Видання даної брошури стало можливим за фінансової підтримки Європейського Спів товариства, а також завдяки співпраці на шої організації з проектом ìМережа грома дянської дії в Україніî (UCAN), що впровад жується Інститутом сталих спільнот, США, та за підтримки народу Сполучених Штатів Америки, отриманої через Агентство Спо лучених Штатів з міжнародного розвитку (USAID). Думки, висловлені в брошурі, належать ви конавцям проекту і не можуть ні за яких обставин вважатись такими, що відобража ють точку зору Європейської Комісії, по гляди USAID, UCAN, або Інституту сталих спільнот.
Підписано до друку 03.10.2006 р. Формат 60 х 84 1/16 Гарнітура «Опус». Папір офсетний. Умовн. друк. арк. 1,16 Наклад 1000 прим. Зам. 22/09/06. Віддруковано в типографії ПП «Фірма Гранмна» м. Київ, Повітрофлотський проспект 94А Тел./факс: (044) 246$29$72
З точки зору криміналь Злочин та можливості но процесуального пра усунення його ва, злочин визначається як суспільно небезпечне наслідків діяння, відповідальність за яке передбачена Кри мінальним Кодексом. Відповідно до поняття злочину було сформульовано завдання кримінального процесу, серед яких також було виділено ´відшкодування матеріальних збитків та іншої шкоди, завданої злочиномª. Однак, рі вень виконання судових рішень з відшкодування завданої злочином шкоди залишається низьким. Чому так? Серед усього іншого, відповідь на це питання також варто шукати у тому способі, у який держава реагує на злочин. Загалом, процес кримінального правосуддя можна розгля дати як активну діяльність уповноважених державою орга нів щодо виявлення фактів кримінальної ситуації, які свід чать про вину правопорушника. Зібрані та доведені факти стають основою обвинувального висновку, на них також базується класифікація скоєного злочину. Завдання адвока тів, покликаних захищати своїх клієнтів, полягає в тому, щоб виявити недоліки у логіці побудови кримінальної спра ви та помíякшити суворість вироку. Тому у центрі уваги та кого процесу є правопорушники, тоді як потреби потерпі лих ігноруються. Це приз водить до ситуації, коли  í³÷ ç 4-ãî íà 5-òå ëèïíÿ 200* ðîêó жертва злочину потерпає ãðîìàäÿíèíà Ê., ÿêèé ïåðåáóâàâ â ñòàвдруге ñ на цей раз від не í³ àëêîãîëüíîãî ñï'ÿí³ííÿ, áóëî çíàéäåдосконалості традиційної íî ãðóïîþ ï³äë³òê³â á³ëÿ âëàñíî¿ êâàðсистеми правосуддя. òèðè. Âîíè çíàéøëè â íüîãî êëþ÷³ òà Таким чином, через здій снення правосуддя, що спрямоване на покарання, особи, що скоїли злочин, ізолюються від суспільс тва, а потреби потерпілих фактично ігноруються.
çàâåëè äî ïîìåøêàííÿ. Òîãî æ âå÷îðà îäíà ç ä³â÷àò, ùî áóëà ñåðåä ï³äë³òê³â, Êñåí³ÿ (15-òè ðîê³â), çóñòð³ëà â äâîð³ ñâîþ çíàéîìó Îëüãó (20-òè ðîê³â) òà çàïðîïîíóâàëà ïîâåðíóòèñü äî íåçàìêíåíî¿ êâàðòèðè ³, ñêîðèñòàâøèñü ñòàíîì ãîñïîäàðÿ, âçÿòè òàì ÿê³ñü ðå÷³. Îëüãà ïîãîäèëàñü.
3
Саме через зорієнтованість офіційного правосуддя зде більшого на покарання, зíявилась потреба у пошуку інших підходів до злочину ñ таких, які б давали змогу задоволь няти потреби потерпілих та більш ефективно боротися зі злочинністю. Згодом такий підхід було названо відновним правосуддям і було започатковано програми, що допома гали б самим учасникам кримінальної ситуації та громаді здійснювати контроль над злочинністю та процесом від шкодування завданої злочином шкоди.
На відміну від традицій них підходів до вирішен ня кримінальних кон фліктів, відновне право суддя спрямоване, в пер шу чергу, на відновлення справедливості та виправлення шкоди, спричиненої злочином.
Відновне правосуддя
Відновне правосуддя базується на принципах, які зазви чай залишаються поза увагою кримінального провад ження. Згідно них, злочин потрібно розглядати, в першу чергу, як конфлікт між індивідами ñ тобто як ситуацію, внаслідок якої стражда ijâ÷àòà âèíåñëè ç êâàðòèðè êîìï’þ- ють і потерпілі, і самі òåð, â³äåîìàãí³òîôîí, ãðîø³, à òàêîæ правопорушники, і ото äåÿê³ ³íø³ ðå÷³ (âèêîðèñòàíó êîñìå- чення обох сторін. В тра òèêó, ñòàð³é ôåí òà ôîòîàïàðàò, диційному карному пра ñïèðòí³ íàïî¿), ÿê³ ïîò³ì, ðàçîì ç восудді злочин ñ це пору êëþ÷åì â³ä êâàðòèðè, âèêèíóëè ïî äî- шення закону, певних ðîç³. ³äåîòåõí³êó òà êîìï'þòåð ïðà- правових норм, а отже, âîïîðóøíèö³ â³äâåçëè äî çíàéîìîãî злочин скоєно проти Îëüãè, ïîÿñíþþ÷è íàÿâí³ñòü öèõ ðå÷åé òèì, ùî Êñåí³ÿ âèð³øèëà ï³òè ç äîìó. держави, а не конкретної людини, якій було спри ϳä ÷àñ ñë³äñòâà ïðàâîïîðóøíèöÿì áó- чинено шкоду. ëî ïðåä'ÿâëåíî îáâèíóâà÷åííÿ çà ñò. 185 ÷. 3 (êðàä³æêà ç ïðîíèêíåííÿì) ÊÊ Óêðà¿íè, à ïîòåïë³ëîþ áóëî âèçíàíî âëàñíèöþ êâàðòèðè, Âàëåíòèíó ²âàí³âíó.
4
На відміну від судової системи, де суд приймає
остаточне рішення щодо  íàñë³äîê â÷èíåíîãî çëî÷èíó ïîòåðï³визначення розміру зав ë³é áóëî çàâäàíî íå ëèøå çíà÷íèõ ìàданих збитків, програми òåð³àëüíèõ çáèòê³â - âîíà âòðàòèëà відновного правосуддя ïî÷óòòÿ áåçïåêè ó âëàñíîìó ïîìåøнадають потерпілим осо êàíí³, â³ä÷óâàëà ñèëüíå åìîö³éíå íàïбам можливість самим ðóæåííÿ òà íàìàãàëàñü íå âèõîäèòè визначати наскільки сер çàéâèé ðàç íà âóëèöþ, îñê³ëüêè áîÿëàñü çóñòð³òè òàì ïðàâîïîðóøíèöü, ÿê³ â ¿¿ йозно було порушено їхні ïðèñóòíîñò³ äåìîíñòðóâàëè çâåðõíº інтереси. Таким чином, в ñòàâëåííÿ, çàâäàþ÷è äîäàòêîâî¿ åìîпроцесі розвíязання кри ö³éíî¿ òðàâìè. мінальних конфліктів на дається максимальна під тримка потерпілим та забезпечується задоволення їхніх потреб. У традиційній системі правосуддя, практично з самого початку порушення кримінальної справи, сторони кон флікту зазнають таврування. Найбільше від цього страж дає правопорушник, який спершу є ìпідозрюванимî, по тім ìпідсуднимî, і ,в решті решт, стає ìзлочинцем, якому не має місця серед нормальних людейî. Таке ставлення до людини, що спричинила шкоду, не дає їй можливості виправити ситуацію. Правопорушники, замість того, щоб взяти на себе відповідальність, самі почувають себе жер твами обставин та змушені активно захищатись. Програ ми відновного правосуддя базуються на вірі в те, що лю ди можуть змінювати свою поведінку на краще, здатні ус відомлювати свої дії та мають право бути включеними у суспільство за умови безпосередньої участі у відшкоду ванні збитків, спричинених злочином. В традиційній карній системі домінує держава, що сприяє пасивній ролі сторін кримінального конфлікту. Водночас, процес правосуддя повинен сприяти активному залучен ню до нього потерпілих, правопорушників та їх оточення. Тільки за цієї умови стає можливим примирення сторін, відновлення справедливості та виправлення шкоди, спри чиненої злочином.
5
Навіть такі нерівнозначні за своїми наслідками зло чини як зґвалтування та крадіжка, викликають у потерпілих схожі почуття та переживання. Емоційні травми можуть бути настільки сильними, що справляти муть негативний вплив на життя потерпілих протягом тривалого часу.
Потреби сторін кримінального конфлікту
Загалом, можна виділити такі потреби жертв злочину: 1. Фізична та емоційна безпека. Потерпілі прагнуть впев неності в тому, що загрозу переслідування усунуто і си туація, в яку вони потрапили, більше не повториться. Навіть коли правопорушника засуджують до позбав лення волі, страх зазнати помсти не зникає, а навпаки підсилюється та переслідує людину протягом тривалого часу. Це стає причиною тривожності, безпідставних пі дозр, недовіри до оточуючих. 2. Відшкодування збитків, компенсація втрат. В багатьох випадках потреба потерпілих полягає не в тому, щоб за судити правопорушника, а в тому, щоб було компенсова но завдану шкоду: відремонтовано машину, повернуто мобільний телефон, викрадені документи та гроші, ком пенсовано витрати на лікування тощо. Тоді, коли повніс тю відшкодувати збитки неможливо, навіть символічна компенсація є важливою, оскільки вона означає вста новлення порушеної справедливості. 3. Отримати відповідь на запитання, що турбують. Осо би, що постраждали від злочину, часто переживають кризу сприйняття світу, свого оточення та самих себе. Їх уявлення про справедливість та логічність подій руй нуються. Так само страждає самооцінка та впевненість в собі. Потерпілі хочуть отримати відповіді на запитан ня ìЧому це трапилось зі мною?î, ìЧи можу я довіряти людям?î, ìЩо це за світ, в якому ми живемо?î
6
4. Розповісти, про те, що трапилось, висловити свої по# чуття, дати вихід емоціям та агресії, бути почутими. Часто потерпілі, що потребують підтримки, не можуть її знайти в своєму оточенні. Їхні рідні та знайомі прагнуть забути те, що трапилось, бояться спричинити додаткові страждання, ігнорують теми, повíязані з обговоренням переживань потерпілих. Так само практично неможли во бути почутим під час розгляду справи в суді, де ува га акцентується на фактах. За даними досліджень, правопорушники також мають специ фічні потреби, повíязані переважно з відновленням позитив ної самооцінки та зруйнованих стосунків. Так, багато з них висловлюють потребу в тому, щоб запевнити жертву, що лише вони несуть відповідальність за те, що трапилось. Вони також часто відчувають розкаяння та усвідомлюють, що для потерпі лих важливо почути це. Правопорушники відчувають гостру потребу бути прощенними, вони прагнуть, щоб потерпілі та оточення сприймали їх ìяк людейî, а не як злочинців.
Серед програм, які втілю ють в собі підходи віднов ного правосуддя, най більш поширеною є меді ація потерпілих та право порушників, або програ ми примирення.
Програма примирення потерпілих та правопорушників
Процедура примирення в кримінальних справах визнача ється як структурована безпосередня зустріч сторін кон флікту, під час якої, за до помогою нейтральної тре  íàñë³äîê ïðîâåäåíèõ ïîïåðåäí³õ çóñтьої сторони (медіатора), òð³÷åé îäíà ç ïðàâîïîðóøíèöü, Îëüãà, потерпілий та правопо ïîãîäèëàñü íà ìåä³àö³þ. рушник мають можливість Ïîòåðï³ëà òàêîæ ïîãîäèëàñü íà приймати активну участь ó÷àñòü ó ïðîãðàì³, ñïîä³âàþ÷èñü òàу вирішенні проблем, êèì ÷èíîì õî÷ ÿêîñü âïëèíóòè íà ïðîöåñ óñóíåííÿ çàâäàíî¿ øêîäè. спричинених злочином.
7
Медіація потерпілих та правопорушників базується на та# ких принципах:
8
z
визнання важливості почуттів та потреб потерпілого, що проявляється в можливості для жертви розповісти про свої потреби та переживання, бути почутим, зус# тріти розуміння та підтримку;
z
прийняття правопорушником відповідальності за спричинену злочином шкоду, що передбачає визнан# ня провини та готовність до відшкодування нанесе# них збитків; цей принцип визначає основу взаємодії правопорушника та потерпілого під час процедури примирення;
z
самовизначення сторін ñ надання сторонам повнова# жень щодо пошуку та прийняття взаємоприйнятного для них рішення; лише учасники кримінального кон# флікту є компетентними у вирішенні проблеми;
z
нейтральність медіатора ñ ведучий програм примирен# ня, повинен працювати однаково і для жертви і для правопорушника, в той самий час він не може бути нейтральним до самого правопорушення, визнаючи йо# го несправедливість;
z
конфіденційність ñ всі учасники процедури беруть на себе зобовíязання не поширювати будь яку інформа# цію, що стала їм відома без згоди другої сторони; меді# атор також не може повідомляти представникам систе# ми кримінального правосуддя про те, що саме відбува# лось під час медіації; єдиний документ, який може бути використано під час розгляду кримінальної справи в су# ді ñ угода про примирення сторін;
z
добровільність ñ процес примирення може відбуватись лише за умови добровільної згоди сторін на участь у ньому; як потерпілий так і правопорушник можуть від# мовитись від даної процедури на будь якому її етапі.
Механізм, за яким здій снюється примирення в кримінальних справах, складається з кількох фаз, кожна з яких спрямована на досягнення своїх спе цифічних завдань.
Етапи програми примирення потерпілих та правопорушників
I. Відбір справ. Мета цієї фази полягає в тому, щоб отри# мати від органів судочинства та досудового слідства ін# формацію про кримінальні конфлікти, які підходять для процедури примирення. Координатор програми відбирає справи за таким критеріями: z наявність потерпілої сторони; z визнання правопорушником своєї провини; z ступінь тяжкості наслідків вчиненого правопору шення. Проте, найважливішим критерієм є бажання сторін кримі нального конфлікту брати участь у процедурі примирення. Як показує досвід, для неповнолітніх правопорушників участь у процедурі примирення є найбільш ефективною. II. Підготовка до процедури примирення. Після направлен# ня справ на медіацію, ведучий процедури примирення (медіатор) проводить окремі попередні зустрічі з потерпі# лою стороною. Метою їх проведення є збір інформації про ситуацію, що трапилась, розíяснення сторонам сут# ності процедури, її переваг та ризиків, виявлення очіку# вань сторін від процедури; на цьому етапі важливим також є визначення ступеня готовності правопорушника взяти на себе відповідальність за свої дії та брати безпосередню участь у процесі відшкодування нанесених збитків. III. Зустріч з усунення завданої шкоди. Під час зустрічі примирення, на якій безпосередньо проводиться медіа ція між потерпілим та правопорушником, сторони залу чаються до прямого діалогу. Ця фаза включає в себе кілька етапів:
9
ϳä ÷àñ ìåä³àö³¿ Âàëåíòèíà ²âàí³âíà ìàëà çìîãó âèñëîâèòèñü òà ðîçïîâ³ñòè ïðî òå, ÿê çëî÷èí âïëèíóâ íà ¿¿ æèòòÿ: ïðî òå â³ä÷óòòÿ áåçïîðàäíîñò³ òà íàõàáíîãî âòðó÷àííÿ â ¿¿ æèòòÿ, ÿêå âîíà ïåðåæèëà, ïîáà÷èâøè áåçëàä ó ñâîºìó, äî òîãî òàêîìó çàòèøíîìó, ïîìåøêàíí³; ïðî â³ä÷àé, ùî îõîïèâ ¿¿, êîëè âèÿâèëîñü, ùî áóëè âèêðàäåí³ ðå÷³ ¿¿ ñèíà, íà ÿê³ â³í ñàì çàðîáèâ; ïðî òå, ùî íàâ³òü òåïåð, êîëè íà äâåðÿõ êâàðòèðè ç'ÿâèëèñü äîäàòêîâ³ çàìêè, âîíà íå ìîæå ïîçáóòèñü ñòðàõó, ùî ïîä³áíå ìîæå ïîâòîðèòèñü çíîâ.
1. Підготовчий, метою якого є підготовка примі щення для проведення зустрічі, планування то го, як розмістити учасни ків, прийняття медіато ром рішення щодо мож ливих стратегій прове дення зустрічі.
Вступне слово веду# 2. чого, включно з інформу ванням про цілі та задачі зустрічі та про роль веду чого в процедурі прими рення. Медіатор також узгоджує зі сторонами правила взаємодії, що базуються на основних принципах прог рам примирення та на повазі сторін один до одного.
3. Розповідь сторонами свого бачення ситуації. Медіа тор пропонує учасникам зустрічі по черзі висловити свої переживання стосовно ситуації, що сталась. Сторони також можуть висловити свої почуття сто совно події, розповісти як злочин вплинув на їхнє життя та оточення, поставити іншій стороні запитан ня, що хвилюють, та отримати на них відповіді. 4. Обговорення спричинених збитків та варіантів їх компенсації, що включає в себе розгляд та оцінку запропонованих сторонами варіантів усунення зав даної злочином шкоди. Çàâäÿêè ðîçïîâ³ä³ ïîòåðï³ëî¿ Îëüãà Медіатор допомагає сто ç³òêíóëàñÿ â³÷-íà-â³÷ ç íàñë³äêàìè ронам оцінити можли ñâ ïîâåä³íêè. Âîíà ìàëà çìîãó ïîï- вість реалізації запропо ðîñèòè âèáà÷åííÿ òà ïîÿñíèëà, ùî íå нованих варіантів вирі çðîáèëà öüîãî ðàí³øå, áî ñèëüíî ïåðå- шення проблеми і обрати æèâàëà òà áîÿëàñü. Êð³ì òîãî, âîíà ті з них, що задовольнили çàçíà÷èëà, ùî ãîòîâà çðîáèòè âñå, ùî б інтереси обох сторін â³ä íå¿ çàëåæèòü, äëÿ òîãî, ùîá óñóíóконфлікту. òè øêîäó, çàâäàíó ¿¿ ïîâåä³íêîþ.
10
5. Підписання угоди про примирення. Якщо сторони дій шли згоди щодо спо собу вирішення да ної ситуації, медіа тор допомагає скласти угоду, згідно якої як потерпілий, так і правопоруш ник, беруть на себе зобовíязання щодо усунення шкоди, завданої злочином.
Çàâäÿêè â³äêðèòîìó îáãîâîðåííþ òîãî, ùî òðàïèëîñü, Âàëåíòèíà ²âàí³âíà ïîäîëàëà ïî÷óòòÿ ñòðàõó, íåâïåâíåíîñò³ òà ãí³âó. Îëüãà, â ñâîþ ÷åðãó, íàðåøò³ çìîãëà ãëÿíóòè ó â³÷³ ëþäèí³, ÿê³é çàâäàëà øêîäè, òà îòðèìàòè âèáà÷åííÿ çà ñâî¿ ä³¿. ̳æ ïîòåðï³ëîþ òà ïðàâîïîðóøíèöåþ áóëî óêëàäåíî óãîäó ïðî óñóíåííÿ ñïðè÷èíåíî¿ øêîäè. Òåïåð ïðè çóñòð³÷³ íà âóëèö³ âîíè íå áóäóòü â³ä÷óâàòè êîëèøíþ íàïðóãó òà âîðîæ³ñòü.
Домовленості сторін, які фіксуються в угоді, визначають ся спільно потерпілим та правопорушником. Як свідчить досвід, угода про примирення може складатись з таких розділів: z z
z
про відшкодування матеріальних та моральних збит ків потерпілому; про дотримання особливих вимог щодо поведінки чи режиму правопорушника: проходження курсу лі кування, консультацій чи терапії (якщо потрібно), регулярне відвідування навчального закладу, пошук роботи тощо; про можливі дії потерпілого щодо підтримки право порушника в процесі відшкодування шкоди та ресо ціалізації.
Як правило, після підпи сання угоди медіатори через деякий час контак тують з потерпілим для того, щоб надати під тримку, переконатися чи сторона задоволена ре зультатами процедури і
Êîëè ó÷àñíèêè êðèì³íàëüíî¿ ñèòóàö³¿ ìàþòü çìîãó âèñëîâèòè ñâî¿ ïåðåæèâàííÿ òà åìîö³¿, çóñòð³÷àþòü ï³äòðèìêó òà ðîçóì³ííÿ, âîíè ïî÷èíàþòü ïî-³íøîìó ñïðèéìàòè îäèí îäíîãî òà ñèòóàö³þ, ùî òðàïèëàñü. Ïîòåðï³ë³ ìàþòü çìîãó ïîçáóòèñü íåíàâèñò³ òà â³ä÷óòòÿ áåçïîðàäíîñò³, âèçíà÷èòè ñâî¿ ïîòðåáè òà âïëèíóòè íà ïðîöåñ óñóíåííÿ çàâäàíî¿ øêîäè.
11
чи виконуються домовленості, досяг нуті на медіації. З такою ж метою проводяться зустрічі з правопоруш ником. У деяких програмах прими рення, у випадках, коли правопоруш ником є неповнолітній, цю функцію виконує соціальний працівник. Надалі угода про примирення за зго дою сторін може передаватись до інс танції, де розглядається справа, та долучатись до її матері алів. На сьогодні переваги медіації потерпілих та правопоруш ників широко визнані та документально підтверджені. Так, досвід впровадження програм примирення в Канаді, Ве ликобританії, США, Південній Африці, Австралії та Євро пі свідчить1, що: z
z z z
близько 2/3 справ, в яких застосовувалась програма примирення, завершувались примиренням сторін конфлікту; 90% завершувались досягненням угоди про відшко дування збитків; більш ніж 95% угод було дотримано протягом першо го року після проведення медіації; 85% як потерпілих, так і правопорушників, були за доволені розвíязанням їхнього конфлікту та вважали досягнуті домовленості справедливими.
Участь у медіації потерпілих та правопорушників має свої переваги для сторін конфлікту в порівнянні з традиційними методами вирішення кримінальних ситуацій.
1 Марті Е. Прайс. Цивільний компроміс шляхом примирення. Інструмент відновного правосуддя. The Oregon Defence Attorney, жовтень/листопад, 1992. За матеріалами МОО Центр ´Судово правова реформаª http://sprc.narod.ru/library/m_prace2.htm
12
Для потерпілих це мож# Переваги процедури ливість: примирення z безпосередньо впливати на вирі шення проблеми та на процес усунення шкоди; z дійсно отримати відшкодування завданих збитків в моральній та матеріальній формі; z отримати відповіді на запитання, що турбують, вис ловити свою думку, прояснити ситуацію, що скла лась; z зняти емоційне напруження, бути почутим, набути відчуття вирішеності ситуації. Можливості примирення для правопорушників: z відновити самоповагу, набути відчуття впевненості, ре алізувати потребу вибачитись та виправити ситуацію; z уникнути виключення з суспільства, позбутися тав ра злочинця; z вплинути на процес вирішення ситуації; z усвідомити причини скоєного та здійснити кроки щодо їх усунення в майбутньому. Незважаючи на те, що програми примирення успішно ді ють в Канаді, США, Австралії, Новій Зеландії, в багатьох країнах Європи, а також в Польщі, Чехії та Росії, в Украї ні ця практика тільки роз вивається. Тому виникає Про що найчастіше багато запитань стосовно впровадження програм запитують примирення.
Чи є програми примирення заміною судовому розгляду? Програми примирення не можуть бути заміною судовому розгляду чи традиційній системі правосуддя. Водночас, медіація потерпілого та правопорушника є підходом, що орієнтований на задоволення потреб сторін, і слугує до повненням до традиційної системи.
13
Хто такий медіатор (ведучий програм примирення)? Медіатор ñ відкрита, комунікабельна особа, що пройшла програму навчання медіації та поділяє такі цінності, повíязані з розумінням сутності людини, природи конфлік ту та шляхів відновлення внутрішньої рівноваги: z віра в те, що більшість людей прагнуть жити в ат мосфері порозуміння та згоди; z віра в прагнення більшості людей змінюватись на краще завдяки набутому життєвому досвіду; z віра в здатність більшості людей знаходити джерело внутрішньої сили для подолання ворожості, для осо бистого зростання та надання допомоги іншим лю дям у скрутних життєвих обставинах; z віра у важливість присутності посередника та його взаємодії з залученими у конфлікт сторонами для по легшення ефективного розвíязання конфлікту; z віра у цілющу функцію посередництва, яка здій снюється шляхом діалогу та взаємодопомоги лю дей. У своїй професійній діяльності медіатор також керується етичним кодексом, в якому визначено основні принципи проведення програм примирення та посередництва у конфліктних ситуаціях.
Які юридичні наслідки може мати примирення? Угода про примирення потерпілого та правопорушника мо же бути підставою для винесення судом рішення по справі. Згідно чинного законодавства, суд може використати ре зультати примирення для звільнення підсудного від кримі нальної відповідальності на підставі п. 1, 2, 3, 4 ст. 7 1 Кримінально процесуального Кодексу України (КПК) (зак риття кримінальної справи у звíязку з дійовим каяттям, з примиренням підсудного з потерпілим, із застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного харак теру, з передачею особи на поруки колективу підприємс тва, установи чи організації).
14
Суддя також може використати результати примирення для закриття справи на підставі п.1 ст. 27 КПК, у випадку примирення потерпілого і підсудного в справах приватно го обвинувачення. Крім того, суддя може врахувати примирення сторін як обставину, що помíякшує покарання під час винесення вироку (п.2 ч.1 та ч.2 ст. 66 КК). З 2003 р. Український Центр Порозуміння спільно з партнерами здійснює діяльність з впровадження відновно го правосуддя до правової системи України з метою інсти туціоналізації відновних підходів у правовій систе мі. Діяльність здійснюєть Відновне правосуддя ся за підтримки Європей ської Комісії, Проекту в Україні ìМережа громадянської дії в Україніî (UCAN), Посольства Великобританії в Украї ні, Швейцарського бюро співробітництва та Міжнародно го Фонду ìВідродженняî. Успішне впровадження програм відновного правосуддя є спільним досягненням Верховного Суду України, Мініс терства юстиції України, Міністерства сімíї, молоді та спорту, Міністерства внутрішніх справ, Академії суддів України, Генеральної та Київської Прокуратур, Держав ного департаменту України з питань виконання пока рань, багатьох інших державних інституцій та громад ських організацій. Зокрема діяльність здійснюється щодо: z опрацювання спільно з представниками правової системи механізмів та законодавчого регулювання застосування процедур примирення в українському кримінальному правосудді; z відбору та підготовки фахівців на роль посередників (медіаторів) у програмах примирення; z практичне впровадження програм примирення між потерпілими та правопорушниками.
15
На сьогодні відновне правосуддя активно розвивається у Києві та Київській області, містах Івано Франківську, Лу ганську, Львові, Одесі, Сумах, Харкові, Чернівцях та АР Крим.
Якщо вас зацікавила інформація про програми відновного правосуддя, звертайтесь:
Більше інформації про програми відновного правосуддя можна знайти в Інтернеті на сторінці www.commonground.org.ua
16