"Про порядок проведення процедури медіації у кримінальних справах"

Dz.U.03.108.1020

РОЗПОРЯДЖЕННЯ МІНІСТРА ЮСТИЦІЇ від 13 червня 2003 р. про порядок проведення процедури медіації у кримінальних справах („Вісник законів” від 26 червня 2003 р.) Відповідно до § 5 ст. 23а закону від 6 червня 1997 р. – Кримінально-процесуального кодексу („Вісник законів” № 89, ст. 555 з наступними змінами), постановляю: § 1. Ця постанова визначає: 1) умови, яким мають відповідати установи й особи, наділені правом проведення процедури медіації; 2) спосіб призначення й відводу установ і осіб, наділених правом проведення процедури медіації; 3) об‘єм та умови надання матеріалів справи установам і особам, наділеним правом проведення процедури медіації; 4) спосіб і порядок процедури медіації . § 2.1. Проводити процедуру медіації має право установа, яка: 1) згідно зі своїми статутними завданнями була створена для виконання завдань у сфері медіації, ресоціалізації (залучення до суспільного життя), захисту громадських інтересів, захисту важливого індивідуального інтересу або захисту свобод і прав людини; 2) має організаційні й кадрові умови для проведення процедури медіації; 3) була внесена до реєстру, про який говориться в абзаці 1 § 4.

2. Процедуру медіації від імені установи, визначеної в абзаці 1, що надалі називається „установа”, провадить її представник, який має на це письмове повноваження та який відповідає вимогам, зазначеним у пунктах 1-7 § 3. § 3. Проводити процедури медіації також має право гідна довіри особа, яка: 1) має польське громадянство; 2) не обмежена в користуванні правами людини й громадянина; 3) досягла віку 26 років; 4) вільно володіє польською мовою; 5) не має судимості за умисний злочин; 6) володіє вмінням усунення конфліктів та посідає всі знання, необхідні для проведення процедури медіації, зокрема в області психології, педагогіки, соціології, ресоціалізації (залучення до суспільного життя) або юриспруденції; 7) дає запоруку належного виконання обов‘язків; 8) внесена до реєстру, про який говориться в абзаці 1 § 4. § 4.1. В окружному суді ведеться реєстр установ і гідних довіри осіб, наділених правом проведення процедури медіації, що надалі зветься „реєстр”.

2. Запис до реєстру здійснюється на підставі заяви, до якої необхідно додати документи, що підтверджують згідність з умовами, викладеними, відповідно, у пунктах 1 і 2 абзацу 1 § 2, або вимогами, визначеними у пунктах 1-6 § 3.

§ 5.1. Голова окружного суду вносить до реєстру установу або гідну довіри особу, яка висловила готовність проведення процедури медіації та яку перевірено щодо відповідності умовам, передбаченим у пунктах 1 і 2 абзацу 1 § 2, або вимогам, передбаченим у пунктах 1-7 § 3. Рішення про відмову внесення до реєстру зацікавлена установа або особа може оскаржити у голови апеляційного суду.

2. До реєстру вносяться такі дані: 1) назва установи або прізвище, ім‘я та дата народження гідної довіри особи; 2) місцезнаходження установи та її організаційна форма або адреса, за якою проживає гідна довіри особа.

3. Кожна зміна даних, наведених в абзаці 2, підлягає внесенню до реєстру. Особа, що керує установою, та гідна довіри особа зобов‘язані інформувати голову окружного суду про: 1) кожну зміну даних, наведених в абзаці 2; 2) втрату умов, визначених відповідно у пунктах 1 і 2 абзацу 1 § 2 або пунктах 1-6 § 3 – протягом 14 днів від моменту появи зміни або втрати умови. § 6.1. Голова окружного суду виключає з реєстру установу або гідну довіри особу: 1) за її заявою; 2) у випадку смерті гідної довіри особи або ліквідації установи; 3) у випадку втрати однієї з умов, що визначені, відповідно, у пунктах 1 і 2 абзацу 1 § 2 або в пунктах 1-7 § 3.

2. Голова окружного суду може виключити з реєстру установу або гідну довіри особу у випадку невиконання або неналежного виконання нею обов‘язків, пов‘язаних із проведенням процедури медіації.

3. Рішення про виключення з реєстру зацікавлена установа або особа може оскаржити у голови апеляційного суду. § 7.1. У постанові про направлення справи на процедуру медіації суд (а під час досудового слідства – прокурор або інший, наділений повноваженням орган) для проведення процедури медіації у конкретній справі призначає установу або гідну довіри особу з числа внесених до реєстру.

2. У виключних випадках, обґрунтованих необхідністю результативного проведення медіаційної процедури, для проведення процедури медіації у конкретній справі можна призначити установу або гідну довіри особу з-поза числа внесених до реєстру, яка заявила про свою готовність до цього і яка відповідає умовам, передбаченим, відповідно, в пунктах 1 і 2 абзацу 1 § 2 або в пунктах 1-7 § 3. § 8. У постанові, про яку говориться в § 7, зокрема необхідно вказати: 1) назву установи або прізвище та ім‘я гідної довіри особи, визначеної для проведення процедури медіації; 2) дані про особу обвинуваченого або підозрюваного та потерпілого; 3) вчинок, в якому звинувачується обвинувачений або підозрюваний – водночас зазначаючи правову кваліфікацію вчинку; 4) об‘єм та спосіб надання матеріалів по даній справі; 5) термін закінчення процедури медіації, з урахуванням § 2 ст. 23а Кримінальнопроцесуального кодексу. § 9. Суд, прокурор або інший наділений повноваженнями орган, який призначив установу або гідну довіри особу для проведення процедури медіації у конкретній справі, може відвести її у випадку: 1) виключення цієї установи або гідної довіри особи з реєстру;

2) виявлення обставин, про які йдеться у статтях 40-42 Кримінально-процесуального кодексу. § 10.1. Суд, прокурор або інший наділений повноваженнями орган, який направляє справу на процедуру медіації, надає представникові установи або гідній довіри особі, що надалі називається „медіатором”, інформацію з матеріалів справи лише в об‘ємі, необхідному для проведення цієї процедури. Ця інформація повинна містити особисті дані потерпілого і підозрюваного або обвинуваченого, визначення вчинку, у якому звинувачується підозрюваний або обвинувачений, разом із зазначенням правової кваліфікації вчинку та необхідних для процедури медіації обставин його скоєння.

2. В обґрунтованих випадках, за заявою медіатора, суд або прокурор – якщо визнає це потрібним – також може надати, із застереженнями, передбаченими в абзаці 3, доказовий матеріал, що міститься у матеріалах справи в частині, яка стосується підозрюваного або обвинуваченого, потерпілого та злочину, яких стосується процедура медіації.

3. Медіаторові не надаються матеріали справи, що вважаються державною або службовою таємницею або таємницею, що пов‘язана з виконанням професійних обов‘язків або функцій; матеріали, що стосуються стану здоров‘я підозрюваного або обвинуваченого, висновків стосовно нього, даних про його судимість, а також матеріалів, що дозволяють ідентифікувати свідка, допитаного згідно зі статтею 184 Кримінально-процесуального кодексу, та ще таких, відкриття яких потерпілому могло б вплинути на кримінальну відповідальність інших обвинувачених у цій справі, які не беруть участі у процедурі медіації.

4. Матеріали справи можуть надавитись для ознайомлення лише у присутності уповноваженого працівника органу, що прийняв справу до провадження. В обґрунтованих випадках цей орган може розпорядитись видати медіаторові ксерокопію документів з матеріалів справи або дозволити зробити копію (переписати ці документи) в об‘ємі, визначеному в абзацах 1-3. § 11. Невідкладно після вручення постанови, про яку йдеться в § 7, медіатор: 1) налагоджує контакт з потерпілим і підозрюваним або обвинуваченим, визначаючи термін і місце зустрічі з кожним з них; 2) з підозрюваним або обвинуваченим і потерпілим проводить індивідуальні зустрічі, повідомляє про суть і принципи процедури медіації та роз‘яснює їх права; 3) проводить медіацію за участю підозрюваного або обвинуваченого і потерпілого; 4) допомагає сформулювати зміст угоди між підозрюваним або обвинуваченим і потерпілим та перевіряє виконання зобов‘язань, що витікають з неї. § 12. У разі неможливості організувати безпосередню зустріч підозрюваного або обвинуваченого і потерпілого, медіатор може проводити процедуру медіації опосередкованим чином, передаючи кожному з них інформацію, пропозиції та повідомляючи позицію протилежної сторони щодо укладення угоди. § 13.1. Після проведення процедури медіації медіатор складає письмовий звіт і невідкладно подає його органові, який направив справу на таку процедуру.

2. Звіт повинен мати: 1) шифр матеріалів справи; 2) назву установи або прізвище та ім‘я гідної довіри особи, що провела процедуру медіації; 3) інформацію стосовно кількості, термінів і місця проведення індивідуальних і спільних зустрічей, а також вказувати осіб, що брали в них участь; 4) інформацію про результати процедури медіації; 5) підпис медіатора.

3. У випадку укладення угоди вона стає додатком до звіту. § 14. Якщо процедуру медіації не було закінчено у термін, визначений в постанові, про яку йдеться у § 7, медіатор невідкладно складає і подає органові, що направив справу на шлях процедури медіації, звіт з переліком причин, через які у встановлений строк не вдалося досягти результатів. Такий звіт має бути складений згідно з вимогами, передбаченими в абзаці 2 § 13. § 15. Установи й гідні довіри особи, що мають право проводити процедури медіації на підставі попередніх положень, підлягають внесенню до реєстру за умови, що вони відповідають вимогам, визначеним відповідно у пунктах 1 і 2 абзацу 1 § 2 або пунктах 1-7 § 3. § 16. Розпорядження набуває чинності з 1 липня 2003 р.