Маргарита Чорнокондратенко - диплом, 2013

Міністерство освіти і науки України Національний університет «Києво-Могилянська академія» Факультет соціальних наук і соціальних технологій Могилянська школа журналістики

Кваліфікаційна робота освітньо-кваліфікаційний рівень – магістр на тему: «ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ МЕРЕЖІ PINTEREST У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ЖУРНАЛІСТІВ»

Виконала: студентка 2-го року навчання, спеціальності 8.03030101 Журналістика Чорнокондратенко Маргарита Євгенівна Керівник Дуцик Д.Р., кандидат філологічних наук, доцент Рецензент Даниленко С.В.

Магістерська робота захищена з оцінкою «_____________________» Секретар ДЕК ___________ «____» ___________________2013 р.

Київ 2013

2

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….3 РОЗДІЛ 1. СОЦІАЛЬНА МЕРЕЖА PINTEREST – НОВИЙ ОНЛАЙН ІНСТРУМЕНТ ДЛЯ ЖУРНАЛІСТІВ…………………………………………..…6 1.1. Значення соціальних медіа у сучасній журналістиці………………….7 1.2. Роль візуальності та фотографії у медіа культурі……………………15 1.3. Pinterest як особливий тип візуальних соціальних мереж…………...24 РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ: КОНТЕНТ-АНАЛІЗ………....29 2.1. Історія методу……………………………………………………….….30 2.2. Поняття контент-аналізу та алгоритм його застосування………….34 2.3. Переваги та недоліки методу………………………………………….40 2.4. Особливості застосування контент-аналізу у дослідженні…….……43 РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ…………………….………………47 ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..66 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………...……69 ДОДАТКИ…………………………………………………………………………71

3

ВСТУП

Сучасний етап розвитку інформаційного суспільства характеризується активним розвитком соціальних медіа, популярність яких постійно зростає серед користувачів. На сьогодні соціальні мережі виступають не лише засобом міжособистісної комунікації та підтримання відносин між людьми, які знайомі між собою в офлайн просторі. Соціальні мережі перетворились на потужний інструмент впливу, що не обмежується колом знайомих людей, а впливає на широку

аудиторію

індивідів.

Соціальні

мережі

стали

повноцінними

маркетинговими платформами для розвитку і просування брендів на ринку. Зараз можна говорити, що соціальні медіа виступають важливим елементом у професійному житті багатьох індивідів. Зокрема, журналісти використовують найбільш поширені соціальні мережі (Facebook і Twitter) для налагодження контактів з аудиторією, залучення нової аудиторії, а також як інструмент для пошуку інформаційних приводів, сюжетів для журналістських матеріалів і героїв. Соціальні мережі стали альтернативним джерелом інформації, який часто протиставляється традиційним ЗМІ. Вони дозволяють вести діалог у більш наближеній для кінцевого споживача журналістських матеріалів формі. Соціальна мережа Pinterest є прикладом нового типу соціальних медіа, які називають візуальними. Вона ґрунтується на завантаженні і поширенні здебільшого фотографічного контенту і розрахована на так званих «візуалів» тих,

хто

віддає

перевагу

зображенням

не

лише

як

привабливому

ілюстративному матеріалу, а й як джерелу інформації. У США ця соціальна мережа за перший рік свого існування зібрала велику кількість користувачів і увійшла до кола найбільш популярних соціальних мереж. Цей факт не могли проігнорувати американські ЗМІ, які швидко включили Pinterest до переліку он-лайн платформ, які варто

4

використовувати, і почали опановувати функціонал мережі на предмет його практичної користі у професійній діяльності журналістів. Актуальність наукового дослідження полягає в тому, що ця робота є першою спробою вивчити роль соціальної мережі Pinterest для сучасних медіа. Автор звернув увагу на платформу, яка стрімко розвивається і вже викликала активний інтерес з боку американських ЗМІ. Це говорить про те, що обрана тема відповідає реаліям сьогодення або навіть випереджає науковий інтерес до досліджуваної платформи. Автор дослідження ставить собі за мету виявити основні закономірності у процесі створення і використання профілів у соціальній мережі Pinterest засобами масової інформації. У контексті сформульованої мети автор має намір виконати наступні завдання: 1)

визначати ключові риси досліджуваної соціальної мережі, що

відрізняють її від решти соціальних мереж; 2)

виявити характеристики соціальної мережі, що можуть бути

корисними для представників медіа; 3)

зібрати та проаналізувати приклади використання соціальної мережі

різними типами ЗМІ; 4)

визначити особливості журналістських профілів у Pinterest;

5)

дослідити контент, який ЗМІ розміщують на своїх сторінках у

соціальній мережі; 6)

окреслити можливості, які надає соціальна мережа для досягнення

журналістами своїх професійних цілей. У контексті цього дослідження під професійною діяльністю журналістів слід розуміти роботу зі створення та поширення журналістських матеріалів, а також залучення аудиторії, налагодження зв’язків із її представниками і формування інтересу до певного ЗМІ. Предметом дослідження є соціальна мережа Pinterest, яка розглядається автором як додатковий інструмент в роботі сучасних медіа. Об’єктом

5

наукового дослідження є інформаційне наповнення сторінок американських медіа на он-лайн платформі, що вивчається. Джерельну базу наукового дослідження складають 18 профілів американських ЗМІ, представлених у соціальній мережі. Формуючи вибірку для проведення наукової роботи автор керувався, по-перше, необхідністю представити всі типи ЗМІ (телебачення, радіо, преса, Інтернет), а по-друге, рівнем популярності профілів, відбираючи ті, які мають найбільшу спільноту підписників. Методологічною основою наукової роботи є кількісно-якісний контентаналіз. Обраний метод дозволить охарактеризувати соціальну мережу Pinterest, використовуючи кількісні показники. У методологічній частині роботи автор дослідження опише параметри, за якими буде проводитись кількісно-якісний

контент-аналіз.

Якісна

складова

обраного

методу

полягатиме в інтерпретації отриманих даних, виявленні закономірностей і обґрунтуванні їхніх причин. Наукова новизна роботи доводиться тим фактом, що завдяки проведеному

дослідженню

буде

вперше

сформульовано

особливості

використання соціальної мережі Pinterest у медіа середовищі. Авторові вдалось всебічно дослідити контент, який ЗМІ розміщують у своїх профілях, а також виявити певні закономірності, які зустрічаються у процесі застосування соціальної мережі журналістами. Практичне значення дослідження полягає у тому, що результати проведеного

аналізу

та

висновки

автора

можуть

бути

використані

українськими ЗМІ, які бажають вийти у соціальну мережу Pinterest. Автор ознайомлює з усіма особливостями он-лайн платформи, які повинні знати журналісти, а також пропонує зразки успішного використання мережі у професійній діяльності ЗМІ. Структура наукової роботи включає вступ, три розділи, висновки та перелік використаних джерел. Таблиці з кількісними результатами контентаналізу містяться у додатках.

6

РОЗДІЛ 1. СОЦІАЛЬНА МЕРЕЖА PINTEREST – НОВИЙ ОНЛАЙН ІНСТРУМЕНТ ДЛЯ ЖУРНАЛІСТІВ

Соціальна мережа Pinterest, розроблена Беном Сілберманом, Еваном Шарпом і Полом Сіаррою, у тестовій версії стартувала у 2009 р. У повноцінному форматі, доступному для всіх користувачів Інтернету, вона почала працювати з травня 2011 р. За час свого існування Pinterest здобув шалену популярність у США та на сьогодні проникає в інші країни. За словами Б. Ньюмана, який вивчає тренди соціальних медіа, «Pinterest належить до кола соціальних мереж, що розвиваються найшвидше». [38] Pinterest – це он-лайн платформа, де користувачі можуть ділитись зображеннями та зберігати їх у своїх профілях. Кожне додане зображення називається пін (з англ. – pin). Їх можна групувати в окремі тематичні блоки, які користувачі створюють залежно від своїх інтересів та уподобань. Pinterest вважають соціальною мережею, що побудована за принципом скрапбукінгу – нагромадження

різноманітних

зображень

на

особистій

сторінці

зареєстрованого користувача. У цьому розділі буде проаналізована роль соціальних мереж на сучасному етапі розвитку журналістики та масових комунікацій. Аналіз джерел з обраної тематики дозволить виявити особливості взаємодії, опосередкованої соціальними медіа, а також встановити переваги он-лайн мереж, що змушують традиційні медіа створювати у них профілі. Фотографічна природа Pinterest та стрімкий успіх мережі, що здебільшого пояснюється вдалою візуальною комунікацією, вимагає вивчення ролі зображень, як одного з каналів комунікації. Насамкінець у першому розділі автор подасть огляд особливостей роботи соціальної мережі Pinterest, проаналізувавши існуючі публікації з цієї тематики.

7

1.1.

Значення соціальних медіа у сучасній журналістиці

Сьогодні Інтернет перетворився на той медіум, де відбувається значна частина комунікації. Цей факт, безперечно, вплинув на журналістику і підходи до створення і передачі споживачам журналістських матеріалів. Відтепер новини можна отримувати не лише з газет або телевізійних випусків. Щоб лишатись поінформованим, достатньо зайти в Інтернет, де можна отримати найсвіжіші новини останньої години або навіть більше того – новини з місця події чи від очевидців в режимі реального часу. У науковій літературі з’явився термін «Web 2.0», під яким мається на увазі сучасний етап розвитку Інтернету, що перетворився на інтерактивний, доступний і легкий спосіб взаємодії із зовнішнім світом. Енерот пише, що «Web 2.0 передбачає перехід світової павутини від простої групи веб-сайтів до розвиненої комп’ютеризованої системи, яка пропонує спеціальні веб-додатки для кінцевих користувачів мережі». [23, 61] Цей етап характеризується динамічною он-лайн комунікацією між користувачами і використанням різноманітних інструментів, які стали доступними лише завдяки Інтернету. Експерти також почали широко використовувати термін «інформаційне суспільство», що охоплює весь спектр нових медіа та сучасні інформаційнокомунікаційні технології. На думку Д. Маквейла, інформаційне суспільство характеризується швидким потоком інформації завдяки електронним мережам та інтенсивній комп’ютеризації. [33, 105] Центральна ідея інформаційного суспільства полягає в тому, що користувачі виступають взаємопов’язаними між собою на глобальному рівні. [19, 253] Багато дослідників пишуть про зв'язок Інтернет простору та журналістики і зміни, які відбулись у медіа після появи Інтернету. Так, наприклад, К. Беккетт

зазначає,

що

споживання

новин

відбувається

у

тісно

взаємопов’язаному світі, де інформація відіграє дуже важливу роль для людей.

[13, 4] Тому першочерговим завданням будь-якого журналіста є висвітлення

8

всієї важливої інформації і вихід за межі традиційних медіа середовищ, як наприклад, газети, радіо чи телебачення. «Журналіст повинен бути там, де перебуває його аудиторія – у кіберпросторі», - пише дослідниця В. Стейсен. [48, 117] Аналогічної думки дотримується вчений Р. Пікард: він вважає, що «новинні організації повинні бути скрізь, повсякчас і використовувати для цього всі доступні платформи».

[41, 10] За словами іншого дослідника М. Лудтке, сучасні журналісти не повинні ігнорувати технологічні досягнення, а використовувати їх на свою користь, додаючи вартості матеріалам, які вони продукують. [31, 4] На думку Дж. Бардоеля та М. Дузе, Інтернет вплинув на журналістику у двох аспектах. [12, 93] По-перше, Інтернет пропонує медіа практикам широкий вибір ресурсів та технічних можливостей для удосконалення своєї професійної діяльності. По-друге, з активним розвитком Інтернету з’явились підстави говорити про формування нового типу журналістики – мережевої журналістики. У літературі існують різні варіанти цього терміну, серед яких найбільш

поширеними

є

наступні:

он-лайн

журналістика,

цифрова

журналістика та кібержурналістика. [12, 93] Отже, комбінація Інтернету і потреба виходу традиційної журналістики на нові платформи сприяла появі он-лайн журналістики, що є одночасно якісно новим типом журналістики, а також новим етапом у розвитку професійної журналістської діяльності. Під он-лайн журналістикою розуміють збір і розповсюдження інформаційного контенту через Інтернет. [12, 94] Дж. Бардоель і М Дузе виділяють наступні ознаки он-лайн журналістики: 1) конвергентність; 2) інтерактивність; 3) адаптація контенту до потреб мережі та аудиторії, яка виходить в он-лайн; 4) гіпертекстуальність. [12, 94] Розвиток Інтернету також став однією з передумов появи нової платформи для спілкування і організації стійких зв’язків між користувачами – соціальних мереж чи соціальних медіа, як їх ще називають. Соціальні мережі стали невід’ємною частиною не лише особистого спілкування, а й професійного життя. Сенс їхньої роботи полягає у тому, що

9

вони спрямовані на побудову взаємозв’язків між індивідами та налаштування ефективної комунікації, яка може долати географічні обмеження і бути оперативною. Експерти називають соціальні платформи «людяною формою спілкування», оскільки вони розраховані на те, щоб слухати інших і реагувати на їхні думки. Всі соціальні мережі ґрунтуються на принципі «шерінгу» (з англ. share – ділитись), який передбачає, що кожен користувач може поділитись з усіма користувачами Інтернету своїм досвідом, емоціями, тощо. У науковій літературі існує чимало визначень соціальних медіа. Так, К. Андреас і М. Ханлейн пишуть, що «соціальні медіа – це група Інтернет додатків, що базуються на технологічних досягненнях Web 2.0 і дозволяють створювати

та

розповсюджувати

контент,

згенерований

власне

користувачами». [10, 60] Таким чином, користувачі соціальних мереж перетворюються на тих, хто може самостійно продукувати контент, вартий уваги інших, а не лише споживати його з будь-яких інших джерел інформації. У «Посібнику B2B для соціальних медіа» зазначається, що «соціальні медіа – це виробництво, споживання і обмін інформацією через соціальну взаємодію та платформи». [32] Наведені визначення дозволяють виокремити певні особливості, що характеризують всі сучасні соціальні мережі. По-перше, вони спрямовані на побудову комунікації між людьми. По-друге, така комунікація опосередкована засобами Інтернету та певної програми, що передбачає реєстрацію і дотримання умов користування платформою. По-третє, соціальні мережі забезпечують поширення інформації різного формату – від текстів до відео та аудіо файлів. Окрім того, соціальні мережі можуть виступати повноцінним механізмом для налагодження співпраці між користувачами. А. Дамодар зазначає, що такі он-лайн технології дозволяють поширювати інформацію, координувати дії учасників спільноти, приймати рішення, будувати довіру серед користувачів і створювати образ колективної ідентичності чи уособлення з певним брендом, продуктом, послугою. [16, 49]

10

Щодо ролі соціальних медіа як інструменту комунікації експерти дотримуються різних точок зору. Наприклад, П. Грінберг у своїй праці «Вступ до соціальних продажів» стверджує, що всі користувачі на сьогодні перетворились на «соціальних», і будь-які зв’язки між компанією та кінцевим споживачем опосередковуються виключно через соціальні платформи. [21] Натомість, Р. Плуф вважає, що соціальні медіа лише створюють можливості і виступають додатковим способом для компанії або індивіда розповісти власну історію і досягти контакту з аудиторією. [42] При цьому ніхто з експертів не спростовує того факту, що соціальні мережі докорінно змінили форму спілкування між людьми. Такі зміни пов’язані з особливостями функціонування соціальних мереж. По-перше, вони володіють високим рівнем інтерактивності. Наприклад, К. Бекетт пише, що «завдяки інтерактивності цікавішим стало спілкування через соціальні мережі, порівняно із традиційними каналами комунікації. Інтерактивність також сприяла формуванню почуття спільності і єдності, якого не можуть надати традиційні платформи». [13, 22] По-друге, соціальні платформи дозволяють кожному зареєстрованому користувачу розповісти про себе все, що він забажає, використовуючи всі доступні інструменти: фото, відео, текст. Тому вони стали ефективним інструментом для самовираження. По-третє, завдяки широкій географії найбільш популярних соціальних мереж можливими стали обговорення і обмін думками всередині великих груп людей. Окрім терміну «соціальні медіа» також використовується поняття «нові медіа», які вважаються головним елементом інформаційного суспільства. При цьому останнє поглинає термін «соціальні медіа», оскільки є ширшим. Серед ключових ознак нових медіа П. Форі називає інтерактивність, соціальність, автономність, ігровий характер і персоналізацію. [19, 252] У контексті журналістської діяльності соціальні медіа розглядають як новітній канал дистрибуції новин та журналістських матеріалів. У науковій літературі багато публікацій присвячені цій темі. Дослідники аналізують, яким

11

чином журналісти повинні адаптуватись до соціальних медіа, і які переваги соціальні платформи надають у професійній діяльності журналістів. Без жодних сумнівів, соціальні мережі вплинули на роботу журналістів і стали

додатковою

платформою

для

трансляції

новин

і

поширення

журналістського контенту. Але не зважаючи на цей факт, експерти з соціальних медіа не вважають, що журналістика докорінно змінилась із появою соціальних медіа. Наприклад, Г. Оверхольсер пише, що «концепція професії журналіста не повинна зводитись лише до соціальних медіа, проте роль журналістів як професійних комунікаторів вимагає, щоб вони брали участь у дискусіях, що відбуваються у соціальних мережах». [40, 6] М. Сколер вважає, що присутність журналіста у соціальних мережах не є тотожною його професійній діяльності. На думку вченого, соціальні мережі – це середовище, де можна знайти гарячу новину або цікаві історії для подальшого висвітлення у традиційних медіа. [46, 39] Наведені позиції дозволяють зробити висновок, що один з внесків соціальних мереж у роботу журналістів полягає в тому, що вони виступають оперативним джерелом новин та інформації. При цьому в сучасних умовах журналіст не може ігнорувати таку платформу і повинен бути присутнім у соціальних медіа. Окрім того, соціальні мережі виступають вдалою платформою для налагодження спілкування з аудиторією. Вони дозволяють почути думку споживачів контенту завдяки функції коментарів. К. Феєрвезер пише, що соціальні платформи дозволяють провести «глибинне дослідження того, про що думають або що відчувають люди». [48, 124] Отже, завдяки соціальним мережам можна не лише отримати реакцію аудиторії, а й налагодити більш глибоку міжособистісну форму спілкування. Нарешті, соціальні мережі можуть бути ефективним інструментом для розповсюдження інформації. Оперативність та велика аудиторія виступають перевагами соціальних медіа, порівняно з традиційними ЗМІ. «Люди хочуть отримувати короткі інформаційні повідомлення, короткі вижимки якомога

12

скоріше», - пише Мозес. [48, 125] У цьому сенсі журналісти можуть використовувати соціальні мережі для просування власних матеріалів, анонсування гарячих тем чи оперативного висвітлення подій через коментарі або фото, яких не надають звичайні ЗМІ. Одним з найважливіших у цьому контексті є критерій оперативності. В сучасних умовах аудиторія вимагає від журналістів швидкого реагування та повідомлення новин. Інтернет платформи та соціальні мережі дозволяють повністю задовольнити ці потреби споживачів журналістських матеріалів. Отже, можна виділити наступні функції соціальних мереж у сфері журналістської діяльності: 1) швидке поширення інформації; 2) джерело ідей та інформаційних приводів; 3) інструмент зворотного зв’язку з аудиторією; 4) платформа для побудови спільноти користувачів, які відчувають певну єдність із тим чи іншим ЗМІ. Є група експертів, які вважають, що у найближчому майбутньому соціальні платформи будуть не просто додатковим інструментом в роботі журналістів, а стануть нерозривно пов’язаними з традиційними ЗМІ. Традиційні і соціальні медіа існуватимуть у єдиній комунікаційній системі і будуть рівноправними джерелами інформації. Наприклад, К. Феєрвезер пише про те, що ієрархія між суспільством та журналістикою зникне. Аудиторія перетвориться на таких же генераторів новин і матеріалів й стане альтернативною новинним організаціям і редакціям. [48, 124] На думку вченого, жоден журналістський матеріал не буде ізольований від аудиторії, оскільки саме аудиторія матиме визначальний вплив у процесі виготовлення і розповсюдження історій. Схожу думку висловлюють дослідники Є. Мітчелштейн і К. Шіркей. Вони стверджують, що з появою Інтернету та соціальних медіа відносини між журналістом і аудиторією вже докорінно змінились: відтепер вони будуються не за принципом «від одного до багатьох», а за принципом «від багатьох до багатьох». [34, 565 та 45, 65]

13

Популярність соціальних мереж призвела до появи такого феномену, як «контент, згенерований користувачами» (з англ. – user generated content). Інтернет та різноманітні платформи дозволяють з легкістю поширювати будьякі матеріали, не вкладаючи при цьому жодних коштів. В результаті, з’явились так звані «громадянські журналісти», які пропонують альтернативну точку зору на події. На сьогодні існує велика кількість соціальних мереж, кожна з яких розрахована на досягнення різних цілей і має свої унікальні особливості функціонування. Тому більшість дослідників з питань соціальних медіа наголошують на важливості розуміння нюансів кожної з соціальних мереж. Наприклад,

Twitter,

який

вважається

мікроблоговою

платформою,

розрахованою на поширення коротких повідомлень, гарантує швидкість. Користувачі Twitter розраховують на отримання найсвіжішої інформації. П. Далі у своїй публікації пояснює, що якщо аудиторія не відреагувала на пост протягом години після його опублікування у Twitter, то скоріш за все він так і залишиться непоміченим, оскільки Twitter оновлюється дуже швидко. [15, 20] Попри

те,

що

користувачі

Facebook

також

розраховують

на

оперативність, ця соціальна мережа не має жорстких часових меж щодо втрати актуальності повідомлення. Facebook надає можливість публікувати ширші повідомлення, підкріплюючи їх певною кількістю зображень або відео. При цьому користувачі мережі також очікують отримати більш розгорнуту інформацію, якщо порівнювати її з повідомленням у Twitter. Ще одна соціальна мережа LinkedIn орієнтована на професіоналів у конкретній сфері, які бажають підтримувати зв’язки з колегами. Дослідники соціальних мереж погоджуються у тому, що найважливіша ознака, що об’єднує всі он-лайн медіа – це пріоритет якості контенту. Без свіжої і цікавої інформації медіа, що використовують соціальні мережі, втрачатимуть

користувачів.

У

цьому

контексті

соціальні

медіа

не

відрізняються від традиційних ЗМІ, для яких якісний контент також становить пріоритет.

14

Перш за все працівники ЗМІ повинні обрати ту соціальну платформу, яка найбільше відповідатиме їхнім інтересам. Надалі вони повинні розробити стратегію роботи з цим он-лайн інструментом. П. Далі, а також численні рекомендації з використання соціальних платформ звертають увагу на те, що використання соціальних медіа повинне передбачати не лише одностороннє звернення до потенційної аудиторії з боку ЗМІ, а й розвиток діалогу і взаємодії між двома учасниками комунікації. [15, 20] Таким чином, поява соціальних медіа дозволила вивести відносини традиційних ЗМІ з аудиторією на новий рівень. Відтепер комунікація між читачем та медіа є двосторонньою, що охоплює взаємний обмін думками, коментарями,

тощо.

Одностороння

взаємодія,

ініційована

лише

представниками ЗМІ, вже не задовольняє інтереси аудиторії. У цьому контексті соціальні медіа відіграють важливу роль, оскільки роблять читача активним учасником процесу комунікації.

15

1.2. Роль візуальності та фотографії у медіа культурі

Починаючи з давніх часів, світ сприймався мислителями як сукупність певних образів, що формуються завдяки уявленням, стереотипам і набутим знанням та відбиваються у нашій свідомості. З винаходом фотоапарату поняття образу та ілюстрації вийшло на перший план. Фотографічні зображення перетворились в самостійну групу образів, через які люди почали сприймати і розуміти оточуючий світ. І якщо перші фотоапарати були доступні лише обмеженій групі людей, що призвело до формування відокремленої касти фотографів-професіоналів, то

з

появою

фотоапаратів

фірми

«Кодак»

наприкінці

1880-х

рр.

фотографування стало доступним майже кожному. П. Зіммерман зазначає, що «аматорська фотографія стала не просто надзвичайно популярною розвагою і видом споживацької активності, а й організованим типом соціальної практики, що цінувався за такі риси, як спонтанність, автентичність, природність та емоційність». [49, 151] Таким чином, є всі підстави говорити, що захоплення фотографією розділило суспільство на дві групи фотографів-аматорів: тих, хто робив знімки виключно для власного вжитку, фіксуючи пам’ятні моменти свого життя, і тих, хто претендував на створення мистецьких знімків, гідних уваги широкої аудиторії. Другу хвилю ажіотажу навколо фотографій пов’язують з інтенсивними процесами комерціалізації, що стали помітними у 50-х рр. XX ст. [37, 151] У пошуках вдалих знімків для ілюстрації журналістських матеріалів популярні видання почали звертатись не до професійних фотографів, а до звичайних любителів. Керуючись можливістю заробити гроші, люди озброювались фотоапаратами і фіксували на фотоплівку все, що вважали вартим уваги.

16

Останнім етапом розвитку фотографії, на якому суспільство перебуває нині, вважається етап розвитку цифрових технологій і цифрового зображення, створення якого не вимагає багато часу та зусиль. Можна виділити кілька особливостей фотографічних зображень. Поперше, вони легкі у виробництві. Сьогодні не треба спеціальних умінь, щоб фотографувати. Більше того, в еру цифрових технологій та мобільних пристроїв, оснащених камерами, можна говорити про те, що кожен власник мобільного телефону або планшету стає фотографом. По-друге, фотографії просто зберігати. Якщо раніше фото вклеювались у великі фотоальбоми, то зараз вони займають лише якусь частину пам’яті на вінчестері. По-третє і найважливіше, що в епоху Інтернету фото зображення можна легко поширювати для необмеженої жодними географічними межами аудиторії. Трансформація ролі фотографії у житті індивідів та вплив, що мають зображення, завжди перебували у фокусі інтересу експертів з медіа культури. Найбільш відомим є дослідження С. Зонтаг. «Фотографії змінюють і розширюють наші уявлення про те, на що варто дивитися і що ми маємо право спостерігати. […] І нарешті, найважливіший результат фотографії полягає в тому, що вона дає нам відчуття, що ми можемо тримати в голові весь світ – цілу антологію образів», – пише дослідниця. [47, 11] Завдяки фотографії скорочується відстань між людиною, подіями та оточуючим світом. Зображення стає посередником між тим, хто зробив знімок, і тим, хто тримає в руках картинку, що є зафіксованим моментом реальності. В результаті, фотографія деперсоналізує людський досвід і формує в індивіда хибне враження, що він став свідком або долучився до події, яка відбулась на іншому кінці планети. У цьому контексті влучною є наступна метафора С. Зонтаг: «збирати фотознімки означає колекціонувати світ». [47, 11] Згідно з теорією дослідниці фотографії можна розглядати у кількох проявах. Кожен з аспектів розкриває функції, які може виконувати зображення у соціальному житті індивідів.

17

По-перше, С. Зонтаг вважає, що «фотографувати означає привласнювати сфотографовану річ» [47, 12] Дослідниця порівнює знімки із «зафіксованими враженнями», а фотоапарат – із «ідеальною рукою свідомості, яка прагне заволодіти всім». [47, 12] Фотографуючи, людина назавжди зберігає певний момент на фотоплівці. Тож попри те, що подію минулого не можна повернути, її завжди можна відтворити, поглянувши на зображення. По-друге, С. Зонтаг вважає, що «фотографування перетворилось на різновид соціального ритуалу, захист від переживань і знаряддя влади» [47, 16]. На підтвердження своєї думки вона наводить приклад родинних альбомів, де зберігаються фотографії всіх членів сім’ї. Такі фотоальбоми відіграють роль комунікаторів між старшим і молодшим поколіннями. Вони формують враження родинної єдності. Тому перегляд сімейного альбому – це традиційний сімейний ритуал, що постійно повторюється, щоб створити атмосферу близькості та розуміння між учасниками такого ритуалу. Окрім того, фотографування стало обов’язковим атрибутом туристичних подорожей. За словами С. Зонтаг, туристи сприймають світ не через призму власних очей, а через призму лінзи фотоапарата. Вони переконані, що знімки допомагають зберегти враження та емоції. Хоча насправді, гонитва за кадром позбавляє власника фотоапарата можливості насолодитись побаченим і змушує

сприймати

предмети,

оцінюючи

їх,

як

варті

чи

не

варті

фотографування. По-третє, цінність фотографії полягає в тому, що вона є документальним доказом існуючої реальності. З одного боку, С. Зонтаг пише, що фотографії «звинувачують» та «забезпечують вірогідність». [47, 13] Якщо якась подія відображена на фотографії, то це дає підстави говорити про те, що подія насправді відбулась. З іншого боку, дослідниця стверджує, що інформативна роль фотографій на сьогодні стала фікцією. [47, 28] Не слід забувати про можливості для маніпуляції фотографією та вільну інтерпретацію світу тим, в чиїх руках знаходиться фотоапарат. Чи можна вважати документальною фіксацією, коли

18

фотограф вичікував вдалого моменту чи композиції або обирав потрібний вираз обличчя, який на його думку, викликає потрібні асоціації у глядача? Отже, фотографія – це реальність, що обмежена рамками бачення того, хто фотографує. На якості і достовірності знімка також позначається швидкість фотографування. По-четверте, фотографа можна назвати вуаєристом, оскільки він абстрагується від ситуації і лише спостерігає за перебігом подій. Вирішуючи, чи вартий предмет уваги об’єктива, виникає умовне відчуття впливу на ситуацію, враження, що ти перебуваєш «вище» певної події і, на відміну від її учасників, не втрачаєш незаангажованого погляду ззовні. Говорячи про зв’язок фотографії із журналістикою, С. Зонтаг зазначає, що «акт фотографування перетворюється на акт невтручання» та «пасивне спостереження». [47, 19] Фотокореспондент не має права бути учасником подій, які він фотографує. Так само він повинен відмовитись від своєї людяної складової і з «холодним розумом» фіксувати жахіття і страждання людей. С. Зонтаг наводить приклади того, як сучасні медіа експлуатують фотографії. Наприклад, Daily News вважається ілюстративним виданням: у газеті друкується велика кількість фотографій, оскільки побутує думка, що так читачі легше сприймають матеріал, і у них немає потреби читати величезні шпальти текстової інформації. Натомість, французьке видання Le Monde позиціонує себе, як більш інтелектуальний тип ЗМІ, що розрахований на аудиторію, яка бажає отримувати аналітичну інформацію, а не яскраві ілюстрації. У сучасній науці з питань медіа культури чимало досліджень присвячено вивченню ролі цифрового зображення. Вчені аналізують, як змінилось сприйняття фотографії з появою цифрових фотоапаратів і такого феномену, як «камерофон» – телефону з вбудованою камерою. Дослідники наголошують на тому, що, як і раніше, комунікація та формування особистості виступають головними функціями зображень. [17, 58] Проте вони набули нових ознак, які не можна ігнорувати.

19

Якщо говорити про комунікаційну функцію фотографій, то молоде покоління використовує фото для так званої «трансляції наживо», а не для збереження на фото ключових моментів життя для наступних поколінь. Т. Кіндберг пише, що якщо старше покоління, друкуючи фотографії, мало намір ділитись набутим досвідом через знімки, то молодше покоління сприймає цифрове зображення як об’єкт у буквальному значенні цього слова, що підлягає розповсюдженню. [27, 1546] Проте Дж. Дік наголошує на тому, що такі зміни не можна зводити виключно до причин технологічної революції. Вони продиктовані комплексом культурних, соціальних і технологічних трансформацій. [17, 59] Одним з проявів комунікаційної функції фото є те, що зображення виконує роль інструменту запам’ятовування. Проте сьогодні ця роль втілюється не в друкованих фотографіях, а у фото блогах та електронних галереях. Інтернет платформи перетворились в електронні щоденники фотографій. Фотографування більше не пов’язане з фіксацією рідкісних і знакових подій життя, як народження дитини, весілля, випуск з університету, тощо. Відтепер головна мета будь-якої фотографії – це оперативна фіксація певної секунди життя у вигляді картинки, яку можна швидко поширити. [37, 151] Дослідження такої функції фотографії, як формування особистості, займався Б. Харрісон. Якщо раніше переважала репрезентація індивіда через родинні фотографії (так звана «сімейна репрезентація»), то на сьогодні домінує саморепрезентація. [22, 90] В центрі цифрового зображення перебуває сам власник мобільного пристрою чи цифрового фотоапарату. Сьогодні він вже оточений не членами родини, а друзями, колегами по роботі та іншими представниками його позасімейного середовища. Таким чином, цифрова фотографія, на відміну від плівкової, спрямована на побудову і зміцнення міжособистісних зв’язків у соціумі поза межами родини: у школі, в клубах, компанії друзів тощо.

20

Аналогічних

висновків

у

своєму

дослідженні

дійшов

Д. Счіано.

Результати дослідження показали, що підлітки вважають важливішим ділитись фотографіями з друзями через соціальні мережі, аніж впорядковувати сімейні альбоми, як це роблять їхні батьки. [44] Ще одне дослідження О. Ліечті й Т. Ічікава вказує на різноманіття фотографій, якими діляться у мережі підлітки. Окрім особистих фотографій, вони публікують також привабливі ілюстрації, демотиватори, журнальні фото, тощо. [30, 235] Зважаючи на висновки досліджень, можна говорити про те, що цифрові фотографії перетворились на повноцінний канал комунікації. Дж. Дік називає фотографії «живою мовою», що не потребує додаткових текстових роз’яснень, а лише за допомогою візуальної картинки повідомляє всю необхідну інформацію про особу, яка поширила фото. [17, 62] «Піксельовані фото, як виголошені слова, циркулюють між індивідами і соціальними групами, сприяючи збереженню соціальних зв’язків», – пише дослідник. [17, 62] Окрім побудови міжособистісної комунікації, поширення фотографій сприяє залученню особи у соціум. Оскільки публікація фотографій на он-лайн платформах стала звичної формою поведінки, то участь у такій діяльності свідчить про те, що індивід є повноцінним учасником суспільства, який продукує та споживає існуючу культуру. [17, 62-63] Можна говорити про те, що збільшення акценту на візуальності також простежується і в соціальних мережах. Роль фото в он-лайн платформах докорінно змінилась. Якщо раніше фотографії виступали супровідним, другорядним матеріалом, то сьогодні вони перетворились на головне джерело інформації і самостійний елемент соціальних мереж. Тому окрему увагу у медіа літературі присвячують питанню трансформації соціальних платформ внаслідок введення нових зображувальних інструментів та функцій. Підтвердженням таких змін є, наприклад, перехід Facebook на формат хроніки, в якій фотографії відображаються у розмірі, що дозволяє бачити деталі зображення. Ще одним прикладом зростання візуальної тенденції є соціальна мережа Instagram. Популярний серед користувачів мобільних

21

пристроїв додаток побудований виключно на можливості завантажувати фотографії та переглядати зображення інших користувачів. Успіх он-лайн фотографій призвів до появи багатьох інших сервісів. Серед них можна назвати наступні: Jtix, Fancy, We Heart It, Gentlemint, Clipboard, Tumblr, Flikr. Д. Аллен, Дж. Вудвард і М. Лемп пишуть, що сьогодні світ перебуває «на етапі візуальної сфокусованості» та «надмірної зацікавленості інфографікою».

[7, 16] На підтвердження цієї тези автори наводять статистику, згідно з якою через Instagram щоденно публікується близько 4,5 мільйони фотографій, тоді як користувачі Facebook завантажують понад 250 мільйонів фото кожного дня.

[7, 16] Окрім того, у квітні 2011 року Facebook придбав додаток Instagram, інтегрувавши його у свою систему. Це свідчить про те, що менеджери однієї з найбільш популярних у світі соціальної мережі усвідомлюють зростаючий інтерес користувачів до фотографій і намагаються створити умови для максимального задоволення потреб своєї аудиторії. На думку експертів з соціальних медіа, епоха текстових он-лайн повідомлень скінчилась. Їй на зміну прийшла епоха ілюстративного контенту, коли одне зображення може розповісти окрему історію. Важливо також усвідомлювати, що домінуюча роль візуальності позначається на житті індивідів, докорінно змінює їхній побут і звички. Тобто не лише люди формують інтерес до зображувальної культури, а й власне медіа явище невідворотно вливає на характер і зміст суспільних відносин. Ш. Хольц у своїй роботі «Ідеальне зображення» пише, що «скінчився той час, коли люди дружньо збирались у когось вдома, щоб переглянути фотографії з останньої відпустки. Тепер ви можете самостійно, не виходячи з дому, обирати, які фотографії дивитись, а також збирати зображення, які вам подобаються». [25, 9] Обмін фотографіями, як різновид соціальної активності, набув якісно нових ознак, що пояснюється переходом на цифрові носії зображень і виходом користувачів в Інтернет. Ш. Хольц вводить поняття «феномену фотографій,

22

якими діляться» (з англ. – photo sharing phenomena). Цим терміном позначаються люди, які роблять фотографії виключно заради того, щоб публікувати їх у соціальних мережах. Відтепер ми слідкуємо не за емоційною реакцією тих, хто переглядає наші фотоальбоми вдома, а за тим, скільки друзів вподобали фото чи лишили коментарі. Посилена увага до зображень у вигляді великої кількості лайків може викликати бажання публікувати ще більше, а це, в свою чергу, веде до зниження якості та змістовності фотографій. У своїй статті Ш. Хольц цитує фотографа Т. Реткліфа, який на її думку, найкраще пояснив раптову популярність ілюстративних соціальних мереж. «Життя більшості з нас не пов’язане з візуальним оточенням. Ми прив’язані до офісу, помешкання, машини. Тому світ ілюстрацій відносить нас туди, де ми ніколи не були чи не можемо побувати. Коли ми переглядаємо фото на Pinterest чи Instagram, то потрапляємо у світ, який нам раніше був недоступний», – стверджує Трей Реткліф. [25, 10] Таким чином, яскраві фотографії можуть викликати ефект задоволення від уявної віртуальної присутності у тому чи іншому місці. Поява соціальних мереж із фото інструментами докорінно змінила спосіб соціальної взаємодії людей – як вони підтримують відносини між собою. С. Мюррей пише, що «поява камерофонів призвела до нових ритуалів, як наприклад, фотографії з концертів, що одразу надсилаються друзям». [37, 152] Сьогодні можна легко розповісти про останні події життя, завантаживши лише одну фотографію у соціальну мережу. Більше того, з розвитком нових можливостей для фотографування (вбудовані мобільні камери, планшети, прості і доступні програми обробки зображень) з’явились такі форми соціальної поведінки, що раніше були не відомі чи неможливі. Так, можна говорити про появу цілих феноменів, як наприклад, фотографування їжі, ніг, так звані «ліфтолуки» (фотографії, зроблені у дзеркало ліфту), тощо. Дослідниця Ш. Хольц відзначає, що роль зображень не обмежується лише міжособистісною комунікацією між людьми, які знають один одного.

23

Фотографії стали ефективним інструментом для завоювання нової аудиторії, просування окремих товарів і брендів. [25, 8] Отже, цифрова революція суттєво вплинула на роль зображень у суспільному житті. Фотографії стали оцінюватись, виходячи з наявності чи відсутності таких характеристик, як індивідуальність, комунікаційна здатність, яскравість і простота в розповсюдженні. Зображення перетворились на засіб самоіндентифікації та репрезентації індивіда у соціумі.

24

1.3. Pinterest як особливий тип візуальних соціальних мереж

«Pinterest посідає третє місце серед найбільш популярних соціальних платформ після Facebook і Twitter», – стверджують автори щорічного дослідження цифрових технологій «2012 Digital Marketer: Benchmark and Trend Report». [18] Згідно з даними компанії comScore мережа, що стала доступною у травні 2011 року, за 8 місяців (станом на січень 2012 року), зібрала 11,7 мільйонів унікальних відвідувачів у США. Високий рівень популярності нової платформи у США доводить той факт, що особистий профіль у Pinterest мають президент США Барак Обама та його дружина Мішель Обама. Більше того, у соціальній мережі можна знайти сторінку збройних сил США, де розміщуються фотографії різних типів військової форми, патріотичних страв, тощо.

Pinterest дозволяє зареєстрованим користувачам завантажувати до профілів улюблені зображення (піни / pins) та групувати їх у тематичні галереї (пінборди / pinboards). Встановивши додаток для браузера «The Pin It Button», будь-яке фото з Інтернету можна одразу додати у власний профіль. Мережа побудована за аналогією Facebook і Twitter: тут доступні традиційні функції «Подобається» (Like), «Підписатись на оновлення» (Follow) та «Поширити» (Repin). Разом із Instagram і Tumblr, соціальна платформа Pinterest належить до візуальних, де головним контентом виступає зображення. Проте нещодавно з’явилась можливість додавати відео та аудіо, завдяки чому потенціал мережі зріс. «Pinterest поєднує людей і компанії з усього світу завдяки спільним інтересам і смакам», – стверджують засновники Бен Сілберман, Еван Шарп і Пол Сіарра. Суттєвою перевагою Pinterest, порівняно з іншими новоствореними соціальними мережами, є те, що Pinterest є новим унікальними типом соціальної платформи, що абсолютно не конкурує із Facebook і Twitter. Їхній

25

функціонал та інтереси аудиторії, які вони задовольняють, не перетинаються. Цей факт частково пояснює стрімкий успіх Pinterest. Окрім того, користувачі Інтернету швидко сприймають лише ті платформи, які легкі у використанні та не обтяжують зайвими кроками для реєстрації, пошуку інформації та ознайомлення з інтерфейсом. У цьому плані Pinterest також виграв, порівняно з іншими ілюстративними мережами. Засновники платформи навіть свідомо пішли на те, щоб на початку зробити доступним перегляд профілів у мережі без потреби реєструватись. Фотографії, збережені у Pinterest з Інтернету, ведуть на первинний сайтджерело. ЗМІ, що присутні в Інтернеті, можуть збільшувати відвідуваність своїх сайтів, використовуючи цю технічну особливість. Завдяки кнопці «Pin It!» (за аналогією «Like» та «tweet»), доданій до журналістського матеріалу, читачі можуть зберігати зображення у свої профілі. Яскравіші ілюстрації мають більше шансів потрапити до Pinterest. Візуальна спрямованість Pinterest є як визначальною характеристикою, так і головною складністю соціальної мережі. Фотографія з допоміжного засобу перетворюється на головний інструмент комунікації. Кожна ілюстрація повинна уособлювати історію. Таким чином, пінборди стають платформами візуального сторітелінгу (від англ. storytelling – оповідь). Е. Джакес звернула особливу увагу на візуальний характер мережі та її роль у своїй статті «Що вам треба знати про використання віртуальних платформ для зображень». [26, 8] Експертка з питань соціальних медіа наголошує, що не слід забувати, що використовуючи комунікацію через Pinterest, користувачі апелюють, в першу чергу, до зорових відчуттів аудиторії. [26, 8] Ключовим завданням для власників профілів у Pinterest стає пошук контенту, який би привертав увагу решти користувачів. Критерій візуальної привабливості визначає, які фотографії повинні з’являтись у профілі, а які – ні. Акцент на сильних емоційних зображеннях дає позитивні результати, на відміну від звичайних гарних фотографій, що раніше були традиційним

26

маркетинговим ходом, проте не спрацьовують зараз у Pinterest. «Чим сильнішими є ваші фотографії і чим більш нішевими є платформи, які ви створюєте на Pinterest, тим більше фоловерів ви отримаєте», – каже Е. Джакес.

[26, 8] На її думку, найголовніше завдання для компанії у процесі використання он-лайн платформи полягає у тому, щоб створити стійкий зв'язок між фотографіями, що викладаються у мережі, і образом бренду, який просувають через той чи інший профіль. [26, 8] Одна з перших галерей у профілі видання The Wall Street Journal була присвячена Нью-Йоркському тижню моди. У режимі реального часу журналісти додавали найкращі фотографії з події до двох соціальних мереж: Pinterest та Instagram. Обидва профілі містили посилання на офіційну сторінку видання, де користувачі могли переглянути повні фоторепортажі. «Засіб візуального читання журналу» – саме так охарактеризувала Pinterest редактор відділу соціальних медіа WSJ Емілі Стіл. Отримавши 15 тисяч підписників завдяки лише одному пінборду, WSJ продовжив експерименти з Pinterest. Газета Washington Post використовувала Pinterest під час президентської кампанії у США, створивши профілі, присвячені двом основним кандидатам: Бараку Обамі та Міту Ромні. У цих галереях висвітлювалась інформація, починаючи від їхнього дитинства до нюансів весілля. Важливою характеристикою будь-якої соціальної мережі є її аудиторія. Соціологічні дослідження показують, що основними користувачами Pinterest є жінки. Цей факт багато в чому пояснює тематичний контент он-лайн платформи. Тут переважають зображення, які хочуть бачити жінки. Відповідно найбільш популярними у Pinterest є фотографії, що пов’язані з модою, стилем, кулінарією, весіллями, декором, садівництвом, тощо. Соціальна мережа вважається унікальним інструментом для організації власних ідей та планів. Тут наприклад, можна створити тематичну галерею з темою дня народження, де будуть зберігатись фотографії бажаних подарунків, потенційних місць проведення свята, страв з меню, тощо.

27

Оскільки соціальна мережа Pinterest є відносно новим явищем у сучасній системі соціальних мереж та поки що мало використовуваним інструментом серед журналістів, кількість публікацій, присвячених цій темі, незначна. Окрему

групу

становлять

статті,

в

яких

аналізуються

особливості

використання Pinterest у сфері медіа: телевізійними каналами, журналами, газетами. До цієї категорії літератури відносимо публікації в іноземних спеціалізованих медіа виданнях, зокрема, журналі «Broadcasting & Cable». А. Морабіто

вивчає,

яким

чином

телевізійні

канали

можуть

використовувати Pinterest для власної реклами та просування окремих телевізійних продуктів. На прикладах кількох телевізійних компаній авторка формулює рекомендації для тих, хто ще не залучений до соціальної мережі.

[35, 12] Журналістка стверджує, що Pinterest є найкращим механізмом для привернення уваги глядачів тих каналів, що виробляють власні продукти – телевізійні шоу чи серіали. [35, 12] Pinterest може стати корисним і для тих каналів, що тільки виходять на ринок. Авторка розглядає приклад телевізійної мережі HGTV, керівництво якої створило профіль у Pinterest і в такий спосіб залучило нову аудиторію глядачів, що переходили на офіційний сайт каналу зі сторінки каналу у соціальній мережі. Питанням використання Pinterest медіа організаціями також займається Л. Рубіно. За словами експертки з соціальних медіа, Pinterest викликав жвавий інтерес серед ЗМІ. [43, 14] При цьому для деяких з них, використання мережі стало справжнім викликом, тоді як інші – органічно інтегрували її як один з успішних маркетингових механізмів. Л. Рубіно наводить приклад NBC News, що створили власний профіль у Pinterest, а також профіль телевізійного шоу Today. Після цього кількість їхніх унікальних користувачів за місяць перевищила 10 мільйонів. [43, 15] «Профайл шоу Today орієнтований на сучасний стиль життя і містить багато контенту, пов’язаного з темами подорожей, здоров’я і моди», – Рубіно цитує Р. Осборна, директора відділу он-лайн медіа на NBC News. [43, 15]

28

Проте не всі представники медіа підтримують ідею використання Pinterest як інструменту для просування свого бренду чи матеріалів. Наприклад, телеканал CNN утримується від застосування нової он-лайн платформи, пояснюючи це тим, що поки що не бачить її унікальних можливостей. Незацікавленими у Pinterest лишились також міжнародні інформаційні агентства. Редактор відділу соціальних медіа Associated Press Е. Карвен зазначає, що роль Pinterest у зборі новин є невизначеною. [43, 15] Новинне агентство, що має багатолітню репутацію, зацікавлене, в першу чергу, у пошуку інформаційних приводів та новинного контенту, а не просуванні власного імені. А оскільки вважається, що Pinterest розрахований на розважальний легкий контент, інформаційне агентство не зацікавлене в такій платформі. Спеціаліст з он-лайн медіа Г. Асакава звертає увагу на ще один можливий аспект використання мережі Pinterest. [11, 40] У своїй статті «Поза межами роботи журналісти повинні вести блог» він зазначає, що розроблений професійний профіль на Pinterest дозволяє медіа практику просувати себе на ринку як спеціаліста і є гарним допоміжним інструментом для пошуку роботи. Зокрема, соціальна мережа, що дозволяє завантажувати зображення, може перетворитись на журналістське портфоліо. [11, 40] Деякі експерти, як наприклад, В. Ансон і Дж. Самала наголошують на важливості дотримання етикету спілкування між користувачами соціальної мережі. [9, 32] Серед правил етичного спілкування автори виділяють наступні: коректні посилання на джерела зображень; використання хештегів (як це робиться у Twitter); важливість інтерактивності, що передбачає залучення підписників у дискусії та спілкування.

29

РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ: КОНТЕНТ-АНАЛІЗ

Мета дослідження полягає у тому, щоб з’ясувати, яким чином журналісти можуть використовувати соціальну мережу Pinterest, виявити зразки вдалого застосування платформи в іноземному медіа досвіді, а також ціннісні елементи мережі, які дозволяють активніше контактувати з аудиторією та сприяють журналістові у виконанні робочих завдань. Для реалізації наукової мети дослідник використовуватиме метод кількісно-якісного контент-аналізу. Метод контент-аналізу вважається одним з найбільш популярних та ефективних для вивчення сфери масових комунікацій. Будь-яке дослідження передбачає, в першу чергу, аналіз соціальної реальності, що представлена у різноманітних документах (текстах у широкому значенні цього слова). У медійних дослідженнях текстами вважаються не лише друковані матеріали, а й відео, зображення, аудіо файли, тощо. Контент-аналіз уможливлює аналітичну роботу з такими документами. Вчені використовують обраний метод для виявлення тенденцій розвитку, особливостей певного медіа явища і презентації висновків дослідження у кількісно-якісних показниках. Б. Юськів вважає, що «контент-аналіз будує компактний, але більш загальний феномен». [5, 92] Він дозволяє проаналізувати великий масив інформації, розчленувавши його на порівнювані елементи. При цьому важливо, що кількісне дослідження може у подальшому стати підґрунтям для якісного аналізу, де матиме місце інтерпретація соціальної дійсності. Метод контент-аналізу дозволить повною мірою розкрити практику використання журналістами та ньюзрумами соціальної мережі Pinterest. Нижче будуть розглянуті особливості контент-аналізу, зокрема – сильні та слабкі сторони методологічної бази, етапи підготовки та використання методу і принципи аналізу даних, отриманих в результаті польового дослідження.

30

2.1. Історія методу

Метод контент-аналізу має тривалу історію, яка, на думку деяких дослідників, сягає часів життя грецького мислителя Арістотеля (384–322 рр. до н.е.). Б. Юськів пише, що Арістотель був першим, хто спробував «моделювати комунікативні процеси». [5, 7] У своїй праці «Риторика» філософ присвятив увагу вивченню ораторського мистецтва і структури публічної промови. Арістотель вважав, що мова та процес комунікації складаються з трьох елементів: людини, яка говорить, аудиторії і предмету розмови чи виступу. Таким чином, це була перша спроба продемонструвати багатогранність і неоднорідність мови, вказати на те, що сенс комунікації не обмежується лише словами чи буквами, а охоплює набагато ширший спектр відносин. В соціологічній науці виділяють кілька етапів історичного розвитку контент-аналізу: ранній контент-аналіз, кількісний газетний аналіз, сучасний контент-аналіз.

Більшість

дослідників

погоджуються,

що

першим

зафіксованим документально праобразом контент-аналітичного дослідження був аналіз збірки церковних гімнів «Пісні Сіону». Аналіз датується 1640 р. і був проведений у Швеції. Вважалось, що зміст церковних пісень у цьому зібранні був спрямований проти офіційної релігії – лютеранства. Для підтвердження висунутої гіпотези у текстах були підраховані певні релігійні символи. Надалі їхню кількість порівняли з аналогічними, що зустрічались в офіційних церковних текстах і таких, що були заборонені цензурою. Окрім кількісного підрахунку, проводився також якісний аналіз документів. Він передбачав виявлення емоційного забарвлення пісень. У цьому дослідженні вже була спроба систематизувати текст, виявити в ньому окремі категорії та провести підрахунок і порівняння. Надалі формування і розвиток контент-аналізу пов’язують з появою сучасних засобів масової комунікації і потребою глибинного аналізу

31

комунікаційних процесів у суспільстві. Першовідкривачем у цьому напрямку вважають США: тут наприкінці XIX ст. - початку XX ст. науковці почали використовувати контент-аналіз для дослідження газет. Б. Юськів називає цей етап «кількісним газетним аналізом, що почав спиратись на систематичний, об’єктивний та кількісний опис матеріалів преси». [5, 9] Прикладом цього періоду є наукова робота Дж. Спіда під назвою «Чи газети дають сьогодні новини», що вийшла в світ у 1893 р. Увагу американського дослідника привернув той факт, що на початку 80-років XIX ст. кілька американських видань суттєво збільшили свій тираж. При цьому зміна тиражу жодним негативним чином не позначилась на вартості видань, навпаки – ціна на примірник зменшилась майже в півтора рази. Дж. Спід поставив собі за мету з’ясувати, яким чином газетам вдалось, імовірно, зменшити редакційні витрати і опустити вартість примірника. Для цього він проаналізував тематичне наповнення недільних випусків кількох газет Нью-Йорка протягом 1891-1893 рр. Дослідник поділив всі журналістські матеріали за тематичним спрямуванням: політика, бізнес, культура, релігія, «жовті» новини, тощо. Він також виміряв довжину колонок, присвячених тій чи іншій темі. Завдяки проведеному кількісному контентному аналізу Дж. Спід виявив, що у газетах після прийняття нової політики щодо тиражу стали приділяти менше уваги «серйозним» темам – почали переважати таблоїдні статті, присвячені скандалам і пліткам про зірок. Після роботи Дж. Спіда контент-аналіз привернув до себе увагу багатьох дослідників. Постала потреба у створенні його чіткого методологічного підґрунтя. Окрім того, стало зрозуміло, що завдяки контент-аналітичним інструментам можна вивчати роль медіа у суспільстві та рівень і характер впливу ЗМІ на аудиторію. Медіа перетворювались на потужний канал комунікації, що вимагало проведення відповідних досліджень. Науковці почали вивчати суспільну думку, на формування якої здебільшого впливали тогочасні передові ЗМІ. Цей етап Б. Юськів називає «раннім контентаналізом». [5, 11]

32

У науці відзначається роль М. Уїллі у становленні методу контентаналізу. Він ввів поняття «категорій контент-аналізу» та встановив правила визначення категорій. По-перше, категорії треба було формулювати так, щоб їх можна було застосовувати до всіх друкованих видань, а не лише спеціалізованих. По-друге, визначальною для категорій була можливість їхнього використання не лише у порівнянні випусків різних видань, а й для порівняння матеріалів в межах однієї газети. По-третє, процес формулювання категорій був покликаний максимально виключити суб’єктивність. [3, 69] У 20-х рр. XX ст. сформувалась школа класичного контент-аналізу, засновником

якої

вважається

американець

Г. Лассуелл.

Досліджуючи

пропагандистські матеріали, науковець вивів теорію контент-аналізу, яку із певними застереженнями та удосконаленнями використовують до сьогодні. У праці Г. Лассуелл «Техніка пропаганди у світовій війні» викладені результати дослідження, що мало на меті визначити образи та концепти, якими користуються канали пропаганди під час війни для впливу на маси. Дослідження стосувалось пропагандистської діяльності у США, Німеччині, Франції та Англії. Для цього Г. Лассуелл проаналізував значну кількість джерел: від газет і випусків інформаційних агентств до виступів політичних лідерів держав. Американський дослідник дійшов висновку, що агенти пропаганди активно експлуатували вісь «ми проти ворога», а також образи і конотації, які викликали в аудиторії асоціацію з необхідністю якнайшвидшого знищення супротивника. Окрім формування ненависті до ворога, Г. Лассуелл виявив іншу мету пропаганди - зміцнення зв’язків із союзними та нейтральними державами. [2, 28] Протягом

наступних

десятиліть

метод

контент-аналізу

широко

використовувався сферах міжособистісних і масових комунікацій, психології. У 70-х рр. контент-аналіз стає популярним інструментом для дослідження сфери реклами та маркетингу. [5, 71] У той же період контент-аналіз набув широкого практичного значення. Прикладом його практичної результативності може бути співпраця естонських

33

соціологів із виданням «Едазі» у Тарту протягом 60-их рр. Дослідники щоденно проводили контент-аналіз газети за виробленими критеріями, після чого регулярно представляли результати аналізу на редакційних зустрічах. Виданню вдалось подвоїти свій тираж і покращити контент, що продукувався журналістами. [6, 148] На сьогодні якщо говорити про дослідження масових комунікацій, то об’єктом контент-аналітичного аналізу стають всі види медіа – від друкованих видань до Інтернет ЗМІ.

34

2.2. Поняття контент-аналізу та алгоритм його застосування

У

соціологічній

науці

існує

чимало

визначень

контент-аналізу.

Класичним вважається визначення Б. Берельсона, який писав, що «контентаналіз – це дослідницька техніка для об’єктивного, системного і кількісного опису наявного змісту комунікації, яка відповідає цілям її дослідника». Науковець, розробляючи теоретичне підґрунтя цього методу, визначив завдання, які може виконати дослідник, використовуючи контент-аналіз. Серед них – опис тенденцій при зміні змісту комунікативних процесів; опис розходжень у змісті комунікативних процесів для різних країн; порівняння різних ЗМІ; виявлення пропагандистських прийомів; визначення намірів і інших характеристик учасників комунікації. [14] Дослідник О. Ольсті доповнює вище зазначені можливості контентаналізу. На його думку, кількісний контент-аналіз дозволяє досягти таких цілей: 1) оцінити повідомлення на відповідність стандартам комунікації; 2) проаналізувати стиль; 3) віднайти зв'язок між особливостями аудиторії та інформацією, яку вона споживає з медіа; 4) описати зразки комунікації. [24] Окрім визначених цілей, метод контент-аналізу має певні функції, про які говорив К. Нойєндорф. По-перше, контент-аналіз виконує описову функції, що полягає в своєрідному тлумаченні змісту медіа повідомлень і виявленню їхніх характеристик. По-друге, контент-аналіз веде до формулювання висновків і прогнозів на майбутнє. [39] Дослідження із використанням цього методу допомагають передбачити розвиток досліджуваних у роботі явищ і є корисними для медіа індустрії і тих, займається практичною журналістикою. Більш повне визначення, порівняно із визначенням Б. Берельсона, надали вчені Д. Ріффе, С. Лейсі та Ф. Фіко. Вони вважають, що «контент-аналіз – це систематичне і відтворюване дослідження символів комунікації, яким призначаються певні числові величини відповідно до обґрунтованих правил вимірювань, і аналіз із допомогою статистичних методів взаємозв’язків між

35

цими величинами з метою опису комунікацій та отримання висновків щодо значень або виявлення взаємозв’язків з контекстом, як у процесі їх створення, так і використання». [5, 86] Російський соціолог В. Ядов надає спрощене, проте вичерпне визначення контент-аналізу – «це переведення у кількісні показники масової текстової (або записаної на плівку) інформації з її подальшою статистичною обробкою».

[6, 140] На його думку, кількісний аналіз дає показові ґрунтовні результати, якщо дослідник порівнює кількісні характеристики тексту з будь-якими іншими, наприклад, з кількістю передплатників видання чи думкою аудиторії про ті чи інші журналістські матеріали. [6, 140] Наведені вище визначення свідчать про те, що теоретики контент-аналізу сприймали цей метод виключно як кількісний. Поряд із кількісним контентаналізом виділяють ще якісний або інтерпретативний. Якісний контент-аналіз передбачає трактування і аналіз медіа текстів у широкому сенсі цього слова, а не підрахунок певних одиниць, як це відбувається із кількісною методологію. «На відміну від кількісних методів, якісні методи в першу чергу визначають не «хто і як відповідає» і «скільки так відповідають», а «що означають відповіді» і «чому так відповідають» представники тієї чи іншою соціальної групи», – зазначає Є. Ковальов. Дж. Гербнер використав критерій масштабності для поділу досліджень, проведених з допомогою контент-аналізу, на мікроаналізи та мікроаналізи. [Костенко, 48] «Мікроаналіз передбачає дослідження виключно у контексті взаємовідносин із реципієнтом. Натомість макроаналіз охоплює ширші категорії, такі як норми, цінності, стандарти, соціальні інститути», - пише Дж. Гербнер [20, 38]. Метод

контент-аналізу

методологічних

правил,

серед

вимагає яких

від

дослідника

більшість

теоретиків

дотримання виділяють

об’єктивність, систематичність і вимірювальність. Об’єктивність передбачає, що схема дослідження сформована таким чином, що це дозволяє однозначно проаналізувати та квантифікувати текст. [2, 45] Вимога систематичності тісно

36

пов’язана з поняттям «категорії» у контент-аналізі. Іншими словами, текст систематизується і перетворюється у набір певних категорій, які мають бути наперед

чітко

аналітичних

окреслені

досліджень

дослідником. пояснюється

Вимірювальність

їхніми

переважно

контентнокількісними

характеристиками, тобто вираженням результатів у вигляді співвідношення чи відсотків, які мають бути присутніми у результатах роботи і мають бути ретельно підрахованими. Кількісний характер дослідження не передбачає інтерпретації даних. [2, 45] Соціологи Н. Костенко та В. Іванов радять користуватись наступними правилами під час проведення контент-аналізу: 1) дотримуватись чітких дій, що не передбачають внесення коректив; 2) формулювати чіткі та однозначні одиниці аналізу, що не допускають подвійного трактування різними кодувальниками; 3) інтерпретувати всі результати дослідження без жодного винятку. [2, 46] Алгоритм проведення контент-аналізу передбачає кілька етапів і вимагає суворого дотримання схеми дослідження, розробленої науковцем. Контентаналітичне дослідження розпочинається з проведення підготовчої роботи. Вона охоплює такі етапи, як визначення мети наукової роботи, наукових гіпотез, формування генеральної сукупності і проведення вибірки, створення словника

категорій,

розробка методики

і

написання

інструкцій

для

кодувальників. [2, 62] Розпочинаючи контент-аналіз, автор дослідження повинен визначитись із сукупністю, яку він планує аналізувати. Формуючи сукупність, дослідник повинен

керуватись

наступними

вимогами:

широта,

однорідність

і

репрезентативність. Необхідність широкої і репрезентативної сукупності продиктована тим, що лише у такому випадку дослідження дасть обґрунтовані результати, які можна буде узагальнити для певного явища. Недостатньо репрезентативна або нечисельна сукупність призведе до викривлених і недостовірних висновків. Однорідність означає, що обрані для аналізу документи повинні мати певні спільні характеристики.

37

Далі у сукупності дослідник повинен окреслити вибірку, тобто конкретні джерела інформації, які він планує вивчати. Розрізняють два типи вибірки: репрезентативну і типологічну. [2, 59] Репрезентативна вибірка повинна представляти всю сукупність, тоді як типологічна вибірка – це лише частина сукупності, що має певні особливості. Репрезентативну вибірку, в свою чергу, поділяють на квотну та випадкову. [2, 59] Квотна вибірка формується у вигляді конкретної частки від загальної сукупності, випадкова – залежно від потреб дослідження і обґрунтувань вченого. Одним з принципових понять у теорії контент-аналізу є змістовна одиниця. В. Ядов виділяє кілька типів змістовних одиниць: 1) поняття (терміни), що відображають певну тематику; 2) теми, що простежуються в окремих цілісних частинах документа, що аналізується; 3) імена історичних постатей, політиків, вчених, представників мистецтва, бізнесу тощо; 4) подія, факт, офіційний документ. [6, 141] Так, частота згадування тієї чи іншої особи може свідчити про рівень її авторитету чи впливовості у суспільстві. Часте згадування конкретної події може говорити про її критичну актуальність чи значну увагу до неї з боку громадськості. [6, 141] Костенко пише, що «категоріальна мережа – це своєрідна схема, за якою дослідник проводить свій аналіз». [2, 63] Від обґрунтованого вибору категорій залежить успіх дослідження та правильність і достовірність отриманих результатів. [2, 63] Необхідність формулювання категорій додає кількісному контент-аналізу елементів якісного дослідження. Тому не можна жорстко диференціювати контент аналіз на суто кількісний або якісний. Будь-яке дослідження з використанням цього методу завжди міститиме обидві складові. Обрані

для

дослідження

категорії

повинні

відповідати

певним

характеристиками. По-перше, важливо, щоб категорії були вичерпними – тобто поширювались на весь масив інформації, що аналізується. По-друге, категорії не повинні перетинатись і створювати ситуації, коли одна одиниця аналізу може потрапити в різні категорії. Ця вимога називається виключністю. По-третє, категорії мають бути надійними та однозначними – тобто

38

зрозумілими для будь-якого кодувальника. По-четверте, доцільність категорій означає, що вони цілком відповідають завданням наукової роботи і задовольняють дослідницький інтерес вченого. Окрім категорій, контент-аналіз також спирається на поняття «одиниці аналізу». Н. Костенко виділяє два види одиниць аналізу. Перший тип – це одиниці аналізу, що характеризують досліджуваний документ в цілому, наприклад, кількість матеріалів або їхня довжина. [2, 65] Другий тип – це певна частина тексту (слово, судження, абзац), яку можна віднести до певної категорії, а потім підрахувати кількість таких частин. [2, 65] У теорії контент-аналізу існує ще одиниця підрахунку, що відповідає традиційним одиницям вимірювання. Використовуючи одиницю підрахунку, дослідник може виразити кількість одиниць аналізу. Наприклад, за одиницю підрахунку можна взяти звичайне число, тоді вчений рахує кількість згадувань тієї чи іншої одиниці аналізу. Або ж за одиницю підрахунку можна взяти рядок – тоді дослідник рахуватиме кількість рядків, у які вмістились одиниці аналізу. Після того, як усі підготовчі етапи завершено, доцільно провести пілотне дослідження. Воно дозволить перевірити ефективність методологічного інструментарію. Надалі дослідник працює зі збором емпіричних даних і проводить їхню квантифікацію – кількісну обробку. На завершальному етапі дослідження вчений інтерпретує отримані результати, представляючи їх у вигляді висновків і прогнозів. Наріжним каменем будь-якого контент-аналітичного дослідження є надійність його результатів. Серед причин ненадійних висновків Б. Юськів називає

неоднозначність

категорій,

недоопрацьовану

методологію

дослідження, відсутність контакту дослідника із кодувальниками і їхній низький рівень досвіду. [5, 99] Щоб отримати надійні результати контентаналізу, досліднику радять дотримуватись наступних правил: 1) детально формулювати тезаурус і вичерпно визначати категорії; 2) підтримувати зв’язок із кодувальниками і провести їхню попередню підготовку; 3) провести

39

експериментальне кодування, після чого виключити недоліки чи слабкі місця дослідницької схеми. [5, 100] Найбільш ефективним способом перевірити надійність результатів є проведення кодування з використанням однакових інструкцій різними людьми. Отримані результати, що мають незначну похибку, свідчитимуть про надійність.

40

2.3. Переваги та недоліки методу

Як і будь-який дослідницький підхід, метод контент-аналізу має свої позитивні та негативні сторони. Серед переваг цього методологічного підходу Б. Берельсон визначав наступні: 1) об’єктивність; 2) систематичність; 3) кількісний характер; 4) дослідження змісту явних проявів комунікації. [14] Систематичність та одноманітність методу передбачає, що дослідження будується за чітким алгоритмом процедур, яких повинен дотримуватись науковець. При цьому процедури мають бути прозорими і не допускати подвійного розуміння. Такий підхід дає підстави припустити, що одне й те саме дослідження, проведене різними дослідниками з використанням аналогічних методологічних інструментів, повинно дати приблизно однакові результати. До переваг контент-аналізу також відносять можливість опрацьовувати великі масиви інформації, виявляючи в них певні тенденції та особливості. З цією особливістю пов’язана ще одна перевага – можливість аналізувати документи, які не потрібно спеціально шукати. Якщо мова йде про дослідження масових комунікацій, то більшість текстів (у широкому сенсі) можна безперешкодно отримати, не витрачаючи багато часу і зусиль. Натомість, деякі якісні методи, як наприклад, глибинні інтерв’ю чи включене спостереження вимагають великих часових затрат. А. Бергер додає до сильних сторін контент-аналізу його дешевизну. Не надто масштабне контент-аналітичне дослідження вчений може провести самостійно, при цьому не витрачаючи жодних коштів. Передбачається, що у такому випадку досліджувані тексти знаходяться у відкритому доступі і немає потреби винаймати команду кодувальників. Соціолог А. Бергер відносить до переваг методу можливість за допомогою контент-аналізу вивчати поточні події і теми, що становлять нагальний інтерес.

41

Об’єктивність контент-аналізу як його перевага є дискусійним питанням в соціологічній науці. З одного боку, якщо порівнювати цей метод із фокусгрупами чи інтерв’ю, виключається елемент втручання вченого у соціальну реальність і впливу на об’єкт дослідження, завдяки чому досягається чистота аналізу. Проте з іншого боку, контент-аналіз передбачає такі етапи роботи, які неминуче пов’язані із суб’єктивністю дослідника. Наприклад, у відборі категорій для контент-аналізу ніяк не можна уникнути суб’єктивного підходу, хоча є можливість його мінімізувати через виконання формальних вимог, що висуваються до цього процесу. Противники контент-аналізу вважають, що метод контент-аналізу дозволяє вивчати лише певні одиниці, які групуються у категорії. Таким чином, цей методологічний підхід не дає можливості заглибитись у сутність явища, дослідити його якісно, не обмежуючись кількісними показниками. Б. Юськів пише, що «в результаті контент-аналізу текст як система («лінійність» тексту) руйнується і перетворюється в сукупність окремих складових, у ролі яких виступають категорії та підкатегорії аналізу». [5, 82] Таким чином, застосування методу зводиться до виявлення окремих елементів і їхнього підрахунку. Дослідник ігнорує контекст і цілісність повідомлення, дроблячи його на беззмістовні частини. Щоб подолати проблему ізольованості одиниць аналізу та абстрагування від загального контексту, Б. Юськів радить доповнювати кількісний контент-аналіз якісними дослідницькими підходами.

[5, 83] Вони дозволять науковцю не оминути прихованих характеристик, які кількісний контент-аналіз «пропускає». В. Семьонова серед недоліків контент-аналізу виділяє його штучність та узагальнений характер. На її думку, штучність контент-аналітичного дослідження проявляється у двох формах. По-перше, алгоритм контентаналізу передбачає побудову і висунення гіпотези, яку у дослідженні треба або довести, або спростувати. Науковець формулює схематичну матрицю дослідження, що складається з багатьох категорій і одиниць аналізу. В результаті елементи аналізованого документу повинні заганятись у заздалегідь

42

визначені рамки. «В результаті описуються логічні зв’язки між змінними, а соціальне різноманіття інших зв’язків, що не досліджуються, залишаються «за дужками» дослідницького інтересу», – пише В. Семьонова. [1, 19] Необхідність висувати наукові гіпотези до початку проведення власне дослідження (виявлення змістовних одиниць та їхній підрахунок) можна також розглядати і як складність методу. Як пише російський вчений В. Ядов, «документ був створений зовсім не для того, щоб перевіряти гіпотези соціолога». [6, 140] Тому досліднику до формулювання гіпотези треба провести принаймні поверховий аналіз документів, щоб виявити певні очевидні тенденції. По-друге, В. Семьонова вважає, що відсутність безпосередньої взаємодії дослідника із досліджуваним об’єктом також свідчить про штучність контентаналітичного підходу. В. Семьонова називає таке дослідження «статистичним баченням». [1, 19] Об’єкт дослідження представлений у вигляді умовної суми символів, які квантифікуються дослідником. Узагальнений характер висновків, сформульованих за допомогою контент-аналітичного дослідження, також говорить не на користь методу. Все різноманіття складних і неоднорідних соціальних явищ подається у вигляді кількох висновків, які презентуються у вигляді таблиць та діаграм. Таким чином, ігнорується специфіка соціальних об’єктів. [1, 19] «Іншими словами, використовуючи кількісний підхід, дослідник виходить в поле, «озброєний» концепціями,

гіпотезами

і

вимірювальними

інструментами,

плануючи

«навести порядок» у розрізненій масі об’єктів і подій». [1, 70] Проведення контент-аналізу пов’язане також із деякими складнощами, що продиктовані особливостями методу. Зокрема – це труднощі у створенні репрезентативної вибірки, визначенні належних одиниць аналізу і досягненні надійності кодування.

43

2.4. Особливості застосування контент-аналізу у дослідженні

У дослідженні використовуватиметься кількісний контент-аналіз з елементами якісної інтерпретації кількісних результатів проведеного аналізу. Оскільки дослідження передбачає вивчення застосування соціальної мережі Pinterest, то контент-аналіз буде використовуватись для детального вивчення профілів ЗМІ, що представлені на цій он-лайн платформі. Дослідник вважає за потрібне аналізувати профілі американських ЗМІ, оскільки статистика використання соціальної мережі демонструє, що у США вона є найбільш популярною. На підготовчому етапі буде сформована вибірка профілів, що підлягають дослідженню. Формування вибірки відбуватиметься в два етапи. На першому етапі відбір проводитиметься серед всіх американських ЗМІ, які мають профілі у соціальній мережі Pinterest. При цьому одне з завдань дослідника під час формування вибірки полягає в тому, щоб охопити всі типи медіа – телебачення, друковані видання, радіо та он-лайн ЗМІ. Також дослідник повинен звернути увагу, в першу чергу, на загальнонаціональні американські медіа. На другому, фінальному етапі відбору досліджуваних медіа слід обирати ті ЗМІ, які мають найбільш популярні і розроблені профілі у Pinterest. За основу дослідник братиме три критерії: кількість підписників, кількість галерей, створених у профілі, і загальна кількість зображень у них. Власне аналіз профілів складатиметься з двох частин. Перша частина буде присвячена загальному оглядові сторінок відібраних ЗМІ у Pinterest без поділу цих ЗМІ за їхнім типом. На цьому етапі будуть виявлені загальні тенденції, які характеризують підходи ЗМІ до створення профілів у соціальній мережі. За одиницю рахунку буде взято профіль медіа у соціальній мережі. У цій частині дослідження дослідник вважає за потрібне використовувати в якості показників контент-аналітичного дослідження складові елементи

44

мережі та її основні характеристики і функції. Таким чином обрані профілі аналізуватимуться за наступними показниками: 1) ім’я користувача / назва профілю; 2) аватар профілю (зображення, що використовується для ідентифікації користувача); 3) опис профілю; 4) наявність / відсутність локації ЗМІ; 5) наявність / відсутність посилання на офіційний сайт видання; 6) наявність / відсутність зв’язків із іншими соціальними мережами. У соціальній мережі Pinterest немає обмежень щодо кількості профілів, які може створити той чи інший користувач. З огляду на цей факт доречно буде проаналізувати, як представлені обрані медіа у мережі – одним чи кількома спорідненими сторінками. Відповідно показником виступатиме така ознака, як наявність / відсутність дочірніх профілів, що кореспондують структурним елементам медіа (як наприклад, рубриці у друкованому виданні). Ключовим структурним елементом профілю у Pinterest є галерея, тому доречно окремо проаналізувати їхні складові. У цьому випадку показниками для аналізу виступатимуть саме складові галереї, серед яких: 1) назва галереї; 2) наявність / відсутність опису вмісту галереї; 3) наявність / відсутність посилання в описі до галереї; 4) тип посилання за джерелом, до якого воно веде. Для першого показника за одиницю рахунку дослідник братиме профіль у соціальній мережі, для решти показників – галерею. Останніми на цьому етапі будуть два показники, що характеризують ступінь взаємодії ЗМІ, представленого у Pinterest, з користувачами мережі. Ці показники наступні: 1) використання коментування і ведення діалогу із підписниками; 2) наявність / відсутність галерей, до яких підписними можуть самостійно завантажувати фотографії із визначеної теми. У другій частині дослідження контент-аналіз проводитиметься за типами ЗМІ, які представлені у соціальній мережі. Завдання цього етапу полягає у тому, щоб виявити специфічні особливості у використанні он-лайн платформи різними медіа та найбільш розповсюджені практики використання мережі у професійній діяльності журналістів.

45

Таким

чином,

за

однаковими

показниками

контент-аналіз

проводитиметься для чотирьох типів ЗМІ: друковані видання, радіо, телевізійні та он-лайн медіа. На основі отриманих результатів дослідник порівняє, як співвідносяться способи використання мережі у різних видів медіа. Сутнісним елементом соціальної мережі є пін, який тотожний контенту, що

розміщується

у

Pinterest.

На

цьому

етапі

контент

профілів

аналізуватиметься за двома показниками: 1) тип контенту (фото / відео / аудіо); 2) автор контенту (власне медіа / запозичений). Для цих показників одиницею рахунку виступатиме зображення. Насамкінець у цій частині дослідження всі профілі будуть розглянуті за тематичним наповненням галерей. Автор досліджуватиме галереї за такими тематичними категоріями: 1) кулінарія; 2) природа; 3) подорожі; 4) Інтернет і сучасні технології; 5) особистості; 6) ньюзрум зсередини; 7) мода / краса / стиль; 8) просування журналістських матеріалів; 9) новини / події; 10) культура / музика; 11) різне. Частину категорій дослідник виділяв, виходячи з тих спрямувань, які вважаються популярними у соціальній мережі Pinterest. Серед них – такі теми, як кулінарія, природа, подорожі, мода. Решта категорій була сформована завдяки первісному аналізу деяких профілів медіа у соціальній мережі. Дослідник визначив ті категорії, які на його думку, можуть зустрічатись на сторінках ЗМІ. Зокрема, це категорії – ньюзрум зсередини, новини, просування журналістських матеріалів. Дослідник свідомо додав до категоріальної мережі рубрику «Різне». Такий крок пов'язаний із тим, що тематичне спрямування соціальної мережі є дуже багатостороннім. Щоб охопити всі найдрібніші тематики галерей, необхідно було створювати розгорнену категоріальну мережу. При цьому результати аналізу за такою системою не були б репрезентативними, оскільки часто зустрічалися б випадки, коли галерею одного тематичного спрямування містить лише один профіль. Окрім того, у таких даних було б важко виявити

46

тенденції і взяємозв’язки. Тому автор дослідження одразу звертає увагу на те, що показники категорії «Різне» не аналізуватимуться у цій науковій роботі. На думку автора дослідження, теми, які не є настільки популярними у мережі, можна згрупувати в одну категорію, яка очевидно, становитиме великий відсоток від загальної кількості контенту у досліджуваних профілях. Проте це дозволить домогтися надійності і детальності показників в інших визначених категоріях. На підставі отриманих даних дослідник визначить, які теми переважають у профілях ЗМІ у Pinterest. Насамкінець варто зазначити, що обрана методологія має певні обмеження, що пов’язані зі специфікою контент-аналізу. Обраний метод не дозволяє визначити та оцінити такий показник, як кількість трафіку – одиниця, що демонструє реальну вигоду від використання Pinterest у формі додаткових відвідувань сайту-джерела зображення з соціальної мережі. Окрім того, завдяки контент-аналізу можуть бути визначені лише чітко представлені

форми

використання

мережі

у

професійній

діяльності

журналістів. Натомість, такі способи роботи журналістів з Pinterest, як пошук інформаційних приводів, героїв, візуального контенту для матеріалів, залишаться поза увагою наукового дослідження. У подальшому вивченні теми автор може виправити такі обмеження, скориставшись методом глибинного інтерв’ю. Незважаючи на перелічені обмеження, метод контент-аналізу дозволить ґрунтовного вивчити явище, обране предметом цього наукового дослідження, і виміряти кількісні показники, що характеризують процес використання журналістами соціальної мережі Pinterest.

47

РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Дослідження спрямоване на те, щоб визначити, яким чином американські ЗМІ використовують соціальну мережу Pinterest, виявити основні тенденції у роботі ньюзрумів з візуальною он-лайн платформою. Проаналізувавши іноземний досвід, дослідник сформулює ключові положення, що в комплексі характеризуватимуть підхід медіа до використання досліджуваної соціальної мережі. Надалі, використовуючи отримані результати, робота може слугувати підґрунтям для застосування соціальної мережі Pinterest українськими ЗМІ. Для цілей дослідження було відібрано 18 американських медіа, що представлені на досліджуваній он-лайн платформі. Профілі медіа, які аналізувались у цьому дослідженні, розподілились наступним чином: телебачення – 6, друковані видання – 6, радіо – 3, он-лайн ЗМІ – 3. У додатку А показані обрані медіа, що представлені за типами ЗМІ. У кожній групі ЗМІ профілі розміщені у послідовності за рівнем їхньої популярності серед користувачів соціальної мережі Pinterest, виходячи з кількості підписників. Кожен з досліджуваних профілів містить ще дві характеристики: кількість галерей і кількість завантажених фотографій. У секції телебачення представлені профілі як цілих каналів (Travel Channel, PBS, The Weather Channel), так і новинні секції найбільших американських медіа корпорацій (NBC News, ABC News). До цієї секції також було включено окремий телевізійний продукт – ранкове шоу Today, що виходить на каналі NBC. З-поміж зазначених профілів помітно вирізняється сторінка передачі Today у Pinterest. Вона має майже 100 тисяч підписників і близько 20 тисяч доданих зображень. При чому розрив у кількості підписників з профілем Travel Channel, що займає другу позицію за рівнем популярності, є суттєвим – аудиторія у два рази менше і становить близько 40 тисяч користувачів (див. рис. 3.1).

48

До групи друкованих медіа потрапили наступні загальнонаціональні видання: The Wall Street Journal, Time Magazine, Newsweek, Washington Post, USA Today, New York Times. Згідно з рис. 3.2 найбільш популярними серед обраних друкованих видань є профілі New York Times та The Wall Street Journal.

У секції он-лайн ЗМІ досліджувались профілі таких он-лайн ресурсів, як Mashable, Huffington Post і Pro Publica. Згідно з рис. 3.3 найбільш популярним серед користувачів соціальної мережі Pinterest є профіль сайту Mashable, який спеціалізується на новинах у сфері он-лайн технологій, соціальних медіа та технологічних досягнень. Сторінка цього он-лайн ресурсу має «аномальну» кількість підписників, порівняно з усіма іншими профілями – майже 1,5 мільйони користувачів. І це при тому, що профіль Mashable має середню кількість зображень – близько 3,5 тисяч пінів. До категорії он-лайн ЗМІ було включено профіль ресурсу, який займається розсліду вальною журналістикою, Pro Publica, попри той факт, що він має найнижчі показники за кількістю підписників та зображень – 694 і 112 відповідно. Проте зазначений ЗМІ є

49

прикладом якісної журналістської роботи, тому буде доречно проаналізувати і його сторінку у Pinterest.

До категорії радіо ЗМІ обирались загальнонаціональні радіо станції. При цьому результати пошуку профілів американських радіо станцій на Pinterest свідчать про те, що вони не настільки активно представлені у мережі, порівняно з друкованими виданнями та телевізійними медіа. Для дослідження було обрано профілі CBS Radio News, NPR News та NPR Music. Слід одразу зазначити, що профілі радіо станцій є найменш чисельними, як за аудиторією підписників, так і за кількістю зображень (див. рис. 3.4). Згаданий факт говорить про те, що цей тип ЗМІ поки найменше залучений у роботу з соціальною мережею Pinterest. Проте зважаючи на важливість аналізу за типами ЗМІ, профілі радіо станцій включені у дослідження.

Таким чином, у дослідженні було всього проаналізовано 18 профілів ЗМІ у Pinterest і 478 галерей. Нижче подані результати контент-аналітичного дослідження, що проводився в два етапи. Алгоритм і сенс кожного з етапів описані у методологічній частині наукової роботи. На першій стадії були проаналізовані всі профілі обраних медіа, абстрагуючись від такої характеристики, як тип ЗМІ, що представляє той чи інший профіль.

50

На цій стадії дослідження можна виділити два напрямки, що стали об’єктом аналізу. По-перше, дослідником була проаналізована так звана візитівка ЗМІ, що має профіль у Pinterest. Візитівка містить фото, назву медіа, короткий опис та іншу супровідну інформацію, яку власник профілю вважає за потрібне вказати. По-друге, було проведено загальний огляд змістовної частини профілів – галерей, що створюються у Pinterest. Галереї аналізувались на предмет їхніх назв, опису тематики галерей, типу контенту, тощо. Результати аналізу візитівок ЗМІ, представлених у Pinterest, свідчать про те, що всі без винятку медіа приділили увагу цьому аспекту. Візитівка є важливою характеристикою будь-якого користувача соціальної мережі, оскільки

дозволяє

його

ідентифікувати

і

отримати

інформацію

для

ознайомлення із профілем рештою частиною соціальної спільноти. Медіа, зареєстровані у Pinterest, створювали профілі, щоб залучати нову аудиторію. Тому візитівка відіграє важливу роль для привернення уваги користувачів. За параметром назви було сформовано дві категорії: 1) ім’я користувача відповідає офіційній назві ЗМІ (+); 2) ім’я користувача не відповідає офіційній назві медіа (-). У всіх без винятку профілях назва зареєстрованого користувача (ЗМІ) тотожна офіційній назві медіа. За параметром аватару також було виділено дві категорії: 1) аватар завантажений (+); 2) аватар відсутній (-). Візитівки 18 досліджуваних сторінок у соціальній мережі містять фотографії зареєстрованих медіа. В якості аватару використовується офіційний логотип медіа, який викликає стійку асоціацію зі ЗМІ. З цієї загальної тенденції є лише два винятки. Так, в аватарі друкованого видання Newsweek міститься не лише офіційне зображення видання, а й посилання на те, що видання зареєстроване у соціальній мережі – Newsweek on Pinterest. Другим винятком є профіль радіо станції NPR News. Назва профілю містить прив’язку до соціальної мережі і звучить як NPR Pins. На відміну від решти профілів, ці медіа продемонстрували дещо інший підхід: в одному з елементів візитівки чітко вказується, що сторінка ЗМІ у Pinterest є

51

частиною від загального медіа, що охоплює власне медіа, його офіційний сайт і профілі у соціальних мережах. Якщо прив’язка до мережі в аватарі профілю не викликає жодних проблем, то з назвою профілю ситуація – інша. Під час пошуку сторінки у соціальній мережі за логікою, в першу чергу, використовується офіційна назва ЗМІ. Якщо назва профілю відмінна від відомого всім найменування, то це викликає проблеми під час пошуку. Тому бажано, щоб назва профілю і ЗМІ співпадали. Важливим елементом візитівки є її змістовна частина, де подається короткий опис користувача, місце його знаходження та посилання на офіційний сайт. У параметрі «Опис користувача» міститься дві категорії: 1) інформація про медіа (1); 2) інформація про сторінку медіа у соціальній мережі (2). Всі проаналізовані профілі містять опис користувача, зареєстрованого на Pinterest. У 3 з 18 профілів у візитівках вказувалась загальна інформація про ЗМІ. Аналогічну інформацію можна знайти, наприклад, на офіційному сайті ЗМІ. Натомість, у решті 15 сторінках містилась інформація не про власне медіа, а про його сторінку у Pinterest та інформацію, яку там можна знайти. У другій групі ЗМІ вказували, що у їхніх профілях користувачі можуть знайти цікаві зображення, а також багато ілюстрацій, які так чи інакше пов’язані з конкретним ЗМІ (вузько тематичні фото, що відповідають специфіці медіа, роботи фотографів друкованих видань, тощо). Серед тих медіа, що дотримувались другого підходу, можна також виділити 3 профілі (Washington Post, Huffington Post і PBS), що у візитівках містили заклик до налагодження дружнього діалогу з підписниками. Будь-яка соціальна мережа є альтернативним каналом комунікації. Тому доречно не дублювати у ній ту інформацію про ЗМІ, якою аудиторія вже володіє, як наприклад, профіль видання чи його спеціалізація. І розраховуючи на привернення аудиторії, також варто використовувати унікальність соціальної мережі як засобу двостороннього спілкування з аудиторією.

52

Користувачі Pinterest можуть вказати у своїй візитівці локацію, веб-сайт та посилання на сторінки у соціальних мережах. У параметрі «Локація» – дві категорії: 1) локація зазначена (+); 2) локація не зазначена (-). З 18 профілів у 16 було вказано місто, де знаходиться штаб-квартири ЗМІ. Показник «Посилання на офіційний сайт» містить дві категорії: 1) посилання зазначене (+); 2) посилання не зазначене (-). На всіх без винятку сторінках містилось посилання на офіційний сайт медіа. При цьому 2 профілі містили не розгорнуте гіпертекстове посилання, а зображувальну іконку, через клік на яку можна перейти на сайт. Варто зазначити, що гіпертекстове посилання є більш надійним способом спонукати користувачів переходити на офіційний сайт, порівняно з іконками. Тим паче, у випадку з соціальною мережею Pinterest використовується іконка, яка не асоціюється із тим, що вона містить посилання на сайт. Якщо звернутись до офіційних сайтів досліджуваних ЗМІ, представлених у Pinterest, то лише Today та NBC News мають посилання на сторінку Pinterest на головній сторінці сайту. На офіційних сайтах решти 16 ЗМІ є посилання, в основному, на такі соціальні мережі, як Twitter i Facebook. Останнім показником у візитівці є зв'язок сторінки у Pinterest зі сторінками в інших соціальних мережах – Twitter і Facebook. Тут виділено три категорії: 1) посилання на Twitter (1); 2) посилання на Facebook; 3) відсутній зв'язок із соціальними медіа (3). Згідно з результатами 12 з досліджуваних профілів у Pinterest були прив’язані до Twitter, 1 – до Facebook. Решта сторінок не містили посилань на інші соціальні мережі. Дані аналізу візитівок обраних профілів доводять, що ця частина профілю є важливим елементом побудови взаємозв’язку з підписниками, а також «обличчям» користувача для потенційних підписників. Аналіз

за

параметром

«Дочірні

профілі»

передбачав

виявлення

неосновних сторінок обраних медіа у Pinterest, які існують у мережі паралельно з основними досліджуваними профілями. Відповідно у параметрі

53

виділено дві категорії: 1) дочірні профілі наявні (+); 2) дочірні профілі відсутні (-). Результати аналізу за цим параметром показують, що лише 5 профілі мають дочірні сторінки, з них 3 – профілі друкованих видань (The Wall Street Journal, Washington Post, USA Today), 1 – профіль телевізійного каналу PBS, 1 – профіль радіо станції NPR. Так звані «дочірні» профілі створені за принципом рубрикації – тобто під певну тему зареєстровано окрему сторінку ЗМІ у Pinterest. Так наприклад, PBS додатково має сторінки PBS Food (найпопулярніша – понад 13 тисяч підписників), PBS Parents, PBS Arts, PBS Nature. При цьому зазначені сторінки прив’язані до основного профілю, що створює єдину систему профілів одного ЗМІ. Такий підхід може бути виправданим лише у випадку з дуже масштабним ЗМІ, який має багато підрозділів і може запропонувати користувачам мережі велику частину унікального і цікавого контенту. Проте дані свідчать про те, що «дочірні» сторінки суттєво програють за рівнем популярності основним профілям. Виняток становить лише профіль PBS Food. Його популярність пояснюється тим, що зображення їжі у Pinterest користуються значною увагою з боку користувачів мережі. Загальний огляд наповнення сторінок медіа у Pinterest надасть уявлення про те, якими правилами керуються ЗМІ, створюючи галереї та завантажуючи фотографії. У цій частині також буде виявлено, чи використовують медіа всі доступні на Pinterest інструменти, як наприклад, діалог із користувачами через коментування, завантажування відео та аудіо, тощо. Результати аналізу назв галерей свідчать про те, що вони цілком відповідають їхньому тематичному спрямуванню. У параметрі «Назва галерей» виділено дві категорії: 1) в назві присутнє найменування ЗМІ (1); 2) найменування ЗМІ відсутнє (2). В результаті у 6 з 18 профілів частина галерей у назві містила посилання на найменування самого ЗМІ. Так, у профілі The Wall Street Journal таких галерей – 25 з 39 (наприклад, WSJ Cars, WSJ

54

Fashion, WSJ Quotes), у Time – 7 з 12, у ABC News – 4 з 13. На сторінці телевізійного шоу Today всі без винятку галереї містять слово «Today». Зважаючи на такі результати, треба відмітити дві особливості. По-перше, часте згадування назви медіа, зареєстрованого у Pinterest, сприяє формуванню більш тісного зв’язку із самим виданням. По-друге, такий підхід може принести користь у приверненні нової аудиторії. Під час пошуку за найменуванням медіа результати групуються за трьома напрямками: 1) зображення,

в

словосполучення;

описі 2)

до

галереї,

яких

зазначається

назви

яких

пошукове

містять

слово

пошукові

або

слова;

3) користувачі, у найменуванні яких згадуються пошукові слова. Таким чином, вказуючи назву медіа не лише у найменуванні зареєстрованого у Pinterest користувача, а й у назвах галерей зростає можливість залучення нових підписників. Користувачі можуть, наприклад, проігнорувати окремий профіль, проте звернути увагу на цікаву галерею. І якщо назва галереї відсилає до певного ЗМІ, то збільшується вірогідність, що цей користувач перегляне інші галереї. Всі профілі були також проаналізовані за таким показником, як можливість надання стислого опису галереї та її вмісту. Співвідношення галерей, що містили опис, порівняно із тими, які створювались без вказівки жодної інформації, подано у Додатку А. Лише в 6 з обраних профілів кількість галерей, які містили опис їхнього наповнення, становила понад 50%. До цих профілів належать сторінки у Pinterest таких ЗМІ, як PBS, NBC News, Weather Channel, The New York Times, Time Magazine, Newsweek. У решті випадків домінували галереї, у яких не було жодних вказівок щодо їхнього контенту. Слід зважати на те, що опис галереї є одним з проявів комунікації із користувачами. Звертаючись до них або надаючи їм додаткову інформацію, ЗМІ, яке представлене у соціальній мережі, демонструє свою зацікавленість в аудиторії та бажання забезпечити її якомога більшою кількістю цікавої та

55

змістовної інформації. Беручи до уваги зазначені вище результати, цим шляхом пішли половина обраних каналів і половина друкованих видань. Слід зазначити, що в описі до галерей можна було зустріти посилання на джерело зображення (офіційний сайт медіа), посилання на сторінки медіа у соціальних мережах та хештеги для пошуку інформації в інших соціальних мережах. У Додатку А підрахована кількість двох типів галерей з описом по кожному з профілів: 1) тих, що відсилали до офіційної сторінки медіа в Інтернеті; 2) тих, де вказувалась сторінка медіа в інших соціальних мережах – Twitter, Facebook. Загальна тенденція у цьому питанні простежується наступна: обрані ЗМІ вкрай рідко в описі галерей надавали посилання на офіційний сайт або на профілі у соціальних мережах – в середньому 1-2 посилання. Винятком з цієї тенденції є профілі двох каналів Travel Channel та NBC News. У 50% галерей з описом у профілі Travel Channel містилось посилання не лише на офіційний сайт – у них також вказувались дні і час виходу окремих телевізійних продуктів на каналі. У профілі NBC News 12 з 17 галерей з описом, що відповідає 71% від загальної кількості зазначених галерей, містили посилання на сторінки в інших соціальних мережах. З друкованих видань виняток становить The Wall Street Journal. У профілі цього видання у 9 з 15 галерей користувачам Pinterest пропонувалось відвідати офіційну сторінку ЗМІ. У цьому аспекті важливо розуміти, що сторінка медіа у соціальній мережі, зокрема у Pinterest, може бути ефективним інструментом для зв’язку з іншим он-лайн платформами, на яких представлений ЗМІ. Пов’язуючи всі наявні у розпорядженні медіа Інтернет платформи (офіційний сайт, соціальні мережі) можна сформувати стійку аудиторію, яка буде залучена у всі можливі форми комунікації з медіа. Проте результати даних за цим напрямком свідчать про те, що лише The Wall Street Journal, Travel Channel i NBC News скористались такою можливістю.

56

Якщо порівняти ці результати з даними аналізу за параметром «Зв'язок сторінки у Pinterest зі сторінками в інших соціальних мережах», що наводились під час вивчення візитівок, то також можна виявити певну особливість. Зокрема, у тих профілях, у візитівці яких не вказувалось посилання на Facebook і Twitter, ігнорується ця можливість і в описі до галерей. Нарешті, останніми подаються результати аналізу таких механізмів побудови діалогу з користувачами Pinterest, як коментування і завантаження підписниками власних фотографій у профілі обраних медіа. Дані дослідження показують, що на жодному з профілів не ведеться діалог між користувачами і представниками ЗМІ у коментарях під зображеннями. Що стосується групових галерей, які можуть наповнювати не лише власники профілю, а й самі користувачі, то таку функцію використали лише два ЗМІ, які представлені у Pinterest. Зокрема, це зроблено на сторінці видання Newsweek, де створено кулінарну галерею. На сьогодні вона містить 4958 зображень, порівняно із загальною кількістю у 5809 пінів. Галерею аналогічної тематики має профіль он-лайн ЗМІ Huffington Post, куди підписники вже завантажили 823 зображень з рецептами їжі. Надалі будуть подані результати аналізу, що групувались за різними типами ЗМІ, щоб виявити особливості роботи кожного типу з соціальною мережею Pinterest. У цій частині вимірювалась кількість пінів за наступними параметрами: 1) тип контенту; 2) автор контенту; 3) тематика контенту. Соціальна мережа Pinterest надає можливість завантажувати не лише фото, а й аудіо, використовуючи додаток Sound Cloud, а також відео з таких сервісів, як YouTube і Vimeo. Відповідно у профілях користувачів може бути три типи контенту: фотографічний, аудіальний та відео контент. Згідно з результатами, викладеними у Додатку Б, у всіх типах ЗМІ можна простежити однакову тенденцію щодо аудіо контенту. Вона зводиться до того, що всі досліджувані медіа проігнорували такий тип контенту на своїх сторінках за одним винятком. Виняток становить профіль радіо станції CBS

57

Radio News. Співвідношення аудіо контенту до фото представлено у рис. 3.5. Таким чином, у цьому профілі переважає аудіо контент, що складається з подкастів, завантажених за допомогою ресурсу Sound Cloud.

Отже, з трьох сторінок досліджуваних радіо станцій лише одна пішла шляхом розповсюдження через соціальну мережу свого головного контенту – аудіо. Решта використовували Pinterest, керуючись його візуальною природою – завантажували фото матеріали. В інших двох профілях радіо станцій розглянемо співвідношення фото контенту до відео контенту, оскільки, як вже було зазначено вище, аудіо файлів у них виявлено не було. На сторінці NPR майже 100% інформації – це фотографії. Відео становить 0,34% від загальної кількості пінів (див. рис. 3.6). Натомість, аналіз сторінки NPR Music дає дещо інші результати: відео файли становлять близько 10% від загального обсягу контенту (див. рис. 3.7). При цьому варто звернути увагу на те, що NPR Music – це музичне радіо, на відміну від NPR, що є новинною радіо станцією. Між спрямуванням NPR Music та наявністю відео контенту у профілі цього ЗМІ можна виявити певний зв'язок. Він полягає у тому, що більшість завантажених з YouTube відео – це музичні кліпи.

58

Отже, можна говорити про те, що соціальна мережа Pinterest дозволяє радіо станціям вийти за межі свого традиційного контенту і запропонувати аудиторії також фото та відео. Проте результати дослідження у цьому аспекті свідчать про те, що радіо ЗМІ не використовують у повному обсязі таку можливість. Результати

аналізу

профілів

телевізійних

ЗМІ

вказують

на

непопулярність відео контенту на їхніх сторінках у Pinterest. На двох сторінках не виявлено жодного відео файлу, тоді як на трьох інших – їхня кількість критично низька і навіть не наближається до 1%. Винятком з цієї тенденції є профіль каналу PBS, який містить 3,88% відео контенту від загальної кількості завантажених пінів. Телевізійні канали, продукуючи відео контент, не просувають його через соціальну мережу Pinterest. Вони використовують он-лайн платформу як спосіб привернення нової аудиторії за допомогою фотографічної інформації. У профілях друкованих видань спостерігається аналогічна тенденція. На сторінці The New York Times не завантажено жодного відео файлу. В інших трьох профілях (Time Magazine, Newsweek, Washington Post) кількість відео не перевищує 1%. Натомість, у профілях The Wall Street Journal і USA Today частка відео контенту є подібною – близько 6%. Особливу увагу слід звернути на той факт, що на обох сторінках є галерея під назвою Top Stories. Ця галерея є прикладом унікального тематичного блоку, який створюється спільно групою ресурсів, серед яких, окрім досліджуваних, можна назвати Reuters TV і Yahoo.News. Таким чином, Top Stories є своєрідною колабораційною галерею,

59

більша частина контенту якої – це відео. При цьому досліджувані друковані видання майже не завантажують туди власних відео. Таким чином, більша частина відео контенту у розглянутих двох профілях – запозичена. На сторінках он-лайн ЗМІ частка відео контенту варіюється від мінімального показника 1,22% (Huffington Post) до максимального 3,57% (Pro Publica). Результати аналізу профілів за типом контенту дають підстави говорити про те, що ЗМІ використовують соціальну мережу Pinterest здебільшого як засіб візуальної комунікації. Лише в окремих наведених вище випадках робляться спроби розповсюджувати через мережу відео та аудіо. За критерієм автора контенту автор дослідження підрахував кількість контенту у двох категоріях: 1) контент, завантажений з офіційного сайту медіа та його сторінок у соціальних мережах; 2) зовнішній контент, запозичений з інших джерел. Ці дані дозволять з’ясувати, яку мету переслідує ЗМІ – просування власного продукту чи налагодження плідної комунікації всередині спільноти підписників за рахунок привабливих пінів, які не створюються самим медіа. Аналіз профілів радіо станцій вказує на те, що вони орієнтовані на максимальне поширення свого контенту і мало завантажують сторонньої інформації. Так, наприклад, на сторінці CBS Radio News взагалі не виявлено пінів, завантажених зі сторонніх джерел. У профілях NPR та NPR Music частка позиченого контенту становить 8,62% і 19,81% відповідно. Як уже зазначалось вище, на сторінці NPR Music запозичений контент – це переважно музичні кліпи, завантажені з YouTube. Натомість, у профілі NPR більшу частину чужого контенту становлять піни з галереї, присвяченої кулінарії – єдина галерея, яка містить розважальний контент, жодним чином не пов'язаний зі спрямуванням зазначеного ЗМІ. Дані вивчення профілів телевізійних медіа у Pinterest дають підстави поділити обрані ЗМІ на дві групи: 1) канали новинного спрямування, на сторінках яких частка позичених матеріалів не перевищує четвертої частини

60

від загальної кількості пінів (див. рис. 3.8 і 3.9); 2) розважальні канали, на сторінках яких кількість стороннього контенту варіюється від 33,43% до 70,46%. До першої групи належать PBS, NBC News, ABC News, до другої – Today, Travel Channel, Weather Channel. При цьому найменший показник запозиченого контенту у ABC News (0,34%), тоді як найбільший – у телевізійного шоу Today (70,46%).

Ґрунтуючись на таких результатах, можна говорити про те, що новинні канали зацікавлені у поширенні власного контенту і максимальному переході користувачів Pinterest зі сторінки у соціальній мережі на офіційний сайт ЗМІ. Зазначені медіа експлуатують одну з особливостей соціальної мережі, яка забезпечує перехід на джерело зображення через клік на пін. Розважальні канали, в свою чергу, більше уваги приділяють побудові стійких відносин із підписниками на їхні профілі у Pinterest, задовольняючи потребу аудиторії у «легкому» і красивому контенті. У випадку з друкованими виданнями загальна тенденція полягає в тому, що вони розміщують у Pinterest здебільшого власний контент. Наприклад, у профілі Time Magazine взагалі не виявлено матеріалів зі сторонніх джерел, тоді як у трьох інших (The Wall Street Journal, The New York Times, Washington Post) – їхня кількість не перевищує 10%. Високий відсоток чужого контенту у профілях видань Newsweek і USA Today (91,62% і 70,24% відповідно) пояснюється наявністю на їхніх сторінках групових і колабораційних галерей, мова про які йшла вище. Проте показники цих двох профілів не спростовують

61

того факту, що Newsweek і USA Today так само, як і решта ЗМІ у цій групі, поширюють через мережу власні матеріали. Слід зважати на той факт, що друковані видання велике значення приділяють візуальному контенту: їхні матеріали супроводжуються значною кількістю яскравих фотографій та ілюстрацій. Тому обрані медіа пресової групи максимально використовують Pinterest як візуальну платформу, завантажуючи туди весь свій фотографічний контент. Власні фотографії у профілі переадресовують на офіційний сайт, створюючи додатковий трафік. Більше того, у деяких профілях (наприклад, Time Magazine) всі описи до фотографій містять короткі посилання на журналістський матеріал, у якому було використано це зображення. Результати аналізу профілів он-лайн ЗМІ не дають можливості виявити чіткі закономірності щодо авторства розміщених у Pinterest пінів. Найменшу кількість запозичених матеріалів виявлено на сторінці Pro Publica (18,75%), найбільшу – на сторінці Huffington Post (65,02%). Отже, розглянувши всі досліджувані профілі на предмет авторства пінів, можна говорити про те, що ЗМІ намагаються максимально поширювати через соціальну мережу власний контент, оскільки він переадресовує користувачів на джерело контенту – сайт медіа. У тих випадках, коли в профілях суттєво переважає запозичений контент (розважальні канали, окремі он-лайн ЗМІ), ЗМІ свідомо його розміщують з метою привернення уваги користувачів Pinterest до їхніх профілів. Так наприклад, користувач може не цікавитись тим чи іншим медіа, проте якщо у його профілі будуть цікаві галереї, то є вірогідність того, що користувач звернеться не лише до галереї, а й до самого ЗМІ. Насамкінець

автор

аналізує

результати

контент-аналізу

профілів,

проведеного за тематичним принципом. Отримані показники аналізу за категоріальною мережею, визначеною у методологічній частині роботи, містяться у Додатку В.

62

Автор дослідження, перш ніж проводити кількісний підрахунок та інтерпретувати отримані дані, висунув гіпотезу, що тематичне наповнення профілів

ЗМІ

залежить

від

типу

ЗМІ.

Результати

контент-аналізу

спростовують запропоновану гіпотезу і вказують на те, що тематичне спрямування галерей жодним чином не пов’язане з типом ЗМІ, а визначається кожним ЗМІ індивідуально залежно від інтересів його аудиторії та підходу у роботі з соціальною мережею Pinterest. Якщо говорити про телевізійні ЗМІ, то майже всі категорії представлені у їхніх профілях за поодинокими винятками. Проте відсоткове співвідношення кількості контенту з однієї категорії у різних медіа цієї групи не дає можливості говорити про чітко виражені закономірності. Можна лише стверджувати, що у всіх профілях телевізійних ЗМІ переважає розважальний контент, а саме – піни, що відносяться до категорій кулінарії, природи, подорожей, моди. При цьому така категорія як «Новини / події» виявилась представленою лише на сторінках каналів NBC News і PBS. Певний взаємозв’язок можна простежити між спрямуванням каналу і тематикою контенту, що переважає у його профілі у Pinterest. Наприклад, згідно з рис. 3.9 профіль каналу Travel Channel містить 64% пінів з категорії «Подорожі». Ще 9% займає споріднений з темою подорожей контент категорії «Природа».

Аналогічна ситуація спостерігається на сторінці каналу Weather Channel, де кількість зображень з категорії «Природа» досягає 30% (див. рис. 3.10).

63

Таким чином, вузько спеціалізовані канали ставлять акцент на матеріалах, що максимально відповідають спрямуванню каналу. При цьому слід відзначити підхід Weather Channel, у профілі якого були створені галереї різного тематичного спрямування, проте більшість з них були так чи інакше пов’язані з погодою, наприклад, стиль одягу під різну погоду, погодні гаджети, тощо.

Всі без винятку телеканали використовують соціальну мережу Pinterest як спосіб просування свого бренду і ознайомлення аудиторії із «внутрішньої кухнею» ЗМІ. Приблизно в однаковому відсотковому співвідношенні у профілях досліджуваних каналів розміщено контент з категорії «Ньюзрум зсередини» (показник в середньому становить 4%). Такий тип інформації розрахований на побудову дружніх відносин із глядачами і завоювання їхньої довіри. У цій категорії можна виділити такі підвиди галерей: 1) галереї з фотографіями зі знімального майданчика; 2) галереї з фотографіями телеведучих та фотографіями, які розкривають історію каналу; 3) галереї окремих представників каналу, як наприклад, блок пінів, присвячених підготовці до весілля ведучої чи закордонній подорожі ведучого. Всі зазначені прийоми допомагають завоювати додаткову симпатію з боку аудиторії. Всі канали, за винятком Travel Channel, викладають у своїх профілях контент, який можна віднести до категорії «Просування журналістських матеріалів». У випадку з телевізійними медіа – це переважно галереї, що присвячені окремим телевізійних продуктам. У таких галереях містяться

64

скріншоти ефірів, що ведуть на офіційний сайт каналу. Трапляються також галереї з переліком найбільш топових історій, представлених на каналі. Результати аналізу профілів друкованих ЗМІ є також різноплановими, що ускладнює виявлення спільних для цього типу ЗМІ тенденцій. Як і у випадку з телевізійними медіа, тут переважає розважальний контент. Контент категорії «Кулінарія» переважав у профілях таких видань, як The New York Times і Newsweek – 39% і 86% відповідно. Слід відмітити також відмітити піни з категорії «Мода / краса / стиль», кількість яких у профілях досліджуваних друкованих видань становила в середньому близько 10%. На відміну від телевізійних каналів, друковані медіа менше уваги присвятили галереям рубрики «Ньюзрум зсередини». У трьох з шести видань вони були відсутні, у решті трьох – становили критично маленький відсоток від загальної кількості розміщеного у мережі контенту. У контексті просування журналістських матеріалів слід особливо відмітити профілі The Wall Street Journal і Time Magazine, де контент цієї категорії становив 44% і 45% відповідно. Зазначені видання створили на своїх сторінках наступні галереї: 1) галереї з фотографіями обкладинок видань; 2) галереї з інфографікою; 3) галереї з коміксами і карикатурами, які створюються працівниками ЗМІ. Таким чином, друковані медіа максимально використали візуальні

можливості Pinterest для просування

власного

візуального контенту. Показники профілів он-лайн видань вказують на наявність зв’язку між тематикою ЗМІ та контентом на їхніх сторінках у Pinterest. Так, ресурс Mashable, який розповідає про технологічні новинки та вивчає соціальні медіа, викладає в соціальну мережу 37% контенту з категорії «Інтернет і технічні досягнення». Профіль розслідувального журналістського об’єднання Pro Publica, хоча і є мало розробленим, проте містить 45,5% пінів з категорії «Ньюзрум зсередини» і 25% – з категорії «Просування журналістських матеріалів».

65

У профілях спеціалізованих радіо станцій переважав контент, що відповідав спеціалізації ЗМІ. Так наприклад, NPR Music викладає у мережу 77% контенту, що відноситься до категорії «Культура / музика», тоді як новинне радіо CBS Radio News розміщує 59% контенту з рубрики «Новини / події» (див. рис. 3.11 і 3.12).

З огляду на вище наведені результати аналізу за типами ЗМІ можна зробити висновок, що у профілях медіа, представлених у соціальній мережі Pinterest, домінує контент, який є пріоритетним для самого ЗМІ. Решта пінів, що завантажуються у профілі, мають розважальний характер і розраховані на привернення якомога ширшої аудиторії. Загалом профілі ЗМІ у Pinterest не є винятком із загального уявлення про мережу як он-лайн платформи для збереження фотографій, пов’язаних із модою, їжею, розвагами, декором, тощо.

66

ВИСНОВКИ

Результати проведеного дослідження доводять, що обрані американські ЗМІ активно експлуатують соціальну мережу Pinterest. Нижче автор наукової роботи подає основні висновки, які представлені у блоках, що відповідають застосованим параметрам дослідження. Загальна характеристика профілю ЗМІ. З огляду на результати дослідження можна стверджувати, що відібрані ЗМІ виявили уважне ставлення до формування так званої візитівки. Сторінка медіа у Pinterest сприймається як один зі способів комунікації з аудиторією, а тому повинен містити максимально вичерпну та цікаву інформацію про власника сторінки. Серед рекомендацій тим ЗМІ, які бажають створити профіль у соціальній мережі, можна зазначити наступні: 1) назва користувача повинна відповідати офіційному

найменуванню

медіа,

аватар

–

офіційному

логотипу;

2) заповнювати всю інформацію, яка стосується медіа – вказувати адресу, посилання на офіційний сайт і сторінки в інших соціальних мережах; 3) використовувати дружній формат спілкування з аудиторією, який повинен простежуватись у зверненнях, описах і коментарях. Загальний огляд галерей у профілях ЗМІ. Результати контент-аналізу свідчать про те, що не всі досліджувані медіа у повній мірі використовують інструментарій соціальної мережі, зокрема, що стосується опису галерей. У цьому контексті доречно порадити максимально використовувати галереї для привернення уваги до бренду ЗМІ. Цього можна досягти, дублюючи найменування ЗМІ у назвах галерей, а також відсилаючи користувачів на офіційних сайт ЗМІ чи його сторінки у соціальних мережах. Зворотній зв'язок із аудиторією. У проаналізованих профілях не виявлено жодного прикладу ведення прямого діалогу між медіа та підписниками через коментарі. Також лише у двох з досліджуваних випадків

67

медіа вдавались до створення галерей, які можуть наповнювати самі користувачі мережі. Такий підхід є неправильним, оскільки суттєво обмежує коло спілкування медіа з аудиторією. Тип контенту. Результати контент-аналізу показують, що розглянуті медіа не поширюють аудіо через соціальну мережу Pinterest, за винятком однієї радіо станції. З іншого боку, важливо, що радіо станції завдяки візуальній он-лайн платформі отримали можливість поширювати не лише свій звичний аудіо контент, а й доповнювати його відео та фото. Телевізійні канали, як і радіо, не схильні до розповсюдження через мережу свого основного продукту – відео. Відповідно у всіх категоріях ЗМІ переважають фотографії та ілюстрації. Можна відзначити лише незначне просування в бік розповсюдження відео, хоча його частка від загального обсягу пінів є критично маленькою, порівняно із кількістю фотографій. Отже, Pinterest використовується

ЗМІ

традиційним

способом

–

як

мережа

для

розповсюдження фотографічного контенту. Авторство контенту. У цьому питанні аналіз за категоріями ЗМІ дав різні результати. Так, радіо станції поширюють через соціальну мережу здебільшого власний контент і менше приділяють уваги сторонньому контенту.

Серед

телевізійних

каналів

сформувалось

дві

групи,

які

дотримуються різних підходів щодо поширення свого або запозиченого контенту. До першої групи належать новинні телеканали, які орієнтовані на просування

власних

матеріалів.

Натомість,

другу

групу

складають

розважальні канали, які завантажують контент зі сторонніх джерел. Друковані видання та он-лайн ЗМІ поширюють переважно власний контент. У випадку з друкованими виданнями це пояснюється тим, що вони продукують велику кількість фотографічної інформації, яку можна з легкістю розповсюджувати через візуальну соціальну мережу. Публікуючи у мережі власний контент, медіа переслідують мету переведення максимальної кількості користувачів на свої офіційні сайти, що є однією з особливостей Pinterest. Завантажуючи зовнішній контент, ЗМІ

68

розраховують привернути додаткову аудиторію до свого профілю за рахунок візуально привабливих зображень. Тематика контенту. Результати контент-аналізу за цим параметром вказують на наступну закономірність: у випадку зі спеціалізованими медіа переважає той контент, який є пріоритетним для самого медіа. Якщо мова йде про музичне радіо, то відповідно домінують піни напрямку музики та культури. Якщо це канал, присвячений подорожам, то переважає контент з тематики, пов’язаної із туризмом. Ще одна тенденція полягає у тому, що незважаючи на спрямування ЗМІ («інтелектуальне» або «жовте» ЗМІ), у профілях медіа у соціальній мережі Pinterest

обов’язково

присутній

розважальний

контент.

Найбільш

популярними виявились теми кулінарії, моди, природи та подорожей. Також контент-аналіз дозволив виявити такі способи використання соціальної мережі журналістами, як ознайомлення аудиторії із залаштунками роботи медіа, а також просування власних журналістських матеріалів. Зазначені

цілі

досягаються

шляхом

створення

відповідних

галерей.

Проаналізовані у дослідженні медіа у переважній більшості вдавались до таких шляхів використання Pinterest. Таким чином, можна говорити про те, що розважальний і візуальний характер соціальної мережі суттєво вплинув на особливості використання платформи журналістами. Деякі медіа створюють на цій платформі профілі заради залучення додаткової аудиторії, привертаючи її увагу запозиченим розважальним контентом. Тоді як інші – розраховують на просування свого імені шляхом налагодження комунікації з уже існуючою аудиторією. Проте загалом відбувається комбінація двох підходів.

69

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.

Семенова В.В. Качественные методы: введение в гуманистическую социологию: Учеб. пособие для студентов вузов / Ин-т социологии РАН.

– М.: Добросвет, 1998. - 289 с.: ил.

2.

Костенко Н., Іванов В. Досвід контент-аналізу: Моделі та практики: Монографія. – К.: Центр вільної преси, 2003. – 200 с.

3.

Методы сбора информации в социологических исследованиях. Кн.2. Организационно-методические проблемы опроса. Анализ документов.

4.

Наблюдение. Эксперимент / Отв. ред. В.Г.Андреенков, О.М.Маслова. – М.: Наука, 1990. – С.68

5.

Юськів Б.М.

Контент-аналіз.

Історія

розвитку і

світовий

досвід:

Монографія. – Рівне: «Перспектива», 2006. – 203 с.

6.

Ядов В.А. Стратегия социологического исследования: [Електронний документ].

–

Режим

доступу:

http://socioline.ru/pages/yadov-va-

sotsiologicheskoe-issledovanie-metodologiya-programmametody 7.

Allen D., Woodward J., Lamp M. Show me a story: how visual content is transforming social media / Donetta Allen, Jason Woodward, Michael Lamp // Public Relations Tactics. – March, 2012. – P. 16

8.

Andzulis J., Panagopoulos N. A Review of Social Media and Implications for the Sales Process / James “Mick” Andzulis, Nikolaos G. Panagopoulos, Adam Rapp // Journal of Personal Selling & Sales Management. – 2010. – Vol. XXXII, № 3. – P. 305–316.

9.

Anson W., Samala J. Pinterest – the new social media darling for consumers and licensores / Wes Anson, Jemma Samala / The Licensing Journal. – February, 2012. – P. 32-34.

10. Andreas K., Haenlein M. Users of the World, Unite! The Challenges and Opportunities of Social Media / Kaplan Andreas, Michael Haenlein // Business Horizons. 2010. – №53 (1). – P. 59-68.

70

11. Asakawa G. Out-of-work journalists should blog / Gil Asakawa // Quill. – March / April, 2012. – P. 40.

12. Bardoel J., Deuze M. Network Journalism: Converging Competences of Media Professionals and Professionalism / Bardoel, Jo, Deuze, Mark // Australian Journalism Review. – 2001. - № 23 (2). – P. 91-103.

13. Beckett C. SuperMedia – saving journalism so it can save the world. – West Sussex: Blackwell Publishing, 2008.

14. Berelson B. Content Analysis in Communication Research. – Glencoe, Illinois: Free Press, 1952.

15. Daly P. Pinterest I slatest social media tool / Pete Daly // Grand Rapids Business Journal. – 2012. – February 27. – P. 20.

16. Damodar A. The rise of “great potential”: youth activism against gender-based violence / Aashika Danodar // Harvard International Review. – Fall, 2012. – P. 48-52.

17. Dijck J. Digital photography: communication, identity, memory / José van Dijck // Visual Communication. – 2008. - №7. – P. 57-76.

18. Experian Marketing Services Releases 2012 Digital Marketer: Benchmark and Trend

Report:

[Electronic

resource].

–

Available

at:

http://press.experian.com/United-States/Press-Release/experian-marketingservices-releases-2012-digital-marketer.aspx 19. Fourie P. Media Studies. Volume One. institutions, theories and issues. – Lansdowne: Juta, 2001.

20. Gerbner G. Violence in television drama: trends and symbolic functions // Television and Social Behavior. Vol. 1: Media Content and Control / Comstock G.A., Rubinstein E.A. (eds.). – Washington, DC: US Government printing office, 1972. – p. 31.

21. Greenberg P. “Introduction” in The Art of Social Sales: [Electronic resource] / Paul

Greenberg.

–

Oracle,

2009.

-

Available

at:

www.slideshare.net/BullhornReach/the-art-of-social-sales-oracle-the-customer-

71

collective-bypaul-greenberg-anneke-seley-brain-komar-jay-dunnjoukoahvenaine-mark-dimaurizio/ 22. Harrison B. Photographic Visions and Narrative Inquiry / Harrison, Barbara // Narrative Inquiry. – 2002. – №12 (1). – P. 87–111.

23. Hitge L. 2007. The dog sat on the blog: an overview of how the weblog medium can be used in education: MPhil (Journalism) thesis. - University of Stellenbosch, South Africa. – 2007.

24. Holsti O. Content Analysis for the Social Sciences and Humanities: [Electronic Resource]. – Reading, MA: Addison-Wesley Publishing Company, 1969. – Available at: http://www.questia.com/PM.qst?a=o&d=54363997 25. Holtz S. Picture perfect / Shel Holtz // Communication World. – November / December, 2012. – P. 8-10.

26. Jacques A. Parlaying Pinterest: what you need to know about using virtual board / Amy Jacques // Public Relations Tactics. – March, 2012. – P. 8 27. Kindberg T. I Saw This and Thought of You: Some Social Uses of Camera Phones: Proceedings of the Conference on Human Factors in Computing Systems. – Portland, 2–5 April, 2005. – P. 1545-1548.

28. Lasswell H.D., Lerner D., Pool I.D. The Comparative Study of Symbols // Hoover Institute Studies.– Series C: Symbols.– No 1.– Stanford, CA: Stanford University Press, 1952.

29. Levy G. Social Media and Journalism: How the Internet and Social Networking Have Changed Journalism’s Workflow / Gabrielle Levy. – Tufts University. – 2010. – 49 p.

30. Liechti O., Ichikawa T. A Digital Photography Framework Enabling Affective Awareness in Home Communication / Liechti Olivier, Ichikawa Tadao // Personal and Ubiquitous Computing. – 2000. – № 4(1). P. 232-239.

31. Ludtke M. Let’s talk: journalism and social media // Nieman reports, finding a good fit – journalism and social media. – 2009.

72

32. Marketo A. The Definitive Guide to B2B Social Media: A. Marketo Workbook.

–

San

Mateo,

CA.

–

Available

at

http://docs.cdn.marketo.com/Guide-B2B-Social-Media-Part2.pdf 33. McQuail D. 2005. McQuail’s mass communication theory: Fifth edition. – London: Sage.

34. Michelstein E., Boczkowski P. Between Tradition and Change: A review of recent research in online news production / Michelstein, Eugenia and Pablo J. Boczkowski // Journalism. – 2009. – №10. – P. 562-578.

35. Morabito A. The new user engagement& Stick a pin in it / Andrea Morabito // Broadcasting & Cable. – 2012. – March 12. – P. 12-13.

36. Mozdzer J. A recipe for engaging with Pinterest / Jodi Mozdzer // Quill. – September / October, 2012. – P. 32.

37. Murray S. Digital Images, Photo-Sharing, and Our Shifting Notions of Everyday Aesthetics / Susan Murray // Journal of Visual Culture. – 2008. - №7.

– P. 147-163.

38. Newman B. Some concerns about Pinterest / Bruce Newman // Westchester County Business Journal. – 2012. – February 27. – P. 18.

39. Neuendorf K. The Content Analysis Guidebook: [Electronic resource]. – Available

at:

http://academic.csuohio.edu/kneuendorf/content/resources/flowc.htm 40. Sontag S. On Photography. – New York: Delta, 1973. – 230 p.

41. Stassen W. Your news in 140 characters: exploring the role of social media in journalism / Wilma Stassen // Global Media Journal African Edition. – 2010. – Vol 4 (1). – P. 116-131.

42. Overholser G. What is Journalism’s Place in Social Media? / Green Overholser // Nieman Reports. – Fall, 2009. – P. 5-6.

43. Picard R. Blogs, Tweets, Social Media, and the News Business // Nieman reports, finding a good fit – journalism and social media. – 2009.

44. Ploof R. Johnson & Johnson Does New Media / Ron Ploof. – June 15, 2009. Available at: http://ronamok.com/ebooks/jnj_case_study.pdf

73

45. Rubino L. News organizations pin hopes on social media / Lindsay Rubino // Broadcasting & Cable. – 2012. – March 12. – P. 14-15.

46. Shirkey C. Here Comes Everybody. - New York: The Penguin Press, 2007. – P. 64-66.

47. Skoler M. Why the News Media Became Irrelevant – And How Social Media Can Help / Skoler Michael // Nieman Reports. – Fall, 2009. – P. 38-39.

48. Zimmerman P. Real Families: A Social History of Amateur Film. – Bloomington: Indiana University Press, 1995.

49. Schiano D., Chen C. How Teens Take, View, Share, and Store Photos: Proceedings of the Conference on Computer-Supported Co-operative Work / Schiano Diane J., Chen Coreena P. and Isaacs Ellen. – New York: ACM, 2002.

Додаток А Зведена таблиця результатів контент-аналізу профілів ЗМІ у соціальній мережі Pinterest Назва ЗМІ / Параметр Today Travel Channel PBS NBC News ABC News Weather Channel The New York Times The Wall Street Journal Time Magazine Newsweek Washington Post USA Today Mashable Huffington Post Pro Publica NPR NPR Music CBS Radio News

Тип ЗМІ

Кількість Кількість Кількість Назва Опис Аватар Локація підписників пінів галерей профілю користувача

Посилання на офіційний сайт

Соціальні медіа

ТВ ТВ ТВ ТВ ТВ ТВ Преса

95 639 39 759 36 107 13 421 7 881 5 497 65 784

20 095 1 321 1 597 6 427 1 230 1 515 1 376

36 42 17 23 13 26 56

+ + + + + + +

+ + + + + + +

2 2 2 1 2 2 2

+ + + + +

+ + + + + + +

1 1 3 1 1 2 1

Преса Преса Преса Преса Преса Он-лайн Он-лайн Он-лайн Радіо Радіо Радіо

42 931 20 671 11 548 10 345 8 753 1 495 534 32 169 694 3 874 1 398 157

4 505 1 050 5 809 713 2 852 3 587 3 533 112 592 1 585 117

39 12 31 27 28 38 32 9 19 24 6

+ + + + + + + + + + +

+ + + + + + + + + + +

2 2 2 2 2 2 2 2 2 1 1

+ + + + + + + + + + +

+ + + + + + + + + + +

3 1 1 1 1 1 1 3 3 3 1

74

Продовження Додатку А Назва ЗМІ / Параметр Today Travel Channel PBS NBC News ABC News Weather Channel The New York Times The Wall Street Journal Time Magazine Newsweek Washington Post USA Today Mashable Huffington Post Pro Publica NPR NPR Music CBS Radio News

Тип ЗМІ

Дочірні профілі

Назви галерей

Кількість галерей без опису

Кількість галерей з описом

ТВ ТВ ТВ ТВ ТВ ТВ Преса

+ -

1 2 1 2 1 2 2

21 / 58% 31 / 76% 3 / 18% 6 / 26% 9 / 69% 8 / 27% 7 / 13%

15 /42% 10 / 24% 14 / 82% 17 / 74% 4 / 31% 19 / 73% 49 / 87%

Посилання на офіційний сайт 1 5 1 1 0 0 0

Преса Преса Преса Преса Преса Он-лайн Он-лайн Он-лайн Радіо Радіо Радіо

+ + + + -

1 1 2 2 2 2 2 2 1 2 2

24 / 62% 4 / 33% 9 / 29% 1 / 63%7 22 / 79% 21 / 55% 21 / 72% 8 / 89% 16 / 84% 12 / 50% 3 / 50%

15 / 38% 8 / 67% 22 / 71% 10 / 37% 6 / 21% 17 / 45% 9 / 28% 1 / 11% 3 / 16% 12 / 50% 3 / 50%

9 1 0 3 1 1 2 0 0 1 0

Посилання на соціальні Коментування мережі

Групові галереї

0 0 0 12 1 1 0

-

-

0 0 2 0 0 0 0 0 0 1 0

-

+ + -

75

Додаток Б Зведена таблиця результатів контент-аналізу профілів ЗМІ у соціальній мережі Pinterest за параметрами: 1) тип контенту; 2) автор контенту Назва ЗМІ / Параметр Today Travel Channel PBS NBC News ABC News Weather Channel The New York Times The Wall Street Journal Time Magazine Newsweek Washington Post USA Today Mashable Huffington Post Pro Publica NPR NPR Music CBS Radio News

Тип ЗМІ

Кількість пінів

Кількість галерей

Кількість фотоконтенту

Кількість аудіо контенту

Кількість відео контенту

Контент з сайту

Позичений контент

ТВ ТВ ТВ ТВ ТВ ТВ Преса

20 095 1 321 1 597 6 427 1 230 1 515 1 376

36 42 17 23 13 26 56

20067 / 99,86% 1321 / 100% 1535 / 96,22% 6417 / 99,85% 1230 / 100% 1503 / 99,21% 1376 / 100%

0 0 0 0 0 0 0

28 / 0,14% 0 / 0% 62 / 3,88% 10 / 0,15% 0 / 0% 12 / 0,79% 0 / 0%

5936 / 29,54% 853 / 64,57% 1194 / 74,76% 5404 / 84,08% 1189 / 99,66% 964 / 63,63% 1255 / 91,2%

14159 / 70,46% 468 / 33,43% 403 / 25,24% 1023 / 15,92% 41 / 0,34% 551 / 36,36% 121 / 8,8%

Преса

4 505

39

4202 / 93,28%

0

303 / 6,72%

4158 / 92,3%

347 / 7,7%

Преса Преса Преса Преса Он-лайн Он-лайн Он-лайн Радіо Радіо Радіо

1 050 5 809 713 2 852 3 587 3 533 112 592 1 585 117

12 31 27 28 38 32 9 19 24 6

1045 / 99,52% 5808 / 99,983% 706 / 99,2% 2678 / 93,9% 3489 / 97,27% 3490 / 98,88% 108 / 96,43% 590 / 99,66% 1471 / 90,21% 48 / 41,03%

0 0 0 0 0 0 0 0 0 69 / 58,97%

5 / 0,48% 1 / 0,017% 7 / 0,98% 174 / 6,1% 98 / 2,73% 43 / 1,22% 4 / 3,57% 2 / 0,34% 114 / 9,79% 0 / 0%

1050 / 100% 487 / 8,38% 639 / 89,61% 906 /31,76% 2493 / 69,5% 1236 / 34,98% 91 / 81,25 % 541 / 91,38% 1271 / 80,19% 117 / 100%

0 / 0% 5322 / 91,62% 74 / 10,39% 1946 / 70,24% 1094 / 30,95% 2297 / 65,02% 21 / 18,75% 51 / 8,62% 314 / 19,81% 0 / 0% 76

Додаток В Зведена таблиця результатів контент-аналізу профілів ЗМІ у соціальній мережі Pinterest за параметром «Тематика контенту» Назва ЗМІ / Параметр Today Travel Channel PBS NBC News ABC News Weather Channel The New York Times The Wall Street Journal Time Magazine Newsweek Washington Post USA Today Mashable Huffington Post Pro Publica NPR NPR Music CBS Radio News

Подорожі

Інтернет і технічні досягення

Люди / Особистості

Ньюзрум зсередени

2277 / 11% 117 / 9% 269 / 17% 510 / 8% 448 / 30% 19 / 1,4%

563 / 3% 843 / 64% 463 / 7% 24 / 2% 117 / 8% 5 / 0,35%

738 / 11,55% 95 / 8% -

51 / 0,25% 431 / 27% 29 / 0,45% 21 / 2% -

748 / 4% 78 / 6% 97 / 6% 183 / 3% 33 / 2% 195 / 13% -

549 / 12%

-

208 / 5%

144 / 3%

63 / 1,6%

20 / 0,4%

148 / 14% 5017 / 86% 36 / 5% 116 / 4% 108 / 3% 1338 / 38% 152 / 26% -

74 / 7% 73 / 1,2% 45 / 1,5% 80 / 2% 138 / 4% 9 / 1,5% -

9 / 1% 215 / 7,5% 418 / 12% 16 / 3% -

7 / 1% 80 / 3% 1329 / 37% 73 / 2% 9 / 1,5% -

179 / 3% 57 / 8% 24 / 1% 11 / 0,5% 104 / 3% -

16 / 1,5% 7 / 0,2% 9 / 0% 51 / 45,5% 191 / 32% 5 / 0% 48 / 41%

Тип ЗМІ

Кількість зображень

Кулінарія

Природа

ТВ ТВ ТВ ТВ ТВ ТВ Преса

20 095 1 321 1 597 6 427 1 230 1 515 1 376

3789 / 19% 162 / 12% 669 / 10% 42 / 3% 538 / 39%

Преса

4 505

Преса Преса Преса Преса Он-лайн Он-лайн Он-лайн Радіо Радіо Радіо

1 050 5 809 713 2 852 3 587 3 533 112 592 1 585 117

77

Продовження Додатку В Мода / Краса / Стиль

Просування журналістських матеріалів

Новини / Події

Культура / Музика

Різне

1325 / 6% 18 / 1% 110 / 7% 278 / 20,15%

259 / 1,25% 74 / 4% 997 / 15% 282 / 23% 82 / 5%

180 / 11% 1724 / 27% -

806 / 4% 347 / 22% 817 / 13% 689 / 56% -

10277 / 51,5% 103 / 8% 199 / 13% 297 / 5% 86 / 7% 521 / 34%

-

25 / 2%

-

511 / 37,1%

4 505

560 / 12%

1965 / 44%

280 / 6%

-

716 / 16%

1 050 5 809 713 2 852 3 587 3 533 112 592 1 585 117

158 / 15% 163 / 2,8% 59 / 8% 182 / 5,5% 255 / 7% -

472 / 45% 39 / 1% 154 / 5% 397 / 11% 116 / 3% 28 / 25% 269 / 17% -

118 / 2% 118 / 16,5% 365 / 13% 89 / 2,5% 280 / 8% 4 / 3,5% 68 / 4% 69 /59%

12 / 0,3% 130 / 4,5% 232 / 6,5% 60 / 10% 1217 / 77% -

182 / 17,5% 201 / 3,5% 427 / 60,5% 1723 / 60,5% 1144 / 32% 802 / 23% 29 / 26% 155 / 26% 26 / 2% -

Назва ЗМІ / Параметр

Тип ЗМІ

Кількість зображень

Today Travel Channel PBS NBC News ABC News Weather Channel

ТВ ТВ ТВ ТВ ТВ ТВ

20 095 1 321 1 597 6 427 1 230 1 515

The New York Times

Преса

1 376

The Wall Street Journal Time Magazine Newsweek Washington Post USA Today Mashable Huffington Post Pro Publica NPR NPR Music CBS Radio News

Преса Преса Преса Преса Преса Он-лайн Он-лайн Он-лайн Радіо Радіо Радіо

78