Боряк Алла - диплом, 2008 by ukma journalist

Національний університет «КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ» Могилянська школа журналістики Кваліфікаційна робота на здобуття академічного звання магістра журналістики

ПОЛІТИЧНІ ПРОЕКТИ В УКРАЇНСЬКОМУ ТЕЛЕПРОСТОРІ

БОРЯК Алли Петрівни

Науковий керівник – доцент, кандидат філологічних наук Яковець Анатолій Володимирович

Київ-2008

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………….. 3 РОЗДІЛ 1. Зародження і становлення політичних ток-шоу в українському телепросторі……………………………... 9 1.1. Передумови виникнення політичних ток-шоу……….9 1.2 Перші політичні ток-шоу, їх генезис в українському телепросторі………………………………………………….15 РОЗДІЛ 2. Політичні ток-шоу в Україні: типи і види, основні елементи……………………………………………..24 2.1. Типи і види ток-шоу в українському телепросторі……24 2.2. Основні елементи ток-шоу, його функції і завдання….33 РОЗДІЛ 3. Політичні ток-шоу в Україні: недоліки, переваги, перспективи…………………...……….....................50 3.1. Недоліки і переваги політичних ток-шоу на українських телеканалах……………………………………………………..50 3.2. Перспективи розвитку політичних ток-шоу в українському телепросторі…………………………………………………….69 ВИСНОВКИ………………………………………………………………..72 СПИСОК ДЖЕРЕЛ і ЛІТЕРАТУРИ…………………………………….. 75 ДОДАТКИ

ВСТУП Як зазначає дослідниця політичної журналістики Д.Дуцик, політична комунікація «забезпечує поширення та передачу політичної інформації. До політичної інформації належить уся сукупність повідомлень, відомостей, оцінок,

які

стосуються

політичного,

економічного,

духовного

життя

суспільства, також вона висвітлює події в усіх сферах суспільного життя, охоплює, насамперед, явища, факти, події політичної сфери життя суспільства – стосунки між державами, партіями, націями»1. Термін ток-шоу (з англ.. - «talk-show») – це розмовне видовище, під час якого відбувається спілкування ведучого-рефері з учасником (учасниками) програми, запрошеними до студії, також ведучого-рефері й учасника (учасників) зі студією, та яке передбачає запитання-відповіді, можливий аналіз висловленого з приводу певної теми, визначеної заздалегідь2. Актуальність

дослідження

зумовлена

потребою

українського

суспільства в публічних обговореннях політичної ситуації в країні. Після «Помаранчевої революції» (2004р.) політичне життя в державі (після кучмізму) змінилось, воно стало більш змістовним і видовищним, з’явилось більше центрів впливу, більше свободи слова. Народ політично сформувався і виникла потреба бути в курсі всіх політичних подій. Іншими словами, суспільство хотіло стати безпосереднім учасником політичного життя держави. Зміни в ідеології країни, зміна у свідомості громадян, поява «запаху свободи слова», сприяли тому, що суспільство мало право висловити свою думку. Засоби масової інформації почали багато говорити про політичне життя держави, подавати цікаві огляди політичного життя країни, які для публіки стали 1 2

Дуцик Д. Політична журналістика. – К., 2005. С.- 55. Яковець А.В. Телевізійна журналістика: теорія і практика: Підручник – К., 2007. С.108.

видовищними і тому привертали увагу. Так, на телебаченні, зокрема, почали активно з’являтись видовищні, цікаві та з інтригою політичні ток-шоу. У політичній журналістиці відбувся пік і в українському телепросторі виникла потреба творити політичне шоу. Пересічний глядач дивиться політичне ток-шоу оскільки прагне отримати видовищність, в іншому ж випадку, після перегляду політичного токшоу для глядача можна швидше і зручніше зрозуміти будь-яку проблему в усіх її

нюансах.

Обговорення

актуальних

проблема

політичному

житті

суспільства, яке відбувається між ведучим, гостями-експертами (політиками) і під час якого представлена уся палітра думок, позицій, мотивів (справжніх чи надуманих), розмірковувань політиків дає можливість отримати ключову інформацію про політичне життя держави і замислитись над можливим перебігом подій та подумати над висновками. Політичні ток-шоу також є інструментом впливу на формування громадської думки. Тому можна впевнено заявляти про те, що тема кваліфікаційної роботи є актуальною і варта уваги для дослідження. Наукове і практичне значення. Загальний

огляд

провідних

наукових

розробок

свідчить,

що

дослідження даної проблематики в Україні перебуває на етапі становлення. Оскільки жанр політичного ток-шоу для України є новим, то його вивчення і дослідження перебуває на початковій стадії. Мета і завдання дослідження. Мета кваліфікаційної роботи обумовлена необхідністю дослідити формування політичних проектів в українському телепросторі, їх стану, ролі і місця у політичній журналістиці України. Концепція дослідження передбачає виконання таких завдань: 1. Дослідити процес зародження та становлення політичних токшоу в телепросторі України в умовах розвитку політичної журналістики.

2. Сформувати типологію політичних ток-шоу відповідно до форматів та дати їм характеристику. 3. Проаналізувати

українські

охарактеризувати їх особливість

політичні

ток-шоу,

на основі порівняння з іншими

існуючими у світі форматами ток-шоу. 4. Застосовуючи метод кількісного контент-аналізу, з’ясувати та проаналізувати

стан

політичних

ток-шоу

Україні,

визначити

популярність запрошених гостей, тем обговорень. 5. Виділити основні недоліки та плюси існування політичних ток-шоу в українському телепросторі. 6. Визначити перспективи розвитку сучасних політичних токшоу. 7. Розробити пропозиції щодо вдосконалення і оптимізації політичних проектів у телепросторі України. Об’єктом дослідження даної роботи є політичні ток-шоу як явище у політичній журналістиці України. До кола наукових інтересів, що є предметом дослідження, увійшли питання зародження, становлення, сучасний стан і перспективи розвитку українських політичних ток-шоу. Методологічна основа. При написанні кваліфікаційної роботи ми використовували два методи наукового дослідження: глибинне інтерв’ю і кількісний контент-аналіз. З глибинних інтерв’ю з експертами ми отримали більше інформації про ситуацію з політичними українськими ток-шоу всередині і на зовні. Також для того, щоб отримати відповіді на поставлені питання про те, хто в Україні є затребуваними (популярними) політиками і такими, яких найбільше запрошують брати участь у тій чи іншій політичній програмі на телебаченні, ми використовували метод кількісного контентаналізу – спосіб дослідження у соціології. Зокрема, ми звернули увагу на метод спостереження,

де

збирали

та

узагальнювали

отриману

соціологічну

інформацію. Одиницями інформації у нас були зафіксовані акти невербальної (реальної) поведінки. Під час дослідження ми обрали невключене інкогніто спостереження (це коли здійснюється спостереження за діяльністю групи, але члени групи не знають про це. У нашому випадку, ми спостерігали за перебігом політичних програм, за їхніми гостями, враховували, на основі визначених нами питань, необхідні дані і занотовували їх до таблиці, яку помістили у Додатки). При дослідженні був створений план спостереження з чітко встановленими строками і з визначеними засобами збирання інформації. Цікавим для нашого дослідження було визначити кількість відвідування токшоу тих чи інших відомих особистостей держави, зокрема, політиків. Для дослідження ми обрали 4 політичних ток-шоу (див. Додатки). Проведене нами дослідження дає можливість по-новому підійти до з’ясування ситуації в українському телепросторі, зокрема, у царині політичних ток-шоу. Хронологічні рамки дослідження охоплює період з 2004 року по травень 2008 року – час активного зародження, становлення та розвитку в українському телепросторі політичних ток-шоу в умовах піку політичної журналістики. Нижньою межею є кінець 2004 року – період «Помаранчевої революції» в Україні. Верхня межа – сучасність. Джерельна база. У процесі написання кваліфікаційної роботи нами було опрацьовано чимало джерел. Насамперед для того, щоб загально охарактеризувати

процес

зародження

політичного

ток-шоу

Україні,

корисними стали праці таких дослідників як Діани Дуцик3, збірник наукових статей, упорядкований Наталією Лігачовою, Лесею Ганжою4, статті з електронної бібліотеки Інституту журналістики5, Маши Томак у газеті «День»6 та низка статей шеф-редактора Інтернет-видання «Телекритика» Наталії Дуцик Д. Політична журналістика. – К.: Вид.дім «Києво-Могилянська акад.», 2005. – 138с. Журналістська революція 2004.Події, люди, дискусії. Упоряд.: Наталя Лигачова, Леся Ганжа. – К.:Агенство «Україна», 2005. – 284с. 5 Електронна бібліотека Інституту журналістики. // http://journlib.univ.ua/index.php?act=article&article-1278. 6 «Бар’єр» для ток-шоу. Особливості української адаптації американських форматів. Маша Томак. «День».// http://www.day.kiev.ua/ 3

Лігачової7, інтерв’ю з заступником шеф-редактора «Телекритика» Отаром Довженко8. Цінними для дослідження питання звідки в Україні виникли токшоу, для визначення типологізації, форматів, тематики політичних ток-шоу на телебаченні нам стали у нагоді праця українського дослідника Яковця А.В.9, Російських - Кузнєцова Г.В.10, Могилевської Е.11, американського журналіста-практика Ларрі Кінга12. Для визначення переваг, недоліків та можливі перспективи політичних ток-шоу показовими джерелами для нас були опитування експертів, інтерв’ю з ведучими ток-шоу, моніторинг самих політичних ток-шоу, а також цікаві радіопрограми російської радіостанції «Радіо Свобода»13, зокрема, в яких відбувалось обговорення актуальної для нас теми. На жаль, доводиться констатувати той факт, що в Україні немає жодного спеціалізованого дослідження (видання), яке б було присвячене проблемам зародження, становлення політичного ток-шоу на телебаченні. В процесі написання даної роботи нами було знайдено чимало статей, написаних журналістами-теоретиками, які

певним чином аналізували

ситуацію в

українському телепросторі в царині політичних ток-шоу, але окремих наукових збірок, які б присвячувались ґрунтовному аналізу політичного ток-шоу як жанру, який виник на телебаченні немає. Тому на основі зібраних статей українських авторів, зокрема, з Інтернет-видання «Телекритика», нам також вдалось проаналізувати значну кількість різної інформації про політичні ток7

«Телештрих» з Наталією Лихачовою. Режим доступу:// http://www.telekritika.ua/mediacontinent/authorcolumn/nl/ 8 Інтерв’ю з Отаром Довженко, заступником шеф-редактора Інтернет-видання «Телекритики». Від 20.03.2008. м.Київ. (інтерв’юер Алла Боряк). 9 Яковець А.В. Телевізійна журналістика: теорія і практика: Підручник – К.: Вид.дім «Києво-Могилянська академія», 2007. – 240с. – Бібліогр.: с.235-239. 10 Кузнецов Г.В. Так работают журналисты ТВ. Учебное пособие. М.: Издательство Московского университета, 2004. Ч.2.// Режим доступу: http://evartist.narod.ru/text7/21.htm, відвідано 20.04.2008. 11 Эльвира Могилевская. Ток-шоу как жанр ТВ: происхождение, разновидности, приемы манипулирования. (№15 [137] 17.08.2006)// Режим доступу: http://www.relga.ru/Environ/WebObjects/tguwww.woa/wa/Main?textid=1114&level1=main&level2=articles, відвідано 18.04.2008. 12 Как разговаривать с кем угодно, когда угодно и где угодно/ Ларри Кинг; Пер. С англ. – 2-е изд. – М: Альпина Бизнес Букс, 2007. – 213с. 13 Смотрим телевизор. Радио Свобода. Режим доступу: // http://www.svobodanews.ru.

шоу, визначити їх типологію, кількість, тематичну спрямованість тощо. Зокрема, джерельною базою нашого дослідження стали: коментарі (аналітиків, ведучих політичних програм, фахівців, журналістів), власні інтерв’ю з експертами, фахівцями галузі дослідження. Вдосталь інформації подає всесвітня мережа Інтернет, проте, її не згуртованість дала можливість нам проаналізувати

матеріал

самостійно.

Також

процесі

підготовки

кваліфікаційної роботи на основі перегляду політичних ток-шоу в прямому ефірі і, використовуючи дані з сайтів телеканалів, де представлені концепції програм, ми провели власний аналіз найбільш популярних політичних ток-шоу в Україні. Залучення

всіх

зазначених

джерел,

опублікованих

матеріалів,

періодики, дозволило нам проаналізувати процес зародження і розвиток політичного ток-шоу в Україні і обґрунтувати висновки з даної проблеми. Мета і завдання кваліфікаційної роботи обумовили структуру даного дослідження, яке складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури, додатків.

РОЗДІЛ 1 Зародження і становлення політичних ток-шоу в українському телепросторі 1.1. Передумови виникнення політичних ток-шоу у телепросторі України Виникненню

політичних

ток-шоу

передувала

низка

важливих

політичних чинників. Зокрема, вирішальну роль відіграла «Помаранчева революція», після якої, на думку багатьох дослідників, відбувся пік політичної журналістики. Спершу, ніж розглянути питання генезису політичних ток-шоу в Україні, ми вважаємо за доцільне зосередитись на передумовах їх створення. Адже варто зрозуміти, що відбулось у політичній системі країни. Політична система кожної країни – це, умовно кажучи, складна схема, «елементи» якої перебувають у постійній взаємодії між собою. Українська дослідниця Діана Дуцик у своїй праці «Політична журналістика» розглядає проблему взаємодії у політичній системі політичної комунікації і політичної журналістики. Враховуючи кілька наукових течій, Д.Дуцик визначає чотири основні значення слова «комунікація», але найбільшу увагу зосереджує на останньому, де комунікація – має значення «соціальне, використовується для позначення й характеристики багатоманітних зв’язків та відносин, які виникають у людському суспільстві. Тут іде мова про визначення соціальної комунікації, що включає також комунікацію політичну»14. Не варто плутати два поняття «інформація» і «комунікація». За словником іншомовних слів за редакцією О.С.Мельничука, «інформація» (від лат. Informatio – роз’яснення) - це повідомлення про щось або відомості про 14

Дуцик Д. Політична журналістика. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська акад.», 2005. С.- 52.

навколишній світ, процеси, які в ньому відбуваються, про події, ситуації, чиюсь діяльність, що їх сприймають людина і живі організми, керуючі машини та інші системи. А комунікація (від лат. Communico – спілкуючись з кимось) – спілкування, передача інформації15. Уявимо собі, що існує простір – так звана система, де співіснують і взаємодіють між собою різноманітні «явища». У цьому просторі мають місце і комунікація, і інформація. Оскільки, політика впливає на життя суспільства, є основоположним аспектом життєдіяльності людини, вона теж існує у цьому просторі. Враховуючи і те, що політика здійснюється, перш за все, в інформаційному полі, то вона має перебувати і в просторі комунікації, тоді вона вже буде називатись політичною комунікацією. У загальному просторі створюється система із взаємодією всіх цих «явищ»: комунікація впливає на політику та форму суспільства так само, як суспільство та політика впливають на комунікацію. Д.Дуцик визначає політичну комунікацію як таку, що «забезпечує поширення та передачу політичної інформації. До політичної інформації належить уся сукупність повідомлень, відомостей, оцінок, які стосуються політичного, економічного, духовного життя суспільства, також вона висвітлює події в усіх сферах суспільного життя, охоплює, насамперед, явища, факти, події політичної сфери життя суспільства – стосунки між державами, партіями, націями»16. Політична комунікація має своїх «агентів», які забезпечують їй розвиток. Особливість політичної комунікації – публічність інформації, що забезпечують вже

засоби

масової

комунікації.

«Політична

комунікація

передбачає

використання специфічних засобів таких як політична журналістика, у цьому сенсі її можна трактувати як суспільну діяльність по збору, обробці та поширенню актуальної політичної інформації через пресу, радіо, телебачення 15 16

Словник іншомовних слів. За редакцією О.С. Мельничука, - К., 1975. с.293. с.347 Дуцик Д. Політична журналістика. – К., 2005. С.- 55.

тощо. Окрім того, політична журналістика може вважатися і найважливішою формою політичного життя»17. Знову, повертаючись до початку нашої схеми, згадаємо поняття комунікативного простору, адже, саме тут, на думку вітчизняного дослідника Яковлєва Д.В., і розгортається політична взаємодія, обмін інформацією, коли з процесу інтерпретації подій починається процес конструювання політичної реальності18. У просторі, з одного боку існують ЗМІ, а з іншого - політика, тому є очевидним існування в такому полі політичної журналістики. Політична журналістика – це вид громадської діяльності щодо виробництва і поширення інформації про діяльність владних структур, політиків, державного управління і здійснення влади у суспільстві. Такий термін можна вивести, поєднуючи два визначення понять «політика» (сфера діяльності владних структур, політиків, державного управління і здійснення влади у суспільстві19) і «журналістика» (можна визначити як вид людської діяльності щодо виробництва і поширення інформації20). Політична журналістика відіграє важливу роль у розвитку демократії країни. Суспільство має знати про політичну ситуацію всередині держави, без цього не можливий його нормальний розвиток. Сприяти розумінню важливих державних питань, пояснити альтернативні варіанти державної політики і дати можливість суспільству зрозуміти політичну картину і сформувати відповідно обґрунтовану громадську думку - цьому, власне, сприяє система політичної журналістики. Учасниками простору політичної журналістики є влада (політики), ЗМІ (журналісти) і суспільство (кожен громадянин). Доносити до громадян думку влади (політиків), дбати про суспільний інтерес до політичних питань – завдання журналіста, який, у першу чергу, виконує роль посередника

Там само. С.- 58. Там само. С.- 60. 19 THE DEVIL'S DICTIONARY ((C)1911 Released April 15 1993). Режим доступу: http://dictionary.die.net/politics. 20 Wikipedia //Режим доступу: http://en.wikipedia.org/wiki/Journalism. 18

між владою і суспільством і, таким чином, забезпечує виконання основних завдань політичної журналістики. У засобах масової інформації, зокрема, таких як телебачення, політична журналістика може бути представлена у вигляді новин, політичної програми чи ток-шоу. В Україні поява політичних ток-шоу, які нас на далі цікавитимуть, тісно пов’язана з «Помаранчевою революцією» 2004р., коли у політичній журналістиці відбулось реформування інформаційного поля. Суспільство,

обурене

ситуацією

країні

–

фальсифікаціями

президентських виборів вийшло на Майдан, його настрої сприяли і спонукали до зародження журналістської боротьби проти «темників», що активно «насаджувались» ЗМІ, владою Л.Кучми. У жовні 2004р. (28 жовтня) був організований журналістський рух, започаткований Київською незалежною медіа-профспілкою, він не мав назви і учасники намагались не афішувати його пов’язаність з медіа-профспілкою. «Ми навмисно з перших же днів, після 28 жовтня, не називали це профспілковою акцією та просили ЗМІ, щоб вони так само цього не робили. Боялися того, що журналісти, навчені гірким досвідом профспілкових акцій 2002р., взагалі не будуть нас сприймати і знову нічого не вийде.»21, - розповідає один із головних організаторів журналістської революції, новий голова Київської незалежної медіа-профспілки, обраний влітку 2004р., Єгор Соболєв. Звісно, що це не була боротьба виключно медіа-профспілки, адже, як каже Є.Соболєв, багато талановитих активістів не були її членами. Як наслідок цієї боротьби, журналісти, виборюючи собі право на професію, вийшли на основну проблему - на необхідність вироблення, погодження з власниками та топменеджерами і публічного декларування Засад редакційної політики кожного конкретного каналу чи видання. Влітку, зокрема, у 2004 р. в «5 каналу» були

Єгор Соболєв: «Все починається з ком, а завершується «темниками». С.91-92. //Журналістська революція – 2004р.Події, люди, дискусії. Упоряд. Наталя Лигачова, Леся Ганжа. – К.,Агентство «Україна», 2005. – 284с.

засади редакційної політики, під час подій Майдану це зробили «ICTV», 2005р. – Перший канал («УТ-1»)22. Деякі дослідники вважають, що в цей період відбувся пік політичної журналістики. Проте, в представленому у Додатках 3 інтерв’ю, заступник шефредактора Інтернет-видання «Телекритики» Отар Довженко не вважає, що політична журналістика набула свого апогею: «Я б не сказав, що відбувся пік політичної журналістики, відбувся пік політизації суспільства, коли люди поглинали у величезних кількостях інформацію, тому політики стало більше. Зараз її менше, люди вже втомились, тоді це був пік впливу людей на політику. Люди відчули, що вони втрутяться і щось зміниться. Це був перший випадок в історії України, коли люди вийшли і сказали – „Отак і стало так”. Тому люди відчували причетність і журналістика йшла їм на зустріч. Зараз це все так віртуалізувалось, мені важко оцінювати стан політичної журналістики»23. Але, встановлюючи логічні зв’язки у вищесказаному, ми можемо вважати, що пік у політичній журналістиці таки відбувся, бо пік політизації суспільства випливає зі стану політичної журналістики, адже, політизація суспільства реформувала її попередній стан у більш активний. Масмедіа відіграє важливу роль у формуванні громадської думки, яка має велику силу авторитету. Суспільство надихнуло журналістів до боротьби. У громадян підвищився рівень політичної та правової свідомості, а цьому вже посприяли масмедіа24, - вважає Д.Дуцик. Перед політико-фінансовими групами, які мають вплив на ЗМІ (і за допомогою цих ЗМІ маніпулюють громадськістю) постала загроза втрати влади. Адже чим освіченіший ставатиме народ, тим менше можливостей залишатиметься для маніпулювання ним25.

Редакційна політика як дітище журналістської революції. Розділ 2. С.225.// Журналістська революція2004.Події, люди, дискусії, - К., 2005. 23 Інтерв’ю з Отаром Довженко, заступником шеф-редактора Інтернет-видання «Телекритики». Від 20.03.2008. м.Київ. (інтерв’юер Алла Боряк). 24 Дуцик Д. Політична журналістика. – К., 2005. С.- 38. 25 Дуцик Д. Політична журналістика. – К., 2005. С.37-38.

Український народ, як вважають деякі дослідники, політично визрів і був готовий до зміни політичного життя. «Вважається, якщо народ політично визрів, аби оформитись політично, то він здатен буде контролювати те, що забезпечує йому це право на самовизначення»26. І тут постало питання «свободи слова», яке передбачає відкриті дискусії, можливість говорити заради отриманої істини. Свобода слова у кожного вимірюється по-своєму. Так, Д.Дуцик у своїй праці представляє теорію свободи слова розробника Е.Барендта, який вважає свободу слова складовою права кожного на розвиток і самореалізацію, сформульована так: «люди не зможуть розвиватись розумово і духовно, якщо не матимуть свободи формулювати свої переконання та політичні позиції в процесі публічного обговорення та у відповідь на критику інших (…) без свободи слова немає рівноправних автономних громадян, а без них немає свободи слова. Рівень свободи слова залежить від рівня розвитку самого суспільства…»27. У суспільстві назріла потреба дізнаватись більше інформації, володіти політичним контекстом, брати участь в обговоренні політичної ситуації в державі, тобто стати активним учасником системи політичної журналістики при цьому взаємодіючи з усіма «явищами». Особливо у «гарячі» для держави періоди - парламентських чи то президентських виборів, стало необхідним організовувати телемости, теледебати, а згодом і політичні дискусіїобговорення у ток-шоу. Далі у нашій роботі ми спробуємо змалювати картину появи цих програм на вітчизняному телебаченні, враховуючи при цьому досвід інших країн.

26 27

Там само. С.- 15. Там само. С. 19-20.

1.2. Перші політичні ток-шоу, їх генезис в українському телепросторі. «Кажуть,

що

протилежними

між

двома думками

знаходиться істина. Ні в якому разі! Між ними лежить проблема..» Й.В.Гетте. У кожній країні в певний період часу стаються зміни в суспільстві. Досвід проведення форматів ток-шоу, звісно, Україна сама не вигадала. Спершу все починалось у більш розвинених демократичних суспільствах, зокрема, у США. У 60-их рр. XX ст. відомий американський журналіст Філ Донахью вперше у своїй програмі на телевізійному каналі «WHIO-TV», де працював ранковим ведучим, беручи інтерв’ю у гостя під час прямого ефіру своєї програми в якийсь момент зрозумів, що у нього закінчились питання. Тоді він підбіг до одного із глядачів, який сидів у студії і спитав: «У вас є питання до нашого гостя?», у глядача питання було, і таким чином Донахью заснував жанр ток-шоу. Щоб заманити аудиторію і відомих особистостей до участі у своєму ток-шоу Філ Донахью зосереджував увагу на скандальних проблемах і їх відкрито обговорював. До слова, дебют «The Phil Donahue Show» відбувся у

Дейтоні (штат Огайо, США), першим гостем стала атеїстка Меделін О’Хаер, обговорювалась тема релігійних конфліктів між учнями у коледжах. Згодом, у 80-ті рр. – жанр ток-шоу в США став неабияк популярний, практично на всіх телеканалах від великих до малих були свої ток-шоу. Через чималу кількість ток-шоу між телеканалами були не офіційні змагання за аудиторію, тому американські ток-шоу все менше й менше уваги приділяли соціальним і політичним питанням і все більше набували скандального характеру. Досвід ведення ток-шоу від США перейшов до Росії, точніше до Радянського союзу. У 1986р. з ток-шоу Ф.Донахью познайомились російські глядачі. В цей період почалась практика організації телемостів (як один із різновидів ток-шоу), зокрема, першу таку програму провели Філ Донахью і російський журналіст Володимир Познер, телеміст єднав в прямому ефірі людей з Америки і СРСР. Ці програми є унікальними в тележурналістиці28, вважає російська дослідниця жанру ток-шоу Е.Могилевськая. У Росії завдяки В.Познеру, який вважається батьком (засновником) російського ток-шоу почався напружений колективний пошук істини через діалоги з людьми у студії, це здійснювало великий духовний вплив на телеглядачів. Якщо на Заході (США) основними причинами появи ток-шоу були зміна в пануючій ідеології, економіці країни; перебудовні процеси, які торкнулись усіх сфер життя, зокрема, і телебачення, то в Росії ситуація дуже схожа, але трохи зміщена у часі (приблизно через 20 років після США ). Так, у своєму дослідженні Е.Могилевская зазначає, що в 1991 р. відкриваються нові політичні, економічні і творчі можливості розвитку всієї системи ЗМІ, телебачення починає з нуля, відкриваючи і поглинаючи закони нових телевізійних жанрів, драматургії і телевізійної діяльності загалом29. Варто зазначити, що не завжди американські проекти приживались у російському 28

Эльвира Могилевская. Ток-шоу как жанр ТВ: происхождение, разновидности, приемы манипулирования. (№15 [137] 17.08.2006)// Режим доступу: http://www.relga.ru/Environ/WebObjects/tguwww.woa/wa/Main?textid=1114&level1=main&level2=articles, відвідано 18.04.2008. 29 Там само.

суспільстві. З появою жанру ток-шоу в Росії відбулась дивна метаморфоза: поки не було визначених його меж (і самого терміну ток-шоу), у програмах була присутність суспільного і духовного напруження, ставались серйозні відкриття, не лише творчі, але і соціальні. У Росії ще до появи у лексиконі англійського терміну «talk-show» існували програми, участь у яких брали глядачі у студії і активно обговорювали якусь проблему, а автори такої програми не підозрювали, що їхній продукт має назву - «ток-шоу». (зокрема, існували такі програми як: «12 єтаж» Сагалева Є., «музикальный ринг» Максимовой, «Взгляд» Листьева В.). Варто зауважити, що жанр ток-шоу в Росії за визначенням Е.Могилевскої, формувався у кілька етапів: 1) 1980-х – 1991-ті рр. – жанр мав національну самобутність, ставав трибуною для обговорення актуальних тем сучасності; 2) 1991-1993 рр. і до сьогодні – експансія закордонних жанрів на вітчизняний екран30. Ток-шоу існували як «кальки» західних телепрограм, копіюючи не лише їх основні ознаки (легкість розмови, артистизм ведучого, обов’язкова присутність аудиторії, але й розважальність як елемент комерційного успіху теж згодом був присутній у програмах). Російські дослідники телевізійних жанрів Вакурова Н.В. і Московкін Л.І., на чиї теорії часто посилається Е.Могилевская, характеризують ток-шоу як розмовний жанр, сучасний аналог теледискусії, від англ.. «talk-show», запозичений в зв’язку з можливістю прямого ефіру західний жанр, адресований «не всім, але кожному»31. Західний жанр (за американською концепцією ток-шоу Донахью) - це поєднання вуличного театру, «психологічної драми» і «сеансу колективної терапії», гостями програми є видатні спеціалісти, герої дня, знаменитості, а безпосередніми учасниками полеміки глядачі – як у телестудії, так і біля домашніх екранів. Глядачі з місць і по телефону ставлять питання гостям, 30

коментуючи їхню думку, виступають з власною позицією і сперечаються одні з одним. Всі ці основні елементи ток-шоу, про що йтиметься далі у роботі, надають програмі спонтанний характер і роблять її цікавою. Що стосується України, то не дивно, що ток-шоу як жанр Україна перейняла від Росії. Вперше заговорили про необхідність проведення теледебатів в Україні під час парламентських виборів 2002 року. «Ще восени 2001р. Міжнародний фонд «Відродження» заявив про намір підтримати низку заходів, спрямованих на забезпечення прозорості цих виборів. Зокрема, йшлося про проведення відкритих теледебатів за участю представників тих політичних сил, які борються за місце в парламенті. Але цього не сталося, оскільки жодна телекомпанія не могла гарантувати рівний доступ до теледебатів усім без винятку політичним силам України»32. Культура політичних дебатів залежить від наявності загальної політичної дискусії. Далі, зокрема, у 2004р., 2006 р. були ще спроби і навіть успішні в реалізації передвиборчих теледебатів. Про причини виникнення ток-шоу на Заході і в Росії ми зазначали вище, в Україні ситуацію, в першу чергу, визначав стан політичної журналістики. Щоб краще уявити картину, вашій увазі пропонується періодизація

розвитку

політичної

журналістики

Україні

української

дослідниці Діани Дуцик: 1) кін.1980 – поч. 90-х рр. – зародження незалежної української журналістики; 2) 1994-99 рр. – «кланізація» українських ЗМІ – початок втрати відвойованої свободи. (в середині 90-х рр. відновлення політичної цензури, пізніше з’явилась самоцензура). 3) 1999-2002 рр. – придушення опозиційної преси, поява цензури та перетворення провладних ЗМІ на засоби пропаганди. (У 2002 р. відбулись парламентські вибори, які засвідчили остаточне перетворення українських ЗМІ 32

Дуцик Д. Політична журналістика. – К., 2005. с. 45.

у Засоби масової пропаганди: йдеться як про олігархічні і провладні медіа, так і про опозиційні). Поява «темників», які розсилались по редакціях, визначаючи редакційну політику ЗМІ33. Вирішальним роком у розвитку політичної журналістики з початку незалежності

нашої

держави

став

2004р.

–

президентські

вибори

–

«Помаранчева революція» - пік політичної журналістики. Саме в цей час почалась боротьба ЗМІ проти «темників», згадаємо незалежний рух Київської незалежної медіа-профспілки. (до 2004 р. – влада не лише продає ЗМІ тим, хто платить: вона зберігає частину державних ЗМІ, а приватні медіа намагалась контролювати шляхом економічного і політичного тиску на їхніх власників). Дещо вужче у журналістській площині ситуацію в політичній журналістиці розглядає шеф-редактор Інтернет-видання «Телекритика» Наталія Лігачова. Аналізуючи роль медіа у виборчих кампаніях, вона визначає, що починаючи з 2002р. в Україні мова йшла про «розстріляну журналістику»; у 2004р. – про «фонову» (до «темників») і «шулерску»; в 2006р. – про «джинсову». А «нынче же в наших СМИ (2007 р. – Авт.) все, как в стране: вроде бы и «жизнь налаживается», но расслабиться и получить удовольствие почему-то не получается. Мешает запах. Запашок пошлости и продажности, пофигизма и испуга от полной потери ориентиров, который к 2007 году стал уже просто нестерпим. Избирательная кампания-2007 продемонстрировала еще одну особенность момента: ментальную зависимость нашей журналистики от политики, ее вторичность по отношению к политике. Мы пытались достучаться до политиков – но они нас так и не услышали. Нужно говорить с обществом – но мы пока не умеем этого, не знаем, как, не знаем, с кем», - вот смысл размышлений многих из нас в эти месяцы»34. Н.Лігачова приходить до

Там само. 138с. 34 Дурной запах....издает отечественное телевидение на выходе из избирательной кампании-2007. Наталья Лигачева, «Телекритика», 09.10.2007, режим доступу: http://www.telekritika.ua/mediacontinent/authorcolumn/nl/2007-10-09/34278. відвідано 20.04.2008.

висновку, що виборча кампанія 2007р. відображала завершальний етап індустріалізації політичної прихованої реклами («джинси»). «Помаранчева революція» сприяла виникненню політичних ток-шоу, дискусій, обговорень з «причетними» до проблеми людьми. Це була життєва необхідність для суспільства, яке прагнуло володіти інформацією про те чим живе політика країни. Як приклад, можна згадати статтю Анни Шерман, яка увійшла до Збірника «Журналістьска революція-2004: події, люди, дискусії», де вона

описує

стан

телепростору

2004р.:

«процесс

мышления

–

непосредственный и внятный – именно то, чему предается вышедшее из анабиоза отечественное общественно-политическое вещание с ностальгической остервенелостью. Ностальгической не столько потому, что опыт подобной интеллектуальной и информационной открытости нашему телевидению знаком эмпирически, сколько потому, что такой режим существования кажется ему сегодня родным и естественным априори…»35. В цей період у 2004р. у журналістських колах активно почали говорити про необхідність конструктивних дискусій за участі експертів: - «разросшееся до бесконечности дискуссионное поле в эфирном и политическом пространстве страны позволило зрителю элементарно быть в курсе дела федеральной проблемы. Мы теперь знаем, что происходит. Да, не до конца, не обо всем и не обо всех. И все же нам известны хотя бы самые популярные и, наоборот, одиозные версии происходящих событий, известны лица

имена

их

главных

героев

антигероев,

провокаторов

«стабилизаторов» процессов. То есть, как раз мнения ответственных и безответственных лиц по этому вопросу нам беспрецедентно хорошо известны, поэтому именно общественная оценка и экспертный анализ, без политической

Цена живого эфира. Анна Шерман, «Телекритика»// Журналістська революція-2004. Події, люди, дискусії. – К., 2005. С. 174.

риторики, без победительного или обыденного ажиотажа – нам нужны и важны»36; Володимир Кулик, автор статті, яка теж увійшла до збірника «Журналістька революція-2004» пише, що «потрібне фахове й зрозуміле експертне коментування, яке можна, наприклад, виділяти в короткі блоки після, власне, новин, доповнювати дискусії політиків і ток-шоу за участю «пересічних громадян», зводити експертів для дискусії між собою. … коментарі і дискусії треба добре готувати і структурувати.»37. У журналістському середовищі ведуться дискусії щодо того, що буде після журналістської революції. Зокрема, Н.Лігачова у своїй «Повістці дня для медиа» констатує, що «в совершенно искривленных условиях, в которых существовали медиа в Украине в последние годы, по сути, в рамках телеаналитического формата у нас существует нынче один-единственный Вячеслав Пиховшек в «Эпицентре» («1+1»). Имеется ввиду именно формат, а не его наполнение, которое до последнего времени в этой программе было тотально манипулятивным, а сейчас имеет шансы стать более-менее сбалансированным.

Остальные

так

називаемые

«информационно-

аналитические» программы – это просто профанация жанра. На «5 канале» аналитического еженедельника нет вообще.»38. У 2005 р. на «1+1» існували дві політичні програми, які, можна сказати, представляли жанр ток-шоу на телебаченні: «Епіцентр», «Я так думаю» (існує з 2003р., а з кінця 2004 – поч. 2005р. – програма більше почала зосереджуватись на політиці), також цього року з’явилась програма російського формату Савіка Шустера «Свобода слова» на «ICTV». У 2007 р. – «Свобода Савіка Шустера» на телеканалі «Інтер», «Дуель» на ТРК «Україна», на «5 каналі» - політично-іронічне ток-шоу «5 копійок» (перший вихід в ефір у 36

Там само.с.176. Професійні норми й перверсивна солідарність. Володимир Кулик, для «телекритики». // Журналістська революція-2004. Події, люди, дискусії. –К., 2005. С.205. 38 Повестка дня для медиа. 100 дней после журналистской революции. Н.Лигачева, «Телекритика». 10.12.2004. // Журналістська революція-2004. Події, люди, дискусії. –К., 2005. С.243. 37

вересні 2004р.), соціально-політичне ток-шоу «Майдан» (в ефірі від травня 2006 року), на Першому національному суспільно-політичне ток-шоу «Один – за всіх» (з 2007р.) Варто

зазначити,

що

особливо

активний

для

журналістів

передвиборчий період. В цей час у телепросторі часто створюються спеціальні проекти. Зокрема, у 2006 році на провідних телеканалах України можна було спостерігати таку ситуацію: «20 січня «5 канал» розпочав показ щотижневого передвиборного проекту «П’яте скликання». Проект присвячувався тим політичним партіям та блокам, які мають найбільші шанси опинитися в парламенті, а також тим, які, можливо, туди не потраплять. Під час програми хотіли показати політичні сили в їх історичному розрізі, розкрити їхню поведінку початку діяльності та проаналізувати, наскільки логічними є їхні заяви сьогодні. Ведучий програми зосереджується і на поведінці українських політичних лідерів, зокрема під час виборчих кампаній 1998, 2002 та 2004 років. Також були теледебати – «Парламентські вибори:2006 – Теледебати».39 Закликав виборців бути свідомими громадянами і активними у політичному виборі телеканал «ICTV», який у 2006р. презентував власний виборчий проект – щотижневу програму „Право обирати”. Це був спільний інформаційний проект телеканалу «ICTV» та Центральної виборчої комісії; мета програми – допомогти українцям усвідомити важливість моменту і прийти на виборчі дільниці, знаючи свої права та обов’язки. Формат передбачав скоріше інформаційно-просвітницьку функцію, аніж глибокий аналіз програм та дій учасників виборчого процесу. Телеканал «Інтер» власного передвиборчого проекту не запропонував. Присутність політиків на каналі обмежується інформаційними випусками новин і гостями в студії. Натомість підготувався до парламентських виборів канал «1+1». 27 лютого 2006 року телеканал запускає спеціальний проект 39

Брак креативу виборчої кампанії-2006. Політика 10.02.2006, Тетяна Узун //http://telekritika.kiev.ua/articles/162/0/6707/brak_kreativu_viborchoi_kampanii-2006/.

"Вибори-2006.Теледебати" – політична трансформація ток-шоу Анни Безулик «Я так думаю». Під час програми участь у дебатах брала п’ятірка представників від кожної політичної партії (блоку), які входили до виборчих списків кандидатів від партії (блоку). Кожна політична партія (блок) визначала лідера п’ятірки представників, який обов’язково мав бути членом першої п’ятірки виборчого списку політичної партії (блоку). Також кожна політична партія (блок) могла пропонувати до участі в теледебатах двох експертів та, як аудиторію, групу підтримки політичних партій (блоків). При цьому право сформувати пари політичних партій (блоків) – учасників теледебатів на каналі "1+1" пропонувалось Незалежній раді з питань діяльності мас-медіа під час виборчої кампанії. Телеканал наголошував, що публічні дебати, згідно із законом "Про вибори народних депутатів України", є однією з форм передвиборної агітації, тому здійснюються виключно за рахунок коштів виборчих фондів партій (блоків). Крім того, канал "1+1" розробив "Правила проведення теледебатів", дотримання яких є обов’язковим для всіх політичних партій (блоків) - учасників теледебатів на каналі "1+1" та каналу "1+1". Теледебати під час виборчої кампанії 2006 р. взагалі могли не відбутися. Новий закон «Про вибори народних депутатів» неоднозначне трактував цей вид політичної агітації. Крім того, в законі не виписано чіткої процедури і правил проведення теледебатів. У такій ситуації телеканали самі обирали спосіб ведення теледебатів40. Отже, на основі вищесказаного можна зробити висновки, що виникненню ток-шоу в українському телепросторі, зокрема, політичних (теледебатів, дискусій, бесід), а вже згодом як похідних від них - суспільнополітичних, соціально-політичних, політично-іронічних і т.д. програм цього жанру, сприяв бурхливий розвиток політичної журналістики. «Помаранчева революція», під час якої також почався і журналістський рух проти «темників», 40

теж відіграли важливу роль і засвідчили про політичну сформованість українського народу і готовність сприймати політичний телевізійний продукт. Про типи, види, основні елементи ток-шоу, зокрема, політичних, йтиметься нижче у наступному розділі даного дослідження.

Розділ II Політичні ток-шоу в Україні: типи і види, основні елементи 2.1. Типи і види ток-шоу в українському телепросторі Ток-шоу – це розмовний телевізійний жанр, який поєднує журналістські і сценічні прийоми41. Різноманітностей ток-шоу існує достатньо багато. У підручниках з телевізійної журналістики різні види ток-шоу визначаються як бесіда і дискусія. Деякі теоретики різновидом дискусії називають теледебати. Слід зазначити, що як американські автори, так і російські, вважають, що ток-шоу треба класифікувати відповідно до різних критеріїв. Так, російська дослідниця Е.Могилевская, досліджуючи ток-шоу як жанр телебачення, використовує розроблену авторами Вакурової Н.В. і Московкіним Л.І. класифікаціюі розглядає кілька видів ток-шоу: -

бесіда,

дискусія,

теледебати,

телеміст42.

Бесіда та дискусія належать до жанру аналітичної публіцистики, а теледебати як різновид дискусії – до розмовного. Розглядаючи види ток-шоу, варто також представити і класифікацію українського дослідника в галузі тележурналістики А.В.Яковця, який, зокрема, у своїй роботі виокремлює три види: 41

бесіда,

дискусія,

теледебати (як різновид дискусії, де відбувається окрім заяв

претендентів словесна дуель) 43.

Ток-шоу

Ток-шоу Бесіда

Дискусія

Жанр аналітичної журналістики

Телеміст

Теледебатии

Розмовний жанр

Обидві теорії класифікації мають місце на існування. Ми можемо припускати, що російські дослідники «телеміст» окремо виділяють як різновид ток-шоу, оскільки у 1986р. російські телеглядачі вперше познайомились з цим жанром (телемости з Філом Донах’ю – засновником ток-шоу у США, і Володимиром Познером – радянським батьком ток-шоу, що з’єднували в прямому ефірі людей зі США і СРСР). Ці програми посідають унікальне місце в радянській журналістиці. Враховуючи розвиток телевізійної журналістики в Україні, варто сказати, що на сучасному етапі, телевізійники, презентуючи програми, дотримуються останньої класифікації (за А.В. Яковцем– Авт.). В українському телепросторі присутні такі види ток-шоу як бесіда, дискусія, теледебати (наприклад: «Я так думаю» на «1+1», «Дуель» на ТРК «Україна» 43

Яковець А.В. Телевізійна журналістика: теорія і практика: Підручник – К., 2007. – С. 104.

відносяться до теледебатів (словесна дуель), «Свобода слова» на «ICTV», «Свобода слова» на «Інтері» - це дискусії, «Йду на Ви» - «1+1» - бесіда, «5 копійок» на «5 каналі» – словесна дуель (дебати). Беручи до уваги обидві класифікації, ми спробуємо охарактеризувати кожний з вищеназваних видів ток-шоу, подати приклади і дати їм коротку характеристику. Отже, бесіда – жанр аналітичної публіцистики, діалог чи полілог, іноді з використанням кіно чи фотодокументів (коротких сюжетів), як правило, без вираженої конфронтації сторін (тобто ток-шоу, яке не переходить в дискусію, ефективне спілкування перед екраном). Існує у двох форматах, присвячена конкретній суспільно-важливій темі чи за участю людей, поява яких на екрані здатна привернути увагу аудиторії (ньюзмейкерів), часто буває включена в токшоу. Дискусія – жанр аналітичної публіцистики, зазвичай полілог за участі ведучого і не менше, ніж двох носіїв контрастних точок зору на певну суспільно-важливу тему чи будь-яких ньюсмейкерів, одночасна поява яких в кадрі символізує протилежність. Видовищність залежить від професіоналізму ведучого у виборі учасників, підготовки проблеми, вмінні імпровізувати під час бесіди, оскільки відеоряд часто відсутній. Різновидність дискусії – це теледебати, дискусія часто включена в ток-шоу. Теледебати – як різновид дискусії є варіантом розмовного шоу типу токшоу чи дискусії, який поєднує елементи інтерв’ю, дискусії чи навіть репортажу, використовує

видовищність

передвиборчої

конкуренції

кандидатів.

невід’ємною складовою частини цивілізаційної передвиборчої кампанії: змушує кандидатів конкретизувати, ідентифікувати і персоніфікувати запропоновану програму і дозволяє аудиторії структуруватись по електоратам відповідно до отриманої інформації. У теледебатах, окрім заяв претендентів, відбувається словесна дуель: один відповідає на різні і часто-густо неприємні питання

іншого, потім вони міняються ролями, а ведучий (модератор) обов’язково зберігає спокій і нейтралітет. В період передвиборчої кампанії традиційні проекти теледебатів представили телеканали «1+1», «УТ-1», «5 канал», «ictv». Телеміст - варіант розмовного жанру типу ток-шоу. Використовує можливість глядацької протилежності контрастних за менталітетом аудиторії, двох чи більше, як правило географічно віддалених один від одного аудиторій за допомогою техніки супутникового зв’язку. Кожна аудиторія має свого харизматичного ведучого, від якого залежить успішність включення його аудиторії і успіх представлення. Варто зауважити, що телемости США і Росії (Філ Донахью – Володимир Познер – батьки ток-шоу) фактично стали фактором завершального утвердження прямого ефіру на вітчизняному ТБ. Поняття «ток-шоу» варто відрізняти від поняття «бесіди» і «дискусії» чи «інтерв’ю»44. Зокрема, тому що західні колеги-телевізійники під терміном «токшоу» - мають на увазі – «розмовне шоу» (вистава), якому характерна видовищність. Термін виник спеціально для естрадного жанру, де один конферансьє-затійник розважає публіку розмовами, іноді запрошуючи взяти участь у шоу глядачів з залу45. У

Радянському

союзі

поняття

«шоу»

асоціювалось

чужою

капіталістичною ідеологією і показом оголених танцівниць. Згодом все змінилось і «ток-шоу» вже розуміли як те, на що можна дивитись, тобто токшоу – це те, що розважає46. Враховуючи історичне минуле розважального телебачення і сучасну практику, А.В. Яковець, у свою чергу, виділяє і класифікує певні види ток-шоу:

розмовні видовища (власне ток-шоу),

ігрові видовища (ігрові шоу),

Кузнецов Г.В. Так работают журналисты ТВ. Учебное пособие. М.: Издательство Московского университета, 2004. Ч.2. .// Режим доступу: http://evartist.narod.ru/text7/21.htm, відвідано 20.04.2008. 45 Там само. 46 Яковець А.В. Телевізійна журналістика: теорія і практика: Підручник – К., 2007. – С. 104.

постановочні шоу47.

Як і будь-яка телевізійна програма, «ток-шоу» характеризується своїми особливостями і містить три важливих елементи: 1) Рефері-ведучий, який виступає головним, також

над

програмою

працює

творча

група,

розробляється сценарій і, зрештою, концепція. Усі ці елементи один з одним взаємодіють; 2) Присутність

програмі

учасника

або

учасників (опонентів); 3) Наявність «внутрішнього глядача» (тобто глядачів у студії, які можуть брати участь в дискусії)48; Без вищенаведених елементів не можливо собі уявити повноцінне токшоу чи то розважальне, чи тим більше політичне. Не є секретом, що ток-шоу популярне до того моменту поки його дивляться глядачі і програма приносить рейтинги телеканалу. Жанр ток-шоу не «довгограючий». Його популярність на комерційних каналах забезпечується розважальним чи краще буде сказати видовищним елементом в самій структурі, проте, без наявності інших елементів говорити про повноцінність програми не можливо. Про те, які складові приносять популярність українським політичним ток-шоу, ми намагатимемось дослідити у наступному розділі, де на основі даних власного дослідження (див. у Додатках Таблиці 1.), можна буде зробити певні висновки. Звертаючись до загальних канонів ток-шоу, варто нагадати без чого не може існувати вдале ток-шоу на телеекрані. Для того, щоб привернути увагу глядача, потрібно створити драматургічну ситуацію. Дуже важливо у ток-шоу, щоб ведучий володів акторською майстерністю, вмів професійно спілкуватись з учасниками і глядачами. Ведучий, будучи професійно підкованим, в темі, може 47 48

Там само. – С. 105. Яковець А.В. Телевізійна журналістика: теорія і практика: Підручник – К., 2007. – С. 105.

вдало провести ефір, який повинен складатись з зачину, розвитку подій, кульмінації та розв’язки. Російський батько ток-шоу Володимир Познер, даючи інтерв’ю різним ЗМІ, наголошував, що в кінці програми обов’язково глядачу мають бути представлені можливі шляхи вирішення тієї чи іншої обговореної проблеми. Програма має бути закінчена49. Щоб не було безладу і «базару» під час прямого ефіру програми, ведучий разом з командою редакторів повинні мати чітко розроблений сценарний план «вистави», це допомагає направити потік думок запрошених гостей, дотримуватись (ведучому –Авт.) розмови з гостями у відповідності до запропонованої теми. Лише структурне русло дає можливість глядачу зрозуміти, що він дивиться і про що йде мова. Чим серйозніша тема, тим важче забезпечити легкість, популярність, логічний розвиток дій, але «не будь-яка тема підходить для цього жанру», - так припускає російський дослідник жанру телевізійного ток-шоу Г.В.Кузнєцов, «для серйозних проблем і форма є серйозна – теледебати або дискусія. Ведучий такої програми – вже не шоумен, а толковий модератор…»50. Основна риса жанру «ток-шоу», звісно, видовищність, з елементами скандальності, конфлікту та драматургії. Глядачі обов’язково повинні відчувати лінію ведення програми, вона має бути так побудована, щоб все було чітко зрозуміло. В українському телепросторі популярні такі політичні ток-шоу як «Свобода Савіка Шустера» на телеканалі «Інтер», «Свобода слова» на ICTV, «Дуель» на ТРК «Україна», «Я так думаю» на «1+1», політично-іронічне токшоу «5 копійок» на «5 каналі». Кожна програма містить елементи жанру і належить до певного виду ток-шоу. Так, наприклад, «Свобода Савіка Шустера» - «інформаційноаналітичне ток-шоу, в якому харизматичний ведучий виступає в якості 49

Там само. – С.119. Кузнецов Г.В. Так работают журналисты ТВ. Учебное пособие. М.: Издательство Московского университета, 2004. Ч.2.// Режим доступу: http://evartist.narod.ru/text7/21.htm, відвідано 20.04.2008. 50

модератора найгостріших дискусій з найбільш актуальних проблем суспільного життя України. Аудиторія у студії сформована за соціологічною вибіркою і уособлює собою все населення країни. Виступи героїв і експертів оцінюються протягом всієї програми. У програмі обговорюється не лише локальні політичні ситуації, але й ті, які мають пряме відношення до майбутнього України. Дана програма містить елементи такого різновиду ток-шоу як дискусія. Під час програми відбуваєтсья публічне обговорення якогось спірного питання чи актуальної проблеми для країни, шукається істина шляхом логічних міркувань, процес живої думки гостей програми наявний. Мета ведучого–рефері тримати у напрузі телеаудиторію. Зіткнення різних думок змушує глядацьку аудиторію бути співучасником публічного обговорення проблеми»51. Це дискусійна програма, де представлені різні точки зору, є видовищність, конфлікт між учасниками під час обговорюваної теми. Те саме можна сказати про програму «Свобода слова» на ICTV, яка нічим кардинально не відрізняється від тієї, що на «Інтері». Єдине, що телеканал презентує це ток-шоу як суспільно-політичне і наголос робиться більше на темі, аніж на персоні ведучого. Програма «Я так думаю»52 на «1+1» так само як і «Дуель»53 на ТРК «Україна» - це телевізійна дуель, конфлікт-шоу. Обидві програми є форматами телевізійного двобою, де в боєдинку сходяться принципові політичні опоненти, присутня думка експертів. Програми відрізняються одна від одної лише подачею. Програма «Епіцентр» - це прес-клуб В’ячеслава Піховшека як поле політичної дискусії у форматі прогнозів щодо тієї чи іншої поставленої проблеми (2008р). Під час програми ведучий-автор аналізує головні події чи тенденції минулого тижня, використовує цитати, сюжети, довідки, синхрони політиків, експертів, зокрема, закордонних. Автор і ведучий програми вважає 51

Програми: «Свобода Савіка Шустера»/ Режим доступу: // http://www.inter.ua/ua/programs/svoboda/, відвідано 20.03.2008. 52 Програма «Я так думаю»/ Режим доступу: http://www.1plus1.tv/programs/ithinkso/, відвідано 20.03.2008. 53 Програма «Дуель»/ Режим доступу: http://kanalukraina.tv/telecast/, відвідано 20.03.2008.

себе модератором, який розповідає про свій погляд на проблему, таким чином скеровує розмову54. Програма «5 копійок» на «5 каналі» - політично-іронічне ток-шоу. У розмові в студії, крім політиків, беруть участь також п’ять експертів. Основна ідея «5 копійок» - «політична дуель між двома опонентами, «підігріта» іронією ведучого

Романа

Чайки.

Експерти

активно

вступають

дискусію,

використовуючи право "вставити «5 копійок»". Головним концептуальним моментом, який вдалося реалізувати у проекті «5 копійок», стало оголошення експертами-контролерами безапеляційних вироків та суб’єктивних оцінок усьому сказаному політиками у прямому ефірі. Саме експерти, - люди, до думки яких дослухається громадськість, - судять, хто з диспутантів переконливіший, правдивіший або чиї ідеї є небезпечними для українського суспільства»55. Надалі нас цікавитимуть політичні ток-шоу «Свобода Савіка Шустера» на телеканалі «Інтер», «Свобода слова» на «ICTV», «Дуель» на ТРК «Україна», «Я так думаю», «Епіцентр» (як формат до 2007р.) на «1+1», оскільки вони є найпопулярнішими серед українських глядачів. Їх дивиться достатня кількість людей. Наприклад, якщо на телеканалі «Інтер» програма «Свобода Савіка Шустера» за період 2007 р. в середньому принесла каналу рейтинги 8,36% по всій Україні і її дивились близько 30% аудиторії, то на телеканалі «ICTV» програму «Свобода слова» з А.Куликовим дивились за аналогічний період 2007р. 7,34% аудиторії, а програма складала рейтинг по всій Україні 2,16%. Рейтинги двох, дуже схожих за концепцією, але дещо різних за подачею програм: на телеканалі «1+1» - «Я так думаю» і на ТРК «Україна» - «Дуель» значно відрізняються, але тим не менше вони є у полі зору глядача. Якщо у «Я так думаю» частка аудиторії за 2007 р. була 14%, а рейтинг програми 4%, то у «Дуель» - результати дещо нижчі – 3,5%, 1,1% відповідно. Але тут слід 54 55

Програма «Епіцентр»/ Режим доступу: / http://www.1plus1.tv/programs/epicentre/, відвідано 20.03.2008. Програми: «5 копійок»/ Режим доступу: http://5.ua/per/122/0/6/, відвідано 20.03.2008.

враховувати, що на «1+1» програма «Я так думаю» існує вже давно і є стабільна аудиторія, а програма «Дуель» зовсім юна і в подальшому у неї є шанси на прорив, адже, який сенс телеканалу «тримати» недешеву програму, яка не дає рейтингів. На нашу думку, ці політичні ток-шоу мають вплив на формування думки у суспільстві, тому вони заслуговують на ґрунтовний аналіз. Таким чином, окресливши основні види політичних ток-шоу України і коротко їх охарактеризувавши, можна перейти до визначення їх функцій та завдань, окремо звернувши увагу на особливості жанру ток-шоу, його форматів.

2.2. Основні елементи ток-шоу, його функції і завдання. Ток-шоу - розмовний жанр, запозичений з Заходу. У період, коли з’явився прямий ефір жанр виник в Росії, а згодом прийшов і в Україну. Це сучасний аналог теледискусії від англ. «talk-show». Класичне ток-шоу – це звичайний собі трикутник – «ведучий-запрошені співрозмовники (експерти)- глядачі в студії». Програма поєднує журналістські і сценічні прийоми. Кожен учасник ток-шоу, яка б не була у нього службова функція, є одночасно персонажем з заданою йому авторами ток-шоу роллю. Схема жанру проста і безпрограшна – герої, глядачі, ведучий, питання і відповіді. Багато спеціалістів цього жанру вважають, що завдаток успіху токшоу

гумор.

Таке

твердження

належить

західним

теоретикам

цієї

проблематики, оскільки, як вони вважають, зокрема, першокласний ведучий ток-шоу в США Ларрі Кінг, герой має вміти сміятись над собою. Завдання жанру ток-шоу - активізувати сприйняття змісту, який закладається в програмі, за допомогою форми диспуту, гострих питань, висловлювання різних точок зору. Часто-густо при зовнішній формі вільної дискусії насправді глядачам вбивається в голову яка-небудь одна-єдина, чітко обмежена у своїх параметрах позиція (наприклад, це можна помітити у російських програмах, де зі свободою слова трохи скрутніше, ніж в Україні). На даний момент жанр ток-шоу є одним із найбільш розповсюджених як на російському, так і на українському телебаченні. В Україні через заполітизованість суспільства політика на телебаченні виконує розважальну роль, - вважає заступник шеф-редактора Інтернет-видання «Телекритика» Отар Довженко. За його словами, «…політичні ток-шоу, окрім, власне, інформаційної ролі, яку вони мають виконувати, відіграють ще й роль таких собі розважальних ріеліті-шоу. Це, звичайно, не зовсім здорово, але

гіперполітизованість характерна для перехідних періодів усіх держав. Зараз Україна саме цей період переживає, він так само був і в 90-их рр. у Східній Європі…»56. Сам жанр, швидше за все, розважальний, ніж інформаційний. У разі відсутності моніторингу аудиторії стає нудним і втрачає свою адресність. Оскільки ведучий ток-шоу сам ставить більшість запитань, підготувавши наперед сценарій чи сценарний план програми (див. перший підрозділ даного розділу – авт.), до жанру слід також віднести «телевізійну прес-конференцію». Ток-шоу може мати елементи інформаційної програми і майже завжди інформаційно-аналітичні, адже, це є характерною особливістю вітчизняного телебачення. Будь-яка «розмовна» програма, наприклад, бесіда за круглим столом чи просте інтерв’ю в студії, якщо його бере достатньо популярний («зірка ТБ чи радіо»), з вільною і невимушеною поведінкою, журналіст. Від решти телевізійних жанрів ток-шоу відрізняється особливою тематикою і функціональністю. Російська дослідниця Е.Могилевская про особливості жанру ток-шоу зазначає у своїй праці «Ток-шоу как жанр ТВ: происхождение, разновидности, приемы манипулирования», де, зокрема, пише, що жанр ток-шоу має характерні ознаки інтерв’ю, дискусії, гри, а також зосереджується навколо особистості ведучого57. Дотримуючись її теорії, варто зазначити, що жанр містить максимально персоніфіковану екранну форму, де взаємодія форми і її творця, в першу чергу, відбувається через особисті якості ведучого: розум, кмітливість, гумор, харизму, вміння зацікавити слухати, пластично рухатись і т.д. Не менш важливу роль відіграє створення внутрішнього порядку в програмі. Циклічність виходу ток-шоу в ефір, структурність самої програми та інші особливості, щоб створити ефект очікування у глядача. Інтригу і динаміку ведення сюжетної лінії програми 56

Інтерв’ю з Отаром Довженко, заступником шеф-редактора Інтернет-видання «Телекритики». Від 20.03.2008. м.Київ. (інтерв’юер Алла Боряк). 57 Эльвира Могилевская. Ток-шоу как жанр ТВ: происхождение, разновидности, приемы манипулирования. (№15 [137] 17.08.2006)// Режим доступу: http://www.relga.ru/Environ/WebObjects/tguwww.woa/wa/Main?textid=1114&level1=main&level2=articles, відвідано 18.04.2008

визначають форма ток-шоу, якісне наповнення, відповідність появи питань, їх послідовність і загальний вид телевізійного продукту. Звісно, все це формує драматургію

ток-шоу,

що

тісно

пов’язана

питально-відповідною

характеристикою жанру. «Драматургія справжнього ток-шоу – це створені інтерв’юером «пастки», несподівані для партнера (гостя)58. Підхід до спілкування в ефірі у Ларрі Кінга на «CNN» дещо відрізняється від інших тим, що кращий інтерв’юер не вважає потрібним провокувати конфлікти. Натомість інший американський телеведучий Сем Дональдсон це залюбки використовує. Ларрі Кінг не думає, що для отримання серйозних відповідей треба обов’язково «нападати» на співбесідника. На його думку, потрібно створити невимушену обстановку (атмосферу), розташувати гостя до себе і таким чином провести видовищне і змістовне інтерв’ю59. Невід’ємними «компонентами» ток-шоу є ведучий, гості («герої»), глядачі в залі, можлива також присутність і компетентних експертів. Спершу варто розпочати з характеристики ведучого. Ознайомившись з працями російських, українських і західних дослідників, можна описати ведучого окремо і визначити ідеального у Росії, Україні, США. Скомпілювавши загальні

характеристики

ведучих,

які

наводяться

теоретиками

щодо

відповідності ролі ведучого ток-шоу, ми визначили, що: Російський ведучий - розумний, кмітливий, з почуттям гумору, харизматичний, повинен вміти зацікавити слухача дивитись програму60. Український ведучий – людина, яка добре розуміє людей і завжди «в темі» (увага до співрозмовника), зі швидкою реакцією на події під час прямого ефіру, з вмінням володіти ситуацією і скеровувати співрозмовників у потрібне русло, дотепний, має контакт очей з публікою в процесі спілкування, має 58

Яковець А.В. Телевізійна журналістика: теорія і практика: Підручник – К., 2007. – С.115. Как разговаривать с кем угодно, когда угодно и где угодно/ Ларри Кинг; Пер. С англ. – 2-е изд. – М., 2007. – С.181. 60 Эльвира Могилевская. Ток-шоу как жанр ТВ: происхождение, разновидности, приемы манипулирования. (№15 [137] 17.08.2006)// Режим доступу: http://www.relga.ru/Environ/WebObjects/tguwww.woa/wa/Main?textid=1114&level1=main&level2=articles, відвідано 18.04.2008. 59

дотримуватись правил «я тебе поважаю», з оригінальними запитаннями і т.д. «Хочете отримати цікаву відповідь – подумайте над цікавим запитанням»61. І

нарешті,

американський

(західний)

хороший

співрозмовник

(ведучий) – відрізняється широким кругозором, він ентузіаст, зацікавлений розмовою, співрозмовниками, не соромиться спитати «Чому?», прагне більше знати про проблему, вміє співпереживати, намагається поставити себе на ваше місце, щоб сформулювати своє ставлення до того, про що говориться, активний слухач, має візуальний контакт, володіє почуттям гумору, не соромиться його використовувати і навіть сміється з себе, має свій стиль ведення розмови62. Проаналізувавши щойно наведені ознаки першокласного ведучого ток-шоу, можна в загальному уявити універсальний ідеал ведучого і прийти до висновку, що усі вищеподані риси ведучого так чи інакше є у кожного ведучого, не залежно від приналежності до країни. Окрім ведучого, неодмінним «компонентом» ток-шоу є також гості («герої») програми. Це, в основному, люди, які чимось прославились чи просто цікаві своїми вчинками, думками, способом життя для програми. Хороші гості, на переконання Ларрі Кінга, повинні відповідати чотирьом критеріям: 1)

Гість повинен пристрасно любити свою справу,

Гість має бути здатний пояснити суть своєї роботи

доступною мовою і так, щоб це було цікаво для телеглядачів і вони захотіли більше про це дізнатись. 3)

Гість з бійцівським характером.

Володіння почуттям гумору, бажано у поєднанні з

самоіронією63. Іноді буває, що люди, які здавались раніше цікавими співрозмовниками, такими, яким є що розповісти, виявляються поганими гостями. Це може 61

Яковець А.В. Телевізійна журналістика: теорія і практика: Підручник – К., 2007. – С.117. Как разговаривать с кем угодно, когда угодно и где угодно/ Ларри Кинг; Пер. С англ. – 2-е изд. – М., 2007. – С.66-67. 63 Там само. – С.123. 62

трапитись у випадку, коли гість постійно перебуває на своїй хвилі. Такі люди часто набридають своєю одноманітністю і вже не цікаві телеглядачу. У такому разі варто шукати інших гостей, які володітимуть хоча б одним критерієм хорошого гостя програми. В Україні, на нашу думку, гості політичних ток-шоу (політики), в основному, кожен зі своєю родзинкою, яка чітко закладена основами програми тієї чи іншої політичної сили, іноді глядача «відвертає» від перегляду політичних програм, новин про політику, і взагалі від політичного життя країни, де одні і ті самі політики про одне і те ж говорять. Це бува дратує. У ток-шоу бажана наявність глядачів у студії і по можливості експертів. Глядачі не завжди беруть участь у розмові, їхня участь обмежується аплодисментами, сміхом, подивом, тобто мовою жестів. Це створює особливу атмосферу публічності, дає «емоційну підказку» телеглядачу. Експерти, якщо і присутні в студії, то це компетентні незаангажовані жодною політичною силою фахівці, їхня думка часто використовується для балансу точок зору під час програми. Отже, ток-шоу – це розмовний телевізійний жанр з харизматичним ведучим професіоналом, цікавими гостями, компетентними експертами і глядачами у студії. Коли у США виник жанр ток-шоу з’явилась і нова посада – модератор ток-шоу. Г.В.Кузнєцов наголошує, що слід розрізняти два поняття інтерв’юер і модератор (наприклад, Ларрі Кінга називають першокласним інтерв’юером, а Савіка Шустера – професійним модератором). Щоб зрозуміти різницю між двома поняттями, звернемося до російського досвіду. В Росії модератор стежить за справедливим розподілом часу. Наприклад, під час теледебатів, якщо

один

кандидат

звинувачує

іншого,

модератор

дає

можливість

звинуваченому відстояти свою позицію і відповісти. Якщо гість ухиляється від відповіді, модератор може нагадати про запитання, яке поставив інтерв’юер. Модератор перетворює дебати на динамічну виставу, виконує при цьому суто

функції диспетчера. Практика Заходу показує, що у ролі модераторів найвідоміші телевізійні журналісти. Важливе правило для такої професії – не висловлювати власну думку, вона повинна залишитись за дверима телестудії. Аналізуючи російський досвід, ми вважаємо за доцільне також сказати, що модератор – це людина, яка займається «підігрівом» аудиторії, розповідає про хід програми, про роль глядачів, намагається закликати людей до діалогу, запитує хто з присутніх хоче висловитись на запропоновану тему, вчить користуватись пультами для голосування, якщо їх використовують у програмі, стежить за перебігом ток-шоу і першим починає аплодувати в місцях, де це найбільш потрібно і таким чином допомагає сформулювати думки бажаючим64. Послугами такого спеціаліста нині активно користуються і українські телеканали. (наприклад, програми «Свобода слова» на телеканалі «Інтер», «Я так думаю» на «1+1» і т.д.). Деякі ток-шоу загалом передбачають, що учасниками є телеглядачі, які можуть додзвонитись у студію за телефоном, скинути СМС-повідомлення чи проголосувати за допомогою Інтернетголосування (в Україні така практика більше застосовується у розважальних ток-шоу, зокрема, в «Шанс», «Танці з зірками».). Якщо в Росії жанр ток-шоу прийшов із Заходу (США) і почав активно здобувати популярність найрейтинговіших програм, то в Україні, звісно, токшоу виникли завдяки російському досвіду. Про це ми зазначали у першому розділі даної роботи. Варто сказати, що багато форматів ток-шоу на українському телепросторі мавпують російські, і це ні для кого не є секретом. Відповідно до того, що

цікавить українську аудиторію, телеканали

викуповують чи схожим чином, як це робиться в Росії, створюють телепродукт – політичне ток-шоу. Цікаві автору політичні телепроекти, зокрема, такі як «Свобода Савіка Шустера» на Інтері, «Свобода слова» на ICTV, «Я так думаю» на «1+1», 64

«Дуель» на ТРК «Україна» - є аналогами російській «Свободі слова» (яка існувала на «НТВ» з 2001р. до 2004 року і вже з вересня 2005р. з’явилась в Україні на телеканалі «ICTV» і відповідно форматам ток-шоу «К Барьеру» В.Соловьева, «Времена В.Познера». Кожного свідомого українця, мабуть, обурює те, що на українських каналах переважна більшість програм – це калька російських форматів. Виникає питання: Чому так? Хіба у нас немає геніальних креативних людей, які б вигадували власний і неповторний телевізійний продукт і усім було б чим пишатись? Справа в тому, що на думку експертів, зокрема, заступника шефредактора Інтернет-видання «Телекритика» Отара Довженка, «ми не вигадуємо форматів тому, що вони всі вигадані... Є інформаційний формат, він приблизно однаковий скрізь, а є формат ток-шоу і їх кілька. Ну, „Свобода слова” створений росіянами. Він оригінальний. Може, у нас щось таке можна запатентувати… експерти, які цим займаються кажуть, що форматів можна вигадати не так багато, тим більше форматів ток-шоу - це розмова в якій можуть брати участь політики і ведучі, або самі політики, або політикиексперти, комбінацій не багато... Якимось чином будуть одні одного наслідувати і будуть схожі.…»65. Популярний нині формат ток-шоу присутній на кожному каналі і не в одному варіанті. Ток-шоу виконує соціальну місію каналу. Кожне ток-шоу чи то розважальне, чи інформаційне, має свою аудиторію, тому також має місце на існування. Оскільки розділ даної роботи присвячений ознайомленню з форматами політичних ток-шоу, пропонуємо розглянути приклади деяких із них. Не обов’язково усі формати, які ми педставимо нижче, є політичними. Заради уявлення загальної картини існування форматів на телебаченні, вашій увазі пропонуються приклади окремих показових програм на Заході, Росії і в

Інтерв’ю з Отаром Довженко, заступником шеф-редактора Інтернет-видання «Телекритики». Від 20.03.2008. м.Київ. (інтерв’юер Алла Боряк).

Україні. На основі представлених описових концепцій ток-шоу, можна виділити для себе специфіку кожного формату.

Західні формати популярних ток-шоу: 1. «Шоу Опри Вінфрі» - суто журналістське, майстерно підготоване спілкування з популярною людиною, що супроводжується показом на екрані фото та іншого матеріалу. Це приклад зразкового успіху ведчуого ток-шоу. Аудиторія немає обмежень, «Опра – це кожна жінка», доступний психіатр66. Дане ток-шоу не є суто політичним, проте, в цій програмі участь беруть також і політики. Оскільки такий спосіб ведення ток-шоу вважається дослідниками найбільш показовим і навіть може слугувати зразком для інших, ми вважали за доцільне представити концепцію цієї програми. 2. Дещо по-іншому побудоване «Донахью-шоу» (таблоїдне ток-шоу)67. Аудиторія активно бере участь в обговоренні. Часто є теж «гість» - активний співбесідник, бувають і експерти. Як «видатний ведучий у номінації розважальноповчальних програм» ФІл Донахью отримав премію «Еммі». Його программа - це поєднання вуличного театру, «психологічної драми», «сеансу колективної терапії». Гостями програми є видатні спеціалісти, герої дня, знаменитості, а безпосередніми учасниками полеміки – глядачі – як у телестудії, так і біля домашніх екранів. Глядачі прямо зі своїх місць і по телефону ставлять гостям питання, коментуючи їхню думку, виступають з власним баченням і сперечаються одні з одним. Всі ці риси надають програмі спонтанний характер і робить її цікавою68.

The Oprah Winfrey Show/ Режим доступу: http://en.wikipedia.org/wiki/The_Oprah_Winfrey_Show, відвідано 20.03.2008. 67 The Phil Donahue Show/ Режим доступу: http://en.wikipedia.org/wiki/Tabloid_talk_show, відвідано 20.03.2008. 68 Эльвира Могилевская. Ток-шоу как жанр ТВ: происхождение, разновидности, приемы манипулирования. (№15 [137] 17.08.2006)// Режим доступу: http://www.relga.ru/Environ/WebObjects/tguwww.woa/wa/Main?textid=1114&level1=main&level2=articles, відвідано 18.04.2008.

1. На CNN «Шоу Ларрі Кінга» («Larry King Live») - знаменитий мікс інтерв’ю зі знаменитостями, політичних дебатів, актуальних обговорень. Телефонні дзвінки глядачів, електронна пошта від глядачів з усього світу. Л.Кінг здійснив винятковий sitdowns з кожним американським президентом, починаючи від 38 президента США Джеральда Форда. Спілкувався з королями, президентами інших країн69. 2. «Crossfire» – формат теледебатів. Мета програми - представити і змінити думку політично-ліберального спікера і консервативного спікера. У студії гості з протилежною точкою зору щодо запропонованої теми дискусії. Це покликано забезпечити представлення обох сторін політичного спектру. У деяких випадках у програмі представлений лише один гість70. Російські ток-шоу, як зазначає російський дослідник Г.В. Кузнєцов, «штука серйозна, хоча й погано підготовлена»71, їхня поява у телевізорі – це вже, на відміну від західних, більше політичний, аніж артистичний акт.

Сучасні російські формати ток-шоу (найбільш популярні): На телеканалі «РЕН ТВ»: «Три угла с Павлом Астаховым» – гостре суспільно-політичне ток-шоу, ведучий відомий адвокат. У кожному випуску троє гостей обговорюють актуальні політичні, економічні, соціальні теми. Три герої дотримуються зовсім різних точок зору (в цьому інтрига), три погляди на проблему, а завдання Астахова – привести всіх до єдиної думки. Ідея – не сваритись, а вчитись миритись, досягати компроміс, бо поділ світу на біле і чорне – застаріле. Будуть сперечатись в програмі найцікавіші люди – політики, актори, письменники, телеведучі. Кожен з героїв приведе із собою групу підтримки, і між їхніми учасниками теж буде суперечка. Ведучий як модератор, одночасно людина, яка 69

Larry King Live/ Режим доступу: http://www.cnn.com/CNN/anchors_reporters/king.larry.html, відвідано 20.03.2008. 70 Crossfire (TV series)/ Режм доступу: http://en.wikipedia.org/wiki/Crossfire_(TV_series), відвідано 20.03.2008. 71 Кузнецов Г.В. Так работают журналисты ТВ. Учебное пособие. М.: Издательство Московского университета, 2004. Ч.2.// Режим доступу: http://evartist.narod.ru/text7/21.htm, відвідано 20.04.2008.

допомагає виробити взаємно вигідне рішення, знаходиться графічно в центрі трикутника, відображає ту точку зору, яку мають найти співбесідники, точку прийняття рішень, яка буде узгоджена усіма сторонами. Програма починається з конфлікту, без анонсів, оголошень, початок відразу з розмови, дискусії, а далі шукається шлях як можна знайти точку дотику, щоб вирішити суперечку, або показується цей шлях виходу з проблеми. Саме наявність «групи підтримки» у кожного гостя – відрізняється цим від іншим ток-шоу. Ведучий як медіатор – західна концепція: коли ви йдете не відразу до судді, а до медіатора - людина, якій ви довіряєте вирішити свою проблему. Ведучий виступає як правовід, розуміючи комплекс прав і свобод, які є у кожної людини. Принцип гостей «Переконати!». По понеділкам 23-1572. «Вечер с Тиграном Кеосаяном» - кожен вечір з понеділка по четвер. «По гарячим слідам» ведучий розбирається в причинах, наслідках, і взаємовідносинах різних явищ і ситуацій в житті. Теми ток-шоу залежать від подій актуальних тут і зараз. Гості – добре відомі політики, бізнесмени, вчені, «зірки» кіно і шоу-бізнесу. Діалог в іронічній і довірливій формі. Гасло «Завтра буде краще, ніж сьогодні!» З понеділка до четверга в 22:0073.

На «ПЕРВОМ» Каналі: «Судите сами» - пристрасна за подачею програма сучасного російського телебачення. Це суспільно-політичне ток-шоу на актуальну тему тижня. Полеміка між учасниками і героями програми – відомими політиками, політологами, журналістами, усі вони відстоюють свою позицію. Хто з них правий – вирішують телеглядачі, вони голосують в кінці кожного випуску програми, за результатами голосування визначають переможця. Принцип програми – в аргументованій суперечці народжується істина. По четвергам близько опівночі74.

«Три угла с Павлом Астаховым/ Режим доступу: http://www.ren-tv.com/, відвідано 20.03.2008. Вечер с Тиграном Кеосаяном»/ Режим доступу: http://www.ren-tv.com/, відвідано 20.03.2008. 74 «Судите сами»/ Режим доступу http://www.1tv.ru/owa/win/ort5_peredach.peredach?p_shed_name_id=5691&p_alphabet_id=%C0, відвідано 20.03.2008. 72 73

«Времена» - авторська програма В.Познера, інформаційно-аналітична програма, в рамках якої обговорюються політичні, економічні, соціальні проблеми життя Росії і подій світового масштабу. Кожен випуск присвячений одній чи декільком основним подіям тижня. Гості в студії – відомі всій країні люди, які мають безпосереднє відношення до обговорених тем і експерти, які висловлюють свою думку щодо обговорених проблем чи питань. В програмі наявні сучасні технології, використовуються телемости, що зв’язують програму з будь-якою точкою землі для отримання достовірної інформації з місця подій. Аудиторія (близько 100 осіб) може висловити свою думку за допомогою голосування, давши відповідь на питання ведучого. Отже, е гість, аудиторія в студії, експерти і «залізний» сценарій, імпровізацію співбесідника направляє у потрібне русло ведучий і прораховується повчальний результат. О 18.00 в Москві по суботам75. «Однако» Михайла Леонтьева - аналітична програма, авторські коментарі щодо найбільш актуальним темам суспільного та політичного життя76. На «НТВ»: «К Барьеру» з В. Соловьевим - це словесна дуель двох відомих людей, які дотримуються протилежних поглядів на якусь актуальну тему. Той, хто починає поєдинок запрошує свого суперника на публічне з’ясування відносин. Переможця в студії визначають судді, але основне рішення за телеглядачами – під час трансляції програми йде пряме інтерактивне голосування. Напруження зберігається до останніх хвилин, поки не стане відомо чи співпали думки двох «суддійських колегій», і не стає зрозуміло чия позиція викликала прихильність більшої кількості людей. В якості незалежної сторони, яка регулює словесну баталію, виступає відомий телеведучий Володимир Соловьев, який перетворює це «побоїще» на яскраве захоплююче видовище. По четвергам о 220577. 75

«Времена»/ Режим доступу: http://www.1tv.ru/owa/win/ort5_peredach.peredach?p_shed_type_id=50&p_alphabet_id=%C0, відвідано 20.03.2008. 76 «Однако» / Режим доступу: http://www.1tv.ru/owa/win/ort5_peredach.peredach?p_shed_name_id=218&p_alphabet_id=%C0, відвідано 20.03.2008. 77 «К Барьеру» / Режим доступу: http://promo.ntv.ru/programs/talkshow/barier/index.jsp, відвідано 20.03.2008.

«Воскресный вечер с Владимиром Соловьевым» -

суспільно-політичний

телевізійний журнал, який містить елементи ток-шоу, телемоста, інтерв’ю. Це підсумкова програма, в якій висвітлюються всі найбільш актуальні питання з життя суспільства: політика, економіка, соціальне життя, шоу-бізнес, кіно, спорт. Автор і ведучий обговорює з учасниками програми, експертами і глядачами в студії найбільш цікаві та важливі події тижня, що минає. Беруть участь в обговоренні відомі люди. По неділям о 21-0078. Сучасні українські формати ток-шоу: Телеканал "1+1": "Епіцентр" – нині це прес-клуб В'ячеслава Піховшека як поле політичної дискусії. За словами її незмінного ведучого В'ячеслава Піховшека, "і вороги, і прихильники цієї телепрограми не наважаться заперечити, що і погані, і добрі прогнози «Епіцентру» зазвичай справджуються". Новий «Епіцентр» - програма про реальну політику. Ту політику, яку не завжди або тільки інколи бачить глядач, про події, які зазвичай залишаються за кадром, але впливають на життя людей в Україні і в світі. Суть програми – аналіз головної події або тенденції минулого тижня, відповідно - дискусія з головним ньюзмейкером минулого тижня. Фактично, програма є прес-клубом, тому найважливіший її аспект – те, що до участі в ній запрошують журналістів, які працюють в Україні. У програмі використовуються сюжети, прямі включення, цитати, синхрони політиків і експертів, зокрема, закордонних. Метою програми є організація "мозкового штурму" заявленої теми програми. В цьому форматі погляд автора і ведучого програми В.Піховшека є лише одним з багатьох поглядів, а сам він грає роль радше модератора, який скеровує розмову, ніж активного журналіста79. Нині багато хто з журналістівтеоретиків називають цю програму суб’єктивістськоим поглядом В.Піховшека. У 1999 р. це було ток-шоу, відбувалось за участі гостей, відомих і до нині майстрів пера. У 2002-2004рр. ток-шоу «Епіцентр», на думку багатьох дослідників, було дуже заангажованим і відчувалась позиція ведучого, який так 78

«Воскресный вечер с Владимиром Соловьевым» / Режим доступу: http://promo.ntv.ru/programs/talkshow/barier/index.jsp, відвідано 20.03.2008. 79 Програми: «Епіцентр».// Режим доступу: http://1plus1.tv/programs/epicentre/.

чи інакше демонстрував свою прихильність до певної політичної сили. Щодо зміненого формату програми у 2007р. «Епіцентр» - «гремучая смесь в эфире наездов на «оранжевых» и вялых попыток сбалансироваться квазикритикой «бело-голубых». Но самое печальное, что и то, и другое, и третье – часто выморочено и высосано из пальца, не затрагивает реально волнующих людей проблем и того, что им действительно нужно и важно знать»80. «Я Так думаю» з Анною Безулик – це телевізійна дуель. Жодних компромісів, ніяких договірних боїв. Програма «Я так думаю» перетворюється на знайомий за передвиборними теледебатами на «1+1», але новий для авторського шоу Анни Безулик формат телевізійного двобою. Такий спаринг зможуть витримати лише досвідчені політичні бійці, які вміють тримати удар і переконливо обстоювати свою позицію перед багатомільйонною аудиторією. Як визнає ведуча, це буде один з найважчих форматів – безкомпромісний поєдинок принципових політичних опонентів. Конкретні питання експертів. Чіткі оцінки фахівців. Якщо ти так думаєш, то май сміливість думати вголос81. (Існує з 02.10.03).

На «ICTV» «Свобода слова» - головне суспільно-політичне ток-шоу, де обговорюється найактуальніша, найгарячіша тема тижня, події, про які пишуть на перших шпальтах газет і з яких телеканали будують блоки новин. Учасниками програми стають ті, хто безпосередньо має відношення до теми ток-шоу: відомі політики, чиновники, що відповідальні за прийняття найважливіших рішень у житті країни, діячі культури і просто громадяни біля "вільного мікрофона". Головні герої "Свободи слова" - це завжди яскраві особистості, котрі висловлюють неординарні думки, мають тверду позицію й можуть відстояти її у дискусії. Усі глядачі в студії - а це 100 чоловік з усіх областей України активні учасники унікального соціологічного експерименту в прямому ефірі. Вони є так 80

Дурной запах....издает отечественное телевидение на выходе из избирательной кампании2007. Наталья Лигачева, «Телекритика», 09.10.2007, режим доступу: http://www.telekritika.ua/media-continent/authorcolumn/nl/2007-10-09/34278. відвідано 20.04.2008. 81

Програми: «Я так думаю»// Режим доступу: http://1plus1.tv/programs/ithinkso/.

званою

тест-групою.

Вперше в історії українського телебачення в програмі "Свобода слова" застосовується нова інтерактивна технологія, що дозволяє в режимі реального часу стежити за реакцією громадськості

на

усе,

що

відбувається

студії.

Аудиторію "Свободи слова" відбирають незалежні від ІCTV соціологи. Ці 100 осіб тестгрупи відображають населення України за соціально-демографічними показниками. Таким чином, думка нашої аудиторії репрезентативно представляє точку зору в цілому всіх громадян України. У руках у кожного учасника тест-групи електронний пульт. Повертаючи колесо пульта, учасники тест-групи фіксують свою персональну реакцію на усе, що відбувається в студії. Комп'ютер одержує інформацію з кожного пульта двічі в секунду і на основі цього будує графік. Крива графіка показує середню думку всіх учасників

тест-групи.

Уперше програму "Свобода слова" втілили життя в Росії на телеканалі НТВ. Прем'єра російського варіанта "Свобода слова" стартувала 14 вересня 2001 року. В ефір вийшло понад 100 випусків програми. "Свобода слова" була двічі номінована на премію Національної Телевізійної Академії Росії. У 2004 році стала переможцем «ТЕФІ» в номінації ток-шоу82. «існує з ведучим С.Шустером – 09.09.05-22.06.07. з А.Куликовим – 10.08.07 – дотепер).

На ТРК «УРАЇНА» «Дуель». На ваших очах найвідоміші українці з‘ясовують стосунки. Вони зважують кожне слово і не витрачають їх даремно. Між ними – декілька кроків та величезна дистанція поглядів. Вони кидають виклик, проте не кидаються словами. Рівні умови поєдинку, рівні шанси на перемогу, проте у кожного – своя думка. У якості незалежної сторони, яка регулює словесну баталію, виступає Олександр Мельничук. Він перетворює цей двобій на яскраве захоплююче шоу. http://duel.kanalukraina.tv/ у студії 2є гостей, які мають діаметрально протилежні погляди на актуальну для суспільства тему. Кожен із делянтів має прав взяти з собою двох секундантів або вибрати їх зі списку, 82

Програми: «Свобода слова»// Режим доступу: http://ictv.ua/ukr/programs_look.php?programs_program_id=2129.

запрпонованомго редакторами програми. Програму розділена на 3 раунди, під час 1 – учасники ставлять один одному питання, під час 2-го – це право переходить до секундантів, а у 3 – дискусія знову між дуелянтами і ведучим. Право визначити переможця спочатку надається пристунім у студії суддям, але останне слово залишається за телеглядачами, які віддають свій голос за одного з учасників через студійний телефон під час ефіру. Навідміну від НТВ – в Україні чистий живий ефір83. (існує з 25.10.2007-дотепер).

На «ІНТЕРІ» «Свобода Савіка Шустера» - Інформаційно-аналітичне ток-шоу, в якому харизматичний ведучий виступає в якості модератора найгостріших дискусій з найбільш актуальних проблем суспільного життя України. Аудиторія у студії сформована за соціологічною вибіркою і уособлює собою все населення нашої країни. Виступи героїв і експертів оцінюються протягом усієї програми. У програмі обговорюються не тільки локальні політичні ситуації, але й ті, які мають пряме відношення до майбутнього України. Завдяки "Свободі Савіка Шустера" глядачі можуть зрозуміти, в якій країні вони живуть сьогодні, та уявити, в якій будуть жити завтра. Це реальна можливість задати головним діючим особам нашої країни питання і отримати на них відповіді. На "Інтері" кожної п'ятниці о 21:3084. (існує з 24.08.2007-дотепер). Проаналізувавши

концепції

західних,

російських

та

українських

форматів ток-шоу, а саме спектр найбільш популярних - суспільно-політичних, інформаційно-політичних,

теледебатів

(словесних

дуелей),

ток-шоу

популярними людьми, авторської аналітики, можна провести певні пералелі щодо схожості усіх програм. Треба зауважити, що концепцію американської програми «Crossfire» запозичили в Росії і реалізували у ток-шоу «К Барьеру», а відповідно згодом на українських телеканалах з’явились аналоги «К Барьеру» «Я так думаю» і «Дуель», хоча остання дещо відрізняється своєю специфікою 83 84

Передачи: «Дуель» // Режим доступу: http://kanalukraina.tv/telecast/33. Програми: «Свобода Савіка Шустера» // Режим доступу: http://www.inter.ua/ua/programs/svoboda/.

(див. концепцію програми вище). Історично склалось, що російська «Свобода слова» з каналу НТВ і її ведучим Савіком Шустером потрапила в український телепростір відразу аж на два телеканали – «ICTV» і згодом на «Інтер», щоправда, з різними ведучими С.Шустером (спершу на «ICTV», зараз на «Інтері») і А.Куликовим (зараз на «ICTV»). Обидві «Свободи» під час передвиборчої кампанії змагаються між собою за політиків і глядача, так само як політики за виборця. Українська програма «Епіцентр» на телеканалі «1+1» швидше за все своєю концепцію нагадує елементи з концепцій російських програм - на «РЕН ТВ» «Вечер с Тиграном Кеосаяном» і «Однако» Михайла Леонтьева на «Першому каналі», проте, підлаштована під українського глядача і є дещо суб’єктивною. А, до слова, формат програми Ларрі Кінга свого часу запозичив відомий російський ведучий Влад Лістьев і реалізував у програмі «Тема». Кожне ток-шоу обирає собі тему, відштовхуючись від інформприводу, події, яка сталась на тижні. У ток-шоу вирішити проблеми не можна, але поставити гострі питання і обговорити їх цілком реально. Завдання журналістики – забезпечити населення якісним інформаційним продуктом. В українських політичних ток-шоу повинні розглядати цікаві та важливі для глядача питання. Пересічну людину, зокрема, хвилюють питання, які стосуються її власного життя. Як розповідає у інтерв’ю Отар Довженко, заступник шеф-редактора Інтернет-видання «Телекритика»: «…в політиці це віртуальні питання… якщо стежити за рейтингами програм, то будь-яка спроба серйозного обговорення чи якоїсь серйозної теми, яка не стосується, наприклад, питання НАТО, Черновецького, кульок у Верховній раді, боротьби російської і української мов і т.д. – приречена на гірші рейтинги… Але, коли є Шуфрич, то верх рейтингів»85. Експерт вважає, що така ситуація свідчить про те, що «політика перетворилась на шоу, стала віртуальною, телевізійною... І люди вже 85

не сприймають політиків і їхні рішення як щось, що впливає на їхнє життя»86. Але, тим не менше, люди продовжують дивитись політичні програми, оскільки їх цікавить доля країни, в якій вони живуть, бо від цього залежить і їх власне життя. Зображати реальну політичну картину сьогодення, даючи можливість глядачу побачити і почути позицію фахівців, людей причетних до життя країни, одне із завдань політичної програми. Наскільки вдало справляються зі своїм завданням наразі існуючі в Україні політичні ток-шоу, ми намагатимемося дослідити у наступному розділі даної роботи. Адже лише за допомогою визначення недоліків та переваг телевізійних політичних ток-шоу,

можна

зрозуміти і визначити перспективи існування таких форматів телепрограм.

Там само.

Розділ III Політичні ток-шоу в українському телепросторі: недоліки, переваги, перспективи (короткий аналіз) 3.1. Недоліки і переваги політичних ток-шоу на українських телеканалах Серед усіх існуючих в Україні форматів ток-шоу за період 2005-2008 рр. залишились в пріоритеті, тобто «дотягли до сьогодні» не всі. Зокрема, такі програми як «Іду на Ви» (на телеканалі «1+1»), «Подробно» з Д.Кисельовим (на «ICTV»),

«Час»

(на

«5

каналі»)

залишились

історії

вітчизняної

тележурналістики. Натомість – «Свобода слова» на «ICTV» та «Свобода Савіка Шустера» на «Інтері», «Я так думаю» і «Епіцентр» на «1+1», «5 копійок» на «5 каналі», «Один за всіх» (на «Першому національному»), відносно новий у порівнянні з вищевказаними проект «Дуель» на ТРК «Україна» - залишаються у телепросторі для глядачів. Причини зникнення попередніх програм, мабуть, дуже прості – формати самі себе вижили, не приносили рейтинги, отже, щось було не так. Про те, які причини того, що «проекти-сусіди» продовжують тішити око глядача і не думають закриватись, ми спробуємо розібратись у даному розділі роботи. Про цікавість до політичних ток-шоу, про плюси і мінуси форматів ток-шоу на українських телеканалах, про їх переваги у

порівнянні з російськими чи пак західними, про те, чого не вистачає їм – йтиметься дещо нижче. Яскраво відображає ситуацію з політичними ток-шоу в українському телепросторі

опитування

експертів,

проведене

Інтернет-виданням

«Телекритика»87. Краще авторів програм, редакторів, експертів, тобто людей, які формують і наповнюють телепростір тим чи іншим продуктом, про ці проекти не може сказати ніхто. Вашій увазі ми пропонуємо дане опитування для розкриття повної картини проблеми роботи. На питання «які політичні токшоу ви дивитесь?» респонденти, зокрема, відповідали: Р.Чайка - автор і ведучий програми «5 копійок» на 5 каналі «Щоб бути в курсі всього дивлюсь «Свободу слова» з Савіком Шустером (ICTV), «Іду на Ви» і «Я так думаю» («1+1»)». В’ячеслав Піховшек - ведучий програми «Іду на Ви» на «1+1» «Рідко дивлюсь, тому що сам там працюю. Коли маю час дивлюсь «Свободу слова з Шустером» і «Я так думаю». Ігор Гужва - головний редактор газети «Сегодня» «Из политических ток-шоу могу вспомнить «Свободу слова», «Іду на Ви», «Я так думаю» и «5 копеек» (5 канал). Вадим Карасьов - директор Інституту глобальних стратегій «Іду на Ви», «Подробиці з перших вуст» («Інтер») і «Я так думаю». «Свободу слова», на жаль, не встигаю дивитись. Вона виходить в ефір в незручний для мене час. Олег Покальчук - соціальний психолог «Іду на Ви», «Свобода слова», «21 вересня» (К1), «5 копійок», «Час» («5 канал»), «Центр уваги» («Перший канал») і, звичайно, «Я так думаю». Мені особисто подобається «Я так думаю», по-перше, тому, що я брав там участь, по87

21.10.05. Запитання «ТК»: Які політичні ток-шоу ви дивитесь? Чим вони відрізняються на фоні інших, чим саме вони вам цікаві? Які, на вашу думку, недоліки укр. ток-шоу? // http://old.telekritika.kiev.ua/question/?id=25131. Для повноти розкриття поставлених завдань автор вважає доцільним подати деякі ключові моменти, опублікованого опитування.

друге, мені подобається стиль роботи ведучої з гостями та аудиторією. Я б назвав цей стиль інтерактивним». Євген Перегуда – політолог «Часто смотрю «Иду на Вы» и «Я так думаю» на «1+1», «Свободу слова» на «ICTV». Все политические ток-шоу мне интересны с политической точки зрения». Володимир Цибулько - письменник, народний депутат України (фракція «Наша Україна») «Коли трапляється нагода, я дивлюсь «Іду на Ви», «Свободу слова», «Я так думаю». На питання чим відрізняються політичні ток-шоу від інших та чим саме вони цікаві, респонденти відповідали: Р.Чайка: (…) У цих програмах вимальовуються нові технології, цікаво спостерігати

за

заявами

різних

політиків.

Щоб

отримати

глядацьке

задоволення дивлюсь Шустера, бо «Свобода» найближча до формату дискусії. Цікаві,

бо

інколи

містять

кумедно-маразматичні

речі,

коли

ток-шоу

переслідують дещо інші цілі, ніж поінформувати, просвітити глядача... Ігор Гужва: (…) Четкого мнения о «Свободе слова» составить пока еще не успел, т.к. она существует относительно недавно. Плюсом этой передачи я считаю точное попадание в информационный контекст, т.е. там всегда появляются нужные фигуры в нужное время. Это ток-шоу дает достаточно много эксклюзивной информации, например, как это было в связи с именами Лазаренко, Березовского и т.д. Вадим Карасьов: (…) У порівнянні, наприклад, з російськими політичними ток-шоу, я міг би виділити деякі недоліки українських програм. Але наші недоліки прямо пропорційно дорівнюють нашим перевагам. Російські ток-шоу більш технологічні та інструментальні. Там добре обладнані телестудії, дорогі, яскраві, якісні декорації. Все це, звичайно, дуже добре, але врешті-решт мені інколи нагадує просто карнавальну мішуру. Наші ж ток-шоу

якщо і поступаються іноземним у декораціях, проте, виглядають більш реальними та більш вільними і невимушеними. Тобто, у нас зміст переважає над картинкою (...) Олег Покальчук: (…) Я думаю, що українському ефіру бракує чогось на зразок раннього Невзорова. Чогось жорсткого, не в плані чорнухи, а в плані динаміки ведучих. У нас всі ведучі, незалежно від статі, якісь фемінні, жіночні, я б сказав. І ця жіночність домінує і в українській культурі, і в політиці. Взяти хоч Кисельова, хоч Шустера, вони м’які, аж занадто м’які. Компліментарні, делікатні, чемні, страшенно виховані, неначе метросексуали, тому що чоловіки так не поводяться. Тому бракує ток-шоу з ведучим у ролі чоловіка (…) Євген Перегуда: (…) Если говорить о конкретных проектах, то «Свобода

слова»,

например,

характеризируется

больше

западными

технологиями, чем отечественными. Это и использование социологической информации, и сам ход ведения шоу... В программе «Я так думаю» я замечал неточности в цитатах, приведенных ведущей. Между тем, иногда неточно процитированное высказывание может в корне поменять весь контекст. А что касается самих политиков, то, мне кажется, что они, приходя на передачу, просто рассчитывают на собственную общую информированность и знания. Мне кажется, что они никогда специально не готовятся перед приходом на токшоу. Общим недостатком как ведущих, так и участников я бы назвал также и неумение слышать аргументы оппонирующей стороны. Если это дискуссия, то каждый, излагая свою точку зрения и выдвигая свои аргументы, должен слышать так же и своего визави (...) Володимир Цибулько: (…) Більш-менш об’єктивною я все ж таки вважаю «Свободу слова». Тому що там більш м’які критерії щодо надання слова. Також там майже немає паритету поглядів. Але я для себе виокремив також один істотний мінус цього проекту. Я, взагалі, не люблю режисури, особливо в таких проявах. Якщо буде удар, то нехай буде. Події повинні

розгортатися природно і, тож, з цього погляду «Свобода слова» занадто технологізована, як на мене. Я б також виділив «5 копійок» на «5 каналі». 2 учасники, дві позиції, дві сторони. Все чітко та зрозуміло. Взагалі, українську журналістику можна порівнювати тільки з російською. Можу зазначити, що на фоні

російських

ток-шоу,

українські

виглядають

«неприпустимо»

ліберальними (...) Водночас, даючи критичну оцінку політичним ток-шоу, респонденти також відзначили і позитивні моменти в існуючих форматах програм, зокрема: Р.Чайка: «Ток-шоу нарешті почали працювати в живому ефірі. Політики стали ходити на ці ток-шоу, на відміну від 2004 р., коли просто відмовлялись дискутувати і брати участь у прямих ефірах». В’ячеслав

Піховшек:

«Порівняно

російським

телебаченням,

українських ток-шоу більше. Так відбувається тому, можливо, що в нас вищий рівень свободи преси». Вадим Карасьов: «Російські журналісти більш заангажовані, ніж українські. В українських ток-шоу менше пропаганди. Але особливо мені подобається те, що ведучі самі визначаються з тематикою телепрограм. Наші ж ток-шоу якщо і поступаються іноземним у декораціях, проте, виглядають більш реальними та більш вільними і невимушеними. Тобто, у нас зміст переважає над картинкою». Євген Перегуда: «На программе «Я так думаю» часто присутствуют и политики, и политологи. При этом они находятся, можно сказать, в одинаковых условиях, в одинаковой мере принимают участие в дискуссии. Это очень специфический подход». На сьогодні чи не кожен телеканал, який претендує на свою вагомість у комунікаційному середовищі та житті суспільства, обов’язково створює власне політичне ток-шоу. Формула у всіх, можна сказати, класична: до дискусії

запрошуються політики, експерти, глядачі, компетентний у житті країни професійний ведучий. В українському телепросторі популярність політичним ток-шоу, висновки про що можна зробити, інтерпретуючи дані вищенаведеного опитування, забезпечують: - цікаве наповнення, інформативність, - присутність інтерактивності, - ексклюзивність інформації, - живий ефір, - формат дискусії має бути цікавий і захоплюючий (видовище), - застосовування своєрідних методів ведення ток-шоу (наприклад, як зазначив один із респондентів у вищезгаданому опитуванні про соціологічну інформацію у програмі «Свобода слова» - як західний метод). Кожен, не байдужий до політики глядач, дивиться політичне ток-шоу відповідно до власної зацікавленості. Частина аудиторії дивиться програму заради змісту, частина – заради політиків та експертів, а інші – заради ведучого. Якщо порівнювати наші ток-шоу з російськими, то варто сказати, що при схожості форматів чи навіть їх аналогічності, у нас (в українських – Авт.) – токшоу саме політичного характеру більша кількість, і у змісті менше пропаганди. Зрозуміло, що така тенденція пояснюється політичною ситуацією в кожній країні. «…Свободы слова как таковой в России никогда не было и нет. Если провести параллель с украинским телевидением, то оно более плюралистично. Потому что у вас все партии более или менее политически корректны в высказиваниях…»88, - таку думку висловив експерт з Інституту Міжнародних 88

Александр Ципко: «Украинские ток-шоу более провинциальны, но с другой стороны – в них больше жизни. // Телекритика, 02.12.2005.

економічних і політичних досліджень РАН О. Ципко. В Україні вищий рівень свободи преси, ніж у Росії, хоча, якщо керуватись ідеалами свободи преси, що існують у сформованих демократичних суспільствах (західні держави), то в Україні ще є над чим замислитись. В Росії, за даними опитувань організації «ФОМ» (російського Фонду «Суспільної думки»), респондентам у політичних ток-шоу подобаються «можливість вибудувати заочний діалог, представити іншу, альтернативну поширену чи офіційну думку»89. Хоча дане дослідження організація проводила у 2001 р., його результати цілком можна вважати показовими. Пояснюється це тим, що у таких програмах як, наприклад, «Времена» В.Познера (програма посіла перше місце в рейтингу авторитетних завдяки професійності ведучого), «Свобода слова» С.Шустера (існувала у Росії на «НТВ» у 2001-2004 рр.) і «Однако» з М.Леонтьевим, є всі основні риси жанру ток-шоу, виокремлені респондентами, які збереглись і репрезентуються нині і у нас. Тому ми вважаємо, що буде доцільним навести дані проведеного опитування: «"Естественно, «Времена» Познера – это просто особая история, и сам Познер! ... Кто бы перед ним не сидел, он сможет так мягко человека размазать, что в общем даже и не обидно, но я как зритель пойму, что и он все понимает, и при этом он не согласен с иной точкой зрения, но он ее выслушал. И даст мне возможность выслушать ту и другую точку зрения». «…рассматривается

какой-нибудь

вопрос

приглашаются две группы людей, оппонентов друг другу, у которых разные взгляды на какой-то вопрос. Выступления иногда дают неожиданные ракурсы какой-либо темы. Что любопытно – там еще ведется статистика, показывается, как 89

Климова С.Г. Авторитетные телеведущие. 15.11.2001.//www.fom.ru.

относятся люди к говорящему. Кто «за», кто «против», и в целом видно отношение аудитории к выступающему. Это интересно. Савик Шустер спокойно, без эмоций, уверено ведет, руководит аудиторией хорошо, не дает страстям кудато хлынуть в какую-то сторону»… «они разделяют разную точку зрения, и в конце концов получается беседа та, которая интересует человека, много можно найти ответов на свои вопросы»90. Політично активний глядач, щоб володіти необхідною інформацію, буде дивитись новини, інформаційні програми, інформаційно-аналітичні, політичні ток-шоу, тобто програми про політику і за участі політичної еліти. Український дослідник Сергій Воронін, автор статті «Политические ток-шоу на украинском телевидении:

анализ

диагноз»,

аналізує

чотири

ток-шоу

чотирьох

рейтингових каналів. Зокрема, його увага прикута до таких програм як «Іду на Ви» з В.Піховшеком і О.Герасим’юк на «1+1», «Подробно» з Д.Кисельовим на «ICTV», «Свобода слова» С.Шустера на «ICTV» і «5 копійок» на «5 каналі». Автор статті вважає, що, зокрема, наразі «не живий» проект «Подробно» - не ток-шоу, оскільки немає в програмі конфліктності, а конфліктність – це одна із характеристик жанру ток-шоу, а, в свою чергу «5 копійок», на думку С.Вороніна, не зовсім дотягує до політичної сатири, тому це всього лише іронічне ток-шоу. Натомість С.Воронін досить позитивно оцінює появу в українському телепросторі ток-шоу «Свобода слова»: «ведучий розбирається в своїй спеціалізації на «5». Суть програми у тому, що для обговорення виноситься найгарячіша тема тижня, 8 осіб ведуть обговорення, часто доводячи дискусію до сварки з криками. Всі учасники слухаються Шустера, аудиторію в залі підбирає команда соціологів з усієї України. Програма має інтерактивний характер, йде весь час голосування, вимірювання пульсу, реакції. В центрі 90

Там само.

подій 2 опонента. Ведучий – відмінний політолог, психолог, вміє керувати публікою...»91. Висновок автора статті такий що, коли та чи інша тема «обсмоктується» з усіх сторін, це дає можливість отримати об’єктивне судження про головну тему тижня. У політичному ток-шоу все просто: є два протилежних полюси, спірне питання і обов’язково повинна загорітися іскра під час програми: «люди смотрят ток-шоу не для того, чтобы получить информацию. Мы продавци емоций. Вопрос только какую емоцию ты продаеш, каким способом ты этого добиваешься (…) чтобы шоу сложилось, надо найти и понять истинную болевую точку конфликта (…) не бывает так, чтобы после ток-шоу все были довольны. Но и от человека зависить для чего он пришел на программу… хорошо отработанная технология в ток-шоу – это основа. Ток-шоу нельзя вынашивать год – ежедневный эфир диктует свои законы (…)»92, - розповідає у одному із інтерв’ю керівник студії спец проектів російського «Першого каналу» Наталія Ніконова. Знову посилаючись на дані опитування експертів, проведене Інтернетвиданнням «Телекритика», ми представимо думки респондентів про недоліки українських ток-шоу. Зокрема, Р.Чайка – автор і ведучий програми «5 копійок» на «5 каналі» вважає, що «намагання ток-шоу нав’язати глядачам якусь позицію – констатуючу частину, яка до початку програми декларується, аж ніяк не залежить від того, що скажуть гості в студії...»93 Людина, яка живе у політичній кухні програм каже, що політики ще не навчились дискутувати, зрозуміло висловлюватись для аудиторії, «у наших політиків є елементарні проблеми на 91

Политические ток-шоу на украинском телевидении: анализ и диагноз. Сергей Воронин. «Ура-Информ». 12.10.05. //http://ura-inform.com/politics/2005/10/12/37681/.

Ток-шоу – это война. Наталья Никонова, руководитель студии спецпроектов Первого канала, рассказала о тайнах популярных ток-шоу. Павел Садков. 25.10.2007. // http://www.kp.ru/daily/23991.3/76585. 92

рівні побудови речень: підмет, присудок, другорядні речення. А з ток-шоу камерного характеру дуже хотілося б, щоб на українському телебаченні було щось подібне до шоу Ларрі Кінга. Присутність російських журналістів, яких запрошують працювати

на українських телеканалах – добрий меседж для

антиукраїнських сил, оскільки такі ведучі є авторитетним джерелом інформації, але для людей думаючих це дратівливий фактор. Оскільки це громадяни іншої країни і вони так чи інакше не можуть втручатись в життя нашої країни…»94. В’ячеслав Піховшек: «(…) шкода, що досі не з’являються політичні ток-шоу на Першому каналі, тобто «УТ-1». Не завадило б ток-шоу, в яких би розкривалась вся політична кухня, якісь позалаштункові події. І бракує ток-шоу куди б приходили експерти(...)». Ігор Гужва: «(…) Сравнивая отечественные ток-шоу с зарубежными, даже с российскими, можно выделить несколько минусов: не хватает более активной, более жесткой позиции ведущего, потому что общая проблема всех украинских ток-шоу (в меньшей степени это касается программы Савика Шустера) - это то, что ведущий позволяет приглашенному в студию гостю говорить не только по теме, а и о том, что интересно только гостю. И второй недостаток - заангажированость некоторых ведущих. Было бы неплохо на каком-нибудь

новостийном

канале,

который

был

бы

рассчитан

на

подготовленную аудиторию, проводить экспертные дискуссии… Это должны быть именно мнения экспертов по конкретному вопросу. Экспертов, которые без особых эмоций и безо всякой игры на публику смогли бы дать четкий правдивый ответ на возникшие вопросы и высветить суть той или иной ситуации (…)». Вадим Карасьов: «(…) українському ефіру бракує духу змагань. Яскравим прикладом такого телезмагання є російське ток-шоу Соловйова «К барьеру». Я маю на увазі не якусь суперечку, а саме інтелектуальні змагання - з 94

Там само. Запитання «ТК»…

аргументами, з доказами... Це має бути шоу зі спецефектами, щоб чинити різний вплив на глядача (...)». Олег Покальчук: «(…) Основним недоліком всіх політичних ток-шоу є , так би мовити, політична вульгарність. Тобто, достатньо примітивне нав’язування глядачеві певної системи цінностей. Кожен студент факультету психології третього курсу знає, що кращий співрозмовник - це той співрозмовник, який більше слухає, ніж говорить. Серед журналістів за цим критерієм я б виділив, знову ж таки, Безулик і Вересня. В українському ефірі лінія від гуманності та цивілізованості до попси досить нечітка. І, на мій погляд, попса переважає… Чим ближче до виборів, тим більше усі ток-шоу стають політично детермінованими. Вуха ростуть кожен день, і до часу самого голосування вони перетворяться в ослячі вуха (...)». Євген недостаточную

Перегуда: подготовку

«(…)

Среди

журналистов.

недостатков

могу

Недостаточное

выделить управление

процессом. Мне не нравится, что часто, пребывая в запале, политики сбиваются на частности, а ведущий не может вернуть их к той проблеме, которую он поставил. Я думаю, что украинскому эфиру не помешало бы также побольше мостов между разными городами. Одно время, перед выборами, часто были междугородние телемосты. Но потом они почему-то перестали проводиться (...)». Володимир Цибулько: «(…) відсутність культури у веденні політичної дискусії. А, зокрема, проблема культури політичної мови. Багато запрошених на ток-шоу взагалі не володіють політичним лексиконом. А ті, хто більш-менш володіють, не здатні добре це продемонструвати. Основна проблема полягає в незавершеності структуризації суспільства. Тому, на мою думку, українському ефіру бракує такого ток-шоу, яке б змогло відчути проблеми суспільства і розтлумачити йому переваги та недоліки кожного світогляду (...)».

Що таке політичне ток-шоу? Це виважена, наповнена змістом програма за участі політичної еліти, яка запрошується до участі у проекті, щоб пояснити ситуацію щодо певної теми глядачам. А що відбувається в Україні? Відомий ведучий ток-шоу «Один за всіх» на «Першому національному» Юрій Громницький в інтерв’ю газеті «День» процитував кількох політиків, які, говорячи про політичні ток-шоу в Україні, висловили думку про те, що «дуже часто програми перетворюються на «собачі бої», небезпечні для українського суспільства»95. Зауважуючи про недоліки українських програм, ведучий токшоу «Один за всіх» сказав, що «учасники програми, це найголовніший елемент, з яким в Україні дуже велика проблема. Не даремно ми бачимо на екранах одних і тих самих людей... в Україні бракує особистостей, які можуть чітко, яскраво

аргументовано

пояснити

глядачу

свою позицію. Політики

перетворюють політику на зручне красиве шоу, яке людям зрозуміле і де не треба довго напружувати мізки»96. Отже, проаналізувавши вищеподані дані опитувань експертів, можна констатувати факти і тезово визначити що не так в українських ток-шоу і які їх основні недоліки: - зміст переважає над картинкою, - бракує жорсткості ведучим, та й взагалі бракує професійних ведучих, - гості і ведучі не вміють часто слухати аргументи опонентів, - політики не вміють дискутувати, зрозуміло висловлюватись, - нестача програм на зразок Шоу Ларрі Кінга, шоу про позалаштункові події політичної кухні, -

бракує духу змагань – політичного двобою, шоу зі спецефектами,

- є політична вульгарність, - є нав’язування політичних цінностей глядачу, 95

Юрій Громницький: В Україні бракує особистостей, які могли б чітко й аргументовано пояснити свою позицію. Маша Томак, «День», 31.03.2008.//http://www.telekritika.ua/daidzhest/2008-03-31/37505. 96 Юрій Громницький: В Україні бракує особистостей, які могли б чітко й аргументовано пояснити свою позицію. Маша Томак, «День», 31.03.2008.//http://www.telekritika.ua/daidzhest/2008-03-31/37505.

- чим ближче до виборів, тим більше усі ток-шоу стають політично детермінованими, - бракує телемостів з іншими державами у не передвиборчий період, - відсутність культури у веденні політичної дискусії, а саме проблема культури політичної мови. Якщо

вірити

проведеним

соціологічним

дослідженням

фонду

«Демократичні ініціативи», які представила на своїх шпальтах газета «24»97, то за їх даними, станом на першу декаду вересня 2007р., майже чверть населення країни регулярно дивилася передвиборні дебати, а ще половина громадян – час від часу. Так, можна говорити про ток-шоу як чинник, що впливає на політичний

вибір

суспільства.

Відповідно

до

опитування,

найбільш

популярною залишається «Свобода Савіка Шустера» на «Інтері», на другому місці – політичні ток-шоу на «1+1», на третьому – «Свобода слова» на «ICTV», на четвертому – політичні дискусії на «5 каналі». Задоволення від процесу спостереження за перестрілками політиків отримують трохи менше 15% громадян. Більше ніж третина українців після дебатів розчаровувалась в політиках. У таких шоу глядачів захоплює: обговорення важливих суспільних проблем, особи, що беруть участь в дебатах, а також хороша робота ведучих. Відторгнення викликають зведення рахунків між політиками і їх невміння цивілізовано полемізувати, вислуховуючи іншу сторону. І лише близько 8% виборців зізналися, що стежать за дебатами, щоб визначитися, за яку партію або блок віддати свій голос. При цьому майже 70 % українців запевнили, що вже визначились зі своїм вибором98. У тому, що політичні ток-шоу впливають на політичну свідомість глядача немає підстав сумніватись, адже, завдання таких програм роз’яснити політичну ситуацію в країні, пояснити, спонукати до роздумів, а вже згодом до висновків і вибору глядача.

Дебаты: смотрим и разочаровываемся.//http://24.ua/news/show/id/15190.html. Дебаты: смотрим и разочаровываемся.//http://24.ua/news/show/id/15190.html.

Успіх ток-шоу багато в чому залежить також від розкрученості бренду ведучого, від теми обговорення та запрошених гостей. У таблицях 2,3,4,5 (див. Додаток 2) можна чітко простежити рейтинги досліджуваних нами програм, зокрема, за 2007 рік. Ми не виключаємо можливості, що на рейтинг програм мають також вплив і рейтинги телеканалу, його вікова аудиторія, учасники (герої) програм. Тож, на основі даних компанії «GFK Ukraine» та інформації з сайті телеканалів, спробуємо співставити рейтинги програм і визначити на порівняннях

найнижчі,

найвищі

рейтинги,

частку

аудиторії

ток-шоу,

враховуючи зазначені теми і запрошених гостей. Показово буде розпочати аналіз з рейтингів обох «Свобод» на «Інтері» та «ICTV». У перший день виходу в ефір для телеканалу «ICTV» ток-шоу «Свобода слова» з новим ведучим Андрієм Куликовим дало найвищий рейтинг за 10.08.2007, який становив 5,35%, частка аудиторії при цьому - 14,47%. Темою обговорення були «Вибори-2007»: нова мітла чи старі граблі? Політики кажуть, що треба нова влада, ми бачимо у списках старі імена. Нові вибори – зведення старих рахунків? Кому і які насправді потрібні вибори? Хто напише правдиві партійні програми?» Герої програми: Катеринчук М. («НУ-НС»), Богатирьова Р. («Партія Регіонів»), Мартинюк А. (перший віце-спікер ВРУ), Турчинов О. (перший віце-прем’єр-міністр України). Це була перша програмастарт для Андрія Куликова, але рейтинги цієї програми на відміну від стартових показників на телеканалі «Інтер» у розкрученого бренда ведучого Савіка Шустера і його «Свободи» значно менші. Так, за 24.08.2007р. у «Свободи Савіка» рейтинги - 8,51%, а частка аудиторії – 31,18%. Тема програми: «Свобода починається з незалежності. День незалежності. 16 р. ніколи Україна не була незалежною так довго? Це назавжди?» Гості програми – Богатирьова Р. (ПР), Луценко Ю. (НУ-НС), Мороз О. (СПУ), Симоненко П. (КПУ), Тимошенко Ю. (БЮТ).

Що стосується ток-шоу «Я так думаю» (22.30 – 23.30) і «Дуель» (21.40 – 23.00), які виходять у пізньому праймі в один день – четвер, то тут теж можна простежити значну різницю в рейтингах і провести паралелі. Так, програма на ТРК «Україна» - «Дуель» з ведучим Олександром Мельничуком у перший свій вихід в ефір 25.10.07. отримала 1,20% рейтингів і люди, які її дивились - це 3,52% по Україні, а, в свою чергу, давно відома програма з незмінною ведучою Анною Безулик «Я так думаю» відповідно 3,47% (рейтинг), 12,96% (частка аудиторії). Відрив значний, на нашу думку, але з появою «Дуелі» показники рейтингів «Я так думаю» трішки впали, хоча це не дуже помітно. Слід зауважити, що вкладені чималі кошти у масштабну рекламну кампанію телеканалом ТРК «Україна», яка була розгорнута за два чи три місяці до появи самого ток-шоу, не дала миттєвих результатів і відповідно рейтингів. А «Я так думаю» має свою сформовану роками аудиторію і боятися конкурентів їй в обличчі «Дуелі» не потрібно. Хоча деякі експерти переконані, що якщо телеканалу «Україна» врахувати деякі нюанси медіа планування (змінити час чи день виходу програми) можна отримати результат. За рік існування (2007р.) найвищі рейтинги «Дуель» отримав за 15.11.07 – 1,42% з часткою аудиторії – 4,64% (близько 5% - для каналу це дуже мало), у програмі дуелянти Богословська І. (ПР) і Соболєв С. (БЮТ) говорили про економічні прорахунки урядів Януковича і Тимошенко, про інфляцію та ріст цін. У той час як в цей день у програмі «Я так думаю» відповідно рейтинги склали 2,90% і частка 12,09% (у гостях були Шуфрич Н. і Жванія Д., говорили про ухвалений ВРУ бюджету). На відміну від таких даних найвищі рейтинги від програми для «1+1» спостерігались 27.12.07. – 5,89%, з часткою аудиторії – 18,26% (у гостях була прем’єр Ю.Тимошенко, під час програми обговорювали відносини України з Росією, програма уряду), тоді як у «Дуелі» відповідно: 0,90% і 2,66% (Мірошниченко Ю. (ПР), Яворівський В. (БЮТ), говорили про формування уряду, ухвалений бюджет). Тому й не дивно, що причетні до наповнення програми люди на «1+1», зокрема, Василь Рябчук – член редакторської групи,

заявляють про те, що їх конкурентами є «Свобода С.Шустера», а не «Дуель», до якої у програми більш схожий формат99. Найвищий рейтинг у програми «Свобода Савіка Шустера» за 28.09.2007 склав 10,86% , а частка аудиторії 33,13%. Темою програми було: «Чи очікує нас протистояння «майданів»? Що попереду: тріумф демократії чи хаос?». Гості – Литвин В. (лідер Блоку Литвина), Симоненко П. (лідер КПУ), Мороз О. (лідер СПУ), Луценко Ю. (лідер «НУ-НС»), Тимошенко Ю. (лідер БЮТ), Богатирьова Р. («ПР»). Натомість у цей день на «Свободі слова» з А.Куликовим відповідно 2,03%, 6,75%. Тема програми: «Україна після виборів-2007. Політичні лідери та інтелігенція продовжать розмову про майбутнє України, розпочату за участі президента». Герої програми – Кириленко В. («НУ-НС»), Турчинов О. (перший віце-прем’єр), Коротич В. (письменник), Мірошниченко Ю. («ПР»), Портников В. (головний редактор «Газети 24»). Якщо у «Свободи» на ICTV найнижчі загальноукраїнські рейтинги за 31.08.07 і складають 1,18%, 5,05%. (Обговорювали тему: «Система української освіти, насильство у школах, хабарі в університетах, як отримати і знання і диплом, залишившись людиною?», гостями були: Глушман С., Табачник Д., Брюховецький В., Ніколаєнко С.), то на «Інтері» найнижчі показники значно вищі і були, зокрема, за 02.11.07. – 5,29% і 21,10%. (Тема програми: «90 р. Жовтневої революції: чи залишились в Україні комуністи, 75р. Голодомору: чому потерпілі не хочуть пам’ятати, 16р. незалежності України: чи є національна ідея? 3р. Помаранчевій революції: коли настане українське диво?» Гості програми: Александровська А. (КПУ), Герман Г. («ПР»), Кравчук Л. (перший президент України), Червоненко Є. (голова «Євро-2012»), Шкіль А. (БЮТ). Решта даних, які засвідчують про рейтинги кожного випуску програм за 2007 р. можна переглянути у Додатках даної роботи (Таблиця №2,3,4,5).

Бліц-інтерв’ю з Василем Рябчуком , членом редакторської групи програми «Я так думаю». Від 29.04.2008 м.Київ. (інтерв’юер Алла Боряк).

Кожне політичне ток-шоу в українському телепросторі повністю чи частково відповідає стандартам жанру. Єдине, що кожна програма, і це природно,

намагається

заволодіти

своєю

аудиторією

створюється

(наповнюється) відповідно до потреб глядачів. Але не в усіх програмах присутній елемент підбору тем відповідно до потреб глядача і не вистачає конструктивного аналізу обраної у програмі проблеми. Можливо, через це та чи інша програма втрачає у рейтингах. Принаймні, такої думки дотримується Отар Довженко, заступник шеф-редактора Інтернет-видання «Телекритика». Він вважає, що «(…) Дуже мало ток-шоу намагаються витягти зі своїх героїв якусь свіжу інформацію, це те, про що свого часу любив говорити В.Піховшек, попри всі свої темні сторони, він завжди витягував зі своїх гостей якомога більше ексклюзиву і після його програм з’являлись свіжі новини (…) в ідеалі ведучий політичного ток-шоу політикам, які беруть участь у його програмі повинен ставити ті питання, які хвилюють глядача (…) це питання, які в першу чергу стосуються його власного життя: як на нього впливають законодавчі дії державної влади, дії виконавчої влади, рішення судової влади, зміни, які відбуваються і в законодавстві, і в економіці, і в політиці (…)»100. Як розповів у одному зі своїх інтерв’ю теперішній ведучий програми «Свобода слова» на телеканалі «ICTV» Андрій Куликов, на кожну програму разом з редакторською групою вони намагаються запросити гостей першого ґатунку,

«підібрати»

експертів,

відомих

за

своїми

публічними

висловлюваннями. Команда ставить перед собою завдання «подати повну, достовірну і, можливо, неочікувану інформацію, проаналізувавши яку, кожен зробить власний висновок, що підштовхне людей до більш активної участі у політичному житті країни»101. Але, на жаль, поки що виконати ці завдання команді не вдається, програма-конкурент на «Інтері» «відбирає» усіх політиків першого класу. 100

Інтерв’ю з Отаром Довженко, заступником шеф-редактора Інтернет-видання «Телекритики». Від 20.03.2008. м.Київ. (інтерв’юер Алла Боряк). 101 Андрей Куликов: «Я могу хорошо «рявкнуть». // http://24.ua/news/show/id/11031.html.

З кінця 2005 – початок 2006 рр. програма «Я так думаю» на «1+1» поставила собі за правило обговорювати ту проблему, яка буде давати рейтинги102. В даному разі мова йде про політику – вона популярна, вона приносить рейтинги каналу. За зразок брався формат російського ток-шоу «К Барьеру», яке триває 52 хв., програма передбачає в студії двох основних опонентів

(наприклад

партій-антиподів:

БЮТ

ПР),

4-ох

експертів

(представників інших політичних сил - опоненти або незалежні експерти), є VIP-студія, у якій присутні не причетні до парламенту люди. Такий формат програма набула після теледебатів. За словами члена редакторської групи програм В.Рябчука, у програмі має бути «жорсткий момент зберігати баланс і не лобіювати чиїхось інтересів»103. Натомість, як зазначила в інтерв’ю «Телекритиці» програмний директор телеканалу «Україна» Ірина Курчакова, «Дуель» зможе втримувати свого глядача завдяки ексклюзивності формату (…) сподіваємось, що «сили» програми вистачить на те, щоб показники її зростали, адже, формат дуже цікавий і на відміну від чисто політичних ток-шоу, в ньому передбачено тематичну різнобарвність»104. За даними Таблиці 1 (див. Додаток 1) можна також простежити скільки разів одні і тіж особистості

брали участь у програмі. Так, фаворитом і

найчастішим гостем політичних ток-шоу є В.Литвин (як спікер). Яскраво це простежувалось у програмі С.Шустера, для якого в пріоритеті був і залишається (на «Інтері») авторитет гостя, його якість. Так, за даними таблиці, за 2007 р. найбільше разів -11- відвідував ток-шоу – Литвин В. (спікер), близько 5 разів були - Луценко Ю. («НУ-НС») і Шуфрич Н (ПР), 4 рази – Симоненко П. (КПУ), Чорновіл Т. (ПР) і більше двох разів (тобто 3) героями програми були Герман Г. 102

Інтерв’ю з Василем Рябчуком, членом редакторської групи програми «Я так думаю» з Анною Безулик. Від 02.05.08. м.Київ (інтерв’юер Алла Боряк.) 103 Інтерв’ю з Василем Рябчуком , членом редакторської групи програми «Я так думаю». Від 29.04.2008 м.Київ. (інтерв’юер Алла Боряк). 104 Гра у перетягування канату, для «Телекритики», Наталія Данькова. Режим доступу: http://www.telekritika.ua/media-rinok/virobnitstvo/telebachennya/2007-12-28/35788/відвідано 15.05.2008.

(ПР), Кравчук Л. (перший президент України), Мороз О. (СПУ), Тимошенко Ю. (БЮТ), Шкіль А. (БЮТ). У 2008 р. картина виглядала так: 5 разів – Табачник Д., 4 рази – Порошенко П., Литвин В., 3 рази – Семенюк В., Кириленко В., Кравчук Л., Гриценко А. Натомість у конкурента С.Шустера - А.Куликова на телеканалі «ICTV» найчастішим гостем у 2007 р. теж був Литвин В. (як спікер), але його кількість відвідувань ток-шоу дещо поступається попередньому – всього 5 разів. Більше двох – 3 рази, гостями «Свободи слова» були Герман Г., Зарубінський О., Катеринчук М., Кириленко В., Табачник Д., Томенко М., Турчинов О. У 2008р. теж в пріоритеті Литвин В. (4 рази брав участь програмі), 3 рази гостями були Соболєв С., Глушман О. З даного дослідження можна зробити висновки про те, які пріоритети перед собою ставить кожне політичне ток-шоу, що з цього виходить в реальному часі. На основі отриманих, в результаті опрацювання, даних таблиці 1 (див. Додаток 1), ми можемо констатувати про камерність політичних токшоу в Україні, адже, говорити про солідну кількість хороших спікерів-політиків в нашій державі не доводиться.

3.2. Перспективи розвитку політичних ток-шоу в українському телепросторі У попередньому розділі даної роботи, ми представили практичну сторону нашого дослідження, зокрема, навели конкретні приклади творення та реалізації політичних ток-шоу, визначили найретинговіші з них, вказали завдяки чому це відбувається і, таким чином, підійшли до питання як на основі недоліків програм, зазначених експертами, визначити на майбутнє пріоритети, тобто зрозуміти перспективи розвитку політичних проектів в телепросторі. Деякі експерти прогнозують, що «проблема формату «Свободи слова» в тому, що ведучі обох програм – і Савік Шустер і Андрій Куликов – лише модератори, які не вміють вчасно закривати рот політикам», - таку думку сказав у інтерв’ю, опублікованому у свіжому номері журналу «Главред» (№36/2007) ведучий новин і ток-шоу каналу «1+1» Віталій Гайдукевич. За його словами, «вони на сто відсотків однакові, окрім шаржів у новому проекті Савіка. Щодо

моральності та коректності поведінки, то таке враження, що у журналістів фантазія закінчилась… цей формат себе вичерпує»105. Програма «Свобода слова» з А.Куликовим на «ICTV» лише до кінця цього сезону. Такий прогноз озвучив заступник шеф-редактора «Телекритики» Отар Довженко, який, зокрема, в інтерв’ю нам сказав, що «те місце, яке віддане «Свободі слова» на ICTV – це смертна ложа для проекту (…) Андрій Куликов – це прекрасний ведучий (…) можна і раком і боком поставити, як кажуть, цей проект, але вже саме її сприйняття – це злам, коли всі розуміють, що це «Свобода Шустера», до Куликова ставляться як до чогось вторинного…»106. Щодо «Дуелі» і «Я так думаю», Отар Довженко прогнозує, що «Дуель» виросте і підростуть рейтинги, але якщо вони не перенесуть час програми, нічого не вийде (…), «Я так думаю» - це традиційна програма, зі стабільною аудиторією, яка вірить ведучому, тут можна почути авторитетне, правильне і цікаве, але, я б не сказав, що тут відбувається, щось особливе»107. З попередніх розділів даної роботи можна зрозуміти, що формати токшоу, тим паче політичних, досить популярні в Україні. Вони будуть затребуваними доти, доки буде жива політика. Для того, щоб телепродукт був успішним і приносив рейтинги та популярність телеканалам, а також ведучим, політикам, потрібно чітко врахувати недоліки, які були згадані вище у попередньому підрозділі даного розділу роботи, зокрема, в опитуваннях експертів. Ми вважаємо за доцільне зазначити про важливість лише окремих пунктів, які потрібно реалізовувати для успішності телепроекту. Це, зокрема: - будувати культуру ведення політичної дискусії, політичну мову; - сприяти

молодим

журналістам

ставати

професійними,

якісними

фахівцями, щоб надалі заповнювати ними ефір; 105

Віталій Гайдукевич: Формат «Свободи слова» себе вичерпує/Режим доступу http://svobodaslova.ictv.ua/ukr/news/2007/09/24/vitalij_gajdukevich__682.html.відвідано 10.05.2008. 106 Інтерв’ю з Отаром Довженко, заступником шеф-редактора Інтернет-видання «Телекритики». Від 20.03.2008. м.Київ. (інтерв’юер Алла Боряк). 107 Інтерв’ю з Отаром Довженко, заступником шеф-редактора Інтернет-видання «Телекритики». Від 20.03.2008. м.Київ. (інтерв’юер Алла Боряк).

- уникати політичної вульгарності, вчитись вміти слухати один одного як ведучим так і учасникам ток-шоу. Як каже Отар Довженко, заступник шеф-редактора «Телекритики» «в деяких ток-шоу сильно переважає створення інформаційного шуму, політичного базару… У Савіка Шустера, у програмі «Свобода слова» з А.Куликовим і у «Один за всіх» на Першому каналі, намагаються, все-таки, якимось чином винести корисну інформацію, а в інших програмах це сварка, тобто дискусія, сенсом якої є сама дискусія, тобто слова без якоїсь корисної маси, яка виходить в кінці шоу…»108; - варто обговорювати справді важливі теми для пересічного глядача; - творити якісний, цікавий, продукт. З кожним роком телебачення все більше розвивається, що засвідчує використання різноманітних технологій при виробництві того чи іншого продукту, хто б там що не казав, воно стає високотехнологічним. Можливо, це сприятиме тому, що в українському телепросторі з’явиться більше власного виробництва програм, шоу, а глядачам буде на що дивитись і радіти за те, що це не російського штампу товар, а українського. Є вірогідність того, що незабаром Україна дожене США, і поповнить гаму свого телепростору новими, цікавими та яскравими політичними проектами жанру ток-шоу.

108

Висновки Політичні проекти в українському телепросторі зародились в період піку політичної

журналістики.

Зміна

ідеалів

політичній

системі

країни,

«Помаранчева революція», бажання ЗМІ цікаво та захоплююче подавати політичні новини (огляди) сприяли започаткуванню на телебаченні політичних дискусій з елементами видовищності, тобто з’явилось шоу (ток-шоу). Справа в тому, що політичні ток-шоу, були і залишаються й досі цікавими не лише для пересічних громадян, але й для тих, хто має пряме відношення до політики. Поява на екранах телевізора політичних ток-шоу – це можливість активним громадянам пізнати зсередини політичне життя держави. У ток-шоу на рівні обговорення певної актуальної проблеми фахівці, які беруть участь у програмі представляють різні точки зору, тому глядач отримує

максимум інформації і сам вправі робити висновки, схиляючись до найбільш аргументованої думки чи позиції, які прозвучали під час ток-шоу. Наявність політичних ток-шоу дозволяє кожному, умовно кажучи, бути учасником політичного життя країни і якимось чином на нього впливати, такі програми є цікаві усім сторонам – як політикам (гостям), журналістам (модератори, автори шоу), так і телеглядачам. У нашій роботі ми з’ясували важливі питання, які допомогли нам зрозуміти що таке ток-шоу, звідки вони виникли, дізнались і проаналізували особливість політичних ток-шоу. Розібравшись з місцем існування інформаційного простору в системі політичної комунікації політичної журналістики, ми доходимо висновку, що політичні телевізійні проекти гармонійно доповнюють його і «входять» у буденність життя кожного політично активного громадянина. Враховуючи важливість питань, що виникають з основ існування і діяльності політичних проектів в Україні, ми проаналізували світовий досвід взаємодії політичного життя країн і журналістики, досліджено історичний процес активного розвитку політичних ток-шоу від моменту зародження – «Помаранчева революція-2004», кінець 2004р., коли почали з’являтись по декілька програм. Роблячи висновки, можна констатувати, що досвід міжнародних політичних проектів є дуже важливий для формування, реалізації і вдосконалення політичних ток-шоу у вітчизняній тележурналістиці. Виокремлення нами типологізації політичних ток-шоу, визначення основних їх елементів, наповненості ток-шоу відповідно до форматів дуже сприяють в майбутньому вивченні процесів, які відбуваються у політичній тележурналістиці. В даному дослідженні подані основні недоліки і позитиви розвитку політичних ток-шоу в Україні, з огляду на сучасний стан. Зосередивши на цьому багато уваги, представивши думку фахівців, ми намагались дійти висновку і знайти шлях до оптимізації та покращення вітчизняних політичних

програм, зрозуміти, що для цього потрібно робити. На основі порівняльного аналізу з іншими політичними ток-шоу, які існують у світі, нам вдалось виокремити особливості українських політичних проектів і збагнути умови впливу на їх розвиток. Поставлені нами на початку дослідження завдання (дослідження процесу зародження, становлення політичних ток-шоу, аналіз стану вітчизняних програм, формування типологій, визначення недоліків та перспективу розвитку, проведення кількісного конвент-аналізу, який засвідує про камерність політичних ток-шоу в Україні) були всебічно досліджені крізь призму об’єктів самого дослідження, які представляють самі політичні ток-шоу. Підсумовуючи все вищесказане, можна припускати, що політичні токшоу – як основна частина інформаційно-політичного простору журналістики, будуть надалі все більше розвиватись і створюватись відповідно до потреб суспільства. Оскільки ці програми мають неабиякий вплив на громадську думку, їх потрібно вдосконалювати відповідно до стандартів тележурналістики передових держав світу. Бажання журналістів творити справжній політичний телепродукт,

без

заангажованості

будь-якої

правильному демократичному розвитку суспільства.

залежності,

сприятиме

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРА

Неопубліковані джерела: 1. Інтерв’ю з Отаром Довженко, заступником шеф-редактора Інтернетвидання «Телекритика». Від 20.03.2008. м.Київ. (інтерв’юер Алла Боряк). 2. Бліц-інтерв’ю з Василем Рябчуком , членом редакторської групи програми «Я так думаю». Від 29.04.2008 м.Київ. (інтерв’юер Алла Боряк). 3. Рейтинги компанії GFK Ukraine. Опубліковані джерела: 1. Андрій Куликов: «Прості» люди в новинах Бі-Бі-Сі з’являються не рідше, ніж політики й експерти. Тамонтьєва Є., для «Телекритики», 18.04.2005 // http://www.telekritika.ua/media-rinok/media-svit/print/358 2. «Бар’єр» для ток-шоу. Особливості української адаптації американських форматів. Маша Томак. «День».// http://www.day.kiev.ua/. 3. Б.Бахтєєв. Сировинна журналістика. Для «Телекритики», 21.03.2008.// http://www.telekritika.ua/media-suspilstvo/view/2008-03-21/37282/?list=20

4. Брак креативу виборчої кампанії-2006. Політика 10.02.2006, Тетяна Узун //http://telekritika.kiev.ua/articles/162/0/6707/brak_kreativu_viborchoi_kampa nii-2006/. 5. «Варяги» на «Привозе». Политические ток-шоу как диагноз отечественной тележурнали стики // http://213.169.71.211/issue/291/w09.pdf 6. Гайдукевич Віталій: Формат «Свободи слова» себе вичерпує/Режим доступу http://svobodaslova.ictv.ua/ukr/news/2007/09/24/vitalij_gajdukevich__682.ht ml.відвідано 10.05.2008. 7. Гіркий присмак свободи. «Телекритика», 26.05.2005// http://old.telekritika.kiev.ua/tvweek/?id=22374 - 46k 8. Гра у перетягування канату, для «Телекритики» Наталія Данькова. Режим доступу: http://www.telekritika.ua/mediarinok/virobnitstvo/telebachennya/2007-12-28/35788/відвідано 15.05.2008 9. Грабовський С. Діагности мимоволі: соціологічні експерименти від Литвина і Шустера. Для «Телекритики», 25.02.2008.// http://www.telekritika.ua/media-continent/kritika/column/2008-02-25/36718 10. Грабовський С. «Свобода слова»: два роки по тому. Справжньою метою шоу Савіка Шустера було відчуження пересічних громадян від політики?Для «Телекритики»/ 06.06.2007.// http://telekritika.kiev.ua/articles/130/0/9306/hrabovsky_savik2years/ 11. Гранина В. Личности взамен сирья. «Телекритика», 02.04.2008// http://www.telekritika.ua/media-suspilstvo/view/2008-04-02/37596. 12. Громницький Ю.: В Україні бракує особистостей, які могли б чітко й аргументовано пояснити свою позицію. Маша Томак, «День», 31.03.2008.// http://www.telekritika.ua/daidzhest/2008-03-31/37505 13. Герберт Маршалл Маклюэн и его книга «Понимание средств коммуникаци»// http://www.strana-oz.ru/?numid=13&article=601. 14. Данькова Н. Пасьянс міжнародних телеформатів. 23.11.2007 «Телекритика» //http://www.telekritika.ua/mediarinok/virobnitstvo/telebachennya/2007-11-23/35109 15. Дебаты: смотрим и разочаровываемся.//http://24.ua/news/show/id/15190.html.\ 16. Довженко О. «Піф-паф, ой-ой-ой!», 21.03.2008.// http://www.telekritika.ua/media-continent/kritika/teleprogram/2008-0321/37311/?list=30 17. Егоров В. Терминологический словарь телевидения: основные понятия и комментарии. –М., 1997.//http://evarlist.narod.ru/journ.htm. 18. Запитання «ТК»: Які політичні ток-шоу ви дивитесь? Чим вони відрізняються на фоні інших, чим саме вони вам цікаві? Які, на вашу думку, недоліки укр. ток-шоу?, «Телекритика» 21.10.05. // http://old.telekritika.kiev.ua/question/?id=25131.

19. Запитання «Телекритики»: - Яких тем вам зараз не вистачає в телевізійних новинах та інформаційно-аналітичних програмах? 08.04.2005// http://www.telekritika.ua/archive/2005/4/. 20. Кара Мурза С.Г. Манипуляция сознанием. // www.situation.ru. 21. Класифікація методів збирання соціологічної інформації. http://www.kornev.kiev.ua/ 22. Козлова Н. Маклюэн: контексты мифа. // http://neithistory.ru/biblio/1043176328.html. 23. Лебедев П. Сборная солянка большой скуки. Аналіз итоговых политических программ, вышедших в эфир 13 и 20 марта 2005 года. 23.03.2005.// http://telekritika.kiev.ua/read/8873/52/. 24. Ліцкевич О. «Україна» сподівається зробити з «Дуелі» «бомбу». «Телекритика», 29.10.2007// http://www.telekritika.ua/mediarinok/virobnitstvo/telebachennya/2007-10-29/34619/?list=30. 25. Лигачева Н. Дурной запах....издает отечественное телевидение на выходе из избирательной кампании-2007. «Телекритика», 09.10.2007, режим доступу: http://www.telekritika.ua/media-continent/authorcolumn/nl/2007-1009/34278. відвідано 20.04.2008 26. Лигачева Н. Журналистика факта потеснит журналистику мнений. «Телекритика», 24.12.2007 // http://www.telekritika.ua/mediacontinent/authorcolumn/nl/2007-12-24/35664 27. Лигачева Н. Лягли и просють. «Телекритика», 29.05.2007.// http://telekritika.kiev.ua/articles/184/0/9260/nl_052007/ 28. Лигачева Н. Некоторые вопросы «джинсоведения». 26.03.2008. // http://www.telekritika.ua/media-continent/authorcolumn/nl/2008-03-26/37372 29. Лигачева Н. Отсуствие качественной аналитики – основная проблема украинского ТВ. «Телекритика», 13 квітня 2007 р. // http://dialogs.org.ua/ua/dialog.php?id=64&op_id=1107. 30. Лигачева Н. Поставьте их на место!, «Телекритика», 15.08.2007// http://telekritika.kiev.ua/articles/184/0/9675/nl_kulykov/. 31. Лигачева Н. Примусове дорослішання. «Телекритика», 27.11.2007 // http://www.telekritika.ua/media-continent/authorcolumn/nl/2007-1127/35177/?list=40 32. Лигачева Н. Продано! При Кучме медиа были политическим орудием. Нынче стали разменными монетами. «Телекритика», 29.12.06. // http://telekritika.kiev.ua/articles/184/0/8327/prodano_nl/ 33. Лигачева Н. Терминатор. О роли Савика Шустера в истории украинского телевидения. «Телекритика»/ 11.06.2007. // http://telekritika.kiev.ua/articles/184/0/9340/nl_savik/ 34. Лигачева Н. Смыслы без фактов. Авторы отечественных политических телепрограмм, интерпретируя события, пренебрегают точным и полным изложением фактов. Манипуляция зрителем налицо. «Телекритика» / 12.12.2006. // http://telekritika.kiev.ua/articles/184/0/8329/nl_pidsumkovi/

35. Маршал Маклюэн и информационные войны // http://www.smi.ru/00/01/14/245456/html. 36. Між двох «Свобод», Світлана Остапа, «Телекритика». 06.09.2007// http://intersvoboda.com.ua/news/2007/09/06/40.html. 37. Остапа С. У виборчій кампанії-2007 більше новітніх технологій, більше «джинси», але менше чорного піару. «Телекритика», 07.09.2007// http://telekritika.kiev.ua/articles/180/0/9802/exrada_presuha/. 38. Після завершення «Свободи Савіка Шустера» глядачі перейшли на «Свободу слова». 03.09.2007, «Телекритика»// http://telekritika.kiev.ua/news/146/0/24396/. 39. Пиховшек В. «Бронежилет» от «Бриони», 29.05.2007. Для «Телекритики»// http://telekritika.kiev.ua/articles/176/0/9264/pikhovshek_brioni/ 40. Полякова В. Обыденные телекритики об общественно-политических токшоу. 23.07.2007. // http://bd.fom.ru/report/map/tkr0714. 41. Портная К. Богатые тоже плачут. Вся правда об украинском теле-бизнесе. «Контракти UA», 27.01.2008 // http://kontrakty.ua/content/view/1097/39/.відвідано 19.05.2006. 42. Портников В. Политические телевизионные шоу. 19.11.07. Час прессы. Смотрим телевизор// http://www.svobodanews.ru/Transcript/2007/11/19/20071119120036380.html. 43. «Посторанжевый» телебардак. Для «Телекритики», 29.04.2005.// http://www.telekritika.ua/media-continent/monitoring/monitoringarchive/print/5462. 44. Реклама варяг. Телелидеры 3-9 декабря. 13.12. «Телекритика». 45. Рутковский А. Говорящие головы февраля // http://news2000.org.ua/print?a=%2Fpaper%2F11651. 46. Савік Шустер: «Коли влада стає прод.сером, телебачення перестає бути цікавим», Н.Лігачова, «Телекритика», 25-06-2007// http://www.tv.net.ua/news.php?id=3947. 47. Савик Шустер: Все, что осталось от «оранжевой» революции», - это я. Репортаж из-за кулис самого рейтингового политического ток-шоу Украины // http://www.novayagazeta.ru/data/2008/08/19.html. 48. Савик Шустер: Если меня убьют, будет очередь, как у Политковской. «Новая газета». 04.02.2008. // http://www.telekritika.ua/daidzhest/2008-0204/36292. 49. Смотрим телевизор. Кто и как формирует телевизионную повестку дня. Есть ли идеология у общественно-политических программ. Автор и ведущая Анна Качкаева // http://www.svoboda.org/programs/tv/2005/tv.032105.asp 50. Смотрим телевизор. Приживется ли Савик Шустер на Украине? Автор и ведущая Анна Качкаева. Радио Свобода. Режим доступу: // http://www.svoboda.org/programs/tv/2005/tv.032805.asp.

51. Телебачення 2006: дороже. І краще? Експерти підбивають підсумки 2006 р.: найяскравіші телепроекти, телеперсоналії та телетенденції. Наталія Данькова, Олена Балацанова, «Телекритика» / 07.12.2006. // http://telekritika.kiev.ua/articles/149/0/8196/ 52. Терин Валерий Павлович, 1998 г. Политика средствами общения. // http://www.sociognosis.narod.ru/MEDIA/MS05/INDEX.HTM. 53. Ток-шоу – это война. Наталья Никонова, руководитель студии спецпроектов Первого канала, рассказала о тайнах популярных ток-шоу. Павел Садков. 25.10.2007. // http://www.kp.ru/daily/23991.3/76585. 54. Ток-шоу как часть социальной миссии. 25.12.2006. // http://broadcasting.ru/keywords.php?keyword=4793 55. Холод О.М. Роль ЗМІ у формуванні парадигми психолінгвістичного інструментарію при іміджу ванні політиків. Електронна бібліотека Інституту журналістики. // http://journlib.univ.ua/index.php?act=article&article-1278. 56. Ципко О.: «Украинские ток-шоу более провинциальны, но с другой стороны – в них больше жизни. // Телекритика, 02.12.2005 // http://www.telekritika.ua/media-corp/lyudi/print/881 57. Черновецкий возглавил антирейтинг «Враги прессы - 2007», 2 мая 2008. // http:// korrespondent.net/ukraine/events/450737. 58. Штекель Л. Формат передачи – цинизм. ПолитикHALL. №38, сентябрь 2007. // http://www.telekritika.ua/daidzhest/2007-09-20/33968/?list=30. 59. 3 травня – Всесвітній день свободи слова. «Телекритика», 30.04.2005 //http://www.telekritika.ua/media-suspilstvo/expert/2005-04-30/1680. Список використаної літератури: Монографії: 1. Дуцик Д. Політична журналістика. – К.: Вид.дім «Києво-Могилянська акад.», 2005. – 138с. 2. Н.В. Вакурова, Л.И. Московкин. Типология жанров современной экранной продукции. –М., 1997. Институт Современного искусства Мастерская телевизионной журналистики. // http://evartist.narod.ru/text3/08.htm, відвідано 25.04.2008. 3. Вартанов А. С. Актуальные проблемы телевизионного творчества на телевизионных подмостках. М., 2003. // http://evartist.narod.ru/text6/45.htm, відвідано 29.04.2008. 4. Как разговаривать с кем угодно, когда угодно и где угодно/ Ларри Кинг; Пер. С англ. – 2-е изд. – М: Альпина Бизнес Букс, 2007. – 213с.

5. Кузнецов Г.В. Так работают журналисты ТВ. Учебное пособие. М.: Издательство Московского университета, 2004. Ч.2.// Режим доступу: http://evartist.narod.ru/text7/21.htm, відвідано 20.04.2008. 6. Лігачова Н.Л., Черненко С. М., Іванов В.Ф., Дацюк С.А. Телебачення спецоперацій. Маніпулятивні технології в інформаційно- аналітичних програмах українського телебачення: моніторинг, методи визначення та засоби протидії. Рекомендації щодо принципів відкритої редакційної політики телеканалів. — К. : «Телекритика», 2003. — 266с. — Бібліогр.: с.: 263-264. 7. Мащенко І. Г. Телебачення України. — К. : Тетра, 1998. Т. 1 : Телебачення de facto. — 511с. 8. Могилевская Э. Ток-шоу как жанр ТВ: происхождение, разновидности, приемы манипулирования. (№15 [137] 17.08.2006)// Режим доступу: http://www.relga.ru/Environ/WebObjects/tguwww.woa/wa/Main?textid=1114&level1=main&level2=articles, відвідано 18.04.2008. 9. Моральні цінності та телебачення: Цільова творча програма / Дрогобицький держ. педагогічний ун-т ім. Івана Франка / Олена Невмержицька (уклад.). — Дрогобич, 2005. — 22с. — (Університетська бібліотека). 10. Стівенс М. Виробництво новин: телебачення, радіо, Інтернет/ Пер.з англ. Н.Єгоровець. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. – 407с. 11. Яковець А.В. Телевізійна журналістика: теорія і практика: Підручник – К.: Вид.дім «Києво-Могилянська академія», 2007. – 240с. – Бібліогр.: с.235-239. Збірки статей: 1. Журналістська революція 2004.Події, люди, дискусії. Упоряд.: Наталя Лигачова, Леся Ганжа. – К.:Агенство «Україна», 2005. – 284с. Автореферати дисертацій: 1. Нахапетов В.М. Роль місцевого телебачення у політичних кампаніях: Автореф. дис. … канд. філол. наук: 10.01.08 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. Інститут журналістики. — К., 2000. — 16с. 2. Симоніна Наталія Валеріївна. Формування образу політичного лідера засобами телебачення (вітчизняний і світовий досвід): Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.08 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка; Інститут журналістики. — К., 2004. — 24с. 3. Усенко Юлія В'ячеславівна. Становлення та розвиток українського телебачення як засобу масової комунікації: Автореф. дис... канд. іст.

наук: 17.00.01 / Київський національний ун-т культури і мистецтв — К., 2006. — 20с. Статті з книг: 1. Єгор Соболєв: «Все починається з ком, а завершується «темниками». С.90-96. //Журналістська революція – 2004р.Події, люди, дискусії. Упоряд. Наталя Лигачова, Леся Ганжа. – К.,Агентство «Україна», 2005. – 284с. 2. Професійні норми й перверсивна солідарність. Володимир Кулик, для «телекритики». // Журналістська революція-2004. Події, люди, дискусії. – К., 2005. С.201 – 208. 3. Повестка дня для медиа. 100 дней после журналистской революции. Н.Лигачева, «Телекритика». 10.12.2004. // Журналістська революція-2004. Події, люди, дискусії. –К., 2005. С.240-246.

Довідкові видання: 1. Словник іншомовних слів. Головна редакція української радянської енциклопедії Академії наук Української РСР, За редакцією членакореспондента АН УРСР О.С. Мельничука, - К., 1975. с.293. с.347 2. THE DEVIL'S DICTIONARY ((C)1911 Released April 15 1993). Режим доступу: http://dictionary.die.net/politics. 3. Маклюэн. http://pat/iatp/ru/cgi/htconvert/pl?macluen/txt 4. Wikipedia //http://en.wikipedia.org/wiki/Journalism.

Інтернет ресурси: 1. «Вечер с Тиграном Кеосаяном»/ Режим доступу: http://www.ren-tv.com/, відвідано 20.03.2008. 2. «Воскресный вечер с Владимиром Соловьевым» / Режим доступу: http://promo.ntv.ru/programs/talkshow/barier/index.jsp, відвідано 20.03.2008.

3. «Времена»/ Режим доступу: http://www.1tv.ru/owa/win/ort5_peredach.peredach?p_shed_type_id=50&p_al phabet_id=%C0, відвідано 20.03.2008. 4. Информационно-аналитические программы на Рен ТВ. // http://www.rentv.com/pages/page_0.php?id_page=13. 5. «К Барьеру» / Режим доступу: http://promo.ntv.ru/programs/talkshow/barier/index.jsp, відвідано 20.03.2008 6. «Однако» / Режим доступу: http://www.1tv.ru/owa/win/ort5_peredach.peredach?p_shed_name_id=218&p_ alphabet_id=%C0, відвідано 20.03.2008. 7. Передачи: «Дуель» // Режим доступу: http://kanalukraina.tv/telecast/33. 8. Програми: «Епіцентр».// Режим доступу: http://1plus1.tv/programs/epicentre/. 9. Програми: «Я так думаю»// Режим доступу: http://1plus1.tv/programs/ithinkso/. 10. Програми: «Свобода слова»// Режим доступу: http://ictv.ua/ukr/programs_look.php?programs_program_id=2129. 11. Програми: «Свобода Савіка Шустера» // Режим доступу: http://www.inter.ua/ua/programs/svoboda/. 12. «Судите сами»/ Режим доступу http://www.1tv.ru/owa/win/ort5_peredach.peredach?p_shed_name_id=5691&p _alphabet_id=%C0, відвідано 20.03.2008. 13. «Три угла с Павлом Астаховым/ Режим доступу: http://www.ren-tv.com/, відвідано 20.03.2008. 14. Crossfire (TV series)/ Режим доступу: http://en.wikipedia.org/wiki/Crossfire_(TV_series), відвідано 20.03.2008 15. Larry King Live/ Режим доступу: http://www.cnn.com/CNN/anchors_reporters/king.larry.html, відвідано 20.03.2008. 16. The Oprah Winfrey Show/ Режим доступу: http://en.wikipedia.org/wiki/The_Oprah_Winfrey_Show, відвідано 20.03.2008. 17. The Phil Donahue Show/ Режим доступу: http://en.wikipedia.org/wiki/Tabloid_talk_show, відвідано 20.03.2008. 18. http://en.wikipedia.org/wiki/Talk_show 19. http://mgimo.ru/kf/media/ms01/index.htm. 20. http://www.1plus1.tv/programs/ithinkso/ 21. http://www.inter.ua/ua/programs.html 22. http://ictv.ua/ukr/programs_look.php 23. http://kanalukraina.tv/ 24. http://5.ua/per/122/0/6/ 25. http://www.ren-tv.com/

26. http://www.1tv.ru/owa/win/ort5_peredach.peredach?p_shed_name_id=5340&p _alphabet_id=%C0 27. http://www.mcluhan.ca/bibliography.phtml 28. http://www.mcluhan.ca/ learning.phtml 29. http://www.peoples.ru/undertake/adv_pr/herbert_mcluhan 30. http://www.countries.ru/library/era/bio.html

Додатки Додаток 1 Характеристика політичних проектів в українському телепросторі

Таблиця 1. Кількісний показник відвідуваності політичних ток-шоу політиків, відомих громадських, культурних діячів за 2005-2008рр.

85 Герої програми

Рік Аваков А. Азаров М. Акімова І. Алексєєв І. Алєксандровська А. Андрєєв П. Асадчев В. Бабушкін С. Бадрак В. Баранівський О. Бахтіяров О. Безсмертний Р. Бенюк Б. Берегова Т. Беспалий Б. Богатирьова Р. Богословська І. Бойко Ю. Бокий І. Бондар В. Бондар О. Бондаренко К. Бондарчук І.

Герої програми

Рік Бродський М. Брюховецький В. Бурджанадзе Н. Бутейко А. Вакарчук С. Васадзе Т.

«Дуель» ТРК «Україна » 22.11.0708.04.08

«Свобода слова з С.Шустер ом» 03.02.05-20.03.08 «Інтер» 28.12.0718.04.08 2008/2007 2008/2007/2006/2005 2008/2007

«Я так Думаю»«1+1»

0/1/0/0 1/0/0/0 0/0/0/1 0/0/1/0

2/1 0/1

«Свобода слова» С.Шустер – ICTV 09.09.0508.06.07

«Свобода слова з А.Кулико вим» ICTV 15.06.0721.04.08 2007/2006/2005 2008/2007

0/3/2 0/1/0 1/1/1 0/1/0 0/1/2

1/0 0/2 2/1 2/1 1/2

0/0/0/1 0/0/0/2 0/0/1

0/1

0/0/1/0 0/3/0 1 0/0/0/1 0/0/0/1 0/2/1/0 0/1/0/1 0/0/1/1

0/2 1/1

0/2/0 0/2/0 2/4/3 0/0/3 1/1/0 0/1/0 0/0/1

0/1 0/2 1/0

0/0/0/2 1/0/0 «Свобода слова з С.Шустер ом» 03.02.05-20.03.08 «Інтер» 28.12.0718.04.08 2008/2007 2008/2007/2006/2005 2008/2007 «Дуель» ТРК «Україна » 22.11.0708.04.08

«Я так Думаю»«1+1»

0/0/0/4

«Свобода слова» С.Шустер – ICTV 09.09.0508.06.07

«Свобода слова з А.Кулико вим» ICTV 15.06.0721.04.08 2007/2006/2005 2008/2007

0/1

0/3/0

2/0

0/1/0 0/0/2 1/0/0

0/1

0/0/0/1

86 Вельман В. Веселовський А. Вінський Й. Вітренко Н. Влащенко М. Волга В. Волков О. Вороніна І. Воюш В. Гаврилюк І. Гаврик С. Галущак А. Гарань О. Герман Г. Глузман О. Гмиря С. Гнатенко Л. Голінський Я. Головатий С. Головаха Є. Голуб О. Голубченко А. Гончарук А. Горбаль В. Горбулін В. Грамацький Є. Грач Л. Гриб В. Григорович Я. Гринів І. Грицак П. Гриценко А. Грищенко К.

Герої програми

Рік Губський Б. Гудима А. Гулей А. Гуренко С. Дацюк С.

0/4/1/1

0/1 0/1

1/0/0 0/1/0 3/5/0 0/3/2

0/2

0/0/0/1 1/2/0 1/0 0/0/1/0 0/0/0/1 0/0/0/1 1/0 0/0/1/0 1

1/3 0/1/0 0/0/0/1

0/1 3/3 0/1

0/1 1/0/0 0/1/0 0/3/0

0/0/0/2 1/0

5/3/1 0/1/0 0/0/1

0/0/0/1

1/1 1/0

0/0/2 0/0/0/1 0/0/0/1

1/0/0 1/0/0

1/0 0/1

0/0/0/1 0/0/0/1 0/0/1/0

«Свобода слова з С.Шустер ом» 03.02.05-20.03.08 «Інтер» 28.12.0718.04.08 2008/2007 2008/2007/2006/2005 2008/2007

«Дуель» ТРК «Україна » 22.11.0708.04.08

«Я так Думаю»«1+1»

3/0

0/0/0/1 1/0/0/2 1/0/0/0 0/0/0/1 0/0/0/4

0/1/1 1/0/0

«Свобода слова» С.Шустер – ICTV 09.09.0508.06.07

0/2

«Свобода слова з А.Кулико вим» ICTV 15.06.0721.04.08 2007/2006/2005 2008/2007 0/0/1 0/0/1

87 Джемільов М. Діяк І. Добкін М. Довгий Л. Драчевський В. Дубіна А. Євтушенко Є. Єремєєв І. Єфремов O. Єрмолаєв А. Жаріков М. Жванця Д. Жебрівський П. Жириновський В. Жовтяк Є. Жулинський М. Забужко О. Заєць І. Зарубінський О. Засуха Т. Затулін К. Захаров Є. Зварич Р. Оленко А. Зубанов В. Зубов В. Іванов В. Івашина Л. Іллєнко Кажара Л. Казарін В. Калін Р. Кармазін Ю.

Герої програми

Рік Кармазіна М. Карасьов В. Каськів В.

1/0/0/0 0/0/1/0 0/0/0/1

1/3/0 0/1/0

1/0

0/0/0/1 0/0/0/1 0/0/0/1 1/0/0/0 0/0/1/6 0/0/0/1 0/2/1/0

2/0 2/1

1/0/0 0/3/1 0/1/0 3/2/0 0/2/0 0/1/1

2/0 0/1 1/1 1/1

0/0/0/1 0/1 1/0/0 0/1/0

1 0/0/2/2

1/3/2/2

0/0/0/1 0/0/1/0 0/0/0/1

2/3 0/0/1 1/1/1 0/1/0 4/2/0 0/2/0 0/1/0 0/0/2 0/1/1

0/1 2/2

0/1/0 0/1/0/0 0/0/1/0 0/0/0/1 0/0/0/1

«Свобода слова з С.Шустер ом» 03.02.05-20.03.08 «Інтер» 28.12.0718.04.08 2008/2007 2008/2007/2006/2005 2008/2007

«Дуель» ТРК «Україна » 22.11.0708.04.08

«Я так Думаю»«1+1»

0/1

0/0/1/0 0/0/2/4 0/0/0/1

0/1/2

«Свобода слова» С.Шустер – ICTV 09.09.0508.06.07

«Свобода слова з А.Кулико вим» ICTV 15.06.0721.04.08 2007/2006/2005 2008/2007 0/1 0/2/0

88 Катеринчук М. Качур П. Кілінкаров С. Кільчицька І. Кінах А. Кіхтенко О. Кириленко В. Кириленко І. Кириченко Л. Кисельов В. Кличко В. Ключковський Ю. Князевич Р. Колесніченко В. Коляда П. Коновалюк В. Кононов В. Копатько Є. Копилов В. Корбан Г. Корнійчук Є. Корнілов В. Коротич В. Косенко В. Костенко Ю. Костусєв О. Костюк Р. Кощинець В. Кравченко В. Кравчук Л. Кріль І. Крутов В. Ксендзьор Я. Кужель О. Кузнецов В. Кузьмук О.

Герої програми

Рік

0/1/0/1

2/1

0/4/2 0/1/0 1/0/0

0/3

2/1/0 1/0/0 4/4/0

0/1

1/0

1+ 2/0/0/0 0/3/2/2

3/2 1/0

0/0/0/1 0/3/0/0 0/0/0/1 1+

1/0

0/0/1 1/0/0 1/1/0 0/1/0 1/0/0 1/0/0

1/3

1/0 ½ 1/1

0/0/0/1 0/1 0/0/0/1 0/0/0/2 0/1/0 1/0/0 1+ 1/0/0 0/0/1/0 0/1/0/0

1/1/1 0/0/1

0/1 0/1 0/2 1/0

0/0/0/1 0/1/0 1+

0/0/1/1 0/0/1/1

3/3 1/1

1/2/2

0/1

1/0/0 0/1/1 0/0/0/2

0/1

1/0/0/0

«Свобода слова з С.Шустер ом» 03.02.05-20.03.08 «Інтер» 28.12.0718.04.08 2008/2007 2008/2007/2006/2005 2008/2007

«Дуель» ТРК «Україна » 22.11.0708.04.08

«Я так Думаю»«1+1»

0/1/0 1/0/0

«Свобода слова з А.Кулико вим» ICTV 15.06.0721.04.08 2007/2006/2005 2008/2007 «Свобода слова» С.Шустер – ICTV 09.09.0508.06.07

89 Кулик В. Куликов К. Кульчинський М. Куніцин С. Кушнарьов Є. Лавринович О. Лановий В. Лібанова Є. Литвин В. Лопушанський А. Лочковський Лукаш О. Лук’яненко Л. Луценко С. Ляпіна К. Ляшко О. Майстришин В. Макеєнко В. Малахов Д. Малінкович Маркуш М. Мартинюк А. Марчук Є. Матвієнко А. Матвієнко К. Медведєв О. Мельниченко М. Мендусь Я. Мірошниченко Ю. Мішура В. Міщенко С. Миримський Я. Монтян Т. Мороз О. Морозов О. Москаль Г. Надоша О. Надрага В. Наливайченко В.

0/0/0/1 1

1/0

0/0/0/1 0/0/1/1 0/1/0/0 0/0/0/2 0/0/0/1 1

2/1

0/1/0 0/7/1 1/2/0

4/11

2/0/0

1/0 4/5-спікер

0/0/0/1 0/0/1/0 1+ 0/0/0/1

0/0/1 0/1/0 2/1/1

0/0/0/1 1

2/2 0/1

0/0/0/2 0/2/0 0/0/0/1 0/0/0/1 0/0/0/1 0/0/1/0

0/1

0/4/0 1/0/0 1/2/1

0/1 1/1 0/1 0/1

0/0/0/1 0/2 1+

1/0/0 2/0/0

0/0/0/1 1/0 0/1 0/0/0/2 1+

0/3 0/0/0/1

0/6/2 0/0/1

0/2

0/2 0/2/0 0/2/1 0/1

Герої програми «Дуель» ТРК «Україна » 22.11.0708.04.08

«Я так Думаю»«1+1» 03.02.05-20.03.08

«Свобода слова з С.Шустер ом» «Інтер» 28.12.0718.04.08

«Свобода слова» С.Шустер – ICTV 09.09.0508.06.07

«Свобода слова з А.Кулико вим» ICTV 15.06.0721.04.08

90 Рік

2008/2007 2008/2007/2006/2005 2008/2007 2007/2006/2005 2008/2007

Немиря Г. Нємцов Б. Ніколаєнко С. Огризко В. Олійник П. Оніщук М. Онопенко В. Оробець Ю. Ослунд А. Осташ І. Павленко Ю. Павловський Г. Паперник М. Папій Папієв М. Пасхавер О. Пеклушенко О. Пендзин О. Піскун С. Пинзеник В. Пилипишин В. Писаренко В. Плотніков О. Плющ І. Погребинський М. Поживанов М. Покальчук О. Поліщук В. Полохало В. Полунєєв Ю. Пономаренко А. Попович М. Порошенко П. Портинков В. Портнов А. Пробей-Голова В. Продан Ю. Присяжнюк В. Приходько В. Ратушний М. Речицький Герої програми

0/1/0/0

3/3/0 0/1/1

0/1 0/1

1/0 1/0/0 1/0/0 0/1/2

0/1/0/0 0/0/0/2 0/0/0/1

0/1/0 0/0/0/1 0/0/0/1

0/1/0 0/1/0

0/0/0/1 0/1/0

0/1

0/2/0

0/1

0/1/1 1/3/3

0/1 0/2 1/1 0/1

0/0/0/5 0/0/0/2 0/2/0/0 1/1/1/0

1/0 0/2

1/0/0 1/0/0

0/1/0/1

0/1 0/2 0/0/1/0 0/0/0/3

1/0

0/1/0 0/0/1 1/0 1/0

1/0/0/0 0/0/0/2 0/1/0/0

4/2

0/0/1 1/0/0 2/5/1

2/1

0/1 1/1 0/2 1/0

0/0/1/0 0/1 0/0/0/1 0/0/0/1 0/1 0/0/0/1 «Дуель» ТРК «Україна » 22.11.0708.04.08

«Я так Думаю»«1+1» 03.02.05-20.03.08

«Свобода слова з С.Шустер ом» «Інтер» 28.12.07-

«Свобода слова» С.Шустер – ICTV 09.09.0508.06.07

«Свобода слова з А.Кулико вим» ICTV 15.06.07-

91 Рік Рибачук О. Рогоза Ю. Рогозін Д. Рубан Ю. Рудь О. Рудьковський М. Савельєв В. Савенко А. Садовий А. Саприкін В. Семенюк В. Семинога А. Сверстюк Є. Сенченко А. Сівкович В. Сігуа Г. Сивульський М. Симоненко П. Сирота М. Скачко В. Скорик Я. Скуратівський В. Смирнова Т. Соболєв C. Соколовський Б. Соломатін Ю. Ставнійчук М. Степаненко М. Стецьків Т. Стогній К. Стоян А. Стретович В. Супрун Л. Суркіс Г. Табачник Д. Танюк Л. Тарасюк Б. Терьохін С. Тімонькін Б. Толмачов М. Тимошенко Ю. Герої програми

18.04.08 21.04.08 2008/2007 2008/2007/2006/2005 2008/2007 2007/2006/2005 2008/2007 1/0 1+

0/1/1 0/2/0 0/1/1

1 0/0/0/4 0/0/0/1 0/0/0/1

0/2

0/0/1 1/3/0

0/1

1/1/0 0/0/2/2 0/0/0/2

3/1

0/2/0/1 1+

1/4/2/0

1/0 0/0/1 1/0/0 0/1/0 3/2/0 0/1/0

1/0 1/4

0/10/2

0/1

0/1 ½

1 1/1/0 0/0/1/1 0/1/0 0/0/1 0/1/0

1/0/0/1 0/0/0/1 0/0/0/2

3/2 1/0

0/0/0/1 1/1/1/0

0/1/0/0 0/0/03

0/0/1/0 0/0/0/1 0/2/1/1

0/2/1 1/0/0

5/0

0/3/0 0/3/1 1/0/0 1/5/0 1/0/0

0/2

1/3 1/0

2/2 0/0/0/1 0/0/0/1 1/2/2/0 «Дуель» ТРК «Україна »

«Я так Думаю»«1+1»

0/3 «Свобода слова з С.Шустер ом» -

2/8/0 «Свобода слова» С.Шустер – ICTV

0/1 «Свобода слова з А.Кулико вим» -

92 22.11.0708.04.08 Рік Томенко М. Тримбач С. Тумова Н. Турчинов О. Тягнибок О. Фальоса Ю. Фесенко В. Фіалко О. Філенко В. Філіпчук В. Фукуяма Ф. Цепкаленко А. Цикович В. Цушко В. Хавич О. Хакамада І. Хара С. Харьков А. Хмара С. Хмелько В. Хомутиннік В. Хорошковський В. Чалий О. Чекмишев О. Червоненко Є. Червоний В. Черновецький Л. Чечетов М. Чорновіл Т. Черненко Я. Черняхівський В. Чілічава Р. Чубаров Р. Шевченко А. Шиба Б. Шибко В. Шлапак О. Шкіль А. Шкіря І. Штанько І. Шурма І. Герої програми

03.02.05-20.03.08

«Інтер» 09.09.0528.12.07- 08.06.07 18.04.08 2008/2007 2008/2007/2006/2005 2008/2007 2007/2006/2005 0/1/0/1 0/0/0/1 0/2/1/0

0/3 0/1

0/0/0/1 0/0/0/6 0/0/0/1 0/0/0/2 0/0/1/0

ICTV 15.06.0721.04.08 2008/2007

1/2/0

2/3

0/0/1 1/3/0 0/0/1

0/3 0/1

0/1/1

2/1

0/1/0 0/0/1/0 0/0/1/0 0/7/0

0/1

0/0/1/0 0/2/0 1

0/0/0/1 0/0/1/0 0/0/0/1 0/0/1/0 0/0/1/1 1/1/1/0 0/0/0/1

1/0 1/0

2/3/1

2/1

0/3/0

2/1

1/1/0 0/1/0 5/6/1

0/0/0/1 1+/1

0/3/1/0 0/2/1/2 0/0/1/0 0/0/0/1 0/0/0/1 0/0/0/2

1/4

0/1 1/2

0/1/0/0 1

«Дуель» ТРК

0/0/0/5 0/0/0/1 0/0/1/0 0/0/0/1 «Я так Думаю»«1+1»

1/3

0/1/0 2/1/0 1/1/0 2/0/0 0/1/1

0/1 ½ 2/1

0/1/0 «Свобода слова з

«Свобода слова»

«Свобода слова з

93 «Україна » 22.11.0708.04.08

С.Шустер ом» 03.02.05-20.03.08 «Інтер» 28.12.0718.04.08 2008/2007 2008/2007/2006/2005 2008/2007

Рік Шуфрич Н. Юшко І. Ющенко В. Яворівський В. Янукович В. Яценюк А.

2/3/0/4

1/5

1 1

1/0/0/0

0/1 1/2 0/1 1/1

2/2/1/0

С.Шустер – ICTV 09.09.0508.06.07

А.Кулико вим» ICTV 15.06.0721.04.08 2007/2006/2005 2008/2007 1/3/2 0/1/0

0/2

1/1/0

0/1

0/1/1

0/1

При написанні даної роботи ми використовували метод кількісного контент-аналізу. Завдяки проведеному дослідженню нам вдалось отримати відповідні

дані,

які

ми

розмістили

Таблиці

Використовуючи

загальнонауковий метод емпіричного дослідження, метод спостереження, зокрема, ми обрали метод невключеного інкогніто спостереження (це коли здійснюється спостереження за діяльністю групи, але члени групи не знають про це, в нашому випадку, ми спостерігали за перебігом політичних програм, за їхніми гостями, враховували, на основі визначених нами питань, необхідні дані і занотовували їх до таблиці). Такий спосіб, наприклад, у соціології застосовується

переважно

для

збору

та

найпростішого

узагальнення

соціологічної інформації. Одиницями інформації у нас є зафіксовані акти невербальної (реальної) поведінки. При дослідженні був створений план спостереження з чітко встановленими строками і з визначеними засобами збирання інформації.

Цікавим для нашого дослідження було визначити

кількість відвідування тих чи інших відомих особистостей держави, зокрема, політиків. Для дослідження було обрано 5 політичних програм (ток-шоу), які нас цікавлять для того, щоб якомога краще презентувати дану роботу. У Таблиці 1 вміщено дані про те, хто гості тієї чи іншої програми, за яким критерієм їх підбирають, скільки разів хто з гостей бував у тій чи іншій

програмі і відповідно на основі отриманих даних робимо певні висновки, які подаємо нижче і, посилаючись на них, використовуємо при написанні основної частини нашої роботи. Проведене нами дослідження дає можливість по-новому підійти до з’ясування ситуації в українському телепросторі, зокрема, у царині політичних ток-шоу. Аналіз даних, наведених у таблиці 1, показує, що популярними гостями політичних ток-шоу, зокрема, програми «Я так думаю» за 2005 р. є експерти Єрмолаєв А., Фесенко В. (брали участь у ток-шоу 6 разів), Пасхавер О., Шкіль А. (5 разів були у програмі), і з політиків 4 рази були у програмі Бродський М., Дацюк С., Карасьов В., Рудьковський М., Шуфрич Н. Більше 1 разу (запрошені 2 рази): Бадрак В., Бондаренко К., Головаха Є., Гудима А., Зарубінський О., Зварич Р., Кириленко В., Копатько Є., Кужель О., Лановий О., Майстришин В., Монтян Т., Онопенко В., Пендзин О., Попович М., Саприкін В., Семенюк В., Соломатін Ю., ФІленко В., Чорновіл Т., Чубаров Р. За даними 2006р. 2 рази участь у програмі взяли Зарубінський О., Зварич Р., Карасьов В., Кириленко В., Саприкін В., Симоненко П., Тимошенко Ю. У 2007р. Вінський Й., Луценко Ю., Симоненко П. стали учасниками токшоу 4 рази, 3 рази – Зварич Р.. Кириленко В., Чечетов М., Шуфрич Н. по 2 рази – Богатирьова Р., Жванця Д., Піскун С., Сівкович В., Яценюк А., Тарасюк Б., Тимошенко Ю., Турчинов О., Чорновіл Т. Дані за 2008р. 2рази – Кінах А., Шуфрич Н., Яценюк А.. Аналіз даних, зокрема, програми «Дуель» на ТРК «Україна» показали, що у програмі в основному беруть участь 2 представники обох політичних сил («Партії регіонів» (ПР) проти БЮТ), в основному більше одного разу в програмі брав участь Т.Чорновіл, і майже завжди (до зміни ведучого 2008р.) перемагав у програмі член ПР.

Якщо проаналізувати дані Таблиці 1 щодо програма «Свобода слова» на «ICTV», а саме період коли її ведучим був Савік Шустер, отримає такі результатіти: 2005р. 3 рази брали участь у програмі Богословська І., Бойко І., Пинзеник В. більше одного (тобто 2 рази) були присутніми Азаров М., Асадчев В., Бутейко А., Вітренко Н., Горбулін В., Кармазин Ю., Катеринчук М., Кравчук Л., Онопенко В., Симоненко П., Шурма І. Дані за 2006р. :

10 разів – Симоненко П. 8 разів – Тимошенко Ю. 7 разів – Цушко В., Кушнарьов Є. 6 разів – Чорновіл Т., мороз О. 5 разів – Табачник Д., Порошенко П., Вінський Й. 4 рази – Мартинюк А., Катеринчук М., Кириленко В., Богословська І. 3 рази - Шуфрич Н., Червоненко Є., Турчинов О., Супрун Л., Стретович В., Рудьковський М., Пинзеник В., Немиря Г., Луценко Ю., Головатий С., Голуб О., Добкін М., Єремєєв І., Азаров М., Безсмертний Р., Бродський М., Вітренко Н. 2 рази – Хакамада І., Томенко М., Стецьків Т., Сівкович В., Рогоза Ю., Пеклушенко О., Надрага В., Надоша О., Матвієнко А., Макеєнко В., Лавринович О., Зварич Р., Зленко А.,

Каськів В., Кравчук Л., Жванія Д., Жебрівський П.,

Безпалий Б., Богатирьова Р., Волков О. Дані за 2007р.:

5 разів – Голуб О., Чорновіл Т. 4 рази – Зварич Р., Кириленко В., Луценко Ю. З рази – Вінський Й., Жванія Д., Немиря Г., Сівкович В. 2 рази – Богословська І., Кінах А,, Литвин В.,

Ляпіна К., Мірошниченко Ю., Порошенко П., Тимошенко Ю., Чалий О., Шевченко А. Аналіз даних таблиці 1 програми «Свободи слова» з А.Куликовим показує, що у 2007р. 5 разів – Литвин В. (як спікер). 3 рази – Герман Г., Зарубінський О., Катеринчук М., Кириленко В., Табачник Д., Томенко М., Турчинов О.

2 рази – Азаров М., Алєксандровська А., Богословська І.,

Вінський Й., Грищенко А., Зварич Р., Князевич Р., Коротич В., Ляпіна К., Мірошниченко Ю., Мороз О., Пинзеник В., Погребінський М.. Портніков В., Сирота М., Соболєв С,, Стецьків Т., Чорновіл Т., Шлапак О., Шуфрич Н. Дані за 2008 р.:

4 рази – Литвин В. 3 рази – Соболєв С., Глушман О. 2 рази - Філенко В., Томенко М. Ляпіна К., Зварич Р.. Єфремов О., Зарубінський О., Акімова І., Алексєєв І.

Натомість аналіз даних програми «Свобода Савіка Шустера» на телеканалі «Інтер» свідчать, що у 2007р. 11 разів у програмі побував Литвин В., 5 разів – Луценко Ю., Шуфрич Н., 4 рази – Симоненко П., Чорновіл Т., 3 рази – Герман Г., Кравчук Л., Мороз О., Тимошенко Ю., Шкіль А., і більше одного, тобто 2 рази учасниками ток-шоу були Богатирьова Р., Грач Л., Кириленко В., Мендусь Я., Москаль Г., Пинзеник В., Порошенко П., Рудьковський М., Терьохін С., Шевченко А., Яворівський В. Дані за 2008р. дещо інші. Так, 5 разів брав участь у програмі Табачник Д., 4 рази – Порошенко П., Литвин В., 3 рази – Семенюк В., Кириленко В., Кравчук Л., Гриценко А., 2 рази – Черновецький Л., Червоненко Є, Терьохін С., Портнов А,, Лаврінович О., Катеринчук М., Єфремов О., Жванія Д., Азаров М., Бутейко А.

Додаток 2 Рейтинги політичних ток-шоу Таблиця 2. Популярність програми «Свобода слова» на ICTV. №

Дата

Телеканал

День

10.08.2007 ICTV

П’ятниця

17.08.2007 ICTV

П’ятниця

31.08.2007 ICTV

П’ятниця

14.01.2007 ICTV

П’ятниця

21.09.2007 ICTV

П’ятниця

28.09.2007 ICTV

П’ятниця

05.10.2007 ICTV

П’ятниця

12.10.2007 ICTV

П’ятниця

19.10.2007 ICTV

П’ятниця

10.

26.10.2007 ICTV

П’ятниця

11.

02.11.2007 ICTV

П’ятниця

12.

09.11.2007 ICTV

П’ятниця

13.

16.11.2007 ICTV

П’ятниця

14.

23.11.2007 ICTV

П’ятниця

15.

30.11.2007 ICTV

П’ятниця

Программа

Свобода слова з А.Куликовим Свобода слова з А.Куликовим Свобода слова з А.Куликовим Свобода слова з А.Куликовим Свобода слова з А.Куликовим Свобода слова з А.Куликовим Свобода слова з А.Куликовим Свобода слова з А.Куликовим Свобода слова з А.Куликовим Свобода слова з А.Куликовим Свобода слова з А.Куликовим Свобода слова з А.Куликовим Свобода слова з А.Куликовим Свобода слова з А.Куликовим Свобода слова з

Рейтинги по Україні, % 5,35

Частка аудиторії по Україні, % 14.47

3,05

13,36

1,18

5,05

1,59

7,13

1,85

8,28

2,03

6,71

1,56

6,10

1,33

5,24

1,37

5,42

1,67

6,36

1,89

7,33

1,44

5,74

1,30

5,82

2,80

11,34

2,82

7,07

98 16.

07.12.2007 ICTV

П’ятниця

17.

14.12.2007 ICTV

П’ятниця

№

Дата

Телеканал

День

18.

21.12.2007 ICTV

П’ятниця

19.

28.12.2007 ICTV

П’ятниця

Разом

А.Куликовим Свобода слова з А.Куликовим Свобода слова з А.Куликовим Программа

Свобода слова з А.Куликовим Свобода слова з А.Куликовим

2,69

6,43

2,29

5,45

Рейтинги по Україні, % 2,59

Частка аудиторії по Україні, % 6,58

2,23

5,67

2,16

7,34

Аналіз даних таблиці 2 показує, що за 2007р.програма мала по всій Україні найнижчі рейтинги 31.08.2007., вони складали 1,18%, тоді як частка аудиторії, яка дивилась програму – 5,05%. Темою програми була система української освіти, насильство у школах, хабарі в університетах, як отримати і знання і диплом, залишившись людиною. Це перша программа-старт для нового ведучого Андрія Куликова. Герої програми – Глушман С., Табачник Д., Брюховецький В., Ніколаєнко С. Натомість найвищий рейтинг спостерігається 10.08.2007, він становив 5,35%, а частка аудиторії – 14,47%. Темою цієї програми було: «Вибори-2007»: нова мітла чи старі граблі? Політики кажуть, що треба нова влада, ми бачимо у списках старі імена. Нові вибори – зведення старих рахунків? Кому і які насправді потрібні вибори? Хто напише правдиві партійні програми? Герої програми: Катеринчук М. («НУ-НС»), Богатирьова Р. («Партія Регіонів»), Мартинюк А. (перший віце-спікер ВРУ), Турчинов О. (перший віцепрем’єр-міністр України). У порівнянні з першою програмою «Свободи Савіка Шустера» на «Інтері», за 28.09.2007 рейтинг програми «Свобода слова» на ICTV складав 2,15%, а частка аудиторії – 8,02%. Тема програми – Україна після виборів-2007. Політичні лідери та інтелігенція продовжать розмову про майбутнє України,

розпочату за участі президента. Герої програми – Кириленко В. (НУ-НС), Турчинов О. (перший віце-прем’єр), Коротич В. (письменник), Мірошниченко Ю. (ПР), Портніков В. (головний редактор «Газети 24»). Таблиця 3. Популярність «Свободи Савіка Шустера» на телеканалі «Інтер» №

Дата

1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. 14. 15. 16. 17. 18. 19.

24.08.2007 31.08.2007 07.09.2007 14.09.2007 21.09.2007 28.09.2007 05.10.2007 12.10.2007 19.10.2007 26.10.2007 02.11.2007 09.11.2007 24.11.2007 30.11.2007 07.12.2007 14.12.2007 21.12.2007 28.12.2007 Разом

Телеканал

Інтер Інтер Інтер Інтер Інтер Інтер Інтер Інтер Інтер Інтер Інтер Інтер Інтер Інтер Інтер Інтер Інтер Інтер

День

П’ятниця П’ятниця П’ятниця П’ятниця П’ятниця П’ятниця П’ятниця П’ятниця П’ятниця П’ятниця П’ятниця П’ятниця П’ятниця П’ятниця П’ятниця П’ятниця П’ятниця П’ятниця

Программа

Свобода з С.Шустером Свобода з С.Шустером Свобода з С.Шустером Свобода з С.Шустером Свобода з С.Шустером Свобода з С.Шустером Свобода з С.Шустером Свобода з С.Шустером Свобода з С.Шустером Свобода з С.Шустером Свобода з С.Шустером Свобода з С.Шустером Свобода з С.Шустером Свобода з С.Шустером Свобода з С.Шустером Свобода з С.Шустером Свобода з С.Шустером Свобода з С.Шустером

Рейтинги Частка по аудиторі Україна, % ї по України, % 8,51 31,18 9,08 28,79 9,33 28,07 6,56 23,24 7,95 28,31 10,86 33,13 9,90 31,47 7,62 24,03 7,40 23,02 6,49 24,96 5,29 21,10 6,17 24,83 7,95 24,83 8,81 22,11 8,82 32,92 10,66 31,64 10,86 31,31 8,18 30,82 8,36 27,7

На основі аналізу таблиці 3, можна визначити найнижчий рейтинг програми - 02.11.2007 - 5,29%, а частка аудиторії 21,10%. Темою програми було: 90 р. Жовтневої революції: чи залишились в Україні комуністи, 75р. Голодомору: чому потерпілі не хочуть пам’ятати, 16р. незалежності України: чи є національна ідея? 3р. Помаранчевій революції: коли настане українське диво? Гостями програми були Александровська А. (КПУ), Герман Г. (ПР),

100

Кравчук Л. (перший президент України), Червоненко Є. (голова «Євро-2012»), Шкіль А. (БЮТ). Найвищий рейтинг 28.09.2007 склав 10,86% , а частка аудиторії 33,13%. Тема – чи очікує нас протистояння «майданів»? Що попереду: тріумф демократії чи хаос?. Гості – Литвин В. (лідер Блоку Литвина), Симоненко П. (КПУ), Мороз О. (СПУ), Луценко Ю. (НУ-НС), Тимошенко Ю. (БЮТ), Богатирьова Р. (ПР).

Рейтинг за перший випуск програми на «Інтері» складав 8,51%, а частка аудиторії – 31,18%. Тема програми – Свобода починається з незалежності. День незалежності. 16р. ніколи Україна не була незалежною так довго? ЦЕ назавжди? Гості – Богатирьова Р. (ПР), Луценко Ю. (НУ-НС), Мороз О. (СПУ), Симоненко П. (КПУ), Тимошенко Ю. (БЮТ).

Таблиця 4. Популярність «Я так думаю» на «1+1» №

Дата

1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10.

25.10.2007 01.11.2007 08.11.2007 15.11.2007 22.11.2007 29.11.2007 13.12.2007 20.12.2007 27.12.2007 Разом

Телеканал 1+1 1+1 1+1 1+1 1+1 1+1 1+1 1+1 1+1

День

Програма

Четвер Четвер Четвер Четвер Четвер Четвер Четвер Четвер Четвер

Я так думаю Я так думаю Я так думаю Я так думаю Я так думаю Я так думаю Я так думаю Я так думаю Я так думаю

Рейтинг програми, % 3,47 2,86 2,85 2,90 2,87 3,67 4,53 5,73 5,89 4

Частка аудиторії, % 12,96 11,64 11,54 12,09 11,22 14,62 16,51 17,30 18,26 14

101

Найвищий рейтинг програми «Я так думаю» на основі даних таблиці 4 складав 27.12.2007 5,89%, а частка аудиторії – 18,26%. У гостях була прем’єр Ю.Тимошенко, обговорювалась тема відносин України з Росією, програма уряду. 15.11.2007 – день, коли у програми «Дуель» були найвищі рейтинги (дані нижче у таблиці 5), у «Я так думаю» 2,90% рейтинг програми, 12,09 – частка аудиторії, у гостях Шуфрич Н. Жванця Д. говорили про ухвалений ВРУ бюджет.

Таблиця 5. Популярність програми «Дуель» на ТРК «Україна» № 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10.

Дата 25.10.2007 01.11.2007 08.11.2007 15.11.2007 22.11.2007 29.11.2007 13.12.2007 20.12.2007 27.12.2007 Разом

Телеканал ТРК «Україна» ТРК «Україна» ТРК «Україна» ТРК «Україна» ТРК «Україна» ТРК «Україна» ТРК «Україна» ТРК «Україна» ТРК «Україна»

День Четвер Четвер Четвер Четвер Четвер Четвер Четвер Четвер Четвер

Програма Дуель Дуель Дуель Дуель Дуель Дуель Дуель Дуель Дуель

Рейтинг програми, % 1,20 0,97 0,97 1,42 1,42 0,84 1,28 1,24 0,90 1,1

Частка аудиторії, % 3,52 3,07 2,98 4,64 4,40 2,60 3,56 3,80 2,66 3,5

Найвищий рейтинги програми з даних таблиці 5 за 15.11.2007. - 1,42%, частка аудиторії – 4,64%. Дуелянти І.Богословська (ПР) і Соболєв С. (БЮТ) говорили про економічні прорахунки урядів Януковича і Тимошенко, про інфляцію, ріст цін. За 27.12.2007, коли у програми «я так думаю» були найвищі рейтинги, у токшоу «Дуель» вони склали 0,90%, частка аудиторії – 2,66%. Гості – Мірошниченко Ю. (ПР), Яворівський В. (БЮТ), говорили про формування уряду та ухвалений бюджет.

102

ДОДАТОК 3

Інтерв”ю

Отаром

Довженком,

заступником

шеф-редактора

„Телекритики”. Суспільство дуже політизоване, політика виконує роль і розважальну, тому політичні ток-шоу, окрім, власне, інформаційної ролі, яку вони мають виконувати, виконують ще й роль таких собі розважальних ріеліті-шоу, Отар Довженко.

- Як ви оцінюєте політичні ток-шоу на українському ТБ? Наскільки вони якісні?

103

- В Україні, оскільки, суспільство дуже політизоване, політика виконує роль і розважальну, тому політичні ток-шоу, окрім, власне, інформаційної ролі, яку вони мають виконувати, виконують ще й роль таких собі розважальних ріелітішоу. Це, звичайно, не зовсім здорово. Але гіперполітизованість характерна для перехідних періодів усіх держав. Зараз саме Україна цей період переживає, він так само був і в 90 –х рр. у східній Європі було таке саме. Що стосується якості цих ток-шоу, то звичайно, тут є багато питань. Створення такого інформаційного шуму, який привертає увагу глядачів, такого базару політичного - він сильно переважає в деяких ток-шоу. У Савіка Шустера, наприклад, є програма, „Свобода слова Андрія Куликова” і „Один за всіх” на Першому каналі, в яких намагаються, все таки, якимось чином винести корисну якусь інформацію, в інших програмах - це сварка, тобто дискусія, сенсом якої є сама дискусія, тобто слова без якоїсь корисної маси, яка виходить в кінці цього шоу. - Що таке проект політичного ток-шоу? Яка мета для суспільства політичного ток-шоу? - Політика висвітлюється крізь призму інформаційної журналістики. Масовий слухач, глядач, читач не є споживачем аналітичної журналістики, а він дивиться новини, з новин багато чого не зрозуміло, вони обмежені в хронометражі, ними можна маніпулювати. Вони поверхові і не глибокі, робляться

для

такого

найпримітивнішого

глядача.

Тому

новини

не

забезпечують потреби суспільства в актуальній інформації про політику. В ідеалі політичних ток-шоу ведучий повинен ставити політикам, які беруть у ньому участь, ті питання, які хвилюють глядача. Ну, наприклад, Савік Шустер, якби він сам так робив, це було б прикольно. Він так вчив. Я якось був на його майстер-класі про мистецтво інтерв”ю. Він власне, це і пояснював, це була ключова його думка – „у вашому ток-шоу ви завжди повинні ставити ті

104

питання, які ви уявляєте цікавлять глядача”. Ясно, що це не ті питання, чому міліціонер показав палець Яценюку або за кого вийшла заміж Семенюк. Може, це й аудиторію і цікавить як скандальний елемент, оскільки у нас це не тільки інформаційна журналістика, але й елемент розважальний. То відповідно ці токшоу виконують ще й таку функцію – сварки, перепалки, крики, кидання в одне одного чимось і люди від цього отримують якийсь такий, як на мене, трохи примітивний кайф. - А які питання хвилюють глядача? - Глядача, в першу чергу, хвилюють питання, які стосуються його власного життя: як на нього впливають законодавчі дії державної влади, дії виконавчої влади, рішення судової влади, зміни, які відбуваються і в законодавстві, в економіці і в політиці. Насправді, в політиці як такій, якщо розуміти політику – де кульки в парламенті, питання Нато, боротьба російської і української мов – це віртуальні питання. Ці питання на порядку ток-шоу є чи не найголовнішими. Якщо стежити за рейтингами ток-шоу, то будь-яка спроба серйозного обговорення чи якоїсь справді серйозної теми, яка не стосується там Нато, Черновецького і так далі, будь-яка спроба приречена на гірші рейтинги. Коли йдеться про газ, в принципі, кожна людина годується газом, але коли йдеться про „РосУкренерго”, то людям не цікаво. Але, коли є Шуфрич, то верх рейтингів. Це демонструє, що політика перетворилась певною мірою на шоу. Вона стала віртуальною, телевізійною. І люди вже не сприймають політиків і їхні рішення як щось, що реально впливає на їхнє життя. Це той самий випадок як з тією мовою, з дублюванням кінофільму. Насправді більшість людей в кіно не ходить, туди ходить дуже маленький відсоток людей. Більшість немає часу або грошей. Більшість з того малого відсотка переймаються мовою. Разом з тим, ці теми маніпулюються не підтвердженою інформацією. Одні кричали, що відвідування кінотеатрів зросло, потім показали навпаки, що відвідування

105

впало і вони збанкрутують і закриються, страйк кінотеатрів, тому що це їм приносять збитки, тому що у них бувають прибутки і тому подібне. В принципі, ніхто не намагається розібратись цими віртуальними ідеями, відірваними від реальності, люди перекидаються в ток-шоу як м’ячиком. Що цікавить людей? Ну, знову ж таки, той самий Андрій Куликов, який є справжнім журналістом і в принципі ентузіастом журналістської професії, а не шоуменом, він намагається отримувати ці відповіді. Але ці відповіді губляться, тому що люди не звикли сприймати всерйоз те, що кажуть політики, вони вже звикли чути тільки сенсації. Коли хтось каже таке парадоксальне щось, таке грубе чи дивне, тоді вони чують. Наприклад, запам’ятовують висловлювання Черновецького, тому що він несе якусь ахінею. А коли Голова Держкомзему щось каже, якісь речі про землю, які всіх стосуються, тому що земля - це національне багатство, яким ми всі володіємо, люди цього не чують. - Виходить так, що люди сприймають повідомлення політиків без аналізу? - Аналізують, але по-своєму. В людей часто проста, часто приземлена логіка і, власне, масмедіа роблять мало для того, щоб їм щось пояснити. Вони доносять ці меседжі так звані, які теж, як правило, примітизовані, наприклад: ми віддаємо вам ваші гроші і люди вже вільні сприймати це – або, «ура, мені віддають ці гроші», або, «ах ти, сволота, у мене було 10 тисяч карбованців, а ти мені віддаєш 200 баксів». В такому дусі. А, скажімо так, аналіз можливий, якби інформаційна журналістика давала не просто сировину-факти, а ще якісь ключі для обробки цих фактів і, якби відбувались не обмін якимось статичними позами ідеологічними в ток-шоу, а намагання конструктивно щось осмислити, можливо, було б тоді краще. Але, я сумніваюсь. Дуже мало ток-шоу намагаються витягнути зі своїх героїв якусь свіжу інформацію, це те, про що свого часу дуже любив говорити В.Піховшек, попри всі свої темні сторони, він завжди витягував зі своїм гостей якомога більше ексклюзиву і після його програм з’являлись свіжі новини. А зараз що?

106

Після „Свободи Савіка Шустера”, єдине, що може з’явитися, це хтось когось назвав? - Чому відбулись зміни у В. Піховшека з програмою «Епіцентр»? - В силу певних причин, керівництво „1+1” не могло звільнити Славу. Посадили в ефір з маленькою програмою в ефір. Програму, яку ніхто не бачить. 5 хвилин ефіру – це подяка за зроблене хороше. Мені здається, що Піховшек як ведучий, як людина, яка розуміється в політиці, зробив своє ім’я брендом, сам наповнив цей бренд негативним сенсом, йому нема куди піти. Якщо йому вдасться повернути в повноцінному форматі „Епіцентр” з журналістами – це було б добре, це був непоганий зразок. - А як Ви оцінюєте існуючі проекти політичних ток-шоу: обидві «Свободи», «Я так думаю», «Дуель», «Епіцентр»? Чи не виживуть одна одну «Свободи»? - Те місце, яке віддане

„Свободі слова” на ICTV – це смертна ложа для

проекту. Шкода, бо Андрій Куликов – це прекрасний ведучий, поставили б цей проект на якийсь нормальний день. Можна і раком і боком поставити, як кажуть, цю програму, але насправді факт той, що вже сприйняття її – це злам. Коли всі розуміють, що це „Свобода Шустера”, до Куликова ставляться як до чогось вторинного, туди ходять люди третього ешелону. І не буде рейтингів, хоч би як там було цікаво. Дуже показово це була «Свобода слова» в переддень виборів з президентом. Ввечері в прайм-тайм програма мала частку 5 % - це страшно, це смерть. Перший канал дістав величезний удар по своєму реноме. Я думаю, що „Свобода слова” лише до кінця цього сезону. А з наступного на базі студії зроблять щось інше, можливо, куплять якийсь формат, але формат це така справа. Я думаю, що Куликов не пропаде. Якщо залишиться на «ICTV», то

107

тут має бути політичне ток-шоу. Бо є канал з якісною аудиторією - це люди, які думають, якщо на «Інтері» – це аудиторія бабусь від 40-ка і вище. Савік це для бабусь, такий собі „Тетянин день” але про політику, то на «ICTV» – це вже інше. - А щодо програм «Дуель» і «Я так думаю»? - Є два ідентичні формати „Я так думаю” і „Дуель”. Це формат, де є два опоненти. Опонентів в Україні не має, тобто немає справжніх антагоністів, якими були б неформально: я комуніст, а ти націоналіст, які формально могли б посперечатись про щось серйозне. Якщо в „Я так думаю”, це не так обов’язково, де беруть участь люди з різних таборів і вони говорять про все на світі і тема не так принципова, то в «Дуелі» - це важливо. Програми йдуть в один час – це повний маразм. «Дуель» втрачає дуже сильно. Те, як показав себе Рахманін С. – це, звичайно, супер! І це абсолютно нова якість ведення політичної програми. Людина, яка шарить в політиці і розбирається не гірше за своїх співрозмовників. А що О.Мельничук, притому що він був технічно класним ведучим, він що прочитав перед програмою, то він і знає. Так само дуже класно себе показував Портніков. Це люди, яким є щось сказати, які не потребують редактора, які вигадуватимуть питання. Це людина, яка тримає програму в голові. (про Рахманіна). Якщо не буде зліквідовано ідіотизм з голосуванням… ну, останній випуск вони вирішили щось підправити – не було протистояння помаранчево-блакитний, адже, там у кожній програмі блакитний учасник не залежно від того, що він казав, перемагав у помаранчевого з перевагою у кілька разів. Сенс дивитися таку програму, якщо ти знаєш хто переможе. Я думаю, що „Дуель” виросте і підростуть рейтинги, бо буде цікаво дивитись. Але, якщо вони не перенесуть час програми, нічого не вийде. Я не розумію, чому не зайняти вівторок чи середу. Вони пояснюють. що це дні для серіалів, а не для політики. Ну, їм видніше.

108

„Я так думаю” – це традиційна програма, вона вже давно існує і у неї є коло глядачів, орієнтованих на ведучого. Це принципово важливо, коли люди вірять ведучому, знають, що от, саме на цьому каналі, в цей час, можна почути авторитетне, правильне і цікаве. Тому канал тримає не погану частку, я не сказав, що тут відбувається щось особливе. Формат спец проекту, коли людина сама сидить, в неї щось питають - це смішно, але нічого, це спосіб привернути гостей. - Хто повинен займатись аналітичною публіцистикою? У нас що немає людей? - Немає тому, що не формат. В принципі зараз потроху це стає форматом, виникають перші розслідування, перша спроба конфліктного соціального токшоу „Проти всіх” на «5 каналі». Це перший вареник грудкою, як кажуть в народі, але бар’єр того, що соціальним темам немає місця на телебаченні ми подолали. З іншого боку, якщо в політиці постійно щось міняється і є про що говорити, то соціальні теми вічні. В політиці є вибори мера Києва. Всім є про що поговорити, а соціальні теми більш деталізовані і відповідно менше цікавлять всіх. Можна говорити чому прориваються труби – це важлива тема, але люди не будуть цього дивитись, треба шокувати, якийсь узагальнений підхід до соціальної тематики підібрати, а це вміють далеко не всі. Шукати свіжі трактування, щоб це не було дидактично і нудно, щоб це не було так що це погана держава, а хороші люди, тому що само собою раз подивився два і все. Я думаю, що соціалки на телебаченні буде більше. Її стало більше в новинах на „Інтері”, „1+1”. Над цим працюють провідні кореспонденти, якщо раніше елітою вважались парламентські кореспонденти, то зараз - це перерозподілилось

на соціалку і

культуру. Катастрофічна ситуація з

міжнародною журналістикою. Є природне гальмо – це те, що соціальна тема

109

без скандалу

- поганий рейтинг, якщо канали зможуть пережити погані

рейтинги, то вона буде. -

Формат - не формат на ТВ, що це означає? Чому відбувається активне запозичення чужого досвіду, зокрема, російського?

Росія дуже класно працює з проектами сама. Росія на голову вища від

нас. На заході це інша планета. Що стосується формату не формату, тут не варто це негативно сприймати. Бо я так само, як людина, яка займається наповненням Інтернет-видання прекрасно розумію, який текст прочитає більше людей. Що стосується наслідування російського телебачення - є в нас таке. Але часто російські формати не працюють у нас. -

Чому?

Тому що інша аудиторія в нас. Вона набагато менше радянська. Те, що

зараз весь прайм-тайм окупований російським і так званим українським теж свідчить,

що

вона

радянська.

Канал

„Інтер”

–

це

канал,

який

правонаступником „ЦТ”, „ОРТ” і там лишились ті люди, які хочуть це дивитись. Є чисельність аудиторії, а є якість, розумієте? Якщо тебе будуть дивитись люди 80+, то в тебе буде велика аудиторія, але ти її не можеш продати. Найякісніша у ICTV – ця аудиторія цікавить рекламодавців. Експерти прогнозують, що ця залежність від російського буде зменшуватись. Не багато дивляться російські канали, це 10 % в цілому. Все в цьому плані не так погано. А, що стосується форматів, то експерти, які цим займаються кажуть, що форматів можна вигадати не так багато, тим більше форматів ток-шоу - це розмова, в якій можуть брати участь політики і ведучі. Або самі політики, або політики-експерти, комбінацій не багато... якимось чином будуть одні одного наслідувати і будуть схожі.

110

Чому Україна не робить власних проектів, коштів не вистачає чи

розуму? -

Ми не вигадуємо форматів тому, що вони всі вигадані. Хоча Ігор

Кондратюк стверджує, що вигадав „Караоке на майдані”. Треба думати кому його продати. Чи воно комусь потрібне. При тому, що аналогічних схожих форматів є багато. На заході це бізнес – там є компанії, які вигадують формати, продають під ключ. Можна купити, подивитись як вона пройшла в інших кранах і сказати „ага мені саме це потрібно” і адаптувати. Це запатентування винаходів у світі. Те, що стосується інформаційного і політичного ТВ формат грає дуже мало ролі. Їх не багато. Є інформаційний формат, він приблизно однаковий скрізь є формат ток-шоу, їх кілька. Ну, „Свобода слова” створений росіянами. Він оригінальний. Може, у нас щось таке можна запатентувати. -

Як ви оцінюєте теперішній стан політичної журналістики в Україні,

порівнюючи з піковим етапом після «Помаранчевої революції»? -

Я б не сказав, що відбувся пік політичної журналістики. Відбувся пік

політизації суспільства, коли люди поглинали у величезних кількостях інформацію, тому політики стало більше. Зараз її менше, люди вже втомились, тоді це був пік впливу людей на політику. Люди відчули, що вони втрутяться і щось зміниться. Це був перший випадок в історії України, коли люди вийшли і сказали – „отак і стало так”. Тому люди відчували причетність і журналістика йшла їм на зустріч. Зараз це все так віртуалізувалось, мені важко оцінювати стан політичної журналістики. Тому що мені здається, що основні люди, які займались політичною журналістикою – це ті самі люди і пишуть так само. З’явились молоді люди - Мустафа Найем, Соня Кашкіна... – люди, які вміють робити свою справу. В політичній журналістиці є принцип – ти будеш класний,

111

якщо, перепрошую, будеш піднімати свою дупу і ходити на зустріч з джерелами. Шукати джерела, діставати документи, ексклюзивну інформацію, проводити розмов багато, ти не можеш бути таким, сидячи в Інтернеті і, читаючи статті. Інформація, почута від політиків без фільтру ЗМІ, прес-служб, піар-служб і так далі - це найважливіше, оскільки у нас журналісти ледачі. От ті молоді, які відчули цей смак ексклюзивної інформації і стали «зірками». А решта – можна сісти перечитати Інтернет-новини і скомпілювати, зробити свій висновок. Але це не те.

На вашу думку, яка країна може похвалитися станом політичної

журналістики і стати взірцем для України? -

Я не вважаю себе обізнаним з політичною журналістикою. Зразок чого? Є

країна, де є великі традиції політичної журналістики – Італія, Британія, Франція. Політика не відіграє таку роль як у нас – там це питання зміна податків на 1,1%, заборона абортів, а у нас політика – це зміна всього життя і кожен день люди чекають, що все зміниться. - Куди ми йдемо? Яка у нас ситуація і які перспективи? - Звичайно, є перспективи. Телебачення стає більше високотехнологічним, більш розвиненим, заробляє більше грошей, може вкладати кошти в вдосконалення якихось проектів, у виробництво. Те, що воно комерціалізується - це факт і те, що політична журналістика лишається в полоні прихованої

112

реклами і чиїхось інтересів, які якимось чином захищаються - це теж факт. Мені здається, що з часом цього має ставати менше. Тому, що вже замовники, які так чи інакше можуть впливати на ЗМІ, всі телевізійники розуміють, що ця схема вже не ефективна. Про це свідчать результати останніх виборів, коли ті політичні сили, які найбільше платили і найбільше піарились дістали маленький результат - партія Бродського, вільних демократів, Блок Кучми, які вгатили мільйони доларів на реклами, за них не проголосували. Це не дієво. Краще працювати з прямою рекламою і працювати зі справжнім піаром, що стосується і політичних ток-шоу. Думаю, лишиться в такому ж вигляді програма Савіка. Може не на «Інтері». В будь-якому разі у кожного каналу, який не є суто розважальний і політичний, будуть інформаційні програми, підсумкова аналітична і політичне ток-шоу. Рано чи пізно ті небагато каналів, які такого не мають таке собі заведуть, бо це вигідно і класно. Проблема в тому, що політики не йдуть на зустріч журналістам, які намагаються отримати сенсації, це відштовхує. Політикам не вигідно розкриватись за рідкісними винятками. Тим більше пропорційна система і те, що всі рядові політики повністю залежать від окремих людей, доводить до того, що це солдатики, які висловлюють консолідовану програму блоку, яку нікому не цікаво. Свою думку дозволяють висловлювати одиницям. Якщо це не зміниться, все буде так само. Якщо люди будуть боятися казати свою думку, а казатимуть як комуністи „ми комуністи вважаємо” - то воно так далі і буде. Але це не є погано, це спосіб осмислення політики нашими ЗМІ. Зменшується кількість людей, які дивляться телевізор: телеперегляд зменшується з кожним роком на 10-20%. Люди більше дивляться Інтернет - це нормально, хай виживають. У кіно теж якийсь час стало менше ходити. Це виклик для телебачення, воно не впаде нижче якоїсь планки. У всіх дома є телевізори. Такого як колись ідола домашнього нема. Люди зайняті, можуть дивитись Інтернет. Але інтернет – це царина для телебачення. І буде просуватись далі. Інші послуги - такі, як надавати Інтернету відео, для ТБ

113

– це страшна сила. Телебачення не вмре, не загине. Інша справа у нас багато з’являється каналів.

20.03.2008, м.Київ Інтерв’юер: Алла Боряк

114

ДОДАТОК 4

Бліц-інтерв’ю з Василем Рябчуком, членом редакторської групи програми Анни Безулик «Я так думаю». - Чому у програмі «Я так думаю» почали обговорювати тему політики, адже, до 2004 р. це була програма і соціального, культурного спрямування, торкались різних тем? - В програмі «Я так думаю» обговорюється те, що дає рейтинги. В даному разі мова йде про політику. Вона популярна, оскільки її обрали для спрямування ток-шоу, яке раніше справді було соціального спрямування. Політика приносить рейтинги каналу. - Звідки брали концепцію програми, хто визначає теми для обговорення? - Це зразок російського формату «К Барьеру», триває програма 52 хв., теми оберає ведуча Анна Безулик. - Як змінилась програма з моменту заснування? Що нового зараз? - Зараз програма передбачає в студії двох основних опонентів (наприклад, від партій БЮТ – «Партії регіонів»), 4-ох експертів (це можуть бути представники інших політичних сил - опонентів або незалежні експерти) і є віпстудія, в якій знаходяться відсторонені від парламенту люди. - Коли саме відбулось переформування формату «Я так думаю» у такий, який ми бачимо зараз? - Такий формат програма набула після теледебатів (не дуже вдалого проплаченого експерименту). - Хто ваші конкуренти – «Дуель» на ТРК «Україна»? - Конкурентами ми вважаємо програму «Свободу Шустера», «Дуель» не є конкурентом.

115

- Особливість вашого політичного ток-шоу від решти? - Жорсткий момент - зберігати баланс і не лобіювати чиїхось інтересів.

м.Київ. 29-04-08 Розмову вела: Алла Боряк.