Украинская техническая газета №146

Проблема

Наука

Промисловість

ЛОМана перспектива Як запобігти загрозі дефіциту лому металів в Україні

Як розвивалася сталь Понад 20 млн грн вклали російські власники Донецького електрометалургійного заводу в запуск обтискного цеху, який урочисто уведений в експлуатацію на початку жовтня Стор. 6

Стор. 5

Вісім днів – і все життя 109-й Нобелівський тиждень став найважливішою подією року для світової наукової спільноти Стор. 10

Ювілей

Геннадій Півняк: «Я насправді щаслива людина» Що дозволяє одному з провідних вітчизняних університетів ситетів рухатися у потрібному ому напрямку із заданою ю швидкістю Стор. 8

Щотижневик Виходить щовівторка

www.tehnichka.com

№ 42 (146) 26 жовтня 2010 року

Кластерний марш: влада — хоче, бізнес — може Дніпропетровщина стане третьою, після Львівської й Донецької, областю України, де реалізується принципово нова стратегія керування регіональною економікою

«Вимпел» над «Артемом» Ключове підприємство вітчизняної «оборонки» готується до злиття з одним з активів федеральної російської корпорації Дмитро ТИМЧУК Державна акціонерна холдингова компанія «Артем», яка спеціалізується на виробництві авіаційних ракет, і російське ВАТ «Корпорація «Тактичне ракетне озброєння» створюють спільне підприємство. Від росіян у нього ввійде ВАТ «ДержМКБ «Вимпел», яке випускає аналогічну з нашим холдингом продукцію.

Небідні родичі

Стор. 4

Олена НЕПОКОРА

На «тихих» колесах

Невидимий удар

Із новими технологіями «Київметробуду» підземка стане комфортною та безпечною

На початку осені стало відомо про одну з найбільших комп’ютерних атак, яка, зважаючи на все, знаменує початок нової доби в міжнародних відносинах — доби кібервійн

Олександр БІЛИЛОВЕЦЬ У масштабі міста метрополітен — це ознака високого розвитку транспортної інфраструктури. У масштабі держави — показник рівня наукової і технічної думки, необхідного для створення підземної транспортної мережі. Але для інженерів робота «швидкого й зручного виду транспорту» — справжня перевірка «на міцність».

Одне з головних їхніх завдань — обмежити рівень шуму та ві-

Закінчення на стор. 11

брації, які супроводжують роботу кожної, у тому числі й підземної, залізниці. Шум, що посилюється в тунелях метро акустикою, позначається на комфорті поїздки. А от вібрація від руху коліс поверхнею рейок більш підступна, оскільки стає причиною осідання й руйнування тунелів, ушкодження несучих конструкцій вагонів. До того ж коливання переходять на фундаменти будинків, розташованих поблизу ліній і станцій метро.

Анатолій ЛЕМИШ

Хакери — Microsoft — 4:0 У середині червня в поле зору фахівців із комп’ютерної безпеки потрапив сітьовий вірус Stuxnet. Першою його виявила білоруська фірма VirusBlokAda в машинах одного іранського клієнта й повідомила про «знахідку» в Microsoft. Через кілька днів фахівці американської компанії підтвердили, що цей дивний вірус заражає в усьому світі комп’ютери під управлінням ОС Windows, які працюють у складі великих систем управління промисловими підприємствами, — від електростанцій і заводського виробництва до нафтопроводів і військових об’єктів.

Закінчення на стор. 12

До кінця року сторони внесуть свої пропозиції й опрацюють законодавчі ініціативи, які допоможуть здійснити такий альянс. У першому кварталі 2011-го питання буде обговорено з відповідними відомствами РФ і України. По суті, ідеться про «вливання» українського потенціалу в сегмент російської «оборонки». Корпорація «Тактичне ракетне озброєння» створена 2002 року. Метою її діяльності офіційно зазначені розроблення, виробництво, поставка й модернізація керованих ракет і комплексів тактичної керованої ракетної зброї для потреб міноборони Росії. Усі її 100% акцій — федеральна власність. До корпорації входять 19 підприємств. У цілому фінансовоекономічне становище її активів стабільне. Провідні структури концерну (НВЦ «Зірка-Стріла», ДП «Омський завод «Автоматика») працюють над виконанням великих експортних контрактів із військової тематики.

Закінчення на стор. 7

2

№ 42 (146)

26 жовтня 2010 року

Тут і тепер Наука

Різь під іранську нафту

Цитати тижня

ловинах Сирії, Об’єднаних Арабських Еміратів, Марокко, Нігерії, — сказав Денис Соломін, директор компанії з продажів нафтогазового бізнесу.

Ukrainian Premium Joint (UPJ) за технічними та експлуатаційними характеристиками не поступається аналогічним конструкціям, використовуваним у світовій практиці видобутку нафти й газу. Ущільнення нарізного з’єднання «метал-метал» у сполученні з упорною трапецеїдальною різзю забезпечує конструкції UPJ високу герметичність, міцність і стійкість до зрушувальних навантажень. Крім того, передбачає її сумісність із нарізними з’єднаннями типу NEW VAM.

Андрій СИДОРЕНКО Трубно-колісна компанія «ІНТЕРПАЙП» провела в Тегерані ділову зустріч із представниками найбільших іранських нафтогазових компаній (своїми нинішніми й потенційними клієнтами), презентувавши на ній преміальне нарізне з’єднання UPJ, призначене для облаштованості горизонтальних і похилих нафтових і газових свердловин, експлуатованих у складних геологічних умовах.

— Іран — один зі світових лідерів у видобутку нафти й газу й, відповідно, найбільший споживач трубної

Віктор Тихонов Віце-прем’єр-міністр України Зараз, в умовах глобалізації, Україна прагне бути не просто мостом, який з’єднує Захід і Схід, а й надійним партнером для представників усіх континентів. Для виконання такого непростого завдання нам необхідно вийти нарешті із кризового стану, забезпечити зростання економіки й гідний рівень життя громадян, затвердитися серед сильних і впливових країн світу.

Штефан Фюле Комісар ЄС із питань розширення та європейської політики сусідства Уряд Президента Віктора Януковича здійснив декілька важливих економічних реформ в останні місяці, які мають бути оцінені. Ці реформи йдуть у правильному напрямку й мають бути підтримані.

Засновник і видавець — колектив редакції «УТГ»

www.tehnichka.com Е. пошта: info@tehnichka.com ПРИ ВИКОРИСТАННІ МАТЕРІАЛІВ ПОСИЛАННЯ НА «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ.

Олена ЗЕЛЕНІНА вищилися ціни на реалізоване вугілля, активну позицію зайняв Мінвуглепром, з’явилося чимало пропозицій від інвесторів, і в першу чергу з оснащення й переоснащення добувних лав. Стабільно функціонує багато вугільних підприємств, у тому числі такі великі шахти, як «Краснолиманська», шахтоуправління «Донбас». Із випередженням плану працює вугільний комплекс Макіївки. У керівництва галузі є впевненість, що незабаром із Донецької області почнуть надходити повідомлення про виконання річних планів гірниками кращих підприємств.

було відправлено відразу після підтвердження готовності замовника прийняти вантаж. До речі, 9-й енергоблок Новочеркаської ГРЕС, де працюватиме генератор«гулівер» із Харкова, стане першим у Росії, де застосовується технологія спалювання вугілля в циркулюючому киплячому шарі. У порівнянні з традиційними вугільними блоками він має більш високий ККД і кращі екологічні характеристики. Ця технологія також дозволяє використовувати вугілля будь-якої марки.

Спеціальний поїзд, який включає дев’ять вагонів і єдину в СНД двадцятивісну залізничну платформу, знадобився для транспортування турбогенератора вагою понад 300 тонн, виробленого на ДП «Завод «Електроважмаш» (Харків) для Новочеркаської ГРЕС (Росія).

Поїзд йшов за графіком, що виключає можливість зустрічі з потягами, які йдуть сусідньою колією. На виготовлення турбогенератора знадобилося трохи більше двох років, що менше контрактного терміну. Обладнання

Українська верф побудує корпус і надбудову, а також установить частину арматури. «Сьогодні стратегія заводу спрямована на встановлення довгострокових ділових відносин як із потенційними замовниками, так і з існуючими партнерами підприємства», — прокоментував підписання нового договору генеральний директор ЧСЗ Валерій Калашников.

Державна акціонерна холдингова компанія «Чорноморський суднобудівний завод» уклала контракт із голландською компанією Damen Shipyards Bergum на будівництво корпусу контейнеровоза, що буде переданий замовникові в четвертому кварталі 2011 року.

Інтеграція в Єдиний економічний простір — ось пріоритетне завдання України на найближчу перспективу; тільки як його повноправна складова наша країна становить інтерес для західних партнерів.

Судно призначене для транспортування сухих вантажів і контейнерів.

Вони передбачають модернізацію глибоководного суднового ходу в гирлі Швидке в дельті Дунаю, забезпечення сучасної системи навігації та зв’язку, нарощування пропускної здатності під’їзних колій Ізмаїльського морського торговельного порту, утилізацію відходів флоту та ін.

Адреса редакції:

Микола СТОЛЯРОВ

Уперед і надовго

Костянтин Киричук Незалежний експерт-аналітик

Україна надала 5 своїх великих інвестиційних проектів у розроблювану Євросоюзом стратегію розвитку Дунайського регіону, оцінювану в 100 млн євро.

Спецрейс для «гулівера»

За словами першого заступника начальника управління вугільної промисловості Донецької облдержадміністрації Павла Золотопупова, вугільну галузь регіону довго лихоманило. Найбільше відставання зафіксоване у 2008 році, коли шахтарі не додали до плану 1,5 млн тонн палива. Сьогодні ситуація вирівнюється. Під-

Економіка в Україні почала відновлюватися, але й тут «дмуть зустрічні вітри», зокрема, уповільнене відновлення у світовій економіці, оскільки країни, що розвиваються, перебувають під великим впливом світових ринків. Тому винятковою можливістю підтримати зростання економіки України стане прискорення реформ і в цілому проведення відповідної економічної політики, що забезпечує опір світовим ударам.

мент продукції для нафтогазової галузі. Наші труби із з’єднанням UPJ успішно експлуатуються на сверд-

Добута стабільність На вугільних підприємствах Донецької області зупинене падіння виробництва. Гірники регіону вийшли на рівень видобутку вугілля 2009 року. Є й перші 25 тисяч тонн, видобуті понад виробничу програму.

Нуріель Рубіні Професор економіки в Stern School of Business університету Нью-Йорка

Одним абзацем

продукції. У свою чергу ІНТЕРПАЙП має багаторічний досвід виробництва й пропонує широкий сорта-

Компанія Kulczyk Oil Ventures Limited (Кіпр) завершила буріння своєї першої в Україні свердловини. Досягнуто проектну глибину свердловини Макіївська-19 (Луганська область) у 2060 м. Під час буріння виявлені потенційні

газоносні резервуари. Наразі ведеться підготовка до тестування, яке заплановане на листопад і здійснюватиметься як українським, так і закордонним обладнанням.

їна» (Франція) побудує в Івано-Франківській області гіпсокартонний завод. Перша черга інвестицій у будівництво підприємства — 50 млн євро.

ТОВ «Сен-Гобен будівельна продукція Укра-

У першому кварталі 2012 року планується за-

Головний редактор Світлана Ісаченко

04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28а

тел. 044 221-06-51, e-mail: isachenkosv@tehnichka.com

91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98в.

РЕДАКЦІЯ:

Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 12993-1877Р від 20.08.2007 р., видано Міністерством юстиції України.

Людмила Мельникова —

Ігор Павлюк — редактор відділу промисловості

відповідальний секретар тел. 0642 34-72-47

тел. 044 278-42-37 e-mail: pavluk@tehnichka.com;

Людмила Гречаник — редактор відділу технічної думки

Іван Спасокукоцький — редактор відділу IT

тел. 0642 34-72-47 e-mail: tehnomysl@tehnichka.com

тел. 044 278-42-37 e-mail: ivanspas@tehnichka.com

ВІДДІЛ РЕКЛАМИ: Ганна Шумакова — тел./факс:

Газета видається українською та російською мовами

(044) 278 42 37, тел.: (097) 534 23 04, Позиція авторів публікацій не завжди

e-mail: reklama@tehnichka.com

ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИ: Дмитро Баранов — тел./факс:

вершити роботу зі створення повної електронної бази навігаційних карт Дніпра. Нововведення дозволить головній внутрішній водній артерії країни приймати іноземні судна й поліпшить умови навігації вітчизняних суден.

збігається з позицією редакції. Редакція залишає за собою право виправляти матеріали та рецензувати рукописи. За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець.Матеріали, позначені (R),

(044) 440 82 09, тел.: (044) 221 06 50 публікуються на правах реклами.

Передплатні індекси: українською мовою — 99309 російською мовою — 99340 Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «Прес-Експрес». Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 50-08-54

Любов Соловйова — тел./факс: (0642) 59 93 91 тел.: (0642) 59 93 92,

e-mail: podpiska@tehnichka.com

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій.

Загальний наклад 16051 прим. Замовлення № 2294

3

№ 42 (146)

26 жовтня 2010 року

Тут і тепер Наука ЕКОНОМІКА Зафіксоване зростання інфляції у вересні 2,9% викликане кон’юнктурою світових цін на продовольчі товари й штучним ажіотажем на внутрішньому ринку. «Задля справедливості треба нагадати, що вересень 2009 року в порівнянні з вереснем 2008-го дав інфляцію 15%, а вересень поточного року в порівнянні з минулим — у 1,5 раза менше, близько 10%. Причому торік ні посухи, ні паніки на світових продовольчих ринках не було, і це також факт, про який наші опоненти або забувають, або не хочуть згадувати», — відзначив прем’єрміністр України Микола Азаров.

ПЕК Україна продовжує переконувати Росію в необхідності перегляду умов діючих газових контрактів. «Моя позиція полягає в тому, що не може довго працювати угода, яку одна зі сторін уважає невигідною. Я думаю, що ми все-таки з Росією знайдемо спільну мову й домовимося», — сказав прем’єр-міністр України Микола Азаров. При цьому він наголосив, що домогтися перегляду умов угоди досить складно, оскільки вони надзвичайно вигідні російській стороні. Росія, Україна й Словаччина в Братиславі підписали міжурядову угоду про перевезення ядерних матеріалів між РФ і Словаччиною через територію України.

«Підписаний документ повністю враховує міжнародні договори й національні законодавства трьох держав у галузі перевезення ядерних матеріалів, а також відповідні директиви Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ)», — відзначає «Росатом». Угода розрахована на тривалу перспективу з урахуванням наявних довгострокових контрактів між російськими й словацькими компаніями. У січні — вересні 2010 року галузеві підприємства Міністерства палива та енергетики України за рахунок усіх джерел фінансування освоїли 5778,9 млн грн капітальних вкладень, що на 9,2% менше відповідного показника 2009-го. В енергетиці освоєно 2814,4 млн грн капітальних вкладень, що на 30,9% менше в порівнянні з анало-

гічним показником минулого року. Тривають роботи з будівництва Дністровської ГАЕС, реконструкції енергоблоків ТЕС, каскаду Дніпровських ГЕС, будівництва магістральних електромереж для видачі потужності блоків атомних електростанцій. Україна має намір до кінця 2010 року укласти довгостроковий контракт про освоєння ринку скрапленого природного газу. Про це повідомив перший віцепрем’єр Андрій Клюєв. Україна почне видобуток нафти й газу на території Венесуели. Про таку домовленість повідомив Президент України Віктор Янукович на спільній прес-конференції зі своїм венесуельським колегою Уго Чавесом. Говорячи про транспортування венесуельської нафти в Білорусь, Президент відзначив: «Україна транспортуватиме нафту в тих обсягах, у яких вона надходитиме в наші чорноморські порти».

року збільшилася на 11,8% (на 2 млн 525,6 тис. тонн) у порівнянні з аналогічним періодом 2009 року. За даними Міністерства палива та енергетики України, у вересні 2010-го обсяг поставленої генерації товарної вугільної продукції збільшився на 9,2% у порівнянні з вереснем 2009 року. Вартість відправленої в січнівересні вугільної продукції становила 13 млрд 855,9 млн грн, що на 13,3% перевищило вартість вугілля, поставленого за 9 місяців 2009 року.

ПРОМИСЛОВІСТЬ У вересні 2010 року промислове виробництво збільшилося на 2,9% у порівнянні із серпнем 2010-го. У січні-вересні 2010 року в порівнянні із січнем-вереснем 2009-го промвиробництво зросло на 10,8%.

ВУГЛЕПРОМ Міністерство вугільної промисловості ініціює виставлення на приватизацію всіх державних вуглевидобувних підприємств у 2011 році. «Ми через фонд (Фонд державного майна) приватизуватимемо всі шахти, тобто стільки, скільки можна буде виставити на приватизацію. Це так звана розвідка боєм. Але сказати, скільки саме буде приватизовано в 2011-му, поки неможливо», — сказав міністр вугільної промисловості України Юрій Ященко. Він зауважив, що ринкова ціна продажу шахт формуватиметься, виходячи з їхньої капіталізації та інвестиційної привабливості. Міністерство вугільної промисловості України надасть представництву американського банку Goldman Sachs у Росії й СНД бізнес-проекти в українській вугільній галузі. Сторони домовилися, що представники Goldman Sachs найближчим часом ознайомляться й оброблять кілька проектів, які надасть Мінвуглепром, і визначаться з можливими напрямами подальшого співробітництва.

Міністр вугільної промисловості Юрій Ященко повідомив, що міністерство активно працює над залученням інвестицій у галузь. Поставка вугілля українським енергогенерувальним компаніям за січень-вересень 2010

У другому кварталі цього року валовий внутрішній продукт України збільшився на 5,9% щодо другого кварталу 2009-го, коли його падіння становило 17,8%. Кабінет Міністрів України готовий розглянути питання про відстрочку сплати податку на додану вартість на комплектувальні для підприємств суднобудівної галузі. «Уряд розгляне це питання й ухвалить рішення», — сказав прем’єр-міністр України Микола Азаров. Він відзначив, що Кабмін готовий ухвалити комплекс заходів для активізації роботи суднобудівної сфери, нагадавши, що проект Податкового кодексу передбачає нульову ставку податку на прибуток для суднобудівних підприємств на 10 років.

2020 року, що визначає пріоритети розвитку галузі. Основна мета стратегії — модернізація транспортного сектора економіки, створення умов для відновлення парку рухомого складу транспорту, модернізація безпеки на транспорті та енергетична ефективність.

ФІНАНСИ Закон про державний бюджет України на 2011 рік ухвалять не пізніше 10 грудня поточного року. Прем’єр-міністр України Микола Азаров заявив, що ухвалення бюджету залежить від Податкового кодексу, на базі якого він має бути розроблений. «Як тільки буде ухвалений Податковий кодекс, відразу ж уряд подасть у парламент бюджет. Це дасть можливість усім областям, районам, містам ухвалити до нового року свої бюджети для того, щоб ми з 1 січня вступили в життя з новим бюджетом», — сказав М.Азаров. Найбільші платежі України з державних боргів припадають на 2011 і 2013 роки — відповідно 53,5 млрд грн і 55,2 млрд грн. Про це повідомило Міністерство фінансів. У 2012 році обсяг виплат також буде значним — 47,8 млрд грн, а в 2014—2015 роках він скоротиться до 39 млрд гривень. При цьому в 2011 і 2012 роках основний обсяг виплат припадає на внутрішній борг: відповідно 39,1 млрд грн і 27,6 млрд грн, тоді як у 2013 і 2014-му — на зовнішній: відповідно 36,6 млрд грн і 23,5 млрд грн, а в 2015 році виплати з них будуть майже рівними. За останніми даними, міжнародні резерви Національного банку України становлять $34,8 млрд.

ТРАНСПОРТ Державна служба автомобільних доріг України «Укравтодор» планує залучити 3,5 млрд грн для будівництва незавершених розв’язок. За словами міністра транспорту та зв’язку Костянтина Єфименка, першочерговими проектами, фінансованими із залучених коштів, стануть завершення будівництва Жулянського шляхопроводу й дороги Київ—Ковель—Ягодин. Крім того, міністр повідомив, що цього року «Укравтодор» здасть в експлуатацію 750 км доріг, а наступного — 1200 км. Уряд України затвердив транспортну стратегію країни до

Найбільшими видатковими статтями банків є процентні витрати — 47%, відрахування в резерви — 36%, загальні адміністративні витрати — 21%.

БУДІВНИЦТВО Кабінет Міністрів України скасував свою постанову про обов’язкове страхування будівельно-монтажних робіт і страхування майнових ризиків за договором про участь у Фонді фінансування будівництва.

Документ дозволить скоротити строки виконання будівельномонтажних робіт, а також сприятиме поліпшенню фінансового становища забудовників.

СОЦІУМ Європейські депутати ухвалили резолюцію, яка пропонує ввести в ЄС системи мінімального доходу для всіх країн Євросоюзу з метою боротьби з бідністю. За даними Європарламенту, у бідності живуть близько 85 млн чоловік, або 17% населення ЄС. Перші жертви бідності — діти й люди похилого віку. На думку європейських депутатів, уведення систем мінімального доходу у всіх країнах ЄС, які забезпечуватимуться спеціальними заходами підтримки громадян із недостатнім доходом за рахунок фінансової допомоги й полегшення доступу до послуг, — один із найефективніших способів боротьби з бідністю, гарантія прийнятного рівня життя й сприяння соціальній інтеграції. У резолюції пропонується встановити «адекватні мінімальні доходи» у розмірі 60% від середніх доходів відповідних держав — членів ЄС.

АПК Міжнародні валютні резерви Національного банку України у вересні 2010 року зросли на 6,1%. Інтервенції НБУ на валютному ринку України у вересні становили: купівля валюти — $18,1 млн, продаж — $686,9 млн. Українські банки за січеньвересень поточного року, у порівнянні з відповідним періодом 2009 року, скоротили негативний фінансовий результат більш ніж у два рази. За даними НБУ, дохідна частина на 85% забезпечується за рахунок процентних доходів, на 11% — комісійних доходів.

У січні-вересні 2010 року ВАТ «Червона зірка» (м. Кіровоград) збільшило виробництво сільськогосподарської техніки в порівнянні з аналогічним періодом минулого в 3 рази. Зокрема, на території України було реалізовано 1264 одиниці техніки, у Росію експортувалося 1339, в інші країни — 398. Частка експорту в порівнянні із січнем-вереснем минулого року скоротилася з 63,7% до 57,9%. Підготувала Людмила МЕЛЬНИКОВА за матеріалами ЛігаБізнес, e-news. com.ua, РІА Новини-Україна, «Інтерфакс-Україна», ЛігаБізнесІнформ, АПК-інформ

4

№ 42 (146)

26 жовтня 2010 року

Пріоритети

Кластерний марш: влада — хоче, бізнес — може Олена НЕПОКОРА

Дніпропетровщина стане третьою, після Львівської й Донецької, областю України, де реалізується принципово нова стратегія керування регіональною економікою.

Теорія для практиків Дніпропетровська обласна державна адміністрація й обласна рада в рамках проекту з розроблення Стратегії підвищення конкурентоспроможності економіки регіону підписали угоду про співробітництво з фондом «Ефективне управління» і провідною міжнародною консалтинговою компанією Monіtor Group.

— Економіка Дніпропетровщини має значний потенціал розвитку в десятках галузей, і ми ефективно його використовуємо, — сказав під час урочистої церемонії підписання договору голова облдержадміністрації Олександр Вілкул. — Про це свідчить той факт, що область за останні півроку стала лідером серед регіонів із темпів соціально-економічного розвитку, піднявшись із 19-го на 1-ше місце. Але щоб утримати лідерство й вийти на якісно вищий рівень, необхідно впроваджувати принципово нові підходи в управлінні областю. Сьогодні ми створюємо сучасну взаємозалежну й відкриту для діалогу й розвитку систему «влада–бізнес–суспільство», змінюючи сам принцип роботи державної машини на обласному рівні: контроль за бізнес-середовищем уже не є нашою основною функцією. Наше завдання — забезпечити умови для розвитку бізнесу в області. І ми зробимо це в рамках державно-приватного партнерства.

Для підготовки оптимальної стратегії розвитку в Дніпропетровськ були запрошені міжнародні експерти фонду «Ефективне управління», що працює зі Світовим економічним форумом у Давосі (Швейцарія), і Monitor Group, однією з п’яти найбільших світових консалтингових компаній, яка успішно реалізувала понад 150 таких проектів у 50 країнах світу. За словами директора фонду «Ефективне управління» Наталі Ізосимової, «стратегія, що буде розроблена в рамках нового проекту, — це не ілюстрація абстрактної економічної теорії. Це весь світовий практичний досвід, конкретні завдання й пріоритетні ініціативи, орієнтовані на максимальний результат». Для підвищення конкурентоспроможності регіону буде використаний один із найефективніших у сучасній економічній практиці підходів — кластерний. Аналогічні проекти фонд уже успішно реалізує в Донецькій області й у Львові.

— Ресурси Дніпропетровщини, а головне, готовність і здатність місцевої влади до впровадження сучасних технологій в управлінні регіоном, дають нам упевненість в успішній реалізації тут цього проекту,

Довідка «УТГ» Кластер — структурна одиниця, яка поєднує галузевий бізнес, галузеву науку й галузеве керівництво. Об’єднання передбачає їхню тісну взаємодію, можливість перерозподілу завдань і функцій для оптимальної роботи галузі в регіоні й розвиток самого регіону — як результат успішної діяльності кластера. Приклади високопродуктивних кластерів — організація фінансових послуг у Лондоні, автомобілебудування в Німеччині, високотехнологічний кластер IT у Каліфорнії.

— заявив Кім Кемпбелл, колишній прем’єр-міністр Канади, голова міжнародної консультативної ради «Ефективного управління». — Адже економічне зростання Дніпропетровської області безпосередньо впливає на стан економіки України в цілому.

Розвивати не галузі, а напрями У сучасних ринкових умовах галузь господарювання стала майже віртуальним поняттям. Проте автори більшості регіональних стратегій і програм соціально-економічного розвитку і дотепер працюють за старими партійнокомандними канонами. Нові ж підходи передбачають непрямий вплив на загальний економічний розвиток через створення умов для приватного бізнесу. Кластер складається не з окремих підприємств. Він містить у собі різні регулювальні й контрольні організації, науково-дослідні інститути й усі компанії, що беруть участь у створенні кінцевого продукту, починаючи від поставки сировини, її переробки й закінчуючи продажем, збутом і всіма супутніми структурами. Наприклад, для Львівської області пріоритетом був визначений розвиток туризму. Такої галузі не існує. Туризм плавно випливає, перетікає, стикається з багатьма галузями. За кластерного підходу до стратегії розвитку економіки регіону для туризму розглядаються можливості одночасно всіх галузей, що працюють на цей вид діяльності. Це і транспорт, і готельний бізнес, і інфраструктура міського госпо-

дарства, і реклама, і ще багато чого іншого. Для Дніпропетровщини фахівці фонду й Monіtor Group обрали два пріоритетних кластери — сільське господарство й будівництво. За словами партнера компанії Monіtor Group Ендрю Сворта, незважаючи на удар, завданий будівництву економічною кризою, вона залишається дуже важливим драйвером у структурі економіки Дніпропетровської області. Причина проста: зношування основних фондів тут перевищує 60%, отже, необхідно їх оновлювати, будувати нові виробничі приміщення, реконструювати наявні. Для цього потрібні потужні будівельні компанії, здатні якісно споруджувати будь-які об’єкти. Крім того, фахівці фонду знайшли в Дніпропетровську чимало керівників будівельних компаній, які хочуть щось змінити у своїй діяльності. Що ж до сільського господарства, то важливість цього напряму, як не парадоксально, багато в чому обумовлена тим, що Дніпропетровська область є потужним промисловим регіоном. І необхідно змінити структуру економіки для того, щоб мінімізувати її залежність, наприклад, від коливань попиту на металопродукцію, що досі домінує в регіоні. Крім того, сільське господарство Дніпропетровщини, найбільшого виробника зерна, має дуже великий потенціал. Нарешті, розвиваючи цей напрямок, проект фокусується не на одному-двох великих містах, а охоплює цілий комплекс підприємств, що базуються в різних районах області, даючи поштовх і їхньому розвитку. Запропонований проект економічного розвитку складається із двох етапів. До січня 2011 року фахівці фонду «Ефективне управління» і Monіtor Group проведуть детальний аналіз стану економіки регіону й на підставі вибраних пріоритетних кластерів розроблять методики підвищення її конкурентоспроможності. Другий етап — побудова структури й визначення дієвих рекомендацій для створення

стратегії. Причому запрошені фахівці обіцяють знайти в області власний потенціал для впровадження проекту в життя. Розробляти стратегію, абстраговану від бізнесу, безглуздо. Добре, що це зрозуміли нарешті керівники області й вирішили працювати разом із бізнесменами, збираючись максимально наблизити її до реальних пріоритетів і потреб регіону. Для досягнення цієї мети вже створений керівний комітет, до якого входять представники облради, облдержадміністрації та фонду «Ефективне управління». Планується організувати наглядові ради в кожному кластері, до яких увійдуть їхні ключові гравці. За словами старшого менеджера проектів компанії Monitor Group Євгена Орловського, обрані для Дніпропетровщини напрями планується розвивати за допомогою двох механізмів. Перший — створення владою умов, у яких бізнес зможе комфортно й ефективно розвиватися й ухвалювати рішення, які сприяють його зростанню та підвищенню добробуту області. Другий — безпосередня організація кластерів. У більшості компаній, які працюють в одному напрямку, ті ж перешкоди. І там, де комерційні інтереси не перетинаються, але є схожі проблеми, взаємодія компаній одна з одною дозволяє забезпечити їх успішне спільне вирішення.

— Можна домогтися короткострокового ефекту класичними адміністративними методами, але ми намагаємося зробити все, щоб ефект від нашої стратегії саме не був короткостроковим, — пояснив свою позицію О. Вілкул.

— Нашою метою є економічне піднесення області. Тому ми використовуємо ті кластери, у яких можливий максимальний підйом. Так, основними галузями Дніпропетровщини є важка й хімічна промисловість, але в них задіяна невелика кількість підприємств. І якщо допомагати точково декільком виробництвам, ефект буде відповідно невеликим. А будівництво й сільське господарство — це сотні й тисячі фірм в області, кожна з яких зможе поліпшити своє економічне становище. Це і є ключова ідея й завдання нового проекту. Ми покладаємо великі на-

дії на практичне співробітництво державних органів управління й представників бізнес-середовища. Великі проблеми треба вирішувати усією громадою.

Упритул

Тільки разом Створення першого будівельного кластера в Україні на базі Дніпропетровської області прокоментував член ради директорів Української будівельної асоціації, генеральний директор АТЗТ НВО «Творець» Леонід Турчин: — Реалізація цього проекту можлива тільки за активного співробітництва влади й бізнесу, бо бізнес хоче зробити багато, але поки не бачить конкретної зацікавленості керівництва. Скільки працюю, стільки й намагаюся об’єднати будівельників і владу для вирішення спільних завдань. Для цього створені будівельні палати міста й області, проводилися з’їзди будівельників. Якщо влада передасть частину повноважень громадським галузевим об’єднанням, що давно зроблено в багатьох розвинених країнах світу, бізнес із задоволенням відгукнеться. Головне — щоб були створені єдині «правила гри» для всіх учасників. Логічно: якщо всі автомобілісти міста платять відрахування на ремонт доріг, то саме об’єднання автомобілістів має вирішувати, де які дороги будувати або ремонтувати й кому доручити виконання цих робіт. У цьому випадку стан доріг буде добрим без додаткових значних інвестицій, про які в нас весь час говорять. Якщо будівельну ліцензію погоджуватиме об’єднання будівельників, ми забудемо про фінансові піраміди. Якщо бізнес-структури даватимуть замовлення ВНЗ на фахівців і перелік завдань, які їм доведеться вирішувати, у нас не буде десятків тисяч молодих людей, які марнують державні гроші на придбання «корочки» й не працюють за фахом ні дня, а на виробництво прийдуть добре підготовлені фахівці. І ще багато таких «якщо» може бути вирішено, коли кластери працюватимуть. Реалізація кластерного проекту сприятиме розвитку не тільки будівельної галузі, а й усього регіону.

№ 42 (146)

26 жовтня 2010 року

5

Проблема Наука

ЛОМана перспектива Як запобігти загрозі дефіциту лому металів в Україні Олена ГЕРАСИМОВА Передбачене проектом Податкового кодексу скасування сплати ПДВ під час операцій із ломом чорних металів матиме позитивний ефект як для заготівників, так і для споживачів цієї сировини. Хоча, як констатують експерти, вона лише трохи пом’якшить серйозні проблеми, які назрівають у цьому сегменті економіки.

За словами прем’єр-міністра Миколи Азарова, на початку листопада Верховна Рада ухвалить Податковий кодекс, у якому закладена наведена вище норма. Таке практикувалося й раніше — у 2007—2008 роках, коли скасування сплати ПДВ вносили в закони про держбюджет, і в цілому це вплинуло на ринок метабрухту. Тому протягом останніх півтора року представники Української асоціації вторинних металів (УАВтормет) робили все можливе для того, щоб вона діяла на постійній основі.

но. Тому напередодні кризи — у серпні 2008 року — представники УАВтормету й керівництво ПХО «Металургпром» прогнозували назрівання дефіциту, бо для нормальної роботи українських підприємств необхідно 8—9 млн тонн лому на рік. Але через різкий спад металовиробництва споживання лому скоротилося — до 4,5 млн тонн у 2009 році. Тобто проблеми його нестачі в меткомбінатів вже не було, а в заготівників, навпаки, утворився надлишок. У 2008 році їм удалося експортувати лише 630,18 тис. тонн, але в 2009-му обсяги вивозу зросли на 40%. І, як уважають в УАВторметі, саме продаж за

ніх ринках, усе знову повернулося на своє місце — продажі за кордон у порівнянні з липнем збільшилися в 2,1 раза. У цілому із січня по серпень, незважаючи на реальну загрозу дефіциту на внутрішньому ринку, залишалася тенденція до зростання вивезення із країни. І хоча, згідно із прогнозами УАВтормету, за підсумками року експорт лому зросте не більше ніж на 1,9%, у натуральному обчисленні він досягне 0,9 млн тонн. Це навіть трохи вище середнього показника докризових років. Очевидно, що з огляду на зростання обсягів виплавки сталі й загальної тенденції до скорочення запасів

Докладно

Внутрішнє насичення Одним із найважливіших наслідків скасування сплати ПДВ стане скорочення продажу за кордон українського лому й, відповідно, збільшення реалізації на внутрішньому ринку. Як відзначає президент УАВтормету Валентин Куліченко, «у 2007—2008 роках обсяги експорту лому відчутно скоротилися. І, швидше за все, цього слід очікувати й після ухвалення Податкового кодексу. Якщо ломозаготівників звільнять від ПДВ і, отже, під час продажу на експорт держава їм нічого не відшкодовуватиме, мотивація до вивезення із країни дуже ослабне». Утім, є сумнів, що внутрішній ринок зможе поглинути додаткові обсяги сировини. В Україні збирають у середньому 7,5—8 млн тонн металобрухту на рік, з яких приблизно 0,7—1 млн експортується. У докризові часи металовиробництво збільшувалося, і вітчизняним заготівникам було все складніше забезпечувати потреби українських підприємств, оскільки збір, навпаки, скорочувався. Так, у 2006—2007 роках поставки «вільного» металобрухту на внутрішній ринок, які не враховують власний лом підприємств, ледь перевищували 7 млн тонн щоріч-

кордон і дозволив заготівникам протриматися у важкий час. А тому нинішні побоювання керівництва асоціації виглядають цілком виправданими.

Якщо розібратися

Без надії на імпорт Але — тільки на перший погляд, оскільки вже цього року перед виробниками знову замайоріла примара нестачі лому. Так, за оцінками УАВтормету, для запланованого вітчизняними металургами збільшення обсягів виплавки сталі на 10—12%, або приблизно до 33 млн тонн, його потрібно не менше 11 млн тонн. 60— 70% цієї потреби має бути покрито за рахунок внутрішніх поставок, решта — оборотного лому самих метпідприємств. Зробити це, визнають і самі заготівники, досить складно. Насамперед тому, що ще в січні-квітні вони за інерцією нарощували експорт. Правда, у травні-липні через чергове падіння попиту на метал ситуація радикально змінилася. Але вже в серпні, з пожвавленням на зовніш-

лому в Україні його вивезення у такій кількості істотно оголює внутрішній ринок. І споживачам доводиться заповнювати нестачу за рахунок імпорту. У січні-липні металурги вже були змушені придбати за кордоном 1,121 тис. тонн лому. Коли ж українські комбінати перевищать докризові обсяги виробництва, дефіцит стане критичним, і заповнити його можна буде тільки шляхом нарощування закупівель за кордоном. Однак, як відзначає керівник департаменту з питань металургійного комплексу ДП «Держзовнішінформ» Володимир Піковський, «внаслідок 40літнього буму на будівництво міні-електросталеплавильних комплексів у всьому світі, єдиною сировиною для яких є лом, потенційних джерел зростання імпорту на сьогодні не залишилося».

Можливе здешевлення Зрозуміло, повсюдне зростання попиту на лом провокує його неухильне подорожчання. Воно стає особливо помітним під час

сплесків виробництва й найвідчутніше дається взнаки в регіонах інтенсивного металоспоживання. Наприклад, на початку березня ціни на цю сировину в Євросоюзі ледь перевищили $310 за тонну, у Туреччині досягли $360, а в ПівденноСхідній Азії, під час поставок, зокрема, у Малайзію та В’єтнам, підскочили до $390. При цьому експортна вартість вітчизняного лому становила $320—325 за тонну, а закупівельні цифри українських меткомбінатів залишилися на рівні $300—310. В Україні рівень цін диктує його споживач. «І доти, доки ця практика застосовується, у періоди зростання попиту на сировину ломозаготівникам буде вигідніше його експортувати», — відзначає президент УАВтормету Валентин Куліченко. А тому в цілому звільнення від сплати ПДВ операцій із ломом не змінить такого стану справ. В. Куліченко відзначає, що «введення цієї норми спричинить певне здешевлення як на внутрішньому ринку, так і під час експортних поставок. Це підвищить конкурентоспроможність українського лому за кордоном і дозволить заготівникам трохи збільшити обсяги його продажів на зовнішніх ринках і в періоди зменшення попиту». Однак це не означає, що скасування сплати ПДВ під час операцій із ломом зробить позиції металургів ще більш уразливими. Річ у тім, що зараз нарахування ПДВ веде до зростання собівартості металопродукції. І, за підрахунками УАВтормету, через цей податок сукупні виробничі витрати галузі збільшуються приблизно на 1 млрд грн на рік. Що, зрозуміло, знижує затребуваність українського металу на зовнішніх ринках. «Вітчизняні металурги сьогодні програють у боротьбі зі своїми колегами з Росії, де, оцінивши позитивний ефект скасування ПДВ у 2007—2008 роках в Україні, цей податок скасували ще у 2009 році», — відзначає президент УАВтормету. Аналітик ІК «Драгон Капітал» Олександр Макаров додає, що оскільки «приблизно 75% українського металу реалізується на зовнішніх ринках, майже 80% лому, що заготовляється в країні, прямо або опосередковано, тобто в складі готової продукції, також вивозиться за кордон. Тому поки під час купівлі лому вітчизняним метпідприємствам доводиться для сплати ПДВ оформляти податковий кредит. Зі скасуванням же ПДВ необхідність у ньому зникне. У результа-

ті чого цей вид сировини коштуватиме металургам дешевше на вартість податкового кредиту». Це означає, що навіть коли скасування ПДВ і не спричинить істотного скорочення експорту сировини, забезпечивши помітне зростання обсягів її споживання усередині країни, воно принаймні дозволить металургам відчутно заощаджувати під час її купівлі.

Упритул

Від кількості до якості Що ж до загальної загрози дефіциту металобрухту в Україні, то, як уважає Володимир Піковський, існує кілька можливостей їй запобігти: — Перша — це модернізація виробництва, і насамперед — заміна мартенівського способу виплавки сталі, за якого на 1 тонну готового продукту припадає приблизно 400 кг лому, конвертерним, коли обсяг його споживання скорочується до 250 кг. Друга — це створення українськими споживачами власних заготівельних компаній із високими технологічними рівнями заготівки й переробки важкого лому, що в підсумку дасть істотну економію сировини. Зараз таких потужностей в Україні небагато. Ними володіють лише один із найбільших операторів ринку лому ТОВ «Євро Фінанс Лтд» і трубно-колісна корпорація «Інтерпайп». Конкретніше — ідеться про ЗАТ «Керамет», ТОВ «Дніпровтормет», ЗАТ «Київвтормет» і декілька інших невеликих підприємств. Зрозуміло, головна причина недостатньої поширеності в Україні передових технологій заготівлі й переробки лому — брак коштів у самих заготівників. А тому вони вважають, що держава має інтенсивніше стимулювати процес модернізації й у цій галузі. «Навіть просте встановлення нульової ставки ПДВ на всі операції з ломом чорних металів принаймні знімає проблему постійного вимивання обігових коштів», — відзначає президент УАВтормету. Якби держава надала операторам ринку пільгові умови кредитування під час придбання високопродуктивного ломопереробного обладнання й ухвалила декілька заходів, які сприяють збільшенню обсягів і глибини заготівлі, а також припливу інвестицій у ресурсозбережні технології, справа дійсно зрушила б з мертвої точки.

Лазерний підрахунок Макіївський металургійний завод (Донецька область) першим в Україні освоїв прокатку арматур з поздовжнім різанням у дві нитки. Інновація впроваджена на середньосортному стані 390. За словами головного прокатника Володимира Бруханського, «стан працює лише кілька місяців, і зараз ми перебуваємо тільки на початку досить довгого шляху налагодження й освоєння цього цілком автоматизованого нового агрегату». Як повідомили в пресслужбі заводу, найближчим часом на прокатному стані 390 планується ще одне нововведення — установка для автоматичного підрахунку арматурного прокату за допомогою лазерного фотодатчика. Монтаж цього обладнання вже закінчено, а уведення його в експлуатацію очікується в першій декаді листопада. Інвестиції в установку становили 1,7 млн грн.

Ремонт без відриву Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча планує розпочати серію капітальних ремонтів. Наприкінці листопада почнеться лагодження агломашини №8 — однієї з 12 машин такого типу, які входять до складу найбільшої в Європі аглофабрики. Також планується капітально відремонтувати міжцеховий конвеєр стана 1700 і цех холодного прокату.

Тим часом перший етап лагодження та модернізації випалювальної печі №2, початий ще 20 вересня, уже завершений. У цілому на ремонт виділено 58 діб. Працівники вапняно-випалювального цеху планують збільшити кількість пальників, обсяг підпічного бункера, змінити систему кладки, установити додаткові моратори, збільшити кількість так званих «гармат» — агрегатів, які стисненим повітрям здувають наноси пилу та вапна. У ремонтних операціях щодня беруть участь понад 100 чоловік. Агрегат відновлюється із застосуванням високоякісних матеріалів і сучасних вогнетривів. Підготував Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ

6

№ 42 (146)

26 жовтня 2010 року

Промисловість Наука

Як розвивалася сталь Понад 20 млн грн вклали російські власники Донецького електрометалургійного заводу в запуск обтискного цеху, який урочисто уведений в експлуатацію на початку жовтня Роман ЛАЗОРЕНКО Виробництво зупинили ще на початку 2009 року у зв’язку з падінням світових ринків під час кризи. «Не було замовлень і реалізації, не було джерел фінансування, цех зупинився. Тут працювали 700 чоловік», — говорить генеральний директор спорідненого підприємства — ЗАТ «Донецьксталь-МЗ» Олександр Риженков. Новий стратегічний партнер ДЕМЗ — російська компанія «Мечел», з ім’ям якої українське метпідприємство, контрольоване й раніше російським бізнесом, почали пов’язувати з початку року, ухвалив рішення щодо поновлення роботи обтискного цеху. За кілька останніх місяців було проінспектовано й підготовлено до пуску основне виробниче обладнання.

нах, обдирання — на п’яти безцентрово-токарських верстатах, а видалення дефектів поверхні — на абразивнозачищувальних верстатах. Наявні засоби термообробки дозволяють проводити круглу заготівку діаметром 110—260 мм у термопокращеному (загартування + від-

Передбачається гаряче завантаження зливків у нагрівальні колодязі з наступною їхньою прокаткою на обтискувально-заготівковому стані. Круглі заготівки спеціальної якості піддаються обробці в тунельній печі для забезпечення стабільної мікроструктури. Перед упакуван-

пуск) і нормалізованому стані, а діаметром 80—350 мм — у відпаленому стані.

ням і зважуванням продукція проходить ультразвуковий контроль якості неруйнівним методом. До речі, усе сталеплавильне обладнання ДЕМЗ випущене не раніше 1999 року.

Докладно

Технічна «начинка» Нові потужності цеху включають нагрівальні колодязі, обтискувально-заготівковий стан, тунельну піч для протифлокенної обробки металу, три правильні машини й п’ять безцентрово-токарських обдирних верстатів, виготовлених Краматорським заводом важкого верстатобудування, гартівно-відпускний агрегат і піч для відпалу зливків і прокату канадської фірми CANENG Furnaces. Обтискувально-заготівковий стан дозволяє випускати круглі гарячокатані заготівки діаметром 80—350 мм. Залежно від призначення вироби піддаються охолодженню на повітрі й у спеціальних колодязях, антифлокенній обробці (неповний цикл пом’якшувального відпалу від 22 до 54 годин за температури до 690°С) у тунельній печі. Так у структурі металу забезпечується рівноважний уміст фериту й перліту, а також виключається вміст нерівновагих структур (троостит/бейніт/мартенсит). Правка заготівок відбувається на трьох маши-

Унікальний продукт Виробнича потужність обтискного цеху — близько 700 тис. тонн високоякісного прокату на рік. Це гарячокатаний матеріал великого діаметра (до 350 мм) з вуглецевих, конструкційних і легованих марок сталі, у тому числі з термообробкою. Фахівці ДЕМЗ говорять, що в СНД такий вид продукції випускають лише два підприємства. Сталь для круглих заготівок спеціальної якості виплавляється в електродуговій печі з наступною обробкою в печіковші. Сплав виходить повністю розкисленим, із доведенням силікокальцієм і алюмінієм із метою забезпечення дрібнозернистої структури й установленого вмісту неметалевих вкраплень.

Аспект

Проект за проектом Генеральний директор ТОВ «КК Мечел-Сталь» Андрій Дейнеко повідомив, що основні ринки збуту продукції ДЕМЗ — машинобудівні й трубні підприємства України, Росії, Білорусі, країн ЄС, а також США, Канади, Мексики й Туреччини. Для виробництва прокату в новому цеху використовуватимуться сталеві зливки власної виплавки, а також зливки ЗАТ «Донецьксталь-МЗ», російських і румунських за-

Довідка «УТГ» Приватне акціонерне товариство «Донецький електрометалургійний завод» — сучасне підприємство, побудоване за принципом міні-заводу з неповним металургійним циклом. До його складу входять електросталеплавильний, обтискний і копровий цехи. Виробничі потужності дозволяють виплавляти понад 1 млн тонн сталі на рік. У січнівересні цього року ДЕМЗ збільшив випуск готового прокату на 63,6% у порівнянні з аналогічним періодом 2009-го — до 517 тис. тонн.

водів «Мечелу». Стратегічне партнерство з росіянами передбачає реалізацію продукції ДЕМЗ через металоторговельну мережу «Мечел-Сервіс», яка має понад 30 відділень і складів у Європі.

— Пуск обтискного цеху, безперечно, символічна подія для Донецького електрометалургійного заводу. Він свідчить про новий етап у розвитку заводу. При цьому колектив підприємства збільшився майже на третину — працевлаштовано понад 600 чоловік. Завод відновить свої позиції на ринку як виробник якісного прокату, що затребуваний у світі в таких високотехнологічних галузях, як автомобілебудування й суднобудування, — відзначив гендиректор ДЕМЗ Рашид Нугуманов. Утім, це зовсім не єдиний проект у програмі реконструкції ДЕМЗ. Із квітня 2010 року на підприємство знову пішли інвестиції. Ще в червні в електросталеплавильному цеху на машині безперервного лиття почалися гарячі випробування системи швидкої зміни стаканів-дозаторів — CNC. Контракт на її установлення було підписано з американською компанією Vesuvius. Із впровадженням CNC зростає серійність розливу відкритим струменем із 14— 18 до 30—60 плавок. Нова система дозволяє заощадити час перепідготовки машини безперервного лиття, збільшити обсяг сталі, що розливається, на 4,5 тис. тонн на місяць, зменшити технологічні відходи металу на 4 тис. тонн і скоротити питому витрату вогнетривів. Крім того, у червні завод одержав дві мобільні машини для перевантаження металобрухту німецької фірми Fuchs. Це техніка нового покоління. Її вантажопідйомність — понад 20 тонн на годину. Зараз ДЕМЗ успішно використовує для обробки металобрухту сім машин Fuchs. Сума контракту — близько 10 млн грн. На стадії підписання — договір про модернізацію кисневого блоку вартістю 1,2 млн євро. Розглядається також можливість будівництва нового сортопрокатного стана, що коштуватиме $30 млн. Готується план реконструкції електросталеплавильного цеху. До речі, у вересні завод дав майже 95 тис. тонн сталі. Це рекордне щомісячне виробництво за нинішніми мірками. Одним із чинників, що вплинули на зростання обсягів, стало застосування встановленої в червні системи швидкої зміни стаканівдозаторів проміжного ковша на машині безперервного лиття заготівок.

Без вагонів немає труби «Стоп-кран» експорту метпродукції зірвав дефіцит рухомого складу Ірина ОПРИЩЕНКО Цієї осені для українських трубників проблемою номер один була гостра нестача залізничних вагонів для експортних поставок.

— На вимогу «Укрзалізниці» під час відвантаження на експорт тепер мають використовуватися тільки вагони країни призначення, — говорить директор об’єднання «Укртрубопром» Леонід Ксаверчук.

— Зараз близько 80% продукції українського ГМК, у тому числі труб, іде за кордон. Забезпечити весь цей обсяг вагонами країнзамовників немає ніякої можливості. Трубники обурюються: ще півроку тому представники залізниці скаржилися на недостатнє використання вітчизняного рухомого складу підприємствами гірничо-металургійного комплексу. Тепер же, коли почалося незначне зростання обсягів виробництва, «Укрзалізниця» заявляє, що вагонів не вистачає. Залізничники, у свою чергу, пояснюють це відсутністю необхідних коштів на відновлення парку вагонів і неповороткістю самих трубників і металургів. Директор департаменту розвитку секторів економіки Міністерства економіки України Олег Пендзін нагадує, що за умовами антикризового меморандуму залізничні тарифи на вантажоперевезення для ГМК заморожені протягом майже двох років. Та й нинішній тариф не має інвестиційної складової.

— Як за таких умов «Укрзалізниця» повинна закуповувати вагони? — говорить О. Пендзін. — Грошей транспортникам вистачає тільки на капремонти вантажного парку. Заступник начальника служби перевезення Придніпровської залізниці Віталій Корнілов уважає, що дефіцит рухомого складу — це провина самих підприємств ГМК. Адже ще три місяці тому «Укрзалізниця» попереджала, що з 1 жовтня весь вантажний парк російських залізниць буде повністю передано у власність двох державних компаній РФ, з якими українські підприємства мали завчасно укласти договори про надання вагонів для експортних поставок. Але грім вдарив, як завжди, зненацька.

— Майже ніхто такі договори не уклав, — констатує

В.Корнілов. — Усі вирішили працювати по-дідівському. Мовляв, куди вони подінуться, однаково вагони дадуть. Але попередні домовленості вже не діють, а нових немає. У результаті з початку жовтня щодня тисяча російських вагонів після розвантаження на українській території повертається назад порожніми. У свою чергу «Укрзалізниця», щоб не допустити повного «вимивання» вантажного парку, була змушена обмежити використання вітчизняних вагонів для експортних поставок.

— Оборот українського піввагона Російською Федерацією в середньому становить більше 10 діб, — пояснив причини такого рішення В. Корнілов. — Якщо не вводити обмеження й надавати вагони всім експортерам, ми за тиждень можемо відправити туди весь парк і залишитися ні з чим. У той же час, як відзначає В.Корнілов, «Укрзалізниця» не відмовляється надавати вагони для відвантаження на експорт на близькі відстані в Росію й Білорусь. Вихід із цієї ситуації українські залізничники бачать у якнайшвидшому укладанні договорів із російськими операторами залізничних перевезень. Не можна також не враховувати традиційні причини, які незмінно призводять до дефіциту вагонів: наднормативні простої на під’їзних коліях меткомбінатів і трубних заводів і погіршення якості рухомого складу з вини експлуатуючої сторони. Цього року на підприємствах однієї лише Дніпропетровської області було ушкоджено 800 піввагонів, «приписаних» до Придніпровської залізниці. Багато негативних прикладів і з наднормативних простоїв. Зокрема, у ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» за норми 68 годин 650 вагонів стоять більше 72 годин, а 350 вагонів — від 12 діб до 2 місяців. У цілому Придніпровська залізниця нарахувала гірничо-металургійному комплексу за 13 днів жовтня 5 млн грн за наднормативне використання вагонів. Такі ж гроші можна було заробити лише за 6 годин повноцінних вантажних перевезень, якби підприємства вчасно повертали рухомий склад.

7

№ 42 (146)

26 жовтня 2010 року

Військова таємниця Наука

«Вимпел» над «Артемом» Ключове підприємство вітчизняної «оборонки» готується до злиття з одним з активів федеральної російської корпорації Дмитро ТИМЧУК Початок на стор. 1

Підприємства, що не мають закордонних замовлень, досить успішно розвивають виробничі програми з випуску цивільної продукції, що дозволяє їм компенсувати мізерне державне фінансування. За час існування корпорації її фахівці розробили 9 і освоїли випуск 19 зразків керованих ракет різних класів, багато з яких уважаються одними з кращих у світі. Що ж до конкретно російського державного машинобудівного конструкторського бюро «Вимпел», то воно розробляє перспективні вироби класу «повітря-повітря» малої, середньої й великої дальності для оснащення новітніх зразків бойової авіації. Конструкторам компанії поставлене завдання виготовити ракетне озброєння для широко розпіареного російського винищувача п’ятого покоління. Інші авіаційні розробки «Вимпела» застосовуються

і з лазерним неконтактним зривником «Янтар». Обидві версії створювалися ще за радянських часів, серійне виробництво налагоджено на московському заводі «Комунар», а випуск теплової голівки самонаведення «Маяк80» і перевірку ракети здій-

на всесвітньо відомих бойових літаках і вертольотах різних марок у Росії й багатьох країнах світу. Уведені в експлуатацію понад 200 зразків військової техніки та їхніх модифікацій, напрацьований науково-технічний заділ для створення нових сучасних зразків.

Куди піти, куди податися... Організація СП за участю «Артема» й «Вимпела» вирішує для російських зброярів безліч проблем. У першу чергу слід сказати про модернізацію вироблених за союзних часів розробок, у виготовленні яких були задіяні українські й російські КБ і заводи. Ця техніка поширена в збройних силах РФ і в арміях інших країн, добре себе зарекомендувала, а тому її відновлення перспективне. Однак Росія не має повних прав на випуск цих озброєнь і залежить від українських суміжників.

Це змушує росіян шукати шляхи виходу із ситуації, і створення СП (а по суті — поглинання українських підприємств) здається оптимальним для Москви рішенням. Як приклад можна навести проблему модернізації поширеної в бойовій авіації керованої ракети малої дальності Р-73 (це завдання саме й поставлене корпорації «Тактичне ракетне озброєння»). Ця ракета — головна зброя ближнього повітряного бою російських винищувачів. Є два її основних варіанти — із неконтактним радіолокаційним зривником «Кречет»

снюють на українських підприємствах. «Артемівці» очікують від російських партнерів як замовлень, так і допомоги в просуванні своєї продукції на зовнішніх ринках. Ці сподівання зрозумілі, якщо враховувати, що вітчизняні Збройні Сили в них просто нічого не закуповують. Набагато скорочене держзамовлення приводить до того, що величезну кількість робіт припинено. За перші вісім місяців поточного року програми з ОПК виконані лише на 20% безпосередньо. У 2009 році Міноборони на розвиток оз-

Докладно

Не зовсім китайські танки Оновлення парку бронетехніки в сухопутних військах Перу — проблема нагальна: його кістяком є застарілі танки Т-55 радянського виробництва, закуплені в 70-х роках минулого століття. Із придбаних у той час 350 машин на сьогодні експлуатуються лише 170. Замислитися над вирішенням цієї проблеми перуанців змусило ухвалення сусідньою

— В об’єднанні потенціалів української ДАХК «Артем» і російської корпорації є свої плюси й мінуси. Про плюси. Це, звичайно ж, можливість вітчизняних розробників брати участь у серйозних перспективних проектах росіян — усе-таки в них ширші ресурсні можливості, відчувається підтримка держави. Є гарантія одержання більш об’ємних замовлень від Росії, ніж зараз. Утім, «артемівці» і без створення СП працюють у різних спільних українсько-російських проектах із відновлення ракетного озброєння радянського розроблення. Добре й те, що може полегшитися завдання модернізації кістяка винищувальної авіації ВПС України — винищувача Міг-29. Адже ці літаки виробляються в Росії, і альтернативи їм поки в нас немає. До того ж спільно можна ефективніше не тільки поліпшувати, а й створювати нове ракетне озброєння для цієї машини. Мінус у тому, що, по суті, ми повертаємося до тісної кооперації часів СРСР, коли наші підприємства були «зав’язані» на російських виробниках. Це позбавляє українську «оборонку» можливості маневру, самостійності у виборі партнерів у третіх країнах. Якщо Україна обирає євроінтеграційний шлях, то це навряд чи розумно на віддалену перспективу, адже ми не зможемо працювати з європейцями напряму. Тобто найближчим часом таке об’єднання дозволить «Артему» розвиватися, дасть замовлення й завантажить підприємство. Але згодом може обернутися чималим негативом.

діслав листа на ім’я директора компанії «Укроборонсервіс», де відзначив: «Китай не має права реекспорту запчастин вітчизняного виробництва для МВТ-2000 і не має можливості проводити заміну двигунів 6ТД-2 і систем трансмісії, без яких МВТ-2000 втратить багато

чилося — китайські танки, які пройшли на параді в Перу, відправилися назад у КНР. У Лімі до скандалу поставилися з «розумінням», мовляв, українці віддячують за те, що вибрали не їхні танки. До цієї ситуації додався скандал, зчинений перуанською опозиційною пресою, яка стверджувала, що китайський танк переміг у тендері тільки через корупцію у вищому керівництві Перу. У підсумку купівлю нових танків відкладено на перспективу, а виділені на це кошти мають піти на при-

своїх бойових якостей». Разом із тим «на сьогодні Китайська Народна Республіка не має у своєму розпорядженні достатньої кількості ні систем трансмісії, ні двигунів 6ТД-2 для задоволення потреб Перу. У китайців немає альтернативного двигуна для танка MBT-2000 з аналогічними характеристиками», — відзначив він. У той же час українські виробники заявили, що готові підписати з китайцями контракти на поставку необхідних комплектувальних із зазначенням кінцевого користувача. На тому поки все й закін-

дбання військово-морської техніки та засобів авіації. Цікаво сприйняли скандал у Китаї. Наприкінці серпня російські спеціалізовані видання поширили переклад статті з китайського журналу «Танки й броньовані машини», у якій повідомляється, що саме, на думку Пекіна, стало причиною поведінки України. Зрив контракту пояснювали втручанням Росії, яка задіяла свій нинішній вплив на Україну, щоб «зіпхнути» Китай із перспективних ринків озброєнь. Також із посиланнями на російські ЗМІ вказується, що но-

вий міністр оборони України Михайло Єжель приділяє велику увагу питанням торгівлі зброєю й «призначив на таке жирне місце, як компанія «Укрспецекспорт», довірених людей». При цьому Єжель нібито використовує китайсько-перуанський танковий скандал як привід для витіснення з «Укрспецекспорту» людей, близьких до екс-міністра оборони України Олександра Кузьмука. Знову ж, із посиланням на повідомлення в пресі, стверджується, що співробітництво між Україною та Китаєм у поставках двигунів 6ТД-2 погоджено під час перебування на посаді Кузьмука. У будь-якому разі тема відновлення танкового парку для Перу не втратила актуальності, і зараз як тимчасове рішення військове керівництво країни зосередилося на модернізації старих Т-55. Поліпшуючи бронетехніку для Перу, вітчизняні танкобудівники по суті готують заділ і на подальший контракт. Бо зрозуміло, що до цього питання перуанські військові рано чи пізно повернуться. Відповідно до попередньої інформації, українські виробники поставлять комплектувальні для модернізації бойових машин, а безпосередні роботи проходитимуть на підприємстві DICSA у Перу.

Дмитро ТИМЧУК місії виробництва КП ХКБМ ім.Морозова (Харків). Фахівці дивувалися: мовляв, неможливо зрозуміти позицію України, яка добровільно відмовляється від потенційного великого контракту на $300 млн із можливим збільшенням замовлень у перспективі, дозволяючи Китаєві використовувати свої моторно-трансмісійні установки.

«Сьогодні — замовлення, завтра — залежність»

раціями наших оборонних підприємств важко назвати позитивним процесом для національних інтересів України, але в цьому випадку можна говорити лише про виживання.

Вітчизняним виробникам удалося відстояти свої права на оновлення бронетанкового парку Перу Чилі в 2005 році програми модернізації збройних сил. Відносини обох країн давно не дуже дружелюбні, починаючи з тихоокеанської війни ще XIX століття. Військове відомство Перу ухвалило рішення про реалізацію декількох аналогічних програм. Що ж до бронетехніки, то тут перуанці від самого початку робили ставку на придбання нових машин, але все пішло не за планом. Так, Ліма планувала до кінця цього року закупити від 80 до 140 одиниць основних бойових танків. Перуанські військові ознайомилися з китайськими Type 90 і MBT2000, сербськими M-84, російськими Т-90 і українськими «Оплот» і «Ятаган». У грудні 2009-го президент країни Алан Гарсіа заявив, що візьме китайські машини MBT-2000, після чого почалися переговори. Але голова південноамериканської держави вочевидь поквапився. Коли почалося обговорення деталей контракту, зчинився скандал. Світові ЗМІ порушили тему комплектування китайських танків українськими агрегатами, зокрема, на цю машину встановлюються двигуни 6ТД-2 із системами транс-

Костянтин МАШОВЕЦЬ Провідний експерт Центру військово-політичних досліджень:

броєння, бойової техніки та інфраструктури одержало лише 235 млн грн. А нинішнього виділено й зовсім мізер — 7,1 млн грн. Звичайно, поглинання російськими корпо-

Південноамериканський маневр У вересні цього року перуанські військові приїхали до нас, щоб побачити випробування танка T-55M8A2 «Typhoon» — модернізованого варіанта Т-55 для перуанської армії, розробленого спільно нашим ХКБМ ім.Морозова і їх Desarrollos Industriales Casanave S.A. Це замовлення наша країна «підлаштувала» під себе. Наприкінці 2009 року на параді в Лімі пройшли китайські MBT-2000 у вигляді своєрідної презентації нових бойових машин армії Перу. Але, почавши переговори з них із китайцями, Ліма через позицію України так і не підписала контракт.

Компетентно

Якщо розібратися

Кожній країні — по скандалу У лютому 2010 року перуанська газета La Republica повідомила, що міністр оборони країни Рафаель Рей дав вказівку командуванню сухопутних військ перевірити, чи має китайська компанія NORINCO дозвіл Києва. Рей зауважив: «Звичайно, оскільки двигуни й коробки передач у китайських танках вироблені в Україні, ми запросимо підтвердження цієї інформації не тільки в китайської, а й в української влади, і зробимо це на найвищому рівні». Це розпорядження з’явилося після того, як генеральний конструктор ХКБМ генерал Михайло Борисюк на-

Фото з офіційного сайта ХКБМ ім. О.Морозова

8

№ 42 (146)

26 жовтня 2010 року

Ювілей

Геннадій Півняк: «Я насправді щаслива людина» Що дозволяє одному з провідних вітчизняних університетів рухатися у потрібному напрямку із заданою швидкістю Валентина ШАБЕТЯ

Геннадій ПІВНЯК 70-річний ювілей відзначив днями ректор Національного гірничого університету (м. Дніпропетровськ), професор, академік НАН України Геннадій Півняк. «Українська технічна газета» приєднується до численних привітань, які надходять на адресу вченого, педагога, успішного керівника успішного ВНЗ.

— Геннадію Григоровичу, за кожним із нас стоять учителі. Хто з них зумів виховати у вас таку рису, як життєствердна творчість?

— Шкільні вчителі добре навчали мене математики, фізики, хімії. Ці предмети й стали базовими для мого життєвого вибору. Низький уклін університетським викладачам доцентам Потьомкіній, Усенку, Шишкову, професорові Флоринському, які формували мене, молодого науковця. На четвертому курсі Дніпропетровського гірничого інституту активніше почав працювати з кафедрою електрифікації гірничих робіт (нині систем електропостачання), на якій відбулася дуже важлива для мене зустріч із професором Волотковським і доцентом Фурсовим. За їх допомогою я почав займатися серйозними дослідженнями. Зрозумів, що електроенергетика — це та справа, якій варто присвятити все життя. Моє спілкування з науковцями НАН України, зокрема з її президентом Борисом Євгеновичем Патоном і академіком Анатолієм Корнійовичем Шидловським, було вирішальним у визначенні напрямку моєї наукової діяльності. Я й зараз підтримую з ними дружні й творчі стосунки, пов’язані з електроенергетичною безпекою, новітніми технологіями в цій галузі, її стратегічним розвитком. Цією тематикою я займаюся зараз як у НАН України, так і на кафедрі систем електропостачання рідного університету.

— Ваша 28-річна робота на посаді ректора Національного гірничого університету має добрі результати. Які знаменні періоди у своїй діяльності ви можете визначити?

— Ці роки промайнули блискавично. І, скажу вам, це вражаюча мить. Кожен день був надзвичайно наси-

Народився 23 жовтня 1940 року в місті Олександрія Кіровоградської області. У 1963 році закінчив електротехнічний факультет Дніпропетровського гірничого інституту (тепер Національний гірничий університет). Доктор технічних наук, професор, ректор ДГІ — НГУ з 1982 року. Віцепрезидент Спілки ректочений, навіть вихідні. Одна із знаменних, навіть історичних віх у житті ВНЗ — це перехід з одного статусу до іншого, тобто його рух за висхідною. То була наша спільна перемога: моя, як керівника науково-педагогічного колективу, і студентів. Скажу відверто: найцікавіша сторінка цього періоду мого життя — спілкування з молоддю. Студенти сьогодні інші, ніж п’ять, десять, двадцять років тому. Серед них набагато більше активних, творчих і наполегливих. Це підтвердив прийом 2010 року. Навіть неможливість потрапити на хотіли форму навчання не зупиняла абітурієнтів. Вони йшли на контракт, бо хотіли навчатися саме в нашому університеті з огляду на його національний і міжнародний авторитет.

— Що вважаєте головним у своїй педагогічній праці?

— Я вийшов з учительської родини й ніколи не думав, що на такому рівні займатимуся педагогічною справою, а тим більше — буду ректором. Молодь жагуче бажає зрозуміти істину, наші студенти захоплені навчанням. А ми, у свою чергу, захоплені складанням нових навчальних і освітніх програм, організацією практик і стажувань.

— Останнім часом Національний гірничий університет дійсно розвивається за висхідною. Особливо показовий рейтинг ЮНЕСКО, за яким за більшістю напрямів ваш навчальний заклад займає третій рядок серед технічних університетів України. На вашу думку, яке найвизначніше досягнення НГУ?

— Сьогодення висуває перед Національним гірничим університетом надзвичайно високі вимоги. Він повинен

рів ВНЗ України, академик НАНУ. Автор 2 наукових відкриттів, 52 авторських свідоцтв і патентів, 18 монографій, 10 підручників і навчальних посібників,

252 наукових доповідей і статей. Заслужений діяч науки і техніки України, лауреат премії С.О. Лебедєва НАН України, Лауреат Державних премій України в галузі науки і техніки за 1998 і 2005 роки. Експерт ООН у галузі теплоенергетики. Нагороджений двома орденами Ярослава Мудрого, орденами «Знак Пошани» та Трудового Червоного Прапора.

бути конкурентоспроможним у своїй діяльності. Згодом має трансформуватися в економічну корпорацію й генерувати відповідні інновації на сучасному економічному ринку. Наші дослідження показують перспективу розвитку тієї чи іншої галузі, перш за все переробної, добувної, енергетичної. Поступово утверджується нова форма діяльності університету: створений на базі наших досліджень високотехнологічний продукт пропонується на ринок. У цьому випадку, по-перше, треба удосконалювати законодавчу базу. По-друге, знаходити стимули для розвитку інноваційних ідей серед молоді, а це потребує певних фінансових вливань. На мою думку, найбільше досягнення університету — здобуття ним статусу дослідницького. Часто запитують: а чим він відрізняється від звичайного? Різниця кардинальна. Наші викладачі у своїй переважній більшості навчають студентів на основі власних відкриттів, що інтегруються у найновітніші здобутки науки.

Мережі університетів країн Чорноморського регіону (BSUN), Міжнародного товариства з інженерної педагогіки (IGIP), Європейського товариства з інженерної освіти (SEFI). За останні п’ять років виконано 20 міжнародних проектів. Зокрема, ми є рівноправними партнерами у реалізації проекту «Hydrogen Oriented Underground Coal Gasification for Europe» (HUGE) — «Водневоорієнтована підземна газифікація вугілля для Європи» — вар-

— Девіз НГУ — відповідність часу. Як він втілюється в життя?

— Відповідати часові означає давати відповіді на його виклики. І якщо університет веде дослідження разом із своїми міжнародними партнерами, то це показник його авторитету й спроможності працювати на інноваційний розвиток економіки України. Ми намагаємося це робити шляхом створення інноваційних інфраструктур, членства в міжнародних наукових і освітянських організаціях. Скажімо, НГУ став одним із базових у створенні Міжнародного університету ресурсів (IUR), він є членом Євразійської асоціації університетів (EUA), Великої хартії університетів,

тістю 3,6 мільйона євро. За програмою Європейського фонду вугілля і сталі українська сторона отримала 50 тисяч євро. Експеримент полягає в тому, що разом із польськими колегами наші фахівці працюють над проблемою спалювання вугілля і отримання газу у підземних умовах. Наразі результативним є співробітництво НГУ з німецькими фірмами Danfoss Bauer, Heldene і Festo. Разом з Еслінгенським університетом прикладних наук (Німеччина) виконано технологічний проект для Danfoss Bauer (компанія входить у двадцятку найбільших у світі з випуску мотор-редукторів). Також зараз у партнерстві з цим же

університетом виконується науково-технологічний проект для фірми Heldene — розробка інвертора напруги для встановлення на сонячних батареях потужністю 100 кВт. У нас діють центр інноваційного розвитку та бізнесінкубатор, науково-освітній центр (НОЦ), результати роботи якого узагальнені експертами США і НАН України та оцінені як дуже важливі, оскільки прогнозують катастрофи і дають можливість керувати цими процесами. Проекти, над якими працює НОЦ, фінансуються за рахунок міжнародних грантів, Міністерства освіти та науки України та НГУ. Це дозволило відкрити новітні лабораторії з унікальним обладнанням із США, а також вийти на створення науковонавчального центру з проблематики енергоефективності геотехнічних систем. Я впевнений, що така діяльність виховує нову генерацію українських дослідників. І ще: молодь, працюючи з останніми досягненнями в галузі енергозбережен-

ня, стійкості геотехнічних систем або створення нових матеріалів, формує наукові корпоративні колективи в межах України Ми вийшли на національний бізнес і працюємо з Донбаською паливноенергетичною компанією (ДПЕК), іншими підприємствами Донбасу та Кривбасу, які зацікавлені в розвитку електроенергетики й металургії. Приміром, з ВАТ «Павлоградвугілля» укладено угоду про те, що бізнесструктура фінансує розвиток навчальної бази університету і надає експертну допомогу з адаптації навчальних програм до сучасних реалій вугільного виробництва, тоді як ВНЗ готує власне самі програми і навчає за

ними студентів. Тепер підприємства отримуватимуть «підігнаних» під них фахівців, на пошук яких на трудовому ринку України доводилося витрачати від трьох до дев’яти місяців.

— Кожний, особливо в ювілеї, визначає своє найбільше життєве досягнення. Яке для вас найцінніше?

— Я насправді щаслива людина. Ми з дружиною Галиною Андріївною маємо двох чудових синів і шестеро онуків. Найстарша, Анна, навчається в університеті, а найменша, Софійка, вчиться … ходити. Це наше найвище життєве досягнення. Така затишна сімейна атмосфера створилася завдяки нашим батькам — моїм і дружини. Узагалі подружжю треба не лише прагнути до гармонії душі, а й докладати зусиль, аби не втратити інтерес одне до одного. Ми з дружиною цікавимося театром, музикою, новинками мистецтва і культури. І це є запорукою успіху в досить складному житті й відповідальній роботі, якою є праця професора Національного гірничого університету.

— Як і годиться в інтерв’ю з ювіляром, запитаю про ваші плани на майбутнє.

— Всі мої життєві плани пов’язані з університетом — з його становленням як інноваційного центру, зі зміцненням комерціалізації наукових досліджень. У нас є величезний потенціал для просування вперед, приміром, за допомогою дніпропетровського центру корпорації «Науковий парк «Київська політехніка» і міжнародних контактів. На цьому підґрунті ми можемо далі розвивати новітні освітні програми, які дозволять нам бути першими у конкурентоспроможності випускників і вирішенні проблем соціального захисту працівників і студентів університету. Наукова царина — безмежна, а в нашого вузу можливості — величезні. Найближчим часом, якщо й далі рухатимемось у потрібному напрямку із заданою швидкістю, НГУ утвердить свої позиції в системі дослідницьких університетів Європи. Скажу, може, пафосно, але щиро: ми й далі йтимемо шляхом знань, виховання інженерів-професіоналів гідного рівня культури й духовності.

№ 42 (146)

26 жовтня 2010 року

9

Виставки

Жовтневі зустрічі Ірина КОНДРАТЬЄВА У середині осені дніпропетровський експоцентр «Метеор» традиційно зібрав представників вітчизняних і закордонних наукових і виробничих кіл, які пропонують до впровадження сотні перспективних технологій у галузі машинобудування, металургії та енергетики.

Удесяте відбулися виставки «Машпром» і «Енергопром», а «ЛітЕкс» відзначила своє п’ятиліття. Ювілейний ореол створив особливу святкову атмосферу, але це не перешкодило діловому ритму численних зустрічей, семінарів, конференцій і встановленню нових контактів, укладанню партнерських угод. У програмі виставки було чимало приємних сюрпризів. Уперше заявили про себе на такому рівні одночасно кілька десятків провідних білоруських підприємств, компаній і наукових організацій: концерн «Білнафтохім», ВАТ «Білшина», мінські підшипниковий і тракторний заводи, виробниче об’єднання «БілАЗ», Національна академія наук Білорусі. Відкривали експозиції посол Республіки Білорусь в Україні Валентин Величко, міністр торгівлі Валентин

Чеканов та інші офіційні особи. Як завжди найпопулярнішими були пропозиції в галузі енергозбереження та енергоефективності. Тут переважали закордонні технології та обладнання провідних світових виробників. Численну аудиторію зібрала п’ята науково-практична конференція «Модернізація та переоснащення підприємств. Ефективні технології ремонту та відновлення деталей». Своїм досвідом із колегами поділилися фа-

щадках — стендах, де можна було побачити зразки продукції, ознайомитися з технологіями XXI століття, провести переговори з керівниками й технічними фахівцями підприємств.

хівці дніпропетровського об’єднання «Реммаш», київських ТОВ «ТМ.ВЕЛТЕК» і «ВІСП», ВАТ «ДМКД» (Дніпродзержинськ), держпідприємства «Укррефтранс» і багато інших. Але основні події відбувалися, звичайно ж, безпосередньо на робочих пло-

тання, і обсяги виробництва. Серед основних мінусів — превалювання застарілих виробничих потужностей і недосконалих технологій. Підсилити свої позиції, підняти планку й вписатися в коло найуспішніших компаній європейського й світового рівня багато україн-

Ливарний аспект Світові лідери ринку лиття в цілому високо оцінюють можливості українських підприємств, але при цьому одностайно відзначають надлишок негативних чинників, що стримують і темпи зрос-

ських ливарників, на думку закордонних експертів, самостійно не зможуть. Одним бракує для цього власних обігових коштів, інші під час вироблення стратегії розвитку недооцінюють вплив загальносвітових економічних тенденцій. Нам готові простягнути руку допомоги такі компанії, як DISA Industries A/S (Данія), Wheelabrator Allevard S.A. (Франція), Sibelko Nordic (Скандинавія), Laempe & Mössner GmbH, Heinrich Wagner Sinto (Німеччина), Karlebo Gjuteriteknik AB (Росія) та інші, які приїхали на виставку «Літекс-2010» із конкретними пропозиціями з модернізації та оснащення підприємств. Багато цих пропозицій пройшли апробацію в різних країнах і становлять інтерес не тільки для лідерів галузі, а й для тих, хто робить у ній перші кроки. Українську сторону на «Літексі» представляли Дніпропетровський ливарний завод, що спеціалізується на виготовленні «важкого лиття» — комплектувальних для рухомого залізничного транспорту, металургії, ВАТ «Дніпропетровський стрілковий завод», ЗАТ «Дніпропромліт» (широкий спектр сплавів для машинобудування й металургії), донецьке ВАТ «Завод обважнювачів» (бетонний порошок і спецматеріали для буріння),

ТОВ «Кривбасколірсплав» (бронзове лиття для гірничого обладнання) та інші підприємства.

Дешевий імпорт чи дорогі технології? Упровадження передових технологій у машинобудуванні, металургії та енергетиці, безперечно, зможе забезпечити модернізацію й піднесення економіки України. Однак цього повинні прагнути не тільки провідні світові виробники. Сьогодні багато що залежить від позиції вітчизняних підприємств і держави, яка поки скоріше виконує роль індиферентного спостерігача, ніж стратегічного партнера й гаранта загального успішного розвитку. Учасники виставки, які представляли Україну, відзначали, що відсутність держпідтримки, слабка інвестиційна політика, недосконале законодавство й нестабільна економіка приводять до скорочення виробництва готової продукції, переорієнтації на випуск напівфабрикатів або експорт сировини. Це, з одного боку, веде до занепаду підприємств, а з іншого — до насичення внутрішнього ринку зарубіжною продукцією. Зокрема, китайського виробництва. За якістю вона, можливо, і аналогічна українській, але за ці-

ною набагато дешевше, отже — переважніше. Ще одна проблема пов’язана з митними обмеженнями. Наприклад, щоб привезти в Україну свої наробітки й продемонструвати готові зразки продукції, зарубіжним компаніям доводиться сушити голову під час заповнення різних довідок, сертифікатів та інших документів, які треба пред’явити на митниці. У Європі, зокрема, не розуміють, для чого потрібні гігієнічні сертифікати українського зразка або докладні інструкції з використання тих або інших видів продукції, якщо є документи на відповідність загальноприйнятим стандартам ISO — 9001 або 14001. Багато непотрібних проблем спричиняє і обов’язкове надання зразків продукції в українські лабораторії. Наприклад, європейські компанії за кілька місяців до відкриття виставок надають зразки матеріалів, застосовуваних у ливарній промисловості, на перевірку, щоб встигнути одержати спеціальні дозволи на їхнє ввезення на територію України. У Європі й світі діють зовсім інші норми й правила, відзначають закордонні учасники виставки «ЛітЕкс-2010». І все-таки багато компаній розглядають ринок України як стратегічно важливий, а тому готові до подовження й розвитку діалогу.

10

№ 42 (146)

26 жовтня 2010 року

Наука

Вісім днів — і все життя 109-й Нобелівський тиждень став найважливішою подією року для світової наукової спільноти Святослав РИБНІКОВ, Наталя ПРОВОРОВА

Двадцять шостий геній

Роберт Едвардс

Лауреата премії в галузі фізіології й медицини за 2010 рік назвали першим. Ім’я доктора Роберта Едвардса вже давно відоме світовій спільноті: у 2007 році, за версією Daily Telegraph, він посів 26-те місце в популярному рейтингу «100 сучасних геніїв». Нобелівську премію професор Кембриджського університету здобув за розроблену ним технологію екстракорпорального запліднення людини (ЕКЗ), яку зазвичай називають штучним, або «зачаттям у пробірці». Повний технологічний цикл складний і має багато стадій: треба взяти «вихідний матеріал» — яйцеклітини та сперматозоїди, провести запліднення в лабораторних умовах, виростити ембріон та імплантувати його в матку, не кажучи вже про такі «дрібниці», як доведення вагітності до логічного кінця. Дослідження в цій галузі почалися давно й не відразу були успішними. Наприклад, один із першопрохідників, американець Мінкін Рок, у 1944 році з 800 «піддослідних» яйцеклітин зміг змусити ділитися лише три, та й то тільки до стадії двох клітин. Роберт Едвардс зайнявся дослідженнями ЕКЗ у 1966 році — тоді він визначив особливості дозрівання яйцеклітин у штучних живильних середовищах. Через два роки вченому вдалося вперше запліднити яйцеклітину в лабораторних умовах. У принципі, 1968 рік можна вважати датою відкриття. Але технологія відпрацьовувалася ще десятиліття, і диво — Луїза Браун, перша дитина «із пробірки» — побачила світ тільки 25 лип-

ня 1978 року. «Хресними батьками» дівчинки були Роберт Едвардс і Патрік Стептоу (останній, на жаль, не дожив до тріумфу свого відкриття). Про повноцінність «пробіркових» дітей відразу ж почалися дискусії. Пристрасті вщухли тільки недавно: у 2006-му Луїза народила сина — здорового й абсолютно природним шляхом. Сьогодні, за різними оцінками, у світі живуть 1,5—3 мільйони людей, які своїм народженням завдячують відкриттям британських ембріологів. Помножте цю цифру на два — і одержите кількість щасливих людей, яким ці відкриття подарували радість бути батьками. Звичайно, ЕКЗ показане не кожному подружжю з безплідністю (таких у світі близько 10%), але для багатьох ця технологія — остання надія. От чому на офіційній веб-сторінці Нобелівського комітету, де будь-хто може залишити новим лауреатам свого листа, у Роберта Едвардса так багато щирих привітань від простих людей з усіх куточків світу — на відміну від його колег з інших номінацій, яких вітають переважно фахівці. А от католицька церква офіційно засудила рішення Нобелівського комітету. Голова Папської академії на захист життя Ігнасіо Карраско де Паула, уповноважений висловлюватися від імені Ватикану, заявив, що неприпустимо присуджувати премію людині, чиї дослідження породили існування у світі ринку яйцеклітин, більша частина з яких приречена на загибель. Загалом, питання делікатне...

«Тонкий хімічний аромат...»

8 жовтня Шведська Королівська академія наук оголосила імена трьох щасливих власників Нобелівської премії в галузі хімії. Ними стали Ей-Ічі Негіші — 75-річний професор Університету Пьордью в Західному Лафайєті, Акіра

Сузукі — 80-літній пенсіонер, у минулому професор Університету Хоккайдо в Саппоро, і Річард Хек — 79-літній почесний професор Університету Делавера, який нині живе на Філіппінах. Найвищу наукову нагороду вчені здобули «за досягнення в галузі вивчення створення вуглецьвуглецевих зв’язків».

акція Негіші була відкрита в 1977-му, а Сузукі розробив свою методику двома роками пізніше. Три реакції мають свою специфіку, однак ґрунтуються на єдиному відкритому механізмі — поєднанні двох органічних молекул через вуглець-вуглецевий зв’язок, що виникає із застосуванням паладієвого каталізатора. Атоми паладію відіграють роль містків, які стягують в одне ціле дві органічні молекули. Після зближення молекул вуглець-паладієві зв’язки руйнуються, і молекули з’єднуються одна з одною безпосередньо — за допомогою вуглець-вуглецевого зв’язку. Роль паладія, таким чином, полягає в зниженні

Акіра Сузукі, Річард Хек і Ей-Ічі Негіші

Молекули органічних речовин можуть мати надзвичайно складну структуру. Про це добре знають хіміки, які досліджують їх. А ще краще — ті, хто намагається синтезувати сполуки з цією структурою. Напевно, тому органічний синтез — одне з найбільш вдячних практичних застосувань хімічної науки: тут радо готові прийняти розробки, які дозволяють хоч трохи підвищити вихід потрібної сполуки й скоротити утворення побічних продуктів, тобто зробити процес більш передбачуваним. Спроб з’єднати кілька простих органічних молекул у більш складну вживають уже багато років. Ще в 1912 році Віктор Гріньяр здобув Нобелівську премію з хімії за знаменитий магнієвий реактив (сьогодні названий його ім’ям), що дозволило створювати вуглець-вуглецеві зв’язки. Тоді формулювання звучало так: «За відкриття реактиву, що в останні роки істотно сприяв розвитку органічної хімії». Реакції, відзначені нинішньою премією, — продовження пошуків, які почалися століття тому і не припинялися ні на мить. Річард Хек почав експерименти наприкінці 1960-х, ре-

енергетичного бар’єра, який перешкоджає перебігу реакції. Нерідко для того, щоб «підштовхнути» молекули до взаємодії, необхідна температура в кілька сотень градусів, а паладієвий каталізатор дає той же ефект за кімнатної температури. Масштаби економії енергії можна тільки уявити. Паладієвий метод набагато простіший і дешевший від існуючих аналогів. За минулі десятиліття він набув найширшого застосування в різних галузях. Основним «споживачем» реакції є насамперед фармацевтика. «Щонайменше чверть усіх ліків у світі сьогодні виробляють на основі паладієвого методу», — заявив представник Нобелівського комітету Клаєс Густафсон. Наприклад, недавно були отримані потенційно сильнодіючі протиракові препарати — синтетичні аналоги отрут морських губок; зараз вони проходять клінічні випробування. Ще один «поціновувач» відкриття — електроніка: тут реакцію використовують для створення світлодіодів — основи сучасних моніторів і телевізорів. А одна з останніх новин із наукового фронту наочно продемонструвала міждисциплінарність сучасного

Премія Нобеля: цифри і факти • Середній вік лауреатів Нобелівської премії на момент її вручення — 55,8 року, середня тривалість їхнього життя — 82 роки.

• Наймолодшим лауреатом став Вільям Лоренс Брегг, який

здобув у 25 років Нобелівську премію з фізики в 1915 році разом зі своїм батьком Вільямом Генрі Бреггом.

• Найстаріший серед нагороджених — Леонід Гурвіц, лауреат

2007 року з економіки, якому на час вручення премії було 90 років.

• Єдиною людиною, яка здобула Нобелівську премію з фізики двічі, був Джон Бардін — у 1956 і 1972 роках.

знання: навесні вченим удалося «вмонтувати» атоми паладію в кристалічні ґрати графену — того самого надтонкого вуглецевого листа, що став героєм нинішньої премії з фізики. Отриманий матеріал дозволяє проводити реакцію Негіші у воді, що відкриває нові перспективи. Тож можна зрозуміти зміст слів президента Британського Королівського хімічного товариства Девіда Філліпса: «Мені дуже приємно, що цього року Нобелівські премії мають тонкий хімічний аромат». Ей-Ічі Негіші зізнався шведським журналістам, що свої півмільйона доларів він має намір витратити на продовження початих досліджень. «Поки я зумів реалізувати тільки половину поставлених завдань, — пожартував він по-японськи глибоко. — Мені б ще попрацювати хоч пару років». А от його земляк Акіра Сузукі планує витратити свою частку на освітні проекти. «На мій превеликий жаль, наукою сьогодні цікавляться мало молодих людей, а хімією — особливо, — поскаржився він. — А Японія, у якій майже немає ресурсів, може сподіватися тільки на людський чинник. Тому я підтримуватиму молоді таланти».

Висока теорія для вирішення «земних» проблем

Пітер Даймонд

не йшлося. Нагорода вручається з 1968 року Шведським державним банком — саме тоді, на честь його 300-річчя, вона й була заснована. Нинішню премію — «за дослідження похибок ринкового механізму» — уже охрестили нагородою за класичну, на противагу від сьогочасної, роботу. Якщо торік вона була присуджена за дослідження злободенної кризової проблеми — за «аналіз структури торгівлі й розміщення економічної активності», то тема нинішньої премії так чи інакше свідчить про те, що важкі кризові часи минають. Теорія, розроблена трьома нинішніми лауреатами, вирізняється як високим рівнем абстракції (дослідження Пітера Даймонда), так і наявністю механізму «заземлення» високих матерій на конкретні життєві проблеми сучасних економік (сфера діяльності Дейла Мортенсена й Крістофера Піссарідеса). Серед абстрактних переваг моделі — дослідження про тимчасовий лаг, у процесі взаємодії продавця й покупця на будь-якому ринку. Серед конкретних — проектування розробленої моделі на ринок праці, житлової нерухомості, на розгляд питань теорії грошей, державних фінансів, регіональної й сімейної економіки. Зокрема, із приводу ринку праці передбачається, що представлені дослідження

Дейл Мортенсен

11 жовтня оприлюднені імена лауреатів Нобелівської премії з економіки. Ними стали два американці й англієць: Пітер Даймонд із Массачусетського університету, Дейл Мортенсен із Північно-західного університету США й Крістофер Піссарідес із Лондонської школи економіки й політичних наук. Строго кажучи, економічна премія не є Нобелівською, принаймні про неї в заповіті Альфреда Нобеля

• Довше за всіх із моменту одержання Нобелівської премії жив лауреат 1929 року фізик Луї де Бройль, який помер у 1987 році.

• Менше за всіх прожив лауреат Нобелівської премії з фізики 1904 року П’єр Кюрі, який у 1906 році

Крістофер Піссарідес

містять відповіді на запитання: чому люди залишаються безробітними, коли на ринку праці є вакансії, і як управління економікою може вплинути на безробіття? Відповідаючи на запитання журналістів шведського телебачення про те, чи затребувані сьогодні розробки майже сорокалітньої давнини, один із лауреатів — Крістофер Піссарідес — сказав, що теорії так само актуальні сьогодні, як і наприкінці 1970-х років, коли вони тільки починали свої дослідження.

трагічно загинув у дорожній пригоді у віці 47 років. * Серед нобелівських лауреатів лише 40 жінок. Перша жінка-лауреат, Марія Кюрі, удостоювалася премії двічі: у 1903 році з фізики (разом із чоловіком П’єром Кюрі й Анрі Беккерелем) і в 1911-му — з хімії.

№ 42 (146)

26 жовтня 2010 року

11

Технології

На «тихих» колесах

Із перших уст

Із новими технологіями «Київметробуду» підземка стане комфортною та безпечною

Лампи від «ШЕФТу» світят довго і яскраво Олена БОЙЦОВА

Олександр БІЛИЛОВЕЦЬ Початок на стор. 1

Вирішують проблему відразу декілька служб. Експлуатаційні організації (метрополітени) займаються ремонтом і обслуговуванням рухомого складу, підземних споруд і комунікацій. А проектні й будівельні — розробляють, удосконалюють і реалізують на практиці нові технології шумо- і вібропоглинання.

лася масова заміна типових дерев’яних опор на залізобетонні. Для електроізоляції та зменшення твердості підошва прикріплених до блоків рейок охоплювалася гумовою підкладкою. Однак віброефективність такої конструкції становила незначні 3—4 дБ (на високих частотах). Тому було ухвалено рішення застосовувати

ходові якості й відповідають сучасним стандартам безпеки.

Західні ідеї Наприкінці цього року в Києві планується ввести в експлуатацію три нові станції КуренівськоЧервоноармійської лінії. Тунелі метро пройдуть під вули-

Стара нова підземка Лідером у випробуванні й упровадженні технологій метробудування залишається столична підземка — найбільший метрополітен України. Перших серйозних спроб вирішити проблему шуму та вібрації вжили тут на початку 90-х. Як експеримент ділянка колії Сирецько-Печерської лінії 300 м завдовжки була переведена на так звані залізобетонні лежні. Конструкція, розроблена в Московському інституті залізничного транспорту, являє собою брус, що лежить на чотирьох гумових опорах. За рахунок останніх досягається гасіння вібрації від руху поїздів. Для закріплення бруса використовують металеві упори, установлені за периметром блоку. Фахівці відзначають високу ефективність технології: рівень вібрації знижується в 3—3,5 раза. Однак складність монтажу конструкції й проблеми в експлуатації практично нівелюють позитивний ефект. Тому надалі в Києві лежнева технологія не застосовувалася. Із 2002 року в Київському метрополітені проводи-

Система ЕВS

цю технологію тільки на ділянках, де немає гострої необхідності гасити вібрацію. Для зниження шуму та вібрації поступово модернізується рухомий склад. Нові вагони виробництва Крюковського вагонобудівного заводу (Кременчук), заводів «Вагонмаш» (Санкт-Петербург) і «Метровагонмаш» (Москва), які закуповуватимуться у 2010—2014 роках, відрізняються підвищеним рівнем шумоізоляції. Дотримуючись світових тенденцій, на експлуатованих вагонах замість гумових установлюються суцільнокатані колеса, що мають більш «тихі»

Довідка «УТГ» Управління будівництвом метрополітену в Києві створено у квітні 1949 року. Побудовану «Київметробудом» підземку було відкрито 6 листопада 1960 року, вона стала третьою в СРСР після московської й ленінградської. Довжина її першої ділянки від станції «Вокзальна» (центральний залізничний вокзал) до наземної станції «Дніпро» становила 5,2 км. У процесі будівництва був спроектований новітній на той час механізований щит для проходки тунелів, що дозволив збільшити швидкість проходки з 3 до 12 метрів на добу. Сьогодні Київський метрополітен має три діючі лінії: Святошинсько-Броварську (1960), КуренівськоЧервоноармійську (1976), Сирецько-Печерську (1989). На лініях сумарною довжиною 59,9 км розташовані 46 діючих станцій, що обслуговуються п’ятивагонними поїздами. У центрі міста лінії з’єднуються в трьох пересадних вузлах. Щоденний пасажиропотік — до 2 млн чоловік. За 2009 рік метрополітен перевіз 502,9 млн пасажирів. «Київметробуд» спеціалізується на будівництві, реконструкції та технічному переобладнанні метрополітену, тунельних споруд та інших об’єктів різного призначення.

цями зі жвавим рухом і житловими будинками, більша частина яких — «хрущовки» і старі «панельки». Тому вирішено на новій ділянці застосувати найсучасніші віброзахисні технології. Проаналізувавши різні варіанти, інженери «Київметробуду» і «Укрметротунельбуду» зупинилися на системі рейкових блокових опор (Embedded Block System, EBS) виробництва польської компанії Tines, яка спеціалізується на транспортному будівництві. Система EВS створена спеціально для безбаластної колії (укладається безпосередньо під бетонною плитою підмурка і по її боках). Рейки прикріплюються до опорних бетонних блоків, установлених у готових лотоках із бетону або композиту. Заливання зі смольної маси забезпечує міцне й еластичне кріплення опорних блоків у лотоках. Залежно від конкретних умов для поліпшення віброізоляційних властивостей під бетонним блоком (на дні лотока) вистеляється еластична прокладка. Конструкція сумісна з усіма профілями рейок і додатковими елементами полотна: контр-рейками (пристрій для запобігання сходженню поїздів), напрямними або рейками на стрілкових переводах. Ще одна особливість конструкції — вільний доступ до рейок і їхніх кріплень для виконання профілактичних робіт. Система EВS зарекомендувала себе в Європі як швидка в монтажі, недорога у використанні конструкція з ефективною електричною ізоляцією. Вона не перший

Миттєве запалювання

Володимир ПЕТРЕНКО Генеральний директор ПАТ «Київметробуд», президент корпорації «Укрметротунельбуд»

—Усі наші технічні й менеджерські нововведення застосовуються на інших метробудах України: у Дніпропетровську, Харкові, Донецьку. Корпорація «Укрметротунельбуд» є координуючим органом роботи всіх вітчизняних метробудів, провідником упровадження в практику всього сучасного й передового. Тому все, що буде напрацьовано під час будівництва нової ділянки Київського метрополітену, ми поширимо на всі українські метробуди.

Віктор ЯНІКІН Директор ДП «ПІ Укрметротунельпроект»

— Ми із задоволенням ознайомилися з конструкцією, пропонованою фірмою Tines. Зараз уже закладена дослідна ділянка. Сподіваємося, що після випробувань одержимо добрі результати зі зниження вібрації, тоді можна буде порушувати питання про її масове впровадження. «Укрметротунельпроект» завжди з інтересом сприймає все нове, пропоноване в цій сфері, ми беремо участь в обговореннях і розробках. рік застосовується в транспортному будівництві й уже стала стандартною для мадридського й варшавського метрополітенів. Столиця України стане першим містом на пострадянському просторі, у якому буде реалізована така будова колії. Українські метробудівці сподіваються, що технологія успішно пройде перевірку в «бойових умовах», а здобутий досвід можна буде поширити на майбутні, причому не тільки «підземні», проекти. Наприклад, у Бельгії, Голландії, Франції та Іспанії система EBS застосовується у будівництві трамвайних і залізничних колій на ділянках естакад, мостів і тунелів.

Черкаські інженери-конструктори розробили дійсно універсальний і конкурентоспроможний вітчизняний продукт — світлодіоди, які можуть застосовувати як приватні особи (наприклад, для освітлення подвір’я) і підприємці (для заводських територій або стоянок), так і держава для оптимізації та поліпшення освітлення парків і доріг.

Світлодіоди впевнено приходять на зміну енергозбережним лампам, виграючи як із довговічності, так і з енергоспоживання. Країни ЄС, США й навіть Російська Федерація активно заміняють традиційне освітлення вулиць і доріг на світлодіодне, виділяючи на ці проекти дуже й дуже значні суми. А от в Україні такої державної програми немає — до економії й екологічної безпеки схильні більшою мірою приватні структури, як правило, з іноземними інвестиціями. Звичайно, світлодіоди — задоволення не з дешевих. Але ті, хто цінує час і вміє лічити гроші, уже переконалися в прибутковості проектів із заміни світлових випромінювачів. Адже окуповуються вони вже через 3—4 роки, а термін служби світлодіодного модуля — аж 25 років. Уперше в Україні вуличні світлодіодні світильники ULSL-70 почали серійно виробляти в Черкасах. Займається цим ТОВ «ШЕФТ», яке спеціалізується на технічних розробках і вже зарекомендувало себе як надійний партнер на ринку України. Розроблення лампи нового типу тривало більше двох років. Щоб забезпечити вихід на ринок дійсно якісного продукту, підприємство брало участь у міжнародних конференціях, переймаючи передовий міжнародний досвід. Потім настав час ретельних і численних випробувань. Результат чималої праці — світильник з енергоспоживанням лише 75 Вт і корисним світловим потоком 4860 лм (для порівняння: ртутна дугова лампа ДРЛ 250 споживає 280 Вт і дає корисний світловий потік лише 3276 люменів). Крім триразового зниження споживаної потужності, світильник стійкий до стрибків живильної напруги від 100 до 265В, що добре підходить для довгих ліній або місць із перепадами напруги. Його можна встановлювати як зовні, так і всередині приміщення, він абсолютно нешкідливий і не вимагає спеціальної утилізації. Вуличний світлодіодний світильник дає кращу види-

мість, чіткість обрисів предметів і сприйняття глибини простору за рахунок контрастності, у 400 разів більшої, ніж у дугових ртутних ламп і сприяє безпечному руху вночі. Крім того, відсутній засліплювальний ефект. Індекс передачі кольору світлодіодної лампи — 80—85 (максимально можливий індекс, 100, має сонячне світло). У джерел світла, які використовуються сьогодні для вуличного освітлення, цей показник набагато гірший: 25 у натрієвих і 40 у ртутних ламп. Біле світло розробленого світильника поліпшує нічне бачення на 40—100% у порівнянні з дуговими натрієвими лампами (ДНАТ). Ще одна перевага світлодіодного світильника — миттєве запалювання під час подачі напруги й здатність працювати за низьких температур. Широко ж використовувані для вуличного освітлення газорозрядні світильники погано запускаються на холоді. Завдяки низькій споживаній потужності, застосування світильників ULSL-70 зменшує навантаження на проводи й трансформаторні підстанції майже в п’ять разів. Додаткова економія забезпечується ще й тим, що під час монтажу нових світильників потрібен кабель меншого перерізу. Знижується й вартість обслуговування, адже після переходу на світлодіоди немає потреби в регулярній заміні ламп і пускорегулювальної апаратури. Під час експлуатації стандартного світильника з лампою ДРЛ або ДНАТ ефективність роботи відбивача зменшується через забруднення або механічні ушкодження. Нерідко можна спостерігати на міських вулицях світильники взагалі без відбивача, що знижує світловий потік на 20—40%. Відсутність відбивача у світлодіодному пристрої вирішує цю проблему. Значного удару іміджу світлодіодів у нашій країні завдає контрафактний товар, імпортований з азіатських країн, технічні характеристики якого не відповідають заявленим, а якість не найкраща. Тим більш приємний той факт, що черкаський «ШЕФТ» — одна з небагатьох компаній, готових підтвердити всі параметри своєї продукції необхідними документами. Та й гарантійний термін у 5 років вигідно виділяє світлодіодні світильники ULSL-70 з тієї частини конкуруючої продукції, для якої цей період звичайно не перевищує року.

12

№ 42 (146)

26 жовтня 2010 року

IT

Невидимий удар На початку осені стало відомо про одну з найбільших комп’ютерних атак, яка, зважаючи на все, знаменує початок нової доби в міжнародних відносинах — доби кібервійн Анатолій ЛЕМИШ Початок на стор. 1

Комп’ютерники, які вивчали вірус, професійні мисливці на сітьову «живність», довго не могли зрозуміти, що ж це таке — таким складним виявився програмний код Stuxnet. До розшифрування долучилися аси зі знаменитої «Лабораторії Касперського», експерти з Microsoft і Siemens. Спільними зусиллями вони з’ясували, що Stuxnet використовував для невидимого проникнення в комп’ютерну систему жертви відразу чотири різних досі невідомих і ще не закритих «латками» дір у захисті ОС Windows. Програмісти такі діри називають zero-day-exploit — «уразливість нульового дня». Використовуючи її, хакер може одержати доступ до ресурсів комп’ютера, іноді нічим не обмежений. Щоб якнайдовше залишатися непоміченим, вірус видавав себе за програми, підписані двома легальними сертифікатами, — компаній Realtek і JMicron («цифровими підписами» виробників). Крім того, був задіяний дуже хитрий механізм самостійного поширення.

Смерть причаїлася на флешці Починається цей механізм із того, що в комп’ютер вставляється інфікована USB-флешка, звідки вірус копіюється на жорсткий диск і атакує ОС Windows (причому будь-якої модифікації, починаючи від досить старої Win 2000 і до найсучаснішої, приблизно досить безпечної Windows 7). Здавалося б, така здатність проникати всюди свідчить на користь гіпотези про промислове шпигунство. Однак німецький експерт із кіберзахисту промислових систем Ральф Лангнер знайшов у коді вірусу один показовий фрагмент. Виявилося, що Stuxnet насправді цікавиться не всіма системами управління промисловими об’єктами. Він розшукує системи, у яких працює програма людино-машинного інтерфейсу WinCC і PCS 7 SCADA («supervisory control and data acquisition», тобто «диспетчерське управління й збір даних»). Ця система розроблена компанією «Сіменс» і з

1995 року використовується як своєрідна «панель управління» комплексом засобів промислової автоматизації SIMATIC. Серед функцій SIMATIC — управління буквально всіма виробничими процесами, від збору телеметрії до контролю поточних операцій. Далі вірус заражає програмувальні логічні контролери (ПЛК, мікропроцесори, які безпосередньо управляють автоматикою). У переліку ПЛК, уразливих для нового вірусу, — дві серії процесорів компанії «Сіменс». Вірус упроваджує в контролер особливий код і перехоплює контроль над виробничими процесами в системи управління підприємством. Якоїсь миті, як відзначив Лангнер, вірус має підмінити стандартну команду управління на код DEADF007. Лангнер вважає, що в результаті підміни якийсь критичний процес на підприємстві повинен піти в рознос і, скоріше за все, завершитися вибухом.

Зброя одного удару Функціонування Stuxnet розраховане на цілком автономну роботу програми й не вимагає ні підключень до Інтернету для одержання додаткових інструкцій, ні управління з боку людини взагалі. У програмі виявлено так багато різних типів виконуваних функцій, що для експертів очевидно — створенням цього продукту займалася команда фахівців із багатим досвідом у різних галузях. За інформацією компанії Microsoft, програма Stuxnet потрапила в десятки тисяч промислових комп’ютерних систем в усьому світі, але, на щастя, майже жодній із них це нічим не загрожує. Експерти з кібербезпеки переконані, що Stuxnet — це вибіркова зброя, створена для пошуку й знищення єдиної конкретної цілі. Проаналізувавши код вірусу, експерти «Лабораторії Касперського» вважають, що розробники Stuxnet у своєму розпорядженні неодмінно повинні були мати для тестування саме те реально застосовуване апаратне забезпечення, під яке заточувалася їх кіберзброя. Є всі ознаки, що вони точно й у деталях знали нюанси роботи техні-

ки на конкретному об’єкті, що був вибраний для атаки.

«Stuxnet не краде гроші, не шле спам і не краде конфіденційну інформацію. Він створений, щоб контролювати виробничі процеси, у буквальному значенні управляти величезними виробничими потужностями. Ще зовсім недавно ми боролися з кіберзлочинцями й інтернет-хуліганами, тепер, боюся, настає час кібертероризму, кіберзброї й кібервійн», — пише у своєму блозі Євген Касперський, генеральний директор «Лабораторії Касперського».

Ціль — іранський реактор? Майже всі дослідники, які вивчають Stuxnet, одностайні у висновках про те, що він сконструйований надзвичайно вмілим майстром — швидше за все, асами державної спецслужби — і призначений для руйнування чогось великого й важливого. Тому постали два слушних запитання: яка держава стоїть за Stuxnet і проти якого об’єкта була спрямована диверсія? На сьогоднішній день достатньо фактів і аргументів для того, щоб із високим ступенем вірогідності відповісти на них. Один із фахівців, які займалися «розкриттям» вірусу, або, інакше кажучи, зворотною інженерною розробкою шкідливої програми, заявив: «Це те, що створює держава, якщо єдиною альтернативою є початок війни». Визначити конкретну країну, проти якої була спрямована атака Stuxnet, виявляється зовсім нескладно. Географія поширення вірусу в серпні цього року виглядала так, що на Іран припадало майже 70% всіх заражених систем. Із великою ймовірністю можна припустити, що саме ця країна стала об’єктом атаки. Два головні й очевидні політичні супротивники Ірану — США та Ізраїль. Обидві країни відомі своєю жорсткою позицією щодо ядерних амбіцій іранської держави й мають у своєму розпорядженні достатній потенціал для створення й застосування кіберзброї типу Stuxnet. Ральф Лангнер припускає, що ціллю вірусу могла бути Бушер-

Бушерська АЕС

ська АЕС — найвідоміший об’єкт іранської ядерної програми. Офіційний пуск АЕС у Бушері відбувся 21 серпня цього року. Напередодні цієї події багато міжнародних спостерігачів чекали на ізраїльський авіаудар по іранських ядерних об’єктах. Нагадаємо, що й попередня атака ізраїльських ВПС у 1981 році, що знищила іракський ядерний реактор, була саме напередодні пуску тамтешньої АЕС. Адже бомбити діючий реактор не можна. Але 21 серпня минуло, станцію в Бушері начебто офіційно відкрили, однак ізраїльського попереджувального удару не було. «Ізраїльтяни пропустили нагоду», — знизували плечима експерти. Але, як виявилося, станція й досі не працює. Чи не тому, що її відключив вірус? Або іранці, виявивши непрошеного «гостя», про всяк випадок перенесли ввімкнення АЕС для повної перевірки й лікування заражених програм?

Краще запобігти війні, ніж воювати Тут саме час нагадати, що Ізраїль, схоже, рік тому уже зупиняв уранові центрифуги на секретному заводі, що розташований глибоко під землею, у Натанзі. І теж, певне, через комп’ютерну диверсію. Автор книги «Моссад: найбільші операції», яка вийшла недавно, колишній депутат кнесету, професор Міхаель Бар-Зоар так розповідає про це. Був призначений урочистий запуск нового каскаду центрифуг для збагачення урану. Зібралося багато високопоставлених осіб Ірану. Але щойно натиснули на кнопку «пуск» — весь каскад вибухнув з ефектом доміно. Комплекс був знищений. Зрозуміло, не знайшлося ніяких доказів, що центрифуги загинули через комп’ютерний вірус. Тим більше, стало неможливо встановити, що цей гіпотетичний вірус створили в Ізраїлі.

Відомий і інший приклад застосування кіберзброї Ізраїлем. За допомогою комп’ютерної операції був виявлений, а потім знищений у 2007 році ядерний реактор у Сирії, що будувався за допомогою північнокорейських та іранських фахівців. Високопоставлений сірійський чиновник приїхав у Лондон, а коли він вийшов із номера пообідати, двоє співробітників Моссада проникли до нього в номер і вставили сирійцеві в лептоп «троянського коня». Шпигунська програма виловила з жорсткого диска креслення, фотографії, програми, імена та координати корейців та іранців, які працювали над проектом. Сім літаків ізраїльських ВПС розбомбили недобудований реактор, по дорозі знищивши радарну установку сирійців. Причому цей радар уперто показував «чисте небо» — у його комп’ютер заздалегідь запустили вірус. «Нью-Йорк таймс» написала, що збитки від вірусної атаки на комп’ютерні мережі Ірану порівнянні з наслідками удару ізраїльських ВПС. Утім, немає поки ніяких підтверджень, що цей вірус — справа рук ізраїльських фахівців. Тільки здогади.

Кіберкомандос Про війни майбутнього, у яких супротивники «битимуться бітами й байтами», пише німецька Die Welt, розповідаючи, якими небезпечними є хакерські атаки для хімічних заводів, літаків і систем енергопостачання. Ізраїльська армія випробувала цю форму ведення війни вже пару років тому, під час нападу на секретний об’єкт у Сирії, повідомляє автор статті Мальті Хервіг.

Із вересня 2009 року в армії США існує кіберкоманда — U.S. Cyber Command. Кіберпідрозділ є й у Китайській народній армії. Два роки тому аналогічний відділ був створений у бундесвері. Тим більше, як показала в лютому 2009 року атака вірусу Conficker, який заразив кілька сотень комп’ютерів німецької армії, «ворог у Мережі не дрімає». Онлайн-армії мають ще 20 або 30 держав, серед яких Росія, Південна Корея, Індія,

Пакистан, Франція та Ізраїль, повідомляє Хервіг із посиланням на Річарда Кларка, радника Білого дому з кібербезпеки. У своїй новій книзі «Cyber War: The Next Threat to National Security and What to Do About it» Кларк пише, що глобальна війна в мережі вже почалася, і численні хакери, які перебувають на службі в різних держав, готують поля для майбутніх боїв. США, Росія та Китай, говориться далі в статті, «наступально використовують можливості кібершпіонажу». Вони не тільки створюють військові кіберпідрозділи, а й співробітничають із цивільними хакерами. Китайська армія, технічно програючи американцям в озброєнні, скоротила чисельність своїх військ і почала вкладати гроші в нові технології. При цьому китайці від самого початку зробили ставку на наступальну війну в кіберпросторі. За часів кібершпіонажу розвідник із плоті й крові йде в минуле, говориться в статті. Нові копіювальні апарати можуть містити мікрочипи, що зберігають кожну копію й відправляють її замовнику. Спеціальні програми здатні відслідковувати всі зміни на жорстких дисках і реєструвати уведення будьяких даних із клавіатури зараженого комп’ютера. На Заході, нагадує Хервіг, у Мережі інтегрована не тільки вся економіка, а й системи електропостачання, а також транспорту. Ворожа кібератака може завдати їм збитків більших, ніж ядерний удар, думає Кларк. «Після такої атаки наступна війна, мабуть, знову буде рукопашною — без Інтернету», — підсумовує видання.

13

№ 42 (146)

26 жовтня 2010 року

IT

Із чим бізнес піде в розвідку? Комп’ютеру під силу робота топ-менеджера Олександр БІЛИЛОВЕЦЬ Автоматизовані системи бізнес-аналітики, або, іншими словами, інформаційні засоби підтримки ухвалення управлінських рішень, можуть надати необхідного імпульсу компаніям, де в умовах економічної кризи знизилась ефективность роботи.

Стимул рухатися вперед «Кризовий» спад на ринку інформаційних технологій майже не позначився на сегменті систем бізнесаналітики (BI) — він зберіг позитивні темпи зростання. Цьому феномену є просте пояснення: у період кризи необхідність у засобах для зниження витрат і оптимізації процесів ухвалення рішень тільки зростає. Що гірше ситуація, то складніше менеджерові. Звідси й зростання інтересу до систем BI, здатних взяти на себе значну частину рутинної роботи керівника. Англійський термін Business Intelligence можна перекласти і як бізнесаналітика, і як бізнесрозвідка. Дійсно, системи цього типу починають видігравати для бізнесу не менш важливу роль, ніж спецслужби — для держави. Щороку об’єми даних на підприємствах значно збільшуються, що ускладнює їхнє ефективне використання. А щоб успішно вести менеджмент за постійної економічної нестабільності, компанія має ухвалювати оперативні рішення на підставі актуальної й достовірної інформації. Але через величезну її кількість директори часто не в змозі робити правильні висновки, послуговуючись виключно власним досвідом. У таких ситуаціях на допомогу приходять рішення бізнесаналітики. Як вони працюють? Тут знову напрошується аналогія зі спецслужбами — «зірке око» системи стежить за всім, що відбувається на підприємстві. Бази клієнтів, дані про продажі, складська звітність та інші документи потрапляють «на стіл» до «шефа розвідки» — у єдине централізоване сховище даних. Там їх об’єднують і аналізують, а потім повне й достовірне «зведення» з певного питання передається користувачеві системи. Кількість джерел даних весь час зростає, крім корпоративних додатків ними стають, наприклад, соціаль-

ні мережі й мобільні пристрої. Ця інформація досить різноманітна, і BI-рішення є мало не єдиним практично застосовним засобом для її упорядкування. На думку Юлії Перевозької, менеджера із впровадження бізнесаналітичних продуктів представництва компанії «Майкрософт» у Росії, «у наші дні бізнесу доводиться брати до уваги величезну кількість чинників, а якщо робити це без засобів бізнес-аналітики, можливі помилки й значні втрати».

Перешкоди для зростання На шляху широкого застосування рішень BI є перешкоди. Пов’язані вони більшою мірою не з технологічними особливостями BI, а з людським чинником. На думку аналітиків американської компанії Gartner, розрив між теоретичною користю BI і практичними результатами спричинений непогодженістю ІТ-відділів і користувачів систем BI. Нерідко

тем BI в Україні немає. Деякі висновки робити можна тільки за непрямими даними, наприклад, за обсягами продажів відповідного програмного забезпечення. Майже всі учасники конференції говорили про те, що ринок рішень BI у нашій країні набагато менше, ніж можна було очікувати на нинішньому етапі розвитку економіки. Головна причина — високі темпи зростання доходів у докризові роки. Адже коли прибуток збільшується щодня, про підвищення ефективності ніхто особливо не замислюється. Інша специфічно українська проблема — недостатня кількість компаній, здатних створити для замовника готове бізнес-аналітичне рішення «під ключ». Труднощі виникають не на етапі впровадження технологічної платформи (апаратного й програмного забезпечення) — тут кваліфікованих кадрів вистачає. Гірше справи з керівниками, готовими в тісному співробітництві з ІТ-персоналом адаптувати систему звітнос-

Нові програми Конференція «IDC Business Intelligence Roadshow-2010» була цікавою не тільки думками експертів, а й представленими новинками в галузі програмного забезпечення. Петро Сковронські, провідний технічний менеджер компанії Informatica, продемонстрував продукт Informatica PowerCenter Real Time Edition — єдину платформу для інтеграції корпоративних даних, яка дозволяє здобувати й зводити разом дані з будь-яких систем у будь-якому форматі. Забезпечується також доставка отриманої інформації в реальному масштабі часу. Інший продукт, представлений на конференції, Informatica Data Quality, дозволяє передавати контроль над процесами управління якістю даних користувачам і автоматизує розпізнавання, перевірку, стандартизацію та очищення зібраних даних від помилок. Компанія Microsoft представила платформу SharePoint 2010, серверне рішення для побудови порталу організації. Платформа дозволяє об’єднати співробітників однієї компанії з різних точок світу в єдиному віртуальному робочому просторі, у який включені всі аналітичні інструменти, необхідні для щоденної роботи. Додатковий плюс — інтеграція засобів аналітики в інтерфейси звичних додатків Microsoft Office, якими співробітники компанії користуються щодня (наприклад, в Microsoft Office Excel).

Дата-центр «Майкрософт», який забезпечує, крім іншого, роботу бізнес-аналітичних додатків

Аспект

BI впроваджуються на рівні окремих підрозділів компанії, а не організації в цілому. Це ускладнює координацію дій компанії й розриває зв’язок між системою BI і реальними бізнес-процесами. Ще одна проблема — недостатні навички користувачів, а нерідко — і адміністраторів таких систем. Перераховані питання — спільні для всіх. Але кожна держава має свою специфіку, і Україна тут не виняток. Перспективи розвитку систем бізнес-аналітики в нашій країні активно обговорювалися на конференції «IDC Business Intelligence Roadshow-2010», яка відбулася днями в Києві. Партнерами заходу стали провідні компанії в галузі: корпорації Informatica і Microsoft, Citia BTC, «Інфопульс Україна», ПроНЕТ. Об’єктивних статистичних цифр про поширеність сис-

Добрим наочним прикладом ефективності бізнесаналітики може бути система BI, реалізована в Ощадбанку Чехії. У цього банку 5,3 млн клієнтів — більше половини населення країни. Використовуючи рішення SAS Marketing Automation, група співробітників, яка складається лише з шости людей, проводить понад 1000 маркетингових кампаній щорічно. Під час підготовки до запуску кожної з них керівництво банку має можливість спрогнозувати обсяг прибутку від неї, провівши тестування у фокус-групі, яка складається з декількох тисяч клієнтів. Як повідомляють представники банку, упровадження системи бізнесаналітики дозволило збільшити кількість прибуткових компаній на 38%, заощадити п’яту частину часу співробітників і підвищити дохід від проведених акцій у середньому на третину.

ті підприємства до вимог нової системи. Через це вітчизняному бізнесу все частіше доводиться вдаватися до допомоги іноземних компаній. Наслідки подвійні: з одного боку, Україна одержує цінний закордонний досвід, з іншого — вартість упровадження систем BI неминуче збільшується. Із тієї ж причини не всі менеджери здатні використовувати інноваційні аналітичні рішення. Присутній на форумі В’ячеслав Артамонов, директор із роботи з корпоративними замовниками й партнерами компанії «Майкрософт Україна», відзначив, що «на сьогодні BI являє собою систему, яка є привілеєм небагатьох співробітників компаній, що значно знижує ефективність управлінських рішень і негативно позначається на функціонуванні компанії в цілому».

Графенова революція Через 63 роки після появи першого біполярного транзистора електроніка знову опинилася на порозі кардинальних змін Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ Із моменту свого зародження, а сталося це в середині минулого століття, сучасна мікроелектроніка й процесорна техніка чітко діють за емпіричним законом, сформульованим американським інженером і засновником корпорації «Інтел» Гордоном Муром. Нагадаємо його: «Через кожні два роки кількість транзисторів на кристалі того самого розміру подвоюється». Ще в 1971 році транзистори розміщалися із кроком у 10 мкм, у 1978 — 3 мкм, у 1989 — 1 мкм, у 1997 — 0,25 мкм, у 2005 — 65 нм. Новітні серійні процесори «Інтел» лінійки Intel Core реалізовані на 32-нанометровій технології. Можна впевнено прогнозувати, що 10-нанометрова технологія виробництва буде освоєна вже протягом найближчих 5—7 років. Після цього станеться одне із двох: або закон Мура вже не дотримуватиметься й прогрес обчислювальної техніки фактично зупиниться, або вчені та інженери знайдуть нову технологію виробництва мікропроцесорів. Чому? Річ у тім, що кремній, який покладено в основу всіх процесорів, що сьогодні випускаються, зберігає свої електричні властивості тільки за розмірів понад 10 нм. Цю теоретичну межу наявної технології перевершити не можна. На щастя, це й не обов’язково. У 2004 році двоє вчених із Манчестерського університету Андрій Гейм і його учень Костянтин Новосьолов винайшли технологію одержання графену — нового матеріалу, що являє собою одноатомний шар вуглецю (див. «УТГ» №41, 19 жовтня ц.р. «Від «Шнобеля» до «Нобеля»). Цього року заслуги винахідників графену були відзначені Нобелівською премією в галузі фізики — останньою серед безлічі престижних нагород, отриманих двома вченими. Новий матеріал має багато корисних властивостей, з яких найцікавіша — можливість використання під час виробництва процесорів майже за тією ж технологією, що й у сьогоднішніх кремнієвих мікросхемах. Утім, нова технологія всетаки має декілька істотних відмінностей. 18 жовтня вчені Каліфорнійського університету повідомили про прорив у галузі розроблення так

званого спін-комп’ютера, що об’єднає в собі класичну системну логіку з енергонезалежною пам’яттю, ліквідуючи тим самим необхідність процесу завантаження. Нова технологія виробництва транзисторів може бути готова до промислового використання вже через 5 років і дозволить знизити споживання електроенергії до рівня, за якого комп’ютери, мобільні телефони та інші електронні пристрої зможуть бути ввімкненими постійно. Американським ученим удалося успішно інжектувати обертовий електрон в одноатомний лист графену. Цей процес, який уже встиг дістати назву «тунельної спін-інжекції», дозволяє представити 1 біт даних як наявність або відсутність одного електрона. Інформація, збережена таким чином, є не тільки енергонезалежною, а й доступною для обробки безпосередньо за місцем зберігання. Останній факт особливо важливий. Досі в класичній комп’ютерній архітектурі фон Неймана існувало «пляшкове горло» — низька швидкість передачі інформації між пристроєм зберігання даних (наприклад, жорстким диском) і центральним обробним пристроєм (процесором), на який припадала значна втрата у швидкості обчислень. Як заявив один із провідних дослідників проекту Роланд Кавакамі, ліквідація «пляшкового горла» фон Неймана дозволить збільшити швидкість роботи процесорів у тисячі разів, фактично об’єднавши їх з оперативною пам’яттю в одному фізичному пристрої. Кавакамі також повідомив, що сьогодні електроніка знову виявилася на етапі, аналогічному переходу від вакуумних ламп до транзисторів. За його словами, масове виробництво спін-комп’ютерів почнеться вже в цьому десятилітті.

14

№ 42 (146)

26 жовтня 2010 року

SOSтан

Чилійський урок

Земля горить під ногами

Успішно завершилася безпрецедентна 70-денна епопея з порятунку 33 чилійських шахтарів

Запасів газу в ЧеремхівськоСтрупківському родовищі чимало. Але коштів не вистачає не тільки на його видобування, а й на усунення небезпечної ситуації

Володимир ОТРОЩЕНКО Усіх гірників живими і здоровими підняли з 700-метрової глибини мідно-золотої шахти «Сан-Хосе» у пустелі Атакама. Чилійські фахівці значно випередили обіцяні строки: мали намір завершити операцію до католицького Різдва, а встигли до православної Покрови.

5 серпня зміна шахтарів опинилися у підземій пастці. Здавалося — порятунку не буде. Ніхто не знав про місце ізоляції людей, їхнє здоров’я. Лише через 17 днів після аварії вдалося встановити з ними зв’язок, з’ясувалося, що всі гірники живі. Після цього чилійська влада й фахівці гірничорудної справи почали розробляти план порятунку. Пробурили свердловину діаметром 8 см, спустили електричний, телефонний і відеокабель, зрозуміло, їжу й воду, а також настільні ігри, антидепресанти, МР-3плеєри. Це покращило настрій і поліпшило самопочуття гірників, які були замкнені в кам’яному склепі розміром із двокімнатну квартиру, де було +35°С і майже 100-відсоткова вологість. З Австралії, де діють такі шахти з видобутку золота й поліметалів, була доставлена установка для буріння особливотвердих порід. Потім алмазним буром свердлили 70-сантиметровий шурф для спуску рятувальної капсули «Фенікс». Під час напруженого очікування влада Сантьяго звернулася по допомогу в НАСА, щоб використати американський досвід для підтримки життя в замкнутих просторах. Те, що допомагає космонавтам зберігати форму під час довгих польотів у космосі, виявилося досить корисним і під землею. Усе закінчилося вдало. Свердловину пробурили крізь величезний камінь, усіх шахтарів підняли здоровими, і вони відразу стали національними героями Чилі, Болівії та всієї Південної Америки. Тепер їм належить світовий рекорд із тривалості перебування під землею під час аварії на шахті. Гірник

Маріо Антоніо Сепульведо після успішного підйому сказав: «Мені 33 роки, як було Христу. І нас теж 33. Але не шукайте магії цифр! Я радий, що живий!» А чилійський міністр гірничої промисловості Луїс Горбон заявив, що радий успішному завершенню операції з порятунку шахтарів, яка стала найскладнішою в історії гірничої справи, і що це було зроблено власними силами. Подякував американцям, австралійцям і представникам інших країн за технічну, наукову та моральну підтримку. Свою допомогу чилійській владі запропонували також і створювачі мобільної рятувальної установки АРППУ з України. На рятувальну кампанію витрачено велику суму. Один день роботи бурильного агрегата коштував $18 тис., а сумарні витрати обійшлися чилійському уряду в $22 млн. Декілька врятованих відразу після підйому

Роман ДИГАС

Бурова установка на шахті «Сан-Хосе»

оптимальне технічне рішення, знайти потрібне обладнання, визначитися з «ціною питання». Але у разі потужних шахтних катастроф, які, на жаль, трапляються в Україні, найчастіше часу мало, і порятунок має бути мобільним і швидким. …Штат Пенсільванія — вугільний пояс США, 2002 рік, аварія на шахті «Кьюкрік». У лаві заблоковані 9 шахтарів, 77 годин під землею. Їх підняли на поверхню за допомогою рятувальної установки-колиски, подібної до нинішньої капсули «Фенікс» або ж універсальної кліті мобільної рятувальної установки АРППУ-6,3.

Український рятувальний комплекс АРППУ-6,3

позвали на власників шахти ще на $7 млн, тож «СанХосе» незабаром буде оголошена банкрутом.

Мобільний порятунок У чилійському випадку багато чого було простіше: у золото-мідних рудниках немає викидів метану, великих обсягів підземних вод, а загальний рівень гірничорудного виробництва в цілому непоганий. До того ж, коли з’ясувалося, що шахтарі живі й здорові, в гірничорятівників був час вибрати

Довідка «УТГ» Спеціальна рятувальна капсула «Фенікс» розроблена інженерами військово-морських сил Чилі під спостереженням експертів НАСА. Капсула, пофарбована в кольори національного прапора Чилі, обладнана страхувальними ременями, системою подачі кисню й мікрофоном, за допомогою якого рятувальники підтримували контакт із шахтарями під час підйому. Трьох резервуарів стисненого повітря вистачає приблизно на 90 хвилин дихання. Висота капсули із зовнішнього боку — 3 м, усередині — близько 2 м. Її ширина — 53 см, вага — 420 кг.

Про можливості цієї інноваційної машини розповідає один з її авторів, доктор технічних наук, професор Національного гірничого університету (м. Дніпропетровськ) Володимир Самуся.

— За кожен мільйон тонн добутого вугілля Україна «розплачується» життям двох-трьох шахтарів. Починаючи з 1996 року на найбільшій і найнебезпечнішій шахті ім. Засядька ця ціна ще вище — 17 загиблих шахтарів...

— На жаль, це так. Необхідність створення мобільних піднімальних установок з автономним енергопостачанням обумовлена саме аваріями на шахтах. Ми науково обґрунтували раціональні параметри мобільної піднімальної установки, що складається з пересувної піднімальної машини, копрової системи, шківів та універсальної кліті. Особливо відзначу, що наш комплекс — повністю український, створений на базі власних наукових розробок і в металі випу-

щений на заводах Донбасу й Придніпров’я. Виходячи із жорстких вимог до надійності й міцності рами комплексу, «колісною базою» було обрано наш український надійний тягач «КРАЗ-6443». А недавно в Кременчуці почали випускати ще більш потужний автомобіль — чотиривісний «КРАЗ-7133Н4». На базі цього шасі можна монтувати різну спецтехніку: кранові, нафтові установки. І наш комплекс такий тягач обов’язково потягне, а АРППУ, у свою чергу, стане потужнішою та надійнішою.

— Отже, наше гірничорятувальне обладнання на правильному шляху?

— Поки це так. Наша мобільна рятувальна установка з багатьох параметрів перевершує закордонні зразки, а коштує в чотири рази дешевше за аналогічну англійську техніку, німецьку (комплекс SIEMAG), польську (В-650). Мінімальна ціна нашої машини — 200 тисяч гривень, імпортної ж — понад 200 тисяч доларів. АСППУ дозволяє підняти 8—10 чоловік з найглибшого горизонта в Україні — близько 1400 метрів за 12 хвилин. А в екстремальних ситуаціях — ще швидше. Якщо трапиться непорозуміння із кліттю, то можна використовувати цебер на 5—6 чоловік. Некомфортно, але життя гірника врятує.

— Парк таких установок розширюватиметься й конкуруватиме з імпортним гірничо-шахтним обладнанням?

— Дуже хотілося б, але згаяно більше п’яти років. Після великої аварії на донецькій шахті ім. К.Маркса влітку 2008 року, де ефективно працював наш комплекс, ексвіце-прем’єр О.Турчинов заявив про намір уряду замовити й оплатити три такі машини для мобільної ліквідації можливих аварій у Донецькій, Луганській і Львівській областях. Однак все, на жаль, стихло. Та якщо ми хочемо засвоїти чилійський урок хоча б на чотири із плюсом, то таких установок має бути в Україні щонайменше десяток. Цілком реальна перспектива з огляду на вартість комплексів — налагодити їхній експорт у те ж Чилі або в Австралію.

«В Івано-Франківській області поблизу Коломиї в селі Лісна Слобідка з-під землі витікає газ. Він горить на полі уже два роки, узимку й улітку, отруює воду в криницях...» — повідомив Національний екологічний центр України.

Однак, за словами сільського голови Мирослава Гнатюка, таке в Лісній Слобідці спостерігають не останні два роки, а не менше десяти. Будинки тут завжди опалювали дровами, і навіть якби «підніжний» газ пустили по трубах і подали в хати, то через дорожнечу селяни від нього відмовилися б. Не потрібен нерентабельний газ і державі. Тому проблема зводиться до одного: усунення загрози вибухів. «Вкотре бачимо ситуацію, коли екологічні проблеми на периферії країни ніхто не вирішує, посилаючись на елементарну причину відсутності коштів. Натомість маємо справу з порушенням конституційних прав жителів села на безпечне для життя і здоров’я довкілля», – заявив заступник голови Національного екологічного центру України Олексій Василюк. В офіційній відповіді столичним екологам ІваноФранківська облдержадміністрація факт наявності метану в поверхневих шарах ґрунту підтвердила. Помічено принаймні три витоки природного газу, найбільший з яких зафіксовано на ділянці 30х10 метрів. Тут його підпалили, і полум’я з метрового грифона здіймається на півметра. Місцеві жителі жартома називають його «вічним вогнем». Газ виявлено й у криничній воді та підвалах кількох садиб. В одній хаті навіть примудрилися в місці витоку звести щось на зразок літньої кухні. Всередині поставили чотири цеглини, на них — чавунну плиту й готували їжу на дармовому паливі. Та одного разу витік

газу розширився і споруда згоріла. Геологи такі явища називають газовими проявами. Їх спостерігають у місцях, де є поклади вуглеводнів. У п’яти кілометрах від Лісної Слобідки і справді розташоване ЧеремхівськоСтрупківське родовище газу, і, можливо, його запаси свого часу до кінця не розвідали. Старожили пам’ятають, як у 50-х тут шукали промислові поклади сірки та калійних солей. Пізніше, уже у 80-х, саме поблизу Лісної Слобідки на глибині близько 400 метрів знайшли газ. Але за тодішніми мірками продуктивність свердловини була замалою, і через нерентабельність від подальшого буріння відмовилися. Фахівці припускають, що через покинуті або погано законсервовані розвідувальні свердловини газ потрапляє у водоносні горизонти і розноситься по всій окрузі. На геологічне вивчення та дослідно-промислову розробку цієї території дозвіл має «Західукргеологія» — дочірня структура НАК «Надра України». Головний геолог із нафти і газу ДП Богдан Полиняк стверджує, що проблема йому добре відома, та зізнається, що востаннє був на місці роки зо два тому. Весь минулий рік і до цього липня через відсутність фінансування геологи не заглибилися в землю й на метр. Улітку кошти почали надходити, і зараз уже завершується виготовлення проектно-кошторисної документації. З початку жовтня на місці найбільшого витоку збираються бурити розвідувально-ліквідаційну свердловину. Саме вона й допоможе з’ясувати, звідки з’являється газ. За словами Богдана Полиняка, судячи з інтенсивності газових проявів добовий дебіт свердловини може становити від 5 до 50 тис. м3 на добу, а самі запаси він оцінює в межах 100—500 млн м3.

№ 42 (146)

26 жовтня 2010 року

15

Закон збереження думки

Ньютон для «чайників» Наталя ПРОВОРОВА 1,44 маси Сонця, не більше — стільки, відповідно до межі Чандрасекара, має «важити» зірка, щоб не потрапити до розряду нейтронних, а залишитися в статусі білого карлика. Це відкриття двадцятилітнього індійського студента затьмарило всі інші, набагато ґрунтовніші дослідження іменитого члена всіляких академій наук, на якого через багато років він перетворився. Сьогодні світ відзначає 100 років від дня народження видатного астрофізика й фізикатеоретика Субраманьяна Чандрасекара.

Холодна розріджена хмара міжзоряного газу, переважно водню й гелію, яка стискається під дією власного тяжіння, — от що являє собою зірка на початку свого життя. Далі енергія тяжіння перетвориться на тепло, і коли температура досягне декількох мільйонів градусів, стиснення припиниться, поступившись місцем термоядерному синтезу. Коли ж запаси «палива» буде вичерпано, тобто весь водень перетвориться на гелій, ядро зір-

ки, не витримавши власної ваги, почне стискатися, а гелій — за рахунок підвищення температури — перетворюватися на ще більш важчі елементи. Залежно від умісту елементів важче гелію, газопилова хмара може «запалитися» раніше або пізніше, горіти яскравіше або тьмяніше, менше або довше, але це вже деталі. У цілому ж описаний шлях проходить у своєму розвитку кожна зірка. А от що відбудеться далі, не так однозначно — усе залежить від маси центральної частини зірки. Якщо маса ядра не перевищує межі Чандрасекара, вона мирно перетвориться на білого карлика — така доля більшості зірок, у тому числі й нашого рідного Сонця. В іншому разі буде більш «ефектний» кінець — з’явиться або нейтронна зірка, або чорна діра... Вісімдесят років тому астрофізика ще не знала про всі ці таємниці світобудови. Але заворожлива еволюція зірок не давала спокою талановитому випускникові Мадраського університету. Він думав про зірки в доро-

зі, коли на іменну стипендію від індійського уряду їхав у Кембридж продовжувати освіту. Можна тільки уявити, як надихала сина рядового помічника інспектора залізниць довгоочікува-

на зустріч із Храмом Науки, у стінах якого в різний час працювали його кумири: Ньютон писав «Математичні засади натуральної філософії», Максвелл працював над «Трактатом з електрики й магнетизму», Томсон відкривав електрон... Такому стажуванню міг би позаздрити навіть його дядько Венката Раман — гордість родини, нобелівський фізик, першовідкривач комбінаційного розсіювання. У Кембриджі наставниками Чандрасекара стали іме-

Шлях «Північному потоку» заступили давні кораблі Будівництво газопроводу піднесло сюрприз археологам: під час прокладання труби дном Балтійського моря виявлені десятки затонулих торговельних і військових суден.

Про те, що дно Балтики всіяне уламками кораблів, археологи знали давно. От тільки добратися до них було важко. Під час прокладання газопроводу утворилася смуга 125 метрів завширшки, що полегшило доступ дослідників до артефактів. Крім уламків кораблів вони знайшли сліди поселень кам’яного віку й коріння дерев, які накрило

Сусідка У системі червоного карлика Gliese 581 (сузір’я Терези) учені знайшли планету, цілком придатну для життя.

Планета Gliese 581g не дуже відрізняється від Землі розмірами, а головне, вона розташована в межах «населеної зони» своєї зірки, на такій від неї відстані, де температура досить «м’яка», щоб на поверхні могла існувати рідка вода. Однак це лише можливість для виникнення життя,

море, що утворилося після того, як відступив льодовик. Одна із найважливіших знахідок — двадцять суден, затоплених у 1715 році, тоді шведи створили з них непрохідний бар’єр для ворожої флотилії датчан. Ще дев’ять кораблів, що лежать на глибині близько ста метрів, шведські археологи виявили поруч із островом Готланд, де колись пролягало багато морських торговельних шляхів. Три кораблі майже не постраждали. Збереглися не тільки їхні корпуси, а й оснащення, палубні деталі. Однак найбільший інтерес для істориків становить бойовий драк-

кар X-XI століть, що належав, приблизно, одному зі скандинавських військових вождів. Схоронність знахідок, які пролежали в морі багато століть, учені пояснюють властивостями води Балтійського моря, яка має низькі солоність і температуру, незначну різноманітність біологічних видів і невеликий уміст кисню, що перешкоджає розкладанню органічних речовин. Піднімати всі знахідки на поверхню дослідники не збираються — занадто дорого. «Потурбують» лише ті кораблі, які перегороджують шлях газопровідній трубі.

хоча б у досить примітивних формах. Знахідка стала підсумком 11-літніх досліджень екзопланет, які велися в обсерваторії W. M. Keck (Гаваї). «Те, що нам удалося досить швидко знайти таку планету й так близько від Землі, може означати, що вони досить поширені, — говорить один з авторів відкриття Стівен Вогт.

— Кількість зоряних систем із потенційно населеними планетами може становити 10—20% від усіх. Тільки в Чумацькому Шляху їх мають бути десятки мільярдів».

Слідом за повідомленням американських учених австралійський астроном Рагбір Баталь виступив із новою сенсацією. Йому нібито ще пару років тому вдалося детектувати «підозрілий сигнал» – пульсацію випромінювання саме з тієї області галактики, де виявлена планета. Однак більшість дослідників, у тому числі й один з організаторів проекту SETI Френк Дрейк, сумніваються у вірогідності слів Баталя. Підготувала Анна ГРЕЧАНИК

ниті Ральф Фаулер і Поль Дірак. А дещо пізніше завдяки їхній діяльній турботі багатообіцяльний фізик підковувався в Нільса Бора в Копенгагені, в Інституті теоретичної фізики. Результати не забарилися: ґрунтовні роботи із «зоряної» тематики почали виходити з-під його пера вже на початку 1930-х років... Буває, що вручення Нобелівської премії нема-нема, та й додасть до радості лауреатів трохи гіркоти. Наприклад, Резерфорд справедливо вважав себе першовідкривачем атомних світів, а здобувши премію за пояснення хімічних перетворень у радіоактивних родинах, з невеселою іронією жартував над власним несподіваним «перетворенням» на хіміка. Ейнштейна нагородили за відкриття фотоефекта, який він сам уважав окремим явищем, непорівнянним за значущістю навіть зі спеціальною — не кажучи вже про загальну — теорією відносності... Коли Нобелівську премію приймав 73-літній Субраманьян Чандрасекар — «за теоретичні дослідження фізичних процесів, які відіграють важливу роль у будові й еволюції зірок», він із сумом від-

значив, що в цьому формулюванні відбито шану лише до його ранніх робіт, у той час як праці всього іншого життя — очевидно, більш значущі для нього самого — належно не оцінені. Чандрасекар до всього підходив зі східною ґрунтовною точністю, віддаючи дослідженню всі свої життєві сили. Сил було багато, а коло інтересів — надзвичайно широке. Так, у 1929—1939 роках він вивчав зоряні структури, у 1939—1943-му сконцентрувався на зоряній динаміці. Наступні сімнадцять років були присвячені квантовій теорії. Потім — одинадцятирічні дослідження питань гідродинамічної й гідромагнітної стійкості. У 1960-х роках він займався рівновагою й стійкістю еліпсоїдальних фігур, а також питаннями загальної теорії відносності, у 1970-х — математичною теорією чорних дір, у 1980-х працював над теорією прискорення гравітаційних хвиль. А останні роки життя вчений присвятив популяризації натурфілософії: у 1995 році він випустив «Принципи Ньютона для обивателя». Чандрасекару було тоді трохи менше вісімдесяти п’яти.

Путівка до космосу

Приватний туристичний космічний корабель SpaceShipTwo вперше здійснив самостійний політ.

За даними компанії Virgin Galactic, яка створює корабель, SpaceShipTwo підняв на висоту 13,7 кілометра літак-носій WhiteKnightTwo, після чого космічний човник відокремився від літака. Корабель провів у повітрі 11 хвилин і приземлився на злітно-посадкову смугу космопорту у пустелі Мохаве. Загалом випробування тривали 25 хвилин. За цей час створювачі корабля змогли перевірити його технічні характеристики, а також відпрацювати техніку посадки. Повідомляється, що всі системи SpaceShipTwo працювали штатно. Перед тим як здійснити самостійний політ, фахівці Virgin Galactic провели близько 40 підготовчих. Під час одного з них у космічного корабля не спрацював двигун і він не зміг відокремитися від літака-носія.

16

№ 42 (146)

Японський «егоїст» Компанія Nissan розсекретила інформацію про оновлений суперкар GT-R, який з’явиться в продажі вже цього місяця. У порівнянні з модифікацією 2007 року в нового автомобіля помітно покращилася аеродинаміка й динамічні характеристики, збільшилася потужність двигуна. Завдяки підвищеному тиску наддування, зміні фаз газорозподілу й паливноповітряної суміші, іншим поліпшенням у проекті потужність 3,8-літрового шестициліндрового турбодвигуна зросла з 480 до 530 к. с. При цьому вдалося навіть трохи (на 0,5 л) підвищити паливну економічність. Передня підвіска нового Nissan GT-R перебудована для забезпечення кращої роботи на малих ходах. Гальмові механізми замінені

на потужніші, а їхнє охолодження поліпшене за рахунок зміни форми переднього бампера. Модернізація кузова дозволила збільшити притискну силу на 10% і знизити аеродинамічний опір на 4%.

Новинка оснащуватиметься новими кутими колісними дисками виробництва Rays, які трохи легше, ніж ті, що встановлювалися на дорестайлінговий автомобіль.

Суперкар доступний у декількох спеціальних модифікаціях. Одна з них — Club Track — призначена виключно для використання на перегонових треках, інша — EGOIST — дозволяє вибрати шкіряне оздоблення інтер’єру, у цілому більш

ніж із 20 колірних варіантів, а також замовити такий же задній спойлер, колісні диски й титанову випускну систему, як у трекового GT-R Spec-V.

Дульнозарядний камуфляж для північних лісів

26 жовтня 2010 року

Google захоплює телеекрани Ще в травні американська компанія Google вирішила завоювати новий для себе ринок інтернет-телебачення. Телевізори з можливістю доступу до мережі випускаються вже кілька років, але використання Інтернету в них дуже обмежене. Звичайно такий пристрій «уміє» користуватися якимсь одним онлайнсервісом: наприклад, відтворювати відео з YouTube або дивитися фотографії з альбомів Picasa. Апаратно-програмна платформа Google TV використовує принципово новий підхід: з її допомогою в телеглядача з’являється можливість не тільки здійснювати повноцінний пошук в Інтернеті, а й дивитися будь-яке відео із Глобальної мережі. Днями компанія Sony представила публіці перший телевізор високого розрізнення,

який ґрунтується на технології Google TV. Апарат поєднує в собі можливості звичайного «широкоформатника» й інтернет-термінала. В основі нової моделі лежить процесор Intel Atom, а з’єднання з Мережею забезпечується убудованим Wi-Fi-модулем. Підтри мується функція Dual View, за допомогою якої можна розділити екран на дві частини: наприклад для того, щоб одночасно дивитися кіно й ділитися враженнями про нього в соціальній мережі. Пульт дистанційного управління містить у собі повну QWERTY-клавіатуру, у комплекті поставляється також оптична миша. Передбачено й можливість управління телевізором за допомогою смартфона із установле-

Стильний куб пам’яті

Заснована в 1894 році американська збройова компанія Savage Arms розробила нову модель дульнозарядної мисливської рушниці. Сьогодні такий спосіб зарядки не входить до числа особливо популярних: звичайно нові дульнозарядні рушниці являють собою копії класичної зброї.

Парадокс у тому, що рушниця 10ML-II Camo — яскравий представник збройового «модерну». Модель виконана в нетрадиційному світлому камуфляжі woods, призначеному для полювання в північних лісах, а приклад виготовлений із синтетичного матеріалу, що дозволяє значно знизити загальну вагу зброї. Ресивер 10ML-II Camo фабрично підготовлений для установлення й настроювання оптичного прицілу.

Виробник запевняє, що під час створення нової моделі пріоритетним завданням було забезпечення найкращих технічних характеристик. Це цілком удалося: випробування показали, що модерністська рушниця розганяє кулю до швидкості 700 м/с, забезпечуючи енергію удару 4 КДж. За рахунок використання бездимного пороху фактично немає необхідності в обслуговуванні рушниці.

Новий переносний жорсткий диск від компанії LG, який з’явився недавно на українському ринку, став демонстрацією ґрунтовного підходу південнокорейської компанії не тільки до технічних характеристик, а й до зовнішнього вигляду своєї продукції. Модель LG XD7 Cube виконана в класичному 2,5-дюймовому корпусі з динамічно округленими кутами й текстурованою поверхнею.

Вінчестер використовує швидкісний інтерфейс обміну даними USB 2.0 (через нього також реалізова-

на можливість підключення електроживлення) і завдяки своїм розмірам легко вміщається в кишені. Набір додат-

ною операційною системою Android. Вартість новинки — від шести сотень доларів за 24-дюймову модель до півтори тисячі за телевізор з діагоналлю екрана 46 дюймів. За допомогою систем такого типу японська корпорація планує відвоювати лідерство на світовому ринку телевізорів у двох своїх головних конкурентів — південнокорейських фірм Samsung і LG. кових утиліт NERO S/W, що поставляється разом із пристроєм, дозволяє користувачеві синхронізувати інформацію, відновлювати старі дані й робити резервні копії файлів. Останні можуть зберігатися як на самому пристрої, так і в Інтернеті. До нас новинка надійде у двох кольорових варіантах — чорному й білому. У продажі будуть доступні пристрої ємністю 500 і 750 ГБ, вартістю 555 і 799 грн відповідно. Підготував Олександр БІЛИЛОВЕЦЬ