Украинская техническая газета №91-92 by Ukrainian technological newspaper

№ 39-40 (91-92) 6 жовтня 2009 року

E-mail: info@tehnichka.com

www.tehnichka.com

Виходить щовівторка

Одеський припортовий: перша чарка колом

У НОМЕРІ: РЕГІОН Донбаська ініціатива: крок другий

Невдалий аукціон із продажу потужного хімічного активу України знову показав, що економіка й політика — по різні боки барикад

Другий Міжнародний інвестиційний саміт у Донецьку відкриває нові перспективи регіональних стратегій стор. 8

ПИТАННЯ РУБА Узгодити не можна розділити Питання реорганізації ДП «Луганськвугілля» не може бути вирішене без узгодження з профспілками стор. 14

СОЦІУМ Шукайте жінку. У науці Чи використовується повною мірою інтелектуальний та громадський потенціал українських жінок? стор. 16

TERRA INСOGNITA Хорватські мандри: між поезією та технікою Розвиток туристичного бізнесу у світі не тільки обіцяє п’ятизірковий комфорт, а й дає поштовх до активного відпочинку. стор. 18

Дмитро КОРНІЙЧУК 29 вересня в Києві Фонд держмайна провів аукціон із приватизації Одеського припортового заводу. Переможцем

стала компанія «Нортима», пов’язана з фінансово-промисловою групою «Приват». Ціна угоди — 5 млрд грн. Однак буквально в лічені години ФДМ відмовився визнати угоду. Офіційна причи-

на — занадто занижена ціна й можлива змова між учасниками аукціону. Таким чином, продаж ОПЗ відкладений мінімум на рік. Закінчення на стор. 10

Шахтарський оптимізм на межі розпачу Незважаючи на потуги Кабміну, ситуація у вуглевидобувній галузі залишається складною Віталій ДУБЕНСЬКИЙ День шахтаря в Україні пройшов із розмахом, принаймні щодо обіцянок. Гірники вже вкотре почули, що вони — основа енергетичної безпеки країни й що на галузь чекає неминучий підйом. Закінчення на стор. 5

Поговорили... Саміт «великої двадцятки» знову показав, що відповіді на запитання, як боротися зі світовою кризою, до пуття не знає ніхто Наталя САВЕЛЬЄВА Передумовою зустрічі (24—25 вересня, Піттсбург, США) лідерів найбільших економік світу став вихід із кризи, що намітив-

ся, необхідність реформування глобаль ної фінансової системи й такі нагальні питання, як безробіття, гігантські бонуси банкірів і таке інше. Закінчення на стор. 4

Атоме, посміхніться! Вас знімають... Ученим ННЦ «Харківський фізикотехнічний інститут» уперше у світі вдалося одержати зображення структури атома Стор. 11

Українська технічна газета

№39-40 (91-92) В і в т о р о к , 6 ж о в т н я 2 0 0 9

ТУТ І ТЕПЕР

Інакше не скажеш...

Новий реактор: проект пішов Сергій ПОНОМАРЬОВ

Домінік Стросс-Кан Директор-розпорядник Міжнародного валютного фонду

І незалежно від того, скільки кредитів ви (Україна. — Ред.) одержите, ви можете не вирішити проблеми, щоб переформатувати своє майбутнє. Крім того, ви можете підвищити заборгованість країни, яка в остаточному підсумку потрапить в гірше становище, ніж спочатку»

2015 року Інститут ядерних досліджень НАН України одержить новий дослідний реактор. Про це заявив заступник директора інституту Василь Слисенко на Дні атомної енергетики, проведеному в Києві в рамках Сьомого міжнародного енергетичного форуму.

а словами заступника директора, нинішній реактор запущений 12 лютого 1960 року. Питання про його заміну ІЯД порушує з 1986 року, коли піс-

ля чорнобильської катастрофи громадськість Києва почала вимагати винесення реактора за межі міста. Однак через відсутність коштів донедавна рішення не приймалося. Інтенсивне розроблення проекту нового реактора почалося тільки після недавнього виходу відповідного указу Президента України. За словами Василя Слисенка, побудують новий дослідний реактор не в Києві, а в Славутичі — там живуть досвідчені атомники, уже визначено площадку й отримано попередню згоду місцевої влади. Рішення про його розміщення має прийняти Верховна Рада України у ви-

Модернізація економить Генеральний енеральний директор підприємства Тарас Шевченко під час прес-конференції розповів про заходи, які дозволили підприємству істотно знизити споживання природного газу.

Заступник директора Міжнародного фонду Блейзера

Анатолій Макаренко

Ми вважаємо за необхідне розвивати автомобільне виробництво в Україні, але при цьому всіляко підтримуватимемо білий імпорт автодилерів. Дуже важливо, щоб на цей ринок знову не зайшов сірий автоімпорт».

аніше Алчевський металургійний комбінат споживав у робочому режимі 60 тис. м3 газу на годину. 45 тис. м3 — доменний цех на технологію виробництва, 10 тис. — мартенівський і 5 тис. м3 припадало на інші

Кукурудзу вже посіяли, чекаємо на газ На Рівненщині почне працювати найбільший у Європі завод з виробництва біогазу Людмила СТУПЧУК

Глава Держмитслужби

підрозділи підприємства. Завдяки введенню в експлуатацію конвертерного виробництва, у технології якого природний газ не використовується, а також упровадженню технології пиловугільного палива, у доменному цеху вдалося майже вдвічі знизити споживання газу — до 25—27 тис. м3 на годину. Планується, що в першій половині 2010 року споживання природного газу Алчевським меткомбінатом знизиться ще на 15 тис. м3. Залишається тільки додати: невже раніше так не можна було зробити?..

Олег ВАСИЛЕНКО

Олег Устенко

Навіть ті 21 млрд доларів, які було вкинуто в економіку на підтримку курсу гривні, були, по суті, спалені».

гляді закону, розробленого на основі постанови органа місцевої влади за підсумками суспільних слухань у місті. Проект передбачає створення міжнародного ядерного наукового центру, у складі якого й працюватиме новий реактор. За твердженням Василя Слисенка, питання створення центру вже погоджене з Росією й Білоруссю, біля кордонів яких розташований Славутич. Зараз в ІЯД готується технічне завдання для розроблення технікоекономічного обґрунтування проекту. Загальна вартість його — у межах $400— 500 млн. Джерела фінансування й будівельні підрядники поки не визначені.

івненське представництво ДБУ «Північнозахідний регіональний центр інноваційного розвитку» та представники агропромислової корпорації «Інсеко» досягли згоди про стратегічне партнерство щодо створення у селі Бабин Гощанського району Рівненщини найбільшого у Європі заводу з виробництва біогазу загальною вартістю 40 млн євро.

Сировиною для нового біогазового заводу буде силос кукурудзи власного виробництва, вирощеної на 35 тис. га земель сільськогосподарського призначення в радіусі 40 км від виробничих потужностей. Знайдуть своє застосування й відходи переробки з бабинського цукрового заводу «Овас-Цукор», який також належить компанії «Інсеко».

СПІВПРАЦЯ

резиденти України та Туркменистану відкрили залізничний міст через Амудар’ю і заклали символічний фундамент мосту автомобільного. Міст через Амудар’ю став першим великим об’єктом, зведеним українськими спеціалістами за кордоном. Багатостраждальна історія його почалася 10 років тому, коли було підписано контракт на проектування і спорудження залізничного моста з ростверком під автомобільний міст «Атамурат–Керкичі». Тоді ж було підписано контракт між туркменською стороною та українською компанією «Інтербудмонтаж». У 2000 році «Інтербудмонтаж» розпочав будівництво дренажно-комунікаційного ту-

Мости до партнерства Ігор ПАВЛЮК Стосунки із Ашгабатом для Києва є не менш важливими, ніж із «світовими державами». Українсько-туркменські зв’язки не обмежуються тільки питанням купівлі-продажу блакитного палива. Запорукою нормальних взаємовідносин є ряд спільних проектів. Цей аспект і став головним у візиті Президента України Віктора Ющенка до Туркменистану. Туркменистану АДРЕСА РЕДАКЦІЇ: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28а 91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98а. Засновник і видавець ТОВ «Промислова безпека» 03039, м. Київ, проспект Науки, 10

E-mail: info@tehnichka.com

Головний редактор Сергій ПРАСОЛОВ ПРАСОЛОВ. РЕДАКЦІЯ: Людмила Мельникова — відповідальний секретар (тел. 8 0642 34-72-47) Людмила Гречаник — відділ технічної думки (тел. 8 0642 34-72-47, ел. адреса tehnomysl@gmail.com); Марина Савінова — відділ науки та освіти (тел. 8 0642 34-72-47, ел. адреса otdelnauki@gmail.com); Дмитро Корнійчук — відділ економіки і бізнесу (тел. 8 044 440-82-09, ел. адреса korneychukdima@gmail.com); Ігор Павлюк — відділ промисловості (тел. 8 044 440-82-09, ел. адреса ingvar@bigmir.net);

Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 12993-1877Р від 20.08.2007 р., Відділ маркетингу і реклами видано Міністерством юстиції України. Любов Соловйова — менеджер (тел. 8 0642 59-93-91, 8 0642 59-93-92, ел. адреса reklamateh@rambler.ru)

нелю в Ашгабаті. Загальна його довжина — з 72 шахтними колодязями і 22 технологічними камерами — понад 30 км. Цей проект туркменська преса назвала таким, що не має аналогів у світі. Окрім цього, на початку 2004 року «Інтербудмонтаж» уклав контракти на суму близько $10,7 млн на проектування і будівництво в Ашгабаті 4 підземних пішохідних переходів та 30 індивідуальних житлових будинків котеджного типу. Запорукою такої активності в економічній співпраці була безпосередня підтримка тодішнього лідера середньоазіатської держави — «живого бога» Сапармурата Ніязова. Туркменбаші вміло провадив багатовекторну по-

Газета видається українською та російською мовами ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСИ:

українською мовою — 99309 99309; російською мовою — 99340 99340.

Позиція авторів публікацій не завжди збігається з позицією редакції. Редакція залишає за собою право виправляти матеріали та рецензувати рукописи.

Номер набраний і зверстаний у комп’ютерному центрі «УКРАЇНСЬКОЇ ТЕХНІЧНОЇ ГАЗЕТИ».

Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «Прес-Експрес». Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 50-08-54

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій.

За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець. Матеріали, позначені ®, публікуються на правах реклами.

При ВИКОРИСТАННІ матерІалІв ПОСИЛАННЯ на «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ.

ЗАГАЛЬНИЙ НАКЛАД 15882 прим., українською мовою 4207 прим., російською мовою 11675 прим.

ЗАМОВЛЕННЯ № 2167

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 6 ж о в т н я 2 0 0 9 , №39-40 (91-92)

ТУТ І ТЕПЕР ПЕК ЕК Постановою уряду від 23 вересня №1004 затверджена державна цільова економічна програма «Ядерне паливо України», якою передбачене будівництво до 2013 року першої черги заводу з фабрикації ядерного палива, підприємства з виробництва комплектувальних елементів для тепловидільних складань із цирконієвого прокату, технічне переоснащення й модернізація існуючих цирконієвих виробництв, збільшення видобутку уранової руди до 1,25 млн. тонн у рік, концентрату урану — до 1880 тонн у рік. Програма розрахована на 2009—2013 роки. Обсяг фінансування програми зі спеціального фонду держбюджету прогнозується на рівні 4,335 млрд грн. З інших джерел планується залучити 9,215 млрд грн. Також Кабмін доручив Мінпаливенерго разом із державним концерном «Ядерне паливо» до 1 квітня 2010 року розробити й подати на затвердження КМУ проект рішення уряду про план заходів щодо залучення позабюджетних ресурсів для виконання положень програми. 28 вересня прем’єр-міністр доручила Мінпаливенерго й Національній комісії регулювання електроенергетики забезпечити беззбиткову діяльність енергогенерувальних держкомпаній у II півріччі 2009 року. Мінпаливенерго й НАК «Енергетична компанія України» мають представити пропозиції із вдосконалення процедури проведення держзакупівель за держкошти й підготувати погоджений проект рішення про повну

літику, налагоджуючи стосунки залежно від економічної та політичної вигоди для Туркменистану. Україна розглядалася в ролі альтернативного Росії партнера, співпраця з яким дозволяла тримати в тонусі Москву. Ситуація змінилася після смерті Туркменбаші. Новий президент Туркменистану потихеньку «вичистив» штат свого попередника в ключових відомствах держави, відповідно перервалися зв’язки, які дозволяли підтримувати хороші стосунки. Відіграв

При цьому глава уряду доручила Мінфіну й ДПАУ забезпечити списання пені й штрафних санкцій із компаній, що входять до НАК «ЕКУ», за несвоєчасне виконання зобов’язань із субкредитних договорів у рамках проектів з ЄБРР і МБРР.

компенсацію відсотків із кредитів, узятих держгенераціями для закупівлі вугілля в підприємств Мінвуглепрому в 2009 році. НКРЕ, Мінекономіки, Мінпраці й Мінпаливенерго доручено забезпечити оптимізацію тарифів на електроенергію для населення з урахуванням соціальних стандартів. Мінфіну й ДПАУ при доробленні держбюджету-2010 доручено передбачити можливість розстрочки податкових зобов’язань енергогенерувальних держкомпаній із податку на прибуток за результатами 2009 року, що виникли в результаті збільшення вартості складських запасів вугілля. Мінфіну й Мінпаливенерго необхідно вжити заходів для недопущення виникнення поточної заборгованості енергогенерувальних держкомпаній у рамках проектів, фінансованих за рахунок кредитних коштів ЄБРР і МБРР. Мінфіну, Національній комісії регулювання електроенергетики й Мінпаливенерго треба передбачити при доробленні проекту держбюджету-2010 реструктуризацію заборгованостей ТЕС, що входять у НАК «ЕКУ», за рахунок субвенції місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах.

свою роль і конкурентний фактор: російські та китайські компанії давно накидали оком на будівельні контракти українців, побоюючись, що у разі успішного їх виконання ті отримають нові й відхоплять більший шмат туркменського ринку. Стосунки між керівництвом України та Туркменистану погіршили також непорозуміння в газових питаннях. Не бракувало їх і в процесі зведення мосту. Туркменська сторона час від часу ставила такі вимоги, як використання в будівництві туркмен-

ВУГЛЕПРОМ 1 жовтня Конституційний суд України визнав неконституційним положення постанови Кабінету Міністрів від 2 квітня 2009 року «Про запобігання кризовим явищам у вугільній промисловості», якою передбачався продаж 99 державних шахт на аукціонах. Такими, що не відповідають положенням Конституції, зокрема, визначені пункти 1-4 постанови. Своєю постановою уряд затвердив перелік вуглевидобувних підприємств, майно яких підлягає продажу 2009 року на відкритому аукціоні, і вирішив ряд питань, пов’язаних із забезпеченням продажу такого майна. На прес-конференції після засідання КС суддя-доповідач у справі П. Ткачук повідомив, що в ході дослідження матеріа-

ського цементу або залучення до роботи туркменських фахівців, що, власне і відбулося згодом. Не полегшувало роботи і бурхливе непостійне річище Амудар’ї, сейсмічно активна зона та складні геологічні умови ґрунту в місцевості, де будувався міст. У результаті проект фактично було заморожено на чотири роки. На якийсь час доля українських контрактів у Туркменистані повисла на волосинці. Це могло призвести до втрати не тільки замовлень, а й репутації надійних партнерів...

УПРИТУЛ Наразі ситуація змінилася. Знову ж таки через ряд «неспортивних» чинників, головні з яких — нема куди від цього подітися — газові питання. У Бердимухамедова є серйозні підстави побоюватися занадто близького партнерства з Росією. Кілька конфліктних ситуацій цього року, пов’язаних із транзитом газу, показали, що Туркменистану треба розширювати коло партнерів. Одним із них може стати Україна. Не в останню чергу завдяки цьому і став можливим візит Віктора Ющенка до Ашгабата та проведення масштабного українськотуркменського економічного форуму. Зрозуміло, що говорити про якісь фундаментальні зрушення зарано, проте нині Україна має шанс відновити повнокровний економічний діалог із Ашгабатом, мета якого — повернути старий-новий середньоазіатський ринок, повнокровний і грошовитий для українських компаній. Серед усього іншого — отримати замовлення для українського ВПК: у Туркменистані не приховують бажання придбати наші БТР і навіть танки. Справа за малим — за продуманою політикою української сторони.

лів справи суд дійшов висновку, що Кабінет Міністрів перевищив свої повноваження з управління об’єктами держвласності. Як відзначив суддя, постанова КМУ передбачає відчуження структурних підрозділів вуглевидобувних підприємств як цілісних майнових комплексів. При цьому закріплена постановою форма відчуження не є приватизацією в розумінні Закону України «Про приватизацію державного майна». ЖКГ

Міністр із питань житлового й комунального господарства Олексій Кучеренко повідомив, що уряд розробив Державну цільову програму модернізації комунальної теплоенергетики, якою передбачене розроблення Національної стратегії теплозабезпечення України. За його словами, програма базуватиметься на регіональних програмах, які розробляються за дорученням уряду разом з Академією наук, Інститутом теплофізики АН, «яка дасть відповідь на всі запитання і збалансує і ресурси, і фінанси». Міністр палива й енергетики Ю. Продан повідомив, що в Мінпаливенерго створена міжвідомча робоча група, до якої вхо-

дять представники всіх профільних відомств, а також заступники всіх глав державних адміністрацій, яка вивчає питання, «яким чином здійснюватиметься теплозабезпечення відповідного куточка України, або це буде газ, або електрична енергія, або тут застосовуватиметься альтернативне джерело енергії». ГМК Українські підприємства гірничо-металургійного комплексу в січні-вересні, за попередніми даними, скоротили виробництво чавуну, сталі й прокату на 27—32% у порівнянні з аналогічним періодом 2008 року, залізорудної сировини — на 15— 29%. Виробництво готового прокату за дев’ять місяців скоротилося на 27% — до 19,306 млн тонн, сталі на 32% — до 21,680 млн тонн, чавуну 29% — до 18,753 млн тонн. Виробництво труб знизилося на 37% — до 1,201 млн тонн, коксу на 21% — до 12,780 млн тонн. Поставки металобрухту на метпідприємства впали на 39% — до 3,169 млн тонн. Гірничорудні підприємства за зазначений період скоротили виробництво залізної руди на 22% — до 46,948 млн тонн, залізорудного концентрату на 19% — до 39,164 млн тонн, підготовленої залізорудної сировини на 25% — до 40,397 млн тонн, у тому числі агломерату на 29% — до 25,664 млн тонн, котунів на 15% — до 14,733 млн тонн. Підготувала Тетяна ЖМУД за матеріалами «УНІАН», «РБК-Україна», «Кореспондент», «Економічна правда», УГМК-інфо, Укррудпрому, сайта Кабінету Міністрів України

ДУМКА ФАХІВЦЯ Рустем Жангожа

Експерт із країн Середньої Азії

— У стосунках із Туркменистаном передусім слід враховувати, що в цій країні автократичний режим, тому провідну роль відіграють особистісні стосунки. І провадити політику необхідно, виходячи з реальних обставин та можливостей сторін. Президент Туркменистану Гурбангули Бердимухамедов набагато відкритіший, ніж його попередник Сапармурат Ніязов, — можна сказати, що він представляє нову генерацію туркменських політиків. Це особливо помітно, коли мова йде про стосунки з Росією: вони стали жорсткішими, прагматичнішими. Пригадаймо нещодавній конфлікт між «Газпромом» та Ашгабатом. Бер-

димухамедов показав, що не терпітиме більше ситуації, коли Росія втридорога перепродувала туркменський газ (до речі, і Україні також). На Сході не можна налагоджувати партнерські стосунки, починаючи зі слів «нам потрібно...». Треба спочатку показати, що ми можемо дати. У Туркменистану односпрямована економіка — ця країна не може забезпечити себе продукцією сільського господарства, багатьма категоріями промислових товарів. Україна може все це постачати, тим більше, що українські товари за мірками СНД мають високу якість. Та ж Росія вже давно перепродає українські товари до країн Середньої Азії, звісно ж, значно дорожче. Гадаю, якщо Києву вдасться налагодити взаємовигідну економічну співпрацю з Ашгабатом, жодні зміни президентів не стануть причиною охолодження у відносинах, як це було раніше.

Українська технічна газета

№39-40 (91-92) В і в т о р о к , 6 ж о в т н я 2 0 0 9

АНТИКРИЗА

Поговорили... Саміт «великої двадцятки» знову показав, що відповіді на запитання, як боротися зі світовою кризою, до пуття не знає ніхто Наталя САВЕЛЬЄВА НАГРОМАДЖЕНІ ПИТАННЯ

оловне питання саміту — реформування Міжнародного валютного фонду. На зустрічі, яка відбулася на початку вересня в Лондоні, міністри фінансів країн G20 домовилися про збільшення частки країн, які розвиваються, у капіталі МВФ із 43 до 50%. З такою ініціативою виступили країни БРІК (Бразилія, Росія, Індія, Китай). Збільшення частки країн, що розвиваються, у капіталі вигідно в першу чергу Китаю, що розглядає цей крок як інструмент посилення свого впливу у Фонді. Адже разом зі збільшенням частки в капіталі МВФ Китай підписав угоду про купівлю облігацій Фонду на $50 млрд. Росія, Індія й Бразилія пообіцяли внести по $10 млрд. Ще одна з найважливіших проблем — посилення євро стосовно долара. Це дуже непокоїть Європу, бо на тлі сильного євро країни Євросоюзу поступово поступаються своїми експортними позиціями на користь США й Китаю. Разом з тим саме Європа, як і деякі країни, що розвиваються, успішніше, ніж США, долає наслідки кризи. Найбільший серед країн «вісімки» спад промислового виробництва за підсумками першого півріччя 2009 року в порівнянні з аналогічним періодом 2008-го зафіксований у Японії — на 29,9%, далі йшли Італія (22,1%) і Німеччина (19,5%). У Росії промисловий спад за півріччя становив 14,8%, у США — 12,4%, у Великій Британії — 12,1%. США за підсумками червня 2009 року стали лідером за рівнем безробіття серед країн «вісімки» — 9,5% від економічно активного населення, друге місце посіла Франція з показником на рівні 9,4%. Країни Перської затоки (у тому числі й Саудівська Аравія, член групи «двадцяти») у сумі втратили $350 млрд зі своїх «суверенних фондів» (аналог резервних фондів європейських країн). Ці втрати обумовлені тим, що безпосередньо перед початком кризи фонди активно купували стратегічні частки в міжнародних компаніях, які згодом дуже потерпіли. Відповідно до нових підрахунків, які ґрунтуються на даних Міжнародного валютного фонду, загальна сума затрат провідних економічних держав становила близько $10 трлн. Більше за інших, як з’ясувалося, витратилися США й Велика Британія. Тож недарма критики з економічних кіл країн, що розвиваються, стверджують, начебто США витрачає вдвічі більше, ніж виробляє. Ще одна нагальна проблема — міжнародне фінансове регулювання — обговорювалася задовго до початку саміту. У середині вересня президент Франції НікоПочаток на стор. 1

ля Саркозі привселюдно попередив його учасників, що достроково покине зустріч «двадцятки» у Піттсбурзі, якщо партнерам не вдасться домовитися про скорочення бонусів топ-менеджерам і про прозорість механізмів фінансового регулювання. На його думку, відсутність регламентації винагород збільшує ризики й фактори кризи. БИТВА ЗА МВФ

езважаючи на загальну дружню атмосферу саміту, його учасники приїхали з власними ідеями керування подальшим розвитком світу. Більш того, деякі члени «двадцятки» сумніваються в доцільності її існування. Так, прем’єрміністр Японії Юкіо Хатояма оголосив, що вважає за необхідне і надалі проводити зустрічі лідерів у рамках «вісімки», незважаючи на рішення провідних країн і країн, що розвиваються, використовувати для обговорення найважливіших питань формат G20. На думку японсько-

го прем’єра, через те, що кількість країнучасниць занадто велика, «лідерам буде важче» досягти домовленостей з широкого кола проблем. У свою чергу після закінчення саміту в Піттсбурзі прем’єр-міністр Індії Манмохан Сінгх заявив журналістам, що думка успішних азіатських держав обов’язково має враховуватися при ухваленні економічних рішень глобального масштабу. На його думку, G8 не має необхідних інструментів і впливу, щоб вирішувати глобальні проблеми. Перемогли лобісти «двадцятки». У підсумковому комюніке було оголошено: група перетворюється на регулярно діючий головний форум з питань міжнародного економічного співробітництва. Наступні саміти пройдуть у червні 2010 року в Канаді й у листопаді 2010-го — у Південній Кореї. Надалі планується проводити ці зустрічі щорічно. «Група двадцяти» погодила точні графіки проведення реформ системи регулювання світового фінансового сектора. У комюніке говориться, що G20 «при-

ДОВІДКА Членами «двадцятки» є Австралія, Аргентина, Бразилія, Велика Британія, Німеччина, Індія, Індонезія, Італія, Канада, Китай, Корея, Мексика, Росія, Саудівська Аравія, США, Туреччина, Франція, ПАР, Японія і Європейський Союз. Постійними учасниками зустрічей «двадцятки» є МВФ, Європейський центральний банк і Світовий банк.

хильна до спільної діяльності з метою підвищення стандартів капіталу, впровадження жорстких міжнародних стандартів виплати компенсацій» (великих преміальних у фінансово-банківській сфері). Ці стандарти спрямовані на те, щоб «покласти край практиці, яка приводить до того, що фінансисти беруть на себе «надмірні ризики», і на те, щоб «поліпшити ринок похідних інструментів у позабіржовому обороті». У комюніке зауважується: учасники G20 мають намір протягом 2010 року виробити єдині стандарти з реформування фінансового сектора, включаючи розподіл доходів. Оглядачі припускають, що

родному банківському співтоваристві. Топ-менеджери фінансових гігантів США протягом усього останнього року відстоювали своє право на бонуси, мотивуючи це банківською традицією «залучення мозків». Утім, аргентинський політолог Марсело Хав’єр пояснює так: навряд чи за підсумками саміту в Піттсбурзі буде прийнято конкретну, із граничними цифрами програму, що обмежує виплату бонусів топ-менеджерам банків. Застосування цього багато в чому справедливого рішення невигідно урядам, бо спровокує втечу капіталів із цих країн, що позначиться на стабільності й динамізмі еконо-

Фахівці швейцарського банку Credit Suisse за підсумками роботи саміту висловили припущення, що попри домовленості уряди країн «двадцятки» і надалі посилюватимуть протекціонізм у своїх економіках. вже зараз уряди країн — учасниць «двадцятки» обговорюють використання відстрочки виплат бонусів або виплату їх акціями компаній, щоб погодити матеріальну зацікавленість менеджерів з результатами їхньої праці. Стосовно основного питання зустрічі — розподілу квот МВФ та інших міжна-

родних фінансових структур лідери G20 домовилися про істотне розширення права голосу (не менше 3%) для країн, що розвиваються, і країн з перехідною економікою. Учасники саміту взяли зобов’язання перерозподілити квоти МВФ на користь ринків, що динамічно формуються, і країн, що розвиваються, передавши не менше 5% «від представлених країн до недопредставлених». Країни БРІК (Росія, Бразилія, Індія, Китай) закликали збільшити квоти у МВФ від розвинених країн до тих, які розвиваються, на 7%, у Всесвітньому банку — на 6%, щоб досягти рівноправного розподілу голосів між розвиненими країнами й країнами, що розвиваються. Учасниками зустрічі ухвалене рішення провадити моніторинг макроекономічної політики країн, що входять до G20. Крім цього «двадцятка» вживе всіх можливих заходів для відновлення робочих місць, скорочених за час кризи. З одним лише застереженням: відбудеться це лише після того, як оживе світова економіка. Давня ініціатива Росії про заміну долара іншою резервною валютою не обговорювалася. КОЛА НА ВОДІ

ідсумкові заяви учасників саміту посіяли невелику паніку в міжна-

мік. На його думку, навіть Бараку Обамі доводиться балансувати між визнанням необхідності антикризових реформ і небажанням їх здійснювати. Тому на догоду суспільній думці застосовується «показове» покарання. Як у випадку зі створювачем найбільшої у світі фінансової піраміди Бернардом Медоффом, засудженим на 150 років. Американські аналітики й ЗМІ теж досить стримано оцінюють результати саміту, хоча добрим намірам учасників дають позитивну оцінку. «Це корисно — виробити керівні принципи заохочення менеджерів. Треба мати підстави для податкових повернень із більших бонусів. Необхідні правила, що ставлять у залежність виплату бонусів від ризиків при посиленні тиску на ради директорів для того, щоб вони були більш обачні», — уважає аналітик Ради із зовнішніх відносин Роджер Кубарич, у минулому — головний економіст НьюЙоркської фондової біржі. А авторитетний в економічних колах журнал «Forbes» вважає: незважаючи на те, що повноваження G8 відтепер передані в руки «двадцятки», центробанки розвинених економік, яким належить переважна більшість світових резервів у доларах і євро, провадитимуть свою лінію. Причому, цілком можливо, усупереч інтересам ринків, що розвиваються. Президент РФ Дмитро Медведєв повідомив на прес-конференції в Москві, що прориву з питання фінансового регулювання на саміті не відбулося. «Експерти працюють, але можна було б рухатися швидше, це факт», — сказав російський лідер. Ще один важливий результат, на думку російського президента, у тому, що саміти «групи двадцяти» більше не розглядаються як тимчасова, кризова площадка. Фахівці швейцарського банку Credit Suisse за підсумками роботи саміту висловили припущення, що попри домовленість уряди країн «двадцятки» і надалі посилюватимуть протекціонізм у своїх економіках. Крім того, триватимуть спроби посилити контроль за фінансовими операціями. Зокрема за офшорним банкінгом. Крім того, триватиме практика тиску на промисловців для того, щоб змусити їх до розвитку виробництва саме у своїх країнах, запобігаючи таким чином виведенню виробництв у регіони з дешевшою робочою силою.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 6 ж о в т н я 2 0 0 9 , №39-40 (91-92)

РЕАЛЬНИЙ СЕКТОР

Шахтарський оптимізм на межі розпачу

Малюнок Петра ШЕВЕРДІНА

Незважаючи на потуги Кабміну, ситуація у вуглевидобувній галузі залишається складною

Віталій ДУБЕНСЬКИЙ СВЯТО ВДА ЛОСЯ?

иступаючи на зустрічі, присвяченій Дню шахтаря, у Луганській області, Юлія Тимошенко наголошувала на досягненнях уряду. «На ваших плечах те, що Україні необхідно вже 18 років, — енергетична безпека. І коли я на напівзігнутих іду до наших сусідів вимолювати газ, то єдине, про кого я думаю, — це про вас», — сказала прем’єр. За її словами, удалося запобігти масштабному падінню галузі, уникнути масового звільнення на шахтах. Також вона відзначила, що почав працювати Закон «Про престижність шахтарської праці». Юлія Тимошенко розповіла шахтарям, що уряд виділить вугільній галузі України до кінця року 1,6 млрд грн. Із них 1,1 млрд грн — на підтримку шахт і виплату заробітної плати. Правда, що таке «підтримка», не зовсім зрозуміло: базова галузь не може бути одночасно дотаційною. На капітальне будівництво буде виділено 400 млн грн, ще 100 млн грн — на підвищення безпеки в шахтах, зокрема впровадження системи УТАС. Президент України причин для оптимізму не бачить. Ющенко зауважив, що за його вказівкою прийнято концепцію реформування вугільної галузі, однак зізнався, що уряд не просувається в цьому питанні: вугільна галузь залишається найменш реформованою сферою економіки країни. «Через адміністративні рішення уряду» вугілля, собівартість якого цього року 705 грн за тонну, на ринку продається по 446 грн. За його словами, сьогодні з 143 підприємств вугільної галузі збитково працюють 93%. Звичайно, звинувачувати в усьому уряд — справа нехитра, однак певна істина все-таки в цих словах є. Глава держави нагадав, що сусідні країни — Польща й Росія — успішніше реформують свій вуглепром, що дозволяє йому розвиватися. Наша вугільна галузь залишається одним із головних споживачів бюджетних коштів, при цьому майже весь її дохід іде на зарплату. Чи можна за такого стану справ говорити про її розвиток і реформування? Ющенко заявив, що не підтримує закриття шахт. За підтримки приватного капіталу й залучення інвестицій шахти, які закриваються, могли б ще давати вугілля. Президент вже вкотре дав зрозуміПочаток на стор. 1

ти, що він прихильник передачі вугільної галузі приватному капіталу. Лідер найбільшої опозиційної партії Віктор Янукович стверджує, що цього року галузі виділено в 3 рази менше коштів, ніж у минулому, — 36 млн грн. При цьому він зауважив, що з цієї суми реально виділено не більше 9 млн грн. На думку самих шахтарів, вугільна галузь за крок від колапсу. У зверненні, адресованому прем’єр-міністрові, зазначено, що працівники гірничорудних підприємств не поділяють заспокійливої оцінки ситуації урядом.

ний період 2008 року на 7%. У липні 2009го ціна знизилася проти липня минулого року на 27%. Рівень використання фонду робочого часу знизився з 80,7% у січнічервні минулого року до 79,5% у першому півріччі 2009 року. Не все гаразд в Україні й із коксівним вугіллям. Прем’єр-міністр висловила невдоволення тим, що імпорт коксівного вугілля в Україну з початку 2009 року зріс на 36% у порівнянні з аналогічним періодом 2008-го — переважно за рахунок поставок із Росії. Тоді як уряд для підтримки металургії радикально знизив ціни на коксівне вугілля за рахунок збільшення дотацій із держбюджету. Вона не прислухалася до пояснень металургів, що зростання імпорту коксівного вугілля пов’язане з його більш високою якістю. «Зростання імпорту на 36% не можна пояснити якістю шихтування», — зауважила прем’єр. За її словами, уряд починає виводити шахти, що виробляють коксівне вугілля, з-під ручного керування. Також не виключене введення квот на імпорт вугілля. У відповідь на це коксохіміки заявили, що вони викуповують у держави в повному обсязі видобуте коксівне вугілля, однак річний дефіцит металургів однаково становить 5 млн тонн, який необхідно імпортувати. Відповідно до інформації генерального директора об’єднання «Металургпром» Василя Харахулаха, за сім місяців 2009 ро-

Приватизація могла б багато що впорядкувати у вугільній галузі. Уже зараз приватний сектор демонструє впевнену роботу без збитків і при цьому не вимагає дотацій, виробляючи близько 46% товарної вугільної продукції, у тому числі більше 70% коксівного вугілля. Обсяг приватних інвестицій у вуглевидобуток, за деякими оцінками, перевищує 2 млрд грн. Однак державі треба ввести чітко диференційований підхід до шахт. РЕА ЛІЇ ШАХТАРСЬКИХ БУДНІВ

«Р

еальний стан справ далекий від ідеального. Якщо в 2007 і 2008 роках спостерігалося хоч незначне, але всетаки зростання обсягів видобутку (і в цілому воно наближалося до 80 млн тонн), то цього року становище значно погіршилося, і можна говорити тільки про спад у роботі вуглевидобувних підприємств. Причому спад цей може виявитися довгостроковим», — відзначив голова Профспілки працівників вугільної промисловості України Віктор Турманов. За два квартали 2009 року видобуток вугілля в Україні скоротився. У порівнянні з відповідним періодом 2008-го на 8% — до 42,287 млн тонн, за цей період видобуто 27,298 млн тонн енергетичного вугілля й 14,989 млн тонн коксівного. Державні підприємства скоротили вуглевидобуток на 15,2% — до 22,697 млн тонн. Із них видобуто 17,227 млн тонн енергетичного вугілля й 5,469 млн тонн коксівного. Відповідно зростають і збитки підприємств. Тільки в Донецькій області за 6 місяців 2009 року в 1,5 раза в порівнянні з аналогічним показником минулого року зросли збитки вугільних підприємств — із 728 млн грн до 1 млрд 119 млн грн. Питома вага збиткових підприємств за січень-червень 2008 року збільшилася з 61% до 73%. У регіоні за перше півріччя 2009 року перевищення збитків над отриманим прибутком уже досягло 618 млн грн. Середня ціна однієї тонни готового вугілля в першому півріччі становила 395 грн, що менше показника за аналогіч-

ку імпорт коксівного вугілля знизився на 45% у порівнянні з аналогічним періодом 2008-го — до 3,725 млн тонн. Керівництво «Укркоксу» навело свою порівняльну статистику імпорту коксівного вугілля. За словами генерального директора української науково-промислової асоціації «Укркокс» Анатолія Старовойта, з початку 2009 року українські КХЗ скоротили імпорт коксівного вугілля приблизно в 1,5 раза в порівнянні з 2008-м. Поставки вугілля українського видобутку на коксохімічні заводи знизилися на 11% — до 10,7 млн тонн. У січні-липні українські КХЗ поставили металургам 8,164 млн тонн продукції (77% від обсягу поставок в аналогічний період 2008 року). Так чи інакше, протягом року уряду вдавалося завантажувати замовленнями державні шахти. Однак це не допомагає, для модернізації підприємств галузі, за офіційними оцінками Мінвуглепрому, необхідно залучити $1,5 млрд. За даними Міністерства вугільної промисловості, левова частка українських шахт почала роботу більш як півстоліття тому. Дві третини стаціонарного обладнання відробило строк експлуатації й вимагає негайної заміни. Близько 96% вугільних шахт із кінця 80-х років минулого століття працюють без реконструкції. Тому майже 80% українських шахт уважаються аварійними й потребують модернізації й реконструкції. В уряді розуміють необхідність приватизації. Наприкінці квітня Мінвуглепром і Фонд держмайна розпочали розроблення положення про проведення відкритих аукціонів із про-

дажу 99 державних вуглевидобувних підприємств. У той же час, як недавно стало відомо, уряд не планує виставляти на приватизацію великі й перспективні шахти. «Сьогодні потужні об’єднання, шахти, які дають Україні «чорне золото», ми, безумовно, приватизувати не будемо. Ми плануємо їх залишати в держави й розвивати так, як це потрібно», — заявила прем’єрміністр України на брифінгу у Волинській області. За її словами, попередня приватизація вугільних підприємств показала, що державі невигідно їх продавати. Вона також відзначила, що приватизовані шахти, які сьогодні працюють неналежним чином, мають бути повернуті у власність держави. Звичайно, приватизація могла б багато що впорядкувати у вугільній галузі. Уже зараз приватний сектор демонструє впевнену роботу без збитків і при цьому не вимагає дотацій, виробляючи близько 46% товарної вугільної продукції, у тому числі більше 70% коксівного вугілля. Обсяг приватних інвестицій у вуглевидобуток, за деякими оцінками, перевищує 2 млрд грн. Однак державі треба ввести чітко диференційований підхід до шахт. Це допоможе чітко визначити, чи необхідно закривати, законсервувати чи варто модернізувати й надалі активно експлуатувати родовища. Не треба забувати, що керівники підприємств виступають проти поспішної приватизації в кризу, посилаючись на те, що продаж на піку падіння цін — не найрозумніше рішення. Минулого року суму, яку держава могла б одержати від приватизації найбільших вуглевидобувних підприємств, аналітики оцінювали в $4,5 млрд. Однак криза істотно вплинула на прогнози. Зі зміною ціни на вугілля в деяких підприємств утворилися великі борги. Згідно з даними Мінвуглепрому, тільки з вересня 2008 по лютий 2009 року ціни на енергетичне вугілля знизилися на 15%, на коксівне — на 40–49%. Великі інвестори не заперечують, що вони зацікавлені в приватизації об’єктів вугільної промисловості, але говорять, що для цього не створені належні умови. Таким чином, існує ще одна небезпека: приватний капітал вливатиме кошти безпосередньо в підприємства, а скарбниця так і не побачить грошей від приватизації, яку проводити буде вже пізно. За словами директора регіональної філії НІСІ в Донецьку Юрія Макагона, наразі країна змушена витрачати на закупівлю енергоносіїв по $9 млрд у рік. «За рахунок власного видобутку Україна забезпечує не більше 45% енергоресурсів загального споживання. Таким чином, у структурі енергетичного балансу імпортна складова енергоресурсів перевищує їхній видобуток і виробництво. Це у свою чергу ставить під загрозу енергобезпеку країни», — відзначив експерт. За його словами, у довгостроковій перспективі саме вугілля (і продукти його переробки — синтетичний газ і нафта) може стати для України ключовим енергоносієм. Чи зможе уряд пройти по лезу ножа, догодивши всім і не забувши про державну скарбницю, покаже час. Очевидно, що такі масштабні завдання не мають простих рішень. Саме тому по-справжньому комплексний підхід до реформування й розвитку галузі ще тільки належить виробити.

Українська технічна газета

№39-40 (91-92) В і в т о р о к , 6 ж о в т н я 2 0 0 9

ТОЧКА ВІДЛІКУ

Ефект енергоефективності Олена ЗЕЛЕНІНА Ще півтора року тому в Харківській області говорили лише про необхідність альтернативних джерел енергії, зокрема в бюджетній сфері, а сьогодні вже 48 вугільних топкових у регіоні переведені на використання паливних брикетів із лузги соняшнику. Дитячі садки, школи все частіше застосовують електрообігрівання, а розробники й підприємства пропонують усе більше й більше ощадливих новинок, що працюють на диверсифікацію енергоресурсів.

зволяє значно знизити тепловтрати в будинку. Вся система працює в автоматичному режимі. При цьому вартість побудованого за новим проектом будинку майже не відрізняється від звичайного житла. Інститут технічної теплофізики НАНУ (Київ) багато років займається як науковими дослідженнями підвищення ефективності використання палива, так і впровадженням своїх розробок з утилізації теплоти низькопотен-

вадженню енергозбережних технологій та енергоефективного обладнання Харківської спілки промисловців і підприємців і компанія «Золотий переріз» мали на меті не тільки продемонструвати дива новітніх технологій, а й надати учасникам можливість професійно обговорити ситуацію в енергетичній галузі України й перспективи її розвитку. Це насамперед стосується правового регулювання енергозбережної стратегії України.

рактичний ефект як основа й стимул для системного «перезавантаження» енергоспоживання в країні — саме ця ідея домінувала на Другому національному форумі «Енергоефективні технології: практика, проблеми, перспективи», який недавно відбувся в Харкові. Спектр застосування новітніх технологій чітко проглядався на виставці, організованій у рамках форуму. Так, Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» (ХПІ) пропонує комплексний проект «Теплий індивідуальний будинок». Це будинок, у якому використовуються найсучасніші у світі ідеї енергозбереження. Він оснащений автономною енергоустановкою, що використовує енергію вітру. Вітряк передає енергію водяній помпі, що качає воду з нижньої водойми у верхню. Вода, стікаючи з верхньої водойми, обертає турбіну електрогенератора. У будинку є теплова помпа (для обігріву приміщення взимку), сонячні теплові й електричні батареї, система рекуперації кондиціонованого повітря й система теплової масивної підлоги. Узимку його димохід також використовується для рекуперації повітря для кондиціонування. Застосування всіх досягнень науки й досвіду різних країн до-

ційних теплових викидів, зокрема, газових викидів промислових печей і котельних установок. — Ми ставимо завдання не просто енергозбереження, а ефективного енергозбереження. Наші теплоутилізаційні технології дозволяють підвищити коефіцієнт використання палива від 15 до 30%. Таке обладнання впроваджене на 20 заводах України, Росії й Білорусі, — говорить провідний співробітник відділу малої енергетики інституту Раїса Навроцька. Організатори форуму — Харківський регіональний центр інвестицій, Центр сприяння впро-

Досі основним законом, що регулює сферу енергозбереження, є Закон України про енергозбереження... 1994 року. Він передбачає систему стимулювальних і регулювальних заходів щодо впровадження режиму ощадливого використання паливноенергетичних ресурсів. Але, на жаль, не є законом прямої дії. Майже всі його норми мають декларативний характер. Таким чином, забезпечення правового регулювання відносин і впровадження механізмів державного регулювання у сфері енергоефективності протягом останніх років спиралися переважно на під-

Курс — на Мурунтау На Новокраматорському машинобудівному заводі на замовлення гірників Узбекистану виготовляється унікальний гірничо-транспортний комплекс Микола СТОЛЯРОВ Як повідомив головний інженер проекту виробництва гірничорудного й ковальськопресового обладнання НКМЗ Анатолій Кравченко, Краматорськ уже відвантажив у місто Навої останні вузли, машини й агрегати крутопохилого конвеєра (КПК).

ля чого узбецьким гірникам такі складні гірничотранспортні комплекси? У кар’єрі Мурунтау, куди поставляється продукція донецьких машинобудівників, добувається золотоносна руда. Кар’єр нагадує величезну воронку, немов у цьому місці на землю впав гігантський метеорит. Піднімати руду з таких надглибоких воронок можна за допомогою автомашин або залізничного транспорту. І те, і інше — досить дороге й пов’язане із цілим рядом технічних складнощів. Українські машинобудівники запропонували свій варіант вирішення проблеми.

ДУМКА ЕКСПЕРТА

законні акти. І не мали системного характеру. Новий проект закону України про ефективне використання енергетичних ресурсів, розроблений Національним агентством України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів, розглянутий урядом і винесений на розгляд Верховної Ради як такий, що вимагає першочергового прийняття. Законопроект нарешті чітко визначає завдання державної політики у сфері енергоефективності, повноваження органів державної влади й місцевого самоврядування, межі нормування питомих витрат енергоресурсів, системи національних стандартів енергоефективності й енергетичного маркування обладнання, будинків, технологій і матеріалів. Сьогодні вони на державному рівні не контролюються й фактично залежать від сумлінності виробника або постачальника. На думку експертів, у нас має з’явитися енергетичний аудит і вичерпний перелік правопорушень у сфері енергоефективності. На черзі — застосування добровільних угод про застосування сертифікатів енергоефективності, які передбачені європейським законодавством. А також створення державного фонду енергозбереження для забезпечення фінансової підтримки з боку держави програм підприємств. А от норми, що звільняють промислові підприємства, які створюють нові виробництва із впровадженням енергозбережних технологій, від ввізного мита й сплати ПДВ на матеріали, обладнання, установки й комплектувальні (крім підакцизних товарів) уже діють. Правове поле поки доганяє практику, але вже є підстави думати, що стимулюватиме її.

Вони створили й виготовили для узбецьких гірників так званий крутопохилий конвеєр, здатний подавати на поверхню більше руди за більш короткий час. За словами Анатолія Кравченка, у цьому випадку поняття «конвеєр» занадто спрощене. Насправді це цілий гірничотранспортний комплекс. До його складу входять приводні станції й конвеєрні системи, вантажонесучі стрічки й дробильні вузли... Це далеко не повний перелік складових КПК, частина з яких ще виготовляється на НКМЗ. Повністю замовлення Навоїйського гірничо-металургійного комбінату буде готове лише наприкінці року. Крутопохилий конвеєр можна сміливо назвати транспортом нового покоління. Економісти підрахували, що в порівнянні з традиційним устаткуванням КПК вимагає в 1,5 раза менше гірничо-капітальних і в 2,5 раза — експлуатаційних витрат. Крім

Віталій Маляренко Заслужений діяч науки й техніки України, Центр енергозбережних технологій Харківської національної академії міського господарства й академічного науковоосвітнього комплексу «Ресурс»

— Треба позбуватися ілюзій, що за рахунок альтернативних джерел енергії ми спроможні закрити проблему енергоспоживання й енерговиробництва. У кожному конкретному випадку має бути свій індивідуальний підхід. У нас поки дрібні, відомчі котельні й електростанції виробляють 27% тепла, котельні різної теплової потужності — 62%, ТЕЦ — 11%. Відразу виникає дуже серйозне й важливе запитання: як нам далі розвивати теплоенергетику? Іти шляхом удосконалювання й реабілітації традиційної теплофікації чи переходити на індивідуальні джерела? Схилилися в бік розвитку індивідуальних джерел. Це, на мій погляд, було неправильне рішення. Воно загальмувало вкладання коштів в удосконалення традиційної системи теплофікації. Хоча країни, які зараз є найбільш енергетично розвиненими, пішли саме цим шляхом. У Швеції та Фінляндії традиційною системою теплофікації охоплено до 70% споживачів. У нас питання використання енергетичних ресурсів вирішуються з явним перекосом. Розвіданих запасів вугілля нам має вистачити на 200— 400 років (залежно від інтенсивності використання). Найголовніше, що цей напрям, незважаючи на великі капіталовкладення, має бути реалізований.

того, він дозволяє майже втричі знизити чисельність обслуговуючого персоналу й не забруднює атмосферу кар’єру. Продуктивність нового комплексу — 3500 тонн на годину при загальній довжині конвеєра близько кілометра й висоті підйому 270 метрів.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 6 ж о в т н я 2 0 0 9 , №39-40 (91-92)

ОРІЄНТИР

Резерви ядерних технологій Сергій ПОНОМАРЬОВ Ядерні технології, від яких Україна свого часу потерпіла більше, ніж будь-яка інша країна, сьогодні можуть стати локомотивом її економічного розвитку. А але лише за умови належного фінансування. Це головний висновок науково-практичної конференції «Ядерні та радіаційні технології в Україні: можливості, стан і проблеми впровадження», яка пройшла нещодавно в Києві. АТОМНА ЕНЕРГЕТИКА

айбільша сфера застосування ядерних технологій в Україні — це атомна енергетика. Економічна криза стала для неї важким іспитом. Торік українські АЕС виробили 89,9 млрд кВт.год. електроенергії, на цей рік прогнозується 83 млрд. Складний фінансовий стан станцій викликає проблеми з придбанням витратних матеріалів і спецодягу. Разом із тим атомна енергетика нині виробляє майже половину всієї електроенергії в країні й не припиняє свого розвитку. Розробляється проект добудови 3-го та 4-го енергоблоків Хмельницької АЕС. Будується сховище ядерних відходів. До 2030 року намічено ввести в експлуатацію 20,5 ГВт генерувальних потужностей. Із 2016 року розпочнеться будівництво нових енергоблоків потужністю 7 ГВт на рік. Після 2020 року Україна зможе самостійно будувати ядерні об’єкти. До того часу в атомному енергокомплексі буде створено 10 тисяч нових робочих місць. Розпочато створення власного замкненого ядерного циклу. Досі всі 15 наших атомних блоків працюють на російському ядерному паливі. Ми задовольняємо потреби в урановій сировині за рахунок урану власного видобутку лише на 30%. Для виробництва ТВЕЛів маємо власний уран, цирконій і гафній, а також потенціал таких спеціалізованих підприємств, як «Цирконій», Новомосковський трубний завод, СМВО ім Фрунзе. Україна також забезпечена іоннообмінними смолами власного виробництва. На виконання указу Президента України у 2006 році розроблено цільову комплексну програму виробництва ядерного палива до 2013 року. Вона, зокрема, передбачає збільшення видобутку уранової руди на двох шахтах в Кіровоградській області, де триває технічне переозброєння виробництва. Триває освоєння Новокостянтинівського родовища уранових руд. 2014 року намічено отримати на ньому перші 500 тисяч тонн

руди; тоді ж почнеться спорудження заводу з її збагачення. Програма передбачає створення в Україні виробництва цирконієвої губки, цирконієвосталевого сплаву та теплообмінних трубок. Водночас ведеться розроблення нормативної бази для забезпечення безпеки виробництва ядерного палива. До 2013 року планується збільшити виробництво уранового концентрату з 830 до 1880 тонн на рік, що дозволить зменшити залежність країни від його імпорту на 85%. У подальшому намічено довести власний видобуток урану в Україні до 100% потреби. Україна також візьме участь у створенні міжнародного центру збагачення урану в Ангарську (Росія). Крім того, до 2014 року заплановано створити власне виробництво ТВЕЛів. Це дасть змогу зменшити залежність країни від їх ввезення на 80%. Найбільш гостре питання — фінансування створення паливного циклу. При цьому 60% коштів потрібно на уранове виробництво. Цьогоріч його фінансування обмежилося 18% плану, а цирконієвого — 12%. Якими можуть бути джерела надходження коштів? Як показала практика, держбюджет — це недостатнє та ненадійне джерело. Що до кредитів від українських банків, то вони найдорожчі, а для отримання їх від іноземних необхідний розвиток вітчизняної нормативної бази. Як свідчить світовий досвід, найбільш надійне джерело коштів — інвестиції. Проте для їх отримання треба акціонувати підприємства і, знов-таки, змінювати національне законодавство. Потенційним джерелом коштів може бути інвестиційна надбавка до тарифу на електроенергію, яку виробляють АЕС. Але Національна комісія з регулювання енергетики проти її введення в умовах економічної кризи. ЯДЕРНА НАУКА

к заявив на конференції директор Інституту проблем національної безпеки Володимир Горбулін, без належного наукового забезпечення розвиток ядерної енергетики в Україні неможливий. За ініціативою президента НАН України Бориса Патона в академії створено відділення ядерної фізики та ядерної енергетики. До його складу ввійшли національний науковий центр «Харківський фізико-технічний інститут», Інститут ядерних досліджень, дослідний завод «Квант». У своєму виступі на конференції директор національного наукового центру «Харківський фізико-технічний інститут» Іван

Неклюдов розповів про доробок вчених у сфері наукового забезпечення розвитку ядерної енергетики. Зокрема, в інституті створено атлас експлуатаційних дефектів теплообмінних трубок парогенераторів ядерних блоків, випущено каталог напруженодеформованого стану обладнання реакторів АЕС України. Науковці вже розпочали перспективні розробки шляхів розвитку ядерної енергетики. Йдеться про наукове забезпечення переходу від використання реакторів на урані-235 до торієвих теплових реакторів і реакторів на швидких нейтронах. Зараз вчені підійшли до створення концепції реакторів 4-го покоління з високим рівнем безпеки. Це так звані підкритичні чисті установки, швидкі рідинно-сольові та водневі реактори. Харківський фізтех разом з американськими вченими проектує зараз підкритичний нейтронний реактор, керований лінійним прискорювачем. У більш віддаленій перспективі — розроблення реактора, який працює в режимі «хвилі ядерного горіння», а також підземних реакторних установок. Іван Неклюдов не сумнівається в реальності цих планів за умови належного фінансування. НЕЕНЕРГЕТИЧНІ ПРОФЕСІЇ «МИРНОГО АТОМА»

тан використання джерел ізотопів у медицині та промисловості України не відповідає потребам країни. Починаючи з 2004 року ми не виробляємо джерел іонізуючого випромінювання, а лиш імпортуємо їх. Приватні клініки закуповують дорогі ядерні технології та обладнання, тоді як у комунальних лікарнях українських міст досі працює устаткування радянських часів. Вчені презентували на конференції широкий спектр розробок технологій і обладнання для застосування іонізуючого випромінювання в різних сферах. Скажімо, в Інституті електрофізики та радіаційних технологій пропонують за допомогою ізотопів проводити передпосівну обробку насіння в агрокомплексі, знезаражування поштових відправлень, сканування вантажів на предмет виявлення вибухівки, стерилізацію медичного інструменту, знезаражування води та стоків. Також тут створено інфрачервоні радіометри (тепловізори) для діагностики обладнання АЕС і сховищ відходів. В Інституті ядерних досліджень (ІЯД) розроблено технологію використання ізотопних джерел для обробки харчових продуктів. Наприклад, опромінення продуктів джерелом потужністю

10 Вт на 1 кг ваги дозволяє забути про холодильне обладнання. Створено тут проект технологічної лінії для опромінення рибних пресервів. Опромінення продуктів харчування дозволяє відмовитися від застосування в них хімічних складових. Економічний ефект від упровадження цих технологій лише в рибопереробній галузі України становитиме $400 тис. У 1998 році на замовлення ДАК «Хліб України» інститут розробив технологію радіологічної стерилізації кормів. На замовлення Національного інституту раку створено лікувальний комплекс на базі прискорювача (зараз таких апаратів лише два в усьому світі). Розроблено технологію радіаційної модифікації асфальтобетону та старих автопокришок. Серед інших розробок ІЯД — симулятор для випробування обладнання АЕС та електрокабель, здатний працювати за температури 1000о і високого рівня радіації. Як зауважив у своєму виступі представник з ІЯД Віктор Сахно, розробки українських науковців широко впроваджуються в Росії. А ось в Україні вони вочевидь не цікаві для підприємців... бо ж дозволяють значно здешевити виробництво та продукцію. РЕКОМЕНДАЦІЇ КОНФЕРЕНЦІЇ

часники конференції прийняли ряд рекомендацій на адресу органів центральної влади. Зокрема, Верховній Раді рекомендовано забезпечити створення належної законодавчої бази для реформування ринку електроенергії та створення сприятливих умов для надходження внутрішніх і зовнішніх інвестицій. Кабінету Міністрів вчені та практики-атомники радять розглянути питання про створення окремого центрального органу виконавчої влади у сфері використання ядерної енергії, Раді національної безпеки та оборони — проблему поширення в Україні ядерних і радіаційних технологій, Мінпромполітики разом з іншими зацікавленими сторонами — розробити Концепцію державної програми розвитку ядерного машинобудування. Мінпаливенерго разом з Міносвіти рекомендовано створити базу підготовки фахівців для атомного комплексу України. МОЗ разом з НАН України, на думку учасників форуму, необхідно розробити концепцію державної програми переоснащення лікувальної бази рентгенрадіологічною технікою переважно вітчизняного виробництва.

ПРЯМА МОВА Володимир Горбулін Директор Інституту проблем національної безпеки

— На утримання галузевої науки держава виділяє коштів менше, ніж на річну зарплату 2—3 провідних гравців української футбольної прем’єр-ліги. Атомна енергетика, як і ракетний комплекс, не матиме в Україні перспективи, поки не зміниться ставлення до неї держави. Андрій Сердюк Директор Інституту гігієни та медичної екології ім. Марзеєва

— Ми змушені констатувати, що уроки Чорнобиля забуті. В Україні не ведеться реєстр джерел опромінення, відсутня система індивідуального контролю доз опромінення населення. У країні не розроблено національні правила безпеки при атомних аваріях, хоча МАГАТЕ такий документ ухвалило ще 2002 року, а Росія — 2005-го. В Україні наявний дефіцит йодних препаратів, які мають бути і на АЕС, і в населення. Кожен житель Франції може прийти на будь-яку АЕС і поцікавитися, як там гарантують його безпеку. Ви можете уявити собі подібну ситуацію в Україні?.. Іван Неклюдов Директор Національного наукового центру «Харківський фізикотехнічний інститут» НАН України

— Для 12 українських енергоблоков в наступні 10 років завершується термін експлуатації. І лише подовження їхнього ресурсу може врятувати Україну від енергетичного колапсу. Якщо нам вдасться подовжити термін експлуатації цих блоків на 20 років, то за витрат у розмірі 90 мільйонів доларів ми зможемо отримати прибуток у 3 мільярди.

Українська технічна газета

№39-40 (91-92) В і в т о р о к , 6 ж о в т н я 2 0 0 9

РЕГІОН

Донбаська ініціатива: крок другий Микола СТОЛЯРОВ ЛАСКАВО ПРОСИМО, NEFKO! Другий Міжнародний інвестиційний саміт у Донецьку відкриває нові перспективи регіональних стратегій

инішній форум у столиці Донбасу виявився значно більш представницьким, ніж торішній. Хоча й перший не був невдалим. За словами голови Донецької обласної ради Анатолія Близнюка, результат торішнього саміту — реалізація в регіоні десяти масштабних проектів. «У десятку» влучила обрана для нинішнього форуму «енергозбережна» тематика. У його рамках працювали виставка «Енергоефективність-2009» і ярмарок інвестиційних проектів.

— Саміт для нашого регіону — це можливість ще раз заявити про себе, про наш потужний економічний потенціал, про масштабні інвестиційні проекти, про інноваційні наукові розробки, нарешті, про Донбас як про надійного ділового партнера, — вважає Анатолій Близнюк. — Тут ми демонструємо зарубіжним і українським компаніям наш досвід і потенціал, тут бізнес розмовляє з бізнесом мовою конкретних справ. Свої проекти й продукцію на саміті представили понад сімсот фірм, компаній, підприємств, серед яких було чимало іноземних. — Мене приємно здивував принцип проведення такої міжнародної зустрічі, — говорить перший секретар посольства Фінляндії в Україні Крістіан Хаккінен. — Поруч із бізнесом — влада України й Донецької області. У роботі саміту беруть участь не тільки виробники, а й банкіри, не тільки ті, хто пропонує ідеї, а й (що дуже важливо) ті, хто готовий оплатити їхню реалізацію та впровадження.

рамках другого Міжнародного інвестиційного саміту підписано рамкову угоду між урядом України й Північною екологічною фінансовою корпорацією (NEFKO) про надання фінансових послуг, спрямованих на розвиток української економіки. Від України документ підписав глава Національного агентства з ефективного використання енергоресурсів Сергій Єрмилов, з боку NEFKO — керуючий директор Мангус Рістедт і віце-президент Торбен Вінделов. — Україні потрібно багато інвестицій, — сказав Сергій Єрмилов. — По всіх напрямах

нам необхідно наблизитися до цифри не менше 5 мільярдів доларів у рік. Поки ми далекі від неї. Тому уряд і місцеві адміністрації працюють над створенням кращих умов для залучення інвестицій. Сьогодні Україна одержує кошти Європейського банку реконструкції й розвитку, Світового банку, Міжнародної фінансової корпорації... Підписаний у Донецьку договір — сві-

ше 1,5 мільярда євро на рік. На наступний рік уряд запланував виділити 3 мільярди гривень у Загальнонаціональний фонд енергозбереження — це буде українська частина. Ми повинні за рахунок зовнішніх інвестицій збільшити цю суму щонайменше в 3—4 рази. ВІД МОЛОКА ДО ТЕРИКОНІВ

часників форуму приємно здивувала різноманітність інвестиційних проектів, представлених регіоном. Приміром, Донецький інститут агропромислового виробництва презентував енергозбережну технологію випуску молока. Донецький національний технічний університет представив енергетич-

ний комплекс «Вітроенергетична станція на териконі плюс ГАЕС на шахтному водопаливі на базі нерентабельних шахт Донбасу й тих, що закриваються». Компанія «Донецьктеплокомуненерго» презентувала проекти з економії газу й устаткування, що виробляється на підприємстві, — котли, сталеві труби, ізольовані поліуретаном... Не відстали й комунальні служби інших міст. Сьогодні до них готові звернутися зі своїми пропозиціями десятки заводів, приватних підприємств, галузе-

На наступний рік уряд запланував виділити 3 мільярди гривень у Загальнонаціональний фонд енергозбереження. Ми повинні за рахунок зовнішніх інвестицій збільшити цю суму щонайменше в 3—4 рази. доцтво офіційного приходу в Україну Північної екологічної фінансової корпорації. Цим же актом завершується створення фінансового пулу міжнародних фінансових організацій. Ми сподіваємося, що всі разом вони надаватиму ть Україні інвестиції на суму не мен-

вих інститутів. Серед них донецький завод «Еталон», київське науково-виробниче товариство «Лота», Гринівська пелетна фабрика із Сумської області... Презентували свої ноу-хау й шахти Донецької області. Так, «Червоноармійська-Західна №1» і вугільна компанія «Краснолиман-

ська» представили інвестиційні проекти, пов'язані з дегазацією. Нові технології дозволяють гірникам поряд із вугіллям добувати метан для побутових потреб. На «Краснолиманській» ще кілька років тому розробили проект утилізації метану, і вже сьогодні на цьому газі працюють дві місцеві котельні, опалюючи побутові комбінати й нагріваючи воду для робочих приміщень. Зараз завдання гірників — розширити сферу використання прирученого гримучого газу. В ОСТАННЬОМУ ВАГОНІ

собливий інтерес учасники саміту виявили до АПК. Адже саме аграрії обіцяють Україні і біогаз, і біопаливо, і брикети із соломи... Сектор має для цього величезні потенційні можливості. За словами заступника міністра аграрної політики України Олександра Шевченка, тільки за останні сім років посівні площі під олійні енергетичні культури зросли більш ніж у півтора раза, у тому числі ріпаку — майже у 8 разів, сої — у 10 разів. Загалом торік вирощено майже 10 мільйонів тонн олійних культур. Та от парадокс: і той же ріпак, і олія соняшнику — переважно експортний ресурс. Сьогодні все більше уваги в Україні приділяється використанню твердого біопалива — соломи, пелетів, відходів деревини... Однак для цього необхідні спеціальні котли для його спалювання, а вони встановлені поки лише в 17 селах декількох областей України. Це дуже низький коефіцієнт використання твердого біопалива. — Наше підприємство саме виробляє ті самі пелети, про які поки в країні навіть знають не всі, — говорить директор Гринівської пелетної фабрики Михайло Ковальов. — Тим часом це звичайні брикети або гранули із соломи, лузги соняшнику, відходів деревини. Куди йдуть ці енергетичні ресурси, такі необхідні Україні? За кордон. Ми, наприклад, продаємо в Польщу. І беруть їх дуже охоче: там перехід на альтернативне паливо дотується. У нас введення таких пільг передбачається тільки наступного року. Спізнилися ми чи ні, сказати важко, але поки їдемо в останньому вагоні. І все-таки аграрії шукають вихід. — Диспаритет цін стає все більшим тягарем для сільського господарства, — говорить керівник АТЗТ «Екопрод» Іван Мельник. — Посудіть самі: у порівнянні з 2007 роком електроенергія для аграріїв зросла в

ПРЯМА МОВА Ігор Курочкін Заступник директора департаменту технічної політики, начальник відділу альтернативних і відбудовних джерел енергії НАЕР

— Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів — один з організаторів нинішнього саміту. Форум показав безперечний інтерес до енергозбереження: є реальні проекти, ще більше ідей. Енергозбереження — процес безперервний. Інша річ, що ми постійно змінюємо в ньому пріоритети, шарахаємося з боку в бік. Але тепер, здається, справа має зрушити. В Україні розробляється національна програма енергозбереження. Вона розрахована на п'ять років, мета її в тому, щоб зберігати хоча б 20% ресурсів країни. Думаю, що програма буде прийнята вже після виборів — або Кабінетом Міністрів, або Верховною Радою. Краще б Верховною Радою, бо в цьому разі вона стане законом. ціні на 158%, газ — на 293%, дизельне паливо — на 157%, запчастини — на 180%. При цьому державна підтримка знизилася в 28,8 раза. Коли починається сівба або жнива, на селі знають: завтра підвищаться ціни на паливо. Як тільки завершуються жнива — відразу падають ціни на зерно. Витримати такі коливання непросто. На нашому підприємстві вирішили зробити ставку на виробництво своїх енергоносіїв. Сьогодні «Екопрод» замовив проект власного заводу з виробництва біогазу, добре, в нас є своє стадо тварин у сім тисяч голів. Обійдеться новий завод у 6 мільйонів євро, але й вигоду дасть істотну — 12 мільйонів кіловат-годин електроенергії, 1 мільйон кубометрів газу, 80 тисяч тонн рідких добрив у рік. Чистий прибуток становитиме 1,2 мільйона євро. Передбачається, що нове підприємство в господарстві буде побудовано лише за рік і зможе щорічно переробляти до 40 тисяч тонн біомаси. Міжнародний інвестиційний саміт, що точно влучив у «енергоємну» тему, показав не тільки цілий ряд невирішених проблем, а й певну зацікавленість бізнесу, влади, виробничників і вчених у їхньому вирішенні й чималий інноваційний потенціал. Головне — діалог вівся мовою конкретних справ.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 6 ж о в т н я 2 0 0 9 , №39-40 (91-92)

ІНВЕСТИЦІЇ

Гості з майбутнього? Тетяна КОВРИГА Українська економіка «затиснута» кризовими суперечностями. Для її оновлення потрібні новітні, перш за все енергоефективні, технології, для їх впровадження — прибутки. Яких немає. «Рятівниками» можуть стати зовнішні інвестори. Нещодавно уряд підписав Рамкову угоду про співпрацю з Північною екологічною фінансовою корпорацією (NEFCO), яка працює у сфері екології та енергоефективності. Чого очікувати від партнерства? Про це ведемо мову з віце-президентом NEFCO Торбеном Вінделовим (на знімку).

проектного портфеля в 55 мільйонів. Ми фінансували екологічні компоненти проектів, все інше — партнери. NEFCO взагалі часто практикує спільне фінансування проектів. Зазвичай до кожного інвестованого нами євро додається ще 3—4 євро партнерів. За такої схеми доля компанії в проекті становить 20—30%. — Чим сьогодні займається NEFCO? — Наразі в роботі 76 проектів, які проходять три основні стадії – подання, розгляд, затвердження. На них вже зарезервовані гроші. Більш того, 19 із них отримали фінансування. Сьогодні NEFCO працює переважно з проектами зі сфери енергоефективності та відновлюваної енергетики. — Чи показові приклади реалізованих проектів? — Звичайно. Наприклад, у Рівненській області NEFCO інвестувала в будівництво біодизельного міні-заводу. У Львівській — у будівництво біогазового заводу, на який витрачено 2 мільйони євро та залучено ще 40 мільйонів інвестицій наших партнерів (зокрема, датських фінансових установ та компаній). — На що конкретно спрямовувалось фінансування?

— Історія NEFCO в Україні починається ще з 2003 року, але лише у вересні 2009-го підписана угода про співпрацю з українським урядом. Ваші відчуття… — Їх важко охарактеризувати. Якоїсь миті ми майже втратили надію на підписання, але ідею не полишили. Тепер маємо результат. У той же час добре розуміємо, що святкувати ще зарано — попереду ратифікація угоди Верховною Радою. Щиро сподіваюсь, що цього разу процес буде коротшим за попередній. Як і більшість міжнародних фінансових організацій, NEFCO має свої завдання розвитку. Вона орієнтована на навколишнє середовище — саме цей напрям і є пріоритетним для фінансування. Іншими словами, NEFCO — фінансова організація з екологічним серцем. Компанія організована п’ятьма північними країнами в 1990 році. Наші перші проекти пов’язані виключно з очисткою води (перш за все стічних вод). Їх основною метою було зменшення забруднення Балтійського моря, точніше річок, які впадають у нього. На той час море виглядало, як пані похилого віку, яка вкрай потребує допомоги. — Чому саме балтійський регіон? — Тому що NEFCO не може інвестувати у країни — організатори корпорації. Це був перший регіон, далі — вся Східна Європа. — А Україна? — У 2003 році рада директорів провела зустріч із представниками українського Кабінету Міністрів. Перспективи здались доволі позитивними, але реальність показала інше. Процес виявився затяжним. — Шість років пройшли дарма? — Звичайно, ні. Весь цей час ми працювали в Україні, але тільки з приватними компаніями. З 2003 року NEFCO інвестувала в українські проекти трохи більше 19 мільйонів євро при загальній вартості

— У Рівненській області — на закупівлю та встановлення обладнання для виробництва біодизельного пального з рапсу. У Львівській на одній з великих ферм, що спеціалізується на вирощуванні свиней, теж фінансували встановлення обладнання — від закачування відходів життєдіяльності ферми у бункери до системи автоматичної подачі супутніх продуктів виробництва біогазу — добрив — на поля. У тій же Львівській області інвестували також переробку відходів деревообробної промисловості.

економії енергоресурсів внаслідок технічної модернізації або впровадження інноваційних технологій. Окупність проектів — близько 4 років. Проте цей фонд має обмеженість — 350 тисяч євро на один проект. Частка NEFCO у проекті становить 90%. Річний відсоток за цією програмою — 6%. Третій фонд — енергозбереження. Перш за все у соціальній сфері. Річний відсоток — 3%, максимальна сума кредиту на один проект — 2 мільйони гривень. Щоправда NEFCO не така велика компанія, щоб охопити всі садки, школи і т.д. Але в кожному регіоні України будуть показові пілотні проекти, які доведуть українським банкам перспективність фінансування енергоефективних проектів. На цьому фонді ми не заробляємо грошей, він субсидується країнамизасновниками. — Фінансування проектів в Україні буде пряме чи через комерційні банки? — Це пряме інвестування для соціальних об’єктів під муніципальні гарантії. Але за українськими законами місцева влада не має права працювати з міжнародними фінансовими організаціями, які офіційно не визнані урядом та Верховною Радою. Саме тому і виникла необхідність підписання угоди про співробітництво, яка дозволить працювати без посередників. Великі фінансові інститути (як, наприклад, ЄБРР) серед інших своїх інструментів використовують схеми кредитування через українські банки. На жаль, та-

— Які інвестиційні програми пропонує NEFCO Україні? — Ми стоїмо, так би мовити, на трьох ногах. Перша — це інвестиційний фонд. Він повинен давати помітний екологічний ефект, але в той же час кошти мають повертатись. Як і будь-який інвестор, ми орієнтуємося на ринкові відсоткові ставки та показники ризику проекту. Зазвичай через 5—7 років виходимо з нього. Інвестиційний фонд дає нам можливість вкладати близько 3 мільйонів євро в один проект. Позитивна сторона такої схеми інвестування — соціальний ефект: створюються нові робочі місця, підвищується конкурентоспроможність компаній... Друга «нога» — револьверний фонд «Чисте виробництво», яким переважно і користуємось. Він формується за рахунок грантів країн-засновників. Далі гроші використовуються переважно як пільгове кредитування. Можна було б ці гранти витрачати напряму на проекти, але це обмежує можливості реалізації в плані їх кількості. Револьверний фонд орієнтується на чисте виробництво, тут практично немає ніяких обмежень за напрямами. Повернення коштів відбувається за рахунок

годження в інвестиційному комітеті. І лише тоді, коли затверджується розширений бізнес-план, може бути відкрито фінансування. Одна з особливостей підготовчої процедури — подання проектної документації англійською мовою. Загалом процес від подання заявки до отримання коштів триває близько 6 місяців. — Скільки проектів може бути профінансовано за рік? — Не хотілось би бути неточним у цифрах, тому назву орієнтовно. Виходячи з тих фондів, які було названо, щорічне фінансування може становити 20—25 мільйонів євро. Але я ще не розповідав про Карбоновий, Кіотський та Посткіотський фонди NEFCO. Якщо використовувати їх інвестиційні можливості, сума може бути значно більшою. Основний же інвестиційний фонд дещо послабила світова економічна криза, тому деякі проекти призупинені. Фонд чистого виробництва не має проблем, тут головне — наскільки швидко ми зможемо відпрацьовувати заявки. Саме на цих акцентах я б хотів підвести фінальну рису. Ще раз нагадаю, що NEFCO створена п’ятьма країнами, співпраця з кожною з них проходить у двосторонньому порядку. Все, що робить наша організація — політика кожної з держав-засновниць. Тому якщо до нас потрапить якийсь проект з унікальними показниками, особливо екологічного спрямування, а фінансування на

Підписання Рамкової угоди про співпрацю кий підхід не робить кредит дешевшим для споживача, і в той же час це дозволяє отримати набагато більший розмір фінансування, ніж пропонуємо ми. NEFCO йде напряму до того, хто хоче отримати кредит. І ми видаємо його під пільгові відсотки. — Чи матимуть змогу отримувати кредити фізичні особи? — Ні, ми працюємо виключно з юридичними особами. — Що потрібно, аби одержати фінансування NEFCO? — Перш за все зателефонувати нам. Отримати матеріали, де виписані вимоги, та підготувати просту заявку, у якій буде вказана не тільки життєздатність проекту, а й екологічний ефект. Наш київський офіс допомагатиме у складанні бізнес-плану й підготовці необхідних документів. Далі проекти проходять експертний моніторинг. Найбільш ефективні подаються на розгляд до головного офісу NEFCO. Якщо проект затверджується, ми робимо запит на детальний бізнес-план, який має пройти по-

нього не передбачено, ми можемо звернутись до будь-якої з цих країн з проханням виділити інвестиції. Якщо ми використаємо всі гроші, наприклад, револьверного фонду і при цьому робота буде успішною, не є проблемою знову ж таки звернутись до засновників NEFCO за фінансовою допомогою. Наша роль доволі специфічна. Ми закриваємо певну прогалину у фінансуванні. З одного боку, є ЄБРР, який фінансує масштабні проекти, з іншого — комерційні банки, які інвестують дуже життєдіяльні проекти. NEFCO ж фінансує проекти, які замалі для ЄБРР і занадто ризиковані для комерційних банків. Я вже казав, що ми практикуємо спільне фінансування (наприклад, з Північним інвестиційним банком). У такому випадку NEFCO інвестує у найбільш ризиковану частину проекту — початкову, а отримати гроші на іншу частину після проходження цього етапу вже не дуже складно. Як бачите, можливостей достатньо. Сподіваюсь, Україна ними скористається.

Українська технічна газета

№39-40 (91-92) В і в т о р о к , 6 ж о в т н я 2 0 0 9

ПРИВАТИЗАЦІЯ

Одеський припортовий: перша чарка колом Невдалий аукціон із продажу потужного хімічного активу України знову показав, що економіка й політика — по різні боки барикад Дмитро КОРНІЙЧУК ДИВНИЙ КОНКУРС

асправді до останнього моменту взагалі не було зрозуміло, чи відбудеться приватизаційний конкурс. Ще 17 вересня Президент Віктор Ющенко своїм указом призупинив розпорядження Кабміну про продаж ОПЗ. І надав матеріали в Конституційний суд. З огляду на різні процедурні моменти судочинства, здавалося, що до 29 вересня ніякого вердикту КС не буде. Утім, це не заважало керівництву ФДМ і прем’єр-міністру Юлії Тимошенко стверджувати, що конкурс відбудеться в належний термін. 29 вересня вранці стало відомо, що колегія Конституційного суду відмовилася розглядати подання Президента. Тим самим залишивши чинним розпорядження Кабміну про продаж ОПЗ. Незабаром відбувся й сам конкурс. Раніше Фонд держмайна зареєстрував тільки трьох претендентів на аукціон, які подали всі документи й внесли заставу. Перший — компанія «Нортима». Другий — «Фрунзе-Флора», що входить до групи «Енергетичний стандарт» бізнесмена Костянтина Григоришина. Третій — компанія «Азот-Сервіс», контрольована одним із найбільших виробників міндобрив у Росії — «Сибуром». Стартову ціну Одеського припортового у Фонді держмайна встановили на рівні 4 млрд грн, аргументуючи її певною методикою розрахунку. Хоча багато експертів заздалегідь говорили, що ціна такого серйозного промислового активу занижена принаймні в кілька разів. Як би там не було, конкурс почався з цієї мінімальної ціни. З наступним кроком у 50 млн грн «Фрунзе-Флора» зупинила участь в аукціоні на сумі 4,6 млрд грн, «Азор-Сервіс» — на 4,95 млрд грн. Переможцем стала компанія «Нортима», яка запропонувала 5 млрд. Члени приватизаційної комісії вийшли на нараду, після якої й мав бути підписаний договір про продаж. Однак незабаром до журналістів вийшов глава Фонду держмайна Дмитро Парфьоненко й заявив: конкурсна комісія не визнала продаж таким, що відбувся. «Позиція Фонду й уряду полягає в тому, щоб не продавати такі перлини за заниженими цінами. На підставі рішення конкурсної комісії ми визнаємо конкурс таким, що не відбувся. ОПЗ залишається в державній власності, чекаємо на кращі часи», — відзначив Парфьоненко. Крім того, він припустив, що продаж ОПЗ може відбутися не раніше наступного року. А реальна вартість підприємства — не менше 8—10 млрд грн. Правда, так Початок на стор. 1

і не зміг відповісти на запитання, чому в такому разі стартова ціна була визначена в 4 млрд грн. Практично одночасно із виступом Парфьоненка в ЗМІ з’явився прес-реліз від прем’єра Тимошенко, яка схвалила скасування рішення з продажу заводу. «Зараз у прямому ефірі було видно, як відбувалася змова трьох запланованих учасників для того, щоб за безцінь купити Одеський припортовий завод. І просто в прямому ефірі було видно, як зривався цей аукціон, як вони свою домовленість зробили публічною й хотіли за першу стартову ціну, по суті, придбати Одеський припортовий завод. І таким чином знову, як завжди, вся приватизація, за їх розрахунками, має проходити на основі корупції, у тіні й за безцінь. Я такого не дозволю зробити», — відзначила Тимошенко. І додала: «Дуже вірю в те, що рано чи пізно, а думаю, що це вже приблизно десь через 4,5 місяця, здатні будемо будувати країну, а не збіговисько кланів, які за попередні 10 років країну просто перетворили на справжню олігархію. У той же день «відзначився» і Президент, заявивши, що ціна продажу в 5 млрд грн не відповідає інтересам України.

Висловив він і свою підозру, чому конкурс визнали таким, що не відбувся: «Продали б росіянам, навіть за стартовою ціною, сказали б, що «добра ціна, все чесно — чесний конкурс, чесна компанія». А перемогла компанія українських інвес-

кий припортовий. Але це лише один бік медалі. Інший — стратегічна важливість підприємства полягає не у вироблюваній ним продукції, а в розташуванні. ОПЗ — це перевалочний пункт на шляху хімдобрив з України й Росії в Європу. І конт-

Можливо, у міру виходу з кризи ОПЗ вже не буде збитковим і в держави відпаде бажання його продавати. Якщо ж підприємство таки продадуть, то вже після виборів — у спокійній атмосфері й із залученням стратегічних інвесторів. торів — треба було обов’язково оголосити, що змови, клани і таке інше! Країна це вже не їсть. Народ цьому вже не вірить». Тепер компанія «Нортима» готує судові позови до Фонду держмайна. І розгляд явно затягнеться не на один місяць. ЯК ВІДНАДИТИ ІНВЕСТОРА

об проаналізувати причини, з яких продаж ОПЗ не відбувся, необхідно згадати епопею з приватизацією підприємства. Ідея віддати в приватні руки Одеський припортовий з’явилася після «другого» продажу в 2005 році «Криворіжсталі». Уперше в історії України за держмайно

роль за головною аміачною «трубою». Такі підприємства в ціні не падають. На початку 2009 року єднання Кабміну й секретаріату Президента з питання продажу ОПЗ було повним. Що певною мірою пояснювалося рекомендацією місії МВФ. Приватизація дозволила б, з одного боку, уникнути дотацій із бюджету на підтримку заводу, що зазнає проблем із реалізацією продукції, з іншого — дала б можливість залучити додаткові кошти на покриття дефіциту бюджету. 15 липня Фонд держмайна оголосив конкурс із продажу. Однак якраз напередодні його проведення Президент призупинив розпорядження Кабміну. Мотивування: ОПЗ не ввійшов до списку програми приватизації на 2009 рік. До речі, на прес-конференції Президент пояснив, що його початкова згода продати ОПЗ виходила виключно з пакету домовленостей із МВФ. Однак Кабмін не виконав свою частину зобов’язань. Зокрема, зі стабілізації фінансового стану «Нафтогазу». Отже, можна виділити кілька основних причин зриву продажу ОПЗ. ПОЛІТИЧНИЙ МОТИВ. Прем’єра Тимошенко відкрито обвинувачували в лобізмі. Причому до списків входили компанії, пов’язані як із Коломойським, так і з російським «Сибуром». З огляду на жорстку політичну боротьбу напередодні виборів прем’єр, очевидно, вирішила, що конкурсний скандал менш м’який, ніж політичний. Навіть якби Кабмін нікому не програвав.

Несподіваним скасуванням результатів конкурсу був обурений і власник компанії «Нортима» і групи «Приват» Ігор Коломойський. «Ми звернемося до судів із вимогою визнати «Нортиму» переможцем і віддати їй завод за тією ціною, за якою вона виграла конкурс. І ми від цього не відступимося. Завод був, є й буде українським. Якщо йдеться про занижену ціну, то чому вони виставили стартову ціну 4 мільярди? Давайте говорити чесно: 500 мільйонів доларів — добра ціна для цього заводу. Ми дали майже 620 мільйонів — хіба це погана ціна в наше лихоліття?» — обурювався Коломойський в інтерв’ю «Українській правді».

ДОВІДКА ВАТ «Одеський припортовий завод» (ОПЗ) — одне з найбільших підприємств хімічної галузі України. Перебуває в повній власності держави. Основна спеціалізація — виробництво й реалізація аміаку та карбаміду (посідає друге місце в Україні з обсягу випуску цієї продукції). Також виробляє азот рідкий, двоокис (діоксид) вуглецю, кисень рідкий, натрій сірчанокислий. Головна перевага ОПЗ у порівнянні з іншими хімпідприємствами — перевалочні потужності (для прийому й перевантаження в морські судна призначеної для експорту хімічної продукції інших підприємств України та Росії). Так, завод є монополістом на вітчизняному ринку послуг із прийому, охолодження й перевантаження аміаку. Потужності з перевалки цієї речовини становлять близько 4 млн тонн у рік. Завод є кінцевим пунктом аміакопроводу «Тольятті—Горлівка—Одеса», що з’єднує з Одеським припортовим такі величезні комбінати, як «Тольяттіазот» (РФ) і український «Стирол».

було отримано таку велику суму — 24 млрд грн. У часи Кабміну Віктора Януковича в 2006–2007 роках Президент Ющенко весь час говорив про те, що продаж ОПЗ блокується. Зокрема, Верховною Радою не затверджується державна програма приватизації, де б фігурувало це підприємство. Хоча коли влітку 2007 року Кабмін оголосив про швидке проведення конкурсу зі стартовою ціною 2,5 млрд грн, Президент призупинив рішення. І оскаржив у Конституційному суді. Офіційна причина — використовуючи стратегічну важливість підприємства і його аміачний трубопровід (плюс перевалочні потужності), приватний інвестор диктуватиме свої умови українським хімічним компаніям. А оскільки восени вже починалися дострокові парламентські вибори, то Фонд держмайна вирішив не лізти на рожен. У 2008 році, коли вже діяв Кабмін Тимошенко, Ющенко також блокував будь-які рішення, спрямовані на продаж ОПЗ. Аргументуючи це тим, що Тимошенко хоче пустити отримані гроші на соцвиплати, а не вкласти в розвиток економіки. Із настанням світової кризи, звичайно, вартість промислових активів, що зазнають збитків через відсутність попиту, почала падати. У тому числі й Одесь-

ІМІДЖЕВА ПРОБЛЕМА. Скандали навколо ОПЗ і теоретичні судові війни у випадку перемоги віднадили від участі в конкурсі ряд великих інвесторів. Приміром, ті ж російські інвестори чомусь заявили маловідому компанію «АзотСервіс», а не сам «Сибур». І, як показала практика, не дуже торгувалися на аукціоні. Ще один російський хімічний гігант — «Єврохім» — не брав участі. Відмовився останньої миті і консорціум з ряду європейських виробників — норвезької Yara, польської Kulczyk Holding і лівійської LIA. ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКТОР. Не виключено, що відмова ФДМ визнати результати конкурсу частково пов’язана і з підсумковою сумою. Адже 5 млрд грн (або трохи більше $500 млн) майже у два рази відрізнялися від припущень ФДМ у $1 млрд. Як би там не було, продаж ОПЗ до кінця року «заморожений». Можливо, у міру виходу з кризи завод вже не буде збитковим і в держави відпаде бажання його продавати. Якщо ж підприємство таки продадуть, то вже після виборів — у спокійній атмосфері й із залученням стратегічних інвесторів. Досвід «Криворіжсталі» показав: за українські активи готові платити серйозні гроші.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 6 ж о в т н я 2 0 0 9 , №39-40 (91-92)

ПРОРИВ a

Атоме, посміхніться! Вас знімають... Валентина ГАТАШ Ученим ННЦ «Харківський фізико-технічний інститут» уперше у світі вдалося одержати зображення структури атома Гіпотези про те, як виглядає атом, висували ще давньогрецькі й римські філософи. Думаючи, що це дрібні неподільні частинки матеріального світу, вони приписували атомам різні кольори й вигадливі форми. Перші фізики наділяли частинки здатністю висіти в порожнечі й відростками у вигляді гачків, якими ті чіпляються одне за одного. Більш пізні, науково обґрунтовані моделі спростували такі умоглядні здогади. Приміром, так звана планетарна модель атома в спрощеному вигляді є чимось на зразок сонячної системи в мініатюрі. У центрі «сонце» — ядро атома, а навколо розташовані на своїх орбітах «планети» — негативно заряджені електрони. Насправді все набагато складніше. Відповідно до квантової механіки електрон не існує у вигляді одинарної точки, а оточує ядро у вигляді хмари, відомої як орбіталь, або «хмара ймовірності». Фізики описують цей стан хвильовою функцією, квадрат якої характеризує густину імовірності знаходження частинки в даній точці простору в цей момент часу. Однак порівняти існуючі моделі з оригіналом не вдавалося. Уперше у світі одержати зображення структури атома, оточеного хмарою електронів, зуміли харківські вчені. Сині сфери на знімках показують два різних стани розташування електронів на їх орбіталях. Ці фотографії підтверджують ілюстрації, опубліковані в тисячах книг із фізики й хімії, оскільки збігаються з передбаченнями кванто-

ПРЯМА МОВА Девід Голдхабер-Гордон Професор фізики Стенфордського університету

— Завжди добре мати кілька підходів — іноді щось загадкове на одному зображенні стає кристально ясним на іншому. З кожним зображенням ми на крок наближаємось до повного розуміння. Зараз вважається, що моделювати точні зображення атомів у квантовій механіці важливіше, ніж досліджувати властивості матеріалів, однак відкриття української команди може змістити акценти.

вої механіки. Професор фізики зі Стенфордського університету в Каліфорнії Девід ГолдаберГордон назвав результати роботи харків’ян дивовижними. А один із рецензентів сказав, що великі фізики Гейзенберг і Шредингер (якби вони були живі) були б раді побачити ці фотографії.

го мікроскопа. 1983 року Генріх Рорер і Герд Бінніг за допомогою сканувального тунельного мікроскопа реалізували атомне розрізнення на кремнії, їхня робота була відзначена Нобелівською премією. Однак всі ці знімки були розмитими: таких деталей, як конфігурація хмари електронів, видно не було.

Колектив учених, які зробили знімок атома. Зліва направо: В’ячеслав Ксенофонтов, Ольга Великодна, Ігор Михайловський, Тетяна Мазилова, Євген Саданов

Про унікальний результат розповідає керівник робіт доктор фізико-математичних наук, провідний науковий співробітник відділу фізики низьких температур і конденсованого стану Інституту твердого тіла, матеріалознавства й технологій, який входить до складу ННЦ «Харківський фізико-технічний інститут», Ігор Михайловський. — Ігоре Михайловичу, за вашими словами, знімок отриманий за допомогою польового автоелектронного мікроскопа 1936 року, винайденого ще в

Образно кажучи, нам уперше вдалося ідеально навести мікроскоп Мюллера «на різкість» і реалізувати його теоретичну межу розрізнення. Мікрофотографії, які вже прийняті для публікації в престижний науковий журнал «Physical Review B», отримані з нечуваним досі фантастичним збільшенням у десятки мільйонів разів. А фокус полягає в тому, що розрізнення цього мікроскопа істотно залежить від конфігурації зразка. У нашому випадку це одномірна вуглецева нитка — вертикальний послідовний лан-

зикою твердого тіла. Під дією напруги останній атом на вільному кінці ланцюжка почав випусПерші детальні зображення атомів, які кати електрони на зо- демонструють різні конфігурації електронних хмар, що оточують атом вуглецю. Мікрофотографії a і b внішній екран, вкривідповідають двом різним електронним станам тий фосфором. У результаті й удалося ти показали, що вуглець при наодержати зображення, на якому кладанні полів не руйнується, видно області знаходження елека розпускається на атомні лантронів навколо атомного ядра. цюжки — як у трикотажі. Міцність одномірної нитки вуглецю — Сама вуглецева нитка — — це перша умова для одержантеж досягнення вашого інстиня знімка. Друга — її властивість туту? перетворюватися в таких умовах — Так, два роки тому ми впер- з поганого провідника на ультраше розробили спосіб виготов- провідник. Саме завдяки цим властилення одномірних вуглецевих востям зразка стало можливим ниток. Причому наші розрахунодержати таке високе розрізненки, а потім і дослідження фахівців Інституту металофізики ня, недоступне зараз кращим ім. Курдюмова НАНУ показали, електронним мікроскопам. Прищо міцність таких ниток пере- чому чим гостріше кінчик зразвершує все, що було відомо рані- ка, тим чіткіше зображення ми ше. Енергія вуглецевого зв’язку в одержуємо. У нашому випадку одномірному ланцюжку виявля- розрізнення збільшується до рів-

Сучасні фізики вважають: було б перебільшенням стверджувати, що сьогодні атомна і ядерна теорія набули своєї остаточної форми. Залишаються загадки, пов'язані з ядром елементарними частинками, які входять до складу атома. Найважливіші висновки атомної теорії мають вигляд тверджень не про те, яким є світ, а про те, яким він уявляється спостерігачеві, який має певні засоби спостереження й певну суму раніше здобутих знань. ється більшою, ніж у алмазі. Усі знають, що зараз наша цивілізація активно освоює нанотехнології. На наш погляд, застосування вуглецевих одноатомних ниток стане ніби «скелетом» усього

Використовуючи інший, ніж харків'яни, метод дослідження (безконтактної атомної силової мікроскопії), учені дослідної лабораторії IBM недавно одержали зображення структури індивідуальної молекули. Це молекула пентацену — органічної речовини зі Молекула під мікроскопом. стабільними кристалічними ґратами на основі вуглецю. Зображення молекули пентацену, одержане вченими ІВМ В експериментальному зображенні видно гексагональну форму з п'яти вуглецевих кілець, хоча зображень структури окремих атомів немає. В IBM цю процедуру порівнюють із рентгенівським дослідженням людини, коли на знімку видно кісткові тканини. 30-ті роки минулого століття Ервіном Мюллером. Однак до вас ніхто не зміг розглянути з його допомогою електронну хмару. У чому тут фокус? — Це обладнання хоч і старе, але відповідає сучасним вимогам і поки залишається одним із кращих. Наша робота — прямий тому доказ. Слід згадати, що канонічною датою першого експериментального спостереження атома вважається 17 жовтня 1955 року, коли Ервін Мюллер і Канвар Бахадур із Пенсильванського університету вперше розрізнили кристалічні ґрати вольфраму саме за допомогою польового іонно-

цюжок із декількох десятків атомів вуглеців, який одним кінцем закріплений, а інший залишається вільним. Ми помістили зразок у високий вакуум за температури, максимально близької до абсолютного нуля, і створили довкола нього електричне поле такої високої напруженості, про яку взагалі може йтися у зв’язку з фі-

майбутнього нановиробництва. — У ваших дослідженнях міцність зразка теж відіграла важливу роль? — Питання міцності зразка було істотним для наших спроб одержати портрет атома, оскільки ми розвиваємо надсильні електричні поля. Експеримен-

ДОВІДКА «УТГ» Атом — найменша частина хімічного елемента, яка є носієм його властивостей. Його «крихітність» ілюструється прикладом: якби яблуко можна було збільшити до розмірів Землі, то атом досяг би вихідних розмірів яблука. Атоми складаються з атомного ядра й електронної хмари, яка їх оточує. Найменшим вважається атом гелію, найбільшим — цезію.

ня субангстремного, тобто менше одного ангстрема. (Ангстрем — одиниця виміру довжини, що дорівнює 10−10 метра. — В.Г.). — У чому прикладний аспект вашої роботи? — Поки вона має суто фундаментальний характер. Для фізиків можливість одержати знімки атомів у деталях — уже велика цінність. Тепер у них є шанс вивчити властивості незвіданої форми вуглецю. Поки я не бачу її застосування для матеріалознавства, але це тільки зараз. Що буде потім — подивимося. Думаю, у перспективі можна зробити знімки атомів інших речовин, наприклад золота. Більшість необхідних для цього ланцюжків, мені здається, можна створити, хоча їх треба виготовляти інакше. У будь-якому разі наш колектив не збирається зменшувати темпи досліджень. Ми плануємо вже в найближчі роки представити нові ідеї для створення техніки майбутнього, наприклад квантового комп’ютера. Працюючи, найбільше мріємо здивувати самих себе. …Напевно, останньою настільки сенсаційною роботою фізиків Харківського фізикотехнічного інституту (тоді він називався Український фізикотехнічний інститут) було розщеплення атома 1932 року. До речі, колектив Ігоря Михайловського працює в тому ж корпусі ХФТІ, де проводили свої дослідження фахівці, які розщепили атом.

Українська технічна газета

№39-40 (91-92) В і в т о р о к , 6 ж о в т н я 2 0 0 9

АЛЬТЕРНАТИВА

«Такая корова нужна самому»? Минулого року в Україні вироблено близько 200 тисяч тонн паливних гранул та 20 тисяч тонн брикетів. Майже все продано за кордон Тетяна Коврига Україна відібрала сама у себе можливість суттєво скоротити залежність від російського газу, надавши шанс біоенергетиці. Наразі нова для країни галузь змушена обирати експортну орієнтацію. ДОПОМАГАЄМО УСІМ, ОКРІМ СЕБЕ

а внутрішньому ринку попиту на тверде біопаливо практично немає. Таку думку висловлюють більшість експертів. Директор НТЦ «Біомаса» Георгій

суванні, — говорить Георгій Гелетуха. — За кордоном використовують автоматизовані системи опалення, що практично не потребують втручання людини. Зазвичай це міні-теплоцентралі або котли потужністю до 1 МВт. За технологічним циклом обладнання гранули завантажуються у спеціальні бункери, а потім автоматично надходять у топку. У разі застосування брикетів процес значно ускладнюється. За кордоном основними споживачами гранул є електростанції та станції, які використовують суміші палива — ті ж гранули та вугілля. За цей «мікс» вони отримують зелений тариф. Крім того, уряди багатьох європейських країн компенсують до 50% вартості обладнання, яке працює на біопаливі. У нас такого очікувати не варто: навіть нещодавно ухвалений закон про зелені тарифи не передбачає преференцій для змішаного палива і ніяк не стимулює виробництво теплової енергії з відновлюваних джерел. І ХОЧЕТЬСЯ, І КОЛЕТЬСЯ

Гелетуха (на знімку) вважає, що визначальним фактором, який не дозволяє розвиватися цьому сегменту, є економічна конкуренція з природним газом. — Собівартість гранул складає зараз 600—700 грн за тонну. Теплоздатність гранули —16 МДж на 1 кг — удвічі менше, ніж природного газу. Виходить, що гранула може конкурувати з газом за умови його вартості 1200—1400 грн за 1000 м3. А ціна газу для населення сьогодні значно нижча, тому гранула не може знайти споживача в Україні. Безумовно, є перспектива застосування твердого біопалива у промисловості та бюджетній сфері, де вартість газу сягає 2500 тис. грн/1000 м3. Але відповідні технології потребують технічного переоснащення виробничих фондів, а це чималі кошти, яких зазвичай у підприємств немає. За словами експерта, сьогодні на ринку твердого біопалива за кордоном найбільше затребувані паливні гранули. З брикетами ситуація дещо інша. — Брикети не мають попиту в європейців через те, що потребують більшої уваги в засто-

той же час Георгій Гелетуха вважає, що саме паливні брикети можуть стати гідною альтернативою природному газу в Україні. За його словами, використання гранул задороге для пересічних громадян. Середня вартість котла становить від 2,5 до 5 тис. доларів (і це з потужністю 1 МВт, якої вистачає на невеликий будиночок). Технологія спалювання брикетів простіша, відповідно і обладнання коштує значно менше. Але ціна не завжди домінуючий фактор. Незмінним гравцем на цій ниві є наш горезвісний менталітет. Наприклад, більшість сільських будинків опалюються грубками, ККД яких максимум 40%, інші 60% гріють димохід. Сучасні котли дають не менше 85% корисної дії, але процес відмови від грубки — практично те саме, що від газу. Адже використання котлів потребує встановлення водяної системи, а на це потрібні кошти. У цьому випадку переконати мають прості докази і розрахунки. По-перше, це високий ККД

обладнання, що дозволяє майже добу обігрівати приміщення без додаткового втручання. У грубці декількох полін вистачає на пару годин горіння. Котел же, навіть після згоряння палива, тримає тепло досить довгий час. Ще один фактор, про який не треба забувати, — перспектива подорожчання дрів та вугілля (саме ці види палива найбільш затребувані в сільській місцевості).

аливні гранули в Україні виробляють близько 30 компаній, брикетів — трохи менше. На жаль, цій галузі поки притаманна кустарність виробництва, особливо в лісових районах. Фахівці говорять, що виготовляти гранули або брикети можна лише тоді, коли неподалік підприємства є залізничний вузол, а проектна потужність становить не менше 8 т продукції на добу. Сьогодні ж спроб виготовляти тверде біопаливо вживають практично всі, хто має сировину. Перш за все це пилорами, де, звісно, неможливо впроваджувати високі технології. Відповідно їх продукція неконкурентоспроможна на зовнішніх ринках з їх чіткими стандартами якості. Проте вітчизняне паливо знахо-

потреб їх потужностей замало. Зарубіжні ж аналоги суттєво відрізняються за ціною. Загалом, за розрахунками НТЦ «Біомаса», Україні для «старту» необхідно близько 20 тисяч таких котлів. Фахівці центру провели дослідження, які показали, що для заміни парку котлів із класичною схемою енергоспоживання на котли, що використовують біомасу, потрібно приблизно 7 млрд грн (з урахуванням цін на газ 2008 року). Це десятки тисяч котлів, які можуть заощаджувати 5 млрд м3 природного газу на рік. Цифра, здавалось би, велика. Але якщо порахувати потенційну економію (ціна газу орієнтовно $180 за 1000 м3), то виходять приблизно ті ж 7 млрд грн. — Щомісяця ми знаходимо чималі суми на оплату газу, а от хоча б один раз знайти їх на заміну котлів не можемо, — говорить Георгій Гелетуха. — Щоправда, урядовці та парламентарі зробили декілька кроків у напрямку біоенергетики. Україна тепер має законодавче підґрунтя для її розвитку і навіть ряд стимулів. Грошей не дали, але встановили податкові пільги. Експерт стверджує, що якби держава пішла західним шляхом субсидування вартості обладнання

дить свого споживача і в Україні: підприємства забезпечують власні енергетичні потреби та привчають до цього приватний сектор, де дедалі популярнішими стають паливні брикети. Та й тут є певні проблеми. В Україні є декілька виробників котлів на біомасі, але за наявних

(80% — інвестор, 20% — уряд), то не потрібні були б ці 7 млрд грн. Вистачило б і мільярда, який повернувся б за один опалювальний сезон. Така схема вигідна як для держави, так і для інвестора. Перша отримує соціальний ефект у вигляді здешевлення продукції для кінцевого споживача та гарантію ефективного вико-

ПІДҐРУНТЯ БЕЗ БУДИНКУ

Чи потрібен місту енергоменеджер? Питання якісного тепла та енергозбереження надзвичайно актуальні зараз, коли ціни н на а енергоносії енергон осії постійно підвищуються, а за вікнами — осінь. З цього приводу нещодавно в Рівному відбулося засідання діалогової групи в рамках проекту Європейської комісії та Ради Європи «Сприяння європейським стандартам в українському меді медійному йному ссередовищі». ередовищі». Оксана СКІБІЦЬКА Організатори заходу — громадська організація «Центр соціального партнерства» спільно з Рівненською незалежною медіа-профспілкою та головним управлінням економіки та інвестиційної політики Рівненської ОДА — ініціюють розгляд питання енергозбереження на рівні міської влади. Цінним щодо цього є до-

свід Львова, яким з рівнянами поділився представник асоціації «Енергоефективні міста України» Віталій Лесюк. — Відомо, що 40% енергії марнується через відкриті підвали, незасклені вікна, старі труби, — сказав він. — При міській раді Львова створений і успішно функціонує спеціальний відділ, який займається енергоменеджментом. Його

працівники щомісяця надають керівництву міста дані про енерговитрати та енергозаощадження, а у школах працюють тематичні просвітницькі програми для дітей. Це дає свої результати. Запозичити досвід львів’ян вирішили і в Рівному. Ідея введення посади енергоменеджера або навіть цілого відділу розглядатиметься міським головою. У будь-якому разі для міста це вигідно, адже завдяки енергозбереженню в житлово-комунальному господарстві заощаджуватимуться гроші для міського бюджету.

ристання вкладених грошей, другий — можливість розширювати ринок. Але пропозиція НТЦ «Біомаса» не підтримана в Міністерстві фінансів, яке стверджує, що коштів на 20-відсоткову компенсацію немає. ЧИ ПОЧНЕТЬСЯ МАЙБУ ТНЄ СЬОГОДНІ?

я проблема турбує і фахівців Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів. Наразі тут розробляється проект Програми виробництва та використання біопалива, яка передбачає впровадження ряду потужностей із виробництва біологічних видів палива (наприклад, переведення близько 6 тисяч котлів на місцеві види біопалива). — Сьогодні в системі житлово-комунального господарства більшість котлів технічно застаріли, їх ККД низький у порівнянні з сучасними аналогами, — зазначає заступник директора департаменту технічної політики НАЕР Ігор Курочкін. — Це призводить і до неефективного використання природного газу. У той же час Україна має чималий потенціал біомаси, яку можна використовувати як альтернативний енергоносій. Саме тому актуальним є виробництво та використання паливних гранул та брикетів, які за своїми енергетичними характеристиками не поступаються класичним енергоресурсам. Впровадження відповідної державної програми допоможе створити в Україні ринок твердого біопалива. Адже переоснащені котельні — це гарантовані споживачі біопалива. Тож, попри всі проблеми, майбутнє — за біологічними видами палива. Аргументи переконливі. Перш за все, це відновлювана сировина. По-друге, за енергетичними характеристиками, наприклад, 1 тонна гранул заміняє 2,5 тонни дизельного пального. По-третє, на їх виробництво потрібно значно менше енергії, ніж на класичні види палива. Біопаливо, на відміну від гранул, не потребує великих площ для складування. Важливо і те, що при використанні таких видів енергоресурсів майже не залишається відходів — більшість технологій передбачають 1,5% золи від маси палива. А головне, ціни на тверді види біопалива не залежать від коливань на ринку викопних палив, а їх постачання не диктує інша держава.

Допомогти багатостраждальному ЖКГ нібито збирається і держава. Начальник комітету з технагляду за будівництвом у Рівненській області Ігор Мічуда повідомив, що проекти з енергозбереження в житлово-комунальній галузі мають шанс на підтримку із Стабілізаційного фонду. За його словами, свої проекти на конкурсний відбір можуть подавати представники обласних і районних центрів та міст. — У комітет вже надходять проекти і заявки на участь у конкурсі, ми їх передаємо в Київ, — коментує Ігор Мічуда. — Думаю, що це хороший шанс залатати дірки, яких у житлово-комунальній галузі дуже багато: відремонтувати дахи, вирішити проблеми з утепленням...

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 6 ж о в т н я 2 0 0 9 , №39-40 (91-92)

ЕНЕРГОЄМНІСТЬ

Ліс рублять, друзки — у брикети

Форум ставить запитання Чи є в українських енергетиків можливість ефективно вирішувати власні проблеми?

Олена ЗЕЛЕНІНА

Сергій ПОНОМАРЬОВ

У Гутянському лісгоспі вперше в Харківській області розпочинають виробництво альтернативного палива з відходів деревини.

Це запитання стало лейтмотивом Сьомого міжнародного енергетичного форуму, який відбувся наприкінці вересня в Києві.

а словами головного інженера лісгоспу Олександра Бабака, незабаром тут відкриється перший у регіоні цех із виробництва паливних брикетів і пелетів. Все обладнання — вітчизняне. Дробильна машина придбана у львівГоловний інженер Гутянського ських виробників, сучасні лісгоспу Олександр Бабак демонструє преси — на заводах Харкожурналістам продукцію підприємства ва й Дніпропетровська. Деревна біомаса, що стано- ловне — споживач одержує говить 17% енергетичного потен- тову продукцію, не треба загоціалу біомаси України, рані- товляти дрова, рубати, вивоше використовувалася в лісгос- зити їх із лісу. Для залучення пі лише для виробництва ДСП і споживачів ми хочемо ввести як підгодівля гумусу для виро- навіть додаткову безкоштовну щування лісових культур. Тепер послугу: за заявкою, що надхоже на неї звернули увагу як на дить у лісгосп, доставляти паважливе альтернативне паливо. ливні брикети людям додому. Сьогодні сучасні технології У лісгосп уже надійшли заявдозволяють перетворити від- ки на придбання такого палива ходи лісопереробки в паливні для негазифікованих сіл. брикети, якими можна опалюТрадиційно зацікавлені в вати будинки будь-якого типу; продукції Гутянського лісгосвони не вимагають дорогого пе- пу (у тому числі альтернативреустаткування печей і котлів, ного палива) і в Західній Єврояк, приміром, газ або мазут. Це пі. Приміром, 92% всієї спожичудова альтернатива вугіллю й ваної в Нідерландах деревини є дровам для твердопаливних пе- українською. чей із малою природною тягою, Гутянський лісгосп Хара також для камінів. Паливні ківської області першим взяв брикети не іскряться, не викиучасть у проекті «Сприяння дають вугілля, горять рівним і стабільному веденню лісового довгим полум’ям, не виділяюгосподарства в Україні», здійчи вигарного газу. Викид сірки снюваному голландським урястановить лише 0,032%, що ніяк дом разом з Українським НДІ не забруднює атмосферу. Щоправда, брикети за вар- лісового господарства й агротістю не дешевше дров, але меліорації й Харківським общодо екології й зручності— ласним управлінням лісового й мисливського господарства. ефект навіч. — Якщо ціна становити- Крім того, він одним із перме 600—800 грн за тонну, якої ших в Україні одержав сертифівистачатиме на половину опа- кат із стандартів ЛОС — Лісолювального сезону (а він у на- вої опікунської ради. Незалежших широтах триває п’ять мі- на міжнародна організація оцісяців), то це вигідно, — вва- нює, чи є ведення лісового госжає Олександр Бабак. — Тон- подарства в європейських країна брикетів дозволить опалю- нах екологічно безпечним, соцівати житловий будинок пло- ально корисним та економічно щею 120—140 м 2, що вдвічі де- обґрунтованим. Фото автора шевше за природний газ. А го-

поживання електроенергії в Україні з початку нинішнього року зменшилося в цілому на 16%, а в машинобудуванні й будівництві — на 30—40%. На 14,5% зменшився обсяг експорту електроенергії. Зношеність устаткування теплових електростанцій сягає 95%. Небезпечно зношені основні фонди також у гідроенергетиці. Грошей на модернізацію у країні нема, а іноземних інвесторів наша проблемна теплогенерація, як виявилося, не цікавить. Саме тому обмін ідеями й вироблення рішень із подолання енергетичної депресії набули на форумі особливої актуальності й практичної гостроти. На семінарах, конференціях, «круглих столах» був порушений масштабний комплекс проблем: модернізація виробничого устаткування теплових електростанцій; стан і реконструкція електричних мереж; шляхи відродження ГЕС на малих ріках; нові методи обліку електроенергії; екологічні аспекти діяльності енергогенерувальних та енергопостачальних компаній; стан і перспективи використання поновлюваних джерел енергії. ВІД ВВЕР ДО «ШВИДКИХ» РЕАКТОРІВ

диним сектором енергетики з ясними перспективами в Україні виявився атомний енергокомплекс. Незважаючи на кризу (зокрема, обсяг вироблення електроенергії на АЕС із початку року скоротився на 12%), атомна енергетика на підйомі. До 2030 року в Україні намічено побудувати близько 20 нових енергоблоків, а частка АЕС у загальному балансі виробництва електроенергії має перевищити 52%. «Блоки, які ми зараз створюємо, працюватимуть все ХХІ століття», — заявив у своїй до-

повіді на Дні атомної енергетики Володимир Бронников, генеральний директор компанії «Атомпроектінжиніринг», яка входить до структури НАЕК «Енергоатом». За його словами, уже зараз атомно-енергетичний комплекс виробляє близько 50% усього обсягу електроенергії в країні й за рахунок низького тарифу фактично спонсирує як теплову енергетику, так і всю промисловість. Для добудування нових енергоблоків на Хмельницькій АЕС вирішено використовувати російський реактор ВВЕР, оскільки нормативної бази для застосування реакторів інших виробників в Україні немає. Разом з тим українські вчені досліджують перспективи використання принципово нових реакторів на швидких нейтронах, підкритичних систем і «реактора Феоктистова», які матимуть значно більший рівень безпеки порівняно з існуючими й меншою мірою впливатимуть на навколишнє середовище. За словами Володимира Бронникова, економічна криза викликала необхідність перегляду Державної концепції розвитку ядерної енергетики до 2020 року, строки реалізації якої не дотримуються через дефіцит коштів. Ще одне завдання, яке вимагає вирішення, — поводження з ядерними відходами. З 2012 року Україна не передаватиме Росії свої відходи, доведеться навчитися переробляти й зберігати їх самостійно. До цього часу вже необхідно мати власні сховища. Зараз законопроект про створення тимчасового централізованого сховища ядерних відходів, внесений у Верховну Раду Кабміном, розглядається в комітетах. Найважливіше питання — фінансові джерела розвитку галузі. На переконання Володимира Бронникова, оптимальним рішенням може бути введення інвестиційної надбавки до тарифу на електроенергію, що виробляється АЕС. «Адже банківські кредити в нас у країні непосильні», — відзначив він.

За його словами, підвищення тарифу не буде більшим, ніж на 17 коп. за кВт.годину, і новий тариф буде нижче, ніж у тепловій енергетиці. ПОПЕРЕДИТИ ЧИ РОЗПЛАЧУВАТИСЯ?

к відзначив у своїй доповіді на Дні атомної енергетики віце-президент Українського ядерного товариства Сергій Барбашев, уроки Чорнобиля усе ще недостатньо засвоєні як атомниками, так і чиновниками. На його думку, необхідно вдосконалити систему радіаційного контролю навколишнього середовища на АЕС, доповнивши застосовувані наразі системи радіаційної безпеки комплексним радіоекологічним моніторингом. Радіаційні аварії глобального масштабу мають тенденцію зростати, тому завдання №1 — удосконалення систем їхнього попередження й підвищення готовності до таких аварій. Витрати на ліквідацію наслідків аварії завжди більше витрат на її попередження. Проте, на думку Сергія Барбашева, в Україні ще має бути створена сучасна правова й нормативна база для своєчасного залучення необхідного ресурсного й економічного потенціалу для ліквідації наслідків аварій у потерпілих регіонах і в країні в цілому. До дій у надзвичайних ситуаціях має бути готова вся вертикаль державного управління. Досвід міжнародного співробітництва з мінімізації наслідків чорнобильської катастрофи довів доцільність створення міжнародної системи аварійного планування, моніторингу й реагування при великих аваріях з урахуванням вимог міжнародних конвенцій. Планка, поставлена енергофорумом, висока. Масштаб завдань поки «не сходиться» з реальними можливостями. Але мати конкретні орієнтири в русі краще, ніж декларувати мету, не наближаючись до неї. І в цьому суть проблем, порушених тут.

Реактори для ХАЕС за російський кредит

Дробильна машина із Львова працює в лісах на Харківщині

елегація ВАТ «Концерн «Енергоатом» (Росія) погодилася з проханням НАЕК «Енергоатом» (Україна) про виготовлення двох реакторів для Хмельницької АЕС за кошти російського кредиту й клопотатиме перед урядом Росії про його надання. Такий основний підсумок чергового раунду українсько-російських переговорів зі спільного будівництва 3-го й 4-го енергоблоків ХАЕС, що відбувся наприкінці вересня в Києві. Про це «УТГ» повідомили в компанії «Атомпроектінжиніринг», що входить до складу НАЕК «Енергоатом».

Російська сторона також погодилася розмістити в компанії «Іжорські заводи» замовлення на виготовлення 2010 року двох реакторів для нових блоків ХАЕС загальною вартістю $5 млрд. За даними «Атомпроектінжинірингу», проект українсько-російської міжурядової угоди про будівництво блоків ХАЕС буде підготовлений до 1 листопада ц.р. Увести в експлуатацію 3-й і 4-й блоки намічено в 2015—2016 роках.

Українська технічна газета

№39 (91–92) В і в т о р о к , 6 ж о в т н я 2 0 0 9

ПИТАННЯ РУБА

Узгодити не можна розділити Питання реорганізації ДП «Луганськвугілля» не може бути вирішене без узгодження з профспілками Людмила ГРЕЧАНИК Із ситуацією, що склалася в ДП «Луганськвугілля», «УТГ» уже знайомила своїх читачів (див. №33 від 25 серпня 2009 р.). Для забезпечення беззбиткової роботи підприємства в умовах економічної кризи, концентрації ресурсів для розвитку чотирьох перспективних шахт генеральний директор Олександр Єрмаков ініціював реорганізацію ДП шляхом виведення з його складу найбільш збиткових підрозділів. Але таке рішення багато в чому не влаштовує профспілкових лідерів шахт і галузі.

в пресі, у Луганському прес-клубі зібралися профспілкові лідери шахт-аутсайдерів, шахтоуправління «Луганське» і теркому Профспілки працівників вугільної промисловості України (ППВП). Позначили свою позицію, висловлену в листі голови ППВП Віктора Турманова на ім’я міністра Мінвуглепрому: наказ МВП №253/1 виданий із порушенням пунктів 4.9. і 11.1. Галузевої угоди, згідно з якою питання реорганізації розглядаються з обов’язковою участю органів профспілки, а накази цієї спрямованості ухвалюються тільки після обов’язкового узгодження з профорганами відповідного рівня. Відновили хронологію подій. Згідно з наказом В. Полтав-

КОМЕНТАРІ З МІСЦЬ Петро Шевченко Голова Луганської територіальної організації ППВП

— Суть узгодження в чому? Щоб сторона профспілки як представник трудящих могла в переговорах знайти компроміс: або відкинути пропонований документ, або все-таки пом’якшити удари для трудящих, якщо таке рішення дійсно конче потрібне і якщо є його економічне обґрунтування. У наказі навіть не зазначено, навіщо проводиться реорганізація. Або напишіть у наказі, або зафіксуйте при узгодженні з профспілкою. Щоб був на руках документ і людям можна було пояснити, що й навіщо робиться. Обіцяють зараз багато. Але, як правило, ці обіцянки потім забуваються... Юрій Сопільниченко Заступник голови Луганської територіальної організації ППВП

ДОБРИМИ НАМІРАМИ...

цій історії передусім звертає на себе увагу не властива нашому чиновницькому апарату моторність: звернення Єрмакова до міністра вугільної промисловості В. Полтавця датоване 15 червня, а вже 17-го міністерство видає наказ «Про створення шляхом виокремлення державного підприємства «Східвугілля». Позиція Олександра Миколайовича Єрмакова, якого навіть «незгодні» характеризують як керівника досвідченого й шанованого, зрозуміла: позбувшись чотирьох збиткових шахт — «Лутугинської», «Фащевської», «Черкаської» та ім. Артема, а також двох санаторіїв-профілакторіїв і автобази, підприємство дасть можливість розвиватися чотирьом перспективним шахтам. Наразі державна дотація на погашення витрат на собівартість вугілля, яку треба б використовувати на розвиток виробництва, банально проїдається. Коли ж полегшене ДП вийде на рентабельність, дотацію знімуть і передадуть у тому ж обсязі чотирьом виведеним з його складу шахтам, що дозволить їм зводити кінці з кінцями. У перспективі, коли «Луганськвугілля» стане на ноги, можна буде поступово, по одній піднімати й інші шахти. Добре, приклади такого вирішення проблеми є не тільки за кордоном, а й у сусідній Донецькій області. Проти чого ж протестують профспілки? Щоб привернути увагу до проблеми й не допустити перекручування інформації

ця створена комісія у складі 13 чоловік, перед якою поставили завдання до 15 вересня завершити розділювальний баланс і до 1 листопада 2009 року провести реорганізацію. Через місяць, 20 липня, голови ПК чотирьох виокремлюваних шахт звертаються до голови Луганської ОДА О.Антипова з проханням клопотати перед міністром Полтавцем про скасування указу. Що він і зробив, попросивши доручити підрозділам міністерства дати економічне обґрунтування цієї реорганізації й викласти план дій Мінвуглепрому з вирішення подальшої долі шахт у складі ДП «Східвугілля». Позицію ЦК ППВП на тому етапі оприлюднив перший заступник голови Валерій Мамченко: подальша доля наказу залежатиме від справжньої мети, яку міністерство має чітко донести до відома трудових колективів реорганізовуваних підприємств. Якщо вона дійсно спрямована на стабілізацію виробничої діяльності, то профспілкова сторона не заперечуватиме. 21 серпня директори шахт ДП «Луганськвугілля» зібралися на нараду й ухвалили звернення до В. Полтавця й О. Антипова. У своїй оперативній відповіді міністр запропонував, нарешті, обговорити питання реорганізації за участю профспілок на вченій раді Мінвуглепрому. Обговорили. Зараз у ДП «Луганськвугілля» активно розробляється програма економічного розвитку виведених шахт. Однак невдовзі 1 листопада, а задокументованих гарантій у гірників як не було, так і немає.

— Документи, які стосуються соціально-економічних прав трудящих, мають бути узгоджені з профспілками. Цього не було зроблено. Ми звернулися до Мінвуглепрому з проханням надати техніко-економічні обґрунтування виокремлення «Східвугілля» у самостійне підприємство. На запит відповіді не одержали. От чому на президії теркому вирішили звернутися в ЦК ППВП, бо наказ міністерський, і узгоджуватись він повинен із галузевою профспілкою. Лідери ЦК вирішили звернутися в суд із позовом про призупинення наказу. Мета наших дій, як і, власне, профспілки, проста й доступна всім: захист соціально-економічних гарантій наших трудящих, яких збираються виокремити в «Східвугілля». Не допустити закриття вугільних підприємств, як це було зроблено свого часу в Стахановському регіоні. Думаю, якщо ці шахти зараз технічно оснастити, вже найближчим часом можна буде збільшити навантаження на лави. При мінімальній державній підтримці вони зможуть існувати самостійно. Це майбутнє гірників, членів їхніх родин, це недопущення зростання кількості депресивних міст і селищ. Але поки немає відповідних документів, все це лише добрі наміри. Не директор ДП, а тільки член уряду — міністр — може гарантувати виділення державних коштів. Віктор Черствой Голова профкому шахти «Лутугинська»

— Робітнику, у принципі, однаково, як називатиметься його підприємство. Йому потрібне робоче місце, техніка, на якій він працюватиме, і своєчасна гідна заробітна плата. Ігор Макаров Голова профкому шахти «Черкаська»

— Буде краще чи гірше після реорганізації? Якщо зроблять те, що обіцяють, то в нас буде лава, яка даватиме вугілля й годуватиме колектив. Сьогод-

ні шахта видобуває 150 тонн вугілля на добу. Нову лаву пробили ще навесні, але дотепер вона не заряджена технікою. Якщо це зробити, буде плюс 500 тонн вугілля на добу. Тому нам байдуже, як нас назвуть. Дайте нам працювати й не сидіти на шиї в чотирьох сильних шахт! Однак поки не буде техніко-економічних програм розвитку наших шахт на найближчий час, ні про яку реорганізацію не може бути й мови. Профспілки згоди на це не дадуть. Юрій Кузнєцов Голова профкому шахти ім. Артема

— Всі чотири підприємства є містотворчими у своїх населених пунктах. Спроба поділу ДП «Луганськвугілля» була ще торік. Тоді надіслали проект наказу, і керівництво шахти почало нас умовляти, що іншого виходу нема, що нам обіцяють інвестора. Вивчивши проект, з якого нічого про наше майбутнє зрозуміло не було, ми дали категоричну відповідь: не згодні! Послали в терком, ті — у ЦК ППВП, реорганізацію призупинили, процедуру було дотримано. Інвестор один раз на шахті з’явився, і більше ми його не бачили. Цього року процедуру порушено, нас намагалися використовувати втемну. Тому ми написали відповідні звернення в Мінвуглепром, ЦК ППВП, губернатору Луганської області. На науково-технічну раду нас запросили, вислухали. Позиція міністра: мій головний біль — ці 4 шахти, ми їх не закриємо, розвиватимемо. Але поки це лише слова. Необхідні гарантії. У листопаді — за наказом — уже має відбутися поділ, а наприкінці вересня (на момент засідання прес-клубу. — Авт.) ще немає навіть проекту кошторису, немає квоти на реалізацію вугілля через «Вугілля України» — самі лише запевнення. Василь Піддубний Голова профкому шахтоуправління «Луганське»

— Так уже в нас заведено: спочатку видаємо накази, а потім починаємо розбиратися. Треба мати на увазі, що жодна реорганізація у вуглепромі за останні 20 років до логічного кінця не доведена, становище тільки погіршувалося. З цього питання думка профспілкових організацій і трудових колективів висловлена чітко й зрозуміло: ми не проти реорганізації, але необхідно вказати вигоду. У тому числі й для тих чотирьох шахт, які вважаються благополучними. Насправді це відносне благополуччя. У нас немає розвитку. У шахтоуправлінні «Луганське» залишилося три лави, які ми врешті-решт «доїмо» й станемо поряд із нашими товаришами з чотирьох нерентабельних шахт. Зокрема, з реорганізації в колективу нашої шахти три запитання. Борги внутрішні — що з ними робити? Зовнішні борги — хто з ними розрахується? І чи готові ми відразу після реорганізації й зняття дотації перейти на нові тарифні ставки, виплачувати людям гідну зарплату? Чотири збиткові шахти не хочуть сидіти на шиї в інших, хочуть самі заробляти. Чотири благополучні шахти теж хочуть розвивати виробництво. Ми дамо згоду тільки після того, як нам буде гарантоване збереження робочих місць і зарплат.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 6 ж о в т н я 2 0 0 9 , №39-40 (91-92)

ПРОБЛЕМА

Профспілки — школа виживання? Олександр ЛЯСКОВСЬКИЙ Загальне зростання нестабільної зайнятості, що спостерігається в період кризи, має негативні соціальні наслідки для населення всіх країн. Про це сьогодні відкрито заявляють профспілки всього світу й об’єднують трудящих для боротьби з цим явищем. Не залишаються осторонь і лідери українських металургів.

роботи гірничо-металургійного комплексу країни багато в чому залежить вся економіка. Підприємства ГМК, на яких працюють більше 700 тисяч чоловік, щорічно дають близько половини всіх валютних надходжень у країну і більше 20% валового внутрішнього продукту. Позицію профспілок щодо стану, проблем і перспектив гірничо-металургійного комплексу виклав «УТГ» голова Цен-

ПРОЛЕТАРІ ВСІХ КРАЇН ОБ’ЄДНУЮТЬСЯ

3 по 10 жовтня профспілка металістів світу разом з іншими глобальними федераціями профспілок і Європейською федерацією металістів проводять акцію проти зростання нестабільної зайнятості. Це одна зі складових Всесвітнього дня дій за гідну роботу, організованого Міжнародною конфедерацією профспілок. Міжнародна федерація металістів (МФМ) звернулася до урядів країн світу із закликом забезпечити рівні права для робітників, які не мають стабільної роботи, а також зміцнити свої законодавства, увівши в них положення, що забороняє роботодавцям вдаватися до нестабільної зайнятості замість забезпечення постійної й прямої зайнятості. — Економічна криза зробила ці вимоги більш жорсткими: нестабільні робочі місця втрачаються першими, виникає небезпека, що роботодавці скористаються кризою для того, щоб виправдати заміну постійних робочих місць на непостійні, — заявив генеральний секретар Міжнародної федерації металістів Йіркі Райна. — Ми спостерігаємо, як уряди заходилися рятувати капітал, надаючи йому невідкладну фінансову допомогу. Але уряди мають захищати трудящих і зробити все, щоб роботодавці не ставилися до них як до одноразового продукту споживання. ЯК НЕ КРУ ТИСЬ, А ЗА ПРОСТІЙ РОЗПЛАТИСЬ

енденція зростання нестабільної зайнятості чітко простежується і в Україні. Профспілкові лідери українських металургів б’ють на сполох, адже саме від

трального комітету профспілки металургів і гірників України Володимир Казаченко (на знімку). —Володимире Івановичу, як ви оцінюєте сьогоднішній стан галузі? — Незважаючи на окремі позитивні зрушення й тенденції, говорити про перелом, що намітився у подоланні кризи, передчасно. Виробництво чавуну, сталі, прокату перебуває сьогодні на рівні 74—75% щодо минулого року. Експерти не виключають нового зниження попиту на метал на світових ринках у жовтнілистопаді 2009 року. Внутрішній ринок металопродукції звузився з 22% до 18%: у зв’язку з падінням гривні підприємствам ГМК сьогодні значно вигідніше експортувати продукцію, заробляючи валюту для країни й для себе. Сьогодні працює 78% доменних печей, 37% мартенівських, 90% кисневих конверторів, 27% електропечей від наявної на підприємствах гірничо-металургійного комплексу кількості. Тільки два з усіх металургійних підприємств мають позитивну рентабельність. Згорнуто інвестування в технічне переозброєння й модернізацію виробництв. Так, ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», за наявними даними, 2008 року мало прибуток у 1,27 раза більший, ніж 2007-го. Чистий дохід зріс у 1,18 раза. Незважаючи на те, що ступінь зношеності основних

фондів підприємства становить близько 82%, тут не подбали про створення резервного фонду в розмірах, передбачених законодавством. Прибуток за 2007 рік віддано власникові як дивіденди. Чимало говорилося про проблеми, що виникли на запорізьких титано-магнієвому й алюмінієвому комбінатах. Трудові колективи цих підприємств за підтримки ЦК готуються до проведення акцій протесту аж до пікетування Кабінету Міністрів і адміністрації Президента України, бо там власник у своїй політиці перейшов межу, за якою уривається терпець робітника. У складному становищі і досі перебувають трубні заводи, які працюють на рівні 30% до торішніх показників (крім Харцизького трубного й «Сентравісу»). Не краще ситуація й на метизних підприємствах, що працюють на рівні 54% до показників минулого року. У кризовому становищі залишаються вогнетривкі підприємства, завантажені тільки на 30—35%. Критичною залишається ситуація й на Орджонікідзевському ГЗК, де великий борг з оплати праці. Зрозуміло, що люди «в простої», причому не з вини самих працівників.

топаді 2008 року. Підписавши цей документ, власники підприємств, приймаючи преференції від держави, зобов’язалися не скорочувати виробництво, не звільняти людей, не зменшувати соціальні пакети й розмір заробітної плати. Крім того, представники Центрального комітету профспілки розробили разом із комітетом із промисловості й підприємництва Верховної Ради проект закону, що надає істотні пільги гірничо-металургійній галузі країни. Ми порушували питання розроблення антикризових заходів для підприємств гірничометалургійного комплексу України. Підсумком цієї роботи й став меморандум. Зараз термін його дії подовжений до 1 січня 2010 року. Виконуючи умови меморандуму, ми змогли зупинити зростання тарифів на залізничні вантажоперевезення, знизили з 12% до 0% націнку на газ для промислових підприємств. Не підвищувалися тарифи на електроенергію, уведене нове положення з повернення ПДВ. У той же час ця угода сьогодні нас не в усьому влаштовує. Головне для профспілок — щоб були збережені робочі місця, а в кризових умовах це надзвичайно

— Найчастіше працівники стають заручниками ситуації. Як у цьому випадку вирішується питання? — Бізнес має бути соціально відповідальним, і саме тому ЦК профспілки металургів і гірників України виступив ініціатором розроблення й укладання Меморандуму про взаєморозуміння, що був підписаний у лис-

важко. Хоча меморандум і був прийнятий, проблеми з реалізацією на практиці його положень залишаються. За час кризи звільнено близько 8 тисяч працівників, «у простої» перебуває близько 14 тисяч чоловік. Майже 42 тисячі працюють у режимі неповного робочого часу, і це головна проблема, яку необхідно вирішувати сьогодні.

«Рівнеазот»: кошти та власність Прокуратура Рівного у серпні порушила три кримінальних справи щодо спроби незаконного відшкодування з бюджету податку на додану вартість. До «чорного списку» потрапили завод «Рівнеазот», товариство «Л.Д.-Кар», яке вивозить та реалізує автомобілі, та приватне підприємство «РКС». Людмила СТУПЧУК — У листопаді минулого року підприємство «Рівнеазот» заявило до відшкодування в декларації про сплату податку на додану вартість 20 мільйонів гривень, — розповіла в.о. прокурора Рівного Людмила Мороз. — Прокуратура міста разом із податковою службою виявила, що служ-

бові особи заводу вдалися до послуг посередників — фіктивних підприємств Києва й Луганська, за допомогою яких завищили податковий кредит і безпідставно заявили про відшкодування з бюджету ПДВ на 11, 7 мільйона гривень. У серпні прокуратура Рівного порушила кримінальну справу стосовно посадових осіб «Рівнеазоту», яким інкримінують привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем. Нещодавно в ЗМІ, зокрема в інтернет-виданні «Фокус», з’явилась інформація про можливий продаж підприємства. Серед імовірних покупців називають компанії, близькі до російського «Газпрому». На заводі ж стверджують, що такою інформацією не володіють. Найбільшою проблемою залишається нала-

З ПЕРШИХ ВУСТ Василь Алтухов Голова первинної організації Профспілки металургів і гірників України Орджонікідзевського ГЗК

— 1 листопада минулого року був зупинений Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат, на якому працює більше 6 тисяч чоловік. За півроку там не видобули жодної тонни руди, не виробили жодної тонни концентрату, але заробітну плату людям необхідно було платити. Домовленості з власником щодо цього було досягнуто. Але виник ряд проблем, почалися затримки з виплатою заробітної плати. Ситуація на підприємстві почала загострюватися, мали місце порушення трудового колективного договору. У зв’язку з цим на спільному засіданні профспілкового комітету Орджонікідзевського ГЗК і Дніпропетровського обласного комітету профспілки металургів і гірників України було ухвалене рішення почати трудову суперечку з власником ГЗК, яким є група «Приват». Зараз керівники підприємства пояснюють проблеми невиконанням виробничих планів. Профспілковий комітет не згодний із позицією адміністрації, бо в невиконанні виробничих планів немає безпосередньої провини працівників. Часто перешкодами в продуктивній роботі є технічний стан устаткування, невчасна поставка комплектувальних матеріалів. Не можна забувати, що соціальний діалог — це дорога з двостороннім рухом. У сучасних умовах гірника або металурга вже не можна розглядати тільки як робочу силу. Соціально відповідальний бізнес зобов’язаний зважати на найманого робітника як на партнера. Адже крім робітника ніхто не створить товару й прибутку.

годження стабільної роботи підприємства, адже завод не працює вже три місяці, і однією з головних причин є висока ціна на газ. Зараз «Рівнеазот» контролює «Group DF», яка належить Дмитру Фірташу. Скільки ж може коштувати один із найбільших в Україні виробників аміаку, азотних, фосфатних та комплексних мінеральних добрив, експерти не говорять. Як розповів генеральний директор інвестиційної компанії «Конкорд Капітал» Ігор Мазепа, до кризи «Рівнеазот» оцінювали в $300 млн. Але зараз завод не працює, тому попередня ціна може зменшитися в кілька разів. Номінальна ціна акцій підприємства становить приблизно $135 млн. Слід зауважити, що інформація про можливий продаж «Рівнеазоту» з’являється не вперше, останній раз — два роки тому — були переговори, на тому все й закінчилося.

Українська технічна газета

№39-40 (91-92) В і в т о р о к , 6 ж о в т н я 2 0 0 9

СОЦІУМ

Шукайте жінку. У науці Чи використовується повною мірою інтелектуальний та громадський потенціал українських жінок? Жінка-дослідниця — це норма чи виняток? Схоже, однозначно на це запитання можуть відповісти ще далеко не всі — інакше не було б потреби в громадських ініціативах на кшталт «Жінки в науці». Своє бачення відносин Жінки і Науки представляє експерт у галузі ґендерної історії, кандидат історичних наук, доцент кафедри всесвітньої історії Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля Ольга Кривуля (на знімку).

— Ольго Олександрівно, як ви оцінюєте вирішення ґендерних питань у сучасній Україні? — В останні роки вирішення ґендерних проблем досить актуальне і серед науковців, і серед представників різних громадських об’єднань. Більш того, ґендерні питання поступово набувають і політичного забарвлення. Україна прагне до євроінтеграції, а Євросоюз для своїх потенційних членів висуває умову скорочення ґендерної нерівності в усіх сферах життєдіяльності суспільства. Тому держава почала закладати основи для розв'язання цієї проблеми. Йдеться про адаптацію українського законодавства до майже 40 нормативно-правових актів ЄС, які, в тому числі, регулюють і питання ґендерної рівності. Поки що ґендерні диспропорції спостерігаються на всіх рівнях владних структур, у різних сферах економіки і навіть у сімейних відносинах. Але, наприклад, у деяких родинах тенденція до паритетних відносин між чоловіком і жінкою вже намітилася. При цьому рівність досягається там, де доходи подружжя приблизно одинакові, а також де члени родини мають високий освітньо-виховний рівень. У професійній сфері ґендерні диспропорції також подекуди зменшуються, хоча й повільно.

— А в науку молоді українки сьогодні йдуть? Частіше чи рідше за чоловіків? — Йдуть. Кількісних соціологічних досліджень не зустрічала, але те, що жінок у науці менше, видно й так. — Як щодо кількості жінок у науковотехнічній сфері? — У цілому тенденція така, що жінок дедалі більше в усіх сферах суспільного життя. В тому числі й у науковотехнічній. Сучасна українська наука з року в рік збагачується дослідженнями, проведеними жінками. Сьогодні жінки все частіше здобувають наукові ступені, отримують учені звання. Природно, що десь цей процес іде швидше, а десь повільніше. На технічних спеціальностях жінок, звісно, менше, хоча серед них трапляються й видатні науковці. — Із чим, на ваш погляд, це пов'язано? — Однозначно відповісти на це запитання неможливо. Очевидно, так закладено природою. Жінки цікавляться переважно науками гуманітарної спрямованості, медициною... — Але якщо жінка все ж потрапляє в науку, чи помітна специфіка її наукового стилю? — Так, і не тільки стилю. По-перше, помітна відмінність у наукових інтересах. Можу сказати про своїх колегісториків: тематика жінок переважно соціальної спрямованості. Вони вивчають соціальну історію, зокрема історію окремих соціальних груп, конкретних особистостей, а також історію повсякдення. Чоловіки-історики мислять більш «глобально», цікавляться загальноцивілізаційними та національними процесами. І, на жаль, дуже часто випускають з уваги людину. Хоча, безумовно, і ті, й інші роблять важливу справу. Крім того, жінки набагато легше пристосовуються до нових умов життя, чоловіки ж більш консервативні. Це проявляється й у науці. Жінки-науковці більш відкриті до нового, до нових напрямів і підходів у дослідженнях, легше переймають досвід колег. Щодо стилю. В жінок більш чуттєва природа, вони більш емоційні. Часто (не можу сказати, що завжди) у жіночих дослідженнях помітнішим є суб'єктивний чинник. Проте подекуди цей «недолік» допомагає розбавити сухий науковий текст. І не дивно, що такими роботами цікавляться не лише спеціалісти, а й широкий загал. — А як же ідеал об'єктивності в науці? — Так, він існує. І, безумовно, його слід дотримуватися. Але повністю об'єктивної науки взагалі не може бути. Це утопія, ідеал, до якого науковці повинні прагнути. Але події, явища, факти, дані джерел ми аналізуємо з позицій власного життєвого досвіду й набутих знань. Тому суб’єктивізм тією чи іншою мірою присутній у наукових працях незалежно від статі.

ТЕРМІН Ґендер — це своєрідна соціальна стать, складне соціокультурне поняття, яке відбиває різницю між чоловічим і жіночим у соціальній ролі, поведінці, ментальності. Тому відносини між людьми, які виконують різні соціальні ролі, незалежно від статі можна назвати ґендерними. Але в суспільстві це зазвичай розуміють як відносини між різними статями.

— Чи різняться мотиви чоловіків і жінок до заняття наукою? — Людей (жінок і чоловіків), які йдуть у науку, умовно можна поділити на декілька категорій. Одні відчувають природний потяг до дослідницької діяльності, йдуть у науку заради науки. Це їхнє покликання. Хочеться сподіватися, що таких більшість. Інші прагнуть підвищити соціальний статус, зробивши кар’єру, і покращити своє матеріальне становище. Звісно, є й ті, хто поєднує перше й друге. Крім того, збільшується кількість жінок, які намагаються здобути вчений ступінь. Це пояснюється декількома факторами: по-перше, дає можливість реалізувати бажання займатися улюбленою справою, по-друге, самореалізуватися у суспільстві, по-третє, отримати певну стабільність у житті. Особливо це актуально під час кризи, коли загострилися проблеми з працевлаштуванням. — Але важко всім... — Безумовно. Однак у сфері зайнятості та отримання матеріальних доходів навіч ґендерні диспропорції. У середньому по Україні доходи жінок різних професій становлять 70% доходів чоловіків. Причина — в різних джерелах доходів: маючи високу кваліфікацію, у більшості випадків жінки обіймають нижчі посади, ніж чоловіки, і тому мають нижчий заробіток. Така ситуація, до речі, особливо яскраво проявляється в пенсійній сфері. Сьогодні заробітна плата жінок майже на третину менше, ніж у чоловіків, до того ж серед жінок більше безробіт-

вона не поширювалась. Але у 1930-ті роки ця межа стерлася: цю суспільну групу просто фізично винищили або репресували... — Чому в Радянському Союзі, де жінки одні з перших у світі одержали рівні з чоловіками права, ґендерна тематика не досліджувалась? — Наприкінці 1930-х років Сталін оголосив, що «жіноче питання» є вирішеним. Положення про рівноправ'я жінок було закріплено в Конституції УРСР 1937 року. Тому не було сенсу ні в жіночих рухах, ні у відповідних дослідженнях — бо ж проблеми на офіційному рівні більше не існувало. — Що робить сучасна українська влада для забезпечення ґендерної рівності? — Ґендерні проблеми в нас поки що вирішуються дуже повільно. Після подій «помаранчевої революції», у січні 2005 року, Президент видав Указ «Про вдосконалення роботи центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків», за яким узгоджувалася співпраця в цьому напрямку органів виконавчої влади. Потім був Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», ухвалений Верховною Радою у вересні того ж року. В цьому документі визначалася мета: досягнення паритетного становища статей у всіх сферах життя суспільства шляхом правового забезпечення рівності їх прав і можливостей. — Це все стандартні правові формулювання. А як це все реалізується на практиці? — Принаймні кількісно впровадження державної ґендерної політики у 2008 році йшло активно: в 37 центральних органах виконавчої влади створено експертні робочі групи з впровадження ґендерних підходів, а в Міністерстві з питань сім’ї, молоді та спорту, а також в Міністерстві

Досвід розвинутих країн показує: якщо жінок у законодавчій системі менше 10%, про соціальні реформи нічого й говорити. Чи можливо вирішувати соціальні питання в Україні за питомої ваги жінок у складі Верховної Ради у 8%, у складі керівників центральних та місцевих органів влади — у 7%? них. З огляду на дані за 2008 рік, експерти обрахували, що за умови впровадження накопичувальної пенсійної системи пенсії жінок становитимуть 20% від пенсій чоловіків, якщо диспропорції залишаться тими ж. Хоча це лише прогнози, і хочеться сподіватися на краще. — Встановлення ґендерного паритету — це стихійний процес? Чи хтось — держава або громадські ініціативи — можуть його спрямувати й пришвидшити? — Держава може й повинна гарантувати рівні права, задекларовані в Конституції. Фактично, шлях української жінки в науку розпочався після встановлення радянської влади в Україні. Звісно, ніхто не виключає жінок-науковців дорадянського періоду, проте їх було надзвичайно мало. Ситуація докорінним чином почала змінюватися з початку 1920-х років, коли жінки нарівні з чоловіками отримали можливість здобувати вищу освіту. Було встановлено навіть квоти для жінок на вступ до інститутів — від 5 до 25%, а звідти був відкритий шлях і до аспірантури. То був справжній прорив. Спочатку, щоправда, рівність у реалізації можливостей декларувалася тільки в межах пролетаріату: на «інтелігенток»

внутрішніх справ призначено радників міністрів з ґендерних питань. Але негативним фактором є те, що на рівні районів і міст часто спеціаліст, на якого покладено питання впровадження ґендерної політики, відповідає за цілу низку інших питань, що не дозволяє працювати ефективно. — Можливо, потрібні більш рішучі кроки — скажімо, повернення до квот? — Можливо, але для цього потрібна політична воля. Жіночий інтелектуальний потенціал недостатньо використовується у державі, хоча він був би корисним для суспільства щодо зміни головних векторів політики — у напрямку звернення її «обличчям до народу», до вирішення нагальних соціальних питань. Досвід розвинутих країн показує, що якщо жінок у законодавчій системі менше 10%, про соціальні реформи нічого й говорити. Для просунення таких ініціатив у парламенті потрібно хоча б 30—40% жінок. Чи можливо вирішувати соціальні питання в Україні за питомої ваги жінок у складі Верховної Ради у 8%, у складі керівників центральних та місцевих органів влади —у 7%? Відповідь очевидна: ні. Розмовляв Святослав РИБНІКОВ

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 6 ж о в т н я 2 0 0 9 , №39-40 (91-92)

СИТУАЦІЯ

Українська концепція польської контрацепції Єдиний вітчизняний виробник контрацептивів опинився в незручній ситуації Черговим об’єктом масштабної колекторської атаки в Україні стало підприємство з випуску… презервативів. Усередині вересня представники ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» (VABБанк) серед білого дня відключили від електропостачання виробничі потужності свого ж клієнта – ТОВ «Фабрика латексних виробів «Перфект». За борги. Яка доля чекатиме на це унікальне виробництво вітчизняних контрацептивів, 13 жовтня має вирішити Львівський арбітражний суд. Роман ДИГАС

оправда, назвати вироби торгової марки «Перфект» вітчизняним продуктом можна хіба що умовно. Фабрика справді розташована у м. Новояворівську, що у 35 кілометрах від Львова, і працюють на ній 80 місцевих мешканців. Все інше, починаючи з інвестицій у будівництво та обладнання і закінчуючи сировиною, – іноземного походження. Генеральний директор Єжі Конік (на знімку) теж іноземець, має польське підданство і володіє 59% акцій товариства. 41% інкогніто належить українській бізнес-структурі під англійською назвою Pilon Invest, нібито наближеній до керівництва VABБанку. Як підприємець польський агроном Єжі Конік з’явився в Україні років двадцять тому. Першим його успіхом стала квіткова фірма «Роксолана», що у 1990-х роках посідала лідерство в національному сегменті флористичного бізнесу. Згодом під тим же брендом він розкручує торгівлю парфумами, бере участь у приватизації ЦУМу у Львові і створенні в його стінах торгового центру європейського стандарту «Магнус». Але, як сам зізнається, самотужки спорудити фабрику було не під силу. Викристалізувати бізнес-план і реалізувати ідею виробництва кондомів, хірургічних рукавичок, лейкопластиря та інших медичних аксесуарів в Україні йому допомагали земляки — польські підприємці Єжі Лесько та Ярослав Новацький. Адже така фабрика на той час уже функціонувала в містечку Добчиці поблизу Кракова. За взаємною згодою партнерами товариства стали власники дніпропетровської фірми з реаліза-

ції імпортних презервативів «Латекс» і одного маловідомого київського підприємства. Вкласти ж власні гроші у спорудження фабрики в Новояворівську він наважився тільки тому, що на той час українська держава гарантувала йому серйозні податкові та митні пільги щонайменше на п’ять років та інші привабливі преференції аж до 2020 року. Це стосувалося всіх, хто тоді інвестував у створення виробничих потужностей як суб’єкт спеціальної економічної зони «Яворів». У 2002 році, коли закладали фундамент фабрики, таких підприємців було більше сотні, а сукупний залучений капітал у економіку району перевищував $ 60 млн.

Перші вироби з новояворівського конвеєра зійшли в червні 2004 року. Та не минуло й півроку, як Законом України «Про державний бюджет на 2005 рік» усі законодавчо встановлені в 1999 році пільги інвесторам СЕЗ та технопарків в односторонньому порядку були відкликані. Таким чином, до освоєння випуску латексних рукавичок так і не дійшло.

писано річний контракт. Тепер для цього сегмента експорту готують спеціальну, кращу за український варіант упаковку. Відомо ж, там по одежі стрічають.

Український ринок контрацептивів оцінюється в 120 млн штук на рік. Продукція фабрики «Перфект» покриває лише 20% цього обсягу. Асортимент включає шість видів: ароматизовані, ребристі, з пухирцями, «тривале кохання», ультратонкі й особливо міцні – для груп ризику та ВІЛ-інфікованих. Найбільший попит у замовників мають ультратонкі та «тривале кохання». Причому поліграфію для них виконуватимуть не в Європі, а в Донецьку. Тут дешевше, а якість не поступається західним стандартам. Російський варіант піде й до Білорусі. А от виконання замовлення для Угорщини, запланованого на осінь, скоріше за все доведеться-таки перенести. Першими закордонними споживачами українських презервативів були самі ж поляки. Нині там їх реалізують вже навіть у всесвітньо відомих торгових мережах, оскільки «Перфект» має всі необхідні сертифікати відповідності стандартам ЄС. На підприємстві вважають, що такого рівня якості фабрика досягла тільки завдяки інженеру-механіку Роберту Домброшу. Свого часу він пройшов вишкіл на потужному латексному підприємстві в Німеччині, згодом працював у Добчицях, звідки й перейшов на посаду директора з виробництва Новояворівської фабрики. Точну рецептуру латексної суміші тут знають лише кілька людей. Загальновідомо тільки те, що сирець привозять з Малайзії

Для просування українського латексного продукту в Польщі маркетологи розробили спеціальну програму для молоді – недорогі презервативи, запаковані в тришарову поліетиленову стрічку. Після акції «Тільки немудрий платить дорожче» навіть надійшло спеціальне замовлення від кількох будинків розпусти в Австрії, які щомісяця тепер замовляють по 20–30 тисяч контрацептивів для своїх закладів.

КОХАННЯ БЕЗ КОРДОНІВ супереч фінансовій кризі 2009 рік для фабрики контрацептивів «Перфект» був досить успішним. Так, ще навесні надійшло тестове замовлення з Росії. Його виконали, якість споживачів задовольнила, під-

ни і формуються готові вироби. Кожний із них потім перевіряють електророзрядом на герметичність, вибірково – на розрив та міцність стінки. Як ствер-

або В’єтнаму. А щоб його вулканізувати, потрібно витримати до певної консистенції. Якої – визначає особисто Роберт Домброш. Причому на дотик, просто встромивши руку в рідину. Коли ж продукт «дозрів», запускають обидві лінії, по 980 форм кожна. Тут без втручання люди-

джує фахівець, тестування відбраковує зазвичай не більше 5% презервативів при допустимій некондиційності 20%. А якщо без усяких технічних випробувань, то новояворівський презерватив може витримати тиск до 2 атмосфер, вмістити до 50 літрів повітря або відро води. Технічний брак подрібнюють і просто викидають на поле. Адже латекс – це натуральний продукт із соку тропічної гевеї, тобто все одно що органічне добриво. ОРИГІНА ЛЬНІСТЬ, А ЛЕ З РОЗРАХУНКОМ ама фабрика – це одноповерхова будівля площею трохи більше 1000 квадратних метрів. Всередині вона поділена на виробничі, побутові, допоміжні та адміністративні приміщення. Споруда разом з обладнанням обійшлася в $6 млн. Поруч із головним корпусом вже готова інфраструктура для встановлення ще двох додаткових ліній, у що передбачається вкласти ще 1,5 млн доларів інвестицій. Планувалося, що потужність фабрики до кінця 2009 року зросте з 30 до 50 млн штук виробів при рентабельності 30–35%. Із запуском додаткових ліній прибутковість виробництва зросла б до 50%. Разом із класичними методами досягнення комерційного успіху менеджмент «Перфекта» має ще кілька власних способів. Стосуються вони запобігання крадіжкам, ціноутворення та реклами. Отож, реклами як такої фабрика не замовляє. Тут дійшли думки, що набагато вигідніше взяти участь у соціальному проекті на популяризацію здорового способу життя, ніж витрачатися на пересічний телевізійний ролик. До прикладу, торік фабрика виграла тендер благодійного фонду «Міжнародний

Казахстан планує побудувати власну АЕС Надра Казахстану багаті не тільки на нафту й газ, а й на уран. Останній фактор нарешті зважилися використовувати в країні, запланувавши побудувати до 2020 року принаймні одну атомну електростанцію.

Слід зазначити, що цю ідею з повним правом можна назвати багатостраждальною, оскільки розмови про необхідність звести в Казахстані АЕС ведуться ще з 1993 року. Лише наприкінці минулого року виділили кошти на розроблення технічного завдання. Після чого раз

у раз з’являлася інформація, що проект не буде реалізований. Проте старт йому дано — принципове рішення урядом ухвалене, попри активну протидію міжнародного антиядерного руху «НевадаСемипалатинськ» на чолі з Олжазом Сулейменовим. Тим більше, що в Програмі

альянс із ВІЛ/СНІД в Україні» на виробництво 3 млн презервативів. Замовлення виконали й передали фонду за собівартістю. Однак через коливання курсу гривні втратили на цьому чверть вартості підряду. І все ж фінансові втрати перекрив довготривалий промоційний виграш: про контрацептиви «Перфект», ці «бульбашки щастя», дізналися мільйони майбутніх споживачів. Що ж до встановлення розміру гуртової ціни, то після обвалу вартості українських грошей до 8,5 гривні за 1 долар США упаковка з трьох штук надійшла у роздріб по 8 гривень. За таку ж кількість виробів китайського, корейського або індійського походження подекуди правлять по 15, а то й по 20 гривень. А щоб презервативи не крали прямо з конвеєра, керівництво дозволило після зміни брати собі додому скільки треба. Щоправда, презервативи ці запаковані по-іншому, такі в аптеці не продати. Якщо ж когось упіймають із фабричною упаковкою – звільнять. Хоч і платять тут щомісяця по 1500 гривень, для депресивного регіону, де кожний другий безробітний – це великі гроші. Тому й не крадуть. ПОЧЕКАЄМО ДО 1313-го го… … агато що з описаного вище занотоване зі слів працівників фабрики. Принцип «про себе – тільки добре» колишній земляк Єжі Коніка, а нині відомий американець Збігнев Бжезинський свого часу назвав пропагандою успіхів. Нинішню ситуацію на латексній фабриці можна прокоментувати й іншим, не менш дотепним зворотом: «Він працює – вони блокують». Але факти – річ доказова: «Перфект» справді заборгував VABБанку 1,6 млн гривень і жодного разу не погашав навіть відсотки з 2007 року. За позовом банку Господарським судом Львівської області майно фабрики заарештовано й передано на відповідальне зберігання позивачу, тобто банку. Єжі Конік визнає борг, але не свою провину: відповідальність за ситуацію повністю перекладає на Pilon Invest, без згоди якого ніби не можна гасити позику. Тому і в суді має намір домогтися дозволу одноосібно погасити всі заборгованості перед VABБанком з власної кишені. Бо побоюється, що роботу фабрики паралізували не колектори, а реальні рейдери, заслані українським співвласником фабрики.

розвитку атомної галузі в республіці на 2010—2020 роки вже розписана вся стратегія розвитку ядерного паливного циклу й будівництва атомних станцій. Готується до підписання російсько-казахстанська міжурядова угода з проектування й будівництва в місті Актау на заході Казахстану атомної реакторної установки ВБЕР-300. АЕС буде побудована на заході країни в місті Актау, колишньому Шевченко.

Українська технічна газета

№39-40 (91-92) В і в т о р о к , 6 ж о в т н я 2 0 0 9

TERRA INСOGNITA

Хорватські мандри: між поезією та технікою Розвиток туристичного бізнесу у світі не тільки обіцяє п’ятизірковий комфорт, а й дає поштовх до активного відпочинку. Не схильний до «лежачого» способу життя громадянин здатен відкрити для себе всілякі дива — історичні, мистецькі, технічні — залежно від особистих інтересів та вмісту гаманця. Олег СУПРУНЕНКО ЛІТАЮЧИЙ ПОЕТ

старому довіднику «Филателистическая география» автор ще підлітком уперше прочитав про хорватське місто з двома іменами — Фіуме та Рієка: «...1919—1921 гг. оккупация отрядами авантюристов во главе с Габриэлем д'Аннунцио. …1921—1924 гг. — вольный город (республика)». Тоді дуже заінтригували оті загони авантюристів, що могли окупувати ціле місто, та й від слів «вільне місто» віяло середньовічним романтизмом. А десять років тому в журналі «Иностранная литература» натрапив на дивовижний текст Іллі Кормільцева «Три жизни Габриэле д’Аннунцио», звідки й дізнався про італійського поета, хороброго льотчика, казанову й авантюриста, який спромігся в маловідомому портовому місті на мить створити футуристичну державу цілком у дусі свого часу. Відтоді й виникло стійке бажання відвідати Рієку-Фіуме, але чекати довелося довго — до цього літа. Від послуг наших турфірм відмовились, бо через Інтернет тепер нескладно вибрати потрібне житло по всій Хорватії. До того ж із Будапешта, до якого з рідного Берегова можна дістатися за півдня, на Рієку йде прямий поїзд, ну а єврозалізниця — це не «Укрзалізниця». Розпещені європейські туристи подорожувати поїздами не надто люблять, і залізниця робить все, щоб їх привабити: купити квиток туди-назад дешевше, ніж в один бік. До того ж куплений квиток діє два місяці, і можна зійти по маршруту слідування й сісти на наступний поїзд. От якби ще й із шенгенськими візами не було проблем. Та це вже окрема тема. Певен, що читачі «УТГ» — люди ерудовані, але припускаю, що про Габріелє д’Аннунціо (1863—1938) знають не всі. Адже був він навмисно забутий не лише радянською ідеологією. Не надто шанує його і європейська: за бажання можна

Але й особисте життя д’Аннунціо — тема не нашої розповіді. Зосередимось на навколотехнічних аспектах. По-перше, він став піонером у новому на початку ХХ століття явищі — кінематографі, почавши писати сценарії для фільмів ще в 1910 році (а екранізації його творів, як і самого життя, знімаються й донині). Апогеєм кінотворчості д’Аннунціо став грандіозний шестигодинний фільм «Кабірія» з життя Давнього Риму, як би тепер сказали, високобюджетний — із декораціями пірамід, виверженням Етни, гладіаторськими боями. Голлівуд згодом просто наслідував італійця... Другим, ще значнішим напрямком життя сеньйора Габріелє була авіація. Для початку поет вигадав для італійців відповідне слово — «velivolo» замість поширеного «аероплан». Приблизно тоді ж Велімір Хлєбніков збагатить російську мову словом «самолёт». Але поет не лише прославляє авіацію, він її опановує. У 1915

році (а було йому вже 52 роки) він літає на військових «веліволо», із задоволенням беручи участь у війні Італії проти ненависної Австрії. При невдалій посадці на воду він втрачає око, але це лише додає романтичності його образу — решту життя він носитиме пов’язку, як Нельсон і Кутузов. Льотчик д’Аннунціо увійшов у історію авіації як автор першого бойового вильоту в 1918 році на столицю ворожої держави та як батько дальньої бомбардувальної авіації. Та й тут не обходиться без літератури: замість бомб поет із літака

Падаюча вежа в Рієці — це не довідникова привада для туристів. Споруда венеціанської побудови дійсно має нахил і не падає вже багато століть приписати йому батьківство італійського фашизму, хоча це й не відповідатиме істині. Зважаючи на профіль газети, відзначимо: італійській поет був небайдужим до технічного прогресу й навіть зробив у нього свій внесок. Сказати, що поезія Il Poeto (Поета з великої літери — так звали його на батьківщині в часи величезної популярності) викликала в мене захват, було б брехнею. Футуристичні маніфести, пишномовні вірші, гіперромантичні романи — певно, це для особливо витончених поціновувачів. Захват викликає саме життя цієї людини — за описами, маленького лисого чоловічка з великим носом та риб’ячими очима, який тим не менш домігся прихильності сотень, коли не тисяч красунь.

скидає на Відень стоси образливих листівок. В азарті він пропонує командуванню спорядити експедицію бойових літальних апаратів на Берлін. Йому відмовляють: це було б самогубством, бо пального на дорогу назад не вистачить. А за рік до цього літаючий поет вигадав ще одну операцію, цілком нову для свого часу — нічну вилазку торпедних катерів за підтримки авіації. Прожектори на катерах служили навігаційними орієнтирами для пілотів. І хоч ефект від операції вийшов нульовим — австрійські кораблі якраз пішли з далмаційської бухти і нікого вразити не вдалося, це був прецедент у військовій справі. Після закінчення першої світової італійці, як і чимало інших народів, були невдоволені поділом трофеїв. Порт Фіу-

ме мав відійти новому Королівству сербів, хорватів та словенців (СХС). 80 % населення міста тоді складали італійці, які на знак протесту в жовтні 1918-го проголошують республіку, аби приєднатись до Італії. Та італійський король Віктор Еммануїл ІІІ не наважується на загарбництво попри вимоги Муссоліні. І тут на сцену знову виходить поетпілот Габріелє д’Аннунціо: 11 вересня 1919 року він очолює загони ветеранів війни («ардіті») та здійснює автопробіг із Венеції до Фіуме, по дорозі набираючи добровольців. Без бою взявши місто, поет швидко влаштовує тут міні-державу за власними уподобаннями, основним джерелом доходів якої стає піратство. Для новоствореної держави д’Аннунціо пише конституцію у віршах. У місто-державу під червоним прапором з уроборосом та зірками Великої Ведмедиці стікаються контрабандисти, поети, пройдисвіти, ви-

«Променад Франца Йосифа І»

їхню «Одесу», на яку Рієка чимось схожа — не лише портом, а й, наприклад, мініваріантом Потьомкінських сходів, які ведуть до колишнього губернаторського палацу, де працювало керівництво Республіки Фіуме. Нині тут музей міста Рієка, в якому є експозиція, присвячена історії тієї дивної держави. Перед палацем на зелених галявинах встановлені дві іржаві торпеди — може, це натяк на торпедний катер д’Аннунціо? Не певен, бо одна з убивчих машин — вочевидь радянська, із написом «левая» на борту. Ще в Рієці є своя падаюча вежа, щоправда, куди менш відома, ніж Пізанська. Прочитавши про неї у довіднику, подумав, що це така собі «замануха» для туристів. Та ні, ця вежа венеціанської побудови, що знаходиться поруч із стародавньою церквою Вознесіння Святої Діви Марії, дійсно має нахил і не падає вже багато століть! А от курортне місто Опатія в 13 км від Рієки — піонер хорватського туризму. Поруч із давнім монастирем абатства бенедиктинців (звідки й назва — Опатія, хорватський варіант більш відомої у світі Аббації) ще у 1840-х роках був зведений перший готель для заможних мандрівників — вілла «Анджоліна», тепер у ній розташовано музей туризму. В його парку на чільних місцях серед інших стоять погруддя Антона Чехова та Айседори Дункан, які тут бували. «Шкода» 1949 року Антон Павлович, щоправда, віддавав перевагу рідним просторам, і його слова з приватнахідники. Серед останніх в гості запли- ного листа: «Аббация и Адриатическое море ває на власній яхті Гульельмо Марконі, з великолепны, но Лука и Псёл лучше» про це пересувної радіостанції якого д’Аннунціо свідчать на радість патріотам Сумщини. звертається з маніфестом до всіх народів Без перебільшення, технічним дивом світу. Нова держава отримує вітальну те- можна назвати саме узбережжя від Опалеграму з Раднаркому, але більшовики тії до скромнішого містечка Ловран. Довідчувають, що богемний поет навряд чи рога для виключно піших прогулянок у солідарний із пролетаріатом. шість кілометрів вирублена в скелях і має У листопаді 1920 року Італія відмовля- назву «Променад Франца Йосифа І». Троється від Фіуме на користь Королівства хи обізнаний із роботою геодезистів, уявСХС. Під гарантії непереслідування всіх ляю собі, як багато часу і сил було доклаучасників фарсу з елементами драми в дено лише до того, щоб спланувати її (в січні 1921-го Габріелє д’Аннунціо повердорозі залишено чимало опорних точок), тається до Італії. Муссоліні, знаючи нане кажучи вже про фізичне втілення цьородну любов до Il Poeto, бере на себе всі го плану — з бухтами, спусками до моря, витрати, навіть створює національний інкоридорами. Безпеку прогулянок пішохоститут для дослідження його літературдів забезпечує огорожа, на значному відної спадщини. На віллі з пишною назвою різку старовинна, із кольорового металу, «Vittoriale degli Italiani» (Храм перемоги італійців) красуються «фіат», учасник по- здається, латуні (з такого ж металу відлиходу на Рієку, бойовий літак та торпедний ті й ліхтарі). І нікому навіть на думку не спадає виламати шматок на металобрухт! катер, на яких поет здобував бойову славу. На зворотному шляху вирішуємо зуНа заході життя він ще раз встигає відпинитись у столиці Загребі, дуже красимітитись на технічній ниві: урочисто давому, затишному місті з багатьма паркарує знак у вигляді золотої черепахи найми, де серед будівель австро-угорської кращому перегіннику того часу Таціо Нудоби курсують суперсучасного вигляду воларі. Не зраджуючи поезію, пояснює трамваї, а добра частина доріг призначесвій подарунок так: «найповільніша твана для велосипедистів. Наприкінці прогурина для найшвидшої людини». лянки столицею на нас чекає несподіваАДРІАТИЧНА ОДЕСА, ПАДАЮЧА ВЕЖА ний технічний сюрприз — біля стародавньої вежі зупинився диво-автомобіль, міТА ІНШІ ТЕХНІЧНІ ДИВА ніатюрний, на трьох колесах, обшитий ... учасна Рієка пієтету до Габріелє шкірою. Його власник Рудольф, автолюд’Аннунціо не виявляє. У місті немає битель, охоче розповідає про спецмашині пам’ятника поету, ні меморіальної до- ну для інвалідів, «Шкоду» 1949 року, а я шки, ні вулиці, названої на його честь. Це обіцяю помістити його знімок в «Українй зрозуміло: хорватам навряд чи подоба- ській технічній газеті», що й роблю. ється людина, яка прагнула відтяти в них Фото автора

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 6 ж о в т н я 2 0 0 9 , №39-40 (91-92)

ЗАКОН ЗБЕРЕЖЕННЯ ДУМКИ

Піраміди, але не справжнє щастя 160-літній ювілей великого вченого, який світ відзначив 26 вересня, — добрий привід розповісти про іншого, не хрестоматійного Павлова Святослав РИБНІКОВ

о знає про Івана Петровича Павлова звичайний читач? Старий жарт про те, що в дитинстві його вкусив собака, — вкусив і забув, а Павлов виріс і не забув? Так, кумедно концентроване уявлення про десятилітню ювелірну експериментальну роботу з виведення на поверхню тіла ділянок травного тракту — дослідження, відзначені 1904 року Нобелівським комітетом як такі, що «дали розуміння процесу травлення». Щось ще? Термін «умовний рефлекс», який увійшов у повсякденну лексику, теорію якого, можливо, багато хто пам'ятає зі шкільних років, теж розробив великий російський фізіолог? Чесно кажучи, небагато. Та що там горезвісний обиватель: автор цих рядків, маючи біологічну освіту, теж донедавна знав лише офіційного Павлова за підручниками: флагман соціалістичної науки, палкий прихильник радянської влади (1919 року, голодуючи, він відкинув пропозицію Шведської академії наук надати йому власний інститут під Стокгольмом із формулюванням: «З Росії нікуди не поїду»), переконаний матеріаліст (усім ставили за приклад блискучий павловський доказ відсутності Бога: «Допустимо, що Бог існує й що він є творцем Всесвіту. А хто ж тоді є творцем Бога?»)... Багато хто знає про сесію ВАСГНІЛ 1948 року, на якій правильна «мічуринська біологія» перемогла «буржуазний вейсманізм-морганізм», а просто кажучи — знищила радянську генетику. І мало хто чув про не менш трагічну «павловську сесію» — грандіозне спільне засідання «великої» і медичної академій наук СРСР, що відбулося двома роками пізніше й погубило радянську фізіологію з її оригінальними різноспрямованими школами. Залишилися тільки «щирі павловці», а ті, хто вивчав аспекти фізіології, які відрізнялися від умовних рефлексів, були визнані «соціально небезпечними суб'єктивними ідеалістами». Доповіді сесії видали окремим манускриптом майже у 800 сторінок: із понад 200 бажаючих засвідчити свою правильну, «павлівську» позицію й засудити «во-

І.П.Павлов. Портрет роботи М.В. Нестерова

рогів народу» виступити встигли тільки 80, інші наполягли на публікації їхніх неозвучених промов. Вся «павловська сесія» — прояв укоріненого на рівні підсвідомості страху: від вступного слова президента АН СРСР Сергія Вавилова (молодшого брата геніального генетика Миколи Вавилова, репресованого й померлого у в'язниці 1943 року) до захопленої, одностайно ухваленої резолюції. Закінчувалася вона так: «Ми обіцяємо Вам, дорогий товаришу Сталін, докласти всіх зусиль для якнайшвидшої ліквідації недоліків у розвитку павловського вчення й усіляко використаємо його в інтересах будівництва комунізму в нашій країні. Хай живе наш улюблений учитель і вождь, слава всього працюючого людства, гордість і прапор передової науки — великий Сталін!» Як і у випадку з Мічуриним, Іван Петрович Павлов, чиїм ім'ям цькували цвіт радянської науки (до речі, кращих і улюблених його учнів), до розіграної тоді вистави відношення не мав — на той час він уже майже п'ятнадцять років спочивав на Волковському кладовищі у Ленінграді. І сто разів має рацію видатний історик радянської науки Симон Шноль, який зауважив, що перекручування образу великого вченого — особливий злочин, можливо, не менший, ніж цькування його неугодних учнів.

Сам Іван Петрович все життя закликав до свободи і в науці, і в духовному житті людини. Син потомствених рязанських священнослужителів, він у 15 років закінчив місцеве духовне училище й вступив у духовну семінарію. «Поворот» відбувся вже на останньому курсі, коли без п'яти хвилин диякон прочитав «Рефлекси головного мозку» Івана Сєченова, кинув все й уступив на природниче відділення фізико-математичного факультету Петербурзького університету. Але все життя Павлов згадував про своїх духовних наставників дуже тепло. Навіть прийшовши до свого знаменитого «природознавство та релігія несумісні», він намагався зупинити радянську владу на шляху войовничого атеїзму. Релігію вважав моральною опорою, особливо важливою для людини темної: «Хочеш відібрати в неї цю опору, то будь ласка, заміни її іншою — освітою, точніше, просвіщай її, і релігія як опора зникне сама собою». Саме через невтримне насильство більшовиків Іван Петрович прийняв революцію в багнети, і хоча радянська влада всіляко намагалася його «піддобрити» (збереглося особисте розпорядження Леніна «в виде исключения предоставить ему сверхнормативный паек и позаботиться о более или менее комфортабельной для него обстановке, не в пример прочим»), постійно критикував «будівельників нового світу». «Чи думаєте ви достатньо про те, що багаторічний терор і невтримне свавілля влади перетворює нашу, і без того досить азіатську, натуру на ганебно-рабську? — писав академік наркому охорони здоров'я РСФСР Камінському 1934 року. — А чи багато можна зробити доброго з рабами? Піраміди — так; але не спільне справжнє людське щастя». ...Йому прощали те, за що інших розстріляли б на місці. Він міг дозволити собі порівняти введення до статуту Академії наук норми про обов'язковість для будьякого дослідження «платформи діалектичного матеріалізму Маркса-Енгельса» з... поверненням до середньовічної інквізиції. Міг привселюдно уподібнити підпорядкування вчених диктатурі пролетаріату організму, який поставили головою вниз. Його не чіпали — але й не слухали. Знесилений постійним марним протестом, він залишив пророцтво-вирок — промову на святкуванні 100-річчя Сєченова 1929 року: «Ми живемо в суспільстві, де держава — все, а людина — ніщо, а таке суспільство не має майбутнього, незважаючи ні на які волховбуди й дніпрогеси».

Українська технічна газета

№39-40 (91-92) В і в т о р о к , 6 ж о в т н я 2 0 0 9

ТРЕБА БАЧИТИ

Грибок проти Страдиварі Сучасна скрипка, зроблена з ураженої грибком деревини, перемогла на конкурсі скрипку Страдиварі

ли якість звучання скрипок. Переможцем стала «Opus 58» — одна з уражених грибком скрипок. 90 із 180 відвідувачів проголосували за неї, скрип-

ка Страдиварі посіла друге місце, одержавши 39 голосів. А 113 чоловік вирішили, що «Opus 58» і є скрипка Страдиварі.

Тривимірні дороги, що ведуть у Рим Удалося побудувати Рим за один день. Щоправда, тривимірний Використавши близько півмільйона фотографій Рима, Венеції й хорватського Дубровника, поміщених на сайті Flickr, учені з лабораторії графіки й обробки зображень при Вашингтонському університеті створили тривимірні цифрові моделі цих міст. За основу взяли розроблені в тій же лабораторії алгоритми, використані в програмі Photosynth компанії Microsoft. Команда поліпшила ці алгоритми, а також створила спеціальну програму, яка дозволяє швидко вирішувати математичні проблеми, що виникають при тривимірній реконструкції. «Річ у тім, що в Photosynth створюється який-небудь окремий об’єкт, отже, використовується лише кілька сотень фотографій, інакше програма починає працювати повільно, — розповідає Самір Агарвал, один із учасників проекту. — Ми ж можемо швидко обробляти дійсно величезну кількість даних». Відео на веб-сайті проекту дають відвідувачам можливість подивитися такі знамениті визначні пам’ятки, як собор святого Петра, Колізей і площа СанМарко у Венеції. Що ж до меншого за розмірами Дубровника, можна побачити все місто цілком, у тому числі гори вдалині. Кожне відео включає кластери

маленьких діамантів, що представляють кожного фотографа, чиї знімки були використані в проекті. У створенні Рима брало участь 500 процесорів, обробка 150000 фотографій тривала 13 годин, і ще 8 годин пішло на створення на їхній основі тривимірної моделі. Модель одного тільки Колізею включає 2000 фотографій. Для 3-D моделі Венеції було використано 250000 зображень, 27 годин тривала їхня об-

робка й ще 38 годин — реконструкція. Для порівняння: якби використовувалася програма Photosynth, знадобилося б 500 процесорів і, як мінімум, рік, щоб об’єднати в таку модель 250000 фотографій. Нова технологія матиме широке застосування. …Венеція повільно занурюється в лагуну, яка оточує її, і тривимірна модель допоможе зберегти місто для майбутніх поколінь. Можна каталогізувати й зберегти для нащадків і піддані землетрусам міста.

ХМАРИ За допомогою метеорологічного радара ведуться спостереження за хмарами. На екрані хмари відображаються у вигляді прямокутників (квадратів), що не дотикаються один до одного навіть кутами. Мінімальний розмір хмари – дві клітинки (як по горизонталі, так і по вертикалі). Визначте місцезнаходження хмар на екрані радара. Числа збоку і знизу діаграми показують кількість клітинок, зайнятих частинами хмар у цьому ряді.

Рубрику веде Андрій ГЕРМАН

Відповідь на головоломку «Куля в лабірінті», надруковану у №37-38 (89-90)

Білі починають і виграють

Навчайся граючи Наступного місяця одна з нью-йоркських шкіл — Quest to Learn («Шукай, щоб дізнатися») почне працювати за першим навчальним планом для американських шкіл, який повністю ґрунтується на методі ігрового навчання. В учнів Q2L буде можливість пограти в такі відеоігри, як «Маленька велика планета» і «Цивілізація», а також в інші — від рольових ігор до карткових. Керівництво школи вважає, що такий підхід до навчання допоможе учням спробувати себе в ролі дослідників, математиків, істориків, письменників та біологів. «Важливо відзначити, що Q2L — це не школа, де діти проводять навчальний день, граючи в комерційні відеоігри, — повідомляється на її сайті. — Вона повністю відЗа матеріалами Popular Science, ScienceDaily підготувала

РОЗСЛАБТЕСЯ!

Наталія ЧАЙКА

повідає освітнім стандартам штату Нью-Йорк. У кожному класі по 20—25 учнів, кожному надається леп-топ, учні щодня відвідують по чотири дев’яностохвилинні пари». За новим ігровим навчальним планом учням належить створити графічний роман після прочитання шумерського «Епосу про Гільгамеша»; випустити географічний і антропологічний журнали для оцінки їхнього розуміння давньої месопотамської культури; стати давніми поселенцями під час стратегічної командної гри, а також досліджувати регіони давньої Месопотамії за допомогою програми Google Earth.

В.ЗАДОРОЖНІЙ, майстер спорту

Конкурс проведений у вересні в Німеччині під час 27-ї щорічної конференції, присвяченої всім аспектам лісового господарства. У конкурсі брав участь відомий британський скрипаль Метью Трасслер, який грав на власній скрипці Страдиварі вартістю $2 млн, тут також прослуховувалися чотири скрипки швейцарського майстра Майкла Ронхеймера. Дві з них були зроблені з деревини, яку Франциск Шварц, учений зі Швейцарської федеральної лабораторії з випробування й дослідження матеріалів, навмисно заразив грибком. Журі експертів, а також відвідувачі конференції оцінюва-

Деревина «Opus 58» піддавалася впливу грибка найдовше — 9 місяців. Уважається, що грибкові інфекції ушкоджують деревину, але дослідження, проведене торік Франциском Шварцем, показало, що деякі види грибка зменшують щільність деревини без шкоди для її міцності, роблячи її легшою й поліпшуючи звукові якості скрипки. Грибок допоміг штучно відтворити незвичайно низьку щільність деревини, що була характерна для часів Страдиварі. Тоді внаслідок «малого льодовикового періоду», який приніс довгі зими й прохолодне літо в Центральну Європу, сповільнився ріст дерев і зменшилася щільність деревини, завдяки чому скрипки знаменитого майстра одержали свої чудові звукові якості.

Відповіді на кросворд, надрукований у № 37-38 (89-90)