму сегменті на ринку, — відзначив генеральний директор ПАТ «Південьцемент» Федір Петренко. — Виробнича потужність заводу зараз — 1,25 мільйона тонн цементу на рік.
№ 39 (194)
11 жовтня 2011 року
11
Наука — виробництву
Силумінові зірки Металургійне ноу-хау — алюмінієві сплави з абсолютно новими властивостями — виявилося, є справою жіночих думок і рук Володимир ОТРОЩЕНКО Що б не робилося сьогодні суперпередового в галузях «нано-біо-мікро», а все-таки без металів наше життя уявити важко. Чому ж українські «форбсмени» не цікавляться новими металургійними технологіями, особливо різноманітними сплавами, яких величезна кількість і стає дедалі більше? Адже чим далі летять продукти людської праці в космос, осягаючи таємниці матерії, чим більше заглиблюються в океани та надра, тим важливішим стає пошук і створення нових металевих «комбінацій», а також модернізація добре відомих.
Метали в усій красі У жовтні найстаріший факультет матеріалознавства та обробки металів Національної металургійної академії України (м. Дніпропетровськ), колишній технологічний, відзначає 80-річчя. Кращий — говорю як його найвідданіший випускник — факультет ДМетІ-НМетАУ знаний науковими школами та вихованцями. Це академіки Чекмарьов, Стародубов, Таран, Ємельяненко, Бунін, Герої Соціалістичної Праці та Герої України, лауреати різноманітних премій, директори підприємств та міністри. Славні справи цього науково-освітнього центру продовжують молоді й чарівні вчені, лауреати Президентської премії-2010, кандидати технічних наук Тетяна Аюпова та Ольга Носко. — Ваша славетна кафедра завжди була відома видатними науковими досягненнями в дослідженні чорних металів та їхніх сплавів. Навіть відкриття зробили, створивши нові воднево-армовані сплави — газари. Ще придумали білі чавуни для прокатки, нові сплави для міцного будівництва, залізниць та ОПК. Чому ви вирішили зайнятися дещо іншим для кафедри напрямом — кольоровими металами, білими силумінами? Ольга Носко: — Відповідь, як на мене, очевидна. Наші галузі — із виробництва металів і суміжно-похідна машинобудівна — стали в ХХІ столітті перед новими проблемами якості та конкурен-
тоспроможності готової продукції на внутрішньому, європейському, американському та азіатському ринках сучасних конструкційних і функціональних матеріалів. Своєчасне та ефективне їхнє розв’язання має величезне значення для внутрішнього ринку країни. Ну а хто його пропонуватиме, як не ми, металознавці! Тим більше з досвідом, який має наша кафедра імені видатного дослідника металів академіка Юрія Тарана-Жовніра.
Твердость — северного мола, Цвет оттеночный — кармина, Отблеск — свежего раскола Все того же силумина!.. Невідомий поет-металознавець
важу, що мікролегування відомого багато років силуміну АК7ч комплексом оптимального складу Sr+Sc приводить до підвищення твердості сплаву в 1,8 раза (з 41HV до 72HV), меж плинності — у 2,5 раза (з 71МПа до 176МПа) і межі міцності — у 1,7 раза (із 244МПа до 368МПа). Так уперше у світі методом прокатки одержали силумінову плиту товщиною 2,4 міліметра із заготівки з максимальною товщиною 11 міліметрів. І це дозво-
вів такого типу дозволяє розширити можливості їхнього застосування в індустрії. Один із кращих способів розв’язання проблеми гарантованого підвищення якості виливків за одночасного зниження енергоматеріальних витрат на їхнє виготовлення — застосування зовнішніх впливів на рідкий метал і твердіючий на всіх етапах формування структури та властивостей литих виробів. Цілеспрямоване управління структурою та властивостями промислових евтектичних сплавів дозволяє ефективно використовувати їх для виготовлення зносостійких деталей — таких як поршні ДВЗ малої та середньої потужності, деталей авіадвигунів, металообробного інструменту, а також електронно-променевих і газорозрядних пристроїв електронної техніки. Цими НДР, до речі, успішно займаються наші колеги й співлауреати із НТУ КПІ. Ольга Носко: — У результаті наших теоретичних досліджень міжатомної взаємодії та глибокого вивчення
Із відгуку про наукову працю Аюпової і Носко: «Молоді володарі премії Президента України розвинули теорію оригінального евтектичного перетворення, розробили та впровадили у виробництво інноваційні процеси цілеспрямованого управління структурою та властивостями промислових евтектичних сплавів, які зможуть забезпечити їхню високу конкурентоспроможність на дуже жорсткому ринку конструкційних і функціональних матеріалів сучасного машинобудування».
Мікроструктура нового силумінового сплаву
Тетяна Аюпова: — Силуміни — сплави «летючого металу» алюмінію із кремнієм та іншими легувальними домішками — сьогодні є найпоширенішими ливарними сплавами. Однак вони майже не піддаються обробці тиском. У процесі роботи над кандидатською дисертацією, у результаті багатьох експериментів мені вдалося одержати нову металеву композицію із силуміну АК7ч і стронцію зі скандієм, яку можна було прокатати, а отже, активно використовувати в промисловості. Зау-
ляє не тільки використовувати традиційний ливарний сплав для виливання виробів та деталей, а й одержувати їх за технологіями обробки металів тиском (ОМТ).
Нова евтектика — Ваші дослідження та їхнє практичне впровадження дозволяють одержувати вже відомі деталі, як то кажуть, не тільки литтям, а й катанням? Тетяна Аюпова: — Звичайно! Одержання модифікованих та армованих спла-
Професор Іліє Мамузич, Хорватське металургійне товариство (Загреб) процесу структуроутворення ми одержали нові металеві матеріали: модифікований доевтектичний силумін марки АК7ч, який можна піддавати деформації; модифікований подібний сплав типу АК18 із низьким коефіцієнтом лінійного розширення та поліпшеним комплексом мехвластивостей. І потенційні можливості їх промислового використання дуже великі. Тим більше, що до вже відомого металоматеріалу ми можемо застосувати не тільки відомі техпроцеси, а й нові — саме для цих конкретних сплавів і виробів із них.
Довідка «УТГ» Силуміни — одні з найважливіших алюмінієвих ливарних сплавів, що мають найкращі ливарні властивості. Їх використовують у різних галузях промисловості. Найпоширеніші сплави Аl—Si, Al—Si—Mg (АК12, АК9ч, АК9пч, АК7ч, АК7пч, АК8л, АК9, АК7), вони відрізняються добрими технологічними властивостями. У подвійних (Al—Si) силумінах зі збільшенням вмісту кремнію знижується пластичність і підвищується міцність. Сплави стійкі до корозії у вологій атмосфері й морській воді, більш міцні й зносостійкі в порівнянні з алюмінієм, але надзвичайно крихкі. Застосовуються для лиття деталей ДВЗ і в авіабудуванні. Евтектика — структура, яка складається з певного сполучення двох (або більше) твердих фаз, що одночасно кристалізувалися з рідкого сплаву. Евтектика в сплавах являє собою тонку суміш твердих речовин, що починають кристалізуватися одночасно з розплавів за температури менше температури плавлення окремих компонентів або будь-яких інших їхніх сумішей.
Вивчено, запатентовано. Упроваджено? — Ваша наукова плідність вражає: на двох, персонально й разом із колегами, у тому числі зі студентами, 2010 року ви опублікували 42 статті у вітчизняних наукових виданнях, 21 — у закордонних, взяли активну участь
Досьє Тетяна Аюпова Закінчила НМетАУ 1999 року. Після аспірантури, з 2007-го — асистент, з 2010 року — доцент кафедри матеріалознавства. У 2009-му захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук.
Ольга Носко У 1994 році вступила й 1999-го з відзнакою закінчила Академію за фахом «Металознавство, обладнання та технологія термо-
у виданні української і закордонної металознавчих монографій. Плюс до цього маєте 4 патенти України. Коли і як вдається так багато вчити, досліджувати, публікувати? Тетяна Аюпова: — Мої батьки (батько — завідувач кафедри стандартизації НМетАУ, професор А. Должанський. — Авт.), учителі в школі, а потім уже викладачі Академії, навчили вчитися й працювати. Потім звикла (сміється). А ще мені дуже пощастило з науковим керівником — чудовим ученим, чудовою людиною, завідувачем нашої кафедри, професором Валентиною Куцовою. Коли вона читала в нас лекції, вела лабораторні, мене підкорили її енергія та оптимізм. Навіть зараз, якщо виникають якісь проблеми, намагаюся дивитися на них її очима. І, знаєте, вони розв’язуються набагато швидше. Валентина Зіновіївна прищепила мені щиру любов до металургії. За її порадою я стала аспіранткою, узялася за розробку деформованого силуміну — сплаву з абсолютно новими властивостями. Це справжнє ноу-хау в металургії. Але я не змогла б досягти результату без колективу нашої кафедри. І, звичайно ж, без моєї колеги та подруги Ольги Носко. Зараз читаю лекції з курсів «Стандартизація та метрологія», «Фрактографія», «Матеріалознавство». У науковій роботі та експериментах мені допомагають уже п’ятеро моїх студентів (спільно надрукували кілька статей).
обробки металів». Із 1999 по 2002 рік училася в аспірантурі на кафедрі металознавства, тут же з 2002 по 2004-й працювала молодшим науковим співробітником. Із 2004 року викладає на цій же кафедрі. У 2006-му здобула кандидатський ступінь у галузі металознавства й термообробки металів. Видала понад 50 наукових праць і 2 навчальні посібники , а також 2 монографії в співавторстві. Зараз — доцент кафедри. Ольга Носко: — Щоб не зупинятися в науці, треба весь час учитися самому та вчити інших. Говорять же: якщо тобі із заздрістю дивляться в спину — ти попереду! У мене зараз шість дипломників, молодих і розумних. Веду курси лекцій (уперше в історії кафедри): «Металознавство кольорових металів і сплавів», «Леговані та спеціальні сталі», «Рідкісноземельні та коштовні метали». Тож роботи вистачає, причому цікавої. — Лекції, статті, патенти, монографії — усе це чудово. Але часто вони перетворюються на макулатуру або незатребувані сайти в Мережі. Що ж із впровадженням ваших інновацій? Тетяна Аюпова: — А кому зараз легко їх упроваджувати, якщо металургія низького переділу себе майже вичерпала (однак валюту в засіки країни й кишені олігархів усе-таки приносить)? Із конкретним упровадженням усе ще важко, хоча нашими сплавами зацікавилися і «Південмаш», і «Мотор Січ». Так, ці матеріали поки що недешеві, але високотехнологічні й можуть дати економічний ефект за їх широкого використання до 1000 доларів за тонну. І не все нове обов’язково має бути відразу ж дешевше за старе — реальну вигоду можна мати тільки в разі поширення нових металоматеріалів у індустрії. Особливо в передових галузях — ракетній техніці, авіабудуванні, де наші науковотехнічні заділи великі та інноваційні.
12
№ 39 (194)
11 жовтня 2011 року
IT
Алюмінієві «ультрас» Андрій БЄЛОКРИНИЦЬКИЙ Початок на стор. 1
Саме тому ультрабуки вважаються винаходом Intel, хоча сама компанія їхнім випуском не займається. Узагалі, ноутбуки з характеристиками, близькими до ультрабуків, виготовлялися й раніше (наприклад той же Apple MacBook Air), однак тоді йшлося лише про окремі пристрої, а зараз очікується поява цілого класу портативних пристроїв, які відповідають певним характеристикам. Аналогічна ситуація була кілька років тому з нетбуками, та ці мініатюрні пристрої стали лише підкласом ноутбуків, а ультрабуки можуть повністю замінити лептопи на ринку. За оцінками Intel, наприкінці 2012 року 40% від усіх проданих ноутбуків становитимуть саме ультрабуки. Наразі чотири компанії активно співробітничають із Intel у розробці нових портативних пристроїв: Acer, Asus, Lenovo і Toshiba. Щоб називатися ультрабуком, нові мобільні при-
строї повинні відповідати певним жорстким вимогам: не товше 2 см (0,8 дюйма), не важче 1,4 кг, мати автономність від 5 до 8 і більше годин, поставлятися без оптичного привода, мати SSD накопичувач замість стандартного жорсткого диска (необов’язкова вимога), бути не дорожче $1000 і, звичайно, використовувати процесори виробництва Intel. Щодо діагоналі монітора чітких обмежень нема, але, з огляду на необхідність дотримання масогабаритних показників, ідеальний розмір екрана для ультрабуків — 11—13 дюймів. Деякі інші характеристики спадкоємців лептопів також ніде чітко не зазначені. Це стосується, приміром, обсягу оперативної пам’яті та розрізнення моніторів. Поточні моделі, як правило, оснащуються 4 Гб «оперативки», а розрізнення екрана в них — мінімум 1366х768 пікселів, хоча в деяких випадках може збільшуватися до 1600х900. Також усі нові ультрабуки склада-
тість буде знижено до необхідної цифри. Хоча не треба забувати й про те, що багато виробників критикують найперше саму компанію Intel за високі ціни на мобільні процесори, які й не дозволяють вписати ультрабуки в необхідну цінову категорію. На сьогодні ж лише один ультрабук перебуває в заданому ціновому діапазоні. Це 11-дюймовий MacBook Air, якому Intel і оголосила війну. За словами представників Intel, новий клас пристроїв має об’єднати в собі
ються в цільному алюмінієвому корпусі. Сучасний рівень мініатюризації чипів дозволяє виробникам іти далі від стандартних специфікацій. Навіть найперший ультрабук (Asus UX21) має товщину лише 1,7 см, а новий Acer Aspire 3951 — менше 13 мм, і це при тому, що замість SSD у ньому використовується стандартний HDD накопичувач. Рекомендації щодо ваги також удалося помітно перевершити вже в перших моделях нових лептопів: маса того ж Asus UX21 — лише 1 кг. Проте не всіх вимог Intel удається чітко дотримуватись. Вартість перших ультрабуків в усіх без винятку випадках перевищує встановлену планку в $1000. У той же час нема сумнівів у тому, що через кілька місяців, не в останню чергу завдяки активності Intel, яка докладає багато зусиль для просування нових пристроїв, їхню вар- 11-дюймовий MacBook Air
можливості найпродуктивніших лептопів з особливостями планшетів: деякі моделі матимуть сенсорні екрани, а також функцію миттєвого ввімкнення, що виводитиме їх зі стану глибокого сну за час, затрачуваний на підняття кришки екрана. Ніде про це прямо не говориться, але ідеальним партнером ультрабуків має стати нова операційна система Microsoft — Windows 8 (докладніше див. «Windows 8 — початок нового шляху», «УТГ» №38 від 4 жовтня 2011 р.). Оскільки майбутнє ультрабуків і Windows 8 настільки тісно переплетене між собою, то не дивно, що на конференції Build 2011, де представили першу девелоперську версію Windows 8, частина виступів була присвячена й новому класу лептопів. Під час демонстрації представники Microsoft не тільки показали можливості нових пристроїв, а й дозволили зазирнути усередину корпуса, чим зняли кілька питань щодо дуже малих га-
баритів і ваги ультрабуків. Як з’ясувалося, батарея в такому пристрої, як правило, займає більше місця, ніж уся інша електроніка разом. Товщина деяких ультрабуків така мала, що стандартні інтерфейси (наприклад аналоговий вихід відеокарти) більше самого корпуса й тому порти розміщаються в тих місцях, де в ноутбуків звичайно бувають підставки, щоб і використовувати їх для цього. У планах Intel — запуск трьох хвиль ультрабуків. Перші моделі, уже доступні на ринку, побудовані на поточному поколінні процесорів Sandy Bridge Core i5 і i7. Друга хвиля використовуватиме CPU Ivy Bridge з 22 нм технологією виробництва й 3D транзисторами (див. «Крок за межі», «УТГ» №23 від 21 червня 2011 р.). Можливо, саме із цієї хвилі в ультрабуках почнуть постійно використовувати інтерфейси USB 3.0 і Thunderbolt, але поки ця інформація не підтверджена. Третя хвиля на базі процесорів Haswell з’явиться 2013 року. Звичайно, ці моделі будуть ще продуктивнішими та економічнішими.
№ 39 (194)
11 жовтня 2011 року
13
Обрій
Куди веде Зоряний міст? Валентина ГАТАШ Колись брати Стругацькі спантеличили читачів. Харків для них — далеке, не столичне, чуже місто — ні родичів, ні друзів... Проте, судячи з їхнього роману «Хвилі гасять вітер», саме в Харкові діяв таємничий Інститут Диваків, де потай і неминуче для землян визрівало розщеплення людства на дві еволюційні гілки. І тут же от уже 13 років поєднує науку і вигадку, реальність і мрії, утопії і антиутопії щорічний міжнародний фестиваль фантастики «Зоряний Міст».
Як впливає наука на цей улюблений усіма жанр літератури? Які нові науковотехнічні ідеї народжуються в уяві фантастів? Чи можна сказати, що фантастика готує нас до майбутнього? Ми попросили відповісти на ці запитання двох братів, що мають до фантастики безпосереднє відношення. Один із них — письменник Федір Чешко. Майже двадцять років тому дебютував з оповіданням «Ніч вовчих пісень», нині — автор 13 книг фантастики, деякі з них сам ілюстрував. У той же час він — провідний науковий співробітник в Українському державному науково-дослідному вуглехімічному інституті, кандидат технічних наук. Інший — доктор філософських і кандидат біологічних наук Валентин Чешко. Фантастику не пише, однак багато його наукових праць із філософії науки, біоетики, біополітології та теоретичної генетики, присвячені дослідженню варіантів майбутньої еволюції людини, цілком могли б надихнути письменників, що пишуть у цьому жанрі.
Жити у Всесвіті, наче у своїй кімнаті... — Федоре Федоровичу, ваше перше оповідання лише на сім років відстало від першої наукової публікації. За минулі 20 років у фантастів з’явилися якісь нові технічні ідеї подолання простору й часу? Яка альтернатива подорожі в космосі на громіздких кораблях із запасом ресурсів для забезпечення життєдіяльності екіпажу? — У реальності розвиток техніки переважно визначається принципом розумного мінімалізму. Поки космічні апарати забезпечують досягнення постав-
леної мети, нема потреби в дорогих пошуках принципової альтернативи. Тож далі людство освоюватиме Сонячну систему за принципом «все моє ношу із собою». Однак навіть для таких подорожей, не кажучи вже про міжзоряні експедиції, ефективність кораблів у їхньому нинішньому розумінні досить сумнівна через відстані та обмеження швидкості пересування. І тут письменники, а може, учені (зараз важко сказати, хто перший), запропонували безліч ідей. Тут і надія, що швидкість світла не буде граничною
еволюції людства: від Людини Розумної до Людини Всемогутньої, яка «житиме у Всесвіті, як ми з тобою — у цій кімнаті». — У вас є твори в жанрах як наукової фантастики, так і фентезі. Чим приваблюють вас магічні сюжети? — Головна причина привабливості фентезі пояснюється тим, що в особистості-мага більше можливості впливати на навколишній світ. Треба ж якось впливати на нього! І найкраще це доводить
відомлення: китайські вчені зробили припущення, що генні структури рослин і тварин, яких уживають у їжу, можуть імплантуватися в геном людини. Із цього погляду треба буде переглянути сучасні уявлення про харчові ланцюжки. А якщо згадати глобальні програми з генної модифікації сільськогосподарських культур? Наука ще не доросла до прогнозування всіх можливих побічних ефектів. Як може це стати темою для фантастичного твору?
Фантастика — відбиття наших надій і страхів — Валентине Федоровичу, чи цікавитеся ви фантастикою?
Федір і Валентин Чешко
для переміщення матеріальних об’єктів. І прогнозування існування нових способів подолання відстаней, наприклад, подорожі через підпростір, де час і відстань підпорядковуються іншим законам, ніж у звичній нам реальності. У братів Стругацьких, наприклад, корабель «проколює Риманову складку й сигмадеритринітує просторовочасовий континуум». Із розвитком комп’ютерної техніки з’явилася нова ідея — пересилати на міжзоряні відстані не саму людину, а її інформаційну матрицю. Але ж це навіть не теорії. Це мрії. Як на мене, цікава ідея освоювати чужі світи, змінюючи під них саму людину, а не ховатися в космічних кораблях і скафандрах. До нашумілого фільму «Аватар» такий сюжет досліджували Кліффорд Саймак, Пол Андерсон, Іван Єфремов, Кір Буличов та інші автори. Однак бурхливі темпи розвитку сучасної генетики й біотехнології роблять цю концепцію досить реальною й тому особливо привабливою. У мрії про зміну себе й позбавлення від необхідності тягати на собі шкаралупу придатного навколишнього середовища, мабуть, далі за всіх пішли брати Стругацькі. У них це шлях подальшої
бурхлива історія останніх десятиліть. Хіба став світ затишнішим і безпечнішим? Хіба не з’явилися нові ризики? Хіба поменшало в ньому Зла й побільшало Добра? Магічна реальність дає більше свободи для моделювання нового, кращого світу. Але у фентезі є і небезпечна особливість: вона надто спрощує життя. Якщо перед тобою така істота, як орк або гоблін, то навіть думати не треба, поганий він чи хороший, — хорошими вони бути не можуть. Отже, не треба думати про мотивацію їхніх дій. Хто проти Добра — той однозначно за Зло. Через цей поширений у фентезі підхід не постають питання «навіщо» й «чому». Треба діяти, залишаючи для міркування тільки «як?». Такий прийом свідомого спрощення вихідних умов відомий і в науці. Я ж у своїх «магічних творах» хотів показати, що чергова битва Добра зі Злом, де нема сумнівів, на чий бік стати, насправді може обернутися так, що навіть слово «битва» буде помилкою. — Чи стежите ви за новинами про досягнення сучасної науки? — Звичайно. І як фахівець, і як письменник. Недавно, наприклад, з’явилося по-
— Так, і мій інтерес поділяється на два напрямки. У першому випадку мене, як читача й глядача, приваблюють твори, які стали або стануть, на мій погляд, класикою. Як приклад можу навести таких авторів, як Метьюрин, Мері Шеллі, Булгаков, Толкієн, Лем, Стругацькі, Бредбері, Олдос Хакслі. У другому — як професіонала, цікавлять «хіти», які або відображають, або формують свідомість сучасної людини, хоча їхня художня цінність може бути й не такою очевидною. Вони є матеріалом для аналізу тенденцій соціокультурного розвитку сучасної цивілізації. Наприклад, американський бойовик «Трансформери» про війну розумних інопланетних роботів надзвичайно важливий у контнксті соціального «діагнозу» і пропаганди американської мас-культури. Знаменними з огляду на це мені здаються книги Дена Сіммонса, Пітера Гамільтона, Джоан Роллінг, а також фільми «Гаттака», «Аватар» і «Матриця». Як на мене, фантастика відбиває в суспільній свідомості й ментальності не реалії розвитку науки й технології як такі, а, насамперед, їх можливі соціальні наслідки. Вона показує, як еволюціонує система відносин науки й суспільства, відображує сподівання й страхи, які людина пов’язує з науково-технічним прогресом. Показова щодо цього еволюція фільму «Термінатор». Від першої до останньої серії базисна для громадянського суспільства ідея вільного вибору майбутнього поступово витісняється ідеєю визначеності своєї й загальнолюдської
долі. Украй симптоматично... — Які з відкриттів сучасної біології ви вважаєте найбільш значущими? — Генну діагностику, генну інженерію та нейролінгвістичне програмування... Узагалі нейрофізіологію й когнітивістику. Ці досягнення не тільки змінюють умови нашого життя, вони ще є «бомбою вповільненої дії» під світоглядні й культурні підвалини сучасної цивілізації, її систему цінностей, та й саму природу людини. Тим часом у масовій свідомості та в її дзеркальному відображенні — фантастиці — шкала пріоритетів і ризиків інша. Так, на думку експертів, існування суспільства рівних можливостей, що ґрунтується на принципах соціальної справедливості та соціальної солідарності сильних і слабких, є малоймовірним у тому випадку, якщо можна буде ще до народження зробити прогноз, коли та або інша людина смертельно занедужає, які будуть її професійні можливості або політичні переваги. Однак фантастика більш охоче експлуатує тему клонування, хоча це набагато менш ризиковано для людства, ніж можливість генетичного тестування. — Чим, на ваш погляд, пояснюється все більша популярність жанру фентезі, який у певному сенсі протистоїть науковій фантастиці? — Зараз існує тенденція дедалі вужчої спеціалізації науково-дослідної та інженерно-технологічної діяльності. У такий спосіб фахівці справляються із усе більшим потоком інформації. У результаті сучасна наука стає незрозумілою для середньостатистичної людини — чимось на кшталт магії. Межа між магією й технологією для неї зникає, а почуття безпорадності й залежності зростає. Зростає і прагнення вийти за рамки світу, який безпосередньо залежить від технологій. Такі, на мій погляд, основні причини дедалі більшої популярності фентезі. Відбувається езотеризація самої науки, магія й містика успішно набувають статусу наукових теорій. Очевидно, це один із найсерйозніших екзистенціальних ризиків техногенної цивілізації. До речі, така ситуація вже була в епоху середньовіччя. Трансцендентальний, недоступний об’єктивній перевірці світ релігійних уявлень — раю й пекла, чисти-
лища — визначав тоді життя середньовічної людини, а бачення містиків було потужним чинником розвитку цивілізації. Можливо, ми дійсно, як прогнозували Микола Бердяєв і Умберто Еко, наближаємося до нового середньовіччя? Судячи з творів останніх років, це один з альтернативних сценаріїв майбутнього. Інша можливість, відбита в таких видах фантастики, як кіберпанк і нанопанк, — гіпотетичний трансгуманістичний світ, у якому людина відмовилася від звичного людського вигляду в результаті впровадження передових технологій — інформатики, біотехнології, медицини. — Чи можна сказати, що фантастика готує нас до майбутнього? — Так, вона є індикатором майбутньої «революції в думках», що веде до чергової зміни базової стратегії ставлення людини до самої себе й світу, у якому вона живе. Але це дзеркало дуже своєрідне, воно має надзвичайно серйозний зворотний вплив на історію, такий собі прогноз, що самореалізується або самогальмується. Як приклад наведу повість Станіслава Лема «Солярис» і трилогію братів Стругацьких — «Населений острів», «Жук у мурашнику», «Хвилі гасять вітер». Хочемо ми чи ні, але питання про взаємини розумних істот, що мають різну, можливо, непорівнянну матеріальну основу, у найближчі десятиліття постане як питання практичної біополітології. І справа не в «прибульцях» з космосу, а в рукотворній еволюції людини. Фантастичні темпи розвитку генної інженерії, інформатики тощо не залишають щодо цього ані найменших сумнівів. Наближається ера керованої розумом еволюції. — І що, на вашу думку, чекає на людство в його рукотворній еволюції? — Можливо, ми просто змінимося до невпізнанності. Розумне життя збережеться, та чи матимемо ми право називатися Homo Sapiens, а не, скажімо, Homo Mashinicus? Є різні моделі такої метаморфози: комп’ютерні, біотехнологічні, пересадження свідомості тощо. Є ще й інша альтернатива, про яку ми вже згадували, — повернення в середньовічний тип цивілізації. І в якому випадку людина почуватиметься щасливіше — не знаю...
14
№ 39 (194)
11 жовтня 2011 року
Terra incognita
10 жовтня — День працівників стандартизації та метрології
На свій аршин усього не виміряти? Інженер і краєзнавець із Сєверодонецька Сергій Каленюк переконаний: метрологію та історію поєднує наявність похибок і невизначеностей, але треба прагнути до точності в усьому Семен ПЕРЦОВСЬКИЙ Ті, у кого нема знайомих метрологів, можуть вважати, що люди цієї професії вже через необхідний від них особливий педантизм — якісь сухарі. Але провідний інженер дослідної лабораторії метрології АТ «Сєверодонецьке об’єднання «Азот» Сергій Каленюк (на знімку) не такий. Він керівник клубу шанувальників поезії при ДК хіміків, завзятий краєзнавець — автор декількох книг про історію Придінців’я. А в новій книзі, яка вийшла напередодні нинішнього професійного свята метрологів, він запряг в один віз «коня і трепетну лань» — поєднав свої професію й хобі.
Наприклад, один краєзнавець повідомив, що в їхній місцевості зустрічався термін саква — парний, подвійний шкіряний мішок циліндричної форми, кожен на 10—12 пудів вівса. Сумнівна величина. Тим більше що в словниках саква визначається як невеликий мішок для вівса й продуктів, пред-
Відштовхнувшись від цієї новинки, випущеної під грифом «науково-популярне видання», у бесіді з її автором ми спробували побачити багато речей у незвичайному ракурсі, що, власне, і забезпечується синтезом технічного та гуманітарного підходів. — Сергію Петровичу, ваша нова робота озаглавлена «Краєзнавцю про вимірювання». Що за цим стоїть? — Як говорив ще Григорій Сковорода, «всякому місту — звичай і права». Та це ще нічого. А от те, що здавна в різних краях користувалися різними одиницями вимірювання, завдає багато клопоту археологам, історикам, краєзнавцям, шанувальникам літератури, та й технарям. Спробуй розберися, про які саме величини йдеться. І наші уявлення про минуле спотворюються. — А ви хочете на противагу Тютчеву все вимірювати на свій аршин? — Це не бажання, а необхідність. Не ходитиму далеко — візьму приклад з історії рідного краю. В одній із газет був матеріал про повінь у Луганську 1917 року. Автор-історик пише, що вода піднялася на кілька сажнів, пояснюючи, що сажень дорівнює 1,76 метра. Але це розмір сажня часів Київської Русі. А в 1917 році він становив 213,36 сантиметра. Як після такої плутанини вірити повідомленням на кшталт: «Цієї весни була рекордна за сто років повінь»? — Чому вам захотілося копатися в давнині? — Оскільки я працюю в дослідній лабораторії, то інтерес до досліджень — це професійне. А історією цікавлюся з дитинства. Метрологія і щодо неї виробила таку властивість, як прискіпливість. Вимірам, якими займається метрологія, властиві похибки. Те ж можна сказати й про історію. Мені цікаво оцінити і ті, і інші. В обох випадках
істина відома з певною мірою невизначеності. Нічого страшного в тому нема. — Певний флер загадковості навіть прикрашає... — А от там, де все можна встановити точно, треба збагнути й метрологічні деталі. Таке, на жаль, буває аж ніяк не завжди. Болісно реагую, коли історики неправильно розуміють одиниці вимірів, а таких помилок — безліч. — Ну, це питання сумлінності. — Не тільки. Часом фахівець неметрологічного профілю просто не може розібратися. Адже бувають і народні одиниці вимірювання, що застосовувалися в тій або іншій місцевості за давніх часів. Чули, скажімо, про такі: днище, перестріл, копа, плаха, швирка? — У вашій книзі є спеціальний розділ «Народна метрологія». Там розповідається про всі такі одиниці? — Якби ж то! Кількість народних одиниць вимірювання в кожному регіоні можна позначити числом n+1: скільки не назви, завжди знайдеться ще щось. Що говорити про екзотичні міри, якщо навіть такі відомі, як цебро й бочка, мали різне значення в різних слобідських полках. Тепер екстраполюйте це на територію всієї країни. У книзі є тільки терміни, у точності яких після ретельних перевірок я впевнений. А сумнівне поки залишаю за бортом або говорю, що наведені дані є припущенням.
мет кавалерійського спорядження. Дюжина пудів туди ніяк не вміститься. Над книгою я працював довго, але не хотілося б нескінченно. Тому розшифровую невідоме вже після її виходу. Днями установив, що картиш — це квадратний шматок сала розміром 20х20 сантиметрів. — Поміряю свою квартиру в картишах — приємніше за квадратні метри. Якщо тільки квартплату через більші цифри не підвищать. Якщо вже ми перейшли на улюблений український продукт, то розкажіть, будь ласка, як відбито у вашій книзі національний колорит. — Постарався показати деякі національні особливості та деталі. Вимагали окремої уваги, зокрема, такі терміни, як наше цебро (12 літрів) і польський казан обсягом 10—12 літрів, у якому готували їжу в степу. Про ці українськопольські терміни мене повідомив краєзнавець із Антрацитівського району (на півдні Луганщини), колишньої території Війська Донського. Отже, серед українців і росіян там чомусь виявилися й поляки. А можливо, діяли інші зв’язки. Тож цілком можливі нові відкриття, у тому числі в етнографії. У Придінців’ї великим був вплив Московії, і в одиниць виміру інше на-
ціональне походження. Це окрема розмова. — Тоді від розмов перейдемо до діла. Практичне застосування вашим історико-краєзнавчим пізнанням у метрології є? Щось нове відкрили на такому незвичайному стику наук? — Відкриття — попереду. А поки не відкрив, а «закрив», у цьому випадку — тему «історичної прописки» колиски Донбасу — Лисичанська. Досить авторитетні краєзнавці говорять, що це місто розташоване на горах, які за старих часів прозвали Соколиними. Звідки взялася ця назва? Установив, що джерело — стародавній документ, де зазначено: «Сокольи горы над рекой Донцом ниже речки Бахмута и Жеребца и Красной». Лисичанськ дійсно стоїть на крутому правому березі Сіверського Дінця нижче річки Червоної.
в три далі! Точне розташування Соколиних гір указує «Книга Большого чертежа всему Московскому государству», складена за вказівкою царя Іоанна Васильовича в середині XVI століття: «А ниже Колитвы, на Донце, Сокольи горы, с Ногайской стороны, а от Колитвы до Сокольих гор — верст с 15». «Ногайська сторона» — це, між іншим, лівий берег Дінця, а Лисичанськ стоїть на правому, отже, на Соколиних горах ніяк не може бути розташований. Тож фактично лише допоміг землякам позбутися дезінформації. Визначні ж відкриття — за істориками. Моя справа — тихе пізнання. — Скромничаєте? — Гаразд, зізнаюся: для себе особисто я відкрив, що Черкаськ, колишня столиця донського козацтва, раніше був татарським містом Ахас. Про це моє відкриття історики навряд чи знають. Та нехай перевірять. У «Записках про Московію» австрійського дипломата Герберштейна, який на початку XVI століття подорожував цими місцями, сказано, що в 12 милях вище Азова розташоване місто Ахас. А різновидів миль у різні часи й у різних країнах було — не злічити. За моїми підрахунками вийшло, що містечко Черкаськ було розташоване саме на місці Ахаса. Але це, повторюю, справа істориків — установити істину. — Ви їм, схоже, у чомусь дорікаєте...
А далі в тому ж документі написано, що Соколині гори розташовані за півтора-два днища від Азова. А показник «днище» — шлях, який вершник долав за день, дорівнював 50—70 кілометрам. Отже, від Соколиних гір до Азова 100—140 км. Але від Лисичанська рази
— Аж ніяк. Просто як у мене нема історичної освіти, так у них нема метрологічної. Тож вони просто не можуть зробити необхідних підрахунків. Так, наприклад, на підставі архівних матеріалів наводяться історичні дані про відстані між першими поселеннями уздовж Сіверського Дінця. Дуже важлива інформація, яка дозволяє уточнити розташування перших містечок. Але історики не зовсім правиль-
но скористалися нею. Коли я взявся за лінійку, то, як не рухав нею по карті, не виходили наведені в публікаціях цифри. А вся річ у тім, що версти неправильно переводять у кілометри. Верста від версти різниться. — У часі чи просторі? — І в тому, і в іншому. У допетровські часи версти були 500 і 1000-саженеві, тобто 1080 і 2160 метрів. І коли я перерахував відстані, орієнтуючись на 1000-саженеву версту, припущення з реальністю сходилися набагато краще. Хоча не завжди, бо невідомо, як ішов, точніше, їхав на коні той, хто робив вимірювання: уздовж Дінця, прямо, або обходив байраки й ліси. — Ми з вами говорили про міри довжини. А у вашій книзі йдеться ще про багато інших — аж до градусів. Усе це корисно. Але цифри цифрами, а люди — людьми. Добре, що ви про них не забули. — Постарався й у діяльності відомих особистостей знайти щось нове з моєї теми. Так, удалося встановити першого приладобудівника Донбасу. Ним можна вважати шотландського інженера та промисловця Карла Гаскойна, який побудував у Російській імперії шість заводів, у тому числі й Луганський ливарний. До чого тут метрологія? На трьох своїх заводах, і на Луганському теж, він виготовляв гирі, ваги й міри об’єму рідких і сипких тіл. У 1797 році йому доручили визначити обсяг «казенной нынешней печатной кружки и четверика» у кубічних дюймах і на основі отриманих результатів «сделать в настоящую величину кубическую меру, по которой уже выливаться будут... по приложенной при сем форме чугунные кружки, ведра, гарнцы и четверики». Ці «дюйми» — не дрібниці, а, насмілюсь сказати, — джерело джерел для тодішніх інтеграційних процесів з Європою. — Тобто взаєморозуміння починається із загальних точок відліку? — І глобальні масштаби — з рідного краю.
www.eutg.net
Почалася передплата «Української технічної газети» на 2012 рік! Вартість передплати така сама і становить на 1 міс. – 30,00 грн, на 3 міс. – 90,00 грн, на 6 міс. —180,00 грн, на рік — 360, 00 грн. Передплатні індекси:
99340 — російською,
99309 — українською
Відділ передплати: тел. (044) 278-42-37 тел./факс (0642) 59-93-91, podpiska@tehnichka.com
№ 39 (194)
11 жовтня 2011 року
15
Техноарт Техноспорт
Небеса обітовані в об’єктиві «Хаббла»
Лукашенко в безпеці
Олена ЗЕЛЕНІНА
Сергій ДУМКЕВИЧ
Посольство США в Україні показало в Харкові виставку «Мистецтво науки: космічна мозаїка з телескопа «Хаббл».
Десять картин таємничого життя поза Землею, де відбуваються народження й смерть, злиття й поглинання, «плавають» гігантські хмари й «дмуть» невідомі вітри... За 15 років роботи на навколоземній орбіті «Хаббл», усесвітньо відомий дослідний проект НАСА та Європейського космічного агентства, одержав мільйон зображень 22 тисяч небесних об’єктів — зірок, туманностей, галактик, планет. Потік даних, які він щодня генерує в процесі спостережень, становить близько 15 Гб. Загальний їхній обсяг, накопичений за весь час роботи телескопа, перевищує 20 терабайтів. Але для витратного космічного проекту завжди важливо привернути увагу широкого загалу. Тому завдання проекту «Спадщина «Хаббла» — публікація найефектніших — візуально й естетично — зображень, отриманих телескопом. Галереї містять не тільки оригінальні знімки, а й створені на їхній основі колажі й малюнки. Ось, приміром, портрет дивовижної галактики. Вона знайома вченим за назвою «Сомбреро». Її відмітна риса — світне ядро, охоплене геометрично ідеальними пиловими ореолами. Летіти до неї... 28 млн світлових років. На думку багатьох астрономів, у центрі цієї галактики розташована чорна діра в мільярд сонячних мас. А от галактики Антени, що зіштовхуються. Від-
На ялтинському чемпіонаті світу з багатоборства серед охоронців кращою стала охорона білоруського президента.
Ланс Еріксон демонструє галактичний Коловорот
стань до Землі — близько 62 млн світлових років. Вони дістали свою назву завдяки довгим антеноподібним «рукам». На думку професора з Університету аеронавтики (штат Флорида, США) Ланса Еріксона, найцікавіший експонат виставки — зображення «кільця» з темної матерії, розташованого на відстані 5 млрд світлових років від Землі. Розмір об’єкта в поперечнику — 2,6 млн світлових років. Наразі це один з найпереконливіших доказів існування темної матерії. Цікаво, що перед відкриттям виставки посол США в Україні Джон Теффт відвідав найстаріший у Харкові Свято-Покровський чоловічий монастир, де спілкувався зі священнослужителями. Розповівши їм про складну технологію представлених зображень, він відзначив, що «справжнім автором цих космічних полотен є сам господь Бог». Хоча глядачі помилково вважають ці картини фотографіями, насправді вони — блискучі приклади мистецтва, створеного вченими завдяки комбінації астрономічних даних і мо-
нохромних зображень космосу через об’єктив «Хаббла». — Коли ми намагаємося в Інтернеті або в глянсових журналах дивитися такі зображення, насправді ми не можемо насолодитися ними повною мірою через низьку якість, — уважає директор Харківського планетарію Галина Желєзняк. — А тут завдяки найвищому розрізненню знімків видно прозорість космосу й багато космічних об’єктів у їх справжньому грандіозному вигляді. Впливаючи в такий спосіб на емоційну сферу, мабуть, можна зацікавити наукою будь-яку людину — від школяра до пенсіонера. Якість цих картин унікальна за масштабом, об’ємом і розмаїтістю. «Таке відчуття, що космічні дійства відбуваються у вас на очах... Це особливість великих зображень. Мимоволі ми потрапляємо «всередину», — такі думки раз у раз можна було почути на виставці. І дійсно: зоровий ефект присутності фахівці порівнюють із виходом людини у відкритий космос. Фото автора.
Newstrino
Вибух у світі вибухівки Одна з основних проблем у хімії та технології вибухових речовин — одержання потрібного співвідношення протилежних властивостей.
На сьогодні хіміки синтезували сотні вибухових сполук, але основою індустрії залишається перевірений і дешевий тринітротолуол (ТНТ). «Це жахлива речовина, — говорить хімік Адам Мацгер із Мічиганського університету, — вона не вибухає саме тоді, коли це необхідно». Група Мацгера працює над вивченням властивостей однієї з вибу-
хівок останнього покоління — CL-20. Сполука має дуже велику енергію вибуху й при цьому надзвичайно легко детонує. Для транспортування її поміщають у спеціальний інертний розчин. Минулого місяця оптимальне рішення вдалося знайти німецьким хімікам, повідомляє Angewandte Chemie International Edition. Основою нової вибухівки є ТНТ, а CL-20 уведений у нього як домішка. Вона показала вдвічі меншу чутливість у порівнянні з CL20. Перед «роботою» суміш приводять у бойову го-
товність — нагрівають до 136°С. При цьому компоненти розділяються, і CL-20 відновлює властиву йому високу чутливість. Поки хіміки експериментують із частками міліграма, спостерігаючи ефектні вибухи, що нагадують, за їхніми словами, мініатюрні кульові блискавки. Про запуск же нової гримучої суміші у виробництво поки говорити рано — треба вивчити ефекти масштабу й скоригувати співвідношення компонентів. Підготував Геннадій МАРИНІН
Чемпіонат проходить уже другий рік. Самі охоронці запевняють, що для них не такі важливі призи й місця, як досвід, яким вони обмінюються зі своїми закордонними колегами. Цього року в Ялту з’їхалися 25 команд із 13 країн світу. Серед учасників були й охоронці Віктора Януковича, а також членів українського уряду. Приїхали спортсмени з Болгарії, Великої Британії, Вірменії, Грузії, Ізраїлю, Киргизстану, Молдови, Румунії, США й навіть Австралії. Змагання проходили «подорослому», усі завдання максимально наближені до реальних «бойових» умов. П’ять днів охоронці змагалися в умінні зберегти життя своїм VIP-персонам. На
аеродромі «Бельбек» біля Севастополя бодігарди змагалися з науки екстремального водіння, а на полігоні в селищі Массандра вибирали кращого стрільця. На заключному етапі, що відбувся в міжнародному дитячому центрі «Артек», команди охоронців намагалися знайти заміновану машину. У підсумку перше місце в команди служби безпеки президента Республіки Білорусь. Хлопці сповна відігралися за третю пози-
цію в першому чемпіонаті. А тріумфатори 2010 року, команда Управління державної охорони України, опустилися на друге місце. Бронзу по заслузі дістали кримчани. Іменними нагородами журі відзначило справжніх зірок VIPзахисту. Микола Шкрег з охорони Олександра Лукашенка був кращим у рукопашному бою, а охоронець президента Грузії Роман Шевелашвілі — в екстремальному водінні. Найвлучнішим і найшвидшим стрільцем визнали українця Олександра Сидорчука. Залишилося тільки з’ясувати, куди ховаються президенти й прем’єри, поки їхня краща охорона демонструє свою майстерність. Фото «Контекст-Крим»
16
№ 39 (194)
Згадуючи Туреччину Читачі, які небайдужі до активних видів спорту й побували цього літа в Туреччині або Єгипті, можливо, каталися на квадроциклах. І якщо, приїхавши додому, захотіли обзавестися схожою самохідною «іграшкою» (найкраще, звичайно, у заміському будинку), зробити це можна завдяки новинці 2012 модельного року від Yamaha — Grizzly 700 FI Auto 4x4 EPS.
Повнопривідний квадроцикл оснащений чотиритактним чотириклапанним одноциліндровим двигуном (діаметр циліндра 102 мм, хід поршня 84 мм, ступінь стискання 9,2) типу SOHC, із рідинним охолодженням, обсягом 686 см. Працює він
разом із дводіапазонним реверсивним клинопасовим варіатором. Завдяки великому кліренсу (300 мм), колісній базі (1250 мм), високій посадці (висота сидіння 904 мм), а також ходу підвіски — 180 мм спереду й 241 мм іззаду, квад може легко долати болотисті й кам’янисті ділянки шляху. До речі, ходова у вигляді подвійних А-подібних важелів (іззаду — незалежні) у мотоциклі налаштовується. Гальмова система гідравлічна дискова — і спереду, і ззаду. За спорядженої маси 294 кг габарити «самоходу» 2065х 1181х1240 мм; паливний бак — 20 л. Із прецизійної електроніки квадроцикла треба виділити підсилювач рульово-
Трохи демпінгу Весь вересень IT-спільнота обговорювала нові гаджети серії Kindle від компанії Amazon і, треба сказати, не без причини.
По-перше, справдилися чутки щодо Android-планшета Amazon — 7-дюймовий Kindle Fire (8 Гб убудованої пам’яті, 512 Мб RAM, модуль Wi-Fi b/g/n, екран типу IPS 1024х600 точок із захисним склом Gorilla Glass і двоядерним процесором TI OMAP 4) продаватиметься починаючи з 15 листопада. Однак цей планшетник (на фото ліворуч) за «смачною» ціною $199 не доставлятиметься в Україну, тому ми його не розглядатимемо. На другому плані були анонси нових Kindle-«читалок». Молодша версія — без додаткових слів у назві — просто Kindle (на фото в центрі), оснащується 6-дюймовим екраном e-Ink Pearl із розрізненням 600х800 точок (167 ppi, 16 градацій сірого), 2 Гб убудованої пам’яті й модулем Wi-Fi. Усе це міститься в корпусі 16х11 см товщиною 9 мм, при цьому вага пристрою — лише 170 г. Керу-
го керування (EPS) і трипозиційну систему привода On-Command, за допомогою якої вибираються режими 4WD, 2WD або 4WD із блокуванням диференціала, для подолання фактично будь-яких дорожніх умов. Треба сказати, що, у порівнянні з попередніми модифікаціями, у конструктивному плані в машині нічого не змінилося — було «прилизано» тільки дизайн, що абсолютно не критично для такого типу «самоходів». Машини доступні в трьох базових варіантах кольору — зеленому Hunter Green, синьому Steel Blue, «камуфляжі» Real Tree HD Camo, а також (Special Edition) у кольорі Metallic Sandstone. Залежно від колірного виконання ціна в США коливається від $9,5 тис. до $10,1 тис., що аналогічно вартості минулої версії. Згадування в назві найвідомішого північноамериканського ведмедя дає зрозуміти, що основним ринком збуту квадів стануть Штати. Однак це не означає, що цю модель не можна буде потім придбати в Україні. Вартість (в офіційного дилера) Grizzly 700 попереднього покоління — 125 тис. грн ($15653 за курсом НБУ на час написання статті).
вання книжкою відбувається за допомогою 5-позиційного джойстика. Набір підтримуваних форматів: Kindle (AZW), TXT, PDF, незахищений MOBI, PRC, а після перетворення штатною утилітою ще й HTML, DOC, DOCX, JPEG, GIF, PNG і BMP. Завдяки вартості ця модель серйозно наступає на позиції вітчизняних виробників е-буків PocketBook і китайських реплік: $79 за спецпропозицією Amazon... але вона не поширюється на
(до 4 Гб), а й розміри: 17x12 см за товщини 10 мм, вага 213 г і ціна $139. Відзначимо наявність 3,5 мм роз’єму для навушників і підтримку MP3 (перелік «книжкових» форматів аналогічний «молодшому братові»). Модуль 3G важить близько 7 г і коштує $50 — саме настільки важче й дорожче (без акційної пропозиції) 3G-варіант рідера. Аналогічний прайс ($139 і $189) і на версії (WiFi і 3G + Wi-Fi) класичного Kindle третього покоління із клавіатурою. Однак, за останніми даними від представників
жителів України, тому актуальним для нас буде цінник $109 (та ще й близько $20 за доставку). Kindle Touch (на фото праворуч), продаж якого стартує 21 листопада, оснащується також 6-дюймовим (але сенсорним) екраном. У ньому збільшений не тільки обсяг убудованої пам’яті
Amazon.com, безлімітний 3G-роумінг, доступний у 120 країнах власникам продуктів серії Kindle, більше не буде безкоштовним (крім доступу до фірмового букіністичного онлайнмагазину Kindle Store і Вікіпедії), що робить придбання 3 G-модифікацій однозначно менш привабливим.
Підготував Олександр БІЛИЛОВЕЦЬ
11 жовтня 2011 року