Малова Ольга - диплом, 2008 by ukma journalist

Національний університет

«КИЄВО–МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ» __________________________________________________________________ Могилянська Школа Журналістики

Висвітлення процесу вступу України в СОТ в українській щоденній пресі Кваліфікаційна робота на здобуття академічного звання магістр зі спеціальності «Журналістика»

МАЛОВОЇ Ольги Ярославівни

Науковий керівник – старший викладач Д. Губенко

Київ - 2008

Зміст

Вступ........................................................................................................................3 Розділ І. Світова організація торгівлі: головні засади...................................7 1.1. Що таке СОТ.....................................................................................................7 1.2. Історія створення..............................................................................................9 1.3. Основні переваги членства............................................................................11 Розділ ІІ. Україна і СОТ.....................................................................................14 2.1. Історія переговорів.........................................................................................16 2.2. Прогнози та наслідки вступу.........................................................................19 Розділ ІІІ. Висвітлення СОТ в засобах масової інформації.........................27 Розділ IV. Методологія дослідження................................................................32 Розділ V. Результати дослідження....................................................................48 Висновки...............................................................................................................66 Література.............................................................................................................70

Вступ

У травні цього року Україна стала повноправним членом Світової організації торгівлі, що покращує економічні перспективи країни. Хоча вступ до СОТ дещо ускладнить життя українських виробників, для економічного розвитку країни у цілому він буде позитивним. Президент Віктор Ющенко заявив, що вступ до СОТ, можливо, дозволить пришвидшити ріст внутрішнього валового продукту, хоча основні переваги членства у СОТ навряд чи одразу та відчутно позначаться на економічному розвитку України. Запрошення

до

вступу

СОТ

означає,

що

Україна

готова

дотримуватись правил і вимог, що прийняті у 152-х країнах-членах СОТ, що позитивно відобразиться на ставленні до неї з боку іноземних інвесторів. Готовність України виконувати вимоги СОТ може стати зовнішньою гарантією реалізації структурних реформ. Зі вступом країни до організації, владі буде все важче відкладати важливі реформи і вдаватись до політичних заходів, порушуючи ринкові механізми, в тому числі до адміністративного цінового регулювання та до введення експортних квот. Підприємствам, які держава захищала від конкуренції з боку зовнішніх виробників або субсидувала, тепер доведеться

вкладати кошти у модернізацію аби їхня

продукція відповідала світовим стандартам. Актуальність. Зважаючи на актуальність теми та значущість наслідків вступу країни до СОТ як частини інтеграції у світову економіку, якісне висвітлення стосунків України та СОТ стає одним із найголовніших завдань української журналістики. У першу чергу це стосується друкованих засобів масової інформації, які завжди слугували медіатором між елітами та соціально та економічно активними прошарками населення. Протягом усього

періоду, мас-медіа намагалися охопити широкий спектр питань: від поточних переговорів до прогнозування довгострокових наслідків для економіки та населення країни, розставляючи різні акценти на недоліках і перевагах вступу до організації. У процесі дослідження багатьох суто економічних питань у журналістів почасти виникає проблема цінності та надійності оцінок та коментарів, що з’являються на сторінках газет. Обсяг інформації, який потрапляє у інформаційний простір, може мати обмежений характер через недостатність фактажу, здатність журналістів узагальнювати, робити прогнози та доречно застосовувати економічні категорії. Тому журналіст змушений звертатися до незалежних експертів, що в умовах нестачі традицій та досвіду наукових та політичних еліт, створює додаткові ризики отримати неповний або заангажований медіа продукт. У підсумку це впливає на громадську думку, імідж країни та на її сприйняття міжнародною спільнотою, від чого може залежати обсяг іноземних інвестицій та добробут населення країни. Стан наукової розробки. Наразі такого роду досліджень в Україні недостатньо, оскільки традиційно вітчизняні науково-дослідні інституції моніторять українські ЗМІ здебільшого на предмет євро - та євроатлантичної інтеграції чи стосунків із Росією. Тоді як економічні та

глобалізаційні

процеси, що мають не менший вплив на країну, поки що обділені увагою. Важливість роботи. Наше дослідження може допомогти у виявленні загальних тенденцій та дати поштовх до майбутнього вивчення впливу масмедіа на українську активну читацьку аудиторію, яка лише починає цікавитися та споживати якісну інформаційну продукцію. Предмет дослідження – висвітлення процесу вступу України до Світової організації торгівлі, презентоване українськими щоденними ЗМІ. Об’єкт дослідження – загальнонаціональні щоденні видання: «Газета 24»,

«Сегодня», «День» та «Коммерсант-Украина». Характерним для цих газет вважаємо: • специфічний виклад матеріалів, розрахованих на різну читацьку аудиторію; • використання різних стилістичних прийомів подачі інформації; • наявність критичних авторських матеріалів. Дослідницьке питання – визначити, яким чином щоденна преса висвітлює процеси інтеграції України у світову економіку, а саме, вступ до Світової організації торгівлі. Мета роботи – з’ясувати, яким чином щоденні газети висвітлювали переговорний процес та прогнозували наслідки вступу України до СОТ. Здійснення поставленої мети зумовило необхідність розв’язання таких завдань: • Визначити місце і роль СОТ у системі світових економічних стосунків. • Визначити особливості переговорного процесу та історію стосунків Україна – СОТ. • Проаналізувати за допомогою незалежних джерел головні прогнози наслідків вступу. • Визначити особливості висвітлення теми СОТ в засобах масової інформації. • Обрати ефективний метод дослідження, визначити його переваги та межі. • Здійснити

аналіз

медіа-повідомлень

метою

комунікативний контент. • Проаналізувати зібрані дані і зробити висновки.

описати

їхній

Метод дослідження. Для нашого дослідження був обраний метод контент-аналізу. Це один з якісних методів дослідження засобів масової інформації. Структура роботи. Робота складається зі вступу, п’ятьох розділів, висновків, списку літератури. В першому розділі розглядаються основні засади діяльності Світової організації торгівлі, її роль і вплив у системі міжнародної торгівлі. В другому розділі описано історію стосунків України – СОТ, прогнози щодо наслідків вступу для економіки країни та основних галузей. В третьому розділі – особливості висвітлення СОТ в засобах масової інформації, огляд наукових досліджень. В четвертому розділі – методологію дослідження, а саме – контентаналіз. В п’ятому розділі – результати контент-аналізу обраних медіа-текстів.

Розділ І. Світова організація торгівлі: головні засади 1.1.

Що таке СОТ

Світова організація торгівлі (СОТ) встановлює правила торгівлі між державами на міжнародному рівні.[12] СОТ – це 152 країни, на які припадає 95% світового торговельного обороту. За останні роки значно розширилася сфера діяльності СОТ, яка на сьогодні далеко виходить за рамки власне торговельних стосунків. СОТ є потужною і впливовою міжнародною структурою, здатною виконувати функції міжнародного економічного регулювання. Членство у СОТ стало на сьогодні практично обов`язковою умовою для будь-якої країни, що прагне інтегруватися у світове господарство. Практично всі розвинені держави зараз є членами СОТ. Окрім суто економічних переваг, які досягаються шляхом зниження бар'єрів у торгівлі, система СОТ позитивно впливає на політичну і соціальну ситуацію в країнах, а також на індивідуальний добробут громадян. Основними цілями СОТ є: 1. підвищення життєвого рівня; 2. забезпечення повної зайнятості; 3. постійне зростання доходів і ефективного попиту; 4. розширення виробництва товарів і послуг та торгівлі ними; 5. оптимальне використання світових ресурсів у відповідності з цілями сталого розвитку; 6. захист і збереження навколишнього середовища; 7. забезпечення для країн, що розвиваються, і найменш розвинених країн такої участі в міжнародній торгівлі, яка б відповідала потребам їхнього економічного розвитку. [72]

Процеси створення, становлення і розширення СОТ не були простими та однозначними. Хоча за останні 30 років масив загальних правил СОТ надзвичайно зріс, СОТ усе ще базується на принципі двосторонніх переговорів між членами з метою взаємного відкриття їхніх ринків. Члени СОТ, формулюючи вимоги до країн-претендентів стосовно доступу до їх ринків, відстоюють інтереси власних компаній, захищаючи таким чином власне виробництво та робочі місця. Тому переговорний процес щодо вступу до організації є непростим і, як правило, тривалим.

1.2.

Історія створення

Створення системи ГАТТ Після закінчення Другої світової війни у світі під егідою ООН почалися переговори про створення Міжнародної торговельної організації (МТО). У ході Конференції ООН 1948 року була прийнята Гаванська хартія, якою затверджувався Статут МТО. Однак Гаванська хартія так і не набрала чинності, оскільки парламенти деяких країн, у тому числі США, відмовилися ратифікувати Угоду. У ході роботи над Статутом МТО представники інших країн почали шукати можливості зменшення протекціонізму в міжнародній торгівлі. Результатом такої роботи було прийняття 45 тисяч тарифних знижок, а також затвердження

правил

міжнародної

торгівлі,

що

стали

називатися

Генеральною угодою з тарифів і торгівлі (ГАТТ). ГАТТ набрала сили з 1 січня 1948 року. Умовами ГАТТ спочатку не передбачалося створення міжнародної організації. Норми ГАТТ діяли як звичайний міжнародний договір. Зміни і доповнення норм могли здійснюватися винятково в рамках міжнародних конференцій, що іменувалися раундами. Усього з 1946 по 1994 роки було проведено вісім раундів багатосторонніх торговельних переговорів у рамках ГАТТ. Результатом кожного з раундів було прийняття нових угод, що регулюють різні аспекти міжнародної торгівлі. [69] Серйозним недоліком системи ГАТТ була відсутність інституційної основи, тобто міжнародної організації як такої. Угоди ГАТТ не носили обов'язкового характеру для країн-учасників. У подальшому кодекси, присвячені регулюванню субсидій і компенсаційних заходів, технічних бар’єрів у торгівлі, ліцензуванню імпорту, митної оцінки й антидемпінгових заходів, стали складовою частиною Угоди про утворення Світової організації торгівлі. Вони стали обов'язковими для всіх її членів.

Останнім раундом багатосторонніх торговельних переговорів у рамках комплексу міжнародних угод ГАТТ був восьмий Уругвайський раунд 1986 року. Прийнятий порядок денний включав питання, що розширюють рамки міжнародної торговельної політики і питання створення повноцінної міжнародної

організації.

До

обговорення

були

включені

питання

регулювання торгівлі послугами й інтелектуальної власності, здійснення міжнародних інвестицій. Найбільш складним на сесіях Уругвайського раунду переговорів залишалося питання допуску на ринки сільськогосподарської продукції. [13] Створення СОТ У квітні 1994 року більшість учасників переговорного процесу у Маракеші (Марокко) підписали Заключний акт Уругвайського раунду торговельних переговорів і Маракеську декларацію, якою засновувалася Світова організація торгівлі. Переговори в рамках ГАТТ були завершені.

1.3. Основні переваги членства

Переваги СОТ для споживачів Система СОТ заохочує конкуренцію і знижує торговельні бар'єри, внаслідок чого споживачі виграють. Найочевидніша вигода вільної торгівлі для споживача

це – зниження вартості життя. У результаті зниження

протекціоністських торговельних бар'єрів дешевшають готові імпортовані товари і послуги, а також вітчизняна продукція, у виробництві якої використовуються імпортні комплектуючі. Як правило, імпортні тарифи, державні виробничі субсидії і кількісні обмеження імпорту ведуть не до захисту вітчизняного ринку, а до підвищення вартості життя. Так, у Великобританії споживачі платять на 500 мільйонів фунтів у рік більше за одяг через торговельні обмеження на імпорт текстилю; для канадців ця сума складає приблизно 780 млн. канадських доларів.

Показово,

що

лібералізація

сектору

телекомунікацій

Європейському Союзі призвела до зниження цін за послуги в середньому на 7-10%. [71] Ширший вибір товарів і послуг – також безсумнівна перевага вільної торгівлі.

Зовнішня

конкуренція

стимулює

ефективне

вітчизняне

виробництво, опосередковано знижує ціни і підвищує якість вітчизняної продукції. У результаті активнішого товарообміну розвиваються нові технології, як це відбулося, наприклад, з мобільним зв'язком. Збільшення експорту вітчизняної продукції також збільшує доходи виробників, податкові надходження в бюджет, а отже і доходи та добробут населення в цілому. Економічні вигоди:

Неможливо провести чітку межу між впливом вільної торгівлі на споживачів, виробників і державу. Зниження торговельних бар'єрів сприяє росту торгівлі, що веде до підвищення як державних, так і особистих доходів: 1. У довгостроковій перспективі розвиток торгівлі веде до підвищення зайнятості в експортних галузях економіки, хоча короткострокове скорочення робочих місць у результаті конкуренції вітчизняних виробників із закордонними практично неминуче. Однак протекціонізм не вирішує проблеми зайнятості. Навпаки, підвищення торгових бар’єрів викликає зниження ефективності виробництва і якості вітчизняної продукції, що за умови обмеження імпорту веде до зростання цін, негативно позначається на обсягах продажу та, з рештою, на кількості робочих місць. Така ситуація склалася, наприклад, у 1980-і роки у США, коли були введені жорсткі обмеження на імпорт японських автомобілів. [71] 2. Застосування принципів СОТ дозволяє підвищити ефективність зовнішньоекономічної діяльності держави за рахунок зменшення тарифних і нетарифних торговельних бар’єрів. Недискримінаційний підхід,

передбачуваність

прозорість

економіки

приваблюють

партнерів і підвищують товарообіг, сприяють оптимізації діяльності і зниженню витрат компаній, створенню сприятливого клімату для торгівлі та інвестицій, припливу капіталу у країну. [10] Політичні вигоди: 1. Уряд має більше можливостей захищатися від дій лобістських груп, здійснювати державну політику в інтересах розвитку всіх галузей економіки, а не окремих її частин, що допомагає уникнути викривлень конкурентного середовища. Створюються передумови для боротьби з корупцією і позитивних змін у законодавчій системі, що сприяє припливу інвестицій у країну. Застосування деяких форм нетарифних обмежень (наприклад, імпортних квот) пов’язано з можливістю

корупції серед чиновників, що розподіляють ці квоти. Зараз у рамках СОТ ведеться робота щодо скорочення й усунення багатьох діючих квот. [10] 2. Прозорість

та

відкритість

інформації,

чіткі

критерії

безпеки,

регламентовані стандарти, застосування принципу недискримінації впливають на політичну ситуацію, знижуючи можливість лобіювання рішень і маніпуляцій. Вигоди системи СОТ для взаємовідносин між країнами: СОТ надає рівне право голосу всім країнам, обмежуючи у такий спосіб можливість економічного диктату великих держав. Учасникам не потрібно вести переговори щодо торговельних угод з кожним із численних партнерів, тому що відповідно до принципу недискримінації досягнуті в ході переговорів рівні зобов'язань автоматично поширюються на всіх членів СОТ. Система СОТ створює ефективний механізм для вирішення торговельних суперечок, що передбачає зобов'язання незастосування односторонніх дій. Кожна суперечка розглядається окремо з огляду на діючі норми і правила. Після ухвалення рішення країни концентрують свої зусилля на його виконанні, і, можливо, наступному перегляді норм і правил шляхом переговорів. [71]

Розділ ІІ. Україна і СОТ

Вступ України до СОТ був одним з пріоритетів зовнішньоекономічної політики України і розглядався як системний фактор розвитку національної економіки, лібералізації зовнішньої торгівлі, створення передбачуваного прозорого середовища для залучення іноземних інвестицій. Світова організація торгівлі – це 152 країни, на які припадає 95% світового торговельного обороту. Усі сусіди України (крім Росії та Білорусі) вже давно є членами СОТ. На країни-члени СОТ припадає близько 70 % українського експорту. Український імпорт складається майже на половину з продукції країн-членів СОТ.

Процес приєднання України до СОТ тривав більше

чотирнадцяти років (з 1993 року) і передбачав: •

узгодження з країнами-членами Робочої групи графіків зниження імпортного мита та режиму доступу до ринку послуг.

• завершення багатосторонніх переговорів з країнами-членами Робочої групи та узгодження проекту Звіту Робочої групи; • гармонізацію законодавства з нормами та вимогами СОТ. [11, 41]

Навряд

чи

якась

інша

проблема

внутрішньо

чи

зовнішньополітичного життя України може конкурувати зі вступом до СОТ за

кількістю

нездійснених

прогнозів.

Суспільно-аналітичне

видання

«Дзеркало тижня» наприкінці 2007 року зазначило: «Не згадуватимемо, що обіцяли

можновладці

за

часів

Кучми.

Тим

паче

це

вже

досить

проблематично. Адже після десятиріччя тягучого скрипоту, зубового скреготу і тяжких стогонів, які супроводжували наше болісне підповзання до організації, останні два з половиною роки ми тільки й чули про світло наприкінці тунелю, фінішну пряму, останні кроки та заключні акорди» [63].

У вересні 2005 р. президент Ющенко впевнено заявляв: «Найближчим часом Україна стане членом СОТ. Для досягнення цієї мети залишилися виключно формальні речі». У грудні того самого року Анатолій Кінах, який обіймав тоді посаду секретаря РНБОУ, пообіцяв, що Україна стане членом СОТ у першому півріччі 2006 року. У серпні 2006-го новий уряд Віктора Януковича у своєму «антикризовому» Плані невідкладних заходів поставив чітку мету: завершити двосторонні та багатосторонні переговори зі вступу до СОТ до грудня 2006 р. Президент Ющенко був цілком «за». У жовтні 2006-го він заявив: «Питання вступу до СОТ до кінця року — наш державний обов’язок перед країною». До листопада 2006-го прогнозовані терміни знову зсунулися. «Україна може бути готова вступити до СОТ наприкінці січня — початку лютого 2007 р.», — переконував перший віце-прем’єр Микола Азаров. 8 червня 2007-го він стверджував із таким самим оптимізмом: «Формальний розгляд заявки України на вступ до СОТ буде завершений на початку осені». Того самого дня дав свій черговий прогноз і президент Ющенко: «Через три-чотири місяці, принаймні до листопада, ми ввійдемо до СОТ». Однак у липні в Женеві Робоча група зі вступу України до СОТ знову не затвердила чергову редакцію своєї доповіді. А обережний міністр закордонних справ Арсеній Яценюк уже не давав прогнози, лише заявив, що «ми вступимо до СОТ тоді, коли ми вступимо до СОТ». [63]

2.1. Історія переговорів

2003 – 2006 рр. У 2003 – 2006 роках було значно активізовано переговорний процес між Україною та СОТ: • проведено 7 засідань Робочої групи з розгляду заявки України про вступ до СОТ; • проведено двосторонні переговори з 35 країнами-членами СОТ; • підписано 35 з 44 двосторонніх протоколів з доступу до ринків товарів та послуг. [41] Протягом 2005-2006 рр. було вирішено низку проблемних питань, які уповільнювали переговори між Україною та Робочою групою СОТ: •

усунуто податкові пільги, що надавались окремим підприємствам промисловості;

•

встановлено однакові ставки акцизного збору на вітчизняні та імпортні транспортні засоби відповідно до принципу національного режиму;

•

усунуто звільнення від ПДВ та податку на прибуток, платежів у Державний інноваційний фонд, від ПДВ та митних зборів на імпорт сировини, матеріалів, обладнання та товарів (не вироблених в Україні), які призначались для використання в межах технологічних парків;

•

усунуто пільги у спеціальних економічних зонах та особливі режими для інвестиційної діяльності. Зокрема, всі звільнення від сплати мита на імпорт, ПДВ, акцизних зборів, квот та ліцензій, податку на прибуток, платежів у фонд соціального страхування безробіття, збору у Державний інноваційний фонд та обов’язкового продажу валютних надходжень;

17 •

скасовано вимогу продажу Національному банку України 50% валютної виручки суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності при реалізації зовнішньоторговельних контрактів;

•

скасовано дискримінаційний підхід до іноземних компаній щодо використання податкових векселів при розрахунках з бюджетом;

•

скасовано режим ліцензування і квотування експорту деяких видів продукції;

•

встановлено фіксовану плату за видачу експортних ліцензій, що відповідає вартості надання зазначеної послуги замість плати в адвалерному еквіваленті до вартості контракту;

•

скасовано додатковий збір при імпорті нафтопродуктів. [11] 2007 р. Порядок денний засідань та консультацій було присвячено розгляду

законодавства, прийнятого Верховною Радою України з метою вступу України до СОТ та формуванню оновленої редакції проекту Звіту Робочої Групи з розгляду заявки України про вступ до СОТ та формуванню в цьому документі зобов’язань України. Завершено переговори з доступу до ринку товарів і послуг із 49 членами Робочої групи. Активні консультації велися з Киргизькою Республікою, Гватемалою та В’єтнамом. В цілому, в частині законодавчого забезпечення процесу вступу України до СОТ, Верховною Радою України протягом 2005 та 2007 років було прийнято 49 Законів України. Прийняті закони врегульовують такі сфери, як інтелектуальна власність, вивізне мито на сільськогосподарську продукцію, страхова та банківська діяльність, ввезення транспортних засобів на територію України, оподаткування сільськогосподарських підприємств, ветеринарна медицина, а також вдосконалення митного законодавства, застосування експортних мит на брухт чорних та кольорових металів, сільськогосподарської діяльності, режиму ліцензування (вартості ліцензії),

обіг генетично модифікованих продуктів, перехід на нову систему опису та кодування товарів, побудовану на міжнародній системі ГС 2002 тощо. [41] За результатами неофіційного засідання Робочої групи 25 жовтня 2007 року було

визначено перелік положень проекту Звіту, які потребували

уточнення Україною: • технічних бар’єрів у торгівлі; • експортних мит; • санітарних та фітосанітарних заходів. [11] 2008 р. Завершення до кінця 2007 року усіх двосторонніх переговорів з країнами-членами Робочої Групи і узгодження положень проекту Звіту Робочої Групи про зобов‘язання України дало змогу Секретаріату СОТ на початку 2008 року прийняти рішення про винесення на розгляд Генеральної Ради Протоколу про вступ України до СОТ. 5 лютого 2008 р. на засіданні Генеральної Ради СОТ Україну було прийнято до Світової Організації Торгівлі. За процедурою вступу до СОТ, Україна мала ратифікувати протокол до 4 липня поточного року. Разом із цим мали бути ухвалені 11 технічних законопроектів, схвалені кілька документів на рівні уряду і міністерств.

10 квітня 2008 року Верховна Рада ратифікувала протокол

вступу України до СОТ. З-поміж усіх 449 депутатів за проголосували 411. Комуністична партія утрималася від голосування. Після цього, у 30-ти денний термін, Україна офіційно стала 152 членом СОТ.

2.2. Прогнози і наслідки вступу

Прогнозування та розробка рекомендацій для успішної адаптації галузей до умов членства у СОТ потребує кількісних та якісних оцінок наслідків вступу України до СОТ з урахуванням багатьох внутрішніх і зовнішніх факторів, внутрішніх міжгалузевих та міжнародних зв’язків. На сьогодні в Україні було проведено небагато досліджень для окремих галузей та економіки в цілому. Зокрема, широко використовуються результати дослідження Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції, яке подає оцінку наслідків для основних вітчизняних секторів та галузей. Також аналітичні прогнози та рекомендації було розроблено Центром ім. О. Разумкова, Інститутом економічних досліджень та політичних консультацій. Центром наукових досліджень НБУ,

групою експертів Організації

економічної співпраці та розвитку (ОЕСР) та Світового Банку та ін [70]. Вступ України до СОТ може мати як позитивні, так і негативні наслідки як для економіки України в цілому, так і для окремих галузей. Більшість експертів дотримується думки, що вступ до СОТ та лібералізація доступу на ринки України не викличе значних негативних наслідків для українських

галузей,

оскільки

рівень

реального

тарифного

захисту

внутрішніх ринків для багатьох із них не зміниться суттєво, оскільки і зараз є досить низьким. Вступ до СОТ та відкритість економіки надає додаткового поштовху для структурного реформування економіки та галузей. Структурні перетворення,

незважаючи

на

короткострокові

неефективних,

неконкурентоспроможних

втрати

підприємств,

(закриття

витрати

на

переорієнтацію виробництва, тимчасове безробіття тощо), у довгостроковій перспективі ведуть до економічного зростання та покращення національного добробуту. В той же час, величину короткострокових втрат можна мінімізувати за умови належної підготовки до вступу. [66, 70]

Як країна з відкритою економікою, Україна виграє у середньостроковій перспективі через збільшення обсягів зовнішньоторговельних операції. Починаючи із 2000 року, динаміка ВВП тісно пов’язана із динамікою зовнішнього торгівельного обороту, що не в останню чергу завдячує сприятливій кон'юнктурі світових ринків металів та хімічної продукції. Оскільки 70% українського експорту потрапляє до країн-членів СОТ (найбільші торгівельні партнери – США та держави ЄС), вільний доступ до ринків членів СОТ буде сприяти розвитку економіки України та її подальшій інтеграції до світової. Оскільки до ЄС та США Україна експортує в основному сировинні товари (зерно, хімічну продукцію та продукцію чорної металургії), вступ до СОТ дозволить збільшувати експорт сировинних товарів у найближчі два роки – вільні виробничі потужності для цього поки що є. В той же час, чверть експорту продукції машинобудування, верстати та обладнання, транспортне обладнання та продукти харчування припадає на Росію. При цьому Росія не входить до СОТ. Тим не менше, не заважаючи на де-юре існуючу угоду про вільну торгівлю між Росією та Україною, на шляху розвитку торгових стосунків між двома країнами є бар’єри. [66] У довгостроковій перспективі вступ до СОТ обіцяє більш відчутні вигоди у частині торгівельного обороту та показників добробуту, хоча вони не з’являться автоматично, а потребують інвестицій у модернізацію та підвищення якості державного керування у країні. Стабільний притік іноземних інвестицій призведе до поступової зміни структури економіки країни та моделі торгівельних стосунків. Ріст доходів населення та зміцнення гривні дадуть імпульс зміни моделі економічного росту у бік зменшення залежності від експорту і підвищення значущості внутрішнього попиту. [66, 70]

Міжнародний центр європейської інтеграції у 2008 році на основі уже проведених публічних аналізів підготував узагальнюючий звіт: «Україна і СОТ. Наслідки вступу для галузей економіки». Згідно з ним, вступ України до СОТ матиме різний вплив на різні галузі промисловості, сферу послуг та сільське господарство. Це пов’язано з тим, що деякі галузі характеризуються високим ступенем експортної орієнтованості, інші навпаки задовольняють потреби майже виключно внутрішнього ринку; деякі галузі потребують дуже значних капітальних інвестицій з досить значним терміном окупності, інші можуть забезпечити стабільні прибутки вже через незначний проміжок часу. Ці фактори і визначають терміни адаптації галузей до умов лібералізованого зовнішньоторговельного

режиму.

Загалом,

очікується

пожвавлення

виробництва у експортоорієнтованих галузях. В той же час зменшення рівня державної підтримки окремих галузей та підприємств може призвести до мінімізації цього позитивного ефекту. Металургійний комплекс Головними позитивними наслідками вступу України до СОТ для металургійного комплексу Україну будуть: •

можливість скасування квот на експорт української продукції металургії до ЄС;

•

можливість

застосування

механізму

врегулювання

торговельних

суперечок, передбаченого нормами СОТ, дозволить посилити позиції українських

виробників

антидемпінгових

та

спеціальних

розслідуваннях; •

українські металурги отримають одночасне спрощення умов доступу до ринків 147 країн-членів СОТ, частка яких у світовій торгівлі становить біля 93%. Це сприятиме зростанню обсягів експорту металургійних підприємств та виходу на нові ринки збуту. [70]

Основним можливим негативним наслідком вступу України до СОТ для металургійної галузі України є обмеження можливості субсидування виробництва та експорту шляхом надання податкових пільг, списання податкової заборгованості тощо. Хімічна промисловість Головними позитивними наслідками для хімічної промисловості від набуття Україною членства у СОТ можуть бути: •

зростання виробництва в експортоорієнтованих секторах внаслідок лібералізації режиму доступу до зовнішніх ринків;

•

збільшення

обсягів

іноземних

інвестицій,

необхідних

для

технологічного переозброєння підприємств галузі та переходу до виробництва товарів з більшою доданою вартістю; •

розширення асортименту та якості товарів, зниження їх цін;

•

зменшення втрат від антидемпінгових розслідувань.

Можливими загрозами для підприємств хімічної галузі є: •

посилення конкуренції у секторах малотоннажних продуктів, лаків, фарб, оздоблювальних матеріалів, що може негативно вплинути на роботу деяких українських підприємств;

•

переваги вільного доступу на ринки інших країн більшою мірою стосуються ринків з „ціновою конкуренцією”, тобто ринків сировинної продукції. Тому, якщо Україна покладатиметься лише на дію ефектів торговельної лібералізації, вона ще тривалий час буде знаходитися у сфері низько технологічного експорту з низьким рівнем прибутків. [70] Легка промисловість Легка промисловість є прикладом галузі, яка може отримати переважно

вигоди від вступу України до СОТ. Так, членство України в СОТ має забезпечити:

23 •

зменшення тарифних і нетарифних обмежень доступу українських товарів практично на всі найважливіші товарні ринки світу;

•

збільшення іноземних інвестицій у галузь, що дозволить оновити обладнання та технології виробництва товарів легкої промисловості.

Підприємства легкої промисловості сьогодні використовують 40-50 відсотків виробничих потужностей і готові збільшувати обсяги виробництва. На сьогоднішній день вітчизняні підприємства змушені орієнтуватися на зовнішні ринки, де високоякісні вітчизняні швейні та трикотажні вироби користуються

значним

попитом.

Водночас

на

внутрішньому

ринку

переважають нелегально імпортовані низькоякісні та несертифіковані товари, що

створюють

жорстку

конкуренцію

вітчизняному

виробнику.

Запровадження і чітке дотримання правил стандартизації та сертифікації продукції, передбачене нормами СОТ, сприятиме зростанню вітчизняного виробництва. [70] Сільське господарство та харчова промисловість Головними позитивними наслідками для аграрного сектору від набуття Україною членства у СОТ можуть стати: •

додаткові можливості доступу до зовнішніх ринків;

•

стимулювання національного

технологічного виробництва

оновлення

відповідно

до

та

переозброєння

світових

стандартів

внаслідок збільшення іноземних інвестицій в АПК; •

збільшення передбачуваності, прозорості та послідовності економічної політики уряду у сфері сільського господарства, що зменшить ризики ведення бізнесу та стимулює інвестиційну діяльність у секторі;

•

прискорення структурних реформ в аграрному секторі;

•

скорочення транспортних та інших витрат на ведення бізнесу сільськогосподарських виробників (гарантований вільний транзит через територію країн-членів СОТ, зменшення ризиків тощо), що

сприятиме

підвищенню

конкурентоздатності

українських

сільськогосподарських товарів. Можливі негативні наслідки для аграрного сектору від набуття Україною членства в СОТ: •

зменшення рівня граничних тарифів ввізного мита може призвести до тиску імпорту на ті галузі АПК, які не мають переваг щодо рівня собівартості (виробництво цукру), а також на ті, що отримували значну державну підтримку (виробництво м’яса птиці і свинини), і, як наслідок, можливе звуження внутрішнього ринку збуту для цих товаровиробників.

Втім,

експерти

національного

вважають, сільського

що

не

слід

господарства

очікувати

збільшення

критичного обсягів

для

імпорту.

Факторами, що захищають від імпорту ринок сільськогосподарської продукції, яка традиційно виробляється в Україні, є: •

суттєві

транспортні

витрати

на

доставку

імпортної

продукції

порівняно з продукцією місцевого виробництва; •

традиційні уподобання населення (в першу чергу, у сільській місцевості);

•

переваги вільного доступу на ринки інших країн більшою мірою стосуються ринків з ціновою конкуренцією, тобто ринків сировинної продукції. Тому, якщо Україна покладатиметься лише на дію ефектів торговельної лібералізації, то вона ще тривалий час і далі вивозитиме переважно сировину, залишаючись у сфері низько технологічного експорту з низьким рівнем прибутків;

•

може відбутися підвищення внутрішніх цін на насіння соняшника та олію внаслідок відміни експортного мита та збільшення вивозу цієї продукції. Втім, якщо розглядати цю проблему не з точки зору інтересів окремих груп, а з точки зору максимізації національного добробуту, то можна говорити про встановлення певного оптимального вивізного мита на насіння соняшника. [70]

Звіт Galt and Taggart У квітні 2008 року відома інвестиційна компанія Galt and Taggart опублікувала свій звіт прогнозів щодо вступу України в СОТ. Висновки зроблено для основних галузей економіки та великих компаній, виробників промислової і сільськогосподарської продукції. Ефекти вступу у короткостроковій перспективі, на думку експертів Galt and Taggart, мають бути нейтральними, а у середній перспективі – позитивними, оскільки квоти на метал зникнуть і дискримінаційні заходи проти

інших

українських

товарів

припиняться.

За

оцінками,

середньозважений тариф на сільськогосподарську продукцію становитиме 11%, а для промислових товарів – 5%. У довгостроковій перспективі українська інтернаціоналізація призведе до зростання іноземних інвестицій. Між тим, Зона вільної торгівлі між Україною та Євросоюзом теж отримає практичні вигоди від вступу до СОТ. [1] Експорт Вступ до СОТ, на думку експертів, також може допомогти українським експортерам. Європейський союз прибере квоти на деякі вироби з металу і ризик антидемпінгових заходів проти українських металургійних і хімічних виробників знизиться. Адже правила СОТ чітко регулюють визначення демпінгу і умов, за яких антидемпінгові заходи мають бути застосовані. Автомобілі Тарифи на автомобілі знизяться до 10%, у порівнянні з чинними 2025%, причому зниження відбудеться одразу, без перехідного періоду. Українські виробники автомобілів апелюють, що зниження тарифів приведе до збільшення імпорту автомобілів на національному ринку. Відтак ціни впадуть, і вітчизняні виробники стануть конкурентно неспроможними у

порівнянні з імпортерами. Експерти однак вважають зниження тарифів не вплине на вітчизняних виробників автомобілів негативно. По-перше, імпортери не зможуть збільшити обсяги продажів пасажирських автомобілів у короткі терміни, оскільки офіційні імпортери працюють за квотами, які переглядаються двічі на рік збільшення

і обмежують цю кількість. Через постійне

попиту на пасажирські автомобілі, продавці імпортних

автомобілів намагатимуться отримувати максимальний прибуток від діючих цін на передСОТівському рівні. Зрештою, найбільш популярні автомобілі виробляються в Україні. Нарешті, експерти не передбачають заповнення ринку старим транспортом, адже Україна має високі реєстраційні збори для старих автомобілів, а отже, це повинно зменшити потік старих автомобілів. Сільське господарство Вплив на українське сільське господарство і продуктовий ринок буде змішаним. Вступ жодними чином не приведе уряд до зменшення допомоги сільському господарству, навпаки, рівень урядової підтримки, який вимагає СОТ, набагато вищий за той, що зараз існує в Україні. Він передбачатиме прямі

опосередковані

сільськогосподарських

урядові

субсидії

та

особливі

умови

для

позичальників. Згідно з умовами вступу, Україна

збереже найвищі тарифи на половину цукрової продукції. Водночас, Україна ініціює тарифні квоти на імпорт цукрової тростини. Таким чином, частка імпортного цукру не перебільшуватиме 12% виробництва вітчизняної цукрової продукції, тому більшість українців споживатимуть цукор з вітчизняного буряку. В перспективі Україна взагалі зможе відмовитися від квотованого імпорту цукрової тростини і повністю перейти на вітчизняну сировину. [1]

Розділ ІІІ. Висвітлення СОТ в засобах масової інформації

Наразі такого роду досліджень в Україні недостатньо, оскільки традиційно вітчизняні науково-дослідні інституції моніторять українські ЗМІ здебільшого на предмет євро - та євроатлантичної інтеграції. Тоді як економічні та глобалізаційні процеси, що мають не менший вплив на країну, поки що обділені увагою. Натомість у західних наукових журналах можна знайти багато схожих до нашої теми досліджень. 2003 року Український незалежний центр політичних досліджень провів аналіз політичного дискурсу, представленого в друкованих ЗМІ. Досліджувалися статті за один тиждень: 15 вересня – 28 вересня 2003 року. Наскрізними теми політичного дискурсу стали соціальна політика (допомога інвалідам, пенсійне забезпечення, пільги), конституційна реформа, вступ до СОТ та ЄЕП, президентські повноваження. Теми визначалися згідно із значущістю для загальної тематичної структури медіа текстів, визначалася також вага теми, що відбивала її значущість для семантики тексту. Аналіз показав, що у виданнях лівого спрямування («Сільські вісті», «Комуніст», «Товариш», «Киевский Телеграф», «Україна і світ сьогодні») позитивно оцінювали входження України до ЄЕП, водночас піддаючи різкій критиці СОТ та інші міжнародні структури [68]. Усі згадування теми стосувалися стосунків Україна–СОТ. Словами-модифікаторами виступали негативні формулювання про те, що: вступ обмежує економічний суверенітет, посиляться внутрішні проблеми, і те, що очевидні інтереси Заходу, транснаціональних корпорацій.

Слова-модифікатори дозволяли визначити

оціночний статус, у якому найчастіше виступало певне поняття. Загалом же, обробка і аналіз матеріалів засвідчив те, що найбільшу вагу мали поняття, пов'язані із реформою соціального забезпечення та конституційною реформою. У зазначений період найбільшою активністю в ЗМІ відзначилися

представники більшості. Найбільш популярною «трибуною» для владних еліт був «Голос України». Найбільшу активність виявили Леонід Кучма, Петро Симоненко. Найбільш широко владні еліти представлено у тому ж таки «Голосі України» [68]. 14-15 травня 2004 року у Києві спільна парламентсько-урядова комісія з інтеграції України до СОТ разом з Українським центром міжнародної інтеграції (УЦМІ) провела для провідних національних ЗМІ інформаційний навчальний семінар «Вступ України до СОТ та роль ЗМІ у ефективному інформуванні суспільства». Цей захід було організовано з метою покращення розуміння журналістами питань, пов’язаних із діяльністю СОТ та інтеграцією України до цієї організації, а також з метою поширення у суспільстві інформації щодо процесу приєднання України до СОТ [27]. На семінарі провідні українські та міжнародні експерти висвітлили широке коло питань щодо принципів СОТ, адаптації українського законодавства до стандартів СОТ, підготовки економіки до функціонування в умовах СОТ, можливих наслідків членства в СОТ для окремих галузей економіки та регіонів України. У семінарі взяли участь 32 представники національних друкованих видань, теле- та радіоканалів, інформаційних Інтернет агентств. Моніторинг мас-медіа, проведений після семінару виявив зростання у пресі обсягів та покращення якості матеріалів з тематики «Україна – СОТ». Проблемним

аспектом

відслідковування

діяльності

міжнародних

економічних інституцій, у нашому випадку Світової організації торгівлі, на думку деяких дослідників, є «mediated mediation» феномен. Його суть дослідник Олав Велтуіс сформулював наступним чином: хоча роль журналістів полягає в медіації між подієвим світом і суспільством, спостерігається тенденція коли доступ до цих подій стає обмеженим, якщо не забороненим [8]. Велтуіс дійшов такого висновку, дослідивши газети, які висвітлювали новини з торгового саміту СОТ, що проходив у Женеві 2004

року. Під час таких закритих зустрічей медіа завжди стають залежними від повідомлень головних акторів, прес-секретарів, офіційних коментаторів, неурядових представників і інших груп, зацікавлених у розвитку подій певним чином. Тому, стверджуючи про величезну важливість таких переговорів, журналісти відчувають брак експертної думки та першочергової інформації, тим часом, зацікавлені групи чи особи мають безліч можливостей «повернути» тему у вигідний бік [8]. Зацікавленість і участь суспільства в політичному житті країни, як важливий

компонент демократії, фокусується у численних масштабних

дослідженнях, і головною мірою вони стосуються виборчого процесу. Хоча, політичні інтереси і позиції можуть міститися і виражатися поза межами виборчого процесу, як наприклад, політична активність пов’язана з темою Світової організації торгівлі. Соціолог Патрісія Мой досліджувала результати урядової зустріч СОТ, що мала місце у Сіетлі (Вашингтон), восени 1999 року. Її метою було визначити вплив медіа на зацікавленість, знання і довіру громадян до Світової організації торгівлі. Ці ефекти Патрісія називає «проміжними змінними між увагою до новин та очікуваною поведінкою щодо цієї інституції». Результати засвідчили, що надійність газет і телебачення мала відмінні ефекти на знання та довіру до СОТ. Більше того, вплив довіри до політичної поведінки був помітно більшим, аніж вага реальних знань. [7] Ще одне цікаве твердження про гіпотезу «браку знань» сформулював голландський дослідник Ян Клейнідженгас. Він стверджує, що частина населення з високим рівнем освіти поглинає знання з мас-медіа швидше, ніж малоосвічені громадяни [2]. З цим твердженням пов’язаний той факт, що рівень знань швидко розуміючих освічених громадян дає їм більшу можливість до опрацювання складник текстів і розуміння процесів. Контентаналітичні дослідження нідерландських вчених в комбінації з вивченням

виборчих процесів довели цю гіпотезу. Для малоосвічених людей перегляд політичних новин по телебаченню є більш ефективним, ніж політичний досвід, який вони у змозі отримати від прочитання

політичних новин у

газетах. І навпаки, для освіченіших людей читання політичних матеріалів більш корисне, за умови оптимальної концентрації інформації і складності повідомлень. Традиційно

вітчизняні

науково-дослідні

інституції

моніторять

українські ЗМІ здебільшого на предмет євро - та євроатлантичної інтеграції. Моніторинг на схожу до нашого дослідження тему європейської інтеграції в українських ЗМІ проводився асоціацією «Спільний простір» за період 12 – 25 лютого 2007 року. Об’єктом моніторингу були інформаційні й підсумкові телепрограми та українські загальнонаціональні видання. Моніторинг проводився за методами контент-аналізу, експертного аналізу змісту телепрограм, а також методу порівняння тексту ведучого, закадрового тексту та „картинки”. Моніторинг преси засвідчив, що як і на телебаченні, тема європейської та євроатлантичної інтеграції висвітлюється 10-ма провідними загальнонаціональними газетами надзвичайно мляво, ситуативно, найчастіше у

зв’язку

з конкретним

інформаційним

приводом та виключно

інформаційному форматі [42]. У пресі практично не було матеріалів ознайомчого, просвітницького, дискутивного чи аналітичного характеру, які б інформували про переваги чи недоліки євро інтеграції. Виняток становили лише газети «День» та «Дзеркало тижня» [42]. Обидві газети писали про згадані теми переважно у нейтральній тональності, подавали як негативні, так і позитивні оціночні судження. Поза тим, відвертих спекуляцій чи перекручень інформації не було, крім поодиноких прикладів, що давали змогу припустити про маніпуляції заголовками. Схожий контент-аналіз під назвою «Презентація НАТО в новинах та політичних програмах українських телеканалів» у жовтні 2006 року провели

Академія Української Преси, Інститут соціології НАН України на замовлення Центру ім. Разумкова. Метою дослідження було визначити увагу та оцінки щодо НАТО у новинах та політичних програмах українського телебачення [14]. Як виявили дослідники, увага до НАТО була дещо вища, ніж під час агітаційної передвиборчої парламентської кампанії. Основні транслятори повідомлень про НАТО – новини каналів УТ-1, Інтер, ТРК «Україна», лідер уваги до НАТО – новини каналу «1+1». «Проблема НАТО» подається в новинах переважно як «внутрішня» і «другорядна» для України: більшість повідомлень стосуються подій в Україні, а також відносин Україна – НАТО, тематика повідомлень про НАТО обмежена, найчастіше НАТО згадується в контексті інших подій. В повідомленнях щодо НАТО домінує одна

точка

зору

та

нейтральний

контекст,

проте

канали

помітно

диференційовані за схильністю до позитивного чи негативного іміджу НАТО. Дискусії в політичних програмах фокусувалися на приєднанні до НАТО в контексті взаємин з Росією і країнами ЄС. Лідер уваги до НАТО – канал «1+1», спікери теми – представники різних політичних сил та представники Росії. Баланс оцінок складається на користь позитивних та нейтральних, проте проблемний і особливо негативний контекст виражений сильніше, ніж у новинах, варіюючи в залежності від структури самих передач та переваг каналів [14].

Розділ ІV. Методологія

Дослідницьке завдання Основна мета нашого дослідження – визначити, яким чином українська щоденна преса висвітлює процеси інтеграції України в світову економіку, зокрема, вступ до Світової організації торгівлі. Більш детально дослідження має відповісти на такі запитання: • тематичний зріз публікацій; • голоси, сторони переговорного процесу, експерти, присутні в публікаціях; • формулювання (слова-модифікатори), які застосовуються на означення переговорного процесу, прогнозів та наслідків вступу, їхня інтенсивність, емоційне забарвлення; • особливості висвітлення теми у кожній з газет; • загальні тенденції висвітлення вступу України до СОТ. Метод дослідження Для роботи було обрано якісний метод, що дозволяє отримати унікальне,

глибинне

пояснення

дослідницького

питання.

Основними

методами якісних досліджень засобів масової інформації є контент-аналіз, рамковий аналіз, експеримент, фокус-групи, опитування, інтерв’ю [5]. Для нашого дослідження був обраний метод контент-аналізу. Історія контент-аналізу Контент-аналіз – найбільш ранній систематичний підхід до вивчення тексту. Найперше згадуване в літературі контент-аналітичне дослідження це – проведений в Швеції у ХVIII ст. аналіз збірника церковних гімнів, що пройшли державну цензуру і стали дуже популярними, але потім були звинувачені у невідповідності релігійним догматам. Присутність чи відсутність такої невідповідності визначалася шляхом підрахунку в текстах

цих гімнів релігійних символів і порівняння їх з іншими релігійними текстами, зокрема, із забороненими церквою текстами «моравських братів» [26]. Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. в США з’явилися перші контентаналітичні дослідження засобів масової інформації. Їхні автори мали на меті продемонструвати «пожовтіння» тодішньої нью-йоркської преси. Контентаналіз почав застосовуватися в соціальних науках на початку 30-х років ХХ ст. в США. Вперше цей метод був застосований в журналістиці і літературознавстві. Квантифікація текстового матеріалу отримала широке застосування, в 40-х роках для неї була розроблена спеціальна процедура, названа «контент-аналізом». На той час визначення контент-аналізу формувалося наступним чином: переведення у кількісні показники масової текстової (записаної на плівку чи інші носії) інформації із наступною статистичною

обробкою.

Його

основні

операції

були

розроблені

американськими соціологами Ласвелом і Берельсоном. Ласвел застосував методи семантики – розділу лінгвістики, що займається дослідженням мовних одиниць. Ласвел використав його в кінці 1930-х років для досліджень у сфері політики і пропаганди. Він розробив методи семантичного аналізу текстів, що передбачали дослідження ключових термінів, лозунгів і доктрин під кутом зору того, як їх розуміють користувачі інформації. Його підходи до проблеми

кількісного

контент-аналізу

політичної

комунікації

стали

класичними. Відоме формулювання Ласвела згідно з яким «акт комунікації» розглядається по мірі відповідей на комплекс запитань: «Хто повідомляє – що повідомляє – по якому каналу – кому – з яким ефектом?» [5]. Західноєвропейські дослідники методу – Клейзер і Моль, послуговувалися в основному американським досвідом. Під час ІІ світової війни контент-аналіз застосовувався деякими держустановами

США і Великобританії для вивчення ефективності

пропаганди, а також з метою військової розвідки. Здобутий досвід контент-

аналітичних досліджень був підсумований в книзі Берельсона «Контентаналіз в комунікаційних дослідженнях» (поч. 50-х років) [43]. Однією з перших робіт з використанням методу контент-аналізу в радянській

соціології

було

дослідження

Баранова.

Об’єктом

його

дослідження була газета «Известия», предметом – суб’єктивний фактор в механізмі суспільного життя: частка згадувань цих факторів в аналізованих номерах газети, поряд з матеріально-технічними, економічними і соціальнополітичними факторами. За суб’єктивний фактор бралися до уваги психологічні якості особистості чи групи, котрі вплинули на змальовані газетою події. Окрім цього, автора цікавила деталізація цих «механізмів» людських вчинків, мотивів людської поведінки, з’ясування того, які моральні якості людини виступають активними силами в суспільному житті. [22] У 1968 році американські соціологи Таненбаум і Грінберг звітували, що контент-аналіз газет став найбільш застосованою методологією в магістерських дипломних роботах з масових комунікацій. Пізніше Комсток в 1975 році перелічив більш ніж 225 прикладів контент-аналізу телевізійних програм. Висвітлення теми насильства на телебаченні, насильства над жінками і меншинами у друкованій і телевізійній рекламі розширили використання методики. Загалом, з 1965 до 1989 роки 25% усіх кількісних досліджень масових комунікацій були контент-аналізами [9]. Ця тенденція мала місце і в 90-х роках. 1994 року чотири найбільші американські телевізійні мережі під урядовим тиском здійснили проект вартістю 1,5 млн. доларів, який полягав у контент-аналізі розважальних передач. Результати дослідження показали, що лише 10

шоу

містили вияви надзвичайного

насильства [9]. Контент-аналіз – це метод систематичного, об’єктивного аналізу змісту будь-якого повідомлення. Метод базується на самому факті

присутності або відсутності в тексті однієї або кількох характеристик змісту. Метод орієнтований на вивчення явного, очевидного змісту. Причому важливими обставинами є смислова чи інтерпретаційна єдність в трактуванні змісту усіма учасниками комунікаційного процесу, так само, як і дослідником. Іншими словами, класифікуючи фрагменти змісту

за

категоріями, дослідник допускає, що відповідні фрагменти аналогічно і однозначно сприймають і комунікатор, і реципієнт. Саме тому, контентаналіз застосовують в першу чергу до чітко зрозумілого змісту.

Це –

порівняно недорогий метод, може застосовуватися для вивчення актуальних тем, використовує легкодоступний матеріал, не потребує втручання у життя інших людей. За допомогою контент-аналізу можна: •

Описати комунікативний контент;

•

Перевірити гіпотезу. Співвіднести певні характеристики джерела з характеристиками повідомлення;

•

Порівняти медіа-контент і «реальний світ»;

•

Вивчити образ певних соціальних груп;

•

Використовувати як поштовх до вивчення медіа-ефектів. [9] Контент-аналіз як метод систематичної обробки, оцінки і інтерпретації

форми і змісту будь-якого джерела інформації відкриває широкі можливості для вивчення політичних тем на всіх рівнях. Особливо важливий він для аналізу засобів масової інформації, де мистецтво «читати між рядків» має поки величезне значення [39, с. 280]. «Немає жодного сумніву, що медіадослідження і потреба у кваліфікованих дослідниках продовжуватиме зростати величезними темпами. Хоча, зараз стає все важчим і важчим знаходити хороших науковців, які би працювали в публічній та приватній сферах. Збільшення мас-медіа досліджень відбувається, головним чином, завдяки галопуючим темпам розвитку технологій медіа-індустрії. Через цей зріст, усі прикладні і теоретичні наукові зусилля набувають ще більшої

важливості у процесі вирішення головних стратегій розвитку масових комунікацій і нашого з вами розуміння медіа», – зауважив американський дослідник Віммер [9, p. 6-9]. Існують різноманітні обмеження, що стосуються формулювання завдання, висунення гіпотез, збору і обробки даних і ін. Проте завжди залишається широкий простір для вибору проблеми, методу і дослідницьких стратегій. Багато проблем вирішуються в процесі самої роботи і в ході її обговорення [4]. Дослідник Кріпендорф у своїй праці «Content Analysis, An Introduction to Its Methodology» сформулював шість запитань, які мають бути поставлені до будь-якого контент-аналізу: • Що ми аналізуємо? • Яким чином обираємо? • Яка вибірка? • Яку одиницю аналізу ми обираємо? • Які межі дослідження? • Яка мета і результати дослідження? [38] Найбільш високими за рівнем абстракції елементами в техніці контентаналізу є категорії аналізу. Категорії аналізу повинні співвідноситися з понятійним апаратом дослідження в цілому. Практика досліджень доводить, що за категорію аналізу розглядають коротку характеристику певної проблеми, відносно якої будуть класифікувати складові змісту. А одиницею дослідження обирають фрагменти змісту, які відповідають тій чи іншій категорії аналізу. Зазвичай виділяють смислові або кількісні одиниці аналізу. [5, 6] Сучасна наука розрізняє два полюси сприйняття методу контентаналізу: кількісний, який цікавиться, в першу чергу, частотою згадувань в тексті певних характеристик (змінних) змісту, і якісний, що дозволяє робити

висновки навіть на основі одиничної присутності чи відсутності певних характеристик змісту. Метод якісного контент-аналізу також передбачає : • зведення текстової інформації до скінченого числа інтегрованих блоків тексту. Інтегровані блоки тексту – це одиниці змісту, які кодуються для подальшої обробки блоків. Основні одиниці змісту – категорії, послідовності та теми. • відновлення суб’єктивних складових текстового потоку. Це – системи значень, думок, поглядів та доказів кожного джерела тексту. • формування

висновків

та

узагальнень

шляхом

порівняння

індивідуальних систем значень. [5] Різницю двох підходів доволі легко проілюструвати на прикладах. У 50-ті роки західні аналітики на основі кількісного аналізу статей газети «Правда» виявили різке зменшення кількості посилань на Сталіна. Звідси вони

зробили

висновок,

що

послідовники

Сталіна

намагаються

дистанціюватися від нього. З іншої сторони, якісний дослідник у змозі зробити такий висновок на основі єдиного факту, що в публічному зверненні одного із партійних функціонерів, присвяченого перемозі СРСР у ІІ світовій війні, Сталін взагалі не згадувався. Досі це було недопустимим. [22] Якісний (або смисловий) контент-аналіз, заснований на дослідженні слів, тем і повідомлень, зосереджує увагу дослідника на змісті цих категорій. Таким чином, намагаючись проаналізувати ці елементи, ми повинні передбачити їхній смисл і вміти визначати кожне можливе спостереження у відповідності до наших очікувань. Проблема полягає в тому, що ми повинні передбачити не лише згадування, котрі нам можуть зустрітися, але й елементи із контекстного застосування, а для цього потрібно розробити детальну систему правил оцінки кожного випадку вживання. Найважче

завдання полягає в конкретному оцінюванні ключових згадувань – коли ми повинні вирішити, чи звучать вони в позитивному чи негативному плані, «за» чи «проти» об’єкту, що нас цікавить, а також, коли виникає проблема ранжування відповідно до сили оцінок. Для цього нам потрібні досить тонкі показники, котрими можна було б вимірювати не лише настрої, але й їхню силу [39]. Існує кілька способів ранжування конкретних висловлювань. Один із найпоширеніших – метод парного порівняння. Кожний випадок, який ми оцінюємо, послідовно і попарно порівнюється зі всіма іншими випадками, при цьому кожний дослідник сам вирішує, яке зі слів (чи фраз) в кожній парі «сильніше» чи «інтенсивніше». Підрахувавши, скільки разів кожний випадок опинився «сильнішими» за інші, ми отримаємо можливість зробити кількісне ранжування всіх випадків за мірою інтенсивності. Чим вища середня оцінка певного твердження, тим воно сильніше. [36] Окрім

слів,

тем

інших

елементів,

що

відображають

зміст

повідомлення, є інші одиниці, що дозволяють проводити структурний, або кількісний контент-аналіз. У цьому випадку, нас цікавить не те, про що йде мова, а яким чином, і хоча ми не повинні відходити від предмету повідомлення, але вимірюємо ми трохи інше. Нас може цікавити, наприклад, скільки часу чи друкованого простору виділено на нашу тему в певному джерелі [39, c. 292]. Скільки слів чи газетних рядків було виділено кожному із кандидатів під час певної передвиборної кампанії? Скільки статей на сторінку було щорічно присвячено в американських журналах аналізу державно-політичних проблем Африки? Чи змінювалась ця кількість за останні 30 років? Об’єкт дослідження

З-поміж щоденних друкованих видань в Україні для контент-аналізу було обрано чотири газети – «Сегодня» (ЗАТ «Сегодня Мультимедиа»), «Газета 24» (компанія «Медіа Дім»). «Коммерсант-Украина» (видавничий дім «Коммерсант») та «День» (Українська Прес-група). Характерним для цих газет вважаємо: • специфічний виклад матеріалів, розрахованих на різну читацьку аудиторію; • використання різних стилістичних прийомів подачі інформації; • наявність гострих критичних авторських матеріалів. «Газета 24» з’явилася на ринку друкованої преси в Україні 27 березня 2007,

поставивши

перед

собою

мету

стати

першим

повноцінним

загальнонаціональним проектом в сегменті щоденної якісної газети загального інтересу (General Interest Quality Daily Paper) [40]. Якісна щоденна газета загального інтересу – це видання, котре повноцінно і широко висвітлює політичне, соціально-економічне і культурне життя суспільства; допомагає у виробленні думок та оцінок, не нав’язуючи їх читачеві, знайомить з найбільш широким спектром поглядів на найбільш важливі проблеми країни і регіонів; надає оперативну і перевірену інформацію. Прикладами газет цього сегмента можуть бути USA Today в США, Guardian у Великобританії, El Pais в Іспанії, Frankfurter Allgemeine Zeitung в Німеччині, Le Monde у Франції. «Газета 24» видається шість разів на тиждень

російською

та

українською

мовами,

залежно

від

регіону

розповсюдження. Середній щоденний тираж – 90 тис екземплярів. За даними дослідницької компанії TNS Ukraine, в другому півріччі 2007 року газета зайняла 59-ту позицію в рейтингу друкованих видань по Києву, один тираж прочитує приблизно 45 тисяч киян, що складає 2,16 % від загального рейтингу [40]. Газета має шість спеціалізованих додатків, прив’язаних до днів тижня (Кар’єра, Авто, Здоров’я і сім’я, Дім, Афіша, Журнал)

Видавець газети, «Медіа Дім», це – конвергентний медіа-холдинг в Україні, що об’єднує медіа-активи різних напрямків. Основними видами діяльності компанії є: друкований напрям – видання щоденної «Газети 24»; телевізійний напрям – управління телеканалом «Тоніс» і розвиток нішевих спеціалізованих телеканалів, розрахованих на різноманітні цільові групи; інтерактивний – розвиток мобільних сервісів і інформаційного порталу www.24.ua. Друковані видання, телевізійні канали, інтернет-ресурси створює і управляє єдина команда менеджерів і журналістів. Олег Іванців — головний редактор «Газети 24». [67] У жовтні 2007 року зі своїх посад пішли співвласники ТОВ «МедіаДом» шеф-редактор Віталій Портніков і голова правління «Тоніса» Микола Княжицький [31]. Віталій Портніков заявив про спроби встановлення цензури з боку власника: «Не приховуватиму, що із спробами опублікувати у виданні матеріали, що розходяться з концепцією видання, мені довелося стикатися з перших днів роботи шеф-редактором, а потім і головним редактором «Газети 24». Але спочатку мені вдавалося ним не менш ефективно протистояти, а тим самим і захищати колектив редакції від спроб політичного використання інвестором і його найближчим оточенням. Ситуація кардинально змінилося після парламентських виборів, на яких очолювана Володимиром Костеріним партія виступила украй невдало. Стали робитися спроби зміни керівництва цих ЗМІ» [30, 57]. Проте колишній головний редактор зазначив, що не вважає свою співпрацю з газетою марною. На його думку, вдалося за досить короткий термін у досить несприятливих умовах – ринкових, типографських і умов розповсюдження в Україні – створити проект, який почав функціонувати як якісна газета загального інтересу [21]. «Сегодня» - найпопулярніше щоденне видання в м. Києві. Загальний щоденний тираж київського і національного випусків складає приблизно 150

тис. екземплярів. В Києві газета друкується на власній типографії. За даними міжнародної дослідницької компанії TNS Ukraine, кожний номер її прочитує близько 570 тис. киян або 27, 44% жителів Києва. Аудиторія одного номера по Україні – 1 225,8 тис. українців чи 6,95 % жителів країни. Газета стабільно займає перше місце по Києву і друге по Україні [64]. У 2003 році щойно призначений головний редактор видання Ігор Гужва (колишній

експерт

російського

Фонду

ефективної

політики

Гліба

Павловского і екс-замісник головного редактора донецької газети «Салон Дона и Баса») в інтерв’ю для «Телекритики» зазначив: «Ми рухаємося в бік, скажімо, якісної народної газети, котра займатиме лідируючі позиції на ринку Києва і загальнонаціональному ринку видань такого типу. Ми будемо писати для широких мас населення, зважаючи на їхні інтереси. По суті, «Сегодня» завжди дотримувалася такої концепції і робила це досить успішно, зважаючи на те, що зараз вона є лідером на ринку видань Києва і одним із лідерів на ринку України... Моє завдання полягає у тому, щоб посилювати ці позитивні тенденції. Зробити газету ще більш цікавою для масового читача. Більш якісно і зручно подавати інформацію» [18].

Робота з діловою

аудиторією, професійно-орієнтованою нішею відрізняється від роботи з масовим читачем. У випадку з діловою аудиторією – можливо структурувати її інтереси. Вони очевидні і ніким не приховуються. Зрозуміло, що цікавить якісного читача – питання переділу власності, стан ринку, податкові проблеми. Ділові видання дають інформацію, яка сама по собі корисна. Це продукт першої необхідності. Що стосується масового читача, на думку пана Ігора Гужви, потрібно тонко відчувати деякі моменти – «маркери», на котрі читач звертатиме увагу: «Наше завдання – будь-яким способом змусити, щоб покупець на цю інформацію звернув увагу і її прочитав». [18] З

2006

року

компанією

ЗАТ

«Сегодня

Мультимедиа»

керує

Генеральний директор Гільєрмо Шміт [64]. Шміт має значний досвід в реалізації стратегій росту друкованих ЗМІ. Зокрема, до приходу в ЗАТ

«Сегодня Мультимедиа», він керував великою аргентинською газетою La Nacion. Шміт забезпечив стабільний прибуток цього видання, а також рейтинг в топ 10 найбільш впливових газет в світі за результатами 1997 року. Свого часу Шміт був консультантом кількох проектів у сфері друкованих ЗМІ, останнє з яких – розробка мультимедійної стратегії для однієї з провідних видавничих груп Росії. [15] З квітня 2007 року в інформаційному просторі з’явився новий продукт ЗАТ «Сегодня Мультимедиа». Портал www.segodnya.ua функціонує як окремий ресурс з динамічним оновленням контенту 24 години на добу. За словами керівника Інтернет-проекту «Сьогодні» Ігора Доценка, до кінця року портал мав увійти до п’ятірки лідерів [20]. В 2007 році прибуток ЗАТ від продажу рекламних площ склав 15 млн. грн., а від продажів тиражу — 26 млн. грн. Як заявив генеральний директор в одному з інтерв’ю, мета діяльності компанії – отримувати 30% прибутку від продажів реклами. [16] «День». Ще одне видання, яке ми обрали для аналізу висвітлення вступу України до СОТ на його шпальтах, – щоденна всеукраїнська газета «День». До речі, як і «Газета 24» вона є двомовною. Газету засновано у вересні 1996 pоку, головний редактор - Лариса Івшина. Газету «День» видає закрите акціонерне товариство "Українська прес-група". Долі всередині фірми діляться наступним чином: у головного редактора і дружини Євгена Марчука Лариси Івашиної – 30%, у Анатолія Краснопольського – 70%. Краснопольський, як стверджувало видання «Українська Правда» – архітектор, наближений до Григорія Суркіса, який виконував для нього об’єкти: база "Динамо" в Конча-Заспі, дитяча школа "Динамо" на Нивках тощо [50]. «День» став прикладом видання, в якому редактори та засновники намагаються поєднувати інформаційність з аналітичністю. З комерційної

точки зору таке «схрещення» є не зовсім виправданим. Прагнучи бути інформаційно-аналітичною, газета поступається накладом як масовій, так і аналітичній пресі. Заявлений тираж «Дня» – 62,5 тис., на думку деяких експертів, виглядає завищеним у кілька разів [44]. «У той час, як у багатьох виданнях увага до тих або інших подій прямо пов'язана з їхньою сенсаційністю, головними темами «Дня» вельми часто стають ті події та процеси, які визначають стратегію розвитку країни на довгі роки вперед. Не так давно для такого ставлення до навколишньої дійсності підібрали й відповідний термін – «україноцентризм», тобто погляд на події крізь призму українських національних інтересів. Рубрика «Головні теми «Дня» (УкраїнаРосія,

Україна-ЄС,

Україна-НАТО,

Україна-ЄЕП)

–

це

можливість,

поглянувши на ключові точки розвитку країни, отримати повноцінну картину її життя протягом останніх років», – зазначає головний редактор Лариса Івшина: «Що стосується крупних тем, які представляли національний інтерес, то ми відстоювали їх радикальніше, ніж будь-які опозиційні видання» [25, 35]. «Коммерсант».

Ділове

російськомовне

видання.

Пов’язаний

«Газпромом» російський олігарх Алішер Усманов є одноосібним власником не тільки російського Видавничого дому «Коммерсант», але і газети «Коммерсант-Украина». У 2006 році він викупив міноритарний пакет українського видання у екс-політтехнолога Казбека Бектурсунова. Щоденний тираж видання коливається від 10 до 14 тис. примірників, з піком у п’ятницю – за рахунок кольорового додатку. [50]

Вибір часового проміжку Період активної підготовки України до вступу в СОТ тривав увесь 2007 рік та на початку 2008-го року. Протягом цього періоду було завершено двосторонні переговори з країнами-членами Робочої групи СОТ, узгоджено положення проекту звіту Робочої групи про зобов’язання України,

розглянуто протокол та прийнято рішення про вступ на Генеральній раді СОТ, нарешті, ратифіковано протокол Верховною Радою, та завершено вступ України до організації. За цей час засоби масової інформації намагалися активно відслідковувати увесь перебіг переговорного процесу, дати йому експертну оцінку, спрогнозувати ризики і переваги принципів вільної торгівлі, умови вступу для України. Тому логічним став вибір часового проміжку з січня 2007 року до квітня 2008 року (16 місяців). Вибір контенту Досліджувалися авторські матеріали, що стосуються теми вступу України

до

СОТ,

доступні

на

електронних

порталах

видань

–

www.segodnya.ua, www.24.ua, www.day.kiev.ua, та kommersant.ua. Пошук контенту проводився російською та українською мовами, залежно від мови видання. Пошук здійснювався за ключовими словами (а якщо сервіс онлайнових порталів дозволяв, то за готовими тегами) – «СОТ», «Світова організація торгівлі». Повторний пошук за розширеними фразами – «Україна і СОТ», «вступ України до СОТ» тощо повторював результати попереднього. Практично всі повідомлення в результатах пошуку стосувалися подій в Україні та стосунків Україна–СОТ. До списку відбиралися статті із релевантним змістом, тобто за умови якщо зміст повідомлення стосувався теми нашого дослідження повністю чи у значній мірі. Увага зверталася на заголовки\підзаголовки повідомлень, кількість входжень ключових слів до тексту повідомлень та інші характеристики. Матеріали з поодинокими згадуваннями теми чи згадувані в контексті інших політичних подій до уваги не бралися. Матеріали по місяцях групувалися та зберігалися у комп’ютері до папок. В результаті було відібрано 11 статей з «Сегодня», 10 – з «Газети 24», 27 – з «Дня» і 50 – з «Коммерсанта». Вибір категорій аналізу

Світова організація торгівлі – провідна міжнародна організація, що встановлює правила торгівлі між країнами. Основний принцип СОТ – обмеження створення нових зовнішньоторговельних бар’єрів (мита, квоти, дотації) між членами організації та поступове зменшення існуючих. Тому країни–члени СОТ мають більше можливостей для доступу на закордонні ринки, а внутрішні виробники змушені конкурувати з імпортом, якістю та ціною.

Переговорний

супроводжується

процес

визначенням

вступу

будь-якої

торгівельних

умов

країни та

моментами. Торгівельні умови включають регулювання

до

СОТ

процедурними експортно-

імпортних операцій. Для країни що вступає, це лобіювання імпортних мит з метою захисту вітчизняного товаровиробника та покращені умови для експортоорієнтованих галузей. Вирішення процедурних питань передбачає приведення у відповідність законодавства країни, підписання двосторонніх угод із країнами учасниками СОТ, ратифікація угоди. Відповідно, від виконання процедурних моментів залежать терміни вступу, а від визначених торгівельних умов – наслідки вступу. Визначивши, таким чином, головні характеристики переговорного процесу, ми сформували 3 теми – категорії аналізу: •

Імпортні обмеження

•

Експортні обмеження

•

Прогнози вступу

Одиниці аналізу виділяються залежно від змісту. До основних процедур якісного контент-аналізу відносять виявлення смислових одиниць, які дозволяють визначити оціночний статус, у якому найчастіше виступає певне поняття. Ними можуть бути: • символи, поняття виражені в окремих термінах; • теми, виражені в цілих смислових абзацах, частинах текстів, статей; • події, факти; • імена, прізвища людей. [26]

.Валідність та надійність дослідження Адекватне

використання

методу

контент-аналізу

пов’язане

із

виконанням певних умов. Категорії, які ми використовуємо для аналізу, мають бути чіткими, прийнятними для опису, зрозумілими для тих, хто з ними працює. Вони також повинні бути взаємовиключними, вибудовані так, щоб один інтерпретований фрагмент тексту одночасно не міг бути зарахований до двох різних категорій [29]. Крім цього, пропоновані категорії повинні бути однаковою мірою прийнятні для аналізу всіх видань, що є предметом дослідження. Важливо також, щоб систематичне використання категорій різними дослідниками дозволило отримати однакові результати. Нарешті, контент-аналіз передбачає вибірку генеральної сукупності текстів. Тому важливою є проблема репрезентативності вибіркової сукупності. У контент-аналізі розроблені різні методики забезпечення надійності усіх одиниць дослідження. Найчастіше застосовується перевірка одиниць з допомогою експертів чи незалежних джерел. Підвищує надійність одиниць перевірка за допомогою інших соціологічних методів. Для підвищення надійності аналізу, процес кодування проводиться кілька разів чи за допомогою двох кодувальників [24]. Найважчий метод полягає у тому, що спочатку виділяються всі смислові одиниці у першому документі, потім добираються із другого, третього і т. д. Набір закінчується тільки тоді, коли у кількох нових текстах не знайдено жодної нової одиниці аналізу. [9, p. 126131] Аналіз даних Перше прочитання усіх матеріалів мало на меті загальне ознайомлення з матеріалами та тематикою статей. В процесі повторного прочитання ми здійснили кодування статей. Процедура кодування схожа на стандартні прийоми класифікації за виділеними угрупованнями: •

Газета

•

Дата

•

Довжина (кількість знаків)

•

Рубрика

•

Тип

•

Назва

•

Автор

У кожному повідомленні визначаємо головну тему матеріалу, що є основним критерієм при зарахуванні його до тієї чи іншої категорії: •

Експортні обмеження

•

Імпортні обмеження

•

Прогнози вступу

У контексті визначених категорій шукаємо: • Джерела (політичні партії, органи влади, організації і інші); • Голоси (конкретні представники); • Одиниці аналізу (слова-модифікатори). Після того, як усі статті було проаналізовано, ми звели їх у єдиний документ для підведення загальних результатів дослідження. Обмеження дослідження • Даний контент-аналіз не може використовуватися для вивчення впливу медіа на думку читацької аудиторії щодо вступу України в СОТ, але може стати поштовхом до таких досліджень; • Контент-аналіз обмежений визначеними категоріями та вибіркою джерел; • Імовірна

нестача

досліджуваного

електронних архівів видань.

матеріалу,

через

неповноту

Розділ V. Результати дослідження

Тематичний розподіл статей: «Газета 24» Імпортні обмеження – 7 із 10 (70%) Експортні обмеження – 3 із 10 (30%) Прогнози вступу – 10 із 10 (100%) «Сегодня» Імпортні обмеження – 6 із 11 (55%) Експортні обмеження – 3 із 11 (27%) Прогнози вступу – 8 із 11 (73%) «День» Імпортні обмеження – 12 із 27 (45%) Експортні обмеження – 8 із 27 (30%) Прогнози вступу – 18 із 27 (67%) «Коммерсант» Імпортні обмеження – 20 із 50 (40%) Експортні обмеження – 20 із 50 (40%) Прогнози вступу – 40 із 50 (80%) Імпортні обмеження Тема імпортних обмежень переважила увагу до експортних обмежень. Тенденція є зрозумілою з погляду задоволення інтересів читача. Заплановане зменшення імпортних мит після вступу до СОТ впливає на формування цін на внутрішньому ринку та готовність національного виробника до конкуренції із прогнозовано здешевілими імпортованими товарами і

СОТівськими стандартами якості: «Глобальна економіка вимагає принести в жертву відкритість внутрішнього ринку і пільгові привила гри для вітчизняних виробників» [23]. Як правило, газети не оцінювали зменшення імпортних обмежень позитивно, радше нейтрально. Майже всі імпортні мита будуть зняті і відповідно обсяги імпорту зростуть, хоча конкретних оцінок прогнозів зростання імпорту газети не наводять. Зменшення імпортних обмежень називають нейтральними економічними категоріями: «нульові ставки ввізного мита», «обнуління ввізних мит», «заходи тарифного регулювання імпорту», «секторальні ініціативи СОТ», «зміни у митних ставках», «зменшення ставок ввізного мита».

Рідше, але вживалися визначення:

«податкові пільги», «митне спрощення», «відкриття воріт для імпорту», «відкриття вітчизняного кордону», «митна лібералізація», «відкритість внутрішніх ринків», «зменшення податкового навантаження на імпортерів», «існуючий митний бар’єр буде знято». Усі газети сумнівалися у тому, що Верховна Рада зменшить імпортні мита відповідно до вимог СОТ, виходячи з міркувань захисту внутрішнього ринку, тим самим затягуючи переговорний процес. Заходи українського парламенту щодо збереження імпортних обмежень газети називали: «торгова самооборона», «підвищення торгових бар’єрів», «протекціонізм торгових бар’єрів», «пільговий вступ», «пільгові правила гри», «перепона на шляху до торгової організації». «Комерсант» більше за інші видання звертав увагу на негативні наслідки дій українського парламенту. Наприкінці грудня 2007 року Верховна Рада намагалася зберегти перехідний період зниження ввізних мит на автомобілі на 3 роки, як пише газета, називаючи це потребою «підготувати економіку до стандартів СОТ» [55]. Проти цих заходів виступили Міністерство фінансів та Міністерство економіки, тому що вони могли «заблокувати» вступ до СОТ у лютому 2008 р. Тоді заступник міністра

економіки і голова української делегації в Женеві Валерій П’ятницькій заявив: «Всі ці переноси – від лукавого. На сьогоднішній день у нас всі документи готові: є звіт робочої групи... якщо ми зараз скажемо, що починаємо вносити зміни, це означатиме, що всі дати ми переносимо на невизначений термін» [55]. Головною перевагою для споживачів від членства в СОТ газети назвали незначне підвищення добробуту громадян в результаті зменшення ввізних мит. Всі газети без винятку передбачають зниження цін на певні групи товарів всередині країни і, як наслідок, підвищення рівня життя громадян: «полегшення життя», «здешевлення життя», «зниження вартості життя», «цінове полегшення», «насичення внутрішнього ринку». Газета «Коммерсант» вважала вплив на добробут громадян та для економіки в цілому буде зовсім незначним. Віталій Ваврищук, експерт інвестиційної компанії Dragon Capital, який часто коментував питання вступу до СОТ в газеті «Коммерсант», стверджував:

«позитивний ефект на інфляцію від

зниження мит переоцінили» [45]. Вступ в СОТ міг би стримати інфляційні процеси, якби не світовий ріст цін в 2007 році, що знижує позитивні очікування експертів: «імпорт дорожчає так само швидко, як і товари, що виробляються в Україні» [54]. Газети давали прогнози цін на різні групи товарів. Товари, імпорт яких обкладався високими митами, стануть дешевшими, а ті, експорт котрих до цього часу штучно обмежувався – дорожчими. «Окрім побутової техніки і автомобілів, можуть подешевшати м’ясопродукти і вино, а подорожчати – олія, хліб і алкоголь», – зробив прогноз «Коммерсант» [54]. Те саме, але на більш побутовому рівні пояснила газета «Сегодня»: «від СОТ у нас подорожчає хліб і молоко, зате подешевшають труси і черевики» [52].

. Усі газети відмітили прогнозоване здешевлення м’ясної продукції. Також одним із лідерів по зниженню цін може стати голландський сир, відмітив «Коммерсант». Газета «Сегодня» найбільше з усіх газет акцентувала увагу на прогнозах цін на основні продукти харчування, розраховані на читачів з найменшим рівнем доходів. «Сегодня» називала зміни цін на продукти харчування «неоднозначними», «одні подорожчають, інші подешевшають». Виняток становила лише м’ясна продукція, яка значно здешевшає: «дешева латиноамериканська свіжатина зменшить ціни на українському ринку майже удвічі» [52]. Цінові прогнози на інші групи товарів, які газета формувала з даних експертів, українських економістів та власних підрахунків, значно різняться. Загалом, не вказувався ні період часу, за який відбудуться ці зміни, ні умови, за яких ці зміни можуть настати чи не настати. До прикладу, у статті «Що чекає Україну після вступу в СОТ» [65], за прогнозами газети, молочні продукти з дешевшають на 15%. В попередній публікації з різницею у півтора місяці – вони мали подорожчати на 30-40%. Або, в одній статті – потримані автомобілі подешевшають на 20-30%, а в наступній – ціна не зміниться. У матеріалах, де зазначені джерела та умови, прогнозоване дорожчання товарів отримувало більш об’єктивні пояснення. Наприклад, подорожчання тієї ж молочної продукції, в середньому на 10%, відбудеться через ріст цін на енергоносії, кормів і закупівлі сирого молока. До того ж, ціни на молочну продукцію є «сезонним фактором», пояснював для читачів «Сегодня»

експерт

Національної

асоціації

молочників

України

«Укрмолпрому», і залежать від надоїв, закупівельних цін та якості молока, а після появи імпортної молочної продукції, ціни на вітчизняну – будуть «збиті» [58].

Усі газети не радили розраховувати на різке зменшення цін: «обвал цін», «казкові цінові блага і інші євродива», «дива не трапиться», «дешевше не буде». «Сегодня» додатково прогнозувала ріст цін на комунальні послуги, бензин, проїзд у транспорті, після зведення цін на енергоносії до рівня світових згідно вимог СОТ. Газети окремо виділяли прогноз цін на автомобілі. «Сегодня» назвала здешевлення автомобілів «поступовим», «можливим», «залежним від остаточного завершення переговорного процесу», «миттєвих результатів не буде». «День» вважав – чекати на суттєве зниження ціни це «безглуздя». «Газета 24» радила не чекати на «казкові цінові блага і інші євродива», «дива не

трапиться»,

«дешевше

не

буде».

Аналогічні

прогнози

давав

«Коммерсант». Більшість експертів сходилась на тому, що ціни не впадуть, не зважаючи на зменшення ввізного мита з 25 до 10%. По-перше, тому що попит на імпортні авто перевищує пропозицію і дилери приймають заявки наперед. По-друге, тому що виробники авто періодично підвищують ціни у зв’язку з оновленням лінійного ряду та інноваційними змінами: «нові модельні лінійки будуть дорожчати з року в рік, і цю тенденцію світового ринку не відмінить навіть одноразове зниження митних зборів у випадку вступу до СОТ» [47]. «Газета 24» вважала у середньостроковій перспективі найбільш ймовірним є варіант коли дилери отримуватимуть додатковий прибуток не зменшуючи ціни, а у довгостроковій – автомобілі все-одно будуть дорожчати разом із зміною цін закордонних виробників: «Дилери свого не втратять, будуть морозити високі ставки в перехідний період». Українські виробники лобіюватимуть перехідний період на зниження мит: «Враховуючи досвід Польщі, коли після вступу до СОТ автопром країни помер, наші виробники

готові вживати найжорсткіших заходів. Так що, якщо ви вирішили купувати авто, робіть це зараз – дешевше не буде. Багато ви пам’ятаєте прикладів, коли в нашій країні що-небудь дешевшало?» [40]. Оцінки можливого притоку потриманих авто були неоднозначні серед газет, але більшість не передбачала суттєвого притоку потриманих автомобілів через зміну уподобань споживачів. Заступник голови правління по маркетингу ЗАЗ («Укравто») Михайло Даукшас стверджував: «не думаю, що ті, хто відчув переваги і надійність Lanos, будуть купувати потриманий BMW» [40]. Газета

«День»

прогнозувала

відродження

вітчизняного

автомобілебудування, зменшення сірого імпорту та відтік російських автомобілів з українського ринку: «СОТ стане каталізатором українського автомобілебудування»,

«проблемою

для

сірих

дилерів»,

«російський

виробник приречений на вимирання». Хоча неприйнятні інвестиційні умови та висока собівартість вітчизняної авто продукції можуть призвести до «стагнації» галузі, безробіття та втрат бюджетів. «Коммерсант» також прогнозував переорієнтацію автомобілебудівної галузі з крупно вузлової збірки на мілковузлову або навіть 100% виробництво автомобілів [62]. Аргумент «Газети 24», посилаючись на Міністерство промислової політики, полягав у тому, що зміцнення курсу євро робить європейські машини більш дорогими для українців, чия зарплата прикріплена до долара. А введення більш жорстких вимог до системи безпеки в ЄС і інфляція в Україні навряд чи сприятимуть суттєвому зниженню цін. Передбачалося також, що уряд так чи інакше має знайти вихід як захистити вітчизняного товаровиробника, інакше, за словами В’ячеслава Поврозника, заступника

глави продажів автомобілів і розвитку дилерської мережі «Укравто»: «українцям у СОТ залишиться тільки доступ до підмітання вулиць і миття посуду» [28]. Газета «День» робила головний акцент на потребі захисту вітчизняного товаровиробника. В «зону ризику» газета зарахувала багато галузей економіки, в першу чергу ті, що орієнтовані на внутрішнього споживача. Збільшення імпорту в результаті зменшення ввізних мит «День» називає «експансією»,

«загрозою»,

«тиском»,

конкуренцією»,

«недобросовісною

«потерпанням»,

конкуренцією».

Тому

«ціновою адаптаційні

механізми інтеграції вітчизняної економіки до СОT повинні бути розроблені таким чином, щоб не створювати для них комфортні «тепличні» умови, які не стимулюють ринок. «День», єдина з чотирьох газет, наголосила на потребі впровадження ІТ-технологій в управлінні компаній. У зв’язку з підвищенням конкуренції на ринках промислових товарів, українських виробників будуть змушені

модернізуватися

неконкурентні

підприємства

та

впроваджувати збанкрутують.

сучасні

технології,

«Мабуть,

своєрідним

каталізатором цього процесу стане вступ нашої країни до СОТ, точніше — наслідки цього вступу. Експерти зазначають, що інакше витримати хоч якусь конкуренцію з боку великих іноземних компаній буде нереально» [59]. «Коммерсант»

звернув

увагу

на

конкретні

механізми

захисту

вітчизняного товаровиробника. «Удар» по цілому ряду галузей (виноробній, цукровій, фруктовій і ін.) може завдати збільшення термінів попередження імпортера про інспекцію. За прогнозами генерального директора Української аграрної конфедерації, Алекса Лісіста, це ускладнить перевірку якості імпортованої продукції [45]. «Коммерсант» звернув увагу на зміни, що очікують на ринку алкогольної продукції. «Коньяк змішають з горілкою»: введення однакового акцизу на горілку та коньяк відповідно до вмісту спирту у напоях приведе до збільшення частки фальсифікату у сегменті коньячної

продукції. «Дешевий алкоголь буде фальсифікованим і неякісним. Подія такого масштабу сприятиме розширенню частки тіньового ринку, а також негативно відобразиться на здоров’ї споживачів», – вважала Юлія Комарова, директор маркетингу ТМ Підвищення

акцизного

«Шустов» Одеського коньячного заводу [73]. збору

на

алкогольну

продукцію

посилить

навантаження на всю вітчизняну спиртову галузь, зауважив керівник аналітичної служби Першого виноробного холдингу Кирил Прихно [73]. «Газета 24» намагалася збалансувати негативні і позитивні прогнози експертів для вітчизняних товаровиробників. Одні стверджували, що у короткостроковій

перспективі

відбудуться

«практично

невідворотні»

скорочення робочих місць. Олена Сльозко з Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України прогнозувала можливість значного погіршення соціально-економічного становища в країні, оскільки можливо постраждає аграрний сектор економіки, що створює до 30% ВВП і забезпечує зайнятість 30% населення. Інші експерти, навпаки, вважали національний товаровиробник не постраждає і масового безробіття не буде. Він не лише не поступається імпортерам, але з кожним роком розширює виробництво і давно вже готовий до конкуренції в умовах СОТ. Тим більше,

існують

механізми захисту від недобросовісної конкуренції через антидемпінгові і спеціальні заходи. Газета

«Сегодня»

найбільше

акцентувала

увагу

на

можливих

соціальних наслідках, перш за все безробітті: «тисячі робітників будуть викинуті на вулицю. Ті кому пощастить влаштуються продавцями – торгувати

подешевілим

латиноамериканським

м’ясом

китайською

електронікою та автомобілями» [65]. В зону ризику усіх газет після зниження мит потрапили середні і мілкі виробники сільгосппродукції: виробники м’яса тварин, цукрова, молочна,

виноробна галузі. Для прогнозів їхнього занепаду газети використовували формулювання: «відімруть», «загнуться», «рухнуть» («Сегодня»), «ляжуть», «розоряться» («День»), «постраждають» («Газета 24»). Хоча «Коммерсант» зводив ризики для таких господарств до мінімальних. «День» хоча й переймалася негативними прогнозами, але розраховувала на державну підтримку та на те, що підприємства зможуть адаптуватися до нових умов. «Сегодня», навпаки, вважала державна підтримка села зменшиться. Серед негативів для сільського господарства «Сегодня» та «День» додатково

зазначили

можливу

експансію

технічних

культур,

які

заміщатимуть традиційні зернові та експортуватимуться в Європу. Директор інституту економіки і прогнозування, академік Володимир Геєць, в газеті «Сегодня», назвав це «кінцем українських чорноземів» [52]. Тим не менше, Україні «не дадуть зовсім пропасти», виділяючи роль постачальників окремих видів продукції. А президент Асоціації фермерів і приватних землевласників України Іван Томич для газети «День» зауважив: «Україна цілком реально може отримати «почесний» статус сировинного придатка Європи» [17]. Таким чином, усі газети відмітили, що вплив на життя українців, попри зняття імпортних обмежень, буде обмеженим і незначним. Також існують ризики для внутрішнього ринку через загострення конкуренції всередині країни в результаті полегшення та збільшення імпорту. Водночас «Сегодня» робила акцент на соціальних наслідках для споживачів. «Коммермант» цікавили переважно макронаслідки для економіки країни. «День» переймався захистом

вітчизняного

товаровиробника.

збалансувати негативні і позитивні прогнози. Експортні обмеження

«Газета

24»

намагалася

Всі видання відзначили безумовний виграш експортерів від зменшення квот та експортних мит, зокрема, металургії, хімії та певних сегментів сільського господарства. Разом з тим, полегшення експорту зерна та насіння соняшника приведе до підвищення цін на внутрішньому ринку. В результаті підвищаться ціни на соціально важливі товари – хліб та олію. СОТ сприятиме успішному розв’язанню торгових протиріч та антидемпінгових розслідувань проти українських металургів, хоча й не гарантуватиме їх автоматичного припинення: «Україну прийняли у цю гру, навчили правилам. Як вигравати, Україні потрібно навчитися самій», – написала газета «День» [37]. «Сегодня» дала негативний прогноз щодо зміни структури ВВП, але він опосередковано пов’язаних зі вступом в СОТ: у майбутньому металургійна та хімічна галузі можуть втратити роль «локомотивів» росту української економіки і опиняться на межі рентабельності. Парламент

намагався

якомога

довше

захистити

металургів

та

споживачів від підвищення цін на металобрухт та продукти харчування. А це, на думку усіх видань, могло затягнути процес вступу, оскільки нові члени СОТ могли висунути свої вимоги до України. Представники уряду вважали, що експортні квоти були спрямовані не на зменшення ціни, а на забезпечення необхідної кількості товарів для потреб внутрішніх споживачів. Квоти на експорт зерна допомагали утримувати ціни мало не вдвічі менші за світові: «Як ми вже писали, – цитує «Сегодня» саму себе – якщо відмінять квотування експорту, то ціни на хліб можуть різко піти в гору – адже пшеницю тут же вивезуть за кордон, де ціни набагато вищі» [52].

Дії українського уряду, за словами міністра економіки Анатолія Кінаха, були: «спрямовані виключно на збереження внутрішнього балансу зерна і аж ніяк не на штучне пониження цін на зерно». Вимоги відміни експортних мит на металобрухт міністр назвав «абсолютно недопустимими» для жодної з країн СОТ. [61] Експортні мита на вивіз металопродукції та квоти на експорт зерна газети назвали: «останні перешкоди на шляху до СОТ», «підводні камені на шляху до омріяного СОТ». Спроби уряду зберегти експортні обмеження обігрувалися словами: «кордон на замку», «торгова самооборона», а вимоги їх скасувати – «металобрухт як пропуск в СОТ», «ЄС опошлил вступление Украини в ВТО» (рос.), «вступление Украины в ВТО обложили пошлиной» (рос.), «Віктор Ющенко гарантує зерну право на експорт». Серед позитивів, експерти «Газети 24» відзначили, у випадку відміни мит внутрішні ціни на металобрухт і іншу сировинну продукцію виросли б до рівня світових. Як результат, посилаючись на думку керівника економічної програми центру ім. Разумкова Василя Юрчишина, виробники будуть знижувати енерговитрати і випускати більш складну технологічно продукцію, аби конкурувати [76]. Отже,

усі

видання

відмітили

покращення

умов

для

експортоорієнтованих галузей промисловості та певних сегментів сільського господарства. Спроби уряду зберегти експортні обмеження оцінювалися як обмеження у торгівлі та затягування переговорного процесу. Водночас, полегшення експорту може привести до підвищення цін на внутрішньому ринку. Як результат, газети прогнозували підвищення ціни на соціально важливі товари.

Прогнози вступу Газети приймали факт вступу як незаперечний, все більше акцентували увагу на невідворотних наслідках та конкретних результатах. Неминучість вступу до СОТ розглядалася як «інтеграція України в світовий економічний простір», «вільне плавання в широтах світового економічного океану», «частина світового ринку». Коли наприкінці квітня 2008 року зав’язався скандал, в якому Іспанія заявила про вміст нафтопродуктів в українській олії, «Сегодня» одразу відреагувала на звинувачення, визнавши їх «цілком зрозумілим

бажанням

дискредитувати

український

продукт

очах

споживача, тим паче напередодні нашого вступу до СОТ» [51]. «День» покладала політичну відповідальність за успішний вступ до СОТ на українську владу, і характеризувала як «перше і найважливіше завдання уряду». Від влади вимагалось «політичної злагодженості», «дипломатичної чутливості й витонченості», «розумної, зваженої державної політики, яка дозволить Україні, за рахунок найбільш запитаної на світових ринках продукції, підтягати проблемні галузі», «зведення «на нуль» бюрократичного пресингу», «захисту і підтримки вітчизняного виробника». СОТ це – не «манна небесна», не «квиток на спокійне життя», а «рівняння з багатьма невідомими». Хоча вступ позбавить Україну клейма «не член СОТ», численні переваги для України від членства в СОТ у першу чергу залежать від самої України: від швидкості дій при адаптації до правил світової економіки,

при

здійсненні

внутрішніх

реформ,

від

професіоналізму

персоналу та службовців, знання та використання правил СОТ. «Сегодня» закцентувала увагу на тому, що Президент не виконав свої обіцянки вступити до СОТ до кінця 2007 року, тому вступ можливо відкладався до кінця 2008 року, але невирішені проблеми мали бути вирішені і потреба вступу не обговорювалася, незважаючи на складнощі, що очікують

на українських споживачів: «Попри обіцянки Віктора Ющенка, Україна в четвер так і не стала членом СОТ. На черговому засіданні Генеральної ради СОТ взагалі не розглядалося питання про прийняття нашої країни. Наступний термін вступу – кінець 2008 року. До того часу нам потрібно ще вирішити ряд проблем з Заходом, без чого ми в організацію не попадаємо. Якщо вирішимо – то далеко не всім в Україні буде солодко» [52]. Лише одна стаття під назвою «ВТОричные ценности» в «Газеті 24» дала найнегативніші прогнози вступу і взагалі поставила під сумнів доцільність такого кроку. Головна проблема це – неспроможність уряду та незлагодженість української переговорної команди у захисті «наших» інтересів: «не ми вступаємо, а нас приймають» [34]. Прикметно, оскільки автор статті з Донецька, серед джерел звучали коментарі регіональних експертів – Головного управління промислового розвитку інфраструктури Донецької ОДА і Донецького філіалу Інституту стратегічних досліджень. В усіх інших публікаціях – загальноукраїнські чи київські аналітики. Усі видання розглядали переговори з Киргизстаном як останню і чи не найважчу перешкоду до вступу в СОТ: «Дорога України до Женеви пролягала через Бішкек» [33]. Вимоги Бішкеку обнулити імпортні мита на продовольчу

продукцію

для

всіх

країн

називали

«жорсткими»,

«необґрунтованими», «безпідставними», «нісенітницею». А самі переговори про підписання двостороннього протоколу про доступ на ринки товарів і послуг – «дуже складними», «безмовною торговою війною», «умовляннями», «торгом»,

«дрібним

шантажем»,

«небезпечним

прецедентом»,

«карт-

бланшем», «демаршем Бішкеку», «виправдовувальними переговорами», «суперечкою великих досягнень», «неприємною ситуацією, коли один член СОТ фактично затягує переговори, вимагаючи неторгових поступок для себе».

Дії

української

делегації

на

киргизьких

переговорах

газети

охарактеризували як досить злагоджені. «Коммерсант» назвав їх «тактикою публічної демонстрації невиправданих претензій Киргизії» [56]. «День» та інші газети процитували слова глави МЗС Арсенія Яценюка: «Ми з Миколою Яновичем (Азаровим) втратили по кілька кілограмів ваги й не спали дві ночі... ми можемо констатувати, що урядова делегація на чолі з Азаровим зробила все, що треба було зробити» [33]. Газети уважно відслідковували перебіг переговорів з Киргизстаном, емоційно реагуючи на просування чи затримки як «прориви» і «провали» відповідно. Усі газети згадували про заяву українського віце-прем’єра Микола Азарова, який «з гарячу» пообіцяв виконати всі вимоги Киргизстану, аргументуючи це тим, що в України з ним нульовий товарооборот: «Україна від цього мало що втратить і мало що виграє» [56]. «День» найбільше засумнівалася у доцільності такого кроку. «Ми що хочемо обов’язково вступити в СОТ до якогось там ювілею Жовтня або, пардон, до 60-річчя СОТ, яке відзначається 1 січня 2007 року, незважаючи на те, що це може зруйнувати наше власне сільське господарство?» – написав журналіст газети «День» Віталій Княжанський у відповідь на звернення українського віцепрем’єра Миколи Азарова до української делегації в Женеві – пошвидше погоджуватися

на

вимоги

Киргизстану

обнулити

ввізні

мита

на

сільськогосподарську продукцію для всіх країн СОТ [32]. Експерти в «Газеті 24»,

зокрема,

Валерій

П’ятницький,

заступник

міністра

економіки,

переконував, якщо остання країна, котра затримує вступ до СОТ, має безпідставні претензії до вступаючої, це привертає увагу таких учасників СОТ як США і країни ЄС: «Україна зможе бути прийнятою в СОТ і без протоколу з Киргизстаном» [75]. Експерти газети «Коммерсант» оцінювали прискорення переговорів суперечливо: радили ані штучно прискорювати, ані дуже затягувати їх [53].

Згодом Киргизстан відмовився від своїх вимог, за умови збереження зони вільної торгівлі та погашення радянського боргу українських підприємств, а газети написали, що після врегулювання спірного питання з Киргизстаном, Україна в будь-який момент може стати повноправним членом СОТ: «доступ відкрито», «за все заплачено», «СОТ до наших послуг». Газети «День», «Сегодня» та «Газета 24» відзначили брак інформації відносно умов вступу та можливих наслідків: правила СОТ – «за дверима за сімома печатками», «традиційно зберігаються в секреті». Хоча з іншого – більшість населення навряд чи відчує якісь помітні зміни після вступу: «Про вступ України в СОТ сказано немало. Про наслідки вступу – менше. А про його наслідки для простого українця – ще менше... аби робити прогнози, потрібно побудувати модель економіки України. Це не просте завдання, а для звичайного українця ріст зарплат чи зайнятості це – не більше ніж цифра. Тому, точно сказати, як вплине вступ до СОТ на благополуччя українців, досить важко. Зате, з впевненістю можна стверджувати, яких благ і нещасть воно не принесе. Загалом, простий українець вступ до СОТ на собі не відчує: це як з Новим роком – його всі чекають, але друге січня мало чим відрізняється від будь-якого іншого дня» [74]. «Коммерсант», на відміну від інших газет, не акцентував увагу на інформування споживачів. «Коммерсант», «День» та «Газета 24» намагалися не перебільшувати значення вступу до СОТ раніше за Росію. Приєднання до СОТ раніше за Росію – це не «перешкода» для останньої, зробила висновок газета «Сегодня», виходячи із заяви Президента про те, що «Україна не вноситиме штучних і невиправданих ускладнень в переговорний процес приєднання інших держав» [49]. «Газета 24»: вступ до СОТ раніше за Росію не стане «додатковим тягарем» в економічних

стосунках двох країн. Такий висновок зробив Семен Новопрудський, заступник головного редактора російської газети «Время», автор статті під назвою «СОТ – пугало із трьох букв». Адже головна «больова точка» – торгівля газом – знаходиться поза межами компетенції СОТ [48]. «Джерело, що забажало залишитися неназваним, привітало швидкий вступ України в СОТ, оскільки між двома країнами існує домовленість не створювати перешкоди партнеру, якщо хтось із них першим вступить до СОТ... «Ми вже неодноразово заявляли, що вступ України в СОТ не направлений проти інших країн, в тому числі проти Росії», – підтвердив віце-прем’єр Григорій Немиря», – пише «Коммерсант» [60]. Серед позитивів «Коммерсант» відмітив, що Україна тепер зможе ввійти в робочу групу Росії і таким чином відстоювати свої національні інтереси щодо заборони імпорту української м’ясної і молочної продукції та металопрокату. Хоча Україна повинна бути готова до відповідної реакції Росії: «Ми залежні від Росії, наприклад, у питаннях імпорту природного газу, але наша статутність може зробити її більш поступливою», – вважає експерт центру «CASE-Україна» Світлана Таран [46]. Про конкуренцію з Росією за першочерговий вступ до організації згадувала лише газета «День». Незлагодженість політичних сил у владі газета назвала «руйнівною сваркою», з якої Росія, в одному з повідомлень «неоімперська Росія», скористається аби випередити Україну і вступити першою, що гальмувало би переговорний процес з Україною, означало «втрату років», «втрату можливості вступу до СОТ». «Провалом

року»

«Сегодня»

назвала

відміну

запровадження

маркування генно-модифікованих товарів, оскільки правила СОТ цього не вимагають: «Як пояснили нам в Держспоживстандарті, на нас почали

тиснути США, де ніхто не маркує ГМО-товари і активно експортує їх по цілому світу» [19]. «Так і їмо мутантів», – підсумувала газета. Одним із головних позитивних моментів потрапляння в СОТ усі газети назвали початок переговорів про створення Зони вільної торгівлі з ЄС. Таким чином, газети, за поодиноким винятком, прогнозували швидкий вступ, не зважаючи на перепони, як то затримки з голосуваннями у Верховній Раді чи непоступливість торгівельних партнерів, особливо Киргизстану. Дії українського уряду виглядали досить злагодженими. Хоча в «Сегодня» і «Дні» спостерігалося політичне забарвлення публікацій. «Сегодня» зауважила, що Президент так і не виконав своєї обіцянки вступити до СОТ до кінця 2007 року, а «День» – найголовніше ще попереду, Україні спершу потрібно навчитися користуватися перевагами СОТ. Газета також акцентувала увагу на конкуренції з Росією за першочерговий вступ до СОТ. Інші видання намагалися не перебільшувати значення вступу до СОТ раніше за Росію. Що стосується способу подачі інформації: • «Коммерсант» для експертної оцінки використовував кілька голосів у кожній статті, зазвичай два-три, що постійно коментували усі три категорії: подавали ризики і переваги для економіки країни, прогнози дати вступу, поточні і довготермінові наслідки. В основному це незалежні експертні центри, провідні інвестиційні

компанії,

які

безпосередньо

працюють

українськими компаніями, залучають інвесторів, шукають нові бізнес проекти, а також посадовці і політики. Останні, як правило, коментували дотримуючись лінії партії. Газета збирала коментарі широкого кола, опитувала українських виробників, імпортерів,

операторів

ринку

та

секторальні

професійні

об’єднання і асоціації. Лексика статей – ділова. Заголовки статей – іронічні, змушували читача замислюватися над важливими проблемами і аспектами теми. • «Сегодня». Заголовки робили акцент на негативному результаті для споживачів, особливо з низьким рівнем доходів. Експертні кола – ті самі що й в газеті «Коммерсант», але без інвестиційних компаній об’єднання.

–

оператори

ринку,

наукові

центри,

галузеві

Переважно використовувався один коментар в

тональність заголовкам, не в кожній статті, що підвищувало ризики маніпуляцій думкою читачів. Спостерігалося незначне політичне забарвлення та домінування думок зацікавлених осіб. Лексика – побутова. • «Газета 24». Експертні оцінки в такій самій тональності що й в «Сегодня», але позитиви і негативи займали однакову кількість тексту. Можна сказати, що «Газета 24» – збалансований варіант газети «Сегодня». Акценти не розставлялися на позитивах чи негативах і все піддавалося критиці. Лексика – нейтральна. Тональність заголовків у стилі «нікому не довіряти». Звідси можна зробити висновок, що «Газета 24» не дотримувалася наперед визначеної позиції у висвітленні тематики Україна – СОТ. • «День». Висвітлення – патріотично-критичне, інколи переходило в патріотично-агресивне. В коментарях домінували українські галузеві виробники і експерти, а також політики. Заголовки «Дня» – політично-романтичні.

Висновки

Членство у СОТ стало на сьогодні практично обов`язковою

умовою для будь-якої країни, що прагне інтегруватися у світове господарство. Окрім суто економічних переваг, система СОТ позитивно впливає на політичну і соціальну ситуацію в країнах, а також на добробут громадян. 2.

Члени

СОТ,

формулюючи

вимоги

до

країн-претендентів,

відстоюють інтереси власних компаній, захищаючи таким чином власне виробництво та робочі місця. Країна що вступає перш за все намагається захистити вітчизняного товаровиробника та покращити умови для експортоорієнтованих галузей. Тому переговорний процес щодо вступу до організації є непростим і, як правило, тривалим. Переговорний процес вступу України тривав більше чотирнадцяти років. 3.

Вступ

України

до

СОТ

був

одним

пріоритетів

зовнішньоекономічної політики України і розглядався як системний фактор розвитку національної економіки. 4.

Більшість експертів дотримується думки, що вступ до СОТ та

лібералізація доступу на ринки України не викличе значних негативних наслідків для українських галузей. Структурні перетворення, незважаючи на короткострокові втрати, у довгостроковій перспективі ведуть до економічного зростання та покращення національного добробуту. В той же час, величину короткострокових втрат можна мінімізувати за умови належної підготовки до вступу. 5.

Для роботи було обрано метод якісного контент-аналізу, що

дозволяє отримати унікальне, глибинне пояснення дослідницького питання, використовує легкодоступний матеріал, не потребує втручання у життя інших людей. Серед недоліків нашого дослідження – обмеження визначеними

категоріями

та

вибіркою

джерел,

імовірна

нестача

досліджуваного матеріалу через неповноту архівів електронних порталів видань, результати не можна зарахувати до медіа-ефектів. 6.

Орієнтація на певну цільову аудиторію в підсумку впливає на

акценти у висвітленні вступу до СОТ. Орієнтація газет загального інтересу на широку цільову аудиторію з низьким і середнім рівнем доходів призводить до зміщення акцентів у бік можливих негативних наслідків для споживачів. Газети що орієнтуються на більш вузьку та економічно освічену аудиторію намагаються висвітлювати усі можливі проблеми та наслідки, подавати широкий аспект коментарів. «Коммерсант». Газета постійно звертала увагу на тему вступу України до СОТ. Висвітлення рівномірно охоплювало всі три категорії аналізу. Для експертної оцінки використовувала збалансовану кількість голосів у кожній статті (два-три), що постійно коментували усі три категорії: подавали ризики і переваги для економіки країни, окремих галузей, прогнози дати вступу, поточні і довготермінові наслідки. Переважно це незалежні експертні центри, провідні інвестиційні компанії, які безпосередньо працюють з українськими компаніями, залучають інвесторів, шукають нові бізнес проекти, а також посадовців і політиків. Останні, як правило, коментували дотримуючись лінії партії. Газета збирала коментарі широкого кола, опитувала українських виробників, імпортерів, операторів ринку та секторальні професійні об’єднання і асоціації. Лексика статей – ділова. Заголовки статей – іронічні, змушували читача замислюватися над важливими проблемами і аспектами теми. «Сегодня». Газета робила акцент на наслідках для споживчого ринку та споживачів, передусім на імпорт, що здешевшає, хоча експорт теж, але в

плані

подорожчання

для

споживачів.

Газета

подавала

менше

макронаслідків для країни, потреб структурних зрушень економіки. Заголовки робили акцент на негативному результаті для споживачів, особливо з низьким рівнем доходів. Експертні кола – ті самі що й в газеті «Коммерсант», але без інвестиційних компаній – оператори ринку,

наукові центри, галузеві об’єднання виробників. Експертні оцінки збігалися з тональністю статей і заголовків. Переважно використовувався один коментар, не в кожній статті, що підвищувало ризики маніпуляцій думкою читачів. Спостерігалося незначне політичне забарвлення та домінування думок зацікавлених політиків. Лексика – побутова. «Газета 24». Висвітлення теми було збалансованим і критичним. Експертні оцінки подавалися в такій самій тональності що й в «Сегодня», але позитиви і негативи займали однакову кількість тексту. Можна сказати, що «Газета 24» – збалансований варіант газети «Сегодня». Акценти не розставлялися на позитивах чи негативах і все піддавалося критиці. Лексика – нейтральна. Тональність заголовків у стилі «нікому не довіряти». Звідси можна зробити висновок, що «Газета 24» не дотримувалася наперед визначеної позиції у висвітленні тематики Україна – СОТ. «День». Висвітлення – патріотично-критичне, інколи переходило в патріотично-агресивне.

Акцент

робився

на

захисті

вітчизняних

товаровиробників. Газета наголошувала на потребі розвитку власного виробництва. В коментарях домінували українські галузеві виробники і експерти, а також політики. Спостерігалося політичне забарвлення публікацій, покладання політичної відповідальності за успішний вступ на українську владу. На відміну від інших видань, газета акцентувала увагу на конкуренції з Росією за першочерговий вступ до СОТ. Інші видання намагалися не перебільшувати значення вступу до СОТ раніше за Росію. Заголовки «Дня» – політично-романтичні. 7.

Різна політична оцінка процесу вступу до СОТ основними

політичними гравцями підвищує ризик «ретрансляції» партійної думки у ЗМІ. Хоча цю тенденцію не можна назвати домінуючою. Щоденна преса проявила багато спільних тенденцій у висвітленні наслідків вступу, що збігаються

прогнозами

експертних центрів:

інвестиційних

компаній

та

незалежних

• покращення умов для експортоорієнтованих галузей та певних сегментів сільського господарства; • можливе підвищення цін на внутрішньому ринку через доступ до зовнішніх ринків та загострення конкуренції всередині країни через полегшення імпорту; • швидкий вступ, не зважаючи на перепони, як то затримки з голосуваннями

Верховній

Раді

чи

не

поступливість

торгівельних партнерів, особливо Киргизстану; • вплив на життя українців буде обмеженим і незначним. 3.

Наше дослідження може дати поштовх до подальшого вивчення

впливу ЗМІ на формування в населення ставлення до членства України в СОТ і його наслідків для сталого економічного зростання в країні. .

Література

1. Galt & Taggart Research (G&T). <http://galtandtaggart.com.ua> (відправлено 04.04.2008). Galt & Taggart Securities April 2008 Ukraine equities outlook. Verkhovna Rada ratifies Ukraine’s WTO membership agreement: [Електронний документ]. (отримано 04.04.2008). 2. Kleinnijenhuis, Jan. Newspaper Complexity and the Knowledge Gap. // European Journal of Communication. – 1991. – Vol.6, №.4. – Р. 499 – 522. 3. Kwak, Nojin. The Roles of the Media and Mediated Opinion Leadership in the Public Opinion Process. A Content Analysis of a Political Incident in Korea. // International Communication Gazette. – 1999. – Vol.61, №.2. – Р. 175 – 190. 4. Marsh, Emily E. Content analysis: a flexible methodology: [Електронний документ] // The Free Library. – 2006. – June 22. The Free Library. (http://www.thefreelibrary.com/Content analysis: a flexible methodologya0151440803). Перевірено 08.04.2008. 5. Mayring, Philipp. Qualitative Content Analysis. [Електронний документ] // Forum Qualitative Sozialforschung / Forum: Qualitative Social Research. – 2000. – Vol.1, №2. (http://qualitative-research.net/fqs/fqs-e/2-00inhalte.htm). Перевірено 08.04.2008. 6. McTavish, Donald G., Pirro, Ellen B. Contextual Content Analysis: [Електронний документ] // Quality & Quantity. – 1990. Vol.24. – P. 245 – 265. 7. Moy, Patricia, Torres, Marcos, Tanaka, Keiko and McCluskey, Michael R. Knowledge or Trust. Investigating Linkages Between Media Reliance and Participation on WTO issue // Communication Research . – 2005. – Vol. 32, №1. – Р. 59 – 86. 8. Velthuis, Olav. Inside a world of spin. Four days at the World Trade Organization. // Ethnography. – 2006. – Vol.7, №1. – Р. 125 – 150.

9. Wimmer, Rodger D., Dominick, Joseph R. Mass media research, an introduction. Belmont: Wadsworth Publishing Company, 1997 10. WTO official web-site. 10 benefits of the WTO trading system: [Електронний документ]. – (http://www.wto.org/english/thewto_e/whatis_e/10ben_e/10b00_e.htm). Перевірено 04.04.2008. 11. WTO official web-site. Status of accession working party: [Електронний документ]. – (http://www.wto.org/english/thewto_e/acc_e/a1_ukraine_e.htm). Перевірено 16.05.2008. 12. WTO official web-site. Understanding the WTO: basics: [Електронний документ]. – (http://www.wto.org/english/thewto_e/whatis_e/tif_e/fact1_e.htm). Перевірено 08.05.2008. 13. WTO official web-site. Uruguay Round Agreement: [електронний документ]. – (http://www.wto.org/english/docs_e/legal_e/marrakesh_decl_e.htm). Перевірено.04.04.2008. 14. Академія Української Преси. Презентація НАТО в новинах та політичних програмах українських телеканалів: [Електронний документ]. – (http://www.aup.com.ua/?cat=analytics&subcat=news&menu=newst). Перевірено 04.04.2008. 15. Андреева Е. Гильермо Шмитт: «Нам не нужно ІРО»: [Електронний документ] // «Медиабизнес». – 2008. – 29 січня. (http://www.telekritika.ua). Перевірено 04.04.2008. 16. Беримец О. Инвесторы печатного слова: [Електронний документ] // «Телекритика». 2008. – 17 березня.(http://www.telekritika.ua/mediarinok/vlasnist/drukovani-zmi/2008-03-17/37161). Перевірено 04.04.2008.

17. Білоусова Н.Чого бояться аграрії?: [Електронний документ] // «День». – 2008. – 04 березня. (http://day.kiev.ua). Перевірено 04.05.2008. 18. В газете «Сегодня» новый главный редактор: [Електронний документ] // «Телекритика». – 2003. – 18 грудня. (http://www.telekritika.ua). Перевірено 04.04.2008. 19. Гавва М., Кошиль А., Яворская Н. США просят Кабмин и дальше скрывать от украинцев информацию о трансгенах: [Електронний документ] // «Сегодня». – 2007. – 25 жовтня. (http://24.ua). Перевірено 04.05.2008. 20. Газета «Сегодня» оновила свій сайт: [Електронний докмент] // «Медіабізнес». – 2007. – 12 квітня. Інститут Масової Інформації. (http://imi.org.ua). Перевірено 04.04.2008. 21. Грач І. Віталій Портников: «Досвід, отриманий в «24», був напрочуд позитивним»: [Електронний документ] // «Главред». – 2007. – 5 листопада. (http://www.telekritika.ua). Перевірено 04.04.2008. 22. Грибачева О. Контент-анализ как метод конкретных политикосоциологических исследований: [Електронний документ] / Московский Педагогический Государственный Университет, 2002. (http://referatmonster.ru/cat-sociology/ref-33696/). Перевірено 04.04.2008. 23. Григоренко Ю. Машины в Украине подешевеют, но не сразу и не все: [Електронний документ] // «Газета 24». – 2008. – 02 апреля. (http://24.ua). Перевірено 04.05.2008. 24. Григорьев С. Проведение контент-анализа: [Електронний документ] // Основы современной социологии. – Изд. Алтайского гос. ун-та, 2001. (http://www.psyfactor.org). Перевірено 04.04.2008. 25. Держава виплатить «Українській прес-групі» 33.5 тисяч євро за вироком Євросуду: [Електронний документ] // «Телекритика». – 2005. – 30 березня. (http://www.telekritika.ua/news/2005-03-30/23455). Перевірено 08.04.2008.

26. Дмитриев И. Контент-анализ: сущность, задачи, процедуры: [Електронний документ]. (http://www.psyfactor.org) Перевірено 04.04.2008. 27. Звіт Спільної парламентсько-урядової комісії щодо заходів з інформування бізнесу та громадськості за період: лютий – вересень 2004 р.: [Електронний документ]. – 2004. – 5 жовтня. – (http://www.wto.inform.org.ua/attach/zvit%20Kasianova.doc). Перевірено 04.04.2008. 28. Иванов Р. Дешевле не будет: [Електронний документ] // «Газета 24». – 2007. – 27 листопада. (http://24.ua). Перевірено 04.05.2008. 29. Іванов В. Проблема виділення одиниць дослідження при контентаналізі: [Електронний документ] // Наукові записки Інституту Журналістики. – 2004. – Т.13. (http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=1203). Перевірено 08.04.2008. 30. Інститут Масової Інформації. Віталій Портников покинув «МедіаДім» через політичну цензуру: [Електронний документ]. – (http://imi.org.ua). Перевірено 04.04.2008. 31. Каково будущее холдинга «МедиаДом»?: [Електронний документ] // «Телекритика». – 2007. – 20 липня. (http://www.telekritika.ua). Перевірено 04.04.2008. 32. Княжанський В. Остання перешкода: [Електронний документ] // «День». – 2007. – 31 жовтня. (http://day.kiev.ua). Перевірено 04.05.2008. 33. Княжанський В. Радіти?: [Електронний документ] // «День». – 2007. – 18 листопада. (http://day.kiev.ua). Перевірено 04.05.2008. 34. Колгушев Р. ВТОричные ценности: [Електронний документ] // «Газета 24». – 2008. – 29 февраля. (http://24.ua). Перевірено 04.05.2008. 35. Лариса Івшина: «Журналістика, безумовно, відповідальна за створення спотвореної системи координат»: [Електронний документ] //

«Телекритика». – 2005. – 28 квітня (http://www.telekritika.ua/mediacorp/lyudi/2005-04-28/805). Перевірено 04.04.2008. 36. Лисовский С., Евстафьев В. Политический контент-анализ: [Електронний документ] // Избирательные технологии: история, теория, практика. М.: РАУ, 2000. (http://www.psyfactor.org). Перевірено 04.04.2008. 37. Мальський О. СОТ та її наслідки: [Електронний документ] // «День». – 2008. – 12 вевраля. (http://day.kiev.ua). Перевірено 04.05.2008. 38. Манаев О. Контент-анализ — описание метода: [Електронний документ] – (http://www.psyfactor.org ). Перевірено 04.04.2008. 39. Мангейм Дж., Рич Р. Политология. Методы исследования: Пер. c англ./ Предисловие А.К. Соколова – М.: Издательство «Весь Мир», 1997. – 544 с. 40. Медиа-холдинг «Медиа Дом». – (http://www.24.ua/info). Перевірено 04.02.2008. 41. Мельник Л. Інформація щодо стану переговорного процесу із вступу України до СОТ: [Електронний документ]. – (http://www.wto.inform.org.ua/uwto/?sid=uwto1). Перевірено 04.04.2008. 42. Моніторинг висвітлення теми європейської та євроатлантичної інтеграції в українських ЗМІ, асоціація «Спільний простір» // «Телекритика». – 2007. – 2 березня. (http://www.telekritika.ua/mediasuspilstvo/media-i-vlada/2007-03-02/8435). Перевірено 04.04.2008. 43. Назарова М. Контент-анализ медиа текстов: [Електронний документ] // «Массовая коммуникация и общество». – М., 2004. (http://www.psyfactor.org). Перевірено 04.04.2008. 44. Недопитанський М. Сучасна українська періодика: типологічний аспект: [Електронний документ] // Наукові записки Інституту Журналістики. – 2006. – Т. 23. (http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=1553). Перевірено 04.04.2008.

45. Непряхина Н. Ставка сделана: [Електронний документ] // «Коммерсант». – 2008. – 07 марта. (http://kommersant.ua) Перевірено 04.05.2008. 46. Непряхина Н. Украина сделает России новогодний подарок: [Електронний документ] // «Коммерсант». – 2007. – 16 ноября. (http://kommersant.ua) Перевірено 04.05.2008. 47. Николаенко А. Что ждет автолюбителя в 2008-м: [Електронний документ] // «Сегодня». – 2008. – 13 января. (http://www.segodnya.ua). Перевірено 04.05.2008. 48. Новопрудский Н. ВТО – пугало из трех букв: [Електронний документ] // «Газета 24». – 2008. – 06 февраля. (http://24.ua). Перевірено 04.05.2008. 49. Омельченкко И. Украина вступила в ВТО, а Ющенко пообещал не трогать Россию: [Електронний документ] // «Сегодня». – 2008. – 05 февраля. (http://www.segodnya.ua). Перевірено 04.05.2008. 50. Орбіти політичних медіа: сфера впливу Пінчука, Ахметова, Порошенка, Ющенка.. : [Електронний документ] // Українська Правда. – 2006. – 7 грудня. (http://www.telekritika.ua/daidzhest/2006-12-07/7908). Перевірено 04.04.2008. 51. Панченко А. В Испании напали на украинское масло: [Електронний документ] // «Сегодня». – 2008. – 28 апреля. (http://www.segodnya.ua). Перевірено 04.05.2008. 52. Панченко А. От ВТО у нас подорожает хлеб и молоко, зато подешевеют трусы и башмаки: [Електронний документ] // «Сегодня». – 2007. – 20 декабря. (http://www.segodnya.ua). Перевірено 04.05.2008. 53. Панченко Ю. Киргизия получила карт-бланш: [Електронний документ] // «Коммерсант». – 2007. – 30 октября. (http://kommersant.ua). Перевірено 04.05.2008.

54. Панченко Ю. Украине подали знак равенства: [електронний документ] // «Коммерсант». – 2008. – 26 февраля. ((http://kommersant.ua) Перевірено 04.05.2008). 55. Панченко Ю., Непряхина Н. Льготного вступления в ВТО не будет: [Електронний документ] // «Коммерсант». – 2007. – 28 грудня. (http://kommersant.ua). Перевірено 04.05.2008. 56. Панченко Ю., Садовничий В. Оправдательные переговоры: [Електронний документ] // «Коммерсант». – 2007. – 26 октября. (http://kommersant.ua). Перевірено 04.05.2008. 57. Портников В. Настоящий собственник – читатель: [Електронний документ] // «Газета 24». – 2007. – 11 жовтня. (http://www.telekritika.ua). Перевірено 04.04.2008. 58. Романцов М., Яворская Н. Что ждет кошельки украинцев в 2008 году: [Електронний документ] // «Сегодня». – 2007. – 25 декабря. (http://www.segodnya.ua). Перевірено 04.05.2008. 59. Савицький О. Потрібні ІТ-реформи європейського зразка: [Електронний документ] // «День». - 2007. – 25 грудня. (http://day.kiev.ua). Перевірено 04.05.2008 60. Седых И., Панченко Ю. Украина сдала нормы ВТО: [Електронний документ] // «Коммерсант». – 2008. – 28 ноября. (http://kommersant.ua) Перевірено 04.05.2008. 61. Семенченко М. Перші ластівки: [Електронний документ] // «День» . – 2008. – 08 февраля. (http://day.kiev.ua). Перевірено 04.05.2008. 62. Семиженко. А., Черновалов А. «Укравто» завязывает с крупными узлами: [Електронний документ] // «Коммерсант». – 2008. – 04 апреля. (http://kommersant.ua) Перевірено 04.05.2008. 63. Силіна Т. Чому ми дотепер не в СОТ? : [Електронний документ] // Дзеркало тижня. – 2007. – 29 вересня – 5 жовтня. (http://www.dt.ua/1000/1600/60604). Перевірено 04.04.2008.

64. СКМ объявила о формировании издательского холдинга: [Електронний документ] // онлайн-газета «МедиаБизнес». – 2008. – 29 січня. (www.mediabusiness.com.ua). Перевірено 04.04.2008. 65. Соломко И. Что ждет Украину после вступления в ВТО: [Електронний документ] // «Сегодня». –2008. – 04 февраля. (http://www.segodnya.ua). Перевірено 04.05.2008. 66. Тройка Диалог. Долгожданное вступление в ВТО – внешний стимул реформам: // Economical monthly Ukraine. – Март 2008. – С. 5-8. 67. У «Тоніса» і «Газети 24» новий керманич: [Електронний документ] // Українська Правда. 2008. – 15 січня. Інститут Масової Інформації. (http://imi.org.ua) Перевірено 04.04.2008. 68. Український незалежний центр політичних досліджень. Аналіз політичного дискурсу, представленого в друкованих ЗМІ (15.09.2003 р. - 28.09.2003 р.): [Електронний документ]. – (http://www.ucipr.kiev.ua/modules.php?op=modload&name=News&file=art icle&sid=3436&mode=thread&order=0&thold=0). Перевірено 16.04.2008. 69. Український центр стратегічних досліджень. Історія створення СОТ: [Електронний документ]. – (http://www.wto.inform.org.ua/aboutwto/?sid=owto2). Перевірено 04.04.2008. 70. Український центр стратегічних досліджень. Наслідки вступу для галузей економіки: [Електронний документ]. – (http://www.wto.inform.org.ua/uwto/?sid=uwto7). Перевірено 04.04.2008. 71. Український центр стратегічних досліджень. Переваги торгової системи СОТ: [Електронний документ]. – (http://www.wto.inform.org.ua/aboutwto/?sid=owto9). Перевірено 04.04.2008. 72. Український центр стратегічних досліджень. Що таке СОТ: [Електронний документ]. –

(http://www.wto.inform.org.ua/aboutwto/?sid=owto1). Перевірено 04.04.2008. 73. Цатурян М. Коньяк смешают с водкой: [Електронний документ] // «Коммерсант». – 2007. – 15 ноября. (http://kommersant.ua) Перевірено 04.05.2008. 74. Чем грозит рядовому украинцу вступление страны в ВТО: [Електронний документ] // «Газета 24». – 2007. – 15 серпня. (http://24.ua). Перевірено 04.05.2008. 75. Яницкий А. Кыргызстан настойчиво ищет поводы, чтобы не пустить Украину в ВТО: [Електронний документ] // «Газета 24». – 2007. – 30 октября. (http://24.ua). Перевірено 04.05.2008. 76. Яницкий А. Металлолом как пропуск в ВТО: [Електронний документ] // «Газета 24». – 2007. – 03 декабря. (http://24.ua). Перевірено 04.05.2008.