Безпечна громада. Як?

ÄØ ÐǼÇ

±Ã ÄÕƹ ÊÄÌ¿º¹ ÈÇÉÇÀÌÅ ÆÆØ Ì

¹ÄǼ ¤½¼ ¸Î ××

¨ÇÉÇÀÌÅ ÆÆØ

©ÂÁ ½Ó Ü

ØÃÇ× Å¾ËÇ×

²Ç ²

¨ÇÉÇÀÌÅ ÆÆØ

¸Ã

¹ÄǼ

¨ÇÉÇÀÌÅ ÆÆØ ®ËÇ ÄÌ¿º¹ ¹ ÈÇÉÇÀÌ ÈÇÉÇÀÌÅ ÆÆØ Ì » ¼ÉÇÅ ®ËÇ Ç ªÄÌ¿º¹ ÈÇÉÇÀÌÅ ÆÆØ » ¼ÉÇŹ½ ÖÁÅÕ Ã¼ÉÅÕ

²Ç ²

¤½¼ ¸Î × ¼ÇÊ¿

ØÃÇ× Å¾ËÇ× Ø ØÃÇ× Å

¨ÇÉÇÀÌÅ ÆÆØ ·Âź

Ã× ÏÆ»Æ

ÄØ ÐǼÇ

ÄØ ÐǼÇ

®ËÇ

¥¾½ ¹Ï Ø

ÄØ ÐǼÇ

¹ÄǼ

¸Ã

¥¾½ ¹Ï Ø

ÄØ ÐǼÇ

¹ÄǼ

ØÃÇ× Å¾ËÇ× ÄØ ÐÇ¼Ç ¸Ã

Ã

®ËÇ

²Ç

¥¾½ ¹Ï Ø ¨ÇÉÇÀÌÅ ÆÆØ

²Ç ®ËÇ Ç ²

¥¾½ ¹Ï Ø

¸Ã

¸Ã

¨ÇÉÇÀÌÅ ÆÆØ ®ËÇ ªÄÌ¿º¹ ÈÇÉÇÀÌÅ ÆÆØ » ¼ÉÇŹ½ ªÄÌ¿º¹ º¹ ÈÇÉÇÀÌ ÈÇÉÇÀÌÅ ÆÆØ » ¼ÉÇÅ

ØÃÇ× Å¾ËÇ×

¥¾½ ¹Ï Ø

¹ÄǼ

¸Ã

®ËÇ

ØÃÇ× Å¾ËÇ×

¸Ã

¸Ã ²Ç

¨ÇÉÇÀÌÅ ÆÆØ ÄØ ÐÇ¼Ç ¯Á ÂÓÄ· ÈÂʽ¸· ÆÅÇžÊà ÄÄÖ Ö ¸ÃÆ» ¤ ÜÇËÛ ÉÂÏËÛ

¸Ã

ISBN 978-966-2258-05-9

¨ÇÉÇÀÌÅ ÆÆØ

ÄØ ÐǼÇ

¹ÄǼ

¹ÄǼ ¥¾½ ¹Ï Ø

®ËÇ

²Ç

¸Ã

±Ã ÄÕƹ ÊÄÌ¿º¹ ÈÇÉÇÀÌÅ ÆÆØ Ì

¸Ã

¤½¼ ¸Î ×

¸Ã

²Ç ²

¥¾½ ¹Ï Ø ¨ÇÉÇÀÌÅ ÆÆØ

¥¾½ ¹Ï Ø

¨ÇÉÇÀÌÅ ÆÆØ ÄØ ÐÇ¼Ç ±Ã ÄÕƹ ÊÄÌ¿º¹ ÈÇÉÇÀÌÅ ÆÆØ º Ø ¹ÄǼ ×ÂÆÖ Ä½ÊÆÖ

ØÃÇ× Å¾ËÇ×

ÄØ ÐǼÇ

¸Ã

¸Ã

­ÊÆ

ÄØ ÐǼÇ

¥¾½ ¹Ï Ø

¨ ¨ÇÉÇÀÌÅ ÆÆØ

ªÄÌ¿º¹ ÈÇÉÇÀÌÅ ÆÆØ » ¼ÉÇŹ½ ÉÇÀÌÅ ÆÆØ ÆÆØ » ¼É ¼ÉÇŹ½ ªÄÌ¿º¹ ÈÇÉÇÀÌÅ ÆÆØ » ¼ÉÇŹ½ Ì

¹ÄǼ ²Ç ²Ç ¹ÄǼ ¥¾½ ¹Ï Ø ²Ç ½¿Ç½ÏŸ ¸Ã ¸Ã ²Ç ²Ç ²Ç »ÈÆĸ¼¸ ÄØ ÐÇ¼Ç ¹ÄǼ

¥¾½ ¹Ï Ø ØÃÇ× Å¾ËÇ×

ÄØ ÐǼÇ

ÄØ ÐǼÇ

ÄØ ÐǼÇ

¨ÇÉÇÀÌÅ ÆÆØ

ÄØ ÐǼÇ

ÄØ ÐǼÇ

¹ÄǼ ¥¾½ ¹Ï Ø ®ËÇ ¨ÁÀ ¼Ò Û ·Âź ¥¾½ ¹Ï Ø ®ËÇ ¥¾½ ¹Ï Ø Ã× ÏÆ»Æ ÄØ ÐǼÇ

×ÂÆÖ Ä½ÊÆÖ ØÃÇ× Å¾ËÇ× ¹ÄǼ ØÃÇ× Å¾ËÇ× ¹ÄǼ

ØÃÇ× Å¾ËÇ× ÄØ ÐÇ¼Ç ÄØ ÐÇ¼Ç ÄØ ÐÇ¼Ç ÄØ ÐÇ¼Ç ¥¾½ ¹Ï Ø ¸ÃÆ» °Â ÃÔŸ ÉÃ˾¹¸ ÇÆÈÆ¿ËÄ ÅÅ×¥¾½ ¹Ï Ø ¹ÄǼ ±Ã ÄÕƹ ÊÄÌ¿º¹ ÈÇÉÇÀÌÅ ÆÆØ

¥¾½ ¹Ï Ø ¥¾½ ¹Ï ئ ¦ÅÇžÊà ÄÄÖ

¨ÇÉÇÀÌÅ ÆÆØ ¨ É Ì ¨ÇÉÇÀÌÅ ÆÆØ ¨

ÄØ ÐÇ¼Ç ¸Ã

Ã

§ÆÈÆ¿ËÄ ÅÅ×

Видання здійснено в рамках проекту «Стратегії міліції щодо попередження правопорушень серед дітей та молоді. Фаза ІІІ» (2010–2012) і є узагальненням напрацювань проекту. Проект «Стратегії міліції щодо попередження правопорушень серед дітей та молоді» підтримується Швейцарською агенцією з розвитку та співробітництва. www.swiss-cooperation.admin.ch/ukraine

Швейцарське бюро співробітництва в Україні

За підтримки Швейцарської Конфедерації

Безпечна громада

Як?

Зміст Розділ I. Чому в конфліктних ситуаціях важливо пам’ятати про… наслідки ....................3 Для чого потрібна Модель? .................................................................................................. 4 У чому полягає секрет успіху? ............................................................................................... 5 Передумови створення Моделі ............................................................................................. 8 Розділ II. Зміст та завдання моделі профілактики правопорушень серед дітей та молоді .................................................................................................................... 11 Розділ III. Кращі приклади функціонування моделі ............................................................. 17 Досвід функціонування Моделі на рівні громади на кожному з рівнів профілактики з ілюстраціями з регіонів .......................................................................................................18 Трохи статистики ...................................................................................................................18 Ілюстрації з регіонів ..............................................................................................................19 Навчання ведучих відновних практик ................................................................................. 22 Досвід впровадження модульного курсу «Відновні практики в громадах» ....................... 24 Навчальні програми для представників правової системи ................................................ 24 Дещо про менеджмент та Модель, або Як розпочати роботу в громаді? .......................... 26 Закріплення кращого досвіду на регіональному рівні......................................................... 29 Розділ IV. Корисні ресурси ............................................................................................................31 Перелік законодавчих актів у сфері медіації та відновного правосуддя, чинних в Україні ................................................................................................................... 32 Тематичні посилання та видання ........................................................................................ 33 Висновки .......................................................................................................................................... 39 Додатки ............................................................................................................................................ 40 Додаток 1. Механізм співпраці органів правової системи України та центрів відновного правосуддя у громаді з метою профілактики злочинності шляхом упровадження медіації в кримінальних справах ................................................................ 40 Додаток 2. Організації в Україні, що впроваджують програми відновного правосуддя та відновні практики ......................................................................................... 47

«Якщо учня просто переконувати в тому, що вчинок був неправильним, то це не принесе ніяких результатів, адже ми не можемо змінити хід думок людини. Якщо ж допомогти учням зрозуміти свої вчинки, то це буде більш корисно та ефективно; тому що, усвідомивши свої вчинки, діти уникають подібних конфліктних ситуацій, оскільки розуміють, що їх поведінка принесла шкоду іншим». Артур, голова учнівського самоврядування, середня школа, м. Одеса

«До мене, як голови райради, часто зверталися і батьки з проханням допомогти у вирішенні шкільних конфліктів. Тому, коли я дізнався про медіацію однолітків та кола вирішення конфліктів, мене дуже зацікавили ці методи роботи. Вони не лише допомогли налагодити атмосферу в школах, але й згуртували громаду. Мені дуже приємно, що більшість підлітків у місті мене знають та подружньому вітаються зі мною, коли зустрічають на вулиці.» Мер м. Пирятин, в минулому голова районної ради, Олексій Рябоконь

«Я не раз спостерігав, як медіація приносить користь обом сторонам. Люди розкриваються, стають більш вільними, складається враження, що в них тягар падає з плечей. Звичайно, це дає свої результати! Я навіть підтримую, щоб кожна дитина, яка потрапляє до нас, могла піти на медіацію». Геращенко Євген, оперуповноважений КМСД смт Красногвардійське.

«Як цього досягти?»

«Я досі згадую справу, яка в нас була задовго до 2006 року. Ми надавали правову допомогу жінці, яка раніше була засуджена за 17 свічок, які викрала із свічкового заводу тоді, коли їй не платили зарплату. За це їй дали 4 роки умовного засудження! Потім за хорошу поведінку їй зменшили строк наполовину. Через деякий час вона змогла купити будинок в сільській місцевості. Про це стало відомо міліціонеру, що здійснював нагляд за нею; отож, він перекупив цей будинок та швидко оформив всі офіційні документи. І хоча у жінки були свідки, при яких вона передавала гроші за куплену хату, все ж їй не вдалося відстояти право власності; їй ніхто не вірив, адже вона була умовно засуджена. У результаті ця жінка залишилася без даху над головою і з поламаною долею за якихось пару свічок. Я переконана, що, якби це сталося зараз, то можна було б провести медіацію між нею та директором заводу. Впевнена, що якби тоді використовувалися відновні програми, її життя склалося б по-іншому…» Регіональний координатор, м. Дрогобич, Николаїшин Марія

«Медіація — це нелегко. Було соромно, і незручно… і мені, і сину. Але після проходження медіації моя дитина повністю змінилася — його ніби підмінили! Він став краще вчитися в школі, не має проблем з поведінкою, він став уважнішим до мене та інших і навіть почав допомагати мені по дому». Мати правопорушника

«Укласти угоду в процесі медіації не означає поступитися своїми позиціями, чи здатися, це означає порозумітися та відновити стосунки. Я міг вільно та щиро говорити з іншою стороною, так ніколи не можна було б поговорити в суддею чи з адвокатом». «Під час медіації я зрозуміла, що хороші людські стосунки є просто необхідними, особливо тоді, коли ви й далі житимете поруч». «Під час медіації ми всі відчували спокій. Була дуже доброзичлива атмосфера, ми почувалися рівними, всі ми могли висловитися… Я знаю, що в суді все було б зовсім по-іншому. Адже там ніхто не зважає на почуття, стосунки чи людські переживання. Я переконана, що якби справа вирішувалась у суді, то яким би не був вирок, все ж би залишилося незадоволення. І жити в такій напруженій атмосфері було б дуже важко, чи навіть нестерпно». Учасники медіації у сусідському конфлікті

«Кожен злочин має розглядатися індивідуально, не можна до всіх застосовувати підхід «злодій має сидіти за ґратами». Каральні методи — не головне, головне — усвідомлення скоєного, відшкодування збитків, вибачення». Анатолій Бобровницький, прокурор, співробітник Генеральної прокуратури України

Розділ I

Чому в конфліктних ситуаціях важливо пам’ятати про… наслідки Для чого потрібна Модель? У чому полягає секрет успіху? Передумови створення Моделі

Брошура, яку ви тримаєте в руках, має на меті розповісти про те, як побудувати безпечну громаду. Один із можливих дієвих способів побудови безпечної громади — за допомогою впровадження Трирівневої моделі профілактики правопорушень серед дітей та молоді (далі — Моделі), що була розроблена 2008 р. та на сьогодні вже довела свою дієвість та ефективність. Якщо для вас важливий характер стосунків між мешканцями вашої громади, вас турбує зростання рівня правопорушень серед дітей та молоді у вашому місті, ви опікуєтесь завданням налагодження й координації роботи між державними та недержавними структурами з питань профілактики злочинності або просто шукаєте, як зробити підхід до профілактики ефективнішим та дієвішим, — ця книжка для вас!

Чому в конфліктних ситуаціях важливо пам’ятати про… наслідки

І

4

Тут зібрано майже 5-річний досвід створення Моделі профілактики, побудованої на відновному підході як альтернативі найпоширенішому каральному. Наш досвід проілюстрований прикладами її практичного застосування в семи громадах України. Створення Моделі профілактики

стало можливим завдяки проектам «Стратегії міліції щодо попередження правопорушень серед дітей та молоді», а також «Підтримка реформи системи кримінальної юстиції України: впровадження прийомів медіації в діяльність органів прокуратури», підтриманих Швейцарською агенцією з розвитку та співробітництва протягом 2006–2012 років. Ми щиро сподіваємось, що це видання дасть змогу не лише добре зрозуміти зміст самої Моделі профілактики правопорушень та її вплив на громаду, але й посприяє поширенню кращого досвіду в інші регіони нашої країни. Крім опису нового підходу до профілактики правопорушень, прикладів з практики (її практичного застосування), наявної нормативно-правової та навчальної бази, що накопичені в підтримку Моделі в Україні на час видання брошури, шановні читачі також знайдуть тут посилання на інші ресурси, що можуть стати в нагоді у процесі подальшої реалізації описаної методології в практиці. Приємного читання!

Для чого потрібна Модель?

Літній навчальний табір для школярів-медіаторів, м. Жмеринка, червень 2006 р.

На перший погляд, відповідь очевидна і походить від назви — для профілактики правопорушень. Але, якщо замислитись про причини правопорушень, легко дійти висновку, що правильно побудована Модель дає громаді значно більше, ніж просто зменшення статистичних показників правоохоронних органів. За словами мера міста Пирятина Полтавської області Олексія Петровича Рябоконя, впровадження Трирівневої моделі профілактики дало змогу не тільки змінити ставлення мешканців громади до самого явища правопорушень, але і допомогти їм прийняти нове відчуття відповідальності за все, що відбувається в місті. Фактично Модель сприяє формуванню не тільки безпечної, але й міцної та відповідальної громади, яка може подолати як проблеми злочинності, так і багато інших труднощів, яких чимало в сьогоденному житті.

У чому полягає секрет успіху?

Ціну, яку ми продовжуємо платити за подібне викривлене розуміння відповідальності, неможливо виміряти, та вона лягає важким тягарем на плечі суспільства. Намагаючись уникнути покарання, наші діти та молодь швидко вчаться заперечувати власну участь у скоєному та відмовляються від відповідальності за завдану шкоду. Герой нашої історії Сашко добре усвідомив, що після того, як він розбив чашку, мама дуже сварилася і зробила йому боляче. Що він зробить наступного разу, якщо станеться щось подібне? Скоріш за все, спробує приховати наслідки того, що сталося, і ніколи не зізнається мамі, що він накоїв. Отже, тепер йому добре відомо, що буде за цим 1

Ми неодноразово перевіряли це на наших семінарах та тренінгах. Лише протягом 2011 року тренери Українського Центру Порозуміння навчили 1170 осіб і близько 90% з них у відповідь на запитання «Що таке відповідальність?» говорили: «Покарання»!

І далі... Якщо татова відповідь буде такою ж (тобто каральною) — він приховуватиме власні вчинки і від тата. З часом він добре усвідомить, що єдиний спосіб уникнути проблем, — це робити так, щоб тебе не спіймали, а, взагалі-то, краще не мати справи з тими, хто сильніший або має над тобою владу (батьки, вчителі, контролери, міліція, прокуратура, суд тощо)... Ми так часто бачимо навколо сумні приклади саме такої поведінки, що часом навіть важко згадати про існування й іншої реальності. На щастя, серед наших дітей і досі можна зустріти тих, хто інакше ставиться до власних вчинків та добре усвідомлює, що таке відповідальність. Якби, наприклад, батьки Сашка у власному дитинстві зазнали іншого (некарального) підходу до виховання, вони могли б зробити інакше. Гарна мама, якщо хоче навчити власного сина правильному розумінню відповідальності, спочатку допоможе йому зрозуміти наслідки скоєного і пояснить йому, чому не варто бити чашки. Потім вона домовиться з ним про те, що він більше так не робитиме. І потім допоможе йому усунути наслідки скоєного — наприклад, дасть йому віник та совок і допоможе прибрати осколки так, щоб він не нашкодив собі... Саме в цьому завжди, споконвіку, полягало розуміння відповідальності, що його виховували в українських громадах і яке походить від слова «відповідь» (а не «покарання»)2. Ця відповідь мала містити в собі, по-перше, виразне визнання та усвідомлення наслідків того, що сталося (каяття); по-друге, певні власні дії кривдника для виправлення завданої шкоди та, потретє, обіцянку стосовно майбутньої поведінки порушника. Як бачите, головний ідея полягає в тому, що внаслідок прийняття правопорушником відповідальності відбувається визнання несправедливості того, що сталося, і розуміння емоційної та фізичної шкоди3, що була завдана постраждалій людині, а 2

Кому цікаво, може перевірити походження слова «відповідальність» і в інших мовах — воно залишається таким самим. «Responsibility» — «response» (англ.); «ответственность» — «ответ» (рос.) тощо.

3

Ми свідомо не використовуємо терміни «моральної» та «матеріальної» шкоди, які в юридичній мові вже мають певне тлумачення та не завжди є зрозумілими навіть тим, хто сам став учасником конфліктної або кримінальної ситуації.

Чому в конфліктних ситуаціях важливо пам’ятати про… наслідки

Почнемо з коротенької історії: «Одного разу тато маленького хлопчика Олександра, що у свої 2,5 роки ще тільки вчився говорити, повернувся додому і побачив у свого сина сльози на очах. Небайдужий тато, звісно, спитав свого сина: «Що сталося?», і, побачивши розгубленість хлопчика, висловив припущення: «Мати насварила?» Малий важко зітхнув і кивнув у відповідь. «А за що насварила?» Бідний Сашко підійшов до столу, взяв звідти чашку і... кинув її на підлогу. Чашка, звісно, розбилася, а тато зрозумів, чому у його сина були мокрі очі... Історія тут закінчується, і ми не знаємо, що далі зробив тато, але для нас важливішим є інше питання: що зрозумів маленький Сашко внаслідок того, що його мати завдала йому прочуханки? Навряд чи він усвідомив саме те, чому сподівалась навчити його мати, — що чашки бити не можна. Хоча причинно-наслідковий зв’язок він точно зміг побачити... Мабуть, його мама вірила (як і багато інших батьків у нашій країні), що гарна прочуханка допоможе їй виховати відповідальну дитину. Саме так побудована на сьогоднішній день переважно вся система реагування на правопорушення на пострадянському просторі — якщо порушені певні норми та правила суспільного порядку, ми з’ясовуємо, хто винен у цьому — і застосовуємо до цієї людини покарання, що відповідає зробленому вчинку. Навіть саме розуміння цього слова — «відповідальність» — ми, на превеликий жаль, давно втратили. Його замінив термін «покарання»1.

5

І

ǽȜȟȳȏțȖȘ ȕ ȝȞȜȑȞȎȚ ǰǥDzǻǼǰǻǼDZǼ ǽǾǮǰǼǿȁDzDzȍ

Чому в конфліктних ситуаціях важливо пам’ятати про… наслідки

СЕРІЯ ПОСІБНИКІВ З КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОСУДДЯ

6

також її максимальне виправлення або відновлення порушеного стану речей. Саме щире каяття винного сприяє зціленню психологічної травми потерпілої сторони (і жодним чином не судовий вирок чи покарання). Для потерпілої сторони важливим є реальне відшкодування збитків, що були понесені під час правопорушення, а не умовне «несення відповідальності» у місцях позбавлення волі чи під наглядом інспектора кримінально-виконавчої інспекції. Саме цей підхід, який має назву відновного підходу, став засадничим в Моделі профілактики правопорушень серед дітей та молоді, разом із загальновизнаним та зрозумілим з точки зору здорового глузду проактивним підходом. Останній полягає в тому, щоб звертати увагу на дітей та їхнє морально-етичне виховання до того, як вони потраплять у групу ризику або скоять злочин...

цього злочину і що треба робити для запобігання його повторення в майбутньому. Безумовно, в одному визначенні важко описати всі переваги такого складного явища. Навіть якби застосування відновного правосуддя допомагало попередити скоєння повторних злочинів лише у кожному другому випадку, що потрапляє до програм відновного правосуддя, воно вже було б вартим уваги з боку будь-якої влади, яка турбується про безпеку в суспільстві. Але наслідки застосування відновного правосуддя значно ширші й вагоміші. Ось як описані завдання відновного правосуддя у Посібнику з програм відновного правосуддя Організації Об’єднаних Націй4: відновлювати порядок і мир у громаді та зруйновані стосунки; викривати неприйнятність злочинної поведінки та відновлювати громадські цінності;

Таким чином, відновний підхід — це підхід до розв’язання конфліктних ситуацій, який передбачає, що самі учасники конфлікту (або кримінальної ситуації) спільно (часто за допомогою нейтрального посередника — медіатора) вирішують, як відновити порушені внаслідок конфлікту зв’язки та стосунки, як виправити завдану шкоду та що треба робити для запобігання його повторення в майбутньому. Коли цей підхід застосовують у системі правосуддя, як спосіб реагування на злочинну поведінку правопорушників, його зазвичай називають відновним правосуддям. Одне з його поширених визначень звучить так: Відновне правосуддя (restorative justice) — це процес, що ґрунтується на цінностях та принципах відновного підходу і застосовується до вирішення кримінальних ситуацій, в якому всі особи, причетні до злочину, спільно вирішують, як можна виправити наслідки

забезпечувати підтримку потерпілим, надавати їм право голосу, уможливлювати їхню участь у процесі та забезпечувати врахування їхніх потреб; заохочувати всі задіяні сторони брати на себе відповідальність, зокрема самих правопорушників; орієнтуватись на такі результати, які сприятимуть відновленню заподіяної шкоди та працюватимуть на перспективу; попереджувати рецидивізм шляхом заохочення змін у правопорушниках та допомагати їм реінтегруватися у громаду. Як бачимо, те що застосування відновного підходу загалом та відновного правосуддя 4

Посібник з програм відновного правосуддя. Видання ООН. — Київ: «Verso-04», 2009. — 95 с.

зокрема дає змогу здійснити вплив не лише на окремих людей, а й на всю громаду, підтверджує як український, так і міжнародний досвід.

Відновні практики — процедури, спрямовані на вирішення конфліктів, побудову атмосфери співпраці та партнерства. Нині відновні практики ефективно застосовують у системі правосуддя, освіти, в громадах, у бізнесі для вирішення конфліктів як між окремими людьми, так і між малими чи

До сьогодні немає єдиної загальноприйнятої класифікації відновних практик. Фактично, будь-які практики, що сприяють відновленню або побудові стосунків у громаді, є відновними, і їхні форми можуть коливатися від абсолютно неформальних (як, наприклад, висловлення почуттів і застосування «я-тверджень»), до найбільш формальних, які залучають багато учасників і передбачають серйозне планування, підготовку, структурованість та комплексність. Справжнє розуміння особливостей проведення та змісту кожної з відновних практик потребує спеціального навчання, а зміст цього видання дає нам змогу лише назвати деякі з них, що їх, зокрема, застосовували в пілотних громадах вищезгаданого проекту «Стратегії міліції щодо попередження правопорушень серед дітей та молоді» в рамках Трирівневої моделі профілактики правопорушень серед дітей та молоді. Відновні практики, що застосовуються для вирішення кримінальних ситуацій (у практиці відновного правосуддя) — це: медіація між потерпілими та правопорушниками; кола громадського правосуддя; сімейні конференції, форум громадського правосуддя. Інші відновні практики, що також застосовуються в громадах: посередництво у вирішенні конфліктів і спорів, медіації в сімейних, сусідських, трудових конфліктах та інші; сімейні групові наради; процедури побудови консенсусу в громаді та Кола прийняття рішень. Відновні практики, які пропонує Модель для впровадження в навчальних закладах — це: медіація однолітків;

І

Чому в конфліктних ситуаціях важливо пам’ятати про… наслідки

Як у конфліктних, так і в кримінальних ситуаціях найважливішим принципом залишається те, що встановлення справедливості відбувається саме шляхом безпосередньої участі, а точніше безпосереднього обговорення та прийняття рішень самими учасниками конфлікту (у шкільному середовищі, в сім’ї, між сусідами, мешканцями громади та місцевою владою, потерпілим та правопорушником тощо). Тільки таким чином можливо відродити дієве розуміння тих цінностей, на яких у подальшому мають будуватися людські стосунки в тій чи іншій спільноті, що постраждала від конфлікту. Як сказала ще 2009 року одна з учасниць нашого проекту: «Відновний підхід перетворює людину. До того, як вона вперше почула про відновне правосуддя, це — одна людина. Коли вона дізналася про нього, це — вже зовсім інша людина. А коли вона почала застосовувати ці практики і реально побачила, якими люди приходять до медіації і якими вони виходять після неї, тобто побачила результат своєї роботи, — це наснажує настільки, що хочеться робити більше, більше й більше». Секрет такої привабливості програм відновного правосуддя дуже простий — інший підхід сприяє зціленню травм, завданих учасникам конфліктів та кримінальних ситуацій, відновленню почуття власної гідності й самоповаги та стосунків, зміцненню соціальної тканини — того полотна, на якому будь-яка громада створює своє розуміння спільного життя, культури, традицій, добробуту та щастя. У різних ситуаціях підхід до вирішення конфлікту, а точніше цінності та принципи, на яких він базується, залишаються незмінними, але інструменти / процедури можуть відрізнятися (залежно від характеру конфлікту та його учасників). Уся сукупність цих «інструментів», або процедур, що ґрунтуються на відновному підході, називається відновними практиками.

великими соціальними групами — від трудового колективу до територіальних та національних спільнот.

Кола цінностей та Кола прийняття рішень.

7

Чому в конфліктних ситуаціях важливо пам’ятати про… наслідки

І

8

Найбільш поширеною практикою — процедурою відновного правосуддя — є медіація між потерпілим та правопорушником. Згідно з Додатком до Рекомендації R (99) 19 «Про медіацію в кримінальних справах» від 15 вересня 1999 р., прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи, посередництво розглядають як «процес, у якому обидві сторони кримінального конфлікту мають змогу за власною добровільною згодою залагоджувати проблеми, що виникли внаслідок вчиненого злочину, використовуючи при цьому нейтральну третю сторону — посередника»5. Спеціально підготовлені медіатори (посередники) організовують зустрічі обох сторін кримінального конфлікту для обговорення в неформальній атмосфері того, що трапилося, та для напрацювання угоди про відшкодування. При цьому медіатор виступає як нейтральна особа, яка не представляє інтересів жодної сторони, а тільки організовує зустріч та допомагає обом сторонам конфлікту досягти порозуміння6. Однак не завжди медіація є найбільш ефективним процесом. Інколи для отримання

бажаного результату варто залучити родину правопорушника (сімейна конференція), вирішити проблемні питання, що існують у сім’ї та підштовхують дитину на кримінальну стежку (сімейна групова нарада), або залучити ширше коло представників громади, котрі можуть надати допомогу та посприяти виправленню особистої ситуації потерпілого або правопорушника (коло громадського правосуддя). Що саме треба робити в кожній ситуації — вирішують фахівці — працівники громадської організації, яка в рамках Моделі умовно називається Центр відновних практик у громаді (ЦВПГ). Коли орган правової системи або інша організація (Служба у справах дітей, Центр соціальних служб для дітей, сім’ї та молоді тощо) передає випадок до Центру відновних практик у громаді, до цього процесу застосовують термін «програма відновного правосуддя», а вже координатор Центру далі самостійно чи спільно з іншими фахівцями вирішує, що варто робити в кожному конкретному випадку.

Передумови створення Моделі Отож, в основу Моделі були покладені проактивний та відновний підходи, а відновні практики стали дієвим інструментарієм, що його отримали «в руки» 10 пілотних громад, які впроваджували Модель у життя.56Безумовно, починати будувати споруду, не заклавши під неї фундамент, було б надто самовпевнено і зайняло б значно більше часу, ніж 5 років реалізації проекту. Успіху в пілотних громадах проекту однозначно посприяло те, що ще з 2003 року за ініціативи Українського Центру Порозуміння і в партнерстві з іншими громадськими організаціями в Україні почалося впровадження програм відновного правосуддя7. Формування належного підґрунтя для застосування відновного підходу відбувалося поступово. Першим кроком стало 5

Бюлетень «Відновне правосуддя в Україні». — К.: Видавець Захаренко В. О. — 2007. — №4 (8). — С. 82-84.

6 Розвиток Центрів відновного правосуддя в громадах. Посібник. — Київ, 2008. — 87 с. (також на сайті: http://www.bezpekagromad.org.ua/ua/top/ resources/issues/1365/ або http://rj.org.ua/uk/node/47) 7

Дивіться перелік партнерів проекту на сторінці 47, а також на сайтi www.bezpekagromad.org.ua

навчання спеціалістів, що володіють необхідними навичками та здатні проводити відновні практики. Цей потенціал в Україні формувався не один рік поспіль — і накопичення відповідного досвіду досі триває. На початку нам дуже допомогли в цьому наші колеги — тренери та експерти з Польщі, Канади, США, Великої Британії, Австрії, Норвегії, Швейцарії, Росії та Німеччини. Їхній досвід та професійна допомога дали змогу навчити перших медіаторів — посередників у вирішенні конфліктів — веденню програм примирення між потерпілими та правопорушниками. З часом навчені українські тренери та медіатори розробили власні навчальні програми — і сьогодні в Україні вже є можливості пройти відповідне навчання й стати фахівцем у цьому напрямі. Але про це — трохи згодом. Водночас найбільшою складністю на шляху впровадження відновного правосуддя в Україні, очевидно, була невизначеність вітчизняного законодавства стосовно можливостей та способу застосування програм відновного правосуддя. На початковому етапі практики відновного правосуддя в Україні ставили перед собою завдання формувати довіру з

Наступним кроком у співпраці Центрів відновних практик у громаді з правовою системою став інструктивний лист Генерального прокурора України «Щодо використання процедур примирення у кримінальному провадженні та розширення альтернативи кримінальному переслідуванню» від 1 серпня 2008 р.8 Результатом взаємодії Генераль8

Цей лист став одним із результатів співпраці Українського Центру Порозуміння, Генеральної прокуратури України та Національної академії прокуратури в рамках проекту «Підтримка реформи системи кримінальної юстиції України: впровадження прийомів медіації в діяльність органів прокуратури України» за підтримки Швейцарської конфедерації.

ної прокуратури з організаціями, що впроваджують відновне правосуддя в Україні, стало не лише офіційне визнання можливості застосування цього підходу у вітчизняній правовій системі, але і впровадження спецкурсу з відновного правосуддя в Національній академії прокуратури та створення Механізму взаємодії органів правової системи з Центрами відновних практик у громаді9. Уже наступного року, а точніше 30 вересня 2009 р. начальник Департаменту кримінальної міліції у справах дітей Міністерства внутрішніх справ підписала інструктивний лист начальникам відділів КМСД (Кримінальної міліції у справах дітей) ГУМВС УМВС України № 58/2 — 1892 «Про організацію трирівневої моделі профілактики правопорушень серед дітей». Офіційне визнання ефективності запропонованої Моделі відбулося на підставі вивчення результатів її практичного застосування на той час у 4 громадах: міст Вінниці та Жмеринки Вінницької області, Дарницького району м. Києва, смт Красногвардійського Автономної Республіки Крим.

Прес-конференція щодо семінару «Роль працівників органів досудового слідства у впровадженні медіації у кримінальних справах та профілактиці правопорушень», м. Київ, жовтень 2010 р.

Паралельно відбувалася значна робота з метою законодавчого закріплення відновного правосуддя, зокрема медіації в кримінальних справах, в окремому законі та, відповідно, у Кримінальному та Кримінально-процесуальному кодексах (КК та КПК) України. Вивчення міжнародного майже 30-річного досвіду впровадження відновного правосуддя, документів ООН, Ради Європи та законодавства європейських країн значно посприяло діяльності в цьому напрямі. При Міністерстві юстиції України у

Семінар з упровадження Моделі для Міністерства внутрішніх справ, м. Київ, липень 2011 р.

9

Детальніше про механізм взаємодії та правове підґрунтя застосування програм відновного правосуддя в системі кримінального судочинства України дивіться в наступному розділі та в додатках, а також на сайті www.bezpekagromad.org.ua

І

Чому в конфліктних ситуаціях важливо пам’ятати про… наслідки

боку системи правосуддя, встановити партнерські стосунки та розробити механізми взаємодії. Однією з перших державних інституцій, що підтримала розвиток відновного правосуддя, став Верховний Суд України. За наслідками вивчення позитивного досвіду роботи впровадження програм відновного правосуддя Пленум Верховного Суду України протягом 2004 року видав дві Постанови: № 5 від 16 квітня 2004 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх» та № 2 від 15 травня 2006 р. — «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру, що містять рекомендацію суддям сприяти застосуванню програм примирення у справах щодо неповнолітніх». Постанова Пленуму № 13 від 2 липня 2004 р. «Про практику застосування судами законодавства» рекомендує застосування інституту примирення для забезпечення прав потерпілих у кримінальному судочинстві. Усі постанови рекомендують якомога ширше застосування інституту примирення та всіляку підтримку громадських організацій, які працюють у цьому напрямку.

9

Чому в конфліктних ситуаціях важливо пам’ятати про… наслідки

І

10

2005 році було створено міжвідомчу робочу групу з питань впровадження програм відновного правосуддя до системи кримінальної юстиції України, яка розробила проект Концепції законодавчого врегулювання застосування програм відновного правосуддя (медіації) в кримінальному судочинстві України і проект закону про медіацію. Крім того було розроблено проект закону про внесення відповідних змін, зокрема в КК та КПК України. Також представники Наглядової Ради проекту «Стратегії міліції щодо профілактики правопорушень серед дітей та молоді» внесли пропозиції щодо закріплення медіації в кримінальних справах до нового проекту КПК, що наразі готується до прийняття Верховною Радою України. Паралельно експерти проекту «Підтримка реформи системи кримінальної юстиції України: впровадження прийомів медіації в діяльність органів прокуратури України» (2008–2009) розробили Проект Національної програми впровадження відновного правосуддя в правову систему України. Сподіваючись досягти закріплення практики застосування медіації в Україні на рівні національного законодавства, експерти Українського Центру Порозуміння взяли участь у роботі авторського колективу, що працював над редакцією рамкового Закону «Про медіацію». Цей законопроект був внесений для розгляду ВР України в 2009 році. На жаль, під час розгляду в парламенті він не набрав необхідної кількості голосів і був знятий з подальшого розгляду, але відповідна робота в цьому напрямі триватиме й надалі, доки не буде досягнуто формального закріплення існування програм відновного правосуддя в Україні на національному рівні. З прийняттям 24 травня 2011 р. Указу Президента України про «Концепцію розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні» та відповідного Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2011 р. про затвердження плану заходів щодо реалізації вищезгаданої Концепції імовірність швидких змін у законодавчому полі в цій сфері значно підвищилася. Зокрема, в Концепції поставлено завдання розвитку програм відновного правосуддя щодо неповнолітніх, які вчинили правопорушення, шляхом упровадження процедури медіації як ефективного засобу добровільного примирення потерпілого та правопорушника, а план заходів Кабміну передбачає удосконалення кримінального

та кримінально-процесуального законодавства, а саме — здійснення кримінального судочинства щодо неповнолітніх з урахуванням їх вікових, соціально-психологічних, психофізичних та інших особливостей розвитку, а також застосування програм відновного правосуддя. Підсумовуючи все, що посприяло успішному створенню та запровадженню Моделі профілактики правопорушень серед дітей та молоді в регіонах, слід наголосити, що одним із головних чинників все ж таки був ентузіазм та відданість ідеї та цінностям відновного підходу наших колегмедіаторів у Києві, Сімферополі, Красногвардійському, Львові, Луганську, Сумах, Одесі, Івано-Франківську, Харкові, Білій Церкві, Дрогобичі, Жмеринці, Вінниці — та їхніх партнерів із правової системи, місцевих органів влади та муніципальних служб. Ми дуже вдячні тим державним службовцям, які на своїх посадах зберегли людяність і мали сміливість проявити ініціативу з вірою в необхідність упровадження нових та дієвих механізмів реагування на правопорушення замість безальтернативної каральної моделі. Саме завдячуючи їхнім зусиллям ми можемо зараз описати в цьому виданні кращий досвід профілактики правопорушень серед дітей та молоді. Наостанок знову процитуємо ініціатора запровадження Моделі в місті Пирятині Полтавської обл. Олексія Петровича Рябоконя: «Як на мене, проблеми у громаді вирішують люди. Якщо вони випробовують цю систему, усвідомлюють, наскільки це важливо, то, я думаю, можна досягти значних результатів. І такі ідеї можуть бути цілком реалізовані у будь-якій територіальній громаді, у будь-якому районі»10. То яким чином можна реалізувати Трирівневу модель профілактики правопорушень у будь-якій територіальній громаді? У наступному розділі трохи детальніше про саму Модель та її функціонування на рівні громади.

10

Стратегії забезпечення життєздатності відновних практик: механізм співпраці правової системи та громади заради суспільної безпеки. Посібник. — К.: Видавець Захаренко В. О., 2009. — 224 с. Також на сайті: http://bezpekagromad.org.ua/files/materials/1456/strategy_zabezp.pdf

Розділ ІI

Зміст та завдання моделі профілактики правопорушень серед дітей та молоді

Коли ми використовуємо термін «модель», це щонайменше означає, що існують певні елементи, з яких вона складається, і взаємозв’язки між ними. Модель профілактики правопорушень серед дітей та молоді охоплює всі органи та служби, що діють у громаді та опікуються питаннями профілактики правопорушень. Умовно їх усіх можна об’єднати в три великі групи: правова система, державні та муніципальні служби, громадськість (дивіться Табл. 1).

Табл. 1. Взаємозв’язок роботи органів та служб у громаді, які опікуються питаннями профілактики правопорушень

12

Міліція

Управління освіти

Прокуратура

Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді

Суд

Служба у справах дітей

Пенітенціарна служба (кримінальновиконавча інспекція)

Центри медикосоціальної реабілітації

Громадськість Центр відновних практик у громаді Шкільні служби порозуміння Інші громадські організації Окремі члени громади

Інші служби

Рис. 1. Взаємозв’язок роботи органів та служб у громаді, що опікуються питаннями профілактики правопорушень

©ÍÍÏÃÇÌ¿Õ ÈÌ¿ Ͽÿ ¯ÍÆÏÍÀÊÞ Ñ¿ Æ¿ÑÁÄÏÃÅÒ Ë ÐÕÄÁÒ ÎÏÍÂÏ¿ËÒ ÎÏÍÓ Ê¿ÉÑÇÉÇ Î ÃÊ ÑÉÍÁÍ ÆÊÍÖÇÌÌÍÐÑ ¦¿ÀÄÆÎÄÖÒ ÏÄ¿Ê Æ¿Õ Ý ÎÏÍÂÏ¿ËÇ

¨ © ¦¦¸ ª¨©

¦§ ¦ ¨© £«¡£¡

«ÒÊÛÑÇÃÇÐÕÇÎÊ Ì¿ÏÌ¿ ÉÍË¿Ìÿ ¦Ã ÈÐÌÝ ÎÏÍÓ Ê¿ÉÑÇÖÌÒ ÏÍÀÍÑÒ ¯ÍÆÂÊÞÿ ÁÇοÃÉÇ Ñ¿ ÒÔÁ¿ÊÝ Ï ×ÄÌÌÞ ØÍÃÍ ÁÑÏÒÖ¿ÌÌÞ ¦¿ÊÒÖ¿ ÏÄÐÒÏÐÇ ÂÏÍË¿ÃÇ Æ¿ÃÊÞ ÏÄ¿À Ê Ñ¿Õ ÏÄ ÌÑÄÂÏ¿Õ ÑÍØÍ

ª¬¨©§

ÆÑ ÊÄÌ¿ºÁ

ªÄÌ¿º¹ Ì ÊÈɹ»¹Î ½ ˾Â

¯¾ÆËÉ ÊÇÏ ¹ÄÕÆÁÎ ÊÄÌ¿º ½ÄØ Ê Åo ½ ˾ ˹ ÅÇÄǽ

¬Èɹ»Ä ÆÆØ ÇÊ» ËÁ

°Ä¾ÆÁ ¼ÉÇŹ½Á

ÆÑ ¼ÉÇŹ½ÊÕà Çɼ¹Æ À¹Ï

±Ã ÄÕÆ ÊÄÌ¿ºÁ ÈÇÉÇÀÌÅ ÆÆØ

¯¾ÆËÉ » ½ÆÇ»ÆÇ¼Ç Èɹ»ÇÊ̽½Ø » ¼ÉÇŹ½

¾É¿¹»ÆÁ ½¾È¹É˹žÆË ¬Ãɹ ÆÁ À ÈÁ˹ÆÕ »ÁÃÇƹÆÆØ ÈÇùɹÆÕ

ªÌ½

¨ÉÇÃÌɹËÌɹ

£ÉÁŠƹÄÕƹ Å Ä Ï Ø Ì ÊÈɹ»¹Î ½ ˾Â

£ÄÏÅ¿ÁÌ Ñ¿ ËÒÌ ÕÇοÊÛÌ ÐÊÒÅÀÇ

¢ÏÍË¿ÃÐÛÉ ÐÑÛ

®Ï¿ÁÍÁ¿ ÐÇÐÑÄË¿

ÄÕÆÁÐÆ ÆÊȾÃËÇÉÁ Å Ä Ï

Зміст та завдання моделі профілактики правопорушень серед дітей та молоді

IІ

Державні та муніципальні служби

Правова система

Як свідчить наш досвід, найбільшою проблемою, з якою в першу чергу стикаються всі перелічені «суб’єкти» профілактики, є ефективна координація взаємодії та злагодженого реагування (або попереджувальних дій) на правопорушення чи такі вчинки дітей та молоді, що порушують суспільні норми та порядок. Навряд чи ми розкриємо великий секрет, якщо скажемо, що найчастіше на початку впровадження Моделі ми стикалися з тим, що навіть представники всіх вищезгаданих установ не завжди були обізнані з тим, хто і що робить у сфері профілактики — і яким чином їхня діяльність перетинається, доповнює або пов’язана з діяльністю інших. Очевидним кроком з виправлення цього прикрого становища стало створення механізму координації усіх відповідних структур. Отже, на рівні керівництва відповідних органів та служб створюється Координаційна Рада, головними завданнями якої є: координація діяльності представників різних служб у громаді з метою оптимізації процесу реагування на вчинені правопорушення та профілактики цього явища у майбутньому; розробка та затвердження місцевої програми профілактики правопорушень серед дітей та молоді;

забезпечення реалізації, моніторингу та оцінки програми; інформування громадськості.

Взаємозв’язок «суб’єктів» профілактики у громаді проілюстровано на Рис. 1. Також варто детальніше зупинитись на рівнях профілактики, оскільки це важливо для подальшого розуміння специфіки запровадження програм відновного правосуддя та відновних практик у конкретних громадах України. Розрізняють три рівні профілактики — первинний, вторинний та третинний. Модель охоплює всі три рівні профілактики, що забезпечує комплексність підходу до вирішення проблеми попередження правопорушень. Отже, схарактеризуймо кожен із рівнів профілактики правопорушень більш детально (див. Рис. 2).

Прикладом взаємодії на третинному рівні профілактики може бути такий: у слідчого

ІI Рис. 2. Характеристики рівнів профілактики правопорушень серед дітей та молоді

Ми знаємо як уникнути протиправної поведінки

Первинний рівень профілактики — налагодження конструктивної соціальної взаємодії підлітків, формування у них соціально прийнятної, законослухняної поведінки. На цьому етапі відбувається формування ціннісної основи для побудови стосунків, утвердження принципів поваги до людської гідності, суспільної моралі та відповідальності.

У нас бувають конфлікти і ми їх вирішуємо

Вторинний рівень профілактики — реагування на прояви протиправної поведінки серед дітей та молоді, мета якого — усунення її причин та запобігання вчиненню правопорушень у майбутньому. На цьому етапі використовуються різні відновні практики, індивідуальні консультації та групова робота.

Правопорушення сталось і ми прагнемо виправити завдану шкоду

Третинний рівень профілактики — реакція на вчинення злочину, яка має на меті попередження повторних правопорушень (через усунення причин, які спонукали до вчинення злочину) та створення умов для прийняття правопорушником чи правопорушницею відповідальності за скоєне та відшкодування завданої злочином шкоди.

Зміст та завдання моделі профілактики правопорушень серед дітей та молоді

Водночас, на рівні спеціалістів поступово налагоджується більш активна взаємодія шляхом утворення так званої мультидисциплінарної команди. Зв’язувальною ланкою в процесі взаємодії найчастіше стає координатор Центру відновних практик у громаді. Запорукою успішної профілактики є розуміння кожним із залучених фахівців принципів відновного підходу та ролі й місця кожного в забезпеченні відновного результату. Тому кожен представник мультидисциплінарної команди проходить обов’язкове навчання, щоб добре усвідомлювати суть відновного підходу та його відмінності від каральної системи правосуддя, види відновних практик, критерії та можливості їх застосування в конкретних випадках, власну роль і спосіб роботи у відновному підході на кожному з рівнів профілактики.

Зазвичай найбільш активно взаємодія між органами правової системи, державної влади та громадськими організаціями, що впроваджують відновний підхід, відбувається саме на третинному рівні профілактики, коли скоєно злочин і мова йде про попередження повторних злочинів. Метою спільної роботи є прийняття правопорушником відповідальності за скоєне, виправлення завданої шкоди, усунення причин та умов в особистому житті дитини, що призвели до злочину, та подальша реабілітація.

13

Зміст та завдання моделі профілактики правопорушень серед дітей та молоді

IІ

14

районного відділку в провадженні перебуває справа 15-річного Миколи, його затримано за підозрою у пограбуванні, яке він здійснив у гостях у свого приятеля, коли його батьків не було вдома. Під час затримання у нього були знайдені золоті обручка та сережки, що належали господині, і він одразу зізнався у скоєному. Микола вперше потрапив у поле зору правоохоронних органів. Оскільки він не заперечував власної провини, слідчий пояснив йому та його батькам суть програми відновного правосуддя, передав інформаційний буклет та порадив відвідати Центр відновних практик у громаді. Водночас, за їхньою згодою, він поінформував координатора Центру про випадок і надав необхідні контактні дані сторін. У рамках Моделі взаємодія між райвідділком та Центром відновних практик у громаді (а також прокуратурою) була забезпечена угодою про співпрацю. У рамках цієї угоди та на підставі статті 23-1 КПК України слідчий (а також орган дізнання та прокурор) можуть внести подання в громадську організацію про вжиття заходів для усунення причин та умов, що сприяли вчиненню злочину. Також угодою про співпрацю передбачено, що в приміщеннях райвідділку міліції та прокуратурі в доступному для відвідувачів місці розміщена інформація про програми відновного правосуддя та контактна інформація Центру відновних практик11. Координатор Центру зустрівся з Миколою та його батьками, детально розповів про мету, завдання, ризики, переваги та можливі наслідки медіації — й отримав їхню згоду на участь у медіації. Потерпіла сторона також погодилася. Під час зустрічі мультидисциплінарної команди дільничний інспектор додатково повідомив, що раніше двічі відвідував сім’ю правопорушника через виклик сусідів, які скаржилися на крики та шум — батько Миколи інколи зловживає алкоголем. Шкільний психолог розповіла, що дотепер у неї не було підстав хвилюватися за Миколу, але пообіцяла поспілкуватись із класною керівницею. Та, у свою чергу, захотіла взяти участь у медіації та спробувати допомогти Миколі виправити свою поведінку в майбутньому і відновити по11

Детальніше з механізмом взаємодії можна ознайомитись у додатках до цього видання, а також в електронному доступі: http://uccg.org.ua/ bulletin/Articles/03-04(14)/05-Pobudova_praktyky/140502.pdf

чуття власної гідності після скоєного. Оскільки з’ясувалося, що фактично сім’я Миколи складається всього з трьох осіб — самого сина та його батьків (батько — військовий і під час прийняття незалежності України вся його родина залишилась за кордоном — в Казахстані), проводити сімейну нараду неможливо12. До того ж, під час спільної зустрічі мультидисциплінарної команди склалося враження, що випадки зловживання алкоголем з боку батька не носять систематичного та загрозливого характеру — і сам він справляє враження відповідальної людини. Під час розмови з координатором Центру він також серйозно поставився до ситуації і захотів прийти на зустріч із потерпілою стороною. Отож, у медіації між потерпілим та правопорушником загалом взяли участь 9 осіб: Микола та його батьки, приятель Миколи — Василь та його мама й тато, які, крім обручки та сережок, недорахували ще 500 грн., що їх Микола вже встиг витратити. Крім них, були присутні: класна керівниця, шкільний психолог, дільничний інспектор міліції та координатор Центру відновних практик, яка цього разу одночасно виконувала і роль медіатора. Каяття Миколи було щирим і переконало всіх у тому, що він усвідомив наслідки того, що накоїв, і як це вплинуло на тих, кому він завдав шкоди. Микола також зрозумів, що хвилинна слабкість перед спокусою збагатитися майже зруйнувала його стосунки з Василем та іншими однокласниками і якби не медіація — розбила б їх назавжди. Унаслідок тригодинної розмови було досягнуто згоди про те, що Микола заробить витрачені гроші і віддасть їх своєму батькові, який відшкодував шкоду потерпілій стороні. Також він прийняв рішення піти на курси водіїв при місцевому ПТУ, щоб отримати професію та знання техніки (якою він захоплюється з дитинства), щоб у майбутньому забезпечити себе нормальною роботою. Батьки Василя нарешті пробачили своєму синові «погане знайомство», коли ближче дізналися про Миколу і побачили, що він здатен відповідати за власні вчинки. Координатор Центру склала короткий звіт про результати медіації та разом із копією угоди про примирення передала слідчому.

12

Сімейна групова нарада зазвичай проводиться за присутності всіх членів родини.

Це був приклад взаємодії різних суб’єктів Моделі на третинному рівні профілактики. Послідовні кроки такої взаємодії можна описати так: представники правової системи оцінюють придатність справи для програми відновного правосуддя та передають інформацію в Центр відновних практик у громаді; координатор та/або інші ведучі відновних практик організовують та проводять підготовчі, а потім і спільну зустріч усіх осіб, причетних до події правопорушення; представники державних та муніципальних служб (разом з іншими громадськими організаціями залежно від спеціалізації) за потреби здійснюють соціальний супровід та фахову допомогу з метою ресоціалізації та реабілітації — чи то правопорушника, чи то потерпілого. На вторинному рівні профілактики Модель охоплює випадки, що не кваліфікуються Кримінальним кодексом України як злочин, але однозначно можуть бути зараховані до порушення порядку та суспільного миру. Наприклад: адміністративні правопорушення, прояви жорстокої та/або насильницької поведінки, конфлікти та порушення дисципліни, інші прояви девіантної поведінки (поведінки, що відхиляється від загальноприйнятих суспільних норм). Переважна більшість випадків, з якими має справу другий

рівень профілактики, стається в шкільному середовищі. Відповідно, системний підхід до справи вимагає створення в навчальних закладах громади ефективного інструменту для впровадження відновного підходу до реагування на подібні ситуації. Таким інструментом стала Шкільна служба порозуміння (далі — ШСП). На початку опису та впровадження Моделі вона мала назву «Шкільна служба розв’язання конфліктів» (далі — ШСРК), яка переважно мала б проводити медіації ровесників у школах, але вже у перший рік існування перших ШСРК у школах міста Жмеринки діти-медіатори, котрі проводили до 100 медіацій на рік, виправили цю назву. Справедливе зауваження з їхнього боку полягало в тому, що вони не лише розв’язують конфлікти між однолітками, а, фактично, створюють атмосферу співпраці та порозуміння в школі, що ґрунтується на взаємоповазі, толерантності, рівності всіх перед цінностями та принципами прав людини та відновного підходу. Для цього медіатори ШСП та його координатор — зазвичай шкільний психолог — проводять не лише медіації, але й Кола прийняття рішень, тренінги життєвих навичок та навичок ефективного вирішення конфліктів, індивідуально-профілактичні заходи й інше. Важливо також те, що робота медіаторів Шкільних служб порозуміння не обмежена учнями, вони так само, разом із координатором ШСП, допомагають у вирішенні конфліктів та проведенні навчально-презентаційних та профілактичних заходів із педагогічним колективом, батьками та адміністрацією шкіл. У цьому напрямку діяльність ШСП органічно переходить на первинний рівень профілактики й охоплює фактично все шкільне середовище, таким чином сприяючи налагодженню конструктивної соціальної взаємодії підлітків, формуванню в них соціально прийнятної, законослухняної поведінки. На цьому етапі відбувається формування ціннісної основи для побудови стосунків, утвердження принципів поваги до людської гідності, суспільної моралі та відповідальності. Про таку практику Олена Олександрівна Походзей, координатор Шкільної служби порозуміння Навчально-виховного комплексу «ЗОШ І-ІІІ ст. — ліцей» (м. Жмеринка Вінницької обл.), говорить: «Після проведення Кола відзначається позитивна тенденція у класних колективах: вони стають

ІI

Зміст та завдання моделі профілактики правопорушень серед дітей та молоді

На підставі долучених до справи документів слідчий за згодою прокурора виніс постанову про направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про застосування до Миколи примусових заходів виховного характеру в порядку, передбаченому ст. 447 Кримінальнопроцесуального кодексу України («Порядок застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру»). Суд, розглянувши справу і прийнявши рішення з урахуванням факту примирення підсудного з потерпілим, виніс постанову про призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 2-х років та звільнення від відбування покарання з застереженням на підставі статті 105 Кримінального кодексу України («Звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру»).

15

Зміст та завдання моделі профілактики правопорушень серед дітей та молоді

IІ

16

Оксана Віталіївна Дацко, координатор ШСП НВК «ЗОШ 1-3 ст. — гімназія» (м. Жмеринка, Вінницька обл.): «Перед тим, як Коло набуло масової популярності у нашій школі, ми провели таку процедуру для педагогів, завдяки чому вчителі отримали змогу наочно побачити принципи роботи однієї з відновних практик та зрозуміти серйозність підходу до роботи з дітьми взагалі. Досвід засвідчив, що коли вчителі взяли участь у Колі й дізналися про нього, вони стали більше довіряти роботі дітей…»

Юлія Ліхоліт, медіатор ШСП НВК «ЗОШ І-ІІІ ст. — ліцей» (м. Жмеринка, Вінницька обл.): «Особисто для мене Коло стало чимось більшим, ніж просто вправа. Щоразу я пропускаю всі слова, які сказані в Колі, через себе. Я починаю краще розуміти людей, дуже часто покращую попередню думку про них. Хочеться порівняти Коло з немовлям: воно є дуже жаданим, на Колі люди і сміються, і плачуть, але, незважаючи на все це, мені воно безмірно подобається і викликає певну позитивну залежність».

дружнішими. Діти в класі зміцнюють свої зв’язки, змінюють думки про інших учнів у кращу сторону, знаходять собі нових друзів за інтересами. Крім того, учнів починає хвилювати питання про подальше покращення атмосфери в їхньому класі. Наше перше Коло проходить завжди за традиційними питаннями, а решта Кіл проходить починаючи з питання про настрій, після чого обговорюємо питання: «Що вас хвилює в цей час?» І тоді, враховуючи думку кожного учасника Кола, діти самостійно обирають актуальне для них питання (тобто самі учні). <…> Кола на батьківських зборах починаються з традиційних питань, а потім класний керівник готує ті питання, обговорення яких є зараз важливим. Координатор або хтось із медіаторів робить початкову презентацію, спрямовану проінформувати батьків про існування Шкільної служби порозуміння у навчальному закладі і про практики, які медіатори використовують у своїй роботі. Після цього медіатори пропонують батькам взяти участь у Колі. Як правило, батьки звикли, що на зборах частіше за все обговорюються організаційні питання та рівень успішності їхніх дітей, а Коло змінює формат проведення зборів. Якщо батьки схвалюють Коло, то вони часто дають запит на проведення зборів у такому форматі постійно. Це допомагає краще дізнатися одне про одного, про класного керівника і навіть про власних дітей, висловити свої вимоги та побажання та поступово перейняти відновні принципи та способи спілкування, взаємодії, побудови стосунків між собою та з дітьми. Також може виникнути необхідність провести Коло після того, як між учнями певного класу провели медіацію, але у той же час до конфлікту опосередковано була залучена значна

кількість їхніх однокласників. Тоді медіатори можуть провести Коло у цьому класі й обговорити тему взаємин між учнями, конфлікт, що стався, і яким чином він вирішився. Це впливає на зміну ставлення дітей одне до одного: вони розуміють, що ситуація вирішилася і безпосередні її учасники знайшли примирення. Часто я чую відгуки дітей, які брали участь у Колі, про те, що якби вони дізналися про таку процедуру раніше, то медіація навіть не була б потрібна, оскільки за допомогою Кола можна обговорити всі проблеми. Це, знову ж таки, підкреслює, що в Колі дитина може бути почутою, воно створює атмосферу довіри та поваги одне до одного». Багато пілотних громад починали створення Моделі профілактики правопорушень серед дітей та молоді саме із запровадження практики Шкільних служб порозуміння в навчальних закладах. Ця частина роботи дуже швидко показує результати та створює гарне підґрунтя для формування довіри до відновних практик на третинному рівні профілактики та серед мешканців громади загалом!13

13

Більш детально про створення Шкільної служби порозуміння та її діяльність можна дізнатись у посібнику «Шкільна служба розв’язання конфліктів: досвід упровадження» на сайті: http://www.bezpekagromad. org.ua/ua/top/resources/issues/1366/ або замовити друковане видання в Українському Центрі Порозуміння.

Розділ ІІI

Кращі приклади функціонування Моделі

Досвід функціонування Моделі на рівні громади на кожному з рівнів профілактики з ілюстраціями з регіонів Трохи статистики Ілюстрації з регіонів Навчання ведучих відновних практик Досвід впровадження модульного курсу «Відновні практики в громадах» Навчальні програми для представників правової системи Дещо про менеджмент та Модель, або Як розпочати роботу в громаді? Закріплення кращого досвіду на регіональному рівні

Досвід функціонування Моделі на рівні громади на кожному з рівнів профілактики з ілюстраціями з регіонів

IIІ

В Україні Трирівнева модель профілактики правопорушень серед дітей та молоді комплексно впроваджується із 2008 року, тимчасом як деякі її елементи (особливо первинний та третинний рівні) почали впроваджуватися ще у 2006 році. За цей період було охоплено такі населені пункти: Біла Церква (Київська обл.); Вінниця, Жмеринка (Вінницька обл.); Дрогобич, Стрий, Борислав, Моршин, Львів (Львівська обл.); Івано-Франківськ; Київ (Дарницький район); смт Красногвардійське, Сімферополь (АР Крим); Луганськ; Одеса; Пирятин (Полтавська обл.); Суми; Харків.

У попередніх розділах ви могли пересвідчитись у тому, що модель профілактики є комплексною та структурованою за трьома рівнями. Проте на практиці в кожному регіоні модель упроваджувалася по-різному, залежно від особливостей та потреб громади. Для прикладу, в Івано-Франківську увагу було зосереджено на третинному рівні профілактики, тоді як у Жмеринці активно розвивалися Шкільні служби порозуміння, що є основним елементом первинного рівня профілактики. Однак незалежно від того, який шлях упровадження обирали пілотні громади, всі вони досягли високих результатів.

Трохи статистики

Кращі приклади функціонування Mоделі

До вашої уваги пропонуємо дані Табл. 2 з інформацією про діяльність центрів відновних практик протягом лише останньої фази проекту «Стратегії міліції щодо профілактики правопорушень серед дітей та молоді. Фаза ІІІ», у період із травня 2010 р. по грудень 2011 р. (нагадаймо, що повний період

18

реалізації проекту охоплює 2006–2012 рр.). Як видно, за цей час до Центрів відновних практик у семи пілотних громадах було передано інформацію про 213 кримінальних справ (третинний рівень профілактики) та 305 інших конфліктів (вторинний та первинний рівні профілактики). Відтак, було

Табл. 2. Діяльність центрів відновного правосуддя в громаді за період із травня 2010 р. по грудень 2011 р. Кількість переданих випадків Регіони

Вінниця Дарниця, м. Київ Дрогобич Жмеринка Івано-Франківськ Красногвардійське Пирятин Усього

Кримінальні справи 19 6 49 35 62 13 29 213

Сусідські, сімейІнше ні, цивільно(шкільні, адміністративні таборові) 9 14 0 33 48 0 90 32 32 7 1 9 30 95 210

Кількість проведених попередніх зустрічей

Кількість проведених медіацій у кримінальних справах

45 19 118 54 68 34 69 407

19 2 45 35 27 13 27 168

Кількість Кіл, сімейних групових нарад та сімейних медіацій, проведених у переданих випадках 6 0 61 0 0 0 5 72

Кількість осіб, які взяли участь у відновних програмах Жінок 13 5 187 55 37 34 71 402

Чоловіків 46 3 134 52 55 28 52 370

проведено 407 попередніх зустрічей, 168 медіацій у кримінальних справах та 72 інші відновні програми. Загалом, у програмах відновного правосуддя взяли участь 772 особи, з яких 402 жінки та 370 чоловіків. На попередніх фазах проекту до центрів відновних практик було направлено 22314 справи, в яких було проведено 443 попередніх зустрічі та 133 програми відновного правосуддя (з них — 103 медіації).

Ілюстрації з регіонів

У більшості випадків (70%) інформація про справу надходила з органів міліції — від дільничних інспекторів міліції (ДІМ) та кримінальної міліції у справах дітей (КМСД). Однак Центрам відновних практик (далі — ЦВПГ) вдалося налагодити плідну співпрацю також і з прокуратурою та судами. Цікаво, що в деяких регіонах у ході реалізації проекту справи направляли навіть працівники служби ДАІ, які дізналися про відновні 14

Можлива похибка. Обрахунки було проведено на основі звітів за попередні фази проекту. Реальна кількість переданих справ у регіонах може бути більшою, адже не всі пілотні регіони підтримувалися у всіх фазах проекту.

Ми отримали цю справу від Управління освіти і науки міськвиконкому. Буквально через кілька днів нас повідомили про цю ситуацію і представники кримінальної міліції у справах дітей. Отож, ключовою особою в цій історії є п’ятнадцятирічний хлопець, який втік з дому. Його двомісячні пошуки не дали жодних результатів. Потім він з’явився в іншій області з підозрою про вчинення ряду крадіжок і грабежів, була доведена його причетність до чотирьох злочинів. У трьох випадках були проведені медіації, однак я б хотів розповісти про одну із них.

ІII

Історія є досить цікавою, оскільки потерпілою виявилася дев’ятирічна дівчинка (саме із цією віковою категорією мені куди важче працювати, аніж з дорослими). Правопорушник силою відібрав у неї мобільний телефон. Згодом він пояснював це тим, що йому не було що їсти; адже ті гроші, які він прихопив, утікаючи з дому, вже закінчились, а якось потрібно було виживати. До справи було залучено правопорушника, його маму та адвоката, потерпілу, її маму та працівника управління освіти. Спочатку було проведено зустріч із мамою правопорушника, оскільки він боявся іти на контакт; раніше він уже мав справу з представниками міліції, тому відмовлявся спілкуватися із незнайомими людьми. Під час розмови з мамою ми домовилися про зустріч із правопорушником у присутності його мами та адвоката. Отримавши згоду всіх трьох, ми розпочали роботу з потерпілою, яка була з іншого міста, тому в нас виникали й організаційні труднощі — нам часто доводилося спілкуватися через Інтернет та по телефону. Після двотижневих переговорів було досягнуто згоди про медіацію. Зустріч потерпілої і правопорушника мала більше морально-психологічний характер, оскільки про повернення мобільного телефона аналогічної моделі було домовлено раніше. Отож, після зустрічі мобільний телефон було повернуто. Хлопець погодився повернути за цю модель гроші своїм батькам і для цього влаштувався на роботу. Цікаво, що до злочину хлопець з дівчиною були знайомі і вона йому якось позичала гроші на печиво. Мабуть, тому під час зустрічі з потерпілою йому було дуже соромно дивитися їй в очі, він постійно мовчав — і досить важко було витягнути з нього хоча б слово. Коли він все ж таки приніс своє вибачення, дев’ятирічна дівчинка сказала: «Я пробачаю, не хвилюйся». Може здатися, що це була якась формальна процедура, однак важко передати словами, наскільки емоційно насиченою була ця медіація. Я можу з упевненістю сказати, що особливо для правопорушника медіація була нелегкою, але, можливо, саме завдяки цьому вона мала величезний виховний вплив. Зустріч також мала й юридичні наслідки. Суд взяв до уваги договір про примирення та хлопець не був засуджений до позбавлення волі. Все ж я вважаю, що основним успіхом є те, що під час медіації відбулося справжнє моральнопсихологічне відновлення обох сторін.

Кращі приклади функціонування Mоделі

Третинний рівень профілактики, як уже було зазначено, спрямований на дітей, які вчинили правопорушення. На цьому етапі відновні програми проводять у кримінальних справах. Для цього, як уже зазначалось, Центрам відновних практик передусім необхідно тісно співпрацювати з органами правової системи (міліція, прокуратура, суд), адже саме вони, переважно, передають медіаторам інформацію про відповідні випадки правопорушень.14

Історія з практики (записана зі слів медіатора)

19

Історія з практики (записана зі слів регіонального координатора) Для мене завжди було важливо, щоб програми відновного правосуддя проводились не лише за умови звільнення від покарання, а передовсім тоді, коли демонструється бажання вибачитися перед потерпілим.

IIІ

Отож, ми розпочали роботу в колонії для того, щоб поширювати цінності відновного правосуддя не лише на стадії досудового чи судового слідства, а й на стадії відбуття покарання. На таку думку мене наштовхнули слова одного потерпілого, який сказав: «Я не хочу зустрічатися з правопорушником, поки він у СІЗО. Коли він вийде із в’язниці — нехай тоді прийде і вибачиться». Однак, для того, щоб це стало можливим, потрібно допомогти правопорушникам зрозуміти, що існує зв’язок між ними та потерпілими; адже часто ув’язнені кажуть: «Я скоїв правопорушення, мене посадили, я свій борг державі сплатив». Унаслідок проведеної роботи багато хто з дітей виявив бажання примиритися з потерпілими. Часто вони кажуть: «Я хочу помиритися зі своїм потерпілим, у мене є дострокове звільнення, отож я зможу скоро побачитися із потерпілим для того, щоб вибачитися».

Кращі приклади функціонування Mоделі

Це свідчення того, що відновні програми можуть працювати на всіх етапах розгляду кримінальної справи, навіть на етапі відбування покарання.

20

практики та ЦВПГ від прокуратури. За останні два роки збільшилася кількість випадків, коли самі сторони конфлікту, їхні родичі та адвокати звертаються до Центру відновних практик із проханням провести медіацію. Це свідчить про те, що члени громади стають усе більш обізнаними з відновним підходом, а також довіряють фахівцям Центрів. Таким чином, із 2006 року до грудня 2011 р. до Центрів відновних практик у пілотних регіонах України було направлено інформацію про 436 кримінальних справ, у яких було проведено 27115 медіацію. Переважно на медіацію передаються справи невеликої (близько 44 % від усіх справ) та середньої тяжкості (44 %), однак також передавалися і тяжкі злочини (12 %).

15

Не в усіх справах, які передаються до ЦВПГ, може бути проведена медіація. Можливість проведення медіації визначається після попередньої зустрічі зі сторонами.

З особливим успіхом третинний рівень профілактики впроваджується у місті ІваноФранківську. Тут Центр відновних практик тісно співпрацює з міліцією у справах дітей, міською та обласною прокуратурою, Іванофранківським міським судом та Апеляційним судом Івано-Франківської області. У Івано-франківському Центрі відновних практик було чимало прецедентів. Для прикладу, тут вперше в Україні, і неодноразово, проводилися медіації у справах з летальними наслідками, а також у разі вчинення тяжких злочинів. Також було проведено медіацію у справі, де потерпілою була дев’ятирічна дівчинка. Практично в кожному випадку під час медіації приймалось рішення про матеріальне відшкодування, найбільші відшкодовані суми становили 4000 євро та 70 000 гривень. За даними регіонального координатора, відшкодування завданих збитків відбувалося протягом двох тижнів з дня підписання договору, але найчастіше під час підписання договору про примирення або того ж дня. Також угоди про примирення, укладені в результаті медіації, були враховані у суді. Окрім цього, у Центрі відновних практик в Івано-Франківську є досвід проведення медіації після відбуття покарання. Такий самий досвід був і у місті Львові. Там відновні практики застосувалися не лише на етапі досудового чи судового слідства, але й на стадії відбуття покарання. Для цього в одній із колоній області фахівці ЦВПГ проводили тренінги та Кола, щоб ознайомити правопорушників із відновним підходом. Унаслідок цієї роботи деякі з вихованців колонії після відбуття покарання виявили бажання зустрітися з потерпілими на медіації для того, щоб залагодити завдану шкоду.

Також цікавим є досвід у місті Харкові; на відміну від інших регіонів, програми відновного правосуддя тут проводять адвокати. За період із 2007 по 2011 роки було проведено 33 процедури примирення (медіації) у кримінальних справах. Із тридцяти трьох зазначених справ — 21 відбуласть за участі неповнолітніх правопорушників. Характерно, що за п’ять років упровадження моделі в Україні не було зафіксовано жодного повторного правопорушення серед дітей, які взяли участь у відновних програмах, що дає підстави вважати, що третинний рівень Моделі діє ефективно. Як зазначила одна медіатор: «Відновні програми — це дуже хороша практика, адже ув’язнення ще нікого не виправило. Особливо безглуздо ув’язнювати молоду людину, тому що навіть якщо він відсидить 10 років, то все одно повернеться в громаду, але вже буде зовсім неадаптованим. Моя практика засвідчила, що в справах за участю неповнолітніх медіація — це найефективніший метод.

Робота на цьому рівні передбачає співпрацю з соціальними службами, міліцією тощо. У більшості пілотних регіонів інформація про такі справи надходила зі служби у справах дітей, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, управління у справах сім’ї, молоді та спорту, інших громадських організацій, органів місцевої влади. Особливо успішно цей рівень профілактики реалізується у м. Дрогобичі. Тут не лише проводяться медіації, а й активно застосовуються сімейні конференції та Кола. Досвід дрогобицьких медіаторів свідчить, що часто-густо девіантна

Так, координатор ЦВПГ у Дрогобичі Марія Николаїшин розповідає: «У нас була така ситуація, що дитина дуже зле себе поводила в класі. Він побив дівчинку, набагато молодшу за себе, вкрав в однієї вчительки гаманець, в іншої — мобільний телефон, у директора школи умудрився на очах у всіх дітей викрасти портмоне і т. д. І тут ми зрозуміли, що все йде з сім’ї, що треба провести сімейну конференцію. Ми не помилилися; і вже через кілька тижнів директор школи повідомив нас, що хлопчик став поводитися краще, приходив до школи доглянутий та охайний, мати стала більше турбуватися про його навчання».

ІII

Чимало сімейних конфліктів розглянув під час впровадження Моделі і Центр відновного правосуддя у Дарницькому районі Києва.

Первинний рівень профілактики спрямований на всіх дітей та молодь, і робота здійснюється в школах через Шкільні служби порозуміння. На сьогодні в Україні створено та функціонує понад 120 Шкільних служб порозуміння в різних містах України. Саме цей рівень профілактики найохочіше підтримують представники місцевих органів влади. Найуспішніше Шкільні служби порозуміння функціонують у Жмеринці, Вінниці, Пирятині. Жмеринка була одним із перших міст, де розпочалося створення Шкільних служб порозуміння. На сьогодні ШСП успішно діють у всіх семи школах міста. Уже за рік адміністрація шкіл, відділ освіти та навіть місцева влада відзначили позитивний вплив відновних практик у школах. Передусім, було виявлено більше конфліктів, але водночас адміністрація школи майже не була залучена до їх вирішення, адже вони вирішувалися вже на початковій стадії за допомогою Кіл та медіації. Також було зауважено, що кількість дітей, які перебували на внутрішньошкільному обліку, суттєво зменшилась; значно порідшали виклики міліції до школи.

Кращі приклади функціонування Mоделі

Вторинний рівень профілактики спрямований на підлітків, що перебувають у групі ризику. До цього ж рівня належать і конфлікти в сім’ї, між сусідами, в трудових колективах, літніх таборах тощо. Загалом такі справи можуть класифікуватися як девіантна поведінка, цивільні чи адміністративні правопорушення. Лише за період із травня 2010 р. по грудень 2011 р. до семи пілотних Центрів відновних практик було передано 305 таких справ.

поведінка дитини має глибинні причини, тому проведення лише медіації було б неефективним.

21

Міська влада також відзначила, що проведення Кіл у школах підвищує рівень культури дітей, що помітно під час загальноміських заходів. Уже в березні 2009 р. було встановлено, що в тих школах, де Шкільні служби порозуміння функціонують не менш ніж шість місяців, знизився рівень девіантної поведінки та суїцидальних настроїв серед дітей. А у 2011 р. у школах міста стався лише один серйозний конфлікт, для вирішення якого було викликано до школи батьків.

IIІ

Також характерно, що з кожним роком у школах міста зменшується кількість проведених медіацій (проводяться при виникненні конфліктів) завдяки тому, що в кожному класі кілька разів на рік проводять Кола. За рік у школах міста їх проводять понад 200.

Кращі приклади функціонування Mоделі

Важливо, що для вирішення конфліктів до Шкільних служб порозуміння у Жмеринці звертаються не тільки діти, а й вчителі та батьки. Також у місті було розроблено шкільну програму та посібник зі створення шкільних правил — для 5–6 класів, де діти мають можливість напрацювати спільні правила співпраці.

22

Характерними особливостями діяльності Шкільних служб порозуміння Вінниці є інформаційна кампанія та навчання медіаторів. З 2008 року тут навчено 400 медіаторів. Мінімальна кількість медіаторів у кожному закладі — сім.

Очолює Шкільну службу порозуміння соціальний педагог чи психолог. Навчання координаторів проводиться у червні щороку. Щороку перед початком роботи відбувається зібрання медіаторів, координаторів та власне учнів, де вони висловлюють свої побажання щодо роботи служби. Тематичні Кола проводять починаючи з 5 класу. Однією з форм роботи медіаторів є тематичні навчальні вистави, після яких відбуваються Кола на тематику вистави. Наприкінці навчального року медіатори проводять анкетування учнів про засвоєння матеріалу та обізнаності щодо відновних практик, після чого самостійно проводять аналіз. Не менш успішно первинний рівень профілактики діє й у Пирятині. Тут Шкільні служби порозуміння діють у 13 школах. Інноваційною у цьому місті є Студентська служба порозуміння, створена випускниками шкіл, колишными координаторами Шкільних служб порозуміння, та Служба порозуміння в дитячій юнацькій спортивній школі. Із цьогорічними (2011 рік) шкільними медіаторами підписано волонтерську угоду про роботу в громадській організації «Жіночі ініціативи», що є провідною організацією в упровадженні відновних практик у Пирятинському районі Полтавської області.

Навчання ведучих відновних практик Проведення відновних практик потребує спеціальних знань та навичок. Крім того, принципово важливим є розуміння та прийняття відновного підходу. З метою підготовки фахівців із проведення відновних практик було розроблено модульний курс «Відновні практики у громаді» спільно спеціалістами БО «Український Центр Порозуміння» та викладачами Школи соціальної роботи Національного університету «Києво-Могилянська академія».

Навчання ведучих відновних практик складається з кількох кроків: 1) відбір кандидатів з-поміж зацікавлених представників громади; 2) навчання медіації між потерпілими та правопорушниками; 3) стажування у громадах; 4) навчання відновним практикам; 5) підвищення кваліфікації та обмін досвідом.

Крок 1. Відбір кандидатів

Крок 3. Стажування у громадах

До початку навчання кандидати на участь у тренінгу мають пройти відбір — співбесіду з координатором Центру відновних практик, на основі спеціально розробленого опитувальника. Навчання навичкам ведення відновних практик дуже обмежене в часі, тож необхідно відібрати таких кандидатів, які вже мають певні знання та навички, необхідні медіатору. Зокрема, під час співбесіди увагу приділяють комунікативним навичкам людини (вмінню ставити запитання, уважно слухати тощо), умінню конструктивно вирішувати конфлікти та безоціночному ставленню до учасників спірної ситуації.

Стажування на базі Центру відновних практик є обов’язковим етапом підготовки ведучих відновних практик. Бажаним є варіант, коли медіатор-початківець проводить перші три процедури у парі з досвідченим медіатором: першу медіацію — як спостерігач; другу — як співведучий, третю – як самостійний медіатор. Стажування дає змогу краще зрозуміти сильні та слабкі сторони в роботі медіатора, сприяє професійному розвитку та гарантує дотримання стандартів якості відновних практик.

ІII

Крок 4. Навчання відновним практикам Крок 2. Навчання медіації між потерпілими та правопорушниками Тренінг «Базові навички медіації між потерпілими та правопорушниками» є першим кроком курсу підготовки ведучих відновних практик у громадах. Мета цього тренінгу полягає у тому, щоб учасники отримали достатньо знань та навичок для організації та самостійного проведення медіації в кримінальних справах (зустрічі між потерпілим та правопорушником з метою усунення завданої шкоди). Програма тренінгу спрямована на такі завдання:

розвинути комунікативні навички, необхідні в роботі медіатора; сформувати процедурні навички ведення медіації в кримінальних справах. У навчанні застосовують модель залученого навчання дорослих, що передбачає широке використання практичних вправ і обговорення досвіду учасників16.

16

Arnold, R. et al. Educating for a Change. — Toronto : Between the Lines Press, 1991. — 156 p.

сформувати розуміння відновного підходу як філософського підґрунтя відновних практик; сформувати процедурні навички ведення Кіл прийняття рішень; сформувати процедурні навички ведення сімейних групових нарад; сформувати процедурні навички ведення медіації у сімейних справах. Крок 5. Підвищення кваліфікації та обмін досвідом Постійний обмін досвідом між ведучими відновних практик дає змогу підвищувати кваліфікацію та мотивацію медіаторів якісно виконувати посередницькі функції. Найчастіше обмін досвідом відбувається завдяки участі у спільних заходах, а також через онлайн-ресурси.

Кращі приклади функціонування Mоделі

сформувати команду однодумців, які поділяють цінності відновного підходу та є активними учасниками процесу його впровадження в Україні;

Цей тренінг є завершальним кроком підготовки ведучих відновних практик та спрямований на те, щоб учасники отримали достатньо знань і навичок для самостійного проведення відновних практик для вирішення будь-яких конфліктів, що виникають у громадах. До завдань тренінгу належать:

23

Досвід впровадження модульного курсу «Відновні практики в громадах»

IIІ

Співпраця між БО «Український Центр Порозуміння» та Школою соціальної роботи Національного університету «Києво-Могилянська академія» з розробки навчальної програми для ведучих відновних практик розпочалася в 2008 році. У 2009 році з друку вийшли два посібники — для викладачів та студентів — «Соціальна робота і програми відновного правосуддя: теорія та практика», що стали методологічною основою модульного курсу. З січня 2010 року до програми підготовки бакалаврів соціальної роботи було внесено вибіркову дисципліну «Соціальна робота і медіація», програма якої містить майже весь курс підготовки ведучих відновних практик. На сьогодні понад 50 студентів Школи соціальної роботи прослухали цей курс та здобули знання з відновного підходу. Модульний курс для підготовки практиків із громад на базі Школи соціальної роботи вперше було проведено з квітня по вересень 2011 року. Курс відбувався у чотири етапи:

1. Відбір кандидатів з громад (квітень — травень 2011 р.).

2. Проведення модуля 1: «Базові навички медіації між потерпілими та правопорушниками» (17–20 травня 2011 р.).

3. Стажування в громадах (червень — серпень 2011 р.).

4. Проведення модуля 2: «Відновні практики в громаді» (6–9 вересня 2011 р.). Завдяки пілотному модульному курсу було підготовлено 17 ведучих відновних практик із пілотних громад та регіонів, які зацікавились упровадженням Моделі. На сьогодні подано всі необхідні документи для ліцензування в Міністерстві освіти та науки України Модульного курсу з підготовки ведучих відновних практик на базі Школи соціальної роботи НаУКМА.

Кращі приклади функціонування Mоделі

Навчальні програми для представників правової системи

24

Співпраця Центрів відновних практик у громаді з правовою системою, як, у принципі, й упровадження Моделі загалом, було б неможливе без навчання представників правової системи. З метою вирішення цього завдання протягом 2005–2006 рр. був розроблений 36-годинний навчальний курс «Сучасні стратегії запобігання злочинності неповнолітніх». Очікуваний результат навчання полягав у формуванні знань та умінь, необхідних для аналізу ситуації зі злочинності неповнолітніх у певному регіоні й відпрацюванні плану дій, скерованих на усунення причин та умов найпоширеніших видів злочинів. Навчання завершувалося проведенням організаційно-діяльнісної ділової гри, спрямованої на розробку плану дій громади на певній адміністративній території. Цільовою аудиторією спецкурсу в рамках проекту «Стратегії міліції щодо профілактики правопорушень серед дітей та молоді» були працівники підрозділів кримінальної міліції у справах дітей, підрозділів боротьби з незаконним

обігом наркотиків та викладачі вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, які пройшли відповідне навчання на базі кафедри практичної психології науково-навчального інституту підготовки кадрів громадської безпеки та психологічної служби Київського національного університету внутрішніх справ. Однойменний курс упроваджений факультативно у Національній академії внутрішніх справ (раніше — Київський національний університет внутрішніх справ (КНУВС)). Методологія проведення цього тренінгу була передана для впровадження та подальшої реалізації в обласних та районних центрах у рамках занять зі службової підготовки. Це допомогло закласти гарне підґрунтя для подальшого розвитку курсу і поглиблення його змісту в наступних фазах проекту, що був підтриманий Швейцарською агенцією з розвитку та співробітництва. Опис Трирівневої моделі профілактики правопорушень серед дітей та молоді допоміг

розширити зміст курсу в напрямі діяльності правоохоронних органів на первинному та вторинному рівнях і додати вправи на розуміння відновного підходу та його практик профілактики.

Результатом роботи експертів на новому етапі розуміння підходів до профілактики стало видання навчального посібника «Сучасні стратегії міліції щодо профілактики правопорушень серед дітей» за науковою редакцією проф. Мороз Л. І., що був рекомендований Міністерством освіти і науки України як навчально-методичний посібник для студентів вищих навчальних закладів. Методичний посібник для викладачів з описом методики викладання курсу допоміг досягти ще одного рівня впровадження

Варто додати, що з 2008 року курс з відновного правосуддя також став частиною навчальної програми Національної академії прокуратури України. Теоретичний матеріал до курсу викладено у навчальному посібнику Землянської В. «Відновне правосуддя в кримінальному процесі України», розрахованому на студентів вищих юридичних навчальних закладів, аспірантів, викладачів. Також існує спеціалізована версія посібника для слухачів Інституту підвищення кваліфікації Національної академії прокуратури України за авторством Землянської В., Ільковець Л., Сегедіна В. «Впровадження відновного правосуддя у кримінальне судочинство України»17 (детальніше про посібники див. розділ «Корисні ресурси» на стор. 36 цього видання).

17

Доступно на сайті «Відновне правосуддя в Україні» за посиланням http://rj.org.ua/uk/node/184

ІII

Кращі приклади функціонування Mоделі

Також у 2006 році було видано навчальний посібник «Злочинність неповнолітніх: причини, наслідки та шляхи запобігання» (Рекомендований Міністерством освіти і науки України). До його написання були залучені провідні фахівці у галузі проактивного підходу до проблем девіантної поведінки неповнолітніх (проф. Максимова Н. Ю., проф. Яковенко С. І., проф. Мороз Л. І.). Посібник надає необхідну інформацію про форми та методи підготовки курсантів до ефективного здійснення профілактики злочинності неповнолітніх на ґрунті використання методів мікрокримінологічного аналізу й проактивних методів управління ситуацією, характеризує соціально-психологічні механізми виникнення девіантної (що відхиляється від загальноприйнятих суспільних норм), делінквентної (що порушує закон конкретного суспільства) та адиктивної (схильної до відходу від реальності через узалежнення від різноманітних речовин або видів діяльності) поведінки.

— підготовки навчальних програм для різних суб’єктів та освітньо-кваліфікаційних рівнів навчання, а саме: для начальників міліції, для працівників кримінальної міліції у справах дітей, дільничних інспекторів міліції, слідчих, працівників відділень боротьби з незаконним обігом наркотиків у рамках підвищення кваліфікації; для магістрів правоохоронної діяльності; для слухачів заочної форми навчання та для курсантів за напрямом «Правоохоронна діяльність». Під час розробки курсу нам допомогли експерти зі Швейцарії, поділившись власними здобутками у методології та методиці інтерактивного навчання. На сьогодні в кожному вищому навчальному закладі МВС України викладають спецкурс «Профілактика правопорушень серед дітей та молоді» (або його модулі), де курсантів знайомлять із Моделлю та сучасними підходами до профілактики правопорушень.

25

Дещо про менеджмент та Модель, або Як розпочати роботу в громаді?

IIІ

Безумовно, питання законодавчого врегулювання застосування відновних практик та підготовка фахівців — важливі з огляду на подальше впровадження Моделі профілактики правопорушень серед дітей та молоді в різних регіонах України. При цьому важливо також приділяти увагу третьому «киту», що гарантує успішну реалізацію Моделі, — розвитку практики у громадах. Процес розбудови практики в регіоні передбачає кілька кроків: 1. Створення Центру відновних практик у громаді та забезпечення його стабільного функціонування.

2. Налагодження партнерських стосунків на рівні громади для проведення ефективної профілактичної роботи.

3. Проведення інформаційно-навчальних заходів для громади щодо Моделі профілактики та, зокрема, відновних практик.

Кращі приклади функціонування Mоделі

Крок 1. Створення Центру відновних практик у громаді

26

Якщо громада зацікавлена впроваджувати Модель профілактики правопорушень, необхідно створити Центр відновних практик у громаді (ЦВПГ), оскільки розвиток практики на місцях здійснюється саме таким центром. Термін «Центр відновних практик у громаді» вперше використали у 2009 р. учасники заходів проекту «Підтримка реформи системи кримінальної юстиції України: впровадження прийомів медіації в діяльність органів правової системи». До того вживали назву «Центр відновного правосуддя у громаді», однак її було скориговано через те, що вона не точно відображала суть діяльності центрів. Як уже було зазначено в попередніх розділах, фахівці ЦВПГ зазвичай не обмежуються лише проведенням медіації у кримінальних випадках, а й докладають своїх зусиль до впровадження відновних практик у школи (створення Шкільних служб порозуміння), проводять сімейні групові наради тощо, тобто розвивають усі рівні Моделі профілактики. Саме тому більш доречною є назва «Центр відновних практик у громаді».

Функцію ЦВПГ має виконувати недержавна (благодійна, громадська) організація, місія якої — формування безпечної громади та реалізація програм профілактики правопорушень. Звісно, може статися так, що у місті / районі відсутня ініціативна організація, яка може взяти на себе відповідальність виконувати обов’язки Центру відновних практик. У такому разі, під час підготовки плану впровадження Моделі необхідно передбачити створення такого Центру, як це зробили в деяких пілотних громадах (смт Красногвардійське, АР Крим; м. Пирятин, Полтавська обл.; м. Івано-Франківськ тощо). Ми щиро переконані у тому, що Центр відновних практик має бути саме громадським об’єднанням, а не підрозділом державної структури (наприклад, того ж Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді) через різні засадничі принципи діяльності ЦВПГ та державної структури. Серцевиною діяльності Центру є відновний підхід, серед цінностей якого є розуміння, повага, турбота та відповідальність, а також важливі певна гнучкість і незалежність. Дотримання цього підходу вкрай важко забезпечувати в рамках державної структури; про це свідчить, зокрема, той факт, що жодна державна структура на сьогодні не взяла на себе функцій Центру відновних практик у громаді. Отож, згаданий Центр — це громадська організація, що координує впровадження Моделі в регіоні. Для цього Центр відновних практик: здійснює координацію діяльності на місцевому рівні для забезпечення розвитку Моделі; забезпечує проведення відновних практик для вирішення конфліктів у громаді; налагоджує та підтримує партнерські стосунки з органами місцевої влади, представниками правової системи, системи освіти та соціальними службами на місцевому рівні; проводить навчання та інформування щодо відновних практик серед своїх партнерів та населення громади. Визначення координатора Центру відбувається паралельно з визначенням організації, яка буде надавати послуги

громаді та впроваджувати відновні практики (виконуватиме функції ЦВПГ), але питання це досить важливе і пов’язане з попереднім. Принциповим для подальшого успіху функціонування Моделі в громаді є наявність лідера, який би щиро поділяв цінності відновного підходу, вбачав перспективу та користь для громади від упровадження такої діяльності та вмів налагоджувати співпрацю з партнерами в правовій системі, органах державної влади, соціальних службах тощо.

Зазвичай, у кожному Центрі працює два-три медіатори (фахівці з відновних практик), які є волонтерами, однак, можуть отримувати невелику винагороду за кожну проведену медіацію або іншу відновну практику. Процес навчання медіаторів більш детально описаний у підрозділі «Навчання ведучих відновних практик», наразі ж варто наголосити на важливості такої функції, як управління персоналом у ЦВПГ. Управління персоналом охоплює підвищення кваліфікації та мотивацію медіаторів, контроль за якістю послуг, систему винагороди тощо — що є важливим з огляду на високий рівень емоційного та психологічного виснаження у роботі фахівців з відновних практик.

ІII

Урочисте відкриття Центру відновних практик у громаді, м. Пирятин, січень 2011 р.

Кращі приклади функціонування Mоделі

Основна роль координатора — забезпечити якісну діяльність Центру та впровадження Моделі на місцевому рівні. Підготовка координатора передбачає опанування тем з менеджменту громадських організацій, функціонування Моделі та відновних практик. Треба сказати, що всі координатори з пілотних регіонів брали участь у навчанні з відновних практик (наприклад, «Базові навички ведучого відновних практик»), де здобули необхідні знання про Модель та процедури проведення відновних практик. Загалом більшість координаторів ЦВПГ є медіаторами-практиками, що, на думку самих координаторів, допомагає їм краще виконувати свої зобов’язання. На жаль, не всі координатори мали можливість узяти участь у тренінгу «Менеджмент ЦВПГ», оскільки частина регіонів приєдналась до проекту дещо пізніше. Проте ті з координаторів, хто мав таку можливість, на сьогодні значно краще виконують функції менеджера, зокрема, і з залучення додаткового фінансування для діяльності Центру. Гарним прикладом залучення ресурсів є Центр відновних практик м. Пирятина Полтавської області, де координатор Ірина Таран змогла залучити як ресурси органів місцевого самоврядування, так і фінансову підтримку міжнародних донорських організацій.

Ефективну роботу Центру також забезпечують бухгалтер та медіатори (або фахівці з відновних практик). Щодо бухгалтера, то цю функцію може виконувати як сам координатор ЦВПГ (наприклад, ЦВПГ м. ІваноФранківська), так і найманий працівник.

27

Крок 2. Налагодження партнерських стосунків Належний рівень партнерства у громаді забезпечує ефективність діяльності в межах Моделі, швидкість та успішність роботи, спрямованої на відновлення здоров’я громади — профілактику правопорушень, розв’язання конфліктів та зміцнення стосунків і співпраці. Як уже було зазначено вище, до кола потенційних партнерів Центру належать:

IIІ

органи місцевого самоврядування; місцева державна адміністрація та структурні підрозділи (управління освіти, управління у справах сім’ї, молоді та спорту, служба у справах дітей, центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді); органи правової системи: уповноважений відділ МВС на місцевому рівні, прокуратура, суд, кримінально-виконавча інспекція; заклади загальної та спеціальної середньої освіти; інші (крім перелічених на початку) суб’єкти надання соціальних послуг.

Кращі приклади функціонування Mоделі

Співпраця Центру відновних практик з органами місцевої влади та правовою системою сприяє:

28

отриманню доступу до потенційних користувачів послуг; забезпеченню матеріально-фінансової підтримки діяльності ЦВПГ (наприклад, надання приміщення, включення фінансування Центру до місцевого бюджету тощо); забезпечення комплексної соціальної підтримки для учасників програм відновного правосуддя та інших відновних практик; просуванню ідей відновного підходу на рівні громади. Як уже зазначалось, побудова співпраці на рівні громади починається зі створення Координаційної ради з питань профілактики злочинності серед дітей та молоді, формування якої затверджується рішенням міської/районної/ обласної ради разом з прийняттям місцевої Програми профілактики правопорушень серед дітей та молоді (або ж, як свідчить досвід, місцева Програма профілактики може бути затверджена після створення Координаційної ради).

До Координаційної ради входять керівники органів та служб, залучені до вирішення завдань профілактики злочинності серед дітей та молоді в громаді, та координатор Центру відновного правосуддя в громаді. Основне завдання ради — підтримка впровадження Моделі на рівні громади, що відображається в місцевій Програмі профілактики правопорушень серед дітей та молоді. Практично в усіх пілотних регіонах були створені такі ради, що суттєво посприяло просуванню відновних практик та розвитку партнерства. Хоча в деяких громадах (наприклад, Дарницький район м. Києва) окрема рада з профілактики не створювалась, а її функції були включені до вже наявної. Проект місцевої Програми профілактики правопорушень серед дітей та молоді, що затверджується рішенням місцевої ради, містить покроковий план заходів з упровадження Моделі у громаді, включно з необхідними ресурсами. Програми профілактики були затверджені у більшості пілотних громад (детальнішу інформацію про цей досвід читайте в наступному підрозділі «Закріплення кращого досвіду на регіональному рівні»). Практична взаємодія Центру відновних практик із правовою системою є питанням часу і докладених зусиль з обох боків, хоча традиційно більш активними в налагодженні співпраці виявляються фахівці Центру. Побудова довірливих стосунків між партнерами вимагає розуміння самої Моделі та суті відновного підходу. Представники правової системи займають ключову роль у визначенні доцільності застосування програми відновного правосуддя в тому чи іншому випадку. Саме вони можуть оцінити, наскільки справа підходить для проведення процедури медіації, проінформувати належним чином учасників кримінальної ситуації про можливість застосування програми відновного правосуддя та врахувати юридичні наслідки програм відновного правосуддя у подальшому провадженні по справі (зокрема, на третинному рівні профілактики). Зазвичай, співпраця між Центром відновних практик та органами правової системи оформлюється у вигляді угоди про співпрацю, де визначено відповідальність кожної зі сторін. Зміст угоди базується на Механізмі взаємодії ЦВПГ з органами правової системи (див. у додатку). Аналіз практики свідчить, що співпраця з правовою системою в регіонах дуже різноманітна: у деяких громадах результативна

співпраця налагоджена з міліцією (м. Пирятин, Полтавська обл.; м. Жмеринка, Вінницька обл. та ін.), із прокуратурою (м. Пирятин, Полтавська обл.; смт Красногвардійське, АРК та ін.), із судом (м. Біла Церква та ін.), з кримінальновиконавчою інспекцією (м. Бахчисарай, АРК). Також є практика налагодження співпраці з низкою органів правової системи, що, звісно, є більш ефективним з огляду на впровадження Моделі та відновних практик. Співпраця з центрами практичної психології та соціальної роботи, відділами освіти та навчальними закладами також закріплюється угодою про співпрацю. Упровадження відновних практик в окремих навчальних закладах може бути досить успішним (про це свідчить досвід м. Жмеринки та м. Пирятина), проте системний підхід має свої переваги. Наприклад, у Вінницькій області впровадження відновних практик у школах відбувається в межах угоди про співпрацю з обласним Центром практичної психології та соціальної роботи. Це дає змогу залучати бюджетні кошти для навчання та підвищення кваліфікації практичних психологів, соціальних педагогів та школярів, а також для підтримки діяльності Шкільних служб порозуміння.

Крок 3. Інформаційно-навчальні заходи Відновні практики, так само як і Модель профілактики, потребують роз’яснення на всіх рівнях громади, тому важливою складовою менеджменту ЦВПГ є інформаційні, презентаційні та навчальні заходи. Досвід роботи пілотних громад свідчить про необхідність інформування широкої громадськості про відновні практики та Модель протягом усього часу роботи Центрів. Координатори Центрів зазначають, що належне роз’яснення суті відновних практик, зокрема з використанням прикладів з практики (звісно, дотримуючись принципу конфіденційності), сприяє тому, що члени громади починають самостійно звертатися до ЦВПГ у разі виникнення будь-яких конфліктів.

ІII

Презентації та навчання відновним практикам необхідно проводити для органів місцевої влади, представників правової системи, системи освіти та соціальних служб, щоб заручитися підтримкою та мотивувати їх упроваджувати Модель у громаді.

Закріплення кращого досвіду на регіональному рівні

Наприклад, в Івано-Франківську управління освіти надало приміщення для організації заходів; міська влада, управління освіти та центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (ЦСССДМ) надали часткове фінансування заходів ЦВПГ; також фахівці ЦВПГ безкоштовно використовували офіс Професійної асоціації «Юридичний Центр»; зараз

функції працівників ЦВПГ закріплено за працівниками юридичної клініки, що функціонує на базі Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника. У Дарницькому районі м. Києва органи місцевої влади впродовж періоду реалізації проекту та після його завершення надали можливість безкоштовно користуватися приміщенням для функціонування ЦВПГ; ЦСССДМ безкоштовно надавав приміщення для проведення тренінгів, згідно з угодою. У Вінниці активну участь та підтримку надають мер та його заступник; міська влада надала кошти для проведення конференції з питань відновних практик. Також спостерігається значна участь управління освіти в організації заходів в межах Моделі (11 Шкільних центрів порозуміння створено за кошти Вінницької міської ради). У Жмеринці у 2008 р. було виділено фінансування з місцевого бюджету на проведення наметової школи для медіаторів. Було залучено внески громадян та кілька малих грантів від інших організацій. Також

Кращі приклади функціонування Mоделі

Навіть найкращі досягнення Центрів відновних практик у громаді не матимуть сенсу, якщо не забезпечити подальшу життєдіяльність Трирівневої моделі профілактики. У досягненні цієї мети особливе значення мають органи місцевої влади. Власне, сама концепція моделі передбачає, що для її реалізації використовуються місцеві ресурси. У всіх регіонах було налагоджено тісну співпрацю із органами місцевої влади та муніципальними агенціями, які надавали матеріальні та нематеріальні ресурси для підтримки та розвитку моделі.

29

органи місцевого самоврядування здійснили негрошовий внесок у формі безкоштовної оренди приміщення, адміністративного ресурсу, кадрового забезпечення, транспорту.

IIІ

Важливо, що у деяких регіонах така точкова підтримка переросла і в більш системну. Як зазначено вище, в ІваноФранківську діяльність Центру відновних практик активно підтримує міська влада. У червні 2008 р. міський голова видав розпорядження про підтримку заходів, які сприяють впровадженню Трирівневої моделі профілактики правопорушень. Відповідно до цього розпорядження, створено Шкільні служби порозуміння у двох школах. Згодом Шкільні служби порозуміння почали діяти в п’яти школах міста. Для представників органів місцевого самоврядування, працівників правоохоронних служб та прокуратури проводилися консультаційні тренінги та семінари, на яких учасників інформували про відновне правосуддя та його переваги.

Кращі приклади функціонування Mоделі

Можливо, саме завдяки такій активній позиції місцевих органів влади Івано-Франківська область стала першою, у якій програму профілактики злочинності закріплено на обласному рівні. Регіональну цільову програму профілактики злочинності на 2011–2015 роки було затверджено рішенням Івано-Франківської обласної ради № 77-4/2011 від

30

Обговорення Регіональної цільової програми профілактики злочинності, м. Івано-Франківську, 2011 р.

24.03.2011. Обсяги фінансування цієї програми з обласного бюджету складають 15 490,00 гривень. У Жмеринці було розроблено подібну програму («Профілактика підліткової злочинності у місті Жмеринці на 20112014 роки»), але вже на міському рівні. У місті Пирятині міська влада також активно сприяє розвиткові відновного підходу. У червні 2010 р. Районна Рада прийняла рішення про створення Центру порозуміння в громаді в Пирятинському районі. Центр здійснює сімейні медіації, медіації з дітьми та медіації у кримінальних справах. У Центрі працюють 4 медіатори, за час його роботи проведено понад 30 медіацій. На сьогодні готова до підписання тристороння угода про співпрацю між районною радою, міліцією і громадською організацією «Жіночі ініціативи». З 2008 р. при голові районної ради працює Координаційна рада з впровадження відновних практики у районі, наразі готується до підписання також угода між Районною Радою, ГО «Жіночі ініціативи» і Центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Для забезпечення своєї життєздатності Центр займається написанням проектів. Вже реалізовано проект з упровадження відновних практик у закладах освіти, в якому взяли участь 7 регіонів України та Крим. Наприкінці 2011 року було отримано фінансування ще на два проекти. Таким чином, активна позиція як громадськості, так і представників державних служб, правової системи, сприяє налагодженню вигідної співпраці з метою більш ефективного попередження правопорушень у середовищі дітей та молоді. Більш віддаленим у часі, але не менш важливим результатом такої співпраці стає згуртованіша громада, здатна використовувати власні ресурси для вирішення різноманітних конфліктів, базуючись на людських цінностях взаєморозуміння, турботи, відповідальності. Затвердження місцевих програм профілактики правопорушень на основі Трирівневої моделі є першим вагомим кроком нашої держави в напрямі розбудови справедливого суспільства, у якому кожен громадянин здатен брати на себе особисту відповідальність за власні вчинки — і при цьому кожен має змогу бути почутим і зрозумілим.

Розділ ІV

Корисні ресурси

Перелік законодавчих актів Тематичні посилання та видання

Перелік законодавчих актів у сфері медіації та відновного правосуддя, чинних в Україні (станом на листопад 2011 р.) Застосування медіації у цивільних, сімейних справах та спорах, впровадження медіації у кримінальних справах (зустрічі з усунення завданої злочином шкоди, або ВІДНОВНЕ правосуддя) рекомендовано в:

IV

Указах Президента України «Про Концепцію розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні» (№ 597/2011 від 24.05.2011), Розпорядженні Кабінету Міністрів України «Про затвердження плану заходів щодо реалізації Концепції розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні» (N1039-р від 12.10.2011) та Указі Президента «Річна Національна програма співробітництва Україна – НАТО на 2011 рік» (№468/2011 від 13.04.2011); Законі України «Про безоплатну правову допомогу», № 3460-VI від 02 червня 2011 р.; Рішенні Івано-Франківської обласної ради «Про регіональну цільову програму профілактики злочинності на 2011–2015 рр.», № 77-4/2011 від 24 березня 2011 р.;

Корисні ресурси

Інструктивному листі начальника Департаменту кримінальної міліції у справах дітей МВС України Т. М. Бухтіарової «Про організацію трирівневої моделі профілактики правопорушень серед дітей», № 58/2 — 1892 від 30 вересня 2009 р.; Листі Міністерства освіти і науки України «Щодо поліпшення превентивного виховання та профілактичної роботи з подолання злочинності серед неповнолітніх», N1/9-632 від 11.09.2009 р.;

32

Інструктивному листі Генерального прокурора України О. Медведька «Щодо використання процедур примирення у кримінальному провадженні та розширення альтернативи кримінальному переслідуванню», № 09/1-233вих-08-236окв від 01.08.2008; Міжнародній Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів

захисту дітей (від 19.10.1996, ратифікована Україною — 14.09.2006; набрала чинності — з 01.02.2008); Трьох Постановах Пленумів Верховного Суду України (2004, 2006): (№ 5 від 16 квітня 2004 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх»; № 13 від 2 липня 2004 р. «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів»; № 2 від 15 травня 2006 р. «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру»). Законопроект «Про медіацію» було зареєстровано у Верховній Раді України (№8137 від 21.02.2011 р.), а 15.06.2011 р. він був розглянутий Комітетом з питань правосуддя та рекомендований Верховній Раді для прийняття у першому читанні. 23.09.2011 р. у ВРУ за закон «Про медіацію» проголосувало 104 народних депутати (законопроект не був прийнятий, проте робота з його доопрацювання та удосконалення триває). Також про відновні програми йшлося у таких Указах Президента України: № 311/2008 від 08.04.2008 р. «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 лютого 2008 р. «Про хід реформування системи кримінальної юстиції та правоохоронних органів»; № 401/2008 від 25.04.2008 р. «Про Концепцію реформування Державної кримінально-виконавчої служби України»; № 411/2008 від 05.05.2008 р. «Про заходи щодо забезпечення захисту прав і законних інтересів дітей»; №361/2006 від 10.05.2006 р. «Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до Європейських стандартів».

Тематичні посилання та видання Дізнатися більше про український досвід упровадження відновного підходу у громадах та школах можна на наших веб-сторінках, з наших видань та фільмів. Інтернет-ресурси: «Український Центр Порозуміння» «Практика вирішення конфліктів» «Співпраця міліції та громади задля безпеки» «Відновне правосуддя в Україні» «Відновні практики у школах» Бюлетень «Відновне правосуддя в Україні» Тематичні фільми та відеосюжети, де українські практики діляться досвідом впровадження відновних практик Новинна сторінка Українського Центру Порозуміння та сторінки партнерів у мережі

Тематичні фільми: uccg.org.ua commonground.org.ua bezpekagromad.org.ua rj.org.ua safeschool.org.ua uccg.org.ua/bulletin

Презентаційний фільм «Зцілення правосуддям» (26 хв.) Презентаційний фільм «Відновні підходи у профілактиці правопорушень: співпраця міліції та громади» (28 хв.) Навчальний фільм для Шкільних служб порозуміння

ІV

на каналах «Українського Центру Порозуміння» на YouTube (porozuminnia та commongroundorgua).

Facebook: http://www. facebook.com/porozuminnia

Тематичні видання: Бюлетень «Відновне правосуддя в Україні»

15-ȗ ȬȐȳșȓȗțȖȗ ȐȖȝȡȟȘ

ǰȳȒțȜȐțȓ ȝȞȎȐȜȟȡȒȒȭ Ȑ ȁȘȞȎȴțȳ 2010

5

ȞȜȘȳȐ ȞȎȕȜȚ!

15-ȗ ȬȐȳșȓȗțȖȗ ȐȖȝȡȟȘ

ǰȳȒțȜȐțȓ ȝȞȎȐȜȟȡȒȒȭ ȡ ȚȳȔțȎȞȜȒțȜ-ȝȞȎȐȜȐȖȣ ȎȘȠȎȣ ǼǼǻ ȠȎ ǾȎȒȖ ǣȐȞȜȝȖ: ȜȑșȭȒ ȠȎ ȎțȎșȳȕ ǰȝȞȜȐȎȒȔȓțțȭ ȐȳȒțȜȐțȖȣ ȝȞȜȤȓȒȡȞ ȡ ȘȞȖȚȳțȎșȪțȖȗ ȝȞȜȤȓȟ ȠȎ ȞȜȕȐȖȠȜȘ ȄǰǽDZ Ȑ ȁȘȞȎȴțȳ: ȣȞȜțȜșȜȑȳȭ ȠȎ ȒȜȟȭȑțȓțțȭ ǺȳțȳȟȠȓȞȟȠȐȜ ȜȟȐȳȠȖ ȳ țȎȡȘȖ ȞȓȘȜȚȓțȒȡȱ ȐȳȒțȜȐțȳ ȝȳȒȣȜȒȖ Ȑ ȜȞȑȎțȳȕȎȤȳȴ ȝȞȜȢȳșȎȘȠȖȘȖ ȕșȜȥȖțțȜȟȠȳ ȟȓȞȓȒ țȓȝȜȐțȜșȳȠțȳȣ ǻȜȐȎ ȞȡȏȞȖȘȎ! ȂȳșȜȟȜȢȳȭ ȐȳȒțȜȐțȜȑȜ ȝȳȒȣȜȒȡ: ȳȟȠȜȞȳȭ ȠȎ ȟȡȥȎȟțȳȟȠȪ DVD-ȏȜțȡȟ ȒȜ ȬȐȳșȓȗțȜȑȜ ȐȖȝȡȟȘȡ! ȂȳșȪȚȖ ȝȞȜ ȡȘȞȎȴțȟȪȘȖȗ ȒȜȟȐȳȒ ȐȝȞȜȐȎȒȔȓțțȭ ȐȳȒțȜȐțȜȑȜ ȝȞȎȐȜȟȡȒȒȭ

Корисні ресурси

Перше в Україні періодичне видання, присвячене новому підходу до реагування на правопорушення та їхні наслідки, до покарання та пошуку шляхів виправлення завданої шкоди, — відновному правосуддю. Бюлетень знайомить читачів з ідеями відновного правосуддя, світовим та вітчизняним досвідом його впровадження. Теми публікацій бюлетеня охоплюють питання: законодавства (закони, постанови та коментарі до них тощо); наукового доробку (філософія, соціологія, психологія, статистика, проблемні дослідження); навчання (теорія, методологія, підвищення майстерності); практики (схеми соціального партнерства, регіональний та зарубіжний досвід, типові документи для організації та впровадження програм відновного правосуддя, особистий досвід медіаторів, поради тощо). Електронні версії бюлетеня можна знайти у розділі «Ресурси» на веб-сторінках: «Відновне правосуддя» — www.rj.org.ua «Практика вирішення конфліктів» — www.commonground.org.ua, а також на сторінці «Українського Центру Порозуміння» — www.uccg.org.ua, де матеріали подано у зручному для пошуку за рубриками варіанті.

ȇȜȘȐȎȞȠȎșȪțȖȗ ȏȬșȓȠȓțȪ

33

®ÏͽÏÂÀ Ľ¾ÂÄÌÂÔÂÊÊÜ ÃÅÏÏ ÄÁ½ÏÊËÎÏ ¿ ÁÊË¿ÊÅÒ ÌͽÇÏÅÇ ÉÂÒ½Ê ÄÉ ÎÌ ¿ÌÍ½Ó Ìͽ¿Ë¿Ë ÎÅÎÏÂÉŠϽ ÀÍËɽÁŠĽͽÁÅ ÎÐÎÌ ÈÙÊË ¾ÂÄÌÂÇÅ

IV

Стратегії забезпечення життєздатності відновних практик: механізм співпраці правової системи та громади заради суспільної безпеки. Посібник. — К.: Видавець Захаренко В. О., 2009. — 224 с. Посібник присвячено висвітленню відновних практик, їх застосуванню у громадах для розв’язання конфліктів, вирішення проблем та формування безпечного середовища. У виданні докладно описані основні аспекти забезпечення життєздатності відновних практик у громадах шляхом створення та функціонування Центру відновних практик. Зокрема, описано організаційну структуру Центру та систему його партнерських стосунків з муніципальними органами влади, правовою системою та іншими соціальними агенціями громади. Значну увагу також приділено питанням фінансової стабільності відновних практик у громаді та інформаційної взаємодії. Матеріали посібника укладено з використанням досвіду діяльності Центрів відновних практик у громадах України. Видання адресоване представникам громадських організацій, громадських ініціатив, органів місцевої влади та правової системи, а також широкому колу читачів, котрі зацікавлені у впровадженні відновних практик у громадах та формуванні суспільної безпеки. Книга доступна для завантаження на тематичному сайті «Співпраця міліції та громади задля безпеки» (http://bezpekagromad.org.ua)

ДОРОЖНЯ КАРТА «Побудова безпечної громади: попередження правопорушень серед дітей та молоді» Містить пояснення щодо поетапного впровадження Трирівневої моделі профілактики правопорушень серед дітей та молоді Для зручності роботи також включає: Карту-схему взаємодії суб'єктів впровадження Трирівневої моделі профілактики правопорушень серед дітей та молоді Календар поетапного впровадження Трирівневої моделі

Корисні ресурси

Диск з корисними ресурсами, до якого увійшли:

34

1)

презентаційний фільм «Зцілення правосуддям»;

2)

презентаційний фільм «Відновні підходи у профілактиці правопорушень: співпраця міліції та громади»;

3)

навчальний фільм для Шкільних служб порозуміння;

4) брошура «Регіональна модель профілактики підліткової злочинності: досвід упровадження. За матеріалами практичної роботи у громадах України»; 5)

посібник «Стратегії забезпечення життєздатності відновних практик: механізми співпраці правової системи та громади заради суспільної безпеки»;

6)

Посібник «Шкільна служба розв'язання конфліктів: досвід упровадження»;

7)

шаблон для розробки бюджету місцевої програми попередження правопорушень серед дітей та молоді.

Книга доступна для завантаження на тематичному сайті «Співпраця міліції та громади задля безпеки» (http://bezpekagromad.org.ua)

Праніс Кей, Стюарт Баррі, Уедж Марк. Кола примирення. Від злочину до повернення в громаду. Пер. з англ. — К.: Видавець Захаренко В.О., 2008. — 272 с.

Посібник з програм відновного правосуддя. Видання ООН. — Київ: «Verso-04», 2009. — 95 с. Видання містить огляд програм відновного правосуддя, починаючи від тлумачення основних понять у сфері відновного правосуддя, опису основних видів програм відновного правосуддя й досвіду їх упровадження у світі — і завершуючи питаннями моніторингу й оцінки ефективності програм.

ǽȜȟȳȏțȖȘ ȕ ȝȞȜȑȞȎȚ ǰǥDzǻǼǰǻǼDZǼ ǽǾǮǰǼǿȁDzDzȍ

Книга доступна для завантаження на офіційному сайті Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні (http://www.unicef.org/ukraine/ukr/1Uvenal_ Const.indd.pdf)

Зер Говард. Зміна об’єктива: новий погляд на злочин та правосуддя. Пер. з англ. М. Яковлєва. — К. : Унів. вид-во «Пульсари», 2004. — 224 с. Сучасне «кримінальне» правосуддя зосереджується на покаранні та протистоянні. Це призводить до заперечення відповідальності однієї сторони перед іншою і нехтує переживаннями обох. Воно роз’ятрює, а не загоює.

Переклад і видання книги H. Zehr. Changing Lenses: A New Focus for Crime and Justice здійснено Українським Центром Порозуміння в 2004 р. за підтримки Європейскої Комісії та Посольства Великої Британії в Україні.

Райт Мартін. Відновне правосуддя — шлях до справедливості. Симпозіум (російською мовою). Пер. з англ. — К.: Видавець Захаренко В. О., 2007.– 304 с.

ІV

Мартин РАЙТ

ВОССТАНОВИТЕЛЬНОЕ ПРАВОСУДИЕ – путь к справедливости

Британський дослідник Мартін Райт виСимпозиум світлює непрості аспекти злочину та покарання, вклавши їх у вуста різних фахівців, Политик що аргументують свою точку зору: судді, Медиатор Психолог Инспектор політика, психолога, інспектора служби Сотрудник службы службы пробации поддержки пробації, філософа, працівника служби жертв Философ преступлений підтримки жертв злочину, медіатора. На Судья сторінках книги точаться дискусії щодо ролі держави у боротьбі зі злочинністю, способів реагування на окреме правопорушення та про шляхи реформування системи кримінального судочинства. Киев 2007

Буш Роберт, Фолджер Джозеф. Що може медіація. Трансформативний підхід до конфлікту (російською мовою). Пер. з англ. — К.: Видавець Захаренко В. О., 2007. — 261 с. Нові привабливі сторони медіації відкриваються читачеві завдяки сформульованому авторами трансформативному підходу до вирішення конфлікту. Їхні глибокі дослідження природи конфлікту, його ролі у житті людей, взаємозв’язок з людською природою й суспільством привело до розвитку цілого напряму в теорії і практиці сучасної медіації.

Корисні ресурси

Основна мета альтернативного підходу до правосуддя — відновлювати, наголошувати потреби і зобов’язання. Правопорушників заохочують до осмислення того, якої шкоди вони завдали, та спонукають узяти відповідальність за неї. Відновним правосуддям передбачено зцілення як окремого індивіда, так і цілої спільноти. Таке правосуддя є предметом розгляду цієї книги. Книга Говарда Зера — виклад концепції і програми відновного правосуддя та досвіду його практичної реалізації. Глибокі узагальнення і гуманістичний підхід до проблем карного правосуддя приверне увагу не лише фахівців відповідної галузі, а й філософів, істориків, соціальних працівників, психологів, громадських діячів.

Видання відповідає гострим викликам сучасності. Сьогодні ми як ніколи потребуємо відновлення зв’язків одне з одним, усвідомлення і поваги до наших відмінностей, а також визнання того неоціненного внеску, який кожен із нас може зробити у розбудову громади. Переосмислені та осучаснені принципи та методи досягнення згоди, ведення діалогу та розв’язання суперечок використовуються у Колах — групових зустрічах…

35

Брошура «Відновне правосуддя — шлях до безпечної громади»

Відновне правосуддя – шлях до безпечної громади

Містить основні результати дослідження «Відновне правосуддя в Україні — шлях до безпечної громади. Підсумки та перспективи 2003– 2011 рр.», яке зробили фахівці Українського Центру Порозуміння в рамках проекту «Формування альтернативи ув’язненню через розвиток відновного правосуддя в Україні» за підтримки Open Society Institute.

• дієві методи впливу громади на стан злочинності

• відновні практики в Україні 2004–2011: досвід застосування медіації між потерпілими і правопорушниками

читачів, котрі цікавляться запровадженням відновних підходів до розв’язання конфліктів серед підлітків. Книга доступна для завантаження на тематичному сайті «Співпраця міліції та громади задля безпеки» (http://bezpekagromad.org.ua)

• медіація у кримінальних справах як альтернатива ув’язненню для дітей та молоді

2011

IV

Дослідження охопило дев’ятирічну діяльність восьми регіонів, у яких функціонують Центри відновних практик у громадах: проаналізовано практику міст Білої Церкви (Київська обл.), Дрогобича (Львівська обл.), Жмеринки (Вінницька обл.), Івано-Франківська, Пирятина (Полтавська обл.), Сімферополя, Харкова, а також смт Красногвардійського (АР Крим). У брошурі представлено як огляд досвіду впровадження відновного правосуддя, так і багато візуальних графіків, історій з життя та коментарів фахівців. Брошура доступна для завантаження на тематичному сайті «Відновне правосуддя» (http://rj.org.ua)

Корисні ресурси

Шкільна служба розв’язання конфліктів: досвід упровадження. Посібник. — К.: Видавець Захаренко В. О., 2009. — 168 с.

36

ØʲËÜÍÀ ÑËÓÆÁÀ ÐÎÇÂ’ßÇÀÍÍß ÊÎÍÔ˲ÊÒ²Â: äîñâ³ä óïðîâàäæåííÿ

У посібнику висвітлено аспекти діяльності шкільних служб розв’язання конфліктів, які у своїй роботі використовують принцип «рівний — рівному» та відновні підходи до залагодження конфліктних ситуацій серед школярів; даються практичні поради щодо застосування таких методів розв’язання конфліктів, як медіація та Кола прийняття рішень. Матеріали посібника укладено з використанням досвіду діяльності Шкільних служб розв’язання конфліктів у школах України. Êè¿â 2008

Видання адресоване працівникам загальноосвітніх навчальних закладів, зокрема шкільним психологам та координаторам Шкільних служб розв’язання конфліктів, а також широкому колу

В. Землянська. Відновне правосуддя в кримінальному процесі України. Посібник. — К.: Видавець Захаренко В. О., 2008. — 200 с. У посібнику вперше висвітлено поняття, форми та особливості відновного правосуддя — нового підходу до злочину та покарання, який спрямований на збалансування потреб потерпілого, правопорушника та громади. Посібник представляє український та міжнародний досвід впровадження програм відновного правосуддя як ефективного й необхідного компонента системи судочинства у кримінальних справах. Читачам надається можливість ознайомитися як із міжнародним законодавством, так і з українською чинною нормативно-правовою базою, що створює основу для реалізації програм відновного правосуддя на практиці в Україні. У посібнику також надається огляд перспектив закріплення відновного правосуддя в українському законодавстві. Видання розраховане на студентів вищих юридичних навчальних закладів, аспірантів, викладачів, широке коло читачів, яких цікавлять ідеї відновного правосуддя, реформування кримінального процесу та гуманізація системи покарань. Книга доступна для завантаження на тематичному сайті «Відновне правосуддя в Україні» (http://rj.org.ua/ files/Students_Posibnyk_Z.pdf) Для слухачів Інституту підвищення кваліфікації Національної академії прокуратури України існує спеціалізована версія посібника: В. Землянська, Л. Ільковець, В. Сегедін. Впровадження відновного правосуддя у кримінальне судочинство України. Посібник для слухачів Національної академії прокуратури України. — К.: Видавець Захаренко В.О., 2008. — 168 с.

Соціальна робота і програми відновного правосуддя: теорія та практика. Навчальний посібник.

— К.: Видавець Захаренко В.О., 2009. — 216 с. Навчальний матеріал посібника викладено з метою допомогти соціальним працівникам — слухачам курсу з відновного правосуддя, що викладається у Школі соціальної роботи ім. В. І. Полтавця Національного університету «Києво-Могилянська академія». Відновне правосуддя (restorative justice) — це новий підхід до розв’язання правових конфліктів, який ґрунтується на зосередженні уваги на відшкодуванні заподіяної потерпілим шкоди, породженні в правопорушників почуття відповідальності за їхні дії та залученні громади до розв’язання конфлікту за умови активної участі сторін у процесі відновлення порушених стосунків, на примиренні та розробленні угод між потерпілими й правопорушниками для досягнення бажаних результатів та відшкодувань. Навчальна програма має на меті ознайомити фахівців соціальної роботи з підходом, цінностями й принципами відновного правосуддя та можливостями програм відновного правосуддя (як нового поля діяльності соціального працівника, так і нового інструмента в його роботі). Курс призначений для фахівців, які безпосередньо долучені до громадського руху за впровадження програм відновного правосуддя в Україні. Слухачами курсу можуть бути також люди з освітою рівня бакалавра, спеціаліста чи магістра, професійні інтереси яких пов’язані з діяльністю у сфері відновного правосуддя.

Соціальна робота і програми відновного правосуддя: теорія та практика. Посібник для викладачів.

— К.: Видавець Захаренко В. О., 2009. — 216 с.

Методичний посібник має на меті надати викладачам вищих навчальних закладів МВС необхідну інформацію про форми та методи підготовки курсантів до ефективного здійснення профілактичної діяльності щодо запобігання правопорушень неповнолітніх на підґрунті системного підходу, використання потенціалу громади та проактивних методів управління криміногенною ситуацією.

ІV

Запропонована програма реалізується у формі тренінгу, в якому головна увага приділена з’ясуванню механізмів виникнення девіантної, делінквентної та протиправної поведінки неповнолітніх, а також формуванню знань та розвитку умінь, необхідних для реалізації комплексного та системного підходів щодо запобігання правопорушень неповнолітніх на регіональному рівні, взаємодії з іншими суб’єктами профілактичної діяльності. Необхідні для проведення теоретичні матеріали можна знайти в навчальному посібнику «Сучасні стратегії міліції щодо профілактики правопорушень серед неповнолітніх» (К.: Вид. Паливода А. В., 2008. — 216 с.) Посібник рекомендований викладачам вищих навчальних закладів юридичного та психолого-педагогічного профілів, дільничним інспекторам міліції, працівникам кримінальної міліції у справах дітей, а також іншими суб’єктами профілактичної діяльності.

Сучасні стратегії міліції щодо профілактики правопорушень серед неповнолітніх: навч. посіб. / Л. І. Мороз, Р.Г. Коваль, Н. М. Прокопенко та ін.; За наук. ред. Л. І. Мороз. — К.: Вид. Паливода А.В., 2008. — 220 с. Навчальний посібник містить визначення основних термінів, огляд термінів, огляд теорій, які пояснюють причини девіацій та протиправних проявів серед дітей та підлітків, статистичні дані, що характеризують стан та динаміку правопорушень серед неповнолітніх. Розглядається особливості організації профілактичної роботи в Україні кінця ХІХ — початку ХХІ століть, викладено сучасні підходи щодо ефективної соціалізації молоді й профілактики правопорушень, її нормальної бази. Конкретизовано об’єкти та суб’єкти профілактичного впливу, місце міліції (яка має змінити пріоритети з реактивної на проактивну модель

Корисні ресурси

Також є відповідний методичний посібник для викладачів:

Стратегії міліції щодо профілактики правопорушень серед неповнолітніх: методичний посібник для викладачів/ Л. Мороз, С. Яковенко, Р. Коваль, Н. Прокопенко, П. Горбенко, А. Горова, Н. Пилипів. За заг. ред. Л.І. Мороз. — К.: Вид. Паливода А. В., 2008. — 104 с.

37

діяльності) у профілактичній діяльності, порядок взаємодії відповідних інститутів держави, громадськості. Зазначено, що зміст і форми профілактичної роботи повинні базуватися на принципах гуманізму, забезпечувати системність і комплексність заходів, надати їй адресність та належну дієвість. Навчальний посібник розрахований на курсантів і студентів вищих навчальних закладів юридичного та психолого-педагогічного напрямів, фахівців із галузі соціальної роботи, всіх, хто зацікавлений у зниженні рівня злочинності серед дітей та підлітків.

IV

Злочинність неповнолітніх: причини, наслідки та шляхи запобігання: Навч. посіб. /С. І. Яковенко, Н. Ю. Максимова, Л. І. Мороз, Л. А. Мороз. - К.: Вид. Паливода А. В., 2006. - 260 с.

Корисні ресурси

Навчальний посібник має за мету надати необхідну інформацію про причини та наслідки злочинності неповнолітніх, запропонувати нові підходи до її зниження на грунті використання методів мікрокримінологічного аналізу й проактивних методів управління ситуацією. У ньому розглянуто головні причини, наслідки та шляхи запобігання злочинності неповнолітніх, представлені соціальнопсихологічні механізми виникнення девіантної, делінквентної та адитивної поведінки. Розкрита роль кримінальної міліції у справах неповнолітніх у запобіганні злочинності й визначене її місце у взаємодії з державними та недержавними інституціями на регіональному рівні, шляхи залучення до цієї діяльності волонтерів. Розроблена методика кримінологічного аналізу ситуації та вироблення заходів комплексної дії на неї шляхом впливу на соціальне мікросередовище, спосіб життя окремих груп неповнолітніх. Вперше розкриті особливості надання юридичної та психологічної допомоги неповнолітнім потерпілим від злочину.

38

Рекомендований курсантам і студентам ВНЗ юридичного та психолого-педагогічного профілю, а також волонтерам, зацікавленим у зниженні рівня злочинності неповнолітніх.

Філіп Бертші, Патріс Буала, Бенуа Фурньє, П’єр-Ален Раемі, Патрік Зунер, Франсуа Варідель. Права людини та професійна етика. — Пер. з фран. — К.: Видавець Захаренко В. О., 2011. — 132 с. Видання є перекладом аналогічного посібника Інституту швейцарської поліції та містить передмову Міністерства внутрішніх справ України. У ній, зокрема, наголошується, що «розкриття будь-якого, навіть особливо тяжкого, злочину не може виправдати порушення прав людини».

ǽȞȎȐȎ șȬȒȖțȖ DZȞȡȝȖ șȬȒȓȗ, ȭȘȳ ȝȜȠȞȓȏȡȬȠȪ ȕȎȣȖȟȠȡ ȎȏȜ ȜȟȜȏșȖȐȜȑȜ ȟȠȎȐșȓțțȭ ǽȞȜȢȓȟȳȗțȎ ȓȠȖȘȎ

ǽȞȎȐȎ șȬȒȖțȖ ȠȎ ȝȞȜȢȓȟȳȗțȎ ȓȠȖȘȎ ǽȜȟȳȏțȖȘ

ǽȞȖȗțȭȠȠȭ ȞȳȦȓțȪ ȡ ȝȜșȳȤȓȗȟȪȘȳȗ ȒȳȭșȪțȜȟȠȳ: ȕțȎȥȓțțȭ ȞȜȕȟȡȒșȖȐȜȟȠȳ ȇȜ ȠȎȘȓ ȓȠȖȥțȎ ȒȖșȓȚȎ ȠȎ ȭȘ ȝȜșȳȤȳȭ ȚȎȱ ȴȴ ȐȖȞȳȦȡȐȎȠȖ? ǽȞȎȘȠȖȥțȖȗ ȱȐȞȜȝȓȗȟȪȘȖȗ ȒȜȟȐȳȒ INSTITUT SUISSE DE POLICE INSTITUTO SVIZZERO DI POLIZIA SWISS POLICE INSTITUTE SCHWEIZERISCHES POLIZEI-INSTITUT

2011

Посібник пропонує підхід до вирішення складних етичних дилем в роботі поліцейських, який ґрунтується на загальнолюдських цінностях та повазі до прав людини. У ньому докладно розглядається історія розвитку та формування професійної етики поліцейського у Швейцарській Конфедерації разом з аналізом чинників, які регулюють рішення та поведінку людей. Тому видання буде цікавим не лише працівникам правоохоронних органів, викладачам і курсантам, а й дослідникам, психологам, правозахисникам.

Рекомендовані стандарти якості функціонування Шкільних служб порозуміння (програм медіації однолітків), 2010 р. Документ має на меті запровадити типові стандарти поведінки медіаторів-однолітків та рекомендовані стандарти організації та проведення тренінгів (у тому числі курсів професійної підготовки для дорослих), оцінки ШСП, а також підготовки кадрів та управління ШСП. Документ містить інструкції щодо того, як формувати та здійснювати управління ШСП / програмою медіації однолітків/. Книга доступна для завантаження на тематичному сайті «Відновні практики в школах» (http://safeschool.org.ua/)

Висновки

Досвід упровадження Трирівневої моделі профілактики правопорушень серед дітей та молоді підтвердив роль громади та місцевої влади для забезпечення комфортного і безпечного середовища для її мешканців. Як виявилось — і законодавчі засади для впровадження відновного правосуддя є, і ресурси — люди, приміщення, кошти на навчання та практичну роботу — знаходяться, якщо є почуття відповідальності і небайдужість до буденного життя і перспектив розвитку громади. Безперечно, для подальшого поширення досвіду відновних практик важливими є налагодження ефективної взаємодії між інститутами національного рівня і місцевими органами влади, представниками громади. Але найважливіше те, що досвід 10 громад переконливо свідчить, що відновний підхід, який передбачає застосування відновних практик, зокрема й відновного правосуддя, є дієвим та ефективним підходом і до вирішення завдань правосуддя, і до профілактики злочинності, і до відновлення порушених стосунків та зв’язків у громаді, а, отже, — й до формування безпечного та здорового українського суспільства. Хочете створити безпечну громаду? Приєднуйтеся! Ми та наші партнери з задоволенням поділимося досвідом і допоможемо вам у реалізації Моделі у вашій громаді! СПІЛЬНИМИ ЗУСИЛЛЯМИ ДО БЕЗПЕЧНОЇ ГРОМАДИ!

Додатки Додаток 1. МЕХАНІЗМ СПІВПРАЦІ органів правової системи України та центрів відновного правосуддя у громаді з метою профілактики злочинності шляхом упровадження медіації у кримінальних справах18 1. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА18

Д

1.1. Визначення термінів: Відновне правосуддя (restorative justice), або ВП — це новий підхід до розв’язання правових конфліктів, який ґрунтується на зосередженні уваги на відшкодуванні заподіяної потерпілим шкоди, породженні в правопорушників почуття відповідальності за їхні дії та залученні громади до розв’язання конфлікту за умови активної участі сторін у процесі відновлення порушених стосунків, на примиренні та розробленні угод між потерпілими й правопорушниками для досягнення бажаних результатів та відшкодувань19. Договір про примирення — договір про примирення між потерпілим, з однієї сторони, та обвинуваченим або підсудним, з іншої сторони, у кримінальних справах, укладений за допомогою медіатора на основі взаємних поступок чи добровільного задоволення вимог позивача чи потерпілого.

Додатки

Звіт про проведення медіації — документ, що складається медіатором у письмовій формі за результатами проведення медіації.

40

18

Хоча програми ВП (примирення між потерпілим та правопорушником) є ефективною мірою профілактики повторної злочинності і після винесення вироку суду, даний механізм приділяє більше уваги опису попередніх стадій кримінального процесу у зв’язку з певними особливостями застосування програм ВП саме на цих стадіях.

19

Посібник Управління ООН щодо впровадження програм відновного правосуддя, 2006 р.

Медіатор — особа, завданням якої є надання допомоги потерпілому, з однієї сторони, та обвинуваченому або підсудному, з іншої сторони, у кримінальних справах з метою досягнення примирення. Медіація — одна з процедур відновного правосуддя; процес, що проводиться медіатором за участі потерпілого, з однієї сторони, та обвинуваченого або підсудного, з іншої сторони, у кримінальних справах з метою досягнення між ними згоди та/або примирення стосовно спору (конфлікту) шляхом вироблення взаємоприйнятного рішення. Службова особа, у провадженні якої перебуває справа, — особа, що здійснює дізнання, слідчий, прокурор, суддя. Сторони медіації (далі — сторони) — потерпілий, з однієї сторони, та обвинувачений або підсудний, з іншої сторони, які погодилися вирішити спір (конфлікт) за допомогою медіатора. Центр відновного правосуддя в громаді (ЦВПГ, або Центр) — неурядова громадська організація, що впроваджує програми відновного правосуддя, програми примирення потерпілих та правопорушників та інші практики розв’язання конфліктів, побудовані на цінностях та принципах відновного правосуддя.

1.2. Цінності та принципи відновного правосуддя. Цінності ВП. Процес відновного правосуддя характеризується повагою до всіх сторін. Він також сприяє активній участі та передбачає наснаження всіх залучених осіб до безпосереднього спільного обговорення правопорушення, заподіяної шкоди та необхідних варіантів реагування. Він сприяє визначенню спільних (а не «призначених зверху») результатів, досягнутих шляхом залучення та співробітництва всіх сторін, яких так чи інакше торкнулася подія злочину. Він (процес) також пов’язаний із породженням щирих зобов’язань з боку сторін щодо виконання тієї угоди, якої вони спільно досягли. Процес ВП працює якнайкраще, коли лишається прозорим та передбачуваним, але водночас гнучким та таким, що відповідає особливим обставинам кожної ситуації. Емоційна та фізична безпека учасників програм відновного правосуддя є надзвичайно важливою. Процес повинен сприяти моральному становленню/розвитку громади: обговорення варіантів належної відповіді на подію злочину сприяє визначенню та кращому усвідомленню суспільних норм та цінностей, що є загальноприйнятими в тій чи іншій громаді. Зрештою, процес має бути спрямований на реінтеграцію всіх учасників кримінальної/конфліктної ситуації в громаду, тобто їх повернення до життя як повноцінних, активних та корисних членів суспільства. Отже, процес слід орієнтувати на належне реагування на всі питання, пов’язані з подією кримінального конфлікту (як причини, так і його наслідки), та максимальну підтримку всіх членів громади, на яких вплинула конфліктна (кримінальна) ситуація. Усі процедури відновного правосуддя (зокрема медіація в кримінальних справах) ґрунтуються на певних принципах організації процесу:

3. Активне залучення сторін — надання сторонам повноважень у пошукові та ухваленні взаємоприйнятного для них рішення; визнання права власності сторін щодо їх особистого конфлікту і того, що лише учасники конфлікту є компетентними у розв’язанні проблеми.

4. Нейтральність медіатора — медіатор прагне однаково допомогти всім учасникам конфлікту, не приймаючи при цьому сторону жодного з учасників.

5. Конфіденційність — всі учасники процедури беруть на себе зобов’язання не поширювати жодну інформацію, що стала їм відома під час процесу, без згоди на те іншої сторони.

Д

6. Добровільність — процедура може відбуватися лише за умови добровільної згоди сторін на участь у ній; кожен з учасників може відмовитися від процедури на будь-якому етапі процесу.

1.3. Нормативно-правова та науково-аналітична база. Запровадження відновних процедур у кримінальному судочинстві як необхідна умова розвитку права у сучасному суспільстві знайшло відображення у міжнародно-правових документах: Європейській конвенції про здійснення прав дітей; Рекомендаціях Ради Європи: № R(85)11 щодо статусу жертви у межах системи кримінального права; № R(87)18 щодо спрощення структури системи кримінальної юстиції (правосуддя); № R(87)20 щодо реакції громадськості на підліткову злочинність;

Додатки

1. Визнання важливості почуттів та потреб сторін (у першу чергу потерпілої сторони), що виявляється в можливості розповісти про свої потреби та переживання, бути почутим, зустріти розуміння та підтримку.

2. Прийняття відповідальності за наслідки конфлікту — визнання сторонами (у першу чергу правопорушником) своєї ролі в конфлікті та тих наслідків, до яких цей конфлікт призвів; готовність учасників ухвалювати рішення та виконувати певні дії з усунення наслідків конфлікту та завданої шкоди.

41

№ R(87)21 щодо зменшення ступеня віктимізації і надання допомоги потерпілим; № R(92)16 щодо європейських стандартів застосування громадських санкцій та заходів; № R(95)12 щодо структури управління системою кримінального правосуддя; № R(99)19 щодо принципів організації медіації у кримінальних справах.

Кодекси України:

Д

Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Стаття 23-1 КПК. Подання органу дізнання, слідчого, прокурора в кримінальній справі Орган дізнання, слідчий, прокурор, встановивши причини і умови, що сприяли вчиненню злочину, вносять у відповідний державний орган, громадську організацію або посадовій особі подання про вжиття заходів про усунення цих причин і умов.

Прокурор, а також слідчий за згодою прокурора вправі за наявності підстав, зазначених у статті 46 Кримінального кодексу України, винести мотивовану постанову про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Стаття 45 КК. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям

За наявності підстав, зазначених у статті 46 Кримінального кодексу України, у справах, які надійшли до суду з обвинувальним висновком, суд у судовому засіданні виносить постанову про закриття справи.

Стаття 7-2 КПК. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям

Додатки

Стаття 46 КК. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим

Стаття 8 КПК. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим

Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

42

обвинувальним висновком, суд у судовому засіданні виносить постанову про закриття справи.

Прокурор, а також слідчий за згодою прокурора за наявності підстав, зазначених у статті 45 Кримінального кодексу України, вправі своєю мотивованою постановою направити кримінальну справу до суду для вирішення питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності. За наявності підстав, зазначених у статті 45 Кримінального кодексу України, у справах, які надійшли до суду з

Стаття 66 КК. Обставини, які пом’якшують покарання 1. При призначенні покарання обставинами, які його пом’якшують, визнаються: [...]

2) добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди. З урахуванням того, що рішення про звільнення від кримінальної відповідальності в усіх випадках, визначених чинним Кримінальним кодексом, приймає виключно суд, а також строків досудового слідства20, важливо, щоб відновні процедури (медіація) при наявності підстав і за умови згоди 20

Ст. 120 КПК України «Строки досудового слідства».

сторін були проведені ще на стадіях провадження дізнання та досудового слідства. Постановами Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 5 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх, від 2 липня 2004 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів», № 2 від 15 травня 2006 року «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» прямо рекомендовано судам залучати для проведення процедур медіації відповідні громадські організації. Про необхідність запровадження програм відновного правосуддя (зокрема медіації в кримінальних справах) говориться в Листі Генерального прокурора України «Щодо використання процедур примирення у кримінальному провадженні та розширення альтернативи кримінальному переслідуванню» № 09/1-233вих-08-236окв від 01.08.2008. Важливість застосування відновних процедур або процедур примирення (медіації) правопорушника з потерпілим як запоруки успішної профілактичної роботи, зокрема, у дитячому та молодіжному середовищі, наголошується і в інструктивному листі начальника Департаменту кримінальної міліції у справах дітей Міністерства внутрішніх справ України «Про організацію трирівневої моделі профілактики правопорушень серед дітей» № 58/2 — 1892 від 30.09.2009.

Науково-аналітичне обґрунтування та інші джерела інформації щодо відновного правосуддя наведено у Додатку 1.

Центр відновного правосуддя в громаді та орган правової системи (органи дізнання та слідства, прокуратура, суд) здійснюють співпрацю щодо надання можливості особам, які вчинили суспільно небезпечне діяння, та потерпілим від злочинів брати участь у програмі примирення (медіації), яка сприяє прийняттю правопорушниками відповідальності за усунення завданої шкоди, попередженню протиправної поведінки в майбутньому та забезпеченню прав потерпілих від злочину. Для цього відповідні органи правової системи можуть укладати угоди про співпрацю з громадськими організаціями, що впроваджують програми відновного правосуддя на місцевому рівні. Експеримент із впровадження програм примирення потерпілих та правопорушників відбувається за підтримки Верховного Суду України, Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства юстиції України.

Д

3. ПІДГОТОВКА УМОВ ДЛЯ СПІВПРАЦІ Центр відновного правосуддя в громаді (ЦВПГ) взаємодіє з органом правової системи в межах чинного законодавства та за погодженим механізмом співпраці на підставі угоди про спільну діяльність. Угодою визначається механізм спільної діяльності, його юридичні межі та можливості використання результатів програм примирення у кримінальному провадженні справи згідно чинного законодавства. Працівники ЦВПГ, згідно зі ст. 121 КПК України, дають зобов’язання про нерозголошення отриманих даних.

Додатки

На даний час з урахуванням міжнародних зобов’язань України як члена Ради Європи Міністерством юстиції України за активної участі Верховного Суду України, Генеральної прокуратури України, Міністерства Внутрішніх Справ України, інших міністерств та відомств України розроблено законопроекти, спрямовані на регламентацію відновних процедур і використання їх наслідків у кримінальному та інших провадженнях.

2. ПРЕДМЕТ СПІВПРАЦІ

43

¨ÉÇ»¾½¾ÆÆØ Å¾½ ¹Ï ƾÅÇ¿ÄÁ»¾

¨ÉÇÃÌÉÇÉÌ ÊÄ ½ÐÇÅÌ

¨ÉÇ»¹½¿¾ÆÆØ Ì À»ÁйÂÆÇÅÌ ÈÇÉؽÃÌ

̼ǽÇ× ¦¹Èɹ»Ä¾ÆÆØ ÊÈɹ»Á ½Ç ÊÌ½Ì À Ǻ»ÁÆÌ»¹ÐÌ»¹ÄÕÆÁÅ »ÁÊÆÇ»ÃÇÅ ¾À ̼ǽÁ

¨ÇÊ˹ÆÇ»¹ ÊÌ½Ì ÈÉÇ À» ÄÕƾÆÆØ » ½ » ½ÈÇ» ½¹ÄÕÆÇÊË ÊË ££

¦¹Èɹ»Ä¾ÆÆØ ÊÈɹ»Á ½Ç ÊÌ½Ì À ̼ǽÇ× ½ÄØ À» ÄÕƾÆÆØ » ½ » ½ÈÇ» ½¹ÄÕÆÇÊË ÊË ££

ÈÇÅoØÃѾÆÁÅ ÈÇùɹÆÆØÅ

ªÌ½Ì

ÁÉÇà ÊÌ½Ì ¾À ÈÇÅoØÃѾÆÆØ ÈÇùɹÆÆØ

» Ë ÈÉÇ ÈÉÇ»¾½¾ÆÆØ Å¾½ ¹Ï

¨ ½ÈÁʹÆÆØ Ì¼Ç½Á ÈÉÇ ÈÉÁÅÁɾÆÆØ À» Ë Å¾½ ¹ËÇɹ Ⱦɾ½¹ÆÆØ Î Çɼ¹ÆÌ Èɹ»Ç»Ç ÊÁÊ˾ÅÁ

¨ÉÁÅÁɾÆÆØ ½ÇÊؼÆÌ˾

¨ÉÇ»¾½¾ÆÆØ Å¾½ ¹Ï ÆÑÇ ÈÉǼɹÅÁ ¨ ˹ ½ÇÊؼƾÆÆØ ÈÉÁÅÁɾÆÆØ ¨ÉÁÅÁɾÆÆØ Æ¾ ½ÇÊؼÆÌ˾

¼Ç½¹ ÊËÇÉ Æ

¨ÇȾɾ½Æ ÀÌÊËÉ Ð À ÊËÇÉÇƹÅÁ ˹ ÈÉÁÂÆØËËØ É Ñ¾ÆÆØ ÈÉÇ ÈÉÇ»¾½¾ÆÆØ Å¾½ ¹Ï

¼Ç½¹ ÊËÇÉ Æ

£ÇÆ˹ÃËÌ»¹ÆÆØ ÊËÇÉ Æ Ë¹ ÇËÉÁŹÆÆØ ÎÆÕÇ À¼Ç½Á ƹ ÌйÊËÕ Ì ¨

¨ÇȾɾ½ÆØ ÇÏ Æù ÊÈɹ»Á ÈÉÇϾÊ̹ÄÕÆÇ× ÇÊǺÇ× ½ Àƹ»¹Ð ÊÄ ½ÐÁ ÈÉÇÃÌÉÇÉ Ê̽½Ø

˹ ÈÉÁÂÆØËËØ É Ñ¾ÆÆØ ÒÇ½Ç ÅÇ¿ÄÁ»ÇÊË ÈÉÇ»¾½¾ÆÆØ Å¾½ ¹Ï

© ÑÆÆÆØ ÈÉÇ ÈÉÇ»¾½¾ÆÆØ Å¾½ ¹Ï ƾ¼¹ËÁ»Æ¾

Д

ÁػľÆÆØ Í¹ÃËÌ »ÐÁƾÆÆØ Èɹ»ÇÈÇ ÉÌѾÆÆØ ÀƹÂÇÅÊË»Ç À ǺÊ˹»ÁƹÅÁ ˹ Å¹Ë¾É ¹Ä¹ÅÁ ÊÈɹ»Á

¼Ç½Á ÊËÇÉ Æ Æ¾Å¹

¨ÉÇ»¾½¾ÆÆØ Å¾½ ¹Ï ÅÇ¿ÄÁ»¾

ÆÍÇÉÅÌ»¹ÆÆØ ÊËÇÉ Æ Ë¹ ƹÈɹ»Ä¾ÆÆØ » ½ÈÇ» ½ÆÇ ÆÍÇÉÅ¹Ï » ¯ ¨

4. МЕХАНІЗМ СПІВПРАЦІ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОВЕДЕННЯ МЕДІАЦІЇ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ (ПРОГРАМИ ПРИМИРЕННЯ потерпілих та правопорушників)

¹¼¹ÄÕÆÁ Ⱦɾº ¼ ÃÉÁŠƹÄÕÆÇ¼Ç ÈÉÇ»¹½¿¾ÆÆØ Ì ÊÈɹ»

У представленому механізмі більш детально розглядаються дії органів дізнання, досудового слідства та прокуратури, а також судів у процесі виконання положень наведених статей КК та КПК у взаємодії з громадською організацією — Центром відновного правосуддя в громаді, який сприяє профілактиці злочинності шляхом організації програм відновного правосуддя.

Додатки

Інформування потенційних учасників програм примирення.

44

Інформація про діяльність ЦВПГ, його права та обов’язки щодо організації процедури примирення, контактні дані розміщується в доступному для відвідувачів місці у приміщенні органу дізнання, слідчого підрозділу, прокуратури, суду поряд із розпорядком роботи або на інформаційному стенді для відвідувачів.

Крім того, особа, що здійснює дізнання, слідчий, прокурор, суддя може додатково надати сторонам у справі буклет ЦВПГ з інформацією про можливість примирення за допомогою Центру. Оцінка можливості проведення медіації по справі: Здійснюється службовою особою відповідно до критеріїв: наявність потерпілої сторони — фізичної особи (у виняткових випадках — юридичної особи); факт визнання правопорушником вчинення ним суспільно небезпечного діяння; можливість контакту зі сторонами кримінальної ситуації; добровільна згода потерпілого та правопорушника брати участь у програмі примирення.

У разі позитивної відповіді про наявність усіх перелічених умов робиться висновок про можливість організації проведення процедури медіації (або іншої програми відновного правосуддя) по даній справі. Інформування Центру про можливість проведення медіації У разі позитивного висновку, тобто за наявності згоди сторін та інших умов особа, що здійснює дізнання, слідчий, прокурор, суддя надає ЦВПГ інформацію про основних учасників кримінальної ситуації — потерпілого та правопорушника (прізвище, ім’я, контактні дані), основну фабулу кримінальної ситуації. Типова форма подання відповідної інформації в ЦВПГ є Додатком 2 до цього механізму. Копія інформації долучається до матеріалів справи. Організація програми примирення потерпілих та правопорушників Після звернення особи, що вчинила суспільно небезпечне діяння, до ЦВПГ його працівники, що пройшли відповідне навчання, проводять окрему зустріч з правопорушником. Метою зустрічі є отримання інформації про особу правопорушника, його ставлення до вчиненого злочину, бажання здійснити кроки щодо усунення завданої злочином шкоди. У разі отримання добровільної згоди правопорушника брати участь у програмі примирення, працівники ЦВПГ зв’язуються з потерпілим та проводять з ним окрему зустріч. Метою зустрічі є надання можливості потерпілому висловити свої почуття та переживання, проаналізувати те, що сталося, та визначити шкоду, яку було нанесено злочином.

У процедурі медіації (примирення) може брати участь будь-яка особа, присутність якої потерпілим чи правопорушником визнано доцільною. Наприклад, особа, яка

Процедура медіації (примирення) проводиться на таких засадах: добровільна участь сторін; конфіденційність процесу медіації (процедури примирення); надання особливої уваги потребам в реабілітації потерпілої сторони; прийняття правопорушником дієвої відповідальності за виправлення завданої шкоди.

Д

Результатом медіації та примирення потерпілого та правопорушника є згода, до якої вони дійшли. Ця згода оформлюється у вигляді договору примирення (типова форма якого є Додатком 4 до цього механізму взаємодії). Долучення документів У разі досягнення згоди та оформлення угоди про примирення між підозрюваним, обвинуваченим, підсудним і потерпілим на відповідній стадії провадження ЦВПГ надає договір зі звітом медіатора (типова форма якого є Додатком 5 до цього механізму взаємодії) до службової особи для долучення до матеріалів справи. У разі відмови сторін від зустрічі чи недосягнення ними згоди про примирення ЦВПГ надсилає тільки звіт медіатора. Слідчий, прокурор, суддя вивчає надіслані документи, у разі досягнення згоди між сторонами перевіряє шляхом їх допиту та інших процесуальних дій добровільність укладеної угоди та її відповідність вчиненому злочину, усвідомлення сторонами умов угоди та її наслідків і в установленому порядку долучає документи до справи.

Додатки

Після отримання добровільної згоди як потерпілого, так і правопорушника брати участь у програмі примирення організовується їх спільна зустріч. Згода сторін на участь у процесі медіації закріплюється в Угоді щодо участі в медіації (Додаток 3 до механізму взаємодії).

є авторитетом для правопорушника і яка може позитивно вплинути на його поведінку — батьки, друзі, сусіди, тренер і т. д. Представники служби у справах неповнолітніх або соціальної служби для молоді також можуть бути залучені до спільної зустрічі у разі необхідності.

45

Наслідки долучення документів до справи Недосягнення згоди між сторонами не тягне правових наслідків. Досягнення згоди про примирення не може слугувати доказом вини правопорушника.

У разі надіслання ЦВПГ документів до суду, тобто у судовій стадії провадження у справі, прокурор при підтриманні державного обвинувачення в суді може врахувати факт угоди про примирення між підсудним і потерпілим, дійового щирого каяття та відшкодування заподіяної злочином матеріальної чи моральної шкоди і надати суду такі пропозиції: після закінчення судового слідства заявити клопотання про закриття справи відповідної категорії за вказаними вище підставами;

На підставі долучених до справи документів про проведену медіацію слідчий, прокурор, суддя, визнавши факт примирення, приймає рішення у справі відповідно до закону.

Д

При отриманні документів від ЦВПГ на досудовій стадії прокурор, а також слідчий за згодою прокурора за наявності підстав, зазначених у статті 45 Кримінального кодексу України, з урахуванням угоди вправі винести постанову про направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про звільнення підсудного від кримінальної відповідальності (закриття кримінальної справи) у зв’язку з дійовим каяттям (ст.45 КК), з примиренням підсудного з потерпілим (ст.46 КК), а також з передачею особи на поруки колективу підприємства, установи чи організації (ст.47 КК), для застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру в порядку, передбаченому ст.447 КПК.

у судових дебатах при мотивуванні міри покарання запропонувати при винесенні вироку врахувати наслідки примирення з відшкодуванням шкоди як обставини, що пом’якшують покарання на підставі ст.66 Кримінального Кодексу України. Суд з урахуванням досягнутого примирення може звільнити від кримінальної відповідальності на підставі статей 45–47, 75, 104, 105 КК або пом’якшити покарання на підставі статей 66, 6921 КК. Загальновизнано, що інститут медіації є альтернативним способом урегулювання кримінально-правових конфліктів, в основу якого покладено посередництво у примиренні сторін. Можливість звільнення від кримінальної відповідальності або пом’якшення покарання у разі примирення винного з потерпілим дає змогу: потерпілому — більш оперативно отримати належну компенсацію заподіяної йому шкоди; особі, яка вчинила злочин, — бути звільненою від кримінальної відповідальності чи отримати м’якше покарання;

Додатки

державі — зекономити фінансові та інші ресурси для боротьби зі злочинністю22 .

46

Семінар «Модель профілактики дитячої злочинності: співпраця міліції та громадських організацій», м. Київ, липень 2010 р.

21

Ст. 104 КК «Звільнення від відбування покарання з випробуванням»; ст.

105 КК «Звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру»; ст. 69 КК «Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом».

22

Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України // За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. — К. : Атіка, 2004. — С. 120–121.

Додаток 2. Організації в Україні, що впроваджують програми відновного правосуддя та відновні практики (станом на січень 2012 р.) Регіон

Організація

Контактна особа

Телефон,e-mail

БО «Український Центр Порозуміння»

Роман Коваль

(044) 537-1007, (044) 254-4794 uccg@uccg.org.ua

м. Біла Церква, Київська обл.

Регіональний осередок Всеукраїнської фундації «Захист прав дітей» у Київській обл.

Інна Луценко

(095) 806-0068 Inna_lko@ukr.net

м. Вінниця

ГО «Подільська агенція регіонального розвитку»

Наталія Величко

(063) 628-7785, v.nataliia@gmail.com

Дрогобицький, Стрийський райони, Львівська обл.

Коаліція громадських організацій Дрогобицько-Стрийського регіону «Центр Відновного Правосуддя»

Марія Николаїшин

(03244) 5-0355, (050) 661-1650 mpdr@mail.ru mkddr@mail.ru drb_teen@ukr.net

м. Жмеринка, Вінницька обл.

ГО «Ініціатива»

Святослав Ніколайчук

(096) 315-0267 zhmediator@gmail.com

м. Івано-Франківськ

Регіональна громадська організація «Інститут права і демократичного розвитку Прикарпаття»

Юрій Микитин

(0342) 59-6009, (0342) 50-5675, (063) 414-6099 Yuriy555@gmail.com mykytyn@mail.ru

смт Красногвардійське, АР Крим

Агентство регіонального розвитку «Гармонія»

Галина Садичко

(06556) 2-0894, (050) 932-6876, (097) 350-6314 g.sadychko@mail.ru

м. Луганськ

«Луганська обласна група медіації»

Галина Тищенко

(050) 232-2173 Galina_t@ua.fm

м. Пирятин, Полтавська обл.

Пирятинська районна громадська організація «Жіночі ініціативи»

Ірина Таран

(050) 015-7747 irishataran@ukr.net

м. Харків

Харківський громадський центр «Молодь за демократію»

Галина Овчарова

(050) 401-8821 y_f_d@ukr.net

Д

Додатки

м. Київ

47

Безпечна громада

Як? Над виданням працювали: Альона Горова, Владислава Каневська, Світлана Філь Роман Коваль, Людмила Мороз, Наталя Пилипів Відповідальні за випуск: Сніжана Пушкар, Світлана Філь Літературне редагування: Сніжана Пушкар Коректор: Тамара Демченко

УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР ПОРОЗУМІННЯ Тел.: (044) 537-10-07 Е-mail: uccg@uccg.org.ua

Дизайн і верстка: Владислав Захаренко

«Практика вирішення конфліктів» www.commonground.org.ua «Співпраця міліції та громади задля безпеки» www.bezpekagromad.org.ua «Відновне правосуддя» www.rj.org.ua

За підтримки Швейцарської конфедераці

ВИДАВЕЦЬ ЗАХАРЕНКО В. О. Свідоцтво суб’єкта видавничої справи cерія ДК № 2290 від 14 вересня 2005 року Тел.: (044) 331-50-49. E-mail: panteon@i.ua Здано до набору 00.00.2012. Підписано до друку 00.00.2012. Папір крейдований. Друк офсетний. Наклад 500 прим. Зам. № 0000000. Віддруковано у друкарні 00000000000000

Видання здійснено в рамках проекту «Стратегії міліції щодо попередження правопорушень серед дітей та молоді. Фаза ІІІ» (2010–2012) і є узагальненням напрацювань проекту. Проект «Стратегії міліції щодо попередження правопорушень серед дітей та молоді» підтримується Швейцарською агенцією з розвитку та співробітництва. www.swiss-cooperation.admin.ch/ukraine

Швейцарське бюро співробітництва в Україні

За підтримки Швейцарської Конфедерації

ÄØ ÐǼÇ

±Ã ÄÕƹ ÊÄÌ¿º¹ ÈÇÉÇÀÌÅ ÆÆØ Ì

¹ÄǼ ¤½¼ ¸Î ××

¨ÇÉÇÀÌÅ ÆÆØ

©ÂÁ ½Ó Ü

ØÃÇ× Å¾ËÇ×

²Ç ²

¨ÇÉÇÀÌÅ ÆÆØ

¸Ã

¹ÄǼ

¨ÇÉÇÀÌÅ ÆÆØ ®ËÇ ÄÌ¿º¹ ¹ ÈÇÉÇÀÌ ÈÇÉÇÀÌÅ ÆÆØ Ì » ¼ÉÇÅ ®ËÇ Ç ªÄÌ¿º¹ ÈÇÉÇÀÌÅ ÆÆØ » ¼ÉÇŹ½ ÖÁÅÕ Ã¼ÉÅÕ

²Ç ²

¤½¼ ¸Î × ¼ÇÊ¿

ØÃÇ× Å¾ËÇ× Ø ØÃÇ× Å

¨ÇÉÇÀÌÅ ÆÆØ ·Âź

Ã× ÏÆ»Æ

ÄØ ÐǼÇ

ÄØ ÐǼÇ

®ËÇ

¥¾½ ¹Ï Ø

ÄØ ÐǼÇ

¹ÄǼ

¸Ã

¥¾½ ¹Ï Ø

ÄØ ÐǼÇ

¹ÄǼ

ØÃÇ× Å¾ËÇ× ÄØ ÐÇ¼Ç ¸Ã

Ã

®ËÇ

²Ç

¥¾½ ¹Ï Ø ¨ÇÉÇÀÌÅ ÆÆØ

²Ç ®ËÇ Ç ²

¥¾½ ¹Ï Ø

¸Ã

¸Ã

¨ÇÉÇÀÌÅ ÆÆØ ®ËÇ ªÄÌ¿º¹ ÈÇÉÇÀÌÅ ÆÆØ » ¼ÉÇŹ½ ªÄÌ¿º¹ º¹ ÈÇÉÇÀÌ ÈÇÉÇÀÌÅ ÆÆØ » ¼ÉÇÅ

ØÃÇ× Å¾ËÇ×

¥¾½ ¹Ï Ø

¹ÄǼ

¸Ã

®ËÇ

ØÃÇ× Å¾ËÇ×

¸Ã

¸Ã ²Ç

¨ÇÉÇÀÌÅ ÆÆØ ÄØ ÐÇ¼Ç ¯Á ÂÓÄ· ÈÂʽ¸· ÆÅÇžÊà ÄÄÖ Ö ¸ÃÆ» ¤ ÜÇËÛ ÉÂÏËÛ

¸Ã

ISBN 978-966-2258-05-9

¨ÇÉÇÀÌÅ ÆÆØ

ÄØ ÐǼÇ

¹ÄǼ

¹ÄǼ ¥¾½ ¹Ï Ø

®ËÇ

²Ç

¸Ã

±Ã ÄÕƹ ÊÄÌ¿º¹ ÈÇÉÇÀÌÅ ÆÆØ Ì

¸Ã

¤½¼ ¸Î ×

¸Ã

²Ç ²

¥¾½ ¹Ï Ø ¨ÇÉÇÀÌÅ ÆÆØ

¥¾½ ¹Ï Ø

¨ÇÉÇÀÌÅ ÆÆØ ÄØ ÐÇ¼Ç ±Ã ÄÕƹ ÊÄÌ¿º¹ ÈÇÉÇÀÌÅ ÆÆØ º Ø ¹ÄǼ ×ÂÆÖ Ä½ÊÆÖ

ØÃÇ× Å¾ËÇ×

ÄØ ÐǼÇ

¸Ã

¸Ã

­ÊÆ

ÄØ ÐǼÇ

¥¾½ ¹Ï Ø

¨ ¨ÇÉÇÀÌÅ ÆÆØ

ªÄÌ¿º¹ ÈÇÉÇÀÌÅ ÆÆØ » ¼ÉÇŹ½ ÉÇÀÌÅ ÆÆØ ÆÆØ » ¼É ¼ÉÇŹ½ ªÄÌ¿º¹ ÈÇÉÇÀÌÅ ÆÆØ » ¼ÉÇŹ½ Ì

¹ÄǼ ²Ç ²Ç ¹ÄǼ ¥¾½ ¹Ï Ø ²Ç ½¿Ç½ÏŸ ¸Ã ¸Ã ²Ç ²Ç ²Ç »ÈÆĸ¼¸ ÄØ ÐÇ¼Ç ¹ÄǼ

¥¾½ ¹Ï Ø ØÃÇ× Å¾ËÇ×

ÄØ ÐǼÇ

ÄØ ÐǼÇ

ÄØ ÐǼÇ

¨ÇÉÇÀÌÅ ÆÆØ

ÄØ ÐǼÇ

ÄØ ÐǼÇ

¹ÄǼ ¥¾½ ¹Ï Ø ®ËÇ ¨ÁÀ ¼Ò Û ·Âź ¥¾½ ¹Ï Ø ®ËÇ ¥¾½ ¹Ï Ø Ã× ÏÆ»Æ ÄØ ÐǼÇ

×ÂÆÖ Ä½ÊÆÖ ØÃÇ× Å¾ËÇ× ¹ÄǼ ØÃÇ× Å¾ËÇ× ¹ÄǼ

ØÃÇ× Å¾ËÇ× ÄØ ÐÇ¼Ç ÄØ ÐÇ¼Ç ÄØ ÐÇ¼Ç ÄØ ÐÇ¼Ç ¥¾½ ¹Ï Ø ¸ÃÆ» °Â ÃÔŸ ÉÃ˾¹¸ ÇÆÈÆ¿ËÄ ÅÅ×¥¾½ ¹Ï Ø ¹ÄǼ ±Ã ÄÕƹ ÊÄÌ¿º¹ ÈÇÉÇÀÌÅ ÆÆØ

¥¾½ ¹Ï Ø ¥¾½ ¹Ï ئ ¦ÅÇžÊà ÄÄÖ

¨ÇÉÇÀÌÅ ÆÆØ ¨ É Ì ¨ÇÉÇÀÌÅ ÆÆØ ¨

ÄØ ÐÇ¼Ç ¸Ã

Ã

§ÆÈÆ¿ËÄ ÅÅ×