АПК
Наука — виробництву
Terra incognita
IT
Молочний контроль
Витончений метал
Тунгуське тіло: усе-таки комета?
В Україні досі не вирішено питання якості молока, яке надходить на переробні підприємства
Фахівці компанії «Стіл Ворк» пропонують сучасне рішення вічної проблеми абразивного зношування за допомогою біметалевих листів SWIP
Через сто з гаком років після падіння в тайзі гостя з космосу вчені досліджували воронки за допомогою георадара
Стор. 7
Стор. 8
Стор. 11
Патентні війни: споживач платить за все! Пакети старих патентів стали зброєю нових корпоративних боїв за високотехнологічні ринки Стор. 12
Щотижневик Виходить щовівторка
www.eutg.net
№ 43 (198) 8 листопада 2011 року
Кімната, де народжується час Великі баштові годинники потроху повертаються в українську столицю завдяки налагодженій роботі оновленого годинникового заводу
Стор. 5
Микола ПОЛІЩУК
В епіцентрі вільної торгівлі Медведєва в Донецьку — усі ці
денти мало не з перших років не-
події формували інформаційний
залежності країни.
Друга половина жовтня для укра-
і політичний порядок денний. І
їнської дипломатії була спекот-
тому
ною. Вирок Юлії Тимошенко й
ня
скасування візиту українського
міністрів країн Співдружності не-
Президента в Брюссель, доля до-
залежних держав про створен-
говорів про зону вільної торгів-
ня зони вільної торгівлі пройшло
лі та асоціацію України з ЄС, зу-
без належної уваги. Хоча цієї уго-
Сьогодні вже мало хто пам’ятає, що вперше угоду про створення зони вільної торгівлі в СНД підписано ще сімнадцять років тому — 1994 року. Однак на шляху її втілення в життя було забагато перешкод.
стріч Віктора Януковича й Дмитра
ди прагнули всі українські прези-
Олександр ЛЕОНОВ
несподіване
про
повідомлен-
домовленість
прем’єр-
Стор. 4
Настає час «Ц», та хто про це знає? Ольга БОГЛЕВСЬКА Про впровадження цифрового телебачення в Україні захоплено говорять тільки професіонали. Широку аудиторію про подробиці цифрової революції поки не повідомляють.
Невблаганно наближається день, коли Україна повністю перейде на
цифрове телебачення відповідно до Женевської конвенції з упровадження цифрового телерадіомовлення. У червні 2015 року телевізори, що приймають тільки аналоговий сигнал, без спеціального тюнінга стануть непотрібною мізерією, з їхніх екранів взагалі зникне зображення.
Стор. 13
2
№ 43 (198)
8 листопада 2011 року
Тут і тепер
Цитати тижня
Причал потрібного розміру
Віктор Янукович Президент України
Сергій ДУМКЕВИЧ У кримські порти все частіше заходять величезні круїзні судна. Щоб не гальмувати розвиток іноземного туризму, у Ялті й Севастополі модернізуватимуть причали.
Аналіз здійснення плану реформ показує, що сьогодні виконано лише близько половини всіх заходів, з яких настав строк. Це не витримує ніякої критики.
Про спільну реконструкцію пасажирських портів домовилися Міністерство інфраструктури України й один зі світових лідерів у сфері морських круїзів — компанія Royal Caribbean. Як повідомив віце-прем’єр Укра-
Мартін Райзер Директор Світового банку в Україні, Білорусі та Молдові
їни — міністр інфраструктури Борис Колесніков, у рамках проекту подовжать причальні стінки для того, щоб порти могли приймати туристичні судна найвищого класу й найбільших розмірів. На думку міністра, новий причал сприятиме розвитку туризму в регіоні. Тим більше що останнім часом почастішали візити пасажирських гігантів до кримських берегів. Тільки Севастополь цього року відвідало близько ста кру-
Довідка «УТГ»
Прийшовши в Україну, інвестори мають говорити з посольствами та іншими інвесторами, щоб дізнатися про особливості роботи в Україні. Тут можуть швидко забрати бізнес. Тут досить небезпечно, і всі це визнають. Треба чітко розуміти, через що постає ця проблема — у зв’язку із законодавством, судовою системою або іншими чинниками. Треба сфокусуватися на цьому питанні й усебічно вивчити цю тему.
Royal Caribbean International — американськонорвезьке підприємство зі штаб-квартирою в Майамі. 42 судна компанії тримають під контролем 25,6% світового круїзного ринку.
їзних суден різного «калібру». Наприклад, у середині жовтня сюди зайшов лайнер «Артанія» — найбільший круїзний теплохід курортного сезону. Його довжина 231 м, на судні 8 пасажирських палуб, 7 барів, 3 басейни, власний кінотеатр і 3 ресторани. Житлова частина складається з 600 кают, загалом у цьому рейсі подорожувало 1094 пасажири, більша час-
100-відсоткове влучення Ірина КОНДРАТЬЄВА У Кривому Розі водинадцяте відбулася традиційна осіння виставка «Промисловість. Інвестиції. Технології»
Михайло Гончар Директор енергетичних програм центру «Номос» Залежно від того, що брати за систему координат. Якщо розглядати як основу національні інтереси, інтереси соціуму, то можна сказати, що ці домовленості (газові.– Ред.) будуть програшними для України. А якщо система координат — інтереси правлячого олігархату, то так, вони одержать своє. Їм потрібний дешевий газ, вони це вважають панацеєю від усього.
Одним абзацем Україна втратила великого інвестора.
Інвестиційна компанія BG Capital (раніше — Galt&Taggart Securities, Київ), підконтрольна Банку Грузії, закрила українське представництво, повідомив генеральний директор компанії Нік Піацца. За його словами, облишення компанією українського ринку було визначене стратегією розвитку Банку Грузії, і нестабільність ситуації на фондових ринках, а також зміна політичної кон’юнктури в Україні тільки прискорили його. В «Яндекс» і Google з’явився вітчизняний аналог.
Наприкінці листопада — початку грудня в Україні запускається аналог знаменитих пошукових систем — «Шукалка». Поки за адресою пошуковика доступна лише промосторінка з текстом, що запрошує до співробітництва інвесторів. «Наш пошуковик буде підключений як до найвідоміших пошукових систем, так і до менш відомих баз: «Шукалка» почне використовувати всі пошуковики одночасно», — розповів засновник проекту Павло Куда.
Компанія «Кратос» — беззмінний натхненник і організатор криворізьких промислових виставок — цього разу не тільки зібрала максимум цікавих учасників із різних регіонів України, а й організувала каскад тематичних семінарів, у яких поряд із представниками промислових підприємств, винахідниками та вченими змогли взяти участь і студенти. Протягом чотирьох днів (із 1 по 4 листопада) 100 експонентів демонстрували свою кращу продукцію. НВО «Аерокосмоекологія України» (Харків) представило сучас-
не контрольно-вимірювальне обладнання й новітні технічні досягнення в галузі аналітичного приладобудування. ТОВ «Комфорт Груп» (Кривий Ріг) ознайомило потенційних споживачів із можливостями промислового обладнання провідних європейських і світових виробників, а компанія «Метінвест» (Кривий Ріг) — із
«Смачна» новобудова Микола СТОЛЯРОВ Цієї осені в шахтарській столиці видало першу продукцію нове виробництво — по суті, цілий завод, що випускає бубличні вироби. Власником і створювачем підприємства став один із найпотужніших на території колишнього СРСР Донецький булочно-кондитерський комбінат.
Київська міська державна адміністрація планує створити на території вагонного депо Київ-Пасажирський ІТ-бізнесінкубатор. Про це заявив заступник голови КМДА Руслан Крамаренко: «Місце, на якому тепер розташоване депо, ідеально підходить для технопарку. Це центр міста, поруч великі університети, гуртожитки». За його словами, високий рівень наукової та освітньої бази в Києві сформував велику кількість фахівців, що вже сьогодні впливають на світову ІТ-індустрію.
04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28а
Засновник і видавець — колектив редакції «УТГ»
www.eutg.net Е. пошта: info@tehnichka.com ПРИ ВИКОРИСТАННІ МАТЕРІАЛІВ ПОСИЛАННЯ НА «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ.
91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98в.
Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 12993-1877Р від 20.08.2007 р., видано Міністерством юстиції України.
Головний редактор Іван Спасокукоцький тел. 044 278 42 37, e-mail: ivanspas@tehnichka.com РЕДАКЦІЯ: Людмила Гречаник — редактор відділу технічної думки тел. 0642 34-72-47 e-mail: tehnomysl@tehnichka.com
Олександр Білиловець — редактор інтернет-ресурсу еUTG.net, тел. 044 278-42-37 e-mail: bililovets@tehnichka.com
стосуванням зарубіжного досвіду, — ТОВ «Еталонбудсервіс». Про поновлення методів кам’яного лиття та впровадження їх на підприємствах області розповів приватний розробник із Дніпропетровська В.Вагін. Лінійку промислового зварювального обладнання запропонував Київський дослідний завод зварювального обладнання ім. Є.О.Патона. Гості також мали можливість ознайомитися з актуальними пропозиціями в машинобудуванні, енергетиці та енергозбереженні, електроніці та електротехніці, логістиці, водопостачанні, очищенні промислових і водопровідних труб, сушінні різних матеріалів. Про декілька цікавих продуктів, представлених на виставці «ПІТ-11», читайте в наступному номері «УТГ». Фото автора
Технопарк замість депо.
Адреса редакції:
технологіями та продукцією власних підприємств. Ваговімірювальне обладнання демонстрували українськоамериканське ТОВ «Кода» (Харків) і ТОВ «Канон» (Дніпропетровськ), магнітні сепаратори — ТОВ НТЦ «Магніс ЛТД» (Луганськ), нові можливості в промисловому будівництві, у тому числі із за-
тина яких із Німеччини. Причому на двох відпочиваючих припадає один представник обслугового персоналу. На берег Севастопольської бухти всіх туристів доставили на катерах. Але якщо плани влади з будівництва великого причалу біля мису Кришталевий здійсняться, такі судна зможуть швартуватися цивілізовано — біля самого берега.
Побудовані його цехи на території колишнього акумуляторного заводу «Віват», який не витримав ринкових випробувань і був закритий. Харчовикам довелося чимало попрацювати для перетворення й перепрофілювання підприємства. Сьогодні новий підрозділ комбінату — немов з-під іголки. Просторі приміщення, сучасне обладнання, є навіть власний зоокуточок. Бублики, сушка, соломка, сухарі, пряники... Здавалося б, несерйозний продукт, на ньому ні слави, ні грошей не заробиш. Виявляється, це не так. Донецький булочнокондитерський комбінат за рік виробляє таких виробів ні
ВІДДІЛ РЕКЛАМИ: Ганна Шумакова — тел./факс:
Газета видається українською та російською мовами
(044) 278 42 37, тел.: (097) 534 23 04, Позиція авторів публікацій не завжди
e-mail: reklama@tehnichka.com
ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИ: Дмитро Баранов — тел./факс: (044) 278 42 37
Ігор Павлюк — редактор відділу промисловості
Любов Соловйова — тел./факс:
тел. 044 278-42-37 e-mail: pavluk@tehnichka.com;
e-mail: podpiska@tehnichka.com
(0642) 59 93 91 тел.: (0642) 59 93 92,
багато ні мало — на 230 млн грн. І не тільки для внутрішнього ринку. 30% продукції експортується в 14 країн світу — від Киргизії до Канади, але найбільший замовник — Росія. Німеччина, наприклад, віддає перевагу тульським пряникам донецького виробництва. Донецькі харчовики от уже десять років підтверджують перед Тулою право виробляти їх. Сьогодні БКК має три виробничі майданчики, де працюють 1300 чоловік. Перша черга нового виробництва за добу здатна випускати 48 тонн бубличних виробів. А коли 2013 року стане до ладу ще одна черга підприємства, виробництво зросте вдвічі.
збігається з позицією редакції. Редакція залишає за собою право виправляти матеріали та рецензувати рукописи. За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець.Матеріали, позначені (R), публікуються на правах реклами.
За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій.
Передплатні індекси: українською мовою — 99309 російською мовою — 99340 Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «Прес-Експрес». Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 50-08-54
НАКЛАД МІСЯЦЯ 28000 прим. Замовлення № 2256
3
№ 43 (198)
8 листопада 2011 року
Тут і тепер Наука СПІВРОБІТНИЦТВО «Енергоатом» і «Атоменергомаш» кооперуються. НАЕК «Енергоатом» і російський «Атоменергомаш» підписали меморандум про розвиток кооперації у сфері виробництва високотехнологічного обладнання енергетичного машинобудування. Документ передбачає кооперацію компаній у організації поставок обладнання для атомних електростанцій із перспективою локалізації виробництва в Україні на взаємовигідних умовах, сервісне обслуговування обладнання українських АЕС із застосуванням сучасних технологій, а також інформаційний обмін.
ЦИФРА У Черкаській області цього року ліквідували 18000 робочих місць, повідомив директор Черкаського обласного центру зайнятості Володимир Вовченко. За його словами, за 9 місяців 2011 року послугами служби зайнятості скористалися понад 62 тис. громадян, 45% із них — молодь до 35 років. «У цілому протягом січня — вересня 2011 року в області створено 21,7 тисячі нових робочих місць, однак ліквідовано 18 тисяч тих, що були раніше. Тому маємо не дуже втішний результат», — сказав В. Вовченко.
ЕКОНОМІКА Влада створює антикризову групу експертів. «Організуємо групу фахівців високого рівня, яка в режимі онлайн відслідковуватиме ситуацію на світових фінансових ринках. Це конче потрібно, щоб ми мали можливість вчасно реагувати на цей вплив», — заявив Президент Віктор Янукович. За його словами, нестабільність на світових фінансових ринках зберігається, і експерти попереджають про другу хвилю кризи. Необхідна програма модернізації, що передбачає захист української економіки від світової фінансової кризи та її перехід на шлях стабільного економічного розвитку. ЄС виділятиме Україні лише 180 млн євро на рік. Євросоюз припинить давати гроші на проекти, які так і не втілюються в життя, замість цього почне фінансувати реформування конкретних галузей. Про це заявив прес-аташе представництва Євросоюзу в Україні Давид Стулік. За його словами, щорічно Євросоюз виділятиме Україні не більше 180 млн євро. Гроші надійдуть безпосередньо в бюджет. Одержати їх Україна зможе тільки після того, як доведе серйозність своїх намірів втілювати реформи. Товарообіг України й Грузії зріс. В останні роки товарообіг між Україною та Грузією демонструє стійку динаміку зростання, за
дев’ять місяців 2011 року він зріс на 40%, повідомив посол України в Грузії Василь Цибенко. За його словами, Україна впевнено посідає третє місце після Туреччини та Азербайджану серед основних торговельних партнерів Грузії: «На частку українського експорту припадає 40% завезеного в Грузію продовольства, 89% — олії, 77% — тютюнових виробів, 36% — шоколаду, 96% — металу й металопродукції», — відзначив посол. Що ж до взаємних інвестицій, то їхній обсяг поки що незначний.
ФІНАНСИ Складено незалежний рейтинг прозорості банків країни. Середній рівень розкриття інформації тридцяти найбільших українських банків становить 46,14%, що свідчить про низький рівень прозорості банківської системи в порівнянні з міжнародною практикою. Такі результати дослідження рейтингового агентства «КредитРейтинг» разом з Агентством фінансових ініціатив (АФІ). Лідером став ВіЕйБі Банк (71,6% розкриття інформації). Друге місце посідає Перший український міжнародний банк (62,07%), на третьому — Райффайзен Банк Аваль (60,75%). Найнижчий показник розкриття інформації в Брокбізнесбанку й Універсал Банку. Українські банки припинили іпотечне кредитування, повідомив директор Світового банку в Україні, Білорусі та Молдові Мартін Райзер. Із 18 банків, що раніше кредитували іпотеку, реально робитимуть це і надалі тільки два, причому значно ускладнивши надання позик. В інших же банках, посилаючись на нормативні документи Нацбанку, зараз просто переносять терміни видачі кредитів на 10—15 днів. На думку фахівців, такі дії фінзакладів пояснюються, насамперед, дефіцитом гривні в банківській системі.
ПРОМИСЛОВІСТЬ «Кримський титан» збільшить потужність. Завод «Кримський титан» (Армянськ, АРК) планує наростити випуск двоокису титану майже вдвічі (із 105 до 200 тис. т) до кінця 2014 року, а також послабити екологічний тиск, заявив Дмитро Фірташ, який контролює завод. Підприємство зможе істотно збільшити потужність протягом най-
ближчих трьох років після будівництва третього цеху з виробництва двоокису титану. Наростити обсяг виробництва дозволить цех із випуску сірчаної кислоти. Закінчення будівництва очікується в березні 2012 року, в об’єкт вкладено $100 млн.
«Запоріжсталь» проводить ремонт обтискного й тонколистового станів. На дев’ять і десять діб зупинено відповідно стан слябінг «1150» і стан НТЛС «1680». За цей час відремонтують обладнання головної частини стану: зливковозну колію, зливковіз, прийомний рольганг, стаціонарний перекидач, а також лінію головного приводу кліті з відновленням фундаментів, заміною вузлів редукторів і шестеренної кліті. ЗТР поставить трансформатор в Узбекистан. ПАТ «Запоріжтрансформатор» (ЗТР) у першому півріччі 2012 року відправить лінійний регулювальний трансформатор 16 МВА 10 кВ на підстанцію «Іштихан» (Узбекистан), що належить ДАК «Узбекенерго». Попередні технічні переговори з компанією було розпочато ще в 2007 році, але сприятливі умови для реалізації цього проекту виникли тільки тепер. Лінійні трансформатори призначені для регулювання напруги в мережах 6—35 кВ. «Запоріжтранс-
форматор» за останні роки поставив «Узбекенерго» більше 20 трансформаторів на різні об’єкти цієї компанії.
Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча скорочує виробництво. «Ухвалено рішення про зниження виробництва в умовах постійного падіння цін і тиску з боку споживачів. З метою стабілізації цін у листопаді на стані «1700» ММК ім. Ілліча намічено зменшити обсяг виробництва тонколистового прокату на 50 тис. тонн, або на 28%», — повідомили в прес-центрі групи «Метінвест». Відзначається, що «Метінвест» у цій ситуації діє послідовно, заздалегідь попередивши про можливий розвиток подій. При цьому представник групи відзначив, що у разі подальшого падіння цін на ринку «Метінвест» ціни не знижуватиме, але вдасться до скорочення обсягів виробництва. Petrobras стане замовником «Зорі»-«Машпроекту». Склад закордонних партнерів ДП «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування (НВКГ) «Зоря»-«Машпроект» (Миколаїв) може поповнити бразильська компанія Petroleo Brasileiro S.A. (Petrobras), прогнозує керівництво підприємства. Як повідомили в компанії, Petrobras зацікавлена в придбанні близько 200 одиниць газотурбогенераторів потужністю 25 МВт для оснащення нафтових офшор-
них платформ, будівництво яких пов’язане з освоєнням нових родовищ.
ПЕК
Компанія «Каштан Петролеум Лтд.» (спільне підприємство ПАТ «Укрнафта» і шведської компанії Shelton Petroleum) почала буріння нової свердловини на Леляківському нафтогазоконденсатному родовищі (Чернігівська обл.), говориться в повідомленні Shelton Petroleum, опублікованому на сайті компанії. Буріння свердловини №309 триватиме близько 90 днів. При цьому відзначено, що безпосередня близькість до інфраструктури дозволить підключити нову свердловину без великих інвестицій. Кабмін України схвалив Концепцію переходу на біржову форму продажу вугілля. У документі відзначається, що існуюча модель ринку реалізації вугілля через єдиного державного оператора — ГП «Вугілля України» — зараз приводить до зниження інвестиційної привабливості вугільної галузі. Відповідно до концепції, держава в особі профільного міністерства планує здійснювати контроль над біржовими торгами.
БУДІВНИЦТВО Стадіон у Львові обійшовся у $280 млн. Цю цифру оприлюднив віцепрем’єр — міністр інфраструктури України Борис Колесніков. Будівництво стадіону «Львів-Арена» для проведення матчів чемпіонату Європи з футболу 2012 року повністю профінансовано з державного бюджету, зауважив він: «Та й звідки Львів міг взяти гроші на фінансування, коли в нього самого дотаційний бюджет?!» Б. Колесніков відзначив, що будівництво львівської арени супроводжувалося все-таки меншими складнощами, ніж реконструкція національного спортивного комплексу «Олімпійський» у Києві. На Рівненщині будують котеджі сучасного типу із соломи. Перший такий котедж споруджується в селі Радиславівка під Рівним. Будівельним матеріалом є дерев’яні балки, використовувані для основного каркаса будинку, і пакована солома, що трамбується в стінні каркаси. Проект будинку розробили місцеві вчені. Проживання в таких спорудах позитивно позначиться на здоров’ї людей, оскільки тут використовуються тільки екологічно чисті матеріали. А ще досягається значна економія грошей і часу.
У Черкасах почалося будівництво доступного житла за європейськими технологіями. У мікрорайоні Яблучному коштом міського бюджету зводяться три пілотних будинки котеджного типу площею 60, 80 і 120 м2. Як розповів міський голова Черкас Сергій Одарич, таке житло давно використовують у Європі й США. Будиночки споруджуються за одним проектом і за однією технологією, і за два місяці вони вже будуть зведені. За словами міського голови, у такий спосіб реалізується програма доступного житла для громадян. Вартість 1 м2 буде значно нижче, ніж у багатоповерхових будинках.
АПК Голландія інвестує технології в українську плодоовочеву індустрію. Підвищити ефективність плодоовочевого сектора АПК в Україні шляхом упровадження голландських технологій запропонував Фредерік Вогель — директор компанії Holland Rosetta, українська філія якої називається «Розетта Агро». Через цю компанію в Україні працюють нідерландські фірми, такі як V & V, що спеціалізується на сучасних теплицях, і Geerlofs Refrigeration. Упроваджувати інноваційні технології заплановано за сприяння Міністерства аграрної політики та продовольства України й за участю Асоціації сільських і селищних рад України разом із голландськими експертами.
АВТО АвтоКрАЗ випустив новий пожежний автомобіль. ХК «АвтоКрАЗ» (Кременчук Полтавської обл.) поставив Полтавському гірничо-збагачувальному комбінату для роботи на Єристовському ГЗК пожежний автомобіль, створений на базі безкапотного автомобіля-шасі «КРАЗ Н23.2».
Пожежна автоцистерна створена разом із компанією «Титал» — українським розробником і виробником пожежних, аварійнорятувальних автомобілів і обладнання. Автомобіль укомплектований різним аварійно-рятувальним обладнанням, у тому числі гідро-, пневмоінструментом, мотопомпою, бензопилою, а також комплектом обладнання пожежно-технічного озброєння. Підготувала Анна ГРЕЧАНИК за матеріалами УНІАН, ГолосUA. UGMK.INFO, РБК-Україна, ЛIГАБiзнесIнформ Інтерфакс-Україна, Укррудпром
4
№ 43 (198)
8 листопада 2011 року
Економіка
В епіцентрі вільної торгівлі Вступ до зони вільної торгівлі аж ніяк не перешкоджає євроінтеграційним устремлінням Києва Олександр ЛЕОНОВ Початок на стор. 1
Виникла безліч розбіжностей, через які документ так і не було одностайно ратифіковано всіма сторонами договору, а головний його учасник — Росія — внесла до списку товарів стільки вилучень і умов, що угода втратила сенс. В єльцинську епоху така угода була для РФ просто економічно невигідною, а за часів президентства Путіна верх взяли політичні мотиви. Річ у тім, що для багатьох країн — і України в тому числі — зона вільної торгівлі була програмою-максимумом у рамках інтеграційної політики Києва на східному напрямку. З погляду Москви, якби Україна одержала бажану ЗВТ, то втратила б раз і назавжди інтерес до інших проектів Росії. Це припущення підтверджував сам перебіг подій. У квітні 2011-го чергова угода про створення ЗВТ у СНД уже була готова до підписання. Однак процедура (із формальних причин) так і не відбулася. Тому на засіданні Ради глав урядів СНД у травні 2011 року в Мінську вирішили доручити Економічній раді СНД розглянути неузгоджені питання щодо проекту документа. Кажуть, неофіційна версія таких метаморфоз — саме Росія стояла за «принциповою» позицією деяких членів Співдружності, що торпедували підписання договору. Задля справедливості треба сказати, що українська влада про це відверто говорила на найвищому рівні. А після відомої статті Володимира Путіна «Новий інтеграційний проект для Євразії — майбутнє, що народжується сьогодні» у російських «Известиях» здавалося, що Москва зосередить усі зусилля на втіленні виключно своєї нової ідеї. Тим несподіванішою була звістка із Санкт-Петербурга про те, що 18 жовтня керівники урядів Росії, України, Білорусі, Казахстану, Вірменії, Киргизії, Молдови та Таджикистану підписали Договір про зону вільної торгівлі в рамках Співдружності. Азербайджан, Узбекистан і Туркмени стан взяли час подумати. Згоду стосовно цього документа було досягнуто того ж дня на зустрічі глав уря-
дів СНД, хоча спочатку передбачалося, що остаточне підписання документа відбудеться тільки в грудні. Як заявив російський прем’єр Володимир Путін, ідеться про створення нового підґрунтя торговоекономічних відносин у рамках СНД. А за словами українського прем’єра, у підписаному договорі про зону вільної торгівлі СНД прописані конкретні строки ліквідації всіх вилучень (ідеться в тому числі й про такі критичні для України позиції, як продаж нафти, газу й цукру) із правил вільної торгівлі на теренах Співдружності. При цьому Микола Азаров сподівається, що угода набере чинності вже із січня 2012 року. В Україні цю подію було сприйнято неоднозначно. Зчинилися дебати про те, що зона вільної торгівлі із СНД суперечить прагненню Києва до створення ЗВТ із Європейським Союзом. Однак досить швидко високий градус дискусії понизила заява самого ЄС. Офіційну позицію з цього приводу досить чітко висловив єврокомісар із торгівлі Карел де Гюхт, заявивши, що не бачить суперечностей між підписаним документом у рамках СНД і створенням зони вільної торгівлі Україна—ЄС. «Ми маємо відзначити, що всі країни СНД уже співпрацюють у зоні вільної торгівлі, і зараз вони оновили цей договір. Я не бачу ніяких проблем», — сказав де Гюхт. І це дійсно так: між Україною і всіма
важко запідозрити в намірі реалізовувати російські проекти, однозначно був за створення зони вільної торгівлі в рамках СНД, але без вилучень і обмежень. До речі, позицію де Гюхта вже підтвердили і європейський комісар із питань розширення й політики європейського сусідства Штефан Фюлє, і заступник голови Європарламенту з міжнародної торгівлі Павло Залевський. І це зрозуміло: беручи участь у зоні вільної торгівлі, Україна збереже свій торговельний режим щодо інших держав. Проблеми на нас чекають тільки в разі рішення про приєднання до Митного союзу. Таким чином, можна констатувати: на східному напрямку Україна нарешті змогла досягти своєї
Зустріч глав урядів СНД у Снкт-Петербурзі
учасниками СНД укладено двосторонні договори про вільну торгівлю. Крім цього, треба згадати, що ще шість років тому діючий на той час Президент України Віктор Ющенко, якого
програми-максимуму. Звичайно, ще залишається досить багато проблем, однак після подій у СанктПетербурзі Київ одержав можливість активно впливати на процес.
Якщо розібратися
Безумовна удача Із погляду національних інтересів України в СанктПетербурзі стався безперечний прорив, оскільки підписання угоди про зону вільної торгівлі в рамках СНД значною мірою розширює зовнішньоекономічні можливості нашої держави. Якщо ж урахувати той факт, що в його основу покладено принципи СОТ, можна сміливо говорити про безумовну удачу Києва. По-перше, навіть сам факт підписання договору вже серйозний крок уперед — він заміняє собою цілу купу — більше сотні — документів, які до останнього часу регламентували торгівлю на теренах СНД, хоча й були підписані ще в минулому столітті. По-друге, без сумнівів, пожвавиться торговельна активність у межах Співдружності. За даними уряду РФ, у першому півріччі 2011 року товарообіг між державами СНД перевищив $134 млрд. Таких результатів удалося досягти навіть без чинного договору, отже, після підписання на країни СНД чекає ще активніший товарообіг. За словами українського прем’єра, виконання договору може дати Україні додатково до 2,2% зростання ВВП уже в найближчі роки. Урядові експерти підрахували, що це означає зростання валового внутрішнього продукту через рік-два на 30 млрд грн на рік, а доходів бюджету
— приблизно на 10 млрд. Відповідно є надія, що Києву вдасться-таки поліпшити торговельний баланс країни, негативне сальдо якого становить близько $6 млрд. По-третє, у тексті договору нарешті закладено положення й процедури про використання країнамиучасницями антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних захисних заходів виключно відповідно до норм Світової організації торгівлі. Таким чином, Україна реально може мінімізувати торговельні війни зі своїми партнерами по СНД, як це вже вдалося зробити після вступу у СОТ. По-четверте, від укладання договору виграє українська промисловість. Угода вигідна вітчизняним машинобудівникам, виробникам труб, металургам, легкій і харчовій промисловості, військово-промисловому комплексу, українським аграріям. Більш того, участь у зоні вільної торгівлі СНД дозволить українським підприємствам значно легше витримати конкуренцію з європейськими виробниками — у них з’являться нові ринки збуту й відповідно джерела прибутку. Якщо будуть серйозні стимули до модернізації, українська промисловість матиме можливість зробити значний якісний ривок уперед. І, нарешті, по-п’яте, у разі створення зони вільної торгівлі і з СНД, і з ЄС товари, більш ніж 50% доданої вартості яких створено в Україні, зможуть безперешкодно перетинати кордони в будь-якому напрямку. Нема сумнівів, що в цьому випадку і російський, і європейський бізнес серйозно задумається про необхідність розміщення виробництва саме в нашій країні. І якщо умови ведення бізнесу тут хоча б трохи будуть краще, ніж у наших сусідів, важко уявити, що перешкодить великому капіталу здійснити ці наміри. Звичайно ж, не можна відмахуватися від попереджень про те, що Росія за допомогою цього договору намагається втягти Україну в орбіту свого впливу. Як уважають російські економісти, Москва дала згоду на створення ЗВТ СНД виключно через геополітичні інтереси. Так, на їхню думку, Москва зазнає відчутних економічних втрат тільки від проекту Митного союзу. За даними Рахункової палати РФ, через реалізацію цього гучного інтеграційного проекту ро-
сійський бюджет втратив $158 млн, або близько 4,7 млрд рублів. Пізніше в російській пресі з’явилися повідомлення про те, що через особливу формулу розподілу імпортних мит між Росією, Білоруссю й Казахстаном країна втрачає близько 18,5 млрд руб. Російські експерти впевнені: втрати від створення ЗВТ із іншими країнами СНД будуть приблизно такими ж. На їхню думку, мінуси інтеграції — втрати ринку й виторгу російськими виробниками, які не зможуть конкурувати з імпортною продукцією. Однак не можна не відзначити, що, на думку Москви, ЗВТ СНД логічно доповнює Митний союз і єдиний економічний простір. Тому, дійсно, Росія постарається «повернути» свої збитки геополітикою. Такі підозри вже дістали підтвердження. Так, за словами відповідального секретаря комісії Митного союзу Росії, Білорусі й Казахстану Сергія Глазьєва, члени СНД можуть ініціювати консультації з Україною з питання підготовки угоди про зону вільної торгівлі з Євросоюзом, оскільки, мовляв, вільна торгівля між Україною та ЄС, угода про яку зараз готується, є потенційною загрозою для ринку СНД. Він відзначив: якщо в результаті цих консультацій з’ясується, що загроза дійсно є, то в угоді про ЗВТ можуть виникнути нові захисні заходи. Однак тут, як кажуть, м’яч на полі України. Для нашої країни критично важливою є необхідність лібералізації режиму зовнішньої торгівлі із країнами як Європейського Союзу, так і СНД. На Євросоюз припадає близько 30% нашої зовнішньої торгівлі, на країни СНД — близько 38%. Тобто Україна за певної наполегливості та майстерності українських дипломатів і перших осіб держави може, образно кажучи, опинитися в самому епіцентрі вільної торгівлі на величезному просторі Євразії. Звичайно, без проблем і перешкод не обійдеться: ще мають бути державні процедури й ратифікація угоди. Але політика за всіх часів була «мистецтвом можливого». А зараз Україна опинилася в по-справжньому унікальній ситуації — треба максимально реалізувати свої багаторічні програмимаксимум як на східному, так і на західному напрямку. І пропустити цю нагоду в жодному разі не можна.
5
№ 43 (198)
8 листопада 2011 року
Підприємство
Кімната, де народжується час Великі баштові годинники потроху повертаються в українську столицю завдяки налагодженій роботі оновленого годинникового заводу Микола ПОЛІЩУК Говорять, що традиція призначати зустрічі під годинником безнадійно застаріла. Хоча б тому, що великих вуличних годинників, власне, майже не залишилося. А у вісімдесяті роки, коли наручний годинник вже був у кожного, здавалося, що величезні циферблати, які прикрашають старі будинки, зникнуть як жанр. Але в новому сторіччі все сталося навпаки. Нові споруди, адміністративні або бізнес-центри й навіть приватні будинки намагаються прикрасити годинниками. Призначення яких, можливо, не таке утилітарне, однак годинник сьогодні — ознака багатства, солідності й узагалі доброго смаку.
Тільки штучні проекти — У чому принадність баштових, фасадних і вуличних годинників, то це в їхній неповторності, — говорить заступник генерального директора Київського годинникового заводу Ігор Сухомлинов. — Колись у столиці було півтори тисячі однакових квадратних стандартних годинників (деякі з них залишилися, наприклад, на будинку Нацбанку, інші або занедбані, або знищені вандалами). Та ще незліченна кількість однакових круглих механізмів на входах у школи, підприємства та державні установи. Зараз серійне виробництво вуличних годинників у минулому. Нині кожен виріб — неповторний, пристосований до конкретного будинку, плід спільних зусиль дизайнерів, будівельників, годинникарів і навіть верхолазів — адже механізми кріпляться на високих спорудах. Порівняно невелика кімната, де ми розмовляємо з Ігорем Вікторовичем, уся захаращена якимись макетами, малюнками та стружками, контрастує із чистотою й стерильністю сусідніх цехів, де складають наручні годинники. Утім, великі механізми завершуються вже під час монтажу на місці, а в цій кімнаті триває лише великовузлове складання й дизайнерська робота. — Вписати годинник у інтер’єр будинку дуже складно, — говорить Сухомлинов. — Розроблення ідеї, її втілення в кресленнях займають приблизно третину всього часу, затрачуваного на виготовлення баштового годин-
ника. Добре, що із сучасними комп’ютерними програмами ми можемо порівняно швидко побачити, як впишеться в архітектурний ансамбль той або інший наш проект. Погано, що архітектори й проектувальники нових будинків іноді забувають про фасадні годинники як елемент дизайну. Доводиться ходити на містобудівну раду, на пле-
но: не треба витрачати гроші на обслуговування годинника, це роблять рекламні фірми. Правда, вуличний годинник доводиться ховати під скло через часті випадки вандалізму. У той же час скло створює відблиски, і якісні баштові й фасадні хронометри обходяться без нього. Наприклад, у Бердянську, місті зі складними кліматичними умовами, нічим не захищений годинник на будинку міськради цілком нормально пережив і штормові вітри, і обледеніння. Під час нашої бесіди працівники заносять у кімнату годинник, який прикрасить один із міських банків. Власне, і на годинник ця конструкція не схожа — щось на зразок рамки для картини, тільки зі
Заступник генерального директора Київського годинникового заводу Ігор Сухомлинов
нум Спілки архітекторів, нагадувати їм про це. От, наприклад, ідея встановити годинник у новому будинку Соломенської адміністрації виникла після його відкриття. Здається, удалося знайти взаєморозуміння і з будівельниками «Мистецького арсеналу». Він буде з годинником, у нас уже й проект для нього розроблено. До речі, і звичайний вуличний годинник теж потроху відроджується як явище, особливо після того, як виникла ідея сполучати їх з рекламними щитами, лайтбоксами. Міській владі це вигід-
стрілками посередині. Фантазія тут не обмежена ні розміром, ні формою, ні навіть вибором матеріалу. У справу йде все: дерево, полімери, мармур, а найекзотичніший матеріал, використовуваний останнім часом у Києві, — позолочена латунь і мозаїчний камінь, які можна побачити на годинниках біля лялькового театру. До речі, вежі з годинниками біля театру усередині монолітні, порожнин там нема, і компактний механізм, що приводить стрілки в рух, схований відразу за циферблатом.
Найвідоміші баштові годинники Києва Київ — місто десятків годинників, відомих і не відомих широкому загалу, найстаріші з яких знаходяться на Печерську. Зокрема, куранти на дзвіниці Києво-Печерської лаври були встановлені ще 1744 року, однак після кількох ремонтів від того механізму залишився тільки один із дзвонів. Найдовше працює механізм годинника в Іонинському монастирі посе-
Виробничі цехи заводу — не те місце, де є сенс запитувати, котра година. Стіни тут обвішані годинниками різних розмірів і модифікацій. На столі у кабінеті мого співрозмовника раритет — хвилини й години відмірює один із перших електромеханічних годинників у Російській імперії, зроблений на початку ХХ століття фірмою «Мозер». Узагалі, переважна більшість баштових годинників приводиться в дію електрикою, за винятком хіба що найстаріших і найоригінальніших — курантів на дзвіниці КиєвоПечерської лаври. По-перше, вони повністю механічні, а по-друге, у них нема циферблата, час вони відбивають дзвонами. До того ж і бій там справжній, у всіх інших київ-
ред нового ботанічного саду НАНУ. Це один із небагатьох суто механічних хронометрів Києва. Гирі, що приводять його в рух, тримаються на десятиметрових тросах. Для них під будинком навіть вирито спеціальну шахту. Найбільший баштовий годинник у столиці (до речі, виробництва Київського годинникового) зараз встановле-
ний над торговельним центром поблизу станції метро «Лук’янівська». Його діаметр 3,5 м. Один із найбільш важкодоступних годинників встановлено ще 1913 року (через рік після відкриття) на Бессарабському ринку. Розміщений він на вертикальній стіні зі скла й заліза, і щоб дістатися до циферблата, обслугово-
ських баштових годинниках його відтворює електроніка. — Мало хто знає про те, що в годиннику на Михайлівському монастирі встановлений інструмент, схожий на орган, на якому за бажання можна зіграти передзвін вручну. Правда, користуються ним дуже рідко. Подейкують, годинник на Поштамті теж планувався з боєм, але з якихось причин його не встановили. А от найбільший і один із найстаріших київських баштових годинників у будинку на вулиці Грушевського, 4 (де розміщений магазин «Наукова му персоналу доводиться зводити спеціальні риштування. Один із найновіших і найоригінальніших баштових годинників столиці розміщений на дзвіниці Михайлівського золотоверхого монастиря. Механізм годинника поєднаний із музичним інструментом карильоном, який щогодини виконує нову мелодію (список мелодій був свого часу затверджений постановою Київської міської ради).
Будівля Київського годинникового заводу
Довідка «УТГ»
Київський годинниковий завод Після розпаду СРСР на ринку України можна було придбати майже все — від солідного за маркою й ціною швейцарського годинника до дешевих китайських одноденок. Усе, крім українських. Така ситуація не влаштовувала Олексія Золотарьова, інженера-механіка, майбутнього генерального директора Київського годинникового заводу, який був переконаний у тому, що наша країна має вимірювати час за допомогою своїх українських лічильників. Усе почалося зі співробітництва з Першим Московським годинниковим заводом, який випускає наручний годинник «Політ». Київський годинниковий завод почав займатися ліцензованим випуском російських годинників цієї марки, які згодом «українізувалися». Саме із цим годинником 19 листопада 1997 року перший космонавт незалежної України Леонід Каденюк здійснив політ у космос. Але все-таки це було лише співробітництвом, а хотілося чогось свого. І 2002 року вирішили розпочати створення власного бренду, тим більше що в Україні досі не було вітчизняної годинникової марки. Найважливішим правилом, яке взяли за основу створювачі українських часомірів, стало використання тільки швейцарських механізмів. Попри великі фінансові витрати, вирішили, дотримуючись прикладів провідних світових виробників наручних годинників, виходити на ринок не з одним годинником, а із цілою дизайнерською колекцією — 25 моделей наручних чоловічих і жіночих годинників під брендом Kleynod. Так у листопаді 2002 року на українському годинниковому ринку з’явилася абсолютно нова торговельна марка. За винятком швейцарського механізму, «Клейнод» суто український продукт. За останні чотири роки кількість торговельних партнерів досягла 50 у більш ніж 30 містах України. Асортимент «Клейнодів» уже нараховує понад 60 позицій. До початку 2000-х завод освоїв і випуск баштових, фасадних та інтер’єрних годинників на індивідуальне замовлення. думка») безнадійно стоїть уже років двадцять. Ми свого часу пропонували відреставрувати його, але годинник належить Інституту історії України, у якого зараз нема грошей на ремонт, а столична влада не хоче вкладати кошти в те, що не перебуває на міському балансі, — говорить Ігор Вікторович.
Робота на висоті Скільки в Києві баштових годинників, мій співрозмовник не може сказати. Зате він згадує оригінальні місця, на яких доводилося встановлювати свої механізми. Найскладніший монтаж — великого годинника (три на три метри) на будівлі торгового центру «Квадрат» на Лук’янівці. Було й унікальне замовлення на установлення фасадного годинника на приватному котеджі, побудованому в готичному стилі. Монтують свої вироби на адміністративних будинках сталінських часів — на місці колишніх бетонних гербів, прапорів і портретів вождів.
— До речі, і обслуговування механізмів — теж специфічна справа, — говорить Ігор Вікторович. — Раз на два роки фахівець має робити плановий огляд. І якщо під час монтажу годинника ми ще можемо користуватися послугами промислових альпіністів, то під час такого огляду нашим інженерам-електронникам доводиться набувати скалолазних навичок. Утім, робота на висоті оговорена в нас у трудовому договорі. Завершуючи нашу бесіду, Ігор Сухомлинов поділився планами: у Києві має бути квітковий годинник, на кшталт того, який родина Засух установила в Ковалівці. Тим більше, що такий уже змонтовано все тією же фірмою «Мозер» у Києві 1913 року з нагоди Всеросійської промислової виставки. У дванадцяти комірках циферблата посаджено різні рослини, велика стрілка прикрашена фіалками, а маленька — нагітками. Технічно відновити таку визначну пам’ятку неважко.
6
№ 43 (198)
8 листопада 2011 року
Технології
За ними не заржавіє Донецькі вчені пропонують увести територіальні будівельні норми, щоб успішніше боротися з руйнівними наслідками корозії металів Лариса ЛАЗОРЕНКО Про це йшлося на одному із засідань обласного комітету економічних реформ. Незважаючи на специфічність проблеми, для індустріального Донецького регіону це питання — як боротися з корозією металу — не пусте. Виявляється, від корозії сьогодні нема гарантованого довгострокового захисту. Інакше кажучи, безпека конструкцій і споруд на підприємствах і цивільних об’єктах під загрозою.
нормативно-технічної бази в галузі захисту будівельних конструкцій від корозії.
Філософ Конфуцій на запитання про те, що б він зробив найперше, ставши правителем, відповів: «Я б переконався в тому, що всі назви правильні». Якщо скористатися рекомендацією китайського мудреця, то стає зрозуміло, що корозія — це насамперед економічна проблема. Формування економічних механізмів технічного регулювання ефективності заходів із захисту від корозії в умовах обмежених фінансових і матеріальних ресурсів пов’язане з обґрунтуванням критеріїв корозійної небезпеки. Якщо в нашому повсякденному житті явище корозії переважно асоціюється з погіршенням зовнішнього вигляду й утворенням іржі на поверхні металевих виробів, то в промисловому секторі економіки це призводить до аварійних ситуацій, пов’язаних з екологічною та економічною шкодою, а в окремих випадках має катастрофічні наслідки.
Для Донецького регіону проблема корозії пов’язана із щорічними прямими витратами близько 6,6—7,2 млрд грн, з яких 1,3—1,4 млрд становлять втрати, спричинені відсутністю регламентних вимог до оцінки корозійної небезпеки й правильного використання засобів і методів захисту від корозії. Тому для розв’язання цього питання в Україні практичний досвід роботи в Донбасі має першорядне значення переважно тому, що тут зосереджено понад 6,4 млн тонн будівельних металоконструкцій на об’єктах провідних галузей економіки Укра-
Із перших уст
Спочатку — норми, потім — технології За словами Володимира Корольова, дійсного члена Академії будівництва України, доктора технічних наук, професора, директора Донбаського центру технологічної безпеки (ДонЦТБ), сьогодні необхідно створити внутрішній регіональний ринок продукції довгострокового захисту, а також розробити технології, пов’язані з використанням корозійностійких сталей. Таким чином, поліпшуючи якість будматеріалів, можна створювати довговічніші конструкції. «Ціна питання для Донецької області — близько півтора мільярда гривень — ті збитки, яких регіон зазнає через неефективне використання технологій протикорозійного захисту», — уважає Володимир Корольов. На думку професора Корольова, ефективний власник, який хоче забезпечити довгостроковий захист від корозії, насамперед має послуговуватися певними крите-
Володимир Корольов
ріями, які гарантують довговічність захисних покриттів. Відсутність цих критеріїв, а отже й гарантій, спричиняє труднощі для ринку. Зараз нема процедур підтвердження якості захисту від корозії. Як правило, продукція, одержувана споживачем, має сертифікати, у яких не зазначені гарантовані терміни служби. Упровадження відповідних розробок на рівні територіальних будівельних норм дозволить власникам висувати вимоги з термінів служби й у такий спосіб упроваджувати ті технології довгострокового захисту від корозії, які реально працюють в Україні й за кордоном. — Найперше треба упорядкувати терміни, визначення, — відзначає Володимир Корольов. — Найчастіше неякісна продукція з’являється через те, що нема нормативного поля в галузі оцінки якості продукції й будівельних конструкцій. Норми, за якими ми працюємо, — 1985 року. Про який ресурс конструкції можна говорити, якщо використовуються матеріали, які вироблялися 25 років тому й на території України переважно вже не випускаються? Таким чином, проблема, яку намагаються розв’язати донецькі вчені, насамперед стосується врегулювання
Якщо розібратися
Досвід є
значають вимоги до системи менеджменту якості організацій та підприємств). Так, на підприємствах ЗАТ «Донецьксталь» — металургійний завод» упроваджено систему моніторингу для запобігання аварійним ситуаціям на підґрунті підходів OHSAS 18001:1999 (міжнародний стандарт із розробки систем управління охороною здоров’я та безпекою персоналу) із використанням автоматизованої аналітичної бази даних «Ресурс». Крім того, у системі Мінрегіонбуду України на базі ДонЦТБ ВАТ «УкрНДІпроектстальконструкція ім. В.М.Шимановського» створена експериментальна база з контролю якості протикорозійних покриттів відповідно до вимог міжнародних стандартів (EN ISO). Крім того, донецькі вчені обґрунтували порядок розрахунків на корозійну стійкість, довговічність і ремонтопридатність із граничних станів для формування регламентних вимог до ресурсу будівельних об’єктів із показників корозійної небезпеки. Розроблено систему показників технологічної безпеки для оцінювання ризиків у разі подовження ресур-
безпеки на кафедрах охорони праці та будівництва, технічної експлуатації та реконструкції Приазовського державного технічного університету. До речі, в Україні координатором фундаментальних досліджень і розробок у галузі корозії й захисту металів є Міжвідомча науковотехнічна рада з проблеми корозії та протикорозійного захисту металів НАНУ. Важлива роль у концентрації науково-технічного потенціалу для розв’язання проблеми належить Українській асоціації корозіоністів (УАК), створеній 1992 року. Як недержавне об’єднання, УАК представляє Україну в Європейській корозійній федерації (EFC) і Міжнародному корозійному товаристві (ICC). 2011 року в структурі утвореного технічного комітету «Металобудівництво» Міністерства регіонального розвитку та житловокомунального господарства України створений підкомітет «Протикорозійний захист у будівництві». Збережений науковий і ресурсний потенціал України в галузі корозії дає шанс для українського прориву тільки у разі невідкладного ухвалення державних рішень із технічного регулювання цієї проблеми.
Упритул
їни. Важливість проблеми для цього регіону підтверджується особливою увагою, яка протягом тривалого періоду приділяється підвищенню довговічності основних фондів. Наразі у Донбасі на об’єктному рівні накопичений позитивний досвід управління технологічною безпекою, науково-технічного супроводу, оцінки й подовження ресурсу об’єктів різного призначення. Основою тому є розробки підприємств, що регламентують вимоги до безаварійної експлуатації конструкцій будинків і споруд за нормами ISO 9001: 2000 (ISO 9000 — серія міжнародних стандартів, які ви-
су з урахуванням рівнів уразливості й загроз, ремонтопридатності під час обслуговування об’єктів за фактичним станом. Для ухвалення рішення про можливість подальшої експлуатації за розрахунковим терміном служби встановлені регламентні процедури діагностики та моніторингу будівельних конструкцій у агресивних середовищах. Обґрунтовано єдиний підхід до створення державної системи підготовки, перепідготовки та атестації фахівців — експертів із питань технологічної безпеки конструкцій будинків. Розроблено навчально-методичне забезпечення для курсу промислової та технологічної
Важливість проблеми захисту металів від корозії пов’язана з вивільненням фінансових і матеріальних ресурсів, нераціонально використовуваних на ремонти технологічного обладнання, машин, будівельних конструкцій будинків і споруд через передчасне зношування й зниження термінів служби внаслідок впливів агресивного середовища. Тривалість міжремонтного періоду конструкцій у середньо- і сильноагресивних середовищах — від одного до трьох років. Тому кожні три роки треба відновлювати захисні покриття на 50% металоконструкцій і замінювати 10—20% конструктивних елементів, які зазнали корозії. За експертними оцінками, в Україні такі втрати становлять 10—15% усього виробленого металу. За показників виробництва сталі
Довідка «УТГ» Термін «корозія» походить від латинського corrosio, що означає «роз’їдати», «руйнувати». Він характеризує як процес руйнування, так і його наслідки. Корозія спричиняє погіршення властивостей матеріалу (звичайно металу) унаслідок взаємодії з довкіллям. Середовище, у якому метал зазнає корозії, називається корозійним, або агресивним. Фізико-хімічну сутність змін, яких корозія завдає металу, становлять процеси його окислювання. Причина — термодинамічна нестійкість металів, унаслідок чого в природі вони завжди перебувають в окисленому стані. Іржа — найпоширеніший вид корозії
29,8 млн т 2009 року втрати внаслідок корозійних руйнувань могли становити від 2,9 до 4,5 млн т. То чи треба розв’язувати проблему? На думку донецьких учених, її загальнотехнічна значущість відповідає рівню боротьби з онкологічними захворюваннями в медицині, а в соціальній сфері — протидії корупції. Суть латинського терміна «роз’їдати» однаково характеризує деградацію матеріалів, людської плоті та свідомості в соціальній сфері.
До речі
Захист за допомогою «Дорожньої карти» За ініціативою Донецької облдержадміністрації розроблено «Дорожню карту» інноваційного проекту державно-приватного партнерства «Технологічна безпека й захист від корозії в цивільній і виробничій сферах економіки Донбасу», що ввійшов до Програми науково-технічного розвитку Донецької області на період до 2020 року з розділу «Техногенна безпека та зниження техніко-технологічних ризиків». Мета — поліпшення координації діяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування із захисту життя та здоров’я громадян, майна фізичних або юридичних осіб, державного або житлово-комунального майна, зниження екологічних і економічних ризиків, пов’язаних із погіршенням технічного стану об’єктів інфраструктури та виробничих фондів. В основу «Дорожньої карти» інноваційного проекту покладено стратегічні пріоритети, установлені в Директиві 2001/95/ЄС Європарламенту й Ради «Про загальну безпеку продукції» для забезпечення відповідних ресурсів і процедур на принципах загального управління якістю стандарту ISO 9001:2000. Розробка проекту ДПП спрямована на впровадження ефективних методів управління технологічною безпекою в умовах модернізації виробничого потенціалу Донбасу, концентрацію фінансових, матеріальнотехнічних ресурсів і науковотехнічного потенціалу для оцінки та подовження ресурсу об’єктів інфраструктури та основних фондів, стимулювання інноваційного розвитку виробництва нових матеріалів і застосування ресурсозбережних технологій, що забезпечують зниження рівня корозійної небезпеки, довгостроковий захист від корозії.
№ 43 (198)
8 листопада 2011 року
7
АПК
Молочний контроль В Україні досі не вирішено питання якості молока, яке надходить на переробні підприємства Володимир НАБОК Навіть за найменшої політичної волі у пунктах прийому молока невдовзі можна буде за допомогою спеціального обладнання контролювати його якість. Та чи вирішить це проблему зменшення поголів’я великої рогатої худоби в Україні?
Докладно
Невигідне обладнання Питанням контролю молочних продуктів в Україні занепокоєні, здається, усі: урядовці, профільні громадські організації, молокопереробні підприємства. Проте контролю як такого немає, оскільки він вимагає грошей (як мінімум, треба обладнати лабораторії сучасними аналізаторами і матеріально заохочувати за якісне молоко) та політичної волі (зобов’язати молокоприймальні пункти придбати стандартний набір засобів контролю). Здавалося б, молокопереробні підприємства, а це як правило потужні компанії, спроможні пролобіювати та профінансувати це питання, але й тут є одне «але»: мало який завод упевнений у завтрашньому дні українського ринку молокопродуктів, тому й не поспішають витрачатися як на врегулювання стосунків між тими, хто здає молоко, і тими, хто його приймає, так і на дообладнання лабораторій засобами контролю. Звичайно, самий лише контроль якості молока не поліпшить. Проблема більш глобальна: можна зі звичайного селянського господарства мати прийнятної якості молоко чи це неможливо в принципі? Справді, якщо, за європейськими нормами, молоко, аж до його поставки безпосередньо на завод, жодним чином не має контактувати з довкіллям (навіть із повітрям), то нема ніяких шансів на його високу якість в Україні, де від населення, за даними Спілки молочних підприємств, надходить близько 80% усього молока. Однак не все так безнадійно. Дійсно, протягом найближчих кількох років навряд чи вдасться хоча б половину селянських господарств, що мають одну-дві корови, оснастити установками для доїння в бідон
(такі на ринку є, зокрема виробництва українського підприємства «Брацлав»). А це означає, що молоко і надалі зазнаватиме впливу повітря, бактерій, мух та інших сільських «радощів». Але якщо свіже молоко після постачання на приймальний пункт швидко охолодити, то можна отримати хоча й не ідеальну, та все ж задовільну за якістю сировину. Для заводу оснастити прийомні пункти танкером для охолодження та транспортувати молоко в спеціальних термоцистернах — цілком вирішуване (а в багатьох селах уже й вирішене) завдання. Що до логістики, то тут теж є одна проблема. Як зауважують у Міжнародній фінансовій корпорації (IFC), на деяких молокоприймальних пунктах застосовують фільтри для очищення молока, яке надходить від населення. Такий фільтр не тільки покращує якість молока за класом чистоти, а й значно зменшує його бактеріальну засміченість. А от проблема фальсифікату залишається нагальною. За словами Олександра Чагаровського, голови ради директорів Спілки молочних підприємств України, основною і поки непереборною проблемою молочної промисловості України є те, що селяни для підвищення прибутковості утримання корів збільшують кількість молока та його жирність, додаючи до нього воду, соду, рослинні жири, насичувачі кольору (такі як морквяний сік), урешті, несвіже молоко.
Набір для якості У Спілці молочних підприємств пропонують недороге та зручне, а отже ефективне рішення з конт-
ролю молока від ОСГ (особистих селянських господарств). На виставці LabComplex-2011, що відбулася 27—30 вересня в Києві, у рамках «круглого столу» «Якісне молоко від населення: чи це можливо?» Олександр Чагаровський запропонував технічне рішення, яке змусить селян здавати молоко настільки якісне, наскільки це взагалі можливо в умовах сучасного українського ОСГ. Він рекомендує обладнати кожен приймальний пункт набором певних інструментів (переважно це лабораторний посуд та хімічні реактиви). Це дозволить виявляти домішки в молоці і, як наслідок, вживати санкцій. Скільки такий набір коштуватиме, поки невідомо. Та вже зараз можна сказати, що його придбання приймальними пунктами цілком виправдане (хоча б тому, що дозволить зробити всі необхідні аналізи). До прикладу, за допомогою відомого на ринку приладу «Екомілк», який коштує близько 6 тисяч, можна робити аналіз молока за шістьма параметрами (жир, білок, сухий знежирений залишок молока, уміст води, густина та температура замерзання). Альтернативний набір уміщається в звичайну пластмасову скриньку для інструментів, яку можна купити в будь-якому будівельному супермаркеті. За їх допомогою визначається наявність соди, формаліну, миючих засобів, фосфатів, нітратів, знежиреного та сухого молока, сухої сироватки, крохмалю, борошна, тетрацикліну, хлору м-феніколу, пеніцилину та всіляких дешевих антибіотиків. Можна з’ясувати, чи проходило молоко термічну обробку (у тому чис-
лі нагрівання вище 80°С), чи додано до нього анормальне молоко (маститне, молозиво, стародійне), провести тест на наявність рослинних жирів. Окрім усіх можливих хімреактивів та колбочок, «скринька» також містить термостати (для виявлення антибіотиків), що живляться від автомобільного прикурювача, дуже зручні для аналізу молока «в польових умовах». За словами Чагаровського, за допомогою «скриньки» повний аналіз однієї проби молока триватиме не більше 15 хвилин. Він наголошує: лише після рішення на державному рівні, яке зобов’язало б кожен молокоприймальний пункт мати такий інструментарій для контролю, можна реально покращити якість молока від населення.
Упритул
Панацеї нема? Отже, на широке обговорення було винесене ефективне (і, що дуже важливо, цікаве для молокопереробних підприємств) рішення підвищення якості мо-
лочної сировини. Та чи вирішить це більш глобальну проблему: зменшення поголів’я ВРХ і, як наслідок, зростання дефіциту молока? Є думка, що не вирішить. Більш того, є і крамольна (але не полишена логіки) думка, що введення контролю на молокоприймальних пунктах пришвидшить колапс молочної галузі України. Селянин має відчувати вигоду від утримання корови, він не з доброго дива здає «сіре» молоко. З точки зору переробників молока (та й кінцевих споживачів), контроль — це правильно і, звичайно, схвально. Але державі, що мала б провадити політику підтримки ОСГ та тримати молокопереробні підприємства в лабетах, зараз не до того (незабаром Євро-2012, та й не тільки). Ціна на молоко якщо і зросте, то разом з інфляцією (мовчазна змова молокозаводів — це той лом, проти якого нема прийому), а посилений контроль за здачею молока ще більше розчарує селянина, який на сьогодні є основним його виробником. Замість контролю можна було б вжити ін-
ших методів стимулювання до кращої якості молока, але ж хто і навіщо це робитиме? Наприклад, доплата за кожен кілограм молока з урахуванням його якості або премія за якість. Нагородою можуть бути не тільки гроші, а й корми, подарунки, передплата газет, медична страховка для приймальників молока. Важелі прості, та здебільшого вони не застосовуються через те, що немає впевненості в завтрашньому дні. Таким чином, якщо відкинути політику (а вона в нашій країні дуже непередбачувана), то стимулювання до кращої якості стає тягарем, переважно фінансовим, саме для молокопереробних підприємств, які й приймають молоко від населення. Парадокс у тому, що самі переробники здебільшого поки не готові вкладати в поліпшення якості за допомогою «пряника». Можливо, чекають на державний «батіг» (прикладом якого є скринька з реактивами)? Винятком є ті, хто працює на ринку на далеку перспективу.
8
№ 43 (198)
8 листопада 2011 року
Наука — виробництву
Витончений метал Анна ГРЕЧАНИК Інноваційній діяльності компанії «Стіл Ворк» була присвячена науково-технічна конференція «Захист промислового обладнання від різних видів зношування», що відбулася 22 вересня в м. Алушті. Фахівці з Кривого Рогу пропонують сучасне рішення вічної проблеми абразивного зношування за допомогою біметалевих листів SWIP — Steel Work Innovation Plate.
гілля», помітили, що використання біметалевих листів значно скорочує налипання матеріалів, які мають високий рівень зволоженості. Зараз причини цього явища шукають шляхом експериментів. Усе зазначене підтверджує й економічну вигоду: нема потреби купувати нове дороге обладнання, скорочуються витрати на ремонт, а отже, нема тривалих простоїв виробництва.
З історії SWIP
Фахівці «Стіл Ворк» презентують своє ноу-хау учасникам конференції
Біметалевий щит Чи є сенс збирати керівників і технічних директорів провідних підприємств України, Росії, Казахстану та Австрії, а також представників найбільших науково-дослідних інститутів на конференцію з такою вузькою тематикою? Перший заступник генерального директора ТОВ «Стіл Ворк» Володимир Кондратюк уважає: «Багато хто чув про біметалеві вироби, але не підозрює про всі можливості й переваги біметалевих листів і виробів із них. Виробництво біметалу — не нова тема, а добре забуті наукові розробки, що не дістали широкого розвитку в країнах пострадянського простору». За своєю суттю біметалеві листи SWIP — це двошарові плоскі заготівки, які складаються із двох різних за своїми властивостями і хімічним складом матеріалів, з’єднаних у одне ціле. Основа — конструкційний матеріал, що служить для надання деталям машин і механізмів певних форм сприйняття ними механічних навантажень, а от наплавлений шар виконує функцію захисту від зношення, його склад залежить і від умов роботи обладнання, і від інтенсивності й виду зношування, і навіть від побажань замовника. Листи SWIP виробляються на портальній установці, розробленій фахівцями «Стіл Ворк» і запатентованій на території Росії, України та Казахстану. Товщина листа може варіюватися від 8 мм (для захисту від газоабразивного зношування) до 32 мм (для обладнання, яке піддається сильному удароабразивному зношуванню), але компанія готова експериментувати із цими величинами залежно від завдан-
ня, поставленого замовником. Біметал можна використовувати за температури до 500°С. Середня економічно обґрунтована твердість наплавленого шару біметалу за Роквеллом становить 58—62 HRC. Серед переваг застосування листів SWIP головною, мабуть, є надзвичайно висока зносостійкість захищеної поверхні й подовження ресурсу обладнання в 4—10 разів. Цей показник не завжди може бути
Робота компанії неможлива без експериментів, передових технологій і розробок: наразі «Стіл Ворк» тісно співробітничає з Інститутом електрозварювання ім. Патона та Інститутом проблем міцності ім. Г.С.Писаренка НАНУ, є колективним членом Академії гірничих наук України. Про те, як розроблявся біметал, розповів у своїй доповіді провідний науковий співробітник відділу фізико-металургійних процесів наплавлення зносостійких і жароміцних сталей ІЕС Юрій Кусков. Ефективність використання зносостійких листів можна оцінити тільки в умовах жорсткої конкуренції на ринку видобутку корисних копалин. Колеги
Ківш екскаватора, футерований біметалом SWIP
оцінений твердістю, дослідження свідчать про те, що зносостійкість — це сукупність декількох параметрів — твердості, матриці, розмірів і щільності карбідів та ін. Цифри з ресурсу роботи захищеного обладнання підтверджені практикою й партнерами «Стіл Ворк». Після наплавлення зносостійкий шар піддається контролю за розробленою компанією методикою: контроль будь-якої ділянки листа можна виконати товщиноміром і одержати достовірні дані. Біметалеві листи SWIP дозволяють зменшити вагу конструкції на 30%. Ще одну перевагу несподівано було виявлено під час співробітництва «Стіл Ворк» із вугільними підприємствами: виконуючи роботи на шахтах корпорації ПАТ ДПЕК «Донецькву-
за кордоном давно оцінили можливості біметалевих листів і широко використовують їх, бо це економічно виправдано. — Фахівці «Стіл Ворк» не тільки повірили в зносостійке наплавлення, а й створили сучасне обладнання для виробництва. Зуміли побудувати логістику й економіку, навчилися виживати в українських реаліях, — відзначає Ю.Кусков. Є й ще один напрям роботи, яким «Стіл Ворк» займається разом з Інститутом електрозварювання ім. Патона. Про те, наскільки він успішний, розповів кандидат технічних наук Олександр Гайворонський. Не секрет, що на підприємствах України й Росії більшість машин експлуатуються довше, ніж це можливо, а отже, неминучі утома й окрихчування металу, які
призведуть до магістральних тріщин, поломок і аварій. Тому Інститут електрозварювання розробив нові принципи ремонту фактично будь-яких конструкцій методом зварювання й наплавлення, а одним з основних виконавців таких робіт є «Стіл Ворк»: необхідний рівень обладнання й підготовки фахівців є зовсім не скрізь. У співробітництві Інституту електрозварювання й «Стіл Ворк» присутній ще один важливий момент, який Олександр Анатолійович відзначає окремо: — Криза початку 90-х відчутно позначилася на нашому інституті: зупинилися багато підприємств, обірвалися зв’язки, наші розробки стали незатребуваними. Компанія «Стіл Ворк» була, мабуть, однією з перших, що звернулися до нас після довгої депресії, більш того, вони допомогли нам відновити багато зв’язків і знайти нові.
Добра репутація — запорука успіху Краща «візитівка» підприємства — не обіцяння золотих гір, а те, що вже зроблено й оцінено. Хтось із учасників конференції приїхав здалеку, щоб ознайомитися з технологією, а хтось уже встиг оцінити переваги листів SWIP, наприклад, ПАТ «ПівнічГЗК», ПАТ «Полтавський ГЗК», ПАТ «ЦГЗК», ПАТ «Хайдельбергцемент Україна», ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», ПрАТ «Донецьксталь» — справжні лідери промисловості нашої країни. Не дуже давно в «Стіл Ворк» з’явився новий партнер – ДП «Кривбаспроект», а в листів SWIP – ще одна сфера застосування — у проектуванні нових і реконструкції діючих гірничодобувних підприємств. Досвідом поділився начальник механічного відділу підприємства Олександр Комаренко. По-перше, відразу ж стала корисною вже згадана відсутність налипання: в умовах Кривбасу, де багато шахт обводнені, руда дуже зволожена, тому вона залипає в дозаторах і скіпах. Після футерування листами SWIP ця пробле-
Біметалеві листи SWIP
Довідка «УТГ» Компанія «Стіл Ворк» створювалася як ремонтне підприємство, що займається відновленням, зміцненням та ремонтом обладнання на підприємствах гірничодобувної галузі методом зварювання й наплавлення. Один з основних напрямів роботи — виробництво зносостійких біметалевих листів SWIP. Наразі в компанії працюють 180 чоловік. Обладнання, в якому можливе застосування біметалевих листів, — ковші екскаваторів, кузови великовантажних автомобілів, броні шахтних скіпів, завитки й лопатки технологічних вентиляторів, тічки грохотів, вібраційні установки, бункери, перевантажувальні пристрої, вузли млинів, гідроциклони, помпи, жолоби, вакуум-камери, газоходи й спікальні візки випалювальних машин, ґратчасті фільтри, сепаратори, трубопроводи, елементи конвеєрів і багато чого іншого. Компанія «Стіл Ворк» пропонує широкий спектр послуг: повний технічний аудит підприємства замовника; підготовка та впровадження погоджених рекомендацій на обладнанні підприємства (виготовлення за погодженими кресленнями, поставка, монтаж); моніторинг внесених у конструкцію обладнання змін, за необхідності — коректування результатів ремонту; контроль працездатності обладнаня після застосування на ньому біметалевих листів SWIP. ма фактично зійшла нанівець. По-друге, експеримент з установлення біметалевих листів SWIP як футерівки в скіпах на декількох шахтах Кривбасу показав, що в шахтному будівництві вони можуть бути використані під час армування тічок, рудоспусків під живильниками, прийомних воронок під перекидачами й у камері дробарки. Нові напрямки в роботі «Стіл Ворк» з’являються весь час, тому проблему відсутності наробітків доводиться розв’язувати за допомогою експериментів. Розповісти про всі практичні наробітки із застосуванням SWIP у форматі конференції неможливо, тому ще один її учасник — технічний директор компанії Олександр Копошко зміг зупинитися тільки на знакових. Так, перші біметалеві листи з 2010 року виконують свою функцію в ПАТ «ПівнічГЗК», що поставило фірмі завдання збільшити в кілька разів термін служби вентилятора й комплексу видалення пилу. Ці агрегати піддаються як абразивному зношуванню, так і впливу високих температур. До цього вентилятор потребував ремонту мало не кожні три місяці... На Полтавському ГЗК завданням «Стіл Ворк» було збільшення терміну служби ковша гідравлічного екскаватора Hitachi EX3600.
Підвищився й термін служби невеликого черпака кульового млина в ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» завдяки біметалу SWIP. Щоб його замінити, треба зупиняти млин, тепер же це відбувається втричі рідше.
Книга відгуків Її на конференції не було, зате був головний герой — лист 6+3 мм завтовшки, призначений для захисту обладнання від абразивного й газоабразивного зношування в умовах високих температур (500°С). Його можна було роздивитися, вивчити, помацати й зробити висновки. Ними деякі учасники конференції навіть поділилися. Аргингази Балтабаєв, директор ТОВ «Ульба Фторкомплекс», Казахстан: — У Казахстані ГЗК почали розвиватися раніше, ніж в Україні, але інноваційних розробок у нас нема. Росія, намагаючись розв’язати проблему зношень, пішла іншим шляхом, дуже витратним. А біметалеві листи «Стіл Ворк» дуже ефективні — це майбутнє. Руслан Коритний, WILHELM GOTTSCHLIGG GMBH, Австрія: — Навіть у Європі не скрізь знайдеш такі прогресивні технології та ідеї, як та, якій присвячена конференція. Ігор Антипов, доктор технічних наук, заступник директора з наукової роботи Інституту фізики гірничих процесів НАН України: — Я в захваті від розробки на піку сучасних технологій і на рівні кращих світових стандартів, від цих молодих людей, які працюють як команда й тільки на результат.
№ 43 (198)
8 листопада 2011 року
9
Хімпром
Відродження полімерного гіганта
Полівінілхлорид (ПВХ) — найзатребуваніший у світі пластик. З нього виробляють не тільки віконно-дверні профілі, а й надувні батути, човни, іграшки, тенти, плівки, ізострічки, кабель і навіть цілі будівлі кафе й торговельних точок. За оцінками провідного галузевого видання «Полімери-Гроші», у порівнянні зі світовою структурою споживання в СНД спостерігається великий перекіс у напрямку віконно-дверних профілів. У світі їхня частка майже в 4 рази менша, ніж в Україні та Росії, а основний обсяг ПВХ іде на виробництво труб і трубопродукції.
Дмитро СТАРОКАДОМСЬКИЙ Із введенням у експлуатацію калуського концерну «Хлорвініл» Україна одержала потужне новітнє виробництво надзвичайно затребуваного продукту — полівінілхлориду. Крім нових робочих місць і оздоровлення соціальної ситуації в депресивній Івано-Франківській області, це дозволить заощадити на імпорті й вийти в лідери з випуску ПВХ у СНД і Східній Європі.
Споживчий попит на ПВХ у нашій країні дуже великий, тому весь час поставало питання: де його закуповувати? Радянські потужності в західноукраїнському Калусі ще в середині 90-х занепали, а до 2004 року не стало останнього вітчизняного виробника — первомайського ДП «Хімпром»: його піддали штучному банкрутству з подальшим розпродажем. Здавалося, так буде й далі. Однак відродження власного ПВХ-виробництва відбулося досить швидко й несподівано. Про відродження калуського «Хлорвінілу» (у 90-ті роки — концерн «Оріана»),
колись флагмана радянського полімерпрому, йшлося давно. Кілька років тому про наміри відновити виробництво ПВХ на потужностях комплексу в Калусі заявила російська нафтова компанія «Лукойл». Це вимагало не тільки величезних інвестицій — понад $1 млрд, а й готовності української влади допомогти реалізувати проект. Наприклад, дозволити новим за-
Подпись
водам закуповувати для переробки безакцизний бензин і дизпаливо, а також газ. Проект було розпочато в 2006—2007 роках, а вже наприкінці 2010-го керівництво «Лукойл-Карпатнафтохіму» повідомило про запуск нового виробництва полівінілхлориду в ІваноФранківській області. Одночасно вводилися в експлуатацію підприємства з випуску хлору й соди. Зараз
Семен ПЕРЦОВСЬКИЙ
Скільки натерпілися на «Азоті» через недовговічність важливих деталей великотоннажного комплексу оцтової кислоти! Із цим комплексом пов’язана історія, про яку автор цих ряд-
«Хлорвініл» вийшов на повну потужність. Проект російська корпорація здійснювала в співробітництві з колегами з Німеччини, адже він передбачав упровадження технології німецької корпорації Vinnolit. І «Лукойл», і Vinnolit — конкуренти американських постачальників ПВХ у СНД — тих самих, імпорт яких у наші країни активізувався саме в остан-
Без ПВХ-виробів сьогодні не обійтися…
Патент чавунної міцності Черговий патент на корисну модель заслужений винахідник України заступник директора з виробництва ремонтно-механічного заводу АТ «Сєверодонецьке об’єднання «Азот» Володимир Капелюх одержує напередодні свого 73-го дня народження. Подія ця важлива не тільки для іменинника та його співавторів — головного механіка «Азоту» Володимира Кармазіна, директора РМЗ Петра Колочка, механіка виробництва «Оргсинтез» Сергія Щербака, а й для всіх хіміків країни.
Довідка «УТГ»
ків свого часу писав у головній газеті СРСР — «Правді». Закупили його в американців, аж тут нагодилася чергова політична криза із забороною на технічну допомогу «імперії зла». Довелося сєверодончанам самим освоювати унікальне обладнання, доводити його до пуття. Упоралися. Вирішити проблеми з підвищення стійкості головного обладнання в агресивному середовищі допомогли фахівці волгодонського «Атоммашу», із керуючою електроннообчислювальною технікою — земляки-кібернетики із сєверодонецького НВО «Імпульс». Домоглися такої якості продукції, на яку навіть не сподівалися: на «Азоті» почали випускати не тільки промислову, а й харчову оцтову кислоту, що
теж має попит у багатьох країнах. Останніми роками завдяки інвестиціям на комплексі оновили основне обладнання, наростили потужність, підвищили економічність, розгорнули будівництво власної когенераційної установки. Усе добре, тільки от захисні гільзи й деякі інші деталі на технологічних лініях агрегату все-таки довго не витримували атак корозії та великих температур. Доводилося набагато частіше, ніж хотілося б, зупинятися на ремонт. До НП не доходило — на підприємстві є сучасна дослідна лабораторія металів і технічної діагностики, яка вчасно і вкаже, і підкаже, але втрати однаково були чималі. Винахідники взялися зміцнити захисні тонкостін-
ні роки. Із цього мали непоганий зиск посередники й дистриб’ютори китайських, європейських і американських фірм. Тепер ситуація докорінно зміниться: російські інвестиції «залишать без роботи» імпортерів ПВХ в Україну з багатьох країн. Виробництво потужністю 300 тис. т (для порівняння: найбільший світовий продуцент ПВХ — США — виготовляє 8 млн т на рік) займе майже весь внутрішній ринок. А надлишки експортуватимуться в усіх напрямках — тепер уже з України. Є замовлення з Росії, Білорусі й Туреччини. У порівнянні з радянськими технологіями в новому високотехнологічному виробництві зайнято набагато менше людей. Приміром, для випуску хлору потріб-
но трохи більше 100 працівників, а не понад тисячу, як раніше. Те саме — для виготовлення ПВХ. Але за рахунок активізації суміжних виробництв і заводів — Калуського трубного, солевиробництв, підприємств із випуску профілів, а також залізничних перевезень — до справи долучається майже весь Калуш. Цікаво, що навіть у Росії поки нема аналога калуському мега-заводу. За оцінками керівництва «Карпатнафтохіму», майже всі російські виробництва ПВХ зараз працюють на застарілих технологіях 60-70-х років. Новий проект, теж на 300 тис. т ПВХ, але за технологією американської компанії Solvay, реалізує «РусВініл», однак він стане до ладу лише 2014 року.
Кафе й навіть сауни майже цілком із полівінілхлориду — звичайна річ у наш час: ПВХ-плівка на вікнах, ПВХ-профіль у дверях, ПВХ-стіни, дах і тенти…
ні деталі — подолати не- в матриці чавуну була за- доведення взялися металовисокі механічні власти- велика, а у виливках утво- обробники, які, у свою червості чавуну, його малу рювалися тріщини. Випро- гу, порадували: із новим жаростійкість і велику бували й різні печі — індук- матеріалом працювати стасхильність до корозії в ційну, електричну. ло набагато легше, ніж із Сєверодонецькі умільці та його попередником. Власгазоподібному середовищі. Приблизно тисячу днів їхні помічники — механі- не, створюючи сплав, на це пішло на те, щоб теоретич- ки, ливарники, верстатни- орієнтувалися теж. но й практично розв’язати ки — були впевнені в успіПромислові випробуванпроблему заміни звичай- ху. Адже на підприємстві ня тривали 8000 годин. Меного співвідношення ком- винайшли не один стійкий ханічні властивості новинки понентів у цьому матері- до корозії сплав. Нарешті, виявилися значно кращими алі на більш ефективне. У проби показали: бажано- за аналоги. «Схоже, експлучавун уводили нові ком- го результату досягнуто. За атація тільки додала міцноспоненти для ствоті цьому чавуну», рення тугоплавких — відзначають прасполук, підвищенцівники цеху оцтової кислоти. Детаня міцності металі з матеріалу, залевої основи. Допропонованого видатково викориснахідниками, слутовували ніобій, жать набагато дотитан, цирконій, вше від колишніх, церій, мідь. Дозущо дає серйозний вали дуже тонко: економічний ефект. варіювалися навіть Їх уже охоче викосоті частки відсористовують у Сєветка. Найменша породонецьку, і, певхибка — і не вихоне, географія роздила потрібна зерширюватиметься. нистість, напруга Володимир Капелюх (ліворуч) і Петро Колочко
10
№ 43 (198)
8 листопада 2011 року
Четвертий рівень
Аси тривимірних моделей Анна ГРЕЧАНИК У Санкт-Петербурзі нагородили переможців IX міжнародного молодіжного конкурсу «Майбутні АСи КОМП’ютерного 3D-моделювання», організованого російською компанією АСКОН. Серед переможців — студенти з Донецька та Дніпропетровська.
Конкурс проводиться серед навчальних закладів, які використовують системи Компас-3D і Вертикаль. Усе це робиться для того, щоб талановита молодь мала можливість брати участь у серйозних проектах. Цього року журі розглянуло 217 робіт від 85 навчальних закладів із різних країн, а наймолодшими учасниками стали учні другого класу. Були представлені різні цікаві віртуальні речі: амортизаційне крісло для космонавтів, музична скринька з 56873 деталей, Вестмінстерське абатство... Але переможцями стали роботи українських студентів. Кращим у категорії до 200 деталей у 3D моделі визнаний проект Антона Бондарева з Національного гірничого університету (НГУ, Дніпропетровськ), а друге місце в категорії понад 1000 деталей присудили Артурові Хоменку, випускникові Донецького національного технічного університету (ДонНТУ). Секрет їхнього успіху простий: ці хлопці — не майбутні аси, а справжні. І в цьому можна переконатися, ознайомившись з їхніми роботами.
Автомобілі у тривимірному просторі Перемогу на конкурсі студентові спеціальності «Автомобілі та автомобільне господарство» Антонові Бондареву приніс проект «Коробки передач передньопривідного легкового автомобіля», що складається з 135 деталей. Сам переможець зізнається, що 3D моделюванням захопився давно: — На першому курсі в нас був предмет «Деталі машин», який викладав Володимир Васильович Проців. Відтоді ми з ним співробітничаємо весь час, він керівник багатьох робіт, і не тільки моїх. Із мого першого проекту — двоступінчастого редуктора — і почалося моє знайомство із системою Компас. Антон уважає, що аналог цій системі в тривимірному моделюванні знайти важко, адже вона зрозуміліша, ніж іноземні, і тому зручна для російськомовних інженерів. Конкурсний проект цікавий тим, що в процесі робо-
Антон Бондарев
ти над ним протягом чотирьох місяців студент удосконалив конструкцію коробки передач реального автомобіля. Про те, як створювалася переможна модель, автор розповів докладно: — За зразок я взяв коробку передач «Таврії», у процесі створення її 3D моделі почалися відхилення від параметрів, які я вимірював, провівши цікаву емпіричну роботу. Дослідним шляхом добиралися параметри корпуса, кришок, усе інше — аналогічне коробці автомобіля «Таврія». У підсумку ми повторили її механічні параметри, але поліпшили корпус, зробивши його трохи легшим.
Фрагмент 3D моделі вагоноперекидача
Керівник проекту — доцент кафедри основ конструювання машин і механізмів Володимир Проців сказав, що модернізована коробка автомобіля, швидше за все, ніколи не буде виготовлена в металі — вона робилася для підвищення кваліфікації талановитого студента. Зате інший проект, представлений на конкурс цього року від НГУ, був не тільки розроблений студентами, а й виготовлений у натурі й випробуваний. Це електроавтомобіль КАНГУ 111, який, на жаль, цього разу не переміг. Але він брав участь і перемагав у інших конкурсах і автоперегонах. Антон Бондарев до його створення не причетний, бо працював над не менш цікавими проектами: — Електромобіль робили старшокурсники. А наш курс планує створити гібридний автомобіль, це буде колективна робота. Зараз ми спільно працюємо з Володимиром Володимировичем, а недавно подали документи на конкурс, організований фондом Пінчука. Нова тема присвячена впливу забрудненості рейки на параметри шахтних локомотивів, але з 3D це вже не пов’язано.
Коробка передач
День нанотехнологій у Київському політеху Дмитро СТЕФАНОВИЧ, Володимир ЯНКОВИЙ Цей жовтневий день розпочався в НТУУ «КПІ» лекцією лауреата Нобелівської премії в галузі фізики, віцепрезидента Російської академії наук Жореса Алфьорова «Наноматеріали та нанотехнології: стан і перспективи», яку видатний учений прочитав для студентів, аспірантів і науковців Київської політехніки. А логічним продовженням стало офіційне відкриття спільного науковонавчального центру «Наноелектроніка і нанотехнології» Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» та науково-виробничого концерну «Наука».
Лекція Жореса Алфьорова
— Лише рік тому було ухвалено рішення про створення цієї структури, — відзначив під час церемонії відкриття міністр освіти і науки, молоді та спорту Дмитро Табачник, — і ось вона вже діє. А це означає, що нашим магістрам і аспірантам уже не треба їхати в інші країни на навчання у сфері наноіндустрії. Центр створено на виконання завдань державних цільових науковотехнічних програм «Наука в університетах» на 2008— 2012 роки і «Нанотехнології та наноматеріали» на 2010—2014-й Основними напрямами його діяльності є дослідження та розробки в галузі нанофізики та наноелектроніки, створення конкурентоспроможних на світовому ринку технологій і нанокомпонентів, інноваційна діяльність і поглиблена підготовка фахів-
ців із нанофізики та наноелектроніки. Основою матеріальнотехнічної бази Науковонавчального центру НТУУ «КПІ» став єдиний в Україні модульний нанотехнологічний комплекс «Нано Фаб», розроблений НВК «Наука» та концерном NT-MDT (Росія) у рамках російсько-української науково-дослідної програми «Нанофізика та нано електроніка», керівниками якої є академік РАН Ж.І. Алфьоров та академік НАНУ М.Г. Находкін. — Дуже важливо, що ми працюємо разом, — зазначив академік Алфьоров, який частину свого виступу присвятив перспективам розвитку цієї найсучаснішої галузі в Україні та Росії. — Наука об’єднує, вона служить людству. Адже нічого кориснішого за науку цивілізація за свою істо-
5628 деталей натхнення Ще один призер конкурсу, випускник кафедри машин і апаратів хімічних виробництв Донецького національного технічного університету Артур Хоменко, створив свій проект «3D-модель вагоноперекидача» як доповнення до диплома. Про деякі деталі цієї грандіозної роботи ми довідалися в самого лау реата.
— Ти давно займаєшся 3D моделюванням? Що надихнуло на таку копітку роботу? — На третьому курсі в нас була практика на Авдіївському коксохімічному заводі, де я вперше побачив це обладнання. Воно мені дуже сподобалося, тому, вибираючи тему дипломного проекту, я зрозумів, що вагоноперекидач мене надихнув найбільше. А диплом називався «Розвантаження вугілля на коксохімічних заводах». Приблизно тоді ж я почав моделювати, і це захоплення мені дуже допомогло: зараз закінчив університет і працюю на заводі інженером-конструктором, розробляю 3D моделі обладнання з подальшим складанням робочих креслень деталей.
— Під час проектування обладнання з великої кількості деталей (у моїй моделі їх 5628) часто не вистачає ресурсів комп’ютера для нормальної роботи з моделлю, особливо коли вона майже готова й треба починати загальне складання. Але під час операцій із окремими малими вузлами й підскладаннями такої проблеми нема. А ще досить важко було працювати над таким обладнанням, бо про нього мало інформації в книжках, переважно це якісь уривчасті описи тієї або іншої частини.
— Скільки часу пішло на проект? — Лише два місяці, і це при тому, що я створював її паралельно з дипломом майже самостійно, обговорюючи зі своїм науковим керівником Андрієм Анатолійовичем Топоровим незрозумілі моменти в самому обладнанні. Він мені й порадив взяти участь у конкурсі. До речі, це модель реального робочого вагоноперекидача. За основу взято креслення, фотографії та візуальний огляд цієї техніки. Модель цілком можна втілити в життя, але для цього треба ретельніше проробити кожну деталь, адже проект готувався тільки для демонстрації можливостей сучасних систем автоматизованого проектування.
рію не створила. Сьогодні ми маємо спільно працювати над відродженням науки в наших країнах і впроваджувати високі технології. Треба залучати до роботи в них молодь, щоб не були ці технології дивом у наших країнах. Я мрію, що доживу до того часу, коли приїду в Україну, де працюватимуть не один, а багато центрів, подібних до того, який ми щойно відкрили. А поки що ця подія є для НТУУ «КПІ» зовсім не звичайною. Бо таких комплексів, як «НаноФаб», в Україні ще не було. Призначений він для розробки високовакуумних і надвисоковакуумних сумісних аналітичних і технологічних модулів, що дозволяють компонувати єдину технологічну лінію, за допомогою якої можна вирішувати завдання з розробки і дрібносерійного виробництва виробів наноелектроніки з мінімальними топологічними конструктивно-технологічними обмеженнями — до 5
нанометрів! А ще — реалізувати методики і технології для створення тривимірних схем наноелектроніки та шаблонів для наноімпринтингу. Понад те, у перспективі, після доукомплектування необхідним обладнанням (модулем фокусування іонних пучків та модулем молекулярно-променевої епітаксії), центр матиме змогу забезпечувати експериментальне виробництво продукції наноелектроніки та відпрацювання нових технологій. Центр «Наноелектроніка і нанотехнології» створить у КПІ унікальне середовище для реалізації замкнутого циклу «підготовка кадрів — наукові дослідження — виробництво». Саме воно дозволить вивести вітчизняні наукові дослідження і підготовку фахівців з нанотехнологій на новий рівень, сприятиме розвитку зв’язків між освітою та наукою.
Артур Хоменко
— Артуре, у чому специфіка моделювання з такої великої кількості деталей?
11
№ 43 (198)
8 листопада 2011 року
Terra incognita
Тунгуське тіло: усе-таки комета?
цілу субкультуру, і його пошук став своєрідним способом життя сотень людей.
Через сто із гаком років після падіння в тунгуській тайзі гостя з космосу — чи то метеорита, чи то комети, а може, і космічного корабля — фахівцям, можливо, удалося визначити місця падіння його уламків
Із перших уст
Валентина ГАТАШ На думку російських учених, які досліджували воронки, утворені на місці падіння фрагментів тунгуського тіла, у небі над сибірською тайгою вибухнула комета. Доказ тому — фрагменти криги, знайдені ними на дні цих воронок. Спочатку дистанційно — за допомогою глибинного георадара, а потім і безпосередньо внаслідок буріння.
Сусловська воронка
Слід відзначити, що за гео радарними даними і результатами буріння, лінзи прозорої криги, які перетнула траншея, викопана 1928 року експедицією Леоніда Кулика, існують досі. Зараз лінзи лежать у бортах воронки на глибині одного метра й, очевидно, є фрагментами Тунгуської комети. Ось як виглядає реконструкція події, представлена групою Володимира Алексєєва. За кілька днів до зустрічі з кометою в масштабах усієї Землі спостерігалися аномальні явища — «провісники», які полягали у високій
Володимир Алексєєв під час експедиції
літо. Шанс зберегтися до нашого часу був лише у великих брил криги, які змогли вибити воронки й цілком або частково зберегтися на їхньому дні, у вічній мерзлоті. Ну, добре, скаже недовірливий читач, крига кригою, але ж комети містять ще й тверді породи. Вони теж мали зберегтися в місці вибуху Тунгуського тіла хоча б у розпиленому стані. Проблема в тому, говорять учені, що на Тунгусці шукати космогенні аномалії досить складно. Лишайники накопичили хімічні елементи, наявність яких так само можна пояснити землетрусом після вибуху й дегазацією вулканогенних порід палеовулкану, розташованого саме в місці катастрофи. На допомогу прийшла смола сухих дерев, що пережили катастрофу 1908 року. Як виявилося, вона законсервувала частинки речовини різної форми й вигляду, які рухалися з великою швидкістю. Приблизно так, як у бурштині кон— тайга, болото, сервуються різсхили гір. Це все та ж ні комахи. УчеСусловська, а також ні, які виділяЖуравлинна воронли частинки з ки, болото Бублик, роздроблених аномалії на островах Крижані брили шматків смоли, Південного болота, у складі бортів воронки Крижані брили з’ясували, що за озеро Чеко та інші. на дні воронки хімічним склаГрупа Алексєєва знадом вони близьйшла й обстежила 13 Показання георадара воронок. світності вечірнього й ніч- ко нагадують речовину коЯк з’ясувалося, усі вони ного неба, у появі незви- мети Галлея (за експеризавдяки природному «хо- чайних «сріблястих хмар». ментами ВЕГА- 86). У частинках під смолою лодильнику» зберегли фор- Під час падіння комети му конуса, що розсікає було чути, як відзначали знайдено також ізотоп геболото до 10 м углиб. У їх- свідки, безперервну «ка- лій-3 в об’ємах, які більш ній структурі георадар ви- нонаду». Це перегріта під ніж удвічі перевищували ділив кілька складових. час падіння крижана брила його кількість у сонячноУгорі лежить рівний шар розривалася й навіть змі- му вітрі. За припущеннями сучасної вічної мерзлоти нювала траєкторію польо- вчених, він міг утворитиз болотною рослинністю. ту. Остаточний вибух став- ся за рахунок теплого ядерного синтезу під час вибуНижче — зім’яті й зруйно- ся на висоті від 5 до 10 км. Брили криги, які не всти- ху або ж був у Тунгуському вані її шари, а ще глибше — фрагменти, як уважають гли перетворитися на пару, космічному тілі від самого дослідники, гостя з космо- вибили на землі кратери на початку. …Поки про остаточні ретериторії більше 2000 км 2. су, що вибухнув. Майже в усіх великих во- У повалених деревах ви- зультати говорити, очевидронках георадар зафіксу- дно ушкодження без слі- но, передчасно. Майже стовав брили криги, які, пев- дів об’єкта або речовини, літня історія вивчення тунне, відпали від ядра коме- які могли зіпсувати масив гуського феномена свідти. У тих місцях, де прово- деревини. Такі ушкоджен- чить, що цей міцний горідилося буріння, установ- ня можуть бути спричине- шок ще піднесе сюрприлено, що ця крига прозо- ні шматками криги, що врі- зи. А дослідники тунгусьра і не має помітних візу- залися в них. Усі залишки кого феномена жартують: ально механічних домішок. комети, які не встигли ви- якщо колись і буде знайдеУсі обстежені воронки ма- паруватися й лежали на по- но його залишки, то їх відють імпактне (ударне) по- верхні або близько до неї, разу закопають назад, адже розтанули, бо тоді було «метеорит» породив уже ходження.
ня декількох заболочених воронок у районі падіння Тунгуського тіла. Їхнім вивченням займалася ще експедиція Л.Кулика, учасники якої ціною виснажливої ручної праці прорили від воронки канал і спустили звідти воду, але знайшли на дні лише пень модрини й кригу. Залишків метеорита нема й у піднятій на поверхню породі після буріння. «Де ж ти, наш Тунгуський метеорите?» — писав у щоденнику розчарований учений. І все-таки у кратера, який таким не був, залишалася таємниця. Як установили біологи, його вік, обчислений за річними шарами торфу, дорівнював тоді 21 року, тобто він утворився під час катастрофи. Певне, цей аргумент не давав спокою групі Володимира Алексєєва. Однак, на відміну від перших дослідників, учені були озброєні глибинними георадарами, здатними просвічувати землю й знаходити там немагнітні предмети на глибині до 100 метрів. Ці мікропроцесорні геофізичні прилади для проведення профілювання ґрун-
ту розроблені співробітниками Інституту земного магнетизму, іоносфери та поширення радіохвиль РАН (ІЗМІРАН) і неодноразово успішно випробувані, наприклад, під час дослідження льодовиків Ельбрусу й у пошуках археологічних об’єктів. До речі, в експедиції Алексєєва брав участь і автор ідеї приладу — кандидат фізикоматематичних наук Володимир Копєйкін. На основі аерофотозйомки району тунгуської катастрофи експедиція визначила можливі місця падіння великих крижаних фрагментів космічного тіла
В останній червневий день 1908 року десь о 7-й годині ранку над територією малолюдного Центрального Сибіру в північнозахідному напрямку пролетіло щось, що нагадувало величезну кулю-болід. Її політ супроводжувався звуковими й світловими ефектами й закінчився потужним вибухом. Рух спостерігався протягом майже 800 кілометрів від Байкалу до приток Єнісею. Він спричинив вивал вікового лісу на території близько 2000 квадратних кілометрів, потужний землетрус, зафіксований сейсмічними станціями всього світу, і магнітну бурю, яка тривала 5 годин. Ця подія є найбільшою космогенною катастрофою в сучасній історії. Першим її дослідником став радянський учений Леонід Кулик, який із 1927 по 1939 рік організував кілька експедицій на місце падіння космічного гостя. Саме він зібрав інформацію у свідків події, виявив радіальний характер вивалу лісу, організував аерофотозйомку цих місць і намагався знайти залишки метеорита. Нині зона падіння Тунгуського метеорита є Державним Тунгуським заповідником, відкритим для роботи наукових експедицій. Що ж сталося в районі ріки Підкам’яна Тунгуска? Є дві найбільш обговорювані гіпотези. Одна з них — це був метеорит. Однак численні експедиції не знайшли слідів падіння великого твердого тіла — ні кратера, ні залишків самого небесного каменя. То, може, правильною є інша версія — вибух комети? У цього небесного тіла, що являє собою такий собі величезний брудний сніжок, більше шансів майже не залишити слідів, випарувавшись, розпорошившись або розтанувши після вибуху. На користь кометної версії свідчать і результати до-
сліджень групи російських учених під керівництвом Володимира Алексєєва, кандидата фізико-математичних наук начальника лабораторії Троїцького інституту інноваційних і термоядерних досліджень, який не один рік займається проблемою Тунгуски. За роботи з дослідження тунгуської катастрофи бельгійський учений Ерік Елст назвав на честь Володимира Олексійовича відкритий ним астероїд Vladalekseev. Для перевірки припущення про можливе збереження кометної криги у вічній мерзлоті російські дослідники провели обстежен-
Прокоментувати результати досліджень редакція попросила харків’янина, кандидата філософських наук, академіка Російської академії космонавтики ім. К.Е.Ціолковського Володимира Рубцова, автора книги The Tunguska Mystery, виданої в Нью-Йорку видавництвом «Шпрінгер». Він не тільки брав участь у вивченні проблеми тунгуського вибуху протягом декількох десятиліть, а й бував на місці подій. — Володимире Васильовичу, наскільки, на вашу думку, цікаві й переконливі результати цих досліджень? — Вони, звичайно, цікаві й заслуговують на перевірку. Але я хотів би уточнити: модель тунгуської події, запропонована Володимиром Алексєєвим, не обмежується зіткненням комети із земною поверхнею або навіть висотним тепловим вибухом ядра комети. На думку Алексєєва, у поверхневому шарі кометного ядра могла відбутися реакція «теплого» ядерного синтезу (щось на зразок уповільненого термоядерного вибуху). Це припущення пояснює наявність у смолі дерев ізотопу гелій-3. І якщо на Тунгусці дійсно стався термоядерний вибух, нехай і «уповільнений», багато зафіксованих там аномалій — від геомагнітної бурі, що почалася через шість хвилин після вибуху, до слідів впливу сильної радіації на місцеві мінерали — також дістають досить просте й логічне пояснення. Не можна не згадати один із парадоксів історії тунгуських досліджень. 1945 року інженер і письменникфантаст Олександр Казанцев висловив думку, що Тунгуське космічне тіло не зіштовхувалося із Землею, а вибухнуло на значній висоті, вибух був ядерним, а саме тіло — інопланетним космічним кораблем. Фахівці з метеоритики посміялися й дружно відкинули всі три припущення Казанцева. Але 1958 року експедиція Академії наук СРСР підтвердила: вибух Тунгуського метеорита стався на висоті в кілька кілометрів. Ще через півстоліття починає підтверджуватися й друге припущення Казанцева: вибух був термоядерним. Цікава тенденція, треба визнати. Фото із сайта tunguzka.ru
12
№ 43 (198)
8 листопада 2011 року
IT
Патентні війни: споживач платить за все! Максим СЛОБОЖАНСЬКИЙ Навряд чи автори указу про патентування, що вперше з’явився 1474 року у Венеціанській Республіці й служив для захисту прав винахідника, думали про те, що через більш ніж півтисячу років їхній шляхетний порив використовуватиметься в комерційних війнах, а патенти перетворяться на потужну й дорогу зброю для одержання надзвичайних прибутків за нульових витрат праці.
Ми не беремо до уваги дотепні витівки окремих персонажів, які в різні часи чи то жартома, чи то всерйоз намагалися й намагаються досі запатентувати, наприклад, колесо. Сьогодні патентні війни захлиснули IT-корпорації, і ставки в боротьбі обчислюються мільярдами доларів. За останні 7 років кількість патентних позовів у сфері інформаційних технологій збільшилася на 70%. У принципі, нічого дивного: IT-галузь на підйомі, прибутки зростають, а сегменти ринку звужуються від напливу конкурентів. Одних маркетингових вивертів стає недостатньо, і корпорації кидають в атаку на суперників армії юристів.
Хто з ким і проти кого? Найгучнішими судовими справами на цей час є юридичні війни між Apple і Samsung, а також претензії Microsoft і Oracle до виробників смартфонів на базі ОС Android (від Google). Не відстає від лідерів і Sony, що бореться з LG. Інші патентні «розбирайлівки» не такі близькі вітчизняному гаджетоману. У чому ж суть претензій корпорацій одна до одної? Apple, успішно продаючи свої iPad, побачила в Galaxy Tab від Samsung серйозного конкурента на ринку планшетів. У суди різних країн полетіли клопотання юристів «яблучної» корпорації про заборону продажу цих пристроїв у зв’язку з тим, що Samsung у своїх продуктах нібито копіює запатентований Apple дизайн пристроїв і навіть спосіб керування сенсорним екраном. Претензії висуваються до корейських не тільки планшетів, а й смартфонів. Результат — тимчасова судова заборона на продажі Galaxy Tab у Німеччині й падіння акцій Samsung на 19%. Корейці теж довели, що не з лика шиті, і подали відпо-
відний позов проти Apple, твердячи, що та порушує їхні технологічні патенти на безпроводову передачу даних. Під загрозою — продаж нової версії iPhone і iPad у Австралії: корейська корпорація має кілька ключових патентів зі стандарту мобільного зв’язку 3G. Але найбільше нападок — на новомодну ОС Android від Google. Завдяки своїй безкоштовності та частковій відкритості вона дуже швидко завоювала популярність як у великих виробників, так і в користувачів. Смартфони на Android розлітаються, немов гарячі пиріжки, і щодня у світі активується понад 500 тис. пристроїв під керуванням цієї ОС. Більше 40% ринку смартфонів уже належить Android. Microsoft і Apple не могли проігнорувати наближення загрози. Перша корпорація активно просуває свою ОС Windows Phone, друга не хоче втрачати велику частку на ринку смартфонів. Жертвою вибрали успішну тайваньську компанію HTC. У суди полетіли претензії від Apple до HTC із приводу порушення патентів на технології, пов’язані з обробкою мультимедійних даних і автоматичним визначенням даних (наприклад телефонних номерів) у тексті електронних листів. Суд розглядає й інші претензії «яблучників» до HTC. Зі свого боку Microsoft вимагає в HTC ліцензійні відрахування за використання своїх технологій у Google Android у розмірі $7,5— 12,5 за кожен пристрій. І в ході досудового розгляду HTC погодилася на виплати. Судові витрати занадто великі, і деякі корпорації вважають за краще заплатити відрахування. І не треба думати, що корпорації виділяють на це кошти зі своїх прибутків. Платить завжди споживач, але про це — далі. До Android має свої претензії й корпорація Oracle. Голова компанії Ларрі Еллісон вимагає від Google $2 млрд, бо вважає, що та ви-
користовувала захищені патентами технології Java під час розробки своєї операційної системи. Засновник Google Ларрі Пейдж спробував урегулювати конфлікт із головою Oracle мирним шляхом, але переговори ні до чого не привели. Юристи Google уже роблять необхідні розрахунки й відзначають: $2 млрд — сума завелика й обчислена неправильно. Вони визнають: їхні розробники порушили деякі патенти, але вважають, що збиток не може бути більше $100 млн. Oracle же думає, що тільки 2012 року вона зазнає шкоди в розмірі 1,2 млрд. Треба сказати, що Еллісон уже й так частково відступився. Ще в липні він вимагав від Google $6,1 млрд. Юристи, опитані Bloomberg, вважають, що загроза з боку Oracle для Google набагато більша, ніж від претензій Apple. Аналітики Citigroup говорять, що було б справедливо, якби Google платила компаніїпозивачеві по 15 доларів за кожен проданий Androidпристрій. Якщо ж суд ухвалить щось подібне, Android може втратити значну частку ринку: Google і її партнери-виробники не погодяться на такі витрати. Тим більше, що на вендорів чинить тиск і Microsoft, підбадьорена успіхом у боротьбі з HTC.
Зброя масового ураження Щоб вигравати в сучасних корпоративних війнах, ITкомпаніям треба мати цілий арсенал патентів. Власних наробітків для «бойових дій» у судах катастрофічно не вистачає, а тому застосовується простий, але дорогий спосіб — скупівля патентів. Найгучнішим продажем останнього часу став аукціон із реалізації патентного портфеля збанкрутілої компанії Nortel. Остання виставила на продаж понад 6 тис. патентів, які охоплюють майже всі галузі, пов’язані з телекомунікаціями, — від методів організації передачі даних, мобільних технологій 3G, 4G і LTE, способів організації оптичних мереж, методів організації голосового зв’язку й побудови обчислювальних мереж до програмних технологій, використовуваних у побудові соціальних мереж, сітьових сервісів і пошукових систем.
Портфель патентів Nortel дуже хотіла викупити компанія Google, сподіваючись сформувати на їх базі щит для відбиття патентних атак не тільки проти себе, а й проти партнерів і співтовариства розробників відкритого ПЗ, залучених до роботи над відкритими проектами Android і Chrome. Корпорація запропонувала Nortel $900 млн за цей портфель, але
ка — Techcrunch і навіть Yahoo. Патентний «тролінг» уже фактично не поступається оборотами продажу наркотиків і зброї. Наприклад, Apple наприкінці минулого року остаточно програла в суді компаніїтролеві Mirror Worlds більше $600 млн. Схожа історія із тролем i4i, що засудив Microsoft за її офісний пакет програм. На
він пішов з молотка консорціуму, до якого ввійшли Apple, EMC, Ericsson, Microsoft, Research In Motion (RIM) і Sony: він запропонував набагато вищу ціну — 4,5 млрд. Після купівлі патентів компанії, що входять до консорціуму, крос-ліцензують отримані патенти між собою. Для Google це було великою невдачею.
кожного всесвітньо відомого виробника знайдеться свій троль, і не один. Зовсім не всі позови компаній-паразитів є успішними для них. Скоріше навпаки, частіше вони справи програють. Але тут як у венчурному бізнесі — одне вдале вкладення може окупити 100 невдалих. Патент, придбаний за кілька тисяч доларів, дозволить вибити з великих виробників сотні мільйонів. Чудовий бізнес! Фахівці Бостонського університету підрахували, що за останні 20 років збиток від дій компаній, які називають патентними тролями, становить колосальну суму — близько $500 млрд. Останніми роками апетити тролів зростають, і з 2006-го світова економіка щорічно втрачає близько 83 млрд. 2010 року тролі подали 2600 позовів тільки проти американських компаній — це в 5 разів більше, ніж у 2004-му.
Патентні тролі Патентними війнами займаються не тільки корпорації, які дійсно вкладають працю й гроші у свої наробітки, нехай і патентують найчастіше очевидні речі на зразок ковзання пальців по екрану, як Apple, а й так звані патентні тролі. Це великі інвестиційні компанії із приватним капіталом, які, як правило, нічого не виробляють і гроші заробляють на тому, що дехто може назвати здирством. Скуповуючи права на патенти в маленьких фірм або на аукціонах за результатами банкрутств, вони пізніше позивають на ті ж Microsoft, Apple, HTC і Google, які, на їхню думку, використовують технологію, патент на яку належить їм. Доходить до абсурду: один такий троль — компанія Gooseberry Natural Resources — недавно заявив, що має патент на новинний інтернет-сайт. І подав позови до безлічі найрозкрученіших інформаційних порталів. Серед жертв цього хижа-
Жертви війн Хто ж у підсумку стає жертвами патентних війн? Тільки не корпорації. Споживач — от хто платить по всіх рахунках. І йдеться не тільки про подорожчання пристроїв, а й про недоотримані технології. Сотні мільярдів доларів — це нереалізовані ідеї, нестворені продукти, недороблені гаджети. Власне, це наші з вами втрати.
Ескалація патентних конфліктів змушує замислитися і гравців ринку, і сторонніх спостерігачів про те, що наявна система патентів вже не працює на користь ринку. У нинішньої патентної системи дійсно безліч недоліків. Час дії патенту, як правило, перевищує десять років — це занадто великий строк за стрімкого розвитку нашого світу. Передова технологія через 10—15 років уже нікому не потрібна. Крім того, нема чіткого визначення, як має здійснюватися доступ до актуальних технологій, захищених патентами. Час якось змінити наявну систему. І таких зусиль вже вживають. Зокрема, як панацея для IT-компаній пропонується ідея використання патентів за системою FRAND (прийнятний і не дискримінаційний доступ). Це означає, що умови використання патентів не мають містити в собі нездійсненних умов. А недискримінаційний доступ означає, що всі компанії можуть одержати доступ до технології, захищеної патентом, за схожу ціну. Чи приймуть великі корпорації нові правила гри й чи зголосяться на поступки одна одній — покаже час. Поки ж нам залишається стежити за повідомленнями про «бойові дії» з патентних фронтів і витягувати все більше грошей зі своєї кишені.
До речі 1986 року компанія Polaroid позвала на Eastman Kodak, що побудував завод із виробництва апаратів і видаткових матеріалів для моментальної фотографії. На думку Polaroid, таким чином було порушено патентні права, які належали компанії. Суд задовольнив позов Polaroid. Eastman Kodak довелося закрити завод, звільнити кілька тисяч працівників і виплатити Polaroid $900 млн на відшкодування збитку. British Telecom (BT) 1976 року запатентувала технологію гіперпосилань, що згодом знайшла широке застосування в Інтернеті. Торік компанія заявила про намір примусити, у тому числі й у судовому порядку, 2000 американських інтернет-провайдерів до виплати ліцензійних зборів за право використання технології. За найскромнішими оцінками, в Інтернеті зараз близько 200 млрд гіперпосилань; якщо BT удасться одержати хоча б по 1 центу з посилання, вона відразу одержить $2 млрд.
№ 43 (198)
8 листопада 2011 року
13
Соціум
Настає час «Ц», та хто про це знає? Ольга БОГЛЕВСЬКА Початок на стор. 1
Тим часом масову цифровізацію в Україні ніяк не почнуть, поки вона залишається предметом обговорення в колі фахівців і урядовців, причетних до запуску нового стандарту. А власне українських телеглядачів ніхто не поспішає повідомляти, як їм жити далі. За підрахунками компанії «Зеонбуд», провайдера загальнонаціональної цифрової телемережі, 10 млн домогосподарств мають потребу в установленні спеціального устаткування для прийому цифрового сигналу. Більшості шанувальників «блакитних екранів» потрібно буде купувати сет-топ-бокси — спеціальні приставки до телевізорів.
цює спеціальний урядовий інтернет-ресурс digitalready. gov.au — яскравий, інформаційно насичений, зі зручною навігацією. На ньому розміщені дохідливі тексти, дотепні малюнки, інфографіка — карта із зазначенням дат переведення на «цифру» регіонів країни. Причому його створювачі подбали про представників усіх національностей, які мешкають на зеленому континенті: докладні інструкції про перехід опубліковані 31 мовою, у тому числі російською. Тим, для кого інформації буде недостатньо, пропонують скористатися телефонною довідковою лінією й службою перекладу. Передбачений навіть телефонний сервіс для людей із порушеннями слуху й проблемами
тексті впровадження цифрового ТБ на цьому не закінчуються. Держава допомагає і словом, і ділом: зокрема, з держбюджету профінансований проект розвитку супутникового мовлення у віддалених районах краї-
І тут щодо пропаганди закордон нас обігнав. Доступність і насиченість просвітницьких кампаній для населення приємно дивує: про те, як підключитися до цифрового ТБ, напевно вже відомо навіть дітям. За допомогою українського незалежного експерта з упровадження цифрового ТБ, бізнес-аналітика Івана Полтавця зробимо короткий огляд інформаційних кампаній в інших країнах.
Австралія: зрозуміло навіть кенгуру Найбільших успіхів в інформуванні своїх громадян про перехід на цифрове ТБ досягла Австралія, яка повністю відмовиться від аналогового формату 2013 року. Для жителів країни пра-
мовлення. На сайті є докладна інформація про те, яким категоріям користувачів треба запасатися новою телевізійною технікою, на що звернути увагу, купуючи її, як не залишитися без телепередач узагалі. Атестовані установники телевізійних антен, що приймають цифровий сигнал, мають нагрудні значки з емблемою. Із цими фахівцями можна порадитися щодо послуг з установлення нової антени у своєму районі. Що ж до телевізорів з убудованим декодером цифрового сигналу й допоміжних пристроїв, якими доповнюються телевізори старих моделей, — цю техніку легко відрізнити в австралійських крамницях завдяки спеціальним наклейкам, випущеним також у рамках державної програми. Приводи порадіти за жителів зеленого материка в кон-
Росія і Україна: помалу... У Росії, де завершення переходу на цифру намічено, як і в Україні, в 2015 році, бурхливої інформаційної діяльності не спостерігається. Можливо, все завирує от-от. Адже основну частину офіційної піар-кампанії з просування
…а так – аналогічне інтернет-джерело в Україні
ни, де звичайні антени сигнал цифрового ТБ не приймають. Ця програма полегшила життя близько 250 тис. родин у сільській місцевості. Крім того, малозабезпеченим громадянам безкоштовно видають цифрові приставкидекодери до телевізорів.
Британія: консультанти, скрізь консультанти
Так виглядає офіційний портал, присвячений переходу на «цифру», в Австралії...
ходить в Інтернет, шляхом адресних поштових розсилань.
У Великій Британії аналоговий сигнал повсюдно відключать у жовтні 2012 року. «Необхідно модифікувати кожний телевізор, інакше він не прийматиме передачі», — попереджають на державному сайті digitaluk.co.uk. Тут так само, як і в Австралії, подбали про співвітчизників«чайників», розмістивши популярний посібник із переходу на «цифру» 21 мовою. Якнайдокладніше пояснюється перенастроювання телевізорів вручну на цифровий прийом. Щоб довідатися, у який день відбудеться переведення в конкретному будинку, треба лише ввести адресу й поштовий індекс у віконці на сайті. Для запитань і побажань передбачена електронна форма «запитання — відповідь». Ті, хто надає перевагу живому, а не віртуальному спілкуванню, можуть звернутися в пересувні консультаційні пункти, відкриті по всій країні. Графік роботи цих точок також є на сайті. Інформацією охоплять і тих, хто не за-
Довідка «УТГ» У Європі перехід на цифрове телемовлення здійснено вже у двох десятках країн. До кінця 2011 року аналогове мовлення мають намір відключити у Франції, Сербії, а також у Південній Африці. Дохід, що одержать країни ЄС унаслідок переходу на цифрове телебачення (він же — «цифровий дивіденд»), становитиме від 17 до 44 млрд євро. Остаточна сума залежатиме від того, під які послуги продадуть вивільнені після переходу частоти. Фактично весь прибуток отримає держава.
цифрового ТБ обіцяли запустити в середині — наприкінці 2011 року. На пропаганду, якою у РФ займається міністерство зв’язку й телекомунікацій, у цілому виділять 1,2 млрд рублів. Інформацію до росіян планують доносити через ЗМІ всіх видів, зовнішню рекламу та Інтернет.
Наразі базовим інтернетканалом зв’язку із громадськістю є розділ про цифрове ТБ на сайті того ж міністерства — minsvyaz.ru. Гарними картинками й упорядкованістю, як на закордонних сайтах, користувачів тут не балують, однак дещо можна взяти й звідси. Зокрема, подивитися графік підключення в усіх регіонах країни, склад першого мультиплекса (пакета каналів, доступних у «цифрі»), основну інформацію про переваги цифрового ТБ перед аналоговим і відповідь на головне споживче запитання: чи треба купувати новий телевізор? Що ж до інструктажу в «реалі», його мають надавати в консультаційних центрах, відкритих у філіях федеральної Російської телевізійної та радіомовної мережі. У російських телеглядачів трохи менше болить голова й через придбання сет-топбоксів — на ринку є п’ять вітчизняних моделей (українцям, напевне, доведеться закуповувати імпортні). До поширення приставок підключили й російську пошту: у деяких областях їх продають у сільських поштових відділеннях. Наш бліц-рейтинг замикає ситуація в Україні. Про зовнішню рекламу, консуль-
таційні пункти, телевізори з етикетками годі й говорити — їх просто немає. На сайті Нацради з питань телебачення й радіомовлення nrada.gov.ua відкрито розділ «Упровадження цифрового телебачення», однак виглядає він невесело, як усяке бюрократичне джерело інформації. Рубрика «Запитуєте — відповідаємо» розрахована не на широку аудиторію, а на представників телерадіомовних компаній. Інша інформація розділу складається з документів — рішень Нацради із приводу конкурсу на одержання ліцензій на мовлення й інших важливих для телерадіокомпаній подій; офіційних звітів про засідання цього органу. Інформації ж для звичайних телеглядачів — нуль. Такий вакуум спричиняє дезорієнтацію людей, ухвалення ними поспішних втратних рішень. Так, ще три роки тому в Інтернеті пропонували придбати антени для прийому цифрового сигналу в стандарті DVB-T, від якого в Україні пізніше відмовилися на користь другої генерації цього стандарту — DVB-T2. Можливо, покупці, які спокусилися рекламою й не мають повних відомостей, купили не потрібний тепер товар.
14
№ 43 (198)
8 листопада 2011 року
Наука
Квазікристальні арабески Володимир ОТРОЩЕНКО Напередодні іудейського Нового року Рош а-Шана на Землю Обітовану прийшла чергова Нобелівська премія. Причому за відкриття, сутність якого відображено ще в давніх мечетях Сходу. А от реальне наукове обґрунтування воно дістало лише на межі двох наших століть завдяки роботам ізраїльського професора Даніеля Шехтмана.
Цитата в тему «Трапляється таке, про що кажуть: «дивись – ось нове!; а воно вже було в тих віках, що нам передували.» Еклесіаст, 1:10
«Воно вже було в віках...»
стона Полом Стейнхардтом опублікував у Science статтю, присвячену мозаїкам. У ній несподіваного було начебто небагато: відкриття професором Даном Шехтманом квазікристалів у 1984-му привернуло жвавий інтерес до цієї теми, викликавши лавину публікацій у наукових виданнях. Пол Лу звернув увагу на візерунки, що покривають мечеті, побудовані в 1200—1600 роках в Азії. Ці малюнки на стінах і склепіннях, які дуже легко впізнати, зроблені з мозаїчної плитки. Вони мають назву гіріхи (від арабського «вузол») і являють собою геометричний орнамент із багатокутних фігур, властивий ісламському мистецтву. Цю красу й сьогодні можна бачити в узбецьких Бухарі й Самарканді, іспанськомавританській Альгамбрі й саудівських Мецці з Мединою. Лу і Стейнхардт виявили, що ці орнаментальні схеми фактично ідентичні, зумівши виділити основні елементи гіріхів. Крім того, знайшли креслення цих зображень у стародавніх манускриптах, якими давні художники користувалися як такою собі шпаргалкою з прикрашання стін мечетей-мінаретів. Саме ці давні візерунки через сто-
Усе за царем Соломоном: архітектори й художники середньовіччя перевершили багатьох просунутих учених — наших сучасників. Уважалося, що математика й кристалографія найвищого рівня — досягнення ХХ—ХХІ століть. Але, як виявилося, дещо із цього було вже майже сім сторіч тому. Сучасну науку передбачили не кращі математики Магрибу й Халіфатів, а звичайні художники й каменотеси з тих країв. А може, і не дуже звичайні. Англійський математик сер Роджер Пенроуз придумав 1973 року оригінальний спосіб неперіодичної розбивки площини — особливу мозаїку з геометричних фігур, названу його ім’ям. Конструкція являє собою візерунок, складений із багатокутних плиток двох певних форм (ромбів двох тиВізерунок Дарб-і в Ірані пів), що вкривають нескінченну площину без про- річчя назвуть ґратами Пенгалин. Пенроуз хотів знайти роуза й знайдуть у структаку фігуру, яка, покривши турі квазікристалів (ККС)! площину, не створювала б А ще 3D-узагальнення анповторюваних візерунків, глійської мозаїки, склаі домігся свого — мозаїка дене із двох ромбоедПенроуза аперіодична. Ві- рів, називається сіткою зерунки — квазікристаліч- Аммана-МакКея. Так само, ної форми, вона має осьову як і в площинному варіансиметрію 5-го порядку. ті, вони не мають загальДовгий час вигадка Пен- них внутрішніх точок, між роуза вважалася милою ними немає проміжків і їхнє математичною абстракці- відношення точно дорівнює єю. Та от 2007 року фізик із величині золотого перерізу. Гарварда (США) Пітер Лу Заповнення простору цими разом з колегою із Прин- ромбоедрами пов’язане із
Металеві квазікристали від Д.Шехтмана
це бути доказом величезної ролі математики в середньовічному ісламському симетрією ікосаедра й утво- мистецтві чи це лише рює регулярний квазікрис- найпростіший спосіб тал. Отак математична аб- «складання» авторастракція стала моделлю, що ми своїх творів? Таємописує внутрішню будову ниця ця схована в стоквазікристалів. А зразком літтях. Пізніше довідалися, майже ідеальної ККС дослідники вважають святи- що заборонена в клалище імама Дарб-і в іран- сичній кристалографії ському Ісфахані, датоване симетрія 5-го порядку Логотип Нобелівської премії широко представлена з хімії містить у собі приклад 1453 роком. в живій природі: її ма- некристалографічної симетрії, яка реалізується в ККС. ють деякі види віру«Дивись — ось сів, мешканці моря — морські їжаки, морські зір- кинувши їх через явну ненове!» Досі достеменно невідомо, ки, окремі види водоростей. вірогідність. Для багатьох хто й коли сформулював Таку ж поворотну симетрію заяви Д.Шехтмана&Co стаправила, за якими серед- мають суцвіття багатьох ли справжнім дежавю. Доньовічні архітектори при- рослин. До навколишнього лучилися й математики, які крашали мечеті. Уважаєть- світу після відкриття ККС давно вже намагалися розіся, що головною причиною придивилися ще уважні- братися в системах аперіодичних мозаїчних структур, на зразок тих, які бачив із«Ця історія показала мені, раїльський професор. Його що добрий учений — це той, робота й загадка, задана хто прислухатиметься до наїм, у підсумку привели до укових новин, навіть якщо розв’язання проблеми. І до вони зовсім несподівані. Бо одержання індивідуальної сьогоднішні відкриття мо«хімічної» Нобелівки. Дежуть бути тільки несподіваниякі хіміки досить здивувами, інакше їх було б зроблено лися звісткам зі Стокгольвже дуже давно. Це що-небудь ма, оскільки перша статнове, те, що не дозволено витя про це відкриття, надрузнаними сьогодні законами…» кована 1984 року в журнаДаніель Шехтман. лі Physical Review Letters, мала чотирьох авторів, двоє появи мудрованого орна- ше: з’ясувалося, що лусоч- з яких (крім самого Шехменту було табу в Корані ки ялинових шишок, насін- тмана) — Деніс Гратіас і на зображення людей і тва- ня соняшника, зерна куку- Джон Кан — зробили зарин, тому в оформленні бу- рудзяного качана теж утво- надто великий внесок у віддинків великої популярнос- рюють структуру, близьку криття, щоб їх можна було ті набув геометричний візе- до квазікристалів. проігнорувати. рунок. Ще майстри XII—XV Так, у практиці присустоліть якось примудрядження Нобелівських прелися робити його різно- До речі мій усе рідше трапляється, манітним. Отож, їхній Американська асоціація щоб весь приз у $1,5 млн секрет — саме у викориссприяння розвитку науки одержала одна людина. Натанні мозаїки, яка може, (AAAS) з радощів випусти- ука дуже змінилася за созалишаючись симетричла з такої щасливої нагоди тню років із часу підпису ною, заповнювати плопрес-релізи про досліджен- під заповітом великого «дищину, узагалі не повтоня Лу—Стейнхардта пер- намітника» А.Нобеля: епорюючись. сидською, арабською і ту- хальні відкриття вищої каІнший «фокус» цих зорецькою мовами (певне, як тегорії науково-технічної бражень у тому, що, козначущості сьогодні не роб«відкіт» за натхнення). піюючи такі схеми в різлять одинаки. І Нобелівних храмах за кресленський комітет не знає, як із нями, художники неми- «Про що кажуть» цим бути. Як відомо, журі нуче мали б припуститися Відкриття квазікриста- досить часто припускається спотворення. Але такі по- лів цілком укладається в таких помилок. Однак тут рушення мінімальні. Пояс- нобелівський рівень. Хі- інший випадок, тому Комінюється це тим, що в масш- міки твердять, що це но- тет-2011 вчинив і розумно, табних кресленнях сенсу вий і дуже несподіваний і мудро. Премію Шехтману, не було: головне — прин- погляд на будову криста- здається, дали не так за самі цип, за яким створюють лів, новий спосіб вивча- квазікристали, як за завзякартину. ти хімію світу. Деякі вче- тість у відстоюванні своєї Для складання гіріхов за- ні згадали, що одержува- позиції проти всього наукостосовували плитки п’яти ли такі ж результати, від- вого світу. видів (десяти- і п’ятикутні ромби й «метелики»), які Відповіді на кросворд (стор. 16) щільно прилягають одна до ГОРИЗОНТАЛЬ: 1. Опока. 7. Шпага. 11. Канібал. 13. одної, не залишаючи вільМармур. 14. Зоолог. 15. Пакунок. 19. Реклама. 20. Абразив. ного простору між собою. 21. Лікарня. 23. Воля. 25. Кеша. 29. Ківі. 30. Пілот. 32. Нари. Мозаїки, створені з них, 33. Діксон. 34. Зоосад. 35. Удав. 36. Овес. 37. Аутист. 39. Мамогли мати як одночасно невр. 40. Гонг. 41. Авгур. 42. Руан. 43. Аура. 46. Ятка. 50. Вообертальну й трансляційну ротар. 53. Відплив. 54. Мазанка. 55. Авокадо. 59. Атеїст. 60. симетрію, так і тільки оберАрарат. 61. Трактир. 62. Маляр. 63. Наука. тальну симетрію п’ятого порядку (тобто мозаїки Пенроуза). І все-таки найголовніше запитання: як же середньовічні араби могли додуматися до зображення ККС, які відомі нам менше трьох десятиліть? Чи може
ВЕРТИКАЛЬ: 2. Перука. 3. Крузадо. 4. Вага. 5. Кіпу. 6. Сало. 8. Програш. 9. Гільза. 10. Хмара. 12. Агава. 15. Паля. 16. Кокаїн. 17. Наркоз. 18. Каяк. 22. Віндзор. 23. Відвага. 24. Локатор. 26. Експерт. 27. Андорра. 28. Арсенал. 30. Попса. 31. Токар. 38. Твердо. 39. Муштра. 44. Узлісся. 45. Авва. 46. Ярмо. 47. Казарма. 48. Аврал. 49. Адреса. 51. Анорак. 52. Башта. 56. Віра. 57. Кекс. 58. Джип.
3D життя без окулярів Стереоскопічне телебачення почало серйозно розвиватися близько двох років тому, але, як і тоді, зараз ця технологія має значне обмеження: глядачам потрібні спеціальні окуляри, щоб випробувати так званий 3D ефект. І це істотно гальмує її подальший розвиток.
У принципі, 3D технології без окулярів можливі. Але тільки для маленьких екранів на смартфонах і портативних ігрових пристроях. Однак вони використовують підсвічування РК-дисплеїв, а це швидко розряджає батареї, обмежуючи розміри гаджетів. Розробки, які можуть вирішити проблему окулярів, є, причому деякі з них такі цікаві, що обіцяють довгоочікуваний прорив. Зовсім недавно дослідники почали використовувати світлодіоди, що вважаються багатообіцяльним методом створення 3D-бачення. Вони дозволяють передавати автостереоскопічні тривимірні зображення без окулярів за допомогою малюсіньких призм. Уся річ у тім, що світлодіоди одержують освітлення від органічних сполук, що світяться у відповідь на електричний струм, а ще вони тонше, легше й гнучкіше, ніж РК-дисплеї. Дослідники із Сеульского національного університету (Південна Корея) використовують масив мікромасштабної призми, розміщеної на екрані, щоб створити фільтр, який контролює напрямок світла. Цей масив призм, які дослідники називають Lucius (від лат. — «сяючий, яскравий»), здатний відображати об’єкт на екрані, але побачити його можна тільки під певним кутом. Управляючи інтенсивністю світла, учені змогли показати на одному екрані дві зовсім різні картинки — зображення тут виводиться з різною частотою для лівого і правого ока. Завдяки цьому створюється відчуття глибини, яке мозок сприймає як 3D — і все це без допомоги спеціальних лінз. Деякі дослідники повідомляють про успіх з іншими підходами до 3D без окулярів. HTC EVO 3D і LG Optimus — перші смартфони з тривимірним дисплеєм. У них використовується паралакс-бар’єр — матеріал, розташований на РК-екрані, на якому у спеціальний спосіб нанесені розрізи, що дозволяють кожному оку бачити свій набір пікселів, що і створює ефект паралакса. На жаль, цей підхід знов-таки вимагає дивитися на екран тільки під одним кутом, інакше 3D ефект зникає. Навіть створювачі гаджетів зізнаються, що поки усунути цей недолік важко. Підготувала Анна ГРЕЧАНИК (за матеріалами журналу Scientificamerican)
15
№ 43 (198)
8 листопада 2011 року
Закон збереження думки
Торонтська четвірка та її лідер Святослав РИБНІКОВ 14 листопада людство от уже вдвадцяте відзначить Усесвітній день боротьби з діабетом. До повної перемоги над цим захворюванням, безперечно, ще далеко, але те, чого вдалося досягти, — величезний прорив. Історія відкриття, виділення, вивчення й, нарешті, синтезу інсуліну — приклад злагодженої та ефективної роботи багатьох учених. Один із головних її героїв — сер Фредерік Бантінг. Цьогоріч виповнюється 120 років від дня народження видатного канадського фізіолога й біохіміка.
На батьківщині, у Канаді, Бантінга справедливо вважають національним героєм. Він — утілення «американської мрії»: син фермера, який став всесвітньо відомим ученим. 2007 року його дітище — інсулін очолив десятку найбільших канадських відкриттів усіх часів. Бантінг — нечастий приклад ученого, який зазнав слави ще за життя, більш того — фактично відразу після відкриття. Перша у світі успішна ін’єкція інсуліну проведена 23 січня 1922 року: Леонард Томпсон, до того дня нікому не відомий 14-літній хлопчик, хворий на діабет, став героєм передовиць. А вже 1923-го створювачі препарату Фредерік Бантінг і Джон Маклеод (керівник проекту) були визнані гідними Нобелівської премії — безпрецедентний приклад оперативності шведських академіків, відомих своєю неквапливістю. Серед фізіологів Бантінг, який здобув премію в 32 роки, досі залишається наймолодшим на час вручення лауреатом. Щоправда, обидва вчених були незадоволені. Бантінг спочатку навіть демонстративно відмовився від нагороди. Причина — несправедливість рішення: робота була зроблена чотирма, а двома колегами комітет чомусь знехтував. Тут треба трохи поринути в «кухню» інсулінової епопеї. За півстоліття до описаних подій, 1869 року, студентмедик Поль Лангерганс відкрив у підшлунковій залозі численні скупчення невідомих клітин — острівців, що названі тепер його ім’ям. Гіпотеза про їхню участь у регуляції травлення, висунута майже двома десятиліттями пізніше, відразу зчинила палкі дискусії. Один з її супротивників, німецький фізіолог Оскар Мінковскі, намагаючись її
спростувати, видалив цей орган піддослідним собакам. Результати були несподіваними: у сечі тварин з’явився цукор, про що «просигналізували» хмари мух. При цьому у тварин із перев’язаною протокою підшлункової залози клітини, що виділяють травні ферменти, гинули — на відміну від острівців Лангерганса. Бантінг прочитав про ці роботи 1920 року. У його щоденнику є план майбутнього геніально простого експерименту: «Перев’язати собаці протоку. Залишити, поки не зостануться тільки острівці. Спробувати виділити внутрішній секрет». Із цим планом молодий науковий співробітник університету Торонто прийшов до свого керівника, іменитого професора Джона Маклеода. Півроку було згаяно на умовляння — спочатку відверта іронія, потім скепсис і, нарешті, згода допомогти поставити експеримент. Бантінгу виділили університетську лабораторію, 10 собак і одну штатну одиницю — 22-річного асистента Чарльза Беста. «Молодь» не підвела: секрет острівців отримано, уведено собакам із видаленою залозою — і цукру в сечі не виявлено! Більш того, Бантінг, знаючи складність процедури з перев’язкою проток, зробив рацпропозицію: виділяти секрет із підшлункової залози коров’ячих ембріонів — на цій стадії синтез інсуліну вже відбувається, а травні ферменти, які можуть розщепити цінний продукт, ще не утворюються. Маклеод оцінив перспективи відкриття відразу: у грудні 1921 року він запропонував у допомогу двом професійним фізіологам не менш талановитого біохіміка Джеймса Колліпа — для організації очищення інсуліну. Уже 11 січня Леонард Томпсон випробував першу інсулінову ін’єкцію. Друге, більш удале випробування, стало початком ери інсулінотерапії. Тепер можна зрозуміти подив Бантінга й Ма-
клеода, коли премію присудили лише їм двом. Утім, подумавши, учені не стали конфліктувати із Нобелівським комітетом — замість цього демонстративно поділилися кожен своєю половиною премії: Бантінг — із Бестом, а Маклеод — з Колліпом. Так премія 1923 року й увійшла в аннали науки: формально — на двох, а реально — на чотирьох. Але Бантінг у цій четвірці, мабуть, найголовніший: у правових термінах він — організатор. Той зоряний для Бантінга рік став лише початком його тріумфу. Канадський парламент присудив йому іменну довічну стипендію в розмірі $7,5 тис.; разом із Нобелівською премією вона пішла на створення та організацію роботи власного науководослідного інституту — без зайвої скромності його назвали Інститутом БантінгаБеста. Потім була ще безліч усіляких титулів: посвячення в лицарі, членство в Лондонському Королівському товаристві, орден Британської імперії... Але, мабуть, найбільш пам’ятними й дорогими для вченого стали інші нагороди. Перша — скромне звання почесного консультанта міської дитячої лікарні в Торонто, де Бантінг, тоді ще лікар «без ступеню», починав свою мирну кар’єру хірурга. А друга — Хрест за героїзм, про який він волів не говорити. 1918 року в складі Медичних сил Канадської армії він боровся в Європі, на полях Першої світової. Тоді в битві під Камбре він, поранений, майже добу надавав допомогу своїм товаришам — як єдиний лікар. А в 1941-му його самого врятувати не встигли. Одне з останніх захоплень ученого — авіаційна медицина. Бантінг активно працював над проблемою кисневого голодування пілотів, намагаючись зрозуміти механізм розвитку висотної непритомності й запобігти їй. Його колега Вілбур Франкс винайшов спеціальний костюм проти перевантажень, і Бантінг, як керівник 1-го клінічного дослідного підрозділу Королівських ВПС Канади, мав брати участь у його випробуваннях. Літак, що летів через Атлантику, розбився на острові Ньюфаундленд. Лікарі приїхали в безлюдний район трагедії занадто пізно. На згадку про цю світлу людину 14 листопада, день його народження, став датою міжнародного свята.
Архіtech
Чому маяки високі? Анна ГРЕЧАНИК Здавалося б, таке запитання доречне тільки з уст дитини. Але це на перший погляд. Насправді маяк має бути якнайвище тому, що земля — куля!
Дійсно, уявімо собі Землю плоскою й на ній маяк. Яку б далеку від нього точку на планеті ми не взяли, промінь світла до неї дійде, не зустрівши ніяких перешкод. А тепер розгляньмо маяк на кулястій Землі.
Точка О на малюнку позначає світло маяка. Із точки H і з будь-якої іншої на земній поверхні, яка розташована праворуч, сигнали маяка побачити можна — промінь світла не зустріне перешкод. Але для спостерігача, який перебуває ліворуч H, точку O видно не буде — її загороджує сама поверхня Землі. Розв’язавши просту геометричну задачу, можна з’ясувати, що дальність видимості d прямо пропорційна квадратному кореню з висоти маяка h. Тобто щоб світло маяка було видно вдвічі далі, висоту його вежі треба збільшити вчетверо. Але найдивовижніше не це, а те, що на земній кулі є такі маяки, що дивом дивуєшся.
дівля, під час Громадянської війни його зруйнували й побудували новий. У нинішньому вигляді будинок уперше почав роботу 1871 року. Але через постійну ерозію берега до кінця XX століття маяк опинився в небезпечній близькості від океану. До 1987 року відстань від берега становила лише 35 м, і боялися, що він не простоїть більше 10 років. 2000 року маяк перевезли на 870 м углиб острова. Для цього його підняли на 6 футів над землею й поставили на металеву платформу, яку пересували спеціальними рейками за допомогою гідравлічного обладнання на 5 футів за крок.
Куди ж без атома? Ірбенський морський маяк на радіоізотопному термоелектричному генераторі уведений у експлуатацію 1985 року. Його побудували в районі банки Михайлівська в Ірбенській протоці Балтій-
Маяк мису Хаттерас
«Гослар» Часом роль маяка може виконувати конструкція, яка спочатку для цього зовсім не була призначена. Одну таку можна знайти в місті Парамарібо, столиці держави Сурінам у Південній Америці. Під час Другої світової туди ввійшов німецький торговельний корабель «Гослар». Він зупинився на тамтешній річці (теж Сурінам), але незвані гості зустріли рішучий опір. Щоб не залишати корабель ворогові, німці затопили його, розгорнувши поперек річки (щоб голландські судна не пройшли). Річка, однак, виявилася досить широкою, тож остов «Гослара» нікому не перешкодив. Так він досі там і лежить, а щоб ніхто на нього не натрапив у темряві, на борт поставили маленький маячок. У принципі, нічим він не показний, але історія цікава.
Маяк Креах
Маяк мису Хаттерас У принципі, нічого дивного в ньому нема, але переплутати його неможливо ні з яким іншим, і все завдяки спиралі, що обвиває вежу. А ще це один із найвищих у США й найбільший цегельний маяк у світі, адже його висота — 63 м. Та й доля в нього непроста. Маяк Хаттерас у Північній Кароліні — досить стара бу-
но працюючих навігаційних засобів вражає: світлового електромаяка — 16 миль, радіомаяка — 35 миль, радіолокаційного маяка-відповідача — 12 миль.
Ірбенський маяк
ського моря. Підмурком маяка у відкритому морі є залізобетонний масив-гігант, установлений на глибині 11,5 м. Вежа маяка збірна, із циліндричних залізобетонних блоків. У верхній її частині розташований службовий відсік, де змонтовано сталеву ліхтарну споруду, у якій установлено світлооптичні апарати. Верхнє перекриття є посадковою вертолітною площадкою для періодичного обслуговування навігаційної апаратури, установленої на маяку. Висота вежі від рівня моря — 38,5 м, від поверхні морського дна — близько 50 м. Для живлення апаратури в нижній підводній частині вежі встановлені три ізотопні енергетичні установки. Ірбенський — четвертий атомний маяк на морях колишнього Радянського Союзу й один із найбільших серед своїх «побратимів». Дальність дії його автоматич-
Острівець Уессан — точка на самому заході Франції. Розміру невеликого, 7 на 4 км, пішки можна обійти. Єдине місто називається Ламполь, і жителів у ньому лише тисяча. Однак на Уессані аж п’ять(!) маяків. Річ у тім, що острівець розташований на перетині жвавих судноплавних каналів, і кораблі проходять з усіх боків, а в тих водах усюди течії, рифи й мілини. До речі, усі п’ять маяків досить красиві, а Кереон ще й найбільш розтиражований у світі, порозтягнутий на сувеніри й фотографований. Але до Книги рекордів Гіннесса потрапив тільки закритий для відвідувачів маяк Креах: він найяскравіший і найпотужніший у світі — висота 55 метрів, лампа в 500 мільйонів свічок дає два білі спалахи раз на 10 секунд і подає звуковий сигнал, який чути за 18 кілометрів. Світло маяка Креах можна помітити з відстані 60 км. У стародавньому машинному залі відкрито музей морської сигналізації. Фотографії інтер’єра маяка можна побачити тільки в книгах, навіть в Інтернеті їх немає: там красиво й затишно, дуже м’яке й тепле світло, усе обшито деревом, на стелі (теж із дерева) вилкладено розу вітрів. От тільки не пускають туди нікого.
16
№ 43 (198)
8 листопада 2011 року
www.eutg.net
Шановні читачі! Почалася передплата «Української технічної газети» на 2012 рік! Вартість передплати: на 1 міс. — 30,00 грн на 3 міс. — 90,00 грн на 6 міс. — 180,00 грн на рік — 360,00 грн Передплатні індекси:
99340 — російською мовою 99309 — українською мовою
Оформити передплату ви можете в будь-якому поштовому відділенні вашого міста, через передплатні агентства, а також зателефонувавши до редакції: тел. (044) 278-42-37, тел./факс (0642) 59-93-91, e-mail: podpiska@tehnichka.com
Недогризок автомобілебудування Компанія BMW, якій належить британська марка Mini, обрізала й без того компактне авто, зробивши з нього «купе». Незважаючи на впізнавану зовнішність бренду Mini Coupe (вибачте за тавтоло-
гію, але машина дійсно так називається) — це абсолютно нова база, у сучасному модельному ряді 2-місних моделей ще не було. Хоча «повноцінні» Mini номінально вважаються 4-місними, розміри заднього дивана й багажник «для дамської сумочки» ніколи не дозволяли всер-
йоз сприймати цей статус. А позбувшись карликового заднього посадкового місця, машина одержала два (поєднуваних за потреби) відділення для багажу — простір за передніми сидіннями й власне багажник.
Лінійка Mini Coupe в Україні представлена трьома бензиновими моделями. Під капотом старших Mini John Cooper Works Coupe і Mini Cooper S Coupe шумлять 4-циліндрові 1,6-літрові бензинові двигуни прямого впорскування з турбокомпресором Twin Scroll потужністю (колосальною,
як у авто масою трохи більше тонни!) 211 і 184 к.с. відповідно. Динамічні характеристики також відрізняються, але не критично: крутний момент 260 (2000—5100 об/хв.) і 240 Н·м (1600—5000 об/ хв.), розгін — 6,4 і 6,9 с, максимальна швидкість — 240 і 230 км/год. Для порівняння: «найбідніша» трендова Mini Cooper Coupe розвиває «лише» 122 к.с., зате споживає 5,4 л на 100 км. До стандартної комплектації входить 6-МКПП, але S Coupe і просто Coupe можливі з аналогічним «автоматом». Ідеальне, здавалося б, жіноче авто для швидкої поїздки за покупками, за дітьми в школу або на фітнес, якби не ціна. В Україні ціна Coupe — від 23,7 тис. євро, а John Cooper Works — від 36 тис. євро. Утім, цей факт навряд чи стане серйозною причиною відмови в подарунку коханій жінці для тих, хто пересувається на Mercedes-Benz GLK або Lexus GX.
чно менше проводового USB (USB 2.0 — до 480 Мбіт/с, USB 3.0 — до 4,8 Гбіт/с) або HDMI (від 10,2 Гбіт/с). За необхідності приймач/передавач може працювати в дзеркальному режимі, відображаючи картинку одночасно на екранах ПК і телевізора. Відзначимо, що для РКтелевізорів із підтримкою Wi-Fi такий пристрій просто
Дефініціями в цьому кросворді є анаграми відповідей. Вам достатньо відновити порядок букв у
Потік «високої чіткості» Компанія Warpia з’єднала USB і HDMI по повітрю й тепер думає, навіщо. Новинка для безпроводової трансляції зображення дістала назву «Потік», але не «південний» або «північний», а «високого розрізнення» — StreamHD Value Edition. Система складається із двох модулів: передавача, який підключається до ПК або ноутбука через порт USB, і приймача з роз’ємом HDMI, що під’єднується до телевізора або монітора. StreamHD VE може транслювати зображення в розрізненні 1080 p на відстань до 10 м. Про швидкісні характеристики передачі потоку даних не повідомляється, але вони, мабуть, будуть зна-
КРОСВОРД
не потрібний — досить налагодити обмін даними через безпроводовий маршрутизатор. Крім того, на ринок незабаром почнуть надходити пристрої з Wi-Fi, «заточеним» під мультимедіа від Intel — Intel WiDi (Wireless Display, технологія бездротової передачі HD-відео, підтримувана машинами на базі процесорів Intel Core другого покоління). Певне, саме невисокий рівень продажів змусив Warpia слідом за топовою версією ($170) з виходами S/PDIF і 3,5 мм аудіоджеком у док-станції випустити ще одну, скромнішу ($130), із можливістю трансляції тільки стереозвуку.
Підготував Олександр БІЛИЛОВЕЦЬ
словах, і вважайте, що кросворд вирішено.
ГОРИЗОНТАЛЬ: 1. КАОПО. 7. ГАШАП. 11. БЛІКАНА. 13. РУММАР. 14. ОГОЛОЗ. 15. АККУПНО. 19. МЕРЛАКА. 20. БАЗАВИР. 21. КАРНІЯЛ. 23. ЯВОЛ. 25. ШЕКА. 29. ВІІК. 30. ТОПІЛ. 32. НИАР. 33. СІНДОК. 34. ОЗОДАС. 35. ВУДА. 36. СОЕВ. 37. ТУТИСАТ. 39. ВЕРМАН. 40. НОГГ. 41. ГРУВА. 42. НУРА. 43. АРУА. 46. КАЯТ. 50. ОТРОВАР. 53. ПІДВВИЛ. 54. КНАЗАМА. 55. ДОВОАКА. 59. СЕЇТАТ. 60. ТААРРА. 61. КРИТТАР. 62. ЯВМАЛ. 63. КУНАА. ВЕРТИКАЛЬ: 2. УРКЕПА. 3. УДРАКОЗ. 4. АГВА. 5. ПІУК. 6. ОСЛА. 8. ГОРПАРШ. 9. ЛІГАЗЬ. 10. ХАРМА. 12. ВААГА. 15. ЯЛПА. 16. ОНКАЇК. 17. КРАНОЗ. 18. КАКЯ. 22. ЗДІВОРН. 23. АГІВВАД. 24. КРОЛАТО. 26. СКПЕРЕТ. 27. ДРАНОРА. 28. СЛЕРАНА. 30. СОППА. 31. КРОТА. 38. ТОДВЕР. 39. ШУРМАТ. 44. ЗУЛЯСІС. 45. ВАВА. 46. МОЯР. 47. РАМКАЗА. 48. ВАЛАР. 49. СРЕАДА. 51. АРАКОН. 52. ШАБАТ. 56. РІВА. 57. СКЕК. 58. ПИДЖ.
Склала Оксана БАЛАЗАНОВА