ПУХНАСТІ ІСТОРІЇ № 3 (201) 8 грудня 2014
Репортаж з притулку:
Собакам - собаче життя? (2-5 ст.)
ШОКуюче інтерв’ю: Догхантер: “Я ніколи не бачив, як помирає отруєний мною собака…” (8-10 ст.)
Гірка собача доля:
нові історії для небайдужих (6-7 ст.)
Собакам – собаче життя? У 35 вольєрах живуть 195 тваринок, тоді як має бути максимум 50 песиків. Годують тварин лише один раз на день. Головна страва – це каша із м’ясними відходами. Потім їх ще підгодовують або собачим кормом, або іншою їжею, яку дають небайдужі люди. Єдиний у Вінниці притулок для собак знаходиться на окраїні міста серед руїн колишніх фабрик і заводів. Дістатися сюди важко, адже територія огороджена бетонними плитами, замість – дороги болотне місиво, і навкруги повно поіржавілих напіврозвалених гаражів. Проходжу повз контейнери зі сміттям біля комунального підприємства “ЕкоВін”. Поруч із смітником лежить мертвий пес. Імовірно труп тварини тут вже давно, бо відчувається трупний запах, а багнюка на шерсті пса вже висохла. Більше жодних споруд, окрім підприєства не бачу. Тому не знаю, куди йти далі.
Собаче житло Телефоную волонтерці з притулку “Планета”. Голос жіночки хриплий, і по-дитячому невпевнений. Я недовго розповідаю, де я, адже волонтер знаходить мене біля сміттєвих контейнерів. Жінку звати Людмила Сидорук. На вигляд їй під тридцять. Від неї пахне собаками та собачим кормом. Людмила проводить мене через якісь хащі до притулку. – У нас тут поки що ремонт, тому вибачайте, – розповідає волонтерка, – ось бачите скільки тут ще будівельного хламу. 2
Репортаж Заходимо на подвір’я притулку. Тут сміття від будівельних матеріалів перемішалося з багнюкою та залишками від собачої їжі. Я не встигаю все роздивитися, оскільки до мене вибігає ціла зграя псів. Вони гарчать, намагаються вкусити за ногу, підстрибують, а деякі песики підлещуються. – Вони не кусаються, не бійтеся, – каже Людмила, – просто ви новенька, тому й вони хочуть вас понюхати. Мені стає страшно, адже з дитинства боюся собак. Інстинкт самозбереження змушує мене запитати: – А ви їм щеплення проти сказу робили? – Ні, ви що, – обурюється Людмила Сидорук, – нам грошей на стерилізацію не вистачає, але ви не переймайтеся у нас ще ніхто не захворів. Намагаюся подолати страх та паніку. Жінка відгонить псів від мене. Йдемо в новий будинок, який збудований на території притулку. За дверима нас зустрічає маленький облесливий темно-чорний песик без передньої лапки. – Це Муся, вона живе з нами в будинку, – говорить волонтерка, – два роки тому собаку збила машина, ми ледь її виходили. Муся дуже розумна дівчинка – вона улюблениця всього притулку. Лапу їй довелося ампутувати, інакше б не вижила. – Почекайте, зараз я переодягнуся в стару куртку і підемо у вольєри. Жінка йде в іншу кімнату. А я роздивляюся інтер’єр будинку. Меблів
немає. Стіни світло зелені, наче щойно пофарбовані, але вже заляпані брудом. На новенькому паркеті – купа ганчірок. У кутку спить ще один рижий пухнастий пес. А біля входу стоять кілька переповнених відер зі сміттям. Поруч валяються використані шприци, подекуди видно сліди від свіжої крові. Окремо у целофанових пакетах лежать залишки від собачих статевих органів. Тут пахне ще свіжою штукатуркою, фарбою, собачим кормом і ліками. Від такого різномаїття запахів починає нудити.
У вольєрах собакам тісно. І тому агресивніші пси загризають слабших.
3
Пухнасті історії
Після жорстокого поводження собаки стають агресивними. Але, за словами волонтерів, їх можна соціалізувати.
У вольєрах занадто тісно
собачим кормом, або іншою їжею, яку дають небайдужі люди.
Жінка виходить і дає мені накинути стару куртку, щоб мене не забруднили собаки.Ми проходимо крізь ще одну огорожу з сітки, де вже видно дерев’яні тісні клітки. Тут дуже шумно, оскільки собаки гавкають, скавулять, а найгресивніші недоброзичливо та люто гарчать. – У нас тут зараз дуже тісно, тому що в 35 вольєрах живуть 195 тваринок, тоді як має бути максимум 50 песиків, – розповідає Людмила Сидорук. Від жінки дізнаюся, що годують тварин один раз на день. Головна страва – це каша із м’ясними відходами. Потім їх ще підгодовують або
На стерилізацію усіх песиків бракує грошей Людмила відчиняє дверцята до клітки і дає песикам їсти. Сильніші і масивніші пси нахабно відштовхують менших від мисок. – Найгресивніших собак ми тримаємо на прив’язі, – каже волонтерка, – тому що часто буває таке, що менших песиків загризають насмерть. Усі собаки в притулку мають характерну позначку: у них на вусі причеплена пластмасова пластинка, яка свідчить про те, що пес стерилізований. 4
Репортаж люють, або отруюють. Принаймні в Європі собак вбивають гуманними способами – дають спеціальний укол і пес помирає уві сні без мук. А в нас? Собак просто травлять, а потім вони помирають у жахливих муках від 2 до 5 днів. Ми виходимо з території, яка обгороджена сіткою. У жінки постійно дзеленчить мобільний телефон. – Це мені волонтери дзвонять, – каже Людмила, – щосуботи вони привозять нам їжу для собак.
– А як до вас потрапляють собаки? – питаю. – По-різному буває, але ми не підбираємо бездомних собак – їх нам можуть приносити добрі люди, – каже Людмила Сидорук, – інколи беремо тих песиків, які поранені чи травмовані. Але бувають такі випадки, коли до нас потрапляють і домашні пси – їх господарі просто підкидають їх нам під ворота. – А потім всіх стерилізуєте? – Ні, на всіх не вистачає грошей, – говорить працівниця притулку, – в середньому за місяць тут стерилізують близько тридцяти собак. Якийсь час песики ще можуть пожити в нас, а потім ми їх випускаємо на вулицю.
Забирають чотирилапих із притулку рідко
За словами жінки, забирають песиків звідси рідко. І вони нікому не потрібні. Комунальники тихцем – От сьогодні до нас жінка привела отруюють собак? знайденого собаку, щоб він пожив тут кілька днів, але немає жодних Людмила починає говорити тихіше гарантій того, що вона його забере, і показує пальцем на сусіднє кому- – з розпачем каже Людмила Сидональне підприємство “ЕкоВін”. рук. – Ось, дивіться, – це комунальниНа подвір’ї намагаюся сфотограки. І їм начхати навіть вже на стефувати собак. Знімати їх важко, рилізованих собак, – обурюєтья тому що, чотирилапі стрибають, жінка, – вони відстрілюють всіх. метушаться і не хочуть “позуваМи з ними воюємо, але поки що ти”. Я починаю перейматися, що безрезультатно. не матиму емоційної фотографії – А це законно? – питаю в жінки. до репортажу. Але вже пора йти. – Звичайно незаконно, але хто Іду по невитоптаній доріжці. Попід зараз тих законів дотримуєтьбетонною огорожею. Підбори грузся? – каже Людмила Сидорук, – по нуть в болоті та осінньому листі. суті це називається відлов собак. Нахиляюся і намагаюся витягти В ідеалі після відлову, їх мають туфель із вологої землі. Аж раптом віддавати до притулку, а там вже бачу маленький пухнастий клубостерилізувати. Але в нас цим не чок. Цуценя. У нього такі сумні препереймаються – і просто їх відстрі- сумні очі. Це буде найкращий кадр. 5
Пухнасті історії
Зворушливі собачі
Бездомні песики завжди були головним болем не лише для жителів великих неофіційними даними близько 10-15 тисяч бездомних тварин. Бідні песики тут
Бєлка
Крохотуля
Вона жила на території воєнкомату. У неї була сім’я. Мама та братик Черниш. Вони знали, що таке турбота та людське тепло. За ними доглядала жінка, що працювала прибиральницею у воєнкоманті. Однак така ідилія продовжувалася недовго. Одного прекрасного дня приїхали комунальники. Розстріляли маму песика – після цього вона померла. Хлопчика отруїли, а Бєлці поранили передню лапку. Добра жінка, все-таки, не покинула малих напризволяще. І поставила їх на всі чотири лапи. Але, далі доглядати за ними в неї не вийшло. Так братик та сестричка опинилися в притулку. Собачки ще довго сумували за нею. Та вона не поверталася. Та, Чернишеві пощастило. Його рік тому забрали в добрі руки. Хоча до цього його вже забирали двічі. А потім знову повертали до притулку, оскільки пес не хотів сидіти на ланцюгові. Тепер забрали назавжди, а Бєлка залишилася сама. Та й собаки в притулку їй не давали спокою. Постійно видирали їжу, кусали, гарчали…Сміливіші пси “вижили” її з притулку. І тепер Бєлка живе під воротами притулку.
Її знайшли на узбіччі проїжджої частини. Закривавлену та ледь живу. З повністю вивихнутою передньою лапою та з відкритою кров’яною раною на шиї. Над нею хтось жорстоко знущався. – Ми були шоковані побаченим на шиї цієї рудої дівчинки було видно сліди від тоненького металевого дроту, – каже Людмила Сидорук, – складалося враження, що садисти її підвішували за шию. Люди, що знайшли Кротохотулю віднесли її до притулку. – У нас вона боялася усіх і дивилася на все великими повними сліз очима, – говорить Людмила Сидорук. Собака ніколи не була агресивною. Але її важко було приручити, незважаючи на те, що жила собачка разом з працівниками притулку. – Ми її вилікували – рани загоїлися, лапка зрослася і Крохотуля почала нарешті їсти, – розповідає Людмила Сидорук. Але через необережність працівників притулку Крохотуля постраждала: хтось із працівників притулку через необережність випустив Крохотулю, і її розірвали на шматки інші пси.
6
Історії
історії для людей
х міст. Така ж проблема існує і в інших містах країни. Наприклад, у Вінниці за нікому не потрібні. А випадків масового отруєння вуличних псів стає все більше.
Мася
Лаккі
Маленька сіренька собачка живе у притулку вже три роки. Як вона туди потрапила вже й точно не пам’ятають. Кажуть, хтось залишив її на зупинці, коли вона була ще цуценям. Найімовірніше, погралися – і викинули напризволяще. Вона дуже прив’язалася до горе-господаря... Розповідають, що собака тиждень сиділа на тролейбусній зупинці. І чекала. Нічого навіть не їла, хоча її підгодовували небайдужі вінничани. А потім її принесли до притулку. Цю вірну собаку в притулку чомусь поселили з агресивними псами. – Наші собаки її так залякали, що вона кілька тижнів ховалася по усіх закутках, я її два місяці взагалі не бачила, – каже волонтерка Людмила Сидорук, – а коли вона вилізла із своєї буди, то дуже схудла – одні кістки виднілися. Після залякувань Мася стала дуже дикою. Масічка зовсім не йшла до рук, огризалася до всіх. Однак одній із волонтерок вдалося її приручити і собака повірила людині заново. Вона була дуже вірною новій хазяці і до жінки дуже звикла, а потім коли жінка перестала працювати в притулку Мася дуже тужила, – згадує Людмила Сидорук. Мася стала вінницьким прототипом Хатіко.
Раніше цей дворовий пес жив у Керчі. Він був ще підлітком і гуляв вулицями міста. Та якось не пощастило – 6 листопада 2012 року пса збила машина. Кажуть, що він цілу ніч він пролежав із перебитими задніми лапами на вулиці, – згадує теперішня власниця Лаккі Ірина Корчевська. Після цього собака більше не міг ходити. Але його підібрали добрі люди і вирішили домогти. Лаккі віднесли до пункту тимчасового утримання тварин. Куратори написали у соціальних мережах про гірку долю Лаккі. Там його історію прочитала Ірина Корчевська. – Я про нього випадково прочитала в групі і одразу забрала його незважаючи ні на що, – згадує Ірина. – Ні на те, що у нього задні лапки втратили чутливість, ні на те, що Лаккі постійно потрібно змінювати підгузки, тому що, задня частина в нього паралізована, ні на те, що в мене вже було шестеро собак. Лаккі є справжнім щасливчиком. Адже, новій хазяйці завдяки соцмережам вдалося купити йому інвалідний візочок вартістю в майже 3000 гривень. Тепер Лаккі може безтурботно гуляти.
7
Пухнасті історії
Догхантер: “Я ніколи не бачив, як помирає отруєний мною собака…” Він звичайний житель нашого міста.Освічений,інтелігентний та адекватний. Цей чоловік зовсім не схожий на маніяка чи твариноненависника. У нього вдома навіть є кіт. Своє ім’я він називати відмовляється, оскільки,
– Як саме ви отруюєте собак?
по-перше, тема безпритульних тварин є занадто суперечливою. А, по-друге, на догхантера
– Зранку, десь о 4-5 годині я обходжу територію,
можуть просто подати до суду.
яку вважаю підконтрольною. Зазвичай це там, де я живу, або ж ті, місця, де, на мою думку, не
– Як давно ви займаєтеся вбивством собак?
повинно бути бродячих псів – наприклад, місця, де гуляють матері з маленькими дітьми. Отже,
– Приблизно рік і кілька місяців. Але я б не
я приходжу на “свою” територію і, якщо бачу
називав це вбивством, це умертвлення собак.
там собак, починаю шарудіти пакетом, щоб
І, якщо ви не розумієте різниці – читайте
вони зацікавилися моєю приманкою. Потім я
Кримінальний кодекс.
кидаю їм “смаколики” і, якщо нікого немає, я чекаю поки пес з’їсть мій гостинець. Якщо ж
– З чого все почалося?
я не можу все проконтролювати, я йду з того місця, але потім обов’язково повертаюся. І коли
– Історія є досить типовою. У мене під вікном
собак не з’їв отруйну котлету, я підбираю її для
була ціла зграю галасливих та агресивних
наступного песика.
собак, які постійно гавкали. Вони ледь мою малу не покусали. Я телефонував куди слід, але
– Розкажіть, як ви готуєте отруйні
безрезультатно: захисники собак обіцяли їх
“смаколики”?
стерилізувати. Але нічого не зробили. Та ще й потім мене ці скажені зоозахисники намагалися
– Я купую в аптеці найпопулярніші
“розвести на гроші”. Довго ми ситуацію
протитуберкульозні антибіотики та ліки від
вирішували. Але я все владнав своїм методом,
блювоти. Ці таблетки я перемелюю. І всю суміш
бо набридло вже.
кладу в котлети з ліверної ковбаси – вони виходять зовсім невеличкі, десь по 20-30 грамів.
– Чому ви ненавидите собак?
Потім я замотую “смаколики” в туалетний папір, кладу в коробку і залишаю її в холодному
– Я б не сказав, що я їх ненавиджу. У мене був
місці.
собака, але я залишив його батькам, оскільки переїхав. Я навіть скоріш за все заведу собі пса.
8
Інтерв’ю
Набір догхантера: ліверна ковбаса і антибіотики проти туберкульозу. – Як помирає отруєна вами собака? Скільки
– Як ваша дружина ставиться до того, чим ви
часу, в яких муках?
займаєтеся?
– Я ніколи не бачив, як помирає пес. Але
– Моя дружина не має нічого проти того, що я
теоретично знаю, як це відбувається.
годую безпритульних псів. Але вона постійно
Приблизно через півтори години отрута
обурюється на те, що я десь вештаюся вранці.
починає діяти. Собака відчуває тривогу, її мозок “вимикається”, через нестачу глюкози. Потім
– Як ставляться до вас захисники тварин?
тварина “смикається” – у неї виникають судоми. І це найжахливіше видовище. Інколи, перед
– Мабуть, це риторичне запитання. Вони
смертю настає час “просвітлішання” і собака
ненавидять мене, тому що я їм є конкурентом.
може кудись стрімко побігти. А далі пес втрачає
Оскільки відбираю у них так звану роботу.
свідомість і помирає. Жодного болю при цьому немає і весь цей процес смерті триває 15 хвилин.
– А ви що думаєте про захисників тварин?
– Чи є люди, які вас підтримують?
– Я категорично проти них, адже їхня діяльність є деструктивною та антигуманною.
– Всі мої друзі прекрасно знають чим я
Вони за допомогою впровадження своїх прогам
займаюся і навіть підтримують. Бувало й таке,
“ВСП” (відлов-стерилізація-повернення) тільки
що я годував бродячих псів на очах одного з
збільшують кількість бездомних тварин. Та ще
моїх друзів. Також масово підтримують мене в
й на цьому непогано заробляють.
Інтернеті.
9
І він тепер така нахабна тварюка, що немає на нього управи. Але я намагаюся його дресирувати. – Як ви боретеся з моральним осудом з боку суспільства? – Ті, люди з якими я спілкуюся мене не засуджують. Тому я б не став говорити про якийсь моральний осуд. – Хто, на вашу думку, винен у тому, що в нас Часто корм від догхантерів можуть скуштувати домашні тварини. Тому власники чотирилапих мають бути обережними.
так багато бродячих псів? – По-перше, це чиновники, які тільки й те роблять, що розкрадають державну казну.
– Чому ви вважаєте, що ваші методи вбивства собак є гуманнішими, ніж діяльність зоозахисників?
А проблема бездомних псів їх ніяким боком не обходить. І, по-друге, – це зоозахисники, які навчилися в чиновників красти гроші. Всі їхні програми стерилізації собак – суцільне
– Гуманність є дуже відносною. Я якось прочитав статтю про стерилізацію, де
відмивання коштів. При чому ця діяльність ніяк не контролюється.
ветеринар пояснював, що це таке. І відверто кажучи, був шокованим. Окрім цього, життя вуличних собак не є казковим. Взагалі-
– Чи вважаєте ви свою діяльність корисною для людей?
то, найкращим вирішенням проблеми безпритульних собак є відлов, після якого тварину перетримують в притулку 2 тижні (не більше), а потім на пса чекає два варіанти: його хтось забирає, або – евтаназія. Але цей спосіб є найдорожчим. – У вас вдома є домашні тварини? – Так, є кіт. – І як ви до нього ставитеся? – Саме цього кота я не дуже люблю, бо попередні господарі його занадто розпестили.
– Так, звичайно. Я оберігаю людей від агресивних собак, які часто можуть сприймати людину як їжу. Я вже не кажу про сказ та інші красномовні захворювання, які переносять бродячі пси.
Інфографіка Більшість жителів великих міст вважають, що існує проблема безпритульних тварин Дослідження проблеми безпритульних псів здійснив Інститут Горшеніна у 2011 році. Соціологи опитали 1200 жителів міст-мільйонників (Київ, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса, Львів та Харків) методом телефонного інтерв’ю. З’ясувалося, що понад половина мешканців мегаполісів вважають, що в містах є проблема безпритульних тварин. При чому понад 40 % городян вважають таких тварин небезпечними для населення. І цілком логічно, що також понад 40 % опитаних не взяли б безпритульного песика до себе додому.
11
SOS !
Шукаю господаря!
Загубився! Загубився чорний лабрадор в районі Центрального ринку (Вінниця). Вік: 1,5 роки, самець. Собака був в нашийнику. Відкликається на кличку Лаккі.
Друзі, допоможіть знайти новий дім і турботливих хазяїв для чудового котика! 2,5 місяці, привчений до лотка, навіть на двір проситься! Дуже веселий і грайливий!
Тел.: 0983781369
Тел.: 0686279644, Анна
Шукаю господаря!
Знайшовся!
Молода і ласкава кішка рижого кольору хоче знайти свого господаря! Спокійна і культурна, постійно муркоче. Вік - 6 місяців.
Знайшли собаку в парку Дружби народів (Київ). Порода - хаскі, самець. Пес з нашийником. Дуже важко йде на контакт. Голодний і дуже наляканий.
Тел.: 0983781369
Тел.: 0983781369 12
SOS !
Шукаю господаря!
Допоможіть вилікувати!
Її господар переїхав в інше місто, а Лапу залишив напризволяще. Дівчинці 9 місяців, метис лайки. Розумна та віддана. Собака знаходиться в притулку.
До притулку потрапив поранений пес Сірий. У нього пошкоджена лапа. Найімовірніше тварину переїхала автівка. Наразі потрібні медикаменти.
Тел.: 0983781369
Тел.: 0983781369
Шукаю господаря!
Загубився!
Цуценя залишили замерзати на морозі. Біла і пухнаста дівчинка чекає на свого господаря. Вік: приблизно 2-3 місяці. Ніжна і спокійна.
Загубився пес. Порода – німецька вівчарка. На шиї є нашийник. Собака легко йде на конатакт. Востаннє його бачили на зупинці П. Морозова (Вінниця).
Тел.: 0983781369
Тел.: 0983781369 13
Історії про своїх улюбленців надсилайте за адресою: puhnasty@gmail.com Інформацію у рубрику SOS надсилайте: sos_puhnasty@gmail.com Для рекламодавців: reclama_puhnasty@gmail.com
Використані фото для № 3 (201) 8 грудня 2014 з наступних ресурсів: https://vk.com/club50595596 https://vk.com/club7307922 https://vk.com/vtoraja_jizn Тел.:0983781369, Гаряча лінія: 0983781369