Павлова Олена - диплом, 2009

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ» МОГИЛЯНСЬКА ШКОЛА ЖУРНАЛІСТИКИ

ОБКЛАДИНКИ УКРАЇНСЬКИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТИЖНЕВИКІВ: ТЕМАТИКА І ТЕНДЕНЦІЇ

Кваліфікаційна робота на здобуття академічного звання магістра журналістики

ПАВЛОВОЇ Олени Миколаївни

Науковий керівник: Професор, Доктор філологічних наук Квіт С. М.

Київ – 2009

План Вступ......................................................................................................................2 Методологія...........................................................................................................9 Розділ 1. Тематика................................................................................................23 1.1.

Результати дослідження............................................................................23

1.2.

Висвітлення політики та економічної кризи...........................................30

Розділ 2. Герої обкладинок..................................................................................39 2.1. Кількісний аспект..........................................................................................39 2.2. Якісний аспект...............................................................................................41 2.3. Юлія Тимошенко на обкладинках тижневиків...........................................46 Розділ 3. Візуальні тенденції...............................................................................56 3.1. Типи зображень.............................................................................................56 3.2. Символи і візуальні метафори.....................................................................60 3.3. Стиль обкладинок.........................................................................................64 Висновки...............................................................................................................67 Використана література.......................................................................................73 Додатки..................................................................................................................77

2

Вступ Сучасний медіапростір перенасичений візуальними подразниками, які влаштували справжній бій без правил за нашу увагу. Темп життя стає насиченішим, текстам приділяють все менше уваги. Читачі журналів поступово перетворюються на глядачів, а їхній вибір часто залежить від обкладинки. Стів Тейлор у книзі «Століття журнальних обкладинок» пише: «Важко знайти іший культурний артефакт, який так вдало втілює рекламу самого себе.» [43] Це своєрідний магніт, який притягує увагу аудиторії до журналу, дзеркало інтересів та проблем суспільства. Обкладинки журналів – величезний фотоальбом історії, куди потрапляє вибране, обличчя і реклама журналу, вхідна брама до його змісту та мети, дзеркало сучасності, інструмент маркетингу, самоідентифікація і частина бренду видання, відбиток історії, соціальних тенденцій та проблем суспільства. Не зважаючи на таку вагому роль, українські медіадослідники ігнорують вивчення обкладинок і більше уваги звертають на тексти всередині журналів. Тоді як візуальні повідомлення обкладинок несвідомо вважають достовірнішими, сприймаються краще і закарбовуються в пам’яті аудиторії на довше. Саме тому ми й обрали тему «Обкладинки українських інформаційних тижневиків: тематика і тенденції». Інформаційні суспільно-політичні тижневики вважають найвпливовішими виданнями, а їхні обкладинки звертають увагу на найгостріші проблеми українського суспільства а також надають ваги вибраним аспектам життя країни. Об’єктом нашого дослідження стали українські інформаційні суспільно-політичні тижневики, а предметом – їхні обкладинки. Зокрема, найбільше уваги приділимо їхнім темам і зображеним особам. Спробуємо узагальнити тенденції, притаманні обкладинкам журналів «Главред», «Корреспондент», «Новинар», «Профиль», «Український тиждень», «Фокус». Актуальність дослідження полягає у його новизні на українському просторі, виборі для дослідження найвпливовіших тижневиків за останній час, а саме 2007-2008 рік, з’ясування головних тем та ракурсів висвітлення 3

найпопулярніших героїв. Важливість обраної теми пов’язана із вагомою роллю обкладинки як соціокультурного медіа-артефакту, дзеркала вибраних найважливіших подій. Обкладинка несе інформацію про журнал, дозволяє відрізняти його серед інших і від неї дуже часто залежить скільки читачів захоче купити цей випуск. Девід Пекер, президент і виконавчий директор «CEO of American Media» і видавець «National Enquirer» та «Star», вказує на те, що 80 відсотків від продажу із журнальних

стендів залежить від

обкладинки. Видавці добре усвідомлюють їхню важливість, тому часто експериментують і навіть хитрують. Щоб перевірити дієвість обкладинок, «TV Guide» колись опублікував близько 24 версій одного випуску. Різні журнали, такі як «Jane» і «Fortune», також випускали численні варіації обкладинок того самого номеру, стимулюючи читача таким чином купувати більше, ніж один примірник. [35] Але нас більше цікавлять не продажі та медіа маркетинг, а те, яку реальність нам пропонують обкладинки, яким темам і людям вони надають найбільшої ваги, а яких – ігнорують. Стів Тейлор звертає увагу на аспект «поширення облич» і вважає журнальну обкладинку «каталізатором створення культу зірок». Однією із головних тенденцій після другої світової війни дослідник називає «поширення правильних облич серед правильних людей.» [43] Це означає високий рівень залежності від потреб аудиторії і одночасно культивування певних зірок серед кола свого читачів. Спробуємо прослідкувати, яких зірок культивують українські медіа. Мета роботи – проаналізувати феномен обкладинки українських тижневиків, окреслити головні їхні риси, вибір тем та сформулювати загальні тенденції. Обкладинка як система взаємодії візуальних та вербальних кодів здійснює великий вплив на аудиторію завдяки поєднанню зображення і тексту. Необхідно врахувати обидва елементи, а також поєднати кількісний та якісний підходи для того, щоб зробити передбачені метою роботи висновки. Завдання цього дослідження полягають у наступному: 4

- окреслити тематичний спектр кожного видання, - прослідкувати частку кожної теми в усіх тижневиках і в кожному окремо, - визначити рамки та способи висвітлення найпопулярніших тем, - з’ясувати частоту появи різних осіб на обкладинках, визначити їхній рід діяльності, - дослідити ракурси висвітлення головних героїв, - зрозуміти, які візуальні тенденції переважають, - звернути увагу на роль різних типів зображення, - виявити найбільш поширені символи та яскраві візуальні метафори обкладинок. Наукове і практичне значення даної роботи полягає у отриманні точних кількісних результатів, їхньому порівнянні та аналізі. Дослідження є певним чином унікальним, тому що поєднує усі обкладинки шістьох тижневиків за два роки, а це досить великий період для молодої української преси. Ґрунтовних вітчизняних досліджень на дану тематику не існує. Трапляється лише ряд аналізів обкладинок тижневиків у оглядах преси чи дискусії на персональних блоґах дизайнерів. Втім, такі дослідження не можна вважати науковими. Закордонні науковці зробили більше у галузі журнальних обкладинок, хоча таких матеріалів теж не дуже багато. Семмі Джонсон та Вільям Дж. Крайст почали займатися обкладинками журналів на початку 80-тих і вже тоді їх дивувала відсутність уваги в наукових колах до обкладинок. В 90-тих вони не знайшли жодної статті про дослідження на цю тему у таких наукових виданнях, як «Journalism Quarterly», «Journalism & Mass Communication Quarterly», «American Periodicals», «Journal of Communication», «Journalism History», «Mass Comm Review», «Journal of Popular Culture», і «American Journalism». [35] Але згодом ситуація змінилася. Восени 2002 року «Journal of Magazine & New Media Research» видав спеціальний випуск, присвячений аналізу журнальних

обкладинок.

Матеріали

цього

видання

виявилися

дуже

корисними для нашого дослідження, особливо стаття С. Джонсон «Наука та 5

мистецтво дослідження журнальних обкладинок», в якій висвітлені проблеми подібних досліджень і є багато важливих посилань на наукові праці інших вчених та стаття Девіда Е. Самнера «64 роки «Life»: що показали його 2 128 обкладинки?», де науковець аналізує тематику і зображення людей на обкладинках журналу «Life». Самнер використовує метод контент-аналізу і робить висновки про тенденції галузі взагалі та для журналу «Life» на різних етапах його існування. Він досліджував співвідношення обкладинок із людьми та без них, самих людей, їхню стать, расу, національність, 15 категорій із тематики, співвідношення легких та середніх тем.

Загалом

тематичний спектр та проблематику обкладинок впливових журналів («Life», «Time», «Newsweek») розглядав Роберт Сіріно у книзі «Не звинувачуйте народ», де він досліджував впливи на формування суспільної думки у США. Статті про обкладинки журналів переважно стосуються дизайну та маркетингової практики. У них йдеться про те, як треба подати обкладинку, щоб краще продати журнал. Найвідоміші імена – Стейсі Кінг, Джон Морріш та інші. Також є історичні екскурси (наприклад, Стівен Хеллер та Луїс Філлі «Мистецтво

журнальних

обкладинок

1900-1950

рр.»,

Патрісія

Кері

«Найкращі у світі журнальні обкладинки», Ольга Рожнова «Історія журнального дизайну») і аналізи обкладинок конкретних видань (таких матеріалів багато у видавничому журналі «Folio» та виданні аналітичномаркетингової агенції «Advertising Age») або видань певної країни (Партіція Пріятель «Нова культура обкладинки: словенські журнали»). Дуже часто науковці звертають увагу на гендерний аспект обкладинок. Частоту та спосіб подачі жінок та чоловіків на обкладинках досліджували Керолін Кіч «Дівчина на журнальній обкладинці» (американські журнали кінця ХІХ - початку ХХст.), С. Джонсон та В.Дж.Крайст «Жінки крізь «Time»: хто на обкладинках?» (скільки і які жінки потрапляли на обкладинки впливового видання «Time») а також «Репрезентація жінок: обкладинки новинних тижневиків як культурний артефакт», Емі Р. Малкін, Кімберлі Ворніан, Джон С. Крайслер «Жінки та вага: гендерні повідомлення на 6

журнальних обкладинках» (дослідження ракурсу подачі кожної статі у популярних чоловічих та жіночих журналів). С. Джонсон та В.Дж.Крайст також досліджували спецвипуски «Time» у серії «Людина року», якими ставали переважно чоловіки. Сучасні дослідження суспільно-політичних тижневиків часто стосуються расово-етнічних аспектів та дослідження відмінностей регіональних видань одного журналу. В Україні расові та етнічні проблеми не набули такої гостроти як на Заході, тому для аналізу наших тижневиків вони поки не застосовувалися, але це – перспективний напрямок дослідження. Також існує порівняно багато досліджень, присвячених висвітленню певної теми. Наприклад, війни у дослідженні Донналін Помпер і Браяна Дж. Фіні «Відродження традиційних наративів: війна у Затоці на обкладинках «Life», та економіки у праці Девіда Ейблза «Чи є обкладинка дзеркалом? Аналіз змін у економічних новинах у тижневиках «Time» та «Newsweek», книга про відомий економічний журнал «Fortune: мистецтво висвітлення бізнесу». На жаль, наведені англомовні дослідження відсутні в Україні. Деякі з них можна знайти лише в мережі Інтернет, але там немає доступу до повних текстів багатьох досліджень. На відміну від українських тижневиків, американські журнали видають книжки про себе, де публікуються обкладинки, дослідження про журнал, історія видання. Це значно полегшує працю вчених. Не всі досліджені нами українські видання мають архів попередніх номерів в Інтернеті, а якість зображень тих, що мають, переважно, дуже низька. Для пошуку обкладинок ми користувалися відділами періодики бібліотек, архівами самих видань та особистими архівами їхніх працівників, офіційними сайтами та блоґами журналів та їхніх дизайнерів, а також онлайн рейтингом журнальних обкладинок Marketing Media Review. Також важливими для даного дослідження були наукові праці з методології і приклади подібних робіт. Ми використали методологічні праці Баррі Гантера «Методи медіа досліджень. Вимірювання Аудиторій, реакцій і 7

впливу», Артура Бергера «Методи дослідження медіа та комунікацій. Вступ до кількісних та якісних підходів» а також дослідження Браянта та Мірон «Теорія і дослідження у масовій комунікації» - контент-аналіз теорій у дослідженнях з масової комунікації у спеціалізованих виданнях. Контент-аналіз – популярний метод, тому про нього існує багато літератури. Це праці В. Іванова («Історія розвитку контент-аналізу») та Г.Почепцова, також монографія Б.Юськіва «Контент-аналіз. Історія розвитку і світовий досвід», російської дослідниці Л.Федотової «Аналіз змісту – соціологічний метод вивчення засобів масової комунікації», «Основи контент-аналізу» Р. Вебера та інші. Дані дослідження містять багато корисної інформації про алгоритми методу дослідження, історію його розвитку та приклади і результати праць різних вчених із використанням даного підходу. Вони

необхідні

для

кращого

розуміння

специфіки

методу

нашого

дослідження, усвідомлення його переваг та недоліків, дотримання основних правил і уникнення поширених помилок та можливих загроз. Фреймінг або рамковий аналіз виник пізніше за контент-аналіз, про нього написано менше, але метод набирає популярності і з’являються нові дослідження, які його використовують. Ми зверталися переважно до Інтернет-джерел, присвячених фреймінгу. Також ми використали одну із часто цитованих статей Роберта Ентмана «Фреймінг: у напрямку прояснення фрагментарної парадигми» у виданні «Journal of Communication». Також ми використовували конкретні дослідження, які застосовують даний метод, для кращого розуміння алгоритмів аналізу. Це робота «Фреймінг ворога: проксематичний аналіз фотографій із обкладинок інформаційних журналів США», стаття «Структурний аналіз висвітлення президентських виборів та української Помаранчевої революції газетою «Нью-Йорк Таймс» у 2004 році» Дмитра Губенка. Для кращого розуміння тенденцій висвітлення політики і політиків стали в нагоді праці Г.Почепцова з іміджелогії, політичної реклами. У них йдеться про побудову іміджу

8

політика самим політиком та його іміджмейкерами, але принципи створення образу та висвітлення тематики залишаються незмінними і у випадку преси. Отже, спеціалізованої літератури з даної тематики бракує, тому ми користувалися переважно дослідженнями із різних сфер – масової, зокрема, візуальної комунікації, методології медіадосліджень, аналізу журналів як феномену, оглядами обкладинок. Втім, як і кожна робота, ця має свої недоліки і проблеми. Передусім вони зумовлені обмеженнями. По-перше, можна досліджувати ще багато інших аспектів у межах обраного об’єкту, наприклад, особливості кадрування облич, площу, приділену певним особам, гендерні, расові та національні особливості обкладинок та багато іншого. По-друге, можна розширити часові межі нашого дослідження, взяти усі обкладинки «Корреспонденту» та «Фокусу» захопити ще видання «ПіК», яке було дуже впливовим та популярним тижневиком свого часу. По-третє, за час проведення дослідження вийшло багато нових обкладинок і навіть сформувалися певні нові тенденції в окремих виданнях. По-четверте, через брак подібних досліджень в Україні та обмежений доступ до результатів закордонних, виникла проблема із порівнянням кількісних результатів нашої роботи із подібними даними щодо тематичних та персональних преференцій інших видань, а це перешкоджає окресленню загальної картини. Втім, ці фактори можна

вважати

перспективними

напрямками

розширення

даного

дослідження, які можна розвинути у майбутньому. Різні обкладинки з’являються щотижня, ми сприймаємо їх побіжно та фрагментарно, не тримаючи постійно у пам’яті. Але при ретельному огляді усіх обкладинок за досить довгий період вимальовується дуже цікава загальна картина, що свідчить про основні події та проблеми певного часового зрізу. З такого погляду вони починають здаватися справжніми документами найновішої історії України. Отже, спробуємо з’ясувати якими насправді є обкладинки українських тижневиків.

9

Методологія дослідження Дане дослідження поєднує кількісний та якісний методи. Ми обрали метод контент-аналізу та долучили рамковий аналіз (фреймінг). А також інколи використовуємо мета-аналіз: «Мета-аналіз застосовується для систематизованої інтеграції наявних багатьох емпіричних досліджень, об’єднаних спільною темою. Для створення «загальної картини» застосовуються статистичні методи» [3, 24] і частково семіотичний аналіз – аналіз мови знаків та символів. Тобто, деякі отримані результати ми спробуємо порівняти із результатами подібних досліджень для інших видань. Контент-аналіз Не існує одного загальноприйнятого визначення контент-аналізу, тому наведемо одне із найпопулярніших. «Контент-аналіз – метод дослідження, який полягає у систематичній класифікації та описі змісту медіа згідно із визначеними наперед категоріями (Чарльз Райт)» [15, 173]. Контент-аналіз – один із найпопулярніших методів дослідження масових комунікацій. Його також визначають як статистичну семантику, техніку для об’єктивного й кількісного описання змісту комунікації, техніку вироблення висновків на базі об’єктивного й систематичного встановлення характеристик повідомлення. [5, 43] Спочатку він був лише кількісним, але тепер багато дослідників вважають метод кількісно-якісним. Алгоритм контент-аналізу полягає у виборі предмета та об’єкта дослідження,

формулюванні

дослідницьких

питань,

визначення

та

обгрунтування вибірки та одиниць аналізу, створення систем категорій та квантифікації – кількісного оцінювання, безпосередньо самого кодування, аналізу даних, підсумування отриманих результатів і виведення висновків. Існує ряд дискусій навколо самого методу, його валідності, вимог систематичності і квантифікації, процесу кодування і вибірки. Отримана після підрахування даних фактична інформація сама по собі мало що значить. Її потрібно подавати у перспективі та у порівнянні. Кількісний контент-аналіз найкраще доповнювати якісним, який залучає контекст.

10

Кількісний говорить про параметри явища, а якісний передає загальну картину. [6, 104] Також існує одна із методологічних проблем – суперечки про те, чи категорії мають бути запроваджені до дослідження чи виведені в процесі. [21, 37] Ми вважаємо, що це залежить від предмету самого дослідження, бо часто буває так, що в процесі ознайомлення з інформацією дослідник дізнається пр нові аспекти явища, які не були йому відомими до початку аналізу. Метод має ряд переваг, які пояснюють його популярність. Контентаналіз відносно недорогий, може мати справу з поточними та нещодавніми подіями,

використовує

інформацію,

яка

може

бути

підрахована,

використовує доступні матеріали, відносно об’єктивний, бо це дослідження змісту винятково явних комунікацій йому притаманні систематичність та кількісний характер. Разом з тим, ці переваги стали й об’єктами критики: метод використовує лише явно виражені повідомлення, а не приховані, може відбуватися втрата контексту, а частота, яку можна встановити за допомогою контент-аналізу, не завжди означає важливість. Суб’єктивізм впливає під час самог процесу кодування. [6, 81] В процесі становлення контент-аналізу дослідники виділяють такі етапи: зародження, формування основ «класичного» контент-аналізу, міждисциплінарне розширення і диференціація, розвиток теоретичних основ та розширення практичного застосування, період «глобального» розвитку. [6, 155] На етапі зародження (до 1920рр.) метод характеризується описовою та інтуїтивною методологією, це ранній газетний аналіз, графологічний аналіз та навіть аналіз снів. Вперше у США формалізований аналіз змісту застосував Дж. Спід у праці «Чи дають тепер газети новини?» [2, 42] Дослідження мало зафіксувати зміни тематичної структури нью-йоркської преси в період з 1881 по 1893 рр і було пов’язане із тим, що газета «НьюЙорк Таймс» збільшила свій тираж, знизивши ціну. У авторів перших досліджень було прагнення продемонструвати тенденцію «пожовтіння» тодішньої нью-йоркської преси. Окрім Спіда відомими є також дослідження 11

Д.Уїлкокса щодо змісту та тематики 240 щоденних американських газет за один день, праці М. Уїллі, Б. Метьюза. Наступним етапом вважають формування основ «класичного» контентаналізу (1920-1940рр.) У даний період розвиваються систематичні основи кількісного контент-аналізу в рамках масових комунікацій, цей розвиток тісно пов’язаний із теорією і практикою пропаганди. [6, 155] У 1927 році з’явилася фундаментальна праця засновника класичного контент-аналізу Гарольда Дуайта Ласвелла «Пропагандистська техніка у світовій війні». [2, 42] Основною метою методу за Ласвеллом було визначити, що пропагандист ставить в центрі уваги для досягнення очікуваного ефекту в аудиторії.

[6, 15] Внаслідок застосування контент-аналізу Ласвеллу та його співробітникам вдалося довести нацистську орієнтованість однієї із амери-канських газет, яку на основі даних висновків Верховний Суд США закрив. [2, 43] Наступні етапи - міждисциплінарне розширення і диференціація (19501960рр) та розвиток теоретичних основ і розширення практичного застосування (1970-1980 рр). Відбувалося розширення сфер застосування методу, поява якісного контент-аналізу а також удосконалення методики за рахунок використання комп’ютерної техніки. Остання значо спростила і популяризувала метод у період «глобального» розвитку (від 1990 рр.) [6, 155] Один з перших підручників – «Контент-аналіз у комунікаційних дослідженнях» Б.Берельсона (1952 рік). Коли класичний контент-аналіз був строго кількісним методом, то у 50-80рр він переживає за Ольсті період «переходу від досліджень, які були головним чином зайняті підрахунком, до вивчення причин і ефектів змісту зв’язків.» [6, 53] На нашу думку, кількісно - якісний контент-аналіз є найкращим поєднанням переваг обох напрямків даного методу, тому ми й використаємо його для нашого дослідження. Фреймінг Про цей метод дослідження написано набагато менше, ніж про контент-аналіз, тому що фреймінг виник набагато пізніше. У своєму дослідженні Брайянт і Мірон наводять декілька визначень фреймів, які 12

використовували різні науковці: «Фрейми – когнітивні структури, які супроводжують як сприйняття, так і репрезентацію реальності (Гофман), принципи відбору, наголошення та представлення, які складаються з маленьких ясних теорій про те, що є, що трапилося, що має значення (Гітлін). Як метод дослідження фреймінг (рамковий аналіз) досліджує відбір конкретних аспектів проблеми, зображень, стереотипів, джерел повідомлення, метафор для розставляння акцентів і подачі інформації у потрібному ключі. Вибір фреймів – зумисний процес. Теорія фреймінгу розвинулася у 1974 році [16], а згодом з’явився і фрейм-аналіз. Українською термін також називають рамковим аналізом. Один із найвпливовіших теоретиків рамкового аналізу Роберт Ентман пише, що фреймінг застосовує відбір та підкреслення. „To frame” означає „вибирати певні аспекти реальності та зробити їх більш помітними у тексті комунікації, щоб таким чином просунути певне визначення проблеми, інтерпретацію її причин, моральну оцінку та можливе її розв’язання”. [18, 52] Ентман пише, що текст містить фрейми, які проявляються через наявність або відсутність конкретних ключових слів, стереотипів, джерел інформації і оціночних суджень. В 1974 році Ервін Гофман запропонував новий вимір своєї соціосеміологічної методології досліджень візуальних образів і культурних репрезентацій і назвав його «аналізом фреймів». [31] Як бачимо, фреймінг – це не лише аналіз текстів, але й зображень. Але фрейм-аналіз сильно змінився після Гофмана, його розвивали і видозмінювали різні теоретики, а дослідження набували експериментального характеру. За допомогою цього методу досліджували не лише медіа, але й менедмент організацій, соціальні рухи та інші сфери. Серед найвідоміших дослідників можна зустріти такі прізвища як Айєнгар, Такман, де Вріз, Тенкард, Карагі та Роефс, Сноу і Бендфорд, Семетко, Валкенбурґ.

13

Валкенбурґ виділила такі типи фреймів: конфліктні фрейми, фрейми емоцій та людського інтересу, фрейми відповідальності

та економічних

наслідків. Ентман підкреслює такі аспекти, як видимість і важливість: «Фрейми висвітлюють певні порції інформації про предмет комунікації, посилюючи їхній рівень видимості… У текстах це можна зробити за допомогою повторів та алюзій на вже відомі культурні символи.» [18, 53] Далі дослідник наводить дуже популярний приклад, який ілюструє залежність думки читача від певного ракурсу подачі інформації. Канеман і Тверський попросили аудиторію дати відповідь на таке запитання: «Уявіть, що США готується до проникнення нетипового вірусу з Азії, який за прогнозами вб’є 600 людей. Існує 2 альтернативні програми боротьби із вірусом. Якщо застосують Програму А, то це врятує 200 людей. Якщо виберуть Програму Б, то вірогідність одна третя, що врятують 600 людей і дві третіх, що їх не врятують. Яку із двох програм ви оберете?» У цьому експерименті 72% опитуваних обрали програму А, а 28 – програму Б. [18, 53] У першому випадку людям дають більшу впевненість у порятунку, а другий варіант більш ризиковий, хоча може дати аналогічні або навіть кращі результати. Одна третя вірогідність порятунку 600 людей може означати порятунок третини, тобто 200, як у першому варіанті, хоча формулювання досить нечітке і, можливо, йдеться про врятування всіх або нікого. Але перший фрейм отримав більшу підтримку аудиторії завдяки своїй простоті і позитивному ракурсові. Тому дослідження фреймів є дуже важливим. Алгоритм аналізу полягає у визначенні дослідницького питання, формування вибірки, порівняння текстів при першому прочитанні або зображень при першому перегляді, кодування за допомоги протоколу, пошук інструментів фреймінгу, написання резюме по кожній з тем кодувальних листків та виведення загальних висновків. Засоби фрейм-аналізу – джерела, ключові слова, метафори і головні виконавці. Оскільки наш аналіз стосується обкладинок, це спрощує пошук засобів, бо головні виконавці будуть

14

зображені, ключові слова вже виділені у заголовки, а метафори матимуть переважно візуальний характер. Дослідницькі питання Ми спробуємо відповісти на наступні запитання: - Яким є тематичне співвідношення обкладинок усіх видань і кожного окремо?

- Як висвітлюються теми української політики та економічної кризи?

- Хто і як часто потрапляє на обкладинки обраних видань?

- В яких ракурсах подають найчастіших героїв обкладинок?

- Які типи зображень переважають?

- Які символи і візуальні метафори є найбільш вживаними? Ще до початку дослідження у нас виникли певні припущення, які спробуємо довести чи заперечити: - На обкладинках переважають теми, що стосуються української політики.

- Найбільше з усіх на обкладинки потрапляють політики.

- Юлія Тимошенко є найчастішою гостею обкладинок інформаційних тижневиків.

- Серед інших типів зображення переважають колажі. Вибірка Для аналізу ми обрали суспільно-політичні інформаційні тижневики «Главред», «Корреспондент», «Новинар», «Профиль», «Український тиждень», «Фокус». «Главред» - тижневик, що складається із суспільно-політичної та розважальної частин. Виходить українською мовою з 22 січня 2007 року накладом 32 400 примірників. Головний редактор – Альона Гетьманчук. Належить до холдингу «Главред Медіа». «Корреспондент» визначає себе як «щотижневий інформаційноновинний журнал, що надає можливість дізнатися про найважливіші події країни та світу за минулий тиждень. Мета видання – надання об’єктивної та різнобічної інформації про бізнес, політику, спорт, науку і техніку, дозвіллі 15

та розваги а також спеціальні тематичні дослідження.» [27] Журнал виходить російською мовою з 2002 року, його тираж становить 50 тисяч екземплярів. Видавець – Джед Санден, медіа-холдинг KP Media. Головний редактор на час дослідження - Віталій Сич. «Новинар» - журнал про найважливіші події у сфері політики, економіки та культури. «Мета „Новинаря” – не повідомити читачам новину, а дати її контекст і підґрунтя.» [46] Видавець – Джед Санден, медіа-холдинг KP Media. Головний редактор – Ольга Крижановська. Журнал виходив українською мовою з серпня 2007 до серпня 2008 накладом 15 тисяч примірників. «Профиль» - інформаційний тижневик про Україну, світ, суспільство і культуру. Виходить російською мовою з серпня 2007 року накладом 18 тисяч примірників. Головний редактор - Альона Громницька. Видання належить до холдингу «Главред Медіа». Офіційний сайт журналу «Український тиждень» характеризує видання як «щотижневий ілюстрований суспільно-політичний журнал, що висвітлює ключові події та проблеми країни й розрахований на освіченого, соціально активного читача.» [48] Виходив українською мовою від 02.11.2007 року накладом 30 700 примірників. Засновник проекту - «ЕСЕМ Медіа ГмбХ». Шеф-редактор - Юрій Макаров «Фокус» позиціонує себе як журнал про найважливіші події в Україні та

світі.

Тижневик

звертає

увагу

на

«найважливіші

новини,

найкомпетентніші коментарі, найцікавіші експерти, найбільш промовисті фотографії.» [49] Виходить російською мовою з вересня 2006 року накладом 40 тисяч примірників. Головний редактор – Михайло Гладкий. Часові межі нашого дослідження – 2007 – 2008 роки. Це - розширений час перетину існування найбільшої кількості з обраних тижневиків. Усі 6 журналів одночасно виходять лише у період із листопада 2007 до серпня 2008, але ми вирішили розширити часові межі до початку 2007 і кінця 2008, тому що одночасне існування усіх тижневиків не є необхідною умовою для

16

розв’язання дослідницьких питань. При порівнянні тематики цей фактор обов’язково буде врахований. За обраний період часу вийшло 468 номерів журналів. Серед них: 94 примірники «Главреда» (№№1-100), 100 примірників «Корресподента» (№№ 240- 339), 48 примірників «Новинаря» (№№1-48), 66 примірників «Профілю» (№№1-69), 58 примірників «Українського тижня» (№№1-61), 102 примірники «Фокуса» (№№15-115). Кількість не відповідає нумерації, адже серед примірників траплялися «спарені» номери. Для зручності та уникнення плутанини між однаковими номерами за різні роки ми будемо користуватися загальною нумерацією журналів. Для посилання на обкладинку будемо писати в дужках першу букву назви журналу і його номер, наприклад (Г, 77) – «Главред» № 77. Дати виходу будемо вказувати, коли це важливо. Отже, вибіркою дослідження є всі палітурки (468 примірників) журналів «Главред», «Корреспондент», «Новинар», «Профиль», «Український тиждень», «Фокус» за період 2007-2008 рр. Категорії кодування Оскільки об’єктом дослідження ми обрали обкладинки тижневиків, то ми створили електронну базу зображень із палітурок вказаних номерів, яку використовували для подальшого кодування. Переважно це були світлини та відскановані

обкладинки.

Для

кодування

та

підрахунку

результатів

використовували Microsoft Excel. Кожен журнал мав окрему таблицю. Таблиці всіх видань були також зведені в одну для підрахунку загальних результатів. Кодувальний лист поділявся на колонки із категоріями «№ журналу», «Дата виходу», «Тип зображення», «Опис зображення», «Особа», «Діяльність особи», «Кількість осіб», «Головний текст», «Допоміжний текст», «Тема», «Тип теми». Обкладинки деяких журналів мали головне та декілька другорядних зображень вже на іншу тему, тому ми спочатку ввели категорії «Інші 17

зображення», «Інший текст», «Інші теми», але це значно ускладнило дослідження і виявилося недоречним для порівняння із тими журналами, які мають монотематичні обкладинки. Втім, для певної кількості номерів «Корреспондента» ми врахували дані категорії для зіставлення головної та другорядної тем палітурки. Окрім того, ми вирішили відкинути другорядні маленькі зображення на обкладинках, бо вони анонсують другорядні теми, є менш промовистими та не такими важливими для аудиторії видання. Тому для дослідження ми брали лише найбільше центральне головне зображення і його тему а також головний текст. Розглянемо докладніше систему категорій та одиниці аналізу. Колонка «№ журналу» містить дані про загальний номер видання, а «Дата виходу» - вказану на обкладинці дату виходу. Ці категорії були використані для зручності у підрахунку, часового означення, уникнення плутанини. Категорія «Тип зображення» передбачає дані про спосіб художнього вирішення зображення на обкладинці. Вона має 4 одиниці аналізу – колаж, ілюстрація, іміджеве фото, фотографія. Це основні, узагальнені типи зображень, які використовуються для оформлення головної сторінки журналу. Назви для типів зображень ми підібрали самостійно, керуючись термінологією зі сфери мистецтва та дизайну. Традиційно колаж – (фр. Collage – приклеювання, наклейка) – поширена в мистецтві ХХст. техніка створення картини, графічного твору, яка полягає у застосуванні наклейок із плоских (фрагменти газет, шпалер, кольорового паперу, декоративних матеріалів, тканин) або об’ємних (шматки дроту, дерева, мотузок, металу) матеріалів. [7, 263] У сучасному розумінні колажем також називають маніпуляції із цифровими зображеннями або фотомонтаж. «Фотомонтаж – композиція, складена з фотографій та їх фрагментів, інколи доповнена графічними елементами.» [7, 644] Головне у колажі – принцип поєднання різних матеріалів, технік виконання або просто аплікацій із окремих зображень, комічний ефект від фотоманіпуляцій.

18

Ілюстрація (лат. Illustratio – освітлення, наглядне зображення) – різновид зображального мистецтва (найчастіше художньої графіки), особливі риси якого зумовлені змістом та найважливішими особливостями літературного твору. [7, 213] Ілюстраціями ми вважали малюнки, карикатури, використання шрифтів (типографіки) певного стилю замість зображення. Схожими типами є «Іміджеве фото» та «Фотографія». Обидва мають у своїй основі світлини, але перший використовує певну тематичну фотографію для ілюстрації абстрактної теми, а другий – конкретну фотографію, що відображає конкретну тему, подію чи є портретом особи, якій присвячений головний матеріал журналу. Якщо поглянути на ці типи з семіотичної точки зору, то іміджеве фото – це індексний знак або інколи символ, а фотографія – іконічний знак. Категорія необхідна для з’ясування тенденцій графічного оформлення та його значення у процесі візуальної комунікації. Зображення важче кодувати, ніж текст, тому необхідною є категорія «Опис зображення», яка коротко описує хто, що і як зображено. Показники цієї колонки не використовуються для підрахування результатів, але є помічними у розумінні вигляду обкладинки без звернення до неї. Опис зображення, переведене у формат тексту. Ця технічна категорія не є точною і може мати відтінок суб’єктивізму, але він не впливає на кількісне дослідження. До категорії «Особа» належать імена та прізвища присутніх на обкладинці осіб. Найчастіше на палітурках зображена одна відома особа. Але персонажів обкладинок може бути декілька або навіть декілька десятків. До колонки ми вводили імена всіх. Виключення – коли їх понад 30 або коли особи не є відомими, а використовуються у іміджевих фото для означення певної теми. Категорія необхідна для підрахунку частоти потраплянь на обкладинки тих самих героїв та порівняння цих показників між собою для усіх випадків та для кожного журналу. Окрім того, категорія необхідна для подальшого 19

якісного зіставлення ракурсів зображення і форми подачі найчастіших персонажів обкладинок як інструмент відокремлення таких зображень. Категорія «Діяльність особи» відображає професію (там, де вона відома або її можна ідентифікувати із обкладинки) або вид діяльності персонажів палітурки. Вона слугує для доведення припущення, що найбільше на обкладинки потрапляють політики і з’ясування параметрів даної переваги. Також важливо простежити за тим, хто окрім політиків найчастіше потрапляє на обкладинки. Обмеженої кількості одиниць вимірювання тут теж не може бути, тому що повторюється небагато професій. Кодування буде здійснюватися описово або на основі попередніх знань про героя обкладинки. Колонка «Кількість осіб» необхідна для підрахунків і з’ясування частки зображених персонажів. Деякі обкладинки не мають жодної особи, а деякі містять одночасно декількох. «Конкуренти» у частоті появи на головній сторінці часто зображені поруч на одній обкладинці. Також кількість номерів різних видань значно відрізняється, що ускладнює порівняння. Тому доречно буде рахувати відсоток не з усіх обкладинок, а із кількості зображених осіб. А кількісна частота появи на обкладинці конкретної особи від даної категорії не залежатиме. Проте, ми врахуємо також відсоток появи особи від кількості номерів. Категорії «Головний текст» та «Допоміжний текст» необхідні для кращого розуміння і точнішого визначення теми. Це також технічні категорії, які не використовувалися при підрахунках. До них ми вносили головний та другорядний текст із обкладинки. Заголовки із категорії «Головний текст» ми використовували для якісного аналізу висвітлення певних тем, адже вони йдуть в комплексі із зображеннями, створюючи певний контекст. Важливою для нашого дослідження є категорії «Тема» та «Тип теми». До першої належить інформація про конкретну тему, яку ілюструє обкладинка. Дані цієї категорії дуже різноманітні, тому для систематизації і підрахунку ми ввели категорію «Тип теми». Це – 34 типи: політика, 20

соціальна, світ, економіка, економічна криза, бізнес, гроші, кримінал, корупція, вплив, спорт, нерухомість, катастрофа, земля, газ, транспорт, медіа, наука, екологія, відпочинок, здоров'я, їжа, релігія, література, мова, мистецтво, шоу-бізнес, секс, історія, музика, освіта, кіно, мода, спецвипуск. Кожен тип має власні критерії: Політика – теми, що стосуються української політики; соціальна – уся соціальна тематика, проблеми українського суспільства; світ – міжнародні новини, події, особи; економіка – проблеми та процеси української економіки; економічна криза – економічні та соціальні фактори – прогнози та наслідки економічної кризи; бізнес – успіхи, проблеми та взагалі діяльність окремих бізнесменів та компаній, ринки; гроші – рейтинги найбагатших або гроші самі по собі (наприклад, інфляція); кримінал – порушення закону, злочинна діяльність певних осіб та проблеми у тюрмах; корупція – корупційні зловживання у різноманітних галузях; вплив – рейтинги найвпливовіших осіб та ідей; спорт – спортивні заходи та самі спортсмени; нерухомість – незаконне будівництво, ціни на житло, ринок нерухомості; катастрофа – природні та техногенні катастрофи і їхні наслідки; земля – ринок землі, ціни та земельні махінації можновладців, газ – конфлікти навколо газової проблеми, транспорт – ринок транспорту, новації та проблеми, медіа – рейтинги найкращих ведучих, медіавласність, резонансні медіаподії; наука – винаходи, передбачення, науковці; екологія – місцеві та глобальні екологічні проблеми; відпочинок – туризм, місця для відпочинку, подорожі; здоров'я – проблеми здоров'я та медицини; їжа – якість продуктів харчування; релігія – віра та релігійні конфесії, діяльність сект; література – світові та українські письменники і книги; мова – конфлікти на мовному ґрунті, двомовність, ненормативна лексика; мистецтво – художники та скульптори, візуальне мистецтво, галереї; шоу-бізнес – рейтинги «зірок», гучні шоу-бізнесові події; історія – історичні постаті та річниці визначних подій; секс – роль сексу у житті суспільства, тенденції; музика – події та діячі цієї галузі; освіта – рейтинги навчальних закладів, незалежне тестування, проблеми освіти; кіно – 21

фільми та кінозірки; мода – стиль, дизайнери, події модного світу; спецвипуск – спеціальні випуски, присвячені унікальним темам, що не мають аналогів, фотографії, незвичайне вирішення номера. Серед визначених типів є ряд схожих тем, які можна об’єднати у загальніші типи. Це – політика, соціальна, гроші, світ, спорт, культура, спецвипуск. Насправді таке поєднання досить узагальнене, тому що дрібніші теми не завжди цілковито відповідають загальній категорії, але певним чином вони її стосуються. Так, політику ми об’єднали із впливом, хоча вплив – це не завжди, але переважно про політику. Гроші – поєднання тем «економічна криза», «бізнес», «гроші», «економіка», «нерухомість», «земля», «газ». Часто ці теми мають більше соціальні, ніж економічні відтінки, але загалом вони складають категорію «гроші». Культура – це зібрані разом «відпочинок», «історія», «медіа», «мистецтво», «література», «мова», «музика», «шоу-бізнес», «кіно», «мода». А загальну категорію соціальних тем становить поєднання таких типів, як «соціальна», «катастрофа», «здоров'я», «транспорт», «секс», «релігія», «екологія», «їжа», «наука», «освіта», «кримінал», «корупція». Світ, спорт та спецвипуск виділені окремо, бо не мають синонімічних типів. Ми розділяли на дрібніші типи, щоб побачити їхнє співвідношення та частку окремої теми, наприклад популярної наприкінці 2008 теми «економічна криза». При подальших підрахунках результатів ми з’ясовували співвідношення усіх тем та окремо зведених у загальні. Окрім того, є багато випадків, коли одна обкладинка стосується одночасно двох тем (наприклад, політика і мова або спорт і політика чи транспорт і катастрофа) і ніяк не можна обмежити зображуване однією темою. Для таких випадків використовуємо обидві теми, тому їх буде більше, ніж обкладинок. Ми не вважаємо це перешкодою у дослідженні, адже при дослідженні тематики ми будемо рахувати відсоток з кількості усіх тем, а не усіх обкладинок.

22

Аналіз даних Отримані після кодування таблиці були використані для підрахунку кількісних показників та якісного аналізу. Підрахунки велися за даними усіх журналів разом та кожного окремо. Ми з’ясували співвідношення типів зображення у відсотках, визначили найчастіших героїв обкладинок та відслідкували кількість їхнього потрапляння на палітурки, співвідношення усіх типів тем та зведених загальних типів. Кількісні підрахунки отримали своє вирішення у діаграмах і таблицях. Отримані показники ми порівняємо та зробимо висновки, щоб відповісти на дослідницькі питання і виконати основні завдання роботи та підтвердити чи заперечити припущення. Ми вирішили детально проаналізувати ракурси висвітлення політики та економічної кризи, тому що політичних тем на обкладинках найбільше, а економічна криза стала важливою проблемою наприкінці 2008 року. Окремо проаналізуємо рамки висвітлення осіб, що найчастіше потрапляли на обкладинки даного періоду і ракурси подання окремих тем. Для цього звернемо увагу на ключові слова заголовків, візуальні метафори і символи, кут подачі головних героїв. Зважаючи на отримані фактичні результати дослідження спробуємо порівняти їх, зробити висновки про загальні тенденції та дати відповіді на поставлені дослідницькі питання.

23

Розділ 1. Тематика 1.1. Результати дослідження При підрахунку співвідношення всіх типів тем для усіх журналів ми отримали такі результати: політика – 34%, соціальна – 10%, світ – 9%, економічна криза – 5%, бізнес, гроші, економіка, кримінал – по 3%, спорт, вплив, відпочинок, здоров’я, нерухомість, катастрофа, спецвипуск, земля – по 2%, історія, транспорт, медіа, релігія, корупція, екологія, секс, мова, мистецтво, наука, газ, шоу-бізнес, їжа, музика, освіта – 1%, кіно, мода – менше 1%. З огляду на отримані результати можна зробити висновки про те, що політична тематика домінує над іншими з величезним відривом. Політиці приділяють набагато більше уваги, ніж іншим важливим для суспільства темам і проблемам. Також великою є частка обкладинок, присвячених економічній кризі. Їхня кількість переважає над кількістю обкладинок на загальну

економічну

тематику,

нерухомість,

досить

часті

рейтинги

найбагатших що свідчить про неабияку актуалізацію теми аналізованими медіа. Такі теми як історія, транспорт, медіа, релігія, корупція, екологія, секс, мова, мистецтво, наука, газ, шоу-бізнес, їжа, музика, освіта потрапляють на обкладинки рідко, але вони все-таки є, що певним чином розріджує суцільну заполітизованість. Висока частка світової тематика вказує на зацікавлення журналами міжнародними подіями. Після зведення тем у загальніші категорії ми отримали наступне співвідношення для усіх журналів: політика – 36%, соціальна – 23%, гроші – 19%, культура і світ – по 9%, спорт і спецвипуск – по 2%. Політика знову домінує, але відрив значно зменшився. Журнали менше звертаються до соціальної

тематики,

ніж

до

політичної,

але

вона

переважає

над

економічною. Культура і міжнародні події набагато менше потрапляють на обкладинки

обраних

тижневиків.

Це

можна

пояснити

редакційною

політикою та умовами посттоталітарної медіа системи, коли політика залишається в центрі уваги.

24

Розглянемо ці співвідношення для кожного журналу окремо і порівняємо отримані тематичний спектр досліджуваних видань. «Главред» відрізняється від решти журналів тим, що має одночасно дві обкладинки. На одну виносяться політичні, соціальні, економічні проблеми, а інша слугує для розважальних. Ми взяли для дослідження лише першу обкладинку, бо її можна зіставляти із палітурками інших видань. Розважальна, «жовта» частина має менше спільного із інформаційними тижневиками, а більше схожа на журнал про знаменитостей. Такий вибір наперед

визначає

превалювання

політичних,

соціальних

тем

над

культурними, а точніше шоу-бізнесом, якому присвячені всі другі обкладинки даного видання. Отже, співвідношення усіх типів тем для «Главреда» наступне: політика займає майже половину обкладинок і становить 47% від загальної кількості тем, на другому місці міжнародна тематика: світ складає 12%, соціальна – 7%, економічна криза – 5%, кримінал – 4%, бізнес, гроші, спорт, вплив, нерухомість, наука, катастрофа, земля, спецвипуск – по 2%, мова, здоров’я, освіта, кіно, мистецтво, газ – по 1%. Немає тем шоу-бізнес, секс, корупція, музика, екологія. Кількість тем – 20 з 34 обраних для дослідження типів. Для загальних категорій співвідношення таке: політика – 50%, соціальна -17%, гроші – 14%, світ – 12%, культура – 3%, спорт і спецвипуск по 2%. Отже, «Главред» відрізняється великою кількістю (половина від усіх тем) обкладинок, присвячених українській політиці і досить високим відсотком міжнародних тем. Тематичний спектр обкладинок журналу «Корреспондент» має інше співвідношення. Політика становить 27%, соціальна – 12%, світ – 7%, економічна криза – 6%, спорт, вплив, бізнес, відпочинок, секс, нерухомість, здоров’я, економіка, гроші – по 4%, освіта, література, корупція, катастрофа, земля, спецвипуск – по 2%, релігія, наука, мова, екологія, кримінал – по 1%. Всього таких тем – 23. Відсутні – історія, транспорт, медіа, мистецтво, газ, шоу-бізнес, їжа, музика, кіно, мода.

25

У загальному підсумку політика становить 32%, соціальна тематика не надто відстає від неї і складає 29%, гроші також мають досить високий показник – 20%, решта тем траплялися рідше: світ – 7%, культура – 6%, спорт – 4%, спецвипуск – 2%. Тематика обкладинок журналу «Корреспондент» досить збалансована, практично відсутні величезні розриви у показниках. Журнал «Новинар» акцентує увагу на політичній тематиці. Політика складає 41%, світ – 9%, соціальна – 7%, спорт, корупція – по 6%, гроші, економіка, катастрофа, екологія – по 4%, їжа, бізнес, відпочинок, земля, історія, література, мистецтво, медіа, спецвипуск – по 2%. Всього тем – 18. Відсутні – криза, кримінал, вплив, здоров’я, нерухомість, транспорт, секс, релігія, мова, наука, газ, шоу-бізнес, музика, освіта, кіно, мода. Загальне співвідношення менш контрастне, але відчутний розрив між домінантною політичною тематикою і рештою. Політиці належить 41% з усіх тем. Значно відстають від цього показника такі типи, як соціальна – 22%, гроші – 11%, культура, світ – по 9%, спорт – 6%, спецвипуск складає традиційно небагато – 2%. «Новинар» - лідер за кількістю спортивних тем серед досліджуваних видань. Досить значну увагу приділено корупції, а економічної кризи немає взагалі, тому що журнал перестав виходити у серпні 2008. «Профиль» має власну тематичну специфіку. Політика залишається лідером і складає 30%, від неї відстають соціальна та світ – по 13%, спорт – 7%, економічна криза, економіка – по 6%, здоров’я – 4%, гроші, транспорт – по 3%, катастрофа, бізнес, земля, історія, медіа, екологія, газ, мода, релігія – по 1%. Всього тем – 18. Відсутні – кримінал, відпочинок, вплив, здоров’я, спецвипуск, секс, корупція, література, мова, наука, мистецтво, шоу-бізнес, їжа, музика, освіта, кіно. Загальний підсумок виглядає більш збалансовано. Політика – 31%, соціальна – 26%, гроші – 22%, світ – 13%, спорт і культура – по 4%. Спецвипусків немає, дуже мало культури, інші співвідношення схожі на 26

показники решти видань, різноманітність тем порівняно невисока. Журнал – лідер за часткою міжнародних тем серед досліджуваних видань. «Український тиждень» сильно відрізняється від решти за лідерами тематичного

спектру.

Це

єдиний

журнал,

для

обкладинок

якого

найпопулярнішою є соціальна тематика, яка займає 19% із загальної кількості теж, далі йдуть кримінал – 12%, світ – 8%, політика, економічна криза, економіка – по 7%, історія, земля, нерухомість, спецвипуск – по 5%, відпочинок, релігія – по 3%, здоров’я, бізнес, спорт, медіа, наука, мистецтво, музика, мода – по 2%. Всього тем – 20. Відсутні – гроші, вплив, катастрофа, транспорт, секс, корупція, література, мова, екологія, газ, шоу-бізнес, їжа, освіта, кіно. Так само і в загальному підсумку. Соціальна тематика становить 38%, гроші – 25%, культура – 15%, світ – 8%, політика – 7%, спецвипуск – 5%, спорт – 2%. Лідер за часткою соціальної, економічної та культурної тематики серед досліджуваних видань. «Український тиждень» ігнорує політичні теми, такі популярні серед інших видань і тому значно відрізняється. Ще однією оригінальною тенденцією є велика кількість обкладинок, пов’язаних із темою «кримінал». Тематика «Тижня» досить своєрідна, видання звертає увагу на нестандартні теми, тому великий відсоток спецвипусків або випусків із темами, що не вписуються у категорії, прийнятні для решти журналів. Разом із тим бракує багатьох важливих стандартних тем, але це проблема багатьох видань. Переважання соціальної тематики та великий відсоток «грошової» найяскравіша особливість обкладинок «Українського тижня». «Фокус» характеризується найбільш різноманітним спектром тем. Політика займає 40% з усіх тем, економічна криза, бізнес, гроші – по 6%, соціальна, світ, вплив – по 4%, відпочинок, нерухомість, шоу-бізнес – 3%, економіка, катастрофа, спецвипуск, транспорт, медіа, секс, мова, їжа, музика – 2%, кримінал, здоров’я, релігія, література, наука, мистецтво, газ, кіно – по 1%. Всього тем – 27, це найвищий показник з-поміж усіх досліджуваних видань. Відсутні – спорт, земля, історія, корупція, екологія, освіта, мода.

27

Після узагальнення тематичне співвідношення виявилося наступним: політика – 43%, гроші – 22%, соціальна – 15%, культура – 14%, світ – 4%, спецвипуск – 2%. Досить висока частка культури, а точніше розважальних тем, відрізняє обкладинки цього видання. Разом із тим, дуже багато української політики і мало міжнародних тем. Ще журнал відрізняє відсутність спортивних обкладинок. Цікаво

побачити

результати

досліджень

обкладинок

іноземних

тижневиків. Наприклад, у 2003 році (дані років нашого дослідження важкодоступні) ситуація в Іраці стала найпопулярнішою темою обкладинок американських інформаційних журналів. [39] Це пов’язано із воєнними діями США в Іраці і така увага є цілком зрозумілою. «Time» розмістив на своїх обкладинках цю тему 15 разів (із 48 випусків), «Newsweek» - 14 разів, а «U.S. News» - 12. Але окрім Іраку «Time» і «Newsweek» надавали перевагу обкладинкам у стилі «lifestyle» із такими темами як здоров’я, дієти, епідемія гострих респіраторних захворювань. «Newsweek» мав 11 таких обкладинок, «Time» - 10., «U.S. News» - вдвічі менше: 5. Натомість останнє видання надавало перевагу внутрішній соціальній тематиці, наприклад проблемам антисемітизму, забрудненню океанів, архітектурі або історії польотів. Таких обкладинок було 10, тобто не набагато менше, ніж про Ірак. Журнал «Time» мав лише одну таку обкладинку – про охорону здоров’я, а «Newsweek» - 5. Економіці «U.S. News» присвятив 2 обкладинки, а «Time» і «Newsweek» - жодної за 48 тижнів. «U.S. News» також проігнорував популярну культуру та зіркових знаменитостей. «Time» і «Newsweek» мали по 4 розважальних обкладинки кожен. Війна 2003 року домінувала на обкладинках того часу. Висвітлення міжнародних і воєнних подій зайняло 31% обкладинок, тоді як у 1997 ця частка складала 10%. Далі зростала кількість легших новин. Теми здоров’я стало більше у 2003 з 6% до 18% у«Time»

і з 2% до 18% у «Newsweek». Обкладинок на внутрішні

соціальні теми, такі як, наприклад, одностатеві шлюби, стало трохи менше (з 10% до 8% у«Time» і з 8% до 4% у «Newsweek».) Тобто, американських 28

читачів найбільше цікавить їхнє здоров’я, а українських чомусь те, як посварилися політичні «Іван Іванович із Іваном Никифоровичем». Американські дослідники порівняли обкладинки журналів «Time» і «Newsweek» у 1977 та 1997 роках. За ці 20 років відбувся чіткий спад уваги до дій уряду і внутрішніх і зовнішніх політичних подій. Легші новини, такі як розваги, здоров’я і наука, навпаки збільшували частоту появи. У 1977 політиці та внутрішнім подіям було присвячено 30%, а у 1997 – вдвічі менше – 15%. Так само зменшилася кількість міжнародних тем на обкладинках – з 15% до 7%. З 24% до 31% зросла кількість розважальних, соціальних, шоубізнесових і кримінальних тем, а з 6% до 17% збільшилась частка науки. Українські журнали значно відрізняються, але поки що не пройшло досить багато часу для таких порівнянь, тому що журнали в Україні мають відносно недовгу історію – всього по кілька років. [39] В узагальненому варіанті тематичного співвідношення ми можемо порівнювати журнали за усіма типами тем. Найбільша частка політики (50%) – на обкладинках «Главреда». Те, що половина тем на палітурках цього видання стосується українського політикуму, можна пояснити наявністю другої, розважальної обкладинки. Втім, пріорітетність політичного спрямування є чіткою закономірністю для «Главреда». На другому місці у заполітизованості обкладинок перебувають «Фокус» (43%) і «Новинар» (41%). Політична акцентуація даних трьох видань відсуває на другий план інші важливі теми. Середнім показником відрізняється «Корреспондент» (32%), який помітно збалансовує політику і соціальну тематику (29 %) на своїх обкладинках, але перша все одно переважає. Контрастують із усіма виданнями обкладинки «Українського тижня», серед тем яких політики всього на 7%. Це видання заперечило наше припущення про переважання політичної тематики в усіх виданнях. Але воно дійсне для решти журналів окремо і в загальному результаті. Загальна частка політичних тем становить 36%, тобто, більше третини. Ця частка була би значно вищою, якби не результати «Українського тижня».

29

На другому місці за пріоритетністю розташовані теми соціального спрямування (поєднання типів «соціальна», «катастрофа», «здоров'я», «транспорт», «секс», «релігія», «екологія», «їжа», «наука», «освіта», «кримінал», «корупція»). Це правило діє майже для всіх видань, окрім «Українського тижня», де вони на першому місці і «Фокуса», який надав перевагу «грошам» після «політики». Лідер у соціальній тематиці «Український

тиждень»

(38%).

Далі

йдуть

«Корреспондент»

(29%),

«Профиль» (26%) і «Новинар»(22%), менше п’ятої частини мають «Главред» (17%) і «Фокус» (15%). Разом соціальних тем – 23% із усіх наявних. Характерним для багатьох видань є розрив між частою політичних і соціальних тем. У «Главреді» та «Фокусі» політичних майже втричі більше за соціальні, у «Новинар» - вдвічі. А в «Українському тижні» навпаки, соціальних тем на обкладинках уп’ятеро більше за політичних. На третьому місці розташований тип «Гроші» - тематика економічного спрямування. Переважно це п’ята частина від усіх тем журналу. Найбільше (25%) має «Український тиждень», а по 22% таких тем можна побачити на обкладинках журналів «Профиль» та «Фокус». Не сильно відстає від них «Корреспондент» із часткою 20%. Менше мають «Главред» (14%) і «Новинар» (11%). Ці теми (зібрані разом «економічна криза», «бізнес», «гроші», «економіка», «нерухомість», «земля», «газ») є досить частими на обкладинках і важливими для усіх видань. Великих розривів у частках немає, в основному «гроші» не сильно відстають від частки соціальних тем, це переважно менше 10% різниці для усіх випадків. На четвертому місці за частотою появи на обкладинках перебуває міжнародна тематика. Лідери висвітлення міжнародних тем – «Профіль» (13%) і «Главред» (12%). Решта мають майже рівні показники (7-9%), окрім «Фокусу» (4%). Досить

маленькими

показниками

відзначаються

теми

категорії

«Культура» (зібрані разом «відпочинок», «історія», «медіа», «мистецтво», «література», «мова», «музика», «шоу-бізнес», «кіно», «мода»). Лідерами є 30

«Український тиждень» (15%) і «Фокус» (14%). Найменше таких тем виявилося очікувано у «Главреда» (3%) з описаних вище причин і у «Профілю» (4%). Культура вважається непріоритетною для інформаційних видань не зважаючи на різноманітність, яскравість і оригінальність тем і подій, що могло би бути вигідним ресурсом для обкладинок. Спортивних

тем

також

мало

на

обкладинках

українських

інформаційних тижневиків. Найбільше їх у «Новинарі» - 6%. Для інших видань це переважно 4-2%, а «Фокус» цілковито проігнорував цю тематику. Розглянемо співвідношення дрібніших тем (до узагальнення). Є ряд тем, притаманних для всіх видань. Це – політика, соціальна, світ, бізнес. Решту висвітлюють не всі. Наприклад, економічної кризи немає лише на обкладинках «Новинаря», спорту – у «Фокусі», економіки – у «Главреді», землі – у «Фокусі». А є теми, які присутні всього у одному-двох виданнях. Це – транспорт, секс, корупція, їжа, мода. Загалом на 468 обкладинках ми відслідкували 492 теми (траплялися подвійні теми). З них 166 разів траплялася політика, 49 – соціальна, 43 – світ, 26 разів – економічна криза. Тоді як корупція, релігія, секс, медіа – по 5 разів, мова, література, наука, екологія, газ, мистецтво – по 4 рази, їжа, музика, освіта – тричі, а кіно і мода – двічі. Це означає, що інформаційні тижневики виділяють політичні та міжнародні події, соціальні проблеми, гроші та економічну кризу і наділяють їх статусом найголовніших тем. Проблем та подій у сфері культури не менше, але вони не вважаються першочерговими. Дуже низькі показники зручної для візуального вираження теми «кіно» свідчать і про стан українського кіно, в якому мало яскравих та значимих подій.

1.2. Висвітлення політики та економічної кризи Політика Головними політичними темами і приводами випустити політичну обкладинку були політичні чвари, інтерв’ю з політиками, вибори, коаліціада, 31

парламентські вибори, вибори мера Києва, політичні прогнози, політична боротьба, галузева політика, інтриги, підсумки (року, 100 днів уряду), річниці, рейтинги, скандали, мітинги, популізм, ексцентричні вчинки політиків та інші. Майже всі політичні обкладинки зображали конкретних політиків. Вони й стали ключовими образами висвітлення теми. Окрім того, саме політики здобули лідерство за кількістю потрапляння на обкладинки. Головні обличчя з обкладинок – це Юлія Тимошенко (60 разів), Віктор Ющенко (30), Віктор Янукович (26), Юрій Луценко (17), Арсеній Яценюк (14), Віктор Балога та Леонід Черновецький (по 13), Владімір Путін (11), Віталій Кличко (9), Олександр Мороз і Ринат Ахметов (по 8). (Див. Таблиця 4.) Детальніше ракурси зображення політиків на обкладинках ми розглянемо пізніше. Журнали, які надають перевагу політиці над розвагами та відпочинком, вважаються якіснішими та серйознішими за видання, які мають більше культурних та розважальних тем. У наших виданнях дуже багато політики, але ракурси її висвітлення на обкладинках перетворюють політику на одну із розважальних тем. Наприклад, вибори подаються через зображення грального автомата із обличчями політиків або як танець із «Лебединого озера» Ющенка, Тимошенко, Януковича у балетних пачках (К, 329), а черговий політичний переділ сил – як гру політиків у більярд на карикатурі (Г, 85). Політики виконують ролі, притаманні зіркам шоу-бізнесу. На одній з обкладинок «Новинаря» їм навіть дали статуетку Оскара і підписали «Фабрика зірок». (Н, 6). На іншій – Ющенко у позі героя-культуриста в самих плавках, демонструє свої м’язи (Н,15). А конфлікт Луценка та Черновецького означили назвою Голлівудського блокбастера «Чужий проти Хижака» (Н, 22). Такий ракурс висвітлення політики робить її цікавою та легкою для сприйняття. Часто серйозність теми взагалі відкидається, політика показана як шоу або цирк. Наприклад, клоун за парламентською трибуною (К, 248) підписаний «Не делайте из цирка бардак», хоча йдеться про серйозні наміри розпустити Парламент.

32

Г. Почепцов пише: «Сучасна політична комунікація має явні риси певної мелодраматизації. Лідер минулого – це герой без сімейних ознак, хвороб, шкідливих звичок. Сучасний лідер скоріше схожий на героя «мильної опери», оскільки разом із ним приходить контекст, який певним чином занижує його героїчні складові… Закони мелодрами активно запроваджені в політику». [10, 581] Це також одна із причин популярності політичних тем на обкладинках. Люди слідкують за подіями українського політикуму, як за нескінченними сюжетними лініями телесеріалу, їх приваблюють конфлікти, інтриги, несподівані повороти подій та скандали. Наприклад, на обкладинці «Корреспондента» зображений будинок з карт, на яких – українські політики, а під ним підпис із назвою популярного ріелітішоу «Дом-2» (К, 286). Дуже мелодраматично виглядає Тимошенко у весільній сукні в обіймах Януковича (К, 323), що ілюструє тему розпаду коаліції і можливі політичні союзи. Інший аспект – це нагнітання та роздування щоденних політичних процесів, конфліктів, яких не можна уникнути в процесі обговорення важливих тем, перетворення їх на події великого масштабу, надання надмірної значимості. Це – «політика заради політики», коли цікавою та важливою не конкретна подія, а саме протистояння політичних сил. Г. Почепцов відзначає непересічну роль символізації у політиці: «Політиці обов’язково необхідна символізація з метою ефективного управління. Політичні комунікації завжди спрямовані на маси, тому вони обов’язково

обростають

певною

загостренністю,

гіперболізацією

для

результативнішого впливу на дану аудиторію.» [11, 136] Тому для кращого сприйняття, теми подаються через символи. Символи політичних партій також неодноразово використовували на обкладинках. Дуже часто їх обігрують для передачі іронії чи сарказму. Особливо популярною є символіка БЮТ – серце, білий колір, коса лідера партії. Наприклад, на обкладинці «Фокуса» - Тимошенко і розбите серце та напис «Битва програна, але

33

війна триває» (Ф, 85). Розбите серце символізує як часу партію, так і поразку її представників на виборах у Києві. Одна із обкладинок «Новинаря» - пародія на плакат БЮТ, де замість Тимошенко пригоршню землі із росточком тримає Богдан Губський (Н, 12). Якщо на плакаті земля із рослиною символізує зміни, нове життя і близькість до простих людей, то на обкладинці – це символ поділу та незаконної роздачі землі. Картинка супроводжується підписом «Дерибан землі триває». А «Главред» використав підкову – символ НУНС, продовжив логічний ряд і доповнив її нагайкою в руках Ющенка (Г, 25). Багато театральної символіки – маски, маріонетки, клоуни, завіси. Символом влади часто є крісло, яке означає трон, рідко – булава, а також корона і скіпетр, які застосовуються з іронією для підкреслення пафосу влади. Найчастіше політичні теми ілюструються за допомогою одного, двох або кількох політиків – фігурантів політичних подій. Втім, ракурси не завжди розважальні. Великий масив обкладинок – характерні фотопортрети політиків, зроблені їхніми прес-службами, у Верховній Раді або під час інтерв’ю. Тема, про яку йдеться, стає зрозумілою не із зображення, а з тексту. Розглянемо тексти, які підписують політичні обкладинки. Це можуть бути просто підписи, що стосуються певної теми чи пояснюють фото: «Розкол чи застій?», «Розкол Регіонів», «Почому Майдан?», «МайДон», «Народні дармоїди», «Кращі язики», «Дежавю» та інші. Фотографії політиків часто підписують цитатами із інтерв’ю. Часто це фразеологізми та обіграні фразеологізми: «Закляті друзі», «Гола правда», «Чоловіча розмова», «Шлюб із розрахунку», «Розмінна монета», «Другий шанс», «Сердечні рани», «Стінка на стінку», «Лоб в лоб», «Перетягування Рината» та інші. Найчастіше ці фразеологізми стосуються боротьби, чвар та конфліктів. Саме конфліктні моменти є найбільш популярним аспектом висвітлення політичних тем. Складається враження, що наші політики взагалі ніколи не досягають згоди, а якщо й домовляються, то це угоди типу «Шлюбу з розрахунку». Суцільні чвари, конфлікти – 34

благодатний ґрунт для мелодрами, на яку перетворюється політика на обкладинках тижневиків. Також серед заголовків трапляються відомі цитати, наприклад: «Дуже приємно. Цар» (Янукович на троні, у короні, із символами влади в руках), «Та пішли ви всі на…» (тема – культура політиків), «Выбори: танцюють всі» (танець, розваги замість серйозності), «Пішов. Обіцяв повернутися» (Яценюк як Карлсон – у самому розквіті сил). Відомі висловлювання вже знайомі читачам, тепер отримують новий контекст, що робить обкладинку цікавою. Дуже багато обіграно назв відомих творів літератури, наприклад «Батько і діти», «Кошмар вулиці Банкової», продуктів шоу-бізнесу: «Дом-2», «Фабрика зірок», пісень: «Не пара», «Здався без бою». Але найбільше серед заголовків обкладинок – назв фільмів: «Рятунок рядового Ющенка», «Чужий проти хижака» (Черновецький проти Луценка), «Гарячі голови», «Термінатори повертаються», «Початок Юрського періоду» (періоду Юрія Луценка), «ЦВК pictures представляє: Блокбастер "Дуже страшне кіно"», «Містер & Місіс Прем’єр» (Янукович та Тимошенко), «Трус, Балбес і Бывалый» (Янукович, Ющенко, Мороз), «10 друзей Ющенко» (топ-10 членів НУНС) та інші. Це ще раз підтверджує тезу про перетворення політики на телесеріал, шоу, фільм-екшн, мелодраму і бойовик разом узяті. Обкладинки пародіюють кінопостери, плакати із найефектнішими застиглими кадрами фільму. Це підтверджує правило, яке Леонард Могель навів у своїй книзі у списку головних принципів арт-директорів журналів називає таке правило: «Думайте про обкладинку, як про постер. Чи захоче читач її повісити на стіну?» [36, 46] Також назв фільмів набагато більше, бо кіно дає візуальний матеріал, від якого можна відштовхуватися. Отже,

головними

тенденціями

висвітлення

політики

є

мело-

драматизація, перетворення її на розважальну тему, загострення уваги на конфліктах, чварах, «політика заради політики», високий рівень символізації та часте використання символів, гра слів у підписах, багато аналогій із кіно.

35

Економічна криза Соціальні та економічні теми не поступаються політичним за важливістю. Проте, ці теми не набувають таких легких розважальних рис і залишаються абстрактними серйозними темами, яким присвячують набагато менше обкладинок. Лише економічна криза в усіх її проявах стала частою гостею обкладинок, майже вдвічі переганяючи бізнесові та інші економічні теми. Розглянемо усі видання. Тема присутня на 26 обкладинках, що складає 5% від усіх тем. У висвітленні економічної кризи використані наступні аспекти: зростання цін, економічні прогнози, позитивний бік кризи, відповідальність влади, падіння курсу гривні, кредити, ринок праці, іпотеки, продовольчі перспективи, споживання, економічний спад, збереження грошей, проблеми з депозитами, недоліки капіталізму, дефіцит, валютна нестабільність,

скорочення

персоналу,

інфляція,

зникнення

долара,

економний відпочинок. Переважно до цих тем починають звертатися з кінця вересня 2008 до кінця року. Ключові образи – гроші. Вони стають головними героями обкладинок. Наприклад, падіння курсу гривні ілюструють 2 маленьких монетки по 10 копійок на білому фоні із текстом «20 копійок, які шокували Україну» (Г, 70) паперова гривня горить (К, 328), металева тане (Ф, 104), а Бенджамін Франклін махає рукою на прощання (Ф, 111). Також часто зображують символи грошових одиниць, наприклад знак долара перетворився на монумент у стилі емблеми кінокомпанії ХХ сторіччя Фокс із підписами «The End» та «Ідоли падуть» (УТ, 60) як натяк на те, що курс долара є роздутим. «Обличчями» економічної кризи стали Голова Нацбанку Володимир Стельмах, Юлія Тимошенко та Віктор Ющенко, Бенджамін Франклін та Карл Маркс. Стельмах двічі опинився на обкладинках із кризовою тематикою, решта – по 1 разу. Переважно тему ілюстрували абстрактні зображення і узагальнені людські зображення. Для політиків також було важливо вберегти свій імідж від асоціацій із кризою і їм це вдалося. Головний текст обкладинок можна згрупувати у такі типи: 36

- Негативні: «Депресняк», «Велика депресія», «Кризець», «Допоможіть!», «Звільнений!», «Банкрот», «Зрастуй, кризо», «Останній день буржуя», «Вони проґавили кризис».

- Прогнози: «Після кризи», «Ідоли падуть», «Кінець капіталізму», «Криза скоро мине*».

- Поради: «Отморозиться от кризиса», «Як зберегти гроші».

- Процеси: «Дефіцит», «Зірвалися в ріст» (ціни), «іпотеки.net», «Паніки немає», «Гроші тануть», «Куди втікає долар», «Зарплати застигли», «Полювання на боржників». Як бачимо, переважає емоційно-негативна істерика заголовків на обкладинках (9) та спокійніша констатація процесів, що відбуваються (8), багато прогнозів (4) і зовсім мало порад (2). Проте, останні найбільш корисні і спрямовані на раціональні дії, а не на нагнітання паніки. Також не можна однозначно сказати, що прогнози втішні. Вони більш невизначені, ніж оптимістичні. Тому журнали лише нагнітають проблему, майже не даючи читачам розради у вигляді не таких тривожних обкладинок. В цьому суть кризи. Втім, є і приклади позитивних обкладинок. Наприклад, над грізним написом «Уволен!» світлина, де радісний чоловік у костюмі падає у хвилі на морському узбережжі (П, 66). Заголовок вже не виглядає як сумний діагноз, а у номері йдеться про позитивні наслідки кризи. А от однією із найдепресивніших виглядає обкладинка «Главреда» у сірих відтінках із підписом «Депресняк. Осінь, розпуск, криза». На ній зображена дерев’яна скульптура із драматичним жестом розпачу, на фоні – дощ, гроші, парламент (Г, 90). Цікавим графічним рішенням є обкладинка «Фокуса» «Кризець», де сторінка підперезана сильно затягнутим поясом (Ф, 99). Криза була подана у різноманітних ракурсах. Але переважно проблеми були показані за допомогою абстракцій, символів та узагальнень. Дуже багато ілюстрацій, колажів та узагальнених іміджевих фото серед графічних способів подачі теми. Лише одна обкладинка мала за тип

37

зображення конкретну фотографію, та й тому що це був фотопортрет Стельмаха, питання відставки якого тоді якраз вирішувалося. Візьмемо журнал «Корреспондент», який приділив їй найбільше уваги. Обкладинки на тему кризи тут виходять майже одна за одною. Наприклад, чоловік обіймає жінку на фоні біржових таблиць із підписом «Велика депресія»(К, 325), текст «Зарплати застигли» крижаними буквами (К, 326), гривня горить «Здрастуй, кризо!» (К, 328). Ці обкладинки йдуть майже одна за одною і виглядають як трейлер до фільму жахів про економічний колапс. Водночас виходять обкладинки із подібними зображеннями в усіх журналах, що створює ефект тотальної присутності кризи. Жодна інша тема не переживала такого резонансу на обкладинках. Але у наступних номерах майже апокаліптичний страх перед кризою зникає і ракурси стають позитивнішими. Наприклад, чоловік набиває рота чорною ікрою, текст «Останній день буржуя» (К, 330), що ілюструє можливість поки що, хоч і востаннє насолоджуватися розкошами. Далі виходить пуста обкладинка із самим текстом на білому фоні «Криза скоро мине» (К, 332). Це вже позитивні та заспокійливі пронози. Далі втішні моменти скінчилися і виходить обкладинка на тему одного із вічних питань «Хто винен?». На ній колаж-пародія на відоме зображення «Нічого не бачив, нічого не чув, нічого нікому не скажу»: Тимошенко закриває рукою очі, Ющенко - вуха, Стельмах – рота і написано, що вони не помітили кризу вчасно (К,336). Наступна обкладинка видання демонструє нові процеси – «Полювання на боржників» із чоловіками у чорних костюмах та битами в руках (К, 337). За період з кінця вересня по грудень практично кожна друга обкладинка журналу «Корреспондент» висвітлює тему економічної кризи. Переважають негативні аспекти у поданні теми. Лише одна обкладинка – підкреслено

позитивна,

що

виглядає

досить

штучно

посеред

ряду

«страшилок». І справді, напис «Криза скоро мине» продовжений внизу сторінки дрібнішим шрифтом «Залишилося півтора роки». Дуже відносним є 38

часовий означник «скоро», адже півтори роки достатньо, щоб померти з голоду

і

збанкрутувати.

Основне

повідомлення

обкладинки

«Криза

триватиме півтори роки і завершиться» просто подане у позитивному ракурсі. Це на перший погляд втішний прогноз та, зважаючи на графічне вирішення, «світло наприкінці тунелю». Але глибше заховано підтекст, що насправді не все так оптимістично і криза триватиме досить довго, щоб відчутно нашкодити. Є ще також обкладинка із чоловіком у подертій куртці на дорогому костюмі про те, що українці свідомо прибідняються і всі негаразди насправді роздуті (К, 334), яка наголошує на тому, що рівень життя (і криза також) у багатьох факторах залежить від нашого сприйняття. Отже, економічна криза – тема, на яку аналізовані тижневики звернули багато уваги. Особливостями її висвітлення стали: велика кількість присвячених їй обкладинок, використання символіки грошей, абстрактних зображень і узагальнених образів, а не конкретних людей, використання різноманітних

аспектів

проблеми,

депресивні

та

негативні

настрої,

емоційність зображень та заголовків.

39

Розділ 2. Герої обкладинок У розділі «Герої обкладинок» розглянемо кількісний та якісний аспекти присутності людей на обкладинках та особливості візуальної комунікації. Проаналізуємо результати дослідження та спробуємо визначити, хто найчастіше потрапляє на обкладинки, чим займаються ці люди, якими є рамки висвітлення найпопулярніших персонажів обкладинок. Відповіді на ці запитання і сформують основні тенденції, характерні обкладинкам сучасних суспільно-політичних тижневиків.

2.1.Кількісний аспект Рецепт редактора «People» Річарда Столлі часто цитують у книгах і статтях про обкладинки журналів. Формула успіху за Столлі стала зразком для багатьох редакторів: «Молоде краще за старе. Гарне краще за гидке. Телебачення краще за музику. Музика краща за фільми. Кіно краще за спорт. Все краще за політику. І немає нічого кращого за мертву зірку.» [42] Дослідник Самнер бачить причину занепаду журналу «Life» саме у порушенні цього закону, адже на обкладинках цього видання речі з’являлися частіше за людей, чоловіків було більше, ніж жінок, а політиків більше за знаменитостей. Відповідно, із отриманих результатів можна зробити висновки, що наші журнали на Заході зазнали б фіаско. Серед досліджених нами журналів обкладинки з людьми переважають над обкладинками без людей, але відрив невеликий. Люди присутні на 58% обкладинках. Для порівняння, на обкладинках журналу «Life» з 1960-тих до 2000 ця частка складає близько 74%. Також вчені доводять, що у більшості американських журналів щонайменше 75% із палітурок мають одну-дві людини. [42] У США редактори надають перевагу обкладинкам з людьми, але намагаються уникати надміру зображень політиків, про що йдеться не в одній книзі порад для редакторів. Серед редакторів українських тижневиків існує протилежна думка, адже політики опинилися на 39% обкладинках усіх журналів. Бізнесмени, наприклад, лише на 3% від загальної кількості номерів аналізованих тижневиків. А серед обкладинок із людьми частка журналів із 40

політиками є досить високою і складає 67%. Серед них присутні діячі не лише української політики, але й міжнародної. Загальна кількість людей на 468 обкладинках становить 551. Це – особи, діяльність яких можна ідентифікувати безпосередньо із зображення. Персонажі обкладинок мають дуже різноманітну діяльність або належать до певних соціальних груп. Ми виділили такі види, як політик, бізнесмен, клоун, спортсмен, активіст, арбітр, яппі, турист, письменник, роботодавець, шахтар, студент, іншопланетянин, дитина, козак, лікар, письменник, повія, буржуй, колектор, священик, медіамагнат, вболівальник, міліціонер, модель, військовий, вкладник Ощадбанку, актор, будівельник, покоївка, кухар, рекетир, персонаж книги, фільму або мульфільму, співак, художник, революціонер, скінхед, мігрант, випускник, режисер, в'язень, науковець, музикант, грабіжник, робітник, офісний працівник, святий, князь, воїн, казкові герої, мажор, відпочивальник, школяр, спецагент, раб, економіст, сектант, редактор, телезірка. Представники даних професій або видів діяльності повторюються, але їхня кількість переважно невелика. Наприклад, є 9 обкладинок із дітьми, 9 із музиками та співаками, 13 – із бізнесменами (переважно, це олігархи), 5 – зі спортсменами, 3 із офісними працівниками, по 2 з повіями, 2 князями (найпопулярнішим князем виявився переможець шоу «Великі українці» Ярослав Мудрий, який опинився на обох обкладинках), всього 1 з акторами (що було би нечуваним для американських видань). Головні обличчя з обкладинок – це також політики. Юлію Тимошенко заслужено можна назвати головною в країні «дівчиною із обкладинки». Лише досліджувані нами журнали вона прикрасила 60 разів. Ми припускаємо, що жодна із зірок шоу-бізнесу не перевершила показників Тимошенко на обкладинках інших видань. Чинний на часові межі дослідження Президент Віктор Ющенко потрапляв на головні сторінки вдвічі менше – 30 разів, а його опонент Віктор Янукович – 26. До числа лідерів увійшли також Юрій Луценко (17), Арсеній Яценюк (14), Віктор Балога та Леонід Чернівецький

41

(по 13), Владімір Путін (11), Віталій Кличко (9), Олександр Мороз і Ринат Ахметов (по 8). (Див. Таблиця 4.) Серед лідерів лише Юлія Тимошенко була присутня на обкладинках усіх журналів та стала найчастішим персонажем у кожному тижневику окремо. Найбільше до її образу звертався «Фокус» - 17 разів. Також видання є лідером за кількістю Леоніда Черновецького на обкладинках (7 проти 2-3 у інших) і Ющенка (13 проти 2, 5, 8 у інших). «Український тиждень» знову виявив оригінальний підхід. Зі списку політиків, на його обкладинках присутні лише Тимошенко з Януковичем (двічі) і Яценюк (1 раз). Ющенко переважно

потрапляє

на

обкладинки

частіше

за

Януковича,

окрім

«Українського тижня», де його зовсім немає, та «Корреспондента» (8 із Президентом проти 11 появ лідера опозиції). Також «Корреспондент» відзначився найбільшою кількістю обкладинок із Луценком, Путіним (по 6), та Януковичем (11). Отже, спектр професій героїв обкладинок досить різноманітний, але переважають політики із величезною перевагою. У світі тенденція домінування представників влади на обкладинках обраного періоду менше виражена. Але формат обраних журналів сприяє популярності зображень можновладців, які часто стають головними ньюзмейкерами завдяки обраному редакторами суспільно-політичних видань напрямку відбору та висвітлення подій (gatekeeping). Кількість обкладинок із людьми переважає над числом без людей, але розрив між даними показниками набагато менший, ніж, наприклад, у американській пресі. Безумовним лідером по кількості обкладинок є Юлія Тимошенко. Всі інші, хто потрапив на обкладинки понад 10 разів, належать до політичної сфери.

2.2. Якісний аспект Окрім кількісного аспекту, звернемо увагу на якісний. Обкладинки – зручний елемент для рамкового дослідження журналів, адже вони вже є вибраними аспектами реальності, яким надають важливості та максимальної 42

видимості. Рамки (frames) творяться з та втілюються у ключових словах, метафорах, концепціях, символах та візуальних образах, які використовуються на обкладинках. У нашому дослідженні важливими є ключові слова заголовків і візуальна подача метафор, символів, образів. Оскільки на обкладинках з людьми переважають діячі політики, тому розглянемо способи їх висвітлення детальніше. Г. Почепцов аналізує способи зображення політиків: «Політики – це теж символи, і вони мають бути саме такими, щоб населення могло їх адекватно дешифрувати.…Політик як символ може бути представленим у двох площинах – метонімічній і метафоричній.» [11, 139] Метонімічний вимір означає, що політик переносить значення події на себе, метафоричний – наділення політика якостями, які необхідні за вимогами аудиторії. Найчастіше на обкладинках можна зустріти метонімічний вимір зображення політиків. Їхні портрети з’являються на головних сторінках журналів для ілюстрації певних процесів та подій у житті країни. Наприклад, Путін у воєнній формі із підписом «Чи бажають росіяни війни?» (К, 332) втілює всю Росію, пересічних росіян та владну верхівку і переносить значення події на себе. Так само Ющенко у танку символізує вектор політики України, пов’язаний із вступом до НАТО. Також вони втілюють значення сказаного у інтерв’ю або конкретної політичної теми, до якої причетні. Людське зображення на обкладинці по суті – портрет. Портрети бувають різних типів, від яких залежить сприйняття особи глядачем. Теолог і мистецтвознавець Павло Флоренський вважав, що фасовий портрет переноситься до розряду ікон, відповідно це означає ідеалізацію, апофеоз поваги до особи. Зображення людини зі спини наголошує на її беззахисності перед обставинами та іншими. Зображення у профіль звіщує про владу. Такі портрети часто трапляються на грошах. [11, 122] Політики на обкладинках набагато частіше зображені у фас, ніж у профіль, тобто, загалом вони перетворюються на «ікони», у неусвідомленному сприйнятті такі зображення ідеалізують та возвеличують їх, підкреслюють їхню владу. Дуже часто 43

трапляються зображення у три четверті, що зменшує глибинну подібність до ікон. Але ці правила зображення людей можуть бути потрактованими інакше. Це буває із зображеннями зі спини: потилиця скінхеда зі свастикою (Г,55) навпаки уособлює міць. Так само, як фотографія Тимошенко зі спини, на якій видно лише косу, із текстом «Знову за кермом» ілюструє ідею повернення до влади (П, 9). Втім, таке зображення

провокує враження

холоду і закритості прем’єра. Хоча обкладинка, де Арсеній Яценюк виходить зі сторінки і текстом «Пішов. Обіцяв повернутися» (Г, 95) дійсно означає, що позиції політика похитнулися, він виходить із гри на деякий час. Зображення у профіль не завжди символізує владу. Наприклад, про це свідчить обкладинка, де Юлія Тимошенко одночасно у фас і у профіль, як на фото до кримінальної справи (Ф, 100). Також зображенння у профіль часто використовують для показу конфлікту (Богатирьова навпроти Януковича на одній із обкладинок «Корреспондента» (К, 291) або навпаки, співпраці між людьми (Путін дивиться на Буша на фоні глобуса із підписом «І цілого світу мало» (П, 53) – це більше змова, ніж конфлікт) або одночасно і те, і інше (Тимошенко потискає руку Ющенко (К, 244) із підписом про те, що вони знову помирилися, проте невдовзі хтось з них порушить цю угоду). Журнал «Профіль» вкрай рідко використовує зображення у профіль, втім, це могло би стати цікавим стилістичним ходом. Лідерів сьогодення зображають не так, як це було у пресі СРСР. Зникла ідеалізація, натомість з’явилася іронія. Їх легко намалюють голими («Голая правда», К,272), у балетних пачках («Вибори: танцюють всі», К, 329), костюмах космонавтів (Черновецький показує, що «Політ нормальний!» (Ф, 60) а також Турчинов під заголовком «Космос-2?», (Н, 34)), у образах льодяників та шоколадок (символ солодких обіцянок мера Києва, (Н, 37)). Найкраще цю зміну у показі лідерів демонструє обкладинка «КУЛЬТтовари», де зображені Ленін, Сталін, Путін, Клінтон, Кучма, Тимошенко у вигляді матрьошок (Г, 30). Образи політиків справді перетворилися на своєрідний культ, із властивими йому іконографією, прихильниками і власною 44

міфологією. Але цей культ не можна назвати схожим із культом вождів, який панував у СРСР, тому що головні герої перестали бути ідеалами із рисами Надлюдини. Комічні зображення на обкладинках висміюють лідерів, але розгортають далі ці культи, культивують певний спосіб сприйняття образу політика масовою свідомістю. Втім, трапляються і досить нейтральні серйозні портрети можновладців. Це свідчить про те, що дані видання належать більше до якісної, ніж бульварної преси і не завжди женуться за дешевою популярністю. Розглянемо способи подачі найчастіших героїв обкладинок – Віктора Ющенка, Віктора Януковича, Владіміра Путіна, Юлію Тимошенко. Віктор Ющенко – чинний Президент України на час дослідження. Він рідко буває сам на обкладинках, переважно поруч із ним зображають його політичних опонентів або союзників. Найчастіше опонентом виступає Юлія Тимошенко. Між ними постійно показані конфлікти: розбита навпіл монета із написом «Хроніка зрад» (Г, 4), або карикатурна із грою в більярд, де Тимошенко регоче, заганяючи кулю в лузу обуреного Ющенка (Г, 85). То суперники ділять торт, який уособлює Київ (Ф, 76), то Рината Ахметова («Перетягування Рината», Ф, 66). Зрідка вони обіймаються або тримають одне одного за руки. Протистояння з Януковичем менш помітне. Яскраво виражений конфлікт лише на одній обкладинці («Розкол чи застій?» К, 252), де політики зображені в повний ріст навпроти один одного із партійною символікою позаду. Поруч із Президентом часом зображають Раїсу Богатирьову, Секретаря РНБО. «Сірого кардинала» – голови Секретаріату Президента Віктора Балоги поруч із Ющенком на досліджених обкладинках немає взагалі. Деякі колажі підкреслюють силу політика: обкладинки, де він зображений у воєнній формі (Н, 31 і К, 302), із тілом атлета (Н, 15), оточений охороною (П, 13) і юрбою союзників (Ф, 28), із нагайкою в руках (Г, 25). Таких обкладинок досить багато, отже Ющенка часто показують із сильної сторони. Окрім того, його часто зображають у повний ріст, у профіль або із 45

погляду знизу, що підкреслює статус і міць. Також є зображення, де Президент зображений із затуленими або зав’язаними очима, зніяковілим обличчям та із розведеними руками. Вони означають непевність та неспроможність щось змінити, а отже й певну слабкість політика. Образ Президента переважно трактують серйозно (окрім обкладинок із балетом та більярдом). Але кількість таких зображень поступається ракурсам із сильними позиціями Ющенка. Отже, Ющенка переважно подають як серйозного і сильного політика, але міць його влади не є абсолютною, вона заплямована непевністю чи нерішучістю і конфліктами із не менш сильними суперниками. Дуже часто використовують фрейми конфліктів та сили. Віктор Янукович – Прем’єр-міністр та лідер Опозиції на час дослідження. Частіше за Ющенка опиняється на обкладинках сам, без інших героїв. Але його образ має набагато більше іронічних трактувань. Янукович танцює в балетній пачці, красується в костюмі Зорро, сидить на троні із короною на голові, одружується із Юлією Тимошенко, ховає оголене тіло за плакатом «Гола правда», насміхається над чварами інших у політичному більярді. Має конфлікти на обкладинках аналізованих журналів із більшою, ніж у Президента кількістю людей: з Балогою, Богатирьовою, Ющенком, Тимошенко, Ахметовим. Дуже часто сміється, але на обкладинці, де він частина

монумента,

має

пафосний

піднесено-серйозний

вигляд.

Промовистою є обкладинка «Майдон», де Янукович кокетливо посміхається шанувальникам, які цілують йому руку (Г, 12). Відверто сумний політик лише тоді, коли ілюструє тему розколу у партії Регіонів (УТ, 47). Часто тримає зброю або символи влади, що підкреслює силу політика (шаблю, більярдний кий, пістолет, скіпетр та державу). Отже, Януковича зображають досить сильним політиком, але над ним часто кепкують на обкладинках. Гідно протистоїть суперникам, досить кумедний сам, але може дозволити собі насміхатися над чварами інших. Януковича подають через фрейми конфлікту та у іронічно-глузливій інтерпретації в контексті політичних подій, головним фігурантом яких є він сам або його політична сила.

46

Владімір Путін – Президент та Прем’єр-Міністр Росії в часових межах дослідження. Часто на обкладинках сам, що підкреслює вагомість персони та увагу до подій, пов’язаних із ним. Зображення із Путіним не багатолюдні, в можуть мати двох героїв, але більше – дуже рідко, тобто Президент Росії завжди в центрі уваги, а не другорядних ролях. Найчастіше поряд з ним наступник Дмітрій Мєдвєдєв. Головний суперник на зображеннях – Президент Грузії Михаїл Саакашвілі. Втім, на обкладинці «Біси» (К, 320), присвяченій війні у Грузії, вони постають більше як союзники у організації пекельних подій (вогонь за їхніми спинами і помовистий заголовок), ніж опоненти, бо розміщені поруч, пліч-о-пліч. Ніколи не посміхається, завжди серйозний або навіть злий, інколи – дуже агресивно налаштований. Дуже часто зображення підкреслюють силу політика. На аналізованих обкладинках Путін двічі з’являється у морській військовій формі (К, 322 і К, 267), у кімоно із чорним поясом з карате (Г, 32). Символізує Росію на обкладинках поруч із Бушем та Мєдвєдєвим в образі двоголового орла. Для зображення Путіна використовують переважно фрейми сили та агресії, прихованої чи явної. Контекст появи політика – стосунки України із Росією, внутрішня політика Росії, світові події.

2.3. Юлія Тимошенко на обкладинках тижневиків Оскільки Юлія Тимошенко впевнено посіла лідерство за кількістю потрапляння на обкладинки усіх разом та кожного окремо журналів, ми вирішили глибше проаналізувати рамки висвітлення її образу. Л.Павлюк пише: «У сучасному світі масові медіа виступають основним середовищем творення іміджевих символів: вони сприяють закріпленню за особою соціальної ролі, а за іменем – виразного сигнікативного потенціалу. Швидкість трансформації індивідуального знака в

надіндивідуальний,

символічний, залежить від творчої потужності самої особистості і кількості «обертів» її імені у медіа за одиницю часу.» [4, 76] Як бачимо із результатів

47

дослідження, найбільшу серед українських політиків творчу потужність має саме Юлія Тимошенко, а саме образ, який вона пропонує пресі. Спробуємо з’ясувати, чому так. Г. Почепцов пояснює модель популярності в залежності від типу медіа: «Оскільки найбільш ідеальною фігурою для телеканалу є поп-зірка, актор, політики лише намагаються повторити елементи їх поведінки.» [11, 187] За аналогією можна стверджувати, що ідеальною фігурою для обкладинки журналу є фотомодель або просто яскрава приваблива жінка. Чоловіки на обкладинках, на думку американських дослідників, «гірше продаються». Зважаючи на згадані вище принципи успіху обкладинок, відзначимо ті, які можуть бути причинами такого високого рівня присутності у медіа. Поперше, Тимошенко належить до політичних лідерів країни, що дає багато інформаційних приводів, по-друге, (візуальний фактор) вона приваблива, потретє, – жінка. Четвертим фактором слід вважати особисті редакторські та дизайнерські симпатії, вплив та замовні матеріали, якими не гребують всі політичні сили. Але вплив та присутність останніх не можливо підтвердити документально. Наприклад, зважаючи на те, що одним із головних інвесторів «Главреда» є Олександр Третьяков [22], представник іншої політичної сили, часто навіть конкурента, Тимошенко присутня на його обкладинках вдвічі більше ніж інші відомі політики. Подібну

ситуацію

прослідкував

дослідник

Новозеландського

суспільно-політичного тижневика «The Listener» Стівен Ольсен. На обкладинках цього часопису найчастіше зображали Прем’єр-міністра Нової Зеландії Хелен Кларк. Ольсен пише: «Якщо сприйняти дослівно фразу Малкольма Маггеріджа про те, що «обкладинка серйозного видання найбільш помітний постхристиянський вітраж», то завдяки частоті появ на обкладинках «The Listener» за останні 5-6 років Хелен Кларк заслуговує на власну церкву.» [41] Це при тому, що пані Кларк з’явилася 13 разів на 300 обкладинках видання. Цікаво, що сказав би цей дослідник, коли дізнався, що Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко з’явилася 60 разів на 468 48

обкладинках. В українському медіапросторі існує культ Юлії Тимошенко з офіційною іконографією у вигляді обкладинок найвпливовіших тижневиків. Але рівень присутності на обкладинках не завжди можна назвати фактором симпатії. Тому важливо буде розглянути рамки подання образу Тимошенко. Для цього прослідкуємо такі аспекти, як візуальна подачу образу, ключові слова у заголовках, метафори, фрейми видимості та форматування. Варто з’ясувати типи рамок, за допомогою яких журнали подають Тимошенко (за дослідницею Валкенбурґ, існують конфліктні фрейми, фрейми емоцій та людського інтересу, фрейми відповідальності та економічних наслідків.) Журнали вдаються до подібних способів зображення Юлії Тимошенко. Серед них можна виділити такі прийоми: - символічна заміна (використання коси Тимошенко замість її власниці); - рольові ігри з образом політика (перетворення її на персонажів казок, фільмів або надання відповідних рис та присвоєння чужих ознак); - використання звичайних фотографій із текстом, з якого можна зрозуміти головне повідомлення обкладинки. Розглянемо ці прийоми. Коса – неодмінний атрибут Тимошенко. Без коси вона зображена лише на двох обкладинках, а ще на кількох коси не видно, бо обличчя подано зблизька. Традиційна зачіска стала вдалим іміджевим кроком Юлії Володимирівни, забезпечує її впізнаваність та додає оригінальності образу. Але подібно до персонажа відомої повісті Гоголя «Ніс», коса Тимошенко часом живе самостійним життям, втікаючи від власниці. Наприклад, на одній із обкладинок «Фокуса», коса зображена на голові Березовського, а підпис свідчить про повну самостійність цього атрибуту Тимошенко: «Нашла коса БАБа» (Ф, 37), апелюючи до відомого прислів’я «Найшла коса на камінь». На іншій обкладинці цього тижневика коса формує знак запитання, цікавлячись майбутнім (Ф, 63). Коса на фоні 49

матриці із підписом «Збій системи» (Г, 48) не потребує обличчя своєї власниці, достатньо самої зачіски. Але найчастіше русявою косою наділяють різні фігури та елементи, перетворюючи їх на Юлію Тимошенко. У таких випадках її поєднують ще із одним символом – серцем, який є елементом символіки партії БЮТ. Наприклад, коси та серця досить, щоб перетворити звичайну фігурку на ляльку вуду Тимошенко (Н, 41), а також голуба миру, що несе любов і злагоду на Схід (Г, 75). На зображеннях, які імітують фоторобот – мікс із різних політиків, коса є єдиною частиною від Тимошенко (Ф, 101). Даним елементом зачіски наділяли популярну ляльку - «неваляшку» (Ф, 113), шахову королеву (П, 29), голуба миру (Г, 75). Її перетворили на ручки пакету із зображенням прем’єра (Г, 89), який означав пакет певних законодавчих ініціатив («Пакет з ручками. Ціна договірна»). Таким чином, ставши символом її власниці, коса слугує замінником самої Тимошенко, додає колориту та яскравості переважно серйозним політичним темам. Серед усіх героїв обкладинок найбільше метафор пов’язано саме із висвітленням Юлії Володимирівни. Образ Тимошенко часто наділяють рисами та ролями інших осіб чи персонажів різноманітних творів культури. Це здійснюють за допомогою колажів та карикатур, «одягаючи» Тимошенко у різні костюми, відповідно, приписуючи їй певні рольові властивості. Наприклад, пані прем’єр поставала на обкладинках тижневиків у образах балерини («Вибори: танцюють всі!») (К, 329), нареченої Януковича (К, 323), доньки Ющенка (К, 279), червової дами на верхівці будиночку з карт (К, 286), леді-спецагента із фільму «Містер та місіс Сміт» із тілом Анжеліни Джолі, (Г, 38), супержінкою з коміксів (на одній із розважальних обкладинок «Главреда» (Г, 34), які ми не використовували у контент-аналізі), матрьошки (Г, 30), старої жінки поруч із іншими штучно постарілими політиками, що означає частоту перевиборів та незмінність їхніх героїв - «Перевибори 2 8» (Ф, 52), картонної ляльки, яку потрібно одягнути у одяг із паперу (Ф, 50), пам’ятника (УТ, 46), обвинуваченої, яку затримали і мають ліквідувати (Ф50

100), Білосніжки, оточеної гномами (П, 17). Інколи такі ролі стають зрозумілими лише із підписів, а для зображень використовують прості світлини пані прем’єра. Такі обкладинки є більш серйозними, але справляють менш яскраве враження на потенційного читача. Переважно ці образи означають домінантну роль, підкреслюють силу, спритність, красу Тимошенко. Образи спецагента, супержінки є особливо популярними у сучасній масовій культурі. Це – нове бачення ідеальної жінки: наділеної надзвичайною силою та підкреслено сексуальним зовнішнім виглядом. Тимошенко перетворюють на таку ідеальну супержінку, тому її образ є цікавим для споживачів медіапродукту. Обкладинки із сімейними ролями ілюструють певні події, стосунки в політичних колах у спрощеному і зрозумілому широким масам трактуванні. Велика кількість зображень Юлії Володимирівни

у образі різних

ляльок може показувати політику в цілому як гру. Але ці ляльки Тимошенко мають різну природу (лялька-жертва, лялька-сексуальний об’єкт, традиційна лялька, лялька-символ пострадянського простору) і різний контекст. Дуже рідко у вигляді ляльок можна побачити інших політиків, особливо, чоловіків. Якщо їх подають як ляльок, то це майже завжди маріонетки, вони стають іграшками, якими керують. Тимошенко – лялька, якою ніхто не керує. Лише єдиний випадок впливу – лялька-вуду, пробита шпильками із проколотим БЮТівським серцем. Вдавання до такого образу можна пояснити також із гендерної точки зору. Обкладинки журналів – один із елементів масової культури, який популяризує певні образи, створює нову реальність для масового споживача, трактуючи справжні події під певним кутом, наголошуючи на одні та ігноруючи інші. Жінку часто подають як іграшку: красиву, позбавлену реальних турбот і проблем. Проте, ляльки - Тимошенко не зовсім схожі на такі іграшки, єдине спільне – підкреслена сексуальність. Тому, вірогіднішою причиною такої кількості ляльок є популярність зображення політичного дискурсу як гри. Для передачі образу Тимошенко окрім ляльок часто використовують різні ігрові елементи: карти, шахи, 51

кубики. Але якщо пані прем’єра подають як іграшку, то ця іграшка обов’язково домінує (карта з самого вершечку карткового будинку і біла шахова королева з косою, яка збиває короля). Такі елементи гри та ляльки різного роду є чи не найбільш популярними метафорами, які використувують для фреймінгу Тимошенко. Також цікавими є кольорові закономірності. Кольори відіграють величезну роль в особливостях сприйняття обкладинки та зображених на ній осіб. Білий колір радикально переважає у одязі Юлії Тимошенко, що створює їй певний позитивний образ. Набагато менше чорних та сірих костюмів, інші барви практично відсутні у одязі Тимошенко. Юлія Володимирівна з’являється у темному одязі на обкладинках, які висвітлюють конфлікти або підкреслюють її твердість та силу як політика. Надмір білих речей також частково можна пояснити свідомим іміджевим прийомом Тимошенко, яка намагається одягати такий одяг якнайчастіше. Також домінування білого пов’язане із партійною кольоровою символікою. Із цієї причини багато обкладинок відзначаються поєднанням білого та червоного, де білий – фон та одяг Тимошенко, а червоне – серце, символ БЮТ, який набуває багатозначних трактувань. Білий та червоний доповнюють охристі відтінки шкіри та волосся Тимошенко і чорний колір тексту. Така кольорова гамма створює ефект точності, чіткості, легкості, м’якого контрасту для виділення головного. Вона не тисне і не перевантажує глядача, що є позитивним фактором і сприятливим ключем подачі образу Тимошенко. З іншого боку, це поєднання трапляється досить часто у різних виданнях, що створює ефект одноманітності. Поряд із Тимошенко найчастіше можна побачити Віктора Ющенка, Арсенія Яценюка, Віктора Януковича. Найбільше у фреймі конфліктів використовують

протистояння

Юлії

Тимошенко

із

Віктором

Ющенком.

Наприклад, обкладинка «Хроніка зрад», де вони розташовані потилицями одне до одного, розділені блискавкою (Г, 4), «Київський торг» із «тортом розбрату», що символізує Київ (Ф, 76), «Перетягування Рината» (Ф, 66) або 52

описана у попередніх розділах обкладинка із політичним більярдом. Юлія Тимошенко не поступається Ющенку, завжди зображена як рівна силами або домінантна суперниця (шахова королева з косою похитнула короля Президента). Але є досить багато випадків їхньої спільної присутності, що виходять за межі конфліктного фрейму. Політики тримаються за руки, танцюють поруч, обіймаються, як батько із дочкою. Але найбільше «дружніх» стосунків на обкладинках Юлія Володимирівна має із тогочасним спікером Верховної Ради Арсенієм Яценюком та політичним суперником і водночас головним «ворогом ворога» Віктором Януковичем. Із Януковичем та Яценюком їх часто показують як пару, наприклад обкладинки «Юля + Сеня» (Ф, 62), де вони посміхаються одне одному та «Шлюб із розрахунку» - колаж, що імітує весільне фото леді Ю та товариша Я. Інша обкладинка із усміхненими Яценюком та Тимошенко говорить, що вони все-таки «Не пара» (Н, 16), але конфлікту із самого зображення не видно. Цікавим збігом є те, що кожного року у вересні Юлія Тимошенко виходить заміж із розрахунку на обкладинках різних тижневиків. У вересні 2007 «Профіль» видав Тимошенко заміж за Юрія Луценка (П, 6), а у вересні 2008 «Корреспондент» поєднав її з Януковичем (К, 323). Обидва випадки - «шлюби» виключно з розрахунку, що підкреслює силу та особливості політичної позиції Тимошенко, яка використовує союзництво лише задля власної користі. Для зображень Тимошенко досить рідко використовують фрейм конфліктів. Переважно це фрейми емоцій та відповідальності. Окрім протиставлення автори обкладинок також вдаються до аналогій. На головній сторінці одного із восьмиберезневих номерів Тимошенко очолює групу відомих жінок-політиків, серед яких можна побачити Ангелу Меркель та Хілларі Клінтон. Ця обкладинка ілюструє образ сильної жінки-політика, створює приклад для наслідування, наділяє Тимошенко рисами інших успішних політичних лідерок, відзначає тенденцію зростання кількості жінок серед політиків.

53

Але самих зображень мало для аналізу фреймінгу Тимошенко, адже багато акцентів розставляють не фото, а заголовки. Деякі заголовки обігруюють ім’я Тимошенко та створюють образ «Леді Ю»: «Розпочати ліквідаціЮ», «ЧекаЮ», «Прем’єрЮ». Їх подають різні видання, але схожим є стиль написання: буква «Ю» в кінці слова подана великою і виділена червоним. У багатьох підписах присутні ключові слова, притаманні фреймам конфлікту. Переважно це «боротьба», «війна» та їхні синоніми. Наприклад, «БЮТва програна, але війна триває (меншими)», «5 нових способів боротьби за місця у парламенті», «Східний фронт», «Перетягування Рината», «Уряд війни», «Республіка Тимошенко: сильного Президента не буде», «Хроніка зрад 1997 - 2007», «Київський Торг: як Ющенко та Тимошенко поділять владу, відібрану у Черновецького». Навіть тимчасовий мир обіцяє згодом перетворитися на війну: «Юля + Сєня. Зараз вони союзники, але невдовзі можуть стати суперниками», «Дежавю: Ющенко та Тимошенко знову заключили хитку угоду про мир, хто перший її порушить?» Фрейми конфліктів мають дуже потужний зміст, що притягує інтерес до журналу і створює драматичний ефект. Тимошенко

часто

потрапляє

на

обкладинки

із

рейтингами

найвпливовіших, що надає її образу значної значимості. Обкладинки «Топ 100 найвпливовіших українців», «Особистість року», «10 значимих дій українських чиновників з 1991 року», «Топ 10 головних лобістів України» тримають статус Тимошенко на найвищому рівні, вона постійно асоціюється із іншими найвпливовішими лідерами. В той час, як інших політиків підписують прізвищами, Юлію Тимошенко називають на ім’я, причому використовують переважно його зменшену форму: «Одягни Юлю», «Юлині мільйони», «Юля + Сєня». Це значно зближує її образ до читача, спрощуючи і усуваючи формальності. Серйозний політик Юлія Тимошенко перетворюється на дівчинку Юлю, що створює певний парадокс сприйняття. Прем’єра так і називають у народі: «Юля» і це не може не відбитися на обкладинках журналів.

54

Окрім того, для спрощення і мелодраматизації часто використовують метафори сімейних стосунків: «Шлюб із розрахунку», «Батько та діти», «Не пара» і алюзії зі сфери шоу-бізнесу: «Містер та Місіс Прем’єр», «Дом-2», «Фабрика зірок». На останніх Юлія Тимошенко завжди у головних жіночих ролях і саме вона тримає в руках заповітний Оскар – нагороду за найкращу акторську майстерність. Так само її портрет є найбільшим на дошці пошани найкращих ораторів. Майстерне акторство та неперевершена красномовність – це більше спроба усвідомлення того, ким насправді є Тимошенко, ніж зачарування нею, таке звичне для багатьох обкладинок. Також Тимошенко часто асоціюється із екстремальними кроками та рішучими діями. Це відбивається у ключових словах багатьох заголовків: «Радикальний вибір», «Кошмар вулиці Банкової», «Я не буду кришувати цей сором!» Також досить відчутними є симпатії та співчуття до цієї радикальної лідерки: «Сердечні рани», «Другий шанс», «Встояла!», «Без п’яти хвилин прем’єр», «Запах жінок». Багато обкладинок оцінюють діяльність пані прем’єра, і ці оцінки не є найкращими: «Чотири з мінусом», «Вони проґавили кризу», «Не складається», «Збій системи». Отже, Тимошенко характеризують рішучі, але не завжди успішні дії, проте, вона викликає симпатію. Ця здатність симпатизувати і прощати помилки улюбленій лідерці свідчить про її неабияку харизматичність та правильний спін-менджмент. Коли у 2005 році Тимошенко подавали як «Красивий вибір» (К, 142), то у 2008 її більше характеризує фраза «Радикальний вибір» (К, 270). Також якщо до 2007 їй більше приписували «любовні стосунки» із Ющенком у відповідних метафорах обкладинок, то з 2007 Тимошенко переорієнтувалася у «романтичних стосунках» на Януковича та Яценюка. Але серед інших політиків перевагу надають саме їй і коли потрібно ілюструвати якусь загальну політичну тему, на обкладинці найбільш вірогідно з’являється Юлія Тимошенко, наприклад, на зображенні «Читати по губах» (Ф, 75), що ілюструє теми прихованого сенсу взаємних послань політиків, тричі

55

розмістили фото Тимошенко, тому що її губи виглядають привабливіше, ніж у інших політичних лідерів. Отже, виходячи із обкладинок інформаційних тижневиків 2007-2008 років, Юлія Тимошенко набула найбільшої видимості висвітлення серед усіх політиків. Особливістю її висвітлення є високий рівень метафоризації і символізації. Прем’єр-міністрові присвоюють нові ролі, надають їй характеристики персонажів відомих творів літератури і кіно. Важливим є концепт гри, Тимошенко часто постає у ляльок різного типу. Підкреслюється її фемінність та сексуальність, і разом з тим – силу та лідерські позиції. Журнали культивують образ Леді Ю – красивої і сильної жінки-політика, яка робить багато радикальних вчинків і помилок, але усі зачаровані нею попри усвідомлення її акторського таланту і демагогічних обіцянок. Фрейм конфлікту більше відчутний у текстах, ніж зображеннях, тому що візуальний спосіб подачі конфліктів застосовують мало. Переважно ракурси висвітлення Тимошенко позитивні або справляють враження легкості. Дуже багато фреймів емоцій, трохи менше – відповідальності. Харизматична і зваблива «Юля» у дзеркалі обкладинок відбивається як екстремальний політик, екстравагантний лідер і дуже елегантна жінка, що відволікає від тверезої оцінки її дій.

56

Розділ 3. Візуальні тенденції У цьому розділі звернемо увагу на основні візуальні тенденції та типи зображень і спробуємо окреслити головні риси стилю, притаманні кожному тижневику. Дослідник Девід Е. Самнер підсумовує тенденції, які пропонує професійна видавнича література: «Обкладинки із жінками продаються краще, ніж із чоловіками. Обкладинки із людьми продаються краще, ніж із іншими об’єктами. Зірки кіно та шоу-бізнесу продаються краще, ніж політики, лідери бізнесу або спорту. Секс також дуже успішний фактор продажу. Хороші новини продаються краще, ніж погані. На обкладинках більше позитивних зображень та підписів.» [42] Ці закони добре діють на американському медіаринку для всіх журналів. У США вже давно сформувалася тенденція до зростання розважальності серйозних медіа. Наші журнали пропонують інші правила. В Україні найкраще продаються політики (на обкладинках), і тому журнали пропонують більше політики, ніж культури. Також переважають негативні теми, скандали, конфлікти. Жан Бодріяр писав про таку тенденцію у медіа як роздування скандалів: «Вотерґейт досяг особливого успіху у нав’язуванні ідеї, що Вотерґейт був скандалом… Раніше намагалися приховувати скандал, сьогодні намагаються приховувати, що це – не скандал.» [1, 24] Обкладинки вимагають серйозної проблематики, тому тижневики дуже часто роздувають нейтральні теми до рівня скандалів, а чергові конфлікти перетворюють на питання життя і смерті. З іншого боку, існує тенденція глузливого зображення серйозних тем. Обкладинки стають фотокарикатурами дійсності, іронічним трактуванням важливих проблем або серйозною подачею другорядних. Дуже часто велику роль грає тип зображення.

3.1. Типи зображень Тип зображення свідчить про стиль відображення реальності. Колаж – улюблений

прийом

постмодерну,

генерація

нової

псевдореальності,

карикатура-аплікація: «Такі форми комп’ютерної маніпуляції не залишають «відбитків пальців», щоб можна було довести оригінал це чи фото57

маніпуляція.» [17, 93] І саме ця схожість на реальність робить колаж найпопулярнішим симулякром сучасного медіапростору. Ілюстрація – символічно-абстрактне узагальнення теми, не претендує на статус реальності. Іміджеве фото – фотоілюстрація, індексний знак теми, сприймається реальніше за ілюстрацію, навіть якщо це відверто постановочний кадр. Фотографія – найближча до дійсності, репортажний або портретний спосіб трактування теми. використання того чи іншого типу зображення найчастіше залежить від теми а також від стилю видання. Ми прослідкували такі тенденції цієї сфери візуальної комунікації для усіх видань і кожного окремо. Найпопулярнішим жанром є колаж, який становить 41% від усіх обкладинок. Частково він набув такої популярності як техніка виконання обкладинок, які могли би бути іміджевими фото (наприклад, 2 політиків поряд). Але оскільки таких світлин не існувало і не було можливості їх скомбінувати, в одному зображенні поєднували елементи з кількох різних фотографій. Також поширеним є інший варіант колажу – фотокарикатури, наприклад «наклеювання» голів політиків на тіла балерин, дітей, наречених. Друге місце за частотою посідають іміджеві фото (22%), але їх практично наздоганяють ілюстрації (21%). Обидва типи поєднує те, що вони є індексними знаками певної теми, але перший – сфотографований, а другий – намальований. До поширення фотографій ілюстрації складали єдиний тип зображення, перші обкладинки журналу «Time» – намальовані портрети видатних людей. Журнал «The New Yorker» досі використовує самі ілюстрації для обкладинок. Це стало фірмовою рисою стилю американського видання. Втім, загалом фотографії різних видів переважають над ілюстраціями у сучасних інформаційних тижневиках. Це пов’язано із тим, що фотографії використовують менший рівень абстрактності для передачі дійсності, вони більше відповідають формату новин. Цікаво також, що є багато ілюстрації, які є переробленими фотографіями.

58

Багато тижневиків вдаються до ілюстрацій вкрай рідко. Але ще рідше вони використовують звичайні фотографії – фотопортрети або репортажі зі місця подій. Серед усіх обкладинок звичайних фотографій всього 16%. Багато колажів – це псевдофотографії – цілковито реальне фотозображення того, чого ніколи не було. Але їхня кількість на обкладинках залежить також від стилю видання. Наприклад, журнал «Life» після придбання його Генрі Льюсом перетворився на фотожурнал і на обкладинках його замість звичних ілюстрацій стали з’являтися фотографії, переважно якоїсь визначної події. А у сучасних українських тижневиків найбільше фотографій – це обличчя українських та закордонних політиків. Розглянемо ці співвідношення окремо. Найбільше віддає перевагу колажам на обкладинках журнал «Фокус». Вони займають понад половину – 53%. Найменший показник – 31% колажів - у журналів «Профиль» та «Український тиждень». Решта мають від 39% до 42%, тобто не менше третини. Таким чином колаж стає найпопулярнішим способом візуальної подачі ідеї, тому що дозволяє практично безмежні можливості для створення будь-якого

потрібного

зображення,

яке

не

програє

фотографіям

у

реалістичності і ілюстраціям у свободі. Найбільше використовують звичайні фотографії журнали «Главред» та «Профиль» - по 24%. Переважає формат фотопортретів політиків, інтрерв’ю з якими є головними матеріалами випусків. Найбільше ігнорує даний тип зображення «Український тиждень», де частка фотографій складає 3% з усіх обкладинок. Показники інших видань відрізняються мало: «Новинар» має 19%, «Корреспондент» - 13%, «Фокус» - 11%. Звичайні фотографії не є найпопулярнішим методом ілюстрації головної теми. Іміджеве фото або фотолюстрація – «термін, що використовують для означення

не

документальної

фотографії

із

попередньо

визначеним

візуальним рішенням.» [17, 112] Фотограф може впливати на всі етапи її створення, на відміну від звичайної фотографії. Досягнути якості і правильно розставити усі акценти набагато легше у такій фотоілюстрації, тому вони 59

користуються

більшою

популярністю.

Кількість

іміджевих

фото

на

обкладинках приблизно однакова для кожного журналу. Найбільше їх у тижневиках «Профиль» і «Корреспондент» - по 27%, у «Новинарі» - 25, «Українському тижні» та «Главреді» по 21% і найменше у журналі «Фокус» 15%. Цей спосіб досить зручний для ілюстрації теми, особливо коли можна зробити постановочне фото – виглядає реалістичніше і потребує менше зусиль, ніж хороша ілюстрація. Останній тип зображення користується меншою популярністю. Цікавим контрастом є переважання ілюстрацій в «Українському тижні». Там вони складають 45% від усіх обкладинок. Це створює виданню особливий стиль видання. Дизайнер «Новинаря» - журналу – конкурента «Українського тижня» Ігор Дуднік проаналізував на своєму блозі цю тенденцію «Я прийшов до

висновку

що

кількісно

переважають

мальовані

обкладинки,

а

фотографічні колажі не надто майстерно виконані. З 42 обкладинок 18 були мальовані і ще в 4 використовувалися репродукції. Я не знаю, які саме причини

такого

надмірного

захоплення

мальованими

ілюстраціями

(недостатння майстерність дизайнера у фотомонтажі, відсутність бюджету на студійні фотозйомки чи свідома схильність до малюнків), але як показує статистика

продажів

журналів

Корреспондент

і

Новинар

мальовані

обкладинки продаються набагато гірше ніж фоторгафічні. Крім того, як показує практика набагато краще продаються обличчя (особливо відомих людей) ніж предмети чи частини тіла.» [24] Це викликало справжню дискусію і художник «Українського тижня» Андрій Єрмоленко відповів на цю критику: «Всі журнали не мають бути схожими один між собою. Треба дотримуватися стилю журналу, що визначає все, а не копіювати стиль у когось! І все залежить не лише від модульної сітки, але й від ілюстрацій, фотокарток, а також обкладинок; це все не зумовлюється лише логотипом журналу та назвою. Якщо ми візьмемо «Ексвайр», то пика на всю обкладинку - не супер знахідка, але працює!» [24] Перевагу ілюстрацій окрім стилю журналу зумовила, за словами одного із 60

учасників дискусії «наявність геніального художника». Це теж важливий фактор і у США про художників, що створювали стиль таких журналів як «Life» та «The New Yorker», малювали ілюстрації до перших обкладинок «Time», існує не одна книга. Українські видання досить молоді, «Корреспонденту» - найстаршому із досліджуваних нами тижневиків – всього 7 років, тому їхні стилі ще формуються, періодично змінюючись. Деякі тижневики намагаються виділитися за рахунок особливостей тематики і оригінальним ключем подачі зображення, але між ними дуже багато спільного, про що свідчать перевага частки колажів, подібних за технікою виконання. Колажі із журнальних обкладинок мають багато спільного з Бодріярівським концептом «симулякра», адже створюють реальність, якої не було, псевдоподії і метафори. Бодріяр писав: «Симуляція – породження моделей реального без першопричин та без реальності: гіперреальності.» [1,5] До такої гіперреальності і належить багато обкладинок, на якій політики одружуються, танцюють у балеті, стають ляльками і кіноперсонажами. Ці події ніколи не відбувалися насправді, але аудиторія починає сприймати Верховну Раду як цирк, а політиків як акторів нескінченного скандального шоу.

3.2. Символи та візуальні метафори Існує ряд символів та метафор, які найчастіше використовують на обкладинках для передачі певної проблеми. Для полегшення розуміння процесів, які відбуваються у політиці, бізнесі та інших сферах, читачам пропонують метафори сімейних стосунків. Наприклад, чергові обороти коаліціади ілюструє обкладинка «Батько та діти», де Ющенко обіймає маленьких Тимошенко та Кириленка у дитячих костюмах (К, 279), злиття активів бізнесменів Сергія Тарути та Алішера Установа подали як «Весілля олігархів» (К, 246), футбольні баталії та інтерв’ю найвпливовіших власників футбольних клубів Ахметова і Суркіса порівнюють із з’ясуванням родинних стосунків за допомогою заголовка «Хто в домі хазяїн?». Також політики пері61

одично «одружуються», «розлучаються», «зраджують» одне одного. Вони виступають членами однієї родини, за стосунками якої стежить вся країна. Дуже часто для використовують колажі, що дозволяє будь-які маніпуляції із образом, зокрема поєднання рис різних людей. Тому дуже популярними є кінометафори. Наприклад, Барак Обама у пелюстках троянд і відповідним підписом «Краса по-американському» (УТ, 53), Арсеній Яценюк та представник СБУ постають у образі героїв фільму «Зоряні війни» (УТ, 21), (Г, 5), Янукович у костюмі Зорро із вогненним розчерком «Я» (Ф, 56) та багато інших, переважно це політичні теми. Загалом таких метафор багато. Часто для концептуального їх втілення використовують певні символи. Вони є атрибутами масової комунікації на думку Л.Павлюк: «Символічні взаємодії сягають найархаїчніших рівнів соціального життя: групова ідентифікація через одяг, захоплення клейнодів у бою. Гроші – символічний замінник товару… Цілі величезні суспільні сфери – економічна, шоу-бізнесова, спортивна –тримаються на засадах і принципах символічного

обміну

й

символічного

поширення.

Шоу-індустрія,

використовуючи обмежений реєстр символів - «зірок», перетворила ціле людство на свою аудиторію.» [4, 61] Обкладинки використовують вже наявні символи або створюють нові символи, зводячи певних осіб у ранг «зірок». Їх теж можна поділити на декілька сфер. Найпоширеніші – національні, релігійні, політичні, економічні. Символи поєднуються із зображеннями людей, надаючи їм таким чином певних рис або люди самі перетворюються на символи певної країни чи сфери. Релігійні: Фотографія, на якій лампа виглядає як німб над головою Хорошковського із підписом «Повелитель ефіру» є прикладом гри зображення і тексту. Німб – символ божественності, надлюдської влади, так само як ефір має кілька значень, одне з яких використовується у медіа, а інше – у езотериці. (П, 12). Ангельські крила за спиною роботодавця символізує його чесноти для ілюстрації спецвипуску про найкращих роботодавців (К, 335). На обкладинці «Українського тижня» зображений мученик Святий 62

Себастьян, просякнутий стрілами, який символізує біль (УТ, 12) та ілюструє тему больових точок у процесі формування нації. Національні: Національна символіка дуже часто використовуються на обкладинках суспільно-політичних тижневиків. Це – прапори та герби окремих країн, національне вбрання. Статуя Свободи одягнута у вишиванку і має на голові вінок, ілюструє тему про українську діаспору (Г, 52). Фашистський орел поєднаний із тризубом на шиї скінхеда символізує неофашизм та нетерпимість в сучасній Україні (Г, 55). Національна

символіка

рідко

трапляється

на

обкладинках

без

поєднання із людьми. Такі теми потребують зменшення рівня абстракції, а використання зображень людей значно допомагає у такому спрощенні. Дівчина у вишиванці і вінку символізує Україну на багатьох обкладинках. Наприклад, на одній із них йдеться про створення бренду України за допомогою двох фото тієї самої дівчини: у вінку і без нього (П, 54). На іншій обкладинці стратегію формування іміджу України ілюструє вишиваний хрестиком портрет Андрія Шевченка (Н, 23). Цікавим прикладом є розрізнення у межах самої України, де захід символізує жінка у вишиванці, а схід – чоловік у шахтарській касці, які стоять у позі відомої скульптури «Робітник та колгоспниця» (К, 243). Це вже ілюстрація соціального стереотипу.

Ця

скульптура

Мухіної

є

дуже

популярним

образом

перегравання із відчутним присмаком постоталітарної іронії. Також дуже часто державу та націю символізують головні політичні діячі країни, або відомі люди, наприклад боксери. Буває і навпаки, коли політична символіка інкорпорує образ політичного діяча і означає його статус чи роль у державі. Наприклад, Путін і Мєдвєдєв часто постають у образі двоголового орла, що ілюструє природу їхньої влади та контекст Російської державності. Цікавим аспектом є те, що вишивані сорочки, вінки і оселедці дуже часто поєднуються із оголеним тілом. Це створює тенденцію «націоналеротизму»: наприклад, на одній восьмиберезневій обкладинці вишиванка намальована на оголеному жіночому тілі, що ілюструє тему емансипації та 63

сексуальної революції в сучасному українському суспільстві (К, 298), на іншій зображений голий чоловік із вусами, шаблею та оселедцем на голові, який використовує підручник з історії України замість ширми (К, 306). Оголена

жінка у вінку та з хлібом-сіллю рада вітати секс-туристів із

підписом «Welcome to Сексленд!» ще на одній палітурці «Корреспондетнта» (К, 242). Журнал «Корреспондент» має найбільше таких зображень, хоча вони присутні на обкладинках більшості видань. Обкладинка «Модель війни» одягає дівчину у вінок та еротичну камуфляжну форму, дає автомат у руки і запитує чи здатна Україна постояти за себе (Ф, 77). Такі відверті зображення використовують за правилом «Sex sells» (Секс на обкладинках добре продається), на яке на раз наголошували дослідники та редактори найуспішніших світових видань у своїх порадах. Цілком зрозуміло, чому такими популярними є еротичні зображення, але загадкою залишається те, чому їх дуже часто поєднують саме з національною символікою. Образ України, який у радянські часи дуже часто символізувала цнотлива дівчина у віночку та вишиванці, перетворився на звабливу, сексуально-агресивну голу чи напівоголену панянку у вінку. Але національна символіка не обов’язково поєднується із людьми. Похилений Кремль символізує майбутній крах Російської федерації (УТ, 56), а синьо-жовтий мозок досить натуралістично означає ідею для нації (П, 33). Характерною ознакою Кремль,

який

є повторюваність символів у різних варіаціях:

відбивається

у

синьо-жовтому

оці

ілюструє

тему

взаємовідносин Росії і України (УТ, 10). Політичні: символіка окремих партій часто поєднується із зображеннями певних політичних діячів, про що ми вже писали у попередніх розділах. Економічні: Штрих-код на різних людях символізує перетворення їх на товар. Наприклад, такий код на трусиках дівчини ілюструє теми торгівлі людьми та проституцію (УТ, 5), а на животі вагітної жінки – сурогатне материнство (П, 25). Часто трапляються люди із певних грошових одиниць, які символізують дану валюту: Франклін махає рукою на прощання, Лінкольн і 64

Леся Українка зі скептичними посмішками та Ярослав Мудрий, який підморгує. Отже, обкладинкам притаманний високий рівень символі-зації та використання візуальних метафор.

3.3. Стиль обкладинок Спробуємо окреслити стиль обкладинок кожного видання. У дискусії дизайнерів «Новинаря» та «Українського тижня» згадали відому фразу: «Якщо закрити логотип, журнал має впізнаватися.» [24] На жаль, у випадку обраних тижневиків це правило діє далеко не завжди. За даний період неодноразово виходили практично ідентичні обкладинки у різних виданнях. Найбільшого резонансу набули такі збіги, як розміщення на обкладинці пляшки із ганчіркою, що горить, із однаковими ракурсом і пропорціях на обкладинках спочатку «Українського тижня» («Закваска тероризму» (УТ, 57) і згодом «Корреспондента» («Запахло смаженим»), а також подача теми виборів у вигляді ігрового автомату із обличчями кандидатів спочатку «Фокусом» (Ф, 84) а потім «Українським тижнем» (УТ, 65). Також тему виборів

полюбляють

показувати

за

допомогою

колажа-фоторобота,

складеного із облич політиків, причому зверху переважно розташована коса Тимошенко. Такі обкладинки траплялися у журналах «Фокус», «Новинар», «ПіК». Тему харчування «Новинар» та «Фокус» ілюструють за одним принципом – ставлять на обкладинку колажі черепа та монстра із їжі. Також

деякі

тижневики

повторюють

самі

себе,

наприклад,

«Корреспондент», розмістивши на обкладинках Путіна в тій самій воєнноморській формі на дуже схожому фоні і у однакових пропорціях (К, 267 і К, 322 ). Ці номери вийшли з інтервалом у рік, тому читачі могли не помітити даного збігу, але він кидається в очі з погляду дослідника. Подібні повтори вважають несмаком, якщо це не є художнім прийомом, наприклад, як у журналу «The New Yorker», які випускають однакові обкладинки у ювілейних номерах із символом видання – денді Юстасом Тіллі.

65

Дуже багато журналів ставлять на обкладинки подібні ілюстрації (Див. додатки). Це свідчить про неуважність редакторів та дизайнерів до інших видань, хоча в деяких випадках буває і простий плагіат (зокрема, це стосується популярних закордонних журналів). «Корреспондент» полюбляє копіювати польський тижневик «Wprost». Обкладинка «Гола правда» (К, 272), де голі політики закриваються табличкою дуже схожа на обкладинку із оголеними представницями польської Партії Жінок, які тримають таблицю того ж розміру із написом «Справжня Партія Жінок». Тільки польська версія вийшла раніше на півроку. Також на рік раніше за «Корреспондент» (К, 329) «Wprost» одягнув політиків у балетні пачки і змусив танцювати «Лебедине озеро». А саме лого журналу дуже схоже на логотип всесвітньо відомого видання «Newsweek» завдяки подібності шрифту та ідентичності. Аналогічно

журнал

«Фокус»

копіює

фірмовий

стиль

«Time»,

запозичивши навіть запатентовану червону рамку обкладинки і ряд ілюстративних ідей. Наприклад, однаково відкадроване зображення того самого автомобіля у американському журналі має емблему у вигляді хреста на капоті і ілюструє запитання «Чи хоче Бог, щоб ти був багатим», а в українському замість хреста стоїть тризуб, а поруч – підпис «50 впливових людей розкішної України». Періодично трапляються аналогії із різними зображеннями, проте, закривши логотип «Фокусу», завдяки червоній рамці його важко відрізнити від «Time». Явним плагіатом є обкладинка журналу «Профиль» «Три українських страхи», яка ідентична із обкладинкою німецького «Der Spiegel» «Страх заради страху». Складається враження, що тему страху не можна зобразити ніяк інакше, окрім фронтально освітлених прожектором сірих букв в центрі темного фону. Так само як журнал «Главред» запозичив у «Time» спосіб ілюстрації національної трагедії (маленьке фото на чорному фоні) і зобразив Яценюка, який виходить із обкладинки так само, як Буш. Дослідники Клік та Бейрд вважають, що хороша обкладинка має виконувати наступні функції: відповідати за тон і настрій, які задає 66

зображена особа і сам журнал, бути достатньо динамічною, щоб зацікавити потенційного читача, забезпечувати сталі характеристики, аби видання було впізнаваним, затягнути читача до журналу. [42] Наші тижневики на перший погляд можна відрізнити хіба за логотипом. Причому, логотипи усіх видань мають червоний колір і комбінують його з білим. «Український тиждень» можна відрізнити за тематикою та великою кількістю ілюстрацій, але видання використовує також стиль інших тижневиків. «Главред» виявив оригінальний підхід, подаючи одразу дві обкладинки, але його «суспільнополітичну» частину без логотипу досить важко відрізнити з-поміж конкурентів. За

результатами

нашого

дослідження

спробуємо

намалювати

узагальнений образ обкладинки. Для цього візьмемо показники з тематичного співвідношення, типів зображення та найпопулярніших героїв. На обкладинці «Главреда» буде фотографія певного політика або колаж на політичну або міжнародну тему. «Корреспондент» матиме політичний колаж або іміджеве фото на соціальну тематику, на обкладинці буде присутня Юлія Тимошенко, Віктор Янукович або невідома людина, що втілює представника певного соціального класу або офісного працівника. «Новинар» теж розмістить колаж або іміджеве фото про політику, скоріш за все із Тимошенко або зробить обкладинку на соціальну тематику. «Профиль» подасть іміджеве фото на економічну або соціальну тему чи фотографію певного політика. «Український тиждень» зробить ілюстрацію певної соціальної чи культурної проблеми або колаж на економічну тематику взагалі без людей або з невідомими персонажами. «Фокус» подасть колаж із Тимошенко чи Ющенком або ілюстрацію на економічну тематику чи іміджеве фото зі сфери розваг. Отже, ми помітили такі візуальні тенденції як переважання колажів серед інших типів зображень, значна політизація суспільно-політичних тижневиків, перевага зображень із людьми, періодичний плагіат, подібність обкладинок різних видань та переважна відсутність власного обличчя видання.

67

Висновки Кількісно-якісне дослідження обкладинок провідних українських інформаційних суспільно-політичних тижневиків дало нам можливість сформулювати загальні тенденції цієї сфери. Результати довели припущення про перевагу політичної тематики, але найголовніше, вони показали величезний розрив між кількістю політичних та рештою обкладинок. Наше припущення не справдилося лише у випадку «Українського тижня», який найбільше уваги приділив соціальній тематиці. Загалом, рейтинг тематичних преференцій сформувався у таку послідовність: політика, соціальні, економічні теми, світ, культура, спорт. Також

несподівано

великою

виявилася

частка

обкладинок,

присвячених економічній кризі, яка стала відчутною лише у другій половині останнього року аналізованого періоду. Економічна криза переважає над кількістю обкладинок на інші економічні теми. Вкрай рідко видання зверталися до таких тем, як релігія, екологія, секс, наука, шоу-бізнес, їжа, музика, дуже популярних серед американських аналогів. Культурна тематика, не зважаючи на свою різноманітність, набула дуже малої частки висвітлення. Її кількість на обкладинках є учетверо меншою за політику. Частка спорту є ще меншою. Дослідження також окреслює тематичну специфіку кожного видання. «Главред» відрізняється великою кількістю обкладинок, присвячених українській політиці, що складають половину від усіх тем, і досить високим відсотком міжнародних тем. Цей дисбаланс пояснює існування одночасно двох обкладинок видання, де перша присвячена серйозним темам, а друга має розважальний, переважно шоу-бізнесовий характер. Втім, половина політичних тем серед усіх «серйозних» обкладинок – це досить багато. Тематичний спектр обкладинок тижневика «Корреспондент» досить пропорційний та збалансований, тому що немає таких величезних розривів у показниках. Позитивним фактором є приблизно однакова увага до важливих соціальних та політичних проблем із невеликим переважанням останніх.

68

Журнал «Новинар» зробив акцент на політичній тематиці. Відрізняє видання значна увага до проблеми корупції та спортивних тем. Аналогічно переважає політика і у журналі «Профиль». Разом із тим відчувається сильний міжнародний вектор. Найбільш оригінальним виданням за багатьма параметрами виявився «Український тиждень». Це єдиний журнал, для обкладинок якого характерне переважання соціальної тематики і маленька частка політичної. Суспільним темам присвячено в п’ять разів більше уваги, що дуже відрізняє журнал від інших. Ще однією оригінальною тенденцією є велика кількість обкладинок, пов’язаних із темою «кримінал». Досить багато економічних тем, які видання вважає значно важливішими за чергові політичні чвари чи інтриги. Найбільш різноманітний тематичний спектр має «Фокус». Його обкладинки

відрізняє досить висока частка культури, а точніше

розважальних тем. Також дуже багато української політики і мало міжнародних тем. «Фокус» - єдиний журнал, який не звертає увагу на спортивні теми взагалі. На нашу думку, тематичне співвідношення усіх видань варто збалансувати у бік збільшення культури та соціальної тематики і зменшення політики, тому що існує явна диспропорція. Замість подачі на обкладинку традиційних розважальних тем, на розважальну перетворюють політику, що доводить рамковий аналіз висвітлення останньої. Головними тенденціями висвітлення політики є мелодраматизація, загострення уваги на конфліктах, чварах, «політика заради політики», часте використання символів та метафор, гра слів у підписах, велика кількість аналогій із кіно. Можновладці виконують ролі, притаманні зіркам шоубізнесу, а політика стала провідною розважальною темою. Акцентуючи увагу на політичні чвари і чергові повороти у стосунках тих самих головних героїв, тижневики перетворюють сферу влади на нескінченну мильну оперу, за якою слідкують тисячі читачів. Такі обкладинки повні конфліктів та сарказму, що 69

й притягує увагу аудиторії, але відволікає від реальних подій, вибори стають балетом, коаліція – весіллям, а Верховна Рада – цирком. Серйозні видання використовують прийоми, притаманні жовтій пресі і це насторожує. Справді відчутним виявилася тенденція нагнітання негативних настроїв у висвітленні економічної кризи. На обкладинках переважає емоційнонегативна істерика, трохи менше – нейтральної констатації фактів і зовсім мало порад або позитивних прогнозів. Передбачення більше невизначені, ніж оптимістичні. Кризу подавали за допомогою абстракцій, символів та узагальнень із депресивно-апокаліптичними настроями і дуже емоційними заголовками. Головними героями кризових обкладинок стали гроші. Крах наявної системи був підкреслено незворотнім, журнали експериментували із різного роду «страшилками». Траплялися і позитивні обкладинки, але таких було дуже мало. На нашу думку, тижневики мусили наголосити на цій економічній проблемі, але не перебільшувати у кількості вдавань до цієї теми, емоціях, відтінках депресії та безвихідності, а звернути увагу на подолання проблеми, а не її загострення. Обкладинки з людьми переважають над обкладинками без людей, але ця різниця менша, ніж, наприклад, у американських виданнях. Отже, наші обкладинки переважно мають людське обличчя. Головними ньюзмейкерами і найчастішими гостями обкладинок стали політики. Серед діячів інших сфер кількість появ жодної особи не перевищила десяти разів. Серед політиків восьмеро з’являлися на обкладинках понад 10 разів. Абсолютним лідером виявилася Юлія Тимошенко, яка опинилася на шістдесяти із 468 обкладинок, вдвічі перевищивши наступних за популярністю героїв. Отже, друге і третє наші припущення про перевагу політиків і лідерство Тимошенко теж підтвердилися. Головна в країні «дівчина з обкладинки» була присутня на головних сторінках усіх журналів та стала найчастішим персонажем у кожному тижневику окремо. Найбільше до її образу звертався «Фокус» - 17 разів, найменше - «Український тиждень» (2), але для цього видання це досить 70

високий показник. Віктор Ющенко потрапляв на обкладинки вдвічі менше – 30 разів, а Віктор Янукович – 26. До числа лідерів увійшли також Юрій Луценко (17), Арсеній Яценюк (14), Віктор Балога та Леонід Черновецький (по 13), Владімір Путін (11), Віталій Кличко (9), Олександр Мороз і Ринат Ахметов (по 8). Радикальне домінування політиків – одна із відчутних тенденцій вітчизняних інформаційних тижневиків. Це частково свідчить про обмеженість та перехідний стан, в якому перебувають медіа. Культ вождів, притаманний пресі СРСР зник, але сучасні політики мають культ, наближений по суті до американського культу «celebrities» зірок. Зникли риси «Надлюдини», натомість з’явилася іронія і карнавальна карикатурність. Політики стали улюбленими ляльками медіа, яких можна переодягати у що завгодно і грати ними у різні вистави. Вони перетворилися на героїв скандального шоу, а фрейм конфліктів став найчастішим способом їх подачі. На нашу думку, явно бракує фреймів відповідальності, медіа не виконують свої функції повністю. Для Віктора Ющенка часто використовують фрейми конфліктів та сили, але він має багато сильних суперників, яких не завжди переважає. Віктора Януковича подають через фрейми конфлікту та у іронічно-глузливій інтерпретації в контексті політичних подій, головним фігурантом яких є він сам або його політична сила. Контекст появи Владіміра Путіна на обкладинках українських тижневиків – стосунки України із Росією, внутрішня політика Росії та світові події. Для його використовують переважно фрейми сили та агресії, прихованої чи явної. Причинами

радикального

домінування

обкладинок

із

Юлією

Тимошенко ми вважаємо її посаду та активну участь у політичному і економічному житті країни, привабливість, харизматичність, особисті симпатії авторів обкладинок і вдалу іміджеву політику. Серед головних прийомів її зображення – символічна заміна, рольові переосмислення образу та звичайні портретні світлини. Коса і серце стали головними символами, що супроводжують або навіть заміщують Юлію Тимошенко на обкладинках.

71

Важливим є концепт гри, часто пані прем’єр постає у образах ляльок різного типу, але серед них немає маріонеток. Акцентована увага на жіночності та сексуальності, що не заважає виділяти також силу і лідерські позиції. Фрейм конфлікту переважає у текстах, а зображення – більш ліричні. Домінують позитивні ракурси висвітлення. Дуже багато фреймів емоцій, трохи менше – відповідальності. Журнали культивують образ «Леді Ю» – красивої і сильної жінки-політика, яка робить багато помилок і радикальних вчинків. Але Тимошенко швидко прощають, бо її образ бере в полон попри усвідомлення його акторської природи. На обкладинках українських тижневиків акторів набагато менше, ніж у американських, тому що їх заміняють вітчизняні політики на чолі із «головною зіркою» – Юлією Тимошенко. На нашу думку, така велика кількість обкладинок із Тимошенко може мати неабиякий вплив на формування громадської думки і додати їй шанувальників на наступних виборах. Журналам необхідно збалансувати кількість політиків і не ставити із надуманими приводами колажі із Тимошенко на обкладинку. Також обкладинкам притаманний високий рівень символізації та використання візуальних метафор. Найбільш поширеними є політичні, економічні, релігійні, націоналістичні символи. Цікавою є тенденція націонал-еротизму – поєднання національної символіки із фотографіями привабливих напівоголених жінок для втілення образу України. Припущення про превалювання колажів також знайшло фактичне підтвердження для всіх журналів, окрім «Українського тижня». Колажі подібні до симулякрів, вони створюють карикатурну псевдореальність, комбінуючи частини різних подій у гіперподію, якої ніколи не було. Такий тип зображення є найзручнішим для втілення будь-яких ідей і виглядає найбільш ефектно. Але він більш абстрактний за репортажні світлини, які найближче відтворюють реальність події головної новини. Використовуючи отримані результати тематичного співвідношення, типів зображення та найпопулярніших героїв ми спробували намалювати узагальнений образ обкладинки. «Главред» розташує фотографію певного 72

політика чи колаж на міжнародну тему. «Корреспондент» матиме політичний колаж або іміджеве фото на соціальну тематику, а на обкладинці будуть Юлія Тимошенко, Віктор Янукович або офісний працівник. «Новинар» розмістив би колаж або іміджеве фото про політику чи зображення пані Тимошенко або обрав би соціальну тематику. Обкладинку журналу «Профиль» прикрасить іміджеве фото на економічну або соціальну тему чи світлина із певним політиком. «Український тиждень» зробить ілюстрацію нестандартної соціальної чи культурної проблеми або колаж на економічну тематику, на якому взагалі не буде людей. «Фокус» подасть колаж із Тимошенко чи іміджеве фото, що стосується сфери розваг. Всі журнали, окрім «Українського тижня», будуть схожими на постери. Кількість плагіату вражає. Українським тижневикам варто слідкувати за іншими виданнями, щоб уникати повторів у ідеях обкладинок, а не копіювати їх до найменших деталей. Аналогічно не варто повторювати і власні обкладинки, окрім навмисного використання такого художнього прийому. Великою проблемою українських тижневиків є відсутність власного обличчя. З огляду на результати тематичного, жанрового та персонального

співвідношень,

з-поміж

журналів

відрізняється

лише

«Український тиждень», але і тому необхідно багато чого вдосконалити у своїх обкладинках. Інші журнали не завжди можна впізнати без логотипу. Отже, головними тенденціями є надмірна політизованість журнальних обкладинок, переважання політиків, мелодраматизація їхнього висвітлення, часте використання фреймів конфлікту, іронічних колажів, національної та політичної символіки і метафор зі сфери кіно, плагіат, відсутність виразного власного обличчя у більшості досліджуваних тижневиків.

73

Використана література 1. Бодріяр Ж. Симулякри і симуляція. – К.: Основи, 2004. – 230 с.

2. Іванов В. Історія розвитку контент-аналізу// Маґістеріум. – Вип.22. – Серія: Журналістика. – К., 2006. – С. 41 – 49.

3. Квіт С. Масові комунікації: Підручник. – К.: Вид. дім «КиєвоМогилянська академія», 2008. – 206 с.

4. Павлюк Л. Знак, символ, міф у масовій комунікації. – Львів: ПАІС, 2006. – 120 с.

5. Почепцов Г. Теорія комунікації. – 2-ге вид., доп. – К.: Видавничий центр «Київський університет», 1999. – 308 с.

6. Юськів Б.М. Контент-аналіз. Історія розвитку і світовий досвід: Монографія. – Рівне: «Перспектива», 2006. – 203 с.

7. Аполлон. Изобразительное и декоративное искусство. Архитектура: Терминологический словарь. –М.: Эллис Лак, 1997. – 736 с.

8. Морриш, Дж. Издание журнала: от идеи до воплощения. – М.: ИД «Университетская книга», 2008. – 297 с.

9. Маккей, Дж. Всё о журналах. – М.: ИД «Университетская книга», 2008. – 338 с.

10. Почепцов Г. Имиджелогия. М.: «Рефл-бук», К: «Веклер» - 2002. – 704 с.

11. Почепцов Г. Символы в политической рекламе. – К.: Прин Сервис, 1997.

– 332 с.

12. Рожнова О. История журнального дизайна. - М.: ИД «Университетская книга», 2009. – 272 с.

13. Федотова Л. Анализ содержания – социологический метод изучения средств массовой коммуникации. – М.: Научный мир, 2001. – 214 с.

14. Barnard, Malcolm. Graphic Design as Communication. London and New York: Routledge, 2005.

15. Berger, Arthur Asa. Media and Communication Research Methods. An Introduction to Qualitative and Quantitative Approaches. Harward: Sage Publications, 2000.

74

16. Bryant J., Miron D. Theory and Research in Mass communication // Journal of Communication. – 2004. – December.

17. Entman, Robert. Framing: Toward a Clarification of a Fractured Paradigm // Journal of Communication. –1993. – Vol. 43, № 4. – Р. 51 – 58.

18. Harris, Christopher R. Visual journalism: a guide for new media professionals/ Christopher R. Harris, Paul Martin Lester. Boston: Allyn and Bacon, 2002 19. Gunter, Barrie. Media Research Methods. Measuring Audiences, Reactions and Impact. London: Sage Publications, 2000.

20. Hubenko, Dmytro. Frame Analysis of the New York Times Coverage of Presidental Elections and the “Orange” Revolution in Ukraine in 2004// Маґістеріум. – Вип.22. – Серія: Журналістика. – К., 2006. – С.14 – 20.

21. Weber, Roger Philip. Basic Content Analysis. Harward: Sage Publications, 1990. Інтернет-джерела 22. Беримець О.Инвесторы печатного слова. // http://www.telekritika.ua/mediarinok/vlasnist/drukovani-zmi/2008-03-17/37161 23. Глібовицький Є. «Новинар» закрився не через мову свого видання// http://www.telekritika.ua/media-rinok/virobnitstvo/drukovani-zmi/2008-0801/39819 24. Дуднік І., Персональний блог // http://igordudnik.livejournal.com/2008/08/ 25. Найкращі обкладинки журналів за останні 40 років// http://www.bspcn.com/2007/08/19/asmes-top-40-magazine-covers-of-the-last40-years/ 26. Журнал на украинском языке не нашел своего читателя // KP Media закрыл журнал "Новинар" // http://www.kommersant.ua/doc.html?docId=991859 27. Корреспондент – информационно-новостной журнал №1 в Украине! // http://www.kpmedia.com.ua/rus/newspr/kor/ 28. Рейтинг журнальных обложек // http://www.mmr.net.ua

75

29. Юлия Тимошенко на обложке всемирно известного журнала// http://www.roxo.kiev.ua/showarticle.php?id=101 30. Coverbrowser // http://www.coverbrowser.com 31. Fisher, K. Locating Frames in the Discursive Universe// Sociological Research Online – 1997. - Vol. 2, № 3 // http://www.socresonline.org.uk/socresonline/2/3/4.html 32. Frame Analysis: Theoretical Preliminaries // http://www.ccsr.ac.uk/methods/publications/frameanalysis/index.html 33. Frames and Ideologies // http://www.ssc.wisc.edu/~oliver/PROTESTS/ArticleCopies/Frames.2.29.00.pdf 34. Framing the Enemy: A Proxemic Analysis of U.S. News Magazine Cover Photographs// http://www.allacademic.com//meta/p_mla_apa_research_citation/0/9/3/2/1/page s93213/p93213-6.php 35. Johnson, Sammye. The Art and Science of Magazine Cover Research// Journal of Magazine and New Media Research. – 2002.– Vol. 5, № 1 // http://aejmcmagazine.bsu.edu/journal/archive/Fall_2002/sjohnson1.htm 36. Mogel, Leonard. The magazine: everything you need to know to make it in the magazine business. Pittsburgh: Leonard Mogel Publishing, 1998 // http://books.google.com.ua/books?id=AbGsXKFRhh0C&printsec=frontcover& dq=magazine&ei=Wy8hSq_4IoPcygSkppSdDw&hl=ru#PPA46,M1 37. Morrish, John. Magazine editing: How to Develop and Manage a Successful Publication. London and New York: Routledge, 2005// http://books.google.com 38. News Magazines Content Analysis// The State of the News Media 2006. An Annual Report on American Journalism // http://www.stateofthemedia.org/2006/narrative_magazines_content_analysis.as p 39. News Magazines Content Analysis// The State of the News Media 2004. An Annual Report on American Journalism //

76

http://www.stateofthemedia.org/2004/narrative_magazines_content_analysis.as p 40. News Magazines // The State of the News Media 2007. An Annual Report on American Journalism // http://www.stateofthemedia.org/2007/narrative_magazines_intro.asp 41. Olsen, Stephen. A content review of New Zealand Listener covers 2000-2005: A case of “we are what we see”? // Contemporary New Zealand // http://www.jeanz.org.nz/Listener-Essay_Olsen.doc 42. Sumner, David E. Sixty-Four Years of Life: What Did Its 2,128 Covers Cover? // Journal of Magazine and New Media Research – 2002. –Vol. 5, No. 1// http://aejmcmagazine.bsu.edu/journal/archive/Fall_2002/Sumner%27s%20Life/ Sumner2.htm 43. Taylor, Steve. 100 years of magazine covers. Black Dog Publishing, 2006. // http://books.google.com/books?id=568jx6Vwr10C&hl=ru Офіційні сторінки видань: 44. Главред // http://glavred.info 45. Корреспондент // http://korrespondent.net 46. Новинар // http://novynar.com.ua 47. Профиль // http://profil-ua.com 48. Український тиждень// http://www.ut.net.ua 49. Фокус // http://focus.in.ua 50. Блоґ «Українського тижня»// http://ut-magazine.livejournal.com

77

Додатки Назва

Наклад Мова

Главред

32 400

українська

Початок виходу 22 січня 2007

Корреспондент 50 000 Новинар 15 000

російська українська

2002 Серпень 2007

Профиль

18 000

російська

Серпень 2007

Український тиждень Фокус

30 700

українська

40 000

російська

2 листопада 2007 Вересень 2006

Редактор Альона Гетьманчук Віталій Сич Ольга Крижановська Альона Громницька Юрій Макаров Михайло Гладкий

Власник, холдинг Главред Медіа KP Media KP Media Главред Медіа ЕСЕМ Медіа ГмбХ Видавництво Фокус

Таблиця 1. Журнали

Журнали Політика Соціальна Гроші Главред 50% 17% 14% Корреспондент 32% 29% 20% Новинар 41% 22% 11% Профиль 31% 26% 22% Український 7% 38% 25% тиждень Фокус 43% 15% 22% Разом усі 36% 23% 19% Таблиця 2. Відсоткове співвідношення загальних тем

Главред Тимошенко Ющенко Янукович Луценко Яценюк Балога Черновецький Путін Віт. Кличко

11 5 4 4 5 3 1 2 2

Мороз

2

Ахметов

Світ 12% 7% 9% 13% 8%

Культура 3% 6% 9% 4% 15%

Спорт 2% 4% 6% 4% 2%

4% 9%

14% 9%

0 2%

Корреспондент Новинар Профиль Український тиждень 16 8 6 2 8 2 2 11 1 1 2 6 3 1 1 2 1 1 3 2 1 3 2 6 1 2 3 3

1 3

1 3

Фокус

Всі

17 13 7

60 30 26 17 14 13 13 11 9

4 4 7 2

4

8

2

8

Таблиця 4. Найпопулярніші герої обкладинок

78

Теми

Главред

Корреспондент Новинар Профиль Український тиждень 27 41 30 7 12 7 13 19 7 9 13 8 6 6 7 4 6 7 2 4 2 1 2 4 4 3 4 4 6 7 1 12 4 2 3 4 4 4 2 4 5 2 4 1 2 2 5 2 2 1 5 2 1 5 3 2 1 2 4 1 1 3 2 6 2 2 1 1 2 1 4 1 2 2 1

Політика 47 Соціальна 7 Світ 12 Криза 5 Спорт 2 Бізнес 2 Гроші 2 Економіка Кримінал 4 Відпочинок Вплив 2 Здоров’я 1 Нерухомість 2 Катастрофа 2 Спецвипуск 2 Земля 2 Історія Транспорт Медіа Секс Релігія Корупція Література Мова 1 Наука 2 Екологія Мистецтво 1 Газ 1 Шоу-бізнес Їжа 2 Музика Освіта 1 2 Кіно 1 Мода 1 Кількість 20 23 18 18 тем (34) Таблиця 3. Відсоткове співвідношення усіх тем та їхня кількість

2

Фокус 40 4 4 6 6 6 2 1 3 4 1 3 2 2 2 2 2 1 1 2 1 1 1 3 2 2 1

2 20

Журнал Колаж Іміджеве фото Фотографія Главред 39 21 24 Корреспондент 42 27 13 Новинар 39 25 19 Профиль 31 27 24 Український тиждень 31 21 3 Фокус 53 15 11 Всі 41 22 16 Таблиця 5. Відсоткове співвідношення типів зображень

27

Ілюстрація 16 18 17 18 45 21 21

79

АНОТАЦІЯ кваліфікаційної роботи Тема: «Обкладинки українських інформаційних тижневиків: тематика і тенденції» Автор: Павлова Олена Миколаївна Науковий керівник: Квіт Сергій Миронович Захищена «15» червня 2009 року У дослідженні проаналізовані обкладинки журналів «Главред», «Корреспондент», «Новинар», «Профиль», «Український тиждень», «Фокус» за 2007 – 2008 рр. Були використані такі методи як якісно-кількісний контентаналіз та фреймінг. Результати дослідження показали, які теми переважають, яким чином їх висвітлюють, хто найчастіше з’являється на обкладинках, у якому світлі подають найпопулярніших персонажів і які існують основні візуальні тенденції. У додатках – зведені у таблиці результати кількісних досліджень та найбільш промовисті приклади обкладинок.

80