Konserva by ukma journalist

№1, грудень 2010

KOHCEPBA

Як видати власну книгу

Futurama: футуристична сучасність

Фабрика дипломів по-українськи 1

СЛО ВО Р ЕДА КТО РА Вітаю усіх, кому потрапив до рук журнал «Консерва»!

Сьогодні ми часто говоримо про культуру харчування і те, наскільки це важливо для нашого здоров’я. Але чомусь рідко згадуємо про те, що інформація – це теж їжа. І від того, яку інформацію ми споживаємо, залежить наш настрій, обізнаність, коло спілкування, моральне і духовне здоров’я. Інформаційні продукти мають бути не менш свіжими та корисними, ніж звичайні. Вони мають надходити регулярно, оскільки інформаційне голодування також шкідливе, і залишати приємний післясмак, аби кожного разу у нас виникало бажання до них повертатись. Щоб відкрити страву по-новому, іноді варто лише трохи змінити соус. Можна також використати власну фантазію і вигадати щось нове, революційне. Ми змінюємо кут зору на речі, переглядаємо наново давно законcервовані та забуті теми, роблячи їх цікавими, корисними, смачними для вас. Знаходимо незвичні життєві рецепти, поради, приклади, які можуть стати вам у нагоді. Ви неодмінно маєте це спробувати. Будьте інформаційним гурманом, живіть зі смаком, споживайте свіже! Олександра Михайлова

ЗMICT:

Продам знання. Дорого! - ст. 6

Футуристична сучасність - ст. 10 Як видати власну книгу? 10 кроків до мети - ст. 18 що погортати... - ст. 20 C З ніг на голову Або як побороти життєву рутину - ст. 22 Короткий метр. Перевірене часом - ст. 26 Photo-story - ст. 30

ЗА ГРОШІ

Продам знання. Дорого!

Реферати, курсові, письмові, дипломні роботи та дипломи. На кожному кроці молодих українців зваблюють легкою здобиччю. У нашій державі знання чимдалі більше перетворюється на товар. Попит на нього зростає, як і кількість контор, які готові його задовольнити.

би купити реферат, курсову або дипломну роботу, вам необхідні гроші і небагато часу для врегулювання всіх уточнень стосовно змісту роботи. Обіцяють написати швидко, а головне – якісно. Крім того, виконавці замовлення старанно потурбуються про конфіденційність і в жодному разі не допустять того, щоб – у випадку, якщо ви використовуєте готову роботу, - в одному університеті з’явились дві бодай чимось схожі роботи. Лоскотно від думки «спіймають, чи ні?», однак, ви таки вирішуєте це зробити. Часу на пошук виконавця вашого інтелектуального замовлення піде небагато. Його можна знайти за рекламою, яку останнім часом активно поширюють на вулицях міста. Однак, набагато швидший шлях - скористатись Інтернетом. Там вам запропонують список робіт, детальний план кожної з них, а також, якщо вас зацікавить, вишлють для перегляду декілька її сторінок. Ви переконались – робота вам підходить. Залишилось піти до найближчого платіжного терміналу iBox і внести на потрібний рахунок необхідну суму. Цінова політика різна. Залежно від рівня складності, реферати коштують від 50 гривень (можлива посторінкова тарифікація), курсові – від 120 гривень, дипломна робота – від 200 гривень. Однак, вартість послуг деяких контор може бути набагато більшою – від 30 доларів за реферат, від 100 доларів за курсову і від 300 – за дипломну. І це ще не межа. Не встигнете прийти додому – у вашій поштовій скриньці вже лежить електронний документ. Ви задоволені. Однак, це відчуття триває недовго.

Гроші наперед Найчастіше студенти, якщо і отримують замовлення, то зовсім не те, за яке вже встигли віддати гроші. Крім того, обіцяна конфіденційність виконавцями дотримується не завжди. Випускник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» Сергій поділився досвідом: «Я витратив 300 гривень на те, щоб замовити курсову роботу. По телефону мене переконували – все буде зроблено чесно і якісно. Не залишалось нічого, крім як повірити на слово і заплатити суму. Дарма - на пошту мені надіслали зовсім іншу роботу. Втім, почитавши її, я зрозумів, що вона доволі непогана. Треба було лише трохи підігнати її під свою тему. Суто для цікавості я вбив у пошукову систему одне речення з курсової. Уявіть, яким був мій шок, коли я виявив, що мені продали роботу з Інтернету, половина тексту якого знаходилась у відкритому доступі для всіх охочих купити її. Це був жах! Втім, контора приймала лише замовлення – не скарги. Зв’язатись із ними повторно після отримання роботи мені вже не пощастило. Шкода грошей. Таки довелось самотужки писати курсову. На щастя, в мене лишився на це час».

Підробка може не спрацювати Студенти розповідають, що скористатися купленою роботою – якщо її якість влаштовує – можна лише там, де за процесом написання

кваліфікаційної роботи не стежать викладачі. «Це для тих університетів, де роботу можна принести у день захисту, завчити пару розумних виразів та термінів, аби справити враження, і отримати за гарні очі бажану оцінку. Ми постійно консультуємось із науковими керівниками. Вони б одразу помітили, де мої думки, а де списано, а ще її треба зуміти захистити. Тим більш, зараз всі користуються Інтернетом і перевірити ці роботи дуже легко, вони дуже неякісні. Тож ризики того не варті», пояснює студентка Національного університету «Києво-Могилянська академія» Олена. «Особисто наша фірма нікого не обманює. Ми лише задовольняємо попит аудиторії, вірніше, забезпечуємо зв’язок авторів та замовників. Після написання самі нічого не перевіряємо – надто важка процедура, але якщо надходить скарга на автора - більше із ним не співпрацюємо. У періоди сесій до нас звертаються іноді по 10-20 осіб на день, деякі – з інших міст. І кількість чимдалі зростає», розповідає Олексій, співробітник одного зі столичних агентств з написання рефератів, курсових та дипломних робіт. Втім, виконання подібних письмових замовлень – ще не межа можливих махінацій у навчальній сфері.

Фабрика дипломів по-українськи Набагато більшими коштами оперують продавці підроблених дипломів. Щоб замовити «корочку», вам знадобиться від 400 до 1000 доларів. Це можна легко зробити через Інтернет, заповнивши анкету та сплативши необхідну суму. Однак такий підроблений документ легко викрити – інформація про «штучного» студента не занесена до баз даних університету. Щоб з’ясувати це, варто подзвонити до вишу, або ж, ввести серію, номер і прізвище випускника у пошукову систему на створеному Міністерством освіти та науки сайті www.osvita.net (розділ «Перевірка документу»). До прикладу, за кордоном торгівля підробленими дипломами і вченими ступенями поставлена на більш солідну основу – там підробляють не документи, а цілі навчальні заклади. Diploma mill («фабрика дипломів») є мережєю Інтернет-сайтів, які начебто належать коледжам і університетам. Насправді ж це звичайний онлайновий магазин, де вам за чималі гроші намалюють но-

венький диплом. Крім самої картки до нього додається «легенда» - оцінки, рекомендаційні листи і грамоти. Так звані «проведені» дипломи пропонують і в Україні. Інформація про студента вноситься у всі списки, журнали, відомості тощо. Вартість такого диплому може сягнути 30 тисяч доларів. Втім, як стверджують працівники університетів, для виготовлення «проведеного» диплому у злодіїв не вистачить зв’язків. «Дуже довгий ланцюжок людей зав'язаний на реєстрації диплома, - говорить проректор з науково-педагогічної роботи КНУ імені Шевченка Володимир Бугров. - Наш програміст, який складає заявку на диплом, декан, методист та я. Уявіть, скільки потрібно намагатися підкуповувати! Це просто нереально, тому такої схеми в природі не існує». Навіть якщо це не спрацювало, є інші можливості. «Робити диплом з нуля – ідіотизм, – запевняє адвокат Василь Мірошниченко. – Найчастіше шахраї шукають схоже прізвище, як правило за кордоном, скажімо, в Росії, Казахстані, Білорусії, в базі даних вишів або їхніх українських філіалах. Хтось у 1995 році закінчив університет з подібним прізвищем. Ініціали, буває, не збігаються. Але, якщо запит у виш буде, скажуть, що така людина його дійсно закінчила». Згідно зі статтею 358 українського Кримінального кодексу України, за підробку документів злодію загрожує штраф до 70 неоподатковуваних мінімумів (1190 гривень), арешт на строк до 6 місяців або обмеження свободи до трьох років. Повторне здійснення злочину може закінчитися п'ятирічним позбавленням волі. Однак, як і у ситуації з курсовими та дипломними роботами, які поширюються переважно через Інтернет, боротися з таким шахрайством правоохоронцям важко. Закрити ті з них, які зареєстровані в Україні (є ще й такі, що реєструються за кордоном), можна лише за наявності відповідної постанови суду. Однак для цього також треба зафіксувати момент передачі фальшивки і момент використання документу покупцем. Продавці ж, знаючи, що в будь-який момент правоохоронці можуть влаштувати пастку, мають широку мережу посередників, а також готових схем безпечної передачі замовлення. Навіть якщо правоохоронцям вдасться закрити один сайт, його власники з легкістю можуть відкрити новий під іншим ім’ям.

ЗА ГРОШІ

Офіційні точки продажу

Найбільш небезпечною схемою покупки диплому через свою корумпованість залишається чинна система освіти в державі. У такій ситуації диплом справжній, однак купівля його розтягується на 4-5 років. Головна проблема – надто велика мережа навчальних закладів. Їхня мережа в Україні на початок 2009/2010 навчального року охоплює 881 вищий навчальний заклад. З них 353 мають 3-2 рівень акредитації (університети, академії, інститути) і 528 закладів належать до першого та другого рівнів акредитації. При цьому 685 з усіх вишів перебувають у державній або комунальній формі власності, а 196 вишів – у приватній. Простежити за роботою та контролювати якість освітніх послуг в усіх закладах неможливо. І попри те, що щороку Міністерство освіти і науки України позбавляє ліцензії виші, які не дотримуються усіх умов і правил надання освітніх послуг, влада країни дійшла до висновку, що таких заходів не достатньо для того, щоб зробити систему освіти ефективною.

Потужним поштовхом у боротьбі з підробкою документів стане зменшення кількості вишів, що дозволить покращити контроль над ними та перекрити велику частину корупційних каналів, завдяки яким тисячі українців отримували дипломи, майже не відвідуючи заняття. Допомогла б також ієрархізація вишів. З такою ініціативою минулого року виступив тодішній міністр освіти Іван Вакарчук. Це позбавило б українські виші нечесно привласнених статусів, відобразило б їхні справжні критерії, фаховість, рівень підготовки,, аби не вводити в оману абітурієнтів. Боротьба з підр о бниками дипломів була би більш ефективною, якби роботодавці не лінувались перевіряти документи своїх робітників. І, якщо вони підроблені, звертатись до правоохоронних органів. Адже, згідно з Кримінальним кодексом, за використання підробленого документа також передбачено покарання - штраф до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів (850 гривень), арешт на строк до шести місяців, або ж обмеження волі на строк до двох років.

ПІД СОУСОМ

Футуристична Мультфільм про майбутнє, коріння якого сягають реалій минувшини, а критика поширюється на сьогодення. Мультиплікаційний серіал «Футурама» від ідеї авторів до її реалізації сьогодні у рубриці «Під соусом». «Футурама» - американський науковофантастичний сатиричний мультиплікаційний серіал, створений на студії «20th Century Fox». Автори: Мет Гроунінг та Девід Коен (автори мультсеріалу «Сімпсони»). У США серіал транслювався на каналі Fox Network з 28 березня 1999 року по серпень 2003 року. За даними організації Nielsen Media Research, у день прем`єри серіал подивились 19 мільйонів глядачів, що стало рекордом серед прем`єрних показів на телеканалі після виходу мультиплікаційного серіалу «Сімпсони». Оригінальна версія «Футурами» нараховує 4 сезони (на телеканалі Fox вийшов ще й 5-й сезон, куди увійшли всі серії з попередніх сезонів, які не були в ефірі). У 2007 – 2009 роках продовження серіалу було випущене у вигляді чотирьох повнометражних фільмів. 24 червня 2010 року відбулась прем`єра нового сезону Футурами з 26 серій, яка транслювалась на американському телеканалі Comedy Central. Космічні кораблі і задній план у багатьох сценах були зроблені з ви-

сучасність користанням трьохвимірної комп’ютерної графіки. Сцени спочатку малювались вручну, а потім переносились у 3D. Це забезпечувало збереження правильної геометрії місцевості і персонажів при русі камери.

Сюжетна лінія: рознощик піци з Нью-Йорку Фрай був заморожений у креогенній камері рівно опівночі 1 січня 2000 року. Наступне, що він побачив, коли нарешті був розморожений рівно через тисячоліття, було місто майбутнього НьюНью-Йорк. Фрай починає працювати у службі «Міжпланетний експрес», яка доправляє посилки в різні кутки Всесвіту. Тут, у майбутньому, Фрай знаходить друзів – капітана корабля Лілу, робота з людськими пристрастями Бендера, професора Х`юберта Фарнсворта тощо. Серіал показує їхні подальші пригоди.

ПІД СОУСОМ

Як народжувалась «Футурама» Серіал «Футурама» отримав свою назву від експонату фірми General Motors на виставці New York World’s Fair 1939 року, також відомої як «Моторама» або «Авторама». Вона демонструвала бачення майбутніх технологій, життя через 20 років. Професор з розвитку нерухомості в американському університеті штату Мічиган Крістофер Лейнбергер у своїй праці «The option of urbanism: investing in a new American dream» описує, що ця подія привернула увагу майже 30 мільйонів людей. Відвідувачі були згодні чекати у чергах по дві години, аби побачити макет надсучасного міста з неймовірними транспортними розв`язками, автоматизованими автомобільними дорогами та пішохідними доріжками, що на кілька метрів вивищуються над ними, величезними передмістями, розвиненою мережею залізничного транспорту, метро та магістралей, що поєднують різні країни. Присутні також могли побачити фрагмент цієї виставки в натуральну величину. Ось вона – нова американська мрія. “Зображення, яке було ефективно насаджене і посилене журналами, новинами, фільмами, іншими засобами масової інформації, обіцяло майбут-

нє, кардинально відмінне від нещодавнього минулого. Це було зображення нової Американської Мрії окремої родини, що проживає у приватному будинку на власній ділянці землі, має машину аби дістатись до нього та супердороги, аби дістатись до роботи. Це кардинально відрізнялось від того, що створювало будь-яке суспільство на будь-якому щаблі історії», - пише Лейнбергер. (Leinberger, Christopher B. The option of urbanism: investing in a new American dream. -Washington, DC: Island Press, 2008. - p. 21.). Ще одне свідчення запозичення Метом Гроунінгом концепції виставки - герой серіалу «Футурама» професор Фарнсворт, який був названий на честь одного з експонатів виставки - телевізора Філо Фарнсворта.

ПІД СОУСОМ

Якщо організатори заходу пропонували побачити нове життя у його технологічному зрізі, творці мультиплікаційного серіалу «Футурама» пропонують заглянути в майбутнє у всіх його вимірах, у тому числі й соціальному. Новий світ «Футурами» є доволі впізнаваним, адже в ньому ми бачимо наше суспільство, стиль життя і моделі взаємовідносин. Більше того, в ньому говорять про все ті ж проблеми - комерціалізацію стосунків між людьми, корупцію, глобальне потепління, секуляризацію та глобалізацію тощо. Втім,

тут все це піднято на кпини, але водночас достатньо м`яко для того, аби серіал не перетворився на суцільну повчальну лекцію. Дослідники медіа відзначають, що завдяки своїй природі, подібні медіа-шоу дозволяють зачіпати серйозні проблеми суспільства. «Парадоксально, але в цьому полягає жартівлива природа мультиплікаційного шоу, яка дозволяє йому бути серйозним у такі специфічні способи, які є недосяжними для телевізійних шоу іншого формату» ( Cantor, Paul A. The Simpsons: Atomistic Politics and the Nuclear Family. Political Theory.- Vol 27, No 6, Dec.,

Максимум науки Футурамівський гумор можна сміливо класифікувати як науковий. Такий вид гумору заснований на незвичайних або парадоксальних аспектах наукових теорій і наукової діяльності. Так, виконавчий продюсер “Футурами” Девід Коен має ступінь магістра комп`ютерних технологій, а один з авторів серіалу Кен Кіллер є доктором наук з прикладної математики. Мультсеріал наповнений різноманітними жартами на тему фізики, математики і програмування. У одній з серій ( «A Fishful of Dollars») Фрай дізнається, що 93 центи на його банківському рахунку виросли за 1000 років

зі ставкою приблизно в 2,25 % річних до суми в 4,3 мільярда доларів, що відповідає дійсності. В іншій («Fear of a Bot Planet») - Професор посилає команду на планету Чапек 9 (англ. Chapek 9), яка заселена роботами. Карел Чапек та його брат і соавтор художник Йозеф наспраді є винохідцями слова «робот». Ще в одній серії («Mars University») Фрай відвідує університет, де викладає професор Фарнсворт. Можна побачити кадр з професором, що стоїть перед дошкою, на якій показані ілюстрації до «суперпуперсиметричної струнної теорії» — натяк на теорію суперструн.

І хоч цей зміст є прихованим для багатьох глядачів серіалу, це радше створює надсенс, аніж редукує головний меседж серіалу. У сюжеті також використані посилання до фантастики 20 століття, як літератури, так і кінематографу («Зіркові війни», «Зірковий шлях»); до поп- і рокмузики, назв закладів та корпорацій, відсилання до актуальних тем сьогодення (глобальне потепління, ксенофобія, бюрократія тощо). В одному з інтерв’ю Коен відмітив, що автори хотіли привнести в серіал максимум науки, наскільки це можливо зробити, не заважаючи розвиту сюжету. «Наша надія полягає у тому, що хоча ці жарти будуть не помічені значною частиною аудиторії, вони перетворять у відданих шанувальників тих, кому такий гумор буде цікавий», - розповідає він (Dr. Sarah’s Futurama Math). Очевидним є той факт, що автори аж ніяк не ставили за мету акцентувати увагу на науковій складовій мультфільму. Це стало лише формою, у яку вони помістили головний меседж. «Я виріс у полоні теле-

бачення і частково причиною того, чому я пішов працювати у цю сферу, було засобом виправдатись перед самим собою за всі ті втрачені години біля телевізору в дитинстві. Тож, я можу зараз сказати, що все це було дослідженням. Мені недостатньо знати, що все телебачення безглузде і шкідливе. Я запитую себе, що я можу із цим зробити, чи це є природним для цієї царини, для структури сучасних медіамереж, чи це результат помилки творців, через яку телебачення займає таку програшну позицію. Я почуваюсь як риба, яка намагається дослідити свій власний акваріум [...] З «Сімпсонами» та «Футурамою» я намагався – у вигляді легкої розваги, якщо це можливо – підштовхнути людей, розштовхати трохи, відкрити їм очі на те, яким чином вони піддаються маніпуляції та експлуатації. І на цьому своєму маленькому шляху я намагаюсь звернути увагу на неписані правила нашої культури», - розповідає творець «Футурами» Мет Гроунінг (The Mother Jones Interview: Matt Groening. - December 29, 1989. - p. 36).

Іншопланетні мови

англійська через тисячоліття. На радість Ті, хто уважно дивився серіал «Футурама», фанатів, дивний інопланетний алфавіт був безумовно, звернули увагу на різні дивні на- расшифрований і оприлюднений. Тепер в писи у вигляді значків та закарлючок. Іноді Інтернеті можна навіть знайти он-лайн девони з’являються на рекламних щитах, іноді кодери, які перетворюють дивні значки на на стінах, машинах тощо. Спеціалістами англійську мову. Для тих, у кого вистачить було встановлено, що це є штучна мова, терпіння робити це самостійно, наводимо дуже схожа на англійську. Можливо, це таблицю відповідності між інопланетним натяк на те, наскільки популярною буде та англійською мовами.

лювати та модерувати цей вплив у потрібний спосіб. Розважальний сегмент медіа зростає, особливо на телебаченні. Новини, поміщені у розважальну оболонку (infotainment), дозволяють залучати все більші аудиторії глядачів. Серіали, у тому числі і мультиплікаційні, дозволяють власникам телеканалів заробляти на ефірному часі шалені кошти, а їхнім творцям – з надзвичайною легкістю поширювати свої ідеї та думки, загорнуті в Науково-технічний прогрес озброює кіношну оболонку. Подібний розважальний людину все новими засобами впливу медіапродукт не має територіальних меж, а на реальність та її якісного перетво- тому він перетворився на легкий та швидрення. Останнє, в свою чергу, спонукає кий спосіб ретрансляції ідей. Через призму людство до переосмислення власних задач гумору та пародії критика сучасного житта цілей. Царина медіа також не залишається тя та політики менш помітна, але почасти осторонь поступу. Нові можливості зроби- ще більш сувора. Не уявний світ третього ли її ще більш привабливою для глядача, тисячоліття, а наш суцільно глобалізований різноманітною, інформативною і ще більш та американізований світ – от що висміює та впливовою. Здатність медіа формувати гро- критикує Футурама. мадську думку породжує бажання контро-

ПІД СОУСОМ

Оскільки перша мова, що використовує легкий підстановочний шифр, був доволі швидко розкодований фанатами. Після цього сценаристу Джеффу Вестбруку, який мав вчений ступінь з інформатики, було доручено вигадати іншу мову. Втім, і вона згодом була дешифрована допитливими умами фанатів. Але це вже предмет зовсім іншої розмови.

Як видати власну книгу? USE IT

Багато хто з вас вже замислювався над тим, що має сили і натхнення аби дати життя новій книзі – своїй власній. Але чи знаєте ви, куди треба звертатись, скільки це коштує і який наклад буде найбільш оптимальним? Якщо ні, тоді наші поради стануть вам у нагоді.

кроків до мети

Перш за все, потрібно мати 4) Надалі постане питання з готовий текст книги – в оформленням книги. електронному або друкованому Це все може зробити для вас видаввигляді. ництво, але за бажання, ви самі можете знайти і верстальника, і дизай2) Майбутній книзі необхідно нера. Залежно від складності роботи, присвоїти оплата праці верстальника може Міжнародний стандартскладати приблизно від 5 до 10 гриний номер вень за сторінку формату А4, а робота книги (ISBN, International Standard дизайнера від 1000 до 5 000 гривень. Book Number). Це індивідуальний но- Втім, якщо ви надто вимогливі до мер книжкового видання, без нього оформлення вашої книги, ця цифра книга юридично не є виданням, може збільшуватись. На ціноутвопублікацією, а просто гарним самви- рення впливає кількість ілюстрацій, давом, оформленим рукописом. Він графіки, якість оформлення самої також необхідний для поширення книги і обкладинки. Можливо, ваші книги у торгівельних мережах, контакти дозволять вам заощадити бібліотеках тощо. кошти на такій роботі.

3) Тому вам доведеться

5) Обирайте папір – газетний чи

звертатись до видавництв, офсетний. Зрозуміло, що другий і

які зареєстровані у Державному ко- виглядає краще, і коштує дорожче. мітеті з друку і мають свідоцтво, що дозволяє їм займатися видавничою 6) Яку бажаєте палітурку – справою (Свідоцтво про внесення до тверду, чи м’яку (дешевша). Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видав- 7) За що вам точно доведеться планичої продукції). тити і скільки? Перш за все, за

кількість і якість матеріалів, а також за поліграфічні послуги. Якщо ви звертаєтесь до видавництва за порадами, будьте готові, що окрім плати за матеріали і поліграфічні послуги, за іншу допомогу видав-

ництва у підготовці книги воно може взяти з вас гроші (це може бути і символічна сума, все залежить від того, як ви домовитеся з видавництвом).

8) Пам’ятайте, чим більший наклад, тим менша собівартість. Більшменш оптимальний наклад починається з 5 тисяч примірників. Невелика калькуляція: - наклад – 5 000 Ті самі умови, - повнокольоровий друк (4 фарби) але з накладом в 1 000 - 100 сторінок примірників - тверда палітурка - середня кількість ілюстрацій - середня вартість послуг дизайнера - офсетний папір 1 книга коштуватиме 10 гривень (поліграфія і матеріали) = 50 000 грн + підготовка до друку ( дизайнер, верстальник) – 10 000 гривень. Маємо 60 тисяч гривень за 5 тисяч примірників.

1 книга коштуватиме 20 гривень = 20 000 за друк + 10 000 за підготовку Маємо 30 000 гривень і у 5 разів менше примірників.

Якщо палітурка м’яка – кожна книга коштуватиме на 2 гривні дешевше.

Якщо ви – автор ще не дуже відомий, очевидно вам знадобиться «розкрутка» книги. Ви можете займатися цим самі – ходити пропонувати свою книгу у різні точки розповсюдження, а можете доручити це менеджеру з реалізації, що є у кожному видавництві. У такому випадку видавництво опікується цим процесом, але водночас закладає у вартість книги свою долю. Додаткову націнку робитиме і магазин.

10)

Треба мати на увазі, що видавництво може працювати не зі всіма мережами книжкових магазинів. Можливо, вам вигідніше поширювати книгу у своїх колах, серед потенційної аудиторії, які раді будуть розділити з вами радість вашої першої книжки.

ЩО ПОГОРТАТИ

що погортати... Автор: Люко Дашвар Рік видання: 2010 Назва «Мати все», як і назви усіх книжок Дашвар, що побудовані на грі слів, мають неперевершену властивість з ювелірною точністю передавати захований у сюжетні лінії зміст. В основу роману письменниця поклала реальну життєву історію, яку колись побачила на одеському пляжі і в якій, переконана письменниця, багато людей побачать своє власне невигадане життя. Історія професорської доньки у якої було все: турботлива мама, коханий чоловік, гарна квартира, вдосталь грошей – ідеальне життя. Але як всі прекрасно знають - «багаті теж плачуть». Підступ і брехня – ось на чому «авторитарна» мати побудувала родинну ідилію. Все життя Іветта присвятила хворому синові Платону. Старша дочка Ліда змушена, як і мати, доглядати за братом, жертвуючи всім. А мати вирішила купити сину живу ляльку, яка б задовольняла природні потреби юнака. Так у родині з`явилася Рая, і... Світло однієї любові розігнало морок іншої. Саме тепер Ліда дізналася, що Платон і сільське дівча не єдині маріонетки в руках Іветти!

Автор: Юрко Іздрик Рік видання: 2010 Дивовижна містика тексту! Це плетення з чужих текстів, натяків, гри, чорного гумору, метафізики. Новели — як шматочки пазлу, який кожен збере по-своєму. Читач сам собі складає сюжет, сам наповнює змістом новели, Іздрик дає йому можливість погратися в співавтора. Перечитувати книжку можна майже безкінечно, розпочавши з будь-якого місця.

Автор: Ірен Роздобудько Рік видання: 2010 Ірен Роздобудько - одна з найвідоміших українських письменниць, авторка популярних книг «Пастка для жар-птиці», «Ґудзик», «Амулет Паскаля», «Все, що я хотіла сьогодні»... «Перейти темряву» - нове творіння письменниці, трилер про маніяка та його невинних юних жертв... Він не кат - він дослідник, і він дуже хоче знати, що відчувають ці прекрасні метелики з відірваними крильцями... Потішні, вони кумедно повзають та звиваються, намагаються злетіти і не розуміють, чому не виходить... На 154 сторінках захопливого роману - долі десятків тисяч українок, що їх продали у рабство за кордон та змусили працювати повіями. І не всі повертаються з неволі, бо лиш одиницям вдається...перейти темряву.

Автор: О. Жупанський Рік видання: 2010 «Побутовий сатанізм» - таку дещо претензійну назву має ця збірка прози. Хоча оповідання між собою не пов'язані і їх можна читати як окремо, так і разом - усі вони об'єднані єдиною концепцією-стрижнем, а саме шизофренічно-тривожними тенденціями сучасних соціокультурних реалій, а більшість із яких за своєю суттю є страшними та юродивими віддзеркаленями процесу інтелектуального і духовного гниття душі людської цивілізації, який зараз може спостерігати кожен, хто наважиться розплющити очі і поглянути у вічі реальності, що її само для себе вибрало людство, реальності, що більше нагадує ніцшеанську безодню, яка споглядає тебе, в той час коли ти зазираєш у неї.

З НІГ НА ГОЛОВУ

C З ніг на голову АБО

Олександр, 24 роки

«Перші пару років доводилось прокидатись ще коли в 99 % вікон не горіло світло»

Ще не закінчивши університет, після 4 курсу я влаштувався працювати у велику компанію на престижну посаду, паралельно продовжуючи навчатись. Важко сказати, наскільки усвідомленим був той вибір. Згадуючи перші два роки роботи, не можу сказати, що я був у захваті від того, що робив. Скоріш за все, на вибір вплинула чимала на ті часи зарплата. Працював інженером-технологом. Параметри процесу, навчан-

ня техніків, контроль якості та продуктивності ліній. Доводилося прокидатися ще коли в 99% вікон не горіло світло. Думка про те, що тобі 22, а ти вже такий «впряжений» в роботу починала турбувати ще тоді. Графік був не з легких - о 5,45 сідав на маршрутку №1, їхав до метро «Позняки», потім у метро, щоб встигнути на розвозку о 6.30. О 7.00, коли дехто ще не прокинувся, у мене вже кипіла робота.

Як побороти життєву рутину Робочий день мій закінчувався зазвичай о 17.30, після чого я їхав додому. Веселого небагато. Так я пропрацював 2 роки і вирішив, що треба якось зіскочити з цього гачку. Сказав начальнику, що йду, що знайшов роботу, де мені платять більше. На це він відповів, що на мене вже чекає Будапешт і нова робота в межах компанії. Це був ще один крок вперед.

Подорожував усюди, де міг! Не привіз додому ані копійочки! Потім був запуск трьох нових виробничих ліній (таких самих, як у Будапешті) у Києві. Нарешті цікава робота і ні хвилини нудьги. Після цього – як визнання і нагорода – запрошення в Мексику на запуск таких самих ще двох ліній.

«хм…і я погодився!Півтора чудових роки в Будапешті. Работа та сама, але уся Європа під боком+ квартира в центрі + машина і купа бонусних грошей!»

З НІГ НА ГОЛОВУ

Відчуваєш свою важливість: тебе одного зі всього світу запрощують на запуск! Це дуже приємно усвідомлювати! Далі на мене чекала робота менеджером проекту нової, дуже дорогої і дуже важливої для заводу лінії. В цей момент до мене повернулось попереднє відчуття мені стало просто нецікаво: рутинна робота і передбачуване майбутнє на декілька років вперед. Коли тобі 26, це бентежить. Немає відчуття свободи, авантюр, пригод, руху. Стало нудно. Тоді я знов серйозно замислився над тим, чи гра варта свічок?

«...саме тут і виникло бажання просто щось змінити, додати перцю!» Оцінивши свої здібності, що я вмію і люблю робити, одразу прийшла в голову ідея працювати інструктором зі сноубордингу! Вирішив не відкладати на майбутнє і в той самий день перейшов до дій. Почав шукати в Інтернеті можливі варіанти. І вже після двох днів отримав результат - знайшов сайт чудової дівчини Анни, яка подолала чимось схожий шлях: жила в Україні, потім вступила в універси-

тет в Австрії, але кинула навчання, оскільки вирішила стати спортивним інструктором. Отримала декілька ліцензій, у тому числі і інструктора з лиж та сноуборду. Я одразу їй написав з проханням відповісти на декілька питань з приводу тамтешнього працевлаштуваня. Ми зідзвонились, поговорили, після чого вона запросила мене до Австрії працювати разом з нею. Робочу візу в цю країну я отримав ще на попередній роботі, тож вирішив скористатись можливістю і запрошенням. Переліт до Венеції і 4 години автобусом до Клагенфурта. Там мене зустріла Анна і відвезла до готелю свого бойфренда Нільса. Живу тут, відчуваю себе членом сім`ї. Австрійці мене всюди із собою беруть, запрошують на вечері, заходи тощо.

«Живу тут як сир у маслі! І безкоштовно! Навкруги гори, ліс, озеро недалеко і тиииииша!» На роботі були довгі розмови з приводу такого мого рішення. Але ніхто так і не набрався сміливості сказати чітко «так» або «ні», тому я був вимушений поставити ульти-

матум - або я йду з цієї роботи, або ви мене відпускаєте у гори. Вже наступного дня рішення прийняли мені дали відпустку. І я зі спокійною душею полетів, плануючи, якщо все вийде зі спортом, таки звільнитись зі старої роботи. Далі на мене чекали чималі пригоди - я захворів на запалення легенів і не зміг отримати ліцензію, яка б дозволила мені почати працювати інструктором. Таке часто трапляється, коли надто багато думаєш про щось і надаєш цьому багато значення. Треба бути зваженим, спокійним. Я повернувся до Києва, звільнився зі старої роботи і знов повернувся сюди, в Австрію. Тепер треба пройти курси, отримати ліцензію і повноцінно працювати. Влітку знайду тимчасову іншу ро-

боту, зароблю всі гроші світу і на них проживу безбідно до початку наступного зимового сезону. Що буде далі - подивимось. Головне, щоб те, що ти робиш, приносило задоволення. Чи готовий я повернутись до попереднього ритму життя? Цілком можливо, але тільки якщо знайду цікаву роботу в Україні. Альтернативна енергетика це те, що могло б мене зацікавити. Про всяк випадок, закинув резюме до однієї компанії.

«Чи готовий я ризикувати далі? Так, звичайно! Моє головне правило якщо зміни наближають мене до цілі - я змінюю, якщо віддаляють - ні. Все просто!»

короткий метр

Перевірене часом Ми впевнені - гарне кіно із часом не старішає. Пропонуємо і вам переконатись у цьому. Чотири документальні фільми, які варто переглянути, сьогодні у центрі уваги «Консерви». Фільм: «8 суперісторій» (Super 8 stories) Режисер : Емір Кустуриця

«8 суперісторій» – це не просто розповідь про сербську групу «The No Smoking Orchestra», одним із музикантів якої є сам режисер стрічки Емір Кустуриця. Це не просто записи репетицій та концертів, - фільм аж ніяк не зупиняється на творчості музикантів. Це справді більше, ніж просто історії, - плетиво об`ємних розповідей, у яких злились в одне дитинство, спогади, емоції, музика, почуття, історія, реальність, гумор, драйв, неконтрольований вир подій, балканські відкриті запальні серця. «The No Smoking Orchestra» - не спосіб за-

робити гроші. Це єднання музикантів гурту у самовираженні через музику. Порив цього єднання Кустуриця намагався показати через еклектичне поєднання індивідуальних історій, історій дитинства, історичного минулого країни, спогадів, зйомок фільмів, емоцій, музики. Подорожуючи під час своїх концертних турів, музиканти по черзі дають невеликі інтерв`ю. Все це відбувається в дорозі, у мінівені, яким вони пересуваються. Але самі лише хроніки їхніх подорожей також не є метою автора. Він намагається заглянути глибше – показати світогляд групи, її філософію такою, якою вона постає для нього – зсередини колективу. Кожне інтерв`ю – це нова історія, новий маленький фільм зі своїм сценарієм. Всі вони дають відчути особистість окремого музиканта не через сухі факти біографії, а, фокусуючись на цікавих деталях і миттєвостях, розповідають про нього набагато більше, ніж цифри та дати. Втім, всі вони мають дещо спільне - кожен з музикантів пережив подію, переламний момент у житті, завдяки якому вони пізніше і змогли зустрітись – перше знайомство із музикою.

Фільм «Найбільш небезпечна людина в Америці: Деніел Елсберг і документи Пентагона» (The Most Dangerous Man in America: Daniel Ellsberg and the Pentagon Papers) Режисер: Джудіт Ерліх, Рік Голдсміт Рік: 2009 Стрічка «Найбільш небезпечна людина в Америці: Деніел Елсберг і документи Пентагона» переповідає всесвітньо відомі події, які стали переламним моментом в історії Сполучених Штатів. Один із провідних аналітиків Пентагону Деніел Елсберг тривалий час був причетний до вироблення політики, результатом якої стало розгортання США війни у В’єтнамі. Втім, побачена ним наживо (під час одного з

відряджень) війна справила на нього настільки сильне враження, що після повернення він переходить на радикально пацифістські позиції. Маючи доступ до прихованих документів, засекреченої інформації, після її ретельного вивчення Деніел дізнається, що протягом всього часу воєнного протистояння США та В`єтнаму керівництво країни ввело в оману американське суспільство стосовно її передумов та реалій, справжніх

Пізніше, відповідаючи на питання журналістів, чи був він свідомий того, що за такі дії він може потрапити до в`язниці, Елсберг відповів: «А ви б не пішли до в`язниці аби допомогти покласти край цій війні?». Мотивуючи свої дії суспільним інтересом і необхідністю громадськості знати, Деніел Елсберг виносить з Пентагону документи найвищого рівня секретності і протягом наступного місяця, ризикуючи безпекою власної родини, готує вдома копії. Після цього 47 томів документів загальним обсягом в 7 тисяч сторінок були передані газетам «НьюЙорк таймс» та «Вашингтон пост». Вцілому, цілей та поточних успіхів. Деніел Елсберг завдяки зусиллям Деніела в поширенні цих опиняється перед складним питанням – мов- даних, доступ до них отримали 17 органічати про всі ці порушення і дозволити владі зацій. Це стало переламним моментом у й надалі вводити в оману суспільство, про- фільмі та історії країни, оскільки спричинидовжувати своє інформа-ційне зомбування, ло резонанс у суспільстві і потягнуло за сочи втрутитись у цей процес. Розуміючи, що бою незворотні наслідки. покарання за такі дії може бути дуже жорстоким, Елсберг все ж вирішує діяти. Фільм:«П`ять перешкод» (De Fem Benspind) Рік: 2003 У 1967 році Йорген Лет зняв дванадцятихвилинний короткометражний фільм про людську пове-дінку «Досконала людина», який дуже подобався Трієру. Через 30 років режисери разом вирішують повернутись до цього фільму і зняти п`ять рімейків цієї стрічки. Однак, умовою їхньої угоди є те, що на цей раз Трієр визначатиме певні перешкоди, обмеження, яким Лет має слідувати при зйомці. Трієр насолоджується кожною можливістю випробувати Йоргена, правом ставити режисера у нові, незвичні рамки, змушувати переосмислювати героїв, їхню поведінку, кут Стрічка «П`ять перешкод» є справжнім скар- подачі та засоби передачі ідеї. А потім висбом для прихильників авторського кіно. Гли- ловлювати свою критику і ставити перед кобина думки, філософічність, самодостатність легою все нові випробування, намагаючись та простір для глядача, його особистого визволити, як каже Трієр, внутрішній крик розуміння, який ніколи не можна заповнити режисера. Таке антропологічне дослідження, до кінця. Швидкість діалогів та їхня неодно- переосмислення старої стрічки водночас значність, неможливість опанування поба- відкриває глядачу процес творення кіно, деченого через призму вже відомих і звичних монструє його складові, те, як авторська ідея для глядача категорій, стає випробуванням матеріалізується. Водночас, і сама докумендля нього самого. Два титани європейського тальна стрічка, і стрічки всередині неї кінематографу – Ларс фон Трієр та Йорген відбуваються - за правилами «Догми 95» Лет, режисери цієї стрічки, вдвічі посилили «тут і зараз», оскільки мить є важливішою цей ефект. за вічність.

орічно в Індії народжується 35 тисяч дітей із вродженими дефектами – заячою губою та вовчою пащею. У розвинутих країнах такі випадки, хоч і трапляються, однак набагато рідше. Причини хвороби різні, але рівень розвитку медицини в таких країнах дозволяє вже в перші місяці життя дитини, зробивши нескладну операцію, виправити дефект та повернути їй радість повноцінного дитинства. Зовсім по-іншому розвиваються події в Індії. Через недостатній рівень освіченості та забобони діти, а разом із

www.vimooz.com

короткий метр

Посміхайся, Пінкі!

ними і матері, стають вигнанцями у своєму суспільстві. Згідно з місцевим повір'ям, на такій дитині лежить Боже прокляття, а отже вона приносить тільки нещастя. Відсутність коштів, кваліфікованої лікарської допомоги та консультації перетворює життя таких дітей на пекло – однолітки їх стороняться, а родичі - соромляться. Зазвичай, вони не можуть піти до школи через дефекти мовлення та психологічний бар'єр, тому у дорослому віці вони не вміють ані читати, ані рахувати, їм важко повноцінно соціалізуватися.

Такою народилась індійська дівчинка Пінкі, героїня документальної стрічки. Все в її житті могло б піти за вже давно встановленим сценарієм, якби одного дня у двері їхнього будинку не постукав соціальний працівник. Він повідомив про те, що в сусідньому місті, у приватному шпиталі всім дітям, які мають подібні дефекти, робитимуть безкоштовні операції. Єдине, що потрібно - вчасно зареєструватись та дочекатись черги.

www.thehindu.com

www.smilepinki.com

Втім, навіть після цього не всі члени родини одразу погоджуються на операцію. Сім'ї нема де дістати гроші на дорогу та харчування. Стрічка піднімає важливу проблему і водночас зачіпає дуже глибинні почуття, нагадуючи нам про цінність речей, які ми вже давно сприймаємо як даність. Проживіть 39 хвилин життям, яким ці діти живуть роками. Відчуйте, як це жити надією на казку, мрією про чудо.

Щорічно лікарям на кошти благодійних внесків вдається зробити операції трьом тисячам індійських дітей. Пінкі пощастило стати однією із них. Сьогодні вони ідуть до шкіл, заводять нових друзів, знаходять коханих людей, відкривають для себе нові соціальні ролі, насолоджуючись відчуттям повноцінності. І головне – вони посміхаються щирими та щасливими посмішками. Посміхайся, Пінкі! Режисер: Меган Мілер Жанр: документальний Країна: США Тривалість: 39 хвилин Нагороди: Премія «Оскар» у категорії «Кращий короткометражний документальний фільм

www.thehindu.com

На фото: доктор Джотсна Мурті, режисер Меган Мілер і доктор Субодх Кумар Сайнг

PHOTO-STORY

Про нього можна багато чути... але варто лише раз побачити....

квартал La Défense

«Мулен Руж»

Афродита з острову Мелос

Середньовічний готичний замок

... щоб закохатись у нього назавжди 37

Квартал La Défense

Hôtel de Ville, будівля мерії Парижу

Річка Сена

...те, що зігріває...

5 рецептів глінтвейну TRY IT

в домашніх умовах

лінтвейн (від німецького слова gluhende wein – гаряче, палаюче вино) незамінний у холодну пору року. Він особливо підходить для довгих зимових чи осінніх вечорів. Гарячий напій зазвичай готують з червоного вина з додаванням цукру і прянощів. В глінтвейн також іноді додають ром, коньяк, лікеpи, лимони, але в такій кількості, щоб ці інгредієнти не змінили смак напою, а лише надали йому більш приємного аромату, пікантності смаку. Той глінтвейн гарний, який зігріває не лише тіло, але й душу. Однак розігріти вино – це ще не далеко не все, що необхідно приготувати напій. Мати справу з вином – це своєрідне мистецтво.

Основні закони глінтвейну: 1) Глінтвейн, як і кава, в жодному разі не повинна закипати. Температура має бути в межах 70-ти градусів. Нагрівати вино треба у вогнетривкому посуді (не металевому) до тих пір, доки не зникне біла піна, що утворюється напочатку. 2) Найкращий вибір вина для приготування глінтвейну - Хванчкара, Кіндзмарауллі, Кагор, Каберне. Ідеально підходять червоні, сухі і неміцні вина. 3) Глінтвейн вживається гарячим, бажано з високих чашок чи бокалів (щоб менше остигав). Краще, якщо вони будуть прозорі, аби ви і гості могли любуватись кольором напою. 4) Напій варто вживати одразу після приготування, поки він не втратив свій букет і смакові якості. 5) Якщо до складу глінтвейну входить гаряча вода, її треба скип'ятити безпосередньо перед використанням. Гарячу воду слід вливати обережно по краю посуду, аби не зіпсувати їхні смакові якості.

Глінтвейн класичний Для приготування напою вам знадобиться: - столового червоного вина - 750 мл - гвоздика - 6-7 шт. - мускатный горіх (на смак) - вода -1/3 склянки - цукор - 1 столова ложка Рецепт дається з розрахунку на одну пляшку червоного вина. Береться гвоздика, мелений мускатний горіх засипається у турку, заливається 1 / 3 склянкою води, доводиться до кипіння і вариться одну хвилину. Після цього відвар повинен настоятися 10-15 хвилин. Вино виливається у каструлю і ставиться на вогонь. Коли воно стало теплим, у нього виливається вміст турки і додається одна столова ложка цукру. Вино в жодному разі не можна доводити до кипіння. Краще зняти його просто достатньо гарячим. Після цього глінтвейн треба або одразу розлити по чашках, або залити в керамічний чайник.

Глогг різдвяний скандинавський напій. Для приготування напою вам знадобиться : - червоне вино - 750 мл - горілка - 60 мл - цукор - 65г - кориця - 1 палочка - гвоздика - 6 шт. - мелений імбир - 1/2 ст.л. - родзинки - 100г - миндальні горіхи - 100г. Вилити вино і горілку у каструлю. Додати усі інгредієнти, після чого нагріти злегка, поки цукор не розчинеться. Виключити вогонь і дати настоятись щонайменше 30 хвилин. Коли напій готовий – нагріти і подавати.

ЇСТИПИТИ

Глінтвейн яблучний Для приготування напою вам знадобиться: - яблучний сік - 120 мл - червоне вино - 50 мл - лимонний сік - 1 ст.л. - гвоздика - 2 шт. - кориця - на кінчику ножа - цукор - 1 шматочок. Розігріти, але не кип'ятити суміш з яблучного соку, червоного вина, лимонного соку. Додати гвоздику, корицю й цукор. Готовий глінтвейн процідити і подавати у попередньо нагрітій кружці.

Мокко-глінтвейн Для приготування напою вам знадобиться: - вино червоне - 750 мл - цукор - 150 г - коньяк - 150 мл - кава - 300 мл Взяти дві чашки міцної натуральної кави, червоне столове вино, цукор, три чарки коньяку все змішати і підігріти в посуді до 70-80 градусів. Подати гарячим.

Глінтвейн київський Для приготування вас знадобиться: - десертне солодке червоне вино - 150 мл - наливка вишнева - 50 мл - лимон - 1/2 шт. - кориця і гвоздика (на смак) У посуд наливають вино і вишневу наливку, доводять суміш до кипіння, але не кип'ятять. Потім у глінтвейн додають прянощі, лимон, нарізаний тонкими скибочками, і дають настоятися близько 10 - 15 хв. Гарячий глінтвейн розливають по чашках, при необхідності підігріваючи.

Могилянська школа журналістики Київ, 2010