Украинская техническая газета №151

Реалії

Пріоритети

Фарватер

Парк луганського періоду

Радіонукліди — до «Бар’єру»!

Звично депресивний регіон насправді має великий потенціал, і для його реалізації потрібно небагато — фінансові вливання інвесторів

Державне підприємство із Дніпродзержинська упроваджує скандинавську модель радіаційного захисту

Стор. 5

Стор. 6

Сьогодення

Вантажте інвестиції контейнерами Одеський морпорт має всі шанси першим скористатися змінами в митному законодавстві Стор. 9

«Друг» з електронною начинкою У ЗАТ «Чернігівський автозавод» стартував спільний українсько-білоруський проект

Стор. 7

Щотижневик Виходить щовівторка

www.tehnichka.com

№ 47 (151) 30 листопада 2010 року

Податок на здоровий глузд Новий Податковий кодекс загрожує стати ножем, яким заріжуть дійну й невибагливу «корову» держбюджету — дрібний і середній бізнес

Водень із підземелля Валентина ШАБЕТЯ В одному з центрів вугледобувної промисловості південної Польщі – на шахті «Барбара», що в околицях м. Катовіце, успішно фінішував великомасштабний експеримент в рамках європейського дослідного проекту HUGE — «Воднево орієнтована підземна газифікація вугілля для Європи». У прокладених на глибині 20 м галереях працювали не шахтарі, а вчені.

У проекті вартістю 3,6 млн євро та тривалістю три роки

були задіяні 12 науководослідних установ із семи країн Європи. Національний гірничий університет (НГУ, м. Дніпропетровськ) «прописаний» у ньому як рівноправний партнер. У Польщі працювала велика група дніпропетровських науковців: професори В. Бондаренко, М. Табаченко, доценти Р. Дичковський, В. Фальштинський, О. Свєткіна, молоді вчені В. Лозинський, П.Саїк, Є.Тимошенко.

Продовження на стор. 10

Олег Проценко:

«Технічно здійсненно, фінансово цікаво» Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ,

Стор. 4 Ігор ПАВЛЮК

До маніфестацій і наметів у центрі Києва країна давно звикла, можна сказати, навіть не вникаючи, хто там і чого вимагає. Однак мітинг на Майдані Незалежності, що розгорнувся минулого тижня, — подія надзвичайна. В Україні зареєстровано, за даними Держкомітету з питань регуляторної політики та підприємництва, понад 4,8 млн фізичних осіб-підприємців. Помножимо цю цифру мінімально — хоча б на 2 — і одержимо реальну, навіть занижену кількість тих, кого не влаштовує новий Податковий кодекс і хто підтримує нинішній Майдан. Тобто мільйонів 10, пробачте на слові, дрібних буржуа, які свого часу провели революції в країнах Європи. Чим же загрожує їм цей самий кодекс і чи варто було владі й починати це, декларуючи, що податкові зміни ухвалюються на користь більшості?

«Подарунки» до Нового року Перелічити всі зміни в новому Податковому кодексі неможливо, тому зупинімося тільки на найістотніших заходах.

1. Пишемо «видаток», читаємо... «прибуток». Поступове зниження податку на прибуток. Ставка податку повинна

до 2014 року поетапно скоротитися з 25% до 16%. Це зменшить доходи бюджету, зате підвищить інвестиційну привабливість країни й поліпшить бізнес-клімат. З іншого боку, юридичним особам забороняється включати витрати на послуги «спрощенців» у валові видатки: тепер це буде оподатковуваний прибуток. Такий захід розрахований на те, щоб перекрити схему уникнення

сплати податків на фонд заробітної плати за рахунок оформлення співробітників приватними підприємцями. На жаль, «під гарячу» руку потраплять заразом і всі сумлінні малі підприємства, основними замовниками яких були юридичні особи. Тепер їм доведеться або переходити на оподатковування на загальних засадах, або закривати бізнес.

2. Подарунок без лапок. Ставку ПДВ теж буде зменшено: з 20% до 17%. Крім того, уводиться автоматичне відшкодування податку на додану вартість. До цієї норми претензій, здається, немає ні в кого — вона повинна (теоретично) ліквідувати практику нагромадження державою боргів із ПДВ (докладніше див. «УТГ» №28 за 20 липня ц.р. «Точка неповернення») і дозволити бізнесу збільшити оборотні кошти. Для звичайних громадян це означає певне зниження вартості товарів і послуг.

Перехід на мобільне робоче середовище неминучий. Бізнес може скористатися можливостями й збільшити свій прибуток або чекати до останнього — і втратити конкурентну перевагу, а з нею — великі гроші.

Навіть побіжно аналізуючи найактуальніші інформаційні технології сьогодення, можна помітити спільну рису, яка об’єднує розробки в різних галузях. Усі вони, від нових процесорів компанії Intel до сітьових рішень Tandberg, створюються з огляду на роботу в умовах мобільного робочого середовища. Під ним мається на увазі організація праці, що дозволяє співробітникові ефективно виконувати свої функції незалежно від місця розташування: у міській квартирі, автомобілі, кафе, парку або заміському будинку.

Глобальний перехід від індустріального до інформаційного суспільства вимагає перегляду застарілих підходів до організації роботи. У розвинених країнах докорінний перелом в ідеології трудових відносин уже відбувся: щороку все менше людей працює відповідно до англійської приказки «з дев’яти до п’яти, з понеділка по п’ятницю». У нас же склалася парадоксальна ситуація — ІТпрофесіонали говорять про переваги нових технологій, а бізнес не може зрозуміти, навіщо вони йому потрібні. Якщо на Заході необхідність тих же хмарних систем очевидна, у нас вони часто сприймаються як якась надмірність, технічний аналог стола цінної деревини — престижно, але не дуже корисно із практичної точки зору.

Продовження на стор. 12

2

№ 47 (151)

30 листопада 2010 року

Тут і тепер Наука

Ани — у китайському небі Закрутилося!

Цитати тижня

У Чжухаї (КНР) відбулася міжнародна авіакосмічна виставка Air Show China-2010.

Філіпп Принц Бельгії

зовані транспортний і морський патрульний варіанти багатоцільового Ан-74, оснащені новітніми засоба-

Бельгія дуже зацікавлена в потенціалі України щодо промислового розвитку, у промислових традиціях, великих аграрних потенціалах та ентузіазмі українського підприємництва.

Українcько-російський регіональний реактивний літак нового покоління Ан-148-100, який взяв участь у програмі демонстраційних польотів виставки, дістав високу оцінку представників китайського авіапрому та експлуатантів авіаційної техніки країн Південно-Східної Азії. Інтерес закордонних учасників Air Show China-2010 викликали презентовані на виставці літаки цієї ж родини — регіональні Ан-158 і Ан-168, а також модерні-

Шимон Перес Президент Ізраїлю Україна — це... не хвилеріз. Це міст, що з’єднує декілька важливих політичних і економічних утворень. І той факт, що в України сьогодні добрі, продуктивні стосунки як із Росією, так і із Західною Європою, це, на наш погляд, досить позитивний елемент.

Херман ван Ромпей Президент Європейської Ради

Інновації — на висоті

Політичні реформи є інтегральною частиною партнерства й співробітництва України і ЄС. Я переконаний, що коли Україна досягне економічних реформ, вона також провадитиме необхідні політичні реформи.

Із метою модернізації гірничої техніки вперше в Україні в Аннівському кар’єрі (Північний ГЗК) упроваджена інноваційна система управління на п’ятикубовому екскаваторі.

Одним абзацем Російсько-британська ТНК-ВР має намір у 2011 році інвестувати в розвиток виробництва та реалізацію нафтопродуктів в Україні близько $160 млн (без ПДВ). Більшу частину цих інвестицій буде вкладено в розвиток Лисичанського нафтопереробного заводу, зокрема, у проекти підвищення якості палива, ефективності роботи заводу, промбезпеки. Другий ключовий напрям інвестування — ребрендинг роздрібної мережі АЗС. Українська компанія «Укртранснафта» і Білоруська нафтова компанія підписали договір на прокачування нафти для Білорусі нафтопроводом Одеса—Броди терміном на три роки. Відповідно до документа регулярні поставки нафти нафтопроводом сторони планують почати у 2011 році. Україна одержала право розробляти два родовища нафти в Західній Сахарі. Про це заявив прем’єр-міністр Єгипту Ахмед Назіф на засіданні спільної міжурядової українсько-єгипетської комісії з питань економічного та науково-технічного співробітництва. В Україні планується побудувати 10 сміттєпереробних заводів. У рамках проекту намічене будівництво сміттєпереробних заводів або ліній із переробки твердих побутових відходів (паперу, скла, пластику), які б могли випускати вторинну сировину та утилізувати інші відходи.

Адреса редакції: Засновник і видавець — колектив редакції «УТГ»

www.tehnichka.com Е. пошта: info@tehnichka.com ПРИ ВИКОРИСТАННІ МАТЕРІАЛІВ ПОСИЛАННЯ НА «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ.

ми пілотування, навігації та зв’язку. Україна й Китай підтвердили взаємну зацікавленість у розвитку співробітництва в авіаційній промисловості з поточних і перспективних програм. Зокрема, сторони обговорили питання розвитку співробітництва зі створення китайського Y8F600, нового китайського транспортного літака, подальшого розвитку реалізованої за участю ДП «Антонов» програми китайського регіонального ARJ21.

Перший комплект низьковольтного обладнання успішно пройшов випробування на Стойленьському ГЗК у Росії. Як показали результати, на екскаваторах

Поетапний запуск виробництва на ВАТ «Оскольський підшипниковий завод «ХАРП» почне здійснюватися з 1-го кварталу 2011 року. На сучасних виробничих площах в 5 тис. м2 організований випуск традиційних підшипників CRB і нової розробки ІГ УПЕК — здвоєних підшипників CRU-дуплекс. УПЕК уже інвестувала в будівництво 1-го й 2-го пускових комплексів ОПЗ «ХАРП» понад $5 млн. Обладнання, необхідне для запуску виробництва, виготовляється на харківському верстатобудівному заводі «Харверст», який входить до ІГ УПЕК, а також купується в іноземних виробників.

Міссісіпі України

із застосуванням системи зменшені майже у два рази енерговитрати активної потужності на тонну продукції. У перспективі ця інноваційна система впроваджуватиметься під час капітальних ремонтів і на інших екскаваторах, щоб подовжити термін експлуатації механічного та енергетичного обладнання, підвищити його продуктивність.

Маневрений і потужний ХК «АвтоКрАЗ» представила на 8-й міжнародній спеціалізованій виставці «Комунтех-2010» два нових автомобілі з компонуванням «кабіна над двигуном».

На першому етапі планується організація складальної ділянки й початок випуску підшипників CRB і CRU-дуплекс. Другий етап, розрахований до кінця першого півріччя 2011 року, передбачає організацію суперфінішної обробки деталей підшипників. Третій — організацію повного виробничого циклу механічної обробки деталей і випуск підшипників для залізничного транспорту. У 2012 році виробничі потужності досягнуть 40 тис. підшипників CRB, або 20 тис. CRU-дуплекс на місяць. Також налагодять виробництво конічних касетних підшипників TBU потужністю 120 тис. одиниць на рік. Основні замовники продукції ОПЗ «ХАРП» — найбільші в Росії власники й виробники рухомого складу: ВАТ «РЗ», ВАТ «Науково-виробнича корпорація «Уралвагонзавод», ВАТ «Перша вантажна компанія» та інші.

Індустріальна група УПЕК завершила першу чергу будівництва підшипникового заводу в м. Старий Оскол (Білгородська область, Російська Федерація).

спеціального обладнання, спеціалізованих надбудов із вантажно-розвантажувальними

Бельгійська стивідорна компанія Agro-Maas NV у найближчі 3—4 роки готова вкласти 125 млн євро в розвиток вантажного судноплавства на Дніпрі.

У рамках проекту «Дніпро — Міссісіпі України» бельгійці хочуть відновити використання ріки для транспортування вантажів баржами. У роки активного судноплавства Дніпром перевозилося понад 100 млн тонн вантажів на рік, зараз — тільки 6 млн.

«Ми хочемо інвестувати у 18 барж, 10 буксирів, два плавучі крани, інші судна, які використовуватимуться для експорту», — сказав гендиректор компанії Ронні Маас. Суднами планується перевозити металопродукцію, цемент, аграрну продукцію, добрива. Договір про співробітництво в рамках проекту Agro-Maas NV підписала з українською девелоперською компанією «Скіфія».

механізмами. Як відзначали відвідувачі виставки, симбіоз двох підприємств удався: машина приваблива за технічними характеристиками, добре адаптована як до доріг

Це самоскид «КРАЗ С 20.0» колісної формули 6х4 і остання новинка кременчуцьких машинобудівників — автомобільне шасі «КРАЗ Н12.0», обладнане сміттєзбиральною технікою. Новий автомобіль створений у партнерстві з компанією «ВЛИВ» (м. Полтава) — вітчизняним виробником

Головний редактор Світлана Ісаченко

04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28а

тел. 044 221-06-51, e-mail: isachenkosv@tehnichka.com

91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98в.

РЕДАКЦІЯ:

Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 12993-1877Р від 20.08.2007 р., видано Міністерством юстиції України.

Людмила Мельникова —

Ігор Павлюк — редактор відділу промисловості

відповідальний секретар тел. 0642 34-72-47

тел. 044 278-42-37 e-mail: pavluk@tehnichka.com;

Людмила Гречаник — редактор відділу технічної думки

Іван Спасокукоцький — редактор відділу IT

тел. 0642 34-72-47 e-mail: tehnomysl@tehnichka.com

тел. 044 278-42-37 e-mail: ivanspas@tehnichka.com

ВІДДІЛ РЕКЛАМИ: Ганна Шумакова — тел./факс:

Газета видається українською та російською мовами

(044) 278 42 37, тел.: (097) 534 23 04, Позиція авторів публікацій не завжди

e-mail: reklama@tehnichka.com

ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИ: Дмитро Баранов — тел./факс:

із твердим покриттям, так і до їзди пересіченою місцевістю. За словами міністра житлово-комунального господарства Ю. Хіврича, комунальники давно чекали на такий мобільний, маневрений і водночас потужний малотоннажний вітчизняний автомобіль, і оснащувати ним комунальні міські служби необхідно насамперед за допомогою лізингових програм. На думку фахівців, «КРАЗ Н12.0» стане вітчизняною альтернативою російському й білоруському автомобілям у класі машин від 15 до 19 тонн.

збігається з позицією редакції. Редакція залишає за собою право виправляти матеріали та рецензувати рукописи. За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець.Матеріали, позначені (R),

(044) 440 82 09, тел.: (044) 221 06 50 публікуються на правах реклами.

Передплатні індекси: українською мовою — 99309 російською мовою — 99340 Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «Прес-Експрес». Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 50-08-54

Любов Соловйова — тел./факс: (0642) 59 93 91 тел.: (0642) 59 93 92,

e-mail: podpiska@tehnichka.com

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій.

Загальний наклад 16065 прим. Замовлення № 2566

3

№ 47 (151)

30 листопада 2010 року

Тут і тепер Наука СПІВРОБІТНИЦТВО

українського сільського господарства, судно- і авіабудування та інших галузей.

ЕКОНОМІКА

Минулого тижня в Брюсселі відбувся 14-й саміт Україна — ЄС. За його підсумками ухвалена спільна заява, у якій говориться: «Лідери підтвердили, що відносини України та ЄС ґрунтуються на спільних цінностях і спільній історії. ЄС визнає європейське прагнення України й схвалює її європейський вибір. Глибина відносин України і ЄС визначатиметься впровадженням реформ і подальшим зміцненням загальних цінностей». На саміті сторони оцінили результат переговорів щодо згоди про асоціацію й створення зони вільної торгівлі, із внутрішнього розвитку в Україні та ЄС, із питань регіонального співробітництва у відносинах із Росією, Білоруссю, із урегулювання придністровського конфлікту. Лідери Європейського Союзу відзначили, що 2011 рік стане дуже важливим для відносин з Україною. Президенти України та Ізраїлю Віктор Янукович і Шимон Перес підписали спільну заяву лідерів двох держав. Вони домовилися розробити десятилітній план співробітництва в науково-технічній сфері. Зокрема, у ньому йтиметься про співробітництво у фундаментальній науці, дослідженні космосу та людського мозку. Усі розробки підкріплять угодами про залучення інвестицій, організацію роботи спільних проектів та ін.

Україна може одержати замовлення на будівництво кораблів для військово-морських сил Лівії. Про це після зустрічі в Тріполі із прем’єр-міністром Лівії аль-Багдаді Алі аль-Махмуді повідомив прем’єр-міністр України Микола Азаров.

За словами голови українського уряду, його лівійський колега висловив зацікавленість у співробітництві двох країн у військовому виробництві, а також у декількох інвестиційних проектах для

Зростання економіки України в жовтні 2010 року прискорилося до 5,6%. Це дозволило за підсумками 10 місяців довести цей показник до 4,8% щодо аналогічного періоду 2009 року. «З урахуванням високої бази порівняння четвертого кварталу минулого року ми чекаємо на певне вповільнення темпів зростання в річному вимірі в листопаді-грудні, що дозволить досягти зростання ВВП за результатами року не менше 4%», — відзначається в повідомленні Національного банку України. Усе більший внутрішній попит обумовив високі темпи зростання індексу виробництва базових галузей в останні два місяці (9,3% у жовтні й 10,8% у вересні), що значно вище середньомісячного зростання в січні-вересні (6,8%). Гравці світового рітейлу зацікавилися інвестиціями в Україну Україна ввійшла до списку двадцяти найпривабливіших рітейлринків для вкладення інвестицій. Так, у дослідженні CB Richard Ellis наша країна посіла 17-ту позицію серед країн, у які мають намір вкладати гроші гравці світового рітейлу. Важливо відзначити, що в процесі досліджень було опитано понад 200 міжнародних рітейлів.

МІНВУГЛЕПРОМ

Міністерство вугільної промисловості планує збільшити до 2016 року видобуток вугілля державними вуглевидобувними підприємствами до 69 млн тонн на рік. Мінвуглепром прогнозує збереження видобутку вугілля держпідприємствами у 2010 році на рівні 2009-го — 38,4 млн тонн. Відповідно до цього прогнозу, виробництво 69 млн тонн вугілля на рік перевищить показники 2010 року на 80%, а не на 55%. У 2011 році Кабінет Міністрів планує виділити значні кошти на компенсацію відсотків за кредитами для купівлі техніки та обладнання для вугільних підприємств. «Ми виділимо спеціальні кошти на купівлю нової техніки, спорудження нових лав і нових очисних і прохідницьких вибо-

їв, а уряд погашатиме відсотки за кредитами», — сказав перший віце-прем’єр-міністр України Андрій Клюєв. Він висловив упевненість, що уряду вдасться вивести вугільну галузь із кризи.

ПЕК «Укртранснафта» зацікавлена в збільшенні транзиту нафти в країни Європи нафтопроводом «Дружба» на 19,1% у порівнянні з 2009 роком. Компанія відзначає, що обсяги транзиту в напрямку центральноєвропейських споживачів стабільні через кон’юнктуру цього ринку, і готова вжити заходів із забезпечення технічної мож-

ливості нарощування транзиту в цьому напрямку до 20,6 млн тонн нафти на рік.

Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» прогнозує у 2011 році середньозважену ціну російського природного газу, що видобувається у ВАТ «Газпром», на рівні $269 за тис. кубометрів. Прем’єр-міністр України Микола Азаров повідомив, що ціна на газ, який НАК «Нафтогаз України» купує у ВАТ «Газпром», у першому кварталі 2011 року становитиме $230-235 за тис. м3. У 2011 році «Нафтогаз України» планує придбати у ВАТ «Газпром» 33,3 млрд. м3 природного газу, а реалізувати споживачам України — 50,3 млрд. м3. Мінпаливенерго домовилося з нафтопереробними заводами про нові правила гри на ринку. Із 2011 року Україна планує обмежити імпорт нафтопродуктів, увівши загороджувальні мита. За словами директора департаменту нафтової, газової та нафтопереробної промисловості Мінпаливенерго Костянтина Бородіна, учасники нафторинку й уряд домовилися обмежити торговельні надбавки й пообіцяли дотримуватися цінового коридору, щоб зберегти стабільну ситуацію на ринку. Нафтотрейдери погодилися зберегти їхню брудну маржу (експлуатаційні витрати АЗС і нафтобаз, податки, заробітна плата й чистий прибуток) на рівні $180 за тонну нафтопродуктів. Литва готова подовжити контракт на поставку української електроенергії. На сьогоднішній день Україна на 100% заповнює потужності міждержавних ЛЕП. За словами екс-президента країни Валдаса

Адамкуса, у Литві наразі досить потужностей для забезпечення власних потреб, але уряд шукає нових постачальників, поки не буде побудована нова атомна станція.

ПРОМИСЛОВІСТЬ За підсумками цього року машинобудівні підприємства України вироблять продукції в діючих цінах на 41,4 млрд грн, що на 56,7% більше, ніж у 2009-му. Такий прогноз Мінпромполітики робить на підставі результатів виробничої діяльності машинобудівних підприємств України за січень-вересень цього року. На думку директора департаменту з питань розвитку машинобудування Віктора Козирєва, за підсумками 2010 року зростання у важкому й транспортному машинобудуванні становитиме 219%, у автомобілебудуванні —139,5%, енергетичному й хімічному машинобудуванні — 95,8%, електротехнічному обладнанні — 137,9%, верстатобудуванні — 103,9%.

ТРАНСПОРТ

Міністерство транспорту та зв’язку України має намір підвищити тарифи на перевезення вантажів залізничним транспортом на 16% з 2011 року. Проведення індексації тарифів із 1 січня 2011 року частково забезпечить принцип самооплатності залізниць, сприятиме поліпшенню фінансово-економічного становища галузі, виконанню інвестиційних програм, збільшенню платежів у бюджети всіх рівнів і збереженню податкових надходжень на рівні не нижче попереднього року. Доходи від вантажоперевезень зростуть на 4,033 млрд грн, надходження в держбюджет становитимуть 2,14 млрд грн.

Корпорація «Богдан» консолідує продажі всіх легкових автомобілів торговельної марки Hyundai, як зроблених на заводі в Черкасах, так і імпортованих дистриб’юторською компанією «Хюндай Мотор Україна», на базі головного виробничого активу — АТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс». Таке рішення ухвалене з метою поліпшення структури платіжного балансу й фінансових результатів діяльності «Богдан Моторс».

За попередніми прогнозами фінансистів корпорації, тільки за рахунок консолідації продажів чистий дохід АК «Богдан Моторс» у 2011 році збільшиться на 1,5 млрд грн, а операційний прибуток — майже на 200 млн грн.

У рамках українсько-бельгійського бізнес-форуму відбулося підписання меморандуму про співробітництво між бельгійським портом Гент і ДП «Миколаївський морський торговельний порт». Збільшення вантажопотоків, співробітництво в галузі безпеки судноплавства, підготовки персоналу й налагодження нових транспортних ліній —основні напрями майбутньої взаємодії між портами.

АПК Українське сільське господарство усе більше приваблює інвесторів. Цього року у вітчизняний аграрний сектор надійшло майже $60 млрд. Із них 20 млрд — це прямі інвестиції, 30 млрд — вкладення через ІРО й $10 млрд — внутрішні інвестиції. Кенія зацікавлена в прямих контактах з українськими підприємствами для детального вивчення їхньої продукції й обговорення співробітництва. Під час зустрічі посол України Володимир Бутяга розповів кенійському міністрові Салі Косгей про потенціал України в агропромисловому комплексі, зокрема про можливість поставок мінеральних добрив, сільськогосподарської техніки, причіпного обладнання та сервісного обслуговування. Як потенційних партнерів кенійська сторона розглядає «Південмаш» (Дніпропетровськ), Харківський тракторний завод (м. Харків), «Сумихімпром» (м. Суми), «Титан» (м. Армянськ), «Азот» (м. Рівне) і «Азот» (м. Дніпродзержинськ).

Квотування експорту зерна буде подовжено, якщо держава не встигне накопичити його в достатній кількості.

«Ми працюватимемо на продовольчу безпеку держави... Якщо зерна виявиться мало, ми продовжимо квотування», — заявив міністр аграрної політики Микола Присяжнюк. Підготувала Людмила МЕЛЬНИКОВА за матеріалами УНІАН, РІА Новини-Україна, Ліга-новини, Інтерфакс-Україна, Укррудпром, АПК-Інформ

4

№ 47 (151)

30 листопада 2010 року

Резонанс

Податок на здоровий глузд Новий Податковий кодекс загрожує стати ножем, яким заріжуть дійну й невибагливу «корову» держбюджету — дрібний і середній бізнес Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ, Ігор ПАВЛЮК Початок на стор. 1

3. Заробляй у міру. Зате підвищується податок на прибуток. Правда, 17% замість 15% платитимуть тільки ті, хто одержує понад 10 мінімальних зарплат (9220 грн за станом на 1 грудня 2010 року). Таких не дуже багато, і, швидше за все, тепер буде ще менше — зарплати ховатимуть «у тінь».

4. Іди з дому. Підвищується також податок на землю — у 3,2 раза. У містах-мільйонниках один квадратний метр коштуватиме 3,36 грн. Із 2012 року вводиться зовсім новий податок на нерухомість. Його ставка залежить від житлової площі будинку або квартири й розміру мінімальної зарплати на перше січня звітного року. Утім, більшості з нас цей податок не стосуватиметься — за будинки й квартири житловою площею менше 250 м2 і 120 м2 відповідно збір не стягуватиметься. Та й власникам елітної нерухомості нескладно буде піти від оподатковування: якщо в будинку ніхто не зареєстрований, то податок можна не платити.

5. Залиш машину в гаражі. Скасовується щорічний транспортний збір, тепер його треба буде платити тільки один раз, ставлячи автомобіль на облік. Це послаблення з лишком компенсується збільшенням акцизу на паливно-мастильні матеріали (а заразом на тютюн, алкоголь і деякі інші товари). Наприклад, акциз на бензин збільшиться на 37,9%, що неминуче призведе до подорожчання всіх транспортних послуг і погіршить становище аграріїв. Зростуть ціни на товари, оскільки частка транспортних видатків у їхній вартості збільшиться.

6. Закривай лавочку. Головні зміни стосуються роботи з єдиного податку (спрощеної схеми оподатковування). Для юридичних осіб ця форма оподатковування взагалі скасовується, а фізичним доведеться платити більше — до 600 грн залежно від розміру населеного пункту й рішення місцевої влади. Крім того, працювати без касового апарата тепер можна тільки тим, чий річний оборот не перевищує 300 тис. грн (раніше була встановлена межа в 500 тис. грн). Із касовим апаратом спрощена схема доступна за річного обороту менше 600 тис. грн. А треба ще враховувати інфляцію національної валюти, через яку верхня межа для ро-

боти на єдиному податку в реальному обчисленні стає щороку все менше й менше. Фактично більша частина малого бізнесу буде змушена або припинити підприємницьку діяльність, або почати працювати на загальних засадах. А це означає, що підприємець має сам освоїти бухгалтерську справу на рівні фахівця або найняти ще одного співробітника. Із найманням персоналу теж буде складніше: «спрощенцям» дозволено мати не більше 4 працівників, у тому числі членів родини. Виняток зроблено для ресторанного бізнесу — там можна найняти вісьмох. У деяких видах діяльності тепер узагалі не можна використовувати спрощену систему. Це робота у сфері розваг, діяльність із убезпечення, в галузі права, реклами, бухгалтерського обліку, роздрібної торгівлі через Інтернет.

7. Просто сховайся. Ще одна норма, що викликала найбільш негативну реакцію суспільства, — безпрецедентне розширення прав податкових органів. Сьогодні їхні співробітники можуть проводити позапланові перевірки раз на рік, і тільки за умови, що підприємець чотири квартали поспіль працює у збиток. Навіть у цьому випадку про перевірку повинні попереджати за 10 днів. У новому кодексі уведене поняття фактичної (позапланової) перевірки, яку можна здійснювати без попередження, будь-якої миті, і необмежену кількість разів. Для цього потрібно мати підстави, яких у законі сім. Одна з них — письмове звернення покупця про порушення підприємцем закону. Очевидно, що можливість нескінченно проводити перевірки дозволить несумлінним податковим інспекторам паралізувати роботу будь-якої, навіть найбільш чесної, компанії. Але ж за бажання порушення можна знайти в кожного бізнесмена.

Якщо розібратися

Хотіли як краще... Навіщо знадобилося ставити мільйони дрібних фірм на межу зникнення? Припустивши добрі наміри уряду, відмову від єдиного податку можна пояснити прагненням зробити оподатковування справедливішим, привівши його у відповідність із європейськими нормами. Дійсно, не варто

з однією міркою, тобто з єдиним податком, підходити до геть усіх приватних підприємців — індивідуальний підхід тут доречний. Саме тому спрощені схеми оподатковування, що процвітають у країнах СНД, завжди розглядалися, приміром, Світовим банком, як перехідні. З іншого боку, за загальноприйнятою в сучасній економічній науці думкою, складна й справедлива податкова система дорога в обслуговуванні й загрожує серйозним корупційним креном. У рейтингу країн за рівнем корупції за 2010 рік, складеному Transparency International, Україна посідає 134-те місце зі 178. Зрозуміло, що ми ще не готові до того, щоб ускладнювати податкову систему, — будь-яке добре починання неминуче буде роздавлене вірусом хабарництва. Особливих труднощів зазнає малий бізнес, у якого немає ресурсів протистояти зловживанням з боку чиновників. Не сприяє громадській згоді й надмірне розширення повноважень податкових органів. Уряд має рацію, стверджуючи, що в розвинених країнах світу немає такого поняття, як єдиний податок. Але не можна забувати про те, що, перефразовуючи Леоніда Кучму, Україна — не Західна Європа. Перш ніж реформувати оподатковування за зразком розвинених економік, треба привести національну економіку й роботу державного апарата у відповідність із західними зразками. І навіть у цьому випадку необхідно мати на увазі, що малий і середній бізнес у більшості країн має податкові преференції. Показовий приклад — Австралія. На відміну від Євросоюзу, її економіка меншою мірою орієнтована на послуги й дуже залежить від експорту природних ресурсів (сільськогосподарської продукції й мінеральних руд), продукції чорної та кольорової металургії й важкого машинобудування. Попри дуже низьку корупцію (8-ме місце в рейтингу Transparency International), австралійська влада не вважає за потрібне ускладнювати процес сплати податків для малого бізнесу, справедливо вважаючи, що за невеликого річного обороту компанії потенційні вигоди від більш складної системи повністю нівелюються за рахунок витрат на її обслуговування. Із 2001 року на Зеленому континенті діє система спрощеного оподатко-

вування для підприємств із щорічним оборотом менше 1 млн австралійських доларів (приблизно $983 тис.). Відповідно до неї невеликі фірми можуть вести вкрай спрощену звітність, працювати за схемою моментальної амортизації основних фондів і одержувати податкову пільгу на рівні 25% від усіх відрахувань. Цікаво, що в 2007 році, реагуючи на початок світової фінансово-економічної кризи, уряд Австралії вирішив спиратися на малий і середній бізнес. Верхню межу для спрощеного оподатковування було підвищено вдвічі, до 2 млн австралійських доларів. Може, саме завдяки цьому економіка Австралії стала єдиною серед розвинених країн світу, що продемонструвала зростання у кризовому 2009 році.

Упритул

Виплеснути дитину Повторимо: нам дуже хочеться вірити в добрі наміри Кабміну, Верховної Ради, різних комітетів і установ, а також особисто Президента України, тобто всіх, хто доклав рук до розробки й ухвалення нового Податкового кодексу. Що й казати, за роки існування єдиного податку мутних схем, побудованих навколо такої привабливої лазівки в законодавстві, придумано безліч. Покласти їм край — свята справа, та не можна ж знову виплескувати з водою чергову дитину. У цієї «дитини» — мільйони братів і сестер, які в лічені роки створили нехай невеликі, але працюючі підприємства, де знайшли собі робочі місця знову ж мільйони людей. Більшість із них справно платить податки, із завидною регулярністю поповнюючи бюджет. Завидною, у першу чергу, для «старших товаришів» — гігантів вітчизняної індустрії, фінансові можливості яких дозволяють оперувати надсхемами з ухиляння від податків — від впливу безпосередньо на податківців до потужних лобі в парламенті. Смішно дивитися, як заводи, які не встигають відвантажувати продукцію, декларують самі лише збитки... Не зупиняючись на цьому, вони не соромляться просити й одержувати мільярди з держбюджету, ті самі, які платять у тому числі приватні підприємці. Останні, у свою чергу, якщо що й просять, то не субсидій, а кредитів із прийнятними відсотками. Чи розуміє влада, яку «дійну корову» вона може зарізати, прикриваючись турботою про незаможні верстви населення? Якщо хоча б половина приватників закриє лавочки або піде в тінь, цих незаможних стане в рази більше...

Американське перезавантаження Олександр ЛЕОНОВ, директор центру прикладних політичних досліджень «Пента» Поки ми підбивали підсумки місцевих виборів, у Сполучених Штатах відбулися проміжні вибори в конгрес і сенат. На хвилі розчарування демократом Бараком Обамою республіканці змогли здобути блискучу перемогу. А оскільки стара біржова приказка говорить, що коли Америка чхає, увесь інший світ падає із пневмонією, наш інтерес до політики «перезавантаженої» влади в США зовсім не дозвільний.

Для політичної системи США саме такий розподіл сил є нормою — звичайно саме партія президента програє проміжні вибори. Демократи цього разу втрачають 60 місць із 435 у палаті представників. Це гірший результат за останні 62 роки. Причина такого провалу очевидна: економічні проблеми й безробіття, що безнадійно застигло на рівні майже 10%.

Нова мітла Більше 60% американців уважають, що країна рухається неправильним курсом. США виходять із кризи довше й із більшими втратами, ніж інші економіки світу. Очевидно, що американська влада мала всю енергію спрямувати саме на якнайшвидше подолання кризових наслідків, роз’яснення громадянам необхідності й суті проведених реформ. Однак Білий дім зосередився на охороні здоров’я, боротьбі з глобальним потеплінням і ліквідації наслідків аварії в Мексиканській затоці. Барак Обама консолідував проти себе стовпів американської економіки своїм наміром підсилити податкове навантаження на тих, чий річний дохід перевищує $250 тис. Найбагатші американські виборці активно спонсирували реванш Республіканської партії. Представники середнього класу, налякані можливим зростанням податків, втручанням Білого дому в справи бізнесу й насильницьким наділенням усіх медичною страховкою, побачили у всьому цьому загрозу соціалізму: дотепер для багатьох американців саме це слово є лайливим. Бараку Обамі доведеться тепер коректувати свою економічну й міжнародну політику. Усе частіше висловлюються побоювання із приводу дедалі більшого бюджетного дефіциту й занадто м’якої грошової політики, що вже в доступному для огляду майбутньому може призвести до інфляції. Тож посилення тиску з боку республіканців у перспективі може позитивно позначитись на амери-

канській — а отже і глобальній — економіці.

Що день прийдешній принесе нам? Безперечно, відбудуться серйозні зміни й у зовнішній політиці. Вони безпосередньо стосуватимуться України та Росії. Так, буквально щойно сформована республіканська більшість у нижній палаті конгресу США вимагала від Барака Обами жорсткості позиції щодо РФ. Приводом для охолодження названі недавні напади на журналістів. На провідні ролі у верхній палаті висуваються Джон Кайл, схильний ратифікувати Договір про стратегічні наступальні озброєння (СНО) тільки у разі виконання цілого переліку додаткових умов, Джим Демінт, категоричний супротивник СНО, і Джон Маккейн, погляди якого на Москву добре відомі. Жертвою перегляду відносин Вашингтона з Москвою може стати таке очікуване нею приєднання до СОТ наступного року. Зміни у відносинах США та України, швидше за все, полягатимуть у відмові від бездіяльного споглядання, своєрідної «політики невтручання». Першою ластівкою такого підходу можна вважати заяву помічника держсекретаря США у справах Європи та Євразії Філіппа Гордона про те, що місцеві вибори в Україні не відповідали демократичним стандартам. Очевидно, що в США є серйозні важелі, щоб змусити Київ прислухатися до своєї думки. Так, від позиції МВФ на переговорах з Києвом багато в чому залежить життєздатність української економіки. Прихильністю Вашингтона буде обумовлена й реалізація найбільшої в історії України угоди із продажу військової техніки Іраку. Позитивні наслідки перегляду політики США на українському напрямку можуть полягати в значній активізації їх участі в модернізації нашої газотранспортної системи, у наповненні реальним економічним і політичним змістом Хартії про стратегічне партнерство між Україною й США (у тому числі в сфері енергетики — газ, атом, нафта), у подальшому розвитку ГУАМ із наголосом на співробітництво в проекті «Одеса—Броди» і раніше озвучену ідею створення зони вільної торгівлі в рамках цієї організації. Можливо, Київ зможе порушувати питання про збільшення прямих інвестицій в економіку України.

№ 47 (151)

30 листопада 2010 року

5

Пріоритети

Парк луганського періоду Звично депресивний регіон насправді має великий потенціал, і для його реалізації потрібно небагато — фінансові вливання інвесторів Анна ГРЕЧАНИК, Світлана МЕДОФФ У Луганську відбувся I Міжнародний інвестиційний форум, організований Регіональним агентством сприяння інвестиціям разом із компанією Meeting Point Ukraine за підтримки Луганської облдержадміністрації. У ньому взяли участь представники вітчизняних і закордонних підприємств і банків, інвестиційних і венчурних фондів, органів державної влади й місцевого самоврядування, посольств, міжнародних торгово-економічних місій — загалом близько 350 учасників з України, СНД, Європи, Ближнього й Далекого Сходу. Такий захід уже проводився у 2006 році, однак нинішній форум позитивно відрізнявся від попереднього. Поперше, конкретикою: потенційним інвесторам вручили пакет із 48 професійно підготовлених бізнес-пропозицій, а по-друге, небаченим для Луганська розмахом: він коштував платникам податків 900 тис. грн і за кількістю іноземних гостей перевершив усі сподівання. Причому, за словами першого заступника губернатора Едуарда Лозовського, більша їхня частина ще кілька тижнів тому не знала, де розташована Луганська область.

Закордон нам допоможе? Керівники області дуже сподіваються заманити в регіон насамперед стратегічних іноземних інвесторів і пропонують їм безпрецедентні умови: оренду родовищ на 50 років; створення інфраструктури для нових підприємств; звільнення від платежів за дозвільні документи й ліцензії; інвестиції з бюджету до 20% вартості проекту; податкові пільги; створення вільної економічної зони. Проблема, яка завжди існувала в Луганській області, — відсутність довіри малого й середнього бізнесу до регіональної влади. Юрій Бережной, директор Регіонального агентства сприяння інвестиціям, упевнений: аншлаг на форумі показав, що ситуація змінилася докорінно. Можливо, цьому сприяла обласна програма підтримки підприємництва на 2010—2012 роки, яка передбачає 9 млн грн на пряме

фінансування інвестиційних проектів і 1 млн — на компенсацію процентних ставок із кредитів, узятих у банках.

— Ми домовилися з податковою адміністрацією й визначимо 100 активних підприємств, яким допомагатимемо, — говорить губернатор Володимир Пристюк.

— Малий і середній бізнес у нас працює хаотично, бо йому ніхто не підказав перспективних напрямів. Багато хто починає сьогодні те, що вже не цікаво завтра. За підсумками форуму попередні домовленості досягнуто лише з іноземними інвесторами: з Crumpton Group (Велика Британія) — про створення підприємства з виробництва євростовпів та іншої світлототехнічної продукції, з компанією Poulectric, SL (Іспанія) — про спільну роботу в галузі інфраструктурного будівництва (наприклад, доріг) і комунального господарства, із представниками китайської делегації — про будівництво шахти «Новосвітловська» і пільгове кредитування шахт імені Мельникова (ДП «Лисичанськвугілля») й «Новопавловська» (ДП «Донбасантрацит»). Багато пропозицій надійшло у сфері агропромислового комплексу від польських компаній, наприклад, про створення капітальних і мобільних елеваторів, молочних і тваринницьких ферм. Представники шведської та французької делегацій висловили зацікавленість у розробках у сфері енергоефективності. Викликали величезний інтерес проекти організації виробництва поліетиленових пакетів zip-lock (ТОВ ПКФ «Проміндустрія») і створення гібридного маневрового тепловоза в ХК «Луганськтепловоз». Німеччина, Англія та Іспанія запропонували організувати в них виїзні галузеві форуми, щоб широке коло інвесторів мало доступ до наших ідей. Зрозуміло, що організатори форуму не розраховували на моментальний ефект і вирішили підстрахуватися, заздалегідь підготувавши п’ять меморандумів, які урочисто були підписані першого ж дня. Згідно із цими документами, регіон отримає близько 3 млрд грн, і левова частка заявлених інвестицій (сума 2 млрд 480 млн грн розрахова-

на на 25 років) припадає на ризикований і капіталомісткий проект групи компаній «ТНК-ВР» і ТОВ «ТНК-ВР Розвідка й Видобуток Україна» про розвідку й видобуток природного газу із щільних пісковиків у Луганській області. Назва родовища не розголошується.

Один шанс зі ста двадцяти п’яти Другий день роботи форуму проходив під знаком «круглих столів». Один із них — «Промислові парки: машинобудування, хімічна та легка промисловість». У всьому світі бум промислових і технопарків почався кілька десятиліть тому, і зараз їх уже близько 600: 140 — у США, 250 — у Європі, 130 — у Китаї. В Україні ж формально існують 16 технопарків, але тільки 4 можна вважати такими, що працюють на повну потужність. Але ж їхнє створення — важлива умова, що стимулює інвестиційну діяльність. Основна ідея технопарку — комерціалізація результатів наукових досліджень університетів і дослідних центрів, продукція яких за допомогою інноваційних структур доводиться до впровадження у виробництво. Ідей і наукових досліджень у Луганській області вистачає, однак на їхнє бюджетне фінансування годі й сподіватися. Банківські кредити дорогі й надаються ініціаторам створення промислових парків неохоче: реалізація інноваційних проектів пов’язана з ризиком. Звичайно ж, держава може підтримати новаторів податковими преференціями — про це сказано в законопроекті про індустріально-промислові парки. Один із механізмів такої підтримки — компенсація процентних ставок із кредитів або відшкодування 50% витрат на створення кожного робочого місця. З іншого боку, створення промислових парків — один із пріоритетів програми «Луганщина інвестиційна 2011—2015». Промисловці Луганської області винесли на суд інвесторів декілька цілком життєздатних проектів, кожен з яких заслуговує на увагу. Адже, як відзначив

Підписання меморандуму

представник Варшавського політехнічного університету К. Васьковський, із 125 добрих проектів упроваджуються лише чотири, і тільки один із них стає успішним — такий от природний добір. Таким «щасливчиком» може стати міні-ТЕС «Утилізація біомулу очисних споруд і одержання на його основі синтетичного композитного палива та електроенергії». Автор ідеї — ТОВ «Східноукраїнська екологічна компанія» зі Стаханова, де вже впроваджене ноу-хау — технологія турбулентнокавітаційного рівноважного гідрування й дегідрування переробки біомулу (біомаси) на альтернативне рідке композитне паливо. Є й модульна установка, що легко пересувається містом. Та й вихідного матеріалу вистачає. Тому компанія хоче спробувати свої сили в Луганську, а потім, можливо, і по всій Україні. Ціна проекту — $ 26,7 млн. Цікавий і проект створення колісно-візкового заводу із застосуванням автоматизованих потокових ліній, запропонований луганським ЧАТ «НВЦ Трансмаш». За ідеєю, це буде промисловий парк на території заводу «Еталон» у м. Антрациті, що зараз простоює. За попередніми підрахунками, реалізація проекту коштуватиме $9,75 млн. Оптимізм вселяє те, що «НВЦ Трансмаш» — підприємство успішне, добре себе зарекомендувало, різних інновацій тут упроваджується багато. До того ж, за словами його генерального директора Сергія Мокроусова, попит на візки високий, і нове виробництво окупиться швидко. Правда, коли попит великий, велика й конкуренція. Ще один цікавий, але спірний проект — поновлення виробництва поліетилену високого тиску (ПЕВТ) потужністю 110 тис. тонн на рік із використанням біовідновлюваної сировини. Розробник — ЗАТ «Сєверодонецьке об’єднання «Азот». Під біовідновлюваною сировиною маються на увазі зернові культури — фуражні пшениця й жито. Вони проходять ферментацію й пере-

творюються на біоетанол, потім, за допомогою каталізаторів, — на біоетилен, після чого він під дією високого тиску перетворюється на поліетилен. Це один із перших у світовій практиці прецедентів застосування альтернативних джерел сировини у високотехнологічному виробництві. До середини 1990-х «Азот» виробляв поліетилен, якого вистачало всій країні. Зараз Україна купує ПЕВД тільки за кордоном і втридорога. Реалізація проекту сєверодончан дасть можливість відновити роботу власних потужностей із виробництва поліетилену високого тиску. У той же час це найдорожчий із представлених проектів: на його реалізацію потрібно $265 млн. І, нарешті, концепція індустріального парку в Алчевську. Його створення почалося ще у 2008 році. Визначено ділянку на північному сході міста, розроблений концептуальний дизайн, настав час залучення інвестицій. Згодом територію парку можна буде використовувати для розміщення малого промислового виробництва й монтажних робіт, випуску й зберігання будівельних матеріалів, роздрібної торгівлі. Серед плюсів проекту — удале розташування поблизу автомагістралей і залізниці, наявність електро- і газопостачання, тобто це буде парк із усіма зручностями. Координатори «круглого стола» запевнили, що всі проекти буде розглянуто й досконально вивчено. Тож майбутнє промислових парків залежить тільки від того, наскільки в нього повірять.

Упритул

Гарантія на... ризики Торік Державне агентство України з інвестицій та розвитку оголосило про готовність розглянути інвестиційні, інноваційні, інфраструктурні проекти з метою надання у 2010 році державних гарантій для їхнього фінансування на загальну

суму до 8 млрд грн. У конкурсі тоді взяли участь 14 проектів, але жоден гарантій не одержав у зв’язку з невідповідністю вимогам. Цього року, до речі, заявки приймаються до 15 грудня. У зв’язку з цим Максим Черкасенко, партнер юридичної компанії Arzinger, радить інвесторам не заощаджувати на аудиті й консультантах. Також він закликав звернути увагу на недавно ухвалений Закон «Про державно-приватне партнерство», який визначає організаційно-правові основи взаємодії державних партнерів із приватними, що особливо актуально у сфері створення й розвитку інженерно-транспортної інфраструктури. Віце-прем’єр із регіональної політики Віктор Тихонов теж привселюдно пообіцяв інвесторам підтримку аж до надання державних гарантій під кредити. Однак жодна зі статей закону не містить гарантій, як і положень про порядок відшкодування вкладених приватним партнером коштів, не кажучи вже про дохід. Зате на нього покладені частини ризиків, і єдине, що обіцяє при цьому законодавець, — це їхній справедливий розподіл. Схоже, прямі іноземні інвестиції в Україну можуть прийти тільки від інвесторів, які полюбляють ризикувати, або від тих, хто з якихось причин не знає історії купівлі ХК «Луганськтепловоз». Основною проблемою всі без винятку бізнесмени вважають недосконале й суперечливе законодавство. Утім, на думку Максима Черкасенка, із нашим законодавством теж можна працювати, створюючи холдинги — найгнучкішу структуру, яка дозволяє «мати контроль без тягаря власності, панування — без господарських ризиків». Приклад успішного ведення бізнесу — луганська група компаній «Агротон», яка навіть вийшла на фондовий ринок і має подвійний лістинг — на основній площадці Варшавської фондової біржи, а також на Франкфуртській.

6

№ 47 (151)

30 листопада 2010 року

Реалії

Радіонукліди — до «Бар’єру»! Державне підприємство із Дніпродзержинська упроваджує скандинавську модель радіаційного захисту Ірина КОНДРАТЬЄВА Питання реабілітації територій колишніх уранових об’єктів в Україні потрапило до категорії важковирішуваних. Причин на те чимало — від небажання керівників багатьох підприємств створювати умови для контролю за забрудненими територіями до відсутності адекватного бюджетного фінансування офіційно затверджених протирадіаційних заходів. Зарубіжні фахівці країн, які мають позитивний досвід у виконанні аналогічних завдань, виділяють серед безлічі проблем ще й застарілу українську законодавчу базу.

небезпечних об’єктів, створення єдиної бази даних; виконання невідкладних заходів із запобігання виникненню радіаційних аварій і зменшення дозового навантаження на населення; створення сучасної системи радіаційного моніторингу.

— Територія колишнього ВО «ПХЗ» дуже проблемна, — відзначає кандидат технічних наук заступник директора з наукової роботи й начальник науково-технічного

Лабіринт невідповідностей Шведське державне управління радіаційного захисту SSI у 2006 році запропонувало Міністерству палива та енергетики та Державному комітету ядерного регулювання України допомогу в удосконаленні законодавства, виробленні стратегії поводження із промисловими відходами переробки уранових руд, а також у вирішенні питань радіаційного захисту. Головною площадкою для пілотного проекту з очищення й відновлення забруднених природними радіонуклідами територій вибрали колишнє виробниче об’єднання «Придніпровський хімічний завод» (ВО «ПХЗ») у Дніпродзержинську (Дніпропетровська область), на якому уранові руди переробляли з 1948 по 1991 рік. Із 2000 року стан проммайданчика ВО «ПХЗ» контролює спеціально створене державне підприємство «Бар’єр» — єдине таке в Україні. Його основні завдання — проведення повномасштабного обстеження радіаційно-

центру ДП «Бар’єр» Юрій Сорока (на знімку). — На 113 гектарах розташовано кілька десятків виробничих корпусів, частина яких активно експлуатується досі. Плюс менші будівлі, кілометри різних комунікацій, автомобільні, залізничні й пішохідні дороги. Нашому підприємству підконтрольні також декілька хвостосховищ (місця складування відходів уранового виробництва) із 42 млн тонн радіоактивних відходів. Ситуація ускладнюється тим, що після ліквідації ВО «ПХЗ» окремі його підрозділи стали самостійними підприємствами з відособленими виробничими площадками й різними власниками. Профіль деяких об’єктів змінений, туди на роботу щодня приходять люди, які раніше не були знайомі зі специфікою ВО «ПХЗ». Це нонсенс. Ніде у світі такого не було й нема, щоб на підприємстві, де не проведений весь комплекс реабілітаційних заходів (рекультивація території, де-

зактивація й демонтаж будівель, обладнання), щось випускали... Ще недавно співробітники ДП «Бар’єр» не мали можливості обстежити радіаційно-небезпечні об’єкти в деяких «приватних володіннях», але сьогодні всі такі перешкоди усунуто. Власники зрозуміли, у яких умовах змушені вести свої справи, і підпорядковуються єдиним для таких територій вимогам відповідно до Норм радіаційної безпеки й Основних санітарних правил України. Однак одного розуміння з боку бізнесменів і дотримання ними елементарних правил безпеки недостатньо. Щоб виконати всі завдання, що стоять перед колективом ДП «Бар’єр», необхідна більш істотна підтримка держави — і фінансова, і нормативно-правова.

Перший крок Шведи пропонують Україні допомогу в декількох напрямах. Перший — оцінка діючої в нашій державі нормативної бази і її гармонізація з європейським законодавством із реабілітації забруднених територій після видобутку й переробки уранових руд. Другий — виконання робіт з оцінки безпе-

Рекультивація хвостосховища «Південно-східне»

Час нових технологій Дмитро ТИМЧУК У Києві в Міжнародному виставковому центрі відбувся IX Міжнародний промисловий форум, організований Міністерством промислової політики, українською національною компанією «Укрверстатоінструмент» за участю проекту ЄС «Підтримка наукомістких та інноваційних підприємств, а також трансфер технологій у бізнес в Україні».

Він уже давно перетворився на головну виставкову площадку й щорічне місце зустрічі вітчизняних виробників та їхніх іноземних партнерів. Традиційно відбулися спеціалізовані виставки, які охоплюють більшість сфер промисловості — металообробку, машинобудування, зварювальні роботи, гідравлі-

ки цих територій. Далі — навчання персоналу, інформування громадськості про поставлені завдання і виконання поточних заходів. У рамках спільного українсько-шведського проекту «Уранові хвостосховища й планування реабілітаційних заходів в Україні» представники SSI за останній рік провели на базі ДП «Бар’єр» робочу зустріч і семінар. Своїм досвідом з українськими колегами ділилися фахівці, які брали участь у вирішенні аналогічних проблем у Швеції, Естонії, США. Під час останнього візиту в Дніпродзержинськ у жовтні цього року керівник проекту департаменту міжнародного співробітництва SSI Олоф Карлберг, менеджер проекту Родольфо Авіла, експерти Метью Козак і Джаспер Торуд розповіли про методику оцінки ризиків і безпеки впливу уранових об’єктів на природне середовище й населення в найрозвиненіших державах, про критерії вироблення стратегії реабілітації уранових об’єктів. Шведи також ознайомилися з виконанням затвердженої рік тому Державної цільової екологічної програми з приведення в безпечний стан уранових об’єктів колишнього ВО «ПХЗ».

ку, підйомно-транспортне й контрольно-вимірювальне обладнання, безпеку на виробництві, автоматизовані системи управління. Відзначимо спеціалізоване відділення «Субконтракти», що дозволяє компаніям із різних країн знайти собі бізнес-партнерів. На форумі також відбулися конференції та семінари,

присвячені питанням розвитку науково-виробничого потенціалу машинобудівної галузі, високоефективного маркетингу й менеджменту на промислових підприємствах. Відбулося навіть засідання колегії Мінпромполітики й нарада директорів підприємств верстатоінструментальної галузі України. Керівник групи експертів інноваційного проекту ЄС «Інноентерпрайз» Лейф Грамм зізнався, що представники Євросоюзу з ве-

Спілкування з українськими фахівцями й знайомство з документами на місці дозволило представникам SSI краще зрозуміти, які діри існують сьогодні в українському законодавстві, і виробити певні рекомендації, спрямовані на усунення недоліків.

У ВО «ПХЗ» переробляли руди з різною концентрацією та активністю урану (у тому числі з Німеччини, Казахстану, Росії). Це позначилося на стані виробничих об’єктів і території в цілому. Наприклад, у середині минулого сторіччя, коли завод тільки освоював уранову технологію, вимоги радіаційного захисту були не такими жорсткими, як у 70— 80-х роках. Щоб виявити всі небезпечні об’єкти й «плями», співробітники «Бар’єру» разом зі шведськими колегами розробили, спираючись на світовий досвід, методологію оцінки безпеки з урахуванням українських реалій і почали обстеження проммайданчика колишнього ВО «ПХЗ». Насамперед тих об’єктів, які мають певний негативний вплив на населення (хвостосховища, обладнання, будинки). Щоб визначити рівні радіаційного навантаження на співробітників усіх підприємств, які діють сьогодні на проммайданчику ВО «ПХЗ», фахівці «Бар’єра» проводять вимірювання в заздалегідь визначених ученими точках. Показання про вміст радіонуклідів і продуктів розпаду радону в повітрі, потужність дози гамма-випромінювання та інші параметри є підставою для обрахування середніх рівнів радіаційного впливу на людину за годину, робочий день, тиждень, місяць. Фронтальні перевірки показали, що найнебезпечніші об’єкти сьогодні — 3 заводські корпуси, на які припало найпотужніше променеве навантаження в процесі переробки уранових руд.

Непокоїть і стан побудованого в 80-х роках хвостосховища «Сухачевське». Воно складається із двох секцій. Експлуатацію першої вже закінчено, друга більш ніж наполовину вільна й була фактично на «сухому пайку», бо значну частину обладнання з автоматичного гідравлічного транспортування відходів відповідного класу розграбували «металісти». За це, до речі, досі ніхто не несе відповідальності. Відходи, закачані в другу секцію раніше, без підживлення поступово висихають, поверхневий шар перетворюється на пил, який стає джерелом негативного впливу на довкілля. Щоб ситуація нормалізувалася, друга секція має знову «запрацювати». У травні «Сухачевське» передали під контроль ДП «Бар’єр», і багато проблем вирішуватимуться відтепер більш оперативно. Зокрема, новий власник уже підготував документи для одержання ліцензії на право експлуатації другої секції. Як тільки їх буде підписано, з багатьма підприємствами можна укладати договори про прийом і складування відходів відповідного класу. Багато співробітників «Бар’єру» пройшли навчання у Швеції. А семінари й робочі зустрічі за участю шведських фахівців, заплановані на 2011 рік, допоможуть ці знання закріпити на практиці. Крім того, у рамках спільного українськошведського проекту SSI готове надати ДП «Бар’єр» істотну матеріально-технічну допомогу. Насамперед у поставках сучасного аналітичного обладнання, необхідного для ефективної роботи на радіаційно забрудненій площадці. Ще один наріжний камінь успішного вирішення уранових проблем, над якими працює ДП «Бар’єр», — відкритість і гласність. Упровадження будь-яких проектів у цій сфері без широкого інформування громадськості неможливе, наполягають шведські колеги.

ликим задоволенням беруть участь у промисловому форумі.

— Сьогодні всі визнають, що в Україні існує величезний розрив між дослідним і підприємницьким співтовариствами, який необхідно подолати. Настав час дій і опанування досвідом інших країн, змін у політиці, що стимулюватиме процес трансферу технологій, — відзначив Лейф Грамм. Головні цілі «Інноентерпрайз» — стимулювання інноваційної діяльності україн-

ських фірм, розвиток інфраструктури передачі технологій і посередницьких організацій підтримки інновацій, наукових центрів плюс організація супутніх процесів. Проект реалізується консорціумом міжнародних компаній зі значним досвідом у сфері модернізації трансферу інновацій і технологій. Залучені до роботи в його рамках фахівці добре знають місцеве середовище, що ґрунтується на реалізації інших численних проектів у нашій країні.

Оцінити безпеку

7

№ 47 (151)

30 листопада 2010 року

Сьогодення

Повернення в титанове річище «Друг» з електронною начинкою Мінпромполітики зайнялося двома стратегічними підприємствами Запоріжжя: перше надто захопилося одержанням прибутку, а друге, навпаки, — банкрут

У ЗАТ «Чернігівський автозавод» стартував спільний українсько-білоруський проект

Роман ПРЯДУН

Новий тролейбус БКМ-321 «Сябр» ВАТ «Білкомунмаш» (Білорусь), що зробив демонстраційні рейси в Чернігові й Севастополі, планується випускати для регіонів України, причому частка української складової в його виробництві дедалі зростатиме.

Чи можна вважати роботу галузевого НДІ задовільною, якщо він надуспішний на ниві закордонних замовлень, але при цьому не встигає виконувати своє перше й головне завдання? Як реанімувати колись унікальне підприємство, яке розробляло й виробляло електроніку ще за радянських часів? Щоб вирішити ці питання, заступник міністра промислової політики України Віталій Кравченко відвідав у Запоріжжі Державний науково-дослідний і проектний інститут титану й ДП «Особливе конструкторське бюро «Елміс».

Що таке добре... Фахівці Інституту титану розробляють установки й цехи підприємств кольорової металургії, курирують виготовлення, монтаж і налагодження обладнання, а також будівельні роботи. В останні роки в кооперації з російськими та західними фірмами виконано декілька контрактів: за проектами інституту побудований завод із виробництва магнію в Ізраїлі; закінчено спорудження заводів титанових шлаків і з виробництва гранульованого магнію в Китаї, створені робочі проекти й виготовлено металургійне обладнання з них для підприємств із Канади та США, виконані ТЕО з магнієвих заводів для Ісландії, Конго та Австралії. Цей науковий центр був предметом розмов кілька місяців тому. Як відзначає начальник головного управління промисловості Запорізької ОДА Андрій Іванов, тоді перевірка показала, що інститут веде скоріше комерційну діяльність із іноземними фірмами, ніж займається технологіями для Запорізького титано-магнієвого комбінату. Інститут титану потрапив у поле зору Мінпромполітики й облдержадміністрації. Недавно на підприємстві змінили керівника, було взято курс на досягнення первісних профільних цілей.

— Сьогодні наше завдання — детально вивчити роботу цього унікального державного підприємства, знайти оптимальну структуру менеджменту для нього. Інститут титану повинен функціонувати за своїм прямим призначенням на користь країні й конкретно запорізькій промисловості. Ми зорієнтували

Лариса ДОБРИНІНА

Взаємний інтерес

Запорізький титано-магнієвий комбінат

трудовий колектив саме на це, — сказав заступник міністра Віталій Кравченко. У свою чергу Андрій Іванов відзначив, що обласна влада не перешкоджатиме колективу Інституту титану в пошуку шляхів одержання прибутку. Однак у той же час він не повинен ухилятися від свого головного завдання — розвивати титанову галузь, давати розробки, які б дозволили підняти вітчизняну промисловість.

— Це держпідприємство сьогодні має створювати технології для випуску нової продукції на основі титанової сировини тут, в Україні, а не продавати інтелектуальні проекти в той же Китай. Наша країна має всі можливості робити на експорт готовий високотехнологічний продукт, а не залишатися постачальником сировини й напівфабрикатів. Запорізький Інститут титану повинен працювати в цьому напрямку, — упевнений Андрій Іванов.

Наукомісткий металобрухт За радянських часів «Елміс» (тоді частина заводу «Гама») вирізнявся високотехнологічним виробництвом. Там проектували й випускали електроніку. Занедбані приміщення, металобрухт і 1223 одиниці давно не використовуваного обладнання — так він виглядає сьогодні. На «Елмісі» представник Мінпромполітики зустрівся з нинішнім керівником підприємства Олегом Шушуновим і санатором Ольгою Кретовою. Процедура санації підприємства офіційно закінчена в березні минулого року. «Елміс» завершує процес розрахунку з боргів, частково розпродаючи майно.

Із перших уст

Віталій Кравченко Заступник міністра промислової політики України — Підприємство свого часу збанкрутували й фактично знецінили. Ми ще з’ясовуватимемо цю ситуацію. Сьогодні я бачу одне: працювати за призначенням «Елміс» не зможе. Разом із управлінням промисловості запорізької ОДА міністерство має намір знайти оптимальний вихід із ситуації. Приватизація, новий власник, який зможе раціонально використовувати ресурси підприємства, що залишилися, — це те, що сьогодні може вирішити проблему. Інша річ, що нинішній стан «Елміса» дає нам мало шансів. Ми обговорюватимемо це питання в Києві. Є єдина державна політика, яка проводиться в країні, і зокрема в Запорізькому регіоні. Державні підприємства повинні працювати! Якщо вони не здатні відновити активність, наше завдання — подумати про зміну менеджменту, забезпечити їх новим напрямком, в окремих випадках — відповідальним власником. Але вони повинні функціонувати, давати якісний продукт, розвиватися, створювати робочі місця й платити податки в бюджет. Іншого підходу не буде.

Небачений у Чернігові тролейбус, що привертав увагу городян і відволікав від керма водіїв громадського транспорту, відразу охрестили «передвиборним». Хоча навряд чи про недавні місцеві вибори півроку тому думали прем’єр-міністр України Микола Азаров і перший віце-прем’єр Білорусі Володимир Семашко, коли обговорювали діяльність спільного українськобілоруського підприємства.

— Від початку переговорів про виробництво тролейбуса до підписання у вересні угоди з мінським заводом «Білкомунмаш» минуло лише півроку, — говорить Володимир Куранда, заступник голови правління з якості ЗАТ «Чернігівський автозавод». Білоруси озвучили свою зацікав-

леність у спільному виробництві під час зустрічі в Чернігові з губернатором області й мером міста — їх приваблює український ринок. Унітарне підприємство «Білкомунмаш» — один із найбільших у світі виробників тролейбусів. Виготовляють там трамваї, деякі комунальні машини, сільськогосподарську техніку. У свою чергу Чернігівський автозавод, поряд із 20 підприємствами й структурами, входить у корпорацію «Еталон» і виробляє більше 40% ринку автобусів в Україні. Білоруси зацікавилися чернігівським «Еталоном» на 40 пасажиромісць. У Білорусі експлуатуються переважно автобуси виробництва МАЗ із кількістю місць від 70 і більше, і країна має потребу в міському автотранспорті середнього класу.

Будь-який каприз за ваші гроші

кові опції, що обговорювалося ще на стадії підписання договору. Можлива установка додаткової системи, яка дозволяє гальмувати безпосередньо двигуном, що попереджає перегрів і зношування гальмових колодок. Крім того, є додаткова педаль екстреного гальмування. Для кримської спеки в салоні передбачений кондиціонер. І, навпаки, для суворої зими — підігрів салону й кабіни водія. Для посадки людей з обмеженими фізичними можливостями тролейбус здатний «нахилитися», змінивши відстань від землі до борта кузова. Можна використовувати й відкидний пандус. Як додаткова опція пропонується централізована система змащення: без участі водія, за допомогою комп’ютерної програми, за певним циклом вузли й агрегати змащуються мастилом, що надходить зі спеціальної посудини. Нарешті, залежно від культурного рівня публіки сидіння тролейбуса можна встановити різних моделей, від м’яких до антивандальних..

— На БКМ-321 ми зупинилися тому, що ця машина зараз – найбільш пророблена, надійна й масова, — пояснює вибір головний конструктор Чернігівського автозаводу Сергій Кочетов. — Це модель третього покоління тролейбусів, її виробництво в Білорусі налагоджено з 2008 року. Наступні розробки 4-го й 5-го покоління поки проходять випробування, але до масового виробництва ще не готові. Модель БКМ-321 принципово відрізняється від тролейбусів, що експлуатуються в містах СНД, застосуванням асинхронного двигуна змінного струму. Такий двигун уперше серед виробників тролейбусів застосований на «Білкомунмаші». У порівнянні з двигуном постійного струму він забезпечує скорочення споживання електроенергії до 35% і, крім того, на відміну від традиційного, не має потреби в обслуговуванні. У кабіні водія — щити з електронним устаткуванням, що зчитує швидкість тролейбуса, кількість споживаної електроенергії, управляє дверима,

У перспективі — українське громадянство

струмознімачами. Є можливість задіяти систему рекуперації — повернення електроенергії в мережу, але наші мережі ще не пристосовані для використання такої енергозбережної технології. Обслуговування електроніки вимагає спеціального навчання персоналу й поліпшення ремонтносервісних служб депо. У новому тролейбусі посилено систему захисту від ураження струмом. Як тільки електронне обладнання зафіксує витік струму на корпус, двері на зупинці не відчиняться, поки тролейбус не буде автоматично знеструмлено. Модель БМК-321 презентується для всієї України, тому після демонстраційного рейсу в Чернігові тролейбус відправився в Севастополь. Для його експлуатації в гірських умовах Криму розроблені й можуть бути замовлені додат-

Зараз на Чернігівському автозаводі оснащують цехи, де складатимуть нові тролейбуси й, можливо, іншу техніку. На першому етапі виробництва намічене крупновузлове складання з білоруських комплектувальних. Українська складова — підставки для сидінь, поручні, перегородки, обшивка. На другому етапі частка вітчизняного виробництва зросте, кількість українських комплектувальних збільшиться. Кінцева ж мета спільного проекту — стовідсоткове виготовлення кузова до кінця червня 2011 року, антикорозійна обробка, фарбування й складання на площах Чернігівського автозаводу. У підсумку спільний тролейбус складатиметься з українського кузова й трансмісії й білоруського електроустаткування з локалізацією вітчизняного виробництва не менше 51%. У планах — щомісячний випуск 25—30 машин. Чернігівський тролейбус змінить ім’я «Сябр» («Друг») на марку «Еталон-Білкомунмаш». Чернігову нове виробництво принесе постійні замовлення, 400 нових робочих місць, у тому числі для висококваліфікованих електриків і електронників, плюс робочі місця на супутніх виробництвах і податки в скарбницю.

8

№ 47 (151)

30 листопада 2010 року

Знаю, як Наука

«Лікування» пластиком

Безмежний розум

На міжнародній виставці «Машпром-2010» у Дніпропетровську вчені України та Угорщини представили нові технології полімерного ремонту

Міжнародне співробітництво України у сфері науки та інновацій: бонуси й мінуси Валентина ВЛАДИМИРОВА

Володимир ОТРОЩЕНКО Металополімерні матеріали (МПМ) усе більше застосовуються в судноремонтній і ливарній індустрії, авто- і верстатобудуванні, для відновлення складних конструкцій і деталей.

Під час лиття чорних і кольорових металів у виробах утворюється безліч різних дефектів — раковин, мікропор, мікротріщин. Вони порушують цілісність поверхні — псують її зовнішній вигляд і не дозволяють виконувати задані функції. Як розповів Ласло Молнар із Мишкольцького технічного університету (Угорщина), є різні методи усунення цих дефектів, однак їхнє застосування обмежене. Наприклад, для затвердіння просочувальних сполук потрібна підвищена температура, а для їхнього глибокого проникнення в проблемні зони необхідно піддати виріб високому тиску. Крім того, після зарівняння раковин на поверхні лиття з’являються ділянки, відмінні від фактури основного матеріалу. Ці недоліки змушують ливарників шукати інші методи реанімації виливків. Нові багатокомпонентні полімери чудово приховують пори й невеликі тріщини в металевих виливках, надійно захищають вироби від корозії навіть за температури у кілька сотень градусів. Ефект від застосування металопластикових композицій ще більший: вони заливаються в раковину на поверхні виливка і після затвердіння не тільки зовнішньо усувають дефект і можуть оброблятися разом із виробом, а й здатні витримувати типові для нього експлуатаційні навантаження. Для більш щадного й дешевого ремонту цілісності й

герметичності виливків найефективніші полімерні однокомпонентні сполуки, які дозволяють закупорити мікропори й таким чином повернути виробу непроникність. Для цих же потреб застосовують анаеробні сполуки, які тверднуть лише в мікротріщинах без доступу повітря. Але на поверхні виробу вони не застигають і тому не утворюють єдиної герметизувальної системи. Для комплексного вирішення цих проблем на допомогу приходять полікомпонентні металополімери (ПКМП). Ці матеріали, а також технології їхнього застосування розроблені вченими Мишкольцького технічного університету й Приазовського гірничо-технічного університету (ПГТУ, м.Маріуполь) у співдружності з німецькою фірмою «Діамант-металопластик».

– Якість і надійність, забезпечувані новими технологіями, наочно демонструє такий приклад, – розповідає заступник кафедри механічного обладнання заводів чорної металургії ПГТУ професор Анатолій Іщенко (на знімку). — У Маріупольському порту 11 років тому відновили матеріалом дихтолстандарт алюмінієвий резервуар із мікротріщинами, що утворилися в результаті неякісного зварювання. За ці роки герметичність шва жод-

ного разу не була порушена. Завдяки спеціальній «повзучій» домішці дихтол проникає в усі мікротріщини, і вже через короткий час деталь може витримувати тиск до 90 атмосфер. Нові ремонтні засоби не тільки герметизують тріщини, а й утворюють на поверхні виробу захисне антикорозійне покриття. Завдяки цьому подвійному впливу дихтол застосовується на польських і угорських заводах із випуску складних виливків для автодвигунів. А дихтол-макро використовували в конструкції моста Зюйдбрюкке в Кельні (ФРН) для створення нівелювального й герметизувальнго шару між елементами прогонів і його опор. Ще один клас матеріалів, створений ученими з України, Угорщини та Німеччини, — пластикметал, яким можна, як рідким металом, залити порожнини раковини.

— Ці двокомпонентні ПКМП після полімеризації виглядають зовні так само, як і основне тіло виробу, навіть знайти дефектне місце не завжди вдається, — говорить Анатолій Іщенко. За допомогою полімерів зараз ремонтують обладнання різного призначення й умов роботи. На підприємствах ГМК та енергетики України пластикметалом і дихтолом негайно реанімують транспортерні стрічки, які дістали дефекти під час експлуатації. Маріупольські вчені не тільки створюють і впроваджують металополімерні матеріали, а й учать виробничників використовувати їх ефективно, проводячи спільно з фахівцями з Угорщини та ФРН семінари для українських ливарників і механіків.

—Монохроматичне джерело рентгенівського випромінювання вигідне тим, що його потужність нижче, ніж наявних апаратів аналогічного призначення, — говорить заступник

новку, а в 2011-му її передадуть медикам. А в Харківському національному університеті радіоелектроніки діє Центр інновацій «Майкрософт». Студенти можуть набути тут досвіду, необхідного для роботи у великих компаніях, що спеціалізуються на розробці програмних продуктів.

— Наше головне завдання — допомогти талановитій молоді у сфері інформаційних технологій знайти інвесторів і впровадити їхні ідеї й наробітки в життя, —

генерального директора ХФТІ Іван Карнаухов. — Доза опромінення пацієнта буде знижена в сто разів, а чутливість апаратури підвищиться. Лікарі зможуть розглянути новоутворення розміром лише один кубічний міліметр і вчасно почати лікування, тоді як зараз можна побачити пухлину приблизно в один кубічний сантиметр. Створення рентгена фінансується з держбюджету України тільки наполовину. Решта (200 тис. євро на рік, на які купуються встаткування й матеріали) припадає на грант програми «НАТО — за мир». Цього року планується запустити експериментальну уста-

заявив генеральний директор компанії «Майкрософт Україна» Дмитро Шимків. А от співробітництво українських учених з інноваційним центром «Сколкове», у рамках якого планується створення біля Москви ультрасучасного науковотехнологічного комплексу з розробки й комерціалізації нових технологій, реальністю ще не стало. Однак керівництво російського мегапроекту активно залучає до роботи вчених із різних країн, і Україна, швидше за все, не залишиться осторонь. Президент фонду «Сколкове», відомий російський бізнесмен, виходець із України Віктор Вексельберг заявив,

що буде радий участі в проекті українських учених та інноваційних компаній. За його словами, українці мають певні переваги для участі в спільній роботі з росіянами.

— Ми добре знаємо, що Україна, як і Росія, має дуже непогану вищу школу. У неї високий інтелектуальний потенціал, тому в України, як, може, в жодної іншої країни, є шанс разом із нами реалізовувати певні проекти, — говорить Віктор Вексельберг. – Компанії, які поки не розміщені на території «Сколкового», але робота яких відповідає критеріям проекту, можуть одержати преференції від російського уряду вже зараз. За словами В. Вексельберга, з української сторони є пропозиції ініціативних груп з питань співробітництва, і всі вони схвалюються. У той же час керівники вітчизняних технопарків переконані, що таке співробітництво обернеться для України «відпливом інтелекту», і закликають владу інвестувати в розвиток вітчизняної науки.

— Що матиме Україна, якщо її вчені їхатимуть працювати в Росію? Нічого!

— заявив директор технопарку НТК «Інститут монокристалів» НАН України Олег Шишкін. — Нам треба створювати свою систему бізнес-інкубаторів, венчурних фондів і забезпечувати держпідтримку на всіх етапах, у тому числі щодо податкових пільг й забезпечення кредитами. На думку вченого, починати треба зі створення необхідної законодавчої бази, після чого й з’являтимуться вітчизняні інноваційні центри.

Данії, Чехії та США», — наголосив Калапа. Порошкове фарбування — це технологія нанесення фарби на деталь, переважно на метал. От тільки фарба тут не проста й метод її нанесення теж. Це порошок, який складається зі смоли, пігментів і різних домішок, які впливають на рівномірність розливу та утворення плівки відповідної товщини. Усе починається з підготовки деталі, її хімічної та механічної очистки. Способів нанесення «порошку» на поверхню досить багато. Найпоширенішими вважаються електростатичний та трібостатичний. Назва пов’язана із принципом створення статич-

ного заряду на порошковій фарбі. Заряджені частинки немов прилипають на металічну деталь і тримаються там до запікання виробу за температури від 140°C до 200°C. Порошкове фарбування забезпечує високу опірність дії ультрафіолетових променів, хімічну стійкість та хороші механічні властивості. Нові технології міцно приживаються на «Червоній зірці», де добре розуміють, що, виготовляючи сівалки дідівськими методами, місця на світовому ринку не здобудеш. Нині продукція кіровоградського підприємства успішно суперничає з аналогічними виробами в СНД та країнах Азії.

Учені ННЦ «Харківський фізико-технічний інститут» (ХФТІ) створюють дослідний монохроматичний рентген для діагностики різних захворювань за участю фахівців Росії, Німеччини, США й Нідерландів.

Порошковий дебют Провідний виробник сільськогосподарської техніки першим в Україні впровадив найсучасніший спосіб фарбування деталей Анатолій АВДЄЄВ У кіровоградському ВАТ «Червона зірка» запустили нову лінію для нанесення на деталі сільськогосподарських машин порошкових фарб. Із такої нагоди на підприємство завітали голова Кіровоградської облдержадміністрації Сергій Ларін і Олександр Саінсус, який не-

щодавно став міським головою Кіровограда.

Голова правління — генеральний директор «Червоної зірки» Сергій Калапа зазначив, що це обладнання ще не має аналогів в Україні. Саме таким способом фарбування користуються провідні світо-

Голова Кіровоградської ОДА Сергій Ларін відкриває нову фарбувальну лінію. Ліворуч — міський голова Кіровограда Олександр Саінсус

ві виробники сільськогосподарської техніки. «Лінія повністю автоматизована, економічна, екологічно безпечна, забезпечує комфортні

умови праці персоналу та високу якість фарбування деталей. Вона укомплектована обладнанням виробництва провідних світових компаній

9

№ 47 (151)

30 листопада 2010 року

Фарватер Наука

Вантажте інвестиції контейнерами Одеський морпорт має всі шанси першим скористатися змінами в митному законодавстві Олена ГЕРАСИМОВА Керівництво Одеського морського торговельного порту ініціювало введення спрощеної процедури митного огляду вантажів. У свою чергу Держадміністрація морського й річкового транспорту запропонувала відновити дію знижок на роботи із транзитними вантажами у вітчизняних портах. Ці заходи й реалізація інвестпроектів дозволять вивести роботу Одеського МТП на якісно новий рівень.

відкоригували й схвалили, Держадміністрація морського й річкового транспорту має підготувати проекти відповідних нормативних актів. А після їхнього затвердження в Мінтрансзв’язку й узгодження у всіх профільних інстанціях вони будуть надані Кабміну. ДП «Одеський МТП» розташований у південнозахідній частині Одеської

введення стимулів більш ніж доречне. Рік тому Мінтрансзв’язку встановило 50-відсоткову знижку на роботи із транзитними вантажами, яка діяла з 1 жовтня 2009-го до 30 вересня цього року. У результаті обсяг транзитного вантажопотоку в портах України зріс на 9 тис. тонн. Якщо преференції в 2011 році буде відновлено, то, за прогноза-

строками завершення в 2012 і 2013 роках відповідно. Перший із цих проектів уже реалізується. Одеський МТП і компанія «Гамбург порт консалтинг-Україна» уклали угоду, відповідно до якої партнери фінансують проект нарівно. Українська сторона забезпечить спорудження причальної лінії й поглибить дно в акваторії до 16 м, а німецька — проведе будівни-

затоки на штучно утвореній території площею близько 110 га. Це один із небагатьох українських портів, розрахованих на роботу майже з усіма типами вантажів. Незважаючи на те, що його потужності дозволяють щорічно обробляти близько 40 млн тонн вантажів (більше 14 млн тонн сухих і понад 24 млн тонн наливних), у січні—жовтні нинішнього року підприємство пропустило лише 20,56 млн тонн. У самому порту причиною недостатньої пропускної здатності вважають відсутність механізмів вирішення багатьох проблем під час циркуляції вантажів, а також ситуативні чинники. На думку його представників, зниження обсягів вантажопотоків є результатом політики уряду зі стримування експорту зерна, яка призвела до зменшення обсягів його перевалки в ОМТП на 47,7%. Упали обсяги обробки чорних металів — до 27% і рудних вантажів — до 23,5%, а також нафтопродуктів, рослинних і технічних мастил у діапазоні 23—30%. Утім, перевалка наливних вантажів зросла на 5%. Обробка сирої нафти збільшилася на 22%, а скрапленого газу — на 7%. Відновилися обсяги таких вантажопотоків, як цукор-сирець і контейнери, де зростання становило 66,8 і 40,4%. Однак очевидно, що ОМТП працює не на повну силу. А тому

ми портовиків, цей показник збільшиться на порядок. Саме тому Держадміністрація морського й річкового транспорту подала в Мінтрансзв’язку проект наказу, відповідно до якого з 1 січня 2011-го знижки на обробку транзитних вантажів у розмірі від 18 до 50% залежно від їхніх видів буде відновлено. «Цей крок не тільки збільшить обсяги перевезень транзитних вантажів у напрямку українських портів, а й істотно підвищить рівень їхньої рентабельності», — відзначає міністр транспорту та зв’язку Костянтин Єфименко. Це залучить у вітчизняні порти довгоочікуваних інвесторів.

цтво північного й південного берегоукріплень, з’єднавши новий причал з існуючою дорогою до транспортної естакади, і оснастить термінал всією навантажувальною технікою. Роботи почалися в серпні й завершаться до кінця наступного року. Одеський порт зможе приймати й обслуговувати великотоннажні судна, хоча й не максимального дедвейту. При цьому можливості контейнерних терміналів із обробки вантажів зростуть до 1,2 млн TEU на рік. Тобто в результаті підприємство матиме найглибоководніші причали, а також найбільші й найсучасніші контейнерні потужності в Україні. Що ж до спорудження універсальних терміналів на Андросовському молу й у Практичній гавані, то поки в середині жовтня порт оголосив тендер на вибір банку для залучення непоновлюваної кредитної лінії на суму $142 млн. Це приблизно 2/3 загального обсягу необхідних інвестицій. За умовами тендера, дія кредитної лінії охопить 2011 рік. Зараз фахівці ОМТП вивчають пропозиції учасників і найближчим часом оголосять переможця. Відразу кілька потенційних партнерів-інвесторів виявили зацікавленість у розширенні співробітництва з Одеським МПТ. Наприкінці вересня його відвідала делегація посольства Китай-

Докладно

Робимо знижки, панове! У листопаді відбулося засідання міжвідомчої комісії з розробки пропозицій із внесення змін у митне законодавство. До складу комісії, створеної за клопотанням Одеського МТП, увійшли представники Державної митної служби, Державної податкової адміністрації, Міністерства економіки, СБУ, служб прикордонного, фітосанітарного, екологічного та ветеринарного контролю, а також ДП «Іллічівський МТП» і «Маріупольського МТП». Головна її мета — виробити спрощені процедури огляду вантажів у портах. Начальник служби логістики та комерційної роботи ОМТП В’ячеслав Вороной: «Фахівці порту зібрали всі проблеми, які нагромадилися за останні роки, проаналізували їх і, відповідно до рекомендацій американського проекту «Локальні інвестиції та національна конкурентоспроможність», у якому порт брав участь у 2008—2009 роках, розробили шляхи їхнього вирішення. Насамперед ідеться про зниження кількості й скорочення часу оглядів транзитних та імпортних вантажів, а також контейнерів, які надходять на внутрішні митниці; про створення сприятливих умов для роботи із транзитними вантажами в так званому режимі трансшипменту, тобто без оформлення митної декларації, для обробки суден у режимі «вільної практики» і про багато інших способів. Результати цієї роботи й обговорювалися на міжвідомчій комісії». У червні Верховна Рада ухвалила закон «Про транзит вантажів», який легалізував режим трансшипменту. Однак на практиці з’ясувалося, що цього недостатньо. За підсумками засідання міжвідомчої комісії в листопаді, де наробітки адміністрації Одеського порту

Якщо розібратися

До нас приїхав, до нас приїхав... У лютому в постанові Кабміну затверджено декілька проектів із залучення інвестицій у найперспективніші вітчизняні порти. Документ включав розвиток потужностей на Карантинному молу Одеського порту загальною вартістю 3,85 млрд грн і терміном здійснення до 2012 року. Передбачено будівництво універсальних терміналів біля причалу №35 Андросовського молу й у районі Практичної гавані ОМТП із обсягом інвестицій на рівні 290 млн грн і 1,4 млрд грн і

ської Народної Республіки в Україні. Начальник Одеського порту Микола Павлюк назвав конкретні проекти, у втіленні яких може взяти участь китайська сторона. Візитери висловили готовність оснастити ОМТП китайськими контейнерними лініями, а також фінансувати спорудження перевалочних комплексів для металургійної сировини та інших видів вантажів, що йдуть із країн СНД і Європи в Південно-Східну Азію й назад. У середині жовтня Микола Павлюк прийняв посла Південно-Африканської республіки в Україні Деларея ван Тондера. Одеський порт традиційно розвантажує судна із цитрусовими й невеликими партіями руди, що надходять звідти. Південноафриканська сторона зацікавлена в перевалці через нього набагато ширшої номенклатури вантажів. Ішлося про налагодження транзитного вантажопотоку контейнерів, що тепер може проходити через Україну в режимі трансшипменту. А на початку листопада в Одесі побувала делегація південнокорейського агропромислового концерну Lotte Group. Концерн об’єднує п’ять бізнес-груп, що спеціалізуються на виробництві й торгівлі продуктами харчування, реалізації нафтохімічних продуктів та інших видів діяльності. Начальник відділу розвитку й зовнішніх зв’язків ДП «ОМТП» Михайло Шапошников ознайомив гостей із основними напрямами діяльності порту і його структурою. Представники Lotte Group хочуть інвестувати в будівництво на базі ОМТП зернового термінала для забезпечення стабільного експорту українських зернових в Азію й на інші закордонні ринки.

Упритул

Вигідна справа Поки керівництво порту не розголошує деталей жодного із трьох вищезгаданих проектів, однак дає зрозуміти, що перспективи їхнього втілення цілком реальні. На це вказує, по-перше, те, що економіки країн, що розвиваються, які інтенсивно зростають, незважаючи на кризу, потребують нових способів транспортування вантажів. Подруге, потенційні інвестори із цих країн всерйоз заговорили про розширення співробітництва саме на тлі ініційованого керівництвом порту й владою встановлення режиму пільгового й спрощеного транспортування транзитних вантажів. Словом, працюючи в напрямку розвитку портових потужностей, Україна, зрозуміло, матиме від цих обставин чималу вигоду.

Дунайський «туш» Олег ВАСИЛЕНКО На підхідному каналі глибоководного суднового ходу (ГСХ) Дунай — Чорне море завершено спорудження загороджувальної дамби. Про це повідомив міністр транспорту та зв’язку України Костянтин Єфименко. Повна довжина дамби — 2730 м, а загальна довжина ходу каналом — 172,36 км. Будівництвом об’єкта займалося державне підприємство «Дельта-Лоцман» із Миколаєва. Утім, фактично роботи були зроблені ще наприкінці жовтня. Таким чином, ще один етап одного з наймасштабніших транспортних проектів часів незалежності завершено. За словами директора ДП «Дельта-Лоцман» Олександра Голодницького, наразі глибина дна морського підхідного каналу дозволяє приймати судна з осадкою до 5,85 м, однак на Дунаї є ділянки з меншими глибинами (перекати), тому для суден установлене обмеження в осадці до 5,5 м. Вирішенню цієї проблеми буде присвячений наступний етап будівництва, запланований на 2011 рік. Глибоководний судновий хід Дунай —Чорне море після проведення днопоглиблювальних робіт зможе пропускати кораблі з осадкою 7,2 м. Правда, тут доведеться знов усерйоз «пободатися» з румунами, оскільки ми змушені до них звернутися за узгодженням на роботи в русловій частині Дунаю. Поки дозволу на це Бухарест не дав. Як відзначив Костянтин Єфименко, ведеться робота з організації спільних комісій з питань судноплавства на спільних ділянках ріки. Об’єкт же для України, та й для всієї Східної Європи, вельми важливий. Український глибоководний судновий хід перевищив не тільки власні показники з кількості суднопроходів з моменту поновлення навігації, а й сусіднього румунського Сулинського каналу. За рік тут пройшло майже на третину більше одиниць транспорту, ніж Сулинським каналом. А 11 листопада поставлений і зовсім абсолютний рекорд — 19 суден протягом доби. Подальші роботи із завершення українського проекту, переважно днопоглиблювальні, дозволять також убезпечити судноплавство, що буде немаловажним козирем для залучення судновласників. Серед плюсів українського ГСХ— зручне сполучення з Чорним морем, цілодобовий двосторонній рух рукавами Дунаю й набагато вигідніші тарифи, ніж у сусідів, — до 60% економії.

10

№ 47 (151)

30 листопада 2010 року

Технології

Водень із підземелля

Тим часом

130 років на докази

Паливо майбутнього видобуватимуть за допомогою газифікації вугілля безпосередньо в шахтах

новлених під землею. Зразки газів надходили безпосередньо з місця реакції. Хімічний аналіз здійснювали методом хроматографії. Комп’ютер обробляв дані й будував графіки процесів. Це дозволило легко визначити, з якими сполуками мають справу вчені. Здебільшого це були суміш вуглеводневих сполук, вуглекислий газ, водень, азот, кисень і деякі домішки, наприклад, сполуки сірки. Ці виміри були ключовим елементом досліджень, бо в процесі ПГВ виділяється багато вибухонебезпечних газів. На поверхні виміри проводили хіміки і геологи. Хоча вхід у шахту ретельно запечатаний, дослідники побоювалися, що деякі гази можуть просочитися крізь пористий ґрунт, адже процес газифікації проходить на глибині лише два десятки метрів. Також у розпорядженні вчених був георадар, щоб із поверхні стежити за процесами в шахті. Він фіксував зміни структури земної порожнини, де відбувалася газифікація. Експеримент підтвердив можливість отримувати паливні гази під час ПГВ. Витоків шкідливих речовин зафіксовано не було.

Ідея підземної газифікації твердого палива була висунута ще у 1880 році Д. І. Менделєєвим. Перший проект її реалізації запропонував у 1912-му британець Вільям Рамсей, але втілити його не вдалося. У 20-х роках ХХ століття професор НГУ Олександр Терпигорєв сформулював основні принципи роботи підземних газогенераторів. Він брав активну участь у будівництві та промисловій експлуатації перших станцій «Підземгаз» в Україні — на Лисичанському кам’яновугільному родовищі. Професор кафедри підземної розробки родовищ НГУ Олег Колоколов удосконалював теоретичні основи ПГВ і розробляв пілотні проекти їх упровадження. Але все упиралося в кошти. У 2007 році послідовники Терпигорєва та Колоколова почали співробітництво з Головним інститутом гірництва (Польща). Справа зрушила з місця, коли дніпропетровським і польським ученим удалося переконати Європейський Союз у тому, що ця технологія є перспективною. За кордоном перші проекти з підземної газифікації вугілля проведені в 1946 р. в Алабамі (США), у 1947 році – в Італії. Але з середини 1970 років інтерес до ПГВ зменшився — метод не витримував економічної конкуренції з традиційним видобутком вугілля. Утім, на початку XXI століття технологія знов набула актуальності. Експерименти з ПГВ проводяться у США, Індії, Австралії. А в Китаї вже працюють 10 промислових станцій підземної газифікації вугілля.

— Після розробки в 1997 році Комплексної програми розвитку вітроенергетики України й введення спеціального тарифу на електроенергію вдалося налагодити виробництво турбін у НВО «Південмаш». Відтоді виготовлено 774 машини потужністю 100 кіловатів. Можна сказати, що вони майже на 100% українські, бо всі деталі виготовлялися в нас у країні, імпортували тільки матеріал для лопатей. Зараз турбіни працюють на декількох станціях: Донузлавській ВЕС — 101 вітроелектрогенератор, Мирновській — 160, Тарханкутській — 170, Новоазовській — 211.

Нові перспективи з’явилися у 2002 році, коли уряд дійшов висновку, що Україні потрібна потужніша й сучасніша вітроелектромашина. «Уінденерго» придбала ліцензію в бельгійської фірми «Турбоуінд» на генератор потужністю 600 кіловатів, що виробляє в середньому 1,5 мільйона кіловатів електроенергії на рік. Уже випущені 22 такі машини, близько 40% деталей у них — українського виробництва. До речі, 600-кіловатна турбіна коштує за кордоном 3,7 млн євро без ПДВ, українська — приблизно стільки ж, але із ПДВ. Термін окупності машини за «зеленим» тарифом — близько семи років. За великого терміну окупності зацікавленості інвестувати в них не буде. На думку В. Кононенка, побудовані з 100-кіловатних турбін станції так і не набрали проектної потужності — комплектувати їх треба 600-кіловатними генераторами.

Валентина Шабетя Початок на стор. 1

Коли пожежа у лаві – на користь Які ідеї досліджував експеримент і що таке підземна газифікація вугілля, розповідає його учасник, доцент кафедри підземної розробки родовищ НГУ Роман Дичковський.

– Учені прагнули застосувати технологію видобування вугілля радикально новим способом із отриманням палива для енергетики, а також сировини для хімічної промисловості. Із цією метою задіяли технологію шахтної свердловинної підземної газифікації вугілля (СПГВ). У вугільний пласт безпосередньо в шахтних умовах подавали дуттєву суміш із кисню, водневої пари й інших газів. Сам процес відбувався за температури 1000–1100°С. Причому під час запалення пласта температура вугілля доводилася до 1600°С. У пласті фактично немає відкритого полум’я, а відбувається процес «зжарення» твердого пального. Це і є так звана підземна газифікація вугілля. Слід сказати, що дніпропетровці — піонери цього методу. Уперше термін «СПГВ» було використано у працях професора кафедри підземної розробки родовищ НГУ Миколи Табаченка. Суть технології полягає у бурінні вертикальних, похилогоризонтальних або горизонтальних свердловин по вугільному

пласту. Далі провадиться розпалювання та запуск геореактора під землею та створення керованого вогневого вибою з окислювальною та відновлювальною зонами. Це дозволяє отримувати суміш горючих газів із подальшим їх використанням як джерела енергії та хімічної сировини. Замкнутий цикл підземної газифікації вугілля дає можливість вирішити актуальну екологічну проблему утилізації та переробки димових газів та відходів енергетичних підприємств. У НГУ розроблена технологічна концепція такого енергохімічного підприємства з урахуванням геологічних та техногенних чинників. Особлива увага приділяється безпеці й створенню екологічно чистого циклу в процесі утилізації та переробки димових газів, шламу і золоуносу. Ще один учений цієї ж кафедри — доцент Володимир Фальштинський розробив технологію герметизації підземного газогенератора та проект комплексної геореакторної системи. Також створено технологічні схеми когенераційного підприємства з виробництва електричної, механічної й теплової енергії від одного джерела палива — газу ПГВ на базі вільно-поршневих агрегатів та акумуляторів тепла. Фахівці НГУ модернізували процеси газифікації малопотужних, тонких вугільних пластів, комплексного видобування та переробки хімічних речовин із вугілля на промисловому майданчику шахти.

Якщо розібратися

Потрійний ефект ПГВ орієнтована на отримання трьох основних газів: метану, вуглекислого газу та водню, а також на видобування великих обсягів хімічної сировини. Крім фенолів, аміачної води, у газовій суміші містяться сполуки рідкісноземельних та благородних металів. Відсоткове співвідношення газів залежить від багатьох факторів. На шахті «Барбара» підземна газифікація мала на меті максимальне отримання водню, який вважають паливом майбутнього. Завдання складне й ризиковане. В експерименті частка водню досягала майже 50%. Фінансові затрати виявились суттєво нижчими у порівнянні з технологією електролізного отримання цього газу. Оскільки дослідження проводили у рамках виробничоекспериментальної установки, водень не відокремлювали від інших газів, і вся суміш йшла на виробництво електроенергії в газових турбінах. Було доведено, що підземна газифікація підвищує економічну ефективність вуглевидобутку, дозволяє значно полегшити важку й небезпечну працю шахтарів, а також задіяти запаси вугілля, сконцентровані в некондиційних пластах і покладах, розробка яких неможлива або неефективна. Вельми перспективне використання газів і продуктів газифікації вугілля в хімічній

У єдиному пориві вітру На 2030 рік Україна має намір до 15% електрики одержувати від альтернативних джерел енергії. Що можуть уже сьогодні запропонувати для втілення цього задуму українські розробники? Анатолій ЛЕМИШ Проблемам розвитку «зеленої» енергетики в нашій країні були присвячені виставка GreenExpo, яка відбулася наприкінці жовтня в Києві, і проведена в її рамках конференція «Нові проекти вітроенергетики України». Серед учасників — представники Мінпаливенерго, фірм, які виробляють вітрогенератори й будують вітроелектростанції, а також експерти.

Нове світло Криму Безперечний лідер української вітроенергетики — АР Крим.

—Традиційна електроенергетика переважно вичерпала можливості для свого розширення, — переконаний перший заступник міністра палива та енергетики АР Крим Іван Зосимов.

— Більш перспективним та екологічним стає використання поновлюваних ре-

сурсів —сонячної енергії й вітру. У Криму ми сприятимемо розвитку саме цих чистих джерел, оскільки позиціонуємо нашу республіку як зону відпочинку. До того ж у Кримського півострова найбільший в Україні потенціал для розвитку вітроенергетики. Зауважу: сьогодні цей сектор досить привабливий для інвесторів у зв’язку з ухваленим Законом «Про «зелений» тариф», який забезпечує найоптимальніші в Європі умови й гарантії інвестицій в екологічно чисту енергетику...

Роман Дичковський (ліворуч) і Володимир Фальштинський (праворуч) разом із польським колегою Єжі Свядровським під час підготовки до експерименту на шахті «Барбара»

промисловості для одержання сірки, аміаку та метанолу. Газ ПГВ набагато дешевший від природного, не потребує додаткової підготовки та є енергоресурсом для отримання теплової та електричної енергії безпосередньо на місці видобутку. Продукти його згоряння не містять окису вуглецю, твердих частинок, сірчистого ангідриду, мають дуже незначну складову окислів азоту. За словами Романа Дичковського, українські й польські вчені сподіваються, що їм удасться вдосконалити цей метод — максимально збільшити видобуток чистого водню й мінімізувати утворення інших газів.

Упритул

Як проводився експеримент На шахту «Барбара» доставлялася цистерна з рідким киснем, яким наповнювали спеціально обладнаний герметичний басейн. Там він поступово випаровувався, перетворюючись на газ, який через трубопровід вдувався до місця вугільних покладів. Спостерігали за перебігом експерименту за допомогою датчиків та відеокамер, встаВнесок вітроенергетики в електропостачання Криму вже відчутний: завершується монтаж ВЕС у Бахчисарайському, Радянському й Білогірському районах, близькі до реалізації проекти в Ленінському районі. За словами І. Зосимова, програма-мінімум — до 2015 року зробити Крим незалежним від енергосистеми України, а в перспективі керівники республіки бачать його головним у країні експортером електроенергії.

Ліцензії — їхні, турбіни — наші Київська компанія «Уінденерго», виробник великих вітродвигунів, представила на виставці GreenExpo уже реалізовані й близькі до завершення проекти будівництва ВЕС.

— Ще в 1994 році ми купили ліцензію на американську 100-кіловатну турбіну, — говорить заступник генерального директора компанії Віктор Кононенко.

№ 47 (151)

30 листопада 2010 року

11

Технології

Спалювати газ «за наукою» Інноваційна струминно-нішева технологія спалювання палива, розроблена українськими вченими, насилу торує собі дорогу Анатолій ЛЕМИШ Коефіцієнт корисної дії газових пальників і котлів можна істотно підвищити, скоротивши при цьому споживання газу та електроенергії, запевняють фахівці київського науково-технічного центру «Флогістон», що входить у консорціум компаній «СНТ» (Київ). Про суть винаходу розповів один із його авторів, технічний керівник проекту, академік Міжнародної академії екології Геннадій Дворцин (на знімку).

Від турбін для літаків — до комунальних котелень Майже весь склад фірми – випускники Київського політехнічного інституту, кафедри енергетичного встаткування теплових і атомних електростанцій. Ще в 1984 році в КПІ під керівництвом Михайла Абдуліна, нинішнього директора «СНТ», почалася робота над створенням принципово нової технології спалювання газу. Вивчали процеси, що відбуваються в камерах згоряння авіаційних і газотурбінних двигунів. Але, крім того, з’ясувалося, що апаратура, застосовувана в котельнях, у печах різного типу, потребує удосконалення.

— Виявилося, що переважна більшість котлів, пальників, печей, що працюють на газі, неефективні, — говорить Г. Дворцин. — Газ, що надходить у гарячу зону, не встигає весь згоріти. Мало

Вітряк біля оселі Крім потужних ВЕС, які займають чималі площі й поставляють енергію в загальну електромережу, в Україні випускаються й працюють малі вітроенергоустановки. Один із вітчизняних виробників цієї продукції — дніпропетровська фірма «Телефан».

— Наша установка «Еней» призначена для забезпечення енергією об’єктів у місцях, де відсутні електричні мережі або ж трапляються перебої в

основі СНТ створено кілька пальникових пристроїв, які можуть застосовуватися в усіх відомих типах вогнетехнічних об’єктів — котлах, печах, сушарках, камерах згоряння тощо. Модернізація печей під установки СНТ, за твердженням розробників, є маловитратною і швидко окупається.

того, що при цьому немає максимально можливої тепловіддачі, та ще й залишки газової суміші, у тому числі чадний газ, викидаються в атмосферу. Тому ми підійшли до оптимізації пальникових пристроїв дуже ґрунтовно. Досліджували сотні типів пальників, і в якийсь момент постало закономірне запитання: чи можна створити єдиний пристрій, здатний у будь-якому пальниковому об’єкті забезпечити оптимальний робочий процес, який використовувався б і в обертових печах, і в котлах, і в металургії? Спільними зусиллями співробітники кафедри сформулювали п’ять принципів нової технології й створили дослідні зразки. Пристрої мали найкращі показники в порівнянні з будьякими іншими пальниками. Уже в 1985 році вчені одержали кілька авторських свідоцтв... Метод назвали струминнонішевою технологією (СНТ). Останні розробки в цьому напрямі — вихрові реактори Абдуліна-Дворцина. На електропостачанні. Це бази відпочинку, фермерські господарства, дачі — говорить директор підприємства

кандидат технічних наук Анатолій Цокур. — Особливість установки — вироблення електричного струму частоти 50 Гц, напруги 220 В безпосе-

Вихрі, зовсім не ворожі

томатики в тому, що електронне настроювання блоку керування не боїться зміни тиску газу в мережі, на що звичайні пальники реагують зниженням тепловіддачі. У нас цього немає. Наша технологія вже є предметом розмов, успішно впроваджено кілька пілотних проектів, зараз готується державна програма енергетичного переозброєння підприємств, де СНТ посідає провідне місце. Однак процеси, що відбуваються в цих пристроях, вийшли за межу знань традиційної науки, тому наші розробки деякі вчені не визнають.

— Чому? Хіба відповідні розділи фізики недостатньо пророблені?

— Так, ми спостерігали в експерименті явища, непоясненні в межах загальноприйнятих фізичних законів. Ці порушення зафіксовані документально. Але технологія працює, що доведено численними дослідами. Отримані результати досить переконливі для того, щоб метод створення вихрових потоків увійшов до числа першорядних застосовуваних у країні енергозбережних технологій. Крім того, за струминнонішевою технологією згоряння не утворюється чадний газ, значно знижені, у порівнянні зі звичайними пальниками, викиди інших

— Геннадію Романовичу, у чому основна ідея вашого винаходу?

— Ми розробили технологію спалювання палива, що ґрунтується на газодинамічній схемі: пальне подається в поперечному режимі в потік окислювача перед вихреутворювачем, що має форму ніші. Звідси й назва — струминно-нішева система. Головна наша «фішка» — створення в цій ніші стабільної вихрової структури. У робочій зоні виникає круговий вихор, у якому відбувається повне згоряння газу й досягається більш висока, ніж за звичайних умов, температура. Пальник СНТ у блоковому виконанні комплектується системою регулювання, у якій використані новітні досягнення науки. Усі регулювальні пристрої пальника мають електричний, а не механічний привід — механіка піддається розбалансуванню. Одна з головних переваг нашої системи ав- Пальниковий пристрій СНТ редньо, без установлення додаткового обладнання — інверторів. Цей струм відразу можна використовувати для живлення побутової техніки.

— Які технічні рішення дозволяють видавати з вітряка струм із такою напругою й частотою?

— Це дві незалежні системи регулювання. Перша — аеродинамічна: за рахунок зміни кута атаки лопатей підтримується стабільна швидкість обертання турбіни 200 обертів на хвилину. Звичайно, цей регулятор не може забезпечу-

Довідка «УТГ» Пільговий — «зелений» — тариф на електрику уведений у 2009 році. Суть його в тому, що держава платить за «зелену» електроенергію більше, ніж за отриману традиційним способом. Різниця значна, що дозволяє альтернативній енергетиці конкурувати із традиційною, яка ґрунтується на спалюванні вуглеводнів. «Зелений» тариф має кілька градацій залежно від того, на яких підприємствах і якому методі (сонячні батареї, вітродвигуни) отримана електроенергія. За інформацією департаменту технічної політики Мінпаливенерго, серед 74 країн, що використовують енергію вітру, Україна посідає 37-ме місце. На 1 січня 2010 року сумарна потужність українських ВЕС становила 83,7 МВт, причому майже 60% припадає на АР Крим.

вати необхідну стабільність через пориви вітру. Його точність — максимум 30%. Тому паралельно працює інша система — електронна. Мікропроцесор відслідковує частоту обертів, інші параметри й змінює баластове навантаження так, щоб на виході були стабільна напруга й частота. Перша система інтегрована просто в генератор, а друга встановлена в приміщенні, куди входить силовий кабель із вишки. Невеликий блок керування, повністю розроблений фахівцями нашої фірми, дозволяє контролювати процес одержання електроенергії. Конструкція установки оригінальна, усі основні технічні рішення захищені патентами України на винаходи. Захист від буряного вітру автоматичний, за рахунок аеродинамічного гальмування лопатей. Генератор виконаний на постійних супермагнітах, без обмотки збудження. Його корпус установлений на опорно-поворотному механіз-

газів. Тобто метод набагато екологічніший за традиційні.

Упровадити складніше, ніж винайти Це, на жаль, аксіома. Як серед практиків, так і вчених було чимало таких, хто з недовірою поставився до ідей наших винахідників, аж до їх відторгнення. Довелося витримати конкуренцію із західними пальниковими пристроями, оскільки їх просував на наш ринок сильний і вмілий маркетинг. А у вітчизняних учених якийсь час не було коштів не те що на рекламу свого виробу, а й на подальші розробки й виготовлення дослідних зразків. Проте до 2000 року вони все-таки створили пальники, які задовольняли сформульованим ученими принципам. Почалося впровадження СНТ у промисловість України, Росії, Білорусі – більш ніж на 600 об’єктах. Навіть у Польщі є печі, що працюють за київською технологією. На котлах удавалося заощаджувати 15% газу, на печах – до 80%. Тільки за рахунок цієї економії строк окупності проектів – від 5 до 15 місяців.

— Де конкретно працюють ваші пальники?

— Це і об’єкти житловокомунального господарства — більше 40 типів котлів, і малі контактні нагрівачі. Так, ми модернізували ТЕЦ в Одесі. Економія газу становила близько 8 мільйонів гривень на рік. Фактично за 3—4 місяці впровадження СНТ себе окупило. Нашими пальниками обладнані складні об’єкти металургії: завод «Запоріжсталь» перевів весь свій мартенівський цех на СНТтехнологію й заощадив мі, оснащеному електронним стабілізатором орієнтації й закріпленому на оголовку вежі. Ідея стабілізації також є оригінальною й захищена двома авторськими свідоцтвами.

— Які умови необхідні «Енею», щоб він долучився до роботи? І на що він здатний?

— Стартова швидкість вітру, за якої починається виробництво електроенергії, — 4 м/с, робочий діапазон — 5—25 м/с. До «Енея» можуть підключатися будь-які електроприлади сумарною потужністю до 5 кВт, у тому числі лампи, вентилятори, насоси, нагрівачі, джерела безперебійного живлення (ДБЖ). Останні, до речі, слід застосовувати для підключення точної техніки, такої як комп’ютери. Наш вітроелектрогенератор зручний там, де не треба накопичувати енергію, та й вимоги до напруги не надто жорсткі.

— Не завжди й не скрізь в Україні буває вітер по-

близько 16% на газі. Це істотно за його обсягів. Там же були оснащені нашими системами обертові печі, що спалюють по 4 тисячі кубів газу на годину. Тут також мали величезну економію газу. У Донецьку ми встановили свої пристрої на котельні в Пролетарському районі, які до цього взагалі не працювали взимку — старим пальникам не вистачало тиску газу. Після модернізації опалювання в житлових будинках поновилося. Такий же ефект ми одержали в Севастополі, у Камишовій бухті, де була тупикова вітка газопроводу. Узимку тиск у ньому падав, і котельні не могли забезпечувати теплом будинки. У районі виникла соціальна напруженість. Після установки нашої апаратури котельні почали нормально працювати.

— Якщо модернізація пальників за вашим методом окупає себе протягом сезону, то чому в усій Україні найшлося тільки 600 підприємств, що ризикнули впровадити технологію?

— Насправді це дуже багато. Якщо займаєшся реальним упровадженням, то, мабуть, найскладніший момент — домогтися фінансування. Це як біг із бар’єрами, де кожна перешкода вище за попередню. Та й узагалі в Україні до струминно-нішевих пальників дотепер ставляться з недовірою. Тому ми доповідаємо про них на всіх профільних конференціях і виставках, щоб привернути увагу до наших розробок. Урештірешт їх помітили. Наша фірма двічі одержала звання «Лідер паливно-енергетичного комплексу України» — за кращий енергозбережний проект 2006 року і за кращу науково-технічну розробку 2009 року. Але, на жаль, ми не можемо працювати більш масштабно, як на те заслуговує наш метод. над 5 метрів на секунду. У яких регіонах країни реальне застосування таких установок?

— Найкращі умови для використання енергії вітру в Криму, Приазов’ї, Миколаївській, Одеській областях, якоюсь мірою в Карпатах. Реально потужність 5 кіловатів забезпечується за швидкості вітру 11 м/с, за меншої потужність генератора становить 1—2 кВт. Для освітлення й підключення телевізора цього цілком достатньо.

— Скільки коштує вітроелектростанція у власному подвір’ї?

—Базовий варіант «Енея» коштуватиме 7,6 тисячі євро. Сюди входить сам вітряк, у тому числі щогла, і блок керування. Розширений варіант — із накопичувальними акумуляторами та інвертором, що перетворює постійний струм на змінний, — коштує вже близько 10 тисяч євро.

12

№ 47 (151)

30 листопада 2010 року

IT

Олег Проценко: «Технічно здійсненно, фінансово цікаво» Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ Початок на стор. 1

«УТГ» уже порушувала питання про мобільне робоче середовище у зв’язку з конференцією Mobile Work Environment — Time to Start, яка відбулася в травні цього року (див. № 22 від 1 червня ц.р., «Залишіть інженера вдома»). Кількість питань про нову форму роботи тільки збільшується. Відповісти хоча б на частину з них ми попросили провідного українського фахівця в цій галузі, генерального директора компанії PEP worldwide — Ukraine Олега Проценка (на знімку).

— Олеже, недавно компанія «Майкрософт Україна» проводила конференцію керівників компаній фінансової індустрії нашої країни Ukraіne Financial Services Industry, присвячену мобільній ефективності. Ви були одним із провідних доповідачів і запевняли, що час для переходу на нові методи організації робочого процесу вже настав. Які аргументи?

— Дослідна компанія IDC свідчить про те, що до 2013 року в мобільному робочому середовищі працюватиме 35% людей у всьому світі. За статистикою Citrix Online, у США 40% співробітників уже готові до переходу на нову форму роботи. Із них 80% хотіли б працювати за такою схемою. Це світова тенденція, і зміни невідворотні. Навіть ті, хто дуже цього не хоче, однаково будуть змушені рано чи пізно починати перехід. Усі стоять на старті, але ніхто не зважується зробити перший крок.

— У чому переваги міграції на мобільне робоче середовище?

— Зниження видатків, підвищення продуктивності, залучення й утримання талантів. Видатки зменшуються, у першу чергу, за рахунок економії на орендній платі, транспортних видатках і витратах на утримання офісу. Як свідчить практика, продуктивність підвищується мінімум на 15%. Адже сьогодні в середньому мало не третину робочого часу офісний співробітник витрачає на сторонні справи, приміром, коли колеги відволікають його від роботи. А коли вас переривають, ви втрачаєте концен-

трацію. Щоб її відновити, потрібний час. Ще одна проста річ — дорога. Це одна з найбільш стресових для співробітника ситуацій. Після неї він мінімум на півгодини виключений із робочого процесу. Але ж треба ще врахувати час, який кожний (особливо жінки) змушений витрачати на підготовку себе до відвідування офісу. Сумарно тільки через ці чинники кожен співробітник втрачає понад 30 робочих днів у році.

присвяченого пошуку роботи, 83% молодих менеджерів Росії хочуть працювати за гнучким графіком, без прив’язки до конкретного робочого місця. Не тому що їм ліньки виходити з дому, а тому що так вони виконають більше роботи й відповідно більше зароблять. Фірми, які зможуть запропонувати такі умови, одержать величезну перевагу на ринку праці, зможуть залучити й утримати найбільше талановитих фахівців.

— Однак ви не стверджуватимете, що підвищення продуктивності праці відбувається в усіх випадках. Адже багатьом простіше працювати в офісі.

— Безперечно, тут є психологічні моменти. Тому важливо провести грамотну підготовку до переходу на нову систему. Але в той же час, за статистикою, близько 60% співробітників готові навіть втратити в зарплаті, якщо їм дозволять працювати віддалено, за гнучким графіком.

— Постає запитання про ставлення до мобільного робочого середовища керівників, людей старшого покоління. Вони побудували свій бізнес за старими схемами й переконалися на практиці в їхній ефективності. Навіщо змінювати те, що й так начебто успішно працює?

— Зараз усі бізнес-структури розглядають майже виключно проекти, які мають дати результат протягом року. Якщо за цей період видно економічну ефективність — можна працювати, якщо це проект на три роки — ні, адже ніхто не знає, що буде через такий тривалий час. Це робить першорядним питання про стратегічне планування штатів компанії, і відповіді на нього в класичній схемі немає. Мобільне робоче середовище дозволяє моментально збільшити або зменшити штат із мінімальними витратами: не потрібні робочі місця в офісі, а ІТ-інфраструктура легко масштабується за допомогою сучасних хмарних технологій. Від усіх інших інфраструктурних проблем компанія не залежить узагалі — відключення електрики, пробки на дорогах, складні погодні умови тощо вже не мають значення.

— І що це дає в грошовому обчисленні?

— Як я вже говорив, у США приблизно 40% співробітників мають принципову можливість працювати в мобільному середовищі. Якби 80% із них тільки половину часу працювали поза офісом, то за рахунок підвищення продуктивності, приміром, американська економіка одержувала б щорічно 235 мільярдів доларів. А завдяки економії на офісних видатках — ще 124 мільярди. Додаткова економія — зменшення так званого абсентизму, тобто відсутності персоналу на робочому місці з різних причин. За статистикою, переважна більшість співробітників, які не виходять на роботу нібито через хворобу, насправді беруть вихідний для вирішення нагальних домашніх питань. Гнучке робоче середовище дозволяє зменшити абсентизм майже до нуля. Крім того, знижується травматизм і рівень захворюваності в період епідемій.

— Цифри, які ви наводите, стосуються західних країн. Чи не станеться так, що система, яка чудово працює там, виявиться передчасною в Україні?

— За твердженням експертів, у 2001 році світ перейшов від індустріального суспільства до інформаційного. Безперечно, Україна теж частина цього процесу. Тут необхідно враховувати важливий чинник — молодь відіграватиме в економіці провідну роль. І тим, хто виріс на соціальних мережах за тотальної доступності інформації, важко пояснити, чому заради виконання роботи, яку можна зробити вдома, треба кудись їхати. За статистикою провідного російського сайта HeadHunter,

— Це дає й колосальний соціальний ефект у масштабах усієї держави...

— Уявіть собі, що щодня на дороги виходить на 30% менше машин: зменшується зношування дорожнього полотна, завантаження громадського транспорту, знижуються шкідливі викиди в атмосферу. Уряд США розглядає перехід на мобільне робоче середовище ще і як можливість знизити споживання нафти, а отже, залежність від її постачальників. Думаю, не треба говорити, що в Україні ця проблема не менш нагальна. Тому в Штатах у вересні сенат ухвалив закон, який зобов’язує всі державні органи створити кожному держслужбовцю можливість мінімум 20% часу працювати поза офісом.

— Ви знову говорите про США. А що відбувається в нас?

— На жаль, державні органи пострадянських країн стосов-

но впровадження нових технологій перебувають якщо не в кам’яному, то в бронзовому віці. Я знайомий із високопоставленим менеджером у представництві російського державного банку. Він розповідав про те, що там навіть не читають електронну пошту — усе роздруковує секретарка й приносить у вигляді доповідної записки. Можна уявити, скільки праці й часу марнується.

— Соціальна відповідальність бізнесу в наших умовах скоріше абстрактна концепція, а не спонука до дії. Як позначається рішення інфраструктурних проблем на реальних прибутках?

— Візьмемо депресивний регіон, де молодим фахівцям важко знайти роботу. Вони змушені приїжджати у великі центри й просити собі зарплату, яка б покривала вартість оренди житла. У результаті ситуація в регіонах погіршується ще більше, а інфраструктура великих міст ледве витримує додаткове навантаження. Тому навіть виникла така течія — third place, тобто «третє місце», коли співробітник працює не вдома, де може не бути умов, але й не в центральному офісі компанії. У регіонах будуються своєрідні гібриди бізнес-центрів та інтернет-кафе, куди можна прийти й попрацювати. Сучасні технології дозволяють убезпечити корпоративні дані у таких умовах (наприклад, за рахунок «тонких клієнтів» — комп’ютерів, які фактично є просто терміналами доступу, а вся інформація обробляється на сервері компанії). Без перебільшення, це революція в організації роботи. Тепер не треба будувати величезні офіси в центрі міста й звозити туди тисячі людей. Необхідні виключно репрезентаційні офіси з мінімальним персоналом, тільки для представницьких потреб.

— Ви можете показати на конкретному прикладі, що виграє українська компанія від міграції в мобільне середовище?

— Ми розробили спеціальний калькулятор для обрахування економічного ефекту такої міграції. Наведу приклад розрахунків, виконаних для одного з наших замовників. У компанії 300 чоловік. Ми запропонували перевести на нову форму роботи третину персоналу на 60% робочого часу. Навіть за консервативних оцінок збільшення продуктивності праці й скорочення різноманітних витрат економія становить 2,438 мільйона гривень на рік. Відзначу, що розрахунок зроблено на підставі показників конкретної української компа-

нії з урахуванням усіх наших реалій. Є ще одна важлива складова — економія самого співробітника. Це видатки на дорогу, одяг, обіди плюс різні непередбачені витрати. За рахунок цих грошей можна підвищити зарплату співробітникам або, у крайньому разі, просто їх не виплачувати. Ці цифри можуть бути набагато більше, бо в розглянутій компанії досить невеликі зарплати й дуже низька вартість оренди офісу. Так, можливо, за перший рік вся заощаджена сума піде на забезпечення процесу переведення компанії на нові рейки. Начебто власник нічого не виграє. Але він нічого й не втрачає, а вже з наступного року має додатковий прибуток.

— Візьмемо історію розвитку будь-якої української компанії. Як правило, вона починається з невеликого колективу, що працює за неформальними правилами й схильний до мобільного середовища. Але зі зростанням фірми керівництво прагне до більшої регламентації робочого дня, збільшення контролю над персоналом. Вам не здається, що ви хочете йти проти цієї тенденції?

— Це індустріальне мислення. Звичайно, існує інерція організації, але треба виходити за рамки звичного мислення, здобувати нові навички. Переходити від MBWA (management by walking around — керування компанією за допомогою обходу робочих місць) до MBO (management by objectives — керування на базі визначення цілей). Необхідно ставити завдання, мотивувати співробітників на його виконання, постачати їх необхідними ресурсами й відслідковувати процес виконання за контрольними точками. Це не мікроменеджмент у стилі «Що ти там зараз робиш? На, зроби оце», а продумана ефективна система, спрямована на досягнення конкретно визначеного стратегічного результату.

— MBWA — загальна проблема. Дивовижно, як західні компанії, перейшовши на український ґрунт, втрачають всю напрацьовану систему керування.

— Усе тому, що вони не вірять у наш персонал, і, до речі, у багатьох випадках небезпідставно. Тому я й говорю, що треба впроваджувати керування за цілями, змінювати бізнес-навички, змінювати мислення людей. Можливо, починати треба з тих компаній, де працює багато молоді. Тут відіграє роль і вміння керівників чітко ставити цілі, визначати ключові показники ефективності (KPI). Це ціла наука. Адже

насправді в нас менеджери не вміють ставити цілі. На відміну від мрії, мета має бути вимірною й здійсненною. Співробітник має чітко розуміти, що від нього вимагається, а для цього слід правильно ставити й приймати цілі. Плюс часто персонал не мотивований належним чином, не розуміє глобального стратегічного завдання організації. Ніхто не говорить, що буде легко. Процес переходу на мобільне робоче середовище буде навіть болючим. Це дійсно великі зміни. Технічно це здійсненно, фінансово — дуже цікаво, проблема тільки у ставленні до питання. Треба змінювати навички, а це спричиняє не лише організаційні труднощі. Звичайно, на початковому етапі будь-яка людина опирається змінам. Недарма Макіавеллі говорив: якщо ви хочете зробити когось своїм ворогом, спробуйте змінити його звички. Але дороги назад нема.

— Ви можете назвати об’єктивні чинники на підтвердження тези про неминучість переходу?

— Як тільки 2—3 компанії матимуть серйозний економічний ефект, про це всі дізнаються й туди захочуть потрапити висококласні фахівці. Отоді всі схаменуться й почнуть з’ясовувати, що там відбувається. Одержимо ефект лавини. Поки ж усі сидять і вичікують: так, начебто цікаво, але не для нашої компанії, не для наших менеджерів, може, згодом. Але ж уже через рік мобільне робоче середовище прийде до нас із Заходу — і українські компанії знову можуть опинитися на узбіччі прогресу технологій, програвши в конкурентній боротьбі іноземцям через свою інертність і небажання вникнути в суть питання. Крім того, є надія, що влада зрозуміє потенційні економічні вигоди для держави від переходу на мобільне робоче середовище. Адже це величезні гроші, значно більші, ніж суми, які можуть принести в бюджет сьогоднішні спірні зміни в Податковому кодексі, навіть більші, ніж транш МВФ. Щоб обрахувати економічний ефект точніше, потрібні, звичайно, дослідження на державному рівні, але й без них можна говорити, що це мільярди доларів.

— Коли лавина почнеться?

— Дату прогнозувати складно. Я беру період приблизно у два роки. Але я точно знаю одне: потім буде ефект каменів, що котяться. Сьогодні інша динаміка змін. Якщо раніше західні тенденції приходили до нас через п’ять років, то сьогодні, не в останню чергу завдяки Інтернету й цифровим технологіям, цей процес відбувається, як мінімум, удвічі швидше.

13

№ 47 (151)

30 листопада 2010 року

Четвертий рівень

Освітній компас Національний рейтинг університетів — спроба відобразити думку випускників і роботодавців про вітчизняну вищу школу Наталя ПРОВОРОВА Українські рейтинги оцінювання ВНЗ не такі амбіційні, як відомі західні або світові. Але для вітчизняних ВНЗ і вони, певне, будуть стимулом переглянути політику своєї діяльності. А орієнтація на думку роботодавців — кінцевих «споживачів» їхніх послуг — є дуже доречною.

Знай своє місце! Відповідно до національного рейтингу ВНЗ «Компас», цього року кращими стали п’ять київських, один донецький і один львівський університети. В основі розрахунків — чотири критерії. Аналітики враховували думку випускників — наскільки ті задоволені здобутою освітою та можливістю застосувати її в трудовій діяльності. Відповідали 1149 випускників із 234 ВНЗ. По-друге, якість освіти оцінювали роботодавці: на підприємствах респондентами були директори, керівники відділів кадрів і менеджери з персоналу. У цілому опитали представників 990 компаній, які представляють різні сфери бізнесу: оптову й роздрібну торгівлю, видобувну й обробну промисловість, виробництво електроенергії, транспорт, фінансові операції, діяльність у сфері нерухомості, телекомунікацій. По-третє, враховували думку експертів — представників 363 компаній, які залучають на відрядних засадах фахівців певних напрямків. І, нарешті, оцінювалося співробітництво між ВНЗ та компаніямироботодавцями. «Компас» включає три блоки: зведений рейтинг 234 ВНЗ України, за напрямами підготовки й регіональні рейтинги. Лідерські позиції у зведеному рейтингу з минулого року займає Національний технічний університет України «Київський політехнічний інсти-

тут». Поступившись йому двома балами, на другому місці цього року — Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, далі — зі значним відривом —Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана. Четверте місце поділили між собою Національний університет «Києво-Могилянська академія» і Національний університет «Львівська політехніка»; п’яте — Донецький національний технічний університет і Київський національний університет будів-

Київський національний університет (91 бал) і Київський національний економічний університет (89 балів). На другому місці Києво-Могилянська академія (45) і Київський національний торгово-економічний університет (43). На третьому — КПІ (39 балів). У юридичних спеціальим ВНЗ ностях найсильнішим на юривизнана Національна дична академія ім. Ярослава Мудрого (Харків, 95 баіслів). На другому місці — Київський національний уні-

технічний університет «Харківський політехнічний інститут» (20 балів). Серед архітектурно-будівельних спеціальностей перше місце за оцінками всіх груп респондентів посідає Київський національний університет будівництва та архітектури (100 балів). Друга позиція — за Харківським державним технічним університетом будівництва та архітектури (39). На третьому місці — придніпровська державна академія будівництва та архітектури (Дніпропетровськ, 25 балів). Третій напрям «Компасу» — ранжирування вітчиз-

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»

ництва та архітектури. До Топ-18 українських ВНЗ потрапили також ще три київських, три дніпропетровських, два харківських, по одному — луганський, донецький і львівський університети. Інші 216 ВНЗ набрали в загальному рейтингу від 3 до 19 балів. У рейтингу ВНЗ за напрямами підготовки розглядалися спеціальності бізнес-економічні (досліджено 198 ВНЗ), юридичні (90), інженерно-технічні (110), інформаційних технологій (103) і архітектурнобудівельні (36 ВНЗ). Перше місце з підготовки фахівців бізнес-економічних спеціальностей поділили

Довідка «УТГ» Рейтинг українських ВНЗ «Компас» ініційований компанією «Сістем Кепітал Менеджмент» і доброчинним фондом Ріната Ахметова «Розвиток України» у рамках програми «Сучасна освіта». Ідея проекту також підтримана Світовим банком та іншими українськими й міжнародними організаціями. Укладачем рейтингу «Компас» є Київський міжнародний інститут соціології.

верситет (82). Далі йдуть Києво-Могилянська академія (36), Одеська національна юридична академія (30) і Львівський національний університет ім. Івана Франка (17 балів). У рейтингу ВНЗ із підготовки фахівців інженернотехнічних спеціальностей лідирує КПІ (85 балів). На другому місці — Донецький національний технічний університет (47), на третьому — Національний гірничий університет (36). А от безперечний фаворит — Київський національний університет — із цього напряму посідає в рейтингу сьому позицію з результатом 23 бали. Із інформаційних технологій першу позицію рейтингу впевнено тримає Київський політехнічний інститут (100 балів). На другому місці — із помітним відставанням — Київський національний університет (40). Далі йдуть Львівська політехніка (27), Дніпропетровський національний університет (20), Національний

няних ВНЗ у регіональному розрізі. Так, у західному регіоні в рамках рейтингу розглянуті 43, у центральному — 82, у південному — 62, у східному — 47 ВНЗ. У західному регіоні безперечним лідером є Львівська політехніка (90 балів). За нею йдуть Львівський національний університет (55), Івано-Франківський національний технічний університет нафти та газу (27), Національний університет водного господарства й природокористування (19), Державний вищий навчальний заклад «Ужгородський національний університет» (19) і Тернопільський національний економічний університет (18 балів). Рейтинг найсильніших ВНЗ центрального регіону майже дублює загальнонаціональний. Кращим ВНЗ південного регіону можна вважати Національний гірничий університет (Дніпропетровськ, 90 балів), за ним ідуть Дніпропетровський національний університет

(82 бали) і Національна металургійна академія України (також Дніпропетровськ, 68 балів). Серед ВНЗ східного регіону перше місце займає Донецький національний технічний університет (84 бали), друге – Харківський політехнічний інститут (57), третє – Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого (57 балів).

Якщо розібратися

Чий рейтинг рейтинговіший? Світовій практиці оцінювання університетів уже майже тридцять років. Підт ходи до формування рейтингів часто маре ють свій національний колорит. Найпершим є рейтинг американських коледжів і університетів, що складається журналом US U News and World Report. Тут критеріяRep ми є репутація навчальнор го закладу, «якість» абітурізакла єнтів, вимірювана вступним балом, кількістю абітурієнтів із сильних класів, відсотком прийому абітурієнтів тощо, якість викладацьких курсів з огляду на середній розмір класів, заробітну плату та науковий ступінь викладачів, співвідношення кількості студентів і викладачів, а також матеріальне забезпечення закладу. Найвідоміший рейтинг ВНЗ Великої Британії — за версією Times — схожий по суті на американський, але відрізняється більшою чіткістю форми. Він ураховує вісім факторів, кожен з яких має своє значення: характеристики вступників, якість викладання, задоволеність студентів, дослідна діяльність, матеріальне забезпечення, якість випуску. Німецька процедура складання рейтингів наймолодша й разом із тим найбільше відрізняється від класичних. Рейтингові оцінки розраховуються не для навчального закладу в цілому, а окремо з різних спеціальностей. Крім того, німецький рейтинг не визначає конкретного місця університету в ієрархії, а розділяє всі ВНЗ на три групи: кращі, середні й гірші. У межах кожної групи університети упорядковуються за алфавітом. Схоже, український «Компас» взяв за основу саме німецьку модель: у підсумкових звітах і таблицях кожен із охоплених дослідженням університетів може похвали-

тися потраплянням до першої десятки — інших місць у рейтингу просто нема. За таким же принципом оцінюються ВНЗ у межах різних напрямів підготовки фахівців і регіонів їхнього розташування. Тож кожен ВНЗ має три шанси стати кращим у якійсь номінації. І коли читаєш на сторінці якогось позаштатного ВНЗ новину на кшталт «Вітаємо! Наша альма-матер потрапила до десятки кращих ВНЗ України», нема-нема, та й згадається анекдот радянських часів: «Наш спортсмен показав чудовий результат і прийшов до фінішу другим, у той час як його головний суперник — передостаннім». І необов’язково уточнювати, що змагалося двоє...

Тим часом

У глобальному аспекті Загальносвітові рейтинги університетів складені, як кажуть, на будь-який смак. Тут і суто академічний шанхайський рейтинг, що має семирічну історію й під час оцінки робить акцент на дослідну діяльність у сфері науки й технологій. І рейтинг університетів за версією «Таймс», який публікується з 2005 року, що оцінює ВНЗ як багатогранні організації та враховує якість наукових досліджень, конкурентоспроможність випускників, міжнародне визнання і якість викладання... Однак за всю історію існування цих рейтингів жоден з українських ВНЗ не потрапив до переліку провідних університетів світу. Українська наука в буквальному значенні не занадто поширена у світовій науковій спільноті: у загальному обсязі публікацій вітчизняні вчені не дотягують і до 0,1% (для порівняння: 4,7% належить перу канадських дослідників, 3% — австралійських, 2,9% — індійських, по 2,5% — російських і голландських).

Об’єктивно про суб’єктивне Західні експерти в галузі університетських рейтингів Саймон Маргісон і Маріжк ван дер Венде: «Будь-яка рейтингова система обумовлена метою, яку ставлять перед собою дослідники, і тому спирається на переконання й цінності, відповідно до яких формуються методи порівняння й оцінювання. З цього погляду всі рейтингові системи неповно відображають реалії вищої освіти й мають певну похибку».

14

№ 47 (151)

30 листопада 2010 року

Технології небо Безмежне Terra incognita

Скорення Місяця: робот проти людини Анна ГРЕЧАНИК

цікаву роботу NASA і Агентства з перспективних оборонних науково-дослідних розробок США (DAPRA): ще в 1996 році були створені перші моделі людиноподібних роботів з іменами R-1A і R-1B. Рік тому ідея автоматичного висадження гуманоїда на Місяць за назвою Project M перетворилася майже на партизанський рух у космічному агентстві. Група співробітників на чолі з головним інженером Стівеном Алтімусом вкладала у цей проект усі вивільнювані кошти, залучала до роботи інженерів і обмінювалася ресурсами з іншими компаніями й підрозділами NASA.

Головний менеджер Project M Метью Ондлер зізнається, що інженерам часто доводилося укладати бартерні угоди. Так, компанія Boston Power надала їм прототип новітньої літієвої батареї вартістю $300 тис. в обмін на допомогу в усуненні проблем, що виникли під час розробки акумуляторів. А дослідний зразок місячного посадкового апарата від компанії Armadillo Aerospace отриманий в обмін на супердвигун і доступ до випробного устаткування. У підсумку учасники Project M створили ракетні двигуни, що працюють на рідкому кисні й метані — дешевій і нетоксичній комбінації палива. Також розроблені автоматизовані системи посадки, здатні здійснювати складне балансування й уникати зіткнення зі скелями, стрімчаками й іншими перешкодами. За останні півроку місячний посадковий модуль RR-1 у земних умовах випробовували 20 разів. С.Алтімус запевняє, що місія Робонавта-2 може бути завершена лише за тисячу днів. Менш ніж у $200 млн обійдеться підготовка до відправлення робота на Місяць і близько $250 млн доведеть-

ції С.В. Гризодубова має 40 сил за 1500 обертів на хвилину. Пропелер близько 3 м завдовжки. Ширина біплана 12,5 м, довжина 10 м, відстань між планами 1,8 м. Весь апарат обійдеться в 4 тис. руб. На думку журі й членів повітроплавального відділу, апарат заслуговує на повну увагу». Часи змінюються, а проблеми залишаються ті ж. Так

хтось порадив організувати платну виставку свого апарата, щоб зібрати необхідну суму на його завершення. Але для цього... «треба було одержати дозвіл у канцелярії начальника губернії. Я одержав дозвіл за умови, що міський архітектор-інженер

Систематичне вивчення нашої найближчої небесної супутниці має цілком земні, прагматичні цілі; до ідеї освоєння її багатств учені повертаються знову й знову. Однак Місяць як був загадкою, так нею й залишився, навіть після того, як Армстронг зробив свій знаменитий маленький крок.

Із часом легенд і домислів менше не стає. Сама лише «місячна змова» чого варта. А той факт, що в легендах і міфах давніх народів супутник нашої планети не фігурує зовсім? У переказах, яким чотири тисячі років, є Сонце, а Місяця немає. Невже не помітили його, наприклад, індіанці племені майя, у яких нічне небо освітлювала самотня планета Венера? А жителі Африки вважають, що Земля обзавелася супутником тільки після потопу... Можливо, незабаром завіса над таємницею світила трохи відкриється, коли свій крок Місяцем зробить перший робот. Ім’я потенційного героя – Робонавт-2, або просто R-2. Він розроблений Національним управлінням аеронавтики й дослідження космосу

США (NASA) разом з автоконцерном General Motors, зовні схожий на людину, але тільки без ніг, важить 137 кг. Уміє писати, захоплювати й складати предмети, тримати важкі речі, наприклад гантель вагою 9 кг. На початку листопада його відправили на міжнародну космічну станцію шатлом разом із устаткуванням і матеріалами, необхідними для роботи. Таку важливу місію R-2 одержав завдяки кризі, наслідком якої стало згортання деяких дорогих космічних проектів, наприклад програми NASA з відправлення астронавтів на Місяць за $150 млрд. Отоді й згадали про

ся витратити на ракету. Загалом це 0,3% від ціни за відправлення до супутника Землі людини. А якщо врахувати те, що його не треба забезпечувати повітрям і водою й не доведеться доставляти додому, виходить зовсім недорого. Керування андроїдом здійснюється дистанційно — пультом, що зовні нагадує ноутбук. Спочатку Робонавт робитиме найпростіші операції з обслуговування станції, а згодом — ремонт і складніші роботи, небезпечні для людей. Але головне завдання на найближчі 2—3 роки — перевірка функціонування R-2 в умовах невагомості, вивчення впливу на його роботу космічного й електромагнітного випромінювання. А потім — Місяць, вивчення його поверхні й ґрунту. Як це відбуватиметься? Як у фільмі «Аватар»: одягнені у спеціальні костюми, оснащені датчиками й сенсорами, учені зможуть діяти так, як поводили б себе, перебуваючи на Місяці, а їх місячний двійник повторюватиме всі рухи, передаючи зображення й звук. Це цілком можливо, адже сигнал зв’язку долітає на Місяць і назад усього за три секунди. До речі, Робонавт-2 — не перший робот у космосі: з 2008 року на МКС працює його залізний побра-

тим із Канади на ім’я Декстр, або Канадська рука. Недолік у робота в космосі, як і на Землі, один: він не людина. От чому консервативніше Європейське космічне агентство готує свій план скорення Місяця, відповідно до якого через 8 років команда астронавтів повинна висадитися на південний полюс супутника нашої планети. Учені запевняють, що там можуть бути поклади криги. Завдання астронавтів — підтвердити або спростувати цю гіпотезу й дослідити можливість використання криги для забезпечення водою місячних колоній майбутнього: як відомо, Місяць уже зараз активно розкуповується на акри, причому ціна поки що прийнятна — 4046,85642 м2 землі, точніше Місяця, коштують від $16 до $19. До речі, на південний полюс Місяця потрапляє багато сонячного світла, тому середня температура там не така низька, як на більшій частині території небесного тіла, тож за бажання придбати дачну ділянку подалі від Землі зверніть на це увагу. Посадять космічний корабель із астронавтами на вершину однієї з гір або на край кратера — напевне, для того, щоб уникнути зіткнення з R-2...

гарі», — писав у своїх спогадах Степан Васильович. Тим часом аероплан було складено. Залишалося випробувати його в повітрі. Та от лихо — не вистачало коштів на шасі. Однієї ночі в листопаді на околишніх парканах і стінах будинків були розклеєні афіші, які запрошували харків’ян подивитися на аероплан Гризодубова. І народ повалив. Багато хто поздоровляв Степана Васильовича з великим досягненням. Зачастили й представники різних фірм із Франції, Австрії та Німеччини, запрошуючи працювати за кордоном. «У Харкові було представництво однієї французької фірми, — згадував Степан Васильович. — Представник її, маститий інженер, часто відвідував мене й досить настирливо просив дати йому в тимчасове користування мій авіадвигун «АДГ-1». Я йому відмовив».

Тут ще з’явився австрійський інженер, розпитав про потужність двигуна, діаметр циліндрів. Запросив харків’янина в Австрію, у свою фірму. «Будував не для комерції, — статечно відповідав Гризодубов. — Нікуди не збираюся їхати. Тут народився, тут і помру...» І він таки полетів — 15 червня 1912 року за старим стилем. Про це писали харківські газети, а в московському журналі «К спорту» з’явилася навіть редакційна стаття «Нові польоти авіатора С.В.Гризодубова». Тож фундамент харківської школи практичного літакобудування був закладений сто років тому. У 1919 році тут з’явилися перші авіаремонтні майстерні, потім, у 1923-му, виконані перші рейси цивільної авіації. У 1925 році відкрився аероклуб. Через рік почав роботу Харківський авіазавод. У 1928-му в першій столиці України відкрилася школа пілотів цивільної авіації. У травні 1930-го прийняв перших студентів Харківський авіаційний інститут... Історія чекає на своє не менш цікаве продовження. Кілька днів тому Харківське державне авіаційне виробниче підприємство почало літні випробування нового літака Ан-74.

Політехнічний музей

Важко бути Ікаром Олена ЗЕЛЕНІНА У листопаді виповнюється 100 років, як у Харкові був продемонстрований перший аероплан, побудований конструктором-ентузіастом Степаном Гризодубовим, батьком славетної радянської льотчиці Валентини Гризодубової.

Більше століття тому у Харкові намагалися будувати аероплани власної конструкції відразу три ентузіасти: Л.В. Школін, А.К. Лельє і С.В. Гризодубов. Школін, на жаль, свій апарат не добудував. Французький інженер Лельє, який працював у Харкові в одній з іноземних фірм, побудував два апарати — досить невдалих: у першому ж польоті обидва зазнали аварії, пролетівши близько сотні метрів на висоті трохи більше метра. Після чого Лельє від авіації відрікся. І тільки Гризодубов справу не облишив, побудувавши один за одним три аероплани. Його юність збіглася із вступом людства в епоху, яку згодом назвуть науковотехнічною революцією. На старих фотографіях, де він молодий, Степан Васильович схожий на д’Артаньяна: з-під хоробро закручених за тодішньою модою вусів ви-

зирає «гасконська» посмішка впевненого в собі оптиміста. Якось у Харків привезли французьку кінохроніку про політ американських авіаторів братів Райт. Гризодубов умовив механіка, який показував фільм, і той дав-таки «дивному хлопцеві» уважно розглянути кадри кінострічки, де великим планом був зображений американський апарат. Через «чарівний ліхтар» Степан навів на стіну кадри з кінофільму й почав креслити кожний вузол і кожну деталь окремо. Звичайно, він не міг за картинкою точно відтворити райтівські деталі, тому фактично створював свої, доповнюючи й переробляючи оригінали. На рік раніше братів Райт Гризодубов установив на своєму літаку несучий стабілізатор, що надавав машині стійкість у польоті. От що писала про це газета «Ранок» 14 вересня 1910 року: «Члени повітроплавального відділу Харківського технічного товариства оглядали літальний апарат, сконструйований місцевим техніком С.В. Гризодубовим. Апарат майже готовий. Немає поки шасі. Побудований за типом апарата Райта з деякими змінами. Мотор конструк-

Степан Гризодубов

само, як сьогодні ми скаржимося на нестачу коштів для впровадження інновацій, так і тоді газети нарікали на брак грошей у конструктора для завершення роботи й випробувань. Повідомляли при цьому про засідання повітроплавального відділу, на яких розглядалися питання можливої фінансової допомоги харківським ентузіастам. Конструктори допомоги так і не дочекалися. Л. Школін виїхав з Харкова зі своїм недобудованим аеропланом, а С. Гризодубову

допустить це у відповідному приміщенні. Яке ж у мене капітальне приміщення? Самі лише стовпчики та планочки. Мало було надії одержати такий дозвіл. Раптом з’явився міський архітектор з комісією з інженерів. Подивилися на моє «капітальне» приміщення й посміхнулися. Але коли вони побачили величезного птаха, то оторопіли. Довго вони оглядали «диво». Шанобливо почали розмовляти зі мною. Затвердили дозвіл на проведення виставки в цьому «ан-

15

№ 47 (151)

30 листопада 2010 року

Закон збереження думки

Загадки Августа Мебіуса Святослав РИБНІКОВ Легендарна проблема чотирьох фарб і однобічна стрічка — найефектніші, але зовсім не єдині відкриття, пов’язані з ім’ям видатного німецького математика Августа Фердинанда Мебіуса, 120-річчя від дня народження якого світова спільнота відзначила 17 листопада.

Кого з нас у дитинстві не заворожувала строкатість політичного глобуса? Однак це розмаїття фарб має передусім суто практичну мету — зробити так, щоб країни не зливалися одна з одною. Якщо у двох держав хоч кілометр спільного кордону, вони мають бути пофарбовані в різні кольори. І скільки фарб, у принципі, достатньо для такої мети? Двадцять? Десять? А може, лише п’ять? У 1852 році студент, а згодом відомий південноафриканський математик Френсіс Гутрі поставив собі за мету довести можливість розфарбування сфери чотирма кольорами. Відтоді проблема чотирьох кольорів — а до неї, як виявилося, зводиться багато фундаментальних завдань — є однією з найвідоміших у математиці. Мало хто знає, що ще в 1840 році, за дванадцять років до Гутрі, аналогічне завдання сформулював Август Мебіус, ім’я якого сьогодні зазвичай асоціюється з іншою «іграшкою» — стрічкою з однобічною поверхнею, яку названо його ім’ям. Із проблемою чотирьох кольорів не змогли впорати-

ся ні Мебіус, ні Гутрі. Згодом багато великих математиків «приймали виклик», але розв’язати на перший погляд просту задачку не змогли. Усілякі вигадані карти розфарбувати вдавалося. Але математика, як відомо, наука точна, і поки можливість розфарбування не конкретної, а будь-якої карти не була доведена, в історії не можна було ставити крапку. У 1879 році доказ запропонував талановитий англійський математик-самоук адвокат Альфред Кемпе, однак уже через рік воно було спростоване. Правда, на підставі його ідей удалося довести, що можна розфарбувати глобус п’ятьма кольорами. У тому ж 1880-му свою розробку надав авторитетний шотландський математик Пітер Тет; його доказ протримався довше — одинадцять років, однак теж був спростований. Цікаво, що в самих картографів такої проблеми взагалі не було: усі реальні карти добре розфарбовувалися не тільки чотирма, а часом навіть трьома кольорами, тож більш «земні» географи жартували над дивакамиматематиками, що воюють із власноручно побудованими вітряками. Рішення було знайдено тільки в 1976 році, ставши знаковою подією у світовій науці. Для доказу авторам — Кеннету Аппелю й Вольфгангу Хакену з Іллінойського університету знадобився комп’ютер, що зробило проблему чотирьох фарб першим серйозним за-

вданням, вирішеним за допомогою обчислювальної машини. Ця ж обставина викликала скепсис у багатьох представників математичної науки: на їхню думку, доказ мав бути простим і аналітичним. Однак у цьому випадку без техніки обійтися було просто неможливо: один тільки алгоритм доказу займав... 741 сторінку, а про те, щоб реалізувати його «у думці», не могло бути й мови. Стрічка Мебіуса — не менш яскравий приклад «несерйозного» винаходу геніального математика. Для більшості з нас це лише цікава математична іграшка. Зробити її може й дитина, досить склеїти паперову смужку, попередньо повернувши один торець на 180 градусів. Поверхня, яка вийшла, однобічна — у тому розумінні, що з будь-якої точки в іншу можна потрапити, не перетинаючи край. У цьому можна легко переконатися, малюючи на стрічці лінію: через якийсь час виявиться, що вона проходить і внутрішньою, і зовнішньою стороною. Стрічка Мебіуса має багато чудових влас-

тивостей: розріжте її уздовж посередині, і ви одержите... одну, удвічі більше закручену стрічку. Якщо ж різатимете, відступивши від краю на третину, одержите дві стрічки, зчеплені в гірлянду. На цих фокусах у багатьох хлопчаків і дівчаток формувалася любов до математики, однак цінність стрічки зовсім не обмежується педагогічним моментом. Створена в 1858 році, вона ознаменувала початок у математиці ери топології — науки про безперервність і незмінні властивості простору. До речі, сам по собі факт відкриття першої однобічної поверхні вчений не вважав серйозним результатом: на його думку, наукову цінність являли властивості й узагальнення встановлених на ній закономірностей. Можливо, тому стаття про стрічку була опублікована вже посмертно. Дійсно, фахівці знають Мебіуса як автора фундаментальних праць в галузі геометрії й теорії чисел. У проективній геометрії він увів загальне поняття проективного перетворення, яке сьогодні відоме як перетворення Мебіуса. Аналітичну геометрію він збагатив дослідженням властивостей просторових алгебраїчних кривих третього порядку й введенням барицентричних координат, що описують положення довільної точки через центр мас інших точок. У золотий фонд теорії чисел назавжди ввійшла мультиплікативна арифметична функція, що характеризує розкладання числа на прості дільники, — функція Мебіуса... Різнобічністю наукових інтересів Август Мебіус багато в чому завдячує своєму вчи-

телеві, відомому математикові й астрономові Карлові Моллвейде. Це під його впливом студент Лейпцизького університету після першого семестру перейшов з юридичного на математичний факультет. І це Моллвейде виклопотав для свого талановитого учня шикарне післядипломне стажування: спочатку в Геттінгені слухати лекції з астрономії самого Карла Гаусса, а потім у Галлі вдосконалюватися в математиці у Йоганна Пфаффа, учителя Гаусса. Не виключено, що завдяки авторитету Моллвейде Мебіус, який працював над докторською дисертацією, уник призову в прусську армію. Після захисту, у 1816 році, двадцятишестирічний Мебіус за рекомендацією вчителя був призначений екстраординарним професором астрономії в Лейпцизькому університеті. Тоді ж він почав працювати в знаменитій Плейсенбурзькій обсерваторії під Лейпцигом — спочатку астрономомспостерігачем, а згодом і директором. Мебіус-астроном залишив після себе порівняно мало робіт — із планетарних затемнень, принципів астрономії й небесної механіки. Однак у цьому випадку невелика кількість сповна компенсується якістю: усі його праці містять безліч надзвичайно оригінальних математичних ідей, що помітно відрізняє роботи Мебіуса від більшості творів інших астрономів-практиків того часу. А зовсім недавно, десять років тому, Август Мебіус ще раз і назавжди ввійшов в аннали астрономії: його ім’ям названо нововідкритий астероїд 28516.

Заекрання на дотик Анатолій ЛЕМИШ Нова система тривимірного відображення хоче стерти межу між віртуальним і реальним світами.

Японські дослідники з інституту AIST створили систему i3Space, яка дозволяє не тільки управляти й маніпулювати об’єктами на екрані, а й одержати зворотний зв’язок у вигляді відчуття доторкання. Новинка досить компактна, а з часом i3Space буде зовсім мініатюрною, щоб вбудовувати її просто в смартфони та інші мобільні пристрої. Для забезпечення тактильних відчуттів на кінчики пальців користувача надягаються своєрідні «наперстки», усередині яких установлені вібропристрої та інші мініатюрні електромеханічні прилади. Шість камер-датчиків стежать за рухами пальців, а комп’ютер обчислює силу, яку користувач докладає до спостережуваного на екрані віртуального предмета. Потім, виходячи із записаної в пам’яті фізичної моделі об’єкта, змушує його «деформуватися» або пересуватися в напрямку, узгоджуваному з положенням пальців. Одночасно система створює в «наперстках» відчуття дотику потрібної сили. При цьому програма змінює відповідним чином тривимірну модель об’єкта й відображає її в режимі реального часу на екрані. Створюється повна ілюзія того, що предмет перебуває в руці й нею відчувається. На думку розробників, система i3Space матиме надзвичайно широке застосування — у галузі автоматизованого проектування та конструювання, роботизованої дистанційної хірургії і, звичайно, у комп’ютерних іграх та розвагах.

16

№ 47 (151)

Пристрасть зі світлотінню Японська автокомпанія «Ніссан» днями розсекретила нову модифікацію свого середньорозмірного кросовера «Ніссан Мурано». Модель дістала назву CrossCabriolet. Це автомобіль із відкритим

Щоб підсилити кузов кабріолета, конструктори відмовилися від двох задніх дверей і замінили передні двері на нові, довші, ніж у звичайного «Ніссан Мурано». У чотиримісному автомобілі тепер

верхом, виконаний у стилістиці повноцінного позашляховика. Світова прем’єра новинки відбулася на моторшоу в Лос-Анджелесі тиждень тому, а продажі стартують із початку наступного року.

нема середньої стійки, зате є нові дуги безпеки в задній частині кузова, шість унікальних варіантів фарбування й традиційний м’який дах, що у складеному вигляді займає близько третини обсягу багажника.

Дебютний планшет від LG Планшетний комп’ютер, за допомогою якого корейська компанія планує почати освоєння нового для себе ринку, надійшов у продаж наприкінці листопада. У новинки не дуже виразна назва — H1000B. В основі пристрою — процесор лінійки Intel Atom із надмалим енергоспоживанням. Залежно від модифікації це може бути Z530 із тактовою частотою 1,6 Ггц або більш слабкий Z510 із частотою 1,1 Ггц. На борту планшета встановлений 1 Гб оперативної пам’яті, 16 Гб флешпам’яті, радіоінтерфейси Wi-Fi (802.11b/g/n) і Bluetooth 3.0, а також акселерометр. Присутні два USB-порти для підключення зовнішніх пристроїв, кардрідер і стандартний (3,5 мм) аудіовхід. Живлення — від 4-секційних аку-

муляторів, час автономної роботи не уточнюється. Головна перевага новинки — сенсорний екран стандарту WSVGA з діагоналлю 10,1 дюйма (це більше, ніж в iPad). Можливо, саме через екран планшет вийшов досить масивним: його вага — 850 г, а товщина — 14,5 мм.

«Серце» моделі — 3,5-літровий шестициліндровий двигун потужністю 265 к.с. Динамічні характеристики поки не повідомляються, але за аналогією з базовою моделлю можна припустити, що CrossCabriolet здатний розганятися з нуля до сотні не більш ніж за 8 секунд і розвивати максимальну швидкість близько 210 км/год. У США автомобіль коштуватиме трохи більше $46 тис., ціна на європейському ринку поки невідома. Головний дизайнер «Ніссана» Сіро Накамура описав інтер’єр нового авто як «простий, але пристрасний», що натхненний традиційною японською культурою й має «обтічну динаміку форм і контроль над світлотінню». У всіх гостей мотор-шоу автомобіль викликав сильні емоції, хоча думки розділилися полярно: хтось оцінює дизайн дуже високо, а хтось уважає його похмурим і навіть моторошним. Комп’ютер працює під управлінням операційної системи Windows 7 Starter, наймолодшої в родині нових ОС від «Майкрософту». Очевидно, розробники мають на увазі, що після купівлі користувач сам зможе вибрати найкращу для нього версію ОС і встановити її за окрему плату. Наприклад, щоб використовувати новий планшет як бізнес-інструмент, швидше за все треба буде відновити версію ОС до Windows 7 Professional. Апарат міститься у строгому прямокутному пластиковому корпусі чорного кольору, нижня частина якого для чогось відігнута трохи назад. Вартість — $850. Утім, цю суму в Кореї беруть за планшет у комплекті з WiMAXроутером. Можливо, формат поставки на український ринок буде іншим.

30 листопада 2010 року

Краще, ніж вертоліт Американська компанія Gulfstream завершує випробування свого нового флагмана — реактивного літака бізнес-класу G650. Новий джет зможе робити безпересадкові рейси з усіма пасажирами й чотирма членами екіпажу на відстані до 13000 км. Літаку під силу безпересадкові перельоти з Дубая до Нью-Йорка або з Лондона до Буенос-Айреса. Завдяки потужним двигу-

нам Rolls-Royce BR725 модель відрізняється чудовими злітно-посадковими характеристиками (злітна дистанція лише 1,8 км) і долає короткі відстані зі швидкістю, близькою до швидкості звуку — 0,925 Маха. У G650 можуть комфортно розміститися до 18 пасажирів. Інтер’єр конфігурується за бажанням замовника. Наприклад, у салоні можна виділити й облад-

нати шестимісну зону для конференцій. Кабіну екіпажу Planeview II укомплектують системою проектування показань приладів на лобове скло другого покоління, тривимірним метеорологічним радіолокатором і системою дистанційного управління літаком. Початок продажів Gulfstream G650 очікується у 2012 році. Його ціна буде близько $65 млн, і літак того вартий. Підготував Олександр БІЛИЛОВЕЦЬ

III Специализированная конференция

Автоматизация. ТЭК. Украина 2010

1 декабря 2010 Для участия в конференции заполните анкету на сайте www.pta expo.com

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ВИРОБНИЧО-ПРАКТИЧНИЙ ЖУРНАЛ www.prombezpeka.com

індекс - 99996

www. tehnichka.com Усю інформацію про передплату та розміщення реклами в «Українській технічній газеті» можна отримати за телефонами:

Відділ передплати: тел.: (044) 221-06-50, тел./факс: (0642) 59-93-91, тел.: (0642) 59-93-92 podpiska@tehnichka.com

Передплатні індекси: Вартість передплати:

Відділ реклами: тел./факс: (044) 278-42-37 reklama@tehnichka.com

99340 - російською мовою 99309 - українською мовою на 1 міс. — 21,40 грн на 6 міс. — 128,40 грн на 12 міс. — 256,80 грн

ПЕРЕВІРТЕ ПРАВИЛЬНІСТЬ ОФОРМЛЕННЯ ПЕРЕДПЛАТИ! ЛАТИ! На абонементі має бути відтиск касового апарата. Якщо передплата (переадресування) оформляється без касового апарата, на абонементі ставиться відтиск календарного штемпеля відділення зв'язку. У цьому випадку передплатнику видається абонемент із квитанцією про оплату вартості передплати (переадресування). Передплатник із сплачених ним коштів за передплату доручає розповсюджувачу сплатити видавцю суму в розмірі видавничої вартості передплаченого видання на умовах і в строки, визначені розповсюджувачем.

ТІЛЬКИ ДЛЯ ПЕРЕДПЛАТНИКІВ! Безкоштовні консультаціі + будь-який нормативний документ! У КОЖНОМУ НОМЕРІ: • поради та рекомендації професіоналів із найактуальніших проблем організації безпечного виробництва, • зразки документів та інструкцій, • новітні нормативні документи та коментарі до них, • кращі вітчизняні й закордонні розробки в галузі охорони праці та промислової безпеки, • матеріали розслідувань нещасних випадків на виробництві.

Ми знаємо, як скоротити витрати і при цьому уникнути травматизму та аварій на Вашому підприємстві! Відділ передплати: (044) 221-06-50 podpiska@prombezpeka.com

Відділ реклами: (0642) 599-391 (0642) 599-392 reklama2@prombezpeka.com