Переклад зроблено на замовлення Українського Центру Порозуміння
СЕНАТ
ПАРЛАМЕНТ РУМУНІЇ ПАЛАТА ДЕПУТАТІВ Закон Про медіацію (посередництво) та фах медітора Парламент Румунії приймає цей закон.
Глава I Загальні положення Стаття 1 – (1) Медіація – альтернативний спосіб вирішення конфліктів, у яких третя особа – спеціаліст, що виступає в ролі медіатора (посередника) – допомагає сторонам дійти згоди, діючи на засадах нейтральності, неупередженості та конфіденційності. (2) Підгрунтям медіації є довіра, якою сторони наділяють медіатора, як особу, спроможну вести переговори між ними та надавати підтримку у вирішенні спору шляхом пошуку взаємоприйнятного, ефективного та довготривалого рішення. Стаття 2 - (1) Якщо інше не зазначене у цьому Законі, сторони – фізичні чи юридичні особи – можуть вдатися до медіації з власної волі, в тому числі – після початку провадження справи у компетентному судовому органі, даючи свою згоду на такий порядок вирішення будь-яких громадських, комерційних, сімейних чи кримінальних та інших справ згідно з умовами, перебаченими цим Законом. (2) Цей закон також застосовується щодо спорів, пов’язаних із захистом прав споживачів, у тому випадку, коли споживач подає позов про наявність ушкоджень після придбання невідповідних товарів чи послуг, за фактом недотримання положень договору чи невиконання наданих гарантій, за наявності несправедливого положення в договорах, укладених між споживачами та суб’єктами господарської діяльності, чи при порушенні інших прав, гарантованих державним законодавством чи законодавством Європейського Союзу у сфері захисту прав споживачів. (3) Цей закон також дає право вдаватися до медіації до проходження обов’язкових процедур з вирішення спорів шляхом мирової угоди, передбачених законодавством. (4) Суто особисті права, пов’язані з законними правами людини, а також будь-які інші права, яких сторони, згідно з законодавством, не можуть бути позбавлені через конвенції чи будь-які інші механізми, дозволені законом, не можуть бути предметом медіації. (5) У будь-яку конвенцію, яка розглядає права, яких сторони можуть бути позбавлені, сторони можуть внести положення про медіацію, яке матиме юридичну силу, не пов’язану з юридичною силою угоди, частину якої воно становить.
1
Переклад зроблено на замовлення Українського Центру Порозуміння
Стаття 3 – Медіаційна діяльність здійснюється на рівноправних засадах для всіх осіб, незалежно від раси, кольору шкіри, національності, мови, релігії, статі, поглядів, політичних переконань, майнового становища чи соціального походження. Стаття 4 – (1) Медіаційна діяльність становить суспільний інтерес. (2) При виконанні своїх обов’язків медіатор не має права нав’язувати рішення щодо сутності порозуміння між сторонами, але може скеровувати процес у напрямку забезпечення відповідності порозуміння між ними закону згідно зі Статтею 59. Стаття 5 – (1) У процедурі медіації можуть брати участь дві або більше сторін. (2) Сторони мають право вільного вибору медіатора. (3) Медіацію може здійснювати один або декілька медіаторів. Стаття 6 – Судові та арбітражні органи та інші органи влади, наділені правочинними повноваженнями, повинні поінформувати сторін про можливість та переваги використання процедури медіації та можуть спрямувати їх на використання такої процедури для вирішення спорів. Глава II Фах медіатора Розділ 1 Отримання, призупинення та припинення компетенції медіатора Стаття 7 – Медіаторами можуть бути особи, які відповідають наступним вимогам: а) Є дієздатними; б) Мають вищу освіту; в) Мають досвід роботи не менше 3-х років; г) За станом здоров’я можуть здійснювати таку діяльність; д) Гідні довіри та не мали судимості за скоєння умисного правопорушення, яке може негативно вплинути на авторитетність фаху; е) Пройшли курс навчання медіаторів; ж) Наділені повноваженнями медіатора згідно з цим Законом. Стаття 8 – (1) Особи, які відповідають вимогам Статті 7, наділяються повноваженнями медіатора Радою медіації після внесення плати за авторизацію, розмір якої встановлюється в порядку, зазначеному у параграфі (2) Статті 17. (2) Громадяни держав-членів Європейського Союзу чи Європейського економічного простору, які мають кваліфікаційні документи медіатора, отримані ними в одній із зазначених держав, повинні в рамках права на діяльність отримати дозвіл на роботу за цим фахом у Румунії, після чого ці документи визнаються Радою 2
Переклад зроблено на замовлення Українського Центру Порозуміння
медіації згідно з Законом 200/2004 про визнання дипломів та фахових кваліфікацій з регульованих професій в Румунії. (3) Кваліфікаційні документи з фаху медіатора, отримані в іншій державі, а не в Румунії, чи у державі-членові Європейського Союзу або Європейського економічного простору, особами, зазначеними в параграфі (2), визнаються згідно з умовами, зазначеними у параграфі (5), який відповідно застосовується. Якщо кваліфікація та знання не відповідають кваліфікаційним вимогам законодавства Румунії, Рада медіації також має взяти до уваги експертну кваліфікаційну оцінку, отриману заявником, та може звернутися до кваліфікаційної комісії з проханням засвідчити, що він відповідає усім цим вимогам. (4) Параграфи (2) та (3) застосовуються щодо усіх громадян Румунії, які мають кваліфікаційні документи з фаху медіатора, отримані в державах-членах Європейського Союзу чи Європейського економічного простору, чи, залежно від обставин, у третій державі. (5) Громадянин третьої держави, який за кордоном пройшов курс навчання медіаторів, або отримав за кордоном фах медіатора, або бажає працювати в Румунії постійно за фахом медіатора повинен отримати дозвіл на таку діяльність на таких умовах: a) надання документа про освіту, який повинен супроводжуватися свідоцтвом про визнання, виданим Міністерством освіти та науки; b) надання змісту учбової програми пройденого курсу навчання та даних про тривалість курсу навчання, та, залежно від обставин, документів, які підтверджують отримання особою повноважень медіатора. Рада медіації розглядає зміст учбової програми беручи до уваги тривалість курсу навчання, порівнюючи знання та кваліфікацію, засвідчені цими документами, з вимогами, встановленими законодавством Румунії, та приймає рішення, якщо дозволяють обставини, про надання дозволу на роботу за цим фахом. Умови визначення еквівалентності кваліфікації чи перепідготовки у випадках, коли засвідчені знання та кваліфікація не відповідають кваліфікаційним вимогам законодавства Румунії, викладеним у параграфі (2) Статті 17. (6) Іноземні медіатори можуть здійснювати процедуру медіації в Румунії лише час від часу у формі надання послуг за документами, які засвідчують факт законності їх роботи за цим фахом у країні походження чи країні-джерелі. Їх звільняють від юридичних вимог про авторизацію та реєстрацію. Втім, вони зобов’язані письмово повідомити Раду медіації про виконання ними такої діяльності. Стаття 9 –(1) Професійне навчання медіаторів забезпечується шляхом організації спеціальних курсів недержавними установами та професійними установами, наділеними згідно з законодавством правом професійного навчання дорослих, та акредитованими закладами вищої освіти. 3
Переклад зроблено на замовлення Українського Центру Порозуміння
(2) Навчальні програми у галузі медіації складаються за критеріями, запровадженими навчальними стандартами у цій області, розробленими Радою медіації, та повинні бути попередньо бути затвердженими нею. Стаття 10 - Заклади та інші юридичні особи, які, згідно зі Статтею 9, здійснюють навчальні програми для медіаторів, повинні бути занесені Радою медіації в реєстр, який надається усім, кого це стосується, за адресою її місцезнаходження, за адресами судів загального права та органів державної адміністрації на місцях, а також у Міністерстві юстиції та на його веб-сторінці. Стаття 11 - (1) Рада медіації має право перевіряти, як організовані курси, як вони проводяться та як впроваджуються стандарти базового навчання та стажування, та, якщо необхідно, можуть заявити про відкликання ліцензії згідно з законом про професійне навчання для дорослих. (2) Відкликання ліцензії чи закінчення терміну її дії передбачає вилучення з реєстру, зазначеного у Статті 10. Стаття 12– (1) Уповноважені медіатори заносяться до реєстру медіаторів, який складається Радою медіації та публікується в Частині I Офіційного бюлетня Румунії. (2) Реєстр за Параграфом (1) повинен містити такі дані: а) Прізвище та ім’я медіатора; б) Назву установи; в) базова освіта медіатора, заклади, у яких він навчався, спеціальність, яку отримав після закінчення; г) у якій галузі медіації спеціалізується; д) практичний досвід роботи за фахом медіатора; е) якою іноземною мовою може виконувати медіацію; ж) членство у професійному об’єднанні в галузі медіації та, якщо таке має місце, в інших організаціях; з) наявність підстави для призупинення повноважень. (3) Рада медіації зобов’язана періодично поновлювати реєстр медіаторів та надавати його тим, кого стосується, за адресою свого місцезнаходження, за адресами місцезнаходження судів загального права, органів державної адміністрації на місцях, а також у Міністерстві юстиції та на його веб-сторінці. Стаття 13 - Здійснення повноважень медіатора не суперечить виконанню будь-якої іншої діяльності чи роботи за фахом, за винятком тих випадків, коли несумісність передбаченя відповідними законами. Стаття 14 - (1) Дія повноважень медіатора призупиняється:
4
Переклад зроблено на замовлення Українського Центру Порозуміння
a) У разі несумісності, передбаченої законодавством; у цьому випадку медіатор зобов’язаний поінформувати Раду медіації про таку несумісність протягом 3-х днів; b) за письмовим клопотанням медіатора; c) за дисциплінарною санкцією згідно зі Статтею 39 c) (2) Здійснення повноважень медіатора призупиняється дією закону у випадку, коли щодо медіатора застосовано міру превентивного арешту, до прийняття рішення у кримінальному процесі згідно з законодавством. Стаття 15 - Здійснення повноважень медіатора припиняється: a) За заявою, шляхом подання медіатором письмової відмови; b) У випадку смерті; c) Якщо вимоги, зазначені у Статті 7 a) та d), вже не виконуються; d) За дисциплінарної санкції згідно зі Статтею 39 d); e) У випадку прийняття остаточного вироку за умисне скоєння правопорушення, коли особа більше не є гідною довіри для роботи за цим фахом. Стаття 16 – (1) Як призупинення, так і припинення повноважень медіатора визначається чи, залежно від обставин, встановлюється Радою медіації. (2) У випадку припинення повноважень медіатора, його прізвище повинне бути вилучене з реєстру медіаторів. Розділ 2 Рада медіації Стаття 17– (1) З метою організації медіаційної діяльності створюється Рада медіації - самостійна установа зі статусом правосуб’єктності, яка становить суспільний інтерес, з розташуванням у місті Бухарест. (2) Рада медіації буде організована та діятиме згідно з цим Законом та згідно з постановою про її організацію та діяльність. (3) Рада медіації складається з 9 членів, обраних шляхом прямого голосування чи за принципом репрезентативності уповноваженими медіаторами згідно з постановою про організацію та діяльність Ради медіації. (4) Члени Ради медіації затверджуються Міністром юстиції на строк призначення 2 роки. Строк призначення будь-якого члена Ради може поновлюватися лише один раз. (5) За обставин, коли членство у Раді медіації припиняється до закінчення строку призначення, а також процедура відкликання встановлюється в порядку, передбаченому в параграфі (2). (6) До Ради медіації можуть входити лише особи, які мають теоретичні знання та практичний досвід роботи в галузі медіації. Відповідно застосовується Стаття 7. (7) Рада медіації виконує свої обов’язки до строку призначення членів нової Ради медіації. 5
Переклад зроблено на замовлення Українського Центру Порозуміння
Стаття 18– (1) Рада медіації обирає президента та заступника президента та призначає членів Ради у постійно діючу колегію, яка здійснює підготовку до роботи Ради. Тривалість строку призначення членів колегії становить 1 рік. (2) До структури Ради медіації входить технічний секретаріат, який складається максимально з 3-х осіб, які наймаються на роботу, а їх праця оплачується на договірних засадах згідно з Додатком 1, Глава I, B, поточний № 18 Державного надзвичайного указу № 24/2000 з Системи обчислення основної заробітної платні підрядного персоналу в бюджетній системі, затвердженим Законом №. 383/2001, з подальшими поправками та додатками. (3) Структура та обов’язки колегії, зазначеної в параграфі (1), та технічного секретаріату, про який йдеться в параграфі (2), встановлюються в порядку, зазначеному в Статті 17, параграф (2). (4) За свою роботу члени Ради медіації отримують винагороду на умовах, зазначених у Статті 17, параграф (2). Стаття 19– (1) Рада медіації проводить засідання щомісяця чи в будь-коли за необхідності за скликанням президента. (2) Засідання Ради медіації повинні бути публічними, крім випадків, коли члени Ради приймають інше рішення. (3) Робота Ради медіації здійснюється за умови присутності щонайменше 7ми членів Ради. (4) При виконанні своїх обов’язків Рада медіації прийматиме рішення на засадах більшості голосів членів Ради. Відмінні погляди повинні бути обґрунтовані та окремо записані у тексті рішення. (5) Особи з будь-яких інших закладів чи професійних організацій, консультація яких необхідна для прийняття Радою заходів чи рішень, можуть запрошуватися до участі в роботі Ради медіації. Стаття 20– Основні обов’язки Ради медіації: a) Сприяння поширенню медіаційної діяльності, представництво інтересів повноважних медіаторів; b) Розробка навчальних стандартів у галузі медіації на засадах кращого міжнародного досвіду у таких питаннях; c) затвердження учбової програми професійного навчання медіаторів згідно зі Статтею 9, параграф (2); d) складення та поновлення списку навчальних закладів для медіаторів, які отримали ліцензії згідно з законодавством; e) надання повноважень медіаторам згідно з цим Законом; f) створення та поновлення реєстру повноважних медіаторів; g) облік служб повноважних медіаторів; h) нагляд за дотриманням навчальних стандартів у галузі медіації; 6
Переклад зроблено на замовлення Українського Центру Порозуміння
i) прийняття заходів з виконання положення Статті 26, параграф (2); j) прийняття Кодексу професійної моралі та етики повноважних медіаторів та норм дисциплінарної відповідальності; k) прийняття заходів щодо дотримання положень Кодексу професійної моралі та етики повноважних медіаторів та застосування норм дисциплінарної відповідальності; l) внесення пропозицій щодо додатку, чи, залежно від обставин, співвідношення законодавства з медіації; m) прийняття постанови про організацію та діяльність; n) виконання будь-яких інших обов’язків, зазначених у законі та постанові. Стаття 21 – Рада медіації повинна забезпечувати покриття власних витрат на організацію та діяльність з власних доходів: a) шляхом отримання оплати за авторизацію медіаторів; b) пожертвувань, спонсорства, надання коштів та інших джерел отримання доходів, отриманих згідно з законодавством; c) доходів, отриманих з продажу власних публікацій; d) надходжень від дисциплінарних штрафів; e) інших надходжень від діяльності Ради медіації, викладенеої в постанові. Глава III Організація та здійснення діяльності медіатора Стаття 22 –(1) Медіатори можуть здійснювати свою діяльність в рамках громадянської професійної спільноти, служби, у якій може працювати один або декілька асоційованих медіаторів та відповідний допоміжний штат, чи у неурядовій організації з дотриманням умов, зазначених у цьому законі. (2) Медіатор чи асоційовані медіатори, які мають власний офіс, можуть винаймати перекладачів, юристів, інших спеціалістів, адміністративний та технічний персонал, необхідний для здійснення медіаційної діяльності. (3) Повноважних медіаторів можна наймати на умовах індивідуального трудового договору згідно з Кодексом законів про працю. При виконанні своєї діяльності повноважні медіатори Стаття 23 – зобов’язані вести власний архів, реєстри та фінансово-бухгалтерський облік. Стаття 24 – Медіатори можуть формувати місцеві та державні професійні асоціації з метою просування своїх професійних інтересів та захисту статусу, та можуть приєднуватися до міжнародних професійних об’єднань згідно з законодавством. Глава IV Права та обов’язки медіаторів
7
Переклад зроблено на замовлення Українського Центру Порозуміння
Розділ 1 Права медіаторів Стаття 25 - Медіатори мають право інформувати громадськість про здійснення своєї діяльності, дотримуючись принципу конфіденційності. Умови, за яких можна розповсюджувати інформацію про фах медіатора, повинні бути викладені в постанові. Стаття 26 – (1) Медіатори мають право на отримання гонорару, розмір якого встановлюється шляхом домовленості зі сторонами, та на оплату коштів, витрачених на медіацію. (2) Гонорар повинен бути сплачений у належному розмірі з урахуванням характеру та предмету спору. Стаття 27 – Кожен медіатор має право на застосування власної моделі організації процедури медіації з дотриманням положень та принципів, передбачених цим Законом. Стаття 28 – (1) Професійна організація медіатора має бути недоторканною. (2) Пошук професійних організацій медіаторів призначається лише суддями та виконується прокурорами чи органами кримінального розслідування згідно з Кримінально-процесуальним кодексом. Розділ 2 Обов’язки медіаторів Стаття 29 – (1) Медіатори зобов’язані надавати будь-які пояснення сторонам щодо медіаційної діяльності, з тим, щоб вони розуміли ціль, рамки можливостей та наслідки медіації, особливо в частині відносин, які є предметом спору. (2) Медіатори повинні забезпечити дотримання свобод, гідності та недоторканності приватного життя сторін при здійсненні медіації. Стаття 30 - (1) Медіатори зобов’язані вжити усіх можливих заходів, щоб сторони дійшли взаємоприйнятної згоди протягом прийнятного граничного строку. (2) Медіатори повинні виконувати процес медіації неупереджено та забезпечувати постійну рівновагу між сторонами. Стаття 31 – Медіатори зобов’язані відмовитися від ведення справи за умови, коли їм відома будь-яка обставина, яка не дозволяє їм бути нейтральними та неупередженими, а також коли їм стане відомо, що справа на розгляді не може бути предметом медіації згідно зі Статтею 2.
8
Переклад зроблено на замовлення Українського Центру Порозуміння
Стаття 32 – Медіатори зобов’язані дотримуватися вимоги про конфіденційність інформації, яку вони отримали під час процедури медіації, а також документів, створених ними чи переданих ним сторонами під час медіації навіть після припинення виконання ними своїх обов’язків. Стаття 33 – (1) Медіатори зобов’язані дотримуватися етичних норм та відповідати на запити судових органів згідно зі Статтею 32. (2) Медіатори зобов’язані інформувати Раду медіації щодо будь-яких змін умов, які потребують поновлення положень Статті 12, параграф (2). Стаття 34 – Медіатори зобов’язані постійно вдосконалювати свої теоретичні та технічні знання щодо медіації, задля чого вони мають проходити курси підвищення кваліфікації на умовах, встановлених Радою медіації. Медіатори зобов’язані повернути документи, надані їм Стаття 35 – сторонами під час проведення процедури медіації. Стаття 36 – Медіатори не можуть представляти чи допомагати будь-якій із сторін у судовому чи арбітражному провадженні, на якому розглядається спірне питання, яке знаходиться у процесі медіації. Стаття 37 - (1) Медіатори не можуть заслуховуватися як свідки стосовно дій чи документів, про які їм стало відомо під час процедури медіації. У кримінальних справах медіатори можуть заслуховуватися як свідки лише за умови попереднього, ясного та письмового звільнення їх від своїх зобов’язань сторонами та, залежно від обставин, іншими зацікавленими сторонами. (2) Обов’язки свідка переважатимуть над обов’язками медіатора щодо дій та обставин, про які медіатору було відомо ще до того, як він став медіатором у даній справі. (3) У будь-якому випадку, після заслуховування в якості свідка медіатор не може надалі продовжувати виконувати медіаційну діяльність у даній справі. Розділ 3 Відповідальність медіаторів Стаття 38 – Дисциплінарна відповідальність медіаторів настає у випадку таких порушень: a) порушення зобов’язання про конфіденційність, неупередженість та нейтральність; b) відмова відповісти на запити, отримані від судових органів, у випадках, передбачених законодавством; c) відмова повернути документи, надані їм сторонами- учасницями спору; 9
Переклад зроблено на замовлення Українського Центру Порозуміння
d) репрезентація чи допомога одній із сторін у судовому чи арбітражному провадженні, на якому розглядається спір, який знаходиться у процесі медіації; e) скоєння інших дій, які порушують рамки відповідальності, накладені вимогами фаху. Стаття 39 - (1) Дисциплінарні заходи повинні застосовуватися залежно від тяжкості скоєного порушення та складаються з: a) Винесення письмової догани; b) штрафу у розмірі 500 000 рум. лей - 5 000 000 рум. лей; c) призупинення компетенції свідка від одного до шести місяців; d) припинення компетенції медіатора. (2) Розміри штрафу, зазначеного у параграфі (1) b) повинні періодично поновлюватися Радою медіації з урахуванням рівня інфляції. Стаття 40 – (1) Будь-яка зацікавлена особа може повідомити Раду медіації про скоєння порушень, зазначених у Статті 38. (2) Порушення розслідується дисциплінарною комісією у складі члена Ради медіації та двох представників медіаторів, які призначаються шляхом жеребкування з реєстра медіаторів, протягом 60-ти днів з дня реєстрації повідомлення. Члени комісії призначаються за рішенням Ради медіації. Особа, щодо якої проводиться розгляд, обов’язково повинна бути запрошена для заслуховування. Медіатор, щодо якого проводиться розслідування, має право на ознайомлення зі змістом документів та виступу на свій захист. У випадку неявки, про це повинен бути зроблений офіційний запис за підписом членів комісії, у якому говориться, що медіатор був запрошений, але не з’явився у призначений строк. (3) Документи з розслідування та пропозиція про дисциплінарне стягнення чи про непокладання покарання передається до Ради медіації, яка приймає рішення про дисциплінарну відповідальність медіатора протягом 30-ти діб. Стаття 41 - (1) На рішення Ради медіації про накладення санкцій у рамках Статті 39, параграф (1), може бути подана апеляція до компетентного суду з вирішення спірних адміністративно-господарських питань протягом 15-ти діб з дня набуття рішенням чинності. (2) Дії, зазначені в параграфі (1), призупиняють виконання рішення, на яке подано апеляцію. (3) Рішення про накладення штрафу за Статтею 39, параграф (1) b), яке згідно з законодавством залишається остаточним, підлягає приведенню у виконання. Несплата штрафу протягом 30 діб з дня залишення рішення в силі дією закону призведе до призупинення компетенції медіатора до того часу, поки не буде сплачена сума штрафу. 10
Переклад зроблено на замовлення Українського Центру Порозуміння
Стаття 42 – Медіатори можуть нести громадянську відповідальність за цивільним законодавством за збитки, нанесені в результаті порушення ними своїх професійних обов’язків. Глава V Процедура медіації Розділ 1 Попередня процедура до укладення медіаційної угоди Стаття 43 – (1) Сторони-учасниці спору разом приходять на зустріч з медіатором. Якщо з’являється лише одна сторона, медіатор за клопотанням цієї сторони повинен надіслати іншій стороні письмове запрошення, якщо пропозиція про медіацію прийнята та укладена медіаційна угода, призначаючи граничний строк, який не перевищуватиме 15 діб. Запрошення можна надсилати будь-яким шляхом, який забезпечує підтвердження отримання тексту. (2) Якщо запрошена сторона не може з’явитися, на його чи її прохання медітор може призначити новий день зустрічі за умови згоди обох сторін. (3) Якщо ж інша сторона ясно висловлюється проти медіації чи не з’являється два рази підряд для підписання медіаційної угоди, медіація вважається не прийнятою. (4) Медіатори також можуть вдаватися до інших законних дій, які вони вважають необхідними для запрошення сторін до медіації, за дотриманням вимог цього Закону. Стаття 44 – (1) Проведення медіаційних зустрічей до укладення медіаційної угоди забороняється. (2) Медіаційна угода укладається між медіатором з одного боку та сторонамиучасницями спору з іншого боку після того, як вони разом з’являються на зустріч з медіатором чи після прийняття медіації запрошеною стороною. Розділ 2 Медіаційна угода Стаття 45 – Угода може бути дійсною лише за умови наявності таких положень: a) Відомості про сторін чи, залежно від обставин, їх представників; b) Зазначення предмету спору; c) Зобов’язання медіатора про надання пояснень сторонам щодо принципів медіації, її наслідків та відповідних правил; d) Заява сторін про те, що вони бажають розпочати процедуру медіації, та про їх готовність до співробітництва у цьому зв’язку; e) Зобов’язання сторін, які беруть участь у спорі, щодо дотримання чинних правил медіації; f) Зобов’язання сторін щодо сплати медіаторові гонорару та покриття витрат, понесених медіатором в інтересах сторін під час медіації, механізмів переказу та сплати таких коштів, з зазначенням випадку 11
Переклад зроблено на замовлення Українського Центру Порозуміння
відмови від медіації чи недосягнення мети медіації, домовленість про розміри відповідальності сторін за витрати з урахуванням, за необхідності, соціального статусу сторін. Якщо сторони не домовляться іншим чином, суми будуть розділені між сторонами порівну. g) Домовленість сторін щодо того, якою мовою проводитиметься медіація. Стаття 46 – (1) Згідно з законодавством, медіаційна угода може містити інші положення. (2) Медіаційна угода буде недійсною, якщо міститиме положення, що суперечать законодавству чи громадському правопорядку. (3) Якщо в процедурі медіації виникнуть непередбачені витрати, понесені в інтересах сторін та за їх згодою, до медіаційної угоди укладається доповнення. Стаття 47 – (1) Медіаційні угоди будуть дійсними лише за умови письмового укладення. На нах повинні бути підписи сторін-учасниць спору, та медіатора, а оригінальних екземплярів має бути стільки, скільки є підписантів. (2) Згідно з законодавством, сторони-учасниці спору можуть надати іншій особі особливі повноваження на укладення медіаційної угоди. Стаття 48 – Медіаційні угоди є листами до виконання зобов’язання сторін щодо сплати належного гонорару медіаторові. Стаття 49 – Термін граничного строку щодо реалізації права на пред’явлення вимог за спірним питанням, яке перебуває на розгляді медіації, призупиняється з дня підписання медіаційної угоди, до завершення процедури медіації у будь-якому порядку, передбаченому цим Законом. Розділ 3 Процес медіації Стаття 50 – (1) Медіація грунтується на співробітництві між сторонами та застосуванням медіатором особливих методів та способів, які грунтуються на комунікації та веденні переговорів. (2) Методи та способи, якими користується медіатор, повинні переслідувати лише законні інтереси та цілі, які стоять перед сторонами-учасницями спору. (3) Медіатори не можуть нав’язувати сторонам рішення спору, який перебуває на розгляді в медіаційному процесі. Стаття 51 – Медіація зазвичай відбувається в установі медіатора. За необхідності, медіація може відбуватися в іншому місці, узгодженому між медіатором та сторонами-учасницями спору. 12
Переклад зроблено на замовлення Українського Центру Порозуміння
Стаття 52 – (1) Сторони-учасниці спору мають право на допомогу юриста чи іншої особі на умовах, узгоджених між ними. (2) Під час медіації сторін можуть репрезентувати інші особи, які можуть укладати документи-розпорядження згідно з законодавством. Стаття 53 – Відомості, надані під час медіації сторонами-учасницями спору, особами, зазначеними у Статті 52 та Статті 55, параграф (1), а також медіатором є конфіденційними відносно третіх сторін, і не можуть використовуватися як свідчення у судовому чи арбітражному провадженні, крім випадків, коли сторони домовляються іншим чином, чи коли інше передбачене законодавством. За Статтею 52 медіатори повинні довести до уваги учасників медіації зобов’язання щодо дотримання конфіденційності та можуть вимагати від них підписання угоди про конфіденційність. Стаття 54 – (1) Якщо під час медіації виникає ситуація, яка може вплинути на мету, нейтральність чи неупередженість медіатора, медіатор зобов’язаний довести до сторін такий факт, а сторони вирішують, чи вони залишать, чи скасують медіаційну угоду. (2) Втім, медіатори мають право утриматися та закрити процедуру медіації згідно з положеннями Статті 56, яка відповідно застосовується. У цьому випадку медіатор зобов’язаний повернути гонорар за ті етапи медіації, що не відбулися, чи, залежно від обставин, забезпечити продовження процедури медіації за умовами, викладеними в медіаційній угоді. Стаття 55 – (1) У тому випадку, коли спірне питання, яке розглядається в процесі медіації, містить складні чи суперечливі аспекти правового характеру чи з будь-якої іншої галузі спеціалізації, медіатор може за згодою сторін звернутися за консультацією спеціаліста у цій галузі. (2) При зверненні за консультацією до спеціаліста за межами офісу медіатора медіатор наголошує на суто полемічних питаннях, не розкриваючи імен сторін. Розділ 4 Закриття медіації Стаття 56 – (1) Процедура медіації закривається відповідно до справи: a) У разі досягнення сторонами порозуміння після вирішення спору; b) Якщо медіатор визначає, що медіація не досягла своєї мети; c) У разі скасування медіаційної угоди однією з сторін. (2) Якщо сторни лише частково досягли порозуміння, а також у справах, зазначених у параграфі (1) b) та c), будь-яка сторона може звернутися до компетентного судового органу загального права чи арбітражного суду.
13
Переклад зроблено на замовлення Українського Центру Порозуміння
Стаття 57 – Після закриття процедури медіації, у будь-яких випадках, зазначених у Статті 56, параграф (1), медітор складає офіційний звіт, який підписується сторонами особисто чи представником та медіатором. Кожна сторона отримує оригінальний екземпляр такого офіційного звіту. Стаття 58 – (1) Якщо сторони-учасниці спору досягли порозуміння, складається проект угоди, який повинен містити всі пункти, по яких сторони дійшли згоди. Така угода матиме силу документа за особистим підписом. (2) Порозуміння сторін не повинне містити будь-яких положень, які порушують закон чи правопорядок. Застосовується Стаття 2. (3) Порозуміння сторін згідно з законодавством може мати умови та положення та їм підпорядковуватися. Стаття 59. – Порозуміння сторін може передаватися до державного нотаріуса для засвідчення його автентичності чи, залежно від обставин, на затвердження судом загального права згідно зі Статтею 63. Стаття 60 - (1) Будь-яка із сторін-учасниць спору має право на скасування медіаційної угоди на будь-якому етапі процедури медіації шляхом відповідного письмового повідомлення про таке іншій стороні та медіаторові. (2) Медіатор прийме до уваги таке скасування медіаційної угоди в односторонньому порядку та протягом 48-ми годин від дня отримання такого повідомлення складе офіційний документ про закриття процедури медіації (3) Якщо одна із сторін-учасниць спору більше не з’являється для проведення медіації без скасування медіаційної угоди, як передбачено параграфом (1), медіатор зобов’язаний ужити всіх необхідних заходів щодо встановлення справжніх намірів цієї сторони та, залежно від ситуації, продовжити чи закрити процедуру медіації. Розділ 5 Медіація громадянських позовів, які перебувають на розгляді у суді загального права Стаття 61– (1) Якщо спір уже винесено на судовий розгляд, його вирішення відбувається, за ініціативою сторін чи рекомендацією суду, прийнятною для сторін, з урахуванням прав, якими наділені сторони згідно з законодавством. Медіація може стосуватися загального чи часткового вирішення позову. (2) Після закриття процедури медіації медіатор зобов’язаний у всіх випадках письмово поінформувати суд загального права про те, досягли чи не досягли сторони порозуміння шляхом проведення процедури медіації. Стаття 62 – (1) За клопотанням сторін задля проведення процедури медіації розгляд цивільних справ у суді загального права чи в арбітражному суді буде 14
Переклад зроблено на замовлення Українського Центру Порозуміння
призупиняється згідно з умовами Статті 242, параграф (1), абзац 1 Цивільнопроцесуального кодексу. (2) Тривалість такої перерви подовжується на термін проведення процедури медіації, але не більше 3-х місяців з дня підписання медіаційної угоди. (3) Клопотання про заміщення звільняються від сплати гербового збору. Стаття 63 – (1) Якщо спір вирішується з допомогою медіації, суд, за клопотанням сторін, прийме рішення згідно зі Статтею 271 Цивільнопроцесуального кодексу. (2) При винесенні рішення суд, за клопотанням зацікавленої сторони, винесе резолюцію про реституцію гербового збору, виплаченого за інвеституру вищезгаданого. Глава VI Особливі положення про медіацію певних спорів Розділ 1 Особливі положення про сімейні спори Стаття 64 – (1) Медіацію можна використовувати для вирішення конфліктів між чоловіком та дружиною з огляду на збереження подружнього життя, здійснення батьківських прав, встановлення місцепроживання дітей, батьківської частки у забезпеченні дітей, та інших конфліктів, які виникають у подружніх стосунках стосовно прав, які їм належать згідно з законодавством. (2) Угода між чоловіком та дружиною про розірвання шлюбу та вирішення супутніх розлученню аспектів здійснюється сторонами у компетентному суді, який вирішує справи про розлучення. Стаття 65 – Медіатори повинні забезпечити узгодженість результатів медіації з вищими інтересами дитини, спрямовувати батьків у першу чергу на забезпечення потреб дитини та виконання ними батьківського обов’язку з тим, щоб фактичне роз’єднання чи розлучення не мало негативного впливу на ріст та розвиток дитини. Стаття 66 – (1) Перед укладенням медіаційної угоди чи, залежно від обставин справи, під час процедури медіатор повинен вжити усіх заходів з тим, щоб перевірити наявність ознак наруги чи насильства у стосунках між чоловіком та дружиною, та чи не може така ситуація вплинути на медіацію, та вирішити, чи можна за таких обставин знайти вирішення шляхом медіації. Відповідно застосовується Стаття 54. (2) Якщо під час медіації медітору стають відомі факти, які загрожують нормальному росту дитини чи можуть глибоко зашкодити вищим інтересам дитини, він зобов’язаний повідомити про це компетентні органи. Розділ 2 Особливі положення про медіацію у кримінальних справах 15
Переклад зроблено на замовлення Українського Центру Порозуміння
Стаття 67 – (1) Положення цього Закону відповідно застосовуються до кримінальних справ стосовно правопорушень, за яких, згідно з законодавством, відкликання попередньо поданої скарги чи примирення між сторонами звільняє від кримінальної відповідальності. (2) Жодну з потерпілих осіб чи звинувачувану особу не можна примушувати прийняти процедуру медіації. Стаття 68 - (1) У кримінальних справах медіація повинна відбуватися таким чином, щоб гарантувати право кожної з сторін на надання правової допомоги та, якщо вимагають обставини справи, послуг перекладача. В офіційному звіті, який, згідно з цим Законом складається після закінчення процедури медіації, потрібно вказати, чи отримали сторони допомогу правника та чи були їм надані послуги перекладача, чи, залежно від обставин, вказати, що сторони ясно відмовилися від допомоги чи послуг. (2) Якщо у справі беруть участь неповнолітні, правові гарантії, які надаються у ході кримінального судочинства, відповідно повинні бути забезпечені під час процедури медіації. Стаття 69 - (1) У випадку здійснення процедури медіації до початку кримінального провадження та її завершенням примиренням сторін, потерпіла сторона не може повідомляти про те саме діяння орган кримінального переслідування чи, залежно від обставин, суд загального права. (2) Якщо процедура медіації почалася в рамках граничного строку на подання первинної скарги, такий граничний строк буде призупинено на весь термін медіації. Якщо сторони-учасниці спору не дійшли згоди, потерпіла особа має право подати первинну скаргу у той же граничний строк, яка відновить її провадження, починаючи з дня офіційної реєстрації закриття медіації, беручи до уваги в обчисленні час, який пройшов до призупинення. Стаття 70 – (1) У випадку проведення медіації після того, як розпочалося кримінальне провадження, кримінальне переслідування чи, залежно від обставин справи, винесення рішення призупиняється за надання сторонами медіаційної угоди. (2) Призупинення триватиме до закриття процедури медіації будь-яким чином, передбаченим цим Законом, але не пізніше 3-х місяців з дня підписання медіаційної угоди. (3) Медіатор зобов’язаний надати судовому органу копію офіційної реєстрації закриття процедури медіації. (4) Кримінальне провадження негайно відновлюється після отримання офіційного запису, яким стверджується, що сторони не дійшли примирення, чи, якщо він не надається, після закінчення граничного строку, зазначеного у параграфі (2). Глава VII 16
Переклад зроблено на замовлення Українського Центру Порозуміння
Прикінцеві та перехідні положення Стаття 71 – (1) Протягом 4-х місяців з дня набуття цим Законом чинності, створюється Рада медіації, яка видає постанову про власну організацію та порядок роботи, навчальні стандарти у галузі медіації, які будуть опубліковані в Частині I Офіційного бюлетня Румунії. (2) При створенні першої Ради медаіції її члени призначаються шляхом узгодженості з юридично створеними організаціями у галузі медіації, беручи до уваги сукупні критерії, пов’язані з тривалістю діяльності організації в цій галузі, за положеннями статутів, кількістю спеціалістів у її складі, а також освітню кваліфікацію та практичний досвід роботи представників цих організацій. (3) Для організації та роботи першої Ради медіації, протягом першого року її діяльності з Державного бюджету через Міністерство фінансів виділяються кошти на такі категорії витрат: a) Експлуатаційно-виробничі витрати; b) Заробітна плата технічного секретаріату. (4) Після закінчення терміну 1-го року після створення Ради її фінансування буде здійснюватися згідно зі Статтею 21. Стаття 72 – (1) Процедура авторизації медіаторів почнеться протягом місяця з дня публікації в Офіційному бюлетні Румунії постанови про організацію та роботу Ради медіації. (2) Особи, що закінчили чи на день набуття цим Законом чинності відвідують навчальні курси медіаторів у нашій країні чи за кордоном, які відповідають вимогам Статті 7 a)-e), мають право подати запит на авторизацію в якості медіаторів, як передбачено цим Законом, та зобов’язані надати документи, які засвідчують навчальну програму, яку вони пройшли. Рада медіації прийме рішення про авторизацію по тому, як буде проведена оцінка змісту навчальної програми з урахуванням тривалості навчання. Відповідно застосовуватиметься Стаття 8 параграф (5). Стаття 73– (1) Положення цього Закону про медіацію спорів стане застосовним через місяць після створення реєстру авторизованих медіаторів. (2) Медіація трудових спорів регулюється спеціальними положеннями цього Закону. Стаття 74 – (1) Установи та інші юридичні особи, які на день набуття цим Законом чинності проводять курси навчання медіаторів, можуть довести їх до завершення, виходячи з тих положень, що були чинними на той час, коли курси навчання розпочали свою роботу. (2) Надане Радою медіації підтвердження, передбачене у Статті 9, стане застосовним на день опублікування навчальних стандартів з медіації в Офіційному бюлетні Румунії. 17
Переклад зроблено на замовлення Українського Центру Порозуміння
Стаття 75 – Правники, державні нотаріуси та юрисконсульти, які отримують статус медіатора, згідно з цим законом можуть виконувати медіаційну діяльність у рамках виконання власних професійних обов’язків.
18