Украинская техническая газета №202

Перспектива

Точка зору

Технології

IT

Таких не беруть у європейці

Прагнення до «високого»

Ігри з атомами

За озвученими в Харкові прогнозами, ЄС у найближчі три роки для уникнення краху може почати рух до створення федерації

Або ми залишаємо все як є у вітчизняній науці, упокорившись із усе більшим відставанням у сфері високих технологій, або переходимо до однієї з моделей, прийнятих у світових лідерів

Донецькі вчені створили технологію й розробили проект виробництва імплантів із нанотитану. Тепер слово за державою

Стор. 5

Стор. 6

Стор. 10

Коли реальності замало Технології доповненої реальності інтенсивно розвиваються, поступово входячи фери в усі с сфери я життя Стор. 12

Щотижневик Виходить щовівторка

www.eutg.net

№ 47 (202) 6 грудня 2011 року

Секрети золотих крапель Кожна третя пляшка соняшникової олії на ринку України — із Дніпропетровська

Стор. 8

СНД: несвятковий ювілей Олександр ЛЕОНОВ Двадцять років тому припинив існування Радянський Союз. Ця, без перебільшення, історичного масштабу подія відбулася досить буденно. На місці наддержави з’явилася нова досить аморфна організація — Співдружність незалежних держав.

СНД від самого початку мала дві критичні системні помилки. Значна частина нових країн, що з’явилися

на руїнах СРСР, сприймали організацію як інструмент забезпечення їх мирного «розлучення» одна з одною і Москвою. У той же час Росія вважала СНД не тільки зоною своїх національних інтересів, а й проміжною ланкою до відродження своєї наддержави. Крім цього, за весь час існування Співдружності так і не з’явився ефективний механізм реалізації численних домовленостей, раніше підписаних у рамках організації.

Як результат — СНД як була, так і залишилася тільки клубом за інтересами для керівників країн пострадянського простору. Можливо, саме тому підписання угоди про зону вільної торгівлі стало останнім шансом для Співдружності зберегтися як міжнародна організація. Альтернативою цьому рішенню могла бути тільки стрімка втрата інтересу до організації з боку її учасників.

Стор. 4

Ірина КОНДРАТЬЄВА

Приватне акціонерне товариство з іноземними інвестиціями «Дніпропетровський маслоекстракційний завод» (ПАТ з ІІ «ДМЕЗ») 2010 року переробило 420 тис. тонн насіння соняшнику, а сьогодні тут поставлено завдання вийти на річний обсяг 500 тис. Сучасні технології дозволяють випускати на заводі на місяць до 54 видів продукції. Вони різні за складом, вагою, формою упаковки, зовнішнім оформленням (етикетки, кришки, ручки) і назвами, серед яких головне й найпочесніше місце займає добре відома всім в Україні «Олейна». Багатогранний і досить складний процес перетворення насіння на популярний продукт завершується декількома заключними акордами, від яких, власне, і залежить, яку олію й у яку пляшку буде налито.

— Після видобутку олія надходить на зливальну станцію, звідти подається за допомогою насосів на дільницю рафінації, очищається й збагачується вітамінами, бета-каротином, йодом та іншими корисними інгредієнтами, — розповів начальник цеху виробництва пляшкованої олії Микола Данилюк. — Потім знову повертається на зливальну станцію й чекає своєї черги. Коли лінії фасування підготовлені до прийому нових партій, готовий продукт потрапляє до нас у цех і розливається в пляшки ємністю 5, 3, 1 або 0,75 літра.

Ставка — на бронетехніку Дмитро ТИМЧУК В останні роки все чіткіше вимальовуються ті перспективні ніші на міжнародному ринку озброєнь, де Україна вже зайняла непогані позиції і з яких вочевидь може працювати в найближчій перспективі, незважаючи на досить жорстку конкуренцію.

Одна з них — ринок бронетанкової техніки, і останні київські контракти (зокрема з Іраком і Таїландом) свідчать про широту перспектив.

Наприкінці листопада в Казахстані за участю української сторони запустили виробничий цикл із повного капремонту важкої бронетехніки. Цей проект став можливим завдяки домовленостям між ДК «Укроборонпром» і ДК «Укрспецекспорт» з АТ «Національна компанія «Казахстан інжиніринг».

Стор. 7

2

№ 47 (202)

6 грудня 2011 року

Тут і тепер

Цитати тижня

Сотні тисяч... із повітря Семен ПЕРЦОВСЬКИЙ

Олег Устенко Виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера

У цеху поділу повітря ПАТ «Сєверодонецьке об’єднання Азот» розгорнуто виробництво ще одного виду продукції — рідкого кисню.

Державний борг Німеччини до кінця цього року, швидше за все, перевищить 80% ВВП, Італії — близько 110%, США — теж більше 100%, державний борг Японії перевищує 200% ВВП... На цьому тлі ситуація в Україні здається порівняно стабільною.

Частково він використовується в скляній, целюлознопаперовій промисловості, а також для розведення мальків риб і очищення стічних вод. Але переважно купують його з економічних міркувань (щоб перетворювати потім на газ, масштабно застосовуваний для зварювання й різання металу), оскільки балони з газоподібним киснем транспортувати досить затратно й вистачає їх ненадовго, а перевозити рідкий і за потреби переводити його в інший агрегатний стан — набагато раціональніше. Один

Костянтин Симонов Директор Фонду національної енергетичної безпеки Єдиний варіант (знижки на газ. — Ред.), що влаштував би Росію в цьому питанні, — застосування «білоруського сценарію». Білорусь у четвертому кварталі платить 307 доларів за тисячу кубометрів, наступного ж почне платити 165. Знижка в 150 доларів — досить серйозна, і вона влаштувала б Україну.

Борис Тимонькін Голова правління АТ «Укрсоцбанк»

літр рідкого кисню дає 840 л газоподібного.

— Нова, прогресивна установка поділу повітря, що замінила кілька старих блоків, дозволила підприємству розв’язати багато проблем — і з економією енергоносіїв, і з поліпшенням екологічних параметрів. Вона насамперед забезпечує потреби технологічних виробництв, — говорить начальник цеху Юрій Дубенко.

— Але треба використовувати її можливості ще ефек-

Ювілейне замовлення Сергій ДУМКЕВИЧ

Це сезонний період, завжди восени був дефіцит гривні, усі двадцять років, і навіть у благополучні роки. Є якась криза її ліквідності, але, як на мене, це позитивно, і вона змушує нас щось робити разом.

Керченський завод «Залив» незабаром завершить будівництво п’ятисотого судна. Українські корабели нарощують свою присутність на світовому ринку офшорного суднобудування.

Одним абзацем «Насосенергомаш» побудував випробний комплекс.

ПАТ «Сумський завод «Насосенергомаш» реалізувало інвестиційний проект із будівництва найбільшого в Європі випробного комплексу для насосного обладнання підвищеної продуктивності. Обсяг капітальних інвестицій у проект перевищив $20 млн. Комплекс є моделлю магістральної насосної станції й передбачає випробування обладнання з максимальним навантаженням. На ньому випробовуватимуть продукцію, що випускається на замовлення ВАТ «АК Транснафта» (Росія) і використовується в транспортній системі «Східний Сибір — Тихий океан».

Найближчим часом зі стапелів підприємства зійде судно під заводським номером

294, виготовлене керченськими корабелами для норвезького замовника — компанії Ulstein. Воно призначене для обслуговування бурових платформ. Його габарити: довжина — 83, ширина — 18 і висота — 8 метрів, дедвейт — 4230 тонн. Цікаво, що крім будівництва корпуса на заводі вико-

Одеський регіон — найпривабливіший для інвесторів.

Одеська область визнана українським виданням Forbes найбільш інвестиційно привабливим регіоном України, повідомив губернатор Одеської області Едуард Матвійчук «Для збереження цього іміджу ми маємо намір зробити все необхідне, щоб інвестори переконалися: їхні фінансові вкладення надійно захищені, і вони зможуть тут мати добрий прибуток», — сказав губернатор. Наразі, за словами Е.Матвійчука, область уже супроводжує 33 інвестиційних проекти загальною вартістю $1 млрд. Донецький аеропорт одержав ім’я Сергія Прокоф’єва.

Комунальному підприємству «Міжнародний аеропорт «Донецьк» присвоїли ім’я відомого композитора Сергія Прокоф’єва, уродженця донецького краю. За словами голови Донецької облради Андрія Федорука, «із цією ініціативою виступив трудовий колектив комунального підприємства, а депутати облради підтримали таку чудову пропозицію». «Це рішення дозволить нам, з одного боку, увічнити пам’ять видатного композитора ХХ століття Сергія Прокоф’єва, а з іншого — наш аеропорт одержить власне ім’я, що підкреслить його індивідуальність і зробить візитівкою Донецька та області», — сказав голова облради.

Адреса редакції: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28а

Засновник і видавець — колектив редакції «УТГ»

www.eutg.net Е. пошта: info@tehnichka.com ПРИ ВИКОРИСТАННІ МАТЕРІАЛІВ ПОСИЛАННЯ НА «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ.

91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98в.

Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 12993-1877Р від 20.08.2007 р., видано Міністерством юстиції України.

тивніше. У принципі, з повітря можна одержувати багато компонентів, крім наших традиційних азоту, кисню, ксенону. На промислові масштаби випуску рідкого кисню вийшли за рішенням керівництва підприємства, з огляду на побажання споживачів — переважно прилеглих підприємств промислового регіону. Замовники задоволені всіма показниками. Уже реалізовано цієї продукції на 420 тис. грн, отринали великий обсяг робіт із прокладання трубопроводів, а також інсталювали деяке обладнання, що свідчить про все більшу довіру іноземного замовника. За словами представника норвезької сторони Андерса Сундгота, за чотири роки спільної роботи «Залив» жодного разу не розчарував. Усі судна здаються з чітким дотриманням контрактних строків, а рівень якості такий високий, що з кожним новим проектом Ulstein довіряє своєму українському партнерові усе більш складні роботи з насичення корпуса. До речі, це восьме замовленння, яке керченський завод виконує для норвезької компанії Ulstein. Лише місяць тому завершилося будівництво сьомого судна Polarcus Adira, призначеного для сейсмографічної розвідки шельфу. Свої замовлення на кер-

Великогабаритний професіоналізм Новокраматорський машинобудівний завод (м. Краматорськ Донецької обл.) укотре представив свою продукцію й технологічні можливості на 17-й міжнародній спеціалізованій виставці «Метал-Експо-2011», яка проходила в листопаді у Всеросійському виставковому центрі (Москва). І не залишився без нагород.

Цей форум сьогодні входить до п’ятірки найбільших європейських виставок і є найважливішою щорічною подією для металургійної га-

лузі Росії, країн СНД і Східної Європи. Експонентами виставки стали 640 компаній із 32 країн світу, серед яких — провідні підприємства чорної та кольорової металургії, виробники й постачальники металургійного обладнання. Відвідувачі експомодуля новокраматорців, як завжди, виявили найбільший інтерес до унікальних технологічних можливостей НКМЗ у виготовленні великих поковок, валів, корпусів, великогабаритного литва. Російські ме-

Головний редактор Іван Спасокукоцький тел. 044 278 42 37, e-mail: ivanspas@tehnichka.com РЕДАКЦІЯ: Людмила Гречаник — редактор відділу технічної думки тел. 0642 34-72-47 e-mail: tehnomysl@tehnichka.com

Олександр Білиловець — редактор інтернет-ресурсу еUTG.net, тел. 044 278-42-37 e-mail: bililovets@tehnichka.com

талурги потребують модернізації ковальсько-пресового й прокатного обладнання, зберігається інтерес до будівництва металургійних мінізаводів — локальних виробництв невеликої потужності. За результатами конкурсу на краще підприємство, яке розробило та ввело в експлуатацію обладнання і технології, що відповідають сучасному технічному рівню, НКМЗ нагороджений дипломами «За комплексну реконструкцію транспортного обладнання киснево-конвертерного

ВІДДІЛ РЕКЛАМИ: Ганна Шумакова — тел./факс:

ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИ: Дмитро Баранов — тел./факс: (044) 278 42 37

Ігор Павлюк — редактор відділу промисловості

Любов Соловйова — тел./факс:

тел. 044 278-42-37 e-mail: pavluk@tehnichka.com;

e-mail: podpiska@tehnichka.com

(0642) 59 93 91 тел.: (0642) 59 93 92,

Довідка «УТГ» За 76 років роботи «Залив» побудував таких гігантів, як супертанкери типу «Перемога» водотоннажністю 82 тис. т (18 одиниць), атомне транспортне криголамне судно «Севморшлях» водотоннажністю 61200 т, танкери типу «Крим» (6 одиниць) і безліч кораблів військового призначення: артилерійські катери (99 одиниць), малі протичовнові кораблі різних проектів (близько 80). У кращі роки портфель замовлень заводу був заповнений на 8—10 років. ченському підприємстві розміщають також інші норвезькі компанії, наприклад Bergen. За матеріалами kerch.com.ua, фото zaliv.com цеху №2» і «За розробку та виготовлення стаціонарного міксера МС-1300 для зберігання рідкого чавуну для ВАТ «Новолипецький металургійний комбінат». А безпосередньо на виставці новокраматорці здобули ще два дипломи — «За розробку та впровадження на російському ринку інноваційного й високоякісного металургійного, прокатного й ковальсько-пресового обладнання» і «За професійну презентацію продукції й послуг».

Газета видається українською та російською мовами

(044) 278 42 37, тел.: (097) 534 23 04, Позиція авторів публікацій не завжди

e-mail: reklama@tehnichka.com

мано вагомий прибуток. У грудні намічено продати до 60 т суперхолодної рідини. Додаткові обсяги реалізації — це і поліпшення економічних показників цеху, і зниження собівартості продукції пов’язаних з ним виробництв. Ще одна новинка — установка для одержання медичного кисню, створена за рахунок внутрішніх ресурсів підприємства. Вона вже готова до дії — залишилося оформити ліцензію на медпродукт. Зараз у цеху працюють над тим, щоб така продукція, як рідкий кисень, потіснила газоподібний і у задоволенні власних потреб. А вже з нього на спеціальній установці (для її створення теж використовували внутрішні «азотівські» можливості) вироблятимуть газоподібний. Це дозволить обходитися без звичних енергоємних стадій.

збігається з позицією редакції. Редакція залишає за собою право виправляти матеріали та рецензувати рукописи. За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець.Матеріали, позначені (R), публікуються на правах реклами.

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій.

За інформацією прес-служби НКМЗ

Передплатні індекси: українською мовою — 99309 російською мовою — 99340 Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «Прес-Експрес». Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 50-08-54

НАКЛАД МІСЯЦЯ 28000 прим. Замовлення № 2458

3

№ 47 (202)

6 грудня 2011 року

Тут і тепер Наука СПІВРОБІТНИЦТВО Міністри України та Угорщини підписали угоди про співробітництво. Міністр аграрної політики та продовольства України Микола Присяжнюк і міністр національного розвитку Угорщини Тамаша Феллегі відкрили в Одесі друге засідання міжурядової українськоугорської комісії з економічного співробітництва. Сторони обговорили перспективи двостороннього співробітництва, ознайомилися з інвестиційними можливостями обох країн і підписали попередні згоди про взаємодію у сферах транспорту, енергетики, сільського господарства й туризму. За словами Миколи Присяжнюка, на цей період Україна найбільш тісно співпрацює з Угорщиною у сферах залізничного й водного транспорту.

ЦИФРА Українці з початку року оплатили житлово-комунальні послуги на 102,1%. Жителі України в січніжовтні 2011 року сплатили за отримані послуги 28,9 млрд грн, що становить 102,1% від нарахованих за цей період сум, повідомили в Державній службі статистики України. Найвищий рівень розрахунків за ЖКП — у Закарпатській, Одеській, Херсонській і Львівській областях (107,8—107,1%), найнижчий — у Севастополі, Криму й Києві (98—99,5%). Середні нарахування за житлово-комунальні послуги на одного власника особового рахунку в жовтні ц.р. збільшились на 1,1% у порівнянні з жовтнем 2010 року й з урахуванням електроенергії (із розрахунку 150 кВт/год.) становили 338,3 грн.

блема дефіциту бюджетів Пенсійного фонду й НАК «Нафтогаз». За словами експерта, не виключений варіант одержання траншу раніше — уже наприкінці березня майбутнього року. Але це стане можливим тільки за бажання МВФ прискорити процес.

Світовий банк готовий дати кредит Україні.

Україна може розраховувати на кредит Світового банку в розмірі $2 млрд, заявив директор представництва СБ в Україні, Білорусі та Молдові Мартін Райзер. За словами функціонера, банк переглядатиме обсяги допомоги залежно від успішності реформ, проведених урядом країни. Райзер також додав, що в Україні спостерігається тенденція виконувати менше, ніж заплановано. Він порадив уряду понизити прогноз зі зростання ВВП на 2012 рік, оскільки «надто оптимістичні» очікування не відповідають ситуації у світі.

Дніпропетровська область лідирує із залучення інвестицій. За січень-жовтень 2011 року обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку Дніпропетровщини становив $8 млрд, повідомив голова обласної державної адміністрації Олександр Вілкул. За словами губернатора, усі ключові показники соціально-економічного розвитку області за 10 місяців перевиконано. Цей регіон упевнено тримає першість в Україні із залучення прямих іноземних інвестицій в економіку області.

ФІНАНСИ ЕКОНОМІКА Темпи зростання економіки України перевищують 5%, заявила перший заступник голови адміністрації Президента Ірина Акімова. «Члени Федерації роботодавців України дають мільйони робочих місць, від цього залежить добробут наших громадян... Якщо подивитися на 2011 рік, то роботодавці зробили свій внесок. Темпи економічного зростання перевищують зараз 5%, ділова активність відновляється у всіх секторах... Відновляється приплив інвестицій», — заявила Акімова. Новий транш МВФ країна одержить навесні. Кошти від МВФ надійдуть не раніше квітня-травня 2012 року, повідомив незалежний експерт, керуючий партнер інвестиційної компанії Сapital Times Ерік Найман: «МВФ проаналізує, з якими фінансовими показниками закінчила Україна 2011 рік, подивляться на бюджет, який ухвалять на 2012 рік, а також як розв’язуватиметься про-

Гривня поїде в Європу. У Нацбанку планують відправити в країни ЄС вітчизняну готівку для туристів, які приїдуть на чемпіонат із футболу. Яку суму направлять за кордон, у Центробанку поки не уточнюють, однак запевняють, що всі бажаючі зможуть придбати гривню ще до поїздки в Україну.

Moody’s прогнозує українським банкам нерайдужний рік. Міжнародне рейтингове агентство Moody‘s Investors Service зробило негативний прогноз для української банківської системи. Він ґрунтується на повільному відновленні економіки. На думку агентства, негативна ситуація в кредитуванні не зміниться ще 12—18 місяців, при цьому прибутковість буде низькою. Обмежений доступ до внутрішніх ресурсів змусить банки знизити частку позикового капіталу. Moody‘s прогнозує, що повільні темпи відновлення світової економіки спричинять відсутність попиту на сталь та інші сировинні матеріали, що

становлять значну частку в українському експорті.

Український держбанк відкриє філію у Швейцарії. Один з українських державних банків може відкрити представництво у Швейцарії. Як повідомляється на веб-сайті Національного банку України, відповідну пропозицію озвучив глава НБУ Сергій Арбузов на зустрічі з державним секретарем — головою державного секретаріату з міжнародних фінансових питань Швейцарської Конфедерації Михаелем Амбюлем і його заступником Олександром Карером. «Така ініціатива дозволить стати ближче до інвесторів, оскільки Швейцарія — відома європейська площадка для проведення переговорів із ними», — цитується Арбузов у повідомленні Нацбанку.

ПРОМИСЛОВІСТЬ «Зоря»—«Машпроект» оснастить в’єтнамські військовоморські сили. Держпідприємство «Наукововиробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»—«Машпроект» (Миколаїв) забезпечить поставку енергообладнання для бойових ракетних кораблів «Блискавка», що будуються Росією та В’єтнамом для в’єтнамських військово-морських сил. Відповідно до укладеного в листопаді контракту з російським

ВАТ «Суднобудівний завод «Вимпел» (Рибінськ) український партнер у 2011—2013 рр. виготовить газотурбінні агрегати М-15 для чотирьох кораблів. Поставку першої силової установки намічено на грудень.

Казахстанська авіакомпанія Berkut Air зацікавлена в придбанні регіональних реактивних літаків Ан-148. Під час візиту в Казахстан прем’єрміністра Миколи Азарова відбулася презентація Ан-148-100 представникам міністерства транспорту та комунікацій Казахстану, Комітету цивільної авіації та авіакомпанії Berkut Air. Віце-міністр транспорту та комунікацій Казахстану Єркин Дюсембаєв відзначив широкі перспективи застосування Ан-148 і його варіантів в умовах країни. «Індустріальна група» купить Авдіївський завод металоконструкцій. Антимонопольний комітет України дозволив консорціуму «Індустріальна група» (Київ) придбати через компанію Uniglow Limited (Кіпр) контрольний пакет акцій ПАТ «Авдіївський завод металевих конструкцій» (Донецька обл.).

Держоборонзамовлення буде збільшено вдвічі. Голова держконцерну «Укроборонпром» Дмитро Саламатін задоволений процесом реформування оборонно-промислового комплексу країни, серед позитивних тенденцій він особливо відзначив дворазове зростання держоборонзамовлення на 2012 рік: «Планується 2012 року держоборонзамовлення наблизити до 2 мільярдів гривень, тоді як в 2011-му цей показник становив близько 936 мільйонів».

дати державі величезний прибуток, уважає заступник директора НТЦ «Психея» Геннадій Рябцев. На його думку, майже цілковита відсутність контролю реалізованої нафтопродукції призвела до того, що на багатьох українських АЗС продають «бодягу» замість бензину. Однак, за словами Рябцева, лише 0,3% надходжень від оплати акцизного податку на нафтопродукти буде достатньо для того, щоб за рік перевірити кожну заправку в Україні. У результаті цього держава «заробить» набагато більше, ніж витратить на експертизи.

ПЕК Весь скраплений газ виставлять на аукціон. Господарський суд Києва зобов’язав компанії «Укрнафта» і «Укргазвидобуток» виставити весь обсяг скрапленого газу видобутку 2012 року на спеціальний аукціон №143. Відповідне рішення ухвалено за позовом компанії «Запоріжжягаз-2000». Відповідно до документа, скраплений газ виставлять на продаж на площадці Української аграрної біржі. Призначено оператора заводу ядерного палива. Міністерство енергетики та вугільної промисловості України поклало на державний концерн «Ядерне паливо» функції експлуатуючої організації (оператора ядерної установки) підприємство з виробництва ядерного палива для реакторів ВВЕР. «Ядерне паливо» буде оператором заводу в діяльності, пов’язаній із вибором площадки, проектуванням, будівництвом і введенням в експлуатацію підприємства з випуску ядерного палива. Результати стрес-тестів АЕС представлять у грудні. Державний комітет ядерного регулювання України має намір 20 грудня поточного року представити національний звіт із переоцінки безпеки атомних електростанцій, повідомила глава відомства Олена Миколайчук. За її словами, надалі результати стрес-тестів опрацьовуватимуться в три етапи, зокрема, після надання країнами звітів у МАГАТЕ група експертів підготує звіти з кожної країни й проведе опитування представників країн із проблемних моментів. «Орієнтовно в червні буде остаточна презентація інтегрального звіту з переоцінки безпеки АЕС», — сказала голова Держатомрегулювання. Експерт прогнозує Україні величезний прибуток від перевірок якості бензину Контроль якості нафтопродуктів на заправках України може

БУДІВНИЦТВО Одесу, Херсон і Миколаїв з’єднає автомобільна дорога першої категорії, сказав віцепрем’єр-міністр України — міністр інфраструктури Борис Колесніков.

«Це одна дорога — від Рені до кордону з Російською Федерацією, далі — у напрямку Каспійського моря, — сказав він. — Найважливіше: три обласних центри повинні мати дорогу першої категорії». За словами віце-прем’єра України, до весни 2012 року визначать терміни й джерела фінансування будівництва цієї дороги.

У Харкові з’явився перший п’ятизірковий готель. Компанія «Форс-С» (Харків) 29 листопада відкрила перший у місті п’ятизірковий готель Superior Hotel на території, що належить компанії гольф-клубу Superior Golf & SPA Resort у Харкові. Про це сказано в повідомленні компанії. Загальна площа готельного комплексу — 9,85 тис. м2, обсяг інвестицій — 210 млн грн. Він входить до програми підготовки Харкова до проведення фінальної частини чемпіонату Європи з футболу 2012 року.

АВТО «Жигулі» українського складання відправлять в Африку. Російський концерн АвтоВАЗ уже найближчим часом збирається вийти на ринки Близького Сходу, Африки та декількох європейських країн, де продаватиме машини українського складання. Найперше АвтоВАЗ зосередиться на виробництві машин у Казахстані та Україні. Президент концерну Ігор Комаров відзначив: якщо їхня продукція досі не продається на ключових ринках, то вона все-таки ненайкраща. Підготувала Анна ГРЕЧАНИК за матеріалами УНІАН, ГолосUA. UGMK.INFO, РБК-Україна, ЛIГАБiзнесIнформ Інтерфакс-Україна, Укррудпром

4

№ 47 (202)

6 грудня 2011 року

Дата

СНД: несвятковий ювілей 1 грудня виповнилося 20 років Співдружності Незалежних Держав Олександр ЛЕОНОВ Початок на стор. 1

Докладно

Співдружність замість Союзу 8 грудня 1991 року в білоруських Віскулях у Біловезькій пущі керівники Російської Федерації, Білорусі та України підписали «Угоду про створення Співдружності Незалежних Держав», більш відому як Біловезька угода. У цьому документі констатувалося й те, що Союз РСР припиняв своє існування як суб’єкт міжнародного права й геополітичної реальності. Очевидно, що така подвійність — в одному документі оголошувалося про смерть Радянського Союзу й народження СНД — зіграла зі Співдружністю злий жарт: занадто довго політики й значна частина суспільства в державах — засновницях організації бачили тільки смерть імперії. Саме таким чином було згаяно найсприятливіший час. Правда, спочатку процес розвивався досить динамічно. Уже 10 грудня угоду було ратифіковано Верховними Радами Білорусі й України, а 12 грудня — Верховною Радою Росії. Російський парламент ратифікував документ переважною більшістю голосів: «за» — 188 голосів, «проти» — 6, «утрималися» — 7.

13 грудня 1991 року в місті Ашхабаді відбулася зустріч президентів п’яти середньоазіатських держав, які входили до складу СРСР: Казахстану, Киргизії, Таджикистану, Туркменистану та Узбекистану. Підсумком стала заява лідерів цих республік, у якій вони висловили згоду ввійти до організації, але за умови забезпечення рівноправної участі суб’єктів колишнього Союзу й визнання всіх держав СНД як засновниць. Згодом Президент Казахстану Н.Назарбаєв запропонував зібратися в Алма-Аті для обговорення питань і ухвалення спільних рішень. В організованій спеціально для цього зустрічі взяли участь глави 11 колишніх союзних республік: Азербайджану, Вірменії, Білорусі, Казахстану, Киргизії, Молдови, Росії, Таджикистану, Туркменистану, Узбекистану та України (із колишніх союз-

них республік були відсутні Латвія, Литва, Естонія та Грузія). Результатом стало підписання 21 грудня 1991 року Алматинської декларації, у якій викладалися цілі й принципи СНД. Останніми державами, які ратифікували АлмаАтинську декларацію, стали Азербайджан (24 вересня 1993 р.) і Молдова (8 квітня 1994 р.), які до цього були асоційованими членами організації. 1993 року дійсним членом СНД стала Грузія. Цікаво, що сьогодні в деяких структурах СНД спостерігачем є Монголія. Перші роки існування організації більшою мірою присвятили організаційним питанням. Цей етап завершився тільки 1993 року, коли 22 січня в Мінську було ухвалено «Статут Співдружності Незалежних Держав» — основний документ організації. Правда, слід відзначити, що Україна так і не ратифікувала Статут СНД, тому де-юре вона не є державою — членом СНД, хоча з цілковитою підставою є державою-засновницею і державою-учасницею Співдружності. Свою особливу думку висловив і Туркменистан, який заявив 2005 року про те, що братиме участь в організації як «асоційований член». А 18 серпня 2009 року Грузія офіційно вийшла з СНД. Цей крок став прямим наслідком серпневої п’ятиденної війни між Грузією та Росією, яка відбулася роком раніше, і ознаменував серйозну кризу організації. Виник прецедент: одна зі зневірених в об’єднанні сторін просто

грюкнула дверима. Якщо ж взяти до уваги той факт, що «у товаришів» по СНД «давно немає згоди» (згадаємо хоча б численні торговельні війни, які час від часу зчиняються між членами Співдружності), можна тільки уявити, яку ланцюгову реакцію міг спричинити цей крок. Не в останню чергу з міркувань збереження організації 18 жовтня 2011 року Росія створила сенсацію. Вісім країн — членів Співдружності — Росія, Україна, Білорусь, Казахстан, Вірменія, Киргизія, Молдова й Таджикистан — підписали новий договір про зону вільної торгівлі в СНД замість договору від 1994 року про створення зони вільної торгівлі, який так і не набрав чинності.

Якщо розібратися

Ювілейні підсумки Нема сумніву, що ядром Співдружності завжди була Російська Федерація. Вона могла за прикладом Великої Британії або Туреччини використовувати СНД як механізм для утримання у своєму цивілізаційному просторі пострадянських країн, використовуючи весь інструментарій так званої «м’якої сили». Замість цього Росія вибрала жорстку модель впливу, що стало причиною конфліктів Москви з державами Співдружності, зокрема з Грузією, Україною, Молдовою. Усе це привело до того, що в березні 2005 року Володимир Путін заявив:

СНД створювалося для «цивілізованого розлучення» пострадянських країн, а все інше — «політичне лушпиння й балаканина». Він висловив думку, що реальними інтеграційними інструментами є такі об’єднання, як ЄврАзЕс і Єдиний економічний простір (ЄЕП). Що ж до СНД, то вона, за словами Путіна, відіграє роль «досить корисного клубу для виявлення поглядів керівників держав на наявні проблеми гуманітарного та економічного характеру». Тобто Росія вустами свого президента чітко дала зрозуміти: СНД більше не є для неї перспективним проектом. Окремо слід відзначити роль «Газпрому» у наростанні відцентрових процесів у СНД. Річ у тім, що до кінця 2005 року політику Росії відносно держав Співдружності почала «формувати» російська газова монополія. Ціни на природний газ перетворилися на інструмент заохочення й покарання держав СНД залежно від їхньої політики щодо Росії: політичні експерти такому підходу дали досить ємну назву — енергетична зброя. Однак таким чином організація втратила один з об’єднувальних чинників — низькі ціни на газ і нафту. Одночасно протягом усього 2006 року російське керівництво докладало зусиль до формування на базі СНД союзу держав, які пов’язані системою нафто- і газопроводів і визнають ключову роль Росії як монопольного постачальника енергоресурсів у Європу. Запорукою енергетичного союзу мав стати продаж енергетичних та енерготранспортних активів або обмін ними. Білорусь, Молдова, Вірменія, Узбекистан стали «сировиною» для нового проекту російського лідера — енергетичної імперії. Оскільки не завжди питання власності розв’язувалися полюбовно (досить часто «баламутів» доводилося буквально пресувати), неприємний присмак залишився майже в усіх. Тим часом Росія втратила й статус держави, що є орієнтиром для союзників в економіці, соціальній сфері, культурі. Сьогодні майже три чверті населення Росії — малозабезпечені або бідні громадяни. Ще гірше справи в Казахстані, Україні та Азербайджані,

лише трохи краще — у Білорусі. Такі шокуючі дані про нерівність доходів і бідність населення опублікували в червні цього року в офіційному виданні Росстату соціологи з України, Білорусі, Казахстану, Азербайджану та Росії. Частка середньозабезпечених громадян у найбільших економіках СНД у кілька разів менше, ніж у соціально орієнтованих державах. Виявилося, що на пострадянському просторі побудовані, по суті, антисоціальні моделі економіки. Загальна оцінка інвестиційного клімату в РФ не поліпшується. Про це, зокрема, свідчить відтік капіталу із країни. За даними Центрального банку Росії, чистий відтік за 10 місяців цього року становив близько $64 млрд. У тому числі в жовтні із країни пішло $13 млрд, а у вересні — $14 млрд. За підсумками 2011 року, тільки за прогнозом ЦБ, із країни буде виведено близько $70 млрд. Таким чином, російський державний проект усуху програє типовим моделям соціально орієнтованих країн. Не дивно, що країни ЄС інтеграційно виглядають для громадян СНД краще. Cеред головних підсумків двадцятилітньої діяльності СНД можна відзначити втрату одного учасника й появу серйозних сумнівів у лідера. Росія втрачає довіру партнерів. Звужується інтерес до неї. Сьогодні він обмежується трубами й міграційними потоками. Навіть із Митним союзом не все гаразд. Від братніх відносин залишаються спогади, які довелося терміново зміцнювати зоною вільної торгівлі. Звичайно, на тлі таких досить невеселих підсумків логічним є питання: а чи потрібна Співдружність у принципі? Відповідь може бути однозначною: потрібна. Тільки завдання треба ставити реальні й актуальні. Так, ще в липні 2006 року на неформальному саміті глав держав СНД президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв запропонував Співдружності зосередитися на таких сферах співробітництва: погодженій міграційній політиці; розвитку єдиних транспортних комунікацій; взаємодії в науково-освітній і культурно-гуманітарній сферах; співробітництві у боротьбі із транскордонною злочинністю. Можливо, прислухавшись до розумних пропозицій лідера Казахстану, можна не тільки зберегти точки дотику, а й не загубитись остаточно в мінливому сучасному світі.

Знижено прогноз зі зростання світової економіки на 2012 рік Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) зменшила орієнтовний прогноз зі зростання світової економіки на наступний рік.

Тепер він становить 3,4%, а не 4,6%, які прогнозували експерти організації навесні цього року. Відповідна інформація міститься в оприлюднених днями матеріалах ОЕСР. В організації переконані, що скорочення ВВП Італії може статися вже наступного року. Падіння, швидше за все, становитиме 0,5%. Хоча цього року економіка країни усе ще демонструє слабке зростання — на рівні 0,7%. Експерти ОЕСР відзначають, що Італія перебуває у скрутному фінансовому становищі: експорт зростає слабко, а впевненість інвесторів падає. На їхню думку, Риму необхідні подальші заходи щодо стабілізації ситуації у фінансовій сфері. Також в Організації економічного співробітництва та розвитку склали прогноз для економіки Росії. Наступного року вона може зрости не на 4,5%, як прогнозувалося раніше, а на 4,1%. Цього року підвищення становитиме 4%, а не 4,9%, як повідомлялося в попередньому прогнозі. ОЕСР назвала ключові ризики для Російської Федерації на тлі фінансової кризи, яка не закінчилася — падіння цін на нафту й прискорення темпів відтоку капіталу. Організація радить Москві законодавчо обмежити щорічні підвищення витрат бюджету, а також знижувати процентні ставки й поліпшувати умови для прямих іноземних інвестицій у разі погіршення ситуації на світових ринках. Темпи економічного зростання в Росії, схоже, залишаються стабільними завдяки все ще високим цінам на нафту, утім, «довіра погіршилася на тлі вповільнення зростання світової економіки та фінансової кризи», говориться в доповіді ОЕСР. Декількома днями раніше відомий французький економіст Жак Атталі виступив із невеселим прогнозом. На його думку, євро як валюта може зазнати краху ще до католицького Різдва, якщо Євросоюз не вживатиме адекватних антикризових заходів. Підготував Денис ІВАНЕНКО за матеріалами РБК, Подробиці

№ 47 (202)

6 грудня 2011 року

5

Перспектива

Таких не беруть у європейці За озвученими в Харкові прогнозами, ЄС у найближчі три роки для уникнення краху може почати рух до створення федерації. Це означає, що і Україні треба визначитися, у яку Європу вона хоче Олена ЗЕЛЕНІНА Чекали-чекали, готувалисяготувалися — і от маємо. В умовах, коли вже, здавалося б, готові всі документи, глава представництва ЄС в Україні Жозе Мануель Пінту Тейшейра заявив, що угоду про асоціацію не буде парафовано на грудневому саміті Україна — ЄС.

— Відмова від підписання такої довгоочікуваної угоди про асоціацію викличе розчарування в Євросоюзі, і число прихильників євроінтеграції в Україні різко скоротиться, — такий прогноз зробив аналітик Інституту євроатлантичного співробітництва Володимир Горбач, виступаючи в Харкові на Європейських політичних дебатах, організованих Фондом підтримки демократичних ініціатив імені Євгена Кушнарьова. Утім, аж до початку роботи саміта Україна — ЄС у Києві 19 грудня інтрига триватиме. Тому й тему для дискусії в Харкові було обрано актуальну — «Україна — ЄС: посткризові тренди євроінтеграції», і зібрала вона експертів України, Росії та Франції. Але оскільки дискусія готувалася заздалегідь, до її початку тема встигла дещо застаріти, якщо звернути увагу на визначення «посткризові тренди». Ось чому модератори віддали перевагу більш точним і яскравим формулюванням дискусійної проблематики: «революція інтеграції» і «редизайн Європи — до Євросоюзу XXI століття». Треба було відповісти на складні запитання. На якій стадії кризи перебуває сьогодні ЄС? Це системна криза, як відзначив недавно Жозе Мануель Баррозу? Це продовження фінансової кризи 2008—2009 років? Це крах Європи чи відкриття для неї нових можливостей? Чи, як про це лаконічно говорять у Німеччині, маючи на увазі вибір між інтеграцією та дезінтеграцією, це потреба «більше Європи» чи «менше Європи»?

Місію закінчено, а далі? Говорячи про те, що відбувається у світі сьогодні,

директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов назвав три ключові тенденції: глобалізація, інтеграція та дерегуляція.

— Усе у світі взаємозалежне, не можна сказати, що економіка Китаю — національна суверенна, — зауважує експерт. — Бо основний його ринок — у США.

гом багатьох сторіч. А ми знаємо, що драйверами цих війн завжди були Франція й Німеччина, сьогоднішні локомотиви ЄС. Але є і інша точка зору: сучасна криза Європи — це криза не так інтеграційної парадигми, як недостатньої інтеграції, її незавершеності. Бо основною її причиною стало те, що це моне-

Індустріальна майстерня — Це криза не тільки фінансово-економічна, а й ціннісна, — уважає провідний науковий співробітник Інституту світової економіки та міжнародних відносин Російської академії наук Ірина Кобринська. — Думаю, дійсно, має бути якийсь редизайн загального європейського простору, під яким я розумію і Росію, і Україну. По суті, ми входимо в стадію великих змін: Росії доведеться зіскочити з нафтової «голки». Європі треба усвідомити, що закінчується період 30-літнього розслабленого стану, у якому вона перебувала з 80-х

національну реіндустріалізацію. Торік я проїхала всю Швейцарію на поїзді й була вражена: вони все роблять самі, тобто можуть спокійно закрити кордони й безбідно існувати. Там, виявляється, є не тільки банки й шоколад, як ми думаємо, там вся країна працює на фабриках, великих і маленьких, а ми розучилися. Ми чомусь користуємося китайським ширвжитком, у нас проблеми з інженерами. У Росії й України тут безліч можливостей. Це буде реіндустріалізація економіки на новій технологічній основі. Ми збережемо інфраструктуру, дамо людям роботу. І не треба ставити Україну в ситуацію вибору — східний чи західний вектор. Інвестори є і на сході, і на заході. Учасники дискусії підтримали Ірину Кобринську, побачивши Україну в образі «індустріальної майстерні» Європи.

На роздоріжжі

І не можна сказати, що Америка сьогодні виробляє світові фінанси, гроші — так, фінансова система світу тримається на Федеральній резервній системі США, проте величезні доларові резерви накопичені в азіатських країнах, зокрема в Китаї, а також у Росії. Це свідчить про те, що економіки давно вже інтернаціональні. Так, відстає реальна економіка. І незрозуміло, як відбуватиметься процес злиття фінансів і реальних економік. Але факт є фактом: треба бути відкритими світу, новим віянням та впливам. Закриті політичні системи сьогодні зламуються скрізь, хоча відбувається це по-різному. Зламано суверенітет Лівії, колишніх закритих економік, фіскальні суверенітети Євросоюзу, приклади в усіх перед очима — грецький дефолт і потенційно дефолтні країни півдня Європи. Є точка зору, що нинішня криза єврозони — це прояв так званої кризи інтеграційної парадигми. ЄС засновувався як спроба унеможливити міждержавні війни у Європі, які виникали на континенті протя-

тарний союз із єдиною грошовою одиницею, але без єдиної фінансової та бюджетної політики, з фіскальними суверенітетами окремих країн, які не виконують рекомендації європейських економічних інституцій і не ведуть виважену, збалансовану макроекономічну політику. От і виходить, що сучасна Європа де-факто складається з бюджетно-профіцитних північноєвропейських держав і бюджетно-дефіцитних південноєвропейських, які сьогодні стали перед проблемою так званих суверенних боргів. Питання таке: розвиватиметься Європа далі шляхом ліквідації фіскального суверенітету окремих країн і перетворюватиметься з монетарного союзу на фінансовий з єдиною бюджетною політикою чи ЄС якийсь час перебуватиме в певному проміжному стані для того, щоб далі розв’язувати проблему південноєвропейських країн і їхніх бюджетних боргів. Дуже важливо в цьому зв’язку зрозуміти, як далі розвиватимуться події і у Східній Європі в умовах кризи й пошуку виходів з неї.

років, і шукати нові жорсткі рішення. Безумовно, це стосуватиметься фінансової, економічної та ціннісної сфер. Очевидно, що в європейських (і не тільки) країнах настає етап влади технічних урядів. Приклад подає Італія. Бо тільки такі уряди можуть реалізувати неполітизовані, дуже непопулярні програми, які дозволяють вийти із кризи. Звичайно, усі заходи, яких уживатимуть не тільки в Італії, а й в інших європейських країнах, викликають великі питання щодо їхньої демократичності. Адже якщо розуміти під словом «демократія» все, що добре для народу, то збільшення податків, підвищення пенсійного віку та інші антикризові заходи — антинародні. Але тих, хто не дотримуватиметься обмежень з інфляції, держборгу та дефіциту бюджету, буде покарано. Інакше із кризи вийти не вдасться. Які ж при цьому можуть бути варіанти редизайну?

— Може, я скажу річ провокаційну, — відзначає Ірина Кобринська, — але мені здається, що всі європейські країни розпочали

— Для нас Україна — звичайно, європейська держава, така ж, як Швейцарія або Франція, — уважає екс-посол Франції в Україні Філіпп де Сюремен. — Для посткомуністичних країн процес євроінтеграції складний. Але для Євросоюзу українське питання дуже важливе. Ми чекаємо на Україну, і вона неминуче стане рівноправним партнером. Генеральний директор інформаційно-аналітичного центру з вивчення суспільно-політичних процесів на пострадянському просторі МДУ імені М.В.Ломоносова Олексій Власов звертає увагу на те, про що експерти майже ніколи не говорять: — Якщо ми бачимо в Європі високі стандарти життя й досконалу правову систему, то нерозумно було б заперечувати, що рух до них має бути суттю нашого розвитку. Але ми говоримо про євроінтеграцію як про проект еліт чи як про суспільний проект? Це не те саме. Бо євроінтеграція для еліти — це навчання дітей за кордоном і рахунки у швейцарському банку. Якщо це суспільний проект, то треба роз’яснити громадянам Росії, України, що їм дасть євроінтеграція. Експерт нагадав, що на Україну чекають ще в одному союзі — Митному (МС), куди вже вступили Росія, Білорусь, Казахстан і Киргизія: — Подивіться, якими аргументами оперують ЗМІ: 40% приросту товарообігу до 2017 року. Ідеться тільки про макроекономіч-

ні показники, які для пересічної людини мають абстрактний характер. Якщо ми хочемо, щоб це був суспільний проект, то аргументи мають ґрунтуватися на зверненні до малого й середнього бізнесу. Громадянам треба на пальцях показати, що вони конкретно матимуть до 2012, 2013, 2015 року, які реальні бізнес-історії їм може запропонувати Митний союз.

— Якщо ми подивимося на зовнішню торгівлю України, то побачимо чіткі потоки. Тридцять відсотків — це країни ЄС, тридцять — Росія, ще десять відсотків — країни СНД і тридцять — решта світу, — нагадав завідувач відділу торгово-економічного секторального транскордонного співробітництва з ЄС адміністрації Президента України Леонід Пирожков. Він повідомив, що сьогодні європейський митний тариф становить для українських виробників 6—8%, але в перший же рік дії зони вільної торгівлі очікується його зниження до 1,6%. Згодом — не вище 2%. Далі — адаптація й приведення технічних стандартів до стандартів ЄС. Така ж робота у сфері санітарних і фітосанітарних заходів, законодавства в галузі інтелектуальної власності й митного співробітництва проходитиме поступово. Недавно Євросоюз офіційно оприлюднив економічний прогноз на наступний рік. Він, прямо скажемо, не дуже райдужний: 0,5% — збільшення ВВП і лише в 2013-му — повернення до позитивної тенденції — 1,5% зростання. У тому, що Європейський Союз збережеться, експерти поки не сумніваються, як і в тому, що він набуде нових форм. Яких? У Європі сьогодні ведуться дискусії про федерацію та конфедерацію. Тут є два шляхи: або шлях назад — дезінтеграція, відсікання слабких країн з єврозони, або вперед — до федералізації. Історія ставить знак питання. Поки. Керівник департаменту Росії, України та Євразії управління стратегічних досліджень міністерства оборони Франції Карина Стачетті закликає: — Ця криза має нас об’єднати. Велика спокуса — спробувати захистити себе від цих викликів і егоїстично все вирішити. Це абсолютно неправильний підхід, і я переконана, що європейська конструкція — це спільний проект. Думатимемо, може, про новий дизайн союзу, шукатимемо загальну ідею.

6

№ 47 (202)

6 грудня 2011 року

Точка зору

Прагнення до «високого»

Південна Корея

Або ми залишаємо все як є у вітчизняній науці, упокорившись із усе більшим відставанням у сфері високих технологій, або переходимо до однієї з моделей, прийнятих у світових лідерів

Початок більшості галузей промисловості Південної Кореї покладено зовсім не гуманним режимом генерала Пак Чжон Хі, який правив країною з 1961 по 1979 рік. На початку сімдесятих років минулого століття було визначено декілька пріоритетних експортних галузей, які, на думку уряду, мали розвивати в першу чергу великі концерни. Компанії, які погодились взяти участь у розвитку кораблебудування, одержували від уряду різноманітні пільги, а головне — допомогу в пошуку замовлень і в одержанні кредитів. Зокрема, така по-

Денис ІВАНЕНКО Днями президент Білорусі Олександр Лукашенко виступив із, як завжди, гучною заявою. Цього разу мішенню його словесних атак були білоруські вчені, які досі не спромоглися перетворити Білорусь на країну високих технологій. Залишимо наших північних сусідів самих розбиратися в обґрунтованості претензій Лукашенка, перейнявшись, у свою чергу, запитанням: а що в нас з цього приводу можна сказати доброго?

Докладно

Що сказав Лукашенко? Слова президента сусідньої країни, вимовлені під час зустрічі з науковою громадськістю Білорусі, опублікувала його прес-служба. Спочатку процитуємо. «Поперше, чому Білорусь за збереженої і навіть збільшеної з радянських часів інфраструктури науки, її стабільного державного фінансування, багатотисячної армії академіків, докторів і кандидатів не може вирватися в лідери з виробництва високотехнологічної продукції? Що заважає вченим працювати так само, як ваші колеги в Китайській Народній Республіці, Кореї, Індії, інших державах, завдяки яким ці країни семимильними кроками йдуть шляхом технічного прогресу, залишивши далеко позаду «стару» Європу й Штати?». І далі: «Час уже білоруським ученим повернутися обличчям до життя, щоб буквально кожен громадянин, багато в чому за рахунок податків якого ви існуєте, побачив плоди вашої праці». І, мабуть, найцікавіше: «Нерідко чути скарги: на науку мало грошей виділяється з бюджету. Але якщо ви такі розумні, а вчені, звичайно, найрозумніші люди в суспільстві, то чому такі бідні? Чому не заробляєте на власних ідеях?» Як кажуть, не додати, не відняти. І враження від виступу Лукашенка складається неоднозначне, якщо поміркувати про суть претензій. І тепер уявімо, що ми говоримо про високі технології не в нашого північного сусіда, а безпосередньо в Україні. Адже ситуація легко екстраполюється на нашу країну. Отже, що треба зро-

бити, щоб Україна асоціювалася в промисловому світі не тільки з металом і рудою, а й тими самими високими технологіями...

Якщо розібратися

Три «кити» для Попелюшки Коли ми говоримо про країни з високорозвиненими технологіями, у яких, найголовніше, ці технології є основою економіки, на думку відразу спадають три «кити» галузі: Тайвань, Південна Корея й Сінгапур. Їхня територія та економічний потенціал непорівнянні з українськими. Це обіцяє певну чистоту експерименту, оскільки означає, що справа саме в підході.

Тайвань Острів освічених «курчат» Наразі Тайвань — один з основних постачальників найбільших міжнародних компаній, які працюють у сфері інформаційних технологій. Країна посідає четверте місце у світі з обсягів виробництва обладнання для персональних комп’ютерів і напівпровідникових приладів, третє — рідкокристалічних екранів. Тайвань випускає три чверті всіх персональних комп’ютерів з

зі. Дещо пізніше побудували науково-промисловий парк «Сінчжу», а зараз на острові три технопарки. Цікаво, що в СНД такі засновують десятками або, принаймні декларують їхнє створення. А от тайваньці взяли іншим. Приміром, на території «Сіньчжу» працюють три з половиною сотні тайваньських і півсотні закордонних компаній, а число зайнятих фахівців тут перевищує сто тисяч. Сукупний дохід компаній, зареєстрованих у технопарку, — більше $35 млрд. Крім того — важлива особливість — на території парку розташована вища експериментальна школа. Ще один технопарк — «Південний» — є «домівкою» для 160 компаній, сукупний дохід яких перевищує $10 млрд. Однак, мабуть, найчудовіший елемент технопарків Тайваню — наявність у їхньому складі 65 так званих «інкубаторів». У них держава «вирощує» фірми, які займаються передовими технологіями. Навіть фірмочки — кількість співробітників у штаті «немовлят» не повинна перевищувати 20 чоловік, а оборот — $2 млн. Їм надається все: стартовий капітал, лабораторії для досліджень, можливість навчання персоналу тощо. Мета такого благодіяння проста: хтось із новачків обов’язково стане успішною компанією, пере-

У Тайвані будується ультрасучасний культурний центр

операційними системами Windows. А в цілому сфера високих технологій забезпечує до половини експортних надходжень Тайваню. Уся ця розкіш виникла, зрозуміло, не на порожньому місці. В основу технологізації країни від самого початку був покладений принцип тісного співробітництва із приватними інвесторами. У 1970-х роках створили Дослідний інститут промислових технологій та Інститут інформаційної галу-

творившись на серйозного гравця на ринку, і з лишком окупить вкладені гроші. Ще один рецепт успіху Тайваню — вибір пріоритетних галузей. Вони діляться на галузі «подвійного трильйона» і «двох зірок». Перші дві — успішні — виробництво напівпровідників і плоских індикаторних панелей. Ще дві — перспективні — цифрові технології та біотехнології. Інвестиції ж держави в прикладну науку становлять 3% від ВВП.

Під крилом уряду

Кореї. У результаті до 1980 року в корейських машинах було вже більше 90% деталей вітчизняного виробництва й лише деякі технологічно складні вузли ввозилися з-за кордону. Виконали й інше планове завдання: 1979-го у країні випустили 204 тис. машин. Однак перехід від складання до власного виробництва не означав появи власних проектно-конструкторських розробок. Аж до кінця вісімдесятих років більшість корейських моделей являли собою або ліцензійні копії іноземних зразків, або ж були сконструйовані за активного технічного сприяння іноземних фірм. У 1962—1995 роках автомобілебудівники

Правда, перед тим у країні, утім, як і в Південній Кореї, провели оздоровчі «процедури», завдяки яким удалося перемогти корупцію. Також реформували систему освіти. Усі школи Сінгапуру одержали єдині мінімальні стандарти. Англійська стала обов’язковою для вивчення в усіх школах, ВНЗ перевели на викладання англійською. Уряд же виділяв величезні кошти на навчання сінгапурських студентів у кращих університетах світу. Підсумок очевидний: ці люди, озброєні передовими знаннями й досвідом, працюють зараз на економіку Сінгапуру. На наукові дослідження, не зайво нагадати, гроші дають і держава, і приватні інвестори. У підсумку розробки дають прибуток як компаніям, так і країні в цілому.

Упритул

А руки роблять...

Понад 30 роботів, згідно з новою навчальною програмою в Південній Кореї, були залучені до навчання початкових класів англійської мови

літика виявилася надефективною в кораблебудуванні: Південна Корея в окремі роки виробляє більше третини світового тоннажу! Причому майже весь цей обсяг — заслуга трьох найбільших компаній. Тим же завдячують недемократичному генералові й автопромисловці. Відомий кореєзнавець Кирило Ланьков пояснює: «1972 року уряд ухвалив, що право займатися виробництвом автомобілів відтепер буде надано тільки чотирьом компаніям. Ці компанії, обрані на роль майбутніх автомобільних гігантів, одержали важливі привілеї, у першу чергу пільговий доступ до кредитів, а також політичну підтримку. У відповідь на це вони мають... довести до 1980 року обсяг виробництва на кожній фірмі до 50 тисяч машин на рік, а частку вітчизняних комплектувальних — до 91%». Частиною комплексу заходів із розвитку автомобілебудування став неприхований протекціонізм. Після рішення уряду про те, що Корея стане експортером автомобілів, увели високий заборонний тариф, що зробив ввезення у країну іномарок майже неможливим. Більш того, 1975-го обмежили і ввезення комплектувальних: для одержання дозволу імпортерові треба було спочатку довести, що аналогічні деталі не можна виготовити в

країни уклали 488 ліцензійних угод. Більш ніж у половині випадків постачальниками технологій були японські компанії (57,3% угод), за ними йшли фірми США (15,8%), Великої Британії (9,9%) і ФРН (8,8%). Іноземними партнерами в різний час були майже всі найбільші автомобільні фірми світу, які на тому або іншому етапі співпрацювали з корейськими компаніями. Додамо, що такий протекціонізм так чи інакше допоміг більшості провідних компаній у високотехнологічних галузях промисловості Кореї. Одне «але»: в останнє десятиліття Сеул усе більше лібералізує свою економіку.

Сінгапур Боротьба за інвестора Економічний успіх Сінгапуру ґрунтується на реформах, проведених починаючи з 1960-х років беззмінним прем’єр-міністром країни Лі Куан Ю. Пізніше він згадував: «Ми привітали кожного інвестора... Ми просто зі шкіри лізли, щоб допомогти йому почати виробництво». У підсумку транснаціональні корпорації, здебільшого зі США, заклали основу високотехнологічної промисловості Сінгапуру, що допомогло йому, зокрема, стати великим виробником електроніки.

Зрозуміло, технологічно розвинених країн у світі набагато більше, ніж у наведеному вище переліку. І серед них, на жаль, нема ні Білорусі, ні України, якими б не були наші емоції з цього приводу і як би ми не оперували показниками двадцяти- або тридцятирічної давнини. І аж ніяк не тому, що наші вчені дурніші за тамтешніх, проблема, як бачимо, у державному підході. Спробуємо виділити головні фактори успіху: 1. У всіх випадках спостерігається невгамовне бажання уряду реформувати наукове господарство країни оптимальним чином. І найголовніше — політична воля. Скажемо так: біля керма і Тайваню, і Південної Кореї, і Сінгапуру стояли небайдужі до розв’язання проблеми люди.

2. Чітко визначалися пріоритетні галузі: цим допомога зараз, цим — потім, а до тих придивлятимемося.

3. Обиралися конкретні стратегії реформування. У Сінгапурі, наприклад, боротьба з корупцією й залучення інвестора. У Південній Кореї — підтримка національних корпорацій. У Тайвані — створення власних наукових шкіл. Підсумовуємо ж звично: голодний учений на допотопному обладнанні навряд чи виведе державу в лідери у сфері високих технологій. І фінансування з бюджету аж ніяк не є запорукою процвітання науки в країні. Це може забезпечити лише виважена державна політика, яку провадять небайдужі люди.

7

№ 47 (202)

6 грудня 2011 року

ОПК

Ставка — на бронетехніку Співробітництво з Казахстаном у ремонті бронетехніки підтвердило перспективність саме цієї галузі вітчизняної «оборонки» Дмитро ТИМЧУК Початок на стор. 1

Сторони підписали декілька контрактів про спільну діяльність у сфері ремонту бронетехніки. У реалізації угод бере участь ДП «Львівський бронетанковий ремонтний завод». Українська сторона поставила технологічне обладнання на бронетанковий ремонтний завод АТ «Семей інжиніринг», що входить до складу АТ «НК «Казахстан інжиніринг». Крім того, укладено договори на поставку Україною запасних частин. Наші фахівці розпочали також надання технічної допомоги й навчання персоналу на заводі. Усі роботи здійснюватимуться на території Казахстану. До кінця цього року на заводі в м. Семей планується провести капремонт десяти основних бойових танків Т-72 ЗС Казахстану. Казахська сторона заявляє, що 2012 року потужності заводу в м. Семей істотно зростуть. Не виключається також подальша реалізація проектів із модернізації бронетехніки за схемами, розробленими в Україні. Перед цим державне підприємство «Завод імені Малишева» (Харків) заявило, що до кінця 2011 року встигне поставити Іраку другу партію бронетехніки. Це буде зроблено в рамках відомого контракту на загальну суму понад $550 млн. Перша партія бронетехніки — 26 машин БТР-4, 2 машини технічного обслуговування та ремонту, 2 тренажери для підготовки екіпажів бронетранспортерів — відвантажена іракському замовникові ще у квітні

цього року. За даними української сторони, у травні вона прибула в іракський порт Умм-Каср. Друга партія для іракських партнерів включає 62 машини. Також стало відомо, що українські танкобудівники розпочали виконання контракту, укладеного із представниками збройних сил Королівства Таїланд, із поставки нової партії бронетехніки. Відповідно до досягнутих домовленостей, українська сторона виготовить і поставить у цю країну 49 одиниць основного бойового танка (ОБТ) «Оплот». Загальна вартість контракту істотно перевищує $200 млн. Виконуватимуть замовлення підприємства, що ввійшли до складу ДК «Укроборонпром». «Укрспецекспорт» підписав контракт і на додаткову поставку української бронетехніки в Королівство Таїланд. Про це заявив генеральний директор «Укроборонпрому» Дмитро Саламатін. За його словами, протягом декількох років Україна виготовить для цієї країни БТР 3-Е1 і машини підтримки на їхній базі — загалом 121 одиницю загальною вартістю понад $140 млн. Саламатін уважає, що ця угода є логічним продовженням успішного співробітництва України й Королівства Таїланд. Виконуватимуть контракт також підприємства «Укроборонпрому». За словами Саламатіна, це дозволить на наступні кілька років завантажити потужності українського обороннопромислового комплексу замовленнями. За оцінками фахівців, цей контракт є третім за обсягом у сфері експор-

ту української бронетехніки. Також він увійшов у десятку найбільших контрактів в історії вітчизняного ОПК. Таким чином, українські виробники й підприємства з ремонту бронетехніки (а останні перебувають у складі Міноборони України) здійснюють загальну стратегію просування українських «бронетанкових» інтересів на зовнішньому ринку. Ця стратегія охоплює весь цикл продажів і обслуговування такої техніки — від торгівлі новими зразками до модернізації та ремонту. Останнє немаловажно через те, що сьогодні

Бронетранспортер БТР-4 «Буцефал»

Українська армія одержить танки «Булат» у кількості, достатній для укомплектації лише однієї роти.

Харківський завод імені Малишева наприкінці грудня поточного року передасть Міністерству оборони України десять основних бойових танків БМ «Булат». Про це, як повідомляє «Інтерфакс», заявив виконуючий обов’язки генерального директора підприємства Микола Бєлов. Ідеться про танки Т-64, модернізовані до версії «Бу-

лат» на замовлення українського військового відомства. У цілому збройні сили нашої країни мають одержати 29 таких машин. Першу партію з десяти модернізованих Т-64 українським військовим надали ще в жовтні минулого року. Раніше повідомлялося, що поставка інших 19 машин завершиться цього року. У грудні ж 2010 року міністр оборони України Михайло Єжель заявив, що до 2016 року на озброєння планується прийняти 24 танки БМ «Булат», не враховуючи

більш ніж удвічі й становитимуть 654 нові машини на суму $1,744 млрд. Експерти ЦАМТО уточнюють, що цей розрахунок ґрунтується на поки ще не остаточному контракті на поставку Венесуелі 400 БМП-3. Третє місце із бронетранспортерами БТР-3 «Гардіан», і БТР-4 «Буцефал» посідає Україна. При цьому в ЦАМТО відзначають, що у випадку укладання намічених контрактів, із яких уже проведено попередні переговори, Україна може стати лідером у цьому сегменті ринку на наступне триріччя. Що ж до самої української бронетехніки, то попит на неї легко пояснити. Традиційно виграшним є сполучення невисокої ціни й доброї якості пропонованої продукції, чим можуть похвалитися зовсім не всі конкуренти. Починаючи із середини 90-х років українські конструктори підготували декілька проектів із глибокої модернізації радянських зразків, які застосовувалися в збройних конфліктах у гарячих точках планети. Створено й нові ББМ, у яких угадується подальша еволюція радянських розробок у поєднанні зі свіжими конструкторськими рішеннями, які відповідають вимогам часу. На модернізовані зразки, як правило, установлюються нові комплекти озброєнь українського розроблення,

танки й бронемашини радянського зразка є на озброєнні в багатьох країнах світу, причому не тільки СНД і постсоціалістичної Східної Європи, а й Близького Сходу та Африки.

Якщо розібратися

Третє місце з потенціалом Про ефективність роботи українських експортерів

До речі

«Булатний» десяток

озброєнь та їх подальші можливості свідчать і останні дослідження, проведені світовими аналітичними центрами у сфері торгівлі озброєннями й військовою технікою (ОВТ). Улітку російський Центр аналізу світової торгівлі зброєю (ЦАСТЗ) презентував рейтинг обсягів продажів у категорії бойових броньованих машин (ББМ) за семирічний період до 2014 року. Україна впевнено посідає третє місце з обсягів їхніх продажів. У цілому на ринку бронетехніки в майбутній чотирирічний період обсяг продажів нових бойових броньованих машин прогнозується в розмірі 3979 одиниць на суму $9,692 млрд у випадку виконання графіків поставок із поточних контрактів, намірів і проведених тендерів. За 2007—2010 роки у світі по-

отриманих у жовтні десяти машин. Танк БМ здатний розвивати швидкість до 70 км на годину, а запас його ходу з палива становить 385 км. «Булат» озброєний гладкоствольною гарматою калібру 125 мм, яка може стріляти керованими ракетами. Український танк озброєний також зенітним кулеметом калібру 12,7 мм і спареним кулеметом калібру 7,62 мм. Наразі, за різним даними, на озброєнні України є від 71 до 84 танків «Булат». Підготував Денис ІВАНЕНКО

Бронетранспортер БТР-3У «Гардіан»

ставлено на експорт або вироблено за ліцензією не менше 4013 бойових броньованих машин на суму $5 млрд. Перше місце в оглядовий період посідає Фінляндія з модульним бронетранспортером AMV — 1041 машина на суму $2,175 млрд. Із 2007 по 2010 рік на експорт було поставлено 350 ББМ вартістю $660 млн, в 2011—2014 роках обсяг поставок становитиме 691 ББМ на суму $1,515 млрд. Друге місце — у Росії: 928 машин на суму $1,94 млрд. Основа експорту РФ — гусеничні й колісні бойові машини піхоти БМП-3 і БТР-80А. У 2007—2010 роках було продано 274 ББМ вартістю $196,8 млн, у 2011—2014 роки поставки зростуть

що відповідають сучасним вимогам і забезпечують модернізованим зразкам бронетехніки необхідну вогневу міць. Модернізація бронетехніки виправдана як тим, що радянські зразки добре знають у світі, так і величезною кількістю такої бронетехніки, що залишилася в Україні після розвалу СРСР. Як відомо, на 1991 рік на берегах Дніпра було понад 7 тис. ББМ, з яких на початок 2010-го в бойовому складі всіх видів Збройних Сил України залишалося, за підрахунками автора на основі інформації офіційних джерел, приблизно 2330 одиниць. Більша частина інших ББМ від самого початку була цілком придатна для модернізації й подальшого продажу за кордон.

Створення нових зразків (вже згаданих БТР-3 «Гардіан» і БТР-4 «Буцефал», за рахунок продажу яких сьогодні Київ і виходить на перші місця) ґрунтується на радянських розробках, однак вони не є модифікаціями радянських машин. При цьому цілком змінюється компонування машини. Українські зброярі з кінця минулого століття прагнули перервати коопераційні зв’язки (насамперед із Росією) і створити замкнутий цикл виробництва в Україні. В українських «радянських» розробках ця тенденція чітко простежується.

Упритул

Перспективи До речі, в України в найближчій перспективі, схоже, з’явиться можливість продавати за кордон і принципово нові зразки ББМ, а також налагоджувати їхнє спільне виробництво із закордонними партнерами. Так, за підсумками 4-го засідання Двосторонньої комісії з торговоекономічного співробітництва, яке відбулося 27—28 серпня 2010 року в Бразилії, було заявлено, що на замовлення міністерства оборони ФРБ для потреб поліцейських управлінь буде налагоджено поставки, а також спільне виробництво українських бронетранспортерів «Дозор-Б». Таким чином, наразі українські конструктори й виробники створили широкий спектр ББМ, що здатні виконувати різні завдання й відповідають основним сучасним вимогам. Показники продажів свідчать, що ці розробки оцінені й затребувані у світі. Основною проблемою, мабуть, є лише завоювання нових ринків збуту, на які, як відомо, у збройовому бізнесі прорватися нелегко. У той же час для здійснення наведеного вище прогнозу ЦАМТО — про можливість українського лідерства в сегменті ББМ протягом 2011—2014 років — ще треба докласти багато зусиль. Зрозуміло, що коли нове керівництво, розставлене торік по ключових постах в українських структурах, які займаються продажем зброї, й надалі дилетантськи гратиме всупереч правилам ринку (як це було у випадку з іракським контрактом, коли спроби українських чиновників викинути зі схеми американських посередників мало не закінчилися зривом усіх перспективних контрактів із цією країною), то в України залишається зовсім небагато шансів на лідерство.

8

№ 47 (202)

6 грудня 2011 року

Підприємство

Секрети золотих крапель Кожна третя пляшка соняшникової олії на ринку України — із Дніпропетровська Ірина КОНДРАТЬЄВА Початок на стор. 1

Сильна й стильна пляшка Начальник цеху продемонстрував кілька літрових пляшок, що відрізняються кольором і формою. Прозорі, жовті, червоні, зелені. В одних стінки трохи звужуються в середній частині, в інших — вище середини. Усі конструкції розроблені з урахуванням тривалого транспортування й навантаження, що може становити десятки кілограмів. Наприклад, під час перевезення залізницею у вагони завантажують ящики з олією, установлені один на інший у 10 рядів. І вони повинні без ушкоджень доїхати в Казахстан, Білорусь, країни Балтії та інші. Власна лабораторія заводу регулярно проводить різноманітні тести на витривалість тари. Зокрема, перевірка на міцність передбачає навантаження на одну пляшку в 45 кг. На зовнішній і внутрішній ринки поставляються пляшки однаково високої якості. Для їхнього виготовлення використовується термопластик поліетилентерефталат (англ. — PET), що після нагрівання стає тягучким, легко піддається механічному впливу й здатний швидко набувати потрібної форми. Установлене в цеху обладнання дозволяє працювати на високому технологічному рівні. Необхідні параметри твердості й міцності пляшок досягаються за рахунок добору режимів видувної машини. Спочатку преформи (пластикові заготівки) засипаються в бункер, елеватором подаються в піч видувної машини, і там кожна встановлюється на шпиндель. Нижня частина, де надалі сформується горлечко пляшки, не нагрівається. Із зони попереднього нагрівання заготівка переставляється в мульду (форму), де її під тиском 9 атм витягають у вигляді бурульки. Потім усередину вдувається струмінь повітря вже під тиском

Цех виробництва пляшкованої олії

40 атм, що дозволяє розігріту пластичну масу «розмазати» по стінках мульди й створити пляшку потрібної форми. У видувних машинах містяться від 1 до 14 печей, зони нагрівання обладнані інфрачервоними лампами, установленими приблизно через кожні 20 мм. Порізному нагріваючи їх, можна домогтися більш сильного або слабкого температурного впливу на різні ділянки преформи, щоб у процесі видавлювання та розтягування матеріал розподілився належним чином. Спостерігати за виготовленням пляшок дуже цікаво. Усе відбувається швидко, в автоматичному режимі. Продуктивність машин — від 10,5 до 12 тис. виробів на годину.

— У нашому цеху встановлені три лінії фасування соняшникової олії, — розкриває «секрети» М. Данилюк.

— Дві з них працюють із літровими пляшками, а третя, універсальна, призначена для виготовлення пляшок ємністю 3—5 літрів. До речі, лише три роки тому для виготовлення великої тари ми

Довідка «УТГ» Процес рафінації включає механічне очищення (видалення домішок шляхом відстоювання, фільтрації та центрифугування), гідратацію (жир обробляється гарячою водою з послідовним видаленням білкових і слизових речовин), нейтралізацію (видалення вільних жирних кислот, фосфоліпідів, важких металів тощо), відбілювання (обробка олії органічними адсорбентами), дезодорацію (видалення ароматичних речовин водяною парою під вакуумом), виморожування (видалення воскоподібних речовин).

використовували дві окремі лінії. На трилітровій на 80% була ручна праця. Преформа вручну встановлювалася на шпиндель печі, на виході з печі вручну переставлялася у видувну машину, потім після автоматичного скидання в короби співробітник виймав готову пляшку й ставив її під дозатор або кран, а після наповнення олією закріплював ручку й ковпачок. Оскільки постійних замовлень на трилітрові пляшки з олією не було, лінія працювала періодично. А простої будь-якого обладнання, як відомо, знижують ефективність усього виробництва. Я запропонував створити універсальну лінію, на якій можна випускати обидва види пляшок. Керівництво схвалило цю ідею й виділило необхідні кошти на модернізацію. У результаті ми змогли значно скоротити простої й відмовитись від ручної праці. Це, до речі, не єдиний випадок, коли керівництво компанії підтримало пропозицію «знизу». Як тільки постало питання про переустаткування старої вентиляційної системи нашого цеху, компанія інвестувала в цей проект 800 тисяч гривень, і торік «вентиляційне питання» було знято з порядку денного. Як на мене, готовність компанії весь час вкладати кошти в розвиток і модернізацію виробництва вигідно відрізняє її від багатьох інших і вселяє впевненість у завтрашньому дні.

Кому — йод, кому — вітаміни Здавалося б, що нового можна придумати (та й чи варто?), завоювавши значну частину вітчизняного й закордонного ринків? Але в компанії «Бунге Україна» і на маслоекстракційному заводі в Дніпропетровську весь час щось удосконалюють, працюють над підвищенням якості та різноманітністю продукції.

2007 року завод почав випускати олію «ІнтелектУМ», у складі якої 90% соняшникової рафінованої, дезодорованої, вимороженої олії та 10% лляної. Остання містить велику кількість поліненасичених жирних кислот омега-3, уживання яких знижує рівень холестерину в організмі й сприяє поліпшенню розумової діяльності. Тому така олія переважно вживається в їжу без додаткової термообробки. Начальник відділу управління якістю ПАТ із ІІ «ДМЕЗ» Андрій Сімань: — Наші маркетологи вивчили ринок і дійшли висновку, що дефіциту йоду зазнає фактично кожен мешканець країни. Даються взнаки наслідки Чорнобильської катастрофи, у ґрунті бракує йоду, що міг би потрапляти на стіл разом із сільськогосподарськими продуктами — овочами, фруктами, м’ясомолочними, злакови-

Андрій Сімань

ми та іншими. Є держпрограма зі скорочення дефіциту йоду в продуктах харчування, і ми робимо свій внесок у розв’язання цього важливого завдання. Протягом року в науководослідному центрі нашої компанії проводилися розробки, створювалася рецептура, узгоджувалася документація із НДІ харчування Міністерства охорони здоров’я. Після апробації та затвердження оригінальної рецептури почалося виробництво йодованої соняшникової олії. На етикетці зазначено, що 1 столова ложка олії містить 6% добової норми споживання йоду. За статистикою, у середньому людина споживає 30 грамів

Довідка «УТГ» Продукція ПАТ «ДМЕЗ» поставляється в більш ніж 40 країн світу: Литву, Естонію, Латвію, Велику Британію, Вірменію, Грузію, Казахстан, Молдову, Росію, Білорусь, Ізраїль, Ліван, Австралію, США, держави Африки та інші. Найбільший обсяг експортних поставок — у країни СНД. На підприємстві працюють 366 чоловік, у тому числі 135 — жінки. Україна в цілому переробляє 8 млн тонн насіння соняшнику, з якого 5,6% припадає на частку дніпропетровського заводу. Із виробництва нерафінованої олії ДМЕЗ закриває 6,5% внутрішнього ринку, рафінованої — 21%, пляшкованої — 34%. На експорт відправляється 50% нерафінованої олії й близько 20% рафінованої (від загального обсягу виробленої продукції). олії, тож про передозування йоду в організмі годі й говорити. Уся олія піддається багаторівневій обробці, у тому числі термічній. Це необхідно для очищення продукту від шкідливих домішок (токсичних елементів, пестицидів, воску, канцерогену бензпірену, мила тощо). Контроль починається з партії насіння в 5 тисяч тонн, що закладається в елеватор. Тільки після проведення лабораторних досліджень і на підставі позитивних даних видається дозвіл на переробку партії насіння. Потім нерафінована й рафінована олія, ще до фасування в пляшки, лабораторно перевіряється на наявність важких металів, мікотоксинів, пестицидів тощо. А щоб повернути їй якнайбільше корисних властивостей, утрачених після термообробки та рафінації, до олії додають натуральні вітаміни А, Д, Е, бета-каротин, йод. Технологічне обладнання на заводі відповідає останньому слову науки і техніки. На первинній обробці насіння застосовуються крупорушки й насіннєвійки ВАТ «Хорольський механічний завод», а преси, вальцьові верстати й жаровні — аргентинської фірми ALLOCO, у цехах рафінації та фасування встановлене обладнання провідних виробників Франції, Німеччини, Бельгії, Італії. Комплектація здійснюється завдяки технічній службі підтримки «Бунге Україна» з урахуванням ціни, якості й надійності обладнання.

Продукція маслоекстракційного заводу

Із перших уст

Олександр Слоєв Голова правління ПАТ з ІІ «ДМЕЗ» — Наступного року наше підприємство відзначить 65 років від дня заснування й 10 із часу входження в компанію «Бунге Україна», що є складовою частиною світового лідера у виробництві соняшникової олії Bunge Limited (США). Інвестиції в розвиток підприємства з 1997 по 2011 рік становили 35 мільйонів доларів. Це дозволило значно збільшити власні потужності й обсяги виробництва, удосконалити технологічні лінії, підвищити рівень безпеки праці персоналу, реалізувати кілька екологічних проектів — з очищення стічних вод, скорочення шкідливих викидів в атмосферу та інші. Зокрема, три роки тому ми побудували за 1,2 мільйона доларів власну котельню, що працює на відходах виробництва — соняшниковому лушпинні. У результаті вдалося вп’ятеро знизити споживання природного газу. Крім того, ми почали продавати частину лушпиння в гранульованому вигляді іншим споживачам, роблячи таким чином свій внесок у розв’язання загальних завдань з енергозбереження та переходу на альтернативні види палива. Інвестполітика — це живий і безперервний процес. Торік ми освоїли 1,5 мільйона доларів, в 2011-му розмір інвестицій збільшиться до 1,8 мільйона. 2012 року компанія планує вкласти в розвиток підприємства 2,4 мільйона доларів і за рахунок цих коштів побудувати елеватор, сушарку, сепаратори для очищення насіння, а також сховище для олії.

9

№ 47 (202)

6 грудня 2011 року

Підприємство

Рівне високовольтне ВАТ «РЗВА» не лише сплачує гроші в бюджет, а ще й компенсує проїзд інвалідів у міських маршрутках Микола ПОЛІЩУК Рівненський завод високовольтної апаратури протягом останніх двадцяти років може бути прикладом міжнародної інтеграції. Свого часу підприємство намагалося стати частиною світової транснаціональної компанії, але справжній успіх до нього прийшов, коли завод об’єднав зусилля із старими (ще з радянських часів) партнерами з Російської Федерації.

Докладно

Два таких різних СП ВАТ «Рівненський завод високовольтної апаратури» є одним із найбільших в Європі підприємств із виробництва комутаційної та розподільної апаратури на напругу широкого спектра — від 0,4 до 110 кВ. За півстолітню історію існування підприємство поставило на вітчизняний ринок і ринки країн Європи, Азії та Африки понад 1,4 мільйона вимикачів 6—35 кВ, декілька десятків тисяч комплектно-розподільних пристроїв 6—10 кВ, десятки трансформаторних підстанцій із перетворенням напруги від 110 до 0,4 кВ. Нині щороку завод випускає продукції на суму понад 60 млн грн, у минулому в скарбницю держави він дав більш як 8 мільйонів гривень податків. Підприємство є одним із найпотужніших у Рівному, зарплата тисячі його працівників — чи не найвища в регіоні (2000 гривень на підприємстві проти тисячі в області). Однак успішним завод був не завжди. У кризу 90-х упав попит на продукцію, інфляція з’їдала прибутки, колектив почав розпадатись. До того ж приватизація припала на піковий 1994-й, коли допомоги чекати не було звідки. Два роки пошуків ділових партнерів привели до ідеї створення спільного підприємства із транснаціональною компанією Asea

Brown Boweri (АВВ), світового лідера виробництва електротехніки. У 1996 році було організоване спільне підприємство «АВВ-РЗВА». Питання про доцільність створення СП і сьогодні дискутується серед фахівців. З одного боку, завдяки значним іноземним інвестиціям на заводі проведено реконструкцію, розширено асортимент продукції, розпочато виготовлення нових зразків техніки — вакуумних вимикачів серії VM1S10 та вдосконалених КРП (комплектних розподільних пристроїв) типу КУ-10Ц. Почалося технічне переоснащення підприємства, зокрема придбано штампувальний комплекс FINN

рів. Та й менеджменту АВВ не завжди вдавалося знайти спільну мову з українськими чиновниками. Таким чином, уже наприкінці 1999 року АВВ згорнула діяльність на українському ринку високовольтної апаратури, попри те, що деякі анонсовані нею інвестиційні проекти мали окупитися лише через 5—10 років. Офіційно ж компанія пояснила своє рішення зниженням попиту на електричні перемикачі середньої напруги через низький рівнень тарифів на електроенергію. Крім Рівненського заводу, компанія припинила свою участь ще в кількох проектах в Україні, наприклад, із виробництва сухих

Лінія з виготовлення вакуумних вимикачів

POWER SG-6 вартістю понад мільйон доларів. Партнери рівненчан закупили у Фінляндії поки що єдиний в Україні комбінований координатно-револьверний вирубний комплекс із прямокутними ножицями серії SG-6. Таке обладнання дозволяє виготовляти деталі з листового матеріалу з високою точністю і продуктивністю, замінюючи традиційні процеси штампування і механічної обробки. Із його допомогою планувалось збільшити випуск кінцевої продукції у декілька разів і на 60 % заощадити час на процес виробництва. Однак незабаром співпраця загальмувалася. На комбінаті почали занепадати деякі напрямки, які не цікавили іноземних інвесто-

і маслонаповнених трансформаторів потужністю до 250 КВт на Хмельницькому трансформаторному заводі. Підприємство знову опинилося на роздоріжжі, проте ненадовго. Уже в грудні 2004 року відбувається злиття активів Рівненського заводу високовольтної апаратури та Нижньотуринського електроапаратного заводу (Росія, м. Нижня Тура), було створено міждержавний концерн «Високовольтний союз». Ці підприємства мають більш ніж півстолітню історію і традиційно спеціалізуються на виробництві комутаційної та розподільної апаратури середнього і високого класів напруги. Створення концерну сприяло відновленню присутнос-

Довідка «УТГ» Концерн «Високовольтний союз» є одним із найбільших в Україні, Росії і країнах СНД виробників електротехнічного обладнання класу 6—220 кВ: комплектних трансформаторних підстанцій, комплектних розподільних пристроїв, вакуумних вимикачів. Компанія має три виробничих майданчики, а також розгалужену мережу представництв у Росії, Україні, Білорусі, Казахстані та Узбекистані, що розташовані там, де продукція концерну найбільш затребувана, і виконують усі необхідні функції, пов’язані з продажем і сервісним обслуговуванням устаткування.

Біля входу у ВАТ «РЗВА»

ті українців на ринках СНД. Тепер комутаційне та розподільне обладнання високовольтної апаратури виробництва РЗВА стало легше реалізовувати на ринках Росії, Казахстану, Туркменистану.

лових і атомних електростанцій. Вимикачі ВР6В застосовуються в КРП серії КГ-6 і КГ-6С (у сейсмостійкому виконанні). Крім того, підприємство зараз монтує нову підстанцію на Сахаліні, а також ремонтує підстанції у Львові.

Із перших уст

Через ринок СНД — на Близький і Далекий Схід

Світова система якості для Рівного

— ВАТ «РЗВА» планує увійти до трійки лідерів із виробництва високовольтної апаратури серед країн СНД, — говорить головний технолог підприємства Віктор Ткач. — У свою чергу, це дозволить освоїти ринки не тільки в країнах пострадянського простору, а й набагато ємніші Близького Сходу та Азії, успішно конкурувати з відомими фірмами-партнерами АВВ та Siemens. Крім цього, завдяки входженню ВАТ РЗВА до «Високовольтного союзу» випуск продукції за 6 місяців цього року, порівняно з аналогічним періодом 2010-го становив 150%. При цьому ВАТ РЗВА збільшило обсяги реалізації продукції майже на 160%, порівняно з таким самим періодом минулого року. Водночас розширився й асортимент, спільно з росіянами почали випускати комплектно-розподільні пристрої та цілі підстанції. І це при тому, що за радянських часів завод спеціалізувався лише на виробництві вимикачів. Один із найбільших наших проектів зараз — технічне переозброєння енергоблоків Запорізької АЕС у рамках комплексної програми підвищення безпеки українських атомних станцій до 2017 року. Відповідно до умов контракту, підписаного в липні 2011 року, на ЗАЕС були відвантажені 45 вакуумних вимикачів серії ВР6В, що призначені для роботи в комірках комплектних розподільних пристроїв внутрішньої установки з номінальною напругою 6 кВ і використовуються для власних потреб теп-

Рівненські високовольтники впровадили у виробництво нове покоління вакуумних вимикачів. Остання новинка — комплектно-розподільний пристрій закритого типу 35 кВ. На міжнародній виставці «Елком» його створювачі отримали диплом за кращий інноваційний проект. ВАТ «РЗВА» — підприємство нового типу, де дбають не лише про сучасні технології, культуру виробництва, а й про кадри, забезпечуючи їм високу зарплатню та соціальні гарантії. Замовниками продукції ВАТ «РЗВА» є промислові, транспортні, сільськогосподарські підприємства, а також підприємства з вироб-

лишається лідером у своїй галузі. Якість продукції РЗВА закладається на етапі проектування і технологічної підготовки. Багато технічних рішень, отриманих у процесі розробки нових апаратів, визнані новаторськими й захищені авторськими свідоцтвами. Для підвищення якості продукції впродовж останніх років була проведена серйозна реорганізація і реконструкція підприємства, придбано і введено в експлуатацію унікальне високотехнологічне виробниче обладнання. Сьогоднішній технологічний цикл РЗВА фактично замкнутий. Він включає в себе проектування і технологічну підготовку виробництва, заготівельне, механообробне, штампувальне і зварювальне виробництво, нанесення гальванічного і порошкового покриття. Продукція РЗВА контролюється «Системою менеджменту якості». Зокрема, на початку 2001 року авторитетна міжнародна корпорація Bureau Veritas Quality International сертифікувала діяльність із розробки, виробництва та сервісного обслуговування обладнання для передачі і розподілу електроенергії напругою 0,4—110 кВ. Завод високовольтної апаратури – чи не єдине підприємство в Рівному, яке окрім того, що вносить платежі до бюджету, також займається благодійністю, надаючи щороку від сорока до ста тисяч гривень на потреби міста. «Соціальна програма ВАТ РЗВА» передбачає фінансування багатьох проектів. Останнім часом гроші від підприємства отримала програма міськради, спря-

Генераторний вимикач напругою 15 кВ

ництва, розподілу та передачі електроенергії. Майже дві третини продукції високовольтники експортують у країни СНД, Балтії, у Афганістан, В’єтнам, Китай, Індію, Ірак та в інші, гарантуючи її якість, надійність і довговічність, підтверджуючи, що РЗВА був і за-

мована на відродження технічних гуртків у Рівному, а працівники навчальнореабілітаційного центру «Особлива дитина» проведуть капітальний ремонт приміщення. Крім того, в Рівному саме РЗВА частково оплачує проїзд інвалідів у маршрутних таксі.

10

№ 47 (202)

6 грудня 2011 року

Технології

Ігри з атомами Донецькі вчені створили технологію й розробили проект виробництва імплантів із нанотитану. Тепер слово за державою Лариса ЛАЗОРЕНКО Розробки вчених Донецького фізико-технічного інституту НАН України, що належать до сфери високих технологій і представлені на інвестиційному саміті DID-2011, який відбувся недавно в Донецьку, вочевидь виходять за рамки традиційних проектів. Один із них — «Створення технології одержання нанотитану й виробництво імплантів із нього в Донецькому регіоні» — розглядається Кабміном. Для його реалізації необхідно 230 млн грн.

Власне кажучи, завдяки спеціалізації інституту темою наноматеріалів донецькі вчені займаються вже близько десяти років. Донецький фізико-технічний інститут, заснований 1965 року, був головною науковою установою на території СРСР із проблеми гідроекструзії. Основний напрям діяльності — дослідження в галузі фізики твердого тіла в екстремальних умовах, а саме низьких температур, високих тисків, сильних магнітних полів. І другий напрям — розроблення нових технологій для одержання конструкційних і функціональних матеріалів із поліпшеними характеристиками. Сьогодні ДонФТІ є найбільшим академічним інститутом у Донецькому регіоні й одним із найбільших у системі НАН України. Його численний потужний колектив досліджує та розробляє технології в галузі високих тисків. В ін-

ституті працює близько 500 чоловік, більше 100 кандидатів і 30 докторів наук. І — досить рідке явище в сучасних реаліях — третина наукового складу — учені віком до 35 років. У рейтингу установ НАН України (а їх більше ста) Донецький фізикотехнічний інститут посідає 12-те місце.

Якщо розібратися

Чому нанотитан? Як розповів «УТГ» головний науковий співробітник ДонФТІ, доктор технічних наук, професор Ян Бейгельзімер, фахівець у галузі інтенсивної пластичної деформації, який займається проблемами одержання наноструктурного титану, цей метал був одним із перших, з яким почали працювати донецькі вчені.

— Одержати такий матеріал стало можливо з розвитком процесів інтенсивної пластичної деформації, зокрема гвинтової екструзії — деформаційної обробки матеріалів, — пояснив Бейгельзімер. — Його властивості значно відрізняються від властивостей таких самих матеріалів, але не наноструктурних. Якщо говорити про титан, то звичайний і наноструктурний за своєю міцністю відрізняються приблизно в три рази. Підвищена міцність нанотитану має особливу практичну цінність, оскільки саме титан завдяки сво-

їй ідеальній біосумісності є добрим матеріалом для імплантів. Він не відторгається тканинами організму, тому з нього виготовляють штифти для зубів, пластинки й шурупи, застосовувані в травматології. Їх уводять у людське тіло, де вони залишаються протягом всього життя людини. Тому такі важливі біосумісність і підвищені міцнісні характеристики, які дає титану нова технологія виробництва. Крім медицини, нанотитан використовується в суперсучасних галузях машинобудування, таких як авіабудування й космічна підгалузь.

— Інтерес до нанотитану особливо проявляють у країнах із розвинутою економікою, — говорить професор Віктор Бєлошенко, заступник директора Донецького фізико-технічного інституту, зауважуючи, що перспективність застосування цього матеріалу обумовлена його особливими властивостями — легкістю, міцністю, стійкістю до агресивного середовища.

Довідка «УТГ» Нанотехнологія — міждисциплінарна галузь фундаментальної та прикладної науки і техніки, мета якої — створення й використання матеріалів, пристроїв і технічних систем, функціонування яких визначається наноструктурою, тобто впорядкованими фрагментами розміром від 1 до 100 нм.

Newstrino

Співробітники інституту В.Г.Синков і А.М.Сапронов за установкою гвинтової екструзії

Ми те, що ми їмо

Вчені виявили мікроРНК рису в людських клітинах.

Тільки в наш час стало зрозуміло, що недоїдання в одних країнах і зловживання нездоровою їжею в інших здатне змінити людство до невпізнання і вплинути на його розвиток найнесподіванішим чином. Загалом, давні філософи, як завжди, праві: ми те, що ми їмо. Але про те, що це прислів’я треба сприймати буквально, ніхто не замислювався. А

що, коли наша їжа проходить через ключові центри управління людськими клітинами і відповідає за фундаментальну експресію генів – процес, під час якого спадкова інформація від гена (послідовності нуклеотидів ДНК) перетворюється на функціональний продукт – РНК або білок? Останні дослідження китайських учених не можуть не навести на такі думки. Чен Ю Янг і його колеги з Нанкінського Університе-

ту займаються проблемами транспортної мікроРНК тварин і рослин. Це короткі послідовності нуклеотидів, будівельних блоків генетичного матеріалу. Хоча мікроРНК не кодують білки, вони перешкоджають тому, щоб певні гени були підґрунтям для білків. Учені протестували зразки крові 21 добровільця на наявність мікроРНК із сільськогосподарських культур, таких як рис, пшениця, картопля і капуста.

Сьогодні нанотитан починають одночасно використовувати в різних країнах. І, як небезпідставно відзначають учені, Донецький фізико-технічний інститут у цьому питанні посідає передові позиції, бо тут цей матеріал може бути отриманий у таких же кількостях, як, наприклад, у Росії.

— Найпотужніша лабораторія з одержання нанотитану сьогодні розташована в Росії. Продають його в США й Чехію, де є компанії, які починають виробництво з нього пробних імплантів. Ми теж можемо створити аналогічне за масштабами виробництво, а одиничні екземпляри виготовляємо вже давно, — уточнив Ян Бейгельзімер.

Докладно

Техпроцес Українська технологія виробництва нанотитану пройшла успішну апробацію в лабораторних умовах на невеликих зразках. Сировину для цього процесу — так звану титанову губку — учені Донецького фізико-технічного інституту на цьому етапі беруть на Запорізькому титаномагнієвому комбінаті. Потім роблять переплав на базі лабораторії Донецького національного технічного університету з використанням власного ноу-хау. Традиційно для переплавлення губку просто компактують — завантажують у контейнер, стискають, формують кілька щільних стовпчиків, зварюють між собою й одержують електрод. Потім нагрівають, електрод плавиться під шлаками, і виходить чистий титан.

— Ми спробували змінити цю технологію на першому етапі — не робити стовпчики поодинці, щоб потім зварювати їх. За допомогою гвинтової екструзії ми відразу одержуємо весь щільний стовп, — пояснює професор Бейгельзімер. Результати, опубліковані в науково-дослідному журналі Cell Research, показали, що в крові піддослідних міститься близько 30 різних мікроРНК із клітин найбільш поширених сільськогосподарських культур. Але найцікавіше те, що вони здатні впливати на функції клітин: так, специфічні мікроРНК рису пригнічують процес утворення «поганого холестерину» в крові й навіть контролюють його виведення з організму. Таким чином, учені вважають, що мікроРНК ціл-

Що ж до застосування цієї технології в масштабах промислового виробництва, то необхідне дороге обладнання, яке зараз використовують у машинобудуванні.

— Гвинтова екструзія — це не гаряча екструзія, коли навколо димно й брудно, а чистий процес із використанням матриці певної форми й нашого ноу-хау, — зауважує Ян Бейгельзімер. За його словами, у донецьких учених також є досвід застосування нової технології в заводських умовах — у ВАТ «Мотор Січ», де з її допомогою було зроблено наноматеріал для лопаток авіаційних турбін, що підвищує їхню циклічну міцність.

Тим часом

Проект чекає на реалізацію За словами Дмитра Варюхіна, начальника відділу трансферу технологій Донецького фізико-технічного інституту, у реалізації цього проекту передбачається два варіанти розвитку подій. Якщо вести мову про створення виробництва середніх масштабів, то воно може розміститися безпосередньо на території інституту — тут є необхідні площі. Якщо буде ухвалено рішення про створення більшого підприємства, можливий варіант будівництва окремого будинку.

— Усе залежатиме від виділеної суми грошей, — відзначає Д.Варюхін. Зараз проект на розгляді в Кабміні за поданням Донецької облради. ком може бути раніше невідомим типом функціональних молекул, схожих на вітаміни та мінерали. Те, що мікроРНК рослин бере участь у регулюванні людської фізіології, цілком можна назвати відкриттям навіть у наш багатий на сенсації час. Але давні філософи мали рацію: наше тіло є високоінтегрованою екосистемою. Янг уважає, що результати дослідження можуть відкрити завісу над деякими таємницями коеволюції, за якої зміни ознак особин одного виду

— На цій стадії проекту передбачається державноприватне партнерство, — говорить Дмитро Варюхін.

— Але, на жаль, наразі нема алгоритму роботи держави із приватним бізнесом у галузі інновацій, тому, найімовірніше, це буде державне фінансування. Хоча треба сказати, що і приватні, українські й закордонні, компанії вже сьогодні зацікавлені інвестуванням у високотехнологічний проект вартістю 230 млн грн. Усі інші параметри проекту уточнюватимуться в процесі реалізації. Приміром, обсяги виробництва визначатимуться маркетинговими дослідженнями — залежно від потреб ринку.

— Це нові матеріали, і не виключено, що ринок треба буде формувати, — сказав Д. Варюхін. Що ж до сировини, то, як з’ясувалося, із цим проблем нема.

— Сировина в нас є на Запорізькому титано-магнієвому комбінаті, що випускає титанову губку, — відзначив Віктор Бєлошенко.

— А чистий титан ми беремо в лабораторії електрошлакового переплаву Донецького національного технічного університету. Його якість не гірше, ніж у виробленого американськими лабораторіями. До речі, ДонНТУ також є партнером з цього проекту. Що ж, донецькі вчені сказали своє вагоме слово у створенні сучасних технологій світового рівня. Тепер справа — за державою. спричиняють зміни у інших видів. Адже не секрет, що, наприклад, здатність людини перетравлювати лактозу набуто після того, як була приручена рогата худоба. Тоді чому не могли змінити нас окультурені рослини? Принаймні дослідження вчених уже вкотре довело, що все в природі взаємопов’язане. Підготувала Анна ГРЕЧАНИК (за матерілами www.scientificamerican.сom)

11

№ 47 (202)

6 грудня 2011 року

Наука

Графен по-українськи Анатолій ЛЕМИШ Нобелівську премію за одержання графену — матеріалу з дивовижними властивостями, на основі якого вчені прогнозують появу принципово нових пристроїв, присудили торік двом колишнім росіянам, Андрію Гейму й Костянтину Новосьолову. Однак мало хто знає, що надзвичайно важливі дослідження в цьому напрямку проводяться в нас в Україні.

Так, група дослідників з Інституту напівпровідників ім. В.Лашкарьова НАНУ вивчає графен з огляду на його напівпровідникові властивості. Про роботи українських учених розповів «УТГ» її керівник, професор, лауреат Державної премії України В’ячеслав Кочелап.

— В’ячеславе Олександровичу, в Україні кілька інститутів і наукових груп займаються дослідженнями графену. Як роботи наших учених співвідносяться зі світовим науковим пошуком?

— Найбільший внесок у вивчення графену зробила група з Інституту теоретичної фізики ім. М. Боголюбова НАНУ. Її очолює Валерій Павлович Гусинін, доктор наук, професор, лауреат Державної премії. Учені багато років займалися фундаментальними, хоча й порівняно абстрактними проблемами — вивчали квантову електродинаміку знижених розмірностей, у тому числі в просторі двох вимірів. У цій галузі вони одержали багато добрих теоретичних результатів, зокрема описали поводження «двовимірних» електронів у сильному магнітному полі. Коли в 2003—2004 роках А.Гейм і К.Новосьолов одержали графен, вони по-

Newstrino

бачили, що в ньому є «вільні електрони», які можуть переміщатися одноатомним шаром речовини, тобто тільки у двох вимірах. Одна з перших їх ідей — застосувати до графену магнітне поле й подивитися, як поводитимуться електрони. Результати експерименту були зовсім незрозумілі. І тут з’ясувалося, що теоретично цю проблему вже розглядала група В.Гусиніна. Роботи наших учених дозволили зрозуміВ’ячеслав Кочелап ти, що насправді відбувається усередині графе- пових властивостей, зокрену. З’ясувалося, що кван- ма, його провідністю можтування електронів в одно- на управляти в широких атомному шарі незвичай- межах. Звичайно, що до не, не схоже на те, що від- цих проблем у нас є особлибувається в об’ємному тілі вий інтерес та інші підходи, або в інших напівпровід- ніж у наших колег з Інстиникових наноструктурах. туту теорфізики. У вивченТам реалізуються зовсім ня власне напівпровідникоінші залежності від магніт- вих властивостей (таких як ного поля. Відразу ж за пу- рухливість носія заряду, меблікацією Гейма й Ново- ханізми їхнього розсіювансьолова про одержання гра- ня, час релаксації, рекомбіфену з’явилася стаття грунації та інші) істотний внепи В.Гусиніна. Сьогодні на сок зробили вже представнеї вже сотні посилань. Авники нашого інституту. торитет наших учених у цій галузі широко визнаний.

— Які методи досліджен— Так, я бачив у декільня графену і які галузі кох джерелах, у тому числі його можливого застосуй у Вікіпедії, що в статтях вання ви розглядаєте? про графен весь час зга— Перший крок — застодується теорія Гусинінасовують до нього електричШарапова. ну напругу й дивляться, який виходить струм. При Напівпровідникові цьому постає безліч пиінтереси тань, які у квантовій елек— Група Гусиніна вивчає тродинаміці взагалі не стацей матеріал в аспекті вилися. Електрони, «дірквантової теорії. На- ки» починають грітися, вискільки я розумію, у до- никають додаткові механізслідників з Інституту на- ми розсіювання, нелінійпівпровідників інтереси ності струму тощо. Сам по й підхід дещо інші? собі, без підкладки, умов— На певному етапі гра- но кажучи, «висячий графен зацікавив наш інсти- фен», теж може бути дослітут. Дійсно, це напівпровід- джений. Але реальний приник. У нього є декілька ти- лад не може ґрунтуватися

Легше пуху

Анатолій ЛЕМИШ Група вчених під керівництвом Тобіаса Шедлера з Дослідної лабораторії компанії HRL у місті Малібу (США) створила надлегкий матеріал із металевих нанотрубок. Якщо пластину з нього покласти на кульбабу — пухова голівка навіть не зімнеться.

Щільність матеріалу — не більше 0,9 мг/cм3, а це означає, що він у багато разів легший від попереднього рекордсмена з ваги — пінополістиролу, що приблизно на 98% складається з повітря й лише на 2% — із полістиролу.

Новий матеріал перевершує з легкості всі інші завдяки унікальній мікроґратчастій структурі. Дослідникам удалося створити структуру, що складається з 99,99% повітря, а на саму систему з мікроскопічних трубок припадає лише 0,01% обсягу. Звичайні надлегкі матеріали виготовляються зі спіненої пластмаси. Їхнім загальним недоліком є хаотична структура — порожнини в них розташовані випадковим чином, як пухирці в піні. Тому міцність таких матеріалів невелика. А

в знову створених металевих ґратах зв’язки між окремими волокнами набагато сильніші, що забезпечує їх міцність. Також завдяки особливому методу одержання нанотрубок авторам удалося позбутися крихкості фосфор-нікелевого сплаву. «Уся хитрість полягає в створенні ґрат, що складаються із з’єднаних порожніх трубок із фосфор-нікелевого сплаву, товщина стінки яких у 1000 разів тонше, ніж людське волосся», — повідомив головний автор експерименту доктор Тобіас Шедлер. Особлива будова матеріалу надає металу безпре-

на незакріпленому матеріалі. Його треба «покласти» на якусь підкладку, отже, треба враховувати її властивості й вплив на графен. Це друга тема, і в нас з неї вже є цікаві результати. Третя тема, теж пов’язана з нашим інститутом, — використання графену в конкретних приладах. Адже до плоскої ділянки графену потрібні контакти, щоб пустити струм. А це вже вихід із площини в об’єм. На їхньому стику відбуваються складні процеси, які теж треба вивчити. У результаті проведеного нами аналізу можна сказати, що надії на графен як на універсальний матеріал із надможливостями не дуже справджуються. Але існують ніші, де його властивості дійсно унікальні. Зокрема, його можна застосувати у польових транзисторах. В електроніці вони мають три призначення: для перемикальних схем «так — ні», у пристроях пам’яті й для посилення електричного сигналу. Виявляється, у перших двох випадках графен не дуже підходить. Але в третьому (і взагалі для аналогових завдань) графен показує себе начебто непогано. Так, компанія IBM повідомила, що їй удалося домогтися посилення електромагнітного сигналу на частоті понад 100 гігагерців.

— Поясніть, будь ласка, чому цей результат важливий?

— Річ у тім, що будь-який прилад має певну інерційність, і вище певної частоти він за посилення не працює. Зокрема, тому прагнуть виробляти електронні пристрої якнайменших розмірів, щоб час прольоту електронів у них був міцедентні механічні властивості. «Губка» Шедлера і його колег здатна повністю відновлювати свою форму навіть у випадку, якщо стиснути її за однією з вісей на 50%. Після такої операції стійкість до тиску падає приблизно на 10%, але в наступні цикли стискання-

німальним. Сьогодні довгий шлях розвитку кремнієвої електроніки привів до приладів, що працюють на частотах близько 100 гігагерців. Отож, графен відразу досяг значень, майже максимальних для кремнію. Висока частота роботи означає, що на основі графену можна створити пристрої з набагато більшою швидкодією, ніж нинішні.

І знову піроліз — Польові транзистори — це тільки одна сфера застосування. Інша — посилення й генерування електромагнітних хвиль у так званому терагерцовому вікні — частотній ділянці, де електронні прилади вже не працюють, а оптичні (наприклад лазери) — ще не працюють. Передбачається, що на графені можна буде створювати терагерцові лазери й детектори. А надалі навколо цього виникає безліч ідей, які вимагають обмірковування й вивчення. Ще одна ідея ґрунтується на тому факті, що графен найчастіше використовують на якійсь підкладці. Нею можна пустити уль-

промисловий спосіб одержання цього матеріалу. Які шляхи бачите ви?

— Уже з’явилися хімічні методи синтезу графену, причому в найрізноманітніших варіантах. Напівпровідникове матеріалознавство пропонує інший шлях. Існує такий матеріал SiC — сполука кремнію й вуглецю, карбід кремнію. Якщо його нагрівати, то кремній, як більш леткий елемент, випаровується, а на поверхні залишається плівка вуглецю — один, два, кілька шарів атомів. Швидше за все, вони будуть невпорядковані. Але за певних умов з неї можна одержувати один або кілька шарів графену. Такі експерименти в нас в інституті проводяться вже приблизно рік, і є результати. Шар графену на поверхні карбіду кремнію під час спектрального аналізу дає чітку, унікальну лінію розсіяного світла, властиву тільки цьому матеріалу. Отож, під час піролізу карбіду кремнію наші вчені одержали на його поверхні острівці графену діаметром у десятки мікронів. Це важливий результат з огля-

Графен стає основою для багатьох нанотехнологій

тразвук. Виникне взаємодія графену з ним — і можна чекати на створення акустоелектронних приладів. Ми намагаємося всі ці теми опрацьовувати.

— Відомо, що Гейм і Новосьолов одержали графен, відшелушуючи графіт шар за шаром за допомогою скотча. Однак це не

ду на те, що товщина шару графену в тисячі разів менше — частинки нанометра. Далі до таких острівців приєднають контакти й проводитимуть весь комплекс електричних і оптичних вимірів. Такий підхід, можна сказати, — на вістрі досліджень цього незвичайного матеріалу.

розтискання показник уже фактично не змінюється. Автори розробки пояснюють цю особливість тим фактом, що за нанорозмірів міцність стає в багато разів більшою. Утім, як показали подальші дослідження, після збільшення товщини стінок нанотрубок міцність на стискання матеріалу також зростає, і при досягненні певних значень «губка» втрачає здатність до стискання і стає цілком твердим об’єктом. Білла Картера, одного з розробників, запитали: що буде, якщо шматок такої «губки» упустити? Картер відповів, що з висоти людсько-

го зросту він падатиме на землю довше, ніж пташине пір’я, — близько десяти секунд. Як повідомляється, цей інноваційний матеріал розроблений на замовлення Агентства оборонних дослідних проектів США. Оскільки за певних впливів він поводиться як губка, то може бути використаний для поглинання енергії різних видів, у тому числі акустичної та електричної. А тверді його модифікації можуть стати основою для незвичайних будівельних матеріалів, у тому числі для космосу. Можливе також його застосування як електрода для суперконденсаторів.

12

№ 47 (202)

6 грудня 2011 року

IT

Коли реальності замало треба — уся інформація надходить на віддалений сервер, з якого й даються необхідні відповіді. У доповненій реальності Layar усе ще дуже багато прогалин. Адже інформація не береться нізвідки — її поступово доповнюють зацікавлені люди. Це справжній рай для рекламістів, які можуть розміщати на тлі реального світу різні пропозиції, на кшталт того, що цей будинок продається, а в цьому ресторані сьогодні знижки на певні страви (список яких теж можна одержати). Щось подібне було представлено і для інших операційних систем. У випадку з Symbian це додаток Live View. Однак у зв’язку з офіційною смертю цієї ОС майбутнє програми непевне. Можливо, його портують на WindowsPhone.

го світу. Це початок ери Post-PC, ми поступово відмовляємось від громіздких і незручних десктопів (і навіть ноутбуків), від остаточно застарілих мишей і клавіатур. У новому світі нам не потрібні незграбні маніпулятори, комп’ютери мають вміти самі взаємодіяти з навколишньою дійсністю, бути посередниками між нею й нами.

У сучасних бойових літаках і вертольотах часто використовується нашоломна система індикації. Вона дозволяє пілотові одержувати найважливішу інформацію на тлі спостережуваної ним обстановки, не відволікаючись на основну приладову панель. Це дає можливість заощадити дорогоцінні секунди, наприклад, під час маневреного повітряного бою. Також багато таких систем дозволяють ро-

Отже, що ж таке доповнена реальність? Чіткого визначення нема. Говорячи простою мовою, доповнена реальність (Augmented Reality, AR) — це коли фізичний світ доповнюється всілякими віртуальними об’єктами. Доповнена реальність є одним із видів змішаної реальності (Mixed Reality), що перед бачає взаємодію реальності й віртуальності в тому або іншому вигляді. Є ще й доповнена віртуальність, коли у віртуальному світі з’являються реальні об’єкті. Принципи в них однакові, різниця лише в тому, який світ покладено в основу, фізичний чи віртуальний. Аж ніяк не кожне накладання віртуальних об’єктів можна назвати доповненою реальністю. Мається на увазі, що таке накладання враховує тривимірність нашого світу й все, що відбувається в реальному часі. Тобіас Хеллерер, професор комп’ютерних наук Університету Каліфорнії, уважає доповнену реальність вищим ступенем інтерфейсу взаємодії людини й комп’ютера в епоху, коли інформація стає усе більш застосовною до реально-

Не треба думати, що доповнена реальність з’явилася «днями». Її ідею ввів 1990 року Томас Каудел, працівник корпорації Boeing. Він займався розробленням спеціального комп’ютера, що кріпиться до голови й допомагає прокладати надзвичайно складну систему проводів усередині літака. У теорії ж усе з’явилося ще в 60-х роках минулого століття. Доповнену реальність можна неодноразово зустріти у всіляких фантастичних романах і фільмах, класичним прикладом може бути культовий фільм «Термінатор», першу частину якого знято ще 1984 року. Ідеться про кадри, що зображують погляд на світ «очима» кіборгавбивці. До речі, «Термінатор» чудово проілюстрував, що найбільш зацікавлені в доповненій реальності саме військові. Вої нам майбутнього знадобляться шоломи, здатні давати хазяїну найрізноманітнішу інформацію. Ведуться активні розробки із впровадження технології в галузі космічних досліджень.

бити цілевказ шляхом повороту голови або рухів очних яблук. У США розроблена й розвивається далі «система імітації бойових умов методом комп’ютерної симуляції». Солдат у віртуальному шоломі з підтримкою цієї технології може коли й де завгодно викликати перед собою карту місцевості, а завдяки алгоритмам прогнозування розташування ворога, що використовує дані про його попередні переміщення, він зможе одержати підказку про те, куди йому краще рухатися й що робити. Дуже цікавим прикладом є також і повість відомого російського фантаста Євгена Лукіна «Із нами бот». Головний герой отримує мініатюрний комп’ютер (бот), що ґрунтується на принципі доповненої реальності. Надягши контактні лінзи й закріпивши на поясі невелику коробочку, герой може одержувати додаткову інформацію про співрозмовників, гуляти незнайомими районами, не боячись заблукати, і багато чого іншого. Автор не обмежився самими лише допоміжними функціями — за

Вадим РУДЕНКО Технології доповненої реальності інтенсивно розвиваються, поступово входячи в усі сфери життя.

Уявіть: ви як турист приїжджаєте в незнайоме місто, про яке прагнете дізнатися якнайбільше. Для цього ви просто надягаєте спеціальні окуляри й вирушаєте на прогулянку. На скляних дисплеях відображатиметься вся необхідна інформація — історія будинку, на який ви зараз дивитесь, маршрут автобуса, який проїжджає повз вас, найзручніший шлях до найближчого супермаркету. Інформація ця доповнюється голосовими повідомленнями. Ви можете випитувати в диво-окулярів будь-які подробиці, роблячи це голосом, а не за допомогою якихось додаткових маніпуляторів... На жаль, таких чудових окулярів поки ще нема. Але за сучасного розвитку технологій можна припустити, що щось подібне з’явиться найближчим часом, може, навіть протягом цього десятиліття. Усе необхідне для такого гаджета вже є. Залишилося тільки «відполірувати» наявні технології й зробити їх доступнішими для пересічного користувача. Більш того, учені впевнені, що можна буде обійтися навіть контактними лінзами. Серед власників сучасних смартфонів уже досить популярні додатки доповненої реальності, які дозволяють відображати на екрані пристрою реальний світ, накладаючи на нього різноманітну інформацію. Найчастіше це ігри, персонажі яких ніби існують навколо вас, наприклад, вискакують із дверей або ховаються під столами. Однак поступово з’являються й більш корисні пристрої на зразок браузера Layar для iOS і Android, що повідомляють інформацію про навколишню дійсність. Ви «оглядаєте» околиці (очима служить камера смартфона), одержуючи на екрані пристрою інформацію на зразок подробиць про визначні пам’ятки, ресторани тощо. Сучасні технології вже дозволяють впізнавати також і людей — відкрита особиста інформація береться з Facebook або з якого-небудь іншого подібного ресурсу. Звичайно, сам смартфон не в змозі аналізувати навколишній світ. Але з розвитком швидкісних мобільних мереж цього й не

Аспект

необхідності бот підказує господарю, як краще відповісти на запитання співрозмовника, а то й відповідає за нього сам. Це вже не просто прошарок між світом і людиною, а щось більше. Цікаво, що повість не здається занадто фантастичною. Вона сприймається скоріше як прогноз недалекого майбутнього. Найзатребуванішою доповнена реальність буде серед рекламних працівників і співробітників індустрії розваг. Утім, чому буде? Технологія вже використовується ними досить часто. Як приклад можна навести оригінальний рекламний хід мережі піцерій Papa John’s. Після того, як уміст коробки для піци вже з’їли, чому б трохи не розважитися? Покажіть кришку упаковки веб-камері вашого комп’ютера (попередньо зайшовши на зазначений там же сайт) — і вам запропонують покерувати гоноч-

ним автомобілем, який немов їде коробкою, відображуваною на екрані. Уздовж дороги, якою ви їдете, щедро розставлені плакати, які рекламують продукцію Papa John’s. Ще один приклад реклами — ви показуєте сторінку журналу з рекламою веб-камері, і на екрані комп’ютера відображається не тільки ваша рука із друкованою продукцією, а й рекламований предмет, переміщення якого залежить від ваших рухів. Наприклад, у випадку реклами автомобіля це буде тривимірна модель, яка «стоїть» просто на журналі, — ви можете крутити її на всі боки й нахиляти. Це набагато цікавіше звичайної рекламної фотографії. Таку рекламу вже використовували багато виробників. На сторінці містяться спеціальні мітки (QR-коди), які розпізнає комп’ютер як сигнал до дії. Стане у пригоді доповнена реальність і у створенні упаковок, які щороку стають усе меншими. Навіщо друкувати докладну інформацію про вміст? Просто доповніть упаковку мітками, які «пояснять» смарт-

фону покупця, звідки і яку інформацію треба скачати. Таке можна використовувати й на виставках, коли на стенді викладаються лише загальні дані, одержати всю інформацію можна за допомогою смартфона. Причому як у випадку з коробкою, так і зі стендом ідеться не просто про скачаний з Інтернету текст. Ніхто не заважає зробити таке — на екрані смартфона ви бачитимете упаковку або стенд, на яких з’являються додаткові зображення й тривимірні об’єкти. У випадку з упаковкою ви зможете подивитися на товар з усіх боків, не виймаючи його з коробки. Можна навести й деякі досить оригінальні приклади. Так, додаток TieSight (доступний у Mac App store за ціною 1 долар) допоможе вам зав’язати краватку. Стаєте перед веб-камерою, і на екрані вам детально пояснять весь процес. Причому всі дії покажуть просто на вашій шиї. Залишається тільки дотримуватись цих більш ніж наочних покрокових інструкцій. Причому автори врахували й таку важливу дрібницю — ваше зображення на екрані не буде дзеркальним. Доповнена реальність вплинула й на архітектуру. У Японії зведено будинок, на стінах якого в реальному часі відображаються статуси мешканців у Twitter. Але не буквами, а все тими ж QR-кодами. На перший погляд виходить якийсь хаотичний візерунок. Однак наведіть на будинок смартфон, і зможете одержати додаткову інформацію. Доповнена реальність — це справжній тренд. Можливості, які обіцяє ця технологія, величезні, тож у найближчі кілька років можна чекати на вибуховий її розвиток. Програм для смартфонів і комп’ютерів уже написано сотні. Більшість із них мають суто розважальний характер. Але є й чимало дуже вдалих і корисних рішень, які доповнять навколишній світ дійсно корисними можливостями. Що ж до голосового спілкування із пристроєм, описаного в першому абзаці, то й така технологія вже є. Це представлена в iPhone 4S технологія Siri (докладніше див. «УТГ» №46 (201) від 29 листопада ц.р., «Siri: поговори з телефоном»), що дозволяє не просто давати пристрою голосові команди, а буквально спілкуватися з ним, ведучи справжні діалоги. Інтерфейс доповненої реальності можна оснастити ще й механічним впливом, у випадку зі смартфоном це може бути вібрація.

13

№ 47 (202)

6 грудня 2011 року

Четвертий рівень

Дисінженерія Поки на державному рівні говорять про необхідність реформ в освіті, у технічних ВНЗ країни намагаються змінити ситуацію самотужки Володимир ОТРОЩЕНКО Це сто років тому вважалося почесним на візитівках і латунних табличках на будинках писати «Інженер Ігор Сікорський» або «Інж. В. Зворикін». У середині 50-х опальний письменник В.Дудинцев (див. його роман «Не самим лише хлібом» про понівечені долі «нестандартних» радянських винахідників) із повагою говорив про інженерські мундири гірників і металургів. Зараз же нам загрожує дисінженерія суспільства — і що далі, то реальніше.

Цитата в тему «Інженер — це найближчий аналог чарівника в нашому світі» Елон Маск, американський інженермільярдер, авто- і ракетобудівник

У професійному забутті На жаль, такої думки дотримується академік НАНУ, професор Національної металургійної академії України (НМетАУ, Дніпропетровськ), доктор технічних наук і лауреат Держпремій Михайло Гасик: «Дисінженерія наростає, і проблема дефіциту інженерних кадрів дуже нагальна. Треба ви-

Академік М.Гасик

знати, що зараз настав час, коли екс-республіки СРСР відчувають потребу у висококомпетентних інженерах, технологах, та й просто в нормальних грамотних робітниках. Тих, хто був і залишається опорою реального ВНП, а не суперприбутків від валютних деривативів і кабальних іпотек». За словами професора Гасика, дефіцит інженерних кадрів почав формуватися в 90-ті роки, коли диплом про вищу інженерну освіту втратив свою цінність і «технарі» не потрібні були

Їх забагато?

Ректор НМетАУ О.Величко

зовсім. З’явилися нові і, як здавалося, більш цікаві, потрібні професії, і відсотків 80 учорашніх інженерів, технологів і конструкторів відразу стали менеджерами з продажів, фахівцями з БАДів, маркетингу й піару. А ті, хто залишився вірний професії на заводах, у НДІ й ВНЗ, на собі відчули багатомісячні, а то й багаторічні затримки зарплат, пережили падіння престижу технічних спеціальностей. Вища технічна освіта вже не є почесною і престижною, на багато років знизився приплив абітурієнтів у відповідні університети. І конкретні технічні знання вже не здобути в процесі роботи на виробництві — потрібні реформи на рівні освітньої програми технічних ВНЗ. Про реальні реформи говорить і ректор Метакадемії, членкор НАНУ, професор Олександр Величко: — Серед проблемних питань вищої школи — підвищення іміджу технічних спеціальностей, надання технічним ВНЗ більших квот на підготовку фахівців за рахунок держбюджету, працевлаштування випускників на державному рівні. А для цього треба ввести кредитування ВНЗ для придбання дорогого наукового обладнання й капітального будівництва. Але відсотки з цих кредитів мають бути пільговими, освітніми, і такий підхід успішно застосовується в багатьох країнах. Ще одна нагальна проблема всієї вищої технічної школи України — відновлення системи виробничої практики майбутніх ІТП — від ознайомлювальної до дипломної — на передових підприємствах і фірмах, причому не тільки українських, а й закордонних. Ці б слова та прем’єрові у вуха...

Довідка «УТГ» Дис-, диз- (від греч. dys..., лат. dis...) — префікс, який означає ускладнення, порушення, розлад, поділ, втрату: дисгармонія, диспропорція, дисбаланс.

Прем’єр-міністр Микола Азаров наприкінці жовтня приїжджав у Дніпропетровськ, щоб відвідати споруджувані ЕСПК «Дніпросталь» і Південний обхід, подивитися ракети на ПМЗ і прочитати лекцію в місцевому держуніверситеті. Натхнений побаченим, він заявив на зустрічі зі студентами ДНУ: «В Україні треба вдвічі зменшити кількість майбутніх фахівців із вищою освітою... У країні 450 тисяч школярів щорічно закінчують школу, а місць у ВНЗ 520 тисяч». І це дійсно правильно: хто ж сіятиме пшеницю, зводитиме будинки, кататиме тру-

Микола Азаров

би, видобуватиме вугілля? У той же час майже кожне колишнє ПТУ, технікум стали університетами й академіями, навіть імені Нобеля. Там і створюється ціле море-болото маркетологів-юристів-економістів, а справжніх сталеварів, будівельників і верстатників немає. Микола Азаров уважає, що в Україні треба модернізувати всю розвалену систему підготовки кадрів: «Реформа у сфері освіти та науки Україні необхідна, хоча вона буде болючою для суспільства. Будь-який уряд, що проводитиме такі реформи, буде підданий критиці й ризикує втратити підтримку населення... Це завдання держави — організувати контракти з підприємствами, заводами, де студенти зможуть проводити заняття в реальних умовах виробництва, бо багато чого не можна навчитися тільки з книжок. Наука й виробництво самі вдосконалюватися й розвиватися не можуть — тут потрібні дуже великі грошові вливання...». У той же час прем’єрміністр висловив занепокоєння із приводу того, що ніхто не хоче йти працювати на заводи. За його сло-

вами, зарплата висококваліфікованого заводського працівника в країні вже вище $1000. Однак Ірина Кравченко, начальник Бабушкінської районної «біржі праці», заявляє інше: «Молоді люди зараз віддають перевагу роботі у сфері менеджменту. На робітничі спеціальності вони не хочуть іти, бо там неконкурентоспроможна зарплата. Щоб заробляти більше, треба стати професіоналом, але для цього потрібен певний час. А молоді хочеться мати все й відразу. Тому вона й займається продажем, збутом, заробляючи близько 1800 гривень. А на заводі випускник без досвіду, не маючи ніяких розрядів, одержує трохи більше мінімалки». Дуже схвилював дніпропетровців візит прем’єра на майже побудований мінізавод «Дніпросталь». Особливо — питання набору персоналу й зарплати. Ось деякі думки блогерів на міському сайті (із невеликими лакунами й оригінальною стилістикою): Den: «Люди зароблятимуть на 10% більше, ніж у середньому по галузі, але точну цифру розміру зарплати я назвати не можу. Але продуктивність тут теж буде збільшено, приблизно в 4 рази більше на людину, ніж у середньому по галузі», — говорить директор заводу Г.Єсаулов. Продуктивність працівника буде вище на 200%, а його зарплата — на 10%... Хіба це не обкрадання? А різниця, виходить, дядькові в кишеню?!» Аrm: «Причини очевидні. По-перше, низька зарплата в металургії (для добрих фахівців із 5 тис. грн спочатку впала до 3,5 тис. грн, люди почали звільнятися, тепер намагаються набирати нових за 2,5 тис. грн. Подруге, померла наука, нема зв’язку між виробництвом і навчанням. По-третє, скорочення із збереженням навантаження й низькі зарплати викладачів у металургійній академії. Підсумок зрозумілий...» Дядя: «Нема в нас капіталістів. Ці хлопці повинні думати, як щось нове споживачеві запропонувати. С.Джобс, Б.Гейтс, Е.Маск — капіталісти, а в нас феодали».

Інженерів треба більше! Ех: «Усі наші хазяї — тимчасові правителі. Вичавлять усе, що можна, і перекинуть капітали в інші сфери, наприклад у спекуляцію землею. Треба змінювати суспільно-політичний устрій у державі, а всі ці по-

Будівники комунізму. Плакат 1962 р.

ради на кшталт «власники заводів і компаній повинні більшою мірою брати участь у забезпеченні та стимулюванні процесу навчання» безглузді».

Alexxx: «То де платять обіцяні Азаровим 1000 доларів? На якому заводі? І це він навішував на вуха студентів ДНУ... Мовляв, навіщо ви у ВНЗ вступаєте, на заводах так круто, штуцер баксів, наче з куща!»

дніпровський трубопрокатний, агрегатний заводи, ВАТ «Дніпроважмаш», нове виробництво товстостінних бурильних труб на колишньому комбайновому. До речі, наші магістри, навчаючись у НМетАУ на 5-му курсі, одночасно працюють на «Південмаші». Їдуть також від нас інженери на «Азовсталь», НКМЗ, «Енергомашспецсталь». І взагалі, у нас навчаються юнаки та дівчата з усієї області, з інших регіонів України, навіть із Росії та Білорусі. Щорічно кафедра ТОМ одержує запити на 15—17 молодих фахівців для заводів і компаній. А от із супермаркетів і кафе заявок поки не було.

Думки «звідти» Професор Л.Дейнеко

Озброївшись такими песимістичними коментарями із сайта gorod.dp.ua, кореспондент «УТГ» взяв бліц-інтерв’ю в завідувача кафедри термообробки металів НМетАУ, професора, доктора технічних наук Леоніда Дейнека.

— Ваша кафедра недавно відзначила 80-річчя. Тисячі інженерів випустила, сотні вчених виростила. Що ж зараз із підготовкою нових кадрів для металургії? Чи за Азаровим — їх силасиленна...

— Добрих інженерів багато не буває. Аби тільки цю професію не ганьбили... 2010—2011 навчального року ми дали «путівку в життя» майже сотні бакалаврів і фахівців із термообробки металів і сплавів. Причому навчалися вони як на денному відділенні, так і на заочному й вечірньому. Цього ж року хочемо підготувати ще близько 120 інженерів-термістів. Найголовніше, майже ніхто без роботи не залишається!

— Але ж системи розподілу із трирічним відпрацюванням уже нема?

— Микола Янович Азаров говорить, що після ВНЗ інженери на заводи не йдуть. А от наші студенти майже всі приносять листи про конкретне працевлаштування на фірмах і підприємствах різних форм власності. Що ж до заводів, то щорічно на ПМЗ приходять 3—5 наших термістів, по стільки ж — на Нижньо-

Фізик Андрій Гейм, житель Великої Британії, який емігрував із СРСР у 1990-му з наукових і етнічних причин: «Я працював шість місяців у Ноттингемі й зрозумів, що за цей час зробив набагато більше цікавого, ніж за 20—30 років у Союзі, з огляду на кількість обладнання та підтримку, які я міг там одержати». Однак зараз нобелівський лауреат планує покинути Альбіон через те, що бюджет на НДР має бути секвестований на «смішні» 10%. При цьому Гейм дуже тепло говорить про нашу вітчизняну освіту, про її перевагу над західною. Єлизавета Раубе, HRтоп-менеджер із Москви: «Бути інженером у США дуже престижно. На інженерних факультетах надзвичайно складна програма, і потрібний прохідний бал вище за середній, щоб вступити туди або перевестися. Це добре оплачувана робота й головне — дуже цікава. А система відвідуваності в університеті така, що можна навчатися й працювати відразу. У Техасі багато промислових підприємств і дослідних центрів, і студенти беруть участь у випробуваннях, уже з перших курсів працюють разом із вченими, проектувальниками, конструкторами. А коли закінчують інститут, вступають у той же дослідний центр, але вже повноцінними фахівцями. А іноді й раніше. Головне, що тут, на відміну від інших спеціальностей, одного бакалаврату досить, тобто це лише 4 роки «вишки».

14

№ 47 (202)

6 грудня 2011 року

Спадщина

Важко бути генієм... Олена ЗЕЛЕНІНА Обидва ці харківські вчені були надзвичайно багатогранними людьми, успішними не тільки у своїй улюбленій науці — фізичній хімії. Вони залишили після себе сотні наукових, філософських праць і книг із природознавства.

На стародавній будівлі хімічного корпусу Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» в один день з’явилися дві меморіальні дошки. Одна з них присвячена засновникові кафедри фізичної хімії університету, видатному вченому, винахідникові й філософові, професорові Олександру Миколайовичу Щукареву (1864—1936). Друга — лауреатові Державної премії України, заслуженому діячеві науки і техніки, який довго очолював цю ж кафедру, професорові Володимиру Мойсейовичу Кошкіну (1936—2011). Усі, хто знайомий із працями цих людей, мимоволі відзначають, що в їхньому житті, наукових пристрастях і відкриттях було щось «леонардівське», властиве діячам епохи Відродження.

Невипадкові збіги Професор Щукарев не тільки заснував сучасну термохімію (винайдені ним пристрої й способи обрахування застосовуються досі), а й виготовив одну з перших у світі електричних логічних машин. У свою чергу В.Кошкін зробив відкриття, що дозволило створити високочутливі терморезистори й тензорезистори. Він же був оригінальним філософом, поетом, методологом освіти, який захоплено ви-

Червертий рівень

Володимир Кошкін

користовував математичні методи в літературознавстві та мистецтвознавстві. У долі професорів Щукарева й Кошкіна, на превеликий подив останнього, були незвичайні, навіть містичні збіги. Обидва народилися під одним знаком зодіаку, у юному віці захопилися математикою. З інтервалом у 30 років працювали в Харківському НДІ органічної хімії, що за часів Щукарева називався Українським державним інститутом прикладної хімії. Обидва прийшли у фізичну хімію з фізики, пізніше займалися фізикою розчинів і дослідженням властивостей кристалічних ґрат, із часом обидва професори вийшли за рамки фізики й хімії в галузь економіки — застосування математичних моделей, а також дослідження кількісних співвідношень у педагогіці та психології. Мимоволі співзвучними стали навіть назви їхніх робіт: «Нариси філософії природознавства» в О.М.Щукарева й «Введення в природознавство» у В.М.Кошкіна.

— Очоливши 1982 року кафедру фізичної хімії ХПІ, батько почав цікавитися її історією, — розповідає син професора Ілля Кошкін. — Зокрема, він довідався, що кафедру засновано 1926 ро-

ку Олександром Щукаревим. Збираючи дані про цього видатного вченого, він дійшов висновку, що ім’я цієї людини незаслужено забуте, і вирішив відродити пам’ять про нього. Він почав писати книгу й хотів відкрити меморіальну дошку своєму попередникові. Про це він повідомляв у листуванні з С.В.Камишаном, російським істориком науки й техніки, редактором збірника «Нариси історії інформатики», який приїжджав у Харків для роботи в архіві НТУ «ХПІ». У тому ж листі пропонувалася назва книги — «Важко бути генієм» — з алюзією на назву відомої повісті братів Стругацьких, головний герой якої — людина з майбутнього.

Загадка «розумової машини» Дійсно, багато ідей професора Щукарева значно випереджали свій час. У квітні 1914 року, за чотири місяці до початку Першої світової війни, Олександр Миколайович на прохання московського Політехнічного му-

зею приїхав у столицю Російської імперії й прочитав лекцію «Пізнання й мислення». Виступ супроводжувався демонстрацією створеної О.М.Щукаревим «машини логічного мислення», здатної механічно робити прості логічні висновки на основі вихідних значеннєвих даних із виведенням отриманих результатів на світлове табло. Лекція мала великий резонанс. Присутній на ній професор А.Н.Соков відгукнувся статтею під провісною назвою «Розумова машина» (журнал «Навколо світу», №18, 1914 р.), у якій написав: «Якщо ми маємо арифмометри, які складають, віднімають, помножують мільйонні числа поворотом важеля, то, мабуть, час вимагає мати логічну машину, здатну робити логічні висновки й умовиводи одним натисканням відповідних клавіш. Це збереже безліч часу, залишивши людині сферу творчості, гіпотез, фантазії, натхнення — душу життя». Нагадаємо, що 1914 року, коли було опубліковано статтю, Аланові Метісону Тьюрінгу, геніальному англійському математикові, який опублікував 1947 року нашумілу статтю «Маши-

Відкриття меморіальних дошок. Зліва направо: Ілля Кошкін, ректор НТУ «ХПІ» Леонід Товажнянський. Виступає завідувач кафедри органічної хімії Валентин Шустиков

«Гармонія води», гармонія навчання

Людмила СТУПЧУК Національний університет водного господарства та природокористування (НУВГП, Рівне) разом з НТУ «Київський політехнічний інститут», Дніпропетровським хіміко-технологічним університетом та Черкаським державним технологічним університетом став учасником міжнародного проекту «Гармонія води». Його створено з метою наукового і педагогічного консорціуму університетів України, Білорусі, Таджикистану, Казахстану та Норвегії задля того, щоб гармонізувати, підвищити якість вищої освіти цих країн, пов’язану з управлінням водними ресурсами.

Як зазначив проректор з наукової роботи, завідувач кафедри водовідведення, теплогазопостачання та вентиляції НУВГП Микола Гіроль, у ході виконання робіт вищі навчальні заклади — учасники проекту — здійснять огляд програм викладання дисциплін у країнах Євразії та доповнять їх європейським, зокрема норвезьким, досвідом. Також будуть розроблені навчальні модулі, електронні ресурси, підготовлені підручники на шести мовах для студентів та післядипломної освіти, виділені кошти на придбання вишами-партнерами сучасного навчального та науково-технічного облад-

нання. Окрім того, протягом трьох років 66 студентів з Євразії, у тому числі й українці, навчатимуться за новою концепцію у вищих навчальних закладах Норвегії.

— У «водному» університеті приділяють велику увагу практичній підготовці фахівців із водопостачання та водовідведення, – зауважив професор Микола Гіроль. — Напевно, це разом із визнанням наукових досягнень вчених університету й відіграло головну роль в тому, що НУВГП виграв грант для участі в проекті «Гармонія води». Так, нещодавно у нас вперше відбувся англомовний навчальний семінар для студентів.

Семінар «Інтегроване управління водними ресурсами» у формі лекційних і практичних занять провели викладачі Дрезденського технічного університету. Навчалися на ньому магістри спеціальностей «Гідромеліорація» та «Водовідведення та каналізація» НУВГП, а також студенти НУ «Львівська політехніка». На лекціях вони отримали нову інформацію щодо зміни клімату та його впливу на водні ресурси, якість води водойм, ефективне управління водним сектором, про європейські нормативні акти у сфері управління та користування водними ресурсами тощо. Практичні заняття, на яких навчалися за допо-

на, яка думає. Єретична теорія», а в 1950-му ще одну — «Чи може машина мислити?», було два роки! У роки революційної руїни свою машину професор Щукарев передав Харківському університету, на кафедру математики. На жаль, відтоді про неї більше нічого не було чути. Але в історії розвитку сучасних технологій винахід О.М.Щукарева можна вважати важливою ланкою на шляху до створення штучного інтелекту та комп’ютерних технологій. Надзвичайно оригінальні й філософські погляди Щукарева. Так, його ідея філософського структуралізму — упорядкованості світу — стала однією з перших у сучасній філософії науки. Срібному віку властива, як правило, містична філософія, а Щукарев передбачив те, що набагато пізніше було сформульовано завдяки відкриттям у квантовій механіці, уявленням про ймовірності, багатомірні простори.

20 листопада 2011 року В.М.Кошкіну виповнилося б 75 років. До цієї дати книга «Професор Олександр Миколайович Щукарев: важко бути генієм» побачила світ.

— Я мала стати захопленою читачкою книги В.Кошкіна, але смерть перервала роботу Володимира Мойсейовича на стадії начерків, і я обіцяла завершити цю працю, — розповіла доцент кафедри фізичної хімії НТУ «ХПІ», співавтор книги Ганна Дульфан. Книга про О.М.Щукарева складається із трьох частин: життєпис, його наукова автобіографія і стенограма жалобного засідання Харківського відділення Всесоюзного хімічного товари-

ства імені Д.І.Менделєєва, присвяченого його пам’яті 1936 року.

— Хочу звернути увагу на те, що наша книга розповідає не тільки про наукову працю Щукарева, — веде далі Ганна Дульфан. — Прочитавши її, можна довідатися про деякі особливості діловодства у вищих навчальних закладах царської Росії, про відкриття в Харкові вищих жіночих технічних курсів, а потім, 1917 року, першого в Україні робітфаку. А також про відвідування Харкова видатним французьким фізиком і суспільним діячем Полем Ланжевеном, великим другом СРСР і (за чутками) чарівної Марії Кюрі. Про те, як на гребені арештів дореволюційної технічної інтелігенції на початку 30-х років Щукарев уважав за краще вийти у відставку. Або про те, що нинішня пенсійна реформа в деяких моментах повторює пенсійний статут тих далеких часів. Про те, як держава, піклуючись, певне, про майбутню велич своїх учених, тримала їх і досі тримає на голодному пайку. О.М.Щукарев свого часу писав: «Той, хто на нещастя далекозорий і бачить значно далі за інших, звичайно, не може утриматися, щоб не говорити про те, що він бачить і чого інші не можуть бачити». «Саме такі особистості, які роблять те, що здається їм цікавим і важливим, і ані найменшим чином не виконують наукових розпоряджень начальства, зрештою створюють історію інтелекту й історію людства», — погоджувався з ним В.М.Кошкін і додавав: «Я почуваюся щасливим, я солдат тієї армії свободи слова й свободи особистості, маршалами якої були Леонардо да Вінчі, Ломоносов, Чижевський і Щукарев».

могою комп’ютерної програми обробляти ситуації з інтегрованого управління водними ресурсами, також були цікавими. Надовго запам’ятаються студентам і дослідження на річці Устя, де вони під керівництвом дрезденських науковців закріплювали знання з гідробіології та гідроморфології.

Сьогодні у НУВГП природничі та технічні аспекти управління водними ресурсами викладають у різних курсах і навчальних дисциплінах, тож, на думку викладачів, було б цікаво ввести в навчальний процес представлений німецькими партнерами курс інтегрованого управління.

Від нотаток — до книги

Учасники англомовного семінару у НУВГП

15

№ 47 (202)

6 грудня 2011 року

Закон збереження думки

Невизначеності Гейзенберга розподілу мізерного бюджету на науку. Улітку 1942 року Гейзенберг назвав військовому керівництву більш реальний термін здачі реактора в експлуатацію — 2 роки за умови повного фінансування й задоволення всіх примх учених. Підтримку було обіцяно, однак наміченого на січень 1945-го запуску не сталося — війська союзників підійшли вже занадто близько, і установку спішно й таємно вивезли на південь країни, у Хайгерлох, до швейцарського кордону.

23 березня реактор почав роботу, про що негайно доповіли в Берлін, але на критичну точку машина не вийшла. Перерахувавши співвідношення інгредієнтів у робочій зоні, дійшли висновку, що треба додавати і уран, і важку воду, але вже не було ні того, ні іншого, а головне — часу.

23 квітня містечко взяли американські війська. Так закінчився німецький ядерний проект. На створення чого він був спрямований: «мирної» (якщо, звичайно, така в принципі можлива в умовах війни) енергетики, як говорили полонені німецькі фізики, чи зброї масового знищення — про це можна тільки гадати. Більш цікаве інше питання: був цей провал дійсно поразкою наукової думки чи свідомо організованим тріумфом людяності? Це ще одна невизначеність Гейзенберга. Відносини вченого з нацистським режимом були не такі прості, як може здатися. Так, він не виїхав, як багато інших, але що стояло за згодою працювати з новою владою? Коли тільки почалися расові

чищення в науці і освіті й багато його колег-євреїв були звільнені, він протестував. Хотів навіть піти у відставку сам — такий демарш із боку нобелівського лауреата, напевно, не залишився б непоміченим. Але Макс Планк відмовив його від такого вчинку, переконавши тим, що комусь треба рятувати німецьку науку. Утім, квантову теорію, якою він займався, незабаром оголосили поза законом, зарахувавши до «єврейської фізики», звичайно, далекої від «фізики арійської». Цькування Гейзенберга закінчилося лише після того, як він звернувся до нацистської верхівки із прямим запитанням, чи потрібний він країні. Відповідь прийшла позитивна, хоча й не відразу: ідеологи нового режиму обраховували користь від «приручення» фізика такого високого рівня (сценарій, який вони намагалися реалізувати наступні роки). Цілком імовірно, що вчений залишився вірний справжнім загальнолюдським цінностям. Помилки в параметрах реактора, перетягування й без того дефіцитних коштів на провальні напрями досліджень, несподіваний вибух (важко повірити, що команда з авторитетних фізиків країни не знала про властивості урану й не могла домогтися герметичності оболонки) — усе це наводить на думку про добре сплановану диверсію. На її користь свідчить і післявоєнна громадська діяльність ученого, спрямована на заборону ядерних випробувань і роззброєння Німеччини. А свій організаторський талант учений сповна втілив пізніше, ставши одним з ініціаторів створення ЦЕРНу й першим керівником його комітету з наукової політики.

кількість як матерії, так і антиматерії. А насправді цього не видно: досі нема експериментальних доказів існування хоч якихось значних концентрацій антиматерії у Всесвіті. На пошук причин такої космічної несправедливості було кинуто сили кращих фізиків світу. Значний внесок у розв’язання цієї проблеми зробив академік Андрій Сахаров. Зусилля вчених у цьому напрямку в різні роки були оцінені багатьма Нобелівськими преміями. Але результати не задовольняли ні фізиків, які працювали над розвитком Стандартної моделі, ні астрономів, які намагаються зрозуміти, куди в нашому Всесвіті зникла антиматерія. Тож експеримент, проведений недавно на Великому адронному колайдері, почасти відкриває заві-

су таємниці над цією проблемою. Детектор LHCb, установлений на БАК, орієнтований на вивчення B-мезонів — частинок, що містять так званий «чарівний» b-кварк. Нове дослідження, однак, присвячене «непрофільним» для LHCb D-мезонам. Було розглянуто процеси розпаду частинки D+ і відповідної їй античастинки D-. Доведено, що вони розпадаються дещо по-різному. За підрахунками вчених,

Святослав РИБНІКОВ Вернер Гейзенберг — мабуть, один із найвідоміших у нефізичних колах теоретиків квантової механіки. Його знаменита невизначеність — неможливість точно визначити відразу дві сполучені характеристики частинки — координату та імпульс, вийшла далеко за межі фізики, ставши наріжним каменем усієї сучасної теорії пізнання. Цю легендарну коротеньку формулу Гейзенберг вивів у 26 років, а через п’ять років став одним із наймолодших в історії володарів Нобелівської премії. Сьогодні виповнюється 110 років від дня нароження видатного німецького фізика.

Про невизначеність Гейзенберга написано багато томів — і вузькоспеціальних, і загальнофілософських. Була, однак, у житті вченого ще одна знакова робота, загадка якої досі не дає спокою нащадкам, — керівництво німецьким ядерним проектом. ... Перше його обрахування параметрів ядерного реактора датоване груднем 1939 року. У звіті «Можливість технічного одержання енергії при розщепленні урану» Гейзенберг написав: «У цілому можна вважати, що в суміші уран — важка вода в кулі радіусом близько 60 см, оточеній водою (близько 1000 кг важкої води й 1200 кг урану), почнеться спонтанне виділення енергії». А от опис ще однієї, альтернативної моделі реактора, складений ним же приблизно в той же час: процес розщеплення тривав би довгий час, якби шари урану товщиною 4 см і площею близько 1 м2 перемежовувалися шарами важкої води товщиною близько 5 см, причому після триразового їхнього повторення необхідний шар чистого вуглецю товщиною 10—20 см, яким зовні має бути оточений і весь реактор. Основною експериментальною базою вибрали Фізичний інститут у Берліні: у січні 1940 року він був виведений

Newstrino

з підпорядкування освітнього відомства й переданий армії — на весь час війни. Складання реактора почали — навіщо далеко ходити! — просто на інститутському подвір’ї. На папері все виглядало надзвичайно просто — наче інструкція в рубриці «Зроби сам», до того ж за розрахунками стояв не хто-небудь, а сам Гейзенберг — нобелівський лауреат, «гордість арійської науки» (на той час влада вже підняла його ім’я на прапор і вміло цим маніпулювала, але й без усяких лестощів його науковий авторитет був незаперечним). Тому не дивно, що керівництво третього рейха було впевнене, що зможе реалізувати ядерний проект швидко — за 9, максимум 12 місяців. На щастя, цим грандіозним планам не судилося втілитися в життя. До кінця 1940 року, після багатьох безрезультатних експериментів, «генеральний конструктор» був змушений визнати, що його розрахунки помилкові. Наступного року на проект чекав ще один серйозний удар — стало зрозуміло, що метод поділу ізотопів урану сепарацією його газоподібних продуктів, на вдосконалення якого витратили рік, неефективний і треба шукати йому альтернативу. Незабаром почалися перебої з важкою водою — її достав-

ляли з єдиного заводу в окупованій Норвегії, а тамтешні виробничі потужності не справлялися з усе більшими потребами проекту. Від використання ж як сповільнювача більш дешевого й доступного графіту німці відмовилися ще на ранніх стадіях проекту: через збіг обставин зразок, на підставі вивчення властивостей якого хіміки забракували цей матеріал, просто був недостатньо чистим. До того ж під час одного з випробувань дослідна установка вибухнула — за офіційною версією, із суто хімічних причин — через реакцію урану із водою, що просочилася. До кінця 1941-го німецький ядерний проект геть розпадався; тим часом датована і знаменита класифікація досліджень, озвучена Гейзенбергом: «необхідні» — ті, що забезпечують створення в максимально стислий термін хоча б одного діючого реактора, «важливі» — спрямовані на поліпшення його роботи, і «неважливі» — усі інші... Мимоволі пригадується англійський гумор Ернеста Резерфорда — розподіл наук на фізику та «колекціонування марок», з тією лише різницею, що слова Гейзенберга були не жартом, а вказівкою з

Криве дзеркало світу

Анатолій ЛЕМИШ Співробітники LHCb, що працюють на апаратурі Великого адронного колайдера, представили на симпозіумі, що проходив у листопаді в Парижі, докази порушення CP-інваріантності (симетрії) у розпадах «зачарованих» D-мезонів. Цей результат здатний дати поштовх новим напрямкам у ядерній фізиці, а то й піддати сумніву існуючі теорії.

Людині, далекій від фізики, повідомлення вчених мало про що говорить. А у фахівців викликає шок. Це те саме, якби ви подивилися у дзеркало й побачили свої очі не на їхньому звичному місці, а десь на підборідді або на потилиці. У фізиці поняття симетрії відіграє принципову роль. Майже таку саму, як зако-

ни збереження енергії та імпульсу. До середини ХХ століття вважалося, що в кожної частинки є своя античастинка — так зване зарядове сполучення, що позначається літерою С. Крім того, фізичні системи повинні мати свої дзеркальні відображення, у яких усі фізичні закони також дотримано — так званий закон парності, що позначається літерою Р. Спільне дотримання обох цих припущень називається СР-інваріантністю. Воно є підґрунтям сучасної ядерної фізики й входить до Стандартної моделі, яка об’єднує всі нинішні знання про макро- і мікросвіт. Із СР-інваріантності, наприклад, випливає існування поряд із матерією ще й антиматерії.

Закон парності вважався одним із фундаментальних геометричних законів збереження до 1956 року, коли ретельний критичний аналіз накопичених експериментальних даних виявив, що в процесах слабкої взаємодії збереження парності не дотримуються: деякі реакції відбуваються не так часто, як їхні дзеркальні двійники. Крім того, виявилося, що поняття СРінваріантності погано стикується з іншим фундаментальним твердженням сучасної космології — про те, що наш Всесвіт народжений під час Великого вибуху. Дійсно, якщо всі ядерні реакції з матерією й антиматерією симетричні, то під час Великого вибуху мала народитися рівна

Середовище проживання

Закордонна «золота рибка» Семен ПЕРЦОВСЬКИЙ Громадський клуб акваріумістів «Неоник» акціонерного товариства «Сєверодонецьке об’єднання «Азот» став у ці дні консультаційним пунктом для місцевих рибалокаматорів. Звертаються до його керівника — біологаСергія Подцуєва з одним питанням: що за нова рибка з’явилася в Сіверському Дінці? Її раптом піймали на вудки декілька земляків. Маслинова спинка, боки — у жовтогарячому «камуфляжі», жовті плавці, а на черевці ці кольори сполучаються.

Виявляється, це гість із Північної Америки — сонячний окунь, родина центрархових, або вухастих окунів. Американці називають його sunfish — сонячною рибою. І охоче ловлять на хробака: не великий, зате клює добре. Та як цей «імпортний» хижак потрапив у Донець? Швидше за все, завдяки акваріумістам, які вподобали його через яскраву красу. Його запустили в теплі західноєвропейські водойми, а там свою справу зробили качки, які транспортували ікру без усіляких там віз і митних декларацій. Тепер «золоту рибку» можна іноді піймати і в Дніпрі, і в інших ріках, що течуть у Чорне море, які промислова криза (нема лиха без добра!), певне, трохи очистила від шкідливих речовин. До речі, в очисних ставках сєверодонецького «Азоту» теж водиться й навіть розводиться різна риба, у тому числі тепер і вухастий окунь. А це індикатор якості очищення стічних вод.

розбіжність у ланцюжку розпадів становить 0,82%, а це дуже багато: нинішня квантова теорія будови світу прогнозує, що ця кількість має бути менше 0,1%. Є лише незначний шанс на те, що результати спостережень — прояв випадковості. Таким чином, говорять учені, симетрія в мікросвіті має явні порушення. І гіпотетичне дзеркало, про яке ми написали на початку статті, усе-таки трохи прибріхує!

16

№ 47 (202)

6 грудня 2011 року

www.eutg.net

Шановні читачі! Триває передплата «Української технічної газети» на 2012 рік! Вартість передплати: на 1 міс. — 30,00 грн на 3 міс. — 90,00 грн на 6 міс. — 180,00 грн на рік — 360,00 грн Передплатні індекси:

99340 — російською мовою 99309 — українською мовою

Оформити передплату ви можете в будь-якому поштовому відділенні вашого міста, через передплатні агентства вашого міста, а також зателефонувавши до редакції: тел. (044) 278-42-37, тел./факс (0642) 59-93-91, e-mail: podpiska@tehnichka.com

Toyota робить «спорт» доступним Компанія Toyota достроково розповсюдила офіційні дані про задньопривідне купе GT 86. Цією спільною з Subaru розробкою японський автогігант планує повернутися в сегмент недорогих спорткупе й довести, наскільки (звичайно, щодо твердження про дешевину) усе в цьому світі відносне.

Історія Toyota GT 86 (із таким, більш звичним європейцеві, буквеним індексом авто продаватимуть у Старому Світі) почалася 2009 року, коли на Токійському автосалоні представили концепт FT-86, і продовжилася в 2011-му прем’єрою концепткара FT-86 II у Женеві. Однак щодо дизайну в серійній версії від прототипу залишилися тільки обриси кузова, що віддалено нагадують основних конкурентів Nissan GT-R і Hyndai Coupe (Tiburon). До речі, це купе в концепт-версії

У рух GT 86 приводиться 2-літровим атмосферним «опозитником» (поршневий ДВЗ, у якому кут між рядами циліндрів становить 180°; застосовується для зниження центра ваги замість традиційного V-подібного), з яким центр маси перебуває на висоті лише 475 мм. Він також являє собою поєднання концепцій Toyota і Subaru — «субарівський» блок циліндрів FB20 накритий «тойотівською» «головою». Розмір циліндра й хід поршня —

Сенсаційний розмір XL Укотре тему для наших мініоглядів підказує ненависна (як явище), але всюдисуща ТБ-реклама — цього разу музичного смартфона HTC Sensation XL.

Subaru BRZ

Toyota GT 86

від Subaru дістало назву BRZ і було представлене тижнем раніше. Купе Toyota побудоване на задньопривідній платформі з колісною базою 2,57 м і обладнане передньою підвіскою типу «макферсон» і задньою двоважільною. При цьому маса авто з посадковою формулою «2+2» (що в перекладі з маркетингових термінів означає: два повноцінних посадкових місця й задній диван, у найкращому разі для однієї дитини) близько 1180 кг, а розваговка з перевагою на передню вісь — 53/47.

GT-86 розганяється десь за 7 секунд, але стрілку спідометра не «кладе», оскільки максимальна швидкість обмежена можливостями двигуна — 224 км/год. Інтер’єр, на суб’єктивний погляд автора цих рядків, усередині дуже нагадує оздоблення VW Golf GTI останнього покоління: схоже кермо, шкіряні сидіння із замшевою серединою, червона строчка. На приладовій панелі основне місце виділене для тахометра з індикацією

86 мм, а ступінь стискання — 12,5:1. Завдяки використанню системи прямого упорскування Toyota D4S він видає 197 к.с. потужності (за 7000 об./хв.) і крутний момент 205 Н·м (за 6600 об./хв.). Останній передається на ведучі колеса через 6-ступеневу механічну або автоматичну (певне, фірмовий «робот» Toyota системи М-МТ) КПП. На ходові властивості також впливає задній самоблокувальний диференціал і система стабілізації, що відключається. За непідтвердженою інформацією, до 100 км/год.

на білому тлі, що навіть недосвідченому автолюбителеві сигналізує про небанальні динамічні характеристики. Усередині багато алюмінію («у базі» — педалі, вставка на кермі й обрамлення куліси КПП) і карбон (зокрема на торпеді). Цікаво, що короткохідне триспицеве кермо з характерними для Toyota вставками з перфорованої шкіри — дуже маленького діаметра — лише 365 мм. Машини на кшталт Toyota GT 86 звичайно орієнтовані на молодь. Однак в Україні тільки дуже невелика частина цієї соціальної групи може заплатити (та й то несамостійно) 35 тис. євро. Переважна більшість задовольняється 700 грн стипендії й підробіткою у МакДональдсі. Тому наступного літа, на яке намічено початок продажів спорткупе в Європі, цільова аудиторія дивитиметься по ТБ Євро-2012, а не ходитиме по автосалонах.

Компанія HTC наступає на класичні граблі класифікації (про Nokia і Samsung ми вже розповідали), дотримуючись жорстких правил із гарними визначеннями (Desire, Hero, Marvel тощо), згодом уточнюючи їх літерними позначеннями. Саме так виникла назва Androidсмартфона HTC Sensation XL, який став третім (після оригінального Sensation і Sensation XE) апаратом зі словом Sensation у найменуванні й об’єктом жартів щодо варіантів назв для наступних модифікацій.

«XL» у назві «смарт» одержав за величезний 4,7-дюймовий дисплей (ємнісний, S-LCD, скло Gorilla) з WVGA (800х480) розрізненням, тобто діагональ екрана в порівнянні з оригінальним HTC Sensation збільшена, а розрізнення — зменшене. Продовжуючи порівняння моделей, відзна-

чаємо, що тут така ж основна камера 8 Мп із автофокусом і світлодіодним спалахом, але запис відео в ній обмежений якістю 720p проти 1080p у простого Sensation. Зате застосування нового модуля з BSI у теорії має забезпечити кращу якість знімків у разі поганого освітлення. Одноядерна платформа на основі Qualcomm MSM8255 1,5 ГГц і відеоприскорювач Adreno 205 — крок назад у порівнянні із двоядерним HTC Sensation, хоча за суб’єктивними відчуттями на швидкості роботи ОС (Android 2.3 із фірмовим управлінням HTC Sense 3.x) і додатків це не позначилося (ще одне підтвердження «маркетинговому» під-

тексту двоядерних смартфонів). У матеріалах корпуса метал переважно замінено на гладкий пластик білого кольору. Незмінним залишився об’єм ОЗУ — 768 Мб, а ПЗУ збільшилася до 16 Гб і ємність Li-Ion акумулятора — до 1600 мА·год. З інших особливостей відзначаємо комунікаційні інтерфейси Wi-Fi (b/g/n/), Bluetooth 3.0, microUSB (USB 2.0), 3,5 мм джек, DLNA (стандарт передачі медіа-контенту домашньою мережею), GPS на чипі gpsOne від Qualcomm (підтримка A-GPS), акселерометр і датчик світла.

Sensation XL укомплектований фірмовими навушниками Beats Audio (про тісне співробітництво свідчить також лого на задній кришці) і програмними «покращувачами» звуку, однак дива за однакового «заліза» чекати від них не варто. Середня ціна Sensation XL у інтернет-магазинах — близько 6200 грн, що на 1000—1200 грн більше звичайного Sensation (недешеві навушники виходять!). За стільки ж можна придбати майже повний аналог Sensation XL під управлінням Windows Phone 7 — HTC Titan.

Підготував Олександр БІЛИЛОВЕЦЬ