Люлько Анна - диплом, 2008 by ukma journalist

Національний університет "КИЄВО–МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ" Могилянська Школа Журналістики

ТРАНСФОРМАЦІЯ ДРУКОВАНИХ ЗМІ В ДОБУ ІНТЕРНЕТ

Кваліфікаційна робота на здобуття академічного звання магістр зі спеціальності "Журналістика"

Люлько Анни Анатоліївни

Науковий керівник старший викладач Ю. Панін

КИЇВ – 2008

ЗМІСТ ВСТУП………………………………………………………………………………….3 РОЗДІЛ 1. Друковані ЗМІ, Інтернет та мережеві ЗМІ: визначення та особливості.....................................................................................................................7 РОЗДІЛ 2. Сучасний стан та тенденції, що відбуваються в Інтернеті, мережевих та друкованих ЗМІ, і сприяють їх трансформації…………………….…………....16 2.1. Сучасний стан та тенденції, що відбуваються в друкованих ЗМІ в світі і зокрема країнах “Півночі”…………………………………………….………….....17 2.2. Сучасний стан та тенденції, що відбуваються в Інтернеті та мережевих ЗМІ в світі і зокрема країнах “Півночі”……………………………….……………21 2.3. Сучасний стан та тенденції, що відбуваються в друкованих ЗМІ в Україні…………………………………………………………………….…...……..32 2.4. Сучасний стан та тенденції, що відбуваються в Інтернеті та мережевих ЗМІ в Україні…………………………………………………………….…………..35 РОЗДІЛ 3. Трансформаційні процеси в друкованих ЗМІ………………………...39 3.1. Закон Ріпеля………………………………………………………………..39 3.2. Чинники, що зумовлюють необхідність трансформації друкованих ЗМІ………………………………………………………………………….………...41 3.3. Трансформаційні процеси, що відбуваються в світових та українських друкованих ЗМІ ………………………………………………………….………….45 3.3.1. Трансформація щоденних видань……………….…………………...46 3.3.2. Трансформація спеціалізованих видань……………….…………….48 3.3.3. Трансформація чоловічих, жіночих та підліткових видань…….….50 3.4. Перспективи трансформації друкованих ЗМІ в світі та в Україні….…52 ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ……………….………………………………..55 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………….………………..60 ДОДАТКИ…………………………………………………………………….……..66

ВСТУП Друкована преса довгі роки залишалися єдиним засобом масової інформації. До певних змін в ній призвели поява радіо та телебачення, проте реальної конкуренції ці види медіа для друкованих ЗМІ не становили. Лише з появою та стрімким поширенням Інтернету, що також відноситься до текстуальних ЗМІ друковані засоби масової інформації опинилися перед вибором: змінюватись чи поступово зникнути. В світовому масштабі поки що не видно тенденцій, що загрожують повному зникненню друкованих ЗМІ. Навпаки, за рахунок країн що розвиваються і де відбувається стрімкий розвиток друкованої преси кількісні показники друкованих видань в загальносвітовому масштабі збільшуються. Проте в країнах розвинених, таких як США, Австралія, країни Євросоюзу, де Інтернетом користується більше половини населення, в останні роки можна спостерігати шалене зниження накладів друкованих видань і навіть закриття багатьох друкованих засобів масової інформації. Україна в якій на сьогоднішній день мережею Інтернет користується близько 20% населення, а кількість користувачів збільшується надшвидкими темпами, не може стояти осторонь цих тенденцій, що призводять до закриття та зменьшення накладів друкованих видань. Саме тому робота: “Трансформація друкованих ЗМІ в добу Інтернет” є надзвичайно актуальною. Актуальність теми роботи полягає в трому, що в друкованих засобах масової інформації вже почалися процеси що призведуть до їх видозміни та трансформації в майбутньому. Ці процеси, що відбуваються зокрема й в українських

друкованих

поки

виданнях

що

жодним

чином

не

були

охарактерізовані чи описані в дослідницьких роботах. Отже ступінь наукової розробки цієї теми в українській журналістській думці

залишається

надзвичайно

низьким. 3

Важливість

же

дослідження

трансформаційних процесів, що відбуваються в друкованих засобах масової інформації зокрема й в Україні, оцінки їх перспектив та тенденцій, що призвели до подібних трансформацій є беззаперечною для подальшого розвитку самої друкованої преси і журналістики. Гіпотезами роботи були: •

В друкованій пресі багатьох розвинених країн і зокрема

України під впливом мережі Інтернет відбуваються такі зміни як зменьшення накладів, періодичності та обсягу самих видань. •

Ці тенденції приводять до якісної зміни контенту

друкованих засобів масової інформації. •

В різних типах друкованих видань відбувається різна

зміна контенту. •

Якісна

зміна

контенту

включає

себе

зміну

журналістських підходів до контенту та редакторської структури контенту. Метою роботи було підтвердження чи спростування гіпотез. А отже метою роботи було виокремлення тенденцій, що призводять до трансформації друкованих засобів масової інформації та дослідження власне трансформаційних процесів, що проходять в друкованих виданнях під впливом мережі Інтернет. Виходячи з вищезазаначеної мети завданнями роботи були: •

означення важливих для написання роботи понять, що не

мають офіційно прийнятого значення в Україні зокрема таких як “Інтернет” та “мережеві ЗМІ”; •

визначення особливостей, що відрізняють друковані

засоби масової інформації від мережевих; •

дослідження та опис тенденцій що відбуваються в

друкованих засобах масової інформації з одного боку та Інтернеті і мережевих засобах масової інформації з іншого; 4

•

виокремлення

чинників

трансформації

друкованих

засобів масової інформації; •

дослідження самих трансформаційних процесів в різних

типах друкованих засобах масової інформації; •

прогнозування перспектив трансформації в друкованих

засобах масової інформації. Відповідно до поставленої мети та завдань передбачена така структура роботи як: вступ, три розділи, висновки, бібліографія та додатки. В першому розділі окреслюються важливі для роботи поняття, що не мають однозначно сформульованих визначень в українській науковій думці, а також визначаються особливості, схожість та різниця між друкованими та мережевими засобами масової

інформації.

Другий

розділ

роботи

присвячений

дослідженню

взаємопов’язаних тенденцій, що відбуваються в друкованих засобах масової інформації, Інтернеті та мереживих ЗМІ в розвинених країнах світу та Україні. В третьому розділі визначаються основні чинники трансформації друкованих ЗМІ, розглядається закон Ріпеля, що пояснює необхідність трансформації медіа та досліджуються власне трансформаційні процеси, що вже відбуваються в різних типах друкованих засобах масової інформації під впливом Інтернету. В цьому розділі також подані перспективи трансформації друкованих ЗМІ в світі та в Україні. В кінці роботи містяться загальні висновки роботи. Об’єктом дослідження є друковані засоби масової інформації, Інтернет та мережеві засоби масової інформації. А предметом дослідження є тенденції, що виникають в друкованих ЗМІ під впливом Інтернету та мережевих ЗМІ і трансформаційні процеси, що відбуваються в наслідок цих тенденцій. Практичне та теоретичне значення роботи полягає в тому що завдяки розглянутим тенденціям та трансформаційним процесам можна вивчити та дійти глибшого розуміння медійних процесів, що відбуваються в світі та Україні. 5

Результати дослідження можуть бути використані на практиці власниками та редакторами друкованих видань різних типів як в Україні, так і в інших державах. Окрім цього результати дослідження можна використати у лекційних курсах та семінарських заняттях з теорії і практики журналістики; а також для подальших наукових досліджень в сфері мас-медіа та в розробці законодавства України у галузі Інтернету та мережевих ЗМІ. Для

дослідження

тенденцій

та

трансформаційних

процесів,

що

відбуваються в друкованих засобах масової інформації під впливом Інтернету та мережевих ЗМІ автором були використані такі методи як: структурний контентаналіз, якісний аналіз, порівняльний аналіз, статистичний аналіз, аналітикосинтетичний метод дослідження,

метод експертного інтерв’ю, системний

підхід та інші загальнонаукові методи.

РОЗДІЛ І. Друковані ЗМІ, Інтернет та мережеві ЗМІ: визначення та особливості Трансформаційні процеси в засобах масової інформації проходять постійно. Протягом історії можна прослідкувати чітку видозміну багатьох видів медіа. З появою радіо та розповсюдженням радіоприймачів змушені були трансформуватися та змінюватись друковані засоби масової інформації. Так само як і з появою та поширенням телебаченням свою специфічну нішу довелося шукати радіо. Еволюціонування медіа та їх трансформація, звичайно, залежить від багатьох чинників як політичних так економічних і соціальних, проте до найбільшої видозміни засоби масової інформації підштовхує технічний прогрес. Разом із появою та активним поширенням мережі Інтернет а також мережевих засобів масової інформації, у традиційних ЗМІ з’являються передумови до трансформації та видозміни. На сьогоднішній день подібні передумови найчіткіше проявляються в друкованих засобах масової інформації, оскільки саме вони є найбільш наближеними до найпоширеніших Інтернет-ЗМІ текстуальних. Поки що серйозної конкуренції, а відтак і впливу, на телебачення та радіо мережеві аудіовізуальні засоби масової інформації не мають. Щоб визначити передумови трансформації друкованих засобів масової інформації для початку розглянемо саме поняття Інтернету та мережевих ЗМІ. 1.1. Поняття Якщо поняття друкованих засобів масової інформації є загальновідомим та визначається чинним законодавством України, то цього, нажаль, не можна сказати про визначення засобів масової інформації, що існують в мережі Інтернет, та власне самого Інтернету. 7

А оскільки взаємодія друкованих засобів масової інформації з Інтернетом та вплив мережевих видань на видання друковані, що призводить чи може призвести до трансформації останніх є темою роботи, постає необхідність чітко окреслити поняття, що вживатимуться. Друковані засоби масової інформації Отже, друкованими засобами масової інформації або ж пресою згідно с Законом України „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” від 16.11.1992

вважаються: „періодичні і такі, що продовжуються, видання, які

виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію.... Друкований засіб масової інформації вважається виданим, якщо він підписаний до виходу в світ і видрукуваний будь-яким тиражем”[12]. Інтернет Більшість з нас зазвичай вважають, що Інтернет та всесвітня мережа це одне й те саме. Хоча насправді це не так. Вживаючи слово “Інтернет” ми найчастіше маємо на увазі служби мережі Інтернет. В англомовному світі як і в більшості інших країн якщо слово “Інтернет” пишуть з маленької літери мається на увазі будь-яке об’єднання мереж (interconnected networks) в технічному розумінні. Адже Інтернет з технічної точки зору, - це “поєднання транснаціональних комп'ютерних мереж, які працюють за протоколами (протокол - це зведення правил, яке дозволяє передавати дані), поєднують різні типи комп’ютерів і фізично передають дані телефонними проводами та оптоволокном через супутники та радіо модеми тощо”[21]. 8

Коли ми вживаємо термін “Інтернет” з великої літери то насправді маємо на увазі найбільш популярні Інтернет-служби серед яких зокрема: електронна пошта, файлообмінні мережі, електронні платіжні системи, Інтернет-радіо, IPтелефонія, системи обміну повідомленнями, FTP-сервер, IRC та власне сам веб. Веб (WWW, що розшифровується як World Wide Web тобто всесвітня павутина), який можна стисло охарактеризувати як глобальний інформаційний простір, що базується на фізичній інфраструктурі Інтернет і протоколі передачі даних HTTP. До Всесвітньої мережі входять: портали, сайти, форуми, блоґи, Інтернет-магазини та аукціони. Останнім часом розвиток веб характеризується активним впровадженням нових технологій та принципів, що отримали назву Веб 2.0. і які дозволяють користувачам мережі не тільки пасивно споживати представлену на різних електронних ресурсах інформацію, але й брати активну участь в формуванні різноманітного контенту та змінювати його. Прекрасними прикладами подібних ресурсів які регулюються самими користувачами можуть бути найбільш відомі та популярні блоґерська мережа Живий Журнал, електронна енциклопедія Вікіпедія, відеосервіс Youtube, об’єднання мережевих спільнот MySpace, і т.п. Отже, розвівши поняття “Інтернет” та веб та визначивши що входить до цих понять, спробуємо дати цьому явищу належне визначення. Нажаль, на сьогоднішній день в Україні не існує жодного Закону чи офіційного документу який би давав чітке визначення терміну “Інтернет”. При цьому існують і Постанови Кабінету Міністрів України і Укази Президента (зокрема: Указ Президента України «Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні» від 31 липня 2000 р, Постанова Кабінету Міністрів України від 4 січня 2002 р. N 3 "Про Порядок оприлюднення у мережі 9

Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади"), що так чи інакше намагаються впливати на розвиток Інтернету. Серед найбільш узагальнених визначень Інтернет в цих документах називається “глобальною інформаційною мережею”. За визначенням Федеральної ради з питань розвитку мережі США, термін “Інтернет” має застосовуватися до “глобальної інформаційної системи, яка логічно зв’язана унікальним адресним простором, який базується на протоколі Інтернету...; здатна підтримувати комунікаційний зв’язок через застосування програмного

набору

протоколу

управління

передачею...;

та

забезпечує,

використовує або робить доступними, публічно чи конфіденційно, послуги високого рівня, покладені на зв’язок та відповідну інфраструктуру, що описана вище”. Отже узагальнивши вищезазначене, можна сказати, що Інтернет – “глобальний фонд інформації і послуг, локально доступний через персональні комп’ютери, кожний з яких становить частину глобальної системи пов’язаних між собою комп’ютерних мереж”[36]. Мережеві засоби масової інформації Інтернет-ЗМІ або ж мережеві видання як такі в Законах України також не визначені. Більше того, з положень Законів України логічно випливає, що електронні видання взагалі не можна визначити як засоби масової інформації, не дивлячись на те, що по основним ознакам, як власне поширення інформації, вони до них відносяться. Згідно ст. 20 Закону України „Про інформацію” „масова інформація - це публічно поширювана друкована та аудіовізуальна інформація. Друкованими засобами масової інформації є періодичні друковані видання (преса) - газети, журнали,

бюлетені

тощо

разові 10

видання

визначеним

тиражем.

Аудіовізуальними засобами масової інформації є: радіомовлення, телебачення, кіно, звукозапис, відеозапис тощо. Порядок створення (заснування) та організації діяльності окремих засобів масової інформації визначаються законодавчими актами про ці засоби”[13]. З наведених положень Закону випливає, що Інтернет-видання до засобів масової інформації не відносяться, адже порядок створення та діяльності мережевих

засобів

масової

інформації

не

визначений

українським

законодавством. Проте незареєстровані та не визнані законом Інтернет-видання постійно поширюють інформацію різного характеру, а отже на сьогоднішній день в Україні можна спостерігати ситуацію коли de facto мережеві засоби масової інформації існують, постійно створюються та нарощують свою аудиторію, але de jure статусу засобів масової інформації не мають. Отже, під мережевими засобами масової інформації можна розуміти “будьякий веб-сайт як складову частину мережі Інтернет (незалежно від того в якому сегменті Інтернет такий веб-сайт розташований), що належить певній фізичній чи юридичній особі (незалежно від національної чи географічної належності) і призначений для розповсюдження масової інформації і здійснення масової комунікації”[5]. 1.2. Особливості Визначивши, що саме ми маємо на увазі під Інтернетом та мережевими засобами масової інформації, можемо виокремити і особливості мережевих засобів масової інформації, які найбільше впливають на ЗМІ друковані. Адже саме текстуальні ресурси, що поширюють різну інформацію є найбільш співмірними із друкованими медіа, а відповідно й найбільше на них впливають.

Чому для розуміння того як саме Інтернет та мережеві засоби масової інформації можуть впливати на друковані медіа так важливо визначити їх особливості? Адже те, чому люди вибирають той чи інший вид медіа вже є повідомленням, про що ще до поширення Інтернету говорив відомий дослідник Маршал Маклюен. Саме його афоризм, відомий багатьом “The medium is the message”[20], що можна певним чином перекласти як “засіб інформації сам є повідомленням” постійно заставляє журналістів та дослідників ставити собі питання, чому люди вибирають той чи інший засіб масової інформації. Що саме є визначальним чинником, що спонукає одну людину купувати вранішню газету, а іншу – читати новини на улюбленому сайті? Втім не всі мережеві ЗМІ навіть і текстуальні можна адекватно порівнювати із друкованими виданнями. Серед мережевих засобів масової інформації слід виокремити такі найбільш спів мірні з друкованими ЗМІ: • Електронні версії журналів та газет • Онлайнові Інтернет видання • Віртуальні журнали Також не можна заперечувати важливість інформаційних сайтів, форумів та блоґів, проте за самим характером інформації, що подається, вони не зовсім співмірні з традиційними друкованими засобами масової інформації, оскільки можуть представляти завідомо неправдиву інформацію, або ж виключно особисту думку тої чи іншої особи чи групи осіб.

Особливості друкованих ЗМІ: •

зручність

використання

можна

читати

будь-де

без

своїй

повноті

без

додаткового устаткування; •

читач

отримує

інформацію

усій

необхідності додаткових дій; •

інформація всіх категорій подана по рубриках та зверстана в

такому дизайні що сприяє найкращому сприйняттю інформації; •

газета, журнал чи інший друкований засіб масової інформації

офіційно зареєстрований, несе юридичну відповідальність за свій контент і відповідно має більше мотивації слідкувати за достовірністю інформації; •

ілюстративний матеріал в виданнях з якісною поліграфією

виграє в порівнянні з ілюстраціями в мережевих ЗМІ; •

необхіден друк накладу;

•

частина тиражу залишається не розкупленою;

•

ціна

на

більшість

друкованих

ЗМІ є вищою ніж на

завантаження мережевих ЗМІ, за винятком тих мережевих видань що розповсюджуються за гроші; • найчастіше

новини, що містяться навіть у щоденних газетах чи журналах не

останніми,

оскільки

від

отримання

інформації

журналістами видання до його друку та отримання читачем проходить як мінімум декілька годин; •

необхідно використовувати службу доставки;

•

доставка за межі країни істотно обмежена;

•

важко робити тематичні добірки інформації з підшивки;

•

незручно збирати підшивки газет і журналів;

•

вкрай утруднений пошук необхідної статті в підшивці; 13

•

важко використовувати знайдені матеріали для часткового

відтворення; •

помилки, допущені при друці, неможливо виправити.

Особливості мережевих ЗМІ: •

видання однаково доступне всім користувачам Інтернет

незалежно від місця проживання (за винятком країн, що вводять цензуру та обмеження для користувачів Інтернету); •

відсутня процедура тиражування;

•

видатки на доставку навіть віртуальних видань по електронній

пошті майже відсутні; •

отримати доступ до будь якого мережевого видання можна

тільки за наявності спеціального устаткування та підключення до мережі Інтернет; •

за наявності спеціального устаткування та підключення до

мережі Інтернет можна дуже швидко (за лічені секунди) отримати доступ до багатьох мережевих видань як своєї країни, так і цілого світу, при чому плата за трафік є досить низькою (набагато дешевше ніж купувати друковане видання); •

можна отримувати найсвіжіші новини, в тому числі і

спостерігати за розвитком подій в реальному часі; •

окрім текстів та ілюстративного матеріалу мережеві ЗМІ

можуть супроводжувати інформацію аудіо та відеорядом, широко використовуючи мультимедійні можливості Інтернету; •

можливість подання інформації нелінійним методом: наявність

в тексті гіперпосилань, що дають можливість одразу перейти до роз’яснення, уточнення чи доповнення тої чи іншої інформації. 14

•

мережеві ЗМІ останнього покоління дають змогу читачам брати

участь в обговоренні цікавих статей чи інших матеріалів, шляхом їх коментування, розміщують на своїх сторінках блоґи відомих людей чи журналістів видань, проводять актуальні опитування думки читачів і дають можливість одразу ознайомитись з результатами опитувань; •

мережеві засоби масової інформації можуть у більш зручному

форматі подавати деяку інформацію, наприклад графіки та таблиці можна збільшити, як і сам текст, що робить його більш зручним для читання конкретного читача на відміну від встановленого тексту друкованих ЗМІ; •

легко робити тематичні добірки інформації. Деякі видання

ведуть такі добірки, а у деяких є спеціальні пошукові служби в архіві видання; •

можна ознайомитися зі змістом видання на іноземній мові,

використовуючи спеціальне програмне забезпечення, що забезпечує автоматичний переклад тексту; •

“електронна підшивка” за рік займає усього кілька мегабайт

пам’яті, і може бути організована відповідно до інтересів користувача; •

наявні фрагменти статей можна легко використовувати для

роботи (копіювати, переробляти, цитувати); •

виявлені помилки легко виправляються;

•

розсіюється увага від великої кількості цікавої інформації.

РОЗДІЛ ІІ. Сучасний стан та тенденції, що відбуваються в Інтернеті, мережевих та друкованих ЗМІ, і сприяють їх трансформації. Становище друкованих засобів масової інформації в різних країнах, звичайно сильно відрізняється між собою. Проте світові тенденції дають змогу передбачити те, що буде або ж може відбуватися з українськими виданнями через певний час. Активне поширення Інтернету, зміни в соціально-економічному житті людей – все це, певною мірою впливає і на друковані видання. В економічній географії є поняття так званої “лінії Брандта”. Ця умовна лінія відокремлює багаті країни "Півночі" від бідного "Півдня". Поняття "Півночі" і "Півдня" тут, зрозуміло, умовні: до "Півночі" відносять США, Канаду і Європу, а також Японію і Австралію. Саме в цих країнах спостерігається і бурхливий розвиток Інтернету і вже можна бачити певну видозміну та трансформацію традиційних засобів масової інформації, а надто друкованої преси. Оскільки Україна своєю стратегічною метою вважає приєднання до Євросоюзу, тобто прагне увійти до країн “Півночі” варто очікувати, що зміни які зараз відбуваються на медіа ринку країн Європи чи США так чи інакше торкнуться і України. Саме тому найбільшу увагу я приділятиму аналізу змін що відбуваються саме в цих країнах, а не в країнах, що межують з нашою державою чи інших країн так званого “Півдня”.

2.1. Сучасний стан та тенденції, що відбуваються в друкованих ЗМІ в світі і зокрема країнах “Півночі” У Сполучених Штатах та країнах Європи протягом останніх десятиліть спостерігається ситуація, коли відчутно зменшуються наклади "класичних" газет і журналів. Так, до кінця 70-х років у США практично перестали існувати вечірні газети. Американці переселялися до передмість, а отже, пізніше опинялися вдома, та й доставка газет стала довгою справою. Тим часом стрімко розвивалися великі телевізійні компанії. Прочитавши ранкову газету, американець йшов на роботу, а повернувшись, сідав перед телевізором. Вечірні газети не витримували конкуренції і закривалися одна за іншою. Щось подібне можна було спостерігати і в країнах Європи, хоча там найпопулярніші національні видання залишилися, втративши значну частину своєї популярності. Зараз з активним розвитком Інтернету та мережевих засобів масової інформації загальною тенденцією як для друкованих ЗМІ США так і Європи є суттєве зменшення накладів газет та журналів, а деякі видання повністю закриваються не отримуючи достатньої кількості прибутків від продажу та реклами. Частково видання переходять і в електронний формат. Втім сучасна ситуація говорить про те що загальна кількість традиційних газет та журналів в США та Європі зменшується. Про це свідчить статистика. В США з 1940 року повністю припинило свою роботу 441 щоденна газета при цьому 43 з них – з 2000 року, тобто за останні роки припинило своє існування майже на 25% більше ніж в подібні періоди протягом 68 років. Дослідження Американської Асоціації Газетярів (Newspaper Association of America) свідчать що знижуються і прибутки від реклами газет США і кількість читачів, а

відповідно знижуються і наклади. Прибутки газетярів від реклами впали від $48.7 мільярдів в 2000 році до $42.2 мільярдів в минулому році. При цьому їх загальний тижневий тираж, що був розкуплений, впав з 63.1 мільйонів копій в 1973 до 45.4 мільйонів в 2006. Тобто знизився за ці роки аж на 28%. Яскравим прикладом може слугувати досвід газети “The Mercury News”. За даними, що її надали власники газети, її недільний тираж в 2000 році мав 326,839 передплатників, а минулого вересня їх кількість зменшилась до 278,470. Тобто кількість постійних читачів недільної газети впала майже не 15%. Прибутки від рекламних оголошень згідно інформації наданої рекламним відділом газети впала на $18 мільйонів. А кількість працівників ньюзруму була зменшена з 404 до 280 осіб, тобто на 30%. Подібне відбувається не тільки в США, проте й в багатьох інших країнах так званої “Півночі” за поділом лінії Брандта, наприклад в Австралії та Новій Зеландії. Популярне австралійське видання “Metro” також втрачає своїх читачів. Тільки за останній рік їх кількість зменшилась на 25 000 і тепер становить 127 000. Кількість читачів, що передплачували газету зменшилася на 2851 і тепер становить 13 083. Ще одне вагоме австралійське видання “Herald on Sunday” 15 років тому розходилося 250,000 копій в день, а цього року показники знизилися до менше ніж 195,000, тобто більш ніж на 25%. Не можна сказати, що ці тенденції не стосуються країн Європи. Хоча певні відмінності між медіа ринками США, Австралії та країнами Євросоюзу можна простежити. Це зокрема стосується відмінностей в співвідношенні регіональних та національних видань. В США регіональна преса займає набагато більшу частину ринку, проте й втрачає своїх читачів значно швидше. Втім це не означає що тенденція по зменшенню накладів та кількості людей, що читають саме друковані видання в Європі не простежується. 18

Її дуже добре можна спостерігати по зміні в журнальному сегменті ринку. Ці зміни стосуються і популярних чоловічих журналів, і комп’ютерних журналів, і навіть ділових та економічних видань. Наприклад популярний чоловічий журнал “FHM”, що видає компанія Emap, знизив свій наклад на 25.9%. В 2007 році він складав 371,263 екземпляра на місяць, а в 1999 ця цифра була майже вдвічі більшою – наклад складав 700,000 копій в місяць. Доречі американське ліцензійне видання “FHM” було взагалі закрито в грудні 2006. При цьому його наклад був знижений до 1,25 мільйонів, проте це не дозволяло видавцям отримувати достатньо прибутку від журналу, зокрема й від реклами. Відомі британські чоловічі тижневики “Zoo” та “Nuts” також сильно знизили наклади. Спостерігається схожа картина і в США, де лідери ринку “Maxim” (що втратив 2,5 мільйона читачів) та “Loaded” згідно цифр, що подає Jupiter Research змушені були знизити тираж на 30%. Конкуренцію легкому чоловічому журналу тепер становлять не лише мережеві видання, але й сучасні сайти, на кшталт YouTube. При цьому найбільше конкуренція між сайтами та журналами прослідковується в ніші журналів для молоді та підлітків. Багатьом з них набагато цікавіше проводити час на форумах та сайтах знаменитостей, ніж читати про них в журналах. Велика кількість саме підліткових журналів, як європейських так і американських, що і так не могли похвалитись великими накладами і прибутками від реклами, просто закриваються як нерентабельні. Наприклад повністю закрився британський підлітковий журнал „Smash Hits” та американський журнал для дівчат „Elle Girl”, а наклад колись популярного „Cosmo Girl” зменшився в чотири рази. Доречі знаний американський журнал про відомих людей „Life” закрив свою друковану версію і тепер існує лише як мережеве видання.

Окрім зменшення накладів та закриття, деякі видання намагаються зменшити видатки на власне виробництво і іншим шляхом. Наприклад влітку 2007 „The New York Times” зробила шпальти тоншими, а сторінки - вужчими, хоча це й економить папір, проте зменшує обсяг інформації на кожній сторінці на 10%. Тим же шляхом пішли в свій час „USA Today” та „Wall Street Journal”. Підсумовуючи, можна сказати, що тенденція по зниженню читацької уваги до друкованої преси і зниженню накладів в США, країнах Європи, Австралії та Нової Зеландії не варто оцінювати як однозначно негативну. Адже далі паралельно з розвитком мережі ми побачимо, що частина цих видань отримує втрачені прибутки з Інтернету. До того ж зменшення накладів теж не варто оцінювати як виключно негативне явище. А от суттєве зменшення журналістів, що працюють над номером не можна не помітити, адже кількісні та якісні показники найчастіше міцно пов’язані. Ще раз хочу зазначити, що описувані тенденції характерні виключно до окремих країн, які цікавлять нас з геополітичної точки зору, про що окремо зазначалося на початку цього підрозділу. Адже згідно звіту Всесвітньої Газетної Асоціації (World Newspapers Association) загальний обсяг газет в світі за останні роки навпаки виріс більше ніж на 13% [45]. Більшою мірою за рахунок країн третього світу де зараз відбувається бурхливий розвиток преси. Як

пише

Антон

Харбер,

професор

Школи

Журналістики

Вітвотерстранського Університету в Йоханесбурзі, ЮАР: “Це відбувається тому, що в країнах які розвиваються, наприклад в Південній Африці медіа ринок досі росте, оскільки багато ніш ще й досі вільні. Поглиблюється спеціалізація газет, вони починають орієнтуватися не тільки на масового читача, а на конкретну цільову аудиторію і це призводить до росту кількості видань”[34].

2.2. Сучасний стан та тенденції, що відбуваються в Інтернеті та мережевих ЗМІ в світі і зокрема країнах “Півночі” В більшості країн світу використання Інтернету стрімко зростає з кожним місяцем, адже поки що навіть в розвинутих країнах на кшталт США, Австралії чи країн Євросоюзу використання Інтернету не є повсякденним для більшості населення і кількість нових користувачів продовжує зростати. На сьогоднішній день Інтернетом користується більше мільярда триста мільйонів людей по всьому світі. Це близько 20% від загальної кількості населення в світі. За статистикою, що її надає Miniwatts Marketing Group на сайті світової Інтернет статистики Internet World Stats можна прослідкувати і надзвичайно стрімке поширення Інтернету за останні вісім років і кількість користувачів за останніми даними, тобто на 31 березня 2008 року [55]. Найцікавіші та найяскравіші дані, що свідчать про це занесені в Таблицю 1.2., наведену нижче.

Регіон

Населення

Користувачі

(дані на 2008) Інтернету

Користувачі Користувачі Ріст (у %) у відсотках

у відсотках

використання

від

Інтернету

населення

в період

регіону

світу

з 2000 по 2008

Північна

337,167,248

243,399,574

72.2 %

18.0 %

125.2 %

800,401,065

374,244,342

46.8 %

27.6 %

256.1 %

19,176,162

56.4 %

1.4 %

151.6 %

512,251,104

13.6 %

37.8 %

348.1 %

33,625,200

17.1 %

2.5 %

923.7 %

127,093,209

22.1 %

9.4 %

603.4 %

45,321,040

4.7 %

3.3 %

903.9 %

1,355,110,631

20.3 %

100.0 %

275.4 %

Америка Європа

Австралія 33,981,562 та Океанія Азія

3,776,181,949

Близький 197,090,443 Схід Латинська 576,091,673 Америка та Кариби Африка

955,206,348

Весь світ 6,676,120,288

Дані по кількості населення: US Census Bureau Дані

по

використанню

Інтернету:

Nielsen//NetRatings,

International

Telecommunications Union, Miniwatts Marketing Group Отже, як видно з Таблиці 1.2. в розвинутих країнах таких як США та Австралія (країнах “Півночі” за поділом Брандта) Інтернетом вже користується більше половини населення. Статистика країн Європи дещо нижча, адже фахівці Miniwatts Marketing Group зарахували до Європи не тільки країни Євросоюзу, але й країни географічно розташовані в Європі, і зокрема Туреччину та Російську 22

Федерацію, що помітно впливає на статистику в тому числі і в кількості населення [39]. При цьому в Німеччині, де проживає 82,400,996 людей, 53,240,128 користуються Інтернетом. Тобто 64,6% мешканців країни. В Великій Британії 66,4 % всього населення користується Інтернетом. Тобто 40,362,842 користувачів. У Франції цей показник дещо нижчий з 63,718,187 мешканців країни мережею користуються 34,851,835, тобто 54.7 %. Надзвичайно високі показники в Норвегії та Нідерландах, де Інтернетом користується відповідно 88% та 87,8% відсотків населення. Наші найближчі сусіди Російська Федерація та Польща помітно відстають від зазначених країн. В Польщі Інтернет користувачами є 36,6% населення, а в Російській Федерації - 20,8%. Проте тепер варто розібратися про що свідчить ця статистика. Чи справді активно користуючись Інтернетом люди починають приділяти менше уваги традиційним медіа, або ж шукають їх у мережі. Згідно з дослідженням “Internet Statistics Compendium” [37] опублікованим британською компанією E-consultancy 28 квітня 2008 та включаючим в себе дані досліджень проведених компаніями Nielsen//NetRatings, Office of Communications (Ofcom), British Market Research Bureau (BMRB) та Комітет національної статистики Великобританії (Office of National Statistics) середньостатистичний британець проводить близько 50 годин говорячи по телефону, використовуючи Інтернет, дивлячись телевізор, читаючи та слухаючи радіо [50]. Те, як саме британці поділяють свій час між різними типами медіа засвідчує наведена нижче Діаграма 1.1. (Порівняння розподілу часу українців та британців – ДОДАТОК А)

Діаграма 1.1.

Журнали Газети 7%

Інтернет 24%

Радіо 26%

Телебачення 36%

Дані: British Market Research Bureau При цьому згідно дослідженню проведеному Office of Communications найбільш популярним після роботи з електронною поштою в користувачів мережі є саме пошук та споживання різноманітної інформації, в тому числі і читання електронних версій газет та журналів, форумів, блоґів і тому подібне [50]. З появою та бурхливим розвитком Інтернету та зокрема мережевих ЗМІ доходи від реклами інших медіа дещо знизилися, про що яскраво свідчить наведена нижче Діаграма 1.2. [33]

Діаграма 1.2. 100% = 1міль`ярду фунтів стерлингів 100% 90% 80%

Журнали

70% 60% 50%

40% 30% 20%

10% 0%

Газети

7 0 1992

32 9 0 1996

13 28

Інші

Інтернет

11 1 2000

5 2004

Телебачення

12 2008

Дані прибутків від реклами різних британських медіа ZenithOptimedia: McKinsey analysis. Як видно з таблиці найбільше прибутків від реклами втратили саме журнали та газети, що ймовірніше за все й спричинило закриття деяких з них, про що йдеться в попередньому підрозділі. Проте якщо тенденцією серед друкованих засобів масової інформації було зменшення накладів та навіть закриття деяких видань в Інтернеті відбувається процес, що частково компенсує ці втрати. Адже більшість друкованих видань створює своє представництво в мережі, а почасти саме Інтернет-видання виявляються більш прибутковими за своїх друкованих попередників.

В США

онлайнове

представництво

друкованих

видань приносить

середньостатистичному споживацькому журналу 3% від загальних доходів, про що свідчать результати дослідження компанії Advertising Age [46]. Проте, звичайно такі усереднені показники не дають повної картини реальних доходів. Звичайно не всі видавництва оприлюднюють статистику своїх сайтів і тим паче свої прибутки. Проте серед тих видань, що повідомляють свою статистику вклад мережевої частини в сукупний прибуток видання складає почасти від 33% (Entrepreneur) до 0,1% (Smithsonian и Flying). Ці цифри взяті з опитування Magazine 300, проводячи який, Advertising Age дізнався “мережеву” частину сукупних прибутків (прибутки від реклами, продаж накладів, особливі події, Інтернет та інше) кожного з опитуваних видань. В опитуванні взяли участь 48 споживацьких, корпоративних та технічних журналів. Серединне значення (медіана) частини прибутків від Інтернету становить 5%, а середньостатистичне – 9%. В 7 з опитаних видань Інтернетприбутки становлять менше 1% від загальних, в той час як у 19 – більше 10%. При цьому варто виокремити ще одну тенденцію – у технічних видань серединне значення прибутків від мережі було більшим, ніж в корпоративних і значно більшим порівнянні з споживацькими журналами і становило відповідно 24% у технічних та 9,8% і 3% у корпоративних та споживацьких виданнях. При цьому деякі споживацькі журнали отримують прибутки від мережевих проектів лише 2% чи навіть 1% від загального прибутку видавництва. Проте деякі мережеві видання значно випереджають своїх суперників і навіть своїх друкованих попередників по прибутку. Скажімо сумарні рекламні прибутки сайту Entrepreneur.com в минулому 2007 році значно перевищили прибутки однойменного друкованого видання навіть не дивлячись на те, що, як сказав віце-президент видання Райан Ши, це був один з найуспішніших років для 26

видання. Втім якщо до рекламних прибутків додати прибутки від продажу накладів, сукупний прибуток від друкованого видання виявиться все ж таки трохи вищим за прибуток від однойменного сайту. Журнал спілки споживачів також нарощує онлайн оберти. Його веб-сайт ConsumerReports.org торік приніс власникам 33% всіх прибутків. Як видно бізнесові та економічні журнали теж отримують немалі прибутки від мережевого представництва. Наприклад веб-сайт CNNMoney, присвячений бізнесу

та

керуванням

персональними

фінансами,

який

мережевою

платформою таких видань як „Money”, „Fortune” и „Fortune Small Business”, приніс в 2006 році 12,5% загального прибутку цих трьох журналів – вдвічі більше, ніж в 2005 році (6%). При цьому традиційна солідність чи імідж ділових видань аж ніяк не перешкоджає їх успішному проникненню в Інтернет. Яскравим прикладом цього можна вважати журнал „ENR” („Engineering News-Record”), що був заснований ще в 1874 році, а в 2006 отримав 22,4% від загального прибутку саме завдяки Інтернету. Отже важливою тенденцією в сфері мережевих засобів масової інформації є збільшення прибутків від них. А це спонукає приділяти більше уваги своїм мережевим виданням не тільки невеликі видання, але й транснаціональні медійні компанії. Наприклад компанія IDG Communications [53], що видає журнали по всьому світі в тому числі і в Україні, активно розвиває саме мережеву частину видавництва. Адже онлайн прибутки тільки від американської частини ринку у вересні 2007 становили 33% загальних прибутків IDG Communications в США. Як повідомив пресі Колін Кроуфорд виконавчий віце-президент компанії вони продовжують нарощувати Інтернет потужності і роботу над мережевими

проектами і сподіваються що вже в 2009 році онлайн прибутки в США перевищать прибутки від друкованих видань. Слід звернути увагу на те, що серед популярних мережевих видань значний вплив мають так звані “брендові видання”. Тобто електронні версії популярних газет та журналів що мають знане споживачами ім’я, тобто бренд. При чому якщо на початку 90-х, коли відомі бренди заводили онлайн видання воно сприймалося як щось дуже подібне до видання друкованого і відповідно ідея безкоштовного контенту була сприйнята досить негативно. Адже за статтю в газеті журналісту виплачують гонорар, ці кошти він отримує за рахунок прибутків газети в ідеалі не стільки рекламних як від продажу накладів. Отже логічною була пропозиція оформлювати платну підписку чи платити за можливість почитати свіжий номер. Деякі поважні ділові видання і досі використовують цю бізнес модель, але їх кількість дуже мала порівняно з величезною кількістю безкоштовних мережевих видань. Ще одна спроба зробити мережеві ЗМІ платними а відтак і більш незалежними від рекламодавців відбулася в США – видавці намагалися запропонувати читачам платити лише за ту частину контенту, що вони споживають. Наприклад, відкриваючі електронну газету, читач обирає одну статтю, отже і платить не за все видання а лише за одну статтю. Звичайно подібна часткова оплата передбачала дуже низькі ціни на окремі матеріали, але бажаючих платити за інформацію та ще й таким незручним способом було дуже мало і Інтернет проект припинив своє існування, тим самим окресливши ще одну тенденцію, характерну для мережевих засобів масової інформації – більшою мірою контент в них безкоштовний. І це демонструє ще одну тенденцію яка характерна для мережевих засобів масової інформації – контент використовуваний більшістю мережевих ресурсів 28

другорядний. Сайти брендових видань, які представляють велику частину мережевих ЗМІ передруковують статті чи фотографії, що були зроблені для друкованих газет та журналів. В той же час на відміну від своїх друкованих аналогів вони широко використовують мультимедійні можливості Інтернету, додаючи до цього вторинного контенту подкасти з відео та аудіо, надають можливість читачам прокоментувати статтю, переслати її друзям чи навіть поставити запитання авторові. Що цікаво – деякі друковані видання використовують форуми та коментарі взяті зі своїх сайтів для друкованих версій, намагаючись привнести певну інтерактивність до статичного друкованого видання. Що стосується тих мережевих видань, що не мають друкованої версії, то вони, найчастіше намагаються зробити свій контент не тільки привабливим чи достовірним, скільки найбільш актуальним. Тут новинні сайти мають велику перевагу в часі між газетами, журналами та навіть і телебаченням. Проте саме через вторинність контенту в брендових мережевих ЗМІ та сенсаційності в виданнях самостійних, а також через психологічне відношення до Інтернету як до постійно змінюваного та нестабільного інформаційного простору багато користувачів довіряють інформації поширюваній через мережеві засоби масової інформації менше ніж інформації в друкованих ЗМІ. Варто наголосити, що тут мова йде саме про видання, а не про блоґи, форуми чи сайти де користувачі діляться особистими думками, адже думку можна поділяти чи не поділяти, а інформацію треба перевіряти. Ще однією вагомою причиною недовіри до мережевих видань стало використання їх “сенсаційності” для публікації неперевіреної інформації, чуток та, навіть, завідомо неправдивих відомостей.

Згідно з останніми дослідженнями, проведеними в США, люди більше довіряють саме друкованим виданням, ніж Інтернету [46]. Особливо це стосується сфери економіки та політики а також сфер, що зачіпають більшість населення – повідомлення про катастрофи, загрози життю, природні катаклізми, епідемії та гучні скандали. Під час останньої виборчої кампанії, що проходить в США незалежна дослідницька

компанія

Nucleus

Research

and

KnowledgeStorm

провела

дослідження щоб дізнатися чи впливає джерело з якого людина дізнається політичну інформацію на рівень довіри до цієї інформації. Як виявилось респонденти довіряють політичній інформації, що була опублікована в друкованій пресі в п’ять разів більше ніж політичній інформації, отриманої з інших джерел, а 56% опитаних назвали конкретні газети та журнали, яким довіряють більше за все. При цьому найменшою довірою серед респондентів користувалися інформаційні сайти чи видання кандидатів та політичних партій. Опитування проведене компанією LexisNexis, в якому взяли участь 1,167 американських споживачів та 333 бізнесмена та менеджера віком від 25 до 64 свідчить що

для отримання важливої інформації, що зачіпає більшість

населення, наприклад інформацію щодо катастрофи, епідемії, стихійного лиха чи гучного скандалу 42% використовуватимуть радіо, 33% телебачення та зокрема кабельні новинні канали, 37% газети, а 25% звернуться до поважних видань в Інтернеті. І тільки 6% респондентів заявили, що в якості джерел інформації розглядають Інтернет-спільноти та блоґи. Більшою довірою читачів, як виявилось, користуються друковані видання навіть в питаннях значно менш серйозних ніж важливі події, політика та економіка. Серед 1500 опитаних дослідницькою групою MediaVest [46] на 24% більше довіряють інформації про моду та красу, поширювану саме через 30

друковані ЗМІ, а також на 7% більше людей вважає більш авторитетною думку друкованої преси в питанні харчування і на 5% в питаннях розваг. При цьому тільки 44% опитуваних вважають, що сайти брендових видань пропонують щось більше чи краще ніж друковані версії тих самих видань і тільки 12% респондентів висловили думку що подібні сайти могли б повністю замінити свої друковані версії. Проміжні висновки Отже, не дивлячись на бурхливий розвиток Інтернету та той факт, що в розвинутих країнах ним користується більше половини, а подекуди й дві третини населення, мережеві засоби масової інформації, серед яких і інформаційні сайти і брендові видання і самостійні онлайн видання користуються меншою довірою ніж друковані ЗМІ, часто використовують “вторинний” контент та не мають можливості одночасно і публікувати останню інформацію і ретельно її перевіряти через що подекуди становляться об’єктами дезінформації. При цьому Інтернет ресурси відрізняються інтерактивністю, більшою кількістю візуального та ілюстративного контенту та широко використовують мультимедійні можливості Інтернету, а також отримують помітно більше прибутків від реклами в останні роки, які в свою чергу не доотримують друковані видання, що спонукає їх зменшувати наклади, обсяги журналів та газет та, навіть, закривати неприбуткові видання.

2.3. Сучасний стан та тенденції, що відбуваються в друкованих ЗМІ в Україні Сучасний стан та тенденції, що на сьогоднішній день можна побачити на медіа

ринку

України

звичайно

відрізняються

від

тих

тенденцій,

що

спостерігаються в розвинутих країнах так званої “Півночі”. Проте й для України, де поширення Інтернету є поки що значно нижчим ці тенденції є дуже важливими. Оскільки наша країна визначила основне завдання зовнішньої політики на приєднання до Євросоюзу в найближчі роки ми, ймовірніше за все, зможемо спостерігати як деякі з описуваних тенденцій характерних для медіа ринків розвинутих країн з’являться і в Україні. На перший погляд можна сказати, що друковані засоби масової інформації в України переживають період бурхливого розвитку. Адже за статистикою мало не щодня реєструється приблизно 5 нових друкованих видань. Інформацію про стан друкованих ЗМІ на перший квартал 2008 року з посиланням на статистику органів юстиції щодо реєстрації друкованих ЗМІ нещодавно оприлюднив міністр юстиції Микола Онищук [28]. Він зазначив, що протягом першого кварталу 2008 року в країні було зареєстровано 536 нових газет, журналів, дайджестів, бюлетенів тощо. При цьому, темпи реєстрації нових друкованих ЗМІ в Україні не знижуються. Адже за аналогічний період 2007 року було зареєстровано менше півсотні періодичних друкованих видань. Загалом в Україні зареєстровано близько 30 тисяч друкованих засобів масової інформації, що є досить високим показником. Адже це означає, що на кожні 1,5 тисячі населення всіх вікових категорій, включаючи дітей, припадає приблизно 1 друковане періодичне видання. При чому за цільовим призначенням ЗМІ, в Україні найчастіше реєструються рекламні періодичні видання, 32

інформаційні, загальнополітичні та для дозвілля. На долю цих видань припадає переважна частина усіх зареєстрованих в Україні друкованих ЗМІ. Ця ж тенденція підтвердилася і з початку 2008 року, коли на долю видань вказаних цільових призначень прийшлося понад 80 відсотків від усіх зареєстрованих друкованих ЗМІ. Отже, якщо вірити статистичним даним друковані засоби масової інформації переживають період активного розвитку. Та чи це дійсно так? Згідно аналітичному звітові “WORLD PRESS TRENDS 2008. COUNTRY REPORT. Ukraine” [1], який 25 березня 2008 року виконавча дирекція Української Асоціації Видавців Періодичної Преси надіслала до Всесвітньої Газетної Асоціації

(World Newspapers

Association) ситуація

не

видається

такою

однозначною. Адже виявляється, що серед величезної кількості зареєстрованих видань постійно працює лише невелика частина. Деякі друковані засоби масової інформації, зокрема регіональні створюються наприклад лише на час виборчої компанії і існують зовсім невеликий проміжок часу. За результатами дослідження, проведеного Асоціацією серед 5-6 офіційно зареєстрованих газет реально існує і з певною періодичністю видається лише одна. Ще в українській друкованій пресі спостерігається зокрема така тенденція: щоденні газети зменшують свою періодичність та стають щотижневими. Протягом 2007 року була запущена лише одна справді щоденна газета та одне безкоштовне видання з тижневого стало щоденним. Адже з реально існуючих 2885 газет, які нарахували дослідники Асоціації лише 53 є щоденними. Решта 2832 виходить з різною періодичністю.

Отже насправді в Україні, не дивлячись на величезну кількість зареєстрованих друкованих засобів масової інформації, з них реально існує лише одна п’ята чи навіть одна шоста. При чому періодичність видань зменшується. Зменшуються і наклади друкованих видань. Нажаль на відміну від країн Європи чи США ситуація на медіа ринку України і досі є непрозорою. Вже звичною є тенденція друкованих видань завищувати власні наклади. При чому реальні наклади можуть бути збільшені як в 3-4 рази, так і в 10 разів. Подібне завишування накладів використовується, щоб залучити рекламодавців. На сьогоднішній день реальний наклад видання є найбільшою комерційною таємницею видавництв і дізнатися її дуже важко. Більшість видань, що навіть і змушені зменшувати наклади про це не повідомляють, отже прослідкувати справжні тенденції на медіа ринку України значно важче, оскільки багато видань надають про себе завідомо неправдиву інформацію. Тому спиратися при оцінці тенденцій на ринку друкованих засобів масової інформації в нашій країні доводиться на інші показники. Адже видання визначає не стільки тираж, скільки аудиторія. Якщо ми спостерігаємо зменшення аудиторії українських газет та журналів, то відповідно можемо робити висновки й про те що має зменшуватись наклад видання. Оскільки ці показники взаємозалежні. За даними компанії TNS Ukraine [22], що спеціалізується зокрема і на аналізі медіа ринку України, ми якраз і можемо говорити про зниження аудиторії української друкованої преси в останні роки. Дослідження Marketing&Media Index Ukraine (TNS Ukraine) відображає динаміку піврічної аудиторії (кількості людей, що читали чи переглядали видання хоча б раз на півроку; не має значення де чи кому належало саме видання) за друге півріччя 2005, 2006, 2007 років; За кожен період дослідження вибірка становила 10, 000 респондентів віком від 12 до 65 років, що проживають в містах із населенням 50 000 осіб і вище. Діаграми коливання аудиторій найбільш популярних щорічних видань знаходяться в Додатках №2. 34

Отже,

за

результатами

дослідження

піврічна

аудиторія

щоденних

національних видань в цілому становила: •

в 2005 – 61,3%;

•

в 2006 – 57,2%;

•

в 2007 – 54,2%.

В аудиторії одного примірника щоденних видань в цілому також можна спостерігати зниження показників: •

в 2005 – 35,1%;

•

в 2006 – 30,0%;

•

в 2007 – 28,5%.

Тобто можна сказати, що на сьогоднішній день тенденції в українській друкованій пресі, не дивлячись на офіційні показники кількості зареєстрованих видань та накладів видань досить неоднозначна і скоріше за все наближаються до тенденцій в пресі інших країн, що розглядалися в попередньому пункті роботи. 2.4. Сучасний стан та тенденції, що відбуваються в Інтернеті та мережевих ЗМІ в Україні Кількість користувачів Інтернетом в Україні зростає дуже швидко. За даними що надає Miniwatts Marketing Group на сайті світової Інтернет статистики Internet World Stats [39], що згадувався в попередньому розділі кваліфікаційної роботи, ріст користування мережею в Україні в період з 2000 по 2007 рік склав 2672,5%. В той же час цей показник в країнах де Інтернетом вже користується більший відсоток населення ніж в Україні, значно нижчий. Наприклад в Німеччині він складає всього 121%, в Польщі 403%, в Російській Федерації 848,4%. За даними Державного комітету статистики України, поданими на його вебсайті, чисельність населення України станом на 1 березня 2008 року становила 35

46, 314, 736 осіб [26], а за даними компанії BIGMIR-Internet в квітні місяці чисельність користувачів Інтернетом в нашій державі склала 8, 406, 971 унікальних користувачів, що на 0,5% більше ніж в березні і складає 18,15% населення [10]. Згідно ж з даними міністерства транспорту та зв’язку України [24] “станом на 1 квітня 2008 кількість активних користувачів мережі Інтернет склала 17,8 одиниць на 100 жителів, тоді як на початок року цей показник складав 12,6 одиниць. При цьому кількість веб-сайтів - 41,5 тисяч, кількість реальних хостів у національному домені мережі Інтернет – 215,5 кількість діючих доменів в українському сегменті мережі Інтернет - 89,2 тисяч”. Отже, можна сказати, що користування Інтернетом в Україні дійсно поширюється швидкими темпами. Цьому сприяє і розвиток нових бездротових технологій підключення до мережі, і розвиток мобільного Інтернету. Втім, поки що Інтернет не зайняв в житті мешканців України такого місця яке посідає в житті пересічного американця чи європейця. Це видно в першу чергу і з наведеної нижче Діаграми 2.1., що відображає розподіл часу українців між різними типами ЗМІ. (Порівняння розподілу часу українців та британців – ДОДАТОК А)

Діаграма 2.1.

Журнали 6% Газети 8%

Інтернет 5%

Радіо 25% Телебачення 56%

Дані: опитування проведене Marketing&Media Index Ukraine (TNS Ukraine) в якому взяли участь 5 000 респондентів віком від 12 до 65 років. Як видно з Діаграми 2.1., на сьогоднішній день українці віддають Інтернету найменше свого часу. Втім в порівнянні з подібною Діаграмою 1.1., що показує розподіл часу між різними типами медіа в Великобританії, можна дійти висновку, що в Україні з розвитком Інтернету та його поширенням відбудеться певне “відтягування” часу в інших медіа і в першу чергу телебачення. Адже ситуація ж з витратами часу на прослуховування радіо та читання преси в Україні та Великобританії вже майже однакова. При цьому в мережевих ЗМІ України можна прослідкувати і деякі вже відомі тенденції – це зокрема стосується прагнення до сенсаційності деяких видань, а відтак і спотворення ними деякої інформації, при чому незрозумілим залишається наскільки свідомо чи несвідомо власники ресурсів розміщують неправдиву інформацію. Це можна прослідкувати зокрема під час політичних компаній

Україні.

Наприклад

загальновідомим

був

факт

поширення

неправдивої інформації про рух військової техніки і зокрема танків мостом Патона в Києві під час помаранчевої революції. Проміжні висновки Темпи розвитку Інтернету в Україні говорять про те, що через найближчі декілька років при збереженні подібних тенденцій та економічної ситуації в країні ми досягнемо того рівня використання мережі, який вже спостерігається серед розвинутих країн, що розглядалися вище. Отже, це дає привід говорити, що незабаром основні тенденції як в сфері Інтернет, так і на медіа ринку України можуть наблизитися до розглянутих нами тенденцій.

До того ж ці тенденції починають вже проявлятись в українській друкованій пресі, хоч і в набагато меншому об’ємі. Не дивлячись на офіційну статистику та інформацію про наклади видань, що в більшості випадків не відповідає дійсності, можна вже спостерігати і зменшення аудиторії видань, що має під собою відповідне зменшення накладів, і зменшення періодичності українських друкованих видань і збільшення прибутків мережевих видань та збільшення їхньої кількості.

РОЗДІЛ ІІІ. Трансформаційні процеси в друкованих ЗМІ 3.1. Закон Ріпеля За всю історію існування людства різні типи поширення інформації та різні види засобів масової інформації не раз були змушені видозмінюватись та трансформуватися. Проте ті скептики, що зараз говорять про повне знищення друкованої преси в майбутньому і повний перехід до мережевих засобів масової інформації навряд знайомі з відомим в німецькомовній журналістській науковій школі законом Ріпеля, в якому говориться про те, що нові види медіа неможуть заміщувати наявні медіа. Автор закону Вольфган Ріпель, що був шеф-редактором газети «Nürnberger Zeitung» ще в 1913 році в своїй дисертації про різні античні форми поширення інформації під назвою "Das Nachrichtenwesen des Altertums mit besonderer Rücksicht auf die Römer" [48] висказав гіпотезу, що за весь цей час не була спростована отже умовно називається “законом”. В перекладі українською цей закон звучить так: “Найпростіші форми й методи, що досягнули високого рівня розвитку ніколи знову не спростяться та не будуть повністю витісненими чи використаними для інших цілей, а лише будуть змушені віднайти інші шляхи та видозмінитися”. (Мовою оригіналу: "... die einfachsten Mittel, Formen und Methoden, wenn sie nur einmal eingebürgert und für brauchbar befunden worden sind, auch von den vollkommensten und höchst entwickelten niemals wieder gänzlich und dauerhaft verdrängt und außer Gebrauch gesetzt werden können, sondern sich neben diesen erhalten, nur daß sie genötigt werden, andere Aufgaben und Verwertungsgebiete aufzusuchen" [48]). Тобто йдеться про те, що нові засоби масової інформації не замінюють повністю старі, в тому випадку якщо вони трансформуються. І дійсно, поки що ми можемо пересвідчитися в тому, що так і стається, адже прогрес медіа є кумулятивним, а не замісним. 39

Виникнення газет чи книжок не спричинило зникнення розповідних історій, усно передаваємих новин, радіо не замінило газети, поява телебачення, в свою чергу, не призвела до зникнення радіо. Отже скоріше за все й Інтернет ЗМІ не здатні повністю замінити телебачення та газети. Проте процеси трансформації, що вказані в законі Ріпеля є неминучими для продовження існування старих типів ЗМІ. І

дійсно

підтвердження

цього

факту

можно

легко

простежити,

проаналізувавши видозміну того ж радіо з появою та активним розповсюдженням телебачення, доречі приклад на який ніяк не міг спиратися Ріпель при формулюванні свого закону. Адже радіоформату довелося сильно змінитися та знайти свою нішу із появою телебачення. Деякі поширені форми такі як радіо-п’єси чи передачі загально-інформаційного характеру майже зникли з радіоефіру багатьох країн. Зараз більшість радіостанцій спеціалізується на музичному, новинному та роважально-інформаційному форматі. Замість розлогих інтерв’ю – короткі токшоу з частими перервами, замість п’єс – легка музика, замість довгих інформаційних програм – короткі новинні блоки, розважальні шоу та передчі. Проте радіо і досі залишається популярним в багатьох країнах світу не зважаючи на розвиток телебачення, появи та поширення телебачення кабельного а також Інтернету. Цей вид ЗМІ не зник, а лише видозмінився та пристосувався до нових умов, змінивши свою політику, свій формат та підход до слухачів. Саме це завдання, якщо керуватися законом Ріпеля, стоїть зараз і перед друкованою пресою. Під впливом Інтернету та мережевих засобів масової інформації їй доведеться змінитися, переглянувши редакційну політику, структуру контенту, підхід до читачів, а, можливо, і дещо видозмінити саму журналістику.

3.2. Чинники, що зумовлюють необхідність трансформації друкованих ЗМІ Отже, з’ясувавши обґрунтовану необхідність трансформації старих медіа під тиском нових згідно закону Ріпеля, можна виявити ці наявні чинники, що на сьогоднішній день вже зумовлюють необхідність трансформації друкованих засобів масової інформації. В першу чергу якщо розглядати медіа як частину бізнесу подібним чинником виступає чинник економічний. Економічний чинник Економічний чинник, що зумовлює необхіднсть певної видозміни та скорочення друкованих засобів масової інформації, ґрунтується на зменьшенні рентабельності журналів та газет в країнах “Півночі” за Брандтом. Це зокрема проявляється в зменьшенні реклами в друкованих виданнях, зменьшенні аудиторії цих

видань, що, відповідно, позначається на розкуповуванні

друкованих накладів. Ці тенденції були докладно описані в попередньому розділі роботи. При цьому варто наголосити що збільшується кількість та якість реклами в Інтернеті та зокрема мережевих ЗМІ, а також на тому, що більшість мережевих видань безкоштовні. Так, вони потребують доступу до комп’ютера та мережі Інтернет, проте при наявності цих умов можна отримати доступ до величезної кількості Інтернет-ЗМІ. А друковані видання здебільшого через постійно збільшувану ціну на сировину, друк та транспортні видатки змушені відповідно збільшувати і свою ціну, або ж покривати ці видатки повністю за рахунок реклами. 41

Оскільки рекламодавці почали меньше рекламуватися в друкованій пресі з розвитком

Інтернету,

то

друковані

видання

зіткнулися

необхідністю

зменьшення своїх видатків. А це виражається і в зменьшенні кількості журналістів, що працюють над номером, і в зменьшенні самого формату видання, скорочення сторінок і, навіть, у зменьшенні розміру шпальт видання. Психологічний чинник Не дивлячись на те, що Інтернетом користується більшість населення в розвинутих країнах, таких як США, Австралія чи країни Євросоюзу, читачі поки що все одно більше схильні довіряти інформації, що поширюється через традиційні засоби масової інформації: друковану пресу, радіо та телебачення. При цьому за статистикою більшість журналістів в цих країнах використовує при підготовці до написання матеріалів чи створенні сюжетів певну інформацію, взяту з мережі. Однак, говорячи про Інтернет як про сукупність різних засобів масової інформації та комунікації ми можемо побачити, що він користується дещо меньшою довірою населення, а в українському сегменті Інтернет часто стикаємось з вторинністю контенту. Отже, на сьогоднішній день, узагальнивши, можна сказати, що друковані ЗМІ визивають більше довіри до інформації та її якості ніж Інтернет. Цей чинник показує можливість видозміни журналістських підходів в друкованих засобах масової інформації, надання певним журналістським жанрам пріоритету перед іншими. Часовий чинник За відсутності радіо та телебачення друкована преса була головним поширювачем новин. Проте поступово газети втрачають свої позиції в новинній 42

сфері. Якщо навіть конкуренцію радіо чи телебачення в цій царині вони перенесли, то конкурувати з Інтернетом який не тільки співмірний з пресою через свою текстуальність, а ще й використовує аудіовізуальну інформацію та найголовніше можливість подавати найсвіжішу, найактуальнішу інформацію дуже важко. Дізнавшись про якусь важливу термінову новину, наприклад стихійне чи екологічне лихо, терористичний акт, аварію, політичні чи економічні події ми прагнемо якнайшвидше отримати найбільше найсвіжішої інформації з місця події і тут без сумніву попереду стоять мережеві ЗМІ. При чому оперативність проявляється не тільки в частому оновленні стрічки новин, а й в можливості отримати інформацію в реальному часі через вебкамеру, як наприклад під час помаранчевої революції. Відповідно газетярі, що вже не мають переваги сенсаційності в поширенні новин більше фокусуються на аналізі подій, висновках, розслідуваннях, мають більше часу на перевірку та уточнення інформації, що пояснуює ще одну з тенденцій про яких йшлося в попередньому розділі – зменьшення періодичності видань, коли на заміну щоденній газеті приходить тижневик. Чинник зручності Не дивлячись на бурхливий розвиток техніки і, зокрема, мобільного Інтернету більшість людей так чи інакше віддає перевагу друкованій пресі через те, що її можна читати практично будь де. Проте

зручність

полягає

не

тільки

можливості

комфортно

насолоджуватися читанням, а й в поданні інформації. Зверстана тематично друкована преса передбачає такий же зручний спосіб пошуку інформації, як і на сайті, проте для читача, що постійно цікавиться конкретною темою наприклад коливанням курсу своїх акцій на біржі, на сьогоднішній день вже 43

простіше шукати цю інформацію через Інтернет, замість того, щоб регулярно купувати відповідну газету. Те саме можна сказати й про шанувальників футболу – замість того, щоб чекати на вихід видання, вишукувати там опис та рахунок важливого матчу простіше подивитися його результати в Інтернеті, а також замість чужого коментаря самому передивитися гольові моменти. Отже для друкованої преси важливо не просто подати інформацію, а подати її таким чином, щоб вона була кориснішою чи кращою, ніж в мережі. В деяких сферах ця конкуренція не є продуктивною. Чинник розмаїття інформації Всі друковані видання так чи інакше обмежені своїм форматом. Для того, щоб залучити і читачів і рекламодавців видання має бути або розраховане на масового читача як-то загально-політичне, соціальне, розважальне чи навпаки – суто тематичне, наприклад видання для молодих батьків або фотографівлюбителів чи професійне, наприклад видання для бухгалтерів, архітекторів, дизайнерів. При цьому суто тематичні спеціалізовані видання мають все одно разроховувати та певну чисельну аудиторію та, звичайно, рекламодавців. Таким чином, досить велика кількість зацікавлень чи інтересів читачів не представлена в друкованій пресі взагалі. Наприклад, видання для поціновувачів парашутного спорту чи для людей певних професій. Все це знаходить відображення в Інтернеті і таким чином займає ніші, що раніше були вільні, або ж не достатньо заповнені.

Екологічний чинник Екологічний рух, що поширюється в розвинених країнах поки що не розглядав друковану пресу виключно як шкоду довкіллю, адже не було реальної альтернативи паперу. Тепер із появою та розвитком мережевих ЗМІ, як брендових, так і самостійних поступово виникає ідея

відмовитись від

використання друкованих ЗМІ, як таких, що шкодять довкіллю. Адже папір, на якому друкуються десятки тисяч видань, виготовляється не тільки з вторинної сировини. Поки що цей чинник не можна назвати вирішальним, проте він поступово починає заявляти про себе і може перерости в один з найважливіших по мірі розвитку електронних видань і розвитку техніки. Адже на сьогоднішій день, говорячи про можливість читати мережеві ЗМІ, ми маємо на увазі, що це можливо робити не тільки через громіздкий комп’ютер чи більш компактний ноутбук, але й через КПК чи, навіть, звичайний мобільний телефон далеко не останньої моделі. Вже сьогодні багато західних видань пропонують на своїх сайтах оформлювати

передплату

на

власні

видання

електронному

форматі,

наголошуючи на екологічності подібного кроку. 3.3. Трансформаційні процеси, що відбуваються в світових та українських друкованих ЗМІ Із розвитком та активним поширенням Інтернету друковані засоби масової інформації вимушені змінюватись. В попереднбому розділі йшлося про такі тенденції, як зменьшення рекламних бюджетів друкованої преси, скорочення аудиторії, а відтак і накладів, зникнення певної кількості видань, скорочення 45

формату друкованих ЗМІ, їх представництво а почасти й повний перехід в мережу. Проте ці тенденції, що відбуваються в друкованій пресі розвинених країн і почасти в Україні ще не говорять про якісні зміни, або ж власне трансформацію друкованих засобів масової інформації. Тим не меньш на сьогоднішній день з впевненістю можна говорити й про те, що така трансформація вже відбувається і стосується багатьох, саме журналістських, а не тільки бізнесових аспектів. Звичайно друкована преса не є однорідною і говорити про неї, розглядаючі подібні процеси в усій її сукупності, не можливо, отже, варто зупинитися окремо на різних сегментах ринку друкованих засобів масової інформації. 3.3.1. Трансформація щоденних видань Сегмент щоденних друкованих видань зазнає чи не найбільшого впливу з боку Інтернету. І саме в цьому сегменті можна побачити чи не найбільшу трансформацію власне самої журналістики. Поступово щоденні газети відмовляються від новинного формату, віддаючи належне аналітиці, журналістським розслідуванням інтерв’ю, а це в свою чергу сприяє іншій виявленій тенденції – зменьшенню періодичності щоденних видань. Отже, що змінилося в щоденній газеті? Якщо раніше наприклад “New York Times” виходила в такому форматі коли невеликі новинні описові статті з коментарями займали 60-70% видання, то тепер вони складають лише 30-40%. Це можна відстежети методом контент-аналізу, порівнюючи свіжі номери видання, та ті що вийшли друком більше п’яти – семи років назад. Подібні зміни відбуваються і в Україні. Наприклад щодення газета “Дело”, за словами її видавця та одного з засновників Ляшенко Ігора, стартувала кілька 46

років тому в переважно новинному форматі тепер так само змінює редакційну політику, набагато меньше місця віддаючі під новини. „Трансформація, що відбувається з щоденними газетами виглядає дуже неприродною навіть з суб’єктивної журналістської позиції, - зауважує Ігор Ляшенко, - адже щоденна газета завжди орієнтувалася на новини. В журналістів ніколи не було часу на щось інше, аніж просту подачу факту чи новини. Враховуючи сучасну тенденцію щодо підвищення ролі аналітичності матеріалу, журналісти щоденних газет змушенні робити набагато більше роботи, яку неможливо було уявити ще 10 років тому”. Адже прості новини вже не так цікавлять читачів як раніше, бо тепер вони мають можливість дізнаватися найсвіжішу інформацію з Інтернету. Отже щоденні газети вже зацікавлені в тому, щоб не просто розповісти про подію, а розповісти про неї те, що до цього ще не розповідалося. Аналізувати подію, надати певний прогноз розвитку цієї події, коментарі з цього приводу, надані ключовими учасниками події. Не важко відстежити, що в більшості розвинених країн світу змінюється підхід до новин в друкованих виданнях. І можна сказати, що з точки зору якісного, більш цікавого матеріалу, що з’являється замість колишніх доволі описових новин читачі тільки виграють, адже тепер вони отримують не просто інформацію, а якісну і набагато цікавіше подану та розширену інформацію. Аналізуючи склад номерів різних щоденних газет, зокрема “The New York Times”, “The Guardian”, “The News Tribune”, “The Seattle Times”, “Дело”, “Коммерсант” можна дійти висновку, що загалом збільшилася не тільки кількість новинно-аналітичних статей, але й журналістських розслідувань, інтрерв’ю. Для України подібні зміни ще не дуже помітні, бо відбуваються набагато повільніше ніж в США чи країнах Євросоюзу, однак за останні роки в друкованій пресі значно побільшало статей в жанрі журналістського розслідування, що

свідчить не тільки про певну демократизацію перси, але й про поступовий відхід від новинного формату. Окрім новин, що були змушені поступитися місцем більш аналітичним матеріалам сильні зміни переслідують статистичну інформацію. Наприклад це стосується біржевих зведень, оголошень, спортивних таблиць. За словами редактра “The News Tribune” Девіда Зіка, їх газета, як і більшість інших щоденних друкованих видань в Сполучених Штатах була змушена на 70% скоротити біржові зведення в бізнесовій частині видання, проте не отримала на це майже ніякої реакції читачів і навіть передплатників, що свідчить про те, що більщість активних гравців на біржі стежать за коливанням курсів акцій на спеціальних постійнооновлюваних порталах в Інтернеті. Скорочення зачепило також і телепрограму, і, певним чином, спортивну сторінку. Тепер навіть про спорт прагнуть писати не лише коментарі матчів чи опис голів, адже наприклад прихильники футболу, що пропустили матч тепер з легкістю можуть подивитися гольові моменти в мережі. Про те, що подібне можливе свідчить наприклад серія матеріалів в “The Gardian”, де публікуються не тільки результати матчів чи інтерв’ю зі спортсменами, але й статі на кшталт аналізу вартості футбольних клубів чи окремих гравців. Отже в цілому, конкуренція з мережевими засобами масової інформації вплинула на щоденні газети позитивно, змусивши їх зробити свої матеріали більш цікавими, пізнавальними, корисними та якісними, сприяла подальшому розвитку та розквіту такого жанру як журналістське розслідування. 3.3.2. Трансформація спеціалізованих видань На сегменті спеціалізованих друкованих видань вплив Інтернету відбився по-різному. Ті видання, що мали чітку, проте невелику аудиторію наприклад спеціалізовні видання про балет чи певний музичний жанр, або ж професійні 48

журнали на кшталт порадника для бухгалтерів чи представників інших професій мало змінилися. Що цікаво, подібних видань навіть майже не торкнулася тенденція сильного скорочення накладів. Наприклад, суто спеціалізований французький музичний журнал “Hard-Rock Magazine” особливо не втратив своїх читачів та передплатників, в той час як більш загально-орієнтовані музичні журнали, наприклад відоме британське видання “Q” потерпає від конкуренції з мережевими ЗМІ. Найбільше під впливом Інтернету опинилися ті спеціалізовані видання, що мають відношення до техніки, комп’ютерів, мобільних телефонів. Адже в цих виданнях були передусім представлені рецензії та фотографії і описові характеристики нової техніки, програм і тому подібне. При цьому переважна більшість читачів подібних видань – активні користувачі мережі. Тому багато подібних видань просто не могли конкурувати з мережевими ЗМІ, в тому числі і власними порталами, а отже або повністю переходили в мережевий формат, або закривались як нерентабельні. Серед п’яти наймасовіших американських технічних видань залишилося два. Щоб запобігти закриттю, спеціалізовані журнали про техніку були змушені також переглянути свою редакційну політику і дещо видозмінитися. Оскільки звужувати формат до вузькоспеціалізованих видань, які, як зазаначалося вище, зазнали найменьшого впливу в цьому сегменті друкованих ЗМІ

було б у цій тематиці дуже важко вони пішли по шляху розширення

тематики, почали орієнтуватися на більш масового читача, намагаючись змінити і головне розширити власну читацьку аудиторію. Замість суто спеціалізованих статей із багатьма технічними подробицями з’явилися загально інформаційні і навіть розважальні матеріали не тільки про саму техніку, але й про цікаві явища, тенденцій.Саме ця редакційна політика виявила свою ефективність на прикладі американського журналу “Wired”.

В Україні в сфері спеціалізованих видань ситуація дуже схожа, при чому видання про техніку, комп’ютери, мобільний зв’язок конкурують не тільки з українськими мережевими ЗМІ в цій тематиці, але й з мережевими ЗМІ інших крїн і найбільше російськими. Якщо в сфері новин російські мережеві ЗМІ не так сильно конкурують з українськими, як електронними так і друкованими, то в цьому сегменті особливої різниці не відчувається, а сегмент російського Інтернету в цій сфері досить великий. Конкуренції з мережевими засобами масової інформації не витримало зокрема видання про техніку “Digital”, що за словами її головного редактору Титаренка Андрія змушене було закритися саме у зв’язку із розвитком та поширенням Інтернету, адже цільова аудиторія журналу більшою мірою складалася з активних користувачів Інтернету. Щоб зміцнити свої позиції та не втратити аудиторію журнал про мобільний зв’язок “e-Mobile” змушений був змінити свою редакційну політику та намагається йти шляхом журналу “Wired”, розширюючи аудиторію, друкуючи більш загальну інформацію, що цікавмитиме більше читачів. На думку видавця та одного з власників журналу Шума Станіслава “це єдина можливість працювати на перспективу, адже Інтернет вже складає серйозну конкуренцію виданням в цій тематичній ніші”. Ці зміни, звичайно, меньш помітні ніж в іноземних виданнях, проте чітко простежуються, наприклад в підборі тем номерів та окремих статей особливо за останнє півріччя. Методом контент-аналізу можна простежити як змінюються ці теми в бік більш загальних та цікавих для масового читача. З’являються статті не тільки про конкретну техніку яка цікавить обмежене коло читачів, а про передові технології, екологію, медичні аспекти, цікавинки техніки за кордоном. З’явилося більше журналістських розслідувань, як наприклад розслідування про походження першого телефону під українським брендом.

3.3.3. Трансформація чоловічих, жіночих та підліткових видань В цьому сегменті ринку друкованої преси також сильно помітні видозміни через розвиток та поширення Інтернету. Найбільше це позначилося на підліткових та чоловічіх виданнях. Підліткові видання втратили в накладах та закривалися чи не найбільше з усіх різновидів друкованої преси. Аналітики називають однією з найголовніших причин подібного явища психологічний фактор. Адже підліткова аудиторія досить специфічна так саме як і “трендовість” Інтернету в очах підлітків віком від 12 до 18. Саме тому видавці переорієнтувалися і на ринку підліткових видань головні ролі починають відігравати саме мережеві ЗМІ. Змінити це через відпровідні зміни в редакційній політиці, як видно не вдалося і на сьогоднішній день підліткові видання продовжують втрачати свою аудиторію. Чоловічі видання також зазанали серйозного впливу мережі, що в першу чергу відобразилося на втраті частини накладів. Проте і тут можна побачити наявну трансформацію. Наприклад лідер серед британських чоловічих видань журнал “FHM” змістив акцент сексуальності, замінивши його на корисність та розважальність і неординарність. Адже за словами представника видання будь-які навіть найеротичніші фотографії знаменитостей все одно так чи інакше з’являються в Інтернеті, а конкурувати з порталами еротичного відео чи фотографій журнал взагалі не може. Тому тепер в журналі значно більше просто корисної інформації для чоловіків, зокрема про здоров’я а головний акцент зроблений на унікальних і цікавих матеріалах, в тому числі й журналістських розслідуваннях, звітах про подорожі в різні країни і тому подібне. Відмінною рисою нової редакційної політики є те, що на написання однієї унікальної статті тепер витрачається більше коштів та часу ніж раніше. Тобто можна говорити про більш якісний підхід до статей. 51

Що цікаво не всі чоловічі журнали зробили своєчасні висновки і переорієнтували свою редакційну політику. Наприклад почавши втрачати аудиторію журнал “Maxim” навпаки почав збільшувати акцент на сексуальність та еротику, проте не отримав очікуваних результатів, натомість втрачаючи ще більше читачів та передплатників. Ще одним нововведенням яке вже з’явилося в Україні, проте поки що більшою мірою в сегменті журналів жіночих – є двоформатність видання. Щоб зробити його читання ще зручнішим, наприклад в транспорті, журнали почали видавати додатково в так званому mini-форматі, при цьому і контент і реклама в журналі не змінюється, а лише змінюється шрифти. Жіночі журнали на сьогоднішній день в цьому сегменті друкованої преси зазнали чи не найменьше змін, пов’язаних з розвитком Інтернету. За статистикою жінки більше за чоловіків читають журнали, а основні теми жіночих журналів такі як мода, сім’я, краса поки що мало окремо представлені в мережі. Найбільшу конкуренцію жіночим журналам складають не тематичні мережеві засоби масової інформації, а форуми, оскільки дають можливість живого спілкування. Про це свідчить статистика відвідування жіночих форумів. Проте так чи інакше втрачаючи певну кількість аудиторії жіночі журнали не можуть привнести в друковані видання інтерактивного спілкування. Тож говорити про серйозну трансформацію жіночих журналів під впливом Інтернету поки що зарано. 3.4. Перспективи трансформації друкованих ЗМІ в світі та в Україні На сьогоднішній день досить багато зроблено невтішних прогнозів стосовно майбутнього друкованих засобів масової інформації. Ідею Біла Гейтса про те, що через декілька років друковані засоби масової інформації зникнуть

взагалі повторювали багато разів, проте на підтвердження подібної теорії майже не виказувались гідні довіри докази. Проаналізувавши ті тенденції, що зараз відбуваються в друкованій пресі та Інтернеті, мережевих ЗМІ, а також ту трансформацію, що відбувається в друкованих виданнях, можна з упевненістю сказати, що про передчасну загибель засобів масової інформації в добу Інтернету говорити поки що не можна. По-перше, якщо взяти світові тенденції в цілому, то кількість друкованої преси за рахунок розвитку країн третього світу тільки збільшується і якщо на сьогоднішній день за світовою статистикою

Internet World Stats тільки 20%

населення планети має доступ до Інтернету, то наврядчи можна взагалі говорити про панування мережевих засобів масової інформації та про зникненні друкованої преси. По-друге, в розвинених країнах “Півночі” за поділом Брандта, зокрема США, країни Євросоюзу, Японія, Австралія та Нова Зеландія, де Інтернетом користується в середньому близько половини населення можна спостерігати зменшення накладів друкованих видань, закриття певних видів видань та зміну підходу до читачів та редакційної політики. Проте, беручи до уваги психологічний фактор довіри до друкованої преси більше ніж до Інтернету, звичку до читання саме друкованої преси, зручність читання преси не варто говорити про суцільне зникнення друкованих ЗМІ. Можна говорити лише про зникнення певних видань, що не змогли пристосуватися

до

нових

умов,

чи

були

задля

економічної

вигоди

переформатовані в мережеві. Трансформація, що відбувається в багатьох друкованих засобах масової інформації під впливом конкуренції мережевих ЗМІ та Інтернету в цілому призводить до більш якісного підходу до контенту, намаганні його покращити, підвищити якість написання текстів.

Проектуючи ці тенденції на майбутнє можна говорити про те, що друковані засоби інформації поступово видозміняться, повністю позбувшись статистичної чи суто новинної інформації та сфокусувавшись на креативних унікальних матеріалах,

репортажах,

журналістських

розслідуваннях,

експерементах,

розширеному аналізі різноманітних подій. Це може призвести до скорочення сторінок у багатьох виданнях, зменьшенню їх розмірів. Друковані матеріали цінуватимуться більше та в цілому це призведе до покращення журналістики, виходу її на новий рівень. Адже мережеві засоби масової інформації, що зараз часто задовольняються вторинним контентом та не завжди стежать за якістю своїх матеріалів намагатимуться підвищити свій рівень. Отже, можна сказати що в перспективі кількість друкованих засобів інформації зменьшиться, а якість журналістики навпаки збільшиться. Цей процес вже можна спостерігати в розвинених країнах “Півночі” за поділом Брандта і навіть частково в Україні, проте з роками він лише поглиблюватиметься. Також в Україні можна передбачити в найближчі роки розвиток та поширення безкоштовної друкованої преси, що створюється за рахунок рекламодавців. Цей процес спостерігається в багатьох країнах Євросоюзу, зокрема й Німеччині і поглиблює тенденції до зменьшення накладів друкованих видань та покращенню самої журналістики особливо у платних виданнях. Реальну загрозу існуванню друкованої преси Інтернет та мережеві ЗМІ не становлять, ще раз підтверджуючи закон Ріпеля, проте друкована преса дійсно може сильно видозмінитися наприклад із появою електроного пперу, прототип якого вже розроблені. Хоча і в цьому сенсі переміщення друкованих видань зі звичайного паперу на електроний наврядче можна буде називати зникненням друкованої преси, а скоріше за все черговою трансформацією.

ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ Метою роботи було виокремлення тенденцій, що призводять до трансформації друкованих засобів масової інформації та дослідження власне трансформаційних процесів, що проходять в друкованих виданнях під впливом мережі Інтернет. Проведене дослідження спонукає до таких висновків: 1. В “розвинутих країнах” або за термінологією економічної географії, запропонованої Брандтом країнах “Півночі”, до яких зокрема відносяться США, країни Євросоюзу, Австралія та Нова Зеландія, розвиток Інтернету та мережевих ЗМІ за останні роки спричинив зміни в структурі та кількісних показниках друкованих засобах масової інформації. Ці зміни були спричинені через стрімке розширення аудиторії Інтернету, розвитку та еволюції мережевих ЗМІ і призвели в першу чергу до таких тенденцій в друкованих засобах масової інформації як: •

зменьшення

кількості

друкованих

засобів

масової

інформації через закриття видань; •

перехід

друкованих

засобів

масової

інформації

електронний формат; •

створення спеціальних мережевих видань для підтримки

традиційних друкованих засобів масової інформації; •

зменьшення

накладів

багатьох

друкованих

засобів

масової інформації; •

зменьшення періодичності певних друкованих засобів

масової інформації; •

зменьшення обсягу деяких друкованих засобів масової

інформації.

Ці зміни підтверджені статистичними даними та носять постійний і неповерхневий характер. 2. В Україні із стрімким розвитком та розповсюдженням Інтернету та мережевих ЗМІ в друкованих засобів масової інформації також було спричинено певні схожі тенденції. Проте через відносно мале порівняно з країнами “Півночі” проникнення Інтернету ці тенденції тільки починають проявлятися. Через непрозорість інформації про такі дані друкованих видань як наклади, які найчастіше навмисно завищуються важко дослідити конкретніт обсяги зниження накладів. В українських друкованих засобах масової інформації поширюються такі тенденції як: •

зменьшення аудиторії деяких друкованих засобів масової

інформації; •

зменьшення періодичності певних друкованих засобів масової

інформації; •

створення спеціальних мережевих видань для підтримки

традиційних друкованих засобів масової інформації. 3. Через поширення в друкованих засобах масової інформації зазначених тенденцій можна спостерігати певні трансформаційні процеси, що по різному проходять

різних

типах

друкованих

засобів

масової

інформації.

Трансформаційні процеси в друкованих виданнях проходять як в країнах “Півночі” так і в Україні, проте характеризуються меньшим поширенням в нашій країні. 4. Трансформаційні процеси в новинних медіа спричиняють:

•

відхід від суто новинного формату та перехід до збільшення

аналітичних матеріалів, журналістських розслідувань, інтерв’ю; •

зменьшення статистичних даних на кшталт біржових зведень,

оголошень, спортивних таблиць. 5. В сегменті чоловічих жіночих та підліткових виданнях спгостерігається така якісна трансформація як: •

зміщення акценту в бік корисної ексклюзивної інформації;

•

збільшення витрат на створення журналістського контенту та в

цілому покращення якості контенту; • 6.

збільшення кількості інтерв’ю та журналістських розслідувань. сегменті

спеціалізованих

видань

трансформаційні

процеси

відбуваються дуже нерівномірно в залежності від тематики видання, проте певні спеціалізовані засоби масової інформації були змушені: •

розширити свою тематику;

•

покращувати якість та ексклюзивність контенту.

7. В цілому трансформаційні процеси в друкованих засобах масової інформації призвели до підвищення рівня журналістики порівняно з мережевими ЗМІ. На відміну від безкоштовного контенту представленого в мережі друковані засоби масової інформації змушені виправдовувати витрачені читачами кошти на придбання видань і суворо слідкувати за якістю та відповідністю своєї інформації. За статистичними даними рівень довіри до друкованих видань в цілому значно більший ніж до мережевих засобів масової інформації, що в свою чергу слугує додатковим стимулом до покращення та чіткого відслідковування інформації, поданої в друкованих засобах масової інформації. 57

Серед рекомендацій, що по результатам дослідження можна було б надати видавцям та шеф-редакторам друкованих засобів масової інформації в Україні: 1. Аудиторії тих видань, що збігається повністю чи частково з користувачами мережі Інтернет, кількість яких збільшується швидкими темпами, потрібно надавати такий контент, який важко знайти в мережі. Збільшити

аналітичність

матеріалів,

урізноманітнити

журналістські

підходи, вживати по можливості більшн експерних опитувань, інтерв’ю з відомими особами, проводити більше журналістських досліджень на різні цікаві читачам теми. Надавати більше ексклюзивної інформації, в цілому покращувати якість контента, його унікальність. 2. Дослідивши найбільших конкурентів конкретному виданню як серед друкованих ЗМІ, так і серед мережевих, що можуть в себе включати й не тільки українські, але й іноземні, наприклад російські ресурси, зменьшити кількість інформації, що дублюється конкурентними виданнями, зокрема статистичної. Якщо кількість аналогічної інформації, що представлена в мережі набагато більша і різноманітніша ніж у виданні можливо варто розширити чи навпаки звузити до профільної тематику видання, змінити структуру контенту, журналістські підходи. 3. Для підтримки друкованого видання створити його представництво в мережі, де б друкувалися окремі статті та певним чином рекламувався контент друкованого видання, а зокрема й сам бренд. А також широко використовувались мультимедійні можливості Інтернету, що неможливо використати в друкованих засобах масової інформації: проводились тематичні опитування, що допоможуть скорегувати контент 58

друкованого видання, надавалася можливість читачам висказати свою думку з різних питань, публікувалася аудіо та відео файли про які може йтися в друкованому виданні чи які можуть бути цікавими для читачів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: 1. Аналітичний звіт Української Асоціації Видавців Періодичної Преси «WORLD PRESS TRENDS 2008. COUNTRY REPORT. Ukraine»// http://www.uapp.org/content/view/4113/121/ - запит 03.05.08 2. Андерсон Г. Газета, которую не надо ждать // Журналист. – 1997. – № 3 (март). – С. 46–49. 3. Бабаев М. Журналистика и Интернет// http://www.zhurnal.ru/staff/mirza/e_journ.html - запит 11.04.08 4. Бессуднов А., Дугаев Д. От Носика к Гуттенбергу: Зачем нужна сетевая журналистика?// http://www.shubin.ru/it_obshtext/it_obsh/id/414032.html - запит 01.05.08 5. Бурило Ю.П. Щодо визначення адміністративно-правового статусу Інтернет-видань та організаційно-правових засад державного управління в сфері їх діяльності// http://www.rusnauka.com/13.DNI_2007/Pravo/21233.doc.htm - запит 04.04.08 6. Бэррингер Ф. Американские газеты входят в полосу депрессии // http://www.washprofile.org/SUBJECTS/Internet.html - запит 18.04.08 7. Воронина Е. Бизнес электронной газеты // Журналистика и медиарынок. – 2004. – № 3–4. – С. 36-39. 8. Вытеснит ли интернет газеты?// http://dialogs.org.ua/issue_full.php?m_id=4072 - запит 05.04.08 9. Гейтс Б. Дорога в будущее. – М., 1996. / Пер. Ю. Е. Купцевич – М.: Изд. отд. "Рус. ред." ТОО "Channel Trading Ltd.", 1996. – 312 с. 10. Глобальная статистика Украинского Интернета – март 2008// http://i.bigmir.net/index/UAnet_global_report_032008.pdf - запит 03.05.08 11. Довженко О. Дозвольте зареєструватись// www.telekritika.ua/mediarinok/virobnitstvo/internet/2007-12-13/35485 - 60k - запит 28.04.08 60

12. Закон України „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” від 16.11.1992 // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993, N 1, ст.1 13. Закон України „Про інформацію” від 02.10.1992 // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, N 48, ст.20 14. Исаков С. Интернет не убивает подписчика // Журналистика и медиарынок. – 2004. – № 3–4. – С. 50-52. 15. Карлсон Д. Ваш читатель в сети // Журналист. – 1997. – №3 (март). – С. 44–46. 16. Колесникова Е. Интернет и СМИ: соперничество или сотрудничество?// www.nosorog.com/public/internet/int-smi.html - запит 15.04.08 17. Костыгова Ю. В. Сетевые и печатные СМИ: конвергенция или антагонизм? // Информационное общество. – 2001. - № 1. – С. 38-40.// http://emag.iis.ru/arc/infosoc/emag.nsf/BPA/ce516fc328fb5654c3256c01002a0e0a запит 05.04.08 18. Кривошея Г. П. Журналістика: поняття, терміни: Навч. посібник / Київський міжнародний ун- т. — К.: КиМУ, 2004. — 202 с. 19. Лисенко В. Особливості електронних видань// Друкарство . – 2004. – № 4 (57). – С. 41-43. 20. Маклюэн М. Понимание медиа: внешние расширения человека. — М.: Канон-Пресс/Кучково поле, 2003. – 464 с. 21. Манако А.Ф. Сучасні iнтернет-технологiї. Методичний посiбник. – К.:, 2004. – C.15 22. Найпопулярніші щоденні газети: версія TNS// http://www.mediabusiness.com.ua/content/view/11257/54/lang,uk/ - запит 28.04.08 23. От книги до Интернета. Журналистика и литература на рубеже тысячелетий. – М.: Изд–во Моск. ун-та, 2000. – 256 с.

24. Підсумки роботи галузі зв'язку та інформатизації за січень-березень 2008р.// http://www.stc.gov.ua/uk/publish/article/68241 - запит 03.05.08 25. Фомичева И. Как вас теперь называть? СМИ в Интернете и Интернет среди СМИ // Журналистика и медиарынок. – 2004. – № 10. – С. 8-10. 26. Чисельність населення на 1 травня 2008 року та середня за січеньквітень 2008 року// http://www.ukrstat.gov.ua/ - запит 03.05.08 27. Штанько Н. Друкована газета на зламі тисячоліть: учасник конвергенційних процесів чи засіб масової інформації з двома обличчами// Вісник Дніпропетровського університету, Випуск 4, 2001, С.65-69. 28. Щодня в Україні створюється 5-6 нових друкованих засобів масової інформації// http://www.minjust.gov.ua/0/14119 - запит 03.05.08 29. Are men's mags losing out to online competition?// http://www.econsultancy.com/news-blog/362703/are-men-s-mags-losing-out-to-onlinecompetition.html?keywords=media+consumption - запит 11.04.08 30. Chen Y., Dimmick J., Li Z. Competition Between the Internet and Traditional News Media: The Gratification–Opportunities Niche Dimension// www.fordham.edu/images/Undergraduate/communications/OwnershipResearchAge nda.pdf - запит 05.04.08 31. Creative Destruction: An Exploratory Look at News on the Internet/ A report from the Joan Shorenstein Center on the Press, Politics and Public Policy, John F. Kennedy School of Government, Harvard University //www.hks.harvard.edu/presspol/carnegie_knight/creative_destruction_web.pdf – запит 28.04.08 32. Döpfner M. Der Journalismus lebt – Essay// http://www.welt.de/printwelt/article215176/Der_Journalismus_lebt_-_Essay.html - запит 01.05.08 33. Fairbairn C. Serving the public good in the digital age: implications for UK media regulation/ Communications - The next decade: Section 1 http://www.ofcom.org.uk/research/commsdecade/section1.pdf - запит 02.05.08 62

34. Harber A. The Writing's on the Wall// http://www.news24.com/News24/Columnists/Anton_Harber/0,,2-16302117_2060300,00.html - запит 04.05.08 35. Has the Internet killed newspapers, magazines, music and video?// http://dondodge.typepad.com/the_next_big_thing/2007/03/has_the_interne.html запит 05.04.08 36. Human Rights and the Internet. Ed. S.Hick, E. Halpin, E. Hoskins. Macmillan Press Ltd. - 2000. - p.6. 37. Internet Statistics Compendium - May 2008// http://www.econsultancy.com/publications/internet-stats-compendium/ - запит 19.04.08 38. Internet use could kill off local newspapers, study finds// http://www.breitbart.com/article.php?id=070816211426.guamdbxe&show_article=1 - запит 09.04.08 39. Internet User Statistics & Population for European countries and regions// http://www.internetworldstats.com/stats4.htm#europe - запит 19.04.08 40. Issa Sikiti da Silva, Internet impacts on print media health// http://www.bizcommunity.com/Article/196/15/13160.html - запит 13.05.08 41. Journalism is not Dead, but Newspapers are Dying// http://www.briansolis.com/2007/03/journalism-is-not-dead-but-newspapers.html запит 11.04.08 42. Kilman L. World Press Trends: Advertising Rebounds, Circulation Down Slightly// http://www.wan-press.org/article4473.html - запит 05.04.08 43. Meskauskas J. Media Maze: Traditional Media Online // http://www.imediaconnection.com/content/6275.asp - запит 18.04.08 44. Naughton J. Our changing media ecosystem/ Communications - The next decade: Section 1// http://www.ofcom.org.uk/research/commsdecade/section1.pdf запит 11.04.08

45. Print media surveys show newspapers holding their own against Net competition, but magazines struggling// http://poneke.wordpress.com/2008/02/19/print/ - запит 18.04.08 46. Print More Trusted Source of Information Than Internet// http://adage.com/mediaworks/article?article_id=126001 - запит 13.05.08 47. Reding V. The convergent publisher – Print media in the broadband economy/ Publishers Forum, Brussels// http://europa.eu/rapid/pressReleasesAction.do?reference=SPEECH/07/788&format =HTML&aged=0&language=EN&guiLanguage=en - запит 02.05.08 48. Riepl W. Das Nachrichtenwesen des Altertums mit besonderer Rücksicht auf die Römer, Leipzig: Teubner - 1913.- 487s. 49. Sullivan P. As the Internet Grows Up, the News Industry Is Forever Changed// http://www.washingtonpost.com/wpdyn/content/article/2006/06/13/AR2006061300929.html – запит 04.04.08 50. The Communications Market report 23, Office of Communications (Ofcom), August 2007// http://www.ofcom.org.uk/research/cm/cmr07/cm07_print/ запит 01.05.08 51. The Internet vs. Traditional Media: Convergence or Competition // http://www.marketresearch.com/product/display.asp?productid=224645&xs=r запит 05.04.08 52. The State of the News Media 2008 // Annual Report on American Journalismhttp // www.stateofthenewsmedia.org/2008/printable_overview_chapter.htm – запит 03.05.08 53. The transformation of IDG // http://colincrawford.typepad.com/idg/2007/02/the_transformat.html - запит 11.04.08

54. Web overtakes print media consumption in Europe// http://www.econsultancy.com/news-blog/361838/web-overtakes-print-media-consumption-ineurope.html – запит 18.04.08 55. World Internet Users and Population Stats// http://www.internetworldstats.com/stats.htm - запит 20.04.08 56. Zassoursky Y. N. Changing Media and Communications // Changing Media and Communications. Concepts, Technologies and Ethics in Global and National Perspectives / Ed. By Y .Zassoursky and E. Vartanova. Moscow, 1998. P. 19. 57. Zeeck D. Newspaper’s changes due to economic slowdown, Internet// http://www.thenewstribune.com/news/columnists/zeeck/story/339821.html - запит 23.05.08

ДОДАТОК А Порівняння розподілу часу між різними типами медіа британців та українців.

Великобританія Газети 7%

Журнали 7%

Інтернет 24%

Радіо 26%

Телебачення 36%

Дані: British Market Research Bureau

Україна

Журнали 6% Газети 8%

Інтернет 5%

Радіо 25%

Телебачення 56%

Дані: опитування проведене Marketing&Media Index Ukraine (TNS Ukraine) в якому взяли участь 5 000 респондентів віком від 12 до 65 років.

ДОДАТОК Б Аудиторія найпопулярніших українських щоденних видань за півроку (осінь-зима) 2005, 2006, 2007 Відсотків від населення України віком від 12 до 65 років, що проживають в містах з населенням 50 000 і вище "Экономические известия" 0% "Дело"

"Коммерсантъ"

"Газета поукраънськи" 0% "Робоча газета" "Жизнь"

1,20 0,90

1,20%

0,90%

1,40%

1,90%

1,60% 1,70%

2,60%

1,50% 1,40%

3,30% 3,40%

4,80% 4,40%

"Киевские 0% ведомости"

4,70%

"Вечірні вісті" 0% "Експрес" "Комсомольская правда" "Сегодня"

2007

4,50%

"Команда"

2006

6,20%

5,70% 8,30%

2005

8,70%

9% 7,40%

15,20%

15,30% 16,40%

17,60%

17,60% 16,10%

30,06%

35% 35,40%

"Факты"

Дані: дослідження Marketing&Media Index Ukraine (TNS Ukraine)

ДОДАТОК В Аудиторія одного примірника найпопулярніших українських щоденних видань (осінь-зима) 2005, 2006, 2007 Відсотків від населення України віком від 12 до 65 років, що проживають в містах з населенням 50 000 і вище

"Экономические известия" 0% "Дело"

"Коммерсантъ"

"Газета поукраънськи" 0% "Робоча газета" "Жизнь"

"Киевские 0,00% ведомости" "Команда" "Вечірні вісті" 0% "Експрес" "Комсомольская правда" "Сегодня" "Факты"

1,20

0,90

0,30% 0,40%

0,40% 0,60%

0,60% 0,70%

1,00%

0,50% 0,50%

1,20% 1,40%

2007

1,40% 2,10%

1,80% 2% 1,90%

2006

2,10% 3,10%

2005

3,60%

4% 3,20%

5,70%

6,00% 6,40%

7,00%

7,40% 6,60%

11,90%

14% 14,00%

Дані: дослідження Marketing&Media Index Ukraine (TNS Ukraine)