Украинская техническая газета №155

Основний ресурс

Фарватер

Техносфера

Terra incognita

Живіший за всіх — Жеваго

Маяк для інвестора

Початок століття: кращі із кращих

Масштабні програми Ferrexpo дозволять Україні на порядок збільшити свою частку на світовому ринку ЗРС і підвищити інвестиційну привабливість

Вантажопотоки в портах можуть збільшитися за рахунок не тільки будівництва терміналів

Останнє десятиліття відзначалося справжнім бумом наукових відкриттів і довгоочікуваних винаходів

Стор. 5

Стор. 7

Стор. 10

Таємниці Дикого поля Нинішній польовий сезон приніс нові криття луганським відкриття еологам археологам

Стор. р. 14

Щотижневик Виходить щовівторка

www.tehnichka.com

№ 51 (155) 28 грудня 2010 року

З Новим роком і Різдвом Христовим!

2011

Останній рубіж Олена ФЕЛЬБУШ Українські акціонери ІСД, розпродавши половину своїх вітчизняних метпідприємств, почали збут окремих суміжних виробництв. Не виключено, що незабаром вони розстануться й із ключовими закордонними активами. Із чого можна дійти висновку, що бізнесстратегія корпорації, яка ґрунтується на інвестиціях у модернізацію потужностей, а не на формуванні власної сировинної бази, не виправдала сподівань.

Без шва й без труби Після трьох років переговорів компанія ISD Polska продала польському трубно-металургійному холдингу Alchemia group завод Zaklad Produkcji Rur, який входив до складу ISD Huta Czestochowa Sp. z o.o. і спеціалізується на виробництві безшовних труб. «Угода відбулася», — констатував Олександр Пилипенко, голова наглядової ради компанії ISD Polska, яка управляє польськими активами корпорації «ІСД». Незабаром Alchemia одержала дозволи на придбання цього активу в антимонопольних органах Польщі й Німеччини, як того вимагає законодавство.

Стор. 4

Зліт «широкою смугою» Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ Широкосмужний доступ в Інтернет відіграє в розвитку економіки роль набагато більшу, ніж може здатися на перший погляд. І якщо з якістю зв’язку ситуація в нашій країні досить непогана, то його доступність, особливо за межами великих міст, не найкраща.

Артерії інформаційної революції Промислова революція XVIII— XIX століть була нерозривно пов’язана з розвитком зовсім но-

вого на той час типу інфраструктури — шляхів сполучення самохідного транспорту. Розгалужена мережа залізниць, яка в лічені десятиліття охопила країни із промисловістю, що розвивається, стала своєрідною «кровоносною

системою» економік нового типу, забезпечивши заводи й фабрики поставками сировинних ресурсів, а міста, які стрімко збільшуються, — сільськогосподарською продукцією. Сучасне постіндустріальне суспільство теж створює свою інфраструктуру, призначену для транспортування головного товару XXI століття — інформації. Розвиток національних економік сьогодні безпосередньо залежить від якості й доступності каналів зв’язку.

Стор. 8–9

Мрії здійснюються не тільки під Новий рік В’ячеслав ШНАЙДЕР Загадані в новорічну ніч бажання мають сакральну силу. Ніхто не сперечатиметься. Щоб ця сила не зникла, уважається, що бажання має залишатися в секреті. Хоча таємниці тут мало: жінки мріють схуднути, чоловіки — вирости.

Ми розповімо дивну історію здійснення однієї мрії. До всьо-

го, вона повчальна: мрія, навіть, здавалося б, найфантастичніша, неодмінно справдиться, якщо до цього докласти зусиль... Стрибун у висоту Рустам Ахметов — одна з найяскравіших легенд українського спорту.

Стор. 13

2

№ 51 (155)

28 грудня 2010 року

Тут і тепер Наука

Цитати тижня

Знаки 2010-го Для вітчизняної промисловості рік був неоднозначним. З одного боку, можна сказати, що світова фінансова криза майже минула. Але, з іншого, проблеми нікуди не поділися. Що ж слід виділити з подій-2010?

Віктор Янукович Президент України

Бюджетна політика на 2011 рік є однією зі складових майбутнього національного плану дій щодо реформ на рік.

1. Поменшало ключових гравців української металургії: фактично втратив самостійність Маріупольський меткомбінат ім. Ілліча й дуже «схуднув» ІСД, передавши свої найвагоміші акти-

Микола Азаров Прем’єр-міністр України

Головний підсумок 2010 року — це те, що уряду вдалося стабілізувати надзвичайно непросту фінансову ситуацію, яку ми одержали в спадщину. Нова влада твердо стала на шлях проведення реформ, необхідних для реалізації європейського напрямку розвитку країни.

ви закордонному інвесторові. У жорсткій конкурентній боротьбі загруз «Арселор», представники якого майже не залишають зали судових засідань. Доступ до сировини зараз вирішує багато що, коли не все.

2. У 2010 році визначено долю частини стратегічних державних активів. Створено передумови для приватизації недобудованого КГЗКРу, Одеського припортового заводу й елементів портових господарств. На

черзі — «Укртелеком» і, мабуть, ГТС.

3. Так, дійсно, події, які відбулися наприкінці весни й улітку, показали, що з «трубою» все-таки щось вирішать. Чи то почнуть модернізацію із залученням західних коштів, чи то виключать зі списку об’єктів, які не підлягають приватизації. У будьякому разі утримати контроль над ГТС державі буде складніше, ніж раніше.

4. Вертикаль влади, яку нині посилено створюють, очевидно, припускає відповідний ранжир в економіці.

Пояснити інакше сутичку через Податковий кодекс важко — уряд продемонстрував, що робить ставку на великий бізнес.

5. Найяскравіша подія кінця року, безперечно, — переформування структури міністерств і відомств, справжні мотиви якого поки залишаються за кадром. Однак уже зрозуміло, що систему противаг, яка існувала раніше, усерйоз зміщено, що може стати для одних галузей і підприємств плюсом, а для інших... Утім, навіщо гадати...

2011-й усе покаже.

У Білорусь — На підйомі Новий рік — новий ГЗК Микола СТОЛЯРОВ Представницький міжнародний тендер на поставку гірничої техніки в Білорусь виграв у провідних фірм Siemag (Німеччина), INGO (Чехія), «Донецькгірмаш» (Україна) Новокраматорський машинобудівний завод.

Володимир Фесенко Керівник Інституту проблем управління імені Горшеніна 2010 рік можна вважати «роком Януковича», бо він надзвичайно великою мірою вплинув на політичну й соціально-економічну ситуацію в країні. Підсумки року можна визначити як «повернення в минуле із претензією на нове майбутнє».

шахтних підйомних машин уже в роботі. Ще частина — на стадії проектування, до якого залучені також фахівці з Росії та Білорусі. Реалізація взаємовигідної ділової угоди дозволить ВАТ «Білоруськалій» розширити свою присутність на світовому

ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Велта» (м. Дніпропетровськ) починає будівництво гірничо-збагачувального комбінату з видобутку рудних пісків і виробництва ільменітового концентрату на Бірзулівському родовищі (Кіровоградська область).

За умови випуску 185 тис. тонн ільменітового концентрату на рік запасів сирови-

ни вистачить приблизно на 35 років. Інвестиції в проект становитимуть 63 млн грн, з яких 52 млн грн — капітальні витрати. Приблизний термін окупності — п’ять років. Як запевнив директор із виробництва ПКФ «Велта» Владислав Гаєвий, жодних шкідливих викидів під час роботи ГЗК не буде.

ТЕЦ у «зеленому» кольорі Олена ЗЕЛЕНІНА Влада Харківської області оголосила про намір реалізувати проект зі створення ТЕЦ, що використовує альтернативні джерела енергії.

Павло Ксавері Залевскі Депутат Європейського парламенту, член Європейської народної партії Наша мрія — побачити Україну в Європейському Союзі.

Одним абзацем Маріупольські машинобудівники «Азовмашу» згідно з укладеним контрактом із компанією «АрселорМіттал Аннаба» відправили в Алжир завантажувальний пристрій діаметром 5,4 метра для доменної печі.

Сьогодні металургійне обладнання, виготовлене на «Азовмаші», працює у 20 країнах світу. Кабінет Міністрів України надав шахтоуправлінню «Покровське» 10,74 га сільськогосподарської земельної ділянки для промислових потреб.

Передбачається виділити 3,49 га на будівництво електропідстанції 110/6 кВ, а 7,25 га — для розміщення промислової площадки блоку №10 у складі комплексу скіпового стовбура №2. Українська держкорпорація з виконання монтажних і спеціальних будівельних робіт «Укрмонтажспецбуд» (Київ) планує виробити з китайською національною корпорацією Sinohydro Corporation Limited (Пекін) стратегію спільної участі в будівництві й залученні китайських інвестицій у середньострокові контракти в Україні.

«Головне наше завдання — пошук надійних стратегічних партнерів і проектів, вартість яких становить від $100 млн до $500 млн», — сказав гендиректор китайської корпорації Sinohydro Corporation Ltd Ц.Сінлян.

Адреса редакції: Засновник і видавець — колектив редакції «УТГ»

www.tehnichka.com Е. пошта: info@tehnichka.com ПРИ ВИКОРИСТАННІ МАТЕРІАЛІВ ПОСИЛАННЯ НА «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ.

Тепер із маркою НКМЗ у сусідню країну будуть поставлені шахтні підйомні установки, призначені найбільшому у світі виробникові калійних добрив і кухонної солі — ВАТ «Білоруськалій» (м. Солігірськ).

— Відповідно до контракту фахівці нашого заводу самі і спроектують, і виготовлять, і поставлять замовникові протягом року 600 тонн наукомісткої продукції, — говорить головний інженер виробництва гірничорудного й ковальського обладнання НКМЗ Ігор Протиняк. — Обладнання для шахтних підйомних установок має відповідати найсуворішим вимогам світових стандартів. Частина вузлів і агрегатів майбутніх

ринку, а НКМЗ — одержати нові можливості у виробництві й збуті сучасної шахтної техніки. У машинобудівників Краматорська великий досвід у випуску обладнання для підземних розробок. Тільки шахтних підйомних машин для гірників України та інших країн НКМЗ за 75 років своєї історії виготовив понад дві тисячі. Півстоліття співпрацює Краматорськ і із соляниками Білорусі: 95% техніки, що працює в них, — із маркою НКМЗ. Актуальність же такого співробітництва очевидна: за даними експертів, дефіцит калійних добрив на світовому ринку сьогодні — більше мільйона тонн, і попит на них зростає.

Головний редактор Світлана Ісаченко

04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28а

тел. 044 221-06-51, e-mail: isachenkosv@tehnichka.com

91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98в.

РЕДАКЦІЯ:

Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 12993-1877Р від 20.08.2007 р., видано Міністерством юстиції України.

Людмила Мельникова —

Ігор Павлюк — редактор відділу промисловості

відповідальний секретар тел. 0642 34-72-47

тел. 044 278-42-37 e-mail: pavluk@tehnichka.com;

Людмила Гречаник — редактор відділу технічної думки

Іван Спасокукоцький — редактор відділу IT

тел. 0642 34-72-47 e-mail: tehnomysl@tehnichka.com

тел. 044 278-42-37 e-mail: ivanspas@tehnichka.com

— Це дасть можливість продавати електроенергію за «зеленим» тарифом, що у два рази вище звичайного, причому держава її купує в обов’язковому порядку, — зауважив губернатор

Михайло Добкін. Теплоелектроцентраль планують створити в Ізюмському або Первомайському районі області. У прив’язці до ТЕЦ побудують великі тепличні комплекси з вирощування овочів. Проект їхнього спорудження особливо актуальний у зв’язку з тим, що в області за держпрограмою зведуть великий оптовий сільськогосподарський ринок.

Борислав просить землі Роман ДИГАС Обсяги видобутку вуглеводнів у нафтогазовидобувному управлінні «Бориславнафтогаз» весь час скорочуються. Проблема – у відведенні земель для пошукового буріння.

За оцінкою науковців, ресурси нафти в надрах Львівської області становлять близько 27 млн т – більше половини вже видобутих 44. Бориславське нафтогазоконденсатоозокеритне родовище – одне з найбільших і найстаріших у Європі. Від 2003 року обсяг видобутої у Бориславі нафти не

ВІДДІЛ РЕКЛАМИ: Ганна Шумакова — тел./факс:

Газета видається українською та російською мовами

(044) 278 42 37, тел.: (097) 534 23 04, Позиція авторів публікацій не завжди

e-mail: reklama@tehnichka.com

ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИ: Дмитро Баранов — тел./факс:

опускався нижче 95 тис. т. З 2008 року почався плавний спад. Досі стабільність видобутку досягалася за рахунок нових свердловин – нині їх близько 700. За словами начальника НГВУ «Бориславнафтогаз» Ігоря Михайлішина, технічно підприємство достатньо забезпечене, щоб підтримувати розробку вже розвіданих 13 родовищ. Однак для подальшого розвитку потрібна розвідка нових площ, а із дозволами на відведення земель під буріння держава чомусь зволікає.

збігається з позицією редакції. Редакція залишає за собою право виправляти матеріали та рецензувати рукописи. За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець.Матеріали, позначені (R),

(044) 440 82 09, тел.: (044) 221 06 50 публікуються на правах реклами.

Передплатні індекси: українською мовою — 99309 російською мовою — 99340 Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «Прес-Експрес». Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 50-08-54

Любов Соловйова — тел./факс: (0642) 59 93 91 тел.: (0642) 59 93 92,

e-mail: podpiska@tehnichka.com

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій.

НАКЛАД НОМЕРА 16069 прим. Замовлення № 2756

3

№ 51 (155)

28 грудня 2010 року

Тут і тепер Наука

ВЛАДА Прем’єр-міністр Микола Азаров уважає поновлення роботи з Міжнародним валютним фондом і досягнення бюджетної та фінансової стабільності в Україні найважливішими результатами роботи Кабінету Міністрів у 2010 році.

Владі цього року вдалося стабілізувати економічну й фінансову ситуацію, відновити конструктивне співробітництво з Росією, а також вирішити питання про стабільну поставку імпортованого газу. Крім цього, серед основних досягнень Кабміну нинішнього року Азаров також назвав ухвалення нових Бюджетного й Податкового кодексів, проведення конституційної реформи, яка усунула передумови для конфлікту у владі, і початок адміністративної реформи, спрямованої на побудову ефективнішої вертикалі влади.

СПІВРОБІТНИЦТВО Україна та Угорщина активізують двостороннє співробітництво. Про це заявив прем’єр-міністр України Микола Азаров під час зустрічі із президентом Угорщини Палом Шміттом. Зокрема, досягнуто важливих домовленостей, які мають сприяти розвитку українсько-угорських двосторонніх відносин у економічній сфері. Микола Азаров повідомив, що наша країна зацікавлена в активізації співробітництва з угорською стороною в галузі атомної енергетики, зокрема в будівництві нових блоків на атомній електростанції в угорському місті Пакш.

ЕКОНОМІКА Кабмін до 1 лютого має подати проект плану дій з економічних реформ. Про це сказано в Указі Президента від 21 грудня ц.р. «Про заходи щодо забезпечення ефективності реалізації Програми економічних реформ на 2010—2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава». Згідно з документом відповідальність за виконання цієї програми, реалізацію національного плану дій на 2011 рік покладено на керівників держструктур відповідних напрямів реформ. У 2011 році обсяги іноземних інвестицій в Україну зростуть до $7 млрд.

Зараз найбільшими інвесторами в українську економіку залишаються Кіпр, Швеція, Німеччина та Росія. Найбільші суми вони інвестують у фінансовий сектор. Цього року експерти прогнозують $4,5 млрд прямих іноземних інвестицій. Наступного року, на думку Олега Устенка, виконавчого директора Міжнародного фонду Блейзера, вони досягнуть $7 млрд завдяки зростанню надходжень на Євро-2012 і приватизаційним проектам.

Закон про державно-приватне партнерство, що набрав чинності, а також створення ради іноземних інвесторів при парламентському комітеті з питань промислової та регуляторної політики й підприємництва дозволить підвищити інтерес іноземних інвесторів до України. «Закон має стати в 2011 році імпульсом для приходу інвесторів. І зараз наше завдання — щоб він не залишився на папері, а був упроваджений у повному обсязі», — заявила голова комітету Наталя Королевська.

Компанія Shell запропонувала уряду України внести площу в Донецько-Дніпровському басейні з імовірними запасами газу в щільних породах до списку ділянок надр, які можуть надаватися в користування на умовах угод про розподіл продукції. Голова компаній «Шелл в Україні» Патрік ван Дале не уточнив, яку конкретно площу компанія запропонувала внести до списку, однак повідомив: якщо запаси газу на ній підтвердяться, Україна в підсумку може фактично подвоїти річний видобуток палива в порівнянні з теперішнім рівнем.

ГМК Україна за підсумками роботи металургійних підприємств у листопаді 2010 року збільшила виробництво сталі на 6,8% у порівнянні з листопадом 2009-го. Це дозволило їй посісти восьме місце в рейтингу 66 країн — основних світових виробників цієї продукції, складеному Всесвітньою асоціацією виробників сталі. До першої десятки країнвиробників за підсумками листопада ввійшли Китай, Японія, США, Індія, Росія, Південна Ко-

рея, Німеччина, Україна, Бразилія й Туреччина. У січні-листопаді 2010 року 66 країн виробили 1 млрд 280,785 млн тонн сталі, що на 16,2% більше, ніж за аналогічний період 2009 року.

ності, списання окремих видів заборгованості.

ФІНАНСИ

ПЕК Середньорічна ціна російського газу для України в 2011 році підвищиться в порівнянні з 2010-м на $30 — до $290 за 1 тис. м3. Таку думку висловив експерт із питань енергетики Валентин Землянський. За його словами, основний вплив на ціну зробить IV квартал 2011 року, коли газ може подорожчати до $300 за 1 тис. м3 через можливе зростання цін на нафту до $100 за барель.

У I кварталі 2011-го ціна на російський газ для України прогнозується на рівні $250—260 у порівнянні з $253 у IV кварталі 2010 року.

Підписано меморандум між ВАТ «Газпром» і НАК «Нафтогаз України» про створення спільного підприємства для видобутку метану з вугільних пластів на території України. Відповідно до документа сторони розглянуть питання про розробку фінансово-економічного обґрунтування створення СП, проектів його установчих документів, у яких у тому числі визначать розмір статутного капіталу підприємства, порядок формування його органів управління й ухвалення ними рішень. Спільне підприємство створять на паритетній основі для роботи на території України. Воно займатиметься геологорозвідкою, оцінкою ресурсів метану вугільних пластів і їхнього переведення в запаси промислових категорій; бурінням і освоєнням свердловин, облаштованістю метано-вугільних родовищ, транспортуванням і використанням вугільного газу. Верховна Рада України ухвалила в цілому Закон «Про внесення змін у Закон України «Про заходи, спрямовані на забезпечення постійного функціонування підприємств паливноенергетичного комплексу». Законом передбачається погашення заборгованості підприємств ПЕК та їхніх контрагентів у рамках дії спеціальної процедури (подовжено до 1 січня 2011 року) із застосуванням таких механізмів, як проведення взаєморозрахунків, погашення заборгованості із частковою її оплатою, реструктуризація заборгова-

Міжнародний валютний фонд (МВФ) виділить Україні другий транш кредиту stand by в розмірі $1,53 млрд за поточним курсом. Таке рішення ухвалила рада директорів фонду за підсумками завершення першого перегляду програми співробітництва з Києвом. Близько $1 млрд із другого траншу кредиту одержить уряд країни на фінансування бюджету. Кабінет Міністрів України перерозподілив бюджетні призначення, передбачені Міністерству фінансів у держбюджеті на 2010 рік. Зокрема, збільшено витрати на обслуговування внутрішнього державного боргу на 99 млн 357 тис. грн, а також на обслуговування зовнішнього державного боргу — на 644 млн 15,5 тис. грн. Кошти візьмуть за рахунок зменшення витрат на заходи щодо поступової компенсації громадянам втрат від знецінювання грошових заощаджень (на 250 млн грн). Крім того, Кабмін скоротить витрати на виконання державою гарантійних зобов’язань за позичальників, які одержали кредити під державні гарантії — на 493 млн 372,5 тис. грн.

ТРАНСПОРТ Найбільший в Україні виробник легкових автомобілів ЗАТ «Запорізький автомобілебудівний завод» планує у 2011 році почати повномасштабне виробництво автомобілів Chevrolet Aveo.

Наразі вони виробляються на FSO, польському заводі корпорації. За словами президента корпорації «Укравто» Таріела Васадзе, зараз основне завдання корпорації — «не дати зникнути ЗАЗу й підготувати виробництво сучасної моделі, затребуваної не тільки на українському ринку».

Уряд розглядає питання про переведення Державної адміністрації залізничного транспорту України («Укрзалізницi») на використання електронних на-

кладних під час перевезення вантажів із 1 січня 2011 року. Віце-прем’єр-міністр України — міністр інфраструктури України Борис Колесніков відзначив, що з 1 липня 2011 року перехід на цілком електронний документообіг очікується і в портах, і це відповідатиме всім європейським і світовим стандартам. На цей час уже подано 64 заявки на відвідування Одеського порту іноземними круїзними лайнерами в навігацію 2011 року, передає ІА «Контекст-Причорномор’я».

2010 рік для Одеського порту був позитивним щодо круїзних перевезень. Про це повідомив перший заступник начальника ДП «Одеський морський торговельний порт» Юрій Васьков. Порт обслужив 70 іноземних круїзних суден у 2010 році (у 2009-му — 59). На 2011 рік уже є 64 заявки.

АПК Україна цього року намолотила 41,5 млн тонн зерна (у вазі до доробки). Відповідно до повідомлення Мінагропроду, середня врожайність зернових і зернобобових цього року

становила 28,5 ц/га проти торішніх 31,2 ц/га. Урожай кукурудзи цього року в Україні становив понад 12 млн тонн, що на 1,8 млн тонн більше в порівнянні з 2009-м. Середня врожайність цієї культури в 2010 році була 45,9 ц/га, тоді як в 2009-му — 51. Україна також зібрала 1,7 млн тонн сої, що на 421 тис. тонн більше, ніж торік, 14,8 млн тонн цукрових буряків (на 4,5 млн тонн більше).

Кабінет Міністрів України на початку 2011 року розгляне можливість скасування квот на експорт зерна. За словами міністра агрополітики й продовольства Миколи Присяжнюка, уряд ухвалюватиме це рішення з урахуванням наявності запасів зерна в країні. Із 19 жовтня по 31 грудня 2010 року Україна ввела квоти на експорт 2,7 млн тонн зерна, у тому числі на пшеницю — 0,5 млн тонн, ячмінь — 0,2 млн тонн, кукурудзу — 2 млн тонн, жито й гречку — по 1 тис. тонн. Підготувала Людмила МЕЛЬНИКОВА за матеріалами УНІАН, РІА Новини-Україна, ЛІГА-Новини, Інтерфакс-Україна, Укррудпром, АПК-інформ

4

№ 51 (155)

28 грудня 2010 року

Реалії

Останній рубіж Корпорація «Індустріальний союз Донбасу» позбувається профільного бізнесу, намагаючись зберегти зовнішню подобу успішності Олена ФЕЛЬБУШ Початок на стор. 1

Основна спеціалізація покупця — виробництво труб для нафтогазового комплексу, а також додаткових видів металопродукції. У складі холдингу кілька польських підприємств, у тому числі завод Huta Batory, який випускає безшовні труби, Huta Bankowa — круглий прокат і циліндричні кільця, Kuznia Batory — високолеговані й спеціальні сталі. За словами керівництва ІСД, головна причина продажу Zaklad Produkcji Rur полягає в тому, що виробництво труб — не профільний бізнес корпорації. «Свого часу ІСД придбав шість заводів у Польщі, які згодом були об’єднані в одну компанію — ISD Huta Czestochowa, — пояснює Пилипенко. — У її структурі представлені кілька видів виробництв, орієнтованих на випуск товстолистового прокату, металоконструкцій та безшовних труб. На відміну від виготовлення металоконструкцій, міцно інтегрованого в основне виробництво, випуск труб являє собою досить відособлений бізнес, що дозволяє його продати без істотних змін у діяльності ISD Huta Czestochowa».

Якщо розібратися

На межі капітуляції Те, що угода має, по суті, оборонний характер, видно вже із самої аргументації: якщо відсутність трубного активу не завдасть збитку основному виробництву, його можна збути з рук. У свою чергу слова голови правління ISD Polska

Костянтина Литвинова свідчать про те, що «відступ» триватиме. «Продаж Zaklad Produkcji Rur — це лише один із кроків, яких керівництво ІСД має намір вжити з метою остаточної ре-

структуризації бізнесу ISD Polska», — повідомив він. Це означає, що нинішня стратегія ІСД передбачає реалізацію й усіх інших активів у Польщі, які ніби не вписуються в загальний профіль компанії. Керівництво ІСД зараз просто змушене робити добру міну, коли погана гра. І це очевидно з логіки всіх його дій у період кризи, у який корпорація всту-

пила без власних сировинних потужностей і з грандіозною програмою модернізації металургійних виробництв вартістю майже $4 млрд. Програма передбачала інвестиції в пере-

Довідка «УТГ» Сталеливарна корпорація «ІСД» поєднує ряд профільних і суміжних активів в Україні й за її межами. До найважливіших із них належать вітчизняні ВАТ «Алчевський меткомбінат», ВАТ «Дніпровський меткомбінат ім. Дзержинського», ВАТ «Краматорський метзавод ім. Куйбишева», ВАТ «Алчевський коксохімзавод» і ВАТ «Дніпропетровський трубний завод ім. Лібкнехта», польські меткомбінат ISD Huta Czestochowa і суднобудівний завод Stocznia Gdanska, а також угорський меткомбінат Dunaferr. Наприкінці 2009 — початку 2010 року 50%+2 акції ІСД продані групі російських інвесторів, які представляються Зовнішекономбанком. Угода поширювалася тільки на українські сталеливарні активи й не охоплювала ні закордонні метпідприємства групи, ні суміжні виробництва, які, поряд із 49,99% статутного фонду ІСД, залишилися у власності Сергія Тарути й Олега Мкртчана.

Ключовий актив Олександр БІЛИЛОВЕЦ Вітчизняний бізнес стає драйвером інноваційного розвитку України. Перші кроки в цьому напрямку вже зроблені: великі машинобудівні компанії створили власні інженерно-технічні центри, забезпечивши конструкторів добрими умовами праці й конкурентоспроможною зарплатою.

Тотальний дефіцит коштів на проведення науководослідних і дослідноконструкторських розробок у державних НДІ, низькі зарплати, відсутність

кар’єрних перспектив — усі ці чинники обумовили відтік талановитих фахівців із наукової сфери. Одні подалися за кордон, інші змінили сферу діяльності на більш дохідну, розчарувавшись у науці. Кадрового підживлення із числа випускників технічних ВНЗ теж майже не було: працювати в НДІ молодь не хотіла з тих же причин, що й старше покоління. Змінити ситуацію можна було тільки за рахунок серйозної зацікавленості в науково-дослідних і

дослідно-конструкторських розробках конкретних організацій, здатних на серйозні фінансові вливання. Ініціатором став великий бізнес, зокрема машинобудівний сектор економіки, вибравши шлях, яким давно вже пішли найбільші компанії світу, — створення власних інжинірингових підрозділів. У жовтні такий підрозділ відкрив у себе найбільший в Україні машинобудівний холдинг із виробництва гірничо-шахтного обладнання — НВК «Гірничі машини» (м. Донецьк).

— Зараз час високих технологій. Якщо раніше термін життя нових технічних

Отже, Alchemia від цієї угоди дійсно тільки виграє. «Нові потужності дадуть можливість компанії розширити свій продуктовий портфель, що дотепер обмежується виробленими на Huta Batory трубами діаметром 219—508 мм, включаючи в нього також безшовні труби діаметром 142—508 мм для видобутку нафти й газу», — пояснює генеральний директор Alchemia group Карина Вшюбяк-Ханко. Що ж до самого ІСД, то йому доведеться задовольнятися «синергетичним ефектом», якого, за словами Пилипенка, компанія досягне «за рахунок зменшення своїх витрат на виконання соціальних зобов’язань, узятих нею під час приватизації заводу Zaklad Produkcji Rur». Їхня загальна вартість оцінюється приблизно в 35 млн злотих. І їх, відповідно до умов попередньої згоди, покупець візьме на себе.

додні цієї дати половину основного бізнесу довелося продати, усі інші суміжні активи автоматично перейшли в категорію «непрофільних». На сьогодні в українських власників ІСД залишилося близько десятка суміжних або дійсно непрофільних бізнесів із загальною капіталізацією на рівні $500 млн. Серед них — технологічно пов’язаний із металургійним виробництвом Дніпропетровський трубний завод. За даними аналітика ІК «Драгон Капітал» Сергія Гайди, керівництво ІСД шукає покупця й для нього. Як уважають в

ІГ «Сократ», єдиною причиною того, що й цей трубний актив фактично виставлений на продаж, є збитки підприємства й необхідність у припливі коштів. «Швидше за все, купуючи свого часу трубні активи, власники ІСД виношували певні плани з розширення бізнесу. Але тепер їхнє головне завдання — пошук коштів для завершення модернізації виробництва, а також для зміцнення власне металургійного бізнесу», — підсумовує Гайда. А це означає, що процес реструктуризації польськими активами ІСД аж ніяк не обмежиться. Більш того, було б наївно припускати, що основна справа при цьому анітрохи не постраждає. Зрозуміло, що той же трубний завод Zaklad Produkcji Rur технологічно пов’язаний із меткомбінатом ISD Huta Czestochowa, який поки залишається його основним постачальником трубної заготівки. Як повідомив Олександр Пилипенко, щомісяця з неї на Zaklad Produkcji Rur виробляється близько 6 тис. тонн безшовних труб. І все-таки, за його словами, цей трубний завод «не утворює єдиного виробничого ланцюжка з меткомбінатом тільки тому, що його основна спеціалізація — випуск товстолистового прокату». Голова наглядової ради ISD Polska констатує, що Alchemia, у складі якої кілька трубних заводів, одержить істотний ефект від придбання Zaklad Produkcji Rur і впевнений у тому, що цей холдинг, як і раніше, закуповуватиме трубну заготівку в ISD Huta Czestochowa. Тим часом Alchemia також включає й завод Huta Batory, який виробляє крім іншого й трубну заготівку. А тому надія на те, що після купівлі Zaklad Produkcji Rur поляки відмовляться від своєї сировини на користь чужої, виглядає не зовсім виправданою.

рішень становив не менше 5 років, то тепер за цей період технології можуть змінитися кілька разів. За такого інтенсивного темпу технологічного розвитку необхідна ефективна й мобільна організація, яка конструюватиме нове обладнання. На жаль, державні інститути не є такими. Тому приватний бізнес самостійно розвиває цей напрям діяльності, — говорить Віктор Кучма, генеральний директор інженерно-технічного центру «Гірничі машини». ІТЦ реалізує у своїй роботі сучасний підхід: маркетологи компанії проводять дослідження ринку й визнача-

ють, яке обладнання може мати попит у найближчій перспективі; конструктори й технологи цілком закривають технічний бік створення нового обладнання. У такий спосіб формується замкнута модель «споживач — розробник — виробник — споживач», яка завдяки залученню в робочий процес усіх зацікавлених сторін сприятливо позначається на якості проектування. А воно, у свою чергу, неможливе без базису — кваліфікованих конструкторів. Уже сьогодні фахівціконструктори ІТЦ «Гірничі машини» опрацьовують технічні завдання на виробництво обладнання під вимоги

клієнта, які враховують специфіку конкретних гірничогеологічних умов, у яких воно експлуатуватиметься. Для підвищення ефективності процесу конструювання в інженерно-технічному центрі розроблений проект наскрізної системи проектування й реалізований перший етап її впровадження — створені й укомплектовані обладнанням підрозділи з ведення електронного документообігу. Зараз у штаті інженернотехнічного центру вже працює більше ста співробітників.

— Щоб мати провідний інжиніринговий підрозділ

оснащення Алчевського меткомбінату в розмірі $2 млрд, Дніпровського меткомбінату — близко $1,5 млрд, а також у відновлення Huta Czestochowa і Dunaferr на рівні $400 млн. Її кінцева мета полягала не тільки в збільшенні сталеливарних потужностей корпорації до 15—16 млн тонн на рік, 100-відсотковому переході на конвертерне виробництво й безперервний розлив, а й у істотному зниженні частки напівфабрикатів на користь такої готової продукції, як лист, рейки і не що інше, як... ці самі труби. Реалізація задумів була запланована на 2010—2011 роки. Але, оскільки напере-

Дорівнює ліквідації Корпорації виключно заради економії довелося розстатися з одним із, хоча й суміжних, але важливих для неї активів, за яким напевно підуть і інші, подібні до нього. Судячи з деяких даних, незабаром ІСД буде змушений продати й ті виробництва, які вже навіть із великим перебільшенням не можна зарахувати до категорії «непрофільних». Так, відповідно до повідомлення ІА «Інтерфакс», під час завершення угоди з придбання Zaklad Produkcji Rur та ж Alchemia звернулася до антимонопольних органів Німеччини за дозволом на купівлю вже самого комбінату ISD Huta Czestochowa. І якщо це дійсно так, то в найближчому майбутньому реструктуризація бізнесу ISD Polska перетвориться на його ліквідацію.

№ 51 (155)

28 грудня 2010 року

5

Основний ресурс

Живіший за всіх — Жеваго Масштабні програми Ferrexpo дозволять Україні на порядок збільшити свою частку на світовому ринку ЗРС і підвищити інвестиційну привабливість Олена ГЕРАСИМОВА Досягши рекордних виробничих показників, Ferrexpo plc, доходи якої цього року неухильно зростали, повертається до докризових інвестиційних планів — реалізації проектів із поновлення розробки Єристовського родовища, освоюваного Полтавським гірничо-збагачувальним комбінатом, і модернізації збагачувальних установок на цьому підприємстві.

Докладно

Криза — кризі! Згідно з даними Ferrexpo AG, у січні-жовтні цього року в порівнянні з аналогічним періодом минулого компанія збільшила випуск товарних котунів на 15,7%, до 8,335 млн тонн, і залізорудного концентрату — на 6,7%, до 9,283 млн тонн. І хоча в третьому кварталі темпи зростання обсягів виробництва дещо сповільнилися, деякі показники свідчать про прорив. У вересні загальний обсяг випуску продукції був най-

вищим за останні два десятиліття, а в жовтні Ferrexpo AG досягла рекордного рівня виробництва котунів із 65-відсотковим умістом заліза. «Ferrexpo AG демонструє добрі операційні показники, працюючи на повну потужність. Завдяки ефективному контролю над рівнем витрат під час виробництва продукції компанія змогла домогтися пікових значень із обсягів її випуску», — констатував голова ради директорів Ferrexpo plc Майкл Абрахамс. Зрозуміло, пропорційно збільшилися обсяги продажів, розширилася географія збуту. Ferrexpo AG активно освоює нові ринки, зокрема японський. AG уклала свій перший довгостроковий контракт із п’ятим за величиною виробником сталі у світі — японською корпорацією JFE Steel. «Ця подія відбулася в рамках реалізації загальної стратегії компанії, спрямованої на розвиток відносин із великими сталеливарними компаніями Азії виходячи із планів поновлення експлуатації Єристов-

Довідка «УТГ» Британська компанія Ferrexpo plc, контрольний пакет акцій якої належить українському бізнесменові Костянтину Жеваго, виробляє у середньому близько 10 млн тонн залізорудної сировини на рік і володіє ліцензіями на освоєння найбільших залізорудних родовищ Європи загальною потужністю 6,5 млрд тонн. У власності Ferrexpo plc перебуває 100% статутного фонду швейцарської гірничодобувної компанії Ferrexpo AG, основний актив якої — 97,31% акцій ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат». Комбінат спеціалізується на видобутку залізної руди кар’єрним способом і її збагаченні, є одним із найбільших виробників і експортерів котунів в Україні.

у країні, ми надаємо кращі умови праці для працівників, скажемо так, творчих технічних професій — конструкторів, технологів. Ми вже виплачуємо зарплату, одну з найвищих у галузі, для фахівців таких професій. Зараз розробляємо компенсаційний пакет на наступний рік. Сподіваємося, що умови праці й той сприятливий клімат, який формуємо в нашому інженерно-технічному центрі, будуть додатковими чинниками для вибору ІТЦ як місця майбутньої роботи, — заявив Євген Ромащин, генеральний директор НВК «Гірничі машини» на першій конференції для співробіт-

щах і розпочати розробку Єристовського, віддача від якого до кінця 2014 року має становити 27 млн тонн. Запланований запуск нової збагачувальної фабрики при Єристовському ГЗК має збільшити випуск котунів із 65-відсотковим умістом заліза. Якби не криза, уже через шість років Ferrexpo plc

ління затвердило розмір капіталовкладень на рівні $647 млн як перший крок до значного збільшення кількості і якості котунів, що випускаються,», — сказав Майкл Абрахамс.

5,5 млн тонн первинних руд на рік, з яких буде вироблено майже 2 млн тонн котунів. А вже з першого кварталу 2013 року, коли Єристовський ГЗК почне працювати на повну потужність, сукупні сировинні ресурси Ferrexpo AG досягнуть такого рівня, що вона зможе збільшити загальний обсяг випуску котунів до 12 млн тонн на рік. На реалізацію другого проекту — із подовження терміну експлуатації родовищ, освоюваних ПГЗК, до 2038 року — компанія планує витратити $168 млн. Головна його мета — одержання доступу до додаткових запасів в обсязі 7 млн тонн на рік. У результаті до 2014 року обсяги вироблення руди на цих родовищах досягнуть максимального значення — 35 млн тонн на рік. І, нарешті, модернізація збагачувальних установок на ПГЗК коштуватиме Ferrexpo AG $212 млн. Її розпочнуть також наступного року, освоївши трохи менше 25% загальної суми. Зараз частина обробних потужностей комбінату призначена для випуску котунів із 62-відсотковим умістом заліза, а ще частина — із 65-відсотковим. Утілення ж цього проекту, намічене на кінець 2014 року, дозволить компанії повністю перейти на виробництво котунів із умістом заліза 65%. Якщо ці плани справдяться, то до 2014 року Ferrexpo AG на порядок збільшить обсяги видобутку сировини й істотно наростить випуск котунів підвищеної якості, що спричинить значне зростання значущості як цієї компанії, так і України в цілому на світовому ринку ЗРС. Як уважають аналітики ІГ «Сократ», це не тільки дозволить компанії залучити додаткові кредитні кошти для реалізації більш масштабних програм, а й сприятиме зростанню довіри інвесторів до нашої країни взагалі. Конструктори мають знати про останні світові тенденції машинобудування. Саме тому співробітники ІТЦ «Гірничі машини» наступного року відвідають великі міжнародні галузеві виставки.

— Що більше ми знаємо й уміємо, то краще обладнання зможемо конструювати, — зауважує Віктор Кучма. — Сплав досвіду й молодості, що формується в ІТЦ «Гірничі машини», можна вважати запорукою успішного розвитку, адже в компанії добре розуміють, що інтелект — це ключовий її актив.

ського родовища», — відзначив Абрахамс. При цьому він нагадав, що пробні партії сировини в Японію Ferrexpo AG відправляла ще в 2007 і 2009 роках. А тепер відповідно до підписаного договору регулярно поставлятиме JFE приблизно 300 тис. тонн котунів із 65-відсотковим умістом заліза на рік. У листопаді Ferrexpo AG і один із двох головних її покупців — австрійська компанія Voest Alpine AG внесли зміни в контракт, які передбачають подовження терміну його дії до 2020 року й значне збільшення обсягів поставок котунів. Із другим найбільшим споживачем продукції — американською US Steel — умови контракту, що охоплює період до 31 березня 2013 року й передбачає поставки котунів на словацькі й сербські підприємства корпорації, поки не переглянуто. Хоча не виключено, що це станеться найближчим часом. «Очікується, що всі ці обставини істотно поліпшать стабільні фінансові показники компанії», — підсумовує голова ради директорів Ferrexpo plc. Дійсно, завдяки цим факторам тільки в липні-жовтні Ferrexpo AG удалося скоротити обсяг чистого боргу на 60% — із $257 до $97 млн. Крім того, у вересні компанія одержала й забезпечила новий кредит передекспортного фінансування в розмірі $350 млн із терміном виплати 31 березня 2014 року. І, нарешті, до кінця жовтня змогла акумулювати $253 млн вільних коштів. Як відзначає керівництво Ferrexpo plc, ці фінансові

Програма розвитку компанії, затверджена незадовго до початку кризи, передбачала реалізацію проектів до кінця 2018 року на загальну суму $4,6 млрд. Тільки на модернізацію виробництва на Полтавському ГЗК передбачалося витратити $600 млн. У плани Ferrexpo plc входила й купівля болгарського меткомбінату «Кремиковці» — найбільшого споживача продукції ПГЗК. Компанія мала намір також колосально розширити видобувні потужності, щоб збільшити обсяги виробництва котунів з 29 до 100 млн тонн на рік. А для цього наростити видобуток руди на Горишнє-Плавнинському й Лавриковському родови-

змогла б наростити обсяги видобутку до 56 млн тонн руди на рік, а обсяги продажів — до 16 млн тонн котунів і 3,5 млн тонн концентрату. Однак ці задуми довелося добряче підкоректувати. Тепер вони набагато скромніші. Поки ті без малого $650 млн, які Ferrexpo AG збирається акумулювати найближчим часом, будуть витрачені на здійснення тільки трьох основних інвестпроектів. Перші $153 млн із цієї суми будуть вкладені в поновлення розробки Єристовського родовища вже у 2011 році. «Подальший графік і розміри траншів залежатимуть від появи вільних коштів і виробничих показників додаткових потужностей для обробки й грудкування. Вони повинні бути доведені до рівня 20 млн тонн котунів/еквівалента концентрату на рік», — уточнив Майкл Абрахамс. Загальний обсяг інвестицій у перший проект — із освоєння Єристовського родовища — становитиме $267 млн. За розрахунками компанії, цього досить для того, щоб забезпечити початковий обсяг видобутку на рівні

ники технічних ВНЗ, і фахівці з багаторічним досвідом роботи. В ІТЦ «Гірничі машини», приміром, наймолодшому конструкторові Іванові Післякову 22 роки: «Мені з дитинства рідні говорили, що гірнича справа — це серйозно. Із великим задоволенням учився у ВНЗ,

і вважаю, що конструювання — моє покликання. Тому радий, що зараз працюю за улюбленою спеціальністю в ІТЦ, який став для мене першим серйозним місцем роботи. Тут зібрався добрий творчий колектив». В ІТЦ «Гірничі машини» упевнені, що кадровий склад й надалі поповнюватиметься талановитою молоддю.

— Наш інженерно-технічний центр — проект довгостроковий, тому до залучення співробітників ми підходимо комплексно. Прагнемо того, щоб ще зі студентської лави вести потенційних співробітників: консультувати їх у практич-

них роботах, брати на практику, — ділиться планами Віктор Кучма. Ще один успішно випробуваний спосіб навчання молоді — спільна робота з досвідченими конструкторами, яких у ІТЦ чимало. Один із таких корифеїв конструкторського цеху — 69-річний Григорій Григорович Бойко: — Для мене робота в ІТЦ «Гірничі машини» — добра нагода реалізувати свої кращі конструкторські ідеї. Для цього тут є всі умови. Наче друге життя почалося. У нас у колективі справжні ентузіасти своєї справи, для яких конструювання — улюблена робота.

Конференція ІТЦ

ників ІТЦ, яка відбулася недавно в Донецьку. На ній персоналу були презентовані доповіді про роль інжинірингу в стратегії «Гірничих машин», технічній політиці компанії, інструментарії в роботі сучасного ІТЦ. У творчому колективі конструкторів є і недавні випуск-

ресурси, у тому числі виторг від реалізації непогашених НДС-облігацій за минулий рік, а також добрі показники компанії з руху готівки забезпечать достатню кількість коштів для поновлення роботи над ключовими проектами з розширення та модернізації виробництва, а також необхідну гнучкість у їхньому освоєнні. «Прав-

Упритул

Єристовські плани

6

№ 51 (155)

28 грудня 2010 року

Від першої особи

Станіслав Сафронов: «Моє завдання —

зробити місто квітучим і щасливим» Ірина КОНДРАТЬЄВА За часів Союзу Дніпродзержинськ був відомий не тільки як батьківщина генерального секретаря ЦК КПРС Л.І. Брежнєва, а і як потужний науково-промисловий центр, що забезпечував до 2% ВВП (!) усієї країни. Але з початку 90-х за ним закріпилася слава міста екологічної катастрофи.

— На жаль, підстав для такої характеристики цілком достатньо, — уважає міський голова Дніпродзержинська Станіслав Сафронов. — Наше місто нерідко називають другим Чорнобилем. Думаю, це не зовсім так. Воно і не друге, і не перше. Ці території мають оцінюватися однаково. Хоча відмінності в ситуації, звичайно ж, є. Дніпродзержинськ одержав свою величезну порцію радіонуклідів у вигляді заражених радіацією виробничих об’єктів і цілого десятка хвостосховищ із високим умістом відходів колишнього уранового виробництва, частина яких розташована на території міста й поруч із його межами. Можна додати ще дороги загального користування, побудовані з використанням радіоактивних шлаків. У той же час чорнобильська трагедія адекватно оцінена усім світом, у ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС вкладені мільйони й мільйони доларів, за вирішенням питань у зоні відчуження пильно стежать учені, влада, громадськість. А в нас усі нагромаджені промислові відходи (хімічного, уранового, металургійного та інших шкідливих виробництв) можна порівняти з бомбою вповільненої дії, яка неспинно викидає свою смертоносну начинку в навколишній світ і завдає колосальної шкоди всьому живому. Як колись, так і сьогодні багато діючих підприємств не мають нормальних санітарнозахисних зон. У результаті правобережна частина міста із сотнями житлових будинків і об’єктами соціальнокультурної сфери весь час у зоні впливу шкідливих речовин, що насичують удень і вночі приземні шари атмосфери. Можна сказати, це вибух уповільненої дії.

— Але все-таки екологічна ситуація в Дніпродзержинську в цілому краще, ніж у сусідньому Кривому Розі або інших «брудних» містах України.

Станіслав Сафронов Народився 17 червня 1956 р. у с. Знаменка Кіровоградської області. Закінчив Дніпропетровський інститут фізичної культури і спорту, Полтавський кооперативний інститут, аспірантуру Дніпропетровського державного аграрного університету. Кандидат економічних наук. У 1998 р. дніпродзержинці обрали його народним депутатом України. У Верховній Раді працював у комітеті економічної політики управління народним господарством, власності та інвестицій. Автор і співавтор 25 законів і постанов ВР.

— Можливо, якщо судити за якимись окремими параметрами. Але розгляньмо ситуацію з огляду на конкретні цифри й факти. За даними управління екології міськвиконкому, густина викидів забруднювальних речовин від стаціонарних джерел у розрахунку на 1 квадратний кілометр території міста в останні роки становить 930—870 тонн. Спостерігається певне зниження, пов’язане зі скороченням обсягів виробництва, але воно неістотне. Цей показник у 120 разів більше, ніж у країні, і в 25 разів більше, ніж по Дніпропетровській області! Щорічно утворюється близько 3 мільйонів тонн промислових відходів, з яких приблизно 300 тисяч токсичні. На одного жителя міста на рік припадає сьогодні 470 кілограмів шкідливих речовин, що майже в 5 разів вище за середній рівень по країні й у 1,5 раза — по області. А в Дніпро промислові підприємства щорічно скидають понад 170 мільйонів кубометрів стічних вод, що дуже негативно позначається на якості річкової води як у межах міста, так і нижче за течією Дніпра. Але, напевно, гірше за все те, що хвостосховища радіоактивних відходів (це близько 42 мільйонів тонн) разом із виробничими об’єктами є джерелами опромінення працівників багатьох підприємств і населення міста. Ці об’єкти не мають надійної поверхневої та гідроізоляції, існує реальна небезпека радіоактивного забруднення атмосфери, території міста, Дніпра й Придніпровського регіону в цілому.

— Ви вважаєте поганий стан екології найголовнішою проблемою Дніпродзержинська?

У 2003—2008 рр. — перший заступник голови Державного комітету України з державного матеріального резерву.

2008 р. — голова ради акціонерів ЗАТ «Дніпродзержинський завод продтоварів». У 2010 р. призначений радником з економіки голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації. Заслужений працівник промисловості України, заслужений працівник Держкомрезерву. Із листопада 2010 р. — міський голова Дніпродзержинська.

— Однією з найголовніших. Тому, як народний депутат України, я доклав чимало сил, щоб донести відому мені інформацію до представників вищих державних органів влади. Насамперед про стан колишнього виробничого об’єднання «Придніпровський хімічний завод», де з 1948 по 1991 рік велася переробка уранових руд. Після розпаду СРСР це потужне підприємство раптом стало малозатребуваним, його розбили на окремі виробництва, більша частина яких вийшла з-під державного контролю. Це супроводжувалося тривалими простоями, скороченням штату, зростанням боргів із зарплати й порушеннями екологічних норм. Спроба врятувати таким чином унікальні технології обернулася лихом, значна частина обладнання, опинившись у приватних руках, пішла на металобрухт. Але це те, що було загальновідомо. А мене вразили тоді більш серйозні питання. Розбираючись у проблемах колишнього ВО «ПХЗ», звернув увагу на роль і місце цього підприємства в економіці країни. Зокрема, на те, що щорічно держава змушена витрачати близько 300 мільйонів доларів на купівлю ядерного палива для українських АЕС. При цьому потужний технологічний і науковий потенціал, який мав Дніпродзержинськ, залишався незатребуваним. Хоча в нас були можливості для організації значної частини власного ядернопаливного циклу (ЯПЦ). Із цим питанням у 90-х роках я вийшов на профільні комітети Верховної Ради України. Брав участь у підготовці проекту постанови ВР, а потім проекту закону про створен-

ня повного ядерного циклу й виробництво ТВЕЛів на базі ВО «ПХЗ». Ухвалення такого закону могло забезпечити й виконання екологічних вимог, які місто не може вирішити самостійно, без вагомої підтримки держави. До того ж сума витрат на щорічну закупівлю ядерного палива була набагато більше обсягів фінансування, необхідного для вирішення першочергових завдань зі створення власного ЯПЦ в Україні й будівництва сучасного заводу з фабрикації ядерного палива в Дніпродзержинську.

— Чому ж тоді не був ухвалений відповідний закон?

— Думаю, перешкодив розподіл депутатів на «східних» і «західних», коли кожна група почала відстоювати свої місцеві інтереси. У багатьох не було бачення загальнодержавних цілей, досягнення яких однозначно могло вивести Україну зі стану залежності від поставок тих же енергоносіїв, перейти до самостійного виробництва ТВЕЛів для АЕС європейських та інших держав. Фактично зробити Україну рівним сильним партнером на енергетичному ринку. Але все-таки тоді вдалося створити урядову комісію, яка відвідала з візитом Дніпродзержинськ. Багато урядовців уперше побачили, у яких умовах змушені жити й працювати наші громадяни.

— Ви багато в чому мали рацію: цього року вирішення питання про будівництво заводу з фабрикації ядерного палива нарешті зрушило з мертвої точки. Але, судячи з останніх заяв уряду, цей завод навряд чи буде побудований у Дніпродзержинську.

— Думаю, у нашого міста, як і раніше, є шанси «заволо-

діти» майбутнім заводом. Як тільки в жовтні мене обрали міським головою, я звертався до голови облдержадміністрації Олександра Вілкула із проханням урахувати всі дніпродзержинські переваги під час вирішення цього питання. По-перше, у нас уже є виробничий і кадровий потенціал. У рамках державної програми «Ядерне паливо» працюють два підприємства — ДП «Цирконій» і ДП «Смоли». По-друге, є територія з добре розвиненою виробничою інфраструктурою, що в рази знижує фінансові витрати на будівництво й прокладання різних комунікацій. Правда, істотним негативним аспектом може стати вкрай незадовільний екологічний стан цієї території. Але тут постає запитання: а чим краще друга площадка в Жовтих Водах, де ведеться видобуток уранової руди й також вистачає проблем із забрудненням навколишнього природного середовища?

— У вас, як міського голови, зараз з’явився реальний шанс знову привернути увагу до проблем Дніпродзержинська. Що ви хотіли б і сподіваєтеся зробити, щоб проммайданчик ВО «ПХЗ» дістав друге життя?

— Знов готуватиму звернення до всіх вищих органів влади із проханням якщо вже не будувати новий завод у Дніпродзержинську, з огляду на декілька об’єктивних обставин, то обов’язково віддати нам для базування частину майбутнього комплексу з фабрикації ядерного палива. Хоча ПХЗ і розділився в останні роки на 22 самостійні підприємства, основні напрями тут усе-таки вдалося зберегти і є можливість для подальшого розвитку. Наприклад, на ДП «Цирконій», де передбачається впровадити російську магній-хлоридну технологію виробництва цирконію. Згідно з укладеними домовленостями про спільні дії в цьому напрямку, російська сторона готова вкласти кошти в будівництво нового цирконієвого підприємства й поставити відповідне обладнання. Ми ж зі свого боку маємо й домагатимемось дотримання всіх екологічних і санітарно-захисних норм для убезпечення виробництва.

— На чию підтримку ви спираєтеся у вирішенні найгостріших проблем Дніпродзержинська?

— Сьогодні треба сказати велике спасибі губернаторові Дніпропетровської області Вілкулу, уряду й Президентові, завдяки підтрим-

ці яких було чітко виписано нову програму з поліпшення екологічного стану в Дніпродзержинську в 2011—2015 роках. Але, до речі, ще в 2003-му Віктор Янукович, обіймаючи посаду прем’єрміністра, підписав постанову Кабінету Міністрів №1846 «Про приведення небезпечних об’єктів виробничого об’єднання «Придніпровський хімічний завод» в екологічно безпечний стан і забезпечення захисту населення від шкідливого впливу іонізуючого випромінювання на 2005—2014 роки». Це був дуже важливий крок у приверненні уваги уряду до нагальних проблем.

— Наскільки адекватне фінансування намічених заходів?

— Наведу конкретні цифри. На проммайданчику колишнього ВО «ПХЗ» екологічну ситуацію строго контролює спеціально створене для рішення таких завдань державне підприємство «Бар’єр». У 2010 році для виконання його прямих завдань із державного бюджету було виділено 16,6 млн грн. На створення системи комплексного екологічного моніторингу нашого міста, а також прилеглих селищ Таромське й Сухачівка, які розташовані у зоні впливу хвостосховищ, у 2011 і 2012 роках планується виділити по 1,7 млн грн. У 2011-му на дезактивацію міської території — 0,5 млн грн, на оснащення міської санепідстанції приладами контролю радіаційного стану — 2 млн грн, у 2012-му — 1,2 млн грн. На проведення профілактичних заходів щодо запобігання негативному впливу радіаційного та хімічного забруднення навколишнього природного середовища на дітей — 1 млн грн у 2011 році й 0,6 млн грн — у 2012-му. На роботи із запобігання підтопленню й виникненню зсувів у районі хвостосховищ (а це 2,5 тис. га, тобто майже третя частина міської території) у 2011 році буде виділено 3,3 млн грн, а потім ще 2,2 млн грн. Усе це відбито в розпорядженні Кабміну від 11 серпня 2010 р. «Про заходи щодо забезпечення екологічної безпеки м. Дніпродзержинська й поліпшення соціального захисту населення міста», що нараховує 15 невідкладних заходів.

— З якими підприємствами ви пов’язуєте пріоритетні напрями розвитку економіки Дніпродзержинська?

— З тими, які розташовані на проммайданчику ПХЗ. Це не тільки «Смоли» або

7

№ 51 (155)

28 грудня 2010 року

Фарватер «Цирконій», а й заводи — кольорових металів, із виробництва мінеральних добрив тощо. У цілому ситуація на нашому ПХЗ поки вочевидь недооцінена. І нам треба навчитися, як у східних єдиноборствах, перетворювати слабкі боки на сильні, маючи із цього максимум переваг. Наприклад, звернути увагу на місця відходів колишнього уранового виробництва, які, по суті, є техногенними родовищами корисних копалин. Переробка цих відходів дозволить одночасно вирішити екологічні питання й створити нові виробництва або відновити старі, наповнити місцевий бюджет і виконати декілька міських соціальних програм. Не можна не враховувати і наше градотворче підприємство — ВАТ «Дніпровський меткомбінат», на якому працює близько 17 тисяч городян, інші потужні заводи. Відносини між міською владою й усіма ними, незалежно від форми власності, розвиватимемо за принципом: не руйнувати, а створювати.

Маяк для інвестора Вантажопотоки в портах можуть збільшитися за рахунок не тільки будівництва терміналів, а й удосконалення законодавства

Докладно

Підстрахувати, щоб залучити Найближчим часом Держадміністрація морського й річкового транспорту України планує завершити розробку договору концесії, на підставі якого по-

Для портового господарства, приватизація якого нині заборонена повністю, а в перспективі напевно не охопить причали, пірси та акваторії портів, такий спосіб залучення коштів для розвитку дуже доречний. А типовий договір концесії надзвичайно важливий, оскільки додатково страхує приватну компанію від можливих ризиків. Відносини партнерів будуть урегульовані таким чином: держава дає концесіонерові право на експлуатацію причалів порту, на яких споруджується відповідна інфраструктура, а натомість одержує від нього гроші у вигляді або разового внеску, або регулярних виплат. Оскільки базовий термін дії договору — 30 років, компанія цілком

ектів. Керівництво ЗАТ «Смарт-холдинг» планує інвестувати приблизно 200 млн євро у створення потужностей для перевалки контейнерів на базі ТОВ «Порт «Очаків» із продуктивністю 500 тис. TEU на рік. Із такими ж обсягами виробництва група «Приват» веде будівництво контейнерного термінала біля універсального глибоководного причалу ЗАТ «Іллічівський морський рибний порт». Компанія «Гамбург порт консалтинг-Україна» вкладе кошти в розмірі $560 млн у спорудження аналогічного об’єкта при ДП «Одеський МТП» із початковою потужністю 859 тис.

TEU на рік і поетапне її нарощування до 1,2 млн. І це зовсім не повний перелік.

устигає не тільки створити необхідні потужності й окупити їх, а й дістати прибуток. Договір може бути подовжено. Якщо ж інвестор у цьому не зацікавлений — побудований ним майновий комплекс перейде у власність держави. Першим проектом, реалізованим на цій основі, має стати будівництво контейнерного термінала при ДП «Іллічівський морський торговельний порт» (ІМТП).

Питання, чи буде вся ця нова перевантажувальна інфраструктура належною мірою затребувана, залишається відкритим. Сумарний потенціал тільки нині діючих потужностей уже становить майже 2 млн TEU на рік. У той час як за підсумками січня-серпня обсяг перевалки контейнерних вантажів у вітчизняних портах становив лише 409,6 тис. TEU і, за прогнозами аналітиків, до кінця року не перевищить 600— 650 тис. TEU. Тобто наявні термінальні потужності перевищують попит на них у 3—3,5 раза. Президент «ГПК-Україна» Клаус Шмекер: «Існує думка, що зараз треба будувати нові комплекси для перевалки контейнерів ще й у Маріуполі, Севастополі, але я її не поділяю. Наразі країна й без того має у своєму розпорядженні цілком достатні потужності. Обсяг контейнерних перевезень на Чорному морі зростає не більш ніж на 10% на рік. Якщо ця тенденція збережеться, потреба у відповідній інфраструк-

— У вас є програма дій на весь термін?

— Свою передвиборну програму я назвав «Ми будуємо новий Дніпродзержинськ» і маю намір послідовно йти до намічених у ній цілей. Головне завдання — побудувати місто нового зразка, надавши йому сучасного вигляду й належної солідності. Повернути ті добрі традиції, які вже сформувалися, відродити промисловий потенціал. Одне із пріоритетних завдань на наступний рік — упровадження енергозбережних технологій на всіх ділянках міського господарства, відмова від централізованого опалення, ремонт доріг, озеленення вулиць і подвір’їв, відновлення зовнішнього освітлення, ремонт покрівлі житлових будинків, ліфтів тощо. Плюс будівництво заводу з переробки побутових відходів, створення муніципального парку пасажирського транспорту. Дніпродзержинці не повинні жити в місті суцільних проблем, вони заслуговують на більшу увагу й турботу з боку місцевих, обласних і державних органів влади. Тож мені, як міському голові, є над чим працювати, щоб повернути в місто надію й радість, позбавити його від сірих фарб і наповнити впевненістю в завтрашньому дні.

винні реалізовуватися інвестиційні проекти в портах. У підготовці документа беруть участь консультанти Європейської комісії, представники українських міністерств і відомств, використовуючи як правову базу недавно ухвалені закони «Про загальні принципи державно-приватного партнерства» і «Про концесії». Автори документа впевнені, що це забезпечить глибше співробітництво держави із приватними інвесторами в портах. Ідея залучення фінансування в кризовий сегмент економіки через державноприватне партнерство почала окреслюватися ще торік. Цей механізм вироблявся як альтернатива приватизації. Голова Комітету Верховної Ради з питань промислової та регуляторної політики та підприємництва Наталія Королевська: «Він дає можливість зберегти за державою контроль над тими або іншими об’єктами й разом із тим створює правові умови для залучення інвесторів на термін від 5 до 30 років».

Якщо розібратися

Резерви є

Олена ГЕРАСИМОВА Українська влада розробляє модель договору передачі в концесію портових причалів і пірсів. Поліпшення умов роботи з інвесторами та зміна нормативної бази стануть набагато вагомішими чинниками зростання обсягів перевалки вантажів, ніж будівництво нових потужностей, експлуатація яких залежить від кон’юнктури.

турі з потенціалом на рівні 3 млн TEU виникне в Україні не раніше 2020 року».

Перевалочний надлишок Як уточнюють у Мінінфраструктури, наразі інвестпроект для Іллічівського МТП, загальна вартість якого $290 млн, уже готовий. Він передбачає зведення на двох причалах перевалочного комплексу проектною потужністю 800 тис. TEU на рік для роботи з контейнерними вантажами. За словами заступника міністра Олега Бондаря, проект припускає уведення в експлуатацію нового термінала в 2015 році. Зараз у різній стадії реалізації ціла серія таких про-

Висновки, які підказує статистика, неоднозначні. Ще торік, у період гострої фази кризи, фахівці Hamburger Hafen Logistic (HHLA), материнської компанії «ДПКУкраїна», відомої точністю своїх прогнозів, уважали, що у 2010 році обсяги перевалки контейнерних вантажів через порти Чорноморського басейну збільшаться на 8—10%, або до 1,6—1,7 млн TEU. Вони були впевнені, що наступного року зростання становитиме майже третину. Однак недавно представники компанії заявили: цього року показник не перевищить 10—12%, або 1,7—1,8 млн TEU, а в майбутньому залишиться на рівні 10% (не більше 2 млн TEU). Виходячи із цього, у компанії припускають, що ці цифри стійко зростатимуть у середньому на 10% на рік. Отже досягнуть передкризового максимуму, який був зафіксований на рівні 3,5 млн TEU, не раніше 2016 року. Саме на цей час у країні, імовірно, будуть уведені в експлуатацію всі споруджувані термінальні потужності, і тоді потенціал тільки портів, перевищивши 4 млн TEU, істотно перевершить можливий попит. З іншого боку, український ринок портових послуг інтенсивно розвивається. За підсумками восьми місяців нинішнього року зростання обсягу перевалки вантажів у вітчизняних портах становило 29%. Звичайно, показник виглядає переконливо на тлі низької бази порівняння, оскільки торік відбувся 60-відсотковий спад. Але в цю схему вписуються й виробничі показники закордонних портів Чорного моря. Що ж до власне контейнерного вантажопотоку, то в січні-жовтні його обсяг в Іллічівському, Одеському й Маріупольському МТП збільшився на 26%. Лідери — Одеський МТП, де зростання становило 31%, а також Іллічівський порт — 16%. Поряд із цим за 10 місяців поточного року Одеський порт обробив понад 900 TEU у режимі трансшипменту. Нагадаємо, що йдеться про транзит вантажів без оформлення декларації, за якого вони не повинні залишати територію пункту пропуску або зони митного контролю. Цей ресурс зростання обсягів контейнерної перевалки Україна змогла задіяти порівняно недавно завдяки

внесенню змін у Закон «Про транзит вантажів» і наказу тодішнього Мінтрансзв’язку про надання знижок до 50% на проведення вантажнорозвантажувальних робіт. І хоча повною мірою його можливості поки не використані, оператори ринку вважають, що їхня поступова реалізація сприятиме збільшенню обсягів транзитних вантажопотоків на порядок. А це означає, що плани інвесторів із нарощування перевалочних потужностей не такі вже й необачні.

Цифри з потенціалом За даними інформаційноаналітичного центру BlackSeaTrans, частка України в загальному обсязі перевалки контейнерних вантажів через порти Причорномор’я становить 35%. Вона може й має бути збільшена. На думку директора BlackSeaTrans Костянтина Ільницького, це «треба робити не тільки за рахунок нарощування термінальних потужностей, а, насамперед, шляхом поліпшення умов роботи з інвесторами та удосконалення законодавчої бази». Через її дефекти використання режиму трансшипменту вкрай обмежене. «Можно сказати, Закон «Про трансшипмент» досі так і не набрав чинності. А все тому, що з переліку товарів, які підпадають під режим трансшипменту, були виключені небезпечні й підакцизні вантажі. У результаті вантажовласник, у якого хоча б частина вантажу належить до цих позицій, не зацікавлений іти в український порт. Тепер має минути ще мінімум півроку, перш ніж чиновники усунуть цей недолік», — розповідає директор ТОВ «Трансінвестсервіс» Андрій Кузьменко. Його думку поділяє й заступник директора ДО «ОМТП» Юрій Васьков, за оцінками якого через недоліки схеми роботи в режимі трансшипменту порт недоодержав близько 150 тис. TEU контейнерних вантажів. Є ще одна істотна перешкода зростанню обсягів вантажопотоків. «Україна посідає друге місце за величиною тарифних ставок портових зборів після Японії. Зокрема, митний збір за перевалку 1 контейнера в нас становить 225,2 долара, що на 100% більше, ніж у портах Середземномор’я», — уточнює менеджер із транспортних перевезень компанії Mаersk Line Стефан Кленчу. Це свідчить про те, що нашій країні дійсно необхідно оптимізувати базові умови роботи портів, а термінали з’являться.

8

№ 51 (155)

28 грудня 2010 року

IT

Зліт «широкою смугою» За цей рік Україна піднялася на шість позицій у рейтингу країн із найкращим інтернет-доступом

Світові тенденції

Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ Початок на стор. 1

Сучасне постіндустріальне суспільство теж створює свою інфраструктуру, призначену для транспортування головного товару XXI століття — інформації. Розвиток національних економік сьогодні безпосередньо залежить від якості й доступності каналів зв’язку.

— Світові лідери в галузі сітьових технологій, у тому числі країни Північної Європи, Сінгапур та США, своїм розвитком багато в чому завдячують системному підходу державних органів до якісної освіти, новаторства та широкої доступності інформаційнокомунікаційних технологій (ІКТ) для населення, — говорить Айрін Міа, старший економіст проекту глобальної конкурентоспроможності Всесвітнього економічного форуму. — Їхній успіх має нагадувати керівникам у державному й приватному секторі про те, що за часів кризи в жодному разі не можна залишити поза увагою такий важливий фактор зростання й конкурентоспроможності, як ІКТ. Проведене в 2007 році дослідження Брукінгського інституту (Вашингтон, США) показало, що збільшення проникнення широкосмужного доступу (ШСД) на 1% приводить до збільшення кількості робочих місць на 0,2—0,3% на рік. Інше дослідження, проведене Університетом штату Каліфорнія, довело наявність позитивного статистично значущого зв’язку між переходом на високошвидкісний Інтернет і розміром заробітних плат.

Україна на карті Мережі Минулого тижня в Києві відбувся «круглий стіл» із теми «Широкосмужний доступ — каталізатор для зростання економіки». На ньому компанія Cisco Systems представила результати дослідження якос-

відали вимогам сьогодення, а два роки тому перебували нижче цієї межі. У рейтингу якості ШСД наша країна посідає 52-ге місце у світі.

ті широкосмужного доступу Broadband Quality Score-2010, проведеного Школою бізнесу ім. В. Саїда (Оксфордський університет) і Університетом Ов’єдо (Іспанія). На підставі 40 млн реальних тестів каналів зв’язку, проведених у травні-червні за допомогою популярного сервісу тестування швидкості інтернетз’єднання speedtest.net, до-

лю) та поширеності (за горизонталлю) послуг ШСД. У «загальному заліку» Україна перебуває на 36-му місці, піднявшись на шість позицій з 42-го місця у 2009 році. Підвищення позиції нашої країни сталося переважно за рахунок поліпшення якості доступу до Інтернету. Як видно із графіка, у нашій країні вона навіть кра-

Головний результат дослідження не можна назвати несподіваним — дані підтвердили, що якість ШСД зростає в усьому світі. Завдяки інвестиціям в інфраструктуру за останні три роки вона покращилася на 48%. Близько двох третин країн повною мірою відповідають вимогам сьогодення й навіть їх перевершують. Проникнення теж збільшу-

Точка зору Олег Балабан Начальник департаменту маркетингу конвергентних послуг, «МТС Україна» — Компанія МТС давно займається моніторингом ринку широкосмужного доступу й IPTV. У принципі, наші результати збігаються з дослідженням компанії Cisco. Те, що самі по собі швидкості доступу мають зрости, — так, це є. Ми для себе створили шкалу того, що одержить абонент від тієї або іншої швидкості доступу. І зробили для себе цікаве відкриття. За доступної абонентові швидкості 20 Мбіт/с він зможе скачати фільм за 3—5 хвилин. Якщо в нього лише 6 Мбіт/с, то на це буде потрібно 30—45 хвилин. Ми поки не бачимо особливої цінності в тому, що абонент виграє на накачуванні фільмів 45 хвилин. Розви-

ток ШСД має прийти до певної точки, після якої зростання швидкості не становитиме ніякої цінності. 11 Мбіт/с — навіть забагато. Що ж до проникнення, я думаю, тут відіграють роль об’єктивні чинники. Європа пішла далеко вперед. У них Інтернет або IPTV давно є частиною життя, вони вже зрослися із цифровим світом. Ми вийшли на цей рівень і поки використовуємо Інтернет тільки для серфінгу. «Надбудова» над цим зростатиме, для цього є величезне поле. Але я б не говорив, що швидкості такі вже критичні — ми дійшли до швидкості 20 Мбіт/с і зрозуміли, що в нас для абонента вона нічим не відрізнятиметься від 10 Мбіт/с.

Віталій Ворожбіт Директор із розвитку бізнесу на масовому ринку, «Київстар»

слідники оцінили якість ШСД у 72 країнах і 239 містах світу. Вимірювалася швидкість вхідного й вихідного з’єднань і час затримки з’єднання. Поряд із цими показниками враховувалася частка домогосподарств (будинків або квартир), які мають широкосмужне підключення (за даними досліджень британської компанії Point Topic). У результаті був складений своєрідний графік-«карта» (див. мал.), на якому країни розташовані залежно від якості (за вертикал-

ща, ніж у Італії або Австралії. У той же час рівень проникнення, тобто частка будинків і квартир, які мають швидкісний доступ, залишається досить низькою. Дослідження показало, що якості ШСД в Україні достатньо для комфортного використання сучасних додатків, однак у майбутньому буде потрібне розширення пропускної здатності мереж зв’язку. Схоже, за цим не забариться, адже ще торік вітчизняні мережі ледь відпо-

ється, хоча й значно повільніше: з 2008 року воно зросло на 9%. Швидкість передачі даних від абонента зростає стрімкіше, ніж швидкість передачі в протилежному напрямку. У середньому цей показник за три роки збільшився на 69%, з 749 Кб/с у 2008-му до 1777 Кб/с сьогодні. Вхідна швидкість збільшилася майже наполовину (49%) — із 3271 Кб/с до 5920 Кб/с. Скоріше за все, це пов’язано з поступовою відмовою розвинених країн від асиметричних каналів (властивих, наприклад, технології ADSL) і переходом на оптичні лінії зв’язку. Скорочується і час затримки, хоча цей процес поки нестабільний: у 2010 році середнє значення цього показника становило 142 мс, що на 2 мс більше, ніж у 2009-му. У той же час це однаково істотно нижче, ніж два роки тому (189 мс). Лідером із упровадження ШСД знову стала Південна Корея — якість доступу до Інтернету в цій країні в дослідженні було взято за еталон. Середні вхідні й вихідні швидкості передачі даних там становлять, відповідно,

— «Київстар» працює з найбільш швидкісними технологіями, і ми у швидкість віримо. Можна згадати вислови різних гуру комп’ютерної й телекомунікаційної індустрії, які говорили, що 64 Кб достатні для будь-якого комп’ютера, 64 Кбіт/с — стеля швидкості для будь-якого домашнього каналу. Ми оптимісти й уважаємо, що це не так: споживання зростає й зростатиме. Не треба забувати: якщо ми говоримо про фіксований масовий Інтернет, то це не один користувач на канал — за однією лінією ховається в середньому по Україні 2,5 чоловіка. Це ще не все, адже в цих 2,5 абонента до Інтернету під33,5 Мб/с і 17 Мб/с, а проникнення Інтернету дорівнює 100% (для порівняння: у США цей показник — на рівні більше 80%, в Україні — трохи більше 40%). Якісний інтернет-доступ більшості населення змогли надати лише деякі розвинені країни. Інші держави зосередилися на інвестуванні в підвищення якості зв’язку, у першу чергу в містах. Крім того, країни, у яких розвиток доступу до Інтернету почався раніше, стали перед проблемою старіння каналів зв’язку й необхідністю модернізації, зокрема масової заміни мідних ліній на більш досконалі. Країни, що розвиваються, були змушені створювати нову інфраструктуру майже з нуля, відразу на основі сучасних технологій. Деяким державам, таким як Литва, Латвія, Болгарія, Румунія, Чехія й Угорщина, це дозволило зробити ривок і

ключено кілька пристроїв. Скажімо, учора я конфігурував свою домашню мережу й виявив у ній 11 різних IP-адрес. І кількість таких пристроїв збільшується: усі сучасні телевізори мають Ethernet-порт, майже всі смартфони — убудований Wi-Fi, і цей перелік зростатиме. Така тенденція стала мейнстримом не тільки на Заході, а вже й у нас. Плюс специфіка нашої країни: у нас люди не дуже дбайливо ставляться до авторського права й безсоромно качають файли з файлообмінних мереж. Левову частину трафіку — до 80% — займають «торренти» (назва мережі обміну файлами.

— Прим. авт.). випередити розвинені країни з якості ШСД. Цікава також статистика зі споживаного трафіку (обсягу переданих і отриманих даних). Будинки, що використовують Інтернет для «легких» (щодо обсягу інформації) завдань (веб-серфінг, обмін повідомленнями й спілкування в соціальних мережах), споживають близько 20 Гб трафіку на місяць. Більш «просунуті» домогосподарства, які застосовують можливості Глобальної мережі для перегляду відео й відеозв’язку високої чіткості, віддаленого навчання, телемедицини та убезпечення житла, можуть споживати до 500 Гб трафіку щомісяця й вимагають каналу зв’язку шириною 18 Мбіт/с. Нарешті, виявилася ще одна найважливіша тенденція — постачальники зв’язку, які надають більш якісні послуги, одержують

№ 51 (155)

28 грудня 2010 року

9

Четвертий рівень Наука конкурентну перевагу й захоплюють більші частки ринку. Якщо вдуматися, ця теза зовсім не очевидна: багато українських експертів раніше висловлювали думку про те, що ринку скоріше потрібний недорогий масовий продукт, а не високоякісний зв’язок. Проте результати дослідження свідчать про протилежне. Так, альтернативні постачальники, які надають більш якісні послуги ШСД, демонструють найвищі темпи приросту ринкової частки: до 96%.

Питання експертові

Мобільні перспективи — Уважається, що мобільне проникнення в нашій країні розвиватиметься, тільки коли держава видасть частоти на діапазон 3G. Але чи не час говорити про LTE або 4G — чи не пропустили ми нагоду переходу на 3G?

Освіта incognita Учені Європи обговорили проблеми академічної мобільності в контексті євроінтеграції Олена ЗЕЛЕНІНА Під час підготовки форуму, ініційованого Харківським гуманітарним університетом «Народна українська академія» і підтриманого міжнародним фондом «Відродження», виявилося, що навіть вузівська громадськість не дуже розуміє, що таке академічна мобільність. Для багатьох наших студентів це взагалі terra incognita, яку ще треба вивчити й обжити, зазнавши при цьому перешкод і навіть небезпек.

Віталій Ворожбіт:

«Во французской стороне, на чужой планете...»

— Спробую відповісти на прикладі. Велика заокеанська країна Америка оговталася від «цифрової сплячки» в мобільному зв’язку й роздала той самий чарівний діапазон у 700 МГц. Американські оператори радісно почали робити LTE. При цьому Verizon, оператор, який уже має технологію 3G CDMA, сказав, що тепер інвестуватиме в LTE. Оператор AT&T, який будує мережу UMTS 3G, підтвердив: «Так, ми будуватимемо LTE, ми запускаємося на початку 2011 року, але при цьому й надалі розвиватимемо 3G». От як цікаво. А чому? Історія нескладна й зрозуміла: LTE істотно обмежена кількістю пристроїв на руках споживача. У той час як пристроїв із підтримкою 3G на руках дуже багато. Включивши послуги з технології 3G, усі українські оператори негайно одержать мільйони користувачів. Це відразу ж дозволить підвищити якість сервісу й надати їм істотно більші можливості. Швидше за все, у нас у перспективі виходить трирівнева мережа: найбільше покриття, але найвідсталіша технологія, це EDGE/GPRS, що фактично покриває всю країну. Над нею надбудова, досить великі ділянки покриття 3G, а зверху, напевно, буде ще й покриття LTE якимись «хотспотами». Хоча, звичайно, якщо ще пару років зволікати з видачею ліцензій, то постане запитання: чи потрібне це 3G узагалі? Подивіться навколо — на Росію, Білорусь, Молдову: лише ми перебуваємо в такому дивному стані.

Звичайно, сьогодні освітою, здобутою за кордоном, уже нікого не здивуєш. Усе більше українців їдуть у пошуках гідної освіти в Європу та США. Але така розкіш не всім по кишені. Набагато популярнішою є так звана служба академічних обмінів, коли можна поїхати «на стажування» у закордонний університет на семестр. Але про те, щоб студент просто так міг з’їздити в інший ВНЗ України або далекого й ближнього зарубіжжя, щоб прослухати унікальний лекційний курс або навчитися розуму в професора — нобелівського лауреата, це для нас звучить як казка.

— У науковій літературі використовується кілька визначень академічної мобільності, — говорить доктор соціологічних наук Єлизавета Подольська (Україна). — Деякі фахівці в галузі міжнародної освіти розуміють під цим терміном період навчання студента в країні, громадянином якої він не є. Відповідно до інших джерел, це невід’ємна форма існування інтелектуального потенціалу, що відображає його внутрішню потребу руху в просторі соціальних, економічних, культурних, політичних взаємин і взаємозв’язків. Академічна мобільність у такому трактуванні — це можливість самим формувати свою освітню траєкторію, тобто вибирати предмети, курси, навчальні заклади відповідно до своїх нахилів та інтересів.

Учасники конференції одностайно підтримали висновок директора інституту соціології Щецинського університету (Польща) Оксани Козлової про те, що головним принципом Болонського процесу є не кредитно-модульна система й не новий підхід до оцінювання знань студентів, а саме академічна мобільність, яка забезпечує інтеграційні процеси в освіті. Усе інше слід розглядати як допоміжні інструменти для активізації та розширення можливостей. До речі, професора Оксану Козлову можна назвати живим втіленням тако-

«Серце бедное свело скорбью и печалью...»

го підходу. Той факт, що Оксана Миколаївна — професор кафедри теорії та історії соціології Російського державного гуманітарного університету, не заважає їй викладати й займатися науковою діяльністю в Польщі. Академічна мобільність, за твердженням члена колегії Міністерства освіти і науки України Тараса Фінікова, має стати головним показником якості європейської освіти — вона дозволяє залучати у ВНЗ кращих викладачів з усього світу, стимулює мовний плюралізм, активізує співробітництво й конкуренцію між ВНЗ. Особиста участь студентів у європейських програмах сприяє вирішенню проблем працевлаштування й кар’єрного зростання випускників, поліпшенню соціального стану викладачів і, отже, підвищенню якості освіти. Загалом, довгострокова мета всіх програм у цій сфері полягає в тому, щоб «створити загальноєвропейський простір вищої освіти для підвищення мобільності громадян на ринку праці й посилення кон курентоспроможності європейської вищої освіти».

гуртожитку тощо. Причина проблем у тому, що державні стандарти не передбачають індивідуальних освітніх траєкторій, через що й процедура їхнього здійснення досить складна. Допустимо, студент вибрав дисципліни, які хотів би вивчити, ВНЗ до смаку й термін навчання в ньому. Піти на законній підставі в академічну відпустку він не може (для її одержання навчання в іншому ВНЗ не є підставою). Студент має перевестися зі свого ВНЗ у іншій, прослухати там всі передбачені цим курсом навчальні дисципліни й скласти іспити, а потім знову перевестися у свій ВНЗ, де йому ще треба скласти академічну різницю, яка нагромадилася, і домогтися того, щоб були враховані вивчені в іншому ВНЗ дисципліни. Чи багато знайдеться бажаючих випробувати на собі таку «мобільність»? Проректор Харківського національного університету ім. В.Каразіна Юрій Холін уважає, що треба якимсь чином зменшити різницю в університетських стандартах вищої освіти або, ще краще, зробити ці стандарти значно

Багато країн підписали двосторонні й багатосторонні договори про академічну мобільність. Але скільки ж бюрократичних процедур і перешкод постає на шляху українського студента до іншого ВНЗ— від візових до методики оцінювання знань. Мабуть, найважливішим є питання про статус студента, який прагне навчатися в іншому ВНЗ, і проблеми стипендіального забезпечення, поселення в

більш гнучкими, ніж зараз. Практика також свідчить, що викладачі часто дуже неохоче визнають оцінки, отримані студентами з їхніх дисциплін у інших університетах. Рішення цієї проблеми слід шукати на шляху створення єдиної системи оцінювання знань і компетентності, що закріплюється в галузевих стандартах вищої освіти. Тобто розвиток внутрішньої академічної мобільності студентів вимагає відновлення нормативної бази української вищої освіти. Як радить голова Академії молодих учених Естонії, національний експерт із Болонського процесу Дмитро Теперик, тут необхідне оперативне й повноцінне співробітництво між трьома головними зацікавленими сторонами: академічне середовище (університети та інститути), держава й бізнессектор. Для повноцінного фінансування різних програм з академічної мобільності він рекомендує створити незалежний національний фонд, до координаційної ради якого входили б представники всіх зацікавлених сторін. Це допоможе забезпечити приплив фінансових ресурсів із різних сфер економіки та визначити головні цілі й пріоритети на державному рівні.

«Обязательно вернусь к вам, друзьяподружки»? Але є ще один виклик, характерний для нашого посткризового світу. Зокрема, ці рядки писалися саме в ті хвилини, коли британські поліцейські кордони стримували тисячі студентів, які вийшли в центр Лондона для участі в протесті проти планів уряду підвищити втричі верхню планку оплати за вищу освіту. Фінансові проблеми держав входять у суперечність із романтичним гаслом

Малюнок Ігоря КИЙКА

Болонського процесу про доступність освіти без меж. Сьогодні головним стимулом до інтернаціоналізації академічної діяльності стає одержання прибутку. У Генеральній угоді з торгівлі послугами (GATS) стимулюється розвиток дистанційного навчання, системи франчайзингу освітніх програм і дипломів, вільна міграція провайдерів освітніх послуг. Якщо називати речі своїми іменами, то слід визнати, що у світі точиться стратегічна боротьба за сукупний інтелект. Політика в галузі освіти усе більше й більше стає одним із проявів глобальної конкуренції між країнами, цивілізаціями, інтегрованими спільнотами. Якщо раніше нормальною практикою у відносинах розвинених країн з іншим світом була «допомога» (передбачалося, що переважній більшості іноземних студентів, які навчалися тут, треба реалізовувати отримані знання в себе на батьківщині), то останнім часом експорт освіти все частіше розглядається приймаючою стороною як спосіб, що не потребує майже ніяких витрат на підготовку власних кадрів. У підсумку для України, зокрема, складається надзвичайно тривожна ситуація, коли за академічної мобільності відбувається відтік кращих представників студентської молоді, викладачів, учених у країни Європи, США та Канаду, а тепер ще й в Австралію, Японію, Китай. Вирішувати цю проблему дуже складно, але це не означає, що не слід шукати шляхи до цього. Учасники харківської конференції, у тому числі вчені з Росії, Швеції, Польщі, Німеччини, США, Естонії, дійшли висновку, що в нову редакцію Закону України «Про вищу освіту» необхідно включити розділ, який стосується академічної мобільності.

10

№ 51 (155)

28 грудня 2010 року

Техносфера

Початок століття: кращі із кращих Останнє десятиліття відзначалося справжнім бумом наукових відкриттів і довгоочікуваних винаходів Анна ГРЕЧАНИК Згідно з Вікіпедією, за перші десять років ХХ століття зроблено лише 35 важливих відкриттів, тобто по три з половиною на рік. А от із початку XXI століття щорічно складався список 50 головних відкриттів року — чи то хід часу й науково-технічного прогресу дійсно прискорюється, чи то саме поняття відкриття й досягнення знецінилося. За ці десять років ми пережили кілька загадкових епідемій, довідалися, що корови, у яких є імена, дають більше молока, ніж безіменні, що серед мурах теж є шахраї й корупціонери, а люди можуть помирати від нудьги... Звичайно, були й серйозні відкриття. Спробуємо скласти з них віртуальну виставку й пройтися її залами.

А що ж людина? Вона набагато старіша, ніж ми думали. У 2002 році в Африці археологи знайшли останки досі не відомого науці гомініда. І тільки недавно з’ясувалося, що нова істота і є найдавнішим предком людини. Він жив на нашій планеті 4,4 млн років тому, міцно стояв на землі на своїх двох ногах, а на дерева вдирався за до-

Зала 1: Земля і небо Як завжди, погляди вчених були спрямовані не тільки на навколишню дійсність і людину, а й на далекі світи. Ним і присвячена перша експозиція нашої уявної виставки. Улюбленим об’єктом спостережень звіздарів сучасності стали екзопланети, тобто ті, які існують за межами Сонячної системи й обертаються навколо інших зірок.

10 років тому їх було відомо 26, до 2010-го — 502. Звичайно, передбачається, що деякі з них дуже схожі на Землю, отже... Поки про це думати рано, але роки два тому удалося одержати зображення трьох далеких світів, зроблених орбітальним телескопом «Хаббл»: він «побачив» відразу три масивні планети, які обертаються навколо зірки HR8799 (сузір’я Пегаса) на відстані 130 світлових років від Землі. Та й у Сонячній системі теж не було нудно, тому їй треба присвятити другу експозицію. У 2005 році тут виявлений новий об’єкт — мала планета Еріс із діаметром на 27% більше, ніж у Плутона. Недарма її назвали на честь давньогрецької богині розбрату Еріди: вона мало не посварила астрономів усього світу. Хтось пропонував надати їй статус десятої планети Сонячної системи, хтось був категорично проти. У підсумку на спеціальному засіданні Міжнародного астрономічного союзу Еріду назвали малою планетою, а Плутон із числа головних планет виключили. Нарешті, у 2008 році довели, що на Марсі теоретично можуть квітнути яблуні — принаймні вода там точно є. Два роки тому американський апарат Phoenix брав проби ґрунту Червоної планети, і в зроблених ним ямках учені виявили білу субстанцію, яка поступово зни-

Плутон і карликові планети

кла в лічені дні. Виявилося, що це водяна крига, яка перетворилася на воду й випарувалася. Про те, що під марсіанським ґрунтом є крижані пласти, учені й раніше здогадувалися, але докази одержали зовсім недавно. А якщо є крига, там можуть жити й деякі мікроорганізми. А що ж на Землі? Глобальне потепління. Як би не спростовували цю теорію й скільки б політичних інтриг навколо неї не було, головне відкриття в цій сфері незаперечне: льодовики в Північному Льодовитому океані й Антарктиді тануть, рівень Світового океану підвищується. Чи винні в цьому люди? Так, є трохи, але зміни клімату відбувалися й раніше. Наприклад, за часів динозаврів. Ця тема залишається актуальною. У 2005 році в Скелястих горах (США) палеонтологи знайшли скам’янілі залишки дитинчати тиранозавра — гігантського хижака, який жив 50 млн років тому. Під електронним мікроскопом учені побачили, що в тріщині його стегнової кістки збереглася нескам’яніла м’яка тканина. Удалося роздивитися кровоносні судини й навіть ядра клітин. Отже, тиранозаврів можна буде клонувати. Узагалі, усі 10 років генетики працювали разом з археологами та палеонтологами, адже синтез наук — важлива прикмета часу. До 2010 року палеобіологи знайшли «живі» біомолекули — ДНК і колаген — у частинках давніх рослин, останках людей і тварин.

помогою чотирьох кінцівок. Можливо, він і був тією самою перехідною ланкою від мавпи до людини. До 2010 року цілком розшифрований геном людини, отже, з’явилася можливість лікувати деякі спадкоємні хвороби. До речі, «код» неандертальця теж розшифрували. А от геном бактерії вдалося синтезувати штучно: біологи цілком замінили ДНК бактерії новим синтетичним геномом, який успішно долучився до керування синтезом білків. До чого тут людина? Та до того, що, як з’ясувалося, у людському тілі лише 1 клітина з 10 належить людині, а решта — різноманітним бактеріям, які живуть у нашому організмі. У 2007 році з’явилася й можливість одержувати стовбурні клітини оперативно, тобто швидко й без проблем: незалежно одні від одних японські й американські вчені розробили метод, за допомогою якого клітини шкіри дорослої людини можна перетворити на стовбурні.

Зала 2: винаходи й гаджети Кожен рік останнього десятиліття по-своєму показовий. Деякі новинки вже не є дивиною, міцно закріпившись у житті людини, якісь стали завершенням довгої роботи із втілення цікавої ідеї в життя, інші виявилися цілком новаторськими. Щось поки себе не виправдало й чекає на визнання,

щось забудеться, а щось неодмінно дістане подальшого розвитку. Тож варто пройтися по роках і згадати кращих із кращих. Головним винаходом 2001 року, на який чекав увесь світ, можна назвати автономне штучне серце. Правда, перші пацієнти, які випробували новинку на собі, прожили лічені місяці, хоча до операції лікарі прогнозували їм по парі тижнів життя. І технології мають тенденцію розвиватися. Серед кращих із кращих — гіперзвуковий Boeing X-43 — літак із прямоструминним реактивним двигуном, здатний літати в космос. Серед найцікавіших ідей року, які чекають свого часу, можна назвати концепцію розподіленої мережі мініатюрних сенсорів (вона ж — «розумний пил»), висунуту К.Пістером із Каліфорнії. Головне її завдання — одержання даних про поточний стан зовнішнього середовища. У 2002 році світ побачила одна з перших штучних сітківок ока. З’явилася й проекційна клавіатура з використанням «електронної технології сприйняття» від американської компанії Canesta. Тепер винахід уже став майже звичним. Увійшло в моду слово «нанотехнології», з’явилися перші нанотехнологічні водо- й брудовідштовхувальні покриття. Ще один переломний момент у історії нанотехнологій — аерогель із рекордно низькою густиною, у якому рідка фаза цілковито заміщена газоподібною.

2003 рік. Одним із хітів стала електронна сигарета. Зараз її можна купити у великих супермаркетах, проте великого попиту на неї немає: недешева, громіздка й безглузда штукенція просто не цікава курцям. Серед інших винаходів року — інтерфейс для уявного управління об’єктами без уживляння в мозок електродів, а також екран 3D телевізора.

Летючий автомобіль

Рік 2004-й. Знову радують розробки у сфері нано- і нейротехнологій: вживляються чипи і в мозок, і в атомні годинники. Наноманіпулятор Калпеппера відкрив нову сторінку: тепер усе із префіксом «нано» коштує набагато дешевше. Нейтронний мікроскоп, до речі, теж був винайдений для дослідження нанооб’єктів.

2005 рік. Уже звичні й всенародно улюблені Google maps з’явилися саме цього року, і нехай нікому не здається, що вони були завжди. А ще під час відвідування нашої експозиції можна залишити відгуки на електронному папері, що теж з’явився п’ять років тому, але визнання дістав тільки зараз. Черговий цікавий імітатор життя називається «цифровий синтезатор запахів». Напевно, коли-небудь стане у пригоді, наприклад, після радикальної зміни клімату на Землі. Ще один винахід 2005 року — ноутбук на паливних елементах: електрика в них генерується в результаті хімічної реакції між киснем і метанолом на спеціальній каталітичній мембрані. Популярним такий ноутбук поки не став, можливо, тому, що з ним добігла б кінця ера батарейок, а це великий бізнес.

такий скан може замінити безліч знімків товару. А ще у 2006 році з’явився мотор для молекулярного автомобіля. Учені з Університету Райса сконструювали першу автономну мобільну наносистему — молекулярну машину, яка пересувається за допомогою світлової енергії.

2007 рік. Усе, що має префікс «нано», як і раніше, популярне й успішне. Цього року створено перетворювач механічної вібрації на електричну енергію для нанопристроїв. Але вчені знову сконцентрувалися на людині і її потребах і придумали інтерфейс, який зчитує... напрямок людського погляду. Також виникли комп’ютерні системи розпізнавання облич, здатні робити це краще, ніж люди. Одна з актуальних сфер застосування новинки — біометричний паспорт. Нарешті, у 2007-му з’явилася можливість бездротового заряджання мобільного телефона. До речі, про телефони. Найбільш оціненим винаходом року, безперечно, став iPhone.

2008 рік. Дивно, але Великий адронний колайдер жоден із наукових журналів не поставив на перше місце хітпарадів головних відкриттів року. Чому? По-перше, Крейг Вентер запропонував штучну

Великий адронний колайдер

Золотий рік нанотехнологій — 2006-й. На додачу до синтезатора запахів придуманий електронний ніс: мікро- або нанопристрій, який розрізняє характерні компоненти запаху й робить аналіз його хімічного складу з метою розпізнавання. А от настільний 3D сканер напевно має перспективи, адже це можливість одержати єдиний 3D знімок — дуже зручно, наприклад, для тих, хто продає що-небудь на інтернет-аукціонах, і один

хромосому. По-друге, компанія 23and Me придумала портативний набір для забору слини, завдяки якому можна довідатися майже все про особливості своєї спадковості, починаючи від облисіння й закінчуючи сліпотою. Тоді ж з’явився суперкомп’ютер Roadrunner, який першим подолав бар’єр у трильйон операцій на секунду.

2009 рік. У Каліфорнії створена перша рукотворна квантова машина. До цього всі штучні об’єкти рухалися відповідно до законів класичної механіки. Однак колектив учених з Університету Каліфорнії в СантаБарбарі створив цифровий пристрій, рух якого може бути описаний тільки законами квантової механіки — зводом правил, який використовується для опису поводження дрібних частинок. У світовій науці відбулася прем’єра — учені

№ 51 (155)

28 грудня 2010 року

11

Потенціал Транспорт навчилися передавати думки по Інтернету. Мало того що за допомогою такої «телепатії» удалося надрукувати текст, набране силою думки повідомлення було розіслане через електронну пошту. «Уперед, борсуки» — ця фраза, передана Едамом Вілсоном з лабораторії американського Університету Вісконсина, уже ввійшла у світову історію відкриттів... Нарешті, не можна залишити поза увагою штучні артерії.

2010-й — рік проривів і виконання багатьох давніх бажань людства. З’явився перший летючий автомобіль Terrafugia Transition, для управління яким потрібні права водія й посвідчення пілота; камера, сполучена з Bluetoothгарнітурою, закріпленою на вусі; штучно вирощені легені, які мало чим відрізняються від справжніх; окуляри EyeWriter, що дозволяють допомогти висловлювати свої думки людям, які втратили здатність рухатися; надлегкий автомобіль на сонячних батареях. Наприкінці року з’явилися телефон для глухонімих і фото, що рухається, майже як у казках про Гаррі Поттера (до речі, першою фотомоделлю, на ньому зображеною, стала зірка поттеріани Емма Вотсон). На тлі всього цього розмаїття iPad, названий журналом Time кращим винаходом року, виглядає досить невиразно, але ж він дістав визнання першим серед вищезгаданих шедеврів науково-технічної думки. Тож, хто переміг, той і правий.

Зала очікування Напевно, вона найбільша: тут зібрані найсміливіші мрії та надії людства на XXI століття. Проте минуле десятиліття показало, що неможливе можливо. Тож дружно чекаємо, коли стануть загальнодоступними: альтернативні види палива, штучно вирощені органи, масові польоти в космос, летючі машини. Ідеї вже є. А ще нехай справдяться мрії про: засоби пересування зі швидкістю, яка перевищує світлову, здатність читати чужі думки, вічний двигун, відкриття секрету людського безсмертя, створення еліксиру вічної молодості, машину часу, телепортацію, ліки від усіх хвороб і штучний інтелект. Просто загадаємо бажання в новорічну ніч і відпустимо його в нескінченний Усесвіт. Адже на порозі нового десятиліття сила думки збільшується в десятки разів.

Сила молекул Унікальний сорбент дозволяє одночасно вирішувати комплекс екологічних і економічних завдань: очищати територію, збирати залишки нафтопродуктів і регенерувати їх Ірина КОНДРАТЬЄВА Учені Інституту хімії поверхні ім. О. Чуйка Національної Академії наук України (ІХП, Київ) пропонують застосовувати для боротьби з аварійними, небажаними скупченнями нафтопродуктів або їхніх відходів замість традиційних хімічних засобів нафтопоглинальний сорбент, створений на основі базальтового волокна.

Поглинач нафти Про те, як «кам’яну вату» навчили захоплювати й акумулювати нафту, бензин, гас, солярку, розповідає старший науковий співробітник ІХП Галина Павлик.

— Базальтове волокно має здатність усмоктувати рідини, у той же час воно легке й міцне. Але цього було мало, щоб створити ефективний засіб зі збору вуглеводнів. Перед колективом нашого інституту постало завдання надати базальтовому волокну зовсім нових властивостей — збирати й поглинати залишки нафтопродуктів, у тому числі з рідких середовищ і в першу чергу з води. Для цього треба було зробити з матеріалу, що тоне, такий, що плаває, до того ж позбавити його здатності «пити» воду. Ми провели близько тисячі операцій, перш ніж знайшли потрібний варіант хімічної сполуки й розробили власну технологію застосування гідрофобізатора. У результаті вдалося зробити базальтове волокно гідрофобним, здатним поглинати не вологу, а вуглеводні... Автори розробки переконані, що легкий плавний матеріал ідеально підходить для збору нафтових згустків або бензину, солярки в місцях аварій танкерів, інших морських і річкових суден. Шматки «кам’яної вати», які просочилися вуглеводнями, можна легко зібрати на водній поверхні й потім відправити під прес, щоб отримати корисну складову. Вилучені нафтопродукти придатні до подальшого використання на нафтопереробних заводах, а гідрофобне базальтове волокно можна знову спускати на воду для поглинання чергової порції вуглеводнів. Застосування незвичайного сорбенту дає безліч переваг як виробникам, так і споживачам. Тривалий термін служби й можливість багаторазового застосуван-

Галина Павлик демонструє диво-мастило, не шкідливе для здоров’я людини

ня значно скорочують витрати на його виробництво, а простота в поводженні вирішує багато проблем під час транспортування, очищення та підготовки до нових операцій. Але найголовнішою перевагою нового засобу є ні з чим не порівнянна здатність поглинати вуглеводні. Якщо 1 г порошкоподібного сорбенту усмоктує лише 4—7 г нафтопродуктів, то 1 г гідрофобного базальтового волокна візьме на себе 30—50 г залежно від того, з якою речовиною доведеться «зустрітися» — нафтою, соляркою чи бензином. Одержавши український патент на суперсорбент, учені були переконані, що замовники стоятимуть за ним у черзі. Адже багато підприємств змушені щодня збирати залишки нафтопродуктів у виробничих приміщеннях, гаражах, автомайстернях, АЗС, на ділянках, де випробовуються двигуни і нова техніка. Потім сушити голову, куди все це подіти — зливати в спеціальні відстійники чи закопувати в землю (останній варіант найпоширеніший і в той же час згубний для довкілля). На жаль, відкриття київських учених залишається маловідомим і недооціненим. За останні роки лише декілька підприємств звернули увагу на гідрофобне базальтове волокно й застосували його для збирання залишків паливномастильних матеріалів на своїх територіях. Інститут міг би заявити про винахід голосніше й привернути до нього масову увагу, розпочавши виробництво промислової партії сорбенту нового покоління. Але в ІХП немає грошей навіть для оформлення дозвільних документів на

таке виробництво. Бюджетне фінансування наукових розробок настільки мізерне, що вчені змушені винаходити велосипед, щоб хоч якось просунутися у своїх дослідженнях. Зокрема, Галина Євгенівна Павлик проводить досліди з відпрацьованим автомобільним мастилом, яке їй періодично зливають знайомі водії. Протягом останніх трьох років усі заявки на придбання чистого мастила залишаються невиконаними. Таким чином, ніде взяти й чисті вуглеводні, щоб провести всеосяжні, повноцінні випробування й домогтися більш високих кінцевих результатів.

Влучення в точку Усе починалося ще в 80-х роках із несподіваного візиту в інститут представника Ленінградського комбінату холодильного обладнання. Він приїхав до київських

томатів, насамперед імпортних, для приготування кави, які тоді масово закупили для установлення в ресторанах, кафе, на стадіонах. Академік Олексій Чуйко, який очолював Інститут хімії поверхні, був єдиним профільним керівником, який погодився виконати замовлення ленінградців. Ще на попередній стадії досліджень він запропонував колегам піти від протилежного: виключити з переліку можливих компонентів майбутнього мастила все, що могло завдати шкоди людині. За основу композиції взяли популярний у багатьох галузях промисловості наповнювач — пірогенний діоксид кремнію «Асил» (у німецькій технології – «Аеросил»). Це дуже легкий порошок, розмір частинок якого становить менше 40 мікронів, який має адсорбційні властивості. У СРСР було власне виробництво пірогенного дисперсного діоксиду кремнію, побудоване за німецькою технологією в Калуші Івано-Франківської області. Таким чином, скасовувалася залежність від закордонних поставок аналогічного продукту.

— Треба віддати належне геніальній прозорливості нашого керівника — Олексія Олексійовича Чуйка, який вкотре вибрав правильний напрям досліджень і безпомилково визначив основу майбутнього мастила, — згадує Галина Павлик. — У нас уже був успішний досвід роботи з «Асилом». Ми «прищеплювали» на його поверхню молекули, різні за геометрією, довжиною, хімічним складом, функціональними групами. Синтезуючи порошок, одержали понад 90 зразків нової речовини, яку можна було застосовувати у виробництві гуми, мастил, лаків, фарб. В одних випадках це дозволяло підвищити міцність готових виробів

Суперсорбент на основі базальтового волокна зовні схожий на стьобану ватяну ковдру

учених із проханням створити мастило — екологічно чисте й безпечне для обробки деталей і вузлів харчового обладнання. Як виявилося, поставки такого мастила закордонного виробництва припинилися в СРСР через складні відносини з європейськими державами. А без нього неможлива експлуатація багатьох видів ав-

(наприклад, гумових шин), в інших — поліпшити показники в’язкості, термостійкості. За винахід мастильних сумішей для різних галузей промисловості кілька наших співробітників одержали Державну премію СРСР. Нові види мастила почали поставляти в усьому Союзі й навіть у країни РЕВ. Але мастила для механізмів, засто-

совуваних у харчовій промисловості, серед них тоді не було. Тому багато що довелося починати з нуля. Незабаром у Ленінград надіслали посилку із двома десятками зразків. У відповідь надійшла телеграма: п’ятий зразок дуже нагадує мастило, яке одержували із ФРН, дайте більше. Нове мастило назвали «Сілар». Говорячи професійною мовою, це тиксотропна коагуляційна мастильна наносистема, призначена для широкого застосування в машинобудуванні, авіа- і суднобудуванні, харчовій, хімічній й фармацевтичній промисловості, на підприємствах торгівлі й громадського харчування. Її рекомендується використовувати як антифрикційний ущільнювальний матеріал для деталей та вузлів на контактних поверхнях типу «метал — метал» або «метал — гума». «Сілар» нормально працює в слабокислому і слаболужному середовищах, не піддається впливу мийних засобів, перешкоджає корозії контактуючих металевих поверхонь деталей і вузлів, зберігає герметичність за тиску 5—6 атмосфер і витримує гідроудар силою до 170 атмосфер. За водостійкістю вигідно відрізняється від усіх вітчизняних і закордонних аналогів (цей показник вище у 2—5 разів). Стійкий до впливу високих температур – тривалий час може працювати за +25000С. Завдяки таким властивостям мастило можна застосовувати не тільки в харчовому обладнанні, а й у звичайних сантехнічних системах, водопровідних кранах, змішувачах. Інститут хімії поверхні має право виготовляти дослідні партії мастила «Сілар» і пропонує його за ціною значно нижчою за закордонні аналоги (1 кг — близько $20, за кордоном – близько $50). Найдорожче в цьому виробництві — компонент із ряду силіконів. Але всі вихідні матеріали є в Україні. Зокрема, кремнієорганіка поставляється із Запоріжжя, порошок SiO2 — із Калуша. Однак навіть такі привабливі особливості поки не приводять до збільшення обсягів виробництва. Учені пояснюють низький попит на свій винахід недалекоглядністю власників підприємств і недостатньо жорсткими екологічними, санітарними вимогами (насамперед — до виробництва харчових продуктів). Інакше всі харчові підприємства давно вже працювали б на більш високотехнологічному рівні, не вдаючись до сумнівної економії на видаткових матеріалах або складання нової технічної документації. Фото автора

12

№ 51 (155)

28 грудня 2010 року

Військова таємниця

Комплекс для «вартових неба» Єдиним варіантом нормальної роботи українських ППО вважається модернізація застарілих зенітно-ракетних комплексів, які вже на повну поставляються за кордон Дмитро ТИМЧУК Міноборони офіційно заявило про заморожування проектів зі створення нових зразків техніки та озброєнь — корвета, багатофункціонального ракетного комплексу «Сапсан» і військовотранспортного літака Ан-70. Звістка викликала чималий резонанс. На її тлі якось відійшла на другий план тема модернізації техніки, хоча саме це може врятувати обороноспроможність держави в найближчому майбутньому.

Загрозу з неба ніхто не знімав із порядку денного: Україна насичена промисловими підприємствами й АЕС, будьякий теракт із повітря може мати такі саме наслідки, як після застосування ядерної зброї. Недарма наші війська протиповітряної оборони прикривають разом із важливими військовими й державними об’єктами й усі великі заводи та електростанції. До того ж тільки вони в складі Збройних Сил стоять на постійній бойовій варті. І при цьому стан їх жалюгідний.

Не стріляти! Останніми роками війська протиповітряної оборони втрачають здатність захищати небо над країною. Застарілі комплекси типу С-125 ще кілька років тому були виведені з бойового складу. Але з більш-менш новими (також радянської розробки та випуску) С-200 і С-300 теж не все гаразд. По-перше, ці комплекси мають поважний вік і виробляються в Росії. А по-друге, після трагічного випадку в Криму, коли українські ППО збили над Чорним морем російський Ту-154, вчення з їхнім застосуванням на території України заборонені. Це стало серйозною проблемою: у військах усе менше офіцерів, які реально стріляли із цих комплексів, а молодь освоює їх «за книжкою». У 2003 році українські полігони відкрили для вчень підрозділів ППО, але заборона на стрільбу із С-200 (із найбільшою дальністю стрільби) залишилась. Правда, за домовленістю з Росією окремі обсуги українських ППО щорічно їздять на російські полігони й роблять там навчальні пуски. Але таким способом усі зенітноракетні війська ППО однаково не підготувати. У генштабі добре розуміють цю сумну реальність. На початку 2000-х років команду-

вання ППО повідомляло про те, що в Україні буде створений свій комплекс протиповітряної оборони, але він так і залишився побажанням. Однак Міноборони досі робить гучні заяви з цієї теми, незрозуміло чим обґрунтовані. У січні 2010 року командувач ВР Збройних Сил генерал-полковник Іван Руснак розповів, що планується розгорнути додаткові зенітні ракетні підрозділи. Також очікується вирішення завдань із прикриття важливих державних об’єктів мобільними системами з переходом для цього на стаціонарні комплекси. Справа, звичайно, добра, але чим озброювати ці самі додаткові зенітні ракетні підрозділи? І от у генштабі знайшли вихід з огляду на сьогоднішні пропозиції вітчизняного ОПК. У бойовий склад ППО збираються повернути застарілі й зняті з озброєння С-125 (С-125 «Печора», за класифікацією НАТО — SA-3 Goa, був прийнятий на озброєння в СРСР ще в 1961 році). Звичайно, їх перед цим модернізують за схемою, розробленою на підприємствах української «оборонки». Конкретніше — у ВАТ «Науково-виробниче підприємство «АеротехнікаМЛТ». Ця компанія викликає довіру у військових: у 2005—2007 роках були прийняті на озброєння комплекси засобів автоматизації для ВПС, ППО й Сухопутних військ, а також радіолокаційні станції П-18МА й П-19МА її виробництва. Українська версія оновленого комплексу одержала позначення С-125-2Д. Хоча насправді йдеться не про підвищення ефективності, а про «латання дір» у повітряній обороні нашої держави.

Докладно

«Печора» на Дніпрі Усі комплекси С-125 — а це близько 30 дивізіонів — виведені з бойового складу українських ППО до 2004 року, частину з них відразу ж було продано за кордон. Відповідно до нинішніх планів Міноборони до 2015 року можна повернути у війська не менше 9 оновлених комплексів, а загалом в Україні їх залишилося на 20 дивізіонів. Колишньої протиповітряної моці однаково не наростити, якщо не закуповувати

нові системи ППО за кордоном або не робити свої. Але завдяки модернізації можна хоч на якийсь час зняти гостроту проблеми за мінімальних витрат. Адже зрозуміло, що відновлення коштуватиме набагато дешевше від закупівлі нової техніки. Удосконалення, можна сказати, старого радянського комплексу С-125 ми почали близько трьох років тому. Причина вибору саме ЗРК «Печора» проста — за радянських часів комплекс був поставлений 36 іноземним замовникам. При цьому понад 30 із них досі експлуатують придатні для відновлення комплекси. Займаючись модернізацією в ініціативному порядку, вітчизняні оборонники розробили цифрову кабіну управління УНК-2Д, замінили приймально-передавальний пристрій сучасним, оновили пускову установку. Також замінили розроблені за радянських часів РЛС і систе-

Словом, підвищилася надійність, мобільність, живучість комплексу, а його ресурс збільшився на 15 років. У вересні з нього провели експериментальні стрільби. За оцінкою розробників, вони завершилися успішно.

Якщо розібратися

Усе на експорт Утім, модернізовані С-125 українські зенітно-ракетні війська, як говорять виробники, почнуть одержувати не раніше 2012 року. За умови, що Міноборони знайде кошти на їхню закупівлю (ціна одного — від 200 до 500 тис. євро залежно від комплектації). Цікаво, що оновлені С-125 Київ уже на повну пропонує закордонним покупцям. Наприкінці жовтня міністр оборони Михайло Єжель повідомив, що Україна може продати Азербайджану ці зенітно-ракетні комплекси.

Повернення «пакистанського контракту» Олена ЗЕЛЕНІНА На базі харківських технологій бронетанкобудування Пакистан не проти створити спільне підприємство. Недавній візит посла Пакистану в Україні Ахмеда Наваза Салем Мела в Харків був ознайомлювальним. У планах — відвідування ДП «Завод ім. Малишева» і декількох інших підприємств для обговорення перспектив створення СП. Наприкінці 90-х завод ім. Малишева поставив Пакистану 320 танків Т-80 УД на суму $640 млн.

Зараз місцева влада розглядає можливість організації в Харківському регіоні кластера «Бронетехніка», до якого також увійдуть НТУ «Харківський політехнічний інститут», КБ із машинобудування ім. Морозова й КБ із двигунобудування. За словами пакистанського дипломата, співробітництво можливе також і у сфері авіабудування. «Ми вважаємо Україну своїм партнером і другом, тому хочемо розвивати наші відносини та взаємовигідне співробітництво у всіх сферах», — відзначив посол.

«Україну» поки не продадуть Росія ще не ухвалила остаточного рішення про придбання крейсера «Україна», повідомив журналістів міністр оборони нашої країни Михайло Єжель. Він відзначив, що росіяни мають намір купити корабель, однак перед тим представники РФ хочуть його оглянути. Російську сторону цікавить технічний стан підводної частини. Тим часом, на думку головного редактора російського журналу «Національна оборона» Ігоря Коротченка, бажаною вартістю крейсера для Москви була б «ціна металобрухту». Натомість Києву можуть надати економічні бонуси. Ракетний крейсер «Україна» (нинішню назву діс-

тав у 1998 році) закладений на державному підприємстві «Суднобудівний завод імені 61-го комунара» у Миколаєві у вересні 1984 року на замовлення Військово-Морського флоту СРСР і спущений на воду в серпні 1990 року. Його добудування призупинили у зв’язку з відсутністю фінансування. У 2000—2001 роках крейсер планувалося увести до складу ВМС України, однак пізніше використання корабля такого класу в українському флоті було визнано недоцільним. На утримання крейсера щорічно витрачається приблизно 5 млн грн. На різних етапах серед потенційних покупців крейсера розглядалися Росія, Китай та Індія.

Рейсом із Харкова в Єгипет ЗРК С-125

ми управління, що дозволило підвищити ефективність і вдвічі скоротити обслугу — із шести до 3—4 чоловік. Аналогове обладнання 1950-х років поступилося місцем цифровим системам, управління якими здійснюється з використанням дисплеїв з кабіни, оснащеної системою клімат-контролю. Усі внутрішні компоненти розміщеного на буксованому шасі антенного поста УНВ-2, за винятком магнетрона, були замінені сучасним, компактним і ефективним обладнанням. Чутливість РЛС зросла до 120 дБ. Нова елементна база дозволила підвищити стійкість до перешкод і збільшити дальність виявлення цілі на 20%. Проведено модернізацію пускової установки. Можливості «Печори» з виявлення та супроводу цілі, оперативність і надійність її захоплення значно покращилися.

21 жовтня відбулося засідання українсько-азербайджанської комісії з питань військовотехнічного співробітництва, на якому обговорювалося це питання. «Ми продемонстрували можливості комплексу після його модернізації. Азербайджанська сторона зацікавилася ним», — сказав Єжель. А перед цим спеціалізовані ЗМІ повідомили, що Україна виконує два контракти на вдосконалення С-125. Один із них укладений у 2008 році з неназваним африканським замовником (можливо, з Угандою, що має намір модернізувати чотири комплекси С-125). Другий контракт підписаний два місяці тому (імовірний замовник — Ангола). Що ж, повторюється давня історія збройової України на тлі її злиденної армії: наш ВПК озброює інші країни, тоді як власна обороноспроможність під великим сумнівом...

Харківське державне авіаційне виробниче підприємство (ХДАВП) передало ВПС Арабської Республіки Єгипет третій літак Ан-74Т200А. Таким чином, ХДАВП завершило контракт на поставку літаків, укладений у листопаді 2003 року. Перша машина відправлена в Єгипет у 2004 році. Потім графік поставок з цього й іншого контрактів було зірвано, але в 2008—2010 роках. удалося відновити нормальну роботу підприємства й знову виконувати зобов’язання. У грудні минулого року передали другий літак, і зараз Харківський авіазавод цілком завершив виконання угоди. На заводі триває виробництво літаків із дотриманням контрактів з їхньої поставки іноземним замовникам. Харківське державне авіаційне виробниче підприємство спеціалізується на випуску літаків родини «Антонов», у тому числі моде-

лей Ан-74, Ан-140, Ан-148. Легкийвійськово-тран спортний літак Ан-74Т-200А, що належить до родини багатоцільових літаків Ан72/74, створений у АНТК ім. О.Антонова. Основні конкуренти цієї машини — турбогвинтові C-27J Spartan спільного виробництва США та Італії й CASA 295, що випускаються в Іспанії. Завдяки турбореактивним двигунам і установленню їх над крилом (ефект Коанда, використовуваний на реактивних літаках тільки на машинах родини Ан72/74), а також високій тягоозброєності літак має унікальні льотно-технічні дані. Підготував Олег ВАСИЛЕНКО

№ 51 (155)

28 грудня 2010 року

13

Техноспорт Транспорт

Скелями — бігцем! Сергій ДУМКЕВИЧ Мабуть, ми землею ходимо повільніше, ніж вони «бігають» стрімкими стінами: за 6 секунд — 15 метрів! Лише кілька митей стрімкого зльоту перехопленнямизачепами — і швидкісний скелелаз на висотному фініші. Такий екстрим — чудове заняття для людей малорухомих професій, наприклад програмістів.

Місце, де пітніють тілом і думкою

В’ячеслав МІНІН демонструє один із зачепів, створених у майстерні

Відкритий цього року в Сімферополі скеледром дістав неспадівоно високу оцінку професіоналів. Відомий скелелаз, кількаразовий чемпіон України, Європи й світу Андрій Веденмеєр побував у багатьох країнах і бачив зали багатші за кримську. «Але в Україні — краща», — визнав чемпіон.

Скеледром — це велика зала, рельєфні стіни якої імітують невеликі скелі або гірські валуни. Маршрути створюють за допомогою відлитих із розчину піску, гіпсу та епоксидної смоли зачепів різної форми — як зручних для захоплення, так і таких, що вимагають натренованої ро-

ками чіпкості пальців. Часом здається, що утриматися на такій дрібній гулі-виступі зовсім нереально. Утім, зачепом може стати що завгодно — аби була фантазія. Наприклад, у лісі скелелази використовують навіть тверді нарости на деревах. У Сімферополі вже виготовлено близько двох тисяч різних зачепів, що дозволяють досвідченим спортсменам імітувати маршрути, які їм доводилося долати на справжніх скелях. Для безпеки на підлогу покладено величезний мат — крешпед — завтовшки близько 30 см, щоб прикра «змушена посадка» з будь-якої стіни була максимально м’якою.

— А почалося все із простого бажання побудувати невелику тренажерну стінку для наших дітей і онуків, — говорить автор ідеї, директор кримського велоклубу «Ексвело», президент Федерації велоспорту Криму, чемпіон Радянського Союзу з велоспорту В’ячеслав Мінін.

Довідка «УТГ» Боулдеринг (англ. boulder — валун, bouldering — лазіння валунами) — вид скелелазіння, який включає серію коротких, надзвичайно складних трас. На кожному такому маршруті довжиною лише 3—6 м спортсмен долає 5—8 перехоплень-зачепів. Цей екстремальний вид спорту винайшли в містечку Боулдер (штат Колорадо), де в передмісті безліч кам’яних брил. Переваги «малої сцени» дозволяють публіці краще бачити емоції спортсменів, заряджатися їхньою енергією. Джампінг — ще більш ризикований і молодий вид скелелазіння, поки офіційно не визнаний, який передбачає стрибки спортсмена з одного зачепа на іншій. Найпопулярніша схема: спочатку учасники роблять простий стрибок, потім — усе складніше й складніше. Перемагає той, хто стрибає далі від усіх.

— Але коли виявилося, що це необхідно дуже багатьом, ми почали розширюватися й втілювати в життя один задум за одним. Так у підвалі скеледрому з’явилася вся необхідна для спортсменів інфраструктура. Це добре хобі для людей, які ведуть малорухомий спосіб життя. Причому пітнієш тут не тільки тілом, а й думкою, адже треба врахувати всі деталі проходження маршруту перед стартом, а під час руху — продумати свої дії й зважити можливості, просто як у шахах. Тепер у скелелазному центрі Сімферополя проводяться чемпіонати міського, республіканського й усеукраїнського масштабів. А влітку цілком реальна й міжнародна діяльність, адже в Крим приїжджають спортсмени з усього світу

спортсмена. Цей матеріал непогано імітує реальне проходження зледенілою скелею. Є в скелелазів-ентузіастів і в буквальному значенні слова висока мрія, здійснити яку можна тільки за допомогою республіканської влади й підтримки громадськості. Просто в центрі Сімферополя, у подвір’ї клубу, вони хочуть побудувати величезну скельну стінку висотою 37 метрів або навіть вище. Така вже є в голландському місті Гро-

Мрія висотою 37 метрів У планах команди кримського клубу «Екс-вело» — створення центру для різних видів скелелазіння — боулдерингу й лазіння на швидкість. А ще у своєму майбутньому центрі кримчани сподіваються встановити стенд для лазіння кригою. Правда, замість справжньої там буде використана штучна, що являє собою спеціальну чарункувату сітку, яка міцно «уловлює» кригоруб і «кішки»

Скелелазний стенд у Гронінгені

нінген. Це один із найвищих у світі скелелазних стендів, але особливість цього тренажеравелетня — у його неповторній оригінальній конструкції.

Мрії здійснюються не тільки під Новий рік В’ячеслав ШНАЙДЕР Початок на стор. 1

Він майстер спорту міжнародного класу, семиразовий чемпіон України, призер чемпіонатів Європи, учасник Олімпійських ігор. Нині — професор, доктор наук, працює в Житомирському державному університеті ім. Івана Франка. Один із його рекордів досі ніхто не побив: Ахметову вдалося в процесі спортивних тренувань збільшити свій зріст на 23 сантиметри.

— Рустаме Фагімовичу, чого це раптом ви вирішили стрімко підрости?

— Коли мені було 12 років, я прийшов у секцію видатного тренера бердичівця Віктора Лонського. Мріяв стати стрибуном у висоту. Спочатку все було дуже добре: через рік я вже брав 1 м 75 см — рівень другого дорослого розряду. Але так тривало недовго — за два наступні роки я не зміг додати до своїх результатів ані сантиметра. Звернувся до свого тренера й почув просте пояснення: «У тебе недостатній для стрибуна зріст. Щоб вище стрибати, тобі треба підрости». Дійсно, зріст у мене був 1 м 64 см, і я вже не ріс два роки. Отоді Лонський сказав мені:

«Знаєш що, пиши розписку, що зобов’язуєшся вирости за рік на вісім сантиметрів. І ти виростеш. Як же ти можеш не вирости, якщо дав слово?!». Авторитет Лонського був для мене незаперечним, і я повірив, що мені це вдасться.

— Як же вам удалося зробити те, що здається неможливим?

— Будь-якою проблемою хтось займався до тебе, і в усьому світі зібрано величезний досвід. Часто його забуто або приховано. Я почав збирати всю можливу інформацію про проблему росту. Читав книги й статті, розмовляв із обізнаними людьми — масажистами й навіть знахарями, збирав народні поради. На батьківщині батьків, під Казанню, почув дивні народні повір’я про те, як можна вирости. Ось один із таких незвичайних способів: треба лягти на спину й сильно витягнутися, а хтось із тих, кого ти любиш і кому довіряєш, має гладити тебе кінчиками пальців там, де сонячне сплетіння, за годинниковою стрілкою й при цьому промовляти «усь, усь, усь ...». Татарською це означає «рости, рости, рости». Вправ для росту — безліч, і екзотичних, і звичайних. Зони в мозку, відповідальні за зріст, добре подразнюють

стрибки, і я стрибав по двісті разів на день. По дорозі в школу намагався дістати все листя на деревах. Якщо не встигав зробити свою норму вдень — виходив стрибати вночі. Висів на шведській стінці, грав у баскетбол, плавав у басейні. Їв різноманітні фрукти й овочі, пив риб’ячий жир, морквяний сік, уживав усе, у чому багато вітаміну А. Але головне, вірив у те, що мені все вдасться, подумки уявляв, що росту. І через рік я виріс на вісім сантиметрів. Лонський сказав: «Молодець! Тепер пиши нову розписку — ще на вісім сантиметрів!» І через рік я виріс рівно на стільки, на скільки вимагав тренер. Тепер настав час писати третю розписку. Цього разу Лонський вимагав вирости на п’ять сантиметрів: із ними я виходив на ідеаль-

ний за уявленнями того часу зріст для стрибуна — 1 м 85 см. Через рік я на стільки й виріс. Тоді Лонський запропонував: «Хочеш, я сам тепер напишу тобі розписку, що ти стрибатимеш високо?» Рости мені вже не треба було, але на два сантиметри я все-таки ще підріс.

— Разом...

— Разом я виріс на двадцять три сантиметри.

— І що — таке під силу кожному, треба тільки захотіти?

— Пізніше я не один рік вів експериментальну школу росту, і досить успішно. Кожна людина може вирости, для цього треба насамперед розправити хребет. Американський цирковий артист Вілард довго демонстрував такий номер: виходив на манеж і на очах у публіки виростав на

Довідка «УТГ» Ім’я Віктора Лонського відоме всім шанувальникам легкої атлетики. Заслужений тренер СРСР і України, він на заздрість усім столицям за власною методикою виховував у провінційному тихому Бердичеві майстрів спорту, олімпійських і світових чемпіонів зі стрибків у висоту. Школа Лонського стала першою вузькоспеціалізованою школою спортивної майстерності в Радянському Союзі. Говорять, Віталій Олексійович особливим чином знаходив майбутніх спортсменів екстра-класу. Прогулюючись центральним міським бульваром, він спостерігав, як хлопчаки стрибають через паркан літнього кінотеатру.

двадцять сантиметрів! Досягав він цього за допомогою віртуозного максимального розправлення хребта. У будь-якому віці, за будьякого зросту треба ходити з піднятою головою й розправленими плечима — це і для здоров’я корисно, і зріст збільшує. Є тут і психологічний момент: струнка людина завжди здається значно вищою, виглядає набагато краще й узагалі щасливіше.

— У вас дуже цікаві думки про схильність різних народів до різних видів спорту...

— Нічого дивного, що у шведів — першокласні лижники, ковзанярі. У Латинській Америці весь час з’являються віртуозні футболісти. Сухорляві африканські негри, великі майстри перегонів на довгі дистанції, зовсім не схожі на своїх атлетичних американських побратимів. Афроамериканці й африканці взагалі зовсім різні. Це тому, що афроамериканські негри — нащадки негрів-рабів, яких у жахливих умовах везли в Америку. Вижили найдужчі, саме вони і є тепер гордістю американської легкої атлетики. Здавна символ України, Білорусі, Росії — ведмідь, тварина, яка символізує фізичну силу. І подивіться: у слов’ян

Каюта Джека Горобця Утім, уже сьогодні кримський скеледром відрізняється унікальним для світового скелелазіння об’єктом. Для юних «спортсменів» у віці від одного року (!) у залі побудували мальовничу каюту пірата Джека Горобця, на стінах якої закріплені зачепи у формі літер алфавіту. Крім «азбучних істин» маленькі флібустьєри вчаться перемагати свій страх.

— Від нашої надмірної батьківської опіки в деяких дітей з’являються комплекси, вони зашорені й усього бояться, бо їм просто нема де себе випробувати, — говорить В’ячеслав Мінін.

— Тут же маленька людина підходить до стенду й цілком безпечно робить свій перший крок. Їй страшно, але вона падає на м’який мат, розуміє, що нічого жахливого не сталося, і робить другий, більш упевнений крок. А буквально через три дні вона лазає у нас стелею. Жоден вид єдиноборств не здатний так позбавити страху. Ну а крім того, боулдеринг чудово розвиває вестибулярний апарат і вчить правильно групуватися під час падіння, що завжди в житті стане в пригоді. завжди було багато сильних людей. Безліч фантастичних штангістів, борців, метальників, чудових боксерів. У цих видах спорту в нас море перемог, медалей, неймовірних рекордів. І як блідо ми виглядаємо у футболі, незважаючи на величезні грошові вкладення й популярність цього виду спорту. Як мало в нас майстрів екстра-класу. Футбол — це швидкість, а швидких людей, таких як Валерій Борзов, у нас мало. От воротарі в нас завжди були чудові, часто кращі у світі, а воротар — це, насамперед, добрий атлет.

— Що ж нам тепер — тільки й залишається стояти на воротах? Однаково ми всі сподіваємося виграти чемпіонат світу з футболу.

— Можна колись і чемпіонат світу виграти, але я говорю про загальну закономірність. У нас ніколи не буде стільки футбольних талантів, як у тих же бразильців. І в наших клубах, як бачите, усе більше негрів. Іноді мені здається, це закінчиться тим, що в українських командах гратимуть самі лише негри з воротарем-українцем. Переконаний, що нам треба робити основну ставку на види спорту, пов’язані з нашими національними особливостями. Саме силові види приносили й приноситимуть нам медалі.

14

№ 51 (155)

28 грудня 2010 року

Terra incognita

Таємниці Дикого поля Нинішній польовий сезон приніс нові відкриття луганським археологам Анна ГРЕЧАНИК Кілька років тому Луганську область охопив справжній археологічний бум. У буквальному значенні слова з-під землі зусиллями вчених і просто аматорів виросли дивні знахідки, які вразили всіх і змінили наші уявлення про життя й діяльність давніх жителів краю.

Однією з головних сенсацій стала антропоморфна стела заввишки майже з людину, знайдена в одному з курганів під Лисичанськом експедицією археологічного центру «Спадщина» Східноукраїнського національного університету ім. Володимира Даля під керівництвом професора Сергія Санжарова. Насправді сенсації трапляються не так уже й часто, а працюють археологічні експедиції весь час, продовжуючи діяльність і після закінчення польового сезону: реставруються знахідки, складаються наукові звіти для Інституту археології НАНУ, переосмислюється побачене й знайдене.

Сезон-2010 був для центру «Спадщина» не менш цікавим, ніж попередні. Поперше, він закінчився пізніше, ніж завжди, — на початку жовтня. По-друге, роботи велися не тільки в Кременському районі, де експедиція ВНУ ім. Даля працювала останні роки, а й на території Луганська, де серйозні розкопки не велися з 1970-х років. І, нарешті, він готував археологам нові відкриття. Курган часів катакомбної культури під Лисичанськом міг би й не дочекатися свого часу: за словами керівника розкопок, директора Археологічного музею ВНУ ім. Даля Євгена Черних, район такий багатий на давні пам’ятки, що роботи вистачить ще надовго. Але курган дуже зруйнований, тому його й вирішили досліджувати в першу чергу. Як з’ясувалося, це не зовсім звичайне поховання. Хоча б своїми розмірами — глибина похоронної камери близько трьох

метрів, там може працювати ціла група. Цікаво, що камера має шестикутну форму, хоча зазвичай вони овальні. Ще одна дивина в тому, що кілька тисяч років курган охороняли відразу два обереги — антропоморфні стели висотою близько 40 см. Але найнезвичайніше навіть не в цьому. Цілком нормально, що в курганах присутні одразу кілька поховань, що датуються різними століттями, але цей, напевне, став останнім пристановищем для видатних людей своїх епох. Одне з поховань уразило навіть бувалих учених: лицьова частина черепа похованого відновлена за допомогою глини — так звана маска.

— Це характерно для ранньої катакомбної культури Євразії, — говорить Євген Черних, — але на території України така знахідка — перша. Унікальним можна назвати й другий курган, досліджений цього року луганськими ар-

Професія — фантаст Кращі традиції улюбленого мільйонами читачів жанру відроджуються в книгах українських авторів Сергій ДУМКЕВИЧ Якщо ви думаєте, що писати наукову фантастику — найпростіша річ, мовляв, усе можна взяти та й вигадати, то ви помиляєтеся. Науковий фантаст — вічний учень. Під час роботи над романом він риється в спеціальній технічній літературі, в енциклопедіях і довідниках, а також уважно стежить за новинами науки. Про свою незвичайну «зоряну» професію й про те, чому людина, яка пише про космос, не мріє туди полетіти, розповідає молодий сімферопольський письменник Максим Хорсун (на знімку).

— Максиме, чому саме наукова фантастика?

— Коли в мене з’явився шанс «наслідити» у напрямку, до якого небайдужий із дитинства, я не вагаючись узявся до роботи. До того ж зараз не багато авторів ризикують працювати в жанрі наукової фантастики, описувати потенційно можливі технології та наслідки їхнього застосування або ж намагатися пояснити численні астрономічні аномалії. Зараз у моді вампіри, ельфи, чаклуни, у найгіршому разі — космічні десантники й лихі авантюристи. Ці книги зовсім не погані, і в мене на полицях таких знайдеться чимало... Проте на ринку утворилася ніша, у яку я міг би вписатися.

— Що ж — вписався. Як воно — бути письменником?

— У кожній професії є плюси й підводне каміння. Так,

письменникові не треба прокидатися рано-вранці й поспішати на роботу, немає рутини, зрештою, немає начальства — повірте, це має величезне значення. А гонорар за одну книгу дорівнює річній зарплаті лікаря, учителя або працівника державного телеканалу. Інша річ — він якось швидко зникає. Але це одвічна проблема художників, письменників, композиторів — коли густо, а коли й пусто. Інтриг, заздрості, пліток у письменницькому й навколописьменницькому середовищі більш ніж досить, тут нічого не вдієш. Зате тут ти можеш зустріти й плідно поспілкуватися зі справжніми інтелектуалами, із чистими й відкритими людьми, які навчать, ненав’язливо підкажуть.

— Першість відкриттів і винаходів належить письменникам-фантастам чи все-таки вченим?

— Це велика помилка, що фантасти можуть щось прогнозувати. Скоріше — вгадати, тикнувши пальцем у небо. Так, узагальнюючи й аналізуючи, сидячи на кухні, ми всі, а не тільки фантасти, робимо висновки про те, що на нас чекає. У руках учених — майбутнє людства. Але вони сухі й негнучкі. У 60-ті роки, наприклад, могли позбавити вченого ступеня того, хто вголос заговорив про існування «чорних дір». Одні табу зникають, інші з’являються. Сьогодні, до речі, не обговорюють інші теорії зародження Всесвіту, крім Великого вибуху. А вона, якщо добре поміркувати, тріщить по швах. Фантасти ж у своїх думках вільні. Реально все, що не суперечить логіці створеного світу й відповідає художньому завданню.

— А ти що-небудь винайшов у своїх книгах?

хеологами безпосередньо на території обласного центру. Це перша комплексна археологічна пам’ятка, яка могла б представити масштабний часовий зріз інформації про доісторичний період буття давніх жителів краю. Звичайно ж, життя тут вирувало задовго до заснування міста в 1795 році, і археологи намагалися простежити його дописемну історію, роблячи розкопки окремих курганів, але цілісної картини освоєння нинішньої території міста вони не дали. Новий курган став об’єктом охоронних досліджень тому, що його площа потрапила в район житлової забудови. Тут виявлено 15 поховань, датованих різними етапами бронзового віку ( ІІІ—II тис. до н.е.), найдавніші датуються 4 тис. до н.е. (епоха енеоліту — міднокам’яного віку). «Наймолодші» — поховання сарматської жінки, що жила в епоху раннього залізного віку, і могила хазарського воїна VIII—IX століть до н.е. Луганський курган теж підніс ученим сюрприз: один із черепів мав витягнуту форму. Такі трапляються на території Давнього Китаю, Півден— Дія роману «Народження Юпітера» відбувається на околицях далеких планет Сонячної системи, і мені потрібно було, щоб переміщення персонажів від одного небесного тіла до іншого тривали не роки, адже відстані — астрономічні. Довелося придумати транспортну мережу. Існування гравітаційних хвиль сьогодні доведене. Якщо є хвиля, то можна зробити її когерентною — пов’язаною з об’єктами. На цьому принципі ґрунтується робота лазера. У моїй книзі для гравітаційних хвиль створюють аналог лазерів, і

уздовж їхніх невидимих променів переміщаються кораблі, які використовують неймовірну енергію «концентрованої» гравітації для розгону й гальмування в міжпланетному просторі.

— Для письменникафантаста цілком природне бажання полетіти в космос. Не думав про це?

Шестикутний курган під Лисичанськом

ної та Центральної Америки, а віднедавна й на Північному Кавказі. В Україні ж це перша така знахідка. Суперечок і домислів навколо них дуже багато. Хтось уважає, що це була така дивна мода, але тоді чому вона поширилася на віддалених одна від одної територіях? Хтось бачить у цьому... наслідування інопланетян. Відомо одне: до VII століття до н.е. «мода» минула.

— Ми вже показували цю знахідку медикам, — розповідає Євген Черних, — їхній висновок однозначний: черепи деформували штучно, певне, після народження голову дитини зчавлювали за допомогою спеціальної тугої пов’язки. Імовірно, так позначалося шляхетне походження людини...

Уже зараз можна дійти висновку, що курган функціонував близько 5 тис. років, отже, є можливість простежити, як змінювалася матеріальна (і не тільки) культура давніх жителів території сучасного Луганська. Якщо в найбільш архаїчних похованнях знаходять кремінні ножі й шкребки, то в могилі хазара — залізні стріли й вудила для коня. Звичайно ж, сенсаційні знахідки — рідкісні подарунки історії для тих, хто всіма силами прагне осягти її, але цього літа археологи ВНУ ім. Даля вкотре переконали нас у тому, що Дике поле було не таким уже й диким: багато тисяч років тому тут було не менш цікаве життя й культура, ніж в усьому давньому світі.

— Читав книги з історії космонавтики. Узяти хоча б невагомість: це не літання, це катування! Вестибулярний апарат у шоці, мозок уважає, що тіло падає, людину весь час нудить, вона відчуває симптоми грипу — голова болить, ніс закладений, смаку й нюху нема... Дзуськи, нехай літають космонавти, яких роками готують і загартовують. Я ж почекаю, коли винайдуть штучну гравітацію й заразом — телепортацію, щоб не потерпати від перевантажень під час зльоту й посадки.

з’явилося в альманасі «Знання — сила. Фантастика». Займатися виключно письменством і сісти за роман його вмовили колегифантасти. З їхньою моральною підтримкою й схваленням сім’ї Максим узявся за «Ушельця», якого й написав за 3,5 місяці. Дебютний роман молодого автора опублікувало найбільше видавництво Європи «Ексмо» (м. Москва). На фестивалі фантастики «Зоряний міст» у Харкові в номінації «Краща дебютна книга» «Ушелець» посів третє місце серед 148 дебютантів, за нього Максим здобув нагороду «Бронзовий Кадуцей» (жезл Меркурія, символ Харкова). А серед кращих романів 2010 року його «Народження Юпітера» стало сьомим. І хоча молодий фантаст не посів призового місця, але потіснив бородатих титанів «фантастичної» думки й більше сотні інших претендентів. Його книги мають попит в СНД, з’являються й за кордоном — у Іспанії й Ізраїлі. А в жовтні у видавництві «Ексмо» вийшов новий, третій ліком, роман Максима Хорсуна — «Солдати далекої Імперії». Разом зі своїм літературним хрещеним батьком Глібом Гусаковим (псевдонім — Ярослав Вєров) Максим відроджує російськомовну наукову фантастику. У їхніх книгах немає лекцій і нудотних монологів. Навпаки, крім технічних деталей, присутні всі сучасні «принадини» — пригоди, детектив, секс.

Формула успіху Від уже набридлих космічних бойовиків романи Максима Хорсуна відрізняє увага до технічних деталей — характеристик кораблів, скафандрів, зброї. Таку фанатичну любов до техніки, хоч і фантастичної, рідко зустрінеш у сучасній літературі цього напрямку. Чого домігся Максим і як прийшов до свого успіху — у цій поки короткій творчій біографії. Йому 30 років, він корінний сімферополець, його предки жили в кримській столиці ще з катерининських часів. Кар’єру фантаста почав із публікацій коротких оповідань в Інтернеті, брав участь у літературних конкурсах. Потім його оповідання опублікував відомий фантаст Борис Стругацький у своєму альманасі «Полудень — 21 століття», ім’я Хорсуна

№ 51 (155)

28 грудня 2010 року

15

Закон збереження думки

Громадяни світу Харківські співрозмовники Нільса Бора: історія однієї фотографії Євген СЕРГІЄНКО Серед знаменних дат 2010-го — 125-річчя від дня народження великого датського вченого Нільса Бора, одного зі створювачів сучасної фізики, основоположника світової наукової школи, нобелівського лауреата 1922 року. Сьогодні мало хто знає, що в його багатій академічній біографії є і український слід.

Міжнародна конференція з теоретичної фізики невипадково відбулася в травні 1934 року в Харкові. Тодішня столиця України була на той час одним із провідних центрів світової фізики. Саме тут у жовтні 1932-го молодіжна «високовольтна» бригада у складі А.І. Лейпунського, К.Д. Синельникова, О.К. Вальтера й Г.Д. Латишева вперше в СРСР повторила кембриджський експеримент Ернеста Резерфорда — розщеплення ядра атома літію. Здійснити цю ідею англійці спочатку не могли, бо вважалося, що для цього потрібна дуже велика енергія прискорення елементарних частинок. Але колишній співробітник Українського фізико-технічного інституту (УФТІ) Г.А. Гамов зумів переконати Резерфорда, що експеримент можливий і на малих енергіях відповідно до теорії тунельних ефектів, недавно розробленої Георгієм Антоновичем. А своїх колег

з УФТІ в Харкові Гамову переконувати вже не довелося — він став «неповерненцем». На 1934 рік в УФТІ працювало чимало першокласних фізиків, серед яких вирізнявся оригінальними ідеями й високими досягненнями Лев Ландау, який очолив теорвідділ. Ландау і його перші учні всерйоз уважали тоді, що після кембриджського періоду розвитку фізики настає харківський. Не дивно, що приїхати в УФТІ прагнули багато закордонних учених.

20 травня 1934 року газета «Харківський робітник» повідомила: «Сьогодні відкриття міжнародної конференції з теоретичної фізики», помістивши поруч із заміткою фотографію Нільса Бора з делегатами форуму — Ландау, Розенфельдом і Бронштейном. Приїзд іменитого вченого в Харків не був випадковим: під час свого закордонного стажування Ландау близько року провів у Копенгагені в Бора й тільки його вважав своїм учителем. У конференції взяли участь і провідні радянські фізики-теоретики Я.І. Френкель і В.О. Фок із Ленінграда, І.Є. Тамм із Москви.

— Цей представницький форум проходив у винятково діловій, робочій атмосфері, — розповідає відомий український історик фізики, док-

Делегат міжнародної конференції з фізики, відомий вчений, професор Нільс Бор, розмовляє із співробітниками Українського фізико-технічного інституту. На фото (зліва направо): Ландау, проф. Бор, Розенфельд, Бронштейн

тор фізико-математичних наук Юрій Ранюк. — У центрі уваги був перший істотний квантово-релятивістський ефект народження частинок і теоретичні наслідки з недавно й несподівано відкритих нових частинок — нейтрона й позитрона. Лише за два роки до цього електрон і протон уважалися єдиними цеглинками матерії. Саме на харківській конференції Тамм розповідає про свою гіпотезу ядерних — парних — сил, ідею, що відкрила шлях до мезонної теорії ядерних сил.

— Про великі відкриття Нільса Бора і його школи написано й сказано багато, не менш відомі й видатні результати Льва Давидовича Ландау, хоча в його біографії чимало драматичних сторінок. У 1937 році, після початку розгрому УФТІ, він поїхав у Москву, але там був заарештований. Ландау уцілів дивом, лист Нільса Бора Сталіну залишився без відповіді. Потрібен був моральний подвиг Петра Леонідовича Капіци, який знову звернувся до Сталіна. Ландау звільнили. А Матвій Петрович Бронштейн загинув у ГУЛАГу. Але, дякувати Богу, уціліла фізика.

чатку 1920-х років блискучий російський учений Олександр Фрідман показав, що рівняння Ейнштейна можуть бути розв’язані й без усіляких Роберт Вільсон і Арно Пензіас сумнівних припущень. Спочатку Ейнштейн зустрів ту на чолі з Робертом Дікке. фрідманівську модель Всесві- Їхня установка була вже майту, який розширюється, у баг- же готова, коли, піднявши нети, однак коли факт роз- слухавку у своїй лабораторії, ширення було підтвердже- учений почув боязкий голос: но експериментально, визнав «Це Арно Пензіас із фірми антигравітацію «найбільшою Bell Laboratotues. Потрібна помилкою свого життя». У ваша консультація». Те, що 1940-ті роки Георгій Гамов почув Дікке, шокувало його. розвинув гарячу теорію Виявилося, що два молодих Великого вибуху й прогно- радіоастрономи в сусідньому зував існування реліктового містечку Холмдел уже рік як, випромінювання, близького самі того не підозрюючи, зназа спектром до випроміню- йшли реліктове космічне вивання абсолютно чорного промінювання. Обов’язком тіла. Спроб з’єднати теорію Вільсона й Пензіаса було обіз практикою й піймати сліди слуговування надпотужної Великого вибуху почала на радіоантени для навігації сувжила 1960-х група фізиків із путника «Луна». У вільний же Принстонського університе- час друзі намагалися піймати

випромінювання Чумацького Шляху. Вони протестували антену у мовчазному, на їхню думку, діапазоні — 7,35 см. Антена виявилася «несправною» — весь час ловила якийсь слабкий сигнал. Наступний рік вони витратили на марні спроби усунути перешкоди — аж до того, що зчищали з обладнання сліди голубиного посліду. Зневірившись, звернулися до Дікке. Отак і вийшло, що в «Астрономічному журналі» були надруковані відразу дві статті: Вільсона й Пензіаса — про факт виявлення «нових старих хвиль» і Дікке з учнями — про теоретичний бік проблеми. Принстонські теоретики чомусь не згадали внесок Гамова, той образився, і в науковому середовищі зчинився скандал, через що Нобелівський комітет обійшов усіх причетних до нього фізиків увагою — премію здобули звичайні радіоінженери. Звичайні, та не зовсім: адже випадок, як відзначив Луї Пастер, допомагає тільки підготовленому розуму.

— Юрію Миколайовичу, на вашу думку, які проблеми могли обговорювати вчені, зображені на фотографії?

— Думаю, у чотирьох фізиків, яких газетний фотограф застав за одним столом, тема бесіди могла бути глибше за тодішній бурхливий потік експериментальних відкриттів. В історії фізики їх, чотирьох, об’єднує майже філософська тема меж застосовності квантоворелятивістської теорії. Поєднання теорії відносності й квантової — двох головних тріумфів революції у фізиці — до кінця 20-х років було проблемою проблем, і за станом на 1934 рік фізики, зображені на знімку, персоніфікували її минуле, сьогодення та майбутнє. У 1931 році Лев Ландау й англійський фізик Рудольф Пайєрлс спільно дійшли радикального висновку: сполучення квантової механіки з релятивістською теорією поля неможливе. Хоча вони вважали, що цей висновок узгоджується з ідеями Бора

Великий вибух у науковому сімействі Першовідкривачеві реліктового космічного випромінювання Роберту Вільсону — 75 Святослав РИБНІКОВ Сонце, яке ми бачимо, — звісточка з минулого: 150 млн кілометрів, які відокремлюють нас, світло проходить більш ніж за 8 хвилин. Астрофізики підрахували, що цей промінь продирався з надр зірки до її поверхні близько мільйона років, весь час натикаючись на речовину зоряної плазми. Нам важко уявити собі внутрішній світ Сонця з такою високою густиною, що світло й речовина є фактично зчепленими, утворюючи одне ціле. А саме на таку «кашу», імовірно, був схожий наш Всесвіт на початку світобудови. Весь час розширюючись і охолоджуючись, він охолонув нижче критичної температури в 2700—3000 градусів — цієї миті електрони із протонами почали масово з’єднуватися в атоми водню й припинили заважати фотонам вільно поширюва-

тися в просторі, як це й належить нормальному світлу. Так цей процес бачать теоретики, прихильники гарячої теорії Великого вибуху. І можуть точно обрахувати всі параметри аж до температури, яку світло, що вирвалося на волю, повинне мати сьогодні, через 15 млрд років. Це залишкове, або реліктове, космічне випромінювання повинне охолонути десь до 10 градусів Кельвіна. Але в тому й річ, що у фізиці теорія часто випереджає практику, і саме експеримент найчастіше розставляє над «і» довгоочікувані крапки. Виявлення реліктового космічного випромінювання Робертом Вільсоном і Арно Пензіасом у 1964 році стало, на думку більшості фізиків, відкриттям століття — воно дозволило космології вийти з нетрів дискусій, які немож-

ливо перевірити. Проте вручення двом молодим радіоастрономам Нобелівської премії 1978 року залишило після себе атмосферу незручності й недоговореності. За твердженням одного з істориків науки, нагороджені «не знали про нього, не розуміли його суті й навіть не шукали». Щоб відновити перебіг подій, необхідно повернутися в минуле — не таке далеке, як часи зчеплення світла й речовини, але не менш непевне. Теоретичну космологію започаткував у 1816 році Альберт Ейнштейн. Розв’язуючи рівняння загальної теорії відносності, він отримав так звану статичну модель Всесвіту. Правда, щоб пояснити, чому він не стискається, йому довелося видумати «антигравітацію» — силу, яка зростає у міру віддалення мас одна від одної. На по-

го поля. Його висновок, опублікований у «Журналі експериментальної і теоретичної фізики» в 1936 році, говорить, що повноцінне сполучення «вимагає радикальної перебудови теорії, а може, і відмови від звичайних уявлень про простір і час і заміни їх якимись набагато глибшими й позбавленими наочності поняттями». Фактично Бронштейн відкрив квантові — планківські межі застосовності загальної теорії відносності. Пафос таких революційних передбачень, що вийшов на той час із моди, Бронштейн присмачив приказкою з казки братів Грімм: «Хто цьому не вірить, з того талер», але зараз, через три чверті століття, його пророцтво так само кидає виклик теоретикам. Мало було в історії фізики проблем, які настільки не піддаються вирішенню.

й передвіщає неминучу революцію, Бор із ними не погодився. Йому і його асистентові Леону Розенфельду знадобилося два роки й кілька десятків сторінок, щоб урятувати квантову електродинаміку від загрози неіснування. Наприкінці їхньої статті 1933 року відзначені стимулювальні дискусії з Ландау. Інтенсивність цих дебатів відображена на уїдливому шаржі Георгія Антоновича Гамова на копенгагенського «Фауста»: «Зачекайте, зачекайте, Ландау, дайте й мені хоч слово сказати»... До 1934 року Матвій Петрович Бронштейн, який приїхав у Харків з Ленінграда, четверта людина на фото, знався на цій фізиці не так тому, що товаришував із Ландау з університетських років, як за складом свого наукового таланту. Він спростив 40-сторінкові міркування Бора й Розенфельда до двох сторінок прозорої замітки в «Доповідях Академії наук». А зробити наступний крок він мав у докторській дисертації, яку захистив наприкінці 1935 року. У Ландау й Бора йшлося про поєднання теорії відносності й квантової механіки. У Бронштейна — про квантову теорію гравітації. Побудувавши квантову теорію слабкого гравітаційного поля й перевіривши її працездатність, він зумів поставити принципове запитання про сумісність двох стовпів теоретичної фізики ХХ століття й відповісти на нього. Він указав на фундаментальну відмінність між квантовою електродинамікою й квантовою теорією гравітаційно-

— Якою ж була подальша доля чотирьох фізиків, зображених на знімку?

16

№ 51 (155)

Під знаком «Ё» Перший гібридний автомобіль російського виробництва розроблений компанією «Міський автомобіль». Спільне підприємство групи «Онексім», яка належить мільярдерові Михайлу Прохорову, і ЗАТ «Яровіт моторс» продемонстрували днями дизайн двох базових моделей — п’ятидверного автомобіля A-класу й тридверного кросовера. Очікується також вантажний двомісний автомобіль на базі хетчбека. Нові автомобілі продаватимуть під маркою «Ё». На думку розробників проекту, цей бренд таким чином показує своє «суто російське» коріння. Повна назва машин серії — «Ё-мобіль». Керівники проекту Дмитро Разумов і Андрій Бірюков, пояснюючи свій вибір, говорили про те, що «ё», з одного боку, однозначно свідчить про приналежність проекту Росії й протистоїть англомовним мультибрендам на зразок iPhone або iPad, а з іншого — римується з англійським словом «your»

(«твій») і сленговим вигуком «yo!». Як платформа авто заявлена алюмінієва рама прямокутного перерізу вагою трохи більше 100 кг. На ній розташована гібридна силова установка, побудована за послідовною схемою — двигун вну-

трішнього згоряння крутить генератор і безпосередньо не пов’язаний із колесами. Єдиний електричний мотор потужністю 15 КВт (20 к.с.) розташований за віссю й обертає обидва колеса через редуктор із диференціалом. Електроенергія накопичується в суперконденсаторах,

28 грудня 2010 року

для зарядки яких потрібно лише 10 хвилин. При цьому блок суперконденсаторів має розміщатися під задніми сидіннями й важити лише 100 кг. Про двигун внутрішнього згоряння відомо лише, що він роторно-поршневий і має розвивати 61 к.с., працюючи на природному метані. Витрата в бензиновому обчисленні становить лише 3,5 літра на 100 км. Швидкість автомобілів задля безпеки обмежена електронікою на позначці 130 км/год. Зате показники розгону радують: хетчбек вагою 750 кг зможе розганятися до 100 км/год. за 12 секунд, а кросовер — за 8. Вартість авто становитиме від $10 до $14,5 тис. У будівництво заводу з виробництва малобюджетного міського автомобіля треба вкласти близько 150 млн євро. Місце для розгортання виробництва досі шукають, але обіцяють визначитися на початку 2011 року. Незважаючи на реалістичне ставлення до продукції російського автопрому, редакція «УТГ» зичить проекту успіхів і сподівається, що «Ё-мобіль» стане технологічним проривом.

Сонячний вогонь Відразу кілька нових ліхтарів представила на початку грудня компанія SureFire. Універсальні моделі G2X і 6PX у надійному алюмінієвому корпусі з анодованим покриттям Mil-Spec III призначені для щоденного використання. За своїм дизайном пристрої схожі на тактичні ліхтарі. Мак-

симальний світловий потік ліхтарів — 200 люменів. Обидві моделі сеО рії мають лінзи з покриттям «антивідблиск» і виготовлені з полікарбонату. Ще одна модель — M3LT Combat Light — призначена для освітлення віддалених об’єктів і може створювати світловий потік у 400

люменів. Крім того, цей ліхтар може використовуватися як зброя самозахисту. Для цього в ньому передбачене посилене ергономічне руків’я і важке наголів’я, у якому розміщені світлодіоди й лінза. Довжина ліхтаря — 25 см, а вага — 300 г. В ощадливому режимі (70 люменів) може працювати більше 100 годин.

Бери ноутбук, ставай на лижі Великий виробник ноутбуків, американська компанія Hewlett-Packard, представила днями оригінальну розробку, виконану в співробітництві з відомою французькою фірмою спортивного одягу та аксесуарів Rossignol. На ринок надійшли два нових лептопи в унікальному оформленні, у якому використані мотиви зимових видів спорту. Один із них розроблений спеціально для жінок і називається HP Pavilion dv6 Rossignol Attraxion VIII Echo. Дизайн другої моделі, HP Pavilion dv6 Rossignol Freeride S7, розрахований виключно на чоловіків. Апарати мають абсолютно однакові технічні характеристики й відрізняються один від одного тільки за зовнішнім виглядом.

Обидві моделі мають процесори серії Intel Core i5 і працюють під управлінням операційної системи Windows 7 Home Premium. Ноутбуки добрі для перегляду відео високого розрізнення й відеоконференцій в умовах денного освітлення: у них установлений яскравий світлодіодний дисплей діагоналлю 15,6 дюйма й веб-камера HP TrueVision. У ноутбуках передбачений записувальний

Незвичайний «китаєць» У свідомості масового споживача китайська електроніка сприймається виключно як неякісна, і добре, якщо не взагалі підроблена продукція. А тим часом це не зовсім так: кілька китайських компаній за останні два роки значно підвищили рівень

якості й потихеньку просувають на світовий ринок власні оригінальні розробки. Приклад такого проекту — анонсований днями смартфон M9 компанії Meizu на основі операційної системи Android. У M9 установлений 3,5дюймовий рідкокристалічний дисплей розрізненням 640х960 точок і 5-мегапіксельна фотокамера. В основі апарата — процесор ARM Cortex A8 частотою в 1 ГГц. Є повний набір модулів зв’язку — Wi-Fi, Bluetooth 2.1, GSM/EDGE і 3G (HSPA). Для заряджання вбудованого акумулятора ємністю 1370 мА·год і синхро-

привід стандарту DVD RW. Для зберігання даних — жорсткий диск обсягом 500 Gb із частотою обертання шпинделя 7200 об./хв. Фірма Rossignol дуже серйозно ставиться до питань захисту навколишнього середовища, тому обидва ноутбуки виготовлені з екологічно чистої сировини й матеріалів, підданих вторинній переробці (на щастя, на зовнішньому вигляді або функціональності це не позначилося). А от подарувати один із цих ноутбуків на Новий рік не вийде — на європейському ринку вони з’являться тільки ближче до кінця січня 2011 року. Вартість обох моделей становитиме приблизно 700 євро. нізації з комп’ютером використовується порт mini-USB. Передбачений також роз’єм для карт microSD ємністю 32 Гб. Утім, у цьому може й не бути необхідності, оскільки обсяг убудованої пам’яті в пристрої становить 8 або 16 Гб залежно від комплекту поставки. Із цікавих особливостей програмного забезпечення — багатофункціональний плеєр, який підтримує найпопулярніші формати відео й аудіо. Звичайно, не остання перевага Meizu M9 — це його ціна: смартфон коштуватиме покупцеві $375—405 залежно від обсягу пам’яті. Це приблизно на $200 дешевше, ніж у аналогічної за характеристиками моделі некитайського виробництва.

Підготував Олександр БІЛИЛОВЕЦЬ

КРОСВОРД ГОРИЗОНТАЛЬ: 3. Цькування особистості. 10. Тверді відкладення на стінках чайника. 11. Автор «Коду Да Вінчі». 12. Запалення нікому не потрібної кишки. 13. Страх Марса. 15. Американський місяцехід. 16. Частка плоду фантазії фізиків. 19. Найбільша ягода. 22. Дзеркало російської революції. 25. Лікування машини. 27. Жителі Саранська. 28. Спец у шахах. 29. Ранковий сигнал горна. 30. Шар матеріалу, під яким ведеться зварювання. 31. Марка радянської кіноплівки.

32. Речовина, якою, на думку вчених, продірявили озоновий шар. 33. Всюдихід «Крайслера». 35. Контрольна робота з української літератури. 36. Подовження договору понад передбачений під час його укладання термін. 38. Допоміжна шкала на приладі. 39. Біль у грі Аргентина-... 40. Руйнівник Карфагена. 43. Автор Шерлока Холмса. 44. Перший весняний овоч. 47. Батько-засновник Української Євангельської Церкви. 50. Посаг азіатської нареченої. 51. Несправжнє ім’я письменника. 52. Поверхня кулі. 53. Диснеївський собака. 54. Місто на Кубані.

ри Франції. 9. Чорний кіноавтомобіль. 14. Джазовий стиль. 15. Підсилювач голосу. 17. Підводний човен, який зазнав аварії в Норвезькому морі. 18. Шкідливий порадник. 19. Не любить нововведень і змін. 20. Найнебезпечніша й найбажаніша посада в США. 21. Плодовий чагарник. 23. Квітка альпіністів. 24. Автовідповідач клубу знавців. 26. Споруда між поздовжньою дамбою й незатоплюваною територією. 27. Головна звукозаписна фірма Радянського Союзу. 34. Німецька горілка. 36. «Букет» кропу. 37. Далекобійник у дві кінські сили. 40. Фахівець зі складання й ремонту металевих виробів. 41. Атеїзм. 42. Написання букв. 43. Різновид сорго. 45. Житло Хас-Булата молодого. 46. Дається людині раз. 48. Хлібний напій. 49. Частина тіла, якою б’є прохач. Склала Оксана БАЛАЗАНОВА

ВЕРТИКАЛЬ: 1. Біжить, гойдається в мультфільмі.

2. Зароблений злочинцем. 4. Основний вузол металорізального верстата. 5. Таємничий ісландський напис.

6. Острів Аксьонова. 7. Спосіб поведінки, узвичаєний у суспільстві. 8. Письменник на мосту міністра культуВідповідь на кросворд, надрукований у № 50 (154) ГОРИЗОНТАЛЬ: 4. Смута. 10. Русалка. 12. Анархія. 13. Свазіленд.

14. Габарит. 15. Цигейка. 16. Дослідник. 17. Аксон. 20. Панич. 22. Аптекар. 25. Котелок. 27. Театрал. 29. Кавказ. 30. Бікіні. 31. Брахман. 32. Ерудит. 33. Цинізм. 34. «Стакер». 36. Статика. 38. Ресівер. 41. Рояль.

44. Натан. 45. Архіпелаг. 47. Вікінги. 48. Рукопис. 49. Англосакс. 50. Аксіома. 51. Акробат. 52. Осінь.

ВЕРТИКАЛЬ: 1. Сушарка. 2. Катафот. 3. Оксид. 5. Мозоля. 6. Толедо.

7. Індик. 8. Арсенал. 9. Відклик. 11. Автомат. 12. Анцибол. 18. Співчуття. 19. Ненависть. 20. Пеніцилін. 21. Нобілітет. 23. Ретрата. 24. Штихель. 25. Кавалер. 26. Октет. 28. Фірма. 34. Скорина. 35. Ремарка. 36. Сопілка. 37. Алхімік. 39. Ваговоз. 40. Радикал. 42. Уілліс. 43. Херсон.

45. Агама. 46. Гуска.

Малюнок Ігоря КИЙКА

Наступний номер «УТГ» вийде 18 січня 2011 р.