32001F0220 2001/220/JHA: Основоположне рішення Ради Європейського союзу від 15 березня 2001 року про місце жертв у кримінальному судочинстві «Офіційний журнал» L 082, 22/03/2001 Р. 0001 – 0004
ОСНОВОПОЛОЖНЕ РІШЕННЯ РАДИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ від 15 березня 2001 року ПРО МІСЦЕ ЖЕРТВ ЗЛОЧИНІВ У КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ (2001/220/JHA) РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ, Беручи до уваги Договір по Європейському союзу та, зокрема, статті 31 та статті 34 (2b) цього документу, Беручи до уваги ініціативу Португальської Республіки (1), Беручи до уваги думку Європейського парламенту (2), оскільки: (1) Відповідно до Плану дій Ради Європейського союзу та Комісії з виконання умов Амстердамського Договору у сфері свободи, безпеки та правосуддя, зокрема пунктів 19 та 51 (с), протягом 5 років після вступу Договору в силу слід розглянути питання підтримки жертви злочину шляхом порівняльного дослідження системи виплати компенсації жертвам та оцінки можливості вживати заходи в рамках Європейського союзу. (2) 14 липня 1999 року Комісія направила доповідь в Європейський парламент, Раду Європейського союзу та в Соціально-економічний комітет, під назвою «Жертви злочинів в Європейському союзі: роздуми з приводу стандартів та дій». 15 червня 2000 року Європейський парламент прийняв резолюцію за звітом Комісії. (3) Висновки засідання Ради Європи, яке відбулося в Тампере 15 та 16 жовтня 1999 року, зокрема пункт 32 цього документу, передбачають, що мінімальні стандарти повинні базуватися на захисті жертв злочинів, зокрема, на можливості отримання доступу до правосуддя для жертв злочинів, їхньому праві на відшкодування шкоди, включаючи судові витрати. Крім цього слід створити державні програми з фінансування заходів, урядових та неурядових, які спрямовані на допомогу та захист жертв. (4) Країни-учасниці повинні наблизити своє законодавство до такого рівня, який необхідний для забезпечення жертв злочинів високим ступенем захисту незалежно від того, в якій країніучасниці вони знаходяться. (5) Слід приділяти повну та всеохоплюючу увагу потребам жертв, уникаючи упереджених та непослідовних рішень, що можуть привести до повторної віктимізації. (6) Умови цього Основоположного рішення стосуються інтересів жертв не лише в кримінальному судочинстві. Вони також охоплюють заходи допомоги жертвам до чи після судового розгляду, які можуть пом’якшити наслідки злочину. (7) Заходи, спрямовані на надання допомоги жертвам злочинів та, зокрема, умови, які стосуються компенсації та медіації, не належать до заходів цивільного судочинства. (8) Правила та практика, які стосуються місця жертв та їх основних прав, повинні бути приведені у відповідність, зокрема, з правом поважати їх гідність, правом надавати та отримувати інформацію, правом розуміти та бути зрозумілим, правом на захист на ранніх стадіях процесу та правом отримувати виплату за незручності, пов’язані з проживанням в іншій країні-учасниці, яка відрізняється від тієї країни, де було скоєно злочин. (9) Умови цього Основоположного рішення, проте, не накладають, обов’язок на країни-учасниці гарантувати рівноцінне ставлення до жертв та сторін, які беруть участь в процесі. (10) Важлива участь спеціалізованих служб та груп підтримки жертв до, під час та після кримінального судочинства.