Фарина Оксана - диплом, 2009 by ukma journalist

Національний університет «КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ»

Факультет соціальних наук та технологій Могилянська школа журналістики

Висвітлення україно-російського газового конфлікту в міжнародних інформаційних агенціях у січні 2009 року

Кваліфікаційна робота на здобуття академічного звання магістра журналістики ФАРИНИ Оксани Іванівни

Науковий керівник – старший викладач Р. Дейниченко

Київ – 2009

План Вступ……………………………………………………………………………..

Розділ І. Методологічні основи дослідження………………………………

§1. Теорія контент-аналізу ……………...………………………..………….

§2. Теорія фреймінг аналізу………………………………………………….

§3. Формування вибірки дослідження та визначення одиниць кодування...

Розділ ІІ. Результати контент-аналізу……………………………………….

§1. Аналіз категорій “Час”, “Місце”, “Жанр”…………………..…………...

§2. Аналіз джерел повідомлень………………………..……………………..

2.1 Аналіз загальної структури джерел повідомлень…………………….

2.2 Аналіз структури українських та російських джерел повідомлень…

2.3 Російські та українські головні спікери……………………………….

Розділ ІІІ Фреймінг газового конфлікту…………………………………….

§1. Багатовекторність “конфіліктної рамки”……………………..………….

§2. Складові “рамки війни”…………………………………..……………….

§3. Рамка відповідальності та економічних наслідків………………..……..

Розділ IV. Комунікація сторін конфлікту: ініціативність, риторика, ефективність………………………………………………………

Висновки………………………………………………………………………..

Список використаної літератури…………………………..………………..

Додатки…………………………………………………………………………

Вступ У перший день нового 2009 року бере свій відлік подія, яку вже через кілька днів західні медіа назвали “найбільшою газовою кризою, що колинебудь сталася в Європейському Союзі”1. 1 січня о 10 годині ранку за московським часом російський газовий монополіст

ВАТ

“Газпром”

припинив

постачання

газу

до

України,

звинувативши її у боргах і крадіжці газу. Коли тиск у газовій мережі упав, Україна не змогла транспортувати російський газ до європейських споживачів у повному обсязі. Ще раз звинувативши Україну у крадіжці газу, прем’єр-міністр Російської Федерації Владімір Путін наказав відключити подачу газу через її територію і для європейських країн. В результаті мільйони людей у Східній і Центральній Європі залишились без опалення протягом наступних 11 днів. Незважаючи на заяви українського керівництва, що газу у сховищах країни вистачить до кінця опалювального сезону, температура у помешканнях українців знизилась на кілька позначок до некомфортних 17–18 градусів, підприємства призпинили свою роботу. До переговорів між українською та російською стороною долучились представники європейських країн на чолі з Європейскою Комісієї. Перший договір між Україною та Росією від 10 січня не допоміг розв’язати суперечку. Російська сторона не захотіла миритись із тією декларацією, яку додали до нього українські делегати. Однак потік газу не відновився і після того, як цю перешкоду було усунено. “Газпром” заявив, що для початку буде подавати “тестову” кількість газу, яку українська недозавантажена газотранспортна мережа технологічно не змогла транспортувати, за що отримала нові звинувачення у “блокуванні” російського газу. У цей час її власний газовід 1

Russia gas supply for Europe restarted: officials // AFP. – 2009. – January 20. –

9:15 AM GMT.

уперше в його історії був розвернений із Заходу на Схід, щоб перекачувати газ зі сховищ на Заході країни до споживачів східних регіонів. Остаточний договір від 19 січня, згідно з яким закріплювались нові, значно вищі ціни на газ для України і дещо вищі на транзит для Росії, приніс розв’язку конфлікту і відновлення газового потоку в Європу. Однак, не зважаючи на успішне завершення суперечки, даний конфлікт актуалізував низку важливих питань у сфері економіки, міжнародної політики та інформаційної безпеки. Західні медіа майже одразу назвали конфлікт “газовою війною”, “енергетичною війною”, “піар-битвою”, що дає підстави говорити про новий вид протистояння у сучасному світі, а саме про техногенно-інформаційну війну як засіб досягнення політичних та економічних цілей не за допомогою традиційної зброї, а з використанням інфраструктури та інформації. Новизна даного феномену обгрунтовує актуальність теми і практичне значення дослідження Для даної роботи важливим є саме комунікаційний аспект конфлікту, адже він найтісніше пов’язанй з його означенням як інформаційного конфлікту/війни. Комунікаційний аспект конфлікту передбачає дослідження, яким чином він висвітлювався у медіа просторі, а конкретніше у міжнародних інформаційних агенціях; які основні месиджі і аргументи формулювали сторони конфлікту і наскільки ефективно доносили їх до світової громадськості; який імідж учасників конфлікту сформувався під час цієї інформаційної кампанії; наскільки об’єктивним і збалансованим було висвітлення конфлікту. Зважаючи на незначну віддаленість газового конфлікту у часі, на разі не існує грунтовних медіадослідженнь на дану тему. Що іще раз підкреслює актуальність

обраного

предмета

дослідження.

Академічний

підхід

до

висвітлення досліджуваної теми використано у статті Маргарити Балмацеда “Тло російсько-української газової кризи: пояснення центральних аспектів і концептів”, у якій дослідниця із Кембріджа виокремлює ключові концепти-

вислови, якими часто користувалися медіа і представники зацікавлених сторін під час висвітлення конфлітку. Це фрази “Україна краде газ”, “Росія надає субсидії Україні”, “Газпром” переходить на ринкові ціни”. Авторка зазначає, що часто ці фрази ускладнюють точне розуміння проблеми, а тому вартують того, щоб детальніше розглянути їхнє значення і те, яку роль вони відіграли у досліджуваному конфлікті1. У процесі ескалації газової кризи і після її завершення з’являлось чимало аналітичних статей з акцентом на інформаційній складовій конфлікту та аналізом інформаційної кампанії в українських, російських та західних медіа. Зокрема це кілька статей на “Телекритиці”. Наприклад, у статті Ігоря Солов’я, власного кореспондента інформаційного агентства “Укрінформ” в Москві, йдеться про те, що “інформаційне висвітлення “газового протистояння” між Україною і Росією дозволило деяким експертам і політикам зробити висновок, що Україна “програла інформаційну війну з Росією” і що вона не здатна адекватно доносити громадськості свою позицію”. А причину “перекосу” в демонстрації переважно російської сторони автор бачить “не в яких-небудь симпатіях, а в налагодженій роботі прес-служб російського уряду і “Газпрому”. “Тобто справа не в поганій роботі українських ЗМІ, – зазначає автор, – а в неготовності інформаційних служб відповідних міністерств, відомств і секретаріатів української сторони чітко представляти, а головне – оперативно доносити свою позицію”2. Ще однією слабкістю української позиції,

Balmaceda, M. Background to the Russia-Ukrainian Gas Crisis: Clarifying Central Issues and

Concepts // Russian analytical digest. / Cambridge, MA, – 2009. – № 53 – 2009. – Р. 22 – 23 [Electronic Resource]. – Mode of access : URL: http://www.res.ethz.ch/analysis/rad/details.cfm?lng=en&id=95596.– Title from the screen. 2

Соловей, И. Освещение “газовой войны”: работа над ошибками // “Телекритика”. – 2009. –

13 січня [Електронний ресурс]. – Режим доступу : URL: http://telekritika.ua/bezpeka/2009-0113/43081. – Назва з екрана.

яку показав газовий конфлікт, автор називає відсутність українських медіа в іноземному інформпросторі. У редакційній статті “Телекритики” під назвою “Експерти: імідж України страждає через бездіяльність політиків, а в інформаційній війні вона не мала шансів” наводяться результати круглого столу “Українсько-російські відносини: інформаційне протистояння”, організованого Фондом Конрада Аденауера за підтримки Німецького товариства зовнішньої політики та Академії української преси. На ньому йшлося про те, що “імідж України у європейських країнах вибудовується як вкрай негативний”, через небажання вітчизняних політиків приділяти увагу інформаційній сфері. Крім того, Україна “не здатна ефективно протистояти інформаційному тиску на рівні, який був продемонстрований під час “газової війни” в кінці 2008 – на початку 2009 років”. “Не останню роль в цьому також відіграє майже повна відсутність корпунктів західних ЗМІ в Україні”1. Георгій Почепцов, доктор філологічних наук, професор, у двох статтях на “Телекритиці” розглядає російсько-українських газовий конфлікт як приклад “глобальної інфовійни”. Формулюючи визначення поняття автор говорить, що “глобальна інфовійна будується на розширеній аудиторії, що виходить за межі однієї країни”, при цьому справжні цілі такої війни ніколи не заявляються відкрито2 . Автор придіяє увагу в основному політичному аспекту інфовійни, меншою мірою зупиняється на інформаційних технологіях, важливих для вивчення комунікації. Почепцов зазначає, що газовий конфлікт є прикладом чергової холодної війни, яка розгортається між Росією та пострадянськими країнами – Естонією, Латвією, Литвою, Грузією. Щодо інформаційної 1

Експерти: імідж України страждає через бездіяльність політиків, а в інформаційній війні

вона не мала шансів // “Телекритика”. – 2009 – 23 січня [Електронний ресурс]. – Режим доступу : URL: http://telekritika.ua/news/2009-01-23/43317. – Назва з екрана. 2

Почепцов, Г. Хаотическая война // “Телекритика”. – 2009 – 23 січня [Електронный ресурс].

– Режим доступа : URL: http://telekritika.ua/bezpeka/2009-01-20/43164. – Название с экрана.

технології автор зазначає, що для неї “все одно, який зміст, її турбує технологічний аспект підсилення достовірності свого повідомлення”. Автор визначає інформаційні прорахунки української сторони: “Головним недоліком українського реагування є відсутність 24-годинного циклу у діях влади. У конфлікті вже не можна функціонувати з дев’ятої до вісімнадцятої години перебуваня на роботі. Цілодобовий цикл іншої сторони весь час залишав “невідреагованими” інформаційні атаки…” А також цитує посла Чехії в Україні Ярослава Башти про те, що “Росія була підготована до інформаційної війни, яка велась 11 днів у країнах-споживачах роійського газу, набагато краще, ніж Україна”. Інформаційна кампанія під час україно-російського газового конфлікту аналізується у статті Reuters “Росія робить висновки у PR-війні через поставки газу”

. Стаття має два підзаголовки “Публічна кампанія Газпрому” і

“Українські лідери небагатослівні щодо конфлікту”. Відповідно, у першій частині статті розповідається про ефективну інформаційну кампанію російської сторони.

Зокрема

про

те,

що

“Газпром”

запустив

окремий

сайт

www.gazpromukrainefacts.com, який пояснював його позицію у суперечці; голова правління Газпрому давав брифінги і інтерв’ю в багатьох країнах Європи, під час яких він звинувачував Україну у крадіжці газу, що передбачався для Європи; європейський дипломат у Києві вважає аргументи Газпрому більш переконливими: “Газпром” подає в таблиці основні дані і статистику, які є незаперечними фактами… “Газпром” готовий надати оновлені цифри, натомість в української сторони це забирає трохи часу і там можуть бути суперечливі дані”. Щодо української сторони зазначалося, що всі її стосунки з громадскістю проводилися “Нафтогазом”, який щоденно перебував на зв’язку із медіа, надаючи свіжу інформацію і технологічні пояснення. 1

Zawadzki, S. Russia learns lessons in PR war over gas supplies // Reuters. – 2009. – January 7. –

11:43am EST [Electronic Resource]. – Mode of access : URL: http://www.reuters.com/article/newsOne/idUSTRE5064RU20090107. – Title from the screen.

Натомість українські лідери були скупими на коментарі. Зокрема прем’єрміністр Юлія Тимошенко не робила жодних публічних заяв щодо конфлікту, окрім її спільного з президентом Віктором Ющенком звернення. Перебуваючи на канікулах, Ющенко вислав коротку телеграму європейським країнам, яку було опубліковано на його інтернет-сайті. У статті Agencе France Press “Пропагандистська війна розгортається посеред російського газового диспуту”1 змальовується картина: “Від замерзлих європейських кордонів до штабу “Газпрому” в Москві і владних коридорів Брюсселя, епічна PR-війна розгортається посеред декорацій російськоукраїнського енергетичного диспуту.” Журналіст цитує речника “Нафтогазу”, який каже, що “Йде інформаційна війна і ви на фронті”. У статті вказується, що на Кремль і “Газпром” працює піар-агентство Gplus, агенти якого невпинно розробляють аргументи для російської сторони у щоденному потоці брифінгів і прес-релізів. “Пропагандна війна у цій останній конфронтації між Росією і Заходом – це все високі технології і красномовство.” “Битва за європейські серця і голови.” У статті цитуються експерти, які вважають, що Росія виграла цю піар-битву, а Україна в конфлікті була значно менш успішною. “З точки зору зв’язків з громадскістю, Росія завжди атакує, в той час як Україна захищається”, – узагальнює Володимир Фесенко із Інституту політичних досліджень “Пента”. У статті Moscow Times “Росія виграє другий раунд газової битви”, зазначається, що на відміну від 2006 року, коли був аналогічний газовий конфлікт, Росія зробила висновки, як продати російську версію міжнародній аудиторії, і цього разу вийшла переможецею у піар-війні. Однак цього разу

Propaganda war rages behind Russia gas dispute // AFP. – 2009. – January17. – 14:45 CET

[Electronic

Resource].

–

Mode

eu/1232155921.22. – Title from the screen.

access:

URL:

http://www.eubusiness.com/news-

Москва розпочала “інформаційні атаки” заздалегідь, задовго до того, як стало зрозуміло, що між Києвом і Москвою буде нова колізія з приводу цін на газ1. Україно-російський газовий конфлікт у січні 2009 року широко висвітлювався у західних засобах масовоїінформації через його значний міжнародний резонанс і значення. Дане дослідження грунтуватиметься на висвітленні цієї події в міжнародних інформаційних агенціях Reuters і Agence Frence Press із використанням таких методів, як контекст-аналіз, фреймінг та частково риторичний аналіз. Agence Frence Press (AFP) – найстаріша інформаційна агенція у світі, заснована у 1835 році як Agence Havas, свою теперішню назву отримала у 1944 році. Штат AFP на сьогодні налічує 2900 співробітників, включаючи більше 1400 штатних журналістів і 700 фрілансерів у 165 країнах світу. Основні корпукти розташовуються у Вашингтоні, Монтевідео, Парижі, Нікосії та Гонконгу. Кожного дня агенція видає 5000 новин на шести мовах, 20 телевізійних сюжетів, 3000 фотографій для своїх клієнтів – газет, телебачення, радіостанцій. Головний офіс – Париж. Агенцію Reuters у 1851 році заснував Paul Julius Reuter, емігрант з Німеччини, який приїхав до Лондона із Ахена. Агенція спеціалізувалась на передачі новин із Лондонської біржі за допомогою телеграфа і поштових голубів. Перед цим Reuter працював в агенції Хаваса, майбутній AFP. Головний офіс розташовується у Лондоні. Для дослідження було обрано дві із трьох найбільших новинних агенції у світі, що розташовуються у Європі. Вибір агенцій обгрунтовується тим, що вони виступають джерелом інформації для інших медіа, своїх клієнтів – газет, журналів, телебачення і радіо – по всьому світу. Тому їхнє дослідження може 1

Frolov, V. Russia Wins Round 2 of Gas Fight // The Moscow Times. – 2009. – January13

[Electronic Resource]. – Mode of access: URL: http://www.themoscowtimes.com/article/1016/42/373517.htm. – Title from the screen.

дати найбільш показову картину, яким виглядав україно-російський конфлікт у матеріалах світових медіа і очах громадськості. Окрім того, обидві агенції строго дотримуються принципів збалансованості і об’єктивності новин, на чому особливо наголошується на іхніх офіційних інтренет-сторінках. А тому ця показова картина видається і найбільш об’єктивною. Дане дослідження має на меті показати, наскільки об’єктивно і збалансовано було можливо висвітлити конфлікт, який відбувався, за визначенням різних експертів і медіа, в умовах інформаційної чи то піар-війни. Серед специфічних дослідницьких питань можна назвати наступні: - наскільки збалансовано залучались джерела різних сторін конфлікту, чи надавались комусь із них переваги, у якому обсязі використовувалась їхня пряма мова; - хто були основними спікерами під час конфлікту і який обсяг публічності вони отримали в матеріалах агенцій; - у яких рамках переважно висвітлювалась дана тема, чи отримали певні аспекти конфлікту більше розголосу, ніж інші, як були розставлені акценти; - кому належала ініціатива під час інформаційної кампанії; - які

риторичні

прийоми

використовувались

для

підсилення

змісту

повідомлень журналістами та представниками різних сторін конфлікту; - який образ української та російської сторони склався під час газової кризи. Гіпотези, які буде випробовувати дане дослідження можна сформулювати наступним чином: 1) Незважаючи на цінності збалансованості та об’єктивності, які сповідують досліджувані агенції, під час висвітлення газового конфлікту між Україною та Росією російські джерела отримали більший обсяг публічності у матеріалах Reuters і AFP. 2) Даний конфлікт в основному висвітлювався у рамках його резонансу для Європейських країн з відновленням риторики “Холодної війни”.

3) Інформаційна кампанія російської сторони була швидшою, злагодженішою та красномовнішою. Дана робота складається зі вступу, в якому було коротко окреслено предмет, обгрунтовано мету, актуальність дослідження, дослідницькі питання і гіпотези із оглядом статей присвячених інформаційній кампанії під час газового конфлікту. У першому розділі буде подано теоретичні основи методології дослідження, обгрунтовано вибірку та одиниці аналізу. У другому розділі буде викладено і проаналізовано залучення джерел повідомлень (за допомогою контент-аналізу). Третя частина буде присвячена рамкам, у яких висвітлювався газовий конфлікт (за допомогою фреймінг-аналізу). У четвертому розділі йтиметься про такі характеристики інформаційної кампанії як ініціативність, злагодженість риторичного висновках.

та

красномовство

аналізу).

Основні

(з

використанням

здобутки

контент-аналізу

дослідження

викладаються

та у

Розділ І. Методологічні основи дослідження Як вже зазначалось у вступі, у даному дослідженні використовуються кілька різних методів аналізу, які найкраще задовільняють основні питання дослідження. Це – контент-аналіз, фреймінг аналіз, і частково риторичний аналіз. 1. Теорія контент-аналізу Загалом контент-аналіз можна визначити як систематичну процедуру, метою якої є об’єктивний аналіз змісту будь-якого тексту. Протягом тривалого часу учених цілком задовольняло класичне визначення контент-аналізу, яке дав Б.Берельсон: "Контент-аналіз – це дослідницька техніка для об'єктивного, системного і кількісного опису наявного змісту інформації, яка відповідає цілям її дослідника"1. На сьогодні контент-аналіз розвинувся у соціологічний метод вивчення документів, він може розкривати не тільки експліцитний, але імпліцитний зміст інформації, а об'єктивність, системність та кількісність не вичерпують усіх принципів й умов контент-аналізу. Витоки методу сягають XVII століття. Вперше контент-аналіз було застосовано у 1640 році у Швеції (дискусія з офіційним лютерантством): теологи порівняли збірку релігійних гімнів „Пісні Сіону” з гімнами офіційної церкви та підрахували кількість основних релігійних ідей та їх висвітлення (позитивне, негативне чи реальне). У 1893 році Дж.Спід зробив контент-аналіз недільних випусків ньюйоркських газет за 1881-1883 роки у статті “Чи дають тепер газети новини?” і виявив у них переваги пліток та скандалів замість новин та подій.

Berelson, B. Content Analysіs іn Communіcatіon Research. – Glencoe: Free Press, 1952. – P. 16

Під час Другої світової війни розвідка союзників відстежувала число та тип популярних пісень, які пускали в ефір європейські радіостанції, на основі чого робились висновки про переміщення та концентрацію війська на континенті. У 1940-х контент-аналіз почали використовувати для визначення автентичності історичних документів (кількість слів у текстах автентичних авторах порівнювалася з сумнівними текстами). У 1960-х контент-аналіз став методологією, найбільш поширеною у магістерських роботах, які захищали в американських університетах, – і дотепер залишається найулюбленішою методологією медіа-дослідників у США. Словник

Інституту

зв’язків

громадськістю

наводить

наступне

визначення. “Контент-аналіз – це інформаційний дослідницький метод (а також інструмент вимірювання), який систематично відслідковує повідомлення (письмові, усні, теле-повідомлення) і трансформує їх у кількісну форму через систематичний підхід визначення категорій повідомлення як специфічних одиниць

аналізу;

акт

розкладання

змісту повідомлення

на

визначені

компоненти (категорії) для формування судження, яке можна виміряти.1” Можливості методу даного методу полягають у тому, що, на відміну від опитувань, контент-аналіз вимірює не те, що люди говорять, що зробили чи зроблять, а те що вони справді зробили. Контент-аналіз застосовують для опис змісту повідомлення (наприклад, висвітлення президентських виборів), перевірки гіпотези (перша газета підтримує одного кандидата, а друга – іншого), Порівняння медіа-контенту та „реального світу” (насильство на телеекрані та у реальності), стартовий пункт у вивченні медіа-ефектів (наприклад, ті, хто більше дивляться ТБ, більше бояться світу довкола.) 1

Dictionary of Public Relations Measurement and Research by Stacks (Ed.)

Методологія контент-аналізу включає такі етапи: – визначення дослідницького питання; – вибірка; – перше прочитання – порівняння текстів; – друге (і наступні) прочитання – кодування за допомоги протоколу; – перегляд кодових листків та написання резюме по кожній з тем; – порівняння резюме та написання кінцевого звіту; – презентація результатів дослідження. Дана методологія контент-аналізу буде використана для дослідження кількості та обсягу залучених джерел у матеріалах агенцій Reuters і AFP. 2. Теорія фреймінг аналізу Деякі дослідники вважають фреймінг (від англ. “frame” – рамка) окремим методам дослідження, інші розглядаєють його у межах контент-аналізу. У даному дослідженні фреймінг використовуєтся як окремий метод. Витоки методу сягають початку 1970-х років, коли Ґофман вважав, що “коли індивідуум упізнає певну подію, його реакція на неї скоріш за все буде обмежена рамками або схемами інтерпретації, які він називав „первинними рамками” (primary frameworks)”. Наприкінці

1970-х

Такман

зазначив,

що

рамки

перетворюють

незрозумілий гепенінг або аморфну бесіду на очевидну подію... Новинні рамки (news frame) “водночас організовують щоденну реальність і є її частиною і упакуванням”. У 1980-х „рамки” сприймалися як „медіа-пакування, центральною організаційною ідеєю яких є розуміння відповідних подій”. У 1990-х – Ентман визначив „рамки” як „схеми обробки інформації, які мають місце в особливостях новинного тексту і які підсилюють специфічне сприйняття та розуміння подій. Новинні рамки (news frames) творяться та

втілюються у ключових словах, метафорах, концепціях, символах та візуальних образах, які підкреслюються у тексті новин”. Ці компоненти „рамок” часто збігаються з усталеним у суспільстві дискурсом і формують такий спосіб мислення про певну подію, який вже знайомий аудиторії з попереднього досвіду. Робити фреймінг, означає – створювати рамку, обравши певний кут подачі інформації, коли одні аспекти висуваються на перший план, інші ігноруються чи подаються як не такі важливі. Серед визначень фреймінгу можна назвати наступні. Фреймінг – це процес, під час якого комунікативне джерело, (наприклад, новинна організація) визначає і конструює політичні проблеми чи суспільні протиріччя (Nelson, Oxley, & Clawson, 1997). Фреймувати, означає обирати деякі аспекти реальності і робити їх більш видимими в комунікативному тексті, і таким чином просувати певне визначення проблеми, інтерпретацію її причини, моральну оцінку і можливе розв`язання (R. Entman, 1993). Фрейми кажуть аудиторії як інтерпретувати меседж, що вважати частиною меседжу, а що – ігнорувати. Фрейми слугують, як: – “вбудовані механізми політичного дискурсу”, що збігається з поняттям “медіа фрейм”; – “внутрішня розумова структура”, що є еквівалентним поняттю “індивідуальний фрейм” (Kinder, Sanders, 1990); – медіа фрейми слугують, як робочі стандарти журналістів, що дають їм можливість швидко ідентифікувати та класифікувати інформацію і “запакувати” її для ефективної подачі для аудиторії” (Gitlin, 1980); – індивідуальні фрейми керують обробкою інформації певного індивідуума. Явище фреймінгу має три головні ознаки: видимість, форматування, важливість. „Видимість”(salience) полягає у тому, що „рамки” висвітлюють певну інформацію про об’єкти повідомлення, надаючи їм таким чином „видимості”, тобто роблячи їх більш помітними. „Форматування” (sizing) – це

перебільшення або применшення елементів зображуваної реальності для більшої чи меншої „видимості”. “Важливість” (importance) – те, наскільки багато інформації про подію і на якому місці (на першій чи передостанній шпальті) подає засіб масової інформації. Отже, можна підсумувати, що рамковий аналіз – це тип наративного аналізу, у якому дослідник вивчає текст, щоб ідентифікувати „рамки” та виявити риторику журналіста чи медіа-організації, а саме – чи відіграє їхній текст політичну роль. Караґі та Роефс вивчають рамковий аналіз у зв’язку з ідеологічною роллю засобів масової інформації, оскільки вивчення процесів фреймінгу дозволяє знайти зв’язок між новинами та поділом влади у суспільстві (на їхню думку, „рамки” – це відбитки влади). Процес фреймінгу слід відрізняти від іншого характерного для медіа явища “аgenda setting”, яке передбачає, що мас-медіа висвітлюють одні та ігнорують інші події. Фреймінг має на увазі, що засоби масової інформації, висвітлюючи певну подію, ігнорують деякі її сторони, у той же самий час наголошуючи на інших. Виявити фреймінг складніше за agenda setting. Валкенбурґ

визначила

щонайменше

чотири

типи

„рамок”,

які

використовують у новинах: – підкреслення конфлікту між особами або групами осіб („конфліктна рамка”); – фокусування на особі, як приклад наголошування на емоціях (так звана human interest frame); – підкреслення відповідальності певної організації чи особи за певну подію чи проблему, їх схвалення або звинувачення (responsibility frame); – фокусування на економічних наслідках події. За допомогою фреймінг-аналізу буде досліджено, які типи рамок переважали у матеріалах обраних агенцій і за допомогою яких елементів вони створювались.

Риторичний аналіз буде застосовано як допоміжний метод для дослідження засобів виразності журналістського тексту та повідомлень джерел, аналізу

переконливості

ключових

пвідомлень

сторін

та

ефективності

комунікації загалом. 3. Формування вибірки дослідження та визначення одиниць кодування Як вже зазначалось у вступі, для дослідження було обрано дві міжнародні інформаційні агенції – Reuters та AFP, які найбільш інтенсивно висвітлювали газовий конфлікт між Україною та Росією у січні 2009 року. Часовими рамками дослідження був визначений проміжок з 1 січня, коли “Газпром” припинив постачати газ до України, по 25 січня, тобто до кінця робочого тижня, коли постачання газу відновилось і висвітлення цієї теми вичерпалось. Дані часові рамки не включають передісторію, або експозицію, конфлікту, яка почалась з листопада 2009 року, коли “Газпром” заявив про значну суму боргів “Нафтогазу” за блакитне паливо та погрожував відключити постачання у разі їх несплати. Однак, цей період не брався до розгляду, як не надто важливий для дослідження, оскільки починаючи з 1 січня передісторія і причини конфлікту регулярно вказувались у публікаціях інформаційних агенцій Reuters1 та AFP2, а також для того, щоб звузити часові межі дослідження. Статті з Reuters обирались із відкритого он-лайн архіву агенції3 у той час, як доступ до новин на сайті AFP є платним, тому повідомлення цієї агенції

Timeline: Gas crises between Russia and Ukraine // Reuters. – 2009. – January 11. – 7:13 am EST

[Electronic Resource]. – Mode of access: URL: http://www.reuters.com/article/GCAOil/idUSTRE50A1A720090111. – Title from the screen. 2

Russia-Ukraine gas disputes: a chronology // AFP. – 2009. – January 2. – 5:57 pm GMT.

Он-лайн архів Reuters [Electronic Resource]. – Mode of access: URL:

http://www.reuters.com/resources/archive/us/index.html. – Title from the screen.

вдалося переглянути через закриту пошукову систему LexisNex1. Повідомлення для аналізу на сайті Reuters відбирались вручну за принципом, щоб це були короткі повідомлення, новини чи статті, які безпосередньо висвітлюють перебіг конфлікту між українською та російською сторонами, вплив цього конфлікту на інші європейські країни, реакцію Європейського союзу, Європейської Комісії, США на цю суперечку, а також аналіз впливу цієї суперечки на економіку та імідж України, Росії, можливість впровадження альтернативних шляхів постачання газу в Європу, аналіз можливих сценаріїв розв’язання конфлікту тощо. За таким принципом на сайті Reuters зпочатку було відібрано 437 статей. Після введення ключових слів “gas Ukraine”, “All English Language News”, результати з 1 по 25 січня, пошукова система LexisNexis видає 1000 результатів, більшість з яких – 161 повідомлення – належить AFP. Із початкової кількості статей в Reuters (437) і AFP (167) було вилучено “апдейти” – статті, які оновлювались і дописувались кілька разів, та однакові статті, які виставлялись кілька разів на день чи протягом кількох днів. Наприклад, стаття на Reuters “Russia making gas delivery to EU difficult – source” виставлялась у три етапи: перший пост з’явився 15 січня о 09:26 AM, другий о 10:19 AM EST і третій о 12:09 PM, увечері о 09:05 PM статтю продублювали ще раз. Перше повідомлення містить два короткі абзаци анонімних свідчень учасника моніторингової делегації Європейського Союзу, який говорить, що Газпром подає недостатньо газу і обрав найскладніший маршрут для транзиту, чим перешкоджає відновленню газопостачання. Друге повідомлення, яке з’явилось менш, ніж за годину, це вже за обсягом повноцінна новина, яка містить офіційний нейтральний коментар Європейської Комісії, яка каже, що не має наміру давати оцінку діям української чи російської сторони, але вважає, що газопостачання в повному обсязі потрібно відновити негайно. Третя стаття, яка з’явилась ще через дві години містить відповідь Газпрому. Оновлення 1

Пошукова система LexisNexis [Electronic Resource]. – Mode of access: URL:

http://www.lexisnexis.com/uk/nexis/. – Title from the screen.

статті позначено словом “Update 1”, “Update 2”. До аналізу брався кінцевий варіант матеріалу. Або наприклад, одна й та сама стаття на Reuters під назвою “FACTBOX: Europe's Russian gas watchers” виставлялась чотири рази: двічі протягом 15 січня та ще по разу 16 та 17 січня. На сайті AFP стаття “Ukraine gas reserves by the numbers” з’являлась тричі: один раз 2 січня і ще двічі 4 січня. Особливий випадок становить тематична рубрика “FACTBOX: Countries affected by Russia-Ukraine gas row”, варіант “FACTBOX-18 countries affected by Russia-Ukraine gas row”, яка протягом двох тижнів з’являлась 19 разів. У деяких випадках це помилки виставлення статті (виставлена неповна стаття) та повторна публікація статті, однак, за змістом це 10 різних статей, які кардинально

відрізняються

кількістю

постраждалих

країн,

оновленою

інформацією щодо відсотка зменшення надходження газу, або ж ракурсом. Частина статей із такою назвою подавала довідкову інформацію, скільки міститься газу у сховищі певної країни і на скільки днів його вистачить, денну норму споживання цього ресурсу та наскільки країна залежить від російського газу. Серед заголовків новин на сайті Reuters, не брались до уваги іще півтора десятків матеріалів, які є власне матеріалами іншої інформаційної агенції Associated Press, що їх виставляв сайт http://www.thestreet.com, а Reuters, у свою чергу, давав ссилку на нього. Таким чином, остаточна кількість статей, які брались для дослідження, для Reuters скоротилась з 437 до 322, для AFP з 167 до 154. Таке значне скорочення вибірки для Reuters можна, на нашу думку, пояснити особливістю роботи цієї агенції, а також тим, що статті для розгляду від початку обирались вручну, тоді як статті AFP відібрала пошукова система Lexis/Nexis за релевантністю і в хронологічному порядку. Для кількісно-якісного контент-аналізу відібраних статей було створено таблицю із чітко-визначеними полями – одиницями кодування, або категоріями.

1. ЧАС – день і час публікації матеріалу на сайті агенції. Дана категорія дозволить простежити кількість статей протягом дня, у які дні було найбільше і найменше публікацій, і таким чином визначити найважливіші аспекти конфлікту, які отримали найбільший розголос в обраних інформаційних агенціях і побудувати графік інтенсивності висвітлення теми. 2. НАЗВА – заголовок статті, виставленої на сайті. Обрана категорія дозволить провести окремий аналіз заголовків як ключового повідмлення. 3. МІСЦЕ – назва міста, де працював кореспондент, відбувся інформаційний привід, звідки надійшла основна частина інформації. У Reuters та AFP місце вказується на початку статті. У Reuters часто місцем дії може бути два

міста,

наприклад,

Kiev/Moscow,

Moscow/Kiev,

Moscow/London,

Sofia/Sarajevo. Аналіз цієї категорії дозволить визначити міста і країни, де було найбільше інформаційних приводів, які країни найбільше долучились до розгортання і вирішення конфлікту, а також дозволить зробити висновок щодо збалансованості висвітлення суперечки, рівномірність залучення усіх його учасників. 4. ЖАНР – вид повідомлення за розміром і змістом, категорія, що дозволить з’ясувати глибину висвітлення теми. 4.1 Коротке повідомлення – інформація розміром до 200 слів, стисле повідомлення з якоїсь події, заява політика чи організації, найчастіше з використанням одного джерела, без пояснення контексту і передісторії. Прізвище журналіста подається у дужках в кінці тексту у випадку Reuters, у AFP автор не вказується взагалі, адже вся інформація подається виключно із повідомлень джерела, яке вказується через двокрапку після назви, наприклад, AFP 20 січня “ 'No evidence' of Ukrainian gas theft during crisis: EU official”. 4.1 Новина – невелике повідомлення, що містить розширений виклад інформації одного джерела, кількох джерел та у більшості випадків подає контекст, згадує попередні події, містить фактичні дані. Для Reuters це повідомлення до 400 слів, автор якого позначається у дужках у кінці тексту.

Для AFP це також матеріали такого обсягу, а також більші (до 600 слів), автор яких не вказується. Містить виклад фактів, але не підсумків журналіста чи аналіз експертів. 4.2 Стаття – великий за обсягом матеріал (більше 500 - 900 слів), що містить два і більше джерел, грунтовний виклад попередніх подій і заяв, фактичні дані, найчастіше має один і більше підзагаловків. Як для Reuters, так і для AFP після назви статті обов’язково вказуються автор. Часто є підсумковим матеріалом за день, який пишеться на основі коротких повідомлень і новин. 4.3 Аналітика, коментарі експертів – це стаття, в якій здійснюється не просто виклад фактів і аргументів різних сторін, а й аналізується певний аспект конфлікту із залученням кількох незалежних експертів. Аналітичний характер матеріалу часто позначається у самій назві, наприклад стаття AFP вів 7 січня “In gas fight, Putin long on swagger but short on savvy: analysts”, чи 21 січня “ Battered Ukraine suffers major losses from gas war: analysts ”. До аналітичних матеріалів Reuters належать також тематичні статті із позначкою “SNAP ANALYSYS” та “INSTANT VIEW”. 4.4 Рубрики: Q&A, Timeline, Factbox – тематичні статті Reuters, найчастіше не аналітичного характеру, написані, відповідно, у формі “Запитання – Відповідь”, виклад подій у часовій послідовності, перелік фактів на певну тему. Не вказується автор і місце збору інформації, оскільки матеріал пишеться на основі архівних даних агенції, довідкової інформації інших організацій та установ. Прізвище журналіста подається в дужках у кінці тексту. Наприклад, стаття від 1 січня “Q&A: Russia-Ukraine gas clash: same story, new factors ”, від 11 січня “ TIMELINE: Gas crises between Russia and Ukraine”, від 3 січня “FACTBOX-RUE: A mystery player in Russia-Ukraine gas row”. Для AFP не характерно виокремлення окремих рубрик. 5. ДЖЕРЕЛО ПОВІДОМЛЕННЯ – основна і найбільш розгалужена категорія дослідження, оскільки журналіст в інформаційних агенціях не має право викладати свою субє’ктивну точку зору і зобов’язаний подавати

інформацію, зібрану з різних джерел. Саме джерело визначає зміст цієї інформації, а залучення різноманітних джерел дає змогу прямо оцінити об’єктивність та збалансованість висвітлення конфлікту. Дана категорія поділяється на кілька основних. 5.1 Українські джерела – посилання на президента України, прем’єрміністра,

представників

адміністрації

президента,

представників

уряду,

політиків, “Нафтогазу” та його керівництва, українські медіа, представників промисловості, профспілок. 5.2 Російські джерела – посилання на керівництво російської держави та “Газпрому”, російські медіа, представників промисловості та ін. 5.3 Постраждалі країни – заяви керівництва кожної Європецської держави, газового оператора та представників промисловості. 5.4

Європейська

комісія

–

офіційні

заяви

виконавчого

органу

Європейсьокого союзу та його керівництва, який виконував активну посередницьку роль в україно-російському конфлікті. 5.5 ЄС – заяви президента, прем’єр-міністра та інших офіційних представників Чехії, яка з 1 січня 2009 року стала головуючою країної Європейського Союзу, а також заяви представників ЄС у Брюсселі. 5.6 Експерти – посилання на європейських, російських, українських та американських експертів, політичних аналітиків. 5.7 Інші організації – звернення до міжнародних неурядових організацій таких, як Міжнародне інформаційне агентство, Газова інфраструктура Європи, Асоціяація споживачів газу ВІК, Міжнародний валютний фонд. 5.8 Західні медіа – посилання на міжнародні та національні інформаційні агенції, телеканали, газети. Джерелом вважається персональне чи анонімне посилання на особу чи установу, організацію, компанію, медіа, викладене у формі прямої чи непрямої цитати. Джерелом можуть бути заяви, коментарі політиків, представників уряду, керівників компанії, організації, керівники прес-служб, простих громадян, а

також офіційні заяви та повідомлення установ: адміністрації президента, уряду, компанії, неурядової організації або просто посилання на цю установу, компанію. Джерелом не вважається згадка якоїсь країни, наприклад, “Росія відключила”, “Київ заперечує”. Однак вважається джерелом таке посилання, як “Газпром заявив”, “У Нафтогазі сказали”. Вважається джерелом із категорії “Постраждалі країни” перелік європейських країн, у яких сталися відключення і скорочення постачання газу, навіть якщо не вказується газовий оператор цієї країни чи керівник держави. Така категорія, як виняток, була запроваджена, щоб підкреслити важливий аспект висвітлення газового конфлікту і те значення, яке цьому надавали міжнародні інформаційні агенції, а саме йдеться про наслідки конфлікту для європейських країн. Вважається джерелом і певний медіа і той політик, чи організація, яку він цитує у прямій чи непрямій мові. У даному випадку маємо кількарівневе посилання. Джерелом для Reuters і AFP є безпосередньо вид медіа, з якого вони беруть інформацію. А джерелами останнього є політики чи організації. Враховуються обидва джерела, щоб охопити і вклад політиків, яких цитують медіа і самі ці медіа у процес надання інформації для досліджуваних агенцій. У даному дослідженні буде підраховано три показники: загальна кількість джерел, кількість процитованих джерел та обсяг цитування. Загальна кількість джерел – це сукупність усіх згадок джерел, які використовувались для написання матеріалів. Обсяг процитованих джерел – це сукупність лише тих джерел, які згадувались у статті у формі цитати, прямої мови. Обсяг цитування – це, у буквальному розумінні, сукупність усіх слів прямої мови джерел повідомлень.

Розділ ІІ. Результати контент-аналізу 1. Аналіз категорій “Час”, “Місце”, “Жанр”

“ЧАС” Перш за все, варто зазначити, що досліджувані агенції працюють в різних часових поясах: Reuters викладає новини за Східним стандартним часом (EST – Eastern Standard Time), основною часовою зоною Північної Америки, в тому числі і Нью-Йорка; а AFP за Грінвічем (GTM – Greenwich Mean Time). Для того, щоб можна було порівняти кількість матеріалів агенцій протягом дня, приводимо час викладення матеріалів на сайт до однієї часової зони, наприклад до Greenwich Mean Time. Для цього до Східного стандартного часу додаємо 5 годин1. Привівши час опублікування до спільної часової зони, заносимо дати і назви матеріалів у таблицю і складаємо графік періодичності висвітлення конфлікту для Reuters та AFP2. Для цього по осі “X” відкладаємо день тижня, по осі “Y” – кількість публікацій протягом дня. Дивлячись на графік, можемо констатувати, що 1 січня, як для Reuters, так і AFP, спостерігався перший пік висвітлення конфлікту. Reuters опублікував 16 матеріалів, а AFP – 12. Новина про припинення газопостачання з’явилась в обох агенціях майже одночасно із легким випередженням Reuters, яка має свої редакції, і в Москві, і в Києві. Перші повідомлення в обох агенціях були із посиланнями на російські медіа. Першим новину про скорочення постачання газу на одній із газових станцій агенція Reuters подала у короткому повідомленні “Russia gas flows to

Світовий годинник та конвертер часових поясів січня [Електронний ресурс]. – Режим

доступу : URL: http://www.timeanddate.com. – Назва з екрана. 2

Див. Додаток 1 “Reuters – AFP. Періодичність висвітлення газового конфлікту”.

Ukraine reduced: Russian TV”, що з’явилась о 8:05 за Грінвичем (GMT), або об 11:05 за Московським часом із посиланням на російський телеканал “Вести-24”. Офіційне підтвердження “Газпрому” про повне відключення газопостачання Reuters подав менш ніж за годину о 3:54 am EST (о 8:54 за Грінвічем, об 11:54 ранку за Московським часом) в короткому повідомленні “Russia says cuts off gas to Ukraine but not Europe”. У майже той самий час, о 8:06 GTM, AFP у короткому повідомленні “Russia gas contract with Ukraine expires: Gazprom” згадала, що з російських інформаційних агенцій надходить інформація, про скорочення газопостачання в Україну. Офіційне підтвердження “Газпрому” в AFP опублікували за годину о 9:09 AM GMT (12:09 дня за Московським часом) в короткому повідомленні “Russia halts gas delivery to Ukraine: Gazprom”. Другий пік функції – максимальний для обох агенції – спостерігався у AFP 6 січня, у Reuters – на наступний день, 7 січня і стосувався однієї події – різкого скорочення експорту газу в Європейські країни. 5 січня прем’єр-міністр Росії Владімір Путін наказав припинити експорт газу в Європу у зв’язку із газовим конфліктом, тому на наступний день після цього в AFP з’явилась рекордна кількість матеріалів – 17, частина яких була присвячена виширенню наслідків газового конфлікту в Європу. 6 січня в AFP конфлік між Україною і Росією вперше іменується газовою війною, яка зечепила Європу1. Агенція Reuters ще більшого значення надала такому аспекту газового конфлікту, як його наслідки для постраждалих країн. Тому найбільша кількість публікацій агенції з’явилась іще через день, 7 січня, коли кількість вражених країн досягла рекордної позначки – 18 і країни при цьому не встигли перейти на альтернативне паливо. Скорочення постачання газу відбулось ще 2 січня Угорщина і Польща, 4 січня Туреччина і Чехія, 5 січня Південно-Східна Європа,

Russia, Ukraine trade blame as gas war hits Europe // AFP. – 2009. – January 6. – 11:58 AM.

6 січня постачання газу у Франції скоротилось на 70% і досягло Італії. 7-го, рекордного

числа,

без

центрального

опалення

залишилось

45 000

домогосподарств у Болгарії і тисячі людей в інших Балканських країнах 1 . Мешканці Боснії порівнювали ці дні із періодом конфлікту у 1992 – 1995 роках, коли відключення опалення протягом зими було звичним явищем. На Балканах також позачинялись кілька десятків шкіл, дитсадків. Зупинили роботу словацькі машинобудівні заводи, повністю припинилось газопостачання в Молдові і Австрії. Третій максимум цієї функції для агенцій Reuters та AFP не збігається у часі. У Reuters він спостерігається 12 січня і пов’язаний із підписанням цього дня угоди про відновлення постачання газу між Україною та Росією, при чому договір не містив доповнень української сторони, які не влаштовували Росію. На AFP найбільшу кількість матеріалів на цьому етапі конфлікту зафіксовано 14 лютого, коли стався новий несподіваний виток конфлікту: не зважаючи на підписання договору, обіцяне відновлення газу не відбулося, адже “Газпром” подавав обмежену кількість газу, а “Нафтогаз” не міг її транспортувати і подавати тим маршрутом, який вимагав “Газпром”. Останній

максимум

функції

періодичності

висвітлення

газового

конфлікту, характерний одночасно для обох агенцій, – це 20 січня, коли після підписання остаточного договору між Україною та Росією терміном на 10 років, постачання газу таки відновилось, а перші країни, Угорщина, Словаччина, Болгарія, підтвердили надходженя газу на свою територію. Таким чином, не зважаючи на відмінності у кількості і періодичності висвітлення газового конфлікту між Україною та Росією міжнародними інформаційними агенціями Reuters та AFP, спільним для них є те, що найбільша кількість матеріалів була присвячена тим самим етапам розгортання конфлікту: 1) часткове або повне припинення експорту газу до 18 європейських країн, 2) 1

Gas row leaves thousands shivering in Balkan cold // Reuters. – 2009. – January 7. – 9:07 am EST [Electronic Resource]. – Mode of access: URL: http://www.reuters.com/article/OILPRD/idUSL746283220090107 – Title from the screen.

переломні моненти переговорного процесу та 3) свідчення країн про відновлення подачі блакитного палива на наступний день після фінальної підписання угоди. При чому, перший аспект конфлікту, був найважливіший для обох агенцій, які присвятили йому найбільшу кількість матеріалів: 6 січня AFP – 17 публікацій, 7 січня Reuters – 31 публікація. “МІСЦЕ” Підрахувавши кількість матеріалів, інформація для написання яких надійшла з різних міст, складаємо відповідні діаграми для Reuters та AFP. З даних діаграм видно, що під час написання матеріалів журналісти агенції Reuters найбільшу кількість інформації зібрали і отримали з Росії (Москва, Ново-Огарьово, Суджа) – 27%, Європейських країн (Лондона, Братислави, Будапешта, Парижа, Софії, Варшави, Берліна, Любляни, Белграда, Загреба, Мілана, Франкфурта, Кишенева, Дюссельдорфа, Сараєва, Афін, Стразбурга) – 26%, України (Київ, Чернігів) – 22%, одночасно Росії та України (Москва/Київ) – 7%, Брюсселя – 6%, Праги, столиці країни, що головує у ЄС з 2009 року, – 4%, США – 1%. Матеріали, де не позначалось місце, оскільки вони були написані з архівних чи довідкових даних, становили 7%1. Для агенції AFP маємо дещо інші дані. З російських міст (Москва, НовоОгарьово, Суджа) надійшло 45% матеріалів, з України (Київ, Львів, Євпаторія) – 31%, з Європецських міст (Берліна, Парижа, Франкфурта, Братислави, Варшави, Вісли, Белграда, Стразбурга, Цюриха) – 12%, з Брюсселя – 7%, Праги – 3%, США – 2%.2 Порівнявши обидві діаграми, можна констатувати, що агенція Reuters найбільшу кількість інформації отримала з Європейських міст – 36%, а AFP найбільше інформації зібрала в російських містах (в основному в Москві, значно меншою мірою в прикордонних містечках Ново-Огарьово та Суджа) – 1

Див. Додаток 2.1 Місце дії/збору інформації. Reuters.

Див. Додаток 2.2 Місце дії/збору інформації. AFP.

27% для Reuters і 45% для AFP. У випадку останньої агенції російські місця збору інформації переважають, навіть якщо додати разом Європейські країни, Брюссель та Прагу, які в сумі дають 22%, що удвічі менше, ніж 45% російських міст. У випадку Reuters сума усіх міст постраждалих країн, Брюсселя та Праги дає дає найбільший показник – 36%, що іще раз підкреслює головний аспект конфлікту, на якому зосередили увагу журналісти Reuters – наслідки конфлікту для європейських країн. Однак, якщо порівняти співвідношення між українськими та російськими “місцями дії/збору інформації”, в кожній окремій агенції, то в обох випадках спостерігаємо перевагу російських міст. І хоча різниця між українським і російськими містами на перший погляд видається незначною – 22 і 27%, співвідношення посилюється, якщо врахувати той факт, який не було досліджено кількісно, що короткі повідомлення і новини, які надійшли з Києва, мали зазвичай менший обсяг, ніж ті, що були написані на основі інформації з Москви. З Києва надійшло також менше статей та аналітичних матеріалів. Подвійні позначеня місця, характерні для Reuters, як Москва/Київ, Київ/Москва, при уважному вивченні теж характеризуються переважанням інформації з російської столиці. Вагомі 10% матеріалів, які надійшли з Брюсселя, де розташовуються керівні органи Європейського Союзу, та Праги, столиці, країни, яка з нового року очолила ЄС, свідчать про вагому роль посередника, яку зіграла ця організація у вирішенні україно-російського газового конфлікту, свідчать дані обох агенцій. Мінімальний відсоток матеріалів із США – Reuters 1% і AFP 2% - прямо вказують на відсторонену роль стостерігача цієї країни. “ЖАНР”. Для інформаційної агенції Reuters під час висвітлення конфлікту між Україною та Росією, харектерна така структура видів публікацій, або жанрів: коротке повідомлення – 51%; новина – 19%; стаття – 12%; аналітика, коментарі

експертів – 10%; тематичні рубрики FACTBOX, TIMELINE, Q&A – 6%, 1%, 1%1. Агенція AFP подала коротких повідомлень – 14%, новин – 42%, статей – 39%, та 5% аналітичних матеріалів1. Упорядкувавши відмінні, на перший погляд, результати двох агенцій, можна простежити певні закономірності і зробити висновки. Значно меншу частку коротких повідомлень для AFP (14%) можна пояснити тим, що вибірка статей здійснювалась за допомогою пошукової системи, яка могла їх відсіяти за релевантністю. Однак якщо об’єднати короткі повідомлення і новини, які відрізняються обсягом і кількістю джерел, але по суті є викладом фактів без аналізу, то матимемо такі результати: Reuters – 70%, AFP – 56% матеріалів невеликих фактологічних новин, тобто переважна частина матеріалів агенцій є викладом фактів без аналізу і заглиблення в суть проблеми. Така структура, загалом, відповідає завданню і стилю роботи інформаційних агенцій. У той самий час для Reuters, очевидною є більша кількість залучення експертів для написання статей і кількість аналітичних матеріалів складає 10%, якщо не враховувати частку 7%, яка припадає на статті тематичних рубрик, що за змістом є не просто констатацією перебігу конфлікту, а зазвичай містить оригінальні ідеї, аналіз, прогноз, підбірку фактів, для висвітлення певного аспекту, або намагається знайти відповідь на певне запитання. Наприклад: “FACTBOX-Russian gas export pipelines, projects” за 5 січня, “FACTBOX-How is Ukraine coping with the gas cut-off?” за 7 січня; “FACTBOX-Impact in Ukraine of gas cut” за 9 січня; “FACTBOX: Scenarios for Russia-Ukraine gas row” за 10 січня; “TIMELINE: Gas crises between Russia and Ukraine”, “FACTBOX-Russia rejects Kiev additions to gas monitoring deal”, “Q+A-What next in Russia-Ukraine gas dispute?” за 11 січня; “FACTBOX-Gas needed to keep European supplies flowing” за 16 січня.

Див. Додаток 3 Види публікацій. Reuters. AFP.

Для AFP частка аналітичних матеріалів із залученням експертів є меншою – 5%, однак варто відзначити, що статті (39%) цієї агенції є перважно довшими за обсягом та більш грунтовно виписаними. Таким чином, не зважаючи на переважання невеликих фактологічних матеріалів

обох

агенціях,

журналісти

Reuters

намагалися

глибше

проаналізувати різні сторони конфлікту, використовуючи для цього більшу кількість жанрів – аналітичних матеріалів, коментрів експертів та тематичних рубрик. Використання цих жанрів дозволяє агенції не лише транслювати повідомлення зацікавлених учасників конфлікту, не просто бути передатчиком інформаційних потоків більшої чи меншої сили, але й допомагає встановити баланс, бути більш об’єктивним і віднайти ті аспекти, які учасники конфлікту навмисно залишають поза увагою. 2. Аналіз джерел повідомлень Як зазначалось у вступі, дослідницька гіпотеза даного дослідження полягає в тому, що під час висвітлення газового конфлікту між Україною та Росією російські джерела отримали більший обсяг публічності у матеріалах Reuters і AFP. Розширено її можна сформулювати так: не зважаючи на різноманітність використовуваних джерел, кількість російських джерел переважає над українськими, загалом і протягом кожного дня, і ця різниця посилюється, якщо порахувати не лише кількість джерел, а й кількість процитованих джерел, і особливо сукупну кількість слів у цитатах джерел. Проаналізувавши результати досліджень у формі графіків, діаграм, і гістограм, перевіримо, наскільки підтверджується заявлена в гіпотезі закономірність.

2.1 Аналіз загальної структури джерел повідомлень Стуктура джерел, залучених міжнародними інформаційними агенціями Reuters та AFP для висвітлення україно-російського газового конфлікту у січні 2009 року, в цілому виглядає добре збалансованою. Майже із самого початку розгортання конфлікту стало очевидно, що це не просто комерційна суперечка між двома компаніями і країнами, а проблема, яка зачепила усю Європу. Що і відобразилось у загальній стуктурі джерел повідомлень досліджуваних інформагенцій. Незалежно від того, чи рахувати лише кількість використаних джерел, чи кількість процитованих джерел, чи обсяг цитування джерел, майже половину усіх джерел (46 – 43 – 41%) Reuters залучив з української та російської сторони і зрівноважив їх доброю часткою представників постраждалих країн, Європейської комісії, Європейського Союзу, США, експертів, західних медіа1. Не зважаючи на дещо інше співвідношення джерел у AFP, загальна стурктура джерел залучених цією агенцією теж виглядає збалансованою. Доля винуватців конфлікту, української та російської сторони, склала 62 – 63 – 63% (загальна кількість джерел – кількість процитованих джерел – обсяг цитування джерел), а решта джерел відображають думку постраждалої сторони, міжнародних структур, що їх представляють, експертів, західних медіа, США2. Із

загальної

структури

джерел

повідомлень,

видно,

що

частка

Європейської Комісії, ЄС, США стала в матеріалах обох агенцій, але Reuters залучила більше різноманітних джерел з постраждалих країн і більше, ніж AFP експертів – європейських, меншою мірою російських та українських. Однак для даного дослідження важливою є не стільки збалансованість загальної структури джерел повідомлень, скільки співвідношення українських і російських джерел, які були використані агенціями для висвітлення україно1

Див. Додаток 4.1 Загальна структура джерел. Reuters.

Див. Додаток 4.2 Загальна структура джерел. AFP.

російського газового конфлікту. Згадана вище закономірність, що українських джерел залучено менше, менше з них процитовано і в меншому обсязі, проявляється навіть із загальної структури джерел повідомлень. У випадку агенції Reuters у діаграмі1, яка відображає кількість джерел, частка українських та російських джерел становить 20 і 26%, різниця 6%. У діаграмі, що відображає кількість процитованих джерел, ця їхня доля становить 18 і 25%, різниця вже 8%. У тертій діаграмі, що показує обсяг цитування українських та російських джерел, цей розрив скорочується, однак це пояснується дуже великим відсотком (25%) цитування експертів, яких залучив Reuters. При цьому обсяг цитування українських джерел все одно менший, ніж російських і складає 19 і 22%. В усіх трьох діаграмах частка російських джерел переважає над українськими. Закономірність, що російських джерел більше, ніж українських і що російські джерела цитуються у матеріалах значно більшою мірою, а тому підсилюють

вагу

вплив

російських

джерел,

іще

більш

яскраво

прослідковується на прикладі публікацій агенції AFP 2 . У загальній кількості використаних джерел частка українських та російських джерел складає 27 і 35%, різниця 8%, і це співвідношення починає посилюватись, якщо врахувати лише процитовані джерела – 27 і 36%, різниця 9%, і зростає далі, якщо брати до уваги обсяг цитування українських і російських джерел – 23 і 40%, різниця 17%. При цьому частка російських джерел постійно зростає 35 – 36 – 40%, якщо враховувати не лише наявність конкретного джерела, а й той обсяг інформації, який він надав для матеріалу. А частка українських джерел скорочується: 27 – 27 – 23% (загальна кількість українських джерел – кількість процитованих джерел – кількість слів у цитатах даних джерел).

Див. Додаток 4.1 Загальна структура джерел. Reuters.

Див. Додаток 4.2 Загальна структура джерел. AFP.

Вказана закономірність підтверджується, якщо об’єднати результати обох агенцій1. Частка українських джерел, хоч не суттєво, але скорочується з 23% (кількість джерел) до 21% (обсяг цитування), а частка російських джерел навпаки зростає з 30% (кількість джерел) до 31% (обсяг цитування). Якщо розглянути співвідношення між українськими та російськими джерелами не лише у загальній структурі джерел, а окремо, то описана закономірність проявляється іще яскравіше. 2.2 Аналіз структури українських та російських джерел повідомлень Порівнявши загальну кількість залучених українських та російських джерел, треба відзначити, що загалом усі російські джерела мають перевагу, але несуттєву. Для Reuters це 57% російських джерел і 43% українських за кількістю джерел і кількістю процитованих джерел, та 54 і 46% за обсягом цитування джерел)2. Дещо більшу перевагу російські джерела над українськими мають у матеріалах AFP: 57% російських джерел і 43% українських за кількістю джерел, 58 і 42% за кількістю лише процитованих джерел, та 64 і 36% за обсягом цитування3. Об’єднавши дані обох агенцій, отримаємо усереднений показник: співвідношення російських та українських джерел 57 і 43% (за кількістю джерел), 58 і 42% (за кількістю процитованих джерел), 60 і 40% (за обсягом процитованих джерел).4 Однак варто більш детально розглянути окремі українські і російські джерела, тому що поділ джерел на два протилежні табори є, насправді, дуже 1

Див. Додаток 4.3 Загальна структура джерел. Reuters – AFP.

Див. Додаток 5.1 Співвідношення українських та російських джерел. Reuters.

Див Додаток 5.2 Співвідношення українських та російських джерел. AFP

Див. Додаток 5.3 Співвідношення українських та російських джерел. Reuters - AFP

узагальнюючим і таким, що не відображає особливостей структури тих чи інших джерел. Категорія “українські” та “російські джерела” включає і анонімні посилання, і повідомлення медіа, і заяви вповноважених спікерів – політиків, керівників Газпрому, Нафтогазу і простих українських чи російських громадян. Із цієї сукупності джерел, на нашу думку, варто виокремити і порівняти найбільш вповноважених і впливових українських та російських спікерів. Це, на нашу думку, президент Росії Дмітрій Мєдвєдєв і президент України Віктор Ющенко, прем’єр-міністр Росії Владімір Путін і прем’єрміністр України Юлія Тимошенко, голова Газпрому Алєксєй Міллер і голова Нафтогазу Олег Дубина, заступник голови Газпрому Олександр Мєдвєдєв і заступники голови Нафтогазу (навмисне взято три заступники Дубини Ігор Діденко, Тріколіч і Чупрун, оскільки вони нечасто давали коментарі), речник Газпрому Сергій Купріянов та речник Нафтогазу Валентин Землянських. Решту українських та російських джерел можна об’єднати, щоб побачити внесок цих головних і найбільш вповноважених спікерів, які головним чином пояснювали позицію української та російської сторони в конфлікті. Якщо підрахувати частку використання головних спікерів серед усіх російських джерел для Reuters, то будемо бачити, що вони надали половину усієї інформації (49% за кількістю джерел)1. Однак, якщо подивитися на обсяг цитування цих спікерів, то стає зрозуміло, їхні свідчення, їхні цитати, склали 68% серед усіх російських джерел. Тобто головні російські спікери були основним і домінантним джерелом інформації для Reuters. Аналогічну ситуацію спостерігаємо і в матеріалах AFP. Кількість звернень до головних російських спікерів складає 52% серед загальної кількості звернень до російських джерел2. Але сказали вони реально набагато більше, ніж решта російських джерел. Обсяг їхнього цитування складає 63%, а частка решти джерел 37%. 1

Див. Додаток 6.1 Структура російських джерел. Reuters.

Див. Додаток 6.2 Структура російських джерел. AFP.

У той же час структура українських джерел, до яких звертались обидві агенції, не демонструє такої закономірності. Агенція Reuters 45% усієї інформації від української сторони отримала від головних українських спікерів, а відсоток їхньої прямої мови, що з’явилась у статтях, не набагато більший – 47% з усіх українських джерел1. Журналісти агенції AFP, подаючи позицію української сторони у 42% випадках звертались до головних спікерів і обсяг їхньої прямої мови в матеріалах склав 44% від цитат, які були отримані від української сторони2. Узагальнені діаграми для Reuters і AFP підсумовують отримані результати. Головні російські спікери склали більше половини (51%) від усіх російських джерел, до яких звертались агенції і їхній вклад у надання інформації вирішальний – 64% прямої мови російських джерел. Українські головні спікери склали менше половини (43%) від усіх українських джерел і їхня роль в наданні інформації не особливо більша – 46%3. Одже, українські спікери не є домінуючим джерелом інформаціії про українську позицію в конфлікті для досліджуваних інформагенцій. Таким чином, керуючись даними результатами дослідження, можемо зробити важливий висновок, що в російському медіасередовищі існує монополія на інформацію, коли 5 осіб надають дві третина усієї інформації від російської сторони конфлікту. Це свідчить, що месиджі цих спікерів чітко визначені і розподілені, що допомагає російській стороні чітко і впевнено донести свої аргументи до світової громадськоїсті. У той самий час, головні українські спікери, які володіють найбільшою кількістю інформації від української сторони складають менше половини українських джерел і їхнє значення не змінюється, якщо врахувати обсяг їх цитування, тобто ту кількість

Див. Додаток 6.1 Структура українських джерел. Reuters.

Див. Додаток 6.2 Структура українських джерел. AFP.

Див. Додаток 6.3 Структура російських та українських джерел. Reuters – AFP.

інформації, яку вони реально надали. Загалом українські джерела більш диференційовані, ніж російські, і можна говорити про їхню розпорошеність. 2.3 Російські та українські головні спікери Дуже наочне уявлення про те, як виглядали головні спікери обох країн, наскільки вони були впливовими, скільки аргументів могли донести, буквально скільки слів вони сказали, дає гістограма, яка ілюструє обсяг цитування українських та російських спікерів1. Кожен стовпчик цієї гістограми символізує певного політика чи представника “Газпрому” і “Нафтогазу”, а висота цього стовбчика у буквальному значенні виражає впливовість цієї особи, значення його ролі у цьому конфлікті і той обсяг публічності, який вони отримали в досліджуваних інформаційних агенціях. Дані, на яких будувалась вказана гістограма свідчать, що у матеріалах Reuters обсяг цитат Путіна на 63% більший, ніж Тимошенко, Міллера на 23% більше, ніж Дубини, заступника голови “Газпрому” Мєдвєдєва утричі більший, ніж трьох заступників голови “Нафтогазу”, речника “Газпрому” майже у шість разів більший, ніж речника “Нафтогазу”. Лише обсяг прямої мови Ющенка був на 37% більший, ніж президента Росії Мєдвєдєва. Обсяг публічності, який головним дійовим особам надалf інформагенція Reuters, розподілився між ними на рівні 63 і 37% для російських і українських представників відповідно2. У повідомленнях AFP російські спікери здобули ще більш суттєву перевагу над українськими. Загальний обсяг прямої мови Путіна у двічі більший, ніж Тимошенко, Міллера – майже у 5 разів більше, ніж у Дубини, Купріянова у два рази більше, ніж Землянського. Заступники Дубини не з’явились у матеріалах AFP, хоча його російський колега Олександр Мєдвєдєв давав коментарі на рівні голови Газпрому і Путіна. Лише обсяг прямої мови 1

Див. Додаток 7.1 Обсяг цитування українських та російських спікерів. Reuters. AFP.

Див. Додаток 7.2 Обсяг публічності українських та російських спікерів.

Ющенка також перважає, майже удвічі, обсяг цитат Дмітрія Мєдвєдєва, що можна пояснити політичною роллю цієї фігури у власній країні. Обсяг публічності між російськими та українськими спікерами в агенції AFP росподілився на рівні 72 і 28%.1 Порівняння ролі українських і російських головних спікерів іще раз засвідчує перевагу, а в даному конкретному випадку вже повне домінування російських джерел над українськими. При цьому склад російських спікерів сталий і їхній внесок практично не змінюється в обох агенціях. Тоді як склад українських спікерів і їхня вага змінюється: Reuters залучає заступників голови Нафтогазу, а AFP не звертається до них взагалі, натомість регулярно телефонує речнику Нафтогазу Землянському, в той час як Reuters майже не використовує його як джерело інформації. Сталий склад і незмінна роль російських спікерів іще раз засвідчує чіткий розподіл обов’язків, краще планування інформаційної кампанії російської сторони, що суттєво підвищує шанси російської сторони донести свої аргументи і закріпити свою позицію у газовому конфлікті. Тобто можемо зробити висновок, що чим конкретніше розглядати певні російські і українські джерела, тим яскравіше простежуємо кількісну і якісню перевагу російських джерел над українськими та їхню роль при у висвітленні газового конфлікту міжнародними інформаційними агенціями. Таким чином, порівнюючи українські та російські джерела, варто аналізувати не лише кількісну перевагу і перевагу в цитатах російських джерел над українськими, перевагу джерел загалом і ключових спікерів зокрема, а й потрібно враховувати, чи є сталим і нерозпорошеним склад цих джерел. Останнє має вагоме значення для здатності окремого суб’єкта конфлікту донести свою позицію до світової громадськості і протидіяти аргументам протилежної сторони. Українські джерела у цьому випадку спрацювали менш успішно, ніж російські. Українські джерела були більш розпорошеними, що заважало 1

почути

від

україснької

строни

єдиний

Див. Додаток 7.2 Обсяг публічності українських та російських спікерів.

чіткий

месидж.

Розділ ІІІ. Фреймінг газового конфлікту Як зазначалось у методологічній частині роботи, існує щонайменше чотири типи „рамок”, які використовують у новинах: підкреслення конфлікту між особами або групами осіб („конфліктна рамка”), фокусування на особі як приклад наголошування на емоціях (так звана human interest frame); підкреслення відповідальності певної організації чи особи за певну подію чи проблему, їх схвалення або звинувачення (responsibility frame); фокусування на економічних наслідках події. Результати дослідження джерел, залучених Reuters і AFP, а також аналіз їхніх матеріалів, дозволяють зробити висновок, що під час висвітлення україноросійського газового конфлікту у січні 2009 року, використовувалась у першу чергу

конфліктна

рамка,

також

рамки

економічних

наслідків

та

відповідальності. При цьому конфліктна рамка була домінантною та різновекторною. Агенції Reuters та AFP висвітлили газовий конфлікт як комерційний конфлікт між двома компаніями, Газпромом та Нафтогазом, як протистояння двох країн, Росії та України, як внутрішній конфлікт між українськими лідерами, як конфлікт між Росією та сусідніми пострадянськими країнами, конфлікт між Росією та Заходом. Для створення цієї рамки використовувалась риторика війни загалом і Холодної війни зокрема. На деяким єтапах розвитку конфлікту можна говорити не про рамку конфлікту, а про рамку війни – “війни слів”, “піар-війни”, “енергетичної війни”. 1. Багатовекторність “конфіліктної рамки” Як комерційний конфлікт між двома організаціями досліджувані події поставали, коли їх характеризували часто вживаною фразою “суперечка з приводу боргів і цін”, “суперечка щодо оплати”. Протистояння між двома країнами окреслює фраза Жозе Маннуеля Баррозо, голови Європейської комісії, що даний конфлікт – це двостороння

справа, “bilateral affair”, та заяви деяких європейських країн, зокрема Франції, про те, що це “виключно двостороння комерційна суперчка”. Те, що рамка конфлікту між двома країнами була вагомо складовою висвітлення подій говорить той факт, що обидві агенції готували окремі статті, присвячені хронології газових конфлітків між Україною та Росією в різні роки. Складовою цієї рамки є також стаття AFP за 15 січня “Українські націоналісти російський прапор під час газового протесту”, у якій зазначалось, що Львів – оплот націоналістів і антиросійських настроїв в Україні. Внутрішній конфлікт між українськими лідерами виринав завжди, коли згадувались одночасно президент Віктор Ющенко та прем’єр-міністр Юлія Тимошенко, які характеризувались як затяті суперники і колишін лідери “помаранчевої” революції, не зважаючи на те, що з початком газового конфлікту вони виступили зі спільною заявою. Внутрішній конфлікт всередині України набув ескалації після підписання первинного договору між Україною та Росією. У статті AFP зазначалось, що “Президент Віктор Ющенко ще повинен прокоментувати недільний договір і ще може виступити проти нього”. Журналісти агенції посилались на російські газети, які акцентували увагу на боротьбі Тимошенко та Ющенко, і цитували “Коммерсант”, який писав, що “ризик ескалації конфліктну не зникне допоки новий механізм не буде затверджено … Ющенком”1. На нашу думку, у даному конкретному випадку проявляється характерна ознака процесу рамкування, фреймінгу. А саме, “форматуваня” (sizing), яке полягає у перебільшенні чи применшенні елементів зображуваної реальності для більшої чи меншої “видимості”. На нашу думку, можна спостерігати перебільшення значення внутрішнього українського конфлікту у газовому конфлікті. Конфлікт

між

Росією

колишніми

радянськими

республіками

окреслюється у матеріалах, в яких проводяться паралелі між Україною та 1

Russia, Ukraine inch towards EU gas supply renewal // AFP. – 2009. – January 19. –

1:19 PM GMT.

Грузією: “Росія роздратована амбіціями українських лідерів вступити до блоку НАТО, і їхньою підтримкою Тбілісі протягом російсько-грузинської війни в серпні”. У статях йшлося, що “газовий конфлікт засвідчив глибоке і зростаюче занепокоєння Заходу стосунками Росії із сусідніми країнами, що колись були частиною Радянського Союзу”. Наприклад у статті Reuters “Росія скорочує газові потоки до Європи через Україну” за 5 січня йдеться про те, що “перебої у газопостачанні… відродили підозри Заходу – все ще свіжі після війни Росії з Грузією торік – що Кремль залякує своїх прозахідних сусідів”. Таким чином, бачимо, як конфлікт Росії і сусідніх країн перетинається із конфліктом цієї держави із Заходом з характерним для Холодної війни поділом світу на прорадянський, модерний варіант – проросійський, і прозахідний. Про напружені стосунки Росії і Заходу йдеться у статті Reuters: “газова суперечка – це ще один подразник для напружених стосунків Москви із Заходом, які вже і так погіршились після війни Росії із Грузією торік”1. У випадку поділу світу на прозахідний і проросійський виокремлюється два суб’єкти Росія і Захід, Україна ж постає об’єктом, який звертається за допомогою до Заходу. “Україна … звинуватила Москву у навмисному припиненні газопостачання до Європи і заявила, що блок [НАТО] повинен послати сигнал Кремлю, що він не маже залякувати своїх прозахідних сусідів”. Варто зазначити, що використання рамки Холодної війни для висвітлення подій в Україні, можна вважати закономірністю для західних медіа. Ще одним

EU faces deepening energy crunch over Russian gas // Reuters. – 2009. – January 6 [Electronic

Resource]. – Mode of access: URL: http://www.reuters.com/article/companyNewsAndPR/idUSL616990820090106. – Title from the screen.

прикладом бачення України як об’єкта у двополярному світі є висвітлення помаранчевої революції” в американській щоденній газеті The New York Times1. 2. Складові “рамки війни” Рамка війни, у яку перетворюється газовий конфлікт, створюється за допомогою кількох елементів. Це по-перше, саме означення конфлікту, для якого використовувалось в тому числі і слово “війна”; по-друге, проведення паралелей у тексті між газовим конфліктом і війною в Грузії, конфліктом у Боснії; по-третє, це метафори, які підсилюють у тексті риторику війни. У матеріалах міжнародних інформаційних агенцій газовий конфлікт між Україною та Росією, що тривав з 1 по 19 січня 2009 року, отримав цілий спектр означень: від невеликої суперечки до війни. У заголовках новин Reuters конфлікт майже завжди іменувався розмовним “gas row”, тобто “суперечка”, “сварка”, “скандал”; значно рідше більш нейтральним “gas crisis” – газова криза. Лише у кільком випадках фігурували означення: “gas dispute” – диспут, суперечка, полеміка сварка; по разу “gas war” та “PR war” – газова війна, піар-війна та “gas woes” – газове лихо. У заголовках матеріалів AFP назви конфлікту були більш різноманітними. Улюбленим словом для його означення було нейтральне “gas crisis”, трохи менше зустрічалось “gas dispute” чи “Russia-Ukraine dispute”. Набагато рідше зустрічалось “row”, та кілька разів менш нейтральні слова, що містять оцінку подій

–

“Russia-Ukraine

gas

standoff”

–

російсько-українське

газове

протистояння, “gas war” – газова війна, “gas fight” – бій, битва, бійка, “gas spat” – невелика суперечка чи “payment dispute” – диспут з приводу оплати.

Hubenko, D. Frame analysis of The New York Times coverage pf presidential elections and the

“orange” revolution in Ukraine in 2004 // Магістеріум Випуск 22 “Журналістика” Київ Видавничий дім “Києво-Могилянська академія” – 2006 р. с 14 – 19.

При цьому помітною є тенденція, що європейські країни, ЄС, США були схильні зменшувати ескалацію конфлікту і в заголовках, написаних з їхніх заяв, фігурують нейтральне диспут або невелика суперечка. Заголовки, які написані журналістами, містять також і більш якраві, оціночні слова – протистояння, битва, гра. Усі ці означення свідчать про наявність конфліктоної рамки з усією варіацією нейтральних і оціночних найменуваннь конфлікту. На особливу увагу у даному випадку заслуговує слово “війна”, а тому, на нашу думку, цікаво прослідкувати, коли і звідки воно з’явилось у матеріалах досліджуваних агенцій. У Reuters слово “війна” від самого початку конфлікту використовується в контексті війни у Грузії – ще однією стратегічною країною, через яку експортується перважна більшість російського газу у Каспійський регіон. А, власне, означеня газового конфлікту як війни спостерігаємо 6 січня опівдні, на наступний день після того, як російський прем’єр-міністр наказав припинити постачання газу в Європу, через те, що Україна, за його словами, краде паливо, і у день, коли Європеські країни залишились або взагалі без газу, або його надходження суттєво скоротилось. Тоді слово війна з’явилось у заголовку аналітичної статті “Газова війна може підтримати альтернативні маршрути до Європи” 1 , що надійшла з Москви з використанням думок російських експертів, але без вживання слова війна у тексті статті. У цей день слово війна фігурує також у згадках про конфлікт у Боснії у 1992 – 1995 роках, коли протягом зими часто відключали центральне опалення. Протягом українсько-російського газового конфлікту багато Балканських міст залишилось без опалення. “Це все нагадує мені війну, коли ми замерзали, хіба

Gas war may boost alternative routes to Europe, Conor Humphries and Katya Golubkova //

Reuters. – 2009. – January 6. – 12:17 pm EST [Electronic Resource]. – Mode of access: URL: http://www.reuters.com/article/newsMaps/idUSTRE50556P20090106. – Title from the screen.

що немає стрілянини”, – каже у статті Гільмо Цельйо, який стоїть у черзі за дровами і вугіллям на окраїні Сараєво. Наступного дня, 7 січня, слово війна знову з’являється в аналітичній статті, написаній у Києві під назвою “Росія засвоює уроки в піар-війні з приводу постачання газу”, у якій аналізується хороша підготовка російської сторони і погана готовність України у проведенні “піар-війни”, “піар-битви”. Використовуючи слово піар-війна, журналіст посилаються на світові медіа. “Світові медіа регулярно подають інформацію з приводу дій і намірів російського державного монополіста, який веде артилерійський обстріл інформацією, що поки допомагає Росії тримати свої позиції у піар-війні”, – значиться у першому абзаці статті1. Слово війна у цитаті з’являється знову в аналітичній статті 13 січня “Україна підтягує резерви у суперечці, що затягнулась”. Слово війна використовує аналітик київського центру Разумкова Володимир Саприкін. Слово “війна” в агенції AFP з’являється за такою ж логікою, як і в новинах Reuters, лише частіше. 1 січня так само, як і в Reuters згадується війна в Грузії, яку Росія розпочала на п’ять місяців раніше, ніж газовий конфлікт з Україною. З січня фігурувало словосполучення “війна слів”, коли обидві сторони конфлікту обмінювались взаємними звинуваченнями. Використання слова “війна” на означеня конкретно газового конфлікту спостерігається так само, як і в Reuters, 6 січня, коли було припинено постачання газу до Європи. “Росія, Україна займаються взаємозвинуваченнями, коли газова війна досягла Європи” – звучить заголовок новини2. Ще в одній 1

Russia learns lessons in PR war over gas supplies, Sabina Zawadzki // Reuters. – 2009. – January

7. – 11:43am EST [Electronic Resource]. – Mode of access: URL: http://www.reuters.com/article/newsOne/idUSTRE5064RU20090107. – Title from the screen 2

Russia, Ukraine trade blame as gas war hits Europe // AFP. – 2009. – January 6. –

11:58 AM GMT.

статті цього дня слово “війна” використовуєтсья у тексті як “енергетична цінова війна між Росією та Україною” та проводиться паралель із конфліктом у Боснії 1992-1995 років. Знову слово “війна” бачимо у новинній стрічці AFP 13 січня, також, як і в Reuters із посиланням на медіа, в данному випадку конкретно на російські. У ранковій статті “Газовій війні не видно кінця, попереджають російській медіа”1 наводиться заголовок російської щоденної ділової газети “Коммерсант”: “Москва і Київ розкурюють трубку миру, але обидва готуються до нових газових війн”. У статті стакож цитується доденна ділова газета “Ведомости”: “Битва за ціну на газ для України все ще попереду”, “Газпром та Нафтогаз повинні зараз повернутися до всіх дискусійних аспектів, які розпалили цю війну…” У статті 15 січня “Російсько-українсько війна зайшла у тупік” цитується “Комсомольськая Правда”: “Тривалий роійсько-український газовий конфлікт перетворився у справжню війну”. Слово “війна” іще тричі використовується журналістами AFP до кінця конфлікту. Таким чином, можна підсумувати, що агенції Reuters та AFP досить обережно

використовують

слово

“війна”,

надаючи

перевагу

більше

нейтральним означенням конфлікту. Спершу слово війна згадується у зв’язку з війною у Грузії, а газовий конфлікт іменується війною тільки 6 січня, коли її наслідки стали очевидними для 18 країн Європи. Варто згадати, що у цей період, 6–7 січня, обидві агенції видали найбільше матеріалів протягом всього конфлікту. Далі слово війна вживається 13 січня і джерелом його є світові медіа, у випадку AFP, вказується конкретно, що це були російські ділові газети. На підтвердження того факту, що поняття війна має “російське” походження, слугує і фраза журналіста AFP, який написав: “Перемир’я у тому,

Gas war far from over, Russian media warns // AFP. – 2009.- January 13. – 5:39 AM GMT.

що російські медіа називають “газовою війною” залишається хитким” 1 . Натомість у матеріалах Reuters і AFP немає жодного посилання на західні медіа, які б називали конфлікт війною. Хоча агенції досить часто посилаються на європейські ЗМІ, особливо доповідаючи про ситуацію у постраждалих країнах. Статті, що містять згадку війна, часто написані з Москви чи Києва (окрім першої загадки слова “війна” 6 січня, коли значна частина Європи опинилась без газу), з усіх експертів про війну згадує лише експерт київського центру Разумкова, хоча російські та українські експерти складають значно меншу частину усіх експертів і аналітиків, до яких звертались за коментарем Reuters та AFP. Досліджувані агенції звертались переважно до європейських аналітиків, це до двох десятків експертів, і жоден не використав слово “війна”. З усього вище сказанного можна зробити припущення, що слово “війна” має локальне, російське, українське, походження, натомість західна сторона конфлікту, обережніше ставилась до надання оцінок конфлікту, які б могли спричинити його ескалацію. Друга складова “рамки війна”, це постійні згадки про справжню війну у Грузії і порівняння газового конфлікту із конфліктом у Боснії. При чому порівняння газового конфлікту із конфліктом у Боснії вийшло буквальним. Фраза пересічного жителя Сараєво, “це все нагадує мені війну, коли ми замерзали, хіба що немає стрілянини”, могла би стати епіграфом до будь-якої статті про україно-російський газовий конфлікт 2009 року. Натомість, паралель із війною у Грузії часто була ситуативною. Про Грузію йшлося, коли журналісти намагались прослідкувати “бекграунд”, витоки, газового конфлікту. Що він стався, бо Росія роззлючена, що українські прозахідні лідери підтримали Тбілісі у цій війні. Війна в Грузії слугувала також точкою часового відліку, що Росія відключила газ через п’ять місяців після війни в Грузії. Грузія також подавалась як стратегічна країна, через яку експортується російський газ 1

Thuburn, D. Russian gas flows toward shivering Europe // AFP. – 2009. – January 13.

–9:36 AM GMT.

у Каспійський регіон. Однак, на нашу думку, постійна, від самого першого дня конфлікту, присутність слова “війна” навіть без прямого порівняння із спрявжньою війною, підсвідомо для читача передавала частину своїх характеристик на газовий конфлікт, який підсвідомо починав сприйматись як війна. Відомо, що художні засоби, епітети, метіфори, творяться за подібністю двох об’єктів, явищ, і за сусідством. У даному випадку, метафора війна для газового конфлікту була створена у тому числі і завдяки сусідству у тексті із справжньою війною. Однак нерідко газовий конфлікт прямо порівнювався із військовим конфліктом у Грузії. Наприклад у статті Reuters йдеться про те, що “деякі політики бачать паралелі між тим конфліктом і ставленням Росії до України [під час газового конфлікту]”1. Також згадувалось, що президент Росії Дмітрій Мєдвєдєв вже погрожував Україні санкціями у грудні. “Перед тим, як торік розпочати війну, Росія ввела часткову економічну блокаду на Грузію, закрила їхні кордони, скасувала авіарейси і наклала заборону на вино і мінеральну воду, основні одиниці грузинського експорту, на російських ринках”2. Третій елемент “рамки війни” складають, власне художні засоби, за допомогою який газовий конфлікт набув рис війни. Окрім слова “війна” сюди належить вживання фрази “піар-битва”, “бій”. Вже зацитована вище фраза про те, що “Газпром” “веде артилерійський обстріл інформацією”, що поки допомагає Росії “тримати свої позиції” у піар-війні; “газові солдати Кремля”, що погрожують кулаком Києву і Європі; “штаб Газпрому”; фраза Землянського “Йде інформаційна війна і ви на фронті”. І нарешті, остаточну угоду між двома 1

Sun, T. Russia gas disruption spreads to Czechs // Reuters. – 2009. –January 4. – 1:28 pm EST

[Electronic Resource]. – Mode of access: URL: http://www.reuters.com/article/OILPRD/idUSL458209120090104. – Title from the screen. 2

Russia gas dispute hits EU security, aids rivals // Reuters. – 2009. –January 7. – 4:40pm EST

[Electronic Resource]. – Mode of access: URL: http://www.reuters.com/article/GCAOil/idUSTRE50648B20090107. – Title from the screen.

країнами Олександр Шлапак, заступник голови адміністрації президента Ющенка, описав як “капітуляцію” України перед Росією1. Рамка конфлікту/війни передбачає наявність принаймні двох учасників конфлікту, оцінку їхніх сил та ефективності у протистоянні. Практично сталим епітетом для Віктора Ющенка стало його означення як “прозахідного президента України”. В одній із статей AFP пояснювалось, що “Український президент Віктор Ющенко – прихильник інтеграції із Заходом і особливо Європейського Союзу…” Натомість Владімір Путін згадувався як “могутній прем’єр-міністр Росії”. При цьому це означення слугувало як сталим епітетом, так і синонімом. Наприклад, звичною була фраза: “… сказав речник могутнього російського прем’єр-міністра Владіміра Путіна”. А якщо ім’я російського прем’єра звучало у першому абзаці статті, то у другому, щоб не повторюватись вживали просто “the powerful prime minister”. Російського державного монопіоліста майже завжди супроводжували метафори “газовий гігант “Газпром” – “gas giant Gasprom”, або навіть “російський газовий монстр” – “Russian gas behemoth”. Голову правління “Газпрому” Алексій Міллера супроводжувало означення “grim-faced Miller”, яке можна приблизно перекласти як “зловісний”, “безжальний” Міллер; “Міллер зі зловісним виразом обличчя”. 3. Рамка відповідальності та економічних наслідків Ще одна рамка, щерез яку відбувалось висвітленя газового конфлікту, – це рамка відповідальності, що, як вже згадувалось підкреслює відповідальность певної організації чи особи за певну подію чи проблему, виражає їх схвалення або звинувачення. 1

Ukraine wants changes to Russia gas deal: presidency // AFP. – 2009. – January 23. –

3:56 PM GMT.

Рамка відповідальності проглядається у коментарях самих учасників конфлікту, які звинувачують один одного. Наприклад, “безжалісний Міллер” заявив, що “вся відповідальність лежить на українській стороні”1. Дана рамка простежується також у тематиці матеріалів. Гарним прикладом слугує стаття AFP за 7 січня “Пошуки винного: хто стоїть за європейськими відключеннями газу?”2 Питання про відповідальність у газовому конфлікті підіймається також у статях AFP за 14 січня: “Сербська газова група роздумує з риводу судового позову проти України” і “Баррозо закликає до правових дій якщо подача російського газу не відновиться”. При цьому, варто заначити, що Reuters не присвячував цьому питанню окремих статей. Тому можна зробити висновок, що “рамка відповідальності” характерна в основному для висвітлення AFP даного конфлікту. Натомість Reuters набагато більше уваги приділяла розгляду економічних наслідків, до яких спричинився чи міг би спричинитись в майбутньому газовий конфлікт. Про те, що рамка “економічних наслідків” яскравіше проявляється у матеріалах Reuters свідчить і те, що серед джерел, які залучала ця агенція, найбільшу частку складають свідчення з постраждалих країн – 30%, а якщо додати до цієї кількості частку, яка припадає на заяви Європейської Комісії (3%) і ЄС загалом (6% ще ), то маємо близько 40% (за кількістю джерел)3. Для AFP ця цифра деща менша. Найбільше використовувались російські джерела – 35%, а частка постраждалих країн складає 13%, Європейської Комісії 7% і ЄС 10%, тобто разом 30% за кількістю джерел повідомлень4. Якщо проаналізувати графік залучення різноманітних джерел для написання матеріалів Reuters протягом кожного дня, то можна побачити, що 1

Russia to cut gas to Ukraine after talks fail // AFP. – 2009. – January 1. – 1:26 AM GMT. 2 The blame game: Who is behind European gas cuts? // AFP. – 2009. – January 7. – 5:01 PM GMT. 3

Див. Додаток 4.1 Загальна структура джерел. Reuters.

Див. Додаток 4.2 Загальна структура джерел. AFP.

Європейські джерела загалом (свідчення постраждалих країн, Європейської Комісії, ЄС, европейських медіа) по кількісті повністю і безперервно домінують над російськими і українськими із початку конфлікту і до 10 січня, а також переважають 12, 15 і 16 січня1. Про економічні наслідки у матеріалах агенцій йшлося ледве не у кожній статті, особливо у першій половині конфлікту, коли не було підписано угод про відновлення газопостачання. Журналісти AFP писали: “Поки Росія та Україна обмінюються звинуваченнями, кільканадцять країн, залежних від російського газу, більшість з яких входить до ЄС, заявили про суттєве скорочення постакок газу у самий розпал холодної війни”, або що газовий конфлікт – це “найбільша газова криза в ЄС, яка залишила мільйони людей у східній і центральній Європі без опалення посеред зими”. На тему економічних наслідків газового конфлікту були написані окремі статті, як Reuters, так і AFP, з тією різницею, що у Reuters їх було більше. Деякі з цих статей стосувались того, як газовий конфлікт вплине на економіку України: “Вартість газу може становити загрозу економіці України: аналітики”, “Україна економічно, політично дезорієнтована після газової угоди”, “Побита Україна зазнала найбільших втрат від газової війни: аналітики” (AFP). При цьому, якщо AFP писала про наслідки для України, то у статтях Reuters, досліджувався вплив і на ситуацію в Росії. Серед статей Reuters про наслідки конфлікту були такі: “Що означає відключення газу Росією для України?”, “Як Україна справляється з відключеннями газу”, “Газовий конфлікт безпосередньо не вплинув на рейтинг України: Фітч”, “Київ треметить поки комунальники переходять на мазут”, “Газова суперечка скоротила споживання газу промисловістю в Україні на третину”, “Довідка: Як відключення газу вплинуло на Україну”, “Фінансове майбутнє “Нафтогазу” під сумнівом – аудитори”, “Сталь, газовий конфлікт вдаряє по економічному зростанню ’08 України,

Див. Додаток 8 Reuters: Залучення джерел протягом висвітлення конфлікту.

найгірше попереду”, “Газова угода загрожує економіці України, по якій і так вдарила криза”; “Малі російські газові компанії стикаються з ризиками під час суперечки

“Газпрому”,

“Уповільнена

економіка

підсилює

соціальне

невдоволення в Росії – звіт”, “Російський “Газпром” закриває скважини, зазнає збитків у газовій суперечці”, “Російський рубль знову девальвував, газова сварка додає тиску”. Вагома частка новин і статей на Reuters присвячена економічним наслідкам газового конфлікту для 18 європейських країн, серед яких особливо постраждали балканські країни. Про це свідчать наступні заголовки: “Через газову суперечку тисячі тремтять від холоду на Балканах”, “Після газового лиха, перспективи балканської економіки можуть погіршитись”, “Словацькі фірми стримують виробництво через скорочення поставок газу”. У статтях Reuters aналізуються також довгострокові наслідки: “Європейські газові акції проходять випробування російською кризою”, “Газова суперечка може ініціювати

новий

погляд

на

німецьку

ядерну

енергетику”,

“Словаки

перезапустять атомний блок через нестачу газу”, “Газова криза засвідчує потебу в Набукко”, “Газова криза – вдалий піар-хід для французької ядерної індустрії”. Про те, що аспект економічних наслідків газового конфлікту мав вагоме значення при висвітленні цієї події підтверджує думка аналітика київського центру політичних досліджень Пента Володимир Фесенко: “Врешті-решт Європа не переймалась, щоб зрозуміти, була Україна права чи ні. Вона бачила тільки факт: ми не отримуємо газ”1. Таким чином, можна зробити висновок, що газовий конфлікт між Росією та Україною міжнародними інформаційними агенціями висвітлювався через рамки конфлікту/війни, відповідальності та економічних наслідків. Ці рамки

Battered Ukraine suffers major losses from gas war: analysts // AFP. – 2009. – January 21. – 1:23

AM GMT, AFP.

вказують на основні аспекти конфлікту, на яких зосереджували свою увагу Reuters та AFP. Однак рамка, яка би подавала конфлікт з точки зору українських інтересів відсутня. Цей факт ілюструє думка Теммі Лінч з Інституту вивчення конфлікту, ідеології і політики Бостонського університету: “Українські інтереси, навіть у такому диспуті як цей, є периферійними у порівнянні з “великою проблемою” стосунків Росії з Європою”. Відсутність “української рамки” у матеріагах агенцій свідчить і те, що у їхнє поле зору не потрапив важливий для України факт, що під час конфлікту Нафтогаз вперше за свою історію розвернув газотранспортну систему України у зворотному напрямку, із заходу на схід, щоб недопустити відключення опалення у Східномута Південному регіонах країни. Цей факт не було висвітлено жодного разу у жодному із матеріалів Reuters чи AFP, хоча кількість їхніх публікацій, які потрапили у вибірку, становить 322 і 154 відповідно. Якщо не рахувати короткої згадки у цитаті Олександра Мєдвєдєва, який каже, що “Українська сторона цинічно інформує нас про те, що газотранспортну систему було переорієнтовано для домашніх споживачів”. У даному випадку маємо конкретний прояв процесу рамкування, протягом якого одні аспекти теми підкреслюються, вважаються головними, а інші, замовчуються, залишаються поза увагою журналістів чи розглядаються як другорядні. Як ми побачили вище, Україна у даному газовому конфлікті теж розглядалась

через

призму

конфлікту,

внутрішнього

протиріччя

між

українськими лідерами, з акцентом на негативних наслідках відключення газу для економіки, у той час як факт, який засвідчував єдність дій українських керівників і надавав позитивної характеристики українській стороні – а саме безпрецедентний реверс українського газопроводу – не вкладався в рамки, які використовували досліджувані медіа. Даний випадок є частиною загального стереотипу, згідно з яким Україна з’являється у порядку денному західних медіа у зв’язку із негативними подіями – вибухи на шахті, вбивство Гонгадзе,

тяжкі наслідки економічної кризи. Виняток становить хіба що позитивний образ України під час помранчевої революції. Західні медіа, європейські, американські, зазвичай застосовують “негативний фільр” також для країн Південної півкулі та країн третього світу.

Розділ

IV.

Комунікація

сторін

конфлікту:

ініціативність,

риторика, ефективність. Для розуміння характеру і процесу того, як відбувалося висвітлення україно-російськового газового конфлікту важливим є не лише обсяг публічності, який отримали учасники цього конфлікту у міжнародний інформаційних агенціях через залучення відповідних джерел для матеріалів, і не лише рамки, в яких відслідковувалась подія. Для дослідження теми даної роботи доцільно також проаналізувати, яка сторона конфлікту була ініціатором провідомлень, за допомогою яких риторичних прийомів формулювались ці месиджі і, загалом, наскільки ефективно і переконливо сторони конфлікту були спроможні донести свої аргументи через досліджувані медіа до світової громадськості. Якій стороні конфлікту належало більше ініціативи під час “обміну” інформаційними повідомленнями, можна прослідкувати, якщо виділити в окремі таблиці усі новинні заголовки Reuters і AFP, у яких містилися твердження однієї сторони зі згадкою про іншу1. Аналіз заголовків досліджуваних агенцій має важливе значення, адже саме у новинному заголовку сформульовано ключове повідомлення матеріалу. Від змісту заголовку залежить рішення читачів і клієнтів агенцій з приводу завершення прочитання усього тексту новини чи статті. Проаналізувавши заголовки Reuters та AFP, можемо побачити, що ініціатором повідомлень найчастіше була російська сторона і їхні заяви в заголовках містили звинувачення і погрози, натомість, українську сторону конфлікту можна схарактеризувати як пасивного учасника, який лише реагував на звинувачення із значним, іноді у кілька днів, запізненням, а його власні 1

Див. Додаток 9.1 Reuters: Обмін повідомленнями між сторонами конфлікту; Додаток 9.2 AFP: Обмін повідомленнями між сторонами конфлікту.

твердження

стосовно

російської

сторони

були

по

суті

нейтральною

констатацією фактів. Кількість погроз російської сторони, яка потрапила у заголовки новин агенцій, була більшою, ніж кількість відповідей і нейтральних заяв української сторони. На звинувачення Росії, що Україна краде газ, яке у заголовку AFP з’явилось 2 січня, Україна відповідає, що “Росія не постачає достатньо газу для Європи”. Слово краде, агенція бере у лапки, вказуючи, що це пряма мова. Формулювання української сторони, що Росія “не постачає достатньо газу” є нейтральним і виражає констатацію факту без будь-якої оцінки діяльності російської сторони. Можна вважати також такий вираз евфемізом, тобто применшенням значення якогось об’єкту, явища. Після повідомлення “Газпром” висуває звинувачення проти України у газовому конфлікті” 5 січня на наступний день, 6 січня, з’являється повідомлення-відповідь з Києва “Росія урізає експорт газу до Європи через Україну”. Після трьох заголовків, у яких сказано, що “Газпрому, який звинувачує Україну у проблемах з експортом газу до Європи”, “Росія звинувачує Україну у закритті газопроводу” того дня не з’явилось жодного заголовку-відповіді з української сторони. 7 січня вранці реакцію української сторони відобразив заголовок “Росія повністю припиняє подачу газу в Європу через Україну”, після якого слідують два заголовки із заявами російської сторони “Керівник “Газпрому” звинувачує Україну в урізанні доставки газу”, “Газпром” знову звинувачує Україну у крадіжці газу”. Більша частина заголовків із повідомленнями російської сторони містить слова звинувачує “accuse”, “blame”,заяви, що Україна “блокує” газ. Натомість заголовки від української сторони не містять жодного слова “звинувачує”. У цих заголовках Україна “закликає припинити маніпуляцію з постачанням газу”, “жаліється, що газова угода про моніторинг сприяє Росії”, “готова до компромісу”.

Офіційна відповідь президента Ющенка, який заперечує крадіжку російського газу з’явилось у стрічці новин 9 січня, через тиждень після того, як таке звинувачення “прозвучало” від російської сторони у новинному заголовку AFP. Натомість реакція Росії на відповідь Ющенка не забарилась: “Газпром” звинувачує президента України поки газова криза продовжується, – сказано у заголовку. Чергова заява Ющенка з’явилась у заголовку лише 14 січня. У ньому ще раз повторювалось твердження, що Ющенко відкидає докори у газовому конфлікті з Росією. Співвідношення кількості заголовків з повідомленнями української та російської сторони становить 11:14. Усі викладені вище закономірності повторюються і у випадку із заголовками Reuters, хіба що їхня кількість менша – 6 українських і 9 російських повідомлень, при тому, що загальна кількість матеріалів Reuters на тему конфлікту у двічі більша, ніж у AFP. У заголовках Reuters, які відображають позицію Росії, так само фігурують слова “звинувачує”, “краде”, “блокує”, а ще “створює нову газову кризу”, “відкачує європейський газ”. 9 січня так само з’явилась реакція Ющенка на звинувачення, який сказав, що “російські заяви принижують Україну”. 6 січня у заголовках Reuters теж стало днем, коли звинувачення з боку Росії наростали з ефектом снігової лавини від “Україна блокує три ключові труби до Європи”, до “Україна краде 15 відсотків російського газу” до зави Путіна, що “Україна краде газ у європейських споживачів”. Натомість не надійшло жодної реакції на це України. Риторика – це сукупність художній прийомів і засобів, мовних фігур, які використовуються для підсилення того чи іншого змісту повідомлення. Аналіз прямої мови основних спікерів свідчить про широке використання різних мовних фігур, особливо з боку російської сторони. Характерною є гіперболізація, тобто перебільшення того чи іншого аспекту конфлікту. Наприклад, заяви Олександра Мєдвєдєва: “Нам немає з ким говорити”, “Вони не ведуть переговори, тому що немає з ким вести переговори”,

“На жаль, українська сторона погрожує скорочувати поставки й надалі”, “форсмажор” як означення конфлікту. Найпоширенішою фігурою, яку вживають представники російської сторони, є метафора. Наприклад, діяльність політиків – ігри (Олександр Мєдвєдєв “Схоже на те, що вони не думають про свою власну країну, а просто грають в політичні ігри”). Російська сторона та європейські країни – заручники ситуації (О.Мєдвєдєв: “Ми стали заручниками безвідповідальної поведінки країни-транзитера”). Газова угода – Біблія (О. Мєдвєдєв: “У газовій промисловості контракти це Біблія, і ти не можеш порушити Біблію”). Кошти розкрадають – “частина прибутку осіла в кишенях невідоних структур” (Дмітрій Мєдвєдєв). Газ крадуть чи різна кількість газу на вході і на виході – “газ просто зникає в газотранспортній системі України” (О.Мєдвєдєв). Доповнення української сторони до угоди – “пародія на здоровий глузд” (Д. Мєдвєдєв). “Газпром” – зброя, знаряддя (Міллер: “Ми є зброєю в тому розумінні що і будь-який бізнес”). Відсутність поставок газу – газова блокада (Міллер: Поставки газу до Західної Європи відновляться знову, коли Україна припинить газову блокаду Європи”). Україна закрила газопровід – “блокує всі зусилля щодо транзиту газу в Європу” (О. Мєдвєдєв, AFP). Використовуються також порівняння. Наприклад, вести переговори з українською стороною все одно, що “говорити з людьми із планети Марс” (О.Мєдвєдєв, AFP). Україна, яка блокує газопостачання до Європи, щоб добитися для себе меншої ціни на газ, використовуючи своє становище транспортера-монополіста – дівчина з ілюзіями (Путін, AFP: “Це так само як розвіювати ілюзії дівчини, яка повинна зрозуміти, що її прихильник має вибір” ), газотранспортна система – “фетиш” для України. Характерним є використання епітетів. Наприклад, що Україна зайняла “деструктивну”

позицію

безвідповідальність”.

її

дії

свідчать

про

“безпрецедентну

Серед інших художніх фігур вживаються сталі вирази: сказати правду – сказати чорним по білому (“Загальгий об’єм – краще сказати чорним по білому – вкраденого газу – 50 мільйонів кубометрів”, - О.Мєдвєдєв, AFP). Помітно, що усі головні російські спікери були одностайними щодо своїх заяв, тобто повторювали одні й ті самі месиджі тільки в різних варіаціях. Серед таких основних повідомлень можна назвати наступні: - Україна краде газ, газ зникає у трубах; - українська сторона уникає переговорів, нема з ким вести переговори; - поведінка української сторони неадекватна; з ними говорити все одна, що з людьми із планети Марс; позиція України деструктивна; пропозиції української сторони щодо цін – “божевільні ідеї”; - економічна ситуація в Україні – “передефолтна”; - політична ситуація в Україні – “міжкланова боротьба”; “не дбають про свою країну, а грають у політичні ігри” (Путін, AFP: “Це говорить про високий рівень корупції у політичних структурах, які сьогодні, у цих умовах, борються за ціни на газ і за можливість зберегти того чи іншого посередника, щоб використати девіденти від цього для персонального збагачення і майбутніх політичних кампаній”; “Наші дії націлені не на те, щоб погіршити, але, скоріше, покращити ситуацію в Україні, допомогти Україні позбутися злодіїв і хабарників і зробити її економіку більш прозорою”); - українська влада – злодії і хабарники; - Росія і Європа – заручники ситуації. Мова російських політиків і керівників дужен подібна до “навішування ярликів”, яке було притаманне для радянської риторики і мови радянських керівників. Тобто це стале вживання певних означень, іменників і дієслів на позначення певного явища, людини. Наприклад, “куркуль”, “ворог народу”, “буржуазний націоналіст”. Мова сучасних російських лідерів не містить до такої міри стійких і узвичаєних словосполучень, однак безперечним є

використання сталої лексики для характеристики певних подій, дій і суб’єктів, яка фігурує у мові багатьох спікерів. Наприклад, “блокує” на позначення дій української

сторони,

адже

можна

сказати

“не

приймає”,

“закрила

газотранспортну систему”. Українські лідери – “крадії і хабарники”, українська газотранспортна система – “фетиш”, позиції України – “деструктивна” і т.д. Мова українських спікерів, в матеріагах агенцій Reuters і AFP, практично не містить засобів виразності, метафор і порівнять, які б посилювали зміст їхніх повідомлень. Окрім деяких винятків. Наприклад, в заяві “Нафтогазу” звучить вимога до російської сторони “негайно припинити інформаційну істерію”. Олег Дубина вживає усталені вислови, говорячи, що “Ми [“Нафтогаз” і “Газпром”] не можемо існувати один без одного, тому давайте більше не йти цією дорогою”. Тимошенко теж використовує метафору “заручники”, однак щодо української сторони. На противагу звинуваченням, що лунали з російської сторони, з вуст українських спікерів звучали виправдовування, прагненя до компромісу і примирення.

Месиджі

представників

української

сторони

часто

не

перетинались. Юлія Тимошенко коментувала своє негативне ставлення до посередника РосУкренерго, Ющенко, хоч із запізненням, реагував на звинувачення, речник “Газпрому” часто взагалі відмовлявся коментувати хід переговорів. Таким чином, можна підсумувати, що під час газового конфлікту російська сторона конфлікту утримувала ініціативу в ході інформаційної кампанії, артикуляція її ключових месиджів була злагодженою, а аргументи підкріплені виваженим красномовством.

Висновки Результати проведеного дослідження дозволяють стверджувати, що гіпотези, зазначені на початку роботи знайшли підтвердження у матеріалах інформаційних агенцій Reuters і AFP, присвячених висвітленню україноросійського газового конфлікту у січні 2009 року. А саме, що російські джерела отримали більший обсяг публічності; сторони

була

краще

організованою,

інформаційна кампанія російської швидшою,

злагодженішою

та

красномовнішою; даний конфлікт висвітлювався у рамках його резонансу для Європейських країн з відновленням риторики “Холодної війни” з найменшим акцентом на українських інтересах. У процесі контент-аналізу нам вдалося отримати кількісне підтвердження того, що російські джерела частіше залучались для написання новин агенцій, їхні свідчення частіше подавалися у формі цитати, і обсяг їхнього цитування був значно більшим від прямої мови українських джерел. Не зважаючи на різноманітність використовуваних джерел, кількість російських джерел переважає над українськими, загалом і протягом кожного дня, і ця різниця посилюється, якщо порахувати не лише кількість джерел, а й кількість процитованих джерел, і особливо сукупну кількість слів у цитатах джерел. У ході даного дослідження вдалося з’ясувати, що згадана закономірність простежується вже із загальної структури джерел повідомлень згідно з узагальненими даними обох агенцій. Із неї видно, що частка українських джерел серед інших джерел (російських, європейських), хоч не суттєво, але скорочується з 23% (кількість джерел) до 21% (обсяг цитування), а частка російських джерел, навпаки, зростає з 30% (кількість джерел) до 31% (обсяг цитування). У процесі даної роботи ми виявили, що описана закономірність проявляється іще яскравіше, якщо розглянути українські та російські джерела

окремо і проаналізувати їхнє співвідношення. Об’єднані результати агенцій свідчать, що співвідношення російських та українських джерел становить 57 і 43% (за кількістю джерел), 58 і 42% (за кількістю процитованих джерел), 60 і 40% (за обсягом цитування джерел). Звузивши вибірку українських і російських джерел лише до головних спікерів (президент країни, прем’єр-міністр, керівники

газової

компаніії),

які

найбільше

володіють

інформацією,

вповноважені її видавати і приймати рішення, та порахуваши обсяг їхніх цитат, отримаємо іще більш незбалансоване співвідношення – 63% для російських спікерів і 37% для українських. Таким чином у ході даного дослідження було сформульовано поняття обсягу публічності, який отримав той чи інший спікер у медіа, і розроблено інструмент для його кількісного підрахунку, що є досягненням даної роботи. Виходячи із наведених вище кількісних результатів, можна зробити висновок про недостатню збалансованість під час висвітлення газового конфлікту у Reuters та AFP. Згаданий інструментарій дозволив також виміряти кількісно вагу головних спікерів, іншими словами їхній вплив, під час інформаційної кампанії у ході газової кризи і отримати підґрунття для аналізу злагодженості і ефективності дій обох сторін конфлікту. Головні російські спікери склали майже половину (49%) від усіх російських джерел, а їхній вклад у надання інформації значно вагоміший – 64% прямої мови російських джерел. Натомість, українські головні спікери склали менше половини (43%) від усіх українських джерел, а їхній вклад у висвітлення української позиції в конфлікті майже такий самий – 46%. Такі дані, а також сталість структури російських спікерів, дозволили зробити висновок про певну монополію на інформацію, яка існує в російському медіа середовищі та сформулювати судження щодо злагодженості, спланованості, попередньої підготовки російської сторони до газового конфлікту та/чи планування його.

Результати дослідження джерел, залучених Reuters і AFP, а також аналіз їхніх матеріалів, дозволяють зробити висновок, що під час висвітлення україноросійського газового конфлікту у січні 2009 року, використовувалась у першу чергу

конфліктна

рамка,

також

рамки

економічних

наслідків

та

конфлікт між Росією та Заходом. Для створення цієї рамки

використовувалась риторика війни загалом і Холодної війни зокрема. На деяким єтапах розвитку конфлікту можна говорити не про рамку конфлікту, а про рамку війни – “війни слів”, “піар-війни”, “енергетичної війни”. Рамка війни, у яку перетворюється газовий конфлікт, створюється за допомогою кількох елементів. Це по-перше, саме означення конфлікту, для якого використовувалось в тому числі і слова “війна”, “піар-війна”; по-друге, проведення паралелей у тексті між газовим конфліктом і війною в Грузії, конфліктом у Боснії; по-третє, це метафори, які підсилюють у тексті риторику війни. Останні формують повний набір мови віни із відповідною лексикою: “піар-битва”, “газові солдати Кремля”, “артилерійський обстріл інформацією”, “штаб Газпрому”, “фронт”, “капітуляція”. Присутність рамки відповідальності та економічних наслідків вдалося виявити завдяки тому, що багато статей торкались саме цього аспекту конфлікту, а також завдяки значній частці європейських джерел, що з’являлись у матеріалах. Про вагомість усіх трьох рамок свідчить і той факт, що піки висвітленні конфлікту (найбільша кількість статей агенцій, що з’являлась протягом дня) відповідали певним етапам конфлікту: часткове чи повне припинення

постачання газу до Європи, переломні моменти переговорного процесу, свідчення країн про відновлення подачі блакитного палива. Однак дане дослідження виявило, що рамка, яка би подавала конфлікт з точки зору українських інтересів відсутня. Про це свідчить факт, що у поле зору інформагенцій не потрапила інформація про безпрецедентне розверчення газотранспортної системи України із заходу на схід аби не допустити конфліктів всередині країни. Зображення злагоджених і успішних дій української сторони не вкладалось в усталені рамки висвітлення конфлікту. Проаналізувавши ключові повідомлення, розміщені у заголовках новин та періодичність їх появи, вдалося зробити висновки щодо ініціативності в інформаційній кампанії, яка у даному конфлікті повністю належала російській стороні. Повідомлення російської сторони, сформульовані у заголовках, майже завжди містили звинувачення і погрози, натомість, українську сторону конфлікту можна схарактеризувати як пасивного учасника, який лише реагував на звинувачення із значним, іноді у кілька днів, запізненням, а його власні твердження

стосовно

російської

сторони

були

по

суті

нейтральною

констатацією фактів. За допомогою риторичного аналізу вдалося виявити, що у мові представників російської сторони широко використовуються засоби виразності, особливо метафори, а також формулювання власних сталих означень-ярликів. Наприклад, що Україна “блокує” газ, українські лідери “крадії і хабарники”, українська газотранспортна система “фетиш”. При цьому, ці сталі означення використовуються майже усіма представниками російської сторони. Так само одностайними російські спікери були і в озвучувались ключових повідомлення своєї сторони. Організованість, злагодженість і продуманість мови і основних повідомлень свідчить про підготовку російської сторони до інформаційної кампанії. Практичне значення дослідження полягає у тому, що здобуті результати можуть бути використані для покращення інформаційної безпеки України.

Дане питання стало особливо гостро саме після газового конфлікту між Україною та Росіїю у січні 2009 року, який засвідчив, що інформаційна система України не є ефективною, особливо у кризових умовах, вона не здатна оперативно реагувати на повідомлення і чітко формулювати свої аргументи для свтової громадськості. Наявність такої проблеми підтверджує, що саме після газового конфлікту, у травні цього року Національна Рада Безпеки і Оборони уперше за історію незалежної України розробила проект Доктрини інформаційної безпеки України. Як зазначає Вікторія Сюмар на “Українській Правді”, цей документ містить ряд недоліків, а саме відсутність конкретних рекомендацій. “Можливо, це сталося тому, що доктрину частково “списали” з подібного російського документу, - зазначає аторка. - Однак, якщо в росіян дуже чітко і зрозуміло виписані конкретні механізми щодо реалізації цих тез у спеціальних підпунктах “Для достижения этого требуется”, то експерти, що готували українську доктрину, очевидно, вирішили зосередитися на теорії та гаслах.”

Дане

дослідження це також своєрідна “робота над помилками”, що показує недоліки української сторони під час інформаційної кампанії в газовому конфлікті, а також переваги її опонентів. Ці результати можуть стати основою для формулювання конкретних рекомендацій щодо покращення інформаційної системи України, забезпечення її інформаційної безпеки та сувернітету, для покращення міжнародного іміджу країни. Перспективами дослідження може стати порівняння висвітлення газового конфлікту у міжнародних та російських інформаційних агенціях. Це допоможе іще раз з’ясувати, наскількі міжнародні агенції, як вагомі елементи функціонування

міжнародної

інформаційної

системи,

здатні

сьогодні

утримувати баланс під час висвітлення конфліктних ситуацій і опиратись продуманим інформаційним кампаніям тієї чи іншої сторони конфлікту. 1

Сюмар, В. Доктрина інформбезпеки: набір гарних фраз як керівництво до дії // “Українська правда”. – 2009. – 28 травня [Електронний ресурс]. – Режим доступу : URL:http://telekritika.ua/daidzhest/2009-05-28/45879. – Назва з екрана.

Список використаної літератури 1. Офіційний сайт інформаційної агенції Reuters [Електронний ресурс]. – Режим доступу: URL: http://www.reuters.com. 2. Архів матеріалів інформаційної агенції Reuters [Електронний ресурс]. – Режим доступу: URL: http://www.reuters.com/resources/archive/us/index.html. 3. Сайт компанії Thomson Reuters [Електронний ресурс]. – Режим доступу: URL: http://thomsonreuters.com. 4. Офіційний сайт інформаційного агенції Agence France Press, англомовна версій сайту [Електронний ресурс]. – Режим доступу: URL: http://www.afp.com/afpcom/en. 5. Пошукова система LexisNexis [Електронний ресурс]. – Режим доступу: URL: http://www.lexisnexis.com. 6. Пошукова система Nexis [Електронний ресурс]. – Режим доступу: URL: http://www.lexisnexis.com/uk/nexis. 7. Wimmer, R.D. (1997). Mass media research: An introduction. / R.D.Wimmer, J.R.Dominick; Belmont: Wadsworth, 1997. – P. 2-14; P. 40-77. 8. Berger, A.A. (2005). Media and communication research methods: An introduction to qualitative and quantitative approaches. / A.A. Berger; Thousand Oaks: Sage, 2005. – P. 3-17; P. 35-68. 9. Hubenko, D. Frame analysis of The New York Times coverage pf presidential elections and the “orange” revolution in Ukraine in 2004 // Магістеріум Випуск 22 “Журналістика” Київ Видавничий дім “Києво-Могилянська академія” – 2006. – с 14 – 19. 10. Entman, R. Сoverage of international news: Contrasts in narratives of the KAL and Iran Air incidents / R. Entman, U.S. Framing // Journal of Communication. – 1991. – № 41(4). – p. 6 – 21. 11. Goffman, E. Frame analysis. – New York: Harper Colophon Books, 1974.

12. Carragee, K. M. The neglect of power in recent framing research / K.M.Carragee, W. Roefs // Journal of Communication. – 2004. – № 54 (20). – P. 214 – 233. 13. Tuchman, G. Making news: A study in the construction of reality. – New York: The Free Press, 1978. 14. Fedchenko Y. Framing “Katrina” // Магістеріум Випуск 22 “Журналістика” Київ Видавничий дім “Києво-Могилянська академія” – 2006. – с 25 – 28. 15. Іванов, В. Історя розвитку контент-аналізу // Магістеріум Випуск 22 “Журналістика” Київ Видавничий дім “Києво-Могилянська академія” – 2006. – с 41 – 48. 16. Dictionary of Public Relations Measurement and Research by Stacks (Ed.) // Copyright 2006, Institute for Public Relations [Electronic Resource]. – Mode of access: URL:http:// www.instituteforpr.com. – Title from the screen. 17. Framing Analysis: How Did Three U.S. News Magazines Frame about Mergers or Acquisitions? // Sanghee Kweon, Southern Illinois University, Carbondale, U.S.A. 18. Vis, F. Using Text Mining for Frame Analysis of Media Content Peter Halfpenny / Co-Investigator: Farida Vis, Consultant: Peter Golding [Electronic Resource]. – Mode of access : URL: www.jisc.ac.uk/media/documents/programmes/capital/frameanalysisbid.pdf. – Title from the screen. 19. Gilliam, F. Strategic Frame Analysis: Reframing America’s Youth / Franklin D. Gilliam, Susan N. Bales // [Electronic Resource]. – Mode of access : URL: http://repositories.cdlib.org/cgi/viewcontent.cgi?article=1007&context=ccc. – Title from the screen. 20. Pan, Zh. Framing Analysis: An Approach to News Discourse / Zhongdang Pan, Gerald M. Kosicki // [Electronic Resource]. – Mode of access : URL: www.zeview.net/index2.php?option=com_content&do_pdf=1&id=692. – Title from the screen.

21. Berelson, B. Content Analysіs іn Communіcatіon Research. – Glencoe: Free Press, 1952. – P. 16. 22. Бриндза, В. Українські медіа в інформаційних спецопераціях під час війни в Грузії. Результати дослідження / Бриндза В., Безверха А. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : URL : http://pro-mova.com/ – Назва з екрану. 23. Українські медіа в інформаційних спецопераціях під час війни в Грузії // “Телекритика”. – 2008. – 16 вересня [Електронний ресурс].– Режим доступу : URL: http://telekritika.ua/politprogram/2008-09-16/40611. – Назва з екрану. 24. Експерти: імідж України страждає через бездіяльність політиків, а в інформаційній війні вона не мала шансів // “Телекритика”. – 2009. – 23 січня [Електронний ресурс]. – Режим доступу : URL : http://telekritika.ua/news/2009-01-23/43317. – Назва з екрану. 25. Сюмар, В. Доктрина інформбезпеки: набір гарних фраз як керівництво до дії // “Українська правда”. – 2009. – 28 січня [Електронний ресурс]. – Режим доступу : URL : http://telekritika.ua/daidzhest/2009-05-28/45879. – Назва з екрану. 26. Соловей, И. Освещение “газовой войны”: работа над ошибками // “Телекритика”. – 2009. –13 січня [Електронний ресурс]. – Режим доступу : URL: http://telekritika.ua/bezpeka/2009-01-13/43081. – Назва з екрана. 27. Почепцов, Г. Хаотическая война // “Телекритика”. – 2009 – 23 січня [Електронный ресурс]. – Режим доступа : URL: http://telekritika.ua/bezpeka/2009-01-20/43164. – Название с экрана. 28. Почепцов, Г. Украина – Россия: основы информационного противостояния // “Телекритика”. – 2009 – 28 січня [Електронный ресурс] – Режим доступу : URL : http://telekritika.ua/bezpeka/2009-01-28/43362. – Назва з екрану. 29. Толкачов, О. Інформаційно-газова війна як «граблі» для України Олексій // “Политикантроп”. – 2009. – 12 січня [Електронний ресурс]. – Режим доступу : URL : http://telekritika.ua/daidzhest/2009-01-12/43077. – Назва з екрану.

30. Balmaceda, M. Background to the Russia-Ukrainian Gas Crisis: Clarifying Central Issues and Concepts // Russian analytical digest. / Cambridge, MA, – 2009. – № 53 – 2009. – Р. 22 – 23 [Electronic Resource]. – Mode of access : URL:http://www.res.ethz.ch/analysis/rad/details.cfm?lng=en&id=95596.– Title from the screen. 31. Russia gas supply for Europe restarted: officials // AFP. – 2009. – January 20. – 9:15 AM GMT. 32. Zawadzki, S. Russia learns lessons in PR war over gas supplies // Reuters. – 2009. – January 7. –11:43 am EST [Electronic Resource]. – Mode of access : URL: http://www.reuters.com/article/newsOne/idUSTRE5064RU20090107. – Title from the screen. 33. Propaganda war rages behind Russia gas dispute // AFP. – 2009. – January17. – 14:45 CET [Electronic Resource]. – Mode of access: URL: http://www.eubusiness.com/news-eu/1232155921.22. – Title from the screen. 34. Frolov, V. Russia Wins Round 2 of Gas Fight // The Moscow Times. – 2009. – January13 [Electronic Resource]. – Mode of access: URL: http://www.themoscowtimes.com/article/1016/42/373517.htm. – Title from the screen. 35. Timeline: Gas crises between Russia and Ukraine // Reuters. – 2009. – January 11. – 7:13 am EST [Electronic Resource]. – Mode of access: URL: http://www.reuters.com/article/GCA-Oil/idUSTRE50A1A720090111. – Title from the screen. 36. Russia-Ukraine gas disputes: a chronology // AFP. – 2009. – January 2. – 5:57 pm GMT. 37. Russia, Ukraine trade blame as gas war hits Europe // AFP. – 2009. – January 6. – 11:58 AM. 38. Gas row leaves thousands shivering in Balkan cold // Reuters. – 2009. – January 7. – 9:07 am EST [Electronic Resource]. – Mode of access:

URL:http://www.reuters.com/article/OILPRD/idUSL746283220090107 – Title from the screen. 39. Russia, Ukraine inch towards EU gas supply renewal // AFP. – 2009. – January 19. –1:19 PM GMT. 40. EU faces deepening energy crunch over Russian gas // Reuters. – 2009. – January 6 [Electronic Resource]. – Mode of access: URL:http://www.reuters.com/article/companyNewsAndPR/idUSL616990820090 106. – Title from the screen. 41. Gas war may boost alternative routes to Europe, Conor Humphries and Katya Golubkova // Reuters. – 2009. – January 6. – 12:17 pm EST [Electronic Resource]. – Mode of access: URL: http://www.reuters.com/article/newsMaps/idUSTRE50556P20090106. – Title from the screen. 42. Russia, Ukraine trade blame as gas war hits Europe // AFP. – 2009. – January 6. – 11:58 AM GMT. 43. Gas war far from over, Russian media warns // AFP. – 2009.- January 13. – 5:39 AM GMT. 44. Thuburn, D. Russian gas flows toward shivering Europe // AFP. – 2009. – January 13. –9:36 AM GMT. 45. Sun, T. Russia gas disruption spreads to Czechs // Reuters. – 2009. –January 4. – 1:28 pm EST [Electronic Resource]. – Mode of access: URL: http://www.reuters.com/article/OILPRD/idUSL458209120090104. – Title from the screen. 46. Russia gas dispute hits EU security, aids rivals // Reuters. – 2009. –January 7. – 4:40pm EST [Electronic Resource]. – Mode of access: URL: http://www.reuters.com/article/GCA-Oil/idUSTRE50648B20090107. – Title from the screen. 47. Ukraine wants changes to Russia gas deal: presidency // AFP. – 2009. – January 23. – 3:56 PM GMT.

48. Russia to cut gas to Ukraine after talks fail // AFP. – 2009. – January 1. – 1:26 AM GMT. 49. The blame game: Who is behind European gas cuts? // AFP. – 2009. – January 7. – 5:01 PM GMT. 50. Battered Ukraine suffers major losses from gas war: analysts // AFP. – 2009. – January 21. – 1:23 AM GMT, AFP.

Додаток 1 Reuters - AFP Періодичність висвітлення газового конфлікту 35

Кількість публікацій у день

Reuters: 322 публікації AFP: 154 публікації

0 1

10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 Січень

Додаток 2.1 Reuters Місце дії/збору інформації

Росія (Москва, Ново-Огарьово, Суджа) 7% Росія - Україна

1% 27%

Україна (Київ, Чернігів)

Брюссель

26%

Прага

Європейські країни (Лондон, Братислава, Будапешт, Париж, Софія, Варшава, Берлін, Любляна, Белград, Загреб, Мілан, Франкфурт, Кишенів, Дюссельдорф, Сараєво, Афіни, Стразбург) США

6% 22%

Reuters

Додаток 2.2 Agency France Press Місце дії/збору інформації

2% 12% Росія (Москва, Ново-Огарьово, Суджа) 3%

Україна (Київ, Львів, Євпаторія)

Брюссель 45% Прага Європейські країни (Берлін, Париж, Франкфурт, Братислава, Варшава, Вісла, Белград, Стразбург, Цюрих) США (Вашингтон)

31%

Додаток 3

Види публікацій. Reuters

10% 6% 1% 1% Коротке повідомлення Новина

12% 51%

Стаття Q&A TIMELINE FACTBOX Аналітика, коментарі експертів

19%

Види публікацій. AFP

5% 14%

Коротке повідомлення 39%

Новина Стаття

42%

Аналітика, коментарі експертів

Додаток 4.1 Загальна структура джерел. Reuters REUTERS: кількість джерел Українські джерела 11%

Російські джерела

1% 2% 20%

Постраждалі країни

1% 6%

Європейська комісія ЄС

США 26%

Експерти Інші

30%

Західні медіа

REUTERS: кількість процитованих джерел Українські джерела 1% 2% 19%

Російські джерела Постраждалі країни

18%

Європейська комісія ЄС

1% 7%

США 25%

Експерти Інші Західні медіа

22%

REUTERS: обсяг цитування джерел

1% 2%

Українські джерела Російські джерела

19%

Постраждалі країни

25%

Європейська комісія ЄС 1% 7%

22%

США Експерти

4% 19%

Інші Західні медіа

Додаток 4.2 Загальна структура джерел. AFP AFP: кількість джерел

Українські джерела

1% 0% 1%6% 10%

Російські джерела 27%

Постраждалі країни Єврокомісія

ЄС США

13%

Експерти Інші

35%

Західні медіа

AFP: кількість процитованих джерел

Українські джерела

2% 6%0% 2% 10%

Російські джерела 27%

Постраждалі країни Єврокомісія

ЄС США

Експерти 36%

Інші Західні медіа

AFP: обсяг цитування джерел

3% 8%0% 2%

Українські джерела 23%

Російські джерела Постраждалі країни

Єврокомісія ЄС

США

Експерти 40%

Інші Західні медіа

Додаток 4.3 Загальна структура джерел. REUTERS-AFP REUTERS - AFP Кількість залучених джерел

1% 9%1% 1% 8%

23%

22%

30%

Українські джерела Російські джерела Постраждалі країни Європейська комісія ЄС США Експерти Інші Західні медіа

REUTERS - AFP Кількість процитованих джерел

13%

2% 1% 23%

1% 8% 6% 31%

15%

REUTERS - AFP Обсяг цитування джерел

2% 1% 17%

21%

1% 8% 5% 31% 14%

77 Додаток 5.1 Співвідношення українських та російських джерел. REUTERS REUTERS: Кількість українських та російських джерел

43% Українські джерела Російські джерела

57%

REUTERS: Кількість процитованих джерел

43% Українські джерела Російські джерела 57%

REUTERS: Обсяг цитування українських та російських джерел

46% Українські джерела Російські джерела 54%

Додаток 5.2 Співвідношення українських та російських джерел. AFP AFP: кількість українських та російських джерел

43% Українські джерела Російські джерела

57%

AFP: кількість процитованих джерел

42% Українські джерела Російські джерела 58%

AFP: обсяг цитування українських та російських джерел

36% Українські джерела Російські джерела 64%

Додаток 5.3 Співвідношення українських та російських джерел. REUTERS-AFP REUTERS - AFP Кількість українських та російських джерел

43%

Українські джерела Російські джерела 57%

REUTERS - AFP Кількість процитованих українських та російських джерел

42%

Українські джерела Російські джерела 58%

REUTERS - AFP Обсяг цитування українських та російських джерел

40%

Українські джерела Російські джерела 60%

Додаток 6.1 Структура російських джерел. REUTERS REUTERS: Кількість російських джерел

Структура українських джерел. REUTERS REUTERS: Кількість українських джерел Ющенко 14%

Мєдвєдєв 7% Путін 15%

Тимошенко 16% Інші 51%

Міллер 9%

Інші 55% Дубина 9%

О. Мєдвєдєв 10% Купріянов 8%

REUTERS: Обсяг цитування російських джерел

Зас. Дубини Землянський 4% 2%

REUTERS: Обсяг цитування українських спікерів Ющенко 10%

Мєдвєдєв 6% Інші 32%

Тимошенко 15%

Путін 21%

Інші 53% Міллер 14%

Купріянов 10% О. Мєдвєдєв 17%

Дубина 14%

Заст. Дубини Землянський 6% 2%

Додаток 6.2 Структура російських джерел. AFP AFP: кількість російських джерел

Структура українських джерел. AFP AFP: кількість українських джерел

Мєдвєдєв 7%

Ющенко 10% Путін 18%

Тимошенко 11%

Інші 48% Міллер 9%

Купріянов 11%

Інші 58%

Землянський 16%

О. Мєдвєдєв 7%

AFP: обсяг цитування російських джерел Мєдвєдєв 4%

Дубина 5%

AFP:обсяг цитування українських джерел Ющенко 13.3%

Путін 15% Тимошенко 12.7%

Інші 37% Міллер 12%

Купріянов 16%

О. Мєдвєдєв 16%

Інші 56.1%

Дубина 4.5% Заст. Дубини 0.0% Землянський 13.4%

Додаток 6.3 Структура російських та українських та джерел. REUTERS-AFP REUTERS - AFP Кількість російських джерел

REUTERS - AFP Кількість українських джерел

12% 17%

49% 9%

Мєдвєдєв Путін Міллер О. Мєдвєдєв Купріянов Інші

13%

57%

7% 2%

Ющенко Тимошенко Дубина Зас. Дубини Землянський Інші

10%

REUTERS - AFP Обсяг цитування російських джерел

REUTERS - AFP Обсяг цитування українських джерел

5% 12% 17% 36%

13%

Мєдвєдєв Путін Міллер О. Мєдвєдєв Купріянов Інші

14%

54% 9% 3%

13%

16%

Ющенко Тимошенко Дубина Заст. Дубини Землянський Інші

Додаток 7.1 REUTERS: Обсяг цитування українських та російських спікерів 900 800 700 600 500 400 300 200 100 0 Заст. Дубини О.Мєдвєдєв

Землянський Купріянов

Українські спікери

Дубина - Міллер

Тимошенко - Путін

Ющенко - Мєдвєдєв

Російські спікери

AFP: обсяг цитування українськиї та російських спікерів

1200 1000 800 600 400 200

Землянський Купріянов

Українські спікери Заст. Дубини О.Мєдвєдєв

Дубина - Міллер

Російські спікери Тимошенко - Путін

Ющенко - Мєдвєдєв

Додаток 7.2 REUTERS Обсяг публічності українських та російських спікерів

37%

Українські спікери Російські спікери 63%

AFP Обсяг публічності українських та російських спікерів

28%

Українські спікери Російські спікери

72%

REUTERS - AFP Обсяг публічності українських та російських спікерів

32%

Українські спікери Російські спікери 68%

Додаток 8 REUTERS: Залучення джерел протягом висвітлення конфлікту 90 80 70 60 50 40 30 20 10 0 1

10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25

Європейські джерела загалом Російські джерела Українські джерела

86 Додаток 9.1

REUTERS: Обмін повідомленнями між сторонами конфлікту Рахунок 6: 9

Україна

ЧАС,

Росія

EST

Ukraine's Naftogaz denies theft of European gas

Ukraine: Russia not pumping enough gas for EU transit Ukraine's Naftogaz says Gazprom cuts gas to Europe

2 січня 1:05 PM 3 січня 7:13 AM 9:55 AM 4 січня 6:14 AM 8:26 AM

Ukraine siphoned off European gas -Gazprom

6 січня 11:49 AM

Gazprom says Ukraine blocked 3 key pipes to Europe

2:31 PM

Gazprom - Ukraine stealing 15 pct of Russian gas Putin: Ukraine stealing gas from European consumers

02:48 PM - 02:59 PM 8 січня 12:22 PM

Yushchenko: Russia statements humiliate Ukraine

Gazprom: Ukraine blocking intermediary's gas

Gazprom: Ukraine didn't sign monitors protocol

9 січня 06:34 AM

Russia says Ukraine blocking gas transit monitors

01:38 PM EST, 01:41 PM 12 січня 01:34 PM 13 січня 06:21 AM

Gazprom says Ukraine creating new gas crisis

Naftogaz says was unable to transit gas to Europe

08:51 AM

Ukraine leader tells Russia to stop the "blackmail"

09:41 AM

Gazprom says Ukraine blocking resumed gas flows

* - повідомлення відповідають заголовкам у стрічці новин

87 Додаток 9.2

AFP: Обмін повідомленнями між сторонами конфлікту* Рахунок 11: 14

Україна

ЧАС,

Росія

GMT

Ukraine says Russia not providing enough gas for Europe

Ukraine urges Russia to stop gas supply 'manipulation', copy

Russia slashes gas exports to Europe via Ukraine: Kiev

2 січня 2:38 PM 5:38 PM

Russia says Ukraine 'stealing' gas, Kiev denies

3 січня 6:03 PM 4 січня 3:48 AM 3:35 PM

Russian gas official urges European legal action against Ukraine Gazprom urges Ukraine to resume talks on gas crisis

5 січня 1:01 PM

Gazprom steps up accusations against Ukraine in gas row

6 січня 7:00 AM 10:09 AM 12:02 PM 12:27 PM

Russia stops all gas shipments to Europe via Ukraine: Kiev

Gazprom blames Ukraine for problems with Europe gas exports Russia accuses Ukraine of shutting gas pipelines: agencies Russia accuses Ukraine of shutting gas pipelines

7 січня 7:28 AM 9:01 AM 9:09 AM

Yushchenko denies 'stealing' Russian gas

Ukraine complains gas monitor deal favours Russia Ukraine 'ready for compromise' on gas: Tymoshenko

9 січня 9:22 PM 10 січня 3:08 AM 1:36 PM

Gazprom blames Ukraine president as gas crisis continues

10:17 PM 13 січня 11:42 AM 8:17 PM

Russia making gas transit impossible: Ukraine gas firm Russia preventing Ukraine from transiting European gas: Kiev Ukraine's Yushchenko rejects blame in Russian gas row

Gazprom executive accuses Ukraine of cutting gas deliveries Gazprom accuses Ukraine of stealing gas again

14 січня 10:19 AM 10:30 AM

Russia says Ukraine blocking gas for Europe: reports International monitors confirm Ukraine blocking Russian gas: Gazprom Ukraine 'refuses' to ship Russian gas: Gazprom

12:25 PM 6:41 PM 16 січня 1:19 PM

* - повідомлення відповідають заголовкам у стрічці новин

Russia's Gazprom says Ukraine still blocking gas to Europe