Марта Мачящик Лодзинський університет
Інститут медіації за оцінкою медіаторів Метою кожного судового процесу є добір відповідних заходів як реакції на вчинки, котрі вважаються такими, що наносять шкоду індивідууму або суспільству, незалежно від того чи такий вчинок скоїла неповнолітня, чи доросла людина. Якщо йдеться про вчинки, що кваліфікуються як злочини скоєні дорослою людиною, то основною метою є добір відповідного покарання. Проте зовсім інакше виглядає ця проблема у випадку вчинків, що кваліфікуються як злочинність неповнолітніх. Тоді метою судового слідства стає відповідний добір виховного заходу, тобто добір такого виду впливу на неповнолітню особу, завдяки якому в майбутньому ця особа не скоїть злочину або правопорушення. Багато представників органів правосуддя вважають, що застосування суворого покарання не сприяє зменшенню злочинності та її ліквідації. Необхідно, щоб втілювалась консеквентна реакція на скоєні злочини. Проте нині панує переконання, що ця реакція повинна бути цілеспрямованою, раціоналізованою, а не реакцією-відповіддю. Заходи, що застосовуються у межах реагування, повинні проводитись з надзвичайною обережністю, з урахуванням індивідуальності вчинку і, зрозуміло, його тяжкості й резонансу. Отож реакція з боку органів правосуддя на вчинений злочин може набувати різноманітних форм і не обов‘язково варто застосовувати традиційне покарання позбавленням свободи, яке є малоефективним і вимагає великих коштів. Власне такий підхід має бути домінуючим у випадку добору покарання за злочин, скоєний неповнолітнім. Панує думка, що при розгляді справ, де правопорушниками є неповнолітні, слід уникати (наскільки це буде можливим) судового слідства й замість нього шукати інших, альтернативних заходів. Судова процедура приховує у собі велику небезпеку й чималу кількість негативних наслідків як для неповнолітньої особи, так і для її жертви, і про це нам не слід забувати. Говорячи про альтернативні заходи, я, перед усім, думаю про спрямування справи неповнолітньої особи на такий шлях, який дозволить не доводити справу до судового вироку й не вживати заходів по перевихованню неповнолітнього з відправленням до виправного закладу, а дасть можливість вирішити питання таким чином, що справа буде залишатись під контролем суду для неповнолітніх. До таких заходів належать: - попередження неповнолітнього правопорушника сімейним суддею про те, що по відношенню до нього можуть бути застосовані заходи по перевихованню з відправленням до виправного закладу; - або скерування судом справи неповнолітнього правопорушника до несудової установи, де слід буде звернути особливу увагу на процедуру медіації, як новий метод провадження в кримінальних справах неповнолітніх. Процедура медіації, впроваджена до нашої системи кримінального права (разом з її ґрунтовним реформуванням), передбачає спрощення й скорочення провадження у кримінальних справах завдяки укладенню угоди між правопорушником та його жертвою. Вона є результатом пошуку нових, раціональних заходів реагування, зокрема з огляду на зростаючу злочинність неповнолітніх та способи врахування (у значно більшій мірі, ніж дотепер) інтересів скривджених осіб. У зв‘язку з цим зростає свідомість про роль індивідуума і суспільства в запобіганні злочинності, реагуванні на неї та у вирішенні численних конфліктів, що виникають внаслідок злочинів. Я – студентка Лодзинського університету, одного з провідних вузів Лодзі; навчаюсь на кафедрі спеціальної педагогіки на факультеті вивчення наук про виховання. Рік тому