Украинская техническая газета №153

Підприємство

Пріоритети

Електронний рецепт

IT

Наука і життя

Запорізький електроапаратний завод — одне з небагатьох підприємств, де, як і раніше, випускають наукомістку продукцію

Звести надійний міст між винахідником, виробничником та інвестором — стратегічне завдання

Стор. 5

Стор. 10

Автомагістраль

«Дятли» XXI століття

Під колесом історії Журнал Forbes опублікував список 10 автомобілів, які змінили світ і д «навіть іноді и змінювали уряди»

Чи можна безкарно доносити на боса в Інтернеті? Стор. 12

Стор. 14

Щотижневик Виходить щовівторка

www.tehnichka.com

№ 49 (153) 14 грудня 2010 року

Малий уперед? В Україні можуть дозволити приватизацію портів. Але не відразу, а поступово

Стор. 6

Олена ГЕРАСИМОВА

Не миттям, то катанкою Олена ГЕРАСИМОВА Конфлікт між «AрселорМіттал Кривий Ріг», основним постачальником катанки на внутрішній ринок, і її споживачами — вітчизняними метизними заводами триває із часів повторної приватизації «Криворіжсталі». У результаті українські виробники металовиробів не тільки програють у боротьбі із закордонними конкурентами за внутрішній ринок, а й можуть забути про експорт.

Перетягування канату 31 грудня добігає кінця термін дії антидемпінгових обмежень на ввезення у країни Євросоюзу сталевих канатів і кабелів із Ки-

таю, ПАР, Індії та України. Вони були встановлені за клопотанням французького підрозділу корпорації ArcelorMittal, а також німецьких, іспанських і португальських виробників аналогічної продукції. Узагалі мита повинні були давно скасувати, однак у 2005 році ЄС вирішив подовжити їх ще на «п’ятирічку». Зараз фахівці Єврокомісії з’ясовують, чи є загроза демпінгу з боку постачальників сталевих канатів і кабелів із названих країн і чи є ризик завдання збитків європейській метизній галузі у випадку скасування мит. Якщо ні, то вже з початку 2011 року виробники цих товарів зможуть їх експортувати в Євросоюз без обмежень.

Стор. 4

Інженерна думка в контексті епохи Василь ЩЕРБОНОС Кілька штрихів до портрета епохи, з якою пов’язана біографія Чернігівського державного технологічного університету. То був час бурхливого перетворення споконвіку аграрного Поліського краю, коли до звичного гулу тракторів і комбайнів додався скрегіт бульдозерів і розміряні удари пневмомолотів.

Один за одним народжувалися промислові гіганти — комбінат хімічних волокон, завод радіоприладів, камвольно-суконний комбінат, теплоелектроцентраль та інші. Але автори народногосподарських перетворень добре розуміли, що незабаром, крім досвідчених робочих рук, підприємствам буде потрібна й постійна робота інженерної думки.

Перший набір майбутніх інженерів відбувся в 1960 році. Конкурс був великий, але щасливчиків виявилося небагато — 175. А їх аlma мater іменувався скромно — загальнотехнічний факультет Київського політехнічного інституту. Для його тимчасової «дислокації» обрали історичну споруду — колишній будинок губернатора. Подальша трансформація тривала 39 років: філія КПІ — технологічний інститут — технологічний університет. Але ступінь «титульності» ВНЗ у різні періоди його становлення особливо не позначався на майбутніх титулах його випускників. Серед них — лауреати Ленінської та Державної премій, керівники великих підприємств, успішні підприємці, суспільні діячі.

Стор. 9

Друге життя мирного атома Ілона ЗАЄЦЬ Шість років тому Рівненська АЕС стала першою з українських атомних електростанцій, де почалися роботи із подовження ресурсу. Аналогічні енергоблоки радянської конструкції одержали ліцензії на подальшу експлуатацію в Росії, Фінляндії та Угорщині. Рівненський-1 було здано в експлуатацію 22 грудня 1980 року, і термін його функціонування мав добігти кінця саме цього року. Рівненський-2 на рік молодший.

Стор. 7

2

№ 49 (153)

14 грудня 2010 року

Тут і тепер Наука

Цитати тижня

Розгін і «пульс» — у нормі У гідротурбінній лабораторії ВАТ «Турбоатом» завершилися приймальноздавальні модельні випробування гідротурбіни для Новосибірської ГЕС.

Сергій Тігіпко Віце-прем’єр-міністр України

Уже зараз за всіх наших економічних проблем Україна посідає п’яте місце у світі з обсягу експорту програмного забезпечення. Завтра високі технології забезпечуватимуть конкурентоспроможність держави на світових ринках.

Наталія Королевська Голова Комітету ВР із питань промислової та регуляторної політики та підприємництва Для виживання в посткризовому світі Україна має перейти до стандартів ХХІ століття, стандартів «розумної економіки.

Олексій Урін Радник, керівник групи економічної політики посольства Російської Федерації в Україні Україна зможе заощадити мільярди доларів після вступу в Єдиний економічний простір.

На енергокавітаційному випробному стенді тестувалися основні показники надійності та безпеки роботи обладнання. Фахівці «Турбоатому» разом із російськими колегами перевірили енергетичні, кавітаційні, розгінні, пульсаційні та інші характеристики турбіни в умовах, максимально наближених до реальних. За результатами випробувань підтвердилися надійність, ККД, збільшення терміну міжремонтного періоду експлуатації гідротурбіни. Відповідно до контракту, укладеного кілька місяців тому, «Турбоатом» вигото-

У Дніпропетровській області концерн «Південруда» добуватиме золото.

Він одержав дозвіл на геологічне вивчення породи й розробку родовища «Золота Балка», розташованого на території Солонянського району.

вить поворотно-лопатеве робоче колесо для гідротурбіни типу Kaplan діаметром 8 м. До обсягу поставки ввійдуть закладні частини, механізми турбіни, у тому числі напрямний апарат, вал, підшипники, ущільнення. Модернізація провадиться у два етапи. Спочатку турбіна буде встановлена без за-

ВАТ «Запоріжтрансформатор» поставить два трансформатори для сонячних електростанцій Solacor El Carpio I&II в Іспанії.

Відвантаження заплановане на кінець березня 2011 року. Пуск електростанції Solacor El Carpio I&II у м. Кордоба дозволить забезпечити елек-

Зараз Україна потроху набирає обертів. Що швидше вона створить внутрішній ринок, фондовий ринок, що більше буде індекс споживання, що більше стане так званих дрібних і середніх «буржуа», то буде краще для країни.

З електронним підйомом

Продуктивність попереднього крана — 250 т/год., вантажопідйомність — 30 тонн. Інвестиції в проект становили близько $6 млн. Два грейферних краниперевантажувачі разом із новим призначені для вивантаження вугільних концентратів, закладання їх у вугільні штабелі, усереднення й забору зі складу у виробництво. Агрегат і кабіна крановика оснащені сучасним електро-

Засновник і видавець — колектив редакції «УТГ»

www.tehnichka.com Е. пошта: info@tehnichka.com ПРИ ВИКОРИСТАННІ МАТЕРІАЛІВ ПОСИЛАННЯ НА «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ.

Олена ЗЕЛЕНІНА В Україні з’явився двигун нового покоління розробки ДП «Електроважмаш» (Харків), що може дістати найширше застосування в міському суспільному електро- і автотранспорті.

Як повідомив головний конструктор комплексу тягового електрообладнання «Електроважмашу» Віктор Іванов, створений на заводі тяговий асинхронний електродвигун типу АД-903 потужністю 180 кВт буде вперше широко застосований на тролейбусах, які купують у рамках підготовки до Євро-2012. Передбачається приблизно половину з них

— 250 одиниць — укомплектувати новими двигунами, оскільки, на відміну від колекторних, вони майже не потребують догляду в експлуатації. Крім того, асинхронний двигун потужніший на 50 кВт, завдяки чому на здвоєні тролейбуси можна встановлювати один двигун замість двох. Також новинка менш металомістка: під час її виготовлення використовується в кілька разів менше міді. Двигун є універсальним і розроблений «із прицілом» на створення Україною власного «гібридного» автобуса, подібного до тих, які завдяки своїй енергоефективності стають дедалі популярнішими на Заході. Застосуван-

Головний редактор Світлана Ісаченко

04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28а

тел. 044 221-06-51, e-mail: isachenkosv@tehnichka.com

троенергією 52 тисячі господарств і скоротити викиди вуглекислого газу в атмосферу приблизно на 63 тис. тонн на рік. Загальна вартість проекту — понад 500 млн євро. Це другий контракт ЗТР із компанією Abencor. Перший — на поставку 2 трансформаторів для електростанції Helioenergy I&II — підписаний у квітні. Іспанія стала 84-ю країною в референс-листку продажів ВАТ «Запоріжтрансформатор» за цей рік.

91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98в.

РЕДАКЦІЯ:

Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 12993-1877Р від 20.08.2007 р., видано Міністерством юстиції України.

Людмила Мельникова —

Ігор Павлюк — редактор відділу промисловості

відповідальний секретар тел. 0642 34-72-47

тел. 044 278-42-37 e-mail: pavluk@tehnichka.com;

Людмила Гречаник — редактор відділу технічної думки

Іван Спасокукоцький — редактор відділу IT

тел. 0642 34-72-47 e-mail: tehnomysl@tehnichka.com

тел. 044 278-42-37 e-mail: ivanspas@tehnichka.com

ня енергозбережної технології, яка сполучає в автотранспортному засобі дизельний і електродвигун, дозволяє знизити витрату дизпалива на 30—50% і в кілька разів зменшити шкідливі викиди в атмосферу. Сьогодні «Електроважмаш» розробляє весь комплект електротрансмісії для міських автобусів — тяговий генератор, накопичувач енергії, перетворювач частоти, асинхронний двигун і допоміжну апаратуру. На підприємстві відзначають, що в цього напряму велика ринкова перспектива, оскільки українські міста здатні купувати щорічно сотні великих і тисячі малих і середніх пасажирських автобусів.

ВІДДІЛ РЕКЛАМИ: Ганна Шумакова — тел./факс:

ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИ: Дмитро Баранов — тел./факс:

Представлений на виставці ґрунтообробний агрегат ДЛМ 5 вигідно відрізняється від аналогічної продукції, виробленої СНД, і за своїми характеристиками упевнено конкурує із західною технікою.

У листопаді 2010 року обсяг виробленої продукції в порівнянні із січнем зріс у 2,3 раза. Із початку року обсяг виготовлення збільшився на 35%, у тому числі гальмової апаратури — на 40%, товарів широкого вжитку — на 20%.

Енергія з нічого Акціонерне товариство відкритого типу «Первомайськдизельмаш» (Миколаївська область) розробило варіанти одержання та використання як палива піролізного газу й біогазу із твердих побутових відходів.

У м. Первомайськ успішно проведені випробування макета установки для практичного визначення працездатності двигуна-генератора на піролізному газі. Нова установка призначена для екологічно чистої переробки вуглецевовмісних матеріалів без шкідливих викидів і може використовуватися для переробки різноманітних матеріалів. Універсальність комплексу й гнучкість застосовуваної технології дозволяють одержувати з відходів, що забруднюють навколишнє середовище, електричну й теплову енергію.

Газета видається українською та російською мовами

(044) 278 42 37, тел.: (097) 534 23 04, Позиція авторів публікацій не завжди

e-mail: reklama@tehnichka.com

Лозовський ковальськомеханічний завод представив свою продукцію на найбільшому міжнародному агропромисловому форумі «ПівденьАгро-2010» у Краснодарі (Росія).

Полтавський автоагрегатний завод у 2010 році послідовно нарощує обсяги виробництва та реалізації.

Двигун «подвійної» тяги

нним обладнанням відповідно до світових стандартів. Модернізація коксохімічного виробництва дозволить найбільш повно й ощадливо використовувати сировину та енергоресурси, забезпечувати надійну роботу обладнання комбінату, точно дотримуватись технології та підвищувати якість продукції.

Адреса редакції:

міни генератора, у результаті чого потужність агрегату зросте з 58,6 до 72 МВт. На другому етапі (після реконструкції генератора) проектна потужність обладнання збільшиться до 82 МВт. Проект уже готовий і закладні частини турбіни запущені у виробництво. Термін поставки — листопад 2011 року.

Запорізьке обладнання — під іспанським сонцем

Ігор Коломойський Український бізнесмен

На металургійному комбінаті «Азовсталь» у коксохімічному виробництві уведений в експлуатацію новий потужний грейферний кранперевантажувач вантажопідйомністю 32 тонни й продуктивністю 700 т/год.

Одним абзацем

збігається з позицією редакції. Редакція залишає за собою право виправляти матеріали та рецензувати рукописи. За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець.Матеріали, позначені (R),

(044) 440 82 09, тел.: (044) 221 06 50 публікуються на правах реклами.

Передплатні індекси: українською мовою — 99309 російською мовою — 99340 Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «Прес-Експрес». Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 50-08-54

Любов Соловйова — тел./факс: (0642) 59 93 91 тел.: (0642) 59 93 92,

e-mail: podpiska@tehnichka.com

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій.

НАКЛАД НОМЕРА 16070 прим. Замовлення № 2667

3

№ 49 (153)

14 грудня 2010 року

Тут і тепер Наука РЕФОРМА Відбулося перше організаційне засідання нового Кабінету Міністрів України, сформованого на виконання Указу Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади».

До складу Кабінету Міністрів, як і раніше очолюваного Миколою Азаровим, тепер входять 17 чоловік замість 26. Кількість міністерств скорочена з 20 до 16. Зокрема, Міністерство економіки реорганізовано в Міністерство економічного розвитку та торгівлі. Перший віцепрем’єр Андрій Клюєв тепер став першим віце-прем’єр-міністром економічного розвитку та торгівлі. Мінпаливенерго об’єднано з Мінвуглепромом у Міністерство енергетики та вугільної промисловості під керівництвом Юрія Бойка. На базі Міністерства транспорту та зв’язку створені Міністерство інфраструктури, державні служби — автотранспортна, авіаційна, зв’язку, морського й річкового транспорту. Посаду віце-прем’єра — міністра інфраструктури одержав Борис Колесніков. На базі ліквідованого Міністерства промислової політики створене Державне агентство з управління державними корпоративними правами. Голова Міністерства надзвичайних ситуацій Віктор Балога координує роботу Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки, Державного агентства з управління зоною відчуження й Державну інспекцію техногенної безпеки України. Нове Міністерство освіти, науки, молоді та спорту очолив міністр освіти і науки Дмитро Табачник. Нове Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства очолив віце-прем’єрміністр Віктор Тихонов.

ЕКОНОМІКА Базова інфляція (базовий індекс споживчих цін) в Україні в листопаді 2010 року проти жовтня становила 0,7%, за січень-листопад ц.р. — 7,2%.

За даними Держкомстату, у листопаді 2009 року показник базової інфляції був на рівні 0,6%, за січень-листопад — 14,1%. Базова інфляція виключає короткострокові нерівномірні зміни цін під впливом окремих чинників, які мають адміністративний, подійний, а також сезонний характер. Переважно йдеться про цінову динаміку, яка не враховує зміни цін на продовольство та енергоносії. Президент Віктор Янукович відзначив «непростий шлях» подальших реформ в Україні.

Він також висловив думку, що почати системні реформи не дозволяла нестабільна політична ситуація.

«Економіка відреагувала на хід реформ. Ми одержали близько 5% збільшення ВВП, промислове виробництво зросло на 12%, дефіцит бюджету скоротився цього року з 12 до 5%»,— відзначив Президент. Обсяг державних запозичень України в 2011 році зменшиться на 30%.

Про це заявив прем’єр-міністр України Микола Азаров на засіданні уряду. За його словами, наступного року зменшується потреба в підтримці Пенсійного фонду з державного бюджету, а проведення пенсійної реформи скоротить його дефіцит на третину. Зекономлені кошти підуть на забезпечення соціального захисту й виведення економіки «на траєкторію сталого зростання». Азаров відзначив, що наступного року надаватимуться державні гарантії тільки на національні проекти.

ПРОМИСЛОВІСТЬ Виробництво сталі та прокату в Україні у 2011 році збільшиться на 5,6% у порівнянні з очікуваними показниками цього року.

За словами заступника міністра промислової політики Сергія Бєлєнького, у 2011 році метпідприємства вироблять 34 млн тонн сталі й 32 млн тонн прокату. Зростання виробництва чавуну становитиме 28,5 млн тонн, що на 4,8% більше, ніж очікується цього року. За попередніми даними Мінпромполітики, за підсумками 2010 року виробництво чавуну в Україні становитиме 27,2 млн тонн, сталі — 32,2 млн тонн, прокату — 30,3 млн тонн.

створити газоперекачувальний агрегат нового покоління. Півтора року в нас буде. Ми згодні почекати. Ми не купуватимемо зараз нічого в Siemens, почекаємо своїх розробників і профінансуємо», — сказав він.

Відповідно до повідомлення, вартість поставок — 14,72 млн грн.

рони навколишнього природного середовища Микола Злочевський підписали угоду про співробітництво в розвідці й видобутку вуглеводнів в Україні. Відповідно до угоди сторони мають намір спільно реалізувати проекти у сфері розвідки та видобутку нафти й газу (як традиційного, так і сланцевого). Конкретні рішення зі спільної роботи буде ухвалено після проведення серйозних досліджень та експертних оцінок.

ПЕК

ТРАНСПОРТ

Днями «Нафтогаз» оголосив про затвердження програми реконструкції та технічного переоснащення транзитних потужностей на 2011 рік.

Кабінет Міністрів України занепокоєний нестачею залізничних вантажних вагонів і має намір контролювати рівень їхніх простоїв на підприємствах гірничометалургійного комплексу.

ТОВ «ІНТЕРПАЙП Україна» перемогло в конкурсі на поставку сталевих труб для ДК «Укргазвидобуток» НАК «Нафтогаз України».

Якщо цього року на ці потреби було виділено близько $215 млн, то на наступний заплановане збільшення фінансування приблизно у два рази. Голова Мінпаливенерго Юрій Бойко сказав, що ще $308 млн на окремий проект (модернізацію вітки газопроводу Уренгой—Помари—Ужгород) у 2011 році нададуть Світовий банк і ЄБРР. Виробництво електроенергії в об’єднаній енергосистемі (ОЕС) України в січні-листопаді 2010 року становило 168 млрд 900,5 млн кВт·год., що на 8,9% (на 13,842 млрд кВт·год.) більше, ніж за аналогічний період 2009-го.

Інфляція нижче 10% за рік дозволить у 2011 році кредитувати промисловість за ставками на рівні 10—11%.

«Це величезне досягнення, яке дозволить нам наступного року мати ставки з кредитів для промисловості на рівні 10—11%», — сказав прем’єр-міністр України Микола Азаров. Мінпаливенерго закупить вітчизняні газоперекачувальні агрегати для модернізації ГТС.

Як передає кореспондент УНІАН, про це повідомив міністр палива та енергетики України Юрій Бойко на конференції «Енергетичні проблеми Європи та питання російсько-українського співробітництва». «Ми і надалі передбачаємо реалізацію виробничих програм із нашою наукою, ВАТ «НВО ім. Фрунзе» (Суми), заводом «ЗоряМашпроект» (Миколаїв), щоб

Атомні електростанції за 11 місяців збільшили вироблення електроенергії на 7,2%, теплові електростанції й теплоелектроцентралі Мінпаливенерго — на 10,2%, гідроелектростанції — на 13,2%, комунальні ТЕЦ і блок-станції — на 9,1%. Виробництво електроенергії нетрадиційними джерелами (ВЕС) у січні-листопаді 2010 року становило 4,9 млн кВт·год. проти 1,8 млн кВт·год. за 11 місяців 2009-го. Україна в січні — листопаді 2010 року збільшила транзит газу в Європу в порівнянні з аналогічним періодом 2009-го на 3,35% — до 87 млрд 815,92 млн м3.

Загалом за 11 місяців 2010 року обсяг транзиту природного газу територією України становив 132 млрд 032 38 млн м3, що на 15,47% більше, ніж за аналогічний період 2009-го. Польська компанія PKN Orlen заявила, що зацікавлена у видобутку сланцевого газу в Україні.

Генеральний президент PKN Orlen Яцек Кравєц і міністр охо-

ФІНАНСИ Асоціація українських банків (АУБ) надіслала відкритого листа Президентові, прем’єр-міністрові, голові Верховної Ради, голові Національного банку України, голові наглядової ради НБУ та секретареві Ради національної безпеки та оборони, закликаючи розробити національну стратегію виходу із кризи й розвитку банківського ринку в Україні.

Крім того, АУБ подала владі аналітичну записку «Уроки банківської кризи 2008—2009 років і шляхи стратегічної трансформації банківської галузі України», у якій, зокрема, дається оцінка негативних наслідків допуску іноземного капіталу в банківську систему України й збитків для національної економіки. «Модель роботи банків із західним капіталом в Україні виявилася невдалою й створила проблеми для всього суспільства... і для самих банків», — сказав президент АУБ Олександр Сугоняко. Доходи Державного бюджету України в січні-листопаді 2010 року (за оперативними даними) становили 215,090 млрд грн, або 85% річного плану.

Як повідомив директор департаменту металургійної промисловості Міністерства промислової політики Микола Абросимов, останнім часом простої на метпідприємствах зросли в 1,5—2 раза. Значні наднормативні простої вантажних вагонів допускають «AрселорМіттал Кривий Ріг», Маріупольський меткомбінат ім. Ілліча, «Азовсталь» і Алчевський меткомбінат. Корпорація «Богдан» у січнілистопаді 2010 року збільшила виробництво легкових автомобілів на 20% у порівнянні з аналогічним періодом 2009-го — до 16,315 тис. одиниць.

Доходи загального фонду держбюджету за 11 місяців поточного року становили 186 млрд 860,8 млн грн, у тому числі податкові надходження — 154 млрд 754,7 млн грн, неподаткові— 26 млрд 141,4 млн грн. У спеціальний фонд держбюджету за 11 місяців 2010 року надійшло 28 млрд 228,6 млн грн (з урахуванням власних надходжень бюджетних установ, субвенцій із місцевого бюджету та бюджетного відшкодування ПДВ ОВДП). Нацбанк відзначає істотне зростання у листопаді надходження валюти від нерезидентів.

Завдяки цій тенденції протягом місяця Нацбанк здійснював інтер-

За цей час також випущено 826 автомобілів власної розробки «Богдан-2310-пікап». У листопаді ц. р. корпорація випустила 1503 легкових автомобілі — на 53% більше, ніж у листопаді 2009 року.

БУДІВНИЦТВО Прем’єр-міністр України Микола Азаров сподівається на ухвалення Верховною Радою закону, який спрощує дозвільні процедури в будівельній галузі.

«Зараз є абсолютно проста система, де кількість узгоджень із 96 зведена до 12 і термін одержання дозволу на будівництво — 2 місяці. Я сподіваюся, що до 30 грудня цей законопроект парламентом буде ухвалений і набуде чинності з 1 січня», — сказав він. При цьому прем’єр висловив надію на завершення робіт з дерегуляції в інших сферах економічної діяльності протягом найближчого року.

венції як з її продажу, так і з купівлі, згладжуючи коливання ринкового курсу гривні.

АПК Кабінет Міністрів України подовжив квотування експорту зерна до 31 березня 2011 року й збільшив розміри квот на 1,5 млн тонн.

За словами міністра аграрної політики Миколи Присяжнюка, квоти збільшені на 500 тис. тонн пшениці й 1 млн тонн кукурудзи. Підготувала Людмила МЕЛЬНИКОВА за матеріалами УНІАН, РІА Новини-Україна, ЛІГА-Новини, Інтерфакс-Україна, Укррудпром, АПК-інформ

4

№ 49 (153)

14 грудня 2010 року

Промисловість

Не миттям, то катанкою ArcelorMittal, схоже, прагне поглинути метизні підприємства України Олена ГЕРАСИМОВА Початок на стор. 1

Утім, навіть якщо така можливість в українських підприємств з’явиться, це аж ніяк не означає, що вони зможуть нею скористатися. Недавно керівництво об’єднання заводів — виробників металовиробів України «Укрметиз» констатувало, що ВАТ «AрселорМіттал Кривий Ріг» (АМКР), основний виробник в Україні катанки (головний вид сировини для випуску металовиробів), пропонує вітчизняним споживачам продукцію дуже низької якості.

— Вона настільки незадовільна, що просто не дозволяє виготовляти багато метизних виробів, зокрема канати. Якщо раніше меткомбінат «Криворіжсталь» повністю забезпечував українські метизні підприємства нормальним товаром, то тепер вони змушені закуповувати його де тільки можна, у тому числі й за кордоном, — уточнив генеральний директор «Укрметизу» Ігор Буравльов. У свою чергу директор із виробництва АМКР Олександр Іоськов пред’явив споживачам зустрічні претензії: «Об’єм замовлень на катанку покриває лише 50% виробничих можливостей комбінату, через що ми були змушені ухвалити рішення про зупинення кількох відповідних потужностей». Однак, на думку експертів, зроблено це було зовсім не внаслідок скорочення попиту на внутрішньоукраїнському ринку.

— Оскільки АМКР є майже монопольним постачальником вітчизняної ка-

танки на внутрішній ринок, будь-яка зміна обсягів її випуску відразу ж відбивається на кон’юнктурі. Тобто скорочуючи виробництво, керівництво комбінату, певне, просто домагається чергового подорожчання цієї продукції, — констатує старший аналітик інвестиційної компанії Astrum Investment Management Юрій Рижков.

Китайцям місце розчищаючи... Як тільки «Криворіжсталь» опинилася в руках нового власника, за якихось півтора року меткомбінат підвищив ціну на катанку майже в 2 рази: із $350 за 1 тонну з урахуванням ПДВ восени 2005 року до $650 до початку літа 2007-го. Внутрішньоукраїнські ціни перевищили загальносвітові. Оскільки основним пріоритетом для меткомбінату став зовнішній ринок, обсяги поставок катанки українським споживачам залишалися незадовільними. Уже до середини 2006 року рентабельність українських метизних підприємств почала стрімко знижуватися. За словами заступника генерального директора «Укрметизу» Ольги Бойко, конкурентоспроможність українських металовиробів знизилася до такого рівня, що цю продукцію вигідніше купувати за кордоном. Відповідно ще одним наслідком подорожчання катанки є таке ж стрімке зростання імпорту дешевих металовиробів із Китаю. Саме із квітня 2006 до березня

2007 року обсяги споживання металовиробів виробництва КНР в Україні зросли більш ніж у 9 разів, оскільки ціни на них були нижче внутрішньоукраїнських на 15—20%, а на деякі види товарів — на всі 70%. Тільки в січні-березні 2007 року метизні підприємства України, які в цей період збільшили обсяги виробництва майже на 20%, втратили мало не третину внутрішнього ринку. І лише в другій половині 2007-го справи трохи покращали. Почасти тому, що АМКР збільшив знижки для великих споживачів катанки. Однак зроблено це було виключно внаслі-

Лондонські «розбирайлівки» У Лондоні відбулася конференція «Україна, погляд зсередини: осмислення інвестиційних ризиків і можливостей», організаторами якої стали фонд «Ефективне управління» й журнал The Economist.

Її мета — визначити, які галузі української економіки найпривабливіші для іноземного інвестора і які ризики можуть чекати на нього в Україні. Для аналізу майбутніх економічних перспектив країни були запрошені лідери українського бізнесу, політики та незалежні оглядачі. Серед них посол представництва Єврокомісії в Укра-

їні Жозе Мануель Пінту Тейшейра, перший заступник голови адміністрації Президента Ірина Акимова, засновник Istil Group Мохаммад Захур, голова представництва «Shell Україна» Патрік ван Дале, голова представництва Telenor Group в Україні Тронд Мое та інші. У дискусії взяв участь Джок Мендоза-Вілсон, директор із міжнародних зв’язків і відносин з інвесторами СКМ, провідної фінансовопромислової групи України. «Діяльність фонду «Ефективне управління» сфокусована на проектах і програмах, спрямованих на довгостроковий розвиток

України, підвищення конкурентоспроможності української економіки та покращання якості життя українців», — відзначив він. Потенційні іноземні інвестори одержали розширені відомості про те, що собою являє сьогоднішня Україна, і одностайні в тому, що наша країна не тільки має величезний потенціал, стратегічне розташування, запаси корисних копалин, родючий ґрунт, численне та освічене населення, а й може стати «державою нових можливостей», особливо зараз, в умовах повільного зростання економіки Західної Європи.

док загального спаду світового металоспоживання й заради того, щоб знову залучити найбільших українських покупців. Із кризою ситуація погіршала. Якщо в 2008 році обсяги виготовлення металовиробів в Україні ще зростали, то в січні-червні 2009-го вони катастрофічно скоротилися вдвічі. З огляду на крайній дефіцит обігових коштів у вітчизняних метизних заводів АМКР відпускав їм катанку тільки на умовах передоплати. Ціни на деякі види цієї сировини в Україні були вище середньосвітових. У перші шість місяців цього року разом із істотним збільшенням обсягів випуску металовиробів зростав їхній імпорт. Виробництво металовиробів зростало більш ніж на 30%, але поставки з-за кордону підскочили майже на 60%. Половина їх припала на Китай.

Якщо розібратися

Гра в слова Улітку в постачанні українських метизних підприємств деякими видами катанки знову почалися перебої.

— Із другої половини липня АМКР почав затримувати поставки рядової катанки для зварювання марки Г2С. Далі ситуація тільки погіршувалася. У результаті у вересні потреби вітчизняних заводів були задоволені не більше ніж на 30%, — констатувала Ольга Бойко, відзначивши, що в цей же період погіршилася і якість сировини. На думку виробників металовиробів, основна причина дефіциту катанки й погіршення якості, як і раніше, полягає в маркетинговій політиці АМКР, у якій пріоритетом залишається експорт. За їхніми відомостями, у липні-вересні поставки катанки марки Г2С були переорієнтовані за кордон. АМКР нібито вивозив туди найякіснішу продукцію, а український ринок постачав за залишковим принципом. У вересні керівництво меткомбінату заявило, що головна причина нестачі катанки — у скороченні обсягів її випуску, обумовленому недостатньою кількістю працівників, зайнятих у її виготовленні. І запевнило споживачів, що вже з початку жовтня виробничий потенціал комбінату буде розширено на 20—30%, а з нового року — ще на 20%. Заступник міністра промислової політики Сергій Бєлєнький теж говорив: «Причина недопоставок сировини на вітчизняні метизні підприємства в третьому кварталі має об’єктивний характер: хоча чисельність персоналу на АМКР було недавно збільшено, останнім часом на

комбінаті оптимізується виробничий процес на всіх його ділянках, зокрема переналагодження виробничих ліній для досягнення мінімальної собівартості продукції». Він підтвердив, що оперативно поліпшити ситуацію з постачанням споживачів катанкою нібито дійсно неможливо, і пообіцяв, що обсяги її поставок на внутрішній ринок із нового року радикально збільшаться. Зрозуміло, виробників металовиробів усе це задовольнити не могло. Як відзначила Ольга Бойко, «якщо ситуація під кінець року не зміниться, українські метизні підприємства ризикують цілком втратити ринки збуту». Однак уже в жовтні стало очевидно, що обіцянки АМКР виконані не будуть.

Упритул

В ім’я «імперії»? АМКР уже довго виношує план придбання деяких українських метизних заводів. Про це представники меткомбінату заявили ще в 2006 році, відзначивши, що зроблено це буде з метою докорінної модернізації на цих підприємствах і налагодження випуску конкурентоспроможної продукції. І хоча поки із цих заяв нічого не вийшло, це аж ніяк не означає, що керівництво «АрселорМіттал Кривий Ріг» відмовилося від власних планів. Корпорація ArcelorMittal, крім іншого, — найбільший у світі виробник металовиробів, який володіє відповідними заводами у Франції, Німеччині, Чехії та Польщі. А тому за сприятливої ситуації без особливих витрат зможе включити до складу своєї імперії ще й кілька українських метизних підприємств.

Полтавський ГЗК чекає на великі інвестиції Група Ferrexpo Plc. уклала новий довгостроковий контракт із японською компанією JFE Steel на щорічну поставку 300 тис. тонн котунів із 65-відсотковим умістом заліза. Це перша угода, підписана відповідно до стратегії налагодження відносин із першокласними виробниками сталі із країн Азії.

«Ми раді нашому першому гарантованому контракту в Японії із клієнтом такого високого рівня. Уважаємо, що Ferrexpo — перший виробник залізорудних котунів серед країн СНД, що одержав довгостроковий контракт із японським ви-

робником сталі», — заявив голова ради директорів групи Ferrexpo Майкл Абрахамс. Оскільки виконання контракту покладене на контрольований швейцарськоукраїнською компанією Полтавський ГЗК, пан Абрахамс відвідав днями це

підприємство з метою ознайомлення й зустрічі з його командою керівників. Вище керівництво обіцяє інтенсивно розвивати український комбінат, що є найбільшим експортером залізорудних котунів у країні, і надати йому «дуже значні інвестиції».

№ 49 (153)

14 грудня 2010 року

5

Підприємство

Електронний рецепт Запорізький електроапаратний завод — одне з небагатьох підприємств, де, як і раніше, випускають наукомістку продукцію Роман ПРЯДУН Після розпаду СРСР в Україні почалися економічні реформи для створення ринкових відносин. Більшість виробництв, які спеціалізувалися на випуску високотехнологічного обладнання, у ці реалії вочевидь не вписувалися. На кінець 80-х років в УРСР розташовувалася більша частина провідних підприємств, де виробляли електронну техніку цивільного та оборонного призначення. Це були великі заводи із сучасним обладнанням, кваліфікованими робітничими та інженерно-технічними кадрами. Запорізький електроапаратний завод значною мірою зумів усе це зберегти і, як і раніше, виробляє якісну продукцію. Однак його представники говорять про те, що без підтримки держави так довго бути не може. Сьогодні підприємство працює фактично чотири дні на тиждень, а штат скоротився з 2000 до 500 чоловік.

Це зараз Запоріжжя — місто металургів. А ще якихось 20 років тому обличчя обласного центру визначали заводи «ЗТЗ», «Гама», «Перетворювач», електроапаратний, електровозоремонтний, «ЗВА», «Радіоприлад», «Іскра», багато НДІ, у тому числі всесоюзного значення. За пару років обрушився весь науково-технічний комплекс держави й, зрозуміло, регіону. У результаті — безробіття, «відплив інтелекту», зубожіння робітників і технічної інтелігенції. Те, що уціліло від вітчизняної науки та технологій, підтримувалося виключно за рахунок голого ентузіазму «спеців», які залишилися. На науково-виробничих підприємствах більшість провідних фахівців перейшла 60-літню межу, що у період розвитку галузі становила 30—35 років.

Про проблеми та перспективи високотехнологічного сектора вітчизняної промисловості розповідає генеральний директор ВАТ «Запорізький електроапаратний завод», академік Володимир Сидоренко (на знімку).

промисловості, а також деякі товари народного споживання, які довелося оновити, ми виробляємо й, сподіваюся, вироблятимемо. У загальному обсязі продукції товари широкого вжитку (електроплити та електроконфорки) становлять близько 15—20%. Однак без державної підтримки вітчизняного виробника зберегти виробництво буде важко.

— Тобто більшість проблем у галузі виникла через відсутність уваги держави?

— Володимире Олексійовичу, ви очолюєте підприємство з 1994 року. Яким вийшов перехід на ринкові «рейки»?

—Устояти на ринку силової електроніки вдалося лише завдяки тому, що ми змогли якимсь дивом зберегти основні інженерні та робітничі кадри. Люди залишилися й за короткий час зуміли адаптуватися до нових реалій, де вже немає держзамовлення, немає потужного централізованого комплексу та підтримки зі сторони.

— На жаль, декларований з моменту незалежності України курс на розвиток вітчизняної економіки, у тому числі на прискорене становлення пріоритетних галузей, до яких належить силова електроніка, не знайшов належного втілення.

— Яким чином ви намагалися ці проблеми розв’язати?

— Ми неодноразово спільно з провідними інститутами

висока вартість виробів силової електроніки та систем автоматизації на їхній основі може розв’язати й проблему масової зайнятості, покласти край трудовій міграції населення. Цим шляхом пішли Велика Британія, Індія, Японія, Китай. Однак у нас усе виявилося інакше. Тому нічого дивного, що більшість підприємств із випуску електроніки просто вимерли, і ми змушені імпортувати вироби інформаційної електроніки, які широко застосовуються в наших виробах. От тільки чекати на них з-за кордону за 100-відсоткової оплати доводиться 8—10 тижнів.

— Сектор корисних домашніх товарів у нас, як і в багатьох країнах, окупували китайці. Удається з ними конкурувати?

— По-перше, у них майже нема законодавства й контролю якості товарів, а по-друге, у Китаї дуже дешева робоча сила. Ці два моменти дають їм перевагу в ціноутворенні. Звідси й попит на китайський ширвжиток. Проте останнім часом українці все-таки починають розуміти, що дешевше не означає краще, а тому ми цілком можемо потіснити на багатьох напрямках

— Скрутно було?

— Через бездарну політику держави потужний виробничий комплекс, до якого входив і наш завод, був зруйнований за лічені роки. Розвалився ринок, виникла залежність від імпорту комплектувальних, і нам довелося скоротити обсяг продукції, яку ми випускали. Але, незважаючи на розгубленість перших років відкритого ринку, основний профіль підприємства все-таки зберегти вдалося. Електрообладнання для міського електротранспорту, обладнання для ЖКГ, металургії, цукрової та гірничодобувної

Довідка «УТГ» ВАТ «Запорізький електроапаратний завод» Як спеціалізоване підприємство з розробки та виробництва перетворювальних агрегатів засноване в 1951 році й входило до складу Міністерства електропромисловості СРСР. Спершу його потужності використовували для відновлення обладнання, яке повернулося з ева-

та провідними українськими фахівцями в галузі силової електроніки рекомендували уряду поряд із авіабудуванням і космічною технікою звернути увагу на силову електроніку. У цій сфері в Україні було все — великий науковий потенціал, високоосвічені фахівці, два заводи з виробництва кремнію та германію. Однак ці заклики та аргументовані пропозиції не знайшли підтримки. Значні трудові витрати й

куації. Відтоді й дотепер поставляє силові електронні агрегати в багато країн світу. Збереглася й спеціалізація заводу — поставка тиристорних і транзисторних агрегатів для електроприводів у гірничодобувній, металургійній, хімічній та інших галузях. Електрообладнання із Запоріжжя працює в метрополітенах Москви, Санкт-Петербурга, Києва, Ташкента, Тбілісі, Будапешта та Праги. Свого часу ЗЕЗ поставляв перетво-

наших китайських колег. Однак залишаються і японці, і німці, і багато інших. Доступність нашого вітчизняного ринку для іноземних компаній — ось одна з основних проблем на шляху розвитку високотехнологічного виробництва в Україні.

— За радянських часів клієнтами вашого заводу були компанії з багатьох країн світу. Зараз ситуація змінилася?

рювальні агрегати для Новолипецького й Магнітогорського меткомбінатів, а для індійських меткомбінатів у Бхілаї й Бокаро, «Запоріжсталі» та «Криворіжсталі» — електроприводи бурових верстатів, кранів і крокуючих екскаваторів. У важких кліматичних умовах (від -50 до + 50оС) вироби заводу застосовуються на численних гірничо-збагачувальних і металургійних комбінатах, кар’єрах у Красноярську (Росія), Усть-

— Ще як змінилася! Раніше ми в країни РЕВ (Рада Економічної Взаємодопомоги, до якої входили соцкраїни) продавали багато своєї продукції. Коли ці держави стали членами ЄС, доступ на їхні ринки для нас закрили. Так, щось ми поставляємо в Румунію й Сербію, але це крапля в морі. Наведу простий приклад наших взаємин. Кілька років тому ми підписали договір зі шведами на поставку наших сенсорних світильників. Їхній менеджмент був у захваті від запорізької продукції. Уклали контракт на поставку туди 40 тисяч виробів, але уряд цієї країни не пропустив договір. Виявляється, у такій високорозвиненій країні, як Швеція, досі діють закони, які забороняють увезення технологічного обладнання за наявності аналогічного виробництва на їхній території. При тому, що шведські підприємства набагато стабільніші фінансово, вони ще й повною мірою захищені державою. А в нас справи такі: знадобився якийсь спеціальний механізм «Запоріжсталі», вони замовляють його в «Сіменса», хоча знають, що ми зробимо добре, дешевше, та і якщо щось трапиться, ми поруч. Проте, замовлення немає. Або згадати хоча б проект із виробництва комбайна «Лан». Електроапаратний завод поставляв понад 15% комплектувальних для його випуску. Машина була майже готова до серійного виробництва. Однак народні депутати взяли й зарубали цей напрям. У країну хлинула заморська сільгосптехніка. В Україні існує дуже стабільне й зовсім не безкорис-

Кам’яногірську й Теміртау (Казахстан), Кривому Розі та інших містах. Головне місце в переліку продукції заводу займають перетворювачі частоти різних типів і частотні електроприводи на їхній основі. Крім електрообладнання для промислових підприємств, успішно випускає складну побутову техніку: електричні плити та конфорки, сенсорні світильники тощо. Усі сучасні розробки нової техніки завод зробив за рахунок власних коштів.

ливе лобі іноземних фірм, які протаскують на нічийних тендерах поставки чужої техніки. Позиція керівників держави, зобов’язаних захищати національного виробника, щонайменше, незрозуміла. Ринки країн пострадянського простору хоча й заповнюються закордонними товарами, але все-таки на них ми досить успішно конкуруємо. Тіснимо росіян, причому на їх же території, поставляючи сусідам усе — від електроконфорок до кранового обладнання, комплектів для захисту газотранспортних магістралей від корозії.

— Представники багатьох великих підприємств вже не перший рік говорять про проблему кваліфікованих кадрів...

— Мабуть, погоджуся з колегами. Кадровий голод не оминув і нас. Нинішнє покоління інженерів фактично не підготовлене до виробничої роботи. Випускників ВНЗ треба навчати 4—5 років, перш ніж вони зможуть приносити реальну користь підприємству. Нерідко багато з них, здобувши необхідну кваліфікацію, їдуть за кордон, де оплата праці значно вище. А Україні сьогодні для розроблення та впровадження виробів і технологій потрібні вчені та інженери високої кваліфікації. Тому й починати треба, як у 30-ті роки минулого століття, з відновлення розтраченого інженерного потенціалу. Необхідні серйозна урядова програма інженерної школи й державна програма підготовки наукових та інженерних кадрів. Першим її рівнем повинна стати кампанія популяризації науки, орієнтована насамперед на дітей та юнацтво. У жодному разі не можна скорочувати в школах час на вивчення математики, фізики, хімії, біології — предметів, які формують базу логічного мислення, дають підліткам уявлення про закони природи та використання їх у людській діяльності. Тільки за такого підходу до справи наша країна зможе вийти з числа другорядних держав, які спеціалізуються переважно на поставках сировини.

6

№ 49 (153)

14 грудня 2010 року

Фарватер

В Україні можуть дозволити приватизацію портів. Але не відразу, а поступово

Олександр Рябченко заявив: «Порти обов’язково будуть виставлені на продаж. Спочатку — невеликі, а потім і великі. Це вже заплановано й неминуче станеться».

Олена ГЕРАСИМОВА

Якщо розібратися

Малий уперед?

Згаяні можливості

Мінекономіки пропонує скасувати заборону на перехід у приватні руки окремих елементів портових господарств. Фонд держмайна готовий законодавчо забезпечити приватизацію портів. Ці кроки, які оптимізують роботу портового комплексу країни, — довгоочікувана відповідь на нагальні потреби експортерів і транзитерів.

Потроху Міністерство економіки розробило законопроект «Про внесення змін у деякі закони України з питань приватизації». Він припускає звуження кола об’єктів, які належать державі, і скасування заборони на перехід у приватні руки окремих елементів портових господарств. У держави мають залишитися акваторії портів, причали й пірси всіх категорій і призначень, а також об’єкти інфраструктури — огороджувальні й захисні гідротехнічні споруди, засоби навігаційного обладнання, системи сигналізації, зв’язку, енерговодопостачання, водовідводу й, нарешті, автомобільні дороги та залізничні колії до першого розгалуження за межами території порту. Із категорії таких, що не продаються, видалили набережні причалів і причальні споруди, гідрографічні споруди, майнові комплекси судноплавних інспекцій, навчальний і гідрографічний флот. На перший погляд, зміни незначні. Однак якщо Верховна Рада їх ухвалить, вони стануть першим серйозним кроком до приватизації всього портового комплексу країни. Уперше з ініціативою поетапної передачі вітчизняних портів приватним інвесторам виступило Міністерство транспорту та зв’язку ще в березні 2006 року. Його тодішній голова Віктор Бондар,

підбиваючи підсумки спільної роботи державних портів і приватних інвесторів, констатував: «Інвестор не може собі дозволити вкладати значні кошти в інфраструктуру, оскільки вона не є його власністю, а адміністрація порту робить все можливе, щоб забрати в нього якнайбільшу частину прибутку. Тобто існуюча практика не може забезпечити повноцінного розвитку портових потужностей, а тому її треба міняти». Як альтернативу міністерство запропонувало передати порти в приватне управління, оренду або продати стратегічному інвесторові. Планувалося, що процес приватизації буде поділено на кілька етапів. На першому за 3—4 роки має відбутися продаж малих портів. Їх на сьогодні 16. Вони не мають можливості обслуговувати великі судна, отже не можуть істотно збільшити обсяги перевалки вантажів. Після цього передбачалося розробити концепцію приватизації великих портів і продати інші чотири порти — Одеський, Південний, Іллічівський і Маріупольський, можливості яких із прийому великотоннажних суден поки також обмежені.

Західна модель Тоді Мінтрансзв’язку хотіло впровадити в країні ефективну західну модель, відповідно до якої акваторії портів, причали та пірси, системи убезпечення судноплавства, а також санітарного, митного й прикордонного контролю належать державі. Інвестор же стає власником інфраструктури, логістичних систем, складських приміщень і подібних об’єктів. На думку прихильників цієї моделі, її реалізація створить належні умови не тільки для робо-

ти вітчизняних експортерів, а й для приходу в країну великих міжнародних операторів. Ідею підтримали багато експертів. Ще бувши директором Міжнародного інституту приватизації, управління власністю та інвестицій, Олександр Рябченко (нині голова Фонду держмайна України) констатував: «Зараз наше портове господарство досить примітивне, адже в держави коштів на його розвиток немає й не буде ще довго. При цьому багато вітчизняних експортерів — металурги, зерновики — уже мають у розпорядженні власні причали й перевалочні потужності. І їхня експлуатація супроводжується прихованою приватизацією інших об’єктів — відбувається процес переходу власності з рук тих, хто її використовує неефективно, до тих, хто може дістати реальний прибуток. У тих країнах, де завдяки офіційному продажу в порти прийшов приватний інвестор, була створена сучасна інфраструктура, упроваджені ефективні форми діяльності». Посилаючись на світову практику, Рябченко відзначав, що цілком порти, як правило, не приватизують: «У більшості випадків причали, портове господарство, адміністративні будинки та інше майно залишаються в руках держави. А власністю інвестора стає тільки частина потужностей, що забезпечують виконання комерційних функцій, тобто вантажнорозвантажувальні й перевалочні роботи». Як би то не було, але чотири роки тому не вдалося навіть почати процес акціонування малих портів. І лише цього літа питання знову було внесено до порядку денного. Уже як голова ФДМУ

Згідно з даними англійського інституту Rendel, за коефіцієнтом транзитності, що фіксує рівень розвитку всіх видів транспортного сполучення та інфраструктури, Україна посідає перше місце в Європі. Наша країна єдина в СНД і АзовоЧорноморському басейні, стивідорні потужності якої досі є державною власністю. Усі 20 портів підпорядковані управлінню Мінтрансзв’язку, яке встановлює тарифи на перевалку вантажів. При цьому все необхідне для роботи порти закуповують самостійно, переважно за кордоном і за ринковими цінами. А єдине джерело зростання їхніх доходів — збільшення обсягів перевалки вантажів. І тут усе залежить від наявності потужностей. Пропускна здатність усіх українських портів — близько 164 млн тонн вантажів на рік, при цьому завантажені вони дуже непропорційно. На частку 17 з них припадає приблизно 40% вантажів, і саме через нерозвинену інфраструктуру обсяги перевалки там скорочуються, а збитки, звичайно, зростають. На сьогодні лише три найбільших українських порти — Одеський, Південний та Іллічівський, які обробляють приблизно 60% вантажів, поки не накопичують боргів. За рахунок того, що в їхньому розпорядженні кращі морські підходи й причали з глибиною дна, що дозволяє приймати судна з осадкою до 15 м. Сприятливі кліматичні умови дають їм можливість працювати майже весь рік. Але й вони можуть опинитися на межі банкрутства. Зберігати, а тим більше підвищувати рентабельність шляхом збільшення обсягів перевалки вони вже не можуть, оскільки обладнання застаріло, а інфраструктура надзвичайно зношена. Понад 95% навантажувальних механізмів на «старих» терміналах давно виробили нормативний термін експлуатації. Наприклад, навантажувальні крани Іллічівського порту використовуються вже майже 40 років. Відповідно до підрахунків Мінтрансзв’язку, тільки для відновлення кранового господарства вітчизняних портів необхідно, як мінімум, $250 млн.

Порти опинилися в замкненому колі. Вони можуть збільшити свій прибуток тільки шляхом нарощування вантажопотоків, що неможливо без модернізації та розширення потужностей. А це, у свою чергу, нереально без додаткових доходів. Певний ресурс зростання в них з’явився у зв’язку з розвитком державно-приватного партнерства, що обумовило приплив приватних інвестицій. Однак і він недостатній. Тим часом усі причорноморські країни пішли шляхом реструктуризації та подальшої приватизації портових потужностей. Спочатку в портах були розділені адміністративні й комерційновиробничі функції, а потім підрозділи, які забезпечують виконання перших, були залишені у власності держави, а інші — продані. У Туреччині, Болгарії, Румунії та Росії ці процеси завершені кілька років тому. Ще на початку 90-х Новоросійський морський торговельний порт за всіма критеріями багато в чому поступався українським конкурентам. Він розташований далі за інших від європейських ринків, навігація там ускладнюється поганими погодними умовами й постійними штормами. У 1992 році підприємство було акціоноване й до 2000-го за всіма показниками випередило свого найпотужнішого конкурента — Одеський МТП. Вантажообіг Новоросійського порту перевищив аналогічний показник Одеського на 55%. І це дає уявлення про те, як багато втратила Україна, яка мала значно кращу стартову площадку.

Питання руба

Хто купить? Поки українські порти розвиваються виключно завдяки вітчизняним експортерам, змушеним використовувати ті форми роботи, які їм пропонує держава.

— Останніми роками приватний капітал приходить у порти шляхом оренди, концесій, будівництва нових терміналів, — констатує експерт Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Наталя Сисенко.— Він одержує право на тривале використання тих або інших інфраструктурних об’єктів і можливість надавати відповідні послуги. Такий підхід виявився успішним. Наприклад, в Одеському порту зараз працює з десяток компаній. Є солідні інвестори в Севастополі й у Південному. Багато зернотрейдерів, зацікавлені в наявності власних

і річкових, і морських портових потужностей, також поступово починають вкладати в їхній розвиток необхідні кошти. І все-таки, на її думку, повною мірою розкрити потенціал українських портів здатна тільки приватизація. Які компанії могли б стати їхніми майбутніми власниками? Це, звичайно ж, українські й російські металурги, зацікавлені в перевалці великих обсягів сировини. Крім «Метінвесту» й «Смартхолдингу», які вже проклали шляхи до цікавих їм українських портів, перспектива одержати у володіння певні портові потужності привабила б і трубно-колісну корпорацію ІНТЕРПАЙП, і феросплавний сегмент групи «Приват», і структури групи «Фінанси та кредит», і, нарешті, підприємства групи «Донецьксталь». Незмінний інтерес до об’єктів української портової інфраструктури проявляють російські холдинги «Металоінвест» і Evraz Group. Потенційними власниками вітчизняних портів могли б стати також великі зернотрейдери України та Казахстану. Одержати доступ до зерноперевалочних потужностей Одеси, Іллічівська, Миколаєва та Херсона хочуть не тільки кілька вітчизняних компаній, а й їхні казахські колеги, які зараз активно шукають маршрути для диверсифікації експорту. У приватизації українських портів зацікавлені й представники вітчизняного та білоруського хімпрому. Ідеться, звичайно ж, про компанію OstChem Holding AG, яка проводить перевалку міндобрив через Південний і Одеський МТП, а також про компанії з Білорусі, які перевозять через Миколаїв близько 6 млн тонн хлоркалію на рік. Зараз білоруси транспортують цю продукцію також через Вентспілс (Латвія) і термінал у Клайпеді (Литва). У випадку приватизації Миколаївського МТП обсяги перевалки хлоркалію через Україну могли б значно збільшитися. Звичайно, до вітчизняних портових активів не були б байдужими ні металургійні гіганти Азії, ні компанії з ЄС, але входження таких інвесторів у морегосподарський комплекс країни, як сказав би екс-голова ФДМУ, народний депутат Михайло Чечетов, вочевидь перебуває нижче ватерлінії національної безпеки. Попри всі можливі переваги. А тому якщо Україна все-таки зважиться на приватизацію портів, перевагу на їхнє придбання напевно одержать вітчизняні інвестори, і це буде логічно.

7

№ 49 (153)

14 грудня 2010 року

Пріоритети

Іван Неклюдов: «Майбутнє ядерної енергетики —

за установками з підкритичним складанням» Українські вчені обґрунтували спосіб підвищення ресурсу безпеки вітчизняних АЕС Євген СЕРГІЄНКО У 12 з 15 реакторів, що діють на вітчизняних АЕС, проектний термін експлуатації добігає кінця наступного десятиліття. Про наукові підходи до вирішення цієї проблеми розповідає академік-секретар відділення ядерної фізики та енергетики Національної Академії наук України, член колегії Держкомітету ядерного регулювання, генеральний директор Національного наукового центру «Харківський фізико-технічний інститут» НАНУ Іван Неклюдов.

Колегія Держкомітету ядерного регулювання України обговорила питання безпеки двох енергоблоків Рівненської АЕС, де проведена модернізація обладнання, зокрема автоматизація керівних та інформаційних систем. На черговій колегії в грудні говоритимуть про подовження терміну їхньої експлуатації. Треба сказати, що в останні роки ця проблема нагальна не тільки в нашій країні, а й у Європі та США. Наприклад, американцям, щоб вирішити

«атомне питання», буде потрібно не менше п’яти років.

— Наші реактори молодші від американських, але резерву часу теж майже не залишилося. Якщо ми найближчим часом не зробимо рішучих кроків із подовження терміну експлуатації діючих реакторів, то починаючи вже з наступного року їх доведеться зупиняти, — говорить І. Неклюдов. — На будівництво нових АЕС піде, як мінімум, 10—12 років, та й коштів буде потрібно чимало. І до 2025 року в нас залишаться тільки два нових енергоблоки — на Рівненській і Хмельницькій АЕС. Можливість підвищення ресурсу безпеки АЕС колективу ННЦ «ХФТІ» недавно вдалося обґрунтувати.

— Іване Матвійовичу, які дослідження провів ХФТІ й чи вже є конкретні результати?

— Із початку 70-х років наш інститут був провідним у Радянському Союзі із напряму «фізика радіаційних ушкоджень і радіаційне матеріалознавство». Фундаментальні й прикладні дослідження тривають і зараз. У нас є необхідна приско-

рювальна база, розроблена теорія прискорених імітаційних досліджень і випробувань матеріалів. Багаторічна практика підтверджує, що імітаційні випробування на прискорювачах — найбільш інформативний метод у відборі матеріалів для ресурсних випробувань у діючих реакторах. Важливі результати одержали вчені науково-технічного комплексу «Ядерний паливний цикл». Тут проведені дослідження ядерних паливних і поглинальних матеріалів, розроблені конструкції ТВЕЛів, ПЕЛів і тепловидільних складань, а також технології їхнього виготовлення та убезпечення експлуатації елементів ядерного палива на всьому шляху їхнього життєвого циклу. Незайве буде відзначити: розробки харківських учених визнані й високо оцінені у світі. Адже треба не тільки запропонувати метод, технологію, а й створити нормативні документи, узгоджувати їх із МАГАТЕ. Тільки так можна успішно розвивати ядерну енергетику, підвищувати безпеку АЕС.

— Які установки відповідають вимогам безпеки?

Друге життя мирного атома Подовжено ресурс експлуатації двох енергоблоків Рівненської АЕС. Такий проект здійснено в Україні вперше Ілона ЗАЄЦЬ Початок на стор. 1

Плюс три десятиліття У 2004 році уряд затвердив комплексну програму подовження експлуатації атомних блоків. При цьому рівненський-1 визначений пілотним. Через два роки був розроблений і схвалений Мінпаливенерго технікоекономічний розрахунок, у якому обґрунтовані витрати на подовження терміну служби енергоблоків АЕС і підтверджена економічна ефективність такого підходу. Питомі витрати можуть становити до $680 на кВт установленої потужності електростанції залежно від обсягів модернізації та реконструкції блоку. Наприклад, за аналізом 2006 року, вартість кВт·год. для будівництва нових енергоблоків становила ÷ $2000, що підтверджує економічну доцільність за умови дотримання діючих норм ядерної та радіаційної безпеки.

Наразі за результатами аналізу проведених робіт на енергоблоці №1 РАЕС цей показник дорівнює $358 на кВт. На першому об’єкті за 2004—2011 роки буде освоєно 1,216 млрд грн, на другому — 1,42 млрд грн. Подовженням ресурсу рівненського-1 національна енергогенерувальна компанія «Енергоатом» займалася майже чотири роки. Із 2006 по 2010 рік виконано 37 заходів. Головні з них — саме цього року, під час довгострокового капремонту. Проведено оцінку технічного стану критичних елементів корпуса реактора. Завершено розробку та узгодження з російським ОКБ «Гідропрес» рішення про можливість експлуатації цього обладнання протягом 30 років понад проектний період. За внутрішньокорпусним оснащенням поки обґрунтоване подовження ще на десятиліття. Але персонал Рівненської АЕС упевнений, що подальше втілення узгодженого з Державним комітетом ядерного регулювання України плану

дозволить збільшити й термін служби обладнання до 30 років. Під час ремонту проведені динамічні випробування із сейсмічної кваліфікації, звітні документи з яких видав Інститут метрології. Переоцінка безпеки показала, що під час експлуатації енергоблоку забезпечується захист персоналу, населення та довкілля.

Енергетичний резерв Екологи вперто наполягають на недоцільності відновлення першого й другого енергоблоків Рівненської АЕС. Оперуючи, утім, не цифрами, а аргументами національної безпеки та енергонадлишковості країни. За розрахунками фахівців «Енергоатому», Україні обійдеться дорожче не подовження ресурсу, а зняття з експлуатації енергоблоків №1 і №2 РАЕС. У цьому випадку витрати оптового ринку електроенергії країни на закупівлю електроенергії, виробленої тепловими генераціями, збільшаться орієнтовно на

— Великі надії фахівці покладають на розроблений колективом учених під керівництвом члена-кореспондента НАНУ Й.М. Карнаухова в співдружності з Аргонською національною лабораторією США проект створення протягом чотирьох найближчих років нової дослідної установки «Джерело нейтронів, що ґрунтується на підкритичному складанні, яке керується електронним прискорювачем». Ключовий момент ідеї — у словах «ґрунтується на підкритичному складанні». Нефахівці часто називають установку реактором із підкритичним складанням, але це велика помилка. У реакторі відбувається ланцюгова реакція розподілу ядер урану-235 або в суміші із плутонієм, а підкритичне складання — пристрій, де реакція відбувається за участю зовнішніх нейтронів, джерелом яких є прискорювач. Коли його вмикають, реакція миттєво припиняється. Так гарантується цілковита безпека. Підкритичні складання вже зараз використовують у світі для зберігання та перевезення ядер770 млн грн на рік. На припинення ж роботи цих енергоблоків тільки в перші 10 років необхідно 308,1 млн грн. Повний комплекс заходів коштуватиме 1,8 млрд грн. З огляду на озвучені цифри, термін окупності подовження ресурсу на РАЕС становитиме трохи більше трьох років. Таким чином, економічний ефект заходів із відновлення становитиме для кожного енергоблоку, як мінімум, $200 млн за чинного тарифу. Відзначимо також, що найдорожчою стала реконструкція рівненського-1, оскільки це перший такий проект в Україні. Подовження ресурсу інших блоків, на думку «Енергоатому», простіше й дешевше. У Національному екологічному центрі про суму економічного ефекту говорять, що «ця цифра не враховує ніяких додаткових витрат, яких зазнає «Енергоатом», — збільшення майже в півтора раза відпрацьованого ядерного палива (ВЯП) та інших радіоактивних відходів, збільшення в майбутньому вартості «свіжого» ядерного палива». Але тут екологи вочевидь невідверті. По-перше, кількість ВЯП не залежить від того, виробляється електроенергія на новому блоці чи на старому із подовженим ресурсом. По-друге, Україна у півкроці від вирішення проблеми подорожчання

— Надання громадськості достовірної інформації — важливий момент. А що ще необхідно для проведення повноцінних і результативних досліджень у сфері атомної енергетики?

—Ми переконані: майбутнє ядерної енергетики — за установками з підкритичним складанням. А щоб успішно подолати труднощі на шляху розвитку цієї галузі, на наш погляд, потрібна серйозна структурна перебудова наукової діяльності у цій сфері. Я маю на увазі створення власної інфраструктури — інституту головних організацій, які могли б очолити розроблення великих проектів, залучаючи, звичайно, інші установи як підрядників. Наш ННЦ «ХФТІ», наприклад, має солідну базу в галузі ядерних установок, ядернопаливного циклу, радіаційного матеріалознавства. Інші інститути, що входять до складу відділення ядерної фізики та енергетики НАНУ, також могли б стати головними у своїх пріоритетних напрямках. Роботи вистачить усім. Уже сьогодні частка АЕС у загальному обсязі виробництва електроенергії в Україні перевищила 50%, а до 2030 року, за прогнозами фахівців, вона зросте до 63%. Про це не треба забувати.

вивезення ВЯП. Для цього досить побудувати власне сховище. Тому якщо НЕЦ дійсно переймається енергетичними та економічними проблемами, то він першим має висловити Верховній Раді вимогу терміново розглянути й підтримати будівництво централізованого сховища ВЯП. Відповідний законопроект торік був внесений у ВР України. Технологію вибрано на відкритому тендері у 2004 році, а контракт із фірмою-переможцем Holtec International підписано в 2006-му. Усі зазначені витрати закладаються в тариф на електроенергію. Отже, дохід від енергоблоків збільшуватиметься водночас зі зростанням необхідних, на думку НЕЦ, додаткових відрахувань. Але, з іншого боку, дорожчає все — і нафта, і газ, і вугілля. Уран же завжди відставав у цінових тенденціях на тлі загального тренду на подорожчання й дозволяв пару років стримувати загальний стрибок цін на енергоносії саме за рахунок атомної енергії. Що ж до «зеленого» тарифу на альтернативну енергетику, то він зараз становить близько 1 грн за кВт·год., тоді як «атомний» — лише 14 коп. Фактично НЕЦ закликає відмовитися від найдешевшої генерації й замість того, щоб стримувати оптовий тариф на електроенергію атомним, від-

пустити його у вільне плавання слідом за «зеленим» тарифом. До 90% теплоенергетичних потужностей потребують модернізації та подовження власного ресурсу. А тепловий тариф і так наближається до 70 коп. за кВт·год. За нинішньої вартості газу ціна 1 кВт·год. становитиме 80 коп. без урахування транспортування. Це далекі від лірики перспективи, які пропонують Україні екологи. Чи погодиться із представниками громадськості, які вимагають підвищити тарифи на електроенергію й посилити роль імпортованих енергоресурсів в енергобалансі країни, сама громадськість? Подовження ресурсу діючих енергоблоків потрібне для того, щоб визначитися з вибором серійного типу реактора, що стане типовим для нових атомних заміщувальних потужностей. А також щоб устигнути вирішити проблеми поводження з відпрацьованим паливом і радіоактивними відходами, які об’єктивно гальмують подальший розвиток вітчизняної ядерної енергетики. І, нарешті, щоб мати достатньо базових потужностей, нехай вони й перебувають у резерві, на той крайній випадок, якщо теплові енергопотужності, зношування яких перевищує 70%, раптом не зможуть забезпечити базове навантаження.

них матеріалів, у разі глибокого зупинення реакторів.

— У чому ж тоді причина різких протестів екологічно заклопотаної громадськості?

—У абсолютній некомпетентності в цій проблемі. Думаю, незайве буде сказати: ідеться про проект, а не про вже побудовану установку. Ми повинні ще пройти складну процедуру узгоджень. Відповідно до закону про використання ядерної енергії та радіаційної безпеки розробці передують заява про намір, комплексна експертиза проекту, постанова Кабміну й одержання ліцензії Державного комітету ядерного регулювання на спорудження та введення в експлуатацію установки. Це зовсім не повний перелік кроків розробника з реалізації своїх досліджень. Відбудуться також громадські слухання з цієї проблеми.

8

№ 49 (153)

14 грудня 2010 року

Технології

Приборкування норовливого Із розробленими українськими фахівцями системами безпеки нема необхідності похапцем винаходити технічні рішення для усунення витоків нафти Олександр БІЛИЛОВЕЦЬ Катастрофа в Мексиканській затоці змусила провідні країни й нафтові компанії об’єднати зусилля для створення нових підходів до безпеки під час видобутку нафти на морських шельфах. Завдяки розробці вчених Інституту електрозварювання ім. Є. Патона наша країна може зробити вагомий внесок у цей процес і стати створювачем нового покоління систем захисту на нафтових платформах.

Спадщина «Глибоководного горизонта» Катастрофа 20 квітня на платформі Deepwater Horizon («Глибоководному горизонті») у Мексиканській затоці (див. «УТГ» №20 від 18 травня ц.р., «Полум’я над затокою») продемонструвала неготовність справлятися з аварійними витоками нафти на великих глибинах. Незважаючи на постійне вдосконалення технологій, методи ліквідації аварій на свердловинах і боротьба з їхніми наслідками в цілому такі самі, як і 30 років тому. Інакше кажучи, наявні адміністративні підходи й технологічні стандарти безпеки не відповідають сучасним реаліям. «Глибоководний горизонт» був обладнаний п’ятьма системами безпеки — чотирма автоматичними й однією ручною. Але жодна з них не змогла запобігти неконтрольованому розливу нафти, що стало проблемою світового масштабу. Після аналізу причин катастрофи й безлічі офіційних заяв настав час конкретних дій. У червні чотири найбільші нафтові компанії — американські Exxon Mobil Corp., Conoco Phillips, Chevron і британськоголландська Royal Dutch

Shell — зібрали мільярд доларів для розробки у своїх спецвідділах нової системи ліквідації витоків нафти. На це їм надавалося півтора року. Українські вчені, які могли тільки мріяти про такий бюджет, набагато випередили своїх колег.

Ядерний вибух — не вихід Позаштатні ситуації на нафтових родовищах трапляються часто — це факт. Навіть на суші їхня ліквідація може тривати досить довго. У морі до високої швидкості й інтенсивності потоків речовини, що витікає, додаються складні умови — велика глибина й тиск води, обмежена видимість. Особливістю катастрофи на Deepwater Horizon було повне затоплення платформи, що спричинило розрив головного трубопроводу на глибині 1,5 км. Активувати превентор, що відмовив, було неможливо навіть за допомогою спеціалізованого підводного апарата. Свердловину намагалися «заглушити», заливши її бетоном і закупоривши заглушкою. На початку травня місце розливу накрили масивним захисним куполом, з-під якого нафта відкачувалася в танкери. Купол протримався близько двох тижнів і силою тиску був зірваний. Витік удалося зупинити через 86 днів із початку катастрофи після установлення нового купола вагою 75 тонн. На суші іноді вдаються до крайнього заходу — аварійне родовище перекривають за допомогою ядерного вибуху. До речі, коли «приборкували» свердловину Макондо, на якій працював «Глибоководний горизонт», цей сценарій також розглядався. Однак розрахунки показали, що

замість однієї свердловини може «прорвати» все нафтове родовище.

Зроблено в Україні Ученим Інституту електрозварювання ім. Є. Патона НАН України й Навчальнонаукового центру високих технологій (ННЦВТ) Національного університету оборони вдалося, за їхніми словами, знайти рішення проблеми витоку нафти з аварійних свердловин. Випередити в цьому західних колег, які освоюють мільярдні інвестиції, допомогла концепція, запозичена з військової справи: використовувати силу супротивника проти нього самого. Створювачі виходили з того, що недоцільно блокувати або закупорювати свердловину, перешкоджаючи витоку речовини, борючись із напором і тиском, — краще спрямувати потік (у цьому випадку нафти) у потрібному напрямку.

Deepwater Horizon — 2010 р., Мексиканська затока. Після вибуху й пожежі затонула одна із платформ компанії British Petroleum, загинули 11 чоловік. Роз-

лив нафти тривав 86 днів, забруднено 270 км узбережжя США. Рятувальна операція із залученням 6 тис. суден і 48 тис. чоловік коштувала $12 млрд. За оцінками фахівців, екосистема затоки відновиться через 50 років, існує реальна небезпека зміни характеристик течії Гольфстрім. Обсяг розливу — 4,9 млн барелів.

свердловини та умови експлуатації необхідно проектувати окремий модуль. Наприклад, можуть варіюватися форма й розмір сполучного пристрою (усічений конус, півсфера, комбіновані варіанти) або способи його кріплення. Як прототип учені спроектували модуль у формі циліндра. Отже, щоб усунути розлив рідини, модуль опускають і монтують на обірваному трубопроводі. У момент з’єднання технологічні вікна відкриті, тому витікання речовини не припиняється, не створюючи таким чином надлишкового тиску або динамічного удару. Після завершення монтажу спеціальний пристрій синхронно закриває бічні вікна модуля й відкриває отвір, до якого підведений справний трубопровід. Ним «приборканий» фонтан спрямовується в потрібному напрямку, напри-

Експеримент зі з’єднання аварійної свердловини й модуля в Інституті гідромеханіки НАНУ

Створена з урахуванням озвученого принципу конструкція являє собою модуль для з’єднання ушкодженого трубопроводу (з якого витікає речовина) і справного (для відведення потоку в запасний канал або резервуар). У модулі крім верхнього й нижнього отворів для трубопроводів з боків є два (або більше) додаткові технологічні вікна для відтоку речовини. Слід відзначити, що під характеристики конкретної

Найбільші катастрофи в галузі За останні 40 років у світі сталося близько 60 серйозних аварій на морських нафтовидобувних платформах.

Автори розробки (зліва направо): Володимир Степахно, Юрій Даник, Борис Патон, Валерій Романюк

IXTOC-1 — 1979 р., затока Кампече (південна частина Мексиканської затоки). Після перепаду тиску пари нафти й газу потрапили у двигуни платформи й зайнялися. Платформа затонула, і нафта зі свердловини протягом 90 днів вільно виливалася в затоку. Остаточно законсервувати свердловину вдалося тільки через 9 міся-

клад у резервуари танкера. Виходячи зі швидкості потоку й створюваного ним тиску, можна використовувати кілька модулів, послідовно з’єднаних між собою. Щоб забезпечити надійність кріплення пристрою до ушкодженої свердловини, розробники запропонували використовувати технології підводного різання вибухом (для обрізання деформованих країв ушкодженого трубопроводу) і зварювання ців. Обсяг розливу — 3,5 млн барелів.

Ekofisk Bravo — 1977 р., Північне море. На платформі Phillips Petroleum під час обслуговування свердловини стався розлив нафти, який тривав 8 днів. Забруднення загрожувало узбережжям Данії, Норвегії та Швеції. Обсяг розливу — 202 тис. барелів.

Funiwa No.5 — 1980 р., Гвінейська затока. Нафта

вибухом (для фіксації опорного кільця модуля) — тобто різали метал й одержували з’єднання під дією енергії, яка виділяється під час вибуху заряду вибухової речовини. На основі розрахунків і конструкторської документації, підготовлених Дослідним конструкторськотехнологічним бюро (ДКТБ) Інституту електрозварювання ім. Є. Патона, Дослідний завод зварювального обладнання (м. Київ) виготовив діючі прототипи модулів. Для їхнього випробування в Інституті гідромеханіки НАНУ змоделювали свердловину, з якої б’є потік рідини із заданою швидкістю та інтенсивністю. Експерименти завершились успішно: дія принципу та ефективність запропонованої конструкції підтвердилися. Президент НАНУ, директор ІЕЗ ім. Є. Патона, академік Борис Патон відзначив, що вся розробка від початку й до кінця фінансувалася за рахунок внутрішніх резервів Академії наук. Під час патентного пошуку закордонних аналогів цьому винаходу, за словами директора ОКТБ Валерія Романюка, знайдено не було. Його захищено патентом України й уже подано заявки на міжнародний спеціальний патент. Проведено внутрішню експертну оцінку НАНУ, а зовнішню буде зроблено найближчим часом. Створювачі готові розмовляти із представниками нафтових компаній і в кооперації реалізовувати на практиці запропоновану технологію.

— Дійсно, ми можемо вирішити завдання ліквідації витоку нафти, подібного до того, що стався в Мексиканській затоці, у дуже короткий термін, можливо, швидше, зі свердловини родовища Фуніва забруднила дельту ріки Нігер. Обсяг розливу — 200 тис. барелів.

Hasbah Platform 6 — 1980 р., Перська затока. Під час буріння розвідувальної свердловини стався розлив нафти, який тривав 8 днів і забрав життя 19 чоловік. Обсяг розливу — 100 тис. барелів.

Union Oil A-21 — 1969 р., узбережжя Каліфорнії. Роз-

ніж будь-яка інша компанія світу, — говорить один з ініціаторів проекту, начальник ННЦВТ, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, доктор технічних наук професор Юрій Даник.

— Але доти, доки нам не дадуть конкретні характеристики місця, куди треба виїхати, і свердловини, про яку йдеться, неможливо говорити, що ми одразу усунемо проблему. Немає двох однакових свердловин і немає двох однакових платформ — усі мають свої особливості. Як немає й двох однакових глибин, на яких видобуваються вуглеводні, — тут теж є свої певні відмінності та умови. Наприклад, вітрові навантаження й навіть солоність води істотно впливатимуть на результат. Ми вважаємо, що запропонований нами спосіб боротьби з неконтрольованим нафтовим потоком найшвидший, найоптимальніший і найефективніший, але за один день він не реалізується. Усе має робитися завчасно. Так само, як армія потрібна для запобігання війни, розроблений нами модуль необхідний для швидкої (у лічені дні) ліквідації аварійних ситуацій.

Без ажіотажу, але з перспективами Незважаючи на те, що у списку запрошених на презентацію розробки 3 грудня були представники найбільших вітчизняних і зарубіжних нафтових компаній, іноземних дипломатів, у будинку київського ІЕЗ ім. Є. Патона ажіотажу не спостерігалося. Не прийшли, вибачившись й пославшись на поважні причини (презентація проходила в розпал обговорення поправок до Податкового кодексу), представники адміністрації Президента й Кабміну, зокрема голова Мінпаливенерго Юрій Бойко, МЗС — Костянтин Грищенко й Мінприроди — Микола Злочевський. І якщо іноземці можуть орієнтуватися на власний науково-технічний потенціал, то вищому керівництву країни треба звернути увагу на вітчизняну науку. лив нафти із платформи Union Oil тривав 11 днів, забруднивши канал Санта Барбара. Обсяг розливу — 80 тис. барелів.

Montara — 2009 р., Тиморське море (Західна Австралія). Обсяг розливу — 40 тис. барелів. За відомостями фінансового агентства «Блумберг», на травень 2010 р. у світі експлуатуються 2750 нафтових платформ.

№ 49 (153)

14 грудня 2010 року

9

Ювілей Тим більше, що широкомасштабна промислова розробка вуглеводнів на шельфах Чорного та Азовського морів — справа найближчого часу. Не дуже давно Україна придбала для цього в Китаю дві бурові платформи, уряд небезуспішно веде пошук інвесторів. Тому повною мірою постає питання безпеки й недопущення катастроф, аналогічних розливу нафти в Мексиканській затоці й Тиморському морі. Уже зараз на рівні найбільших нафтових компаній, екологічних відомств і аварійних служб ведуться розмови про те, що кожна бурова платформа у світі повинна оснащуватися комплектом спецобладнання для усунення витоків, а правила охорони праці й техніки безпеки необхідно відповідним чином змінити. Тобто засоби захисту мають бути спроектовані й заздалегідь підготовлені на випадок надзвичайних подій. Розробники аварійного модуля відзначають, що їхній винахід має стати для морських бурових платформ (а їх у світі кілька десятків тисяч), за аналогією з автомобілем, «вогнегасником і аптечкою». Спроектований для кожної свердловини, він дозволить командам швидкого реагування в найкоротший термін запобігати катастрофам, відводячи потік нафти від аварійної бурової або пошкодженого трубопроводу. Більш того, українська розробка має величезний потенціал (у тому числі економічний) для поновлення видобутку нафти на законсервованих аварійних промислах, ресурс яких ще не вичерпано. Тільки в Каспійському морі таких свердловин більше півтори тисячі. Їх було закрито як такі, що вийшли з-під контролю, але вони здебільшого протікають і, як сказав Юрій Даник, готують світові загальний «нафтовий Чорнобиль».

До речі Створюючи сполучний модуль, фахівці ІЕЗ ім. Є. Патона розробили принципово новий спосіб і систему видобутку вуглеводнів на морському шельфі без використання труб для їхнього транспортування на поверхню. Ідея полягає в тому, щоб «уловлювати» нафту у воді. Однак більш докладні коментарі розробники відмовилися надати, пославшись на те, що технологія ще не пройшла остаточних випробувань і патентування.

Інженерна думка в контексті епохи Ювілей успішного регіонального ВНЗ — добрий привід не тільки для заслужених компліментів, а й для серйозної розмови про інноваційне майбутнє країни Василь ЩЕРБОНОС Початок на стор. 1

Філософія під технологію Сьогодні Чернігівський державний технологічний університет — це понад чотири тисячі студентів, які навчаються 12 спеціальностей. На 4 факультетах і 20 кафедрах працюють близько 50 професорів і докторів наук. Багато з них — колишні студенти цього ВНЗ. Серед них і новообраний ректор Сергій Шкарлет. До речі, наймолодший серед керівників ВНЗ України — йому 37 років. Доктор економічних наук, професор, у недавньому минулому — талановитий інженер. Працюючи у відділі досліджень та розробок ніжинського заводу «Прогрес», займався формуванням конкурентоспроможних моделей управління, просуванням перспективних виробів на світовий ринок.

Сергій Шкарлет

Переорієнтацію на науку новий ректор пояснює простим збігом обставин.

— Моя спеціалізація — на суміжжі інженерного та економічного напрямів, що й відбито в кандидатській дисертації про економіку розробки програмних продуктів, — говорить Сергій Шкарлет.

— У 1996—1997 роках це була досить специфічна галузь, яка тільки починала розвиватися. Тепер це цілий науковий напрям, філософська сутність якого полягає в поєднанні інженерної та економічної думки.

— У чому його головна мета?

— У формуванні економічної безпеки підприємств шляхом їхнього науковотехнічного розвитку через інноваційні проекти. Без створення реального сектора виробництва, без чіткої інноваційної політики просування вперед просто неможливе. Має бути внутрішній ринок, внутрішня пропозиція саме за рахунок нашої науки,

інноваційних поглядів і розробок. Ми самі себе повинні забезпечувати якісним продуктом.

— Сергію Миколайовичу, чи мають ці ідеї належну підтримку місцевої влади?

тистику п’яти останніх років і, якщо бачимо, що потрібні, скажімо, фахівці із промислової електроніки, яким слід опанувати засобами зв’язку, інтелектуальними технологіями, то щоб уникнути цих «коректив» відкриваємо свою

Із перших уст Євген СУЛИМА Заступник міністра освіти та науки України: — Діяльність Чернігівського державного технологічного університету визнана не тільки на державному, а й на міжнародному рівні. Упевнений, що святкування 50-літнього ювілею університету дасть новий імпульс подальшому розвитку вищої освіти, фундаментальних і прикладних наукових досліджень.

— Незадовго до святкування 50-літнього ювілею університету в нас побував голова облдержадміністрації Володимир Хоменко. Підбиваючи підсумки зустрічі, він сказав, що радий був ознайомитися з ВНЗ, де вперше на Чернігівщині почали випускати профільних фахівців для економіки регіону. Добре враження справив на гостя й науковий пошук викладачів та студентів. Він пообіцяв дати доручення обласному управлінню економіки щодо максимальної прив’язки їхніх розробок до реальних запитів регіону.

спеціалізацію. Тобто прагнемо до того, щоб наші фахівці були досконалими. Ми працюємо над створенням нового іміджу університету. Провели моніторинг кафедр, структурних підрозділів, розробляємо довгострокову стратегію в декількох напрямах. Плануємо відкрити нові перспективні спеціальності. У нас є все для того, щоб піднятися на рівень вище. До речі, усі провідні університети світу розташовані не в столицях, а на периферії.

— Стимул до творчості в словах губернатора навіч. Але згадану ним «максимальну прив’язку», погодьтеся, найкраще шукати самим носіям ідеї. До того ж технології — річ мінлива, яка неминуче потребує відповідних коректив. Як ураховується цей чинник у підготовці фахівців і їхньому працевлаштуванню?

— Дійсно, технологія бере початок в інженерному задумі й завершується його реальним втіленням у руках споживача. Саме в цьому особливість технологічного університету. Як сказав один із київських колег на святкуванні нашого ювілею, сьогодні всі знають, ЩО робити, але не знають ЯК. А щоб не було розбіжностей між намірами виробників і нашою готовністю задовольнити їхні запити, ми ретельно відслідковуємо кон’юнктуру ринку праці й чинимо згідно з вимогами сьогодення. На практиці це виглядає так: беремо ста-

Тим часом

Від задуму — до втілення Про результати досліджень своїх колег і студентів розповідає проректор із наукової роботи ЧДТУ Володимир Кальченко.

— Володимире Віталійовичу, ваш університет відомий науковими розробками прикладного значення, які застосовуються на підприємствах області й України. Чи не уповільнився цей процес у зв’язку із кризою?

Лабораторія автомобілів

— Ми, на щастя, цього не відчули. Істотна деталь: географічні рамки нашого співробітництва давно вийшли за межі не тільки регіону, а й України. А розробки кафедри інформаційних комп’ютерних систем, приміром, узагалі становлять глобальний інтерес. Доказ тому — близько десятка зарубіжних грантів, які щорічно виграє кафедра. Переважно працюємо зі США, представляючи цій країні різноманітні інформаційні продукти.

— А в Україні вони затребувані?

— Безперечно. Роботи фахівців кафедри знаходять застосування в державній програмі «Корвет», у забезпеченні радіолокаційних систем кораблів цього типу. Наукові співробітники кафедри промислової електроніки системно займаються такою актуальною проблемою, як підвищення якості збереження інформації на жорстких дисках, і досягли помітних результатів: розроблені ними технології дозволяють у десятки разів збільшити обсяг записуваної інформації та надійність її зберігання. Кафедра співробітничає переважно з державними підприємствами Чернігова та області. Щодо співробітництва ВНЗ в інтересах регіону помітний внесок зробили наші механічні кафедри, зокрема технології машинобудування, чиї розробки впроваджені на таких великих підприємствах, як «Чернігівський автозавод», «Пожспецмаш». Оскільки вони вже пройшли там апробацію, можна обмежитися простим згадуванням заслуг наших учених. А от про розробку, яка ще на шляху до накресленої мети, хочеться розповісти докладніше. Причому наші вчені беруть участь у вирі-

шенні проблеми глобального масштабу. Річ у тім, що всі автомобілісти світу давно переймаються питанням підвищення якості поверхонь клапанасідла у двигуні внутрішнього згоряння. Вимоги до якості їхньої обробки досить високі — забезпечення повної герметичності контактів. Досягається це за допомогою алмазної пасти й тільки вручну — праця виснажлива й малопродуктивна. Провідні автомобільні компанії справляються із проблемою самотужки, але технології тримають у секреті. Однак це не в нашій ментальності — ідею автоматизації трудомісткого процесу, яка виникла в професора кафедри технології машинобудування ЧДТУ Віталія Івановича Кальченка, відразу поставили на колегіальне підґрунтя. Своїми міркуваннями чернігівські вчені поділилися із запорізькими колегами, які займалися цією ж проблемою. Озвучили ідеї під час спілкування з фахівцями Запорізького й Чернігівського автомобільних заводів. До нашого тандему незабаром приєдналися й фахівці мелітопольського підприємства, яке виготовляє двигуни. І ми впевнені, що спільні зусилля матимуть бажаний результат.

— Поділяючи ваш оптимізм, хотілося б наостанок порушити тему наукових традицій...

— В університеті досить багато талановитих студентів, яких уже сьогодні можна назвати вченимипочатківцями, так само як і спеціалізованих лабораторій, де вони можуть займатися науковим пошуком, удосконалювати вже наявні розробки. Так, Євген Рочев розробляє прилад відеонагляду, яким можна користуватися як у побуті, так і на швидкісній трасі, а також на вулицях міста й навіть для проведення екскурсій. Сергій Степенко на науково-промисловому рівні займається дослідженнями у сфері альтернативних джерел енергії, з акцентом на сонячні батареї. А Ігор Дихтярук зосередився на випробуваннях домашніх електростанцій. До речі, усі розробки такі ґрунтовні, що їх хоч сьогодні можна застосовувати на практиці.

10

№ 49 (153)

14 грудня 2010 року

Пріоритети

Наука і життя Звести надійний міст між винахідником, виробничником та інвестором — стратегічне завдання Анатолій ЛЕМИШ Обмін думками між учасниками науково-практичної конференції «Трансфер технологій у промисловість. Досвід ЄС і РФ», що відбулася в Києві, оголив болючі точки, через які впровадження винаходів і нових технологій в Україні значно відстає від світових темпів.

Спізнимося сьогодні — відстанемо назавжди — Країни СНД програли п’яту технологічну революцію, пов’язану з інформаційними технологіями, — уважає директор російського Республіканського НДІ інтелектуальної власності Володимир Лопатін. — Наближається шоста технологічна революція, її пріоритети — енергетика, ядерні, нано- і біотехнології. Відбувається глобальний перерозподіл інтелектуальних центрів. Той, хто володіє найпередовішими технологіями, зможе диктувати свої економічні та політичні умови решті світу. Якщо до 2015—2020 років ми не зуміємо посісти гідне місце серед лідерів цієї революції, країни СНД буде відкинуто далеко назад. Володимир Лопатін навів такі цифри: нинішня частка Росії на світовому ринку високотехнологічної продукції становить 0,3%, у той час як на Сінгапур, Південну Корею, Тайвань припадає по 4—8%. Рівень інноваційної активності в промисловості: Росія — 9,4%, Угорщина — 21%, Німеччина — 73%. Тому Росія зараз прагне прискореними темпами

створювати технопарки, відроджувати «наукоміста». За словами президента Дмитра Медведєва, модернізація та технологічне відновлення всієї виробничої сфери — це питання виживання країни.

Як залатати діри в законі? У нас ці показники набагато скромніші. Не можна сказати, що керівництво країни не розуміє ситуації, але його зусиль у цьому напрямку поки недостатньо, уважає Олена Орлюк, директор НДІ інтелектуальної власності НАН України: — Частка інноваційно активних підприємств становить менше 10%, сегмент нової техніки й технологій у вітчизняному промисловому виробництві ще менше, на придбання нових технологій витрачаються незначні суми. Відсутність чіткої програми інноваційного розвитку може призвести до того, що вже через 4—5 років країна не зможе власним науковопромисловим комплексом забезпечити потребу своєї економіки й буде змушена закуповувати техніку й технології, стаючи залежною від зовнішніх джерел. За останні 10 років ухвалено декілька законів і постанов із активізації винахідницької діяльності та впровадження інновацій. Але в них безліч нестиковок. Так, відповідно до норми закону про трансфер технологій, договір має бути обов’язково підписаний технологічним брокером — фахівцем, здатним оцінювати винаходи й інно-

Разом — успішніше Рух підприємців набирає силу Олена НЕПОКОРА Національний фестиваль «Підприємництво України: інновації та розвиток», організований Донецькою торгово-промисловою палатою за підтримки Донецької облдержадміністрації, відбувся в бізнес-центрі шахтарської столиці. У його рамках відкрита спеціалізована міжрегіональна виставка-ярмарок «Малий бізнес України-2010», а також IV Національний форум представників ма-

лого й середнього бізнесу «Малий бізнес —- майбутнє економічного розвитку України». Працював дискусійний клуб, проводилися «круглі столи», серії майстер-класів.

Результатом заходу стало ухвалення рекомендацій зі створення правової бази для подальшого розвитку дрібного підприємництва. Зокрема, виділено кілька основних напрямів змі-

вації вчених і допомагати їм укладати договори з виробничниками та інвесторами відповідно до українського й міжнародного законодавства. Однак за законом про діяльність бірж брокер не має права займатися персоніфікованими продуктами, а саме до них належать винаходи та інновації. Навіч явна суперечність. Інший момент — зростання плати за охорону патенту. Постановою КМУ від 2007 року «Про внесення змін у порядок сплати зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності» збір за видачу патенту зріс у 20 разів. І хоча для фізичних осіб і неприбуткових організацій зроблено виняток — вони платять 10% від основних зборів, вартість патенту однаково зросла вдвічі. Патентувати винаходи зараз невигідно, багато хто відмовляється оплачувати охорону своїх прав. У той же час другий рік працює проект ЄС «Підтримка наукомістких та інноваційних підприємств, а також трансфер технологій у бізнес в Україні». Співробітництво з Євросоюзом допомагає виявити назрілі проблеми й вузькі місця в законодавстві.

Два підходи до однієї проблеми Про те, що робить Україна, щоб налагодити ділові контакти між винахідниками та виробничниками, розповів Євген Мельник, представник державного Міжрегіонального центру з інвестицій та розвитку: ни механізму державної регуляції малого бізнесу. Насамперед, це максимально можливе спрощення доступу економічних суб’єктів на ринок за одночасного підвищення відповідальності всіх його учасників, у тому числі й держави, за реальний результат діяльності. Друге — зміщення акцентів із контролю над оформленням документів і поточною економічною діяльністю суб’єктів підприємництва на контроль результатів цієї діяльності (товари та послуги) і реального поводження підприємців на ринку. І, нарешті, створення механізмів відпові-

— У 2009 році розпочато формування мережі регіональних центрів. Сьогодні вони створені у всіх областях. Їхнє завдання — серед безлічі винаходів і ноу-хау знаходити перспективні та рекомендувати їх виробничникам і фінансистам, тобто на практиці впроваджувати ідеологію трансферу технологій. За словами Євгена Мельника, у 27 центрах зареєстрована 191 пропозиція про впровадження технологічних новацій. Є й 29 зустрічних запитів із боку виробничників на вирішення тих або інших проблем. Інноваційні пропозиції, що надійшли, уводяться в базу даних і розсилаються по всій мережі, тож виробничники й потенційні інвестори можуть із ними ознайомитися. Проводяться патентні дослідження, визначається комерційний потенціал пропозицій. Винахідникам допомагають розробити бізнес-плани, підготувати й оформити ліцензійні договори. При центрах акредитовані 5 технологічних брокерів. Здавалося б, справа зрушила. Однак на запитання, скільки з 191 пропозиції про винаходи було реалізовано, Євген Мельник відповів: дві. Такий поки що коефіцієнт корисної дії мережі державних регіональних центрів із інновацій. Керівник наукового парку при Національному авіаційному університеті Спартак Добровольський розповів про інший підхід до реалізації наукових розробок у про-

мисловості — техно- і наукові парки. Такі структури створюються при великих наукових, освітніх і дослідних центрах і теж мають служити сполучною ланкою між авторами винаходів, виробничниками та ринком. Але принцип тут дещо інший: на основі перспективного винаходу або ноу-хау за посередництва фахівців технопарку створюється старт-ап компанія — фірма, яка виробляє продукцію на основі цієї інновації. Це досить ризикована справа: світова практика свідчить, що комерційно успішними є лише 5% таких компаній. Зате їхній успіх покриває провал тих, хто прогорів. І все-таки інвестори не поспішають ризикувати. Тут істотною може бути допомога держави в створенні таких компаній, у тому числі мають бути забезпечені пільги з податків та кредитів.

Упритул

Винаходити має бути вигідно Підсумок дискусії підбила Надія Литвинчук, заступник сектора науковотехнологічної безпеки апарату Ради національної безпеки та оборони України: — За двадцять років у нас не сформована національна інноваційна система. Декларацій і намірів було багато. Однак кроки в цьому напрямку непослідовні. Більш того,

у 2005 році «обрізані» 21 і 22 статті закону про інноваційну діяльність, чим майже знищена робота технопарків. Якщо в 1990 році від 40 до 60% підприємств займалися інноваційною діяльністю, то в 2009-му цей показник знизився до 10%. Сьогодні є політична воля до змінення ситуації. Але ці зміни проводяться непродумано. От, здавалося б, добре рішення: виділити в окрему структуру Держкомітет науки та інформатизації. Разом із тим департамент інтелектуальної власності залишився у підпорядкуванні Міністерства освіти та науки. Як результат — напруженість в управлінні такою складною сферою, як інтелектуальна власність. Інший приклад. Закон про трансфер технологій зобов’язує створити у всіх міністерствах, відомствах, управліннях відповідні підрозділи. Коли в РНБО проаналізували ситуацію, виявилося, що майже ніде вони так і не організовані. Навіть у Національному космічному агентстві немає такого підрозділу. Обнадіює те, що нинішня влада в усіх своїх документах робить ставку на інновації та науку. Система держуправління зобов’язана створити такі умови, щоб винахідникові було вигідно винаходити, щоб він одержував за свою працю гроші, а держава мала ресурс для нагромадження національного багатства. Інакше ми просто не зможемо конкурувати в цьому світі.

Довідка «УТГ» Трансфер технологій — система передачі відкриттів і ноу-хау від винахідників у виробництво й далі на ринок. Умовно кажучи, за один стіл сідають винахідник, виробничник і фінансист, згодний вкласти кошти в перспективну, але ризиковану ідею. Головує тут експерт із інтелектуальній власності — ключова фігура переговірного процесу. Крім цих чотирьох, за столом незримо, а часом і цілком відчутно присутня держава, зацікавлена в розвитку науки та промисловості прискореними темпами за рахунок новітніх технологій. У такому складі вони обговорюють переваги та недоліки винаходу й вирішують, наскільки реально вивести його на ринок.

дальності всіх економічних агентів не тільки перед державою, а й насамперед один перед одним. Національний форум представників малого та середнього бізнесу збігся в часі з масовими виступами на Майдані Незалежності цих самих представників проти нового Податкового кодексу. Звичайно, тема палко обговорювалася тими, хто зібрався в Донецьку, у тому числі й у кулуарах.

— Форум готувався три місяці. Тож безпосередньо він із Майданом не пов’язаний, — говорить народний депутат України, заступник го-

лови Комітету з питань регуляторної політики та підприємництва Ксенія Ляпіна. — Підприємницький рух, частиною якого

Ксенія Ляпіна

є і наш захід, має показати свою об’єктивну й кваліфіковану оцінку певним діям уряду. Це нормальна організація розбудови громадянського суспільства. Бізнесу треба відстоювати свої

права. Процес уже почався, якісь зміни обов’язково настануть, але вони навряд чи будуть кардинальними, бо рух підприємців поки погано організований. Та якщо їм удасться захистити хоча б базові права, це дозволить вижити в скрутні часи. Із Ксенією Ляпіною багато в чому згодний і президент Донецької торговопромислової палати, доктор економічних наук, професор Геннадій Чижиков: — Цей форум — добре підґрунтя для діалогу й обміну думками й досвідом. Тут зібралися і студенти, і представники громадськості. Молодий малий біз-

11

№ 49 (153)

14 грудня 2010 року

Прогнози

Новий рік у Єврозоні Що обіцяє нам Угода про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС, яку може бути підписано вже в 2011 році Олена ЗЕЛЕНІНА У грудні цього року і в січні наступного Європейська бізнес-асоціація й посольство Королівства Великої Британії в Україні організують у регіонах нашої країни декілька ділових зустрічей з теми «Угода про глибоку й всеосяжну зону вільної торгівлі: можливості й труднощі», де обговорять плюси й мінуси економічної діяльності в нових умовах. Марк Хелієр, директор британської компанії СТА Есоnоmiс & Ехроrt Аnalysts Ltd, консультант українського уряду на переговорах з ЄС, упевнений: вихід на європейський ринок відкриє Україні великі перспективи й, разом із тим, обернеться серйозними викликами.

порту, а середня ставка з усіх галузей становить 6,8%. Скасування цих тарифів відповідно до угоди про вільну торгівлю призведе до скорочення надходжень у державний бюджет від мита, сплаченого з імпорту з ЄС. Це — мінус. Однак це ж дозволить приєднати нашу країну до Пан’євросередземноморської території кумуляції, куди входять ЄС, Туреччина, країни Європейської асоціації вільної торгівлі та Середземномор’я. Тоді наші виробники одер-

З іншого боку, ЄС давно виробив механізми захисту власних виробників, що й пропонується Україні. Їх доведеться навчитися, розуміючи, що це єдиний шлях підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів на ринку розвинених країн. І це, звичайно ж, плюс. Хто опиратиметься? На думку експертів, чиновники й бізнес, які в нинішніх умовах добре почуваються, а також митні органи, які за рахунок підвищення митної вартості товару можуть у ни-

Good bye, тарифи! Уже досягнута домовленість про лібералізацію 95% тарифів. Це означає, що такий же відсоток товарів під час переміщення між Україною та ЄС не обкладатиметься митами, у тому числі й сільськогосподарська продукція. До речі, Україна — єдина країна, у договорі Євросоюзу з якою закладається можливість торгівлі продукцією агропромислового комплексу. При цьому українські продукти потраплять у Європу без додаткових перевірок, оскільки передбачається, що в країні впровадять ті ж стандарти, що й у Європі. За оцінками Марка Хелієра, інші 5% тарифів також буде істотно лібералізовано. Слід зазначити, що зараз Україна, відповідно до режиму найбільшого сприяння, застосовує до імпорту з ЄС звичайні тарифні ставки, які коливаються від 0 до 24% для несільськогосподарського ім-

Геннадій Чижиков

нес України креативний та інновативний, він має великі перспективи й великі можливості.

— Ваша думка щодо ситуації навколо Податкового кодексу, протестів підприємців?

— Знаєте, останні 10 років ми весь час «проти». Це легше за все. І все-таки найголовніша перемога

Аллан Данкан, Марк Хелієр і Кріс Коскров (зліва направо)

жать можливість використовувати не тільки вітчизняну сировину, а й імпортовану з країн — членів зони. При цьому товари, зроблені з неї, не втратять українського походження й зможуть увозитися в ЄС безмитно. Це — плюс. Звичайно, скасування митних тарифів підвищить конкуренцію серед вітчизняних виробників через зменшення цін на імпортні товари з країн Євросоюзу. Багато українських компаній в умовах вільної конкуренції будуть змушені або пристосуватися до високих стандартів європейської якості, або піти з ринку. Це можна розцінювати і як плюс, і як мінус.

нішніх реаліях вирішувати проблему збільшення зборів у бюджет.

підприємців у тому, що вони змусили владу почути себе й почати діалог. Може, форма протесту трохи різка, але ми — молода демократія, і нам важливо навчитися чути одне одного за столом переговорів. А ще ми побачили, що малий бізнес в Україні сформувався, це вже не якийсь неорганізований прошарок, а спільність людей, які бачать своє майбутнє й знають свої цілі. У цілому ж я позитивно ставлюся до нового кодексу, уважаючи, що це нормальний процес перетворень і реформ. Утім, у нашій країні завжди питання

полягало не в ухваленні закону, а в його виконанні.

— Щоб вижити в кризу, малому, середньому та великому бізнесу треба об’єднуватися й допомагати один одному, — долучається до розмови директор

До ваших послуг... Крім тарифних, є так звані нетарифні методи протекціонізму. І кожен український виробник, який захотів експортувати свою продукцію на європейський ринок, неминуче матиме з ними справу. Європа закриває свої ринки нормативами REACH, які не регулюються договорами СОТ. Це означає, що, приміром, меблева фабрика в Харкові або Івано-Франківську, яка має намір поставляти

Тетяна Глєбова

Дніпропетровської асоціації промисловців і підприємців Тетяна Глєбова. — Ми

свою продукцію в країни ЄС, муситиме повністю відзвітуватися, з яких речовин складається фарба, якою вона пофарбувала, скажімо, ніжки стола. Фарба має бути зроблена тільки на європейському обладнанні, за європейською технологією й під контролем європейців. Для цього українці повинні не лише побудувати меблеву фабрику або лакофарбовий завод, а й купити в Європі обладнання, технологію та найняти європейських менеджерів. Це досить довгостроковий і мудрий крок Євросоюзу в просуванні інтересів власної економіки та її деіндустріалізації, виведенні трудомістких виробництв за межі ЄС. Євросоюз хоче залишитися центром економіки знань і економічного контролю. Вони розробники, вони купують кращий «інтелект» і контролюють інновації, які потім споживаються в усьому світі. А саме виробництво може бути розташоване де завгодно — хоч в Україні, хоч у Буркіна-Фасо.

— Ця угода про вільну торгівлю не буде схожа на інші подібні, оскільки йдеться не тільки про пільги й тарифи на ті або інші товари, — коментує Марк Хеліер. — У її рамках обговорюються можливості виходу на ринок сфери послуг, проблеми інтелектуальної власності, енергетичної безпеки. Слова експерта про вихід на ринок послуг потребують пояснення. Насамперед, треба враховувати фінансовий і страховий ринки. Очікується поява в країні провідних європейських банків з їхньою надійністю, захищеністю клієнтів, порівняно низькими відсотками з кредитів, привабливими програмами інвестування. Так, українським банкам доведеться розкрити свій бізнес, зробити його прозорим. Для декого це буде проблемою, як і створення великих надійних фінансових ліній. У Німеччині лише 6—8 великих банків. Дрібні існують, але обслугопровели декілька зустрічей із підприємцями та представниками податкової інспекції, на яких сторони могли обмінятися думками й визначити проблеми. Резюме їх таке: укрупнювати бізнес треба. На мій погляд, поки для нашої країни це передчасно. Чомусь в уряді вважають, що малий бізнес — це тільки торгівля на ринку, але ж це не так. А крім того, перш ніж руйнувати малий бізнес, треба створити робочі місця для мільйонів підприємців, які залишаться без діла, запустити будівництво, відновити роботу заводів.

Упритул Сергій Нерпій Менеджер проекту «Підтримка діалогу зацікавлених сторін стосовно зони вільної торгівлі ЄС — Україна» — Переговори про глибоку й всеосяжну зону вільної торгівлі між Україною та Євросоюзом, у порівнянні, наприклад, з угодою про вступ України до Світової організації торгівлі, є динамічними, раунди проходять кожні три місяці. Багато чиновників поспішають заявити про завершення переговорів і навіть називають конкретні дати. Може виникнути ілюзія, що як тільки переговірний процес завершиться, усі відповідні реформи відбудуться автоматично. На жаль, такого не буде. Тільки з підписанням і ратифікацією цього договору почнеться справжня робота з його імплементації. Усі зацікавлені особи повинні будуть регулярно спілкуватися з переговірною групою та профільними міністерствами, якщо йдеться про товари та послуги. Саме від українського бізнесу залежить, щоб ця угода була повною та всеосяжною, бізнес-асоціації мають стати каталізаторами й лідерами у діалозі між бізнесом та владою, а на стадії імплементації угоди неухильно стежити за її виконанням. вують специфічну діяльність, яка великим банкам не цікава, наприклад, комунальні платежі. У країні також можуть з’явитися великі європейські компанії, які забезпечують страхову медицину, і тут постає питання формування відповідного законодавства.

Час і гроші За словами директора компанії СТА Economic&Export Analysts Ltd. Кріса Коскрова, нині 33% експорту України йде в ЄС, 2% експорту з ЄС — в Україну, тому угода про вільну торгівлю буде вигідною для нашої країни: — Передбачається, що ВВП України зросте на 5%, середня зарплата також підвищиться на 4—5%. Крім того, існує сфера інфраструктурних суспільних проектів, щорічні витрати на які в рамках ЄС — 2 трильйони доларів. Це величезний ринок, гроші, які витрачаються центральними й місцевими урядами, енергетичними компаніями, і цей ринок буде відкритий для України через участь у тендерах. Україна витрачає

3 мільярди євро на будівництво й інші суспільні інфраструктурні проекти. Ми збираємося тут застосувати нові підходи. Україна зможе заощадити при цьому до 25%. Щоб максимально збільшити переваги від цієї угоди, нам треба реалізувати її в повному обсязі. Отже, ухвалити величезну кількість нових законів, нормативних актів, які забезпечують відповідність європейській політиці в економіці й виробництві. Також необхідні інституціональні реформи, щоб усі переваги цієї угоди були доступні для країни. Ідеться про санітарні норми й технічні регламенти.

— Не приховуватиму: для цього треба багато грошей і багато часу, — відзначив британський експерт. — Євросоюз надає технічну допомогу Україні в різних галузях, але реальну вартість утілення угоди в життя буде покладено на плечі України, і тільки за умови великої політичної свободи її можна здійснити. У цілому на поступову реалізацію угоди про глибоку й всеосяжну зону вільної торгівлі між Україною та ЄС потрібно близько десяти років, прогнозує Кріс Коскров.

Тандем мікробіологів Василь ЩЕРБОНОС Чернігівський інститут сільськогосподарської мікробіології підписав угоду про співробітництво із Шаньдунською академією сільськогосподарських наук (Китай).

Перший крок у цьому напрямку зроблений ще на стадії переговірного процесу, що тривав більше року. У результаті в Шаньдуні створена українсько-китайська наукова лабораторія з розроблення та впровадження найсучасніших мікробних препаратів. У їхній актуальності й дієвості китайські мікробіологи переконалися в 2009 році під

час перебування в Криму, де розташований один із підрозділів Чернігівського інституту — Південна дослідна станція. Спільну мову вчені двох країн знайшли без проблем, оскільки збіг інтересів був оптимальним: у Шаньдуні— нестача фахівців певного профілю, зате потужна матеріальнотехнічна база, у Чернігові — усе навпаки. Співробітництво відкриває українським мікробіологам можливість працювати на більш досконалому обладнанні й у той же час допомагати китайським колегам підвищувати їхній кваліфікаційний рівень.

12

№ 49 (153)

14 грудня 2010 року

IT

Анонімна поштова скринька

«Дятли» XXI століття Чи можна безкарно доносити на боса в Інтернеті? Олександр БІЛИЛОВЕЦЬ Ажіотаж навколо ресурсу WikiLeaks, який займається оприлюдненням закритих документів, досяг, схоже, свого піка. Документи про чиновників багатьох країн світу, у тому числі й України, стали за останній тиждень мало не єдиним джерелом новин для сітьових і традиційних ЗМІ. Як виглядає сучасний «злив» і наскільки безпечний він для учасників таких проектів?

Хто ці люди? У 2006 році австралійський хакер та інтернет-активіст Джуліан Ассанж заснував сітьовий проект WikiLeaks (від англ. wiki і leak — витік). Метою проекту стали неопубліковані документи, «злиті» співробітниками державних установ і структур. Уперше ресурс серйозно заявив про себе наприкінці 2009 року, коли оприлюднив листування вчених Університету Східної Англії, де говорилося про відсутність температурних коливань на Землі. Дані, які містилися в документах, показували, що глобальне потепління — «страшилка», придумана екологами для виманювання інвестицій. Улітку цього року на сайті з’явилися документи про війну в Афганістані. У них, зокрема, міститься інформація про загибель мирних жителів, яка раніше не повідомлялася, і секретні повідомлення розвідувальних служб НАТО.

23 жовтня сайт опублікував близько 400 тис. документів, присвячених війні в Іраку (так зване «Іракське досьє»). Черговий витік стався наприкінці листопада, коли на сайті «засвітилося» понад 250 тис. листів дипломатів США з неформальними характеристиками світових лідерів, списком ключових об’єктів інших країн, життєво важливих для Штатів. «Зливна хвиля» накрила і Україну, традиційно дещо віддалену від світових інформаційних потоків і трендів. На сайті «спливли» дані

про деяких українських топполітиків і власників найбільших фінансово-промислових груп. Зокрема, розмови Дмитра Фірташа з колишнім послом США в Україні Вільямом Тейлором, якому «найзакритіший» вітчизняний бізнесмен якось нібито відверто розповів всю історію свого приходу до влади й мільярдних рахунків. Можна по-різному ставитися до дій і мотивів створювачів WikiLeaks, так само як і до дій, спрямованих проти цього ресурсу. Так, за останні кілька днів міжнародні платіжні системи Visa, MasterCard, PayPal і швейцарський фінансовий сервіс Postfinance припинили приймати грошові перекази на користь опального ресурсу (після чого почалися хакерські атаки на сайти цих компаній, що особливо активізувалися після арешту Джуліана Ассанжа за більш ніж неоднозначним обвинуваченням у скоєнні кримінального злочину). У КНР і Таїланді доступ до WikiLeaks. org закрито на державному рівні, у США та Австралії це ж обмеження діє тільки для комп’ютерів у держустановах (що, утім, не заважає жителям цих країн читати ресурс на одній із 1334 «сітьових копій»). В окремих країнах також видано заборону на надання WikiLeaks послуг хостингу. Із певним скепсисом слід сприймати й публіковані матеріали, оскільки, по суті, реальних механізмів перевірити їхню вірогідність (як у читачів, так і в адміністраторів сайта) попросту немає — компромату завжди більше, ніж можливостей для його підтвердження. Проте цей (більшою мірою політичний) проект має гарантувати інкогніто джерел «зливу», для чого застосовані певні технічні рішення. Але чи може ресурс, який на практиці доводить, що в епоху глобальної «інтернетизації» таємність інформації — поняття досить ефемерне, забезпечити анонімність власним користувачам?

Базовою для проекту WikiLeaks стала платформа вільної енциклопедії Wikipedia. Але на відміну від тієї ж Wikipedia, де кожен бажаючий може додавати й редагувати матеріали, на WikiLeaks змінювати зміст можуть лише власники відповідного дозволу. Таке право є тільки в півтори тисячі «перевірених» користувачів в усьому світі. Із погляду потенційного інформатора, WikiLeaks — це анонімна поштова скринька. Для прийому «злитої» інформації розкидано декілька (кількість не уточнюється) поштових серверів WikiLeaks у різних країнах і юрисдикціях. Інформація на них, як запевняють створювачі, захищена найсучаснішими, «порівнянними з банківськими й військовими», системами шифрування даних. Швидше за все, ідеться про систему PGP. Її шифрування здійснюється послідовним хешуванням (перетворенням вхідного масиву даних на вихідний бітовий рядок фіксованої довжини), стисненням даних, шифруванням із симетричним (секретним) і відкритим ключем. На цей час не відомо жодного способу зламати на сучасному обладнанні шифрування PGP за допомогою повного перебору або уразливості цього криптоалгоритму. Відправлення й одержання пошти захищене шифруванням SSL — протокол, який забезпечує конфіденційність обміну даними між клієнтом і сервером, що використовують інтернет-протокол TCP/IP. Крім того, на серверах WikiLeaks не зберігаються звіти про інтернет-трафік, IP-адреси, з яких відправлялися повідомлення, часові пояси, браузери. Навіть час одержання повідомлень автоматично модифікується. Адміністрація WikiLeaks наголошує, що вона навмисно не хоче нічого знати про свої джерела. Однак розробники WikiLeaks наполягають, що безпека має дотримуватися ще до моменту надходження інформації на сервер. Тому рекомендують відправляти повідомлення з інтернет-кафе або через відкриті точки доступу в Інтернет, а також використовувати мережу Tor (до речі, створену свого часу на федеральне замовлення військово-морських сил США). Система Tor дозволяє дотримуватись «сітьової» анонімності під час відвідування веб-сайтів, публікації матеріалів або роботи з веб-додатками.

Безпека трафіку в системі Tor забезпечується за рахунок розподіленої мережі серверів, які називаються за принципом роботи «цибульними маршрутизаторами». Користувачі мережі запускають Tor-клієнт (звичайно це веб-браузер з убудованим модулем) на своєму ПК, що підключається до серверів Tor-мережі. Кожен пакет даних, який потрапляє в систему, проходить через три вузли, які вибираються випадково. Перед відправленням пакет послідовно шифрується трьома ключами: спочатку для третього вузла, для другого й для першого. Коли перший вузол одержує пакет, він розшифровує «верхній» шар шифру (аналогія з очищенням цибулини) і дізнається, куди відправити пакет далі. Другий і третій сервер роблять те саме. У підсумку дані остаточно досягають точки виходу, з якої чистий (нешифрований) пакет уже доходить до адреси одержувача (сервера). Без спеціалізованого аналізу відстежити дані в такій мережі важко, хоча за наявності певних ресурсів можливо. Наприклад, в окремих випадках цілком або частково розкрити відправника можна за технічною інформацією. Крім того, на шляху від останнього вузла мережі Tor до сервера призначення повідомлення, що йде у відкритому вигляді, може бути модифіковане. Внутрішнє зберігання інформації в WikiLeaks організоване за принципом Freenet — однорангової мережі, призначеної для децентралізованого зберігання даних. Принцип роботи такої мережі полягає в об’єднанні в пулінг (загальний фонд) наданої користувачами (членами мережі) смуги пропускання й дискового простору ПК для публікації або одержання інформації з мережі. При цьому кожному учаснику не доступна інформація про те, що він зберігається на комп’ютері. Реалізовані в WikiLeaks системи захисту від проникнення ззовні або перехоплення інформації — якщо не кожна окремо, то в комплексі — можуть забезпечити анонімність потенційному інсайдеру. Але технічні рішення неспроможні перед людським фактором. Поки що єдиним інформатором, обвинуваченим у передачі інформації WikiLeaks, став військовослужбовець армії США Бредлі Меннінг. Про факт передачі документів він розповів в особистому листуванні з хакером у публічному чаті.

Перевіряємо усім світом Нестандартний метод тестування вибрала для своєї операційної системи компанія Google

Американський інтернетгігант збирається для початку роздати 65 тис. нових нетбуків із установленою біомеханікою хмарної Chrome OS різним категоріям користувачів. Віце-президент компанії Лінус Апсон так пояснив дії Google: — Ми поки ще не закінчили розробку Chrome OS, але вона вже в тій стадії, коли

нам необхідні відгуки реальних користувачів. Ми запускаємо пілотну програму, у рамках якої роздаватимемо тестові нетбуки кваліфікованим користувачам, розробникам, школам і представникам бізнесу. Почнемо зі США, а продовжимо в інших країнах після оформлення необхідних для цього документів. «УТГ» із нетерпінням чекає початку українського тестування й планує взяти в ньому участь.

Полагодь це Компанія «Майкрософт Україна» запустила локалізовану версію сервісу Fix It.

Скористатися ним можна за адресою http://support. microsoft.com/fixit/uk-ua. Сервіс призначений для віддаленої діагностики комп’ютерів, що працюють під керуванням операційних систем родини Windows. Користуючись підказками на сайті, користувач зможе самостійно провести діагностику комп’ютера, одержати рекомендації з вирішення проблем або навіть виправити неполадки в автоматичному режимі. На головній сторінці сайта пропонується вибрати додаток, з яким виникла проблема, а потім указати її характер. Наприклад, вибравши програму Internet Explorer і повідомивши про наявність «проблем із відображенням веб-сторінок», відвідувач сайта одержить

набір готових рецептів для подолання найпоширеніших завад. Якщо проблем декілька й при цьому не виходить визначити, які з них істотні, можна вибрати пункт «Усі відомі проблеми, пов’язані із програмним продуктом». У багатьох випадках сайт запропонує користувачеві скачати й запустити спеціальну програму, яка завантажить усі необхідні модулі, просканує комп’ютер і сама виправить помилки. Англійська версія сервісу запущена ще у квітні й досить високо оцінена більшістю експертів. Те, що «Майкрософт Україна» упоралася з локалізацією лише за півроку, робить честь цій компанії. Утім, поки що не всі з доступних на сайті відповідей перекладені на українську, і ми сподіваємося, що це буде виправлено найближчим часом.

13

№ 49 (153)

14 грудня 2010 року

IT

140 символів У такий об’єм звикають вкладатися користувачі Інтернету, щоб встигнути за новим популярним трендом — мікроблогами Христина ЧОПКО Якби ця стаття була повідомленням на Твіттері, то на цьому довелося б її завершити. На щастя, ми маємо можливість розповісти про мікроблоги значно докладніше. Мікроблоги — це різновид блогів, призначений для тих, хто вважає, що «стислість — сестра таланту». За своєю структурою мікроблог схожий на звичайний сітьовий щоденник, з однією важливою відмінністю: в ньому можна писати тільки короткі повідомлення довжиною до 140 символів. Будь-яке з них можуть читати і коментувати інші користувачі (у цьому система дещо схожа на чат). Доступний також широкий вибір способів публікації повідомлень у мікроблозі: за допомогою браузера, електронної пошти, спеціальних програм або SMS із мобільного телефону. У користувачів мікроблогу з’являється багато нових можливостей. Найочевидніша — спілкування з друзями та знайомими, яким можна швидко повідомляти про те, чим ви зайняті. Можна також без надмірних зусиль і майже не витрачаючи часу стежити за новинами бізнесу (або

приватним життям улюбленої зірки — залежно від особистих смаків).

Про що щебече світ? Основа для світового буму мікроблогів була закладена у 2006 році – тоді Джек Дорсі заснував найпопулярніший сьогодні сайт-сервіс Twitter (від англ. to tweet — «щебетати», «базікати»; логотип компанії — пташка). Справжній успіх до американської системи прийшов значно пізніше, уже у 2008— 2009 роках. На початок вересня цього року сервіс налічував більше 145 млн користувачів, а його щомісячна відвідуваність становила більше 190 млн осіб. Ще минулого року Твіттером користувалося лише 58 млн блогерів — як бачимо, лише за рік їх кількість зросла майже на 200%. Офіційна російська версія популярного мікроблога має з'явитися вже за два роки. Принаймні так сказав Антон Коробков-Землянський, відомий блогер і архітектор багатьох проектів в Рунеті, на «круглому столі» в рамках російської конференції Internet Week, що проходила в жовтні. На його думку,

Логотип соціальної мережі Твіттер — синій птах і стилізована буква «t»

російський варіант відрізнятиметься від американського в основному локалізованим інтерфейсом. «Кнопки, які тепер мають англійські назви, будуть замінені, новий інтерфейс вже розробляється», — пояснив КоробковЗемлянський. Цей процес триватиме близько шести місяців, а потім інтерфейс буде випробувано. Проте ніхто не заважає користуватися англомовною версією сайта вже зараз. Росіян у Twitter сьогодні близько 500 тис., з них 150 тис. — активні користувачі. У глобальному масштабі частка Росії в мікроблогах ще мала, але можна не помітити її швидкого розширення — всього два роки тому росіян у Twitter було не більше 10 тис. Найвідомішим мікроблогером є президент країни Дмитро Медведєв, який у червні розпочав свою персональну сторінку на Twitter. Багато російських чиновників теж зареєструвалися на сайті. Деякі з них вже не можуть обійтися без мікроблогів навіть на офіційних засіданнях. Не відстаємо й ми — за статистикою компанії Яндекс, за

Словник Твіт (tweet) — повідомлення від користувача у Твіттер. Ретвіт (retweet) — якщо користувачеві сподобалося ваше повідомлення, він може опублікувати його у себе, тим самим поділившись ним зі своїми друзями. Це і називається ретвіт. Фоловер (follower), або послідовник — людина, яка підписується на ваші оновлення, тобто читає ваш мікроблог. Хештег (hashtag) — ви можете додати до будь-якого слова вашого повідомлення значок дієза «#», і воно стане «ключовим». Повідомлення з хештегами об'єднуються системою в групи, дозволяючи шукати послідовників за інтересами. Хештеги автоматично перетворюються на гіперпосилання. Але поки підтримується тільки англійський текст. Тренди (trends) — список найпопулярніших тем обговорень.

півроку українських користувачів Twitter стало вдвічі більше. Число блогерів, які пишуть українською, за рік зросла з 15 до 27%. Загалом Яндекс нарахував в Україні понад 35500 облікових записів, 20% від усього кириличного простору Twitter. Твіттер також фігурує в політичному житті України. Наприкінці лютого народний депутат Леся Оробець за допомогою цього сервісу транслювала хід закритого засідання фракції НУ-НС. 24 лютого 2009 року в мережі Твіттер було відкрито представництво Президента Віктора Ющенка.

унти завели тільки 56% компаній зі списку. Дуже важливо, що третина найбільших компаній, що ведуть мікроблог, регулярно відповідають на повідомлення споживачів. Як зазначають автори звіту, «ці великі та провідні компанії є двигуном американської, та, значною мірою, світової економіки. Їхнє бажання більш прозоро взаємодіяти з власниками акцій і споживачами за допомогою нових технологій очевидне. Буде цікаво спостерігати, як компанії розширюватимуть використання інструментів соціальних медіа та спілкува-

маркетингом. Серед клієнтів цього сервісу — Ford, Microsoft, Coca-Cola, Starbucks та BestBuy. Обмеження довжини повідомлень формує особливий стиль спілкування, який ідеально підходить для мобільних платформ — нетбуків, смартфонів, комунікаторів і планшетних комп’ютерів. А отже й просувати товари та послуги серед власників таких гаджетів зручніше за все саме через мікроблоги.

Клонування «пташки»

Навздогін Твіттеру стартували декілька інших сервісів, які намагалися (щоправда, менш удало) експлуатувати ту ж саму ідею. У першу чергу це Google Buzz, який нещодавно рапУ сучасному світі, мабуть, тово з'явився (без згоди з нема такої комунікаційбоку користувачів) у всіх ної технології, яка б не відабонентів пошти Gmail. кривала нових можливосПроте реклама Buzz виявитей для бізнесу. Не виняток лася занадто нав’язливою, а і Твіттер. сама система дещо «сирою» Найбільші американські та недопрацьованою. Після компанії буквально кинупровальної маркетингової лися в мікроблогінг. У 2010 кампанії Google був вимуроці 60% компаній, що шений закрити новий сервходять у список Fortune віс буквально через кілька 500 (рейтинг найбагатмісяців після його запроваших компаній світу), маПрезидент РФ у своєму мікробло- дження. ють акаунт на Twitter. Про зі вітає студентку філфаку МДУ із Більш творчо до питання це пише дослідницька ком- днем народження підійшли розробники сайпанія Emarketer з посиланта Friendfeed. Цей мікроням на щорічний звіт Центру тимуться абсолютно новим блог дозволяє користувачам маркетингових досліджень способом». не лише створювати та коМассачусетського універсиМікроблог — унікальментувати записи, а й збитету. Таким чином, за попу- ний інструмент для рекларати повідомлення з декільлярністю в бізнес-середовищі ми. Уже більше року функкох систем на одній сторінТвіттер обійшов навіть най- ціонує служба CoTweet, яка ці. Джерелами можуть бути більшу в світі соціальну ме- допомагає великим комзвичайні блоги, Твіттер, режу Facebook, де власні ака- паніям управляти Твіттерстрічки новин та інші подібні системи. Розподіл українських користувачів Твіттер за географією Свій власний мікроблог створила та вбудувала на стоХарків — 9% Київ — 59% рінки сайта всесвітньо відома Одеса — 7% соціальна мережа Facebook, а слідом за нею — інші соціальЛьвів — 6% ні мережі, зокрема російська Дніпропетровськ — 3% «ВКонтактє». Донецьк — 3% Із досвіду можна сказати, Севастополь — 2% що погані ідеї не тиражують Луганськ — 1,5% у таких масштабах. Не виниСімферополь — 1,2% кає сумнівів, що мікроблоги Миколаїв — 1% міцно закріпилися в мережі, і навіть після закінчення буму Решта — 8% відіграватимуть визначну роль у житті Інтернету.

Великі гроші на коротких повідомленнях

Передплатити «Українську технічну газету» ви можете, звернувшись до поштових відділень, а також до передплатних агентств: БІЛА ЦЕРКВА Передплатне агентство «KSS» 4-71-93 БЕРДЯНСЬК Передплатне ередплатне агентство «KSS» 4-85-91 4-8 5-91 ВІННИЦЯ Бліц-Інформ 27-66-58 2766-58 ГОРЛІВКА ООО «ЕкспресМедіа» 22-12-34 Передплатне Передпл атне агентство агентств о «KSS» 19-53-61 ДОНЕЦЬК Донбас-Де-Юре 382-68-25/26

Ідея 381-09-32 Кріотехніка 311-76-81 Бліц-Інформ 389-12-21 (22) Передплатне агентство «KSS» 343-58-99, 345-03-59

ДРОГОБИЧ Паращак 41-54-74 ЖИТОМИР Бліц-Інформ 36-04-00 ЗАПОРІЖЖЯ Бліц-Інформ 33-20-34 ПрессервісКур’єр 220-07-97 Меркурій 220-87-61 Передплатне агентство «KSS» 213-49-50, 220-96-00

ДНІПРОПЕТРОВСЬК Меркурій 744-73-15, 744-73 -15, 744-16-61 СамітДніпропетровськ 370-44-23, 370-45-12 ІВАНО-ФРАНКІВСЬК Передплатне Передпла тне Світ преси агентство «KSS» 4-91-88 790-06-53, Філіпова Н.О.

790-10-69 50-13-20

Бліц-Інформ 55-96-05 КИЇВ Бліц-Інформ 205-51-10 ВПА 502-02-22 Кондор 408-76-25 408-76-52 08-76-52 Прес-центр 536-11-75 Саміт 521-26-05 Передплатне агентство «KSS» 585-80-80 Меркурій 248-88-08 248-8 8-08 КІРОВОГРАД Бліц-Інформ 32-03-06

КРЕМЕНЧУК Меркурій 70-03-84 Саміт-Кременчук 3-21-88 Передплатне агентство «KSS» 79-63-56 КРИВИЙ РІГ Бліц-Інформ 26-63-03 Кур’єрська служба передплати та доставки 404-04-94 СПД «Соколов» 404-82-71 ЛЬВІВ Ділова преса 70-54-82 Західний кур’єр 23-04-10

Фактор 41-83-91 ПресМаксимум 97-15-15 Передплатне агентство «KSS» 241-91-65 ЛУГАНСЬК ЛУГАНСЬК Бліц-Інформ 50-10-56 Передплатне агентство «КSS» 71-07-02

МИКОЛАЇВ ТЕПС & С ТЕПС 47-47-75, 47-47-35 НОУ-ХАУ НОУ -ХАУ 47-20-03, 47-17-77 Саміт-Миколаїв 56-10-69 Передплатне агентство «KSS» 58-00-99 НІКОПОЛЬ

ЛУЦЬК Бліц-Інформ 72-05-48 МАРІУПОЛЬ Бліц-Інформ 47-01-08 Передплатне агентство «KSS» 40-46-06

Ай-Джі-Електронікс 2-59-90 Передплатне агентство «KSS» 65-09-44 НОВОВОЛИНСЬК Мазурова 4-07-71

НОВОМОСКОВСЬК Меркурій 721-93-93 ОДЕСА Ласка 711-66-16 711-6 6-16 Пугачова 237-17-80 Агентство Наш Бізнес 718-06-08, 714-41-68 Передплатне Передпла тне агентство «KSS» «KSS» 777-03-55 ПАВЛОГРАД Меркурій 6-00-93 ПОЛТАВА Агентство передплати АНП 50-93-10

Бліц-Інформ 50-92-61 Передплатне агентство «KSS» 50-93-10 РІВНЕ Передплатне агентство «KSS» 43-20-12 Бліц-Інформ 62-33-06, СЕВАСТОПОЛЬ Бліц-Інформ 45-37-76 Фактор-Преса 45-55-82 Передплатне агентство «KSS» 54-90-64 СІМФЕРОПОЛЬ Бліц-Інформ 249-300

Саміт-Крим 51-24-93 Флора 27-00-92 Фактор-Преса 60-04-56 Передплатне агентство «KSS» 62-07-56 СУМИ ДІАДА 78-03-55 Еллада S 25-12-49 Передплатне агентство «KSS» 61-95-50 ТЕРНОПІЛЬ Попович 25-18-23 Передплатне агентство «KSS» 23-51-51

ХАРКІВ Фактор-Преса 738-29-73 Передплатне агентство «KSS» 756-68-48 ХЕРСОН Кобзар 42-09-09 Передплатне агентство «KSS» 26-63-59 ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ Фактор-Преса 63-50-68 Бліц-Інформ 78-82-20, 78-77-38 ЧЕРКАСИ ЧЕР КАСИ Бліц-Інформ 36-10-29, 36-10-31

Передплатне агентство «КSS» 56-97-69 ЧЕРНІГіВ Бліц-Інформ 65-18-82 Передплатне агентство «КSS» 60-45-13 ЧЕРНІВЦІ ЧЕРНІВЦІ Ключук 24-73-83 Передплатне агентство «KSS» 58-40-57 ЯЛТА Саміт-Крим 32-41-35 Передплатне агентство «KSS» 506-27-73

14

№ 49 (153)

14 грудня 2010 року

Автомагістраль

Під колесом історії

З-під копит «мустанга»

Журнал Forbes опублікував список 10 автомобілів, які змінили світ і «навіть іноді змінювали уряди» Володимир ОТРОЩЕНКО

У кожного часу свої автоікони, як Porsche911 або Vоlkswagen Beetle — знаменитий в усьому світі «Жук», які формували стилістику автопрому на десятки років уперед.

«Жук» проти кока-коли Саме «похмурий німецький геній» створив головний механічний засіб пересування. Уважається, що перший реальний легковик із двигуном від німецького інженера-конструктора Ніколауса Отто винайдено австрійцем Зиґфрідом Маркусом. Це трохи пізніше символами автомобільної цивілізації стали К. Бенц, Г. Даймлер, Р. Дизель. Пріз-

«Ця машина не відповідає основним технічним вимогам, пропонованим до легкового автомобіля. Що ж до експлуатаційних характеристик і дизайну, то вони зовсім непривабливі для пересічного покупця... Запуск її в серійне виробництво здається економічно зовсім недоцільним...» Так оцінила перспективи відтворення Beetle в 1946 році промислова комісія британської окупаційної зони під керівництвом лорда Рутса. Певне, англійський аристократ погано знався на автобудуванні, хоч і їздив на елітному «Роллс-Ройсі». Уже в 1948 році компанія «Фольксваген» зайняла 65% авторинку Західної Німеччини. Розкритикований

«Фольксвагени», які випускалися масово з 1948 року, не відрізнялися від довоєнних дизайном, але були поліпшені в інтер’єрі та конструкції: і мотори стали потужнішими, і колеса міцнішими. У 1970-му агентство «Геллап» провело маркетингове опитування, яке показало, що за миттєвою ідентифікацією предмета автомашина «Бітл» посіла друге місце після пляшки кока-коли. Ось що показово: як перший «Форд-Т»

За кількістю рекордів американський Ford Mustang, створений автоменеджером Лі Якоккою на початку 60-х, не поступається VW-Beetle. Новий символ «американської мрії» буквально приголомшив покупців, коли його вперше представили 17 квітня 1964 року в сотнях дилерських автосалонів «Форд» в усій Америці. Відразу був поставлений рекорд: у перший же вік-енд автосалони відвідали понад 4 млн чоловік. Загалом за рік у США продали півмільйона цих потужних спортивних купе за дуже невисокою у той час ціною — лише $2368. Другий рекорд — грошовий: тільки за перші два роки продажів «Мустанг»

надзвичайно популярною, оскільки якість явно перевершувала ціну. Однак санкції ООН, уведені проти Югославії в 1992 році, призупинили імпорт цих машин у США. Різкий спад автомобільного експорту призвів до валютної кризи в Бєлгороді. Свій слід в історії, на думку Forbes, залишили також Jeep Cherokee, Dodge Caravan, ефектно розкішний Сadillac Eldorado 1957 року випуску, цивільно-бойові Willis і

Hummer H3 5MT

Hummer. Із рожевого кадилака, як символу американської моці після Другої світової й розквіту «суспільства споживання», в Америці навіть захищають дисертації.

«Вілліс» за ленд-лізом Ford Mustang 2010

Volkswagen-1200

вище останнього із цієї трійки стало загальною назвою, знаменитою торговельною маркою й символом успіху. Але при цьому гер Рудольф, геніальний інженер і дуже поганий бізнесмен, за життя слави не здобув. Але саме німецькі техніки очолили наприкінці ХІХ століття виробництво інноваційних рушіїв. Однак технічні реалії змінювалися швидко: на початку минулого століття американці їздили в Європу, особливо в Німеччину, щоб вивчити кращі новації в автопромі. А вже в 1936-му Ф. Порше, головний конструктор VW, прибув у Детройт по досвід до Генрі Форда... Створення «Фольксвагена-1200» із двигуном у крихітні 25 к.с. почалося в 1938 році під пильним контролем Гітлера, який особисто заклав перший камінь у фундамент автозаводу у Вольфсбурзі. Тоді ж у всьому рейху №3 почалася кампанія продажів нових автомашин через німецькі та австрійські Dresdner Bank і ERSTE-Bank. Із «Жуком» узагалі пов’язано багато реальних і майже нечуваних фактів.

До речі Саме «Жук» став родоначальником такого підвиду автомобілів, як багі. Перші перегони на розукомплектованих «Жуках» піщаними дюнами Каліфорнії почалися ще в 1960-х. Досить швидко з’явився особливий тип автомобіля саме для таких змагань, який сполучав у собі ходову частину «Жука» і оригінальний відкритий кузов. англійцями VW-1200 коштував лише 990 старих рейхсмарок, що відповідало доходу місцевих чиновників середньої ланки й навіть місячному окладу американського сержанта. Саме попит із боку «американських переможців» став причиною черг на купівлю «Жуків». Часто бувало навіть, як у пізньому СРСР: офіцер, який проїздив на цій машині близько року, перепродував її набагато дорожче або ж відсилав у Штати як європейський сувенір.

звільнені міста країни і Європи. Саме на цих джипах приїхали до Лівадійського палацу на Ялтинську конференцію в 1945-му Черчілль і Рузвельт. У різних арміях у всьому світі «Вілліси» використовувалися до середини 60-х років. На них навіть ставили безвідкатні гармати або потужні кулемети. Таку роль у історії на межі сторіч відіграв створений корпорацією GMC позашляховик Hummer («молот»).

був виключно чорним, так і значна частина «народних авто» випускалася в тому ж кольорі. Це вже в бурхливі 60-ті «Жуки» стали різнобарвними, як у світі комах. Із конвеєра, але вже в Бразилії й Мексиці, цю машину зняли лише у 2003 році. Через якийсь час у Книгу рекордів Гіннесса «бітл» внесли за двома номінаціями: автомобіль, який найдовше експлуатується (65 років випуску) і який є наймасовішим у світі (близько 5 млн екземплярів). Зовсім інший шлях пройшов «народний автомобіль» із НДР Trabant із пластиковим кузовом, який помітно поступався майже за всіма параметрами сусідським аналогам. Говорять, що радянські офіцери із ГРВН напідпитку любили одним ударом кулака розбивати пластмасовий капот примітивної автомашини.

Forbes вважає, що програна конкуренція на авторинку була визначною причиною падіння Берлінської стіни й усієї РЕВ разом із Варшавським Договором. Та от почалася нинішня всесвітня криза, і прагматичні німці почали шукати старі «Трабанти» в сараях, відновлювати їх, створювати клуби «Трабі-фанів» і знову їздити на «автоіконах» німецького соціалізму.

приніс $1,1 млрд чистого прибутку в тих ще повновагих «зелених». Ну а третій «мустангівський» рекорд, на жаль, був негативним. У 1970 році, коли фордівська «автоікона» і подорожчала, і поважчала, та ще й долар упав у ціні, річний обсяг продажів скоротився катастрофічно, у три із гаком рази — із 550 тисяч до 150 тисяч машин. Часи минають, але деякі символи автопрому все ще купуються. Сучасна модифікація Mustang-GT залишається затребуваною на депресивному авторинку США: щомісяця продається 7—8 тисяч цих машин. Неймовірно популярні донині й дуже дорогі раритети 1964—1965 років випуску. Сербська малолітражка Crvena Zastava («червоний прапор») перевернула американський ринок у середині 80-х із неймовірною роздрібною ціною в $3990. Суперкомпактна модель була

Відповідно до списку досить авторитетного журналу, активними учасниками військових перемог, переворотів і змін урядів були знамениті джипи Willis і Hummer. Перші у світі й кращі фронтові позашляховики «Вілліс» стали відомим символом Другої світової війни. На них пересувалися американські солдати «другого фронту», генерал де Голль на «Віллісі» в’їхав у звільнений Париж. Деякі джипи потрапляли як трофеї до нацистів, і вони намагалися їх застосовувати під час проведення диверсій у тилу союзників. Але майже завжди видавали себе якоюсь дрібницею. Гітлерівські диверсанти в американській формі набивалися в джипи по 7—8 чоловік, а от самі «джі-ай» їздили на них по два-три, а офіцери — узагалі самі із шоферами. На лендлізівських «Віллісах» пересувалися офіцери, генерали й маршали Радянської Армії, на них вони в’їжджали у

Малюнок Ігоря КИЙКА

«Хаммер», як і його англійський соратник «Лендровер», уперше виявив себе під час першої війни в Перській затоці 1991 року, а потім прокотився Іраком, Афганістаном й Балканами. І хоча торік бренд «Хаммер» після банкрутства «Дженерал Моторс» був проданий китайцям, американські броньовикипозашляховики зараз присутні на всіх бойовищах, у поліції та прикордонних військах різних країн, також ставши автосимволом останніх двох десятиліть. Марки радянського виробництва в рейтингу не фігурують. І дарма. Був у СРСР такий зловісно знаменитий «чорний ворон» 37-го, перша радянська легкова автомашина М1 — «емка». Випущена в 1935 році за фордівським образом і подобою, вона досі асоціюється в народній пам’яті зі сталінськими репресіями. У салонах чорних «емок» звозили по всій країні партійних і радянських працівників, інженерів і письменників, маршалів і конструкторів у розстрільні підвали й в’язниці НКВС. Хоча легковик для радянської автоіндустрії був кроком уперед, але в нашій історії надто кривавим є слід його протекторів. Як уважає Forbes, автомобілем, який представив можливості нового тисячоріччя, став гібрид Toyota Prius, який скорив ринок США з річними обсягами продажів понад півтораста тисяч авто. Цікаво, що просунутий губернатор Каліфорнії А.Шварценеггер раніше їздив на «Хаммері», який пожирає величезну кількість бензину, але зробив екологічно шляхетний вчинок — придбав собі японський інноваційний автомобіль.

№ 49 (153)

14 грудня 2010 року

15

Закон збереження думки

Вихідні — для роботи Святослав РИБНІКОВ Якщо пропускати електричний струм через розчин якогось електроліту — речовини, здатної розпадатися на заряджені частинки, останні рухатимуться до електродів і осідатимуть на них. Електроліз (процес розкладання) відбувається досить специфічно для кожної сполуки — настільки, що, вимірюючи певні фізичні характеристики розчину, можна точно визначити не тільки його склад, а й концентрацію розчиненої речовини. Цей метод хімічного аналізу сьогодні відомий за назвою полярографії. 120 років тому народився його створювач — видатний чеський фізико-хімік Ярослав Гейровський.

Унікальність кожного розчину щодо проведення електричного струму була відома вченим давно, тож ідея використовувати для аналізу ці особливості здавалася простою й зрозумілою. Проблема полягала тільки в одному — у відсутності точних і надійних методів вимірювання параметрів розчинів. Стандартні електроди для цих потреб не годилися: продукти розпаду осідали на їхній поверхні й таким чином змінювали властивості самої вимірювальної установки, спотворюючи результати. Крім того, у багатьох випадках виділявся водень, що також викликало коливання потенціалу й породжувало аномальні піки. Отримані на таких установках результати майже не відтворювалися, що заважало їхній статистичній обробці. Ця проблема була блискуче вирішена молодим чеським хіміком Ярославом Гейровським. Винайдений ним електрод завжди залишався «сухим і чистим» просто тому, що не був електродом у звичному розумінні. Роль контакту в апараті Гейровського виконували... крапельки ртуті, що росли на

зрізі тонкого (0,05—0,1 мм) капіляра й рівномірно падали в розчин. Кожна нова крапелька металу вступала в реакцію з розчином так само, як і традиційний електрод, але вже через секунди її місце заступала наступна, і спотворення не встигали датися взнаки. Така «дискретність» дуже бентежила багатьох фахівців того часу: постійне припинення реакції, на їхню слушну думку, мало позначатися на значеннях вимірюваних фізичних величин. Це розумів і Гейровський, однак він інтуїтивно відчував, що основні електрохімічні характеристики самого розчину істотно відрізняються від «шуму», внесеного методикою, отже, можна настроїти

Полярограф Гейровського

прилади так, щоб вони його не фіксували. Згодом, коли була побудована точна математична теорія процесу, здогади вченого були теоретично підтверджені. Суть створеного методу полягала в аналізі так званих полярографічних кривих — залежностей між потенціалом ртутного електрода, що капав, і силою струму. Наявні в розчині електроліти своїми іонами створюють додатковий струм, і на кривих виникають «здуття» — полярографічні хвилі. Їхня форма нагадує латинську літеру S: спершу в процесі збільшення потенціалу наростає й струм, а потім настає насичення — крива виходить на плато. Дві характеристики хвилі — гранична висота й значення потенціалу, що відповідає половині максимальної сили струму (потенціал півхвилі), і є тими специфічними характеристиками, які дозволяють легко проводити якісний і кількісний аналіз розчину. Потенціал півхвилі специфічний для кожного іона й відображає склад досліджуваного зразка, а висота хвилі залежить від концентрації розчиненої речовини й служить для її визначення.

Відкриття Гейровського зробило революцію в аналітичній хімії. «Майже всі хімічні елементи можуть бути визначені за допомогою полярографічного методу, — відзначив представник Шведської академії наук Еландер, який вручав Нобелівську премію. — Він однаково корисний для виявлення найрізноманітніших груп сполук». Однак те, що відбувалося за розробкою методу, узагалі виглядало фантастично для свого часу: у 1924 році Ярослав Гейровський і його колега Масуцо Шиката сконструювали перший полярограф, який автоматизував трудомісткий процес фіксації вольт-амперних характеристик розчину. Застосування полярографа дозволило вивчати розчини, не завдаючи їм ніякої шкоди, — після аналізу зразок можна було використати за призначенням. Започаткувавши в 1922 році метод і створивши в 1924-му його інструментарій, Гейровський присвятив подальше життя застосуванню своїх розробок — полярографічним дослідженням усіляких розчинів і розплавів. У 1922-му Гейровський став деканом хімічного факультету рідного Карлова університету в Празі. Тоді елементарно не вистачало приладів: гальванометри для досліджень позичали колеги з інших лабораторій. А вже в 1950-му очолювана ним усесвітньо відома школа фізико-хіміків перетворилася на Центральний інститут полярографії, який увійшов до складу Чехословацької академії наук. Усі ці роки вчений пропагував поляро-

графію: читав лекції в США та Франції, публікувався в багатьох країнах... Англійська для Гейровського була другою рідною мовою: почавши навчання в Празі, він здобув диплом бакалавра в Лондоні. Цілком можливо, що талановитий випускник продовжив би свою наукову кар’єру у Великій Британії й увійшов би в історію як англійський фізико-хімік, однак під час його чергового приїзду в Прагу до батьків почалася Перша світова війна, і в Лондон Ярослав Гейровський повернутися вже не зміг. Призваний у австро-угорську армію, він був розподілений в один із військових шпиталів на посаду фармацевта й радіолога. І все-таки докторський ступінь йому присуджував університетський коледж Лондона, причому заочно, на підставі статей, написаних і опублікованих Гейровським під час його змушеної «медичної практики». Напевно, вироблена тоді навичка якимсь дивом знаходити вільний час визначила подальший стиль роботи Гейровського-ученого. Бувши директором інституту, він буквально засікав час, коли кожен співробітник приходив і йшов з роботи; учив, що робочий час треба витрачати виключно на проведення експериментів, а обробляти отримані дані й читати статті можна й удома, увечері; любив працювати у вихідні — це, за його словами, єдиний час, коли тебе ніхто не турбує. Своє академічне кредо він формулював максимально просто: «Працюй. Доводь справу до кінця. Результати публікуй».

Від гвинта! Автомобілі з гібридними двигунами все частіше з’являються на дорогах. А тепер на воду спускають і перше у світі судно на водневому двигуні.

Прогулянкове судно, яке рухала енергія сонячних батарей, вітряних турбін і дизеля, уперше побудоване у 2008 році. А у квітні 2011-го Derecktor Shipyards має намір завершити будівництво судна New York Hornblower Hybrid, де до цієї «суміші» додадуть спеціальні блоки, які перетворять водень на електроенергію, а дизель-машини

вмикатимуться тільки в особливих випадках, коли буде потрібна додаткова енергія. Новий корабель зможе вмістити до 600 пасажирів на одній зовнішній і двох внутрішніх палубах. У конструкції судна повсюдно застосовуються технології енергозбереження й повторно використовувані матеріали. Судно побудоване для компанії Hornblower Cruises & Events. Створювачі вважають, що гібридні технології можна застосовувати під час будівництва не тільки прогулянкових суден, але також яхт і навіть буксирів.

16

№ 49 (153)

14 грудня 2010 року

Chrysler нового покоління

Акустика в стилі диско

Американська автомобільна компанія Chrysler опублікувала перші фотографії нового покоління седана Chrysler 300. Автомобіль має стати флагманом автозаводу на світовому ринку й допомогти йому відновити втрачені в кризу обсяги виробництва. Експерти вважають, що на основі цієї моделі будуть сконструйовані оновлені Lancia і Alfa Romeo. Прем’єра Chrysler 300 відбудеться в січні на виставці в Детройті. Зберігши загальні пропорції та стилістику попередника (моделі Chrysler 300С), новий седан, судячи зі знімків, має зовсім нову зовнішність із великими хромованими ґратами радіатора та оригінальними поздовжніми планками, а також іншими фарами головного світла зі світлодіодними секціями. Та й салон нового Chrysler 300 теж буде іншим.

Оригінальну акустичну систему за назвою ThreeSpeaker Boombox вивела на ринок японська компанія TDK. Компактний пристрій вирізняється з-поміж аналогічних моделей насамперед своїм зовнішнім виглядом, розробленим у стилі касетних магнітофонів 80-х років. Ностальгічний дизайн пристрою приховує цілком сучасні функціональні можливості. В основі системи — три високоякісних динаміки з алюмінієвими дифузорами. У центрального низькочастотного динаміка потужність 15 Вт, а в бічних широкодіапазонних — 20 Вт. Користувачеві доступний дводіапазонний FM/AM радіоприймач, RСА-вхід, 6,3 мм джек, лінійний вхід і порт USB. Останній призначений для підключення зовнішніх флеш-накопичувачів

Що ж до технічного оснащення, то істотних змін тут немає: модель буде обладнана двома старими двигунами. Правда, компанія обіцяє їх модернізувати. Базовий мотор, шестициліндровий агрегат родини Pentastar, має обсяг 3,6 л і потужність 296 к.с. за

крутного моменту 354 Н·м. Другий двигун набагато потужніший. Агрегат HEMI V8 обсягом аж 5,7 літра видає 365 к. с. і створює крутний момент 530 Н·м. Але й це не межа: відразу після появи на ринку Chrysler 300 буде представлена його «ре-

активна» версія 300 SRT8 із двигуном обсягом 6,1 літра й потужністю 470 кінських сил. Крім того, в автомобіля з’явиться німецька восьмиступенева автоматична коробка передач ZF. Серед інших опцій новинки — нова мультимедійна система з навігаційним програмним забезпеченням від Garmin і 8,4-дюймовим сенсорним дисплеєм. Очікується, що Chrysler 300 випускатимуть у декількох колірних варіантах: металік, вольфрамовий металік, яскраво-білий, чорний, темновишневий і слонова кістка. Салон буде оформлений переважно в чорних і бежевих тонах. У США продаж нового Chrysler 300 почнеться навесні наступного року. У Європі такий автомобіль повинен з’явитися у 2012 році.

Дамаська сталь, золото й перламутр Напередодні новорічних свят арканзаська компанія KinfeArt представила два нових авторських ножі екстра-класу. Перший, який дістав назву Black Pearl and Gold («Чорні перли й золото»), розробив відомий дизайнерзброяр Кен Штайгервальт. Ніж виконаний у стилі артдеко, відрізняється геометричною вивіреністю ліній та бездоганною якістю сталі. В оздобленні ножа використані золото й чорний перламутр. Загальна довжи-

на ножа в розкритому стані — 19 см, а відполірованого до дзеркального блиску клинка — 8 см. Коштує ексклюзивна модель $3,4 тис. Авторство другої новинки, тактичного складаного ножа XM SJ75 зі збільшеною шириною леза, належить Міку Страйдеру. Рукоятка виготовлена з вуглеволокна, а клинок — із гравірованої дамаської сталі.

Для зручності розкладування й додаткового зменшення маси в клинку висвердлений отвір. Довжина ножа — 24,5 см, з яких 11,2 см припадає на клинок. Придбати зброю, викувану особисто автором, можна за 2,4 тис. доларів.

зі звуковими файлами форматів MP3, aac і wma і звуковідтворювальних пристроїв, таких як iPhone або iPod. Передня панель ThreeSpeaker Boombox виготовлена із глянсового акрилу. На ній розміщені верньєри керування й рідкокристалічний дисплей. Решту корпуса акустичної системи виконано з алюмінію й пофарбовано в матовий чорний колір. Незважаючи на наявність двох ручок настроювання, більша частина користувальницького інтерфейсу реалізована через сучасну сенсорну панель.

Чи не єдине технічне рішення, дійсно запозичене в касетного магнітофона, — можливість використання Three-Speaker Boombox в автономному режимі, без підключення до електромережі. Для цього в апараті передбачений відсік для десяти батарейок типорозміру С. Не найкраще рішення: у сучасних переносних пристроях більш звичними стали акумулятори, що перезаряджаються. Перша публічна демонстрація Three-Speaker Boombox від TDK відбудеться на виставці CES-2010 у січні. Придбати дизайнерську акустичну систему можна буде за ціною $499. Наступним кроком японської компанії, на наш погляд, має стати розробка аналогічного апарата, але цього разу — на базі бобинного магнітофона.

Маленький, але гучний Компанія Toshiba Computer Systems оголосила про поповнення родини своїх нетбуків новою ультрапортативною моделлю mini NB520 на базі процесора Intel Atom N550. Вона розрахована на користувачів, яким потрібний стильний компактний комп’ютер з бездоганною якістю звуку. Головна відмітна риса пристрою — убудована акустична система виробництва Harman/ Kardon загальною потужністю 4 вати, із підтримкою технології Dolby Advanced Audio та функції Sleep and Music. За допомогою останньої до mini NB520 можна підключати MP3-плеєр і слухати музику, не вмикаючи комп’ютер.

За статистикою, 81,4% користувачів нетбуків говорять, що якість звуку, яку пропонує їхня система, має важливе значення. Незважаючи на це досі жоден нетбук не оснащувався акустикою преміум-класу. Інші характеристики нової моделі теж на висоті. Апарат оснащений жорстким диском на 250 Гб і 2 Гб оперативної пам’яті. Дисплей нетбука має діагональ у 10,1 дюйма й використовує економічне світлодіодне підсвічування. Розрізнення екрана — 1024 на 600 пікселів. Для підключення зовнішніх пристроїв доступні три USB-порти, один із яких підтримує функцію підзарядки Sleep and Charge. Час автономної роботи від акуму-

лятора — 10 годин, залежно від характеру експлуатації. На нетбук установлена операційна система Windows 7 Starter. Одночасно з mini NB520 анонсований і її «молодший брат» — mini NB500. Це компактне рішення, що дозволяє виконувати нескладні завдання й має привабливу ціну. У нетбуці встановлена звичайна акустика й використовується менш потужний процесор Intel Atom N455. Обидві моделі існують у п’яти колірних варіантах — синьому, коричневому, зеленому, бірюзовому й жовтогарячому. Нетбуки продаватимуть вже на початку 2011 року. Підготував Олександр БІЛИЛОВЕЦЬ

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ВИРОБНИЧО-ПРАКТИЧНИЙ ЖУРНАЛ www.prombezpeka.com

індекс - 99996

www. tehnichka.com Усю інформацію про передплату та розміщення реклами в «Українській технічній газеті» можна отримати за телефонами:

Відділ передплати: тел.: (044) 221-06-50, тел./факс: (0642) 59-93-91, тел.: (0642) 59-93-92 podpiska@tehnichka.com

Передплатні індекси: Вартість передплати:

Відділ реклами: тел./факс: (044) 278-42-37 reklama@tehnichka.com

99340 - російською мовою 99309 - українською мовою на 1 міс. — 21,40 грн на 6 міс. — 128,40 грн на 12 міс. — 256,80 грн

ПЕРЕВІРТЕ ПРАВИЛЬНІСТЬ ОФОРМЛЕННЯ ПЕРЕДПЛАТИ! ЛАТИ! На абонементі має бути відтиск касового апарата. Якщо передплата (переадресування) оформляється без касового апарата, на абонементі ставиться відтиск календарного штемпеля відділення зв'язку. У цьому випадку передплатнику видається абонемент із квитанцією про оплату вартості передплати (переадресування). Передплатник із сплачених ним коштів за передплату доручає розповсюджувачу сплатити видавцю суму в розмірі видавничої вартості передплаченого видання на умовах і в строки, визначені розповсюджувачем.

ТІЛЬКИ ДЛЯ ПЕРЕДПЛАТНИКІВ! Безкоштовні консультаціі + будь-який нормативний документ! У КОЖНОМУ НОМЕРІ: • поради та рекомендації професіоналів із найактуальніших проблем організації безпечного виробництва, • зразки документів та інструкцій, • новітні нормативні документи та коментарі до них, • кращі вітчизняні й закордонні розробки в галузі охорони праці та промислової безпеки, • матеріали розслідувань нещасних випадків на виробництві.

Ми знаємо, як скоротити витрати і при цьому уникнути травматизму та аварій на Вашому підприємстві! Відділ передплати: (044) 221-06-50 podpiska@prombezpeka.com

Відділ реклами: (0642) 599-391 (0642) 599-392 reklama2@prombezpeka.com