Украинская техническая газета №144 by Ukrainian technological newspaper

№40 (144) 12 жовтня 2010 року

E-mail: info@tehnichka.com

www.tehnichka.com

Виходить щовівторка

У НОМЕРІ: ПІДПРИЄМСТВО Колос на титанових ногах Запорізький титано-магнієвий комбінат бореться за пільговий тариф на електроенергію й покладає великі надії на державний холдинг. Стор. 7

Щасливий старт Наша країна знову підтвердила статус авіаційно-космічної держави й заявила про майбутні зміни в галузі авіабудування

РЕАЛІЇ Закатати ракети в асфальт Павлоградський хімічний завод виконує держпрограми з утилізації твердого ракетного палива самотужки. Стор. 9

НАУКА — ВИРОБНИЦТВУ Продається точність. Ціна доступна Конкурентоспроможній продукції вітчизняного приладобудування заважає елементарна недовіра до того, що вироблено у своїй країні. Стор. 11

БЕЗМЕЖНЕ НЕБО Довгий шлях до космодрому Українсько-бразильський проект «Алкантара Циклон Спейс» — напередодні практичного втілення. Стор. 12

ЗНАЮ, ЯК Розумні та сміливі «Сталий розвиток під час змін» — гасло VI міжнародного салону винаходів і нових технологій «Новий час», який відбувся в Севастополі, суперечливе лише на перший погляд. Стор. 14

Стор. 8

Тінь реприватизації Колишня радість від подовження строків виконання зобов’язань з інвестицій стає великим сумом, і не тільки для бізнесу Стор. 4

Золоте дно лиманів Повноцінні глибоководні порти поки що тільки в планах

Підвелися з коліс В Україні автомобільний ринок дещо ожив, однак виробництво дедалі скорочується. У зв’язку із цим Мінпромполітики запланувало декілька заходів Іван КУЗЬМЕНКО

Олена ГЕРАСИМОВА Європейський авторинок лихоманить. Падіння попиту триває вже вісім місяців. У нашій країні становище краще. У «живих» автомобілях ці цифри виглядають ще досить скромно — на місяць продається лише трохи більше 15 тис. одиниць (у докризові часи — понад 50 тис.), але тенденція до поступового пожвавлення навіч. Адже в кризу реалізовували взагалі вполовину менше.

Імовірність продажу «Приватом» українських феросплавних підприємств украй мала. По-перше, тому, що вони — ядро великого технологічного ланцюжка, який поєднує аналогічні й суміжні виробництва групи за кордоном. А по-друге, на такий дорогий актив зараз навряд чи знайдеться покупець. Закінчення на стор. 5

Стор. 6–7

Закінчення на стор. 10

Українська технічна газета

№40 (144) В і в т о р о к , 1 2 ж о в т н я 2 010

ТУТ І ТЕПЕР

Цитати тижня Без шуму й пилу Олександр БІЛИЛОВЕЦЬ Микола Азаров

Прем’єр-міністр України

«Нам треба близько одного трильйона доларів на найближчі 10 років, щоб модернізувати ту економіку, яка у нас є зараз».

Домінік Стросс-Кан

Директоррозпорядник МВФ

«В Україні все добре. Мені здається, українська економіка повернулася на правильний шлях». Володимир Путін

Прем’єр-міністр РФ

«Для українських інвестицій є велика сфера застосування в російській економіці». Марі Ківініємі Прем’єр-міністр Фінляндської Республіки

«Ми бачимо великі перспективи для України в рамках ініціативи «Розширена Європа».

З ініціативи української державної корпорації «Укрметротунельбуд» у Києві відбулася науково-технічна конференція із впровадження нових технологій зниження шуму й вібрації рухомого складу метрополітену.

Не стала винятком і столиця України, у якій тунелі метро проходять під численними історичними та архітектурними пам’ятками, а також густонаселеними житловими районами.

ського метрополітену за його більш ніж 50-літню історію стало свідоцтвом постійного зв’язку передової інженерної думки, науки і техніки. Наприклад, запатентований метод заміни тюбінгової металевої обробки на блокову залізобетонну можна справедли-

Як відзначив генеральний директор ПАТ «Київметробуд», президент корпорації «Укрметротунельбуд» Володимир Петренко, будівництво Київ-

во називати київським. Українські метробудівці були піонерами в питаннях адаптації технології створення мастичної гідроізоляції, спору-

редставники проектних інститутів, метробудів і метрополітенів України, Росії, Білорусі й Казахстану разом із польськими колегами розглядали теоретичні й практичні аспекти сучасних рішень зведення верхньої будови колії метрополітену. Нові підходи насамперед спрямовані на зниження негативного впливу шуму та вібрації на підземні й особливо наземні споруди. У країнах СНД і Східної Європи це питання актуалізувалося у зв’язку з розвитком великих міст, збільшенням транспортної інфраструктури та ущільненням забудови.

Вугільні перспективи СС Lubelya (Львівська обл.) планує до 2015 року завершити будівництво приватної шахти «Люблинська №1» проектною потужністю 5,2 млн тонн коксівного вугілля на рік.

апаси родовища оцінюються в 600 млн тонн коксівного вугілля, сума інвестицій у проект — $600—800 млн, термін окупності об’єкта — 2,3 року.

Наразі облаштовується будмайданчик, а будівництво почнеться в середині 2011 року. У розробку поля №3 Люблинського вугільного басейну компанія має намір вкласти близько $30 млн. «У такий спосіб ми сподіваємося подовжити термін життя шахти, що становить 35 років», — сказав голова СС Lubelya Борис Покрасс.

дження станційних комплексів і тунелів у водонасичених породах, проходки тунелів великого діаметра на повний профіль, першими в СНД застосували гумове ущільнення стиків стовбурів похилих (ескалаторних) тунелів. У той же час «Укрметротунельбуд» готовий освоювати прогресивні технології й наробітки колег із далекого й ближнього зарубіжжя. Саме тому Київ стане першим містом СНД, у якому буде впроваджена система рейкових блокових опор (система EBS) польського виробництва. Технологія позитивно зарекомендувала себе в Європі, зокрема, під час будівництва Варшавського метрополітену, а також трамвайних і залізничних колій у Бельгії, Голландії, Франції та Іспанії. В Україні реалізація системи представлена ділянкою куренівсько-червоноармійської лінії Київського метрополітену, уведення в експлуатацію якої заплановане на кінець цього року.

Лиття нон-стоп У модернізацію одного з найперших цехів «Турбоатому» — цеху лиття й поковок №50 вкладено більше одного млн євро. Його планується запустити в грудні.

сновний елемент модернізації дільниці — заміна формувального обладнання та встановлення мобільного дворукавного високо-

швидкісного змішувача безперервної дії із продуктивністю холодної суміші, що твердіє, 30 т/год. Перевага нових установок у тому, що роботи на них проводитимуться за замкненим циклом: формування, заливання, вибиття виливків, переробка формувальної суміші й знову подача її на формування.

Стахановськими темпами

В один абзац

Вагонобудівний завод (м. Стаханов, Луганська область) здав у експлуатацію «ВТБ-Лізинг» (Москва) свій 100-тисячний вагон.

Словаччина готова брати участь у модернізації української газотранспортної системи. За словами президента Словацької Республіки Івана Гашпаровича, це може спростити й поліпшити співробітництво України й Словаччини у сфері енергетики. «Словаччина — теж транзитна країна. Вона є нашим партнером, з яким ми готові співробітничати в цій сфері», — відзначив Президент України Віктор Янукович.

а словами генерального директора «ВТБЛізингу» Андрія Конопльова, його компанія вже сьогодні готова збільшити закупівлі до 700 вагонів на місяць, а згодом — до 1000. Підписано протокол, у якому росіяни підтверджують готовність викупити всю виробничу програму заводу на наступний рік. Таке бажання викликане доступною ціною і якістю української продукції, яка виготовляється відповідно до вітчизняних і міжнародних стандартів. «За нашою статистикою, це кращий з усіх вагонобудівних заводів», — уважає заступник директора із залізничних поставок Сибірської вугільноенергетичної компанії Олександр Лук’яненко. За три роки співробітництва із цією компанією вагонобудівники не мали жодної рекламації від своїх замовників. Сьогодні вся продукція стахановських вагонобудівників — залізничні піввагони, платформи,

Засновник і видавець — колектив редакції «УТГ»

www. tehnichka.com E-mail: info@tehnichka.com

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28а 91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98в. Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 12993-1877Р від 20.08.2007 р., видано Міністерством юстиції України.

мінераловози, думпкари, контейнери — поставляється на експорт. Однак вони сподіваються, що й на внутрішньому ринку вона буде затребувана. Тим більше, що підприємство — єдине в Україні, здатне випускати транспортні системи, спеціально розроблені для перевезення залізницею надпотужних силових трансформаторів і відпрацьованого ядерного палива з АЕС.

У вересні холдингова компанія «Луганськтепловоз» відправила на російські залізниці 6 секцій магіст рального вантажного тепловоза 2ТЕ116У.

Головний редактор Світлана ІСАЧЕНКО (тел. 044 221-06-51, e-mail: isachenkosv@tehnichka.com) РЕДАКЦІЯ: Людмила Мельникова — відповідальний секретар (тел. 0642 34-72-47) Людмила Гречаник — відділ технічної думки (тел. 0642 34-72-47, e-mail: tehnomysl@tehnichka.com); Ігор Павлюк — відділ промисловості (тел. 044 440-82-09, e-mail: pavluk@tehnichka.com);

ВІДДІЛ РЕКЛАМИ: Тамара Лазаренко - тел./факс: (044) 278-42-37, тел: (067) 483-88-99, e-mail: reklama@tehnichka.com ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИ: Дмитро Баранов - тел./факс: (044) 440 82 09, тел.: (044) 221 06 50 Любов Соловйова - тел./факс: (0642) 59 93 91 тел.: (0642) 59 93 92, e-mail: podpiska@tehnichka.com

За дев’ять місяців поточного року випуск товарної продукції перевищив торішній рівень у 1,7 раза. У конструкторських бюро заводу розробляють нові міжрегіональні електропоїзди для українських залізниць. Кременчуцька холдингова компанія «АвтоКрАЗ» розробила експериментальний зразок безкапотного двоосьового вантажного автомобіля «КрАЗ Н. 12.0». «На базі цього автомобіля ми починаємо розробляти й виготовляти гаму безкапотних автомобілів», — повідомив головний конструктор АвтоКрАЗу Сергій Васічек.

Газета видається українською та російською мовами

ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСИ:

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій.

українською мовою — 99309 99309; російською мовою — 99340 99340.

Позиція авторів публікацій не завжди збі гається з позицією редакції. Редакція залишає за собою право виправляти матеріали та рецензувати рукописи. За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець. Матеріали, позначені (R), публікуються на правах реклами. ПРИ ВИКОРИСТАННІ МАТЕРІАЛІВ ПОСИЛАННЯ НА «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ.

Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «Прес-Експрес». Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 50-08-54 ЗАГАЛЬНИЙ НАКЛАД 16040 прим., ЗАМОВЛЕННЯ № 2160

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 2 ж о в т н я 2 010 №40 (144)

ТУТ І ТЕПЕР ЕКОНОМІКА Кабмін України планує державний бюджет у 2011 році з дефіцитом 3,5% валового внутрішнього продукту (ВВП).

«У нас була дуже важка ситуація. Уряд прийшов у квітні, не маючи бюджету, а лише дефіцит бюджету близько 15%. Нам удалося швидко прийняти бюджет із дефіцитом 4,9% ВВП. На наступний рік ми плануємо вийти на 3,5%. Це буде останній рік із таким великим дефіцитом бюджету», — сказав віце-прем'єр-міністр України Сергій Тігіпко. Процес модернізації України розвиватиметься за трьома напрямками. За словами віце-прем'єр-міністра України Бориса Колеснікова, перший напрямок — це розвиток ділової інфраструктури на сході України, другий — розвиток сільського господарства в Центральній Україні, третій напрямок — розвиток туристичної інфраструктури в Західній Україні та в Криму. Поряд з основними напрямками системної модернізації в Україні планується реалізація точкових модернізаційних проектів, які повинні сприяти радикальним змінам у важливих для країни сферах. Вони реалізовуватимуться не державним коштом (як у Росії), а відповідно до бізнес-моделей коштом приватних інвесторів. Російський Зовнішторгбанк (ЗТБ) надав уряду України кредит у розмірі $2 млрд. Про це повідомив президент — голова правління ВТБ Андрій Костін у Москві під час інвестиційного форуму. При цьому він не уточнив строки й умови кредиту. СПІВРОБІТНИЦТВО Минулого тижня відбулася зустріч президентів України й Франції Віктора Януковича й Ніколя Саркозі. «Євроінтеграційні процеси України відповідають сьогодні прагненню Європи подолати наслідки економічної кризи, побудувати дійсно єдиний економічний простір», — заявив Віктор Янукович. Голова української держави підтвердив, що Україна як транзитна держава завжди буде надійним партнером у поставках енергоносіїв і для Європи, і для Росії. За його словами, це питання необхідно розглядати тільки в трикутнику «Європа—Росія—Україна». Україна готова приєднатися до реалізації проекту з будівництва транспортного коридору в Китай через територію Росії та Казахстану. «Росія хоче їхати в Європу. Ми теж хочемо, щоб ви їхали через Україну. А ми хочемо їхати в Азію через Росію», — заявив Президент України Віктор Янукович на першому українсько-російському міжрегіональному економічному форумі в Геленджику.

Компанія Rolls-Royce зацікавлена в співробітництві із ДП «Антонов». «Україна є однією із провідних країн у проектуванні цивільних вантажних літаків», — сказав президент компанії RollsRoyce у Центральній і Східній Європі Пол Кей. За його словами, однією з переваг авіадвигунів Rolls-Royce є широко розвинена мережа технічного обслуговування. «Ми надаємо технічну підтримку 600 авіакомпаніям», — сказав представник британської фірми. У зв'язку із цим він нагадав, що українське авіапідприємство «Дніпроавіа» експлуатує літаки Embraer-145 із двигунами Rolls-Royce. Пол Кей також наголосив на зацікавленості в розвитку співробітництва з українськими науково-дослідними та проектними інститутами. За його словами, у такий спосіб компанія шукає нові ідеї, а не намагається знизити видатки на розробки. «Тут питання не в грошах, а в інтелекті», — сказав топменеджер Rolls-Royce. ПЕК Україна й Азербайджан обговорюють збільшення поставок каспійської нафти Держави мають намір найближчим часом домовитися про підвищення обсягів поставок каспійської нафти в Україну. Про це повідомив журналістів у Києві перший віце-прем'єр-міністр України Андрій Клюєв. «Ми домовляємося збільшити обсяги поставок», — сказав він. При цьому А.Клюєв додав, що конкретні цифри будуть відомі протягом двох-трьох тижнів. Довгостроковий контракт на поставку ядерного палива для енергоблоків українських атомних електростанцій, підписаний НАЕК «Енергоатом» і ВАТ «ТВЕЛ» (Російська Федерація), діятиме до кінця строку експлуатації українських АЕС. Голова «Росатому» Сергій Кірієнко повідомив, що відповідно до досягнутих домовленостей про будівництво заводу з фабрикації ядерного палива у подальшому спільному виробництві тепловиділних складань послуги зі збагачен-

ня урану для заводу надаватимуться виключно російськими підприємствами. ВАТ «Турбоатом» виготовить турбіну підвищеної потужності для реконструйованої Новосибірської ГЕС. За словами директора гідроелектростанції Віктора Сершуна, ВАТ «Турбоатом» перемогло в тендері, у якому брали участь російські й закордонні компанії. Відповідно до договору нова турбіна буде виготовлена й доставлена в Новосибірськ у 2011 році. НАК «Нафтогаз України» вчасно й у повному обсязі розрахувалася за імпортований у вересні 2010 року природний газ.

«Нафтогаз України» у вересні імпортував природний газ на суму близько $715 млн. Ціна природного газу для компанії в третьому кварталі поточного року становить приблизно $248 за тисячу кубометрів. ПРОМИСЛОВІСТЬ Полтавський автоагрегатний завод у січні-вересні 2010 року збільшив обсяг виробництва продукції в 2,3 раза в порівнянні з аналогічним періодом 2009-го.

У вересні 2010 року в порівнянні із серпнем зростання виробництва становило 17%, у тому числі гальмової апаратури — 22%, товарів народного споживання — 14%. ЗАТ «Чернігівський автозавод», який входить у корпорацію «Еталон», і ВАТ «Білкомунмаш» (Мінськ, Білорусь) підписали договір про створення в Україні спільного виробництва тролейбусів. За словами голови правління ЗАТ «Чернігівський автозавод» Валерія Купцова, випуск першої серійної партії тролейбусів (10 одиниць) запланований на перший квартал 2011 року. Відповідно до договору локалізація українського виробництва в цьому проекті становитиме 51%, а білоруського — 49%. ФІНАНСИ Для України піковими з погашення сукупного державного боргу будуть 2010 і 2013 роки. Сума погашення в кожен із цих періодів еквівалентна 42,5 млрд грн. При цьому в 2010 році сума погашення зовнішнього боргу — 22,8 млрд грн, внутрішнього — 19,7 млрд грн. У 2013-му розмір виплат із зовнішнього боргу становитиме 31,8 млрд грн (максимальне значення до 2025 року), із внутрішнього — 10,7 млрд грн. Максимальне погашення внутрішнього боргу очікується в 2011 році, коли він становитиме 24,4 млрд грн. Міністерство фінансів України планує в ІV кварталі одержати кредит у Міжнародного валютного фонду у розмірі, еквівалентному 7,8 млрд грн. Зовнішні запозичення плануються за рахунок другого траншу МВФ в обсязі 7,8 млрд грн і надходження коштів від міжнародних фінансових організацій для фінансування проектів розвитку обсягом 2,8 млрд грн. ЦИФРА

5,2

млрд грн податку на додану вартість удалося зібрати податківцям у вересні 2010 року БУДІВНИЦТВО Україна й Російська Федерація планують спільними зусиллями побудувати швидкісний автобан Москва— Харків—Сімферополь. «Росіяни висловили бажання побудувати такий автобан від Москви до Хар-

кова, а Україна повинна завершити будівництво від Дніпропетровської області до Сімферополя», — сказав голова Харківської обласної державної адміністрації Михайло Добкін. ТРАНСПОРТ Шведська компанія Sсania, великий світовий виробник важких вантажівок і автобусів, у першому кварталі 2011 року відкриє власний дилерський центр із продажу та обслуговування автомобілів і автобусів цієї марки у Львівській області (с.Рясна-Руська Яворівського району) площею 1,6 га. За словами генерального директора «Сканія Україна» Озкана Барморо, у його будівництво компанія має намір інвестувати близько 3—4 млн євро. АПК Уряд України ухвалив постанову про введення квот на вивезення зерна з України для загартування продовольчої безпеки. Квоти на експорт уведені на період до кінця року й становлять для кукурудзи — 3 млн тонн, пшениці — 0,5 млн тонн, ячменю — 0,2 млн тонн. Мінагрополітики України ініціює створення Фонду оптимізації сільськогосподарського землекористування. Відповідна ініціатива передбачена в законопроекті «Про оборот земель сільськогосподарського призначення», опублікованому на сайті відомства. Ухвалення документа — одна з умов скасування мораторію на продаж земель сільгосппризначення, що діє до 1 січня 2012 року. Кабінет Міністрів України затвердив порядок використання 2010 року коштів Стабілізаційного фонду, виділених для здійснення заходів з охорони й підвищення родючості ґрунтів.

Відповідно до документа бюджетні кошти виділяються сільськогосподарським підприємствам на безповоротній основі для часткової компенсації вартості мінеральних добрив вітчизняного виробництва, які були придбані за прямими договорами або через операторів після 1 липня 2010 року. Несприятливі погодні умови призвели до зменшення площ озимого ріпаку під урожай 2011 року більш ніж на 20%. За станом на 30 вересня в Україні під урожай 2011 року озимий ріпак посіяний на площі 968 тис. га, або 79% від плану. На думку агрономів, подальшу сівбу проводити недоцільно, бо ріпак увійде в зиму незагартованим і може загинути. За оцінками «УкрАгроКонсалт», посівна площа під озимим ріпаком під урожай 2011 року може становити близько 1,15 млн га. У найкращому разі це майже на 20% менше, ніж у 2010 році. Підготувала Людмила МЕЛЬНИКОВА за матеріалами ЛігаБізнес, e-news.com.ua, РІА Новини-Україна, «Інтерфакс-Україна», ЛІГАБізнесІнформ, АПК-інформ

Українська технічна газета

№40 (144) В і в т о р о к , 1 2 ж о в т н я 2 010

SOSтан

Тінь реприватизації

ТИМ ЧАСОМ

Колишня радість від подовження строків виконання зобов’язань з інвестицій стає великим сумом, і не тільки для бізнесу

Президент України Віктор Янукович під час офіційного візиту в Париж запевнив, що розірвання угод із компанією «АрселорМіттал», яка придбала меткомбінат «Криворіжсталь», а також ніякої реприватизації не буде. Усі проблеми вирішуватимуться в рамках підписаного між урядом і компанією договору. «На мій погляд, ситуація далі не розвиватиметься. У всякому разі, я вчора про це сказав президентові Ніколя Саркозі, що, швидше за все, це питання не дійде до суду», — повідомив В.Янукович на зустрічі з політичними й науковими колами Франції. Найближчим часом Президент планує зустрітися із власниками компанії, щоб з’ясувати всі обставини, пов’язані із цією справою

Світлана ІСАЧЕНКО Доля найбільшого в країні виробника металопродукції — в руках Феміди. Хоча формально Господарський суд Києва начебто з’ясовує зараз суто юридичне питання щодо Фонду державного майна України — чи мав він право самостійно, без офіційного узгодження з Кабінетом Міністрів і його дозволу, подовжувати виконання інвестзобов’язань, узятих новими власниками колишньої «Криворіжсталі»? Якщо ні, то чи можна в такому випадку вважати законним підписану із цією метою 14 травня 2009 року ними й Фондом додаткову угоду до договору купівлі-продажу підприємства?

роте багато хто вважає, що за цим тонким юридичним нюансом стоять досить грубі обставини. А тому за процесом судового розгляду з позову Генеральної прокуратури до ФДМУ й компанії «АрселорМіттал Дуйсбург ГМбХ» дуже стривожено стежать власники тих підприємств країни, у чиї інвестзобов’язання за договорами придбання держмайна в процесі його приватизації теж були внесені зміни у зв’язку з фінансовоекономічною кризою. У 2008—2009 рр. ФДМУ досить активно використовував процедуру укладання додаткових угод до цих договорів, коли уряд визнав можливим послабити великому бізнесу раніше зазначені умови під час продажу держоб’єктів. Першим бонус від влади одержав саме металургійний комбінат «АрселорМіттал Кривий Ріг». (Першим і, хочеться думати, останнім, він за це тепер і розплачується). 24 жовтня 2008 року тодішній прем’єр-міністр Юлія Тимошенко дала доручення Мінекономіки, Мінпромполітики, ФДМУ підготувати пропозиції про перенесення строків виконання інвестиційних зобов’язань за договором купівлі ВАТ «Криворіжсталь» на період подолання кризових явищ і подати їх на розгляд урядової комісії з питань стабілізації в гірничо-металургійному комплексі країни. Але було справедливо вирішено, що форс-мажор поширюється не тільки на мегакорпорацію Лакшмі Міттала. У результаті в листопаді того ж року Кабмін підписав із власниками підприємств ГМК Меморандум про взаєморозуміння, який мав пом’якшити наслідки економічного спаду для провідної галузі країни. Крім пільгових тарифів на електроенергію та залізничні перевезення, деякі підприємства гірничо-металургійної, а потім і інших галузей одержали можливість внести зміни в інвестзобов’язання. Договори (їх було близько 50) підписували за узгодженням сторін — з одного

боку ФДМУ, з іншого — інвестор, він же — покупець акції і власник майна. 14 травня 2009-го доповнення до основного договору 2005 року отримав і «АрселорМіттал Кривий Ріг». Відповідно до внесених змін він міг тепер відстрочити до 2011 року внесення певних коштів у технічне переобладнання підприємств й капіталовкладень, що стосуються приросту потужностей. Соціальний пакет не змінився. Ніхто не заперечував, ні в кого це не викликало ніяких сумнівів. Сумніви й невдоволення раптом виникли більш ніж через рік. Як і можна було очікувати — в екс-голови Фонду держмайна Валентини Семенюк-Самсоненко, яка вирішила їх перевірити за допомогою Окружного адміністративного суду Києва. 26 квітня цього року нею подано позов із вимогою визнати протиправними дії екс-прем’єрміністра Юлії Тимошенко й ФДМУ, який на підставі згаданого доручення голови Кабміну вніс зміни в договір купівліпродажу пакета акцій ВАТ «Криворізький гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь». Відповідачі звинувачуються в перевищенні повноважень, передбачених законами України «Про управлін-

— Хотілося б дізнатися про позицію Кабміну в цілому з цієї справи, — сказав суддя на засіданні Господарського суду, яке відбулося 5 жовтня. — У цілому в справі я не бачу порушень інтересів Кабінету Міністрів договором, що заперечується прокуратурою, — відповів представник вищого органу виконавчої влади країни Юрій Жменяк. — Чиї ж тоді інтереси захищає прокуратура? — відразу поставила слушне запитання юрист фірми Baker&McKenzie Світлана Романова, яка представляє в суді інтереси міжнародної металургійної компанії. На думку юристів Baker&McKenzie, заява Кабміну про те, що він не підтримує позов Генеральної прокуратури у зв’язку з відсутністю порушення його інтересів, фактично означає, що укладена в травні минулого року між ФДМУ й «АрселорМіттал» угода не порушує інтересів держави й, можна сказати, зводить нанівець спроби Генеральної прокуратури почати по суті реприватизацію «Криворіжсталі». У свою чергу юристи Фонду впевнені, що в прокуратури немає ніяких за-

ня об’єктами державної власності» і «Про приватизацію державного майна». Незабаром після цього отямилася й Генпрокуратура й 16 липня в інтересах держави (у поданому нею судовому позові її представляє Кабінет Міністрів, на цьому треба особливо наголосити) звернулася до Господарського суду Києва, вимагаючи визнати недійсними внесені 14 травня 2009 року Фондом держмайна зміни в договір купівлі-продажу акцій «Криворіжсталі». Оскільки знову ж Фонд, на думку прокуратури, підписуючи додаткову угоду до первинного договору, перевищив свої повноваження, а отже є підстави вважати цей документ протизаконним, недійсним і таким, що підлягає скасуванню. Але, як виявилося, сама держава аж ніяк не вважає себе скривдженою.

конних передумов для подачі позову проти ФДМУ й «АрселорМіттал», оскільки законодавство дає Фонду повне право вносити зміни в договори купівлі-продажу державного майна за згодою сторін без узгодження з Кабміном. Компетенція його комісії в цьому питанні є винятковою. На самому «АрселорМіттал Кривий Ріг» (АМКР) суди, які почалися фактично проти підприємства, розцінюють як політичне замовлення, кінцева мета якого — повернути комбінат у ситуацію 2005 року. «Беручи до уваги швидкість, з якою ця справа розглядається в Господарському суді Києва, ми не виключаємо того, що рішення в справі буде винесено вже 12 жовтня й стане точкою відліку для свідомо спланованого й незаконного повернення «Криворіжсталі» у державну власність із наступною передачею підприємства іншому власникові, а також новою точкою відліку у відносинах з іноземними інвесторами», — говориться в повідомленні компанії. У відповідь у ЗМІ з’явилася заява заступника Генерального прокурора Віктора Кудрявцева, де він наголосив, що в судовому позові ГПУ не йдеться про розірвання інвестиційного договору з «АрселорМіттал Кривий Ріг» і про повернення державі пакета акцій заводу.

ДОВІДКА «УТГ» 24 жовтня 2005 р. на відкритому конкурсі компанія ArcelorMittal Duisburg GmbН (ФРН) (колишня назва — Mittal Steel Germany GmbH) придбала 93,02% акцій ВАТ «КГМК «Криворіжсталь» за 24,2 млрд грн за стартової ціни 10 млрд грн, після чого меткомбінат був перейменований на «Mittal Steel Кривий Ріг». Пізніше, коли корпорація Mittal Steel повідомила про злиття з компанією Arcelor, — у «Arcelor Mittal Кривий Ріг». 28 жовтня 2005 р. ФДМУ й Mittal Steel Germany GmbH підписали договір купівліпродажу, який передбачав виконання великої інвестиційної програми соціальноекономічного розвитку підприємства. ArcelorMittal є світовим лідером металургійної галузі, працює в більш ніж 60 країнах світу.

ВИСОКА ОБІЦЯНКА

Хоча навіть ті, хто ніколи не мав справи з юридичними суперечками, розуміють: якщо додаткова угода, яка є невід’ємною частиною комерційної угоди під час купівлі підприємства, буде визнана недійсною, його нинішній власник автоматично стає порушником основного договору купівлі-продажу з усіма можливими наслідками. Навіть незважаючи на те, що, як зазначає керівництво комбінату, на підприємстві увесь час ведуться перевірки з виконання інвестиційних зобов’язань, за підсумками яких складається протокол, і в жодному із цих протоколів істотних порушень зафіксовано не було. Звісно, заперечувати ті або інші рішення й указувати на порушення законів і усувати їх — право й обов’язок органів прокуратури. Однак із всієї цієї ситуації малоприємні наслідки можуть виникнути й для країни. АМКР цілком справедливо відзначає, що захист інвестицій і прав іноземного інвестора, а також неухильне виконання державою правових норм і законодавчих актів є ключовою умовою створення сприятливого інвестиційного клімату в державі. «У випадку з позовом Генпрокуратури на компанію «АрселорМіттал Дуйсбург ГМбХ» саме неповага державних органів до встановлених тією ж державою процедур викликає занепокоєння не тільки в компанії «АрселорМіттал», а й у інших іноземних інвесторів», — відзначається в повідомленні підприємства. Його юристи вже зараз заявляють: якщо Генеральна прокуратура доможеться в українських судах скасування додаткової угоди до договору купівліпродажу «АрселорМіттал Кривий Ріг», компанія позиватиме до Міжнародного центру з розв’язання інвестиційних суперечок у Вашингтоні та інших міжнародних судів. І якщо там визнають несправедливе ставлення до іноземного інвестора, а українська сторона не виправить цього, то країні загрожують економічні санкції... На наступному засіданні суду сторони повинні оголосити свою позицію в справі, а Генпрокуратура, залишившись єдиною, хто підтримує позов, обґрунтувати свої вимоги з урахуванням усіх обставин справи. А саме надати суду конкретні докази на підтвердження своїх вимог. Такими доказами є матеріали, які стосуються доручення Кабміну і його виконання і підтверджують право уряду на узгодження з ним підписання додаткових умов до інвестзобов’язань. Поки що прокуратура посилається тільки на загальну нормативно-правову базу.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 2 ж о в т н я 2 010 №40 (144)

ПРОБЛЕМА

ПРИВАТна географія Дніпропетровська група компаній, зважаючи на все, збереже лідерські позиції на вітчизняному ринку феросплавів, розширивши водночас сфери свого впливу за кордоном Олена ГЕРАСИМОВА ОЧЕВИДНО, А ЛЕ МА ЛОЙМОВІРНО априкінці вересня фінансово-промислова група «Приват» одночасно провела збори акціонерів на трьох контрольованих нею феросплавних заводах — Нікопольському (НЗФ), Запорізькому (ЗЗФ) і Стахановському (СЗФ), а також на двох марганцевих гірничо-збагачувальних комбінатах — Орджонікідзевському й Марганецькому. У підсумку були затверджені річні звіти й баланси цих підприємств за 2008—2009 роки; визначені порядки розподілу прибутку, точніше — покриття збитків за цей період; ухвалені рішення про повноваження членів органів управління. Із такою синхронністю збори акціонерів виробничих активів «Привату» проходили тільки один раз (під час продажу двох ГЗК — «Суха балка» і «Південний», трьох коксохімічних заводів — «Баглейкокс», «Дніпрококс» і «Дніпродзержинський» і Дніпропетровського металургійного заводу ім. Петровського російській групі Evraz). Це наводить на думку, що й цього разу за лаштунками укладається велика угода. Адже звичайно такі знакові сходки акціонери проводять або заради розподілу дивідендів, або ж для того, щоб увести в органи управління представників нових власників. Перша версія відпадає — минулий рік усі феросплавні підприємства групи завершили зі збитками: сумарний чистий «мінус» НЗФ у 2008—2009 роках становив 2,345 млрд грн, ЗЗФ у 2009-м — 153,5 млн грн, СЗФ тоді ж — 142 млн грн. Аналогічні показники Орджонікідзевського й Марганецького ГЗК за два роки: 164,2 і 86,6 млн грн відповідно. А це означає, що ні про який розподіл дивідендів і мови бути не могло. Що ж до другої версії, то вона не дуже достовірна. Так, за рішенням зборів акціонерів на ЗЗФ відбулася зміна голови наглядової ради компанії й од-

Початок на стор. 1

ного з її членів, а також істотно змінений склад правління. На НЗФ був призначений новий голова. Більше не сталося ніяких кадрових змін. А вони неодмінно були б, якби всі п’ять підприємств опинилися в руках нового власника. Як уважає аналітик ІК «Драгон Капітал» Сергій Гайда, теоретично потенційним покупцем феросплавних активів групи могли стати російські бізнесмени. — Звичайно ж, це був би не Evraz, у якого зараз серйозні фінансові проблеми, у тому числі через значні борги. Це були б ті таємничі інвестори, які вже скупили мало не половину української металургії. Однак імовірність того, що «Приват» віддасть цю частину свого профільного бізнесу, становить не більше одного відсотка.

ЯКЩО РОЗІБРАТИСЯ ГРУЗИНСЬКИЙ АКЦЕНТ ричина того, що група «Приват» вдасться до продажу власних феросплавних активів в Україні тільки у винятковому випадку, очевидна. Річ у тім, що їй удалося сконцентрувати у своїх руках комплекс аналогічних і суміжних підприємств у країнах ближнього й далекого зарубіжжя. «Приват» — власник вертикально-інтегрованої грузинської компанії Georgian Manganese Holding, до складу якої входять марганцевий ГЗК «Чіатурмарганець», Зестафонський завод із виробництва феросплавів, а також каскад Варциських ГЕС, які постачають цим підприємствам недорогу електроенергію. Крім того, йому належить кілька марганцевих рудників в Австралії й Гані, а також феросплавні заводи Felman Production у США й SC Feral SRL у Румунії. Такий розподіл взаємозамінних сировинних і виробничих потужностей у різних країнах дозволяє власникам «Привату» грати віртуозні цінові партії, які забезпечують їм максимальний прибуток. Так, цієї осені уряд повинен буде прийняти рішення щодо можливого введення санкцій

ДОВІДКА «УТГ» УкрФА — українська асоціація виробників феросплавів та іншої електрометалургійної продукції — створена 1998 року. До неї входять Нікопольський, Запорізький і Стахановський заводи феросплавів, Марганецький і Орджонікідзевський ГЗК, Побузький феронікелевий комбінат, ММЗ «Істіл-Україна» і ВАТ «Екологічні ініціативи». Підприємства — засновники асоціації виробляють більше 1,5 млн тонн феросплавів на рік, або 96% від загальної кількості цієї продукції в Україні.

відносно імпортерів феросплавів в Україну. Відповідне розслідування Мінекономіки почало ще в лютому. Його ініціатором стала українська асоціація виробників феросплавів УкрФА. І хоча у своєму зверненні УкрФА обвинувачує в демпінгу лише п’ять грузинських компаній —

«Русметали», «Чіатурманганум Джорджія», «Ніка-2004», «Теге» й «Екометал», розглядатимуться всі імпортери незалежно від країни походження. Дійсно, за підсумками першої половини нинішнього року частка Грузії в загальному обсязі поставок феросплавів в Україну зросла більш ніж удвічі — із 5,9% до 12,3%. Із увезення цього виду сировини до нас Грузія пересунулася із сьомого на друге місце. А вже за підсумками січня-липня вона зайняла й зовсім приблизно 20%. А тому, на перший погляд, занепокоєння національного виробника здається цілком обґрунтованим. Як заявляють представники УкрФА, наплив закордонної сировини спричинив істотне скорочення обсягів виробництва на українських феросплавних заводах. Зокрема, у липні в порівнянні із червнем НЗФ знизив обсяги випуску продукції на 11%, СЗФ — на 16%, а ЗЗФ — на 37%. У серпні останній був змушений взагалі зупинити виробництво. Слід зазначити, що підсумки восьми місяців нинішнього року трохи не вписуються в загальну картину. Так, обсяги імпорту феросплавів скоротилися на 18,3% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Хоча вони дійсно дуже високі — торік увезення цього виду сировини в Україну зросло майже в 5,5 раза. Поряд із цим виробництво феросплавів у січні-серпні істотно збільшилося — на 73,7%. (Минулого року обсяги випуску цього виду сировини зменшилися на 25,2% у порівнянні з 2008-м). У зв’язку з цим впадає в око один яскравий штрих. Постачаль-

ник левової частки грузинських феросплавів в Україну, зокрема феросилікомарганцю, на випуску якого спеціалізується ЗЗФ, не хто інший, як Зестафонський завод. І це означає, що, по суті, керівництво групи нарощує обсяги ввезення сировини зі свого грузинського підприємства й тим самим провокує зупинення свого ж українського. Як не дивно, але логіка тут є, причому залізна. Річ у тім, що максимально збільшивши імпорт феросплавів із Грузії, керівництво «Привату» вкладає в руки уряду переконливі докази того, що вітчизняні виробники цієї сировини дійсно потребують захисту. При цьому захисні заходи будуть поширені, зрозуміло, не тільки на грузинських постачальників, а й на корейців, індійців, македонців і так далі. У підсумку залишиться тільки один — група «Приват», що й диктуватиме ціни всім українським металургам. Уже зараз світові ціни на феросплави становлять від $1,45 тис. до $1,6 тис. за 1 тонну залежно від виду продукції. В Україні ж вони досягають $2,2 тис. Якщо ж урахувати, що для виплавки тонни сталі необхідно приблизно 14 кг феросплавів, стає очевидним, чому українські металурги зацікавлені в збереженні хоч якоїсь конкуренції на цьому ринку.

АСПЕКТ АМЕРИКАНСЬКИЙ ФІНТ им часом організація грузинської інтервенції на вітчизняний феросплавний ринок — це лише половина комбінації, яка має в довгостроковій перспективі забезпечити групі «Приват» монопольне становище в межах країни. Друга ж її половина спрямована на мінімізацію втрат від простою українських заводів зараз і на гарантію безперешкодної присутності на американському ринку в майбутньому. На початку жовтня УкрФА звернулася в міністерство торгівлі США із проханням скасувати антидемпінгове мито на ввезення усе того ж феросилікомарганцю. Нагадаємо, що в 1994 році Вашингтон установив мито в розмірі 163% на ввезення цієї продукції Нікопольського й Запорізького феросплавних заводів, і діяти воно повинне до вересня 2011 року. Але у випадку її скасування група «Приват» планує вже до кінця місяця відновити поставки продукції ЗЗФ на ринок США. Аргументація УкрФА в цьому питанні абсолютно передбачувана: оскільки Україна повністю відкрита імпорту (феросилікомарганцю із приватівського Зестафонського заводу), національний виробник (приватівський ЗЗФ) втрачає можливість збуту.

«Що змушує його шукати споживача за кордоном», — роблять висновок автори звернення. І, швидше за все, його знайдуть. Але, звичайно ж, зовсім не внаслідок виняткової наївності американських чиновників, а через вимоги кон’юнктури. Річ у тім, що наразі обсяги виробництва металопродукції в Америці стрімко зростають — на 56% у порівнянні з минулим роком. Отже, підвищився попит як на марганцеву руду, так і на феросплави. Унаслідок цього групі «Приват» уже вдалося повністю збути на американському ринку надлишок марганцевої руди, який утворився в ній через неповне завантаження українських феросплавних потужностей. Традиційно приналежний «Привату» американський завод Felman Producrtion працював на сировину, увезену із марганцевих рудників у Австралії й Гані, які входять до складу групи. Цього ж року поставки руди були диверсифіковані. У результаті обсяги її експорту за вісім місяців поточного року зросли в 7 разів у порівнянні з аналогічним періодом минулого року, а в серпні в порівнянні з липнем — удвічі. Половину серпневого обсягу поставили на Felman Producrtion, а другу — на інші американські заводи. Поряд із цим група також вивозила марганець у Румунію, на частку якої припадає майже 80% загального обсягу експорту цього виду сировини. При цьому єдиний її тамтешній споживач — завод SC Feral SRL, який, зрозуміло, належить «Привату». Коротше кажучи, навіть якщо українські підприємства групи й працювали не на повну, втрати від простою були з лишком компенсовані за рахунок збуту руди й зростання виробництва на закордонних потужностях.

УПРИТУЛ ГОЛОВНА ЛАНКА се це ще раз говорить про те, що просто так українські феросплавні активи група «Приват» нізащо не віддасть. Як зазначає аналітик ІК «БГ Капітал» Євген Дубогриз, попри наявність аналогічних потужностей за кордоном, українські підприємства являють собою ядро всього бізнесу групи. «Без нього всі інші ланки ланцюжка опиняться значною мірою в підвішеному стані. А тому, якщо продавати, то робити це треба одним пулом», — відзначає він. Однак, за оцінками експерта, на сьогодні капіталізація самих тільки українських активів становить не менше $6 млрд, не кажучи вже про все інше. «Такі гроші, — уважає пан Дубогриз, — зараз є тільки в китайців або корейців. Росіяни цю угоду однозначно не подужають». А тому собівартість українського металу ще довго залежатиме від успіху тих приголомшливих цінових партій, які гратимуть власники вітчизняних феросплавів.

Українська технічна газета

№40 (144) В і в т о р о к , 1 2 ж о в т н я 2 010

ФАРВАТЕР

Золоте дно лиманів Повноцінні глибоководні порти поки що тільки в планах Олена ГЕРАСИМОВА У країні заявлені або реалізуються чотири інвестпроекти з розвитку портових потужностей. Але лише один із них припускає поглиблення морського дна більш ніж на 17 м для приймання великотоннажних суден, які забезпечують максимальну рентабельність перевезень.

орегосподарський комплекс країни почне активно розвиватися, заявив прем’єрміністр Микола Азаров. За його словами, держава планує провести повномасштабну модернізацію портів, а потім відновити морський і річковий флот. Таким чином уряд уперше дав зрозуміти, що тепер і він має намір усерйоз перейнятися проблемою крайньої нестачі портових потужностей, їхньої технічної відсталості й нерозвиненості інфраструктури для задоволення дедалі більших потреб економіки України та сусідніх країн. «Зараз наші порти не витримують ніякої конкуренції з Болгарією або тією ж Молдовою. Наприклад, час обробки суден у Констанці лише 2 години, у нас — 3 дні, — відзначає заступник голови компанії «Укрморрічфлот» Борис Козир. — Яка вже тут конкуренція?» Дійсно, яка, якщо зараз Україна безперешкодно приймає тільки мало- й середньотоннажні судна, а також обмежену кількість не найбільших великовантажівок, а судна більшого тоннажу обслуговувати технологічно складно. ЗАПИТ І РЕА ЛІЇ найгострішій формі проблема портів постала роки три тому, коли українські металурги, зазнавши чергового сплеску дефіциту коксівного вугілля, який уже не можна було покрити за рахунок самих лише поставок із Росії, були змушені завозити його з Австралії та США. У світовій практиці морські перевезення вугілля, руди, деяких видів металопродукції та зернових часто здійснюються великотоннажними суднами дедвейтом не менше 70 тис. тонн і осадкою до 14,5 м (типу Panamax). Однак використання суден дедвейтом від 100 до 200 тис. тонн і осадкою понад 18 м (тип Capesize) набагато ефективніше й, за розрахунками фахівців, дозволяє зменшити транспортні витрати на 10—20%.

Але через відсутність в Україні на той час глибоководних портів, здатних приймати навіть судна Panamax, українським споживачам коксівного вугілля нічого не залишалося, як переправляти сировину в країну у два етапи. Спочатку ввозити великовантажним судном у болгарський порт Бургас або в румунську Констанцу, а вже звідти — дрібними партіями, по 5—10 тис. тонн, у Бердянськ або Маріуполь. Зрозуміло, ні про який транзит або експорт-імпорт через українські порти інших таких вантажів за такого стану справ не було й мови. Однак за рік-два ситуація трохи покращилася. Сьогодні в нас два глибоководних порти й чотири оператори — морський торговельний порт (МТП) Південний і створений на базі його потужностей термінал сипких вантажів ТОВ «Трансінвестсервіс» (ТІС), Іллічівський МТП, а також ЗАТ «Стивідорна компанія «Авліта», яка має два глибоководні причали в акваторії Севастопольської бухти. Порт Південний і термінал ТІС розташовані в Малому Аджалицькому лимані й здатні приймати судна з осадкою до 15 м. А Іллічівський МТП — на берегах Сухого лиману й розрахований на прийом суден з осадкою до 13 м. Тобто обидва порти можуть обслуговувати судна типу Panamax дедвейтом 50—100 тис. тонн. При цьому порт Південний має досить складну транспортну інфраструктуру через ландшафтні особливості, що значно збільшує час на вивезення вантажів, а Іллічівський порт майже не перевантажує вугілля — немає вільних площ і спеціалізованих причалів. Тому можливості України навіть із прийому суден типу Panamax були дуже обмежені. Тим часом, як відзначає начальник відділу вугіл-

ля дивізіону вугілля й коксу ТОВ «Метінвест-холдинг» Костянтин Кокарев, доставка цього виду сировини з Балтімора в порт Південний на 70-тисячних суднах додає до вартості кожної тонни вугілля $27—30, а його перевезення суднами типу Capesize дозволяють знизити витрати на 10—15%. КЕРЧ ЗА ЛИШИЛАСЯ ЗА БОРТОМ езважаючи на портове «мілководдя», українські оператори все-таки знайшли спосіб для обробки суден типу Capesize. Вони почали завантажувати їх у порту до осадки не більше 14,5 м, а дозавантажувати до повної осадки на зовнішньому рейді. Перший Capesize в Україні прийняла компанія «Трансінвестсервіс» у жовтні минулого року. Однак усі судна цього типу, прийнявши вантаж у порту Південний, для дозавантаження на рейді відправлялися в Керченський порт. Тим часом фахівці ДП «МТП Південний» розробили спеціальну технологію для проведення навантажувальних операцій на зовнішньому рейді. Це дозволило їм у вересні прийняти й завантажити два судна типу Capsize дедвейтом 194 і майже 209 тис. тонн відповідно осадкою понад 18 м, не вдаючись до послуг Керчі. Завдяки впровадженню цієї технології МТП Південний виявився єдиним українським портом, здатним обслуговувати найбільш великовантажні судна типу Capsizе, формуючи повні суднові партії обсягом понад 200 тис. тонн. Забезпечивши собі потужний технологічний прорив, керівництво порту змогло в липні укласти договір із російською холдинговою компанією «Металоінвест» на перевалку залізоруд-

Переправа на Стамбул Скадовський морський порт, який спеціалізується в Миколаївському морському регіоні на транспортуванні автомобілів-ТІРів у сполученні Україна—Туреччина, відновив будівництво додаткового причалу для поромних перевезень.

авершення у 2012 році проекту, розробленого портом разом із турецькою компанією Karadeniz Ro-Ro, дозволить приймати судна типу «Дипломат» і таким чином збільшити вантажопотік удвічі — до 30 тис. авто. Загальна вартість нового об’єкта — близько 60 млн грн, які плану-

ної сировини, яка надходить із Лебединського й Михайлівського гірничо-збагачувальних комбінатів. А вже через два місяці в рамках виконання контракту нова технологія була апробована під час навантаження партії залізорудного концентрату. І все-таки з огляду на величезні потреби України в експортноімпортних операціях, які провадяться через порти, а також колосальний транзитний потенціал країни пропускна здатність цієї технології вкрай мала. А тому пан Кокарев резюмує: «Зважаючи на ситуацію, що склалася, а також подальші перспективи, Україні необхідно розвивати глибоководні портові потужності, які дозволяють приймати й обслуговувати судна водотоннажністю від 100 тисяч тонн і вище». НАЙБІЛЬШИЙ І НАЙГЛИБШИЙ

ьогодні в Україні реалізуються три проекти розвитку портових потужностей, однак усі вони передбачають поглиблення морського дна лише до 16—17 м, що дозволить безперешкодно приймати тільки судна типу Panamax. Найближчий за строками реалізації — проект будівництва контейнерного термінала на базі ДП «Одеський МТП». Оскільки він передбачає поглиблення морського дна до 16 м, після завершення робіт в Україні з’явиться принаймні ще один — третій — глибоководний порт. Будівництво нового термінала в Одеському порту почалося в серпні нинішнього року на підставі угоди, укладеної між його оператором, компанією «ГПКУкраїна» (ФРН), і ДП «Одеський МТП». Відповідно до документа, партнери фінансуватимуть проект на паритетних засадах — 50% на 50%. При цьому українська сторона забезпечить спорудження причальної лінії й проведе днопоглиблювальні роботи в акваторії, а німецька побудує північне й південне берегоукріплення, з’єднавши новий причал із наявною дорогою до транспортної естакади, і оснастить термінал всією навантажувальною технікою. Відповідно до планів термінал буде готовий уже до 2012 року. У результаті можливості обробки вантажів на одеському контейнерному терміналі зростуть до 1,2 млн TEU на рік. Отже, як констатував президент «ГПК-Україна» Клаус Шмекер, він стане найбільшим і найсучаснішим в Україні. При цьому Одеський морпорт буде також одним із найглибоководніших.

ПЛАНИ ІЛЛІЧІВЦІВ

оряд із проектом будівництва нового контейнерного термінала в Одеському МТП проведення робіт із поглиблення дна до 16 м передбачено й проектом «Розвиток інфраструктури Іллічівського морського торговельного порту». Ефективність портових потужностей підвищуватимуть на 38,9 млн євро кредитних коштів, наданих підприємству Європейським банком реконструкції та розвитку. Крім днопоглиблювальних робіт, проект передбачає реконструкцію трьох причалів і їхнє оснащення сучасною перевантажувальною технікою. Зараз керівництво Іллічівського МТП проводить тендери з відбору компаній, які розроблятимуть проекти реконструкції причалів і будуватимуть берегоукріплення. Переможець одного з них має створити проект реконструкції причалу №29 і побудувати берегоукріплення для холодильно-рефрижераторного перевантажувального термінала, а переможець другого — проекти реконструкції причалів №30 і 31 для прийому та обслуговування суден-зерновозів. Після цього наприкінці жовтня Іллічівський морпорт проведе тендер на поставку двох повноповоротних портальних кранів. А тендери з відбору всього іншого портового обладнання, зокрема портових термінальних тягачів і портових напівпричепів, відбудуться вже в II кварталі 2012 року. І, нарешті, тендери на проведення днопоглиблювальних робіт у акваторії порту — у IV кварталі того ж року. ЧЕТВЕРТИЙ — НА НИЗЬКОМУ СТАРТІ нями президент ЗАТ «Смартхолдинг» Вадим Новинський повідомив про те, що компанія відновила роботу над проектом зі створення глибоководного порту на базі ТОВ «Порт Очаків». За його словами, розробка проекту повинна завершитися до кінця 2011 року. Про намір реалізувати цей проект, загальна вартість якого перевищує $1,5 млрд, керівництво «Смарт-холдингу» оголосило ще два з половиною роки тому. Однак, як відзначив пан Новинський, із початком кризи всі дії в цьому напрямку було припинено — компанії довелося шукати інші джерела фінансування. Зараз порт Очаків (ДніпроБузький лиман у Миколаївській області) спеціалізується на обслуговуванні вантажних і вантажопасажирських суден, а також на організації поромного сполучення з перевезення колісної техніки й

ється залучити за рахунок коштів порту й цільового бюджетного фінансування. «Використання для будівництва власних коштів нашого підприємства дозволить максимально збільшити очікувані від роботи комплексу дивіденди й добудувати його вже за рахунок доходів, отриманих від запуску цього причалу», — сказав виконуючий обов’язки начальника порту Андрій Пелюховський.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 2 ж о в т н я 2 010 №40 (144)

ПІДПРИЄМСТВО великовантажних автомобілів. Але «Смарт-холдинг» має намір істотно оптимізувати можливості цього транспортного вузла. Проект передбачає поглиблення морського дна до 15—17 м і будівництво чотирьох терміналів: для перевалки й зберігання залізної руди потужністю 15 млн тонн на рік, коксівного вугілля — 5 млн тонн, зернових — 5 млн тонн і для перевалки контейнерів у 3 млн TEU. Для його повноцінного здійснення треба намити 40 га території, побудувати майже 75 км залізниць і 50 км автомобільних доріг. Поки пан Новинський не зміг сказати, коли в Україні з’явиться ще один — уже четвертий — глибоководний порт, однак відзначив, що «робота йде за планом», уточнивши, що зараз проектна документація узгоджується в різних відомствах. А прес-секретар «Смарт-холдингу» Ярослав Гордієвич додав, що, крім цього, фахівці компанії вносять корективи в концепцію проекту: закінчують проектні роботи з інженерної підготовки території майбутнього комплексу, проектують залізничну трасу, проводять аналіз вантажопотоків, а також вивчають плани розвитку портів-конкурентів. ІНВЕСТПРОЕКТИ ПІД CAPESIZE азом із цим заявлені два інвестиційних проекти, які дають споживачам надію на те, що спеціальна технологія дозавантаження суден типу Capesize, застосовувана в порту Південний, не залишиться в найближчому майбутньому єдиним доступним в Україні способом експлуатації цих суден. На форумі інвесторів міжнародного транспортного коридору «Європа—Кавказ—Азія», який має відбутися цього місяця, Міністерство транспорту та зв’язку України представить інвестпроект будівництва терміналів для насипних і накатних вантажів в Іллічівському МТП, а також проект подальшого поглиблення дна в морпорту Південний. Обсяги інвестицій під реалізацію обох проектів — близько $470 млн. Мінтрансзв’язку, представники Європейського банку реконструкції та розвитку, Світового банку й Міжнародної фінансової корпорації вже заявили про свою готовність надати майбутнім інвесторам необхідні кредити. Зокрема, на будівництво терміналів в Іллічівську приблизно $320 млн, а на роботи з поглиблення дна в Південному, з урахуванням модернізації причалів і розворотних басейнів, — приблизно $150 млн. Утім, фахівці компанії «Трансінвестсервіс» сумніваються в тому, що одержать ці гроші: «Скільки вже було таких підтверджених кредитів — ви не повірите. І що?..». І все-таки, якщо глибину дна в порту Південний збільшать із нинішніх 15 до 19 м, Україна зможе нарешті без особливих технологічних хитрощів приймати й вантажити до повної осадки найбільші нафтові танкери й суховантажні балкери.

Колос на титанових ногах Запорізький титано-магнієвий комбінат бореться за пільговий тариф на електроенергію й покладає великі надії на державний холдинг Роман ПРЯДУН

Єдиний в Україні виробник металевого губчастого титану знову в центрі уваги. Наказом Мінпромполітики виконання обов’язків гендиректора казенного підприємства «Запорізький титаномагнієвий комбінат» покладене на Володимира Сивака, який до цього був головою правління Кримського содового заводу. Про перипетії життя унікального виробництва розповідає Костянтин Печериця (на знімку), який раніше виконував обов’язки генерального директора, а тепер обіймає посаду заступника із зовнішньоекономічних зв’язків.

бінат випав із цього процесу. Потім свій відбиток залишила світова криза. Однак завдяки нашому колективу, людям, які десятки років працюють тут, удалося вистояти. Сьогодні відновлюємо ринок збуту й контракти. Основне виробництво з початку року зросло на 20 відсотків. Під кінець року плануємо вийти на докризові обсяги випуску. Налагодили відвантаження сировини в Росію. У 2009 році комбінат експортував продукції на 275,1 мільйона гривень, що становить 90 відсотків від загальної її реалізації. — Однак залишаються ще величезні борги за електроенергію. Чи вдасться їх позбутися? — Ми впевнені, що всі необхідні документи міжвідомчої комісії будуть прийняті на нашу користь.

— Торік було оголошено, що комбінат одержав дифтариф на електроенергію. Як справи зараз? — Дійсно, на папері все саме так, але насправді підприємство не має ніяких пільг. Якби все було, як обіцяють політики при владі, то ми ніколи не потрапили б у боргову яму. Адже крім дифтарифу, держава хотіла закупити нашу продукцію в держрезерв. Були виділені кошти, але на цьому все й зупинилося. За цей час ціна титану зросла, а отже, виграли б усі. Держава заробила б, а комбінат не мав би боргів. Тому ми й просимо: дайте нам дифтариф, і ми самі нормально житимемо. Я ще можу зрозуміти, якщо його не надають приватним або іноземним підприємствам, але ж ми — казенна влас-

кабінеті заступника гендиректора розміщений великий екран, на якому в режимі реального часу можна побачити будьяку дільницю заводу: на території підприємства встановлено близько 40 відеокамер спостереження. Раніше цього не було. — У чому причина нововведення? — Сучасні засоби нагляду за дотриманням технологічних режимів спрощують контроль, — говорить Костянтин Печериця. — Мені вже не треба зайвий раз відривати людей від роботи, щоб одержати оперативну інформацію. Та й під час прийому замовників легше проводити презентації, адже можна відразу показати все, що в нас є. — А про що цікаве можна розповісти? — Погасили борги із зарплати, тепер виплачуємо й поточний заробіток. Сподіваємося, що цю ганебну сторінку для такого унікального підприємства перегорнуто раз і назавжди. Проблеми виникли не на рівному місці. Коли на світовому ринку був дефіцит сировини й усі наші конкуренти укладали довгострокові контракти на 3—5 років, наш ком-

Борги перед обленерго — це своєрідний кредит, а не подарунок або якась подачка. Підприємство завжди оплачувало ці рахунки, але в кризу такої можливості не було. Сьогодні всім очевидно, що з такою ціною електроенергії ми не в змозі виробляти конкурентоспроможну продукцію й самостійно розвиватися, як того вимагають час і ринок. Інші країни — виробники титану, а їх не так уже й багато, це зрозуміли давно й створили своїм заводам тепличні умови в порівнянні з нашими. Наприклад, російський Березниківський титано-магнієвий комбінат одержує електроенергію за ціною $35,74 за 1 тисячу кіловатгодин, а Усть-Кам’яногірський (Казахстан) навіть менше — $27,85. А ми купуємо по $73,9. Думаю, не треба говорити, чия продукція має меншу собівартість, а отже, більше шансів бути проданою. При цьому я впевнений, що всі борги комбінат погасить найближчим часом, адже є стабільні замовлення на нинішній і наступний роки. До того ж титановий комбінат — підприємство першого ступеня небезпеки, тому різке зупинення деяких потужностей може негативно вплинути на функціонування всієї системи.

ність, тобто наш прибуток — це прибуток країни. У нинішнього Кабміну є бажання нам допомогти. Можу заявити, що швидше за все до кінця року дифтариф у нас таки буде. Усі необхідні розрахунки й висновки надано, наступний крок — за державою. Ми також звернулися до депутатів міськради із проханням надати пільги з плати за землю в четвертому кварталі 2010 року. Однак нам відмовили. — Протягом останніх років у комбінату не раз виникали проблеми із правоохоронними органами. То була зафіксована нібито контрабанда продукції в Австрію, то виявлена нестача титанової губки на 4,5 мільйона гривень... — Довгий час підприємству створювали імідж неблагополучного. Кому й навіщо це було треба — усім відомо. Однак усі обвинувачення з контрабанди виявилися необґрунтованими. Я займаюся бізнесом майже 20 років, а виклик до СБУ одержав уперше. Але все вийшло так, як мало бути. Підтвердження тому — Запорізький титаномагнієвий комбінат внесений у «білий список» реєстру підприємств: тепер до наших товарів і

транспортних засобів застосовується спрощений порядок митного контролю та оформлення. Із приводу зникнення губки ведеться розслідування. — Створено державну холдингову компанію «Титан України», у яку повинен влитися й ЗТМК. Як розвивається ситуація навколо титанового холдингу й що від такого новоутворення матиме ваш комбінат? — Днями я зустрічався з віцепрезидентом холдингу, обговорювали деякі деталі. Треба врегулювати таке питання, наприклад, як акціонування казенного підприємства, яким є комбінат. Я вважаю цей крок правильним, адже завдяки входженню в таке серйозне об’єднання ціни на нашу продукцію зростуть. Плюс ми одержуватимемо сировину за більш низькими цінами. До того ж із приходом інвестора завод нарешті одержить довгоочікувані фінансові вкладення у виробництво. Уже є декілька інвестиційно-інноваційних проектів, про які буде оголошено дещо пізніше. Так, сьогодні ЗТМК — усе ще казенне підприємство, але процес переведення в держвласність із наступним акціонуванням просувається. — Коли можна чекати появи акцій? — Думаю, уже наступного року ми станемо ВАТ і ввійдемо у ДХК «Титан України» — Як відомо, казенний статус — це такий собі захисний панцир від кредиторів. Чи не наслідує ЗТМК долю ще одного унікального підприємства — «Кремнійполімера», справа про банкрутство якого зараз у суді? — Думаю, у нашому випадку до такого не дійде. — Які найближчі виробничі плани підприємства? — Нарешті налагоджене довгоочікуване виробництво титанових злитків. Комбінат поставляє губчастий титан для виготовлення злитків за давальницькою схемою на експорт згідно з укладеними контрактами. Проект фінансується виключно власним коштом. На сьогоднішній день виплавляється близько 50 тонн злитків. Крім того, працюємо над одержанням сертифіката якості відповідно до вимог аерокосмічного стандарту AS9100-B, що дозволить поставляти злитки для потреб аерокосмічної галузі — фахівцями комбінату вже розроблений відповідний план якості.

Українська технічна газета

№40 (144) В і в т о р о к , 1 2 ж о в т н я 2 010

СЬОГОДЕННЯ

Щасливий старт Україна знову підтвердила статус авіаційно-космічної держави й заявила про майбутні зміни в галузі авіабудування Ірина КОНДРАТЬЄВА Сьомий міжнародний авіаційнокосмічний салон «Авіасвіт-ХХІ» на аеродромі «Київ-Антонов» у Гостомелі зібрав рекордну кількість учасників за всю історію свого існування. Кращі досягнення продемонстрували понад 280 підприємств, корпорацій і фірм авіаційної, ракетно-космічної, оборонної та інших галузей наукомісткого машинобудування з 32 країн. Наймасовішим і, без перебільшення, найяскравішим було представництво України.

к завжди, у центрі уваги були стенди компаній зі світовим ім’ям — ДП «Південмаш», КБ «Південне», ДП «Антонов», ВАТ «Мотор Січ», ДП «ІвченкоПрогрес», концерну «Авіавійськремонт», корпорації «ФЕД», ДП «Новатор», ВАТ «Київський завод «Радар» та інших не менш іменитих «стандартних» учасників таких заходів. Чимало цікавого представили також авіатори-початківці — від оригінальних технологічних рішень з окремих напрямів до готової літної техніки.

ВЕРТОЛІТНИЙ ВЕКТОР відкритті салону «АвіасвітХХІ» взяли участь міністр промислової політики України Дмитро Колесніков і голова Верховної Ради України Володимир Литвин. Як представники вищих органів державної влади, вони висловили готовність надавати підтримку в розвитку авіаційнокосмічного напряму в цілому й у реалізації окремих галузевих програм. Знайомлячи високих гостей із досягненнями свого підприємства, народний депутат і керівник ВАТ «Мотор Січ» В’ячеслав Богуслаєв звернув особливу увагу на готовність до освоєння нового напрямку — вертольотобудування. Але при цьому зробив особливий наголос на обмежених фінансових можливостях учасників проекту. — Треба якнайшвидше затвердити державну програму зі створення в Україні власного вертолітного парку, — відзначив В. Богуслаєв. — Про мої ініціативи вже знають Президент Віктор Янукович і прем’єрміністр Микола Азаров і повністю підтримують ідею вертольотобудування. Переваги цього проекту очевидні. По-перше, разом із «Мотор Січчю» у ньому візьмуть участь близько 30 підприємств, у тому числі ті, які сьогодні «лежать». По-друге, затвердження держпрограми дозволить створити додатково 10 тисяч робочих місць. По-третє, Україна одержить свій власний вертолітний парк для військово-

промислового комплексу, цивільних потреб (МНС, медицини, лісового господарства)... У цілому галузь до виконання майбутніх програмних завдань підготовлена — в Україні діють два заводи з ремонту вертольотів, кілька заводів із виготовлення та ремонту літаків. Єдиною проблемою до останнього часу був дефіцит власних наукових кадрів, інженерів і конструкторів, здатних вирішувати завдання саме у вертольотобудуванні. Тому у ВАТ «Мотор Січ» заздалегідь почали підготовку фахівців на базі Харківського авіаційного інституту, і сьогодні 200 його випускників готові розпочати роботу. У цілому, за словами В. Богуслаєва, «Мотор Січ» уже вклала в програму створення вертолітного парку половину необхідної суми, тепер справа за державою. Бюджетне фінансування потрібне для розвитку й зміцнення наукової частини програми. Якщо держава візьме на себе певні зобов’язання й виділить необхідні кошти, наступного року можна побачити прообраз українського 12-місного вертольота, а через два роки він полетить. За попередніми розрахунками, на реалізацію нової програми протягом трьох років може знадобитися $300—350 млн. АНТОНІВЦІ ПОКАЗУЮТЬ КЛАС а авіакосмічному салоні «Авіасвіт-ХХІ» було представлено близько сотні повітряних суден різних класів. Як завжди, здивував модельний ряд

літаків родини «Антонов», у якому центральне місце займали унікальні транспортні великоваговики Ан-124 «Руслан» і Ан-225 «Мрія». До речі, сьогодні вивчається можливість поновлення участі «Мрії» у космічних програмах. При цьому економічний фактор розглядається серед найпріоритетніших: запуск ракетоносія з літака дозволяє виводити 1 кг корисного навантаження на орбіту в 6 разів дешевше, ніж у разі наземного запуску. Але на цьому «космічні» проекти «антонівців» не закінчуються, разом із ДП «Південмаш» вони беруть участь у розробці двох авіаційно-космічних систем — «Спейс Кліпер» і «Свитязь».

Сучасні програми підприємства були представлені на авіасалоні родиною регіональних реактивних літаків Ан-148/158/168, новим транспортним Ан-178, морським патрульним Ан-74, модернізованими варіантами суперважкого Ан-124-100 «Руслан» і легкого транспортного Ан-32. Попередні переговори з українськими перевізниками завершилися тим, що генеральний конструктор ДП «Антонов» Дмитро Ківа підписав із керівниками авіакомпаній «Аеросвіт», «Дніпроавіа», «Донбасаеро» і ДП «Лізінгтехтранс» генеральну угоду про розширення парку літаків Ан-148 до семи одиниць для спільної експлуатації на спільних повітряних маршрутах. Протокол про наміри закупити протягом 2011—2012 рр. 6 нових літаків серії Ан-148/158/168 підписаний і з державною авіакомпанією «Україна». Усі літаки призначені для обслуговування представників вищих органів державної влади, два з них виготовлять у варіанті VIP. На особливу увагу заслуговує парафування документів зі створення спільного підприємства між концерном «Антонов» і російським ВАТ «Об’єднана авіабудівна компанія». Цей крок став початком більш глибокої інтеграції в питаннях авіабудування (мається на увазі координація спільних авіапрограм з Ан-140, Ан-148, Ан-74, Ан-70 і т.д) і продажів на взаємовигідній основі, про що останнім часом говорили дуже часто в обох державах. — Спільне підприємство нічого не робитиме, — прокомен-

тував факт підписання контракту генеральний конструктор ДП «Антонов» Д. Ківа. – А вироблятимуть, наприклад, Ан-148 воронезький і київський заводи. Серед замовників не тільки Україна й Росія, а й країни Азії, Латинської Америки, ведуться переговори з іншими державами. На сьогодні підписані угоди на виготовлення понад 130 літаків Ан-148. ПРО КОРИСТЬ КООПЕРАЦІЇ віасалони – це добрий привід для зустрічі фахівців різних підприємств і різних держав, можливість обговорити як загальні завдання, так і наболілі проблеми. Одна з них пов’язана

Підписання договору про спільне використання Ан-148

з невиправдано тривалою реалізацією спільного українськоросійського проекту зі створення літака Ан-70 із двигуном Д-27. Хоча саме цей проект має стати для України основним, уважає генеральний конструктор ДП «Івченко-Прогрес» Ігор Кравченко. — Аналогів ні літаку, ні двигуну у світі дотепер нема, — пояснює свою позицію І. Кравченко. — Думаю, що до 2020 року ні в США, ні в Європі нічого такого не зможуть створити. Тобто в нас величезні переваги й реальні можливості розвиватися далі в цьому напрямку, освоювати виробництво й починати серійний випуск літака, заробляючи на кожній одиниці десятки мільйонів доларів. Разом із тим, на думку генерального конструктора запорізького підприємства, через невизначену позицію вищого керівництва обох держав перехід до серійного виробництва унікального літака може затягтися ще на кілька років. За бажання і в Росії, і в Україні вже давно можна було знайти необхідні кошти для завершення проекту з Ан-70. Тим більше, що він профінансований

фактично на 85%. Залишається одне: сподіватися на перемогу здорового глузду і якнайшвидшу реалізацію досягнутих домовленостей із російською стороною. Адже тільки у двигунах для Ан-70 частка Росії становить щонайменше 50% . За плідний розвиток міждержавних відносин виступає також активний учасник проекту з Ан-70 з російської сторони — генеральний директор федерального державного унітарного підприємства «Московське машинобудівне виробниче підприємство «Салют» Юрій Єлисєєв: — Із підприємствами та конструкторськими бюро «Антонов», «Мотор Січ», «Івченко-

Прогрес» та іншими ми об’єднані історично, — наголосив Єлисєєв. Завдяки встановленню дуже тісних ділових зв’язків ми змогли вистояти в розпал економічної кризи на початку 90-х. Освоїли двигуни на літаки Ту-334, Бе-200, Ан-148, Як-130, а сьогодні всі разом працюємо над Ан70. На жаль, державне фінансування наших підприємств і тоді, і сьогодні що в Україні, що в Росії мінімальне. Але я переконаний: якщо люди прагнуть результату, їх ніщо не зможе зупинити. УСЕ ТІЛЬКИ ПОЧИНАЄТЬСЯ віасвіт-ХХІ» порадував українських конструкторів і виробничників не тільки увагою з боку закордонних компаній, а й реальними пропозиціями про поставки готової продукції, створення спільних програм і проектів. Зокрема, продукцією ДП «Івченко-Прогрес» зацікавилися делегації із Чехії та Польщі, з якими запорізькі двигунобудівники підписали декілька довгострокових угод. Готовність до створення спільних підприємств висловив директор республіканського унітарного підприємства «Конструкторське бюро «Дисплей» (м. Вітебськ) державного військово-промислового комітету Республіки Білорусь Олександр Войтенков. Підприємство відоме унікальними системами й приладами, які можна експлуатувати в жорстких умовах, у тому числі в авіаційній галузі, на військових і цивільних літаках, вертольотах і навіть космічних апаратах. Президент компанії Rolls-Royce у Центральній та Східній Європі Пол Кей заявив про намір розвивати ділові зв’язки з Україною в декількох напрямках. У тому числі налагодити співробітництво з українськими науково-дослідними та проектними інститутами, а також організувати обслуговування двигунів Rolls-Royce, установлених на літаках Embraer-145 (власник — компанія «Дніпроавіа»). Казахстан готується до створення спільного авіабудівного підприємства, яке планується побудувати на його території. І це зовсім не всі новини про плани й проекти, точкою відліку для яких став сьомий український авіаційно-космічний салон. Фото автора

«А

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 2 ж о в т н я 2 010 №40 (144)

РЕАЛІЇ

Закатати ракети в асфальт Павлоградський хімічний завод виконує держпрограми з утилізації твердого ракетного палива самотужки Ірина КОНДРАТЬЄВА Україна закликає інші держави наслідувати її приклад у справі глобального ядерного роззброєння й нерозповсюдження ядерної зброї. У той же час не можна сказати, що всі зобов’язання в рамках раніше ухвалених програм із роззброєння ми виконуємо чітко й у зазначений термін. Недофінансування з боку держави тільки з програми утилізації ракетного палива від стратегічних ракет МБР РС-22 становить близько 403 млн грн. СОЮЗНІ УЗИ 1991 році СРСР і США підписали Договір про скорочення та обмеження стратегічних наступальних озброєнь. Після розпаду Союзу Україна разом із Росією, Білоруссю та Казахстаном оголосила себе правонаступницею раніше взятих зобов’язань, а в 1994-му першою у світі добровільно відмовилася від третього за потужністю ядерного арсеналу. На той час на території держави залишалося 46 міжконтинентальних балістичних ракет (МБР) і 8,5 ракетних комплектів, що підлягали складанню. Для утилізації твердого ракетного палива (ТРП) були ухвалені Комплексна програма поетапного скорочення та ліквідації бойових ракетних комплексів МБР РС-22 (1997 р.) і Програма утилізації ТРП МБР РС-22 (2003 р). США підписали з Україною декілька договорів із надання матеріальної, технічної та консультаційної допомоги в організації знищення стратегічного ядерного озброєння. Роботи з утилізації ракетного палива покладали на підприємства Національного космічного агентства України. Основною площадкою для будівництва виробничих потужностей, зберігання та утилізації ракет було обрано територію держпідприємства «Наукововиробниче об’єднання «Павлоградський хімічний завод» (Дніпропетровська область), де раніше виготовляли ракетне паливо та заповнювали ним двигуни МБР РС-22. У 2001 році всі ракети розібрали, шахтно-пускові установки ліквідували — і США в однобічному порядку визнали за можливе вийти зі спільного проекту. Однак багато питань, пов’язаних із ліквідацією ТРП, Україна не змогла вирішити самостійно. На 2001 рік минули гарантійні терміни зберігання та використання ТРП і ракетних двигунів. ПХЗ до того ж довелося створювати спеціальні умови для зберігання неутилізованого ракет-

ного палива, яке вважається другим за рівнем небезпеки компонентом після ядерної вибухівки. Дотепер із 163 ракетних двигунів, які містять близько 5 тис. тонн ТРП, у Павлограді утилізовано лише 14 і близько 396 тонн ракетного палива. «ЧОРНИЙ ЯЩИК» ДЛЯ АМЕРИКАНЦІВ ісля зустрічі президентів України та США В. Януковича й Б. Обами у квітні цього року були досягнуті домовленості про те, що американці знову братимуть участь у проекті. У червні фахівці міноборони США ознайомилися із процесами утилізації ТРП на Павлоградському хімзаводі, а у вересні на спільній нараді в НКАУ представили своє бачення подальшої участі американської сторони у вирішенні проблем без’ядерного розвитку України. Фактично визначилося третє джерело фінансування декількох проектів (крім держбюджету й коштів ПХЗ), з’явилися гарантії їхньої реалізації до 2013 року.

загальну собівартість робіт і визначаємо «точку оплати». Наразі такою «точкою» є момент, коли ми пред’являємо американським фахівцям порожній корпус ступеня ракети після утилізації ТРП на пілотній установці. Тільки тоді зазначена в рамках контракту сума надходить на наш рахунок. Після підписання нових спільних домовленостей 16 вересня й пред’явлення американським фахівцям чергового відпрацьованого критичного ступеня на рахунок ДП «НВО «ПХЗ» надходитиме приблизно на $20 тис. більше, ніж було раніше. Україна, у свою чергу, має знайти кошти для продовження будівництва промислової установки з витягнення та утилізації ТРП. Це одна з обов’язкових умов надання допомоги з боку США. У березні 2011 року необхідно ввести в експлуатацію об’єкт №508/5, призначений для гідромоніторного витягнення палива з ракетних двигунів. Крім того, українська сторона повинна в повному обсязі гарантувати безпеку зберігання та утилізації ракетних двигунів і ТРП.

кінця року.) Якби цього не зробили, виконання держпрограм було б проблематичним. — Щоб процес не зупинявся, ухвалили рішення зменшити заробітну плату співробітникам підприємства, — говорить Леонід Шиман. — Якщо торік середній рівень зарплати становив 3,5 тисячі гривень, то в цьому — 1,5. Тож, по суті, програмні заходи зараз фінансує трудовий колектив заводу. Але як тільки держава розрахується з нами, ми все повернемо нашим співробітникам. У 2010-му на «ракетному утилізаційному фронті» відбулися позитивні зрушення, що змушує дивитися в майбутнє більш оптимістично. У відповідь на наполегливі звернення Дніпропетровської облдержадміністрації, депутатів ВР і Павлоградської міськради у вищі органи влади уряд виділив на реалізацію держпрограми з утилізації ТРП 50 млн грн зі Стабілізаційного фонду. На ПХЗ гроші надійшли декількома траншами в серпні-вересні. Частина цієї суми пішла на погашення витрат, пов’язаних з утилізацією трьох ступенів ракет, які були в критичному стані, решта — на погашення заборгованості об’єднання перед банками та іншими кредиторами в рахунок зобов’язань 2009 року. До речі, торік ПХЗ виконав робіт майже на 84 млн грн більше, ніж було отримано з держбюджету. До кінця року уряд має дати Павлограду 90 млн грн, що дозволить підприємству погасити чергову порцію боргів. У 2011-му тут сподіваються одержати ще 340 млн грн. Які це будуть коши — бюджетні чи позабюджетні — не має значення. Головне, що від виконання державою своїх зобов’язань залежать усі подальші процеси, пов’язані з участю в проекті американської сторони, а також із безпечним зберіганням та утилізацією ТРП, корпусів і деталей ракетних двигунів. Н ЕХАЙ УСЕ ГОРИТЬ ЯСНИМ ПОЛУМ’ЯМ

Призначені до утилізації корпуси ракетних двигунів, споряджені ТРП

Наші партнери приблизно на 20% збільшують фінансування за «чорним ящиком». Так називається частина спільного проекту, у якій міститься інформація, що є державною таємницею. — Інформація про деякі процеси, пов’язані з утилізацією ТРП, є секретною, Україна не може відкривати її американській стороні, — пояснює генеральний директор Павлоградського хімзаводу Леонід Шиман. — Тому було ухвалене рішення: США виділяють кошти на енергозабезпечення зберігання ТРП і часткове погашення витрат на утилізацію критичних ступенів ракет. При цьому рецептура ракетного палива і складові процесу утилізації не розголошуються. Ми тільки погоджуємо

ДОВІДКА «УТГ» ДП «Науково-виробниче об’єднання «Павлоградський хімічний завод» засновано в 1929 році. Спеціалізувалося на випуску вибухових матеріалів і спорядження боєприпасів різного призначення (артилерійських, авіаційних, морських, інженерних). У 60-ті роки на підприємстві освоєне виробництво сумішевих твердих ракетних палив, спорядження корпусів і ракетних двигунів масою від 1 кг до 50 тонн. Учасник декількох міжнародних і державних програм. У тому числі з ліквідації стратегічних видів озброєння — у рамках договору СНВ-1 і Лісабонського протоколу.

Виконання цієї частини зобов’язань буде основою для наступного кроку з боку заокеанського партнера — США приєднаються до будівництва об’єкта з утилізації порожніх корпусів ракетних двигунів, у тому числі візьмуть участь у їх вогневому знешкодженні після витягнення ТРП, розрізці та утилізації фрагментів із дотриманням екологічних вимог. МІЦНІ ПЛЕЧІ рограми із роззброєння та утилізації ТРП Україна фінансує зі змінним успіхом. Наприклад, у 2004—2005 рр. були перебої у виділенні бюджетних коштів і відставання від графіка запланованих робіт, а в 2007— 2008 рр., коли держава компенсувала суми недофінансування, павлоградцям удалося зробити значний ривок уперед. Зокрема, довести рівень будівництва різних об’єктів до 80—90%. Цього року Павлоградський хімічний завод не одержав із державного бюджету на роботи з утилізації ані копійки — бюджетом узагалі не була передбачена така стаття видатків. Але в об’єднанні знайшли можливості ввести в дію пілотну установку з витягнення ракетного палива та утилізували на ній з початку року 7 ракетних ступенів. (Інші 8 заплановано знищити до

ерівництву ПХЗ періодично підкидають ідеї подальшого застосування порожніх корпусів ракет після вилучення та утилізації ТРП. Хтось пропонує затопити корпуси в море, хтось — сховати в шахтах, хтось — заповнити пестицидами, гербіцидами й теж закопати якнайглибше. Але на хімзаводі всі ці варіанти вважають неприйнятними, бо ні корпуси ступенів ракет, ні інші деталі двигунів після витягнення ТРП не можна використовувати вдруге. По-перше, вони пропускають радіоактивне випромінювання, як і будь-які полімери. По-друге, після витягнення ТРП і вогневого знешкодження значно ослаблений стан усіх конструкційних елементів, вони вже не можуть витримувати ті навантаження, яким піддавалися в наповненому стані. По-третє, у залишках ракет міститься достатня кількість речовин, з якими несумісні безпечні для життєдіяльності людини матеріали. Залишається єдине рішення — розрізати ракетні корпуси на фрагменти й потім знищити в спеціальній печі за температури понад +1200°С. Утворені шлаки (близько 146 т), за твердженням керівництва ДП «НВО «ПХЗ», використовуватимуться як наповнювач асфальтних покриттів у дорожньому будівництві виключно на території підприємства.

Українська технічна газета

№40 (144) В і в т о р о к , 1 2 ж о в т н я 2 010

АВТОПРОМ

Підвелися з коліс

ІЗ ПЕРШИХ УСТ

В Україні автомобільний ринок дещо ожив, однак виробництво дедалі скорочується. У зв’язку із цим Мінпромполітики запланувало декілька заходів Іван КУЗЬМЕНКО

роблеми на європейському ринку спричинені, у першу чергу, програмами стимулювання попиту, які діяли в більшості країн Заходу й цього року завершилися. Користуючись вигідними умовами придбання нового авто замість відмови від старого, багато європейців купили машини заздалегідь. Більшість аналітиків припускали такий поворот подій ще перед початком упровадження програм, але тоді такий крок виглядав виправданим. В Україні цього не застосовували, тому й ситуація розвивалася за окремим сценарієм.

КУПУЙ ВІТЧИЗНЯНЕ

країнські автомобільні підприємства за підсумками першого півріччя спрацювали на 24,2% краще від аналогічного періоду минулого року. За кордон удалося продати приблизно третину випущених одиниць. При цьому виробництво легковиків скоротилося на 20%. Саме в таких умовах Міністерство промислової політи-

ки України вирішило виводити автопром із кризи, упроваджуючи програми, які раніше успішно використовувалися в інших країнах світу. Для цього створена спеціальна робоча група, яка повинна щотижня розглядати завдання, спрямовані на розвиток галузі в найближчій і більш віддаленій перспективі. Раніше наголос робився на надання автопідприємствам різноманітних державних пільг і преференцій, а також збільшення мит на ввезення іномарок. Цього разу вирішили вчинити інакше: реанімувати автопром шляхом стимулювання споживчого попиту, що, у свою чергу, дасть додаткові кошти виробникам для подальшого розвитку. Початок на стор. 1

Мінпромполітики вже найближчим часом планує підготувати декілька законодавчих ініціатив із фінансової підтримки покупців вітчизняних транспортних засобів. Та які саме автомобілі можна вважати вітчизняними? Найбільший автовиробник України випускає зараз машини під декількома брендами — «ЗАЗ» («Ланос», «Сенс», «Славута»), «ВАЗ», Chance (той же «Ланос», тільки для експортних ринків), Chevrolet і Kia. Усі ці машини належатимуть до цієї категорії чи тільки безпосередньо «ЗАЗ»? Невдовзі підприємство обіцяє представити цілком нову модель, яка продаватиметься під брендом «ЗАЗ». Автомобіль побудований на іноземній платформі, а над його створенням працювали фахівці з різних європейських країн: за дизайн відповідали італійці, за двигун — австрійці, а за ходову — німці. Очікується, що випуск новинки почнеться на Запорізькому автозаводі вже наприкінці року. Компанія позиціонуватиме цей автомобіль як такий, що стоїть на сходинку вище від Lanos. Саме за рахунок цієї моделі запоріжці мають намір до-

датково завантажити свої потужності, які зараз вимушено простоюють. Завод «Богдан» останнім часом упевнено освоює випуск власних автомобілів під однойменним брендом. Однак більшість цехів складають «ВАЗи» і Hyundai, які важко назвати українськими. З іншими підприємствами галузі складніше. «Єврокар», розташований у Закарпатті, виробляє машини під брендом Skoda, а Кременчуцький автоскладальний завод зовсім не має власної продукції і працює з машинокомплектами. Іншим перспективним напрямом розвитку галузі в Мінпромполітики вважають надання вітчизняним виробникам пріоритету в тендерах на закупівлю транспортних засобів для міністерств і ві-

домств. Ініціатива може бути дієвою й своєчасною, але відновлення відомчих автопарків за рахунок українських автомобілів викликає певний скепсис з огляду на те, що наші чиновники надають перевагу іномаркам представницького або бізнес-класу. КУДИ Ж БЕЗ КРЕДИТІВ!

акож серед найближчих задумів, які мають пожвавити продажі, а відповідно дати додатковий імпульс виробництву, — ідея надати споживачам пільгові кредити на придбання вітчизняних авто. У держбюджеті буде прописана окрема стаття, завдяки якій планується компенсація половини процентної ставки від рівня дисконтної ставки Нацбанку в разі купівлі автомобіля вартістю до 120 тис. грн. Якщо машина коштує більше, то сума компенсації становитиме 25%. Програма пільгового автокредитування порівняно недавно почала діяти в Росії й дала результати, хоч і не такі, як очікувалося. Місцева влада чітко визначила перелік автомобілів, на купівлю яких поширювалися бонуси, що дозволило виділити необхідні кошти саме на російські підприємства. У комплексі з державною програмою утилізації старих машин та інших таких заходів за перше півріччя вдалося збільшити випуск авто в Російській Федерації відразу на 70%. У липні конвеєри російських заводів працювали ще ефективніше: попри тимчасове припинення через аномальну спеку було випущено 111 тис. легковиків. Утім, ситуація в Росії значно відрізняється від українських реалій, адже в нашого північного сусіда значну частку виробництва становлять іномарки, складені на підприємствах відомих світових компаній. Таким чином, незважаю чи на досить слабкі спроби вивести галузь на якісно новий рівень у минулі роки, зараз за комплексного підходу та реалізації необхідних заходів є можливість, використовуючи досвід інших країн, реанімувати українську автомобільну промисловість, а також дати імпульс для її подальшого розвитку. Утім, усе складніше уявити вітчизняний автопром у ролі окремого гравця на глобальному ринку, що стрімко розвивається.

Віталій НЕМІЛОСТІВИЙ

Заступник міністра промислової політики України:

«Частка вітчизняних авто на внутрішньому ринку становить понад 70%» — Віталію Олександровичу, на які фінансові преференції слід чекати покупцям вітчизняних авто? — Наше міністерство звернулося до уряду із пропозицією — розробляючи Закон «Про Державний бюджет України на 2011 рік», передбачити 800 мільйонів гривень для збільшення статутного капі талу Ощадбанку. Це необхідно для кредитування фізичних осіб, які купують легкові автомобілі, виготовлені в Україні, за кредитними ставками, зменшеними на 50% за вартості авто до 120 тисяч гривень і на 25%, якщо машина коштує понад 120 тисяч від дисконтної ставки Нацбанку. Аналогічні переваги матимуть перевізники у разі придбання вітчизняних автобусів. — Які авто належатимуть до категорії вітчизняних? Чи вважатимуться такими іноземні моделі, складені в Україні? — Відповідно до Митного кодексу, країною походження товару вважається та, де він повністю створений або підданий достатній переробці згідно з критеріями, установленими цим документом. Тобто коли вартість використаних закордонних вузлів і деталей не перевищує 50% ціни кінцевої продукції, а також за умови виконання технологічних операцій із виготовлення й фарбування кузова (кабіни), установлення двигуна, механізмів управління тощо. Приклад — вітчизняна машина для широкого загалу. Запорізький автомобіле будівний завод позиціонує себе як виробник транспортних засобів так званого «бюд жетного» сегмента, до якого належать «Славута», «Таврія», «Сенс» і «Ланос». ЗАЗ увесь час працює над удосконаленням цих моделей: упроваджує норми «Євро-3» і «Євро-4», підвищує комфортність і споживчі якості. Зокрема, розроблені модифікація «Ланоса» з автоматичною коробкою передач і електромобіль «Ланос-фургон». Із 2011 року почнеться повномасштабне виробництво нового авто бюджетного класу за назвою Forza. Передбачається високий ступінь локалізації (понад 50%), у тому числі складання двигуна.

— Яким чином здійснюватиметься контроль над пріоритетом придбання вітчизняних авто під час тендерів для міністерств і відомств? — Усе відбуватиметься відповідно до Закону України «Про здійснення державних закупівель». Уповноважений орган — Міністерство економіки України, який здійснює регулювання й координацію у сфері закупівель у рамках, визначених цим законом. — Коли планується впровадження цих ініціатив? — Із наступного року, з урахуванням згаданих пропозицій Міністерства промислової політики. — Які ще є конкретні пропозиції на допомогу підприємствам галузі? — Для налагодження виробництва конкурентоспроможної продукції підготовлені й затверджені Мінпромполітики за узгодженням із Мінекономіки 14 програм. Це, зокрема, організація потужностей і робочих місць у галузі (ЗАЗ, «Богдан Моторс», АвтоКрАЗ, ЗАТ «Завод комунального транспорту», ТОВ «Львівські автобусні заводи» та інші). Створено нові підприємства — Чернігівський авто завод, ТОВ «ВІПОС», Галицький автозавод і «Автотехнологія». Це дало можливість збільшити обсяги й урізноманітити модельний ряд автомобілів і автобусів, а також відкрило перспективу для переходу галузі від великовузлового до повномасштабного виробництва, стимулювало інвестування в статутні фонди підприємств. У результаті частка вітчизняних авто на внутрішньому ринку становила понад 70%, тоді як у 2000 році — лише 30%. Розмір інвестицій у галузь протягом 2005—2009 років — 330 мільйонів доларів і 5,6 мільярда гривень. Однак світова економічна криза вплинула на всі сектори економіки України, у тому числі й на автомобілебудівну галузь. Обсяг виробництва за 2009— 2010 роки скоротився в 6,1 раза через неможливість одержання споживачами кредитів у фінансових установах на придбання транспортних засобів. Щоб виправити ситуацію, Мінпромполітики розробило проект розпорядження КМУ «Про схвалення нової редакції концепції Загальнодержавної цільової економічної програми розвитку автомобільної промисловості та регулювання ринку автомобілів на період до 2020 року» і проект Закону України «Про внесення змін у деякі закони України щодо підтримки автомобілебудівної промисловості України», спрямований на економічний і соціальний розвиток країни.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 2 ж о в т н я 2 010 №40 (144)

НАУКА — ВИРОБНИЦТВУ

Продається точність. Ціна доступна Анна ГРЕЧАНИК Вітчизняне приладобудування здатне стати конкурентом західному виробникові — це підтверджено досвідом. Однак шлях українським приладам до свого ж споживача заступає елементарна недовіра до того, що зроблено у своїй батьківщині, і відсутність зацікавленості з боку держави.

уганська науково-виробнича фірма «Спецприлад» уже 13 років розробляє й виробляє точну вимірювальну техніку, спеціалізоване обладнання для автосервісу та газових господарств. Призначення цих приладів досить вузьке: технічна діагностика вузлів транспортних засобів, поліпшення екологічних параметрів експлуатованого транспорту, обслуговування газового обладнання та комунікацій. Основою для перших виробів фірми стали наукові розробки й дослідження вчених Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля (м. Луганськ) у галузі двигунобудування, екології автомобільного й залізничного транспорту. Директор «Спецприладу» Олександр Дядін теж у минулому викладач ВНЗ, фахівець із двигунів внутрішнього згоряння, тож науковий підхід до точності як основи діяльності підприємства тут звичайна річ. — Олександре Павловичу, як співіснують в одній організації наука та виробництво? — Кістяк НВФ — колишні співробітники ВНУ ім. Даля: електронникипрограмісти, фахівці в галузі автоматизації виробничих процесів, інженери-механіки. Працюють у нас і біологи, і екологи: якщо потрібний конкретний фахівець — запрошуємо за необхідності. У 1997 році ми почали з розроблення приладу для визначення світлопропускання тонованого скла, установленого на автомобілі. Таке замовлення надійшло від обласного управління ДАІ. Тоді на всьому пострадянському просторі такі вироби випускали тільки в Санкт-Петербурзі й у нас. І зараз наші прилади не поступаються закордонним: у нас добре програмне забезпечення, конструкторське пророблення, а комплектувальні — від провідних західних фірм. У той же час вони легші й компактніші від зарубіжних аналогів, а дешевші — у рази: у Європі спецпродукція дійсно дорога через високу вартість інтелектуальної складової. Наприклад, англійський димомір коштує близько 10 тисяч фунтів стерлінгів, а в нас — близько тисячі доларів. Функції ті ж, точність вимірів однакова. — Із чого починається робота над новим спецприладом? — Буквально з нуля. Самі складаємо технічне завдання, вивчаємо закордонні аналоги, потім починаємо розробляти конструкцію й програмне забезпечення приладу. Ми самі готуємо конструкторську документацію, монтуємо друковані плати, метрологію теж самі забезпечуємо. За 13 років розробили в такий спосіб близько двох десятків приладів для діагностики автомобілів, які експлуатуються, для підземних і надземних газопроводів. Остання наша розробка — прилад для вимірювання тиску в гальмово-

му приводі автомобіля. Доводиться також удосконалювати існуючі прилади, бо вимоги змінюються. Наприклад, не дуже давно ДАІ висунуло до приладів, які застосовуються під час техогляду, нову вимогу: результат вимірювання треба виводити на комп’ютер. Якщо в якомусь приладі цієї функції не було, розробляємо нове програмне забезпечення й навіть мікропринтери. — Якість і ціна впливають на вибір покупців? — На жаль, ні. Є, звичайно, замовники в Україні, переважно із центральних, південних і західних областей. А так замовляють прилади в Росії, Білорусі, Молдові, навіть у Пакистані. Найдивовижніше, що вітчизняні газові господарства, узагалі офіційно не дуже багаті, скоріше візьмуть необхідний прилад німецької фірми за 50 тисяч гривень, ніж наш — за 7 тисяч. Думають, що коли український прилад недорогий, то він неякісний. Підозри виникають навіть незважаючи на те, що всі прилади сертифіковані й включені до державного реєстру. На цьому, чесно кажучи, підтримка вітчизняного виробника в нас і закінчується. Правда, пару років тому уряд допоміг нам мимоволі, дозволивши проводити техогляд приватним структурам. Отоді наші прилади багатьом знадобилися.

го приладу можна визначити й биту машину: він відразу сповістить, якщо кузов рихтували. До речі, детектор випробували в експертно-криміналістичному управлінні при Луганському УМВС — у підсумку було виявлено набагато більше вварених номерів, ніж можна було припустити. — У чому специфіка ваших приладів для газових господарств? — Є в нас розробка, аналогів якій довго знайти не вдавалося, — установка для мобільного моніторингу підземних газопроводів з борту транспортного засобу. Витоки природного газу знаходять за допомогою високочутливих газоаналізаторів. Проба повітря відбирається біля поверхні землі за допомогою спеціального забірного пристрою. При цьому оператор іде уздовж лінії залягання газопроводу пішки й періодично робить виміри. До речі, для цього використовується, зокрема, і прилад нашого виробництва, який за своїми технічними характеристиками не поступається європейським аналогам. Бо якщо довжина підземних газопроводів більша, то ця процедура триває довго. Наша установка виконує ту ж функцію, але пошук витоку газу здійснюється з автомобіля, що рухається, на бампері якого встановлений забірний пристрій. Проба береть-

«Сухий» союз Британські хіміки разом із китайськими колегами створили «суху воду» — мікроскопічні краплі Н2О в кремнієвій оболонці.

октор Бен Картер з університету Ліверпуля представив свою роботу на національній конференції Американського хімічного товариства в Бостоні. «Суха вода» — унікальний матеріал, який складається із крапель води розміром близько мікрона, яким не дають злитися гідрофобні кремнієві наночастинки. Речовина складається на 95% зі звичайної води й на 5% — із кремнезему. Кожна крапля обволікається оболонкою з діоксиду кремнію, — пояснює вчений. Створювачі «сухої води» вважають, що вона допоможе боротися із глобальним потеплінням, оскільки більш ніж утричі краще за звичайну воду усмоктує вуглекислий газ, перешкоджаючи таким чином його потраплянню в атмосферу. Крім того, допоможе в розробці нових каталізаторів, гелів для вловлювання газу, зберігання вуглекислоти. З її допомогою можна змішувати рідини, які раніше не піддавалися змішуванню, приміром, воду й нафту. Такі «сухі емульсії», уважають учені, зроблять більш простим і надійним транспортування небезпечних речовин. Ця технологія також може застосовуватися для зберігання запасів метану й збільшення його енергетичного потенціалу.

Учені зазирнули в чорну діру «Люкс» — прилад для визначення світлопропускання скла

— Чи захищені ваші розробки патентами України? — На кожен наш прилад патент оформити можна, але справа це копітка й нам нічого не дає. Патент потрібний, коли є можливість і намір продати винахід за кордон. Утім, один ми всетаки оформили. Це детектор для виявлення ознак зміни маркування кузова автотранспортних засобів, здатний легко й швидко виявити «перебиті» номери. Ідею нам підказали в інженерновпроваджувальному центрі «Спецтехніка» МВС України, який займається залученням наукового потенціалу до вирішення завдань приладового забезпечення в структурах УМВС. Разом із цією організацією ми й оформили патент. Адже як перебивають номери? Вирізають старий повністю та вварюють нову пластину, причому зварний шов зачищається й зафарбовується так, що він зовсім не помітний — умільців у нас у країні вистачає. А ще можна заплавити фрагмент номера оловом. Теж непомітно. А наш детектор здатний під фарбою виявити зварний шов. Це ж бо порушення структури металу, стороннє в ньому тіло. У нашому приладі використовується електромагнітний датчик. Ми ставимо його на поверхню металу, налаштовуємо прилад на нульовий показник і переміщаємо поверхнею кузова автомобіля. Якщо він «наїде» на зварний шов — детектор це зареєструє, як і наявність кольорового металу. За допомогою цьо-

Газовий течошукач

ся з поверхні землі й надходить у газо аналізатор із полум’яно-іонізаційним детектором. Він дуже чутливий — уловлює 0,2 частини газу на 1 мільйон частин повітря. Справа у водневому полум’ї, яке завжди іонізує газ. Коли в нього потрапляє навіть найменша частинка газу, електропровідність полум’я змінюється. Раніше просто ніхто не додумався з’єднати рух і надчутливість. Лише недавно винайшли німецький аналог нашої розробки — від фірми Hermann-Sewerin. Ми працювали незалежно один від одного, але ідеологія приладу, підхід до проблеми й, відповідно, технічні рішення однакові. Недавно «Нафтогаз України» запропонував нам розробити прилад для визначення концентрації одоранту в природному газі. Це дуже важливо, адже це питання безпеки споживачів. Якщо концентрація одоранту недостатня, запах газу буде слабким, помітити витік проблематично, а це може призвести до вибуху. Зараз працюємо над цим проектом і сподіваємося, що в розробки є майбутнє. Безпека експлуатації побутових газових приладів забезпечує не тільки одоризація природного газу, а й установлення в кожній квартирі з газовими плитами сигналізатора, який вчасно сповіщає про витік газу й автоматично перекриває його подачу. Нашими фахівцями підготовлений і такий прилад, але через відсутність законодавчої бази для проведення таких робіт він майже не затребуваний.

У процесі експерименту італійські фізики спостерігали випромінювання, яке моделює випаровування чорної діри.

фект випаровування чорних дір був передбачений Стівеном Хокінгом в 70-х роках минулого століття, тоді ж уведене поняття випромінювання Хокінга, властивості якого зближають його з випромінюванням чорного тіла, нагрітого до певної температури, обернено пропорційної масі чорної діри. Утім, навіть для чорних дір зоряної маси ця температура впритул наближається до абсолютного нуля, що робить завдання реєстрації ефекту Хокінга важким для вирішення. Досить швидко фізики зрозуміли, що для спостереження процесу, який відповідатиме випромінюванню Хокінга, астрофізична чорна діра не потрібна: досить створити аналог горизонту подій. Авторам нової роботи для цього знадобилися лазер, який видавав імпульси пікосекундної тривалості, прозоре діелектричне середовище (кварцове скло) і аксікон — конічна лінза, яка дозволяє перетворювати звичайний гаусів пучок випромінювання на бесселів. До початку експерименту вчені оцінили параметри передбачуваного випромінювання, аналогічного хокінговському: відокремлювати його від інших ефектів допомагало те, що фотони збиралися під кутом у 90° до осі проходження імпульсу. За даними дослідників, характеристики зареєстрованого випромінювання повністю відповідали теоретичній моделі: воно було неполяризованим, а ширина його спектра залежала від інтенсивності імпульсу. Підготувала Анна ГРЕЧАНИК

Українська технічна газета

№40 (144) В і в т о р о к , 1 2 ж о в т н я 2 010

БЕЗМЕЖНЕ НЕБО

Довгий шлях до космодрому Українсько-бразильський проект «Алкантара Циклон Спейс» — напередодні практичного втілення Дмитро ТИМЧУК Під час візиту в Київ бразильської військової делегації на чолі з міністром оборони Нельсоном Азаведо Жобімом було підписано угоду про співробітництво між урядами обох країн. Від української сторони цей документ завізував міністр оборони Михайло Єжель. Один із пунктів присвячений реалізації спільного проекту «Алкантара Циклон Спейс», у рамках якого в Бразилії за участю наших фахівців буде побудований космодром із розміщенням тут створеного в Україні ракетнокосмічного наземного комплексу «Циклон-4».

ДОКЛАДНО ЗЕМЛЯ ВАША, ІДЕЇ НАШІ роект цей, як відомо, не новий і виник із підписанням відповідного договору ще в 2003 році. Але тільки зараз почалося його втілення: Міністерство промислової політики України заявило, що роботи з будівництва пускової площадки української ракети «Циклон-4» на бразильському космодромі Алкантара повинні початися вже восени. Участь Міноборони в переговірному проце сі не випа дков а. У 2004 році держпідприємство відомства «Центральний проектний інститут» було визначено розробником вихідних даних і об’ємно-планувальних рішень зі спорудження наземного комплексу. У 2005—2006 рр. на підставі договору з конструкторським бюро «Південне» у ЦПІ розробили передпроектні пропозиції для вибору площадок, пізніше провели інженерні роботи й проектування будівельних споруд, а також рекогносцирування. До речі, під час нинішнього візиту міністр оборони Бразилії відвідав Центральний проектний інститут, де й був презентований космічний ракетний комплекс (сам «Циклон-4» створило ДП «Конструкторське бюро «Південне» імені М. Янгеля, представники якого також були присутні).

Бразилія відповідає за підготовку всієї інфраструктури, а Україна — за створення стартового комплексу, розробку й запуск у виробництво ракети. Тут беруть участь, крім ЦПІ, дніпропетровські КБ «Південне» і завод «Південмаш», харківські ВАТ «Хартрон» і НДІ радіотехнічних вимірів, київське ЦКБ «Арсенал» та ін. На базі відомих апаратів серії «Циклон» був створений новий триступеневий носій із сучасними системами управління. Українські активи в рамках проекту оцінюються в матеріальній та інтелектуальній власності в $15,5 млн. У КОЖНОГО СВІЙ ІНТЕРЕС ідповідно до планів, із 2006 року в Алкантарі повинні були запускати по 6—10 комерційних ракет щорічно, при цьому в обох країн — свої мотиви. Зокрема, Бразилія хотіла одержати доступ до ракетних технологій, до яких відчуває давній інтерес. За всіх зусиль тамтешніх фахівців першу національну ракету VLS їм удалося побудувати лише на 1997

рік, але її запуск був невдалим — апарат вибухнув відразу після старту. Потім аварії двічі повторилися. Але ці невдачі не послабили прагнення Бразилії стати космічною державою. Географічне розташування й можливість мати космодром біля екватора (що спрощує й відповідно удешевлює запуск вантажів на навколоземну орбіту) мимоволі штовхають цю державу на «шлях до зірок». Але одній їй цей шлях не подолати. Конкурентами України в співробітництві з південноамери-

канцями виступили ЄС, Росія та США. Однак європейці й «штатники» запросили занадто велику суму, а із двох прийнятних за розцінками партнерів — Росії та України — бразильці вибрали нас. Це викликає велике роздратування росіян, які відзначають, що Бразилія, схоже, воліє імпортувати високі технології з берегів Дніпра, залишаючи РФ роль ринку збуту для своєї сільгосппродукції. Та й у військово-технічному співробітництві — закупівлі бронетехніки, участь у двосторонніх суднобудівних і судноремонтних програмах — бразильці обирають українських оборонників. При цьому Київ і Москва виступають конкурентами на ринку комерційних запусків — так званих космічних перевізників, які своїми ракетоносіями виводять на орбіту супутники різного призначення інших держав. Інтерес України до «Алкантара Циклон Спейс» також зрозумілий — заробити на запусках комерційних супутників третіх країн. До речі, цього року відповідно до планів Національного космічного агентства Україна має намір здійснити п’ять стартів ракетоносіїв українського розроблення. Торік наша країна зайняла 9,5—10% світового ринку стартових послуг, причому всі пуски завершилися успішно. У НКАУ сподіваються зберегти ці темпи.

ЯКЩО РОЗІБРАТИСЯ «ВАЖЕЛІ» МОСКВИ ому ж проект «Алкантара Циклон Спейс», з’явившись на папері у 2003 році, почав втілюватися в життя тільки зараз? На те було декілька причин. По суті, бразильський космічний центр «Алкантара» здано в експлуатацію ще в лю тому 1990-го, коли була створена вся необхідна інфраструктура для запусків ракетоносіїв середнього й важкого

ДО РЕЧІ Привабливість проекту для ракетно-космічної галузі України й промисловості країни в цілому (за оцінкою НКАУ) * Космічний комплекс створюватиметься на 90% українськими підприємствами. Проект здатний забезпечити не менше 40 тисяч робочих місць. * Він створює унікальні передумови для збереження й подальшого розвитку ракетоносіїв серії «Циклон», дозволяє вирішити комплекс науко-

вих, технологічних питань переходу на нову елементну базу, використання нових видів матеріалів, сучасних науково-технічних рішень і проривних технологій. * Реалізація проекту дозволить створити сучасну конкурентоспроможну ракету-носій, зберегти Україні одне із провідних місць серед країн, які володіють ракетними технологіями, і ефективно скористатися унікальними можливостями пускового центру Алкантара для експлуатації космічного комплексу.

класу, дещо пізніше з’явилося й політичне рішення зробити цей космопорт міжнародним. Першу угоду про створення українськобразильського консорціуму було підписано в 1999 році, але детальну угоду ухвалили тільки в 2003-му. При цьому ратифікація договору бразильською стороною затяглася на чотири роки. Крім процедурних проблем, попутно з’ясувалося, що спочатку обране місце для комплексу «Циклон-4» не підходить — жителі місцевих селищ відмовилися пере- ДОВІДКА селятися. З новим роз«Циклон-4». Триступенева ракета ташуванням визначиз послідовним розташуванням ступелися лише в листопаді нів, що розробляється на базі наявної 2008 року. Але це була зовсім «Циклон-3». Енергетичні можливості дозволяють не єдина проблема. Російські експерти вказу- виводити на екваторіальну орбіту виють, що Бразилія втри- сотою 500 км вантаж вагою до 5500 кгс малася від фінансуван- і вантаж вагою 1700 кгс на орбіту, переня проекту, як тіль- хідну до геостаціонарної. ки з’ясувалося, що ісДругий важіль тиску стосунує проблема з обраними двиється Києва. Проблема в тому, гунами для «Циклона-4» ще ращо, як відзначають російські дянського розроблення — неексперти, українські ракетоприпустимими були визнані будівники не можуть здійснюїхні екологічні показники. Крім вати проект «Циклон-4» без того, бразильців нібито серйозно збентежила історія попере- участі підприємств із РФ. Двидника нинішнього носія — ра- гуни 1-го і 2-го ступенів викети «Циклон-3», запуски якої готовляють у Дніпропетровпродемонстрували серйозні ську за ліцензією підмосковнопроблеми. У свою чергу наші го НВО «Енергомаш», а старторозробники відзначають, що ві комплекси робить російське ракетоносії цієї серії експлуа- КБ транспортного машинотуються з 1969 року й зареко- будування. Обернена залежність наблимендували себе як найнадійніжається до нуля. На цей час гоші у світі. ловні російські носії «Протон» Як ми вже відзначали, у проі «Союз» повністю переведеектах комерційних запусків ні на власні комплектувальні, а Київ і Москва виступають коносновні партії носіїв типу «Цикурентами, при цьому вітчизняний «Циклон-4» конкурує із клон» і «Дніпро» українського родиною російських ракет «Ан- виробництва, експлуатовані в гара», які Москва також збира- РФ, уже побудовані й розміщелася запускати з Алкантари, і ні в російських арсеналах. З іншого боку, росіяни одназ носіями «Рокот», «Космос» і «Союз». «Циклон» забирає за- ково не втрачають, оскільки тамовників у частини проектів кож братимуть участь у проРФ, чому Москва намагається екті. На думку представників НКАУ, він вигідний усім сторопротидіяти. При цьому в Росії два ва- нам і варто розраховувати на желі впливу на українсько- його успішну реалізацію. Залишається додати, що із бразильське співробітництво. втіленням проекту Україна й Насамперед, вона підтримала Бразилію в реалізації косміч- Бразилія можуть потіснити ної програми в минулі роки — конкурентів на ринку космічрозслідування аварій, участь них послуг, перебравши на себе у створенні космодрому в Ал- значну кількість замовлень на кантарі, допомога в запуску на виведення на орбіту телекомуорбіту першого бразильського нікаційних супутників. З оглякосмонавта. Російське конструк- ду на стрімкий розвиток Інтерторське бюро імені Макєєва нету, телебачення й мобільного проводило модернізацію ра- зв’язку це обіцяє добрі дивіденкети VLS, також дві країни ди. До речі, під час візиту в Дніактивно співробітничали в га- пропетровськ у 2008 році гололузі глобальної навігації. ва секретаріату зі стратегічних Саме на підставі цих мораль- питань адміністрації презиних зобов’язань у РФ і розрахо- дента Бразилії Роберто Мангавували на «монополію» зі сво- бейра Унгеро заявив, що це доїми ракетами «Ангара». Але в зволить завоювати гарантовані Бразилії, як бачимо, розсудили 10% світового ринку космічних інакше, звернувшись до України. запусків.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 2 ж о в т н я 2 010 №40 (144)

БЕЗМЕЖНЕ НЕБО

Битва за Місяць Олена ЗЕЛЕНІНА Нинішньої осені відзначається сорокаліття запуску «Місяцехода-1», який мав продемонструвати світу геній радянської конструкторської думки. Однак перший у світі планетохід не розкрив би людству місячних таємниць, якби не українські вчені та інженери.

КОЛИШНЯ СЛАВА НА МУЗЕЙНОМУ СТЕНДІ о початку космічної експедиції можливості планетохода випробовували на спеціальному полігоні під Євпаторією, а апаратура системи управління для цих автоматичних станцій випускалася на харківському науково-виробничому підприємстві «Об’єднання «Комунар». Фахівці конструкторського бюро заводу забезпечували пріоритет СРСР у вивченні Місяця, аж до станції «Місяць-24», яка і завершила дослідну програму. Системи управління для потужної ракети-носія «Протон», яка використовувалася для запуску місячних автоматів, і наземний випробно-пусковий комплекс також розроблені фахівцями «Комунару». У музеї підприємства можна побачити не тільки фотографії самохідних апаратів, а й блок управління кутовою стабілізацією та орієнтацією під час польоту трасою до Місяця й виходу на навколоземну орбіту. Але, попри безперечні досягнення та переваги вітчизняної космонавтики, першим на Місяць усе-таки ступив американець. Досі немає однозначної відповіді на запитання, чому місячна програма, яка так добре починалася, не була виконана в СРСР, який наполегливо прагнув «наздогнати й перегнати Америку». Офіційне пояснення — мовляв, навіщо піддавати ризику людину, коли можна одержати необхідну інформацію про нашу найближчу супутницю за допомогою досконалої техніки та унікальних приладів — було цілком переконливим. Тим більше, що його старанно намагалися підкріпити польотами дослідних станцій не тільки на Місяць, а й на Марс і Венеру, що, певне, мало продемонструвати вірність наміченому курсу й програмній послідовності. Однак дотепер залишається відчуття якоїсь на-

півправди, недомовленості, а в емоційному плані — програшу. Як не крути, а висадження людини на Місяць ми програли. Чому? КОЛИ КІЛЬКІСТЬ НЕ ЗАБЕЗПЕЧИЛА ЯКОСТІ отографії гігантської радянської ракети Н-1 кілька років тому були представлені на сайті російського Центру досліджень міцності. На думку експертів, ракету сфотографували під час ранніх випробувань і на знімках відбито її перший ступінь, який досі не демонструвався. Розроблена для виведення в космос радянського місячного пілотованого корабля, Н-1 — результат титанічної роботи радянських учених, конструкторів та інженерів. Першому ступеню повинні були надавати руху 32 ракетних двигуни. Однак, як відзначають харківські фахівці, ракета була сконструйована не найоптимальнішим чином: у той час у США вже з’явилися потужні двигуни, які дозволяли обійтися на старті їхньою невеликою кількістю. Треба відзначити, що вітчизняне ракетобудування стояло на «трьох китах»: Сергій Корольов розробляв ракети в цілому, Валентин Глушко створював двигуни, а Микола Пилюгін — системи керування. Адміністративно один одному не підпорядковувалися, це була унікальна корпорація головних конструкторів. Корольов запропонував Валентинові Глушку сконструювати двигуни, здатні вивести на орбіту місячний пілотований корабель. Надзвичайно складне завдання щодо теорії горіння й вібраційних процесів. Необхідні були додаткові фінансові кошти, причому чималі, для створення випробних стендів і полігона, але їх не зміг забезпечити навіть Корольов. «Тоді я відмовляюся брати участь у створенні місячної ракети», — пішов на принцип Глушко. Щоб послати на Місяць екіпаж із трьох чоловік, треба було вивести на орбіту косміч-

ний корабель мінімальною вагою 100 тонн. Але навіть один із кращих радянських ракетоносіїв «Протон» (головний конструктор В. Челомей) міг виводити тільки 20-тонні кораблі. У цих умовах Корольов змушений був вирішувати завдання не якістю двигунів, а їхньою кількістю, поставивши на першому ступені Н-1 відразу 32 двигуни конструкції Кузнєцова. Неважко здогадатися, що в такому разі ймовірність відмови системи зростає неймовірно. Коли дійшло до пробного запуску Н-1, помічник Корольова Леонід Воскресенський, відповідальний за всі пуски, завдання виконувати відмовився. «Мені потрібний стенд для

Місяць вимпел СРСР. Перша спроба завершилася тим, що радянський «місячник» пролетів мимо. Друга, здійснена за допомогою модернізованої корольовської ракети Р-7, була вдалою. Таким чином, Радянський Союз першим створив апарат, який досяг поверхні Місяця. Американцям, якими, до речі, керував тоді німецький учений Вернер фон Браун, не вдалося досягти аналогічної мети навіть із третьої спроби – їхні ракети не змогли розвинути другої космічної швидкості. Надалі радянські інженери й конструктори неодноразово випереджали США. Станція «Місяць-3» першою передала на Землю знімок протилежного боку Місяця, «Місяць-9» упер-

ПОЛІТЕКОНОМІЯ КОСМОСУ ікаво, що російські конструктори вже після розвалу СРСР розробили модернізовану ракету-носій «Протон-М», але її довго не могли запустити в серійне виробництво, бо коштувала вона приблизно втричі дорожче від «старого» «Протона». Але запуски російських ракет донині частково забезпечують роботою харківських інженерів, робітників, техніків, а також випробувачів «Комунару». Завод залишається головним розробником і виробником систем управління ракет-носіїв «Союз», «Протон» і «Зеніт-3SL». Сьогодні багато говорять про те, що очікуваний запуск китайського космонавта на Місяць — перший крок на шляху до якісного перелому в освоєнні космічного простору. Змагання за Місяць може розпочатися знову. Адже там зосереджені запаси багатьох корисних копалин, крім того, Місяць є платформою для запуску в космос будь-яких систем, у тому числі й військових, з нього можна обстрілювати Землю за допомогою лазерів і променевої зброї. У світовій пресі багато прогнозів, що битва за Місяць буде спочатку віртуальною, на рівні гонитви технологій, а потім і реальною. Однак, як свідчать події миМісяцехід нулого століття, військововипробувань», — сказав він. ше здійснив м’яку посадку на стратегічне значення МісяАле Корольов його думкою поверхню супутника Землі й ця в наш час дуже перебільзневажив (успіхи американ- доставив на його поверхню шується. «Зоряні війни» — це дуже дорого. Навіть для США. ців підганяли!). Н-1 запус- науково-дослідну апаратуру. Але американцям удалося Та й чи знадобиться це комутили без стендових випробузробити більше. Після польоту небудь? Космос уже зараз вань. Через кілька десятків сеЮрія Гагаріна вони буквально успішно використовується для кунд після зльоту вона вибухзібрали в кулак всю свою фісупутникового спостереження нула. Фахівці були одностайні за районами наземних війв тому, що велика кількість ЗАХМАРНІ ЦИФРИ ськових конфліктів і для кодвигунів і погубила радянську місячну ракету. За даними «Росавіакосмосу», ректування бойових дій на Проект було закрито. Усі життєвий цикл станції «Мир» Землі. А ось насправді цікавий ракети Н-1 знищені, але ба- обійшовся в $4,3 млрд. Прографакт: КНР за рахунок вивегато частин удалося збе- ма «Шаттла» коштувала америдення на орбіту комерційрегти. За даними Бі-бі-сі, у канським платникам податків них супутників заробляє 1997 році 94 частини Н-1, що $16 млрд. Радянський «Буран» був вже більше Росії. І заяви кизалишилися, продали аме- «лише» на $3 млрд дешевше. тайців про створення власриканській компанії Kistler нансову, технічну й інтелекту- ної орбітальної станції мають як... металобрухт. альну міць. Укладали гроші в практичний сенс і з політичновітню випробну базу, у полі- ної, і з економічної, і з наукоСЛІДИ НА МІСЯЧНИХ гони, у науково-дослідні цен- вої точки зору. Висадка китайСТЕЖКАХ три та університетську осві- ського громадянина на Місяць онитва за освоєння Місяця ту. А економічна міць СРСР — питання тільки політичного між СРСР і США була ша- уже почала поступатися США. престижу. У цьому Китай наленою. Радянська місячна про- На американську місячну про- слідує СРСР, прагнучи стати граму було виділено близько грама почалася ще 1958 року, $30 млрд. За деяким даними, другою за міццю світовою дерколи у напрямку Місяця по- Радянський Союз зміг освоїти жавою після США. При цьому летів перший об’єкт, що до- тільки $6 млрд. Тому Корольов китайці успішно користуютьсяг другої космічної швид- і змушений був відмовити ся російськими та українськикості (приблизно 11 км/сек.). Глушку в будівництві випро- ми конструкторськими нароУже тоді хотіли доставити на бних стендів. бітками.

ДОВІДКА «УТГ»

Н-1 на старті

«Місяцехід-1», перший у світі планетохід, який успішно працював на поверхні іншого небесного тіла, належить до серії радянських дистанційно керованих самохідних апаратів для дослідження Місяця. Поєднує в собі функції двох різнорідних технічних пристроїв — космічного апарата й транспортного засобу високої прохідності. Призначався для вивчення особливостей місячної поверхні, радіоактивного та

рентгенівського космічного випромінювання на Місяці, хімічного складу та властивостей ґрунту. Доставлений на Місяць 17 листопада 1970 року й майже рік працював на його поверхні. Загадково щез 2007 року (його не побачили під час лазерного зондування поверхні Місяця). Знайдений у квітні 2010 року американським ученим Томом Мерфі та його колегами за допомогою лазерних ім-

пульсів, відправлених із телескопа обсерваторії Апаче-Пойнт у Нью-Мексико (США). «Земний» екземпляр «Місяцехода-1» вперше був публічно продемонстрований на VII міжнародній науково-технічній конференції «Планетоходи, космічна роботехніка й наземні ровери», яка відбулася недавно в Санкт-Петербурзі, де створювався один із елементів місячної машини — шасі високої прохідності.

Українська технічна газета

№40 (144) В і в т о р о к , 1 2 ж о в т н я 2 010

ЗНАЮ, ЯК

Розумні та сміливі «Сталий розвиток під час змін» — гасло VI міжнародного салону винаходів і нових технологій «Новий час», який відбувся в Севастополі, суперечливе лише на перший погляд Сергій ДУМКЕВИЧ Справжньому винахідникові недостатньо бути просто розумним. Треба бути ще й дуже сміливим. Хоча б для того, щоб гідно відповідати на обвинувачення в науковій несумлінності й не звертати уваги на образливі ярлики, які навішують далекі від креативності люди. Севастопольський салон довів, що розумних і сміливих у нас вистачає.

НА ВСЬОМУ ГОТОВОМУ? Україні на кожен мільйон жителів припадає близько 240—250 запатентованих винаходів на рік. Приблизно такі ж результати в росіян. Це не так уже й багато. У Кореї або в Японії винаходять у десять разів більше. — Звідси висока технологічність і наукомісткість їхнього виробництва, — говорить генеральний менеджер салону Володимир Куликов. — А ми звикли одержувати все в готовому вигляді: з Китаю — дешевий одяг, побутову техніку, аж до плавучих платформ, які Україна чомусь купує в Піднебесної, хоча їх успішно складають у Севастополі. В усьому світі на таких ярмарках стоять черги відвідувачів, адже винахід — це найцінніший продукт. Наш салон відвідує близько п’яти тисяч чоловік на день: для України це непогано, але в порівнянні з іншими виставками світу — мало. — Учені не затребувані нашою промисловістю — це спільне лихо для України й Росії, — розвиває тему член журі салону, голова СанктПетербурзької організації Всеросійського товариства винахідників і раціоналізаторів Володимир Чернолєс. — Жодного бізнесмена я тут ще не бачив, хоча зовсім не важко, а в багатьох випадках — дуже вигідно дати життя цим винаходам. Чому ж ми такі неорганізовані, неповороткі? Краще від письменника Віктора Астаф’єва на це запитання ще ніхто не відповів: «Бо ми занадто багаті». От Німеччина або Японія жи-

вуть у тісноті, на глинистих ґрунтах, на скелях, і тому змушені думати. Однак сенс інновацій не в тому, щоб мати прибутковий бізнес — це психологія бухгалтера. Справжній їхній сенс, як і подібних ярмарків, — у саморозвитку людини й суспільства, а також у корисному спілкуванні між колегами-винахідниками. БЕЗХВОСТИЙ ВЕРТОЛІТ ТА ІНШІ КРИЛАТІ ІДЕЇ арків’янин Адалет Ісмаїлов винайшов вузол редуктора, який дозволяє будувати безхвості вертольоти. Цей пристрій компенсує реактивний момент вертолітного гвинта. Нагадаємо, що хвіст вертольота, точні-

ехнологія LG Network Monitor належить до найактуальніших трендів сьогодення — «віртуалізації» і розподілених (хмарних) обчислень. Користувачам системи надається можливість спільного використання обчислювальних потужнос-

ожливо, Антон Канаткін із Єкатеринбурга вже заклав основи архітектури майбутнього, пропонуючи будувати не просто будинки, а піктографічні резонатори, форма яких гармонізуватиме (тобто поліпшуватиме) простір не тільки усередині самої споруди, а й у всьому багатомільйонному мегаполісі. Так, представлений ним малюнок бізнес-центру являє собою рунічний знак «кійг», який символізує волю, енергію й любов. Друга архітектурна ідея більш практична. Вона полягає в тому, що можна зводити будинки навіть у пустелі, де вони добуватимуть собі воду просто з повітря. Крім того, такі абсолютно екологічно чисті будинки-губки зможуть самі себе забезпечувати енергією.

ДОКТОР КОСМОС к роз’яснив автор цієї вигадливої антени Володимир Селищев, її завдання в тому, щоб брати енергію з електромагнітного поля Землі, спеціальним чином її трансформуючи й віддаючи кому треба. Не перераховуватимемо всі переваги цього концентратора енергії, оскільки список дуже довгий. Але що цікаво: радіус дії в кожного приладу різний — від 25 до 300 м. Тобто поки я мирно бродив ярмарком винаходів, на мене, без моєї на те згоди, сприятливо (а може, і ні) впливала оця штука. Сподіватимемось, що винахідник не помилився в розрахунках…

відповідно забезпечує незалежну роботу тієї ж кількості користувальницьких робочих столів. Як операційна система для нового сітьового рішення використовуватиметься Windows MultiPoint Server (WMS) 2010 — програмне забезпечення корпорації Microsoft, розроблене спеціально для використання в громадських організаціях (школах, лабораторіях, бібліотеках). Система дозволяє адміністраторові, який не має фахової освіти (наприклад учителеві або працівникові бібліотеки), управляти терміналами користувачів. Опе-

ратор може контролювати доступ до тієї або іншої інформації, вмикати й вимикати сітьовий доступ, організовувати обмін завданнями й файлами. За умовами підписаної угоди LG Electronics представить нову родину сітьових моніторів у середині 2011 року. Очікується, що основними сферами застосування сітьової платформи стануть наука та освіта. За словами самих виробників, LG Network Monitor дозволить клієнтам знизити витрати на обладнання на 50% і скоротити споживання електроенергії на

Компанія LG Electronics і корпорація Microsoft підписали ліцензійну угоду про співробітництво в галузі розробки технології LG Network Monitor

Приміром, Ірина Осадча з київської школи «Евроніка» запропонувала вдосконалити швейну машинку. Її ідея полягає в принципово новому двигуні для голки, який являє собою дві електрокотушки. Угору-вниз крізь котушки голка рухається завдяки електромагнітному полю. Швейна машинка майбутнього обіцяє заощаджувати електроенергію, підвищити продуктивність роботи, не ламати голки й не псувати тканину. А ще завдяки компактним розмірам вона вільно вміщається в одній руці.

дин із найактивніших учасників таких винахідницьких ярмарків киянин Юрій Марцинішин представив відразу три «прилади». Почнемо із трубки, названої на честь автора. За «легендою» винаходу, досить пропустити через неї будь-яку рідину, призначену для пиття, і вона набуває зцілювальних властивостей. Секрет фільтра полягає в полі концентрації енергії, яка заміняє негативну інформацію, що міститься в рідині, на позитивну. Після теорії розпочали експерименти. Бажаючі могли спробувати звичайну воду й пропущену через нержавіючу трубку. Чесно сказати, відфільтрована вода здалася мені зовсім звичайною. Помітивши мій скепсис, винахідник налиЮрій Марцинішин ває в трубку... горілку. Що ж, заради чистоти експерименту ше його кільова балка, признадовелося спробувати. Профільчений для того, щоб під час роботи гвинтів повітряна машина трована інформацією горілка не крутилася навколо своєї осі, виявилася «смачнішою». Зрозуміло, дати гарантію якості притобто для стійкості. — Це рішення дозволить ладу не маю права, оскільки в зменшити масу вертольота і дегустації не експерт, і тим більйого габарити, — говорить ав- ше в очищенні алкоголю інфортор. — А отже, зробить польо- мацією. ти безпечнішими. ідвідуваНа радість відвідуваХоча ідея ще вимагає до- чів, наукові «фокуси» си» на роблення, Адалет Ісмаїлов не цьому не закінчилися. лися. сумнівається в успіху. Його продедерозробкою вже зацікавилися Винахідник монстрував робоканадські, американські та роту приладу, який сійські авіабудівні компанії. має заощаджувати ього року на ярмарку ви- електрику на 30% находів «Новий час» було і збільшити при як ніколи багато молодих вина- цьому показники хідників. Із 300 розробок, пред- потужності елекставлених на суд журі, 60 нале- троприладів. Як жать школярам і студентам. тільки автор вми-

Один комп’ютер на всіх

Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ

кав тумблер апарата із важковимовною назвою «РПЕНС», усі три лампочки починали горіти вдвічі яскравіше (про це свідчило табло спеціального приладу), а кількість споживаної електрики зменшувалася втричі. Був ще інтенсифікатор газоподібного палива, який на 25% скорочує споживання газу, перед спалюванням приводячи його в більш якісний стан.

тей одного ПК. При цьому вся інформація зберігається на центральному комп’ютері, а запуск додатків і доступ до файлів виконуються віддаленими користувачами з робочих станцій, підключених за допомогою мережі терміналів. Рішення LG Network Monitor дозволяє підключати до одного сервера до 31 монітора й

Малюнок Ігоря КИЙКА

НАУКА — ЗА ГЕНДЕРНУ РІВНІСТЬ давалося б, у сучасному суспільстві вже давно немає місця гендерним забобонам. Але ніде правди діти, рівність між жінкою й чоловіком у багатьох робочих колективах лише декларація. А жінки тим часом сміливо йдуть у науку, у творчість, в інші «виключно чоловічі» сфери діяльності. І часто в новому колективі вони не почуваються рівноцінною ланкою й навіть не ідентифікують себе як професіонали. Виявляється, негативні гендерні прояви з боку чоловіків приводять до розвалу колективу й зниження продуктивності праці. І от група вчених із СанктПетербурга (до речі, усі жінки) запропонувала принципи формування змішаного колективу. «Ноу-хау» передбачає діагностувати всіх кандидатів чоловічої статі на гендерну настанову, або, простіше кажучи, на ставлення до колеги-жінки. Результати, говорять, чудові: жоден сформований колектив не розпався, значно підвищилася продуктивність праці. Але от питання: куди подіти чоловіків, які не пройшли випробування?..

ПЕРЕМОЖЦІ НОВОГО ЧАСУ оловний приз міжнародного журі салону «Новий час» здобув 83-літній винахідник із Санкт-Петербурга К. Голубцов за прилад для ранньої діагностики патологічних станів зорової системи людини «Амелія-2». Цей маленький апарат виконує функції відразу декількох медичних приладів, використовуваних у діагностиці ока. Їхня загальна вартість може сягати $15 тис. Винахідник «Амелії» уклався лише в $2 тис. Приз «Жінка-винахідник» здобула Д. Худайназарова з м. Санкт-Петербурга за вже знайомий читачеві «Спосіб формування змішаного колективу для вирішення творчих завдань». Приз «Соціальна технологія» присудили школяреві І. Пустовойтенку (м. Севастополь) за комп’ютерну програму «Херсонес Таврійський». «Кращий товарний знак» — «Азорель» (м. Немиров Вінницької області). Спеціальний приз «Молодий винахідник» здобув п’ятнадцятирічний В. Шевцов (м. Ростов-на-Дону) за винахід «Вібростійкий оптичний вимірник малих переміщень».

Фото автора

80%. А це чимала економія для шкіл і навчальних закладів, які зможуть використовувати сучасну комп’ютерну техніку навіть в умовах традиційно недостатнього фінансування.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 2 ж о в т н я 2 010 №40 (144)

ЗАКОН ЗБЕРЕЖЕННЯ ДУМКИ

Трохи лірики про фізика Наталя ПРОВОРОВА Напевно, кожен із нас пам’ятає зі шкільного курсу фізики дивні постулати Бора. Сьогоднішній матеріал — про їх не менш дивного створювача. 7 жовтня виповнилося 125 років від дня його народження.

«Б

ідна мати!» — співчутливо зітхали перехожі, дивлячись на незвичайну молоду жінку, яка щось захоплено розповідала двом хлопчикам із застиглими гримасами на обличчях. Нерухомий погляд і відкритий рот були незмінним виразом у маленьких Нільса й Харальда Борів у моменти всепоглинального зосередження, і це часто давало привід незнайомим людям сумніватися в їхній розумовій повноцінності. Молодший Харальд незабаром почав справляти враження всебічно обдарованої дитини. А от старший Нільс так ніколи цього не навчився. Його однокурсниця Хельга Лунд, яка вступила в університет уже маючи певний педагогічний стаж і вважаючи себе навченим досвідом педагогом, навскидку оцінюва ла здібності своїх одногрупників. Діагноз Бору вона поставила невтішний: «Цьому юнакові важко даватиметься математика». Чи треба говорити, що лекції з теорії ймовірності у виконанні професора Тіле, який звик висловлюватися у вигадливій манері, легко сприймав єдиний студент — той самий, який в очах «досвідченого педагога» виглядав дурнем... Професорське середовище, у якому виховувалися брати Бори, робило свою справу. Регулярні

дискусії квартету «Чотири «Ф» у складі фізіолога-батька, філософа Харальда Хеффдінга, фізика Крістіана Крістіансена й філолога Вільгельма Томсена спонукали до міркувань і зміцнювали навдивовижу однакову в обох схильність до зосередження. Але в той же час брати кардинально відрізнялися. Молодший, Харальд, був швидкий у судженнях – порівняно з ним старший, Нільс, здавався тугодумом. Харальд був артистично глузливий і нерідко кепкував із Нільса. Часто предметом жартів було їх спільне хобі — футбол. Його тільки недавно завезли з Англії, і батько відразу ж віддав своїх синів у футбольну команду. Молодший півзахисник говорив про старшого, що той добрий голкіпер, тільки бариться з виходом до м’яча. Нільс же був усмішливо незлобивий і часто разом з іншими сміявся над жартами брата. Він щиро любив свого Харальда. Це для нього — тоді дошкільника — Нільс майстрував на уроці праці скриньку для театру й сперечався із учителем, який не дозволяв забрати «витвір» додому. А вступивши в інститут, Нільс відмовився користуватися почесним студентським привілеєм

— носити чорну шапочку: чекав на вступ брата. А Харальду легко давалося все: і математика, і скрипка, і футбол. У складі збірної Данії він навіть виграв «срібло» на Олімпіаді 1908 року. Така різнобічність, однак, дуже непокоїла батька, який уважав, що багато успіхів можуть свідчити про поверховість натури й нездатність гідно служити науці. Двічі кандидат на Нобелівську премію, він покладав надії на старшого Нільса — вдумливого й розважливого. Утім, навіть батько не витримав випробування розважливістю, якому піддав його улюблений син. Нільс надто довго готував свою магістерську роботу — уже встиг захиститися молодший брат, який на два роки пізніше став студентом, а старший усе сидів і сидів у бібліотеках, усебічно вивчаючи питання електронної теорії, кількість навчальних курсів, монографій і журнальних статей з якої весь час зростала. І тоді батько відправив сина подалі від цивілізації, у розпорядження знайомому сільському священикові. Крім того, Борстарший сподівався, що син навчиться сам оформляти свої думки: «Припиніть допомага-

ти йому так ретельно, нехай він учиться писати самостійно!» Утім, як і в багатьох випадках, прозорливою виявилася мати невдачливого студента. Після того, як школярем Нільс написав твір з теми «Використання сил природи в побуті», у якому було єдине речення («Ми вдома ніяких сил природи не використовуємо!»), мати зрозуміла, що вся річ — в особливостях мислення, які не можна виправити. Нільс Бор так ніколи й не став писати самостійно — на посаді вірного секретаря мати замінила дружина, а її — сини... Ізольованість від цивілізації виправдала себе багаторазово: уже через рік після магістерської роботи Нільс Бор захищав докторську дисертацію з класичної електронної теорії. У тій же сільській самітності відкрив він для себе Кьєркегора з його відверто антинауковим: «Геній, по суті своїй, несвідомий — він не надає аргументів». Кьєркегорівські «Етапи», якими зачитувався молодий фізик, критикував його вчитель філософії Харальд Хеффдінг — за зневагу природними законами безперервності розвитку й проповідування незбагненних стрибків. Кожен етап за Кьєркегором — це не закономірно наступний період життя; це різко окреслений період, перейти до якого можна лише за допомогою стрибка... Невідомо, яку роль відіграли ці «Етапи» через чотири роки — в інтуїтивному, «антинауковому» на той час осяянні Нільса Бора про незбагненні стрибки електронів з орбіти на орбіту в резерфордівських атомах! Та й чи мало які щасливі випадки вивели цього скромного й завзятого юнака на орбіту світової популярності — усе складалося якнайкраще. Була сестра матері — тітка Ханна, перша в

Передплатити «Українську технічну газету» ви можете, звернувшись до поштових відділень, а також до передплатних агентств: БІЛА ЦЕРКВА Передплатне агентство «KSS» 4-71-93 БЕРДЯНСЬК Передплатне агентство «KSS» 4-85-91 ВІННИЦЯ Бліц-Інформ 27-66-58 ГОРЛІВКА ООО «ЕкспресМедіа» 22-12-34 Передплатне агентство «KSS» 19-53-61 ДОНЕЦЬК Донбас-Де-Юре 382-68-25/26 Ідея 381-09-32 Кріотехніка 311-76-81 Бліц-Інформ 389-12-21 (22) Передплатне агентство «KSS» 343-58-99, 345-03-59

СамітДніпропетровськ 370-44-23, 370-45-12 Передплатне агентство «KSS» 790-06-53, 790-06 -53, 790-10-69 ДРОГОБИЧ Паращак 41-54-74 ЖИТОМИР Бліц-Інформ 36-04-00 ЗАПОРІЖЖЯ Бліц-Інформ 33-20-34 ПрессервісКур’єр 220-07-97 Меркурій 220-87-61 Передплатне Пер едплатне агентство агентс тво «KSS» 213-49-50, 213 -49-50, 220-96-00

ІВАНО-ФРАНКІВСЬК Світ преси п еси 4-91-88 Філіпова Н.О. ДНІПРОПЕТРОВСЬК 50-13-20 Меркурій Бліц-Інформ 744-73-15, 744-16-61 55-96-05 55 -96-05

КИЇВ Бліц-Інформ 205-51-10 20551-10 ВПА 502-02-22 502-02 -22 Кондор 408-76-25 408-76-52 Прес-центр 536-11-75 Саміт 521-26-05 Передплатне Пе редплатне агентство «KSS» 585-80-80 Меркурій 248-88-08 КІРОВОГРАД Бліц-Інформ 32-03-06 КРЕМЕНЧУК Меркурій 70-03-84 Саміт-Кременчук Саміт-Кременчук 3-21-88 Передплатне агентство «KSS» 79-63-56 КРИВИЙ РІГ Бліц-Інформ Бліц-Інфор 26-63-03

Кур’єрська служба передплати та доставки 404-04-94 СПД «Соколов» 404-82-71 ЛЬВІВ Ділова преса 70-54-82 Західний кур’єр 23-04-10 Фактор 41-83-91 ПресМаксимум 97-15-15 Передплатне агентство «KSS» 241-91-65 ЛУГАНСЬК Бліц-Інформ 50-10-56 Передплатне Пер едплатне агентство «КSS» 71-07-02 ЛУЦЬК Бліц-Інформ 72-05-48 МАРІУПОЛЬ МАРІУПОЛЬ Бліц-Інформ 47-01-08 Передплатне агентство «KSS» 40-46-06

МИКОЛАЇВ ТЕПС & С 47-47-75, 47-47-35 НОУ-ХАУ 47-20-03, 47-17-77 Саміт-Миколаїв Саміт-Мико лаїв 56-10-69 Передплатне агентство «KSS» 58-00-99 НІКОПОЛЬ Ай-Джі-Електронікс 2-59-90 Передплатне агентство «KSS» 65-09-44 НОВОВОЛИНСЬК Мазур Ма зурова ова 4-07-71 НОВОМОСКОВСЬК Меркурій 721-93-93 ОДЕСА ОДЕСА Ласка 711-66-16 Пугачова Пуга чова 237-17-80 Агентство Агентст во Наш Бізнес 718-06-08, 714-41-68

Передплатне агентство «KSS» 777-03-55 ПАВЛОГРАД Меркурій 6-00-93 ПОЛТАВА Агентство передплати передп лати АНП 50-93-10 Бліц-Інформ 50-92-61 Передплатне агентство «KSS» 50-93-10 РІВНЕ Передпл тне Передплатне агентство «KSS» 43-20-12 Бліц-Інформ 62-33-06, СЕВАСТОПОЛЬ СЕВАСТОПОЛЬ Бліц-Інформ 45-37-76 Фактор-Преса 45-55-82 Передплатне агентство «KSS» 54-90-64 СІМФЕРОПОЛЬ Бліц-Інформ 249-300 Саміт-Крим 51-24-93

Флора 27-00-92 Фактор-Преса 60-04-56 Передплатне агентство «KSS» 62-07-56 СУМИ ДІАДА 78-03-55 Еллада S 25-12-49 Передплатне агентство «KSS» 61-95-50 ТЕРНОПІЛЬ Попович 25-18-23 Передплатне агентство «KSS» 23-51-51 ХАРКІВ Фактор-Преса 738-29-73 Передплатне агентство «KSS» 756-68-48 ХЕРСОН Кобзар 42-09-09

Передплатне агентство «KSS» 26-63-59 ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ Фактор-Преса 63-50-68 Бліц-Інформ 78-82-20, 78-77-38 ЧЕРКАСИ ЧЕР КАСИ Бліц-Інформ 36-10-29, 36-10-31 Передплатне агентство «КSS» 56-97-69 ЧЕРНІГіВ Бліц-Інформ 65-18-82 Передплатне агентство «КSS» 60-45-13 ЧЕРНІВЦІ Ключук 24-73-83 Передплатне агентство «KSS» 58-40-57 ЯЛТА Саміт-Крим 32-41-35 Передплатне агентство «KSS» 506-27-73

країні жінка — магістр фізики, яка брала активну участь у вихованні племінника. Був ревнивий університетський викладач фізики Крістіан Крістіансен, який вчасно віднадив багатообіцяльного студента від занять філософією, що полюбилася тому, — це Крістіансен дав Бору завдання, виконання якого забирало всі сили й думки: підготувати огляд робіт про радіоактивні перетворення (а це 1904 рік, коли все, що стосувалося радіоактивності, було абсолютно нове). Нарешті, був активний і рішучий фізикекспериментатор Ернест Резерфорд, автор планетарної моделі атома, який беззастережно повірив молодому Бору. Він не любив млявих і теоретиків, а у відповідь на здивовані запитання про те, чому він слухає Бора, жартував: «Тому що Бор — це інше... Бор — футболіст!» І, звичайно, була безумовна любов до істини, яка сполучалася з дитячою безпосередністю — на шкоду будь-чому. У шкільні роки на нього з нерозумінням дивилися однокласники, коли він дозволяв собі відповідати на іспитах не так, як написано в підручниках, якщо вважав викладене неправильним («Адже могла постраждати істина!»). Не зрозумів його й великий відкривач електрона Джозеф Томсон, на стажування в Кембридж до якого рвався й зумів потрапити недавній студент Нільс Бор. Під час першого знайомства стажист указав корифеєві на помилки в статті й зніяковіло заявив ламаною англійською: «Чи не правда, сер Джозефе, як важливо, що помилки знайдено!» Сам же Бор ніколи не боявся показати свою некомпетентність — у цьому він через багато років зізнався своєму учневі, Льву Ландау, який випитував у вчителя секрет його успіху.

ПОЧАЛАСЯ ПЕРЕДПЛАТА НА «УКРАЇНСЬКУ ТЕХНІЧНУ ГАЗЕТУ» НА 2011 РІК

Передплачуйте у відділеннях «Укрпошти», передплатних агентствах та у відділі передплати редакції м. Київ тел./факс: (044) 440-82-09, тел.: (044) 221-06-50 м. Луганськ тел./факс: (0642) 59-93-91, тел.: (0642) 59-93-92 Е-mail: podpiska@tehnichka.com

Передплатні індекси: українською мовою

російською мовою

99309

99340

ВАРТІСТЬ ПЕРЕДПЛАТИ: на 1 міс. — 21,40 грн на 6 міс. — 128,40 грн на 12 міс. — 256,80 грн

Українська технічна газета

№40 (144) В і в т о р о к , 1 2 ж о в т н я 2 010

ТРЕБА БАЧИТИ

«Шостий елемент» Паризького автосалону

а Паризькому автосалоні-2010 світові автомобільні бренди демонструють головні досягнення індустрії. Днями увазі публіки була представлена одна з найочікуваніших новинок цього сезону — перегоновий спорткар Lamborghini Sesto Elemento (з італ. — «шостий елемент»). Потужність автомобіля вражає уяву — в Sesto Elemento використаний 10-циліндровий двигун об’ємом 5,2 л. У сполученні з повним приводом цей агрегат може розігнати машину до швидкості 100 км/ год. лише за 2,5 секунди. Але двигун — не єдина перевага «шостого елемента»: завдяки використанню високотехнологічних вуглеволоконних сполук конструкторам удалося довес-

ти вагу авто до рекордно низького показника — 999 кг. Це аж на 341 кг менше, ніж в іншої перегонової моделі від Lamborghini — Gallardo LP 570-4 Superleggera. Шасі машини виконано з армованого вуглево-

початку — від тривимірного моделювання до пророблення на всіх етапах технологічного ланцюжка, у тому числі симуляції, підтвердження характеристик, виробництва й випробування. Вихлоп-

локном пластику, причому використання цього матеріалу вперше було передбачено від самого

ні труби також виготовлені зі спеціального склянокерамічного композитного матеріалу.

Фільм за книгою про сайт

ідером кінопрокату в США несподівано став документальний фільм «The Social Network» («Соціальна мережа»), прем’єра якого відбулася 1 жовтня. Він знятий за романом Бена Мезрича «Мільярдери мимоволі: альтернативна історія створення Facebook» і описує етапи становлення одного з найуспішніших проектів в історії Інтернету. Ролі реальних створювачів Facebook і їхнього оточення виконують Джессі Айзенберг, Джастін Тімберлейк, Бренда Сонг і Ендрю Гарфілд.

У центрі картини — засновник соціальної мережі Facebook і її головний

Рекламний плакат фільму стверджує: ви не матимете 500 мільйонів друзів, не наживши при цьому декількох ворогів

менеджер Марк Цукерберг, чию віртуальну імперію оцінюють щонайменше в $24 млрд. За оприлюдненими у вересні даними журналу «Forbes», Цукерберг швидше за всіх інших мільярдерів збільшує свій капітал — тільки за останній рік його статки потроїлися. Сам засновник Facebook у ефірі американського телеканала ABC назвав блокбастер «вигадкою» і заявив, що не має наміру дивитися це кіно. Звичайно, що після таких слів головного героя інтерес глядачів до фільму тільки збільшився.

Два «бажання» від HTC

айваньська корпорація HTC представила минулого тижня в Лондоні два нових смартфони: HTC Desire Z і HTC Desire HD. Модель Z виявилася анонсованим ще в травні смартфоном на платформі Android з апаратною QWERT Y-клавіат у рою. У пристрої використаний процесор Qualcomm MSM7230 із частотою

800 МГц — міцний «середнячок» для пристроїв такого класу. Мобільник обладнаний 3,7-дюймовим рідкокристалічним дисплеєм розрізненням 800 на 480 пікселів, 5-мегапіксельною фотокамерою з підтримкою запису відео високого розрізнення, бездротовими інтерфейсами, приймачем GPS і стандартним роз’ємом аудіо (3,5 мм). Однак новизна полягає не так у його технічних характеристиках, як у оригінальному дизайнерському рішенні. Апарат за своїм форм-фактором чимсь нагадує слайдер, але насправді в ньому застосований дещо інший механізм.

Клавіатура встановлена на спеціальному шарнірі таким чином, що після розкриття розміщається на одному рівні з дисплеєм, а не під ним, як у слайдерів. Друга модель HD у більш традиційному моноблочному виконанні. Вона має трохи більший дисплей (4,3 дюйма), більш якісну 8-мегапіксельну камеру та процесор Snapdragon 8255 із частотою 1 ГГц. Для нічної зйомки в апараті передбачений світлодіодний фотоспалах. Обидві новинки одержали оновлену оболонку HTC Sence, що дозволяє управляти телефоном віддалено, а також передбачає декілька захисних заходів, корисних у разі втрати або крадіжки трубки.

Підготував Олександр БІЛИЛОВЕЦЬ