Бугакова Софія - диплом, 2010

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ» Факультет соціальних наук і соціальних технологій Могилянська школа журналістики

Кваліфікаційна робота на здобуття ступеня магістра на тему

«Соціальні мережі Facebook, Одноклассники та Вконтакте: мотиви користування та їхнє значення для ЗМІ»

Студентки 2 р.н. Бугакової Софії Керівник: старший викладач Локоть Тетяна

КИЇВ 2010

План: Вступ ...................................................................................................................... 3 Розділ І. Соціальні мережі та їхня роль у сучасному медіапросторі......... 7 1.1. Комунікаційні процеси та Інтернет в умовах глобалізованого світу ....... 7 1.2. Історія виникнення та розвитку соціальних мереж .................................. 12 1.3. Порівняння функціональних можливостей та інтерфейсу Facebook, Вконтакте та Одноклассники............................................................................. 21 1.4. Соціальні мережі у бізнесі та ЗМІ .............................................................. 28 Розділ II. Методологія дослідження............................................................... 34 2.1. Опитування (анкетування). ......................................................................... 34 2.2. Контент-аналіз .............................................................................................. 41 Розділ IIІ. Аналіз результатів дослідження.................................................. 49 3.1. Соціальна мережа Facebook ........................................................................ 51 3.2. Соціальна мережа Вконтакте ...................................................................... 56 3.3. Соціальна мережа Одноклассники ............................................................. 60 3.4. Інші соціальні мережі .................................................................................. 63 Висновки ............................................................................................................. 66 Список використаної літератури ................................................................... 71 Інтернет-джерела............................................................................................... 74 Додатки................................................................................................................ 78

2

Вступ Феномен соціальних мереж набрав широкої популярності лише за останнє десятиліття, пропорційно до збільшення користувачів Інтернет в світі. За статистикою, з кінця 2000 року до всесвітньої мережі приєдналось близько півтора мільярди користувачів, і на кінець 2009 року їхня кількість складала більше 1,8 мільярди [92], що вшестеро перевищує показники десятирічної давнини. Сучасне життя, що постійно набирає темп в умовах глобалізованого світу, вимагає нових засобів для більш швидкої переробки даних, обміну інформацією та спілкування. Перші соціальні мережі з’явилися в середині 90-х і надавали користувачам початкові можливості для спілкування. Такі сервіси як eGroups, OneList, ICQ, Evite тощо заклали основу для розвитку сучасних соціальних мереж, вони стали тим фундаментом, на якому почали розвиватись онлайн-послуги для взаємодії і спілкування користувачів. Соціальні мережі наступного покоління 2.0 з’явилися на початку XXI століття, коли підприємці зрозуміли їхню суть і почали створювати мережі для відпочинку і роботи. В той час творці соціальних мереж працювали скоріше заради власне мереж та їхнього розвитку, ніж задля використання тих широких можливостей, які ці мережі надають. На даний момент вплив індустрії соціальних мереж на сучасне життя незаперечний, вони еволюціонують, рухаючись до нової сходинки у своєму розвитку — соціальних мереж версії 3.0. Після ейфорії участі заради участі, нинішні мережі стають робочим інструментом і, крім того, необхідним інструментом для багатьох видів діяльності, від бізнесу до творчості. Соціальні мережі виступають майданчиком для неформального спілкування друзів (LiveJournal, Facebook), інструментом для пошуку співробітників і партнерів (LinkedIn), допомагають створювати нову музику (MySpace),

3

розширювати ігровий досвід користувачів (Xfire) тощо [103]. Таким чином, соціальні мережі є ключовим елементом для подальшого розвитку спільнот і незабаром вони стануть невід’ємним інструментом для будь-якої діяльності. Соціологи, економісти, політологи та культурологи переконані, що у сучасному світі вже не можна вивчати ситуації в окремих країнах, не звертаючись до того, як на ці ситуації впливають події в інших країнах, а також дії мультинаціональних, економічних та політичних гравців. Сьогодні до глобалізації звертаються як до вірогідного пояснення багатьох сучасних процесів в економіці, політиці та культурі. Вестернізація (поширення західного капіталізму) як глобалізація у вужчому сенсі панує зараз і в пострадянських країнах. Соціальні мережі є продуктами західної культури та далеко не останнім інструментом глобалізації. Цими проблемами пояснюється актуальність даної роботи. Об’єктами дослідження є соціальні мережі Facebook, Вконтакте.ru та Одноклассники.ru. Вибір об’єктів пояснюється їхньою популярністю та кількістю зареєстрованих користувачів. Facebook є найбільш відвідуваною мережею

в

світі

[86],

Вконтакте.ru

та

Одноклассники.ru

—

найпопулярнішими соціальними ресурсами серед пострадянських країн [81, 82]. Предметом дослідження є основні мотиви користування цими мережами, їхнє застосування в різних сферах життя в контексті глобалізаційних процесів у світі. Мета даної роботи — дослідити феномен соціальних мереж загалом та їхню роль у сучасній журналістиці зокрема. Для досягнення дослідницької мети було визначено наступні завдання роботи: 1. Вказати на роль соціальних мереж в сучасному суспільстві як важливого інструмента для розповсюдження інформації та 4

обміну новинами, а також для ведення бізнесу.

2. Розглянути соціальні мережі в історичній перспективі.

3. Дослідити мотиви, якими керуються користувачі у виборі тих чи інших соціальних мереж. Стан наукової розробки теми. Відносна новизна обумовлює відсутність наукових досліджень вітчизняних авторів на цю тему, а також її слабку розробку науковцями пострадянських країн. Серед російських авторів можна назвати російського психолога Анастасію Жичкину та її дещо неактуальне дослідження «Социальнопсихологические аспекты общения в Интернете». Зарубіжні дослідження на тему Інтернет-комунікацій та інформатизації більш різноманітні. Тут можна навести роботу іспанського теоретика Мануеля Кастельса «Інформаційна епоха: економіка, суспільство і культура». Дослідження Маршала Маклюена «Розуміння медіа…» та «Галактика Гутенберга…». Серед основних сучасних досліджень можна виділити роботу американських дослідниць медіа Дани Бойд та Ніколь Едісон «Social Network Sites: Definition, History, and Scholarship». Особливістю роботи є те, що дослідження на дану тему досить швидко стають неактуальними через швидкий розвиток Інтернет-комунікації та постійного поновлення даних. З цієї причини, а також через специфіку теми роботи, основними її джерелами виступають Інтернет-ресурси, а також коментарі відомих блогерів, журналістів та експертів з PR. Зокрема, одним з основних ресурсів є спеціалізований блог з Web 2.0 та соціальних медіановин Mashable. У рамках цієї роботи було здійснено онлайн-опитування 224 респондентів на тему соціальних мереж. Окрім опитування був проведений контент-аналіз відповідей на відкриті запитання. Структура роботи. Робота складається з вступу, трьох розділів (десять підрозділів), що 5

розкривають тему роботи, висновків, списку використаної літератури та Інтернет-джерел, а також додатків. У першому розділі розглядаються комунікаційні процеси в Інтернет, побіжно розкривається суть понять глобалізації та інформатизації як дотичних до теми. Прослідковується історія соціальних мереж як одночасно передумов інформатизації та її рушійних механізмів. У другому підрозділі розглядається також історія виникнення та розвитку мереж Facebook, Вконтакте та Одноклассники. Надається порівняльна характеристика функціональних можливостей та інтерфейсу даних мереж, також наводяться приклади їхнього застосування у рекламі, бізнесі та засобах масової інформації. У другому розділі детально описуються методи, застосовані у даному дослідженні — кількісне опитування і якісний контент-аналіз. Методи розглядаються у історичній перспективі, наводяться їхні основні етапи, переваги та недоліки, а також особливості застосування в даному дослідженні. Третій розділ присвячено результатам проведеного дослідження та їх аналізу по кожній з мереж. Наводяться статистичні дані стосовно статі та віку респондентів, вибору соціальних мереж та частоти користування ними.

6

Розділ І. Соціальні мережі та їхня роль у сучасному медіапросторі

1.1. Комунікаційні процеси та Інтернет в умовах глобалізованого світу

До кінця другого тисячоліття нашої ери кілька подій історичного значення змінили соціальний ландшафт людського життя. Технологічна революція з інформаційними технологіями в центрі прискореними темпами наново формує матеріальну основу суспільства. Національні економіки в усьому світі стали глобально взаємозалежними, створюючи нову форму відносин між економікою, державою і суспільством. Глобалізаційні процеси в світі — одна з найбільш популярних, проте зовсім не нових тем для дослідження. Тут ми розглянемо це явище побіжно, оскільки об’єкт даної роботи — соціальні мережі — одна з найяскравіших ілюстрацій феномену глобалізації та її продуктів. Відомий американський журналіст Томас Фрідман вважає, що «глобалізація передбачає невблаганну інтеграцію ринків, національних держав та технологій до досі небаченого рівня» [28]. Пол Кеннеді, американський історик, описує глобалізацію в першу чергу з економічної точки зору, визначаючи її як інтегративну структуру [32]. Хоча під терміном «глобалізація» зазвичай розуміють економічний феномен, існують наслідки, які роблять вплив глобалізації набагато ширшим в соціальному і культурному плані. Китайська

дослідниця

Жоржетта

Вонг

описує

феномен

«інформатизації», як одну зі складових глобалізації, що безпосередньо стосується соціального чиннику, та характерними рисами якої є: використання інформаційних технологій такою мірою, що вони стають

7

визначальними чинниками у економічному, політичному, соціальному та культурному розвитку; безпрецедентне зростання швидкості виробництва, розповсюдженості та об’єму інформації [42]. Професор департаменту з дослідження комунікацій Техасського університету Рендольф Клувер визначає інформатизацію перш за все як процес, за допомогою якого інформаційні технології (світова мережа та інші технології комунікації) трансформували економічни та соціальні відносини такою мірою, що культурні та економічні кордони у світі вже майже зникли [33]. Ще на початку шістдесятих років минулого століття Маршал Маклюен, використовуючи термін «глобального села», мав на увазі великі можливості масмедіа у забезпеченні кожного домогосподарства інформацією, зібраною з усього світу. Він вважав, що час та простір «стискаються» настільки, що трансформовані економічні, політичні, соціальні та культурні відносини можуть тепер функціонувати на глобальному рівні. Земна куля зменшилась до села — єдиної світової спільноти (worldwide interconnected and interdependent community). Маклюен також стверджував, що у новому гомогенізованому світі, в якому національні держави будуть все менш значущими, типові глобальні мережі, як Coca Cola та McDonalds, символізують зростання важливості глобальних корпорацій [8, 9]. Незавжаючи на те, що поняття глобалізації та інформатизації пояснюють різні феномени, існують очевидні збіжності в їхніх соціальних, політичних, економічних та культурних функціях. Хоча глобалізація і стосується здебільшого інтеграції економічних інституцій, все ж таки ця інтеграція відбувається за допомогою технологічних засобів. Незважаючи на те, що міжнародна торгівля — далеко не новий феномен, прихід комунікаційних технологій значно прискорив її темпи та розширив можливості.

Більше

того,

агресивна

природа

сил

глобалізації

та 8

інформатизації знеможливлює їх неприйняття — сьогодні вже неможливо знаходитись поза глобалізованим світом, існує надто багато політичних, економічних, соціальних та технологічних сил, які підштовхують нації та спільноти рухатись у цьому напрямку. Звичайно, окремі особи можуть відмовитись від участі у цих процесах, проте сама природа глобалізованого світу унеможливлює процвітання спільноти, яка знаходиться поза ним [33]. Сучасний світ залежить від безперервної комунікації та взаємодії між людьми, географічно віддаленими один від одного. Сьогодні ми живемо в «єдиному світі», стежимо за подіями і станом речей за тисячі кілометрів від нас,

електронні

безперервно.

засоби

Розвиток

комунікацій інформаційних

дозволяють технологій

робити і

це

майже

розповсюдження

інформації є такою ж частиною прогресу сучасного суспільства, як і будьякий аспект промислового виробництва. У XX столітті високошвидкісний транспорт і електронні засоби комунікації прискорили глобальне поширення інформації, а у XXI столітті цей процес відбувається ще швидше. Ентоні Гідденс не дарма вживає поняття «світового інформаційного порядку» стосовно стосовно світу інформаційних технологій та поширення масової культури: «Поширення засобів передачі та прийому інформації можна помітити всюди. Практично у всіх країнах світу існують національні служби телебачення. Кількість телевізійних приймачів, що знаходяться в користуванні всього світу, зросла з 190 мільйонів у середині 1960-х до 1200 мільйонів у 1991 році. Відеоплеєри та відеомагнітофони ще помітно відстають, але мають унікальний потенціал для поширення образів та інформації масової культури. Всі ці обставини свідчать про виникнення світового інформаційного порядку — міжнародної системи виробництва, розповсюдження і використання інформації» [3]. Відомий соціолог Мануель Кастельс ще у 1995 році в своїй книзі «Інформаційна епоха: економіка, суспільство і культура» передбачив поширення комп’ютерної комунікації у всі сфери людського життя: «Під час 9

написання цієї книги ця система ще не повністю зайняла своє місце... Проте, без сумніву, вона буде розвиватись і охопить, щонайменше, домінуючі сфери діяльності та провідні сегменти населення всієї планети. В окремих фрагментах і елементах вона вже присутня у новій системі ЗМІ, у мінливих телекомунікаційних системах, в комунікаційних мережах, вже сформованих навколо Інтернету, в уяві людей, в політиці урядів, в штаб-квартирах корпорацій. Поява нової системи електронної комунікації характеризується її глобальними масштабами, інтегруванням всіх засобів масової інформації. Її потенційна інтерактивність вже змінює нашу культуру і змінить її незворотньо» [7]. Проте технологія змінюється настільки швидко, а комп’ютерна комунікація розширюється такими

темпами, що

більшість наявних

досліджень 90-х років минулого століття вже застаріли. Попри прогнози Кастельса, які дійсно справдились, він все ж недооцінив

темпи

розповсюдження

інформаційних

технологій:

«…комп’ютерна комунікація не є загальним засобом комунікації й не стане таким в недалекому майбутньому. Хоча її використання розширюється феноменальними темпами, вона, на відміну від телебачення та інших ЗМІ, ще довго не зможе охопити більшість людства. Без сумніву, все це зміниться з часом, але темпи поширення інтерактивних комунікацій ще довго не зможуть змагатися з темпами телебачення» [7]. За прогнозами американської компанії eTForecasts, яка спеціалізується на дослідженнях комп’ютерної індустрії та Інтернет, до 2014 року кількість Інтернет-користувачів у всьому світі становитиме близько 350 осіб на тисячу населення. У 2005 році їхня кількість становила лише 170 [89]. Якщо темпи поширення новітніх технологій в світі не будуть спадати, то до 2020 року користуватись Інтернетом буде більша частина населення земної кулі. Кастельс також наголошує, що одним із наслідків розповсюдження інформаційних технологій стане створення нової метамови, притаманної 10

лише для комп’ютерної комунікації: «Світова технологічна трансформація зараз втілюється в інтеграції різних способів комунікації в інтерактивні інформаційні мережі. Формуються супертекст і метамова, вперше в історії об’єднуючи в одній системі письмові, усні і аудіовізуальні способи людської комунікації. Наскільки специфічною є мова комп’ютерної комунікації як нового засобу? Для деяких аналітиків комп’ютерна комунікація, особливо email, являє собою реванш писемності, повернення до типографського мислення і відновлення раціонального дискурсу. Для інших, навпаки, неформальність, спонтанність і анонімність нового засобу спілкування стимулюють нову форму «оральності», усного мовлення, вираженого за допомогою електронного тексту» [7]. Крім цього, вагомим культурним наслідком такої комунікації є створення нового типу особистості. Той факт, що в Інтернет люди конструюють собі певні «віртуальні особистості», надає додаткові можливості для вивчення ідентичності. Тут можна виділити проблему співвідношення «віртуального Я» (тобто «Я», яке особа використовує в онлайн-комунікації) з реальним та ідеальним «Я» тієї самої особи. Наприклад, віртуальна особистість підлітка (вона ж — самопрезентація в Інтернет) більш розкута, епатуюча і менш соціально бажана у порівнянні з реальним, і тим більше, в порівнянні з ідеальним «Я» [6]. Професорка соціології Массачусетського університету Шері Таркл у своїй відомій праці «Життя на екрані: Ідентичність в епоху Інтернет» (1995) пов’язує цей факт зі зміною соціальних установок в суспільстві. «Не так давно стабільність була соціально цінною і культурно заохочувалась. Ригідні статеві ролі, повторювана праця, надія на те, що на одній роботі чи в одному місті можна залишатися усе життя, — все це робило послідовність центральною у визначенні людського здоров’я. Проте ці стабільні соціальні установки були зруйновані. Зараз здоров’я описується скоріше термінами 11

плинності, аніж стабільності. Основне значення має здатність змінюватися та пристосовуватися: до нової роботи, нового напрямку кар’єри, новим статевим ролям, новим технологіям» [39]. Гіпотетичним поясненням того, чому одні люди конструюють віртуальні особистості, а інші — ні, може бути ступінь соціальної ригідності* особистості. Бажання конструювати віртуальні особистості може бути пов’язано з тим, що реальність не надає можливостей для реалізації різних аспектів «Я», або ж те, що дійсність може бути занадто нормативною. Це породжує у людини бажання подолати нормативність, що призводить до конструювання ненормативних віртуальних особистостей [6]. Отже,

наслідки

глобалізації

взагалі

та

інформатизації

зокрема

поступово змінюють соціальну, культурну, економічну та політичну картину світу. Соціальні мережі, як один із засобів комп’ютерної комунікації, безпосередньо цьому сприяють.

1.2. Історія виникнення та розвитку соціальних мереж

Термін «соціальна мережа» був введений в 1954 році соціологом Манчестерської школи Джеймсом Барнсом в роботі «Класи і збори в норвезькій острівній парафії», що увійшла до збірки «Людські стосунки». Він розвинув і доповнив винайдений у тридцяті роки підхід до дослідження взаємозв’язків між людьми за допомогою соціограмм (візуальних діаграм, в яких окремі особи представлені у вигляді точок, а зв’язки між ними — у вигляді

ліній).

На цьому

підході

була заснована

соціометрія —

психологічний метод для з’ясування розподілу ролей в колективі [30]. Поняття «соціальна мережа» у другій половині XX століття стало *

Ригідність (від лат. rigidus — жорсткий, твердий) — неготовність до змін програми дій, відповідно до нових ситуаційних вимог.

12

популярним у західних соціологів; в англійській мові термін став загальновживаним. Раніше багато дослідників суспільства висловлювали думку про важливість розгляду суспільства як складної мережі взаємин. До 70-х років остаточно сформувався комплекс соціологічних та математичних методів досліджень, які становлять науковий фундамент сучасного аналізу соціальних мереж [50]. Соціальні мережі в сучасному значенні терміну — веб-сервіси, що дозволяють користувачам: створювати публічні чи напівпублічні профайли у межах певної системи; формувати списки користувачів, з якими вони бажають підтримувати зв’язок; переглядати власний список зв’язків та списки інших користувачів системи. Природа цих зв’язків може бути різною на різних сайтах. Унікальною кожну соціальну мережу робить не те, що вона дозволяє користувачам знайомитись з незнайомцями, а те, що вона надає можливість користувачам сформувати та зробити видимими свої власні соціальні мережі. Наслідками цього можуть стати зв’язки між людьми, які були б неможливими без соціальних мереж [23].

Classmates.com, соціальна мережа, що розпочала свою діяльність у 1995 році, стала надавати можливість формувати списки друзів в той час як соціальні мережі почали набирати популярність. AsianAvenue, MiGente і BlackPlanet були одними з перших популярних сайтів для етнічних спільнот, яки надавали обмежені можливості керування списком друзів. Згідно з наведеним вище визначенням, першою соціальною мережею був запущений в 1997 сайт SixDegrees.com (Див. Додаток 1). Він дозволяв користувачам створювати власні профайли, списки друзів і, з 1998 року, здійснювати пошук у списку друзів. Кожна з цих функцій існувала в тій чи 13

іншій формі й до SixDegrees. Профайли — на більшості сайтів знайомств, AIM і ICQ також мали списки контактів, хоча вони не були видимими для решти користувачів, Classmates.com дозволяв людям знаходити в мережі своїх однокласників або університетських друзів і вступати з ними в контакт. Проте користувачі ще кілька років не могли створювати свої профайли або список друзів. SixDegrees був першою мережею, яка об’єдналв ці функції.

SixDegrees позиціонував себе як інструмент, що допомагає людям знаходити один одного та підтримувати між собою контакт за допомогою повідомлень. Хоча SixDegrees привертав мільйони користувачів, він не зміг стати прибутковим бізнесом і в 2000 був закритий. Озираючись назад, засновник мережі вважає, що SixDegrees просто випередив свій час. Хоча люди вже стікались до Інтернету, переважно, вони не мали мережі друзів, більшість з яких мала б доступ до Інтернету. Ранні користувачі скаржились на те, що мало що можна було робити після підтвердження запиту про дружбу, а також більшість з членів мережі не були зацікавлені у знайомстві зі сторонніми [23]. З 1997 по 2001 рік, ряд соціальних мереж почали підтримувати різні комбінації профайлів і публічних списків друзів. AsianAvenue, BlackPlanet і MiGente дозволяли користувачам створювати особисті та професійні профайли, вони могли додавати до друзів будь-кого без отримання на це згоди. Крім того, незабаром після запуску Живого журналу (ЖЖ) в 1999 році, у користувачів з’явилась можливість однобічного зв’язку поряд з «взаємною дружбою» — юзер міг тепер додавати до друзів будь-кого, але «взаємним другом» він ставав лише після того, як особа підтвердить запит про дружбу. У ЖЖ люди позначають один одного друзями, щоб слідкувати за журналами один одного. Крім цього вони можуть керувати параметрами конфіденційності свого ЖЖ. Корейський сайт віртуальних світів Cyworld був розпочатий в 1999 році, а у 2001 році набув функцій соціальних мереж, 14

незалежно від інших сайтів. Аналогічним чином, коли шведська вебспільнота LunarStorm перебудувалась на соцмережу в 2000 році, тут містились список друзів, гостьові книги і сторінки щоденника. Наступна хвиля соцмереж піднялась, коли відбувся запуск Ryze.com (2001),

інструменту,

який

мав

допомагати

людям

ефективно

використовувати свої бізнес-мережі. Засновник Ryze стверджує, що спочатку він представив сайт своїм друзям —представникам ділових кіл Сан-Франциско, у тому числі підприємцям та в майбутньому інвесторам багатьох соцмереж. Зокрема, люди в Ryze, Tribe.net, LinkedIn і Friendster були тісно пов’язані як особисто, так і професійно. Вони вважали, що, не конкуруючи, зможуть підтримувати один одного [27]. Врешті-решт, Ryze не набув

масової

популярності,

Tribe.net

залучив

цільову

аудиторію

користувачів, LinkedIn став потужним професійним сервісом, а Friendster став «одним з найбільших розчарувань в історії Інтернету» [25]. Хоча існують виключення, наявні дослідження показують, що більшість соцмереж в першу чергу підтримують вже існуючі суспільні стосунки. Дослідники Еллісон, Стейнфілд та Лампі припускають, що Facebook здебільшого використовується для підтримки існуючих офлайнвідносин або для їхнього зміцнення, а не для зустрічі з новими людьми. Ці зв’язки можуть бути слабкими, але, як правило, існують певні спільні елементи серед людей, які «френдять» один одного, наприклад, інтереси або навчальний заклад [26]. Дослідження показали, що користувачі Facebook частіше шукають людей, з якими вони знайомі офлайн, ніж мають за мету нові знайомства. Як і будь-яка стисла історія, представлена в роботі не є вичерпною. У наступному

розділі

йтиметься

про

соціальні

мережі

Facebook,

Odnoklassniki.ru і Vkontakte.ru, три ключові соціальни мережі для пострадянських країн, які вплинули на їхній діловий, культурний та науковий ландшафт.

15

Facebook Facebook — найчисельніша у світі соціальна мережа та один з найбільших сайтів світу [86]. Запущений у лютому 2004 року, Facebook на даний момент має більше 400 мільйонів активних користувачів [64]. Користувачі можуть додавати друзів, відправляти їм повідомлення та оновлювати

свої

персональні

профайли.

Крім

того,

вони

можуть

приєднатися до мережі, організованої на робочому місці, в школі або університеті. Будь-хто у віці від 13 років може стати користувачем Facebook. Назва сайту походить від розмовної назви книг, які видаються адміністраціями університетів США студентам-першокурсникам на початку навчального року, аби допомогти студентам краще познайомитись.

Facebook був заснований студентом Гарварду Марком Цукербергом, його сусідами по гуртожитку та студентами факультету інформатики Едуардо Саверіном, Дастіном Московіцем і Крісом Хьюзом. Марк був відомий в Гарварді як студент-другокурсник, який створив Facemash, гарвардський аналог сайту «Hot Or Not» [79], який дозволяє оцінювати фотографії користувачів за 10-бальною шкалою. Марк розмістив фотографії студентів Гарвардського університету для публічної оцінки. Коли люди заходили на Facemash.com, вони бачили фото двох студентів і мали обрати більш привабливого. На сайті також формувався рейтинг студентів, побудований за критерієм привабливості. Така зухвала ідея створила для Цукерберга чимало чимало проблем, але й зробила відомім в університеті. Завдяки цьому він і став творцем Facebook [79]. Восени 2003 гарвардські старшокурсники Дів’я Нарендра, Камерон і Тайлер Вінклвос шукали веб-розробників, які могли б втілити в життя ідею, яка вперше прийшла до Дів’ї у 2002 році, — соціальна мережа для студентів та випускників Гарварду під назвою HarvardConnections.com. Втрьох вони найняли Віктора Гао, також студента Гарварду, який мав зробити кодування 16

для сайту, але на початку осені термін Віктор відмовився від проекту, запропонувавши другокурсника Марка Цукерберга собі на заміну [85]. 4 лютого 2004 Цукерберг запустив мережу під назвою «Thefacebook» (thefacebook.com, Див. Додаток № 2). Членство у Facebook, за рішенням його засновників, спочатку могли отримали лише студенти Гарварду (щоб приєднатися, користувач повинен був мати електронну скриньку на harvard.edu.), проте пізніше членство було надано і студентам коледжів Бостона, Ліги Плюща, і Стенфордського університету. Вони також повинні були мати університетський email, пов’язаний з цими установами [24]. Аж до вересня 2005 року сайт використовували тільки студенти. У червні 2006 року Facebook був відкритий для професійних спільнот, а у вересні реєстрація стала вільною для всіх. У травні 2007 року сайт відкрився для сторонніх розробників і відтоді залучив близько 400 тис. Програмістів [23]. Хвиля

програм

від

незалежних

програмістів

сприяла

великій

популярності Facebook. Однак таке стрімке зростання призвело до частих порушень розробниками приватності членів мережі. Один зі скандалів був пов’язаний з опцією під назвою News Feed — можливістю переглядати в одній стрічці всі оновлення своїх сусідів і друзів з соціальної мережі. Багатьом користувачам здалося, що подібна опція порушує їхнє право на приватне життя. незважаючи на те, що вони цілком добровільно погодилися виставити її на загальний огляд. Було створено глобальне товариство «Студенти проти Facebook», за два дні до нього приєдналося понад 700 тисяч осіб. У результаті програмісти компанії працювали безперервно три доби, щоб забезпечити максимальну безпеку опції. У 2009 році Facebook відкрив можливість індексування сторінок користувачів в пошукових системах. У травні цього року кількість зареєстрованих учасників мережі в Україні збільшилась на 21%, і тепер 17

становить близько 379 тис. осіб. Понад 178 тис. користувачів є чоловіками, близько 200 тис. — жінками. Такі дані було представлено на конференції «Інтернет Маркетинг в Україні» 2010 [45]. Хоча велика кількість соціальних мереж націлені на світову аудиторію та зосереджуються на швидкому її розширенні, деякі з них прагнуть охопити більш вужчі сегменти. Наприклад, Однокласники.ru — соціальна мережа, орієнтована на країни пострадянського простору. Одноклассники.ru Одноклассники.ru — соціальна мережа, російський аналог сайту Classmates.com, призначена для пошуку та спілкування з колишніми однокласниками, однокурсниками та випускниками. Проект було запущено навесні 2006 року, його автор — російський веб-розробник Альберт Попков [49]. Зараз Попков живе в Лондоні і працює в сфері телекомунікацій. Раніше він брав участь в створенні подібних проектів в європейських країнах, отже, «Одноклассники» є російським аналогом популярних в Європі соціальних мереж. До осені 2006 року проект існував як хобі і в комерційному плані згадувався лише в одному рекламному агентстві як новий майданчик для розміщення реклами. Кількість користувачів, які реєструвались на сайті, зростала, тому засновник проекту прийняв рішення про створення окремої юридичної особи. У листопаді 2006 сайт нараховував вже 1,5 мільйонів користувачів. За даними TNS Web Index 56% аудиторії мережі складають користувачі у віці від 25 до 44. Частка керівників і фахівців — 19% і 28% відповідно. У 2009 році сайт був визнаний «Розчаруванням року» на мережевому конкурсі «Російський Онлайн ТОР» (РОТОР) [51]. Незважаючи на це сайт є популярним ресурсом російськомовного сегменту Інтернету, посідаючи одне з перших місць за охопленням аудиторії пострадянських країн (до статистики не включені пошукові 18

системи). В Україні сайт займає 10 місце за популярністю, в Росії — шосте [81]. За даними власної статистики сайту на лютий 2010 зареєстровано 45 мільйонів користувачів, відвідуваність сайту — 10 млн відвідувачів на добу. Ще більшою популярністю серед користувачів пострадянських країн може похвалитись інший масштабний російський проект — Вконтакте.ru. Вконтакте.ru Вконтакте.ru — соціальна мережа, російський «клон» сервісу Facebook [55], за даними Alexa Internet третій за відвідуваністю сайт Росії, другий за популярністю в Україні і в Білорусії, 4-й в Казахстані, 37-й у світі [82]. За словами Павла Дурова, засновника Вконтакте, сайт спочатку позиціонував себе як соціальну мережу студентів і випускників російських вищих навчальних закладів, пізніше — як універсальний спосіб зв’язку для всіх соціальних та вікових групп [70]. З початку літа 2006 року функціонувала альфа-версія проекту. З вересня почалась стадія бета-тестування. Однак умовною датою заснування ресурсу вважають 1 жовтня, коли на ТОВ «В Контакте» був зареєстрований домен Vkontakte.ru. [97] 22 листопада на форумі студентів СПбДУ — spbgu.ru, власником якого також був Павло Дуров, було оголошено про запуск «закритого додатку до форуму» [105]. Проект на той момент був закритим: реєстрація була доступна для всіх без винятку студентів за запрошеннями. Користувачі обов’язково мали зазначати свої справжні імена та прізвища. Наприкінці листопада була відкрита вільна реєстрація. Одночасно з цим була запущена рекламна кампанія з залучення нових користувачів. Найбільш активні промоутери отримували призи — продукцію Apple.

5 листопада 2007 року на сайті було зареєстровано вже більше 3 мільйонів учасників. 27 листопада 2007 сайт посів друге місце в народному 19

голосуванні премії Рунета, поступившись сайту bash.org.ru [76]. У 2008 у зв’язку зі збільшенням кількості українських користувачів інтерфейс сайту став доступний українською мовою. На сьогоднішній день сайт переведений на 60 мов [78]. У січні 2009 року «Вконтакте» вперше за відвідуваністю перевищив показники свого головного конкурента — Одноклассники.ru. В квітні 2009 на сайт зайшло 14,3 мільйона унікальних російських користувачів, тоді як на «Однокласники» — 7,8 мільйона, що майже в 2 рази менше [54]. Восени 2009 «Вконтакте» купив домен vk.com, розпочавши розширення на світову аудиторію [53]. У квітні 2010 «Вконтакте» вирішили запустити власний поштовий сервіс, проте точні терміни запуску поки не називають. Традиційно повторюючи за своїм закордонним аналогом Facebook, Вконтакте заявили про можливість індексування сторінок користувачів мережі в пошукових системах [47]. Як стверджує адміністрація проекту, на сьогоднішній день в мережі зареєстровано більше 75 мільйонів облікових записів користувачів. Зараз

не

використовують

існує

достовірних

соціальні

мережі,

даних хоча

про

те,

скільки

маркетингові

людей

дослідження

показують, що їхня популярність зростає у всьому світі [23]. Це зростання змушує світові корпорації вкладати час і гроші у створення, придбання, просування та рекламу в соціальних мережах. У той же час багато компаній блокують своїм співробітникам доступ до сайтів [69]. Детальніше це питання ми розглянемо у підрозділі 1.4. Зростаня популярності соціальних мереж артикулює зрушення в організації інтернет-спільнот. Хоча сайти, призначені для груп за інтересами, як і раніше, існують і розвиваються, соціальні мережі організовані, головним чином, навколо людей, а не їхніх інтересів, вони побудовані за принципом особистих (чи «егоцентричних») мереж, з людиною в центрі спільноти [23].

20

1.3. Порівняння функціональних можливостей та інтерфейсу Facebook, Вконтакте та Одноклассники

Соціальні

мережі

продовжують

впроваджувати

різноманітні

нововведення, але їхню основу складають профайли користувачів, в яких мають бути сформовані списки «друзів», так само користувачів системи. Профайли — це унікальні сторінки, які надають можливість «вписати себе в існування» («type oneself into being») [38]. Після приєднання до мережі користувач має заповнити форму з низкою запитань. Профайл створюється на основі відповідей на запитання, які зазвичай включають такі характеристики як вік, місце проживання, інтереси тощо. Більшість сайтів також вимагають від користувачів завантажувати в профайл свою фотографію. Деякі сайти дозволяють користувачам розширити свої профайли за допомогою мультимедійного контенту або зміни зовнішнього вигляду профайлу. Видимість профайлу варіюється в залежності від сайту і за бажанням користувача. Наприклад, LinkedIn контролює, що глядач може побачити в залежності від того чи має він платний аккаунт. Facebook має інший підхід — за замовчуванням користувачі, які є частиною однієї й тієї ж «мережі» можуть переглядати різні профайли тільки якщо власник профайлу не заборонив до нього доступ. У Вконтакте, який багато в чому є точною копією Facebook [55], незареєстровані користувачі не можуть переглядаті сторінки членів мережі, а учасники можуть самі обирати коло осіб, яким вони бажають надати доступ до свого профайлу. Однокласники такоже не дозволяють перегляду сторінок «чужинцям». Що стосується приватності, то єдиною відмінністю останньої соціальної мережі від попередніх двох є неможливість анонімного перегляду сторінок. Всі, хто заходив на профайл користувача в Одноклассниках будуть відображені в особливій групі

21

«Гості» на його сторінці. З січня 2009 року з’явилася нова послуга, яка дозволяє очистити сторінку від непроханих гостей, видаляючи їх зі списку переглядів. Також тепер за 25 гривень тут можна закрити сторінку від усіх, окрім друзів [80]. Структурні відмінності у питаннях приватності та доступу — один з основних способів, якими соціальні мережі намагаються відрізнятись одна від одної. Після приєднання до соціальної мережі особі буде запропоновано визначити інших користувачів системи, з якими вона якимось чином пов’язана. Назва для цих зв’язків відрізняється в залежності від сайту, найбільш поширені назви — «Друзі», «Контакти» і «Фани». Більшість мереж вимагають обопільного підтвердження дружби. У Facebook, Одноклассники та Вконтакте ця група контактів користувачів називається «Друзі». Тут відображуються лише ті, хто відповів на «запит про дружбу», або сам надіслав його (двостороннє підтвердження). Термін «Друзі» тут може ввести в оману, оскільки зв’язок між користувачами в соціальній мережі не обов’язково означає дружбу в звичному розумінні, і причини, чому люди «дружать» можуть бути дуже різними [22]. Публічна демонстрація таких зв’язків є однією з найважливіших ознак соціальної мережі. Список «Друзі» містить посилання на профайли кожного друга, що дозволяє користувачам переглядати списки знайомих. На багатьох сайтах (наприклад, на «Одноклассники») список друзів видимий для всіх зареєстрованих користувачів. Facebook і Вконтакте дозволяють користувачам заборонити демонстрацію списка контактів певним особам чи групам людей (Вконтакте). Більшість соціальних мереж також забезпечують механізм залишати повідомлення у профілі своїх друзів. Ця функція зазвичай включає можливість «коментування», хоча різні сайти використовують різні назви 22

для цієї функції. Крім того, багато з них мають функцію особистих повідомлень, аналогічну електронній пошті або ICQ. Facebook має великий вибір засобів для спілкування між користувачами мережі: приватні повідомлення, чат, повідомлення на «стіні» (список повідомлень від інших учасників мережі на головній сторінці профайлу користувача), коментарі до фотографій та відео. Також тут існує функція «Сподобалось», за допомогою якої користувачі можуть висловити свою позитивну думку щодо фотографій, відео, музики чи подій, які відбуваються в мережі (зміна статусного повідомлення, підтвердження «запиту про дружбу» тощо). Вконтакте має всі ті ж самі опції (за вийнятком функції «Сподобалось»), також сайт дещо розширив функції «стіни», додавши «Графіті» — можливість окрім повідомлень у вигляді тексту, фото-, відео- та аудіофайлів залишати на ній малюнки користувачів, зроблені в графічному редакторі. Аналогічну

до

цієї

функцію

під

назвою

«Форум»

має

мережа

«Одноклассники». Тут відображені публічні текстові повідомлення, які можуть відправляти всі зареєстровані користувачі. Також в усіх трьох мережах існує функція віртуальних «Подарунків». Деякі соціальні мережі (як Facebook) підтримують функції аудіо- та відеообміну між користувачами за допомогою спеціальних додатків. У Вконтакте всі зареєстровані мають можливість завантажувати музику та відео на свої профайли як безпосередньо з комп’ютера, так і з бази даних мережі. Нелегальні програми, призначені для завантаження файлів із Вконтакте на комп’ютер перетворили мережу на безкоштовне сховище фільмів та музики, спричинивши скандал навколо авторських прав цих творів [48]. Мережа Одноклассники не має послуг з розміщення аудіо- чи відео файлів. Всі три сервіси дозволяють користувачам розміщувати фотографії у спеціальних віртуальних альбомах, а «друзям» користувачів — ці фотографії коментувати. Facebook має додаткову функцію «Сподобалось» 23

(про неї йшлося вище), а Одноклассники — можливість оцінювати фотографії за п’ятибальною шкалою (існує додаткова платна оцінка «5+»). Багато соцмереж намагаються досягти аудиторії і поза комп’ютером. Вконтакте та Одноклассники мають свої мобільні версії — спрощені сторінки http://pda.vkontakte.ru/ та http://wap.odnoklassniki.ru. Facebook натомість пропонує своїм користувачам спеціальні додатки для телефонів. Більшість нових смартфонів мають доступ до мережі через свої веббраузери та додатки. Багато соціальних мереж своєю цільовою аудиторією вважають людей з певних географічних регіонів або мовних груп, хоча це не завжди визначає коло відвідувачів сайту. Деякі сайти розроблені спеціально для певних етнічних, релігійних, політичних або інших груп. Існуть навіть соцмережі для собак (Dogster) і кішок (Catster), хоча їхніми профілями повинні управляти їхні власники [23].

Facebook та Вконтакте не обмежують свою аудиторію географічно, тематично чи у будь-який інший спосіб — зареєструватись та користуватись всіма можливостями мереж може кожен. Одноклассники з осені 2008 року почали стягувати плату за реєстрацію. Після введення своїх даних користувачеві пропонується відправити SMS для активації облікового запису. Без активації учасник не зможе відправляти повідомлення, оцінювати фотографії, залишати коментарі і відвідувати сторінки інших користувачів.

Адміністрація

«Одноклассников»

називає

активацію

вимушеним заходом, необхідним для підтримання порядку в мережі і захисту користувачів від автоматичної розсилки спаму [96]. Крім цього, сайт надає низку платних послуг: місце для додаткових фотографій, видалення оцінок та високі оцінки своїх фотографій, відключення повідомлення про те, що користувач знаходиться в мережі (режим «невидимка»), надання вибору «смайлів» тощо. Для приваблення нових користувачів, утримання старої аудиторії та 24

збільшення часу, який вони проводять онлайн, соціальні мережі Facebook та Вконтакте регулярно поповнюють свій арсенал аплікацій (або додатків), до яких належать різноманітні програми розважального характеру. Збільшувати можливості програм пропонується за допомогою електронних грошей та платних SMS-повідомлень. У травні 2010 у користувачів «Однокласників» з’явився доступ до 34 ігор, написаних компаніями I-Jet, Creara, Social Quantum, Denial і Drimmi. Перші ігри, за словами генерального директора «Одноклассников» Михайла Кисельова, з’явилися в мережі ще в квітні, але спочатку в тестуванні брав участь лише один розробник, а тепер «Однокласники» відкрилися і для інших розробників [46]. У сервісі «Ігри» тут також існують додаткові платні послуги. Попри функціональну подібність серед соціальних мереж часто існує подібність чисто зовнішня, інтерфейси багатьох сайтів мають схожу структуру та дизайн. Найпопулярніша мережа Facebook часто звинувачує своїх регіональних «клонів» [66] у плагіаті. Поширена думка, що «Вконтакте», як і деякі інші соціальні мережі, копіює не лише ідею Facebook, але й дизайн і архітектуру сайту (Див. Додатки 3,5). Часто його називають клоном англомовної мережі [55]. Серед російськомовних соціальних мереж інтерфейс «В Контакте» слід визнати безперечним лідером за критерієм usability. Оформлення та функціональні можливості мережі максимально наближені до Facebook, яка явно була взята за основу при розробці російськомовного аналога. Втім, засновник і беззмінний керівник мережі Павло Дуров цього і не приховує [68]. У відповідь на звинувачення він стверджував, що дійсно вперше ознайомився з принципами соціальної мережі на прикладі Facebook, але реалізація сайту потребувала «адаптації концепції під російську систему освіти», а також написання власного програмного коду. Схожість дизайну пояснюється використанням відкритої концепції стилів, описаної, зокрема, у 25

книзі «The CSS Anthology: 101 Essential - Tips, Tricks & Hacks». Крім того, у відповідь на критику творці заявляють, що деякі ідеї і механізми, що використовуються в соціальних мережах, вперше були реалізовані саме «Вконтакте» [72]: «…при розробці функціональних характеристик сайту ми багато в чому орієнтувалися на вже існуючі зарубіжні зразки. Однак протягом останніх кількох місяців ми активно вводили свої функції і розвивали нові для цього напряму ідеї. Нам було приємно, що багато функцій, які ввели ми, були впроваджені нашими американськими колегами значно пізніше. Наші нововведення так само запозичуються іншими сайтами цього типу» [77]. Також у плагіаті та хакерській атаці для розширення власної аудиторії Павла Дурова звинувачував автор створеної раніше мережі російських вишів Moifakultet.ru (Див. Додаток 4), яка нині не функціонує [71]. Проте «Вконтакте» має і свої особливості, як, наприклад, можливість зміни вигляду інтерфейсу. 1 квітня 2008 та 2010, в День сміху, у користувачів були автоматично встановлені нові стилі профайлів — «ностальгійний» «ВСоюзе»: поряд з новою назвою з’явився серп і молот, лексика була взята з часів СРСР (Див. Додаток 6) та «дореволюційний», де всі назви та слова були змінені на дореволюцийні (Див. Додаток 6). Дизайн та наповнення «Одноклассники», на відміну від «Вконтакте», вважається оригінальним (Див. Додаток 7). Відомий журналіст і блогер Антон Носик з міжнародної інтернет-медіа компанія SUP Fabrik вважає мережу

унікальною:

«Одноклассники»

—

це

найцікавіший

експериментальний полігон. Вони відкривають для нас багато нового про російський Інтернет і його користувачів, а також про потенціал соціальних мереж. Суттєво: «Одноклассники», на відміну від аналогічного ресурсу «Вконтакте», не є ідентичним клоном зарубіжних прототипів до останньої коми. Це дуже російський продукт, на сто відсотків затребуваний в усіх статево-вікових групах» [84].

26

На

відміну

від

технічно

«відточеної»

мережі

«Вконтакте»,

«Одноклассники» являють собою досить сумне видовище в плані реалізації. Тим не менше, мізерні можливості персоналізації, непродуманий інтерфейс і відверто

низька

швидкість

роботи

популярності

«Одноклассников»

користувачів

інтерфейс

сайту

не

[68].

змогли За

складний

у

стримати

зростання

спостереженнями

деяких

використанні.

Експерт

інвестиційної компанії ФІНАМ Олексій Курасов пояснює спад популярності мережі: «Перше, з чим ми пов’язуємо падіння «Одноклассники» — те, що функціонал ресурсу не дуже зручний для користувачів, складний у використанні. Всі можливості ресурсу користувачі просто не можуть адекватно використовувати. Вони шукають щось нове, щоб розширити свої контакти, своє спілкування, і переходять на інші ресурси, де функціонал не такий обмежений» [106]. Також інтерфейс «Одноклассники» має свої обмеження: користувач шукає потрібну людину через друзів і фаворитів; один раз збережена посилання в наступній сесії вже не спрацює, тому що всі посилання захищені контрольною сумою tkn; географічний пошук здійснюється по конкретному назвою міста, але не області чи району [73]. Визначальними елементами інтерфейсу соціальної мережі є наявність та кількість реклами. За деякими повідомленнями, Facebook втратив частину аудиторії через «нав’язливу рекламу» та порушення приватності через неї: особисті дані користувачів стали доступними для рекламодавців (вік, стать, інтереси) [83]. Використовуючи демографічну фільтрацію в соціальній мережі, рекламодавці можуть спрямовувати рекламу на свою цільову аудиторію. Ті ж користувачі, які не бажають, щоб їхня особиста інформація була доступною для всіх, можуть заборонити доступ до свого профайлу. На головній сторінці мережі розміщено до трьох рекламних повідомлень. Мережа «Одноклассники» надає рекламодавцям чотири різновиди 27

рекламних повідомлень, розміщених на сторінках користувачів — банерна реклама, посилання, реклама за інтересами (демографічна фільтрація) та ІнтерТелек (принцип банерної реклами, але повідомлення транслюється певний проміжок часу незалежно від переходу на інши сторінки) [75]. Всебічну комерціалізацію мережі експерт інвестиційної компанії ФІНАМ Леонід Деліцин оцінює негативно: «Власники цього проекту почали продавати рекламу, платні сервіси і за все брати гроші. Це відштовхує користувачів» [52]. На головній сторінці користувача одночасно розміщено до чотирьох повідомлень. З початку існування «Вконтакте» його автори заперечували комерційну складову проекту, стверджуючи, що поява реклами на сайті може негативно позначитися на лояльності користувачів і якості ресурсу в цілому. Спочатку сайт існував на гроші творців, поступово залучаючи приватні інвестиції. У червні 2008 року в ЗМІ з’явилась інформація про наміри соціальної мережі розміщувати рекламу на сайті. 15 липня 2008 сайт уклав контракт з компанією Медіа Плюс, сейлз хаузом Європейської медіагрупи [98]. На сторінці профайла «Вконтакте» розміщено 1-2 рекламні повідомлення, які стосуються здебільшого розважальних аплікацій мережі.

1.4. Соціальні мережі у бізнесі та ЗМІ

Соціальні мережі поступово проникають у всі сфери людського життя. Вони знайшли своє застосування у рекламі, освіті [35], бізнесі та засобах масової інформації. Існує навіть думка, що співробітники спецслужб та банків, які розшукують боржників, користуються соціальними мережами як базою даних [65]. Соціальні мережі виступають майданчиком для ведення бізнесу та

28

просування продукції чи послуг. У повідомленні аналітичної компанії comScore йдеться про те, що соціальні мережі відіграють все набагато більш значну роль в Інтернеті, а використання цих сайтів рекламодавцями розширюється. Оскільки наповнення соціальних мереж створюється їхніми користувачами, раніше деякі критики піддавали сумніву готовність рекламодавців помістити їх торгівельні марки поруч з таким неоднозначним змістом. Проте переваги цього рекламного методу очевидні — порівняно низька вартість та охоплення широкої аудиторії. Дослідження comScore повідомляє, що 21.1% американських інтернет-оголошень влітку минулого року було представлено в соціальних мережах, і більш ніж 80% показів [104]. Спеціаліст з Інтернет-маркетингу Юлія Трушина пише про можливості маркетингових компаній, які їм надають соціальні мережі: формувати та розширювати цільову аудиторію; інформувати про товари, послуги, рекламні акції; збільшувати цільову відвідуваність сайту; підвищувати лояльність і зміцнювати довіру шляхом діалогу; отримувати зворотний зв’язок від споживачів; проводити дослідження [99]. На сьогоднішній день існує безліч керівництв [100] до ведення бізнесу як у Facebook [41, 20, 19, 31], так і «Вконтакте» [101, 102]. Про «Одноклассники» як про серйозний майданчик для просування продуктів чи послуг мова поки що не йде [93]. Єдиний можливий спосіб збільшити свою аудиторію — це розмістити рекламу. Російський економічний тижневик «Деньги» восени минулого року вирішив провести експеримент [94], щоб з’ясувати, чи можуть компанії за допомогою маркетингу в соціальних медіа поліпшити показники свого бізнесу, чи все-таки робота бізнесу в соцмережах — лише данина моді.

29

Експеримент тривав з жовтня 2009 по квітень 2010 року, залучивши 22 різні компанії, які займаються або починають займатися просуванням бізнесу через соцмедіа. Результати публікувались у кожному числі видання «Коммерсантъ-Деньги» (N 40, 43, 45, 47, 49 (2009 рік), N 2, 5, 7, 9, 12, 14 (2010 рік), а також на порталі Mail.ru учасниками проекту. За півроку експерименту учасники не склали єдиної думки щодо користі мережі «Вконтакте» для бізнесу: «У «Вконтакте» можна просувати салони краси, службу таксі або доставку суші, — пише у своєму звіті менеджер з онлайн-маркетингу російського відділення Microsoft Ілля Єрмолаєв. — Але для великого бізнесу вона не підходить». Основні причини для невдоволення, які часто згадуються в звітах, — це неефективність розкрутки групи чи заходів, перешкоджання залученню людей на сайт, нерозвиненість системи сповіщення та повідомлень про активність в групах і відсутність вбудованих механізмів вірусного розповсюдження інформації [93]. Проте, висновок був позитивним — незважаючи на всі свої недоліки, «Вконтакте», цілком може бути ефективним майданчиком для просування бізнесу. На конференції «Інтернет-Маркетинг в Україні», яка проходила 20-21 травня 2010 було представлено кейс просування в соціальній мережі українського журналу «Топ 10», який відмовився від створення інтернетсайту на користь своєї групи в соціальній мережі. Так, за місяць існування групи в Facebook кількість шанувальників групи склало 1000 чоловік. Після публікації

номеру,

присвяченого

соціальним

мережам,

аудиторія

збільшилася в два рази, а приріст української аудиторії склав 10%. Крім публікації, журнал використав такі інструменти як інтеграція групи в соціальній мережі з аудиторією журналу в ЖЖ, яка на той момент налічувала близько 2400 читачів, а також розіграші, рекламу на Facebook, розміщення зовнішніх посилань. Представник компанії також розповів про набір інструментів, який дозволяє набрати велику кількість послідовників в 30

соціальних мережах. Найбільш популярними є транслювання цікавого контенту в представництво соціальної мережі і проведення розіграшів. Так, трансляцію президентської інавгурації в 2009 році на CNN дивились 68 млн. осіб. За 24 години було отримано понад 34 тис. коментарів і більше 400 тис. віртуальних подарунків від користувачів [45]. Для більшості

представників медіа-індустрії

є

очевидним, що

журналістика зазнає радикальних змін. Газети відмирають, а журналістика рухається в напрямку Інтернету. Ця зміна призвела до соціальної революції у ЗМІ. Журналісти і редактори опановують Twitter і Facebook, щоб заручитися підтримкою аудиторії і утримати постійних читачів [61]. Окрім створення Інтернет-версії ЗМІ необхідним кроком до опанування Інтернет-простору є реєстрація та просування у соціальних мережах. Соціальні медіа є інтерактивним каналом спілкування з існуючими та майбутніми клієнтами. Для газет такий канал може збільшити шанси на виживання на переповному інформацією ринку, де знизилась вартість окремих брендів. Найбільший блог з Web 2.0 та соціальних медіа новин Mashable пропонує шляхи використання соціальних медіа для збереження галузі: 1. Заголовки матеріалів на Twitter.

2. Інвестування у компанії, які надають послуги у сфері соціальних мереж.

3. Створення подій онлайн, які б приваблювали читачів.

4. Заохочення та монетизація user-generated content.

5. Створення спільнот на основі газетних матеріаів.

6. Індивідуальна доставка новин (читачі можуть обирати, які новини вони хочуть отримувати).

7. «Спалити човен, на якому ти приплив» — перейти в онлайн остаточно і повністю [57]. Серед популярних українських ЗМІ у Facebook мають сторінки: ТРК 31

«Україна», газети «Дзеркало тижня», «Деловая столица», «Газета покиевски», «Kyiv Post», «Факти і коментарі», журнали «Український тиждень»,

«JOY»,

«Maxim»,

«Men's

Health»,

Інтернет-видання

«Телекритика». Мережа «Вконтакте» більше орієнтована на російськомовну аудиторію, тому українських ЗМІ тут менше: телеканал «24», радіо «Люкс», «Наше радіо», радіо «KissFM», радіо «Energy». На сайті «Одноклассники» українськиї ЗМІ знайти не вдалось. Соціальні мережі можуть бути дуже корисними не лише для ЗМІ, але і для журналістів. Вони надають можливості знайти тему для сюжету чи статті, зв’язатися з ключовими для них групами та знайти джерела інформації [60]. При використанні соціальних мереж журналістами Джейн Кіртлі, професор з медіа етики та права, рекомендує дотримуватися таких простих етичних правил: 1. Перевіряйте факти та джерела. Інформація, яку ви надаєте, має бути правдивою і точною. Впевніться, що профайл особи, яка надає вам інформацію, дійсно належить їй.

2. Пам’ятайте, ніщо у соціальних мережах не є справді особистим.

3. Як тільки ви розмістили інформацію і люди отримали до неї доступ, її вже неможливо забрати назад.

4. Журналісти

мають

вказувати

у

матеріалах,

що

вони

використовували ту чи інщу соціальну мережу.

5. Будьте обережні, додаючи до друзів підозрілих осіб.

6. Майте на увазі, що інші можуть зробити неправильні висновки через ваше рішення додати когось до друзів.

7. Додати анонімне джерело до друзів — це те саме, що розкрити його. Якщо обіцяєте конфіденційність, ви не повинні робити цього.

32

8. Журналісти є журналістами майже 24 години на добу, 7 днів на тиждень. Пам’ятайте про те, що є люди, які завжди шукають підтвердження упередженості журналістів.

9. Використовуйте зображення та інформацію з сайтів як Facebook з обережністю. Ви не можете знати напевне, чи достовірна вона [60]. Консультант з соціальних медіа, засновник і головний редактор Socialmedia.biz Джозеф Ласіка надає кілька порад щодо застосування соціальних мереж, зокрема, Facebook у журналістській практиці: 1. Будьте людиною. Ви не сторонній спостерігач, а учасник, який має ділитись та віддавати, замість того, щоб тільки брати.

2. Якщо ви використовуєте Facebook лише для популяризації матеріалу, який ви написали, то ви використовуєте його неправильно.

3. Пам’ятайте, що Facebook призначений для того, щоб ділитись, а не транслювати щось.

4. Спільнота не поділиться з вами, доки ви не поділитесь (вашим досвідом, думками, інтересами) з нею [60]. Отже, з’явившись лише 13 років тому, соціальні мережі вже зарекомендували себе потужними та ефективними інструментами для ведення бізнесу та обміну інформацією. Вони спричинили революцію у журналістиці, змусивши частину ЗМІ припинити своє існування, і частину — замислитись про переорієнтацію на Інтернет-аудиторію. Світовий лідер серед соціальних мереж Facebook та його аналог «Вконтакте», більш поширений в країнах СНД, надають широкі можливості для розвитку засобів масової інформації.

33

Розділ II. Методологія дослідження. У роботі було використано кількісний метод опитування (анкетування) та якісний метод контент-аналізу для дослідження аудиторії соціальних мереж Facebook, Вконтакте та Одноклассники. Якщо в кількісному дослідженні на запитання ми отримуємо досить об’єктивну відповідь, яка фіксує кількість, то в якісному дослідженні ми отримуємо номінальну відповідь, яка позначає якість ставлення або суб’єктивну цінність, значимість чогось для індивіда його власними словами, з його соціальним досвідом. Кількісні дослідження призначені для вивчення об’єктивних, кількісно вимірюваних характеристик поведінки людей. Якісні ж дослідження проводяться насамперед для вивчення індивідуального аспекту соціальної практики — реального досвіду життя конкретних людей в конкретних обставинах [16]. В даному дослідженні ми проаналізували аудиторію сайтів з Facebook, Вконтакте та Одноклассники за віковими та статевими ознаками, дослідили частоту, з якою користувачі звертаються до тієї чи іншої мережі, а також виявили мотиви користування цими мережами. Вибірка дослідження є стихійною, оскільки, як і в більшості в Інтернетопитуваннях, її розмір і склад заздалегідь не відомий, і визначається лише одним параметром — активністю респондентів. Було опитано найбільш доступних респондентів, користувачів соціальних мереж.

2.1. Опитування (анкетування).

Опитування є одним з найбільш популярних соціологічних методів. Воно перевершує експеримент з точки зору дескриптивних можливостей і 34

слугує не лише суто академічним цілям, будучи найкращим засобом отримання соціальної статистики. Саме опитування громадської думки використовується при вивченні думок і установок широких верств суспільства, забезпечуючи, при коректному застосуванні, можливість відстеження навіть найменших змін в різноманітних сферах суспільного життя [4]. Метод опитування приваблює дослідників ще й через те, що він здається майже універсальним. Будучи, без сумніву, кращим джерелом знання про внутрішні мотиви людей, цей метод при дотриманні певних пересторог дозволяє отримати не менш надійну, ніж, наприклад, у спостереженні, інформацію про події, продукти діяльності, про що завгодно. Запитувати можна про все, навіть про те, чого самому ні побачити, ні прочитати жодним чином не вдасться [17, С.127]. Появі цього кількісного методу в соціології передувала поява статистики.

Сутність

статистичних

методів

полягає

в

тому,

що

досліджувана дійсність описується кількісним відношенням предметів або ознак, свідомо абстрагованих від індивідуальних відмінностей, а зі знайдених

кількісних

співвідношень

робляться

висновки.

Слово

«статистика» з’явилося в XVII столітті. Застосування статистичного методу до людей та груп населення до XIX століття ще не мало широкого розповсюдження. З часу занепаду Римської імперії до початку XVII століття майже не проводились загальні переписи населення. Ще у 1753 році в Англії було відкинуто пропозицію про проведення перепису. У період між 1860 і 1890 роками в Європі розгорнулась широка дискусія між прихильниками свободи волі та прихильниками «моральної статистики», які вважали статистичні дослідження не лише нешкідливими, але й корисними для суспільства: «Дослідження шлюбів, самогубств, злочинів і виявлення їх закономірностей дозволяє передбачити їхню кількість і розподіл у наступному році. Але 35

найдивовижніше тут те, що ми таким чином діємо як частини якогось величезного механізму і наша необмежена свобода волі зовсім не порушує його запланованого ходу» [12]. Майже одночасно з дискусією про моральну статистику, але безвідносно до неї, спостерігався новий «вибух» опитувань населення. Спроба проведення таких опитувань була зроблена в Англії в кінці XVIII століття, а на початку XIX століття було проведено перше опитування в США. З середини того ж століття були організовані перші опитування у Франції (1848), Німеччині (1848) і Бельгії (1868-1869). До кінця XIX століття в Англії було проведено кілька великих опитувань, а на початку 1906 року в Лондоні професор статистики Артур Л. Боулі зробив доповідь у Королівському

статистичному

товаристві

про

метод

складання

репрезентативної вибірки під час опитувань населення [12]. Отже, опитування — це метод збору первинної вербальної інформації, заснований на усному або письмовому зверненні до досліджуваної сукупності людей із запитаннями, зміст яких становить проблему дослідження на емпіричному рівні [13]. При цьому спілкування дослідника з джерелом

інформації

(респондентом)

опосередковано

спеціальним

методичним інструментом (анкетою або планом інтерв’ю), а також іноді анкетером або інтерв’юєром, що виконують функції операторів, які працюють з даним інструментом [13]. Як і будь-який метод соціологічного дослідження, опитування має ряд своїх переваг та недоліків. Відомий медіадослідник Роджер Віммер виділяє такі переваги методу: 1. Опитування може бути використано для аналізу проблем в реальних умовах. Моделі поведінки споживачів можуть бути розглянуті там, де вони мають місце, а не в штучних умовах лабораторії.

2. Невеликі, порівняно з кількістю зібраної інформації, кошти, витрачені на дослідження. До того ж, дослідник може контролювати свої 36

витрати, обираючи, як він буде проводити опитування: телефоном, поштою чи особисто.

3. Третя перевага методу — величезний масив інформації, який можна порівняно легко і швидко зібрати, включивши в дослідження різноманітні групи населення. Техніка опитування дозволяє охопити багато чинників (демографічний, мотиваційний, що стосується способу

життя,

намірів

людини

тощо)

та

використовувати

багатовимірну статистику для аналізу даних.

4. Також, для більшості опитувань втрачаються географічні обмеження [44, С.137]. Однак, опитування не є універсальним методом для дослідження.

1. Перший недолік полягає в тому, що невдале формулювання чи порядок питань в опитнику може суттєво впливати на результати дослідження. Щоб отримати необхідну інформацію, треба чітко формулювати питання і розміщувати їх в найбільш відповідному порядку.

2. Другий недолік методу опитування, особливо заочного, — потенційна проблема натрапити на «не тих» людей. Наприклад, респондент може стверджувати, що йому від 18 до 24 років, але в дійсності йому може бути більше 30 років.

3. Деякі опитування може бути важко провести. Це особливо актуально для телефонних опитувань. Дуже багато людей втрачають довіру до такого методу через нав’язливих продавців, які намагаються продати свої товари телефоном [44, С.137].

4. Ще одним недоліком опитувального методу є низька чутливість методу до унікальних рис досліджуваної соціальної ситуації, відносно менша увага до суб’єктивних та індивідуальних характеристик досвіду досліджуваних людей і групп [4]. Однак, незважаючи на ці проблеми, опитування все ж можуть 37

надавати надійну і корисну інформацію. Вони особливо корисні для збору інформації про аудиторію. Формулювання запитань. Дж. Геллап, фахівець у сфері проведення масових опитувань, сформулював наступні емпіричні правила побудови соціологічних анкет: 1) питання повинні бути короткими і стосуватися суті справи; 2) слова і речення мають бути простими за змістом і загальними для повсякденної мови всіх груп населення; 3) у питаннях не має бути емоційно забарвлених слів; 4) питання повинні включати всі можливі альтернативи відповідей [18, С.163]. Питання

для

заочного

опитування

мають

бути

легкими

для

сприйняття і розуміння, оскільки респонденти не зможуть отримати додаткового пояснення. Дизайн анкети повинен завжди відображати основні завдання дослідження. Опитування може складатися з двох основних типів питань: відкритих і закритих. Відкрите питання вимагає від респондентів сформулювати свої власні відповіді. У закритих питаннях існують варіанти відповідей, надані дослідником. Цей тип питань дуже популярний, оскільки забезпечує одноманітність відповідей, які легко піддаються кількісній оцінці. Основним недоліком є те, що дослідники часто не включають до варіантів ряд важливих відповідей. Одним із шляхів вирішення проблеми є включення опції «Інше» з можливістю написати власний варіант. Відкриті запитання надають респондентам свободу відповідати на запитання по-своєму та можливість поглиблених відповідей. Основний недолік відкритих запитань — це кількість часу, необхідна для збору та аналізу відповідей. Через велику кількість можливих варіантів відповідей необхідно проводити контент-аналіз кожного відкритого запитання. Контент-аналіз групує схожі відповіді на категорії, зводячи їх по суті до закритих питань. Також відкриті запитання часто викликають велике розчарування. У 38

багатьох випадках відповіді респондентів є некоректними чи просто дивними. Іноді респонденти не розуміють питання і можуть давати відповіді, які не стосуються питання взагалі [44, С.139-140]. За роллю в дослідженні питання подяються на фільтруючі, загальні, причинні, специфічні та оцінювальні. Фільтруючі запитання дозволяють з’ясувати, наскільки опитувані обізнані стосовно даної проблеми. Загальні (відкриті) питання допомагають виявляти погляди респондента на цю проблему. Причинні питання визначають фактори, що обумовлюють ці погляди. Специфічні встановлюють ставлення респондента до окремих аспектів проблеми. Оціночні визначають інтенсивність або стійкість цього ставлення [2, С.44-45]. Незважаючи на шквал критики, опитування продовжують широко застосовуватися в соціології з кількох причин. Відповіді з опитників легше аналізувати, ніж матеріал, отриманий в результаті використання багатьох інших методів; опитування дозволяють досліджувати велику кількість людей. Маючи в своєму розпорядженні невеликі кошти, дослідники можуть залучити агентство, що спеціалізується на опитуваннях для збору інформації [36]. Однак багато соціологів критично налаштовані до того, що вони називають надмірною довірою до методу. Результати легко обробляються і статистично аналізуються, проте критики цього методу стверджують, що обробка створює лише видимість точності результатів, коректність яких може бути сумнівною, якщо враховувати поверховість, характерну для більшості відповідей на запитання анкет [29]. Дві особи можуть мати приблизно однакову позицію, якщо розглядати її в межах питань анкети, але причини, чому вони дотримуються цих поглядів, можуть бути абсолютно різними [3, С.624-625]. Також рівень відмов буває дуже високий, особливо якщо анкети відправляються і повертаються поштою. Трапляються випадки, коли 39

результати грунтуються на вибірці набагато меншого обсягу, ніж передбачався, незважаючи на те, що були зроблені спроби повторно вступити в контакт з респондентами, що не заповнили анкети, або знайти їм заміну [29]. Опитування, як один з методів збору соціологічної інформації, поділяється на два підвиди: а) анкетне опитування; б) інтерв’ю. У даному дослідженні було застосовано метод онлайн-анкетування. Анкетування, як і інтерв’ю, не є універсальним видом опитування. У деяких випадках за допомогою анкети збирається основна інформація, в інших ситуаціях вона виступає додатковим методом. Анкетування вважається найбільш оперативним видом опитування. Якщо дослідник має в своєму розпорядженні спільноту людей, зібраних в одному місці протягом кількох днів (наприклад, конференція), він може швидко зібрати потрібну інформацію. Темпи збирання матеріалів зменшуються, якщо анкети розсилаються поштою, причому прохання повернути заповнені анкети треба повторювати кілька разів. Теоретично анкету можна замінити інтерв’ю за умови, якщо є велика кількість кваліфікованих інтерв’юерів. Однак, анкетування

один

дослідник

з

лише за допомогою

мінімальними

економічними

і

організаційними витратами може зібрати первинні дані в порівняно короткий термін. Анкета в порівнянні з інтерв’ю — більш дешевий вид опитування. В основному передбачається, що анкета, забезпечуючи повну анонімність, дозволяє краще дослідити деякі теми. Проте помилки структурованості зменшують обгрунтованість анкети. Застосування відкритих питань при опитуванні малопідготовлених респондентів порушує вимогу релевантності, оскільки в цьому випадку характер і зміст відповідей респондентів у багато 40

в чому залежить від їхніх мовленнєвих моживостей. Аналогічним зменшенням обгрунтованості анкети є і неповнота набору альтернатив в закритих питаннях, оскільки в цьому випадку респондент, не маючи можливості вибрати найбільш відповідний варіант, змушений вибрати інший; тим самим не дотримується вимога релевантності та об’єктивності [13]. У даному дослідженні до опитника увійшли 14 запитань, з яких одне фільтруюче

(«Чи

користуєтесь

Ви

соціальними

мережами?»),

два

демографічних (про вік та стать) та 11 основних про частоту, причини та особливості користування соціальними мережами.

2.2. Контент-аналіз

Зарубіжні теоретики контент-аналізу Берельсон, Кріпендорф та Вебер надають таке визначення: «систематична повторювана техніка, що застосовується для зведення багатьох одиниць тексту до певних категорій на основі чітких правил кодування» [21, 34, 43]. Серед вітчизняних визначень найбільш вичерпним є наступне: «Контент-аналізом (від англ. content — зміст, суть) називають метод, який передбачає формалізоване дослідження вмісту текстових масивів з метою виявлення та вимірювання представлених у них соціальних, культурних та ментальних особливостей. Суть контент-аналізу, як дослідницького методу, полягає у сходженні від різноманіття текстового матеріалу до абстрактної моделі змісту тексту» [11]. Контент-аналізу підлягають книги, газетні та журнальні статті, оголошення, телевізійні виступи, кіно- та відеозаписи, фотографії, гасла, етикетки, малюнки, твори мистецтва, а також офіційні документи. Метод застосовується для вивчення масивів однорідних документів, найчастіше —

41

текстів

масової

комунікації,

включаючи

матеріали

преси,

радіо,

телебачення, кіно. Використовується також як метод аналізу відповідей на відкриті запитання анкети, інтерв’ю, особистих документів та іншого. За допомогою контент-аналізу дослідник встановлює не лише характеристики

документальних

джерел,

а

й

особливості

всього

комунікаційного процесу: соціальні орієнтації та установки комунікатора (творця тексту); цінності і норми, тиражовані в документах, ефективність їх сприйняття в різних аудиторіях [1, С.147]. Цей метод використовується соціологами вже більше ста років. З його допомогою

вивчалася

релігійна

символіка

і

популярні

пісні,

встановлювалися відмінності еротичних кінокартин від порнографічних, встановлювалась міра ефективності політичних слоганів (гасел, які використовуються пропаганди,

у

передвиборних

визначалися

кампаніях),

особливості

реклам

суїцидальної

і

ворожої

поведінки,

що

проявилися в передсмертних записках самогубців, стереотипи свідомості різних соціальних груп, ідеологічне підгрунтя передових шпальт газет, відмінності в трактуваннях однієї і тієї ж самої події в різних ЗМІ, досліджувалися багато інших тем. Перші

приклади

використання

контент-аналізу

датовані

XVIII століттям, коли в Швеції частота появи тем, пов’язаних з Христом, використовувалася для прийняття рішення про єретичні книги. Під час Другої світової війни редактори ряду газет у США були звинувачені в зв’язках з нацистами на підставі того, що було виявлено подібність у повторенні тих або інших тем на сторінках їхніх видань [14, С.381]. Спочатку (перша чверть XX ст.) контент-аналіз розуміли як свого роду технічний прийом для об’єктивного, систематичного і квантитативного опису явно вираженого змісту комунікації. З плином часу концептуальне уявлення про контент-аналіз як про метод змінилося. Головним виявився не 42

опис «явного змісту» текстів, а розкриття латентного, прихованого змісту комунікації через вивчення реальних даних текстового масиву як джерела інформації. Тоді контент-аналіз почали розуміти як якісно-кількісний аналіз змісту текстового масиву в соціологічних цілях [1, С.147]. Термін content-analysis вперше почав застосовуватися в кінці XIX - на поч. XX ст. в американській журналістиці (Б. Меттью, А. Тенні, Д. Спід, Д. Уіпкінс) [11]. В соціальних науках метод контент-аналізу почав використовуватися, починаючи з 30-х рр. XX ст. в США. Вперше цей метод був застосований в журналістиці і літературознавстві. Американські соціологи Г. Лассуелл і Б. Берельсон розробили основні операції контент-аналізу. Лассуелл почав використовувати метод вже в кінці 1930-х років для досліджень у сфері політики і пропаганди. Він модернізував контент-аналіз, ввів нові категорії і процедури, особливе значення надав квантифікації даних [5]. Важливий внесок у розвиток процедур контент-аналізу внесли також російські й естонські соціологи А. Алексєєв, Ю. Вооглайд, П. Віхалемм, Б. Грушин, Т. Дрідзе, М. Лаурістінь [17]. На початку 60-х рр. Г. Лассуел здійснив спробу політологічного аналізу ЗМІ, враховуючи формальних критеріїв. Він ввів у науковий обіг абстрактну одиницю «слово». Метою роботи Лассуела було отримання соціологічного результату на нетиповому для соціології матеріалі: текстах друкованих видань. Дослідник багато працював, але, оскільки в його методиці якісні оцінки не були адекватно співвіднесені з кількісними методами, результати його праць важко піддавались верифікації. На початку 60-х рр. журналіст Ж. Кайзер розробив оригінальну методику статистичного аналізу періодики. В її основі лежав підхід до тестового масиву як до інформаційної системи. Таким чином Кайзер сформулював теоретичну базу подальшого розповсюдження соціологічних методів у сфери вивчення всіх наративних джерел, включно з епіграфічним 43

та епістолярним матеріалом. У роботі Ж. Кайзера увага акцентувалася на зовнішній

формі

організації

матеріалу:

його

розташуванні,

змісті,

оформленні тощо. Кайзер розробив цілий комплекс дослідницьких процедур, які забезпечували повну формалізацію як одиничного газетного номера, так і сукупності однотипних періодичних видань. Тим самим Ж. Кайзер сформулював систему, що дозволяє фіксувати розвиток тенденцій в публікаціях ЗМІ [11]. Розвиток засобів масової комунікації викликав збільшення контентаналітичних досліджень у цій області. Під час Другої світової війни контент-аналіз застосовувався деякими державними установами США і Англії для вивчення ефективності пропаганди в різних країнах, а також в розвідувальних цілях [5]. Особливе місце на той час займав контент-аналіз виступів політичних лідерів. Вже перші такі роботи з аналізом виступів Гітлера показали, що індекс

військової

висловлювань

про

агресивної

пропаганди

переслідування,

полягає

збільшення

у

посилань

збільшенні на

силу,

характеризується установкою на агресію як самозахист. У результаті зіставлення

промов

Кеннеді

і

Хрущова

отримала

підтвердження

«дзеркальна гіпотеза», за якою як сприйняття Америки, так і сприйняття Радянського Союзу спотворювалися однаково. А порівняння промов Гітлера і Рузвельта за 1935-1939 рр. показали однакове зростання висловлювань про переслідування в період війни, проте лише у Гітлера рівень їх був високий ще й до початку війни. Перший американський аналіз інавгураційних промов президентів був зроблений в 1937 р. Для цього використовувалися чотири категорії загальних символів: національний/справжній (форма уряду, Америка, наша/моя країна тощо), історичне посилання (велике минуле, пращури тощо), фундаментальні концепти (Бог, Конституція, свобода тощо), факт і очікування (сьогоднішнє благополуччя, впевненість в майбутньому) [14, С.

44

382-383]. Накопичений

досвід

контент-аналітичних

досліджень

був

підсумований у книзі Б. Берелсона «Контент-аналіз у комунікаційних дослідженнях» (початок 50-х рр.). Автором було визначено сам метод контент-аналізу, а також його різновиди, критерії та одиниці для кількісного дослідження. Книга Б. Берелсона досі є фундаментальною працею з основ контент-аналізу. Після узагальнень, зроблених Б. Берелсоном, в США з’явилося багато досліджень, в яких контент-аналіз застосовувався в різних наукових напрямах [5]. Західноєвропейські дослідники у використанні методу контент-аналізу спиралися, в основному, на американський досвід. Тим не менш, в Європі теж з’явилося кілька оригінальних методик якісно-кількісного аналізу змісту (Ж. Клейзер, А. Моль). В останні десятиліття цей соціологічний метод запозичують і активно використовують ті представники соціогуманітарних наук (правознавці, історики, філологи, журналісти, політологи, психологи, педагоги, соціальні працівники, культурологи, мистецтвознавці та інші), які зацікавлені у встановленні об’єктивних ознак різноманітних людських комунікацій [1]. До переваг контент-аналізу Р. Тернер відносить такі характеристики: ненав’язливість методу (немає взаємодії з фоном дослідження, який міг би спотворити результати); це непрямий метод (висновки робляться з того, що безпосередньо не спостерігається, він дає уявлення про об’єкти, які дослідник безпосередньо не спостерігає) [40]. До цих характеристик слід також додати переваги, визначені американським професором Майком Палмквістом: дозволяє як кількісні, так і якісні операції; може надавати цінні історико-культурні відомості через аналіз та інтерпретацію текстів; 45

може

слугувати

допоміжним

інструментом

для

аналізу

взаємозв’язків; контент-аналіз

вважається

відносно

точним

методом

дослідження. Серед недоліків методу Палмквіст виділяє: великі затрати часу; можливість допустити інтерпретаційну помилку; часто зводиться просто до підрахунку слів; існує небезпека не врахувати контекст; може бути важко вводити дані до комп’ютеру [37]. Існує два види контент-аналізу (залежно від характеру подання змісту тексту): якісний і кількісний. При некількісному контент-аналізі фіксується лише наявність певного елемента тексту — індикатора, відповідної категорії змісту. Такий підхід дозволяє виявити типи якісних моделей змісту незалежно від частоти, з якою кожен тип індикатора зустрічається в тексті. Кількісний контент-аналіз заснований на використанні кількісних методів, його головне завдання — отримати кількісну структуру змісту тексту [1]. Перший крок у підготовці до контент-аналізу полягає у визначенні досліджуваної сукупності повідомлень. Для цього є ряд можливостей. Те, яка з них оптимальна, залежить від дослідницького запитання. Після того як сукупність повідомлень визначено, постає наступне завдання — вирішити, які з повідомлень будуть вивчатись найбільш детально. І, нарешті, готуючись до проведення контент-аналізу, треба прийняти рішення про одиниці виміру — одиниці аналізу (мінімальний компонент або елемент аналізу, щодо якого робляться певні узагальнення.) [10]. До основних етапів проведення контент-аналізу відносяться: 1. Виявлення одиниць аналізу.

2. Визначення одиниць підрахунку, які можуть збігатися або не

46

збігатися з одиницями аналізу. У першому випадку процедура зводиться до підрахунку частоти згадки виділеної смислової одиниці, в другому — дослідник на основі аналізованого матеріалу і здорового глузду сам висуває одиниці підрахунку, якими можуть бути: a. довжина тексту; b. площа тексту, заповнена смисловими одиницями; c. число рядків (абзаців, знаків, колонок тексту); d. тривалість трансляції по радіо або ТБ; e. метраж плівки при аудіо- та відеозаписах; f. кількість малюнків з певним змістом, сюжетом тощо.

3. Процедура

підрахунку.

Складаються

спеціальні

таблиці,

застосовуються комп’ютерні програми, спеціальні формули тощо [5]. В якості смислових одиниць контент-аналізу використовують: Поняття, відображені в окремих термінах. Це можуть бути поняття зі сфери економіки, політики, моральні, правові, наукові символи тощо. Теми, яким присвячені цілі смислові абзаци, частини текстів, статті, радіопередачі тощо. За тематикою можна повніше розкрити зміст документу. Імена історичних особистостей, політиків, вчених, діячів мистецтва, лідерів рухів і партій, назви інститутів, організацій та установ. Ці характеристики можуть свідчити про вплив спільнот, груп, окремих осіб або соціальних інститутів, які вони представляють, на громадську думку. За частотою згадок громадських рухів або їнхіх лідерів легко зробити висновок про впливовість цих рухів.

47

Суспільна подія, офіційний документ, факт, твір, випадок і т.д. несуть специфічне смислове навантаження і також можуть бути прийняті за одиницю аналізу. Апеляції до потенційного адресата — наприклад, користувача рекламованої продукції, або громадянина як можливого прихильника політичного або іншого руху. В комерційній рекламі містяться повідомлення до вікових груп, соціальних верств тощо, апелюють до різних потреб особистості, наприклад, націлених на уникнення небезпеки або досягнення успіху [17]. Для того, аби полегшити процедуру аналізу, неохідно, щоб одиниці аналізу відповідали таким чотирьом вимогам (за Почепцовим): а) вона має бути достатньо великою, щоб містити значення; б) вона має бути достатньо малою, щоб не містити кілька значень; в) вона має легко ідентифікуватися; г) кількість одиниць повинна бути такою, щоб із них можна було зробити вибірку [14, С.380]. Дві найбільші помилки, які зменшують ефективність контент-аналізу — це невзаємовиключні категорії та їхнє некоректне визначення. При правильному

використанні

контент-аналіз

є

потужним

методом

соціологічного дослідження, особливо корисним під час дослідження великих обсягів інформації. Для даної роботи контент-аналіз було застосовано до відповідей респондентів на відкриті запитання, які є одиницями аналізу дослідження. За допомогою метода контент-аналізу ми змогли з’ясувати, чому користувачі надають перевагу тій чи іншій соціальній мережі, що вплинуло на їхній вибір користуватись саме цією мережею, а також які, на думку користувачів, існують переваги та недоліки кожної з них.

48

Розділ IIІ. Аналіз результатів дослідження. В даному дослідженні ми проаналізували аудиторію сайтів Facebook, Вконтакте та Одноклассники за віковими та статевими ознаками, дослідили частоту, з якою користувачі звертаються до тієї чи іншої мережі, а також виявили мотиви користування цими мережами. Вибірка дослідження є стихійною, соціально не репрезентативною, оскільки, як і в більшості в Інтернет-опитувань, її розмір і склад заздалегідь не відомий, і визначається лише одним параметром — активністю респондентів. Було опитано найбільш доступних респондентів, користувачів соціальних мереж. Серед 224 респондентів 11 (5%) не користуються соціальними мережами. В опитуванні взяли участь 69% жінок та 31% чоловіків:

Мал. 1. Вікова група «менше 18» складає 2%, «18-22» — 41% опитаних, «2325» — 37%, «26-30» — 11%, «31-35» — 2%, «36-40» — 1% і «більше 40» склали 2% респондентів (Мал. 2).

49

Група респондентів до 18 років була недостатньою для того, аби її аналізувати окремо від решти. Тому групи «від 26 до 30», «від 31 до 35», «36-40» та «більше 40» років були об’єднані в групу «від 26» при розбивці результатів опитування за статево-віковим критерієм. Це вважається доцільним, оскільки група являє собою покоління, яке почало освоювати соціальні мережі у юнацькому та зрілому віці, в той час як молодше пострадянське покоління дізналось про них ще у підлітковому.

Мал. 2. Для питання «В яких соціальних мережах Ви зареєстровані?» було застосовано тип множинного вибору. Респонденти могли відмітити кілька варіантів, і, таким чином, процентні співвідношення становлять більше, ніж 100%:

Мал. 3.

50

3.1. Соціальна мережа Facebook

Згідно з проведеним опитуванням, серед усіх респондентів (212 осіб) акаунти у мережі Facebook мають 139, тобто 62% (Див. Мал. 3). У віковій групі від 18 до 22 років серед жінок (63 особи) 66% (42) зареєстровані на Facebook, серед чоловіків того ж віку (27 осіб) — 67% (18):

Група респондентів

Жінки віком від 18 до 22

Чоловіки віком від 18 до

років (63 особи)

22 років (28 осіб)

осіб

%

осіб

%

Facebook

42

66

18

66

Вконтакте

61

95

28

100

Одноклассники

12

20

4

14

Twitter

9

1

LinkedIn

6

-

LiveJournal

5

-

MySpace

4

2

Plurk

3

2

Connect.ua

2

1

Profeo

2

Last.fm

2

Bigmir.net

1

-

Netlog

1

-

WishList.ru

1

-

Formspring.me

1

-

Bookmix.ru

-

1

Napodiume.com

-

1

58

-

29

Табл. 1.

51

72 відсотки (40 з 55) жінок віком від 23 до 25 є користувачами мережі, і більше, ніж половина чоловіків (57%) також там зареєстровані:

Група респондентів

Жінки віком від 23 до 25

Чоловіки віком від 23 до

років (55 осіб)

25 років (28 осіб)

осіб

%

осіб

%

Facebook

40

72

16

57

Вконтакте

54

98

28

100

Одноклассники

23

42

5

18

LinkedIn

5

5

Twitter

4

5

LiveJournal

3

2

Last.fm

1

3

Connect.ua

3

-

Pathos

2

MySpace

-

2

Profeo

-

1

blogspot

1

-

Netlog

1

-

Nasza-klasa

1

-

42

1

68

Табл. 2. Серед вікової групи від 26 років і старше (26 жінок, 8 чоловіків) на Facebook мають акаунти 16 (61%) та 8 (100%) відповідно:

Група респондентів

Facebook

Жінки віком від 26 років

Чоловіки віком від 26

(26 осіб)

років (8 осіб)

осіб

%

осіб

%

16

61

8

100

52

Вконтакте

20

76

8

100

Одноклассники

16

61

6

75

LinkedIn

2

1

MySpace

2

1

Twitter

3

1

LiveJournal

-

Profeo

-

1

sumno.com

1

-

31

1

63

Табл. 3. Більшість респондентів користуються мережею Facebook досить часто — кілька разів на день або раз на 2-3 дні: 30% (42 особи) та 32% (45 осіб) відповідно. Раз на тиждень заходять на сайт 18% (24 особи), раз на місяць і рідше свої сторінки перевіряють по 10% користувачів (18 та 17 осіб відповідно):

Мал. 4. Під час аналізу відповідей респондентів на відкриті запитання нам довелось відбракувати відповіді, які не відповідали змісту, а також ті, що містили відповідь на інше запитання. Перше відкрите запитання дає нам змогу зрозуміти, які причини мали респонденти на те, щоб зареєструватись — «Чому Ви почали користуватись Facebook?». Переважна більшість відповідей на запитання дає уявлення про те, що в 53

для українських користувачів дана мережа слугує перш за все для підтримання вже існуючих зв’язків, переважно з друзями з-за кордону: «Американські

друзі»,

«англомовні

знайомі»,

«багато

іноземних

друзів\знайомих, які не можуть реєструватись вконтакті...так завжди зручно підтримувати зв’язок», «знайомий зі Швеції запросив зарєструватися для підтримки зв'язку», «іноземні друзі -- практика мови», «інтернаціонально», «Маю багато друзів в Сполучених Штатах, Бразилії. Таким чином "беру участь" у їх житті і дізнаюся новини», «після поїздки до літнього університету за кордон для обміну фотографіями та спілкування, оскільки більшість учасників були іноземці, які зареєстровані лише на фейсбук», «там багато моїх друзів з закордону, з якими спілкуватись по телефону досить дорого». Частина ж опитаних зареєструвались для того, щоб зав’язувати нові знайомства. Деякі респонденти дізнались про мережу, перебуваючи закордоном: «Поїхала в США, а там всі в мережі», «Бо жила в США». Для багатьох знайомство з Facebook відбулось через запрошення чи рекомендацію друзів: «порадили знайомі», «друзі рекомендували ще до вконтакте», «запрошення від друга на електр. пошту». Дехто з опитаних реєструвався без будь-якої поважної причини: «щоб було», «Не було однієї конкретної причини. За принципом "чому б і ні"», дехто — просто «з цікавості». Деякі респонденти протиставляють мережу Facebook «Вконтакте», наголошуючи на їхніх відмінностях: «Для альтернативи Вконтакту», «там можно знать какие фишки нас ждут вконтакте на полгода, год раньше чем на vk.com», «с Facebook все начиналось - он источник и Одноклассников и Вконтакте. А вообще - там больше людей, которых я знаю, чем в двух других социалках», «контакт обрид... він дуже комерційний і своїми тупими перекладами ставить укр мову у дурне становище...плюс там рос мова автоматична.. а фейсбук одразу запропонував мені перевести сторінку на 54

укр». Частина користувачів серед причин реєстрації відмічають також функціонал мережі. Друге відкрите питання опитника про мережу стосувалося вподобань користувачів — «Чим Вам подобається Facebook?». Було відбраковано неуважні відповіді, а також відповіді на питання «Чим Вам не подобається Facebook?». Багато відповідей повторювали також попереднє запитання «Чому Ви почали

користуватись

Facebook?»:

«своєю

інтернаціональністю»,

«Можливістю підтримувати зв’язок із людьми, з якими спілкувався в минулому». Серед основних позитивних характеристик мережі респонденти називали якість, швидкість, легкість та зручність в користуванні, дизайн: «Якісно зроблена мережа», «швидким спілкуванням», «Швидкий та легкий у користуванні, нагадує про важливі події, зручний спосіб швидко зв'язатися з друзями», «легко можна знайти людей. якщо в Гуглі шукаєш, майже одразу є лінки на фейсбук», «легкістю в користуванні», «Нравится интерфейс», «людяний інтерфейс». Для частини користувачів велику роль у виборі мережі відіграє аудиторія сайту. «Цивілізована» «інтернаціональна» аудиторія — ще одна з причин, яку вказували респонденти. Також користувачі відмічали функціональність та толерантність ресурсу:

«очень

развитый

функционал.

такого

набора

нет

в

Одноклассниках, ни Вконтакте», «толерантний, зручний, оступний, не оплачуваний», «Фейсбук більш лояльний до своїх користувачів в плані реєстраційних данних і їх захисту. Можна змінювати свої імена, немає обов'язкових даних про себе, які треба заповнювати, як-то Вконтакті», «обширнісю

можливостей

та

кількістю

людей»,

«дуже

зручно

користуватись, подобається інтерфейс, лінія активності друзів, чат, спосіб повідомлення про активність друзів, повне відображення листування з 55

конкретною особою, конфіденційність і багато іншого», «функция "мне это нравится", приглашения на мероприятия». Багато респондентів особливо звертали увагу на безкоштовні додатки, інтеграцію з іншими соціальними сервісами та захист від спаму: «там є різноманітні тести», «прикольні applications and quizes», «інтеграція з іншими соцмережами», «захистом від спаму», «відсутністю рагулізму в дизайні і надійним антиспамом», «велика кількість крутих дотатків, кнопки "Facebook" на різних сайтах, що дають можливість одразу запостити прочитане/побачене/почуте», «багато цікавих додаткових сервісів». Серед причин, чому Facebook не подобається називали, в основному, складність у користуванні, перевантаженість непотрібною інформацією, додатки та рекламу: «важкуватий інтерфейс», «грязной рекламой», «досить багато

різних

функцій,

тому

важко

зорієнтуватися»,

«безглуздими

аплікаціями», «не завжди зрозуміло як користуватись допоміжними сервісами», «занадто багато всьго, важко орієнтуватися на сайті», «ігри, реклама, платні доповнення», «Занадто багато налаштувань акаунту», «зараз незручно користуватися, багато аплікацій, які відволікають», «Кривизна интерфейса, реклама», «купа всяких непотрібних утиліт, наприклад, "send a virtual hug" - мені справжній потрібно!», «листи від спільнот, новини від розробників», «море повідомлень той вподобав то, та прокоментувала це». Багато користувачів незадоволені невеликою кількістю знайомих, зареєстрованих на сайті, нав’язливістю деяких користувачів мережі, проблеми із завантажуванням відео- та аудіофайлів: «мало друзів, тому мало цікавих речей. нових там знайти складно», «Низька активність користувачів/френдів порівняно із Контактом. Незручно обмінюватись мультимедійними файлами, особливо аудіо», «там мало моїх друхів і знайомих, всіляки турки-араби просяться в друзі», «відволікаючі моменти, турецькі чоловіки, що постійно додають тебе в друзі», «нельзя загружать аудиозаписи, ограничена возможность загрузки видео», «часто френдять 56

араби», «захистом авторського права». Невелика частина користувачів скаржиться на залежність від мережі, а також на загрозу приватності: «політика "все знаємо, всіх взнаємо"», «забирає багато часу :)», «залежністю».

3.2. Соціальна мережа Вконтакте

Результати опитування показали, що у віковій групі з 18 до 22 років серед жінок у 95% респондентів (61 особа) є акаунти у мережі «Вконтакте», у чоловіків в тій же віковій групі сторінки в мережі є у всіх 28 опитаних (Див. табл. 1). У групі від 23 до 25 років 54 з 55 жінок (98%) зареєстровані у мережі Вконтакте, серед чоловіків усі 100% мають там акаунти (Див. табл. 2). Серед 26 жінок від 26 років і старше 20 є членами соціального сервісу, серед чоловіків — усі 100% опитаних (Див. табл. 3). Такі високі показники користування пояснюються тим, що поширення анкети для дослідження відбувалося головним чином за допомогою цієї мережі. Абсолютна більшість опитаних (70%) користується цією мережею кілька разів на день, що свідчить про високу активність членів «Вконтакте».

40% перевіряють сторінку раз на 2-3 дні, раз на тиждень сайт відвідують 5% користувачів, раз на місяць і рідше «Вконтакте» бувають 3% і 1% респондентів:

57

Мал. 5. Відповідаючи на запитання про причини реєстрації в мережі, респонденти називали перш за все бажання підтримувати зв’язок з друзями, контакт з якими втрачено, та необхідність поширювати інформацію: «для підтримання зв"язку з однокласниками», «багато знайомих користується, вирішила спробувати. ставлюсь з підозрою», «багато моїх друзів зареєстровано там», «больший охват СНГ друзей», «джерело новин від знайомих», «способ рекламы», «Українські друзі + я староста, тому потрібно

розповсюджувати

інформацію)»,

«підтримувати

зв*язок

із

друзями, давніми знайомими, знайти тих, з ким вже кілька років не спілкувався; мати змогу зв*язатись із тими, з ким не дуже часто контактую в житті», «треба було спитати дещо у знайомої, а жодних інших її контактів я не знала». Також одними з основних причин користування мережею «Вконтакте» є вплив друзів, а також своєрідна «мода на реєстрацію»: «тиск соціуму)», «всі

так

робили»,

«всеобщая

эпидемия.

даже

не

помню

когда

зарегестрировалась», «мода і конформізм», «Піддалася тиску мас», «наприкінці 2007-го року. Тоді Контакт якраз зробив змагання серед укр вишів: хто більше запросить народу той отримає шарові Айподи. От власне зареєструвався виключно через те, що знайома попросила», «Помогала другу выиграть плеер», «за порадою подруги з Росії) скайп тоді ще не був так розповсюджений, а телефон-дорого», «меня заставили».

58

Не менш важливим чинником для користувачів виступає велика база мультимедіа: «хтось із друзів виклав туди фотографії, дав посилання, довелося реєструватися, щоб побачити фотографії...», «друзі залили відео туди,я хотіла подивитися :)», «заради великої бази музики і фото друзів», «дуже зручно шукати відео і аудіо контент (серіали, кліпи, нові пісні), спілкуватись в группах, відстежувати події на які хочеться піти», «возможность размещать большое кол-во фотографий», «Можливість передивлятися фото своїх друзів, обмінюватись новими піснями, цікавими відео, та ін». Відповіді на друге питання — «Чим Вам подобається «Вконтакте»?», часто дублюють «Чому Ви почали користуватись мережею?». Основна причина, чому користувачам подобається «Вконтакте» — можливість знайти і дізнатись майже все про всіх: «багато друзів зареєстровано», «Більшість моїх знайомих, друзів - користувачі цієї соціальної мережі», «Там можна знайти практично будь-кого, це найбільша соцмережа України», «можна "піддивитися" життя людини, з якою говорити напевно нема про що, але цікаво як склалося її/його життя. Також швидко і безкоштовно зв’язатися із кимось. Поділитися своїм життям: фотками, музикою, нотатками», «багато фотографій друзів і оновлння в статусах дозволяє стежети що відбувається у друзів, про одруження і дітей багатьох дізнавалася саме з контакту», «можна контактувати з малознайомими і малоприємними людьми, якщо є потреба, але ви не обмінювались контактами, там можна знайти переважну більшість малознайомих людей». Респонденти також часто вказували мультимедіа контент як одну з найбільших переваг «Вконтакте»: «В першу чергу, величезна кількість музики, там завжди можна знайти навіть найбільш рідкісні треки. Відео теж дофіга і це дуже корисна і зручна функція, але якість не дуже», «великою колекцією музики. я часто туди заходжу лише щоб послухати свій власний плейліст», «Mozhlyvistyu obminu foto, audio, video», «доступ до фотографій, 59

музики і т.д. з будь-якого місця», «можна слухати і качати музику, відео», «Це велика база безкоштовної музики». Зручність та простота мережі, а також налаштування приватності для багатьох користувачів відіграють вирішальну роль: «Зручність, простота», «зручнішим інтерфейсом, ніж на фейсбуці», «простий, зрозумілий, робочий інструмент» «простий в користуванні», «зручно та легкий інтерфейс», «просто, легко, швидко, зручно. є можливість обмежувати доступ до сторінки», «можливістю відвідувати чужі сторінки без відома власника», «Не висвічує, на відміну від Одноклассників, хто до тебе заходив на сторінку і до кого ти заходив», «noone sees when i'm looking through other profiles». Найбільшим негативом мережі респонденти вважають низький рівень безпеки ресурсу: «Багато спаму», «віруси, спам, поганий захист», «Не подобається велика кількість ігр, запрошення на які розсилають ледь не як спам», «низьким рівнем безпеки», «Спам, що часто приходить», «спамом, порно, приметивностью основной масы пользователей», «взламують багато сторінок друзів і розсилають спам». Окрім цього, користувачі вважають, що витрачають забагато часу на мережу: «time-killer», «багато часу забирає», «вбиває мій час», «виснеш там днями і ночами, світу Божого не бачиш. Якщо є можливість, краще бачитися з людьми особисто», «Забирає забагато часу», «тем, что люди иногда слишком погружаются в этот вертуальный мир», «Тим що там я провожу багато вільного часу, яке я б могла використати на інші справи». Низький рівень приватності, на думку деяких респондентів, є основною проблемою мережі: «неповага до користувачів і їх приватності. Спочтаку я вводив інфу на умовах, що в будь-який момент можу її змінити, а потім мене цієї можливості позбавили. Сторінки користувачів, які захотіли видалитись не видаляються, крім того ресурс зберігає історію усіх даних, які ти там вводиш. Політика адміністраторів ресусру вкрай нахабна», «не 60

видаляється екаунт», «неможливість повністю видалити свою сторінку», «не подобається, коли висвічується, що я зайшла на сайт», «проблеми витоку інфо, використання моїх даних», «умовною приватністю будь-яких даних», «він зовсім не конфіденційний (віруси та програми, що ламають паролі, сайт можуть проглядати урядові структури, особливо міліція)».

3.3. Соціальна мережа Одноклассники

Близько 20% жінок (12 осіб) у віці від 18 до 22 років віддають перевагу російській соціальній мережі «Одноклассники». Трохи менш популярна мережа серед чоловіків тієї ж вікової групи — нею користуються лише 14% (Див. табл. 1). У віковій групі від 23 до 25 років відсоток користувачів даною мережею зростає і становить 42% (23 особи) у жінок та 18% (5 осіб) у чоловіків (Див. табл. 2). Респонденти віком від 26 років мають ще більші відсотки користування «Одноклассники»: серед жінок показник становить 61% (16 осіб з 26), серед чоловіків — 75% (6 осіб з 8) (Див. табл. 3). Отже, соціальна мережа «Одноклассники» є більш популярною серед старших груп респондентів, що, вірогідно, пов’язано з осоюливою спрямованістю сайту. Аудиторію мережі в основному складають особи, які закінчили школу 10 чи більше років тому і бажають знайти своїх однокласників. Проте активність користувачів доволі низька: більшість членів «Одноклассники» (35%, 24 особи) заходять туди рідше, ніж раз на місяць. Раз на місяць перевіряють сторінку 28% (19 осіб) респондентів, раз на тиждень — 22% (15 осіб), а раз на 2-3 дні та кілька разів на день «Одноклассники» відвідують в сумі 15% (10 осіб) опитаних власників

61

акаунтів. Це знову ж таки може бути причиною відсутності часу на онлайнспілкування у людей, які працюють:

Мал. 6. За результатами відповідей на відкрите запитання «Чому Ви почали користуватись

«Одноклассники»?»,

респонденти

головним

чином

реєструвались, аби знайти однокласників та знайомих, не зареєстрованих в інших соуіальних мережах: «банально - для пошуку однокласників», «однокласники запросили», «бажання знайти тих, кого не знайшла в інших мережах», «Пошук однокласників, одногрупників», «Для спілкування з друзями які не зареестровані в Вконтакте». Друга і остання причина реєстрації — спілкування з родичами та друзями старшого віку: «Для спілкування зі знайомими з Росії та знайомими старшого віку», «допомагаю батькам там розібратись», «зареєструвалась мама, я вирішила, що мені теж треба», «Зв’язок з старшими родичами», «мама попросила знайти її однокласників», «там зареєстрована мама», «чтоб общаться с тетей из России». Найбільш поширеною відповіддю на питання «Чим Вам подобається мережа «Одноклассники»?» було «нічим» або «не подобається». Проте все ж можна виділити кілька позитивних характеристик мережі, таких як функція «Мої гості» та можливість спілкуватися з родичами: «Анкеты

62

открыты для всех», «бачиш хто заходив в гості», «видно хто заходив на сторінку», «оценки и просмотры страницы», «саме там вчителі і дорослі родичі», «там я спілкуюся з родичами, які не живуть в Україні». Серед причин, чому мережа не подобається, користувачі, в основному, називали

відсутність

комерціалізованість

приватності,

сервісу:

«видно,

незручність коли

бродиш

інтерфейсу по

та

сторінках»,

«Доступность своей страницы для обзора посторонними людьми», «забагато публичності», «заходят много посторонних», «Кожен може зайти на мою сторінку; відвідувачів сторінок запам"ятовують як "гостей" (немає анонімності)», «показывает кто к тебе на страницу заходил, и к кому заходишь ты. какие-то незнакомые люди ставят тебе оценки», «недружній інтерфейс, поганий дизайн, присутність друзів друзів та тим, що люди бачать, що ти заходив на їх сторінку», «теж не подобається, що відображається присутність в інтернеті, а також особливо не подобається, що мою сторінку і фото може будь-хто переглядати!», «тим, що інші можуть прослідкувати за відвідуваністю сторінок інших користувачів; оцінками фото», «не подобається дизайн, не удобно все расположено, долго нужно что-то искать», «технічна і дизайнерська реалізація», «інтерфейс жахливий», «Незручний інтерфейс, хочуть за все гроші», «унылостью интерфейса,

излишностью

тратой

денег

за

фуфловый

сервисы,

неопимизированость движка», «багато реклами, незручний інтерфейс», «навязываются платные сервисы», «тим, що вона - суто комерційна». Частині користувачів не подобається відсутність аудіо- та відеоархіву: «нельзя хранить аудиозаписи, все фото помечены логотипом сети», «відсутністю можливості викладанні музики та ін».

63

3.4. Інші соціальні мережі

Серед решти мереж найпопулярнішими у вікової групи 18-22 роки є сервіс мікроблогінгу «Twitter» (15%), професійна мережа «LinkedIn» (9%) та «LiveJournal» (7%). Невеликий процент користується також «Last.fm», «MySpace», «Profeo», «Plurk», «Connect.ua», «WishList.ru», «Formspring.me», «Netlog» та «Bigmir.net». Разом мережами користуються 58% опитаних жінок і 29% чоловіків у цій віковій групі. Група від 23 до 25 років користується переважно професійною мережею «LinkedIn», а також мережами «Twitter», «LiveJournal», «Last.fm», «Connect.ua», «Pathos», «MySpace», «Profeo», «blogspot», «Netlog», «Naszaklasa». 42% жінок та 58% чоловіків користуються цими соціальними мережами. Серед групи віком від 26 років різними соціальними мережами користується менший відсоток опитаних. У жінок він становить 31%, у чоловіків

—

63%.

Окрім

Facebook,

Вконтакте

та

Одноклассники

респонденти користуються мережами «LinkedIn», «MySpace», «Twitter», «LiveJournal», «Profeo», а також «sumno.com». Можна зробити висновок, що групи опитаних 23-25 років та від 26 орієнтовані скоріше на професійні соціальні мережі, а не розваги на відміну від групи 18-22, яка користується переважно сайтами розважального характеру. Також молодша група відрізняється більшим різноманіттям соціальних мереж, що може бути пов’язано з прагненням респондентів соціалізуватися, слідувати модним тенденціям, або ж з кількістю часу, який вони можуть провести онлайн. Соціальними мережами, окрім Facebook, Вконтакте та Одноклассники, респонденти користуються з майже рівномірною частотою: 24% опитаних (28 осіб) перевіряють акаунти кілька разів на день, 21% (24 особи) — раз на 2-3 дні, 24% (28 осіб) — раз на тиждень. Зовсім рідко відвідують сайти 64

соціальних мереж 27% (30 осіб) та 5% (6 осіб), раз на місяць та рідше, ніж раз на місяць відповідно.

Мал. 7. На запитання, чому респонденти почали користуватись іншими мережами та що саме їм подобається, відповіді були досить різноманітними, адже переважна більшість опитаних користується більше, ніж двома соціальними мережами, а різні мережі мають різне призначення та різні можливості. Опитані користуються last.fm через те, що: цікавляться музикою; хочуть вести статистику виконавців та композицій, які вони прослуховують; є можливість знаходити нову музику за рекомендаціями, жанрами та за схожістю а ту, яка подобається; бажають дізнатись, що слухають друзі. У Linked.In користувачі реєструються, бо мережа надає можливість: шукати роботу та працедавців; шукати працівників та партнерів; зберігати професійні контакти. Респонденти віддавали перевагу Twitter з таких причин: мережа надає можливість слідкувати за новинами друзів,

65

знаменитостей та ЗМІ; інформація в мережі «незалежна»; користування ним не займає багато часу; мережу можна використовувати як власний щоденник. Реєстрація у LiveJournal для багатьох відбулась з таких причин: можливість використання мережі як щоденника для запису своїх думок; можливість познайомитись з цікавими людьми та читати їхні пости. Основними недоліками мереж, на думку респондентів, є: наявність реклами, платних послуг, спаму та «ботів» (LiveJournal, last.fm); потік часто непотрібної інформації (LiveJournal, Twitter); кількість часу, яка витрачається на мережі; незручність у користуванні (LiveJournal)

66

Висновки

Сьогодні світ залежить від безперервної комунікації та взаємодії між людьми, навіть віддаленими один від одного. Сучасне суспільство живе, за влучним виразом Маршала Маклюена, в «глобалізованому селі». Ми стежимо за політикою, екологією та культурою, які знаходяться за тисячі кілометрів від нас — електронні засоби комунікації дозволяють нам робити це

майже

безперервно.

Інформаційні

технології

потроху

стають

визначальними чинниками у економічному, політичному, соціальному та культурному розвитку, все більше

зростає

швидкість виробництва

інформації та її розповсюдження. Глобалізація та невіддільно пов’язана з нею інформатизація поступово змінюють соціальну, культурну, економічну та політичну картину світу. Соціальні мережі, як один із засобів електронної комунікації, цьому сприяють. Вони є продуктами західної культури та далеко не останнім інструментом глобалізації. З’явившись

всього

13

років

тому,

соціальні

мережі

вже

зарекомендували себе потужними та ефективними інструментами для обміну інформацією. Застосування мереж відбувається у багатьох сферах людського життя — політиці, бізнесі, рекламі та освіті. Вони спричинили революцію у журналістиці, змусивши частину ЗМІ припинити своє існування, і частину —переорієнтуватись на Інтернет-аудиторію. У даній роботі були розглянуті три соціальні мережі — Facebook, Вконтакте та Одноклассники. Такий вибір пояснюється тим, що ці сайти є одними з найбільш впливових ресурсів в світі та на пострадянському просторі. Facebook — найчисельніша соціальна мережа, яка налічує більше 400 мільйонів активних користувачів. Вконтакте та Одноклассники охоплюють аудіторію країн СНД. За статистикою, на кінець минулого року

67

близько 7 мільйонів українців перебувало у соціальних мережах, з них 95% — в Одноклассники та Вконтакте. Соціальні мережі вже виступають майданчиком для ведення бізнесу та просування продукції чи послуг. За допомогою соцмереж підприємці та компанії мають безліч можливостей для формування та розширення цільової аудиторії, надання інформації про товари, послуги та рекламні акції, збільшення відвідуваності свого сайту, підвищення лояльності та зміцннення довіри шляхом діалогу з клієнтами, а також проведення досліджень. Світовий лідер Facebook та його російськомовний аналог Вконтакте надають також широкі можливості для розвитку засобів масової інформації. Журналістика поступово рухається в напрямку Інтернету. Журналісти і редактори в усьому світі опановують Twitter і Facebook, щоб заручитися підтримкою нової аудиторії та утримати постійних читачів. Соціальні медіа є інтерактивним каналом спілкування з існуючими та майбутніми клієнтами. Для паперових видань такий канал може збільшити шанси на виживання на переповному інформацією ринку, де знизилась вартість окремих брендів. Окрім створення Інтернет-версії ЗМІ необхідним кроком до опанування Інтернет-простору є реєстрація та просування у соціальних мережах. Тут можна навести приклад українського видання «Топ10», який відмовився від створення інтернет-сайту на користь своєї групи в соціальній мережі. В мережах Вконтакте чи Facebook українських ЗМІ представлено мало. Мережа Одноклассники для просування ЗМІ виявилась непридатною через особливості функціоналу. Для того, аби ЗМІ могли ефективно використовувати соціальні мережі, їм необхідно володіти інформацією про аудиторію цих мереж. Віковий та статевий розподіл аудиторії диктує, наприклад, характер новин, які можуть бути донесені до користувачів соціальної мережі.

68

Окрім загальних демографічних показників важливу роль відіграють також причини або мотиви аудиторії для користування тією чи іншою мережею, а також слабкі та сильні сторони ресурсів. Розуміння, з якою саме метою люди використовують соціальні мережі, допоможе ЗМІ краще зрозуміти свою аудиторію та її потреби. В даній

роботі було проведено

дослідження аудиторії трьох

найбільших соціальних мереж в Україні — Facebook, Вконтакте та Одноклассники. За допомогою метода опитування, а також контент-аналізу відповідей на відкриті запитання ми дійшли до висновку, що аудиторія Facebook та Вконтакте є загалом молодшою та більш активною, аніж аудиторія мережі Одноклассники, яка, на думку більшості респондентів, є нецікавою та рідко оновлюваною. З проведеного дослідження можна також зробити висновок, що основними причинами, чому люди приєднуються до Facebook, є: 1. підтримання

вже

існуючих

зв’язків,

переважно

з

англомовними друзями, а також нові знайомства; 2. запрошення чи рекомендація друзів; 3. альтернатива мережі «Вконтакте»; Сильні сторони цієї мережі, на думку користувачів, — це: 1. Зручністю в користуванні, швидкістю та дизайном; 2. Функціональність, різноманітність аплікацій; 3. Захист від спаму, «цивілізована» аудиторія, інтеграція з іншими сервісами. Серед негативних характеристик Facebook головними є: 1. Перевантаженість інформацією, реклама та складність інтерфейсу; 2. Невелика кількість українських користувачів порівняно з «Вконтакте» та нав’язливі користувачі; 3. Залежність від мережі, загроза приватності.

69

Серед основних причин, чому користувачі реєструються Вконтакте: 1. Спілкування з друзями, мережа охоплює велику кількість людей; 2. Слідування моді; 3. Користування музичним та відеоархівом. На думку більшості респондентів, головні переваги мережі — це: 1. Можливість знайти на сайті багатьох своїх друзів та знайомих, підтримувати зв’язок; 2. Велика база мультимедіа; 3. Простота та зручність у використанні. Найбільші проблеми мережі: 1. Поганий захист користувачів, спам; 2. Майже повна відсутність приватності; 3. Велика кількість часу, якої вимагаю користування ресурсом. В мережі Одноклассники респонденти, в основному, реєструвались через: 1. Бажання знайти однокласників; 2. Можливість спілкуватися з родичами. Серед позитивних характеристик мережі: 1. Відкритість сторінок користувачів; 2. Можливість знайти тих, хто не зареєстрований в інших мережах. Основні недоліки ресурсу: 1. Низький рівень приватності; 2. Незручність інтерфейсу та непродуманий дизайн; 3. Платні послуги, нав’язливість реклами; 4. Неможливість розміщувати аудіо- та відеофайли. Соціальні мережі можуть бути дуже корисними не лише для ЗМІ, але і 70

для конкретних журналістів. Вони надають можливості знайти ідею та тему для сюжету чи статті, зв’язатися з ключовими героями, а також знайти джерела інформації. Проте нобхідно пам’ятати, що у соціальних мереж є свої особливості, з якімі необхідно рахуватися и які можуть бути небезпечними для матеріалу і навіть для кар’єри журналіста. Саме тому необхідно виконувати такі правила: ретельно перевіряти факти та джерела інформації, не зберігати особисту інформацію в мережі, адже майже ніщо в ній не є справді особистим, не додавати до списку друзів свої анонімні джерела, а також підозрілих осіб. В часи фінансової кризи, революції в журналістиці та занепаду традиційних видів ЗМІ Інтернет зі своєю дешевизною, швідкістю та доступністю стає для багатьох з них порятунком. Розробка онлайн-версій ЗМІ та залучення соціальних мереж для їх просування можуть не лише допомогти утримати набуту аудиторію, але й залучити нову. Перспективою даного дослідження може стати виявлення механізмів інтеграції ЗМІ у соціальні мережі з урахуванням не ліше демографічних особливостей аудиторії, але й її інтересів та потреб.

71

Список використаної літератури 1.

Алексеев А., Дудченко B. Контент-анализ как специфический способ

«прочтения» текстов // Смысловое восприятие речевого сообщения (в условиях массовой коммуникации). — Москва, 2006.

2.

Артемов Г. Политическая социология. — Москва: Логос, 2002. – 280 с.

3.

Гидденс Э. Социология. — Москва: Эдиториал УРСС, 1999. — 703 с.

4.

Девятко И. Методы социологического исследования. — Екатеринбург:

Изд-во Урал. ун-та, 1998. — 208 с.

5.

Дмитриев И. Контент-анализ: сущность, задачи, процедуры. — Санкт-

Петербург, 2005.

6.

Жичкина А. Социально-психологические аспекты общения в

Интернете. — Москва: Дашков и Ко, 2004. — 117 с.

7.

Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура

/ Пер. с англ. под науч. ред. О. И. Шкаратана. — Москва: ГУ ВШЭ, 2000. — 608 с.

8.

Маклюэн М. Понимание медиа: внешние расширения человека. —

Москва: Канон-Пресс, 2003.

9.

Маклюэн М. Галактика Гуттенберга: Становление человека

печатающего. — Москва: Академический Проект: Фонд «Мир», 2005.

10.

Мангейм Дж., Рич Р. Политология: Методы исследования. — Москва:

Издательство «Весь Мир», 1997. — 544 с.

11.

Манекин Р. Контент-анализ как метод исторического исследования. //

«Клио», 1991. №2. — С. 30-36.

12.

Ноэль. Э. Массовые опросы. Введение в технику демоскопии. / 2-е изд.

Пер. с нем. С. Мансурова. — Москва: АВА-ЭСТРА, 1993. — 272 с.

13.

Осипов Г. Рабочая книга социолога. — Москва: Наука, 2006. — 480с.

14.

Почепцов Г. Теория коммуникации. — К.: «Ваклер», 2001. — 656 с.

72

15.

Рейнгольд Г. Умная толпа: новая социальная революция / Пер. с англ.

А. Гарькавого. — Москва: ФАИР ПРЕСС, 2006. — 416 с.

16.

Семенова В. Качественные методы: введение в гуманистическую

социологию. Учеб. пособие для студентов вузов / Ин-т социологии РАН. — Москва: Добросвет, 1998. — 289 с.

17.

Ядов В. Стратегия социологического исследования: описание,

объяснение, понимание социальной реальности. Учебное пособие / 4-е изд., стереотип. — Москва: Омега-Л, 2009. — 567 с.: ил.

18.

Социологические исследования / № 4. — Москва, 1980.

19.

Alba J., Stay J. I'm on Facebook — Now What???: How to Get Personal,

Business, and Professional Value from Facebook. — San Francisco: Happy About Publishing, 2008. — 100 p.

20.

Baloun K. Inside Facebook: Life, Work and Visions of Greatness. —

Bloomington: Trafford Publishing, 2007. — 136 p.

21.

Berelson B. Content Analysis in Communication Research. — Glencoe, Ill:

Free Press, 1952.

22.

Boyd D. Friends, Friendsters, and MySpace Top 8: Writing community into

being on social network sites. — First Monday, 11 (12). Retrieved July 21, 2007 // http://www.firstmonday.org/issues/issue11_12/boyd/ 23.

Boyd D., Ellison N. Social Network Sites: Definition, History, and

Scholarship. // Journal of Computer-Mediated Communication, Vol. 13(1), 2007.

24.

Cassidy J. Me media: How hanging out on the Internet became big business

// The New Yorker, 82 (13), May 15, 2006.

25.

Chafkin M. How to kill a great idea! // Inc. Magazine. Retrieved August 27,

2007 // http://www.inc.com/magazine/20070601/features-how-to-kill-a-greatidea.html 26.

Ellison N., Steinfield C., Lampe, C. The benefits of Facebook «friends»:

Exploring the relationship between college students' use of online social networks and social capital. // Journal of Computer-Mediated Communication, 12 (3), article 73

1. Retrieved July 30, 2007 from http://jcmc.indiana.edu/vol12/issue4/ellison.html 27.

Festa P. Investors snub Friendster in patent grab, 2003 // CNet News.

Retrieved August 2007 // http://news.com.com/2100-1032_3-5106136.html 28.

Friedman T. The lexus and the olive tree: understanding globalization. —

New York: Farrar, Straus, Giroux, 1999. — 394 p.

29.

Goyder J. The Silent Minority: Non-respondents on Sample Surveys. —

Cambridge: Polity Press, 1987. — 232 p.

30.

Granovetter M. The Strength of Weak Ties // American Journal of

Sociology. Vol. 76, Issue 6, 1973. — P. 1360-1380.

31.

Holzner S. Facebook marketing: leverage social media to grow your

business. — QUE Publishing, 2008. — 288 p.

32.

Kennedy P. Preparing for the twenty-first century. — New York: Random

House, 1993. — 428 p.

33.

Kluver R. Globalization, Informatization, and Intercultural Communication

// American Communication Journal, Vol. 3, Issue 3, 2003.

34.

Krippendorff K. Content Analysis: An Introduction to Its Methodology. —

Newbury Park: Sage Publications, Inc. 2nd edition, 2003. — 440 p.

35.

Mazer J., Murphy R., Simonds C. I’ll See You On «Facebook»: The Effects

of Computer-Mediated Teacher Self-Disclosure on Student Motivation, Affective Learning, and Classroom Climate. // Communication Education. Vol. 56, No. 1, January 2007, PP. 1-17.

36.

Miller W. The Survey Method in Social and Political Sciences:

Achievements, Failures, Prospects. — New York, 1983.

37.

Palmquist M. «The Qualitative Versus Quantitative Debate»: CSU Writing

Guide, 1995 // http://writing.colostate.edu/ 38.

Sundén, J. Material Virtualities. — New York: Peter Lang, 2003. — 225 p.

39.

Turkle S. Life on the screen: Identity in the age of the Internet. — New

York: Simon & Schuster, 1995. — 347 p.

40.

Turner P. Comparative Content Analysis of Biographies // Comparative 74

Methodology: Theory and Practice in International Social Research / Ed. by E. Qwen. London, 1990.

41.

Veer E. Facebook: The missing manual. — Sebastopol: O'reilly Media Inc,

2008. — 251 p.

42.

Wang G. Treading different paths: informatization in Asian nations.

Norwood, NJ: Ablex, 1994.

43.

Weber R. Basic Content Analysis. — Newbury Park, 2nd ed., 1990.

44.

Wimmer R., Dominick R. Mass media research, an introduction. —Belmont:

Wadsworth Publishing Company, 7th ed., 2002. — 504 p.

Інтернет-джерела 45.

http://ain.ua/2010/06/01/26987

46.

http://delo.ua/technologies/telecom/polzovateli-odnoklassnikov-teper-tozhe-

mogut-igrat-v-igry-140628/ 47.

http://delo.ua/technologies/telecom/Vkontakte-podarit-polzovateljam-

novye-vozmozhnosti-139945/ 48.

http://donbass.ua/news/technology/2010/06/04/kompanija-amedia-hochet-

posadit-10-tysjach-polzovatelei-vkontakte.html 49.

http://en.wikipedia.org/wiki/Odnoklassniki

50.

http://en.wikipedia.org/wiki/Social_network

51.

http://ezhe.ru/POTOP/results.html?do=res;2009;31

52.

http://korrespondent.net/business/mmedia_and_adv/1062501

53.

http://lenta.ru/articles/2009/09/07/vk/

54.

http://lenta.ru/news/2009/07/02/engaged/

55.

http://mashable.com/2007/07/11/10-facebook-clones/

56.

http://mashable.com/2008/07/19/fed-up-with-german-copycat-facebook-

unleashes-the-lawyers/ 75

57.

http://mashable.com/2009/03/11/newspaper-industry/

58.

http://mashable.com/2009/06/08/social-media-newsroom/

59.

http://mashable.com/2009/07/28/social-networking-users-us/

60.

http://mashable.com/2009/08/03/facebook-journalism/

61.

http://mashable.com/2009/09/18/facebook-journalism-columbia/

62.

http://mashable.com/2009/11/10/local-news-social-media/

63.

http://mashable.com/2009/12/02/personal-social-media-roi/

64.

http://mashable.com/2010/02/04/facebook-400-million/

65.

http://nalavke.ru/blogs/entry/--2008-10-25-0

66.

http://news2.ru/story/112682/

67.

http://nordspr.blogspot.com/2010/02/10-new-media.html

68.

http://pda.itbusiness.com.ua/content/view/4726/37/

69.

http://profy.com/2009/11/02/90-managers-want-social-networks-banned/

70.

http://pva.wen.ru/ser/Vkon/history.html

71.

http://reway.ru/historyVkontakte.html

72.

http://ru.wikipedia.org/wiki/В_Контакте

73.

http://ru.wikipedia.org/wiki/Одноклассники.ru

74.

http://smresearch.ru/2009/01/ages/

75.

http://stg.odnoklassniki.ru/res/default/docs/intertelek.swf

76.

http://Vkontakte-info.msk.ru/history.html

77.

http://vkontakte.ru/blog.php?nid=38

78.

http://Vkontakte.ru/index.php

79.

http://venturebeat.com/2008/12/18/2008-growth-puts-facebook-in-better-

position-to-make-money/ 80.

http://wg22.odnoklassniki.ru/

81.

http://www.alexa.com/siteinfo/odnoklassniki.ru

82.

http://www.alexa.com/siteinfo/Vkontakte.ru

83.

http://www.bbc.co.uk/russian/business/2010/05/100531_facebook_quit.sht

ml 76

84.

http://www.biztimes.ru/index.php?artid=346

85.

http://www.businessinsider.com/how-facebook-was-founded-2010-3#we-

can-talk-about-that-after-i-get-all-the-basic-functionality-up-tomorrow-night-1 86.

http://www.businessinsider.com/the-1000-most-visited-sites-on-the-web-

2010-5 87.

http://www.electionmall.ua/

88.

http://www.emarketer.com/Article.aspx?R=1006930

89.

http://www.etforecasts.com/products/ES_intusersv2.htm

90.

http://www.globalwebindex.net/find_out_more.aspx

91.

http://www.insidefacebook.com/2009/03/25/number-of-us-facebook-users-

over-35-nearly-doubles-in-last-60-days/ 92.

http://www.internetworldstats.com/stats.htm

93.

http://www.kommersant.ru/doc.aspx?DocsID=1319684

94.

http://www.kommersant.ru/doc.aspx?DocsID=1253787

95.

http://www.lemonde.fr/technologies/infographie/2008/01/14/reseaux-

sociaux-des-audiences-differentes-selon-lescontinents_999097_651865.html#ens_id=999297 96.

http://www.lenta.ru/news/2008/10/31/odnoklassniki/

97.

https://www.nic.ru/whois/?domain=Vkontakte.ru

98.

http://www.rian.ru/spravka/20080731/115343443.html

99.

http://www.slideshare.net/juliatrushina/marketing-in-vkontakte-version-20-

1787652 100. http://www.slideshare.net/karinjanner/workshop-stdtetagmai2 101. http://www.slideshare.net/ni404/marketing-in-vkontakte 102. http://www.slideshare.net/zalevski/vkontakte-groups-analytics-internetmarketing-smm 103. http://www.social-networking.ru/history/16/ 104. http://www.social-networking.ru/news/87/ 105. http://www.spbgu.ru/forums/index.php?s=e375df77f2c09de89272c81a5a35 77

ad0c&showtopic=26522&st=0&#entry1186753 106. http://www.vesti.ru/doc.html?id=316915&cid=1

78

Додатки Додаток 1. Дати запуску сайтів основних соціальних мереж [23].

Додаток 2. Сторінка першої версії Facebook thefacebook.com.

79

Додаток 3. Регіональні клони соціальних мереж у світі за версією журналу Business 2.0 (серпень 2007).

Додаток 4. Головна сторінка порталу Moifakultet.ru.

80

Додаток 5. Сторінки користувачів Facebook та Вконтакте.

81

Додаток 6. Різновиди інтерфейсу мережі Вконтакте.

82

Додаток 7. Інтерфейс мережі Одноклассники.

83