High Heel by ukma journalist

HighHeel

Грудень 2010

№

ЗМIСТ СТИЛЬ ЖИТТЯ

КОЛЕКЦІЯ УСЬОГО ЖИТТЯ С. 8

ТРЕНД

C. 4

І ТА Л І Й С Ь К И Й Д И З А Й Н Д ЖУ З Е П П Е З А Н ОТ Т І

І СТО Р І Я НАРОДЖЕННЯ

C. 14

Ф ОТО Р Е П О РТАЖ

П І Д Б О Р И.

Б РА З И Л Ь С Ь К И Й ФУТУ Р И З М С. 10

РЕТРОСПЕКТИВА

H I G H H E E L №1 2010

ДУМКИ ВГОЛОС

Н А Й В І Д О М І Ш І Ф РА З И П Р О В З УТ Т Я C.

ЗДОРОВ’Я

В З УТ Т Я З К О Н О П Е Л Ь С. 18

Я К П РА В И Л Ь Н О О Б И РАТ И В З УТ Т Я С. 20

H I G H H E E L № 1 2010

ЛИСТ РЕДАКТОРА Попелюшка знала те, що знають усі жінки: цінність пари бездоганних туфельок на підборах. Коли вона делікатно одягла кришталевий черевичок, то здобула не лише предмет заздрості своїх сестер й усіх місцевих дівчат, а і принца у якості нареченого, і значний фінансовий капітал, про який не могла мріяти раніше. Приблизно щось таке задумувала і гоголівська Оксана, просячи у Вакули черевичків, як у самої імператриці. В той час, як більшість жінок не обирають взуття з метою докорінно змінити своє життя, все ж залишається незбагненний зв’язок між жінкою і її туфельками. Коротше кажучи, жінки одержимі взуттям. Психологи із завзяттям шукали приховане значення цієї залежності, починаючи зі стандартних фалічних символів, закінчуючи таємничими посудинами, на кшталт амфор. Хтось стверджує, що жінки, котрі колекціонують взуття, насправді, затяті фетишистки, інші говорять, що вони таким чином шукають символічного «просвітлення». Насправді ж, усе значно простіше — говорить модний критик Холлі Брубах. Пара нових туфель «очевидно не зможе зцілити розбитого серця чи полегшити головний біль», — пише вона, — «однак полегшить симптоми і точно розвіє хандру». High Heel знається на такій залежності і знає майже все про взуття. Хто придумав підбори і де знаходить натхнення італійський метр Джузеппе Занотті, у чому секрет вінтажного взуття і як правильно підібрати ідеальні туфлі. Отож, якщо ви один з тих, кого називають shoe addicts, ви правильно обрали видання. Євгенія Куца

H I G H H E E L №1 2010

ТРЕНД

IТАЛIЙСЬКИЙ ДИЗАЙН GIUSEPPE ZANOTTI

Фото з сайту www.zimbio.com

Мої сини, взуття, музика, фотографії чи спогади, а також уся моя навіженість — це п’ять речей, без яких я б ніколи не зміг прожити. Кожна жінка повинна мати у своїй шафі принаймні три комплекти взуття — на будь-який випадок: вечірні туфлі з коштовностями у стилі ретро від Джузеппе Занотті, туфлі з пласкою підошвою на кожний день від Джузеппе Занотті та туфлі-човники модні цього сезону. У процесі створення взуття насамперед мене надихає жінка, потім мої подорожі, а також музика. Поєднуючи усе це, я мушу транслювати чуттєвість жінки у чуттєвість мого взуття і моїх думок. Звичайно, я зважаю і на стиль, і на зручність також! Однак моєю музою є і завжди була моя чарівна дружина Чінзія. Коли я створюю взуття , я, звісно, свідомий модних течій, але більше уваги я звертаю на те, як це підійде і як це буде виглядати на жінці, яка буде його носити. Я створюю взуття, яке робить жінку сильнішою, і сподіваюсь, жінки відчувають себе сексуальними і отримують задоволення, коли носять взуття від Джузеппе Занотті.

H I G H H E E L № 1 2010

Джузеппе Занотті народився в маленьку містечку Сан Мауро Пасколі, неподалік від Ріміні, місцевості, відомою своєю довголітньою традицією виробництва взуття. До речі, Ріміні — рідне місто і Федеріко Фелліні, по вулицях якого прогулювалась його легендарна Градіска, з фільму «Амаркорд».

тя, інший відділ — окремо під дизайн підборів, а також найняв спеціаліста з вишивки. Формула успіху Занноті — фокус на творчому підході до справи та кваліфікованій роботі найвищої якості. В уявленні Джузеппе взуттєва фабрика має бути більш схожою на будинок моди, робота якого спрямована на те, щоб догодити ніжці кожної клієнтки, а не на індустріальний концерн, що масово виробляє нецікаве й типове взуття.

Першу колекцію презентували в Нью-Йорку, і покупці одразу ж прийняли недосвідченого італійця разом з його «коштовним» взуттям. Успіх і популярність Занотті сприяли зростанню його власної компанії. Джузеппе розпочинав бізнес з маленькою групою робітників, і вже зовсім скоро створенням елегантного дизайнерського взуття займались більше ніж 300 експертів. Перший бутік з’явився у Мілані в 2000 році, наступні відкри-

На початку 1980-х Занотті ді-джеїв по нічних клубах Італії, але невдовзі інстинктивний потяг до мистецтва, дизайну й моди в цілому узяв верх над « В М О Ї Х К О Л Е К Ц І Я Х З А В ЖД И П Р И СУТ Н Є Джузеппе. З того часу він почав відЧ О Л О В І Ч Е Н АЧ А Л О. С Х О Ж Е Н А Т Е, Щ О Я відувати усі покази прет-а порте в Мілані та Парижі. Однак найбільше, що ТА К И М Ч И Н О М В І Д Д А Ю Н А Л Е Ж Н Е ТА К И М його по-справжньому цікавило, була О СО Б И СТО СТ Я М, Я К Б Ь Я Н К А Д Ж А Г Г Е Р, і залишається зараз — жіноча ніжка. Це, по суті, предмет його пристрасД Ж Е Й Н Б І Р К І Н. Ц І Д А М И Н А Д И Х А Л И М Е Н Е ті, який і привів Занотті у професію. Н А З М І Ш А Н Н Я К А М І Н Н Я, Л А Н Ц Ю Ж К І В, Отож, він полишив усі свої пульти і навушники і зайнявся справою, якою, П Р Я Ж О К, Ш Н У Р І В О К У Д И З А Й Н І. П ОТ І М здавалося, дихало усе в його рідному Я П І Д Б И РА Ю Д О В З УТ Т Я І Д Е А Л Ь Н И Й Ріміні.

« Я П А М’Я ТА Ю П А Р У ТУ Ф Е Л Ь, Я К І Н О С И Л А М О Я М АТ И: В СТ И Л І 60 - Х, Я К У Ф І Л Ь М А Х З О Д Р І Х Е П Б Е Р Н, Н А ДВОХДЮЙМОВИХ П І Д Б О РА Х. ДУ Ж Е Е Л Е ГА Н Т Н І » Спочатку він працював з невеликими виробниками як вільний фріланс-дизайнер, а вже зовсім скоро завдяки своєму таланту та енергії Занотті розпочав співпрацю з провідними будинками моди. На початку 90-х дизайнер відчув бажання створювати моделі та стилі без будь-яких обмежень, і це був саме той час, коли він викупив взуттєву фабрику Vicini. Він перевіз свій стайл-офіс на зовсім маленьку фабрику, відкрив окремий відділ, який займався розробкою прикрас для взут-

К О Л І Р, П І Д О Ш В У, Щ О Б Н А Й К РА Щ И М Ч И Н О М П І Д К Р Е С Л И Т И Ч И СТОТУ Ї Ї Л І Н І Й І П Е Р Е Т В О Р И Т И Н А М И СТ Е Ц Ь К И Й О Б’Є КТ » вались в найбільших містах, модних столицях світу: Нью-Йорк, Париж, Лондон, Москва, Дубаї — на сьогоднішній день вже існує понад 50 точок продажу по всьому світі. Незважаючи на успіх власного бізнесу, Занотті продовжує співпрацю з такими відомими брендами як Balmain, Proenza Schouler, Thakoon, Christopher Kane, Christian Dior, Missoni Vera Wang та Delfina Delettrez. І вже багато років поспіль стиль Джузеппе залишається незмінним — безпрограшний мікс наїву та рок-н-роллу. HH

H I G H H E E L №1 2010

Фото з сайту www.giuseppezanottidesign.com

H I G H H E E L № 1 2010

H I G H H E E L №1 2010

СТИЛЬ ЖИТ ТЯ

КОЛЕКЦIЯ УСЬОГО ЖИТТЯ Колекціонувати можна різні речі: картини, листівки, старі платівки, чоловіків…і звісно ж взуття. Як правило, для тих, хто захоплюється таким колекціонуванням, взуття — це справжній фетиш. Предмет захоплення, пристрасті, фантазій, що однак не позбавлений ефекту привласнення. Основний пунктик в цьому контексті — володіти. Володіти рідкісним, винятковим та унікальним — на танкетці, на шпильці, зі шнурівкою та без... І СТО Р І Я П Е Р Ш А . І М Е Л Ь Д А М А Р К О С Якби дружина колишнього диктатора Філіппін Фердінанда Маркоса одягала нову пару туфель щодня, їй би знадобилось приблизно вісім років для того, аби нарешті приміряти кожну пару взуття зі своєї колекції. Пристрасть Імельди до туфельок виявилась просто таки маніакальною — в її колекції налічувалось більше 3 тисяч пар. Для такої шаленої кількості черевичків заснували навіть окремий музей. Взуття Імельди могло бути як в п’яти однакових варіаціях, так і у великій кількості однофасонного взуття різних кольорів. Фабрика, що взувала Маркос, звісно ж була названа «Імельда». Свої екстравагантні витрати на взуття в той час, як більшість населення Філіппін знаходилась за межею бідності, Маркос пояснювала досить оригінальною причиною: за її словами, вона хотіла стати «свого роду світлом, путівною зіркою для знедолених». Куди саме хотіла привести зубо-

Імельда Маркос

жілих філіппінців Імельда своїми туфлями, залишається, втім, незрозуміло. Однак взуттєва пристрасть Маркос не залишилась поза увагою, у 2009 році в Нью-Йорку поставили бродвейське шоу із назвою «Імельда: новий мюзикл» про історію життя відомої марнотратки. Колекція Маркос, 1986

H I G H H E E L № 1 2010

І СТО Р І Я Д Р У ГА . Д Ж О Н АТА Н В Е Л Ф О РД Куратор та історик моди Джонатан Велфорд колекціонує не просто взуття — його пристрасть вінтажні черевики. Зібрання налічує понад 700 пар взуття, датованого від 17 століття й до сьогодення, слабкість колекціонера — жіночі туфельки періоду від 1920–х до 1970-х років. Джонатан збирає вінтажні екземпляри вже 11 років з того часу, як почав працювати в Bata, відомій компанії з виробництва й продажу взуття. Найбільше йому подобається те, що взуття не займає багато місця, а також, що воно є найбільш гарним й практичним елементом гардеробу.

відкритим пальцем 1940-х років для свого власного гардеробу, потім усвідомлюють, що це занадто цінний екземпляр аби його зношувати. Та зрештою і вік взуття дається взнаки: матеріали вже не достатньо міцні, шкіра з роками всихає, а сатин стирається. Однак, досвідчені колекціонери знають, що за умови правильного догляду черевики з 1950х чи 1960-х років будуть у бездоганній формі.

За спостереженнями Велфорда, за минулі 20 років, а особливо відчутно — останні 10, з’явився тренд колекціонувати взуття за іменем дизайнера, а не стилем чи епохою. Отож, сучасні колекціонери поповнюють зібрання туфельками від Перуджа, Феррагамо, Вів’є, тобто творіннями тих модельєрів, що були першими легендами взуттєвого дизайну. Чомусь не дуже шанують американських дизайнерів, окрім як таких відомих імен як Бет Левайн (яка працювала модельєром у свого чоловіка Герберта Левайна), Сеймур Трой чи Палтер Делізо. Джонатан також поділяє любителів вінтажу на дві категорії: ті, хто носить вінтаж і ті, хто його лише колекціонує. На його думку, люди, купуючи вінтажні туфлі-човники з Джонатан Велфорд (справа) з другом Кеном Норманом (зліва) у вантажній «гардеробній», 1998

І СТО Р І Я Т Р Е Т Я. М И К О Л А Б Е Л Ь Ч Е Н К О У колекції киянина Миколи Бельченка понад 10 тисяч пар взуття, яке чоботар збирає майже два десятиліття. Ще на початку 1990-х пан Бельченко почав збирати цікаві зразки. Першим експонатом стали повоєнні шиті валянки з чунями. А потім чоловік почав скуповувати ношене взуття на Пташиному базарі, що на Куренівці, дещо приносили люди. Спочатку було лише радянське., а у часи перебудови з’явилося імпортне, переважно італійське. Нині однокімнатна квартира пана Бельченко, в прямому значенні, завалена взуттям, власне, так само, як і кіоск, гараж та дача. Є усе: від постолів до босоніжок, туфель, чобіт та унтів. Різних моделей, віку, розміру, кольору й походження. Лише домашніх капців — чоловічих, жіночих, дитячих — до 1000 пар. Особливо пишається майстер повоєнними гумовими калошами для жіночих туфель та чоботами початку ХХ століття зі шпорами для верхової їзди. Має також і німецькі воєнні чоботи на дерев’яній підошві, личані постоли, яким, за словами, колекціонера, майже 150 років. Є американські військові туфлі 1950-х років, ковбойське взуття. Навіть жіночий черевик 44 розміру та малесенькі сувенірні — з металу, кераміки, пластмаси у вигляді дармовиса. HH Микола Бельченко. Фото Gazeta.Ua

H I G H H E E L №1 2010

ФОТОРЕПОРТАЖ

БРАЗИЛЬСЬКИЙ ФУТУРИЗМ

«Prism shoe» A study of structure // photo by Ian Murphy

Андреа Чавес — молода дизайнерка взуття з Бразилії. У пошуках текстури, особливих форм і візуальних ефектів Андреа створює радше мистецькі об’єкти, аніж повсякденне взуття. Чавес виросла в шумному мегаполісі Сан-Паулу, і саме це дало їй розуміння того, що красу можна віднайти у хаосі, концепті, на якому ґрунтується її дизайн.

H I G H H E E L № 1 2010

«The invisible shoe» (mirrored surface) // photo by Fernando Biagioni

H I G H H E E L №1 2010

«Velcro shoe» — Form & Material // photo by Ian Murphyе

Twirled» (Metal and PVC) // Part of a study of optical effect

H I G H H E E L № 1 2010

«Prism shoe» A study of structure // photo by Ian Murphy

«Form & Texture» (Leather & Sycamore wood) // photo by Ian Murphy

H I G H H E E L №1 2010

РЕТРОСПЕКТИВА

ПIДБОРИ. IСТОРIЯ НАРОДЖЕННЯ

Фото: Fox Photos/Hulton Archives/Getty

Як і більшість аксесуарів, без яких ми нині не можемо уявити нашого життя, підбори винайшли аж ніяк не для краси. Перші каблуки слугували підпорою для взуття єгипетських землеробів, аби їм було легше пересуватись по пухкому, зораному ґрунту. В Давній Греції взуття з товстими підошвами, особливо на п’ятах, що називались котурни, носили актори на сцені — так вони здавались вищими і граціознішими.

H I G H H E E L № 1 2010

В Середньовічній Європі, що захлиналась нечистотами, були популярні дерев’яні підошви на шкіряних ременях — їх надягали прямо на взуття і називали «сабо». На Сході щось подібне носили в банях, аби не обпекти ноги на гарячій підлозі. На Русі перші підбори з’явились в XIV столітті. Їх вирізали з цільного шматка деревини і вкладали в чобіт попід підошву, зверху все обшивали шкірою. Існує версія, що російське слово «каблук» походить з тюркської мови і означає «п’ята».

Отже досі такий аксесуар, як підбори мав суто чоловічий характер. Що ж стосується «стосунків» підборів з жіноцтвом, то почалось усе з геніальної конструкції Леонардо да Вінчі, що нагадує сучасні підбори. Однією з перших модниць, що оцінила винахід митця, була Катерина Медічі, герцогиня Орлеанська, вона замовила для свого гардеробу декілька пар взуття на підборах. З’явившись у вищому світі в таких туфельках, вона, в прямому сенсі, продемонструвала свій високий статус. В епоху бароко про-

тистояння чоловічої і жіночої моди на підбори досягнуло апогею. У 80-х роках XVII століття набули популярності жіночі туфлі на таких височенних підборах, що дами могли ходити в них, лише опираючись на тростину. Але чоловіки не бажали відставати від жінок… Взуття паризьких модників мало і шести, і восьми сантиметрові підбори! Ажіотаж на закаблуки змусив короля Франції Людовіка XIV випустити спеціальні укази, що регламентували висоту підборів за станами в суспільстві. Найвищі підбори мав право носити лише сам король. Саме Людовік XIV започаткував моду на знаменитий червоний каблук — вважалось, він символізував брутальну чоловічу силу і підкреслював сексуальність. Достойною відповіддю жінок на такий своєрідний вияв маскулінності стала…шпилька. Вина-

хідницею найчуттєвішого каблука в історії стала некоронована королева Франції, маркіза Жанна де Помпадур. В епоху рококо підбори перетворились в справжній витвір мистецтва — сукні нарешті оголили щиколотки. Каблуки обтягували оксамитом, інкрустували дорогоцінним каміннім. Однак, в період правління Наполеона Бонапарта про підбори «забули». Диктатор, що став імператором, був невисокого зросту, але продовжувати традицію своїх попередників не став. Каблук був оголошений символом соціальної нерівності і в моду увійшли балетки. Тільки наприкінці XIX століття високі підбори знову привернули увагу модельєрів. Але з того моменту і по сьогоднішній день цей взуттєвий атрибут сприймається лише як символ жіночої привабливості. XX сторіччя — золоті часи моди на туфлі і туфельки! Дизайн видозміню-

Фото: Hulton Archive/Getty

юся з небувалою швидкістю. Підбори робили то високими, то низькими. Іноді тонкими як гвіздок, а іноді широкими, як меблеві ніжки, а часом вигинали так, що складалося враження, наче каблук хотів утекти з-під п’яти своєї господині. А модним взуттям на початку століття вважалися лаковані або шнуровані чоботи зі світлим верхом та чорними лакованими каблуками. Щодо сучасної шпильки, то претендентами на першість її винаходу є три модельєри. Перший з них – Роже Вів’є. Ще у 1953 році для коронації Єлизавети Англійської він створив ексклюзивні туфельки на тонких і високих підборах, прикрашених рубінами. В числі відомих клієнток Вів’є були Джекі Кеннеді, Марлен Дитрих, Софі Лорен, Одрі Хепберн, Марія Каллас, Елізабет Тейлор, і мільйони інших не менш відомих модниць.

Фото: H Armstrong Roberts/Retrofile/Getty

H I G H H E E L №1 2010

Другим королем дамського взуття був Раймоне Массаре. Гордість Массаре — туфлі на височенній шпильці, прикрашеній перлами, діамантами і рубінами. В одному з інтерв’ю дизайнер зізнався, що створив туфлі не для продажу, а просто здійснив свою давню мрію справжнього митця. В результаті туфлі придбала невідома дама за 1 мільйон франків. Винахідником найвищої шпильки став Сальваторе Феррагамо. Це сталось у 1953 році. Перші шпильки були дерев’яними і легко ламались. Але Сальваторе вставив усередину каблука металевий стержень і створив фурор у світі моди! До речі, ще одна новинка від Феррагамо зробила його ім’я просто легендарним – він обтягнув каблук шкірою. Перша дівчина, що приміряла елегантну новинку, взяла участь у відомій фотосесії. Сьогодні ці фотокартки відомі кожному — чарівна блондинка намагається стримати легку сукню, що підіймається уверх теплим повітрям підземки. Так, цю дівчину звали Мерлін Монро, і її образ у нових туфельках став найкращою рекламою: жінки почали купляти туфлі на шпильці в «промислових» масштабах. В честь великого метра у Флоренції відкрили музей моди. HH

H I G H H E E L № 1 2010

Фото: Fox Photos/Hulton Archives/Getty

«Я Л Ю Б Л Ю В Б У К В А Л Ь Н О М У С Е Н С І С ТА В И Т И Ж І Н К У Н А П’Є Д Е С ТА Л » В І В’Є Н В Е СТ В У Д

ДУМКИ ВГОЛОС «М А Л О Н Е Н А Й В А Ж Л И В І Ш І Р Е Ч І У Ж И Т Т І — Х О Р О Ш Е Л І Ж К О І З Р У Ч Н Е В З У Т Т Я. А Д Ж Е У С Е Ж И Т Т Я М И П Р О В ОД И М О А Б О У Л І Ж К У, А Б О У В З У Т Т І» МАРСЕЛЬ АШАР « Н А Й К РА Щ І Д Р У З І Д І В Ч И Н А Н Е Д І А М А Н Т И — А П І Д Б О Р И» У І Л Ь Я М Р О СС І

« Д А Й Т Е Д І В Ч И Н І П РА В И Л Ь Н Е ВЗУТТЯ — І ВОНА ПІДКОРИТЬ С В І Т» БЕТ МІДЛЕР

« Я Н Е З Н А Ю, Х ТО В И Н А Й Ш О В П І Д Б О Р И, А Л Е У С І Ж І Н К И Б А ГАТО Ч И М З А В Д Я Ч У ЮТ Ь Ц І Й Л ЮД И Н І » М Е РЛ І Н М О Н Р О

« В И ОД Я ГА Є Т Е В И С О К І ПІДБОРИ — І ВИ З М І Н Ю Є Т Е С Ь» МАНОЛО БЛАНІК « У М Е Н Е Б А ГАТО Т У Ф Е Л Ь. Л Ю Б Л Ю Д ИВ И Т И С Я Н А Н И Х, ОД Н А К, Н Е З Н А Ю, С К І Л Ь К И Ї Х В М О Ї Й К О Л Е К Ц І Ї. Б У В А Є ТА К И Й С О Б І Н А С Т Р І Й П І Т И К У П И Т И С О Б І Т У Ф Е Л Ь. В У К РА Ї Н І Я Ц Е Р О Б Л Ю В К РА Й Р І Д К О, Б О У Н А С Т У Т Я К І С Ь Д РА К О Н С Ь К І Ц І Н И. Н А Й УЛ Ю Б Л Е Н ІШ І М О Ї УЛ Ю Б Л Е Н І - С О Н І Р І К Е Л Ь І М А Р К Я К О Б С. У Н И Х Є Е Л Е ГА Н Т Н І

Т Р І Б Н І К РА С И В І Р Е Ч І, ТО У М Е Н Е З АВ Ж Д И ТА К А М ОТ И В А Ц І Я. П І Д Б О Р И М О Ж Н А Н О С И Т И В С У М Ц І. К А Ж У Т Ь, Щ О К О Ж Е Н К Р О К У П І Д Б О РА Х — Ц Е М І К Р О С Т У С М О З К У. С А М Е ТО М У І Н Т ЕЛ Е К Т УА Л И Х ОД Я Т Ь Т І Л Ь К И Н А П Л А СК І Й П І Д О Ш В І. З І Н Ш О Г О Б О К У, Т У ФЛ І — Ц Е ТА К А З Б Р О Я, М О Ж Н А В З У Т И І В І Д М А З АТ И С Ь В І Д М Е Н Т І В, Т И П У, Я

Р Е Ч І, Н А Я К І Д И В Л Ю С Ь, А Л Е В З У В А Ю В К РА Й Р І Д К О. Т І Ш И Т Ь М Е Н Е ТО, Щ О К О Л И С Ь В С Е Ц Е С ТА Н Е В І Н ТА Ж Е М І П Е Р Е Й Д Е В С П А Д О К Д О Д О Ч К И, Ч И В Н У Ч К И. К О Л И К У П У Ю Я К І С Ь Н Е П О-

ТА К А Д У Р Н Е Н Ь К А , З Р О Б І Т Ь З А М Е Н Е В С Е, Щ О Х О Ч Е Т Е. ТО М У, Я К Щ О Ш О, У МЕНЕ ВДОМА Є РЕЗЕРВНІ ЗАПАСИ З Б РО Ї» ІРЕНА КАРПА

H I G H H E E L №1 2010

ЗДОРОВ’Я

ВЗУТТЯ З КОНОПЕЛЬ

Одяг із конопляного полотна в Україні носили ще наші прабабці. Щодо взуття, то житомирський майстер Олег Земнухов каже, що це його своєрідне відкриття. З конопляної матерії умілець виготовляє зовнішні деталі, а також устілки. Запевняє, що таке взуття зручне та корисне, оскільки коноплі володіють антисептичними та бактерицидними властивостями. Ескізи моделей Олег виготовляє власноруч, необхідний досвід здобув ще навчаючись в Київському університеті технологій та дизайну. Коноплі для виробництва привозить з Полтави та Сум. Саме там вирощують технічні сорти цієї рослини, які не мають наркотичних властивостей. Вже на цьому етапі виникають певні складнощі – для вирощування промислових конопель потрібна спеціальна ліцензія, яку отримати вкрай важко, адже зовнішньої різниці між промисловими сортами і наркотичними немає

H I G H H E E L № 1 2010

ніякої. Тому Земнухов відмовився від ідеї самостійно виробляти сировину — в приватних підприємців він купує конопляне волокно, пряжу або вже готові тканини. Для своїх перших виробів Олег придбав матеріалів на 2 тис. грн. У приватному будинку майстра було встановлено верстат, на якому він сам ткав полотно. Двохсотрічний раритет майстер придбав у знайомої бабусі за символічну суму — 100 доларів. Ще четверо осіб працювали у взуттє-

вій майстерні. Поступово Земнухов почав розширювати асортимент й експериментувати з дизайном. Разом зі спеціалістами по виготовленню черевиків він розробив кілька напрямів взуття під власною торговою маркою Hemps (від hemp — технічні коноплі та string — шнурок): спортивні моделі, варіант «стріт», взуття для народних танців. Вибір саме конопляної сировини майстер пояснює її корисними властивостями: «Одяг з конопель має ба-

« СОТ Н І Р О К І В В І Т Р И Л А ТА К А Н АТ И Н А К О РА Б Л Я Х Р О Б И Л И С Ь Л И Ш Е З К О Н О П Л Я Н О Г О В О Л О К Н А . С Л О В О « CA N VA S » ( П О Л ОТ Н О ) П І Ш Л О В І Д СТА Р О А Н ГЛ І Й С Ь К О Г О С Л О В А « CA N E VA S » , Я К Е В С В О Ю Ч Е Р ГУ П І Ш Л О В І Д Л АТ И Н С Ь К О Г О С Л О В А « CA N N A B I S » . Р Е М Б РА Н ДТ І В А Н Г О Г Т В ОР И Л И С В О Ї К А Р Т И Н И Н А К О Н О П Л Я Н И Х П О Л ОТ Н А Х. Я К І С Н І Ф А Р Б И Д О 1937 Р. ТА К О Ж В И Г ОТО В Л Я Л И С Ь Н А О С Н О В І К О Н О П Л Я Н О Г О М АС Л А » гато переваг перед іншими натуральними виробами, тими ж лляними: це і міцність, і цінні лікувальні властивості, наприклад антибактеріальна і ранозагоювальна, речі з конопель не вбирають неприємні запахи, мають чудову терморегуляцію», — пояснює Земнухов. Власноруч виткану тканину майстер фарбує тільки натуральними барвниками — кропивою, цибулинням. Навіть ґудзики — з екологічно чистого матеріалу, дерева чи кокосу. Підошва зі шкіри або корку.

« М О Ї КЛ І Є Н Т И — Л Ю Д И Р І З Н О Г О СТАТ КУ І В І КУ. С Е Р Е Д П О КУ П Ц І В Б У Л И І В І С І М Д Е С Я Т И Р І Ч Н І Б А Б У С І, Я К І З ГА ДУ В А Л И, Щ О З А М О Л О ДУ Н ОС И Л И П А Р У С И Н О В Е В З УТ Т Я І Д Л Я К РАС И Н АТ И РА Л И Й О Г О К Р Е Й Д О Ю. З А М О В Л Я Л И У М Е Н Е ТУ Ф Е Л Ь К И Д Л Я О Д Н О Р І Ч Н О Г О М А Л Ю К А »

Технологія виробництва виробів із конопель довша і складніша, ніж, приміром, зі шкіри. Тому Олег багато часу приділяє вдосконаленню дідівських методів виготовлення тканини і шиття. За ідеями він часто вирушає до майстерень на Західну Україну. «Нещодавно я запатентував масажні устілки з конопель із полином, що мають хороші антибактеріальні властивості», — розповідає майстер. А ще торік Земнухов запропонував покупцям осінньо-зимовий варіант взуття. За словами Олега, йому довелося помудрувати над тим, як забезпечити його водостійкість. Майстер вирішив робити новинку, використовуючи просочення з конопляної олії. На його думку Земнухова, наразі конопля стала новим елітним матеріалом для сучасних дизайнерів і дозволила створити новий напрям моди. В найближчих планах Олега відкрити майстерню разом із другом модельєром. HH

H I G H H E E L №1 2010

ЗДОРОВ’Я

НIМЕЦЬКI ВЧЕНI НАВЧАТЬ, ЯК ПРАВИЛЬНО ОБИРАТИ ВЗУТТЯ

Фото надані Барбарою Браун, Das Schuhinstitut GmbH

Науковці з Франкфурта спільно з лікарями-ортопедами представили дослідження про те, як правильно обирати взуття. Як виявилось, більшість покупців невірно визначають свій розмір, купуючи то замалі, то завузькі черевики. Дві третини взагалі обирають черевики на розмір більші, як результат — 82 відсотки німців носять незручне взуття

H I G H H E E L № 1 2010

« Я К Щ О Х О Ч Е Ш З А Б УТ И П Р О У С І С В О Ї П Р О Б Л Е М И — О Д Я Г Н И Ч Е Р Е В И К И Н А Р О З М І Р М Е Н Ш І» МАРК ТВЕН Найбільше за останні 50 років до- купців більш ретельно підходити до слідження людської стопи, прове- вибору черевиків, науковці предстадене німецьким Інститутом взуття вили книжку з порадами під назвою та Федеральним союзом німецької «Як підібрати зручне взуття?», де аквзуттєвої промисловості, показало, центується увага більше на тому, що що більшість людей носять взуття не комфортне взуття — це передусім свого розміру, навіть не здогадуючись здоров’я, а не лише сезонний тренд. про це. Десять тисяч ніжок чоловіків і жінок, що взяли участь в експеримен- « В З УТ Т Я Н Е Т І Л Ь К И ті, довели, що хибний розмір взуття О С Н О В Н И Й З М І СТ часто є причиною багатьох захворювань: від болю у спині до хронічних Н А Ш О Ї Р О Б ОТ И, мігреней.

АЛЕ І НАША

«Дослідження проводилось за допомогою 3D-сканера, до уваги також брались такі показники, як вік, зріст і вага», — розповідає доктор Моніка Ріхтер. Керівник дослідження також зазначила, що у навіть у промислово розвинених країнах 60 відсотків дорослого населення страждає від проблем з ногами, хоча 98 відсотків з них народжуються зі здоровими ступнями. «Експерти вважають, що неправильно підібране взуття є основною причиною для цього», — говорить д-р Ріхтер.

П Р И СТ РАСТ Ь » Щодо простих порад, то лікар-ортопед д-р Беккер радить частіше змінювати взуття, якщо один день ви ходили на підборах, то на наступний краще одягнути черевики з пласкою підошвою. Також лікар відзначає, що навіть момент покупки взуття грає певну роль: «Наші ноги товщі ввечері, ніж вранці. Тому краще купувати взуття увечері».

Клаудія Шульц, прес-координатор Інституту взуття розповіла, що в Німеччині середній розмір ноги у чоловіків досить маленький — усього 42-ий, лише у п’яти відсотків німецьких чоловіків розмір ноги — 46, а у жінок переважно 38–39. Щодо кількості взуття, то жінки купують в середньому шість пар черевиків на рік, в той час як чоловіки — усього дві. «Дослідження показало, жінки підходять більш свідомо до процесу вибору взуття, їм подобається приміряти черевики в магазинах, чоловіки ж, навпаки, чомусь бояться показувати свої ноги», — розповідає Клаудія. Крім того, дослідники розробили електронний вимірювач розміру взуття, який визначає довжину і ширину стопи, відповідно і правильний розмір. Планується, що подібний чудо-пристрій вже скоро з’явиться у більшості взуттєвих магазинів Німеччини. Також очікується, що в магазинах працюватиме спеціально підготовлений персонал, що допомагатиме покупцям з вибором розміру. Інститут взуття, що знаходиться у Франкфурті, для цього організовує спеціальні курси, усі охочі можу прослухати такі лекції. HH

«З А В Е Л И К Е В З УТ Т Я ТА К СА М О Н Е Б Е З П Е Ч Н Е, Я К І З А М АЛ Е» Більшості німців обирають завеликі черевики, особливо це стосується чоловіків. Замале взуття, за даними дослідження, носять 20 відсотків жінок і 12 чоловіків. Причину цього вчені вбачають у недостатній поінформованості людей, адже уся література про взуття стосується більше моди, дизайну чи історії його виникнення. Щоб навчити по-

H I G H H E E L №1 2010

High Heel