МЕДІАЦІЯ ЯК ЕФЕКТИВНИЙ ЗАСІБ ДЛЯ ПЕРЕВИХОВАННЯ ТА ПОПЕРЕДЖЕННЯ ЗЛОЧИННОСТІ СЕРЕД НЕПОВНОЛІТНІХ Я.В.МАЧУЖАК, суддя Верховного Суду України (Верховний Суд України, м. Київ, 01024, вул. Пилипа Орлика, 4) В.В.ЗЕМЛЯНСЬКА, кандидат юридичних наук (БО “Український Центр Порозуміння”, м. Київ, Печерський узвіз, 8, оф.7) Стаття присвячена розвитку інституту медіації як важливого доповнення системи правосуддя, що понад двадцять років існує у різних країнах
світу.
Медіація
–
процедура
примирення
потерпілого
і
правопорушника вже довела свою ефективність для перевиховання і ресоціалізації, зокрема, неповнолітніх злочинців. Серед найближчих сусідів України Польща має найкращі результати у сфері медіації, і її досвід заслуговує на увагу українських правників та законотворців. Ключові
слова:
медіація,
медіатор,
примирення
потерпілого
і
правопорушника, неповнолітній. Протягом останніх років в Україні все більше уваги приділяється питанню захисту прав людини, зокрема, їх дотриманню у кримінальному процесі. І вже є певні результати. Однак переважно увага сфокусована на проблемах пом’якшення покарань та безпідставного позбавлення волі. Однак статистика свідчить: вжиті заходи щодо гуманізації покарань ніяк не впливають на зниження рівня злочинності у країні. Можливо це пов’язано з тим, що судочинство, основне завдання якого – охорона прав та законних інтересів громадян, не справляється з його виконанням, приділяючи всю увагу не усвідомленню злочинцем наслідків скоєного ним та виправленню вчиненого зла, а тільки покаранню останнього. Спрямування кримінального судочинства лише на покарання злочинця не може дати позитивний ефект від
правосуддя, залишаючи осторонь виховну функцію правосуддя, спрямовану на перевиховання Зазначені вище проблеми, які стосуються судочинства, особливо у справах неповнолітніх, притаманні не тільки Україні. Вони в різний час виникали і виникають у більшості країн світу. Однак шляхи їх подолання є відмінні від українських реалій і було б варто запозичити деякі цінні іноземні знахідки для подолання і попередження злочинності серед неповнолітніх. У Польщі проблеми злочинності серед неповнолітніх є подібними до українських. Однак вже з 1995 року польські органи правосуддя взяли на озброєння
медіацію,
одну
з
інноваційних
методик
роботи
з
правопорушниками, яка вже протягом більше 20 років застосовується у розвинених країнах Західної Європи, США, Австралії та Нової Зеландії. Медіація як інститут польського кримінального процесу є спробою досягнення добровільного порозуміння (примирення) між потерпілим і правопорушником моральних
збитків
з метою відшкодування за
допомогою
завданих
матеріальних
неупередженої, підготовленої
і
для
розв’язання конфлікту особи – медіатора. Метою посередництва є укладання угоди між сторонами кримінальної ситуації, змістом якої є задоволення вимог. Медіатори - не судді і не арбітри. Вони не мають права нав’язувати сторонам своє бачення проблеми чи варіант рішення. Головна мета медіаторів (посередників) - допомогти сторонам дійти порозуміння. Вони запитують, залагоджують точки напруги між сторонами, застосовують різні способи, завдяки яким досягнення компромісу полегшується, а укладена угода стає реальною для виконання. Найважливішою перевагою цього способу розв’язання конфліктів є те, що обидві сторони мають можливість висловити не тільки свої очікування, а й почуття і переживання. Тут нічого не засуджується і не нав’язується згори. Кожне прийняте рішення вимагає згоди обох сторін. Господарями медіаційного процесу є відповідно самі сторони. Медіатор 2
сприяє їм, щоб сторони були дійсно задоволені, тобто щоб відшкодування постраждалому було для нього достатнім і одночасно було реальним для винуватого. Він піклується про те, щоб сторони були процедурно задоволені тобто, щоб процедура проведення медіаційного процесу була для них прийнятною – щоб сторони були переконані
у незаангажованості,
нейтральності медіатора і довірчому характері розмов. Крім цього, медіатор дбає, щоб сторони були психологічно задоволені – щоб вони були переконані, що вони самі вирішують свою подальшу долю, а після медіації почуваються значно краще, ніж перед нею. Медіація була впроваджена у польське законодавство у 1997 р. у зв’язку з прийняттям нових Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів, які вступили у силу 1 вересня 1998 р. Фактично один рік було надано для підготовки практиків до застосування нового кримінального законодавства. Однак навіть і після закріплення медіації у законодавстві, у практиків не було сформовано єдиної думки щодо її застосування у зв’язку з неясністю законодавчих норм, зокрема щодо того, хто повинен пропонувати медіацію та строків її проведення. На підставі цього, з 1 липня 2003 року було введено в дію статтю 23.а Кримінально - процесуального кодексу, яка час відведений на медіацію не включила до загальних процесуальних строків [1, с.122-123]. Причому наразі немає у законодавстві немає жодних обмежень на застосування медіації, якщо є доцільність в її проведенні. Відповідно до частини 23.а КПК суд, а під час підготовчого процесу – прокурор, може, з власної ініціативи або за згодою сторін передати справу гідному довіри органу або особі для проведення медіації між обвинуваченим та потерпілою стороною. Рішення щодо направлення справи на медіацію належить приймати процесуальному органові, і воно повинно мати форму постанови [2, с.47-48]. Ідея медіації є відгуком модернізації кримінального процесу. Вона виникла з потреб практики та сучасного погляду на філософію кримінальної відповідальності.
Сторонам
надається
більша
автономія
в
сфері 3
розпорядження своїми правами. З філософією кримінальної відповідальності пов’язується допустимість переговорів сторін. Особливо у випадках дрібних злочинів, з невеликим обсягом шкоди для суспільства, малої ваги, кримінальне
провадження
повинно
бути
спрямоване
передусім
на
припинення кримінального конфлікту, особливо в ситуації, коли злочинець відшкодував збитки, завдані в наслідок злочину. В справах про злочини з більшою класифікаційною вагою, де, в більшій чи меншій мірі, торкаються також інтереси суспільства, допустимість переговорів сторін повинна мати обмежений характер. Нині діючий КПК Польщі допускає застосування медіації у випадку злочинів, за вчинення яких передбачається покарання позбавленням свободи до 5 років. Однак, медіація не повинна застосовуватись у випадку організованої злочинності, вчинення злочину-рецидиву та тяжкого злочину. Натомість досить широко медіація має застосовуватись у справах, основою яких є міжособистісні конфлікти, передусім пов‘язані з малими, закритими громадами. Це можуть бути також такі злочини, як: наумисні злочини, майнові злочини – наприклад, крадіжки у громадян і пограбування осель, злочини, що загрожують здоров‘ю, свободі, та злочини проти працівників державних органів і служб – наприклад, в армії, поліції та пенітенціарних закладах. Якщо повернутись до історії розвитку медіації у Польщі, то вона почала застосовуватись там ще у 1995 році, тобто ще до її офіційного закріплення
у
кримінальному
законодавстві.
Сталося
це
в
межах
експериментальної програми з медіації у справах з неповнолітніми правопорушниками, яку розпочав Польський центр медіації спільно з 8 окружними судами та за підтримки Міністерства юстиції Польщі. Того року було проведено лише 40 медіацій. На даний час Польський центр медіації нараховує 450 членів і має 19 осередків по всій країні. У 2002 р. на медіацію було передано судами 786 справ та 40 справ прокурорами. Однак з прийняттям змін до законодавства щодо строків необхідних на медіацію, 4
тільки у вересні 2003 р. варшавський осередок одержав 210 справ на проведення медіації [3, c.136-137]. В чому ж полягає секрет
такого великого значення, яке набуває
процедура медіації у Польщі? Перш за все, процедура медіації дозволяє сторонам узяти активну участь у вирішенні їх конфлікту, досягти розуміння причин його виникнення, дати відповідь на питання, що до нього призвело, що керувало правопорушником. Обвинуваченому участь у медіації дозволяє зрозуміти
завдану
потерпілому
шкоду
і
надає
можливість
узяти
відповідальність за власні дії. Потерпілому це надає можливість позбутися страху перед злочинцем, пробачити його, а обвинуваченому – попросити у потерпілого пробачення. У цьому місці слід наголосити, що вирок суду (незалежно від його змісту) найчастіше не розв’язує спору сторін і як свідчить практика – лише загострює їх конфлікт. Суд оцінює, хто і в якій частині несе відповідальність за виникнення конфлікту. Однак він не в змозі забезпечити належне співіснування сторін та їх взаємодію в майбутньому. Вищезазначені обставини, що супроводжують розв’язання конфліктів у ході медіаційного провадження, дозволяють ґрунтовно розв’язати такі спори між сторонами. А результатом такого вирішення конфлікту є зменшення повторних злочинів, покращення стосунків між людьми, запобігання багатьом серйознішим наслідкам конфліктів, і, нарешті, зменшення навантажень на суди Медіація є процесом, під час якого багато чого відбувається. Успіх медіації полягає в тому, що сторони залишаються задоволеними. І не важливо, що таким чином можливо зниження рівня рецидиву, а те, що люди зустрічаються віч-на-віч, самі приймають рішення та несуть за них відповідальність. В процесі медіації змінюється ставлення сторін до того, що трапилось, а також потерпілого і порушника один до одного. Як правило, потерпілих хвилюють мотиви злочинного діяння, чому саме вони стали жертвами. Винні особи не намагаються виправдати вчинок, вони намагаються його відшкодувати
та компенсувати, сподіваються на 5
прощення. Користь, яку отримує правопорушник від медіації (особливо неповнолітній
правопорушник),
має важливе
значення
передусім
із
загальносуспільних поглядів, оскільки відсутність ізоляції не нищить родинних зв‘язків і не „таврує” правопорушника та його родину. Окрім того медіація надає можливість правопорушнику свідомо й добровільно взяти відповідальність за вчинене діяння на себе, виправити шкоду та дозволяє зрозуміти зло, заподіяне жертві. Крім цього, на медіації вирішується питання стосовно того, як запобігти вчиненню нових злочинів злочинцем. Тому медіація може бути важливим механізмом виховання і завдяки цьому запобігати поверненню на дорогу злочинності. Про це свідчить стаття Малгожати Сосновської, медіатора у справах неповнолітніх Польського Центру Медіації, у якій вона ділиться з читачами враженнями від однієї медіації. 16-річний хлопець із багатодітної та малозабезпеченої родини, разом із дорослими товаришами вдерся на будівельний майданчик сусіда. Хлопці намагалися вкрасти будівельне обладнання та сантехніку, на які у них був покупець. Поліція спіймала їх на гарячому. Крім того, під час пограбування вони пошкодили щойно поставлене вікно вартістю близько 700 злотих. Дорослий учасник був засуджений. Справу неповнолітнього суддя направив на медіацію. Потерпілий погодився брати участь в ній. Під час медіації потерпілий посилався на особистий досвід винного, батьки якого протягом багатьох років власними силами будували будинок, в чому їм допомагав сам винний. Потерпілий звертався до почуттів винного, який пограбував знайому людину, сусіда, який , як і його батьки, важко будує дім. Цей збіг вразив правопорушника. Він зрозумів шкоду, яку спричинив сусідові, йому стало соромно, він жалкував про те, що скоїв. Він уявив, що те ж саме могло статися з його родиною. Тому він зобов’язався виправити свій вчинок роботою на будівельному майданчику сусіда, обсяг якої мав відшкодувати завдану шкоду. Під час виконання свого зобов’язання він 6
налагодив особистий контакт з потерпілим, зрозумівши його труд, матеріальні та моральні втрати [4, c.37-38]. Як бачимо, медіація несе в собі важливий виховний момент для неповнолітнього злочинця, що сприяє попередженню вчинення ним нових злочинів. Вважаємо, що корисний досвід Польщі у сфері медіації було б доцільно запозичити і застосовувати зустрічі примирення у провадженні по кримінальним справам щодо неповнолітніх в Україні. І в Україні вже зроблено перші кроки в цьому напрямку. На базі вивчення польського досвіду в окремих місцевих судах України вже проводиться експеримент по залученню громадськості Порозуміння”)
для
(зокрема. Спеціалістів “Українського Центру
втілення
програм
примирення
потерпілих
і
правопорушників. Верховний Суд України підтримує таку практику і, зокрема, в справах щодо неповнолітніх. У прийнятій 16 квітня 2004р. Постанові Пленуму Верховного Суду України №5 “Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх” звернуто увагу (п.21 зазначеної Постанови) на те, що суди повинні активніше залучати громадськість до вирішення питань, які виникають при розгляді справ стосовно неповнолітніх та при виконанні вироків чи інших судових рішень щодо них. У Постанові рекомендується судам всіляко підтримувати діяльність тих громадських організацій, які ставлять за мету до судового розгляду справи досягнути примирення між неповнолітнім, котрий вчинив злочин, і потерпілим, надавати таким організаціям відповідну інформацію, інформувати підсудних та їхніх законних представників про наявність у районі (місті) таких організацій, надавати можливість потерпілому і обвинуваченому звертатися до цих організацій для вирішення конфлікту та досягнення примирення. Досягнення за допомогою таких громадських організацій примирення між потерпілим і обвинуваченим (підсудним), відшкодування потерпілому матеріальної та моральної шкоди можуть бути підставами для закриття справи або враховані як обставини, що пом’якшують покарання. 7
Сподіваємося, що активне залучення такого досвіду сприятиме не тільки усвідомленню правопорушником наслідків його протиправного діяння, але й належному захисту потреб потерпілого, а в цілому сприятиме ефективності відправлення правосуддя в Україні. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1.
Kodeks postepowania karnego.- Warszawa: Wydawnictwo C.H.BECK, 2004.- S.
122-123 Elizbieta Dobiejewska. Stan mediacji w Polsce // Mediator.- 2003.- №4.- С.47-
2. 48.
Землянська В.В. Вивчення досвіду Польщі у сфері медіації// Право України.
3.
– 2004. - №3 – С.135-137. Малгожата Сосновська. Із досвіду роботи медіатора// Матеріали семінару
4.
“Впровадження Відновлюючого правосуддя в Україні. – Київ .- 26-27 лютого 2004р. – С.37-38.
MEDATION AS EFFECTIVE MEAN FOR REEDUCATION AND CRIME PREVENTION AMONG JUVENILE OFFENDERS
The article is dedicated to the development of mediation as an important complement of judiciary system, which has been used in different countries of the world for over twenty years. Mediation is a victim-offender reconciliation procedure that proved its effectiveness for reeducation and resocialization, in particular, of juvenile offenders. Poland has the best results in the sphere of mediation implementation among Ukraine’s neighbours and Ukrainian lawyers as well as lawmakers should research its experience. KEY
WORDS:
mediation,
mediator,
victim-offender
reconciliation
procedure, juvenile. Стаття надійшла 18 червня 2004р.
8