Наталія Луценко - диплом, 2013 by ukma journalist

Міністерство освіти і науки України Національний університет «Києво-Могилянська академія» Факультет соціальних наук і соціальних технологій Могилянська школа журналістики

Магістерська робота освітньо-кваліфікаційний рівень - магістр

на тему: «ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ЖУРНАЛІСТИКИ В УКРАЇНІ»

Виконала: студентка 2-го року навчання, спеціальності 8.03030101 Журналістика Луценко Наталія Андріївна Керівник Губенко Д.В., старший викладач

Рецензент______Даниленко С.В.____ (прізвище та ініціали)

Магістерська робота захищена з оцінкою «_____________________» Секретар ДЕК ___________ «____» ___________________2013 р. Київ 2013

План

Вступ РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ 1.1. Передумови виникнення громадянської журналістики. Світовий досвід……………………………………………………………..……9 1.2. Іноземний досвід використання Інтернету в суспільно значущих проектах…………………………………………………………….…14 1.3 Громадянська журналістика в Україні на прикладі таких платформ: ХайВей, Дурдом, Я-кореспондент.net……………..……17 1.4 Висвітлення парламентських виборів в Україні 2012 року платформами громадянської журналістики…………………………20 1.5 Інтеграція громадянської журналістики у повсякденні новини всесвітньовідомих каналів…………………………...……...22 РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ 2.1 Методи дослідження………………………………….………27 2.2 Глибинне інтерв’ю……………………………………………28 2.2.1. Теорія методу………………………………………………28 2.2.2. Застосування методу в дослідженні……………….…...…31 2.3. Контент-аналіз………………………………………….…….31 2.3.1 Теорія методу………………………………………….…....31 2.3.2. Застосування контент-аналізу в роботі…………….…….35 2.3.3 Опис вибірки……………………………………………...…35 РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ 3.1 Жанрова стилістика публікацій……………………………...38 3.1.1. Результати контент-аналізу ……………………………....39 3.1.2 Результати глибинних інтерв’ю ……………………..…...41 3.2 Активність громадянських журналістів під час виборів....42 3.2.1 Результати контент-аналізу…………………………..........43

3.2.2. Результати глибинних інтерв’ю………………………..…44 3. 3 Тематичний характер публікацій…………………..…….…48 3.4 Мультимедійність публікацій ………………………………49 3.4.1 Результати контент-аналізу ……………………………….49 3.4.2 Результати глибинних інтерв’ю ………………………..…50 3.5 Співпраця платформ громадянської журналістики в Україні та ЗМІ. Результати глибинних інтерв’ю………………….…….…………......52 3.6 Узагальнений аналіз досліджуваних матеріалів. ……….…55 ВИСНОВКИ Список використаних джерел Додатки

Вступ

Розвиток Інтернету призвів до змін в різноманітних сферах людської діяльності. Інтернет-технології використовуються у політиці, економіці, культурі, освіті, науці і створили нові, специфічні для глобальних мереж практики – дистанційна освіта, блоги, поява мережевих спільнот і т.п. Журналістика як професія, як сфера масової інформаційної діяльності також змінювалася під впливом мережі. Сучасні технології все більше підлаштовують під людей, які хочуть виконувати

роль

громадянського

журналіста

суспільстві.

Процес

оприлюднення побаченої чи почутої інформації на сьогодні стало дуже просто та швидко надіслати через спеціальні додатки для мобільних пристроїв. Головний концепт громадянської журналістики полягає в тому, що люди які не мають журналістської освіти і не працюють у цій сфері, можуть буди задіяні в журналістиці. А Інтернет тільки сприятиме такому залученню людей та поширенню інформації. Це дозволяє громадянам миттєво створювати та розповсюджувати інформацію до та від людей по усьому світові, не пропускаючи через фільтр : потрібно чи не потрібно це виражати та

поширювати.

Використовуючи

цифрові

технології

та

Інтернет,

громадянські журналісти можуть створювати спростовувати чи доповнювати новини інформацією та розповсюджувати одночасно як локальній та як аудиторії по всьому світові. Вихід в Інтернет, мобільні телефони з інтегрованими

відеокамерами

та

диктофонами,

стали

вже

чудовим

інструмента, що допомагають людям в один момент стати громадянським журналістом. Існують дві переваги в громадянській журналістиці. В першу чергу, громадянин має доступ до незчисленних різноманітних перспектив, і навіть сире та невідредаговане відео, що несе інформацію про подію,яка сталася в реальному часі,може перетворитися у щось корисне в масштабах усього світу. Друге – це, як журналіст, людина вносить свій внесок у розвиток суспільства, використовуючи цифрові технології,як спосіб самовираження [53].

У своїх книгах та публікаціях, про історію, стан та перспективи розвитку громадянської журналістики в Україні та світі пишуть такі автори, як

Арноун Ед, Бодріяр Жан, Волота Том, Карпентер Сірена, Марченков

Артем , Отінг Стів, Оуен Джон, Росс Рон, Папандреа Мері-Рос, Роджер Тоні, Сембрук Річард , Стюарт Алан, Уіліс Річард,Чорних Анна, Шейні Боуман. Аналіз праць цих та інших авторів використовується для дослідження нашої теми. Об’єктом дослідження нашої роботи є публікації громадянських журналістів, які стосуються парламентських виборів в Україні 2012 року. Для аналізу були обрані такі платформи громадянської журналістики, як : «Дурдом», «Хайвей» та «Я-кореспондент». Період публікацій був обраний нами з 15 - го серпня по 15- те листопада 2012 року. Також, іншим об’єктом виступають власники порталів громадянської журналістики та власне, самі громадянські журналісти. Предметом дослідження є особливості розвитку громадянської журналістики в Україні на прикладі сайтів громадянської журналістики. Головна

мета

полягає

визначенні

особливостей

та

стану

громадянської журналістики на сьогодні в Україні, спираючись на аналіз публікацій

на

порталах

громадянської

журналістики

(«Дурдом»,

«ХайВей»,»Я-кореспондент»), за визначений період, встановлення основних тенденцій у способі та якості подачі інформації. А також, аналіз світових тенденцій у розвитку громадянської журналістики та співпраці з засобами масової інформації. Таким чином робота передбачає виконання таких завдань :

Визначення жанрової стилістики публікацій;

Визначення активності аудиторії під час передвиборчої кампанії та з моменту початку виборів ;

Визначити,

на

скільки

матеріали

мультимедійними

(зображувальний контент, гіперпосилання на інші матеріали та дані);

Визначення

основних

тем,

які

висвітлювали

громадянські

журналісти під час парламентських виборів;

Визначення тенденції, що ж схильна сповіщати українська аудиторія : новинні замітки чи, неприв’язані до конкретного часу, аналітичні або публіцистичні матеріали.

Визначення тенденції до співпраці громадянських журналістів зі ЗМІ в Україні та світі; Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущені, що здебільшого,

зараз публікації громадянських журналістів ґрунтуються на аналізі публікацій інших журналістів, де відсутні власні дослідження. Також і на тому, що зараз змінюється тип подачі інформації, через що медіа все більше

співпрацюють

громадянськими

журналістами

та

використовують їх матеріали як новину, або ж як достовірне доповнення до свого матеріалу. Актуальність

теми

зумовлена

тим,

що

зараз

тенденції

громадянській журналістиці у світі змінюються, як наслідок, існують вже зміни і в Україні. Світова практика показує, що ЗМІ все активніше співпрацюють зі своєю аудиторію,створюючи їм спеціальні портали (зокрема нішеві), де громадяни публікують новини та звіти з подій, які відбуваються

локально,

або

всьому

світі.

До

нещодавно,

громадянська журналістика в Україні носила більш аналітичний характер, з елементами критики, пропозицій та передбачень. Тому, я маю на меті дослідити, чи дійсно стан української громадянської журналістики зараз схожий на ситуацію у світі, і перетворюється від критичного до діючого. Чи простежується у матеріалах громадян

направленість на новинний характер публікацій та стилістичне оформлення, яке буде допомагати професійним журналістам обирати матеріали для трансляції та слугувати в суспільних інтересах. Адже, не кожен блог, можна вважати платформою громадянської журналістики. Але лише тільки той, де люди пишуть на загальнозначимі теми для суспільства, політичні та економічні. Практичне значення роботи полягає у особливостях висвітлення парламентських виборів 2012 року в Україні на сайтах громадянської журналістики. Робота складається зі вступу, трьох розділів та висновку. Розділи діляться на підрозділи. У першому розділі я окреслюю суть громадянської журналістики, її виникнення та світові тенденції та особливості розвитку. Тут я пояснюю, як почала трансформуватися ГЖ, ще з моменту її виникнення. Як засоби масової

інформації

активно

залучають

аудиторію

ставати

громадянським журналістом, створювати власні новини, користуватися сучасними технологіями та виконувати свою важливу роль у суспільстві. Другий розділ присвячений методології дослідження. У роботі застосовується метод контент-аналізу та глибинного інтерв’ю. Подається коротка

історія

виникнення

та

розвитку

методів,

їх

коротка

характеристика та специфіка. Розглядаються різні та знаходиться оптимальне визначення теми. У цьому розділі я намагаюся визначити основні концепти, категорії та змінні для аналізу вибраних матеріалів та респондентів для свого дослідження. Третій

розділ

роботи

–

«результати

дослідження»,

містить

детальний аналіз результатів контент-аналізу публікацій та глибинних інтерв’ю. Усі матеріали,які стосувалися парламентських виборів в Україні у жовтні 2012 року. Тут використано синтез якісного та кількісного типів аналізу з глибинними інтерв’ю, проаналізовано матеріал за визначеними категоріями та одиницями і зроблено спробу

визначити

та

охарактеризувати

поставлені

перед

дослідженням

завдання. У висновках я аналізую, на я кому ж етапі сьогодні стан громадянської журналістики в Україні. Також, підсумовую основні відмінності

між світовим розвитком та

українськими

реаліями.

Окреслюю тенденції, отримані з інтерв’ю, що очікують нас у розвитку громадянської

журналістики.

Також,

виокремлюю

тенденції

оформленні матеріалів громадянськими журналістами, зміни в сторону мультимедійного їх оформлення.

РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ 1.1.Передумови

виникнення

громадянської

журналістики.

Світовий досвід. Ще у 80-ті роки 20 ст. американський культуролог Олвін Тоффлер сформував теорію «третьої хвилі». На його думку, світ входив у новий етап розвитку. «Третя хвиля» створить новий етап в економіці, заснований на широкому використанні комп’ютерної техніки в електронних котеджах, жителі яких зможуть створювати усі необхідні продукти за допомогою автоматизованих апаратів. Керуючись новими пріоритетами, публіка стала сама керувати засобами зв’язку, перетворюючись з пасивного споживача інформації в її активного виробника, керуючись величезною кількістю індивідуальних екранних пристроїв. У підсумку все це призведе до «розрізання масової телевізійної аудиторії на сегменти, і кожен зріз буде не тільки

підсилювати

різноманітність

нашої

культури

але

глибоко

втілюватися у масивні трансляційні мережі, які раніше повністю захоплювали уяву» [43,8]. Саме можливість аудиторії власними зусиллями створювати масову інформацію, розповсюджувати її і стала головним фактором, що змінив природу взаємовідносин між журналістом і публікою. Сьогодні, завдяки цифоровим

технологіям,

новини

перестали

бути

прерогативою

професіоналів, відтепер їх створювати і публікувати може кожен, хто має при собі фотоапарат, мобільний телефон, веб-камеру та вихід у мережу. У своїй роботі «Світ сучасних медіа» Анна Чорних пише : « Ще на початку 90-х років журналісти вважали,що вони – рупор громадськості, нині ж система кардинально змінилася : аудиторія віднайшла власний голос, який не вписується

рамки

ігнорувати» [14,35].

традиційного

медіадискурсу,

який

неможливо

Найповніше участь публіки у створенні масових інформаційних потоків виражається у громадянській журналістиці. Один із теоретиків нових медіа Марк Глассер зазначає: « В основі громадянської журналістики закладена ідея, що люди без професійної журналістської підготовки здатні використовувати інструменти сучасних технологій та потужності

Інтернету

для створення, доповнення та

фактологічної перевірки медіа. Наприклад, у власному блозі ви можете написати про засідання мерії. Або перевірити на помилки опубліковану в газеті статтю і в коментарях до неї вказати на недоліки. Або опублікувати фоторепортаж з події, яка відбувається у вашому місті. Чи навіть зняти відео й опублікувати його у відео-блозі» [44]. Шейн Боуман та Кріс Уілліс у своїй доповіді «Ми, медіа : як аудиторія формує майбутнє новин та інформації», який опублікувала організація The Media Center, що займається розвитком і розповсюдженням нових медіа, пояснюють, що громадянська журналістика - це діяльність громадян, «які відграють активну роль у процесі збору, розповсюдження та аналізу новин та інформації». Вони пишуть : «Сенс цією спільної роботи в тому, що поширювати незалежну інформацію, яка необхідна у демократичному суспільстві» [40]. Вперше громадянська журналістика всерйоз заявила про себе у 1999 році під час виступу антиглобалістів проти Всесвітньої торгової організації у Сіетлі. Підготовка до демонстрацій, залучення учасників, обговорення організаційних питань проводились через Інтернет. Інфрмаційну підтримку надавав

Незалежний

транслював

сюжети

медіацентр з

місця

подій

Сіетлі, та

сайт

показував

www.indymedia.org як

демонстранти

перекривають вулиці і як їх відвозить поліція. Досвід був настільки вдалим, що згодом антиглобалісти з усього світу стали створювати незалежні медіацентри. Вони висвітлювали демонстрації у Вашингтоні, Мельбурні, Празі, Ніцці і Квебеці. Проект Indymedia показав, що

альтернативні медіа можуть не тільки передавати достовірну інформацію, але і направляти громадські рухи. На думку доктора історія

громадянської

журналістики.

«Зробіть

Рона Росса, американського журналіста блогера, журналістики

насправді

невеличке

дослідження

передує і

ви

історії виявите,

самої що

громадянська журналістика зародилася приблизно на 200 років раніше професійної» [50]. Перша газета в американських колоніях була опублікована у 1690 році і протягом 200 наступних років, журналісти відкрили вже сотні газет різної популярності. Протягом цих двох сторіч ні один з цих письменників не був професійним журналістом, адже сама професія ще не булла створена. Журналісти того часу були просто громадянами, які були чимось захоплені і мали доступ до друкарського верстата, починали писати, друкувати і розповсюджувати свої новини як могли – тобто як блогери, фотографи та відеооператори 21 сторіччя. [50]. Зародженням самої журналістики,можливо,можна вважати 1846 рік, коли булла створена служба Associated Press, а може бути ,

що вона

зародилася у 1909 році, коли було засновано Товариство професійних журналістів. «На мою думку» - зазначає доктор Росс - « журналістика почала розвиватися починаючи із кінця 1860-х років, невдовзі після

закінчення

громадянської війни, коли генерал у відставці Роберт Лі представив курс журналістики

невеличкій

церкві,

заснованій

Вашингтонським

університетом, Лексінгтон,штат Вірджинія [50]. В 90-ті газети люто боролися за першість і абсолютно не піклуючись про чесність і правду у своїх матеріалах. Термін «жовтої журналістики» було вигадано для опису новин, в яких використовувалися вигадані малюнки, фальшиві інтерв’ю, псевдо-науки, фіктивна інформація від так званих експертів, та залякування тривіальними заголовками, як правило величезного розміру шрифту.

Журналістика як професія процвітала останні 100 років, особливо зі створенням школи журналістики майже у кожному університеті або коледжі світу. Був навіть написаний кодекс професійної етики і члени цієї професії підписалися на нього [47]. За останні кілька десятиліть багато журналістів почали ігнорувати створений кодекс та його правила. Професія поверталася назад до днів панування жовтої журналістики. « З появою громадянської журналістики, професія переходить назад у руки людей, які її першочергово і заснували, звичайних громадян, журналістів Джон Доу, які власними зусиллями, як партизани, віднаходили сюжети, інтерв’ю зі свідками, стежили за подіями, фотографували інциденти, записували звук, відео, звітували про різних людей,які залишаються собою та публікували все це на різних сайтах. Можливо, професія журналіста тільки виграє сьогодні від того, що повернулася до рук громадян» [50]. Вважають, що першим виданням з громадянської журналістики був південно-корейський сайт OhMyNews [46]. Він стартував 22 лютого 2000 року у Сеулі, Південна Корея. Редактор однієї з місцевих газет О Йен Хо вирішив створити видання, у якому важливість статті визначається не іміджем видання, а важливістю інформації. Він запропонував звичайним корейцям дописувати статті на будь-які теми. Також найняв невелику кількість професійних журналістів, які допрацьовували ці статті – тобто корейські непрофесійні журналісти працювали у тісній зв’язці з професійними. Сьогодні на ресурс працюють тисячі громадянських журналістів з усіх куточків Південної Кореї. Паралельно у багатьох інших країнах, де є розвинутим доступ до Інтернету, почали виникати подібні ресурси, у кожній країні були власні певні акценти, але в цілому громадянська журналістика стає все більш поширеним явищем. Громадянські журналісти нерідко виявляються більш оперативними, аніж співробітники ЗМІ. І в цьому дуже велика їх перевага. Сьогодні у світі

діє велика кількість Інтернет-ресурсів, які є платформами, на яких користувачі можуть публікувати свою інформацію. Цунамі на Шрі-Ланці у 2004 році, масове вбивство студентів в Технічному коледжі американського штату Вірджинія в 2007 році, землетрус у місті Ченду в Китаї у 2008, масова загибель дітей під розвалинами будівель. «Арабська весна» 20-го, сутичка в Газі між бойовиками ХАМАС з ізраїльською армією в 2012, загибель мирних жителів. Про ці всі події детально світ дізнався завдяки громадянамрепортерам – свідкам подій, які зафіксовували все що відбувалося і надсилали свої кадри по всьому світові [55]. Отже, громадянська журналістика стала явищем, заперечувати яке на має сенсу. Проте ефекти від цього явища можуть бути самими різними. Те,що публіка віднайшла свій голос значить розширення інформаційного простору, зміну традиційних відносин аудиторії та ЗМІ, зміну самої ролі журналіста. Аудиторія сама вирішує, що їй варто знати, тепер здебільшого вона, а не газети та телебачення визначає порядок денний. У локальних, місцевих новин з’являється більше шансів опинитися на першому плані. Нова інформаційна система, в якій одержувач інформації в будь-який момент може стати її виробником, демонструє перехід від традиційної моно логічності ЗМІ до постійного діалогу між виробником і реципієнтом інформації. Це вирішує проблему «безпеки» ЗМІ, про яку говорив ще французький філософ Жан Бодріяр у своїй праці «Реквієм по мас-медіа»: «вони (ЗМІ) є тим, що назавжди забороняють відповідь, що робить неможливим процес обміну (хіба що тільки у формах симуляції відповіді, які виявляються інтегрованими у процесі передачі інформації, що все одно нічого не змінює в одно направленості комунікації). Саме в цьому їх справжня абстракція» [4]. З іншого боку, професія журналіста призводить до розмивання професії журналіста. Знижується якість інформації, яку вносять автори – аматори. Вона

зазвичай

сформульованою.

може

бути

неточною,

некоректною,

неграмотно

«Однією з особливостей громадянської журналістики є те, що вона поширюється здебільшого в Інтернеті. Насправді, усі ці можливості,які надає зараз Інтернет – подкасти, блоги,потоки відео та інші веб-інновації –саме це і надало можливість існуванню громадянської журналістики » [50]. За дослідженнями Стіва Отінга [47], громадянська журналістика може перебувати в різних формах. Автор розмежував їх на дві категорії : напівнезалежну та незалежну. Напівнезалежна громадянська журналістика включає в себе сприяння громадянам, в тій чи іншій формі, на вже існуючих професійних новинних сайтах. Читачі можуть розміщувати власні коментарі поряд з історіями професійних журналістів. Все більше веб-сайтів дозволяють читачам залишати коментарі. З метою запобігання непристойних чи образливих коментарів, більшість сайтів вимагають зареєструватися, щоб залишити повідомлення. Також, читачі додають свою інформацію в статтях зроблених професійними журналістами. Наприклад, журналіст може зробити статтю по диспропорції в цінах на газ у всьому місті. Коли історія з’являється в Інтернеті, читачі можуть розміщувати інформацію про ціни на газ в районах, не охоплених в написаній статті, і можуть давати поради стосовно того, де можна купити газ дешевше. Також сюди входить співпраця журналіста з аудиторією та матеріал зроблений на цій основі. Репортер може запитати у читачів поради стосовно певної галузі, в якій досвідчений певний читач, або запропонує зробити навіть свій власний звіт, і надалі ця інформація буде включена до остаточного матеріалу. Незалежна громадянська журналістика полягає в тому, що аудиторія працює власними способами, які абсолютно не залежать від традиційних, професійних новинних агентств. Це передусім блоги, в яких громадянські журналісти повідомляють про події або надають певні пропозиції. Це можуть бути сайти, які ведуть окремі особи або спільнота громадян, які повідомляють про новини та події, які відбуваються локально. Такі сайти можуть мати власного редактора, відео і т.п. Деякі навіть ведуть друковані

видання. Також сюди входять сайти-гібриди, в яких професійні журналісти і громадяни співпрацюють разом. 1.2 Іноземний досвід використання Інтернету в суспільно значущих проектах www.openmass.org Проект дозволяє усім бажаючим надсилати листи політикам та публічним особам США. Надіслані листи зберігаються у відкритому

доступі.

Таким

чином,відвідавши

сторінку,присвячену

певному політику, можна переглянути усі відкриті листи, надіслані йому громадянами. Congresspedia. Енциклопедія політичного життя США, яка створюється спільними зусиллями користувачів Інтернету. Кожен може вільно створити нову сторінку в цій енциклопедії, а також редагувати вже існуючі статті. Сторінки відомих політиків нараховують часом більше 500 редагувань, і кожного разу додаються нові деталі, уточнюється вже опублікована інформація. www.witness.org Сайт запрошує завантажувати тексти, фото та відео, на яких зафіксовані випадки порушення прав людини. Навколо завантажених матеріалів організуються ініціативні групи з метою реагування на ситуації. Є також цікава можливість вказати власне прізвище, ім’я й адресу, після чого співробітники сайту від вашого імені на реальну адресу, наприклад, головного прокурора певної країни, надсилають паперового листа приблизно такого змісту: "Шановний пане N.! Я, Дорошенко Іван Петрович, глибоко стурбований долею затриманих під час мітингу студентів... і т.д.". В результаті на адресу прокуратури з різних країн надходять листи підтримки та стурбованості, й складається враження, ніби весь світ ретельно стежить за процесом. www.wikileaks.com На сайт звантажуються і обговорюються документи, призначені для службового користування, або взагалі таємні, однак які мають суспільну значущість. На сайт завантажують копії договорів, наказів,

службові інструкції і весь світ отримає доступ до інформації, яка свідчить про зловживання, недбальство, порушення законодавства компаніями чи державними структурами. www.sunlightabs.com Приклад роботи цього сайту є показовим. Відвідувачів попросили допомогти у дослідженні прозорості веб-сайтів конгресменів США. Людям запропонували критерії й шкалу оцінювання сайтів, і волонтери, відвідавши 536 веб-ресурсів, подали свої висновки. Якби не залучення широкого кола людей, дослідження забрало б значно більше фінансових і часових ресурсів. www.petitions.pm.gov.uk Сайт розроблений британським урядом і присвячений електронним петиціям. Кожен вільний створити петицію, висунувши вимогу «за» або «проти» чогось. Інші відвідувачі можуть приєднуватись до петицій, залишаючи своє ім’я та адресу. Найбільш популярні петиції збирають десятки тисяч підписів і відображають рівень зацікавленості суспільства різними проблемами. www.hearfromyourmp.com За допомогою сайту в Британії можна надіслати колективного листа із зверненням до свого депутата. Для цього потрібно опублікувати текст листа й запросити інших приєднатись до запиту. Як тільки приєднається достатня кількість людей, депутат отримає звичайного паперового листа, де буде написано, наприклад : «25 осіб з вашого округу просять дати відповідь на питання…». Якщо депутат не дає відповіді, сайт продовжує збирати підписи і через деякий час знову надсилає листа, де вже написано «150 людей з вашого округу просять дати відповідь…» і так далі, доки депутат вже не зможе ігнорувати запити від великої кількості людей . www.meetup.com Один з представників сайтів, які допомагають організовувати події та зустрічі. За допомогою сервісів сайту можна призначити зустріч, запросити учасників, організувати процес планування, викласти матеріали для попереднього ознайомлення,

після зустрічі

опублікувати процес планування, викласти матеріали для попереднього

ознайомлення, а після зустрічі опублікувати тексти, фото, відео та інші матеріали за результатами зустрічі. www.fixmystreet.com Британський проект, який закликає громадян публікувати інформацію про непорядок на вулицях міста : розбитий ліхтар, відкритий люк, неприбране сміття, розмальовані стіни. Таким чином комунальні служби міста мають змогу швидко реагувати , усуваючи відповідні недоліки. 1.3. Громадянська журналістика в Україні В Україні явище активної участі громадян у медіа процесі розпочалося з сайту maidan.org.ua у 2001 році, який виник у відповідь на спроби керівництва країни заблокувати інформацію про акції протесту, викликані зникненням журналіста Георгія Гонгадзе. Сайт завжди робив більший акцент не на громадянську журналістику, а на громадську дію громадських активістів. Був своєрідною платформою, де активісти могли обмінюватись інформацією та вести дискусії. На сайті також є Форум і розділ «Публікації», де розміщувались матеріали та деякі статті громадянських журналістів. Сайт існує і по сьогодні, але продовжує більше орієнтуватися на громадський активізм, аніж на громадянську журналістику. Першим сайтом суто громадянської журналістики вважають платформу ХайВей, яка стартувала 5 серпня 2005 року. За рік до цього, до початку Помаранчевої революції, розпочалася розробка концепції ресурсу. Основною ідеєю при створенні порталу була можливість для будь-якої людини опублікувати свою статтю, аналітику, репортаж, коментар чи фотографію. Творці порталу, Сергій Даниленко та Дмитро Дубілет, вирішили відмовитись від класичної вертикальної схеми редакції, в якій є головний редактор. Заступники, редактори відділів, які визначають хто і про що пише, ставлять дедлайни, виставляють формат, стиль. Метою творців сайту була повна свобода журналіста при виборі матеріалу. Прикладом для наслідування засновники обрали корейський сайт громадянської журналістики OnMyNews.

Для того, щоб уникнути великої кількості спаму та низькоякісного матеріалу була впроваджена система виставлення оцінок читачами, що таким чином впливають на стиль мислення, на роботу та якість роботи журналістів. Також створена платформа durdom.in.ua, лозунгом якої виступає вислів «Лікуємо політиків та політзалежних!». На сайті публікувати інформацію може кожен зареєстрований громадянин, головне щоб вона відповідала вимогам сайту, які опубліковані у загальному доступі під категорією «Правила». Платформа присвячена сатиричним публікаціям, у вигляді статей, фото, шаржів на українських політиків. Також на форумі можна сповіщати про порушення на дорогах, або будь-яких інших громадських порушеннях. Для контролю публікацій сайт також ввів оцінювання матеріалу читачами та створення рейтингу авторів та публікацій, якій можна переглянути онлайн. Відповідно створюється як рейтинг користувача так і рейтинг публікацій. Сайт «Дорожній контроль» дає можливість громадянам по всій Україні сповіщати про порушення на дорогах або ж неправомірну зупинку та штрафування працівниками ДАІ. Сайт містить як відео блоги, так і форуми які розподілені за темами та регіонами України [9]. Ukryama.inf [28]. Український портал присвячений вирішенню проблем на дорогах. Тут ви можете заявити про проблеми з дорогами у вашому місті та збирати голоси читачів сайту. Якщо за певною скаргою збереться достатня кількість голосів, керівництво сайту надсилає скаргу до Прокуратури та чекає від неї письмової відповіді яку потім завантажує на сайт. Також на порталі можна звернутися за консультацією до юриста, задати питання тощо. Я-кореспондент. «Знімай,завантажуй та ставай репортером» - саме так закликає до громадянської журналістики платформа журналу Кореспондент . Тут власне громадяни розміщують своє фото та відео з подій,свідками яких вони стали [38]. Приклади в Україні того, як сюжети, висвітлені громадянськими журналістами, привернули увагу багатомільйонної аудиторії.

19 -

Після Помаранчевої революції 2004 року, міністром внутрішніх

справ став Юрій Луценко. Людина, якій неодноразово доводилося мати справу з правоохоронними органами старого режиму, сама очолила систему й отримала шанс її змінити. На сайті

Maidan.org.ua громадські активісти

створили спеціальну рубрику «Для Луценка». В ній громадяни вільно публікували повідомлення про факти порушення з боку працівників МВС. Як повідомляє «Майдан», за 2 роки роботи розділу вдалося допомогти людям в багатьох містах України, найкраще реагували УМВС Харкова, Криму, Кременчуга та малих міст Донецької області. Розділ «Для Луценка» став унікальним засобом швидкого й безпосереднього зв’язку громадян з міністром внутрішніх справ [29]. -

Наприкінці вересня 2007 року, в Інтернеті з’явилося відео, на якому

мер Харкова Михайло Добкін намагається записати тест звернення до мешканців міста. На задньому плані чути голос людини, яка командує мером у жорсткій формі, і з грубою лайкою говорить пану Добкіну, як сидіти і як вимовляти слова. Мер лається у відповідь. У перший же день, відеоролик, завантажений

на

YouTube,

переглянули

понад

100.000

відвідувачів.

Українське відео стало одним із найпопулярніших роликів дня у всьому світі. З Інтернету ролик потрапив на телеканали. Країна дізналася про істинне обличчя харківської влади. -

24 листопада 2007 року о 16.00 в Україні розпочалася акція «Запали

свічку!». На площах і майданах України були запалені свічки у знак вшанування

пам’яті

жертв

Голодомору

1932-33

років.

Напередодні

інформація про акція поширилася в Інтернеті : блоги, форуми і сайти громадянської журналістики. За кілька днів були виготовлені банери які блогери могли легко розмістити у себе в блозі, інформуючи відвідувачів про акцію. Атмосфера підготовки до акції, інтенсивність обміну повідомленнями сягнули такого рівня, що про акцію масово написали традиційні медіа. В результаті о 16.00 можна було виглянути з вікна й помітити запалені свічки у вікнах сусідніх будинків.

20 -

Ландік та Марія Коршунова. Весною 2011 року син народного

депутат Роман Ландік жорстоко побив в ресторані на очах у свідків фотомодель Марію Коршунову. На наступний же день відео, яке було знято на камери спостереження, було завантажено на YouTube та за короткий термін зібрало сотні тисяч переглядів. Сергій Даниленко, головний редактор інтернет-видання «ХайВей» зазначає сильні сторони у діяльності громадянських журналістів :  звертають увагу на теми, які лишаються поза увагою традиційних

медіа, мотивованих фінансовою вигодою, владними або бізнесінтересами власників;  пишуть щиро і захоплююче, оскільки роблять це добровільно, а не в

режимі виконання редакційного завдання;  мають відмінну від журналістики професію, місце роботи, хобі, а

тому розуміються на деяких темах глибше і краще, аніж журналісти , які мають кілька днів на розробку матеріалу;  ініціюють суспільний діалог і дискусію , не лише публікують

матеріал, але залучають широкі кола людей до його обговорення;  звертають увагу на помилки в традиційних медіа, коментують і

доповнюють публікації новими деталями;  іноді опиняються на місці подій миттєво, набагато швидше аніж

професіонали;  здатні публікувати локальні новини, подавати інформацію з регіонів,

куди не дістаються традиційні ЗМІ;  публікують інформацію як складову більш широкої кампанії,

допомагають організувати діяльність у реальному світі [7]. Недолік громадянської журналістики, зазначає Даниленко, в тому, «що це люди, які не навчені професійно працювати з інформацією, вони не навчені перевіряти джерела, глибоко аналізувати інформацію. Тому часом тексти трапляються досить сумбурні, їх може бути складно читати, сприймати» [6].

1.4 Висвітлення парламентських виборів в Україні 2012 року платформами громадянської журналістики. Під час Парламентських виборів в Україні, що проходили 28 жовтня 2012 року, українці активізувались та пильно слідкували за процесом їх проходження та підрахунку результатів. Цьому активно сприяли та заохочували сайти громадянської журналістики та різні онлайн-медіа портали. Ресурс «Я-кореспондент» створив окрему категорію на своїй сторінці «Вибори 2012. Livestream». Це інтерактивна стрічка новин

від читачів

Кореспондент.net і користувачів соціальних мереж. Тут усі, хто став очевидцем цікавих подій та порушень під час передвиборчої кампанії або виборів, могли поділитися своїми думками, фотографіями та відео на сайті. Також громадяни ділилися новинами, обмінювалися думками про вибори у Верховну Раду. Усі користувачі могли залишати свої думки про вибори 2012 за допомогою соціальних мереж Facebook, Twitter, Вконтакте, а також через профіль Кореспондент.net у розділі Я-Кореспондент. Проект за час виборів зібрав 54 тисячі повідомлень [38]. Сайт durdom.in.ua дещо відрізнявся за специфікою завантаження туди контенту читачами. Усі матеріали більш аналітичного характеру. Читачі розміщували публікації із широким поглядом на протікання виборів в Україні. Також, відмічається велика кількість

завантажених фото, які

ілюструють процес виборів чи передвиборчу кампанію в Україні. Відео на цю тематику майже відсутні. Загалом сайт нараховує близько сотні публікацій, що стосуються теми парламентських виборів 2012. Аналіз контенту, який громадяни завантажували на сайт ХайВей під час та після виборів, демонструє нам,що інформація надходила на сайті з різних куточків України. Здебільшого статті, фото та відео стосувалися порушень на дільницях, які описувалися у статтях [24].

ElectUA

–

платформа,

що

була

спеціально

створена

під

час

передвиборчої кампанії. Від початку вересня 2012 року проект отримав 1723 повідомлення про порушення виборчого законодавства. Найбільший пік активності надання громадянами інформації про порушення припав на останній день передвиборчої кампанії – 26 жовтня – і безпосередньо на день голосування. Від

28 жовтня віртуальна інтерактивна платформа ElectUA

отримала 368 повідомлень. Під час виборчої кампанії проект зафіксував такі типові порушення як : •

Порушення правил передвиборчої агітації, «чорний піар»;

•

Участь та вплив посадових осіб на електорат та хід виборчого процесу;

•

Підкуп виборців;

•

Залучення неповнолітніх до передвиборчої агітації.

•

Порушення в роботі виборчих комісій [25].

На порталі maidan.org.ua мали можливість оприлюднити інформацію як громадянські активісти, так і звичайні громадські кореспонденти. Для того, щоб опублікувати новину як взагалі, так і під час парламентських виборів, необхідно було її надіслати модератору сайту та чекати 1.5. Інтеграція громадянської журналістики у повсякденні новини всесвітньовідомих медіа Більшість розглядають громадянську журналістику як доволі новий феномен,який пішов від появи блогосфери, смарт фонів, Twitter, Facebook та інших веб платформ,які дозволяють громадянам бути на зв’язку, взаємодіяти та створювати власні новини у власний спосіб. Проте, це також аргументовано тим, що поняття громадянської журналістики виникло декілька століть тому. « Тільки згадайте часи коли спілкування обличчям до обличчя було єдиним шляхом постачати новину. Ще до газет та професійної журналістики, кожен громадянин і був репортером. Це було справжнім співробітництвом»

Джон Оуен

Співробітництво між громадянином та медіа, громадян між собою, громадянами та їх державою, знову з’явилось

поряд із розвитком

сучасних технологій і дозволяє відгравати більшу роль та залучати громадянина до спільноти у його країні. І тепер медіа, як інститут, все більше інтегрують громадянських журналістів до повсякденних звітів та репортажів [48].

• Громадянська журналістика та БіБіСі «…коли відбуваються великі та масштабні події, аудиторія може запропонувати нам набагато більше інформації, ніж ми в змозі транслювати їй» «Після того,як терористи підірвали Лондонське метро та автобус, цей день відзначився інтенсивним тиском на нашу новинну команду, адже ми мали дістати новини першими, але більш важливо було дістати ці новини дійсними

та перевіреними. Нашою першою вказівкою стало те, що ми

повинні сповістити аудиторію більшою інформацією, аніж представники влади, використовуючи те, що надходить на пошту очевидцями. Багато повідомлень містили фотографії та інформацію, що надходила від громадян, це і стало важливою складовою того, як БіБіСі повідомляло про подію. За шість годин ми отримали більше, ніж 1,000 фотографій, 20 аматорських відео, 4,000 текстових повідомлень та 20,000 електронних повідомлень. Люди брали активну участь у нашому висвітленні події, настільки активну, що ми такого ще не бачили » [52]. Це приклад того, як висвітлення новин на БіБіСі залежить від внеску глядачів та слухачів до повсякденної журналістики, і як швидко така аудиторія стає частиною редакційної роботи. У БіБіСі підписана згода з владою, яка дозволяє експериментувати з громадянською журналістикою та соціальними мережами. Оскільки національна трансляція фінансується від сплати за ліцензію за телебачення кожним, хто цим користується. Це фокусується на створенні цінності для цієї аудиторії. Ці обставини дозволяють спробувати речі, які комерційні канали не можуть собі дозволити через акціонерну власність.

Політика БіБіСі полягає в тому,що аудиторії треба допомагати у використанні сучасних цифрових технологій та залучати до цього увесь світ. Наступні приклади ілюструють активну діяльність БіБіСі стосовно залучення аудиторії. • З 2001 року, Digital Storytelling став провідним проектом. Тут

застосовувалися усі інструменти для цифрової медіа індустрії для об’єднання через Великобританію, що дозволяло людям розповідати власні історії у власний спосіб. Було створено мобільні майстерні, в яких збирали за раз по 10 осіб та навчали їх новим навичкам,таким як опрацювання

сценарію,

запис

голосу,

накладання

музичного

супроводження та редагування відео. Історії цих людей створювалися для

коротких

програм,а

також

для

трансляції

новинах

використовувалися коли транслювалася схожа тема. За даними більше ніж 500 осіб різного віку зробили відповідні програми. У 2006 році БіБіСі

запустило

суспільне

телебачення

–

сервіс

вузької

направленості,який забезпечував громадськість таким спорядженням як камери та комп’ютери. З появою суспільного телебачення, багато з цих людей стали регулярними авторами сюжетів для БіБіСі. • У 2003 році, рада Аргайл і Б’ют, одного із областей на Заході

Шотландії, приєдналася

до шотландського проекту під назвою

Цифрова Спільнота ( Digital Communities). Ціллю проекту було те, щоб кожна домогосподарка та житель острову Аргайл мав персональний комп’ютер та Web зв’язок. Безпосередньо співпрацюючи з жителями острову, Блогерство

БіБіСі у Шотландії запустив медіа проект під назвою на

Острові.

Користуючись

спеціально

створеною

платформою, жителі острову віком від 17 до 70 почали писати про їхнє життя та ситуації, які на них впливають – починаючи від шторму весною та його наслідків, закінчуючи місцевими виставками квітів, додаючи при цьому фотографії. Коментарії під фотографіями нерідко створювали цілі дебати між тими, хто живе у Великобританії та

країнами по усьому світові. Публікації швидко почали використовувати більшість провідних медіа у Шотландії в цілях трансляції. • У 2003 році БіБіСі запустив у мережі проект iCan, який був

створений як Web сайт та допоміг людям більше залучитися до громадськості та стати на шлях повідомлення проблем, які їх хвилюють. Користувачі знаходили інших,які розділяють їхні тривоги, обмінювалися інформацією та порадами,організовували певні кампанії . Там також був опублікований матеріал від БіБіСі з необхідними вказівками та вимогами для висвітлення подій та контакти організації з будь-який питань,які хвилюють аудиторію. • Останній сайт було створено після перевороту на виборах. Люди

могли висловлювати свою думку, якщо не погоджувалися з політичним режимом та вважали його невідповідним для життя громадян. Число користувачів зросло до 17 тисяч осіб тільки за місяць.

• The Guardian запускає сайт громадянської журналістики З квітня 2013 року газета The Guardian вводить новий сайт громадянської журналістики Guardian Witness. Громадянські журналісти матимуть змогу додавати фото, історії та відео на даний сайт. Нові історії перечитуються персоналом газети перед тим, як публікувати. Надіслана відеозйомка з’явиться на YouTube, а історії громадянських журналістів, які затвердить редакція з’являються на сайтах видань The Guardian та The Observer. « У The Guardian

довга історія залучення читачів до нашої

журналістики. Останні декілька років завдяки читачам ми змогли зробити огляд заворушень у Великобританії, проникнути та зрозуміти зсередини Арабську Весну, як розгорталися події на Середньому Сході та протести,які проводили безробітні громадяни проти своєї влади. The Guardian Witness зміцнить визнання того, що тепер журналістика – це двосторонній процес. Це дозволить нам представляти нашим журналістам дивовижні можливості,

забезпечуючи їх поглядом зсередини на події та місяця, до яких у нас досі не було доступу» [53]. •

Платформа CNN iReport

«Ми знаємо, що світ насичений цікавими історіями та прекрасними людьми, які роблять захоплюючі речі, але це не завжди потрапляє в новини…» «На CNN ми віримо, що огляд новин у різних куточках світу дає нам можливість глибшого розуміння того,що відбувається». [44] Створена

платформа

iReport

містить

публікації

громадянських

журналістів текстового відео чи фото характеру. На сайті існує розділення публікації за інтересами, як «політика», «подорожі» , «спорт», «технології», «здоров’я» та «їжа». Також на сайті створені групи,які дозволяють обє’днуватися за інтересами громадянським журналістам та створювати спільні матеріали. Історії та новини, що публікуються на сайті, не редагуються персоналом та не перевіряються на факти, або ж просто детально вичитуються перед публікуванням. Продюсери CNN перевіряють найбільш вражаючі, важливі та термінові публікації на iReports, піддають їх редагуванню та транслюють їх на CNN. В розділі “CNN iReport” громадянські журналісти можуть переглянути, які історії потрапили на редагування для трансляції на CNN. Редакцію пояснює таку співпрацю тим,що це допоможе отримати кожному більш повну та детальну картину новин з усього світу. •

Громадянська журналістика на NBC News «Будь частиною діалогу про проблеми,що впливають на кожного.

Розкажи нам свою історію у ролі громадянського журналіста» [43] NBC створив спеціально платформу MSNBC для публікації історій, репортажів, фото та відео, що були відзняті громадянами. Для того, щоб інформація з’явилася на сайті, необхідно надіслати медіа матеріали на спеціально створену поштову скриньку.

Разом з відзнятим матеріалом

необхідно додавати інформацію про відео, фото, разом з ім’ям та контактами громадянського журналіста. Також, користувачі сайту надсилати відео відзняти під час подорожі в автомобілі або ж записи з відеореєстратора.

РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ 2. Методи дослідження Методологія дослідження зумовлена темою і метою роботи, а також дослідницькими питаннями, зазначеними у вступі: дослідити мотивацію осіб, які створюють громадянські портали в Україні та мотивацію громадянських журналістів, які є активним учасниками таких ресурсів.

За останні десятиліття, як зазначає Ядов, серед науковців-соціологів спостерігається певне розчарування у традиційних «жорстких» кількісних методах

соціологічного

дослідження.

Головна

причина

–

це

їхня

фрагментарність і заданість. При використанні кількісних методів гіпотези формулюються до початку збору даних, бо концепції визначаються наперед заданою

теорією.

стандартизованою

Саме

процедурою,

дослідження результати

лише якої

їх можна

перевіряє

за

статистично

узагальнити. Якісні ж методи натомість не такі стандартизовані: гіпотези формулюються під час занурення у досліджуване середовище; процедура може варіюватися залежно від ситуації, що уможливлює індивідуальний підхід. Результати дослідження відтак рідко піддаються саме статистичному, тобто рахунковому висновку, але цей тип аналізу спрямований не лише на узагальнення – побічно він виявляє ще й специфіку. Відтак якісні методи, пишуть дослідники, хоч і не є такими точними, як кількісні, але дозволяють глибше зрозуміти досліджуване явище, а також передбачають можливість множинної інтерпретації, що ближче до реальності, аніж однозначні твердження статистики [12, 37]. Прикладами якісних методів є зокрема включене спостереження, групові дискусії (фокус-групи), «глибоке» [30] або глибинне інтерв’ю, якісним також може бути і контент-аналіз [32, 27]. Ці методи використовують не тільки для дослідження загальних тем і питань. Вони стають у нагоді при дослідженні окремих репрезентативних випадків (кейс-стаді), усної історії, для аналізу візуальних документів, таких як фото, відео- та аудіо-записів [3,14]. Оскільки дане дослідження спрямоване на вивчення не тільки контенту який завантажували громадянські журналісти на сайти громадянської журналістики, а також їх мотивації та мотивації творців порталів громадянської журналістики, то доцільним у даному випадку вважаємо застосування саме якісних та змішаних методів: глибинного інтерв’ю та якісно-кількісного контент-аналізу.

2.1. Глибинне інтерв’ю 2.2.1.Теорія методу Опитування як метод збору інформації широко використовується при дослідженні багатьох галузей. При цьому різноманітні види цього методу традиційно поділяють на структуровані (формалізовані) та неструктуровані (неформалізовані). Між ними існує суттєва різниця. Стандартизовані опитування мають на меті зібрати однотипну інформацію, яку можна піддати класифікації, тобто кількісному дослідженню. За формою це – стандартне анкетування:

список

послідовних

закритих

запитань,

кількість

формулювання яких не можна змінювати. Натомість нестандартизовані опитуванням не ставлять за умову розкласти інформацію по наперед визначених поличках і підрахувати показники, вони проводяться з метою отримати якомога глибшу і повнішу інформацію, хай навіть таку, з якої неможливо буде вивести «середнє арифметичне». Це зазвичай відкритий до змін схематичний набір тем або ж запитань варіативної послідовності і відкритого типу. Одним з видів такого неформалізованого виду опитування є глибинне інтерв’ю, яке також можна зустріти під назвою «вільне», «відкрите», «інтенсивне», або просто – «якісне» [10,14]. Глибинне інтерв’ю – це якісний метод дослідження, який передбачає проведення інтенсивного індивідуального опитування невеликої групи респондентів з метою детально дослідити їхнє ставлення до певного явища, ситуації чи ідеї [43, 31]. Глибинні інтерв’ю загалом рідко спрямовані на збір даних, хоча інколи проводяться в якості пре-дослідження, тобто задля вивчення аудиторії для подальшого формулювання закритих типів анкетування та проведення суто кількісного аналізу . Однак частіше до цього методу вдаються для отримання інформації про досвід та суб’єктивне ставлення/враження , коли респондент мислиться в якості експерта з досліджуваного питання. Або, як називає їх Бєлановський – в якості «спеціального

респондента»: тут не буває

випадкової вибірки, респонденти свідомо обираються дослідником за тим принципом, що займають специфічні в своєму роді рольові позиції в спільноті, групі чи організації [3]. Глибинні інтерв’ю зазвичай проводять з одним респондентом за раз. Теоретично можливо це робити з кількома особами одночасно, наприклад, якщо це члени однієї родини, яких опитують на предмет сімейних уподобань. Але, зазначає Деніс Ліст, не більше ніж з двома за раз, інакше це ризикує перетворитися з інтерв’ю в групову дискусію [17]. Метод глибинного інтерв’ю має низку переваг. По-перше, поєднання структурованості з гнучкістю, тобто можливість під лаштуватися під ситуацію/респондента [30]. По-друге, це, як у же зазначалося, дає можливість зібрати повнішу інформацію і глибше зануритися в предмет розмови та уникнути місінтерпретації. В основному це досягається за рахунок техніки «рrobe & follow-up questions» ( дослівно «промацування та прослідковування»): на відміну від закритого інтерв’ю анкетного типу є можливість попросити перефразувати, пояснити що малося на увазі, яким є розуміння вжитих термінів, зрештою – залежно від відповіді це дає змогу змінити напрямок інтерв’ю, відкрити нові аспекти та приклади . Респонденти взагалі можуть висловити більше саме в розмові сам-на-сам ще й тому, що часто відчувають свою значимість – адже їх не просто опитують, а з ними проводять розширене інтерв’ю, тобто їхня думка важить. По-третє, якщо правильно і невимушено вести діалог, можна покрити від 5 до 10 різних тем, тобто зібрати величезний обсяг даних [137, 14]. По-четверте, глибинне інтерв’ю враховує невербальні відповіді. За твердженням психологів, лише 15% повідомлення передається через слова. Натомість 30% - через інтонацію, ритм і тембр голосу, а решта, тобто більше половини всього інформаційного потоку передається мовою тіла [30]. І ці 30+55% є інколи навіть важливішими, адже невербальне мовлення пов’язане з підсвідомим, його важче контролювати, відтак невербальні реакції видають

справжні думки респондента, що в нашому випадку важливо для верифікації відповідей на певні питання (наприклад запитання №3 у поданому нижче списку). Хоча є і певні мінуси. Зокрема той, що збір даних, їх транскрибація та аналіз займають багато часу і те, що узагальнити висновки може бути важко [32]. У проведенні дослідження за цим методом виокремлюють типово чотири етапи: визначення проблеми, пошук респондентів, проведення інтерв’ю та аналіз даних. Часто одним з етапів аналізу зібраних інтерв’ю називають також верифікацію наданої в ньому інформації, тобто

перевірку на

правдивість – навіть якщо респондент виступав у якості експерта [32]. Щодо проведення самого глибинного інтерв’ю, то дослідники визначають три основні підходи до проведення, залежно від гнучкості списку і почерговості питань, від найбільш до найменш гнучкого. 1) неформальна розмова (informal conversation interview): має тему, але не має чіткого схеми 2) керовані інтерв’ю (guided interview): опитування відбувається за попередньо складеним списком тем, але може в процесі видхилятися від заданих формулювань і тем, розширюватися, покривати нові аспекти 3) стандартизоване інтерв’ю з відкритими запитаннями (standardised open-ended interview): передбачає список чітко сформульованих і почергових питань з мінімальним відхиленням від схеми [17]. Дослідники сперечаються стосовно того, чи повинен інтерв’юер лишатися нейтральним до відповідей респондента , чи проявляти схвальну чи заперечну реакцію. Також спірним питанням лишається прийнятність скеровуюючих питань (рос. – «наводящих вопросов»). Р.Горден, наприклад, пише, що реакція на них може бути різна: 1) так можна схилити респондента до певної відповіді; 2)

у випадку високого ступеню опору респондента,

можливості чітко сформулювати думку і бажання її відстояти призведуть до протилежного результату. Тому для уникнення непорозуміння людина, що

проводить інтерв’ю повинна добре володіти методикою ведення опитування і бути незаангажованою. Окрім того першочерговою вимогою до інтерв’юера є володіння темою. В нашому випадку це означає орієнтуватися у існуючих платформах громадянської журналістики, процесі протікання парламентських виборів в Україні, законодавстві стосовно збору та поширення інформації, у темах та публікаціях, що створювались респондентом. Ще одним невизначеним питанням лишається – скільки потрібно провести інтерв’ю, щоб дослідження вважалося достовірним? В різних дослідженнях фігурують цифри від 20 починаючи, або припущення, що інтерв’ю треба проводити, доки не буде досягнута можливість theoretical saturation (теоретичного насичення). Втім, як розпізнати це насичення теоретики не пояснюють [26]. 2.2.2. Застосування методу в дослідженні Респондентів для глибинного інтерв’ю буде обрано за принципом описаної вище невипадкової вибірки. 2.3 Контент аналіз 2.3.1 Теорія методу За визначенням дослідників Мангейм і Річ, контент-аналіз – «це систематична числова обробка, оцінка та інтерпретація форми і змісту інформаційного джерела»[15]. При цьому, коли говориться про «форму і зміст», то маються на увазі змістовий та структурний типи контент-аналізу. Якщо перший шукає відповідь на питання хто?/що?, то другий – на питання як? Наприклад, який об’єм повідомлення; чи супроводжується повідомлення візуальним підтвердженням – газетна стаття, наприклад, фотографією; яке розташування матеріалу по відношенню до інших повідомлень в блоку – чи сюжет перший в новинному випуску, чи останній; чи стаття «на першій полосі», чи губиться серед реклами та кросвордів.

Історично контент-аналіз – найбільш ранній із систематичних підходів до вивчення тексту. Ще у 18ст. в Швеції набула великої популярності збірка церковних гімнів, попри те, що вона пройшла офіційну цензуру – врешті була звинувачена в невідповідності релігійним догматам. Тоді зробили підрахунок релігійних символів у текстах цих гімнів і порівняли їх з іншими релігійними текстами, у тому числі з забороненими. На початку ХХст. Широковідомим стало дослідження американської преси: Нью-Йоркські газети саме тоді вперше назвали «жовтими», опираючись на підрахунок співвідношення місця, відведеного на шпальтах різним типам матеріалів. Але лише в 1927р. цей вид дослідження був обґрунтований як метод – класиком контент-аналізу Г. Ласуеллом [13]. Сьогодні класичний контент-аналіз зводиться до виокремлення з масиву тексту/текстів тих компонентів (тої інформації), яка цікавить дослідника, і представленні їх у зручній для сприйняття і подальшого аналізу формі. Відбувається це наступним чином. Основа методу – це математичний підрахунок, який показує чи зустрічається в аналізованому масиві інформації той чи інший компонент, і якщо так – то як часто. Далі цей підрахунок доповнюється

виявленням

статистичних

взаємозв’язків

аналізом

структурних зв’язків між компонентами, для чого використовуються як якісні, так і кількісні характеристики. У зв’язку з останнім постає питання, як класифікувати цей метод. Контент-аналіз традиційно визначають як кількісний метод, але існує думка, що в певних випадках його доцільно було б називати кількісно-якісним. Наприклад, Паршин зазначає: в контент-аналізі майже завжди присутня якісна складова, адже одиниці контент-аналізу «найчастіше є смисловими і їх виокремлення засноване на семантичних (смислових) критеріях, багато одиниць являють собою узагальнені категорії (це стосується насамперед тем та ідеологем). Іншими словами, контент-аналітик займається кількісним аналізом якісних категорій» . Що мається на увазі під одиницями та категоріями?

Контент-аналіз, як вже зазначалося, відбувається в декілька етапів : 1) визначення питання дослідження або гіпотези; 2) визначення генеральної сукупності на основі питань; генеральна сукупність – це повний масив текстів, на які звертає увагу дослідник. Сукупність текстів має визначатися за чітко визначеними критеріями, під які повинні потрапляти всі обрані приклади. Набір критеріїв має заздалегідь прописуватися. Типовим набором є: тип повідомлення (роман, газетна публікація, документ), тип продуцента, сторони комунікативного процесу (відправник, отримувач), місце і спосіб розповсюдження (друк чи Інтернетсторінка), мінімальний чи максимальний об’єм чи довжина [10]. 3) визначення вибірки з генеральної сукупності для безпосереднього дослідження (якщо генеральна сукупність є сама по собі невелика кількість текстів, наприклад, картини одного автора, фільми одного режисера, статті одного експерта, то вона фактично і виконує роль вибірки); 4) обрання одиниць аналізу (і надання їх визначення за потреби) – окремого елементу чи ознаки повідомлення, яке буде обчислюватися та оцінюватися. На основі розповсюдженої класифікації К. Кріппендорфа дослідник Паршин виокремлює такі типи одиниць контент-аналізу: - фізичні (контент-аналіз може застосовуватися до дослідження будь-

якого питання в тому разі, коли є якийсь матеріальний носій інформації: газети і журнали, аудіо та відеозаписи, книги і картини, офіційні документи і особисте листування, і навіть плакати, лозунги і карикатури. Але часто він проводиться не з метою підрахунку самих статей/творів/носіїв, а вжитих у них окремих текстів, наприклад текстів окремих жанрів, або фраз чи слів, що в них вживаються); - структурно-семіотичні (конкретна лексика, форми вираження); - понятійно-тематичні одиниці (тут мається на увазі, що відстежуються

не окремі слова/граматичні форми, а окремі значення, що можуть бути виражені різноманітними мовними засобами);

35 - референційні і квазіреференційні (означники конкретних осіб, подій,

міст, країн, організацій, так званий «енциклопедичний» блок одиниць – найчастіше використовується в політологічних дослідженнях); - Пропозиційні одиниці та оцінення (виражені різними засобами ідеї,

пропозиції – описання конкретного стану речей (ситуацій) безвідносно до модальності (констатації фактів, припущення, вимоги); - Макроструктурні

одиниці

(вираження

ідеологічних

систем,

стереотипів, типів мислення). - Метафоризоване вираження попереднього виду - Поетичні одиниці[23].

Останнім часом об’єктом контент-аналізу все частіше є не окремий текст, а інформаційний масив або інформаційний потік, дискурс іншими словами, який складається з великої кількості текстів, тоді найбільш популярними одиницями є макроодиниці – ми шукаємо в цих текстах теми, проблеми, образи та ідеологеми [1]. Це повертає нас до якісного характеру методу контент-аналізу. 5) побудова системи категорій аналізу змісту; категорії – це, за визначенням

Юськіва,

«найбільш

загальні

ключові

поняття,

які

відповідають завданням дослідження, за допомогою яких описується предмет дослідження і згідно з якими будуть класифікуватися одиниці аналізу» [36]. 6) встановлення системи квантифікації (кількісного оцінювання категорій); 7) проведення пробного кодування; 8) кодування текстів згідно з встановленими правилами; кодування проводиться за двома принципами – схожості всередині групи, відмінності від іншої групи. Буває одиничне («single coding») і кількарівневе («multicoding») – коли одній одиниці присвоюється кілька кодів залежно від відповіді на різні запитання. Рамки кодування (coding frame) це просто групи на які можна поділити відповіді на питання – зазвичай їх від 10 до 100, в

останньому випадку можу утворитися «дерево кодування» (code tree), тобто категорії з під категоріями. 9) аналіз отриманих даних. Для нього використовують описову статистику, наприклад, відсотки, середнє арифметичне; результати також оцінюють стосовно поставлених на початку запитань дослідження та/або гіпотез. 2.3.2. Застосування контент-аналізу в роботі Якісно-кількісний контент-аналіз застосовано у дослідженні з метою аналізу корпусу журналістських текстів для кращого розуміння особливостей методики проведення розслідувань, що лягли в основу цих матеріалів. Тому одиницею аналізу ми обираємо завантажені на портали «Якореспондент», «Дурдом» та «ХайВей» статті, фото та відео, від очевидців подій. Як така інформація сприймається читачами цих

порталів, згідно

коментарів до опублікованої інформації. Яка кількість поширень та переглядів публікацій. Які публікації вийшли найпопулярнішими за рейтингом згідно теми « Парламентські вибори в Україні 2012». 2.3.3. Опис вибірки. Процес вибору джерел при такому методі дослідження, як контентаналіз,

є дуже важливим етапом. Тут вибірка охоплює вибір джерел,

кількість повідомлень, дати та зміст повідомлень. Все це залежить від конкретно поставлених задач та масштабів дослідження [16]. Для того, щоб дослідити стан громадянської журналістики в Україні, тенденції та особливості, ми обрали публікації громадян на порталах ГЖ, які більшою чи меншою мірою стосувалися українських парламентських виборів, що відбулися 28 жовтня 2012 року. Ці публікації допоможуть нам визначитися з такими особливостями, як текстуальна стилістика та об’ємність публікацій, схильність до оформлення їх у мультимедійному форматі, тенденції до посилань на матеріали інших журналістів чи

оформлення публікації згідно власних досліджень. Також, важливим фактором є, дослідження характеру публікацій, на їх новинний чи аналітичний формат. Це дозволить нам зрозуміти, до яких тенденцій прямує українська громадянська журналістика, чи можемо ми рівнятися на світовий рівень

та

активно

інтегровувати

її

засоби

масової

інформації,

використовуючи публікації громадських журналістів як новинний привід, окремий сюжет чи доповнення до сюжету. Платформи громадянської журналістики, які ми обрали, а саме, «ХайВей, «Дурдом» та «Я-кореспондент», були обрані за принципом їх найбільшої популярності серед існуючих порталів в Україні. Окрім цього, саме ці платформи

в рамках своєї «внутрішньої політики» передбачали

публікації, які б могли стосуватися парламентських виборів. Така платформа як «УкрЯма», хоча і є платформою громадянської журналістики, але не передбачає висвітлення політичних подій в країні, але лише ситуацію на дорогах. Першим серед досліджуваних порталів виявився «Дурдом». Платформа спеціалізується на висвітлення подій та думок лише на політичну, або ж суспільно-важливу тему. В зазначений нами період, з 15. 08.2012 р. по 15.11.2012 р. було вирахувано 94 публікації, що стосувалися теми нашого дослідження. Далі ми аналізували «ХайВей» - найпершу платформу громадянської журналістики в Україні. На ній не існує окремих обмежень щодо тематики публікацій. У визначений дослідження період на сайті було опубліковано 16 публікацій, які стосувалися парламентських виборів в Україні, що відбулися в жовтні 2012 року. Останньою для аналізу виступила платформа «Я-кореспондент» на сайті «Кореспондент.net» . За визначений для дослідження період, ми нарахували 27 публікацій громадянських журналістів, які стосувалися парламентських виборів.

Далі, новим етапом у дослідженні

етапом виступає аналіз процесу

активності публікування матеріалів громадянськими журналістами під час парламентських виборів. Через глибинне інтерв’ю визначити тенденції до схильності повідомляти новини, аніж публікувати критичні та аналітичні матеріали, наскільки швидко респонденти публікували інформацію, якщо вона несла в собі важливість,як наприклад, якщо йшлося про порушення на дільницях під час голосування,під час підрахунку результатів, чи підкуп виборців, або ж неправомірну поведінку з боку владних структур. Глибинне інтерв’ю з одним із власників порталу громадянської журналістики дозволить нам виокреслити тенденції та напрямки в яких зараз рухається ГЖ та блогерство в Україні.

Визначити переваги на недоліки громадянської

журналістики в Україні.

РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ В результаті дослідження публікацій на таких платформах, як «Дурдом»,»Хайвей» та «Я-кореспондент» було виявлено 137 матеріалів, що були присвячені темі парламентських виборів 2012 та опубліковані у період з 15.08.2012 по 15.11.12. 1.

«Дурдом» - 94 публікацій

«ХайВей» – 16 публікацій

«Я-кореспондент» – 27 публікацій

Під час аналізу порталу «Я-кореспондент» було виявлено, що більшість матеріалів, що була присвячена парламентським виборам, була опублікована

професіональними незалежними журналістами, або ж власне журналістами видання «Кореспондент.net». Здебільшого це зумовлено тим, що платформа «Я-кореспондент» вимагає репортажного стилю, що диктується правилами на сайті. Отже, громадянські журналісти охоче діляться матеріалами у блозі «Для мандрівників», але тема парламентських виборів була висвітлена мінімально. Враховуючи,що під час виборів «Кореспондент» створив спеціальну стрічку «Вибори-2012. Livestream» , активних громадян, які користувалися цією стрічкою та публікували інформацію виявилося досить мало. На думку Артема Стельмашова, у громадянській журналістиці Західних країн з’явилася тенденція до публікації коротких матеріалів за кількістю слів. Головний акцент приділяється фото та відео ілюстраціям. Отже, тексти зменшуються, але мультимедійність їх лише збільшується. Як показують результати нашого контент-аналізу, серед публікацій, що були присвячені парламентським виборам 2012 року, такої особливості не відслідковується. Найбільшими за своїми об’ємами виявилися тексти, що були опубліковані на платформі «Дурдом» (див.додаток Г). Об’єм текстів При дослідженні типу матеріалів, можна прослідкувати тенденцію, що здебільшого блогери обирали публіцистичний та аналітичний у написанні своїх матеріалів. Так, на платформах «Хайвей» та «Дурдом», таких матеріалів виявилося найбільше. На платформі «Я-кореспондент» особливість в тому, що сама стилістика публікацій репортажного стилю, що передбачає меншу кількість текстів за об’ємом, але насиченість матеріалів фотоілюстраціями або ж відео. На останній платформі зустрічаються лише поодинокі випадки аналітичних матеріалів. Розділ 3.1 Жанрова стилістика публікацій 3.1.1 Результати контент-аналізу

Для визначення жанрового стилю публікацій ми спиралися на головні ознаки,

що

наявні

характеризувалася

кожному

логічністю

із

стилів.

викладення

Публіцистична матеріалу,

стаття

точністю

та

послідовністю. Тези викладалися із емоційним забарвленням [33]. До репортажного стилю відносилися матеріали, що відрізнялися своєю точністю, лаконічністю та оперативністю [11]. Новинна замітка відрізнялася тим, що громадянський журналіст коротко відповідає на запитання: "що трапилось?", "де трапилось?", "коли це трапилось?", "хто брав у цьому участь?", "як це трапилось?", "чому це трапилось?" [56]. Доволі часто новинна замітка не містила особистої думки автора. Аналітичні матеріали визначалися, якщо у тексті були наявні не менше двох ознак, із перелічених: лідер-абзац, в якому коротко повідомлялося про проблема,яка буде описуватися далі, наявність вступної частини, посилання на різні точки зору фахівців,публікацій журналістів, посилання на статистичні дані [39]. Так, стаття на порталі «Дурдом» присвячена аналізу думок про парламентські вибори з посиланням на відповідні джерела з відгуками про вибори, а також підбиттям підсумків [5]. Таких публікацій на порталі «Дурдом» та «Хавей» більшість. Ці дані свідчать в першу чергу про те, що для української аудиторії особливістю

оформленні

стилістики

публікацій

на

платформах

громадянської журналістики залишається аналітичний огляд подій. 3.1.2 Результати глибинних інтерв’ю

Проведені інтерв’ю з активними громадськими кореспондентами показують, що сам процес швидкості публікування інформації у них доволі ненормований. Тобто, якщо інформація у публікації новинного, а не аналітичного характеру, все одно потрапляє у мережу не швидше, ніж через

день. На думку респондентів це платформи не мотивують авторів сповіщати про події (на прикладі парламентських виборів) надзвичайно оперативно. «Я публікую завжди залежно від події. Від години до кількох днів. Якщо працюю як репортер - тобто сам побачив подію - рівно стільки скільки треба добігти до компа і написати пост. Якщо це якась аналітика - тут треба розібратися в темі, покопирсатися в Інтернеті, тощо» (див.додаток Б) Така, чимала кількість аналітичних матеріалів пов’язана також і з тим, що автори присвячували чимало роздумів для прогнозу політичної ситуації після парламентських виборів. В таких матеріалах деякі автори вбачають більшу цінність, і виходячи з рейтингів, які існують на платформах - читачі також. Проте, слід відзначити, що не менш важливими є ті правила та сама специфіка порталу громадянської журналістики, на якій знаходяться публікації. Якщо «Я-кореспондент» створює правила репортажного стилю публікацій, отже такого плану матеріалу і передбачають з’являтися.

«Я

робила огляд подій, на яких побувала під час виборів. Мені важко емоційно реагувати на кожну з них. Тобто я реагую, але я аккумулюю це до певного моменту, і намагаюсь створити потім якусь аналітику на основі отриманих новин і знайденої інформації. Мені не цікаво було постійно щось публікувати на «Я-кореспондент» через Twitter, хоча це було і зручно. » (див.додаток В) Тенденція до аналітично стилю, та стилю роздумів, дає нам можливість стверджувати, що українська аудиторія не занадто орієнтована на подання інформації як новин, скоріше як особистих думок та порад для вирішення економічних,політичних чи соціальних проблем. Розділ 3.2 Активність громадянських журналістів під час виборів 3.2.1 Результати контент-аналізу Публікації у період з 15.08.12 до 27.10.12

Кількість публікацій у період від 28.10.12 по 15.11.12 Згідно кількісного контент-аналізу, ми бачимо, що активність громадян дещо збільшилася з моменту початку парламентських виборів. Більшість цих матеріалів була присвячена порушенням під час підрахування голосів на дільницях. Все ж таки перевагою порталів громадянської журналістики є те, що в період політично важливої події в житті громадян, вони могли повідомляти про порушення на дільницях та під час підрахування результатів. Слід врахувати той факт, що за попередні два з половиною місяці автори писали менше, ніж за два тижні з початку виборів. Це свідчить про те, що публіці необхідно бути частиною суспільства. В той час, завданням порталів

громадянської

журналістика

залишається

координація

такої

активності у вигідному для громадян та суспільству напрямку. Тут мається на увазі : переходити на більш новинний формат, щоб подібні публікації транслювалися в передових національних медіа. Адже такі громадянських

журналістів

будуть

поміченими

не

лише

матеріали сотнями

зареєстрованих на певному порталі, але і мільйонною аудиторією України. 3.2.2. Результати глибинних інтерв’ю Незвичність багатьох громадянських журналістів в Україні

до

написання новинного формату публікацій підтверджується і проведеним інтерв’ю. І знову ж, помітна тенденція до написання аналітичних матеріалів та матеріалів-роздумів. Адже написання таких вимагає від автора часу, передруку інформації та аналізу. «Я прогнозував можливе розгортання подій за декілька місяців, рік, а то два і навіть більше. Писати після того як відбулося – порожня трата часу. Приклади: «Проблеми українських виборів Президента та до Верховної ради, шляхи їхнього подолання», «Абетка для кандидатів у президенти України», «Фордевинд на 180 градусов украинского евроинтеграционного корабля», «Украина заложник геополитики РФ и ЕС», «Плач Ярославни або чи здатна українська мова себе самостійно

захистити», «Нейтралітет України? Це просто, але вже пізно!» і.т.д.» (див.додаток А) Активність деяких громадянських журналістів була орієнтована на постійне оновлення новин стосовно протікання виборів та підрахунку результатів. Ну думку Андрія Чеботарьова, вже немає сенсу сьогодні писати об’ємні матеріали та щось аналізувати глибоко, важливо писати одразу як щось відбулося, писати в новинному стилі. Це має більш важливий вплив на аудиторію і на суспільство, адже якщо виникає певне порушення чи проблема, отже зараз актуально її і вирішувати. «Я несколько выборов вел онлайн-трансляцию у себя в блоге и в итоге собирал десятки тысяч пользователей - больше чем у многих СМИ.» (див.додаток Д) Отже, ми бачимо, що активність громадян напряму залежить від схильності до написання аналітичних матеріалів та статей-роздумів, на які вони витрачають час та використовують не власні новини, але перероблені із засобів масової інформації. Також,ми бачимо, що об’ємні повідомлення зараз нецікаві аудиторії і втрачають свою популярність. І щоб зараз мати більший вплив на аудиторію, необхідно змінювати формат повідомлень, не тільки у соціальних мережах, але і на порталах громадянської журналістики, на більш короткий, але на думку респондентів, більш дієвий.

Розділ 3.3 Тематичний характер публікацій Назва

Дурдом

Хайвей

платформи Аналіз матеріалах передвиборчих

Якореспондент

кампаній

Порушення

під

час підрахування результатів Порушення

на

ділянках під час голосування Висвітлення фінансових тем Корупція

Витрати партій

на

передвиборчу

кампанію Витрати партій на

передвиборчу

рекламу

Згідно результатів проведеного контент-аналізу ми дізналися, що теми, які, в першу чергу, стосувалися аналізу передвиборчої кампанії, стали

найпопулярнішими

журналістами.

Публікації,

для що

висвітлення враховувалися

громадянськими нами

як

ті,

що

зараховувалися нами як аналіз передвиборчої кампанії, аналізували рекламу від партій, акції та зустрічі представників від партії із громадянами, обіцянки кандидатів, політичну діяльності лідера від партії. Яскравим прикладом аналітичного матеріалу,що стосується згаданої тематики

стаття

на

порталі

«Хайвей»,

під

назвою

«Наталия

Королевская. Причины поражения на парламенстких выборах – 2012» [18]. Матеріал опублікувався за місяць до голосування, але в ньому

детально вже

проаналізовані усі причини поразки на виборах партії

Наталії Королевської «Україна-вперед!». Аргументація автора виглядає так: «На 27 сентября рейтинг партии «Украина – Вперед!» уже менее 3%, и если Наталия Королевская собирается судиться по этому поводу с социологами, то напрасно, в данном случае они скорей его завысили, чем занизили. Существуют негласные законы любых выборов: падение рейтинга

перед

самыми

выборами

восстановить

практически

невозможно. Поскольку Наталии Королевской это не грозит, а на выборах для нее будет реальным предположительно 1,5% голосов, то уже сейчас можно говорить о похоронах бывшей УСДП в лице нынешней партии «Украина – Вперед!» Окрім такої аргументації, автор загалом розкриває у своєму матеріалі причини того, чому партія Наталії Королевської не отримала більшого визнання серед жителів України. Це не поодинокі випадки глибоких та аналітичних матеріалів на проаналізованих нами порталах. Так, для прикладу, на порталі «Дурдом» автор публікації «От мышления сектантского до мышления государственнического» глибоко зачіпає тему способу мислення виборців в Україні [20]: «… «экспорт демократии» с передового Запада на практике превращается

вооружение

варварских

элит новейшими

видами

политического, экономического, социального оружия для борьбы против собственного народа. Именно отсюда и такое недоверие нашего простонародья ко всем демократическим новациям и модернизациям, это простонародье нутром чувствует, что все эти новации вылезут потом ему боком » Аналіз обіцянок від партій аналізувався авторами глибоко та об’ємно. Під час нього автор нерідко посилається на публікації професійних журналістів та блоги політиків. Проте,є ризик,що серед таких публікацій може з’явитися і публікація досвідченого журналіста,

який пише матеріал на замовлення певної партії. Відсутність скептицизму у матеріалі «Обещания и реальность: что ждет Украину после выборов?» дає привід задуматися над тим, що дана публікація є звичайною джинсою : •

«Поднимать из руины нашу экономику Партия Регионов планирует за счет сокращения бюрократического аппарата, поддержки национального производителя, налоговой и реформы АПК. »

•

«…постройка дорог, улучшение транспортной развязки, постройка новых станций метро.»

•

«План выхода на мировой экспортный рынок продовольствия – вполне реален за счет перспективы скорого подписания соглашения об ассоциации с ЕС. »

•

«При достижении победы на выборах эта политическая сила (Свобода) обещает импичмент Президента как шаг отстранения от власти нынешнего правительства» Проте, більше данного прикладу, матеріалів, що схожі на замовні, на

порталах нами знайдено не було. Те, що теми, які стосувались порушень процесу голосування з’являлися на порталах найменше, свідчить про те, що все залежить від специфіки самої платформи громадянської журналістики. Для подібного виду новинних повідомлень аудиторія активно користувалася соціальними мережами та Twitter. Проте, щоб полегшити співпрацю громадянських журналістів та професійних, створювалися сайти, спеціально для висвітлення процесу виборів. Також слід звернути увагу на тему фальсифікації результатів голосування, підкуп громадян та висвітлення подібних порушень аудиторією. Під цю категорію ми враховували публікації, які в більшій чи меншій мірі містили вживання таких термінів та словосполучень, як: «фальсифікація», «підкуп виборців», «махінації на дільницях», «підтасування голосів» та інші,

що описують спосіб підрахування результатів як нечесний. Громадяни підтверджували свої публікації конкретними випадками , як наведено нижче : «Фальсификация выборов 2012, 55-округ» В 55 избирательном округе в г. Макеевка разнообразие средств и методов •

фальсификации на пользу провластного кандидата зашкаливало все возможные пределы. Был задействован огромный арсенал всевозможных методов для получения голосов, проводились различные манипуляции и использовались не просто «черные», а грязные предвыборные и выборные технологи[19]. •

«Выборы на Херсонщине. Сценарий фальсификаций» «Во время подсчета члены комиссии действовали по заранее

полученным инструкциям. А именно: не трогались или в малой степени голоса за партийные списки. В свою очередь менялись голоса главных конкурентов правладного кандидата » [19]. Тема порушень під час підрахування результатів вочевидь зібрала найбільше публікацій,враховуючи,що на виборах в Україні вже є досвід фальсифікацій,тому аудиторія найбільш пильно не тільки спостерігала за цим,але і повідомляла. «Фальсификаци меня интересовали больше всего. Ну, и те темы, которые интересуют подавляющее большинство читателей. Продажа голосов.» (див.додаток Д) Такі випадки не поодинокі. Автори доволі часто наводять конкретні факти у своїх публікаціях, щоб матеріал виглядав достовірно. Проте, чимало матеріалів не містять особливих підтверджень чи прикладів. Це виглядає лише як роздуми та припущення авторів, які позбавлені посилань чи конкретних прикладів. Наприклад: «О рейтингах. Странности.» «Война рейтингов, но только для обычного человека они бесполезны, они •

нужны только для партий, для фальсификаций или обвинений в фальсификациях.» •

«Вибори, вибори...- як засіб зростання добробуту українців»

«Отже, парламентські вибори в Україні обходяться державному бюджету орієнтовно в 1 мільярд, а потенційні кандидати витрачають мінімум – 20 мільярдів гривень. Ці гроші (як державні, так і «депутатські») в той чи інший спосіб (зарплата і неофіційні «заохочення» членам комісій, піар акції на округах, підкуп виборців тощо) повертаються до громадян…» [34]. Виходячи з вищенаведених результатів, ми бачимо,що публікацій, які були посвячені аналізу передвиборчих кампаній від партій та фальсифікації було присвячено найбільше уваги з боку громадянських журналістів. А отже,за своєю жанровою стилістикою вони також відрізнялися. Перші – більш аналітичного та оглядового характеру, другі – новинного та більш інформаційного стилю. Розділ 3.4 Мультимедійність публікацій 3.4.1 Результати контент-аналізу Як показують проведені дослідження, активну роль під час супроводу текстів ілюстрованою інформацією, виявилися фотографії, Інтернет-меми та демотиватори. У співвідношенні із кількістю публікацій, присвячених парламентським виборам, на кожній із платформ, що підлягали аналізу, з різким відривом віддається перевага фото супроводу. Виходячи з цього, автори матеріалів хотіли надати більш іронічного та жартівливого характеру своїм публікаціям, не намагаючись подати ілюстрацію, яка б відповідала дійсній події, про яку йде мова у тексті. Відсутність зображувального супроводу З огляду на співвідношення між кількістю публікацій на платформі та зображувальним супроводом, різниця на платформі «Дурдом» найбільша. В той час, як «Я-кореспондент» завдяки обраній специфіці кореспонденції отримала чимало фотоілюстрацій.

Гіперпосилання на матеріали Дурдо

Хайве

Я-

кореспонден т

Гіперпосилання на

матеріали

журналістів Гіперпосилання на

власні

матеріали,або ж публікації інших блогерів Відсутність гіперпосилань на інші

публікації

та статистичні дані

Тут така тенденція свідчить про те, що чимало своїх висновків у публікаціях автори роблять через матеріали професійних журналістів, спираючись на них, як на першоджерело. Що означає, що такі матеріали – це лише огляд новин та інформації, яку подав до неї журналіст, а не власні спостереження та посилання на статистичні дані чи дійсні першоджерела. Звісно, це лише частина матеріалів, про більша їх частина нам показує, що автори не посилаються на якісь джерела для підтвердження чи спростування думок автора. 3.4.2 Результати глибинних інтерв’ю

Згідно

проведених

нами

інтерв’ю

на

тему

мультимедійного

оформлення публікацій, наші респонденти вже помічають, що тенденція до збільшення зображувального супроводу та скорочення текстів існує і в Україні і в їх матеріалах зокрема. «Коли автори публікацій пишуть своєрідний репортаж, то звісно тут вимагається фото чи відео супровід, але в іншому випадку я не бачу необхідності. Я особисто пишу або щось публіцистичне,або ж аналітичного жанру, і звісно не переймаюся що поставити як ілюстрацію. Можна відео з Youtube, можна використати демотиватори. Це те що треба, як на мене.» (див.додаток А) «Зараз стає більше відео, фотографій та картинок, менше тексту. І зараз доволі складно вижити цьому стилі,коли блогери пишуть досить об’ємні матеріали та аналітичні статті. А зараз: фото, короткий текст до нього і усе. Тобто, так звана багатослівна громадянська журналістика вироджується і трансформується у більш короткі форми.» (див.додаток Г) Та, все ж, респонденти радять створювати конкретні правила, які зможуть координувати авторів, завдяки яким

матеріали стануть більш

інформаційно насиченими. «Дуже не хочеться, щоб сайти громадянської журналістики ставали просто зливними бачками,коли безконтрольна редакційна політика дозволяє писати низькопробні матеріали. Необхідні стандарти і для громадянських журналістів прописувати. Хоче написати про щось? Добре! Але дотримайся вимог і нехай твій матеріал буде приємно читати.» (див.додаток Г) . Артем Стельмашова стверджує,що якість того,що пишуть у соціальних мережах все одно відрізняється від того,що пишуть у блогах та на спеціально створених платформах. Проте, необхідно вдосконалювати процес подачі матеріалів, їх читабельність. Отже, ми можемо зробити висновок, що тенденція до покращення мультимедійного оформлення своїх матеріалів в українських громадянських журналістів є, але одночасно, чимало їх публікацій містить фото чи відео

супровід, який не зроблений ними, або несе в собі іронічний та жартівливий характер. Такі ілюстрації самі по собі не є репортажними, лише ілюстрацією до матеріалу. Розділ 3.5 Співпраця платформ громадянської журналістики та ЗМІ Згідно аналізу глибинних інтерв’ю з респондентами та експертного інтерв’ю з Артемом Стельмашовим, ми можемо зробити висновок, що актуальним питанням на сьогодні залишається активна та організована співпраця між громадянами та професійними журналістами. Головними факторами, які наштовхують респондентів на таку співпрацю є : •

оприлюднення матеріалів громадянських журналістів у ЗМІ будь-якого типу;

•

подача важливих подій та порушень проти прав громадян ( на прикладі Парламентських виборів в Україні) з регіонів та міст-провінціалів;

•

опубліковані матеріали ставатимуть темою для розслідувань. В ході інтерв’ю Артем Стельмашов розповідає про мету створення

проекту ElectUA [25] . Респондент зауважує, що ні яких публікацій, окрім тих,що присвячені процесу виборів на порталі не було. «На цьому сайті будь-який блогер міг зробити публікацію на тему порушень під час виборів, махінації та тиск. Окремий блок був присвячений порушенням під час передвиборчої кампанії,та інший - вже безпосередньо під час виборів. Подібний проект зробив сайт Майдан. Дуже часто під час виборів із цих сайтів журналісти обирали собі інформацію для новин та подальших матеріалів.» (див.додаток Г) Це свідчить про те, що в створювати подібні проекти у період важливого

суспільно-політичного

дійства,

вигідно

для

громадян

та

професійних журналістів, які тісно співпрацювали з порталом під час виборів. «Ми намагалися зробити так, щоб найоперативніше ми потрапляли з цією інформацією в ефір або Інтернет. Щоб можна було якось запобігти

ситуації і якнайскоріше повідомити про порушення. Майже в кожному регіоні України з нами співпрацювали такі ж громадянські активісти та журналісти, тому в принципі і з регіонів інформація зводилася теж доволі швидко.» (див.додаток Г) Наступний коментар активного блогера порталу «Хайвей», Анатлоія, підтверджує актуальність більш активної співпраці між громадянськими журналістами не провладними ЗМІ. «Одна критика без пропозицій. Українці стомилися від цього. Якщо вже нам і публікуватися, як блогерам, то так, щоб наші проблеми чули, щоб ЗМІ їх підхвачувало і робило розслідування, аналіз.» (див.додаток А) Також,один з респондентів зазначає, що варто створювати окремі канали, які будуть у 50% транслювати матеріали громадян, або в ж виділяти ефірний час на вже існуючих, для оприлюднення матеріалів громадянських журналістів. « Я вважаю ,що зараз громадяни іноді так якісно пишуть та оформлюють матеріали, які можуть просто замінити чи доповнити сюжет на каналі, ставати передовою статтею в Інтернет- версіях видань.» (див.додаток .В) Один з респондентів вважає,що активна співпраця із засобами масових інформацій дає можливість не тільки зробити новини більш прозорішими та повідомити про невідомі досі події у віддалених регіонах, але і напрацьовувати собі узнаваність серед аудиторії. «Это путь популяризации себя как эксперта. Но нужно помнить о стандартах, которые выдвигают издания к контенту, и создавать контент соответствующего качества.» (див.додаток Д) Також думку того, що варто переходити від критики у своїх матеріалах до активних дій та співпраці із журналістами доводить і Артем Стельмашов. « Громадянська журналістика вигідна політиці – вона дає «випустити пару»

тим,хто пише,тим хто коментує. Автори аналізують щось,

висловлюють свої негативні думки,і я теж так часто роблю. Але якщо ми б

доклали більше зусиль до того, щоб бути активними не тільки до виборів, але і під час них, під час важливих подій для України, щоб ми знімали,фотографували чи записували на диктофони порушення проти наших прав, думаю все це активно б слугувало ЗМІ.….» (див. додаток Г). На думку експерта та діючого громадянського журналіста, саме в такий спосіб можна

говорити

про

діючу

громадянську

журналістику,

про

її

результативність та співпрацю із професійними журналістами. Отже, ми бачимо, що хоча тенденція до співпраці між професійними та громадянськими журналістами в Україні зростає, проте поки що це не стало закономірністю, радше поодинокими випадками. 3.6 Узагальнений аналіз досліджуваних матеріалів. Загалом,

трьох

проаналізованих

українських

платформах

громадянської журналістики, було виявлено 137 матеріалів, що були присвячені темі парламентських виборів в Україні у 2012 році. Активна поява матеріалів припадає на період з кінця літа 2012 року, по листопад цього ж року. Нами

були

виявлені

тенденції

до

написання

аналітичних

та

публіцистичних матеріалів. Натомість, експертне інтерв’ю показує нам, що в Україні вже наявні тенденції, що вже панують у західних країнах, щодо скорочення матеріалів та оформлення іх як більш мультимедійні. Найпопулярнішою темою, на яку писали громадяни стосувалася аналізу передвиборчої кампанії від партій, теми корупції та підкупу голосів у громадян, фальсифікації на виборчих дільницях під час голосування та під час підрахування результатів. Загальний настрій у публікаціях несе в собі негативне забарвлення. При аналізі жанрового стилю матеріалів, було виявлено перевагу аналітичного та публіцистичного матеріалів на платформах «Дурдом» та «Хайвей».

Найкоротшими

матеріалами

найбільшим

супроводом

фотоілюстрацій була громадянська платформа «Я-кореспондент» на сайті «Кореспондент.net». Схильність авторів писати свої матеріали в аналітичному

стилі, демонструє, що в деякій мірі проаналізовані публікації позбавлені новинного приводу та інформаційного наповнення. Також, проведене дослідження на наявність у матеріалах громадян гіперпосилань показало, що більшість з них взагалі відсутня. Чимала частина публікацій містить у собі гіперпосилання на матеріали інших журналістів, менша частина – на статистичні дані, або ж на офіційні заяви політиків. Тому, ми можемо вважати, що сьогодні для більшості портали громадянської журналістики – це місце вислову своїх критичних думок та зауважень, відносно того, як більшість авторів писала на тему парламентських виборів. З моменту початку виборів 28 жовтня автори більше схильні були аналізувати новини,аніж створювати їх. Аналіз інтерв’ю дає нам можливість зробити такі узагальнення : -

багатослівна

громадянська

журналістика

вироджується

трансформується у більш короткі форми; -

активність громадян збільшується,якщо під певну соціально-важливу подію в країні створювати портали, які будуть присвячені цій події. Подібні портали необхідно популяризувати;

громадянські журналісти наводили чимало прикладів у матеріалах, фотоілюстрацій чи відео, які свідчили про достовірність інформації, яка описується у публікації;

щоб досягнути співпраці ГЖ із професійними журналістами, необхідне заохочення з боку останніх та популяризація сайтів і правил оформлення матеріалів, якщо автор прагне, щоб його новину транслювали ЗМІ;

співпраця ЗМІ з громадянськими журналістами була необхідною під час парламентських виборів задля того, щоб зібрати інформацію про можливі порушення у регіонах та провінційних містах.

всі респонденти вважають стан громадянської журналістики в Україні діючим та активним, але не впливовим;

55 -

вміння користуватися камерою ще не робить з громадянина вмілого репортера.

ВИСНОВКИ Проведені дослідження дають нам підстави зробити певні висновки щодо особливостей розвитку громадянської журналістики в Україні. Зокрема, в процесі дослідження було встановлено : •

громадянська журналістика в Україні зараз явище, яке більше схоже на

блогерство, адже допомагає аудиторії виражати свої емоції та незадоволення відносно влади, політиків, благоустрою у містах, аніж явище, яке несе в собі новинний характер; •

світова практика співпраці провідних медіа із громадянськими

журналістами вже активно використовується і в Україні та має свої результати. Однак, слід зауважити, під час інтерв’ю ми виявили, що авторам необхідні чіткі правила публікації матеріалу, щоб зробити його підходящим для трансляції чи публікації в ЗМІ; •

під час парламентських виборів професійні журналісти підтримували

платформи ГЖ, з метою отримання інформації із регіональних округів; •

виходячи з того, що переважна більшість матеріалів аналітичного та

публіцистичного

жанру,

це

доводить,

що

практика

багатослівної

громадянської журналістики в Україні все ще активна. Проте, на думку нашого респондента, власника порталу «NovaUkraina.org», є ризик, що все ж в найближчому майбутньому така журналістика массово трансформується у короткі форми;

56 •

поступово межа між професійним журналістом та громадянським буде

ставати

все

менш

помітною.

глобальна

тенденція,як

показують

дослідження, веде до того, що журналістика вже входить у топ-10 найнепристижніших професій. Сьогодні будь-хто може надрукувати, відзняти та завантажити і для цього не потрібно дорога апаратура: диктофонів,камер та фотоапаратів. Дослідження показують,що журналістиці все тяжче буде витримувати конкуренцію із громадянською. Інформацію зараз створюють масово.

І вже власне кажучи, стаття блогера скоро буде відрізнятися від

публікації професійного журналіста тільки тим, що йому за це не платять. Але в Україні такої тенденції поки що немає, це приклад Заходу. Зараз панує журналістика

даних,

тому

через

блоги

такий

стиль

як

публіцистика,можливо,почне відновлятися. Попередні дослідження робили більший акцент на блогерстві в Україні, на процесі формування громадянської журналістики та його передісторії. Досліджувалися портали для громадянських журналістів, їх виникнення та розвиток. Враховуючи, що це явище для України не нове та вже усталене, ми під час дослідження прагнули визначити особливості розвитку громадянської журналістики в Україні, дослідити процес її трансформації, популярність, відмінність від світових тенденцій. Переваги громадянської журналістики : -

поширення

незалежної

інформації,

яка

необхідна

демократичному суспільстві -

автори часто публікують інформацію про ті місця в Україні, де не перебувають численні журналісти;

громадяни часто стають свідками подій, на яких не зміг опинитися журналіст;

матеріали громадянських журналістів часто досить глибоко аналізують певну тему (як на прикладі політичних), через професіональну обізнаність у певних аспектах, які журналіст не опише через брак знань або досвіду у певній сфері;

57 -

новини,

що

надходять

від

громадянських

журналістів,

сприймаються аудиторією, як більш правдиві, за рахунок наближеності до аудиторії; -

інформація, яку надають громадяни може бути не тільки доповненням до новини, але і окремою та самостійною;

збільшення популярності користування цифровими технологіями часто робить поданий громадським журналістом матеріал якісним та доступним для перегляду, прослуховування;

часто матеріали громадянських журналістів стають стимулом та поштовхом

для

журналістського

розслідування

та

грають

важливу роль на користь суспільних інтересів; -

попри суб’єктивність подачі новини, громадянська журналістика позбавлена тиску з боку редакторів та за ангажованості відносно власництва, що робить таку інформацію цінною для аудиторії.

Основні недоліки громадянських журналістів : -

незнання журналістської етики призводить до однобокості публікацій , адже не витримані такі правила, як об’ективність подачі матеріалу та висвітлення думок з усіх сторін;

подекуди відсутня робота з першоджерелами;

часто присутнє посилання на роботи інших журналістів, де вже опрацьований свій кут подачі інформації;

через відсутність перевірки фактів, матеріали іноді не несуть достовірності;

відхід від багатослівної громадянської журналістики зможе призвести до невміння аудиторії аналізувати,а тільки подавати факти у вигляді новинних заміток чи репортажних стилів;

інформація,яку

подає

громадський

журналіст

може

бути

навмисно недостовірною. Для подальшого дослідження ми рекомендуємо глибоко проаналізувати процес співпраці громадянських журналістів із засобами масової інформації.

Провести інтерв’ю з редакторами, які керують процесом відбору новин, налагодження контактів з сайтами громадянської журналістики, або ж громадськими журналістами напряму. Для більш глибоко розуміння теми варто було б проаналізувати сайти медіа і дізнатися, чи створюють вони окремі платформи для публікації новин від громадянських журналістів, чи заохочують їх та пояснюють правила оформлення матеріалу та користування необхідними технологіями, як це роблять всесвітньовідомі канали та видання.

Ці дослідження зможуть розкрити питання співпраці не тільки

глибше, але і визначити практичні рекомендації для засобів масової інформації щодо того, як правильно організовувати процес відбору новин від громадян та активізувати їх діяльність якомога більше. Окрім цього, важливими можуть стати дослідження на предмет власництва порталів громадянської журналістики та використання таких у цілях популяризації та агітації за певні політичні сили. Слабкою стороною дослідницької частини можна визначити брак інтерв’ю із професійними журналістами. Внаслідок

проведення методу

могли б дізнатися про співпрацю ЗМІ з громадськими журналістами, перспективу цієї співпраці, про те, наскільки ж вигідно ЗМІ викорстовувати матеріали громадян як джерело новин і який досвід існує на сьогодні у такій взаємодії. Це б дало визначити у роботі, чи планують українські медіа розширювати співпрацю з громадянськими журналістами, тим самим розширювати кордони притоку інформації не тільки з України, але і зі всього світу. Активний

стан

громадянської

журналістики

Україні

зараз

наближається до світового досвіду. Люди часто є творцями новин, хоча поки що в багатьох випадках вони аналізують ці новини. Серед активних блогерів вже усталена практика завантаження репортажних фото або ж відео, описання подій та подача фактажу. Все ж, це продовжує бути більш розповсюдженим у центральних регіонах. Провінційні

міста, через брак

вмілого користування Інтернетом чи технікою, поки що не постачають

новинами суспільство, як це відбувається у світі. Завдяки активній співпраці каналу CNN, NBC,CBN, та іншим провідним світовим медіа, журналісти отримують інформацію з найвіддаленіших куточків країни чи світу, завдяки популяризації та безкоштовному навчанню у користуванні технікою та процесом завантаження матеріалів в Інтернет, завдяки безкоштовним майстер-класам по обробленню відео та текстовим матеріалів, новини звичайних громадян, а не професійних журналістів, потрапляють до трансляції

на

екрани.

Україні

зараз

така

практика

ще

доволі

нерозповсюджена, проте у нас вже є всі шанси перейти від громадянської журналістики, яка критикує та аналізує, до діючої, інформаційної та більш вагомої для суспільства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Аверьянов Л.Я.Контент-аналіз. 2007.– [Електронний ресурс] – Режим

доступу: http://www.klex.ru/515 2.

Арноун Эд. Гражданская журналистика — это не сервисы, а

философия

–

[Електронний

ресурс]

–

Режим

доступу:

http://www.redactor.in.ua/personas/519.html 3. Белановский С.А. Глубокое интервью :Учебное пособие.- М.:Никколо-

Медиа,2008. – 302 с. 4. Бодрійяр

Жан. Реквієм по мас-медіа [Електронний ресурс] /

Ж.Бодрійяр. - http://www.highbook.narod.ru. 5. Григор’єв Андрій. «Рабочие завода «Интерпайпа» желают своему

кандидату

выборы»

–

[Електронний

ресурс]

–

Режим

доступу:

http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/15842.phtml 6. Даниленко

Сергій.

«Громадянська

журналістика

доповнює

професійну». – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.dw.de 7. Даниленко Сергій. Друкарський верстат з мільйонним тиражем. –

[Електронний ресурс] – Режим доступу: http://danylenko.hiblogger.net/19484.html 8. Землянова

Л. М. Зарубіжна коммунікативистика в очікуванні

інформаціонного суспільства: тлумачний словник термінів і концепцій [Текст] / Л. М. Землянова. - М.: 1999. - 350 с. 9. Інтернет видання «Дорожний контроль». – [Електронний ресурс] –

Режим доступу: http://roadcontrol.org.ua 10.

Кандидат

наук.

Етапи

http://www.kandidatnauk.com/infot.php

соціологічного

дослідження.-

61 11.

Князев Александр. Репортаж как особый жанр ТВ. Основы

тележруналистики и телепродажа. Учебное пособие Бишкек, КиргизскоСлавянский Университет , 2001 – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.evartist.narod.ru/text1/13.htm 12.

Лазарев Антон

[Електронний

ресурс]

ГРАЖДАНСКАЯ ЖУРНАЛИСТИКА –

Режим

доступу:

–

http://www.anton-

lazarev.ru/grazhdanskaya-zhurnalistika/ 13.

Ласуелл Г. Принцип потрійного впливу: ключ д аналізу

соціальних

процесів.

–

[Електронний

ресурс]

–

Режим

доступу:

http://gtmarket.ru/laboratory/ 14.

Лукашевич М.П., Туленков М.В. Соціологія.Загальний курс.-

Навчальний посібник. - К.: Каравела , 2006.- 408 c. 15.

Мангейм Дж.Б., Рич Р.К. Политология: Методы исследования. –

Москва: Весь Мир, 1997. – 544 с. 16.

Марченков

направления.

–

Артём

[Електронний

Гражданская ресурс]

–

журналистика: Режим

доступу:

понятие, субъекты

http://www.intelros.ru/pdf/60_paralel/2011_42/10.pdf 17.

Метод

інтерв’ю.

Християнська

соціологія.

http://christsocio.info/content/view/487/102/ 18.

выборах

«Наталия Королевская. Причины поражения на парламенстких –

2012»

–

[Електронний

ресурс]

–

Режим

доступу:

http://h.ua/story/364583/ 19.

Нек Павло. Фальсификация выборов 2012, 55-округ . –

[Електронний ресурс] – Режим доступу: http://h.ua/story/366152/ 20.

«От

мышления

государственнического».

–

сектантского

[Електронний

ресурс]

до –

Режим

мышления доступу:

http://durdom.in.ua/ru/main/article/article_id/15411.phtml 21.

«О рейтингах. Странности». – [Електронний ресурс] –Режим

доступу: http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/15822.phtml

62 22.

Павлов

фальсификаций».

А.І. –

«Выборы

на

[Електронний

Херсонщине.

ресурс]

–

Режим

Сценарий доступу:

http://h.ua/story/366726/ 23.

Паршин

П.

[Електронний

Контент-аналіз.

ресурс]

Енциклопедія

–

Крогосвет.

Режим

–

доступу:

http://www.socioforum.ru/topic652.html 24.

Портал громадянської журналістики «ХайВей». – [Електронний

ресурс] – Режим доступу: http://h.ua/ 25.

Портал громадянської журналістики « ELECTUA.ORG»

–

[Електронний ресурс] – Режим доступу: http://electua.org/ 26.

Програма соціологічного дослідження та її компоненти. –

[Електронний ресурс] – Режим доступу: http://textbooks.net.ua 27.

Проведення

соціологічних

опитувань.

Державний

інститут

сімейної та молодіжної політики. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.dipsm.org.ua/for-clients 28.

Проект громадянської журналістики «УкрЯма» – [Електронний

ресурс] – Режим доступу: http://ukryama.com/ 29.

Сайт громадських активістів та журналістів. – [Електронний

ресурс] – Режим доступу: http://maidanua.org/ 30.

успішної

Проценко О.М. Проведення інтерв’ю. Психологічні чинники для комунікації.

–

[Електронний

ресурс]

–

Режим

доступу:

http://intkonf.org/protsenko 31.

Сірий Є.В Основи соціології.- К.: Атіка, 2004. - 480 с.

32.

Сутність та етапи соціологічного дослідження. – [Електронний

ресурс] – Режим доступу: http://uastudent.com 33.

Українська мова. Стилі мовлення Публіцистичний стиль. –

[Електронний

ресурс]

–

Режим

доступу:

http://www.subject.com.ua/ukrmova/zno/325.html 34.

Федорів Тарас« Вибори, вибори...- як засіб зростання добробуту

українців» . – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://h.ua/story/349155/

Чорних, А. Світ сучасних медіа [Текст] / А. Чорних. - М., 2007. -

35.

312 с. Юськів Б. М. Контент-аналіз. Історія розвитку і світовий досвід. –

36.

Рівне.: Перспектива, 2006. – 203 с. Ядов В.А. «Стратегія соціологічного дослідження» .- М.:

37.

Академкнига, Добросвіт, 2003.-596 с. Я-Кореспондент

38.

– [Електронний ресурс] – Режим доступу:

http://korrespondent.net/ukraine/politics/ Як написати аналітичну статтю– [Електронний ресурс] – Режим

39.

доступу: http://yak-prosto.com/yak-napisati-analitichnu-stattyu/ Allan Stuart, Thorsen Einar. Citizen Journalism: Global Perspectives,

40.

2010

–

271p.

–

[Електронний

ресурс]

–

Режим

доступу:

http://books.google.com.ua история 41.

Bowman, S. and Willis, C.We Media: How Audiences are Shaping the

Future of News and Information [Електронний ресурс] / S. Bowman, C. Willis. 2003, The Media Center at the American Press Institute. http :/ / www.hypergene.net / wemedia / weblog.php 42.

Carpenter Serena. Online Citizen Journalism and Online Newspaper

Stories: A Content Analysis of Their Quality and Value.- Michigan State University: Media & Information Studies, 2007 – 296 p. 43.

Citizen journalist on NBC News – [Електронний ресурс] – Режим

доступу: http://www.nbcnews.com/id/6639760/ 44.

CNN iReport

– [Електронний ресурс] – Режим доступу:

http://ireport.cnn.com/about.jspa 45.

Glaser Mark "Your Guide to Citizen Journalism".

Public

Broadcasting Service. Retrieved March 22, 2009. – [Електронний ресурс]– Режим доступу:

http://www.pbs.org/mediashift/2006/09/your-guide-to-citizen-

journalism270.html 46.

OhMyNews international website. – [Електронний ресурс] – Режим

доступу: http://english.ohmynews.com/

64 47.

Outing Steve. « The 11 Layers of Citizen Journalism»: 2005. –

[Електронний ресурс] – Режим доступу: http://journalism.about.com/gi/o.htm 48.

and

Owen John, Heather Purdey International News Reporting Frontlines

Deadlines/

–

[Електронний

ресурс]

–

Режим

доступу:

http://www.amazon.com/International-News-Reporting-FrontlinesDeadlines/dp/140516039X) 49.

Privilege.

Papandrea. Mary-Rose –

[Електронний

Citizen Journalism and the Reporter’s ресурс]

–

Режим

доступу:

http://lawdigitalcommons.bc.edu/lsfp/167/ 50.

Rogers Tony “What Is Citizen Journalism” :2011. – [Електронний

ресурс] – Режим доступу: http://journalism.about.com/od/reporting/tp/interviewingbasics.htm 51.

Ross Ron .Short History of Citizen Journalism : 2011. –

[Електронний ресурс] – Режим доступу: http://ronrosstoday.com/?p=437 52.

Sambrook Richard. Citizen Journalism and the BBC – [Електронний

ресурс]– Режим доступу: http://www.nieman.harvard.edu/reportsitem.aspx? id=100542 53.

The Guardian launches citizen journalism site. – [Електронний

ресурс] – Режим доступу: http://digitaljournal.com/article/348168 54.

Volotta Tom . «Citizen Journalism… And The Walls Came Tumbling

Down» – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.real.com/resources/citizen-journalism-sites 55.

Wikinews

–

[Електронний

ресурс]

–

Режим

доступу:

http://en.wikinews.org/wiki/Main_Page 56.

Wikipedia. Новинна замітка. – [Електронний ресурс] – Режим

доступу:http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B0%D0%BC %D1%96%D1%82%D0%BA%D0%B

ДОДАТКИ Додаток А Анатолій, громадянський журналіст на порталі ХайВей. Інтерв’ю тривало 30 хвилин. Уривки з розшифровок. - Що вас мотивує у тому, щоб бути громадянським журналістом? - Зрада, безлад, слов’янське нехлюйство, ортодоксальна церква (самоназва – православна), проблеми із формуванням нації та українською мовою та інше. Як на мене, то вважаю, що людина з інженерною освітою, плюс додаткова гуманітарна освіта (самоосвіта) може більш ґрунтовно, з меншими емоціями шукати істину. Людина, навіть з відмінною гуманітарною освітою, цього позбавлений і нагадує мене качку що кульгає. - Наскільки швидко ви сповіщали про події під час виборів?( який інтервал часу був між подією та публікацією?) Прогнозував за декілька місяців, рік, а то два і навіть більше. Писати після того як відбулося – порожня трата часу. Приклади: «Проблеми українських виборів Президента та до Верховної ради, шляхи їхнього подолання», «Абетка для кандидатів у президенти України», «Фордевинд на 180

градусов

украинского

евроинтеграционного

корабля»,

«Украина

заложник геополитики РФ и ЕС», «Плач Ярославни або чи здатна українська мова себе самостійно захистити», «Нейтралітет України? Це просто, але вже пізно!» і.т.д. Інтервал був великий. Це було пов’язано з проблемами розміщення статей. З якою ціллю ви розміщували інформацію на платформі? - Ціль тільки одна – попередити (прогноз), запропонувати пропозиції щодо вирішення проблем України. Моє кредо - аналіз, критика та ОБОВ’ЯЗКОВО пропозиції. Наскільки я пам’ятаю в 90% моїх статей так воно і є. Спостерігав як мої прогнози: наскільки я помилявся чи був правий. У сучасних кордонах України та її розташування, та менталітету етносу

вибори прогнозуються на 15-20 років з імовірністю 85-90%. Чи вважаєте зараз стан громадянської журналістики активним та діючим в Україні? Одна критика без пропозицій. Вона обридла громадянам. Фіксація корупції та порушення законів без наслідків. ККД – 0%, нижче ніж у потяга. Караул устав, народ устав. Він вже НЕ РЕАГУЄ!!! Таки ж вади має влада та опозиція. Програма партій в ФРН розписана на вибори до 90 сторінок, а дискусія іде по основним її напрямкам, а у нас 6-10 сторінок і тільки лайка. Українців може підняти війна, розподіл України, окупація її РФ, при перенесенні столиці зможуть у болоті виникнути хвилі середніх розмірів. Навіть приєднання до РФ не підійме, крім заходу України

Додаток Б Вовнянко Дмитро, інженер, фрілансер, активний громадянський журналіст для порталу «Дурдом». Інтерв’ю тривало 30 хвилин. Уривки з розшифровок. Що вас мотивує у тому, щоб бути громадянським журналістом? Хочу жити в країні в якій: а) працюють і виконуються закони; б) політики дбають про економічний розвиток країни та посилення її впливу в світі, а не прилещують свій електорат на шкоду тій самій країні в) поважають право приватної власності д) підприємця сприймають як особу яка створює товари і послуги та вирішує

проблему безробіття, а не як торгаша і крадія (люмпен) та корову для доїння (представники влади). Приймати участь в акціях непокори я вже старий, плюс - утримує сім"я. Просто торгувати пикою на мітингах - сумно. Тому - пишу. Роблю свій внесок у розвиток своєї країни, не прийміть за пафос. Наскільки швидко ви сповіщали про події під час виборів?( який інтервал часу був між подією та публікацією?) Залежно від події. Від години до кількох днів. Якщо спарцював як репортер - тобто сам побачив подію - рівно стільки скільки треба добігти до компа і написати пост. Якщо це якась аналітика - тут треба розібратися в темі, покопирсатися в інеті, тощо. Якій темі під час виборів найбільше приділяли увагу? Аналізував прогарму Партії Регіонів, звертав увагу на невідповідність обіцянок

до

реальних

можливостей,

вондочас

відстоював

тезу

що

голосування "проти всіх" це додатковий голос за переможця на виборах. Ви застосовуєте сучасні додатки на смартфонах, мобільних пристроях

для

того,

щоб

зручніше

та

швидше

розташовувати

інформацію на платформу? На смартфонах - ні, бо такого не маю. Він мені не потрібний. Маю диктофон. Користуюся функцію запису розмови в мобільному. Але роблю це швидше не для більш швидкого розташування інформації, а для її більш точної подачі. Аби нічого не забути. Якщо ідеться про набір постів зі смартфону - мені це не подобається. По-перше, будь-яку новину треба трохи обмислити і прикинути як подати шлях до компа як раз дарує на це час. По-друге, за компом якось краще впорядковуєш свої думки. Хоча можливо це в мені говорить старомодність. Чи є щось, що заважає публікувати інформацію? Можливо,щось,що не подобається вам у «політиці» платформи.

Публікувати - не заважає нічого. А от донести до більшої кількості людей - так заважає упередження ставлення спільноти читачів на ДД до певних тем. Колись я видав низку матеріалів в яких дуже критично оцінював роботу

БЮТ

давав

схвальні

характеристики

ВО

"Свободі".

Зараз те саме пише кожне друге видання. А тоді з четвертого місця в рейтингу я протягом тижня перемістився на двадцяте з гаком, а мої матеріали "мінусували" так завзято, що вони висіли в стрічці не більше 1,5-2 годин. Адміністрація ДД дуже уважно вислухє усі побажання щодо організації роботи платформи, а їх там чимала кількість. Можна сказати, що нинішні правила - результат довгих і далеко небезболісних проб та помилок. Тому більш-менш мене влаштовує все. Чи вважаєте зараз стан громадянської журналістики активним та діючим в Україні? Активним та діючим - так. Впливовим – ні . Справа в тому, що наші публікації так би мовити допомагають нам всім відчувати лікоть товариша, але не більше. Влада на платформи типу ДД реагує мало. Громадскості ж нашій переважно все до лампочки. Людина яка у тій чи іншій мірі вже живе з бюджтеу країни (а в нас таких 26 млн проти 8,5 творців реальних товарів та послуг) руку що обдаровує може покритикувати, але ніколи не стане з нею боротися, а влада такий прихований люмпен підгодовує постійно. Виробники реальних товарів та послуг зацьковані своєю роботою, та й вочевидь бачать що їхній голос крапля в морі. Здатність громадскості до виборювання своїх прав наближається до нуля. Отак і живемо.

Дадаток В Крючок Марія, студентка, громадянський журналіст на порталі Якореспондент, веде вій власний блог Інтерв’ю тривало 25 хвилин. Уривки з розшифровок. Які переваги у тому,щоб бути громадянським журналістом? Напевно те, що ти не залежить від видання/редактора чи власника медіа. Бо у якщо це власник - це бізнес. Ну і я вважаю, що сьогодні достатня кількість можливостей створювати і робити самостійно журнаілстики в інтернеті Наскільки швидко та активно ви публікували інофрмацію під час виборів? Я зробила огляд. Мені важко емоційно реагувати на кожну подію. Тобто я реагую, але я аккумулюю це до певного моменту, і намагаюсь створити потім якусь аналітику на основі отриманих новин і знайденої інфорамції. Сам процес підготовки до написання тексту мене цікавив найбільше.

Що вас мотивує в тому, щоб бути громадським журтналістом? Поділитися враженням. Можливо спровокувати невеличку дискусію. Частно буває, що читають і додають свої роздуми, тоді ти починаєш думати й про інші деталі. Від цього картина стає більш деталізованою, проте.. не стає більш позитивною. Я бачу про що пишуть на різних блогах і т.д. Мене не цікавить копатися в нижній білизці чи робити очевидні висновки, що ой, всі будуть деребанити. Мені здається журналісти мало акумулють фактів разом, не всі, ясно, але все таки. Тому мене зохочує писати саме цей факт – об’єднати ті речі, які до мене не робили, чи робили під іншим кутом. Я не вірю в журналістику в Україні. Досить багато продажних. Досить багато ангажованих. Журналісти забувають про свою місію, як журналіста, і намагаються заробити бабла. Це нормально, враховуючи стан справ у країні, проте в цьому випадку краще не плямувати професію журналіста і йти займатися чимось іншим, на мою думку. Чи користуєтесь сучасними технологіями для публікації новин? У мене є вордпрес для телефона. Там зручно писати, як чернетку. Але все одно потрібно увімкнути на компі, бо шрифти, гіперлфнки, абзаци, воно виглядає інакше. А ви, все таки, великі тексти частіше читаємо з комп’ютера.

Додаток Г Стельмашов Артем, засновник порталу громадянської

журналісти

«NovaUkraina.org», спеціаліст з питань видавничої справи та редагування, громадський активіст та громадянський журналіст порталу «Дурдом». Інтерв’ю тривало 45 хвилин. Уривки з розшифровок. Що вас мотивує в тому,щоб бути громадянським журналістом ? Є речі,про які неможливо не говорити. Тому,оскільки про них не говорять на телеканалах,та інші ЗМІ,і саме місце цим проблемам з’являтися в блогах та саме місце їх піднімати. Адже будь-які публікації у соціальних мережах та блогах стають потім приводом для розслідування і подальшої уваги з боку ЗМІ. Це постачання інформації, і не тільки для громадян,але і для журналістів. Раніше це все було модно, було зроблено чимало усіляких рейтингів . Як тільки з’явилися соціальні мережі, всі масово почали гнатися за кількістю лайків…знаю ситуацію коли на засіданні КАбМіну почали розглядати публікацію,яка була написана у нас на порталі. І це успішний приклад,коли Наталя Королевська помилилася по виплатам дітям і люди почали піднімати це

питання,що

на

місцях

,у

рівному,через

певні

недемократичні,неможливо було отримати цю допомогу.

перепони

Ну і дійсну

виявилася така проблема по всій україні і ми підняли цю тему через декілька

публікацій і питання обговорювалося на рівні усієї держави. В принципі такі матеріали отримують своє,але зараз соціальні мережі і блоги рухаються до нішевості,для окремого кола людей. …Мені здається мода на рейтинги вже пройшла. Головне щоб новина потрапила до адресата,якому вона буде корисною . Які сфері ви приділяєте увагу найбільше? В першу чергу це соціалка, або політика. І можу писати про інші теми,які мене турбують. На відміну від традиційного журналіста, у якого є редакційне завдання писати на якусь тему,я пишу про те,що для мене відграє важливу роль,що я буду робити з цього приводу. Під час виборів сповіщали про що? Ми зробили проект electua.org

цьому сайті будь-який блогер міг

зробити публікацію на тему порушень під час виборів, махінації та тиск. Окремий блок був присвячений порушенням під час передвиборчої кампанії,та інший - вже безпосередньо під час виборів. Подібний проект зробив сайт Майдан. Дуже часто під час виборів із цих сайтів журналісти обирали собі інформацію для новин та подальших матеріалів. Ми намагалися зробити так, щоб найоперативніше ми потрапляли з цією інформацією в ефір або Інтернет. Щоб можна було якось запобігти ситуації і якнайскоріше повідомити про порушення. Майже в кожному регіоні України з нами співпрацювали такі ж громадянські активісти та журналісти, тому в принципі і з регіонів інформація зводилася теж доволі швидко. Але легше було здобути інформацію з великих міст. Стан громадянської журналістики на сьогодні, ваша думка. Зараз вже стало ознакою хорошого тону писати про події навколо. Кожен політик намагається заводити свій блог, чи сторінку у соціальних мережах. Але якість того,що пишуть у соціальних мережах все одно відрізняється від того пишуть у блогах та на спеціально створених платформах. Все змінюється за часом. Зараз стає більше відео,фотографій та

картинок,менше тексту. І зараз доволі складно вижити цьому стилю,коли блогери пишуть досить об’ємні матеріали та аналітичні статті . А зара фотокороткий текст до нього і усе. Тобто зараз,так звана багатослівна громадянська журналістика вироджується і трансформується

більш

короткі форми. Дуже не хочеться, щоб сайти громадянської журналістики ставали просто зливними бачками,коли безконтрольна редакційна політика дозволяє писати низькопробні матеріали. Необхідні стандарти і для громадянських журналістів прописувати. Хоче написати про щось? Добре! Але дотримайся вимог і нехай твій матеріал буде приємно читати. Співпраця громадянської журналістики та традиційних ЗМІ Дуже

часто блогери завдяки своїм публікаціям перевищують за

популярністю навіть доволі відомих журналістів. Наприклад, Роман Шрайк. Але,звісно,поки що такі випадки в Україні поодинокі. Поступово межа між професійним журналістом та громадянським буде ставати все менш помітною. І глобальна тенденція,як показують дослідження, веде до того,що журналістика вже входить у топ-10 найнепристижніших професій. Сьогодні будь-хто може надрукувати,відзняти та завантажити і для цього не потрібно дорога апаратура: диктофонів,камер та фотоапаратів. Дослідження показують,що журналістиці все тяжче буде витримувати конкуренцію із громадянською. Інформацію зараз створюють масово. І вже власне кажучи, стаття блогера

скоро буде відрізнятися від публікації

професійного журналіста тільки тим, що йому за це не платять. Але в Україні такої тенденції поки що немає, це приклад Заходу. Зараз панує журналістика даних, і тому через блоги такий стиль як публіцистика,можливо,почне відновлятися. Технічна можливість для цього зараз є і поступово публіцистичний стиль відновиться. Які зараз існують недоліки громадянської журналістики ? Незнання Етичного кодексу журналіста… Зараз багато дуже бездарних авторів публікацій, які отримали можливість писати. І це зворотна сторона медалі. І аудиторія,якщо вона не дуже обізнана у правдивих джерелах

інформації починає вірити всім і сприймати всерйоз чи не кожну публікацію, виходити на заклики. А власне ці автори публікацій починають зловживати довірою своєї аудиторії. Раніше було нескладно вибрати інформацію,а зараз складно. Інформації дуже багато і вона не дозована, були обмеження, було більше цензури. Тому,доволі складно зробити якісь висновки з огляду на кількість публікацій. Це не просто процес читання правди між рядків,інформація подається без цензури і це плутає доволі сильно аудиторію,можливо спотворює реальність ще більше попереднього. Теж,

ще

хочу

сказати,що

владі

зараз

вигідна

громадянська

журналістика – вона дозволяє «випустити пару» у своїй статті або коментарях.

Додаток Д Чеботарьов Андрій, русист, редактор сайту «Суб’єктивні новини», веде свій власний блог. Інтерв’ю тривало 30 хвилин. Уривки з розшифровок. Як

давно

ви

займаєтесь

блогерством

та

громадянською

журналістико? В блоггинг пришел случайно, благодаря своей работе - которая подразумевала постоянный неограниченный доступ в Интернет. В 2002 году завел первый блог, в 2003 второй, который со временем и стал моим основным местом работы на некоторое время. Гражданская журналистика - это не любой блог. Только блог, который пишет на общественнозначимые, политические или экономические темы может считаться гражданской журналистикой. Мой блог был долго литературным блогом и фотоблогом. То есть его много кто читал, но я не был гражданским журналистом. Що вас мотивує у тому, щоб бути громадянським журналістом? Свобода слова, свобода мысли. Свобода доносить свое слово и свои субъективные мысли до публики. Я сам выражаю свое мнение - сам его доношу до читателя. Блоги дают возможность выстроить из себя эксперта. Пример Мустафа Найем. В редакциях не всегда получается высказывать свое мнение - это иногда даже запрещено нормами профессии. Гражданский

журналист не связан этическими нормами и всегда говорит только свое мнение. Это как плюс - так и минус. Наскільки швидко ви сповіщали про події під час виборів?( який інтервал часу був між подією та публікацією?) Сразу же. Я несколько выборов вел онлайн трансляцию выборов у себя в блоге и в итоге собирал десятки тысяч пользователей - больше чем у многих СМИ. Якій темі під час виборів найбільше приділяли увагу? Фальсификации.

Те

темы,

которые

интересуют

подавляющее

большинство читателей. Продажа голосов. Чи варто співпрацювати громадянським журналістам із ЗМІ? (як,наприклад, це роблять BBC, The Guardian, CBN, NBC etc.) Да, конечно. Это путь популяризации себя как эксперта. Но нужно помнить о стандартах, которые выдвигают издания к контенту и создавать контент соответствующего качества. Ви застосовуєте сучасні додатки на смартфонах, мобільних пристроях

для

того,

щоб

зручніше

та

швидше

розташовувати

інформацію на платформу? Да конечно. Смартфон это маленький компьютер который позволяет делать те же действия, что и компьютер, иногда чуть медленнее, но очень оперативно прямо с места событий. Чи вважаєте зараз стан громадянської журналістики активним та діючим в Україні? Да. Но предела совершенству как всегда нет. Может быть больше и лучше. Що, на вашу думку, змінюється зараз в українському блогерстві? Можливо, ви помітили певні тенденції. Да. В блоггерство активно вмешивается пиар политических партий и движений. Они увидели новое для себя поле, на котором можно активно играть и пытаются занять эту площадку.