Руслана Безпальча. Шляхи мирного розв'язання конфліктів у школі by Pavel Shevchenko

Руслана Безпальча Шляхи мирного розв’язання конфліктів "Хто вчить інших, той вчиться сам". Я.А.Коменский. "Велика дидактика" (1,362)

Життєвий досвід свідчить про те, що нам доводиться вчитися все життя – вчитися жити. Ця книжка не претендує на те, щоб навчити вас жити – вона написана для того, щоб допомогти навчитись спілкуватися з людьми, навчитись запобігати конфліктам та контролювати конфліктні ситуації. І щоб все це допомогло свідомо будувати у нашій країні інше суспільство – на засадах любові і поваги людей одне до одного. Книга буде корисна педагогам, психологам шкіл, молоді та підліткам, всім, хто цікавиться корекцією людського спілкування, хто прагне встановлення гуманних стосунків між людьми в Україні, хто хоче досягнути поваги людей одне до одного незалежно від статі, віку, національності тощо.

ВСТУПНЕ СЛОВО PAX OPTIMA RERUM – мир – то найкраща річ

Сучасне українське суспільство, на жаль, поки що посттоталітарне. Тоталітарна держава залишила в ньому нетерпимість до думки інших; незгоду з тим, що інша людина – інакша, може мислити по-іншому і має право на особисте життя, на помилки. Такому суспільству притаманне вольове вирішення ситуації, слова "співпраця" та "консенсус" поки що є абстракцією для широкого загалу. Тому перехідний період, що його переживає наше суспільство, супроводжується збільшенням конфліктів між людьми. Втім демократизація життя в Україні теж не означає, що в ньому зникнуть конфлікти. Вони залишаться, оскільки в Україні живуть різні люди, з різними поглядами, досвідом, врешті – різними релігійними переконаннями, різними національними традиціями та стереотипами. Окрім того, сучасна людина включена в систему масових комунікацій, що теж збільшує можливість конфліктів. Для створення відкритого суспільства, заснованого на довірі і співпраці, потрібно навчитись уникати конфліктів, навчитися вести дискусії у позитивному і продуктивному ключі. Цю прогалину – відсутність у суспільстві навичок мирного розв'язання конфліктів – важко заповнити простою передачею досвіду від батьків до дітей, адже батьків самих потрібно навчити. Отож, саме вчительство, яке стоїть найближче до зміни світогляду дитини (а значить, і всього суспільства), змогло б взяти на себе благородну місію – навчати основам взаємної толерантності та поваги в суспільстві, вмінню вирішувати конфліктні ситуації цивілізовано, мирним шляхом. На жаль, ні комунікаційні навички, ні методи запобігання та розв'язання конфліктів не викладаються ні у середніх, ні у вищих навчальних закладах. Хоча такі знання допомогли б освітянам мати дієвий важіль в управлінні собою, у взаємостосунках з колегами, учнями та студентами, просто з оточуючими. Допомогли б донести ідеї ненасильства і толерантності до молоді України, використати ці знання для практичної допомоги щодо розв’язання конфліктів у довкіллі. Саме для виконання такого завдання була проведена серія тренінгів із теорії і практики розв’язання конфліктів для освітян та молоді з різних регіонів України Серед цієї групи населення також було проведено анкетування з поставленої проблеми. Як підсумок думок і проблем, поставлених на заняттях і в анкетах, була написана ця книжка.

ЩО ТАКЕ КОНФЛІКТ CONFLICTUS - боротися разом

Конфлікт – суперечність, яка виникає між людьми у зв'язку з вирішенням питань виробничого, громадського або особистого характеру. Вони виникають під час зіткнення поглядів, інтересів, прагнень різних осіб чи груп людей. Отже, саме поняття конфлікту ширше, ніж просто незгода між людьми, сварка чи погіршення стосунків. Адже конфлікти бувають різні. Є конструктивні конфлікти, які позитивно впливають на життя людей і суспільства: служать джерелом самовдосконалення й саморозвитку особистості, здружують членів групи, стимулюють ефективний вихід з проблемних ситуацій. І деструктивні, що призводять до воєн, насильства, розриву стосунків, до самотності та згуби. Якщо конструктивні конфлікти виявляються у принципових зіткненнях думок, у дискусіях, то деструктивні – у дрібних і великих сварках і непорозуміннях. Тому деструктивні конфлікти потрібно швидко залагоджувати і ліквідовувати. У колективі це буде сприяти оздоровленню морально-психологічного клімату, підвищить активність і працездатність людей. В особистому житті призведе до покращання стосунків, до взаємної любові і поваги. Відповіді з анкет Вислови з анкет учнівської молоді:  Конфлікт – це те, що забирає більшу половину життєвої енергії кожної людини, яку можна використати інакше.  Неможливо, щоб конфліктів не було. Деякі люди конфліктують для власного задоволення, тобто їм приємно когось принижувати. Конфлікт є деструктивним, коли він…  Відвертає енергію від більш важливої діяльності та проблем  Руйнує мораль або підсилює негативну самооцінку  Поляризує групи таким чином, що вони втрачають внутрішній зв’язок та послаблюють взаємну співпрацю  Поглиблює різницю у ставленні до цінностей  Стимулює безвідповідальну і непривабливу поведінку, скажімо: образливі прізвиська та бійки Конфлікт є конструктивним, коли він:  Розкриває важливі проблеми, які в результаті стають зрозумілішими  Спричинює розв'язання проблем  Стимулює виникнення правдивої комунікації  Сприяє виходу стримуваних емоцій, напруги і стресу  Допомагає створенню тіснішого контакту між людьми, які, беручи участь у спільному розв’язанні конфлікту та позитивно його полагоджуючи, краще пізнають одне одного  Домагає розвиватися персонально та використовувати в майбутніх ситуаціях отриманий досвід Але чи можна собі уявити, що конфлікти зникнуть зовсім? Напевно, ні. Цілковите усунення конфліктів призведе до застою. Нашим завданням є перетворення деструктивних конфліктів у конструктивні. Потрібно мужньо визнати необхідність життєвої напруги і неспокою і виробити ефективний механізм, коли конфлікти допомагають особистості творчо виразити себе в оточуючому світі, а не ображати інших.

Куточок психолога. Обговоріть з групою запитання:  З якими образами у вас асоціюється слово “конфлікт”?  Що таке конфлікт? Конфліктна ситуація? Що ми під цим розуміємо?  Слова “конфлікт” і “насильство” означають для вас одне й теж чи це різні поняття? Поясніть, чому?  Як ви вважаєте, конфлікти приносять шкоду чи користь?  Попрохайте групу пригадати прислів’я та вислови про те, як себе вести в конфліктній ситуації (наприклад: “Око за око – зуб за зуб”, “Як гукнеться, так і відгукнеться”). Обговоріть ці приклади.  Хто з присутніх пробував/пробувала вирішити конфлікти так, як пропонувало прислів’я?  На яких засадах грунтується безконфліктне спілкування між людьми? Для доу різних частинах книги деякі положення і висновки повторюються.

ПРИЧИНИ КОНФЛІКТІВ QUOT HOMINES, TOT SENTENTIAE – скільки людей, стільки й думок. Теренцій

Скільки людей, стільки і причин для виникнення між ними конфліктів. Проведення анкетування серед освітян і молоді України дозволило зібрати і узагальнити погляди освітян і молоді на причини конфліктів. Опитування, проведені у школах та вузах, показали, що головна біда, яка призводить до конфліктів у школі, це відсутність у викладачів зацікавленості до особистості дитини чи молодої людини, небажання і невміння пізнати її внутрішній світ. Самі педагоги наголошували, що тут не стільки небажання вчителів, як їх невміння, безпорадність у розв'язанні багатьох конфліктів. Окрім того, конфлікти викликані самим процесом навчання, що являє собою механічне запам'ятовування фактів, які дітям абсолютно нецікаві і відірвані від того світу, в якому вони живуть. Школа не може навчити учнів застосувати шкільні знання на практиці, в реальному житті. Конфліктно відбувається опитування і виставлення оцінок. Говорять тільки вчителі, а учні мусять майже цілий урок мовчати, сидіти пасивно і бездіяльно. У навчанні немає позитивного, радісного, наповненого емоціями. Наша школа негуманна у ставленні до учнів і до вчителів. Вона часто буває жорстокою до дітей. "Сьогодні ми намагаємося побудувати школу, яку б полюбили і учні, і вчителі. Це велика місія." ВІКТОР ЮЩЕНКО (від авторки: ці прекрасні слова наш Президент сказав ще тоді, коли був Прем’єрміністром України. Віримо, що сьогодні вони, нарешті, втіляться).

Які основні причини виникнення конфліктів у класі, студентській групі? (відповіді під час тренінгів та анкетування):



Конфлікти в школі виникають внаслідок навчального процесу: Задають і вимагають дуже багато, а наші думки і проблеми до уваги не беруть. Коли вчителька чи вчитель наводять порядок, дисципліну. Якщо людина, що вчить, має не досить професійного досвіду, або має погані стосунки з дітьми, то часто весь урок триває в конфліктах і скандалах. Конфлікт у тому, що нас вважають дурнями і невдахами, коли ми не вивчимо уроку, або не розуміємо матеріалу. Від втоми. Спробуй висидіти 7-8 уроків. Проблеми і конфлікти між дітьми і вчителями завжди існують. Основні причини: зверхність вчителів; перебування всієї влади в їхніх руках; неповага з обох боків; нерозуміння вчителів. Розв'язання – обговорити і знайти всі можливі виходи з цієї ситуації, звернутися до медіатора. Конфлікти з учителями за оцінки. Велика кількість студентів у групі, різний рівень освіти в групі. КАРБ. В лісі лист, а в миру люди одне на одного не схожі (Українське прислів'я).



Інші причини конфліктів у школі (із анкет учнів/учениць):ді з анкет Основна причина конфліктів у класі – це різне світосприймання. Кожна людина має свої погляди, свою думку, що не завжди співпадає з думками інших. Особиста неприязнь. Конфлікт може виникати з “нічого”. Виховання і національність. Відмінності у духовному розвитку. Різні думки, характери. Кожен намагається відстояти тільки свою думку. Зіткнення інтересів. Небажання вислухати одне одного. Невміння слухати. Небажання слухати людину, нерозуміння її становища. Зараз люди вважають, що головне в житті – це гроші. Тому причиною є різне фінансове становище студентів. Кожна людина у нашому житті чогось потребує: розуміння, грошей, одягу, любові. Люди різняться характером, вихованням, розумовим розвитком. Деякі ставлять себе вище від інших, хоч насправді вони такі, як решта. В наш час суспільство не змінюється, оскільки кожен дбає тільки про себе і живе заради себе, не зважаючи ні на кого Нерівне соціальне становище, розумові та творчі здібності. Одна людина у нас у групі сказала: “Мені не подобається, що він знає більше за мене. Я хочу його знищити.” Вихід – довести іншим, що ти вищий за нього (не в розумінні грошей), цебто розумніший. Заздрість, різні моральні цінності, різна мета здобування знань. Заздрість до відмінників, до "любимчиків" і до активістів. Вихід – потрібно знаходити у собі те, до чого тебе тягне, чого хочеш. Бути терплячим до себе і любити людей. Різні погляди на основну ідею в житті. Студент, який всіма силами прагне навчання, стає на думку тих, що мають інші погляди на процес навчання, “заучкою”. І стає через те об’єктом приниження, що призводить до конфлікту. Конфлікти існують між “сильними” і “слабкими” студентами. “Сильні” вважають, що “слабкі” тупі і нічого не вміють. Розв'язання – ставитися до всіх однаково і не принижувати людей. Хтось активний, хтось тихенький. Коли сміються над іншими. Часто над тими, хто слабше, бідніше. Відсутність організованості у колективі. Потрібно знайти спільну справу, яка зацікавила б усю групу. Відсутність єдності в групі, коли вона розпадається на маленькі “групки”, а то й кожен і кожна залишаються самі по собі. Протистояння різних підгруп. Невміння товаришувати, коли людьми нехтують чи просто використовують. Причина – егоїзм людини, коли, завойовуючи авторитет, людина шукає тільки вигоду для себе. Нешанування людської гідності, зневажливе ставлення до колективу. Поділ на “кращий-гірший”; Віднесення себе до “нижчого” чи “вищого” прошарку суспільства. Дехто з учнів рахує тебе за непотріб, що вони за тебе вищі, що ти не варта їхньої уваги. Розв'язання ситуації – вони мають зрозуміти мене, побачити, якою я є насправді - що я гарна людина і вірний товариш. Відсутність лідера, який би згуртовував класу (групу) і ставав би на захист дискримінованих. Кепська вихованість, навішування “ярликів”. Виповідають свою думку про людину, хоча її чи його ще недостатньо знають. Надто критикують людину. Діти дуже жорстокі, обговорюють фізичні вади. Слід виховувати людяність: чи вивчати Біблію, чи впровадити поглиблену працю психологів з дітьми. (Висловлювання учня) Навчання і дівчата. Любовний трикутник; Любовні інтриги. Нетерпимість і нерозуміння. Потайливість людини і небажання спілкуватися. Інакшість людей і небажання сприймати їх такими, як вони є. 5



Причина – низькі інтелектуальні та розумові можливості. Слід пояснити людині його чи її недоліки і попрохати якимось чином звільнитися від них. Залежність від соціальних стереотипів. Проблема сім’ї, батьків і дітей. Місце проживання: місто чи село – відтак різні освітні рівні, неоднакова оцінка оточуючих. Особиста неприязнь – належить тримати свої почуття при собі, бо тим самим налаштовуєш інших людей проти об’єкта своєї неприязні. Низький рівень культури молоді, відсутність підвищення кваліфікації педагогів шкіл і вузів в царині психології (конфліктології), сучасної педагогіки. Причина конфліктів – це ідея, що хто сильніший, той і правий. Вирішення: покажіть, що ви розумніші, а не сильніші. Причина - виховання дітей в дусі агресії (людину виховують борцем). Потрібно змінити установки виховання. КАРБ. Потрібно закінчувати з культом агресії. Культ святості, чистоти – шукання їх – ось через що повинна іти дитина, щоби відбутися морально. Не треба довго, раціонально щось доводити дитині. Вона має безсмертну душу. Треба іти за голосом душі, за течією. А агресивні люди ідуть проти течії душі. Гідність без агресії, не гордість, а вище – гідність. ЄВГЕН СВЕРСТЮК. НАСЛІДКИ КОНФЛІКТІВ У КЛАСІ/ ГРУПІ. Конфлікт небезпечний своїми наслідками для особи і для групи. Педагогам і лідерам груп важливо знати і розуміти небезпеку наслідків конфліктів для групи: 1. Конфлікти створюють напругу, яку переживає весь колектив. Одним із стихійних виходів з цієї напруги є утворення підгруп. Зокрема це спостерігається в тих випадках, коли конфлікт виникає між учителем/учителькою і лідерами класи. Фактично йде боротьба за лідерство. Розподіл на дві підгрупи може зняти бодай на короткий час напругу в групі. Кожна/кожен створює свою сферу впливу і так досягається майже повна рівновага. 2. Внаслідок конфлікту можливе вимушене чи стихійне усунення одного або декількох членів, що також може послабити напругу в групі. Група прагне виключити того із своїх членів, чий вплив помітно слабне. Іноді в групі постає вибір "крайнього" – коли агресія групи спрямована на одну людину або на меншість, яких вважають винними в труднощах, що виникли (згадаймо фільм "Чучело"). Агресія, яка виливається на "крайнього" звільняє групу від напруги. 3. Конфлікт може змінити групову мету; змінити стиль управління групою (від авторитарного до демократичного і навпаки); можлива поява нового лідера або зміна керівника. 4. Конфлікт може спричинити розпад колективу.

Куточок психолога. Завдання для групової роботи. Обговоріть з класом ті відповіді з анкет, які, на Ваш погляд, є актуальними для даного колективу. Разом з групою знайдіть можливі шляхи розв'язання проблем.  А вже потім можна запропонувати заповнити анонімні анкети щодо наявності конфліктів у колективі та яким чином їх розв'язати.  Можна провести анонімне анкетування: “Які конфлікти ви трапляються вам у житті?” Це допоможе Вам краще зрозуміти проблеми дітей. 

ПОЗИТИВНА САМООЦІНКА SINE QUA NON – букв. “без чого немає”; необмінна умова

Конфлікти спричиняються людьми. Саме від людини залежить, який це буде конфлікт, наскільки руйнівними для особи і суспільства будуть його наслідки. Тому, перш ніж говорити про правила уникання і виходу з конфліктної ситуації, варто з'ясувати погляди людини на її місце і роль у своїй групі, у цьому світі. І почати потрібно не з "позиції" групи, а з погляду людини на саму себе, тобто з її самооцінки. Самооцінка – це те, як людина себе бачить. Якщо людина відчуває себе невдахою, думає, що в неї /нього нічого не вийде, що не варто щось змінювати в житті, що така його чи її гірка доля, то ми можемо вважати самооцінку людини низькою. Отже самооцінка – це віра в себе. На Землі живуть мільярди людей, що мають різні характери, різну зовнішність, різне виховання. Але як часто ми чуємо про самотність людини. "Розкоші людського спілкування" (за висловом Екзюпері) заважає уявлення про власні недоліки, невіра в себе і недостатня любов до себе. Як можна очікувати любові і розуміння від інших, якщо ми самі себе не любимо і не розуміємо? Любов до себе – це не те саме, що себелюбство, самозакоханість чи зарозумілість. Любов до себе стає передумовою і мірою нашого ставлення до ближніх. Досвідчені психологи твердять: якщо людина не має достатньої любові до себе, то вона не спроможна любити інших. “Полюби ближнього свого як самого себе”. Якою мірою ми можемо любити ближніх, коли не любимо себе? Відсутність любові до себе породжує відсутність любові до інших. Ми не любимо, бо нас не люблять, а нас не люблять, бо ми не любимо. Тому коли ми самі себе не любимо, не любимо свої певні риси, то й іншим не подобаються в нас ці риси. Як каже народна мудрість: “Шануй сам себе, шануватимуть і люди тебе.” КАРБ. Шануй сам себе, шануватимуть і люди тебе. Люди здатні розв'язати всі свої проблеми, якщо навчаться з розумінням та любов’ю ставитися до себе та до своїх ближніх. Утверджуючи власну гідність, навчившись любити і цінувати себе, набагато легше побачити і полюбити добро в інших. Бо самоповага і позитивна самооцінка не егоїстичні. Ми достойні любові до себе. Повага до себе виробляється з раннього дитинства. Батьки, які показують дітям, що вони їх безмежно люблять просто так, лише за те, що вони є такі на світі, закладають фундамент здорової самоповаги, що буде підтримувати людину впродовж цілого життя. На цьому фундаменті любові дитина далі будує свій характер, будує своє життя. Коли фундамент будови життя закладено на піску – на відсутності любові в дитинстві та бракові усвідомлення власної унікальності – тоді людині важче поважати себе та добитися поваги інших. Позитивна самооцінка притаманна людям, які усвідомлюють і з готовністю беруть на себе соціальну відповідальність. Тому підвищення самооцінки допомагає людині з готовністю взяти на себе соціальну відповідальність, вдихає в неї мужність, допомагає звільнитись від почуття неповноцінності, спрямовує її чи його дії в соціально корисне русло. Куточок психолога. Завдання для індивідуальної роботи в групі. Придумайте невеличке оповідання чи згадайте життєвий випадок, коли людина не використала свого щасливого випадку через низьку самооцінку і недостатню впевненість у собі або через страх невдачі. 7

Як підвищити самооцінку Один із методів підвищення самооцінки: займайтесь собою, зрозумійте себе.

Тест на самооцінку Люди з низькою самооцінкою: впевнені в глибині душі, що мало чого варті бояться робити помилки постійно мріють про фізичну досконалість обмежуються пересічними та безпечними інтересами й діями не вміють сприймати компліменти бувають або балакунами та пихатими, або приниженими та нерішучими чи намагаються командувати іншими, чи дозволяють крутити собою як завгодно схильні до самознищення, наприклад, до вживання наркотиків або не сприймають критики, або впадають через неї у відчай у спілкуванні з іншими перш за все турбуються про те, яке вони справляють враження

Люди з високою самооцінкою: глибоко впевнені, що вони достатньо вартують роблять помилки і вчаться на них сприймають свою зовнішність такою як є, навіть коли вона недосконала досліджують нові можливості та інтереси, використовують всі можливості для зростання спокійно сприймають компліменти безпосередні у спілкуванні з іншими живуть у гармонії з собою, не відчуваючи зверхності над іншими людьми турбуються про своє фізичне та емоційне здоров’я сприймають критику як можливий шлях до зростання з повагою ставляться до себе і до інших

Висока чи низька самооцінка – це не присуд на все життя. Все у наших руках! Коли хочемо стати впевненими в собі, ми не повинні боятися життя. Варто завжди пам’ятати: ми здатні справитися з будь-якими перепонами, якщо тільки виявимо бажання та наполегливість. Тому не будемо займатися самокритикою і почнемо жити повним життям! Найперше варто поміняти своє життя в позитивний бік, варто навчитися поважати і любити себе, тоді життя і стосунки з людьми стануть більш гармонійними і щасливими. Людина з високою самооцінкою відчуває себе як господар чи господиня своєї долі: впевнено, твердо знаючи, до чого прагне. Якщо таку людину хтось ображає чи не любить, то вона/він розуміє, що це скоріше труднощі і проблеми цих інших. Тому не сприймає серйозно і не бере до серця незаслужених негативних думок і вчинків оточуючих. Наступним кроком буде взяти відповідальність за свої слова, свої вчинки, своє життя. Людина, яка чогось досягає у житті і прокладає собі дорогу в майбутнє – це, передусім, людина, що навчилася брати відповідальність. Бо така позиція – це позиція лідера, успішної людини. Цим ми також накопичуємо головний капітал життя – впевненість у собі. Отож ці речі взаємозалежні. Тому продукуючи впевненість, ми беремо відповідальність за життя і світ; і, навпаки, соціальна відповідальність зробить нас самодостатніми і успішними людьми. Незалежно від того, велику чи малу справу робимо, ми завжди чекаємо оцінки і подяки. Але чи дочекаємося, чи зможемо задовольнити цю свою важливу потребу? Так, зможемо. Адже ми самі можемо себе похвалити, підтримати, гідно оцінити. Ми бо, улюблені, завжди з собою! Ми завжди можемо бути собі найкращими друзями. Вчасно похваливши себе, ми неначе фіксуємося на черговій сходинці удачі. А це дає нам поштовх до саморозвитку, до самовдосконалення. Тому любімо себе, хвалімо себе за гідні вчинки та досягнення, підтримуймо себе у скруті та безвиході. Ми варті любові до себе! 8

Відповіді з анкет З анкет учнівської молоді:  Кожна людина повинна знати собі ціну і вміти за себе постояти. Люди, які поважають себе, не будуть робити боляче іншій людині.  Потрібно, щоб з раннього віку батьки дали дитині любов, добро до ближніх – почуття дружби. Щоб дитина перебувала у просторі любові і могла ділити її з іншими. Для підвищення самооцінки виконайте вправи: 1. Запишіть і проговоріть фразу: “ Я себе люблю і поважаю за…” а далі назвіть п'ять своїх позитивних рис характеру, чи згадайте свої, бодай невеликі, життєві досягнення. 2. Напишіть у два стовпчики свої риси характеру – негативні і позитивні. Якщо негативних більше, спробуйте обдумати ці риси і частину перевернути в позитивні й перенести в інший стовпчик. 3. Складіть список всіх своїх чеснот. Частіше дивіться на нього і шануйте себе. 4. Якими повідомленнями Ви постійно користуєтесь, звертаючись до себе? Чи не занадто часто ви собі говорите: - я винна, я винний, - я мушу все зробити, - я правий/ права, я змушу всіх змінити свої погляди? Подібні повідомлення замініть іншими: "Я не в змозі переробити всіх справ", "Мені потрібен час і на себе саму/самого", "У когось свої погляди, я їх поважаю, але сам/сама маю іншу думку". 6. Згадайте про свою нереалізовану мрію. А тепер спробуйте подумати про шляхи її втілення. І спробуйте її втілити! Куточок психолога. Запропонуйте групі індивідуальну роботу: - Намалюйте три речі, які ви робите добре. - Намалюйте ваш найбільший успіх у житті. - Намалюйте своє хобі. - Намалюйте свою найзаповітнішу мрію. По закінченні обговоріть по черзі з присутніми їхні малюнки і відповіді на запитання. Врешті, існує багато інших шляхів підняття власної самооцінки. Луїза Хей, чудова жінка, яка допомогла стільком людям у світі здобути фізичне і духовне здоров'я, вважає основою основ - любов до себе, до свого тіла. Ось її поради тим, хто хоче полюбити себе.

Десять кроків до того, як полюбити себе 1. Відмовтесь від критики. Критика ніколи нічого не змінює, тому перестаньте критикувати себе! Сприймайте себе таким/ такою, які ви є. Все змінюється, і коли ви критикуєте себе, ваші зміни негативні. Коли ж ви схвалюєте свої вчинки, ці зміни носять позитивний характер. 2. Не лякайте себе. Перестаньте подумки залякувати себе – це страшний спосіб існування. Знайдіть образ, який дає вам задоволення (мій, наприклад, – кремові троянди), і негайно переключайте свій зляканий розум на думки про приємне. 3. Будьте м'якими, добрими і терплячими. Будьте м'якими з собою, будьте добрими з собою, будьте терплячими з собою, поки ви тільки вчитесь думати по-іншому. Ставтеся до себе неначе до іншої людини, яку ви по-справжньому любите.

4. Будьте добрими до своїх думок. Самоїдство – це прояв ненависті до своїх думок. Не можна засуджувати себе за те, що ви думаєте так, а не інакше. Просто спокійно поміняйте тему для роздумів. 5. Хваліть себе. Критика руйнує внутрішній дух, а похвала зміцнює його. Хваліть себе так часто, як тільки можете. І з кожною маленькою перемогою нагадуйте собі, як ви гарно з усім справляєтеся. 6. Підтримуйте себе. Знайдіть спосіб підтримувати себе: зверніться до друзів і дозвольте їм допомогти вам. Справжня ознака сили духу –звернутися за допомогою, коли ви більш за все її потребуєте. 7. Любіть свої недоліки. Визнайте, що вони – ваша відповідь на якусь потребу, і зараз ви шукаєте новий, позитивний спосіб задовольнити цю потребу. Тому з любов'ю попрощайтесь зі старою негативною поведінкою. 8. Турбуйтеся про своє тіло. Дізнайтеся побільше про правильне харчування: якого саме "палива" потребує ваш організм, щоб отримувати максимум енергії і життєвої сили. Подбайте про заняття спортом. Які фізичні вправи надають вам задоволення? Турбуйтесь про той храм, в якому ви живете, доглядайте за ним! 9. Робота з дзеркалом! Частіше дивіться у свої очі, говоріть про зростаючу любов до себе. Вибачте собі, дивлячись у дзеркало. Поговоріть перед дзеркалом зі своїми батьками. Пробачте також і їм. Врешті бодай раз на день скажіть собі перед дзеркалом: "Я люблю тебе, я дійсно люблю тебе!" 10. Приступайте прямо зараз! Не чекайте, поки вам стане краще, чи ви схуднете, чи отримаєте нову роботу, чи зав'яжете нове знайомство. Почніть зараз – і робіть все, що можете.  

Куточок психолога. Обговоріть з групою: Як Ви розрізните людину з високою та низькою самооцінкою? Чи видно цю різницю в її манері ходити, говорити, діяти? Прокоментуйте твердження: “Ця людина не вважає, що нею керують обставини; навпаки, вона певна, що сама керує своєю долею”.

Позитивне ставлення до життя Важливе позитивне ставлення до життя, а не тільки позитивна самооцінка. Людина є такою, якою себе вважає. Якщо ми вважаємо, що ніколи не будемо щасливими, то так і буде. Якщо думаємо, що нічого в житті не доб’ємося, то так і залишимося ні з чим. Гарненько обдумайте відповіді на запитання: – Які найсвітліші спогади вашого життя? – Що в житті найголовніше? Ці відповіді і є наші життєві пріоритети. Для успішного, позитивного життя потрібно визначити його пріоритети – чи це тихі сімейні радощі, чи гроші, чи досягнення у навчанні, праці… Якщо ми будемо триматися своїх пріоритетів, життя наше буде повне змісту.

Щоб жити позитивно, потрібно жити ТУТ І ЗАРАЗ. Пусті мрії про щасливе завтра десь “там, за горизонтом, за облаками, там-там-тарам..”, чи постійне занурення у день вчорашній (“як же тоді було класно!”) не принесуть щастя сьогоденню. Адже живемо ми сьогодні і щасливі можемо бути тільки сьогодні. Краще кожного дня, підводячи підсумки, згадаймо, що було гарного за день, і подякуємо цьому подарункові долі. Позитивне ставлення до життя формує у людини рівний, життєрадісний характер. Такі люди приємні у спілкуванні, оточуючі просто горнуться до них. Особливо такого типу людей потребують діти. Адже великою мірою від вчительки/вчителя залежить психологічний клімат у класі. Якщо ви знервовані, засмикані, галасливі і завжди готові на скандал, то й клас так само відгукнеться на ваш негативний настрій. Коли ви спокійні, миролюбні, сповнені терпіння і поваги до дітей, до молоді, то ви надихаєте і їх бути терплячими, благородними, уважними до вас, одне до одного, до предмету, який ви викладаєте. Якщо ви не такі – починайте змінюватись прямо зараз. Формуйте у себе позитивне ставлення до життя, до оточення, до себе. Вперед! Дорогу здолає хто йде! Куточок психолога. Обговоріть з групою вірш і висловлювання: 

Дивились двоє в одне вікно Один угледів саме багно, А другий – листя, дощем умите, Блакитне небо і перші квіти… Побачив другий – весна давно! Дивились двоє в одне вікно _____________________________ Про що цей вірш? 

Комерційна директорка великої фірми: “Щастя залежить тільки від людини, від того, наскільки вона сама хоче бути щасливою. Удача? Такого явища в природі не існує. Удачу ми забезпечуємо собі самі. Вона складається із наших бажань і тих зусиль, яких ми докладаємо, щоби втілити свої мрії.”

Повага до інших Чи мали ви труднощі у пошуку рівнодії між власним щастям та інтересами інших? Спочатку спробуємо відповісти на запитання, чому людина робить вчинки, які завдають шкоди їй і довколишнім? Відповідь проста – бо така людина живе тільки для себе, нехтуючи почуттями та проблемами інших людей. Внутрішній конфлікт виникає коли людина використовує ближніх задля своєї мети, що призводить до збільшення кількості внутрішніх і зовнішніх конфліктів у її житті. Тоді вона починає страждати від браку любові. Більше ніж їжа та дах над головою людям потрібне розуміння того, що вони комусь потрібні, кимось любимі. Мати Тереза. Звільнити від конфлікту з собою й з іншими людьми може тільки безкорисливість та турбота на благо всіх. Ми народжуємося, щоб жити во ім’я одне одного, щоб жити на радість іншим. Коли ми більше зважаємо на інших, розуміємо їхні потреби і турбуємося про те, щоб вони були щасливими, в нас самих проявляються кращі якості, і ми зміцнюємо все найкраще в душах оточуючих. Тоді зникає незадоволення собою. А коли ми подобаємося собі, то стає легше турбуватися про оточуючих і любити їх. Тоді приходить відчуття, що наше життя є цінністю і має сенс. 11

Ми можемо навчитися поважати, цінувати і любити інших людей так само, як і себе. Оце і є шлях поваги до інших. Стався до них так, як хочеш, щоб ставилися до тебе. А тим, хто працює з дітьми, потрібно відповісти собі на запитання: – Які найкращі спогади мого дитинства? – Чому мені приємні ці спогади? – Чого в дитинстві я хотіла/ хотів від оточуючих? Тому згадайте своє дитинство і себе в ньому – це допоможе вам краще зрозуміти і поважати дітей. Бо дитину/дорослу людину потрібно любити не тому, що вона розумна, гарна чи талановита, а просто в силу її власної, неповторної цінності. Коли людина відчуває свою цінність, вона може цінувати і любити інших. Порозумінню між людьми часто заважають певні стереотипи нашої свідомості. Саме слово стереотип походить від поєднання двох грецьких слів: stereos – твердий, та typos – відбиток і означає спрощену, схематичну, часто викривлену уяву про щось чи когось. Адже кожен і кожна з нас, сприймаючи іншу людину, річ чи явище, часом спрощує картину, узагальнює. Наприклад: "Всі жінки – емоційні; всі справжні чоловіки мають стримувати свої почуття; всі цигани злодії, всі українці люблять сало…" і таке інше. Тобто, стереотипи – спрощенні, занадто умовні уявлення, штампи, які люди використовують для того, щоб просто зрозуміти речі, які вимагають складніших, інтелектуальніших дій. Людей ми також відносимо до різних категорій, групуємо їх, приписуючи узагальнені ознаки. Часом це допомагає нам зрозуміти їх і ми отримуємо корисну інформацію при мінімумі зусиль. Ми занадто втомилися чи занадто зайняті, нам буває важко зрозуміти багатогранність і різноманітність життя чи не хочеться прикладати зусилля на більш детальне розуміння іншої людини, і стереотип приходить до нас на допомогу. Але часто стереотипи обмежують нас у розуміння окремої особистості. Адже коли людина налаштована щось побачити в іншій, вона обов'язково запримітить характерні риси, які підтверджують ці очікування, хоча в інших випадках вони залишились би непоміченими. Ми бачимо в людях те, що хочемо або очікуємо побачити. Так через стереотипи ми попадаємо у пастку визначених наперед суджень і дій, які непомітно обкрадають нас у самих різних життєвих випадках і штовхають шукати зміст там, де його нема. Приблизно по цій же схемі відбувається шлях виникнення і підкріплення стереотипів. Наприклад: по телевізору ми бачимо, що люди певної національності входять у мафіозну структуру, а потім ще один такий подібний сюжет, де знову робиться наголос на те, що це людина саме такої національності. "Ага," – робимо ми висновок, –всі вони такі.". Хоча нерозумно судити із цих двох прикладів цілий народ. Ми знайшли зв'язок там, де він насправді відсутній, коли якісь незвичайні, невизначальні випадки призвели до утворення ілюзорного зв'язку. А, насправді, варто іноді просто ліпше пізнати іншу групу, і наше ставлення до неї поліпшиться. Задля цього треба познайомитися з людьми тісніше і ближче, детальніше вивчити іншу культуру, інший спосіб мислення і бачення дійсності. Бо коли іде ділення світу на МИ і ВОНИ, то тоді і з'являються небезпечні стереотипи мислення. Як це відбувається? Кожен і кожна з нас відносить себе до тої чи іншої групи, будь то ціла нація чи учениці/учні певного класу. Ми прихильно ставимося до своєї групи і недооцінюємо, а іноді і використовуємо негативні стереотипи у ставленні до іншої групи, тобто іде протиставлення МИ і ВОНИ. Отже, МИ завжди хороші, а ВОНИ? Чи означає позитивне відношення до своєї групи, а також почуття єдності, схожості і гордості за нас упереджене ставлення до них? 12

Тільки позитивне ставлення до своїх призводить, якщо не до негативних почуттів, то, скажімо, до недооцінки інших. Возвеличення себе призводить до пониження інших, і, навпаки, применшення їх призводить до возвеличення нас.

Поняття людської гідності Людина, яка не вірить в себе – не вміє подбати про себе, облаштувати свою долю, неспроможна захиститися від наруги над своєю людською гідністю. Отже, гідність людини тісно пов’язана з самооцінкою. Підвищення самооцінки виховує і підтримує людську гідність дитини чи молодої людини і, навпаки, зниження самоповаги призводить до асоціальної, руйнівної поведінки . Поки ти когось принижуєш, частина тебе також повинна принижуватись, і це не дає тобі піднятися, реалізувати себе. Маріан Андерсон, співачка Молоді люди повинні навчитися жити власним життям і взяти відповідальність за життя у свої руки. Людина в змозі сама змінити своє життя, якщо здатна нести відповідальність за все, що з нею відбувається. Відповідальність означає здатність відповідати на обставини і владувати власною долею. Людина повинна мати свободу робити вибір і приймати рішення. Коли ми стаємо старшими, зростає наша свобода у прийнятті рішень, але зростає і відповідальність за вчинки. Тому одне з чільних завдань будь-якого вчителя чи вчительки – підвести дитину/молоду людину до відповідальності за свої вчинки і врешті-решт – за своє життя. Отже – нічого не робити за дитину чи молоду людину, готувати їх до самостійного прийняття рішення. Як допомогти дітям пізнати своє справжнє “Я” і знайти в собі мужність стати цим “Я”? Для вчителів і батьків важливо зберігати цю людську неповторність. Інакше далі в житті молода людина починає грати не свою роль, що викликає життєві ускладнення. Звідси виникають внутрішні страхи, які спонукають молоду людину до недобрих слів і вчинків, сексуальної розпущеності (від страху чи невміння бути собою), п’янства (теж намагання втекти від себе). Варто підтримати, заохотити дитину, і вона звільниться від почуття неповноцінності та від нахилу боротися з оточуючими. Навпаки, страх породжує хаос в людських стосунках. Такі діти завжди шукають, на кого б перекласти вину за власні складнощі – на батьків, нещасне дитинство, на друзів: “Тільки б я не був винен...”, “Тільки б я не була винна!” Пояснюється це просто: варто такій людині взяти відповідальність на себе, як їй/йому доведеться змінюватись: поміняти свої звички, уподобання, спосіб життя. Людина самостійна, з нормальною самооцінкою цілком спроможна сама вірно розв'язати свої проблеми. Особливо ті, що торкаються головного запитання: “Як потрібно жити?” Тому вельми важливо педагогам та батькам спонукати дітей до самостійного вироблення стійких моральних принципів. Бо мало що дасть накинута згори мораль, нудні “нотації”. Позитивний ідеал не повинен бути привнесений наказово, в готовому вигляді. Ні, він мусить бути виношений самотужки. Лише в цьому разі він буде шляхом, обумовленим унікальністю і неповторністю особи. Іноді своє право на незалежність молодь виявляє у вигляді бунту проти вся і всіх. Різноманітні способи самовираження в процесі бунту потрібно не забороняти (це не дасть бажаного результату), а по можливості спрямовувати у творче русло. Розуміння того, що молода людина просто невміло заявляє про себе як про незалежну особу, допоможе батькам і педагогам терпляче ставитись до “вибриків”. Краще допомогти йому чи їй щось радикально змінити у житті, реалізувати себе; допомогти дітям/молоді позбутися нездорових звичок чи спокуси, відволіктися від нав'язливих думок, скерувати енергію на здорові захоплення, аби нездорові бажання були витіснені. Аніж "читати мораль”, краще стати гідним прикладом для наслідування. 13

Як виховувати самостійні погляди у школі? Підсумовуючи погляди вчителів і дітей, можна запропонувати деякі ідеї: Урок має передбачати вільну діяльність учня чи учениці, враховувати швидкість засвоєння матеріалу різними дітьми. Дитину потрібно поважати, розуміти її унікальність та особливість. Тоді навчання не буде йти конвеєром, де немає місця особистості, її правам. Тоді виникне процес співпраці педагогів з дітьми. І тільки в співпраці й співтворчості особистість не буде пригнічуватися. 

"…щоб навчаючі поменше б навчали, щоб ті, що навчаються, побільше б вчили… щоби можна було довести їх до вершин наук без складнощів,нудьги, покрикувань та побиття, а як би граючи та жартуючи”, щоб школи стали “воістину місцями ігор, будинками насолоди та задоволення”. Я.А.Коменский. "Велика дидактика" (1,243).    

Педагоги не повинні приймати рішення за дитину чи підлітка і примушувати їх до чогось, не поцікавившись їхніми міркуваннями, думками, бажаннями. Повага викладачок та викладачів буде виховувати самоповагу у дітей та молоді. Для того щоб поважати і захищати права дитини, треба найперше їх знати і дітям, і дорослим. Тому Карту прав дитини у школах варто вивчати щонайраніше. Школа повинна стати гарантом прав дитини. Бо не дитина для школи, а школа для дитини. Для виховання почуття людської гідності передусім необхідно формувати у молодих людей пріоритет особистості над колективом. Це усуває можливості морального тиску колективу на учня, створює комфортні умови для навчання. Потрібен також новий, неформальний, живий зв'язок між викладачами та учнями/ студентами. Але для цього викладачам належить мати високий рівень самоповаги і ця професія має користуватись пошаною у суспільстві.

Відповіді з анкет

Як зробити, щоб процес навчання був позбавлений можливості пригнічувати особистість? Пропозиції з анкет:  Потрібна відкритість і приступність педагогів, демократизм у стосунках; неприпустимі прояви негативних емоцій, в тому числу бажання помститись, "насолити", ущемити, принизити учня чи ученицю.  Співпраця учня і вчителя. Не допускати до роботи вчителів, які не вміють враховувати індивідуальність учнів, авторитарно вирішують конфлікти.  Розробити Правиля для вчителів і для учнів. А то сьогодні правила існують тільки для учнів.  Потрібно вчити дітей класу гуманним міжособистим стосункам, а вчителям показувати особистий приклад.  Потрібно створити у школі Комісію захисту прав дитини. На методичних об'єднаннях вчителів більше уваги приділяти саме цьому питанню.  Потрібно готувати кваліфікованих педагогів і ввести спеціяльний предмет для розвитку почуття взаємоповаги. Це проблема нашого суспільства, яке мусить змінитися корінним чином.  Вчитель не повинен робити публічних зауважень і ображати учнів.  Я вважаю, що це неможливо, щоб особистість не пригнічували. Якщо у викладача є “зуб” на учня, то в цьому йому вже ніхто не допоможе. В кожній групі є “козел



відпущення” , який звикає до того, що його весь час ущемлюють. А коли він потрапляє в інший колектив, то не знає, як себе поводити. Вихід із конфлікту – зміна колективу. Учнів часто принижують вчителі. Вчитель, що погано ставиться до учня, як до людини, “зривається” на ньому своїми зауваженнями, часто принизливими. Вчитель повинен з повагою ставитися до учня і не змішувати свою особисту антипатію до людини з стосунками учень-учитель.

Як вчителям бути між Сціллою – успішний навчальний процес та виховання людської гідності і Харибдою – небажання дітей вчитися? Тут може допомогти чітка мотивація навчання - адже психіка дитини і підлітка суттєво відрізняється від психіки дорослого саме наявністю сильно розвиненої мотивації поведінки. Шкільні навчальні програми переобтяжені інформацією, фактами та деталями. Накопичення фактів - процес для дитини невмотивований, а значить, нудний. Під час навчання опора іде на пам'ять. Є такий психофізіологічний закон - всі знання, що дитині нав'язуються, дуже швидко забуваються. Небезпека ще і в тому, що знання зразу подаються у готовому вигляді, і у дитини формується звичка жити чужим, а не особистим розумом. Потрібна реформа навчання – коли навчання стане цікавим, а насильства з обох сторін у школі стане менше. Отже відпаде покарання за погане навчання. Не дитина для школи, а школа для дитини! Куточок психолога. Запитання для обговорення: 1. Якщо хтось примушує вас робити те, чого ви не хочете, чи несете ви за це відповідальність? 2. Як ви будете почуватись при цьому? 3. Якщо ми перекладемо відповідальність за своє життя на інших, чи будемо ми вільними? 4. Подобається вам приймати рішення і відповідати за наслідки цих рішень? Чи вам більше до вподоби, щоб рішення приймали за вас? 5. Як розвинути в собі сильне почуття відповідальності ?

Як убезпечити від пригнічення особистість у навчальному закладі? У школі чи іншому навчальному закладі діти чи молодь не тільки вчаться. Ця навчальна група створює громадську думку навколо молодої людини, моральний тиск на неї. На жаль, у класі/групі може чинитись публічне знущання над молодою людиною в очах ровесників – негативною оцінкою, зауваженням та іншими видами покарань. Про яке підвищення самооцінки може йти мова в такому випадку, про який зв'язок поколінь? Своє негативне ставлення до вчителів діти та молодь можуть перенести на все доросле покоління. Таким чином виховується негативне ставлення до суспільства, до його моральних цінностей . Як уникнути пригнічення особистості у навчальному закладі? Це запитання стояло першим в анкеті, яку ми розповсюдили по школах у 10 областях України. Ми опрацювали результати відповідей. Більшість із опитуваних педагогів та учнівської/ студентської молоді ствердили, що пригнічення особистості закладене в сам навчальний процес. Класно-урочна система та бальна система оцінювання – ось основи пригнічення особистостей дітей та підлітків у школі. Тому можна зробити висновок, що у нашій країні існує освітня криза. Збільшення насильства у школі, як у ставленні вчительства до дітей та підлітків, так і учнівської молоді до педагогів – то її головні ознаки. Це розуміють і самі освітяни. На одному з тренінгів у Хмельницькому вчительки та вчителі школи на 15

зазапитання: “Де ви в своєму житті чинили, чините і будете чинити насильство?” – говорили з сумом про школу – своє робоче місце. Тільки реформа освіти допоможе зменшити насильство над особистістю в навчальному заклад та закладе основи толерантного суспільства в Україні. Інший негативний наслідок навчального процесу молодь і освітяни вбачають у тому, що класно-урочна система збільшує число невротиків. Очікування опитування під час уроку, невмотивовані перевантаження, постійна стресова ситуація – все це приводить не так до знань, як до звички уникати розв'язання проблем, боятися їх, до психологічного зриву та зневіри в себе і свої сили. У нормі дитина в змозі справитись з емоційним конфліктом, а якщо ні, то це може спричинити до неврозу, депресії, суїциду. Пропонуємо тут уривки найбільш цікавих пропозицій, висловлених під час тренінгів та написаних в анкетах.



Пропозиції по реформуванню освіти: Школа повинна більше базуватись на самоосвіті, розвитку власного мислення в учнів. Більшу частину уроків діти/молодь можуть успішно працювати самостійно під наглядом та керівництвом педагогів. Вчитель/ вчителька мало говорить, більше говорять діти. Педагоги не повинні робити зауважень, а скеровувати, підказувати шляхи та методи, хвалити за успіхи. У класі має звучати не монолог, а діалог. Ось тоді не буде проблем з дисципліною, порядком на уроці. Потрібне реформування уроків. Система опитування на кожному уроці неефективна і завдає тортур дітям. Подальший шлях реформування уроків не виставляти оцінок на уроці. Урок – тільки для збагачення учнів знаннями. Контроль за знаннями робити після вивчення великих розділів програми шляхом тестування. Потрібно зменшити кількість предметів та уроків та реформувати навчальні програми, що переобтяжені інформацією, фактами та деталями. Ввести серед обов'язкових дисциплін предмети на вибір, серед яких учень чи учениця може вибрати цікаві для них, чи потрібні їм для майбутньої професії. На уроках значну долю часу дитина сидить не рухаючись, що негативно впливає на стан її здоров'я та розумові сили. Дитина має вільно рухатись! Тоді не буде такої проблеми з дисципліною на уроках. Цього можна досягти використанням під час уроку різноманітних навчальних методик – тренінгів, навчальних ігор, дебатів, викладання нової теми ученицею чи учнем, реферати, інше. “Коли вчитель перетворюється в оповідача, тоді він негайно стає непотрібним, тому, що роль оповідача може з величезним задоволенням грати гарна книга… обов’язки учителя не в тому, щоб розповісти учневі ті факти, які учень повинен запам’ятати, а в тому, щоби постійно зміцнювати і розвивати розумові здібності учня такими вправами, котрі всякої даної хвилини відповідали б розмірам його наявних сил і які з часом ставали б постійно більш важкими і більш складними”. Я.А.Коменский. "Велика дидактика" (2,256)



Відповіді з анкет Як зробити, щоб процесі навчання було унеможливлено пригнічення особистості? Пропозиції з анкет: Добиватися, щоб всі члени колективу ставилися одне до одного, як брати і сестри. Якщо в колективі ображають, то це не є колектив. 16



Коли сильний ображає слабкого, то потрібно всім класом заступитися за цього слабкого. Вчити сприймати інших людей такими, як вони є, прощати помилки, поважати їх погляди. Поводитися з іншими так, як хотів би, щоб поводилися з тобою. Це багато в чому залежить від стосунків у сім’ї. Розповідати у школі, що кожна людина – особистість, яку потрібно поважати. Виховувати в учнів упевненість і самоповагу. Виховувати в кожній людині особисту гідність, зробити людей більш культурними, щоб вони замислились над своїми вчинками. Потрібно знайти спільні погляди і думки колективу. Я сама пройшла через цю ситуацію, в школі мене дражнили і принижували. Я зрозуміла, що не варто звертати увагу. Я змогла знайти спільну мову (допомагала в навчанні) зі своїм основним гонителем. А в цілому для колективу – кожен і кожна має висловити свою негативну думку щодо переслідування. Потрібно змінити форму освіти, щоб кожен робив те, що вміє робити гарно і відчував себе талантом. Проводити більше позакласних заходів (свят, вечорів), на яких діти могли б себе розкрити з іншого боку (ті, хто не уроках був не у виграшному становищі). Проводити більше вікторин, свят, зустрічей, які здружують і дозволяють більше пізнати одне одного. Разом гуляти, ходити в ліс, на вечірки, свята. Я б влаштував дружню вечірку, де залагодив конфлікт шляхом дружньої бесіди. Вчитель відповідає за приниження дітей у класі. Він повинен володіти знаннями з методики розв’язання конфліктів. Працювати з класом (окремо з приниженим) куратору чи класному керівникові за розробленою тренінговою програмою Готувати учителів за покликанням і за психологічним сумісництвом з дитячим колективом. Надавати перевагу знанням, а не атестату і оцінці. В школі зі мною таке було. Потрібно ретельніше добирати викладачів. Якщо групу пригнічує викладач, вона повинна з ним поговорити, а не “огризатися” на його гострі зауваження та образи, як багато хто робить. Або сказати про це керівництву. Я вважаю, що принижувати людину – це підло. Кожен з нас повинен прагнути нікого не принизити. Перед тим як щось зробити чи сказати, варто подумати, чи не принизить це іншого. А якщо принизив, то належить виправити це вибаченням. Мені завжди не подобалось ставлення вчителів до слабкого учня. Вони завжди вигороджували сильних і притоптували слабких. Я вважаю, що це недобре. Вчитель повинен допомогти слабкому, а не принижувати його. Якщо не може допомогти сам, хай попросить допомогти сильного. Я вважаю, що шлях розв'язання конфліктів – це допомога людині. Потрібно підтримувати вербально навіть негативну думку, з повагою ставитись до “розумних”, “неприйнятних”. Це завдання саме колективу – якщо він дружний, то конфлікту не буде взагалі. Потрібно проводити спеціальні заняття з викладачами, щоб вони не пригнічували особистість учнів. Дуже багато залежить від викладача, куратора, класного керівника. Всі негаразди можна обговорювати на класній годині. Законодавчо. Вчитель повинен мати законодавчий Кодекс чести, а учень – Кодекс прав. Плюс вони мають володіти вмінням розв'язувати конфлікти. 17



Викладачам слід ставитися до студентів так, як би вони хотіли, щоб студенти ставилися до них., У нашому суспільстві не кожен має свою власну думку стосовно іншої людини, тому ставлення лідера є вирішальним. Тому викладачі повинні однаково ставитися до всіх – незалежно від інтелектуальних особливостей людини чи її комунікабельності. Група має триматися разом, не ділитися на окремі купки. Велика роль класного керівника. Він організовує групу, приділяє кожному увагу. Якщо ображає викладач, необхідно з ним особисто переговорити, а якщо не допоможе, то звернутися до директора зі скаргою. Вчителі повинні мати час на індивідуальну роботу з дітьми. Зменшити кількість дітей у класі (зараз 30-35). Конфлікти залежать від контакту викладача з групою. Контакт є, коли 7-10 студентів у групі. Під час формування клас враховувати побажання дітей, батьків, психологів. Потрібні нові закони, які захищали б учителя від тисяч справ, які він повинен виконувати у школі та від образ, з якими він зіштовхується у повсякденній практиці. Студент повинен розуміти, як його слова впливають на інших, а викладач мусить стежити за ситуацією в групі і намагатися розрядити конфліктну ситуацію. Потрібно поділити класу на “сильних” і “слабких” і розмістити в різних групах. Але чи буде це на благо? Слабкі не вмітимуть виживати в довколишньому середовищі, а сильні можуть стати занадто жорстокими і придавлювати всіх і вся на своєму шляху. Отож поділ – вихід лише на якомусь етапі, але не кращий. Я вважаю, що викладач повинен знайти якесь достоїнство у слабких дітей і впевнити їх, що вони – особистості. Тоді в людину вселиться впевненість і вже ніхто не зможе її пригнітити. Психологи мають бути в школах, вузах, військових закладах. Вони повинні отримувати вишкіл за новими методиками тренування “неконфліктності”, і впроваджувати їх у колективі. Потрібно частіше казати приємні слова. Потрібно більше проводити таких тренінгів. Щирість та відвертість на тренінгах дають можливість одноліткам більше пізнати одне одного, а пізнавши, ми не будемо пригнічувати одне одного, а навпаки. Потрібно вирішити проблему у спокійних умовах, за допомогою психолога, що має бути в кожному навчальному закладі. Напевно, зробити нічого не можна. Потрібно виховувати людей з ясел на взаємній повазі одне до одного. Часто в учнів чи студентів спостерігається вражаюче прагнення познущатися над кимось. Напевно, потрібна допомога психолога і тим, кого пригнічують, і сама людина повинна намагатися справитися з цим. Особистість пригнічується через бідність чи заздрість до її успіхів. Не слід застосовувати жорстоких заходів щодо колективу, бо це отваринить людей і ні до чого путнього не призведе. Фахівець має особисто поспілкуватись з кожним членом колективу. Стосунки у колективі людина будує сама. В основному причина приниження колективом – це чиїсь підлі і аморальні вчинки. Або коли людину пригнічують “за звичкою”. І в першому, і в іншому випадку адміністрація нічого зробити не може. Це особиста справа кожного. Хай ця людина, яка відчуває себе ображеною, почитає підручник з психології чи буде поблажливішою до інших, розбірливою у вчинках, безкорисливою і не “зациклюється” на своїх проблемах. Ця проблема існує і буде існувати. Людина перебуває в такому становищі, що її пригнічують. Тому вона пригнічує інших. Вихід – незважаючи на складні умови, людина повинна намагатись змінити себе. Життя цим змінам не допомагає.



Сама людина винна в такому ставленні до неї. Їй потрібно змінити свою поведінку, манери. Людину оцінюють за її вчинками. Однак, може бути, що колектив недостатньо розпізнав когось. Якщо у людини проблеми із спілкуванням, то потрібно їх подолати, а група повинна їй допомагати, не відвертатися від неї. Я в таких випадках яким-небуть способом намагалась би довести, що я теж особистість і маю такі ж права, як і інші. Можливо, я стала б краще вчитися, щоб мене почали поважати, чи зробила щось таке, чого не вміють інші, щоб мене помітили: наприклад, навчилась грати на волинці чи зайнялась би йогою. Люди, яких принижують, повинні визначити причини цього і спробувати “виправитися”. Тому що тяжко терпіти “вискочок” і “тупаків”, які не визнають нікого, крім себе, і при цьому не розуміють, що вони “білі ворони”. Хай займаються самовдосконаленням, тоді і ставлення до них зміниться. А взагалі, як поставиш себе у колективі, так тебе і приймуть. Люди, яких принижують, повинні зробити так, щоб цього більше не було: ліквідувати причину принижень; так відповісти на приниження, щоб кривдникам більше не хотілося принижувати когось чи хоча б саме вас; підтримувати з іншими членами колективу гарні стосунки. Якщо тебе принизили, треба не звертати на це увагу. Адже “нервові клітини не відновлюються”. А ті, хто сміявся, більше цього робити не будуть – їм набридне. Якщо у класі є безініціативна, слабка людина, то її неминуче принижують “зірки” групи. Я пропоную таких збирати в окремі класи, де всі будуть подібні одне до одного. Вони зможуть товаришувати і у них не буде принижень з боку “сильних”. Або проводити бесіди, щоб такі люди навчилися самостійно захищатися. Пригнічують в основному слабких дітей, які не можуть себе захистити. Потрібно поставити всіх на свої місця. Будь-яким чином. У нашій країні кожна людина, що чимось відрізняється вік колективу, викликає невдоволення. Покара всього колективу (для виправлення ситуації) неефективна. Потрібно, щоб тебе не принижували, виявити перед усім колективом свою власну гідність і зупинити його навіть силою (жарт). Потрібно з кривдником поговорити, розповісти йому про його негарну поведінку. Адже людина може жити і не бачити, яке зло вона робить оточуючим. Потрібно визначити недоліки кривдників і оголосити їх у своїй групі. Кривдники не є вихованими, з моральними переконаннями людьми. Тому єдиний шлях – виховання дитини від народження у родині. Батьки повинні навчити дитину поважати людину. Потрібно платити штрафи у випадку образи особи.

ОСНОВИ СПІЛКУВАННЯ NON SCHOLAE, SED VITAE DISCIMUS – вчимося не заради школи, а для життя. Сенека

Людина – істота суспільна. Ми живемо серед людей, залежимо від них, а вони від нас. Якщо ми не навчимося успішно з людьми спілкуватись, то матимемо проблеми на кожному кроці. Спілкування – це найкращий спосіб уникнути конфлікту чи розв'язати його, якщо він уже виник. Ми всі залежимо від людей, з якими ми живемо. “Хамо сапієнс” – це перш за все відсутність культури спілкування: байдужість, негативні емоції, погрози, звинувачення, висміювання, образи, дурні жарти, повчання, нотації та ін. Як навчитися правильно спілкуватися з оточуючими? По-перше – знати, що робити; по-друге – пам'ятати про це під час спілкування (і навіть попередньо тренуватись!); врешті, обов'язково застосувати ці знання у житті. Ця книга вам може запропонувати лише перше, в два інших пункти - це вже ваш вибір.

Успішне спілкування. У спілкуванні важливо враховувати проблеми тих, з ким спілкуєшся. Це як під час футбольної гри: якщо кожен гравець буде тільки сам намагатись забити гол, то ніякої гри не вийде. Отож спілкування - це колективна гра. І вона має певні правила. Головне у спілкуванні - це увага до людини, з якою спілкуєшся. І не просто увага - а доброзичлива увага. Увага до людей – це передовсім слідування правилу: “Чини з іншими так, як хочеш, щоб чинили з тобою”. Навчитися розуміти людину не зовсім легко, не вельми легко зрозуміти її почуття і відчуття. Тому спробуйте поставити себе на місце іншої людини, зрозуміти причини її вчинків та слів. І ще – потрібно навчитись поважати всіх людей, а не тільки тих, хто, на ваш погляд, вартий поваги. Людина потребує поваги завжди, у різних ситуаціях. Поважайте почуття людей. Ви намагалися поділитись своїми почуттями з кимось, хто відмовлявся/відмовлялася вас слухати? Образа – зрозуміла реакція на подібне ставлення. Називати людину по імені – це і є повага. Адже для кожної людини найкраще звучить її ім'я. Повага переростає в емпатію – таке глибоке почуття, таке духовне єднання особистостей, коли одна людина настільки глибоко проникається почуттями іншої, що тимчасово здатна ототожнити себе з нею. При цьому потрібне чітке розмежування власного досвіду (так, зі мною колись було таке саме…) і сприймання почуттів іншої людини. Бо цю іншу належить сприймати як неповторну особистість. “Емпатія виникає в момент розмови однієї людської істоти з іншою. Не можна зрозуміти співбесідника, якщо не ототожниш себе з ним. …Якщо ми спробуємо з’ясувати, звідки виникає ця здатність діяти і відчувати, неначе ви зовсім інша людина, ми виявимо, що така здатність пояснюється існуванням вродженого почуття спільності. Зрозуміло, це – космічне почуття, відбиток нашого зв’язку з усією світобудовою, яка втілена в кожному із нас; це – невід’ємна риса належності до людського роду”. Альфред Адлер. Відомий психолог

Емпатія допомагає нам у розумінні людей, а, отже, у попередженні і розв'язання конфліктів. Запитання, які варто поставити собі, щоб краще зрозуміти тих, з ким ви у сварці: 1. Що відчуває ця людина? 2. Що я б відчував/ відчувала на її місці? 3. Як би я хотіла/ хотів, щоб інші чинили зі мною, коли б я був/була на місці цієї людини? Добра людина – це така людина, яка володіє уявою і розуміє, як воно іншому, вміє відчувати, що інший відчуває. Януш Корчак. Правила життя Емпатія – ключовий момент у роботі вчителів, у всіх, чия професія впливає на людей. Вона важлива, коли ми вислуховуємо людину, яка розраховує на наше взаєморозуміння. Коли розповідь (швидше навіть сповідь) настільки нас поглинає, що почуття людини стають нашими. Емпатія є важливим вмінням педагога, яке допомагає вислухати як учня/ученицю, так і батьків. На жаль, відсутність уміння слухати – притаманна значній більшості людей. Не виняток тут і педагоги. Як правило, вчителька або вчитель хоче якомога більше і швидше висловитись, проінформувати про все. Але, щоб зрозуміти і батьків, і дитину чи підлітка, знайти слабкі місця сімейного виховання і виявити моменти, коли потрібно прийти на допомогу, дуже важливе вміння вислухати. У такому разі педагоги впливали б не тільки на молодше покоління, а й на старше – допомагали їм переосмислити свій спосіб життя, свої погляди і ставлення до своїх дітей та оточуючих. Як навчитись правильно слухати людину? Насамперед слід відкласти вбік свої турботи і проблеми, прийняти людину такою, як вона/він є, дозволяти людині спотикатися в словах, слухати паузи (а не заповнювати їх собою), не претендувати на те, щоб дізнатися всю правду, співчувати людині, розуміти почуття людини та спробувати зрозуміти її чи його ситуацію. Увага! Потрібно перейматися людиною, а не проблемою! Щоб показати, що ми таки слухаємо, потрібно людину слухати всім тілом. Що це означає? Коли ми несвідомо приймаємо "позу уваги", то повертаємося до людини обличчям, дивимося уважно в очі, підтакуємо… Але важливо навчитись "слухати всім тілом" свідомо, бо саме це допоможе уникнути конфліктів та залагоджувати конфлікти мирним шляхом. Тобто, поза наша повинна бути відкритою і демонструвати увагу – тіло зібране; корпус нахилений до людей, з якими спілкуємося; ноги і руки не перехрещені; міміка, поза, жести виражають прийняття людей, показують симпатію до них. У розмові також бажано вставляти іноді: “так-так”, “м-м-м”, підтверджуючи повну увагу до співрозмовниці/співрозмовника. Потрібно дивитися в очі людям, з якими ведеться бесіда (спокійно, не “свердлячи” очима). Реагувати мімікою обличчя та кивками голови, неначе кажучи “я тебе розумію”, “я вас підтримую”, “я тобі співчуваю”… Для такого слухання мають бути енергія і бажання. Тому на відміну від звичайного слухання, воно називається активне слухання, бо ми слухаємо активно, з бажанням почути людину і зрозуміти її. Зупинимося докладніше на правилах активного слухання.

Правила активного слухання Люди чують ½ з того, що ти скажеш, вірять ½ з того, що почули, а розуміють ½ з того, чому повірили.

На думку фахівців, під час спілкування близько 50% інформації передається тілом (жестами тощо), 40% – тоном голосу і тільки близько 10% – словами. Це важливо пам’ятати під час спілкування, і тому особливу увагу звернути на перші два чинники. Нас 21

сприймають зором, тому вельми важливо, як ми вдягнені. Вчителькам радять одягатись неофіційно, бажано у м’які, пухнасті речі. Це навіває дітям більш домашню, теплішу атмосферу, а не відчужену, “казенну”. За “мову” тіла говорилося вище, тому зупинимося на тому, як оточуючі сприймають тон, тембр голосу. Тоном та тембром голосу можна виявляти повагу, заспокоювати, Цьому сприяє стишений, низький, спокійний голос. Якщо ми хочемо показати людині, що ми її активно слухаємо, варто пам’ятати ще декілька правил: - Людину, котру ми слухаємо, не можна перебивати. Не тільки тому, що це нечемно. Але й тому, що ми зіб’ємо людину, і вона забуде, що важливе хотіла нам сказати. Або внаслідок такої нетактовності розірветься тоненька ниточка довіри, яка встановилась між вами. Тому наберіться терпіння вислухати думку людини до кінця, цілком можливо, що в самому кінці Ви дізнаєтесь щось нове про себе чи про справу або конфлікт. -

Не потрібно змінювати тему розмови. Можливо, вам чужі проблеми здаються надуманими і дрібними. Але для людини, особливо дитини, насправді її ситуація і проблема іноді заслоняють все інше. Якщо вам не байдужа людина, то краще сконцентруйтесь на бажанні зрозуміти точку зору людини, намагайтеся проникнутись її переживанням.

Негарно перейматись своїми думками в момент розмови. Краще стежити за тим, щоб між вами відбувався діалог, в якому двоє спільно обговорюють одну тему, а не звучали б два паралельних монологи, в яких кожна чи кожен чекає павзи, щоб розпочати говорити про своє.

Не вислухавши до кінця людину, не варто розповідати свій/ чужий аналогічний випадок чи про свій власний досвід.

Не критикуйте людину. Ніхто не дав нам право судити людину, ставити їй клеймо: “Ти такий, ти така…” Не забудьмо про дуже важливий момент – деякі люди, через почуття неповноцінності від розуміння власної недосконалості, просто не в змозі утриматись від осуду оточуючих. Варто з’ясувати для себе природу такого відчуття. Особливо важко втриматися від критики дитини. На це звертав увагу Януш Корчак: “Дорослі люди люблять виносити свій вердикт тоді, коли діти сваряться (а ті роблять це частенько). Дорослим іноді здається, що сварка трапилася через дрібницю чи нісенітницю. Не завжди у дорослих є час і терпіння точно дізнатись, як все відбувалося. Тоді вони швидко виносять свій вирок і заставляють дитину робити вимушений вчинок. А ця несправедливість дратує дітей. Краще зовсім не втручатись, ніж судити, не розібравшись у причині чвар. Бо перш ніж щось розпочати, треба вивчити, дізнатись, розпитати, бо ж як можна, не знаючи, радити і повчати? Можливо, не завжди потрібно поспішати на допомогу. Краще зачекати, поки діти заспокояться. Врешті діти самі часто добровільно поступаються і пробачають одне одному”.  Коли ми не критикуємо людину, то це не значить, що ми не зважаємо на її негативні вчинки. Звичайно, потрібно висловити своє негативне ставлення до злочинних або негідних вчинків, зробити так, щоб людина відчула/відчув їхню недозволеність. Ми засудити можемо тільки вчинки, АЛЕ НЕ ЛЮДИНУ, ЯКА ЇХ ВЧИНИЛА. Бо людина повинна мати шанс на виправлення. Тому давайте оцінку проблемі, а не людині; критикуйте думку, а не особистість людини.  Якщо до вас звернулася дитина в кризі, то, уважно слухаючи, краще взагалі не обговорювати вчинок дитини, а надавати підтримку, розділяти з нею її 22

переживання ( “Я розумію тебе. Тобі було дуже боляче, неприємно, страшно…). Активне слухання повинне виключати повчальне і моралізаторське ставлення. -

Не давайте оцінок діям чи почуттям людини і не будьте категоричні у своїх висловлюваннях. Цим ми виступаємо в ролі людини, яка має право керувати і вирішувати долю і життя інших. Одначе ви не лікар, щоб ставити діагноз. Насправді важливіше створити умови, щоб людина сама брала відповідальність за свої почуття і дії.

Не узагальнюйте конкретну проблему людини (не говоріть людині: у всіх такі проблеми; всім зараз погано; не ти один/ одна…). Цим ми мінімізуємо почуття тих, з ким спілкуємося (а це дуже образливо), знижуємо їх самоповагу, штовхаємо до депресії.

Обговорюйте не дії людини, а його/її почуття. Це дасть можливість людині зрозуміти свої почуття і що їх викликає.

Не давайте порад, що повинні робити інші, а чого не повинні. Стосовно порад краще зупинитись детальніше.  Ми різні, тому вибір і рішення кожної людини також індивідуальні. Дві людини, які зіштовхнулись з однією і тією ж проблемою, будуть вирішувати її кожна і кожен по-своєму і обоє будуть праві. Теж торкається і порад. Скільки людей, кажуть, стільки й порад. Зі своєї дзвіниці кожна порада гарна, але жити за нею потрібно певній людині, з певними можливостями і бажаннями. Немає підстав вважати, що саме Ви є найрозумніший чи найрозумніша і точно знаєте, що людині потрібно і як їй далі жити. Людина сама набагато краще знає, що їй/йому потрібно зробити у певному випадку. Але часто “ховається” від відповіді. Адже для цього можливо доведеться змінити своє життя чи кардинально змінити характер. І те і те складно. Тому прохаючи пораду, людина, фактично, на наші плечі перекладає відповідальність за своє життя, за свої вчинки. Вона сама уже не може нести відповідальність за ситуацію, тому просить поради (яку, можливо, і не прийме, але відповідальність уже буде знято і перекладено на інших). А це не потрібно вам і шкідливо для цієї людини. Є гарна думка, що ми приходимо у цей світ, щоб учитися. І якщо урок не буде вивчено (виконано), він ще і ще раз буде повторюватись. Тому даючи пораду, ми продукуємо тому чи тій, хто нас послухає, завтрашні проблеми чи закриваємо шлях до особистого зросту. Призначення поради в тому, щоб розкрити можливості людини, а не “направити на путь істинний”.  Краще займатись разом спільним пошуком відповіді. Для цього: - уважно вислуховуючи людину, ви може у її “сповіді” почути шлях виходу. Запропонуйте його людині; - розкажіть їй про те, що інші люди чи ви робили у даному випадку. Оцініть всі плюси і мінуси кожного вибору шляху; - разом, шляхом “мозкового штурму”, запропонуйте інші альтернативні шляхи виходу із проблеми. Оцініть кожен шлях. Допоможіть розробити конкретні кроки по втіленню плану, який врешті складе людина; - підтримайте людину, допоможіть розібратися в своїх почуттях і висловити їх, допоможіть людині відчути себе хороброю і впевненою для прийняття самостійних рішень.

Правила правилами, але головне у спілкуванні - любов. Любов, величезна психологічна сила, здатна своєю дією преобразити людину. Несерйозно вважати, що можна зрозуміти людину тільки використовуючи навички “активного слухання”. Розуміння як співчуття – ось істинний шлях до пізнання. Активне слухання являє собою акт любові до ближнього чи ближньої, діяльний прояв добра стосовно людини. Відповіді з анкет Відповіді шкільної молоді на запитання: Що тебе найбільше схвилювало під час тренінгу?  Повага до мене як до особистості.  Що всі присутні свої думки, найпотаємніші переживання та мрії, висловлювали не боячись, що їх можуть засудити.  Доброзичливість, розкутість, можливість бути самою собою.  Щирість, доброта, взаємоповага і любов, рівноправність, партнерство.  Відвертість, відкритість присутніх.  Відверті відповіді учасників; що за короткий час досягли повного взаєморозуміння.  Що ми спілкувалися на особисті теми, не приховуючи правди.  Те, що всі розповідали про свої почуття не хвилюючись, що їх хтось може покритикувати.  Щирість і відвертість однокласників і те, як багато я дізнався про них.  Те, що ми ніколи класом не відкривалися одне перед одним – і ось така несподіванка.  Що цілий клас відкрився мені заново.  Я ніколи не могла повірити, що мої однокласники такі щирі! Це мене дуже вразило.  Я за 10 років вперше так багато дізналась про своїх однокласників. Зараз мої однокласники стали для мене різнокольоровими. Як гарно, що класу після тренінгу є разом, а не купками, як раніше. КАРБ. Треба розуміти одне одного, поважати, прощати й любити. Януш Корчак. "Правила життя" !!! Важливо не тільки знати правила спілкування, а головне - практично втілювати у життя. Головне, чому вчать ці правила – це увага і повага до оточуючих, незалежно від віку. Якщо до дитини ставитися з повагою, вона теж буде вчитися поважати вас. Самоповага дитини виростає перш за все із родини і школи. Батьки і вчителі повинні визнати унікальність особистості і допомогти виробити впевненість, яка пізніше допоможе людині досягнути успіхів у житті. Коли у дитини виробити звичку поважати інших, то цим ви будете продукувати їх повагу до себе.

Куточок психолога. Обговоріть з дітьми правила спілкування(частинами, на декількох заняттях):  Ви більше любите слухати, чи говорити?  Чи завжди вам вдається знайти тему для розмови, зокрема із незнайомою людиною?  Чи ви дратуєтесь, коли вас не слухають?  А ви завжди уважно слухаєте співбесідника/співбесідницю? Як ви це показуєте?  Чи любите ви давати поради?  Чи намагаєтесь ви змінити розмову, коли тема, а то й співрозмовниця/співрозмовник вам не цікаві?  Чи буває так, що вас дратували манери вашого співрозмовника/ вашої співрозмовниці? Як ви поводитесь в такому випадку?  Чи уникаєте ви вступати в розмову з незнайомою людиною?  Чи маєте ви звичку перебивати співбесідницю/співбесідника? Чому?  Чи робили ви коли-небудь вигляд, що уважно слухаєте, а самі думали зовсім про інше? В якому випадку?  Ви маєте власну думку з будь-якого запитання?  Чи змінюєте ви тему розмови, якщо людина торкнулася неприємної для вас теми?  Порівняйте правила активного слухання і відповіді з анкет про причини конфліктів.

Наші потреби і потреби оточуючих ERRARE HUMANUM EST – помилятися властиво людині

Наша різноманітність Ми – різні, одну і ту ж подію кожна людина інтерпретує по-своєму – адже нас виховували по-різному, по-різному вчили вирішувати свої проблеми, по-різному ми виходимо із конфліктів. Відповідь із анкети:  Люди в нашому суспільстві різні, як різні дні року. Кожна людина – це особистість, це – “Я”. Кожна людина унікальна і має свої погляди на життя, які здаються їй єдино правильними. Тому важливо навчитись не реагувати агресивно на висловлювання, протилежні вашим. Коли ми людину поважаємо, то не оцінюємо, не порівнюємо людей між собою (хто кращий, а хто гірший). Ніхто не дав нам права виставляти людині оцінки за те, якою вона є, як виглядає, як поводиться, які має проблеми. Ми всі різні і неповторні. Ми маємо право на індивідуальність. “Тільки між унікальними особистостями спілкування має сенс.” М.Мамардашвілі Найважливіше у спілкуванні з людьми – визнати, що інша людина унікальна і бачить світ по-іншому. І має на це право!

Куточок психолога. Запитання для роздумів і обговорення у групі: Як ми повинні розглядати людей, що мають інші, відмінні від наших погляди? Чому можна навчитись у цих людей? Чи існує межа терпимості і яка вона може бути? Чи ви хотіли б, щоб всі люди стали подібні до Вас? Яким від цього стало б ваше життя – хвилюючим, постійно новим чи пісним і одноманітним? Чим корисна/необхідна різноманітність між людьми? Що нам заважає, на вашу думку, поважати інших і виявляти терпимість до неоднаковості, несхожості між людьми? Чому, на ваш погляд, у суспільстві існують расові, національні, статеві, релігійні та інші упередження? Ми повинні поважати всіх людей, чи тільки тих, хто “вартий” нашої поваги? Чому?

Самоповага дитини виростає насамперед із родини. Близькі повинні визнати унікальність особистості дитини і допомогти виробити впевненість, яка пізніше допоможе людині досягнути успіхів у житті. Чи визнаємо ми неповторність особи? Значить, мусимо визнати, що люди часто не розуміють одне одного. Всі люди прагнуть щастя, але кожна особистість розуміє щастя по-своєму. Згадаймо, як часто свої бажання і погляди ми нав’язуємо іншим, особливо дітям. Ми вважаємо, що робимо це для їхнього ж таки добра, забуваючи, що дорога до пекла вимощена такими “добрими” справами. Це як дружба відлюдника та ведмедя. Якось відлюдник заснув і його почали кусати мухи, а ведмідь ніяк не міг їх відігнати. Розсердився ведмідь, схопив камінь і вдарив муху, що сиділа на лобі відлюдника. Муху він вбив, але й лоб тріснув. 26

Щоб зрозуміти вчинки оточуючих, потрібно прохати людей висловити свої потреби та інтереси. Питайте у людей, що вони хочуть і намагайтесь дивитись на їхні проблеми з їхньої ж таки, а не зі своєї, дзвіниці. Відверто обговорюйте всі суперечності і пам’ятайте, що люди в однакові слова вкладають різні значення. І те, що для вас само собою зрозуміло, для інших таким не є. Люди говорять немов на різних незнайомих мовах. Особливо це важливо у ставленні до дітей. Тому потрібно не сердитися, не кричати на дітей, а пояснити і допомогти їм зрозуміти, що ви від них насправді хочете. Адже ні вони, ні ми не вміємо читати чужих думок. Тому приписуємо іншим мотивацію їхніх вчинків і підсвідомо шукаємо у їхніх вчинках те, що нас дратує. А хто шукає, той/ та завжди знайде. Краще питайте людину, що вона насправді робить, а не прогнозуйте її чи його вчинки. Запитуйте людей про їхні бажання, очікування, погляди на проблему. І поважайте ці погляди.

Куточок психолога. Запитання для роздумів і обговорення: Як ми повинні спілкуватись з людьми, що мають погляди, відмінні від наших? Чи потрапляли ви в ситуацію, коли вважали, що розумієте все про людину і ситуацію, а пізніше дізнавались, що Ваша думка була помилковою і неповною?

Окрім уваги та поваги до інших, не менш важливо побільше уваги та поваги виявляти до себе, до власних інтересів та бажань. Важливо дослідити свої почуття і оцінити власну поведінку з іншими людьми. Дозвольте іншим дізнатись, що і як ви почуваєте, і це дасть вам можливості для розв'язання конфліктів. Для цього найперше слід навчитися усвідомлювати свої почуття, розвивати більшу довіру до себе. На жаль, часто на цьому процес зупиняється і наші бажання формуються в мовчанні, не висловлюються. Ми мріємо, ми очікуємо у житті від людей… Чи наші очікування не справджуються тільки тому, що нас не люблять, нам не захотіли допомогти? Але як дізналися оточуючі про те, що ми очікуємо? І чи взагалі дізналися… Отож, люди – не ясновидці! Не все ж нам слухати інших і мріяти, що інші люди здогадаються, що саме ми від них хочемо. Ні, потрібно просто говорити людям, від яких залежить здійснення наших мрій, чітко і конкретно про те, чого ми очікуємо, чого прагнемо, на що сподіваємося, чого ми саме від них хочемо. Тоді наші стосунки з оточуючими стануть більш глибокими, підтримувати їх стане легше. Адже одне із засадничих правил конфліктології – це висловлення власних інтересів. Коли ми висловимо свої очікування, свої надії і побажання, то багато проблем зникнуть, наше порозуміння з людьми значно поліпшиться, а розбитих мрій і конфліктів стане набагато менше. Довкруж нас – не екстрасенси, отож висловлюймо людям, особливо близьким, наші погляди, наше розуміння речей, наше ставлення до людини і події, наші побажання. Не слід гадати: “Мої потреби оточуючі і так мають знати, мотиви моєї поведінки і так всім зрозумілі, для чого я буду говорити про них, пояснювати їх?” Насправді люди не завжди усвідомлюють, як ви сприймаєте їхні вчинки і можуть не знати, що у їхніх діях вас ображає. Якщо ви вирішили, що люди самі про це повинні знати і здогадуватись, то не чекайте зміни поведінки оточуючих. Обговорюйте з людьми ваші сподівання! Пояснюйте людям, чому і для чого ви так чините, що хочете отримати від людини. Адже невисловлені очікування найчастіше так і не здійсняться. Люди так і не будуть знати, чого від них хотіли. Бо як кажуть у народі: “Сердилась баба на діда, а дід того не відав.” Тому не мовчіть, висловіть свої почуття, свої образи. Це допоможе вам їх тут-таки залагодити. А можливо ваші образи надумані? А можливо ви просто неправильно зрозуміли чи неправильно тлумачите вчинки людини?

Говоріть про свої сподівання та бажання – і тоді багато проблем у житті зникнуть самі собою. Куточок психолога. Обговоріть з групою:  Як ми дізнаємося, що інша людина на нас гнівається?  Як ми дізнаємося, що подобаємося іншій людині?

Я-ТИ висловлювання PAX QUAERENDA EST – миру треба прагнути

Отже, засновані на невисловлених бажаннях дії можуть викликати серйозне непорозуміння і спричинити конфлікт. Тому потрібно чітко і ясно повідомити про своє бажання, зясувати почуття інших людей з цього приводу, а потім вже іти до згоди. Інша річ, як висловити свої претензії і побажання… Ось тут у нагоді стануть знання про Я-ТИ висловлювання. Більшість конфліктів виникають і розвиваються через/з використанням Тивисловлювань. (“Ти нікчемна людина і ні на що не здатна…”, “Ти мене ніколи не слухаєш…”. “Ти завжди так погано поводишся…”). Подібні закиди змушують людину відчути себе так, наче на неї/нього нападають. І тому людина захищається: негативною поведінкою, відмовою від активності, зниженням самооцінки, агресією. Але, може, ми тільки бажали висловити свою стурбованість поведінкою чи майбутнім людини, дитини? І не зуміли зробити це належним чином? КАРБ. Як нема болота без жаби, так і нема людини без вади. (Українське прислів'я). Є ненасильницький спосіб виявити своє ставлення до ситуації, який називається Явисловлювання. Така форма висловлювання передає іншій людині ваше ставлення до певних речей – без звинувачування і без вимог, щоб інша людина змінилася. Цей спосіб допомагає нам триматися власної думки, не перетворюючи іншу людину на опонента. Ми беремо на себе відповідальність за свої емоції, а також виказуємо себе таким чином, щоби іншим не здавалося, що їх ображають чи звинувачують. Я-висловлювання може бути корисним за будь-яких обставин, але вимагає значної практики, щоб стати звичною, підсвідомою навичкою спілкування. Складові Я-висловлювання: 1. Подія. 2. Наша реакція. 3. Результат, якому ми надаємо перевагу. 4. 1) Важливо об’єктивно описати подію, або ситуацію, яка призвела до проблеми, без суб’єктивних чи емоційних висловлювань та оцінок. Тобто йдеться про опис того, що відбулося, а не наше тлумачення подій: “Коли на мене кричать…”, “Коли ви не схвалюєте мої позитивні вчинки…”, “Коли я йду на роботу…”. Отже, уникайте вашого тлумачення подій. 2) Люди не завжди усвідомлюють, як впливають на нас їхні вчинки. Вони можуть не здогадуватись, що в їхніх діях нас образило. Тому можна описати свої відчуття від їхньої поведінки, або те, що внаслідок цього вам хочеться зробити. При цьому потрібно не звинувачувати інших за свою емоційну реакцію, а зосередити увагу саме на обговоренні проблеми і взяти відповідальність за свою реакцію: “Я втомлююся…”, “Я стаю незадоволеною…”, “Я відчуваю себе приниженим…”, “Мені боляче…”, “Я відчуваю, що мене підвели…”. Отже, головне на цьому етапі – не шукайте винуватців. 28

3) Потрібно повідомити про бажану поведінку чи бажану дію. Але цю третю складову варто залишити якомога більше відкритою до нових варіантів рішень. Бо коли ми говоримо іншим, що вони повинні щось зробити, люди часто чинять опір. Адже у такій пропозиції не існує свободи вибору, до якого особливо чутлива молодь. Тому потрібно пропонувати кілька шляхів, в тому числі шляхи, де потрібно змінюватися саме нам. Як позитивно виявляти ставлення до людини чи її вчинків Людина – істота суспільна. Вона хоче, щоб суспільство помічало її саму, її зусилля і достойно їх оцінювало. Тобто люди чекають, щоб їх похвалили оточуючі; чекають схвалення своїх вчинків від значимих для них осіб. Вміймо хвалити людину! Сюди входить і підтримка занадто невпевнених чи сором’язливих; і приємні слова про зовнішність; і гарний відгук про дію чи вчинок; і просто лагідне слово… Заохочуйте гарні вчинки! Висловлюйте щиру вдячність, коли для вас щось зробили. Звертайте увагу і говоріть людям про своє враження тоді, коли люди хочуть звернути на себе вашу увагу, очікують вашої реакції, вашого доброго слова. Перефразовуючи відомий вислів, можна сказати: “ Звичайні слова, обходяться нам дешево, а коштують дуже дорого…” Тому частіше вголос, в очі і по за очі, визнавайте гарні риси, вміння та вчинки оточуючих. КАРБ Гріхи людей ми ріжемо на металі, їх доблесті ми пишемо на воді… Вільям Шекспір Не забувайте радувати похвалою і своїх близьких, і дальніх. Навіть дрібнички, що на перший погляд не варті уваги, варто помічати і з подякою відзначати. Тоді можна очікувати, що для вас будуть робити і важливі речі. Водночас вмійте забувати, не будьте злопам’ятними. Все рано чи пізно повернеться добром! Важливо знизити значимість того, що вам не подобається у ваших близьких (і дальніх). Як доцільно діяти в таких випадках? Краще тактовно дати людині зрозуміти, чого ви від неї чекаєте; що вам було б зручніше, краще, якби вона вчинила по-іншому. Якщо людина не змінюється, що ж, тоді варто змінити своє ставлення до її вчинку. Ось своєрідні СХІДЦІ, які показують взаємозв’язок між поняттями поваги і уваги одне до одного і до себе: Позитивна самооцінка ↨ Самоповага ↨ Повага до інших ↨ Позитивна оцінка інших ↨ Висловлювання позитиву. Комплімент. ↨ Казати “Дякую” Дякуйте за все! Кожній людині приємно, коли її цінують. Вдячність – дуже сильна позитивна емоція. Вона пробуджує в людині все найкраще і допомагає досягти душевної рівноваги. Допомагає людині відчути себе значимою і щасливою.

Куточок психолога.  Обговоріть з групою: 1. Що таке Я-висловлювання? 2. Як Я-висловлювання може знадобитися у конфліктній ситуації? 3. Яке з двох висловлювань допоможе залагодити конфлікт: - “Ти мене ніколи не слухаєш, ти зовсім поганий товариш! “ - “Мене дуже засмучує, що ти мене не слухаєш, тому що мені здається, що ти мене не любиш”. 4. Чому потрібно уникати слів “завжди” і “ніколи”?  Проведіть у групі ролеві ігри з використанням Я-ТИ висловлювань. 

Для досягнення доброзичливої атмосфери і зменшення негативізму й напруги в групі, проведіть вправу “Чарівний стільчик”. Посеред кола поставте стілець і запропонуйте комусь добровільно сісти на нього. Потім оголосіть цей стілець чарівним – особа, що сидить на ньому, найкраща, найчарівніша. Запропонуйте групі по колу висловити “компліменти” людині на “чарівному” стільці. Стільчик бажано поставити круглий, щоб людина могла повертатись обличчям до кожної і кожного, хто буде їй говорити “компліменти”. Хтось із присутніх починає говорити гарні слова за законом добровільності, далі ідіть по колу. Стежте, щоб прозвучала подяка після кожного “компліменту”. Дякуйте щоразу самі. По закінченні обговоріть з групою: для чого ми це зробили? Попрохайте особу, що сиділа на цьому стільці, поділитись своїми враженнями: Як Вам було? Чи комфортно? Якщо є час, на стілець можна посадити ще бажаючих.

Контроль емоційної сфери ANGUIS IN HERBA – букв. “гадюка в траві” (про приховану небезпеку)

Серед звичок, які породжують конфлікти між людьми, особливо близькими – надмірна емоційність, агресивність, невміння вислухати інших, надмірна вимогливість, неувага до їхніх потреб і інтересів. Мати деструктивний спосіб мислення – це вирішувати свої проблеми і конфлікти через насильство і агресію. Це означає працювати у напрямку самознищення, а не самовдосконалення. Якщо ви прагнете для себе миру і любові – то ваш шлях стелиться до свідомого контроль своїх негативних думок і вчинків. Щоб створити новий тип стосунків з близькими людьми чи друзями, найперше потрібно забути про старі образи, повністю пробачити їм і почати все з початку. Варто помінятись саме нам! Слід навчитись контролювати власні емоції. Отримані знання допоможуть у різних життєвих ситуаціях і конфліктах приймати чіткі виважені рішення, стати зрілою особистістю. Контроль над власними емоціями – шлях до виховання сильного характеру. Ми знайшли в собі сили боротись з негативними чи суперечливими емоціями – і наші вчинки та майбутнє будуть нам підвладні. Хто навчиться володіти собою – вже стає особистістю, яка зможе стати лідером, взяти відповідальність за свої вчинки та поведінку оточуючих. Як керувати своїми почуттями під час спілкування. (за книгою Джині Г.Скотт “Шляхи розв’язання конфліктів”) Коли необхідно погамувати своє роздратування - Роздратування “підгодовує” роздратування іншої людини. - Емоційна напруга збільшується, не даючи результату. - Твій гнів частково уже знайшов вихід. 30

- Необхідно разом подумати над рішенням для майбутнього, а не перемелювати минуле. Як погамувати своє роздратування - Наказати собі зупинитись. - Використовувати свій вироблений індивідуальний спосіб самозаспокоєння. - Запропонувати погасити роздратування обом для того, щоби можна було вирішити конфлікт. Коли необхідно мовчки вислухати людину, що охоплена гнівом чи страхом - Пов'язані з чимось емоції людини такі сильні, що їм потрібно дати вихід. - Людина не хоче тебе слухати. - Ворожість і підозрілість людини породжують роздратування, яке заважає спілкуванню. Як триматися себе з людиною, охопленою гнівом чи страхом - Спокійно вислухати все, що ця людина хоче сказати. - Відповісти на всі її запитання. - Навіть якщо негативні емоції опонента зростають, зберігати спокій і відповідати нейтральним тоном. - Проявляти самовитримку, показати свою готовність вислухати і втішити. Коли необхідно махнути рукою і відступити - Напруга роздратування і ворожості надто висока. - Ти відчуваєш, що ситуація мучить тебе: ти думаєш тільки про це і відчуваєш дедалі більше роздратування і розчарування. - Стосунки не варті емоційних витрат. - Немає великої потреби зберігати стосунки. - Немає реального способу вирішити проблему чи звільнитися від роздратування і зневіри. - Ти хочеш іти далі. Як махнути на все рукою і піти - Співставити переваги і втрати стосунків. - Впевнити себе в тому, що необхідно списати втрати і залишити їх за спиною. - Подумати про те, що у випадку припинення стосунків втрати будуть менші, ніж у випадку їх продовження. - Дозволити собі махнути на все рукою і піти геть. - Повторювати собі, що все скінчено і час рухатися далі. NOTA BENE! Для вчителів є істотною ще одна можливість знизити напругу в класі: ГОВОРИТИ ТИХО! Вчителька чи вчитель, які розмовляють тихо, діють на дітей заспокійливо, і благотворно на позицію групи. Тон голосу також важливий. Звичайно, важко змінити свій стиль розмови, свій темперамент. Але варто спробувати! Бодай під час конфліктної ситуації. Фахівці твердять, що діти тоді слухають більш уважно і з більшою повагою до педагогів. А щоб слухачки чи слухачі не заснули – доречні необразливі жарти, “смішні” слова. Досвід ораторів: слухати тебе будуть тільки тоді, коли говориш тихіше. Спілкування з “важкими” підлітками Конфлікт – це завжди хвороба спілкування? Чи конфліктна ситуація складається в душах людей, а зовнішні проблеми – лише привід для її виникнення (тобто, існують конфліктні люди)? Таких людей називають “важкими”, бо спілкування з ними дійсно обтяжливе. У школі проблеми у освітян найчастіше бувають з “важкими” підлітками. Як з ними спілкуватись?

Ущербна людина намагається принизити інших, щоб вивищитись самій. Це може дати нам ключ до розуміння складних (“важких”) підлітків. Тут більше допоможуть місточки довіри і дружніх стосунків між підлітками і дорослими. І допомога молодій істоті знайти себе і утвердити у цьому світі ненасильницьким шляхом. Тобто, насамперед допомогти йому чи їй підвищити свою самооцінку та навчитись “нормально” спілкуватися з людьми. На фізіологічному рівні діти до 13 років (звичайно, існують винятки, пов’язані з особливостями життя дитини) ще прив’язані до старших людей, ще потребують їхньої уваги і опіки. А пізніше, коли цей зв’язок поколінь втрачено, то відновити його дуже важко. Педагоги мають певні види проблем з підлітками. Окрім стадного рефлексу (однаково вдягатись, говорити своїм сленгом і т.п.), у підлітків відбувається зміна цінностей. Увага і думка однолітків їм стає важливішою, ніж думка і погляди рідних і старших. І це нормально. Дитина дорослішає. Але тут потрібно бути уважними. Часом, якщо дівчина зловживає косметикою, то для неї це лише спосіб показати, що вона потребує нашої уваги. Якщо хлопець вистриг особливим чином волосся, то, можливо, він не має взаєморозуміння в сім’ї. Часто своєю чудернацькою зовнішністю чи зухвалою поведінкою діти просто “кричать” нам про потребу допомоги, намагаються пояснити, що вони заблукали у світі. Довірлива бесіда і реальна допомога у вирішенні внутрішнього чи зовнішнього конфлікту тут більш доречна, аніж нудні нотації і повчання (які ще, здається, нікого не виправили). Коли ми спілкуємося, то переймаємо одне в одного жести, інтонацію і загальний психічний настрій. Якщо вчителька/вчитель починає у класі збуджено голосно говорити, нервова напруга миттєво передається дітям і класу стає некерованим. Якщо вчитель/вчителька на гамір у класі збереже спокій і витримку, діти теж поступово заспокояться. Ми впливаємо одне на одного як негативно, так і позитивно. Члени групи неусвідомлено, навіть не помічаючи цього, повторюють лідера в манері вдягатись, розмовляти, засвоюють навіть специфічні жести. Особливо схильні ототожнювати себе з обраним ідеалом і починають грати його роль підлітки. На жаль, вони рідко обирають позитивний ідеал. Щодо хлопчиків, то цьому сприяє і брак у школах чоловіків серед викладацького складу. Хлопчикам, особливо старшого віку, важко ототожнити себе з учителькою, бо ж інша стать. Звісно, важливу роль грає наявність у ідеалу престижу і влади. Залежне становище вчителів, непрестижність цієї професії через її низьку зарплату та низький суспільний статус, на жаль, теж не сприяють тому, щоб учні бачили в них свій позитивний ідеал. Коли у групі домінує негативний лідер, то загальний руйнівний впливу цієї особистості буде постійно провокувати конфлікти, ускладнення стосунків з керівництвом і т.п. Розвінчати цю людину важко. Не досить сказати людям правду. Люди радше готові повірити будь-якій дурниці, якщо вона співпадає з бажанням їхнього “Я”. А окрема людина залюбки дозволяє впевнити себе в очевидній неправді, якщо віра в неї піднімає її у власних очах. КАРБ. Тьмы низких истин нам дороже нас возвышающий обман… ас Пушкін (ас, а не А.С. - жарт дитини) Якщо ми хочемо захистити дітей і молодь від тлінних впливів осіб і поглядів на життя, то перш за все потрібно усвідомити, що ми не в силі заховати їх від цих впливів. Можна, звичайно, сором’язливо промовчати, “заховати голову в пісок”, недочути незручного і складного запитання. Можна просто сказати Ніззяяя… і вмити руки – ми все зробили. А можна і потрібно розповідати молоді про сексуальні стосунки; про те, як вберегтися від СНІДу та пропагувати дошлюбну чистоту як найвірніший засіб захисту від 32

статевих хвороб; про те, як розпізнавати прояви самогубства і як допомогти людині в цю хвилину; вчити, як сказати “НІ!” насильству, згвалтуванню, п’янству і наркотикам. Цей шлях тяжкий, але іншого немає. Ті, хто закликає захистити молодь від згубних впливів мають знати, що насправді потрібно забезпечити молодь нормальними життєвими потребами і дати їй впевненість у майбутньому. Тільки тоді молоді люди не підпадуть під вплив сил, що грають на їхній негативних особливостях. З погляду психології не існує поганої людини, існують тільки погані моделі поведінки. Тому краще формувати в дітях позитивні риси характеру і позитивні моделі поведінки і виполювати разом з ними усілякі вади. Дітям потрібно пояснювати не що потрібно робити, а як це зробити. Тоді наша допомога буде вартісна. Деякі шляхи з виховання позитивної поведінки Запропонуйте і допоможіть дитині побудувати усвідомлену ролеву модель поведінки. Знайдіть літературного героя/героїню чи реальну героїню/героя, які значимі для дитини, котрі досягли успіху у її чи його проблемі. Разом проаналізуйте героїчний характер і обговоріть, як дитині можна покращити свій власний характер, які риси потрібно розвивати, від яких конкретних недоліків звільнятися. Окрім всього, це допоможе дітям звільнитися від заздрості, яка непродуктивна, веде не до успіху, а до озлоблення і відчаю. Потрібно пояснити: “Аніж заздрити, краще наслідувати успішну людину, уважно проаналізувавши складові її успішних дій і визнавши її успіхи. Не обов’язково вибрати конкретного персонажа. Можна спробувати створити уявний власний позитивний образ, якому надати всі ті риси, які вам сподобалися в оточуючих і які ви б хотіли бачити в собі. А потім цілеспрямовано виховувати у собі ці якості. Це теж допоможе стати цікавою людиною, повною гідності і самозначимості та добитися поваги і уваги оточуючих.” Як саме дитині виховувати у собі позитивні риси: - Запропонуйте дитині найперше принцип поступовості – спочатку звільнитися чи надбати одну рису, потім, враховуючи пріоритети, іншу. - Переконайтеся, що дитина дійсно дуже хоче змінитися – тобто має високий рівень мотивації. Бо якщо вона/ він не твердо вирішили звільнитися від шкідливої звички – то не варто і починати. - Попрохайте дитину давати собі вранці позитивну настановку, тобто добре нагадати про виконання задуманого, а щовечора підводити підсумки: як вдалося виконати свій намір. Разом з дитиною розробіть і напишіть вранішню настановку і запитання вечірнього звіту. Дослідження психологів показали, що для зміни (закріплення нової) моделі поведінки потрібно в середньому 21 день. Тому попрохайте дитину рівно тільки 21 день виконувати свій план із самовиховання. - Попрохайте дитину на календарі відмічати кольоровими кружечками той день, коли вона виконає те, що планувала. - Якщо підряд у календарі не буде 21 кружечка, то привітайте дитину з частковою перемогою і попрохайте розпочати рахувати 21 день з початку. Надайте дитині дружню підтримку в цьому випадку і висловіть тверду впевненість, що вона/він досягне успіху. - Поясніть дитині, що така наполегливість допоможе не тільки позбутися шкідливої звички чи здобути нову необхідну якість, а й привчить до самодисципліни. Вироблення позитивних рис характеру, за гарним порівнянням Хілла, подібна підкоренню висоти в альпінізмі: ми визначаємо детально розробляємо маршрут до неї. На це може піти і декілька витрачено не намарне. Ми привчаємо себе до самодисципліни, яка нам у нагоді.повіді з анкет

філософа Наполеона для себе вершину і місяців – але цей час завжди і всюди стане 33

Відповіді з анкет про причини конфліктів у класі:  Коли люди не вміють стримувати свої емоції, висловлюють у вічі те, що думають.  Агресивність, тривожність дітей від соціальної напруги у суспільстві.  Пихатість, зарозумілість, невміння пристосуватись до людей, які тебе оточують.  Боротьба за лідерство, агресія, намагання самоутвердитися за рахунок інших. Людина, що має занижену самооцінку чи якийсь комплекс, починає “виливати” свої негативні емоції на інших.  Це прагнення бути першими, лідерами, небажання вислухати думку іншого, намагання реалізувати свої інтереси, не зважаючи на інтереси інших.  Це незгода з лідером групи; або кілька осіб хочуть бути лідерами, що веде до розвалу групи. Потрібно знайти інші способи самоутвердитися – навчання, спорт.  Нервозність, невитриманість, невміння володіти собою.  Відсутність психологів-консультантів у школі.  Гнів на людину, бажання пригнобити її, допекти їй. Бажання принизити людину, яка на чийсь погляд нижча, нічого не вартує, бажання показати себе “крутим”. Відповіді з анкет щодо проблеми пригнічення особистості у школі:  У людей є і вади, і чесноти. Отож давайте шукати в людині тільки чесноти.  Потрібно змінити навчальні програми. Виховувати у школі повагу до особистості.  Не слід критикувати і пригноблювати тих, хто не може захиститися. Тому що після таких важких хвилин людина може замкнутися як особистість.  Дитина має знайти себе у школі як особистість.  Потрібно допомогти особистості самоутвердитися серед однолітків: 1) підкреслювати його працелюбність і вміння якісно виконати домашню і аудиторну роботу; 2) поглиблювати його знання, які дозволять йому брати участь в змаганнях, олімпіадах і т.ін.; 3) доручити постійну справу, в якій вона зможе себе виявити з несподіваного для однолітків боку і змінить свій статус, свою соціальну роль в їхніх очах.  Потрібно починати зі зниження агресивності в групі, яка зростає у геометричній прогресії. Як? Увагою і турботою за учня і студента незалежно від того, як він учиться. Частіше читати про позитивні вчинки і обговорювати у групі, наголошуючи, що гуманність – це перша ознака освіченої людини. Гасити спалахи негативного м’якими методами: скажімо, не говорити з винним годину, дві. Це дошкуляє і змушує задуматись.  Потрібно вчителям і батькам наголошувати гарні риси у дитини, при нагоді давати їй позитивну оцінку.  Потрібно вчителям працювати індивідуально, зауваження робити так, щоб не ображати людину.  Уже з молодших класів діти стають жорстокими. Якщо вони бачать, що хтось вищий від них, у когось губи більші, волосся кучерявіше, зуби кривіші, тобто не такі, як у всіх, то починаються різні “дражнилки”, які вельми ображають цих дітей. Або: у нас у класі був хлопець – боягуз. Він не хотів цього усвідомлювати і бив і хлопців, і дівчат за те, що в них було щось краще (нова річ). Тому головною причиною я бачу те, що дітей ображають ті, хто сам чимось ображений. З цим потрібно боротися вже в початковій школі, тобто пояснювати, що всі ми люди і головне не те, які ми зовні. А що у нас усередині.  Основа пригнічення у групі – це байдуже ставлення до цього оточуючих. У групі завжди є такі, що пригнічують оточуючих. Інші, які цього не роблять, не мають спокійно дивитися, як на їх очах відбувається приниження людини. Вони мають якось завадити цьому і не допустити такого.  Потрібно поговорити з кривдниками, як би вони себе відчули на місці скривджених. Потрібно допомогти їм сприймати людей дружелюбно. 34

Практичні кроки, щоб самим не бути/стати важкими людьми  Ми впливаємо на людей, хочемо того чи ні. Тому викладачі, батьки, всі, хто працюють з дітьми та молоддю, повинні чітко усвідомити – МИ НЕСЕМО ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ. Із цієї моральної відповідальності випливає наступне правило Вчительства: Бути такою людиною, через яку ти хотів би/хотіла б впливати на інших.  Нас підсвідомо тягне до позитивних людей, нам подобаються щедрі і щирі. І навпаки, коли ми будемо намагатись бути такими, то люди потягнуться до нас.  Дуже важливо вчитись на практиці. Як показує досвід, опанувати сучасним рівнем викладання лише закінчивши інститут чи курси, важко. І найменше там можна навчитись конкретних практичних методів керівництва класом, методів успішного спілкування з дітьми/молоддю. Потрібно постійно вчитись на практиці, що означає здатність відмовитися керуватись у своїй діяльності більш чи менш стійкими стереотипами . Як уникнути впливу особистих упереджень? Повністю звільнитись від них неможливо, але їх потрібно усвідомити і бути застереженими. Адже коли бачиш дитину через призму власних забобонів, то виховний процес рідко буває вдалим.  Не принижуйте людей. Краще підвищуйте власну самооцінку, бо сильна людина – толерантна. І позбувайтесь власних комплексів, інакше ви будете підсвідомо виходити із своїх комплексів при вихованні дітей. Порада видатного американського психотерапевта Ролло Мейя: Коли ми з кимсь спілкуємося, і у нас підсвідомо виникає думка: “Що в ній/ньому знайти поганого? ”, … задайте собі інше запитання: «Чому я хочу принизити цю людину? Яке ущербне почуття в мені змушує мене намагатись принизити іншу людину, щоб вивищитись самій/самому?»  Варто бути дуже обережними у своїх висновках. І не поспішати з ними. Діти і підлітки особливо чутливі до несправедливих і поверхових оцінок їх слів і вчинків. Тому ставити свій вердикт, присуд –“він невиправний, вона розпусниця, класу жахливий… і т.п. – не варто. Людині завжди повинна мати свій шанс на довіру, на виправлення своєї поведінки. Потрібен не поспіх у висновках, а мудра спостережливість.  Дітям, особливо підліткам, потрібна довіра. Підлітки втрачають віру в себе, опускають руки. Особливо, коли їм не довіряють, їх недооцінюють. Незалежно від того, як себе веде дитина чи підліток, ми повинні їм виказувати свою довіру. Тоді у них з’являється стимул, вони тягнуться до кращого. Куточок психолога. Обговоріть з групою: про що це оповідання?

ДОЛОНЯ І ПІСОК Дівчина, гуляючи по пляжу разом з мамою, запитала: - Мамо, як мені себе вести, щоб не втратити своїх нових друзів? Мама подумала хвилину, потім схилилась і взяла дві пригорщі піску. Підняла обидві руки вгору і затиснула міцно одну долоню: пісок втікав їй крізь пальці, і чим більше стискала пальці, тим швидше висипався пісок. Друга долоня була відкритою: весь пісок на ній залишився. Дівчинка дивилася здивовано, а потім вигукнула: - Розумію!



Під стереотипами розуміється, коли якість, притаманна частині, переноситься на ціле. Наприклад: коли щось негативне роблять декілька дітей у класі, це не значить, що всі діти у класі такі. 35

МОДЕЛІ ПОВЕДІНКИ Стилі поведінки у конфліктній ситуації OMNE INITIUM DIFFICILE EST – спочатку все важко

Коли людина перебуває у конфліктній ситуації, то для розв'язання проблеми їй потрібно визначити свій стиль поведінки. Фактично це стратегія розв'язання конфлікту. Стратегії, тобто різні способи розв'язання конфліктної ситуації, можна поділити на п’ять груп. Якщо їх представити графічно, то це називається сітка Томаса-Кілменна (визначення п’яти основних стилів розв’язання конфліктів розробили Кеннет У.Томас та Ральф Х. Кілменн у 1972 р.). СІТКА ТОМАСА-КІЛМЕНА

Активна реакція

Співробітництво

Конкуренція

Компроміс Пасивна реакція Ухиляння

Пристосування

Розглянемо докладніше ці стилі поведінки в конфліктній ситуації. Суперництво (конкуренція) – коли людина прагне поставити власні цілі вище від інтересів людей і взаємин з ними. При такій моделі поведінки людина діє за принципом "мета виправдовує засоби" та "сильний завжди правий". Така людина агресивна, всіх критикує, прагне контролювати інших. Така модель поведінки ще більше поглиблює конфлікт чи спричиняє нові конфлікти. Але бувають випадки, коли потрібно відстояти справу, коли стосунки важать менше, бо рішення приймається в екстремальних ситуаціях. Тоді така модель розв'язання конфлікту буде доцільною. Компроміс – коли частково задовольняються домагання і прагнення обох сторін. Але оскільки повністю їх інтереси не задовольняються, то невдоволення з обох боків може призвести до нових конфліктів. Компроміс - не найкращий варіант виходу з проблем. Він занадто затягується, супроводжуючись своєрідним торгом - кроками/ поступками. Щоправда така модель доцільна, коли вирішується не зовсім важлива справа і коли немає часу; коли потрібна тимчасова домовленість. Уникнення – коли людина відмовляється і від власних інтересів, і від підтримки позитивних стосунків з протилежною стороною Напруга від цього не знижується. З'являється незадоволення, що призводить до нових проблем. Не втручатись у конфлікт буває корисно, коли відбуваються дрібні сварки між дітьми. Діти занадто часто конфліктують між собою, але часто і миряться. Відмовившись від участі у дрібних конфліктах, ігноруючи їх, можна знизити напругу цих конфліктних ситуацій. Поступка (пристосування) – коли людина відмовляється від власних інтересів заради інтересів іншої людини, підтримки з нею добрих взаємин. Постійне використання такої моделі призводить до того, що така людина постійно буде програвати. А це не завжди впливає на оточуючих позитивно. Навпаки - збільшує їх агресивність, натиск, 36

бажання нових поступок. Таку поведінку можна використовувати тільки як тимчасову, вона доцільна у стосунках з близькими людьми, слабкими і хворими. Співпраця(співробітництво) – коли людина прагне реалізації як високих власних інтересів, так і інтересів протилежної сторони. Конфлікт вирішується під час досягнення спільної перемоги в результаті співпраці, а не окремих перемог кожної сторони. Співпраця сприяє подальшому зближенню людей, встановленню довготривалих взаємин між людьми. Ця модель потребує значних затрат часу, але дає дійсний результат - добрі взаємини, нові ідеї, задоволення інтересів обох сторін, діловитість.

Вибір стилю поведінки Сітка Томаса-Кілменна допомагає визначити власний стиль розв'язання конфлікту чи звичний стиль іншої людини. Для того, щоб визначити власну звичну модель виходу із конфліктів, уважно заповніть тест. Зверніть увагу, що, як правило, людина вибирає одну (зрідка дві) стратегії. Спробуйте проаналізувати ваші минулі конфлікти – яку стратегію ви вибирали. Чітко визначивши свій вибір при вирішенні конфліктів, не змінюйте його, а спробуйте додати до нього ще один. Адже життя різне і ми повинні реагувати на нього по-різному. Чим більше стратегій реагування ви маєте, тим краще ви зможете вирішувати свої проблеми. Який метод у яких випадках варто застосовувати 1. УХИЛЯННЯ АБО ВІДМОВА Потрібно застосовувати, коли: - потрібно послабити напругу, заспокоїтись; - результат для вас не дуже важливий, або не час вирішувати цю проблему; - заощаджується час, який витрачається на довгі дискусії про неважливі деталі; - конфлікт потрібно вирішити на короткий термін або необхідно виграти час (можна заручитись чиєюсь підтримкою чи отримати додаткову інформацію); - у вас обмаль влади для розв’язання проблеми чи розв'язання бажаним способом; - ситуація дуже складна і розв'язання вимагає надто багато від вас; - конфлікт може розв’язатись сам собою, якщо його облишити; - терміново вирішити проблему небезпечно, бо відкрите обговорення погіршить ситуацію; - хтось має більше шансів вирішити проблему і необхідно перекласти відповідальність на цю людину; - ви знаєте, що проблему вирішити неможливо чи не маєте бажання її вирішувати. Можливі наслідки: - замість того, щоб зникнути, проблема зросте; - залишаються невирішеними важливі спірні запитання; - групова співпраця над ефективним рішенням утруднена через те, що не з’ясовується різниця щодо чіткого визначення проблеми; - керівник може виглядати байдужим, бо ігнорує проблеми, важливі для інших учасників чи учасниць; - люди не відчувають себе зобов’язаними щодо остаточного рішення, оскільки не враховуються їхні потреби, не цінується їхня думка. 2. ПРИСТОСУВАННЯ АБО ЗГЛАДЖУВАННЯ Потрібно застосовувати, коли: - ви цінуєте приємну атмосферу спілкування і збереження добрих стосунків є більш важливим, ніж спроба розв'язання проблеми; - можна поступитись позицією, бо якість рішення не постраждає, а справа просто не вартує сварки; 37

- у вас обмаль влади чи мало шансів перемогти; -висновок набагато важливіший для іншої людини, ніж для вас. Можливі наслідки: - запитання виникнення конфлікту залишається не розв’язаним; - разом з принципами людина втрачає відчуття відповідальності за проблему; - заради спокою втрачається досконале вирішення проблеми, бо через почуття нерівності, страху чи пристосування до інших людина відмовляється від важливих позицій або замовчує важливу інформацію. 3. КОМПРОМІС Потрібно застосовувати, коли: - обидві сторони мають однакову владу і мають інтереси зовсім протилежні й виключні; - ви хочете вирішити все швидко, а це ефективний і вигідний шлях; - вас влаштовує тимчасове рішення або ви можете скористатись короткочасною вигодою; - інші підходи до розв'язання проблеми виявилися неефективними; - мета не має для вас надто важливого значення і ви можете її дещо змінити; - краще хоч щось отримати, ніж усе втратити. Можливі наслідки: - якщо особи ідуть на компроміс з важливої для них проблеми, вони будуть значно менше підтримувати остаточне рішення; - якщо поступаються раціональною позицією, то якість рішення погіршується ( що може призвести до програшу обох сторін); - кожна з сторін перебільшує свої вимоги, перекручує факти, відстоює нереальну позицію і переваги своєї альтернативи замість прямої дискусії навколо проблеми. 4. КОНКУРЕНЦІЯ АБО ВЛАДА Потрібно застосовувати, коли: - результат є дуже важливим для вас і ви вважаєте, що перемогти має тільки одна думка; - ви маєте достатній авторитет для прийняття рішення і вважаєте своє рішення найкращим; - рішення необхідно прийняти швидко, і ви маєте достатньо влади для цього; - немає іншого вибору, і вам немає чого втрачати; - критична ситуація вимагає миттєвого рішення; - як керівник ви повинні прийняти нестандартне рішення і повести групу за собою. Можливі наслідки: - переможені не мають змоги виявити свої потреби, що може спричинитися до майбутнього розриву; - намагаючись відстояти свою альтернативу, кожна сторона не прислухається до фактів або аргументів інших; - люди свідомо можуть приховати інформацію або перебільшити важливість їхніх позицій; - віднайти найкраще рішення часто неможливо; - переможені будуть невдоволені і не будуть підтримувати остаточне рішення. 5. СПІВРОБІТНИЦТВО АБО СПІВПРАЦЯ Потрібно застосовувати, коли: - розв'язання проблеми важливе для обох сторін і ви хочете вислухати одне одного та пояснити свої інтереси; - з іншою стороною у вас тісні, довготривалі і взаємозалежні стосунки; - ви маєте досить часу на перспективні плани; - ви та інша сторона проінформовані про проблему і маєте бажання її розв'язати, винести на обговорення конструктивні ідеї і працювати над їх здійсненням; 38

- обидві втягнуті в конфлікт сторони наділені рівною владою, або будуть на рівні шукати розв'язання проблеми. Можливі наслідки: - конструктивне розв'язання проблеми забирає багато часу як на створення атмосфери довіри і співробітництва, так і на детальне доопрацювання рішення та узгодження можливих розбіжностей; - недостатна ефективність, коли бракує часу, низька відповідальність за остаточне рішення або коли обидві сторони не мають спільної мети. Куточок психолога. Завдання групі для обдумування: - Пригадайте свої конфлікти. Яким шляхом ви їх розв’язували? - Що в результаті вийшло? Розглянемо результати кожної ситуації. - Чи був ефективним ваш метод розв'язання конфлікту? - Ви досягли бажаного? А інша сторона? - Чи вважаєте ви, що використаний вами метод сприяв досягненню потрібного результату? Чи цей метод не виправдав себе? - Якщо це так, то який метод, на вашу думку, потрібно було використати?

ШЛЯХИ РОЗВ’ЯЗАННЯ КОНФЛІКТІВ Мозковий штурм Для пошуку альтернативного розв’язання своїх проблем можна користуватись методом "мозкової атаки" (цей метод ще називають “мозковим штурмом”). Мозковий штурм – це сучасна технологія пошуку оптимального рішення. Вона включає в себе різні методи активізації пошуку ідей для вироблення творчих рішень. Метод було запропоновано у 40-вих роках американським психологом Осборном, який вважав, що нові ідеї потребують прориву із надсвідомості у свідомість. Мозковий штурм (фахівці часто послуговуються англомовним варіантом – брейнстормингом) – це творчий процес, тому для вироблення нових ідей умови мають бути невимушені, люди розкутими, ніякої критики і тим більше самокритики. Під час брейнстормингу можна висловлювати будь-які пропозиції, ідеї, в тому числі "ненормальні". Адже іноді саме ця ідея і є правильним кроком, що врешті доправить до важливого практичного результату. Можна повторюватись, бо якщо ідея прозвучала двічі, то, може, варто до неї придивитись? Сама процедура брейнстормингу здійснюється так: спочатку надаються вся інформація з проблеми, проблема формулюється і ставиться мета. Потім певний час проблема обговорюється, всі відповіді записуються, а на завершення обговорення ретельно аналізуються. Таким чином можна завжди знайти декілька варіантів розв’язання конфліктів. Груповий мозковий штурм дає можливість залучити людей зі свіжим поглядом на проблему, які здатні переосмислити старі ідеї і таким чином розв’язати складні ситуації.

Підсумовуємо Закони мозкового штурму: всі присутні рівні, думка кожного і кожної вважається цінною і не обговорюється; висловлювання не критикуються і записуються так, як сказані; можна повторюватись; навіть “божевільна” ідея не відкидається, а розглядається нарівні з іншими.

Якщо застосовувати цей метод самостійно, то потрібно взяти папір, ручку і у спокійному місці, не відволікаючись, сконцентруватися на проблемі, гарненько її продумати, а потім швидко записати всі можливі варіанти її вирішення. Писати швидко, не оцінюючи і не обдумуючи варіанти. І тільки після закінчення процесу вироблення ідей можна переходити до стадії оцінки кожної ідеї та подальшого вибору найоптимальнішого шляху. Куточок психолога. Проведіть з групою методом „мозкового штурму” розв'язання проблем тих членів групи, які зголосяться.

Вироблення взаємовигідних рішень шляхом переговорів UBI CONCORDIA, IBI VICTORIA – де згода, там перемога

Чим сильніше суперництво між двома людьми, тим більше між ними ревнощів і заздрощів, тим більше бажання “зіштовхнути” супротивника чи супротивницю. Навпаки, співробітництво допомагає навіть людям, які у сварці, помиритись, залагодити свої стосунки. Співпраця також характерна для людей, які усвідомлюють і з готовністю приймають на себе соціальну відповідальність. У сучасному конфлікті доцільніше не протидіяти силою, а використовувати м'які "парламентські" методи його розв'язання, не відступати, а стати на шлях переговорів, використати метод співробітництва. Застосування у житті своїх знань з конфліктології – це шлях переговорів, а не насильства. Переговори можна вести, використовуючи КОМПРОМІС чи СПІВРОБІТНИЦТВО. Шляхом компромісу варто іти, коли:  проблема відносно проста та ясна;  мало часу, і конфлікт потрібно вирішити якнайшвидше;  потрібно досягнути тимчасової згоди, щоб обдумати ситуацію;  проблема і її розв'язання не дуже важливі для обох сторін;  неможливо використати свою владу і неможливе співробітництво. Шлях співпраці використовують, коли:  предмет суперечки явно складний і вимагає детального обговорення;  дві сторони готові витратити час на виявлення прихованих потреб та інтересів;  для обох сторін їх інтереси дуже важливі і компроміс неприйнятний;  сторони поважають протилежні думки і готові вислухати одне одного;  дві сторони бажають довгострокового рішення. Пам’ятаймо! З людьми завжди можна і варто домовитись!!! Переговори найкраще вести за певним планом, поетапно: Крок №1 Контроль емоцій Для аналізу вашої позиції та позиції іншої сторони необхідно знизити емоційну напругу. Емоцій слід позбутися і йти далі, а не розглядати свої почуття та їх причини. Крок №2 Погодження правил переговорів: - вислуховувати уважно; - не перебивати; - не сердитись і не виявляти ворожість (навіть якщо ви не згодні); - поважати одне одного; - домовитись про час на переговори; - намагатись зрозуміти погляд протилежної сторони. Крок №3 З'ясування позицій: Принципи, що допоможуть вам зрозуміти іншу сторону: - подивіться на ситуацію очима іншої людини, уявіть її почуття та оцінки. Ви з ними не погоджуєтесь, але ви намагаєтесь зрозуміти; - не звинувачуйте іншу людини і не виносьте присуд її діям та почуттям, навіть коли ви праві. 41

Якщо критикують вас, то переборіть своє бажання захищатись чи відповісти тим же, краще нагадайте людині правила; - обговоріть всі розходження, приберіть всі "білі плями" у причині конфлікту, надайте докази (документи, свідоцтва третіх осіб); - пропонуйте реальний вихід з конфлікту. Будьте чесними і закликайте до чесності. Крок №4 Визначення прихованих потреб та інтересів: - спитайте, чому людина вибрала саме таку позицію. Розмовляйте доброзичливо, не вимагайте від людини пояснень і обгрунтувань своєї позиції; - спитайте, чому людині не до душі та чи інша позиція, в чому причина; - визначте весь спектр інтересів; обговоріть всі причини конфлікту, намагайтесь виділити найбільш суттєві причини для іншої сторони (якщо їх багато, складіть список на папері, визначте пріоритети); - говоріть про власні потреби та інтереси. Висловлюйтесь конкретно та емоційно Намагайтесь здобути увагу і співчуття, поясніть свої мотиви і потреби. Крок №5 Висунення альтернативних рішень Методом "мозкового штурму" разом з іншою людиною або самостійно запропонуйте альтернативні рішення. При цьому: - потрібно максимальна кількість варіантів: більше за кількістю, а не краще за якістю; - сконцентруйте увагу на майбутньому, не розглядайте минулі образи; - зберігайте відкритість до різних альтернатив; - не поспішайте з вибором оптимального варіанту. Крок №6 Згода за найкращими взаємовигідними варіантами: - - допоможіть іншій людині почувати себе комфортно, коли вона погоджується з вами чи йде на поступки; дайте їй можливість зберегти гідність і повагу до себе; - висвітліть людині ту вигоду, яку вона отримає за рахунок своїх поступок. Покажіть, що ви цінуєте її поступки.

Консенсус DISCORDIA RES MAXIMAE DILABUNTUR – через незгоду і найбільші (найважливіші) справи гинуть

Подобається нам програвати суперечку? Хтось із нас може до крику, до хрипоти в голосі захищаємо свої погляди, іноді дехто навіть вв’язується у бійку, щоб довести свою правоту. Але чи варто саме бійкою чи суперечкою вирішувати проблеми? Може, краще дійти консенсусу? КОНСЕНСУС. Це нове для нас слово з'явилося під час перебудови. З нього сміялися, але чи всі розуміли значення цього слова і значення його появи для нас? Бо саме слово консенсус означало кінець тоталітарного мислення в країні і початок утвердження демократії. Утвердження у суспільстві демократичних принципів, коли існує діалог замість монологу і де завдання більшості – захист прав меншості (а не меншість підкоряється більшості)… Консенсус засвідчив, що час людей – слухняних гвинтиків минув, бо саме поняття консенсус означало, що потрібно досягнути згоди людям з різними поглядами. КОНСЕНСУС – це спільний процес, де всі зацікавлені можуть взяти участь у розв'язанні проблеми, яку більшість людей змогла би підтримати. Люди різні, вони мають різні погляди, ідеали, бажання, мрії, тощо. Тому під час досягнення згоди між ними часто виникає конфлікт. Щоб досягнути згоди, потрібно побудувати консенсус. Його ще можна ідентифікувати як виявлення і пошук спільної мети; пошана до думок інших та вміння змінювати власну позицію. 42

Стадії консенсусу: відмова - незгода - нейтралітет - згода - зобов'язання Як будувати консенсус? По-перше. Для якоїсь частини людей характерне повне емоційне несприйняття запропонованих шляхів розв'язання проблеми, повна відмова іти на контакт. Коли люди емоційно, а не інтелектуально тримаються різних позицій, то згоди досягнути неможливо. Тому на початку необхідно зменшити надмірні вияви емоцій, щоб людина була готовою бодай вислухати докази іншої сторони. Адже нереально відразу очікувати згоди від людей, які займають надто різні позиції чи вже давно у сварці. Так буде закладено фундамент консенсусу. Стіни консенсусу допоможе звести відкрита дискусія щодо проблеми. Дискусія допоможе тим людям, які незгодні, мають інші позиції, стати нейтральними до пропонованого вирішення проблеми. Нейтралітет – це щось середнє між згодою і розходженням, рішення є більш-менш прийнятним, конфлікт відсутній. Ця відсутність конфлікту може спричинити помилкове уявлення про досягнення консенсусу. Але насправді – на цьому етапі люди просто не бачать сенсу підтримувати або відкинути рішення. Тому обов'язково потрібно йти далі – і зводити дах консенсусу – досягати згоди. Згода – це коли люди не тільки пасивно сприймають рішення, а готові докласти трохи більше зусиль, щоб його реалізувати. Люди починають відчувати власну відповідальність за остаточний вибір. А коли навіть у разі виникнення перешкод, людина каже: "Це рішення моє. Я буду працювати, щоб воно здійснилось!" – оце вже буде зобов'язання. Тобто такий етап консенсусу, коли у людей виникає потужне відчуття відповідальності і емоційної підтримки процесу рішення. Пам'ятаймо! Рішуча відмова навіть однієї особи може схилити всю групу перейти від вже досягнутої згоди до незгоди. Саме тому, що люди можуть змінювати свої позиції та погляди і потрібно рухатись до консенсусу. Кроки для досягнення консенсусу 1. Визнання спільної мети Розробити і сформулювати загальну мету. Допомогти членам групи зрозуміти, що вона є спільною для всіх. 2. Відкрита дискусія про проблему. Всі члени групи надають свою інформацію та висловлюють свою думку (використовується методика "мозкового штурму"). Всі думки визнаються вартими уваги, всі пропозиції записуються, потім обговорюються та роз'яснюються. Прогнозуються наслідки кожної пропозиції, визначаються остаточні альтернативи рішення. 3. Залагодження основних розбіжностей. Ще раз обговорити факти, які має кожна група на підтримку своєї позиції. Зібрати більше інформації стосовно проблеми. Шукати найкраще рішення, яке задовольнило би кожного і кожну в групі. Якщо розбіжності стають мінімальними і члени групи займають нейтральну позицію – можна йти далі. 4. Часте підтвердження згоди. Одноголосне рішення не потрібне. Коли лідер відчуває наближення групи до згоди, він/вона підсумовує згоду і переходить до наступного пункту.

Якщо виявляться серйозні заперечення у групі, слід повернутися до останньої попередньої згоди і підтвердити її. Потім знову запитують групу про прийнятне рішення і врешті група погоджується на остаточний вибір.

Схема розв’язання конфлікту Кожен конфлікт потрібно розв’язувати індивідуально. Але можна спробувати скласти загальну схему розв’язання конфліктів, пам’ятаючи, що залежно від конкретної ситуації схему можна змінювати.

Модель розв’язання конфлікту: Зберіть дані (+ шляхом активного слухання). Означте проблему – у чому полягає конфлікт? Хто в ньому реально задіяні? Які потреби кожної із конфліктуючих сторін? Якщо проблема велика, розбийте її на окремі частини. Шляхом “мозкового штурму” запропонуйте можливі рішення. Пошукайте інші варіанти рішень. Оцініть всі рішення і виберіть найкраще. Випробуйте, внесіть зміни, скоректуйте. Складіть план дій. В перших пунктах заплануйте конкретні заходи – що, коли і де зробити. Дійте! Коригуйте свої дії в залежності від зміни обставин, від появи нової інформації. Зафіксуйте розв’язання конфлікту. Підбийте підсумки: що було добре? Що я мушу зробити інакше наступного разу? Чому мене може навчити цей конфлікт?

Рольові ігри Яскравим прикладом активних методів навчання є ігрові методи, які сприяють міцному засвоєнню дітьми та молоддю знань, умінь та навичок, а також дозволяють набути риси, які обумовлюють "безконфліктне" входження підростаючого покоління в суспільство. Гра – це репетиція певних норм спілкування, репетиція майбутньої діяльності, що допомагає відтворювати моделі життєвих ситуацій і є одним із основних методів вироблення навичок соціальної поведінки. Ролева гра – це і вправа, і випробовування, і вистава. Кожен успіх у грі – це можливий успіх у житті, це додаткова порція впевненості у собі: це я можу, це в мене виходить. Граючи свою роль, людина, буває, звільняється від проблеми, яка вже давно тяжіє над нею. Коли розігрується конкретний конфлікт, то і ті, що грають, і глядачі зможуть зрозуміти “підводні камені” проблеми, побачити шляхи виходу. Особливо цьому допомагає те, що ролеві ігри створюють атмосферу "співпереживання". Ігровий момент можна використати для з'ясування причин потенційних конфліктів, поглядів на проблему в класі та для пошуку шляхів виходу з уже виниклого конфлікту. Після гри потрібно проводити обговорення: як краще розв'язати цей конфлікт? Ролеві ігри допомагають ліпше засвоїти навчальний матеріал. Наприклад, дітям/молоді пропонується виступити в ролі політичного чи громадського діяча, провести прес-конференцію, засідання суду, розіграти історичну сценку. Попередньо їм роздаються навчальні матеріали, чи вони самостійно розшукують необхідні дані в бібліотеці, готуються, обговорюють і консультуються з вчителькою/ вчителем. Після гри з класом/ групою проводиться обговорення, щоб допомогти дітям глибше зрозуміти навчальний матеріал.

Для досягнення успіху у житті застосовують ще і ділові ігри. Такі ігри розвивають ділові риси, що дрімають в людині, допомагають отримати впевненість у собі, скинути інертність, вирішити ділові проблеми. Ми можемо застосувати ролеву гру у житті. Скажімо, порадитися з друзями у формі гри. Для цього їм потрібно допомогти нам розіграти ту сценку, яку доведеться грати у житті. Так ми не тільки прорепетируємо свою поведінку у конкретному випадку, але і розглянемо варіант розв'язання тієї чи іншої ситуації, який нам підкажуть друзі; зможемо побачите те, чого не розуміли раніше. Інші підходи до розв’язання проблеми підкажуть нам, як правильно чинити у нашому випадку. Граючи і спираючись на конкретні проблеми, ми маємо змогу на власні очі побачити і зрозуміти, як розплутується клубок складних і незрозумілих питань. Тому - грайте, і бажаємо вам успіхів! Куточок психолога. Запропонуйте присутнім придумати або згадати якусь конфліктну ситуацію і розіграти її з використанням отриманих знань. Гра має відбуватися у невеликих групах (тобто треба поділити присутніх на малі групи ), всі особи у групі мають бути задіяні. Nota bene! Після закінчення ролевої гри потрібно провести деролізацію. Це дуже важливий момент! В жодному разі не можна залишити тих, хто грали, у їхніх ролях. Бо ярлики цих ролей можуть залишитись надовго на особистості, змінити психіку людини, або ставлення до неї оточення. Як зробити деролізацію? Проговоріть з кожною дитиною/ молодою людиною, яка грала його чи її відчуття під час ролі. Запропонуйте скинути уявну маску. Одним із гарних кінетичних виходів є пропозиція гравцям обійти навколо стільців, парт – і таким чином знову стати самими собою. Після цього обговоріть у класі/групі відчуття глядачів і глядачок. І тільки після цього можна переходити до обговорення сценки; до дискусії з проблеми; до інформаційного доповнення гри.

Суїцид DICTUM ACERBUM – гірка правда

Надто часто ми сприймаємо як належне цей величезний дар – життя. Дорослі повинні прищеплювати благоговійне ставлення до чуда життя, прищеплювати почуття відповідальності за своє життя. Тоді менше буде самознищувальної поведінки. Ми не цінуємо те, що маємо і плачемо за тим, що втратили. Щастя жити – величезне благо. Потрібно щодня дякувати за щастя жити, тоді відчуємо радість від життя і неприємні “мелочі жизні” дійсно стануть дрібними. Вдячність за життя допомагає стати добрішими, щедрішими, благороднішими. Карб. Наше життя – це те, що ми про нього думаємо. Марк Аврелій То, може, варто змінити думки, коли обставини залишаються незмінними? Суїцид варто розглядати як внутрішній невирішений конфлікт Майже всі люди в той чи інший час думають про самогубство, як спосіб розв'язання глибокого конфлікту і кожну хвилину хтось чинить спробу самогубства. В Україні самогубства починаються з 5–7 років. Особливо загрозливо число самогубств зростає у віці від 15 до 20 років, отож ця група належить до найбільш вразливих. Але статистика мертва, а життя кожної дитини дорогоцінне. І спасти це життя, прийти на допомогу у страшну хвилину може людина, яка навчиться розпізнавати ознаки безповоротного рішення. Тому про способи попередження цього страшного лиха повинні знати всі, особливо ті, хто працює з дітьми та молоддю. КОЖНЕ ЛЮДСЬКЕ ЖИТТЯ УНІКАЛЬНЕ, ОСОБЛИВЕ І ВАРТЕ ЗБЕРЕЖЕННЯ!

Педагоги мають запитати себе: o Що я змогла/зміг зробити, щоб врятувати цю дитину? o Що я можу зробити, щоб попередити це страшне лихо?

Що можна зробити для попередження самогубства? PLUS DAT, QUI IN TEMPORE DAT – більше дає той, хто вчасно дає

I. Варто обговорювати проблему самогубства з підлітками та молоддю.

Існує упередження/міф, що відкрите обговорення цього запитання приводить до появи ідей суїциду в головах молоді, якщо їх там не було, і може штовхнути їх до самогубства. Але це не так. Якраз навпаки. Кращим способом профілактики суїциду є просвітні програми для молоді та батьків (при спеціальному опитуванні про це сказало 70% підлітків). І освітяни могли б звернути увагу суспільства на необхідність спрямувати спільні зусилля на серйозну боротьбу з цією проблемою. II. Потрібно навчитись розпізнавати суїцидальні ознаки. ОСЬ НАЙВАЖЛИВІШІ З ОЗНАК СУЇЦИДУ:

1)Суїцидальна спроба До кожної такої спроби потрібно ставитись дуже серйозно, якою б смішною і легковажною вона не здавалась. За статистикою 12% людей, які вдалися до самогубства, обов’язково повторять її і досягнуть бажаного.

Окрім того, серед молоді парасуїцид є звичним способом розв'язання конфліктів ( в Україні серед молоді на одне вчинене самогубство припадає 100 спроб). Але вже після першої спроби можна залишитись калікою на все життя. Ці погрози можуть бути словесними : “Ви пошкодуєте, коли я вас покину”, “Я не хочу більше жити”, “Я завдаю стільки клопотів. Я не хочу більше бути для вас проблемою”. Можуть бути невербальними: людина мириться з усіма, залагоджує свої конфлікти, дарує улюблені речі. Краще перебільшити суїцидальну погрозу, аніж потім картати себе, що хтось загинув/загинула і через ваше невтручання. 2)Ситуаційні та сімейні фактори Це різноманітні стреси, кризові обставини. Особливо варто виділити смерть улюбленої людини. І це не обов’язково можуть бути тільки рідні. Підлітки трагічно переживають смерть подруги чи друга: суїцид їм здається способом поєднання з тим, кого любили і хто назавжди пішов або своєрідною покарою за уявні чи справжні дії, які вони вчинили небіжчикові. Глибокий психотравмуючий вплив на дітей має розлучення батьків та сімейні конфлікти. Якщо вони перевершують можливості захисних сил дитини, викликають відчай, неусвідомлене почуття провини, безпомічність, то все це і призводить до суїцидальної реакції на глибокий внутрішній конфлікт. Від емоційного клімату в сім’ї теж залежить схильність дитини до самознищення. Так, коли батьки були пригнічені та думали про самогубство, то підлітки чинили суїцид. Зводять рахунки з життям діти, яких у сім’ї роблять “відповідальними” за всі негаразди інших членів, на них виливали негативні емоції всі члени родини. 3)Емоційні переживання та порушення поведінки Будь-який раптовий особистісний конфлікт, депресія, постійна тривога та смуток є одним з основних показників можливості суїциду. Діти та підлітки в такому випадку втрачають апетит, жаліються на постійну втому, у них порушується сон, з'являються думки про смерть, вони ізолюються від друзів і рідних, їм стає важко виконувати навіть прості обов’язки, у них відсутні плани на майбутнє. Суїцид їм здається звільненням від емоційного болю та смутку. Також ознаками загрози самогубства у молоді є зловживання алкоголем та наркотиками. III. Потрібно увійти в цілющий контакт з молодою людиною, яка має глибокий невирішений конфлікт з собою.

Найважливіше, що ви можете дати дитині, яка страждає від самозасудження, яка відчуває, що вона непотрібна і нелюбима – це турбота і підтримка, а не читання моралей чи засудження ідеї самознищення. Головне для педагога – не намагатись переінакшити структуру особистості дитини і не направляти на лікування до психіатра, а просто втримати її в ЖИВИХ. ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ:



Встановіть словесні та емоційні стосунки з дитиною, допоможіть цій тривожній особистості зрозуміти свої почуття. Турбуйтесь і підтримуйте дитину. Будьте уважними слухачами/слухачками. Іноді можна просто мовчки посидіти з дитиною. Не давайте поради, а уважно вислуховуйте дитину, обговоріть її біль. Не засуджуйте за висловлювання про самогубство, а намагайтеся бути спокійними та тими, хто розуміє.

  

 

  



Не дискутуйте, коли ви зіштовхнулися з суїцидальною загрозою. Не проявляйте агресію, не переконуйте дитину в тому, що це буде ганьбою для сім’ї чи принесе біль близьким. Задайте пряме запитання: “Ти думаєш про самогубство?”. Це допоможе вам обговорити з дитиною заборонену тему, дасть можливість зрозуміти їй свої почуття та досягнути катарсису. Розпитуйте про тривожну ситуацію: ”Чому в тебе з’явились ці почуття? Як ти збираєшся покінчити з собою? Чи раніше тобі спадало це на думку? Що тебе тоді зупинило?” Відповіді дитини повторюйте, іноді переформульовуючи. Проявляйте підтримку і розуміння. Не пропонуйте невиправданої чи банальної розради. Не кажіть: “У всіх такі ж проблеми” чи “Ти насправді так не думаєш”. Ці слова викличуть недовіру, змусять дитину ще більше відчути свою непотрібність. Пропонуйте конструктивні підходи. Попросіть подумати про альтернативні виходи з конфліктної ситуації, які не приходили дитині в голову. Допоможіть їй визначити витоки психічного дискомфорту: “Що трапилося останнім часом?”, “Коли ти відчув/відчула себе погано?” “Кого з оточуючих стосуються ці недобрі переміни?”. Особливо важливо розпитати, як дитина вирішувала подібні ситуації в минулому. Це буде корисно для розплутання сьогоднішнього конфлікту. Постарайтесь з'ясувати, що і хто залишились для дитини позитивно значимими. Під час розмови стежте, чи не з’явився промінчик надії, чи не вийшли ви на ситуацію, яка допоможе вирішити чи бодай полегшити конфлікт. Вселяйте надію. Не говоріть порожніх слів розради: “Не турбуйся, все буде добре.” Краще разом шукайте альтернативу: “Як би ти міг/могла змінити ситуацію?”, “До кого ти можеш звернутися за допомогою?”, “Як ти можеш протистояти цьому?”. Підкреслюйте сили і можливості дитини, вселяйте віру в те, що за ніччю завжди настає день і що ситуація не така вже й безвихідна. Конфліктна ситуація колись закінчиться, а самогубство безповоротне. Обов’язково оцініть ступінь ризику самогубства. Чи це туманні думки про “можливість”, чи це вже розроблений план. Якщо депресивний підліток комусь дарує улюблений магнітофон – значить ситуація дуже серйозна. В такому випадку потрібно не залишати дитину одну. Залишайтесь самі з дитиною чи попросіть когось побути з нею; приберіть подалі ножі, ліки та ін. Зверніться за допомогою до фахівців: лікарів, священиків, психіатрів. Зверніться за допомогою та консультаціями в Телефони довіри, Центри психологічної підтримки та інші подібні державні та громадські організації, які надають різні види психологічних послуг.

Дізнайтесь номери Телефонів довіри, адреси та телефони організацій вашого міста, які надають психологічну підтримку населенню. Почепіть ці телефони на видне місце.  

Дуже ефективним є укладення певної умови з дитиною в ситуації високого суїцидального ризику. Тобто потрібно попрохати її зв’язатися з вами перед тим, як вона зважиться на самогубство в майбутньому. Якщо критична ситуація ніби минула, не дозволяйте собі та оточуючим розслабитись. Найгірше буває не тільки позаду. Суїцидальна спроба може повторитися – половина суїцидентів вчиняють самогубство через декілька місяців. У метушні буднів оточуючі забувають про дитину, яка намірювалась на самогубство. Її чи його починають вважати невдахами, діти наштовхуються на зневагу оточення. Часто дитина не має сприйняття і співчуття ні від близьких, ні від суспільства. Тому важливо зберігати 48

турботу і підтримку суїцидальної дитини тривалий час, аж поки вона чи він не адаптується в житті, а конфліктна ситуація вичерпається. Потрібно вчити людей міжособистісному спілкуванню. Більшість із тих, хто здійснюють самогубство, значний час перед цим шукають можливість висловитись і бути почутими. Але частіше люди довкола не слухають їх. Навчити оточення слухати таку людину, активно слухати – цей значить і попередити відхід людини від життя. Також допоможіть дитині розібратися в собі, навчіть її переборювати страх перед невдачами. Дитина/підліток мають повірити в себе, в свої сили, в те, що вони самі зможуть змінити своє життя. 



Життя швидкоплинне. Дякуйте кожному дню, кожній щасливій хвилині.  

Допоможіть дитині конструктивно вирішити свої проблеми, в разі необхідності допоможіть змінити оточення. Дітям потрібно пояснювати не тільки що потрібно робити, а як це зробити. Тоді ваша допомога буде вартісна. Ми не завжди владні керувати подіями, але завжди взмозі контролювати свою реакцію на ці події. Наполеон Хілл. Куточок психолога. Запропонуйте групі: - Намалюйте місце, що є ідеальним домом для вашої душі. - Намалюйте трьох людей, які мали найбільший вплив на вас. - Намалюйте, як провели б ви рік, якби знали, що він останній у вашому житті. На завершення обговоріть по черзі з присутніми їхні малюнки і відповіді на запитання. Зверніть увагу на тих, кому буде складно виконати завдання.

Самодопомога у важкі хвилини життя Вихід із внутрішнього конфлікту можливий різними шляхами. При цьому важливо сконцентруватися на шляхах виходу із проблеми, а не шукати причини і винуватців. Тому напишіть і обміркуйте можливі варіанти втечі з вашої внутрішньої “пастки”, а потім швиденько починайте реалізовувати найоптимальніший шлях. Існує загальний шлях виходу – через усвідомлення проблеми, бажання її залагодити, планування свого життя. Запитання для роздумів:  Що саме є головним у моєму житті?  Як я хочу жити і прожити своє життя?  Що я вважаю щастям? І що мені потрібно для щастя? Сядьте, сконцентруйтеся – “…і голову схопивши в руки”, згодом дайте відповіді на ці чи інші актуальні для вас запитання вашого життя. Для цього скористайтеся навичками “мозкового штурму”. Потім перегляньте ці відповіді і спробуйте осмислити своє життя. Наступним етапом стане визначення цілей і пріоритетів у житті. І нарешті – яким чином досягти поставлених цілей. Пізнай себе. Повір у себе. Полюби себе. Майте на увазі: шлях виходу із внутрішньої кризи може бути складним і потребує від вас енергії і наполегливості. Вам доведеться взяти відповідальність за своє життя, не звалювати на батьків, оточення, нестачу грошей чи впливових друзів. Відповідальність 49

– зворотній бік свободи вибору. Приємно і звично бути жертвою – хоч жити погано, але ні за що не відповідаєши. У ролі жертви людина не переживає, вона просто пасивно страждає: ні вибирати, ні нести відповідальності, ні діяти не треба. Але якщо людина обирає свободу, на неї звалюється відповідальність і вибір. Тоді вперед, починайте працювати над собою. Як? У напрямку запланованих Вами зрушень. Виберіть пріоритети в житті і намагайтесь бути щасливими. КАРБ. Якщо хочеш бути щасливим, будь ним! Козьма Прутков Деякі шляхи праці над собою  

 



Один із знаменитих тенісистів поділився гарною формулою свого успіху: “Я часто помиляюсь. Але я стараюсь не повторювати своїх помилок”. Над цим варто поміркувати. Хоча сучасна народна приказка стверджує, що це "тільки у нас вчаться на помилках, а за кордоном вчаться на комп’ютері”, а проте помиляються всі люди. Можна допускати безліч помилок у житті, але важливо їх не повторювати. У цьому секрет успішного життя і це шлях до самовдосконалення. Стати на цей шлях – це найперше визнати свою помилку, свою провину, свій промах. Але не критикуючи себе й інших, не валити все на життя, державу, обставини, злу долю, недоброзичливців. Просто визнати власну помилку і вирішити змінити щось у собі. Для цього: проаналізуйте своє життя. Як часто ви “падали” в одну й ту саму “яму”, повторювали одну і ту ж помилку. Звідки це? Можливо, одного разу такий стиль поведінки допоміг успішно вирішити проблему? І ми перенесли його на розв'язання всіх проблем. Але люди і проблеми різні, тому потрібно підступати до них порізному. Важливо урізноманітнити свої стратегії: змінити свою реакцію на подію, свій звичний стиль поведінки (якщо вони не призводять до успіху). Якщо ви робили кроки АБВГ, то зробіть ВГДА, БАГВ, а то і КЛМН, АЮЯ… Частіше посміхайтесь! Веселі, життєрадісні люди менше конфліктують і з ними менше конфліктують. Виховуйте в собі позитивне ставлення до життя. Це передусім значить уникати негативних думок. Адже життя залежить від самої людини, від її чи його бажань та цілеспрямованості. Наші слова, гарні чи погані, діють на довколишніх, приносять їм благо чи лихо. Але так само наші слова впливають на нас! На нас впливають і наші внутрішні, невисловлені слова – тобто думки. Ми стаємо тими, якими себе уявляємо. Тому так важливо боротися як з негативними словами, так і з негативним внутрішнім монологом. Отож не критикуйте себе! Згадайте, скільки разів на день ви себе похвалили. А скільки покритикували? Критикуючи себе, ви стаєте невдоволенні і оточуючими. І життям. Тому варто бути більш терплячими до себе і концентруватись на своїх позитивних якостях. Тоді ви станете більш веселою і здоровою людиною. Змиріться з думкою, що є люди розумніші, багатші, красивіші від вас. І це вас не применшує, адже є й ті, яким важче. Варто жити кожен день життя як останній. Дайте собі відповідь на запитання: - Як би ви прожили рік життя, якби знали, що він останній? А місяць? А день? - Ви б стали клопотатися тими проблемами, які мучать вас зараз? То подивіться на них з погляду Вічності… - Можливо, ви більше б спілкувалися зі своїми близькими? Почніть зараз! - Ви відпочили б, зайнялися собою? То зробіть це зараз. Не заганяйте себе постійними клопотами у глухий кут. Світ не розвалиться, якщо ви щось не зробите. - Ви поїхали б у довколосвітню подорож? То мандруєте на здоров’я! Не обов’язково на Канари. Україна така велика, така цікава, є стільки різних міст і пам’яток 50



старовини. У суботу, неділю можна поїхати – це ж близько. І не надто вже й дорого. Врешті: дізнайтесь більше про своє довкілля, підіть у сусідній ліс, зробіть похід на озеро, пікнік з друзями… Виконайте свою мрію. І життя знову наповниться смислом і радістю. Потрібно звільнитися від дуже довгого “пережовування” в собі образи, сварки. Нехай посмішка повернеться на ваше обличчя. Пам’ятайте, що наша міміка пов’язана з нашими емоціями. Якщо нам добре – ми посміхаємося, але ж і навпаки, ми можемо повеселішати, коли змусимо себе безжурно посміхнутись, розгладити на чолі зморшки тривоги і відчаю. А далі гарненько собі поясніть, що сварки – невіддільна частина стосунків поміж людьми. Це не значить, що треба продовжувати сваритись з оточуючими чи змиритися з тим, що вас постійно сварять. Це означає, що ви в силі стати на шлях поліпшення свого характеру і ставлення до життя. У цьому вам навряд чи допоможе зниження самооцінки. Краще собі сказати: “У житті – як на довгій ниві. В ньому постійно виникають проблеми і запитання, які потрібно розплутувати. Дуже багато речей від мене не залежить. Що ж, я сприймаю життя як чергування світлих і темних подій. Але там, де я можу змінитися, я буду змінюватися в кращий бік.” Позбутися стресу допоможе також акцентування уваги на теперішньому моменті. Спробуйте зателефонувати комусь з друзів і порозмовляти на приємні теми (тільки не плакатись), почитати захоплюючу книгу, побродити на природі, зайнятись своїм хобі та інше. Коли ви повернетесь до розв'язання проблеми, можливо вона видасться вам не вельми й страшною. І ви будете готові до її вирішення. Пам’ятайте, перед вирішенням проблеми спершу слід звільнитись від виру емоцій: гніву, образи, розчарування, суму і т.ін. Пам’ятайте, перед вирішенням проблеми передусім потрібно звільнитись від пучини емоцій: гніву, образи, розчарування, суму і т.ін. Гарна самодопомога в житті – це виробити свої правила життя! І жити за ними! В житті ми граємо роль дорослих і дітей, тих, що вчать, і тих, хто мусить вчитися, тих, хто керує і тих, хто мусить бути підлеглим/підлеглою. Важко жити і спілкуватись з людьми, які постійно змінюють правила гри. Тому намагайтесь жити і грати заправилами. Дуже зручно виробити загальні правила сумісного життя в сім’ї, класі, колективі, громаді. Правила відомого дитячого педагога Януша Корчака “Ось мої перевірені на досвіді правила: 1. Якщо важко, виправляйся не зразу, а поступово. 2. Вибирай на початку лише одну, найлегшу ваду і насамперед покінчи з нею. 3. Не занепадай духом, якщо довго немає поліпшення або навіть є погіршення. 4. Не став надто легких умов. Але (не став) й такі, щоб ти легко міг виграти. 5. Не надто радій, якщо відразу відучишся: позбуватися надбаних вад легко, а вроджених важко.” Чинячи те, чого ти не любиш, і не чинячи того, до чого ти звик, ти загартовуєш волю. А це найголовніше. Потрібно стати господарем своїх рук, ніг, язика, думок… Є люди, котрі ставляться до себе надто вимогливо, і це недобре; є й такі, котрі надто легко й надто багато собі пробачають – це теж погано. А бувають люди, які не знають своїх чеснот і вад. Ці люди повинні прагнути пізнати їх. “Гноті сеаутон” - сказав грецький мудрець: пізнай самого себе!” Януш Корчак „Правила життя” Золоті правила життя: 1. Не роби іншому того, чого не хочеш, щоб робили тобі. 2. Не можна нічого досягнути, стверджуючи, що “цього неможливо зробити!” 3. Твоє особисте правило життя 51



Потрібно звільнитися від незадоволення своєю зовнішністю, своїми недоліками. Ми часто вважаємо, що не вартуємо власної любові і самопідтримки, бо негарні. Особливо це характерно для підлітків. Їм слід поміркувати над двома наступними абзацами. 1) Ось сповідь однієї жінки: ”Причиною стійкого незадоволення собою я вважала невиграшну зовнішність: великий ніс, занадто тонкі губи. Здавалося, варто змінити ці малосимпатичні ознаки, і я стану красунею, навчуся любити себе. Завдячуючі майстерності хірурга-косметолога я змінилася… І тільки після цього зрозуміла, що проблема незадоволення собою носить суто внутрішній характер. Вираз суворої похмурості, притаманний мені, нікуди не дівся. Але тепер я перестала бути сама собою, втратила свою цілісність.” А ось слова успішної людини, яка зробила блискучу кар’єру: “Я люблю життя і прагну отримати від нього максимум задоволення. Я радію весні, сонячному дню, квітучим каштанам... І це не просто слова. Людина повинна намагатись звертати увагу на всі приємні дрібниці, які нас оточують, тому що це і є щастя”. 2) Опитування чоловіків, які проводила письменниця Джулія Грайс, виявили несподіване. На зазапитання: “Що в жінці найпривабливіше?”, багато чоловіків сказало, що це – її впевненість у собі. Це були чоловіки різного віку й різних уподобань, але їхні відповіді збігалися: - Вона знає собі ціну й не зосереджена лише на власній персоні, а вміє слухати й інших. - Впевненість у собі надзвичайно приваблює. Жінка має бути справжньою особистістю. Звичайно, звертали чоловіки увагу й на поставу, і на вбрання. Але більшість насамперед говорили про певні риси особистості: почуття власної гідності, гарний настрій, усмішку, доглянутість, вміння слухати… Починайте всі ці зміни сьогодні. Бо як каже народна мудрість: трясе коза бородою так привикла молодою. КАРБ. Трясе коза бородою - так привикла молодою. Українське прислів'я

Куточок психолога. Обговоріть відповіді на запитання: “Якби чарівниця запропонувала вам виконати одне-єдине бажання стосовно вашої зовнішності, що б ви обрали?” Приблизні запитання для індивідуального обговорення: - Чому для тебе це так важливо? - Що зміниться у твоєму житті, коли цей “недолік” зникне? - Чи товаришувала б/товаришував би ти з тим, у кого подібна “вада”? - Якщо так, то чому в тебе подвійний стандарт у ставленні до інших і до себе?

Медіація AUREA MEDIOCRITAS - золота середина

Іноді люди самі не в змозі залагодити між собою конфлікт і потребують допомоги нейтральної третьої особи. Молодіжній аудиторії можна запропонувати опанувати методику посередництва у розв’язанні конфліктів. Ця методика ще називається “медіація”(від слова media – середина). Медіація відбувається за певними правилами. Вона базується на вивченні всієї теми конфліктології і використовується для допомоги у вирішенні конфліктів між двома конфліктуючими сторонами. Тобто одна людина сідає посередині між двома конфліктуючими сторонами і допомагає їм залагодити свої стосунки і мирно вирішити спірні запитання. Зверніть увагу! Медіатор чи медіаторка нічого не вирішують, не радять, не виносять свій присуд і рекомендації. Вони виступають тільки у ролі посередниці чи посередника, які стежать за правилами і ведуть спілкування за певним планом. А також створюють атмосферу, в якій люди зможуть відкритися, знайти спільну мову і виробити свої власні рішення. Методика і план проведення медіації подається нижче. П'ять кроків до розв'язання проблеми Крок №1 Старт: 1. Назвіть себе та попросіть тих, хто у стані конфлікту, назвати свої імена. 2. Запропонуйте правила, які допоможуть розв'язати конфлікт: -намагатися вирішити проблему; -не ображати словами чи діями; -не перебивати; -намагатися бути якомога чеснішими; - намагатись зрозуміти точку зору протилежної сторони. 3. Запитайте кожну з конфліктуючих сторін, чи погоджуються вони з правилами. 4. Поясніть, що все, сказане тут, є КОНФІДЕНЦІЙНИМ, за винятком спроби самогубства, наркотиків чи зброї. Крок №2 З'ясування позицій: 1. Сторони вирішують - хто почне першою/ першим. 2. Попрохайте сторону №1, а потім сторону №2 прояснити своє бачення конфлікту. Використовуйте елементи активного слухання під час розповіді кожної сторони: виявіть зацікавленість, повторюйте головні думки кожної сторони, підкреслюйте важливі факти, відображуйте провідні почуття (Ви почуваєте, що… Ви були цим дуже схвильовані…), вкінці зберіть воєдино всі важливі думки і факти, узагальніть головні думки і почуття сторони. Крок №3 Визначення прихованих потреб та інтересів: 1. Запитайте сторони (№1, потім №2), чому кожна з них тримається такої позиції. Ведіть розмову у доброзичливому тоні, не вимагайте від сторін пояснювати і обгрунтовувати свою позицію; 2. Запитайте, чому кожній стороні не до душі та чи інша позиція. В чому причина; 3. Визначте, по черзі, весь спектр інтересів кожної сторони. Обговоріть всі причини конфлікту, намагайтесь вибрати найбільш суттєві причини для кожної сторони (якщо їх багато, складіть список на папері, визначте пріоритети);

4. Обговоріть всі розходження, приберіть всі "білі плями" у причині конфлікту, заздалегідь (за потребою) попрохайте сторони надати докази (документи, свідоцтва третіх осіб); 5. Попрохайте сторони (№1, потім №2),висловити свої власні потреби та інтереси. Запропонуйте сторонам: "Висловлюйтесь конкретно, не уникайте емоцій, поясніть свої мотиви і потреби. Спробуйте також поглянути на проблему чужими очима, очима іншої сторони." Крок №4 Пошук рішень для виходу з конфлікту та досягнення згоди за найкращими взаємовигідними варіантами: 1. Запропонуйте сторонам оголосити своє реальне бачення виходу з конфлікту: запитайте сторону №1, потім сторону №2: "Що ви можете зробити для розв'язання конфлікту?" 2. Методом "мозкової атаки" разом з конфліктуючими запропонуйте альтернативні рішення. 3. При цьому наголосіть сторонам на наступному: - потрібна максимальна кількість варіантів: більше за кількістю, а не краще за якістю; - слід концентрувати увагу на майбутньому, не розглядати минулі образи; - не поспішати з вибором оптимального варіанту. Допоможіть знайти ті рішення, які обидві сторони вважають добрими: - допоможіть сторонам знайти щось спільне у своїх варіантах; - допоможіть узгодити взаємні поступки у вирішенні проблеми; - спитайте кожну сторону, як вона буде діяти в майбутньому, щоб подібна проблема не виникла. При цьому:

- допоможіть стороні, яка погоджується з протилежною стороною чи йде на поступки, почувати себе комфортно; дайте їй можливість зберегти гідність і повагу до себе; - висвітліть обом сторонам ту вигоду, яку вони отримають за рахунок своїх поступок. Крок №5 Фініш: 1. Для попередження пліток попросіть кожну з сторін повідомити друзям, що конфлікт був розв’язаний. 2. Привітайте обидві сторони з мирним вирішенням проблеми та попрохайте їх "поставити крапку" після залагодження проблеми: потиснути руки, обнятись, піти на каву тощо. 3. Після того, як вони підуть, привітайте себе з успіхом. Куточок психолога. Запропонуйте групі спробувати розіграти залагодження конфлікту за допомогою медіації. Обговоріть проблеми цієї методики допомоги конфліктуючим сторонам. Nota bene! Ідея медіації в тому, що діти/ молодь звертаються за допомогою із розв'язання конфліктів до однолітків. Тому під час навчання та практики проведення медіації між дітьми та молоддю тренер/тренерка сидить осторонь і не втручається. Інакше елемент довіри між дітьми буде порушено. На завершення можна обговорити з медіаторами їх прорахунки і “підводні камені” залагодження конфліктної ситуації.

КОНФЛІКТ МИНУВ. ЩО РОБИТИ ПОТІМ? LUX IN TENEBRIS – світло в темряві. Я.-А.Каменський

Як завершити затяжний конфлікт? Що робити після конфлікту? Нехай посмішка повернеться на ваше обличчя. Адже нічого нема вічного, тому кожен конфлікт має свій фінал, хоча й може здаватись безкінечним. Тому станьте трошки філософами: “Наше життя циклічне: народження – смерть. Циклічна природа: літо – зима. Циклічна доба: ранок, день, ніч. Все минає. Отож мине і ця неприємність.” Скажіть собі ці слова і відчуйте перспективу, впевненість у своїх силах. Нагадуйте собі, що найтяжче теж промине і з погляду вічності Ваш конфлікт не такий вже й страшний та безповоротній. Варто жити щодня так, наче він у вас останній. Тоді більшість проблем, які спричинили конфлікт, відпадуть самі собою. А сам конфлікт мудра людина використає як джерело життєвого досвіду, самовиховання і самонавчання. І уважно прочитайте рекомендації доктора філософії Джині Грехем Скотт: Поради людині після конфлікту 1. Поміркуй, чого тебе може навчити конфлікт. 2. Запитай у свого внутрішнього голосу, чого можна навчитися, яку користь можна отримати з цього сумного досвіду. 3. Відведи конфліктові належне йому місце : а) Не дозволяй негативному життєвому досвіду збити тебе з обраного життєвого шляху. б) Визнач власну позицію і тримайся її; не допускай впливу на неї інших людей. в) Не давай конфліктові підірвати твою довіру до себе і знизити самооцінку. г) Пам'ятай, що конфлікти складають тільки невелику частину твого життя. 4. Від негативних емоцій, що залишились після конфлікту, можна звільнитись таким чином: а) Навчися пробачати собі. б) Зачекай деякий час, щоб пов'язані з конфліктом почуття зникли. в) Усвідом, що інші люди можуть не так критично оцінювати тебе, як ти себе сама/ сам оцінюєш, рівно як і те, що сталося. 5. Не дозволяй іншим людям стати перепоною на твоєму життєвому шляху: а) Уникай тих людей, які засуджують тебе; прагни до спілкування з позитивними та доброзичливими людьми. б) Не витрачай надто багато сил на переконання скептиків чи на спілкування з тими, хто не хоче тебе слухати. в) Не дозволяй іншим людям збуджувати у тобі почуття провини. г) Будь готовою/ готовим до спілкування з тими, у кого, на твою думку, залишився неприємний слід після конфлікту. Куточок психолога. Запитання для роздумів і обговорення. Ви і весь Ваш класу/ студентська група після аварії корабля були викинуті на безлюдний острів. Годі надіятися що вас зможуть знайти. Ви опинилися перед необхідністю створити нове суспільство. Яким Ви хотіли би бачити таке суспільство? Як воно мало би розвиватись? Як Ви вважаєте, з якими конфліктами Вам довелося б зіткнутись? Що Ви плануєте зробити, щоб створити гуманне толерантне суспільство? Поясніть, які кроки Ви вважаєте необхідними і чому? Як Ви гадаєте, чи погодяться інші на Ваш план, чи його втілення буде пов'язане з труднощами?

ТОЛЕРАНТНІСТЬ PRO BONO PUBLICO – для загального добра

Ідея єдино правильної лінії, єдиної найвищої істини, вічний поділ на "своїх" і "чужих", ксенофобія породжують єдину стратегію розв'язання конфліктів – конфронтацію до переможного кінця. Толерантність – це основа свободи, повага до прав іншої людини, це терпимість, ненасильство, культура компромісу. Отож для сучасного українського суспільства, яке будується на демократичних засадах, потрібна толерантність у стосунках між людьми. Від виховання толерантності у підростаючого покоління залежить, бути чи не бути демократичній Україні. Нічим необмежені свобода і толерантність так само небезпечні, як і насильство над ними. Бо ці два поняття не те саме, що анархія чи всетерпимість. За демократії свобода має певні обмеження. Гарний приклад толерантності, подають слова Вольтера: "Хоч я не поділяю вашої думки, але ладен померти за те, щоб ви мали можливість її висловити". Толерантність – це діалог, тобто діалогічна форма спілкування. Наше суспільство стане толерантним, тобто по-справжньому демократичним, внаслідок довгого шляху демократичного розвитку, після закріплення системою освіти відповідних норм життя. Виховання толерантності у дітей – це шлях до гуманізації нашого посттоталітарного суспільства. Важливо вже сьогодні розпочинати в навчальних закладах цей шлях до гуманної атмосфери завтрашнього суспільства. Саме конфліктологія реально навчає дітей толерантності при розв'язанні певних конкретних проблем, допомагає зрозуміти інших людей, пізнати їхні проблеми, виявляє шляхи взаємодопомоги і взаємодії в щоденних ситуаціях шкільного життя. Конфліктологія допомагає вихованню у підростаючого покоління здатності бачити і розуміти інакшість іншої людини; сприймати цю інакшість як цінність, тобто визнавати право іншої людини відрізнятись зовнішнім виглядом, вірою, думками, вчинками. Виховання толерантності у школі Сучасне суспільство, вступивши в третє тисячоліття, стало помітно змінюватись вже протягом одного покоління. Досвід старших втрачає свою актуальність для молодих. Ось тут на перший план виходять ідеї співробітництва - спільна організація творчої, активної діяльності викладачів та дітей/молоді, що навчається. Педагоги і учнівська та студентська молодь стають активними учасницями та учасниками процесу навчання від початку і до кінця, від планування мети до одержання результатів. Тому взаємна толерантність та взаємна повага і підтримка освітян і учнівської молоді та дітей можлива тільки на шляхах партнерства. Чи потрібні в Україні нові, партнерські стосунки між тими, хто навчає і тими, хто навчається? Яким чином Ви бачите розв'язання цієї проблеми? Аналіз відповіді на це запитання показав, що до ідеї співробітництва молодь ставиться позитивно. Коментарії викладачів:  Це занадто складне і серйозне завдання, щоб його розв'язати одним махом. Не всі педагоги зможуть і побажають працювати на засадах педагогіки толерантності. Але починати потрібно.  Такі стосунки будуть можливі тільки тоді, коли ті, що навчаються, як і ті, що навчають, будуть мати право голосу. Опанувати демократію можна лише на практиці! А на сьогодні в нашій школі чи вузі обидві сторони безправні – і викладачі, і учні.  Ідеї педагогіки співробітництва висунуло саме сучасне життя в Україні. Але на практиці, в роботі кожного чи кожної педагога ці ідеї реалізувати досить складно. Нас, вчителів, не треба агітувати за педагогіку толерантності та співробітництва, потрібно допомогти в її реалізації. 56

   

Проблему розв'яже нова філософія освіти, нова освітянська політика. Головне в ній – ліквідувати всі види екзаменів. Бо вони нікому не потрібні – ні дітям, ні вчительству, ні молоді, ні державі, ні сім'ї. Потрібні курси, де навчання буде таким неформальним, як на цьому тренінгу. Такі курси мають вести фахівці з основ спілкування, які мусять, крім того, добре знати реальне шкільне життя. Я бачу розв'язання проблеми у побудові навчального процесу відповідно до індивідуальних особливостей і відмінностей між учнями. Партнерство складеться тоді, коли діти будуть активно втягнені у процес навчання. А сьогодні тільки вчительство "паше", а учениці/учні відсиджують свій час бездіяльними та знудженими глядачами та глядачками.

Що таке педагогіка співробітництва Як налагодити справжнє співробітництво між тими, хто навчає і тими, хто навчається? Як змінити їхню сьогоднішню відчуженість та конфронтацію? Освітяни і молодь вважають, що потрібна перебудова учбового процесу на засадах переваги самоосвіти, потрібна докорінна реформа школи і шкільних програм. В педуніверситетах, педвузах та педучилищах молодь повинна оволодіти новими методиками, опанувати узагальнений позитивний досвід педагогів-новаторів. Утвердженню педагогіки співробітництва заважає жорстка дисципліна, яка на сьогодні пропагується в школі (в тому числі і вищій), авторитарний стиль спілкування між педагогами та дітьми/молоддю. Цей стиль необхідно замінити емоційно-особистісним стилем стосунків. В основі їх мають лежати пізнання кожної особистості, терпимість до невдач, створення клімату довіри. Педагоги вважають, що саме курси з конфліктології навчать правильному вирішенню конфліктних ситуацій у школі, допоможуть викладачам/викладачкам не доводити свої стосунки з підростаючим поколінням до конфронтації. Адже педагоги самі в першу чергу страждають від конфліктів, втрачають своє здоров'я. Молода дівчина: “Конфлікти між учнями і вчителями напевно так само вічні, як і конфлікти між батьками і дітьми. Але чому вони існують? Можливо тому, що в школі нас вчать математики, історії, хімії… Але ніхто не вчить нас розв’язувати конфлікти мирним шляхом – основи основ ненасилля в суспільстві! На жаль, люди не народжуються з усіма знаннями, особливо з вміння спілкуватись. І цьому теж потрібно вчити. Можливо, ці уроки – найважливіші у нашому житті.” Відповіді з анкет Відповіді з анкет: Чи потрібно ввести у навчальних закладах альтернативні навчальні курси зконфліктології?  Це найнагальніший курс у даний час. Так! Так! Так! В курсі психології чи етики.  Якби було більше підготовлених такими тренінгами психологів шкіл, то потрібно було б менше невропатологів у лікарнях…  Потрібно, бо тоді я матиму менше ворогів, а більше друзів.  Це допоможе дітям, людям налагоджувати взаємини, “набиваючи менше гуль”. Якби я знала раніше про методи запобігання і розв'язання конфліктів, то уникнула б багатьох помилок . Чи допоможуть навчальні програми з конфліктології знизити соціальну напругу в суспільстві? Яким чином вони знизять напругу в суспільстві?  Наше суспільство побудоване на конфліктах. Вступити в конфлікт можуть всі, а знайти шляхи вирішення, а тим паче вирішити, може не кожен. Це допоможе навчитися вирішувати конфлікти, а отже, знизить напругу. 57



Знизиться соціальна напруга через кожну сім’ю і кожен колектив, де будуть діти, що пройшли тренінг та допоможуть розв’язати конфлікти між учнями і вчителями. Потрібно такі тренінги з конфліктології проводити Уряду та депутатам! Доброта і взаєморозуміння, розв'язання конфліктів мирним шляхом, а не “хапання за зброю” допоможуть знизити соціальну напругу. Програми з конфліктології поліпшать криміногенну ситуацію, підвищать культуру спілкування, вселять в людей впевненість у житті. Менше буде всіляких пригод, бійок. Люди хоча б будуть думати про мирне розв'язання конфліктів і це вже буде першою сходинкою. Так, бо люди стануть більш культурними і ввічливими. А також більш відкритими, толерантними. Людина, котра пригадає себе на тренінгу, не стане в позу “тигра”, але й не стане сприймати образи як належне. Люди зрозуміють, що найголовніше в житті – зрозуміти, що людина є особистістю і що вона повинна сама вирішувати свої проблеми. Соціальна напруга знизиться, бо люди стануть добрішими до себе і терпимішими до інших. Такі програми дадуть можливість людям з гідністю виходити із складних ситуацій, якими наповнене життя. Діти будуть готові до того, щоб самостійно уникати конфліктів і розв’язувати складні ситуації. Відбудеться врівноваження людей. Ці програми готують людину до самостійного прийняття рішень у житті. Прийшовши на такий урок, можна відкрити себе та вирішити свої проблеми. Ці програми дозволять людині розповісти про себе, не тримати проблему в собі. Люди навчаться слухати інших і будуть впевнені, що їх почують. Люди більше дізнаються про інших. У нашому випадку класу став, як єдине ціле, чого не можна було сказати раніше.

Куточок психолога. Обговоріть з групою відповіді з анкет. Спершу поясніть, що таке соціальна напруга у суспільстві. Наведіть приклади. Запитайте: Що можна зробити, щоб знизити соціальну напругу сьогодення?

СУЧАСНІ МЕТОДИ ВИКЛАДАННЯ КОНФЛІКТОЛОГІЇ віді з анкет Ми ввійшли в ХХI сторіччя і нові технології, Інтернет, комп'ютери потребують цілком нових форм навчання, відмінних від лекційної системи викладення інформації. Цьому відповідає нова форма навчання – тренінгова, яка розвиває здатність людини до пошуку нових знань, до творчості, допомагає здійснити інтелектуальний прорив, формує новий ненасильницький світогляд. Що таке тренінг “Досягати мирної мети мирними засобами”. Мартін Лютер Кінг Тренінг сьогодні є незамінним елементом системи навчання і розвитки персоналу в будьякій організації. Адже тренінг – це насамперед навчання, що спирається на досвід людини, а також допускає, що присутні на тренінгу люди, крім одержання нової інформації, мають можливість відразу ж використовувати її на практиці, виробляючи нові навички. Тренінгова форма навчання базується на партисипаторному підході – тобто на методиці участі. Це означає, що вся група є активною учасницею процесу навчання, тому люди можуть поділитися й обмінятися між собою своїми знаннями і проблемами, а також разом шукати оптимальне рішення. Перевага даної методики в тому, що дорослі люди навчаються ефективніше у тих випадках, коли: - цінуються їхні власні знання і можливості, які лягають в основу нової інформації; - можна поділитися своїм досвідом і проаналізувати його у комфортній атмосфері, без насильства і примусу; - існує можливість вчитися, роблячи практичні дії; - участь у тренінгу є добровільною, тому можна брати на себе відповідальність за своє навчання (тобто немає оцінок, іспитів та інших «каральних» засобів оцінювання нових знань). Суттєвою перевагою методики є те, що вона дає унікальну можливість вивчити складні або емоційно значимі питання в безпечній обстановці тренінгу, а не в реальному житті, із його загрозами та ризиком. Тренінг дозволяє вчитися без нервування про неприємні наслідки, які можуть виникнути у випадку неправильного рішення. Методичні рекомендації з організації тренінгу Людина, що проводить заняття з групою, називається тренером/ тренеркою. Частіше всього вони працюють у парі – тренерською командою. Їх роль полягає у полегшенні процесу навчання, у тому, щоб стати посередницею між новими знаннями, ідеями та групою тих, яких навчають. Тренерська робота накладає на людину певні зобов'язання, оскільки вона повинна відповідним чином будувати свої взаємостосунки з людьми під час тренінгу. Для цього тренер/тренерка має вірити у принципи ненасильства та гендерної рівності і, працюючи з групою, на практиці використовувати ці принципи. Група повинна бути не дуже великою чи малою. Загальне правило: чим більше група, тим повільніше буде іти навчання. Оптимальна кількість присутніх на тренінгу – 15-20 осіб. Засаднича мета тренінгу – створення рівних умов для всіх присутніх під час заняття. Адже рівність та повага між усіма членами групи (включаючи й тренерську команду) є обов'язковою умовою ефективного засвоєння нових знань і поглядів. Тренінг має формувати у членів групи почуття довіри одне до одного, до навчаючих, а також до нових 59

ідей та до нової інформації. Для кращого сприйняття і засвоєння матеріалу у групі має бути створено такий мікроклімат, який заохочував би присутніх до вільного висловлення думок, до пошуку відповідей на поставлені запитання. Тому потрібно заздалегідь подбати про те, як створити для всіх рівні умови. Для цього вся група сідає на стільці, поставлені по колу. Столи не використовуються (!), створюючи цим умови для “відкритого” спілкування. Стільці можна вільно переміщувати у межах кімнати, у залежності від умов і видів діяльності (наприклад, для роботи в малих групах). Іноді, якщо виникає така необхідність (наприклад, коли під час тренінгу використовується великий обсяг інформації, з якою необхідно працювати, або на інформаційному тренінгу, обмеженому у часі), у кімнаті можна розташувати декілька столів, за якими у довільному порядку сідають присутні. Увага! Небажано використовувати розташування столів як у класній кімнаті. Асоціації з школою й іспитами можуть створювати непотрібний бар'єр для навчання. Варто уникати розташування столів рядами, бо це дозволяє присутнім, які не відчувають зацікавлення темою, сховатися на задніх рядах. Помешкання, у якому проходить тренінг, повинно бути зручним, затишним, відповідних розмірів. Бажано оглянути кімнату заздалегідь. Зверніть увагу, чи достатньо стільців (включаючи запасні). Матеріали, які бажано мати на тренінгу: папір, ручки, маркери різного кольору, скотч, великі і малі аркуші паперу. Необхідна дошка, підставка, або можливість розташувати на стінах великі аркуші паперу (аркуш ватману А1) або фліп-чарт із вільним доступом до них (фліп-чарт – це просто великі блокноти з білого паперу з отворами для вивішування їх на підставці). Під час тренінгу можна використовувати слайди і відеофільми. Увага! Застосовуючи творчий підхід, завжди можна замінити необхідні засоби візуальної підтримки для тренінгу. При цьому пам'ятайте, що використання сучасного устаткування не гарантує успіху, бо це всього лише засіб для посилення і підтвердження Вашої інформації. Коли тренерка чи тренер має одночасно писати і говорити, це може призвести до того, що група, вдивляючись в те, що пишеться, не дуже прислуховується до того, що говориться. Окрім того, голос приглушується, бо він звернений до дошки, а не до групи. Тому бажано працювати в парі, коли одна людина говорить, а друга записує. Коли ж Ви самі, то завжди адресуйте свої слова присутнім повернувшись до них, а не до аркуша паперу. Пам'ятайте: записане тільки доповнює Ваші слова, а не навпаки. Пишіть розбірливо і великими буквами, використовуйте різні кольори маркерів для привернення уваги присутніх на тренінгу. Червоний колір використовуйте тільки для підкреслення, а також для написання символів або ключових слів. Заповнені аркуші розвішуйте по кімнаті, використовуючи для цього скотч. При плануванні занять дуже важливо враховувати час, давати можливість групі відпочити, влаштовуючи перерви. Під час перерви група може попити чай/ каву або воду, перекусити (якщо це передбачено фінансуванням тренінгу). На відновлення сил присутніх на тренінгу вистачає15-20 хвилин, але коли ви працюєте цілий день, варто зробити одну велику перерву.

Увага! П'ять хвилин після кожної перерви необхідні присутнім для того, щоб вони могли “ввійти” в навчальний ритм після періоду спілкування і відпочинку. Цей час можна використовувати для проведення рухливих ігор-розминок. Для досягнення позитивного ефекту занять необхідно чітко розподілити час відповідно до задач заняття і встигнути розглянути всі заплановані питання. Тому потрібен ПЛАН проведення тренінгу, який має висіти в кімнаті на видному місці до кінця заняття. Наявність плану занять позитивно впливає на навчання, допомагає присутнім бачити напрямок тренінгу. Щоб зробити навчання більш продуктивним, потрібно на самому початку запланувати інформацію, легшу для сприйняття, провести адаптацію групи. Пізніше – закладати основу розуміння теми заняття. Тільки після першої перерви варто включати вправи, що потребують засвоєння складної інформації. Кожен тренінг починається з ВСТУПНОГО БЛОКУ, який обов'язково містить у собі такі вправи, як Вступ, Правила, Знайомство та Сподівання. Вправа Вступ складається з таких кроків:  представлення тренерської команди;  коротка інформація про діяльність організації, про програму або проект, у рамках якого проводиться тренінг;  інформація про тих, хто фінансує цю діяльність організації;  оголошується тема тренінгу;  присутніх знайомлять з особливостями методики проведення заняття (тобто, що таке тренінгова форма навчання та які її особливості). Далі дається План-графік роботи під час тренінгу: час проведення, перерви, харчування (якщо планується) тощо. Увага! Варто врахувати можливі запізнення на тренінг. Тому заплануйте у вправі Вступ деякий додатковий час. Використовуйте цей час для того, щоб допомогти процесу адаптації групи, детальніше розповідайте про тренінг, його специфіку. Після Вступу іде вправа Правила – випробуваний й ефективний метод для досягнення у групі атмосфери довіри та співробітництва. Правила приймаються на початку кожного(!) заняття. Основний звід необхідних для даного тренінгу правил пропонує тренер/ тренерка, а присутні можуть лише доповнити його своїми (див. Інформацію “Правила”). Правила варто записати на великому аркуші паперу і прикріпити на видному місці. Вони мають знаходитися там до кінця заняття, щоб можна було при потребі посилатися на необхідне правило. Інформація щодо проведення вправи “Правила” Запропонуйте групі прийняти правила роботи й спілкування під час тренінгу. ПРАВИЛА (деякі правила можна записати символами, які показано в дужках): o Цінувати час (говорити по черзі, коротко і нечасто, за темою заняття) o o o o o

Бути позитивними до себе та до інших ( +) Говорити тільки від свого імені (Я) Правило додавання (Я + Ти + Ми) Правило добровільної активності Правило конфіденційності 61

Дуже важливо, щоб усі присутні погодилися з кожним правилом, прийняли його. Тому після того, як правило записується, групі пропонується прийняти його: “Правило приймається? Приймається. Дякую! ”. Коли хтось із групи пропонує додаткове правило, його можна включити в перелік, якщо воно відповідає ненасильницькій дружній атмосфері, не суперечить іншим правилам і група його приймає. Увага! До додавання нових правил потрібно ставитися обережно. Якщо хтось з групи не погоджується з одним або декількома правилами, варто роз'яснити, що це правило корисно для досягнення мети тренінгу. Можна запитати думку групи. Якщо докази усе ж виявляться непереконливими для людини, варто просто попросити її довіритися Вам й прийняти правило, а пізніше можна буде обговорити його доцільність. Упорядкування правил разом із групою створює атмосферу спільних зусиль, а не нав’язаних установок (що так цінується аудиторією!). Можливий варіант пояснення групі кожного правила Перше наше правило - Цінувати час. Зверніть увагу на наш План проведення тренінгу. За досить короткий час нам доведеться розглянути досить складні проблеми. Тому давайте приймемо це правило, яке зобов'язує нас бути уважними, не відволікатися від запропонованої теми обговорення, намагатися укластися у відведений для кожної вправи час. Для цього пропоную говорити по черзі, не перебиваючи одна одну. Ви погоджуєтеся? Нас тут багато, але думка кожної з нас цінна й необхідна для наповнення нашої загальної скарбнички досвіду. Тому давайте будемо говорити коротко і нечасто. Нехай ті з нас, хто може висловитися з усіх питань, дадуть можливість висловитися й іншим. Також, з огляду на нашу обмеженість у часі (адже тренінг не безкінечний), пропонується говорити винятково за темою нашого заняття. Група погоджується з цим правилом? Наступне наше правило - Правило “плюс”. Давайте домовимося висловлювати позитивні ідеї та пропонувати позитивні дії, шанувати себе й інших. Це правило може ще назвати Правилом напівповної, а не напівпорожньої склянки. Це коли дві людини тримають дві однакові склянки, наповнені до половини рідиною. Але одна людина скаже: «Як все жахливо. Моя склянка наполовину порожня...» – і далі буде розповідати про складність, величину проблеми, про недосконалість законів та самого життя. А інша скаже: «Прекрасно! Адже моя склянка до половини повна!» – а потім, крім розуміння проблеми, буде шукати вихід з неї, пропонувати нові, нестандартні рішення, робити власні реальні кроки. Тому пропоную вважати нашу «склянку» напівповною. Група погоджується з цим правилом? Давайте приймемо правило говорити тільки від свого імені: «Я думаю..., я так вважаю..., на мій погляд...». Будемо вважати порушенням висловлення типу: «Всі так думають..., так всіма/ скрізь заведено..., всі так вважають..., всі жінки такі..., всі чоловіка так чинять..., так завжди було/ не було...» і тому подібні. Якщо наводиться інформація, отримана з певних джерел (книг, статей, повідомлень ЗМІ), то бажано зазначити це джерело. Група погоджується з цим правилом? Давайте приймемо правило Додавання, тобто правило уваги і поваги до всіх присутніх. Мова іде про толерантність, повагу до чужих думок і висловлювань. Це означає, що думки й ідеї додаються до вже висловлених, а не заперечують їх. Кожна думка має право на існування (крім, звичайно, висловлювань, які порушують наші правила, які не мають відношення до теми тренінгу чи ображають гідність присутніх, їхню стать, національність та ін.) Отже, на одне запитання може бути безліч правильних відповідей, тому що це погляд і позиція різноманітних людей. Група погоджується з цим правилом? 62

Увага! Іноді правило Додавання можна сумістити з правилом Позитивності. А можна у різних тренінгах і обійтися тільки одним із них. Правило добровільної активності означає, що якщо під час виконання вправи потрібна людина для виконання певного завдання, то присутні мають право пропонувати тільки свою кандидатуру (а не пропонувати свою сусідку/сусіда у групі). Група погоджується з цим правилом? Увага! Це правило можна не приймати, а проговорити його під час тренінгу, коли виникне потреба. Крім того врахуйте, що це правило не означає, що можна добровільно брати чи не брати участь у тренінговому процесі. Сам прихід на тренінг є добровільним, але присутні не повинні відмовлятися від участі у завданнях. Тобто, це не правило добровільності, яке пне потрібно приймати на такому виді тренінгу! Правило конфіденційності означає, що інформація про приватне життя присутніх, яка прозвучить на заняттях, не повинна обговорюватися; вона має залишитися в нашому дружньому колі. Група погоджується з цим правилом? Після вправи Правила йде вправа Знайомство, потім - Наші сподівання. Вправа Наші сподівання допомагає почати навчання людини на базі вже наявних у неї знань. Адже для успішності тренінгу важливо знати, навіщо люди прийшли на заняття та які знання вони вже мають. Окрім того, вправа Сподівання конкретизує мету тренінгу й задає групі напрямок (бо якщо ви не знаєте, куди йдете, то можете прийти не туди, куди вам би хотілося). Задача тренерської команди полягає у тому, щоб допомогти групі зрозуміти й сформулювати результати, яких вони досягнуть, пройшовши тренінгову програму. Знання про результати навчання допомагає групі перебороти недовіру, скепсис або ворожість й створює високу мотивацію. У результаті вправи присутні усвідомлюють, на що спрямовано тренінг і що очікується від них самих. Увага! Висловлені сподівання присутніх допомагають необхідним чином модифікувати програму тренінгу. Після вправи “Наші сподівання” ідуть вправи, які також є обов'язковими для тренінгів. Ці вправи подають визначення термінів, виявляють проблему, а також вводять групу в річище основних питань тренінгу. Подальші вправи розглядають причини та наслідки проблеми та вправи, які допомагають групі позбутися шкідливих стереотипів. Останній блок тренінгу включає вправи, спрямовані на розробку планів конкретних дій задля подолання проблем та навчальні ігри. Наприкінці тренінгу виконують спеціальні заключні вправи, за якими слід оцінити або проаналізувати заняття. Це можна зробити, запропонувавши присутнім заповнити анкети, опитувальні листи або просто висловитися . Мета оцінювання тренінгу – перевірити якість навчання та визначити, наскільки воно було ефективним. Оцінювання-аналіз тренінгу також допомагає зрозуміти, наскільки було досягнуто мети, дозволяє коригувати проведення подібних занять у майбутньому, дає імпульс до нових ідей. Інформація, отримана за допомогою оцінювання тренінгу, дозволяє 63

з'ясувати, що із засвоєного присутніми на тренінгу призведе до змін у їхній практичній діяльності. На жаль, дуже часто присутні на тренінгу знають відповіді на всі запитання, але не спроможні застосувати ці знання, перебуваючи в звичайній робочій обстановці. Тому запитання оцінювання-аналізу слід формулювати так, аби звернути увагу на позитивні зміни у подальшій практичній діяльності учасників та учасниць тренінгової програми. Запитання мають бути відкритими і надавати повну свободу відповіді. Якщо оцінювання проводиться через анкетування, то врахуйте, що анкета має містити не надто багато запитань. Підписувати анкети не обов'язково, бо анонімність опитування сприяє чесним відповідям, що відображають щирі думки групи. Приклади анкет: АНКЕТА1 Як змінилося Ваше ставлення до проблеми конфліктів? У чому саме? Які вправи найбільше допомогли Вам зрозуміти тему тренінгу? Чому? Наскільки наповнення вправ відповідало Вашим фаховим потребам? Яка інформація, отримана на тренінгу, буде для Вас корисною в практичній діяльності? 4. Які запитання у Вас залишилися невирішеними? Що ще хотіли б обговорити? 5. Ваші зауваження, побажання, коментар

1. 2. 3.

АНКЕТА2 1. 2. 3. 4.

Відповідь на яке запитання або розв’язання якої проблеми Ви знайшли на цьому семінарі? На які важливі для Вас запитання не знайдено відповіді? Які нові запитання виникли у Вас під час нашого семінару? Наскільки інформація з теми семінару може бути корисна у Вашій практичній діяльності? Як Ви плануєте її використовувати на своєму робочому місці? Тут Ви можете написати свої пропозиції та побажання.

Методичні рекомендації щодо проведення окремих вправ Навчання під час тренінгу проходить у вигляді виконання певних вправ. Ці вправи повинні відповідати таким умовам: ü мати своє визначене місце у тренінгу; ü мати чітку мету; ü мати визначений час проведення. Тому, крім загального плану вправ, необхідно скласти свій план дій під час проведення кожної вправи. При цьому враховуйте пріоритети, тобто всі важливі питання опрацьовуйте в першу чергу, а другорядні завдання об'єднуйте й плануйте на час, що залишився. Кожна вправа розбита на визначені послідовні логічні кроки. Як правило, вона починається з вступу, який коротко проводить тренер/тренерка. Вступ уводить групу в тему, накреслює орієнтири. Далі, використовуючи різноманітні форми роботи з людьми, групу крок за кроком ведуть до досягнення мети вправи. Вправа закінчується підсумком, який надає змогу команді завершити обговорення, коротко підсумувати напрацювання групи, розставити точні й правильні акценти щодо теми вправи. Підсумок можна розглядати як відповідь на мету вправи. Тренерській команді варто мати дуже чітке бачення того, до чого група має прийти в результаті тренінгу, а також тих прийомів, за допомогою яких досягають мети навчання. Цьому допомагають насамперед інтерактивні методики, вільний обмін думками та враженнями після виконаної вправи. При проведенні колективного обговорення важливо сфокусувати увагу групи на основній проблемі й не дозволяти присутнім розтікатися думками , відволікатися на сторонні теми. Для обмеження обговорення слід визначити напрями, за якими буде проходити дискусія. Але навіть у таких межах залишається багато 64

всіляких розгалужень, тому варто вводити нові обмеження, залежно від часу , запланованого на кожну вправу (особливо важливо звузити тему в умовах обмеженого часу) або залежно від складу групи (фахової орієнтації, віку тощо). Все це допомагає команді краще донести аргументи, уникнути суперечливих моментів. Однак не варто дотримуватися дуже жорсткого графіка роботи. Це може знизити рівень активності присутніх на тренінгу та стати причиною того, що вони недостатньо переймуться проблемою, не засвоять нові знання. Під час тренінгу використовують різноманітні методи навчання: ü мозковий штурм; ü робота в малих групах, включно з роботою в міні-групах (по 3-4 особи) та роботою в парах; ü вправи зі зворотним зв'язком; ü кероване обговорення; ü навчаючи, – вчуся; ü рольові (ділові) ігри; ü ресурсні вправи, криголами та рухливі ігри; ü міні-лекції; ü кейси ü коло. 1. Мозковий штурм Мозковий штурм (метод ще називають мозковою атакою) допомагає досить швидко зібрати максимальну кількість ідей та поглядів щодо визначеної проблеми. Цей метод генерує ідеї, тому він дуже ефективний при пошукові шляхів розв’язання проблем. Успіх мозкового штурму залежить від дотримання двох головних принципів. Перший: працюючи спільно, група може народжувати ідеї вищої якості, ніж коли ті ж люди працюють індивідуально. Це відбувається тому, що ідея, яка сама по собі може бути непрактичною, допрацьовується, додумується й поліпшується групою. Другий: для вироблення нових ідей стосунки в групі повинні бути невимушеними та товариськими, а люди – відкритими. Ці два принципи є основою правил поведінки під час мозкового штурму: ü відсутність усякої критики - висловлювання приймаються без коментарів; ü заохочення ідей - акцент робиться на кількості пропозицій, а не їхній якості; ü рівноправність присутніх; ü запис всіх ідей. Спочатку пояснюють мету : «Мета нашого мозкового штурму – заповнити таблицю, даючи відповіді на запитання...» Сформулюйте групі завдання в цілому, а потім коротко запишіть його на фліп-чарті як заголовок. Далі донесіть до групи процедуру проведення мозкового штурму, висвітлюючи основні правила й пояснюючи їх у разі необхідності. Підкресліть, що мозковий штурм призначений тільки для генерації ідей, а не для їхньої оцінки, а після завершення упорядкування списку ідей буде надана можливість висловити будь-які думки щодо будь-якої пропозиції. Якщо існує обмеження в часі, то слід згадати про це, щоб група мала уявлення, скільки часу має для роботи. Всі ідеї варто записувати тими самими словами, які промовляють учасниці або учасники тренінгу. Якщо наступає такий момент, коли група не пропонує нових ідей, Ви можете стимулювати групу своїми рекомендаціями або коментарями. Після процедури мозкового штурму уточніть та доповніть внесені пропозиції, підводячи теоретичну базу, за необхідності систематизуйте висловлення членів групи й «поверніть» їх уже як сформульовані твердження. 65

2. Під час виконання вправ дуже часто використовують варіант з'єднання присутніх у малі групи (як варіант - міні-групи з 3-4 осіб чи пари). Це надає змогу всім присутнім протягом короткого часу висловити свої думки, обговорити проблему в зручнішій, комфортній обстановці, допомагає учасникам/учасницям розкритися, ближче поспілкуватися між собою. Зверніть увагу, що в тексті свідомо, нехтуючи мовними правилами, інколи вживається вислів “з’єднатися у малі групи” замість “поділитися на малі групи”. Такий незвичний мовний зворот формує почуття єдності в малій групі, почуття спільноти, яка має протидіяти негативним явищам суспільства. Досвід і напрацювання малих груп пізніше обговорюють у загальному колі. 3. Переважно вправи виконують із використанням техніки зворотного зв'язку. Запитання ставляться на початку вправи, щоб зорієнтуватися, наскільки присутні ознайомлені з темою, та аби ввести їх у тему. Наприкінці вправи запитання призначені для з'ясування ступеня засвоєння поданого матеріалу та для поглибленого його розуміння. Це допомагає також визначити причини можливого нерозуміння матеріалу або незадовільного сприйняття нових ідей та інформації. 4. Під час виконання тренінгових вправ варто стимулювати колективне обговорення за умови повної свободи висловлення присутніми власних поглядів на обговорювану проблему, а також пропозицій щодо її розв’язання. Кероване колективне обговорення нової інформації або проблеми та пошук шляхів її розв’язання проводять у формі запитань та відповідей. До необхідної відповіді або визначення групу ведуть ланцюжком коротких, чітких запитань, на які просять давати конкретні, короткі відповіді. Після відповідей на запитання тренер/тренерка обов'язково аналізує та обговорює відповіді та підводить загальний підсумок. Вміння ставити запитання – важлива якість тренера/тренерки. Запитання ставлять з метою: ü розширити розуміння проблеми; ü для контролю й оцінки рівня розуміння групи; ü для керівництва групою, тобто, якщо група чогось не розуміє, подальші запитання можуть розширити зони, де потрібна допомога; ü коли обговорення теми перетворилося на неконтрольовану дискусію, добре сформульоване запитання може повернути групу до визначеної теми. Як працювати з групою за методикою «запитання-відповіді»? ü Запитання чітко продумують та формулюють так, щоб підвести присутніх до розуміння проблеми. ü У випадку, коли хтось із присутніх висловлює помилкове судження, не слід вказувати людині на помилку, а через ланцюжок запитань повести до потрібної відповіді. ü Варто бути толерантними, визнавати право людини на думку, відмінну від думки всієї групи. Яка б думка не прозвучала під час тренінгу, вам належить подякувати учаснику/учасниці й відзначити, що це думка конкретної людини і вона має право на існування (крім, звичайно, висловлень, що порушують правила чи ображають гідність присутніх, їхню стать, національність тощо). Варто наголошувати, що на запитання може бути не тільки одна правильна відповідь, а безліч відповідей, бо це погляди й позиції різних людей, кожний/кожна із яких мають право на власну думку. При цьому вказуйте на прийняте групою Правило додавання. ü Запитання допоможуть вам зупинити тих, хто надто багато говорить. Протистояти їм досить просто – ставте конкретні й чіткі закриті запитання (тобто такі, на які можна відповісти тільки «так» або «ні»). Наприклад: 66

Ви: Тобто Ви вважаєте, що конфлікти між дітьми можна залагоджувати тільки наказовим методом? Учасник або учасниця: Так. Але… Ви (швидко перебиваючи): Дякую. У кого інша думка? ü

Можливий також інший варіант. Якщо хтось говорить занадто довго та часто, подякуйте цій людини й скажіть, що дуже важливо під час тренінгу почути думку всіх присутніх, тому саме для цього прийнято перше правило «Говорити коротко, не часто, за темою». Отже ви просите висловитися тих, хто ще не брав слова. Якщо хтось із групи звернувся до вас із запитанням, варто подякувати, назвати це запитання важливим/ цікавим/ хорошим і... переадресувати його групі. “Дякую. Цікаве запитання. Хто хоче відповісти?” Тільки після того, як відповіді дадуть всі бажаючі, ви можете запропонувати свій варіант. Такий маневр забезпечить потрійну вигоду:  по-перше, якщо ви не знаєте відповіді, хтось із групи щось та відповість;  по-друге, ви виграєте час для обмірковування відповіді;  по-третє, коли ваша відповідь прозвучить серед інших як рівна, то в такий спосіб ви не здійснюєте тиску на групу, на практиці вчите толерантності, виявляєте свою повагу до різних поглядів на проблему. Під час обговорення необхідно стежити, щоб не виникали діалоги або дискусії між окремими членами групи. Замикайте на себе всі запитання та відповіді. Якщо з’являються суперечки чи обговорення тільки між двома присутніми, їм варто подякувати і запросити інших висловитися на цю тему. Уникайте відповідей на запитання, які потребують певної кваліфікації, якщо не впевнені у правильності вашої відповіді. Переадресовуйте їх групі, а самі тільки підсумовуйте результати обговорення. Обов’язково адаптуйте запитання до місцевих умов та потреб.

5. «Навчаючи, вчуся» – ідея методики полягає в тому, що, отримуючи тільки частину інформації, присутні мають обмінятися нею з якомога більшою кількістю людей. Ця вправа ще називається «Броунівський рух», бо учасники й учасниці вільно пересуваються робочою кімнатою (немов молекули у повітрі). Отриману інформацію не читають, а переказують знову й знову тим, з ким людина “випадково” зустрічається. Таким чином члени групи краще її запам'ятовують. 6. Для вивчення та засвоєння нового матеріалу використовують рольові (ділові) ігри як найефективніший засіб наочного пояснення основ змісту та суті нових ідей. Вони і сприяють міцному засвоєнню знань, і дозволяють присутнім набути вмінь та навичок, які допомагають відразу ж використовувати набуті знання. Гра – це репетиція застосування певних норм спілкування та майбутньої діяльності. Вона допомагає відтворювати моделі життєвих ситуацій, створює можливість «програти» проблему та краще зрозуміти мотиви й поведінку задіяних у ній. Коли розігрується конкретна ситуація, то ті, хто грають, так само, як і ті, хто дивляться, мають змогу побачити «підводні камені» проблеми та шляхи її вирішення. Цьому сприяє атмосфера «співпереживання», що виникає під час рольових ігор. Отже, задіяні у грі не тільки моделюють свою поведінку в майбутній конкретній ситуації, але й дають групі можливість оцінити варіант вирішення тієї чи іншої конкретної проблеми, допомагають знайти ненасильницькі методи розв’язання конфліктів, підказують, як правильно діяти в тому або іншому випадку. «Навчання через дію» (так ще можна назвати методику рольової гри) – один із найефективніших засобів навчання та отримання досвіду. Власні переживання 67

запам'ятовуються яскраво і зберігаються протягом довгого часу. Рольова гра дає розуміння того, як поводяться інші люди в певній ситуації, а також розвиває вміння оцінювати мотиви їхньої поведінки. Тому для отримання максимальної користі від рольової гри запропоновані ситуації повинні бути якомога більш наближеними до реальності. 7. Ресурсні вправи, криголами та рухливі ігри Ресурсні вправи дають присутнім на тренінгу необхідні сили/ресурси для виконання психологічно складних вправ, можливість самозахисту від неприємних спогадів та переживань. З іншого боку, ці вправи допомагають групі максимально швидко відновитися після розмови про конкретні трагічні випадки насильства в сім’ї чи торгівлі жінками. Ресурсні вправи включають вправи на підвищення самооцінки, на підвищення рівня позитивізму в групі, на релаксацію, на почуття взаємної підтримки тощо. Вправи-«криголами» є вправами, що ламають “кригу” відчуження між присутніми, допомагають налагодити контакти та підтримку в групі. До них належать різні види знайомства, вправи на візуалізацію тощо. Для більшого динамізму тренінгу, зняття напруги та мобілізації під час тренінгу потрібно обов’язково використовувати рухливі ігри (т.зв. „руханки”). 8. Протягом тренінгу також використовують міні-лекції. Міні-лекції (10-20 хв.) надають змогу донести нову, необхідну для подальшої роботи інформацію, що має допомогти присутнім глибше зрозуміти проблему та зробити необхідні висновки. Завдання тренерки/тренера при цьому полягає й у поданні необхідної інформації, й у переконанні групи, що ця інформація є важливою для розв’язання проблеми. Тому під час міні-лекції використовують додаткові запитання або короткий обмін думками. Міні-лекцію закінчують колективним обговоренням чи вправою, яка дозволяє практично застосувати отримані знання. Бажано після міні-лекції роздати присутнім прослухану інформацію у друкованому вигляді. 9. Аналіз конкретної ситуації (кейси) Кейси (case-study) є методикою, за якою групі пропонується опис декількох реальних подій чи обставин, які дотичні до теми тренінгу. Ці описи обмежені часовими рамками (минулий час), мають оповідну структуру і відомий результат. Опис проблеми переривається в кульмінаційній точці, даючи учасницям можливість самостійно виявити причини проблеми, запропонувати шляхи її розв’язання та дати прогноз розвитку подій. Після того, як група попрацювала і надала свої плани та прогнози, дається опис реального завершення подій. Цей прийом дозволяє досягнути ефекту присутності та, найголовніше, розвиває навички проектування, планування та аналізу. Крім того, кейси допомагають полегшити обговорення таких проблем, існування яких в своїй громаді чи оточенні група заперечує. 10. Під час знайомства чи у випадку, коли необхідно почути думку всіх присутніх, допомогти всім коротко висловити свою позицію, використовують коло. Одна особа добровільно починає, а далі вся група по черзі відповідає на запитання. Увага! Існує неписане правило проведення тренінгу, згідно з яким не варто обмежуватися лише одним методом протягом усього заняття. Використання різноманітних технік не тільки сприяє збереженню уваги та працездатності групи, але й віддзеркалює реальні життєві ситуації, за яких може виникнути необхідність одночасного застосування декількох моделей поведінки. Обов'язково також стежте за тим, щоб техніки 68

чергувалися: коло – малі групи – обговорення – мозковий штурм – обговорення – мінілекція – робота в парах – дискусія – рольова(ділова) гра – тощо. Деякі зауваження щодо застосування вправ ü Всі вправи, зібрані у цьому виданні, призначені для практичного використання, тому вони написані живою мовою для максимальної передачі атмосфери спілкування в групі. Вправи не приведено до єдиного шаблону, іноді наводиться пряма мова від імені тренерки чи тренера. Це не означає, що розмовляти з групою потрібно саме так, бо тут лише продемонстровано приклади того, як можна запропонувати групі виконання певних завдань, за допомогою яких запитань варто йти до досягнення мети. ü Запитання, що пропонуються у вправах для обговорення, не є обов'язковими, це тільки підказка. У деяких вправах їх навіть забагато. Це зроблено, аби надати можливість вибирати більш ефективні запитання, з огляду на склад групи чи час, виділений на вправу. Можна ставити свої запитання, модифікуючи вправу. ü Матеріал слід подавати з точки зору користі для присутніх, тобто вони мають зрозуміти, що нові знання й навички покликані полегшити їм життя та їхню службу. Адже люди можуть відчути чужу проблему здебільшого тоді, коли поставлять себе на місце іншої людини, або побачать користь для себе.

Тренінг з основ конфліктології ВСТУПНИЙ БЛОК Вступ Мета: – Введення групи до теми тренінгу та надання необхідної інформації. – Формування групи. Час виконання: 5-10 хв. Хід виконання Презентація: – представлення тренерів; – оголошення теми тренінгу; – ознайомлення групи з можливостями методики проведення заняття (тобто, що таке тренінгова форма навчання та які її особливості). Далі дається План-графік роботи під час тренінгу: час проведення тренінгу, перерви тощо. Методичні поради та зауваження Така презентація необхідна в перший день тренінгу. В наступні дні на початку тренінгу тренер/тренерка коротко називає тему тренінгу чи блоку вправ, які будуть проводитися, та відповідає на запитання групи щодо запланованої роботи. Правила Мета: – Ненасильницький спосіб керування процесом навчання. – Створення невимушеної атмосфери спілкування та формування групи. Час виконання: 3-7 хв. Хід виконання Групі пропонується прийняти Правила для того, щоб зробити процес навчання ефективнішим. Список правил пропонує тренер/тренерка. Методичні поради та зауваження На наступному занятті обов’язково запропонуйте інший варіант вправи. Наприклад: попрохайте в малих групах намалювати правила. Також можна запропонувати групі проговорити, яке правило їм найбільше подобається і чому. Таким чином досягається більш позитивне й емоційне ставлення до правил, вони краще запам’ятовуються і виконуються. Знайомство Мета: – Нестандартний спосіб знайомства. – Опосередковане введення групи в тему тренінгу. – Підвищення самооцінки групи. – Створення невимушеної атмосфери спілкування та формування групи. Час виконання: 15-20 хв. Хід виконання Робота в парах + презентація Учасники/учасниці працюють в парах, називаючи своє ім’я, свою організацію та коротко розказуючи одна одній про свій найбільший/останній успіх. Потім учасники/учасниці в парах презентують одна одну всій групі. 70

Коротке обговорення: – Чи легко було виконувати це завдання? – Для чого ми познайомилися так нестандартно? Як ви вважаєте: для чого це було необхідно? Підсумок Наше знайомство відбулося у не зовсім звичний спосіб. Невимушена атмосфера, яка створюється, сприяє кращому початку роботи, формує відчуття спільності. Адже нам доведеться протягом визначеного часу бути разом, відчувати себе єдиною командою, що зібралася для розв’язання складних проблем нашого життя. Методичні поради та зауваження Вправа хоч і займає переважно досить багато часу, але проходить динамічно, зацікавлено. Тому не слід поспішати під час виконання цієї вправи: дайте парам час, нехай учасники/учасниці спокійно згадають про свій успіх. Таким чином група відчує «безпечність» цього завдання і виконання вправи налаштує учасниць на позитивний лад. Наші сподівання Мета вправи: – Допомогти присутнім усвідомити й проговорити свої наміри та сподівання від даного тренінгу. – Допомога тренер/тренеркам у розуміння рівня знань групи, своєрідності її. Можливість скоректувати свою роботу на тренінгу в залежності від потреб групи. – Формування групи, продовження знайомства присутніх між собою. Час виконання: 10-15 хв. 1. Групі пропонується на стікерах (маленьких липких аркушах) записати відповідь на запитання: – Яких знань та вмінь ви потребуєте, про що ви хотіли б дізнатися з оголошеної теми нашого заняття, щоб ця зустріч була для вас корисною, допомагала у подальшій діяльності? 2. Потім кожна особа зачитує написане та клеїть свій листочок на заздалегідь підготовлений великий аркуш паперу з написом зверху «Наші сподівання». 3. Коротке обговорення: – Що Ви можете сказати, переглянувши та почувши сподівання інших? – Чи можемо ми протягом саме цього тренінгу виконати всі сподівання? – Які з перерахованих потреб можна вирізнити, як найважливіші? Чому? 4. Підведення підсумку: Отже, від того, що ми хочемо зрозуміти і чого навчитися під час тренінгу, від нашого бажання збільшити свої ресурси, залежить не тільки глибше засвоєння матеріалу, а й наші успішні подальші дії на громадській ниві. На жаль, не всі ваші побажання можна обговорити та отримати за такий короткий період. Але ми можемо окреслити проблему, а далі ви можете працювати самостійно. Методичні поради та зауваження – Наприкінці тренінгу поверніться до записаних сподівань і запропонуйте групі їх перечитати й підвести підсумки: що вдалося реалізувати, а що потребує подальшої роботи. 71

–

Вправу наступного дня бажано провести у парах (запропонуйте парам протягом 5 хвилин коротко сформулювати одне спільне сподівання від навчання та представити на загал), а третього дня – у малих групах (свої сподівання мала група записує на великому аркуші паперу).

БЛОК ВПРАВ З ОСНОВ КОНФЛІКТОЛОГІЇ Вступне слово до блоку конфліктології Ми вже говорили про те, що одним із важливих умінь, якиїх має навчитися лідерка, є навички міжособистісного спілкування та залагодження конфліктів. Навіть не маючи спеціальної підготовки, ви, громадські керівниці, маєте ставати професійними комунікаторками. Наші підходи до ефективного комунікаторства та залагодження конфліктів у громадських організаціях ґрунтуються на тому, що: – Жіноче лідерство є лідерством партнерства та поваги до прав і свобод людини. – Сповідування філософії ненасильства та глибокі знання засад конфліктології й уміння їх застосувати на практиці зробить нас успішними лідерками та сприятиме нашим діям задля демократичних перетворень у громаді. – Під час тренінгу ми будемо разом шукати конструктивні шляхи поліпшення наших лідерських властивостей, які сприятимуть нам у зменшенні конфліктів та непорозумінь у груп. Вправа «Що таке конфлікт» Мета вправи: – сфокусувати увагу групи на розумінні причин конфліктів в організації; – ідентифікувати поняття «конфлікт». Час виконання: 10-15 хв. Хід вправи 1. Бесіда Перш ніж розглядати будь-яку проблему, необхідно дати її ідентифікацію, тобто визначення. Отже, давайте разом спробуємо визначити, як ми їх розуміємо конфлікт, що ми вкладаємо в це слово: – Що таке конфлікт? Конфліктна ситуація? Що ми під цим розуміємо? – Слова «конфлікт» і «насильство» означають для вас те саме, чи це різні поняття? Поясніть, чому? – Як ви вважаєте, конфлікти приносять шкоду чи користь? – Попрохайте групу пригадати прислів’я та вислови про те, як поводитися в конфліктній ситуації (наприклад: «Око за око – зуб за зуб», «Як гукнеться, так і відгукнеться»). Обговоріть ці приклади. Хто з присутніх пробувала вирішити конфлікти так, як пропонувало прислів’я? – На яких засадах ґрунтується безконфліктне спілкування між людьми? 2. Мозковий штурм та обговорення: – Чому виникають конфліктні ситуації? Яка причина конфліктів? – Які наслідки конфлікту? 3. Підсумок Підвести підсумок обговорення. Методичні поради та зауваження Можна початок вправи провести в ігровій формі. Для цього сформувати команди

і 72

попрохати виконати завдання: кожна команда має намалювати символ конфлікту, емоції, які виникають у людини та причини початку конфліктів. Потім малюнки презентують та пояснюють. Гра «Квадрат» Мета вправи: – обговорення причин інформаційних конфліктів та засобів їх попередження; – визначення ролі інформаційної взаємодії в процесі перетворення деструктивного конфлікту на конструктивний. Час виконання: 5-7 хв. Хід вправи 1. Тренер/тренерка пропонує присутнім індивідуально визначити, скільки квадратів є на цьому малюнку. Відповіді записуються.

2. Обговорення Під час обговорення учасники/учасниці виходять на усвідомлення неоднаковості бачення тієї самої події чи проблеми різними людьми. Також обговорюються причини виникнення конфліктів в групі. 3. Підсумок Отже, не тільки хибна чи неправдива інформація спричиняє конфлікти. У випадку надання повної інформації, різниця в розумінні цієї інформації або відмінності в оцінці її важливості можуть спричиняти конфлікти. Відмінності в баченні ситуації мають долатися шляхом надання іншій стороні необхідної та достатньої інформації щодо власного бачення проблеми, ґрунтуються на готовності спільно уточнити своє бачення, сформувати спільну позицію щодо певної ситуації, явища. Гра «Сніжинка» Мета вправи: зрозуміти, чому можливі різні погляди щодо певної проблеми та що кожен погляд не може бути єдино вірним. Час виконання: 10 хв. Необхідні матеріали: паперові серветки Хід вправи 1. Роздати присутнім паперові серветки. 2. Гра Попередити, щоб кожна особа робила вправу самостійно, швидко виконуючи інструкції тренерки без перепитувань. Далі групі пропонується: 1) Взяти паперову серветку, скласти її вдвоє і відірвати верхній правий ріжок. 2) Знову скласти серветку вдвоє і відірвати верх правого ріжечка. 3) Знову скласти серветку вдвоє і відірвати верх правого ріжечка. 4) Востаннє скласти серветку вдвоє і відірвати верхній правий ріжок. 5) Розгорнути свою серветку. 3. Обговорення Запитання для обговорення: – Чи можна сказати, що серветка у когось відірвана невірно? Чому? – Чому серветки надірвані по-різному? – Якщо хтось надірвала чи надірвав серветку не так, як Ви, чи означає це, що вона погана людина? – Чи буває, що ми вважаємо людину гарною чи поганою залежно від того, чи робить вона щось так, як ми? – Яким був би світ, якщо б ми всі бачили все однаково? 74

Методичні поради та зауваження – Вправу проводьте досить швидко. Не намагайтеся пояснювати та проводити довге обговорення. Ця вправа може бути вступною до конфліктології. – Вправа «Сніжинка» є аналогом вправи «Квадрат». Гра «Сама собою» Мета: наочна демонстрація закону групової динаміки та аргументація демократичного стилю керівництва групою. Час: 5 хв. Хід вправи 1. Гра проходить у парах. Присутні стають одне проти іншого. Руки однієї людини звисають вздовж тіла, а інша охоплює двома долонями праву руку партнера/партнерки і, міцно утримуючи її, заважає підняти руку вгору. При цьому перша особа весь час тримає праву руку прямою, скільки змоги намагаючись підняти її. 2. Через хвилину тренер/тренерка каже «Стоп!» і учасники/учасниці відразу припиняють свої зусилля. При цьому рука, яку утримували, сама собою піднімається вгору. 3. Після чого тренер/тренерка пропонує парам помінятися ролями і далі гра йде за тими ж правилами. При цьому особа, руку якої тримають і яка вже знає, чим це закінчиться, може спробувати утримати руку внизу. Але ця спроба майже завжди приречена на програш. 4. Тренер/тренерка проводить коротке обговорення, спочатку даючи можливість присутнім висловити свої емоції та враження. А потім пояснює, що за законами групової динаміки, утиски завжди породжують повстання. Таким чином ця вправа демонструє переваги демократичного стилю управління над авторитарним. Методичні поради та зауваження Для формування пар (не ділення на пари!) потрібно використовувати не традиційний (один-два) варіант, який є нудним і, крім того, ділить людей на перших і других. Тому притримуйтеся нестандартної форми: еники-беники, льоліки-боліки, день-ніч, жовтеблакитне тощо. Вправа «Любов до себе – основа самоповаги та поваги інших» Мета: підвищення самооцінки групи. Час проведення: 10 хв. Матеріали: роздатковий матеріал Хід вправи 1. Дискусія за планом: – Як Ваша поведінка Вам допомагає, і як заважає у досягненні мети? – Яка ваша думка щодо вислову «Повір у себе і в тебе повірять інші» ? – Що означає, на Вашу думку, поняття «Впевненість у собі»? Які його складові? 2. Індивідуальна робота Заповнення «Таблиці впевненості в собі». ТАБЛИЦЯ ВПЕВНЕНОСТІ В СОБІ 75

ТАК

НІ

Я себе люблю Я вважаю себе гарною людиною Я вважаю себе людиною вартою поваги Я турбуюсь про себе так само, як і про інших Я мотивую свої поступки добрими намірами, а не критикою Досвід мого життя привів мене до визнання самої себе/самого себе У мене є достатньо зважена точка зору на власні позитивні риси та недоліки Я не притримуюсь нереальних уявлень, ілюзій стосовно власної персони Я вважаю, що маю таке ж право, як й інша людина, для того, щоб користуватися благами життя

3. Обговорення: – Як ви ставитеся до вислову: «Впевненість насправді обіймає певний набір навичок, прийомів та бажань, які можна в собі виробити та розвинути»? 4. Підведення підсумку: Отже, варто якось знайти час, сісти й реально оцінити себе і власні сили. Не варто при цьому себе критикувати. Значно вдалішою є стратегія визначення того, над чим потрібно ще попрацювати, як змінити на краще власні здібності. Ми здатні змінитися і ми варті любові до себе! Гра «Ти мені подобаєшся тим...» Мета: порухатися + зняття напруги попередньої вправи + підвищення самооцінки групи. Час виконання: 10 хв. Хід вправи 1. Присутні стають у коло. 2. Тренер/тренерка кидає м’ячик одній з учасниць, говорячи при цьому «Мені в тобі подобається...» и називає одну чи дві риси цієї людини. 3. Особа, яка отримала м’ячик, продовжує гру так само. 4. М’ячик має побувати в усіх присутніх у колі. 5. Провести коротке обговорення вражень від гри. Вправа «Слухаємо уважно!» Мета: ознайомити групу зі складовими активного слухання та закріпити на практиці набуті знання. Час виконання: 20 хв. Хід вправи 1. Підготовка учасниць Група ділиться на дві частини. Половина учасниць виходить за межі приміщення і отримує від тренерки завдання: спочатку вислуховувати свою пару уважно, а потім дуже неуважно, всіляко демонструючи це. Інша половина залишається в приміщенні і тренер/тренерка їм пропонує розповісти про те, що їх найбільше турбує. 2. Робота в парах Після надання інструкцій потрібно запросити до кімнати половину присутніх і запропонувати їм швидко самостійно знайти собі пару. Далі в парах виконуються 76

завдання, поставлені кожній половині групи. 3. Обговорення: – Як вас слухали? Як Ви себе почували, коли бачили, що вас неуважно слухають? – Як Ви себе почували у ролі уважної та неуважної слухачки чи слухача? 4. Брейнстормінг:  Що допомагає і що заважає нам слухати? 5. Міні-лекція Тренер/тренерка подає учасницям матеріал лекції «Складові активного слухання». Активне слухання – це найважливіша навичка для попередження конфліктних ситуацій. Вміти не просто слухати, а чути те, що тобі говорить людина, вислухати так, щоб відчувалася підтримка та прийняття – це водночас і просто, і складно. Активне слухання включає такі прийоми: 1. Заохочування. Продемонструвати зацікавленість, підтримувати прагнення до розповіді. Для цього використовуйте фрази: «Я розумію…», «Угу…», «Це цікаво…» 2. Повторення та переформулювання. Покажіть, що Ви чуєте та зацікавлені, що Ви сприймаєте факти. Повторюйте провідні думки та останні слова в реченні, підкреслюйте важливі факти. Фрази: «Якщо я правильно зрозумію…», «Інакше кажучи…», «Ви вирішили…». 3. Відображення. Показувати, що Ви чуте та зацікавлені, що розумієте почуття. Відбивайте почуття співрозмовника/співрозмовниці. Фрази: «Ви відчуваєте що…», «Ти була сильно цим стурбована/Вас це стурбувало….». 4. Узагальнення. Зібрати усі важливі думки, факти. Закласти основу для подальшого обговорення. Повторюйте, відбивайте та узагальнюйте найголовніші думки та почуття. Фрази: «Серед того , що Ви сказали, найважливішим було…», «Якщо я правильно розумію, ти з цього приводу відчуваєш …». Гра «Дотягнися до зірок...» Мета: можливість групі набратися оптимізму. Час виконання: 5 хв. Хід вправи 1. Учасники/учасниці стають у коло. 2. Тренер/тренерка пропонує заплющити очі, потім тричі глибоко й повільно вдихнути та видихнути. Не розплющуючи очей, уявити, що над головою нічне небо, рясно усіяне зірками, і зараз можна на ньому знайти найяскравішу зірку, яка символізує заповітну мрію, мету учасника/учасниці. 3. За сигналом тренерки треба розплющити очі, простягти руки до неба якомога вище, щоб дотягтися до своєї зірки. Потім треба дістати її рукою, зняти з неба і дбайливо сховати до кишені (в сумку). 4. За бажанням групи можна дістати ще одну зірку. 5. Провести коротке обговорення «зоряних мрій». Гра «Так!» 77

Мета: можливість присутнім відпочити та набратися оптимізму, закріпити попередню вправу. Час виконання: 5 хв. Хід вправи 1. Учасники/учасниці стають колом. 2. Кожна особа коротко називає свою мрію чи те, чого вона/він хоче досягнути. 3. Вся група голосно кричить «Так!». Руханка «Пожежа на Маунт-Кук» (Маунт-Кук – найвища гора в Новій Зеландії) Мета: порухатися + формування пар для виконання завдання наступної вправи. Час виконання: 5 хв. Хід вправи 1. Учасники/учасниці стають двома колами – внутрішнім та зовнішнім – обличчям до одне до одного. 2. Тренер/тренерка починає гру словами: «Пожежа на Маунт-Кук, рятуйтеся». Гравці зовнішнього коло біжать за годинниковою стрілкою, внутрішнього – проти. 3. Потім тренер/тренерка каже «Пожежа закінчилася». Учасники/учасниці зупиняються одне проти одного, при цьому тренер/тренерка теж стає проти когось. Та особа, кому не залишилося пари, стає в коло та керує грою на наступний раунд. 4. Коли група досхочу порухалася, формуються пари для виконання наступної вправи. Ресурсна вправа «Все одно ти молодець...» Мета вправи: підвищення самооцінки учасниць; взаємопідтримка та сплочення групи. Час виконання: 15 хв. Хід вправи 1. Учасники/учасниці об’єднуються по двоє. 2. В парах одна сторона розповідає іншій про свої складнощі та проблеми. 3. Друга сторона уважно слухає, а потім вимовляє речення «Все одно ти молодець, тому, що...». 4. Потім пари обмінюються своїми ролями. 5. Наприкінці проводять коротке обговорення відчуттів та емоцій. Групі наголошується на тому, що потрібно у колективі, у своїй родині та у спілкуванні з друзями підтримувати одне одного і допомагати розв’язувати проблеми. Але допомога має бути якісною. Якою? Будемо вчитися на цьому тренінгу. Гра «Собачка Марійки» Мета: – продемонструвати різне сприйняття проблеми людьми; – вийти на морально-етичні аспекти розуміння проблеми групою. Час виконання: 15-20 хв. Хід вправи 78

1. Тренер/тренерка розповідає учасницям історію. Історія: Марійці подарували собачку і вона дуже прив’язалася до цуценяти. Через якийсь час до неї прийшла подружка Валя, якій дуже сподобався собачка. Вона почала вмовляти Марійку продати їй цуцика, бо вона назбирала 50 гривень – все, що у неї є. Бідна Марійка, яка не вміла відмовляти, розгубилася й віддала собачку. Але наступного дня вона затужила за своїм дружком, зібрала сто гривень, прийшла до подружки і рішуче забрала у неї собачку. Але подружка зібрала сто п’ятдесят гривень і прийшла знову до Марійки. Марійка не хотіла віддавати цуценя, але подружка стала плакати, вмовляти, підлещуватися – і, не знаючи як, Марійка вже сиділа сама в квартирі, тримаючи в руках сто п’ятдесят гривень. Два дні Марійка набиралася відваги, проговорюючи слова, які скаже подрузі та позичаючи гроші. Потім вона довго стола перед будинком Валентини, збираючись з духом, поки нарешті подзвонила у двері. Коли двері відкрилися, вона прожогом вскочила до квартири, кинула на стіл 200 гривень, схопила цуценя і швидко втекла. На цьому історія тим часом закінчується...

2. Гра Трьом бажаючим (Марійка, Валя та собачка) пропонується програти цю історію. 3. Обговорення: – Чи хтось є у виграші після всіх цих перипетій? І якщо так, то хто саме й наскільки? Завершити обговорення запитанням: – Для чого нам потрібні знання, які ми набули з цієї вправи? 4. Підсумок Підсумок вправи підведіть, базуючись на відповідях на останнє запитання. Методичні поради та зауваження При обговоренні потрібно допомогти групі вийти на етично-моральний аспект цієї історії. Потрібно підкреслити, що ми по різному судимо про подію та людей. Можна виходити суто з прагматичних, абстрактних міркувань, вираховуючи, скільки грошей втратила чи набула людина. Але відповідь на поставлене запитання не математична, бо мова іде про щось цінніше – про поведінку людей та міжособистісне спілкування; про те, що ми живемо не в безповітряному просторі й від наших дій залежать інші навколо нас: і люди, і тварини, і жива-нежива природа… Бо найбільше, здається, постраждало цуценя. Далі можна обговорити: яким чином люди маніпулюють іншими та як від цього захиститися. Гра-руханка «Хто я?» Мета: – допомогти учасницям краще зрозуміти мотиви своїх та чужих вчинків; – підвищити самосвідомість учасниць; – порухатися та зняти напругу. Час виконання: 10 хв. Хід вправи Коло Попрохайте групу стати колом. Завдання Потрібно визначитися і вибрати з трьох позицій ту, яка чомусь найближча. Для цього потрібно повністю ототожнити себе із запропонованим словом, а потім зобразити його. 79

Цикл запитань: – Ви: квітка, гора чи сонце? – Ви: поїзд, авто чи кінь? – Ви: завтра, вчора чи сьогодні? – Ви: пісня, вірш чи танець? – Ви: табличка з написом «Вхід заборонено», «Відкрито для відвідування» чи «Будьласка, хвилину зачекайте»? Обговорення: – Чому ви прийняли те чи інше рішення? – Що дала вам ця вправа? Підведення підсумку: Отже, для того, щоб правильно зрозуміти людину та розв’язати конфлікт, потрібно намагатися знайти й зрозуміти мотиви своєї та чужої поведінки. А також чітко визначити своє ставлення до ситуації та людини. Щоб воно було об’єктивним, необхідно спочатку вислухати людину чи обидві сторони. А це також мистецтво, якого ми зараз вчимося! Вправа «Шляхи розв’язання конфліктних ситуацій» Мета вправи: – правильна інтерпретація категорій «боротьба», «поступливість», «компроміс», «ухиляння», «співробітництво»; – опанування навичок розв’язання конфліктів. Час проведення: 15-20 хв. Матеріали: роздатковий матеріал Хід вправи 1. Брейнстормінг: «Айсберг» Тренер/тренерка малює айсберг і маленький човник перед ним. Групі пропонується подолати перешкоду (враховуючи, що вони всесильні) за допомогою різноманітних варіантів (напр..: розтопити, розбити на шматки, обійти, відпливти назад тощо). Потім групі пояснюють, що це наочне зображення того, що конфлікти можна розв’язувати різними шляхами. 2. Міні-лекція Тренер/тренерка подає основні методи розв'язання конфліктів (сітка Томаса-Кілмена) та узагальнену модель розв’язання конфлікту. 3. Індивідуальна робота Анкета: Як я розв'язую конфліктну ситуацію АНКЕТА рідко завжди 1. Я наполегливо обстоюю свою позицію

2. Я формулюю свою позицію лише як один із можливих поглядів на 1 проблему 1 3. Я прагну ставити проблеми інших вище від моїх 1 4. Я прагну дійти до компромісу, прийнятного для всіх сторін 1

5 80

5. Я уникаю втягування в конфлікт/ суперечку 1

6. Я намагаюся докладно, спільними зусиллями знайти причини конфлікту й суть справи 7. Я прагну звинуватити іншу особу 8. Я намагаюся сприяти згоді 9. Я вступаю в переговори чи дискусію, щоб здобути хоча б частину того, що я пропоную 10. Я уникаю відвертих дискусій та обговорень конфліктних питань 11. Я відверто ділюся інформацією з іншими для залагоджування непорозумінь 12. Мені приємно, коли я перемагаю в дискусії 13. Я поділяю думки інших 14. Я шукаю компромісу для залагодження суперечок 15. Я приховую свої почуття, щоб не загострювати ситуацію 16. Я заохочую відвертий обмін думками щодо ключових справ і проблем 17. Я неохоче припускаю, що помилилася 18. Я прагну допомогти всім зберегти свою гідність під час суперечки чи конфлікту 19. Я наголошую на перевагах взаємних поступок Можна запропонувати групі інший варіант індивідуальної роботи: уважно прочитати вислови та прислів’я й визначити, наскільки вони відповідають їхнім власним діям під час конфлікту. Бали біля кожного прислів’я ставляться за шкалою: 5 – відповідає в усіх випадках; 4 – відповідає у більшості випадків; 3 – інколи відповідає; 2 – відповідає дуже рідко; 1 – ніколи не відповідає. 1. Якщо ти не можеш змусити людину думати так, як ти хочеш, то змусь її 1 робити так, як ти думаєш.

2. Теплі слова розтоплюють холодні серця.

3. Послуга за послугу.

4. Приходь і подумаємо разом.

5. Чия сила, того й правда.

5 81

6. Солодкі слова роблять солодким рух уперед.

7. Ніхто не може претендувати на істину в останній інстанції, але кожна людина може зробити свій внесок до неї. 1

8. Тримайся подалі від тих, хто не згодні з тобою.

9. Тільки та людина, яка вірить у перемогу, перемагає на полі битви.

10. Добре слово мало коштує, та дорого цінується.

11. Хочеш мати гарного друга, зроби людині щось приємне.

12. Найкращий спосіб залагодження конфліктів – уникати їх зовсім.

13. На тім стою і не можу інакше.

14. З того, що ти хочеш, краще щось, аніж нічого.

15. Немає нічого найважливішого за те, за що тобі потрібно боротися.

16. У світі завжди будуть переможці й переможені.

17. Якщо двоє ідуть на компроміс, то справедливе рішення гарантоване.

Обговорення Під час обговорення звертається увага групи на те, що успішна лідерка має володіти кількома (бажано всіма) методами розв’язання конфліктів. 5. Підсумок Тренер/тренерка підводить коротко підсумок та звертає увагу на відповідні матеріали в посібнику. Гра «Мух краще ловити на мед...» Мета: – обговорити можливі стратегії поведінки в парній взаємодії; – показати, що підхід з позиції сили не завжди спонукає людей до змін. Час проведення: 10 хв. Хід вправи 1. Тренер/тренерка формує пари з учасниць (за веселим принципом, скажімо: сонечко-дощик, ,синє-жовте тощо) та домовляється, хто в парі буде номер 1, а хто номер 2. 2. Кожна пара виконує завдання: номер 1 повинна сильно стиснути кулак (неначе там щось дуже важливе або приємне!), завдання для номера 2 – за 1 хвилину розімкнути цей кулак. 3. Потім іде загальне обговорення. Учасники/учасниці діляться враженнями та розповідають про причини того, чому вони або відкрили свій кулачок, або ні. 82

Методичні поради та зауваження Зверніть увагу групи, що чим більшу силу докладали до того, щоб розімкнути кулак, тим сильніший був опір. Обговоріть адекватність чи неадекватність обраної стратегії як запоруки успіху. Вправа дає можливість плавно перейти до обговорення типів поведінки у конфліктній ситуації, що визначаються тестом Томаса-Кілмена. Вправа «Треба так сказати...» Мета вправи: – навчити учасниць відрізняти Я і ТИ-повідомлення; – формування навичок висловлювання Я-повідомлень та навичок конструктивно хвалити. Час виконання: 20-25 хв. Матеріали: роздаткові матеріали про Я-ТИ повідомлення. Хід вправи 1. Гра навчаючих Тренерки програють ту саму ситуацію, використовуючи спочатку «ТИ-повідомлення», а потім «Я-повідомлення». 1. «Ти мене ніколи не слухаєш, через тебе провалилось наше завдання!» 2. «Мене дуже засмучує, що ти неуважно слухаєш, тому що від цього страждає наша робота». 2. Обговорення  Що саме допомогло залагодити конфлікт? 3. Звернення до групи Тренер/тренерка звертає увагу учасниць на те, що для попередження конфлікту чи в конфлікті дуже важливо вміти не тільки вислухати та зрозуміти людину, а й не менш важливим є висловити свої бажання та інтереси, заявити про свої потреби. Існують такі спеціальні мовні конструкції, які дозволяють заявити про це у формі, яка не призведе до ескалації конфлікту, а можливо навпаки – допоможе знайти спільну мову між людьми. Така форма називається «Я-висловлювання». І навпаки – звинувачуючи, ображаючи чи маніпулюючи людиною, ми тільки погіршуємо наші стосунки. 4. Індивідуальна робота + обговорення Учасники/учасниці отримують списки парних висловлювань в формі «Я-повідомлення» та «Ти-повідомлення». Завдання: порівняти ці висловлювання та визначити, чим вони різняться (за формою, за тією чи іншою реакцією, що викликають в людини тощо) Я – повідомлення

Ти - повідомлення

Коли на моєму столі лежать чужі папери, я не можу Ви постійно забуваєте свої папери на нормально організувати свою працю. моєму столі.

Я гублю думку, коли мені задають запитання, на які я Ви думаєте про щось інше і мене зовсім щойно детально відповіла/відповів. не слухаєте – я вже все пояснила/пояснив. Коли я бачу, що одна особа принижує іншу, це мене Як тобі не соромно? Невже так можна пригнічує. Мені хотілося б зрозуміти, що відбувається. спілкуватися з людьми? Мені важко перебивають.

підтримувати

розмову,

коли

мене Ви мене постійно перебиваєте і ніколи не даєте можливості висловитися.

Мені вкрай неприємно це слухати. Я б хотіла/хотів Що означає, що Ви не встигли будувати наші взаємини на засадах взаємної підготуватися? У Вас були аж два тижні! відповідальності. Мені хотілося б обговорити це питання без зайвих емоцій. У мене склалося враження, що моя думка з цього питання нікого не цікавить. Я дуже хвилююся, коли ти затримуєшся. Для мене дуже важливо бути впевненою, що з тобою все гаразд.

Не кричіть на мене! Чому Ви зі мною не порадилися?! Де ти була?! Невже так важко було подзвонити?!

Мені неприємно, коли сідають за стіл з немитими Піди вимий руки! руками. Я дуже засмучена тим, що почула. Ти дуже мене розчарував.

5. Міні-лекція Складові Я-повідомлення. 6. Дискусія – Що ви можете сказати щодо слів Вільяма Шекспіра «Гріхи людей карбуємо в металі, їх доблесті пишемо на воді!» – Для чого потрібно хвалити членів групи? 8. Міні-лекція: «Як правильно похвалити людину» 9. Коротко підвести підсумок. Ресурсна гра «Чарівний стільчик» Мета вправи: досягнення доброзичливої атмосфери та зменшення негативізму й напруги в групі. Час виконання: 10 хв. Хід вправи 1. Посеред кола поставте стілець і запропонуйте комусь добровільно сісти на нього. 2. Оголосіть цей стілець чарівним, тому людина, яка сидить на ньому, є найкраща, найчарівніша та найрозумніша. Запропонуйте групі по колу висловити «компліменти» учаснику/учасниці на «чарівному» стільці. Стільчик бажано поставити круглий, щоб людина могла повертатись обличчям до кожної і кожного, хто буде говорити їй «компліменти». 3. Гра Хтось із присутніх починає говорити гарні слова за законом добровільності, далі ідіть по 84

колу. Стежте, щоб прозвучала подяка після кожного «компліменту». Дякуйте щоразу самі. 4. Обговорення. Спочатку особа, яка сиділа на «чарівному» стільчику, ділиться своїми враженнями. Запитання до неї:  Вам сподобалось?  Чи могли б Ви зараз з кимсь посваритися? Далі обговоріть з групою запитання: «Що нам дала ця вправа?» 5. Підведіть підсумок: «Давайте говорить друг другу комплименты...» Гра «Армреслінг» Мета вправи: вироблення співробітництва. Час виконання: 10 хв. Обладнання: цукерки

практичних

навичок

стратегії

ненасильства

та

Хід вправи 1. Сформувати пари. 2. Попрохати присутніх зіграти в армреслінг (хто з них покладе на стіл руку своєї візаві). 3. Сказати групі, що пара, яка найбільшу кількість разів торкнеться руками столу – виграє і отримає приз (цукерки). 4. Провести обговорення гри. Допитатися, яким чином якась із пар зрозуміла, як швидко можна перемогти (просто домовитися між собою і не боротися, а почергово класти руку одне одного на стіл). Методичні поради та зауваження Ідея обговорення: З людьми завжди можна домовитися! З людьми завжди потрібно домовлятися – це найвдаліша стратегія! Під час обговорення можна вийти на шляхи досягнення позитивної стратегії. Якщо у кімнаті тільки один стіл, садіть за нього пари почергово, допоки хтось із групи не здогадається домовитися. Ролева гра «Розв'язання конфліктів» Мета вправи: формування навичок успішного розв’язання конфліктів. Час виконання: 1 год. Хід вправи 1. Сформувати малі групи: Використайте для цього різноманітні веселі техніки: – Роздайте кольорові папірці, і попрохайте об’єднатися за певними кольорами. – Порахуйте учасниць, використовуючи назви свійських тварин (курочка, качечка, песик, киця) і запропонуйте їм знайти свою групу за допомогою звуків даної тваринки (ко-ко, кря-кря, гав-гав та мяу-мяу). Таким чином створення малих груп стане і руханкою. 85

–

Роздайте цукерочки різних видів чи маленькі малюночки 3-4 видів.

2. Провести гру: Запропонуйте у малих групах придумати або згадати якусь конфліктну ситуацію і розіграти її з використанням отриманих знань. Наголосіть, що всі особи в групі мають бути задіяні в грі. 3. Обговорення вражень: – Чи всім вдалося триматися в рамках запланованої ролі? – Які труднощі були у вас під час відігравання своє ролі? – Чи вдалося Вам втриматися в рамках своєї ролі? Якщо ні, то чому? 3. Обговорення гри: – Чи був ефективним ваш метод розв'язання конфлікту? – Ви досягли бажаного? А інша сторона? – Чи сприяв у досягненні потрібного результату використаний вами метод розв’язання конфліктів? Чи цей метод не виправдав себе? – Якщо це так, то який метод, на вашу думку, потрібно було використати? – Чому Вас навчила ця вправа? Методичні поради та зауваження Після закінчення рольової гри потрібно провести деролізацію. Це дуже важливий момент! В жодному разі не можна залишити тих, хто грали, у їхніх ролях. Бо ярлики цих ролей можуть залишитись надовго, змінити психіку людини або ставлення до неї оточення. Для цього проговоріть з кожною людиною її відчуття під час ролі. Запропонуйте скинути уявну маску. Одним із гарних кінетичних виходів є пропозиція гравцям обійти навколо стільців і таким чином знову стати самими собою. Після цього обговоріть у групі відчуття глядачів і глядачок. І тільки після цього можна переходити до обговорення сценки; до дискусії з проблеми; до інформаційного доповнення гри. Гра-ритуал на закінчення «Карусель» Мета: підвести підсумки тренінгу та отримати зворотній зв’язок від групи. Час проведення: 5-7 хв. Хід вправи 1. Відсунути стільці й звільнити місце для гри. 2. Учасники/учасниці стають в ряд одне за одним, кладучи руки на плечі одне одного. Даля ряд потрібно замкнути, створивши коло. 3. Всі маленькими кроками рухаються праворуч, допоки хтось не скаже «Стоп!». Ця людина має висловити свої враження від тренінгу та присутніх; проговорити те, що схвилювало; висловити свої побажання. 4. Потім група маленькими кроками іде в протилежний бік, поки знову хтось не скаже «Стоп!» і не висловить своє судження. 5. Таким чином «карусель» рухається то вправо, то вліво, поки не висловляться всі присутні.

Вправа «Подарунки на прощання» Мета вправи: підвести підсумки тренінгу та отримати зворотній зв’язок. Час проведення: 15 хв. Обладнання: аркушики з надрукованими висловами (народні приказки, вислови знаменитих людей). Хід вправи 1. Група сидить колом. Тренер/тренерка дякує групі за проведений разом час і пропонує від себе подарунки – « Думки мудрих людей». Для цього кожна людина в групі має витягнути самостійно свій «подарунок» – невеличкий аркуш паперу з висловом (надрукована інформація міститься зі зворотного боку, тому не видно, що витягається). Останній аркушик тренер/тренерка бере собі. 2. Тренер/тренерка пропонує присутнім обдумати отриманий вислів та прив’язати його до теми тренінгу. 3. Проходить обговорення, де присутні висловлюють своє власне бачення надрукованого вислову, роблять узагальнення отриманої інформації на тренінгу, висловлюють свої погляди на проблему конфліктів.

ПОРАДИ ДЛЯ ТРЕНЕРСЬКОЇ КОМАНДИ Запитання, які тренер чи тренерка має ставити собі перед плануванням тренінгу: Чого я хочу досягти цим заняттям? Що мені для цього потрібно зробити, як досягти цієї мети? Згідно із своїми відповідями напишіть План проведення тренінгу, обираючи необхідні вправи. Під час проведення тренінгу не забувайте про головну мету заняття та постійно нагадуйте про неї групі. Завдання кожної вправи потрібно пояснювати лаконічно, простими й зрозумілими словами. Якщо йде робота малих груп, підійдіть до кожної групи і пересвідчіться, що учасники/учасниці правильно зрозуміли завдання. Інструкції до вправи роздавайте надрукованими на картках (можна на звичайних аркушах паперу), або пишіть на фліп-чарті – таким чином ви зекономите час на роз’яснення та повторення. Кероване колективне обговорення нової інформації або проблеми та пошуку шляхів її розв’язання теж бажано проводити у формі запитань та відповідей. Запитання під час колективного обговоренні ставляться з метою: ü розширити розуміння проблеми; ü для контролю й оцінки рівня розуміння групи; ü для здійснення керівництва групою, тобто, якщо група чогось не розуміє, подальші запитання можуть розширити зони, де потрібна допомога; ü коли початкова тема вилилась у неконтрольовану дискусію, добре структуроване запитання може повернути групу до визначеної теми. Звертайте особливу увагу на свою роль в дискусії та обговоренні. Зазвичай присутні на тренінгу досить нерівно беруть в них участь. Не можна припускати того, щоб групова дискусія зводилася до обміну думками двох-трьох осіб при мовчазній увазі аудиторії. Для цього замикайте на себе всі запитання та відповіді. Якщо з’являються суперечки чи 87

обговорення тільки між двома людьми, їм варто подякувати і запросити інших висловитися на цю тему. Потрібно запитувати інших про їхню думку з питання, що обговорюється; поцікавитися, чи розділяє група точку зору тієї особи, яка говорить. Але не затягуйте дискусію, намагаючись залучити до неї всіх присутніх. Гарною можливістю допомогти всій групі оцінити зміст конкретного висловлювання є повторний виклад/переказ сказаного. При цьому потрібно уникати будь-якої оцінки. У випадку, коли хтось із присутніх висловлює помилкове судження, не потрібно вказувати людині на помилку, а через ланцюжок запитань повести до потрібної відповіді. Закінчуючи дискусію чи її окремі блоки, необхідно обов’язково підбивати підсумки. При цьому завдання тренерки/тренера – не привести групу до єдиної думки, а лише підвести риску висловлюванням. Необхідно проявляти максимальну толерантність, визнаючи право людини на думку, відмінну від думки всієї групи. Не забувайте використовувати ресурсні вправи, спрямовані на зняття напруги та підвищення позитивізму в групі. Не вводьте вправи чи руханки, які не торкаються теми тренінгу. Все повинно працювати на мету тренінгу та на економію часу! Кожна вправа має крок за кроком розкривати глибше тему і бути кроком до розв’язання проблеми. Навіть такі вправи, як знайомства, ігри, ресурсні вправи – всі вони мають запускати обговорення теми, вводити у наступну вправу тощо. Тренінг надає можливість донести до свідомості присутніх на ньому досить складні проблеми та поняття, зробити процес навчання цікавим і корисним для людини. Для цього необхідно максимально допомогти групі зрозуміти, осягнути нові, можливо, незвичні (навіть неприйнятні для декого) погляди на проблему та шляхи її подолання. При цьому деякі учасники/учасниці чи навіть вся група можуть не тільки не сприймати, а й блокувати хід тренінгу. Що ж робити? Звичайно, тренер/тренерка може шляхом ігнорування неприпустимої пропозиції учасники/учасниці чи то блокуючи дій групи, чи то через невербальні скептичні реакції на висловлені некоректні або стереотипні думки тактовно показувати групі «що є добре, а що – ні». Але… Сповідування нами теорії ненасильства, сама методика тренінгу, яку ми тут пропонуємо, має на увазі повагу до права людини мати іншу думку. Отже, наше завдання як навчаючих полягає в тому, щоб «розблокувати» людину, яка негативно сприймає нову інформацію чи погляд, пропонуючи «супротивниці/супротивнику» стати дійовою особою процесу навчання. Яким чином це зробити? Перетворити цих людей, залучивши їх до співробітництва! Якщо людина активно втручається і висловлює свою незгоду (звичайно, коли це не зневажливо, «через губу») то конструктивно розглядати таку поведінку як демонстрацію того, що ця людина ХОЧЕ, щоб її переконали. Тому замість того, щоб відштовхнути цю людину, потрібно спробувати перетягнути його чи її на свій бік. Наслідком вашої праці може бути і створення доброзичливої атмосфери у групі, і ефективна зміна поглядів конкретної людини. Шляхи досягнення цього: ü Ніколи не сперечайтеся з людиною, яка Вам опонує! ü Обов’язково вирахуйте ім’я цієї особи – і частіше звертайтеся до неї /нього, обов’язково називаючи на ім’я. ü Запам’ятовуйте висловлювання даної особи і використовуйте їх (іноді тонко переформульовуючи) для підтвердження свого твердження. 88

Демонструйте активну згоду та підтримку тим висловлюванням, що бодай трохи є у руслі вашої пропозиції. Ніколи не дозволяйте втягнути себе в дебати. Відразу звертайтеся до групи з пропозицією дати свій погляд на висловлювання чи бачення.

Варто пам'ятати, якщо люди щойно відвідали тренінг, це не гарантує, що вони чомусь навчилися. Аби це сталося, учасники та учасниці заняття мають бути переконані, що їм вигідно набувати цих знань. Все, чим люди зацікавляться та побажають знати, вони повинні вивчити самостійно. Тому слід подбати, аби програма була цікавою, відповідала б потребам присутніх, та включала якомога більше самостійної роботи. Не варто побиватися, коли не всі тренінги будуть рівноцінно успішними. При однакових вправах і однаковій віддачі навчаючих різні групи дадуть різні результати. Отже, запам’ятаймо, місія тренінгів з основ конфліктології – це посіяти правильні зерна, а який врожай будуть збирати самі учасники/учасниці, то вже їхній вибір. Ви відповідаєте тільки за самих себе і свою поведінку, за своє тренерське вміння та здібності, за дотримання ідеалів ненасильства та рівності людей, незалежно від їхньої статі, здоров’я, віку, національності, шлюбного чи майнового статусу тощо. У своїй тренерській роботі враховуйте, що пропозиції щодо подання матеріалу в цій книзі не є догмою, а тільки підказкою досвідченої тренерки, як можна нестандартно і з максимальним ефектом донести матеріал до слухачів та слухачок. Користуючись різноманітними методичними прийомами, ви можете модифікувати та видозмінювати ці вправи, моделювати свої. Головним принципом вашої творчості та практичної роботи мають бути повага й увага до людини та уникнення авторитарних методів.

Адже не можна насильницькими методами навчати тому, як досягти зменшення та мирного розв’язання конфліктів.

Відповіді з учнівських анкет на запитання: Як ти оцінюєш тренінг та твоє ставлення до такої форми навчання.  Дуже потрібна, ефективна, результативна, прекрасна, вільна, необхідна, корисна, важлива, відмінна, вдала, чудова, фантастична, не складна і всім доступна форма навчання, яка – дає почуття єдності, відкритості, щирості; несе позитивні знання і енергію, згуртовує аудиторію, знімає атмосферу скутості, зближує людей, створює теплі людські стосунки, значно розширює кругозір, корисна для підлітків (написано підлітком), дозволяє брати активну участь, незвична для нашого суспільства, відкриває душу людини, потрібна дітям і дорослим, необхідна кожній людині для покращання її життя, допомагає у правильному розвитку особистості; допомагає утвердитися, пізнати себе, ознайомитися з новою інформацією і поспілкуватись з колективом; дає змогу розслабитися і говорити вільно; позитивно впливає на людей, допомагає краще пізнати людей, виявити у них приховані можливості і таланти, допомагає у спілкуванні з однокласниками…  Цікаво, як швидко відкриваються люди на тренінгу, як легко засвоюється інформація.  Вільне спілкування виключає насильство над мисленням.  Головне в ньому – чути і бути почутою, активна участь всіх, атмосфера доброзичливості і відкритості, відвертості.  Нехай він стане популярною формою навчання!  Мені подобається, бо можна розповісти про себе, про свої успіхи (з анкети учня)  Відвідуйте тренінг – і все буде гаразд у вашому житті – ось моя пропозиція усім людям, які хочуть пізнати себе і інших.  Хай тренінги відбуваються частіше, бо вони доступніші, аніж уроки.  На тренінгу люди відкриваються, і ми їх бачимо зовсім з іншого боку – відкриваються якості, про які ми й гадки не мали. Тренінг допоміг нам зрозуміти один одного та суть конфлікту, що назріває. Після тренінгу люди стають більш відвертими, добрішими, чуйнішими. Потрібно проводити їх частіше, бо вони виховують в собі перш за все людину.  Прийдіть до нас на корабель і проведіть такий тренінг. Ми разом вже чотири роки і стали близькі, наче брати. Але сьогодні я стільки дізнався про своїх друзів! Такі заняття нам просто необхідні, особливо на початку, коли ми тільки з’їхались з усієї України.  Я зовсім по-іншому стала дивитися на життя. Висловлювання про тренінг підлітка з м.Василькова: Як я ставлюся до тренінгу? Я ставлюся до нього з любов’ю. Nota bene! Цікаво, чи багато уроків отримають таку оцінку?

ЕПІЛОГ DOCENDO DISCIMUS – навчаючи, ми самі вчимося. Сенека

Бажаємо Вам якнайчастіше проводити заняття з конфліктології! Тоді ідеї, які Ви будете доносити до зацікавлених людей, поступово стануть Вашими ідеями і переконаннями, а корисні поради і побажання стануть Вашою нормою життя. Дотримання правил тренінгів зробить вас позитивними, успішними у спілкуванні, зменшить число конфліктів у вашому житті. Отож, ця робота вартує того. Маємо надію, що наука конфліктологія, з якою ви познайомились, допоможе вам змінити своє життя на краще і взяти на себе відповідальність за свої вчинки і свою долю. Що отримані знання допоможуть вам у різних життєвих ситуаціях і конфліктах приймати чіткі виважені рішення, стати зрілими особистостями. Можливо, деякі положення книжки та висновки можуть викликати у вас сумніви чи незгоду. Але поради у книжці не є істиною в останній інстанції. Метою книги було запропонувати тим, хто зацікавиться конфліктологією, виробити в собі свій власний погляд на життя, на конфлікти в ньому, на шляхи подолання цих конфліктів. З іншого боку, право людини на власну думку та дію не означає, що ця думка є єдино вірною, а шлях до виходу з конфлікту – лише один-єдиний. Ми будуємо в Україні нове демократичне суспільство, отже мають існувати різноманітні погляди і різні шляхи до ненасильства і поваги прав кожної людини. Поради цієї книжки нехай допоможуть Вам на цих шляхах. FECI QUOD POTUI, FACIANT MELIORA POTENTES – я зробила, що могла, хто може, нехай зробить краще

УСПІХІВ ВАМ! РУСЛАНА БЕЗПАЛЬЧА